МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ ISSN 0453-8048

Вісник Харківського національного університету

ім. В.Н. Каразіна

№ 494

М Е Д И Ц И Н А

Випуск 1

ХАРКІВ

2000

Вісник містить статті, присвячені актуальним проблемам сучасної медицини

Вестник содержит статьи, посвященные актуальным проблемам современной медицины.

ГОЛОВНІ РЕДАКТОРИ

М.І. Яблучанський, д-р мед. наук, проф.

О.В. Мартиненко, д-р фіз.-мат. наук, проф.

РЕДАКЦІЙНА РАДА

В.М. Казаков, д-р мед. наук, проф. (Україна)

Б.Я. Кантор, д-р техн. наук, проф. (Україна)

М.М. Коренєв, д-р мед. наук, проф. (Україна)

А.Б. Малишев, канд. біол. наук, ст. наук. співр.

(Україна)

О.Ю. Майоров, д-р мед. наук, проф. (Україна)

О.С. Медведєв, д-р мед. наук, проф. (Росія)

М.І. Хвисюк, д-р мед. наук, проф. (Україна)

Є.Д. Хворостов, д-р мед. наук, проф. (Україна)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Дж. Альперт, д-р філос., проф. (США)

A. Ауберт, д-р філос., проф. (Бельгія)

В.В. Бoбін, д-р мед. наук, проф., акад. АМН

України (Україна)

В.О. Бобров, д-р мед. наук, проф. (Україна)

В. Вертелецький, проф. (США)

А.Д. Візір, д-р мед. наук, проф., акад. АМН України

(Україна)

В.І. Грищенко, д-р мед. наук, проф., акад. НАН

України (Україна)

Г.В. Дзяк, д-р мед. наук, проф. (Україна)

І.І. Залюбовський, д-р фіз.-мат. наук, проф., член-

кор. НАН України (Україна)

І.А. Зупанець, д-р мед. наук, проф. (Україна)

В.М. Коваленко, д-р мед.наук, проф. (Україна)

П.Г. Кондратенко, д-р мед.наук, проф. (Україна)

О.О. Kорж, д-р мед. наук, проф., акад. АМН

України (Україна)

І.Г. Купновицька, д-р мед. наук, проф. (Україна)

П.Ф. Літвицький, д-р мед. наук, проф. (Росія)

Л.Т. Малая, д-р мед. наук, проф., акад. АМН

України (Україна)

Дж. Люлечі, д-р філос., проф. (Туреччина)

О.О. Мойбенко, д-р мед. наук, проф., акад. НАН

України (Україна)

В.З. Нетяженко, д-р мед.наук, проф. (Україна)

О.М. Папіташвілі, д-р мед. наук, проф. (Грузія)

В.Г. Пасинок, канд. пед. наук, доц. (Україна)

М.М. Попов, д-р мед. наук, проф. (Україна)

Ю.С. Сапа, д-р мед. наук, проф. (Україна)

В.М. Сокрут, д-р мед. наук, проф. (Україна)

Г. Хуттен, д-р філос., проф. (Aвстрiя)

Юнер Тан, д-р філос., проф. (Туреччина)

Відповідальний секретар – А.Б. Малишев, канд. біол. наук, ст. наук. співр.

Друкується згідно з рішенням Вченої ради Харківського національного

університету ім. В.Н. Каразіна.

Адреса редакційної колегії: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 20,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

факультет фундаментальної медицини, тел./факс (0572) 30-24-55; 45-74-50,

E-mail: ffm@univer.kharkov.ua

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 4063

Збірник наукових праць

© Харківський національний університет

iм. В.Н. Каразіна

З М І С Т

Яблучанський М.І.

ФАКУЛЬТЕТ ЯК ФАКУЛЬТЕТ? НІ, ЗНАЧНО КРАЩИЙ!

Грищенко О.В., Лахно И.В.

ГИНЕКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ: ИСТОРИЧЕСКИЙ ОЧЕРК

Babijchuk V.G.

PERMEABILITY OF BLOOD BRAIN BARRIER FOR CARDIOTROPIC SUBSTANCES UNDER

HYPOTHERMIA AND HYPERTENSION

Chmilenko F.A, Sapa Yu.S., Chmilenko T.S., Kharun M.V.

THE POLYVINYLPYRROLIDONE CONTENT CONTROL IN DRUGS AND BIOLIQUIDS

Dzuba V.N., Nikitchenko Yu.V., Shmonina T.A.

ISCHEMIA EFFECT ON ATPase ACTIVITY OF HEART MITOCHONDRIA IN YOUNG AND OLD

RATS

Godlevsky L.S., Shandra A.A., Brusentsov A.I., Barnyak E.M., Mazko A.M., Mandel A.V., Zhylinskaya

A.V., Oleynik A.A.

EEG PECULIARTITIES AND KINDLED SEIZURES UNDER CONDITION OF TRANSCRANIAL

MAGNETIC STIMULATION

Grebeniuk L.A., Popkov A.V., Shchurov V. A.

THE VARIETY OF FACTORS THAT INFLUENCE THE BIOMECHANICAL PROPERTIES OF THE

LIMB SKIN DURING LENGTHENING

Лахно И.В.

МАТЕМАТИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ РОДОВЫХ СХВАТОК

Максименко Е. Г., Cавченко В.Н.

УРОВЕНЬ ТРИПТОФАНА И СЕРОТОНИНА В УСЛОВИЯХ СУДОРОЖНОЙ ГОТОВНОСТИ

ГОЛОВНОГО МОЗГА

Мойбенко А.А., Сокрут В.Н., Швиренко И.Р., Яблучанский Н.И.

СУБСТАНЦИЯ Р И БЕТА-ЭНДОРФИНЫ КРОВИ ПРИ ЗАЖИВЛЕНИИ

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ИНФАРКТА МИОКАРДА

Moroz V.A., Starenkiy V.P.

RHEABILITATION RESULTS OF PATIENTS WITH ACCIDENT RADIATION INJURIES

Cавченко В.Н., Максименко Е.Г.

ВЗАИМОСВЯЗЬ МЕЖДУ СУДОРОЖНОЙ ГОТОВНОСТЬЮ И СОДЕРЖАНИЕМ

БИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНЫХ ВЕЩЕСТВ В ГОЛОВНОМ МОЗГЕ ЖИВОТНЫХ

Стрижельчик Н.Г.

ОЦЕНКА МУТАГЕННОЙ АКТИВНОСТИ НОВЫХ ВСПОМОГАТЕЛЬНЫХ

ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИХ ВЕЩЕСТВ НА МЛЕКОПИТАЮЩИХ

Тамм Т.И., Бардюк А.Я., Говоруха Т.П., Репин Н.В.

СРАВНИТЕЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ УЛЬТРАСТРУКТУРЫ КЛЕТОК ЭПИТЕЛИЯ

КИШЕЧНОЙ ВОРСИНКИ ТОНКОЙ КИШКИ ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫХ ПЕРИТОНИТЕ И

КИШЕЧНОЙ НЕПРОХОДИМОСТИ

Taran G.I.

MORPHOMETRICAL CHANGES OF DUPLEX KIDNEYS IN CHILDREN IN DIFFERENT DEGREE

OF URODYNAMICS INFRINGEMENT AND WITHOUT URODYNAMICS INFRINGEMENT

Vysekantsev I.P., Kadnikova N.G., Martsenyuk V.F.

THE ANALYSIS OF VIABILITY EVALUATION METHOD FOR MICROORGANISM CELLULAR

FORMS AFTER CRYOPRESERVATION

Захарченко Ю.Б.

ЛЕЧЕНИЕ ОСТРОГО ГНОЙНОГО ХОЛАНГИТА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ НАЗОБИЛИАРНОГО

ДРЕНАЖА

Мартимьянова Л.А., Макиенко Н.В.

ЛІКУВАННЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК, ХВОРИХ НА СИФІЛІС, ПЕНІЦИЛІНОМ G (BOICHEMIE)

Малий В.П., Полукчи О.К., Нартов П.В.

УСТОЙЧИВОСТЬ ПАРАМЕТРОВ ВАРИАБЕЛЬНОСТИ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У БОЛЬНЫХ С

МЕРЦАТЕЛЬНОЙ АРИТМИЕЙ В ПЯТИМИНУТНЫХ ИНТЕРВАЛАХ ИЗМЕРЕНИЙ

Stepanov A.V.

HEART RATE VARIABILITY IN THE PATIENTS WITH CORONARY ARTERY DISEASE

DURING SESSION OF HYPERBARIC OXYGENATION THERAPY

Феськов О. М.

ВИКОРИСТАННЯ ПРИМОЛЮТ-НОРУ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЕНДО- КРИННОЇ БЕЗПЛІДНОСТІ У

ЖІНОК З ГІПЕРПЛАСТИЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ЕНДОМЕТРІЇ

Хворостов Е.Д., Цивенко А.И., Бычков С.А.

ВИДЕОЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ У БОЛЬНЫХ, РАНЕЕ ПЕРЕНЕСШИХ

ОПЕРАЦИИ НА ОРГАНАХ БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ

Vakulenko I.P., Momot N.V., Savchenko E.A.

ULTRASOUND AND COMPUTER TOMOGRAPHY IN STAGING OF PANCREATIC CARCINOMA

IN PATIENT WITH CHRONIC PANCREATITIS

Яблучанский Н.И., Каменская Э.П.

У БОЛЬНЫХ С УМЕРЕННОЙ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ СОЧЕТАНИЕ

МЕТОПРОЛОЛА И КОМБИНИРОВАННОЙ ФОРМЫ ЭНАЛАПРИЛА МАЛЕАТА С

ГИДРОХЛОРТИАЗИДОМ В СУММАРНО МЕНЬШИХ ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧЕСКИХ

ДОЗАХ ПОЗВОЛЯЕТ ДОСТИЧЬ БОЛЬШЕГО КЛИНИЧЕСКОГО ЭФФЕКТА

УДК 61(091)

ФАКУЛЬТЕТ ЯК ФАКУЛЬТЕТ? НІ, ЗНАЧНО КРАЩИЙ! (історичний нарис)

Яблучанський М.І. Декан факультету фундаментальної медицини Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

РЕЗЮМЕ Із здобуттям Україною незалежності відновилася освітянська діяльність Харківського національ-

ного університету ім. В.Н. Каразіна в медицині. Історичні корені і сучасний стан підготовки лікарів в університеті – тема статті. Головна ідея – медична освіта в Україні має повернутися до освітянського середовища. Конфлікт інтересів, коли в одному секторі концентруються медична освіта й охорона здо-ров’я, вичерпується. Виграють усі, перш за все пересічні громадяни. Значить, країна в цілому.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: історія, медицина

IСТОРИЧНІ КОРЕНІ Коренi факультету - це корені Унiверси-

тету. При його вiдкриттi, яке вiдбулося 17 сiчня 1805 року, серед перших чотирьох фа-культетів було вiддiлення лiкарських i ме-дичних наук [1]. Наш університет, який ми-нулого року набув статусу національного і став носити ім’я його засновника В.Н. Ка-разіна, - один з найстаріших і найсильніших в Україні та Європі. Отже, і його медичний факультет також. Усім, хто працює та нав-чається на факультеті, є чим пишатися!

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ФАКУЛЬТЕТУ

У розвиткові факультету простежуються два етапи. Перший, як і університету, від за-снування до 1920 р. У 1920 р. більшовиками по всьому СРСР університети, професура яких не підтримала радянську владу, були закриті, а на їх місці виникло багато роздріблених фахових закладів вищої освіти. Відтоді не стало й університетського медич-ного факультету. Другий етап розпочи-нається 1992 р., коли із здобуттям Україною незалежності розпочалося її демократичне відродження і стало можливим відновлення визнаної цивілізованим світом класичної університетської медичної освіти [2].

ПЕРШИЙ ЕТАП (1805 – 1920 рр.) Перший етап складається з чотирьох пе-

рiодiв. В основу періодизації покладені унi-верситетськi Статути 1805, 1835, 1863 та 1884 рр. [1].

Перший період (Статут 1805 р.) У перший перiод вiддiлення, яке потiм

було назване медичним факультетом, скла-далося з 6 кафедр (1 - анатомiї, фiзіологiї і судово-лiкарської науки, 2 - патологiї, те-рапiї i клiніки, 3 - хiрургiї, 4 - пологової майстерності, 5 - скотолiкування, 6 – лiкар-

ського речовинослiв'я, фармацiї i лiкарської словесностi). Становлення факультету спо-чатку проходило повільно. Анатомiчний те-атр i кабiнет були вiдкриті у 1806 р., хi-рургiчна і терапевтична клiніки, обидвi на 6 ліжок - тiльки в 1814 р. Акушерська клiніка вiдкрилася в 1829 р. i мала спочатку 4 ліжка.

Першим деканом був Г.С. Шумлянський, а першими викладачами - А.І. Блюменталь, О.П. Богородицький, М.П. Болгаревський, Г.Ф. Брандейс, П.О. Бутковський, Л.О. Ван-нотi, О.С. Венедиктов, І.О. Гнiдич, Я.Н. Гро-мов, В.Ф, Дрейсiг, Т.С. Iллiнський, А.Я. Ка-лькау, І.Д. Кнiгiн, І.П. Каменський, С.Г. Ко-лумна-Вiгура, Г.Г. Корiтарi, В.Х. Крiгер, Ф.В. Пiльгер, І.М. Рейпольський, Х.А. Екеб-лад, С.Г. Шумлянський.

Наступними Статутами вносилися змiни i доповнення в програму навчання, збiльшу-валася кiлькiсть кафедр, змiнювалися мето-ди i форми добору i пiдготовки викладачiв, створювалися бази для викладання, змiнюва-лися методика навчального процесу i фор-ми контролю знань студентiв. У нових Ста-тутах унiверситету враховувалися стан i рi-вень медичної науки у вiдповiдний перiод. "Енциклопедизм" викладання першої поло-вини XIX сторiччя поступово змiнюється спецiальними дисциплiнами, викладання ве-дуть пiдготовленi у вiдповiдних галузях про-фесори i доценти.

Другий період (Статут 1835 р.) В другий перiод факультет складався з

10 кафедр. Кафедру анатомiї названо кафед-рою анатомiї людського тiла, на кафедрі фiзіологiї вивчався курс порiвняльної ана-томiї. Були створенi кафедри семiотики i приватної патологiї. Кафедру хiрургiї по-дiлено на хiрургiю теоретичну i хiрургiю операцiйну з очними хворобами i хiрур-гiчною клiнікою. На кафедрi пологової май-стерності розпочалося викладання курсу "жiночі хвороби i захворювання у немовлят".

На кафедрi судової медицини викладалися також дисципліни: медична полiцiя, iсторiя i лiтература медицини, енциклопедiя i мето-дологiя.

Третій період (Статут 1863 р.) Статут 1863 р. передбачав в унiверситеті

17 кафедр на медичному факультеті. Вiд-крилися кафедри гiстологiї й ембрiологiї, ме-дичної хiмiї i фiзики, патологiчної анатомiї, загальної патологiї, фармакологiї, факуль-тетської i госпiтальної клiніки, хiрургiї i терапiї.

Четвертий період (Статут 1884 р.) У четвертий перiод кількість кафедр на

факультетi сягає 24, в тому числi широко представленi кафедри клiнічного напряму - нервових i душевних хвороб, офтальмологiї, дитячих хвороб, дерматологiї i венерологiї, ін. У цей час тимчасово функцiонувало вже чотири клiніки - терапевтична, хiрургiчна, акушерська й офтальмологічна. Довгий час вони не мали спецiальних примiщень i роз-ташовувалися у невеликому флiгелi в подвiр'ї унiверситету та приватних наукових будин-ках. У 1896 р. було побудовано клiніки на 155 ліжок (замiсть 75). Будiвництво дитя-чої клiніки розпочалося лише в 1912 р.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ Методика викладання на факультетi по-

стiйно удосконалювалася. Спершу єдиною формою викладання були лекцiї, що читали-ся, майже завжди, на основі записок, змiст яких роками не змiнювався. Згодом були запровадженi практичнi і семiнарськi занят-тя. Кількість практичних занять особливо зросла з вiдкриттям хiрургiчної, терапевтич-ної, акушерської та iнших клiнік. У мате-рiалах факультету є свiдчення, що факуль-тетська Рада живо цiкавилася органiзацiєю i проведенням практичних занять студентiв та iз задоволенням вiдзначала їх кориснiсть, а також iнтерес i активнiсть студентiв, що нез-мiнно виявлялися на заняттях. У звiтах про дiяльнiсть факультету є цифри, що свiдчать про кількість виконаних студентами опе-рацiй, прийнятих пологiв, обстежених ам-булаторних хворих, вчинених розтинів трупiв.

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Факультет тримав пiд постiйним контро-

лем знання студентiв. Судячи з матерiалів, що збереглися, основною формою контролю вже в той час були iспити. Особливе значен-ня мали напiвлiкарськi i випускнi iспити. Першi складалися при переходi з II на III курс i включали анатомiю, гiстологiю з ембрiологiєю i хiмiю. Значущiсть цих iспи-

тiв визначалася тим, що студент, який скла-дав їх, отримував офiцiйне звання "кандида-та медицини" i право бути помiчником лiкаря. Факультет звертав увагу на надто ве-лику кiлькiсть перескладань iспитiв i обме-жував їх (не бiльше трьох). Складання випу-скних iспитiв вiдбувалося в комiсiї, голову якої призначав Мiнiстр освiти. Члени комiсii затверджувалися за представництвом її голови. Випускники отримували звання лiкаря.

Першi випускнi iспити відбулися в 1815 р. Було дозволено складати цi iспити ек-стерном. Факультет встановив i спецiальнi iспити на звання хiрурга, акушера, головного лiкаря. Проводилися також iспити на звання аптекаря, провiзора, дантиста, аптекарського помiчника.

Кількiсть i склад дисциплiн на випуск-них iспитах були неоднаковими в рiзнi пе-рiоди. До екзаменiв входили теоретичнi i практичнi завдання. З 1884 р. державна ек-заменацiйна комiсiя прийняла 15 випускних iспитiв.

КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД СТУДЕНТІВ Хоча прийом студентiв на факультет

був оголошений на рiк його вiдкриття, систематичнi заняття розпочалися лише в 1811 р. До складу студентiв факультету спо-чатку приймали виключно осiб дворянсь-кого походження. Лише в кiнцi 50-х рокiв було дозволено вступати на факультет випу-скникам духовних семiнарiй. За перший пе-рiод факультет пiдготував 290 лiкарiв. У другий перiод кількість студентiв, зарахова-них щорічно на факультет, досягає 100 i до кiнця iснування його вона перевищує 200 чоловiк. Збiльшуються i випуски лiкарiв, проте кількість осіб, які закiнчували факуль-тет, кожного року за цей перiод не досягає 60. У подальшому кiлькiсть студентiв на фа-культетi значно зростає i до 100-рiччя унiверситету він вже мав загалом 899 сту-дентiв. Кількість випускникiв у рiзнi роки третього перiоду коливається вiд 33 до 190 чоловiк. Чималий "вiдсiв" студентiв був пов'язаний i з їх відсутністю на iспитах та iншими причинами. На першому етапi iснування факультет пiдготував понад 6000 лiкарiв.

НАУКОВА РОБОТА Початок наукової роботи на факультеті

поклав перший декан, професор хiрургiї С.Г. Шумлянський. У 1806 р. вiн опуб-лiкував один з перших своїх творiв "Изъяс-нение действия на тело человеческое мине-ральных вод в Полтавской губернии". У цьому ж роцi вiн виступив на унiверситет-

ському зборi з промовою "О физических спо-собах жизни". В 1813 р. С.Г. Шумлянський разом з професором анатомiї, фiзiологiї i судової медицини I.Д. Кнiгiним опублiкував "Краткое наставление, как предохранить се-бя от примитивных болезней простыми об-щедоступными средствами".

У перiод становлення факультету нау-ковим дослiдженням придiлялося мало ува-ги, але вже з другої половини XIX сторiччя ситуація суттєво змінюється. Починають ви-ходити першi науковi працi, публiкацiя яких у майбутньому стає систематичною. У третiй перiод дiяльностi факультетом було видано майже 130 наукових робiт, включаючи мо-нографiї. Надалі кількість публiкацiй зро-стає, принаймнi в 4 рази.

Чимала частина наукових робiт носила характер дисертацiй на здобуття вченого ступеня доктора медицини. Захист дисер-тацiй, який розпочався на факультеті у 1826 році був систематичним. Дисертацiї пуб-лiкувалися i широко розповсюджувалися. З 1884 р. щороку до захисту подавалося до 9 дисертацiй. На факультетi працювали ви-датнi дiячi медичної науки. Iмена патолога Д.Ф. Лямбля, хiрургiв В.Ф. Грубе, М.П.Трiн- клера, акушера І.П. Лазаревича, офтальмоло-га Л.Л. Гiршмана, фiзiолога В.Я. Данi-левського В.Я. та iнш. увiйшли в iсторiю ме-дицини.

ФАКУЛЬТЕТ І НАУКОВІ ТОВАРИСТВА

Важливу роль у розвитку науки в Хар-кiвському унiверситетi вiдiгравали науковi товариства. У листопадi 1812 р. Мiнiстерс-тво освiти затвердило "Статут Харкiвського товариства наук". Товариство, яке складало-ся з вiддiлення словесностi i вiддiлення при-родничих наук, вивчало лiкарську справу. Це товариство проiснувало до 1830 р. У 1872 р. було створено "Товариство дослiдних на-ук", яке подiлилося в 1873 р. на фiзико-хiмiчну i медичну секцiї. В 1893 р. медична секцiя видiлилася в самостiйне "Товариство наукової медицини i гiгiєни", керiвниками якого були І.К. Зарубiн і Л.Л. Гiршман. У 1912-1914 рр. утворилися хiрургiчне товари-ство та товариство дитячих лiкарiв.

Факультет був iнiцiатором органiзацiї Харкiвського наукового медичного товарст-ва, одного з найбiльших у Росiї, колишньо-му СРСР i в сьогоднiшнiй Українi. Його пер-шим президентом став проф. Д.Ф. Лямбль, а головою - проф. В.Ф. Грубе, обидва спiвро-бiтники факультету. Унiверситет i його факу-льтет дали путiвку в життя майбутнiм вче-ним із свiтовим iм'ям. Тут отримав вищу ос-вiту i ще в студентські роки розпочав нау-

кову дiяльнiсть лауреат Нобелівської премiї I.I. Мєчников.

БІЛЬШОВИЗМ АБО ЧОМУ ФАКУЛЬТЕТУ НЕ СТАЛО

Четвертий перiод першого етапу за-кiнчується 1920 р., коли на виконання iнструкцiї Наркомосу УРСР (Україна вхо-дила до складу СРСР) університети в країні було розформовано “як найконсервативніші носії старих форм вищої освіти”. Дійсною ж причиною було негативне ставлення універ-ситетської професури до нової радянської влади.

Як результат, виведення медичного фа-культету зі складу університету та об’єднан-ня з жіночим медичним iнститутом, який існував до цього при Харкiвському медич-ному товаристві, що поклало початок Хар-кiвській медичній академії, реорганізуваній у 1921 році в Харківський медичний інсти-тут і перейменований у 1994 році в Хар-кiвський медичний унiверситет. Але зв'язок його з Alma Mater на цьому призупинився.

У 1933 р. більшовики схаменулися. Уні-верситети відродилися але не в повному складі. Так на довгі часи в Україні було по-ховано університетську медичну освіту в її класичному розумінні [2].

Сьогоднi пiдготовка лiкарiв в Українi, як i в iнших країнах колишнього СРСР, пере-важно вiдбувається у вищих навчальних за-кладах Мiнiстерства охорони здоров'я (МОЗ). Її вiдiрванiсть вiд унiверситетської освiти в справжньому розумінні цього по-няття призводить до відомих негативних на-наслiдків. Вiдставання нашої медицини, те-пер вже i практичної, запрограмоване було ще у період утворення СРСР саме згадува-ним актом.

Біда в тому, що МОЗ собі замовляє і себе контролює в підготовці лікарських кадрів. Звідси - добре знаний конфлікт інтересів. Україна має його вирішити шляхом повер-нення усієї освіти під крила Міністерства освіти і науки.

Це не просте політичне рішення є однією з важливих складових реформи центральних органів виконавчої влади країни, а його втілення чи невтілення в життя – це пе-ревірка на демократичну зрілість нашого суспільства.

ДРУГИЙ ЕТАП (З 1992 Р.) 20 листопада 1992 р. Мiнiстерство ос-

вiти (МО) України своїм Наказом за №185 доручило унiверситету відновити пiдготовку фахiвцiв з медицини з наданням їм права лiкувальної дiяльностi. Клопотання про від- криття факультету порушила адмiнiстрацiя

Харкiвської областi за пiдтримки провідних вчених, а також низки харківських науково-дослiдних iнститутiв, перш за все медико-бiологiчного профiлю.

У березнi 1993 р. в унiверситетi було вiдкрито факультет фундаментальної меди-цини (ФФМ), на якому розпочалася під-готовка спеціалістів з лікувальної справи за III рiвнем з лiцензованим обсягом 60 сту-дентів на кожен рік навчання. Розпочався другий етап підготовки лікарів в універ-ситеті. З вересня 1999 р. факультет став та-кож готувати бакалаврів з лабораторної діагностики з ліцензованим обсягом 25 сту-дентів на рік.

Факультет, в якому сьогодні більша по-ловина студентів навчається на умовах індивідуального контракту, не тільки фінан-сує себе, але й дає прибуток університетові та державі.

Які переваги навчання надає студентові наш університет? По-перше, гарантується висока якість освіти, адже він має мож-ливість отримувати знання з різноманітних наук не на маленьких кафедрах, а на потуж-них у науково-технічному плані, факульте-тах. Так, з біології наші студенти отримують знання на біологічному, з фізики на фізич-ному, з математики на математичному, з хімії на хімічному, з іноземних мов та ук-раїнської мови на мовних, з соціології - на соціологічному, з історії на історичному фа-культетах. І лише медичні науки представ-лені медичним факультетом.

Ще одна перевага у нашого студента - можливість одночасно отримати ще одну університетську освіту шляхом паралельного навчання на двох факультетах. Було б ба-жання. Університет пропонує студентові по-ряд з медичною отримати одну з інших університетських дисциплін, за бажанням, на економічному, механіко-математичному, радіофізичному, фізико-технічному, біологіч-ному, соціологічному та ін. факультетах. У наступному 2000/2001 навчальному році університет випускає спеціалістів з двома дипломами одночасно – лікаря і менеджера організацій. Іншими словами, одночасно лікаря і економіста. І це лище перший крок.

Ядром відродженого медичного факуль-тету став бiологiчний. Медичний факультет утворився з відкриттям кафедри загальної i медичної бiофiзики та загальної i медичної психологiї, що були передані цим факульте-том. Тодi ж частину (24) студентiв перевели з бiологiчного факультету i вони почали вивчати лiкувальну справу. На сьогоднi на шести курсах факультету за цією спеціаль-ністю навчається близько 300 студентів, у тому числі більше половини - на умовах

iндивiдуального контракту, як з України, так і Росії, країн Близького Сходу, Азiї, Африки i Латинської Америки.

Факультет користується пiдтримкою ад-мiнiстрацiї, iнших факультетiв i НДI унiвер-ситету, співпрацює з ними. Для гуманiтарної i фундаментальної пiдготовки студентiв унiверситет надає слухачам факультету свої аудиторiї. Спецiальну пiдготовку студенти отримують пiд час навчання i практичних занять у Харківській медичній академії післядиплої освіти, НДI медично-бiологiч-ного профiлю мiста. Клiнічними базами пiдготовки студентiв на факультеті є також ЦКЛ № 5 Укрзалізниці, Клiнічна лiкарня № 1 пiвденної залiзниці та iнш. Лiкувальнi заклади. Факультет разом з ЦКЛ № 5 став одним з засновників Інституту практичної кардіоневрології. Він співпрацює зі створе-ним у 1997 р. на базі університету НДІ за-стосування лазерів у біології і медицині.

Велику допомогу факультету при його органiзацiї надав Донецький медичний iнститут, що став з 1994 р. Унiверситетом, i особисто його ректор - професор В.М. Ко-закoв. Бiблiотека цього iнституту передала Харкiвському унiверситету для потреб фа-культету пiдручники з фундаментальних ме-дичних спецiальностей в достатній кількості. Кафедра анатомiї людини подарувала ана-томiчнi препарати. Багато iнших кафедр по-дiлилися своїми науковими розробками.

На сьогоднi на факультетi функцiонує шість кафедр: комп’ютерних технологій і математичного моделювання в медицині; загальної і клінічної патології; загальної і клiнічної iмунологiї i алергологiї; внутрiш-нiх хвороб; хiрургiчних хвороб; педіатрії, акушерства і гінекології.

Наукові дослідження, присвячені найсу-часнішим проблемам теоретичної і кліничної медицини, носять комплексний характер і користуються перевагами класичного універ-ситету. Приклади – медико-археологічні до-слідження у співдружності з істориками, вивчення біомеханіки та автономної нервової регуляції кровообігу з математиками, органо-зберігаючі хірургічні технології з фізиками та ін. Факультет - розробник новітніх техно-логій терапевтичного та хірургічного ліку-вання хворих, імунологічної та морфологіч-ної діагностики, які впроваджені в лікарнях міста та країни. У 1995-1999 рр. видається науковий медичний журнал англiйською мо-вою "School of Fundamental Medicine Journal", який у 2000 р. перейменовано у “Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна" серія "Медицина”. Встанов-лені контакти з вченими i викладачами ме-дичних факультетiв унiверситетiв США,

Німеччини, Австрiї, Туреччини та iн. Фа-культет пiдтримує товариськi вiдносини зi своїми двiйниками з Дніпропетровського і Московського унiверситетів, медичними ву-зами i НДI України. Спiвробiтники факуль-тету виконують дослiдження за довгостроко-вими грантами Мiжнародного наукового фонду, НАТО, ТАСІС, та ін.

Факультет має три перших плідних ви-пуски. Дуже приємно, що частина випуск-ників повернулася до нього і влилася в лоно його наймолодших викладачів. У планах фа-культету і надалі - поповнення професорсь-ко-викладацького складу найкращими своїми випускниками.

Факультет має за мету бути в фарватері підготовки медичних кадрів, використовую-чи усі переваги класичного університету. Нові умови і прагнення розвитку суспіль-ства, в якому головною дійовою особою стає людина, ставлять перед нами завдання підготувати дієздатного, конкурентноспро-можного випускника, який має перспективи і зробить свою успішну кар’єру. Бо його успіх, його кар’єра - успіх факультету, університе-ту, держави.

ПІСЛЯМОВА АБО ОБСТАВИНИ МОГО ДЕКАНСТВА

Після прийняття рішення про відро-дження медичної освіти перед керівництвом Університету повстало завдання пошуку кандидатури на посаду декана. Вибір впав на мене. Можливо тому, що, окрім медично-го, закінчив механіко-математичний факуль-тет, Харківського університету.

До прийнятої пропозиції з рідним університетом мене на той час ніщо не пов’язувало. Мої наукові дослідження - це розробка та впровадження в медицину, го-ловним чином кардіологію, технологій на базі математичного моделювання. Але спів-працював я на той час лише з професором Б.Я. Кантором з Інституту проблем маши-нобудування АН України.

Пропозиція за телефоном надійшла від ректора Університету професора Івана Тара-пова через професора Віктора Лемешко. Ти-ждень на роздуми. Насичене спілкування з друзями, більшість з яких потім розділила зі мною долю, пов’язану з факультетом. Вирі-шальним був вплив мого вчителя академіка Любові Малої. І ось я у ректора університету. Окрім В. Лемешко, там ще декан біологіч-ного факультету Василь Глущенко. Домо-вляємося, що розпочнему пробу з мого сумісництва. Але склянка “Наполеону” на голодний шлунок, і В. Лемешко надиктовує мені мою ж заяву… На основне місце робо-

ти. Розпочинати прийшлося з “нуля”. Група студентів, які мали вивчати медицину, вже півроку “врізалися” чи не в найчистіші про-блеми біології. Медициною і не пахло.

Становлення та розвиток факультету відбувалися чи не у найважчі часи незалеж-ності України. Депресія і таке інше. Кожен з нас відчуває це на “своїй шкірі”. Але для фа-культету і для мене, як декана особливо, найважчими були часи зовсім далекі від зга-даних причин. Причин чисто морального плану. Попри незалежність України, її демо-кратичні завоювання, прийняту Конституцію та підконституційні акти, МОЗ розпочало шквальний обстріл Міносвіти та Універ-ситету з метою, розумію, “зрівняти із зем-лею” право класичного університету на відродження в своїх пенатах знищеної в ньому більшовиками медичної освіти. Але згадані обставини - це наша неприступна фортеця і ми вистояли.

Факультет не просто існує. Він успішно розвивається, ... Витримав не одну серйозну перевірку на виконання умов ліцензування. Нас цими перевірками гартували, робили сильнішими і впевненішими. Результат – університет акредитований з медицини на найбільш можливий термін - до 2009 року.

Незрозуміла, безпідставна боротьба гаяла час. Але були і позитивні моменти. Виявило-ся, що я вже не такий і поганий публіцист. Мої статті на захист класичної універси-тетської медичної освіти побачили світ у центральних періодичних виданнях [3-7]. Їх, тепер знаю точно, читали і читають на най-вищих щаблях влади. З ними доводиться рахуватися. А окрім того, маю чудовий ма-теріал до мемуарів. Особливо після того, як майже 8 місяців попрацював у МОЗ радни-ком Міністра. З цим досвідом поділився “Фантазіями на тему радника” [8].

Сьогодні відродженому факультету вось-мий рік. Маємо три успішних випуски. Пле-каємо своїх вихованців. Їх небагато. Але ще кілька випусків, і наші молоді спеціалісти вагомо доповнять лікарську громадськість і сприятимуть її подальшій виключно пози-тивній структурованості. Значить, і покра-щенню медицини, охорони здоров’я в країні.

Ми працюємо на нашу державу, на охо-рону здоров’я нашу, на наш народ. Ми роз-раховуємо на порозуміння та співпрацю з МОЗ. Має перемогти демократичне, конст-руктивне мислення. Цьому сприяє нова, відроджена Україна. По іншому просто не має бути. Прийшов час збирати каміння. Що до мене особисто, не шкодую, бо щасли-вий цим неспокійливим деканством.

ЛІТЕРАТУРА 1. Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-

1905). / Под редакцией проф. И.П. Скворцова и Д.И. Багаля. – Харьков. “Издание университета”, - 1905-1906. – 314 с.

2. Харьковский государственный университет 1805-1980. Исторический очерк / Под редакцией И.Е. Тарапова. – Харьков “Вища школа”. - 1980. – 160 с.

3. Яблучанський М.І. Якби я був міністром охорони здоров’я України. – “Медична газета України”. - 1996. - № 37(129). – C. 1-3.

4. Яблучанський М.І. Якби я був міністром охорони здоров’я України. – “Медична газета України”. - 1996. - № 43-44(135-136). – C. 1-2.

5. Яблучанский Н.И. Министр задет за “живое”, но не хочет это признать.- “Зеркало недели”. - 1997. № 43(160). – C. 13.

6. Яблучанский Н.И. Выход один – резать или амбиции на крутую должность в теневом кабмине. - “Зеркало недели”. - 1997. - № 26(143). – C. 3.

7. Яблучанский Н.И. Медик широкого профілю. – “Урядовий кур’єр”. - 1997. - № 92 (1033). – C. 6. 8. Яблучанский Н.И. Фантазии на тему советника. – Харків. “Основа”. – 2000. – 79 с.

ФАКУЛЬТЕТ КАК ФАКУЛЬТЕТ? НЕТ, ЗНАЧИТЕЛЬНО ЛУЧШЕ! (исторический очерк)

Яблучанский Н.И. Декан факультета фундаментальной медицины Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина

РЕЗЮМЕ С приобретением Украиной независимости восстановилась образовательная деятельность Харько-

вского национального университета им. В. Н. Каразина в медицине. Исторические корни и современ-ность подготовки врачей в университете – тема статьи. Главная идея – медицинское образование в Украине должно вернуться в образовательную среду. Конфликт интересов, когда в одном секторе кон-центрируются медицинское образование и здравоохранение, исчезнет. Выиграют все, прежде всего население Украины. Значить, страна в целом

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: история, медицина

USUAL MEDICAL DEPARTMENT? NO, MUCH BETTER! (historical review)

Yabluchansky M.I. Dean of School of Fundamental Mediсine, Kharkov National V.N. Karazin University

SUMMARY The medical education activity of the Karazin Kharkiv National University was renewed with the

Ukraine becoming an independent state. Historical roots and the actuality of the University medical educa-tion is the topic of the article. The main idea is that medical education in the Ukraine should turn toward the educational sphere. In this way the conflict of the interests caused by concentration in one place both the medical education and health care will disappear. This is going to be profit for everyone and for ordinary citizen in the first place. This means that whole country will be benefited

KEY WORDS: history, medicine

УДК 612.621

ГИНЕКОЛОГИЧЕСКАЯ ЭНДОКРИНОЛОГИЯ: ИСТОРИЧЕСКИЙ ОЧЕРК (лекция для будущих акушеров-гинекологов)

Грищенко О.В., Лахно И.В. Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьковский националь-ный университет им. В.Н.Каразина

РЕЗЮМЕ Приведен обзор важнейших открытий по анатомии и физиологии женской репродуктивной

сферы на пути к современному состоянию гинекологической эндокринологии.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: гипоталамо-гипофизарно-яичниковая система, гормоны, регуляторные механизмы

История как прикладная дисциплина уходит назад настолько далеко, насколько это необходимо для лучшего понимания сегодняшней ситуации. Поэтому данный обзор представляет собой скромную по-пытку проследить смену взглядов на функционирование женской половой сфе-ры с дохристианской эры до наших дней.

Отец медицины Гиппократ (460–377 г.г. до н.э.) считал, что яичники являются ана-логом мужских тестикул и продуцируют семя. Аристотель (384–322 гг. до н.э.) был не согласен с Гиппократом, указывая, что «Мужское начало является действующим и активным, а женское… пассивным, поэто-му то, что женщина прибавляет к челове-ческому семени не является семенем, а ма-териалом, на который семя воздействует». Герофил из Халцедона, проживая в Алек-сандрии в первой половине третьего столе-тия до н.э., впервые в истории публично выполнил вскрытие человеческого тела. Он также впервые правильно описал раз-мещение, анатомические связки яичников и даже их структуру, называя их женскими яичками. Однако первое детальное описа-ние яичников принадлежит Соранусу из Эфеса (98–138 гг. до н.э.) [21]. Только че-рез полторы тысячи лет в бессмертном труде “De Humani Corporis Fabrica” (1543) Андрей Везалий описал основные функ-циональные единицы яичника – фолликул и жёлтое тело, выполнив аутопсию трупа 18-летней девушки в Брюсселе [22]. Неза-долго до Везалия миланец Жан Матео де Гарди ввёл в науку термин «яичники», при этом сравнивая их с птичьими яйцами. Детальное и чёткое описание фолликула и жёлтого тела впервые дал Ренье де Грааф в работе “De Mullerium Organis Generatoni Invservientionibus”, которая была опубли-кована в 1672 году [10].

Одновременно с несомненным прогрес-сом в изучении морфофункциональных особенностей женских гонад были достиг-

нуты разнообразные успехи в некоторых лечебных воздействиях при ряде гинеколо-гических заболеваний. Интересно отме-тить, что их эффект был зачастую необъ-ясним ввиду недостаточного уровня зна-ний. Русский царь Петр І был известен своей заботой о здоровье женщин, широко практикуя грязелечение для оздоровления верноподданных. Согласно «Указу о Ли-пецке» государь повелел открыть Бадер-ские бани, в которых были использованы целебные свойства грязей при расстрой-ствах менструальной функции, воспали-тельных заболеваниях, климактерическом синдроме и синдроме преждевременного истощения яичников [3].

Учёные и деятели культуры средневеко-вья большую роль в функционировании женского организма отводили щитовидной железе. Художники часто изображали на портретах женщин с зобом, как, например, Роджер ван дер Вейден (1399–1464) на своём известном полотне «Святой Лука, рисующий богоматерь». Томас Уортон, давший железе название щитовидной, пи-сал: «Она во многом придаёт шее округ-лость и красоту, заполняя свободное про-странство вокруг гортани, прикрывая и сглаживая её выступающие части, особен-но у женщин, у которых именно поэтому железа имеет большие размеры, что делает их шею более изящной и прекрасной» [5].

Начало эры микроскопии вывело учение о яичниках на качественно новый уровень. Марчелло Мальпиги в 1686 году не только дал жёлтому телу его современное назва-ние, но и установил, что оно присутствует в яичниках как беременных, так и небере-менных животных. Он впервые заметил, что фолликул не покидает яичник, а слу-жит для защиты яйцеклеток [9].

Первая патология яичника (дермоидная киста) была описана Мэтью Брейлем в 1789 году, а первое хирургическое вмеша-тельство (овариэктомия) было выполнено

Епраимом Мак Дауэлом в 1809 году [12]. Среди самых важных открытий в гине-

кологии отдельно стоит признание секре-торной активности яичников и осознание важности овариальных гормонов для нор-мального функционирования организма. Хотя экскреторная деятельность яичников (продукция яйцеклеток) была блестяще продемонстрирована ван Байером в 1827 году, доказать их инкреторную деятель-ность оказалось куда сложнее [21].

В середине ХІХ века было установлено, что преходящие нарушения функции яич-ников являются одной из основных при-чин бесплодия у домашнего скота [5]. Ве-теринар Жчок в 1898 году, основываясь на полувековой опыт практических наблюде-ний, доказал, что мануальное разрушение персистирующих желтых тел восстанавли-вает яловость коров.

Понятно, что субстанции, вырабаты-ваемые жёлтым телом, тормозят развитие фолликулов. Удаление или механическая деструкция жёлтого тела путём раздавли-вания пальцами сразу же вызывает течку [12]. Независимо от Жчока, анатом из Эдинбурга, Берд описал факт подавление овуляции у высших млекопитающих во время беременности. В то же самое время гистолог из университета города Нэнси Пренант установил и обосновал эндокрин-ную функцию жёлтого тела. Он также де-тализировал причины супрессии овуляции во время беременности. Однако усилия учёных были направлены не только на жи-вотный мир, но и на подтверждение уста-новленных закономерностей у людей [5].

В 1896 году Кнауэр Е. опубликовал свои выводы о том, что «трансплантация яичников препятствует атрофии матки, которая обычно возникает после удаления яичников». Эксперименты показали, что яичники, очевидно, обладают секреторной активностью, а их продукты, действую че-рез кровь, поддерживают нормальное со-стояние половой системы [15]. Тогда же Бейлис В. и Старлинг Е. ввели понятие «гормон», которое было определено как активное вещество, секретирующееся в кровь или тканевую жидкость беспротоко-выми или эндокринными железами [7]. С этого момента гинекологическая эндокри-нология получила быстрое развитие. Френкель в 1903 и 1910 гг. публикует ре-зультаты экспериментальных исследова-ний, которые демонстрируют возникнове-ние аборта после хирургического удаления жёлтого тела [13]. Борн первым назвал жёлтое тело эндокринной железой, функ-ционирование которой поддерживает раз-витие беременности. Справедливость его утверждения о том, что «секрет слизистой оболочки матки подавляет деятельность

жёлтого тела», была подтверждена значи-тельно позже в теории «качелей» Арпада Чапо [5]. В 1907 году Леб, ученик Борна, развил учение своего наставника, доказав, что гормон жёлтого тела подготавливает матку к нидации оплодотворённой яйце-клетки [21]. Незадолго до этого, в 1904 го-ду Джон Гальбан провёл оригинальное ис-следование, в котором было установлено, что подкожная трансплантация яичника кастрированной неполовозрелой морской свинке приводит к нормальному половому созреванию, и, следовательно, внутренняя секреция яичников руководит созреванием половых органов [18]. В 1912 году Адлер продемонстрировал возрастание половой активности самок после введения экстрак-та яичника. Таким образом, для оконча-тельной идентификации яичниковых гор-монов не хватало только технической воз-можности выделить их в очищенном виде [12].

Одновременно с плодотворным поиском в области изучения функции женской по-ловой сферы был обнаружен ряд уникаль-ных эффектов, сыгравших значительную роль в жизни человечества. «Развитие гормональной контрацепции – одно из са-мых важных событий ХХ века. Она на-правлена и действует опосредованно на моральные, социальные и другие культур-ные ценности, рост народонаселения и ок-ружающую среду; по сути своей противо-речит самой природе человека, оставляя историкам будущего возможности оцени-вать». Эта фраза из доклада по истории контрацепции Гольдзихер и Рудель (пере-вод авторов) на І конференции по разви-тию народонаселения в Бухаресте (1974 г.). Впервые основной принцип гормо-нальной контрацепции был установлен австрийским физиологом Людвигом Ха-берландтом. В 1919 году он вызвал вре-менное бесплодие у фертильных пациенток подкожной трансплантацией яичников бе-ременных крольчих. К 1931 году его идеи имели дальнейшее развитие, что нашло выражение в доказательстве контрацеп-тивных свойств экстрактов плаценты и яичников. Это было сродни революции. Его перу принадлежит также термин «кон-троль рождаемости». Этот термин имеет определенное социальное значение, демон-стрируя нам замечательный пример как наука может удовлетворять запросам об-щества. Хаберландт работал над созданием тканевого препарата “Infecundin”, состав которого остался неизвестным. Через 35 лет после смерти выдающегося ученого первый в Европе оральный контрацептив, выпущенный АО “Gedeon Richter”, был назван в память о нем “Infecundin” [5].

Стремление к пониманию цикличности

функционирования женских сексуальных структур привело к открытию ряда фунда-ментальных методов диагностики, значе-ние которых сохраняется до настоящего времени. В 1917 году Стокард К. и Папа-николау Г.Н. описали изменения слизи-стой оболочки влагалища в зависимости от фазы менструального цикла, что легло в основу гормональной кольпоцитологии [20], а в 1937 году Рок и Барлетт предло-жили определять стадию овариального цикла путем биопсии эндометрия. С по-мощью этого метода Нетер наглядно про-демонстрировал коррелятивные изменения эндометрия в соответствии с овариальным циклом [5].

В 1923 году Аллен и Дойзи продемон-стрировали влияние экстракта фоллику-лярной жидкости на морфологические из-менения слизистой оболочки влагалища у самок мышей, а в 1927 году Корнер и Ал-лен выделили прогестерон. Они же в 1929 году четко указали на место продукции эстрогенов (граафов фолликул) и прогес-терона (жёлтое тело) [6, 9].

Параллельно с теоретическими разра-ботками выполнялись и работы практиче-ской направленности, среди которых од-ной из самых важных следует считать ста-тью гинекологов из Чикаго Ирвинга Штейна и Майкла Левенталя «Аменорея, связанная с двусторонними поликистоз-ными яичниками» [19]. Согласно первоис-точнику поликистоз яичников – это «нере-гулярность месячных, включая аменорею, бесплодие, гирсутизм, несколько замед-ленное развитие молочных желез и ожире-ние». По данным авторов, клиновидная резекция улучшала состояние больных и приводила к возобновлению нормального менструального цикла.

Благодаря открытию Ашгеймом Б. и Цондеком С. в 1927 году хорионического гонадотропина (показано, что моча бере-менных содержит данный гормон в боль-шом количестве) стало возможным прове-дение биологического теста на беремен-ность, который еще недавно широко при-меняли в акушерских клиниках [23]. Авто-ры были удостоены Нобелевской премии вместе с другим исследователем Смитом П.Е, который описал фолликулостимули-рующий и лютеинизирующий гормоны [18].

Новой вехой в изучении функциональ-ных свойств яичников стали исследования, проведенные шведским учёным Бентом Фальком. В 1959 году Бент Фальк высту-пил с докладом «Использование микро-трансплантатов для определения места продукции эстрогенов в яичниках крыс» на медицинском факультете университета города Лунд, в котором убедительно дока-

зал, что секреция эстрогенов происходит только в трансплантатах, содержащих клетки тека интерна и интерстициальные клетки вместе с клетками гранулезы или желтого тела (так называемая «двухкле-точная теория»). Результатом этого стало создание под руководством биолога из Массачусетского университета Грегори Пинкус первого в мире орального контра-цептива, который под названием «Эновид» был в 1960 году рекомендован к примене-нию в США [17].

В последующем внимание ученых было сконцентрировано на изучении централь-ных механизмов регуляции репродуктив-ной функции. После открытия ФСГ и ЛГ приоритетными стали исследования регу-лирующей функции коры головного мозга, гипоталамуса и гипофиза. Их детальное изучение дало значительные результаты – группы Гемзела К. и Беттендорфа Г. [8, 14] сообщили о первых успешных случаях индукции овуляции с последующим на-ступлением беременности у женщин с ги-погонадотропной ановуляцией при помо-щи человеческого гипофизарного гонадо-тропина, а Люненфельд Б. с соавторами [16] описали клинические эффекты по-стменопаузального гонадотропина. Одно из первых доказательств существование нейрогормона, который регулирует секре-торную активность гонадотропоцитов аде-ногипофиза было дано независимо друг от друга группами Мак Канна (1960) и Хар-риса (1961). Они установили стимули-рующий эффект экстракта медиальной эминенции на секрецию лютеинизирующе-го гормона [5]. В 1971 году в лаборатории Шалли А.В. был идентифицирован дека-пептид – рилизинг-фактор лютеинизи-рующего гормона. Это выдающееся откры-тие послужило основой для введения принципа “up and down regulating” («сти-мулирующая и подавляющая регуляция»), который нашел применение в лечении эн-дометриоза, климактерического синдрома, эндокринного бесплодия [2].

Идеи о нейрогуморальных связях в ор-ганизме впервые были выражены Шер-винским В.Д. [1]. Автор сообщил о регу-лирующем взаимном влиянии нервной системы на железы внутренней секреции, а последних на тонус нервной системы. Блюлер М. (1954) ввел понятие о неспеци-фическом эндокринном психосиндроме. Регуляторные влияния центральной нерв-ной системы в значительной мере осуще-ствляются через адренергические меха-низмы, что было определено в трудах Кен-нона (1929), Орбели Л.А. (1935), Селье (1972) [2].

Рождение в Одхэмской больнице (Анг-лия) в 1978 году девочки после искусст-

венного оплодотворения яйцеклетки и эм-бриотрансплантации было отмечено во всем мире как начало новой эры вспомога-тельных репродуктивных технологий [11]. Методику экстракорпорального оплодотво-рения разработали учёные медицинского факультета Кембриджского университета – физиолог Эдвардс, гинеколог Бавистер и хирург Стептоу. Первый в Украине подоб-ный удачный эксперимент был осущест-

влён в 1990 году под руководством акаде-мика Грищенко В.И. [3, 4].

Сегодня гинекологическая эндокрино-логия представляет собой одну из важней-ших отраслей современной медицины. Од-нако прогресс в этой области требует соз-дания принципиально новой методологи-ческой базы, наличия высокоточной аппа-ратуры и прецизионных методов исследо-вания.

ЛИТЕРАТУРА 1. Бабичев В.Н. Нейроэндокринная регуляции репродуктивной системы.– Пущино, 1995. – 225 с. 2. Винник М.І. // Галицький лікарський вісник. – 1999. – Т.6, Ч.1. – С.101–104. 3. Грищенко В.И., Паращук Ю.С., Дахно Ф.В., и др. Криобиология и проблема бесплодия.– К.:

Наукова думка, 1990. – 136 с. 4. Грищенко В.И., Щербина Н.А. // Международный мед. журнал. – 1999.– Т. 5, № 1. – С. 89–90. 5. Репродуктивная эндокринология: в 2-х томах. – Пер. англ. / Под ред. О.С.Йена, Р.Б.Джаффе. –

Москва: Медицина, 1998. – 1134 с. 6. Allen E., Doisy E.A // Amer.J.Med.Assoc. 1923. – Vol. 23.– P. 819–821. 7. Bayliss W.M., Starling E.H. // Proc.R.Soc.Ser.B. – 1904. – Vol. 73. – P. 310. 8. Bettendorf G // Int.J.Fertil. – 1963. – Vol. 8. – P. 799–807. 9. Corner G., Allen W.M. // Amer. J.Physiol. – 1929. – Vol. 88. – P. 326–329. 10. De Graaf R. De Mullerium Organis Generatori Inservientionibus. – Lugduni Batavorum, ex off.

Hackiana, 1672. 11. Edwards R.G., Bavister B.D., Steptoe P.C. // Nature. – 1969. – Vol .221. – P. 632–635. 12. Eskes T.K., Longo L.D. Classics in obstetrics and gynecology. – London: the Parthenon Publishing

Group Ltd., 1994. –242 p. 13. Fraenkel L. // Arch. Gynecol. – 1903. – Vol. 68. – P. 438. 14. Gemzell C.A., Diczfalusy E., Tillinger G. // J.Clin.Endocrinol.Metab. – 958. –Vol.18. –P.138–148. 15. Knauer E. //Zentralblatt Gynecol.– 1896. – Bd.20. – P.524. 16. Lunenfeld B., Lunenfeld E. // Fertil. and Steril. – 1997. – Vol. 67. – P. 812–814. 17. Pincus G, Chang M.C. // Acta Physiol. Latino-Americana. – 1953. – Vol.3. – P.177. 18. Smith P.E. // Proc. Soc. Exp. Biol. Med. – 1926. – Vol.27. – P.131–132. 19. Stein I.F., Levental M.L. // Amer. J.Obstet.Gynecol. – 1935. – Vol. 29. – P.181–191. 20. Stockard C.R., Papanicolaou G.M. // Amer. J. Anat. – 1917. – Vol. 22. – P. 225. 21. Stoppard M. Etre femme et bien se connaitre pour mieux vivre. – Paris: Selection du Rider’s Di-

gest, 1995. – 223 p. 22. Vesalius A. De Humani Corporis Fabrica, 1543. 23. Zondek B., Aschheim S. // Klin. Worchensehr. – 1927. – Bd.6.– P. 248–265.

ГІНЕКОЛОГІЧНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ: ІСТОРИЧНИЙ НАРИС (лекція для майбутніх акушерів-гінекологів)

Грищенко О.В., Лахно І.В. Харківська медична академія післядипломної освіти, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

РЕЗЮМЕ Приведено огляд найважливіших відкриттів з анатомії та фізіології жіночої репродуктивної

сфери на шляху до сучасного стану гінекологічної ендокринології. КЛЮЧОВІ СЛОВА: гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникова система, гормони, регуляторні механіз-ми

GYNECOLOGICAL ENDOCRINOLOGY: A HISTORICAL REVIEW (lecture for future obstetricians and gynecologists)

Grischenko O.V., Lakhno І.V. Medical academy for postgraduated education, Kharkov, Kharkov National V.N. Karazin University

SUMMARY A review of the most important discoveries of female reproductive anatomy and physiology on the

way to current status of gynecological endocrinology. KEY WORDS: hypothalamic-hypophyseal-ovarian system, hormones, regulatory mechanisms.

УДК 615.017 PERMEABILITY OF BLOOD BRAIN BARRIER FOR CARDIOTROPIC SUBSTANCES UNDER HYPOTHERMIA AND HYPERTENSION

Babijchuk V.G. Institute for Problems of Cryobiology & Cryomedicine of the National Academy of Sciences of the Ukraine, Kharkov

SUMMARY It has been shown that under hypothermia conditions the interactions between central and autonomous

contours of cardiac activity regulation can be significantly changed, therefore the probability of paradoxical reactions of an organism to application of cardiotropic preparations increases. The change of a sign of chronotropic effect of cathecholamines (CA) and acethylcholine (AC) under hypothermia in a great extent is substantiated by an increase of blood brain barrier (BBB) permeability, that should be taken for consideration in practical medicine. Besides therapeutic cooling regimens contribute to a recovery of impaired rhythmicity of functioning of nerve and cardiovascular systems, in particular under conditions of emotional stress, that is one main causes of human disease appearing.

KEY WORDS: central nervous system, cardiovascular system, hypothermia, rhythmic old effects, catechola-mines, blood brain barrier, emotional stress

INTRODUCTION Nowadays it is obvious, that under stresses of

different genesis the BBB permeability consid-erably increases [1]. In this connection it is very curious, that the absence of data on BBB func-tional state in many current conceptions of gen-eral adaptational syndrome.

As any highly productive scientific idea, the problem of stress, being classical one, is not al-ready a dogma [1-3, 6-11]. Thereat the most general critical remarks were referred to the most important notion of the conception - about non-specificity of stressoric reaction. Today the ma-jority of investigators consider, that neuroendo-crinic reaction of an organism to truly different stressors is various. Nevertheless in the stress theory as an adaptive syndrome with an alternate domination of catabolic and anabolic processes is one general for all stressors and in this case non-specific peculiarity or regularity, that some authors call as “adaptational process wave-likeness law” [10]. Practically in any quite a complete work devoted to the problem of a stress one can find multiple evidence of a wave-likeness of adaptational reactions, when the pe-riod and amplitude of initial rhythm with follow-ing damping increases, a decrease in this period with following recovery of initial rhythmicity [9-11]. It is known, that the term “stress” was adopted from physics by Kennon and Selier [7]. The maintaining of rhythms complicated hierar-chy even in a physical system means the pres-ence of synchronizing mechanism. There is a sense to suppose, that in mammalians a special functional system, controlling and directing the adaptational period rhythmicity in its both spe-cific and non-specific manifestations (specific

regulation of non-specific “driving” in the setting points of special homeostasis parameters) was formed.

Certain temperature variations may be the most physiological, an adequate stressor for such a system, because a special role in the regulation of organism structural and functional rhythmic-ity belongs to thermosensitive processes,- the first link in the estimation of the accordance of chaos and order degree in an organism’s inner medium and environment [3]. Such a system is progressively developing in the evolutional proc-ess and, probably, functioning in a full extent only in homoiothermal organisms, which gained with homoiothermia the perception ability of in-ner medium entropic characteristics, because thermosensitive mechanisms may be integrated with the thermostatic ones. Therefore up to the present time the generally used stress conception continuing to be based on general principles of reflex theory (stimulus-response), the majority of experimental data testify, that stress manifests as a branched system of an organism’s response [9-11]. In organization of its rhythmic pattern from our point of view the BBB participates for example by means of regulation of blood barrier balance of para- and sympathomimetics [4, 5]. It is apparently that of working frequences of thermoreceptors and BBB resonance frequency band in the range of second rhythm ultraslow bioelectric brain activity, determining synchroni-zation of the functioning of main homeostatic mechanisms [1,3-5]. Here it is appropriately to refer to remote, but quite a fundamental work of Hoff [9], where the author showed his ideas about the variational character of symptomatic and parasymptomatic tonus and “complete vege-tative switching” during different extreme ef-

fects. It is necessary to note, that Hoff does not make his scheme absolute, by truly assuming the possibility of complicated dynamics of para- and the alternation of asympathic reactions depend-ing on the stimulus intensity and quality, that find its confirmation in the later works of other authors [10-13]. Such processes are convenient to study be means of the example of cardiac and vascular system at hypothermia, supposing, that various cooling programs may stimulate differ-ent