23201Передплатний

індекс

Сергей Ковальчук: «Не надо загонять Хмельнитчину в рамки «классической

сельскохозяйственной области!»

Мировая финансовая система или грандиозное надуватель-ство? Рассказ о том, как банки дают в долг деньги, которых у

них нет…

№ 29-30 (542-543) ноябрь 2012 г.

Стр. 4-5

Хмельницкая областная общественно-политическая газета moyagazeta@list.ruwww.moyagazeta.com

Информационные техно-логии, как неотъемлемая составляющая современ-ной жизни человека, позво-ляют управлять огромными потоками информации с помощью компьютеров. В целом, информационные технологии – это комплекс инженерных и технологи-ческих наук, обеспечиваю-щих организацию жизнеде-ятельности современного общества. IТ способны обрабатывать информа-цию, хранить огромные объемы, а также переда-вать её в краткие сроки на любые расстояния.

Стремительно расту-

щий потенциал информационных технологий обес-печивает столь же стремительное со-кращение издержек в производственной сфере, способству-ет облегчению и улучшению уровня жизни, открывает все новые и новые возможности для людей. Поскольку нововведения про-являются в каждой сфере жизнедея-тельности человека (работа, семья, об-разование, обслу-живающий сектор, отдых и пр.), на се-годняшний день без них все сложнее представить совре-менную жизнь.

На данный мо-мент Украина яв-ляется одним из мировых центров оффшорного про-граммирования – наши специалисты, по сути, со-здают интеллектуальный п р од у к т д л я м н о г и х

иностранных компаний. О феномене украинских ай-тишников говорил и генди-ректор корпорации Microsoft Стив Балмер. Будучи в Киеве, он подчеркнул, что

Украина относится к числу технологичес-ки развитых стран с очень высоким уровнем подготов-ки программистов. По его словам, наши специалисты вполне могут претендовать на работу в любой американской корпо-рации – и подобное уже не является ди-ковинкой. К примеру, только в одном из отделений Microsoft, расположенном в Сиэтле, сейчас тру-дятся 700 украин-цев!

Вот об этом и не только мы и реши-ли побеседовать с Сергеем Станисла-вовичем Ковальчу-ком, заместителем декана факульте-та программиро-

вания, компьютерных и телекоммуникационных систем ХНУ, кандидатом наук, доцентом, академи-ком Российской Академии информатизации и Между-

народной Академии инфор-матизации, членом НМК комиссии министерства по разработке стандартов на-правления “компьютерные науки”.

Корр.: Преподавая в университете, Вы, без сомнения, видите со-временную молодежь, так сказать, изнутри, и можете оценить ее интеллектуальный и практический потенци-ал. Так почему же столь умные люди покидают город?

С.К.: К сожалению, тако-ва специфика Хмельницкой области. В свое время, лет 50 назад, когда создавался наш ВУЗ и строились новые заводы, в городе был зало-жен серьезный фундамент как промышленного, так и интеллектуального потен-циала. К нам тогда приеха-ли люди со всего бывшего Советского Союза, создали хороший научный и техни-ческий центр, который дал возможность построить, например, «Термопластав-томат» или «Радиозавод». Продолжение на 2 стр.

®

Виктор Тимчук: «Если задуматься, можно по-нять, что мы живем в раю!»

Стр. 11

Село Божикивцы – под покровом Святой

Параскевы. История одного села через призму церкви.

Стр. 8-9

Современная жизнь, производство, здравоох-ранение и прочие сферы деятельности человека сегодня немыслимы без информационных, или, говоря без перевода, без IT -технологий: каждая из сфер нуждается в переработке огромного количества информа-ции, а также в информа-ционном обслуживании.

№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

2 мои технологии 3моя школа журналистики Продолжение, начало на

1 стр.На этом потенциале выросли

вначале дети, а сейчас уже и внуки тех людей – и планка никогда не опускалась. Так, например, на данный момент Хмельнитчина занимает пя-тое место по уровню школь-ного программирования в стране. Данные подтвержда-ются результатами Олимпиад и конкурсов – и ниже этого места мы никогда не опус-кались. Конечно, в основном это заслуга преподавателей, которые занимаются с деть-ми, готовят их к Олимпиадам, но ведь и преподаватели учились в институтах, полу-чали последипломное обра-зование...

Сейчас в Хмельницком около 100 фирм, торгующих компьютерной техникой. Думаю, что это все-таки перебор. Дизайном и разра-боткой программных про-дуктов занимается где-то 500-700 человек, закончив-шие отечественные ВУЗы и создавшие наши украинские компании. Есть американ-ские, немецкие, итальянские, российские и другие компа-нии. К сожалению, нежелание руководства города и области видеть в IT-сфере одну из основных перспектив разви-тия, возможно и настраивает тех же учителей школ, дирек-торов, детей и их родителей на то, что в Хмельницком нет никакой перспективы. Это подтверждено тем фактом, что основной процент луч-ших учеников, участников и победителей Олимпиад по математике, информатике, физике, учится в других городах и не желает возвра-щаться в Хмельницкий.

Корр.: Вы сказали: «на-страивает»? Получается, это делается чуть ли не спе-циально? А Вы пытались разъяснить ситуацию, «сту-чаться» в двери, предлагая новые предложения, инно-вации?

С.К.: Да я постоянно сту-чусь в эти двери! Руководи-телям из областной админи-страции предлагаю реальные вещи, но либо не видно прояв-ления интереса, либо, как мне сказал бывший руководитель областного ранга: «Я не вижу тут денег». Я говорю, что это развитие области, развитие технологий, перспектива, а мне на это: «Я не вижу здесь денег, которые ты собираешь-ся зарабатывать». Понятно, что человек просто ждал, что я предложу ему какое-то на-правление бизнеса и, возмож-но, определенный вариант дележки. Но в тоже время, к счастью, у нас есть много интересных инициативных людей на разных уровнях, которые поддерживают тол-ковое предложение, и готовы работать в этом направлении. Если подумать, то кто должен работать в областной адми-

нистрации? Супер-менеджер, который обязан обеими ру-ками хвататься за идею и «толкать» ее для того, чтобы я, как преподаватель, работал в нужном направлении. По-

мните, был такой А.Г. Роздо-будько? Вот он действитель-но был супер-менеджером, и за это я его безмерно уважаю. Бывало, мы с ним обговари-вали какие-то идеи, он их записывал – а затем мне даже приходилось избегать его, потому что он контролировал работу и следил за каждым моим шагом.

В конце 90-х мы начали активно развивать идею вне-дрения информационных тех-нологий в учебный процесс. НВК№2 (директор Гевал П.А.) начал работу по со-зданию экспериментальной площадки академии педа-гогических наук Украины, проводились конференции и первые телемо сты. У нас не было каналов связи и тогда компания Укрсат организовывала спутниковую связь Хмельницкий – Киев. Первый телемост был с Ми-нистерством образования и Хмельницким национальным университетом со скоростью 2 мегабита – и тогда это были баснословные скорости! В то время университет имел внешний канал 500 килобит и мы радовались, посколь-ку больше просто не могли вытянуть.

По-моему, именно в 1999 году мы проводили конфе-ренцию с учителями инфор-матики города и области, на которой присутствовал М.К. Чекман – тоглашний, ныне уже покойный мэр Хмельниц-кого. Тогда с ним был огово-рен проект создания компью-терной образовательной сети города. В наших планах было объединить все библиотеки, школы, высшие учебные за-ведения в единую образова-тельную сеть. Это не дало бы возможности провайдерским фирмам зарабатывать деньги на воздухе. Ведь Интернет можно сравнить именно с воздухом, и за то, что мы дышим, мы платим. На то время просто надо было сде-лать муниципальную сеть, а на нее «посадить» все техно-логии, связанные с учетом в

ЖКХ города. Не нужно было бы отдельные ЖЭКи подклю-чать к отдельным провайде-рам, и в рамках города мож-но было бы реализовывать образовательные проекты

и виртуальные уроки, что, собственно, мы и делали в НВК №2, когда одну из кон-ференций и открытые уроки можно было смотреть в 10 школах города.

Корр.: А почему только в десяти? У нас ведь школ в несколько раз больше… Или не хотели?

С.К.: Нет, хотели все, но просто не хватало мощности серверов. Школы подключа-лись и смотрели конферен-цию, работали web-камеры, снимались уроки, заседа-ния… К сожалению, когда Михаила Константиновича не стало, проект сильно за-тормозился, потому что сле-дующий мэр Приступа не понимал его важности и нуж-ности. Я много раз приходил к нему, предлагал заняться этим проектом, но, увы, все было бесполезно...

Слава Богу, на данный мо-мент в Хмельницком проект

подключения всех школ и садиков к единой образо-вательной сети реализован. Кроме города, у нас подобные сети существуют во многих районных центрах - в Славуте школы соединены оптово-локном, объединен Нети-шин, Полонное, Каменец-Подольский... Кстати, в Ка-менце мы проводили кон-ференции в 2007 году, и все школы уже были объединены

в единую сеть. В Хмельниц-ком и Каменце-Подольском вместе с компанией «Интер-нет Сервис» (директор Я. Баневич) реализован про-ект образовательной сети высших учебных заведений «Уран». Только в Хмельниц-ком «Уран» объединяет ХИ-РУП, ХНУ, Педагогическую академию, Центр научного творчества молодежи, управ-ление образования области. С помощью гигабитных кана-лов связи можно обменивать-ся информацией, проводить любые web-конференции… Да все что угодно можно де-лать! Вот только эти каналы нужно использовать не толь-ко ради трафика Интернета, а для внутренних проектов.

Корр.: Мы уже говорили о том, что немало хмельниц-кой молодежи уезжает из области на учебу в другие города, а затем не возвра-щается…

С.К.: Согласно статистике, каждый год уезжает не менее тысячи человек. Достаточно умножить это число мини-мум на 2000 гривен, которые ежемесячно тратятся на про-живание, и станет понятно, сколько мы теряем. Кроме того, что это сами по себе немалые средства, которые могли остаться в нашем реги-оне, подобную сумму можно было бы пустить на развитие того же IT и других видов бизнеса. Вы задумывались, кем наполнены современные IT-компании Хмельницко-го? Ребятами школ города и районных центров, даже сел, которые зачастую даже не планировали работу в этой сфере, не принимали участие в Олимпиадах по фундаментальным дисципли-нам районного и областного

уровня. Обучаясь в универ-ситете на IT-специальностях, они получили необходимый уровень знаний, ими заинте-ресовался бизнес, они могут сами создавать бизнес и ра-ботать, заполняя вакуум об-ластного центра. Но вот если бы этот вакуум был заполнен хмельничанами, тогда бы жи-тели районов возвращались к себе домой, работая на поль-зу своей малой родины.

Скажете, что в Хмельниц-ком больше возможностей? Не буду спорить, это так. Но вот недавно я был в Славут-ском областном лицее. Могу сказать одно - это уникальный образовательный центр, как по инфраструктуре, так и по месту расположения. Мало кто помнит, но еще какие-то сто лет назад Славута была известным курортом-кум ы с ол еч е б н и ц е й , гд е успешно лечили многие бо-лезни. Пациенты туда при-езжали из всей России и Европы, даже Леся Украинка там лечилась! Разговаривая с учащимися, я попросил поднять руки тех, кто хочет свою будущую жизнь связать со Славутой или Хмельниц-ким. Реакция была…пра-вильно, нулевой. Они уже ориентированы на Киев. Та-кой вот менталитет украинца: «Мне тяжело, но пускай ребе-нок учится в Киеве. Может, ему будет легче». Кстати, для того, чтобы поступить на учебу в столице, практически всегда приходится занимать-ся с репетиторами – а это еще одна дополнительная статья расходов для родителей.

К о р р . : П о л у ч а е т с я , школьных знаний для этого недостаточно?

С.К.: Информации, полу-ченной в школе, должно быть достаточно для прохожде-ния ВНО. Учителя же часто целенаправленно занижают уровень знаний, которые они обязаны передать учащимся, при этом «зомбируя» де-тей рассказами, что они все уникальные и должны учить-ся в Киеве в лучших ВУЗах страны, но объясняя при этом, что ни один выпускник туда без дополнительных занятий не пройдет… По-моему, это прямой намек на то, что этому учителю необходимо заплатить за дополнительные занятия. И вот тут мне бы хотелось вспомнить мою маму, учи-тельницу математики. Когда ученика не было несколько дней на уроках, она вместе с моим отцом, заврайоно, приходила домой к ученику и занималась с ним бесплат-но, чтобы ребенок не отстал от остальных. Понимаю, что таких учителей сейчас нет, поэтому есть стандарты образования и средние зна-ния, которые преподаватель должен выдать ученику для прохождения ВНО. Я как-то предлагал одному из дирек-торов школ города: «Давайте в рамках работы со школой сделаем факультатив и будем готовить детей бесплатно». Тот мне отвечает: «Нет, не надо. Зачем? Вы же забираете наш хлеб!»

Беседовала Людмила Лунина

Окончание читайте в следующем номере

moyagazeta.com№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.2 мои технологии 3моя школа журналистики

Чорна рада, або дива нового українського парламентуЗдоровенькі були, шановне

панство! Ось і настала та велична днина, яка змусила написати вам, дорогі читачі, кілька абзаців – це завершення виборів до нашого парламен-ту. Йой, правду кажуть - у московському «совєті» сові-туються, а у нас у «раді» раду-ються, але по-чорному...

Хочу розповісти шановному братству одну вельми повчаль-

ну історію з нашого спільного козацького минулого. Була у нас на неньці Україні одна досить цікава постать - гетьман Іван Брюховецький (бувший слуга Богдана Хмельницького), який спочатку висував соціальні лозунги (зменшити податки, обмежити старшинське земле-володіння, зблизитися із Поль-щею), а як став кандидатом на гетьманство, то змінив позицію на промосковську. У Ніжині на Чорній раді Брюховецького було обрано гетьманом, а інших претендентів на гетьманську булаву заарештовано та стра-чено. Одразу після обрання гетьманом Брюховецький уклав з Московською державою Ба-туринські статті, які надавали Москві ще більше влади.

Нова старшина в жадобі зба-гачення й утисках народу пере-вершила своїх попередників,

«Рідний край» для українського домашнього смачного столу «Сьогодні у кулінаріях різних

країн світу існує безліч вишуканих страв і закусок, тоді як список продуктів зазвичай стандартний і досить обмежений. Що ж надає стравам з одних і тих же інгредієн-тів оригінальність і неповторність смаку? Звичайно, в першу чергу це різні способи приготування і надзвичайно величезний спектр пряностей та приправ, але осно-вним елементом, так би мовити, своєрідною родзинкою, яка надає особливість будь-якій страві, як би хто не сперечався - є соус. Від того, який соус використовує господиня, багато в чому залежить смакова гамма страви. Соусом можна як підкреслити смакові якості приго-тованого продукту, так і зіпсувати. Правильний підбір соусів до страв має в кулінарному мистецтві дуже велике значення, тому що саме від соусу залежить багато в чому не тільки смак, зовнішній вигляд, аромат, вміст вітамінів і калорій-ність їжі, але й її привабливість і сприйняття страви тими,хто її куштуватиме.

Що ж таке соус і який з них краще використовувати у при-готуванні справжніх кулінарних шедеврів? Спробуємо відповісти на це питання.

Зазвичай соус являє собою при-праву до основних страв або гарнірів, що складається з рідкої основи і різноманітних приправ, які роблять його унікальним та

неповторним за своїм смаком. Використання соусів дозволяє розширити асортимент домашніх страв, покращити їх зовнішній вигляд і загальне оформлення, по-ліпшити аромат, смак, соковитість,

підвищити біологічну цінність страви. Прототипом соусів були примітивні підливки, відвари, м’ясний сік - “сочок”, який і дони-ні вважається чудовою приправою до смаженого м’яса. Подальший розвиток кулінарної майстерності призвів до ускладнення рецептур, до появи власне соусів, які готу-вали разом з блюдом при гасінні або припусканні м’яса, риби або дичини з приправами, спеціями, підливами і т.п. Ці складні соуси були ще в найдавніші часи, хоча саме слово “соус” прийшло не на-стільки вже давно.

Нікому не видасться несподіван-кою той факт, що ми, як справжні українці, полюбляючи справжню українську кухню і надзвичайно вдало готуючи страви ще наших бабусь-прабабусь, знаємо безліч

секретів, як смачно готувати, щоб по-справжньому здивувати навіть найвибагливішого гостя, не ви-користовуючи якихось премудрих італійських, мексиканських чи ще якихось кулінарних секретів інших країн у вигляді соусів. Але все ж таки інколи виникає бажання проекспериментувати, тим паче, коли весь телепростір заповнений різноманітними кулінарними шоу, змаганнями та баталіями на кухні. Без сумніву, в домашніх умовах неможливо готувати різноманітні соуси заздалегідь або постійно тримати їх у готовності у великій

кількості. Це й не потрібно! На сьогоднішній день наша харчова промисловість і вітчизняні това-ровиробники готові нам надати величезний асортимент вже гото-вих до негайного вживання соусів.

Головне розуміти, що для укра-їнської кухні, напевне, не зовсім підійдуть ті асортиментні позиції, які ми звикли зустрічати на по-лицях магазинів чи супермаркетів під оригінальними назвами «Саль-са», «Папрік», «Тартар» та інші. І саме тут, чесно Вам признаюсь, не дивлячись на те, яка надзвичайно смачна справжня італійська піца чи французький провінційний ра-татуй, особисто мені не вистачає українського колориту, після чого й приходиш до висновку, що рідному столу – рідний продукт. Ось чому в домашній кухні такий незамінні

і важливі при приготуванні соуси під такою рідною для душі назвою торгової марки «Рідний край». Ви-готовлені за традиційною рецепту-рою, вони є класикою української кухні. «Найм’якіший» серед соусів «Український класичний», чудово підходить як до м’ясних страв, так і до гарніру. Соус середньої гостроти «Український класич-ний шашличний» - ідеальний для м’ясних страв. Соус для справді «гострого» споживання – «Го-стрий пряний», розроблений на основі натуральних прянощів – створює надзвичайно виразний смак. Два види перцю – червоний та чорний роблять смак та аромат соусу надзвичайно неповторним та особливим. А справжній букет натуральних спецій із мускатного горіха, кориці, гвоздики, часнику та духмяного перцю, що у со-усі «По-краснодарськи», додасть особливого смаку та витонченого аромату кожній Вашій страві.

Соуси на томатній основі «Рід-ний край» – це оригінальна компо-зиція відбірних овочів, духмяних прянощів та спецій з неповторним смаком і ароматом, а також най-легший і найекономніший спосіб приготування смачних домашніх страв.

«РІДНИЙ КРАЙ» - ЛЕГКО ГОТУВАТИ, СМАЧНО СПО-ЖИВАТИ!!!

®

тому що у боротьбі за булаву Брюховецький тільки прикри-вався народними інтересами й прагненнями. Ставши геть-маном, він одразу ж про все забув, і булаву свою намагався тримати лише за допомогою страху та жорстокостей. Най-менший протест закінчувався конфіскаціями, ув’язненнями, стратами (жорстоко покарав і ті міста, що були за короля). Вби-ла Брюховецького його ж ко-зацька старшина — «кинулися на нього зі страшенною люттю, били рушницями та списами, як скаженого собаку».

Тепер повернемося до сучас-ності, і розпочнемо «з лірики». То хто ж пройшов до нашого законодавчого органу?

Перші, від кого зраділа та почала співати моя молодець-ка душа – комуністи. Одразу згадав історію про журналіста-практиканта, який приїздить перед виборами в село та за-питує діда, який ледь чує:

«Діду, в селі комуністи є?» А той йому відповідає: «Та є, синку, кому їсти, нема кому робити…». Саме тому можу сказати точно, що комуністична партія буде завжди, як у їхній улюбленій пісні: «І Лєнін такой молодой…».

Я навіть подумав, що якщо за-втра розпочнеться ІІІ світова ві-йна в українському парламенті, то після неї залишаться в Укра-їні дві партії - дана політична сила та ВО «Свобода». Потім ще будуть знімати фільми, як депутат-комуніст Льоня таєм-но закохався у «свободівку» Марічку. Вони зустрічалися та-ємно у Львові та Севастополі,

доки не дізналися «товариші» та «побратими». Все завер-шується трагічно – смертю на схилах Дніпра, а потім прими-рення між суперниками заради Української держави… Ось така версія гуцульських «Тіней забутих предків» на сучасний лад. Стрічка вийде кращою, аніж «Титанік» чи «Ромео та Джульєтта»! Ті, хто буде про-давати дівчаткам хустиночки для сліз, за п’ять хвилин міль-йонерами стануть!

Ще до нашого парламен-ту пройшли боксери з пар-тії «Удар», тому бійки тепер будуть професійні, а народу залишиться лише вибирати претендентів на рейтингові бої (ігрові автомати у нас офіційно заборонені, але тоталізатор працює). Телеканал «Рада» доведеться перейменувати на «Спорт 2.0», а його рейтинг, зрозуміло, досягне небачених

висот. Впевнений, що в май-бутньому будуть навіть вручати пояс імені Віталія Кличка за кращий мордобій у Верховній Раді України…

«До повного щастя» кумпа-нія законотворців збільшилася за рахунок «радикального» Ляшка – останього героя на-шої політики. Не знаю, що буде творитися у вітчизняному законодавчому органі, але я б не радив нашим законодавцям повертатися задом до трибуни та дуже чванитися, що вони знають прийоми карате, адже проти лома, як відомо – нема прийома!

Нарешті підходимо до вже традиційного протистояння добра та зла/ білого та чорного/ Нічного та Денного дозорів/ Гондору та Мордору/ регіо-налів з опозицією… А країну все одно врятує Литвин! У американців є Супермен та

Спайдермен, у росіян – Чорна Блискавка та «Чєловєк Гриз-лов», а у нас – Литвин (він же Чахлик Невмирущий), який не боїться ні Бога, ні чорта! Роблю астрологічний прогноз нашої політики: коли біла королева вийде з патової ситуації, тоді всім буде повний «триндєць»…

окрім Литвина! Зрадів також від «Атаки кло-

нів», коли не пройшла опо-зиційна до опозиції Наталка-Луганчанка. Такого дорогого капіталовкладення у партію-невдаху Україна ще не бачила!

На місцевому рівні радий за проходження до парламенту пана Сабія з ВО «Свободи». Все ж таки голос (мінімальна кількість бюлетенів за канди-дата в депутати) на виборах щось вирішує. На жаль, і у

цьому скликанні несподіванок взагалі не буде, самовисуванці перебіжать у партію влади, а тоді: «Наша пісня гарна нова, починаймо її знову».

Хоча особисто я надіюся на краще, що лев помириться з ягням, а наша держава не буде мені нагадувати славнозвісну байку про лебідя, рака та щуку, і ми, рано чи пізно, заживемо у добробуті та достатку. На-стануть часи, коли я буду від усього серця пишатися тим, що я українець! Політики прийдуть та підуть, а ми, народ, будемо ще довго з ними чи без них...

Лірика завершилася, але істо-рія нагадує про себе, а її колесо завжди ходить по колу. Тому, панове магнати, думайте та гадайте про те, що буде з вами завтра…

Мстислав Многогрішний, Держава Україна, місто

Хмеля

№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

«Процесс создания банком денег настолько прост, что ум отказывается

в это поверить»Джон Кеннет Гэлбрайт, экономист

«Каждый на подсознательном уров-не знает, что банки не дают денег

в долг. Когда вы забираете со счета свои сбережения, банк молчит, что

отдал ваши деньги кому-то еще»Марк Мансфилд

4 мой капитал

Деньги - пирамида долговВ нашей жизни есть две

великих тайны: любовь и деньги. На вопрос: «Что такое любовь?» люди по-стоянно пытаются найти ответ в рассказах, филь-мах, книгах... Но такого не скажешь о вопросе: «Что же такое деньги?» Об этом не говорится ни в одном голливудском блокбастере. Да что там кинематограф - об этом даже не расска-жут в школе, в которую мы все с вами ходили! Для большинства из нас вопрос «Откуда берутся деньги?» вызывает ассоциацию со станком, печатающим банкноты и монеты.

Большинство из нас верит, что деньги создает пра-вительство. Это верно, но лишь в определенной мере. Те бумажные и металли-ческие символы стоимости, которые мы считаем деньга-ми, действительно печатает подотчетный правительству Монетный двор. Но большая часть существующих денег появляется иначе. Их созда-ют ежедневно и в огромных количествах частные корпо-рации, известными нам как банки.

Большинство из нас верит, что банк выдает в кредит те деньги, которые им дове-рили вкладчики. На самом

деле банки создают деньги, которые дают в кредит. Они берутся не из доходов банка, не из денег вкладчиков, а из подписанного должником обещания их вернуть. Под-пись в долговой расписке обязует должника вернуть деньги плюс проценты, ина-че он потеряет дом, машину, то есть то, что является за-логом. Это обязательство должника перед банком.

А что эта подпись требует от банка? Банк проделывает простейшую вещь: он про-сто записывает сумму на счет должника. Скажете, что это притянуто за уши? Поверить сложно, но это правда.

Для иллюстрации того, как возник этот фокус современ-ной банковской системы – небольшая история.

Сказка о ювелиреКогда-то давно в качестве

денег выступало все что угодно, практически любая вещь, которою можно было носить с собой. Главное, чтобы все верили, что это

можно обменять на какие-то ценные вещи: еду, одежду, кров. Были времена, когда деньгами служили какао-бобы, красивые ракушки и даже птичьи перья – но несколько тысяч лет назад люди решили, что самыми ценными вещами являются драгоценные металлы золо-то и серебро. Секретами их обработки владели ювелиры. Изгот авливая монеты - стандартные образцы этих металлов с гарантирован-ной чистотой и весом, они способствовали торговле. Но чтобы обезопасить свое золото, ювели-рам требова-лись храни-лища. Так п оя в и -л и с ь

первые сейфы. Вскоре и другие горожане стали арен-довать у ювелира его сейф, чтобы хранить там свои монеты и ценности. Так, задолго до появления креди-тов, ювелиры начали сда-вать в аренду ячейки своих сейфов, получая небольшой доход от этого бизнеса.

Шли годы, и однажды один ювелир заметил, что вклад-чики никогда не приходят за своим золотом все сразу. Это происходило потому, что долговые расписки, которые подписывал ювелир, при-нимая золото на хранение, люди использовали на рынке наравне с реальными моне-тами, поскольку они были намного удобнее и легче. Кроме того, суммы мож-но было записывать, а не пересчитывать монеты при каждой сделке. У ювелира появился другой бизнес - он стал давать свое золото

взаймы под проценты. По мере того, как получили хождение долговые рас-писки в качестве денег, за-емщики стали брать ссуды

в виде этих бумажек вместо реального золота. По мере развития цивилизации все больше и больше людей ста-ло обращаться к ювелиру за ссудой. Это на- вело его на еще одну и д е ю . О н з н а л , что мало кто из

вкладчиков требует назад именно те монеты, которые он когда-то отдавал на хра-нение (ведь если вкладчик получает назад всю сумму, какая ему разница, чье это золото?), поэтому он приду-мал выдавать чеки под залог чужого золота, помимо сво-его. Теперь ювелир (скорее уже даже банкир) получал гораздо больший доход, чем если бы давал в долг под проценты только свое золото.

М н о г и е г о д ы ю в е л и р хо р о ш о зарабатывал, вти-харя давая ссуды под за лог своих вкладчиков. Он стал известным ростов-щиком и, будучи богаче других горо-жан, щеголял этим. Но когда пошли слу-хи, что он пользует-ся деньгами своих вкладчиков, те со-брались и потребо-вали вернуть свое золото, если ювелир не объяснит, откуда взялось его богатство. Но эта неприятная ситуация не привела его к разорению. Несмотря на двуличность схемы, его идея сработала

и на этот раз. Вкладчики ничего не теряли, их золото надежно хранилось в сей-фе ювелира, а вместо того, чтобы забрать свои деньги,

вкладчики потребовали, чтобы ювелир, а теперь уже их банкир, взял бы их в долю, выплачивая им часть своих процентов.

Вот так возникли банки. Банкиры выплачивали не-большой процент своим вкладчикам, а ссуды давали под большие проценты. Раз-ница в процентах покрывала расходы банка и составляла

его доход. На первый взгляд, это разумный

спо соб удовлетво -рить потребность

в кредитах. Но современные

банки рабо-т а ю т с о -

всем по-

другому... Н а ш ю в е л и р - б а н к и р

не был доволен доходом, который оставался после выплаты процентов своим вкладчикам. По мере того, как европейцы колонизиро-вали другие страны, спросы на кредиты росли. Но спо-собность давать ссуды была ограничена количеством золота, которое хранилось в сейфе. Тогда ему пришла

в голову еще более дерзкая идея. Так как кроме него са-мого, никто не знал, сколько денег находится в сейфе, он мог бы выдавать долговые расписки под золото, кото-рого у него вовсе не было. Если все вкладчики не при-дут одновременно и не по-требуют свое золото, кто об этом узнает?

Новая схема прекрасно работала, и банкир сказоч-но разбогател на процен-тах от золота, которого не существовало. Идея, что банкир делает деньги из ничего, была слишком сме-ла, чтобы в нее поверить. Долгое время это даже ни-

кому не приходило в голову - но вскоре сумма кредитов, выдаваемых банкиром, и его баснословное богатство снова вызвали подозрение. Некоторые богатые вклад-чики стали требовать назад свое золото вместо его бу-мажного заменителя, а за-тем, когда городом поползли нехорошие слухи, площадь перед банком заполнилась огромной толпой вкладчи-ков, требующих вернуть им их деньги. Долгое время банкир выдавал людям зо-лото и серебро – но затем оно у него закончилось, и произошло то, чего боится любой финансист – он обан-кротился.

Этот феномен разрушил многие банки и, как сле-довало ожидать, подорвал доверие людей к банкирам. Правду говоря, следовало бы запретить делание де-нег из ничего. Но кредиты, выдаваемые банкирами, были важны для коммер-ческой экспансии европей-ской цивилизации. Поэтому, вместо запрета, эту прак-тику узаконили. Банкиры согласились сократить ко-личество несуществующих денег, которые они могли бы давать в кредит –но это число все равно больше реальных запасов золота и серебра в хранилищах. Обычное несовпадение со-ставляет 9 несуществую-щих долларов на 1 золотой.

Выполнение этих законов проверялось инспекциями. Также было оговорено, что в чрезвычайных ситуациях центральный банк поддер-живает местные банки вли-ваниями реального золота. И только если все банки израсходуют свои резервы одновременно – кредитный мыльный пузырь лопнет и система развалится.

За многие годы такая сис-тема частичного резерва и подчиненная ей банковская сеть стала господствующей денежной системой в мире, а золотые деньги, обес-печивающие кредитные,

moyagazeta.com№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.

«Каждый раз, когда банк дает ссуду, создается новое залоговое

обязательство, новый банковский счет, то есть новые деньги»

Грехем Тауерс, управляющий банком Канады

«Многие из влиятельных людей из сферы торговли и производства США боятся.

Они знают, что существует сила орга-низованная, наблюдающая, связанная со всеми и проникающая всюду, о которой

они могут сказать что-то в ее осуждение лишь шепотом»

Вудро Вильсон, бывший президент Соединенных Штатов Америки

«Дайте мне возможность выпускать и контролировать деньги в государстве,

и мне нет дела до того, кто пишет его законы»

Меер Ансельм Ротшильд, банкир

5мой капитал практически исчезли. Да и сама суть денег также изменилась. В настоящем мире это чьи-то долги. В прошлом бумажный доллар был распиской, по которой можно было потребовать его стоимость в золоте или сере-бре. Сегодня за бумажный или цифровой доллар можно получить другой бумажный или цифровой доллар.

В прошлом кредит част-ного банка существовал в виде банкнот, выпущенным этим банком, и у людей был выбор: они могли отказаться от такого частного платеж-ного средства, впрочем, как и сегодня. В настоящее вре-мя кредитный счет частного банка можно обналичить в национальной валюте госу-дарства: в долларах, евро, фунтах, словом, в том, что мы обычно считаем день-гами. Государство уста-навливает национальную валюту законом, гласящим, что граждане обязаны при-нимать эти банкноты в каче-стве долгового платежа под страхом суда.

Возникает вопрос: если правительство и банки мо-гут создавать деньги, сколь-ко же денег существует вообще? В прежние времена их количество ограничива-лось реальным числом того, что использовалось в каче-стве денег. Например, для того, чтобы создать новые золотые или серебряные

деньги, нужно было сначала добыть золото или сере-бро в шахте. В настоящее время деньги буквально создаются из воздуха, как чьи-то долги. Новые деньги возникают каждый раз, как кто-то берет суду в банке. В результате общее коли-чество создаваемых денег ограничено только общим количеством долгов.

Правительство устанавли-вает законодательное огра-ничение на создание новых денег, согласно правилам «Частичного резерва». Про-цент частичного резерва устанавливается произволь-но, в разных странах он разный, и со временем мо-жет меняться. В прошлом от банков требовалось иметь в резервном хранилище хотя бы один золотой до-

ллар на десять созданных кредитными счетами. Се-годня это правило больше не действует не только на соотношение золотых и кредитных денег, но и на со-отношение новых долговых денег к уже существующим. В настоящем резервы бан-ков состоят из двух пунктов. Первый: количество на-циональной валюты, кото-рую частный банк хранит в центральном банке, второй: количество существующих долговых денег, которые уже есть на счетах банков. Про-иллюстриро-вать это про-с т о . П р е д -ставим, что о т к р ы л с я н о в ы й б а н к , и у н е г о еще нет в к л а д -ч и к о в . У ч р е д и -тели банка внесли де-позит на одну тысячу сто один- надцать долларов и двенадцать цен-тов в центральный банк в существующей валюте, по правилам соотношения де-вять к одному.

И т а к , п е р в ы й ш а г. Открылись двери, и в банк пришел новый заемщик. Ему нужны десять тысяч долла-ров, чтобы купить машину.

При соотношении девять к одному резерв в централь-ном банке, так называемые «сильные деньги», позво-ляет совершенно законно создать из воздуха в девять раз больше денег, чем этот резерв. То есть, десять тысяч долларов на осно-вании долговой расписки должника. Эти десять тысяч долларов ниоткуда не берут-ся, а представляют из себя именно что новые деньги, которые просто забиваются

в компьютер на счет долж-ника, а ему выписывается

банковский чек, при помо-щи которого он и покупает поддержанный автомобиль.

Второй шаг. Продавец машины вносит этот чек на счет в своем банке. В отличие от «сильных денег» в центральном банке, та-кие новые долговые деньги нельзя увеличить через ре-зервное соотношение, нао-борот, их делят на резервное соотношение. При соотно-шении 9 к 1 можно получить 9 тысяч новых кредитных долларов на о сновании десяти тысяч кредитных

д о л л а р о в ,

помещенных в банк. Третий шаг. Если эти де-

вять тысяч долларов прихо-дят через третьих лиц в тот банк, который их создал или в любой другой, это явля-ется законным основанием выпустить новые кредитные деньги, на этот раз восемь тысяч сто долларов. Рабо-тает принцип матрешки, где

в каждой другой находится меньшая матрешка. Так и каждый новый вклад дает возможность выдавать кре-

дит чуть поменьше. Если долговые деньги

не попадают снова в банк - процесс прекращается. Это непредсказуемая часть механизма создания денег.

Но, скорее всего, с каждым шагом деньги снова будут приходить в банк, процесс их создания через резерв-ное соотношение будет по-вторяться снова и снова, пока внутри банковской системы не возникнет около ста тысяч новых кредитных денег, созданных исключи-

тельно из долгов. И весь этот процесс протекает

на законной основе бла-годаря одной тысяче

ста одиннадцати до-лларам и двенадцати центам, положенным

на счет в центральном банке.

Сложно? Но все гораздо сложнее, поскольку баланс каждого банка цепочки до-лжен показывать, что у него на десять процентов больше вкладов, чем выдаваемых ссуд. Это делается для того, чтобы люди поверили, что у банка имеется достаточ-но вкладчиков, чтобы их выдавать. Вот так и возни-

кает расхожее, но ошибоч-ное впечатление, что ссуды выдаются исключительно из вкладов.

Если бы весь цикл проис-ходил в одном-единственном банке, то сделать так, чтобы этот самый отдельно взятый банк увеличил свой «сильный резерв» практически в 90 раз, создавая кредитные деньги из воздуха, было бы невозможно. Но банков-ская система представляет

собою замкнутый круг, в котором ссуда, выданная в одном банке, становится вкладом в другом, и наобо-

рот. И если взаимообмен примерно одинаковый, то общий эффект будет таким же, как если бы весь цикл происходил в одном банке. Вот так изначальный резерв в центральном банке на сумму чуть больше тысячи долларов позволяет банкам заработать около ста тысяч, которых у них никогда не было. Банки дают в долг деньги, которых у них нет.

Если в это трудно по-верить, попробуем иначе. За последние десятилетия, благодаря лоббированию законов банкирами, обяза-тельное условие иметь де-позит в центральном банке в некоторых странах исчезло вовсе, и резервное соотно-шение может быть гораздо больше, чем 9:1 - 20:1 или 30:1, а в некоторых случа-ях резерва нет вообще. В последнее время, банки, используя ссудный процент, чтобы поднять резерв за счет заемщика, фактически по-

лностью обошли резервное ограничение. Хотя правила игры довольно сложные, но, с точки зрения здравого смысла, все просто - банки готовы создать столько де-нег, сколько мы готовы дать в долг.

Материал подготовилаЛюдмила Лунина

№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

6 моё здоровье 7мой социум

Фруктово-травяной чай №12 Грацио-Диабенил

Состав: лист черники, трава галеги, манжетки, плоды амаранта, расторопши, плоды или экстракт ананаса или папайи, трава ортосифона, земляники, лист брус-ники, плоды кизила, кукурузные рыльца, створки фасоли, плоды рябины, лист шелковицы, корень лопуха, лист стевии, бутоны гвоздики, плоды айвы, лист мяты, лист лавра, лист смородины, клубни топинамбура, трава якорцев, корневище аира, трава володушки или цветки бессмертника, корень цикория, трава тысячелистника, котовника.

Способствует нормализации углеводного обмена, снижению уровня сахара в крови, возобновлению функций поджелудочной железы, гепатобилиарной системы и кишечника. Уменьшает аппетит. Проявляет антиоксидантное, противовоспали-тельное, спазмолитическое, гепатопротекторное, мягкое желчегонное, мочегонное, гепатопротекторное действие.

Способ приготовления: 2 чайные ложки или 2 фильтр-пакета залить стаканом кипятка, настоять 15-20 мин.

Употреблять теплым: взрослым и детям с 14 лет по одному стакану три раза в день, за 20-30 мин. до еды.

Противопоказание: возраст до 14 лет, беременность, период кормления грудью, повышенная чувствительность к компонентам.

Фруктово-травяной чай №13 Невро-Диабенил

Состав: трава пустырника, лист черники, трава галеги, манжетки, плоды амаран-та, соплодия хмеля, корень синюхи, трава мелиссы, базилика, розмарина, плоды фенхеля, кизила, створки фасоли, плоды рябины, лист шелковицы, корень лопуха, лист стевии, бутоны гвоздики, плоды айвы, лист мяты, лавра, смородины, клубни топинамбура, трава сушеницы, зверобоя.

Способствует нормализации углеводного обмена, снижению уровня сахара в крови, возобновлению функций поджелудочной железы. Проявляет успокаивающее действие. Способствует уменьшению возбудимости и утомляемости, повышению работоспособности. Улучшает память и сон, благотворно влияет на состояние сердечно-сосудистой системы, в частности, при усиленном сердцебиении. Умень-шает потовыделение, связанное с нервным напряжением. Проявляет противо-стрессорное, гепатопротекторное, мягкое желчегонное, мочегонное действие, антиоксидантные, противовоспалительные, спазмолитические, болеутоляющие свойства.

Способ приготовления: 2 чайные ложки или 2 фильтр-пакета залить стаканом кипятка, настоять 15-20 мин.

Употреблять теплым: взрослым и детям с 14 лет по одному стакану три раза в день, за 20-30 мин. до еды.

Противопоказание: возраст до 14 лет, беременность, период кормления грудью, повышенная чувствительность к компонентам.

Фруктово-травяной чай №15 Суставо-Диабенил

Состав: лист черники, трава галеги, манжетки, плоды амаранта, корневище сабельника, трава земляники, корень таволги, лопуха, трава базилика, плоды кардамона, кизила, трава репейничка, створки фасоли, плоды рябины, лист шелковицы, стевии, бутоны гвоздики, плоды айвы, лист мяты, лавра, смородины, корень окопника, лист брусники, березы, корень солодки, почки тополя, кора ивы, клубни топинамбура.

Способствует нормализации углеводного обмена, снижению уровня сахара в крови, возобновлению функций поджелудочной железы. Способствует нормали-зации состояния опорно-двигательного аппарата. Проявляет антиоксидантное, выраженное противовоспалительное, мягкое мочегонное, желчегонное, гепато-протекторное, бактерицидное, гормоноподобное действие.

Способ приготовления: 2 чайные ложки или 2 фильтр-пакета залить стаканом кипятка, настоять 15-20 мин.

Употреблять теплым: взрослым и детям с 14 лет по одному стакану три раза в день, за 20-30 мин. до еды.

Противопоказание: возраст до 14 лет, беременность, период кормления грудью, повышенная чувствительность к компонентам.

Фруктово-травяной чай №16 Аллерго-Диабенил

Состав: трава череды, фиалки, лист черники, трава галеги, манжетки, плоды амаранта, трава паслена, вероники, монарды или базилика, створки фасоли, плоды рябины, лист шелковицы, корень лопуха, лист стевии, бутоны гвоздики, плоды айвы, лист мяты, лавра, смородины, клубни топинамбура, плоды расторопши, трава ре-пейничка, корневище солодки, корень одуванчика, цикория, плоды грейпфрута.

Способствует нормализации углеводного обмена, снижению уровня сахара в крови, возобновлению функций поджелудочной железы. Способствует уменьшению аллергических проявлений разнообразного характера, Проявляет антиоксидантное, противовоспалительное, гормоноподобное, мягкое желчегонное, мочегонное, ге-патопротекторное, гастропротекторное, противомикробное действие.

Способ приготовления: 2 чайные ложки или 2 фильтр-пакета залить стаканом кипятка, настоять 15-20 мин.

Употреблять теплым: взрослым и детям с 14 лет по одному стакану три раза в день, за 20-30 мин. до еды.

Противопоказание: возраст до 14 лет, беременность, период кормления грудью, повышенная чувствительность к компонентам.

Продолжение темы, начало в №28 Розовая водаРозовая вода – 100% натуральная «живая вода» - восста-

навливающий и омолаживающий уход за вашей кожей.Роза – само совершенство, созданное природой. Природа

одарила розу чудесным запахом, а, самое главное - целебными веществами, содержащимися в ее лепестках. Из них получают розовую воду, содержащую розовое масло, самое драгоценное из всех эфирных масел.

В розовой воде нет и не может быть ничего синтетического, только замечательные целебные свойства, содержащиеся в лепестках дамасской розы. Яркий медово-цветочный аромат покоряет сразу и создает прекрасное настроение, как если бы вы окунулись в «море» роз.

Розовая вода – продукт паро-водяной перегонки эфиро-масличных сортов роз. Благодаря оптимальной концентрации эфирного масла (0,06-0,1%) она имеет приятный нежный аромат, обладает целебными свойствами и не требует введе-ния консервантов. Розовая вода благотворно влияет на кожу и на слизистую.

Преимущества розовой воды-обладает регенерирующим воздействием (улучшает обмен веществ), замедляя

процессы старения;- придает коже упругость и матовость, значительно уменьшает мимические

морщины и отечности;- устраняет сухость, шелушение, ощущение стянутости кожи, раздражения,

воспаления;- смягчает и повышает эластичность кожи, делая ее бархатистой;- восстанавливает водный баланс;- мягкий антисептик (заживляет, не обжигая кожу):- запах розы является прекрасной ароматерапией при стрессах и усталости.

Применение Теплая ванна с розовой водойЧтобы сделать «римскую» ванну с розовой водой, достаточно добавить в ванну

с теплой водой от 250 до 500 мл розовой воды и бросить туда лепестки роз. По-чувствуйте себя царственной особой или просто помечтайте о теплом юге, «о море роз», о будущем отпуске, «порелаксируйте». Все это полезно для вашего тела и для хорошего настроения. А ваш любимый разве не оценит нежный аромат, который сохранит ваша кожа после ванны!

Такая SPA процедура снимет накопившийся стресс, раздражение, усталость, а смесь компонентов розового масла благотворно повлияет на ваш организм не только через кожу но и через рецепторы обоняния..

Ваночки для педикюра и маникюра.Розовую воду можно добавлять в ванночки при подготовке к процедуре педикюра

и маникюра как антисептик и для ароматерапии.Уход за глазами.Компьютер – это проблема для кожи лица и глаз. Воспаляется и то и другое.Промойте глаза и обработайте розовой водой «наэлектризованную» кожу на лице

после компьютера, если, конечно, вы не с макияжем, или вечером после работы подержите смоченные в розовой воде ватные диски на веках, полежите с ними 5-10 мин. Розовая вода успокоит слизистую глаз и снимет воспаление на коже. Специалисты рекомендуют использовать розовую воду для промывания глаз при коньюктивитах, воспалении и аллергии.

При применении внутрь (0,5 стакана 3 раза в день перед едой) розовая вода благотворно влияет на слизистые желудка и кишечника, способствует растворе-нию солей в почках и желчных протоках, эффективно действует при бронхитах и туберкулезе легких.

Розовая вода эффективна для полоскания горла и полости рта при ангинах, диатезах, воспалении десен.

БАЛЬЗАМ ПРИ НАСМОРКЕ И ГАЙМОРИТЕ

Э ф ф е кт и в н о е с р ед с т в о д л я у с т р а н е н и я неприятных симптомов насморка, предотвращения герпеса, а также для профилактики катара верхних дыхательных путей, особенно в период вспышки простудных заболеваний и гриппа.

Состав: масло горчичное; эфирные масла эвкалипта, мяты, чайного дерева.

Применение: впрыскивать в носовые полости по 1 - 2 впрыска 3-4 раза в день или вносить в носовые отверстия на пропитанных бальзамом турундах на 10-15 минут. Массаж поверхности кожи в области гайморовых пазух, ингаляции (ингалятор типа «Ма-хольда»): 2-2,5мл. При первых признаках герпеса (неприятный зуд) наносить бальзам на марлевом тампоне.

Противопоказания: повышенная чувствитель-ность к одному из компонентов бальзама.

moyagazeta.com№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.6 моё здоровье 7мой социум

У Хмельницькому інституті с о ц і а л ь н и х т е х н о л о г і й Університету «Україна» кафе-дрою фінансів і кредиту прове-дено ІІ Всеукраїнську науково-практи чну кон ференц ію « А к т у а л ь н і п р о б л е м и підвищення якості підготовки фахівців у галузі економіки в умовах сталого економічного розвитку України».

Наукова діяльність кафедри фінансів і кредиту направлена на постійне удосконалення рівня підготовки висококваліфікованих та конкурентоздатних фахівців у галузі економіки та фінансів, а також вирішення актуаль-них проблем теоретичного та прикладного характеру у цих напрямках. Тому, метою даної конференції стало визначен-ня шляхів удосконалення ме-тодичних засад навчального процесу відповідно до потреб фінансового ринку, обговорення теоретичних та прикладних за-

Всеукраїнська науково-практична конференціясад функціонування фінансового ринку та його правового регу-лювання в умовах проведення економічних реформ, а також визначення сучасних тенденцій розвитку конкурентоспроможної економіки.

Організаторами науково-практичної конференції висту-пили: Управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницький інститут соціальних технологій, Київський економічний інститут менеджменту ЗЕД, Хмельниць-кий національний університет, Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація економістів – міжнародників».

У роботі конференції взяли участь: начальник Управління освіти та науки Хмельницької обласної державної адміністрації О ч е р е тя н ко В . І . , д о кто р

економічних наук, професор кафедри математики, статистики та інформаційних технологій Хмельницького університету управління та права Кулинич Р.О., доктор економічних наук, професор кафедри обліку і ауди-ту Хмельницького національного університету Кругляк Б.С., док-тор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, заступник ректора НАД-ПСУ Катеринчук І.С., доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Галус О.М., доктор економічних наук, професор, проректор з наукової роботи Одеського національного економічного університету Кова-льов А.І., директор Хмельницької філії ПАТ КБ «Укрінбанк» Гап Є.І., директор Хмельницької філії ВАТ СК «Просто Страху-вання» Сорокіна Н.В. та багато інших провідних науковців і практичних працівників у галузі економіки та педагогіки.

П л е н а р н е з а с і д а н н я конференції розпочалося із привітального слова першо-го проректора Хмельницького інституту соціальних технологій, кандидата філософських наук Березинця В.В., який відзначив важливість даної події в житті інституту та цілого регіону, поба-

жав учасникам плідної праці та відзначив кращих представників професорсько-викладацького складу та студентів кафедри фінансів і кредиту.

На пленарному засіданні виступили провідні науковці та спеціалісти в галузі освіти, економіки та права із Хмель-ницького, Львова, Тернополя, Києва, Одеси, Макіївки, Лу-ганська, Запоріжжя, Рівного та інших регіонів України. Вони

чітко окреслили проблематику економічного розвитку держа-ви в цілому та нашого регіону зокрема, проблематику процесу підготовки висококваліфікованих та конкурентоздатних на ринку праці фахівців. Під час науко-вих дебатів було детально об-говорено усі існуючі пробле-

ми та запропоновано шляхи їх вирішення через реформування та удосконалення нормативно-п р а в о в о г о р е г ул ю в а н н я фінансово-економічної галузі, зміну підходів до організації банківської та податкової систем України, а також використан-ня індивідуального підходу та проблемно-презентаційного наповнення змісту навчального процесу підготовки фахівців економічної галузі.

На підсумковому засіданні було прийнято резолюцію, в якій відображено основні теоретико-методологічні та

прикладні засади удосконален-ня навчально-виховного процесу підготовки висококваліфікованих фахівців нової формації в галузі економіки, а також моделі ста-лого економічного розвитку регіонів України в сучасних умовах.

Дарина ДЕНИСЕНКО

Держава вкладає в суспільний транспорт колосальні ресур-си, а гроші витікають, як пісок крізь пальці. І це тоді, коли в усьому світі системи супутникового моніторингу дозволяють оптимізувати ро-боту автопарків, налагодити чіткість роботи, контролю-вати розклад руху тощо.

Як пояснює представник компанії «РНТ» Руслан Федо-ренко, «АвтоТрекер» - це си-стема контролю та моніторингу роботи різних видів транспорту і спецтехніки на базі технологій ГЛОНАСС/GPS. Диспетчер у режимі реального часу може подивитися місцезнаходження автобуса, з якою швидкістю він рухається, де і в який час робить зупинки. У керівництва

з'являється можливість отримувати реальні дані про пробіг транспортного засобу і витрати на ПММ, які фіксує система моніторингу. Як правило, вони сильно відрізняються від тих, що пишуть водії в маршрутних листах. Із автотрекером з'явиться можливість контролювати транспорт в режимі реального часу та оперативно впливати на будь-які відхилення тобто, підвищити якість послуг для населення. «АвтоТрекер» дозволить більш ефективно займатися розробкою нових маршрутів і розкладу, змінювати організацію руху, поставити на облік і контролювати оплату проїзду, час ро-боти водіїв та кондукторів, а також здану виручку. Ну і, врешті решт, система дозволяє полегшити роботу диспетчера і уникнути помилок в управлінні через людський фактор.

Іванна Коломійчук

Громадський транспорт: чи можна зробити його

економним та комфортним?

Оптимізація витрат - запорука доступного

житлаВ Україні стартувала програма доступної іпотеки. Подібна

ініціатива стає можливою лише за адекватних цін на житло і, звісно, при адекватній собівартості будівництва. Бюрократична складова тут подекуди сягає 40% вартості майбутнього житла. Однак забудовник не в силах на це вплинути, але може оптимізувати інші свої витра-ти, на будтехніку, наприклад. Вони, до речі, складають у структурі собівартості не багато не мало - до 10%.

Ні для кого не секрет, які масштаби розкрадань у будівельній галузі. Йдеться, насамперед, про будматеріали. Проте мають місце і крадіжки ПММ і нераціональне (або зовсім не за призначенням) використання будівельної техніки та службового транспорту.

Керівники, які прагнуть підвищення рентабельності свого бізнесу, шукають ефективні рішення, які б змогли налагодити роботу в підприємстві і звели б збитки від «людського фактору» до розумного мінімуму. Очевидно, що ключ до мінімізації збитків - у контролі роботи техніки та використання технологій, як основи успіху будь-якого бізнесу. Завдяки сучасним технологіям, сьогодні існує надійний та надзвичайно ефективний інструмент налаштування бізнес-процесів в будівництві - системи ГЛОНАСС/GPS супутнико-вого моніторингу та контролю транспорту і спецтехніки.

в Університеті «Україна»

Психологічний центр «Інсайт» працює для Вас у

напрямках:- Індивідуальна психологічна допомога- Клуб вагітних мам - “Розумний малюк” (заняття для малюків від 1 до

5 років)- Підготовка дитини до школи - Тренінги для школярів- Різноманітні тренінги особистісного зросту- Психологічний супровід менеджменту організації- Аналіз мотиваційної структури підприємства- Індивідуальний план проведення бізнес-тренінгів

З повагою Галина ОрєховаНаші тел.(0382)70-79-90, 0503766364.

®

№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

моя реклама № 27 (540), октябрь 2012№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

8 Моя история

Свята Параскевія — християнська свята та велико-мучениця. Народилася у християнській родині і жила у III ст. в місті Іконія у Малій Азії.

Вела тихе і побожне життя. Після смерті батька вона помандрувала до Єрусалима і відвідала святі місця. Згодом поселилася в пустелі, де на самоті провела довгі роки посвяченого Богові життя. За два роки до смерті вона повернулася до родинного села і, наче вбога чужинка, провела решту свого життя при місцевій церкві. Коли Параскевія померла, її поховали на місцевому цвинтарі.

Через якийсь час Бог чудесним способом показав лю-дям нетлінні мощі св. Параскевії. Згодом святі мощі, при яких діялися численні дива, перенесли до місцевої церкви. 1641 року мощі св. Параскевії спочили у церкві Трьох Святителів у місті Ясси. (від редакції)

Село Божиківці - під покровом Св. Параскеви

Ікона святої Параскеви

Трибанна церква Пресвятої Богородиці у Бакоті

Від редакції. Ця стаття є фрагментом дослідження, присвяченого історії села Божиківці Деражнянського р-ну. На підставі документів Держархіву Хмельницької області подаються раніше не відомі дані про колишніх власників села, про церкву і священиків, відкриття шкіл на Поділлі та ін. Пу-блікація приурочена до хра-мового свята села - дня Св. Параскеви, адже сільська церква носить і‘мя Святої Заступниці. Вперше надру-кована у Подільських вістях від 6.11.2012р. Подається з незначними авторськими уточненнями.

Відголосок землі Болохівської

Село наше старовинне, перша писемна згадка датується 1431 р. За припущеннями, заснували його біженці із зруйнованого літописного міста Божський, що входило до Болохівської землі. Точно не відомо, як і коли зникло це місто. За одними твердженнями, його зруйнува-ли татари. Проте Літописець руський, наприклад, описує неодноразове руйнування міст Болохівської землі Данилом Галицьким. Так, у 1241 р він «города їх вогневі оддав і вали їх розкопав …, пограбувавши землю Болохівську» і спаливши міста Деревич, Губин і Кобуд, Кудин, Городець, Божський, Дядьків. Якби там не було, але місто Божський, як і більшість

інших міст Болохівської землі, зникли. Тож гіпотеза про те, що уцілілі люди після чергового пограбування і розкопування валів літописного міста Бож-ський переселилися на місце, що нині називається Божиківці, вочевидь, має право на існуван-ня. Тим більше, що в околицях села є ще досі не досліджені історичні місця.

Перший стислий опис села здійснено у відомій праці «Приходы и церкви подольской епархии» (1901р) за редакцією нашого земляка, що народив-ся у сусідньому с.Мазники, відомого краєзнавця, дослід-

ника української історії та культури Ю.Сіцінського. Як видно з передмови до цього видання, ця праця є колектив-ною, і була організо-вана так, що кожен приходський свяще-ник заповнював спе-ціально розроблені бланкові книги для церковних літопи-сів і передавав їх у Єпархіальний Комі-тет. Там їх розподі-ляли між членами комітету, які їх ком-бінували, по мож-ливості перевіряли та при необхідності поповнювали нови-ми даними. Пізніше їх планувалося кри-тично перевірити, розширити та кра-ще систематизувати. Але цього не було зроблено. Тому деякі моменти в ході нашого дослідження прийшлось уточнити та випра-вити у відповідності з наявними архівними документами. Це, зо-крема, стосується першої згад-ки про село, дати спорудження церкви та року заснування школи – училища для навчання сільських дітей та ін. Разом з тим у зазначеній праці містять-ся цікаві відомості, зокрема, про дві ікони Божої Матері, на

одній з яких значиться рік її написання – 1604, про наявні метричні книги за 1732 р. Це дає підстави стверджувати, що церковне життя сільської гро-мади має давнє коріння.

Перш за все треба сказати, що робота над архівними до-кументами, більшість з яких це Клірові відомості про духовен-ство Летичівського повіту, мала певні труднощі. Складність розбору рукописних текстів зумовлюється тим, що вони написані у старому стилі, зна-чною мірою вигорілі від часу і потерті, маємо, наприклад, різні дати побудови церкви; у різних

документах дещо відрізняються прізвища і дані одних і тих же осіб та ін. Також відомості за один рік можуть складати кіль-ка стрічок, за інший вони роз-логі, майже на сторінку. Все це потребувало певного уточнення і узагальнення.

Проаналізувавши найдавні-ші наявні документи, можна сказати, що після входження Подільських земель до складу Російської імперії, на 1800 р, у селі Божиківцях Летичівського повіту, проживало 325 душ (до 1828 р вказувалися тільки муж-чини). Для порівняння: у селах Шелехові – 106 душ, Зянковець – 367, Женишківцях – 392, Сл. Шелехівській – 113, Охрімівцях – 353, Бебехах – 367, Ялтухах – 175, Янченцях – 170, Мазниках – 382.

Колишні господарі селаСтосовно власників села, то

маємо такі відомості. З 1762 до 1823 рр село наше було у володіннях родини Чарторий-ських, а потім самого князя Адама Єжи Чарторийського, відомого польського та росій-ського політичного діяча, який був радником царя Олександра і міністром закордонних справ Росії (1804-1806 рр), у 1812 р геройське проявив себе проти Наполеона. Під час польського повстання 1830-1831 рр, він — голова тимчасового повстан-ського уряду, після поразки яко-го перебрався у Париж. З 1824 р селом володіла його дочка уроджена княжна Чарторий-ська, а в подальшому герцогиня Марина Вінтімберська. У 1828 р село придбав граф Костянтин Пшездецький, відомий як По-дільський губернський пред-водитель дворянства та попечи-

тель Летичівського та Проскурівського повітових училищ. Його родовий має-ток був у Чорному острові.

У 1857 р син Кос-тянтина – Олександр Пшездецький, відо-мий польський іс-торик і літератор, депутат Ради Ки-ївського інституту шляхетних дівчат від Подільської гу-бернії, продав село штабс-ротмістру Вацлаву Часнов-ському за 72586 руб сріблом разом з усі-ма селянами, яких налічувалося тоді 326 душ чоловічої статі, землями 3651 морг, 1999 десятин, 767 саж, а також з цукровим заводом та

млином, що називав-ся Семеновим (на греблі ставка Кликічка ще зараз можна по-бачити його залишки), в деяких документах значиться як хутор Семеновий. Один із старожилів Ф.А.Житомирський перепо-відає, що спочатку тут були панські фільварки (від греблі ставка і далі в бік с.Шелехово), і саме тут спочатку проживав його дід, запрошений паном на роботу з іншого села. Єдиною, але важливою умовою продажу села і всього майна було не

влаштовувати біля млина «пи-тейного дома», що й було ви-конано. Після смерті 28.04.1899 р Вацлава Часновського село перейшло у власність його сина Здислава. Він, власне, і завершив у 1901 р будівництво маєтку вже в центрі села, між річкою Рів та її притокою При-кметно, що, за переказами, поміщик, перед тим, як буду-вати садибу, попросив одного старця, щоб той підказав йому місце. Старець довго обходив та вивчав місцевість, подовгу

лежав на землі, прислухаючись. Нарешті вказав на наше село і місце для забудови. Тут, за сло-вами старця, благодатна земля і ніколи велике лихо не знайде сюди дороги. Справдилися слова провидця. За весь цей час не було у нас значних потопів, пожеж, морів та інших лих, обійшов стороною наше село і голодомор. Під час останньої війни німці мало навідували-ся у село, так що за згадками старожилів, люди з цікавості їздили у Деражню, щоб поди-витися на фашиста. Воно і до тепер має добру ауру. Досить зауважити, що більшість помі-щицьких споруд функціонують до цього часу. Це, зокрема, дуже гарний садибний будинок, в якому прекрасно прижилася школа; флігель для прислуги слугує дитячим садком, тут же тимчасово знайшла притулок відновлена церква; у колишній панській пекарні давно розміс-тився сільський клуб. Сумної долі зазнала лише колишня гуральня, вочевидь, побудована на місці згаданого цукрового заводу, а у радянський час пере-будована на крохмальний завод, нині ж розібрана по цеглині, за винятком труби, що загрозливо поглядає на ближні хати. Також це стосується досить цікавої споруди – льодовні, яку ще колгоспники використовували майже до 70-х років минулого століття, взимку укладаючи лід із соломою, і таким чином, маючи щоліта природній холо-дильник. Нині, як і численні колгоспні споруди, розібрана.

Присілок ГогольВарто уточнити ще один іс-

торичний момент. Сіцінський стверджує, що до Божиківець «издавна» приписано село Гоголі. Вперше зустрічаємо цей факт у Відомостях про на-роджених і померлих за 1-шу половину 1834 р, де йдеться що у Божиківцях народилося 9, а у присілку Гоголь – 4 дітей. У Клірових відомостях за 1838 р, вже значиться присілок Гоголь Божиковецького приходу, що

moyagazeta.com№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.моя реклама № 27 (540), октябрь 2012№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.

moyagazeta.com9 Моя история

Колишня садиба Часновського

«Мислитель» - скульптура випускника сільської школи В.Корчового

належить поміщику, полков-нику Йосипу Дзіковському. Тут 35 дворів: мужчин - 142, жінок – 141, православних; 2 двори римо-католицьких. У 1845 р присілок належав поміщику надвірному раднику, Васи-лю Купенці, православному, з 1859 р його дружині католичці Францишці Купінковій. У 1862 р присілок належав право-славному поміщику Пафнутію Левицькому. У архівних доку-ментах, що стосуються купівлі-продажу між поміщиками, присілок Гоголі не згадуються. Вочевидь, це стосувалося при-ходу по причині відсутності своєї церкви, адже, за переказа-ми старожилів, їхніх померлих ховали на нашому старому цвинтарі.

Історія сільської церквиТепер перейдемо до історії

сільського храму. Церква наша була трибанна, дерев’яна, під металевим покриттям, з 1829 року згадується ще й побудова-на окремо дерев’яна дзвіниця, у 1836 р обидві споруди постав-лені на кам’яний фундамент. Стосовно дати побудови храму, то у наявних архівних докумен-тах вони різні. У Клірових відо-мостях з 1800 по 1910 рр зустрі-чаємо найранішу дату 1754 р, найпізнішу - 1795 р, а всього їх десять. Так, на 1800 р зазнача-ється, що церква побудована у 1768 р, поля орного в три зміни – 24 дні, сінокосу на 15 косарів, два ставки і городи, пасовище, садок та дім священика. У відо-мостях за 1900 р значиться рік побудови 1777. Цей документ, мабуть, і був взятий за основу в записах про село в означеній праці Ю.Сіцінського.

Також до 1829 р не згадується ким збудована церква. За цей же рік записано, що її спорудив у 1762 р бувший в селі Божи-ківці посесор (орендар землі або власник заводу) Бадіпонім. Далі, мабуть, враховуючи не-гативну реакцію на польське повстання 1830 р, у документах йдеться, що вона споруджена «тщанием прихожан», пізніше, з 1859 по 1875 рр, згадується церковним забудовником помі-щик, капітан Францішек Бадин-ський, далі знову - «тщанием прихожан».

Стосовно відомостей про священиків, то маємо ось що. У 1800 році священиком у на-шому селі був 54 річний Федір Андрійович Станкевич. Висвя-чений уніатським єпископом Леоном Шептицьким 22 травня 1776 р, він володів російською, польською та латинською мо-вами, нотним співом, служив у нас до 1817 р. З наступного року священиком став його син Сильвестр, який був тут спочатку дячком, а у 1808 р висвячений архієпископом Подольським і Брацлавським Іоннікієм. Він був одружений і мав двох синів.

З 1823 р по 1829 р священи-ком служив Єміліан Петрович Лапчинський. Він навчався в Кам’янецькій семінарії, знав польську, латинську, грецьку та філософію. У його родині дру-жина і троє синів. Дячком слу-жив Григорій Зміслинський.

Наступний документ датуєть-ся 1836 р. На цей період свяще-ником вже був Іван Михайлович Ковальський, також випускник Кам’янецької семінарії. Дячок – Василь Штинянський, па-ламар – Порфирій Назаревич, заштатний паламар – Андрій Нестеровський. У ці роки, як реакція на згадуване польське повстання, скрізь по церквах видаляється все уніатське: кни-ги, начиння, предмети культу.

З 1838 по 1862 рр священиком значиться Йосип Парамонович Крижанівський, син священика села Черемошне, Ямпольського повіту, випускник Шаргород-ського духовного училища. Ви-свячений єпископом Вінниць-ким Вікарієм Подольським Євгенієм і затверджений гра-мотою Архієпископа Подоль-ського і Брацлавського Кирила. Одружений, мав четверо дочок. Стихарний дячок Ананій Йоси-пович Левицький, син паламаря

с.Дамські Кориченці, навчав-ся, але не завершив Барське духовне училище, служив, за наявними документами з 1856 по 1888 рр, спочатку дячком, а з 1863 р висвячений в диякони. Він добре читав та співав, від-мінно знав катехізис та цер-ковний устав, навчав сільську молодь. У нього було семеро дітей. Дружина, Надія Василів-на, з 1862 по 1884 рр навчала сільських дітей. Паламар – вже згадуваний П.Назаревич.

З 1873 по 1875 рр священиком є Тимофій Іванович Кулаков-ський, син дячка з села Дем-шин, Кам’янецького повіту. За-кінчив курс Богословських наук у 1865 р з атестатом другого розряду. У його сім’ї – дружина, син і дочка, на утриманні також дочка померлого священика Крижанівського Олександра. Він турбувався про церковно-приходську школу, був доброї поведінки, благонадійний. Зна-

ходився під слідством за вінчан-ня неповнолітнього. Диякон та заштатний паламар ті самі.

У 1888 р священиком став Микола Миколайович Білоб-ржицький, син священика

с.Шпиченці. Навчався в По-дільській семінарії богослов-ським, філософським, фізико-математичним та педагогічним наукам, знав грецьку, латинську та німецьку мови. Спочатку служив псаломщиком в с Ма-настирок та м.Летичеві, у 1886 р висвячений у священики Преосвященним Юстином у с.Янківці, у 1888 р Преосвя-щенним Донатом переміщений

у наше село. Дру-жина Марія Петрів-на та дочка Зіна. Відвідує церковно-приходську школу та займається з дітьми, гарної поведінки, справний та надій-ний. Диякон – то й же А.Левицький. Цер-ковний староста з 1884 р – житель села Нестор Олександро-вич Приймак.

Наступний доку-мент за 1910 р. Тут значиться священи-ком Сергій Трохи-мович Лозинський. Він закінчив повний

курс Подільської ду-ховної семінарії по 2 розряду у 1900 р, у 1906 р нагороджений набедреником з грамотою. У його родині троє дітей: Леонід, Георгій, Лариса. Псаломщик – Антоній Йосипович Крижанів-ський, 1873 р.н., син псаломщи-ка с.Глібів Ушицького повіту, за відсутності коштів тільки рік навчався у Кам’янецькому духовному училищі. Заштатний псаломщик – Юхим Федорович Сіньковський. У його родині – дружина, син Ніфонт та дочка Анастасія. При ньому також дві дочки колишнього священика Й.Крижанівського. Церковним старостою значиться Трохим Павлович Шевчук.

У документах за 1915 р, йдеть-ся, що священик села Божиківці знаходиться на службі у діючій армії, а заміщає його священик с.Старі Нетеченці отець Василій Арфаплиський, хоча прихожани обох сіл не задоволені ним і він просить звільнити його від

обов’язків настоятеля церкви у с.Божиківці. На цю посаду проситься диякон с.Ярославка Олександр Перетятков.

15 червня 1918 р священиком у наше село призначено колиш-

нього військового, 44-річного Миколу Сапкова. Він закінчив курс Подільської духовної се-мінарії, з 1895 р був наглядачем духовного училища, наступно-го року висвячений у священи-ки с.Раковець Проскурівського повіту. З 1909 р був законовчи-телем міністерського народного училища, одночасно окружним кореспондентом та окружним бібліотекарем. З 1914 р – ду-ховний слідчий, цього ж року вступив у діючу армію, у 8-й стрілецький полк. У його сім’ї - дружина та троє дітей.

Варто привести спогади 90-річної жительки нашого села, глибоко шанована учительки, Казимири Григорівни Бондар, яка ще пам’ятає ту церкву і її внутрішнє убранство. За її словами, церква була обнесена білим кам’яним муром, брама і вхід були з тієї сторони що нині сходи до пам’ятника односель-чанам, що загинули у Велику Вітчизняну війну. Окремий вхід був і з протилежного боку. При вході в церкву спочатку була прихожа, наступна кімната називалась по сільському ба-бинок, далі була велика зала із сходами на 2-й поверх – крилос, де поміщався хор із 30 осіб. Тут же був іконостас. Кожен раз на свято Св.Параскеви у церкві правили три батюшки – наш, з с.Янчинці та з с.Мазники. Потім, за традицією, обідали у церковного старости Андрія Карасевича, адже його дружина чудово готувала, до того ж чай був з медом з власної пасіки. Дуже гарною була і дзвіниця, переповідають, що на свята, люди, що йшли чи їхали за 20 км, у хорошу погоду чули її дзвін. Церкву розібрали у 30-х рр, за розпорядженням тодіш-нього голови колгоспу. Цим і завершуємо стислий огляд до-сліджуваного матеріалу стосов-но церковного життя сільської громади.

Перша школаВажливим уточненням на-

шого дослідження є також дата відкриття приходської школи. У

згадуваній праці Ю.Сіцінського рік відкриття школи вказаний 1887. За виявленими даними, у 54 населених пунктах Ле-тичівського повіту училища для навчання дітей селян при церковних приходах відкрилися набагато раніше, у 1860 р, крім с.Гремяк (1857 р), зокрема, у с.Божиківцях – 5 грудня ц. р. На той момент всього навчалося 1024 хлопчики та 264 дівчат, зокрема, у с.Божиківцях 14 хлопчиків. Для забезпечення освітніх потреб того року Си-нодальною типографією було видруковано 10 тис букварів. Летичівський предводитель дворянства, Любомир Скібнев-ський, пожертвував для цього 15 руб. На листопад 1865 р по Подільській єпархії значилося 1227 училищ, де навчалося 26121 сільська дитина. Зокрема, по 5-ти Благочинних округах Летичівського повіту значилося 94 училища, де навчалось 1967 дітей.

Станом на 1910 р у доку-ментах описується церковно-приходська школа, яка розміщу-ється у власному, збудованому у 1891 році на кошти жителів села приміщенні. Воно не зо-всім зручне: одне класне примі-щення і коридор, де стоїть шафа з книгами, окремо – кімната і кухня для учителя. Підручни-ків – 495 і для позакласного читання – 150. Фінансується жителями села, 120 руб на рік. У цьому році у школі навчало-ся 42 хлопчики та 12 дівчаток. Учителька – 19 річна дочка побілетного солдата Ольга Євстафіївна Гульдинська, ви-пускниця Летичівського дво-класного училища з нагородою 1 ступеня.

Більш розгорнутий матеріал стосовно освіти сільських ді-тей цього періоду буде подано окремо.

Вітаючи односельчан з пре-красним святом, хочеться ві-рити, що Свята Параскева-П’ятниця заступиться за наше село і в цей нелегкий історич-ний час, і воно знову розквіт-не і забуяє новим щасливим життям.

Михайло Чайковський, ректор Хмельницького інституту соціальних

технологій Університету «Україна»,

голова Подільського товариства

ім. Г.С.Сковороди.

№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

10 мой социум 11моя судьба

Людмила Воробьева: «В каждом человеке - есть свой Господь...»Икона - это особый вид ис-

кусства, его неповторимая идиома, которая создава-лась на основе молитвенно-м и с т и ч е с ко г о о п ы т а всей Православной Церк-ви. В ней, похожей на полупортрет-полузагадку, где символы и условные асимметричные линии одновременно скрывают и открывают бездонную глу б и н у и ко н ы , п од о -бную глубине моря, сияет незримый свет и звучит безмолвная музыка небес-ного хорала…

Без нее трудно пред-ставить православный храм и богослужение, дом православного человека и его жизнь. И далеко не каждый способен прило-жить руку к их созданию… Наша сегодняшняя со-беседница, хмельничанка Людмила Воробьева, за-нимающаяся изго-товлением икон из бисе-ра, называет это творче-ством для души.

Корр.: Людмила Гри-горьевна , расскажите читателям, чем Вы за-нимаетесь? Где берете материалы для Ваших работ?

Л.В.: Я занимаюсь оформ-лением икон. Называю это творчеством для души. За материалами езжу в Харь-ковский или Почаевский монастыри, где беру ли-тографию для своих ра-бот - своего рода фотогра-фию, которая клеится на ДВП-основе. А потом… Потом включается фантазия (улыбается), которая пере-ходит в творчество.

Корр.: О чем Вы ду-маете, когда трудитесь? Сколько времени требует-ся для изготовления одной иконы?

Л.В.: Ни о чем посто-роннем не думаю - толь-ко о работе. Сами мысли подсказывают, как надо правильно сделать. Если ты первую мысль свою не слу-шаешь, и поставишь какой-то другой камень, сразу чув-ствуешь, что что-то не так и надо переделать. Время выполнения работы зави-сит от вдохновения - мож-но сделать икону быстро (одну из них мы с дочерью выполнили всего за день), а можно и порядочно по-возиться... Изготавливаю их уже 11 лет. Сколько всего сделано, точно сказать не могу, но много.

Корр.: Скажите, а сам процесс влияет на вну-тренние состояние души, успокаивает? Вообще,

есть ли какой-то ритуал их создания?

Л.В.: Да, конечно. Во-первых, нужно вначале очиститься, потом помо-литься, зажечь свечи, благо-вония. Обязательно нужна святая вода. Ну, и, есте-ственно - попросить Гос-пода, чтобы он мне помог с работой!

Корр.: А Вы просили благословение на свои работы? Самую первую

хорошо помните?Л.В.: Конечно. Я полу-

чила благословение в По-чаеве в 2002 году, и первую икону как раз и подарила в Почаевскую церковь. Это моя самая любимая работа.

Я во сне увидела, что и как мне надо сделать.

Корр. Вы выставляетесь? Во что оцениваете свой труд и время?

Л.В.: Мои иконы посто-янно принимают участие в выставках. Вот недавно одна прошла в Польше. Стоимость их разнится - от 250 гривен до 3000.

Корр.: Расскажете не-много о себе, о своей жиз-ни?

Л.В.: Я закончила фи-лологический факультет пединститута и получи-ла специальность «учи-тельница русского языка и литературы». Работала в детском саду, затем в ин-

ститутской библиотеке и в школе. Но после того как у меня случился микроин-сульт, в школе я работать перестала…

Корр.: Как вообще у Вас появилась идея занимать-ся вышивкой бисером?

Л.В.: Впервые такое же-лание пришло 11 лет назад, когда я перенесла инфаркт. Считаю, что надо было пережить определенные испытания, чтобы прийти к тому, к чему я пришла.

Корр.: Получается, толь-ко пережитые испытания, связанные со здоровьем, вывели Вас на духовный у р о в е н ь в о с п р и я т и я мира?

Л.В.: Если быть откро-венной до конца, то нет. Не только состояние здоровья повлияло на мой выбор. Первым учителем была моя бабушка, которая, как и все бабушки, верила в Бога. Я однажды у нее спросила: «Бабушка, ты так силь-но веришь в Бога… А ты когда-нибудь видела его?». На это она ответила: «Уви-деть его невозможно. Это просто дух, который мож-но услышать. Но для того, чтобы услышать, надо жить правильно - быть доброй, отзывчивой, любящей. Все на свете делается с любо-вью. Тогда ты сможешь услышать Бога».

Мне было семь лет, когда бабушка со мной впервые говорила о таких серьезных вещах. Знаете, я все время пыталась услышать голос Бога (улыбается). Но у меня это не получалось. Бабушка меня успокаивала, говори-ла, что у меня все еще впе-реди, предупреждала, что,

moyagazeta.com№ 29-30 (542-543), октябрь-ноябрь 2012 г.10 мой социум 11моя судьба

Віктор Тімчук: «Якщо замислитися, можна зрозуміти, що ми живемо у раю!»Як багато людей, вперше

зіткнувшись із життєвими проблемами, майже одразу опускають руки, зневірюючись у собі та усьому світі, впада-ють у депресію, навіть скоро-чують собі віку... А при цьому вони є фізично здоровими, і руки-ноги у них цілі! Чому б їм не згадати тих важкохворих, прикутих до ліжка, що про-добжують жити повноцінним корисним життям? Що так далеко ходити – можна при-гадати хоча б нашого земляка Миколу Островського! Якщо відкинути застарілі ідеологічні штампи, його книги є гімном людської мужності та вірності обов’язку, адже так?

Н а ш с ь о г о д н і ш н і й співрозмовник Віктор Тімчук, звісно, не Островський, але їхні долі схожі. Із 39 прожитих років життя вже 12 він прику-тий до ліжка – але продовжує жити, мріяти та творити!

Кор.: Вікторе Андрійовичу, як давно Ви пишете вірші?

В.Т.: Першого написав 16 серпня 1990 року. Цього дня загинув мій кумир Віктор Цой. Можливо, саме ця трагічна подія так на мене подіяла, бо до того бажання віршувати не було.

Кор.: А які пісні Цоя подо-баються?

В . Т. : Аб с о л ю т н о в с і . Найулюбленішою є «Восьми-классница». Взагалі, у нього всі пісні настільки сильні, що сказа-ти, що якась мені не подобається, просто не можу.

Кор.: Але з тих часів прой-шло більш ніж 20 років – тоді, мабуть, Ви мислили трохи по-іншому... Чи за ці роки Ваше ставлення до життя не змінилося?

В.Т.: Тоді я ще був здоровий, ходив, працював… Усе ж можу точно сказати, що став більш мудріший, ніж був 15-20 років тому. Але філософія мого життя не змінилася.

Кор.: А в чому ця мудрість полягає?

В.Т.: Треба більше замислю-ватися над життям. У мене зараз більше вільного часу, ніж було раніше, тому я постійно думаю, намагаюся осмислити власне життя. Багато людей постійно скаржаться, що в них проблеми, завжди не вистачає грошей… Але, якщо замислитися, можна зрозуміти, що ми живемо у раю! Світ повинен бути без війн та конфліктів. Якби в мене була чарівна паличка, я би людей позбавив жорстокості, злоби та ненависті, тому що вважаю, що ці три риси характеру людині не потрібні.

Кор.: А в чому Ви бачите цю жорстокість?

В.Т.: Мене важко ранить те, що у світі багато нікому не потрібних конфліктів! Люди постійно спе-речаються та б’ються невідомо за що, точніше, відомо – щоб мати ще більше грошей. Вони і так мають багато, але цього їм мало, завжди хочеться більшого. А мені хотілося б просто стати на ноги та нормально працювати. Кожна людина повинна зали-шити після себе щось важливе, щоб наступні покоління змогли

з цього мати якусь користь.Кор.: Ми вже кілька разів

згадували про Вашу хворо-бу…

В.Т.: Так, у мене розсіяний

склероз, на який я страждаю вже 12 років. Багато що пере-пробував, навіть в Інтернеті шукав різну інформацію. Знаю, що зараз в одному з сіл на Вінниччині мешкає хлопчик, якому безкоштовно вводять якісь

експериментальні ліки – і він, здається, ще ходить. Маю надію, що колись з’являться й такі ліки, які допоможуть і мені. Адже го-ловне – це вірити, вірити у диво та у Господа, який обов’язково допоможе!

Кор.: Ви відчуваєте, що над нами є якась вища сила?

В.Т.: Так, я є віруючим із ди-тинства, давно поклоняюсь Го-споду, постійно молюся, прошу для всіх здоров’я. Тільки цим і живу сьогодні - вірю в вищу силу та здоровий глузд. Вважаю, що у нашому житті віра повинна бути на першому місці.

Кор.: Є біля Вас люди, які до-помагають жити, підтримують, вірять разом з Вами?

В.Т.: Так, це моя сім’я, яка вже 11 років про мене піклується. Лише завдяки ним я прожив ці роки – і, знаєте, вони пройшли досить швидко… Буває таке, що людина живе повноцінним

життям, працює, кохає, а потім сідає до авта, потрапляє у ДТП – і через секунду гине, навіть нічого не встигнувши зрозуміти… У мене ж, милосердна хвороба, є

час подивитися на себе «з усіх ракурсів», подумати над власним життям, переосмислити його.

Кор.: Ви дивитеся телевізійні новини, шоу?

В.Т.: Так, звісно. Бачив «Шу-стер live» – і хочу сказати, що,

на мою думку, усі ці політики просто хочуть дістатися до влади і увірвати якомога більший шма-ток. Вони, навіть просто сидячи в студії, починають щось ділити, доказувати, сваритися... Невже їм незрозуміло, що їхня поведінка не викликає нічого, окрім сміху, огиди та презирства? Політики є найбільшими циніками у світі! Звісна річ, не всі з них такі, але абсолютна більшість поводить себе дуже цинічно, обдурюючи людей та нав’язуючи власну точку зору всьому народу. Ось і нещодавні вибори нічого, окрім усмішки, не викликають, бо уся ця політична реклама вже «дістала»! ...Наша планета про-сто задихається від людської діяльності. Горить нафта, ви-бухають атомні станції, тонни відходів витікають у річки, моря, океани… А все зводиться лише до одного: якийсь дядя просто хоче заробити гроші і на все інше

йому наплювати. Може, дійсно існує таємний клуб мільярдерів, які між собою вирішують, як нам всім жити? Чому тоді не дають людям використовувати енергію сонця для своїх автомобілів, не дають навіть можливості їсти здорові овочі та фрукти?

Кор.: Якби у Вас була можливість вибирати, у якій країні хотіли б жити і чим займатися?

В.Т.: В Україні! Наша країна найкраща в усіх розуміннях цьо-го слова. А працювати хотілося б на комп’ютері, тому що це дуже зручно – можна навіть сидіти весь час вдома, заробляючи при цьому гроші.

Кор.: У Вас є власна мрія?В.Т.: Звісна річ, найбільше

мені хотілося б видужати, щоб можна було стати на ноги та обходитися без сторонньої до-помоги. Така ось «максі-мрія»…Але є й «міні-мрія» – мати змогу працювати. На щастя, сучасні технології постійно розвивають-ся і дають надію паралізованим людям, таким як я, можливість відчувати себе повноцінною людиною.

Кор.: Ну а якби у Вас було багато грошей, на що би Ви їх

витратили?В.Т.: Церква каже, що якусь

частину пот р ібно завжди віддавати на благодійність. Я би віддав її хворим, які потребують невідкладного лікування. Люди-на по своїй природі є хижаком, але й милосердя їй притаманне. Про це не треба забувати – адже навіть у найжорстокіших маніяків є щось добре.

Кор.: Як Ви вважаєте, чому Бог дає комусь випробування грошима чи владою, а декому хворобами?

В.Т.: Кожному має бути своє випробування. Більше, ніж лю-дина може винести, не дається.

Кор.: І, наостанок – що би Ви попросили у Діда Мороза на цей Новий рік?

В.Т.: Те, чого я хочу, все одно не збудеться, але мріяти завжди треба!

Спілкувалася Людмила Луніна

Фото з особистого архіву

ЕмігрантамЯ б не зміг ніколи бути емігрантом,Я б не зміг прожити десь на чужині...Прошу вас, не смійте торгувать талантомІ радіти долі в дальній стороні.Куди ж ви всі тікаєте з країни,Шукаючи красивого життя?Ви ж вільної хотіли України,То де ж патріотичні почуття?Її ж нам не потрібно будувати,Вона вже побудована давно!Зосталось лише душу звеселяти,Пригублюючи по ковтку вино...Та не впиватись аж до посиніння,Щоб з нас сміявся майже увесь світ.В собі шукати блага і спасіння,А не тікать в нору, неначе кріт.І не кричати, б’ючи себе в груди,Бо нам кричати вже нема чого.Брехати тільки треба менше, люди,Більш пнутись для добробуту свого,Не забуваючи й нужденним вкраять,Бо в цьому милосердя й доброта.Ми всі тепер, неначе в лоні раю,То всім повинні рівні буть свята.Повинні буть... Так легко це ковтнули?Ми ж козаченьки, а не барани!То й що із того? Скажете – забули?Від злого ти нас, Боже, борони?Що ж, борони, і мудрості дай більше,Бо розуму і так в нас через край...Розпорядитися лиш треба ліпше –Тоді і в душах наших буде рай!Ну, а поки – одні стогнання, плач і крики,І вічні пошуки не на своїй землі.... . . . . . . . . . . . . . . . . . .Навіщо кидаєте верби і осики?!Куди тікаєте по золотій ріллі? (редакція від 07.11.2012)

Вірші Віктора Тімчука

БУДЬ ВПЕРТІШИМ Ніколи я тебе не цілував,Ніколи близько в очі не дивився,Та все-таки без пам’яті кохав,Від несміливості на себе злився.Мені в тобі подобалося все:І усмішка, і погляд, і манери.Надіявся, що доля піднесеДарунок, досконаліший Венери...Та не судилось, мрії не збулись,Напевно сам у тому винуватий...Коли чогось бажаєш – не барись,А будь настирливий і заповзятий.Не присипай любові почуття,В душі своїй натхнення не затримуй,Сміливо втілюй мрію у життя,Не напускай собі у очі диму.Бо лише раз ти на Землі живеш,То ж будь господарем своєї долі.Стань трішки впертішим – тоді візьмешУсі найперші і найкращі ролі.

***Якби я міг у небо полетіти,І там піймати зіроньку маленьку –Я б подихом зумів її зігріти,Затиснувши легенько собі в жмень-ку.А потім би, я сил усіх приклавши,Пустив її у подорож неблизьку.Вона б собі, годинку політавши,Спустилася б на землю нашу низь-ко.Упала б у розгорнуті долоніОдній знайомій у краю далекім.А понад нею, наче у полоні,Літав по небу одинак-лелека...

Моє побажання читачам:

Удачі, надії, терпіння - бажаю усім поколінням!

www.moyagazeta.commoyagazeta@list.ru

Хмельницкая оáááááááá áá áá ááááá áá-áá áá áá ááá ááá áá áá áá р е к л а м а брифінг

moyagazeta.com12 № 29-30 (542-543) ноябрь 2012 г.moyagazeta.com

Моя реклама

ТОВ «Будкомплект»м. Хмельницький, вул. Галана, 3

тел.: (0382)631-538, 631-329

www.budkomplekt.in.ua

ПЛИТКА тротуарна, дорожня, фасадна

ОГОРОЖА бетонна

аміачна селітра нітроамофоска

Огол

ошує

ться

конк

урс н

а по

сади

:- к

омер

ційни

й дир

екто

р- н

ачал

ьник

рекл

амно

го від

ділу

- мен

едже

р із п

еред

плати

і пр

одаж

у ре

клам

них п

ослу

г- ж

урна

ліст-ф

ейле

тоніс

т- х

удож

ник к

арик

атур

ист

- офі

с-мен

едже

рЗа

пис н

а спів

бесід

у: (03

82) 7

00-99

7; 09

6-483

-20-56

резю

ме пр

исил

ати на

адре

су:

moya

gaze

ta@lis

t.ru ,

lunina

.moy

agaz

eta@l

ist.ru

Завітайте на святкову

виставку - ярмарок

23201Передплатний

індекс