№5 (90) травень 2015 року

Ранок 20 травня 2015 року на бере-зі Дністра був зовсім тихим. Сама ат-мосфера налаштовувала на те, що день буде незабутнім. І справді, усі затаму-вали подих в очікуванні найграндіоз-нішої події року – нагородження пе-реможців конкурсу дитячої творчості «Моє майбутнє – з рідною землею!».

Організатори Конкурсу закінчували останні підготування, усі були у пе-редчутті свята: з хвилини на хвилину туристичним комплексом «Услад» роз-летиться дзвінкий сміх юних талантів. 75 переможців, 10 найактивніших на-вчальних закладів, батьки, вихователі і наставники – ця чудова патріотична

спільнота ось-ось стане родзинкою ве-личезного дійства. Ще секунда, і маса схвильованих дзвінкоголосих дітей по-рине у вир свята. Так, із першим звуком дитячого сміху стартувало неймовірне святкування під назвою «Моє майбутнє – з рідною землею!».

(Продовження с.4)

Калейдоскоп талантівна березі Дністра

Маленькі містечка України володіють неповторним колоритом, коли за мальовничою природою зберігається первинна духовність.

Міжнародна конференція «Зміцнення громад: від волонтерського ентузіазму до професійної діяльності».

Триває проект із ремонту гуртожитку Шепетівської спеціалізованої школи-інтернату.

Історія без людей – мертва. Про це, як ніхто, знає Дністрівський народний хор «Дністряни», який існує уже 150 років.С.2 С.7С.3 С.5

Шановна громадо!

Українці святкують уже 19 річницю з дня прийняття Основного Закону – Консти-туції України. Ця подія озна-менувала здійснення спокон-вічної мрії наших предків – бути господарями на своїй землі. Перші кроки незалеж-ності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, терпіння і толерант-ність. Але тепер уже ніхто не сумнівається у тому, що наш народ – творець історії. Ми – нащадки козацького роду, нація, яку свого часу боялися вороги, а зараз поважає увесь світ.

Любі друзі! Бажаю успі-хів у всіх Ваших справах, і нехай мрія про краще життя окриляє Вас на нові звершен-ня, добрі вчинки в ім’я Укра-їни та її майбутніх поколінь! Хай Ваші оселі не полишає злагода, мир і благополуччя, а серця – патріотизм і любов до Баьківщини! Щастя Вам, душевного тепла і спокою!

З повагою Тетяна Василик,директор БФ «Зміцнення

громад»

Щороку Благодійний фонд «Зміц-нення громад» до 9 травня проводить акцію підтримки ветеранів. Фонд залу-чає кошти для преміювання учасників бойових дій, інвалідів Другої Світової та жінок, чиї чоловіки загинули на війні. Цього року акція пройшла у 14 районах Хмельницької, Чернівецької та Жито-мирської областей. Загалом благодійни-ки завітали до 324 ветеранів. Працівни-ки Фонду вручали премії в розмірі 500 грн,

усього на підтримку було залучено 162 тис. грн.

– Ми поважаємо наших ветеранів і дякуємо їм за те, що свого часу вони із

мужністю прийняли виклик ворога і пе-ремогли. Ми горді за те, що досі маємо можливість подивитися їм в очі й висло-вити щиру подяку за величезний люд-ський подвиг. Акція, яку проводить Бла-годійний фонд, – це знак шани і поваги, того, що ми пам’ятаємо і цінуємо наших захисників, – коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад».

Окрім адресної допомоги, представ-ники Благодійного фонду долучилися до

відзначення Дня Перемоги: із вітальним словом вони виступили на парадах, вша-нували пам’ять загиблих та покладали квіти до меморіалів.

Нову військову форму, берци та тактичні рукавиці допоміг придбати Благодійний фонд «Зміцнення гро-мад» військовослужбовцю з Чернівеч-чини, що перебуває у самому центрі зони проведення антитерористичної операції у місті Волноваха.

Про необхідність військової аму-ніції, одягу, обладнання, техніки, чути ледь не щодня з телеекранів від укра-їнських бійців-патріотів. Держава не в змозі забезпечити наших хлопців,

тому, згуртовані спільним горем, тисячі українців по крихті збирають для на-ших захисників те, без чого неможли-ва перемога. Благодійники не стоять осторонь та постійно намагаються підтримувати військових української армії.

– Отриманим військовим одягом дуже задоволений, адже військовий костюм DefconMilitary – хорошої якос-ті, у порівнянні з формою державного зразка. До того ж він вогнетривкий,

що є надзвичайно важливим в умовах військових дій. Берци і тактичні ру-кавиці – практичні, якісні та зручні. Все це неабияк покращує настрій і бойовий дух, – коментує мобілізова-ний Віктор, боєць роти матеріального забезпечення.

Благодійний фонд «Зміцнення громад» усвідомлює, що від якості екіпірування солдата залежить його життя, тому намагається забезпечити їх найнеобхіднішим.

Улюблене свято школярів, свято Останнього дзвоника, сповіщає не лише про завершення навчального року, а й

про перші серйозні кроки випускників у нове життя. Погодьтеся: крокувати цією стежиною набагато легше, коли відчува-єш підтримку рідних і тих, кому ти не-байдужий. Благодійний фонд «Зміцнен-ня громад» ось уже декілька років є тією опорою, яка підтримує навчальні закла-ди, їх учнів і випускників.

Традиційно на урочистих лінійках навчальні заклади отримують сертифіка-ти на поповнення матеріально-технічної бази і премії для відмінників. Цей рік не став виключенням: 129 закладів 16 райо-нів Хмельницької та Чернівецької облас-тей отримали сертифікати на покращен-ня матеріальної бази на суму від 1 000 до 1 500 грн, а 223 відмінника 9 та 11 класів

були нагороджені преміями.– Усі ми колись були школярами,

тому прекрасно розуміємо, якою необ-

хідною є допомога і підтримка ото-чуючих у цей відповідальний період життя. Адже хто, як не батьки, вчи-телі і благодійники мають підтриму-вати наше спільне майбутнє? Саме заради цього Благодійний фонд уже вкотре проводить таку акцію. Споді-ваємося, що ця допомога стане вда-лим початком дорослого життя для Вас, шановні випускники, і основою для виховання хороших учнів для Вас, учителі, – звертається Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад».

Нагадаємо, що сприяння розвитку освіти – одне із пріоритетних завдань БФ «Зміцнення громад».

2

Пам’ятаємо. Допомагаємо

І один у полі – воїн!

Акція до свята Останнього дзвінка

25 червня у м. Хмельницький від-будеться Міжнародна конференція «Зміцнення громад: від волонтерсько-го ентузіазму до професійної діяльнос-ті», організована Благодійним фондом «Зміцнення громад» за фінансової під-тримки корпорації «Сварог Вест Груп». У межах заходу спеціалісти Фонду спільно з успішними благодійниками, провідними міжнародними та українськими експер-тами, активними громадськими діячами поділяться здобутим досвідом ефектив-ної громадської діяльності, ознайомлять учасників із кращими практиками само-організації у наданні благодійної допомо-ги, налагодженні плідних партнерських відносин з донорами, органами держав-ної влади й місцевого самоврядування, поділяться новими можливостями для благодійних ініціатив. Захід приурочено до 5-ї річниці діяльності Благодійного фонду «Зміцнення громад».

Під час Конференції учасники бра-тимуть участь у майстер-класах, диску-

сіях та обговореннях тем, що стосуються успішного досвіду громадської діяльності та нових можливостей розвитку громад.

– За останній рік українці показали усьому світу, наскільки вони готові гурту-ватись, допомагати та навіть жертвувати

власним життям заради кращого спільно-го майбутнього. За цей час сформувалась ціла армія волонтерів та благодійників, які щоденно шукають ресурси для під-тримки наших громадян на Сході Украї-ни. Саме тепер дуже важливо навчитись координувати свої зусилля, обмінюватись інформацією для ефективнішої роботи на благодійному фронті як для підтрим-ки військових, так і локально − наших територіальних громад. По сантиметру ми зростали від волонтерства до профе-сійної благодійності. Почуваючись до-рослішими, воліємо навчатись і навчати, рухатись і рухати, зробити благодійність системною та ефективною, – коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнен-ня громад».

У ході проведення заходу будуть від-значені найуспішніші проекти, релізова-ні завдяки самоорганізації територіаль-них громад, а також проведено церемонію нагородження ініціативних партнерів Фонду.

Міжнародна конференція«Зміцнення громад: від волонтерського ентузіазму до професійної діяльності»

НОВИНИ

Проект «Відновлена криниця – міцна громада» Благо-дійного фонду «Зміцнення громад» та Компанії «Монсанто Україна» впевнено крокує населеними пунктами Вінницької області. Чистими криницями віднині можуть пишатися у Во-ронівцях, Кривошиї та Вишеньках.

Потреба в побудові нової криниці села Воронівці Хміль-ницького району Вінницької області стосувалася всього села, населення якого складає 575 чоловік. Це досить давнє поселення, багате подіями та історичними постатями. Кри-ничку побудовано на території навчально-виховного комп-лексу «Загальноосвітня школа І – ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» села Воронівці, який знаходиться на міс-ці, де раніше стояла Свято-Покровська церква. Це своєрідний центр села. Донедавна у школі та дитячому садочку не було води. Громада не тільки побудувала криничку, але й провела водогінні труби від неї до школи, придбала насос. Проблему з питною водою вирішено.

‒ Благодійний фонд пишається, що у співпраці із партне-рами ми продовжуємо робити благородну справу. Адже про-

блема чистої питної води залишається актуальною у багатьох населених пунктах України. Програма з відновлення криниць дає змогу не лише покращити благоустрій сіл, а й згуртувати населення навколо спільної ідеї, колективної справи, ‒ комен-тує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад».

Студениця у Кривошиї має свою цікаву історію, яку кра-єзнавці ГО «Шанс» хочуть зберегти для нащадків. Предки, як згадують старожили, знайшли таке місце, де б’є джерело так, що і в посушливе літо криниця не міліє, а помолившись біля неї, можна випросити у Всевишнього життєдайних кра-плин на поля у посушливу літню спеку. До криниці, якщо довго немає дощу, йдуть жителі разом зі священиком, чита-ють молебень, після чого падає рясний дощ.

У Вишеньках криниця пережила часи Другої Світової, через село проходила лінія фронту. На території Вишеньків-ської сільської ради проживає 720 чоловік. За даними сіль-ського краєзнавця, криниця, яку відновлювали, була вико-пана ще у 1837 році. Тож завдяки проекту вдається зберегти історію та культурну спадщину села.

‒ Ми раді, що завдяки проекту «Відновлена криниця – міцна громада», який фінансується Фондом «Монсанто», сільські громади активізувалися навколо вирішення про-блем своїх населених пунктів і творчо підійшли до реалізації проектів. Ми переконані, що одна компанія не здатна задо-вольнити сучасні виклики сільських громад, але, об’єднавши зусилля благодійників та самих громад, ми крок за кроком робимо важливі зміни у суспільстві. Фонд «Монсанто» вже кілька років поспіль проводить конкурс грантів для розвитку сільських громад України і ми пишаємося його успішністю, результативністю та впливом, ‒ коментує Юлія Тірошко, ко-ординатор соціальних програм компанії «Монсанто Україна».

Триває проект із ремонту гуртожитку Шепетівської спе-ціалізованої школи-інтернату, що реалізується спільно із гол-ландським християнським фондом «OEKROE», Благодійним фондом «Зміцнення громад» та міським управлінням освіти. Так, 12 волонтерів-голландців разом із українськими підряд-никами покращують умови проживання дітей: вони ремонту-ють третій поверх гуртожитку інтернату. Нагадаємо, що на-передодні між благодійниками і представниками управління освіти було підписано Меморандум про співпрацю.

– На одному поверсі нашого гуртожитку може прожи-вати більше 50 дітей, але через те, що будівля перебувала у жахливому стані, ми не могли їх туди поселяти. Зараз у при-міщенні тривають ремонтні роботи. Завдяки голландським волонтерам уже проведено електропостачання, встановлено протипожежну сигналізацію і поновлено стелю. Якісне об-ладнання, працьовиті руки і прагнення допомогти дітям ро-блять свою справу. Без допомоги благодійників ми б ніколи не закінчили цей ремонт, – говорить Олена Пипич, директор школи-інтернату.

Проект триватиме усе літо і має завершитись до 1 верес-ня, аби діти могли заселитися у новенькі кімнати.

Створення комфортних умов для життя дітей – пріоритет-не завдання діяльності християнського фонду «OEKROE».

– Уже понад 25 років я працюю у країнах Східної Єропи. Із 2003 року ми організовуємо дитячі літні табори в Карпатах, робимо це на благодійних засадах. Із 2007 року ми реконстру-юємо в Україні дитячі садочки, лікарні і школи. Ми маємо ро-бити усе для того, щоб рухатись до кращого майбутнього на-ших дітей, – закликає Якоб де Мой, директор християнського

фонду «OEKROE».За період співпраці БФ «Зміцнення громад» та голланд-

ського християнського фонду «OEKROE» було реалізовано низку проектів із реконструкції та відновлення дитячих са-

дочків, шкіл та лікарень. Крім цього, разом із Фондом пред-ставники голландського християнського фонду організову-ють дитячий конкурс «Християнські орієнтири людського життя», а переможців відправляють в Карпати.

Майбутнє дітей – в руках благодійників

Вищі навчальні заклади з усіх куточ-ків світу порівняли у рейтингу QS World University Rankings за чотирма критері-ями, які найбільше цікавлять майбутніх студентів: дослідження, викладання, пра-цевлаштування та міжнародні перспекти-ви. Переможцями рейтингу стали:

І місце – американський Массачусет-ський технологічний інститут.

ІІ місце – британський Кембридж.ІІІ – Імперський коледж Лондона. IV – американський Гарвард.V – Оксфорд. До списку найкращих університетів

планети увійшли шість українських вишів: Національний університет імені Та-

раса Шевченка (421 місце), Харківський національний університет імені Н.В. Кара-зіна (481 місце), Національний технічний університет України «Київський політех-нічний інститут» (551 місце), Сумський державний університет (651 місце). Наці-ональний технічний університет «Харків-ський політехнічний інститут» та Доне-цький національний університет поділили 701 сходинку у рейтингу.

У 2017 році має повернутися 12-річна освіта у школі, а в учителів буде зарпла-та півтори тисячі доларів. Усе поки що на рівні обговорення, остаточне рішення при-ймуть після громадського розгляду.

12-річна освіта ділитиметься на три школи. Початкова – шість років, три роки базова і стільки ж старша школа. Вона буде профільною і в окремому приміщенні. Для сільських шкіл будуть інші умови – старша школа може бути одна на декілька сіл.

Проте освітяни не вірять обіцянкам. Натомість розповідають про те, що їм до-водиться складати навчальні плани і вчити учнів, коли немає підручників, а також по-зирати на стелю протягом уроку, чи не па-дає. Заступник міністра освіти наголошує, що презентована концепція – ще не оста-точний варіант. У відомстві готові всіх ви-слухати та внести правки.

Традиційні марші вишиванок по всій Україні цьогоріч б’ють рекорди. Особли-во – на Півдні та Сході, де досі вони були малолюдними. В Одесі у кількатисячній колоні серед інших у вишиванці пройшов і екс-президент Грузії Михаїл Саакашвілі.

Під охороною бійців добровольчих батальйонів пройшов марш вишиванок у Харкові. Півтисячі містян, співаючи «Чер-вону руту» та гімн, пройшли центральним проспектом міста. Попри застереження, минулося без інцидентів.

Більше тисячі жителів Миколаєва у вишитих сорочках та під українськими прапорами пройшли понад п’ять кіломе-трів міста, що стало абсолютним рекордом для містян.

За матеріалами УНІАН

В УКРАЇНІУкраїнські ВНЗу рейтингу кращих університетів світу

12-річне навчання може повернутися

На Півдні України про-йшли рекордні марші вишиванок

3

Джерела пружно б’ють

НОВИНИ

4

Захоплені дитячі погляди і щирі по-смішки – із таким арсеналом прибули на «Услад» переможці, аби відчути і пережи-ти свято. Талановиті дітлахи, маса чудових робіт, закордонні гості, герої України, спі-ваки, хореографічні колективи і фокусни-ки – і усе це на березі Дністра у місцині, що не залишає байдужим нікого. Саме так відбувалася урочиста церемонія нагоро-дження переможців Конкурсу-2015.

– Сьогодні ми знову вітаємо кращих із кращих, юних обдарувань, які не просто вміють малювати, писати вірші і займати-ся декоративно-прикладним мистецтвом, вони справді пов’язують своє майбутнє з рідною землею. І ми пишаємося тим, на-скільки вони є талановитими і творчими. Атмосфера свята зачаровує: далеко не що-дня можна спостерігати такий калейдос-коп талантів, чути масу щирих слів при-вітань та подяк, бачити стільки щасливих очей. Сьогодні – особливий день, бо пере-можці Конкурсу на декілька годин потра-плять у казку, – коментує Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення громад».

Дітлахи мали змогу відчути себе справжніми аграріями, відвідавши фото-інсталяцію і отримавши довгоочікувані фотокартки. Окрім цього, переможців че-кали неймовірні перетворення у казкових героїв завдяки аквагриму, чарівна екскур-сія у світ чаклунства та магії разом із фо-кусниками та розважально-спортивна гра «Лазертаг» для сміливих та відчайдуш-них. Захопливий квест світом Галії разом із Астеріксом і Обеліксом переносив дітей у світ пригод, у науковій лабораторії юні таланти пізнавали секрети навколишнього світу.

Здавалося, від такої кількості талантів на небі запалають цілі сузір’я. Яскрави-ми зірками на сцені зі своїми вокальними композиціями сяяли шепетівчанки Віра Дегодюк та Ірина Ларіна, Катерина Ку-плевич із с. Щиборівки Красилівського ра-йону. Мистецтво танцю продемонстрував хореографічний колектив «Браво», гості

із м. Шепеівки. Наталка Валевська, гостя свята, запалила публіку, підняла на ноги увесь зал, разом із дітьми виконувала най-улюбленіші композиції.

Цінні подарунки дітям вручали Тетяна Василик, директор БФ «Зміцнення гро-мад», Юрій Гаврилюк, заступник голови правління корпорації «Сварог Вест Груп»,

Якоб де Мой, директор християнського фонду «OEKROE», Олег Бляхарський, волонтер, представник Українського коза-цтва, учасник Євромайдану і бойових дій у зоні АТО, Наталія Валевська, співачка і володарка премії «Кришталевий мікро-фон».

Уже традиційно із вітальним словом звернувся до аудиторії заступник голови правління корпорації – Юрій Гаврилюк.

– Головним пріоритетом діяльності корпорації «Сварог Вест Груп» є вихо-вання і формування стабільних трудових колективів і перспективних кадрів. Пів-денний регіон – наймолодший за віком працівників. Найстаршому агрономові – 31 рік, решті – по 22 роки. І, зокрема, за-вдяки таким конкурсам виховання аграріїв відбувається із самого дитинства, – гово-

рить Юрій Гаврилюк. Зовсім не випадково на святі була при-

сутня Наталка Валевська, адже крім спі-вочої діяльності, вона є і благодійником. Наталія – директор власного благодійного фонду, заснованого у 2009 році.

– Благодійністю я займалася змалечку. Особливої причини, чому так сталося, –

нема. Тоді ще це робилося несвідомо. Але зараз я не відчуваю, що подорослішала, я відчуваю себе тією ж таки дитиною. Я дуже хочу, щоб із цих талановитих дітей виросли справжні патріоти, які будуть про-довжувати наші справи. Ініціативу Сваро-га і Благодійного фонду підтримую усім серцем, душею і кожною клітиною у тому, що варто мотивувати людей до кращого майбутнього і бути добрим янголом один для одного, – коментує Наталія Валевська.

До проведення Конкурсу долучилися і закордонні благодійники. Якоб де Мой, директор Благодійного фонду «OEKROE» із Голландії став гостем церемонії. Із 2007 року вони разом із колегами реконстру-юють в Україні дитячі садочки, лікарні і школи. Щирість і відкритість іноземця вражала: він вручав грамоти і подарунки

переможцям навколішки!– Я – один із тих, хто приїхав з-за кор-

дону. Перший проект, який ми реалізува-ли, був у м. Гульськ біля Новоград-Во-линського. Ми реконструювали лікарню в будинок сімейного типу. Сьогодні, коли я вручав нагороди переможцям, серед них виявився хлопчик із Гульська, із того-таки будинку сімейного типу! Ви можете у це повірити? Зараз я відчуваю себе наполови-ну українцем, і це чудово. Те, що відбува-ється сьогодні, – доказ того, що діяльність організаторів Конкурсу не даремна, – ді-литься Яаб де Мой.

Свято, яке проводить Фонд разом із корпорацією «Сварог Вест Груп» – це те, що мотивує, надихає, а часом і допомагає. Так вважає і представник Українського ко-зацтва, герой-учасник АТО, волонтер Олег Бляхарський.

– Віра, сила духу і дитячі малюн-ки – це ті речі, що допомогли мені ви-жити в зоні АТО. Малюнки – це наші обереги, їх нам надсилають діти віку. Дивлячись на дитячі роботи, розуміємо, для чого ми тут і знаємо, що саме для Вас творимо нове майбутнє. Як військо-ва людина я дуже вдячний благодійним фондам і волонтерам, які допомагають нашим хлопцям на Сході. Вони діляться тим, що у них найсвятіше – це тим, що вони – українці і нація, яку свого часу боялися турки, а тепер повинна боятися і Росія. Ми справді нащадки козацько-го роду. Приємно, що є такі заходи, де дітей мотивують для створення патріо-тичних творчих робіт: вони пишуть ві-рші, малюють, танцюють і розвивають українську культуру. Вірю, що із них виростуть хороші талановиті люди, ви-знані в усьому світі, – розповідає Олег.

Свято підходило до свого завершен-ня: переможців уже нагороджено, призи вручено, концертно-розважальну про-граму закінчено. Яскраві емоції, щасли-ві і задоволені діти та їх батьки – під-твердження того, що свято вдалося.

Запрошуємо Вас стати учасником конкурсу «Зелені перлини», метою якого є залу-чення учнівської молоді до вивчення існуючих об’єктів природно-заповідного фонду і збору інформації про об’єкти, що заслуговують на заповідний статус. На території України створено понад 8 тис. об’єктів природно-заповідного фонду: від великих на-ціональних природних парків до незначних за площею пам’яток природи (окремі ста-

ровікові та меморіальні дерева, джерела, кургани тощо). Проте для більшості облас-тей ніколи не видавались довідники природно-заповідного фонду, відсутні спеціальні інтернет-сайти. Зацікавленій людині – допитливому школяру, краєзнавцю або навіть досвідченому науковцю – практично неможливо знайти інформацію про більшість за-повідних об’єктів України.

Скрайб-презентація – це новітня техніка сворення презентацій від англійського «scribe» – накидати ескізи або малюнки; мову того, хто виступає ілюструють «на льоту» малюнками фломастером на білій дошці (або аркуші паперу).

Деталі конкурсу: http://www.teacherjournal.com.ua/skrajb-prezentaczya.html

Деталі: http://pryroda.in.ua/konkurs-pzf/sample-page

Портал «Учительський журнал онлайн» запрошує Вас взяти участь у конкурсі «Скрайб-презентація» на кращу скрайб-презентацію до уроку.

Умови участі:1. Свої розробки на конкурс можуть представити всі педагогічні працівники,

незалежно від спеціальності та досвіду роботи.2. Для участі у конкурсі зареєструйтесь на порталі «Учительський журнал on-line», розмістіть свою роботу в розділі «Скрайб-презентація» і заповніть заявку. Прийом заявок – до 1 липня 2015 року.3. Основна умова участі конкурсу – робота повинна бути авторською і містити лише авторські матеріали.4. Скрайб-презентація повинна буди представлена як відео, збережене на порталі Youtube або ін.

5. Переможці конкурсу визначаються у двох номінаціях:• вибір редакції – переможців та призерів визначають адміністрація порталу «Учительський журнал он-лайн» і редакційна колегія ВГ «Основа». Рішення є остаточним і не підлягає оскарженню;• приз глядацьких симпатій – користувачі порталу голосують за розробки скрайб-презентацій. Робота, що набере найбільше голосів, буде названа пере-можцем.

6. Результати конкурсу будуть оголошені на форумі, порталі та на сторінках видань ВГ «Основа» в жовтні 2015 року.Участь у конкурсі безкоштовна.Переможці та призери конкурсу отримають персональний диплом і передплату на один із журналів ВГ «Основа».

Гранти

Калейдоскоп талантів на березі Дністра (продовження. Початок с. 1)

Конкурс «Зелені перлини» (активно до 30 вересня 2015 року)

Конкурс для освітян «Скрайб-презентація» (активно до 1 липня 2015 року)

МОЖЛИВОСТІ

31 травня у православних та гре-ко-католиків – особливий день, одне з найулюбленіших свят християн, яке від-значають на 50-й день від Великодня. На-зивають його по-різному: П’ятдесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелені свят-ки, але найбільш відоме це свято як День Святої Трійці.

П’ятдесятницею це свято іменують у честь зішестя Святого Духа на апос-толів, яке сталося в старозавітне свято П’ятдесятниці, встановлене в пам’ять про дарування єврейському народу Зако-ну на горі Синай.

Зісланням Святого Духа – через те, що саме цього дня апостоли наповни-лися Духом Святим і почали говорити різними мовами. Тим самим світ відчув усю повноту дії Пресвятої Трійці, а люди навчились поклонятися й прославляти три іпостасі Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа. Це свято також пов’язують із народженням християнської церкви, адже саме після зішестя Святого Духа апостоли отримали за жеребом свої уділи і почали апостольське служіння.

Сьогодні свято вражає нас своєю ко-лоритністю та винятковістю, адже Трійця гармонійно поєднує в собі традиції хрис-тиянства та обряди часів язичництва.

У народних повір’ях про загально-прийняте святкування Трійці згадують із ІІІ ст. Святитель Іоанн Златоуст у Свя-щенному Писанні розповідає про звичай прикрашати в цей день домівки зеленню:

цвітом липи, гілочками берези, гороби-ни, клена, барвистими польовими квіта-ми, запашними травами м’яти та меліси. Зібрані букети несли до церкви та освя-чували. Наші предки вірили, що таким чином зелень насичується особливою си-лою, яка здатна захистити оселю від зла. Їх сушили та використовували згодом як засіб від різного лиха, грому та грози.

На Свято Трійці по-особливому від-

бувається літургія та велика вечірня служба. За день до свята у храмі при-бирають. Священики для святкування

одягаються в зелене, біле або золотаве вбрання, що означає животворну силу Святого Духа. Ікони храму прикрашають березовими гілками, а підлогу застеля-ють свіжоскошеною травою. Священики читають молитви за померлих родичів, про Церкву, про поблажливість Святого Духа та дарування його благодаті. Дру-гий день після Трійці називається Духо-вим днем. Він починається з ранкової мо-

литви, під час якої співають канони.– Благодать, яку послав нам в цей

день Господь, не можна побачити, її

можна лише відчути. Тому, саме святко-ва зелень, яка торкається землі, подібно сонячному промінню, сповнює нас ра-дістю, торжеством, Божою благодаттю. А Земля допомагає нам творити добрі справи. Вірянам у це свято потрібно бути в вірності, молитві та єдності, у направ-леності до життя з Богом та у любові до ближнього, бо Бог – то любов. Будучи в любові, ми перебуваємо в єдиній церк-ві на чолі з Ісусом Христом. На Трійцю Господь дарує нам очищення від рабства гріха, спрямовує творити вічне добро, щоб жити в царстві Божому, – розповідає отець Анатолій, настоятель церкви Віри, Надії, Любові а їх маері Софії.

Трійця символізує потужний зв’язок із природою, повернення до її лона. У часи язичництва цей день означав прощання з весною та прихід літа. Тоді слов’яни вбирали деревця берези, на яких в цей час розпускалися молоді лис-точки. Незаміжні дівчата зав’язували на це деревце красиву стрічку, загадуючи бажання про вдале заміжжя. Молоді за-міжні жінки просили у дерева посла-ти їм здорового сильного первістка, а старші жінки просили березу наділити здоров’ям їх та їхніх рідних.

На Трійцю влаштовували ігри, во-дили хороводи та співали пісні. За повір’ями, біля будинку в цей день по-трібно розвести невелике багаття, цілю-ща сила якого здатна позбавити людину від переживань.

Історія без людей – мертва. Про це, як ніхто, знає Дністрівський народний самодіяльний хор «Дністряни», який ось уже 150 років несе крізь історію та поко-ління мудрість та любов до української пісні. Це найдревніший хоровий колек-тив України, його історію можна порів-няти хіба з історією видатного хору ім. Верьовки, якому 70 років.

Про багату історію колективу розпо-відає сільський голова В’ячеслав Цека-ло.

– Наш хор – окраса Дністрівки. За-снований 1876 року Яковом Греченю-ком, він нараховував всього 4 вокалістів, був 4-голосим акапельним співом. Почи-нали майбутні хористи зі співу в церкві, виконували літургії. Із часом кількість учасників та бажаючих ними стати зрос-тала, репертуар змінювався. За керівни-цтва Григорія Шевчука було створено перший ансамбль пісні і танцю на Буко-вині. Із 1968 р. колектив став народним хором, його діяльність координував Фе-дір Маланчук, – згадує В’ячеслав Мико-лайович.

Зараз колектив налічує 30 учасни-ків, які виконують українські народні пісні. Лариса Цекало – це уже четвертий художній керівник самодіяльного хору. У минулому Лариса Василівна – вчитель музики, філолог російської мови і літе-ратури.

– Мені вже 63 роки. Я очолила ко-лектив, коли мені було 40. Тоді я була пе-дагогом, і поєднувала викладання у шко-лі з творчою діяльністю. Із виходом на пенсію присвятила увесь свій час колек-тиву. Ми виступаємо на кожному святі у своєму селі і районі. Ми пишаємося, що

наш колектив має таку надзвичайно ве-лику історію: 150 років – це більше ніж 5 поколінь, – коментує художній керівник.

Двічі на тиждень Будинок народ-ної творчості с. Дністрівка оживає: тут проходять репетиції «Дністрян». Його учасники – люди різних поколінь. Тут є і молодь, і пенсіонери, і «ветерани»

хору, які співають понад 30 років. Най-старшому дністрянину – 80 років. Це Василь Греченюк – онук засновника ще того 4-голосого акапельного співу. Учас-ники цього унікального колективу – об-даровані і талановиті люди, в основному це працівники сільського господарства,

культури і торгівлі. Здається, у цьому селищі співають усі: навіть сільський го-лова В’ячеслав Цекало у хорі понад 20 років. Але це не дивно, адже його мама – Лариса Василівна, художній керівник «Дністрян» – виховувала в синові повагу і любов до народної пісні.

Є серед учасників і подружні пари.

Однією з них є Валентина і Василь Мо-крогузи.

– Я співаю в хорі уже 14 років, мій чоловік – майже 35 років. До хору я була медпрацівником, після чого стала ди-ректором нашого сільського народного дому. 1989 року вийшла заміж. Василь Іванович працював тоді художнім керів-ником і співав у «Дністрянах», запросив і мене сюди. Так ми разом працюємо і співаємо, – говорить Валентина Мокро-гуз.

Про успіхи учасники говорять скром-но. Проте, насправді, їм є чим пишатися. Двічі хористи були учасниками Всеукра-їнського фестивалю «Червона калина» в Алушті, де стали дипломантами дру-гого ступеня. Уже 2 роки поспіль вони – учасники «Веденських піснеспівів» та конкурсу «Пісенні візерунки» у м. Буча Київської області. Тут колектив теж здо-був перемогу і диплом другого ступеня. Окрім конкурсів, «Дністрян» неоднора-зово запрошували на телебачення. Так, українці мали нагоду спостерігати за їх виступами з екранів телевізорів у переда-чі «Фольк-music» та «Надвечір’я». Діяль-ність хорового колективу підтримує усе село. Не залишається осторонь корпора-ція «Сварог Вес Груп» і БФ «Зміцнення громад», які всіляко сприяють творчій ді-яльності обдарованих селян.

5

150 років Дністрівської пісніТРАДИЦІЇ І КУЛЬТУРА

День Святої Трійці

Ми пишаємося, що наш ко-лектив має таку надзвичайно велику історію: 150 років – це більше ніж 5 поколінь

«Дністряни» – найдревніший хоровий колектив України

Прийняття спадщини

6

Виховати здорову і сильну духом на-цію – завдання не із легких. Проте є люди, яким це таки під силу. Вони власним при-кладом і життєвою енергією надихають інших на позитивні зміни та виконання суспільно важливих дій. Це можуть під-твердити жителі села Михайлючка Шепе-тівського району Хмельницької області. Адже саме тут живе і працює Володимир Фіялчук – вчитель фізкультури, тато трьох дітей і людина з активною життєвою по-зицією. Ми поговорили із паном Володи-миром і дізналися, як можна гармонійно поєднати усі ці якості.

– Володимире Миколайовичу, роз-кажіть, звідки Ви родом?

– Родом я із села Заморочення Хмель-ницької області. Тут жив, поки не одружив-ся. Згодом побудував будинок в Михайлюч-ці, переїхав туди із дружиною і в 1995 році влаштувався на роботу. Закінчив факультет фізичної культури педагогічного інституту. Після закінчення університету 2 роки пра-цював у 9-річних школах Рилівки і Дубіїв-ки. Маю трьох дітей: 2 сина і дочку. Най-старша – Ольга – навчається в університеті ім. Т. Шевченка на факультеті психології і соціальної роботи. Ігор – середній син – у Надгірнянському коледжі Київського авто-транспортного університету, факультет ме-ханіки. Найменший – Павлик – навчається у 5 класі.

– Коли Ви вирішили пов’язати жит-тя із педагогічною діяльністю і стати вчителем фізичного виховання?

– Ще школярем я часто їздив на ра-йонні та обласні змагання, де відстоював честь села. Займався легкою атлетикою і був призером області. Мені пропонували розвивати свої спортивні навички, але я вирішив фізкультуру пов’язати із педагогі-кою. У 2005 році став лауреатом обласного конкурсу «Вчитель року», був призером обласного етапу у номінації «Найкращий

спортивний урок з елементами футболу». – Розкажіть трішки про Вашу діяль-

ність і учнів.– Заняття проводжу для учнів 1-11 кла-

сів, цього року викладаю ще і «Захист Ві-тчизни». Разом з учнями ми беремо участь в усіх районних та обласних змаганнях. Я – керівник гуртка патріотичного вихован-ня «Джура». Мета його діяльності – вій-

ськово-патріотичне виховання і заняття фізкультурою. У минулому році мій учень – Владислав Парфенюк – став призером Всеукраїнської предметної олімпіади з фі-зичної культури 4 етапу. У фіналі хлопець представляв Хмельницьку область. Зараз він навчається в Хмельницькому націо-нальному університеті на факультеті фі-зичного виховання і реабілітації.

– Ми знаємо, що у Вас є спортивна команда. Розкажіть про неї, про її успіхи.

– У нашій школі є 2 команди: волей-больна і футбольна. Наша волейбольна команда щороку бере участь у районних змаганнях. На обласному етапі змагань з футболу серед учнів нашу область пред-ставляла дівоча футбольна команда. Діти усі старанні і хочуть займатися. А я, як

можу, цьому сприяю. – Чи реалізовували Ви які-небудь

проекти?

– Нещодавно ми розробили проект із забезпечення учасників нашої коман-ди формою. За допомогою зверталися до Благодійного фонду «Зміцнення громад». Минулого року реалізовували проект із будівництва ігрового майданчика у нашо-му селі. Так, під моїм керівництвом діти збудували кущовий ігровий майданчик. Із будматеріалами нам допоміг сільський голова. До облаштування території біль-шою мірою долучилися мої діти – Оля та Ігор. Разом ми розмальовували стовпи, розвішували українські прапори. До об-лаштування території майданчика під-ключилися й інші жителі села: зробили гойдалку для малечі, лавки і столи для відпочинку. Наразі наша сільська рада ви-грала західний проект, організатори якого виділяють кошти на ремонт або віднов-лення приміщень. Умови участі у ньому такі: громадою треба зібрати 5% коштів, частину надає відділ освіти і сільська рада, а основну частину – 10 000$ – ор-ганізатори проекту. Зараз основне наше завдання – якнайшвидше зібрати кошти, аби підрядники могли починати роботу.

– Чи є у Ваших планах реалізація ще яких-небудь програм чи проектів?

– Разом із дочкою ми плануємо ор-ганізувати і збудувати у школі щось сер-йозніше. Наприклад, ігровий майданчик для дітей із покриттям, де можна буде розмістити максимум спортивного інвен-тарю, який би могли використовувати усі бажаючі. Поки що це лише мрії. Проте це завдання – посильне, а, отже, пільними зусиллями ми можемо це зробити.

Питання прийняття спадщини було ак-туальним в усі часи. Багатьох турбують особливості процесу оформлення чи при-йняття спадщини.

Законодавством України передбачено два види спадкування: за заповітом та за законом. Варто більше уваги приділити спадкуванню за законом, адже багато гро-мадян вважають, що відсутність заповіту автоматично означає відсутність будь-яких дій з боку спадкоємця. Але це не так.

За умови спадкування за законом, майно спадкодавця ділиться на рівні час-тини між особами, перерахованими в за-коні у відповідному порядку. По-перше, це діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, хто його пережив, і батьки спадкодавця. По-друге, рідні брати та сестри спадкодавця, його бабуся та дід (як з боку батька, так і з боку матері). По-третє, рідні дядько та тітка спадкодавця. По-четверте, це особи, які

проживали зі спадкодавцем в одній сім’ї не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. По-п’яте, право на спадкуван-ня за законом мають інші родичі спадко-давця до шостого ступеня споріднення.

ВАЖЛИВО, що кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадко-ємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Право на відкриття спадщини вини-кає в день смерті особи, або в день ви-знання її померлою.

Для того, щоб реалізувати своє право на прийняття спадщини необхідно звер-нутись до нотаріуса за місцем відкрит-тя спадщини протягом 6 місяців із дня смерті спадкодавця і надати такий пакет документів:

• паспорт і довідка про присвоєння ідентифікаційного коду;

• свідоцтво про смерть спадкодавця;

• документи, які підтверджують ро-динні стосунки для отримання пільг, пов’язані зі сплатою податку;

• правовстановлюючі документи на майно;

• експертну оцінку майна (надається після відкриття спадкової справи).

Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Незалежно від часу прийняття спад-щини, вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним підтвер-дженням права на спадщину є видача нотаріусом свідоцтва про права на спад-щину.

Згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України, право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповноліт-ні, повнолітні непрацездатні діти спад-кодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Вчитель за покликанням душіТЕТ–А–ТЕТ

Бліц-допомога

Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 Цивільного кодексу України).

Власний приклад і життєва енергія на-дихають на зміни

Кожен реалізований проект – на благо дітей

Володимир Миколайович знає, як вдало поєднати спортивні успіхи і педагогічну діяльність

7

Маленькі містечка України володіють неповторним шармом, коли за мальовни-чою природою та сучасним ритмом жит-тя зберігається первинна духовність, ви-плекана споконвіку в щирих українських серцях. Тут оживають справжні емоції, загострюються почуття, а душа сповню-ється теплом рідної землі.

Новичівська сільська рада включає чотири населені пункти: селища Жолуд-ки, Поляна, Мальованка та, власне, Нови-чі. Це гармонія колоритної краси, працьо-витих людей, унікальної історії, багатого досвіду та єдності міцної громади.

Перша писемна згадка про село Но-вичі датується ХVII століттям. Сьогодні воно живе щоденними справами новичан, дихає їх гостинністю та небайдужістю.

Впоравшись з весняними клопотами, Олег Сирота, житель села Новичі, допо-магає людям працювати на полі, ладнати справи з майбутнім урожаєм. За сільгосп-техніку військовий пенсіонер взявся, коли вийшов на пенсію, відслужив на Кавказі і повернувся на Батьківщину.

Не сидять без діла й інші пенсіоне-ри. Доки немає роботи в полі, беруться до громадських справ. Володимир Шевчук зо два десятки літ лагодив телефонні лі-нії. Тепер працює на благо односельців: ремонтує клуб. До своєї роботи чоловік ставиться з особливою щирістю, адже його відвідував ще в молодості.

– Під дахом клубу за грою в більярд чи доміно збирались великі компанії. А зараз із молоді мало хто залишився, всі виїжджають до міста, – розповідає Воло-димир Злотович.

Чоловік щиро вірить у важливість ре-монту клубу. Він переконаний, що, коли у закладі наведуть сучасний «марафет», тут знову збиратиметься молодь.

Найновішою спорудою в селі є ка-пличка – духовне джерело новичан.

Раніше жителі села були змушені хо-дити до церкви у сусідні Жолудки. Там церкву зводили однією громадою з усіх довколишніх сіл, у тому числі і новичани. Доклавши рук до будівництва, вони захо-тіли і своєї.

– Ми знайшли спонсора, небайду-жого до рідного села. Він відгукнувся на

наше прохання і допоміг закласти фунда-мент майбутньої каплички. До будівни-цтва також долучився Благодійний фонд

«Зміцнення громад». Церкву будували всім селом: допомагали всі хто міг, і на-віть ті, хто тут не проживає, – коментує Людмила Грига, жителька с. Новичі.

Багату історію має старше за віком село Жолудки. Свою назву воно отримало тому, що колись на цих землях був вели-чезний дубовий гай, і восени все довкола було встелено жолудями.

У Жолудках живе пам’ять про ка-валера ордена червоної зірки Михайла Франчука. Його молоде життя відібрала війна в Афганістані. У сільському клубі з ним прощалось усе село, а поруч у хатині й досі живуть батьки. Ганна Трохимівна Франчук, мати героя Афганістану, щоразу радо зустрічає синових друзів та каже, що майже за тридцять років, душа за сином щемить не менше.

– Він пішов на війну у день свого на-родження, і в день народження був уби-тий, – розповідає Ганна Трохимівна, не приховуючи свого жалю й за тими воїна-ми, які гинуть у війні на Сході України.

Село не забуває свого героя. У клу-бі його ім’я вшановане на меморіальній дошці, а ще у селі є поле, назване в честь Михайла Франчука. Цю землю обробляє корпорація «Сварог Вест Груп» і щороку привозить збіжжя родині полеглого.

Днями і ночами Ірина Миколаївна молиться, аби живими і здоровими повер-нулися з війни сини та племінник. Жінка працює фельдшером, але уже дев’ять мі-сяців думками далеко, на блокпостах, із дітьми.

– Мої хлопці були на 32-му, 25-му, а зараз вони на 31-му блокпосту. Телефону-ють лише раз на день, буквально на хви-линку сказати: «Мамо, все добре». Савур могила, Карачун гора, Іловайськ – про

них мої хлопці знають не з телевізора. Син розповідав, що тоді їх до тисячі чоло-вік побило. Лежав між мертвими, немов серед живих, – ділиться спогадами сина Ірина Миколаївна.

Один із синів жінки, Роман, удостоє-ний медалі «Патріот України». У вересні йому, а у червні його брату, Андрію, по-щастило десять днів перепочити вдома. Молоді люди побачилися з рідними та од-носельцями, і повернулися далі воювати за Україну.

Кажуть, наприкінці ХVI століття після селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка, тут з’явився справжній богатир – Джигота. Так, за місцевими оповідками, на околи-цях цього села проживала сім’я Джиготи. У ній було дванадцять синів, які прийня-ли нерівний бій з монголо-татарами. Усі вони загинули, але орда оминула це село. Через те, що монголо-татари сюди так і не зайшли, його нарекли Нечипали, а у пам’ять про відважних захисників Джи-гот, вже пізніше, односельці поставили хрест. Тепер це село Поляна.

Місцева школа відома в Україні за-вдяки своєму шкільному лісництву. Здо-бутки у цій царині примножують з року в рік і дякують за підтримку.

– Підтримка нам необхідна, тому ми з радістю співпрацюємо з Благодійним фондом «Зміцнення громад», який зна-ходиться в Шепетівському районі. У нас функціонують ансамбль «Креатив», є колектив «Веснянка». Тому, школа хоч маленька, але досить таки прогресивна, впевнено тримається на плаву, – коментує Алла Юриста, заступник директора По-лянської ЗОШ.

Бадьорий дух полянці виховують та підтримують завдяки танцям.

– Зараз ми готуємось до свята села, яке відбудеться 21 листопада на Пре-стольне свято, на Михайла. Ми хочемо

здивувати наших глядачів новим музич-ним подарунком, – усміхається Юлія Рабчевська, художній керівник ансамблю «Креатив», на одній із репетицій.

Готується до святкування і дитячий садочок «Лісова казка», якому виповнив-ся третій рік від народження. Приміщен-ня, що стояло пусткою довгий час, вдало-ся перетворити на затишний садочок. За справу взялися гуртом: громада, місцева влада та Благодійний фонд «Зміцнення громад».

– Допомогу нам надав і до цього часу надає Благодійний фонд «Зміцнен-ня громад». За його підтримки нам про-вели електроопалення цього року. Тепер тут справді буде тепло. У цьому році та-

кож була проведена нова каналізація. Усі ми працюємо разом, своїм колективом і спільно з батьками, які нам допомагають, – ділиться Майя Луцишина, завідуюча са-дочком «Лісова казка».

Поляна – найбільше і найстаріше село, що входить до Новичівської сіль-ради. Тут проживає 700 чоловік, тоді як в Жолудках, Мальованці і, власне, Нови-чах, разом узятих, до півтисячі люду. Їх небагато, проте, як у гурті робота робить-ся, – знають.

– Разом, спільно з громадою можна вирішувати будь-які завдання. Я глибо-ко переконаний, що тільки в спільності є сила. Я хочу щиро та відверто сказати добрі слова на адресу корпорації «Сварог Вест Груп» і Благодійного фонду «Зміц-нення громад», адже їхній внесок в роз-виток громади – величезний. Це ті люди, які розуміють потреби села. І мені на думку зараз спало одне мудре висловлю-вання: «Та людина, яка отримує – напо-внює долоні, а та, яка віддає – серця», – розповідає Микола Шако, Новичівський сільський голова.

Благодійний фонд активно підтримує сільську культуру. Нині ансамбль народ-ної пісні «Срібні роси» і аматорський фольклорний ансамбль «Веснянка» готу-ються, аби було чим потішити односель-ців у Престольний празник, на Михайла. Майстерні пісні та цікаві постановки не залишать нікого байдужим. Завдяки цьо-му живе наша культура, а значить – жи-тиме Україна.

Колиска творчості на Шепетівщині

Змагання з туризму – вперше у Красилівському районіЗ 15 по 17 травня на території дитя-

чого табору «Подолянчик», що розта-шований у селищі Антоніни, проходили районні змагання з туризму серед проф-спілкових організацій освіти. Захід від-бувся завдяки підтримці Благодійного фонду «Зміцнення громад», який забезпе-чив учасників харчуванням та нагородив переможців сертифікатами на придбання туристично-спортивного інвентарю.

У конкурсі взяли участь 130 працівни-

ків освіти, які об’єднались у 22 команди та протягом двох днів демонстрували навички туристичної майстерності, ви-нахідливості і згуртованості у п’яти видах змагань: презентація команди, в’язання вузлів, розпалювання багаття, риболовля, складання туристичного на-мету. Кожна команда хотіла перемогти, тому й викладалась на повну. На уро-чистостях із нагоди відкриття турніру були присутні почесні гості з району та

області.– У нашому краї районні змагання

з туризму були проведені вперше. Вра-ження від проведеного часу залишили-ся лише позитивними, незалежно від того, переможцями чи переможеними команди залишали змагання. Можливо, тут не останню роль зіграла атмосфера розквітлої травневої весни та романтика історичних Антонін, – ділиться вражен-нями голова Красилівської районної ор-

ганізації профспілки працівників освіти Володимир Снігур.

Проведені туристичні змагання по-пуляризують спортивний туризм, спри-яють обміну досвідом та вміннями. Отримані грошові винагороди неабияк стануть у нагоді учням освітніх закла-дів, вчителям для закупівлі туристично-го спорядження, якого не вистачає для повноцінного проведення змагань та ак-тивного відпочинку красилівчан.

МАНДРУЄМО СЕЛАМИ

Село Новичі не лише зберегло первісну неповторність, але й примножило свої культурні та творчі надбання

Відвага на цих земляхмає давнє коріння

Краса розкривається в пісні,адже у піснях те, що на душі

Додати настрою навіть старенькій будівлі можна щирою посмішкою та згуртованою роботою

Регіональне інформаційно-аналітичне видання“Міцна громада”Адреса редакції:пров.Подільський, 20, м.Шепетівка,Хмельницька обл., 30400тел./факс: (03840) 4-18-60www.mitsna-gromada.com

Газета заснована 6 листопада 2012 року.Виходить1 раз на місяць.Обсяг - 2 друкованих аркуші.

Редакція не завжди поділяєточку зору авторів публікацій.

Засновник - БФ “Зміцнення громад”Реєстр. св. серії КВ №19459-9259РТираж - 30 000 примірниківГоловний редактор – Т.П. ВасиликВипусковий редактор – А.В.ГлівінськаРедакційна колегія: І.М.Слободзяна, Ю.В.Романюк, Ю.С.Іщук, Ю.В.Захарова

Верстка - Р.В. Сухоцький, О.А. ЛавренюкДрук - офсетний, віддруковано у ТОВ “Інтерконтиненталь-Україна”Адреса друкарні:м. Київ, вул. Інститутська, буд.16, офіс 1/15Розповсюджується безкоштовно

ДИТЯЧА СТОРІНКА 8

Загадки

«Сiрий кiт»

«Водяний»

У цiй грi всi учасники, крiм ведучого, «сiрого кота», – «мишi». Вони стають ланцюжком i, три-маючись один за одного, хо-дять майданчиком по прямiй чи по колу. Першим у ланцюжку стоїть «сiрий кiт». Пiд час руху вiн запитує: – А є мишi в копицi? – Є! – вiдповiдають «мишi». – А не бояться кота? – Нi! – Ой, як кiт хвостом поворушить, то всiх мишей подушить! Після цих слів «мишi» кидаються врозтiч, а «сiрий кiт» ловить їх. Спiйманий гравець стає «сiрим котом», а його попередник – «ми-шею».

Любі малята! Розпочалося літо, яке є найкращою порою для ак-тивного дозвілля, відпочинку, нових вражень та розваг. Пропо-нуємо переглянути правила захо-плюючих ігор, у які Ви зможете пограти разом із друзями.

Усі гуртуються, беруться за руки і ходять по колу, водить дитина з закритими очима:– Дідусь Водяний, що сидиш ти під водою? Визирни на хвили-ночку!Після чого Водяний встає і ви-бирає навмання будь-якого гравця, торкається і вгадує – хто це. Після цього учасник, якого вга-дали, стає «Водяним».

Іде по соломі – не шарудить, іде по воді – не тоне, іде по вогню – не горить.

1.

Не князівської породи,А ходить в короні,Не їздець, а зі шпорами,Не сторож, а рано будить.Над бабусиною хатинкоюВисить хліба окрайчик.Собачка гавкає – А дістати не може!

2.

3.

Дракони охороняють вежі, а тизнайди між ними 10 відмінностей

Лабіринт

Перші п’ять осіб, які надішлють правильні відповіді на загадки, отримають подаруноч-ки. Чекаємо ваші листи за адресою: 30402, Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Подільський, 20,

(з поміткою «Міцна Громада»)