kiaphifcd-efdgxthc^lp‘^ mvgde^g Сdq]i i‘fvucltx …2016/10/09 · медіа та...

X X VX X V I II I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 9 - 1 0 /- и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 9 - 1 0 / т р а в е н ьт р а в е н ь 2 0 1 6 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 6 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Ми з художником Аурелом Даном

• Робочий візит міністра П. Клімкіна

• Медіа-мережі публічного простору

• «Елі-Елі – лама савахтані»

• Знайомство Д. Онищука з королем Міхаєм

• Союзник – не мимоволі!

• «Школа інакше» – в с. Пергівці

• Для підтримки українців СУР

• Деякі особливості життя гуцулів

• 25 років без пана Юрія Ракочі

• Успіхів кандидатам СУР!

• «Молдовські та румунські шляхи»

• Остап ВиШня: «Любіть книгу!»

• Є й українські піраміди!..

• Свято єднання українців у ясах

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

Слова: Григорій БУлАхМузика: Олександр ЗлОтНИК

Україно моя, вишиванко,ти мій біль, моя мука і доля;Я без тебе, як день без світанку,Я без тебе, як жайвір без поля.

Приспів:

Вишиванко моя, вишиванко,Смерекова вишнева жага,

Ти далеких Карпат полонянка,Ти Дніпра мого хвиля жива;

Я по світу іду в вишиванці,Аж дивуються, ген, журавлі,Хай встрічають в веселій багрянці,Україна іде по землі.

Україно моя, вишиванко,ти тернова моя голубінь,хай святиться навік світлий ранокІ серпневого дня височінь.Приспів.

У номері:

УКРАЇНО МОЯ, ВИШИВАНКО...

ТРАВЕнЬ 2016 р.2

Художник Аурел Дан народився 6 лютого 1946 р. в селіАспра, комуна Віма Міка, повіт Марамуреш. Пан А.Дан закінчив Інститут Образотворчого Мистецтва ім.Йона Анреєску у місті Клуж-Напока 1980 року.

Він одружився із українкою, вчителькою Іляною Рагован – теперДан. Їхня молода сім' я збагатилася дочкою Данієлою, Чіпріаном-Драгошем та Данієлем.

З-під його пензля появилися прекрасні картини, як: фреска волії, фреска «al seco» та картини на релігійну тему, декоративнемистецтво та графіка.

У нього – 38 власних виставок між 1980 та 2012 рр. у різнихмісцевостях нашої країни та за кордоном.

Пан А. Дан одержав багато премій. Серед них:

– Артист Року – одерeжана 2000 р.– Воронеціана – Сучава, 1988р.– Премія фестивалю «Лучіан Блага» – Алба Юлія, 1996 р.– Премія СУР, 1998 р.– Премія за декоративне мистецтво від мeрії м. Бая Маре, 5

травня 2008 р.– Почесна грамота та металева пластинка Військового Націо -

нального кружка – Бухарест, 2009 р.У нього за плечима понад 3 000! (три тисячі) картин, з яких

тисяча знаходяться на закордонні.Його картини побували у 43-ох країнах, а також роботи артиста

знаходяться у різних галереях мистецтва, індивідуальнихколекціонерів, любителів художньогомистецтва.

Художника А. Дана називаютьзахисником Марамороського села, томущо його картини виводять на першемісце – марамороське село з йоготрадиціями, незрівняними багатствами.

Йому вдається представляти здопомогою пензля дух Мараморощини.

Головна деталь у роботах художникаА. Дана залишається церква. Довкружнеї формується село і все, що пов'язанеіз життям справжніх селян Марамо -рощини.

Директор з культури Мараморо щиниІ. Маркіш на одній із виставокхудожника сказав: «У цьому сак -ральному просторі, в якому художник А.Дан немов перелічує будинки жителівповіту, існує таїна, яка мене зачарувала:віра у Воскресіння, у Бога Всесвітнього.

Художник представив всі будинки талюдей, котрі зникли з Марамуреша, іпереводить їх, воскреслих, довколацеркви як доказ проти цьогозникнення».

Пан А. Дан приготував для цього

року ювілейну виставку, на якійбудуть виставлені роботи, надякими працював протягомсорока років.

Він попросить і колекціонерівз нашої країни та із-за кордону,щоб змогти представити гляда -чам, залюбленим в роботи ар -тиста, всі картини.

Художник уважає себе щасли -вим, бо зробив те, що радилийому серце та совість. Йогоуважають унікальним у йогопраці.

Історик і художній критикОлександра Рус писала пронього: «Він розвивався у світло -тіні Марамуреша, у світлі висо ких горбів, відчуваючи часто себелітаючи понад поселеннями і винаходжуючи новий спосібспоглядати життя села.

Можемо бачити спосіб розташування будинків у коловомунапрямі зближення до сонця, або слідуючи спіраль у повномурозвитку».

Художній критик та есеїст Валентін Чука підтвердив, що«своїм талантом та життєвою філософією,бездоганним мистецьким твором,переходячи від однієї мініатюрної роботидо відваги щодо «широкого» твору, А. Дан– один із останніх великих художниківсела звідусіль».

Поет І. Юга сказав ще 1987 року, що«художник А. Дан – це вираз власногопростору – Мараморощини стародавньої,так, як кожне село лишає почуття однієїдосконалої національної совісті таглибоку писану мораль».

Я бажаю п. А. Дану, його дружині Іляніразом із всією сім'єю міцного здоров'я,натхнення для написання новихпрекрасних картин і ще багато-багатороків чарувати наше око своїмишедеврами.

З нагоди 70-річчя художника бажаюсім'ї Аурела та Іляни Дан разом із дочкоюДанієлою та внуком Тудором, із синамиДанієлем та Чіпріаном-Драгошем міцногоздоров'я, натхнення для написання картинбатькові, сімейного тепла та людськогощастя!

Марія ЧУБІКА

МИ З НИМ – МАРАМОРОСЬКИМ ХУДОЖНИКОМ АУРЕЛОМ ДАНОМ

ТРАВЕнЬ 2016 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬнОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬнОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬнОМУ СЛОВУ» – 65! t

Посольство України в Румунії поінформувало головуСоюзу українців Румунії пана Миколу-МирославаПетрецького, що 6-7 травня 2016 року відбудетьсяробочий візит Міністра закордонних справ України

Павла Клімкіна в Румунії, зокрема у місті Сігету Мармацієй повітуМарамуреш.

Як було передбачено, високоповажний гістьУкраїни відвідав Український ліцей ім. ТарасаШевченка у м. Сігету Мармацієй, Українськуправославну Церкву, а також мав зустріч зукраїнською громадою повіту Марамуреш уфестивному залі повітової організації Союзуукраїнців Румунії.

Зустріч гостей з українською громадоюМараморощини зорганізував голова повітовоїорганізації СУР Мирослав Петрецький, якийразом із своєю дружиною Джетою представилиперед учасниками коротку артистичнупрограму. На цій зустрічі були присутні члениповітового Комітету СУР, голови місцевихорганізацій зі всіх українських сілМараморощини, окрім голови організації селаРусь-Поляни (Поєніле де суб Мунте) КіфиШтефана... Брали також участь викладачіукраїнської мови, сільські радники та деякіпредставники місцевих адміністрацій. Зустрічвідбулася в суботу – 7 травня 2016 р.

У зверненні до голови СУР тимчасовийповірений у справах України в Румунії панТеофіл Рендюк просив, щоб «надати сприяння впошуку 3 (5) осіб з числа етнічних українців, якібажають отримати дозвіл спрощеного перетинуміжнародного українсько-румунського кордонуу рамках дії Угоди про місцевий прикордоннийрух». А також, щоб надати кандидатурибажаючих та посприяти у наділенні нимивідповідних документів та ксерокопій наелектронну адресу Посольства заякнайкоротший час.

Голові СУР та голові повітової організаціїбуло не так легко за короткий час знайтибажаючих етнічних українців отриматипосвідки, які б мали і міжнародні паспорти.Голови дійшли до висновку, щоб пропонувативідповідних осіб. Пропозиції стосуються ІванаМиколайчука із Русь-Поляни, Марії Чубіки ізЛуга над Тисою, Елека Опрішана із ВерхньоїРівни, Михайла Бринзянюка із Реміт таШтефана Бучуту із м. Бая Маре.

Українці із Мараморощини мали і впопередньому періоді такі пропуски . «Пропуск»на право перетинання кордону румунськихгромадян мав і я – Н-р 000647, виданий ще 2000року (29.06.2000), коли не потрібно булоМіжнародного паспорта, як вимагається тепер.

Нарешті осталися тільки три пропозиції дляотримання посвідки, яка має таку назву:«Дозвіл на спрощений перетин кордону»(Permis de mic trafic de frontieră). Посвідка маєвключений такий текст:

«Отримувач цього дозволу має право наперебування на території України в містахприкордонної зони, визначеної відповідно доУгоди між Кабінетом Міністрів України таУрядом Румунії про місцевий прикордоннийрух, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31березня 2015 р. Н-р 104».

Перебування за межами прикордонної зони веде за собоюзастосування санкцій, передбачених статею 9 зазначеної вищеУгоди.

На ВІЗІ (VISA) моєї посвідки написаний номер У02427107 івона дійсна з 04.02.16 до 04.02.18 рр. Дозволений строкперебування – 90 днів.

Вручення «Дозволів на спрощений перетин кордону» відбулосяв п'ятницю 6 травня 2016 р. в Україні в Санаторно-готельному

комплексі «Спелеоцентр Солотвино» в містіСолотвино Тячівського району Закарпатськоїобласті. Коли ми прибули туди, я собі нагадав,що я ще раз був тут, коли представники СУР начолі зі мною брали участь 8-10 липня 2009 рокуу Першому міжнародному форумі Партнерствав рамках проекту «Транскордонне партнерствозадля сталого розвитку громад». Ще тоді з цієїнагоди було обговорено питання протранскордонний рух між нашими державами.

До Солотвина прибули очільники Мініс -терств Закордонних Справ України та РумуніїПавло Клімкін та Лазар Команеску, головаЗакарпатської обласної держадміністраціїГеннадій Москаль, представники держадмі -ністрації Тячівського району, голова селищаГеорге Угарі та громадяни України румунсь -кого походження.

З боку румунської сторони були присутні,між іншими, посол Румунії в Києві КорнелЙонеску, генеральний консул в ЧернівцяхЕлеонора Молдован, префект Марамороськогоповіту Себастіан Лупуц, заступник головиповітової Ради Еміл Марінеску, заступник мераміста Сігету Мармацієй Горя Скублі та іншігості з Румунії.

Марія Чубіка, Елек Опрішан і підписувачцих рядків прибули до Солотвина машиноюПосольства України в Румунії разом із першимсекретарем Русланом Гідором, а також іншимичленами Посольства України в Румунії – паномТеофілом Рендюком та пані АнноюГончаровою, другим секретарем, КонсуломУкраїни в Бухаресті.

Міністри підписали Угоду між КабінетомМіністрів України та Урядом Румунії проскасування двосторонніх (національних) віз,завдяки якій українці і румуни зможутьбезкоштовно отримати дозвіл на в'їзд іперебування терміном до 90 днів.

З цієї нагоди міністри вручили посвідки,міністр Лазар Команеску вручив трьомгромадянам України румунського походження,а міністр Павло Клімкін вручив нам – трьомукраїнцям з Румунії.

Перед цим в Солотвині відбулася історичнаподія, до якої прагнули здавна громадяниУкраїни румунського походження із Закарпаттяв п'ятницю 6 травня 2016 р. – в селищіСолотвино на Закарпатті відкрили КонсульствоРумунії.

Міністр Закордонних Справ Румунії ЛазарКоманеску зранку відвідував в СігетіУкраїнський ліцей ім. Тараса Шевченка,відкритий 1997 року. Разсом з міністром булиприсутні керівники місцевої і повітовоїадміністрації Марамуреш.

Офіційна делегація Румунії перетнулакордон дерев'яним мостом через Тису міжмістами Сігет та Солотвино. На мості їх чекалиофіційні особи України на чолі із Губернатором

Закарпатської області Геннадієм Москалем.Разом у Солотвині відвідали мерію, де їх чекав голова Георге

Угарі, опісля відвідали тут Румунський ліцей.

Степан БУЧУТА

РОБОЧИЙ�ВІЗИТ�МІНІСТРА�ЗАКОРДОННИХ�СПРАВ�УКРАЇНИ�ПАВЛА�КЛІМКІНА�В�РУМУНІЇ


Але, що роблять соціальні медіа такими особливимиі чим відрізняються від промислових медіа? По-перше, як уже згадувалося вище, це безкоштовні(взагалі) аплікації інтернету і тому вони доступні

будь-якому користувачеві. Зручний інтерфейс аплікації впоєднанні з мобільними пристроями створює вигідні можливо-сті, які роблять більшість з цих соціальних медіа-платформнастільки успішними, що стають ідеальним інструментом длярозміщення, поширення або комунікації. Але один з найважли-віших якостей соціальних медіа – це миттєвість, що в порів-нянні з традиційними засобами масової інформації є місцево ічасово чутливі, а це означає, що інформація, або подія, можебути миттєво завантажена на платформі і, якщо одна з них важ-лива для більшості користувачів, вона буде перевідправлена,або поширена, з низьким або високим рівнем проникнення, від-повідно до деяких факторів (кількість користувачів, час, під-ключення і т. д.).

Поряд з поширенням інформації, дуже важливою особливі-стю соціальних медіа-платформ є комунікаційні можливостічерез групи, коментарії тамесенджери.

Зв'язок між соціальнимимедіа та публічним простором:

"У ХХІ столітті революціяможе й не бути показана по теле-баченню – але, скоріше за все,буде передана через твіттер,блоги і організована у мережіFacebook" - КатеринаО'Доннелл, UWToday.

Допускаючи технології вцивільне життя, люди отрималиміцніше почуття свободи і кому-нікаційного зв'язку з іншими,маючи на увазі незалежність відмісця розташування на Землі.Соціальна відповідальність ісоціальна активність можутьпіднятись зараз на інший рівень, інший вимір, тобто в онлайнрежимі, маючи чимало сильних функцій і більш ширшої ауди-торії. З іншого боку, віральний потенціал інформації може інодідосягти більшої аудиторії, ніж традиційні висвітлення череззасоби масової інформації, незважаючи на те, чи то друкованігазети або телебачення. Крім того, деякі дослідження показали,як колективний розум, або динаміка натовпу в системах гро-мадської участі, таких, як соціальні медіа, мають величезнусилу підтримки колективних дій, таких, як «розпалювання полі-тичних змін». (Rheingold, 2002).

Останні залучення соціальних медіа в житті людей визначи-ли модифікації в «етапах» будь-якої події повстання. Якщонамагатися розділити революцію на більш дрібніші події,можна зробити висновок, що все починається з ініціюючоїподії, продовжуючи з громадською свідомою реакцією, органі-зацією і комунікацією - поширенням інформації про ініціюючуподію та контекст, або дезінформаційну перевірку (1) і вихідлюдей на вулиці/площі (2) - фізичною матеріалізацією протестуі наслідком (3) (останній етап може бути “розтягненим“ в часі,так що важко визначити певний кінець). Враховуючи названівище етапи, соціальні медіа втручуються у всіх етапах, маючинеодинаковий рівень долучення. Найбільш важливий внесоксоціальних медіа – це на початку протесту (1-ий етап), поши-рюючи інформацію, або ініціюючу подію, для того, щоб зроби-ти її досяжною для більшості людей. Після цього пряме долу-чення соціальної медіа-платформи становить процес упорядку-вання людей і встановлення віртуального простору-середовищадля дискусій і спілкування. Наприклад, згідно з “Арабськимрапортом соціальних медіа“ (Mourtada, 2011) дев'ять з десятиєгиптян і тунісців використовували соціальну мережу Facebook

для організації протестів і поширення інформації. Як підкрес-лює Асеф Баят (2001), функція мобілізації людей тепер перей-шла до найпопулярніших соціальних медіа-платформ, таких, якFacebook або Twitter. Український журналіст Мустафа Найємвідправив 21 листопада 2013 року на Facebook заклик, в якомузакликає людей приєднатися до акції протесту на вулицях, а вже24 листопада на Майдані Незалежності у Києві зібралися біль-ше 50.000 людей через акції Facebook.

У піковий момент долучення соціальних медіа в розвиткупротесту соціальні медіа-мережі стають повноцінними "відкри-тими і доступними для людей соціальними просторами", навітьякщо це нефізичний, онлайн простір.

Висновок

Навіть якщо інтернет був розчаровуючим на самому початкув стосунках з соціальним залученням, утворюючи так званий“слактівізм“ (slacktivism), зміна суспільства, підвищена соці-альна відповідальність молодого покоління, спрощення викори-стання гаджетів, аплікацій та соціальних медіа-платформ при-

звело до природного покращен-ня ситуації і на даний час, інтер-нет ставши корисним і надійнимінструментом для мобілізації тадіяльності.

Маючи контекст сьогод-нішнього суспільства, щільнопідключеного до інтернету іпостійнo в онлайн, режимі, мож-ливо зробити висновок, що соці-альні медіа можна розглядати якпублічний простір в онлайн-режимі. З характеристикамипублічного простору, додавшидо нього переваги соціальнихмедіа – масовий збір людей,ширше поширення інформації,свобода взаємодії (дебати,коментарії), простота організації

та угруповання (без вимоги особистого знайомства з іншими) –платформи соціальних медіа стають онлайн розширенням пуб-лічного простору.

Даний текст являється частиною дослідження автора приФакультеті Архітектури та Містобудування, ТехнічногоУніверситету в Клуж-Напоці, яке було представлене на конфе-ренції Калейдоскоп 10-го грудня 2015р. в м. Бухаресті.

Бібліографія:

Wellman, B.,Rainie, L. (2014). Networked. Boston, MA: The MITPress. p. 207

Christensen, H.S. (2011) ‘Political activities on the Internet:Slacktivism or political participation by other means?’,FirstMonday, 16 (2). http://firstmonday.org/article/view/3336/2767 [15October 2015]

Kaplan, A. and Haenlein, M. (2010).‘Users of the world, unite!The challenges and opportunities of social media’, BusinessHorizons, 53 (1). p. 61

Rheingold, H., “ Smart Mobs: The Next Social Revolution“,Basic Books, 2002

Mourtada, F (2011). "Civil Movements: The Impact of Facebookand Twitter". Dubai School of Government. Retrieved 16 May 2012.

Bayat, A. (2001), ‘Studying Middle Eastern Societies:Imperatives and Modalities of Thinking Comparatively’. MiddleEast Studies Association Bulletin (35)2: 151-159.

СОЦІАЛЬНІ МЕДІА-МЕРЕЖІ – РОЗШИРЕННЯ ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ?

(Закінчення. Поч. в попередньому номері)

(Початок в н-р 3-4 2016 р.)

Олександр-Іван ГРЕЧЕНюКстудент Факультету Архітектури та Містобудування,

Технічний Університет м. Клуж-Напока


ăâîşţ

(Продовження на 6 стор.)

Олександр-Іван ГРЕЧЕНюК,м. Клуж-Напока

Час від часу читаю статті, в якихстільки злоби, стільки ненави-сті, що й думаю: і звідки влюдини все це, чому ж вона,

людина, коли вона людина, така неогляд-на!? Звичайно, що такі статті справляютьгнітюче враження, адже там, де злоба іненависть є правилом, там, де чи не вкожному рядку їдкі, пасквільні слова, тамне може бути думки. А коли такі рядкиадресуються цілому населенню, як, при-міром, нашому, українському, то був бити, не був би українцем, все одно подума-єш: які ви малі, які ви ниці! Й чому?

Все, мабуть, іде від обмеженості, неви-хованості і від не того розуміння демокра-тії, яка так і впала нам каменем на голову.Навіть і ті, які дещо за своє життя такипрочитали про демократію, думають, щоїї можна «схлебти» з будь-чим, що вонатільки елемент розиграшу для інших, дляпротивників. А демократія, не називаючиїї повного, структурного визначеная, – цеі принциповість, і взаємоповага, і добро-та, і працьовитість... Коли цього немає,тоді нічого немає.

Прочитав у різних газетах і журналахпро українців, які живуть (не тількиживуть, а і працюють, і то в поті чола,всіма силами і в різних галузях) в Румунії.З того, що прочитав, виходить, що вони,передусім, п'яниці, недбалі, а ті, які їх(ввічливо) прий няли до себе, тепер маютьз ними мороку. Але я розумію, що це тіль-ки політика, пов'язана і з тим, і з тим, най-більше з «проблемою Північної Буко -вини», – та яка в цьому вина моя чи твоя?Історія, напевно, ідучи від найелементар-ніших ознак, висвітлить сама все це, ізаживе Україна й Румунія добросусід-ством, взаємоповагою. Кинь мо ворогува-ти в цьому...

Шкода тільки, що, аналізуючи (наче)проблеми, ті чи інші румунські газети чіп-ляють різні ярлики навіть до нашихдуховних цінностей, включно до нашої

літератури, грубо (само собою, неспра-ведливо) називаючи наші зусилля і здо-бутки на ниві красного письма, досівизнаного як якісного, цінного не тільки вРумунії, а і за її кордонами, зокрема вУкраїні.

Марні дії, даремні потуги! Ми ж знає-мо, що Європа, теж світ, не так уже йдалеко, вони дедалі сусіднішими стаютьдля всіх. І для нас. А старатися бутисобою, дбати про становлення і відрод-ження нашого національного духу – ценаша національна ж повинність, благо-словленна всім нашим існуванням, боукраїнцям не властиві ні лінивство, нінерозумні вчинки, і ті, і ті, які називаютьїх алкоголіками, безгосподарними,навіть... багатодітними (невже й це вжестало поганою ознакою?), знають цедуже-дуже добре, тільки не вміють вонибути, як видно, людьми, не вміють шану-вати чуже.

А з жалю, що, наприклад, румуни вУкраїні, мовляв, переживають драму (!),ллють крокодилячі сльози, вони висту-пають проти (наче) всього українського. Ая, хоч і не відвідав ще жодного румунсь-кого села в Україні, знаю, що вони тамбагаті собі люди (припустім, що це запрацьовитість), але ж мають вони ішколи, і радіомовлення, телебачення іщоденні газети! Не будемо порівнювати,бо й не треба, але це факт, на який, може,треба б і нам, українцям в Румунії, рівня-тися... І що вийде з такого? Боюсь, щохіба ворожнеча, хіба міжетнічні пробле-ми, яких між українцями і румунами ніко-ли не було. Це потрібно знати й дивитисятреба на окремі випади (безвладного)очима жалю, адже він (хай і в штанцях)готовий розтоптати нашу віковічну вРумунії історію, набуваючи враженняконкретної ностальгії за одноосібноюдиктатурою.

Патологічна ненависть деяких до укра-їнського, до України (яка, все ж, одна з

найбільших і найбагатших державЄвропи) – це тільки хвороба, курган навелелюдному виді тих, які розуміють все,та не можуть (і не треба) зрозуміти заряс-нілої зграї захованих за словом «ворогів»українського населення.

Всім треба знати, по-моєму, що нашагордість, звитяга і слава – це наш труд інаш український фольклор, це наші чарів-ні народні пісні на всі голоси, включногероїчні пісні. Вони ж, герої, воювали іпроти фашизму, і проти сталінізму.Садистські страти цих героїв відбулись вцентрі Станиславова (Івано-Франківськ),прилюдно вчинені фашистами. Був і чер-воний терор у підваллях, були й заідеоло-гізовані злочини, була й сувора заборонавсього свого. Хіба любов до свого, до рід-ного не найвища, не верховна духовнацінність?

«І чужого научайтесь, й свого не цурай-тесь» – навчав пророк народу нашогоШевченко. Ми ті, що продовжуємо такіпоучання. В газеті «Новий вік», у ниніш-ній «Вільне слово», в журналі «Нашголос» чи не в кожнім номері знаходимопредставлення й переклади на українськумову румунських поетів. Не назву цеінтернаціоналізмом, бо слово віджилосвоє, та назву це просто і щиро – взаємо-повагою, яка існує, що б не робили «охо-ронці» чистоти якогось елементу.

Принісши йому в дарунок з автогра-фом свою першу книжку (це було в 70-ихроках), Захарія Станку, той же, від якогопішла можливість друкування українсь-кою мовою в Румунії, сказав: «Ніколи-ніколи не забувай, молодий українцю, щоми, румуни й українці, протягом віківбули й будемо далі першими сусідами йдружніми народами»... Звичайно, я цьогоне забув і не забуду, та не подумаю ніколитеж, що українці в Румунії, працюючитільки в найважчих галузях – землероб-ство, лісорубство й шахтарство, – заслу-жили собі тільки хулу з боку деяких.Цього вони заслужити собі не могли, хібащо вдячність народу. Було б прекрасно,якби, виборовши собі незалежність і дер-жавність, Україна і Румунія підписалидоговір про дружбу і співробітництво. Такя думав протягом років, і тепер, бо цеголовне!

Обличчям до народу

«Елі-Елі – лама савахтані!»

(Продовження на 13 стор.)

Іван КОВАЧ

Лист до редакції

Добрий день, шановні співробітники культурно-просвітницького часопису

Союзу українців Румунії «Вільнеслово»!

Від щирого серця вітає вас усіх та ваші родини Одеськанаціональна наукова бібліотека, співробітники залу«Закордонне українство»

сектору спеціалізованих читаль-них залів відділу міжнароднихпроектів. Ми бажаємо вам усвітлі весняні свята ВоскресінняХристового міцного здоров’я,сімейного добробуту, творчихзлетів у вашій роботі! Хай мир іщастя осявають життя всіхлюдей на нашій планеті!

Декілька місяців тому донашого залу «Закордонне укра-їнство» потрапило кілька номе-рів вашого часопису: 6 номерівза 2010 і два номери за 2011

рік. Нам дуже сподобалось розмаїття сюжетів на сторінкахгазети: про життя українців Румунії; цікаві зустрічі з полі-тичними діячами; українська обрядовість; діячі українськоїлітератури, різних видів мистецтва; вірші та ноти; оповідан-ня про церковні свята і багато-багато іншого, цікавого ікорисного. Користувачі бібліотеки отримали б можливістьпоповнити свої знання про життя українців в Румунії. Миретельно розписали наявні номери і розмістили картки вкаталогах нашого залу, а значить – всієї бібліотеки.

Звертаємось до вас із проханням: в міру можливості над-силайте нам, будь ласка, нові номери часопису. Може, де-

небудь, у кого-небудь збереглисяномери часопису за попередніроки, хоча б з 2010 – ми булиб безмежно вдячні, якби нам їхнадіслали.

На все добре! Чекаємо відпо-віді. (Буде відповідь! «ВС»).

З пошаною – провідні біб -ліо текарі залу «Закордоннеукра їнство» сектору спеціалізо-ваних читальних залів відділуміжнародних проектів,

ЄФІМОВА Анна та ОСАДЧУК Жаннета

25 квітня 2016 р.Одеська національна наукова бібліотека


Зміж весняних місяців травень найкращий, бо всяприрода осяяна сонячним промінням, запашена, всенавкруги озеленіле, цвітуть різні квіти, радісно щебе-чуть пташки і взагалі все, що живе, життєрадісне,

пробудившись із довгого зимового сну. Але травень значний нелишень своєю природною красою, він має і важливе політич-но-історичне значення тим, що в світі в цьому місяці протягомроків відбулися знаменні події. Найважливіша із них є перемо-га воєнних сил Об’єднаних Націй – Великобританії та Канади,СРСР, США, Франції та інших союзних держав – над нацистсь-кою Німеччиною та її капітуляція 8-го травня 1945-го року.При цьому треба підкреслити і важливу роль українців, які улавах воєнних сил СРСР, але навіть і в тих інших згаданихвище державах мали важливий внесок в цій перемозі, івзагалі в завершенні Другої світової війни. Відомо, щоУкраїна є, між іншими, одна із держав, яка зазнала над-звичайні втрати, людські та матеріальні, у цій війні. Цевсе було взято до уваги тоді, коли, після війни, булостворено ООН, де Україна є одним із її членів-засновни-ків.

9-го травня, почавши з 1959-го року, святкується іДень Європи, який є днем миру і єдності Європи.

Місяць травень важливий і для Румунії. 10-го травняце День Королівства, бо цієї днини 1866-го року принцКарол І став правителем Румунії. 11 років пізніше, 9-готравня 1877 р., він підписує Прокламацію про Неза -лежність Румунії, яка від 1881-го року стає королів-ством. Між 1867-1947 роками 10 травня був Націо -нальним днем Румунії. Відомо, що 1947-го року Міхай І– четвертий король Румунії – був примушений зректисяпристолу.

Сумно. Але травень має своє значення і для родиниОнищук, тому що 9-го травня 1975-го року пересталобитися серце нашого любимого батька і дідуся Дениса. Іхоч відтоді цього року вже сповнився 41 рік, ця подіяосталась свіжою в нашій пам’яті, наче все відбулосявчора.

Про Дениса Онищука взагалі, а головно про його письмен-ницьку творчість, наші читачі вже мали нагоду прочитати урізних статтях, які були надруковані в газетах і журналах уРумунії, але і в закордонних, головно в Україні. Про йогожиття, діяльність написано і в автобіографічних книгах «Нашляху життя» (2008) та «Спомини» (2013), а також було сказа-но і в кількох передачах українського відділу Radio RomâniaInternațional. Помимо цього, дещо з його життя ще мало відо-ме, як, наприклад, те, що він був знайомий з румунським коро-лем Міхаєм. Маючи на увазі румунські важливі історичні подіїцього місяця, вважаю, що у цім контексті варто згадати про цезнайомство.

На початку своєї професійної діяльності Денис Онишук був

якийсь час професором у Хотині. У той час і в Румунії, як і вінших країнах, наприклад, у Чехії, Польщі, існувало і діяло такзване пластунське товариство «Черчеташів». Його члени, пла-стуни, мали спеціальну уніформу і капелюхи та значки. Всяїхня діяльність, фізичні і спортивні змагання були різноманіт-ними. Будучи викладачем фізкультури, батько був призначе-ний провадити і пластунами, робив із ними спортивну, але ігуманітарну діяльність, вів спеціальні курси, вчив про слідо-питство, в’язання вузлів у близькім лісі, вчив орієнтації задопомогою карти та всілякі туристичні правила, організуваврізні цікаві ігри. Часто організували і артистично-музичні про-грами та спортивні змагання. Зібрані кошти вживалися длядопомоги бідних, самітніх і старих людей.

28 червня 1938-го року до Хотину загостив разом із кількомасвоїми колегами і учителями румунський – тоді ще при-столонаслідник Міхай. У той час він був у шостім класіліцею. Подія була важливою і офіційний провід містаХотина приготовився зустрічати його якнайкраще. Упрограмі, між іншим, було включено і відвіданняХотинської фортеці. Батькові як провідникові пластунівбуло призначено супроводжати пристолонаслідника тадавати деякі пояснення. При цій нагоді мій батько мавчесть сфотографуватися біля Міхая – майбутнього коро-ля Румунії, бо в той час королем ще був його батько,Карол ІІ, а Міхай мав титул «Великого воєводи Алба-юлії».

Про цю, можна б сказати історичну зустріч, батькозгадував часто, а докладніше описав у своїх«Споминах», надрукованих посмертно 2013-го року уЧернівецькім видавництві «Букрек». Згадані фотографіїта інше збереглося у нашій родині і тепер становить цін-ний документальний матеріал про життя і його діяль-ність.

Цього року, маючи на увазі святкування таких важ-ливих історичних подій, головно сповнення 150 роківкоролівства, я вважав, що цікаво і варта написати і про

одноразовий випадок зустрічі Дениса Онищука з майбутнімкоролем Румунії. Адже саме тепер, у сьогоднішній час, частозгадують і пишуть про Короля Міхая І, який з-між усіх провід-ників держав, які брали участь у Другій світовій війні, вживих. Думаю, що для наших читачів буде цікаво довідатись іпро згаданий вище випадок із життя професора-письменникаДениса Онищука.

Ярема ОНИщУКДодаток 2 (два) фотодокументи№ 1 – Денис Онищук, супроводжаючи гостей у Хотинськім

замку№ 2 – Денис Онищук – поруч із пристолонаслідником Міхаєм

ДЕниС ОниЩУК БУВ ЗнАЙОМиЙ З КОРОЛЕМ МІХАЄМ


Відносини між Україною та Румунієютривалий час мали негативний при-смак. Сторони часто звинувачувалиодна одну в неналежному ставленні до

національних меншин, сперечалися щодо межконтинентального шельфу та експлуатації дунай-ських каналів, а взаємних упереджень та стереоти-пів на цьому тлі виникало ще більше: жителі обохкраїн тривалий час ставились одне до одного як домалозрозумілих злодійкуватих сусідів, а рівеньвзаємної довіри був вкрай низьким.

Проте в останні роки відчутне потепління у відносинах між Києвом таБухарестом. Значною мірою вплинула на це Революція Гідності в Україні.

Кадри втечі з України Януковича відгукнулися у серцях румунів спога-дами про втечу "генія Карпат", диктатора Чаушеску під час революції 1989року – останнього, щоправда, упіймали та після нетривалого суду розстрі-ляли.

До того ж, війна України з Росією довела Румунії, що Київ таки порвавз Москвою.

А оскільки в Румунії до Російської Федерації ставляться досить нега-тивно, то принцип "ворог мого ворога – мій друг" теж сприяв інтенсифі-кації діалогу Бухареста та Києва.

Румунія надає підтримку Україні на міжнародних майданчиках та пер-шою серед держав Євросоюзу ратифікувала Угоду про асоціацію Україниз ЄС. Президент Румунії Клаус Йоханіс послідовно закликає НАТО нада-ти Україні підтримку, а минулого тижня відбувся візит президента УкраїниПетра Порошенка до Румунії.

Одразу слід зазначити, що рівень зустрічей під час візиту був високим,а увага румунських медіа до українського президента засвідчила, що мисправді розкриваємо нову сторінку у відносинах між двома державами.

Безкоштовні візи і нові маршрути до Бухареста

В ході візиту відбулися зустрічі Порошенка з румунським президентомКлаусом Йоханісом, а також прем’єр-міністром Румунії, керівництвомрумунського парламенту.

Передусім, сторони поновили роботу українсько-румунської спільноїпрезидентської комісії (востаннє засідання цієї Комісії відбулось 9 роківтому) – вочевидь, відновлення роботи такого інструменту двосторонньогодіалогу дозволяє говорити про те, що обидві сторони мають серйозні намі-ри і надалі розвивати відносини на доволі високому рівні і відверто гово-рити як про спірні питання, так і про спільні ініціативи.

Український та румунський лідери також погодились, що під час від-криття консульства Румунії у Солотвині в травні цього року буде підписа-но Угоду між урядами про скасування плати за довготермінові візи.

Примітно, що й відкриття Консульства свідчить про покращення дво-сторонніх відносин, адже тривалий час Україна заперечувала можливістьвідкриття додаткових румунських консульств на українській території.

Не залишилось поза увагою і питання транспортного сполучення міжУкраїною та Румунією, зокрема, сторони обговорили можливість прямогозалізничного сполучення між Києвом та Бухарестом, автобусного сполу-чення між Чернівцями та Бухарестом, а також висловили сподівання, щоневдовзі з’являться й нові авіарейси між двома столицями – наразі подо-рожуючим доводиться летіти через Відень, Прагу, а подеколи йАмстердам.

Не менш важливою стала й Угода про спільне патрулювання українсь-ко-румунського кордону.

З одного боку, це може стати дієвим інструментом з протидії контра-банді на кордоні та подолання проявів корупції серед прикордонників обохдержав. З іншого – це є виявом взаємної довіри, якої ще донедавна так бра-кувало двостороннім відносинам.

Безпека в Чорному морі – спільними зусиллями

Президенти України та Румунії також обговорили безпекову ситуацію врегіоні Чорного моря. Це питання гостро стоїть для Румунії як чорно-морської держави, яка поряд з Болгарією є державами Південно-Східногоприкордоння ЄС, а для України після анексії Криму безпека у Чорномуморі й поготів перебуває на перших позиціях безпекового порядку денно-го.

Український президент, зокрема, підтримав ініціативу Румунії щодоформування у Чорному морі спільної флотилії під егідою НАТО, а крімтого, Україна та Румунія розглянули можливість формування спільноїукраїнсько-румунсько-болгарської бригади (наразі співпраця такогохарактеру існує в України з Польщею та Литвою).

І хоча наразі про інституційне оформлення безпекової дуги від

Балтійського до Чорного моря говорити зарано, поява такої бригади станеще одним кроком у цьому напрямі, а Україна в такому безпековому об’єд-нанні може відігравати неабияку роль, з огляду на те, який досвід здобулиукраїнські вояки у війні з росіянами та сепаратистами на Сході.

Румунія також вкотре висловила підтримку збереженню санкційщодо Російської Федерації, які стали наслідком анексії Росією Криму, тапідтримала рішення НАТО провести засідання Комісії Україна–НАТО підчас саміту Альянсу у Варшаві у липні цього року.

У цьому контексті Румунія є послідовною союзницею України, а пре-зидент Йоханіс не менше за друзів України з Польщі та держав Балтії прикожній нагоді нагадує про неприпустимість повернення у відносинах зРосією до принципу "business as usual".

Обговорили президенти й питання енергетики. Україна запропонувалаРумунії спорудити інтерконнектор між газотранспортними системамидвох держав, який уможливить перетворення Румунії на імпортера газу доУкраїни.

Знаковим тут є те, що Румунія, на відміну від більшості держав ЄС, не"сидить на нафтогазовій голці" Кремля, а є доволі самостійним гравцем наенергоринку Європи. І хоча запасів вуглеводнів у Румунії не так багато, яку лідерів ОПЕК, тандем Києва та Бухареста у цьому питанні є багатообі-цяючим.

Зрештою, цікавинкою візиту стала зустріч президента України з пат-

ріархом Румунської православної церкви Даниїлом.Хоча самі румуни досить часто висловлюють скепсис щодо авторитету

Патріарха, вважаючи його більше "добрим господарником", ніж особоюдуховною, не слід забувати, що Румунська православна церква налічуєблизько 19 мільйонів вірян, що робить її однією з найбільших православ-них церков, і заручитися підтримкою Патріарха Даниїла було б не зайвимдля втілення декларацій президента Порошенка про створення єдиноїпомісної автокефальної церкви в Україні.

що далі?

Візит Порошенка до Бухареста засвідчив, що нехай і поволі, сторінкаісторії, де румуни та українці не могли знайти спільної мови, перегорта-ється.

У нас багато спільного – обидві держави, хоча й з відчутним часовимлюфтом, виростають на уламках диктатур, обидві занепокоєні безпековоюситуацією у регіоні та мають чітке бачення того, хто є головним джереломбезпекових викликів у регіоні Чорного моря.

Як у Києві, так і у Бухаресті бачать, що протидіяти новим загрозамможна "під парасолькою" НАТО та в рамках спільних безпекових ініціа-тив. Як Київ, так і Бухарест свідомі, що сучасна Росія стала об’єктом санк-цій внаслідок грубого порушення засадничих принципів міжнародногоправа і нічого не робить для виправлення цієї ситуації, тож має і надалізалишатися у такому статусі.

Зрештою, і Київ, і Бухарест мають амбіцію претендувати на вагомуроль у регіоні.

І хоча, на перший погляд, це може виглядати як предмет конкуренції,та, якщо дивитися на ситуацію стратегічно, об’єднання зусиль задля подо-лання спільних викликів може виявитися більш плідним, ніж дріб’язковаконкуренція: Україна виграє від того, що Румунія стане її опорою вЄвросоюзі та НАТО, а Румунія виграє від того, що її безпековим партне-ром у регіоні стає Київ.

Хочеться сподіватися, що візит Петра Порошенка заклав належні під-валини для подальшого втілення саме такого сценарію.

Автор: Сергій ГЕРАСИМЧУК,експерт Ради зовнішньої політики

"Українська призма"для ЄвроПравди

Союзник не мимоволі: що показав візит Порошенка до Румунії

Ярослав ДОВГОПОЛ,КИЇВ. 17 грудня 2012 року.

УКРІНФОРМ

(Закінчення. Поч. в 13-14/2013 номері)


(Закінчення. Поч. на 8 стор.)


Щороку в школах Румунії напередодні веснянихканікул роз вивається протягом одного тижня захід«Школа інакше». Треба сказати, що це відбу -

вається перед Великоднем.У цей тиждень учні не мають заняття в школі, але

розвивають всілякі позашкільні акції, що обіймають:екскурсії, всілякі конкурси, розважальні ігри, зустрічі зветеранами, охорону природитощо.

Ось що, між іншим, зробилиучні школи села Пергівці зісвоїми викладачами, коорди -натором чого будучи викладачРамона Балан, яка є ди -ректором цієї школи. (Нага -даю, що викладач РамонаБалан родом з Марицеї).

Учні брали участь успортивних конкурсах, малю -вали писанки і крашанки,садили деревця, проводилирозважальні кон курси начистім повітрі, приготовлялифранцузькі страви.

Вони ж брали участь назустрічах з лікарняним асис -тентом Андреєю Ште фан, яка

говорила їм про здорове харчування.Читачі «Вільного слова» мають можливість поба чити

кілька цікавих з цієї акції фото.Бажаю педкадрам та учням із Пергівців багато успіхів,

далі не забуваючи, що колись і я був тут викладачемматематики...

Микола КУРИЛюК

«Школа інакше»

В ГІМНАЗІЙНІЙ ШКОЛІ СЕЛА ПЕРГІВЦІ ПОВІТУ СУЧАВА

• Золота пальмова гілка – "Я, Даніель Боейк" Кен Лоуч;• Гран-прі журі – "Це всього лише кінець світу" Ксав'є Долан;• Кращий режисер – Крістіан Мунджу "Бакалаврат"

і Олів'є Ассайяс "Персональний покупець";• Кращий сценарій – Асгар Фархаді "Комівояжер";• Краща жіноча роль – Жаклін Хосе "Ma`Rosa" реж.

Брійанте Мендоса;• Краща чоловіча роль – Сахаб Хоссейні "Комівояжер"

реж. Асгар Фархаді;• Приз журі – Андреа Арнольд "Американська красунька";• Почесна пальмова гілка – Жан-П'єр Лео;• Золота камера – "Ворожки" реж. Уда Беньяма.

на 69 Каннському кінофестивалі були вручені головні нагороди

13


Шостого і сьомого травня 2016р. міністр ЗакордоннихСправ України П. Клімкінпровів офіційний візит в м.

Сігету Мармацієй, що на Мараморощині вРумунії. Візит розпочався 6 травня вСолотвині (Україна), де міністр ЗС Україниразом з міністром ЗС Румунії ЛазаремКоманеску відкрили Румунське консульствов Солотвині. На відкритті були присутніпредставники Румунського уряду вМараморощині, Міністерства виховання,представники неурядових, неприбутковихорганізацій і т.д.

Також з цієї нагоди міністр ЗС Українинадав прописки для перетину кордону

видатним українцям Мараморощини, а саме –почесному голові СуР Степану Бучуті, МаріїЧубіці та Елеку Опрішану.

Після перетину кордону міністр ЗСУкраїни разом з делегацією та головою СуРМиколою-Мирославом Петрецьким відвідалиправославну українську церкву в Сігеті, деделегація зустрілася з українцями міста.

7 травня міністр ЗС України відвідав ліцейімені Тараса Шевченка в Сігету Мармацієй, дезустрівся з учнями та викладачами цьогозакладу і якому подарував інтерактивнудошку, підкреслив, що Україна і надалі будепідтримувати українське навчання в Румунії.

Після відвідання українського ліцеюміністр відвідав приміщення Марамороськоїповітової організації Союзу українців Румунії,де зустрівся з представниками українськоїгромади.

Міністра ЗС України зустріли з хлібом ісіллю голова СуР Микола-МирославПетрецький, почесний голова СуР ШтефанБучута, голова Марамороської повітової

організації Мирослав Петрецький.На зустрічі були присутні Елвіра Кодря –

радник Міністерства виховання,Василь Пасенчук – перший зас туп -ник голови СуР, Михайло Трайс та –заступник голови СуР, Люба Горват– генеральний секретар СуР, ТерезаШендрою – секретар СуР, членимісцевих організацій Марамо -рощини СуР на чолі з головамимісцевих орга нізацій, членикомітету, викладачі українськоїмови і т.д.

Міністр ЗС України представивгромаді стан України на 2016 рік,відносини України з Румунієюпісля візиту Президента України до

Румунії, плани України щодо євроінтеграції.

Також міністр запевнив, що Українапідтримує і буде підтримувати українцівРумунії, так само, як і Союз українців

Румунії на чолі з її ново -обраним проводом.

В свою чергу голова СуРМикола-Мирослав Пет рець -кий нагадав присутнім, щотільки СуР – єдинa органі -зація етнічного профілю,неурядова i неприбуткова, ізстатусом юридичної особи,отриманим на основі Закону№ 246/2005, з повноюавтономією, яка розгортаєсвою діяльність згідно зположеннями Конституції тачинним зако нoдaвcтвoм Румунії,

статутом, а також передбаченнямиміжнародних документів, що стосуються правнаціональних меншин. Союз українцівРумунії, як представницька парламентська

організація української громади, входить доскладу Ради національних меншин Румунії ісвоїми часописами – до Товариства пресинаці ональних меншин Румунії. Згідно зстатею 62 Конституції Румунії іположеннями виборчих законів Румунії, СУРє орга нізацією, що уподібнюєтьсяполітичним партіям та організаціям. Союзукраїнців Румунії є членом СвітовогоКонгресу Українців (СКУ), ЕвропейськогоКонгресу Українців (ЕКУ), УкраїнськоїВсесвітньої Координаційної Ради (УВКР),Товариства зв’язків з українцями за межамиУкраїни (Товариство «Україна-Світ»).

Taкoж голова СуР запевнив, що ново -обраний провід СуР буде і надалі захищати

права українців Румунії, буде робити всеможливе для того, щоб і надалі підтри -мувати шлях України до євроінтеграції тадо територіальної цілісності.

Наприкінці зустрічі хор «Ронянськіголоси» виконав другий гімн України «Ревета Стогне Дніпр Широкий», а такожукраїнську пісню ΄΄Дунаю, Дунаю΄΄, амолоде покоління українців Марамо -рощини з ансамблем «Соколята» виконалитанець – гопак.

Приємно було почути, як добре міністрЗС України знає про українців Румунії, пропроблеми, з якими вони стикаються, і

запевнив, що, як він особисто, так іМіністерство, яке очолює, будуть підтри -мувати Союз українців Румунії, а головно тихукраїнців, яких представляє Союз українцівРумунії.

Голова СУР Микола-Мирослав ПЕТРЕЦЬКИЙ

Міністр ЗС України П. Клімкінпообіцяв підтримувати українцівРумунії, яких представляє СУР


8

(Закінчення. Поч. на 4 ст.)

(Закінчення. Поч. на 4 ст.)

Наш часопис «Вільне слово» має знаменитогокореспондента, що пише статті на релігійні теми. Цевикладач релігії Гімназійної школи с. Верхня РівнаСимона Лева. Її статті на високому професійному

рівні, змістовні, із конкретним звертанням до людей і дітейшкільного віку. Завжди читаю з великим інтересом статті Симони,бо вони доступні кожному читачеві.

Якщо мені дозволить головний редактор нашого часопису«Вільне слово» пан Іван Ковач, то хочу написати про глибоку віру,теплу набожність та деякі особливості духовного життя гуцулів,тема ще не трактована до сих пір у наших часописах, і може статидоповненням тематики шановної Симони Леви.

Кожен народ на землі має свої особливості, які є унікальнимиперед Обличчям Творця, і ця неповторність збагачує загальнолюдське надбання у всіх сферах буття людини. В книзі МаріїЛаврук «Гуцули Українських Карпат» знаходимо такі слова:«Вважають, що саме гірські території, завдяки значній розмаїтостіприроди, відіграли в історії людства роль потужного каталізаторабіохімічної еволюції людських організмів, розвитку соціального ікультурного життя. Заселення земних просторів, рівно ж як іпоширення землеробства і скотартства, йшло в напрямку з гір нарівнини, а не навпаки, бо горяни заселяли прилеглі рівнини.Складніші, порівняно з рівнинними, умови гірського життєвогосередовища відіграли в історіїлюдства позитивну роль, загар -тувавши людину як біологічну ідуховну істоту».

Недавно я прочитав коро -теньку роботу Петра Масляка,профе сора-дослідника Київсь -кого На ціонального університетуім. Тараса Шевченка: «РольКарпат і гуцулія у формуванніукраїнської нації». Із заголовкароботи дізна ємось, що українці-гуцули відіг рали визначну роль уформуванні великого нашогоукраїнського народу. Якщо наЗаході, в Центрі і навіть на СходіУкраїни, число новонародженихбуло знижене у Карпатах, чи то вБуковині, чи в Галичині, де мог -рафія завжди була позитивна. А це зміцнювало Українськудержаву.

В чому ж особливість духовної культури українських горян,гуцулів?..

Значний вплив на неї мають умови і спосіб життя. Гуцули – ценарод, який в основному рівномірно розселений у найвищійчастині Українських і частини Буковинських Румунських Карпат.Переходячи з села в село, ідучи від хати до хати, важко визначитиреальні межі населених пунктів. Села наче переливаються одне водне. Гуцули, неначе високогірські орли, які влаштовують своїпоодинокі гнізда у важкодоступних місцях, поближче до неба,обжили найвищі, придатні для повсякденного життя куточкинаших гір, збудувавши свої хати-ґражди, мініфортеці, що одинокомандрують в мінливому океані гір.

Ознакою істинного життя є зосередженість у пошукахспілкування з Богом на власному внутрішньому світі. «ЦарствоБоже в середині вас» – навчає Святе Письмо. «Пізнай в собіЛюдину», як сказав Григорій Сковорода, конкретизуючи завдання.

Отже, найкращим станом для пізнання своєї духовної суті єУСАМІТНЕННЯ, ЗАГЛИБЛЕННЯ В СОБІ.

Гуцули живуть поодиноко в горах, природно поєднуючи в своїх,віддалених одна від одної оселях, місце життя і усамітнення воселях-скитах, пустинках самітників.

Важкі природні умови, на які наштовхує себе самітник-аскет,сприяють витонченню світосприйняття, заглиблення в самогосебе. Життя гуцулів, особливо в минулі часи, було безперервноюборотьбою з небезпеками з боку стихії, звірів, інших природнихфакторів. Це витончувало душу горян, загартовувало її, вчилошанувати дар життя, покладатися на Божу волю, а не тільки налюдські сили. Така душа народжувала плоди великої і щирої

любові до життя, подяки Богові, поваги до людини і всьогоствореного світу. Серце сповнене любові вже перебуває вбезперестанній молитві. Духовні цінності, про які нагадуютьлюдству великі вчителі, є природним станом чистої душі.

Те моральне опущення, яке сьогодні спостерігається, не єприродним станом гуцулів. У романі «Иванчик» Петра Шиксрика-Доника, написаному на гуцульському говорі, я знайшов розповідьодного старожила села Жаб'є, тепер Верховина, що один корчмар-єврей за один рік заледве продав бочку (200 літрів) оковитої, бочисті душі в гуцулів не потребували затуманення світлого розуму.

Читаючи послання Андрія Шептицького «До моїх любихгуцулів» (написане в 1900 році після відвідин митрополитагуцульських парафій), ми стикаємося з наслідками проникненняпсевдоцивілізації чужинців, які, користуючись щирістю і дитячоюдовірливістю чистих гуцульських душ, запанували на нашихземлях, руйнуючи моральні і духовні цінності. Але найбільшстійкі не здавалися і протистояли духовному і тілесному рабству».

Блаженної пам'яті Патріарх Київський і всієї Руси-УкраїниВолодимир (Романюк), син гуцульської землі, наголошував, щоГуцульщина була єдиною територією під панівними Австро-Угорщиною і Польщею, де не вдалося панам-поміщикамвпровадити ганебне право першої шлюбної ночі. Знаючи сьогодніпро доведений ефект телегонії, розуміємо, яке велике значення це

мало для збереження духовноїцноти генетичної чистоти та сво -бодолюбивого духу гуцулів.

В кінці ХІХ ст. РумунськаПравославна Церква підтрималаініціативу під назвою «Зако -пування алькоголю» і в селах, деіснувало це явище (алькоголізм),збудували у цвин тарі «Хрестп'яниць» з метою знищити цейпоганий, шкідливий звичай. Ще йсьогодні в Румунській Буковині уВатра Дорней, Садові, Вамі,Стримтурі та інших селах, існу -ють, як пам'ятка, так звані«Хрести п'яниць». Ніякого хрестане було в українських селах, ні вгорах, ні підгір'ях або низовинах.

Протягом мого життя язапримітив, що гуцули є постійні, непохитні в своїй православнійчи греко-католицькій вірі. Наприклад, в моїй громаді – Ульма –переважна частина православні – 99%.

В нашій громаді три церкви, три церквиці і десятки капличок.Майже кожний заможний господар прагне збудувати капличкуперед його хатою.

Знаємо, що в 1953-54 рр. на Верховині знімали кінофільм «Тінізабутих предків» за повістю Михайла Коцюбинського з такою жназвою. В зніманні цього фільму брали участь масово жителі с.Жаб'є (тепер Верховина) та сусідніх сіл.

Відомий кінорежисер Сергій Параджанов, який відкривглибину гуцульської душі всьому світові, хотів придбати в одногоґазди у Жаб'ю гуцульський образ на склі. На його прохання, ґаздавідповів: «Я Бога не продаю».

Все гуцульське мистецтво сакральне. Бо безпосередньопов'язане з духовністю, релігійним життям. Гуцули уклали свійцерковний календар, який налічує півсотні святкових днів, у році(крім неділь), в які не належиться працювати для власних земнихпотреб.

У кожному гуцульському селі церква організовує колядування,як містичне дійство, народне богослужіння, в якомусконцентроване духовне надбання душі нашої землі від правіків ідо сьогодні.

Нам, нащадкам мудрих набожних гуцулів, належить багатопраці докласти, щоб зберегти нашу перлину духовності від спокусі випробувань цьогочасного світу від осквернення псевдо -цивілізацією не тільки тіла, а, найголовніше, – душі.

юрій ЧИГА

ДЕЯКІ�ОСОБЛИВОСТІ�ДУХОВНОГО�ЖИТТЯ�ГУЦУЛІВ


Слова юрія ПАВЛІША

9

Впродовж століть всіма державними засобами наспозбавляли мови, культури, але ми залишилисяодними з найбільш освічених народів. як жепомилявся один з царських міністрів, заявляючи, що

ніякого українського народу, української мови не було, немає ібути не може. Мій народ живе, розквітаєйого мова, культура. Бо без рідної мови неможе бути народу! Забути її – зрадитиматері, відвернутися від усьогопрекрасного, чого вона навчила нас удитинстві. Саме від неї чуємо перші слова,сповнені теплоти і любові, саме своєюмовою вона передає нам свої почуття,бажання, надію і віру в кращу долюдитини.

як тут не погодитися, що «треба їївивчати з дитинства, змалку, в школі і позашколою, з книжок і від людей. Хто вмієшанувати батька й матір, той зрозуміє,яку пошану повинен мати до рідної мови»(М. Возняк, 1881-1929 рр.).

Велику відповідальність за майбутнєдитини покладав Сухомлинський на школу,говорячи, що саме вона повинна бути тимосередком культури, де повинні пануватикульти Батьківщини, книжки, рідногослова, людини. Саме школа повинна дбатиза покращення мовної грамотності учнів,виховувати любов до мови свого народу. Бо:«Мова – та бездонна криниця і слід дбати,щоб вона була завжди чистою, щоб їїбагатство розкривало для дітей з першихкроків їх життя, щоб саме вчитель прививав їм любов докнижки, цього найціннішого багатства духовної культури».

не дивлячись на тимчасові труднощі (відсутністьпідручників, програм, методичних посібників тощо),відчувається, що вчителі успішно справляються з покладеноюна них місією. Підтвердження – учнівські твори.

Це мова не якогось світу, а мова мого серця. Вона – найкраща.ні на якій другій мові не можна так чітко висловити свої

почуття, як на своїй.Бог подарував нам рідну мову, предки її зберегли, діди та баби

нас її навчили, а ми, учні, повинні її розвивати івдосаконалювати.

Рідну мову ніхто не успадкував механічно, її треба вивчати,плекати, збагачувати.

Коментарі – зайві.Рідне слово не замовкає, воно живе, квітне, розцвітає, його

чути в усіх куточках нашої Планети, бо доля порозкидувалаукраїнців по всьому світу.

І як не змінюється світ, куди б не закинула нас доля,український народ свято зберігає в своєму серці ті духовніскарби, які дісталися їм у спадок від попередніх поколінь.

ні на хвилину не забувають вони, чиїдіти, хто їхні батьки, діди, прадіди,зберігати благородні почуття та повагу досвого рідного краю, культури, історії, мови.Тож можна зрозуміти їхні почуття, коливони, користуючись нагодою,приїжджаючи в Україну, ходячи познайомих з дитинства місцях, відвідуютьмогилки рідних, і, набравши рідної землі,везуть її на свою другу батьківщину, якпам'ять про свою Вітчизну.

Гордість за своїх предків (козаків)звучала у голосі Володимира, з ним япознайомилася під час однієї із зустрічей,організованих куль турним центромПосольства України в Румунії. невипадково він назвався козаком, бо саме зцього роду походив. Дуже цікаво розповідавісторію і життя гетьмана Івана Мазепи,бо саме разом з ним боролися його предки занезалежність України. Тому й українськумову вивчив самостійно, бо в школі її невивчав, все, що стосується своєї Вітчизни,йому близьке і дороге.

Сьогодні ми можемо на повний голосговорити ще про одну трагічну сторінкунашої історії – Голодомор, якого довгий час

не визнавали, замовчували, та і сьогодні не визнається людьми,яких не торкнулася ця трагедія.

не знаю, якими словами можна описати муки України тогоперіоду (1932-1933 рр.), що поклав у сиру землю 7,5 (навітьбільше цього числа!) мільйонів своїх синів і дочок, щозамахнувся на майбутнє нації: третина умертввлених голодомбули діти, які не народили нащадків, не дали потомства.Кожна українська родина відчула його на собі (в тому числі імоя, яка чудом вижила). Люди, які вижили, стверджували, щоцей голод був штучним, що рік був урожайним.

(Далі буде)

Тамара ДОЛЖЕНКО

Народився поет Юрій Ракоча 14 березня 1908 року в селіЖадова району Сторожинець Чернівецької областіУкраїни. 1930 р. закінчив середню лісничу школу вмісті Тімошоара.

Працював в галузі лісництва. В 1949 р. став учителем, в 1954 р.закінчив заочно педагогічну школу. В 1959 році – дворічні курсиросійської мови в Бухаресті.

Викладав українську та російську мови в Рогожештах,Шербівцях, Калинештах-Енаке та Марицеї.

Тому що був вірним українцем, секурітет його переслідував.Надрукував збірку поезій румунською мовою: «Любов, Віра,

Розум». Кажуть, що в нього зник у невідомих обставинах рукописроману «Мова лісу».

Друкувався в газеті «Новий вік», нині «Вільне слово». Йогопоезії друкувалися в підручниках, але зустрічаємо його вірші і насторінках збірників «Серпень» та «Ліричні струни» (1968).

В останні роки Юрій Ракоча був викладачем в Марицеї. Тутмешкав і після виходу на пенсію.

В Марицеї, з допомогою учнів,посадив парк серед села, біляБудинку культури.

На жаль, після ГрудневоїРеволюції 1989 р., було зрубанобагато дерев, а посадити ніхто непосадив хочби одне деревце!

7.03.1991 р. Юрій Ракочавідійшов у вічність.

Його учень і сусід ЮрійХом'юк зібрав багато з поезійпана Ракочі.

Завдяки пана Михайла Михай люка в 2005 році вийшла збіркапоезій під заголовком «Доробок літ».

Пане Михайле Михайлюк, в ім'я тих, що любили пана Ракочу, яВам сердечно та душевно гарно дякую!

П.С.: Найбільше віршів Ю. Ракочі друкувались в «Новому віці»та «літературному додатку» «Н. В.»

Микола КУРИЛюК

25 РОКІВ БЕЗ ПАнА ЮРІя РАКОЧІ...

юРІЙ РАКОЧА (1908-1991)

«ЛЮБІТЬ УКРАЇнУ, ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБІТЬ...І БУДЕТЕ ВІЧнО Ви З нЕЮ...»

(Продовження з числа 3-4/2016 р.)


1. Штефанію П'ЄТРянУ (3 травня 1985р.) – редактора часопису «Curierul ucra -inean». Бaжаючи вивчити одну із слов'янсь-ких мов, поступила на українське відділенняБухарестського університету, де впершемала змогу почути її. Після закінченняфакультету почала працювати у редакціїрумуномовного часопису Союзу українцівРумунії. Мати двоє гарних дітей – синочка ідонечки. Бажаємо їй радості та подальшихуспіхів!

2. Івана РЕБОШАПКУ (29 травня 1935 р.)– доктора філологічних наук, проф.Бухарестського університету, почесного про-фесора Чернівецького національного універси-

тету ім. Юрія Федьковича, гостьового про-фесора Університету Алберти (Канада, 1992-1993), члена Наукового товариства ім. ТарасаШевченка (Париж), автора книг з фольклору,літературознавчих досліджень. За плечимапрофесора цілої плеяди випускників українсь-кого відділення Бухарестського університету,які вдячні йому за піклування та турботу,вони ставши талановитими викладачамиукраїнської мови та літератури в Румунії.Велике Вам спасибі, пане професоре!

3. Ледію СПІВАЛЮК (31 травня 1954 р.)– викладача української мови та літературимарамороського села Вишавська Долина,випускницю українського відділення Сігетсь -

кого ліцею ім. Драгоша Воде та Бухарестсь -кого факультету іноземних мов. Ледія Співа -люк активний член СУР, голова його місцевоїорганізації. Недавно була обрана ГоловоюЖіночої Організації Союзу українців Румунії.Багато успіхів і гарних результатів у роботі,п. Ледіє!

ХАЙ ПЛІДнОЮ І СОняЧнОЮ БУДЕВАША ДОРОГА, А ЖиТТя ХАЙ ДАРУЄВАМ нАДАЛІ ВЕСЕЛиХ ДнІВ ТА ЩиРиХІ ДОБРиХ ДРУЗІВ!

На Многії і Благії літа!

ЦЕнТРАЛЬниЙ ПРОВІД СУР

З ДнЕМ нАРОДЖЕння ВІТАЄМО ВАС!З ДнЕМ нАРОДЖЕння ВІТАЄМО ВАС!

1. Для посади примаря

Іванов Ананіє - Мурігіол-ТульчаГербіл Віорел - Верхня Рівна -МарамурешСтулянік Сергей - Поляни-МарамурешБота Лука - Джармата-Тіміш

2. Для посади місцевого радника

a) Бістра - МараморощинаПапарига МаріяЧінар ГеоргеБойчук ІланкаПережук ПетраКрасюк ВіорікаГрін Маріана-СтелаБежера Крісті-ВасілеРосуш Жан-АдріанСпівалюк ЛедіяШмуляк ВладимирСемота МаріяЮркуц МірелаГорган Флорін-АлександруРошя ФлорікаМартенюк Маріоара

б) Поляни - МараморощинаСтулянік СергейКіфа ШтефанОнча ІоанБілан ВасілеПоповіч ВасілеБойко МігайОнча ПавелМікулайчук Нада-ОлгаКсін Іоан-МігайЦарюк МаріяКіфа МотряБротний ІоанПекура ІоанКоржук ІоанДахман СіміонДзіцак ГеоргеШімоняк ВасілеКут НіколаєКут МігайМашніца ІоанаКіфа Іоан

Бежера Андрей

в). Ремети - МараморощинаПасенчук ВасілеПасенчук Сорін-ТоадерДумніч ІоанБранзанюк ІоанПасенчук МігайДем'янчук ІоанТкач НіколетаБранзанюк Мігай-РусланПоп МігайНемештян ВасілеМулбауер ЕваМурша МігайБіланюк ІоанТацюк МігайМігайлюк Георге-МігайТкач МігайПасенчук Іон

г) Верхна Рівна -МараморощинаГербіл Віорел-ІоанЧеленюк Гафія-КрістінаГріжак НіколаєФетіко НіколаєОпрішан ЕлекКващук ІоанДзябенюк ГафіяПопадюк МаріяБойчук МігайРоманюк АнаМагяр ІоанГріжак Ана-АлінаЧеленюк Георге-НіколаєФрасін НіколайПопадюк ІоанРоманюк Ромео-МірославГотечук Лучіан-Север

д) Рускова - МараморощинаМарічук ПінтяНемзет АнаРоман ІоанБумбар АнаКампіан ПетруБумбар ВасілеМікулаічук ПетруБотіз Марія

Поп МаріяБумбар ПетруМороз МаріяРосуш АлександруДрозд ПетруЛогос ІоанПетрік МірелаКовач ВаселінаБотіз ГеоргеЛогос ПетруСаука Ана-Маріана

е) Мікула - Сату МареБучута ВасілеОнча ПавелБумбар ІоанРосуш ЯкобЖенука Маріана

є) Балківці - Сучавський повітШойман Петру-ШтефанФрасенюк Жаєрзіньо-ДумітруФрасенюк Себастіян-ЕмануелПескливий Раду-ІоанГарасем'юк Данієл-МаріанГрігораш ЛівіяФедюк ДумітруОдовічук ВасілеКіверега ДанієлаПашля ДанієлаШоргот Іліє-ЛівіуСадовяк ФлорінКарпєк ЕусебієПетрашук ВасілеКоролюк Сорін-ДумітруБузек ВікторШойман Рамона

ж) Мілішівці - СучавськийповітПесларі Брандуша

з) Бродина - Сучавський повітТорак ЕленаЛайба Васіле-ТеофілНіцу ЕленаЖуравле Елена-Брандуша

и) Ульма - Сучавський повітЧокан НіколаєМелен Адріан-ДорінМарочіко ЛіліанаГорбан ЕленаГорбан Марія

і) Молдова Суліца -Сучавський повітЛазар Іоан-НікуРебенчук ЕвдокіяЯшенчук МаріанаЛецкан Петру-КаталінЧіборєк ВасілеКуреш Валентіна-Габрієла

ї) Ізвоареле Сучевий -Сучавський повітМегно Васіле

к) Джармата - ТіміськийповітБота ЛукаЙоті ПетруІореску ФлорінаТіршар ДжеорджетаБота Серджу-Овідіу

л) Крічова - Тіміський повітГарітон Адріан

м) Штюка - Тіміський повітСкопец Іоан-ВолодяГрега Йонела

н) Віктор Влад де ла МарінаЧорей Мігаєла

о) Тирнова - Арадський повітІгнішка ЕміліяСучу ФлорінБісорка Елена-СанзіянаМікулайчук ГаврілаГлігор ГеоргеПетрік ДумітруДеламаріан Сорін-ГеоргеКуретян Віорел-ГеоргеПаску ІоанРаду Дорін-ТеодорКарпа ГеоргеСербу Овідіу-РадуБутарі КрістінелЙойкалюк ІоанПінтя АлексаГайдеу Дануц-ВіорелУрсуціу Георге-КрістіянМагіч Ісай-КорнелОпріца Іліє

п) Аврамень- БотошанськийповітГромей Думітру

Успіхів кандидатам СУР в місцевих виборах з 5 червня2016 р. на посади примаря і місцевого радника

(Закінчення. Пoч. на 16 стор.)

Румунські громадяни (українського походження), якімають право голосувати, запрошені обирати примарів та міс-цевих радників, вибори розгортаючись одноразово. Ось інаші кандидати на місцеві посади:

Єй між нами ще чимало людей, які дивляться на історіюненависними очима, в неповерненні думають про якісь-там... повернення, тож базікають і про те, і про се...Замовчувати окупаційне російське самодержавство,

часи сталінсько-беріївського насилля, чинити опір демократам –це, перш за есе, чинити опір самим собі. Ніхто ж не є й не бувпроти радянського в повному значенні слова. Українці ж завждибули проти фактичного панування однієї особи, – диктатури!Любов до вождя чи партії – це химерна любов до нічого. Вцьому вже переконані всі.Замовчування і перекручуванняісторії, навіть тут, у Румунії, – целише політика, адже не можна ска-зати, що марамуреських українцівнедавно прийняли румуни й приго-стили, коли ще на початку чау-шістської диктатури одні з укра-їнських сіл Мараморощини святку-вали свої 600-ліття існування, доку-ментами атестованого.

Все слід приводити у відповід-ність з історією і життям, правдоюісторії, яка для українського народупочинається не тим і не цим, а такиКиївською Руссю, про яку кожнакультурна людина Європи повинназнати як про дійсність незаперечну.

Школа вкраїнська в Румунії непішла від одного чи іншого, вонапішла від людей, від вчительства і дітей, від духовних потреб.Таким чином дається простір і можливість дітям проявляти себена тому полі, до якого прагне серце. Наші діти знали і знатимутьрумунську мову, як і досі. Але вони тепер знатимуть теж ріднуукраїнську мову, знатимуть, хто вони, чиї сини, яких батьків! Це

важливо і для румунів в Україні, і для українців у Румунії, чи нетак? Й не треба боятися, що від цього рушить щось інше.Навпаки, це поведе до єдності, – не треба наводити тіні насонце, вони й так є. Слід вносити свою частку в цю справу. Авинити когось у тому і сьому – жалюгідний стан людей, що виг-лядають смішними, коли таким займаються.

Тільки некоректність ставлення до тієї чи іншої справи, тіль-ки принижування ведуть до проблем, включно до міжетнічних,з якими ніколи не буде ні легше, ні добротніше. А письменники,по-моєму, і повинні бути тими, які б підхоплювали й продовжу-вали ідею єдності, дивилися на правду життя очима відпові-дальності. Інакше опинимось в жалюгідному стані віротерпи-мих, толерантних... Стояти обличчям до народу – невже це єди-ний можливий вихід? Мабуть.

Українці, як українці, не можуть бути злими, нелоялньними. На цеможна подивитись і з справи плекання їх релігійності, хоч дехто скаже,

що у справі релігійного вихованняможна обійтися і без знання рідноїмови. Але Бог єдиний для всіх. Йоготреба славити будь-якою мовою, яккажуть пророки. Святе Письмо дляцього – єдинопереконливе.

Зрештою, в біблійній книзі«Есфир» (Естер) І 22 (як подає мит-рополит Іларіон) наказується:«Щоб кожен чоловік був паном удомі своїм, і говорив мовою свогонароду!».

На основі Євангелій і СвятогоПисьма знаємо, що Христос гово-рив рідною арамейською мовою,коли, віддаючи духа Отцеві, востанню хвилину промовляв вір-шем з Псалтиря: «Елі-Елі – ламасавахтані!» («Боже мій, Боже, чомуТи покинув мене?»).

Рідною мовою найкраще можна пізнати Творця, оскількивона, рідна мова і того, і того, найбільше доходить до серцялюдини. Вона найближча, найрідніша.

Ось чому ми в Румунії є і хочемо бути собою – українцями!Це для нас коліноприклонне. Не покидай нас, Боже!

Недавній візит П. Порошенка до Румунії – взаємопристойний.

Українці, як українці, не можуть бути злими, нело-ялньними. На це можна подивитись і з справи плекан-ня їх релігійності, хоч дехто скаже, що у справі релігій-

ного виховання можна обійтися і без знання рідної мови. АлеБог єдиний для всіх. Його треба славити будь-якою мовою, яккажуть пророки. Святе Письмо для цього – єдинопереконливе.

Зрештою, в біблійній книзі «Есфир» (Естер) І 22 (як подаємитрополит Іларіон)наказується: «Щобкожен чоловік був паном

у домі своїм, і говорив мовою свого народу!».На основі Євангелій і Святого Письма знаємо, що Христос

говорив рідною арамейською мовою, коли, віддаючи духаОтцеві, в останню хвилину промовляв віршем з Псалтиря:«Елі-Елі – лама савах-і тані!» («Боже мій, Боже, чому Типокинув мене?»).

Рідною мовою найкраще можна пізнати Творця, оскількивона, рідна мова і того, і того, найбільше доходить до серцялюдини. Вона найближча, найрідніша.

Ось чому ми в Румунії є і хочемо бути собою – українця-ми! Це для нас коліно-приклонне. Не покидай нас, Боже!

Недавній візит П. Порошенка до Румунії – взаємопристой-ний.



Обличчям до народу

«Елі-Елі – лама савахтані!»

Король повинен був знову на ім'я нового гетьмана дати підт-вердження, що буде воювати, поки український «…народне вернеться до колишньої своєї свободи». Згідно з цієюугодою, Швеція також мала взяти на себе зобов’язання

вести війну з Російською державою до повного звільнення українсь-ких земель у кордонах, визначених Зборівським договором Криму зПольщею 1649 року. В очікуваному післявоєнному мирному договоріміж Швецією та Росією козацька старшина просила, «…щоб тоді невиключено нашого державного інтересу з договорів і ненарушено межнашої батьківщини аж до ріки Случ, які так простягаються від часівХмельницького й потверджені мировим договором». А після звільнен-ня українських земель старшина у письмовій формі вимагала відшведської сторони гарантувати незалежність та територіальну ціліс-ність України: «Нарешті, хай зволить святий Королівський Маєстат утому самому прилюдному письмі забезпечити нас, щоб сусідні воло-дарі не намагалися підбити нашу батьківщину збройною силою абояким-небудь способом і знівечити права на волю».

Четвертий розділ є коротким та у дипломатичній формі доводив довідома Карла ХІІ позитивне ставлення козацької старшини до май-бутнього «…збройного союзу святого Королівського Маєстату зВисокою Оттоманською Портою».

При цьому автори Меморандуму вимагали гарантування у май-бутньому договорі Швеції з Османською імперією інтересів України –«…щоб до договору про цей союз включено, як додаток у ласкавомумеморіалі святого Королівського Маєстату, справи цілості ВійськаЗапорізького й руського народу».

П’ятий та останні розділ Меморандуму П. Орлика та лідерів козаць-кої старшини до шведського короля Карла ХІІ включає лише одинпункт високого морального завантаження: як благочестивий жестщодо пам’яті про І. Мазепу, вони просили дозволу перепоховати йогоостанки у стародавньому Яському монастирі Голія. «Боліємо наднеславним похороном ясновельможного гетьмана Мазепи, що ті доро-

гі тлінні останки, геройська душа в яких наповнила увесь світ славни-ми вчинками, прийняла марна земля цього простого села [Варниціпоблизу Бендер. – Т.Р.]. Тому Військо Запорізьке звертається до свято-го Королівського Маєстату з проханням змоги поховати тлінні останкисвого гетьмана врочистіше в славнішому місті, зокрема в Ясах, у такзваному монастирі Голія».

Тут необхідно привернути увагу читача до того, що пропозиція П.Орлика перепоховати останки українського гетьмана саме у цьомумонастирі була не випадковою. Ця культова споруда була заснована у1575 році високопосадовцем канцелярії господаря Молдови та знанимбоярином українського походження Іваном Голим – родичем колиш -нього старости Хотинської фортеці Єремії Голого. Сам П. Орлик післярозквартирування у Ясах у серпні 1709 і до 2011 року, а також у 1722,1739-1742 роках неодноразово ходив на службу до цієї престижної тодіі сьогодні культової споруди міста. (Фото 14). Забігаючи наперед,зазначимо, що проведенні автором цього дослідження у Яссах, йогозустрічі з румунськими вченими-фахівцями з питань того історичногоперіоду, зокрема з доктором історії, професором І. Капрошу, можутьпослужити певною мірою підставою вважати, що після смерті у 1742році тіло першого українського гетьмана в еміграції було похованосаме у цьому монастирі. Але про це поговоримо у відповідному розді-лі цього дослідження.

Повертаючись до оцінки «Покірного меморіалу Запорізь когоВійська до Святого Королівського Маєстату Швеції», слід підкресли-ти, що цей документ є дуже важливим для розуміння державотворчоїдіяльності П. Орлика, розпочатої у Бендерах. У ньому вперше і дужечітко були зафіксовані основні напрямки та політичні плани подальшоїдіяльності майбутнього гетьмана. Тому він заслуговує на особливуувагу біографів П. Орлика.

«ГЕТЬМАН УКРАЇНИ ПИЛИП ОРЛИК: «ГЕТЬМАН УКРАЇНИ ПИЛИП ОРЛИК: МОЛДОВСЬКІ ТА РУМУНСЬКІ ШЛЯХИ»МОЛДОВСЬКІ ТА РУМУНСЬКІ ШЛЯХИ»

(Далі буде)

Теофіл РЕНДюК,доктор історичних наук (Україна)

(Продовження з 5-6 н-ра 2016 р.)


¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

Остап ВиШня

ЛЮБІТЬ КниГУ!ЛЮБІТЬ КниГУ!

не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею пово-дився. ...От одного вечора ліг спати та й узяв книжечкуперед сном почитати. А Василько знав, що, якщо лежачичитаєш книжку, псується зір і псується книжка. Лежить

Василько, читає і задрімав.А книжка - бух на підло-

гу. Аркуші в книжці йпожмакалися. Добре заснувВасилько, так міцно, що од«бух!» не прокинувся.

І сниться Василькові, щовін сам книжка.

От бере книжку-Василь -ка Оленка, що теж не дужеповажає книжку, бере,

читає і водночас обідає. Борщ із ложки — кап! — та на Василька-книж-ку. Йому пече, йому неприємно, та нічого не вдіє Василько, бо він книж-ка.

А потім ухопили Василька-книжку Мишко і Вова, та давай на ньомурізні дурниці писати: «Читав Вова», «Цікава книжка», «Колька —дурак», — отаке понаписували. Так ніби хтось у грязюку перо вмочив тай бруднить, грязнить Василька-книжку!

Далі ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати —малюнки вирізати. Болить Василькові, аж «рятуйте!» хоче крикнути...

Тільки-но Оленка ножиці прийняла, як хтось гарячого праса поставивна Василька-книжку. Горить Василько-книжка, дим із нього йде! Печейому!

Уже Василько-книжка не книжка, а саме шмаття, в яке загорнулаОленка свій сніданок!

Так гірко та так боляче зробилося Василькові, що він аж прокинувся.— Ой, що зі мною зробили?А потім, здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув легше.А зітхнувши, подумав та й гасло* про книжку склав:«Бережи книжку — це твій друг!» І ніколи вже не псує Василько книг

та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку.

КВАДРАТ(по горизонталі та вертикалі )

1. Геометричний корпус.2. Військовий вигук.3. Резервуар для бензину.Відповіді:

Склав Микола КУРиЛЮК

19.05.1051 р. у невеликому старо-му соборі Реймса дочка ЯрославаМудрого Анна стала королевоюФранції.

Уперекладі з норвезького "фіорд" - це затока. Норвезькі фіорди, щоутворилися 10-12 тис. років тому в останній льодовиковий періодпри відході льодовика, цей феномен природи викликає захоплення

всіх, хто їх бачив. Кожен з декількох тисяч величних гірських заток, розта-шованих в північній частині західного узбережжя Норвегії, відрізняєтьсясвоїми особливостями і визначними пам'ятками.

Існує легенда про виникнення фіордів. Колись, давним-давно, між нор-везьким морем і землею трапила-ся сварка. Земля запишалася сво -єю невимовною красою. Скрив -джене море розсердилося і проби-ло в ній безліч фіордів, щоб силь-ніше її охопити. З тих часів так іживуть пихата суша і впертаводна стихія у вигляді фіордів начудовій і дивовижній норвезькійземлі.

Ігор СІЧОВИК

ПЕРШЕ СЛОВО

Коло, риску, закарлючкуна папері пише ручка.Все з'єдналось загадково,І з'явилось перше слово.Здогадались, яке саме?наймиліше в світі – «мама».

«ШКОЛА ІнАКШЕ» В ГІМнАЗІЙнІЙ ШКОЛІСЕЛА ПЕРГІВЦІ ПОВІТУ СУЧАВА

Щороку в школах Румунії на передодні веснянихканікул розвивається протягом одного тижня захід«Школа інакше». Треба сказати, що це відбуваєтьсяперед Великоднем.

У цей тиждень учні не мають заняття в школі,але розвивають всілякі позашкільні акції, щообіймають: екскурсії, всілякі конкурси, розважальніігри, зустрічі з ветеранами, охорону природи тощо.

Ось що, між іншим, зробили учні школи селапергівці зі своїми викладачами, координатором чогобудучи викладач Рамона Балан, яка є директоромцієї школи. (нагадаю, що викладач Рамона Баланродом з Марицеї).

Учні брали участь у спортивних конкурсах,малювали писанки і крашанки, садили деревця,проводили розважальні конкурси на чистім повітрі,приготовляли французькі страви.

Вони ж брали участь на зустрічах з лікарнянимасистентом Андреєю Штефан, яка говорила їм проздорове харчування.

Читачі «Вільного слова» мають можливістьпобачити кілька цікавих з цієї акції фото.

Бажаю педкадрам та учням із Пергівців багатоуспіхів далі не забуваючи, що колись і я був тутвикладачем математики...

Микола КУРИЛюК Легенда про фіорди


¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈

19

19 травня – Міжнароднийдень вишиванки!

ВИШИВАНОЧКА

Чом' довкола все співа,як весною в лузі?Вишиваночка новаВ мене, – гляньте, друзі!

Приспів :Це матусенька мояСклала візерунок.найдорожчий в світі я Маю подарунок!

Веселкові барви всіЗ ниточок шовковихПоєднались у красі на моїй обнові.

Приспів.

З піснею-веснянкою,Щоб гуляти в лісі,Вдягнем вишиванки минаші, українські!

Приспів.

Д

Данія - Dhen (протоіндоєвропейська група мов) озна-чає "низький", чи "плаский", і німецькою "mark", означає"прикордонна земля", чи "межовий ліс". Назва викори-стовувалася стародавніми готами для опису лісу, що від-діляв Готланд від Сканії.

Джибуті - названа на честь нижньої частини Аденськоїзатоки Індійського океану. Можливо, від слова "gabouti"(афарською мовою) - килимок під дверима, зроблений зпальмового волокна.

Домініканська Республіка - від лат. "Dies Dominica"("неділя"), день тижня, коли Христофор Колумб упершевисадився на острів.

ЄЄгипет - "храм душі бога Птаха".Ємен - походження назви дискутується.

У деяких джерелах запевняють, що воно пішло відарабського Yamin, що означає "праворуч" (посилання напозицію Ємену з точки зору спостерігача, що дивиться зМекки), інші припускають, що назва походить від Yumn,що означає "щастя", "благословення". Назва (для класич-ного світу - "Arabia Felix") звичайно стосувалася усьогопівденного узбережжя Аравійського півострова.

З

Замбія - від ріки Замбезі.Зімбабве - "кам'яні будинки" у Шоне, що відносяться

до побудованої з каменю столиці античної торгової імпе-рії Великого Зімбабве.

Сторінки склала Ірина ПЕТРЕцЬКА-КОВАЧ

(Продовження з попереднього числа)

Етимологія назв країн світу

(Далі буде)

Ачи знали ви, що в Україні

теж є піраміди? Одна із них

знаходиться у Полтавській

області. Місцеві жителі кажуть, що

раніше піраміду охороняв ангел, який,

насправді, був статуєю крилатої богині

Ісіди. Сам же пам'ят -

ник привезли з далекого

Єгипту. Все редині її

стіни були вкриті

біблійними пись менами

і фрес ками. Поки нав -

коло власти востей і

про порцій цієї піраміди

науковці спере ча ються,

а місцеві вва жа ють її

цілющою.

Слова Любові СЕРДУниЧ Музика Ольги ПЕнЮК-ВОДОнІС

ВиШиВАнОЧКА!

УКРАЇнСЬКА ПІРАМІДА

З А С Т Е Р Е Ж Е н н яЗ А С Т Е Р Е Ж Е н н я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

АНЕКДОТИ = АНЕКДОТИ = АНЕКДОТИ

16 ТРАВЕнЬ 2016 р.

(Закінчення. Продовження з попереднього числа)

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15,

Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: [email protected]

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: [email protected]

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Весна дарує зміни, оновлює душуі природу, величезним натхнен-ням і свіжістю думок наповнюєрозум і серце! Такі емоції пану-

вали на урочистому святі 20 березня 2016року в Палаці культури Студентів м. Яси,який організував Союз Українців Румунії.

Переповнені приємними хвилинамизустрічі, міжособистісного спілкування,можливості дарувати усім присутнім гар-ний настрій та вроду, пройшли святковізаходи з нагоди вшанування 202-ї річниці здня народження українського генія, ТарасаГригоровича Шев ченка! Для українцівРумунії та й усього світу, загалом, цепостать планетарного масштабу, світоч іприклад незламної волі та віри у кращудолю свого народу. До присутніх глядачівта учасників концерту з вітальним словомзвернувався Президент Союзу УкраїнцівРумунії пан Микола-Мирослав Петрець -кий, який у своїй промові наголосив, щоподібні заходи єднають не тільки народи, ай держави! На урочистостях були присутні-ми мер міста Чернівців пан ОлексійКаспрук та мистецькі колективи кафедримузики Чернівецького національного уні-верситету імені Юрія Федьковича, поважнігості з примарії міста Яси та велике колопредставників української громади СоюзуУкраїнців Румунії, за підтримки якої буворганізований грандіозний, величний,мистецько – довершений концерт, який на -повнив слухачів безмежно чистими емоція-ми єднання, ще раз продемонстрував красуі неповторність української народноїмузично-хореографічної культури.

Свіжим променем і джерелом натхненнядля усіх присутніх в залі був виступдитячого народного фольклорного ансамб-

лю «Вишиванка» з Київщини(ху дожній керівник Віра Мас -люк), юні артисти вразилисвоєю майстерністю, гарнимспівом, поєд нанням вокальнихта хореографічних елементів,створенням на сцені драматич-ного дійства, в осону якого булипокладені твори Тараса Шев -ченка та народна й сучаснаукраїнська пісня. Підтрималицю ноту творчі українськіколективи з Румунії: хор «Ро -нянські голоси» з Марамо -рощини (художній керівникДжета Петрецька), солісти й

малі вокально-інструментальні групи з містБотошани і Сігету, дитячий танцювальнийколектив «Веселка» відділу СУР м. Яси(художній керівник – Родіка Фаліштяну) татворча і обдарована генерація Молодіжноїорганізації СУР - вокальний колектив«Буковинка», де удосконалюють свою май-стерність значна кількість українських сту-дентів, які навчаються у вищих навчальнихзакладах м. Яси.

Кульмінаційною вершиною заходу ставвиступ тріо бандуристів «Троянда» кафед-ри музики ЧНУ (художній керіник ІннаМокрогуз) та вокального квартету «Klasik»художній керівник Георгій Постевка), якізахопили присутніх творчою енергетикою,яскравим і довершеним виконанням народ-них і сучасних українських пісень, мис -тецькою культурою сценічного виступу,професіоналізмом і невпинною жагоюдуховного піднесення, втіленням кращихтрадицій української музичної культури.

На завершення концерту мали нагодувідзначити почесними грамотами та відзна-ками голову СУР в м. Яси Віктора Гри -горчука, його заступника Данієля Серден -чука та багатьох інших активістів українсь-кої діаспори за створення сприятливогогрунту для єднання усіх українських сил усвіті.

Концерт тривав більше трьох годин, алевони промайнули непомітно, вони сталидля усіх присутніх неповторними митямитворчого злету, щирого спілкування та єд -нання поколінь, які гордо називають себе –українцями!

26.03.2016 р.

Ярина ВИШПІНСЬКАДоцент кафедри музики

Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича

Cвято єднання українців Румунії та України

kiaphifcd-efdgxthc^lp‘^ mvgde^g Сdq]i i‘fvucltx …2016/10/09 · медіа та...

Documents