Ліцей міжнародних відносин №51 International Relations Lyceum 51

Поетичний альманах Poetic Almanac

Спадщина Шевченка очима нащадків Shevchenko’s Legacy through the Eyes of Successors

“Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.” (В.Симоненко)

“We hear you, Kobzar, through the centuries,

And the voice of your soul inspires us. "(V.Symonenko)

“ Kobzar, nous t'entendons, à travers les siècles,  

Et ta voix inspire nos âmes.” (V.Symonenko)

“Wir hören dich, Kobsar, durch die Jahrhunderte,

Und deine Stimme beschwingt unsere Seelen.” ( W.Symonenko)

Kiev - 2014

The World in Verse

Поезія… Не підлягає сумніву, вона відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини.

Поціновувачі поезії, сподіваємося, Ви зможете знайти для себе на сторінках нашого альманаху переклади віршів, які не залишать Вас байдужими.

Основна мета проекту: усвідомлення актуальності і світового значення творчості Тараса Шевченка як знакової постаті нації в полілозі культур.

I am glad that I can add my voice to those who worship the great Ukrainian poet Taras Shevchenko. We honor him for his great contribution to culture not only in Ukraine, which he loved, and so eloquently described, but also the culture of the world. His work is a noble part of our historical heritage. John Kennedy

Taras Shevchenko! It was enough for one person to save a nation. Ostap Vishnya    People will never forget  Shevchenko. The poet lives in the hearts of people. Maxim Rilski

He was the son of a man - and became a ruler in the kingdom of the Spirit. He was a slave - and became a giant in the kingdom of human culture                                                                                         Ivan Franco 

Our nation knows Taras, loves Taras, sings his songs, speaks about him, as a living contemporary person and a participant of our reality. 

                                                                                                Maxim Rylcky

If a man says, I love God,

And hateth his brother,

He is a liar

The First Epistle General of John

Chapter 4, p.20

The darkness comes, and light is cast,

God’s day has finally past,

Again the people are weary,

And all is at rest.

Only I am left with the weight I carry,

My woe I try hard to digest,

I lie on the crossroads of fate,

And not a being takes notice,

No! They cannot perceive, contemplate

Deafened, unaware;

They trade their chains,

And toss all truth into the air.

Our Lord they affront,

Burdening their own kin

In darkened pits. Reaping evil,

And sowing sin,

But what will sprout? You shall see,

How revolting the crops will be!

Silence, you savages

Damned children!

Look upon the tranquil heavens,

Above your dearest nation ,

For ever more treasure

The marvellous devastation,

Flourish, find pleasure!

In a distant land,

Do not search, do not lay bare

Of what is no longer there

In the azure, and not only

In a foreign field.

In every home there is a truth,

And a strength that shall not yeild.

 

Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего

ненавидитъ, ложь есть.Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20І смеркає, і світає,День божий минає,І знову люд потомлений,І все спочиває.Тілько я, мов окаянний,І день і ніч плачуНа розпуттях велелюдних,І ніхто не бачить,І не бачить, і не знає —Оглухли, не чують;Кайданами міняються,Правдою торгують.І Господа зневажають,Людей запрягаютьВ тяжкі ярма. Орють лихо,Лихом засівають,А що вродить? побачите,Які будуть жни\ва!Схаменіться, недолюди,Діти юродиві!Подивіться на рай тихий,На свою країну,Полюбіте щирим серцемВелику руїну,Розкуйтеся, братайтеся,У чужому краюНе шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, а не тількоНа чужому полі.В своїй хаті своя й правда,І сила, і воля. 1845

І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Україні

моє дружнє посланіє

Translated by Anastasia Bazylevska Переклад Анастасії Базилевскої

To the deceased and the living , and the unborn, to all of my people in and outside of

Ukraine my friendly message

English pageEnglish page

Туман, туман долиною.

Туман, туман долиною,

Добре жити з родиною.

А ще лучше за горою

З дружиною молодою.

Ой, піду я темним гаєм,

Дружиноньки пошукаю:

«Де ти? Де ти, озовися!

Прийди,серце, пригорнися.

1848

Some Fog, Some Fog.

Some fog, some fog in the valley.It’s nice to live with your family.But it’s better to live over that hill

With your kind and nice young wife.Oh, I’ll go to the wood

And look for a nice woman:“Where are you? Where are you?

Cry to me! Come to me!Come to my heart, embrace me!

 

Translated by Ivan VItyaz Переклад Іван Вітязь

«За що мене, як росла я,Люде не любили?За що мене, як виросла,Молодую вбили?За що вони тепер менеВ палатах вітають,Царівною називають,Очей не спускаютьЗ мого цвіту? Дивуються,Не знають, де діти!Скажи мені, мій братику,Королевий Цвіте!»«Я не знаю, моя сестро».І Цвіт королевийСхилив свою головонькуЧервоно-рожевуДо білого пониклогоЛиченька Лілеї.І заплакала ЛілеяРосою-сльозою…Заплакала і сказала:«Брате мій, з тобоюМи давно вже кохаємось,А я й не сказала,Як була я людиною,Як я мордувалась.

1846

Eye not droppingFrom my color? WonderDo not know what to doTell me, my brother,Queen of Flowers!”“I do not know my sister.”And Blossom QueenBowed his headRed and pinkIn the white countenance fellFace lilies.I cried LilyDew-tears…Wept and said:“Brother mine, to youWe have long been love,And I did not sayAs I was a manAs I labored”

Translated by Galya Orujeva Переклад Галя Оруджева

Лілея Lily

Мені однаково, чи будуЯ  жить в Україні, чи ні.Чи хто згадає, чи забудеМене в снігу на чужині —Однаковісінько мені.В неволі виріс між чужими,І, неоплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,І все з собою заберу —Малого сліду не покинуНа нашій славній Україні,На нашій — не своїй землі.I не пом'яне батько з сином,Не скаже синові: — Молись.Молися, сину: за ВкраїнуЙого замучили колись. —Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні...Та не однаково мені,Як Україну злії людиПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять...Ох, не однаково мені

1847

It doesn't matter, not a bit,If I live in Ukraine or no.If anyone recall me or forgetIn foreign country in the snow.It doesn't touch me, not a bit.I grew with borrowed people in the yoke,I know that nobody will cry,But in the thralldom, weeping, I will dieAnd all I will take to the God,I won't leave even a little traceIn our glorious Ukraine.In our own country, foreign land.And will recall no father and no son,No father saying " Pray! Pray, son, for our country, for Ukraine!For country that was tortured one day."It doesn't matter, not a bit,If the son prays or not.But it matters me deep,If evil people make Ukraine asleepAnd only in the flamesLet her, all plundered, wake again.It strongly matters all these days

Translated by Maria Krolevets Переклад Марія Кролевець

Уривок з поеми «Мені однаково чи буду»

Еxcerpt from the poem “It doesn’t matter, not a bit”

Уривок з поеми "Катерина“ Еxcerpt from the poem "Katerina”

Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має?

Єсть люде на світі — Сріблом-злотом сяють, Здається, панують, А долі не знають,—

Ні долі, ні волі! З нудьгою та з горем Жупан надівають, А плакати — сором.

Возьміть срібло-злото Та будьте багаті, А я візьму сльози — Лихо виливати; Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами!

Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти! 1848

There is a fate, Who knows it?There is a freedom,But who has it?

There are many people - Like silver and gold shining,It seems they’re in power, But their fate is crumbling!

Nothing pleases them!They cry and complainEvery, every day. And they ‘re ashamed.

You’ll take all the wealthAnd be rich,I'll take all the tears - And will became a witch;I will shed tears riverOver my great sorrow,I'll stomp my misfortuneWith the deathblow!

I’m happy only when, I’m rich only when,When my heart is grinnedAnd I’m free as a wind!

Translated by Ivan Pereverzev Переклад Іван Переверзев

Породила мене матиВ високих палатахТа й понесла серед ночіУ Дніпрі скупати.Купаючи, розмовлялаЗо мною, малою:«Пливи, пливи, моя доню,Дніпром за водою.Та випливи русалкоюЗавтра серед ночі,А я вийду гуляти з ним,А ти й залоскочеш.Залоскочи, моє серце:Нехай не смієтьсяНадо мною, молодою,Нехай п’є-уп’єтьсяНе моїми кров-сльозами —Синьою водоюДніпровою… Нехай собіГуляє з дочкою.Пливи ж, моя єдиная!

1846

So it was my mother bore me, In palace grandly soaring,But in the night to Dnipro took me Bathed me in its torrent,As she bathed me, she spoke to me,Her own baby daughter,'Swim then, swim, my little darlingDown the Dnipro water!Swim away as a rusalka,Tomorrow in the night-timeI’ll come out to roam with him,You’ll tickle him, sprightly!Tickle him, my little sweetheart,So he no more willLaugh at me, young and forlorn.Let him drink his fillNot of my tears, mixed with blood,But of dark-blue waterOf the Dnipro. So, just let himPlay  with his own daughter.Swim away, my only darling!

Translated by Alexandra Sokalska

Переклад Олександра Сокальська

Уривок з поеми «Русалка» Excerpt from the poem «Rusalka»

По діброві вітер виє, Гуляє по полюКрай дороги гне тополюДо самого долу.Стан високий, лист широкий —Нащо зеленіє?Кругом поле. як те мореШироке, синіє.Чумак іде, подивитьсяТа й голову схилить;Чабан вранці з сопілкоюСяде на могилі,Подивиться — серце ниє:Кругом ні билини!Одна, одна, як сиротаНа чужині, гине!Хто ж викохав тонку, гнучкуВ степу погибати?Постривайте, все розкажу, Слухайте ж, дівчата.Полюбила чорнобриваКозака дівчина. Полюбила — не спинила,Пішов та й загинув. Якби знала, що покине,—Була б не любила;Якби знала, що загине,—Була б не пустила;Якби знала — не ходила бПізно за водою,Не стояла б до півночіЗ милим під вербою;Якби знала!..І то лихо —Попереду знати,Що нам в світі зострінеться...Не знайте, дівчата!Не питайте свою долю...Само серце знає,Кого любить... Нехай в'яне,Поки закопають!Бо не довго, чорнобриві,Карі оченята;Біле личко червонієНе довго, дівчата!До полудня, та й зав'яне,Брови полиняють... Кохайтеся ж, любітеся,Як серденько знає.

1839

For oak wind howls ,Walking on the field,At road bends poplarUntil the dale .Be lifted , wide letter -Green , Why ?All around the field. on the seaThe wide , blue.Chumak goes, looksAnd the head goes down;Shepherd morning with a pipeSit on the grave ,Look - heart aches :Around neither epic !One , one, as an orphanIn exile , dying !Who trained thin , flexibleIn the desert perish ?Wait, it will declareListen , girls.Fell in love browedKozak girl.Fell in love - not madness ,Went and died.If she knew that leave -Was not loved ;If she knew that perish -Would not let him go ;If she knew - did not go

Too late for waterWas not used to the northWith a sweetheart uner willow;If she knew ! ..And then disaster -Ahead to knowWhat will be in the world ...Do not know , girls !Do not ask your destiny ...The heart knowsWho likes to ... Let fadesWhile bury !For not long browed,Hazel eyes ;White face turns redNot long, girl !By noon, and wither,Eyebrows will fade ...Fall in love, admire,How your heart know s.

Excerpt from the poem «Poplar»

Translated by Misha Plotyanskyy Переклад Михайло Плотянський

Уривок з поеми «Тополя»

The wide Dnipro is roaring and moaningAngry wind is blowingIt is driving down high willowsIt is raising a wave like a mountainAt the meantime the pale moonIs looking out of cloudsLike a boat in a dark blue seaIs looking out and sinking over and overA cock hasn’t sung a third time yetEverybody is silentOwls are talking to each otherAnd the ash is creaking time to time.

Уривок з поеми «Причинна»Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високіГорами хвилю підійма.І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синім моріТо виринав, то потопав.Ще треті півні не співали,Ніхто нігде не гомонівСичі в гаю перекликалисьІ ясен раз у раз скрипів.

1837 Translated by Polia Shlepakova Переклад Поліна Шлепакова

Excerpt from the poem «Insane»

МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІМинають дні, минають ночі,

Минає літо. ШелеститьПожовкле листя, гаснуть очі,Заснули думи, серце спить,І все заснуло, і не знаю,Чи я живу, чи доживаю,Чи так по світу волочусь,Бо вже не плачу й не сміюсь...Доле, де ти! Доле, де ти?Нема ніякої;Коли доброї жаль, боже,То дай злої, злої!Не дай спати ходячому,Серцем замирати

І гнилою колодоюПо світу валятись.А дай жити, серцем житиІ людей любити,А коли ні... то проклинатьІ світ запалити!Страшно впасти у кайдани,Умирать в неволі,А ще гірше — спати, спати,І спати на волі -І заснути навік-віки,I сліду не кинутьНіякого, однаково,Чи жив, чи загинув!Доле, де ти, доле, де ти? Нема ніякої!Коли доброї жаль, боже,То дай злої! злої! 1845

DAYS GO BY AND NIGHTS GO BYDays go by and nights go by,

The summer is passing, yellow leavesAre rustling, and the eyes are fading. Thoughts are asleep, the heart is asleep, All is asleep and I don't know If I’m alive or hardly go, Wondering around the world, Not murmuring a single word. Fate, where are you?! Where are you, Fate? It seems I don’t have any,If you can’t give me a good fate, God, Give me evil or any! Don't let me sleep, I am alive,Don't let me obeyAnd don't let me die. Give me the chance to live with my heart, To love the world and people around, Otherwise...to curse, to scathe,To kill and set the world ablaze!I am scared to be a slave And to die in a thralldom,But the worst thing is to sleep, And to sleep in freedom, And the worst thing is to die Without living any trace And nobody will ever notice If I have died, or go at my pace! Fate, where are you?! Where are you, Fate? It seems I don’t have any,If you can’t give me a good fate, God, Give me evil or any!

Translated by Yulia Borodavks

Переклад Юлія Бородавка

The cherries are in bloom  The cherries are in bloom

Besides the cottage the cherries are in bloom,

Above the cherries may bugs are winging

Ploughmen are going home with their ploughs.

The young girls are singing while going

Mothers are waiting with supper at home

 

Beside the cottage all family are eating

The evening star is rising in the sky

The daughter is serving and

The mother is trying to teach her.

But the nightingale starts its song.

 

Beside the cottage

Mother has put her little kids in bed.

She has lied down nearby.

All is quiet everywhere

Only girls and nightingales don't keep quiet

Translated by Vladyslav Shevtsov

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.

1847

Переклад Шевцова Владислава

I was thirteen……And so my thirteenth year passed bybehind the town I led my sheep.And did the bright-bright sun just shine,did something happen then to me,at once I felt so gladseemed like with God…The others called me to come backbut I just lay there in the grass,I prayed to God… and didn’t knowwhy such a small- small child like mejust prayed and prayed there happily.Why was I glad, what could this mean?God’s sky and town,a sheep seemed glad,the sun then shone and didn’t burn…But the sun didn’t shinefor a very long time,and didn’t pray so long…Seemed I woke up and looked around,everything was wrong – our town was black again,God’s sky was not the same.I looked at the sheep – I don’t have any sheep!I turned to the houseAnd where should I sleep?God didn’t give me a single thingand then my tears rolled down.There stood a girl by the road to our town.She heard that I was crying,she came and greeted meand then she kissed my cheek.At once we saw the bright sunlight, seemed like the world belonged to me.It’s mine – the gardens and the fields,And we while joking led and ledto the water all those sheep…

Мені тринадцятий минало…Мені тринадцятий минало.Я пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в Бога......Уже прокликали до паю,А я собі у бур’яніМолюся Богу... І не знаю,Чого маленькому меніТоді так приязно молилось,Чого так весело було.Господнє небо, і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло!Та недовго сонце гріло,Недовго молилось...Запекло, почервонілоІ рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:Село почорніло,Боже небо голубеєІ те помарніло.Поглянув я на ягнята — Не мої ягнята!Обернувся я на хати — Нема в мене хати!Не дав мені Бог нічого!..І хлинули сльози,Тяжкі сльози!.. А дівчинаПри самій дорозіНедалеко коло менеПлоскінь вибирала,Та й почула, що я плачу.Прийшла, привітала,Утирала мої сльозиІ поцілувала...Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі сталоМоє... лани, гаї, сади!..І ми, жартуючи, погналиЧужі ягнята до води… 1845

Translated by SofIya ZhilInska Переклад Софії Жилінської

It does not touch me, not a whit

If I live in Ukraine or no,

Who will remember, or forget,

In now in a foreign land-

I grew up in captivity with foreign

And not mourned by our

In a foreign land, crying, I will die

And everything I will take with me

Small footprint I won’t leave

On our glorious Ukraine

On our part, not their land

And not remember the father with son

Won’t tell so:”Pray

Pray, son of Ukraine

He tortured at one time”

For me all the same, if will

That son praying, or not…

And not all same to me

As Ukrainian evil people

Evil rogues lull our Ukraine

Asleep, and only in the flames

Let her, all plundered, wake again…

That touches me with deepest pain.

Мені однаково, чи буду Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: “Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.1846

It does not touch me, not a whit

Translated by Anastasia Vasyurenko

Переклад Анастасія Васюренко

Water flows into the sea,But doesn’t flow out.Cossack is reaching for his fate,But there is no fate.Cossack went aimlessly,Blue sea is playing,Cossack’s heart is playing,But mind is saying:Where are you going without asking?For whom are you leaving,Your dad, your old mother,Young maiden?On strange land are eccentric people,It’s hard to live with them.You can’t cry with nobody,You can’t speak with them.Cossack is seating on another side, Blue sea is playing.Though he will meet his fate,But trouble met him.Storks are flying to the home,Cossack is crying.Beaten ways overgrown with thorns.

Тече вода в синє море,Та не витікає,Шука козак свою долю,А долі немає.Пішов козак світ за очі;Грає синє море,Грає серце козацьке,А думка говорить:«Куди ти йдеш, не

спитавшись?На кого покинувБатька, неньку старенькую,Молоду дівчину?На чужині не ті люде — Тяжко з ними жити!Ні з ким буде поплакати,Ні поговорити».Сидить козак на тім боці,Грає синє море.Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе.А журавлі летять собіДодому ключами.Плаче козак — шляхи битіЗаросли тернами. 1838

Translated by Yeghor Plotnikov Переклад Єгор Плотніков

Уривок з поеми «Думка»Excerpt from the poem «Thought»

The days and nights are drawing thinner

The days and nights are drawing thinner,Entire summer slipped of rustling.Rusted leaves around, my eyes are closing,My thoughts and heart become light sleepers.Now all around is sleeping.And I don’t know if I am dying or living out,Or dragging on the world aroundWith no more cries and no more laugh…Fate, where are you! Fate, where are you?Any does not exist.My Lord, if I don’t deserve a better one,Give me terrible! And hard!Don’t let the walker fall in sleep,Don’t let the heart to stop,Don’t let me as decayed logJust roll around the world.But let me live, and feel my heartAnd give my love to allIf I don’t deserve, then damn me.And let me burn the whole world down!It’s fearfully to fall in thornsAnd die in captivity,But much more frightful is to sleep,To sleep in liberty.Become asleep foreverAnd leave no traceNo matterAm I alive or died in fight’s pace Fate, where are you! Fate, where are you?Any does not exist.My Lord, if I don’t deserve a better one,Give me terrible! And hard!

1845       

Translated by Oleksiy Kyva Переклад Олексій Ківа

Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… 

Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої, Коли доброї жаль, боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити, А коли ні… то проклинать І світ запалити! Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати І спати на волі, І заснути навік-віки, І сліду не кинуть Ніякого, однаково, Чи жив, чи загинув! Доле, де ти, доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, боже, То дай злої! злої!  2014

“

Минають дні, минають ночі...

Last wish

When dead just place me in a coffin(bier)Across the field in the Ukraine beloving(my dear)

To let the leas din fasterAnd hear the Dnipro's bluster

Just make the people beat the slaveryEncourage them ,stir up the bravery

Just make the blood of enemies go down to the riverDon't let our nation suffer from the fever

After the victory above them allI would be sure I've got the goalI'd live Ukraine,my native land

To tell the God that that's the endAbove the clouds I would just pray and pray

For people to remember me one dayWhen dead just place me in a coffin(bier)

Across the field in the Ukraine beloving(my dear)To let the leas din faster

And hear the Dnipro's blusterJust make the people beat the slaveryEncourage them ,stir up the bravery

Just make the blood of enemies go down to the riverDon't let our nation suffer from the fever

After the victory above them allI would be sure I've got the goalI'd live Ukraine,my native land

To tell the God that that's the endAbove the clouds I would just pray and pray

For people to remember me one day Translated by YulIya Gurevich

Переклад Юлії Гуревич

.

ЗаповітЯк умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий.Як понесе з УкраїниУ синєє мореКров ворожу... отоді яІ лани і гори —Все покину і полинуДо самого БогаМолитися... а до тогоЯ не знаю бога.Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров'юВолю окропіте.І мене в сім'ї великій,В сім'ї вольній, новій,Не забудьте пом'янутиНе злим тихим словом 1845

Тече вода в синє мореТа не витікає;Шука козак свою долю,А долі немає.Пішов козак світ за очі;Грає синє море,Грає серце козацькеє,А думка говорить:«Куди ти йдеш, не спитавшись?На кого покинувБатька, неньку старенькую,Молоду дівчину?На чужині не ті люде,—Тяжко з ними жити!Ні з ким буде поплакати,Ні поговорити».Сидить козак на тім боці,—Грає синє море.Думав, доля зустрінеться,—Спіткалося горе.А журавлі летять собіДодому ключами.Плаче козак — шляхи битіЗаросли тернами. 1838

The water is following into the blue seaAnd doesn't followKozak went aimlessly The sea was disturbingSo was his heartHis thoughts say:" Where are you going without permission?Who did you leave?Your father, old mother, young girl?Foreign people are differentThere hard to live withNo one to cry toNo one to talk to.."Kozak was sitting on the other sideThe sea was disturbing,-He thought about the faith that he could meetAnd the cranes fly away to home by keys.Kozak was crying - beaten pathThickets thorns.

Translated by Irina Kovtyuh Переклад Ірини Ковтюх

Excerpt from the poem «Thought»Уривок з поеми «Думка»

At a crossroads kobzar is sitting

And on kobza playing :Around me boys and girlsLike poppy are thrivingPlaying kobzar and singingAnd saying this wordsWhen Muscovites , horde and polesWith Cossacks foughtWhen going communitySunday morningWhen burried we brotherAt green ravinePlaying kobzar and sinningАnd loudly laughingIt was Hetman's timeBut it will never returnIt was - dominatedBut won't it againThose glory of cossacksWe will never forget!

На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає. Грає кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками; Як збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає кобзар, виспівує — Аж лихо сміється... «Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись — панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем!

1838

Excerpt from the elegy «Taras' night»

Уривок з поеми "Тарасова ніч"

Translated by Bogdan Ivanenko Переклад Богдан Іваненко

 

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

1837

Translated by Lada Sorokina Переклад Лада Сорокіна

Реве та стогне Дніпр широкий Wide Dnepr roars and groans

Wide Dnepr roars and groans,Grumpy wind breezes,

Flexes tall willows down,Mountain waves raises.

And at that time light moonPeeked from behind a cloud,Like a boat on the sea blue,

Then floated, then looked out.At early hours

Nobody nothing said,In the wood echoed owl,

An ash from time to time cracked

2014

Було колись — в Україні

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці

Вміли панувати.

Панували, добували

І славу, і волю;

Минулося — осталися

Могили на полі.

Високії ті могили,

Де лягло спочити

Козацькеє біле тіло,

В китайку повите.

Високії ті могили

Чорніють, як гори,

Та про волю нишком в полі

З вітрами говорять.

Свідок слави дідівщини

З вітром розмовляє,

А внук косу несе в росу,

За ними співає.

Було колись — в Україні

Лихо танцювало,

Журба в шинку мед-горілку

Поставцем кружала.

Було колись добре жити

На тій Україні...

А згадаймо! Може, серце

Хоч трохи спочине.

1839

Іван Підкова

Translated by Arthur KerevychПереклад Артура Керевича

It was once - to UkraineCannon roared ;

It was once - CossacksBeen able to rule .Ruled , extracted

And the glory and freedom ;Passed - were leftTomb of the field.High those gravesWhere lay to rest

Cossacks white body ,In nankeen covered .

High those gravesBlackens as mountains,

But the will secretly in the fieldWith the wind speak.

Witness the glory of bullyingWith the wind speaks ,

A grandson braid carries dew,They were singing.

 It was once - to UkraineWoe danced,

Sorrow in ham honey - vodkaSupply wheels.

It was once well liveAt the Ukraine ...

And remember ! Maybe heartThough a little rest .

Ivan Pidkova

“Chevtchenko – c’est un génie national, le plus riche génie et, peut être le plus gracieux….”

(Revue de deux mondes, Anatole Leroi-Bolier, 1842-1912, professeur et publiciste)

“Chevtchenko est une personne interessante, à qui il vaudrait donner du relief” (Louis Léger, 1844 – 1923,fondateur de la slavistique scientifique française,professeur de slavistique de la Sorbonne)

“Chevtchenko est resté l‘éléve naïf de l’inspiration de du sentiment. Son procès de création était comme explosion inconsciente. Les fleurs de la poésie ancienne dans sa mémoire ont été chauffées par les rayons de son génie modeste et ont pris racines sur ce sol favorable et ont donné un nouveau parterre vivant, plus brilliant que précédent….” (Emile-Alexandre Durand, 1838 - ?, professeur de la langue française,journaliste de 19 siècle, traducteur de Chevtchenko en français)

“Dans la poésie immortelle il déplorait la peine des gens”

“Meme en français on sent la majesté de Votre poète national qui doit devenir poète de tous offensés du destin….” (Benoit Maillon 1841-1893, fondateur du partie socialiste français, grand socialiste)

“L’histoire de Chevtchenko, du kobzar immortel,… c’est une histoire du peuple qu’il célébrait, c’est un combat durable et des souffrances” (Victor Tissot 1844-1914, écrivain et journaliste)

“ Fils des esclaves, l’esclave lui-meme il y a 100 ans, qui maniait du plume et du pinceau comme personne aujourd’hui. Il était coupable de célébrer la patience de son peuple, c’est pourquoi il ne plaisait pas aux tyrans de cette époque-là, qui l’ont recompensé de la prison” (Panaït Istrati 1884-1935, écrivain français et roumain)

French pageFrench page

В казематіМені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі.  І не пом'яне батько з сином,  Не скаже синові: “Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись”. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.

1847

Dans la casemateIl m’est égale si j’habiteEn Ukraine ou si je n’habite pasSi on se souvient de moi ou si on m’oublieDans les neiges étrangèresça m’est égale, je vous dis.J’ai grandi parmis les ennemiesQuand mes amis me niaientLoin de tous je mourraiTout les maux je prendraiAucune trace je laisseraiEn Ukraine aiméeSur ses champs adorésDans les âmes sacréesPersonne ne demandeDe prier pour l’UkraineDe prier pour moiQui est mort en pensantA tout le monde vivantIl m’est égale si on prie de moiMais il m’est pas égale si on prie de toiMon pays nataleJe dis, ça n’est pas égaleSi les gens cruels te tuentSi on te vole partoutTu es brulé en enferTu es cassé comme un verre

Переклад Михайло ПавловTraduction de Michel Pavlov

***Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми.То так і я тепер пишу: Папір тілько, чорнило трачу... А перш! Єй-богу, не брешу! Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну, На неї гляну, подивлюсь, І, мов добро кому зроблю, Так любо серце одпочине. Якби сказать, що не люблю, Що я Украйну забуваю Або лукавих проклинаю За те, що я тепер терплю,— Єй-богу, братія, прощаю І милосердому молюсь, Щоб ви лихим чим не згадали; Хоч я вам кривди не робив, Та все-таки меж вами жив, То, може, дещо і осталось.

1847

***On dit que le chien qui s’est habitué de courruir derriere le char, court derriere le traîneauIl me semble souvent que je perds mon talentDu papier et de l’encre je dépenseAutrefois, c’était en vrai direJe décrivais tout ce que je viens de voirMême jusqu’à ce que je pleureDans mes rêves je visite ma maisonÇa, peut étre, apporte du bonheurÇa apporte du calme dans mon coeurDe toute mon âme, l’Ukraine, je t’aimeJe ne refuse de toi jamaisC’est affreux qu’on nous a séparéEt je dois toujours crierMais je suis prêt de tous eux pardonnerLe Dieu je vais prierQu’il va vous obliger de m’excuserRien de mauvais je ne voulaisParmis mes proches je vivaisLes grains du bon je semais.

Переклад Назарчук ВікторіяTraduction de Nazartchouk Victoria

В неволі тяжко, хоча й волі,

Сказать по правді, не було.

Та все-таки якось жилось.

Хоть на чужому, та на полі…

Тепер же злої тії долі,

Як бога, ждати довелось.

І жду її, і виглядаю,

Дурний свій розум проклинаю,

Що дався дурням одурить,

В калюжі волю утопить.

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають,

Що не в Украйні буду жить,

Людей і господа любить.

1847

Il est difficile de vivre en captivité,

Mais je n’avais pas de chance voir la liberté

Et je vivais alors tant bien que mal

En champ hostile, et pas en champ natal

Au lieu d’attendre la liberté

C’est comme cadeau de Dieu – fatalité

Je la prevois et je souffris

Mon bête esprit, je le maudis

Qu’il a permis tromper ma vie

Ma volonté est noyée

Refroidis-toi, mon coeur

Pas en Ukraine sera ma tombe

Pas en Ukraine sera mon lieu

Aimer mes gens, aimer mon Dieu.

В казематі Dans la casemate

Переклад Богдан ДремлюгаTraduction de Bogdan Dremliuga

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого 

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

1845

German pageGerman page

von Alina Stasjuk übersetzt Переклад Стасюк Алина

З «Заповіту» Aus „Vermächtnis“

Wie ich sterbe, begraben SieMich im Grab Unter der großen Steppe, In meinem Land, damit weite Felde, den Dnipround Klippenhörte man und man sieht, wie den Fluss tost und fliesst.Wie das Blut des Feindes istWegschwemmt,aus der Ukraine ins Meer.Ich verlasse Felde, Berge, alles Und fliegeBis zum Gott…Leider kenne ich Den nicht.Mich begraben und erheben,und die Ketten schütteln Sie,Lass das Blut vergießen, und Unsere Freiheit beschmieren.Und vergessen nichtzu erinnern Mit dem leisen , guten Wort an mich.

Тече вода із-за гаюТа попід горою.Хлюпочуться каченятаПоміж осокою.А качечка випливаєЗ качуром за ними,З дітками своїми.Т. Шевченко1860

Wasser aus dem Wald fließtUnd unter dem Berg.Entenküken planschenZwischen dem Schilf.Eine Ente folgt mit Erpel sie,fängt Wasserlinsen, im Gesprächmit ihren Babys

von Artem Dronow übersetzt Переклад Дронова Артема

«Тече вода із-за гаю…» „Es fließt das Wasser…“

German pageGerman page

Coordinator General: S.BaykovaSupervisors of Studies:

S. Baykova, O. Dyka, I.Dubko, E.Fomichova, Y.Konstantinova, Y.KornitskayaN.Nesterenko, N.Pavlova, O.Postoenko, E.Sushko, N.Zaichenko

Design by:A.Myahkov