egoist #33

Андрій думА: «Будь-яка мета досяжна – це тільки питання часу і вашої наполегливості»

№ 33 (3/2016)

Бізнес4 рівні мотиваціїпрацівників

Психологіяпомилкидуховнозростаючих

Подорож країна контрастів Бразилія

Роман ГоРодечний: «у бізнесі – як в горах: ти постійно випробовуєш себе»

ДОРОГІСПІВВІТЧИЗНИКИ!

Прийміть сердечні привітання та щирі по-бажання з нагоди найбільшого християнсько-го свята – світлого Воскресіння Христового!

Святий Великдень несе нам довгоочіку-вану радість перемоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, по-селяє любов і спокій у серцях, укріплює віру та живить душу.

Тож нехай Божа милість і благословення оросять ваше життя, щоб помисли стали щи-рими та добрими, а мир, любов і злагода за-панували у кожній оселі по всій Україні.

Зичу Вам гарного настрою, відмінного здоров’я, сімейного затишку, зміцнення до-бробуту, успіхів та здійснення усіх задумів.

І пам’ятаймо: щоб забезпечити краще життя та побудувати справедливе суспіль-ство, де панує закон, а найвищою цінністю є Людина, потрібно змінити існуючу систему. А це ми зможемо лише разом, бо разом ми – сила!

Христос воскрес!воістину воскрес!

З повагою Віталій Ковтун, голова політради партії «сила людей»

28

42

ЗМІСТ 8 Сніданок Егоїста: УТП та перетворення “НІ” на “ТАК” у бізнесі

32 Володимир Миленко: Як я написав свою першу книжку

36 ВІдпуСТка: ЯК ПЕРЕЖИТИ ПОЛІТ

58 Психологія: Помилки духовно зростаючих

34 вареники: У кого ще є така смакота?

62

16

Нотатки з Подорожі україНською дійсНістю

егоїст | 3

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали:

Володимир МиленкоРоман ІваницькийЮрко Пирч

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Олег Пеленичка

Зоряна КрачковськаНаталя КлимюкМарія ВінчураАнна Косик

Розміщення реклами:

тел.: (032) 239 -34-01

спеціалізований журнал «егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції

УкраїниСвідоцтво серія КВ № 18262-7062

від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник та видавець:

ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках,

автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на

домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1 000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 23.04.2016 р.

Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс»

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий

або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе

рекламодавець.

від редактора

Хто читає наші колонки регулярно, той знає, що я завжди все намагаюся сприймати на позитиві. Але є одна тема, яка скрізь і завжди залишає негативний осад.

Коли в напівпорожньому вагоні мод-ного новенького потягу «Інтерсіті» стю-ард ледве не кричить до жінки, яка ви-рішила прилягти на два крісла і поспати: «У вас квиток на одне місце! Не займай-те два місця!»

Коли в поштовому відділенні треба чекати десять хвилин для купівлі зви-чайнісінького конверта, бо «Ви що, не бачите, я документи заповнюю?!»

Коли в паспортному столі сьогод-ні дають один перелік документів, а за тиждень дивляться на тебе круглими очима: «Навіщо ви це все принесли, нам треба зовсім інші папери…», а потім ти

ще переробляєш фотографії, а все це – черга, черга, черга…

Коли в «Ощадбанку», куди відправи-ли з того ж паспортного столу, роздра-товано розповідають, що не знають, як заповнювати їхню ж квитанцію, мовляв «Тобі треба, ти й заповнюй»…

Коли чую від знайомих історії про приниження їхніх дітей у державних школах. Коли кидаю спроби влаштувати свого сина в державний садочок і йду до приватного…

Щоразу у мене одна думка: у цій країні не повинно залишитися нічого державного.

Навіть якщо ти візьмеш на роботу мо-лоду людину, яка ніколи не жила в Союзі, але замість навчити роботі з клієнтами даси їй радянську інструкцію, раніше чи пізніше в голові працівника залишиться суцільна укрзалізниця... На обкладинці: Роман Городечний

кадри місяця

квітень був щедрим на різноманітні цікаві події. Однією з них стала премія «Люди-бренди-2016», яка мала місце 8 квітня у ТЦ «роксола-на», а директор «егоїста» був запрошений до числа експертів, які брали участь у голосуванні за переможців.

Лауреатами першої та, впевнені, далеко не останньої премії «Люди-бренди» у різних категоріях стали: «Політика» – міський голова Льво-ва андрій Садовий, «Бізнес» – Юрій назарук, андрій Худо, Дмитро Герасимов (засновники Холдингу емоцій «!FEST»), «Меценатство» – Михайло Маркович (видатний меценат і волонтер), «Промоція» –

Олександра коваль (громадський діяч, президент ГО «Форум видав-ців»), «Спорт» – Марія Музичук (українська шахістка, XV чемпіонка світу з шахів), «культура та мистецтво» – відомий письменник Юрій винничук, «Музика» – лідер гурту «Океан ельзи» Святослав вакарчук, «Телебачення» – Остап Дроздов, «радіо» – Діана Гайворонюк (раді-оведуча ФМ «Галичина»), «Fashion-індустрія» – українська дизайнер модного одягу Оксана Муха, «Public people» – засновник Lviv fashion week Петро нестеренко-Ланько.

Ми ж вітаємо переможців і чекаємо наступного року та нової премії.

Цього місяця «егоїст» відвідав ще один ціка-вий захід – чергову вечерю проекту «13 Chefs», організованого кулінарною асоціацією «Захід-на Шеф-Група».

13 шефів і 13 ресторанів по черзі приймають у себе на званій вечері колег та експертів. 12 рес-торанів змагаються за найгастрономічніший вечір і дивують своїх досвідчених колег – шеф-кухарів найкращих ресторанів міста. Таким чином кухарі обмінюються досвідом протягом року, а це, безумовно, вплине і на нас, адже страви ресторанів-учасників проекту стануть ще цікавішими, вишуканішими, особливішими.

наприкінці проекту, на Гала-вечері, будуть під-ведені підсумки і визначено переможця, це буде 13 ресторан. Чекаємо з нетерпінням і ба-жаємо успіху та натхнення учасникам!

Як тільки якась справа перестає приносити радість, я починаю подумувати про зміни.

Життя занадто коротке, щоб проживати його з кислою фізіономією.© річард Бренсон

8 | егоїст #33

ПЕрЕтворювати “НІ” На “таК” У життІ та бІзНЕСІ?Це можливо!

Кожен підприємець у своїй роботі стика-ється із запереченнями. Періодично усім до-водиться працювати з відмовами, тому тема чергового Сніданку Егоїста «Перетворювати «НІ» на «ТАК» у житті та бізнесі? Це можливо!» була дуже актуальною.

Модератором ранкової зустрічі була дав-ній партнер журналу «Егоїст» бізнес-тренер з багаторічним досвідом Людмила Калабуха, а затишно приймав та вишукано частував нас ресторан «Шекспір» (вул. Любінська, 144).

Після цієї корисної та плідної зустрічі ми зрозуміли, що справді кожне «НІ» можна пе-ретворити на «ТАК», якщо дуже чітко доно-сити цінність пропозиції, створювати пакети послуг з різними вартістю та переліком опцій для різних категорій.

Неодмінно також слід намагатися вияс-нити справжні мотиви заперечень і зреагу-вати саме на конкретну причину: відсутність грошей, незнання власних потреб, бажання порівняти асортимент з іншими постачаль-никами.

При цьому кожен клієнт повинен відчува-ти свою особливість, індивідуальний до нього підхід.

Ви ж не забувайте правильно рекламува-тися, просувати себе усіма доступними спо-собами. Для розширення клієнтської бази «запартнертеся» з компанією з дотичної сфери бізнесу, створюйте власний бренд, пра-цюйте над іміджем, показуйте клієнтам успіх, якого вони можуть досягти завдяки співпраці з вами. І справи у вас завжди ітимуть добре!

з питань участі у наступних бізнес-сніданках

звертайтеся за тел. 067 789 44 68, олена

м. Львів,вул. Любінська, 144

егоїст #33 | 9

ПЕрЕтворювати “НІ” На “таК” У життІ та бІзНЕСІ?Це можливо!

10 | егоїст #33

УтП — чим ви

м. Львів, пл. ринок, 35

егоїст #33 | 11

Ні для кого не секрет, що для того, аби бути іншим, кожна компанія повинна бути особливою, мати свої відмінні ознаки.

«УТП – чим ви відрізняєтеся від конку-рентів» – таку теми ми обрали для нашого квітневого Сніданку Егоїста.

Модератором заходу став досвідчений бізнес-консультант Олег Шаргородський, а вишуканий сніданок мав місце у ресторані «Bar Mushly».

Обдумуючи зміст унікальної торговель-ної пропозиції варто пам’ятати одне пра-вило: «Бути найкращими складно. Бути іншими – можна». А для того, аби створити унікальну торговельну пропозицію для ва-шої компанії чи рекламної кампанії якогось конкретного продукту варто обдумати 6 ключових пунктів і сформувати:

1. Чітке нішування (виокремлення одно-го напрямку).

2. Унікальні товар чи послугу.3. Особливий додатковий сервіс (додат-

кові послуги – це те, що додає пропо-зиції цінності).

4. Унікальну відмінну ознаку.5. Ознаку лідера (можливо ви найдавні-

ше на ринку, маєте найширший асор-тимент тощо).

6. Результат (все, що ви можете пока-зати як успішну роботу в цифрах або фактах).

з питань участі у наступних бізнес-

сніданках звертайтеся за тел. 067 789 44 68, олена

вІдрІзНЯєтЕСЯ вІд КоНКУрЕНтІв

ГІДНІСТь ДЕРЖАВИ зРЕШТОю зАЛЕЖИТь ВІД ГІДНОСТІ ОСОБИСТОСТЕй, ЯКІ її СТВОРююТь

© ДЖОН СТюАРТ МІЛЛь

cусПільство | 13

Історія килима сягає хіба не правитоків цивіліза-ції. Відтоді, за неухильною традицією, ткати полотно килима означає вкладати у його візерунки разом із по-таємним теплом серця особливо-національні так само, як універсально-загальнолюдські уявлення про радість і красу, життя і смерть, цілі низки й шари глибинних змістів і значень, пов’язаних із антропо-космологічною картиною світу людини, з першочерговими чинниками людського життя, які й складають за будь-яких часів живе полотно історії. Килим – саме така складова звич-ного життєвого простору, тобто насамперед хатнього інтер’єру, котра має і практичний, і символічний сенс, виконуючи не лише зігріваючу й декоративну, а й на-самперед захисну функцію – як оберіг.

Сьогодні ми не надто свідомі щодо тих змістів, які потай нуртують у традиційних орнаментах. Але й

сучасний художник, незважаючи на абсолютно інший сучасний контекст, іншу проблематику та інші завдан-ня порівняно з тими, що їм здавна давали раду народні майстри, також мислить образами і символами, ними закладаючи у свої твори новітню, але так само багату гаму оновлених змістів та мотивів – сталих і сучасних.

Подібно до килима, який містить символи різного змістового забарвлення й завжди має два боки – ли-цевий і зворотний, сучасне мистецтво відбиває різні складові дійсності – естетичні та ідейні, позитивні та негативні, лицевий і зворотний її бік. Одвічно ак-туальні теми життя та смерті, мінливостей людської долі, закодовані в килимових візерунках, з особливою гостротою постають за нинішніх, вкрай драматичних і бурхливих обставин існування нашої країни. Звісно, саме таку вибухову динаміку розвитку спричиняють

періодичні пароксизми соціально-політичних потря-сінь аж до війн та революцій. Відповідно й сучасне українське мистецтво перебуває у перманентно пере-хідному стані, який практично годі увібгати у хоч які переконливі й тривкі визначення, характеристики й узагальнення. Приміром, «нові молоді», що з’явилися сьогодні на українській арт-сцені, вибудовують власні пошуки у парадоксальний спосіб – відверто всупереч вищезазначеному детермінізмові, стверджуючи ідеї естетичної автономії замість швидкого колективного реагування. Все помітніша відмова від привселюднос-ті – її скасовано таким зануренням у самого себе, коли безпосереднє політичне посилання постає якомога притлумленим, зазнавши мутації у біополітику, що означає – знову на часі екзистенційна проблематика. Неминуче оголення «ран реальності» дедалі рідше роз-глядається у оптиці соціальної терапії, стаючи відтак відверто-жорсткою художньою фіксацією.

Така розірвана свідомість порушує й заплутує роз-мірений усталений стан речей, призводячи до зміщен-ня звичної циркуляції явищ у простір необоротного, мало не катастрофічного їхнього взаємопроникнення, що дає змогу відобразити на одній поверхні різні часи й світоглядні моделі у їхній вкрай спресованій бліц-історичній взаємодії. Цей принцип збирання часів у фокус, де перегукується неспівставне, якраз слугує виразною характеристикою посттравматичних пері-одів, яким, власне, є українське транзитне «сьогод-ні» – неосяжний огром голосів і думок у їхній зболеній плутанині.

Осягнуті й сформовані спільною ідеєю проекту, його виразною й цілісною концепцією, індивідуальні висловлювання групи молодих українських художни-ків, такі несхожі за змістом, спрямуванням і забарв-ленням, формують однак навдивовижу єдине «ткане полотно», вщерть сповнений символів багатовимірний «килим»: щонаймінливіший у безнастанному русі, але бездоганно самодостатній, сповнений життя організм.

коли настає момент повного розчарування в політиці та політиках, нації ведуть за собою поети та митці. в укра-їні, схоже, саме такий момент, і саме у цей момент на-родився проект, який «зшиватиме» країну мистецтвом. «килим» – серія наймасштабніших за часи незалежності виставок українського сучасного мистецтва, яку почали у квітні в карпатах і продовжать у червні у львові. з 25 червня в Палаці Мистецтв – майже всі найвідоміші укра-

їнські художники, 25 яскравих особистостей, від всес-вітньо знаного одесита ройтбурда до молодих, але ав-торитетних харків’янина Мініна та львів’янина Петлюка. у наступних номерах ми обов’язково розповімо більше про цей амбітний проект галицького колекціонера зенка афтаназіва. зараз же пропонуємо до вашої уваги текст ігоря абрамовича, дослідника київського інституту про-блем сучасного мистецтва.

килиМ. УКРАїНСьКЕ МИСТЕЦТВО БЕз КОМПЛЕКСІВ

14 | cусПільство

роМаН городечНий: «у бізнесі – як в горах: ти постійно випробовуєш себе»Відкривати бізнес в Україні – це як підкорення Монблану. Ти знаєш, що буде складно, що шлях буде довгим, що покладатись можна лише на себе та спільну роботу своєї команди. Але якщо є вершини – є й альпіністи, які їх підкорюють. Таким альпіністом в горах та в бізнесі є Роман Городечний, співзасновник і керівник ТОВ «Регно Італія УА», в основі якого є компанія «Elite Club» та Інтернет-магазин алкоголю «Good Friends». Про те, як відкрити успішний бізнес в Україні, що таке закритий клуб «Elite Club», які можливості мають його учасники та як ними стати – про все це і значно більше ми поговорили з Романом.

вже близько 20 тисяч – не тільки зі Львова, а й з Киє-ва та Одеси, де ми нещодавно відкрили свої представ-ництва. Ми раді, що вдалося так швидко розширити бізнес, адже розпочиналось все з декількох людей, які займались усім. Зараз же в нас у Львові працює понад 40 працівників: продавці, комірники, сомельє, які під-беруть алкоголь саме для вас; кол-центр, де уточнять, чи все Вам сподобалось і познайомлять вас з акціями та новинками, кур’єри, які протягом однієї години до-ставлять ваше замовлення в будь-яку точку міста та навіть за його межі.

– Якими ще перевагами користуються учасники «Elite Club»?– Насамперед, ми гарантуємо, що вся продукція,

яка в нас представлена (а це понад 2500 позицій!) є оригінальною. Купуючи в нас, Ви можете бути впев-неними в якості алкоголю. Що стосується ціни, то вона більш ніж конкурентоздатна. Чимало позицій Ви можете придбати за значно нижчими цінами, ніж у звичайних магазинах. В тому числі, італійську про-дукцію – напої «Fragolino» та сири «Dorblu», адже ми є їхніми офіційними імпортерами в Україні. Окрім алко-гольних виробів, у нас чимала кількість інших товарів: різноманітні сири, м’ясні вироби, прошуто, італійська паста, оливки, солодощі тощо. Зайшовши до нашого Ін-тернет-магазину, Ви без зайвих зусиль замовляєте те, що вам до смаку, і можете бути певними, що за годину триматимете усе замовлене в руках. До того ж, в нас нещодавно з’явилась нова опція: наприклад, якщо ви у Львові, а хочете подарувати пляшку шампанського своїй коханій, яка в Києві чи Одесі, ви просто робите замовлення, оплачуєте його і вже за годину ваша дама радіє в іншій частині країни та думає про те, який ви чарівник.

Наші професійні сомельє допоможуть вам з ви-бором, працівники кол-центру також можуть поре-комендувати, який алкоголь краще підійде до певної події. Для нас важливим є кожен учасник клубу, тож ми робимо все можливе для того, щоб усі були задо-волені. Також ми обслуговуємо і такі події, як бенкети, весілля, корпоративи, дні народження. На цьому спеці-алізується наш Інтернет-магазин елітного алкоголю та вишуканих делікатесів «Good Friends». .

– Як виникла ідея створення «Elite Club» та розпочалось її втілення?– Я маю можливість спостерігати за тим, як люди,

які вже досягли чогось в житті, дуже цінують свій час та здоров’я. І водночас вони хочуть отримувати якісний сервіс та якісні продукти. Це стосується і про-дуктів харчування та алкоголю. Ми з іншими засно-

вниками «Elite Club» вчасно виявили ці потреби ринку та реалізували ідею закритого VIP-клубу, в якому учас-ники могли б за доступними цінами придбати якісний оригінальний алкоголь, витративши на це мінімум часу та зусиль. Ми відкрили списки контактів у на-ших телефонах і запросили своїх знайомих вступити до клубу. Так в нас з’явились перші учасники. Зараз їх

г. Мера Пік. висота – 6476 м


– Розкажіть, будь ласка, детальніше про «Good Friends».– «Good Friends» – це Інтернет-магазин, який про-

понує товари преміум-класу та продаж алкоголю і делікатесів «під ключ». Все починається з ретельного індивідуального розрахунку Вашого бюджету на ал-коголь, а закінчується послугами наших комірників та офіціантів, які контролюватимуть на самому святі його використання та вчасне постачання.

Лише в нас ви можете замовити алкоголь «під ви-користання». Це ексклюзивна революційна послуга, яка дозволить вам не хвилюватись про те, що алко-голю буде занадто мало чи його буде у надлишку, що значно вплине на ваш бюджет. Ви замовляєте стільки алкоголю, скільки вам потрібно, а якщо ж не викорис-таєте всього замовленого – ми заберемо залишки, по-вернувши вам кошти.

– Такого у Львові справді ще не було. Переваг дійсно багато. А як стати учасником «Elite Club» та «Good Friends»?

– ««Good Friends» відкритий для усіх охочих. Будь-хто може просто зайти на наш сайт і зробити замов-лення. стосовно «Elite Club», то потрібно зайти на наш сайт та залишити запит. Наша служба безпеки його перевіряє, потім ви отримуєте логін і пароль, яким ви зможете в подальшому користуватись. Для читачів журналу «Егоїст» ми готові зробити особливу пропози-цію. Кожен читач може стати учасником «Elite Club» та відчути усі переваги нашого клубу на собі, просто надіславши SMS та отримавши знижку на першу по-купку.

Також кожен охочий може заїхати до нас у магазин по вул. Луцького, 12 та без черг придбати собі бажаний товар.

– Дуже вдячні за таку можливість. Наші читачі їй зрадіють. Ми також знаємо, що Ви – любитель гір, альпініст і президент баскетбольного клубу «Львів». Чи допомагає Ваш досвід у спорті з веденням бізнесу?– Без сумніву. Адже бізнес – це бартер свого часу

на гроші. Так само як і у спорті: ти ставиш собі цілі і головне, над чим працюєш, – це результат, перемога. Все інше не має значення. Коли падаєш – потрібно

мати моральні сили піднятися. Досвід у спорті дає ці сили, спорт загартовує. Я підкорив багато гірських вер-шин, тому й взявся досягати бізнесові.

Ні для кого не секрет, що бізнес в Україні – це як похід у гори: ти йдеш довго і важко. Перебуваєш у постійному режимі випробовування себе. І бувають моменти, що хо-четься здатися та переїхати жити та працювати в якусь європейську країну, але тут патріотизм робить своє. І ти розумієш, що варто таки розвивати якісну справу в своїй країні, сплачувати податки тут, допомагати нашій армії в такі складні часи. ТОВ «Регно Італія УА» отримало чима-ло подяк від багатьох громадських організацій. Таких як «Допомога армії України», «Варта 700», «Народна само-

оборона Львівщини». Ми налагодили зв’язки з нашими партнерами з Італії та українською діаспорою, які всіма силами допомагають нашим військовим. Ми розуміємо, що в нас є моральні зобов’язання допомагати, відправ-ляємо чимало продуктів на Схід.

Стараємось також і допомагати українським спортс-менам. З нашою підтримкою баскетбольний клуб «Львів» зайняв 3 місце в змаганнях «Friendship Games», які нещо-давно проходили в Ізраїлі. Це не просто спортивні зма-гання. Їхні організатори обирають учасниками команди з країн, які ворогують між собою. Минулого року змага-лись представники України та Росії, Ізраїлю та Палестини тощо. Таким чином вони демонструють, що політична та військова ситуація не повинні перешкоджати розвитку спорту. Ми цілком розділяємо цю точку зору.

Підтримка спорту, розвиток бізнесу, надання ви-сокого рівня сервісу, продаж якісного продукту, вихо-вування культури споживання – це те, чим ми реаль-но можемо робити нашу країну кращою вже і зараз. Моєю мрією є підкорення Евересту. Чимало цілей є поставлено у бізнесі. Але я точно знаю, що прагнути до вершин і досягати їх – ось правильний шлях до успіху.

Розмовляла Зоряна Крачковська

Базовий табір евереста

Надішліть SMS із текстом «егоїст»

на номер (067) 933 99 33,

отримайте реєстрацію та знижку на першу

покупку 5%!


У різних працівників різне ставлення до роботи: одні просиджують з понеділка до п’ятниці, чекаючи закінчення робочого дня, а інші захоплюються своїм заняттям навіть

на вихідних і під час відпочинку. чому одним, аби підвищити їхню продуктивність, недостатньо підняття зарплати, а іншим досить сказати «молодець! Хороша робота!»

Гроші вже давно перестали бути (якщо колись навіть і були) головним поштовхом працівника до покращення його роботи. Хоча вони далеко не на останньому місці.

все це можна пояснити тим, що кожен з нас перебуває на різному рівні мотивації. таких всього є 4, і далі пропонуємо

розглянути їх детальніше.

4 рІВнІ МоТиВацІї

СПІВРОБІТНИКІВ


1. ГрошІ

Найнижчий рівень мотивації. Та-ким людям абсолютно нецікаво, чим займається компанія. Головне для них – фінансова вигода. І все. Тіль-ки гроші. І їм не важливо, яку робо-ту виконувати. Чи сидіти в офісі, чи мити унітази – головне, щоб побіль-ше платили. Хороші новини – таких людей мало і їх дуже легко впізнати, оскільки на співбесіді вони цікав-ляться тільки зарплатою, преміями чи бонусами.

2. оСобиСта виГода

Вищий, але все ще егоїстичний рівень мотивації. Тут мова йде не тільки про гроші, а й різні ма-теріальні блага. Основне для цих працівників – наскільки їм зруч-на робота: чи близько додому, чи

зручний офіс, чи є соціальний па-кет, чи нормальна зарплата, чи оплачують відпустку. На цьому рівні про цінності компанії дума-ють мало. Людина більше зацікав-лена у тому, що вона отримує, а не у тому, що може дати сама. Такі люди не будуть працювати на ре-зультат, не будуть ініціативними та відповідальними за різні проекти. Як тільки з’являються кращі умови праці – вони одразу переходять.

3. влаСНЕ ПЕрЕКоНаННЯ

Більшість компаній прагне мати працівників, починаючи саме з цьо-го рівня мотивації, який є набагато вищим за два попередні. Тут вже лю-дині важливо, чим вона буде займа-тися, що входитиме до ї ї обов’язків, які вимоги до результатів. На цьо-му рівні, на відміну від попередніх,

працівник думає, чи подобається йому ця робота, чи це його сфера, наскільки він може бути тут корис-ним. Такі працівники, якщо займа-ються своїм ділом, показують висо-кий результат, зразкову поведінку та проявляють відповідальність. Вони не можуть працювати погано, бо переконані, що виконувати свої обов’язки потрібно неперевершено.

4. вІдчУттЯ обов’ЯзКУ

Тут перебувають люди з високи-ми цінностями. І їм важливо, щоб цінності компанії співпадали з їхні-ми особистими. Гроші та матеріаль-ні блага для них – не головне. Для та-ких працівників це лише інструмент, щоб досягти бажаного результату. Такі особи прагнуть досконалості, впевнені в своїх колегах, бажають співпрацювати, віддані цілям ком-


панії. На цей рівень, як правило, піднімаються власники, керівники та директори компаній. Вони готові віддати свій обід, сон і відпустку за-ради блага організації, не вимагаю-чи від цього щось взамін. Але це не означає, що вони нічого не отриму-ють. А якраз навпаки – отримують найбільше, оскільки орієнтовані на результат.

Посередині між рівнями можна провести символічну лінію: перші два рівні орієнтовані на те, щоб отри-мувати від роботи, третій та четвер-тий – на те, щоб давати. І, як бачимо, хто ставить собі за мету фінансові чи

матеріальні вигоди –отримує мен-ше. Хто прагне високих результатів та якості – отримує найбільше.

Можна підніматися з рівня на рівень. Щоправда, навряд чи з рівня «гроші» працівнику за все життя вдасться піднятися до рів-ня «відчуття обов’язку» – вже за-надто сильно вони прив’язані до матеріального. А от від «особис-того переконання» до «відчуття обов’язку» – цілком реально. Для цього потрібно розуміти особисті цілі працівників і регулярно нагаду-вати та просувати цілі компанії.

Юрко Пирч, засновник туристич-ної компанії «Час на мандри»


переваги заснування фірми у польщі: єдиний спільний ринок Євросоюзу; більша довіра до вас іноземних партнерів і віро-гідність співпраці за умов передоплати;

допомога в отриманні бізнес-візи, а також карти поляка;

можливість залучення кредитування бізнесу за низькими відсотковими ставками;

відкриття банківського рахунка та акумуляція валютних коштів на ньому.

Відкрити фірму у Польщі може громадянин Укра-їни, який досяг 18 років та має дійсний закордонний паспорт.

Вимоги до відкриття фірми (у формі Spolka z ograniczona odpowiedzialnością):

кількість засновників - від 1 особи; мінімальний статутний капітал - 5 000 злотих; рада правління може складатися і з однієї лю-дини, наявність наглядової ради та ревізійного комітету не обов’язкова.

Щоб почати процес створення фірми у польщі, необхідно отримати таку інформацію:

визначити назву фірми; паспортні дані засновників (керівника, у разі якщо це буде найманий працівник);

юридичну адресу реєстрації (у разі відсутності – замовити послугу віртуального офісу);

основні види діяльності (український аналог КВЕД); розмір статутного капіталу; інформацію про бухгалтера (у разі відсутності - замовити послугу бухгалтерського супроводу).

процес створення підприємства в польщі триває 1 - 2 місяці і поділяється на етапи:

заснування підприємства (в одній з форм госпо-дарського товариства, найпопулярнішою формою є товариство з обмеженою відповідальністю);

державна реєстрація товариства в судовому реєстрі та взяття на облік в податковому управ-лінні та управлінні статистики (підприємству присвоюються номери KRS, NIP, REGON).

Після цього підприємство може виготовити осно-вний фірмовий штамп (круглі печатки не використову-ються), відкрити банківський рахунок та розпочинати господарську діяльність.

Фахівці Європейської правничої компанії рекоменду-ють бізнесменам за потреби розширення ринків збуту, розгляду шляхів інвестування, виявлення бажання нако-пичення легальних валютних коштів відкривати юридич-ну особу за кордоном, зокрема в Республіці Польща. Ми разом з нашими польськими партнерами допоможемо Вам запустити дієвий товарний бізнес, а також надамо професійний супровід як під час експорту, так і імпорту.

ЯК ВІДКРИТИ БІзНЕС у ПольЩі

ЄвРопЕйсьКа пРавНиЧа КомпаНіяwww.ukrprawo.net

e-mail: [email protected](032) 275 42 23

о ф і с и :м. Львів, вул. Зелена, 28 м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20 бізнес-центр «Панорама», 5 поверх, офіс «Європейська правнича компанія»м. Ужгород, вул. І. Франка, 56

Щоб відкрити (зареєструвати) фірму у Польщі, не потрібно воло-діти польською мовою, бути громадянином Польщі чи мати до-звіл на тимчасове або постійне проживання в Республіці Польща. Польське законодавство надає можливість відкриття фірми для нерезидентів, іноземних громадян за допомогою посередника.


Андрій Іонов: «Ми занадто тривимірні…» Мрія про безсмертя лежить в основі багатьох релігій. Але ніхто не дає відповіді, а що далі? Про своє бачення «вічного життя» і «переселення душ» Андрій Іонов розповів у своїй книзі «Вектор». Фантастика чи неминуча реальність – саме про це ми ведемо розмову з автором.

— пане андрію, ідеологема «вектора» описує ймовірне майбутнє людської цивілізації. які висновки з такого прогнозу можна зробити?

— Шлях до «Вектора» має початись з переосмис-лення. Структура нашої цивілізації з самого початку організована таким чином, що є експлуататори і екс-плуатовані. Невелика кількість людей, яка за мовчаз-ною згодою великої кількості людей, назвала себе «світовою елітою» і веде свою гру зі світом за своїми застарілими правилами. Цій псевдоеліті потрібні твор-чі і думаючі люди в дуже обмеженій кількості. Їй необ-хідна біомаса, що працює на її збагачення. І чим менше люди будуть читати, думати і ставити питань, чим біль-ше ввечері вони будуть цікавитись пивом, футболом і серіалами, тим спокійнішим і комфортнішим буде жит-тя «сильних цього світу». Гальмуючи розвиток рівня творчості суспільства, псевдоеліта наражає не тільки себе, але і всю людську цивілізацію на дуже велику не-безпеку. І ось чому.

Людство, яке існує у теперішній формі, на мою думку, приречене: ще років 100-150 і фізичні можливості люди-ни вичерпають себе. В еволюціонуюче людство входить новий вид – Homo сiberneticus у вигляді примітивних (поки що) роботів-біопротезів, які замінюють частини людського тіла . Активно створюється штучний інтелект. З часом це і призведе до конфліктних ситуацій.

— як довго, на вашу думку, людина Homo sapiens зможе втримувати ситуацію під контролем?

— Для цього життєво необхідно, щоб кожна людина на цій планеті стала максимально ефективною, тобто реалізованою, розкривши свій внутрішній потенціал.. Переважна більшість людей лише своїми внутрішніми зусиллями цього добитись не може. Тому вкрай важли-вою є допомога ззовні. Ось чому вже зараз треба дума-ти про створення автоматизованої системи управління соціумом (АСУ-соціум). Вона зробить можливою допо-могу та підтримку кожній людині, створення суспіль-ства, в якому будуть облаштовані комфортні умови для самореалізації та розвитку творчості кожного. Тільки тоді виникає діалог між «Я» і «Соціумом». (« Я персоні-фікую соціум, а Соціум мене соціалізує.»)

— Життя людини є несправедливо коротким. Знання, досвід зникають з останнім її подихом. «вектор» пророкує можливість їхнього викорис-тання в іншому вимірі. як би це мало виглядати?

— Технології стрімко розвиваються, і я переконаний, що можна буде створити голограму-копію людини, яка буде розвиватись та існувати окремо. Якщо ця гологра-ма буде перенесена на якийсь носій, скажімо комп’ютер, то віртуалізація може виникнути всередині об’єму того комп’ютера. Тобто паралельно виникне інше життя –

як процес, як спосіб існування думки. Я переконаний у тому, що по мірі посилення процесу поглинання людини мережею (а воно вже йде шаленими темпами!), відбу-ватиметься створення відбитку внутрішньої структури людини, але у віртуальному сенсі, і накопичення персоні-фікованого файлу всередині Великого комп’ютера.

— Що дасть людству створення таких файлів?— Найважливішим буде те, що нам вдасться зберегти

ту надцінність кожної людини, про яку ми постійно говори-мо. Маючи такі файли, зможемо аналізувати і накопичува-ти їх, постійно довантажувати новою інформацією навіть після смерті біологічного тіла. Ці файли можна буде транс-формувати та розміщувати на різних носіях. Скажімо, в магнітному або гравітаційному полях. Думаю, що незаба-ром виникнення відмінних від звичного нам комп’ютерів – нематеріальних, точніше, не корпускулярних, а польових. Файл, розміщений у такому польовому (хвильовому) комп’ютері, можна буде переносити у просторі в інший та-кий комп’ютер зі швидкістю світла, а може і більше.

— всесвіт – це теж свого роду польовий комп’ютер?— Я трактую Всесвіт як надкомп’ютер, і в моїй вну-

трішній вірі Бог – це тотальний інтелект Всесвіту. Закон подібності (адже ми створені за образом Бога) передає на різні рівні певні закономірності. На кожному етапі від-


буваються трансформації фізичної енергії, виникнення но-вої якості. І ці процеси дають нам можливість казати, що мінімальним виміром життя є не молекула, клітина ДНК, а якийсь там квант, і він теж є живим у певному сенсі. Кван-това механіка неусвідомлено на цьому базується. Тому ті парадоксальні речі, які відбуваються у квантовій механіці, можна описати лише застосовуючи ймовірності підходи.

— Тобто, нам поки що «не дано» зрозуміти це?— Ми розмовляємо сучасною, але дещо застарілою

лексикою «душа», «Бог». Час перейти від тлумачення до конкретних речей, бо з відкриттям феномену комп’ютера люди насправді отримали нові інструменти пізнання. Всесвіт – це комбінація корпускулярних і хвильових (по-льових) комп’ютерів. Польовими комп’ютерами можемо називати потойбічний світ.

— ви маєте на увазі езотерику?— Езотерика – це шлях наосліп у напрямку польо-

вих комп’ютерів. Але ж вони існували умовно завжди! І ми, будучи інтегрованими у Всесвіт, все одно маємо взаємодіяти із ними! Яким чином – поки що не знаємо, бо занадто для цього тривимірні. Всесвіт не є пустим. І ця взаємодія дає нам можливість думати над ство-ренням копій (файлів) особистості, щоб переміщати їх у польові комп’ютери. Людини (фізичного тіла) нема, а

сутність є, і вона живе, постійно наповнюється новою інформацією і розвивається.

— Чи це не втілення мрії людства про безсмертя і воскресіння?

— Певною мірою так. Шляхи Бога непізнанні. Уявіть собі можливість переносу файлів (копій людини) у некор-пускулярний комп’ютер і абсолютно комфортне життя на поверхні зірки.

— Чи не стане отримання такої можливості екс-пансією людства всесвіту?

— Це буде експансія нашої свідомості, втягування у воронку Всесвіту, в той Великий комп’ютер. Можливо, Земля і вся людська цивілізація – це свого роду лише вирощування соціотіла, і нова постмодерна людська цивілізація є Гіпермозком, який створюється лише для того, щоб внести свій вклад у Великий комп’ютер, яким є Всесвіт? Я переконаний, що таких процесів у Всесвіті дуже багато і що він, насичуючись тією унікальністю, по-чинає змінюватись. Але це вже дальня футурологія.

— як ви думаєте, чому ідеологема «вектора» поки що не викликала інтерес з боку влади та й наше суспільство не переймається проблемами майбутнього?

— Перед нашим українським суспільством у те-перішній час стоїть проблема фізичного виживання, штучно створена псевдоелітою. Пропонована «Векто-ром» система розвитку суспільства через визнання уні-кальності та надцінності кожної людини при існуючому способі мислення є надзвичайно небезпечною для «сильних світу цього», несе загрозу перетворення ке-рованої біомаси в суспільство рівних. Це кінець такому звичному розділенню суспільства на експлуататорів та експлуатованих. Уявіть собі суспільство, в якому кожна людина на своєму місці і кожна – Творець.

— Кому це вигідно?— Я хочу відповісти на це питання з егоцентричної

точки зору – це вигідно першочергово Мені, любому і унікальному. Бо Я працюю в своє задоволення, Я – творець, мені цікаво і смачно жити. І Я – це абсолютно кожна людина, життя якої є надцінним. Трохи утопічна ситуація. Але утопія тим і корисна, що як Маяк показує те світло, на яке треба плисти. Така трансформація над-звичайно потенційна і креативна, бо створює можли-вості для, по-перше, різкого апгрейду соціуму; по-друге, дає енергію для боротьби із викликами, яких накопичи-лось аж занадто багато.

Розмовляла Анна Косик


Надходять весняні свята – мабуть, найочікуваніші дні у цілому році. Кожен з нас готується до Великодня та чекає від нього чогось особливого. Напередодні Великодніх свят один з найкращих роздрібних банків України, що належить до європейської фінансової групи Getin Holding S.A. – «Ідея Банк» вирішив зробити щедрі подарунки своїм клієнтам. У рамках депозитної акції «Щедрі Великодні від Ідея Банку» нові та постійні клієнти банку можуть розмістити гривневі депозити із підвищеними відсотковими ставками та отримати грошові бонуси в рамках святкової лотереї. Більше про акцію та її умови ми розпитали Володимира Малого, Члена правління та Директора з розвитку бізнесу ПАТ «Ідея Банк».

Щедрі відсотки до Великодня від Ідея Банку


– Володимире Васильовичу, чому Банк вирішив провести таку акцію до Великодніх свят?– Напередодні свят ми хотіли

започаткувати таку акцію, яка б з одного боку стала певною віддякою нашим постійним клі-єнтам за довіру та лояльність до Банку, з іншого – зацікавила нових клієнтів скористатися нашими послугами і розпочати співпрацю з Банком. У рамках цієї акції існуючі клієнти, які роз-містять новий депозит на суму від 10 до 100 тис. грн, беруть участь у миттєвій безпрограш-ній лотереї, а при розміщенні понад 100 тис. грн. – отримають гарантований бонус залежно від суми вкладу. Нові клієнти матимуть змогу відкрити акцій-ний депозит з високою відсо-тковою ставкою.

– Як виглядатиме ця безпро-грашна лотерея?– зміст миттєвої лотереї по-

лягає в тому, що клієнт при від-критті нового вкладу на суму від 10 000 грн. до 99 999 грн. має змогу витягнути лотерейний білет з грошовим бонусом від 0,5% до 5% річних від суми вкла-ду за перший місяць розміщен-ня його в банку.

Грошовий бонус виплачують клієнту на відкритий в Банку по-точний рахунок протягом 2 ро-бочих днів з дня відкриття депо-зитного договору та підписання додаткової угоди. Після зараху-вання коштів на поточний раху-нок клієнт може зняти їх у касі

– П. Володимире, а який термін дії акції? Розмістити депозит та отри-

мати гарантований бонус клієнти можуть, вже починаючи з 20 квіт-ня і до 31 травня.

напередодні найбільш довго-очікуваного свята в році дозволь-

відділення, банкоматі, перера-хувати на інший рахунок або ж розмістити знову на депозиті.

– Отже, якщо депозит до 100 тис. гривень, то лотерея, а якщо понад – то грошовий бонус? Як його розраховують?– Тут все просто. Якщо де-

позит терміном на 3 місяці, то бонус складатиме 3% річ-них від суми депозиту, якщо 6 місяців, то 4% річних; 9 та 12 місяців – 5% річних. Бонус ви-плачуватимемо так само, як і в рамках лотереї.

– Пане Володимире, розкажіть, які депозитні продукти Банку беруть участь у цій акції?– Для діючих клієнтів банку

в акції беруть участь гривневі вклади зі звичайними базовими відсотковими ставками. Проте з урахуванням грошового бонусу отримані доходи за цими вкла-дами для діючих клієнтів будуть більшими, і це ще один наш по-дарунок клієнтам.

Нові клієнти в рамках цієї акції можуть відкрити вклад «На старт» та отримати на 2,5% річних більше, ніж зазвичай за стандартним продуктом.

– Чи є якісь обмеження для цієї акції?– Тільки одне: акційні депози-

ти відкривають без поповнення терміном на три і більше місяців. І це зрозуміло, адже грошовий бонус нараховують саме на по-чаткову суму депозиту.

те від щирого серця привітати усіх з великоднем. нехай воно принесе таку бажану радість пе-ремоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє спокій у серцях, укрі-пляє віру та живить душу!

Розмовляв Роман Войтів

ЗахопленняДЕХТО ВВАЖАє, ЩО фУТБОЛ – СПРАВА ЖИТТЯ І СМЕРТІ. ВОНИ ПОМИЛЯюТьСЯ: фУТБОЛ НАБАГАТО ВАЖЛИВІШИй.

© БІЛЛ ШАНКЛІ

захоПлеННя | 25

Ну здрастуй, Вася. Давно не ба-чилися. От уже і чемпіонат України стартував. Ти, певно, на стадіоні встиг побувати. А пам’ятаєш, як ми з тобою після школи бігли на фут-бол – а там поле, як у селі, дорога після дощу, самі калюжі? Скажи, не той тепер український футбол. На-віть за нинішніх скрутних умов.

Але я тобі так скажу, Вася. От все-таки тяжко поняти наші футбольні реалії. Ну, дивись. Ти ж певно зна-єш про те, що Андрій Шевченко став тренером збірної? Ні? Ну так я тобі розказую. закінчив хлопака усі дипломи (це не я вигадав, це він сам сказав) – і відразу ж у головну команду країни взяли. Та не просто собі так, а з прицілом на верховне керівництво.

Та я тобі кажу, Вася, – після євро Андрійко наш замінить фоменка, до ворожки не ходити. Той вже на пенсії, на євро команду вивів (через плей-офф!), там, дивись, із групи ви-йде. «Гарна дружина, гарний дім – що ще потрібно людині, аби зустріти старість», еге ж? А тут – Андрій Ми-колайович. з дипломами.

От тільки одне мене непокоїть. Ве-ликий футболіст і великий тренер в одній особі – це настільки унікальне явище, що в наших широтах навіть не надумало з’являтися. Ну не будемо ж ми записувати в цю категорію Олега нашого Володимировича. (Ліричний відступ – якщо ви думали, що у по-передньому реченні автор хотів обра-зити Блохіна, ви помилилися. Блохіна неможливо образити. Вже.) То навіщо

Футбол – це є вєщ.диПлоМи та рекорди

ж нам потрібні такі непевні експери-менти? Я не кажу про самого Андрія – він уже на виборах зганьбив своє ім’я отією, у якої є мрія. Ну та що я тобі розказую, ти ж сам листівки від Коро-левської по поштових скриньках роз-кидав. Добре заробив тоді, до речі? Ну, бач, хоч комусь від цього користь… Так от – то персональні проблеми «нашого всього». Але нам за що ці по-стійні катаклізми? Невже не можна знайти нормального зарубіжного тре-нера чи нашого Маркевича взяти?

Але це, Вася, ще півбіди. Ти ж матч із Кіпром дивився? От і я теж. І досі не можу зрозуміти, який такий сакраль-ний (не переймайся, потім у словни-ку прочитаєш, що це слово означає) смисл у викликах до збірної Толі Тим-ощука? Що він зараз може дати коман-

Політ у Подарунок

зробіть незабутній презент близькій вам людині, здійснивши мрію про захопливу мандрівку! Милуйтеся разом українськими краєвидами з кошика

сПравжНьої ПовітряНої кулі! якщо й існує у світі те, що по-справжньому залишає незабутні враження – це політ над реальністю! Політ на кулі – чарівний

подарунок для дорогої вам людини. Небо відкрите для вас!

кваліфіковані спеціалісти допоможуть вам із вибором дня та місця, а також нададуть професійну допомогу новачкам.

Будьте певні: ви не забудете цього ніколи. Не втрачайте нагоди здійснити нездійсненне.

Бажаємо чарівних польотів і неймовірних вражень!

Замовлення польотів за тел. : +38 (067) 380 15 08 www.balloon.lviv.ua

e-mail: [email protected] | захоПлеННя

ді? Чим допомогти? У роздягальні атмосферу налашту-вати? Ну так хай там і сидить – чого на поле випускати? за рекордним показником – ось, мовляв, наш футбо-ліст найбільшу кількість матчів за збірну відіграв?

Пам’ятаєш, ми з тобою влітку 2008 сиділи на морі в кафешці, і ти мене питав під пиво: «Ти ж журна-ліст, поясни: чого тренер іспанців Рауля на євро не взяв?» А потім, за місяць, коли іспанці без Рауля німців у фіналі обіграли – пам’ятаєш, як пиво мені ставив? Так от, Вася, в житті кожного футболіста є одна важлива дата. Дата, коли він іде. зі збірної чи взагалі з футболу. І цю дату не можна пропустити. Не можна настільки, що краще піти на рік раніше, ніж пізніше на один день. Бо цей один день може ко-штувати йому, футболістові, усієї кар’єри.

От Толік. Розумака, режимник, світла голова, ви-грав купу чемпіонатів, два єврокубки (Лігу чемпіо-нів, Вася! Багато наших того графина в руках трима-ли?) – прекрасна ж кар’єра. А оці от виходи на поле проти Кіпру псують усе враження від усіх попере-дніх звитяг. І хай би тільки йому псували – в кінці кінців, не хлопчик-юніор, доросла ж людина. Але він же на полі чиєсь місце займає. Місце того, хто зараз однозначно кращий за нього.

І це тільки товариський матч. І проти Кіпру. А що, не дай Боже, буде влітку, на євро? А на євро буде таке, що ми туди поїдемо із тренером Шевченком, який хіба що про Уельс може розказати, що це британська ко-манда і битиметься до кінця (і нічого сміятись, це не я вигадав, а Ротань; тобто він же напевно не вигадав, а розказав, як воно було). І з гравцем Тимощуком, від якого користі буде ще менше, ніж від Рауля в 2008.

Отак от, Вася. Живеш собі, живеш, а потім стартовий свисток – і ти згадуєш, що уболіваєш за збірну України. А це значить, що попереду 90 хвилин нервів і зіпсова-ний настрій після фінального свистка. Так мало того – ще й отакими от «геніальними» кадровими рішеннями добивають. Ти хоч цього разу на пиво не закладайся, бо всі зароблені гроші витратиш ні за цапову душу. фут-бол – це така вєщ, Вася, яку сложно поняти. Особливо якщо це футбол у виконанні збірної України…

Володимир Миленкоwww.ua-football.com,

спеціально для «Егоїста»


Немає такого чоловіка, який не любив би милува-тись красою жіночого тіла. Колись мужчини роби-ли це, розглядаючи античні скульптури. Зараз же кожен має можливість відвідати шоу-програму за участю чарівних дівчат і відкрити для себе світ краси, еротики та жіночності.

Одним із місць, яке запрошує львів’ян і гостей міста насолодитися вишуканими формами та витон-ченими рухами дівчат, є шоу-бар клубу «SPLIT». Щодня опівночі тут розпочинається шоу-програма, де танців-ниці перевтілюються у різні образи, а їхні тіла розпо-відають історію кожного з них.

Що ще потрібно чоловікам після робочого тиж-ня, виснажливих переговорів, дратівливих клієнтів, прискіпливої дружини, скаженого ритму життя? Зви-чайно, трішки спокою, гарної атмосфери, цікавої, ненав’язливої жіночої компанії.

Привітна офіціантка запропонує вам легкий апе-ритив, а напівтемрява сховає вас від надокучливих поглядів. Лунатимуть улюблені мелодії, а око спосте-рігатиме за спокусливими та чуттєвими рухами тан-

Шоу-Бар клубу «SPLIT» – місце для справжніх чоловіків!

цівниць. Хто може принести більше задоволення чо-ловікові, аніж Жінка? Її присутність, увага, чарівність, шарм, магія… Німфа, яка із задоволенням розділить з вами ваш сьогоднішній настрій, ваші переживан-ня, мрії. Адже для того, аби зняти напругу, зовсім не обов’язково випити безліч чарок алкоголю, інколи до-статньо тільки побачити Її…

Костюмоване еротик-шоу, безперервна шоу-про-грама, топлес нон-стоп, два шоу-руми з екзотичними

акваріумами, VIP-зона для релаксу, найкоктейльніша барна стійка, новітні технології світлового оформлен-ня, вишуканий інтер’єр – все це і не тільки гарантовано не залишить вас байдужими. Ви зануритесь у світ роз-коші та краси, отримаєте гарний настрій та комфорт-ний відпочинок.

Якщо ж у вас чи вашого друга запланована холос-тяцька вечірка, шоу-бар клубу «SPLIT» стане ідеальним місцем для її проведення. Ви навіть маєте можливість повністю винайняти зал на весь вечір, і тоді вже точно відчуєте на повну, що цей день – лише для вас!

Прагнете гострих відчуттів? Відчуйте їх у приватній кімнаті tet-a-tet з дівчиною, яка танцюватиме стрип-тиз-танець лише для вас... І на цьому перелік послуг шоу-бару не закінчується.

Справжні гурмани зможуть оцінити великий ви-бір страв і напоїв з Crazy-меню з такими апетитними назвами як «Океан кохання», «Ігриста насолода» та багато інших. Вже хочеться скуштувати? Тоді ви може-те зробити це навіть сьогодні – шоу-бар клубу «SPLIT» працює щодня, без вихідних, починаючи з 22.00.

Чекаємо вас за адресою: м. Львів, пл. міцкевича, 6/7

тел.:+38 (032) 242 22 00 www.split.lviv.ua

www.facebook.com/SplitClub

28 | захоПлеННя

Кандидат медичних наук, лікар-репродуктолог, директор клініки «альтер-натива», громадський діяч і водночас байкер, віце-президент клубу «Huligan Bikers» та колекціонер. все це про Ігоря Палигу, з яким сьогодні ми розмов-ляли про його справжнє чоловіче захоплення – колекціонування моделей автомобілів, кількість яких налічує аж 3500 штук!

А все, як завжди, починалося з дитинства. «Колись дітям дарува-ли маленькі модельки автомобілів. Мою першу модельку мені приніс святий Миколай – це був УАз-469, який зберігся і досі. Це модель Са-ратовського заводу «Тантал», відо-мого серед колекціонерів, оскільки саме цей завод є родоначальником масштабних моделей в колишньому Радянському Союзі», – розповідає пан Ігор.

Байкер, Щ О КОЛ Е К Ц І О Н Ує М А Ш И Н И


Першою моделлю, яку випустив «Тантал», став легендарний «Мо-сквич-408» з номером А-1, який вийшов з-під конвеєра в 1971 році. звичайно ж, він сильно відрізнявся від сучасних моделей: дверцята не відчиняються, сама модель складе-на всього з дев’яти елементів, коле-са точені, різні деталі намальовані фарбою. Однак, саме цей «Москвич» є одним з найшанованіших серед ко-лекціонерів сьогодні. Друга модель «Москвича-408» під номером А-2 по-бачила світ у 1973 році. Цього ж року почали випуск інших моделей –«Мо-сквичів» - 426, 427, 433 і 434. Однак їхнє масштабне виробництво старту-вало рік потому. Незабаром розпоча-ли масштабне виробництво і продаж моделей радянського автопрому, причому їх продавали не тільки на те-риторії СРСР, а й за межами Союзу – в 40 країнах по всьому світу.

«У мене є майже всі моделі, які випустив Саратовський завод. Осно-ва колекції – модельки масштабом 1:43. зараз у Китаї виготовляють такі самі автомобілі, цінова категорія їх-ніх екземплярів коливається від $ 3 до 100, але цінність оригінальних моделей, звісно, вища. Хоча за якіс-тю їх не порівняти. Сучасні модельки, до прикладу, значно деталізованіші. зате зараз ми маємо можливість ви-бирати: якщо раніше важливо було просто мати певну модель, то тепер хочеться мати її саме бажаної якості. Проте Саратовські масштабні моделі раннього випуску цінні ще й тим, що кожна з них мала свій порядковий номер на днищі в залежності від мар-ки та моделі автомобіля. І ці екземп-ляри з номерами значно дорожчі», – продовжує розповідь колекціонер.

є в колекції Ігоря Палиги і вели-ка збірка моделей Ferrari, майже усі можливі представники славнозвіс-ного BMW. є зібрані журнальні ко-лекції, українські та польські. Велика кількість модельок спецтехніки – від символічних для власника «швид-ких допомог» до пожежних авто-мобілів, тракторів, кранів, в яких усі деталі функціонують, різноманітних військових автомобілів. Серед інших є й чимала кількість автобусів – ко-пій тих, які впродовж багатьох років курсували львівськими вуличками. Та й теперішні «Богдани» також є. за цією колекцією можна вивчати істо-

рію як львівського автотранспорту, так і світового.

Важливе місце у колекції займа-ють автомобілі кіногероїв з таких відомих фільмів, як «Кавказька по-лонянка» та «Королева бензоколон-ки». І окремий стелаж відведений під збірку абсолютно усіх моделей автомобілів з усіх частин славноз-вісної «бондіани».

Проте особливою для Ігоря Пали-ги є колекція моделей тих автомобі-лів, прототипи яких мала його сім’я за все життя: від перших батькових «Жигулів» до сучасних стильних ав-томобілів. Вони максимально відпо-


відають оригіналам: номери, деталі, навіть наліпки такі ж. Колекція, звіс-но, зроблена на індивідуальне за-мовлення українськими майстрами. Раніше в автомобілі колекціонера за-вжди стояла моделька цього ж авто.

Коли чуєш вперше про колекцію Ігоря Палиги, то спочатку думаєш, що для його друзів це дуже спрощує вибір подарунка, адже він, на перший погляд, очевидний. Але здивувати власника 3500 міні-авто справді важ-ко, оскільки більшість «модельок» у нього вже є. Для них навіть виділе-на окрема кімната, яка є справжнім раєм для любителів автомобілів. «По-повнювати колекцію доволі складно,

але іноді вдається знаходити цікаві екземпляри на вернісажі або ж на різ-них закордонних аукціонах, де часом трапляються дуже цікаві пропозиції. Іноді ми обмінюємось модельками з іншими колекціонерами, якщо є такі, що дублюються. Для цього час від часу ми зустрічаємось з учасниками Львівського Клюбу Колекціонерів Ав-томоделей - не формальною організа-цією, котра об’єднує усіх, хто захоплю-ється колекціонуванням масштабних моделей автомототехніки.

А от продавати колекцію ніколи на думку не спадало, хоча і трапля-лось, що я просто міг подарувати якусь машинку.»


У збірці можна побачити і мо-дельки мотоциклів. Як справжній любитель мототехніки, пан Ігор не міг залишити їх без уваги. «У моїй колекції є декілька модельок мото-циклів марки BMW, попри те, що в нашому клубі «Huligan Bikers» на байках цієї марки їздять лише троє учасників. Взагалі культура мотору-ху сьогодні активно розвивається. Лише у Львові є три байкерські клу-би, в нашому – 60 учасників. Чомусь помилково вважають, що байкери – це такі неохайні люди, які люблять алкоголь, швидкість та розваги. На-справді ж все не так: у нашому клубі дуже строгі правила поведінки, кате-

горично заборонено сідати за кер-мо, якщо ти вживав алкоголь. Якщо ж хтось їде і бачить при дорозі пола-маний байк – ніхто не проїде повз, кожен байкер зупиниться та допо-може. Такі у нас правила та культура самого моторуху. Ми багато подо-рожуємо, займаємось соціальною активністю, допомагаємо дитячим будинкам, організовуємо різні захо-ди для людей. В кінці травня, до речі, святкуватимемо черговий День на-родження клубу «Huligan Bikers», на який будемо раді запросити і читачів «Егоїста».

Зоряна Крачковська


з одного боку, відповідь на пи-тання «Що таке написати і видати книжку?» – елементарна. Сів за комп’ютер, написав текст, знайшов гроші чи видавництво – і вуаля. з іншого ж… Все відбувалося посту-пово, крок за кроком. У 2010, зда-ється, році колега Артем франков зі співавторами видав книжку про протистояння «Шахтаря» і «Дина-мо». Саме у форматі «Розповідь про кожен матч». Правда, там були «копі-пасти» із радянської та україн-ської преси – чого у моєму випадку не могло бути в принципі. Але саму ідею я запам’ятав. І подумав, що не-погано було б зробити щось подібне про протистояння «Реала» і «Барсе-лони». Назва народилася вже тоді – «Повна історія Ель Класіко».

«Повна історія Ель Класіко» – таку назву має книга, яку написав один із найвідоміших футбольних журналістів України та постійний автор «Егоїста» Володимир Ми-ленко. Володимир – знавець чемпіонату Іспанії та фа-нат «Барселони». Тому не дивно, що він обрав для до-слідження найяскравіше, що є в іспанському футболі: протистояння «Барселони» та «Реалу». У цій історії – і найяскравіші зірки світового футболу, і різниця в куль-турі, і політика, адже це не просто футбольні двобої, а й відображення постійного конфлікту між бунтівною Ка-талонією та столицею Іспанії. з іншого боку – сама історія написання може бути ці-кавим зразком для авторів-початківців. Як це – ство-рити і самому видати книгу – текст про це ми попро-сили написати самого Володимира.

Як я написав і видав Свою ПЕршУ КНижКУ


Наступний крок був у 2013. Тоді перед одним із Класіко ми з колегою Іваном Вербицьким зробили цикл матеріалів про найкращі матчі із Кла-сіко за останні 30 років. Протягом ці-лого місяця щодня виходив матеріал про якийсь матч. У принципі, це був уже лайт-варіант книжки – і вже тоді я був готовий до цього проекту. Але залишалася проблема грошей.

Тому я вирішив просто. На початку 2015 просто сів за комп’ютер і почав писати. Матч за матчем. Це було ніби випробування самого себе. Справа в тому, що я в плані текстів – чис-тий «спринтер». Не раз і не два ще зі студентської юності починав писати щось велике, об’ємне (в основному, художні тексти) – і ніколи не завер-шував. Не вистачало мене на «довгу дистанцію». А тут вирішив переборо-ти цю свою рису характеру і «добити» до кінця. До того ж, формат дозво-ляв – розчленований на матчі текст в уяві вже не був чимось колосальним, можна було зосереджуватися на ма-ленькому шматочку і займатися ним. А далі – інший, інший, інший…

звісно, без гемеротеки барселон-ської газети «Мундо Депортіво» цієї книжки не було б. Як можна написа-ти про матчі – в буквальному сенсі, про гру, моменти, голи – якщо немає відео цих поєдинків? Не те що ціло-го, а навіть основних моментів. Тому електронну підшивку МД я перерив за минулий рік, як той кріт. І відео матчів на торрентах та голи на «юту-бі». Хоча доводилося і так блукати Інтернетом. На одну історію із майже українцем Шматком я витратив цілий день. Два абзаци – цілий день. А інак-ше я б сам себе гриз і до сьогодні, що не розкопав деталей.

Хоча це не історія клубів, я не вда-вався в подробиці біографій клубів і гравців. Основною метою було напи-сати саме про матчі. Бо хто там ба-чив чи пам’ятає, як воно тоді гралося. Навіть у 80-х. Одним із головних од-кровень для мене під час роботи над книжкою стала гра Дієго Марадони. Вважають, що його барселонський період вийшов провальним. Але як же він грав у тих матчах! Між ним і Мессі я не знайшов нікого, хто міг би стати на одному рівні.

Отак писав я, писав – і з осені 2015 почав шукати гроші. Писав у видав-ництва, конкретним людям – іноді посилаючись на поважних спільних знайомих (з їхнього дозволу). фід-бек був трьох видів: не відповідали, відмовляли, обіцяли подумати. По-бачивши, що так справи не буде – не знаю, з яких причин: чи то тема неці-кава, чи взагалі інтерес до футболь-ної літератури низький – я вирішив видати книжку самотужки.

Для цього довелося продати єди-ну мою особисту цінність – колекцію пивних етикеток. збирав я її більше 15 років. Протягом останніх кількох років

запустив це діло і подумав: чому б не використати її для нової ідеї, а етикет-ки, може, комусь будуть потрібніші за-раз. І у підсумку знайшов таку людину. Хоча грошей за колекцію все одно не вистачило, довелося позичати кілька тисяч гривень. І це на малюсінький – 100 екземплярів – наклад. Який, втім, розійшовся буквально за тиждень. Я навіть уклав парі з кумом: стверджу-вав, що не розійдеться і за два тижні. Програв, довелося купувати обіцяний тютюн і розкурювати люльку, яку ко-лись купив як сувенір у Карпатах.

Що далі? По-перше, додруковую ще один мінімальний наклад «Повної іс-торії Ель Класіко». А якщо нормально піде – то іще один. Якщо людям це ці-каво – чому б не піти назустріч?

По-друге, на літо 2017 сам собі запланував другу книжку, присвяче-ну українській футбольній тематиці. знов-таки, енциклопедичного харак-теру – можна хоч серію «Повна іс-торія» розпочинати. А ще маю ідею з абсолютно нефутбольної площини. Причому це ідея синкретична – од-ночасно і книжка, присвячена одно-му всесвітньому медійному явищу, і настільна гра за мотивами цього явища. Настільна гра теж не взяла-ся з повітря. Я давній фанат однієї із найпопулярніших ігор світу, «Кар-кассона». Більш того, у мене лежить готовий… назвемо його «український варіант «Каркассона». знов-таки пи-тався у знаючих людей. Кажуть, що за друк цього проекту ніхто зараз не візьметься. Що ж, продам кілька на-кладів «Повної історії Ель Класіко» і візьмуся за видання гри. Як там ка-жуть – «Візьми і зроби»? :) От, зна-чить, беру і роблю. Бо хто, як не ми, правда?


– Даніелю, розкажіть про свій шлях у ресторанному бізнесі. Як довго він триває?– Мій шлях у ресторанному бізнесі триває

вже багато років. Як професійний рестора-тор, я мав свої ресторани в багатьох країнах: Австрії, Німеччині, Великобританії, і звісно ж, в Італії. Але так склалась доля, що я залишив-ся жити в Україні. Тож, саме тут, у Львові, мені захотілось продовжити справу свого життя – відкрити ресторан італійської кухні, в якому б поєднувалось усе: і високоякісна справжня італійська кухня, і страви з найсвіжіших про-дуктів, і затишна атмосфера, і безсумнівно – бездоганний сервіс та обслуговування.

Ні для кого не секрет, що Львів – одне з найгастрономічніших міст України. Яких ресторанів у нас тільки немає: і японської кухні, і європейської, грецької, італійської, мексиканської. І рибні ресторани, і м’ясні. А тематичних скільки – вже й не порахувати! Для кожного гурмана щось та й знайдеться. На будь-який смак і гаманець. Та чи кожен з ресторанів може похвалитися автентичністю своїх страв? Журнал «Егоїст» знає заклад, де незабаром кожен охочий зможе скуштувати справжню італійську кухню, страви якої приготовані італійським шеф-кухарем, з продуктів італійського походження, подані офіціантом-італійцем. Про відкриття італійського ресторану «Delizia» ми поговорили з його засновником і шеф-кухарем Даніелем Леджіеро.

«Delizia» – ЧаСТинка ІТаЛІї в СерЦІ ЛьвОва


– Вам, мабуть, не раз доводилося куштувати страви в італійських ресто-ранах нашого міста. Чи є такі заклади, в яких вам подобається бувати? – Із ресторанів Львова мені смакує в де-

кількох закладах. А от стосовно ресторанів італійської кухні, то я вважаю, що заклад має право називатись італійським лише у випадку, коли шеф-кухарем у ньому є італі-єць, який виріс на італійській кухні, в якого вона в крові з самого дитинства.

Я дуже люблю Україну, я закоханий у Львів, тут живе моя сім’я, люблю страви української кухні, але попри мою любов, я вважаю, що неможливо народитись україн-цем і готувати італійські страви та видавати їх за італійську кухню. Можна знати рецепт, можна купити італійські продукти і навіть смачно приготувати якусь страву. Але це все-одно не буде італійською стравою. Це може бути високоякісною копією, але навіть найкраща копія не може бути оригіналом.

Мені, як італійцеві, прикро дивитись, як іноді спотворюють італійську кухню. Адже вона – це сотні років досвіду, який пере-дається від покоління до покоління. Це не лише страви, це сімейна та затишна атмос-фера, настрій, сервіс, це те, як тебе зустрі-чають та як ти почуваєшся в закладі. Саме тому для мене так важливо продемонстру-вати львів’янам, яким має бути справжній італійський ресторан.

– Чи важко було італійцеві, який не знає української мови, починати біз-нес в Україні? Адже його відкриття, ймовірно, дуже відрізняється від звичного Вам?– В Україні дуже важка ситуація з бюрокра-

тією. Я стикнувся з нею, але мені пощастило мати кохану дружину-українку, яка є моєю му-зою і водночас прекрасним юристом. Тож вона мені допомагає з організацією та відкриттям ресторану, і я багато чим завдячую саме їй.

– Розкажіть, де саме буде розташо-ваний ресторан, та що у Вас можна буде скуштувати?– Ресторан «Delizia» буде розташований

у серці міста – по вул. Лесі Українки, 27. Це ресторан з італійською домашньою кух-нею. В меню близько 50 позицій: від пасти, антипасто, піци, різото, хліба власного при-готування, різних страв з м’яса та риби до вишуканих італійських десертів. Буде також сезонне меню з використанням свіжих се-зонних продуктів. Також я готуватиму стра-ви з моцарели ді буффало, яку я раніше не куштував ніде у Львові. Всі продукти, які ми використовуватимемо, – виключно свіжі. Кожен гість ресторану «Delizia» може бути певним у походженні продуктів, з яких при-готована його страва – усі вони привезені з Італії. Тож будьте певні: нам буде чим здиву-вати гостей.

У ресторані клієнтів зустрічатиме та обслуговуватиме спеціально запрошений менеджер з Італії, в якого за плечима багато

років досвіду в ресторанному бізнесі. В Іта-лії робота офіціанта – це шанована професія, якої навчаються та в якій вдосконалюються роками. Ми хочемо показати львів’янам, яким повинен бути сервіс справжнього іта-лійського ресторану. Завітавши до нас, ви гарантовано відчуватимете себе в Італії.

Для мене відкриття ресторану «Delizia» – це не лише бізнес, як інструмент для за-робляння грошей. Я відкриваю його, бо відчуваю внутрішню потребу реанімува-ти однойменний заклад, який я заснував колись у Великобританії. Водночас мені хочеться захистити та відстояти честь іта-лійської кухні, заради Італії та заради моєї професії. Можливо, багатьом людям не спо-добається моя відкритість, але я завжди го-ворю те, що думаю. А якщо Вам захочеться скуштувати те, що я готую – гостинно за-прошую Вас у ресторан «Delizia» – ресторан справжньої італійської кухні!

РозмовлялаЗоряна Крачковська

ВІдпочинок

У СВІТІ зАНАДТО БАГАТО ЦІКАВИХ МІСЦь, ЩОБ ВІДВІДУВАТИ ОДНЕ І ТЕ Ж ДВІЧІ

відПочиНок | 37

Ми часто в цьому розділі пишемо про відпочинок. Постійно рекомендуємо якісь екзотичні краї та цікаві міста й країни. Проте дуже часто відвідини таких місць потребують перельоту. Одні обожнюють літати, інші – терпіти не можуть, але і одні, і інші час від часу стикаються з певним дискомфортом, пов’язаним зі зміною часових поясів, перепадами тиску. Для цього навіть існує спеціальний термін – jetlag (десинхроноз). Як цього уникнути і отримувати від польотів лише за-доволення розкажемо далі за допомогою простих, проте ефективних порад. Пасажири часто скаржаться на зневоднення, судинні проблеми, метеоризм, головний біль – особливо при польотах в економ-клас. Лікарі також зазначають, що після перельотів (особливо тривалих) знижується опірність організму. У літаках та аеропортах постійно використовують кондиціонери, повітря після яких висушує дихальні шляхи і полегшує доступ для бактерій і віру-сів. При тривалих польотах більшість відчуває негаразди з біоритмом – розлад сну, в результаті зміни часових поясів. Як запобігти всім проблемам, які з’являються в повітрі – читайте далі.

38 | відПочиНок

1. пийТе БагаТо Води

Це звучить як кліше, але навіть невелика пляшка є надзвичайно ефективним рішенням для більшості проблем. Перед відльотом рекомендують випивати до восьми склянок води. Якщо ви летите звичайними авіалініями, то попросити у стюардеси склянку води нескладно. І вам її обов’язково принесуть. Не пийте від-разу всього, дозуйте поступово. Для правильної роботи вашого організму, його потрібно зволожувати протягом усього шляху. В ідеалі найкраще підходить мінеральна вода, але якщо її нема, звичайна негазована – теж чудо-вих вихід. запам’ятайте: ні сік, ні кола води не замінять. Якщо ж летите лоу-костом, то не скупіться та купіть пляшку води у duty free. Все одно, скоріш за все, ви при-дбали квиток за вигідною ціною.

Дуже в нагоді вода стане перед посадкою. Саме тоді і відчувають найбільший дискомфорт: закладає вуха, «скаче» тиск, болить голова. Цього уникнути допомагає дуже проста дія – ковтання. А ініціювати її краще за воду не може ніщо.

2. не переїдайТе. лІТак – не реСТоранНавіть якщо перевізник пропонує

широке меню з першого, другого і ком-поту, а ви ще й накупували в магазині безмитної торгівлі солодощів – не на-вантажуйте їжею організм. їжте стіль-ки, аби бути ситими, але не зловживай-те. Літак не є місцем, де корисно їсти продукти з високим вмістом жиру і солі. Проблема, щоправда, полягає в тому, що у більшості закладів, які розташова-ні в аеропорту, ви тільки таку їжу і змо-жете замовити. знайдіть момент перед поїздкою на повноцінний прийом їжі або ж на придбання легких закусок.

Жири, поєднані з сіллю, можуть вплинути на зневоднення, а також викликають здуття живота.


3. алкоголь – СуЩе Зло

Часто відомі авіаперевізники про-понують до їжі й алкоголь. Хороші авіалінії – навіть якісні віскі, коньяк чи джин. Але не спокушайтеся, бо від цього стає тільки гірше. Не вживайте під час подорожі міцного спиртного. Пляшку з duty free відкоркуєте, до-бравшись до готелю, а на борту алко-голь недешевий – то ще й зекономите.

Бажаний релакс, який ви хочете отримати від спиртного в літаку, може викликати роздратування організму. Навіть якщо алкоголь забезпечує при-ємні відчуття на кілька хвилин, потім він неодмінно спровокує зневоднення та ускладнить перетравлювання їжі.

Таким самим небажаним під час подорожі літаком є кофеїн. Пам’ятайте: допомагає вода.

4. ВряТує рухЛітак – явно не те місце, де

можна активно рухатися, але спробуйте. Переміщайтеся стіль-ки, скільки можете. Незалежно від того, сидите ви в першому чи еко-ном-класі – встаньте, пройдіть-ся, сходіть до туалету (ах, ці вісім склянок води!), не сідайте відразу після цього. Спробуйте забезпе-чити себе максимальною кількіс-тю перешкод, які навантажать і розрухають усі частини тіла.

звісно, організувати аеробі-ку на борту навряд чи вийде, але навіть прогулянки вздовж сало-ну вистачить, аби попрацювати певними м’язами. Ваше тіло буде вдячним.

40 | відПочиНок В І Д П О Ч И Н О К | 41

5. роЗпочнІТь адапТацІю до ноВого чаСоВого пояСу ЗаВчаСу

зміни часових поясів і збої біоритму є однією з найбільших про-блем для тих, хто подорожує літаком. Сонливість, підвищена втом-люваність, виснаження, дратівливість – все це може статися, коли тіло раптово переміщують у нову зону. Сон протягом дня, актив-ність у нічний час? Але симптоми десинхронозу можна пом’якшити. Спробуйте хоча б за тиждень до вильоту переставити годинник на одну-дві години ближче до майбутнього часового поясу. завдяки цьому час сну буде наближеним то того місця, в якому ви невдовзі перебуватимете. Цей метод часто використовує екіпаж.

6. не уникайТе СнуВи хочете спати, але обставини цьому не

сприяють? Спробуйте максимально обдурити власне тіло. А що ще лишається робити після зльоту? Для цього забезпечте себе правиль-ними аксесуарами. Більшість авіаліній впро-довж тривалого перельоту надають подушки, коцики, маски для сну, беруші. зрештою, на-віть якщо це лоу-кост і у вас дозволена тільки ручна поклажа, то маска місця багато не за-бере, а подушки бувають надувними.

7. ШВидко поВерТайТеСя до норМального жиТТяЦе особливо стосується їжі. Чим

швидше ви мобілізуєте травну систему до нормальної роботи – тим краще. Якщо ви перебуваєте в новому місці, відразу ж є спокуса спробувати екзотики. Напри-клад, смак азіатської кухні. Проте заче-кайте хоча б один день. Спочатку їжте те, чим зазвичай харчуєтеся вдома. Потім поступово адаптовуйте шлунок до нових умов.

В І Д П О Ч И Н О К | 41

Консультації у сфері дозвільної документації.

Допомога в отриманні дозволів, погоджень, висновків та іншої документації.

Консультаційно-юридична допомога з питань капітального будівництва, реконструкцій, перепланувань тощо.

Допомога в пошуку, придбанні та продажу квартир, земельних ділянок та іншої нерухомості.

повний юридичний та консультаційний супровід операцій з нерухомістю та земельними ділянками.

79008, м. Львів, вул. Театральна, 3тел.моб +38 096 799 79 90

тел.сл. +38 032 253-45-41 тел.факс +38 032 235 46 52e-mail: [email protected]

Впевнені, що ці нескладні поради стануть вам у на-годі при підготовці до чудової літньої відпустки. І від-починок буде дуже вдалим.

Остап Процик

8. наСолоджуйТеСя СонцеМ І СВІжиМ поВІТряМ

І якомога більше! Довга подорож на літаку змушує організм значною мірою бути відрізаним від соняч-ного світла. А воно є одним з факторів, що впливають на рівень гормонів у організмі. Тому якщо ви мали довгу подорож, шукайте можливості для відпочинку на відкритому повітрі. Не валяйтеся на ліжку – поле-жіть на шезлонгу. Або хоча б не зачиняйтеся відразу ж у готельному номері. Чим більше сонце відразу піс-ля польоту – тим краще.


одні тут, аби уникнути корків, пересуваються містом на вертольотах у по-вітрі, інші – просять милостиню і сплять на землі прямо посеред вулиці, під кожним мостом хтось точно живе. дівчата у маленьких чорних сукнях прогулюються повз напівголих безпритульних, які сплять на тротуарах. Неймовірного розміру країна з прекрасними не схожими одне на одного містами та захоплюючою природою з джунглями, довжелезними білими піщаними пляжами – це все Бразилія. Щоб справді пізнати Бразилію, необхідно виділити на її відвідини не тиж-ні, а місяці. Причиною цього є як і культурне різноманіття, так і величезна площа держави. Бразилія – країна емігрантів: кожна етнічна група при-носила сюди щось своє і займала певну територію, тому їздити і оглядати є що. Ми ж для першого знайомства обрали два мегаполіси. сан-Пауло – найбільше місто Південної півкулі та місто-свято ріо-де-жанейро. які ж відвідини Бразилії без ріо!

Сан-паулоЦей мегаполіс живе і рухається

завжди, проте справжня активність тут починається ввечері. Коли мало не кожен зачинений вдень гараж виявляється баром, де місцеві радо проводять вільний час. Смачні не-дорогі наїдки і напої, невимушена атмосфера, жива музика і жвава португальська емоційна мова усю-ди – ось чого варто чекати від ве-чора, проведеного не вдома. Най-активнішим у цьому сенсі є район Віла Мадалена. Велика кількість

БраЗилІяякщо десь на світі і є країна контрастів, то це точно Бразилія. Бідність і багатство, карнавали і безпрецедентна злочинність, економічний бум і політична криза, неймо-вірна природа і хаос міських джунглів – усе це і не тільки поєднує в собі ця найбільша країна південної півкулі.

країна конТраСТІВ


молоді, невимушена атмосфера, ву-личні музиканти, графіті на стінах та величезна кількість барів, пабів, ресторанів зі смачними стравами та напоями. Починати знайомство з містом з цього району – дуже навіть комфортно. звісно, це місце не для оглядин історичних пам’яток, він для занурення в атмосферу Сан-Пауло.

з архітектурою в магаполісі скла-лося не дуже. Сан-Пауло – досить молоде місто, тому колоніальних споруд зовсім мало, архітектура ХХ століття не вражає. Більше того, бу-дівлями початку минулого століття, які мають якийсь архітектурний ін-терес ніхто не переймається.

Старий центр міста зараз досить занепалий, і тут вечорами комфорту мало. Якщо вдень можна оглянути ка-тедральний собор Се, церкву святого Бенту, оперний театр, муніципальний ринок, то ввечері тут ходити не реко-мендують. У багатьох місцях снують безпритульні, підозрілі чоловіки, а на площі перед згадуваним вже Се уза-галі збирається ціла тусівка бомжів під алкоголем і наркотиками.

Саме тому у Сан-Пауло звели но-вий район. Назва його така ж, як і вулиця, на якій він розташований – Авеніда Пауліста. Тут виросли най-вищі хмарочоси міста, в яких посе-лилися представництва найбільших компаній країни. Також тут є торгові центри, ресторани та багато інших різноманітних закладів, які можуть влаштувати максимальний комфорт працівникам цього фешенебельного району Сан-Пауло. Однією з найви-значніших споруд на Паулісті є Музей мистецтв Сан-Пауло. Якщо ви любите мистецтво, то він повинен стати важ-ливим пунктом культурної програми.

Ботічеллі, Рафаель, Ель Греко, Кранах, Веласкес, Гойя, Босх, Тінто-ретто, Тиціан, Хальс, Мемлінг, Ремб-рандт, ван Дейк, Рубенс, Гейнсборо, Курбе, Делакруа, Сезан, Дега, Ре-нуар, Мане, ван Гог, Тулуз-Лотрек, Гоген, Модільяні, Пікассо, Матіс, Сікейрос, Роден – це далеко не по-вний перелік творів митців митців зі світовими іменами, зібраних під одним дахом. Причому, розміщені вони справді під одним дахом у од-ному приміщенні в хронологічному порядку, що робить цей музей дуже незвичайним і надзвичайно ціка-вим.

Ще кілька музеїв можна огляну-ти у парку Ібірапуера, який сам по собі є одним з пунктів туристичного маршруту Сан-Пауло. Алеї, дерева, кущі, озеро, кафе та безліч спортив-


вію зняти – прямо під його стінами. Або у в парку поруч. Причому дівчата легкої поведінки – одні з небагатьох у Сан-Пауло, хто знає англійську.

Та й узагалі, зі знанням іноземних мов у всій Бразилії досить складно. Тому якщо ви приїздите не лише для того, аби спілкуватися мовою кохан-ня з пишними за формами бразилій-ками, не забудьте перед поїздкою підтягнути португальську.

здивуєтеся, але саме в Сан-Пауло мешкає найбільша за межами їхньої власної країни община японців. Ак-тивно мігрувати сюди вони почали на початку минулого століття, у час, коли Бразилія заявила про себе як про кавову країну. є тут і цілий япон-ський район, щоправда назва порту-гальська – Лібердаде. Часто путівни-ки розповідають про оригінальність і красу цього місця, хоча дійсно уваги варті автентичні японські ресторани. зі смачною національною їжею та цілком доступними цінами. Вони тут настільки автентичні, що часом їхні працівники не знають не тільки ан-глійської, але й португальської. Тому вечеря в такому закладі стає цілою веселою та цікавою пригодою.

Сан-Пауло – величезний мульти-культурний мегаполіс, який заслуго-вує уваги хоча б як одне з найбільших міст світу. Він не вразить вас архітек-турною красою зате його розміри, різношаровість населення, багато-національність точно байдужими вас не залишать. Місто гарно підходить для початку знайомства з Бразилі-єю: з одного боку тут нема нічого такого, що могло б відразу шокувати чи дуже дивувати, а з іншого – най-більший мегаполіс Південної півкулі оминати увагою зовсім не пасує.

них майданчиків – от за що місцеві люблять цей парк.

Бразилія – найкраще місце для на-тхнення до роботи над собою у фізич-ному плані. Це можна легко усвідо-мити на пляжах Ріо або ж у Ібірапуері. «Конкуренти», які тут бігають без фут-болок та займаються на спортивних майданчиках, викликають заздрощі, бажання не відставати та натхнення почати займатися собою негайно.

Але якщо ж говорити про музеї, то парк є домівкою для Музею сучасно-го мистецтва, Японського павільйону, Музей астронавтики та надзвичай-ного Афробразильського музею. Він не залишить байдужим нікого. Цікаві, незвичайні та часом кумедні експона-ти тут на кожному кроці. Скульптури, одяг, живопис, предмети побуту, зна-ряддя праці, ритуальні атрибути, іграш-ки, посуд. Усього й не перелічити. Але все воно дуже цікаве, незвичне та ав-тентичне. Дуже рекомендуємо!

Дізнатися більше про португаль-ську мову можна у присвяченому їй музеї уже в іншому кінці міста, а по-


вміло поєднані з сучасними будівля-ми часом дуже незвичного дизайну. Уваги безперечно заслуговує кате-дральний собор Ріо, що збудований у вигляді репліки на піраміди майя, по-ряд з ним проходить славнозвісний акведук Каріока, який ще називають Arco da Lapa – на честь однойменного району. Саме тут збираються хіпстер-ські та неформальні тусівки, вечірки тривають до ранку, а дискотеки почи-нають мало не з обіду. зовсім поряд – кольорові та вельми оригінальні Сходи Селарона, які носять ім’я сво-го творця, чилійського архітектора, який присвятив втіленню власної ідеї в життя власними ж руками не одне десятиліття.

Кілька кроків звідси, на пагорбі, – богемний район Санта Тереза, який кілька десятиліть тому був домів-

рІо-де-жанейроУ Ріо атмосфера зовсім інша. Це

місто живе, кипить, святкує і весе-литься весь час. Відчуття постійного свята, духу карнавалу супроводжу-ватиме вас тут будь-якої пори року. У Ріо-де-Жанейро не прийнято суму-вати, тому веселі, щасливі та радісні тут навіть безпритульні.

Те, що це головне, хоча й не най-більше, місто Бразилії чи навіть Пів-денної Америки, відчутно відразу. Тут є свій дух, архітектура, порядок. Історія Ріо-де-Жанейро набагато до-вша, ніж у більшості бразильських міст: його заснували португальські колонізатори, власне, давши йому таку назву, помилково вважаючи, що місце, до якого вони вирішили причалити, розташоване на березі річки, а не затоки. «Річка січня» – так можна перекласти назву міста нескінченного літа, вечірок, забав, тусівок. Тут нікому не хочеться спа-ти, займатися буденними нудними справами, відмовившись від можли-вості насолоджуватися життям. Де ще окрім Ріо вуличні посиденьки на літніх майданчиках можуть тривати всю ніч? І навіть якщо пізно ввечері злива затопить вулиці, усі ненадовго розійдуться, аби після дощу знову зі-братися і тусуватися до світанку.

Але Ріо-де-Жанейро – це не лише тусівки. Як ми вже казали, місто має довгу та цікаву історію. Воно, між іншим може похвалитися періодом не просто колоніальної величі, але й своєю столичністю. У час, коли в Пор-тугалії було неспокійно, королівська сім’я переїхала та перенесла зі собою столицю імперії з Португалії до Брази-лії, з Лісабона до Ріо. Це єдиний випа-док в історії, коли столицею держави

було місто в колонії. І це для розви-тку Ріо-де-Жанейро мало доленосний вплив. Тут звели церкви, палаци, за-клали ботанічний сад, в тодішньому розумінні цього слова розвивали інф-раструктуру та культуру, яка зробила Ріо тим містом мрії, яким воно зараз є. залишки колишньої розкоші мож-на оглянути в центрі міста. Вони тут


кою більшості митців, які творили культуру Ріо-де-Жанейро.

звісно, не оминемо ми увагою і най-відоміших дивовиж «Ріки січня». Це дві гори, які відкривають неймовірні види на це справді велетенське місто з над-звичайним ландшафтом. Ці гори, па-горби, незвичних форми скелі роблять захоплююче місто просто вражаючим.

Якщо вас цікавлять не лише огля-дини панорам, але й цікаве добиран-ня на вершину, то вам точно сподо-бається Цукрова голова – стрімка скеля у воді 396 м заввишки. Сюди можна добратися канатною доро-гою з однією пересадкою на ниж-чому пагорбі, який є ще одним пре-красним оглядовим майданчиком.

Пояснювати чому варто хотіти відвідати статую Христа Спасите-ля – зайве. Там побувати прагнуть просто всі. І це цілком зрозуміло. Окрім того що монумент є симво-лом не тільки Ріо, але й цілої Брази-лії, поїздка сюди буде справді дуже цікавою. звідси відкривається про-сто неймовірна панорама на місто. з підніжжя Христа видно все: і центр, і стадіон, і самбодром, і затоку, і іпо-дром, і ботанічний сад, і сусідні міста. Побачити не можна хіба район Сепе-тіба – ну дуже вже велике місто Ріо, і дуже вже далеко він розташований.

Добратися сюди можна кількома способами, і кожен з них буде ціка-вим та своєю мірою захопливим,

оскільки дивовижа розташована на горі посеред національного парку. Найбанальніший з них – купити кви-ток на мікроавтобус, який завезе вас прямо на гору. Екзотичніший – виру-шити туди на поїзді, спеціально про-кладеному для туристів (цей шлях пе-редбачає триваліше стояння в черзі). А найоригінальнішим буде двогодин-ний піший похід спеціальною стежи-ною. Вражень можна набратися ціле море. Проте є і мінуси: початок цієї таємничої доріжки знайти нелегко, а у лісі на вас можуть чатувати злодії.

Кримінальна ситуація в Ріо уза-галі досить дивна: з одного боку, тут зовсім безпечно, з іншого – дуже небезпечно. Все дуже залежить від


району і конкретного місця вашого перебування. Багато де патрулює поліція і в таких районах боятися ні-чого. є дуже небезпечні частини міс-та, де живе місцеве бідне населення. їх називають фавелами – це неле-гальні стихійні поселення, історія ви-никнення яких починається від дня, коли в Бразилії скасували рабство. Тоді невільники, що полишили своїх господарів, просто облаштовували поселення на незайнятих у той час ділянках міста. Саме тому фавели є чи не усюди, і розташовані вони до-сить стихійно. забудова у них – це звичайні брудні нетрі. Кожна фаве-ла має свою назву, правила життя

у них схожі: наркодилери мають право збувати там свій товар і нато-мість забезпечують населенню мир і спокій існування. є фавели «паси-фіковані» – такі, де патрулює поліція та тримає усе більш-менш під контр-олем. А є й інші: туди окрім місцевих мешканців краще ніколи і нікому не потрапляти. Навіть представникам закону. Вбивство, пограбування, зґвалтування, продаж на органи – далеко не повний перелік того, що може очікувати на допитливого ту-риста, який потрапив у неправильне місце. Тому локації для знайомства з містом вічного карнавалу варто обирати дуже ретельно.

Бразилія – дуже футбольна кра-їна, тому якщо ви любите цей вид спорту, не проґавте нагоди відвідати легендарний стадіон Маракана та музей у ньому.

Якщо ж вам пощастить мати роз-мову з англомовним бразильцем, то без обговорення футболу, їхньої не-вдачі на попередньому Чемпіонаті світу та футбольних зірок з країн ко-лишнього «совка» не обійтися.

І як же без пляжів! Ріо-де-Жанейро славний не тільки пагорбами, але й пляжами. згадаємо лише про Копо-кабана – тут постійно влаштовують вечірки, гучно, за участі мільйонів ту-ристів зустрічають Новий рік, просто купаються і засмагають. з впевненіс-тю можемо сказати, що це – найпо-пулярніший пляж Південної Америки і точно один з найвідоміших у світі. Ми б зі свого боку додали, що інші пляжі Ріо поступаються йому лише розкрученіс-тю. Але за красою, комфортом та якіс-тю відпочинку можуть часом Копока-бану і переплюнути. Чого варта хоча б Іпанема: чудовий пісок, чиста вода, спортивні майданчики, приголомшли-вий краєвид і багато-багато бразилі-йок! Кілька днів на одному з пляжів Ріо – це чудове завершення плідного зна-йомства з містом. Але не можемо не нагадати про безпеку: якщо не будете уважними, вас обкрадуть, залишивши тільки плавки, за лічені хвилини.

Бразилія – захоплююча та не-звична країна з тривалою історією, великим культурним та етнічним різноманіттям і чудовими можли-востями для цікавого відпочинку. Вона вражає, дивує, захоплює, ча-сом – шокує, але байдужим не за-лишиться ніхто. Це точно.

Остап Процик, фото автора


«де СкарБ ТВІй…»бесіди владики любомира Гузара з підприємцямиЛьВІВ, 2016

У цій книжці зібрано і згруповано за тематичними блоками відповіді колишнього пред-стоятеля Української греко-католицької церкви владики Любомира Гузара на запитання підприємців під час зустрічей дискусійного клубу «Бізнес-Credo», які організувала Львів-ська бізнес-школа УКУ (LvBS) у 2012 та 2015 роках.Теми цих зустрічей, що цікавили українських бізнесменів, – завжди актуальні питання моралі та цінностей в особистому житті, у бізнесі, загалом у державі та суспільстві. Дві зустрічі в 2015 році були присвячені 150-літтю від дня народження митрополита Андрея Шептицького, зокрема його посланню «Як будувати Рідну Хату». Тож короткі та влучні, не позбавлені гумору відповіді владики Любомира на запитання підприємців ве-ликою мірою подані у світлі вчення митрополита Андрея, постать якого й сьогодні може служити зразком для наслідування. «Сподіваємося, що ця збірочка стане для вдумли-вого читача нагодою по-новому поглянути на буденні речі, переосмислити деякі аспекти своєї праці та взаємин з іншими, а також глибше пізнати підставові засади духовного життя», – кажуть видавці.

мирослав маринович ВСеСВІТ За колючиМ дроТоМ

ЛьВІВ, 2016

Автор у брежнєвські часи відбув 10 років ув’язнення в концтаборі й на засланні – за участь у правозахисній Українській Гельсінкській групі (УГГ). Це була перша не підпільна група Руху опору, яка, діючи відкрито, тривалий час показувала всьому світові ситуа-цію з правами людини в підрадянській Україні. Народжений у Галичині вже після Другої світової війни і виховуваний у радянській школі автор показує у своїх спогадах роль га-лицької родини у формуванні позиції спротиву тоталітарному режимові. Живо, цікаво й відверто розповідає про життя в підрадянському Києві в епоху Гельсінкського руху, про діяльність УГГ та її членів, про несправедливі арешти і радянське кривосуддя. Деталь-но змальовує картини життя політичних в’язнів у концтаборі. Описує обставини свого заслання в Казахстані. Велику увагу приділяє духовному зростанню людини. Ділиться своїми роздумами про дисидентство і природу тоталітаризму. І врешті виносить присуд комуністичній системі.

кНиги МІСЯЦЯ


SHakeSpeare Live!Унікальна двогодинна театральна вистава Королівської шекспірів-ської компанії (RSC), приурочена до 400 річниці з дня смерті видат-ного поета і драматурга.У постановці представлені уривки з шекспірівських п’єс, які впли-нули на розвиток музики, танцю, опери, музичного театру і комедії.за словами художнього керівника RSC Грегорі Дорана, найкращі актори сучасності виконують найкращі театральні сцени усіх часів. Ведучий – Девід Теннант, серед акторів – Джуді Денч, Ієн Маккел-лен, Бенедикт Камбербетч. У шоу також беруть участь трупи Коро-лівського балету, Англійської національної опери, The Orchestra of the Swan і Бірмінгемський королівський балет.

ЕльзЕр - вІН мІГ би змІНити СвІтЯкихось 13 хвилин не вистачило теслі Георгові Ельзеру, щоб зміни-ти хід світової історії. 8 листопада 1939 року в мюнхенській пивній «Бюргербройкеллер», де Гітлер щороку в річницю «Пивного путчу» виступав перед ветеранами Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, Ельзер вмонтував саморобний вибуховий при-стрій з годинниковим механізмом у колону, перед якою зазвичай встановлювали трибуну для вождя.У результаті вибуху було вбито 8 осіб і ще 63 поранено. Однак Гіт-лера серед постраждалих не виявилося. фюрер, обмежившись на цей раз коротким привітанням на адресу присутніх, покинув зал за сім хвилин до вибуху, оскільки йому потрібно було повертатися до Берліна.У фільмі реконструйований соціально-політичний контекст того часу, а також події, що відбувалися з Георгом Ельзером.

ФільМи МІСЯЦЯ

ПОСПІШАюЧИ зАРОБИТИ НА ЖИТТЯ, НЕ зАБУДь ПРОСТО ПОЖИТИ

дріБНиці життя | 51

1. У фільмі «Кульова блискавка» 1965 року Джеймс Бонд у ви-конанні Шона Коннері викорис-товує прилад Jetpack Q, щоб втекти від погоні. Martin Aircraft Company з Нової зеландії скон-струювала свій Jetpack, що пра-цює на бензиновому двигуні та має дві турбіни для підйому. У випадку із цим приладом – це не розвага. Розробники бачать застосування літального засобу в комерційних, військових і ря-тувальних цілях. Максимальна швидкість – 74 км/год, макси-мальна висота підйому –1 км. Однієї повної заправки виста-чить на 30 хвилин користування. Політаємо?

2. 1983 рік. «Восьминіжка». Джеймс Бонд носить годин-ник Seiko з вбудованим теле-екраном. Дивна річ, як на той час, безперечно. А сьогодні ми маємо такі старт-прилади як Apple Watch, Samsung Galaxy Gear, Pebble та багато їхніх ана-логів. Причому такі годинники сьогодні мають безліч функцій, про які тоді агент 007 міг тільки мріяти. І якими дуже успішно зараз може користуватися Де-ніел Крейг.

Всі ми хоч раз дивилися якийсь з фільмів про непе-реможного джеймса Бонда. а дехто і не раз, і не одну стрічку. І точно вже кожен з нас уявляв себе на місці Шона коннері / роджера Мура / Тімоті далтона / пір-са Броснана / деніела крейга. а особливо це бажання загострювалося, коли винахідник Q презентував чер-говий шпигунський гаджет, який допомагає рятува-

ти світ. або ж тоді, коли цей пристрій знаходив своє застосування у небезпечній ситуації. а чи знаєте ви, що окремі з цих фантастичних у минулому чудо-при-строїв таки втілили в життя тепер. окремі винахідни-ки навіть присвячують немало часу, аби відтворити у реальному житті ці гаджети. І у цьому номері пропо-нуємо вам 10 пристроїв суперагента джеймса Бонда.

52 | дріБНиці життя

3. У стрічці «Вид на вбивство» 1985 року продемонстрували керованого собаку-робота з ви-сувною шиєю і відеокамерами замість очей. У 1985 році навіть на заході це було чимось непе-ресічним, а у СРСР взагалі не-реальним. Дивна річ, але чомусь робособаки в цьому випадку на-багато популярніші за котів. Сьо-годні ж собакою-роботом нікого не здивувати. Мабуть, найвідо-міший – це Sony Aibo, який вміє висловлювати емоції та взаємо-діяти з різними електронними пристроями. Серійне виробни-цтво іграшок зупинили у 2006 році, спровокувавши цим появу безлічі дешевших аналогів.

4. Найновіший агент 007 Деніел Крейг у фільмі «007: Координати Скайфолл» використовує за-кодований під його руку пістолет. Тобто стріляти з нього може тільки Бонд. Подібний пістолет був також і в фільмі «Ліцензія на вбивство». А про його втілення в реальному житті ми вже писали кілька років тому. Armatix iP1 – перша у світі «розумна» зброя. Вона слухається лише свого господаря. Тобто не зовсім господаря, а господаревого годинни-ка. Авторизація проста до банального і не по-требує жодних датчиків ДНК, сканування сітків-ки, верифікації та інших «сучасних» прибамбасів. Пістолет Armatix iP1 калібру .22 LR за 1400 дола-рів продають лише в парі із годинником за 400 доларів, комунікуючи з ним за допомогою без-дротового зв’язку. Пістолет не спрацює, якщо відстань до годинника буде більшою за наперед визначену. А оскільки годинник слід носити на зап’ясті, нескладно здогадатись, що єдине ак-тивне положення – це коли рука власника міцно вхопила зброю.


5. Пірс Броснан у фільмі 1997 року «завтра не помре ніко-ли» «керує» автомобілем BMW 750 зі заднього сидіння за до-помогою мобільного телефо-ну Ericsson. Сьогодні компанія Jaguar Land Rover розробила систему віддаленого управ-ління автомобілем за допомо-гою програми на смартфоні. Система призначена для ма-неврів у важкодоступних міс-цях і працює досить успішно.

6. Скільки у різноманітних фільмах вико-ристовували перстенів. І отруту в них тримали, і лазером різали, і ультраз-вуковими хвилями скло підривали. А у фільмі 1985 року «Вид на вбивство» Джеймс Бонд орудує кільцем з вбудова-ною камерою. І, о диво! Студія Hyeonsik втілила цю ідею в життя, створивши перстень CAMER-ing з міні-камерою все-редині, основною ідеєю якого є можли-вість зйомки на ходу. Він може робити знімки, після чого пере-давати їх на планшет або смартфон.

7. Цей гаджет зі стрічки «завтра не помре ні-коли» у реальному житті підійшов би біль-ше жінкам. Джеймс Бонд у цьому фільмі використовує мобільний телефон з вбудо-ваним електрошокером. Сьогодні ж у про-дажі з'явився чохол для iPhone з таким пристроєм. Маючи такий чохол, можна не боятися, що вкрадуть телефон або ж про-сто пограбують. Беріть до уваги – чудова ідея для подарунка коханій!


9. У тому ж таки фільмі у Бонда була підводна інфра-червона камера, якою можна робити фото в темряві. Таким фотоапаратом сьогодні вже нікого не здиву-єш. Одна з таких моделей – Olympus Stylus TG-3, яка може знімати на глибині до 15 м. зрештою, навіть те-лефони з такими камерами почали випускати. Отак, фільм відносно новий, а гаджет вже не нереальний.

8. У фільмі «Квант милосердя» використовують спеці-альний стіл з сенсорним інтерфейсом, на якому чле-ни MI6 переглядають інформацію про Домініка Гріна. зрештою, це не вперше у фільмах використовують такого роду столи, дошки, панелі. Так от, Microsoft і Samsung випустили інтерактивну панель під назвою Microsoft Pixelsense, яка є дуже схожим пристроєм. Все управління проходить з використанням пальців рук. Дуже зручно. До слова, ціна за таку штукенцію не така вже й «кусюча» і стартує сьогодні від $8 400. замовляємо?

10. Одним з найбільш пам’ятних для прихильників Бондіани гаджетів (окрім вражаючих автомобілів) Джеймса Бонда за всю історію франшизи став на-ручний годинник. Проте не той, про який ми гово-рили у п. 2., а інший. Такий, який може випускати потужний лазерний промінь, здатний розрізати навіть метал. Це творіння Q з’явилося у фільмі «Ні-коли не говори ніколи» 1983 року. А восени 2014 року німецький винахідник Патрік Прібе предста-вив громадськості реальне втілення таких наруч-них годинників. звичайно, вбудований лазер метал розрізати не може. зате він легко справляється з повітряними кульками, тонкими листами пластма-си, скотчем і сірниками.Патрік Прібе, до слова, відомий на весь світ тим, що любить відтворювати технології з фільмів. Крім лазерного годинника Джеймса Бонда він на-віть створив функціональні кігті Росомахи, рука-вичку залізної людини і павутину Людини-павука.

отож, аби відчути себе справжнім джеймсом бон-дом, залишилося лише обрати один або кілька при-строїв зі списку – і вперед!

Петро Малечко


поМилка духовно зростаючих


На словах «духовний цілитель» я помітив, як її хребет трохи потяг-нувся вгору, надавши своїй госпо-дині додаткових 5 мм зросту. Цей нюанс усміхнув мене. Вона подума-ла, що я усміхнувся їй. Підборіддя цієї юної і граціозної лані подалося трохи вперед, одночасно піднявши її носик вище лінії горизонту. Вона присіла навпроти мене. Подіумна поза для милування була зайнята і тепер можна було приступати до розмови.

Але при спілкуванні у мене бу-вають труднощі. Справа в тому, що якщо дама в розмові категорично ігнорує факт того, що вона жінка, я впадаю в розпач і вимушено почи-наю спілкуватися з нею в контексті того образу, який вона сама висуває на передній план. У цьому випадку таким образом було її «духовне ціли-тельство». Мені, за великим рахун-ком, було нецікаво, що означає вся ця хрінь. Бо я відчуваю, коли переді мною людина досвідчена, а коли – імітатор досвіду. Тому мені приєм-ніше було уявляти її до пояса ого-леною, думати про шовковистість її шкіри і запах лискучого волосся, ба-чити, як вона прогинається в спині...

Нещодавно на неформальній зустрічі зі знайомими в кафе я познайомився з дівчиною. Якраз мій типаж: струнка блондинка з м’якими рисами обличчя. Тонкі кисті рук, довге волосся, чарівна усмішка. Груди, попа – все на місці! Нас одне одному відрекомендували. Мене як психолога, її – як духовного цілителя.

Але, на жаль ...Вона не реагувала на моє ставлен-

ня до неї, як до представниці прекрас-ної статі. Для жінки це дуже погано! Це означає, що у неї порушений зв’язок з власною жіночністю. І щоб вона не сильно загравалась у духовність, мені довелося «увімкнути» психолога і по-класти її під свій... мікроскоп! До за-вершення розмови у «цілительки» пе-ресохло в горлі, постава згорбилась, руки рефлекторно заспокоювали себе, а посмішка була вже не такою привабливою. Ну ви знаєте, «натягну-та» усмішка чарівною не буває...

помилки духовно зростаючихЯ повинен вам пояснити головну

помилку людей, які завдяки тренін-гам особистісного росту і різним східним практикам починають рос-ти в промислових масштабах. Вони намагаються перескочити одразу з останньої сходинки на першу.

Сподіваюся, ви всі знаєте пірамі-ду потреб Маслоу.

У чому ж помилка і проблема майже всіх «духовно зростаючих»? У тому, що вони, не задовольнив-ши, не наситивши послідовно всіх рівнів своїх потреб, намагаються


відразу залізти на верхівку цієї піра-міди. Туди, де у нас самовдоскона-лення, самореалізація, духовність, мудрість. Туди, де внутрішній бог. А до внутрішнього бога ще жодна людина не проклала дороги з хи-трощів.

ФІзІолоГІчНІ ПотрЕби: У цих людей не завжди можуть бути гро-ші на їжу, але вони начиталися Ошо і думають, що оскільки вони обрані, то їх живить енергія сонця, повітря або землі. Коротше, все, що завгодно, крім білків, жирів і вуглеводів. Вони начиталися зеланда і тепер гарячко-во візуалізують своє багатство і роз-кішне життя, валяючись на дірявому дивані. І продовжуючи валятися на цьому дивані, встановлюють пря-

мий контакт з космосом зі свого пупка.

ПотрЕба в бЕз-ПЕЦІ: У таких

людей може не бути

с в о є ї квар-

тири, будинку. їх можуть наганяти сусіди, у них цілком можливі про-блеми зі здоров’ям, але вони, чорт забирай, пізнали нескінченну су-єтність матеріального світу і тому вони їй непідвладні! Вони вище всього цього.

ПотрЕба ПриНалЕжНоСтІ: Крім мами, родичів або собаки їх ніхто не любить. Друзі їм не дуже й потрібні. А спілкування вони хоч і починають з надією, що цього разу їх зрозуміють, але знову наштов-хуються на стіну подиву або смі-ху. І тут голос штучного духовного зростання шепоче їм, що це добре, так і треба! Що вони повинні бути незалежними! Незалежність – це їхній квиток на вершину раю для обраних!

ПотрЕба У визНаННІ: Вони не реалізовані, як фахівці. У них не бе-руть інтерв’ю. Кар’єра не вдалася. Руками нічого особливого зробити не можуть. Самооцінка їхня – як старий паркан: кожен може під ним помочитися, штовхнути його або розхитати. Швидше за все, їхні

батьки досі вважають їх малими дітьми: не надто розумними,

не надто самостійними.ПотрЕба в СаморЕ-алІзаЦІї: Вони бачать

людей, яких багато хто любить, пова-

жає, цінує, якими захоплюються, у яких навча-

ються, на яких рівняються, яких по-

казують за приклад. Вони б мо-гли назвати таких людей духовними особами. Самореалізованими. І вони дуже хочуть бути схожими на них.

Тому вони до дірок читають їхні книжки, мастурбують медитують на їхні фотографії, ходять до них на тренінги. Все роблять за інструкці-єю, щоб перейняти мислення своїх вчителів. Вони вірять, що, скопію-вавши поведінку або манеру мис-лення, вони незабаром стануть та-кими ж! Що їх теж всі полюблять, що вони будуть просвітленими, ось-ось у них з усіх щілин бризне само-реалізація. І нарешті прийде довго-очікуване щастя!

Але так не буде. звичайно, ви мо-жете постаратися перестрибнути обов’язкові сходинки. звичайно, у вас можуть бути певні й перемінні успіхи. Але ви ніколи не будете по-вністю задоволені. Ви будете від-чувати, як тінь совісті нависає над вами і тисне на вас своєю вагою. Ви будете знати, що вдаєте. Ви на-віть зрозумієте деякі правила цієї гри в духовність. Вона вас затягне і не захоче відпускати. Та й ви забо-їтеся. Бо якщо від вас не буде вихо-дити духовна вібрація в радіусі двох кілометрів, а ваш особистісний ріст буде менше дев’ятиповерхівки, то з чим ви залишитеся? Хто ви без всі-єї цієї мішури? Хто ви без зеланда, Ошо, медитацій, тренінгів, книжок та інших «милиць»?

Іншими словами, не намагайтеся «намахати» життя. Воно веде стро-гий облік.

Таємний секрет духовного зростання

Хочете, щоб вас дійсно брали за приклад? Хочете, щоб до вас тяг-нулися і на вас рівнялися? зробіть тоді хоч щось корисне! Наприклад, схудніть на кілька кілограмів, якщо


у вас зайва вага. Ви моментально виростете в очах оточуючих! Ось це буде вашим реальним особис-тісним зростанням. І ніхто з цим сперечатися не стане. І зі здоров’ям стане краще. І себе більше запова-жаєте. А якщо ви поважаєте себе, то вас і інші почнуть поважати. І визнання отримаєте. зробіть щось корисне на ділі!

Хочете духовно вирости? Тоді робіть так, щоб у вас була смачна їжа, стабільний секс, постійні дохо-ди, близькість з друзями, сім’я, своя справа або хобі. знайдіть собі со-юзників. Робіть діло! Але для цього вам потрібно перестати думати, що з вами щось не так. Що вам чогось не вистачає. з вами все нормально! Все у-ж-е нор-маль-но! Адже духо-вне зростання – це не прагнення до себе ідеального, а любов до себе реального. Ось і все. Час є. А там вже і до бога (внутрішнього або зо-внішнього) – рукою подати! Тому, поки вам не виповнилося 50 років, взагалі не морочтеся на тему духо-вності або якогось особистісного зростання!

задовольняйте всі матеріальні та психологічні потреби! На те вони і потреби, що без них ніяк. І не нама-гайтеся «намахати» життя.

І ще... Якщо ви думаєте, що не хотіти нічого, задовольнятися ма-лим – це ознака духовного зрос-тання, то ви помилилися. Офіційно заявляю, що це – звичайнісінька деградація.

P.S. А стосовно тієї дівчини... Що ж, вона свій шанс втратила)))

Андрій Жельветро, психолог-емпат

На Сашкові: Костюм - 3979грнСорочка - 999грн Ремінь - 789грн

На Любомирові:Костюм - 3979грнСорочка - 999грн

Night Club

На Юлі:Сорочка - 789грнКраватка - 399грнКостюм - 3679грн

На Ярославові:Піджак - 2679грнСорочка - 999грн Краватка - 399грнРемінь - 789грнШтани - 2379грн

Правила створені для того, аби їх порушувати. У сучасному світі закони минулих сторіч мають все менше значення. Хто сказав, що чоловікам у кос-

тюмах не місце у нічному клубі? Хто сказав, що жінка не може вдягати чоловічий одяг? Наша fashion story за участі магазину модного чоловічого одягу ТМ Pako Lorente та нічного клубу Rafinad People доводить, що

це –лише умовності

На Ярославові:Сорочка - 1298грн Штани - 2379грнМокасини - 2479грн

На Юлі:Сорочка - 789грн Штани - 1299грн

На Сашкові: Светр - 899грн

Штани - 2379грнКросівки - 2879грн

На Любомирові:Поло - 879грн

Джинси - 1579грнКросівки - 2489грн

На Ярославові:Сорочка - 1298грн Штани - 2379грнМокасини - 2479грн

Night Club

Фотограф: Юлія Єрмолаєва

Моделі: Ярослав Ткач (Bravo models),

Сашко Кравчишин (Bravo models)Любомир Кульбачинський

(Bravo models)Юля Куривчак (Bravo models)

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки модельній агенції Bravo Models

Management, нічному клубу Rafinad People та магазину чоловічого одягу

Pako Lorente

Нічний клуб і ресторанRafinad People

просп. Шевченка - вул. Руданського, 1

Монобрендовий бутікчоловічого одягуPako Lorente

ТЦ “Форум”, вул. Під Дубом, 7а

На Сашкові:Сорочка - 999грнПіджак - 2979грнКраватка - 399грнШтани - 2379грнБроги - 2749грн

На Любомирові:Сорочка - 999грнКраватка - 399грнКостюм - 3979грнРемінь - 789грнТуфлі - 2489грнЗапонки - 689грн

На Ярославові:Поло - 879грн Піджак - 2579грнШтани - 2379грнТуфлі - 2479грн

На Сашкові:Светр - 899грнШтани - 2379грнКуртка - 2479грн

На Ярославові:Сорочка - 1298грнШтани - 2379грнКуртка - 2979грн

На Любомирові:Поло - 789грн Джинси - 1579грнКуртка - 2599грн


Вареники – страва, з якою найчастіше асоціюють Україну, і з якою зазвичай схильні асоціювати себе самі українці, коли йдеться про кулінарні традиції. з різними начинками – фруктовими чи м’ясними; з заправами зі шкварок з цибулею чи просто сметаною, вареники смакують до горілки чи настоянок, пасують до весілля чи посту, та й просто до вечері – страва ця універсальна.

В Україні традиційно їх називали «пирогами», не тільки на Галичині, як зараз, але й в країні загалом. Назва «пиріг» має давнішу етимо-логію, походить від слова «пир» (в значенні «бенкет», «забава»). Це слово є в усіх слов’янських мо-вах (білоруське «пірог», польське «pieróg», чеське «piroh»). Ну а слово «вареник», звичайно, походить від дієслова «варити».

Вареники – страва загалом проста. Складається з бездріж-джового тіста трикутної, півкруг-лої чи квадратної форми та різ-номанітних начинок. Тісто може бути пшеничним, житнім, греча-ним чи ячмінним.

А от щодо начинок – тут варіан-тів безліч: варена картопля, тушко-вана капуста, гриби, квасоля, сир, пшоняна чи гречана каші, шпинат, цибуля, мак, румбарбар; яблука,

сливи; ягоди – вишня, черешня, суниця, полуниця, малина. Та-кож м’ясо, шкварки, лівер (або, як кажуть на Вінниччині, – по-трашки). Можуть бути також різноманітні комбінації – з кар-топлею та грибами, картоплею та сиром, капустою та грибами тощо. У Карпатах вареники на-чиняють бринзою, на Поліссі – товченою квасолею, на Пол-тавщині – вареним горохом, розтертим з калиною.

ВАРЕНИКИ країн світу


Поливи також найрізноманітніші: сметана, олія з цибулею або часни-ком. Солодкі вареники подають з ягідними сиропами, варенням, ме-дом, сметаною з ягодами чи просто посипаними цукром.

Ну і подача – традиційно варе-ники подають у мисках чи горщи-ках (часом у макітрах), посипаючи шкварками і засмаженою цибулею чи зеленню. зараз, коли традиції по-чинають змінюватись, часом варе-ники посипають приправами.

Варто зазначити, що страви, поді-бні до вареників, існують у багатьох країнах. І, звичайно, кожна країна думає, що ця їжа – саме її надбання. Але ми ж знаємо ;)

отже: равіолі в італії: різновид пасти

з начинкою всередині. Бувають різ-ної форми – у вигляді півмісяця чи, частіше, квадрата з фігурно обріза-ними краєчками. з пісного тіста, їх подають як самостійну страву або до бульйону чи зупи. Начинка може бути м’ясною, рибною, овочевою чи навіть фруктовою.

вонтони та хуньтунь (також юньтунь) у китаї найбільше нагаду-ють пельмені. Начинені м’ясом, гри-бами сянгу чи паростками молодого бамбу-ка. Подають їх за-звичай у зупі, але часом сма-жать і серві-рують окре-мо. зупа з в о т о н а м и о с о б л и в о популярна на

Новий рік, бо вважають, що локшина у ній символізує довголіття. Смажені вонтони в Китаї є досить поширеним різновидом фастфуду.

Ще одні «китайські вареники» – баоцзи – готують на парі, більше з овочевими начинками (капуста, гриби, гарбуз). Найчастіше їх їдять

на сніданок, дуже попу-лярні також у

шанхайській кухні.

колдунаі (або колдуни) в Бі-лорусі, литві та Польщі. Давніший (білорусько-литовський) варіант страви готують з тіста, а новіший (польський) – ближчий до дерунів з м’ясною начинкою. Колдунаі з тіста нагадують же більше дрібні варе-ники. Готують їх на воді або цибу-левому соку з додаванням яєць та олії. залежно від начинки, вони є го-ловною стравою або десертом; на-чинка може бути з сиру, м’яса, риби, фруктів (з вишні, сливи, чорниці). Ва-рена риба та варені яйця як начинка поширені в польській версії страви, віленські – з шинкою та грибами.

Картопляні колдунаі готують як деруни, сформовані з сухої дрібно


натертої бульби з начинкою зі сви-нини. їх обсмажують і подають зі сметаною.

Момо у тибеті. Тісто готують з борошна та води, часом з додаван-ням дріжджів і соди. Для начинки використовують м’ясо яка, буйвола, курки, барана. До фаршу додають цибулю, часник, коріандр, сіль, пе-рець і кмин. Інші варіанти – сир, ово-чі та навіть шоколад.

Манти (маньту) у центральній азії, туреччині, Монголії та кореї – традиційна м’ясна страва з дрібно рубленого м’яса (від конини чи ба-ранини до птиці та верблюжатини),

тонко розкачаного тіста, пригото-вана на парі. Тісто бездріжджове на воді. за формою можуть бути круглими чи мати кілька кутів і отвір згори («ліниві манти»).

Пози (бузза) у Бурятії та Мон-голії. Нагадують манти, мають ви-ключно м’ясну начинку з додаван-ням невеликої кількості зелені. Готують у спеціальній паро-варці (позниці). Мають форму чаші з отвором нагорі. Діаметр – при-близно 5-8 см. Бульйон, який утворюється під час приготування, випи-вають через отвір від над-

кусування. У Бурятії щороку навіть проходять конкурси з поїдання та приготування поз. У 2014 був по-ставлений рекорд – загалом з’їли більше 20 тис. поз.

грузинські хінкалі – найбільш знана в нашій частині світу страва, подібна до вареників – національ-на грузинська їжа. Хінкалі готують з тіста (борошно, сіль, вода), на-чинка – рублене чи змелене пряне м’ясо (яловичина, свинина або ба-ранина); в окремих випадках ро-блять з сиру, грибів, зелені та спецій (кінза, цибуля, часник, петрушка, коріандр, м’ята). Важливим елемен-том приготування хінкалі є робота над формою. згори має лишатися невеличкий «хвостик» з тіста. їсти хінкалі потрібно так: тримаючи за хвостик, акуратно надкусити та ви-пити м’ясний сік, і тільки після цього починати їсти решту. Під час серві-рування традиційно хінкалі просто посипають меленим перцем.

Загалом, як бачимо, майже у кожній країні є страва, що нагадує вареники за способом приготуван-ня та формою. Але все рівно наші пироги – найсмачніші.

Данило Петрушенко


Simon R Leach / United Kingdom / Evening surfФотографії з колекції Міжнародного Салону-турне

художньої фотографії «З любов’ю до Жінки», www.galleryprostir.com

житловий БудиНок БізНес-класу

Підземний паркінг розвинена інфраструктура 6 хвилин до центру Поруч – Шевченківський гай

контактна інформація:вул. Дорога кривчицька, 8а067 863 86 87, 032 271 81 39

[email protected]

egoist #33

Documents