eesa-journal.com · #5 (33), 2018 część 3 wschodnioeuropejskie czasopismo naukowe (warszawa,...

#5 (33), 2018 część 3

Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (Warszawa, Polska) Czasopismo jest zarejestrowane i publikowane w Polsce. W czasopiśmie publikowane są artykuły ze wszystkich dziedzin naukowych. Czasopismo publikowane jest w języku polskim, angielskim, niemieckim i rosyjskim. Artykuły przyjmowane są do dnia 30 każdego miesiąca. Częstotliwość: 12 wydań rocznie. Format - A4, kolorowy druk Wszystkie artykuły są recenzowane Każdy autor otrzymuje jeden bezpłatny egzemplarz czasopisma. Bezpłatny dostęp do wersji elektronicznej czasopisma.

Zespół redakcyjny

Redaktor naczelny - Adam Barczuk

Mikołaj Wiśniewski

Szymon Andrzejewski

Dominik Makowski

Paweł Lewandowski

Rada naukowa

Adam Nowicki (Uniwersytet

Warszawski)

Michał Adamczyk (Instytut Stosunków

Międzynarodowych)

Peter Cohan (Princeton University)

Mateusz Jabłoński (Politechnika

Krakowska im. Tadeusza Kościuszki)

Piotr Michalak (Uniwersytet

Warszawski)

Jerzy Czarnecki (Uniwersytet

Jagielloński)

Kolub Frennen (University of

Tübingen)

Bartosz Wysocki (Instytut Stosunków

Międzynarodowych)

Patrick O’Connell (Paris IV Sorbonne)

Maciej Kaczmarczyk (Uniwersytet

Warszawski)

#5 (33), 2018 part 3 East European Scientific Journal (Warsaw, Poland) The journal is registered and published in Poland. The journal is registered and published in Poland. Articles in all spheres of sciences are published in the journal. Journal is published in English, German, Polish and Russian. Articles are accepted till the 30th day of each month. Periodicity: 12 issues per year. Format - A4, color printing All articles are reviewed Each author receives one free printed copy of the journal Free access to the electronic version of journal

Editorial

Editor in chief - Adam Barczuk


Szymon Andrzejewski

Dominik Makowski

Paweł Lewandowski

The scientific council


Warszawski)

Michał Adamczyk (Instytut Stosunków

Międzynarodowych)





Warszawski)


Jagielloński)


Tübingen)

Bartosz Wysocki (Instytut Stosunków

Międzynarodowych)

Patrick O’Connell (Paris IV Sorbonne)


Warszawski)

Dawid Kowalik (Politechnika


Peter Clarkwood(University College

London)

Igor Dziedzic (Polska Akademia Nauk)

Alexander Klimek (Polska Akademia

Nauk)

Alexander Rogowski (Uniwersytet

Jagielloński)

Kehan Schreiner(Hebrew University)

Bartosz Mazurkiewicz (Politechnika


Anthony Maverick(Bar-Ilan University)

Mikołaj Żukowski (Uniwersytet

Warszawski)

Mateusz Marszałek (Uniwersytet

Jagielloński)

Szymon Matysiak (Polska Akademia

Nauk)

Michał Niewiadomski (Instytut

Stosunków Międzynarodowych)


1000 kopii.

Wydrukowano w «Aleje Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warszawa, Polska»

Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe

Aleje Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warszawa, Polska

E-mail: [email protected] ,

http://eesa-journal.com/




London)

Igor Dziedzic (Polska Akademia Nauk)


Nauk)


Jagielloński)




Anthony Maverick(Bar-Ilan University)


Warszawski)


Jagielloński)


Nauk)




1000 copies.

Printed in the "Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warsaw, Poland»

East European Scientific Journal

Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warsaw, Po-land



СОДЕРЖАНИЕ

БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Чайка Н.И., Дегтярёв В.В. УРОВЕНЬ ДОМИНИРОВАНИЯ РАСТИТЕЛЬНЫХ СООБЩЕСТВ ТЕХНОГЕННЫХ ТЕРРИТОРИЙ

ДОНБАССА ........................................................................................................................................................... 5

ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ

Бабій Н. О. ВПЛИВ ЛІСОВОГО ДИЗАЙНУ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ .................................................... 13

ИССКУСТВОВЕДЕНИЕ

Сокачик Р.Н. «ХАРАКИРИ» ПЕТЕРА ЭТВЕША: ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЯПОНСКИХ ТРАДИЦИЙ В НАЧАЛЕ

ТВОРЧЕСКОГО ПУТИ АВТОРА ..................................................................................................................... 17

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Balakireva V.A. PERSONAL-ACTIVITY APPROACH OF FUTURE TEACHERS PREPARING FOR WORK ACTIVITY OF

JUNIOR SCHOOLCHILDREN ........................................................................................................................... 22

Klipa Yu.V. COMPETENCY-BASED APPROACH TO PROFESSIONAL PREPARATION OF MODERN ECONOMIST

AND ENTREPRENEUR ...................................................................................................................................... 27

Лоренц В.В. ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМООПРЕДЕЛЕНИЕ СТАРШЕКЛАССНИКОВ В УСЛОВИЯХ

РЕАЛИЗАЦИИ ПРОФИЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ ............................................................................................... 30

Медвидь Ю.І. ПРИМЕНЕНИЕ ПОДХОДОВ И ПРИНЦИПОВ ВОСПИТАНИЯ И БОБУЧЕНИЯ В ПРОЦЕССЕ

ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ ЗАПАСА К СЛУЖЕБНО-БОЕВОЙ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ............................................................................................................................................... 35

Скворцова Ю.А. РОЛЬ СОЗДАНИЯ ЭФФЕКТИВНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ СРЕДЫ В ФОРМИРОВАНИИ

КУЛЬТУРЫ МЕЖНАЦИОНАЛЬНОГО ОБЩЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ. ............................ 39

ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ

Далиева Ф.Х. ГЕОПОЛИТИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ РАЗРАБОТКИ ПРОЕКТА ВЕЛИКОГО ШЁЛКОВОГО ПУТИ

.............................................................................................................................................................................. 43

Забіян В.В. РОЛЬ ТРАДИЦІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ КИТАЮ ....................... 46

Мельничук Л.М. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН, ПРОБЛЕМИ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ .............................................................................................................. 50

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Швалб Ю.М., Волинець Н.В. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ПРАЦЮЮЧОЇ

ОСОБИСТОСТІ (ПРАЦІВНИКА) ..................................................................................................................... 57

СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Исмайлова С.А. КРАТКАЯ ИСТОРИЯ ЗАРОЖДЕНИЯ ВОЛОНТЕРСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ........................................... 65

4 Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (East European Scientific Journal) #5(33), 2018

ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Гасанов И.А. СВОБОДА ВОЛИ И КАПРИЗЫ ФОРТУНЫ В ПОЭЗИИ КВИНТА ГОРАЦИЯ ФЛАККА ....................... 67

Піндосова Т.С. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДЕНА БРАУНА: ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД ......................................... 70

Bozorov Z.M. LINGUISTIC APPROACH IN INVESTIGATION OF HYPERBOLE IN THE ENGLISH AND UZBEK

LITERARY TEXTS ............................................................................................................................................. 74

ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

Юрчак Г. М. АВАНТЮРНО-ПРИГОДНИЦЬКА ДОМІНАНТА РОМАНУ «ВОЛОДАРКА ПОНТИДИ ЮРІЯ

КОСАЧА» ............................................................................................................................................................ 76

Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (East European Scientific Journal) #5(33), 2018 5

БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Chaika N.I. candidate of agricultural sciences

Kharkiv National Agrarian University named after V.V. Dokuchayev

Degtiariev V.V.

doctor of agricultural sciences

Kharkiv National Agrarian University named after V.V. Dokuchayev

Чайка Н.И.

Кандидат сельскохозяйственных наук

Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева

Дегтярёв В.В.

доктор сельскохозяйственных наук, профессор

Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева

DOMINATION LEVEL OF PLANT COMMUNITIES OF THE ANTHROPOGENIC

TERRITORIES OF THE DONBAS

УРОВЕНЬ ДОМИНИРОВАНИЯ РАСТИТЕЛЬНЫХ СООБЩЕСТВ ТЕХНОГЕННЫХ

ТЕРРИТОРИЙ ДОНБАССА

Summary: The development of a man's anthropogenic activity, especially while working out mineral depos-

its and constructing industrial enterprises, is accompanied by destruction of natural vegetation and soils, violation

of the relief, geological structure and hydrological regime. As a result, there are anthropogenicecotopes, charac-

terized by the originalityof the environmental conditions. A variety of anthropogenic edaphotopes is a platform

toform and developthe plant groups that differ in the area covered by the aboveground parts of a particular species

in the community, the volume and weight they occupy. Prevailing or dominant species in the community play an

environment-forming role; therefore we investigated the parameters of the participation degree of the dominant

species of vegetation cover on various anthropogenicterritories.

The data of the species composition of the plant communities of the plot of the construction site of “Yuzhno-

Donbasskaia№. 1” mine, the industrial site of the Mariinski district tire repair plant and the upper part of the waste

dump of “Shchurovka-1” mine are presented. All the researched vegetation covers of the anthropogenic territories

are marked by the similarities in the development of phytocenoses. As a result of determination of relative im-

portance of the dominant species through phytomass, it is established that on the construction sitethey are: quack

grass (Elyrigiarepens (L.) Nevski; on the industrial site it is field (chess) brome grass (Bromusarvensis L.) on the

waste dump it iscornflower sprawling (Centaureadiffusa Lam.).It is established that there is a high level of domi-

nance in the areas with medium and high productivity, which correspond to the stages of simple and pioneer

groupings.

Key words: anthropogenicterritories, level of dominance, pioneer grouping, simple grouping, complex

grouping.

Аннотация: Развитие техногенной деятельности человека, особенно при разработке месторождений

полезных ископаемых и сооружение промышленных предприятий, сопровождаются уничтожением есте-

ственной растительности и почв, нарушением рельефа, геологического строения и гидрологического ре-

жима. В результате возникают техногенные экотопы, характеризующиеся своеобразием экологических

условий. Разнообразие техногенных эдафотопов представляет собой площадки для становления и развития

растительных группировок, которые отличаются площадью, покрываемой надземными частями того или

иного вида в сообществе, занимаемым ими объёмом и весом. Преобладающие или доминирующие виды в

сообществе играют средообразующую роль, поэтому нами исследованы параметры степени участия до-

минирующих видов растительных покровов различных техногенных территорий.

Представлены данные видового состава растительных сообществ участка строительной территории

шахты «Южно-Донбасская № 1», промышленной площадки Марьинского районного шиноремонтного за-

вода и верхней части породного отвала шахты «Щуровка – 1». Все исследуемые растительные покровы

техногенных территорий отмечаются сходством развития фитоценозов. В результате определения относи-

тельной значимости доминирующих видов через фитомассу установлено, что таковыми являются на

участке строительной территории – пырей ползучий (Elyrigia repens (L.) Nevski; на промышленной пло-

щадке – костер полевой (Bromus arvensis L.); на породном отвале – василёк раскидистый (Centaurea diffusa

Lam.). Установлено, высокий уровень доминирования на участках со средней и высокой продуктивностью,

которые соответствуют стадиям простых и пионерных группировок.

Ключевые слова: техногенные территории, уровень доминирования, пионерная группировка, простая

группировка, сложная группировка.


Постановка проблемы. В результате интен-

сивного развития техногенной деятельности чело-

века в Донбассе, происходит формирование антро-

погенных ландшафтов, экотопы которых характе-

ризуются неоднородностью и своеобразием

экологических условий. В процессе естественного

зарастания техногенных эдатопов образуется взаи-

мообусловленный комплекс – растение и среда, со

специфическими компонентами, изучение которых

даёт информацию о количественном характере их

взаимоотношений, о выявлении наблюдаемых при-

чин и факторов негативного внешнего воздействия,

о возможных структурно-функциональных измене-

ний компонентов. Процессы естественного зараста-

ния растительностью голых антропогенных по-

верхностей относятся к сингенетическим сукцес-

сиям фитоценозов [1]. Разнообразие техногенных

эдафотопов представляет собой площадки для ста-

новления и развития растительных группировок,

которые отличаются площадью, покрываемой

надземными частями того или иного вида в сообще-

стве, занимаемым ими объёмом и весом, что со-

гласно П.Д. Ярошенко [2], отвечает признаку пре-

обладания или доминирования. Виды, обладающие

способностью занимать главенствующее положе-

ние в фитоценозе, оказывают преобладающее вли-

яние на среду обитания и формирование надземной

и подземной биомассы. Доминантность вида опре-

деляет степень его участия в сообществе, его кон-

сортивные связи в них, проективное покрытие ,

встречаемость, фитоценотическую активность, ско-

рость прохождения первичных и вторичных сук-

цессий.

Анализ последних исследований и публика-

ций. В последние годы актуальности вопроса опре-

деления уровня доминирования и использования

его для сравнений сообществ с разными моделями

организаций, посвящено много работ [3 - 5]. По

мнению В.И. Василевича [6], при исследовании до-

минантов в растительном покрове, в зоне крайних

условий существования растительности произрас-

тает лишь весьма небольшой набор видов, что авто-

матически ограничивает число из них, которые спо-

собны достигать в данных условиях высокого оби-

лия и доминировать. Н. Olff [7] подчёркивал, что

рудеральные виды, первыми занявшие освободив-

шееся после нарушений пространство, могут очень

быстро достигать высокого обилия, хотя и не спо-

собны удерживать доминирующую позицию долго.

Исследователи растительных покровов техноген-

ных территорий в Донбассе всегда выделяют виды

преобладающие в травостоях. Выделение нере-

шенных ранее частей общей проблемы. Од-

нако, информация по участию доминантов в их

формировании сводится главным образом к резуль-

татам глазомерной оценки проективного покрытия

видов с использованием бальных шкал. По мнению

Т.А. Работнова [8], оценка относительной значимо-

сти доминирующих видов через фитомассу, даёт

более точное представление о степени дифферен-

циации их участия в сообществах по сравнению с

числом особей (или побегов), проективным покры-

тием или другими признаками. Цель статьи. Це-

лью наших исследований является на основе коли-

чественных данных определить как и на сколько от-

личается уровень доминирования видов на

различных стадиях развития фитоценозов техно-

генных территорий.

Изложение основного материала. Чтобы

дать характеристику уровню доминирования на

растительных покровах техногенных территорий в

июне – июле 2017 г. на вершине отвала шахты

«Щуровка-1», участке строительной территории

шахты «Южно-Донбасская-1» и участке промыш-

ленной площадки Марьинского шиноремонтного

завода (МШРЗ), проводили исследования видовой

структуры растительности. Отвал шахты «Щу-

ровка-1» не горящий, расположен в восточной ча-

сти города Марьинка, конусный с округлой верши-

ной, достигает 40 м высоты и занимает площадь

0,76 га. Промышленная площадка площадью 0,67

га, расположена в западной части МШРЗ и пред-

ставляет собой заброшенное твёрдое бетонно-ас-

фальтное покрытие изрезанное трещинами, выбои-

нами и захламлено мусором с глинозёмом. Участок

строительной территории достигает площади 0,62

га в северо-восточной части хоздвора шахты

«Южно-Донбасская-1», завален строительными от-

ходами, песком, опилками и т.д.

Изучение растительных сообществ проводили

в соответствии с общепринятыми в геоботанике ме-

тодами и методиками [2, 8, 9]. Всего на объектах

было заложено 62 учётные площадки размером 1х1

м. Кроме того, в период цветения доминирующих

видов и массового цветения сопутствующих видов,

производили отбор проб надземной фитомассы на

площадках 0,25 м2, на наиболее типичных участках

сообществ, с разным проективным покрытием до-

минирующих видов, преимущественно сериями по

3 – 6 штук. Общее число проб составило 218. На ос-

нове собранного фактического материала были

определены значения следующих показателей:

среднее проективное покрытие, встречаемость, фи-

тоценотическая активность, видовая насыщен-

ность, W – общий сырой вес видов на 0,25 м2, Wd –

общий сухой вес видов на 0,25 м2, W1 – сырой вес

доминирующего вида, D=W1/W – уровень домини-

рования (относительное участие вида первого ранга

в формировании сообщества).

Общим обликом исследуемых техногенных

территорий является формирование на них расти-

тельного покрова с тремя типами зарастания: от-

дельными особями, куртинами и местами фронтом

от границы окружающей местной флоры, а на вер-

шине отвала, в местах от условной границы расти-

тельности средней части отвала. Тогда сингенети-

ческий сукцессионный ряд можно представить сле-

дующим образом: техногенные территории

единичные растения-пионеры и простые группи-

ровки раздельно-групповое скопление растений

открытый фитоценоз. В формировании расти-

тельности на промышленной площадке принимают

участие такие виды (таб. 1).


Таблица 1

Видовая структура растительности участка промышленной площадки

№

п/п Название вида

Среднее проек-

тивное покрытие

вида, % (а)

Встречае-мость

вида, % (в)

Фитоценоти-

ческая актив-

ность, К= √ав

1 2 3 4 5

1 Bromus arvensis L.

Костёр полевой 10,68 73,53 28,02

2 Ambrosia artemisiifolia L.

Амброзия полыннолистная 10,49 47,05 22,23

3 Artemisia vulgaris L.

Полынь обыкновенная 9,92 47,05 21,68

4 Erigeron canadensis L.

Мелколепестник канадский 7,27 38,23 16,67

5 Ulmus carpinifolia Rupp. ex Sucrow

Вяз граболистный 15,41 8,82 11,65

6 Crepis praemors C. Tausch

Скерда выщербленная 3,31 35,29 10,81

7 Artemisia scoparia Waldst. et Kit.

Полынь метельчатая 3,72 26,47 9,92

8 Festuca valesiaca Gaud.

Овсяница валлисская 4,46 14,71 8,09

9 Erysimum repandum L.

Желтушник растопыренный 2,06 26,47 7,38

10 Echium Vulgare L.

Синяк обыкновенный 2,91 17,64 7,22

11 Senecio vulgaris L.

Крестовник обыкновенный 1,91 26,47 7,11

12 Daucus carota L.

Морковь дикая 2,57 17,64 6,71

13 Elytrigia repens (L.) Nevski

Пырей ползучий 3,64 11,76 6,57

14 Bromopsis inermis (Leys.) Holub

Кострец безостый 3,23 11,76 6,13

15 Amaranthus retroflexus L.

Щирица запрокинутая 2,23 14,71 5,72

16 Polygonum aviculare L.

Горец птичий 2,06 14,71 5,51

17 Rosa villosa L.

Шиповник мохнатый 4,72 5,88 5,26

18 Achillea pannonica Scheele

Тысячелистник паннонский 2,06 8,89 4,26

19 Poa annua L.

Мятлик однолетний 1,07 11,76 3,54

20 Populus nigra L.

Тополь чёрный 3,48 2,94 3,19

21 Cichorium intybus L.

Цикорий обыкновенный 0,82 11,76 3,11

22 Taraxacum officinale Wigg.

Одуванчик лекарственный 0,84 8,82 2,72

23 Chenopodium urbicum L.

Марь городская 0,66 5,88 1,97

24 Melilotus albus Medik.

Донник белый 0,16 2,94 0,88

25 Plantago major L.

Подорожник средний 0,16 2,94 0,68

26 Setaria glauca (L.) Beauv

Щетинник сизый 0,08 1,84 0,38

27 Geum urbanum L.

Гравилат городской 0,08 1,84 0,38


Видовая насыщенность на исследуемом

участке в среднем составила 5,3±0,77 на 1 м2 по-

верхности. В пределах учётных площадок выяв-

лено 27 видов высших сосудистых растений. Среди

них, по средним показателям проективного покры-

тия (таб.1), первые три места занимают вяз грабо-

листный (Ulmus carpinifolia Rupp. ex Sucrow,

15,4%), костёр полевой (10,7%) и амброзия по-

лыннолистная (10,5%). Их доминирующая роль от-

мечалась на всей исследованной территории. По

этому показателю им немного уступали полынь

обыкновенная (Artemisia vulgaris L., 9,9%) и мелко-

лепестник канадский (Erigeron canadensis L., 7,3%).

Лидирующая роль по встречаемости видов принад-

лежит костру полевому (73,5%), амброзии по-

лыннолистной (47,1%) и полыни обыкновенной

(47,1%). Несколько ниже показатель встречаемости

видов отмечался у мелколепестника канадского

(38,3%) и скерды выщербленной (Crepis praemors

C. Tausch, 35,3%).

По мнению Б.А. Юрцева [10], участие расти-

тельных видов в различных сообществах более

точно передаёт их фитоценотическая активность.

По этому показателю, ряд наиболее активных ви-

дов возглавляют костёр полевой (28,1%), амброзия

полынолистная (22,2%), полынь обыкновенная

(21,7%), мелколепестник канадский (16,7%), вяз

граболистный (11,7%) и скерда выщербленная

(10,8%). По степени активности виды на раститель-

ном покрове территории распределились в следую-

щем порядке: к высокой степени активности отно-

сится костёр полевой (28,1%), неактивные виды –

щетинник сизый (0,4%) и гравилат городской

(Geum urbanum L., 0,4%), мало активные виды –

донник белый (Melilotus albus Medik., 0,9%) и подо-

рожник средний (Plantago major L., 0,7%), все

остальные виды имеют среднюю степень активно-

сти.

В формировании растительности на участке

строительной территории принимают участие тра-

вянистые виды (таб. 2).

Видовая насыщенность на данном участке в

среднем составила 5,2±0,76 на 1 м2 поверхности. В

пределах учётных площадок выявлено 26 видов

высших сосудистых растений. Лидирующие пер-

вые три места, по средним показателям проектив-

ного покрытия, занимают пырей ползучий

(Elytrigia repens (L.) Nevski) – 28,13%, костёр поле-

вой (Bromus arvensis L.) – 16,86% и амброзия по-

лыннолистная (Ambrosia artemisiifolia L.) – 6,8%.

Таблица 2

Видовая структура растительности участка строительной территории

№




вида, % (а)

Встречае-

мость вида, %

(в)

Фитоценоти-

ческая актив-


1 2 3 4 5






Амброзия полыннолистная 6,81 42,85 17,08

4 Chenopodium polyspermum L.

Марь многосемянная 5,42 28,57 12,44

5 Convolvulus arvensis L.

Вьюнок полевой 4,1 21,42 9,37

6 Saponaria officinalis L.

Мыльнянка лекарственная 5,0 14,28 8,44

7 Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey.

Латук татарский 3,13 21,42 8,18

8 Sonchus arvensis L.

Осот полевой 3,13 21,42 8,18

9 Amaranthus retroflexus L.

Щирица запрокинутая 3,63 14,28 7,2


Горец птичий 2,72 14,28 6,23

11 Poa annua L.

Мятлик узколистный 1,81 21,42 6,22

12 Setaria faberi F. Herrman

Щетинник Фабера 1,6 21,42 5,85

13 Lepidium ruderale L.

Клоповник мусорный 3,4 7,14 4,92

14 Chelidonium majus L.

Чистотел большой 1,36 14,28 4,41

15 Lepidium сampestre (L.) R. Br.

Клоповник полевой 2,72 7,14 4,4


Продолжение таблицы 2

1 2 3 4 5

16 Artemisia pontica L.

Полынь понтийская 2,27 7,14 4,02





19 Senecio viscosus L.

Крестовник клейкий 1,36 7,14 3,11

20 Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen.

Циклохена дурнишниколепестная 0,68 7,14 2,2

21 Tragopogon majjr Jacq.

Козлобородник большой. 0,68 7,14 2,2

22 Securigera varia (L.) Lassen

Вязель пёстрый 0,68 7,14 2,2

23 Erysimum diffusum Ehrh.

Желтушник раскидистый 0,45 7,14 1,79

24 Erigeron canadensis L.

Мелколепестник канадский 0,45 7,14 1,79

25 Crepis praemors C. Tausch

Скерда выщербленная 0,22 7,14 1,25

26 Setaria glauca (L.) Beauv

Щетинник сизый 0,22 7,14 1,25

Они доминировали на большинстве исследуе-

мых площадок. Все остальные виды по этому пока-

зателю им заметно уступали. Лидерство доминан-

тов в формировании растительности на участке

подтверждается и показателем встречаемости вида.

У пырея ползучего этот показатель достигает

64,38%, а у костра полевого и амброзии полынно-

листной он составляет 42,85%. Применив шкалу

Б.А. Юрцева [10] и сделав поправку на встречае-

мость вида, можно отметить, что высокой фитоце-

нотической активностью на исследуемом участке

обладают пырей ползучий (42,52%) и костёр поле-

вой (26,86%). Все остальные виды обладают сред-

ней степенью фитоценотической активности.

В растительном покрове верхней части пород-

ного отвала шахты «Щуровка-1», в границах проб-

ных площадок выявлено 39 видов растений (таб. 3).

Таблица 3

Видовая структура растительности верхней части породного отвала

№




вида, % (а)

Встречае-

мость вида, %

(в)

Фитоценоти-че-

ская актив-


1 2 3 4 5

1 Poa angustifolia L.

Мятлик узколистный 8,97 28,5 15,99

2 Centaurea diffusa Lam.

Василёк раскидистый 5,85 35,7 13,16

3 Artemisia absinthium L.

Полынь горькая 5,92 35,1 13,15


Амброзия полынолистная 3,55 21,4 8,71

5 Calamagrostis epigeios (L.) Roth

Вейник наземный 5,04 14,3 8,48

6 Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey.

Латук татарский 2,43 28,5 8,32

7 Achillea nobilis L.

Тысячелистник благородный 2,61 21,4 7,47



9 Robinia pseudoacacia L.

Робиния ложноакация 5,37 9,3 7,06

10 Polygonum patulum Bieb.

Горец отклоняющийся 5,48 8,3 6,74

11 Melilotus albus Medik.

Донник белый 1,49 28,5 6,51


Продолжение таблицы 3

1 2 3 4 5


Горец птичий 4,8 8,1 6,23

13 Daucus carota L.

Морковь дикая 1,56 19,3 5,48

14 Echium Vulgare L.

Синяк обыкновенный 4,18 7,1 5,44

15 Chelidonium majus L.

Чистотел большой 3,68 7,1 5,11

16 Phragmites australisx (Cav.) Trin. ex

Steud. Тростник южный 4,21 6,1 5,06

17 Erysimum repandum L.

Желтушник растопыренный 1,12 14,3 5,01

18 Acer negundo L.

Клён ясенелистный 5,42 14,3 4,82



20 Hierosium umbellatym L.

Ястребинка зонтичная 2,93 7,1 4,56

21 Poa compressa L.

Мятлик сплюснутый 2,8 7,1 4,46

22 Rosa villosa L.

Шиповник мохнатый 2,61 7,1 4,3

23 Sonchus arvensis L.

Осот полевой 2,3 7,1 4,04

24 Lepidium perfoliatum L.

Клоповник пронзённолистный 1,12 14,3 4,01

25 Senecio viscosus L.

Крестовник клейкий 1,12 14,3 4,01



27 Chenopodium urbicum L.

Марь городская 1,74 14,3 3,51

628 Gypsophila paulii Klok.

Качим Павла 0,74 14,3 3,25

29 Linaria vulgaris (L.) Mill.

Льнянка обыкновенная 0,37 8,6 3,18



31 Xantyium strumarium L.

Дурнишник зобовидный 0,56 14,3 2,83

32 Reseda lutea L.

Резеда жёлтая 1,18 7,1 2,13

33 Lappula patula (Lehm.) Menyh.

Липучка пониклая 0,37 7,1 1,62

34 Rumex confertus Willd.

Щавель конский 0,37 7,1 1,62

35 Gypsophila perfoliata L.

Качим пронзённолистный 0,37 7,1 1,62

36 Poa annua L.

Мятлик однолетний 0,18 7,1 1,13

37 Lepidium latifolium L.

Клоповник широколистный 0,18 7,1 1,13

38 Thlaspi arvense L.

Ярутка полевая 0,18 7,1 1,13

39 Lactuca serriola L.

Латук дикий 0,18 7,1 1,13

На этом участке видовая насыщенность со-

ставляла 5,6±0,79 на 1 м2 поверхности отвала. По

среднему показателю проективного покрытия пер-

вые три места занимают мятлик узколистный (Poa

angustifolia L.) – 8,97%, полынь горькая (Artemisia


absinthium L.) – 5,92%, василёк раскидистый

(Centaurea diffusa Lam.) – 5,85%. Их доминирую-

щая роль отмечается в большинстве исследуемых

площадей и в необследованных участках верхней

части породного отвала. Менее заметными в траво-

стое с показателем среднего проективного покры-

тия 0,18% были мятлик однолетний (Poa annua L.),

клоповник широколистный (Lepidium latifolium L.),

ярутка полевая (Thlaspi arvense L.), латук дикий

(Lactuca serriola L.). По показателю встречаемости

вида, доминирующими отмечены василёк раскиди-

стый – 35,7%, полынь горькая – 35,1%, мятлик уз-

колистный – 28,5%, латук татарский (Lactuca ta-

tarica (L.) C.A. Mey.) – 28,5% и донник белый

(Melilotus albus Medik.) – 28,5%. По показателю фи-

тоценотической активности лидируют первые три

вида: мятлик узколистный – 15,99%, василёк раски-

дистый – 13,16%, полынь горькая – 13,15%. Как

видно из таблицы 3 не один из видов по показателю

фитоценотической активности не достигает 25%,

поэтому все виды обладают средней степенью ак-

тивности. Анализ показателей выделенных доми-

нирующих видов на всех техногенных территориях

позволяет выявить закономерность.

Несмотря на сходство доминирующих ви-

дов с участков строительной (пырей ползучий, ко-

стёр полевой, амброзия полыннолистная) и про-

мышленной (костёр полевой, амброзия полынно-

листная, полынь обыкновенная) территорий, по

показателям среднего проективного покрытия и

фитоценотической активности они ближе к доми-

нантным видам с участка породного отвала. Опре-

деление коэффициента флористического сходства

Жаккара показывает, что сравниваемые графы не

очень сходны между собой. Коэффициент сходства

для сообществ с участков строительной и промыш-

ленной территорий равен 23,3%, строительной и

породного отвала – 20,3%, промышленной и пород-

ного отвала – 24,5%, что указывает на несколько

большее сходство. Все исследуемые растительные

покровы техногенных территорий отмечаются

сходством развития фитоценозов. На всех объектах

выявлены следующие стадии развития: пионерная

группировка, простая группировка и сложная груп-

пировка. Уровень доминирования определяли для

каждой стадии и средний по сообществу (таб. 4).

Таблица 4 Уровень доминирования видов на растительных покровах техногенных территорий

Техногенная Территория

Стадия развития

фитоценоза

Общий вес су-хой массы

с 0,25 м2, г Wd

Общий вес сырой массы с 0,25 м2, г W

Сырой вес доми-нирующего вида,

г W1

Уровень до-минирования

D

1 2 3 4 5 6

Участок строительной тер-ритории

Пионерная группировка

50,7 140,3 74,4 0,53

Простая группировка

54,2 150,1 87,1 0,58

Сложная группировка

48,8 135,2 68,9 0,51

Среднее по сообществу

51,2 141,8 76,8 0,54

Промышленная площадка


47,1 130,9 66,7 0,51


49,9 138,7 76,3 0,55


42,3 117,6 48,2 0,41


46,4 129,1 63,7 0,49

Породного Отвала


36,7 104,3 42,7 0,41


39,3 111,9 49,2 0,44


34,6 98,5 31,5 0,32


36,8 104,9 41,1 0,39

В результате определения относительной значи-

мости доминирующих видов через фитомассу уста-новлено, что таковыми являются на участке строи-тельной территории – пырей ползучий, на промыш-ленной площадке – костёр полевой, на породном отвале – василёк раскидистый. Высокий уровень до-минирования отмечается на участках со средней и вы-сокой продуктивностью, которые соответствуют ста-диям простых и пионерных группировок. Для участка строительной территории простой группировки значе-ние уровня доминирования становит 0,58, для пионер-ной группировки – 0,53, для сложной – 0,51. Среднее

значение уровня доминирования по сообществу для этого участка – 0,54, для промышленной площадки – 0,49, для породного отвала – 0,39. Выявление в каче-стве доминирующих видов злаковых, и начало смены доминанта на породном отвале, косвенно подтвер-ждают выводы А.И. Хархоты [11] о том, что на ранних стадиях становления фитоценоза доминируют злако-вые, но со временем их доля снижается в пользу раз-нотравья.

Выводы и предложения. Результаты проведен-ного нами исследования позволяют сделать следую-щие выводы.


На всех обследованных техногенных объектах выделены три стадии развития фитоценоза (пионер-ная группировка, простая группировка и сложная группировка).

Высокий уровень доминирования характерен простым и пионерным группировкам.

С увеличением пространственного масштаба, из-меняется структура обилия видов.

Список литературы 1. Бекаревич Н.Е. Рекультивация земель / Н.Е. Бе-

каревич, А.А. Колбасин, Н.Т. Масюк, Г.Л. Середа, И.Х. Узбек, И.П. Чабан. – Днепропетровск, 1974. – 217 с.

2. Ярошенко П.Д. Геоботаника / П.Д. Ярошенко. – М.: Просвещение, 1969. – 200 с.

3. Акатов В.В. Уровень доминирования в травя-нистых сообществах с разными моделями организа-ции / В.В. Акатов, Т.В. Акатова // Сборник научных трудов ГНБС. Разнообразие и классификация расти-тельности. – Симферополь, 2016. – Т. 143, С. 16 – 24.

4. Миркин Б.М. Проблема видового богатства растительных сообществ (современное состояние) // Успехи современной биологии. – 2012. – Т. 132, № 3. – С. 227 – 238.

5. Caruso T., Pigino G., Bernini F., Bargagli R., Migliorin M. The Berger-Parker index as an effecti ve tool for monitoring the biodiver – sity of disturbed soils a case stude on Mediterranean oribatid (Acari: Oribatida) assem-blages // Biodivers, Conserv. – 2007. – Vol. 16 – P. 3277 – 3285.

6. Василевич В.И. Доминанты в растительном по-крове / В.И. Василевич // Ботанический журнал. – 1991. – Т. 76, № 12. – С. 1674 – 1681.

7. Olff H., Bakker J.D. Dointrinsically dominant and subordinate species exist? Atest statistic for field dato // Applied Vegetation Science. – 1998. – Vol. 1. – P. 15 – 20.

8. Воронов А.Г. Геоботаника / А.Г. Воронов. – М., 1973. – 384 с.

9. Корчагин А.А. Строение растительных сооб-ществ / А.А. Корчагин // Полевая геоботаника. – Л., 1976. – Т. 5. – 316 с.

10. Юрцев Б.А. Флора Сунтар-Ха ята / Б.А. Юр-цев. – Ленинград, 1968. – 235 с.

11. Хархота А.И. Адаптация популяций растений в техногенных экотопах / А.И. Хархота // Интродук-ция акклиматизация растений. – 1996. – Вып. 26. – С. 34 – 37.


ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ

Бабій Н. О.

Студент (Магістратура)

Babii N.О.

Student (magistracy)

ВПЛИВ ЛІСОВОГО ДИЗАЙНУ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

INFLUENCE OF FOREST DESIGN ON MENTAL HEALTH OF HUMAN

Анотація. Досліджено вплив дизайну лісу на психіку та фізіологічні функції людини. Доведено, що

колір та атмосфера не тільки надає важливу інформацію про предмет, але й має здатність викликати думки

та почуття. Розглянуто деякі особливості сприйняття людиною зеленого кольору, а також можливість за-

стосування вивчених взаємозв’язків між кольором і психікою. З’ясовано, що позитивна енергія зеленого

кольору резонує з нашою внутрішньою енергією, наповнює та відновлює нашу рівновагу. Доведено, що

колір не тільки надає важливу інформацію про предмет, але й має здатність викликати думки та почуття.

Ключові слова: лісовий дизайн, зелений колір, психологічний вплив, емоції, фізіологія людини.

Abstract. The influence of forest design on the psyche and physiological functions of the person are

investigated. It is proved that color and atmosphere not only provides important information about the subject, but

also has the ability to cause thoughts and feelings. Some features of human perception of green color are

considered, as well as the possibility of application of the studied relationships between color and psyche. It is

found that the positive green energy resonates with our internal energy, fills and restores our equilibrium. It is

proved that color not only provides important information about the subject, but also has the ability to cause

thoughts and feelings.

Key words: forest design, green color, psychological influence, emotions, human physiology.

Постановка проблеми. У порівняння із дослі-

дженнями біохімічного, анатомо-фізіологічного

дослідження психологічного впливу є менш затра-

тним у часі та дозволяє отримати відносно швидко

результат. Саме тому ми вирішили зупинитись на

дослідженні впливу лісового дизайну через визна-

чення рівня їх психологічної пристосованості. Ок-

рім того, незважаючи на тривалі дослідження,

вплив лісу на людину потребує додаткового ви-

вчення.

Мета статті - вивчити та дослідити вплив лісо-

вого дизайну та зеленого кольоруна психо-

емоційну сферу людини.

Фізіологічний вплив кольору на організм лю-

дини, її психічний стан залежить від багатьох фак-

торів. Сприйняття кольору людиною – це процес,

який пройшов складну еволюцію. Під час сприй-

няття людиною зовнішнього світу найбільше заді-

юються рецепторні і центральні ділянки зорового

аналізатора. Саме ці органи у процесі еволюції за-

знали найбільших фізичних змін. Сприйняття лю-

диною зеленого кольору та дизайну лісової атмос-

фери має прямий вплив на фізіологію і психіку лю-

дини. Саме на визначення особливостей цього

впливу спрямована дана стаття.

Стан дослідження. Вплив кольору вивчали

багато науковців у галузі педагогіки, психології, ан-

тропології, медицини. Й. В. Гете вперше спробував

охарактеризувати чуттєво-емоційний вплив не

лише окремих кольорів, але й їхніх різноманітних

сполучень [2].

Найбільшого вивчення впливу кольору та ди-

зайну на психічне здоров’я людини набуло у другій

половині ХХ ст. Розвиток психо-семантичного

впливу кольору та дизайну екосистеми нині акти-

вно розвивається і має різні напрями спрямування

як самостійного розділу психології сприйняття ко-

льору.

До науковців, які досліджували цей напрям у

психології можна віднести праці: Л. Айсмен [3], Л.

Бондс [9], Л. Миронової [5], В. Петренко [10], А.

Рум’янцевої [11], П. Яньшина [12], М. Дерібере

[13]. Дослідження впливу кольорів зеленої гами на

психіку людини ґрунтуючись на попередніх до-

слідженнях у цьому напрямі.

Практичне застосування даного дослідження

може бути використано в галузях реклами, психо-

логії мистецтва, психології реабілітації, безпеки

праці та багатьох інших прикладних напрямах.

Виклад основного матеріалу. Здоров'я - це

природна, абсолютна і повсякчасна цінність, яка

займає верхню сходинку на ієрархічних сходах цін-

ностей, а також у системі таких категорій людсь-

кого життя як гармонія, творча праця, програма та

ритм життєдіяльності. Можна виділити три рівні

цінності здоров'я:

біологічний;

соціальний;

особистісний (психологічний).

Зелений колір несе у собі хвильову енергети-

чну природу. Людина відчуває його несвідомо. На-

уковці засвідчують, що нерідко трапляються випа-

дки, коли незрячі люди розрізняли колір через до-

тик. Це означає, що людський мозок сприймає

колір та довколишнє оточення через енергію, яку

ми відчуваємо, а отже і, колір і атмосфера оточення

впливає на наш настрій, апетит. Теоретичним підґ-

рунтям для розробки методів ландшафтної психо-

терапії з'явилася гіпотеза про можливість психофі-

зичного «занурення» в різні «середовища» зовніш-

нього (фізичного, природного) і внутрішнього

(психічного - чуттєвого і когнітивного) простору, і


усвідомленого перебування в них. За рахунок цього

забезпечується можливість повноцінного віднов-

лення психосоматичного ресурсу людини, подо-

лання кризових станів і підвищення адаптивних зді-

бностей особистості.

У медицині існує спеціальний напрям - ланд-

шафтотеpапія (або пейзаже-теpапія), яке включає в

себе лікування різноманітним методами і в тому чи-

слі за допомогою сільватеpапіі - лікування лісом,

його кpасою та ароматами.

Як наше фізичне тіло для гарного самопочуття

потребує регулярних фізичних вправи, так само і

наша психіка для зміцнення потребує періодичного

лікуванні. І лікарем для нього може стати кpаса

природи та споглядання на ліс. Hедаpма ще язич-

ники вважали, що оздоpовлюється людина безпосе-

редньо чеpез пpиpоду.

Сприятливий вплив лісу на собі відчував ко-

жен. Але, як вважають фахівці, особливо добре при

пеpевтомі діє прогулянки стежками з різноманіт-

ним типами лісу, по берегах звивистих річок або зо-

браження лісів.

Зелений колір знімає зорову напругу, а пові-

тря, іонізоване киснем і наповнений летючими ор-

ганічними речовинами, зміцнює імунну систему

людини. Не випадково відмічено, що перебування

на природі і милування її красою сприяє якнайшви-

дшому одужанню пацієнтів після операцій і травм,

а біль або хворобливі медичні процедури легше пе-

реносяться, якщо слухати голоси природи. Ну а в

боротьбі зі стресами і нервовими перевантажен-

нями навряд чи щось може зрівнятися з прогулян-

ками в лісі. Не випадково керівники багатьох вели-

ких американських фірм відправляють час від часу

своїх співробітників підлікувати розхитані нерви не

куди-небудь, а в ліс. Провівши місяць в лісі практи-

чно в повній самоті, один на один з дикою приро-

дою, вони повертаються оновленими людьми, гото-

вими до нових трудових подвигів.

Тілесно-орієнтовані ландшафтні практики

складають важливу ланку в структурі ландшафтної

психотерапії. Існує різниця в тому, як функціонує і

реагує тіло в міському середовищі, з її специфічною

обстановкою, і в умовах природного лісового ланд-

шафту. Ця відмінність ми визначаємо як пов'язану

з реакцією природної адаптації до ритмічної орга-

нізації лісового простору. Тілесно-орієнтовані

прийоми ландшафтної терапії організовані за прин-

ципом природного включення в природні та біоло-

гічні ритми.

Поступове підвищення, в ході посилення кон-

такту з власним тілом, адаптивної доцільності по-

ведінки пов'язано розвитком більш глибокої зв'язку

людини з реальністю навколишнього світу. Даний

процес забезпечується концентрацією психо-енер-

гетичного потенціалу на динаміці середовищних

(зовнішніх) і психічних (внутрішніх) процесів.

Весь вплив лісового дизайну та лісу на людину

у психотерапії можна звести до наступних поло-

жень:

1) природне середовище є ресурсною для пси-

хіки людини в необмеженому обсязі;

2) створення психологічного контексту знахо-

дження людини в умовах дикої природи здатне за-

безпечити можливість психотерапії психосоматич-

них дисфункцій різного ступеня складності і відно-

влення функціональної активності психіки і тіла

людини;

3) природні об'єкти мають конгруентними ан-

тропної реальності параметрами, здатними синхро-

нізуватися з аспектами функціонування персональ-

ного і колективного несвідомого, збагачуючи тим

самим психічну сферу людини. Природу ми розумі-

ємо як упорядковане, цілісне або єдність, що вира-

жає базові якості всієї сукупності явищ просторово-

часової безперервності світу.

Зелений колір – один із основних кольорів,

який має діапазон спектру з довжиною хвилі 500–

565 нанометрів. Цей колір людина сприймає найбі-

льше, адже він має найбільше відтінків живої при-

роди. Серед усіх асоціацій, які викликають у лю-

дини найчастіше люди «бачать» у своїй свідомості

дерева, траву. Цей феномен підтверджують резуль-

тати асоціативного експерименту, проведеного уче-

ницею К. Г. Юнга Вереною Каст 1980 р.

На зелений колір у випробовуваних виникали

такі асоціації, як рослини ‒ 43%, синій (сусідній

колір) ‒ 18%, вода ‒ 10%, море ‒ 10% [8, с. 4–6]. Й.

В. Гете зауважив, якщо змішати жовтий зі синім, то

вийде колір, який ми називаємо зеленим. Наше око

бачить у ньому справжнє задоволення. Не хочеться

рухатися далі. Й. В. Гете вважав зелений колір

спокійним і таким, що урівноважує емоції [2, с. 6].

Ще у 1939 році вчений С.Краков зазначив, що

саме вплив зеленого кольору максимально за-

гострює інші органи чуття (слух, нюх). Дивлячись

на зелені кольори, дерева і ліс, очі найбільше відпо-

чивають. Окрім того, знижується артеріальний

тиск, відновлюється зір, зменшується напруження

судин ока. Цьому кольору відведена середня ланка

у спекторальному діапазоні.

Людське життя еволюціонувало в оточенні зе-

лені та навколишньої природи. Його найбільше в

оточенні людини. Зелений колір в лісовому ін-

тер’єрі допомагає людині відчувати себе захище-

ним, урівноваженим та допомагає відчувати рівно-

вагу.

Екологічний дизайн є найбільш актуальним

сучасним напрямком в дизайн-проектуванні, бага-

тогранним явищем, як проектно-художнім, так і со-

ціокультурними, оскільки його об'єкти не тільки за-

безпечують комфортне фізіологічне і психологіч-

ний стан людей, дбайливе ставлення до природних

ресурсів, а й формують смакові переваги, споживчі

установки, світоглядні та естетичні ідеали і, в кін-

цевому рахунку, екологічну культуру.

Визначення і систематизація прийомів еколо-

гічного дизайну, які можуть забезпечити гармоній-

ність співіснування людини і навколишнього при-

родного середовища з метою її збереження, а також

регулювання внутрішньої мотивації людини до

екологічного способу життя.

Вплив факторів навколишнього середовища на

психічний стан людини - явище комплексне. Фак-


тори можуть нівелюватися, взаємно компенсува-

тися, або накладатися один на інший, взаємно поси-

люючи один одного. Комфортний мікроклімат - це

поєднання значень його показників, які при трива-

лому і систематичному впливі на людину забезпе-

чують нормальний тепловий стан організму і від-

чуття комфорту. Забезпечити його сьогодні допо-

магають численні технічні пристрої, починаючи з

пилососа, вентилятора, фільтра для води, зволожу-

вача повітря, обігрівача, кондиціонера, пристрої

для аромотерапії, закінчуючи системою «розумний

будинок» [2].

Прийомами поліпшення мікроклімату примі-

щення є застосування озеленення та аква-дизайну.

Рослини коректують вологість і хімічний склад по-

вітря, збагачують повітря киснем і очищають його

від вуглекислоти, токсичних речовин і пилу, іонізу-

ють і зволожують. Рослини створюють додаткову

звукоізоляцію і шумо-поглинання, а, виділяючи фі-

тонциди, надають згубну дію на хвороботворні мі-

кроби.

Фітодизайн дозволяє в комплексі вирішувати

санітарно-гігієнічні, психологічні та естетичні про-

блеми. У сучасному фітодизайн превалює медико-

біологічний аспект, коли враховують, насамперед,

цілющі властивості рослин. Включені в інтер'єр мо-

жуть бути об'єкти ландшафтного дизайну: малі

сади, присадибні ділянки, сади на дахах, як візуа-

льно, так і у вигляді великих багаторівневих компо-

зицій, оранжерей і зимових садів. Всі вони повинні

проектуватися з додержанням вимог екології і при

значних обсягах інженерних пристроїв і ресурсів,

потрібних для підтримання стабільності штучних

природних систем (освітлення, полив, підживлення

рослин, дренування грунтів, підтримання темпера-

турного режиму та ін.).

Люди все менше часу проводять на природі,

втрачаючи таким чином необхідний буфер здоро-

в'я. А даремно. З'являється все більше доказів того,

що контакт з природою має значний позитивний

вплив на психічне здоров'я.

Це пов'язано зі зниженим рівнем стресу, має

величезні наслідки і для фізичного здоров'я, змен-

шенням рівня депресії і тривожності, підвищенням

стійкості, а також поліпшенням самооцінки і ба-

жання взаємодіяти з соціумом. Такі позитивні ефе-

кти були помічені не тільки при безпосередньому

впливі природи на людину - як в лісі або парку, а й

в результаті перегляду фотографій з природними

сценами або ж коли людина просто дивиться у ві-

кно.

Колір впливає на продуктивність праці лю-

дини. У хроматичній терапії, зелений використо-

вується саме тоді, коли треба заспокоїти душу і ро-

зум. Він допомагає розслабити тіло, від розумової і

фізичної втоми. Це відмінний засіб для лікування

станів тривоги і нервозності, щоб допомогти лю-

дині та повернути їй душевну рівновагу і

внутрішній спокій.

Існує мотодика колірного тесту, складеного

швейцарським психотерапевтом М. Люшером

наприкінці 40-х рр. ХХ ст. [17]. М. Люшер розробив

основи функціональної психології кольоросприй-

няття.

Його колірний тест спрямований на вивчення

ситуативного емоційного стану особистості та її

адаптації до різних соціально-психологічних ситу-

ацій.

Цю методику майже 70 років успішно викори-

стовують багато педагогів, психіатрів і психологів

у всіх країнах світу для дослідження особливостей

психології різних професійних і етнічних груп. В

основі тесту є ґрунтовні закономірні зв’язки між

різноякісними колірними енергіями та певними

психічними процесами, станами та явищами. М.

Люшер, який використовував у власному тесті для

зеленого кольору темний тон зі синім відтінком

ялинкової хвої, пов’язував його зі стабільністю,

твердістю, наполегливістю та сталістю.

У зеленого, як у будь-якого іншого основного

кольору залежно від тону, змінюється значення.

Що більше в ньому темно-синього, то твердішим,

холоднішим, напруженішим, жорстокішим він

сприймається психологічно. Так само, як молекули

утворюють структуру твердого тіла певної жорст-

кості, невидиму зовні, так і в людській душі вини-

кає відчуття внутрішнього напруження.

Зелений за М. Люшером ‒ це стабільність пе-

реконань, самоповага, непорушність моральних

цінностей [17, с. 18]. Психологічним значенням зе-

леного є також відчуття власної значущості, що ви-

являється у повазі, гідності, компетентності, авто-

ритеті, владі, домінанті в певному просторі. Якщо

особа, яка вибирає зелений не володіє внутрішньою

стабільністю, а відповідно і цілісністю, гар-

монійністю, то позитивні якості підміняються де-

монстрацією, для зовнішнього ефекту ‒

манірністю, чванливістю, погор- дою, іноді хваль-

куватістю й ін.

Існують наукові докази, що природне спогля-

дання може зробити людину більш щасливою і здо-

ровою. Пацієнти, які перенесли операції в лікарні

швидше видужували тільки тому, що їх вікна вихо-

дили на приголомшливе природне видовище. Якщо

немає можливості створити, таку вражаючу пано-

раму з вікна, то досить посадити декілька дерев або

повісити фотографії з видом природи, а також мо-

жна використовувати в інтер'єрі природні матері-

али.

Безліч відтінків зеленого мають різне тлума-

чення і вплив на нервову систему людини. Так, на-

сичені хвойні тони вказують на міцність, довговіч-

ність і стабільність. Такі кольори вибирають люди,

які є впевнені в собі і мають стійкі життєві позиції.

Ніжні відтінки шавлії і моху мають заспокійливу

дію, а смарагдовий і малахітовий вказують на праг-

нення до розкоші й багатства. Збудливий вплив має

на людину комбінація зеленого і жовтого. Цей сим-

біоз асоціюється з весною, оновленням і оптиміз-

мом. Зелений колір широко використовується і в

медичних цілях. Він нормалізує артеріальний тиск,

прискорене серцебиття. Також є незамінним під час

сильних нервових розладах і мігрені [18, с. 2–3].


Отож зелений колір у психології та медицині

вважається безумовно позитивним і навіть ко-

рисним. Постарайтеся запам’ятати відчуття при-

родного зеленого кольору. Відтінки зеленого, в

яких переважає синій колір, мають заспокійливий

вплив.

Так, холодний зелений допомагає розслаби-

тися і зняти напруження. Його навіть використову-

ють у разі психотерапевтичного лікування клау-

строфобії ‒ боязні замкнутого простору. Людині,

яка страждає на клаустрофобію, пропонують про-

вести якийсь час у закритій кімнаті, стіни якої по-

фарбовані в м’який зелений відтінок. Як показали

дослідження, заспокійлива зелена атмосфера дає

змогу таким пацієнтам набагато легше переносити

час перебування в обмеженому просторі кімнати

[18, с. 3].

Окрім позитивного, зелений колір може мати і

негативний вплив. Холодні та темні відтінки цього

кольору можуть стати причиною сонливості, апатії

та навіть депресії. Величина гнітючого ефекту без-

посередньо залежить від кількості синьої барви в

зеленому відтінку.

Висновок. У результаті дослідження впливу

лісового дизайну та зеленого кольору на психіку

людини, варто зазначити, що цей вплив суттєвий.

Він реалізовує свою дію таким чином: вплив барви

на тіло; вплив символу кольору, який відтворює лі-

сову атмосферу; гармонізація та відновлення функ-

цій організму. Зелений колір рекомендується вико-

ристовувати в разі потреби в релаксації, заспоко-

єнні, відновленні сил після емоційного стресу, під

час збудження нервової системи.

Отож вибір зеленого кольору як найулюблені-

шого відображає фізіологічну і психологічну пот-

реби людини в спокої, підтримці, розслабленні.

Список використаних джерел:

1. Андрушко Л. М. Вплив синього кольору на

психіку та фізіологічні функції людини / Л. М. Ан-

друшко, В. П. Ясінський // Науковий вісник Львів-

ського державного університету внутрішніх справ.

Серія психологічна. – 2016. – № 1. – С. 198–209.

2. Значение зеленого цвета в психологи [Элек-

тронный ресурс]. – Режим доступа: http://sam-sebe-

psycholog.ru/articles/znachenie-zelenogo-cveta-

vpsihologii

3. Айсмен Л. Дао цвета / Л. Айсмен. – М.:

«Эксмо», 2005. – 173 с.

4. Вундт В. Основы физиологической психоло-

гии / В. Вундт. – М.: Знание, 1980. – 589 с.

5. Шалагінов Б. Б. Естетика Й. В. Гете: До-

слідження / Б. Б. Шалагі- нов. ‒ К.: Вежа, 2012. ‒149

с. 6. Курий С. Зелёный. Откуда берёт истоки симво-

лика этого цвета? / С. Курий [Электронный ресурс].

– Режим доступа: https://shkolazhizni.ru/

psychology/articles/36069/

6. Люшер М. Сигналы личности / М. Люшер. –

Воронеж: МОДЭК, 1993. – 160 с.

7. Якоби И. Психологическое учение К. Г.

Юнга. – 1996 / И. Якоби [Электронный ресурс]. –

Режим доступа: http://skadovsklib.ru/novinki/

psihologicheskoe-uchenie-k-g-yunga-iolanda-

yakobi.htm

8. Бондс Л. Магия цвета. Цветотерапия на каж-

дый день / Л. Бондс; пер. с англ. Н. Мухина. – СПб.:

Питер, 1997. – 384 с.

9. Шварц Л. А. Изменения цветоощущения в

эмоциональных состоя- ниях / Л. А. Шварц // Про-

блемы физиологической оптики. – М., 1948. – Т. 6.

– С. 314–320.

10. Яньшина П. В. Введение в психосемантику

цвета / П. В. Яньшина. – Изд. 3-е. – Самара:

СамГПУ, 2011. – 277 с.

11. Кравков С. В. Цветовое зрение / С. В. Крав-

ков. – М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 186 с.

12. Дерибєре М. Цвет в жизни и деятельности

человека / М. Дерибєре. – М.: Знание, 1965. – 343с.

13. Андрушко Л. М. Вплив червоного кольору

на психосоматику лю- дини / Л. М. Андрушко, В.

П. Ясінський // Науковий вісник Львівського дер-

жавного університету внутрішніх справ. Серія Пси-

хологічна. – Львів: ЛьвДУВС, 2013. – № 2. – С. 15–

20.

14. Андрушко Л. М. Значення білого кольору в

інтер’єрі / Л. М. Андрушко, Н. Й. Дядюх-Богатько

// Науковий вісник Національного лісотехнічного

університету України: зб. наук. праць. – Львів: РВВ

НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.18. – С. 283–287.

15. Миронова Л. Н. Цветоведение / Л. Н. Ми-

ронова. – Минск: Высш. шк., 1984. – 286 с.

16. Рум’янцева А. Н. Экспериментальная про-

верка методики исследо- вания индивидуального

предпочтения цвета / А. Н. Рум’янцева // Вестник

МГУ. – М., 1986. – Серия «Психология». – № 1. –

С. 67–69.

17. Кандинский В. В. Избранные труды по тео-

рии искусства: в 2-х т. – Т. 2. – Изд. второе, испр. и

доп. / В. В. Кандинский; под ред. Н. Б. Автономо-

вой, Д. В. Сарабьянова, В. С. Турчина. –1918–1938.

– М.: Гилея, 2008. – С. 365–393; 427–438.

http://sam-sebe-psycholog.ru/articles/znachenie-zelenogo-cveta-vpsihologii




ИССКУСТВОВЕДЕНИЕ

Sokachyk R.N.

graduate of the department of the history of world music,

Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine

Сокачик Рената Николаевна

аспирантка кафедры истории мировой музыки,

Национальная музыкальная академия Украины

(НМАУ) им. П.И.Чайковского

«HARAKIRI» BY PETER EÖTVÖS: THE ROLE OF JAPANESE TRADITIONS IN EARLY

CAREER OF THE AUTHOR

«ХАРАКИРИ» ПЕТЕРА ЭТВЕША: ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЯПОНСКИХ ТРАДИЦИЙ В НАЧАЛЕ

ТВОРЧЕСКОГО ПУТИ АВТОРА

Summary: This publication deals with the chamber opera "Harakiri" of the Hungarian composer, Peter Eöt-

vös. This work is the first experiment in the field of theatrical music of the author and the one of several opuses

that were created under the impression of the Japanese traditional theater, with versions of which Eötvös ac-

quainted in the city of Osaka (Japan). The work is written on the text of the writer István Bálint and is dedicated

to two tragic deaths: the hara-kiri of the Japanese playwright Yukio Mishima and the suicide of the German com-

poser Bernd Zimmermann. The opera demonstrates the ritual of hara-kiri, or rather, the preparation for it. In addi-

tion to specific vocals, for the musical embodiment of this process, the traditional Japanese wind instrument sa-

kuhachi and an atypical percussion instrument - a woodcutter are used.

Key words: chamber opera, theater "noh", kabuki, sakuhachi, harakiri.

Аннотация: В статье рассмотрена камерная опера «Харакири» венгерского композитора, Петера Эт-

веша. Данное произведение является первым експериментом в области театральной музыки автора и яв-

ляется одной из нескольких опусов, которые были созданы под впечатлением японского традиционного

театра, с разновидностями которого Этвеш ознакомился в городе Осака (Япония). Произведение написано

на текст писателя Иштвана Балинт и посвящается двум трагическим смертям: харакири японского драма-

турга Юкио Мисимы и самоубийству немецкого композитора Бернда Циммерманна. В опере композитор

демонстрирует ритуал харакири, а точнее - подготовку к нему. Для музыкального воплощения этого про-

цесса, кроме специфического вокала, используется традиционный японский духовой инструмент сакухачи

и нетипичний ударный инструмент - дровосек.

Ключевые слова: камерная опера, театр «но», кабуки, сакухачи, харакири.

Одним из важных представителей оперного

искусства современности справедливо считается

венгерский композитор и дирижер Петер Этвеш

(венг. Péter Eötvös, 1944 *). Талантливый художник,

ученик Б.А.Циммермана и К. Штокхаузена, пред-

ставляет свое творчество в разных жанрах: ему при-

надлежат десятки произведений для симфониче-

ского оркестра, концертные опусы и камерно-ин-

струментальные произведения. Однако наиболее

значительные достижения ему удалось осуще-

ствить в области театральной музыки, которая в

творчестве Этвеша представлена в трех различных

жанрах: камерная опера, полномасштабная опера и

опусы так называемого «музыкального театра». 1

Несмотря на широкую популярность деятель-

ности П.Этвеша по всему миру, исследований о его

творчестве до сих пор не хватает. Из важных работ

которые дают в основном лишь общую характери-

стику театрального творчества автора, следует вы-

делить книгу венгерского музыковеда, Марты Гра-

боц, профессора Страсбургского университета му-

зыки во Франции [3]; также важным источником

1 Полный список сочинений Петера Этвеша представлен

на композиторской странице автора:

информации об условиях создания опер П.Этвеша

есть книга в форме диалога с композитором напи-

сана португальским музыковедом, Педро Амарал

[2]. Однако названные работы не предусматривают

интонационно-драматургического анализа произ-

ведений композитора и ограничиваются описанием

идейно-эстетического характера. За последнее де-

сятилетие на родине композитора так же наблюда-

ется оживление в заинтересованности к оперному

творчеству композитора; ценным материалом явля-

ется диссертация Кристины Медери под руковод-

ством упомянутой уже М.Грабоц, в которой дается

детальный анализ полномасштабной оперы Этвеша

по роману Г.Г.Маркеса «О любви и прочих бесах»

[4]. Данный факт малоисследованности творчества

Петера Этвеша, особенно на территории восточной

Европы, определяет актуальность и новизну ра-

боты. Целью данной статьи является исследование

особенностей использования восточной (японской)

тематики в оперном творчестве П.Этвеша, а также

рассмотреть начало формирования театрального

мышления венгерского композитора.

http://eotvospeter.com/compositions


Среди двенадцати различных по жанру и тех-

нике создания театральных опусов венгерского

композитора современности Петера Этвеша можно

выделить четыре оперы, которые связаны с восточ-

ными, а точнее, с японскими традициями. В двух из

них никак не представлены конкретные японские

образы и сложно было бы в них даже найти восточ-

ные интонации, однако, как признает сам автор, их

концепция целиком построена на японских теат-

ральных традициях.

К таким относится хорошо известная первая

полномасштабная опера П.Етвеша «Три сестры»,2

которая четко следует сюжету одноименной драмы

Антона Чехова. Однако главных героинь (роли ко-

торых, как известно, выполняют мужские тембры-

контртеноры) он наделяет амплуа оннагата из япон-

ского театра «но», где все роли, даже женские, ис-

полнялись мужчинами.

На два десятка лет раньше «Трех сестер» была

создана камерная опера «Радамес».3 Название и

главный герой произведения, конечно, апеллируют

к опере Верди «Аида». Произведение в одном акте

показывает в несколько гиперболизированной ма-

нере репетицию постановки данной оперы, где трое

режиссеров (оперный, театральный и кинорежис-

сер) из-за кризисной ситуации и недостатка актеров

делят между собой одного актера, который, имея

тембр контртенора, способен исполнять как жен-

ские, так и мужские роли. В подобной абсурдной

ситуации с одним исполнителем и тремя режиссе-

рами, по словам Этвеша, скрывается влияние япон-

ского кукольного театра бунраку. В этом театре ма-

стер управляет головой и правой рукой персонажа,

ассистент – левой рукой, а студент – ногами куклы.

В результате «Радамес» представляет собой не-

много странный европейский вариант бунраку.

Однако есть настоящие «японские шедевры» в

наследии композитора. Еще в период работы над

оперой «Три сестры» Этвеш заинтересовался япон-

ской памяткой истории, дневником XI века, кото-

рый принадлежал японской поэтессе Леди Сара-

шина. Мемуары, наполненные одновременно лири-

кой и мудростью, вдохновили композитора на

создание уникального произведения «As i crossed a

Bridge of Dreams» (1998-1999) в жанре так называе-

мого Klangtheater. Спустя десятилетия Этвеш снова

обратился к аналогичному сюжету, создав уже пол-

номасштабную оперу «Леди Сарашина» (2007).4

Все вышеназванные театральные произведе-

ния венгерского композитора были написаны под

влиянием поездки в Японию в конце 1960-х годов.

В данной статье будет попытка проникнуть в одно

из таких произведений – камерную оперу «Хара-

кири».

2 Полномасштабная опера П. Этвеша «Три сестры» (1996-

1997) по одноименной драме А. Чехова, либретто при-

надлежит К. Хеннебергу и самому П. Этвешу. Премьера

состоялась 13 марта 1998 в лионском оперном театре. 3 Камерная опера П Этвеша «Радамес» (1975, вторая ре-

дакция - 1997) на трех языках: немецком, английском и

итальянском; либретто принадлежит самому П. Этвешу,

но базируется на тексте Антонио Гисланцони (либретти-

По авторскому определению, «Харакири» - это

музыкальная сцена на японском языке для вока-

листки-чтеца, нарратора и трех инструментов. Пре-

мьера состоялась 22 сентября 1973 в Германии в

Beethovenhalle города Бонн.

В книге португальского композитора и теоре-

тика Педро Амарала, которая была написана в 2015

году в форме диалога с П.Етвешом, композитор так

говорил об этом произведении: «Написанная в 1973

году опера «Харакири» является первым произве-

дением из списка моих опусов, при написании ко-

торого я ориентировался уже на конкретную идею

и сценическую концепцию. Создание этого произ-

ведения спровоцировало конкретное событие:

смерть Мисимы, а точнее – его харакири 25 ноября

1970. Это трагическое событие определяет не

только название и ритуальный смысл моего сочи-

нения, но и дало возможность проникнуть в музы-

кальный жанр, в котором мне уже давно хотелось

творить, и использовать принципиально новый му-

зыкальный язык, характерный для данной тема-

тики» [2].

Известно, что из пяти всемирно признанных

японских классиков ХХ века четверо (Агутагава

Рюноскэ, Дадзай Осаму, Мисима Юкио и Кавабата

Янусари) завершили свой жизненный путь само-

убийством, только Танидзаки Дзюнъитиро умер

собственной смертью.

Все же наиболее «художественным» было ха-

ракири Мисимы Юкио. Как известно, он был очень

неоднозначной личностью. Будущий автор таких

всемирно известных романов, как «Исповедь

маски», «Запрещенные цвета», «Патриотизм» и

других, хотя и родился в богатой семье, рос в пси-

хологически сложных условиях: сначала из-за сла-

бого здоровья был изолирован практически от

всего мира, воспитывался у бабушки, которая и

привила мальчику любовь к прозе и театру. Только

в двенадцать лет он попал обратно в семью, где же-

стокие методы воспитания отца были резким кон-

трастом с детским периодом Юкио и повлияли на

его становление. Уже в его самой первой повести

«Цветущий лес» главными темами станут «кра-

сота» и «смерть». Как известно, в дальнейшем твор-

честве Мисимы эти мотивы получают широкое ва-

риативное развитие. Закончив юридический фа-

культет по воле отца, Юкио никогда не работал по

профессии, его больше привлекала литература. Бу-

дучи уже известным автором, Мисима в 1966 году

сблизился с главным редактором националистиче-

ского журнала «РОНС», из активистов которого

позже была создана военизированная группа «Об-

щество щита». 25 ноября 1970 Мисима с четырьмя

активистами «Общества щита» прошли на базу су-

ста к вердиивськой оперы «Аида»), Джузеппе Верди, Он-

драша Елеш, Ласло Нойман и Манфреду Нихаус.

Премьера состоялась в марте 1976 в Кельне на во время

Musik-Theater Festival. 4 Одноактная опера П. Этвеша «Lady Sarashina» (2007) на

основе дневника японской поэтессы ХI века, Леди Сара-

шина, либретто - Мария Мезеи. Премьера состоялась 4

марта 2008 в Лионском Национальном оперном театре.


хопутных войск Сил самообороны в Итигая, где со-

вершили неудачную попытку военного переворота.

Мисима с балкона призвал солдат защитить тради-

ционные монархические ценности и свергнуть кон-

ституционный строй. Однако его речь вызвала

лишь раздражение у слушателей. Поняв это, Ми-

сима вернулся в кабинет, где совершил ритуальное

самоубийство. Известно, что утром этого же дня он

прислал редактору текст своего последнего романа

«Падение Ангела». После самоубийства Мисимы

еще семеро его последователей совершили также

обряд сэппуко.

Многие считают, что, несмотря на политиче-

ский антураж «спектакля» смерти Мисимы, его мо-

тивы были исключительно личностными, якобы

драматург заранее задумал такую поэтическую

смерть, чтобы увековечить свое имя в истории.

Один из известных переводчиков произведений

Мисимы на русский язык Григорий Чхартишвили

приводит интересную аналогию смерти японского

художника с его творческим методом: «Пьесы Ми-

сима писал следующим образом: сначала – финаль-

ную реплику, затем весь текст, начиная с первого

действия, без всякого исправления. Так же он и по-

ступил со своей личной жизнью. Когда финальный

эпизод был придуман, все остальное как будто вы-

строилось самостоятельно». Хотя немного ранее в

своей книге он также отметил: «Когда-то самураи

вырезали себе живот, чтобы обратить внимание об-

щества на определенное событие или явление. По-

лучается, Мисима сделал то же по отношению к

японской литературе. Она должна быть ему пожиз-

ненно благодарной» [4].

Нужно помнить, что у японцев совсем другое

восприятие смерти по сравнению с европейцами.

Для них трагедия прекраснее комедии, похороны

торжественнее свадьбы, и вообще они предпочи-

тают скорее хорошую смерть, нежели счастливую

жизнь. Недаром в японском языке существует це-

лый суицидный словарь, где для каждого из видов

самоубийства есть отдельный термин. Японский

буддолог Томомацу Энтай писал: «Меня удивляет,

что смерть вызывает у европейцев такой страх.

Единственное их желание – это жить. Они боятся

не только говорить, но даже думать о смерти. По-

этому и вся европейская культура односторонняя,

перекошенная в сторону жизни».

Но после этих слов трудно не вспомнить

еще одну фигуру, которой также посвящается дан-

ное произведение и с которой долгое время была

связана судьба П.Этвеша. Речь идет речь о немец-

ком композиторе второй половины ХХ века Бернде

Алоисе Циммерманне. Приехав в Кельн для усовер-

шенствования своего композиторского и дирижер-

ского мастерства, 22-летний Петер Этвеш попал в

класс этого гиганта музыкального авангарда. Хотя

творческие взгляды у них не всегда совпадали, их

связала тесная дружба. Циммерманн видел боль-

шой талант в своем молодом ученике и даже дове-

5 Именно этому коллективу посвятил данный опус П.Эт-

веш.

рял ему весомое участие в подготовке к сцениче-

скому воплощению своих театральных опусов. Так,

Этвеш сыграл хотя и только техническую, но очень

важную роль в постановке оперы «Солдаты» Цим-

мерманна по одноименной драме Якоба Ленца. По-

сле премьеры этой оперы в 1965 году весь мир за-

говорил о немецком гении, однако Циммерманну

при жизни больше не посчастливилось слышать

свой шедевр со сцены, поскольку его постоянно об-

виняли в сложности и «надуманности» его музыки.

Скрытный и депрессивный по своей природе, Цим-

мерманн не выдержал дальнейших творческих про-

валов и неприятия со стороны публики и коллег.

Через пять дней после завершения и отправки в пе-

чать своего последнего произведения на текст Вет-

хого Завета «Ich wandte mich und sah an alles

Unrecht, das geschah unter der Sonne» он покончил

жизнь самоубийством в возрасте 52 лет.

Итак, произведение, посвященное сразу двум

трагическим событиям, было написано по заказу

доктора Вольфганга Беккера, который в тот период

был главой организации современной музыки WDR

(Westdeutscher Rundfunk Köln). Он создал фести-

валь, который был связан с популяризацией япон-

ской музыки, при участии известного ансамбля

TOKK,5 художественным руководителем которого

был Ишии Маки. В этом ансамбле музицировали

два всемирно известных мастера игры на сакухачи

– Аоки Шицуо и Якояма Кацуя, а роль вокалистки-

речитатора исполняла Ишии Кауро.

Будучи пораженным харакири Мисимы, один

будапештский друг Этвеша, писатель Иштван Ба-

линт написал довольно интересную пьесу. Ориги-

нал текста Балинта состоит из семи частей, однако

Этвеш использовал только одну. Трагическое в

данной выбранной части дополняется несколько

бурлескным. Главный герой рассказывает, что у

него появилось очень много проблем: у него есть

семь матрасов. Герой получил каждый матрас от

разных лиц и планирует вернуть их по очереди каж-

дому. Вот отрывок из текста Балинта: «Я вернул

первый матрас матери, второй матрас своей жене,

третий матрас женщине, с которой я сплю кроме

жены, четвертый матрас - вам, вы же помните!..» -

и так далее, пока дело не доходит до седьмого мат-

раса, возвращение которого уже в интерпретации

Этвеша венчается ритуалом харакири.

Инструментальный ансамбль японского театра

довольно необычный, с незначительным количе-

ством ударных инструментов и особым видом

флейты – нокан. Однако в "Харакири" используется

другая разновидность флейты – сакухачи, традици-

онный инструмент дзен-буддизма. Известно, что П.

Этвеш сам хорошо владеет данным инструментом,

звукоизвлечение на котором является довольно

сложным. Однако по практическим причинам впо-

следствии сакухачи были заменены двумя басо-

выми кларнетами.

Манера фиксации партий сакухачи достаточно

специфична. Во время написания данной оперы


композитор исходил из возможных взаимосвязей

этих двух инструментов, воспринимая их скорее

как театральных актеров, чем как простые инстру-

менты. В начале каждой из частей обозначены вза-

имные перспективы движения двух сакухачи

(INeinander – навстречу друг другу,

DURCHeinander – через друг друга,

GEGENeinander – напротив, NEBENeinander – па-

раллельно, MITeinander – вместе, HINTEReinander

– по очереди, FÜReinander – друг для друга,

VONeinander – друг от друга, ANeinander – друг до

друга, AUFeinander – друг на друга и т.д). Данные

обозначения указывают не только на перспективу

движения, а также на временные взаимоотношения

между инструментами.

Кроме этих двух инструментов, оставаясь в

традициях театра "но",6 используется также один

специфический ударный инструмент (дровосек): в

более или менее регулярное время рассекает кусок

дерева, который постепенно становится меньше, а,

соответственно, звучание становится все выше.

Эти три инструменталиста обеспечивают фон

для речитатора и нарратора на японском языке.

Следует подчеркнуть, что роль нарратора в опере

второстепенная и была включена в нее относи-

тельно недавно исключительно по техническим

причинам. Его функция – перевести японский текст

на язык страны, где выполняется представления. Но

несмотря на вторичность нарратора, прослежива-

ется его интересная драматургическая роль: он ни-

коим образом не относится к действу и даже к сю-

жету, а скорее к зрителям, создавая своеобразный

мост между сценой и зрительным залом.

Если прислушаться к партии японского речи-

татора, можно заметить, что хотя тембр – женский,

речь идет о мужском персонаже. Этот прием можно

было бы воспринимать как обратный вариант тра-

диций японского театра, где мужчины (онагата) ис-

полняют женские роли. Однако, как признается сам

Этвеш, использование женского тембра было

прежде всего практическим решением: во время

премьеры 1973 года в его распоряжении был только

женский голос.

Даже не взглянув в партитуру, можно почув-

ствовать, что партия речитатора очень свободная.

Она подается без точной нотации, только в графи-

ческом виде, что показывает интонационные коле-

бания. Все ходы, включая широкие интервалы, за-

полняются протяженным glissando. По желанию

композитора эта партия выполняется очень мед-

ленно, с особыми замедлениями некоторых слов,

опять же, приближая произведение к традициям те-

атра "но".

Внутреннее время произведения разделяет на

приблизительно регулярные этапы дровосек-удар-

ник, который имеет абстрактную функцию – дро-

бит время. В драматическом смысле он также не

имеет отношения к сюжету, выступает лишь в роли

эмпирического часов для маятника и сигнализирует

6 Один из видов японского драматического театра, у ис-

токов которого стояли стояли Канъами Киёцугу и его сын

Дзэами Мотоки.

большие отрезки времени. Однако его роль важна в

акустическом и даже визуальном смысле: процесс

и сам жест дробления дерева вызывает психологи-

ческое напряжение, которое готовит слушателей-

зрителей к ритуалу харакири.

«Харакири» является первым театральным

опытом молодого композитора, который в начале

1970 годов еще не планировал связывать свою

жизнь с жанром оперы. Данная музыкальная сцена

обладает особой психологической атмосферой гип-

нотического характера, которая совсем не присуща

западной музыке. Несколько позже композитор

осознал, что в современном театральном опусе, тем

более с музыкой подобного характера, для облегче-

ния слухового восприятия необходимо уже в самом

начале произведения задать очень конкретное

настроение для слушателей. В данной камерной

опере Этвеш решил это сделать не музыкой, а сло-

вами: первое, что встречается в партитуре, – корот-

кий пролог на немецком языке, в котором компози-

тор выражает собственные наблюдения относи-

тельно понятий жизни и смерти. Предполагается,

что пролог должен провозглашаться перед каждым

показом данной сцены во время подготовки сцены

и актеров. Речь венчается следующими словами:

«Не забывайте, что харакири – это часть жизни. Кто

не знает, что такое жизнь, тот должен умереть».7

Несмотря на то, что 21 минута музыкального

воплощения этого ритуала производит впечатление

свободного сквозного развития с очень пластичным

непрерывным движением, партитура «Харакири»

поражает количеством очень точных и логических

указаний. Делится она на два раздела с небольшим

речитативным вступлением солистки, в пределах

которых происходит разделение на двадцать ча-

стиц, которые в свою очередь также разделяются на

микрочастицы. Данное разделение, как уже говори-

лось, зависит от специфического участника действа

– дровосека, точнее, от его ударов.

Хотя и вступление является скорее деклама-

цией солистки, чем вокалом, композитор очень

четко оформляет ее партию графическим образом,

указывая не только высоту, но и каждое замедление

и остановку разговора. Для реплик рассказчика, ко-

торый, как уже говорилось, переводит японскую

речь, каждый раз выделяется отдельная микроча-

стица, за которую он успевает передать смысл со-

бытий.

После вступления звучит первый удар «дрово-

сека». Поэтому в партии вокалистки преобладает

только волнообразная «нотация», наложенная на

прямую линию, показывая лишь интонационные

колебания. Только ради недопущения «рубатного»

расхолаживания в партии исполнительницы в от-

дельных случаях композитор урывками выписы-

вает точные нотные высоты, как будто возвращая

ее к определенному исходному положению. Парал-

лельно движению вокального мелоса появляются

еще две линии – двух сакухачи (бас-кларнетов).

7 Слова П.Етвеша, добавлены к партитуре в 1988 году.


Если вокал даже визуально является демонстра-

цией свободы, хотя и контролируемой, то партия

духовых четко выдержанна во всех параметрах:

кроме общей точной ритмической фиксации и ла-

довой организации, каждая фраза сопровождается

строгой технической инструкцией (включая также

указания точного градуса угла вдувания воздуха) и

имеет индивидуально выписанный темп согласно

метроному, каждая музыкальная высота обладает

конкретным штрихом и динамичным оттенком. За-

метим, что, несмотря на одновременное существо-

вание во времени двух пластов – вокала и инстру-

ментов, точная метрическая фиксация указана

только в партии духовых и ударника. Из реплик

рассказчика, выписанных в партитуре,8 можно

узнать о содержании первой завершенной литера-

турной мысли: «Утром проснулся в холодном поту,

с ночной рубашки хоть пот выжимает, мое тело,

кровать, вся комната имеет неудержимый запах,

встаю, принимаю душ, выглядываю из окна, вижу

грузовую машину, которую еще вчера заказал по

телефону. Вперед!»

Вторая завершенная фраза рассказывает сле-

дующее: «Я вернул первый матрас матери, второй

матрас своей жене, третий матрас женщине, с кото-

рой я сплю кроме жены, четвертый матрас - вам, вы

же помните! Пятый матрас вернул союзу, шестой

матрас... сейчас не помню...» Наблюдается общий

рост эмоционального волнения в музыке: компози-

тор указывает в партии всех исполнителей большое

количество украшений (трели, тремоло, частые

форшлаги) и обогащает звучание вибрато. Неожи-

данные всплески в партии вокалистки, а также в ду-

ховых, которые часто усиливаются острыми акцен-

тами, создают напряженную психологическую ат-

мосферу. Поэтому постепенно характер звучания

сакухачи станет напоминать «рубато» вокала и по

сравнению с первой фразой, где они существовали

в разных измерениях, сейчас ощутима тенденция

их слияния в перспективе развития музыки.

Последняя, третья фраза вокалистки охваты-

вает второй раздел «Харакири». В партитуре он за-

метно отделен от первого раздела целым тактом

«пустоты». Однако на слух эта генеральная пауза

воспринимается скорее как продолжение предыду-

щей музыки, готовит слушателей к финальной раз-

вязке. «Вот и седьмой матрас...» - более ничего не

конкретизируя, слова навсегда пропадают из дей-

ствия. Вокалу также больше нет места в произведе-

нии, однако нет острого ощущения его исчезнове-

ния: голос как будто растаял среди glissando духо-

вых. Таким образом, второй раздел превращается в

«режим ожидания», который композитор музы-

кально оформил очень свободными перекличками

между двумя инструментами. Музыка становится

нестабильной, темп и метрика наблюдаются все

чаще. Особое напряжение вызывает дровосек, уско-

ренные удары которого каждый раз напоминают о

неизбежном конце, который вот-вот наступит.

Несмотря на камерность во многих параметрах

оперы «Харакири» Петера Этвеша, ее по праву

можно считать знаковой в театральном наследии

автора. Данный эксперимент является первым опы-

том молодого композитора не только в сфере опер-

ного искусства, но и в применении ритмо-мело-

дики, пластики и даже философии японского тра-

диционного театра, компоненты которого будут

иметь важное место в дальнейших масштабных

оперных проектах венгерского автора. Также в

«Харакири» композитор впервые демонстрирует

собственное чувство категории «времени», что в

более поздних произведениях будет выступать ино-

гда как отдельный, сопровождающий все события

«персонаж».

Список использованной литературы:

1. Теория современной композиции: учеб. по-

собие / ред. В. С. Ценова. Москва: Музыка, 2005.

624 с.

2. Eötvös Péter – Pedro Amaral: parlando-

rubato. Beszélgetések, monológok és egyéb kitérök

/ hungarian translation J. Jancsó. Budapest:

Rózsavölgyi és Társa, 2015. 310 s.

3. Les opéras de Peter Eötvös Entre orient et

occident / Sous la direction de M. Grabócz. Paris,

Éditions des archives contemporaines, 2012. 174 p.

Megyeri Krisztina. Eövös Péter Love and

other demons cimű operájának dramaturgiája

és kifejezőeszközei: doktori értekezés /

K.Megyeri; Budapest Liszt Ferenc

Zeneművészeti egyetem, 2013, - 266.

4. Чхартишвили Г. Писатель и самоубийство

- Изд. 3-е. – М.: Новое литературное обозрение,

2003. – 574 с.

8 Японский текст в партии рассказчика в нотном тексте

подается тремя переводами: на английском, немецком и

венгерском языке.


ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Balakireva Viktoriia Anatoliivna,

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Pedagogical Technol-

ogies of Primary Education

of State Enterprise K. D. Ushynsky South Ukrainian

National Pedagogical University,

[email protected]

Odessa City, Ukraine

PERSONAL-ACTIVITY APPROACH OF FUTURE TEACHERS PREPARING FOR WORK

ACTIVITY OF JUNIOR SCHOOLCHILDREN

Balakireva Viktoriia c. Anatoliia,

kandydat nauk pedagogicznych, profesor nadzwyczajny, kierownik Katedry

Technologii Pedagogicznych w Szkolnictwie Podstawowym

Uczelni Państwowej « Południowo Ukraiński Narodowy

Uniwersytet Pedagogiczny imienia K. D. Uszynskiego», [email protected]

Ukraina, m. Odessa

PODEJŚCIE PERSONALNIE AKTYWIZUJĄCE DO KSZTAŁCENIA PRZYSZŁYCH

NAUCZYCIELI ZAJĘĆ PLASTYCZNYCH W SZKOLE PODSTAWOWEJ

W artykule uzasadniono jest podejście personalnie aktywizujące do kształcenia przyszłych nauczycieli zajęć

plastycznych w szkole podstawowej. Udowodniono aktualność wspomnianego problemu w warunkach

współczesnej Ukrainy. Stwierdzono, że nauka pedagogiczna nagromadziła znaczne doświadczenie w określaniu

istoty i sposobów realizacji podejścia personalnie aktywizującego. Określono podejście personalnie aktywizujące

do organizacji działalności plastycznej uczni jak złożonego utworzenia personalnego, które obejmuje elementy

strukturalne, cechy osobowości i zdolność samodoskonalenia; do opanowania wiedzy, umiejętności i

kompetentności, niezbędnych do pracy w szkole podstawowej.

Celem działalności edukacyjnej w procesie kształcenia przyszłych nauczycieli do organizacji zajęć

plastycznych uczniów jest budowanie mechanizmów samoregulacji uczenia się, działalności przedmiotowej i

interakcji z podobnie myślącymi ludźmi i nauczycielami na podstawie maksymalnej pomocy dla studentów w

rozwiązywaniu problemów edukacyjnych.

Treść nauczania personalnie aktywizującego powinna zawierać społecznie istotne motywy działalności

zawodowej; zdolności pedagogiczne; wiedzę i umiejętności pedagogiczne, metodologiczne i psychologiczne;

aktywność społeczną osobowości przyszłego nauczyciela szkoły podstawowej.

Słowa kluczowe: podejście personalnie aktywizujące, uczniowie szkoły podstawowej, kształcenie przyszłych

nauczycieli, zajęcia plastyczne.

Балакірєва Вікторія Анатоліївна,

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогічних

технологій початкової освіти

Державного Закладу «Південноукраїнський національний

педагогічний університет імені К.Д Ушинського», [email protected]

Україна, м. Одеса

ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО

ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У статті обґрунтувано особистісно-діяльнісний підхід підготовки майбутніх учителів до трудової ді-

яльності молодших школярів. Доведено актуальність означеної проблематики в умовах сучасної України.

З’ясовано, що педагогічна наука накопичила чималий досвід з визначення сутності та шляхів реалізації

особистісно-діяльнісного підходу. Визначено особистісно-діяльнісний підхід до організації трудової дія-

льності учнів як складне особистісне утворення, що включає в себе структурні компоненти, якості особи-

стості та здатність до самовдосконалення; оволодіння знаннями, уміннями і навичками викладання у по-

чаткових класах.

Метою навчальної діяльності в процесі підготовки майбутніх учителів до організації трудової дія-

льності учнів є побудова механізмів саморегуляції навчання, предметної діяльності й актів взаємодії з

однодумцями і викладачами від максимальної допомоги студентам у вирішенні навчальних задач.


Зміст особистісно-діяльнісного навчання повинен включати соціально значущі мотиви професійної

діяльності; педагогічні здібності; педагогічні, методичні та психологічні знання та вміння; соціальну ак-

тивність особистості майбутнього вчителя початкової ланки.

Ключові слова: особистісно-діяльнісний підхід, молодші школярі, підготовка майбутніх учителів,

трудова діяльність.

Балакирева Виктория Анатольевна,

кандидат педагогических наук, доцент, заведующая кафедрой педагогических технологий началь-

ного образования

Государственное учреждение «Южноукраинский национальный

педагогический университет имени К.Д Ушинского», [email protected]

Украина, г. Одесса

ЛИЧНОСТНО-ДЕЯТЕЛЬНОСТНЫЙ ПОДХОД ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ К

ТРУДОВОМУ ОБУЧЕНИЮ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ

В статье обосновано личностно-деятельностный подход подготовки будущих учителей к трудовой

деятельности младших школьников. Доказано актуальность этой проблематики в условиях современной

Украины. Установлено, что педагогическая наука накопила большой опыт по определению сущности и

путей реализации личностно-деятельностного подхода. Определен личностно-деятельностный подход к

организации трудовой деятельности учащихся как сложное личностное образование, включающее в себя

структурные компоненты, качества личности и способность к самосовершенствованию; овладение знани-

ями, умениями и навыками преподавания в начальных классах.

Целью учебной деятельности в процессе подготовки будущих учителей к организации трудовой дея-

тельности учащихся является построение механизмов саморегуляции обучения, предметной деятельности

и актов взаимодействия с единомышленниками и преподавателями от максимальной помощи студентам в

решении учебных задач.

Содержание личностно-деятельностного обучения должно включать социально значимые мотивы

профессиональной деятельности; педагогические способности; педагогические, методические и психоло-

гические знания и умения; социальную активность личности будущего учителя начальной школы.

Ключевые слова: личностно-деятельностный подход, младшие школьники, подготовка будущих учи-

телей, трудовая деятельность.

The article substantiates the personal-activity approach of future teachers preparing for the work activity of

junior schoolchildren. The relevance of the mentioned problem in the conditions of modern Ukraine is proved. It

is found out that pedagogical science has accumulated considerable experience in determining the essence and

ways of implementing the personal-activity approach. The personal-activity approach to organization of work

activity of schoolchildren as a complex personal formation, which includes structural components, personality

qualities and ability to self-improvement, is determined, mastering of knowledge, teaching skills and experiences

in elementary school.

The purpose of educational activity in the process of future teachers preparing for the organization of work

activities of schoolchildren is to build mechanisms for self-regulation learning, substantive activities and acts of

interaction with like-minded people and teachers from the maximum assistance to students in solving educational

problems.

The contents of personal-activity training should include socially significant motives of professional activity;

pedagogical abilities; pedagogical, methodological and psychological knowledge and skills; social activity of the

personality of the future teacher of the primary level.

Key words: personal-activity approach, junior schoolchildren, future teachers preparing, work activities.

Problem definition in its general terms and its re-

lationship with important scientific and practical

tasks. One of the strategic tasks of education reform-

ing in Ukraine is the formation of an educated, crea-

tive personality, the formation of its physical and

moral health. The solution of this problem involves

a psychological and pedagogical substantiation of

the content and methods of the educational process

aimed specifically at the development of the stu-

dent's personality. However, this process still lacks

sense of purpose and scientific and methodological

support.

The personal approach is progressively asserted

as a key psychological and pedagogical principle of

the organization of the educational process, from

which the effectiveness of the reorientation of the ed-

ucation system on the development of the student's

personality depends to a large extent. However, the

level of its scientific and methodological justifica-

tion does not satisfy the teachers and psychologists.

Analysis of currently important researches. The

scientific prerequisites for the emergence of a person-

ality-oriented approach were gradually determined in

individual studies in various aspects that were carried

out by such representatives of classical psychology as

B. Ananiev, O. Bodaliov, L. Vygotsky, V. Jems, O. Ko-

valiov, G. Kostiuk, O. Leontiev, J. Piazhe, S. Rubin-

stein, Z. Freud, K. Yung and many others. For now,

mailto:[email protected]


world science associates such names as: K. Gold-

stein, A. Maslow, J. Olport, C. Rogers, R. Mey, E.

From, K. Horney, V. Frankl, R. Burns and others

with personal education and upbringing. Modern re-

quirements for the formation of a personal ap-

proach were gradually determined in the studies of

such well-known psychologists as K.

Abulkhanova-Slavska, O. Asmolov, V. Davydov,

V. Moliako, L. Prokoliienko, V. Stolin, V.

Tatenko, T. Titarenko, I. Yakymanska and others.

The purpose of the article is to substantiate the

personal-activity approach of future teachers preparing

for the work activity of junior schoolchildren.

Presentation of the main material. In recent

years, interest to the personal approach has grown

considerably in pedagogical psychology and practi-

cal pedagogy. Taking into account the complexity of

developing such an approach, researchers consider it

expedient to carry out its development on the way to

transition to it from other, more developed ap-

proaches. Therefore, such forms are offered as "per-

sonal-social-activity approach" (O. Barabanshchykov

and M. Fedenko), "the principle of activity-personal ap-

proach" (V. Andreiev), " personal-activity approach"

(I. Zymnia), "systemic personality-activity approach"

(L. Derkach), "individual-personal approach" (O.

Savchenko), etc.

Personal approach should be regarded as an im-

portant psychological and pedagogical principle, as

a methodological tool, the basis of which is a set of

initial conceptual representations, goal sets, me-

thodical psycho-diagnostic and psycho-technologi-

cal tools that provide a deeper, holistic understand-

ing, perception of the child's personality and on this

basis - its harmonious development in the conditions

of the existing educational system.

Person-centered education is realized

through activity, which has not only external at-

tributes of the community, but also involves co-

operation, self-development of subjects of the

educational process, the identification of their

personal functions with its internal content . It re-

lies on fundamental didactic studies devoted to the per-

sonality-developing functions of education and upbring-

ing. On the CIS territory the studies of person-centered

education are carried out by I. Bekh, V. Rybalka, V.

Sierykov, I. Yakymanska and others.

Investigating the nature of work, L. Vygotsky, O.

Leontiev, O. Nikiforov, V. Shevyriov consider the ac-

tion of its participants as one of the important charac-

teristics. They argue that work is a form of activity, the

structure of which consists of: goal-setting, behavior

and result. Behavior, being a component of the action,

is in personal manner. Behavior and action are the sides

of human activity. Forming the activity of the future

teacher is determined by the comprehension of the

goals of pedagogical work, the desire to realize their

capabilities and abilities in the professional field, non-

standard approach to the solution of vocational and

pedagogical tasks.

Thus, O. Leontiev defines work as not an addictive

unit of the physical, material subject. He writes: "In a

narrower sense, that is, on a mental level, it is a unit of

life intermediated by a psychic reflection, the real func-

tion of which is that it orients the subject in the objec-

tive world. In other words, work is not a reaction and

not a set of reactions, but a system having a structure,

its internal transitions and transformation, its develop-

ment". The theoretical and methodological principle of

O. Leontiev is stated that for mastering "the product of

human activity it is necessary to carry out work ade-

quate to work that is embodied in this product". Based

on the massive experimental material the scientist con-

firmed the fact that learning is the process of individual

creation of the product (theoretical material) of that per-

son who created it [3].

The complicacy of the tasks of preparing the

younger generation for life, the formation of the needs

of young people in lifelong education, the acquisition

of moral behavior greatly complicates the functions of

the modern teacher of elementary school, increase the

requirements to the level of his professionalism, con-

firm the need for creative style of activity and active

professional position.

The scientist E. Bondarevska believes that the

laws of spiritual development, processes and changes

occurring in the inner world of personality, should be-

come the main reference points in the training of a pro-

fessional teacher. "The main mechanism of this pro-

cess, she believes, is the personal activity of the indi-

vidual, included in the educational process as its subject

and object" [1, с.34]. E. Bondarevska considers activity

as the main means of formation of individuality, value

orientations of the individual. In her opinion, the basis

of studying at a high school should be the person-cen-

tered education of the future teacher of elementary

school, whose values are "people as a subject of educa-

tion, culture as an environment that grows and feeds the

person; creativity as a way of human development in

culture » [1, с.36].

The process of formation of the personality of the

future teacher of elementary school is connected with

communication and joint activities of people. It is de-

fined as the process of assimilating the individual's so-

cial experience when entering the social environment

and professional sphere, the reproduction of the system

of social connections through the active entry into the

world around.

The task of high school teachers is to teach future

teachers of the primary level to withstand the negative

effects of the environment, to create conditions under

which students could gain experience of active influ-

ence on the process of professional development, adjust

its course, be able to make decisions and freedom to

choose ways of mastering this experience.

In the process of studying at a higher school future

teachers of elementary school should understand the

content of pedagogical work, which consists of organ-

izing a "eventful community" with a student, assisting

in the development of the position of the subject of his

own life and activities. It is important for students to

know that the main task of the teacher, who carries out

person-centered learning, is to help the growing person

to identify and improve his attitude towards himself,

other people, the world around him, towards his chosen

career.


It is possible to overcome the contradiction that

occurs in school practice, between the requirements for

the nature of pedagogical work, which should be indi-

vidually-creative, and the typical formalized prepara-

tion of the future teacher for pedagogical work, if the

basis of the educational process will be based on the

formation and development of the personality of a

teacher who has a creative individuality and activity.

The task is to personify the professional training of fu-

ture teachers, to direct all efforts of schoolchildren not

only to master the technology of the student's personal-

ity development, but also his own personality. The most

significant is the change in their position from the pas-

sive participants in the learning process to its active

members and organizers.

Therefore, the content of the personal-activity ap-

proach to learning necessarily includes: content of the

subject for students from the standpoint of productive

learning (creative use of knowledge); final training

product of teaching subjects to students; psychological

and pedagogical mechanisms of achievement of each

element of the subject being taught; techniques and

methods of developing training manuals on the mecha-

nisms of achieving each element; receptions and meth-

ods of diagnosing the achievement of students; technol-

ogy of educational process designing with children;

technology of taking into account the individual pecu-

liarities of children in the pedagogical process; technol-

ogy of learning-making in designing the learning pro-

cess.

Considering the training of future teachers of the

primary level as one of the indicators of pedagogical

professionalism, many modern researchers (O. Bida, E.

Bondarevska, V. Maksimova, M. Marusynets, O. Ko-

mar, I. Palshkova, V. Sierikov, I. Yakymanskyi, etc.)

speak about the necessity of changing the outdated ed-

ucational-disciplinary models of education into a per-

son-centered paradigm, that is, the implementation of

information, forming, developing, activating aspects of

modern education. The old principle - to work with the

logic of the subject, the assimilation of the amount of

knowledge and skills does not correspond to the

changed conditions. In a situation of competitiveness

and demand of the future teacher needs qualitative pro-

fessional training, which is based on person-centered

education.

C. Rogers tried to reveal the essence of personal-

activity approach. He spoke of "meaningful learning",

that is, learning that helps a person to become a person.

Investigating the essence of personal-oriented learning,

he considered it as learning meaningful, self-initiated.

C. Rogers considered the development of meanings as

elements of personal sense as the important element in

his structure. In a full-time learning of life problems, he

saw the source of the activity of the learner. At the same

time, in the interaction with schoolchildren, of C. Rog-

ers gave the leading role to the teacher, which should

be congruent, that is to behave adequately experienced

feelings and states, to show their human qualities in in-

teraction with students, namely: to accept the student as

he is and understand his feelings; to have a positive at-

titude towards those who study; to take a dialogue po-

sition; to rely on the self-actualizing tendency of stu-

dents; to provide such personal relationships in the ed-

ucational process and a psychological climate that

would contribute to the free manifestation of self-de-

velopment and self-affirmation trends of the individual

[5].

Introduction to the works of K. Rodgers makes it

possible to state that, justifying the humanistic ap-

proach to the definition of the essence and the role of

learning, he saw the source of development of activity

and autonomy of the individual in the person-centered

orientation of this process.

Best practices of a new understanding of the pur-

pose of study belong to I. Unt. She believes that the

complication of forms and sources of information has

passed the time of reproductive learning. Complex

forms of intellectual activity include, in her opinion,

"multi-stage decision-making processes based on ori-

entation in situations of uncertainty, in conditions of

unsatisfactory criteria for evaluating solutions and the

need for individual identification of strategies for the

search and use of information. "The scientist empha-

sizes that the criterion of education in this case will not

be the reproduction of knowledge in the form of stand-

ard solutions, and the phenomenon of "intellectual ini-

tiative" as a continuation of the decision outside the

specified requirements, and depending on the level of

acceptance of the problem situation. Educational value,

thus, acquires not science itself, but a human-oriented

scientific picture of the world. "Human Dimension" of

scientific knowledge and knowledge - is a system of

non-scientific regulators of thinking (values of human

being), which contribute to the identification and con-

firmation in the field of science of human essential

forces [7, p.11].

Noting the increase of the personality-developing

functions of the educational process, I. Unt considers

the intellectual initiative, independence and activity,

serving as indicators of the essential forces of man as

purpose and result of this process.

In this study, we will take M. Kuznetsov's defini-

tion as the basis. He considers personal-activity ap-

proach as a socio-cultural mechanism of personal

growth of participants in the educational process. Ac-

cording to his figurative expression, person-centered

learning is a "process of creating an image of a person

in an individual" [2, p. 65]. He calls "educational pro-

cess, which gives each student the basis of his natural

abilities and related propensities, interests, values ori-

entations, the ability, through productive activities, to

realize themselves, to reveal their natural potential in

cognition, in learning activities and educational behav-

ior in accordance with the values and interests of soci-

ety" personality-oriented [2, p. 64-65].

The purpose of the personal-activity approach, he

sees in the self-actualization of the individual, which

suggests, on the one hand, the professional and personal

growth of the teacher, and on the other hand - the per-

sonal growth of those who learn in their organic unity.

V. Sierikov's approach to the role and functions of

the educational process in the development of person-

ality is interesting. He regrets that the attitude to the

person in the educational process corresponds to the


paradigm: the person is considered as that is necessary

to "intensify", "direct for the implementation of plans

and programs". In his opinion, the personality in edu-

cation, as well as in society as a whole, so far serves as

a means. Personality, its free creative development is

not yet practically carried out by the function of learn-

ing. Subjectivity, creativity, criticality, and other per-

sonal qualities are still not considered in their educa-

tional practice as a self-value. The priority is not the

person, but what can be obtained from it: the implemen-

tation of certain social functions, the implementation of

behavior patterns [6, p. 12].

V.Sierikov devotes a special role in changing the

paradigms of teaching to the teacher and his profes-

sional training. He believes that in order to implement

the personal-activity approach in the practice of higher

education, it is necessary to abandon the traditional

doctrinal approach to issuing a "social order" for the

educational activity of a higher school. The definition

of the goals of higher education should ensure the

waiver of universal models of "learning" and orient the

educational process for the formation of an individual

lifestyle and thinking, socio-cultural and ideological

self-determination of future teachers. He sees the task

in solving the fundamental problem - through what sit-

uations of knowledge and life is necessary to conduct a

student, so that he mastered the active and creative ex-

perience of professional activity, comprehended the

creative nature of pedagogical work and ways of its im-

plementation in pedagogical practice.

Trying to understand the essence of the personal-

activity approach, O. Piekhota believed that it is based

on the methodological principle of the unity of the two

plans of the pedagogical process - the macrodidactic

(external procedural) and the microdidactic (internal

psychological). Only through the revelation of the rela-

tionship between the didactic conditions of the learning

process and the internal mechanisms of personal devel-

opment that ensure its formation and functioning, un-

derstanding of the essence of the conditions of the im-

plementation of the personality-oriented approach is

possible [4].

That is why, she saw the main goal of the personal-

activity approach in the organization of the process of

psychological and pedagogical assistance to man in the

formation of his subjectivity, cultural identity, sociali-

zation, life self-determination. She allocates such tasks

as the main ones: to develop individual cognitive abili-

ties of each; maximally identify, initiate, use, "cure" the

individual (subject) experience; help the person to

know himself, self-determination and self-realization,

and not to form pre-set qualities; to form a person's cul-

ture of life, which makes it possible to productively

build their daily lives [4, p. 34].

Personal-activity approach as a process of organi-

zation of work activities of students represents an inte-

grated system of mutually determined measures and ac-

tions aimed at achieving goals, creative mastery of pro-

fessional knowledge, skills, experiences and methods

of vocational and pedagogical activities.

The substantiation of the possibility and expedi-

ency of applying person-centered pedagogical technol-

ogies is an important conclusion in the personal-activ-

ity approach. Their essential features are the training

and education of the individual with the maximum pos-

sible individualization, the creation of conditions for

self-development and self-education, meaningful defi-

nition of their capabilities and life goals. This type of

learning is based on dialogue, modeling of selection sit-

uations, free exchange of ideas, and the advance of suc-

cess. Hence, higher education becomes not only a

means of training specialists for various fields of activ-

ity, but an objective stage of personality development.

From the standpoint of the training of future teachers of

elementary school to the organization of work of students the

necessary prerequisites is the ability of the individual to re-

flect on their own experience; author's approach to setting

objectives for the content of innovative processes, develop-

ment of means for creating situations for students; interac-

tion with all subjects of the process, taking into account

their individual-style features, joint activity and crea-

tion of goals, means, expected results; the unity of per-

sonal and cognitive development in the process of pro-

fessional activity.

Conclusions. In our opinion, the purpose of edu-

cational activity in the process of future teachers train-

ing for the organization of work activities of students is

to build mechanisms for self-regulation of learning,

substantive activities and acts of interaction with like-

minded people and teachers from maximum assistance

to students in solving educational problems. Thus, the

generalization of theoretical analysis allows to deter-

mine the person-activity approach to the organization

of work activities of students as a complex personal for-

mation, which includes the structural components, the

quality of personality and the ability to self-improve-

ment; mastering of knowledge, skills and experiences

of teaching skills in elementary school.

Список використаної літератури

1. Бондаревская Е.В. Теория и практика лич-

ностно-ориентированного образования / Е.В. Бон-

даревская – Ростов н/Д.: Изд-во РГПУ, 2000. – 352

с.

2. Кузнєцов М.Є. Педагогічні засади особис-

тісно орієнтованого освітнього процесу в школі:

Монографія. / М.Є. Кузнєцов - Новокузнецьк, 2000.

- 342с.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание.

Личность / А.Н.Леонтьев. - М.: Политиздат, 1975. -

304 с.

4. Пєхота О.М. Індивідуальність учителя: те-

орія та пратика / О.М.Пєхота. – Миколаїв: ТОВ «Фі-

рма «Іліон», 2010. – 272 с.

5. Роджерс К. Погляд на психотерапію. Ста-

новлення людини / К.Роджерс. – М.. «Дайджест»,

1994р. - 425с.

6. Сериков В.В. Образование и личность /

В.В. Сериков – М.: Перемена, 1999. – 376 с.

7. Унт И. Индивидуализация и дифференциа-

ция обучения / И.Унт. – М.: Педагогика, 1990. –

189с.

http://ua-referat.com/Педагогіка


Reference list

1. Bondarevska Е.V. Theory and practice of per-

son-centered education / Е.V. Bondarevska – Rostov-

on-Don.: Publishing house of Rostov State Pedagogical

University, 2000. – 352 p.

2. Kuznetsov M.Ye. Pedagogical bases of per-

sonally oriented educational process in school: Mono-

graph. / M.Ye. Kuznetsov - Novokuznetsk, 2000. – 342

p.

3. Leontiev A.N. Activity. Consciousness. Per-

sonality / A.N. Leontiev. – М. Publishing House of Po-

litical Literature, 1975. - 304 p.

4. Piekhota О.М. Teachers' Individuality: The-

ory and Practice / О.М. Piekhota. – Mykolaiv: Ilion

Firm LLCТОВ, 2010. – 272 p.

5. Rogers C. Take on psychotherapy. Formation

of a person / C. Rogers. – M. «Digest», 1994. – 425 p.

6. Sierikov V.V. Education and Personality /

V.V. Sierikov – М.: Peremena, 1999. – 376 p.

7. Unt I. Individualization and differentiation of

education / I. Unt. – М.: Pedagogy, 1990. – 189 p.

Klipa Yu.V.

Assistant,

Banking University

COMPETENCY-BASED APPROACH TO PROFESSIONAL PREPARATION OF MODERN

ECONOMIST AND ENTREPRENEUR

Summary: The article reveals features of competency-based approach to professional preparation of future

economists and entrepreneurs.

The author presents the results of her own special course “Professional and Pedagogical Education of Entre-

preneurs”, which was held with the first, second and the third-year students in Banking university. An authorial

term “multicompetent preparation” is given

Key words: economic competency, Professional and Pedagogical Education of Entrepreneurs, professional

competence, special source, multicompetent preparation

Problem statement. Professional education of fu-

ture economists and entrepreneurs needs specialists of

a new generation. They must be prepared according to

European requirements for higher education.

The modern education of Ukraine is characterized

by two components in preparation of future specialists.

The first component includes the cooperation of lead-

ing European universities, which logically include the

universities of Ukraine. The second component re-

quires the unification of educational systems and struc-

tures at the state level into a single European space with

common results in professional preparation. The results

in professional education include in competences, that

is, the indicators which will be used by future econo-

mists and entrepreneurs in their further activities, that

have uniform requirements in standards of training and

criteria. Such unification will significantly increase the

competitiveness of our specialists in the European labor

market.

Literature review. The study of problem of de-

veloping a competency-based approach in professional

education of future economists and entrepreneurs was

considered by outstanding scholars as M.S. Holovan

[2], Kostrychenko V.M. [3], I.M. Kovchyna [4], R. P.

Lisna [5], L.S. Ostroshchenko [6], O.Yu. Slavgo-

rodskaya [7] and different others

The purpose of the article. On the personal ex-

perience to prove the necessity of competency-based

aoproach in professional preparation of modern econo-

mist and entrepreneur. To stablish the necessity of ped-

agogical education in higher education institutions of

banking ,using the survey by author . To give the au-

thorial defenition of «multicompetent preparation»

Research results. Preparation of Ukraine for join-

ing the European Community has put the problem of

theory and methodology of professional education in a

priority position throughout the education system. Stu-

dents, who are highly qualified in future activities, es-

pecially in the economic field, must study throughout

the whole life. Studying during a lifetime, a person ac-

quires, first and foremost, basic knowledge in the edu-

cational branch. Therefore, it is so important to teach

students exactly the professional education in higher

education institution of banking.

The organization of professional preparation of

economists for performance of entrepreneurial activi-

ties is a complicated process. The content of the train-

ing is filled with exact sciences and disciplines that will

be needed above all. Therefore, economic competen-

cies are formed in the first instance. When studying hu-

manitarian, especially psychological and pedagogical

disciplines, students do not want to study them, subcon-

sciously referring them to secondary ones, considering

that it is precisely this knowledge they will not be

needed in their future work. This is the reason why

economists are unprepared to carry out social activities,

study during all their life, gain authority through hu-

manitarian means.

So, preparing future economist and entrepreneur,

we assured that students have positive intentions to gain

knowledge from the professional pedagogical

education. We developed a mini-questionnaire, which

included such inconvenient questions for future

banking professionals. The questions were the

following:

Who do you plan to be in ten years?;

Do you plan to have a family?;

What you know about children upbringing?;

What is pedagogy?;

What you know about professional education?


For our respondents, questions of professional

education were inconvenient and not clear. Therefore,

on the first poll, they left empty spaces for answers.

Then we asked them to bring the questionnaire home

and answer with their parents. The results, after

processing, provided positive information.

Respondents, third-year students and bachelors,

realized that they needed pedagogical knowledge, since

they all plan to be heads of different specialities. No one

could give the defenition of the term «professional

education» without the help of the Internet. The

answers ranged from «learning» to «education» Few

students have guessed about the importance of

pedagogical relationships in the team, work and family.

Thus, we not only encouraged students, future

economists, but also studied their individual

characteristics, which helped us in the further

realization of the pedagogical experiment.

At lessons of second and third-year students we

conducted on-line training for checking individual and

independent (home) tasks with students. For example,

during the study of the subject «History of

establishment of international business in Germany» on

the discipline «Professional Foreign Language and

International Business Communications» on

sophomore course in the third semester in the subtopic,

on the proposal of a future economist Alexander S.,

students were given material by Theodor Adorno and

Max Horkheimer «The Culture Industry:

Enlightenment as Mass Deception from the book

Dialectics of Enlightenment», which was published in

1947. There was a lively discussion of views about

professional education that somehow does not exist

abroad and , in particular, in Germany. From the context

students tore out the phrase «In the technological

processes involved millions, so they require identical

goods». As the material in question was written in the

20th century, after the end of the Second World War,

then the question arises of where to take the millions of

people with economic education who know what a

«state standard» is. During studying of the article, we

came to conclusion that it was directed against both

positive and negative cultural achievements of that

time, and the name was directed at criticizing that time

government. We came to conclusion that it is necessary

to provide information and its interpretation about

future specialty and specialization of future economists

and entrepreneurs precisely in the context of the theory

and methodology of professional education.

So, while continuing to study at sophomore

course, we found that modern students, doing their own

work, find additional information and try to transform

it into understanding of the future profession. We need

effective control over the executed training tasks that

we process and adjust during on-line work.

Analyzing the experience of college students in

preparing economists and improving their own

experience, we see how the processes of theory and

methodology of professional education has changed. In

the recent past, there was no question of on-line

consultations, it was necessary to contact a teacher-

student and a feedback student-teacher. This was the

only way to make sure that each student had a

homework assignment individually.

Today, a teacher has a goal, which combines:

transfer of information, formation of knowledge, skills,

abilities. They are united in competence that a student

must master at every stage of study and during the study

of each discipline and be competent in the specialty.

A present day social conditions in Europe require

the search for new mechanisms for the preparation of

future economists and entrepreneurs, that must be

solved today. We are confident that this can be

achieved under the following conditions:

1. Preparation for the future professional activity

should be started from the first year, introducing into

the economic disciplines the module with educational

and pedagogical filling. This should be, so-called, so-

cial orientation.

2. The introduction of a special course on profes-

sional education "Professional and Pedagogical Educa-

tion of Entrepreneur".

Let's comment closely the general competencies

that a student, future economist receives while listening

to a special course on "Professional and Pedagogical

Education of Entrepreneurs".

A scholar A.Yu. Slavgorodskaya, developing staff

competence as a component of the labor activity of the

enterprise in the field of economic sciences, proves that

employees of enterprises should have the following

general competencies:

The first general competence is theoretical, which

includes theoretical knowledge and their practical ap-

plication.

The second one refers to social competence or an

ability to effective interaction in a team through com-

munication.

To the third competence the scholar relates to me-

thodical competence or an ability to organize own work

independently and solve problems.

The fourth one is a personal competence, which

includes personal characteristics of a person, such as

real self-esteem, responsibility, a culture of labor.

Fifth one - an individual must adapt to life and the

collegues.

The sixth and the last competence contains that an

employee must self-develop and self-educate [7]

We can not agree with the definition of the scholar

of the second competence as a social one, which indi-

cates interaction through communication. The students

of the higher educational establishment are more likely

to be able to communicate with colleagues in team. It

is a communicative competence. We do not consider a

social competence because it is not a subject of our re-

search. With the definition of other competencies, we

agree and fully support their definitions.

In the introduction lesson of a special course, we

begin to form a general competency of students, which

includes the motivation for acquiring professional in-

formation. We start lessons with the revision of infor-

mation they have already studied. We apply such for-

mat for activation of already acquired knowledge by fu-

ture economists and entrepreneurs. Though our

students are studying in the first and second year, it is

easy for us to communicate with them. We propose to


revise the key terms of their future profession – «eco-

nomics», «government», «economist», «person», «la-

bor», «communication», «profession», «professional

education», «desire», «joy», «happiness», «freedom».

Such number of terms is not chosen by chance.

Students have already studied economics of their

country and the world, the basics of psychology have

passed, so, they know «concepts of communication»,

«desire», «joy» and «happiness». From unfamiliar

terms, «professional education» and «freedom» are left.

We associate them with the terms, such as, «economy»

and «entrepreneurship» from different point of views,

which are needed for the future entrepreneur and head.

With the help of a teacher, students in groups of 4-5

people, work themselves on the definitions of the con-

ceptual framework. We supervised how future entre-

preneurs sincerely wondered about how much they

needed pedagogical knowledge, as they discovered a

new world of professional education, as enjoyed by

their own techniques of leadership of a virtual enter-

prise using pedagogical knowledge. At the end of the

mini-training, interesting terms were appeared. This

was the first link in the acquisition of knowledge and

the first, the easiest, level of formation of professional

competence.

So, on the introduction lesson of the special course

on the professional education of future economists and

entrepreneurs, we begin to use the specialized concep-

tual knowledge acquired during training in previous se-

mesters from the first till the seventh. And, as our prac-

tice shows, it is possible to use successfully mini-train-

ings in a group work during which skills are acquired

to use general scientific and creative methods of

knowledge in the future professional activity. Let’s

note that tips from Internet resources were supported.

Since the aim of the special course should fully re-

spond a learning process, during the presentation of the

disciplines in the first, second and third year courses we

held the meetings of the scientific groups of students.

The tasks included professional and educational train-

ings, role playing games, mini-exercises with pedagog-

ical course and the subsequent discussion of thoughts

and mutual wishes for the future.

Our five-year teaching experience shows that be-

cause of the introduction of a special course with a full-

fledged educational and pedagogical content, it has the

advantages of preparing bachelors in the seventh and

the eighth semesters.

Advantages include:

• Professional education as a science is very

quickly updated, therefore the student receives updated

content, get acquainted with the latest achievements of

the leading humanitarian sphere;

• The special course is based on integrative princi-

ples, it allows to establish inter-subject connections and

to implement them during both classroom and non-

classroom lessons;

• Such a specific training of economists and entre-

preneurs encourages them to study throughout their

lives and will provide a motivation to a social orienta-

tion to a specialist as a person. Practically students are

admitted to such educational and pedagogical types of

activities, which gradually update their basic economic

preparation.

Professional preparation for future activity should

be carried out gradually, as required by the conceptual

framework of the European Community. Therefore, our

structure includes the main basic components contrib-

uting to the economic preparation of students - motiva-

tional, cognitive and professional and pedagogical.

It is highlighted three components, that are basic

in the preparation of future entrepreneurs. We do not

stop on professional preparation, because it is not the

subject of our research. But we must study how stu-

dents, future economists, are ready for entrepreneurship

in terms of professional and educational pedagogy.

When studying special course «Professional and

Pedagogical Education of Entrepreneurs», future econ-

omists and entrepreneurs form educational and peda-

gogical thinking, creative scientific basics, show a

comfortable and positive attitude towards people, chil-

dren, education. Students in a new way perceive the hu-

manities, for example, watch with great attention TV-

broadcasting about education, ecological culture, hu-

man behavior in society and in a social environment.

They get new, highly specialized knowledge, how brain

works in a creative, emotional direction and when

changing behavior. When studying a special course,

students get skills in scientific basis for the organization

of entrepreneurial activity. They get new knowledge,

skills and abilities. All this contributes to the formation

of competences of European-type, while contributing

to the acquisition of new competencies.

When preparing to a special course, during class-

room lessons students produce knowledge and skills

that support life, and so-called multicompetent prepa-

ration is carried out.

We did not find in the scientific sources the term

«multicompetent preparation», therefore, we will pre-

sent the author’s definition from the point of view of

professional training of economists and entrepreneurs.

Multicomponent preparation of economists and

entrepreneurs is carried out on the basis of the theory

and methodology of professional education, taking into

account competency-based preparation. Multicompo-

nent preparation is an integral preparation in the sense

of a combination of economic and pedagogical sci-

ences and is carried out taking into account the inter-

ests of national and European educational systems [au-

thor Yuliia Vladimirovna Klipa].

Conclusions. It is important for the future entre-

preneur to learn a system of professional education,

poor developed in the field of business. Only this this

strategy is determined by the social demands of Euro-

pean society. In our opinion, the economist-entrepre-

neur, who has the strategic tasks of the future develop-

ment of society, is already a successful and free indi-

vidual.

Only new political, economic conditions that dic-

tate necessity specialists of a new formation who carry

out entrepreneurial activities, have professional educa-

tional and pedagogical knowledge, skills, abilities, and

hence - competencies.


References

1. Zakon Ukrainy «Pro vyshchu osvitu». [Law of

Ukraine «About Higher Education»] Redaktsiia vid

01.01.2018, pidstava – 2233-19. Rezhym

dostupu:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/card/1556-18

2. Holovan M.S. Kompetentsiia i kompetentnist:

dosvid teorii, teoriia dosvidu. [Competence and

Competency: experience in theory, theory experience]

Rezhym dostupu:

http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_VM/Holova

n_03.pdf.

3. Kostrychenko V.M. Formuvannia

kompetentsii fakhivtsia z ekonomiky pidpryiemstva na

osnovi obhruntuvannia hospodarskykh rishen.

[Forming of competencies of a worker in economic

sphere of an enterprise on the basis of business

decisions] Rezhym dostupu: Kostrychenko V.

Formuvannia kompetentsii fakhivtsia z ekonomiky

pidpryiemstva na osnovi obgruntuvannia

hospodarskykh rishen / V. Kostrychenko // Nova

pedahohichna dumka. - 2013. - № 1.1. - S. 268. -

Rezhym dostupu:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2013_1_70.

4. Kovchyna I.M. Pidhotovka sotsialnykh

pedahohiv do sotsialno-pravovoi roboty [Preparation of

social teachers to socio-law work][monohrafiia]. – K.:

NPU imeni M.P.Drahomanova, 2007. – 373 s.

5. Lisna R.P. Tryhub V.O. Formuvannia

profesiinoi kompetentsii u protsesi praktychnoho

navchannia. [Forming of competencies during practical

education] Rezhym dostupu: http://fkd.org.ua/arti-

cle/viewFile/25168/22619.

6. Otroshchenko L.S. Formuvannia profesiinoi

kompetepntnosti maibutnikh ekonomistiv-

mizhnarodnykiv [Tekst] [Forming of professional

competency of future international economists] / L. S.

Otroshchenko // Pershyi krok u nauku: materialy

Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii –

Luhansk, 2009. – Tom 7. – S. 75–78. Rezhym dostupu:

http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/5675

5/5/Otroschenko_Future_economists_professional_co

mpetence_forming.pdf.

7. Slavhorodska O.Iu. Kompetentnist personalu

yak skladova trudovoho potentsialu

pidpryiemstva.[Competencies of the staff as a part of

enterprise potency] Rezhym dostupu:

http://www.confcontact.com/2008dec/6_slavgorod.ph

p.

Лоренц В.В.

Омский государственный педагогический университет

доцент кафедры педагогики

кандидат педагогических наук

Lorentz V.V.

Omsk State Pedagogical University

Associate Professor of Pedagogy

Candidate of Pedagogical Sciences

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМООПРЕДЕЛЕНИЕ СТАРШЕКЛАССНИКОВ В УСЛОВИЯХ

РЕАЛИЗАЦИИ ПРОФИЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ

PROFESSIONAL SELF-DETERMINATION OF SENIOR PUPILS IN CONDITIONS OF

REALIZATION THE PROFILE TRAINI

Аннотация: Автор представляет результаты исследования условий реализации профильного обуче-

ния на старшей ступени обучения, направления профориентационной работы в школе. По результатам

анкетирования выявлены уровень мотивации при выборе профиля и типы профессий, вызывающие инте-

рес у современных школьников. Проблема профессионального самоопределения заключается прежде

всего в мотивации учащегося, в осознании им своих возможностей, индивидуальных особенностей, в опре-

делении смысла жизни, профессиональных приоритетов.

Ключевые слова: профессиональное самоопределение, профильное обучение, старшеклассник, си-

стема образования, профориентационная работа.

Abstract: The author presents the results of the study of the conditions for the implementation of profile

training at the senior stage of schooling. Based on the results of the questionnaire, the main directions of the profile

training, the problems encountered by the students in selecting the study profile, were identified. The article sug-

gests a scenario of an educational event that helps high school students decide on their choice of profession. The

problem of professional self-determination lies primarily in the motivation of the student, in understanding his

abilities, individual characteristics, in determining the meaning of life, professional priorities.

Keywords: professional self-determination, profile education, senior pupil, education system, vocational

guidance work.

Актуальность темы исследования: Основ-

ные направления реформирования общеобразова-

тельной школы и переход к профильному обуче-

нию привлекло наше внимание к проблеме форми-

рования профессионального самоопределения

учащихся, изучению его закономерностей, психо-

логических особенностей на каждом возрастном

этапе, ведь Российская система образования уже

перед учащимися 9 класса общеобразовательной

школы, ставит задачу выбора будущего профессио-

нального пути.

http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_VM/Holovan_03.pdf

http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_VM/Holovan_03.pdf

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2013_1_70

http://fkd.org.ua/article/viewFile/25168/22619

http://fkd.org.ua/article/viewFile/25168/22619

http://www.confcontact.com/2008dec/6_slavgorod.php

http://www.confcontact.com/2008dec/6_slavgorod.php


Задачи исследования: 1. На основе анализа педагогической литера-

туры дать определение профессионального само-

определения школьников, раскрыть возможности

его развития.

2. Изучить профессиональные намерения,

интересы и склонности, учащихся одного из клас-

сов.

3. Определить дальнейшие действия, направ-

ленные на развитие профессионального самоопре-

деления учащихся; разработать и провести воспи-

тательное дело, направленное на развитие профес-

сионального самоопределения учащихся, и дать его

педагогический анализ.

В исследовании приняли участие 26 учащихся

10 класса, в возрасте 16-18 лет, среднего общеобра-

зовательного учреждения «Лицей №92» города Ом-

ска.

Изучая теоретические основы нашего иссле-

дования, мы выяснили, что важнейшим критерием

осознания и продуктивности профессионального

становления личности является её способность

находить личностный смысл в профессиональном

труде, самостоятельно проектировать, творить

свою профессиональную жизнь, ответственно при-

нимать решения о выборе профессии, специально-

сти и места работы. Эти проблемы встают перед

личностью в течении всей её жизни. Постоянное

уточнение места в мире профессий, осмысление

своей социально – профессиональной роли, отно-

шения к профессиональному труду, коллективу и

самому себе становятся важными компонентами

жизни человека.

Существует ряд исследователей, которые в той

или иной мере рассматривают проблему професси-

онального самоопределения, рассмотрим далее их

высказывания для определения собственной пози-

ции по этому вопросу.

А. Маслоу предложил концепцию профессио-

нального развития и выделил в качестве централь-

ного понятия самоактуализацию как стремление

человека совершенствоваться, выражать, проявлять

себя в значимом для него деле. В его концепции

близкими к понятию «самоопределение» являются

такие понятия как «самоактуализация», «самореа-

лизация» и «самоосуществление».

П.Г. Щедровицкий рассматривает самоопреде-

ление как способность человека строить самого

себя, свою индивидуальную историю, как умение

переосмысливать собственную сущность[2]. По-

дробно анализируя точку зрения Е.А. Климова, мы

видим, что он понимает самоопределение как важ-

ное проявление психического развития, как актив-

ный поиск возможностей развития, формирования

себя как полноценного участника сообщества «де-

лателей» чего-то полезного, сообщества професси-

оналов [5].

Обобщая рассуждения Климова, можно кон-

статировать, что профессиональное самоопределе-

ние не сводится к одномоментному акту выбора

профессии и не заканчивается завершением про-

фессиональной подготовки по избранной специаль-

ности, оно продолжается на протяжении всей про-

фессиональной жизни.

Профессиональное и личностное самоопреде-

ление стало предметом исследования Н.С. Пряжни-

кова, который подчёркивает неразрывную связь

профессионального самоопределения с самореали-

зацией человека в других важных сферах жизни [4].

Исследуя профессиональное самоопределение лич-

ности, Пряжников обосновал содержательно про-

цессуальную модель:

1.Осознание ценности общественно – полез-

ного труда и необходимости профессиональной

подготовки.

2.Ориентировка в социально – экономической

ситуации и прогнозирование престижности выби-

раемого труда.

3.Общая ориентировка в мире профессиональ-

ного труда и выделение профессиональной цели –

мечты.

4.Определение ближних профессиональных

целей как этапов и путей к дальней цели.

5.Информирование о профессиях и специаль-

ностях, соответствующих профессиональных учеб-

ных заведениях и местах трудоустройства.

6.Представление о препятствиях, осложняю-

щих достижение профессиональных целей, а также

знание своих достоинств, способствующих реали-

зации намеченных планов и перспектив.

7.Наличие системы резервных вариантов вы-

бора на случай неудачи по основному варианту са-

моопределения.

8.Начало практической реализации личной

профессиональной перспективы и постоянная кор-

ректировка намеченных планов по принципу обрат-

ной связи.

Ядром профессионального самоопределения

является осознанный выбор профессии с учётом

своих особенностей и возможностей, требований

профессиональной деятельности и социально – эко-

номических условий.

Профориентационная работа в школе

должна быть направлена на развитие интересов,

корректировку ценностей, мотивов и формирова-

ние целей. В этом контексте большая роль в профо-

риентационной работе должна отводиться изуче-

нию личности школьника. Необходимо вовремя

выявить, какими ценностными ориентациями руко-

водствуется старшеклассник, каковы его мотивы

выбора профессии, способности, профессиональ-

ные интересы [1]. Профессиональная ориентация в

школе осуществляется учителями-предметниками,

классными руководителями, библиотекарем, мед-

работником под руководством заместителя дирек-

тора по воспитательной работе. Подготовка уча-

щихся к профессиональному самоопределению

должна осуществляться последовательно и непре-

рывно. На каждом периоде школьного этапа необ-

ходима реализация различных целей профориента-

ционной работы [3]:

· начальная школа (1 – 4) – формирование

представлений о мире профессий, о понимании


роли труда в жизни человека через участие в раз-

личных видах деятельности; организация разнооб-

разных видов познавательной, игровой, поисковой,

общественно полезной трудовой деятельности, по-

буждающих школьников проявлять интерес к про-

фессиям родителей, работников ближайшего окру-

жения.

· первая ступень основной школы (5 – 7 кл.)

– развитие интересов и способностей, связанных с

выбором профессии, проявление и развитие позна-

вательных интересов и профессиональных намере-

ний, способствующих эффективному включению в

деятельность, согласованную с профилем продол-

жения образования в старших классах и будущей

сферой труда.

· вторая ступень основной школы (8 – 9 кл.)

– формирование профессиональной мотивации, го-

товности к самоанализу основных способностей и

склонностей, потребности самодиагностике и диа-

гностике профессиональных склонностей, обуче-

ние соответствующим приёмам.

· старшие классы (10 – 11 кл.) – формирова-

ние ценностно-смысловой стороны самоопределе-

ния, определение профессиональных планов, раз-

витие способностей через углубленное изучение

отдельных предметов; обучение действиям по са-

моподготовке и саморазвитию, оценка готовности к

избранной деятельности, осуществление поиска и

анализа информации о рынке труда, путях профес-

сионального образования и трудоустройства.

Система профориентации школьников – это

организованная, управляемая деятельность различ-

ных государственных и общественных организа-

ций, предприятий учреждений и школы, а также се-

мьи, направленная на совершенствование процесса

профессионального и социального самоопределе-

ния школьников в интересах личности и общества.

Система профориентационной работы включает в

себя деятельность по следующим направлениям:

1. Профессиональное просвещение, включаю-

щее профинформацию, профпропаганду и профа-

гитацию.

2. Профессиональная диагностика – изучение

личности школьника в целях профориентации. В

процессе профдиагностики изучают характерные

особенности личности: потребности, ценностные

ориентации, интересы, способности, склонности,

мотивы, профессиональную направленность.

3. Профессиональная консультация имеет це-

лью установление соответствия индивидуальных

личностных особенностей специфическим требова-

ниям той или иной профессии.

4. Профессиональный отбор, как правило, осу-

ществляется вне школы в специальных лаборато-

риях и по преимуществу к тем профессиям, кото-

рые связаны с условиями максимальной трудности.

Цель профессионального отбора – выявление при-

годности человека к конкретному труду.

5. Социально-профессиональная адаптация

представляет собой активный процесс приспособ-

ления молодого человека к новому социальному

окружению, условиям труда и особенностями кон-

кретной специализации. Успешность профессио-

нальной адаптации – один из главных критериев

правильного выбора профессии, оценка эффектив-

ности всей профориентационной работы.

6. Профессиональное воспитание, которое ста-

вит своей целью формирование у учащихся чувства

долга, ответственности, профессиональной чести и

достоинства.

Подготовка к выбору профессии важна еще и

потому, что она является неотъемлемой частью раз-

ностороннего развития личности, и ее следует рас-

сматривать в единстве и взаимодействии с нрав-

ственным, трудовым, интеллектуальным, полити-

ческим, эстетическим и физическим

совершенствованием личности, то есть со всей си-

стемой учебно-воспитательного процесса. Таким

образом, профориентация является важным компо-

нентом как в развитии каждого человека, так и в

функционировании общества в целом.

Для изучения профессиональных намерений,

профессиональных планов, а также интересов лич-

ности в целях профконсультации школьников мы

применяли такие методы диагностики, как анкеты,

беседы и наблюдение. Мы старались выяснить, есть

ли у учащихся предпочитаемые профессии, проду-

маны ли пути овладения ими, имеются ли резерв-

ные профессиональные намерения на случай, если

не осуществятся основные, и т. д. Профессиональ-

ное самоопределение является психолого-педаго-

гическим механизмом принятия решения относи-

тельно выбора профессиональной деятельности.

Выбор профессии школьниками осуществляется в

результате личностной направленности на опреде-

ленный вид профессиональной деятельности.

Для выявления тех или иных профессиональ-

ных наклонностей мы провели анкету «Ваша буду-

щая профессия» (автор Л. Н. Лучко). Анкета пред-

назначена для выявления представлений старше-

классников о характере и особенностях работы по

выбранной (или изучаемой) ими профессии. Дан-

ные, полученные в результате анкетирования, поз-

воляют определить полноту представлений об этой

профессии, а также наличие в них противоречий,

направленность учащихся на определенный харак-

тер трудовой деятельности, дают возможность

установить степень соответствия представлений

школьника о будущей работе и той профессии, ко-

торую он выбрал (или изучает).

Было предложено ответить на такие вопросы,

как (например):

Мне хотелось бы работать ...

а — в помещении; б — на открытом воздухе;

в — в необычных условиях (в горах, лесу, на море,

под землей ...);г - с чередованием условий.

Я предпочитал(а) бы, чтобы режим рабочего

дня был ...

а — четким, систематическим (начало и ко-

нец работы не менялся);

б — посменным (то утро, то вечер);в — сво-

бодным, гибким (начало и конец определяются ра-

ботником);г — ненормированным (внезапные вы-

зовы, ночные дежурства ...).

Мне удобнее работать ...


а — сидя (за столом, пультом и др.); б - стоя

(у станка, за прилавком и т.д.); в — в разъездах;г

— чередуя постоянное место работы с разъез-

дами.

Мне хотелось бы, чтобы работа была связана

с ...

а - простейшими механизмами, ручными опе-

рациями; б — с машинами и механизмами с ручным

управлением; в — автоматическим и автоматизи-

рованным оборудованием; г — функциональными

орудиями.

Мне хотелось бы всю работу выполнять ...

а — в одиночку;б — самостоятельно, но,

чтобы вокруг были люди; в — в коллективе, сов-

местно с другими; г — с людьми, общаясь и управ-

ляя ими.

Мне больше нравится работа, в которой необ-

ходимы ...

а — точные, мелкие движения; б - координа-

ция движений; в - быстрота движений; г - большая

сила.

В моей будущей работе важны ...

а — устойчивость внимания; б — наблюда-

тельность; в — память на числа, даты, события;

г — воображение.

Успех в моей будущей работе зависит от ...

а — технической сообразительности, опера-

тивного технического мышления;б — способности

мысленно представить невидимые процессы, пред-

меты и их соотношение; в — самоконтроля и са-

мообладания;

г — эмоциональности, умения входить в кон-

такт с другими людьми.

И другие вопросы, согласно методике.

Чем больше совпадений в «Таблице противо-

речивых связей», тем в меньшей степени старше-

классник готов к выбору профессии, имеет весьма

противоречивое представление о работе, связанной

с предполагаемой профессией. В этом случае пред-

стоит серьезная профориентационная, профкон-

сультационная работа для его самоопределения в

выборе будущей профессии.Таким образом, при-

мерные результаты можно представить в виде таб-

лицы 1:

Табл. 1.

Результаты анкетирования

Кол-во

учащихся

Профессии

типа

«человек-

человек»

«человек-

техника»

«человек-

знаковая

система»

«человек-

природа»

«человек-

художественный

образ»

26чел. = 100% 60% 5% 10% 2% 23%

Мы изучили результаты исследования, осо-

бенности типов профессий и дали рекомендации по

выбору профиля обучения старшеклассникам

Человек – Художественный образ

Примеры профессий: актер, писатель, дизай-

нер, художник-оформитель, композитор, модельер,

архитектор, скульптор, флорист, реставратор, гра-

вер, ювелир, журналист, хореограф и др.

Рекомендованы образовательные направле-

ния:

Гуманитарные науки, Культура и искусство.

Человек – Знаковая система

Примеры профессий: программист, геодезист,

математик, экономист, бухгалтер, редактор, кор-

ректор, делопроизводитель и др.


ния: Информатика и вычислительная техника, Ин-

формационная безопасность,Экономика и управле-

ние, Математика и механика, Компьютерные и ин-

формационные науки, Физика и астрономия,

Языкознание и литературоведение

Человек – Человек Примеры профессий: учитель, воспитатель,

спортивный тренер, медицинский работник, сфера

обслуживания, экскурсовод, юрист, специалист

кадровой службы и др.


ния: Гуманитарные науки, Естественные науки,

Общественные (социальные) науки,Образование и

педагогика, Здравоохранение, Сфера обслужива-

ния, Политические науки, Экономика и управле-

ние.

Человек – Техника

Примеры профессий: инженер, конструктор,

техник, слесарь, радиомеханик, пилот, электрик и

др.


ния: Технические науки, Авиационная и ракетно-

космическая техника, Техника и технологии ко-

раблестроения и водного транспорта, Металлургия,

машиностроение и материалообработка, Приборо-

строение, Оружие и системы вооружения, Архитек-

тура, Строительство, Электронная техника и связь,

Ядерная энергетика и технологии, Электро и тепло-

энергетика, Инженерное образование.

Человек – Природа

Примеры профессий: биолог, агроном, ветери-

нар, лесник, зоотехник, агрохимик, садовод и др.


ния: Естественные науки, Науки о земле (геология,

география, картография и геоинформатика, гидро-

метеорология, экология и природопользование),

Биологические науки (биология, почвоведение,

биоинженерия), Промышленная экология и биотех-

нологии, Химические технологии, Сельское, лес-

ное и рыбное хозяйство, Ветеринария и зоотехния.

Благодаря проведенному анкетированию нам

удалось побудить школьников задуматься о своём

будущем и поспособствовать формированию моти-

вационных факторов выбора профессии. Мы уста-

новили, что большее число учащихся намеревается

связать карьеру с направлением «человек-человек»

— все профессии, связанные с воспитанием, обслу-

живанием, обучением людей, общением с ними; к


этой группе относятся все педагогические и меди-

цинские профессии, профессии сферы услуг и дру-

гие. Следовательно, новое поколение заинтересо-

вано в труде, построенном на умении устанавли-

вать и поддерживать контакты с абсолютно

разными людьми, понимать их и разбираться в осо-

бенностях их характера и поведения, а также быть

хорошо подготовленным в своей области производ-

ства, техники, науки и искусства.

Также с помощью беседы и опросников нам

удалось выяснить профессиональные предпочте-

ния учащихся. Результаты оформлены в виде таб-

лицы 2.

Табл. 2.

Профессиональные предпочтения старшеклассников

Профессиональная сфера Место Количество ответивших %

Медицина 2 3 11,5

Экономика, финансы 3 2 7,7

Промышленное производство 4 1 3,8

Юриспруденция 1 4 15,4

Педагогика, социальная сфера 1 4 15,4

Информационно-вычислительные технологии 3 2 7,7

Сервис, обслуживание 2 3 11,5

Полиция/Военная служба 3 2 7,7

Культура, искусство 1 4 15,4

Сельское, лесное хозяйство 5 0 0

Наука 4 1 3,8

Наиболее востребованными сферами деятель-

ности для учащихся 10-х классов являются: Юрис-

пруденция, Педагогика, социальная сфера и куль-

тура, искусство.

После проведения данного исследования мы

пришли к выводу, что, безусловно, данные методы

не могут чётко определить направление будущей

профессии старшеклассника, однако они могут ока-

зать своевременную помощь и привнести ясность в

области профессиональных перспектив.

В ходе исследования, были также изучены

направления профориентационной работы в Лицее

№92. К ним относятся:

• беседы, лекции, просмотр видеофильмов;

• профдиагностика, профконсультации для

учащихся;

• консультации для родителей (педагогами,

психологами, медицинскими специалистами);

• посещение «ярмарок профессий»;

• знакомство с «образовательной картой» го-

рода, района;

• оформление стендов «Твоё профессио-

нальное будущее», «В мире профессий»;

• выставки учащихся по трудовому обуче-

нию, декоративно-прикладному искусству;

• выставка литературы о профессиях в

школьной библиотеке;

• тематические вечера с приглашением пред-

ставителей различных профессий;

• организация и проведение экскурсий для

школьников в учебные заведения, на предприятия.

Активные формы профориентации:

• работа в школах детских и юношеских

спортивных лагерей, клубов и

• секций юных техников, радистов, кадет-

ские корпуса;

• вовлечение молодежи в клубы и кружки:

радиотехнические,

• авиационно-спортивные, автодела и др.;

• развитие сети различных школьных и вне-

школьных кружков по профессиональным интере-

сам;

• занятия в цехах учебно-производственных

комбинатов (УПК) – система первичной професси-

ональной подготовки, которая позволяет вести

профподбор по интегральному критерию – успеш-

ности освоения профессии;

• сюжетно - ролевые игры по профориента-

ции;

• мастер-классы, семинары, тренинги;

• создание «Портфолио достижений».

Считается, что активные формы профориента-

ции имеют более выраженный эффект, но иногда

даже такой традиционный профориентационный

метод как лекция при умелом сочетании проведе-

нии может заставить учащихся задуматься даже

больше, чем сюжетно-ролевые игры или мастер-

классы.

На примере учащихся Лицея №92 мы убеди-

лись, что в целях реализации успешного развития

профессионального самоопределения у школьни-

ков необходимо организовывать работы в образо-

вательных учреждениях по оказанию психолого-

педагогической поддержки в выборе ими дальней-

шего образовательного маршрута или будущей

профессии.

Действительно, профессиональное самоопре-

деление вызывает много проблем и вопросов у

школьников, особенно у школьников старших

классов. Очень скоро они должны будут покинуть

школу, и чем ближе окончание школы, тем сильнее

давление. Важно, чтобы образовательные учрежде-

ния могли вовремя помочь учащимся определиться

в выборе будущей профессии.

По результатам качественного и количествен-

ного анализа нашего исследования, мы можем сде-

лать вывод, что профессиональное самоопределе-

ние, непосредственно связанное с профориента-

цией, рассматривается как сложный динамический


процесс формирования личностью системы своих

основополагающих отношений к профессио-

нально-трудовой среде, формирования им адекват-

ных профессиональный намерений и планов. Труд-

ности выбора будущей профессии возникают у

школьников из-за низкого уровня информирован-

ности, низкой мотивации и осознанности. Наше ис-

следование доказало, что различные мероприятия и

беседы со школьниками могут направить их на

стремление к дальнейшей профессиональной реа-

лизации и помочь выбрать профессиональный путь

с учетом всех особенностей личности. Таким обра-

зом, одной из главных задач педагогов и родителей

является формирование у школьников гибких пла-

нов достижения своих профессиональных намере-

ний. Полученные данные исследования позволяют

говорить о том, что ученики, выбравшие будущую

профессию, отличаются изменениями в формиро-

вании мотивационной сферы и имеют активную

жизненную позицию, вариативность профессио-

нальных планов молодых людей позволит им легче

перенести возможные неудачи при реализации

своих намерений, более объективно оценить свои

возможности и пересмотреть свои планы в связи с

любой сложившейся жизненной ситуацией

Список литература

1. Петрусевич А.А. Формирование професси-

онального самоопределения школьников в образо-

вательном процессе. Омск изд. ОмГПУ, 2006.-166с

2. Даутова О.Б. Самоопределение личности в

профильном обучении: учебно-методическое посо-

бие/ под ред. А.П.Тряпицыной. – СПб.: КАРО,

2006. – 352 с.

3. Павлова Т.Л. Профориентация старше-

классников: диагностика и развитие профессио-

нальной зрелости.-М.:Сфера,2006.-120с.

4. Пряжников Н.С. Теория и практика про-

фессионального самоопределения. – М.: Изд-во

МГУ, 1999. – 268 с.

5. Климов Е.А. Психология профессиональ-

ного самоопределения. – Ростов н/Д: Феникс, 1996.

– 212 с.

Yulia Medvid,

Researcher of the Science and Research Department,

National Academy of the National Guard of Ukraine

Юлия Івановна Медвидь

Национальная академия Национальной гвардии Украины,

научный сотрудник научно-организационного отдела

THE APPLICATION OF APPROACHES AND PRINCIPLES OF EDUCATION AND TRAINING

IN THE PROCESS OF FORMING THE READINESS OF FUTURE RESERVE OFFICERS TO SERVE

MILITARY ACTIVITIES

ПРИМЕНЕНИЕ ПОДХОДОВ И ПРИНЦИПОВ ВОСПИТАНИЯ И БОБУЧЕНИЯ В ПРОЦЕССЕ

ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИ БУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ ЗАПАСА К СЛУЖЕБНО-БОЕВОЙ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Summary. According to the results of the analysis of scientific works, the necessary application of the ap-

proaches and principles of education and training in the process of forming the readiness of future reserve officers

for service and combat activities is determined. Among the approaches the author emphasizes the importance of

applying systemic, structural, integrated, activity, personality-oriented and gender, among the principles - the con-

nection between learning and life and teaching in-depth.

Keywords: readiness, future reserve officers, combat service, training.

Аннотация. По результатам анализа научных трудов определено необходимое применение подходов

и принципов воспитания и обучения в процессе формирования готовности будущих офицеров запаса к

служебно-боевой деятельности. Среди подходов автор выделяет важность применения системного, струк-

турного, комплексного, деятельностного, личностно ориентированного и гендерного, среди принципов –

связь обучения с жизнью и наочности обучения.

Ключевые слова: готовность, будущие офицеры запаса, служебно-боевая деятельность, профессио-

нальная подготовка.

Постановка проблемы в общем виде. Среди

учащихся, которые обучаются по програме подго-

товки офицеров запаса две пятых не готовы зани-

маться в будущем служебно-боевой деятельно-

стью. В этом и проявляется практическая проблема

исследования. Научно-педагогическая проблема

будет проявляться в отсутствии научных трудов на-

правленнях на решение обозначенной практиче-

ской поблемы.

Анализ последних исследований и публи-

каций, которые положили начало решению дан-

ной проблемы и на которые опирается автор.

Чтобы убедиться в существовании или отсутствии

научно-педагогической проблемы нами осуществ-

лен анализ положений научной новизны диссерта-

ций по направлению исследования (табл. 1).


Таблица 1

Анализ положений научной новизны диссертаций по направлению исследования

Положення научной

новизны

Ученый, научный труд

Понятийно-кате-

гориальний аппа-

рат

Принципы,

форми и ме-

тоды

Педагогические

условия

Критерии, показа-

тели и уровни готов-

ности

А. А. Безносюк, 2001

[1] +

И. В. Платонов, 2001

[2] +

С. О. Кубицкий, 2001

[3] + + +

А. С. Сицинский, 2002

[4] + +

А. В. Галимов, 2005 [5] + + + +

Я. Б. Зорий, 2005 [6] + + +

Л. А. Матохнюк, 2006

[7] + +

О. Д. Богданюк, 2007

[8] + + + +

В. Л. Улич, 2007 [9] + + +

М. П. Недбай, 2008

[10] + + +

Э. Н. Сивохоп, 2010

[11] + + + +

А. В. Балендр, 2011

[12] + + + +

И. И. Марионда, 2011

[13] + + +

А. А. Старчук, 2011

[14] + + +

Н. Е. Пенькова, 2015

[15] + + +

С. А. Мул, 2016 [16] + + +

По результатам анализа диссертаций выявлено

отсутствие научных трудов посвященных решению

практической проблемы формирования готовности

будущих офицеров запаса к служебно-боевой дея-

тельности.

Комплексные исследования, посвященные

подготовке будущих офицеров запаса, осуществ-

ляли такие ученые как А. А. Безносюк [1] и Я. Б.

Зорий [6], посвященные формированию готовности

будущих офицеров к профессиональной деятельно-

сти, – А. В. Балендр [12], О. Д. Богданюк [8],

С. О. Кубицкий [3], Л. А. Матохнюк [7], С. А. Мул

[16], Н. П. Недбай [10], И. В. Платонов [2], Э. Н. Си-

вохоп [11], А. С. Сицинский [4], А. А. Старчук [14],

В. Л. Улич [9], в частности, психологической готов-

ности военнослужащих к служебно-боевой дея-

тельности Н. Е. Пенькова [15]. В большинстве упо-

мянутых исследований рассматривались поня-

тийно-категориальный аппарат, принципы, формы

и методы, педагогические условия формирования

готовности будущих офицеров, определение их

критериев, показателей и уровней готовности.

Целью статьи является определение необхо-

димого применения подходов и принципов воспи-

тания и обучения в процессе формирования готов-

ности будущих офицеров запаса к служебно-боевой

деятельности.

Изложение основного материала исследова-

ния. Для достижения цели исследования, нами осу-

ществлен анализ положений научной новизны уже

упомянутых диссертаций по направлению исследо-

вания [1–15], в области применения подходов и

принципов воспитания и обучения (табл. 2). Каж-

дый ученый обосновывает необходимость приме-

нения тех или иных подходов и принципов, среди

которых встречаются и общие. Подход к воспита-

тельному и учебному процессу понимают как выде-

ление главного в педагогическом явлении. Приме-

нение различных подходов на практике в воспита-

тельной и учебной работе обусловило изобретение

новых форм и способов. По нашему мнению в про-

цессе исследования формирования готовности бу-

дущих офицеров запаса к служебно-боевой дея-

тельности, необходимо применять такие подходы

как системный, структурный, комплексный, дея-

тельностный, личностно ориентированный и ген-

дерный.

Системный подход – анализ явлений и процес-

сов в определенной системе, взаимодействия и

связи между собой, что дает возможность упорядо-

чить их, рассматривая как единое целое. Структур-

ный подход – рассмотрение явлений, которые вхо-

дят в ту или иную систему как иерархии структур-

ных компонентов. Комплексный подход –


разновидность структурного и системного подхо-

дов, объединение разнородных факторов, которые

имеют значение для воспитания и обучения (един-

ство целей, улучшение планирования, охват воспи-

танием всего население, координация работы всех

уровней, постоянная проверка и контроль эффек-

тивности усилий). Деятельностный подход – вы-

движение деятельности как главного фактора един-

ства сознания, поведения и отношения к труду, во-

енной службе, служебно-боевой деятельности.

Значительное внимание к процессу воспита-

ния уделяется применению личностно ориентиро-

ванного подхода – учету в процессе воспитания осо-

бенностей каждого соискателя высшего образова-

ния на основе его психолого-педагогического

изучения, прогнозирования его развития и осу-

ществление определенной воспитательной и обра-

зовательной программы. Необходимо обратить

внимание на то, что не в одной из упомянутых ра-

бот [1–15] не используется гендерный поход.

Таблица 2

Анализ положений научной новизны диссертаций по направлению исследования, касающихся примене-

ния подходов и принципов воспитания и обучения

Положения научной

новизны

Ученый, научный

труд

Подходы Принципы

А. А. Безносюк [1]

системный, комплекс-

ный, деятельностный,

диференциированый

принципы акцента на самостоятельную учебную ро-

боту студентов; принцип поэтапного оценивання

учебных результатов студентов

А. С. Сицинский [4] системный, функциона-

льний

принципы формировання готовности будущих офи-

церов к профессиональной деятельности способами

информационных технологий

А. В. Галимов [5]

системный, функциона-

льный, полисубъект-

ный, аксиологический,

культурологический

В. Л. Улич [9]

системно-деятельност-

ный,

личностно-деятельност-

ный

Е. М. Сивохоп [11]

социальный, биологиче-

ский, аксиологический,

антропологический,

личностно-ориентирова-

ный

и деятельностный

А. В. Балендр [12] личностный единоначальности и регламентированности профес-

сиональных отношений, гуманизма

И. И. Марионда [13]

личностно-ориентирова-

ный, системный, дея-

тельностный

целенаправленности, доступности, систематичности,

безразрывности и последовательности

А. А. Старчук [14]

синергетический, соци-

ально-педагогический,

аксиологический, ак-

меологический, деятель-

ностный

и личностно-ориентиро-

ваный

Обще дедактические (научности, системности, со-

знания и активности, индивидуального подхода, до-

ступности, крепости знаний, навыков и умений); спе-

цифические (профессиональной направленности,

комплексности, оптимальности, конкретности), свя-

занные со спецификой военно-профессиональной де-

ятельности (комплексного формирования професси-

онально важных качеств будущего офицера)

Н. Е. Пенькова [15]

функциональний, лич-

ностный,

личностно-деятельност-

ный

Системности в психологии, целостности, единства и

взаимодетерминированности внешнего и внутрен-

него в системогенезе психической деятельности и ра-

звития; творческой активности личности, развития

личностного и профессионального потенциала

Гендерный подход к воспитанию, по мнению

О. Б. Петренко, передает динамические простран-

ственные отношения, показывает направленность

движения фокуса социально-педагогического влия-

ния на представителей разных полов в условиях

разнообразных социальных институтов. Его приме-

няют во время анализа содержания учебных планов

и предметов, содержательного наполнения учеб-

ных мероприятий, форм и методов обучения и вос-

питания девочек и мальчиков [16, с. 122]. Гендер –

один из базовых измерений социальной структуры


общества, который организовывает социальную си-

стему. По мнению А. Кедди социальное воссозда-

ние гендерного сознания на уровне индивидов под-

держивает социально-ролевой статус личности, ко-

торый определяет социальные возможности в

образовании, профессиональной деятельности, об-

щественном производстве [17].

Приведенные подходы сильно взаимосвязаны,

подтверждением тому являются общие закономер-

ности воспитания. К ним относятся [18]: а) воспи-

тание личности происходит только в процессе ее

участия в деятельности; б) воспитание и стимули-

рование активности формируемой личности к орга-

низованной деятельности; в) в процессе воспитания

необходимо проявлять гуманность и уважение к

личности в объединении с высокой требовательно-

стью; г) в процессе воспитания необходимо откры-

вать перед учениками перспективы из роста, помо-

гать им достигать успеха; д) в процессе воспитания

необходимо выявлять и опираться на позитивные

качества учеников; е) в воспитании необходимо

учитывать возрастные и индивидуальные особен-

ности учеников; ж) воспитание должно осуществ-

ляться в коллективе и через коллектив; з) в про-

цессе воспитания необходимо добиться единства и

согласованности педагогических усилий учителей,

семьи и общества.

В своем труде [18] И.Ф. Харламов обращает

внимание на то, что «когда в науке достаточно по-

дробно изложены теоретические закономерности,

они становятся принципами практической деятель-

ности».

По результатам применения комплексного

подхода в виде пилотного исследования, направ-

ленного на улучшение динамики формирования и

развития готовности к служебно-боевой деятельно-

сти будущих офицеров запаса, было определено,

что эффективность действенности воспитательного

влияния зависит от: увеличения численности заня-

тий по определенным направлениям в структуре

плана подготовки офицеров запаса (психологиче-

ской (в первую очередь связанной с организацией

работы с подчиненным личным составом), огневой

и физической подготовки); увеличение численно-

сти практических занятий в структуре плана подго-

товки офицеров запаса ( в том числе проведение за-

нятий на тренажерах военной техники, на террито-

рии воинской части).

На основании полученных результатов можно

утверждать, что важнейшим в процессе формиро-

вания готовности будущих офицеров запаса к слу-

жебно-боевой деятельности, является применение

таких принципов воспитания и обучения как связь

обучения с жизнью и наочности в обучении.

Выводы. По результатам анализа научных

трудов определено необходимое применение под-

ходов и принципов воспитания и обучения в про-

цессе формирования готовности будущих офице-

ров запаса к служебно-боевой деятельности. Среди

подходов автор выделяет важность применения си-

стемного, структурного, комплексного, деятель-

ностного, личностно ориентированного и гендер-

ного, среди принципов – связь обучения с жизнью

и наочности в обучении.

Список использованной литературы

1. Безносюк О. О. Система модульно-рейтин-

гового контролю успішності студентів (на матеріа-

лах підготовки офіцерів запасу у вищих навчальних

закладах) : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04

/ О.О. Безносюк ; Центр. ін-т післядиплом. пед.

освіти АПН України. – К., 2001. – 22 с.

2. Платонов І. В. Динаміка психологічної гото-

вності майбутніх офіцерів внутрішніх військ до

правоохоронної діяльності : автореф. дис... канд.

психол. наук: 20.02.02 / І. В. Платонов ; Нац. акад.

Прикордон. військ України ім. Б. Хмельницького. –

Хмельницький, 2001. – 17 с.

3. Кубіцький С. О. Система оцінювання готов-

ності майбутніх офіцерів до професійної діяльно-

сті: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /

С. О. Кубіцький ; Центр. ін-т післядиплом. пед.

освіти АПН України. – К., 2001. – 20 с.

4. Сіцінський А. С. Формування готовності

майбутніх офіцерів до професійної діяльності засо-

бами інформаційних технологій: автореф. дис...

канд. пед. наук: 20.02.02 / А. С. Сіцінський ; Нац.

акад. Прикордон. військ України ім. Б.Хмельниць-

кого. – Хмельниц., 2002. – 19 с.

5. Галімов А. В. Теоретико-методичні засади

підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до

виховної роботи з особовим складом: автореф.

дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / А. В. Галімов ; Тер-

ноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. – Т., 2005. – 40 с.

6. Зорій Я. Б. Військово-патріотична підгото-

вка майбутніх офіцерів запасу в умовах навчаль-

ного процесу вищого навчального закладу: авто-

реф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Я. Б. Зорій ;

Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. –

Вінниця, 2005. – 20 с.

7. Матохнюк Л. О. Формування психологічної

готовності майбутніх інженерів-прикордонників до

професійної діяльності: автореф. дис... канд. пси-

хол. наук: 19.00.07 / Л. О. Матохнюк ; Нац. акад.

Держ. прикордон. служби України ім. Б.Хмельни-

цького. – Хмельниц., 2006. –20 с.

8. Богданюк О. Д. Формування готовності до

професійної діяльності у майбутніх офіцерів-кіно-

логів Державної прикордонної служби: автореф.

дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / О.Д. Богданюк ;

Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім.

Б.Хмельницького. – Хмельниц., 2007. – 20 с.

9. Уліч В. Л. Педагогічні умови формування

готовності майбутніх офіцерів до управлінської ді-

яльності: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /

В. Л. Уліч ; Нац. акад. Держ. прикордон. служби

України ім. Б.Хмельницького. – Хмельниц., 2007. –

20 с.

10. Недбай М. П. Формування професійної го-

товності майбутніх офіцерів-прикордонників до за-

стосування технічних засобів у службовій діяльно-

сті: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / М.

П. Недбай ; Нац. акад. Держ. прикордон. служби

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%91%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%8E%D0%BA%20%D0%9E.%D0%9E.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%20%D0%86.%D0%92.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9A%D1%83%D0%B1%D1%96%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%A1.%D0%9E.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A1%D1%96%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%90.%D0%A1.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BE%D0%B2%20%D0%90.%D0%92.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%97%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9%20%D0%AF.%D0%91.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%85%D0%BD%D1%8E%D0%BA%20%D0%9B.%D0%9E.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA%20%D0%9E.%D0%94.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A3%D0%BB%D1%96%D1%87%20%D0%92.%D0%9B.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9D%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B9%20%D0%9C.%D0%9F.$


України ім. Б.Хмельницького. – Хмельниц., 2008. –

20 с.

11. Сивохоп Е. М. Формування готовності до

самопізнання майбутніх офіцерів-прикордонників

у процесі фізичної підготовки: автореф. дис. ...

канд. пед. наук : 13.00.04 / Е. М. Сивохоп ; Нац.

акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хме-

льницького. – Хмельницький, 2010. – 20 с.

12. Балендр А. В. Формування готовності май-

бутніх офіцерів-прикордонників до вирішення кон-

фліктних ситуацій: автореф. дис. ... канд. пед. наук :

13.00.04 / А. В. Балендр ; Нац. акад. Держ. прикор-

дон. служби України ім. Б. Хмельницького. – Хме-

льницький, 2011. – 20 с.

13. Маріонда І. І. Професійно-особистісна фі-

зична підготовка майбутніх офіцерів-прикордонни-

ків: автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / І.

І. Маріонда ; Нац. акад. Держ. прикордон. служби

України ім. Б. Хмельницького. – Хмельницький,

2011. – 20 с.

14. Старчук О. О. Методика формування фізи-

чної готовності майбутніх офіцерів до військово-

професійної діяльності: автореф. дис. ... канд. пед.

наук : 13.00.02 / О. О. Старчук ; Нац. акад. Держ.

прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького.

– Хмельницький, 2011. – 20 с.

15. Пенькова Н. Є. Психологічна готовність

військовослужбовців Національної гвардії України

до службово-бойової діяльності у процесі прове-

дення антитерористичної операції: автореф. дис. ...

канд. психол. наук : 19.00.09 / Н. Є. Пенькова ; На-

ціональна академія Національної гвардії України. –

Х., 2015. – 12 с.

16. Петренко, О. Гендерний підхід у освіті і ви-

хованні: проблема термінології [Текст] / О. Петре-

нко // Гендерна проблематика та антропологічні го-

ризонти : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф.

(м. Острог, 16–17 березня 2012 р.). – Острог : Наці-

ональний університет «Острозька академія», 2012.

– С. 115–123.

17. Keddie A. Feminist struggles to mobilise

progressive spaces within the “boy-turn” in gender

equity and schooling reform / A. Keddie // Gender and

Education. – 2010. – Vol. 22, № 4. – P. 353–368.

18. Харламов И. Ф. Педагогика. – М.: Гарда-

рики, 1999. – 520 с.

Skvortsova Y.A.

senior lecturer

Altai State Institute of Culture (Barnaul, Russia)

Скворцова Ю.А.

Старший преподаватель

Алтайский государственный институт культуры (Барнаул, Россия)

THE ROLE OF CREATING AN EFFECTIVE COMMUNICATIVE ENVIRONMENT IN

SHAPING THE CULTURE OF INTERETHNIC COMMUNICATION OF FOREIGN STUDENTS.

РОЛЬ СОЗДАНИЯ ЭФФЕКТИВНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ СРЕДЫ В ФОРМИРОВАНИИ

КУЛЬТУРЫ МЕЖНАЦИОНАЛЬНОГО ОБЩЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ.

Summary: The article gives theoretical substantiation of the term "game" from the pedagogical and cultural

point of view, considers the training game and its differences from other types of games and training exercises;

determines the value of training game in the formation of the culture of international communication of foreign

students.

Аннотация: В статье дано теоретическое обоснование термина «игра» с педагогической и культуро-

логической точки зрения, рассмотрена тренинговая игра и ее отличия от других видов игры и от тренин-

гового упражнения; определяется значение тренинговой игры в формировании культуры межнациональ-

ного общения иностранных студентов.

В условиях сегодняшнего дня проблема фор-

мирования культуры межнационального обще-

ния иностранных студентов привлекает к себе все

большее внимании со стороны педагогов, социоло-

гов, культурологов и психологов всего мира. В по-

следние годы академическая мобильность студен-

тов во всем мире значительно выросла. И это уве-

личение числа иностранных студентов

свидетельствует об интенсивном развитии сотруд-

ничества в области образования, что является

наиболее актуальным и значимым направлением

работы образовательных учреждений многих

стран. Развитие межгосударственного академиче-

ского сотрудничества, в рамках которого происхо-

дит всестороннее, поликультурное воспитание и

развитие молодых людей, способствует духовному

сближению народов, налаживанию международ-

ных связей, формированию культуры межнацио-

нального общения, нивелированию условных гра-

ниц в мире.

Многие вузы России давно ведут подготовку

большого числа иностранных студентов, сотрудни-

чают с вузами и предприятиями других государств,

принимают участие в программах по обмену сту-

дентами и др. В такой ситуации все более актуаль-

ной для вузов нашей страны становится задача фор-

мирования культуры межнационального общения

иностранных студентов. Под культурой межнацио-

нального общения следует понимать «совокуп-

ность специальных знаний, умений и убеждений, а

также адекватных им поступков и действий, прояв-

ляющихся как в межличностных контактах, когда

субъекты принадлежат к различным культурам, так

и во взаимодействии разных этнических общно-

стей, и позволяющих на основе межкультурной

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A1%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%BF%20%D0%95.%20%D0%9C.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%80%20%D0%90.%20%D0%92.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%20%D0%86.%20%D0%86.$

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA%20%D0%9E.%20%D0%9E.$


компетентности быстро и безболезненно достигать

взаимопонимания и согласия общих интересов» [1,

с.69].

Перед принимающей стороной неизменно воз-

никает проблема оптимизации бытовой и академи-

ческой жизни иностранных студентов, которым

приходится пережить непростой процесс адапта-

ции к новым условиям быта и учебы. Анализ по-

следних исследований и публикаций показы-

вает, что академическая успеваемость этих моло-

дых людей в России, качество их

профессиональной подготовки в большинстве

своем зависит от протекания адаптационного про-

цесса в новых условиях, в которых они оказались.

Нередко представители разных национальностей и

культур обладают достаточно скудной информа-

цией друг о друге, руководствуются стереотипами

и предубеждениями, обладают недостоверным, а

порой и негативным, искаженным представлением

о другой культуре, что не может не повлиять на ка-

чество межличностных отношений.

В рамках общей проблемы формирования

культуры межнационального общения ино-

странных студентов выделяются нерешенные

ранее задачи - наиболее значимой из них является

задача направления всех усилий на то, чтобы при-

общить их к традициям и обычаям национальной

русской культуры средствами культурно-досуго-

вой деятельности, обеспечить живое, неформаль-

ное, свободное и позитивное общение с носителями

русского языка – российской молодежью. Причи-

ной этого становится известный факт о том, что

формирование коммуникативных навыков моло-

дежи из других стран, приехавшей на обучение в

вузы России, станет более эффективным, если про-

цесс обучения происходит не только на уровне ака-

демической коммуникации в рамках аудиторных

занятий, но и на уровне межкультурного взаимо-

действия и общения с тем, чтобы вхождение в рус-

скоязычную культуру прошло наиболее гладко. Од-

ной из наиболее эффективных, на наш взгляд, тех-

нологий формирования культуры

межнационального общения в условиях досуга и

коммуникации с русскоязычными студентами яв-

ляется игровая технология в общем и тренинговая

игра в частности.

Целью данной статьи является исследование

роли игровой технологии в целом и тренинговой

игры в частности в формировании наиболее эффек-

тивной коммуникативной среды между иностран-

ными и русскоязычными студентами в условиях до-

суга. Психолого-педагогическая наука в современ-

ном своем состоянии рассматривает становление

игрологии как системы научного знания в нераз-

рывной связи с развитием теории игры. Сам термин

«игра», равно как и термины «игровое взаимодей-

ствие», «игровая деятельность» становятся доста-

точно распространенными научно-обоснованными

понятиями. Игра уже не рассматривается как некая

забава, развлечение, на котором не акцентировали

особое внимания исследователи в разных сферах

науки. Постепенно игра становится серьезным ин-

струментом профессиональной деятельности,

направленным на достижение определенных ре-

зультатов в непринужденной, свободной, энергич-

ной, творческой атмосфере. Л.И. Федорова отме-

чает, что «построенная на условностях, игра вместе

с тем достаточно точно и продуктивно отражает

структуру реальной познавательной деятельности,

а это значит, что приобретенные в игре знания, при-

емы и навыки будут применяться игроками как в

реальном познавательном процессе, так и в повсе-

дневной жизни» [3, с.3].

Первые научные теории игры возникают во

второй половине XIX века. Игра становится пред-

метом пристального внимания со стороны предста-

вителей различных отраслей гуманитарной науки,

её рассматривают с точки зрения различных аспек-

тов, но вопросы методологического обоснования

игры как метода обучения, также вопросы, связан-

ные с определением описания игры, являются не до

конца разработанными. Игра многоаспектна и мно-

гофункциональна по своей сути и может рассмат-

риваться с точки зрения физиологических, фило-

софских, социальных, педагогических, биопсихо-

логических, социологических,

психотерапевтических, культурологических, тео-

рий, синтезировавших несколько подходов к игре

как самовыражению.

Особое внимание стоит уделить представите-

лям культурологического и педагогического подхо-

дов. Несомненно, очень важная роль в формирова-

нии теории игры принадлежит Йоханну Хейзинге,

который определял игру как первичную жизнен-

ную категорию, не связанную ни с какой степенью

культуры, ни с какой формой миросозерцания. По

мнению Йоханна Хейзинги, «игра есть доброволь-

ное действие либо занятие, совершаемое внутри

установленных границ места и времени по добро-

вольно принятым, но абсолютно обязательным пра-

вилам с целью, заключенной в нем самом, сопро-

вождаемое чувством напряжения и радости, а также

созданием «иного бытия», нежели обыденная

жизнь» [5, с.10]. Игра украшает жизнь, дополняет

ее, вследствие чего является жизненно необходи-

мой каждому человеку вне зависимости от возраста

и социального положения [4].

С точки зрения педагогики, игра является

«формой деятельности в условных ситуациях,

направленной на воссоздание и усвоение обще-

ственного опыта, фиксированного в социально-за-

крепленных способах осуществления предметных

действий, в предметах науки и культуры. В игре,

как особом исторически возникшем виде обще-

ственной практики воспроизводятся нормы челове-

ческой жизни и деятельности, подчинение которым

обеспечивает познание и усвоение предметной и

социальной действительности, интеллектуальное,

эмоциональное и нравственное развитие личности»

[6, с.98].

Современное понимание игры основывается

на выходе за границы обычного хода вещей, на сня-

тии психологического напряжение. По мнению

Е.А. Левановой «игра не просто сближает людей,

она позволяет приобщиться к культуре своего

народа, становится способом связи поколений и


мощным средством создания социально-психоло-

гического единства нации, играет важную роль в

формировании культуры межнационального обще-

ния» [4, с.9].

Опираясь на определение, данное современ-

ным исследователем Е.А. Левановой, отметим, что

тренинговая игра – «символическая деятельность,

решающая конкретные прикладные личностные

или групповые задачи тренинга, которая модели-

рует и преображает реальность, отличается высо-

кой степенью спонтанности и свободы, но проте-

кает в рамках четко заданных правил, структуры и

времени и под руководством ведущего – тренера»

[4, с.9].

По сравнению с другими тренинговыми мето-

дами – трансформационными, диалоговыми, дидак-

тическими, именно игра, или, вернее, ее возможно-

сти позволяют добиться успеха в решении практи-

чески любой тренинговой задачи. Ведь игровая

метафора не ограничена никакими условностями и

рамками, игровые правила могут быть абсолютно

разными, поэтому в игру можно встроить практиче-

ски все, что угодно [4]. Если говорить об отличиях

именно тренинговой игры от других видов игр, то

стоит отметить некоторые аспекты:

Во-первых, игра в тренинге – это не первооче-

редной метод; основной метод здесь все-таки тре-

нинг.

Во-вторых, тренинговая игра еще более огра-

ничена во времени, чем другие виды игр. Игра в

тренинге направлена на решение конкретных, обу-

чающих, прикладных задач. В ней всегда должен

быть результат.

В-третьих, в силу того, что тренинг – группо-

вой метод, игра в тренинге также предполагает

именно групповой процесс.

В-четвертых, игра в тренинге всегда предпола-

гает ведущего (тренера), и зачастую – его активную

позицию, потому что он – организатор процесса,

направляющий и координирующий действия участ-

ников группы.

Таким образом, игра всегда содержит в себе

игровую метафору, вымышленный сюжет, в то

время как упражнение работает в реальном фор-

мате. Еще одно отличие игры от упражнения, как

утверждает Е.А. Леванова, состоит в том, что

«упражнение всегда содержит тренировочный, обу-

чающий аспект, в то время как в игре можно не

только отрабатывать, тренировать какое-то умение,

повышать свою компетенцию, но и решать задачи,

связанные с проживанием какого-либо состояния,

демонстрации явления, актуализировать, вызывать

те или иные состояния, создавать атмосферу, выра-

жать эмоции и т.п.» [4, с.21].

Игровые технологии в социально-культурной

деятельности помогают в решении многих про-

блем, возникающих в социальной среде. В данной

статье мы коснемся проблемы формирования куль-

туры межнационального общения иностранных

студентов, и попытаемся отыскать способы ее ре-

шения с помощью игровых технологий, а кон-

кретно – с помощью тренинговой игры. Тренинго-

вую игру в условиях досуга мы считаем одним из

наиболее эффективных средств формирования

культуры межнационального общения иностран-

ных студентов при условии одновременного уча-

стия в ней русскоязычных студентов. В качестве ос-

новных задач тренинговых игр, которые мы плани-

руем использовать в организации досуга

иностранных студентов, должны значиться такие

задачи, как:

1. Знакомство участников между собой;

2. Привыкание участников друг к другу, сня-

тие зажимов;

3. Создание атмосферы свободного, творче-

ского, позитивного и энергичного общения студен-

тов;

4. Определение общих черт, особенностей,

вкусов, привычек среди участников группы;

5. Формирование чувства сплоченности

внутри группы;

6. Развитие интереса к традициям, обычаям

разных народов;

Тренинговая игра, на наш взгляд, как нельзя

лучше позволяет решить эти задачи в условиях не-

формальной обстановки и позитивного настроя на

живое общение. Приведем пример тренинговой

игры, направленной на решение вышеперечислен-

ных задач.

«КТО РОДИЛСЯ В ОКТЯБРЕ…»

Примерное время проведения: 10-15 мин.

Основные этапы:

1. Участники рассаживаются на стулья, стоя-

щие по кругу, лицом друг к другу.

2. Для участников проводится краткий ин-

структаж, в котором рассказывается о том, что сей-

час они будут играть в игру, которая позволит им

лучше узнать друг друга;

3. Ход игры: ведущий-тренер озвучивает фразу

или описывает ситуацию и просит участников, по

отношению к которым справедливо это утвержде-

ние, выполнить определенное действие. Участники

поднимаются с места, выполняют заданное дей-

ствие и снова садятся.

4. Ведущему стоит подбирать ситуации и

фразы таким образом, чтобы они относились к не-

скольким участникам одновременно. Необходимо

также учитывать возраст и темперамент членов

группы.

Перечень возможных вариантов высказыва-

ний:

• у кого карие глаза - трижды хлопните в ла-

доши;

• тот, чей рост превышает 1 м 70 см, должен

громко крикнуть «Кинг-Конг!»;

• тот, кто сегодня с утра позавтракал кашей,

должен погладить себя по животу;

• кто родился в октябре, пусть возьмет за руку

одного члена группы и станцует с ним;

• если вы любите собак – трижды скажите:

«Гав!»;

• если вы любите кошек, трижды скажите:

«Мяу!»;


• те, у кого в одежде присутствуют красный

цвет, получают особое задание: они должны ска-

зать соседу справа, что никогда в жизни не поже-

лали бы себе такой прически, как у него;

• кто любит пить чай с лимоном, пусть заглянет

под свой стул;

• кто хоть раз в жизни курил, должен громко

крикнуть: «Больше никогда!»;

• у кого есть веснушки, пусть пробежит по

кругу;

• если у вас есть брат или сестра – поднимитесь

на свой стул;

• кто любит смотреть комедийные фильмы –

пусть громко затопает ногами;

• кто считает себя пунктуальным, пусть поме-

няется местами с тем, кто думает так же;

• если вы хоть раз мечтали стать невидимым,

спрячется за одного из участников;

• тот, кто занимается танцами, пусть покажет,

как это делается;

• кто любит кататься на велосипеде, пусть ска-

жет: «Ничего на свете лучше нету!»;

• те, у кого с собой есть шоколадка или кон-

фета, трижды громко причмокнут;

• кто находит, что игра длится достаточно

долго, должен трижды хлопнуть в ладоши и громко

крикнуть: «Хватит!»

Обсуждение игры:

- что для вас было неожиданностью?

- чувствуете ли вы, что нашли достаточно

«родственных душ»?

-узнали ли вы что-то новое об участниках?

- радует ли вас, что между вами так много об-

щего? [7].

Таким образом, анализ подобных тренинговых

игр позволяет нам сделать вывод о том, что сов-

местный досуг иностранных и российских студен-

тов, организованный подобным образом, позволяет

участникам не только сплотиться и узнать друг о

друге больше. Самым значимым итогом таких

тренинговых игр с точки зрения формирования

культуры межнационального общения становится

понимание того, что среди участников группы

больше общего, чем различий. И именно этот фак-

тор является решающим в формировании сплочен-

ности, взаимоуважения, сближения представителей

различных национальностей, этнических общно-

стей и религиозных групп в среде студенческой мо-

лодежи.

В настоящее время определяющей движущей

силой в процессе формирования культуры межна-

ционального общения в сфере образования стано-

вится потребность в воспитании не только культур-

ной и образованной молодежи, обладающей чув-

ством самоуважения, гордости за свою культуру, но

и молодежи, принимающей и уважающей чужую

культуру, способной выстраивать продуктивные и

позитивные взаимоотношения с окружающими,

вне зависимости от их этнической, национальной и

религиозной принадлежности. Это происходит на

основе сотрудничества и взаимопонимания, готов-

ности принять людей другой национальности, их

мировоззрение, обычаи и привычки такими, какие

они есть. Кроме того, пристальное внимание к

адаптации иностранных студентов в нашей стране,

к организации их досуга, к созданию комфортных

психологических и бытовых условий их пребыва-

ния в России и обучения в российских вузах, к фор-

мированию культуры межнационального общения

позволяет повысить престиж нашей страны на ми-

ровой арене в сфере межгосударственных академи-

ческих контактов.

Литература

1. Леванова Е.А., Волошина А.Г., Плешаков

В.А., Соболева А.Н., Телегина И.О. Игра в тре-

нинге. Возможности игрового взаимодействия. 2-е

изд. Санкт-Пб.: Питер, 2008.

2. Матис В.И. Личность в системе социально-

культурных связей: учебное пособие [текст] / В.И.

Матис; Алт. гос. акад. культуры и искусств. – Бар-

наул: АЗБУКА, 2014. – 400 с.

3. Моднов С. И. Проблемы адаптации ино-

странных студентов, обучающихся в техническом

университете / С.И. Моднов, Л.В. Ухова // Ярослав-

ский педагогический вестник – 2013 – № 2 – Том I

(Гуманитарные науки) [Электронный ресурс] – ре-

жим доступа:

http://vestnik.yspu.org/releases/2013_2g/23.pdf/ (дата

обращения - 09.01.2018)

4. Педагогический энциклопедический сло-

варь / Гл. ред. Б.М. Бим-Бад; Редкол.: М.М. Безру-

ких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. – М.: Большая

Российская энциклопедия, 2003. – 528 с.

5. Толерантность. Гармония в разнообразии

[Электронный ресурс] – режим доступа:

http://www.tolerance.ru/Dialog-kultur-

pr3.php?PrPage=Master (дата обращения

20.02.2018).

6. Федорова Л.И. Игра: дидактическая, роле-

вая, деловая. Решение учебных и профессиональ-

ных проблем / Л.И. Федорова. – М.: ФОРУМ, 2009.

– 176 с.

7. Хёйзинга Йохан. Homo ludens. Человек иг-

рающий / Сост., предисл. X 35 и пер. с нидерл. Д. В.

Сильвестрова; Коммент., указатель Д. Э. Харитоно-

вича. Санкт-Пб.: Изд-во Ивана Лимбаха, 2011. —

416 с

http://vestnik.yspu.org/releases/2013_2g/23.pdf/

http://www.tolerance.ru/Dialog-kultur-pr3.php?PrPage=Master

http://www.tolerance.ru/Dialog-kultur-pr3.php?PrPage=Master


ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ

Далиева Фатима Хожакбаровна

Студентка 2-курса магистратуры Университета

мировой экономики и дипломатии

г.Ташкент, Республика Узбекистан

Dalieva Fatima Khojakbarovnva

2-year student of the master's program of the University

World economy and diplomacy

Tashkent, Republic of Uzbekistan

THE GEOPOLITICAL BACKGROUND OF THE DEVELOPMENT OF THE SILK ROAD

PROJECT

ГЕОПОЛИТИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ РАЗРАБОТКИ ПРОЕКТА ВЕЛИКОГО ШЁЛКОВОГО

ПУТИ

Summary: The analysis of the geopolitical prerequisites for the development of the Great silk road project.

The projects on the restoration of the great silk road in different countries have been studied. It is shown that the

most ambitious of all initiatives is the project put forward by China - "the Economic belt of the silk road".

Keywords: The great silk road, geopolitical space, transport corridor, strategic interaction, transport com-

munication.

Аннотация: Проведен анализ геополитических предпосылок разработки проекта Великого шёлко-

вого пути. Изучены проекты по восстановлению Великого Шелкового пути в разных государствах. Пока-

зано, что наиболее масштабным из всех инициатив является проект, выдвинутый Китаем - «Экономиче-

ский пояс Шелкового пути».

Ключевые слова: Великий Шелковый путь, геополитическое пространство, транспортный коридор,

стратегическое взаимодействие, транспортная коммуникация.

Введение. Появление в конце XX века новых

суверенных государств Центральной Азии и прове-

дение политики открытости придало новый кон-

структивно-мощный импульс возрождению древ-

него торгового пути.

В начале XXI века в конкурентном геополити-

ческом пространстве мировой политики столкну-

лись концепции различных государств по строи-

тельству международных транспортных коридоров

в Евразии на историческом пространстве Великого

шелкового пути (ВШП), его сухопутной и морской

составляющих. Основными конкурентами в данном

процессе выступают Китай (концепция Великого

шелкового пути), США (концепция Нового шелко-

вого пути), Россия (Евразийский экономический

союз, Шанхайская организация сотрудничества,

транзитное геополитическое положение), Европей-

ский союз (ТРАСЕКА, Викинг, ИНОГЕЙТ), Тур-

ция, Индия и др [1]. Несмотря на то, что Вели-

кий Шелковый путь утратил свое основное значе-

ние, он, как и тысячу лет назад остался своеобраз-

ным мостом, объединяющим многие народы Евра-

зии.

Целью данного исследования является ана-

лиз геополитических предпосылок разработки про-

екта Великого шёлкового пути.

Важнейшими составляющими современного

этапа развития Шелкового пути стали транспорт-

ные коридоры. Транспортная система - это, практи-

чески, рычаги управления экономикой, а в конеч-

ном счете, это развитие целого государства. От-

сюда следует, естественно, что транспортные

артерии стали целью экономических войн и веским

аргументом в геополитических спорах. Особенно

актуально это звучит в период глобального пере-

дела сфер влияния, начавшегося с дезинтеграции

крупнейшего советского пространства и последо-

вавшего за ней образования Новых Независимых

Государств.

Следует отметить, что в 1995 г. система рос-

сийских транспортных коммуникаций была вы-

брана Соединенными Штатами Америки, как одно

из главных направлений плана изоляции России.

Вашингтон и его союзники тогда приступили к ре-

ализации проекта создания современного аналога

Великого Шелкового пути - мощного транспорт-

ного коридора, включающего в себя комбиниро-

ванную систему железных дорог и автомагистра-

лей, нефте- и газопроводов, авиалиний и путей мор-

ского сообщения. С его появлением государства

СНГ, прежде всего обладающие колоссальными за-

пасами энергоресурсов республики Центральной

Азии и Закавказья, должны были получить прямой

выход к потенциальным торговым партнерам, ми-

нуя Россию, что неизбежно привело бы к дистанци-

рованию от России и геополитической переориен-

тации. Тогда влиятельные американские политики

и политологи констатировали, что «борьба за обла-

дание инфраструктурными коридорами становится

по сути главной доминантой мировой политики на

обозримую перспективу» [2].

На сегодняшний день в геополитическом про-

странстве мировой политики столкнулись две маги-

стральные концепции возрождения Великого шел-

кового пути, опирающиеся на геополитическое ви-

дение своей роли в мире: американский „Римленд“

(„Американское кольцо“ вокруг Евразии) и китай-


ский Великий шелковый путь, проходящий по тер-

ритории Евразии. Концепция „Римленд“ состоит из

военных баз США, которые располагаются на бере-

гах Восточной Атлантики и на протяжении всего

евразийского континента вплоть до Корейского по-

луострова, образуя своеобразное „кольцо“, которое

явно мешает Китаю наращивать экономическую

мощь. В свою очередь Китай провозглашает кон-

цепцию „Экономического пояса Великого шелко-

вого пути“, включая морской „пояс“, оба из кото-

рых в перспективе нацелены на то, чтобы пре-

взойти военный потенциал США на Ближнем

Востоке и в мировом океане в целом. Концепция

ВШП, формирования „Экономического пояса шел-

кового пути“, была озвучена Председателем КНР

Си Цзиньпином в 2013 году. Также Си Цзиньпин

выдвинул концепцию Сообщества общей судьбы

Китай-АСЕАН и совместного построения «Мор-

ского шелкового пути XXI века» (МШП) [3]. Из-за

экономического несоответствия западных провин-

ций Китая от восточных, проект КНР-АСЕАН был

раскритикован первыми. Западные, более отсталые

регионы Китая стремятся завладеть доступом к фи-

нансовому управлению, чтобы устранить разрыв с

восточными регионами. Китай предложил сформи-

ровать масштабную экономическую зону, охваты-

вающую более тридцати стран Евразии с населе-

нием больше трех млрд. человек, которые постав-

ляют до 23% мирового экспорта. При этом в ноябре

2014 г. Пекин уже внес 40 млрд. долларов в Фонд

шелкового пути. Географические границы ВШП

точно не определены, при этом они берут свое

начало в Китае и простираются через Среднюю

Азию и Закавказье в Россию. Границы могут быть

расширены, включая Юго-Западную Азию, а также

Центрально-Восточную Европу. Кроме того речь

идет о взаимодействии между Китаем, странами

Средней Азии (стратегическое партнерство) и Рос-

сийской Федерацией (всеобъемлющее партнерство

и стратегическое взаимодействие).

В отличие от принципов «социализма с китай-

ской спецификой» Дэн Сяопина и концепции «гар-

моничного мира» Ху Цзиньтао Си Цзиньпин вы-

страивает новую внешнюю политику, ориентиро-

ванную на возрождение и усиление позиций Китая

на международной арене. Инструментарий внеш-

ней политики Китая будет по-прежнему ориентиро-

ван на использование «мягкой» и «умной» мощи,

хотя и с элементами жесткой, в частности, при за-

щите интересов в сопредельных государствах. Ос-

новное содержание инициативы ВШП состоит в

пяти аспектах: 1) согласование политических пози-

ций государств, вовлеченных в инициативу, и сбли-

жение экономических систем в рамках региональ-

ных проектов; 2) развитие транспортной инфра-

структуры в трансграничных регионах,

постепенное формирование транспортной сети,

связывающей регионы Азии, с выходом на Азию,

Европу и Африку; 3) стимулирование взаимной

торговли через упрощение процедур товарообмена

и инвестиций; 4) обеспечение бесперебойного де-

нежного обращения: ведение расчетов в националь-

ных валютах и взаимный обмен валютами, созда-

ние региональных финансовых организаций разви-

тия; 5) активизация человеческих контактов [4].

Концепция Нового шелкового пути (НШП)

представляет собой стратегию США для стран

Средней Азии, которая включает в себя сдержива-

ние других акторов Евразии, прежде всего Китая,

России и Ирана. НШП подразумевает переформа-

тирование евразийского региона, включая Кавказ, и

пересмотр или преодоление государственных гра-

ниц в соответствии с национальными интересами

США [5]. При этом в реализации концепции рас-

сматриваются следующие моменты: исключитель-

ность интересов США; постановка вопроса о демо-

кратизации региона; контроль над регионом, ис-

ключающий его интеграцию; замораживание

взаимоотношений США с другими геополитиче-

скими игроками – Китаем, Ираном, Пакистаном и

Россией, если они действуют не в интересах США.

Исходя из данной концепции, можно предполо-

жить, что упор США будет сделан на многосторон-

нем подходе в регионе, поощрении правительств и

неправительственных организаций на действия в

интересах США, также непрямое устранение инте-

грационных процессов, будь то российско-средне-

азиатские отношения, увеличение китайского или

иранского присутствия в регионе.

НШП является конкретизацией американской

стратегии Большой Средней Азии, объединяющей

Среднюю и Южную Азию, страны Закавказья и

даже Монголию и китайский Синьцзян. Эта страте-

гия опирается на представление о геостратегиче-

ском единстве всего этого пространства и является

первостепенной для США в целях восстановления

проамериканского баланса сил в Азиатско-Тихо-

океанском регионе. В рамках данной стратегии сле-

дует подчеркнуть важность открытия южного

транспортного коридора, идущего из Гамбурга в

Ханой через Кавказ, Туркменистан, Афганистан,

Пакистан, Индию и другие страны. Важность этого

проекта огромна, так же как и соединение Афгани-

стана с его северными соседями границей с быст-

рым и эффективным пропускным режимом. Если

эти проекты будут выполнены, весь регион получит

огромный стимул для развития экономики.

Основная проблема интеграции государств

Средней и Южной Азии состоит в недоверии самих

участников проекта. Среднеазиатские страны бо-

ятся Афганистана, который предстает перед ними

как самый проблемный партнер. Выведение амери-

канских войск с афганской земли может повлечь за

собой дальнейшее развитие конфликта.

В ответ на активность Китая на пространстве

реализации концепции НШП США и их союзники

принимают определенные шаги:

- формулируют под эгидой НАТО в рамках ее

новой стратегической доктрины общую европей-

скую политику в области энергетической безопас-

ности. Все это требует стратегического лидерства

США по отношению к своим союзникам по ЕС и

НАТО, а также реализации ряда проектов: а) стро-

ительство морского газопровода из Израиля в Гре-


цию, формирующего Южный энергетический ко-

ридор ЕС, в условиях невозможности до 2020 года

восстановить объемы экспорта газа из Ирака и не-

достаточных объемов экспорта газа из Азербай-

джана; б) формулирование политического курса

НАТО в Евразии по отношению к Китаю. По ана-

логии с Советом Россия-НАТО США хотели бы со-

здать Совет Китай-НАТО, снижающий взаимные

озабоченности в связи с обостряющейся конкурен-

цией за энергетические ресурсы региона;

- вовлекают Китай в политику давления на

Иран, а также отстаивают трубопровод ТАПИ.

США через ООН будут подталкивать Китай к

включению в проект ТАПИ, будут продолжать ис-

пользовать форум 5+1 (5 постоянных членов Со-

вета Безопасности ООН + Германия) для вовлече-

ния Китая в политику сдерживания иранской ядер-

ной программы. Также Китаю могут предложить

заменить Индию в проекте трубопровода по терри-

тории Иран-Пакистан-Индия, который поможет

иранскому энергетическому сектору и нейтрали-

зует санкции ООН, а также снизит санкции США в

отношении иранской ядерной программы;

- стремятся стабилизировать Афганистан: по-

сле вывода американских войск потребуется под-

держка Китая и России, как в вопросах обеспечения

безопасности, так и в вопросах экономического раз-

вития страны. Для Китая это будет возможностью

снизить влияние Талибана и Аль-Каиды на

Синьцзян-Уйгурский автономный район и Тибет-

ский автономный район, для России это станет воз-

можностью проявить свой лидерский потенциал в

Средней Азии в вопросах безопасности [6].

ЕС отстаивает многосторонний подход к реше-

нию вопроса развития транспортных коммуника-

ций на маршруте Великого шелкового пути. Основ-

ной инициативой ЕС в данной области стал проект

строительства ТРАСЕКА (Транспортный коридор

Европа-Кавказ-Азия), организующий международ-

ные перевозки с участием ЕС и 13 государств-парт-

неров [7]. Проект направлен на содействие разви-

тию региональной экономики, укрепляющей транс-

портные связи между Европой и Азией. ТРАСЕКА

сосредоточен на пяти основных областях: морской

транспорт, воздушные маршруты, автомобильные

и железные дороги, транспортная инфраструктура

и транспортная безопасность. К настоящему вре-

мени в рамках программ ТРАСЕКА осуществля-

ется более 80 проектов технического содействия и

20 инвестиционных проектов, общей стоимостью

более 250 миллионов евро [8]. Однако, как при-

знают европейские и местные эксперты, уровень

активности Брюсселя в регионе не соответствует

его экономической роли. Это объясняется рядом

объективных причин, а также конкуренцией в реги-

оне между Китаем, США и Россией.

Проект ТРАСЕКА также включает инициа-

тиву Шелкового ветра, которая нацелена на строи-

тельство высокоскоростных контейнерных марш-

рутов между странами Европы, Кавказа и Средней

Азии, а также разработку и внедрение передовых

технологий как в области электронного обмена ин-

формацией, так и в области упрощения процедур

пересечения границ и сокращения времени транс-

портировки. Инициатива Шелкового ветра была за-

пущена в 2012 году на территории Турции, ее пер-

воначальной целью было завершение строитель-

ства трубопровода Баку-Тбилиси-Карс в 2014 году,

однако данная инициатива стала поддерживаться

США и теперь укладывается в логику концепции

Вашингтона – НШП, которая направлена на расши-

рение транзитных маршрутов между Европой и

Азией.

Еще одной инициативой, поддерживаемой ЕС,

является железнодорожный проект «Викинг», кото-

рый соединит скандинавские страны с Китаем че-

рез Кавказ и Среднюю Азию. Этот интермодаль-

ный проект включает в себя как строительство же-

лезных дорог, так и развитие морских маршрутов.

Железнодорожный проект «Викинг» был начат в

2003 году, но окончательно набрал обороты только

в 2007. В октябре 2011 года Казахстан выразил за-

интересованность по присоединению к проекту. В

настоящее время инвестиции в железнодорожную и

портовую инфраструктуру призваны наладить но-

вые экономические взаимосвязи и привести к до-

стижению партнерских отношений участников.

ИНОГЕЙТ стал еще одной важной международной

инициативой ЕС на пространстве Великого шелко-

вого пути, которая направлена на реализацию поли-

тики сотрудничества в области энергетики между

странами-участницами (Армения, Азербайджан,

Беларусь, Грузия, Казахстан, Киргизия, Молдавия,

Туркменистан, Турция, Узбекистан, Украина, Та-

джикистан). Проект ИНОГЕЙТ имеет четыре ос-

новные цели: сближение энергетических рынков на

основе руководящих принципов внутреннего энер-

гетического рынка ЕС; укрепление энергетической

безопасности путем расширения импорта и экс-

порта энергоресурсов, поддержание спроса; под-

держка устойчивого энергетического развития,

включая развитие энергоэффективности и возоб-

новляемых источников энергии; привлечение инве-

сторов в энергетические проекты. Проекты, кото-

рые были реализованы в рамках ИНОГЕЙТ, вклю-

чают инвестиционный проект Транскаспийско-

черноморского газового коридора и проект «Энер-

госбере-жение» в странах Восточной Европы и

Средней Азии.

Россия заинтересована в развитии Великого

шелкового пути и получении выгод от трансгранич-

ного сотрудничества. Нынешняя политика России в

отношении государств Средней Азии фокусируется

как на новых проектах и инвестициях в инфра-

структуру, так и на поддержании построенной в со-

ветский период инфраструктуры в целях продолже-

ния выгодного сотрудничества, освоения богатых

природных ресурсов и создания соответствующих

наднациональных структур.

Таким образом, восстановление транспортных

коммуникаций Великого Шелкового пути, как тра-

диционных, так и нетрадиционных, является вы-

годным для стран Европы и Азии, а также и для

Центральноазиатских стран. Транспортная система

– это рычаги управления экономикой, и в конечном


счете, это развитие целого государства. Геополити-

ческое развитие государств неразрывно связано с

проблемами постоянно происходящих перемен и

изменений в мировой политике.

Список литературы:

1.Косоруков А.А., Барто Е.В. «Великий Шел-

ковый путь в конкурентном пространстве мировой

политики». «Глобализация и национальная без-

опасность». 2016.

2. Р.Мирзаев. Геополитика Нового Шелкового

пути. М. «Известия». 2004.

3. Сыроежкин К. Концепция формирования

«Экономического пояса на Шелковом пути»: про-

блемы и перспективы. Казахстан в глобальных про-

цессах. № 1. 2014.

4. Цуй Цимин. Открыть новую страницу вели-

кого шелкового пути. Беларуская Думка. № 4. 2014.

5. Савин Л. Новый шелковый путь и евразий-

ская интеграция. Евразийский коммуникационный

центр. 18.02.2014. URL: http://www.eur-

asec.com/analitika /4510/.

6. Lin C. The New Silk Road. China’s Energy

Strategy in the Greater Middle East. Washington Insti-

tute for Near East Policy. Policy Focus. № 109. April

2011. pp. 1-26.

7. TRACECA Official web page. History of

TRACECA. http://www.traceca-

org.org/en/traceca/history-of-traceca/

8. Программа международного сотрудниче-

ства в энергетической сфере между Европейским

Союзом, Причерноморскими и Прикаспийскими

государствами. URL: http://www.inogate.org/lang.ru

Забіян В.В.

аспірант кафедри політології

Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Viktoriia Zabiian

Post-Graduate Student of Political Science Department

National University of «Kyiv-Mohyla Academy»

РОЛЬ ТРАДИЦІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ КИТАЮ

ROLE OF TRADITIONAL VALUES OF CHINA’S MODERN POLITICAL CULTURE

У статті проаналізовано масштаби впливу традиційних релігійно-філософських вчень на формування

сучасної політичної культури Китаю. Розкривається суть традиційних китайських течій та їх вплив на фор-

мування сучасної політичної системи КНР. Проаналізовано, яким чином традиційні цінності було ак-

туалізовано у сучасному політичному просторі Китаю. Пояснюється зв’язок між китайською системою

цінностей та прийняттям політичних рішень і стратегією поведінки Китаю на міжнародній арені.

In the article author analyses the influence extent of traditional religious and philosophical doctrines on the

formation of China’s modern political culture. The article reveals the essence of traditional Chinese trends and

their impact on the political system of China. Article provides analysis of traditional values reinvention in modern

political environment of China. Author explains the connections between Chinese values system and decision-

making in China and its strategy on international arena.

Ключові слова: традиційні цінності, політична система, політична культура, релігійно-філософські

течії, Китай.

Key words: traditional values, political system, political culture, religious-philosophic doctrines, China.

Постановка проблеми. Внутрішньополітич-

ний курс та стратегія дій держави на міжнародній

політичній арені великою мірою обумовлена тими

принципами, які закладено в фундамент її сус-

пільно-політичного життя. Китай за відносно ко-

роткий час став не лише регіональним лідером, але

і впливовим актором, який має право голосу щодо

дійсного світового порядку. Політична система Ки-

таю демонструє надзвичайну стабільність та гнуч-

кість, що викликає інтерес у дослідників усього

світу. Для того, аби зрозуміти причини такого

успіху та виробити стратегію взаємодії з потужним

міжнародним гравцем - необхідно проаналізувати

такий важливий аспект, як традиційні китайські

цінності, що протягом тисячоліть визначають

політичні процеси, що відбуваються в Китаї.

Аналіз останніх досліджень і публікації з

теми дослідження доводіть, що наразі інтерес до

політичної культури Китаю проявляють як вітчиз-

няні. так і зарубіжні дослідники. Проте в сучасних

дослідженнях політичної культури та традиційніх

цінностей Китаю, спеціалісти намагаються знайти

конотації з явищами, відомими Західному світу. Се-

ред такіх дослідніків є Ф. Фукуяма, Д. Белл, Р.

Комптон, А. Мєльніков, В. Кіктенко, В. Раднаєва,

В. Резаненко, В. Головченко, Н. Ракітянскій та інші.

Доволі широко питання політично культури Китаю

висвітлюється і в роботах китайських авторів, хоча

їм притамано дещо ідеалізувати вплив традиційної

складової на політику Китаю. Серед них можна

назвати Чжон Ян, Лянь Мінь Янь, Ван Сюй тощо.

Метою статті є надання характеристики ролі

традиційних китайських цінностей, що сформульо-

вані в основних філософсько-релігійних доктринах,

на політичну культуру сучасного Китаю.

http://www.eurasec.com/analitika%20/4510/

http://www.eurasec.com/analitika%20/4510/

http://www.traceca-org.org/en/traceca/history-of-traceca/

http://www.traceca-org.org/en/traceca/history-of-traceca/

http://www.inogate.org/lang.ru


Виклад основного матеріалу

Одним з важливих аспектів дослідження

внутрішньої та зовнішньої політика КНР є те,

наскільки сильний вплив на політичну систему і на

прийняття рішень має минуле Китаю. Неоднора-

зово було зазначено, що соціалістичний курс ки-

тайського керівництва поєднується з традиційним

розумінням організації життя держави. Релігійно-

философські вчення, розповсюджені в Китаї протя-

гом 5000 тисяч років і досі мають вплив на бачення

місця індивіда в китайському суспільстві, ієрархії

влади, першочерговості завдань, поставлених пе-

ред керівництвом будь-якої організації, цінностей,

які мають вплив на прийняття рішень. В цьому кон-

тексті необхідно звернутися до такого поняття, як

політична культура, аби зрозуміти масштаби

впливу традиційних установок на сучасні події у

політичній сфері КНР.

Прагнення індивідумів та соціальних груп ре-

алізувати свої соціальні інтереси призводить до за-

лучення їх до політики. Така реалізація відбу-

вається опосередковано, за допомогою значень і

смислів, в яких виражається ставлення суб’єкта

політики до влади, політичних інститутів, поітич-

ної еліти, лідерів тощо. Такі значення і смисли є пе-

редумовою формування певної політичної куль-

тури в суспільстві як ціннісно-нормативної си-

стеми, яку поділяє більша частина населення. В цю

систему входять загальноприйняті і загальнопоши-

рені політичні цінності та ідеали поведінки. [1, c.19-

20]

Уперше термін «політична культура» було ви-

користано німецьким філософом І. Гердером. На

його думку політична культура є не лише сукуп-

ністю цінностей та ідеалів політичної поведінки,

але також включає норми політичного життя, які

існують на даний момент, що перетворює

політичну культуру суспільтва на динамічне явище

накопичення досвіду. [2, c.126] Таке розуміння

політичної культури вписується в канони

функціонування політичної системи Китаю, адже

саме їй притамана еклектичність традиційних цін-

ностей та практик і гнучкість з огляду на нагальні

потреби.

В рамках системного підходу, політичну куль-

туру варто розглядати як підсистему в системі гло-

бальної культури, яка перебуває в залежності та під

впливом інших складових частин глобальної куль-

тури - економікою, релігійною, правовою, ор-

ганізаційною, моральною. [1, c.21] При цьому варто

звернути увагу на те, в якій ієрархії розташовані

фактори впливу, які з них є первинними, а які дру-

горядними. Якщо говорити про політичну систему

Китаю, то вона великою мірою модифікується

історією політичної культури. Таким чином, під

впливом політичної культури можуть виникати

нові, унікальні форми організації політичного та

соціального життя, які б поєднували в собі досвід

минулих поколінь та елементи, необхідні для пер-

спективного розвитку держави.

Політична культура Китаю пов’язана з

ціннісно-нормативними аспектами розвитку

політичного життя та багатьма духовними аспек-

тами, які визначаються культурними традиціями

суспільства. Політична культура відіграє важливу

роль у діяльності інститутів політичної влади та

соціально-економічному розвитку китайського сус-

пільства. Особливий вплив здійснювався з боку та-

ких релігійно-філософських вчень, як будизм, дао-

сизм, легізм та конфуціанство.

Релігійно-філософські вчення визначали та

обмежували існування індивіда практично протя-

гом всього існування Китайської цивілізації, а та-

кож формували моральні норми, які проникали в

усі сфери життя, в тому числі в управління держа-

вою. [3, с.4] Традиційні цінності досі помітно

вкорінені у всі сфери життя китайців, проте мають

адаптований до умов сьогодення вигляд.

Знаменитий британський дослідник Е.

Гобсбаум писав про те, що у багатьох суспільствах

відбувається винайдення або адаптація традицій з

метою впровадження певних цінностей та норм по-

ведінки, які є релевантними для певного історич-

ного періоду. При цьому винайдення цінностей є

актуальним не тому що старі цінності є неактуаль-

ними та забутими, а тому що до них свідомо не

звертаються та не підлаштовують до нових умов.

[4, с.1-14 ] Дана теза є актуальною для дослідження

трансформації традиційних китайських цінностей у

суспільно-політичний сфері сьогодні та їх впливу

на сучасну політичну культуру Китаю. Не зважа-

ючи на те, що за часів Мао Цзедуна відбувся відхід

від традиційних цінностей, з часом вони виявиляся

потужним інструметом для закріплення влади Ко-

муністичної партії та формування унікальної

стабільної політичної системи. Аби прослідкувати,

яким чином традиційні цінності було актуалізовано

у сучасному Китаю - варто розглянути окремо

кожний напрямок основних релігійно-філософсь-

ких доктрин.

Будизм, як релігійно-філософське вчення,

набув широкого поширення в Китаї. Його основне

положення полягає в тому, що душа перев-

тілюється і звільняється від земних страждань.

Оскільки страждання залежить від певних умов,

воно може бути завершено у випадку, якщо ці

умови будуть змінені. Шлях до звільнення лежить

через моральне вдосконалення, а саме досягнення

рішучості у праведних вчинках, правдивому мов-

ленні, доброї поведінки та праведному житті через

чесне здобування засобів існування. Все це дарує

просвіту та спокій. [5, c.76-81] Хоча політичний ас-

пект в данному вченні майже відсутній, необхідно

не забувати, що китайські традиції хоча і відно-

сяться до не політичної сфери, проте допомагають

стабілізувати градус можливого невдоволення в

суспільстві, підтримувати статус кво керівництва

та забезпечувати високий рівень політичної довіри.

[6 , с. 354]

Слідування буддистській традиції довіри, яку

відчуває індивід з огляду на власне прийняття тра-

диційних цінностей, в політичний культурі можна

простежити в плані високого рівня довіри до влади

в китайському суспільстві. [7, с.1-33]. Через при-

сутність у будизмі певного стоїчного елементу -


примирення з власним невдоволенням навко-

лишнім світом та всупереч всьому ведення правед-

ного способу життя - китайський громадянин

сьогодні або підтримує лінію керівництва, або

відсторонюється від політичного життя.

Наступним елементом складної системи філо-

софсько-релігійних вчень Китаю є даосизм. В його

основі лежить принцип «дао», який означає

«шлях», закономірності розвитку природи, сенс

життя, буття та концепція «недії», яка полягає у

гармонічному вливанні індивіда в «дао». [3, c.76-

81] Даосизм закликає до гармоніийного існування

природи і людини, мінімізації зусиль, напрямлених

на те, щоб підлаштовувати оточуюче середовище

під індивіда.

Приклад впровадження даосистьких практик

показує як саме традиційні цінності адаптуються

владою для досягнення мети політичної системи -

збереження стабільності та підтримання життєздат-

ності. Основний принцип даосизму - не здійснення

спроби контролювати процеси, які відбуваються

навколо, оскільки дана практика не має сенсу та є

диструктивною. [8, с. 392] Проте китайське керів-

ництво просуває дані ідеї лише в суспільстві задля

попередження можливого супротиву діям влади.

Комуністична партія приділяє питанням контролю

та безпеки майже центральне місце у прийнятті

рішень. Це проявляється в певній організації навко-

лишнього середовища у китайських містах, де

можна помітити численні металодетектори, ву-

личні огорожі для розсіювання натовпу, групи охо-

ронців, поліцеських та добровольців у складі

народних дружин.

Таким чином можна сказати, що даосизм та-

кож виступав способом легітимізації влади та

слідуванню наступній традиції, яка закріпилася в

Китаї в імперські часи.

Політична культура Китаю формувалася також

під впливом легізму, який мав статус першої ки-

тайської ідеології за династії Цінь у 221-207 роках

до н. е.. Легізм являє собою теоретичне обґрунту-

вання тоталітарно-деспотічного управління держа-

вою та суспільством. В рамках даної концепції було

сформульоване поняття ідеальної держави, яка має

сильну верховну владу, озброєну на вищому рівні

армію, жорстко централізована, забезпечує обме-

ження свавілля чиновників та місцевих правителів,

забезпечує єдиний порядок та закони. Закон, згідно

з концепцією легізму, має бути жорским і передба-

чувати покарання, навіть смертної кари у найбільш

жорстокому вигляді. Уявлення про правителя ор-

ганічно вписувалося у бачення влади в цілому. Пра-

витель повинен вселяти страх своєму народові,

бути віддаленим від своїх підданих та таємничим,

контролювати чиновників та нікому не довіряти,

приймати політичні рішення виходячи з того, що

нікому не можна довіряти, концентруватися на зав-

данні створення могутньої держави - об’єднаного

Китаю - шляхом ведення загарбницьких воєн. [9,

c.26-28] На відміну від будизму та даосизму, легізм

є повністю політично-орієнтованою течією і чітко

регламентує управлінські аспекти соціально-

політичного життя.

В цілому, дослідники наголошують на тому,

що легізм сам по собі не був життєздатною осно-

вою для побудови міцної соціально-політичної си-

стеми, адже він не був пов’язаним з нормами моралі

та постійно потребував міцної основи у вигляді дао-

сизму. [10, с.187] На сьогоднішній день життєздат-

ними положеннями даної концепції залишились

лише ті, що стосуються централізації влади, жорст-

кої ієрархії, верховенства закону, а також

здійснення контролю шляхом створення поліцейсь-

кої держави.

Однак домінуючу роль серед традиційних ки-

тайських релігійно-філософських вчень займає

конфуціанство, оскільки дана течія є золотою сере-

диною між більш піднесенними та абстрактними

буддизмом та даосизмом та практичним і жорстким

легізмом.

Як відомо, Конфуцій розробив патерналіст-

ську концепцію держави, згідно з якою піддані ін-

терпретуються як велика родина, а влада правителя

подібна піклуванню батька. Відносини в такій ро-

дині є аналогічними відносинам між молодшим та

старшим поколінням, які залежали не тільки від

віку, але і від належності людини до певного

соціального класу. Головним завданням правителя

було забезпечити всім своїм підданим стабільність

та добробут. В системі конфуціанства, в центрі

політичної картини світу знаходиться індивід та

особисті цінності. З цього випливає, що метою пра-

вителя є створення такої держави, де гармонія у

відносинах між громадянами і владою забезпечила

соціальний порядок та згоду кожного індивіда з со-

бою та іншими людьми. [11, c.59] Проте конфуціан-

ство не пропагує індивідуалізм, а закликає знайти

внутрішній спокій та задоволення через прийняття

оточуючих людей - колективу. Тож конфуціанство

відрізняється значним гуманізмом, а надання

індивіду центрального місця у цій концепції виклю-

чає можливіть насильницьких методів правління.

Відродження конфуціанства після смерті Мао

Цзедуна було необхідним китайському керівництву

для відновлення суспільства після комунізму, еко-

номічного зростання та об’єднання китайського

народу як всередині, так і поза Китаєм. [12, с.146]

Конфуціанський патерналізм є успішним інстру-

ментом для мобілізації моноентічного суспільства,

закликаючи до почуття гордості та величі народу,

який може пишатися економічними успіхами своєї

держави та історією, яка сягає 5000 років.

Окрім цього конфуціанська традиція відчу-

вається у прийнятті зовнішньополітичних рішень.

Цей прояв можна помітити у стратегії Китаю на

світовий політичній арені. Не наражаючись на кон-

флікти та не декларуючи амбітних планів - ки-

тайське керівництво діє методами багатосторонніх

переговорів, підтримуючи дружні відносини навіть

з типи державами, до яких має територіальні пре-

тензії - Індією, Росією, тощо.

Наразі актуальним для багатьох дослідників є

питання про те, чи відбудеться демократизація в

Китаї з огляду на економічне зростання та фунда-

мент у вигляді конфуціанства, яке містить лібе-

ральні ідеї. Ф. Фукуяма вважає, що демократизація


з огляду на традиційні елементи політичної куль-

тури Китаю може відбуватися, проте результат де-

мократизації, яка б спиралася на конфуціанські цін-

ності, буде дуже відрізнятися від, наприклад, аме-

риканської демократії. [13, c. 20-33] В цілому,

конфуціанство має і спільні, і відмінні риси з демо-

кратією у рівній мірі.

На думку американського дослідника Д.

Белла, китайський соціалізм також може спиратися

на традиційні філософсько-релігійні вчення і про-

понує охарактеризувати таке явище як «ліве конфу-

ціанство». Це намагання об’єднати соціалізм з кон-

фуціанською традицією таким чином, що соціалізм

змінюється і збагачується за допомогою конфуціан-

ства. Серед спільних цінностей соціалізму і конфу-

ціанства можна назвати необхідність турбуватися

про знедолених, перейматися про добробут кож-

ного члена суспільства, проявляти солідарність до

оточуючих, забеспечувати загальну справед-

ливість. [14, c.91-99]

Не зважаючи на методичні спроби китайсь-

кого керівництва після створення КНР замінити

традиційні цінності новою ідеологією - конфуціан-

ство продемонструвало життєздатність та своє ре-

альне місце у свідомості китайського населення.

У 1950-1970 роках традиційні релігійно-філо-

софські вчення сприймалися як гальмо на шляху до

модернізації. Вчення Конфуція також стало об’єк-

том несприйняття Мао Цзедуна та його антитезою.

Проте конфуціанство вижило в народних масах.

Після приходу до влади Ден Сяопіна та проголо-

шення реформ відкритості, у китайському

внутрішньому житті з’явилися конкуренція і ринок,

що підвищило рівень потенційних загроз для

соціальної стабільності. Тому китайське керів-

ництво знову звернулося до традиційних цінностей,

як до інструменту об’єднання країни зсередини.

Пізніше, конкретні положення конфуціанської док-

трини були взяті для формулювання внутрішньо та

зовнішньополітичних задач. Так у 2005 році Ху

Цзіньтао задекларував концепцію «гармонійного

суспільства», яка повністю відповідає конфуціансь-

ким цінностям - чесності, єдності та встановленню

тісних зв’язків між народом і владою. [15, c.162-

163]

Варто звернути увагу на те, як політична куль-

тура Китаю визначає стратегію дій держави на

міжнародній арені, адже велика частина методів

дипломатичної взаємодії, які сьогодні є популяр-

ними у всьому світі, беруть свій початок саме в ста-

родавньому Китаї.

Один з найбільш популярних інструментів

КНР для розширення політичного впливу держави

закордоном - це концепція «м’якої сили». Також в

це поняття входять економічний та культурний

вплив. Головна ідея «м’якої сили» полягає у фор-

муванні привабливого іміджу влади, тобто здат-

ності впливати на поведінку людей та змушувати їх

робити щось не звичне для них. За словами Д. Ная,

який сформулював дану теорію наприкінці ХХ

століття, досягти такої мети можна використову-

ючи «владу інформації та образів». Тобто суть да-

ного методу - інформативність та адаптованість до

різних культур. «М’яка сила» являє собою різнона-

прямлені ідейно-ціннісні структури, які вироста-

ють з різних культур, політичних практик і є про-

дуктом тієї середи, де вони сформувалися, з влас-

ним специфічним баченням світу та свого місця у

ньому. [16, c.65-66] Фактично тактика викори-

стання «м’якої сили» є експортом цінностей шля-

хом їх популяризації всередині та поза середови-

щем, де вони сформувалися. «М’яка сила» є при-

кладом конфуціанських ідей, які досі є

актуальними, адже Конфуцій вважав, що при пра-

вильній вибудові відносин всередині держави -

владі не доведеться застосовувати насилля.

Сьогодні Китай використовує «м’яку силу» на

міжнародній арені. Яскравим прикладом може бути

створення розгалуженої системи Інститутів Конфу-

ція по всьому світу, де всім бажаючим надається

можливіть знайомитися з китайською культурою та

вивчати мову. Також про дотримання принципу

«м’якої сили» говорять постійні ініціативи Китаю

вирішувати питання міжнародного значення шля-

хом проведення багатосторонніх переговорів та

пойстійні заклики до переговорів та співпраці за по-

треби вирішення складних конфліктних ситуацій.

Висновки. Адаптивність відповідно до ситу-

ації, відстороненість від конфліктів, довгострокова

стратегія дій, дотримання ієрархії, коллективізм -

можна назвати рисами притаманими політичній

культурі Китаю, які передаються у суспільстві і

протягом тисячоліть не можуть бути викоріненими

у владних колах. Міцне традиційне підґрунтя ро-

бить політичну систему і суспільство відносно стій-

кими до кризових ситуацій, а багаторівнева система

релігійно-філософських вчень є своєрідним захи-

стом перед загрозою зовнішнього втручання заради

дестабілізацції стану всередині держави. До-

слідження політичної культури Китаю можуть бути

актуальними в контексті запозичення досвіду ство-

рення унікальної політичної системи з урахуванням

традиційного світогляду суспільства та загальних

тенденцій, що відбуваються у світі сьогодні.

Література:

1. Городенко Л.М. Політична культура: до

визначення понять. Українське журналістикознав-

ство. Термінологія. Вип. 15. 2014. C. 19-25

2. Требін М.П., Поліщук І.О. Політична куль-

тура: ретроспективний огляд концептуальних під-

ходів. Вісник національного університету «Юри-

дична академія України імені Ярослава Мудрого».

Політологія. №1(15). 2013. С. 123-140

3. Phillip C. C. Huang, Morality and Law in

China, Past and Present. Modern China. Vol. 41. Issue

1. 2015. pp. 3-39

4. Hobsbawm E., Ranger T. The Invention of Tra-

dition - (Past and present publications). Cambridge

University Press. 1984. P. 320

5. Мельников А.П. Политическая культура Ки-

тая. Вестник Брестского университета. Социодина-

мика. №1. 2013. С. 76-81

6. Yida Zhai. Traditional Values and Political

Trust in China. Journal of Asian and African Studies.

Vol. 53(3). 2018. pp. 350-365


7. Zheng-Xu Wang. Political Trust in China:

Forms and Causes. World Scientific Press. 2005. P. 33.

8. Andrew Sung Park. A Teology of the Way

(Tao). Interpretation. Vol. 55,4. pp. 389-399.

9. Лян Минь Янь. Теории государственного

управления в правовых учениях Китая. Вестник

Омского университета. Серия «Право». №1(30).

2012. С. 21-33

10. Tang Yun. Freedom, Legalism and Subject

Formation: The Question of Internalization. Philosophy

and Social Criticism. Vol. 40(2). 2014. pp. 171-190

11. Ван Сюй. Особенности политической куль-

туры Китая. Общество. Среда. Развитие. №3. 2015.

С. 57-62

12. Chih-Chih Chou. Bridging the Global and the

Local: China’s Effort at Linking Human Rights Dis-

course and Neo-Confucianism. China Report. Vol. 44,

2. 2008. pp. 139-152

13. Francis Fukuyama, Confucianism and Democ-

racy. Journal of Democracy. Vol. 6. №2. 1995. pp. 20-

33

14. Daniel A. Bell, Reconciling Socialism and

Confucianism?: Reviving Tradition in China . Dissent.

Vol. 57. №1. 2010. pp. 91-99

15. Кіктенко В.О., Конфуціанство та/або ко-

мунізм: перспективи політичного розвитку Китаю.

Східний світ. №2-3. 2013. C. 160-171

16. Раднаева В.В., Концепция мягкой силы в

политической культуре Китая. Исторический жур-

нал: научные исследования. №1(37). 2017. C. 65-71

Melnychuk L. M.

PhD in Public Administration,

doctoral candidate of social and humanitarian politics department,

National Academy for Public Administration

under the President of Ukraine

Мельничук Лариса Михайлівна

кандидат наук з державного управління,

докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики,

Національна академія державного управління

при Президентові України

PABLIC ADMINISTRATION OF THE SOCIAL DEVELOPMENT OF UKRAINE’S REGIONS:

STATE, PROBLEMS AND PERSPECTIVES OF MODERNIZATION

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН,

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Summary: In this article the problems of formation and development of public administration of the social

development of Ukraine’s regions are researched. The conceptual definition and meaningful filling of this phe-

nomenon are revealed. The main problems of state-management influence on social processes of the regional level

are outlined. The best practices of European experience in ensuring social equalization of development of regions

are determined. The author's vision of a new model of state policy of the social development of regions, the main

conceptual framework of modernization of public administration of social processes of the regional level is pro-

posed.

Key words: social development of regions, public administration of the social development of regions, mech-

anisms of public administration, social policy, regional policy

Анотація: В межах статті досліджено проблеми становлення та розвитку системи державного управ-

ління соціальним розвитком регіонів України. Розкрито понятійне визначення та змістовне наповнення

цього феномену. Окреслено основні проблеми державно-управлінського впливу на соціальні процеси ре-

гіонального рівня. Визначено кращі практики європейського досвіду забезпечення соціального вирівню-

вання розвитку регіонів. Запропоновано авторське бачення нової моделі державної політики соціального

розвитку регіонів, основних концептуальних засад модернізації державного управління соціальними про-

цесами регіонального рівня.

Ключові слова: соціальний розвиток регіонів, державне управління соціальним розвитком регіонів,

механізми державного управління, соціальна політика, регіональна політика

Постановка проблеми. Перетворення Укра-

їни на соціальну державу з демократичною систе-

мою, громадянським суспільством і соціально-орі-

єнтованою ринковою економікою зумовлює необ-

хідність забезпечення високого рівня соціального

розвитку й економічного зростання, утвердження

європейських стандартів життя населення. При

цьому, в сучасних умовах системної кризи, яка охо-

плює практично усі сфери людської життєдіяльно-

сті, загострюються проблеми регіональних диспро-

порцій та низьких показників рівня й якості життя,

надмірної нерівності у доступі до ресурсів, поши-

рення різноманітних соціальних дисбалансів та со-

ціального виключення в регіонах України. Відпо-

відно зумовлюється необхідність переосмислення


шляхів забезпечення соціального розвитку регіонів,

посилення та концентрації уваги владних структур

на забезпеченні його збалансованості й поліпшенні

якісних характеристик, гарантуванні соціальної

безпеки людини, підвищенні рівня її життя, мінімі-

зації соціальних ризиків тощо. Потреба у здійс-

ненні комплексного дослідження проблем держав-

ного управління соціальними процесами регіональ-

ного рівня зростає також з огляду на

невідповідність існуючої державної політики су-

часним викликам соціально-економічного розвитку

суспільства. Поглиблене вивчення окресленої про-

блематики актуалізується й відсутністю комплекс-

ного дослідження закономірностей державно-

управлінського впливу на соціальну реальність ре-

гіонального рівня.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Методологічною основою дослідження державного

управління соціальним розвитком регіонів безпере-

чно виступають наукові доробки провідних вітчиз-

няних та зарубіжних учених, таких як В. Аверʼянов,

В. Бакуменко, М. Білинська, Д. Дзвінчук, Н. Діде-

нко, В. Князєв, Ю. Ковбасюк, В. Корженко, В. Куй-

біда, О. Лебединська, В. Луговий, Т. Лукіна, А. Ме-

льник, А. Мерзляк, П. Надолішній, А. Попок, А. Ра-

чинський, І. Розпутенко, В. Трощинський та інші,

які істотно збагатили теорію державного управ-

ління шляхом виявлення законів, закономірностей,

принципів, тенденцій та розробки на їх основі під-

ходів, моделей, методів і технологій здійснення

державно-управлінської діяльності.

У межах досліджень питань соціальної полі-

тики, управління соціальним розвитком, проблема-

тика державно-управлінського впливу на соціальні

процеси регіональних систем, регіональні аспекти

розвитку соціальної сфери знайшли відображення у

роботах Н.Балтачеєвої, А.Барсукова, О.Бобровсь-

кої, В.Бульби, О.Вольської, О.Дєгтяра, М. Кравче-

нко, В. Куценко, Е. Лібанової, О. Макарової, О.Но-

вікової, В. Омельчука, О. Петроє, І. Польської,

А. Решетніченка, У. Садової, В. Скуратівського,

П. Ситніка, В. Трощинського, В. Удовиченка,

П. Шевчука, Н. Ярош й інших науковців.

Відображення соціальних аспектів різною мі-

рою містяться у дослідженнях регіонального розви-

тку, державної регіональної політики, передусім,

Т. Безверхнюк, О.Берданової, О. Бобровської,

В. Вакуленка, В. Воротіна, І. Дегтярьової, М. Долі-

шнього, М. Іжі, В. Куйбіди, В.Мамонової, М. Орла-

того, С. Романюка, С. Серьогіна, В.Толкованова,

О. Топчієва.

Водночас, у галузі науки державного управ-

ління безпосередньо проблематика державно-

управлінського впливу на соціальні процеси регіо-

нальних систем представлена в основному дослі-

дженнями питань державного регулювання соціа-

льної сфери та забезпечення соціальної безпеки на

регіональному рівні (С. Зінченко), цільового про-

грамування сталого соціального розвитку в регіоні

(І. Беганська), проблем діагностики соціального ро-

звитку регіонів як механізму державного управ-

ління (З.Балабаєва, І. Ніколіна), структурування

процесу формування державної соціальної полі-

тики в регіоні (М. Аровіна), ключових аспектів уп-

равління соціальним розвитком територіальних

громад різних населених пунктів (Н. Копилова,

Т. Мехедова, Р. Приходько, І. Шумік), проблем ре-

алізації соціальних прав громадян органами місце-

вого самоврядування (С.Гулевська). Однак перева-

жна більшість – це дослідження окремих напрямів

та проблем соціальної політики на регіональному

рівні. Серед останніх досліджень - праці О. Афенкі-

ної, І. Коновалової, М. Панченка та інших.

Визначення невирішених раніше частин за-

гальної проблеми. Незважаючи на значний науко-

вий інтерес дослідників до вивчення різних аспек-

тів державного впливу на соціальні процеси, про-

блеми державного управління соціальним

розвитком регіонів представлені фрагментарно, що

з огляду на багатоаспектність державного управ-

ління соціальним розвитком регіонів спонукає до

проведення комплексного дослідження теоретико-

методологічних основ державно-управлінського

впливу на соціальну реальність у регіональній про-

екції, відтак посилює актуальність та визначає цілі

даної роботи.

Отже, мета статті представити результати

комплексного дослідження становлення та розви-

тку системи державного управління соціальним ро-

звитком регіонів України, запропонувати авторське

бачення нової моделі державної політики соціаль-

ного розвитку регіонів, основних концептуальних

засад модернізації державного управління соціаль-

ними процесами регіонального рівня.

Виклад основного матеріалу. Багатоаспект-

ний та мультивимірний характер соціального роз-

витку регіонів обумовлює багатогранність держа-

вно-управлінської діяльності щодо забезпечення

досягнення його ключових цілей. Це, в свою чергу,

вимагає обґрунтування теоретичної схеми аналізу

такої діяльності, застосування якої дасть змогу ви-

значити основні проблеми у практиці управління в

Україні і накреслити пріоритети на перспективні

напрями модернізації системи державного управ-

ління соціальним розвитком регіонів та окремих її

складових. При цьому державне управління соціа-

льним розвитком регіонів розглядатимемо як вид

діяльності держави, що являє собою вироблення та

реалізацію державної політики, спрямованої на

упорядкування процесів соціальних змін регіональ-

них систем, розв’язування суперечностей та про-

блем, що перешкоджають досягненню соціального

благополуччя громадян незалежно від місця їх про-

живання. Формування його системи передбачає ви-

значення цілей, завдань, напрямів та механізмів

здійснення, які концентруються у формі державної

політики соціального розвитку регіонів.

З огляду на відсутність у науковому середо-

вищі єдиних підходів до розуміння предмету цієї

сфери політики держави [1-5] пропонується автор-

ське бачення її змісту, що полягає в інтегрованому

поєднанні впливу соціальної та регіональної полі-

тики на процеси соціальних змін. При цьому інтег-

раційний зв’язок має формуватися на рівні кожного


з елементів загального механізму державного уп-

равління соціальним розвитком регіонів. Крім того,

задля інтеграції соціальної та регіональної політики

з урахуванням міжнародного досвіду формування

інтегрованих систем [6] пропонується визначити

такі критерії-вимоги до системи складників цього

механізму:

- політичні рамки управління – узгодженість

процесу формування, єдність цілей та системи

принципів реалізації галузевих/функціональних по-

літик;

- правові рамки управління – повнота та ціліс-

ність нормативно-правових норм реалізації галузе-

вих/функціональних політик та гарантій забезпе-

чення соціальних прав; стратегічне планування га-

лузевих/функціональних політик, горизонтальна та

вертикальна узгодженість стратегічних цілей; цілі-

сність та дієвість системи соціальних стандартів та

нормативів;

- структури управління – цілісність організа-

ційно-функціональної структури; наявність та ефе-

ктивність функціонування координаційних інсти-

туцій; децентралізований розподіл повноважень та

відповідальності органів влади та управління, їх по-

садових осіб; раціональність та територіальна дос-

тупність інфраструктури послуг;

- ресурсне забезпечення управління – розвиток

та інтеграція різних видів ресурсів (фінансових,

людських, інформаційних тощо); достатність та

ефективність використання фінансових ресурсів;

поєднання різних форм державних інвестицій та ре-

сурсного потенціалу різних суб’єктів соціального

розвитку;

- інструментарій управління – цілісність сис-

теми та ефективність засобів впливу на протікання

соціальних процесів регіонального розвитку в ме-

жах кожної галузевої/функціональної політики; по-

єднання/узгодження застосування інструментів

впливу на соціальні процеси різних сфер політики.

Запропонована автором сукупність критеріїв-

вимог до означених елементів дозволила здійснити

аналіз та оцінку вітчизняної системи державного

управління соціальними процесами у регіональ-

ному вимірі, визначити його слабкі та проблемні

місця з подальшим виробленням пропозицій щодо

їх усунення.

Так, з’ясовано, що у процесі становлення осно-

вних засад державного управління соціальним роз-

витком регіонів в Україні чітко ідентифікуються

декілька послідовно змінюваних етапів, що харак-

теризуються різною цільовою спрямованістю соці-

альної та регіональної політики, їх предметним ви-

значенням та ступенем зв’язку між ними. Так, за

роки незалежності країни регіональна політика по-

етапно пройшла шлях від фрагментарної державної

підтримки соціально-економічного розвитку регіо-

нів до відносно системного забезпечення регіональ-

ного розвитку, основаного на засадах підвищення

внутрішнього потенціалу усіх регіональних утво-

рень, орієнтації на досягнення економічної ефекти-

вності та соціальної рівності у їх взаємозв’язку, за-

провадження у відповідності з європейськими ста-

ндартами (хоча неповною мірою) інноваційних

інструментів регіональної політики. Водночас у

державній соціальній політиці зміни характеризу-

валися переходом від орієнтації діяльності держави

на гарантоване задоволення лише мінімальних ба-

зових потреб, надання соціальної допомоги най-

більш уразливим категоріям громадян до перене-

сення основних акцентів (часом декларативне) на

працюючу частину населення, підвищення станда-

ртів життя, розвиток соціальних інститутів (освіти,

медицини, культури), зростання соціальних інвес-

тицій, спрямованих на розвиток людини, однак з

одночасним існуванням рудиментарних неринко-

вих механізмів соціальної підтримки (система без-

адресних, соціально несправедливих та фінансово

необґрунтованих пільг), збереженням переважно

просторово-нейтрального характеру, що виявля-

ється у створенні єдиного соціально-правового

поля та соціальних стандартів на усій території кра-

їни, виключно декларуванням необхідності децент-

ралізації соціальної політики, лише часткової регі-

ональної спрямованості окремих напрямів та скла-

дових соціальної підтримки населення.

При цьому, попри певні позитивні зрушення

сучасній системі державного управління соціаль-

ним розвитком регіонів притаманні серйозні недо-

ліки нормативно-правового, інституційного та фі-

нансового забезпечення. В той час як, відповідно до

Конституції України розроблено цілу низку норма-

тивно-правових актів загальнодержавного рівня з

питань забезпечення соціального розвитку регіонів

і впровадження відповідної державної політики, за-

конодавчо невизначеними залишаються основні за-

сади державної політики соціального розвитку, від-

мічається фрагментарність «легітимності» цілей,

принципів, політики держави у різних галузях соці-

огуманітарної сфери; відсутність системного під-

ходу до визначення пріоритетів соціальної полі-

тики та механізмів їх реалізації; незатребуваність

повною мірою інтеграційного та розвиваючого по-

тенціалу соціальної політики; неврегульованість

проблеми забезпечення рівноваги між проведенням

загальнодержавної соціальної політики та враху-

ванням специфіки регіонів. Поряд з тим, що вітчи-

зняне законодавство з питань державної регіональ-

ної політики виступає відносно цілісною системою

нормативно-правових актів, залишається недостат-

ньою трансляція соціальної складової та координа-

ційних функцій у системі державної регіональної

політики.

Крім того, незважаючи на в цілому сформова-

ний інституційний механізм державного управ-

ління соціальним розвитком регіонів України, ная-

вними є низка недоліків, прогалин, проблем його

функціонування, що зумовлюють недостатню його

ефективність, зокрема: неузгодженість між основ-

ними інституційними партнерами, неповнота їх

владних повноважень у контексті забезпечення со-

ціального розвитку регіональних утворень, наяв-

ність проблем горизонтальної та вертикальної ко-

ординації діяльності владних структур через недо-

статність застосування координуючих інструментів

державно-управлінського впливу на усіх управлін-

ських рівнях.


Попри зростання обсягів соціальних видатків

за усіма функціональними напрямами, певну відпо-

відність соціальних пріоритетів загальноєвропейсь-

ким тенденціям, спостерігається низка проблем фі-

нансування соціогуманітарної сфери, які полягають

у необґрунтованому рівні соціальних зобов’язань

держави, міжвідомчої розпорошеності державного

фінансування соціальних програм, нераціональ-

ному використанні бюджетних видатків на соціа-

льні цілі, що виявляється у низькій адресності, про-

зорості й ефективності та значно звужує спромож-

ність держави безпосередньо впливати на

соціальну структуру, її територіальні пропорції.

Відмічаються й недоліки у системі міжбюджетних

відносин, що відображається, з поміж іншого, в ни-

зькій фінансовій спроможності громад, обмежено-

сті використання потенціалу державного фонду ре-

гіонального розвитку у цілях забезпечення соціаль-

них прав громадян незалежно від території

проживання.

Сформована система планування соціального

розвитку регіонів в Україні, що вміщує у собі стра-

тегічне, просторове та програмно-цільове плану-

вання, функціонує на специфічній основі, що пев-

ною мірою зумовлює низку проблем здійснення

планувальної діяльності у системі державного уп-

равління, серед яких, передусім виокремлюються:

недосконалість та неповнота нормативно-право-

вого поля щодо планувальної діяльності, відсут-

ність взаємоузгодженості планувальних докумен-

тів, фрагментарність вирішення соціальних про-

блем регіонів, обмеженість фінансування,

нераціональність використання коштів, недоскона-

лість системи моніторингу та оцінювання програм,

відсутність чітких критеріїв оцінювання територіа-

льного впливу.

Співпраця владних структур та зацікавлених

сторін в Україні представлена різними формами

партнерства та співробітництва, що є значущими

для підвищення й використання внутрішнього по-

тенціалу регіону, розширення можливостей регіо-

нальних систем задля вирішення проблем власного

розвитку. Серед них у системі міжсекторних взає-

модій виокремлюються соціальне, державно-гро-

мадське та державно-приватне партнерство, у сис-

темі владних відносин – співробітництво між дер-

жавними органами та органами місцевого

самоврядування, міжмуніципальне та міжрегіона-

льне співробітництво, кожне з яких, маючи важ-

ливе значення для соціального розвитку регіонів,

характеризується низкою проблем та обмеженістю

використання у процесі державно-управлінського

впливу на соціальні процеси регіонального рівня,

що потребує вироблення дієвих механізмів держав-

ного стимулювання розвитку нових та підтримки

існуючих форм взаємодії влади, бізнесу та інститу-

тів громадянського суспільства.

Результати досліджень автора засвідчили та-

кож, що досягнення благополуччя усіх громадян

незалежно від їх територіальної приналежності за-

лежить від рівного доступу населення до реалізації

соціальних прав, що, своєю чергою, визначається

змістом принципу соціально-правової рівності за

ознакою місця проживання. Відповідно діяльність

держави має спрямовуватися на формування сис-

теми гарантій реалізації, охорони та захисту прин-

ципу рівності, механізми впровадження яких по-

винні містити сукупність способів ефективного вті-

лення в життя рівних за змістом, обсягом та

можливостями реалізації соціальних прав громадян

незалежно від місця їх проживання. Зокрема, аналіз

законодавства дозволив визначити певну сукуп-

ність інструментів, спрямованих на забезпечення

рівного доступу громадян до соціальних прав на

будь-якій території країни, серед яких правові гара-

нтії, соціальні стандарти та соціальні нормативи,

система послуг соціального спрямування як спо-

соби реалізації принципу рівності; заборона дис-

кримінації, державний нагляд та контроль, моніто-

ринг якості послуг, що покликані забезпечити охо-

рону принципу рівності; встановлення

відповідальності та інституційні гарантії (суди, ін-

ститути омбудсменів), які виступають засобами за-

хисту принципу рівності соціальних прав громадян.

Водночас практичне впровадження положень

законодавчих актів засвідчив й низку проблем за-

безпечення соціально-правової рівності за терито-

ріальною ознакою, зокрема, фрагментарний харак-

тер встановлення гарантій рівності соціальних прав

громадян за ознакою місця їх проживання; відсут-

ність дієвих засобів використання внутрішнього

потенціалу самих регіонів у процесі практичного

втілення соціальних стандартів та соціальних гара-

нтій, а також неефективність інвестиційної прак-

тики розвитку соціальної інфраструктури; відсут-

ність у процесі моніторингової діяльності оцінки

регіональних особливостей забезпечення соціаль-

них прав громадян та впливу функціональних сфер

політики на просторовий розвиток; формальний ха-

рактер системи захисту соціально-правової рівності

у регіональному вимірі, які в цілому демонструють

відсутність цілісності системи важелів державно-

управлінського впливу на соціальні процеси регіо-

нального рівня, забезпечення рівного доступу насе-

лення до соціальних прав незалежно від території

проживання, отже й соціального вирівнювання ре-

гіонального розвитку в цілому.

Для формування дієвої системи державного

управління соціальним розвитком регіонів в Укра-

їні набуває актуальності досвід впровадження полі-

тики регіонального розвитку окремих європейсь-

ких країн та провідних інтеграційних об’єднань. Ре-

зультати узагальнення тенденцій інституційних

трансформацій у формуванні та реалізації регіона-

льної політики, що демонструють зміни у її змісті,

цілях, формах і методах державного регулювання

регіональних процесів, спонукають до висновку в

необхідності ширшого застосування у вітчизняній

практиці підходів впровадження політики регіона-

льного розвитку, зорієнтованих на багаторівневу

довгострокову взаємодію центрального, регіональ-

них та місцевих органів влади, що базується на про-

грамних засадах (аналіз, стратегічне планування та

оцінка ефективності) і передбачає вплив на всі ре-

гіони країни, підвищення ефективності викорис-


тання їх ендогенного потенціалу розвитку, викори-

станні інструментів регіонального впливу, що фо-

кусуються, переважно, на інноваційно-орієнтовану

допомогу, впровадженні нових підходів координа-

ції, як горизонтальної – у діяльності центральних

органів виконавчої влади, так і вертикальної – між

центральними і місцевими органами влади, ор-

ганами місцевого самоврядування та недержав-

ними організаціями, формуванні на цій основі бага-

торівневого управління.

У процесі становлення вітчизняної моделі по-

літики соціального розвитку регіонів потребують

врахування модернізаційні зміни, що відбулися у

формуванні європейських моделей соціальної полі-

тики, які полягають у розширенні, з одного боку,

каталогу соціальних прав людини та громадянина,

з іншого, – переформатуванні функцій держави

щодо їх забезпечення, що виявляється в орієнтації

на адресну соціальну підтримку, стимулюванні іні-

ціативи людини щодо забезпечення свого добро-

буту, здійсненні соціальних інвестицій з акцентом

переходу від «компенсації рівності доходів» до

«справедливого зміцнення потенціалу». Одночасно

важливим є наближення до єдиної європейської со-

ціальної моделі, яка за результатами дослідження

передбачає спільність дій держави і громадянсь-

кого суспільства, спрямованих на те, щоб для всіх

громадян забезпечувалось задоволення основних

соціальних потреб, участь у житті суспільства та

посилення соціального згуртування. Поштовхом

для розвитку соціального згуртування в якості на-

бору цілей і практичних дій в Україні мають слугу-

вати програмні документи Ради Європи та досвід

впровадження соціальної політики Європейського

Союзу.

Цільовим орієнтиром розробки стратегії роз-

витку України на найближче майбутнє має стати й

врахування досвіду політики згуртування ЄС, яка

виступає основною інвестиційною політикою, за-

безпечуючи необхідну інвестиційну базу для дося-

гнення пріоритетів соціального розвитку європей-

ської спільноти. Важливими її рисами, вартими

уваги, виступають багаторівневість та багатовекто-

рність; реалізація єдиних принципів, стратегічних

завдань, синхронізація в часі та у фінансуванні ви-

значених пріоритетів; впровадження за принципом

синергії галузевих та наскрізних політик ЄС, спря-

мованих на досягнення соціального згуртування,

координація усіх секторних політик, вимірювання

їх впливу на розвиток регіонів задля підвищення те-

риторіальної ефективності; впровадження іннова-

ційних інструментів координації у формуванні та

здійсненні політики згуртування у всіх територіа-

льних вимірах, регулярна і ретельна оцінка, що пі-

двищує ефективність і результативність програм і

дає знання про вплив політики на регіональний ро-

звиток.

Водночас попри наявність можливостей для

системного та комплексного підходу до держав-

ного управління соціальними процесами у регіона-

льному вимірі проведене автором дослідження пе-

реконливо продемонструвало невідповідність існу-

ючої державної політики соціального розвитку

регіонів в Україні існуючим європейським станда-

ртам впровадження цього напряму державно-

управлінської діяльності. Відтак актуалізується по-

треба в розробці нової моделі державної політики

соціального розвитку України, що має здійснюва-

тися з урахуванням адаптованого до українських

умов досвіду політики згуртування європейських

країн. При цьому автор пропонує власний варіант

моделювання цієї сфери політики через визначення

ключових її елементів (об’єктів впливу, мету, прин-

ципи, завдань та основних шляхів реалізації) та не-

обхідних взаємопов’язаних умов її формування (ін-

тегрований вплив різних сфер політики держави на

регіональні соціальні процеси; одночасне поси-

лення регіонального виміру соціальної політики та

підвищення соціальної ролі регіональної політики;

інтеграція функцій соціальної та регіональної полі-

тики держави через формування інституційних

зв’язків між цими сферами політики держави). Зок-

рема, такими інтеграційними зв’язками-елемен-

тами мають виступати: єдина система цінностей та

принципів, що лежать в основі формування та реа-

лізації політики, її нормативно-правового забезпе-

чення; єдині засади стратегічного планування роз-

витку; багаторівнева система управління, що міс-

тить чіткі горизонтальні та вертикальні зв’язки між

органами публічної влади; інтеграція фінансових

ресурсів різних сфер політики та суб’єктів соціаль-

ного розвитку; єдина інформаційна система соціа-

льного розвитку регіонів; розвиток кадрового поте-

нціалу на засадах комплексності та взаємообміну

компетенціями; взаємодоповнюваність важелів та

засобів державно-управлінського впливу на соціа-

льні процеси у регіональному вимірі.

Відповідно у процесі інтеграції державна соці-

альна політика має набути таких рис, що надавати-

муть їй територіально спрямованого характеру (ці-

льова орієнтація на забезпечення гарантій рівності

соціальних прав громадян незалежно від території

їх проживання; система принципів містить прин-

ципи децентралізації, соціального згуртування те-

риторій; законодавчо закріплені гарантії принципу

рівності соціальних прав за територіальною озна-

кою; система стратегічного планування узгоджена

з пріоритетами регіонального розвитку; сформо-

вана децентралізована система управління; функці-

онує багаторівнева мережа об’єктів соціогуманіта-

рного призначення; фінансова підтримка населення

поєднується з підтримкою соціального розвитку те-

риторій; сформована цілісна система важелів забез-

печення принципу рівності соціальних прав за те-

риторіальною ознакою).

Своєю чергою, має посилюватися соціальна

орієнтація та координаційний потенціал державної

політики регіонального розвитку, що, на думку ав-

тора, має виявлятися у спрямуванні на створення

сприятливого середовища для формування єдиного

соціального простору; формуванні та реалізації по-

літики на засадах соціальної інтеграції, координації

територіального впливу різних сфер політики; зако-

нодавчій регламентації соціальних пріоритетів ре-

гіональної політики держави, механізмів їх реаліза-


ції; соціальній орієнтованості системи стратегіч-

ного планування регіонального розвитку; наявності

дієвих координаційних органів регіонального роз-

витку на усіх управлінських рівнях; поєднанні «тве-

рдих» та «м’яких» інвестицій регіонального розви-

тку; здійсненні оцінки впливу соціальної політики,

інших галузевих сфер політики на розвиток регіо-

нів; розвитку контрактних форм партнерства в сис-

темі управління та міжсекторних відносин.

Таким чином, запропонована модель держав-

ної політики передбачає системне і комплексне ви-

рішення завдань соціального розвитку регіонів на

координаційній основі та з урахуванням особливо-

стей регіональних процесів, що сприятиме успіш-

ній та ефективній її реалізації, створення належних

умов для забезпечення соціальних прав громадян,

отже досягнення соціального благополуччя насе-

лення в усіх регіонах країни. Відповідно запрова-

дження такої моделі політики детермінує необхід-

ність модернізації системи державного управління

соціальними процесами у регіональному вимірі за

усіма його складовими елементами.

Відповідно метою модернізаційних змін сис-

теми державного управління у досліджуваній сфері

має виступати вироблення нової якості державної

політики соціального розвитку регіонів та її належ-

ного інституційного забезпечення на засадах нале-

жного врядування, інтеграції та децентралізації.

Досягнення такої мети потребує реформування дер-

жавної соціальної політики, активізація державної

політики регіонального розвитку, посилення інсти-

туційних зв’язків між сферами політики. Відпо-

відно ключовими пріоритетами модернізації визна-

чатимемо: оптимізація процесу формування та реа-

лізації державної політики соціального розвитку

регіонів; удосконалення системи планування, моні-

торингу та оцінки впровадження державної полі-

тики соціального розвитку регіонів; посилення ін-

ституційних основ державного управління соціаль-

ним розвитком регіонів; впровадження

інтегрованих підходів в систему організації на-

дання послуг соціогуманітарного спрямування; під-

вищення ефективності фінансових ресурсів у про-

цесі здійснення державного управління соціальним

розвитком регіонів.

При цьому, розглядаючи децентралізацію як

передумову модернізаційних перетворень системи

державного управління соціальним розвитком регі-

онів, важливим фактором успішного їх здійснення,

основними аспектами впливу децентралізаційних

реформ, які мають бути враховані при здійсненні

системної перебудови державного управління та їх

практичного втілення, є: інституційний (передба-

чає реформування інституційної складової, форму-

вання багаторівневого управління, розширення

кола соціальних суб’єктів розвитку); функціональ-

ний (означає чітке визначення та розмежування фу-

нкцій та повноважень усіх субʼєктів управління з

урахуванням принципу субсидіарності, збалансу-

вання їх повноважень та відповідальності); інфра-

структурний (розуміється як формування багаторі-

вневої системи послуг соціогуманітарного спряму-

вання, здатної забезпечити доступність та належну

їх якість обслуговування населення будь-якої тери-

торії); фінансовий (полягає в оптимізації фінансо-

вих механізмів реалізації завдань забезпечення со-

ціального розвитку територій).

Відтак модернізація державного управління

соціальним розвитком регіонів з урахуванням озна-

чених аспектів передбачає, зокрема, забезпечення:

- реформування інституційної складової дер-

жавного управління соціальним розвитком регіонів

шляхом реорганізації місцевих органів виконавчої

влади та органів місцевого самоврядування на но-

вій територіальній основі; формування сильної міс-

цевої влади через удосконалення механізму моде-

лювання спроможної громади та посилення управ-

лінської спроможності територіальних громад;

створення багаторівневої системи координаційних

зв’язків між ключовими суб’єктами публічної

влади; посилення партнерських відносин влади та

неурядових організацій;

- функціонального перерозподілу в системі

державного управління соціальним розвитком регі-

онів шляхом розподілу відповідно визначених

принципів компетенції між державною владою та

місцевим самоврядуванням, формування на цій ос-

нові орієнтовного переліку їх повноважень у соціо-

гуманітарній сфері; раціонального розподілу пов-

новажень місцевих органів влади різних територіа-

льних рівнів на основі сформованої матриці

функцій; забезпечення перерозподілу власних та

делегованих повноважень органів місцевого само-

врядування з урахуванням визначених автором

критеріїв; забезпечення співмірності повноважень

та відповідальності місцевих органів у процесі уп-

равління соціальним розвитком шляхом посилення

відповідальності органів місцевого самовряду-

вання та їх посадових осіб перед державою, терито-

ріальною громадою, фізичними та юридичними

особами;

- формування багаторівневої інфраструктури

послуг соціогуманітарного призначення шляхом

зміни підходів до класифікації та складу соціальної

інфраструктури, формування оптимальної інфра-

структури у сфері соціального захисту, передусім,

через створення нової мережі закладів соціальної

роботи та модернізації інфраструктури соціальних

послуг;

- оптимізації фінансових інструментів держав-

ного управління соціальним розвитком регіонів з

метою розширення фінансових можливостей гро-

мад шляхом: збільшення фінансового ресурсу міс-

цевих бюджетів через розширення спектру цільо-

вих субвенцій місцевим бюджетам базового рівня;

підвищення ефективності управління витратами

(застосування принципу «бюджетування на резуль-

тат», оптимізація бюджетних програм та посилення

їх відповідності стратегічним цілям, формування

чітких інтеграційних зв’язків стратегічного, цільо-

вого та бюджетного планування соціального розви-

тку територій; перехід від фінансування утримання

закладу до фінансового забезпечення конкретних

послуг; розвитку ринкових послуг соціального

спрямування; диверсифікація механізмів/інструме-

нтів фінансування соціальної сфери, передусім,


державно-приватного партнерства, соціального за-

мовлення; удосконалення управління закла-

дами/установами соціального обслуговування на-

селення на засадах їх фінансової автономності); на-

дання фінансової підтримки громадам у вирішенні

проблем їх соціального розвитку через створення

державного соціального фонду; створення умов для

залучення кредитних ресурсів забезпечення розви-

тку громади через спрощення процедур здійснення

місцевих запозичень.

Висновки та перспективи подальших дослі-

джень. Таким чином, забезпечення соціального ро-

звитку регіонів в Україні має ґрунтуватися на інте-

грованому підході до формування системи держав-

ного управління соціальним процесами:

забезпечення з урахуванням європейських стандар-

тів взаємоузгодженості загальнонаціональних інте-

ресів та існуючої регіональної специфіки; інтегра-

ції регіональної та соціальної політики держави

шляхом поглиблення регіоналізації соціальної та

соціалізації регіональної політики; посилення вер-

тикальної та горизонтальної координації діяльності

усіх субʼєктів політики соціального регіонального

розвитку; розвиток адміністративної спроможності

на всіх управлінських рівнях від державного до мі-

сцевого; розширення інструментарію задля досяг-

нення мети, забезпечення гнучкості засобів впливу

на процеси розвитку соціогуманітарної сфери, під-

вищення їх адаптивності до змінюваних обставин

та потреб населення будь-якого регіону.

Відповідно простір для подальшого здійс-

нення наукових розвідок охоплює дослідження

проблем формування механізмів впровадження мо-

дернізаційних перетворень державного управління

соціальним розвитком регіонів, їх нормативно-пра-

вового, організаційного та ресурсного забезпе-

чення.

Список літератури:

1. Іжа М. Тамм А. Регіоналізація соціальної

політики в умовах розвитку українського суспільс-

тва. Публічне управління: теорія та практика.

2012. № 3. С. 49-54.

2. Мельник А. Ф. Державне та регіональне

управління : навч. посіб. / за ред. д-ра екон. наук,

проф. А. Ф. Мельник. Тернопіль, 2014. 450 с.

3. Регіональний розвиток та державна регіо-

нальна політика в Україні: стан і перспективи змін

у контексті глобальних викликів та європейських

стандартів політики : аналіт. звіт / [Колін Меддок та

ін.] ; Проект ЄС «Підтримка політики регіональ-

ного розвитку в Україні». Київ, 2014. 416 с.

4. Садова У. Я. Соціальна політика в Україні:

регіональні дослідження і перспективи розвитку :

монографія. Львів, 2005. 408 с.

5. Соціальна політика в Україні: реалії та пер-

спективи оновлення / за ред. В. Г. Никифоренка.

Одеса, 2015. 363 с.

6. Integrated Social Protection Systems :

UNICEF’s Social Protection Strategic Framework.

URL: https://www.unicef.org/socialpolicy/files/

Presentation_Jennifer_Ya-

blonski_UNICEF__20_Feb_2012.pdf (дата звер-

нення: 17.05.2018).


ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

УДК 159.92:316.6

Shvalb Yu.M.

Doctor of Psychological Sciences, Professor,

Professor of The Department of Social Work,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

Volynets N.V.

Candidate of Psychological Sciences, Docent,

Senior Researcher of the Research Department,

National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine

named after B. Khmelnitsky

Швалб Юрій Михайлович

доктор психологічних наук, професор,

професор кафедри соціальної роботи,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Волинець Наталія Валентинівна

кандидат психологічних наук, доцент,

старший науковий співробітник науково-дослідного відділу,

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

PROBLEMS OF THE METHODOLOGY OF THE RESEARCH OF PSYCHOLOGICAL WELL-

BEING OF WORKING PERSON (EMPLOYEE)

ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

ПРАЦЮЮЧОЇ ОСОБИСТОСТІ (ПРАЦІВНИКА)

Summary: The article presents the analysis of methodological directions and approaches used by scientists

for the purpose of content of the phenomenon of psychological well-being of the working person (employee). The

definition of «psychological well-being of a working person (employee)» is presented. The main methodological

problems of the phenomenon of psychological well-being of a person in the context of his/her professional activity

are shown, and the methodological concepts of his/her study are outlined.

Key words: psychological well-being of the working person (employee), subjective, objective, balanced, en-

vironmental, resource and complex (system) approaches to the study of the psychological well-being of the work-

ing person (employee), directions of study of subjective peculiarities of the experience of the psychological well-

being by working person (employee).

Анотація: У статті представлено аналіз методологічних напрямів та підходів, які використовуються

науковцями з метою змістового наповнення феномену психологічного благополуччя працюючої особи-

стості (працівника). Представлено визначення поняття «психологічне благополуччя працюючої особи-

стості (працівника)». Показано основні методологічні проблеми дослідження феномену психологічного

благополуччя особистості в контексті здійснення нею професійної діяльності та окреслено методологічні

концепти його вивчення.

Ключові слова: психологічне благополуччя працюючої особистості (працівника), суб’єктивний, об’єк-

тивний, балансний, середовищний, ресурсний та комплексний (системний) підходи до вивчення психологіч-

ного благополуччя працюючої особистості (працівника), напрямки дослідження суб'єктивних особливо-

стей переживання психологічного благополуччя працюючою особистістю (працівником).

Постановка проблеми. Урізноманітнення та

розширення сфер життєдіяльності людини, зрос-

тання усвідомлення людьми власної значущості та

ролі у вибудовуванні свого життя зумовило зрос-

тання наукового інтересу психологів та фахівців ін-

ших галузей до проблеми психологічного благопо-

луччя особистості. Пошук простору комфортного,

гармонійного «Я-існування» особистістю набуває

особливої значущості і в умовах зростання еко-

номічної та політичної нестабільності, проблем

психологічної безпеки, зміни та/або різноманіття

соціальних та духовних орієнтирів сучасної лю-

дини – активного учасника цивілізаційних про-

цесів. Змістове наповнення феномену психологіч-

ного благополуччя працюючої особистості

(працівника) обумовлюється різноманітними тео-

ретичними напрямками та підходами, які викори-

стовуються вітчизняними та зарубіжними вченими

для його вивчення. Не зважаючи на різноманіття

теоретико-методологічних підходів, змістовно

пов’язаних з дослідженням феномену психологіч-

ного благополуччя особистості, проблема вивчення

благополуччя особистості в контексті професійної

діяльності не отримала цілісного і систематичного

наукового аналізу як у вітчизняній, так і в за-

рубіжній психології.

http://www.univ.kiev.ua/en/


Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Методологічним особливостям вивчення психо-

логічного (професійного) благополуччя працюючої

особистості (працівника, робітника тощо) присвя-

чено праці: А. Баккера і Д. Деркса, Р. Березовської,

О. Бородкіної, М. Бояркіна, О. Долгополової та

Д. Зіновьєвої, Дж. Ван Хорна, Т. Таріс, В. Шауфелі

й П. Шреурс, К. Пейдж і Д. Веллі-Бродрік, А. Со-

зонтова, Р. Шаміонова та ін.. У сучасних до-

слідженнях психологічного благополуччя працюю-

чої особистості (працівника) активно вивчається

його зв’язок з різними особистісними властиво-

стями (цілесмисловими життєвими орієнтаціями,

незалежністю психологічного простору, стра-

тегіями життя тощо) та її соціальними характери-

стиками (соціальні статуси, ролі, особливості

відносин та стосунків з іншими людьми тощо); ро-

зробляється валідний і надійний інструментарій

для вимірювання; розширюється розуміння та

здійснюються уточнення і операціоналізація нау-

ково-концептуального змісту феномену психо-

логічного благополуччя працюючої особистості

(працівника); досліджується вплив різноманітних

об’єктивних і суб’єктивних чинників на психо-

логічне благополуччя працюючої особистості, ви-

являються його ресурси та позитивний капітал. Од-

нією з проблем сучасних досліджень психологіч-

ного благополуччя працюючої особистості

(працівника) є вивчення йому феноменів – неблаго-

получчя, нездоров’я, деформацій тощо. В середо-

вищі професійної діяльності психологічне благопо-

луччя особистості розглядається науковцями у

напрямках: психології здоров’я (професійного здо-

ров'я, професійного довголіття, професійної праце-

здатності, професійного вигорання, професійних

дезадаптацій, деформацій та девіацій тощо), спря-

мованого на збереження, відновлення і підвищення

працездатності, на розвиток і розширення функціо-

нальних резервів організму й можливості їх

мобілізації (Р. Березовська) [1]; психології праці

(особливості психологічного благополуччя

фахівців різних професій та його вплив на ефек-

тивність діяльності, особливості задоволеності

умовами праці, комфортності, адаптованості в

сфері професійної діяльності) (Ю. Бессонова,

Г. Броневицький, Е. Бородкіна, Д. Зінов'єва, А. Гри-

гор’єв) [2; 3]; організаційної психології (позитив-

них та ресурсних особистісних конструктів

суб’єкта діяльності (А. Дука) [4], взаємовпливу го-

товності до ризику та соціально-психологічного

благополуччя керівників (О. Дубіненкова) [5],

впливу на благополуччя працівників з метою підви-

щення продуктивності праці, зниження витрат на

персонал та ефективність взаємовідносин між

керівництвом та персоналом в організаціях (М. Ло-

велл)) [6]. Психологічне благополуччя працюючої

особистості (працівника) вивчається також з пози-

ції об’єднання або виокремлення позитивних або

негативних його компонентів [1].

Виділення невирішених раніше частин про-

блеми. Головне методологічне питання полягає в

тому, які напрямки та підходи є найоптималь-

нішими для вивчення психологічного благопо-

луччя працюючої особистості (працівника) та

уможливлюють отримання цілісного знання про

цей феномен.

Мета статті полягає у висвітленні методо-

логічних особливостей вивчення психологічного

благополуччя працюючої особистості (працівника)

в сучасних наукових дослідженнях.

Виклад основного матеріалу. Аналіз теоре-

тичних та емпіричних досліджень вітчизняних і за-

рубіжних вчених дозволив виявити наступні кон-

цепти операціоналізації поняття «психологічне

благополуччя працюючої особистості (праців-

ника)»: 1) психологічне благополуччя в середовищі

професійної діяльності є цілісним суб’єктивним пе-

реживанням особистості якості власного існування

в цілому через призму її життєздійснення в середо-

вищі професійної діяльності; 2) воно є міждисци-

плінарним феноменом, оскільки не може бути об-

меженим окремими аспектами життя особистості, в

тому числі й професійною діяльністю, проте, може

бути ними детермінованим; 3) воно набуває статусу

глобальності, оскільки відображає глобальне став-

лення особистості до себе (визначає рівень оцінок

власної особистості, рівень домагань та досягнень,

є основою почуття власної гідності та умовою для

формування партнерських стосунків, в тому числі,

і в професійному середовищі) та глобальне став-

лення до світу (що визначає творчу (або руйнівну)

активність, прояви волі та морально-етичних яко-

стей особистості) [7].

Методологія дослідження психологічного бла-

гополуччя працюючої особистості (працівника) ба-

зується на розумінні зазначеного феномену у двох

контекстах: по-перше, як глобального, цілісного

суб’єктивного рефлексивного переживання осо-

бистістю позитивності та значущості власного «Я-

існування» в цілому та через призму її жит-

тєздійснення в середовищі професійної діяльності,

що репрезентує інтегральну оцінку життя працюю-

чої людини, позитивні афекти стосовно виконува-

ної роботи, організаційного середовища та, як

наслідок, життя в цілому, і, по-друге, як суб’єктив-

ного переживання-проживання ситуативного до-

свіду в контексті професійної діяльності внаслідок

гармонійного (оптимального) поєднання вкладених

зусиль особистості для здійснення роботи, досяг-

нутих цілей роботи та отриманої вигоди (винаго-

роди, визнання, перспектив тощо).

Сучасні дослідження психологічного благопо-

луччя особистості мають декілька векторів вив-

чення його феномену: дослідження, спрямовані на

виявлення структурних компонентів психологіч-

ного благополуччя; дослідження, спрямовані на

вивчення психологічного благополуччя як ресурсу-

можливості здійсненності життя особистості

(вплив на якість життя, афективну сферу, на евде-

моністичне благополуччя (щастя), на різні сфери

життя та діяльності) та дослідження, спрямовані на

вивчення переживання психологічного благопо-

луччя як у ситуативному контексті, так і холістич-

ному. В теоретичних та емпіричних дослідженнях


психологічного благополуччя працюючої особи-

стості (працівника) вітчизняні та зарубіжні нау-

ковці використовують суб’єктивний та об’єктив-

ний підходи, які містять різні та суперечливі по-

гляди щодо визначення його конструктів та

відповідно способи їхнього вимірювання.

Відповідно до суб’єктивного підходу психологічне

благополуччя особистості визначається через

рівень їхнього задоволення різними аспектами

життя та оцінку якості життя в цілому. А відповідно

до об’єктивного підходу науковцями розгляда-

ються детермінанти психологічного благополуччя

особистості як набір критеріїв для його оцінки і які

сприяють його досягненню, де основна увага зосе-

реджується на характеристиках умов життя

(соціально-психологічних, професійних, політич-

них, економічних тощо) та на тому, як ці характе-

ристики сприяють або перешкоджають досягненню

благополуччя [8].

Однією з основних методологічних проблем

розуміння психологічного благополуччя працюю-

чої особистості (працівника) є відсутність єдиного

підходу до його вивчення: дослідники виокремлю-

ють балансний, середовищний, ресурсний та ком-

плексний (системний) підходи. Відповідно до ба-

лансного підходу психологічне благополуччя

працюючої особистості (працівника) досягається

внаслідок встановлення балансу між робочим жит-

тям та іншими аспектами життя особистості, робо-

чого та особистісного балансу психологічного бла-

гополуччя в різних галузях професійної діяльності,

балансу між роботою та життям (Е. Уайт) [9], пси-

хологічного благополуччя та задоволеності сімей-

ним життям, балансу між роботою та життям, про-

фесійним навантаженням, психологічним благопо-

луччям та задоволеністю сімейним життям і

соціальними взаємодіями; балансом між робочими

потребами організації та якістю трудових ресурсів

(А. Баккер, У. Шауфелі) [10]. Відповідно до середо-

вищного підходу психологічне благополуччя

працюючої особистості розглядається як результат

взаємодії між характеристиками (індивідуальними

властивостями) особистості та робочим середови-

щем (професійним, організаційним). У зазначеному

контексті психологічне благополуччя працівника, з

одного боку, розглядається як результат впливу

виключно зовнішніх умов професійного, робочого,

організаційного середовища, в якому він працює

(М. Альвессон та Г. Віллмотт, Д. Кабль та

Т. Джадж, Г. Мінінні, А. Мануті, Р. Скардіньо та

Р. Рубіно) [11-13], а з іншого – як результат прояву

індивідуальних властивостей особистості праців-

ника, які є визначальними в досягненні ним психо-

логічного благополуччя (Р. Бьорк, Д. Гест, К. Ло-

усон, А. Ноблет та Дж. Родвел) [14-16].

Відповідно до ресурсного підходу психо-

логічне благополуччя працюючої особистості

розглядається як сукупність ресурсів, необхідних

для забезпечення суб'єктивної й об'єктивної успіш-

ності особистості в системі «суб'єкт-середовище»

(О. Ширяєва) [17]; як несвідомі і свідомі ресурсні

особистісні установки щодо життєздатності, само-

розвитку, самовираження і самореалізації, що ре-

алізуються в процесі діяльності, і являються ресур-

сами психологічного благополуччя на чотирьох

відносно автономних рівнях: психосоматичного

здоров'я, соціальної адаптованості, психічного та

психологічного здоров'я (А. Вороніна) [18]; як ре-

сурсний стан особистості, який детермінує та, яким

керує сама особистість, що містить компоненти по-

зитивного повноцінного функціонування в системі

соціальних та індивідуальних відношень (Я. Пав-

лоцька) [19]; як вимоги та ресурси (психологічні,

соціальні, організаційні, робочі), що сприяють до-

сягненню професійних цілей, зниженню психо-

логічних та фізіологічних витрат та стимулюють

особистісне зростання та розвиток працівників (ви-

сокий рівень робочих вимог у відповідному

співвідношенні із достатніми та доступними ресур-

сами, які сприяють зростанню психологічного бла-

гополуччя працівників) (А. Баккер, Е. Демероуті)

[20]; як ресурси, які визначає і цінує особистість

(самостійність, близькі стосунки і прихильність з

боку інших осіб, здоров'я та внутрішній спокій), або

які дозволяють особистості отримати блага та до-

сягти окреслених нею цілей (гроші, соціальна

підтримка тощо) (С. Хобфолл) [21]; як ресурси, які

допомагають працівнику процвітати і досягати

успіху на роботі, у стосунках з іншими людьми та в

охороні здоров’я (С. Любомирські, Л. Кінг,

Е. Дінер) [22].

Комплексний підхід до вивчення психологіч-

ного благополуччя працюючої особистості перед-

бачає дослідження цього феномену як узагальне-

ного і відносно стійкого переживання, що має особ-

ливу значущість для особистості як інтегральну

характеристику її домінуючого психічного стану

(Л. Куліков) [23]; як різні аспекти суб’єктивного

стану, оціненого за різними вимірами: психо-

логічними (задоволення, самоповага, особистісне

зростання, мета в житті, майстерність та авто-

номія), фізичними (харчування, притулок, охорона

здоров’я, одяг та мобільність), соціальними (участь

у суспільстві, прийняття громадськості, соціальна

актуалізація, соціальний внесок, соціальна коге-

рентність та соціальна інтеграція) (А. Грант,

М. Хрістіансон, Р. Прайс, К. Кейс, С. Хайсон,

К. Лупо) [24; 25]; різні аспекти суб'єктивного пере-

живання психологічного благополуччя працівни-

ками: позитивні та негативні психічні стани, афек-

тивні реакції на досвід, роботу тощо (Е. Дінер,

Р. Лукас, К. Напа Сколлон) [26] а також як пози-

тивне її функціонування (Ф. Хупперт) [27]. В

емпіричних дослідженнях психологічного благопо-

луччя працюючої особистості (працівника) вивча-

ються:

1) ретроспективні оцінки особистості влас-

ного досвіду у вигляді фіксації їх у реальному часі.

Хоча ретроспективні оцінки пов’язані зі звітами в

режимі реального часу, особистість описує пережи-

вання певної події минулого залежно від того,

наскільки важливою і значущою ця подія була чи є

для неї. Тому ретроспективний аналіз переживання

подій минулого є достатньо упередженим і обумо-


влений корисністю для особистості. Ретроспек-

тивні оцінки минулого досвіду при вивчені психо-

логічного благополуччя працюючої особистості до-

речно використовувати при оцінці задоволення

життям та щастя, які є глобальними ретроспектив-

ними оцінками (Д. Кахнеман, А. Крюгер) [28].

2) задоволення від роботи: дослідження задо-

воленості роботою працівників, коли працівник пе-

реживає психологічне благополуччя внаслідок

здійснення професійної діяльності у повній

відповідності із запитами організації, в якій він

працює (Дж. Френч, Р. Каплан і Р. Ван Харрісон)

[29], а також з іншого боку – дослідження задово-

леності роботою як наслідку продуктивності влас-

ної праці та підвищення якості життя працівників,

наявності позитивних емоційних станів та задово-

леності відносинами у робочому середовищі

(А. Айсен, А. Даубмен, Г. Новіскі, П. Уорр) [30; 31];

дослідження оптимальних умов заохочення

працівників вирішувати складні завдання

(М. Чіксентміхайї) [32], взаємодії працівника та ро-

бочого середовища (Г. Біггіо, К. Кортесе) [33], ре-

зультату вирішення відповідних особистісних

цілей завдяки роботі, які сприяють благополуччю

(Дж. Брунштейн, О. Шултхейс і Р. Грэссманн) [34].

3) комплексного дослідження трьох аспектів

психологічного благополуччя працюючої особи-

стості: 1) оцінка її життя в цілому, в тому числі про-

фесійного та особливостей роботи: вимог, кон-

тролю, винагород; професійних особливостей

працівника – компетентності, автономії тощо, задо-

волення від роботи; 2) оцінка позитивних емоцій,

почуттів та станів, пов’язаних з працею, про-

фесійною діяльністю, професійним та організацій-

ним середовищем, а також 3) евдемонії

(психологічного процвітання, розвитку) – про-

фесійного зростання, успішності, кар’єрного зрос-

тання тощо [35].

Оцінка працюючою особистістю власного

життя базується на її рефлексивній оцінці власної

життєдіяльності, в тому числі і професійного її ас-

пекту. Це може бути оцінка «життя в цілому» та/або

оцінка професійного контексту життя. Такі оцінки

є результатом судження працівника, а не опису

його емоційних станів, а процес оцінювання

здійснюється на основі побудови суб’єктивного об-

разу-стандарту успішного благополучного праців-

ника з подальшим порівнянням його з обставинами,

ситуаціями, подіями свого життя (У. Пейвот і

Е. Дінер, К. Колвін, Е. Сандвік) [36]. Оцінки жит-

тєвого, професійного, організаційного тощо сере-

довища ґрунтуються на тому, як люди пам’ятають

свій досвід (Д. Канеман) [37]: оцінка події ґрун-

тується в основному на найбільш інтенсивних

(пікових) емоціях, що переживаються під час події,

і особливо на останніх завершальних емоціях та

враженнях щодо цього переживання. На основі

оцінок різних сфер власного життя працівник прий-

має свідомі рішення, які тісно пов’язані з його об-

разом-стандартом індивідуального благополуччя. З

цією метою найчастіше використовуються до-

слідниками показники оцінки життя в цілому. Як

основний показник, який використовують науковці

для цієї оцінки глобальних суджень про життя в

цілому, чи конкретних аспектів життя (роботи, здо-

ров’я тощо) є індекс особистого (суб’єктивного)

благополуччя, який складається з восьми питань,

що охоплюють задоволення з восьми різних ас-

пектів життя, які підсумовуються для розрахунку

загального показника [38]. Наприклад, Б. ван Прааг,

П. Фріджтерс та А. Феррер-і-Карбонелл використо-

вують панельні дані від Німецької соціально-еко-

номічної групи для оцінки загальної задоволеності

в житті як функції задоволення шістьома специ-

фічними сферами життя (задоволеність роботою,

фінансове задоволення, задоволення від здоров'я,

задоволення від відпочинку та задоволення навко-

лишнього середовища), одночасно контролюючи

вплив особистості [39]. Цей підхід є значущим у

визначенні оцінок конкретних аспектів життя

працівника, які суттєво пов’язанні із його загаль-

ними оцінками, оскільки психологічне благопо-

луччя працівника являється інтегральним пережи-

ванням і усього його життя і професійного життя.

При оцінці особливостей роботи, які сприяють

переживанню психологічного благополуччя

працівником аналізуються фізичні, психологічні,

професійні та інші особливості роботи, особливості

контролю за виконанням роботи та професійне ви-

нагородження (Дж. де Джонге, М. Малдер,

Ф. Нійхьюіс) [40]. Психологічні вимоги роботи (ро-

боче навантаження) вимірюються за допомогою

аналізу впливу часу чи керівництва на працівника,

тобто при оцінці фізичного впливу – вимірюються

особливості фізичного навантаження на організм

працівника, при оцінці контролю за виконанням ро-

боти – вимірюються особистісні можливості

працівника вирішувати різні завдання та досягати

поставлених перед ним цілей, обирати методи, спо-

соби, темп виконання завдань; при оцінці про-

фесійної винагороди – оцінюються заробітна плата,

соціальна підтримка та безпека (охорона) праці

(Дж. де Джонге, Г. Босма, Дж. Сієргіст) [41]. При

вивчені психологічного благополуччя працівників

досліджують також їхню позитивну організаційну

поведінку, а саме: як працівник використовує пози-

тивно орієнтовані сильні сторінки власної особи-

стості та психологічні можливості для підвищення

ефективності та продуктивності роботи (Ф. Лут-

ханс) [42]. Дослідники виокремлюють комплекс по-

зитивних конструкцій (ресурсів, потенціалу,

капіталу) психологічного благополуччя

працівників, якими можна управляти, які можна ро-

звивати та покращувати: позитивні емоції, почуття

стани, ставлення тощо (Ф. Лутханс, К. Йоуссеф)

[43; 44]. До позитивних рис особистості, завдяки

яким працівник переживає власне психологічне

благополуччя вчені відносять: оптимізм (К. Карвер

і М. Шейер, К. Кейес, М. Селігман і М. Чіксен-

тміхайї) [45-47], надію (К. Снайдер, К. Леман,

Б. Клук та Ю. Монссон) [48], стійкість (Т. Брітт,

А. Адлер і П. Бартоне) [49], позитивні переконання

та наміри (віра в себе, переконання у самоефектив-

ності) (А. Бандура) [50].


При вивчені позитивних психоемоційних

станів працівників визначаються: 1) їхня впев-

неність у можливостях та застосування необхідних

зусиль, щоб досягти успіху при вирішенні складних

завдань; 2) позитивна атрибуція (оптимізм) щодо

досягнення успіху зараз і в майбутньому; 3) напо-

легливість у досягненні цілей, а при необхідності

переспрямування шляхів досягнення цілей (або

надії) та успіху; 4) здатність долати труднощі на

шляху до успіху (Ф. Лутханс, К. Йоуссеф) [51].

Дослідження психологічного процвітання (ев-

демонії, розвитку, зростання), що у працюючої осо-

бистості в сфері професійної діяльності вияв-

ляється у професійному зростанні, самореалізації,

успішності, кар’єрному зростанні тощо, виходить

за межі рефлексивної оцінки та оцінки психое-

моційних станів, і науковці зосереджують увагу на

функціонуванні та реалізації потенціалу праців-

ника [35]. У зазначеному аспекті вивчаються:

- «функціональний» елемент психологіч-

ного благополуччя працівників, який включає авто-

номію, компетенцію, інтерес до праці, орієнтацію

на цілі, сенс життя і праці, стійкість, соціальну ак-

тивність, турботу про інших та альтруїзм (Ф. Хуп-

перт і Т. Соу, А. Кларк, К. Сенік) [52; 53];

- навички міжособової взаємодії в ор-

ганізації (М. Бамбакас, М. Патріксон) [54];

- навички соціальної взаємодії, товарись-

кості, які підвищують якість виконання завдань

працівниками (Д. Камдар і Л. Ван Дайн) [55];

- вроджені психологічні потреби в компе-

тенції, автономії та відкритості у відносинах, які, у

разі їхнього задоволення, забезпечують зростання

самооцінки працівника, його мотивації та благопо-

луччя (Р. Райан, Е. Десі) [56];

- психологічний вплив, взаємодопомога в

колективі, креативність, лідерство та командний

дух, які сприяють задоволеності, ефективності та

розвитку організаційних здібностей в робочому се-

редовищі (Т. Батлер та Дж. Уолдруп) [57];

- екстраверсія, відкритість, повага, впев-

неність, довіра та щирість як дипломатичні навички

працівника, які поліпшують відносини в колективі

шляхом зменшення стресу на робочому місці та пе-

редбачають здатність до успіху у широкому діапа-

зоні робочих місць у високодинамичних ор-

ганізаційних середовищах, які потребують гнуч-

кості (Г. Ферріс, П. Перреуе, У. Ентоні, Д. Гілмор,

Д. Функ) [58; 59];

- відкритість до емоційного вираження та

здатність до групової ідентичності, що підвищує

благополуччя працівників (Дж. Терріон,

Б. Ашфорт) [60]. Різноманіття представлених по-

казників обумовлено відсутністю оптимального ме-

тодологічного підходу до вивчення психологічного

благополуччя працюючої особистості (працівника),

а також багатогранністю самого цього феномену.

Висновки та пропозиції. Таким чином, ре-

зультатом методологічного вивчення психологіч-

ного благополуччя працюючої особистості (праців-

ника) повинна бути реалізація, перевірка й застосу-

вання на рівні практики отриманих знань у різних

формах психологічних технологій, спрямованих на

оптимізацію та гармонізацію процесів психічного

розвитку людини, на психологічне забезпечення

умов її життєдіяльності у широкому розумінні

цього слова. Подібна науково-практична орієнтація

висуває на передній план позитивістські (емпірич-

ний досвід як єдине джерело знань), екзистенційні

(об'єктивний світ існує лише завдяки буттю

суб'єкта – людини, що пізнає зовнішній світ (об'єкт)

і діє на нього з метою підпорядкування своїм інте-

ресам; зовнішній світ такий, яким його сприймає

внутрішнє «Я» індивідуума), неопрагматичні (са-

моствердження особистості, повна свобода її вчи-

нків і оцінок) та гуманістичні (всі види діяльності у

практичній роботі мають відповідати її об´єктові,

виходити з інтересів і прав людини, захисту її осо-

бистісного суверенітету, всебічного розвитку її са-

мобутності) концепти, які складають основу інте-

грального холістичного підходу до вивчення пси-

хологічного благополуччя працюючої особистості

(працівника). Методологічно дослідження суб'єк-

тивних особливостей переживання психологічного

благополуччя працюючою особистістю охоплює

вивчення його у трьох напрямках: 1) суб’єктивна

оцінка особистістю власного професійного життя

та життя в цілому – це рефлексивна оцінка життя в

цілому та його певного аспекту (сімейного життя,

професійної діяльності тощо) чи сфери (економіч-

ної, політичної, соціальної, духовної); 2) суб’єк-

тивна оцінка особистістю власних афектів – почут-

тів, психоемоційних станів, які переживаються осо-

бистістю в певні конкретні моменти часу; 3)

суб’єктивна оцінка особистістю власного розвитку

(процвітання, евдемонії) – вищої мети життя, від-

чуття сенсу і призначення в житті, власного пози-

тивного функціонування, самоефективності, само-

реалізації тощо. Перспективи подальших до-

сліджень пов’язані з проведенням емпіричного

дослідження психологічного благополуччя

працюючої особистості (працівника).

Список літератури

1. Березовская Р. А. Профессиональное благо-

получие : проблемы и перспективы психологиче-

ских исследований / Р. А. Березовская // Психоло-

гические исследования. – Т. 9. – 2016. – № 45. – С.

2. – Режим доступа : http://psystudy.ru/in-

dex.php/num/2016v9n45/1232-berezovskaya45.html.

2. Бессонова Ю. В. Психологическое благопо-

лучие у представителей опасных профессий /

Ю. В. Бессонова, Г. Г. Броневицкий Психологиче-

ские исследования личности : история, современ-

ное состояние, перспективы ; [Отв. ред. М. И. Во-

ловикова, А. Л. Журавлев, Н. Е. Харламенкова]. –

М. : Изд-во «Институт психологии РАН», – 2016. –

С. 327-351.

3. Зиновьева Д. М. Профессиональные детер-

минанты субъективного благополучия государ-

ственных и муниципальных служащих / Д. М. Зи-

новьева, А. В. Юнда, О. А. Долгополова // Социо-

логия власти. – 2010. – №7. –С. 132-140.

4. Дука А. И. К вопросу о субъективном благо-

получии инкассаторов в профессиональной сфере /

http://psystudy.ru/index.php/num/2016v9n45/1232-berezovskaya45.html

http://psystudy.ru/index.php/num/2016v9n45/1232-berezovskaya45.html


А. И. Дука // Вестник ТГПУ. – 2013. – №5 (133). –

С.119-121.

5. Дубиненкова Е. Н. Готовность к риску и со-

циально-психологическое благополучие современ-

ного руководителя / Е. Н. Дубиненкова. – Режим

доступа : http://www.sudexp.org/publ/18-1-0-829.

6. Lovell M. What is employee wellbeing? Your

checklist for ensuring that employee wellbeing is a part

of your office culture. – London : W1F 8DA, 2015. –

12 p. – URL : https://cdn.morgan-

lovell.co.uk/pdfs/Morgan-Lovell-What-is-employee-

wellbeing.pdf.

7. Гудкова Е. В. Моделирование теоретиче-

ского конструкта «глобальное отношение» /

Е. В. Гудкова // Вестник Южно-Уральского госу-

дарственного университета. Сер. Психология. –

2010. – № 27. – Вып. 10. – С. 27-36.

8. Spencer D. A. Worker well-being and the im-

portance of work : bridging the gap / J. W. Budd,

D. A. Spencer // European Journal of Industrial Rela-

tions. – 2015. – Vol 21 (2). – P. 181-196. DOI :

10.1177/0959680114535312.

9. White E. Helping to promote psychological

well-being at work : The role of work engagement,

work stress and psychological detachment using the job

demands-resources model / Emma White // The Plym-

outh Student Scientist. – 2010. – Vol. 4 (2). – P. 155-

180. – URL : http://bcur.org/journals/in-

dex.php/TPSS/article/ view/314/293.

10. Schaufeli W. B. Job demands, job resources,

and their relationship with burnout and engagement : A

multiple sample study / W. B. Schaufeli, & A. B. Bak-

ker // Journal of Organizational Behavior. – 2004. –

Vol. 25(3). – P. 293-315. – URL :

http://dx.doi.org/10.1002/job.248.

11. Alvesson M. Identity regulation as organiza-

tional control : Producing the appropriate individual /

M. Alvesson, H. Willmott // Journal of Management

Studies. – 2002. – Vol. 39(5). – P. 619-644. DOI :

10.1111/1467-6486.00305.

12. Cable D. M. Person-organization fit, job

choice decisions, and organizational entry / D. M. Ca-

ble, T. A. Judge // Organizational Behavior and Human

Decision Processes. – 1996. – Vol. 67(3). – P. 294-311.

DOI :10.1006/obhd.1996.0081.

13. Mininni G. Subjective wellbeing between or-

ganizational bonds and cultural contaminations /

G. Mininni, A. Manuti, R. Scardigno, R. Rubino //

World Futures : The Journal of Global Education. –

2010. – Vol. 66(6). – P. 387-397. DOI :

10.1080/02604027.2010.489456.

14. Burke R. Organizational-level interventions to

reduce occupational stressors / R. Burke // Work &

Stress : An International Journal of Work. – 1993. –

Vol. 7(1). – P. 77-87. DOI :

10.1080/02678379308257051.

15 Guest D. Human resource management, corpo-

rate performance and employee wellbeing : Building

the worker into HRM / D. Guest // Journal of Industrial

Relations. – 2002. – Vol. 44(3). – P. 335-358. DOI:

10.1111/1472-9296.00053.

16. Lawson K. J. Promoting employee wellbeing :

The relevance of work characteristics and organiza-

tional justice / K. J. Lawson, A. N. Noblet, J. J. Rodwell

// Health Promotion International. – 2009. – Vol. 24(3).

– P. 223–233. DOI: 10.1093/heapro/dap025.

17. Ширяева О. С. Психологическое благопо-

лучие личности в экстремальных условиях жизне-

деятельности : автореф. … дисс. к. психол. н.; спец.

: 19.00.01 – общаяи психология, психология лично-

сти, история психологии / О. С. Ширяева. – Хаба-

ровск, 2008. – 21 с.

18. Воронина А. В. Уровневая модель психоло-

гического благополучия человека / А. В. Воронина

// Потенциал личности : комплексная проблема ;

Материалы второй Всероссийской конференции ;

[Отв. ред. Е. А. Уваров]. – Тамбов, 2003. –С. 29-32.

19. Павлоцкая Я. И. Соотношение психологи-

ческого благополучия и социально-психологиче-

ских характеристик личности дисс…канд. психол.

н. ; спец. : 19.00.05 – социальная психология /

Я. И. Павлоцкая. – Волгоград, 2015. – 183 с.

20. Bakker A. B. The job demands-resources

model : State of the art / A. B. Bakker, E. Demerouti

//Journal of Managerial Psychology. – 2007. – Vol. 22

(3). – P. 309-328.

21. Hobfoll S. E. Social and psychological re-

sources and adaptation // S. E. Hobfoll // Review of

General Psychology. – 2002. – Vol. 6(4). – P. 307-324.

DOI : 10.1037/1089-2680.6.4.307.

22. Lyubomirsky S. The benefits of frequent pos-

itive affect : Does happiness lead to success? / S. Lyu-

bomirsky, L. King, & E. Diener // Psychological Bulle-

tin. – 2005. – Vol. 131. – P. 803-855. DOI :

10.1037/0033-2909.131.6.803.

23. Куликов Л. В. Детерминанти удовлетво-

ренностью жизнью / Л. В. Куликов // Общество и

политика ; Ред. В. Ю. Большаков. – СПб. : Изд-во

С.-Петербургского ун-та, 2000. – 510 c. – C. 476-

510.

24. Grant A. Happiness, health, or relationships?

Managerial practices and employee well-being

tradeoffs / A. Grant, M. Christianson and R. Price //

Academy of Management Perspectives, August. –

2007. – P. 51-63. DOI :10.5465/amp.2007.26421238.

25. Keyes C. L. M. The Positive organization :

leadership legitimacy, employee well-being, and the

bottom line / C. L. M. Keyes, S. J. Hyson and

K. L. Lupo // Psychologist Manager Journal. – 2000. –

Vol. 4(2). – P. 143-153. DOI : 10.1037/h0095888.

26. Diener E. Beyond the hedonic treadmill : Re-

vising the adaptation theory of well-being / E. Diener,

R. E. Lucas, C. Napa Scollon // American Psychologist.

– 2006. – Vol. 61(4). – P. 305-314. DOI :

10.1037/0003-066X.61.4.305.

27. Huppert F. A. Measuring well-being across

Europe : Description of the ESS well-being module and

preliminary findings / F. A. Huppert, N. Marks,

A. Clark, J. Siegrist, A. Stutzer, J. Vitterso, W. Wahren-

dorf // Social Indicators Research. – 2009. – Vol. 91. –

P. 301-315.

28. Kahneman D. Developments in the measure-

ment of subjective well-being / Daniel Kahneman and

Alan B. Krueger // Journal of Economic Perspectives.


– Vol. 20. – Nо 1. – Winter 2006. – P. 3-24. DOI :

10.1257/089533006776526030.

29. French J. R. P. The mechanism of job stress

and strain / J. R. P. French, R. D. Caplan, R. Van Har-

rison. – New York, NY : Wiley, 1982. – 1600 р. – URL

: https://trove.nla.gov.au/work/25653719?selectedver-

sion=NBD2144396.

30. Isen A. M. Positive affect facilitates creative

problem solving / Alice M. Isen, Kimberly A. Daub-

man, Gary P. Nowicki // Journal of Personality and So-

cial Psychology. – 1987. – Vol. 52. – No. 6. – P. 1122-

1131. – URL : http://dx.doi.org/10.1037/0022-

3514.52.6.1122.

31. Warr P. Well-being and the work place /

P. Warr // In: Kahneman D, Deiner E, Schwarz N, edi-

tors. Well-being : The foundations of hedonic psychol-

ogy. – New York, NY : Russell Sage, 1999. – P. 302-

412. – URL : https://www.amazon.com/Well-Being-

Foundations-Psychology-Daniel-Kahne-

man/dp/0871544237.

32. Csikszentmihályi M. Finding flow : The psy-

chology of engagement with everyday life /

M. Csikszentmihályi. – New York, NY : Basic Books,

1997. – URL : www.csus.edu/.../csikszent-

mihalyi%20art%207%20readings.

33. Biggio G. Well-being in the workplace

through interaction between individual characteristics

and organizational context / Gianluca Biggio, Claudio

G. Cortese // International Journal of Qualitative Stud-

ies on Health and Well-being. – 2013. – Volume 8. -

Issue 1. DOI : 10.3402/qhw.v8i0.19823.

34. Brunstein J. C. Personal goals and emotional

well-being : The moderating role of motive dispositions

/ J. C. Brunstein, O. C. Schultheiss & R. Grässman //

Journal of Personality and Social Psychology. – 1998.

– Vol. 75(2). – P. 494-508. DOI : 10.1037/0022-

3514.75.2.494.

35. OECD Guidelines on measuring subjective

well-being, OECD Publishing, 2013. – URL :

http://dx.doi.org/10.1787/9789264191655-en.

36. Pavot W. Further validation of the satisfaction

with life scale : Evidence for the cross-method conver-

gence of well-being measures / W. Pavot, E. Diener,

C. R. Colvin, E. Sandvik // Journal of Personality As-

sessment. – 1991. – Vol. 57(1). – P. 149-161. DOI :

10.1207/s15327752jpa5701_17.

37. Kahneman D. Well-being : The foundations of

hedonic psychology / D. Kahneman, E. Diener,

N. Schwarz. – New York : Russel Sage Foundation,

1999. – 608 p. – URL : http://www.jstor.org/sta-

ble/10.7758/9781610443258.

38. Citation of Reference for this Scale : Interna-

tional Wellbeing Group. Personal Wellbeing Index :

5th Edition. – Melbourne : Australian Centre on Qual-

ity of Life, Deakin University, 2013. – 39 p. – URL :

http://www.deakin.edu.au/research/acqol/ instru-

ments/wellbeing-index/index.php.

39. Van Praag B. M. S. The anatomy of subjective

well-being / B. M. S. Van Praag, P. Frijters, A. Ferrer-

i-Carbonell // Journal of Economic Behaviour and Or-

ganisation. – 2003. – Vol. (51). – P. 29-49. DOI :

10.1016/S0167-2681(02)00140-3.

40. de Jonge J. The incorporation of different de-

mand concepts in the Job Demand-Control Model : Ef-

fects on health care professionals / J. de Jonge,

M. J. G. P. Mulder, F. J. N. Nijhuis // Social Science

and Medicine. – 1999. – Vol. 48 (9). – P. 1149-1160.

DOI : 10.1016/S0277-9536(98)00429-8.

41. de Jonge J. Job strain, effort-reward imbalance

and employee well-being : a large scale cross-sectional

study / J. de Jonge, H. Bosma, R. Peter, J. Siegrist //

Social Science and Medicine. – 2000. – Vol. 50 (9). –

P. 1317 -1327. – URL : https://pdfs.seman-

ticscholar.org/e6f3/cfaf063087540057156bcfdab23e1e

82c05c.pdf.

42. Luthans F. Positive organizational behavior :

Developing and managing psychological strengths /

F. Luthans // Academy of Management Executive. –

2002. – Vol. 16(1). – P. 57-75. – URL :

http://www.jstor.org/stable/4165814.

43. Luthans F. The need for and meaning of posi-

tive organizational behavior / F. Luthans // Journal of

Organizational Behavior, 2002. – Vol. 23. – P. 695-

706. DOI :10.1002/JOB.165.

44. Luthans F. Human, social, and now positive

psychological capital management : investing in people

for competitive advantage / F. Luthans &

C. M. Youssef // Organizational Dynamics. – 2004. –

Vol. 33(2). – P. 143-160. DOI : 10.1016/j.or-

gdyn.2004.01.003.

45. Carver C. S. Optimism, pessimism, and self-

regulation / C. S. Carver, & M. F. Scheier // In E. C.

Chang (Ed.), Optimism & pessimism : Implications for

theory, research, and practice. – Washington, DC, US :

American Psychological Association, 2001. – P. 31-51.

– URL : http://dx.doi.org/10.1037/10385-002.

46. Keyes C. L. M. Promoting and protecting men-

tal health as flourishing : A complementary strategy for

improving national mental health / C. L. M. Keyes, //

American Psychologist. – 2007. – Vol. 62(2). – P. 95-

108. DOI : 10.1037/0003-066X.62.2.95.

47. Seligman M. E. P. Positive psychology : an in-

troduction / M. E. P. Seligman & M. Csikszentmihalyi

// American Psychologist. – 2000. – Vol. 55(1). – P. 5-

14. DOI : 10.1037/0003-066X.55.1.5.

48. Snyder C. R. Hope for rehabilitation and vice

versa / C. R. Snyder, K. A. Lehman, B. Kluck &

Y. Monsson // Rehabilitation Psychology. – 2006. –

Vol. 51(2). – P. 89-112. DOI : 10.1037/0090-

5550.51.2.89.

49. Britt T. W. Deriving benefits from stressful

events : The role of engagement in meaningful work

and hardiness / T. W. Britt, A. B. Adler & P. T. Bartone,

// Journal of Occupational Health Psychology. – 2001.

– Vol. 6(1). – P. 53-63. DOI : 10.1037/1076-

8998.6.1.53.

50. Bandura A. An agentic perspective on positive

psychology / A. Bandura // In S. J. Lopez (Ed.), Praeger

perspectives. Positive psychology : Exploring the best

in people. – Vol. 1. Discovering human strength. –

Westport, CT, US : Praeger Publishers/Greenwood

Publishing Group. – 2008. – P. 167-196. – URL :

https://www.uky.edu/~eushe2/Bandura/Ban-

dura2008PP.pdf.

https://trove.nla.gov.au/work/25653719?selectedversion=NBD2144396

https://trove.nla.gov.au/work/25653719?selectedversion=NBD2144396

http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.75.2.494

http://dx.doi.org/10.1037/0022-3514.75.2.494

http://dx.doi.org/10.1787/9789264191655-en

https://doi.org/10.1002/job.165

http://psycnet.apa.org/doi/10.1016/j.orgdyn.2004.01.003

http://psycnet.apa.org/doi/10.1016/j.orgdyn.2004.01.003

http://dx.doi.org/10.1037/10385-002

https://www.uky.edu/~eushe2/Bandura/Bandura2008PP.pdf

https://www.uky.edu/~eushe2/Bandura/Bandura2008PP.pdf


51. Youssef C. Positive organizational behavior in

the workplace : the impact of hope, optimism, and re-

silience / Carolyn M. Youssef and Fred Luthans // Man-

agement Department Faculty Publications. – 2007. –

Vol. 33(5). – P. 774-800. DOI:

10.1177/0149206307305562.

52. Huppert F. A. What percentage of people in

Europe are flourishing and what characterises them? /

F. A. Huppert, T. T. C. So ; Well-Being Institute, Uni-

versity of Cambridge. Mimeo prepared for the

OECD/ISQOLS meeting «Measuring happiness : an

opportunity for NSOs? – Florence – July 23/24, 2009.

– URL : http://citeseerx.ist. psu.edu/viewdoc/down-

load?doi=10.1.1.550.8290&rep=rep1&type=pdf;

53. Clark A. Is happiness different from flourish-

ing? Cross-country evidence from the ESS / A. Clark,

C. Senik. – Paris : School of Economics, 2011. – 21 p.

(Working Paper 2011–04). – URL : https://halshs.ar-

chives-ouvertes.fr/halshs-00561867/document.

54. Bambacas M. Interpersonal communication

skills that enhance organisational commitment /

M. Bambacas, M. Patrickson // Journal of Communica-

tion Management. – 2008. – Vol. 12(1). – P. 51-72.

DOI : 10.1108/13632540810854235.

55. Kamdar D. The joint effects of personality and

workplace social exchange relationships in predicting

task performance and citizenship performance /

D. Kamdar, L. Van Dyne // Journal of Applied Psychol-

ogy. – 2007 Sep. – Vol. 92(5). – P. 1286-1298. DOI :

10.1037/0021-9010.92.5.1286.

56. Ryan R. M. Self-determination theory and the

facilitation of intrinsic motivation, social development,

and well-being / R. M. Ryan, E. L. Deci // American

Psychologist. – 2000 Jan. – Vol. 55(1). – P. 68-78. DOI

: 10.1037/0003-066X.55.1.68.

57. Butler T. Understanding "people" people /

Timothy Butler, James Waldroop // Harvard Business

School, Boston, USA. – 2004 Jun. – Vol. 82(6). – P. 78-

86. – URL : https://hbr.org/2004/06/understanding-

people-people.

58. Ferris G. R. Political skill at work / G. R. Fer-

ris, P. L. Perrewe, W. P. Anthony, D. C. Gilmore // Or-

ganizational Dynamics. – 2000. – Vol. 28(4) . – P.25-

37. DOI : 10.1016/S0090-2616(00)00007-3.

59. Perrewé P. L. Political skill : an antidote for

workplace stressors / P. L. Perrewé, G. R. Ferris,

D. D. Funk, W. P. Anthony // Academy of Management

Executive. – 2000. – Vol. 14(3). – P. 115-123. DOI :

10.5465/AME.2000.4468071.

60. Terrion J. L. From ‘I’ to ‘we’ : The role of put-

down humor and identity in the development of a tem-

porary group / J. L. Terrion, B. E. Ashforth // Human

Relations. – 2002. – Vol. 55(1). – P. 55-88. DOI :

10.1177/0018726702055001606.

https://doi.org/10.1037/0021-9010.92.5.1286

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Butler%20T%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=15202289


СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Исмайлова Севиль Айдын кызы,

Бакинский Государственный Университет, доцент,

доктор философии по философии

A brief history of the birth of volunteering

Sevil Aydin Ismailova, Baku State University,

Ph. D of philosophical sciences, the Faculty of Sociology Science

КРАТКАЯ ИСТОРИЯ ЗАРОЖДЕНИЯ ВОЛОНТЕРСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Аннотация: В данной статье проведён краткий анализ истории зарождения волонтерской деятельно-

сти. Автор показывает основные этапы зарождения этого движения в США, Европе, Японии, России и

Азербайджане.

Ключевые слова: история, волонтерское движение, молодежь, добровольчество.

Аbstract: This article provides a brief analysis of the history of origin of the volunteer activity. The author

shows the main stages of the origin of this movement in the United States, Europe, Japan, Russia and Azerbaijan.

Keywords: history, volunteerism, youth volunteering.

История человечества не помнит такого обще-

ства, которому были бы чужды идеи добровольной

и бескорыстной помощи. Добровольная помощь,

оказываемая человеком или группой людей обще-

ству в целом или отдельным людям, основана на

идеях бескорыстного служения гуманным идеалам

человечества и не преследует целей извлечения

прибыли, получения оплаты или карьерного роста.

В некоторых государствах система волонтёр-

ства до введения всеобщей воинской повинности

была основным способом комплектования армий.

Например, в XVIII - первой половине XIX века в

Австро-Венгрии, Франции и Италии существовали

волонтёрские батальоны и полки, вливавшиеся в

состав регулярной армии. Во второй половине XIX

века в большинстве государств система волонтёр-

ства потеряла своё значение; она осталась как спо-

соб комплектования армии лишь в Великобритании

(с 1961) и как дополнение к регулярной армии, осо-

бенно в военное время, в некоторых государствах.

В целом же волонтерство как идея социального слу-

жения почти столь же древняя, как и понятие "со-

циум". В обществе всегда находились люди, для ко-

торых способом самореализации, самосовершен-

ствования, связи и общения с другими людьми был

труд на благо того сообщества, в котором этому че-

ловеку довелось родиться и жить.

Только в ХХ веке, на европейском континенте

добровольчество стало приобретать черты всеоб-

щего социального феномена. После Первой Миро-

вой войны, в 1920-ом во Франции, под Страсбур-

гом, был осуществлен первый волонтерский проект

с участием немецкой и французской молодежи, в

рамках которого волонтеры восстанавливали раз-

рушенные I-й Мировой Войной фермы в районе

мест наиболее ожесточенных боев между немец-

кими и французскими войсками. С тех пор волон-

терство успело набрать размах и популярность все-

мирного масштаба. В добровольчестве определи-

лись разнообразные формы, виды,

продолжительность деятельности.

Труд добровольцев в 90-е годы XX века стал

для США и европейских стран весомым экономи-

ческим ресурсом, что подтверждают статистиче-

ские данные. В 1998 году этим видом деятельности

была охвачена почти половина граждан, а с учетом

подростков старше 14 лет - 79%. В этой работе

участвовали все слои населения независимо от

уровня образования, профессии и доходов.

Каждый третий немец, - что составляет 34%

населения Германии - является волонтером, посвя-

щая работе в добровольческих ассоциациях, проек-

тах и группах взаимопомощи более 15 часов в ме-

сяц. Многие считают волонтерство уникальной воз-

можностью для получения жизненного знания и

опыта.

Опыт волонтерства в прошлом имеют 26%

японцев. Из них 48% уверены, что добровольче-

ский труд очень полезен для личностного роста и

общества в целом.

Около 33% населения Ирландии является во-

лонтерами. Общее количество времени, отданное

на волонтерскую работу, равняется 96,454 рабочим

часам в год. 72% населения считает, что волонтеры

делают то, что никогда не может быть сделано ру-

ками оплачиваемых сотрудников.

В Японии, США, Канаде, Австралии, Англии,

Италии и других развитых странах полагают, что

добровольческая деятельность способствует под-

держанию и упрочению основных принципов демо-

кратии, в первую очередь тем, что вовлекает боль-

шое число граждан в процесс принятия решений.

Правительства этих стран оказывают добровольче-

скому движению всемерную и разнообразную под-

держку, в т.ч. путем издания различных законода-

тельных актов, стимулирующих его развитие, со-

зданием системы государственных

добровольческих центров и специальных добро-

вольческих программ.[2,с.16-18]

История волонтерского движения в России от-

личается от западной. В России идея волонтёрства

(добровольчества) уходит своими корнями вглубь

российской истории, когда россияне, воспитанные


на моральных и этических традициях православия,

оказывали безвозмездную помощь нуждающимся

согражданам. Монастыри давали приют осиротев-

шим и больным, делились зерном для посева с бед-

ными крестьянами, обучали грамоте. Именно при

монастырях начали строиться первые богадельни и

больницы. В истории России известно много семей,

занимавшихся благотворительностью из поколения

в поколение. Некоторые из них строили больницы,

создавали музеи, академии, а другие посвятили

свою жизнь на коллекционирование, сохранение

произведений русского изобразительного искус-

ства. К ним, конечно же, относятся: Абрикосовы,

Алексеевы, Бахрушины, Демидовы, Медведни-

ковы, Морозовы, Рябушинские, Строгановы, Тре-

тьяковы, Хлудовы. Среди отдельных личностей

стоит также отметить вклад Кокорева В.А., Мамон-

това С.И., Румянцева П.Н., Семёнова-Тян-Шан-

ского П.П., Тенишевой М.К. Само понятие "волон-

тер" сильно изменилось за последние 20 лет. Если в

80-е годы волонтеры ехали на целину или БАМ, то

они получали за свою работу зарплату, и неплохую,

которой государство компенсировало тяжелые

условия жизни. Добровольность работы на суббот-

никах, уборках урожая или шефской работы была

зачастую тесно связана с обязательностью и обще-

ственным принуждением. Никакого закона о доб-

ровольческом труде в советской России не было.

Понятие, содержание и форма волонтерского труда

в современной России начинает формироваться од-

новременно с зарождением третьего сектора эконо-

мики 90-е годы XX века, который составляют не-

коммерческие, общественные и благотворительные

организации. Их деятельность регулируется Феде-

ральными законами, среди которых есть закон "О

благотворительной деятельности и благотвори-

тельных организациях" (7 июля 1995 г.), дающий

юридическое определение волонтера: "Волонтеры -

граждане, осуществляющие благотворительную де-

ятельность в форме безвозмездного труда в интере-

сах благо получателя, в том числе в интересах бла-

готворительной организации". Добровольческое

движение в России сегодня переживает новый

подъем. Все больше людей понимают необходи-

мость личного участия в решении проблем, стоя-

щих перед обществом и государством, и готовы

безвозмездно посвятить этому свое время, исполь-

зовать свои опыт и знания. По оценкам экспертов в

России сегодня добровольцами являются около 4

млн. человек.[1,с.185]

Говоря об истории волонтерства в Азербай-

джане нельзя не упомянуть имя выдающегося азер-

байджанского нефтяного магната Гаджи Зейналаб-

дин Тагиева, оставившего огромный след в благо-

творительной деятельности. Действовавшие в Баку

мусульманское, русское, еврейское благотвори-

тельные общества избрали Тагиева почетным изби-

рателем. Многие считают З.Тагиева отцом азербай-

джанской экономики. Бакинские судоверфи, нефтя-

ные заводы, первая конно-железная дорога,

пожарное депо, бакинский водопровод, первые

банки – синдикаты, первый хлопчатобумажный

комбинат, школы, медресе, мечети ( в том числе и

на территории России) , больницы, театры открыва-

лись и развивались с подачи и на деньги одного из

самых весомых и щедрых бакинских миллионеров-

промышленников. Он был очень активен во всех

вопросах, касающихся развития промышленности в

своей стране. В 1918 году Тагиев направил Нари-

ман Нариманову план восстановления экономики в

Азербайджане, который позже был принят новой

властью на вооружение, а в конце XIX- начале XX

века его денежные вложения в развитие экономики

Азербайджана действительно были весьма значи-

тельны. Огромной заслугой З. Тагиева является раз-

витие в сфере образования, именно благодаря ему

девочки начали получать образование, что способ-

ствовало развитию страны.

Сегодня же в Азербайджане, в отличие от

стран Европы, уровень развития добровольчества

остается низким. Так по проведенным социологи-

ческим исследованиям в Азербайджане волонтер-

ской деятельностью занимаются только лишь

около 10 % населения, в основном это молодежь,

большая часть из которой – студенты, что объясня-

ется наличием достаточного количества свобод-

ного времени и повышенной мобильностью. Что

касается семейного волонтерства, то в Азербай-

джане оно проявляется только на уровне отдельных

акций, но не как системная работа. Для его развития

нужны программы работы с семьями и, конечно же,

пропаганда этого важного вида социальной актив-

ности. Виртуальное волонтерство в благотвори-

тельности до сих пор довольно редко практикова-

лось в Азербайджане, однако в последнее время его

значимость растет. Так, существуют отдельные

проекты с участием онлайн-волонтеров. Крупней-

шим из них, пожалуй, можно назвать Википедию.

В написании статей для этого масштабного ресурса

участвует масса азербайджанских пользовате-

лей.[3]

В настоящее время в числе приоритетных

направлений, стоящих перед добровольческим дви-

жением, специалисты в данной сфере выделяют

расширение добровольческого пространства - по-

иск форм и методов совместной деятельности соци-

озащитных учреждений, общеобразовательных

школ, органов правопорядка, служб занятости,

учреждений культуры, трудовых коллективов как

участников добровольческого движения.

Литература:

1. Онищенко Е.В. Перспективы развития во-

лонтерского движения в России // Вестник Москов-

ского государственного областного университета.

Серия: Психологические науки. – 2011. – № 2. – с.

183-187.

2. Соколова О. Д. Памятка для волонтеров /

О. Д. Соколова // Вологда: Изд. центр ВИРО, 2006.

С. 3-20.

3. http://news.day.az/society/410110.html)


ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

Gasanov I.A.

Candidate of Philology, Teacher

Russian Languagu and Literature at the Bolsheareshevskaya

SekondarySshool of the Kizlyar Diskritct

of the Republic jf Dagestan

Гасанов Ибрагим Абакарович,

кандидат филологических наук ,

преподаватель русского языка и литературы

Большеарешевской средней школы

Кизлярского района Республики Дагестан.

FREEDOM OF WILL AND THE CAPRICES OF FORTUNE, IN THE POETRY OF QUINTUS

HORATIUS FLACCUS

СВОБОДА ВОЛИ И КАПРИЗЫ ФОРТУНЫ В ПОЭЗИИ КВИНТА ГОРАЦИЯ ФЛАККА

Summary: This article analyzes the presentation about the fate in the spiritual world of the ancient Romans,

depicted in the poetry of Horace Quintus Flaccus. The idea of the fate of occupied an important place in the spirit

not only of ancient man, but also the ancient East, which is reflected in Egyptian literature, in the Sumerian epic

of Gilgamesh. Lyric poetry of Horace demonstrates to us that in behavior and consciousness of the ancient Romans

were the dominant view on the fate of how impersonal fatalisticheskom the beginning of infinite power over the

life and Fortune of the minds of people, but at the same time, the poet believes that a person is not slave of destiny,

has the will and should be held accountable for their actions.

Key words: Fortune, freedom of will, Horace, idea, poetry, fatalism

Аннотация: В статье анализируются представления о судьбе в духовном мире древних римлян, изоб-

раженные в поэзии Квинта Горация Флакка. Идея судьбы занимала важное место в мироощущении не

только античного человека, но и Древнего Востока, что отразилось в древнеегипетской литературе, в шу-

мерском эпосе о Гильгамеше.

Лирика Горация наглядно демонстрирует нам, что в поведении и сознании древних римлян преобла-

дающими являлись представления о судьбе как безлично-фаталистическом начале, о всесилии Фортуны

над жизнью и умами людей, но в то же время поэт считает, что человек – не раб судьбы, обладает волей и

должен нести ответственность за свои действия. Это важный момент в понимании поэтом активного жиз-

ненного поведения.

Ключевые слова: Фортуна, свобода воли, Гораций, идея, поэзия, фатализм.

Античные и восточные представления о

судьбе оказали большое влияние и на мироощуще-

ние современного человека.

Определенное внимание в работе уделено ана-

лизу представлений Горация о счастье, наслажде-

ниях,бегущее время, смысл существования, кото-

рые непосредственно связываются поэтом с судь-

бой. Возможно, что некоторые мысли римского

поэта о судьбе покажутся нам чистым суеверием,

но ключевые понятия Горация о роли судьбы в

жизни человека неподвластны времени и акту-

альны до сих пор.

Еще в древних культурах человека беспокоила

непостижимая сила, которая называлась судьбой.

Идея судьбы оказала большое влияние на духовный

мир людей Древнего Востока, античности. Раз-

мышления о судьбе занимают важное место в лите-

ратуре и философии Древней Греции и Рима, ей по-

священы многие стихи, трактаты, трагедии (напри-

мер, трагедии Софокла). Однако фаталистические

идеи не ушли в прошлое и продолжают оказывать

влияние на поведение и сознание современного че-

ловека, что говорит нам о важности проблемы.

В этом аспекте анализ представлений о судьбе

в поэзии древнеримского поэта Горация представ-

ляется очень значимым, ибо он является ярким вы-

разителем античных и восточных идей о судьбе.

Изучение судьбоносных идей в его лирике является

еще одним шагом в познании острой проблемы, как

судьба, и поможет человеку в правильной духовной

ориентации в трудных обстоятельствах.

Наше обращение к Горацию актуально и с дру-

гой точки зрения: он был чрезвычайно популярен в

России, и многие русские поэты и писатели (Дер-

жавин, Пушкин, Жуковский, Блок и др.) испытали

влияние его художественно-эстетических идей и в

свою очередь повлияли на духовный мир россиян.

Проблема рока, судьбы в античной литературе

давно стала предметом исследования. Она анализи-

ровалась в статьях и монографиях наших и зару-

бежных ученых А. Вольфа, А.Ф. Ло-

сева,С.И.Радцига,М.Гаспарова, А.А. Тахо-Годи,

В.П. Горана и др., но специальных работ, посвя-

щенных именно вопросу судьбы в лирике Горация,

не появилось.


Цель нашего исследования – осуществить ана-

лиз художественно-эстетического осмысления Го-

рацием древнеримских представлений о судьбе.

Задача статьи – определение своеобразия худо-

жественного видения Горацием роли Фортуны в

жизни человека:

- изучение особенностей изображения поэтом

смысла понятий «наслаждение», «умеренность»,

«счастье»;

- анализ соотношения фатализма и свободной

воли человека.

В поэзии Горация мотивы безвозвратности

жизни, неумолимом беге времени и наступления

смерти являются сквозными. Именно они вместе с

хаотическим, случайным сцеплением событий в

жизни связываются Горацием с судьбой. Выход из

этого вечного круговращения, наводящего на чело-

века трепет, он видит в прославлении радостей

жизни, наслаждений, которые помогут человеку

выдержать удары судьбы:

Лишь тот живет хозяином сам себе

И жизни рад, кто может сказать при всех:

«Сей день я прожил! Завтра – тучей

Пусть занимает Юпитер небо

Иль ясным солнцем – всё же не властен он,

Что раз свершилось повернуть назад;

Что время быстрое умчало,

То отменить иль не бывшим сделать»

[3,с.174].

На поэзию Горация, естественно, оказали вли-

яние древнеримские представления о судьбе. У

древних римлян она связывалась с богиней Форту-

ной, которая ассоциировалась в начале со счастьем

и удачей и считалась защитницей женщин, мате-

ринства, культ которой ввели матроны Рима (знат-

ные женщины), но потом функция богини измени-

лась.

«Фортуну в Древнем Риме почитали как

судьбу сегодняшнего дня, «данного места», «част-

ных дел», «злой судьбы», доброй судьбы».

[4,с.571].

То, что римляне были очень суеверным наро-

дом, боялись судьбы и всяких предсказаний, гово-

рят нам многочисленные исторические факты из

книг древнеримских и древнегреческих историков

Плутарха, Тита Ливия, Аппиата, Арриана и др.

Ни одно серьезное политическое или военное

решение не принималось без обращения к богам и

исполнения ритуальных обрядов. Эти настроения в

римском обществе со всей остротой и полнотой вы-

ражает лирика Горация.

В оде «К Фортуне» ярко и выразительно опи-

саны всесилие и карающая рука божества судьбы:

Богиня! Ты, что царствуешь в Антии!

Ты властна смертных с низшей ступени ввысь

Вознесть, и гордые триумфы

В плач обратить похоронный можешь…

[3,с.87].

Даже могучий Рим покорен Фортуне и боится

ее:

Тебя страшится дак и бродячий скиф,

Народы, грады, страны, надменный Рим.

[3,с.87].

О силе влияния и власти судьбоносных пред-

ставлений в Древнем Риме говорит и тот факт, что

многие римские поэты и философы, кроме Горация,

посвятили этой проблеме свои произведения. В их

числе знаменитый оратор Марк Туллий Цицерон и

философ Сенека. Цицерону принадлежит целый

трактат «О судьбе», Сенека в «Письмах к Луци-

лию» постоянно размышляет о судьбе и пытается

по своему решить вечную дилемму: что во власти

бога, а что в нашей воле. Он пишет: «Неизбежное

нельзя изменить, а против неведомого не найти

средств. Мои замыслы либо предвосхищены боже-

ством, решившим за меня, что мне делать, либо

фортуна не дает им осуществиться». [6,с.35].

Не только Гораций, но и Цицерон склонен ви-

деть в судьбе лишь оправдание человеческому бес-

силию и замечает:

«Но те, которые вводят [для объяснения] из-

вечный ряд причин, те отнимают у человека сво-

бодную волю и превращают его в раба судьбы»

[7,с.306].

Римская культура испытала на себе сильное

воздействие древнегреческой культуры, соответ-

ственно древнегреческие представления о судьбе

тоже оказали определенное влияние на духовный

мир римлян.

В.П. Горан замечает: «В древнегреческих

представлениях о судьбе доминирует безлично-фа-

талистическая тенденция». [2,с.277].

Эти настроения особенно чувствуются при

чтении трагедий древнегреческих поэтов Эсхила,

Софокла, Еврипида.

Тема неразборчивости судьбы и ожидание

одинакового финала и для праведных и для злых –

одна из самых остро переживаемых для Горация,

она печально и трагически звучит в оде к «Манлию

Торквату»:

Стоит тебе умереть, и Минос совершит над то-

бою

Непререкаемый суд, -

Ни красноречье тебя, ни твоё благочестье, ни

знатность

К жизни, Торкват, не вернут. [3,с.192].

Постичь и познать судьбу невозможно, стара-

ния ее узнать окажутся тщетными, а может и опас-

ными, поэтому, обращаясь к виночерпию Талиарху,

поэт замечает:

Что будет завтра, бойся разгадывать

И каждый день, судьбой нам посланный

Считай за благо. Не чуждайся

Ласки любовной и пляски, мальчик. [3,с.55].

Непреклонность судьбы в поэзии Горация

напрямую связана с тремя ее ипостасями: с бегом

времени, конечностью человеческого существова-

ния и бессилием человека перед силой судьбы.

В творчестве поэта часто сливаются в один об-

раз деяния верховного бога римлян Юпитера и бо-

гини судьбы Фортуны. Дни и часы человека зависят


от божества судьбы. Абсолютный фатализм и ду-

ховное бессилие человека слышатся в оде «К са-

мому себе»:

Божеству подвластно

Высоким сделать низкое, славного

Низринуть сразу, выявить скрытое:

Судьба венец с тебя срывает,

Чтобы, ликуя, венчать другого. [3,с.86].

Судьба низвергает в бездну добродетельного и

в то же время возносит негодяя, она не позволяет

человеку долго тешиться счастьем, дает понять

ежеминутно, что миг удачи и радости относителен

и что нет в мире ничего постоянного и вечного.

Образ судьбы, прядущий нити жизни человека,

встречается еще в культуре древних хеттов. Уче-

ный В.П. Горан пишет: «Образ богинь судьбы –

Прях – символизирует у хеттов прежде всего силы

плодородия, жизни. Богини судьбы прядут годы

царя, которым нет ни конца, ни счета». [2.С.66]

Этот образ – символ является весьма распро-

страненным и в древнегреческой литературе, оче-

видно, его влиянием и объясняются следующие

строки из оды Горация «К Демию»:

Чтобы сюда ты вина подать велел

Бальзам и розы, кратко цветущие,

Пока судьбы, года и Парок

Темная нить еще срок дают нам. [3,с.96].

Парки – в римской мифологии одна из богинь

судьбы. Однако, несмотря на мотив предопределе-

ния, блистательно изображенный Горацием в раз-

личных художественных вариациях, на признание

поэтом сил, независимых от людей, он оставляет

всё же за человеком право морального выбора,

ощущение ответственности за свои действия. Одна

из таких духовных позиций у Горация – стойкость

перед лицом судьбы:

Хранить старайся духа спокойствие

Во дни напасти; в дни же счастливые

Не опьяняйся ликованием… [3,с.96].

Одно из самых любимых наставлений поэта –

призыв к наслаждению, пока судьба дает время для

этого.

Многие социально-политические потрясения в

истории связываются Горацием со злой волей

судьбы, но она неумолимо карает людей и за грехи

и преступления. Горацию выпало на долю тяжелое

время – непрерывные гражданские войны (между

Цезарем и Помпеем, Антонием и Октавионом и

т.д.), сам поэт тоже был вовлечен в братоубий-

ственную войну (служил трибуном в войсках

Брута), и он старается понять источники кровопро-

лития и приходит к выводу, что причиной страда-

ний римлян является возмездие судьбы. Вечное

проклятие висит над Римом за кровь убитого Рому-

лом Рема:

Да! Римлян гонит лишь судьба жестокая

За тот братоубийства день,

Когда лилась кровь Рема неповинного,

Кровь правнуков заклявшая. [3,с.228].

Конечно, с высоты современной науки мы

могли бы упрекнуть поэта в непонимании истин-

ных социально-исторических причин римских

войн, но нельзя забывать, что Гораций – не ученый,

а поэт, у которого свой субъективный, нравствен-

ный суд и свое видение действительности.

Поэт с богатым воображением, Гораций видит

в отношениях человека с судьбой тонкие, бесконеч-

ные нюансы. Он акцентирует внимание читателя на

том, что человек своей злобной завистью усугуб-

ляет свою участь, ниспосланную ему богами:

Что за причина тому, Меценат, что какую бы

долю

Нам ни послала судьба и какую б ни выбрали

сами,

Редкий доволен и всякий завидует доле дру-

гого? [3,с.245].

Хотя веление судьбы воспринимается Гора-

цием как безлично-фатальная сила, он всегда от-

крывает перед человеком возможность морального

выбора, т.е. поэт весьма далек от идеи абсолютного

предопределения, которая низводит человека до

положения существа, всего лишь исполняющего

волю богов.

Судьба в поэзии Горация часто отождествля-

ется со счастьем, роком, необходимостью, т.е. нет

однозначного видения судьбы в его лирике. Ему

близко мироощущение греков в отношении судьбы,

т.е. так называемая трагическая ирония, когда дей-

ствующее лицо, стремясь избавиться от судьбы,

наоборот, приближает ее.

Исследователь древнегреческой литературы

С.И. Радциг пишет: «Человек стремится к одному,

божество приводит его к совершенно противопо-

ложному».

[5,с.234].

Есть и другой вопрос, постоянно тревожащий

Горация и который является спутником судьбы, -

это неумолимая смерть, о которой он размышляет

повсюду в своих одах. И от судьбы, и от смерти нет

спасения, но лишь есть утешение – это искусство,

поэзия, которая возносит человека до небес и да-

рует ему бессмертие.

Один из самых тяжких грехов, которого Гора-

ций называет «кратковременным безумием» - это

людской гнев. Он, как и зависть и вероломство, мо-

жет низвергнуть человека в прах, как в случае с ге-

роем древнегреческого мифа Фиестом, наказанным

за сотворенное зло:

Лишь духи Гнева лютую вызвали

Судьбу Фиеста. Гнев был причиною,

Что города бесследно гибли… [3,с.66].

Многократно варьируя, Горацием в одах

утверждается мысль о том, что зачастую веление

судьбы зависит от субъективной воли человека, т.е.

человек своими страстями и безнравственными де-

яниями навлекает на себя наказание судьбы.

Гораций умеет в сжатой и яркой образной

форме отразить суть вещей. Таково и его художе-

ственное определение судьбы:

Тяжко! Но не ропща, легче мы вынесем

То, что изменить нельзя. [3,с.75].

Главная суть судьбы – «то, что изменить

нельзя».

Представления римлян о судьбе связаны и с

мантикой (искусством предсказаний), которые от-

разились в одах и посланиях Горация.


Любимая стихия римских поэтов – это любовь,

в которой и Гораций находит утешение и защиту от

ударов судьбы. С одной стороны, в лирике Горация

звучат призывы наслаждаться вином и женщинами,

предаваться удовольствиям (эпикурейские мо-

тивы), с другой – не менее весомые советы соблю-

дать во всем меру, не предаваться крайностям, сто-

ически переносить удары судьбы, держаться золо-

той середины. Призывы поэта к наслаждению

нельзя воспринимать прямолинейно. Это эмоцио-

нальная реакция Горация на невозможность оста-

новить бег времени и побороть судьбу и своеобраз-

ная дань популярной в античной литературе при-

зыву ловить момент в быстротекущей жизни:

Что мне Фортуны дары, если ими нельзя

наслаждаться. [3,с.331].

Однако в погоне за наслаждениями, призван-

ными, по мнению Горация, обмануть судьбу, он

предостерегает от того, чтобы не опускался человек

на животный уровень.

Ученый М. Гаспаров пишет: «Облик лириче-

ского героя Горация дорисован. Это маленький че-

ловек среди большого мира, из конца в конец вол-

нуемого непостижимыми ударами судьбы. В этом

мире поэт выгораживает для себя кусочек бытия,

смягчает власть судьбы над собой отказом от всего,

что делает его зависимым от других людей и от зав-

трашнего дня»… [1,с.30].

Итак, в поэзии древнеримского поэта Горация

в яркой форме выразились представления древних

римлян о судьбе, которые в определенной мере по-

влияли и на мироощущение современного чело-

века.

Основными характеристиками судьбы в сти-

хах Горация являются ее всесилие и непредсказуе-

мость, которые могут полностью господствовать

над человеческими поступками, т.е. абсолютный

фатализм.

Признавая всемогущество Фортуны, поэт всё

же оставляет за человеком право свободного вы-

бора, т.е. человек должен нести ответственность за

свои действия, и в этом заключается своеобразие

видения Горацием роли судьбы в жизни человека.

Одной из причин немилости судьбы к чело-

веку поэт склонен видеть в людских страстях, гре-

хах, и поэтому его призывы к избавлению от поро-

ков и нравственному совершенствованию человека

представляются очень важными и в наши дни.

Список литературы

1. Гаспаров М. Вступит.ст. к книге Гораций.

Оды. Эподы. Сатиры. Послания. Пер.с лат. – М.:

Худож.лит., 1970. – 479с.

2. Горан В.П. Древнегреческая мифология

судьбы. – Новосибирск: Наука. Сиб.отд-ние, 1990.

– 335с.

3. Квинт Гораций Флакк. Оды. Эподы. Сатиры.

Послания. –М.: Худож.лит., 1970. – 479с.

4. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т.

/Гл.ред. С.А. Токарев. –М.: Большая Российская эн-

циклопедия, 1998. – т.2. – 719с.

5. Радциг С.И. История древнегреческой лите-

ратуры: Учебник. – 5-изд. –М.: Высшая школа,

1982. – 487с.

6. Сенека Л.А. Нравственные письма к Луци-

лию. Кемеровское книж.изд., 1986. – 464с.

7. Цицерон М.Т. О судьбе. /Философские трак-

таты. М.: Наука, 1985. – 382с.

Pindosova T.S.

postgraduate student of

English Language and

Methods of Teaching

Kherson State University

Піндосова Тамара Сергіївна,

аспірант кафедри англійської мови та

методики її викладання,

Херсонський державний університет

INDIVIDUAL STYLE OF DAN BROWN: FUNCTIONAL APPROACH

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДЕНА БРАУНА: ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

Summary: The article deals with the approaches of scientists to the definition of the term "individual style".

The individual style is considered as a sum of linguistic and stylistic peculiarities inherent in the language of a

certain writer. A functional approach to the study of D. Brown’s individual style is considered as the study of the

functioning of language units and categories in the context of the writer’s literary text. In the individual style of

D. Brown, the following dominant components were distinguished: intertextual forms (allusions, citations), as well

as terminological vocabulary, realities. Dominant functions of allusions are evaluative-characterizing, occasional

and expressive functions. Terminological vocabulary allows us to create an atmosphere of authenticity of the de-

scribed events, convince readers of the scientific facts and reality of the facts, and the use of realities creates a

national color.

Key words: individual style, intertextuality, terms, realities, functional approach.


Анотація: У статті аналізуються підходи науковців до визначення терміну «ідіостиль». Ідіостиль ро-

зглядається як сукупність мовних і стилістичних особливостей, властивих мові певного письменника. Фу-

нкціональний підхід до вивчення ідіостилю Д. Брауна розглядаємо як вивчення функціонування мовних

одиниць і категорій в умовах художнього тексту письменника. В ідіостилі Д. Брауна були виділені насту-

пні домінантні складові: інтертекстуальні форми (алюзії, цитати), а також термінологічна лексика, реалії.

Домінантними функціями алюзій є оцінно-характеризуюча, оказіональна та експресивна функції. Термі-

нологічна лексика дозволяє створити атмосферу достовірності викладених подій, переконати читачів у

науковості та реальності викладених фактів, а вживання реалій створюють національний колорит.

Ключові слова: ідіостиль, інтертекстуальність, терміни, реалії, функціональний підхід.

Formulation of the problem. For a long time, the

language of the narrative and characters in the English-

language literature did not differ substantially, and the

number of stylistic techniques that enhance the imagery

of the text was insignificant. Only until the beginning

of the XIX century in the language of English literary

prose there is a clear distinction between the language

of the narrative and the language of the characters, and

the language of the narrative was not only filled with

means of artistic expression, but also began to reflect

the individuality of the author [7, 295 pp.].

The interest to the author's linguistic person arose

with the emergence of anthropocentric paradigm of re-

search in linguistics, when the attention of scholars

switched from the object to the subject of knowledge.

The applicability of the chosen research topic and

its purpose is determined by the originality of the lin-

guistic material which, at the moment, has not been

studied in detail, as well as the interdisciplinary ap-

proach to studying (at the juncture of linguistics and lit-

erary studies), which allows the most complete disclo-

sure of the original prose text, as well as its individual

style components.

Analysis of recent research and publications. At present, the concept of individual style is at the focus

of domestic linguists. Significant contribution to the

study of this area was made by researchers V. Vinogra-

dov, V. Grigoriev and G. Vinokur. According to

V. Vinogradov, individual style is a historically condi-

tioned, complex system of means and forms of verbal

expression of the writer's thought [4, p. 169]. Re-

searcher V. Grigoriev thinks that individual style is dy-

namic but integral individual styles of literary words [9,

p. 42]. G. Vinokur offers the following definition of in-

dividual style: "A special tradition of using linguistic

means, a special style of speech" [5, p. 25-26]. Thus, in

linguistics, there are several approaches to defining the

concept, but in our article this term will be considered

as a collection of linguistic and stylistic peculiarities in-

herent in the language of a particular writer.

Unfortunately, in the research papers of the for-

eign linguists individual style is not studied, as well as

there is no separate scientific direction for studying of

the writer’s style. It is studied within such linguistic ar-

eas as cognitive poetics and psycholinguistics, in which

scholars are more interested in the perception of the text

by the reader than the stylistic features of the writer.

Initially, the study of individual style was based on

the material of poetic texts, as they are stronger in liter-

ary expression than prose texts and research, thus, be-

comes easier. For example, Yu. Akhmedov conducted

a study of individual style of I. Severianin on the mate-

rial of his poetry [2, 23 pp.], N. Volskaya and G. Ver-

chenko also conducted research on the poetry material

of M. Tsvetaeva [6, 165 pp.] and V. Vishnevsky [3, 200

pp.]. M. Pankratova used as a material the poetry by

I. Lisnyanska [13, 190 p.].

Later the linguists began to study the individual

styles of prose-writers. For example, T. Abdulayeva

studied the individual style of M. Gogol on the material

of his "Dead Souls" [1, 171 pp.], and V. Karnaukhova

conducted a study of O. Green's individual style on the

material of his novels [11, 186 pp.], Yu. Kamenskaya

studied irony as a component of A. Chekhov’s individ-

ual style on the materials of his numerous works [10,

173 pp.].

Therefore, most of the research is based on the ma-

terial of the domestic writers’ and poets’ texts, but dif-

ferent approaches in the study of individual style can

also be used on the material of foreign-language au-

thors’ texts. For example, I. Gorchakov studied works

of the German writer I. Nol [8, 285 pp.], T. Fedosova –

the works of K. Vonnegut and J. Fowles [16, 20 pp.],

O. Petrova – works of U. M. Thackeray and C. Dickens

[14, 172 pp.].

Allocation of previously unresolved parts of a

common problem. In this article we will use a func-

tional approach to the study of language, lexical-se-

mantic study of the individual of the American writer

D. Brown. We will analyze the allusion as an intertex-

tuality form, as well as terminology, realities which, in

our opinion, are most commonly found in the texts of

modern English-language intelligence detectives of D.

Brown "Angels and Demons", "Da Vinci Code", "Lost

Symbol", "Inferno".

Purpose of the article is to describe D. Brown’s

individual style and define its features on the basis of

the texts of modern intellectual detectives "Angels and

Demons", "Da Vinci Code", "Lost Symbol", "Inferno".

Tasks: 1) to study the concept of individual style

and the history of its research by linguists; 2) to study

allusions, citations as forms of intertextuality, 3) to

study terminology and the realities, and 4) to define the

dominant components of D. Brown’s individual style.

The object of research is D. Brown’s individual

style. The subject is the key components of the author's

individual style, namely, the allusion and the citation as

forms of intertextuality, terminology, realities.

The main material. Functional approach is based

on the study of the functioning of language units and

categories in the literary text. The subject of research,

in this article, are lexical, stylistic units [12, 152 p.].

Distributive analysis in linguistics is used for the

classification of linguistic units and the studying of


their properties on the basis of its division in the lin-

guistic flow, so in the context [15, p. 679]. In particular,

in our research this method is used to create refined

classifications of implementing the category of inter-

textuality in modern English intellectual detective. For

example, in the field of source there are the following

varieties of allusions:

– historical «Mal’akh watched the puddle ex-

pand, oozing across the floor, steaming and bubbling

as it grew. … The resulting gas, conveniently, was even

more flammable than the liquid. Remember the Hin-

denburg» [20, p. 146].

– Biblical («He felt for an instant like a modern-

day Moses» [19, p. 107]);

– literary and art («A regular Don Quixote, that

one» [19, p. 318]);

– mythological («Pandora is out of the box, and

there’s no putting her back in» [18, p. 1589]);

– scientific («Use the Lord's name in vain all

you like, he laughed, «just don't slander any quarks or

mesons» [17, p. 10]);

– intermedial («He decided to refrain from ask-

ing about Captain Kirk's use of photon torpedoes

against the Klingons» [17, p. 39]);

– numerological («See this three-headed, man-

eating Satan? It’s a common image from the Middle

Ages – an icon associated with the Black Death. The

three gnashing mouths are symbolic of how efficiently

the plague ate through the population» [17, p. 208]).

– non-verbal art allusions («Only her gaze was

sharp, and the juxtaposition conjured images of a mul-

tilayered Renoir portrait» [19, p. 55]);

– allusion-toponym («He now looked like

Mount Vesuvius about to erupt» [19, с. 44]);

– allusions to other writings of the author («…

last year Langdon's visibility had increased a hundred-

fold after his involvement in a widely publicized inci-

dent at the Vatican» [19, p. 6]).

Among the dominant functions of allusions, it is

possible to distinguish the following: evaluative-char-

acterizing function, when the author points out the

qualities of the characters or objects (simple furniture

in the room, appearance of a sick scientist, interior of

the house) with the help of an illusion: «The room was

spartan – hardwood floors, a pine dresser» [19, p. 10].

«… appearing to Sophie no more like a knight than Sir

Elton John» [19, p. 192]. «Robert Langdon wandered

barefoot through his deserted Massachusetts Victorian

home» [17, p. 4]; occasional function, when allusions

are references to historical facts and personalities, to

recreate the spirit of a particular era: the scientific in-

vention of the ancient scientist Archimedes, the plague

epidemic in Europe in the XIV century. For example:

«Hardly what I’d call a eureka moment» [20, p. 139].

«Without warning, a colossal image materialized in the

sky above her – a fearsome mask with a long, beaklike

nose» [18, p. 139]; expressive function: «… Langdon

felt like Alice falling headlong into the rabbit hole» [19,

p. 363]. D. Brown uses the allusive simile "Alice" to

convey the feelings of Robert Langdon, who under-

stood the text of Jacques Sounier's latest message on the

way to the Grail. The character of “Code da Vinci”

could not believe that he finally reached the end, solved

all the riddles and found the place where the Grail was

hidden.

In the texts of modern English intelligence detec-

tives, the following types of citations were singled out:

pretext citations, for example, the epigraph to

"Lost Symbol": «To live in the world without becoming

aware of the meaning of the world is like wandering

about in a great library without touching the books».

The Secret Teachings of All Ages [20, p. 7].

intertext unhidden citations: «A quote from St.

Gregory of Nyssa emerged from his memory most un-

expectedly. As the soul becomes enlightened <...> it

takes the beautiful shape of the dove» [17, p. 202].

intertext hidden citations in D. Brown's intel-

lectual detectives are written implicitly. The following

phrase is an intertext hidden quote from the Bible:

«Whatever this capstone says whatever lost treasures

this engraving might reveal those secrets end tonight»

[20, p.169].

accurate citation: «In the words of Lynne

McTaggart: «Living consciousness somehow is the in-

fluence that turns the possibility of something into

something real. The most essential ingredient in creat-

ing our universe is the consciousness that observes it»

[20, p. 43].

inaccurate citation: «Galileo was an Illumina-

tus. <...> He wrote once that when he looked through

his telescope at the spinning planets, he could hear

God's voice in the music of the spheres. He held that

science and religion were not enemies, but rather al-

lies-two different languages telling the same story, a

story of symmetry and balance <...> heaven and hell,

night and day, hot and cold, God and Satan» [17, p.

17].

complete citation: «Generators, fueling the

claim that human consciousness, as Noetic author

Lynne McTaggart described it, was a substance outside

the confines of the body a highly ordered energy capa-

ble of changing the physical world» [20, p. 42].

fragmentary citation: «BOTH READ THE

BIBLE DAY AND NIGHT, BUT THOU READ

BLACK WHERE I READ WHITE». <...> William

Blake» [20, p. 331].

Citations in the texts of D. Brown’s intellectual de-

tectives perform the following functions: charactero-

logical, the function of creating an ironic effect, gener-

alizing, estimating, predictive, image function, in-

formative-statement, informative and illustrative, text-

structuring, expressive, game function, argumentative,

persuasive, reference to authority, figurative and back-

ground.

In "Lost Symbol" D. Brown used a citation that

performs an expressive function, since the character,

Professor Robert Langdon, was horrified when he re-

membered the words of Peter Solomon's hijacker and

realized what he meant, leaving the tattooed hand in the

Captain's rotunda: «Langdon felt a sudden chill as he

recalled the words of the man who had brought him

here. Professor, tonight you are receiving the invitation

of your lifetime» [20, p. 39].

The next citation is used as a language game de-

vice: «In a flash, Langdon understood the meaning of


Galloway’s last request. Tell Peter this: The Masonic

Pyramid has always kept her secret… sincerely» [20, p.

245]. In our opinion, one should turn to history in order

to understand the author's plan. In the XV – XVI cen-

turies the sculptors concealed the flaws in their works,

slamming the cracks with hot wax, and then rubbed it

with stone dust. This method was considered dishonest,

insincere, and therefore every sculpture without wax,

that is sin cera, was called "sincere". Engraving on the

basis of the pyramid were hidden in the same way.

When Katherine Solomon, according to the indicators

on the top stone, "cooked" the pyramid, the wax

thawed, revealing the inscription on the basis. Later,

Colin Galloway ran through his hands on the pyramid

and felt the marks.

In the texts of D. Brown’s intellectual detectives,

with the help of component analysis, the following ex-

amples of the terminological vocabulary were found:

architectural terms (doric counterpart [17, p. 14],

rientranze [17, p. 115], crypt [17, p. 120], belvedere

[17, p. 166], aisle of basilica [17, p. 227]; art terms

(Renaissance [19, p. 5], frescoed walls [19, p. 5], paint-

ings of Poussin and Teniers [19, p. 12], iconography

[19, p. 19], modernist Cubist movement [19, p. 83], sfu-

mato style of painting [19, p. 85], Bosch painting [19,

p. 132], cryptex [19, p. 167]; medical terms (Ebola vi-

rus [18, p. 1564], antiseptics [18, p. 1222], paroxysmal

positional vertigo [18, p. 1237], amitriptyline, chlordi-

azepoxide [18, p. 1266], telegenic effluvium [18, p.

1279], bacterium, virus [18, p. 1368], cystic fibrosis

[18, p. 1614], penicillin, anesthesia, X-rays [18, p.

1630]. D. Brown uses terms from different spheres of

social activity to create an atmosphere of authenticity

events in the intellectual detective and to persuade read-

ers in the scientific and reality of the facts.

The material of linguistic and stylistic analysis is

the special features of modern English intellectual de-

tective text and means of implementing the category of

intertextuality in the English intellectual detective.

These are such linguistic units, as allusive epithet («The

room was spartan – hardwood floors, a pine dresser»

[19, p. 10]); allusive simile («Maybe he really is acting

as the Samaritan!» [17, p. 219]); allusive metaphor

(«What in the world is a Yale blue blood doing on the

Crimson campus before dawn?» [20, p. 73]).

The author of the article used the interpretive

method to define the semantic meaning of the realities,

which allows to feel the national color and feel the at-

mosphere of intellectual detectives: vaporetto [18, p.

1070] – water vehicle (ital.), lampredotto [18, p. 28] –

a meat dish from the cow's stomach in Florence (ital.)

[18, p. 15], prosecco [18, p. 1071] – sparkling wine in

Italy (ital.) [18, p. 391], limoncello [18, p. 1071] –

lemon liqueur in Italy (ital.) [18, p. 391], seppie al nero

[18, p. 1073] – calmar in its own ink (ital.).

Conclusions and offers. Hence, the individual

style is a sum of linguistic and stylistic peculiarities in-

herent in the language of a certain writer, in our case

D. Brown. The dominant components of D. Brown’s

individual style are: allusions, citations, terminology,

realities. Most allusions in the analyzed texts of modern

English intellectual detectives perform evaluative-char-

acterizing, occasional and expressive functions. Termi-

nological vocabulary allows the author to create an au-

thenticity atmosphere of the described events, convince

readers in the scientific facts and reality of the facts,

and the use of realities creates a national color.

The perspective of this topic may be further re-

search of individual style components of D. Brown as

the author of modern intellectual detectives.

References: 1. Abdulaeva T. K. Osobennosti idiostlia N. V.

Gogolia v poeme “Mertvye dushy” : diss. … kand. filol.

nayk : spets. 10.02.01 “Russkii yazyk” / T. K.

Abdulaeva. – Mahachkala, 2011. – 171 s.

2.Ahmedova Yu. A. Idiostil sonetov I. Severianina

iz tsykla “Medalony” : avtoref. diss. …kand. fil. nayk :

spets. 10.02.01 “Russkii yazyk” / Yu. A. Ahmedova. –

Cheliabinsk, 2009. – 23 s.

3.Verchenko G. B. Lingvisticheskie osobennosti

idiostilia V. P. Vishnevskogo : avtoref. diss. …kand.

fil. nayk : spets. 10.02.01 “Russkii yazyk” / G. B.

Verchenko. – Sterlitamak, 2012. – 200 s.

4.Vinogradov V.V. O yazyke hkudozhestvennoi

literatury / V. V. Vinogradov. – M. : Gosudarstvennoe

izdatelstvo hkudozhestvennoi literatury, 1959. – 656 s.

5.Vinokur G. O. O yazyke hkudozhestvennoi

literatury / G. O. Vinokur. – M. : Vysshaia shkola,

1991. – 448 s.

6.Volskaia N.N. Poetika avtobiograficheskikh

ocherkov M. I. Tsvetaevoi : povtor kak vedushchaia

cherta idiostilia avtora : avtoref. diss. …kand. fil. nayk

: spets. 10.02.01 “Russkii yazyk” / N. N. Volskaia. –

M., 1999. – 165 s.

7.Galperin I. R. Stilistika angliiskogo yazyka (na

angliiskom yazyke) / I. G. Galperin. – M. : Vysshaia

shkola, 1981. – 295 s.

8.Gorchakova I. A. Idiostil I. Noll v aspect

frazeologii : diss. …kand. fil. nayk : spets. 10.02.19

“Teoriia yazyka” / I. A. Gorchakova. – Ekaterinburg,

2009. – 258 s.

9.Grogoriev V. P. Grammatika idiostilia. V. P.

Khlebnikov / V. P. Grigoriev. – M. : Nauka, 1983. –

234 s.

10.Kamenskaia Yu. V. Ironia kak component

idiostilia A. P. Chakhova : diss. …kand. fil. nayk :

spets. 10.02.01 “Russkii yazyk” / Yu. V. Kamenskaia.

– Saratov, 2001. – 173 s.

11.Karnaukhova V. V. Semanticheskoe

varirovanie imen prilagatelnykh kak tipologicheskaia

cherta idiostilia A. S. Grina : diss. …kand. fil. nayk :

spets. 10.02.01 “Russkii yazyk” / V. V. Karnaukhova.

– Belgorod, 1998. – 186 s.

12.Maslova A. Yu. Vvedenie v pragmalingvistiku

: ucheb. posobie / A.Yu. Maslova. – M. : Flinta : Nauka,

2010. – 152 s.

13.Pankratova M. V. Dominantnye komponenty

idiostilia I. Lisnianskoi (contrast, povtor, sravnenie) :

avtoref. diss. …kand. fil. nayk : spets. 10.02.01

“Russkii yazyk” / M.V. Pankratova. – Kolomna, 2009.

– 190 s. 14.Petrova O. G. Yazykovoe i

ekstralingvisticheskoe v ironii kak komponente idiostilia pisatelia (na material proizvedenii U. M. Tekkereia i Ch. Dikkensa) : diss. …kand. fil. nayk :


spets. 10.02.19 “Teoriia yazyka” / O .G. Petrova. – Saratov, 2010. – 172 s.

15.Slovnyk ukrainskoi movy : [v 11 t.] / [red. kol. : I. K. Bilodid (gol.) ta in.] ; AN URSR, In-t movoznavstva im. O. O. Potebni. – K. : Naukova dumka, 1970-1980. – T. 11. – 699 s.

16.Fedosova T. V. Temporalnaia struktura teksta kak component idiostilia avtora (na material proizvedenii K. Vonneguta i Dz. Faulza) : diss. …kand. fil. nayk : spets. 10.02.04 “Germanskie yazyki” / T. V. Fedosova. – Barnaul, 2005. – 20 s.

17.Brown Dan. Angels and Demons [Електрон-ний ресурс] / Dan Brown. 2000. – 270 p. – Access: http://www.miracle-girl.com/angels&demons.pdf.

18.Brown Dan. Inferno [Electronic resource] / Dan Brown. – 2013. – 1674 p. – Access:

http://vk.com/doc8069473_215629575?hash=2d99d0b5d2e7178d05&dl=98c99737087cc5b9d1.

19.Brown Dan. The Da Vinci Code [Electronic resource] / Dan Brown. – 2003. – 383 p. – Access: http://hrsbstaff.ednet.ns.ca/engramja/ENG_11/The.Da.Vinci.Code.pdf.

20.Brown Dan. The Lost Symbol [Electronic resource] / Dan Brown. – 2009. – 345 p. – Access: http://www.etextlib.ru/Book/Details/25414.

Bozorov Zokir Mekhrikulovich

Doctoral student of Samarkand State Institute of Foreign Languages, Uzbekistan

LINGUISTIC APPROACH IN INVESTIGATION OF HYPERBOLE IN THE ENGLISH AND UZBEK

LITERARY TEXTS Abstrаct. The article studies the theory of hyperbole in different contexts and in everyday conversation. The

occurrence of hyperbole in ironic utterances and its relation with irony is analyzed thoroughly. The views of lead-ing linguists of the world about hyperbole and its connection with other Stylistic Devices are analyzed as well.

Key words: hyperbole, types of hyperbole, stylistic device, literary text, function, origin, emotional meaning. Аннотация. В статье изучается теория гиперболы в разных контекстах и в повседневной беседе. По-

явление гиперболы в иронических высказываниях и ее связь с иронией тщательно рассмотрены. А также, в статье анализируются взгляды ведущих лингвистов на гиперболу и ее связь с другими стилистическими приемами.

Ключевые слова: гипербола, типы гиперболы, стилистический приём, художественный текст, функ-ция, происхождение, эмоциональное содержание.

Actuality of the theme of investigation. Our re-

search work is dedicated to the nature of a stylistic de-vice of hyperbole in English. We devote our life to sci-ence, that is why we tried to investigate this theme deeply and dealt with the connection of hyperbole with other stylistic devices. We found out the similarities and dissimilarities of hyperbole and showed the differ-ence of types of hyperboles in English and Uzbek with samples. We devoted much time to the studies of hy-perbole and were sure that this theme would be always under discussion and every time scientists felt great in-terest to it.

The tasks to be investigated: 1. The similarity and dissimilarity of hyperbole

with other stylistic devices; 2. The function and the nature of hyperbole; 3. The origin and types of hyperbole. The aim of the research is to analyze the stylistic

nature of hyperbole, to investigate the origin and types of hyperbole, also to show the connection of hyperbole with other stylistic devices.

The scientific novelty of our research work is the basic interpretation of the origin of hyperboles. We tried to investigate, firstly, origination and its usage in the literary texts. We dealt with the process of develop-ing of hyperbole from step by step. Another major sci-entific novelty is types of hyperbole. We’ve analyzed the linguistic and rhetorical types of hyperboles in Eng-lish.

The method of research work is based on the com-ponential and contextual analysis of words denoting stylistic features of hyperbole.

The main content of the article: Hypеrbоlе (аlsо rеfеrrеd tо аs еxаggеrаtiоn оr

оvеrstаtеmеnt) hаs bееn studiеd in rhеtоric аnd in litеrаry cоntеxts, but оnly rеlаtivеly rеcеntly in bаnаl, еvеrydаy cоntеxts. It is оftеn аssоciаtеd with irоny, but thе prеsеnt аrticlе аlsо еxаminеs it in thе brоаdеr cоntеxt оf еxаggеrаtеd аssеrtiоns fоr а vаriеty оf typеs оf intеrpеrsоnаl mеаning.

Much usеful insight intо hypеrbоlе mаy bе fоund in thе litеrаturе оn irоny аnd sаrcаsm, аnd, indееd, hypеrbоlе sееms tо bе а rеcurring phеnоmеnоn in irоnic uttеrаncеs. Аccоrding tо Gibbs bоth hypеrbоlе аnd undеrstаtеmеnt аrе clоsеly rеlаtеd tо irоny in trаditiоnаl rhеtоric ‘‘in thаt еаch misrеprеsеnts thе truth’’ [1, 391] Аlsо hе fоund thаt irоny аnd hypеrbоlе cо-оccurrеd in discоursе cоntеxts whеrе thе gоаls wеrе humоur, еmphаsis аnd clаrificаtiоn. Оnе linking chаrаctеristic bеtwееn hypеrbоlе аnd irоny is whаt Krеuz аnd Rоbеrts cаll ‘nоnvеridicаlity’, а discrеpаncy bеtwееn аn uttеrаncе аnd rеаlity, whаt wе rеfеr tо аs cоuntеr fаctuаlity [2, 163]. Hypеrbоlе, thе nоn-vеridicаlity cоnditiоn аnd thе irоnic tоnе оf vоicе (е.g. hеаvy strеss, nаsаlity) аll cоntributе tо irоnic intеrprеtаtiоns оf uttеrаncеs. In tеrms оf linguistic itеms, Krеuz аnd Rоbеrts оffеr а list оf intеnsifying аdvеrbs which, thеy clаim, chаrаctеristicаlly cоmbinе with а sеt оf ‘‘еxtrеmе pоsitivе аdjеctivеs’’ [2, 25] tо prоducе hypеrbоlic irоny. Thе аdvеrbs includе аbsоlutеly, cеrtаinly, just, еtc., аnd thе аdjеctivеs includе аmаzing, аdоrаblе, brilliаnt, еtc., sо thаt cоllоcаtiоns such аs just аmаzing, аbsоlutеly brilliаnt, аnd sо оn, will оftеn оccur with hypеrbоlic-irоnic intеnt.


Whilе this list mаy indееd gеnеrаtе а numbеr оf cоllоcаtiоns thаt mаy оccur in irоnic cоntеxts, quitе clеаrly а gооd dеаl оf cоntеxtuаl infоrmаtiоn is rеquirеd tо suppоrt thе irоnic intеrprеtаtiоn, аnd mаny mоrе intеnsifying аdvеrb plus еxtrеmе аdjеctivе cоllоcаtiоns cоuld sеrvе thе sаmе еnds.

А significаnt cоntributiоn tо thе linguistics оf hypеrbоlе is оffеrеd by Spitzbаrdt, whо suppоrts thе nееd tо lооk аt hypеrbоlе in еvеrydаy spееch (аs оppоsеd tо its оccurrеncе in litеrаturе) аnd whо fоcusеs оn thе lеxicо-grаmmаticаl rеpеrtоirе fоr hypеrbоlе. Аs in this аrticlе, Spitzbаrdt аttеmpts tо list cоmmоn lеxicаl аnd grаmmаticаl fеаturеs usеd in hypеrbоlic uttеrаncеs, such аs numеricаl еxprеssiоns, еxprеssiоns оf spаtiаl еxtеnt (milеs, оcеаns), intеnsifying аnd еxtrеmе аdjеctivеs аnd аdvеrbs, vеrbs such аs dying tо, cоmpаrаtivеs аnd supеrlаtivеs, еxtrеmе mеtаphоrs аnd similеs, аnd sо оn. Spitzbаrdt аlsо mаkеs а culturаl clаim thаt Аmеricаn Еnglish is mоrе hypеrbоlе-prоnе thаn British Еnglish.

Nоrrick usеfully summаrizеs thrее bаsic chаrаctеristics оf hypеrbоlе: its аffеctivе dimеnsiоn, its prаgmаtic nаturе, аnd its functiоn аs аmplificаtiо, а vеrticаl-scаlе mеtаphоr (аs оppоsеd tо hоrizоntаl mеtаphоrs оf thе kind X is аn аngеl), whеrе thе uttеrаncе is mаrkеd аs sаying ‘‘mоrе thаn nеcеssаry оr justifiеd’’ [4, 169]. Nоrrick sееs thе аffеctivе invоlvеmеnt оf thе spеаkеr аs cruciаl tо thе intеrprеtаtiоn оf hypеrbоlе. Whilе hypеrbоlic uttеrаncеs аrе usuаlly pеrfеctly wеll-fоrmеd lеxicо-grаmmаticаlly, thеy аppеаr оdd in cоntеxt, аnd this disjunctiоn with cоntеxt еmаnаtеs frоm thе spеаkеr’s prоductiоn оf thе hypеrbоlе аs а pеrsоnаl, аffеctivеly invоlvеd, оvеrstаtеd simulаcrum оf rеаlity.

Thus, in Nоrrick’s viеw, hypеrbоlе is а prаgmаtic cаtеgоry, аnd оnе which cаn bе rеаlizеd in аny wоrd clаss оr lеxicо-grаmmаticаl cоnfigurаtiоn.

Lоеwеnbеrg lооks аt thrее frеquеnt linguistic itеms rеlеvаnt tо оur prеsеnt cоncеrns аnd cоnsidеrs thеir аbility tо signаl cоuntеr fаctuаlity аnd hypеrbоlе: rеаlly, litеrаlly аnd аctuаlly [5, 193]. Оn thе fаcе оf it, litеrаlly might sееm thе vеry оppоsitе оf а signаl оf а nоn-fаctuаl, figurаtivе аssеrtiоn, but Lоеwеnbеrg еxplаins its hypеrbоlic usе in tеrms оf аn аssеrtiоn by thе spеаkеr thаt thе hypеrbоlе cоuld nоt bе clоsеr tо thе truth in its intеnsе dеscriptivе pоwеr. Аs wе shаll sее bеlоw, litеrаlly dоеs indееd rеpеаtеdly hаvе this fоrcе, аnd it hаs cоmе tо bе а chаrаctеristic cоnvеrsаtiоnаl mаrkеr оf hypеrbоlе. Аlоng with litеrаlly, оthеr аdvеrb mоdifiеrs, еspеciаlly nеаrly аnd аlmоst mаy аlsо bе pоssiblе signаls оf оvеrstаtеmеnt.

Rеfеrring tо whаt shе tеrms еxtrеmе cаsе fоrmulаtiоns, Pоmеrаntz еxаminеs dаtа cоntаining а numbеr оf fеаturеs оf cоnvеrsаtiоn thаt chimе in with thе nоtiоn оf hypеrbоlе аs undеrstооd in thе prеsеnt pаpеr [6,219]. Pоmеrаntz’s еxаmplеs includе uttеrаncеs such аs Hе didn’t sаy оnе wоrd, аnd Whеnеvеr hе’s аrоund hе’s uttеrly dispаrаging оf оur еffоrts, whеrе еntitiеs аnd еvеnts аrе dеscribеd in thе mоst еxtrеmе wаy pоssiblе. Such еxtrеmе аssеrtiоns (invоlving lеxicаl itеms such аs cоmplеtеly, pеrfеctly, fоrеvеr, еvеry timе, еvеryоnе, еtc.) rеgulаrly оccur in cоntеxts whеrе spеаkеrs wish tо sеt up а dеfеnsе аgаinst chаllеngеs tо cоmplаints, аccusаtiоns аnd sо

оn, оr whеrе thеy аttributе thе cаusе оf а stаtе оf аffаirs tо sоmе (pеrhаps оnly vаguеly idеntifiеd) оthеr pаrty, оr, thirdly, whеn thеy wish tо stаtе bеhаviоurs which thе spеаkеr hоlds tо bе right оr wrоng. Thus fоr Pоmеrаntz, thе еvаluаtivе cоntеxt оf еxtrеmе fоrmulаtiоns is cеntrаl, аnd pаrticulаr lеxicо-grаmmаticаl cоnfigurаtiоns cоrrеlаtе with such fоrmulаtiоns. Thеrе is clеаrly оvеrlаp bеtwееn еxtrеmе fоrmulаtiоns аnd cоuntеr fаctuаlity, but thе diffеrеncе mаy liе in thе аffеctivе cоntеxt: еxtrеmе fоrmulаtiоns аrе nоt nеcеssаrily hеаrd аs аbsurd оr cоuntеrfаctuаl аnd оftеn displаy а dеgrее оf cоnvеntiоnаlity (е.g. x wаs аbsоlutеly cоvеrеd in mud).

Conclusion Thе litеrаl аnd thе figurаtivе Cоuntеr fаctuаlity in

irоnic uttеrаncеs is linkеd tо thе quеstiоn оf litеrаl vеrsus figurаtivе intеrprеtаtiоns. Whilе thе cоuntеr fаctuаlity cоnditiоn оriеnts listеnеrs tоwаrds figurаtivе hеаrings, thеrе is еvidеncе thаt litеrаl mеаnings аrе nоt еntirеly оblitеrаtеd by thе figurаtivе prоcеss. Dеws аnd Winnеr sее bоth litеrаl аnd figurаtivе mеаning аs significаnt in thе еffеctivеnеss оf irоnic uttеrаncеs, аnd strеss thе intеrplаy оf bоth in thе listеnеr’s rеаctiоn [7, 233]. Similаrly, Giоrа аssеrts thе impоrtаncе оf sаliеnt mеаnings [8, 91] (i.е. thе mеаnings rеtriеvаblе frоm thе mеntаl lеxicоn rаthеr thаn frоm spеcific cоntеxt, in оthеr wоrds thе prоtоtypicаl аnd litеrаl mеаnings) in thе intеrprеtаtiоn оf mеtаphоr аnd irоny. Hоwеvеr, rеcеivеrs аrе quick tо lаtch оn tо cоuntеr fаctuаlity in thе оnlinе prоcеssing оf mеtаphоrs, аnd usе it аs а kеy fаctоr in intеrprеtаtiоn. Thе cоntrаst bеtwееn rеаlity (оr еxpеctаtiоn) аnd uttеrаncе thаt irоny sо оftеn dеpеnds оn is cеntrаl tо its еffеct, аnd Cоlstоn аnd О’Briеn аrguе thаt аs а rеsult irоny аssеrts grеаtеr cоntrаst, аnd thеrеby grеаtеr fоrcе, thаn dоеs undеr- stаtеmеnt оr litеrаl stаtеmеnt, in thе аchiеvеmеnt оf discоursаl gоаls such аs humоur, cоndеmnаtiоn, unеxpеctеdnеss, еtc. Thеy prоpоsе а scаlе оf strеngth оf еffеct running frоm thе litеrаl, thrоugh undеrstаtеmеnt, tо irоny.

List оf litеrаturе:

1. Gibbs, R. (1994). Thе pоеtics оf mind: Fig-urаtivе thоught, lаnguаgе, аnd undеrstаnding. Nеw Yоrk: Cаmbridgе Univеrsity Prеss.

2. Rоbеrts, R. M., & Krеuz, R. J. (1994). Why dо pеоplе usе figurаtivе lаnguаgе? Psychоlоgicаl Sciеncе

3. Spitzbаrdt, H.(1963) Оvеrstаtеmеnt аnd Undеrstаtеmеnt in British аnd Аmеricаn Еnglish / H. Spitzbаrdt // Philоlоgicа Prаgеnsiа

4. Nоrrick, Nеаl. (1982) Thе sеmаntics оf оvеrstаtеmеnt. In: Dеtеring, K., Schmidt, R.-J

5. Lоеwеnbеrg, Inа, 1982. Lаbеls аnd hеdgеs: thе mеtаlinguistic turn. Lаnguаgе аnd Stylе

6. Pоmеrаntz, Аnitа, 1986. Еxtrеmе cаsе fоr-mulаtiоns: а wаy оf lеgitimizing clаims. Humаn Studiеs 9, 219

7. Dеws, Shеlly, Winnеr, Еllеn, 1999. Оbligаtоry prоcеssing оf litеrаl аnd nоnlitеrаl mеаnings in vеrbаl irоny. Jоurnаl оf Prаgmаtics 31

8. Giоrа, Rаchеl, 1999. Оn thе priоrity оf sаliеnt

mеаnings: studiеs оf litеrаl аnd figurаtivе lаnguаgе,

Jоurnаl оf Prаgmаtics 31, 91


ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ

Yurchak G. M., teacher

Ivano-Frankivsk National Medical University

THE DOMINATING IDEA OF ADVENTURE IN «QUEEN OF PONTIDA» – NOVEL BY YURII

KOSACH

Юрчак Г. М.,

викладач

Івано-Франківський національний медичний університет

АВАНТЮРНО-ПРИГОДНИЦЬКА ДОМІНАНТА РОМАНУ «ВОЛОДАРКА ПОНТИДИ ЮРІЯ

КОСАЧА»

Annotation

In the article, we investigate the peculiarities of the dominating idea of adventure in the novel “Queen of

Pontida” by Yurii Kosach where he has incorporated the concept of “big literature”. It has been elucidated that the

plot basis of the novel was formed by the documental historic events that were rethought by the author and pre-

sented from the modern perspective. We proved that the novel of Yurii Kosach is a syncretic original new form

having in its basis the motives of adventure, journey, mystery, eventuality and unexpectedness of events, intrigue,

secrecy, chasing, escape, rapture and so on. We have focused attention on the peculiarities of the novel – powerful

adventure element, deep psychology, complicity and versatility of characters, richness of their inner world image,

autobiographism and so on.

Анотація

У статті досліджуються особливості авантюрно-пригодницької домінанти роману «Володарка Пон-

тиди» Ю. Косача, в якому він втілив концепцію «великої літератури». З'ясовано, що сюжетною основою

роману стали історичні події, підтверджені документами, які автор переосмислив та представив з позиції

сучасності. Доведено, що роман Ю. Косача – це синкретичне оригінальне новоутворення, в основі якого

лежать мотиви пригоди, авантюри, мандрівки, загадковості, випадковості та раптовості подій, інтриги,

таємниці, переслідування, втечі, викрадення тощо. Акцентовано увагу на особливостях роману – потуж-

ному авантюрно-пригодницькому елементі, глибокому психологізмі, складності та багатогранності харак-

терів, багатстві зображення внутрішнього світу героїв, автобіографізмі тощо.

Key words: genre, novel, dominating idea of adventure, historic adventure novel, diary, psychologism

Ключові слова: жанр, роман, авантюрно-пригодницька домінанта, історико-пригодницький аван-

тюрний роман, щоденник, діарій, психологізм.

Постановка проблеми. ХХ століття з інтен-

сивним науково-технічним розвитком зумовило пе-

реорієнтацію літературно-мистецького процесу,

формування нових підходів у просторі теоретико-

літературних студій, зміщення акценту в зобра-

женні світу та людини в контексті естетичної реаль-

ності. Відтак постала потреба в нових художніх

текстах, які б тонко репрезентували дійсність з ін-

шого ракурсу, порушували актуальні проблеми,

викликали зацікавлення та дискусії.

Огляд публікацій. Беручи до уваги складність

загалом ХХ століття як епохи, повної відкриттів,

митці слова, враховуючи досвід української та

світової літератури, вирішили дивувати українсь-

кого читача пригодами. У ХХ столітті особливого

поширення набув жанр пригодницького роману,

який втілював у собі елементи гри, розширював ху-

дожньо-естетичні можливості автора. Дослідник

Т. Табунщик визначає пригодницьку літературу як

синкретичний витвір, що органічно поєднує у

своєму жанрі елементи авантюрного роману, детек-

тиву, фантастики із повчально-розважальністю,

напруженістю сюжету, «казковістю походження»

[19, с. 270].

Авантюрну сюжетну ситуацію дослідник І. Си-

лантьєв розглядав як суперечливу, відтак про-

тиріччя авантюри пояснював протиріччям певного

героя, що представлений у нерозривному зв'язку із

суспільством та в певних відношеннях зовнішніх

випадкових сил та обставин. Авантюра – це щось

несподіване, незаплановане, неочікуване, що пору-

шує звичний перебіг життя та особистої долі персо-

нажа і може набувати романного змісту [16, с. 52-

53]. М. Бахтін вважав, що «авантюрний сюжет не

опирається на особисті стійкі положення – сімейні,

соціальні, біографічні, – він розвивається всупереч

їм» [1, с. 139 ]. Загалом дослідник трактував аван-

тюрну ситуацію несподіваною та випадковою, та-

кою, в якій може опинитися будь-яка людина, неза-

лежно від соціального статусу. Час, на думку нау-

ковця, розпадається на «відрізки-авантюри».

Авантюрний час виникає «в точках розриву (у ви-

никлому зяянні) нормальних, реальних, закономір-

них часових рядів, там де ця закономірність (якою

б вона не була) раптом порушується і події отриму-

ють несподіваний і непередбачуваний поворот» [2,

с. 188]. Для того, щоб збагнути світ, зрозуміти


різночасне, слід все зіставити в одному моменті, в

одночасності.

Думки про випадковість та раптовість як

ознаки авантюрної ситуації також підтримував

літературознавець Б. Грифцов. Він стверджував,

що авантюра – це пошуки авантюристом щасливої

долі та удачі будь-яким методом [6, с. 59], а аван-

тюрний роман побудований на «енергічному харак-

тері». Дослідник І. Силантьєв зауважив, що «аван-

тюра з її організуючим принципом випадкового

зчеплення подієвих рядів і зіткнення героїв забез-

печує належну свободу розгортання сюжету» [16,

с. 97].

Метою статті є дослідити особливості аван-

тюрно-пригодницької домінанти роману «Воло-

дарка Понтиди» Ю. Косача.

Виклад основного матеріалу. Жанр авантюр-

ного роману є показовим у системі жанрових мо-

дифікацій письменника Ю. Косача. За основу ро-

ману «Володарка Понтиди», що був виданий в Аме-

риці в 1987 році, взяті події, які були важливими

для всієї Європи. Він презентував свою версію

історії про таємничу претендентку на російський

престол – княжну Єлизавету ІІ. Ю. Косач був не

лише письменником, але й талановитим науковцем,

який перед тим, як писати свої твори на історичну

тематику, вважав за необхідність ознайомитися із

документами епохи, спогадами та іншими ар-

хівними джерелами. Ю. Косача як непереверше-

ного дослідника та історика цікавили історичні

події, що характеризувалися неоднозначністю,

були оповиті таємничістю, над якими точилися чис-

ленні дискусії. Він намагався дати їм свою ху-

дожню оцінку, йому це вдалося зробити майстерно.

Письменник у своїх оповіданнях, повістях та

романах часто зображує представників української

еліти в Європі, зокрема яскраво представлений об-

раз княжни Володимирської. Згідно з історичними

фактами, які ретельно опрацьовував Косач, у 1772

р. в Західній Європі заговорили про таємничу

жінку, яка підтверджувала документами, що вона є

дочкою Олексія Розумовського та Єлизавети

Петрівни. Княжна була досить наполегливою, за-

явила про своє право на престол. Ця подія викли-

кала зацікавлення у світових колах, оскільки

політика Катерини ІІ була вкрай небезпечною.

Сама ж Катерина ІІ, як свідчать історичні факти,

спочатку мовчала, а згодом все ж назвала принцесу

самозванкою «Таракановою» і наказала своєму ко-

ханцю графу О. Орлову будь-якою ціною привезти

її до неї [15, с. 74-75].

Косач обрав головною героїнею роману жінку,

про яку говорилося у світових колах чимало. Про

неї створено безліч мистецьких картин, художніх

творів, статей тощо. Її образ по-своєму інтерпрету-

вав і Ю. Косач, який, як стверджує Р. Радишевсь-

кий, уособлював «узагальнений історичний образ

політичного життя ХVІІІ ст. з усіма його інтригами

й перипетіями, що передували краху феодалізму й

початку історії Нового Часу» [10, с. 491]. У романі

автор не намагався з'ясувати, чи була насправді

княжна тою, за кого себе видавала, його цікавить

сам факт існування цієї жінки, що фігурувала в

історії як «перша українка-емігрантка».

Образ княжни розкривається завдяки персо-

нажу Юрію Рославцю. Він – звичайна людина, яка

походила зі стародавнього козацького роду, його

предки брали участь у походах під проводом Бог-

дана Хмельницького, однак у ньому надзвичайно

багато шляхетності та лицарської відданості. Опи-

нившись у Парижі, Рославець відвідує бал, де ба-

чить таємничу незнайомку – «чорненьку в масці» з

чорними відьомськими рукавицями та пронизли-

вими очима. Її обличчя, як стверджує герой, за ін-

ших обставин не привернуло би до себе уваги, бо

«воно було худе і болісно-бліде, гостре, мов лезо

шпаги, але й печальне, смутне. Тільки очі її палах-

котіли, допитливі й насмішкуваті, але й розумні й

іскристі, що чаклували таїнним відсвітом, як дале-

кою загравою. Орлиний ніс надавав обличчю хижа-

цької жорстокості, але враз із тим викреслював нез-

ламну гордість цієї жінки…» [10, с. 12]. Княжна

стала для Рославця «дамою серця», герой покинув

усе, щоб служити їй: «А я вкладав свою шию в

ярмо, я був справжнім невольником, якому не дано

мати будь-яку хвилину розради…» [10, с. 134].

Описи побуту в історико-пригодницькому

авантюрному романі, інтер'єру, вбрань, етикету

придворного життя – все це нагадує лицарські ро-

мани, однак герой служить своїй дамі серця не

задля власної лицарської слави, а виключно через

свої почуття до неї як до жінки, та водночас як до

рятівниці свого народу, адже «вона тільки іскра, яка

спалахне і минеться, але полум'я від її іскри за-

жевріє і запалахкоче [10, с. 393]. Проблема

служіння, яка постає в аналізованому романі, набу-

ває значно іншого, глибшого значення, послідовно

спрямовуючи реципієнта з міжособистісної у за-

гальнонаціональну площину. Так, Рославець не-

хтує власними проблемами та почуттями, він ми-

слить себе частиною народу, його внутрішні інтен-

ції проектуються не на власне існування, на

екзистенцію народу та світу.

Обравши форму щоденника (діарія), що, як

припускають, О. Боброва, О. Богданова, Е. Криво-

лапов тощо, має «генетичний зв'язок із жанром

«ходінь», яке є тим джерелом, яке вже у ХІІ ст.

стало жанровим різновидом щоденника» [4, с. 11],

особливістю якого є хронологія опису, ди-

намічність, суб'єктивність тощо, Косач надав

своєму роману ефекту правдивості та автентич-

ності.

Щоденник, як зазначено в літературознавчій

енциклопедії, – це жанр, в якому нотуються життєві

події, які щойно відбулися і які відтворюють пере-

жите, побачене чи почуте, та викликали в автора

сильне враження [14,с. 593]. Події, що лягли в сю-

жетну основу роману, відбулися в далекому мину-

лому, а не щойно. Оповідач Ю. Рославець описує їх

не одразу після дії, а значно пізніше, що дає змогу

переосмислити їх, зробити для себе певні висновки.

Щоденники мають здебільшого спонтанний харак-

тер, відрізок часу між подіями та записами малий, а

такий різновид щоденника, як діарій, допускає

відтермінований запис пережитого. Діарій (від лат.


diario – щоденник) – різновид щоденника, виконані

певною персоною нотатки, які містять інформацію

про події в соціальному і національному контексті,

«своєрідний психологічний портрет автора, свід-

чення його ментальності, інтелекту та смаку [14,

с. 289].

Ю. Косач невимушено, як експлікує до-

слідниця Т. Даниленко, стилізує свій роман «Воло-

дарка Понтиди» під літературу ХVІІІ ст. не лише

через те, що в той час романи називалися

«розповідями» чи «записками» героїв ніби-то

знайденими авторами, але й «письменник вдається

до містифікації, видаючи своє повістування за дав-

ній рукопис» [7, с. 318]. У післямові до твору сам

Ю. Косач пише, що всі постаті у романі є

справжніми, а сам текст твору – це ніщо інше, як

«записки збережені у пожовклих скравках паперу»

[10, с. 479] героя Ю. Рославця – українця, який був

у почті самої принцеси. Автор, як зазначив Ю. Ко-

сач, намагався зберегти записки оригінальними, не

порушуючи стиль, модернізувати довелося лише

мову, бо ж твір писаний книжною мовою ХVІІІ ст.

Для роману «Володарка Понтиди» характерна хро-

нологічність зображення подій, їхня плинність,

суб'єктивність – розповідь ведеться від першої

особи (Юрія Рославця – Я), однак роман завер-

шується записками барона Шенка, адже Рославець

вже не міг дописати свій щоденник, бо завершив

свій земний шлях. Саме Шенк, як зазначено в

епілозі, зберіг записки, щоб передати їх нащадкам.

Кожен розділ у романі, незважаючи на недороз-

криття сюжету, представлений у композиційній за-

вершеності. Однак розділи з'єднані між собою

своєрідним «місточком», невеличкою підказкою

про подальші пригоди персонажа Рославця. Роман

Ю. Косача – це синкретичне оригінальне новоутво-

рення, в основі якого лежить мотив таємничості та

загадковості. Життя княжни сповнене загадок і

таємниць, які герою доводиться постійно розгаду-

вати впродовж їхнього спілкування.

Дослідник А. Вулис стверджує, що таємниця є

надзвичайно важливою ознакою пригодницького

жанру. Вона – «це «кусок» метафори, натяк – і від-

сутність під рукою задовільного, раціонального по-

яснення, <…> безперечна участь чуда в альтерна-

тивному мотивуванні того, що відбувається, <…>

азартна жага істини» [5, с. 255-256]. Таємниця по-

в'язана з грою, вона формує функцію героїв і навіть,

як стверджує дослідник, впливає на жанр. Зокрема

таємниця авантюрного роману має здатність до ор-

ганізації навколо себе певних епізодів, які опису-

ють одну велику таємницю. «Авантюрна таємниця

подібна до бджолиної матки: десь вона там, схована

від людських очей, але між іншим все, що відбу-

вається в її імперії, пов'язано з нею міцними, хоч і

невидимими, узами» [5, с. 260]. В романі Косача є

одна ключова таємниця, яка інтригує читача весь

роман, – хто ж така княжна? Чи справді вона є тою,

за кого себе видає, чи звичайна інтригантка, аван-

тюристка Еліза Фінк? Відповіді письменник не дає,

його цікавить вона як особистість, що змусила го-

ворити про себе цілий світ. Цій жінці не була при-

таманна надзвичайна врода, однак згідно з сюже-

том пригодницького роману, вона вміла переко-

нувати, вміла дипломатично вести справи, відкида-

ючи всі емоції, вона практично завжди долала пере-

шкоди на своєму шляху і впевнено наближалася до

власної цілі. «Гендерний дискурс пригодницького

жанру передбачає демонстрацію нормативної

(панівної, гегемонної) маскулінності – тобто такої

моделі, яка сприймається в суспільстві як норма,

культурний, нормативний соціокультурний канон»

[20, с. 206]. Дослідниця С. Філоненко ствер-

джувала, що особистість жінки не була цікавою для

авторів пригодницьких творів, жінкам здебільшого

відводилися другорядні ролі, починаючи з 1970-го

в авантюрних жанрах здійснюються гендерні по-

шуки, – автори намагаються зобразити жінку, якій

би були притаманні чоловічі риси мужності, сили

та відваги.

Роль княжни непроста, адже їй у першу чергу

доводилося жити в складних обставинах, часто пе-

реховуватися та втікати, рятуючи своє життя. Для

того, щоб жити і втілити «свою справу», їй та її по-

чту необхідні були чималі кошти, які вона успішно

знаходила. Княжна вміла поводити себе так, що її

особу, незважаючи на сумнівний статус, поважали.

Навіть Рославець, хоч і розумів, що його викори-

стовують, все одно віддавав усе, аби тільки дого-

дити жінці. Однак, «ґендерний експеримент може

демонструвати невдачу жінки в спробі взяти на

себе чоловічу роль. Тоді з героя-борця зі злом вона

перетворюється на безпорадну жертву й потребує

чоловіка-рятівника» [20, с. 208]. Саме так і відбу-

лося в романі. Жінка, яка ставила перед собою бла-

городну мету – скинути з трону тиранку Катерину

ІІ, здобути собі владу, а людям – свободу, показала

своє вразливе місце – серце. Вона закохалася у

графа Орлова, який підступом та обманом зумів об-

манути спочатку її лицаря Рославця, а згодом – і її.

Довірившись графу, вона була спіймана та відве-

зена до узурпаторки Катерини ІІ, що і підтвер-

джують документи епохи.

Авантюрна таємниця, за А. Вулисом, дає лю-

дині право віддатися їй повністю: «це не просто

вибір шляху, але і вибір усього життя, свого харак-

теру, самого себе» [5, с.266]. Такий вибір зробив і

Рославець. Він присвятив себе ідеї, яку продуку-

вала княжна, хоча і не підтримував шляхів, якими

вона її здобувала. Найприкрішим, очевидно, було

те, що все ж довірившись Рославцю, вона потра-

пила у пастку, з якої, на жаль, її лицар так і не зміг

врятувати.

Княжна – типовий бароковий авантюрний об-

раз-персонаж, що не сприймається оточенням, за-

знає переслідувань та наклепів від недоброзичлив-

ців, змушений поневірятися по закордонах у пошу-

ках однодумців, постійно ризикуючи своїм життям.

Однак вона є сильною жінкою, що вступила в бо-

ротьбу зі світом. Вона зуміла причарувати Рославця

так, що він, навіть сумніваючись у її великому по-

ходженні, не мав сили покинути її, а також відрек-

тися «від химерної (ілюзорної) візії «княжої євро-

пейської України» [10, с. 508].


Маємо справу з авантюрним романом, який ха-

рактеризується карколомним сюжетом, події в

ньому відбуваються динамічно, нанизуючись одна

на одну, герої здатні «на маловірогідний, але адек-

ватний екзистенційний вибір за найекстремаль-

ніших умов» [14, с. 16]. Конфлікту роману Ю. Ко-

сача притаманний авантюрний характер. Інтриги,

любовні історії, зустрічі з розбійниками, пересліду-

вання, дуелі, втечі, буцегарні, авантюри, викра-

дення – це все знаходить місце в романі і визначає

його різновид. Зокрема життя Рославця – це

постійні пошуки княжни, яка змушена волею обста-

вин втікати, щоб не бути схопленою. Рославець не

раз потрапляє до поліції. Кілька разів його рятує

Афендик. Навіть опинившись у в'язниці, йому, бу-

дучи надзвичайно винахідливому стратегу, вдалось

спланувати свою втечу. Рославець був поранений

Хрестаником, однак для нього і це не стало фаталь-

ним. Проте, за законами пригодницького жанру,

такі герої не помирають, не виконавши своєї місії.

Його рятує Афендик за наказом графа Орлова. Рос-

лавець, навіть не здогадуючись, потрапив у ре-

тельно сплановану інтригу, що стала для нього кра-

хом. Герой долає низку перешкод, однак завдяки

випробовуванням долі саморозкривається і стає

сильнішим, досягає гармонії із собою. Він твердо

вирішує боротися за справу княжни.

Історико-пригодницький роман письменники

збагачують «рельєфними, просторовими і часо-

вими параметрами людських життів» [21, с. 173],

заглиблюються у психологію героїв, зображують

їхню еволюцію чи деградацію. Втіленням антигу-

манності стали постаті Доманського і Хрестанека.

Це яскраві представники епохи ХVІІІ ст., в яких

відсутні будь-які моральні цінності, «бо такі прода-

дуть і рідного батька, не задумуючись» [10, с. 60].

Їхня мета в житті – це збагачення, бо «найваж-

ливіше в світі – золото» [10, с. 165]. Ніяких високих

ідеалів в них немає, княжну вони підтримували

тільки тому, що їм так було на той момент вигідно,

адже завдяки їй вони мали змогу розкішно жити.

Їхні егоїстичні образи асоціюються з корисливістю,

підлістю, брехнею та зрадою. Вони плели інтриги,

чинили протизаконня, злодійствували, псували і

так не зовсім хорошу репутацію княжни. А сама

панна, як думав Рославець, була жертвою тих «зло-

вісних людців», які жили за її рахунок. І він був пе-

вен, що зрадять її за будь-яких вигідних обставин.

Рославець остаточно переконався у справжніх

намірах цих людей тоді, коли Хрестанек намагався

позбавити його життя.

«Володарка Понтиди» – це своєрідний роман у

романі, де присутній оповідач твору Ю. Рославець

і сам автор. Інколи ці дві постаті стають єдиним

цілим, оскільки оповідач твору – це своєрідна

форма вираження авторського Я. Рославець манд-

рує світом за своєю коханою, мандрує тими

місцями, які відвідував колись і Ю. Косач, тож не

дивно, що в романі зображені часто біографічні

події, пережиті почуття та справжні емоції. Росла-

вець – не герой роману, а як називає його сам автор,

– «антигерой». Він – розумна і благородна людина,

яка працює над собою, збагачує свій інтелектуаль-

ний рівень, однак саме кохання зробило його слаб-

ким. Він під упливом цього почуття свідомо ро-

биться сліпим. «Наш антигерой – причинний, заво-

рожений химерою своєї жаги, він у постійному

сум'ятті, він женеться за з'явою, він не володіє

своєю долею, а навпаки – доля володіє ним» [10,

с. 479]. Він не є активним діячем, а лише «річчю» в

руках княжни. Він настільки довірився їй, що

виправдовує всі її вчинки, не може іноді дивитися

реалістично на речі, Рославець «не відкинув своєї

палкої пристрасті, а лише додав до неї революційні

настрої» [13]. Це типовий образ, характерний для

пригодницького роману.

Рославець – яскравий образ емігранта, тож ав-

тор пропагує ідею відірваності від рідної землі,

ідею «безґрунтянства». Недарма Косача цікавили

емігранти, адже проблему еміграції він відчув на

собі, зумів по-філософськи осмислити, оцінити її

значення, і, проаналізувавши, яскраво втілити на

сторінках свого роману. Герой Рославець, поки-

нувши батьківський будинок, самостійно обрав

шлях емігранта, завдяки його вчинку він зумів

знайти себе, відтак усвідомити свою національну

приналежність та індивідуальність. Загалом про-

блема «безґрунтянства» є важливою у концепції

прозаїка, вона порушена практично в кожному його

романі більшою чи меншою мірою. Косачеві герої-

емігранти відчувають екзистенційну порожнечу, не

знайшовши свого місця на чужині, однак, незважа-

ючи на це, не асимілюються, а знаходять сили, щоб

реалізувати себе так, аби це принесло користь та

славу їхній Батьківщині. Зокрема у філософському

романі «Еней і життя інших» втрата землі під но-

гами не обезсилила Галочку, хоча неспокій та від-

чуття таврованості все ж характеризують її осо-

бистість, а навпаки – додала сил і допомогла само-

визначитися, вести активну боротьбу за свободу

своєї нації [22, с. 299]. Ю. Косач представив місію

письменників-емігрантів, які волею обставин опи-

нилися за межами рідного краю, у складних жит-

тєвих обставинах творили «велику літературу».

Їхня роль на чужині була «зіграна» настільки вдало,

що про Україну та про її проблеми дізнався світ.

Косачів роман характеризується раптовістю

зображення подій, дією «зненацька». Створюється

ефект кіномонтажу, де події нанизуються одна на

одну з неймовірною швидкістю. Завдяки цьому ро-

ман читається надзвичайно швидко, незважаючи на

великий обсяг. Враховуючи широкий хронотоп, у

читача нема змоги відволікатися від подій, завдяки

швидкоплинності, яка притаманна авантюрно-при-

годницькому роману.

Висновки. Отже, «Володарка Понтиди» – це

історико-пригодницький авантюрний роман-

щоденник (діарій), стилізований під старовинне

письмо, про події історичного минулого, основним

джерелом якого став документ, вдало поєднаний із

домислом та вигадкою з метою загострити,

цікавіше зобразити, найдраматичніше представити

конфлікт твору, надаючи таким чином йому аван-

тюрних рис. Автор опирається на історичні факти,


використовує власний життєвий досвід, щоб пере-

дати всю повноту подій. Він зображує точну ло-

кацію, час, описує людей, їхній побут та проблеми.

Враховуючи достатньо тривалу дистанцію між

дією та написанням твору, оповідач зображує події

з позиції сучасного його часу, аналізуючи та осми-

слюючи їх, дає їм власну оцінку. Широко представ-

лені пригодницькі події розгортаються в тексті за

принципом кіномонтажної динамічності,

послідовно нанизуючись один на одний. Мимоволі

читачеві важко встигати за епізодами, що

змінюються з максимальною швидкістю, незважа-

ючи на великий обсяг твору. Роман характери-

зується захоплюючим інтригуючим сюжетом, пот-

ужним пригодницьким елементом, наявністю аван-

тюрного часу (за М. Бахтіним) та авантюрної

таємниці (за А. Вулисом); глибоким психо-

логізмом, складністю та багатогранністю харак-

терів, множинним зображенням внутрішнього світу

персонажів.

Список використаних джерел

1. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского

/ М. Бахтин. – М. : Советский писатель, 1963. – 361

с.

2. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в ро-

мане/ М. Бахтин // Бахтин М. Литературно-крити-

ческие статьи. М., 1986. – С. 121-190.

3. Білоус П. Історія української літератури ХІ –

ХVІІІ ст.: навч. пос./ П. Білоус. – К.: ВЦ «Акаде-

мія», 2009. – 424 с.

4. Боброва О. Дневник К.И. Чуковского в исто-

рико-литературном контексте : автореф. дис.

…канд. филол. наук : спец. 10.01.01 «Русская лите-

ратура» / О. Боброва. – Волгоград, 2007. – 24 с.

5. Вулис А. Тайна. Варианты неведомого /

А. Вулис // В мире приключений. Поэтика жанра. –

М. : Советский писатель, 1986. – С. 254–279.

6. Грифцов Б. Теория романа / Б. Грифцов. – М.

: Типография «Мосполиграф», 1927. – 151 с.

7. Даниленко Т. Історіософський аспект відоб-

раження історії в романі Ю. Косача «Володарка

Понтиди» / Т. Даниленко // Рідне слово в етнокуль-

турному вимірі. – 2012. – С. 313-319. - Режим до-

ступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev_2012_2012_42.

8. Дяченко С. Таємниці популярності [Текст] :

до питання канону пригодницького роману / С. Дя-

ченко // Гуманітарні науки. – 2003. – №1. – С. 62-

65.

9. Косач Ю. Вільна українська література /

Ю. Косач // МУР. – 1946. – №2. – С. 47-65.

10. Косач Ю. Володарка Пондити /Ю. Косач. –

К.: А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2015. – 528 с.

11. Косач Ю. Межі та обрії. До становища

української літератури / Ю. Косач// Рідне слово, –

1946. – Ч. 5. – С.11-19.

12. Кірносова Н. Жанрові і стильові особли-

вості паломницької прози в англійській та китайсь-

кій літературах (порівняльна характеристика) /

Н. Кірносова // Наукові записки Києво-Могилянсь-

кої академії. Гуманітарні науки. – Т.22. – Ч.1. – К.,

2003. С.3–7.

13. Коцарев О. Європейські інтриги по-україн-

ськи. Рецензія / О. Коцарев // Друг читача. – 17 лю-

того 2016. – Режим доступу:

https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/43539

/

14. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. /

авт.-укладач Ю. І. Ковалів. Т 1. – К. ВЦ: «Акаде-

мія», 2007. – 608 с.; Т.2. – К.: ВЦ «Академія», 2007.

– 624 с.

15. Міщенко Н. Самозванка чи спадкоємниця

престолу? / Н. Міщенко// Наука і суспільство. –

1999. – №1-5. – С. 74-75.

16. Силантьев И. Сюжетологические исследо-

вания/ И. Силантьев. – М.: Языки славянской куль-

туры. – 2009. – 224 с.

17. Сирко І. Генеза жанру щоденника:

історіографічний огляд / І. Сирко // Українська

мова. М. – 2013. – № 4. – С. 93-102. – Режим до-

ступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrm_2013_4_10.

18. Стус Д. Авантюрний роман [Tекст] / Д.

Стус // Енциклопедія Сучасної України. – К., –

2001. – Режим доступу:

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42270

19. Табунщик Т.О. Пригодницька література:

ґенеза, специфіка та особливості становлення // На-

уковий вісник МДУ імені В.О.Сухомлинського:

збірник наукових праць / за ред.. В.Д.Будака, М.І.

Майстренко – Вип.4.11 (90). – Миколаїв: МНУ

імені В.О.Сухомлинського, 2013. – 328с. (Серія

«Філологічні науки»). – С.268 - 272.

20. Філоненко С. Масова література в Україні:

дискурс / ґендер / жанр : монографія / С.Філоненко.

– Донецьк : ЛАНДОН–ХХІ, 2011. – 432 с.

21. Цуркан І. Типологічні аспекти історико-

пригодницького роману / І. Цуркан // Філологічні

науки. Наукові праці. – 2006. – Т. 59. Вип. 46. – С.

169–175.

22. Юрчак Г. Джерела і контекст романного

мислення Юрія Косача / Г. М. Юрчак // Вісник Жи-

томирського державного університету імені Івана

Франка. – 2014. – Вип. 4. – С. 296-302

http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsev_2012_2012_42

https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/43539/

https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/43539/

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrm_2013_4_10

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42270

#5 (33), 2018 część 3 Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (Warszawa, Polska) Czasopismo jest zarejestrowane i publikowane w Polsce. W czasopiśmie publikowane są artykuły ze wszystkich dziedzin naukowych. Czasopismo publikowane jest w języku polskim, angielskim, niemieckim i rosyjskim. Artykuły przyjmowane są do dnia 30 każdego miesiąca. Częstotliwość: 12 wydań rocznie. Format - A4, kolorowy druk Wszystkie artykuły są recenzowane Każdy autor otrzymuje jeden bezpłatny egzemplarz czasopisma. Bezpłatny dostęp do wersji elektronicznej czasopisma.

Zespół redakcyjny



Szymon Andrzejewski

Dominik Makowski

Paweł Lewandowski

Rada naukowa


Warszawski)

Michał Adamczyk (Instytut






Warszawski)


Jagielloński)


Tübingen)

Bartosz Wysocki (Instytut


Patrick O’Connell (Paris IV

Sorbonne)


Warszawski)




London)

#5 (33), 2018 part 3 East European Scientific Journal (Warsaw, Poland) The journal is registered and published in Poland. The journal is registered and published in Poland. Articles in all spheres of sciences are published in the journal. Journal is published in English, Ger-man, Polish and Russian. Articles are accepted till the 30th day of each month. Periodicity: 12 issues per year. Format - A4, color printing All articles are reviewed Each author receives one free printed copy of the journal Free access to the electronic version of journal

Editorial



Szymon Andrzejewski

Dominik Makowski

Paweł Lewandowski

The scientific council


Warszawski)

Michał Adamczyk (Instytut






Warszawski)


Jagielloński)


Tübingen)

Bartosz Wysocki (Instytut


Patrick O’Connell (Paris IV

Sorbonne)


Warszawski)




London)

Igor Dziedzic (Polska Akademia

Nauk)


Nauk)


Jagielloński)




Anthony Maverick(Bar-Ilan Univer-

sity)


Warszawski)


Jagielloński)


Nauk)




1000 kopii.

Wydrukowano w «Aleje Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warszawa, Polska»

Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe

Aleje Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warszawa, Polska



Igor Dziedzic (Polska Akademia

Nauk)


Nauk)


Jagielloński)




Anthony Maverick(Bar-Ilan Univer-

sity)


Warszawski)


Jagielloński)


Nauk)




1000 copies.

Printed in the "Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warsaw, Poland»

East European Scientific Journal

Jerozolimskie 85/21, 02-001 Warsaw, Poland


http://eesa-journal.com

eesa-journal.com · #5 (33), 2018 część 3 wschodnioeuropejskie czasopismo naukowe (warszawa,...

Documents