eb?2= 6=n e

№98

Журнал для українських дітей Румунії

дзвоникМісячник Союзу Українців Румунії. 8 рік видання, травень, 2015 рік

1 червня - Міжнародний день захисту дітей

дзвоник (Clopoþel)

№ 98, 2015 р.Журнал для українських дітей

Румунії.

Заснований у 2007 році.

Над дзвоником працювали:

Головний редактор: Микола Корсюк

Редактор: Людмила Дорош

Редколегія: Іван Ковач, Михайло

Михайлюк, Михайло Трайста, Марія

Чубіка.

Адреса редакції:м. Бухарест, вул. Раду Попеску, 15,

с.1

тел.: 021-222-07-29; 021-222-07-37;

телефони/факси: 021-222-07-37

Друкарня:«S.C. SMART ORGANIZATION

S.R.L»

Adresa redacþiei:

str. Radu Popescu 15, sect. 1

Bucureºti, România.

Наша електронна адреса:

[email protected]

дзвоник пропонує:

* казки

* оповідання

* вірші

* загадки

* дитячу енциклопедію

* сторінку народознавства

* пісеньки

* сторінки-розмальовки

* рухливі ігри

Увага! За достовірність надрукованихматеріалів відповідають їх автори!

василь симоненко

УКРАЇНІ

коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім'ям радію І сумую іменем твоїм.

коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім'ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм.

коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім'ям вмираю І в твоєму імені живу!

* * *Де зараз ви, кати мого народу?Де велич ваша, сила ваша де?на ясні зорі і на тихі водивже чорна ваша злоба не впаде.

народ росте, і множиться, і дієБез ваших нагаїв і палаша.Під сонцем вічності древніє й молодієЙого жорстока й лагідна душа.

народ мій є! народ мій завжди буде!ніхто не перекреслить мій народ!Пощезнуть всі перевертні й приблуди,І орди завойовників-заброд!

ви, байстрюки катів осатанілих,не забувайте, виродки, ніде:народ мій є! в його гарячих жилахкозацька кров пульсує і гуде!

3

число 98дзвоник

У гаю, на лузі, в полі –Скільки там квіток!Ми нарвали їх доволі, Потім посідали в колі, Щоб сплести вінок. От коли б ще до вінка Впала зіронька яка. А яка? А така, Як у небі, пломінка.

Нашою мовою Айстра – Зірка.Подекуди квітку так і називають: не Айстрою,а Зірочкою. Багато квіток подібні до небеснихзірок: їхні пелюстки розходяться урізнобіч, якпромінці, від золотої серединки. Але чому тіль-ки Айстру ще називають Зірочкою?

А було так. Дивилася Сумна Зірка з неба наЗемлю і заздрила усім тим, що сходять, проро-стають, буяють, квітнуть і пахнуть на зеленійЗемлі. «Як там гарно, – думала Сумна Зірка. –Шумлять гаї, струменять річки, щебечуть пташ-ки, ваблять усіма кольорами квіти! А тут холод-но, сумно, зірка від зірки далеко. Тільки радості,як князенко Місяць пройде по небі». НудьгувалаСумна Зірка, а врешті надумала попроситися усвого князенка Місяця на Землю. ВислухавМісяць і мовить:

– От коли я стану Місяцем Серпнем, тоді ябагато зірок відпускаю на Землю. Та застерігаютебе: по дорозі до Землі не одна Зірка згорить,не долетівши, інші впадуть на дно моря, а щеінші з розгону глибоко вгрузнуть у землю – і їхтам ніхто не побачить. А коли навіть відко-пають, то вони вже не блискучі зірочки, а темнікамінці, які люди ховають за скло у музеях іназивають метеоритами. Нелегка дорога доЗемлі. І ще невідомо, як прийме гостей Земля.

– А мені хочеться там рости і цвісти, – випо-віла свою мрію Сумна Зірка. – І не самітною, авкупі з іншими квітами. І щоб їх було густо-пре-густо!

– Гаразд. Чекай мене Серпневого, – відповівкнязенко Місяць.

Відтоді не спускала Сумна Зірка очей із свогокнязенка. Кілька разів він мінявся – стававмолодиком: вузьким серпочком ріжками дого-

ри. Але на запитання Сумної Зірки відповідав:– Ще не час. Бо я тепер Травень, а неСерпень (або Червень, або Липень).

А дівчата тим часом на зеленійЗемлі сплітали вінки і співали:

От коли б ще до вікнавпала зіронька яка.А яка? А така,

яку небі, пломінка!– Тепер мій серпок означає, що почина-

ється Серпень. У цьому місяці я дозволяюусім охочим зіркам дістатися до Землі. Як доле-тиш до неї, то станеш квіткою. Земля прийметебе не надто глибоко, саме так, щоб одні твоїпромінці стали корінцями, а інші – стеблом ілистям. Щасливої дороги, моя Сумна Зірко!

Багато зірок мчало серпневої ночі разом ізСумною Зіркою до Землі. Невеличкі згоріли недолетівши, інші шубовснули в річки і моря (і там,певно, стали морськими зірками). Сумна Зірказарилася в м'яку грядку, а на ранок зазеленіла.

А дівчинка прийшла у свій зільник і тількисплеснула в долоні:

– Звідкіль ця рослина? Вже кінець літа, вжевсі квіти відцвітають, а вона тільки буде зав'язу-вати пуп'янок. Це, може, пізня осіння квітка?

І справді, Сумна Зірка, яку прозвали на ЗемліАйстрою, осіння квітка. Вона не лякається холо-ду, бо високо в небі було ще холодніше. Живевона у товаристві таких же квітів – густо-прегу-сто їх. Та чи стало веселіше у гурті? У квітнику?Ой, ні. Вона була Сумною Зіркою, а тепер вона– Сумна Квітка. І дивиться вона із журбою в осін-нє далеке небо. І, можливо, прагне знову зблис-нути справжньою зіркою, тільки про це мов-чить.

Я не бачив, щоб із айстр плели вінки: їх пле-туть навесні або влітку з веселих квіток. Але ячув, як співали дівчатка:

Упадь, Зірко, з неба –нам тебе тут треба.Будеш на Землізірка на стеблі.Будеш в квітникув айстринім вінку!

Ігор калинець

ППро те, як зірка стала на земліро те, як зірка стала на земліайстроюайстрою

4


михайло миХаЙлюк

Чому ведмідь не має хвостаУ ГОРАХ

ДЕСЬ ДАЛЕКО...

У горах десь далеко, –Без стежки, без моста, –Живе втікач Бурмило –ведмідь, та без хвоста.

Та мучить нас загадка (це сталося торік): ведмідь Бурмило в гори З хвостом чи без утік?

Розпитував я звірів: Чому це сталось, як? на вигадку був кожний По-своєму мастак.

а разом лементуютьІ плачуть –ох та ох! ой був весною в лісі страшний переполох!

невтямки нашим звірям Й гризота в них одна: Був восени Бурмило, а навесні – нема?

ПЕРЕПОЛОХ І СУМ СЕРЕД ЗВІРІВ

«нема, нема в барлозі, Де завше зимував І аж до цеї днини Хропів і лапу ссав.

лежанка ледь прим'ята, немов лише приліг. ведмежим духом зовсім не пахне ні барліг.

Хоробрий наш Бурмило –не мишка він, не тхір. То що його збудило І вигнало надвір?»

Засмучені всі звірі, ведмідь – їм друг і брат.не раз приносив рибки І меду для малят.

Пішов він до барлога Як сипнув перший сніг. «Побачимося, друзі, –сказав він, – навесні.

І ви собі сховайтесь в хатках, норі, дуплі, Погоди дочекайтесь У затишку й теплі.

Будуть сніги і бурі –свербить недаром ніс. Та ви не панікуйте, Бо вас захистить ліс».

5


м (мама, малята, місяць)

слово «мама» – найрідніше,найдорожче, наймиліше,Буква «ем» в цім слові двічініжно дивиться у вічі…У такім маленькім слові,море радості й любові!місяць, молоко, малята...З «ем» на світі слів багато!

н (ненька, надія, незабудка)

До драбинки «ен» подібна.вона в слові «ненька» – рідна!Буква «ен» живе в надії,в незабудці, на стежині,У весні, у нічці темній,на галявині зеленій,У словах чарівних, ніжних,в хризантемах білосніжних.

о (оберіг, добро, слово,)

мовби коло – буква «о».слово, оберіг, добро,Поле, зорі, літо, сонце,соловейко під віконцем:«Тьох-тьох-тьох» – й усі слова,але пісня ожива!«о» – ця буква золотаДвічі в слові «доброта».

П (природа, перлина, паросток)

Буква «П» така хороша,Є в словах: політ, пороша,Пісня, паросток, природа,Перепілочка, погода.Посміхнися, прочитай,

І пораду пам’ятай:Доброта – душі перлина

Для дорослого й дитини!

Р (радість, ранок, роса)

на початку слова «радість»«еР» підкреслює яскравість.

Щоби радісним був ранок,Щоб ряснів в росі світанок,

Щоби сонячне промінняДобрим сяйвом обігріло,Треба лиш добро творити, –З добротою всім дружити!

с (світло, сніжинка, серпанок)

влітку соняшник всміхнувсяІ до сонця повернувся.сонячне проміння сяєПелюстки теплом торкає.

на серпанок «ес» ця схожа,на початку бути може:

сніг, сніжинка, світло, сила,срібло, сосни, соломина…

марія ДЯЧенко

Абетка доброти

6

число 98дзвоникмарія ЧУБІка

âåñíà ³ ìàìà(Продовження з попереднього номера)

– Ну й осоромлюся, бо не знаю пекти, азапросила подружок прийти після обіду, –думала Маринка.

Вже під вечір, коли дівчинка побігла до дис-пансеру по ліки та до магазину по хліб, до нихзавітала сусідка. Побачивши стареньку у ліжку,вона зрозуміла, що святкувати вони зМаринкою не будуть.

«Шкода», – подумала добра сусідка і швид-ко повернулася додому. Через якісь хвилиниповідомила іншим сусідкам:

– Тітка Ганна лежить у ліжку, у неї великагарячка, а завтра – 8 березня.

Весь вечір Маринка доглядала бабусю: толіків дасть випити, то примочки зробить, і такдо пізньої ночі. Вже кілька разів сон підкрадав-ся, мов злодій, зліплював її важкі повіки, і всестільки разів вона перемагала його.

Коли в бабусі почала спадати гарячка, дівчи-на прилягла біля неї, важкі повіки скоро зліпи-лися, немов змащені медом, і внучка поринулау міцний солодкий сон.

Змучена пройденим днем, дівчина про-кинулася пізно, але швиденько звари-ла для бабусі чай, щоб та випилаліки.

Маринка не дозволялабабусі встати із ліжка.

– Відпочивай, бабусю,відпочивай. Я заразтобі зроблю щосьпоїсти, що ти захо-чеш, – вже радіснощебетала дівчина.

Опісля подалася вкоридор і звідти поверну-лася із букетом бриндуш тапід сніжників і простяглайого любій бабусі разом ізщирим поцілунком.

Ще довго сиділи б вони так, обійнявшись, алеу двері постукали і Маринка пішла відкривати.

На порозі стояли сусідки. У кожної з них уруках – тарілка. Вони привітали їхню сусідку ізпрекрасним жіночим святом і поставили на стілсвої гостинці.

І чого там не було: і тістечка, і пампушки,пиріжки в сметані, печиво, компот і багатофруктів.

Вони привітали хвору із жіночим днем, поба-жала їм пошвидше одужати, а Маринці допо-могли причесатися, одягнутися, щоб піти дошколи, адже в них підготовлена артистичнапрограма для мам та бабусь.

Дівчина обняла, розцілувала свою бабусю ісказала:

– Тому що бабусі не буде на нашому шкіль-ному святі, де я буду декламувати вірш, я про-декламую його тепер:

Якось я спитала у Весни:

– Ти чому приходиш, поясни?

І Весна мені сказала прямо:

– Поспішаю я на свято Мами!

Поспішають квіти проростати,

Поспішають журавлі вертати,

Поспішає сонечко теплішать,

Поспішають діти розумнішать.

В Африці далекій, пам ятаю,

Говорив мені Премудрий Слон,

Що якби на світі мам не стало,

То й Весни на світі не було!

Ще сказав: «Ви помічали, може –

Кожна мама із весною схожа».

І відкрив мені він таємницю,

Що весна із Мамою сестриці…

Весела і щаслива, Маринка побігла до школиіз букетом підсніжників для своєї вчительки.

А сусідки ще трішки посиділи з хворою, аопісля побажали їй скоріше одужати, попро-

щалися і подалися до школи на свято, підго-товлене для них та вчителів.

7


марія ПРигаРа

Пахне літона дзвінкій галяві теплим літомЗаквітчалась липка першим цвітом,І сама страшенно здивувалась:«Та невже ж таке зі мною сталось?»Зашуміли трави над землею,Здивувались також разом з нею.Забриніли дзвоники ласкаві:«ой же дух солодкий на галяві!Пелюстки у нас лілові й білі,

Та чомусь ми пахнути не в силі...»Жовтим оком дивиться ромашка:«від такого цвіту дихать важко!»І радіють бджоли-міхоноші:«а для нас ці квітоньки – хороші!»Повна липка радості і суму:«Через що, – зітхає, – скільки шуму?»І ховає гілочки розквітлі,миті в зливах, скупані у світлі.в лісі меду теплого налито.Пахне цвіт на липці.Пахне літо!

олекcа ПалІЙЧУк

КилимокПростелився килимокпід самісінький горбок.Розіслався перед намиі аж грає кольорами.Я підбіг до килимка:чистота, поглянь, яка!..То сьогодні засвіт-ранодощик прав його старанно.кличу друзів до квіток:«Пахне медом килимок!..І послухайте уважно:він сюрчить, гуде протяжно!..»

оксана кРоТюк

Літечку, зацвітилітечку, літечку, зацвіти,солоденьких ягідок уроди.Умивай їх росами рано-рано,Поки небо зорями іще вбрано.

Зігрівай їх сонечком тепло-ясно,Поливай їх дощиком рясно-рясно.Будуть, як намистечко, у травікрасуватись ягідки лісові.

Зайшло на літоЗайшло на літо. Cяють роси,Духмяно піняться бузки.Іще далеко до покосів,І жито квітне залюбки.

Зелений коник поміж стебелна скрипці стиха награє.І попід саме синє небо,нагрітий сонцем, день встає.

Тамара коломІЄць

травеньа чим же місяць травеньПоміж братами славен?Іде і весело співа,Дощами землю полива,святковими піснямиІ громом над полями.не з лійки-поливалки,а з грозової хмарки.

отака в нас дивина.ось що виткала весна!

8


василь ЧУХлІБ

Заячий холодокколись, давно-давно, величезні ліси

заячого холодку росли. І селилися в нихзайці гамірливимиселами й селища-ми. Тепер же зая-чий холодок лишподекуди в лісі, підгіллястими куче-рявими деревцямизайці люблятьспочивати і вестидовгі розмови прожиття-буття.

Хтозна, звідкіляприблудився доЗо лотого бору к а -пловухий Заєць. Ітакий же задаваката нахаба!

– це мій холо-док! – заявив, вліг-шися під однимдеревцем.

– І це мій! – виг-ріб собі ложе підіншим.

– І це мій! –побіг під третє, зіг-навши звідтіля зайчат.

– Хіба так можна?! – прибігли скар-житися вони Дідові-зайцю.

– не хвилюйтеся, – заспокоїв їх Дід. –Побачимо, що з того далі буде.

Пішли зайці на город по капусту.капловухий Заєць вибрав найбільшогокачана, силкується, ніяк не покотить.

– облиш! – сказав йому заєць Дід. –це наша капуста.

Поплентався ка пловухий Заєць у свійхолодок ні з чим. лежить, на сур -

монившись, лапуна лапу закинув.аж чує, зайці зби-раються на городпо моркву. І він зними. Уче пився занайбільшу моркви-ну, тяг не.

– облиш! – ска-зав йому заєцьДід. – Хіба це твояморква! це наша!

Розсердився ка -пловухий Заєць.лежить у холодку,не поворухнеться.

а зайці повсіда-лися на осонні*,ласують морквою,капустою.

к а п л ову хом умулько сталолежати і їстихочеться.

– Ідіть уже вхолодок! – гукає

до зайців.– а хіба то наш холодок? То ж твій, –

відказують йому зайці.капловухий Заєць як підскочить та

як загаласує на весь ліс:– це наш холодок! наш!а зайці як засміються! отож-то.

Осоння – незатінене місце, що освіт-люється та обігрівається сонцем; відсоння,пригрів, припека.

9

число 98дзвоникта сімейка мурашина.

IV

а горобчики так бились, що нарешті потомились...

Перестали,роздивились,а зернят уже нема.Так минув їм день сьогодні,так лишилися голодні,тільки билися дарма.

V

а зимою при долині у хатині мурашиній смачно їлось і пилось – всім там весело жилось. І мурашки-трудівниці там ліпили паляниці, там із кожної зернини випікалися хлібини. в тій сім'ї щодня, щоночісмакували хліб охоче.а хлібини все пишались,–ще й назавтра залишались.

1баніца – болгарське тістечко

Травень рясно, як умів,цвіт кульбаби в трави вплів.а та квітка – жовта, гожа,на курчатко дуже схожа...

Що ж ти, Травню, наробив!?стару квочку з толку збив!квокає дбайлива мати:«ой, курчат не зрахувати!

Плутаю свої курчатаЗ квітами, яких багато.І не можу відрізнити:Де курчатко, а де – квіти!?»

гуска шию витягає,гусеняток розглядає:«І мої також жовтенькі,гусеняточка маленькі!»

З боку в бік, туди-сюди,спішить качка до води:«ось, полічу каченят,коли всі пливуть у ряд!»

Хіба Травень сподівавсяЙ зрозуміти намагався:Як його справна роботаскоїла комусь турботи?

курка гумору не знає,Та ще й, розум малий має.«І курчат, то так толкують:всіх по осені рахують!»

Травень – вмілий чарівник,а ще – справжній витівник.Завжди добрий намір мав:квітку в інший одяг вбрав.

Усі жовті пелюстинкиобернув в білі пушинки.Та щоб всіх подивувати,Їх навчив з вітром літати.

Хто ж бо Травня не впізнає,кращої пори й немає!Й правди нікуди подіти:не прийде без Травня – лІТо...

людмила мІХалеЙко

травень-витівник


10

михайло кононЧУк

Гірке морозиво– Петрику, ти це куди біжиш?– По морозиво, – підкидаючи на долоні

монетку, похвалився хлопчик.– Я теж з’їла б... – зітхнула оленка. – Та

... грошей зараз немає...– Ходімо, дам половинку, – запропонував

Петрик. – Тільки потім віддаси цілу.Згода?

оленка здивовано подивилася наПетрика. ну й жаднюга! але промовчала.Дуже вже хотілося їй морозива. а онде йлоток, біля якого товпилися люди.

– Постривай, Петрику! – дівчинка смик-нула Петька за рукав і показала на дідуся,який штурхав костуром по землі,наче щось шукав.

– Дідуню, ви щось загуби-ли? – спитала оленка.

– ой дітоньки, старість нерадість. Поспішав ось по ліки,та спіткнувся і розгубивгроші. а окуляри дома забув, упіджаку. Тепер дивлю-ся-придивляюся, авоно в очах все мерех-тить і розпливається.

– Та ми вам враз допо-можемо, – защебетала дівчинка ікинулася разом з Петриком зби-рати монети.

– ну, от і все. Тримайте, – пере-даючи гроші старому, мовивхлопчик.

– от спасибі, от спасибі, моїголуб’ята! виручили діда. – Дідусь задово-лено посміхнувся у довгі вуса і почимчи-кував у бік аптеки, а діти – мерщій заморозивом.

– Дві порції дайте, – задихавшись відбігу, попросив Петрик.

– Як дві? – спантеличилася оленка. – Утебе ж грошей було тільки на одну.

– Т-с-с-с! – Петрик приклав пальця доуст і озирнувся, перевіряючи, чи ніхто непочув. – Я, коли збирали монети, на однунаступив. все одно дід недобачає. а намзате обом по морозиву буде.

– Постривай. Я щось не розумію...– ой! ну яка ти чудна! Ти ж хотіла моро-

зива? Хотіла. Тепер бери і їж. І віддаватине будеш.

– а якщо дідусеві на ліки не вистачить.Ти подумав?

– Хе! велике діло – двадцятьбанів. а якби не ми, він би ще йдосі їх шукав.

– Який сором, – обличчя дів-чинки зашарілося, як ягоди

горобини восени. вона стояларозгублена, ладна втекти світ за

очі або провалитися крізьземлю. – Я не хочу такогоморозива, – промовила

рішуче. – це... це гірке моро-зиво! – майже закричала. а далі

благально: – Тітонько, нам тіль-ки одну дайте. одну.

– морочите голову: одну – дві,дайте – віддайте, – пробурчала

продавщиця, кидаючи на лотокдвадцять банів.оленка тільки цього й чекала.

схопила гроші і бігом до аптеки.– от чудна, – розгортаючи пачку, знизав

плечима Петрик. – а говорила, морозивахоче.

11


Виготовити ось таку яскраву красуню-іграшку за 10 хвилин вільного часу зовсімне складно. Головне — неймовірне бажан-ня творити, а така цікава іграшка подаруєтвоїй кімнаті промінчики світла і тепла, йзавжди нагадуватиме про літо.

Щоб виготовити іграшку-веселку, або, як їїще називають — Інь-Ян, необхідні: кольоро-вий папір, ножиці, степлер (не обов’язково).

То як, до роботи?

1. Роздрукуй та виріж шаблон деталііграшки.

2. Щоб іграшка виглядала вишуканою таоригінальною, зроби 10 різнокольоровихзавитків. Для цього скріпи кілька кольоро-вих листів паперу степлером, обведи шаб-лон по контуру і виріж деталі.

3. Збираємо іграшку: візьми дві деталі ізачепи їх одна за одну. Теж саме зроби зіншими деталями, приєднуючи їх по черзі додвох попередніх. Коли чіпляєш кожнунаступну деталь, повертай її трішки право-руч, щоб з’єднати всі деталі по колу.

Коли всі дета-лі скріплені з од -но го боку, по -тріб но так самоз’єднати їх з ін -шого боку. Пере -вер та ємо виріб іп о ч и н а є м оскріп лювати де -талі, зачіплюючиїх одна за одну.

Детальний по -кроковий малю-нок допоможе то -бі зробити іграш-ку барвистою ідуже красивою.

Ось і все! Іг -раш ка-веселкаго това стати ро -д зин кою твогоінтер’єру!

Підготувала Л. МІХАЛЕйКО

іграшка-веселкаÇðîáè âëàñíèìè ðóêàìè!

12


Біда звалилася на миколину голову з тогодня, як вчителька запитала їх, першокласни-ків, ким вони хочуть стати, коли виростуть.

кожен відповідав по-своєму. Дівчата хоті-ли стати вчительками, лікарями, медсестра-ми і артистками, а хлопці чи не всі шофера-ми, футболістами і військовими, тількимиколка сміливо відповів:

– Я хочу стати пілотом!І ось, відтоді, скільки разів миколка

робив якусь помилку в задачах, або не вив-чав як слід урок, стільки разів вчителькадокоряла:

– Як же ти станеш піло-том? Щоб стати пілотом –треба вчитись дуже добре.

І оце «Як же ти станешпілотом?» перебрали відвчительки всі його одно-класники, мама, тато, ма -ленька сестричка галя інавіть бабуся при будь-якій найменшій нагодізауважувала:

– Як же ти станеш піло-том?..

це питання вже остогидло миколці, аж впечінках сиділо. І він вирішив усім довести,що таки стане пілотом, і не через кількароків, як виросте, а таки тепер. він сам змай-струє собі літака і так полетить, що всі будутьдивуватись.

микола вже уявляв со бі, як всі прикла-дають долоні над очима і придивляються.«Хто це, хто це?..» – питають один одного. авін кружляє на літаку і потім приземляєтьсяна шкільне подвір’я. всі його обступають,дивуються, навіть вчителька виходить, щобпобачити такого вправного пілота.

– Більш не будуть питати: «Як же ти ста-неш пілотом?» – промовив сам до себемиколка.

Того ж таки дня почав майструвати собілітака.

найважче було викрасти від бабусідерев’яне корито, а тепер, коли корито вже ухліві, – діло зовсім просте.

З кількох драниць прибив крила і хвоста,а колеса зі старого візочка приладнав до днакорита. І ось, літак готовий. «сідай та летисобі!» – радів микола.

наступного дня, рано-вранці, щойно бать-ки пішли з дому в поле працювати, якмикола розбудив маленьку галинку.

– Дивись, стій отут! коли побачиш, щовилечу з хліва крізь дверці, куди дідусь кидає

сіно, то швиденько кличбабусю, щоб побачила, як ябуду літати. Зрозуміла?

Заспана галинка, з від-критим від здивування ро -том, тільки закивала голо-вою, протираючи очі.

микола забіг до хліва,від крив дверці, розігнавлітака стрибнув у корито іполетів...

– Бабусю, бабусю, ходітьшвидко! – заверещала навесь рот маленька галя.

– Що трапилось? – запитала бабуся, вибі-гаючи з хати.

– микола полетів!– Що?.. – здивувалась бабуся.– микола полетів!..– Де? – крикнула перелякана бабуся.– Там, за хлів, у кропиву!..Бабуся побігла за хлів, де побачила ми -

колу, що вилазив зі свого літака з поламани-ми крилами.

– от шибеник, міг голову зламати! Якийже з тебе вийде пілот? – розсміялася бабуся, аза нею і галинка.

Увечері повернувся додому батько і мавсерйозну розмову з пілотом. миколка пообі-цяв батькові, що більше не літатиме, доки незакінчить авіаційну школу, а тоді вже поле-тить на справжньому літаку.

михайло гафія ТРаЙсТа

ПІЛОТ

13


Коли хочеш ти читати, То мене повинен знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вгадаєш.

Є великий, є малий, З вантажами, легковий.

По дорогах поспішає, У собі людей катає.

Ось вона яка – Розбійниця морська! Всіх би проковтнула

Зажерлива...

(Автомобіль)

(Абетка)

(акула.)

Жовтошкірий, запашний, Та не в ротику він,

Для дітей улюблений Що це... (апельсин.)

Загадки

14


Ñòîð³íêà íàðîäîçíàâñòâà

ХТо ТакІ мавкиУ народі жило безліч легенд і повір'їв

про реальне існування русалок тамавок. відмінність між першими і дру-гими та, що русалки начебто живуть уводі, а мавки – лише в лісі або полі.

З допоміжних вірувань та повір’їввипливає, що мавки походять з душнехрещених, втрачених дітей, на відмі-ну від русалок, які вважалися втопле-ними дівчатами.

мавки в гуцулів мають миловиднекругле лице, довгі коси, завжди затика-ні квітами. одяг тонкий та прозорий,спереду мають вигляд дівчат, анасправді немає в них ні тіла, ані душі.Через те немає в них і тіні, а колибігають по траві, то вона під їхніминогами не хитається.Залишають сліди босихдитячих ніг, люблять ігри,танці, особливо «на моло-дику». місця, де вонисправляють забави, –витоптані галявини середлісу («ігровища»).

нерідко «майки» допо-магають людям, догля-дають худобу на полонині,охороняють її від дикогозвіра і т. п. в загальнійхарактеристиці цих істотгуцульської міфології,трактуванні їх взаємин злюдьми переважаютьпозитивні риси.

очевидно, що мавкивважалися добрими, і на основі віру-вань у цих лісових богинь в давнинусклався їх окремий культ, залишкиякого дійшли до нового часу в формівідзначення на гуцульщині спеціально-го свята «нявок» – «розигри» (6 липня).

на Україні є повір’я, що мавокмучать злі духи, й тільки на Зеленісвята вони вільні від тих тортур. Досеми років душі немовлят літають у

повітрі й жалібно просять, щоб їх охре-стили. свята неділя – день мавок; в цейдень вони виходять з води повеселити-ся, гуляти й ховатися в траві, в житі тав городі.

але в деяких регіонах є і інша думкастосовно мавок. Там вони є в якійсьмірі навіть підступними істотами.людей, особливо молодих хлопців,чоловіків, приваблюють до себе співом,покликами, прибраним виглядом коха-них. Таких, що пішли за ними, можутьзавести у безвість або висушити любо-щами. відрізнити мавку від дівчиниможна тим, що у мавки ззаду видніють-ся нутрощі. Там, де мавки танцюють,трави не буде навік. Уберегтись від

нявки можна, лише ски-нувши сорочку і переодяг-нувши її навиворіт.

Тому мавок задобрюва-ли, щоб вони не попсувалидомашньої худоби, птиці йусього господарства. вЗелений тиждень, у чет-вер, ніхто не повинен пра-цювати, щоб не розгніватиїх. Ранком, як тільки зійдесонце, дівчата йдуть уполе «на жита», берутьхліб із житнього борошна,спечений для цього обря-ду; в полі дівчата ламаютьхліб, діляться ним порів-ну, а потім кожна йде наниву батька, де росте

жито, і там на межі кладе той хліб длямавок, – «щоб жито родило».

на думку гуцулів, мавки хитрістюзаманюють людей у безвість, убиваютьїх, можуть попсувати господарство, алероблять і добрі вчинки. люди вірять,якщо їх задобрювати, то лісові богині небудуть гніватись і частіше творитимутьдобрі вчинки. отже, мавки радшесуперечливі персонажі.

15


² ãðàº ìîñÿ, ³ â÷èìîñÿ!

У страха очі великі(До теми виховання завбачливості й остережності)

1. Прочитайте (прослухайте) казочку:

«Бабуся взяла від -ро і пішла до річки поводу. Внучка теж захо-тіла піти по воду.Ухопила відерце і побі-гла за бабусею. А пів-никові теж захотіло-ся піти по воду. Взяв івін маленьке відерцета й пішов услід забабусею та внучкою.

У цей час іздірки вилізламишка, подиви-лася навколо,взяла і вонасвоє малесень-ке-манюсінькевідеречко і побі-гла до річки.

Прийшли во -ни всі до річки. Набрали повні відра води і вер-таються додому: попереду бабуся, за бабусею– внучка, за внучкою – півник, а за півником –маленька мишка.

При дорозі, якою верталися вони додому,спав під яблунеюзайчик. Подув ві -тер, яблуня захи-талася, і однеяблуко зірвалосяі бухнуло простона голову зайчи-ку. Зі страху віняк скочив тапро сто бабусіпід ноги!

Бабуся злякалася, впала і розлила воду.Зайчик і собі злякався і з усіх сил побіг на внуч-ку. Внучка впала і розлила і свою воду.

Зайчик ще більше злякався і скочив прямо на

півника.Півник закричав «Кудкудак!», упустив

відерце і злетів на яблуню.А мишка теж злякалася, кинула своє

відеречко і – шусть у листя.Якого страху зазнали вони всі!Бабуся трохи заспокоїлася, подумала і

каже сама собі:– Яка я щаслива, що врятувалася від

ведмедя!– І я щаслива, що втекла від вовка! –

каже внучка.Півник злетів з яблуні та й каже:

– Який я щасливий, що втік від лисиці!– А я яка щаслива, що врятувалася від

страшного кота! – каже мишка.У цей час бідний зайчик так біг, що ледве

дихав. Прибіг він у ліс, заховався під кущ, заспо-коївся і каже сам собі:

– Ну й мудрий же я! І стріляли в мене, і лови-ли мене, але я таки втік.

Ото вам казочка про те, як одне яблуконалякало зайчика, а він усіх тих, що несливоду додому.

2. Роглядаючи малюнки, перекажіть казочу.3. Чому, на вашу думку, всі так перелякали-

ся? Чи вони не запримітили, від чого саме пер-шим злякався зайчик?

4. Пригадайте подібну пригоду, яка трапила-ся з вами, і розкажіть як саме ви вчинили у неспо-діваній сутуації.

ýПідготував І. Ребошапка

16


(Продовження з попереднього номера)

Та незабаром їх знову обсіли злидні й біда, іякось уночі діти почули, що мачуха туркотитьбатькові:

– І знову все з'їдено. Тільки й лишилось, щопівокрайця хліба, а тоді вже нам кінець. Хоч битам що, а мусимо здихатися дітей. Одведемо їхякнайдалі в ліс, щоб уже звідтіль не приплента-лись. Бо іншого рятунку для нас нема.

Тяжко це було слухати чоловікові, і він поду-мав: «Краще б останнім шматком хліба поділи-тися з дітьми». Але жінка слухати нічого не хоті-ла, а все лаяла його та шпетила.

А вже як ступив на слизьке, мусиш упасти –піддавшись раз, мусив батько піддатись і вдру-ге.

А діти ще не спали й чули всю ту розмову.Коли старі поснули, Гензель устав і хотів вийтинадвір, щоб назбирати кремін-ців, як зробив першого разу.Але мачуха замкнула двері,отож Гензель не зміг вийти.Він став утішати сестричку:

– Не плач, Гретель, спи спо-кійно. Якось воно буде.

Рано-вранці мачуха побуди-ла дітей і дала їм по скибціхліба, ще меншій, ніж першо-го разу. Дорогою до лісуГензель кришив хліб у кишені,часто зупинявся і кидав крихти на землю.

– Гензелю, чого ти раз по раз стаєш і знай зир-каєш на всі боки? – питає батько. – Йди як слід.

– Я дивлюся на свого голубка, он він сидить надаху і ніби хоче сказати мені «прощавай», – від-повів Гензель.

– Дурню ти, – озвалася мачуха, – то зовсім неголуб, то димар біліє, бо вже сонце зійшло і йогоосвітило.

А Гензель кидав та й кидав крихти хліба надорогу.

Мачуха завела дітей ще далі в ліс, – вони тамзроду не були. Потім розпалили велике багаття,

і вона сказала їм:– Сидіть тутечки, нікуди не ходіть, а як надоку-

чить сидіти, то можете трохи поспати. Ми йдемов ліс рубати дрова, а ввечері, коли скінчимороботу, прийдемо по вас.

Коли прийшла обідня пора, Гретель поділила-ся своєю скибочкою з Гензелем, бо він же свійхліб розкришив і позначив ним дорогу. А потімвони заснули. Настав і вечір, а ніхто не прихо-див по бідних діток. Прокинулися вони темноїночі, і Гензель почав заспокоювати сестричку.

– Зачекай, Гретель, поки місяць зійде, тоді мипобачимо крихти хліба, що я сипав на дорозі,вони й доведуть нас додому.

Зійшов місяць, і вони рушили в дорогу, алежодної крихти хліба не знайшли, бо птахи виз-бирали всі до одної. Тоді Гензель сказавсестричці:

– Не журися, все одно знайдемо дорогу. Але дороги їм не пощастило знай-

ти. Діти йшли цілу ніч і ще день зранку до вечора, та з лісу не могливийти, заблукали зовсім. Вонидуже зголодніли, бо живилисясамими ягодами, які збиралидорогою, і так потомилися, що наногах не стояли, а то му лягли собіпід деревом і заснули.

Настав третій ранок, відколи дітипокинули рідну хату. Вони встали ізнову рушили в дорогу, але що

далі йшли, то темніший і густіший робився ліс.Ось-ось вони знеможуться і пропадуть, як неприйде звідкілясь рятунок.

Як настав полудень, бачать вони – сидить нагілочці гарнесенька біла пташка і співає таклюбо, що вони аж зупинилися послухати її.Проспівавши пісеньку, пташка пурхнула і полеті-ла перед дітьми, а вони пішли за нею. Летілапташка, летіла, довела їх до якоїсь хатинки та йсіла на даху. Коли діти підійшли ближче, топобачили, що хатина з хліба збудована, пунди-ками вкрита, а вікна в неї з чистого цукру.

(далі буде)

Брати гРІмм

Гензель і Гретель

17


малюкислова і музика наталії маЙ

1. І знову сонце прокидається, немов кораблики пливуть хмарки,

І перехожі озираються, бо ми співаємо, ми – малюки!

а нам, веселій дітворі, всі каруселі вже малі,

немов дзвіночки голоси, і посміхаємось усі!

Приспів: каруселі закружляють навесні,І прийдуть в оселі самі добрі дні. 2 р

2. І знову сонце прокидається і посміхаєтьсянам з висоти,

Що забажаєш – те і станеться, якщо по справжньому захочеш ти!

а нам, веселій дітворі, всі каруселі вже малі,немов дзвіночки голоси, і посміхаємось усі!

Приспів.

І знову сонце проки-да-єть-ся, немов ко-раб-ли -ки пливуть хмарки,

і пе-ре-хо-жі о-зи-ра- ють-ся, бо ми спі-ва-є - мо, ми - ма-лю-ки! а нам, веселій дітво-

рі, всі ка-ру-се-лі вже ма-лі, немов дзвіночки голо-си,

і посміхає-мось у - сі! ка - ру - се - лі закруж-ля

ють на-вес-ні, і прий-дуть в о-се - лі са - мі доб - рі дні!

а

а5

10

15

20

25

аg

C

C

C

e

f d de

g

da

aa d e

g

d

f d e

18


ÐÐ îî çç ììàà ëë þþ ééññòòîîðð iiíí êê óó

øêîëà

19


Пальчикова гра “вітер”Вітер дме, задуває,Пальму в сторони хитає. (Руки сто-

ять на столі, спираючись на лікті.

Кисті рук притиснуті одна до одної,

пальці розчепірені (крона пальми).

Хитаємо руками у різні боки, намагаю-

чись не піднімати лікті від столу).

Вітер дме, задуває,Пальму в сторони хитає.А під пальмою краб сидитьІ клешнями ворушить.А під пальмою краб сидитьІ клешнями ворушить.(долоні лежать на столі, притис-

нуті одна до одної боковими частина-

ми. Пальці рук зігнуті, розче-

пірені (клешні). Ворушіть

ними.)

Чайка над водою літає(долоні з'єднані великими

пальцями, інші пальці стис-

нуті, розведені в сторони

(крила); "машемо" ними в

повітрі).

І за рибками пірнає.(долоні зімкнуті і трохи

округлені; виконуємо хвиле-

подібні рухи).

Чайка над водою літаєІ за рибками пірнає.А під пальмою краб сидитьІ клешнями ворушить.А під пальмою краб сидитьІ клешнями ворушить.Під водою на глибиніКрокодил лежить на дні.Під водою на глибині (долоні при-

тиснуті одна до одної внутрішніми

сторонами; пальці зігнуті (зуби).

Лежачи на тильній стороні однієї з

рук, "відкриваємо та закриваємо рот"

крокодила).

Крокодил лежить на дні.(Перевернувши руки на інший бік,

повторюємо рухи.)

А під пальмою краб сидитьІ клешнями ворушить.А під пальмою краб сидитьІ клешнями ворушить.П'ять маленьких рибокГрали в річці, (долоні зімкнуті,

трохи заокруглені. Виконуємо хвиле-

подібні руху в повітрі).

Лежала великаКолода на піску, (Руки притиснуті

одна до одної; перевертаємо їх з боку

на бік).

І рибка сказала:"Пірнати тут легко!"

(долоні зімкнуті, трохи

заокруглені. Виконуємо

ними "пірнаючі" рухи).

Друга сказала:"Адже тут глибоко".

(Качаємо зімкнутими доло-

нями (негативний жест).

А третя сказала:"Мені хочеться спати!"

(долоні зімкнуті, трохи

заокруглені, тильною сто-

роною кладемо їх на стіл або

коліна (рибка спить).

Четверта сталаТрохи замерзати. Швидко ворушімо

долонями (Імітуємо тремтіння).

А п'ята крикнула:"Тут крокодил! (Зап'ястя з'єднані;

долоні розкриваються і з'єднуються

(рот).

Пливіть швидше,Щоб не проковтнув!" (Швидкі хвиле-

подібні руху зімкнутими долонями

(рибки спливають).

Ïîãðàéìîñÿ!

любі діти! ось і постукав місяць Червень у віконце. вся земля вкрилася пишни-

ми зеленими шатами, вже червоніють сунички й черешні, немов кажуть:«Ще трішки вам лишилося повчитися, а потім – відпочинок, розваги!»

Редакція «Дзвоника» бажає всім своїм маленьки читачам докластиостанніх у цьому навчальному році зусиль, успішно закінчити школу івесело провести літні канікули, які вже так незабаром поведуть вас у

чарівний світ літа!

Ïèøàºìîñÿ íàøèìè ä³òüìè!

Учні І-го класу на конкурсі рідної мови,с. негостина

Учні підготовчого класу,с. лупчина

eb?2= 6=n e

Documents