Історія України

Серія заснованав 1999 році

альмаматер

ІсторіяУкраїниПосібник

ЗА РЕДАКЦІЄЮдоктора філософських наук,професора Г. Д. Темка,кандидата філософських наук,

професора Л. С. Тупчієнка

КиївВидавничий центр «Академія»2002

УДК 94(477) (0.75.8)ББКТЗ(4 Умр)Оя 73^1

1907

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальнийпосібник для студентів вищих технічних навчальних закладів(Лист № 14/18.2—771 від 05. 06. 2001 р.)

У посібнику висвітлено історію України від найдавніших часів досьогодення: складні, неоднозначні перипетії, діяльність видатнихосіб, соціально-економічці, політичні, етнічні, культурні аспекти.Значну увагу приділено розвитку науки і техніки, оскільки адре-сований посібник передусім студентам технічних вузів.

Авторський колектив:Г. Д. Темко, Л. С. Туичіспко, Н. В. Бсм, ІЗ. Д. Бос.чко, О. І. Ганжа,Л. Г. Гончаренко, В. М. Грсбсмінікои. 13. І. Захарук, Т. В. Ковальова,Т. Є. Курченко, В. І. Пашіюченко, І. Л. Петасюк, О. І. Петасюк,О. А. Юрченко.

Рецензенти:доктор історичних наук, професор В. Ф. Солдатенко,доктор історичних наук, професор Б. П. Ковальський,кандидат історичних наук, доцент М. І. Поночовний

\5ВН 966—580—126—0<Г> Г. Д Темко, Л. С. Тупчієнкс, 2002О ПЦ -Академія», оригінал-макеї. 2002

Зміст

1. Історія Українияк наукаі навчальнийпредмет

2. Давня історіяУкраїни

Предмет, завдання і значеннякурсу історії України 13Методи вивчення історії України 14Джерела і література з історії України 15

2.1. Первісне суспільствоі перші державні утворенняна території України 22Початок формування людськоїцивілізації на території України«Неолітична революція» 24Трипільська культура 25Кіммерійці 26Скіфи, сармати 27Античні міста-державиПівнічного Причорномор'я 29

2.2. Давньослов'янські племена 29Писемні згадки про слов'ян ЗОАнтська держава 31Боротьба з готами, гунами, аварами 32Східні слов'яни у VI—VII ст. 33

3. Державні 3.1. Київська Русь 35утворення Передумови утворення Київської Русі 35на східноєвро-пейських землях Особливості державотворчого процесу

у IX—XIII ст. в Європі 36Теорії походження Київської Русі 37Основні етапи становлення і розвиткуДавньоруської держави 38Період становлення Київської Русі 39Політичний та соціальний устрійКиївської держави 40Період розквітуКиївської Русі (кінець X —перша половина XI ст.) 41Розвиток ремесел та культуриКиївської Русі 42Хрещення Русіта його історичне значення 43Основні концепції походженняукраїнського народу 45Причини роздрібненості Русі 47Утворення самостійних феодальнихкнязівств та занепадКиївської Русі-України 49Боротьба з монголо-татарськоюнавалою 51

3.2. Галицько-Волинське князівство 52Піднесення Галицькогоі Волинського князівств 52Данило Галицький 54

4. Українські землі 4.1. Литовсько-польський період 59у складі Литви Литовська експансія

на українські землі 59Польська колонізаціяукраїнських земель 62Зближення Литви і Польщі 64Люблінська, Берестейська уніїта їх політичні наслідки 69Соціально-економічне становищеУкраїни після Люблінської унії 73Розвиток науки і техніки наприкінціXVI •— у першій половині XVII ст. 77Загроза українським етнічним землямз боку Московії, Туреччини та Криму 79

і Польщі.Початок козаччини

4.2. Початок козаччиниПричини і джерелавиникнення українського козацтваЗапорозька СічСоціально-економічнийта військовий устрій Запорожжя

5. Українська 5.1. Українська національнанаціональна революціяреволюція XVII ст. Україна напередодні революціїКозацька держава

Причини революціїРушійні сили та особливості революції,її типологія, хронологічні межіта періодизаціяРозгортання національно-визвольноїі соціальної боротьбиРозробка Б. Хмельницьким основнихпринципів української державної ідеїВнутрішня та зовнішня політикаБ. Хмельницького. Формуваннядержавних інституційПереяславська Рада та її наслідки

5.2. Соціально-економічнийта політичний розвиток Україниу другій половині XVII —першій половині XVIII ст.Гетьманщина після смертіБ. ХмельницькогоУкраїна під час РуїниПоразка революції

5.3. Особливості національноїреволюції, ЇЇ історичне значеннята місце в контексті європейськогореволюційного руху XVI—XVIII ст.Гетьманування І. Мазепи.Участь України в Північній війніКонституція П.ОрликаЛіквідація Гетьманщини. ПриєднанняПравобережної та Південної Українидо Росії. Політика Росії щодо Україниу XVIII ст.

5.4. Правобережна Україна у XVIII ст.Гайдамацький рух в Україні

81

8183

85

949495

100

102

104

105108

110

110113117

118

120123

124

125125

Приєднання південоукраїнськихземель до Росії 126

Правобережжія та західноукраїнськіземлі у другій п о л о н и н і X V I I I от. 127Розвиток науки і т е х н і к иу XVII—XVIII ст. 128

6 Україна у XIX ст 6.1. Україна в складі Російськоїімперії в першій половині XIX ст. 133Стан українських земель 133Розвиток сільського господарства 135Початок промислового перевороту.Розширення торговельних відносин 137

6.2. Суспільно-політичні рухиі національне відродженняУкраїни у першій половині XIX ст. 140Посилення соціальногоі національного гноблення 140Декабристський рух 143Початок національного відродження 148

6.3. Західноукраїнські земліпід владою Австрійської монархіїу першій половині XIX ст. 153Соціально-економічний розвиток 153«Руська трійця» 156Революція 1848—1849 рр. та її впливна західноукраїнські землі 157

6.4. Українські землі у складіРосії в другій половині XIX ст. 160Буржуазні реформи60—70-х років XIX ст. 160Вплив буржуазних реформ на змінусоціальної структури суспільства 165

6.5. Національний та суспільно-політичний рухи в Україніу другій половині XIX ст. 171Громадівський рух в Україні 171Народницький рух в Україні 176Робітничий і соціалістичний рухив Україні другої половини XIX ст. 178

6.6. Західноукраїнські земліу другій половині XIX ст. 180Соціальне економічніш розвитокзахідноукраїнських :Іемель 180

7. Українана початку XX ст.

8. Українськареволюція1917—1920 рр.

Розвиток науки і техніки

7.1. Соціально-економічнийі політичний розвиток Українина початку XX ст.Україна у складі двох імперійРозвиток науки і техніки.Початок авіаери в Україні

7.2. Україна в періодПершої російської революції(1905—1907 рр.)

7.3. Україна в пореволюційнудобу(1907—1914 рр.)Наступ реакції після поразкиреволюції 1905—1907 рр.Столипінська реформа

7.4. Україна в роки Першоїсвітової війни. Лютнева революціяУкраїна в планах воюючих державУкраїнський національний рухв роки війни

8.1. Українська національно-демократична революціяЛютнева революціяі становище Українипісля повалення самодержавстваСтворенняУкраїнської Центральної РадиПерший і Другий УніверсалиЦентральної РадиВідродження державності.Утворення УНРПоляризація класових силв Україні. Ультиматум РНК РСФРРЦентральній РадіПерший Всеукраїнський з'їзд рад.Проголошення радянської владив УкраїніЧетвертий УніверсалЦентральної РадиСічневе (1918 р.) повстання в Києвіі встановлення радянської владиБрестський мир. Окупація Україниі ліквідація УЦР

135

190190

196

199

203

203206

209209

210

215

215

216

220

224

226

227

229

230

231

8.2. Українська гетьманськадержава 234Гетьманщина. Повстансько-партизанська боротьбапроти о к у п а н т і в і Гетьманщини 234Ставлення українських політичних силдо Гетьманату 237Консолідація та активізаціяантигетьманських сил.Зречення П. Скоропадським влади 238

8.3. Відновлення УкраїнськоїНародної Республіки 241Прихід до влади Директорії УНР 241Діяльність Директоріїна початковому етапі 242Акт злуки УНР та ЗУНР22 січня 1919 р. Втрата владиДиректорією 244Орієнтація на Антанту 245

8.4. Боротьба за владу в Україніу 1919—1920 рр. УтворенняУкраїнської Радянської Республіки 246Проголошення Української СРР.Запровадження політики«воєнного комунізму» 246Боротьба проти денікінщинив Україні 249Українсько-польськевійськово-політичне зближення.Завершення Української революції 251

8.5. Західна Українау 1918—1920 рр. 254Проголошення ЗУНР і включенняСхідної Галичини до складу Польщі 254Політичне становище Буковиниі Закарпаття 255

8.6. Причини поразки,історичне значення та урокиУкраїнської національнедемократичної реполюції 256Причини поразки революці ї 256

Історичне значенняУкраїнської революції 259

9. Україна в 20—30-ті роки XX ст.

Уроки революції 1917—1920 рр.Особливості розвитку наукиі техніки у 1917—1920 рр.

9.1. УСРР на початку 20-х років

Міжнародне і внутрішнє становищеУкраїни на початку 20-х роківОсобливості політичноїта економічної ситуаціїГолод у 1921—1923 рр.УСРР в системі «договірної федерації».Створення СРСР

Прийняття конституцій СРСР і УСРР

9.2. Відбудова і розвитокнародного господарства. Неп

Перехід від «воєнного комунізму»до нової економічної політикиРозвиток промисловості Українив умовах непуНаука і техніка в 20—30-ті роки.Розвиток цивільної авіаціїСільськогосподарське виробництвов роки непуЗгортання непу. Утвердженняодноосібної диктатури Сталіна

9.3. Соціально-економічніперетворення в Україніу 20—30-ті роки

Утвердження сталінськогототалітарного режиму й особливостійого прояву в Україні

Перехід до директивного планування.Форсування індустріалізаціїКолективізація сільського господарства.Знищення класу селян-власниківФормування культу особи Сталіна.Утвердження тоталітарної системи

9.4. Національно-культурнебудівництво

Політика коренізаціїРозгортання українізації.Трагічні сторінки. Досягнення

260

261

266

266

270271

272275

276

276

279

280

282

284

287

287

291

294

299

300

300

ЗОЇ

9.5. Західноукраїнські земліу 20—30-ті рокиУкраїнські землі під владою ПольщіУкраїнські землі під владою РумуніїЗакарпаття під владоюЧехо-СловаччиниУкраїнське питанняв європейській політицінапередодні Другої світової війни

305

305

309

310

311

10. Україна у роки 10.1. Початок Другої світової війни.Пгчі»«-лї ^ПЇТГ»Е»Г»Ї ЇЗ/*Т\/П 1-ЇОГ4С}Пи/-гї ОГ\ИЛІЇ О О^\/ї Пі 1\1 Ч/ІЛ-*^ї7і_Другої світовоївійни та першогоповоєнногодесятиріччя

Вступ Червоної армії в Західну Україну 317Початок Другої світової війни,її причини, характер та періодизація 317Включення Західної України,Північної Буковинита Південної Вессарабії до складу СРСР 320Радянізація західноукраїнськихтериторій. Утвердженнятоталітарного режиму 323Репресії тоталітарного режимута опір йому 325

10.2.Напад фашистської Німеччинина СРСР Оборонні боїна території України у 1941—1942 рр. 327

Початок німецько-радянської війни.Український напрям у плані «Барбаросса» 327Оборонні бої на території України 328Причини поразок Червоної арміїна початку війни 330Мобілізація сил для відсічінімецькій армії 331

10.3. Окупаційний режимв Україні (1941—1944 рр.) 333Політичні та економічні плани нацистівщодо України та методи їх реалізації 333

10.4. Рух опору проти німецько-фашистського окупаційногорежиму на території України 337

Партизанський рух на початку війни 337

Розгортання народного опору 339

Діяльність О У Н - У П Ав 1941 —1945рр. 341

11. Українав умовахнаростаннякризитоталітарноголаду (1956—1991 рр.)

10.5. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Відновленнярадянської влади 349Звільнення Лівобережної України 349Звільнення Правобережної України 351Розвиток науки та техніки у 40-х —•першій половині 50-х років 352Перші кроки повоєнної відбудовина українських землях 357

10.6. Завершення Другої світовоївійни. Внесок народу Українив перемогу над фашизмом 359Завершальний етап Другої світовоївійни та її уроки 359Внесок України у розгром фашизму 360Наслідки Другої світової війниі доля українського народу 363

10.7. Україна в повоєннедесятиріччя (1945—1955 рр.) 365Україна в системі міжнароднихвідносин у повоєнний час 365Передача Кримської областідо складу УРСР:мотиви і правова основа 367Повоєнна відбудованародного господарства 370Голод 1946—1947рр. 371Особливості політичнихта економічних перетвореньв західних областях республіки 372Рух Опору на західноукраїнськихземлях у другій половині 40-х —на початку 50-х років 374Українці в архіпелазі ГУЛАГ 376Суперечливий характерсуспільно-політичного життя 380

11.1. Соціально-економічнийрозвиток України (1956—1985 рр.) 386Проблеми розвиткународного господарства в середині50-х — першій половині 60-х років 386Економічні реформи в 60-ті рокита причини їх згортання 388

12.РозвитокнезалежноїУкраїни

Україна в економічній системі СРСРУкраїна в системісвітового господарстваПосилення застійних тенденційв соціально-економічномужитті республікиРозвиток науки і техніки.Цивільна авіація в Україні

11.2. Суспільно-політичнежиття в Україні (1956—1985 рр.)Хрущовська «відлига»Зміни в кремлівському керівництвіта їх наслідки для України

11.3. Україна в період перебудови(1985—1991 рр.)ПеребудоваФормування багатопартійностів УкраїніСпроба серпневого (1991 р.)державного заколоту в Москвіта її наслідки для України

12.1. Утвердження національноїдержавності

12.2. Трансформаціяекономічної системи

12.3. Розвиток аграрної сфери

12.4. Основні напрями розвиткунауки і техніки. Цивільна авіаціяУкраїни на сучасному етапі

12.5. Розвиток культурної сфери

12.6. Конституційний процес. Основніположення Конституції України

391

393

393

395

397397

398

399399

401

407

411

428

437

444

446

453

1.Історія Українияк наука і навчальний предмет

Предмет, завдання і значеннякурсу історії України

Історія України — одна зі складових історичної науки,що досліджує генезис і закономірності становлення та роз-витку українського народу, його боротьбу за національно-тержавну незалежність та пов'язані з нею подвиги, тріум-фи, драми, трагедії.

Предметом вивчення вузівського курсу історії Україниє складний процес формування та розвитку багатомільйон-ного українського народу, його діяльності в соціально-еко-номічній, духовній, політичній і державній сферах з давніх-давен до сьогодення. Разом з тим історія України має роз-глядатися в тісному взаємозв'язку з глобальними історич-ними процесами, з історією її найближчих сусідів, з якимиу різні часи українці перебували у складі різних держав.

Вивчення історії сприяє формуванню історичної свідо-мості народу, в якій органічно поєднуються знання, погля-ди, уявлення про суспільний розвиток. Закріплена в тради-ціях, обрядах, художніх образах та теоріях, історична сві-домість дає змогу людству узагальнити історичний досвід.

Історичне мислення є важливою складовою соціально-філософського освоєння дійсності. Принцип історизму —один з найважливіших в науковій методології. Він дає змо-гу з'ясувати передумови та джерела зародження певнихявищ, виявити закономірності сучасного стану суспільства,спрогнозувати майбутнє.

14 Історія України як наука і навчальний предмет

Історія допомагає зрозуміти сучасність за допомогоюаналізу минулого. Наприклад, М. Вебер зумів пояснитипричини масового утвердження таких життєвих пріори-тетів, як престиж індивідуальної праці, особиста ініціати-ва, відповідальність, чесність, обов'язковість у справах, бе-режливість тощо. Саме вони, за М. Вебером, становлять ос-нову духу капіталізму, пояснюють його особливість та пер-спективи розвитку.

За допомогою історії вчені й державні діячі пояснюютьджерела багатьох етнонаціональних конфліктів. Знанняісторії розвитку культури певного народу дає змогу прогно-зувати перспективи нововведень, економічних та соціаль-но-політичних реформ, організувати ефективну системукерування соціальними процесами, налагодити вихованнянового покоління відповідно до традицій цього етносу.

Водночас історичне мислення є важливим чинникомсоціальної активності, виховання патріотизму, консолідаціїнародних мас, інтеграції та їхньої мобілізації задля вирі-шення певних соціальних завдань. Знання історії є умовоюефективної участі людини в суспільному житті. Прикладомцього є М. Грушевський, який писав, що в політику при-йшов через вивчення історії свого народу.

Історія вчить кожну людину, спираючись на загально-людські цінності, творчо опрацьовувати і критично переос-мислювати багатство світового історичного досвіду та за-своювати його уроки, формувати на цій основі власні пере-конання, громадянську позицію, здобути навички і вміння,необхідні для практичної діяльності.

Відтворюючи історію, історики її моделюють. А моделейможе бути безліч, навіть тоді, коли чітко зафіксовані одній ті самі факти. Цим історія наближається до літератури імистецтва.

Отже, історія є специфічною наукою, яка перебуває намежі класичних наук та мистецтва.

Методи вивчення історії УкраїниПравдиве пізнання минулого можливе лише зі справді

наукових методологічних позицій.Історична наука спирається на такі основні методологіч-

ні принципи:1. Принцип об'єктивності. Він виходить передусім з цивілізійного

погляду на історію як об'єктивний процес.Зо6ов'язує історика і кожного, хто вивчає історію, знахо-дити історичну закономірність суспільного розвитку, його

Предмет, методи, джерела 15

зумовленість насамперед матеріальними й духовними чин-никами. Водночас цей принцип вимагає спиратися на фак-ти у їхньому правдивому вигляді, без перекручувань, підго-нок під наперед задані схеми.

2. Принцип історизму. Він передбачає, по-перше, роз-гляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло,які основні етапи пройшло в своєму розвитку. По-друге, ви-магає, щоб кожне явище розглядалося у зв язку з іншими,визначалось його місце в системі суспільних відносин, щобчітко простежувались взаємовплив, взаємозумовленістьісторичних явищ. По-третє, він передбачає розгляд кожно-го явища крізь призму конкретного досвіду історії за умо-ви збереження причинних зв'язків між різними явищами іподіями. Історизм дає можливість увійти в історію, зрозу-міти її, оцінити мотиви вчинків і самі вчинки історичнихдіячів, з'ясувати їхнє значення.

Ці принципи реалізуються через сукупність науковихдослідницьких методів — теоретично обґрунтованих спо-собів пізнання. Історія України як галузь історичної наукивикористовує загальнонаукові методи, серед яких — істо-ричний і логічний. Застосування першого дає змогу просте-жувати історичні явища на всіх етапах розвитку з ураху-ванням специфічності перебігу в конкретних умовах місцяі часу. Логічний метод відкриває можливості для аналізуісторичних подій, явищ на кінцевій стадії їх розвитку, коливсі їх основні властивості набули завершеного вигляду. Істо-ричний і логічний методи пізнання взаємно переплітають-ся, доповнюють один одного.

При вивченні історії України також використовуються(особливо зарубіжними істориками) міжнаукові або між-дисциплінарні методи: метод конкретних соціальних до-сліджень, математичні методи, методи математичної стати-стики та ін.

Джерела і література з історії України

Джерелами історії України є матеріальні носії історич-ної інформації, що- безпосередньо відображають той чиінший бік діяльності людей.

Сукупність історичних джерел класифікують на п'ятьосновних типів:

1) речові джерела — пам'ятки матеріальної культури,тобто археологічні знахідки: засоби виробництва, предме-ти побуту, монети та архітектурні пам'ятки;

2) етнографічні джерела — пам'ятки, які містять даніпро особливості буття, культури, звичаї певного народу;


3) лінгвістичні джерела — дані з історії розвитку мови;4) усні джерела — народні пісні, історичні думи, пере-

кази, легенди, народні прислів'я, приказки та ін.°,5) писемні джерела — літописи, документи тощо, які є

основою історичних знань.Щедрим матеріалом для історика є пам'ятки матеріаль-

ної та духовної культур давніх часів. Одним із зачинателівукраїнської та загальнослов"янської археології бувпольський вчений Адам Чарноцький, який першим дослід-жував кургани на території України. Особливої активностінабула ця робота на початку XIX ст. з розгортанням розко-пок на території Десятинної церкви і Софійського собору вКиєві.

Писемні джерела поділяють на дві основні групи: актовіматеріали (джерела, які є результатом діяльності різнихустанов, організацій та офіційних осіб: грамоти, договори,протоколи, циркуляри, накази, статистичні дані, стеногра-ми тощо) та розповідаючі джерела (літописи, спогади, що-денники, листи, нотатки, публіцистичні, економічні, літе-ратурні тощо).

Серед історичних джерел, на які спирається сучаснаісторична наука, чільне місце посідають літописи — хроно-логічні записи про події, складені по роках. Літописання вУкраїні з'явилося вже в першій половині XI ст. за правлін-ня Ярослава Мудрого» Найдавніше літописне зведення булостворене в Києві близько 1037—1039 рр. З роками воно до-повнювалося, а в 1113 р. чернець Києво-Печерського мона-стиря Нестор закінчив зведення літопису, названого ним«Повість минулих літ» о Взявши за основу праці своїх попе-редників, Нестор додав від себе нарис про розселення на-родів після всесвітнього потопу, праслов'янську історію ірозселення слов'ян. Історична частина Несторового творупочинається 852 роком, а закінчується 1117. Цей високо-художній твір мав величезний вплив на розвиток історич-ної думки в Україні. «Повість» була щонайменше тричі пе-реписана. До нас дійшла вона у Лаврентіївському списку таІпатіївському літописі.

Серед давньоруських літописів своїми літературнимиякостями виділяється Галицько-Волинський, що охоплюємайже все XIII ст. У центрі його — епоха князя (короля)Данила Галицького. Багато даних про події на українськихземлях XI—XII ст. містять Новгородський та Ростово-Суз-дальський літописи.

Велике значення для всебічного висвітлення давньоїісторії України мають також іноземні джерела. Першу пи-


семну згадку про події на українських землях залишив«батько історії», славетний грек Геродот у V ст. до н.е» Де-які дані про слов'ян (венедів) є у римського історика І ст.до н.е. Тацита. Про племена слов'ян писали також візан-тійський історик Прокопій Кесарійський, готський історикЙордан та ін.

Окрему групу джерел з історії української державностістановлять юридичні пам'ятки: договори Русі з ВізантієюX ст.; законодавчий збірник « Руська Правда », який зберіг-ся в літописах; церковні устави Володимира Великого, Яро-слава Мудрого тощо.

Літописна традиція Київської Русі та Галицько-Волин-ського князівства знайшла своє продовження в литовсько-польський період історії українського народу. Історичніписання особливо були поширені в XVI ст. Створювали їхпереважно при монастирях. До найважливіших тогочаснихпам'яток належить Густинський літопис (1670), складенийна основі численних вітчизняних та іноземних джерел,праць польських, західноєвропейських, грецьких, римсь-ких істориків та хроністів. У середині XVII ст. був закінче-ний і Львівський літопис, що охоплює події 1488—1649 рр.На основі Густинського літопису, а також інших джерелбуло створено популярний і єдиний друкований твір — «Си-нопсис». До середини XIX ст. він витримав понад 20 виданьі тривалий час вважався першим систематизованим підруч-ником з історії України.

Серед писемних джерел XVII — початку XVIII ст. ви-діляються так звані «козацькі літописи», присвячені восновному добі Хмельниччини. Чільне місце серед нихпосідає анонімний твір, який перші видавці умовно назва-ли «Літописом Самовидця». Він охоплює події з 1648 до1702р.

Різноманітними цінними відомостями насичений літо-пис Самійла Величка «Сказание о войне козацкой с поля-ками через Зеновия-Богдана Хмельницкого». Він міститьбагато документів, грамот, універсалів, договорів, що надаєйому великої історичної ваги. Літопис доведено до 1700 р.

Цими визначними пам'ятками літописання другої поло-вини XVII — початку XVIII ст. по суті завершується етапнакопичення історичних даних, створення компілятивниххронік. В останні десятиліття XVIII ст. остаточно утвер-джується якісно новий, вищий етап розвитку українськоїісторіографії, який вже можна вважати науковим. Своєрід-ною єднальною ланкою цих двох етапів є один з перших за-гальних курсів української історії — «Краткое описание


Малороссии». Він був виданий близько 1740 р. Василем Бу-балом. Цей курс мав на меті з'єднати князівський і козаць-кий періоди історії України.

Вершиною активного процесу узагальнення фактологіч-ного матеріалу і формування оригінальної концепції історіїУкраїни стала поява на рубежі двох століть «Історії Русів».Уже майже два століття учені не можуть остаточно визна-читися щодо особи його автора, оскільки він з політичнихміркувань заховався під іменем Георгія Кониського. Цейтвір був надрукований лише 1846 р., майже через 50 роківпісля написання, але ще в ЗО—40-х роках, поширюючись усписках, справив велике враження на сучасників. Безпереч-ним є його вплив і на формування історичного світоглядуТ. Шевченка і М. Гоголя.

На розвиток історичних досліджень в Україні істотновплинуло видання історичних матеріалів, яке розпочало-ся в 40-х роках XIX ст. На жаль, в Україні не було своїхнаукових установ чи товариств, але національно свідомідослідники зуміли використати російські офіційні устано-ви для публікації численних матеріалів українськоїісторії. Так, М. Костомаров — автор «Книги буття україн-ського народу» і багатьох праць з історії України — буввидатним продовжувачем народницького напряму в історіїУкраїни, започаткованого М. Максимовичем. Головну ува-гу в своїх працях він приділяв селянству, народним рухам,недооцінюючи часто державних діячів. Добу козаччинидосліджували П. Куліш та Д. Яворницький (Історія запо-розьких козаків). З середини XIX ст. з'являються праці зісторії окремих регіонів України: Києва, Слобожанщини,Чернігівщини.

Але українська історична школа постала лише напри-кінці XIX ст. її засновником став професор Київського уні-верситету Володимир Антонович, чиї наукові інтереси булизосереджені на історії Правобережжя, козацтва, гайдамач-чини, шляхетства (монографії «Про походження козацтва»,«Про гайдамацтво», «Про селян у Південно-Західній Росіїза актами 1700—1798 рр.»). Він заснував київську школуісториків, до якої належали майже всі науковці, що обійня-ли в майбутньому професорські посади в університетах Ук-раїни: Д. Багалій, І. Линниченко, М. Довнар-Запольський.З його школи вийшли видатні українські історики М. Гру-шевський, Д. Дорошенко, Н. Полонська-Василенко, П. Ку-рінний та ін.

Нова доба в українській історіографії розпочалася з ак-тивною науковою діяльністю М. Грушевського, який у


1894 р. очолив кафедру історії у Львівському університеті.Він не тільки об'єднав галицьких науковців, але й залучивдо співпраці багато вчених з Наддніпрянської України.М. Грушевський написав 1800 статей та «розвідок» з історії,етнографії, археології, літератури, а також кілька загаль-них курсів історії України: «Очерк истории украинского на-рода», «Ілюстрована історія України», «Історія України-Руси» в одинадцяти томах. Він вперше створив систематич-ну історію України — від археологічного періоду до 1658 р.

Перша світова війна, революційні події 1917 р. та гро-мадянська війна загальмували розвиток української істо-ричної науки на багато років. Чи не єдиним винятком тогоперіоду було заснування 24 листопада 1918 р. УкраїнськоїАкадемії наук, що вже в 20-х роках стала осередком науко-вої роботи, в тому числі істориків. Повернення сюди в1924 р. з еміграції М. Грушевського, якому в період украї-нізації вдалося створити в Академії історичні установи з по-тужним науковим потенціалом, значно активізувало дослід-ження історії України.

Активні дослідницькі процеси були перервані в 1930 р.сфабрикованим Народним Комісаріатом внутрішніх справ(НКВС) процесом щодо Спілки Визволення України (СВУ),який вирвав з рядів Всеукраїнської Академії наук (ВУАН)45 співробітників на чолі з академіками С. Єфремовим таМ. Слабченком. Почався сталінський геноцид проти україн-ського народу, його культури та історії. На початку 30-хроків майже всі осередки української історичної науки вУРСР було ліквідовано.

У 20—30-ті роки, незважаючи на політичні обмеженняпольського окупаційного режиму та матеріальну скруту, ве-лика історична робота проводилась і в Галичині. Осередкомїї було Наукове Товариство ім. Т. Г. Шевченка. Там працю-вали відомі історики, здебільшого учні М. Грушевського:С. Томашівський, О. Терлецький, І. Крип"якевич та ін. Виз-начні історики України продовжували дослідницьку роботуі в еміграції. Наукові сили були сконцентровані у Празі (Ук-раїнський вільний університет), Берліні (Український нау-ковий інститут), Варшаві (Український науковий інститут,Українське воєнно-історичне товариство). Серед першоїхвилі української політичної еміграції найпомітнішими по-статями були Д. Дорошенко («Нарис історії України» удвохтомах, «Огляд української історіографії» та ін.), В. Липин-ський («Україна на переломі»), А. Яковлів, Н. Полонська-Ва-силенко («Історія України»), О. Оглоблин та ін.

Після Другої світової війни дослідницька робота в ца-рині української історії відновилась. Однак в УРСР дослід-


ники були сковані жорсткими ідеологічними обмеженнями.Провідними темами практично всіх історичних праць ста-ють: домінуюча роль російського народу і російської куль-тури у розвитку всіх народів СРСР; одвічне прагнення ук-раїнців та білорусів до державної єдності з Росією; пріори-тет соціального над національним; ненависть до українсь-ких істориків-емігрантів. За цих обставин цілі періодиукраїнської історії були віддані на відкуп російським істо-рикам. Щоправда, серед них були і науковці зі світовимита європейськими іменами, а саме: Б. Греков («КиевскаяРусь», «Восточная Европа й упадок Зол отой ОрдьІ» та ін.),М. Тихомиров(«Древнерусскиегорода», «Российскоегосу-дарство XV—XVIII веков»), Д. Лихачов («Русские летопи-си й их культурно-историческое значение»), В. Мавродін(« Образование древнерусского государства й формированиедревнерусской народности»), Б. Рибаков («АнтьІ й КиевскаяРусь», «Ремесло древней Руси») та ін.

Водночас не стояла на місці й історична наука в Україні.Через відсутність можливостей для реалізації нових кон-цептуальних підходів до питань походження і формуванняукраїнського народу, процесів його історичного розвиткудослідники змушені були зосередити увагу на накопиченніфактичного матеріалу, включенні в науковий обіг нових до-кументів з архівів, розгляді окремих періодів історії Украї-ни новітніх часів (з виходу на історичну арену російськоїсоціал-демократи і до подій 60—80 років XX ст.), у багатьохвиданнях вона була сфальсифікована.

Після закінчення Другої світової війни на західно-українських землях продовжували працювати вихованці тапослідовники історичної школи М. Грушевського. Най-авторитетнішим з них був І. Крип'якевич, який зумів ви-дати цінні роботи: «Богдан Хмельницький», «Галицько-Волинське князівство», а також Л. Похилевич, Я. Ісаєвич,В. Грабовський, Ю. Сливка.

Серед київських істориків-дослідників дожовтневої іс-торії України виділяються своїми працями Ф. Шевченко,В. Голобуцький(«3апорожскоекозачество»), М. Брайчевсь-кий («Походження Русі», «Утверждение христианства наРуси»), М. Котляр («Киев — древний й современньїй»),В. Баран («Ранні слов'яни між Дністром і Прип'яттю»),П. Тол очко («Древний Киев», «Древняя Русь»).

У 1939 р. був відновлений Київський університет (у1924—1938 рр. — КІНО), а в ньому історичний факультет,де 1956 р. створено кафедру історії України, 1957 р. — зас-новано «Український історичний журнал», у"1992р. —


журнал «Київська старовина» (видавався у 1882—1906 рр.),у 1997 р. — журнал «Пам'ять століть».

Обширною є радянська повоєнна історіографія подій до1917 р. Однак висвітлення їх було чітко підпорядкованеінтересам радянського тоталітарного режиму. Тільки в 90-тіроки XX ст. з'явилися науково вивірені праці щодо різнихаспектів історії України радянського періоду.

Українська історіографія розвивається і за рубежем. УСИТА, Канаді і Європі діють наукові центри з історії Украї-ни, Товариство українських істориків, виходить друкомжурнал «Український історик» (редактор Л. Вінар).

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте основні методологічні принципи вивченняісторії України.

2. Що є предметом вивчення курсу «Історія України»? Назвіть йогоджерела, літературу.

3. У чому полягають спільні та відмінні риси теоретичних джерел?4. Охарактеризуйте особливості розвитку історичної науки в Україні.

2Давня історія України

Історія українських земель розпочинається з появою наних людини. Одне по одному виростали тут покоління, ко-чували різні племена. Над краєм пролітали хуртовинивоєн. Поступово в цьому горнилі формувався протоукраїн-ськии етнос.

2.1. Первісне суспільствоі перші державні утворенняна території України

Початок формування людської цивілізаціїна території України

Первинною соціально-економічною формацією в історіїлюдства була первісна община. Суть її полягає в колектив-ному виробництві та споживанні, а також колективній влас-ності на природні багатства і знаряддя праці. Впродовж три-валого часу первіснообщинна формація пройшла кількастадій свого розвитку. Чітко виділяються дві стадії-епохи:споживчого і відтворюючого господарства.

Первісне суспільство І перші державні утворення 23

Основна мета первісного виробництва полягала у ство-ренні необхідного продукту для забезпечення фізичногоіснування людини і розширеного відтворення населення.

У межах первіснообщинної формації відбулося два ве-ликі суспільні поділи праці. Перший характеризувався ви-діленням пастуших племен, що зумовило значне підвищен-ня продуктивності праці, появу додаткового продукту й об-міну. Другий пов'язаний з виокремленням виробництваметалу як самостійної галузі виробництва.

Історію первіснообщинного ладу поділяють на чотириперіоди. В основу визначення хронологічних меж кожногоперіоду покладено домінуючу роль того чи іншого матеріа-лу при виготовленні знарядь праці: каменю, міді, бронзи ізаліза. Відповідно до цього археологи розрізняють:

1. Кам'яний вік. Він охоплює період від 1 млн до 6—5тис. років тому. Кам'яний вік поділяють на палеоліт (ста-родавній кам'яний вік: 1 млн — 12 тис. років тому) — ран-ній, середній і пізній; мезоліт, або середній кам'яний вік(приблизно 12—5 тис. років до н.е.), і неоліт, або новий ка-м'яний вік (починається близько 7—6 тис. років тому).

2. Енеоліт, або міднокам'яний вік (IV—III тис. до н.е.).3. Бронзовий вік (кінець III — початок І тис. до н.е.).4. Ранній залізний вік. На Кавказі він починається з

X ст. до н.е., в Україні й Південній Росії — з V—VI ст. дон.е. і триває до утворення класових суспільств-держав.

Приблизно мільйон років тому пралюди (архантропи)заселяли теплі райони Євразії і, можливо, тоді з'явились натериторії України. Пізніше на зміну пітекантропу і неандер-тальцю, які жили в ранньому палеоліті, приходитькроманьйонський тип людини (близько 40—35 тис. роківтому), яку ми вже називаємо «гомо сапієнс» (людина розум-на). Первісне людське стадо у пізньому палеоліті посту-пається місцем родовій общині із спільною власністю на за-соби виробництва. Водночас відбуваються значні зрушенняв господарській діяльності людини, вдосконалюються зна-ряддя праці. На зміну палиці і загостреному каменю при-ходять металевий спис і списометалка — попередник лука.Це значно підвищило ефективність полювання. Появаштучного житла й шитого одягу дала змогу людині розши-рити північні межі свого проживання на Землі. Стоянкидоби пізнього палеоліту знаходять по всій території Украї-ни. Причому цивілізація доби пізнього палеоліту — Мізин-ське поселення на Десні, Кирилівське, Межиріч, Гінці, —-як зауважує відомий археолог О. Знойко, не мала на той часаналогів у всій Європі.

24 Давня Історія України

Приблизно 12 тис. років до н.е. пізній палеоліт в Україніперейшов в епоху мезоліту, яка тривала до V тис. до н.е.Найважливішим досягненням того часу було винайденнялука і стріл, змінилась техніка виготовлення кам'яних зна-рядь. Було зроблено і перший крок на шляху до скотарства.Все це відомо з матеріалів, знайдених на мезолітичних сто-янках, яких в Україні особливо багато. Найцікавіші з них:Журавська стоянка на Чернігівщині, Кирилівська в Києві,Гребеники на Одещині, Фатьма-Коба і Мурза-Коба в Кри-му. В епоху мезоліту вже чіткіше простежуються окреміетнокультурні області.

«Неолітична революція»

Розквіт родоплемінного ладу відбувався в добу неоліту,яка почалася в Україні приблизно 7 тис. років тому, ос-кільки сприятливий клімат і родючі землі створювали іде-альні умови для розвитку господарства. В період неолітупорівняно високий рівень виготовлення знарядь праці і на-копичений досвід дали змогу людині перейти від присвоєн-ня дарів природи до продуктивного господарства — земле-робства і скотарства. Виникнення продуктивного господар-ства вчені називають «неолітичною революцією».

У період неоліту був досягнутий помітний прогрес в об-робці каменю. Різання, шліфування і свердління дали змо-гу виготовляти досконалі кам'яні сокири, насаджені на ру-коять, що перетворило їх на основне знаряддя праці. Такісокири допомагали людям освоювати ліси, будувати жит-ло, виготовляти човни. У неоліті було освоєно також виго-товлення ліпної кераміки, з'явилися тканини. Обпаленаглина — це перший штучний матеріал, створений людиною.Глиняний посуд давав змогу готувати рідку їжу і зберігатихарчі.

У цей період спостерігається розвиток духовного світулюдини, мистецтва. Полювання втрачає основне значення,тому, мабуть, зникають реалістичні зображення звірів. На-томість поширюється культ божеств родючості в образіжінки. Цей культ характерний для землеробських племенне тільки України, а й Малої Азії, Месопотамії тощо.

У VI тис. до н.е. стає помітною певна балто-білорусько-українська єдність на тлі етнічної карти Європи того часу.Вона виявилася в культурі ямково-гребінчастої кераміки(назва від характерного орнаменту), поселення якої на Чер-нігівщині, Харківщині, Волині зустрічаються досить час-

Первісне суспільство і перші державні утворення 25

то. Ця єдність виявилася нетривкою і швидко розпалася.Але в Україні від неї започаткувалася трипільська- культу-ра — найцікавіша в нашій історії.

Трипільська культура

Трипільці залишили помітний слід в етнокультурномурозвитку Європи, починаючи з неоліту і закінчуючи мідно-бронзовим віком. На пізньому етапі свого розвитку три-пільські племена займали величезні простори СхідноїЄвропи — від Слобідської України до Словаччини і Ру-мунії, від Чернігівщини і Полісся до Чорного моря і Бал-канського півострова. Досі триває дискусія про походжен-ня цієї культури (IV—III тис. до н.е.). Одні науковці вва-жають трипільську культуру автохтонною, тобто такою,що походить від місцевої буго-дністровської культури.Інші називають її носіїв пришельцями з Балкан та східно-го Середземномор'я. Існує й компромісна точка зору,згідно з якою трипільська культура є своєрідним синтезоммісцевих та зайшлих елементів.

Незважаючи на те, що перші знахідки трипільськоїкультури були зроблені відомим археологом В. Хвойкою щена початку XX ст. в с.Трипілля біля Києва, ще й досі не даноналежної оцінки її ролі в історії України. Можливо, цеспричинено тим, що деякі науковці пов'язують трипільцівз майбутніми українцями, проти чого виступила радянськаофіційна історична наука1. Щодо характеристики економіч-ного життя трипільців, то головним їхнім заняттям булохліборобство та скотарство.

У період свого розквіту між 3500 та 2700 роками до н.е.трипільці жили великими селами по 600—700 осіб. Вонимешкали у довгих та вузьких спільних оселях, де кожнасім'я мала власну частину житла з окремою глинобитноюпіччю. Родовід вони вели по лінії батька. Орнамент на че-реп'яному посуді, що являв собою поєднання характернихплавних візерунків жовтого, чорного і білого кольору,свідчить про магічні ритуали та віру в надприродні сили.Трипільці користувалися дерев'яним плугом, завдяки чомуземлеробство стало більш надійним способом добування їжі,ніж мисливство. Відомо, що вони застосовували й перші ме-тали — мідь.

Історія України в запитаннях та відповідях: Вип. І. —К.: Знання, 1989. — С. 6.

26 Давня Історія України-

Таким чином, на території України ще за часів неолітурозвинулася могутня культура, яка пов'язана з іншими ви-соко розвинутими культурами Східної Європи і Малої Азіїі є ланкою єдиного ланцюга.

Водночас глибоке вивчення спадку трипільців свідчитьпро те, що їхні традиції збереглися на Дніпрі—Дністрі нелише до часів княжого Києва, а й до недавнього минулого,а це дає підставу стверджувати про єдиний безперервнийетнокультурний процес у межиріччі Дніпра—Дністра—Ду-наю, починаючи з IV тис. до н.е.

Паралельно з розвитком трипільської культури на східвід Дніпра відбувався процес формування скотарського гос-подарства. ВIII тис, до н.е. скотарство стає основним занят-тям племен степової зони. В обмін на шкури, м'ясо, вовнувони отримували з Кавказу, Балкан і Східного Середземно-мор'я вироби з міді і бронзи. УII — на початку І тис. до н.е.бронзоливарне виробництво набуває значного поширення вСхідній Європі. Було воно й у трипільців, а пізніше такі самімайстерні існували в дніпровському Надпоріжжі, Нижньо-му Подніпров'ї. Поступово скотарство відокремилося відземлеробства. У скотарів головною продуктивною силоюбули чоловіки. На зміну матріархату прийшов патріархат.Подібний процес відбувався і в землеробських племенах,зокрема — пізньо-трипільських.

У цей період виразно простежується різниця у рівняхрозвитку Півдня і Півночі Східної Європи. Як стверджуєакадемік Б. Рибаков, Північ відставала від Півдня приблиз-но на 2500 років. Він пояснює це не тільки сприятливимиприроднокліматичними умовами, а й наближеністю до ви-сококультурного Середземномор'я.

Кіммерійці

Наприкінці епохи міді-бронзи райони Північного При-чорномор'я від Карпат до гирла Дунаю та Кубані населя-ли кіммерійці, яких відносять до пізнього стану розвиткуплемен так званої зрубної культури, яка займала величезніпростори від Дністра до Уралу, від Десни і Ками до Кримуі Кавказу. Кіммерійці — це перший народ Східної Європи,власна назва якого збереглася в писемних історичних дже-релах. Вони займалися скотарством і землеробством,підтримували торговельні зв'язки з Кавказом і Середзем-номор'ям, виготовляли і широко застосовували металеві

Первісне суспільство і перші державні утворення 27

знаряддя і зброю, зводили городища. Але з VIII ст. до н.е.,очевидно під натиском кочових скіфів, ці городища по-всюдно зникали.

Скіфи, сармати

Прихід скіфів в Південну Україну відбувся вже в епохураннього заліза. Застосування залізних знарядь значно під-вищило продуктивність праці в усіх галузях господарства,прискорило процеси еволюції людського суспільства відродоплемінного ладу до класових суспільств.

На початку VII ст. до н.е. кочові скіфи іраномовного по-ходження з'явилися в українському степу. У V ст. до н.е.грецький історик Геродот відвідав Скіфію та описав її насе-лення. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі —землеробські племена, що швидко змішалися з місцевимнаселенням. Політична влада зосереджувалася в руках«царських» скіфів-кочівників, що вважали себе найчислен-нішими і найкращими й змушували інших скіфів та не-скіфські племена України сплачувати їм данину. Войовничіскіфи мали велике, добре озброєне і дисципліноване кінневійсько. Вони вели успішну війну з перським царем Дарієм,який в 514—513 рр. до н.е. намагався їх завоювати. УIV ст.до н.е. скіфські племена об'єдналися і створили під прово-дом царя Арея примітивну державну формацію Скіфію.Спочатку центр Скіфії був на лівому березі Дніпра, а з кінцяIII ст. столицю скіфської держави перенесено до Неаполя-Скіфського в Криму, недалеко від сучасного Сімферополя.

Родовід у скіфів ішов по батьківській лінії, майно роз-поділялося між синами, а полігамія була нормальним яви-щем. Разом із померлим чоловіком часто вбивали й ховалийого молодих жінок. Поховальні кургани скіфських царівз численними високомистецькими золотими виробами і вод-ночас убогі могили простих людей свідчать про суспільно-економічне розшарування серед «царських» скіфів. В Ук-раїні до найбагатших скіфських курганів належать Чорто-млик і Солоха на нижньому Дніпрі, Куль-Оба в Криму, Гай-манова могила, Товста могила та інші.

УIII ст. до н.е: в Південну Україну приходять з Волги йУралу іранські племена сарматів, які підкорили і поглину-ли скіфів. Тільки залишкам скіфів удалося сховатися в Кри-му, де їх нащадки прожили до III ст. н.е.

Скіфами греки називали не тільки власне скіфські чисарматські племена. Вони відносили до них і їхніх сусідів,

28 Давня історія України

у тому числі й праслов'янське населення України. Тому ак-туальним є питання про етнічну належність кіммерійців-скіфів, оскільки скіфи значною мірою перейняли кімме-рійську культуру та звичаї. Простеження етнокультурнихпроцесів на українських землях, починаючи з IV тис. до н.е.і закінчуючи серединою І тис. до н.е., дало змогу О. Зной-кові стверджувати, що мова кіммерійців і скіфів була про-тослов'янською мовою тієї доби, яка дещо пізніше зазналаі фракійського впливу1. Слід брати до уваги, що деякі до-слідники (наприклад, Б. Рибаков) вважають скіфів-земле-робів протослов'янами.

Греки вважали скіфів найрозумнішим народом у світіпісля себе, а їхнього філософа Анахарсиса — одним з най-мудріших людей того часу.

Сармати, що на історичній арені змінили скіфів, понад600 років займали широкі простори — від прикаспійськихстепів до Паннонії. Вони активно впливали на події в ан-тичному світі, що поступово відживав, та в ранньослов'ян-ському, що тільки-но народжувався. Тісно контактуючи зземлеробськими племенами північно-кавказького регіону,зарубинецьким і пізньоскіфським населенням Подніпров'ята Криму, сармати впливали на формування і розвиток їхніхкультур.

Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі III —II ст. до н.е., сарматські племена язиків, роксоланів, хорсів,а трохи пізніше й аланів хвилями просувались на захід упошуках нових територій, нових пасовищ. Античні автори,згадуючи про них, підкреслювали їх агресивність і войов-ничість.

Масове переселення сарматських племен на територіюПівнічного Причорномор'я почалося наприкінці II ст. дон.е. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи міжДоном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугута Дунаю. В середині І ст. н.е. вони намагалися розселити-ся ще західніше. У сарматському оточенні виявляютьсяпізньоскіфські городища Нижнього Дніпра, Криму, античніполіси — Ольвія, Тіра, Ніконій, Боспорське царство, їхніпостійні набіги й вимоги сплачувати данину спричинилипереселення на нові території ранньослов'янського заруби-нецького населення Середнього Подніпров'я.

Найбільшого розвитку сарматське суспільство досягло вІ ст. н.е. Поступово бідніші прошарки кочового населення

1 Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.:Молодь, 1989. — С. 15.

Давньослов'янські племена 29

осідали у Північно-Західному Причорномор'ї, а вже в III ст.н.е. якась їх частина ввійшла до черняхівської культури.

Нині з упевненістю можна стверджувати про взаємозв'я-зок трипільської культури, зрубної (кіммерійці), скіфів інаселення України І тис. н.е.

Античні міста-державиПівнічного Причорномор'я

Починаючи з VII ст. до н.е., на північному узбережжіЧорного моря селяться греки, які походили переважно зМілета. Вони заснували міста Тіру на Дністрі, Ольвію на Бузі,Херсонес біля Севастополя, Пантікапей на місці сучасноїКерчі, перетворивши їх на центри торгівлі та ремесел. Цебули типові рабовласницькі міста-держави, подібні до своєїметрополії, які збагачувались завдяки торгівлі рабами,хлібом, рибою. Ці товари греки часто одержували від скіфівв обмін на золоті вироби, предмети розкоші, вино тощо1.

V V ст. до н.е. з об'єднаних грецьких міст на Тамансь-кому і Керченському півостровах утворилося Боспорськецарство з центром у Пантікапеї. Зв'язки грецьких міст знаселенням Півдня України мали великий вплив на куль-турний, мистецький і релігійний розвиток автохтонів.

IІ ст. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римсь-кої імперії й перебувають під цією владою аж до навали ко-чівників, насамперед готів, які зруйнували їх і завоювалиБоспорське царство. Згодом було відбудовано тільки Хер-сонес, який за часів існування княжої держави відігрававроль посередника між Візантією і Києвом.

Таким чином, дослідження українських археологів таісториків, а також науковців з інших країн дають нам уяв-лення про неперервність етнокультурних процесів на зем-лях України, починаючи з IV тис. до н.е. і закінчуючи ос-танніми століттями до н.е.

2.2. Давньослов'янські племенаПісля падіння Скіфії виникають суто слов'янські куль-

тури, насамперед зарубинецька (II ст. до н.е. — II ст. н.е.),яка охоплювала терен від Прип'яті до Дністра, та пшевор-

1 История Украинской ССР: В 10-ти т. — К.: Наука, 1981—1985. — Т. І.— С. 202—240.

зо Давня історія України

ська (II ст. до н.е. — V ст. н.е.), яка займала територію су-часної Польщі і частково Словаччини, Закарпаття.

Розвиток зарубинецької культури тривав на тлі зроста-ючих контактів із сарматами, а пшеворської — з герман-ськими племенами, що посилило поділ слов'янського світуна західну і східну частини.

Спадкоємницею зарубинецької культури, принаймні улісостеповій зоні Правобережної України та Подніпров'я,була черняхівська культура (II—V ст. н.е.), яка поширю-валася як на старій скіфській території, так і південніше,сягаючи північно-західного узбережжя Чорного моря.Черняхівська культура була значно вищою від зарубинець-кої і пов'язується з антами — попередниками давніх русів-українців1.

Писемні згадки про слов'ян

Концепції археологів щодо ранніх етапів історії україн-ського народу, точніше його предків, лишаються значноюмірою гіпотетичними. Більш достовірні знання дають намписемні джерела.

Перші згадки про ранньослов'янські племена з'явля-ються у творах римських вчених І—II ст. н.е. Плінія Стар-шого, Тацита, Птолемея, де слов'яни відомі як венеди.

Термін «слов'яни» вперше вживають візантійські істо-рики Прокопій Госевдо-Кесарійський, Іоанн Єфеський,Менандр. Найповніше ранньослов'янська історія викладе-на у творах Йордана «Про походження та діяння гетів»,або «Гетіка» (551) і Прокопія Кесарійського «Історія війн»(550—554). Саме у «Гетіці» міститься інформація про роз-пад єдиної венедської ранньослов'янської спільноти, якійвідповідала зарубинецька культура. Йордан сповіщає, щоу VI ст. вже існувало три гілки слов'ян: венеди (басейнВісли), анти (Подніпров'я) і слов'яни, або склавіни (Поду-нав'я).

Поява на півдні Європи антів і склавінів зафіксована йіншими істориками цієї доби.

1 Ковальський М. П., Мицик Ю. А. Історія України: Ч. І. Відстародавньої історії до XVII ст.: Конспекти лекцій. — К.: НМК БОМіносвіти України, 1993. — С. 20—21.

Давньослов'янські племена

Антська держава

31

На зламі двох ер завершився розподіл слов'ян насхідних і західних. Східні слов'яни, які мешкали на тери-торії сучасної України, починаючи з IV ст. н.е., об'єднали-ся в державну формацію антів. Держава антів простягласявід Дністра до Азовського моря і Дону на північ до Чорногоморя, об'єднувала слов'янські племена, а також ті, що за-селяли простори України, — рештки готів, греків, іранців.

Для антського суспільства початку н.е. була характерноютериторіальна община, що ґрунтувалася на общинному гос-подарстві. Основу економіки становило орне хліборобство.Для обробки землі застосовували соху та залізний плуг. По-ява цих знарядь праці сприяла виробленню надлишку про-дукції, а звідси — соціальному розшаруванню антського на-селення і зародженню державної структури. Інтенсивнийрозвиток економіки зумовив розклад общинного господар-ства. Орні землі, залишаючись у колективній власності об-щин, передавалися наділами в індивідуальне користуванняокремих патріархальних сімей. Поступово відбувалася дифе-ренціація суспільства. Численні грошові і речові скарби, якізнаходять під час розкопок на землях антів, підтверджуютьнагромадження значних індивідуальних багатств.

Соціальне розшарування вимагало і нових форм полі-тичної організації суспільства. В антів сформувалося полі-тичне об'єднання, притаманне ладу військової демократії.На чолі антської держави стояли зверхники — царі, на-приклад, Бож, Ардагаст, Доброгаст, Межимир. Однак вла-да антських царів не була абсолютною. Давньогрецькі істо-рики підкреслювали демократизм антів, які, за їхнім тверд-женням, «живуть у народоправстві». Царську владу обме-жували народні збори — віче. Ці демократичні традиціїбули перенесені в Київську Русь.

М. Грушевський саме з цього моменту виводить історіюУкраїни, пов'язуючи перших українців з антами. «Отеє йбули наші українські племена, що зайняли тоді вже побе-режжя чорноморське від Дністра до Азовського моря і впер-ше тут виступають в історичних джерелах окремо під на-звою «антів». Найдавніша звістка, яку про сих антів пере-казують нам візантійські письменники, належить до кінцяIVст., зараз по гунській бурі, і се те, що зветься початкомісторичного життя наших племен»1.

1 Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К.; Львів,1993. —С. 32.

32 Давня історія Укоаїни Давньослов'янські племена 33

Боротьба з готами, гумами, аварами

Отже, слов'янство як самостійна етнічна спільнота ви-йшло на історичну сцену на початку нової ери. Це був ди-намічний і драматичний час великого переселення народів(II—VI ст„). Частиною цього процесу стало переміщенняготів з Прибалтики у Причорномор'я. Наприкінці IV ст., якнам'відомо зі свідчень Йордана, анти зазнали жорстокої по-разки від готів, яких очолював король Вінтарій. Тоді булорозп'ято короля антів Буса разом із синами і 70 старійши-нами. Очевидно, це сталося в передісторичному Києві, де доцього часу збереглася Бусова гора1. Однак ця перемога готіввиявилася короткочасною. Вінтарій був переможцем «хібащо протягом одного року» (Йордан). У 375 р. готів перемог-ли гуни, частково їх підкоривши, частково витіснивши зПричорномор'я. Гуни створили між Доном і Карпатами мо-гутню державу, на чолі якої став Аттіла. Про силу цьогоутворення свідчать вдалі походи гунів у Галлію та на СхіднуРимську імперію. Але після кількох поразок від римлян таїхніх союзників, смерті у 475 р. Аттіли гунська державапоступово розпадається.

Ці історичні колізії суттєво вплинули на долю слов'ян-ства. Як стверджує М. Брайчевський, антська держава зав-дяки ліквідації Готського королівства в V—VI ст. пережива-ла піднесення. Вона навіть організовувала регулярні походина Візантійську імперію, в межі її балканських володінь.

У другій половині VI ст. політична ситуація значно ус-кладнилася у зв'язку з приходом у Східну Європу аварів,які заснували у Карпатській улоговині примітивну держа-ву — аварський каганат, підкоривши переважно слов'ян-ське місцеве населення. Почалися тяжкі анто-аварськівійни, які призвели до занепаду Антської держави.

"Фактично, починаючи з 602 р., анти в історичних дже-релах не згадуються. Разом з тим склавіни фігурують у тво-рах більшості європейських та східних авторів, що ведутьмову про етнічні угруповання, які проживали на територіїУкраїни у VI—IX ст. Тому цілком закономірно, що етнонім«склавіни» трансформувався у «слов'яни».

Невдовзі на зміну антам прийшов полянсько-руськийполітичний союз з центром у Середньому Подніпров'ї, яко-му судилося стати колискою нового етапу розвитку населен-ня України.

1 Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавніі. —С.ЗЗ.

Отже, перебіг подій свідчить про автохтонність і спо-конвічність українського народу на його історичній землі.На всіх етапах формування протоукраїнців колискою цьо-го складного неоднозначного процесу було Подніпров'я,пов'язане невидимими нитками з цивілізацією Середземно-мор'я. Саме на цих землях в середині І тис. н.е. почалосяформування державності Київської Русі.

Східні слов'яни у VI—VII ст.

У давнину землі східних слов'ян простягалися від дале-кого озера Ільмень на півночі і майже до Чорного моря на пів-дні. Соціально-політичне життя тамтешнього населенняґрунтувалося на племінній організації. Внаслідок розселен-ня слов'ян VI—VII ст. на великій території Східної Європивиникли три групи слов'янських племен: західна, південнаі східна. Східні слов'яни на той час заселяли більшу частинутериторії України. У VIII ст. у них виникло кілька союзів,про які повідомляє у «Повісті минулих літ» літописець Нес-тор. Слід зауважити, що він згадує про найбільші племенніоб'єднання, які налічували до десяти племен в своєму союзі.Історичним центром східного слов'янства здавна було Се-реднє Подніпров'я, де проживали поляни. Тут знаходилисьтакі міста, як Чернігів, Переяслав, Київ. Сусідами полянбули сіверяни (над Десною і Сеймом), древляни (над Прип'ят-тю), дуліби (над Бугом), тиверці (над Дністром), уличі (міжБугом і Дніпром), білі хорвати (на Прикарпатті).

Північну групу слов'янських племен становили кри-вичі, половчани, словени новгородські та ін. Межі їхньогорозселення охоплювали Верхнє Поволжя, простори Вал-даю, узбережжя Західної Двіни та басейну Ільменю й Чуд-ського озера. Серед північних союзів найсильнішими буликривичі, які мали своє місто — Смоленськ.

Археологічні дані підтверджують повідомлення літо-писця щодо розселення східнослов'янських племен.

До утворення Київської держави головною формою сус-пільної організації східних слов'ян були союзи племен таплеменні княжіння. Кожне з цих утворень було окремоюетнічною групою з визначеною територією, матеріальноюкультурою, побутом, звичаями. Сучасна наука вважає, щоці об'єднання мали елементи державності. Основу внут-рішньої соціально-економічної системи племінних союзівстановила сільська община. Вона складалася з одного-двохчи більше селищ — «гнізд». У володінні общини перебував

34 Давня історія України

увесь земельний фонд. З розвитком господарської і політич-ної діяльності зароджується соціальна нерівність, виді-ляється привілейований прошарок, а з ним і племінназнать. Найбільш талановиті люди з цієї верхівки родопле-мінної знаті приймали ім'я князя.

Процеси соціального розшарування общини прискорю-вало також; патріархальне рабство, яке у східних слов'янфіксується за джерелами вже в VI—VII ст. Рабами ставалиполонені. Праця рабів у землеробстві слов'янами не вико-ристовувалась, і сфера їх застосування була обмеженою.

Основою господарського життя східнослов'янських пле-мен було землеробство, успішно розвивалось скотарство ісільські промисли. Велася жвава торгівля з чорноморськи-ми містами-державами, з каспійськими і туркестанськимикраями. З часом торгові інтереси протяглись далі за Дунай,до самої Візантії. Активна торгівля сприяла розвитковіміст. Найбільш розвинуті міста були центрами всього пле-мені або союзу племен. Так, головним містом древлян бувІскоростень, уличів — Пересічень, полян — Київ. Геогра-фічне положення Києва було найвигідшшим для розвиткуторгівлі, сприяло його зростанню як еігономічного центрудержави. Заснування Києва, одного з найбільших міст то-дішньої Східної Європи, датується кінцем V ст. (у 1982р.відзначали 1500-річчя його заснування).


1. Розкрийте історичні витоки українського народу: трипільськакультура, кіммерійці, скіфи, сармати.

2. Охарактеризуйте передумови утворення держави у східних слов'ян.3. Як виникла держава антів і які риси її характеризують?4. Простежте еволюцію суспільного устрою східних слов'ян.5. Охарактеризуйте концепції походження українського народу.6. Висловіть власну думку щодо безперервності та нерозривності

українського історичного процесу (автохтонне автономістичний підхід)утворах М. Маркевича, М. Костомарова. М. Грушевського.

Література

Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11-ти т., 12 кн.— К.,1991—1998.

Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. — К., 1991.Давня історія України: Кн. 1—2. — К., 1994,1995.Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін.;

за ред В. А. Смолія. — К.: Альтернатива, 1997.

Державні утворенняна східноєвропейських земляху ІХ—ХІІІ ст.

Київська держава започаткувала державотворчу тра-дицію українського народу і забезпечила консолідацію ук-раїнських земель, різноманітні зносини з близькими і да-лекими сусідами. Вона була однією з найбільших європей-ських держав, найвідчутнішим геополітичним чинникому тогочасному світі,

3.1. Київська РусьПередумови утворення Київської Русі

Політичне об'єднання антів, як і всі подібні до нього дер-жавні об'єднання раннього середньовіччя, виявилося не-тривким. Однак процес формування класового суспільстваі виникнення держави у східних слов'ян тривав, що булозумовлене внутрішньою еволюцією їхнього суспільства.Історичні факти свідчать, що протидержавні утворення,князівська влада та інші елементи державотворчого проце-су мають, головним чином, місцеве походження і з'явили-ся задовго до утворення Давньоруської держави.

Поява феномена Давньоруської держави у IX ст. на те-ренах Східної Європи — результат взаємодії різноманітних

36 Державні утворення на східноєвропейських землях у IX—XIII ст.

чинників в усіх сферах не тільки тогочасного суспільства,а й сивої давнини.

Система господарства східних слов'ян ґрунтувалася наземлеробстві, допоміжну роль відігравало розвинуте скотар-ство та сільські промисли. Вдосконалення землеробськихзнарядь у VII—IX ст., підвищення продуктивності праці,зростання виробництва додаткового продукту спричиниликардинальні зміни в соціальній сфері. Поглиблювалася кла-сова диференціація — землевласники перетворювалися нафеодалів, а вільні общинники ставали феодальне залежнимнаселенням, що створювало передумови для активного дер-жавотворчого процесу.

Відокремлення ремесла від сільського господарства, за-родження товарного виробництва у VIII—X ст. зумовилипомітну активізацію внутрішнього обміну та розширеннязовнішньої торгівлі. Особливо жвавими були торговельнізв'язки з Великою Моравією, Болгарією, Хазарією, Візан-тією та іншими країнами. Розширення торгівлі, з одногобоку, сприяло збагаченню слов'янської родоплемінної зна-ті, посилювало диференціацію суспільства, з іншого — над-звичайно гостро ставило питання про захист важливих тор-говельних шляхів.

Своєрідним фундаментом перших протодержав у Схід-ній Європі були великі союзи слов'янських племен — дулі-бів, бужан, волинян. З розпадом родоплемінного ладу і по-явою класів у VIII—IX ст. посилюється процес об'єднанняплемен та їхніх союзів. Поступово виникають державні ут-ворення — племінні княжіння та їхні федерації. За свід-ченням арабських авторів, вже у VIII—IX ст. існувало триосередки східнослов'янської державності: Куяві'я (земляполян з Києвом), Славія (Новгородська земля) й Артанія(Ростово-Суздальська, а можливо, Причорноморська і При-азовська Русь).

Найбільшим було державне об'єднання, яке літописецьназвав Руською землею (арабські автори асоціюють його зКуявією) з центром у Києві. Саме воно і стало тим терито-ріальним і політичним ядром, навколо якого і зросла Дав-ньоруська держава.

Особливості державотворчого процесу в Європі

Процес утворення держави в східних слов'ян відбував-ся водночас з аналогічними процесами на всій територіїЄвропи.

Київська Русь 37

У VI—IX ст. у слов'янському світі почав зароджувати-ся феодальний лад. У період раннього Середньовіччя тут ви-никають ранньофеодальні держави: князівство Само (І по-ловина VII ст.) на території сучасних Чехії та Словаччини,частково Польщі, Югославії, ФРН; Перше Болгарське цар-ство (681).

Наприкінці раннього Середньовіччя в Західній Європічисленні королівства об'єднувалися у більш-менш сталіфеодальні держави, в межах яких продовжувався процесформування нових народностей. Після розпаду Каролінгсь-кої імперії англосаксонські королівства в Британії об'єдна-лись в 829 р. в єдину державу Англію; в 843 р. із Східно-франкського королівства утворилася Німеччина, а з Захід-но-Франкського — Франція.

На півночі Європи в IX—XI ст. на шлях феодальногорозвитку стали скандинавські країни — Данія, Норвегія,Швеція. Тут процес феодалізації та утворення ранньо-феодальних держав почався значно пізніше, ніж у багатьохінших країнах Західної Європи.

У Східній та Центральній Європі виникли слов'янськідержави: Великоморавське князівство, Чеське та Давньо-польське королівства. Східну частину Балканського пів-острова займала в ті часи Візантійська імперія, а на рештітериторії Балкан відбувався процес утворення південно-слов'янських держав.

Теорії походження Київської Русі

Проблема походження Київської Русі протягом трива-лого часу була дискусійною. Ще в XVIII ст. німецькі істо-рики Г.-З. Байєр та Г.-Ф. Міллер висунули норманську кон-цепцію походження Київської держави. Спочатку дискусіяточилася навколо походження назви «Русь». В історичнихджерелах цей термін тлумачиться по-різному. Дехто з дос-лідників намагається довести його фінське походження,інші шукають його корені у шведській, слов'янській мовах.Це свідчить про значне поширення назви «Русь» у мовахінших народів. На думку М. Котляра, згідно з останнімилінгвістичними та історичними дослідженнями, слово«Русь» — фінського походження (гиоізі). Воно вживалосяспочатку на позначення скандинавів, що утворили пізнішедружину давньоруських князів. Поступово дружини ва-рязьких князів із роду Рюрика на східнослов'янських зем-лях ставали різноплемінними, але термін «Русь» поширю-

38 Державні утворення на східноєвропейських землях у ІХ—XIII сг

вався на всіх дружинників. Під цю назву підпали насампе-ред поляни, що панували у протодержавному утворенні наНаддніпрянщині, а відтак і всі східні слов'яни. Згодом нор-маністи навіть походження Київської держави проголоси-ли утворенням скандинавських зайд-варягів, тим самимзаперечивши здатність слов'янських народів створити влас-ними силами свою державу. Цю концепцію рішуче крити-кував М. Ломоносов, який написав гнівну відповідь німцям,доводячи первинну роль слов'ян у створенні Київської Русі.Твердження М. Ломоносова дістали назву антинорманськоїконцепції.

Антинорманісти вважали, що назва «Русь» слов'янсько-го походження і тісно пов'язана з українськими назвами річокРось, Руса, Роставиця в Центральній Україні. Вони стверджу-вали, що жодного племені чи народу під назвою «руси» не буловідомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонор-манське джерело, в тому числі й саги. Антинорманських по-глядів послідовно дотримувалися такі два провідні українськівчені, як М. Костомаров та М. Груніевський.

Звичайно, ніхто не може заперечити впливу варягів наформування давньоруської держави. Наприкінці І тисячо-ліття н.е. скандинави виявили неабияку воєнне-політичнуактивність майже на всьому європейському узбережжі —Франції, Німеччині, Англії, Іспанії та ін. Київська Русь небула осторонь цього процесу. Безперечне й скандинавськепоходження Рюрикової династії. Але формування держав-ності у слов'ян — це складний і тривалий процес, що роз-вивався в руслі загальноєвропейської традиції. І зароджен-ня цієї державності слід шукати в першій половині І тися-чоліття н.е, в Антському царстві.

Основні етапи становлення і розвиткуДавньоруської держави

Період становлення держави Русі-України проходив утяжкій боротьбі з варягами, уграми, печенігами, половця-ми, хозарами, татарами та іншими завойовниками.

За доби великих переселень народів (III—VII ст.) на зем-лях наших пращурів панували готи, гуни, алани, авари,хозари. Та всі вони поступилися місцем міцному союзу ав-тохтонних слов'янських племен антів, полян, древлян,дулібів, сіверян, уличів, тиверців. Вони у VI—VII ст. запо-чаткували процес державотворення, утворивши союз схід-

Киїаська Русь 39

неслов'янських племен — Русь (VII ст.), а потім ще потуж-ніший союз — Руська земля (IX ст.) з центром у Києві.

Початок державного життя України М. Грушевськийдатує VII—VIII ст. Літописи зберегли легенду про першихкнязів — основоположників Києва: Кия, Щека і Хорива.Поступово в середній течії Дніпра, від Росі на півдні та При-п'яті на півночі виникає Київське князівство, що згодомстало осередком величезної імперії — держави КиївськоїРусі-України. В своєму розвитку вона пройшла такі пері-оди: становлення (IX—X ст.); розквіту (X — перша трети-на XII ст.); феодального роздрібнення (друга половинаXII—перша половина XIII ст.); занепаду (з серединиXIII ст,). На межі XII—XIII ст. естафету національногодержавотворення приймає Галицько-Волинська земля,яка за часів княжіння Романа Мстиславовича, Данила Ро-мановича та їхніх нащадків ще протягом майже 150 роківпродовжувала і розвивала державницькі та духовні тра-диції Київської Русі-України. Але й Галицько-Волинськадержава не витримала ударів численних зовнішніх во-рогів. Починаючи з 1349 р., більша частина цієї україн-ської етнічної території на шість століть була відірвана відматеринської землі, перетворилася на вкрай пригнічену ізанедбану околицю інших держав: Польщі, Угорщини,Австрії, Німеччини,

Період становлення Київської Русі

Головними ознаками існування державності в ранньо-середньовічному суспільстві сучасні історики вважаютьнаявність влади, відчуженої від народу, розселення за те-риторіальним (а не племінним) принципом і стягнення да-нини для утримання влади. Обов'язковою умовою було ус-падкування влади князем.

Уже в середині 60-х років IX ст. у літописах з'являють-ся свідчення про конкретні форми державності східних сло-в'ян. Першими київськими князями були Аскольд і Дир.Новгородський літопис сповіщає, що Аскольд і Дир «кня-жили в Києві й володіли полями й були ратними (воювали)з деревлянами й уличами».

На користь існування першої східнослов'янської держа-ви на Наддніпрянщині свідчать грандіозні масштаби похо-ду Русі на Константинополь у 860 р. Князівство Аскольда іДира стало етнокультурним, політичним і соціальним осе-редком, навколо якого наприкінці IX ст. почала зростатиДавньоруська держава.


Першим князем, який об'єднав під своєю владою східно-слов'янські землі і на півночі, і на півдні Русі, був князьОлег. У 882 р. він захопив Київ і фізично знищив місцевихправителів — князів Аскольда і Дира. Після цього було про-голошено Київ «матір'ю міст руських», тобто стольним гра-дом усієї Давньоруської держави. П. Толочко ставить підсумнів це твердження з давнього літопису. Він висловивприпущення, що Аскольд став жертвою опозиції в Києві.Важко погодитись з тим, що невеликий загін варягів змігзахопити велике місто, яке мало своє власне військо. Отже,882 р. для Київської держави не є датою норманського за-воювання, а лише роком державного перевороту, який здій-снив Олег з допомогою людей з оточення київських князів.Тому княжіння нової династії слід вважати продовженнямрозвитку Київської феодальної держави, яка на той часпройшла тривалий час свого розвитку.

Наполеглива діяльність Олега щодо створення державидала позитивні наслідки. В останні роки його правління уКиєві владі князя підкорилися поляни, ільменські слове-ни, сіверяни, кривичі, радимичі, древляни, уличі, можли-во, дуліби й хорвати, а також неслов'янські племенні об'єд-нання — чудь і меря.

Політичний та соціальний устрійКиївської держави

Політичний устрій давньоруської держави в серединіX ст. може бути охарактеризований як ранньофеодальнамонархія. Очолював державу великий князь Київський. Вінкерував спільно з радою інших князів, які становили бо-ярську думу. В першій половині X ст. племенні княжіннясхідних слов'ян ще зберігали певну автономію. Місцевікнязі перебували у васальній залежності від Києва. Вонисплачували йому данину і залучались як союзники до участіу походах. Велике значення в той час мала військова дру-жина князя, яка здійснювала збирання данини й судовіфункції. Верхівка дружини була панівним прошарком дер-жави. За допомогою дружини князь зміцнював свою владунад населенням.

Київська Русь за часів Олега (882—912) та його племін-ника Ігоря (912—944) вела успішні війни проти сусідніхдержав та кочівників (печенігів, половців). Походи Олегата Ігоря на Візантію завершилися укладенням русько-візан-тійських договорів, що створювало сприятливі умови длярозвитку торгівлі руських купців.


Першою серйозною спробою обмежити владу місцевоїзнаті, що феодалізувалася, стали реформи княгині Ольги(945—962). Ольга посіла великокнязівський стіл після трагічної загибелі свого чоловіка — князя Ігоря. Самочинноподвоївши данину, що стягувалась київським урядом з населення Деревлянської землі, Ігор був вбитий повсталимив 944 р. Зібравши достатньо війська, Ольга виступилавійною на землю деревлян. Внаслідок цього походу булоліквідовано місцеву правлячу династію, після чого впро-ваджено більш суворий порядок збирання данини. Подат-ки стали регламентуватися. За часів Ольги зв'язки Русі зВізантією зміцнилися. У 957р. Ольга відвідала Констан-тинополь, де прийняла християнство, що свідчило про їїширокий світогляд.

За князювання Святослава (964—972), сина Ігоря й Оль-ги, відважного воїна і талановитого полководця, КиївськаРусь розгромила Хозарський каганат, здобула перемогу надВолзько-Камською Булгарією, утвердилася на ПівнічномуКавказі й у Східному Криму, де на той час вже існувало Тму-тараканське князівство. Святослав здійснив кілька походівна Дунай. Йому не вдалося реалізувати свої грандіозні пла-ни на Балканах, оскільки Русі протистояли дві сили —Візантія і печеніги.

Отже, часи Аскольда, Олега, Ігоря, Ольги, Святослава —це період найбільшої експансії Київської держави, в резуль-таті якої Русь значно розширила свої межі, укріпилась наЧорному морі, а майже всі причорноморські країни увій-шли до сфери її впливу.

Період розквіту Київської Русі(кінець X — перша половина XI ст.)

Період розквіту Київської Русі припадає на час князю-вання Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого.Боротьба з печенігами стала в X ст. основним завданням зов-нішньополітичної діяльності Київської держави. Величезніпростори лісостепу, рясно покриті містами й селами, булибеззахисні перед несподіваними набігами кочівників. Томуоборона від печенігів була не тільки державною, але й все-народною проблемою. Звичайно, що князь, який очолив цюборотьбу, став народним героєм. Ним був наймолодший се-ред синів Святослава Володимир, який у 980 р. після де-кількох років міжусобиць з братами посів великокнязів-ський стіл у Києві.

42 Державні утворення на східноєвропейських землях у ІХ—ХЇІІ ст

Затвердившись у Києві, Володимир енергійно заходив-ся зміцнювати і розбудовувати державу. На північномусході до Русі були приєднані вятичі і радимичі. Згодом Во-лодимир вирушає в похід проти Польщі та Угорщини і по-вертає західні руські землі, що раніше потрапили під їхнювладу. За Володимира завершилося об'єднання східносло-в'янських земель у складі Київської держави. Значногопіднесення набуло землеробство, відбулися якісні зрушен-ня у розвитку ремесла, пожвавилася торгівля. Місцеве уп-равління відтепер було зосереджено в руках великокнязів-ських намісників і посадників. У важливих політичнихцентрах Русі — Новгороді, Полоцьку, Турові, Ростові, Му-ромі, Іскоростені — Володимир посадив своїх синів, чимвпровадив династичне правління в державі.

Розвиток ремесел та культури Київської Русі

Київська Русь характеризувалася високим рівнем куль-турного розвитку, що було зумовлене розвитком феодаль-них відносин; становленням давньоруської державності;відокремленням ремесла від сільського господарства; пож-вавленням торгівлі; активізацією та розширенням міжна-родних контактів; запровадженням християнства та ін.

Тісні контакти Київської Русі з передовими країнамиЄвропи, особливо з Візантією, безумовно, вплинули на їїкультурний розвиток, але роль цього впливу не була вирі-шальною. Давньоруська культура є своєрідним синтезоммісцевих традицій і досягнень сусідніх народів Заходу таСходу.

Сліди культурних традицій, які сягають глибини віків,чітко простежуються в житловому і фортифікаційному бу-дівництві, прикладному мистецтві, літературі, музиці. Не-від'ємною їх складовою були язичницькі пісні, танці, фоль-клор, весільні та похоронні обряди, епічні легенди.

Запровадження християнства сприяло поширенню пи-семності, яку слов'янські племена знали раніше. Однак на-прикінці X ст. про розвиток писемності почала турбувати-ся князівська влада. Літописець повідомляє, що ВолодимирСвятославович велів представникам феодальної верхівкивіддавати своїх дітей «в ученіє кніжноє». Ярослав Мудрийнаказував ченцям у Києві та Новгороді вчити людей.

У поширенні писемності та освіти велику роль відіграва-ли бібліотеки, зокрема перша, заснована в 1037 р. Яросла-вом Мудрим при Софійському соборі. Ярослав зібрав


багато писарів і наказав їм перекладати грецькі книги на сло-в'янське письмо. Пізніше в Києві виникають інші бібліоте-ки, серед яких найвідомішою була колекція книг Печер-ського монастиря. Археологічні джерела, зокрема берестяніграмоти з Новгорода та Смоленська, свідчать про те, що пи-семність в давній Русі не була привілеєм духівництва та ви-щих феодальних верств. Знайдено чимало горщиків, прясел,ливарних форм, на яких є написи, зроблені ремісниками.

В архітектурі Київської Русі багато видатних споруд.Серед них Десятинна церква в Києві (X ст.), Спасо-Преобра-женський собор у Чернігові (XI ст.), Кирилівська, Василів-ська церкви в Києві (XI ст.). Найвражаючішою з них є Со-фійський собор (1037), величні архітектурні форми якоговтілюють досягнення візантійської культури та слов'янськітрадиції.

У господарському розвитку Київської Русі набирало всебільшої ваги ремісництво, найважливішими галузями яко-го були металургія та металообробка. Давньоруські коваліволоділи всіма відомими на той час прийомами обробки за-ліза: куванням, загартуванням, зварюванням стальних лез,інкрустацією кольоровими металами. Асортимент виробівнараховував до 150 назв, від найпростіших цвяхів до сіль-ськогосподарського реманенту та замків. Особливо розви-валося зброярство.

А складна техніка виготовлення різноманітних ювелір-них виробів — діадем, барм, колтів, намиста, браслетів —свідчить про те, що майстерність давньоруських ремісниківне поступалась європейським зразкам. Тогочасний Київ бувнайзначніпіим центром виробництва перегородчастої емалі.Розвивалися також гончарство, теслярство, чимбарство.Поширеними вже тоді були глиняні плитки для підлоги, оз-доблювання стін. Не дивиною була різьба по дереву. Корис-тувалися давньоруські майстри токарними верстатами, прощо свідчать знайдені круглі фігурки шашок та шахів.

За Володимира Великого та Ярослава Мудрого Русь по-чала карбувати власні гроші — срібники та златники; зXI ст. в торговельних операціях вживаються гривні — сріб-ні зливки вагою 160—197 грамів.

Хрещення Русі та його історичне значення

Велике значення для утвердження феодальної державимало запровадження Володимиром християнства на Русі якдержавної релігії (988-—989), яке змінило язичницьку (по-


ганську) релігію слов'ян, що виникла в період первісногосуспільства. Язичництво вже не відповідало соціальним таполітичним вимогам класу феодалів, що невпинно зростав.Потрібні були інші, дієвіші форми ідеологічного забезпечен-ня його панування.

Очолював церкву київський митрополит. У великихмістах знаходились єпископи, що відали всіма церковнимисправами єпархій. Митрополит і єпископи володіли земля-ми, селами і містами. Церква мала своє військо, власний суді законодавство. Християнська релігія сприяла поширеннюписемності, розвитку культури й докорінно змінила світо-сприйняття населення Київської Русі, зблизила давньорусь-ку державу з країнами Європи. Взявши під свій контрольродинне право, церква зміцнювала сім'ю і шлюб. Моральнінорми поведінки людей, декларовані церквою, засуджува-ли «сребролюбие, пияцтво, обьядение, скупость, срамосло-вие» тощо. Як наслідок за період правління ВолодимираКиївська Русь стала найпотужнішою європейською держа-вою, яка значно впливала на міжнародні відносини.

Справа Володимира Великого була продовжена його нащад-ками. Після смерті Володимира у 1015 р. розпочалася бороть-ба між його 12 синами, головним героєм якої став Ярослав.

Під час правління Ярослава (1019—1054), прозваного засвою освіченість та любов до книг Мудрим, Київська Русьдосягла зеніту свого розквіту. Ярослав був продовжувачемполітики Володимира Великого. Об'єднавши всю Русь, вінуникав загарбницьких війн, а основну увагу зосередив навнутрішньополітичному розвитку країни. Метою його воєн-них походів було забезпечення цілісності державних кор-донів Русі. У 1030—1031 рр. він відвоював у Польщі чер-венські міста. У 1036 р. Ярослав здобув блискучу перемогунад печенігами. Печеніги були розгромлені вщент, а намісці того бойовища, як сповіщають стародавні перекази,незабаром засяяли золоті куполи Софійського собору.

У 1038—1040 рр. Ярослав здійснив походи на ятвягів таЛитву, примусив ці народи платити данину. На знак пере-моги було засновано місто Юр'єв над Чудським озером (ім'япри хрещенні Ярослава — Юрій).

Дипломатичних представників київського князя радоприймали у європейських столицях. Королівські роди ба-гатьох країн шукали можливості поріднитися з домом Ярос-лава. Використовуючи в зовнішній політиці «шлюбну дип-ломатію», Ярослав Мудрий поріднився з багатьма могутні-ми дворами тодішньої Європи, видавши заміж своїх дочокза європейських монархів.


Велику увагу Ярослав приділяв організації внутріполі-тичного життя. Управління країною він здійснював черезсвоїх синів-намісників. Красномовним доказом його праг-нень до державного благоустрою є збірник законів «Руськаправда». Давньоруське право стояло на сторожі інтересівфеодалів, а також обмеження майнових та особистих праврізних категорій феодально залежного населення (закупів,рядовичів, холопів та ін.). Разом з тим «Руська правда» ут-верджувала в судовій системі більш цивілізовані відноси-ни, обмежуючи кровну помсту, а в більш пізніх редакціяхвзагалі її забороняла. Цей законодавчий документ вважа-ється одним з найцінніших джерел вивчення феодальнихвідносин в Київській Русі.

За часів Ярослава зріс рівень культури й освіти в Київ-ській державі. Київ перетворився на одну з впливових сто-лиць Європи, суперничав з Константинополем. Оборонніспоруди «міста Ярослава» — грандіозні земляні вали —були вершиною тогочасного фортифікаційного мистецтва.Вони сягали 14 м заввишки, а їх товщина в основі була ЗО м.Визначною пам'яткою архітектури були Золоті ворота з не-великою церквою Благовіщення.

Таким чином, князювання Володимира і Ярослава за-вершують цілу епоху історії Київської Русі X—XI ст. Оці-нюючи її, слід наголосити, що в цей період утворилась одназ наймогутніших держав тодішньої Європи, держава, якавідповідала найвищим зразкам тогочасної цивілізації. Сла-ву Володимиру і Ярославу принесла не експансія на чужіземлі, а оборона своїх, турбота про свій народ, встановлен-ня державного порядку в своїй країні. Вони запровадилинову адміністративну організацію, нове державне право,сприяли розвитку культури й писемності серед населення.

Основні концепції походженняукраїнського народу

Важливою науковою проблемою історії як України, такі Росії до цього часу залишається питання історичної та ет-нічної спадщини Київської Русі. З нею тісно пов'язана і про-блема генезису українського народу. Серед багатьох точокзору, висловлених з цього приводу вченими, простежують-ся три основні підходи.

1. Російський, великодержавно-шовіністичний. Йогооснови заклав автор «Київського Синопсису» І. Гізель. Вінстверджував, що не було ніякого українського народу, а зав-

46 Державні утворення на східноєвропейських землях у ЇХ—XIII ст.

меди був єдиний руський народ. Ці ідеї знайшли подальшийрозвиток у працях російських дворянських істориків В. Та-тищева, М. Щербатова, М. Карамзіна, С. Соловйова. ІсторіяКиївської Русі трактувалась ними як початковий етап істо-рії Росії. Російський історик М. Погодін стверджував, щопісля розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщиниперейшло на територію Центральної Росії і згодом утвори-ло Московську державу. Він навіть не помічав і не хотів по-мічати існування окремого українського народу,

Таким чином, згідно з цією концепцією заперечуваласьприналежність Київської Русі до історії України і примен-шувався вклад українського народу в розвиток світової ци-вілізації.

2. Визнання спільного етногенезу всіх трьох східно-слов'янських народів. Ця концепція найчіткіше викладе-на в «Тезах про 300-річчя возз'єднання України з Росією»(1954), де відзначається, що російський, український і біло-руський народи походять від єдиного кореня — давньо-руської народності. Ця народність і створила давньоруськудержаву — Київську Русь. За цією теорією українці як на-ція почали формуватися лише з XIV ст.

3. Автохтонно-автономістичний підхід. Суть його поля-гає в тому, що український народ — автохтон, тобто такий,що з самого початку свого виникнення проживає на тій те-риторії, що й нині. Корені його сягають сивої давнини, по-чинаючи з трипільської культури (IV—III тис. до н.е.), якабула, можливо, першоосновою індоєвропейських народів, утому числі й слов'янських. Цієї думки дотримувались істо-рики М. Маркевич, М. Костомаров, В. Антонович. Остаточ-но сформулював систему історичних поглядів на етнічнуспадщину Давньоруської держави, зв'язки між російськимта українським народами М. Грушевський. Він заперечував,що історія українського народу починається з XIV—XV ст.,яка до того була загальноруська. Першим в історіографії Гру-шевський бачив український народ цілком сформованим щев часи формування Київської Русі, тобто в IX ст. В «Ілюст-рованій історії України» Грушевський простежує родовідукраїнської народності з перших століть нашої ери.

М. Грушевський наголошував, що прямими спадкоємця-ми політичної і культурної традиції Києва були Галицьке таВолинське князівства. Інший український історик С. Тома-шівський назвав Галицько-Волинське князівство безпереч-но українською державою, оскільки в XIII ст. в апогеї своєїмогутності ці об'єднані князівства охоплювали 90 % населен-ня, що проживало в межах сучасних кордонів України.


На думку деяких сучасних істориків. Давньоруська дер-жава була нестійким, нецентралізованим державним утво-ренням без єдиної праруської або давньоруської народності.У Київській Русі одночасно відбувався процес етногенезутрьох братніх народів — українців (на території Київської,Чернігівської, Переяславської, Волинської, Галицької зе-мель), росіян (Володимиро-Суздальська, Новгородська,Псковська, Смоленська, Рязанська землі), білорусів (По-лоцька, Мінська, Туровська землі).

Водночас, слід зазначити, що українці мають все ж такибільше підстав претендувати на історичну спадщину Київ-ської Русі. Адже головний осередок цієї держави фактичносформувався на території сучасної України, а її основою ста-ло Середнє Подніпров'я з Києвом, який був центром об'єд-нання слов'янських племен і столицею держави1.

Причини роздрібненості Русі

Політична, економічна та культурна єдність КиївськоїРусі існувала недовго. Вже князь Ярослав Мудрий поділивкраїну між п 'ятьма своїми синами, що підривало саму ідеюєдності земель. Перші ознаки роздрібнення з'явилися ще востанні роки князювання Ярослава Мудрого, коли між йогосинами почались суперечки за великокнязівський престол.

Серед головних причин феодальної роздрібненості Русіслід виділити соціально-економічні й політичні: розвитокпродуктивних сил, зростання нових міст — центрів ремеслаі торгівлі, розвиток феодальних відносин, про що свідчитьпоява могутньої боярської аристократії, а також введенняЯрославом Мудрим нового принципу престолонаслідування.Це був принцип сеньйорату, влади найстаршого з синів.У випадку його смерті до влади приходив старший син. Цейпринцип суперечив принципові спадкового престолонасліду-вання, що загострило міжкнязівські чвари. У1097 р. на кня-зівському зібранні у Любечі принцип сеньйорату було ска-совано, однак міжусобну боротьбу він не припинив.

По смерті Ярослава Мудрого (1054) на великокняжомустолі у Києві утвердився його старший син Ізяслав. Свято-слав, Всеволод, Ігор і В'ячеслав Ярославовичі посіли кня-зівські столи відповідно у Чернігові, Переяславі, Володи-

1 Див.: Історія України: Курс лекцій. — Ч. ]. Від історичнихкоренів до середини XVII ст. — К.: Навчально-методичний кабінетвишої освіти, 1993. — С. 15—19.


мир-Воликському та Смоленську. З другої половини XI ст.князівські міжусобиці посилились і набули спустошливо-го, загрозливого характеру.

Подальший суспільний розвиток країни, зокрема підне-сення землеробства, ремесел і торгівлі, обумовлював зміниі в політичній структурі Київської Русі. В другій половиніXI — на початку XII ст. пожвавлюються процеси формуван-ня землеволодіння князів і бояр, збільшується кількістьміст. В цей час визначились основні рубежі давньоруськихземель-князівств. Утвердження феодальної роздрібненостіна Русі було закономірним наслідком розвитку феодально-го способу виробництва. Посилюються процеси зростаннявеликого феодального землеволодіння й особливо його вот-чинної форми. Це зумовило порушення державної і терито-ріальної єдності Київської держави.-У міру того, як фео-дальна верхівка задовольняла свій попит на землю, її заці-кавленість у сильній владі великого князя київського змен-шувалася.

Останню спробу об'єднати всі землі Київської державизробив Володимир Мономах, що правив у Києві з 1113 по1125 рік. Він зумів стримати спроби місцевої земельноїзнаті відокремитися від влади київського центру. Автори-тет і популярність Володимира Мономаха дали змогу по-сісти київський престол його сину — Мстиславу, недовгекняжіння якого (1125—1132) було продовженням політи-ки Мономаха. Завдяки батьківській славі місцеві князі ста-вились до Мстислава з повагою. Мстислав втручався в спра-ви периферійних князів, а також намагався не допуститиміж ними ворожнечі. По смерті Мстислава Володимирови-ча завершився період об'єднування земель навколо єдино-го центру — Києва. З другої третини XII ст. посилилась бо-ротьба між князями за перевагу та найкращий уділ. Особ-ливо сперечалися князі за право володіти Києвом і прилег-лими до нього землями. Претендентів на київськекнязівство вабили не стільки багаті володіння великокня-зівського дому, скільки перспективи встановлення сувере-нітету над усією територією Київської держави.

У період, коли Київ відстоював своє існування як по-літичний та економічний центр і водночас втрачав своє зна-чення основної торговельної артерії шлях із варяг у греки,на північному сході Русі з'явився і набирав вагу новийцентр — Суздаль. Піднесення цієї території почалася з се-редини XII ст. і пов'язане з ім'ям Юрія — сина Володими-ра Мономаха. Скориставшись важкими часами для Києва,князь Юрій запрошував до своїх земель людей, змучених


постійними усобицями. Поступово переселенці просувалисьна північ, в лісисту частину суздальської землі. Юрій (задалекосяжні плани його прозвали Долгоруким) дав їм мож-ливість будувати нові міста й села. Але, відчуваючи себе всеж пов'язаним з Києвом, він оволодів великокнязівськимстолом, який втримував з 1154 по 1157 рік. Сини Юрія Дол-горукого вже були представниками суздальської північноїземлі і по смерті батька повели відверто ворожу політикущодо Києва.

Справа про наслідування Новгорода спричинила відкри-тий виступ дроти Києва. Київський князь Мстислав із ди-настії Мономаховичів (1167—1170) намагався посадити вНовгороді свого старшого сина. Це було ніби поверненнямдо давньої традиції, коли київські князі розпоряджались іНовгородом. Суздальський наступник — Андрій Юрійович(Боголюбський) розцінив це як пряме втручання в справипівнічно-руських земель. Відповіддю на це був військовийпохід: у 1169р. він оволодів Києвом і зруйнував його. Цепограбування мало й політичне значення, оскільки суз-дальські князі вже у той час мріяли про свою (окрему відкиївської) метрополію.

Андрій декілька років тримав Київ під своєю владою. Цепризвело до повстання українського населення у 1173р.Після другого походу на Київ військо Андрія було розбито.Його брат і спадкоємець Всеволод також вороже ставивсядо політичної могутності Києва, однак відкритої війни про-ти південного сусіда не вів.

Утворення самостійних феодальних князівствта занепад Київської Русі-України

З XII ст. Київська держава розпалася на кілька окремихсамостійних князівств: Київщину, Чернігівщину, Переяс-лавщину, Тмутараканську та Турово-Пинську землі, Во-линь, Галичину. Вони розвивалися як самостійні політичні,економічні та культурні території. Починаючи з кінцяXII ст., поряд з назвою «Русь», на означення південних по-граничних земель Київської держави вживається назва«Україна». Вперше її зустрічаємо в Іпатіївському літописі(ІСиїв) в 1187р. на означення Переяславщини, а двома ро-ками пізніше — пониззя Дністра. В Південно-Західній Русітермін «Україна», «Вкраїна» передусім означав «край»,«країна», а не «окраїна». Згодом назва «Україна», «Вкра-їна» закріплюється в усній народній творчості, народних

50 Державні утворення на східноєвропейських землях у IX—ХИ! ст.

думах і піснях XVI—XVII ст. Починаючи з XVI ст,, «Украї-на» стала вживатися також в офіційних документах дляокреслення всіх земель, заселених українським народом.

На Київщині з 1139 р. точилася боротьба за київськийпрестол між Ольговичами і Мономаховичами. Часто міня-лись князі: за сто років (1146—1246) на київському пре-столі побувало 47 князів, а титул великого князя ставсуто номінальним. Через усобиці князів половці знову по-чинають нападати на українські землі. Та все ж Київ збе-рігає за собою центральне місце в торгівлі, культурі, мис-тецтві.

Наприкінці XI ст. від Києва відокремилася Чернігівщи-на, яка охоплювала землі в сточищі Десни, межуючи напівдні з Переяславським, на заході — з Київським князів-ствами. Чернігівщина зазнала лиха від нападів половців,тому чернігівські князі вели проти них постійно боротьбу.Велика битва з половцями, що відбулася 1185 р. під прово-дом князя Ігоря Новгород-Сіверського, стала сюжетом відо-мого епосу «Слово про Ігорів похід». Наприкінці XII ст. Чер-нігівщину поділено на менші князівства — Чернігівське,Новгород-Сіверське, Путивльське тощо, між ними почала-ся боротьба, в яку втягувалися раз-у-раз і половці.

Часто Чернігівщина зазіхала на землі Київщини і Пе-реяславщини, північні землі, а Чернігів як політичний ікультурний центр суперничав із Києвом. Залишилисяславнозвісні мистецько-архітектурні пам'ятки Чернігова:Спаський собор (1036), Успенський собор Єлецького монас-тиря (середина XII ст.), Борисоглібський собор (1120—1123)таін.

Наприкінці XI — на початку XII ст. від Києва відокре-милися й інші князівства: Переяславщина, якій постійнозагрожували степовики-печеніги, згодом половці; Тмутара-канська земля, у якій часто правили князі-ізгої і яка вже уXII ст. не входила до складу українських князівств; Туро-во-Пинська земля усамостійнилася в середині XII ст.

Провідну роль серед українських князівств відіграва-ла Галичина, яка наприкінці XI ст. відокремилася відКиєва.

Процес розпаду державної і територіальної єдностістосувався не тільки Київської держави. Схожі процесивідбувалися на той час в багатьох європейських країнах.Однак вони зуміли вийти з цієї ситуації поновленими і до-статньою мірою сильними. На жаль, цього н.е сталося зРуссю, феодальне роздрібнення якої зумовило і приско-

Кизвська Русь 51

рило завоювання її татаро-монголами в 1240 р. Нашестятатаро-монгольської орди завершило занепад Київськоїдержави.

Боротьба з монголо-татарською навалою

Наприкінці XII ст. у степах Центральної Азії утворила-ся могутня військово-феодальна держава, 3 1206р. госпо-дар всієї Монголії Чингісхан здійснював широку завойов-ницьку політику. Йому підкорились Східний Туркестан,Китай, Західний Туркестан. В 1222 р. монголо-татари вдер-лися через Кавказ у Причорноморські степи і завдали по-разки половцям. Половці відступили до Дніпра і звернули-ся по допомогу до руських князів. 31 травня 1223 р. відбув-ся основний бій на р. Калці. Княжі дружини і полки билисьхоробро, проте через неузгодженість дій князів і зраду по-ловців руські війська зазнали поразки. Не наважившисьпродовжувати похід вглиб Русі, монголи повернули назад.

Монголо-татарська навала застала Давньоруську держа-ву роз'єднаною, загрузлою в міжкнязівських чварах, у зітк-ненні егоїстичних інтересів різних князівських кланів. Вонабула ослаблена усобицями; то був апогей роздрібненості.

Новий похід на Русь очолив онук Чингісхана Батий.Весною 1239 р. татари рушили на Україну. Вони захопилиі спалили Переяслав, така ж доля спіткала й Чернігів. Во-сени 1240 р. монголи взяли в облогу Київ, штурм укріпленьміста тривав понад 10 тижнів. Останні захисники на чолі звоєводою Дмитром розмістилися в Десятинній церкві і булипоховані під руїнами храму.

Звістка про зруйнування Києва поширилася по всій те-риторії України. Однак політична роздрібненість і місцевіінтереси навіть у такий складний момент взяли гору: жо-ден з князів не очолив відсіч ворогу.

Війська Батия, не зустрівши після падіння Києва знач-ного опору, швидко підкорили південно-західні землі Русі.Міста Волині — Кам'янець, Ізяслав, Колодяжин, Луцьк,Володимир — були взяті й зруйновані. Після триденної об-логи монголо-татари штурмом взяли Галич. На початку1*241 р. вони вдерлися на територію Центральної Європи.

У далекій Європі Батия застала звістка про смерть ве-ликого хана Удегея, і він повернувся в Азію.

У пониззі Волги монголо-татарські феодали заснувалидержаву — Золоту Орду із столицею в місті Сарай. Руські

52 Державні утворення на східноєвропейських землях у XI—XIII ст.

землі не входили до складу заснованої ханами держави, аперебували у васальній залежності від неї. Для північно-східних земель Русі (пізніше Великороси) татарське пану-вання продовжувалось до 1480 р. Для українських земельіго було коротшим. В Україні монгольське панування за-лишило значно менше слідів в соціально-політичній ікультурній сфері. На південно-східних землях, користу-ючись зручним зв'язком по Волзі, татари безпосередньовпливали на внутрішній розвиток та економічні відноси-ни. Ординські хани володіли правом призначати великихкнязів на Русі, тобто видавати «ярлики» на владу. Вонинамагалися посварити руських князів, зіткнути їх між со-бою, щоб нікому з них не дати змоги зміцніти. Населеннябуло обкладене даниною, яку збирали ординські представ-ники. Все це виснажувало країну, вело до консервації фео-дальної роздробленості. В цей період Володимиро-Суз-дальська земля була відірвана від інших держав, за винят-ком Новгородської республіки. Лише у другій половиніXIV ст. на північно-східних територіях Русі почало просте-жуватися соціально-політичне піднесення, що призвело доКуликовської битви 1380р., а відтак до остаточногозвільнення східнослов'янських народів з-під монголо-та-тарського ярма.

Таким чином, тривала монголо-татарська навала пі-дірвала соціально-економічну міць руських земель, руйнів-но вплинула на політичний розвиток всієї Східної Європи.Остаточно були розірвані династичні, господарські, полі-тичні й культурні зв'язки між колишніми землями Київсь-кої Русі.

На північному сході поступово піднімалось нове полі-тичне об'єднання, яке через деякий час стало великим Мос-ковським князівством, а на південному заході росло і міц-ніло Галицько-Волинське князівство.

3.2. Галицько-Волинське князівство

Піднесення Галицького і Волинського князівств

Як вже зазначалось, під ударами монголо-татарів Київ-ська Русь остаточно розпалася на окремі, залежні від заво-йовників князівства, і перестала існувати як держава. Од-нак естафету київської державності підхопило Галицько-Волинське князівство, яке стало безпосереднім її спадкоєм-

Галицько-Волинське князівство 53

цем. Галицько-Волинське князівство виникло не стількивнаслідок розпаду Київської Русі, насамперед внаслідок міс-цевого розвитку, а пізніше — об'єднання двох князівствГалицького і Волинського. Галичина розташована в східно-му передгір'ї Карпат, у верхів'ї річок Дністра і Прута, її спо-чатку заселяли племена дулібів, тиверців та білих хорватів.На сході вона межувала з розлогими й лісистими рівнина-ми Волині, також заселеної дулібами та білими хорватами.Обидва князівства мали вдале розташування, недосяжнедля кочових нападників зі степу, їхні міста стояли на стра-тегічно важливих торгових шляхах із Заходу. Крім того, уГаличині містилися великі родовища солі — товару, відякого залежала Русь.

У 980—990 рр. Володимир Великий відвоював у поляківГаличину і Волинь і приєднав їх до своїх володінь. Київсь-ким князям вдалося закріпити ці землі за своїми наступни-ками. Тому першими в Галичині правили Ростиславичі,нащадки онука Ярослава Мудрого. Тим часом на Волині довлади прийшли Мстиславичі, що вели свій рід від Володи-мира Мономаха. М. Грушевський вважав ці два князівствабезпосередніми спадкоємцями політичної та культурноїтрадиції Києва.

У процесі розпаду Київської держави першою відокре-милася від Києва Галичина. Перший, кому вдалося зміцни-ти Галицьке князівство, був князь Володимирко (1123—1153). Він підпорядкував своїй владі все князівство і згодомуспішно протистояв намаганням київських князів вплива-ти на розвиток подій у Галичині. Столицею він зробив Га-лич над Дністром, який знаходився на важливому торго-вельному шляху до Чорного моря.

Обдарований син Володимирка Ярослав Осмомисл(1153—1187) розширив кордони князівства аж до гирлаДністра, що у теперішній Молдові. Слава і авторитет Яро-слава оспівується в «Слові про Ігорів похід». З піднесеннямГаличини процвітали її бояри. За Ярославового правліннязначно зріс їхній політичний вплив.

Ще більшу непокірність і незалежність галицькі бояристали виявляти за владування сина Ярослава ОсмомислаВолодимира (1187—1198), останнього з династії Ростисла-вшгів, що князювали ціле століття. Князь Володимир нелюбив радитись з боярами. Вони виступили проти нього,примусивши князя тікати в Угорщину. Король УгорщиниАндрій пообіцяв допомогти Володимирові, але, зайнявшиГаличину, оголосив цю землю своєю. Народ повстав протичужинців і, спираючись на нього, Володимир визволив свої

54 Державні утворення не східноєвропейських землях у Хі—ХШ ст.

землі від мадярів. Володимиру вдалося повернути галиць-кий престол, але він відтепер ще більшою мірою залежав відвслі бояр. Цей випадок став типовим протягом наступних50 років, коли князі ворогували з боярами, а чужинці втру-чалися в це протистояння.

Незважаючи на піднесення Галичини, життя диктува-ло необхідність її об'єднання з Волинню. В 1199р. волин-ський князь Роман Мстиславович, спираючись на підтрим-ку дружинників, частину середніх і дрібних бояр та міщан,які були незадоволені могутністю великих бояр, зайняв Га-лич. Утворилося єдине Галицько-Волинське князівство. Цебула важлива подія: виникнення нового сильного політич-ного організму на заході, що міг перейняти на себе спадщи-ну від занепадаючого Києва. Важливо було й те, що Галиць-ко-Волинська держава займала тільки українські землі. Цесприяло консолідації народу.

У внутрішній політиці Роман Мстиславович зосередивувагу на зміцненні княжої влади, тобто ослабленні бояр, ба-гатьох із яких він відправив у заслання чи стратив. У боротьбіз олігархією він спирався на міщан та селян. Проте найбіль-шу славу Романові принесли його успіхи в зовнішній пол-ітиці. У 1203 р. він завдає поразки своїм суперникам із Суз-даля й оволодіває Києвом. Відтак під владу одного князя по-трапили всі, за винятком Чернігівського, українські князів-ства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське.

Щоб захистити українські князівства, Роман провівкілька дуже вдалих походів на половців. Разом з тим вінзаглибився далеко на північ у польські та литовські землі.У 1205 р, на польських землях Роман загинув. Територіаль-не об'єднання, яке він створив, проіснувало всього шістьроків. І все ж сучасники Романа на визнання його визнач-них досягнень називали його «Великим» і «повелителемусієї Русі».

Після смерті Романа його малолітні сини — Данило іВасилько — разом з їхньою енергійною матір'ю опинилисяу вигнанні. У справи Галицько-Волинського князівства по-чали втручатися Угорщина й Польща, що призвело до де-сятиліть міжусобної боротьби.

Данило Галицький

Змужнілий князь Данило Романович, спираючись напідтримку середніх та дрібних феодалів, припинив між-усобиці й поновив єдність Галицько-Волинського князів-

Гзлицько-Волинське князівство 55

ства. Після тривалої боротьби з угорцями і чернігівськимкнязем Михайлом, який деякий час тримав стіл у Галичі,Данило у 1238 р. оволодів Галичем. Узявши собі Галичи-ну, він віддав братові Василькові Волинь.

Попри такий поділ, обидва князівства продовжува-ли існувати як одне ціле під зверхністю старшого і діяль-нішого князя Данила. У внутрішній політиці Данило, які його батько, прагнув забезпечити собі підтримку середселян та міщанства для протидії боярам. Він укріпив ба-гато існуючих міст, а також заснував нові, в тому числів 1256 р. Львів, названий так на честь його сина Лева.В нові міста Данило запросив ремісників та купців зНімеччини, Польщі, а також північно-східної Русі. Взв'язку із занепадом Києва на захід тікали вірмени таєвреї. Типовою рисою галицьких міст стає їхній багато-національний характер. Данило із селян створив вій-сько, важку озброєну піхоту замість боярських дружин.Цілком залежне від князя військо використовувалосьдля боротьби з боярською олігархією й нападами чу-жинців.

У цей час на заході Русі виникла загроза з боку німець-кої феодально-католицької агресії. В 1237р. об'єднанийТевтонський орден стає загрозою для народів Балтії і Русі.Німецькі лицарі починають нападати на руські землі. У1237 р. хрестоносці захопили Дорогочин і намагались пе-ретворити його на опорний пункт для подальшого просу-вання на Галицько-Волинську землю. В 1238 р. Данило звійськом дав бій лицарям, розгромив їх і визволив Доро-гочин.

У 1242 р. руські воїни під проводом Олександра Нев-ського розгромили війська хрестоносців на Чудськомуозері. Так було дано відсіч німецько-католицькій агресіїна Русі.

Але основною проблемою Данила була монголо-татар-ська навала. Зруйнувавши Київ, татари рушили на Галичта Волинь (1241), взяли штурмом Володимир-Волинськийі Галич, а потім вдерлися на територію Польщі й Угорщи-ни. Монголо-татари не завдали Галицько-Волинськомукнязівству таких нищівних руйнувань, як в інших русь-ких князівствах. Вони тримали під своєю владою всі за-хоплені землі. Князь Данило кілька років не визнавав вла-ди хана, однак на грізну вимогу Батия у 1246 р, змушенийбув визнати себе васалом хана і прибути на поклін в йогостолицю Сарай.

56 Державні утворення на східноєвропейських землях у XI—XIII ст.

Проте подальша діяльність Данила свідчить, що вінвизнав себе залежним від татар лише на деякий час ускладних обставинах. Повернувшись додому, він одразупочав готуватися до боротьби з Ордою. Для цього він шу-кав собі союзників у Західній Європі, уклав угоду з Угор-щиною, скріплену шлюбом його сина Лева з дочкою ко-роля Констанцією. Данило почав переговори з папою Іно-кентієм IV щодо організації хрестового походу проти мон-голо-татар, погодившись на церковну унію з Римом. Узв'язку з цим посланець папи коронував Данила в 1253 р.у Дорогочині.

Однак ці зв'язки не принесли Данилові реальних успі-хів. Татари намагалися будь-яким чином послабити Галиць-ко-Волинську державу. Данило зважується на самостійніантиординські дії, але його виступ проти татар у 1254 р. за-кінчився невдачею. В Галицько-Волинське князівство бувпосланий з великим військом золотоординський воєначаль-ник Бурундай. Щоб послабити обороноздатність цих зе-мель, татари зруйнували стіни і фортифікаційні спорудиміст Львова, Кременця, Луцька, Володимира. Уцілів лишеХолм. Ці події перекреслили плани Данила щодо розширен-ня кордонів Галицько-Волинської держави та подальшогонарощування її воєнно-політичного потенціалу. У 1264 р.Данило Галицький помер.

Спадкоємці Данила Галицького зберегли політичну ці-лісність князівства, однак суперничали за першість у ньо-му. Тільки на початку XIV ст. всі Галицько-Волинські земліоб'єдналися під владою онука Данила Романовича князяЮрія. Останніми нащадками роду Романа були сини Юрія —Андрій і Лев. У цей час внаслідок посилення феодальнихусобиць і через татарські напади єдність і могутність Га-лицько-Волинського князівства послабилася. Водночас напівденно-західні землі починають зазіхати польські, ли-товські й угорські феодали. У 20-ті роки XIV ст. у боротьбіз великим князем литовським Гедиміном князі Андрій і ЛевЮрійовичі загинули. З їхньою смертю припинила своє існу-вання династія Романовичів.

Після смерті Юрійовичів галицьке боярство обрало накоролівство Болеслава Мазовецького, який прийняв право-славну віру та ім'я Юрія. Болеслав-Юрій проводив курс наврегулювання мирних відносин з ординцями, поновив уго-ди з німецькими лицарями. Внутрішня політика Юрія IIбула спрямована на обмеження впливу боярської верхівки.Тому проти нього виникла серйозна опозиція, і в 1340 р.

Галицько-Волинське князівство 57

його було отруєно. З цього часу західноукраїнські землі опи-няються під владою чужоземних правителів.

Таким чином, розвиток Галицько-Волинського князів-ства був пов'язаний з успішним управлінням його князів тавдалим географічним розташуванням. Галицько-Волинськікнязі зуміли укріпити свої західні і південні кордони. Зрос-ли рівень господарства західноукраїнських земель, торгів-ля, збільшилось населення.

Галицько-Волинські князі вели боротьбу з боярськоюолігархією в організації держави. Ця держава об'єднувалатільки етнографічні українські землі, і завдяки тому тутвиразніше визначились ознаки української культури.Близьке сусідство з Заходом принесло українському наро-дові нові культурні впливи і надбання. Після занепаду Киє-ва Галицько-Волинська держава продовжила на півтора сто-річчя існування державної організації і стала головним по-літичним центром для всієї України.


1. Охарактеризуйте основні етапи розвитку, політичний устрій тасуспільну організацію Київської Русі.

2. Чим було зумовлене і які наслідки мало хрещення Русі?3. Які чинники зумовили занепад Київської Русі? Аргументуйте

свою точку зору щодо місця Київської Русі в історичній долі україн-ського народу.

4. Які особливості характеризують процес формування українськоїнародності?

5. На чому грунтується твердження, що Галицько-Волинське князів-ство є правонаступником та спадкоємцем Київської Русі?

6. Охарактеризуйте економічне і політичне зростання Галицькогокнязівства.

7. У чому полягала об'єднавча політика князів Романа Мстисла-вича та Данила Галицького.

8. Охарактеризуйте боротьбу із золотоординськими завойовника-ми, зробіть власні висновки щодо її наслідків.


Аркас М. Історія України-Русі. — К.: Вища школа, 1990. —- С. 5—92.Бойко О.Д. Історія України.— К.: Академія, 1999.— С. 12—123.Грушевський М. Ілюстрована історія України.— К.: Львів, 1913.Дорошенко Д. Нарис історії України. — К.: Глобус, 1992. — Т І

С. 27—96.

58 Державні утворення на східноєвропейських землях у X!—XII! ст.

Історія України / За ред. В. А, Смолія. — К.: Альтернативи. 1997. —

С.5—75.Крип"якеаич !. П, Галкцько-Волчнсь'ке унязізстзо..—К,: Наукова думка,

1984,Крип'якевич І. П. Історія України.— 2-ге вид. — Львів: Сан, 1992. —

С. 22—95.Повість временних літ: Літопис Руський 'за 'г^г.'івсь^^к ег/Іоном). — К...

Радянський письменник, 1990.— С.9—86.Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. — К.: ЛибІ;?ь, І992, —

Т. І.—С.41—302.Смолій 8., Гуржій О. Як і коли почала формуватися укра'НСьнз нам,'*1? —

К.: Наукова думка. 1991. — С. 12—41.Субтельний О. Україна: Історія,— К.: Либїдь, 1993. — С. 21—92.Хрестоматія з історії України / '/поряд. Б. і. Білик. П. 3. Дягус, Я. С. Кзла

«ура.— К.: ІСДО. 1393. — С. 10—15. 19—21, 23—46.

Українські землі у складі Литвиі Польщі. Початок козаччини

Європейський розвиток у XIV—XVII ст. характеризу-вався розкладом феодальної системи, поступовим усунен-ням кріпосного права, консолідацією націй. На світову аре-ну впевнено вийшли сильні та монолітні державні об'єд-нання — Московське князівство, Польське Королівство,Велике князівство Литовське, налаштовані на розширен-ня своїх володінь.

На той час українські землі переживали занепад дер-жавності, що було спричинено як зовнішніми, так і внут-рішніми чинниками.

4.1. Литовсько-польський періодЛитовська експансія на українські землі

На початку XIV ст. Литва була сильною державою, їїтериторія сягала далеко за межі етнічного регіону — ба-сейнів Вісли, Німану й Двіни — за рахунок приєднаннябілоруських і частини руських земель.

Процесу швидкої консолідації місцевих литовських пле-мен і їх успішній зовнішній політиці сприяло кілька чин-ників: потужний зовнішній тиск з боку німецьких рицарів,

60 Українські землі у складі Литви і Польщі

що потребував об'єднання зусиль литовців; послабленнядавньоруських земель та боротьба за владу в Золотій Орді,якій були підпорядковані ці території.

Колишня Київська Русь могла сплачувати щедру дани-ну, мала розгалужені торговельні шляхи, була спроможнанадати Литві матеріальні ресурси і поповнення до війська.Не останню роль відігравав і династичний чинник — прав-ляча литовська династія мала численних нащадків, що по-требували власних уділів.

Інтенсивне зростання Литовської держави почалося зачасів правління великого князя Гедиміна (1316—1341). Заперіод його князювання до Литовської держави були при-єднані білоруські землі. Після його смерті син Ольгерд (1345—1377), який посів батьківський престол, рішуче проголосив,що « вся Русь просто повинна належати литовцям». Під кері-вництвом Ольгерда в 40—50-х роках XIV ст. почалася ли-товська експансія в Україну.

Його зусиллями до Литовської держави на початку дру-гої половини XIV ст. була приєднана вся західна частинаСіверщини по річках Сожі, Снову та Десні. Щоб продовжи-ти свої походи на південь від Чернігівщини, Ольгерду дове-лося побороти татар, які не хотіли уступати литовцям своїхволодінь. Після переможної битви над силами ПодольськоїОрди на р.Синюха, притоці Південного Бугу (1363), Ольгердпродовжував захоплювати українські землі.

У 60-х роках XIV ст. литовці заволоділи територіямивсієї лівої половини Дністровського басейну, від гирла річкиСерет до Чорного моря, басейном Південного Бугу, прибе-режною частиною південного басейну Дніпра, від гирларічки Рось до моря, а через деякий час всією Київщиною таПереяславщиною.

Одночасно Ольгерд вів боротьбу з Польщею за Волинь, якадісталася йому внаслідок сорокарічної війни з поляками.

Приєднавши Волинь до завойованих земель, Ольгердоб'єднав області Західної та Східної Русі в одне політичнеціле. Велике князівство Литовське, що мало в своєму складівсі білоруські та майже всі українські землі, стало найбіль-шим у Європі.

Приєднання до Литви південноруських земель маловідносно мирний характер. Просування литовців на ук-раїнські землі супроводжувалось як відвертим захопленнямтериторій, так і встановленням взаємовигідних стосунків зпануючою верхівкою на цих землях, що добровільно визна-вали литовську зверхність. Так, наприклад, наприкінці1361 — на початку 1362 р. київський князь і місцеве бояр-ство добровільно визнали владу Ольгерда, надавши йому

Литовсько-Польський період 63

допомогу в просуванні на схід. Збройне протистояння у бо-ротьбі за українські землі відбувалось переважно між ли-товцями та іншими чужинцями — претендентами на спад-щину Київської Русі. Таку точку зору поділяє більшість су-часних істориків-фахівців з даної проблеми та авторів попу-лярних підручників — О. Бойко, В. Борисенко, В. Смолій,О. Русіна, В. Ульянівський, О. Гуржій та ін.

Ще однією специфічною рисою інкорпорації земель Лит-ви та Швденно-Західної Русі у 50—60-х роках XIV ст. булоузгодження цього процесу з Сараєм, тобто на договірнихзасадах з монголо-татарами у формі кондомініуму (сумісневолодіння однією територією двома або кількома держава-ми), що передбачав збереження залежності окупованихЛитвою територій від татар. Ця залежність тривала до кінця90-х років XIV ст., коли хан Тохтамиш своїм ярликом від-ступив українські землі великому князю Литовському. Од-нак і після цього правлячі кола Литви впродовж 100 роківзмушені були відкуповуватися від татар регулярними «упо-минками »'.

Саме визнання залежності від татар дало можливістьОльгерду свого часу швидко досягти вражаючого успіху —підпорядкувати собі Київщину, Сіверщину та Поділля істворити державу, де слов'янські землі становили 9/10 за-гальної площі князівства.

Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовськебуло своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінни-ми, рівноправними суб'єктами якої виступали землі Київщи-ни, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася ста-ра система управління, в якій лише князівська династія Рю-риковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів.

На приєднаних до Литовської держави землях князьОльгерд посадив князювати своїх синів і племінників. УКиєві — сина Володимира, на Поділлі — племінників Юрія,Олександра, Костянтина і Федора. На Чернігівщині такожпочали княжити родичі Ольгерда. Всі українські землі, щоувійшли до складу Литовської держави, вважалися власністюлитовської великокнязівської династії. Визнання такої звер-хності Литви в державі було своєрідною дякою української ібілоруської знаті за ненасильницьку інкорпорацію земель іуладнання справ з татарами, які відтепер хоч і брали данину,але не дошкуляли частими грабіжницькими набігами.

Протягом другої половини XIV — початку XV ст. відбу-лась часткова асиміляція литовців у потужному слов'янсь-

1 Русіна О.В. Україна під татарами і Литвою. — К.: Альтер-нативи, 1998. — С.59—64.


кому масиві. Про «ослов'янений» литовських правителівсвідчать такі факти: численні' шлюбні зв'язки литовської імісцевої знаті, розширення сфери впливу руського право-слав'я на терени Литовської держави, утвердження «Русь-кої правди» державною правовою основою; визнання русь-кої мови офіційною державною мовою; запозичення литов-цями руського досвіду військової організації будуванняфортець, налагодження податкової системи, формуванняструктури князівської адміністрації тощо. Все це заохочу-вало українську верхівку підтримувати литовців, а низи нечинити опору володарюванню Литви.

Наведені факти дали підставу М. Грушевському стверд-жувати, що Велике князівство Литовське берегло традиціїКиївської Русі краще, ніж це пізніше робила Московія, асучасним авторам називати литовське проникнення в ук-раїнські землі «оксамитовим»1.

Проте такі ліберальні стосунки завойовникіз-литовціві слов'янського населення не дають підстави вважати Ли-товську державу XIV ст. продовженням давньоруськоїдержавності. Литва внесла певні зміни в устрій України:дещо перебудувала структуру феодальної держави на зра-зок західноєвропейської; забрала владу з рук українськихкнязів і передала її литовським намісникам. Національ-на знать залишилася відсунутою від влади на вищих щаб-лях управлінської системи; повела боротьбу в 70—90 ро-ках XIV ст. з претензіями українського боярства, особли-во Київського, на незалежність від литовської правлячоїверхівки.

Процес повної асиміляції завойовників не відбувся. По-чинаючи з правління Ягайла.(1377—1392), у Литовськійдержаві дедалі більше набирали сили тенденції централіз-му, що, врешті-решт, призвели до ліквідації удільних ук-раїнських князівств і поступової втрати українськими зем-лями своєї автономії.

Польська колонізація українських земель

Польська колонізація українських земель почалася май-же одночасно з литовською. Загарбницькі плани короляКазимира Великого (1320—1370) підтримували три сили —магнати Швденно-Східної Польщі, що прагнули нових те-риторіальних надбань; католицька церква, що бажала при-

'БойкоО.Д, Історія України. — К.: Академія, 1999. — С.81.

Литсвсько-Псльський період 63

множити свою паству, а також багаті міщани, які зазіхалина важливі торговельні шляхи Галичини.

Заручившись підтримкою угорського короля і вибрав-ши вдалий момент, коли у квітні 1340 р. помер Юрій II Бо-леслав — останній незалежний правитель Галичини, Ка-зимир почав захоплення українських земель. Експансіяздійснювалась під гаслом захисту католиків Галичини. Навідміну від литовців, яким українці майже не чинили опо-ру, поляки, що розпочали воєнні дії, наштовхнулись назначні труднощі. Польському королю довелось боротись завладу над українськими територіями і з литовцями, і зУгорщиною, і з галицькими боярами. Захопивши Львів,польський король готував розширення агресії з метою ово-лодіння землями краю, але наразився на повстання місце-вого населення під проводом боярина Дмитра Дедька. Пов-станці не тільки визволили власні землі, а й, запросившина допомогу татар, спустошили територію Польщі аж доВісли. Протистояння закінчилося компромісом: КазимирIII був змушений визнати Дедька правителем Галичини, атой — формальне верховенство польського короля. Протетимчасове збереження обмеженої автономії Галичини негарантувало галичанам недоторканності. Виконуючи волюмогутніх польських магнатів, король почав щедро розда-вати землі полякам, німцям, мадярам, призначав у волостісвоїх ставлеників — старост. Крім Львова, старости з'яви-лись у Галичі, Теребовлі, Перемишлі, Самборі, холмськійземлі.

Казимир III неодноразово давав офіційну обіцянку ша-нувати права і звичаї українського народу, але діяв навпа-ки. У 1341 р. папа Бенедикт XII звільнив короля Казимиравід взятих зобов'язань перед місцевим населенням зберіга-ти обряди, права, звичаї православних підданих. Почалосяпримусове окатоличення місцевого населення.

Після смерті Дмитра Дедька в 1344 р. почалися новізмагання за Галицько-Волинську спадщину між сусіднімидержавами. В 1349 р. Казимир III розпочав другу широко-масштабну експансію на українські землі, мотивуючи її якхрестовий похід проти язичників-литовців та схизматиків-православних. У 1366 р. після тривалого збройного проти-стояння польська держава підпорядкувала собі Галичинуі частину Волині, приєднавши до своєї території майже52 тис. кв. км із 200-тисячним населенням.

Наступний король Людовік Угорський (1370—1382)продовжив політику попередника. Він призначив намісни-ком у Галичину Владислава Опольського, знівеченого поль-

64 Українські землі у складі Литви і ПольщіІІиговсько-Польський період 65

ського князя, якому надав право титулуватися «Божою ми-лістю пан і дідич руської землі», користуватися власноюпечаткою і карбувати монети. З благословення польськогокороля Владислав дозволяв собі нехтувати місцевим насе-ленням, оточував себе німцями, поляками, волохами. Із 120привілеїв для населення тільки 15 стосувались місцевихукраїнців, решта — чужинців. Повністю підтримуючи ка-толицьку церкву, він дістав папську буллу з дозволом засно-вувати католицькі єпископства. В 1375 р. у Львові було за-сноване католицьке архієпископство, згодом єпископатиз'явилися в Перемишлі, Володимирі, Холмі. Католицькацерква, що пустила своє коріння в українських землях, по-ступово перетворилась на найбільшого в Галичині земле-власника. На нещодавно приєднаних землях з'явилися ка-толицькі монастирі й церкви, що обслуговували прийшлихпольських та німецьких феодалів, а невдовзі й місцеву га-лицьку покатоличену знать.

Утисків зазнала і мова корінного населення. Вже в се-редині XIV ст. руська мова була витіснена з ділової сферицих земель, і офіційною мовою Галичини стала латинська.

Отже, польське проникнення в українські землі карди-нально відрізнялось від литовського: польський уряд із са-мого початку утвердження в цьому регіоні намагався зро-бити його своєю провінцією, нав'язати польське право таадміністративну систему, витіснити православ'я шляхомутвердження католицизму. В майбутньому політика, щопроводилася Польською короною в Україні, породила гос-трий релігійний, соціальний та етнічний конфлікт, відлун-ня якого відчувається й нині. Тому можна стверджувати,що ті частини України, які у XIV—XV ст. знаходились підЛитвою, перебували у вигіднішому становищі.

Зближення Литви і Польщі

Наприкінці XIV ст. зовнішні та внутрішні обставинизмусили литовських і польських феодалів почати процесоб'єднання двох держав. Саме в цей час наростав тиск наПольщу Тевтонського ордену, а спроби частини польськихшляхтичів створити політичний блок з Угорщиною прова-лилися. Литва також потерпала від агресивних дій тев-тонців, а ще більше від натиску Московського князівства,яке відверто претендувало на патронаж над землями колиш-ньої Київської Русі. Крім того, з 1382 р. Велике князівство

Литовське переживало етап громадянської війни, яка ослаб-ляла державу.

Спільні інтереси й проблеми підштовхнули суперни-ків — Литву і Польщу — назустріч одне одному, змусилишукати компромісні рішення.

14 серпня 1385 р. в містечку Крево литовський князьЯгайло та польська королева Ядвіга уклали династичнийшлюб. Він поклав початок військово-політичному блокудвох держав, а в березні 1386 р. Ягайло під іменем Владис-лава І став королем Польщі.

За умовами Кревського договору Велике князівство Ли-товське зобов'язалося навернути в католицьку віру населен-ня, передати Польщі свою казну, виплатити 200 тисяч фло-ринів Вільгельму Австрійському за відмову від Ядвіги, зякою він був заручений, навічно приєднати литовські, біло-руські та українські землі до Польщі. Кревська унія знач-но зміцнила Польщу. З допомогою литовсько-українсько-го війська вона в 1387 р. остаточно відвоювала в УгорщиниГаличину й встановила владу над Молдавським князів-ством. Під тиском польських панів Ягайло приєднав Гали-чину не до Литви, а до Польщі, зобов'язавшись навічно збе-рігати її під польською короною.

Ягайло доклав чимало зусиль, щоб реалізувати укладе-ну в Крево угоду: сам похрестився за римським обрядом,здійснив масове хрещення литовців і змусив литовськихкнязів підписати «присяжнені грамоти» на вірність коро-лю Польщі. Але реальне об'єднання Литви і Польщі на-штовхнулося на значні перепони, передусім з боку українсь-кої і литовської знаті, що не бажали поглинання своїх зе-мель Польщею. Протипольський рух очолив талановитийполітик і військовий діяч, двоюрідний брат короля — Ві-товт, в особі якого владно заявила про себе тенденція до збе-реження політичної окремішності Великого КнязівстваЛитовського. 1392 р, опозиціонери домоглися проголошен-ня Вітовта довічним великим князем Литви, що фактичноозначало анулювання договору в Креві. Одруження Вітов-та з дочкою московського царя Василя І та підтримка по-:шції Литви з боку Тевтонського ордену завадили ПольщіІ • подиктувати свої умови литовцям.

Таким чином, Кревська унія була втілена в життя тількичастково. Майже 40 років спроби об'єднати землі Польщіта Великого князівства Литовського зазнавали поразки, ахчювною лінією литовської політики стало збереження не-у'ілсжності власної й підлеглих територій.


Підпорядкувавши своїй владі Велике князівство Ли-товське, Вітовт вдався до централізації країни. На державніпости намісниками ставив литовців, витісняючи з посад пра-вославних українських князів. Намагаючись перебороти роз-дрібненість, він постійно переводив князів з одного місця вінше, не даючи глибоко пустити коріння в своїх землях.

Нові тенденції багато в чому підривали права удільнихкнязів, які через деякий час за своїми функціями почаливсе більше нагадувати служилих людей на взірець боярства.Разом з тим Вітовт частково зберіг інституції і звичаї доли-товських часів, наприклад, народні віча, де збирались пред-ставники всіх верств населення, покарання дозволялисьтільки після ухвалення рішення суду, яке можна було ос-каржити у князя тощо.

Централізації держави сприяла і боротьба Вітовта про-ти автономних українських князівств, які намагалися здо-бути державну незалежність. Ця боротьба посилилася в 90-хроках XIV ст. Більшість українських князівств відмовила-ся визнати Кревську унію, а разом з нею владу як польсько-го короля, так і великого князя литовського. На чоліпатріотичних сил стали київський князь Володимир Оль-гердович, новгород-сіверський Дмитро Корибут і поділь-ський Федір Коріатович. Однак діяли вони розрізнено, не-узгоджено і тим самим прирекли визвольний рух на невда-чу. Вітовт протягом 1392—1395рр. відібрав у повсталихкнязів найбільші удільні князівства і передав їх своїм при-бічникам. Після тривалої боротьби в 1399 р. до Києва бувприсланий намісником представник Вітовта, його племін-ник Іван Гольшанський. Удільному устрою України булозавдано першого серйозного удару.

Крім нововведень у внутрішньому державному життіЛитовського князівства, Вітовт проводив активну зовніш-ню політику, що підняла його міжнародний престиж. Вінзахопив усі білоруські й українські землі, крім Галичини.Його володіння сягали аж до Чорного моря, на узбережжіякого Вітовт збудував декілька фортець та портів. Щоправ-да, від політики південної колонізації довелося часткововідмовитись після нищівної поразки литовського війська в1399 році на річці Ворскла в бою з татарськими загонами.У цій битві Вітовт загубив більшість.свого війська, спричи-нив каральну експедицію татар на українські землі, втра-тив Чорноморське узбережжя і перспективу розширити своїволодіння за рахунок Московського князівства.

Після поразки на Ворсклі похитнулися позиції Литви тай самого князя. Смоленськ відокремився від князівства,


німці знехтували мирним договором і активізували нападина литовські землі, загострилися відносини з Новгородом.Все це, а також і невдоволення удільних князів та бояр зму-сило Вітовта йти на зближення з Польщею.

За умовами Вільненської унії 1401 р. литовські князівизнавали васальну залежність Литви від Польщі. Післясмерті Вітовта всі руські землі, в тому числі й українські,мали перейти під владу польської корони. Одночаснобув поновлений військово-політичний союз, що дало змогуоб'єднати зусилля в боротьбі проти давнього ворога — Тев-тонського ордену. У битві під Грюнвальдом (1410) литов-ські, польські, білоруські та українські сили завдали ні-мецьким лицарям нищівної поразки. Збройній експансіїТевтонського ордену на слов'янські землі було покладенокрай. Однак ця перемога знов загострила відносини Польщіі Литви, в якій посилилися прагнення до незалежності відпольської корони. Щоб не втратити Литву, польський ко-роль змушений був піти на значні поступки Вітовту, вдо-вольнити частково територіальні претензії Литви, а такожукласти нову унію, яка б зміцнила її позиції. На сеймі вм. Городлі в 1413 р. було підписано унію, згідно з якоюПольща визнавала існування великокнязівського престолув Литві, але обрання великого князя мав контролювати ізатверджувати польський король. Литовські феодали-като-лики зрівнювалися в правах з польськими у вирішенні дер-жавних справ, в тому числі і в питанні обрання великихкнязів литовських і королів польських. Одночасно це поси-лювало дискримінацію православних аристократів, які щебільше відсторонювались від джерел збагачення і вищих ад-міністративних посад.

Городельська унія значно зміцнила становище Литви наміжнародній арені, надала можливість Вітовту знов вдати-ся до колонізації Причорномор'я. Однак це не означало, щоПольща відмовилася від поглинання Великого князівстваЛитовського і всіх його територіальних надбань. Польськакорона просто змінила тактику дій, де активний зовнішнійтиск поступився місцем гнучкій політиці поступового при-боркання Литви через її еліту.

Зрівняння в правах польських і литовських феодалів-католиків, надання їм права повністю розпоряджатися свої-ми землями і обіймати державні посади повинно було зао-хотити литовську верхівку триматися Польщі, зраджуючиінтереси власного народу. Городельська унія, забивши клинміж православними та католицькими феодалами, між пра-3*


вославними народними масами й окатоличеною знаттю Ве-ликого князівства Литовського, спричинила в українськихземлях глибокий розкол, посилила соціальний та націо-нально-релігійний гніт.

Смерть Вітовта (1430) призвела до значних змін у внут-рішній і зовнішній політиці Литви. Велике князівство від-мовилося від політики південної колонізації. Оборонналінія поступово була відсунута на північ, зупинившись налінії замків Вінниці, Черкас, Канева. Великі князі, що булиодночасно польськими королями, не проводили самостійноїполітики і все більше потрапляли під вплив Польщі. Поль-ська шляхта, для якої життєвою справою було оволодіння бал-тійським узбережжям, використовувала кожну нагоду дляпослаблення Литви. Наприклад, протягом 1385—1501 рр.Польща підписала 8 різних угод, які тим чи іншим чином до-помогли закріпитись їй на литовській території.

З того часу, як польський вплив в Литовському князівствіпосилювався, українська аристократія втрачала політичніпозиції. Великий князь Казимир Ягайлович зумів завдатинового удару по автономії українських земель. 1452 р. вінліквідував Волинське князівство, передав Волинь своєму на-міснику. Така сама доля чекала і на Київське князівство.Коли у 1470 р. помер київський князь Семен Олелькович,литовські правителі зажадали, щоб престол не передавалиспадкоємцю. Незважаючи на обурення киян, король задо-вольнив це бажання, і намісником був призначений лито-вець — католик Гаштовт. Ліквідація Київського князівстваозначала кінець української автономії.

Після ліквідації місцевої автономії Волинь, Київщина,Поділля були перетворені на воєводства, якими управлялинамісники-воєводи. Вони підкорялись тільки владі велико-го князя. Землі воєводств поділялись на повіти, в яких пев-ну владу мали старости. Посади воєвод та старост обійма-ли, як правило, місцеві феодали, яких князь щедро вина-городжував за службу. Великі магнати входили до велико-княжої Ради, без узгодження з якою князь не мав прававидавати закони та розпорядження. Найвищі державні по-сади почали передавати у спадок в магнатських родах.

В умовах повної та необмеженої влади литовських тамісцевих магнатів православне населення українських зе-мель перетворилось на об'єкт постійних утисків і окатоли-чення. Більшість місцевих українських феодалів дотриму-валась угодовської політики і не поспішала захищати інте-реси співвітчизників.

Литовсько-польський період 69

На початку XVI ст. Велике князівство Литовське почалозанепадати. Суперництво Литви і Московії за північні тери-торії вирішувалося не на користь литовців. У 1522 р. Моск-ва захопила Чернігів і Стародуб. У 1522 та 1549 роках Литвазазнала двох поразок від татар, які спустошили литовськіволодіння. Незважаючи на це, Литва у 1558 р. разом зі Шве-цією та Данією виступила на боці Лівонії у війні проти Мос-ковської держави (1558—1583). Держава стояла на порозівоєнної катастрофи, і запобігти цьому можна було тількишляхом політичного об'єднання Литви і Польщі, якого всенаполегливіше вимагало незадоволєне литовське дворянство.

Люблінська, Берестейська уніїта їх політичні наслідки

Об'єднання двох держав було підготовлене всім ходомпопередніх подій. Вже в середині XVI ст. головним напрям-ком експансії російських царів стала територія Великогокнязівства Литовського. В цей же час Кримське ханство,яке виникло внаслідок розпаду Золотої Орди, здійснювалорегулярні руйнівні набіги на південні володіння Литовсь-кої держави. Нездатність Литви (а частково й Польщі) по-одинці відбивати зовнішню загрозу призвела до того, щовже в період правління в Польщі Сигізмунда II Августа(1548р. обраного королем) намітилося цілеспрямованепольсько-литовське зближення. З іншого боку, польськашляхта настійливо добивалася інкорпорації Литви, не при-пиняючи при цьому свого проникнення в українські землі.Відбувалось неконтрольоване властями проникнення поль-ського панства в Україну, що неминуче поставило б питан-ня про офіційне затвердження шляхетських надбань.

У 60-ті роки XVI ст. виснажена величезними військови-ми витратами, поставлена перед загрозою вторгнення мос-ковських військ, Литва була змушена звернутись по допо-могу до Польщі. Поляки були готові надати допомогу, алеза умови об'єднання обох держав в одне політичне ціле.

Щодо приєднання українських земель та інкорпораціїЛитви до Польщі українська знать займала неоднозначнупозицію. Дрібна і середня шляхта підтримували цю ідею,сподіваючись таким чином обмежити диктатуру магнатів іотримати широкі привілеї подібно до польських феодалів.Литовські та українські магнати чинили перешкоди повно-му об'єднанню з Польщею, побоюючись втратити свої стат-ки і вплив на вирішення державних справ, але були згодні


на унію, корисну в організації спільної боротьби проти зов-нішньої агресії і в зміцненні власного становища в неза-лежній Литві. Загалом в середині XVI ст. українські князі таверхівка панства втратили роль виразника й провідника полі-тичних прагнень свого народу. Замкнувшись у сфері соціально-економічних інтересів своїх удільних володінь і маєтків, вониостаточно відмовилися від планів розбудови національної дер-жави, зреклися ідеї поновлення власного князівства.

Яскравим свідченням цього стала їхня позиція під часЛюблінського Сейму, що розпочав роботу 10 січня 1569 р. імав остаточно розв'язати питання про характер і форму уніїКоролівства польського і Великого князівства Литовсько-го, Руського і Жемайтійського. Вже в перші дні зіткнули-ся два проекти, два кардинально протилежних уявленняпро унію. Литовці вважали, що об'єднання обох держав маєвідбутися на федеративній основі. Польська ж сторона, нав-паки, наполягала на безумовній інкорпорації Великого кня-зівства Литовського до складу Польщі. Національне-по-літичні інтереси української нації на Сеймі не були пред-ставлені зовсім. Це сталося і через обмеженість прагненьпредставників української еліти сферою матеріальною, ічерез те, що українські землі вже давно втратили ознаки ав-тономії. Українці не порушили питання про надання ук-раїнським землям статусу державної автономії й перетво-рення таким чином майбутньої Речі Посполитої у федера-тивну польсько-білорусько-литовсько-українську державу.

Через наявність двох програм і неузгодженість позиційвід самого початку робота Сейму набрала гострого характе-ру. Магнати Великого князівства Литовського на чолі з про-тестантським князем Криштофом Радзивіллом та право-славним українським князем Костянтином Острозьким, якібули незадоволені ходом переговорів, після місячних без-плідних сперечань таємно покинули Люблін. У відповідь наце польська сторона вжила рішучих заходів. Вона самочин-но привласнила українські землі — Волинь і Підляшшя, щовходили до складу Литовського князівства, і королівськоюграмотою 5 беревня 1569 р. проголосила їх приєднаними доПольської держави. Ще одним об'єктом агресивних зазі-хань польської корони стали Брацлавщина і Київщина, якібули «возз'єднанні» з Польщею на початку червня 1569 р.Отже, коли під тиском дрібної шляхти литовська делегаціяповернулась на Сейм, всі українські землі вже перебувалипоза державними межами Литви.

1 липня 1569 р. Люблінська унія була підписана. Як ре-зультат цієї угоди була створена Річ Посполита — польсько-


литовська держава, яка мала спільного виборного короля,спільні гроші та зовнішню політику. Велике князівствоЛитовське певною мірою зберігало свою автономію, а саме:місцеве самоврядування, військо, казну, але фактично йогороль у політичному житті об'єднаної держави була зведенананівець. Домінувала в усьому Польща. Платою за збере-ження хоча й обмеженої державної суверенності Литви ста-ли українські землі — Шдляшшя, Волинь, Київщина таБрацлавщина, що були приєднані до Польської корони. ЗаЛитвою залишилась невелика частина земель — Берестей-ська і Пінська області, отже, вона вже не могла справлятисуттєвого впливу на українські території. Інкорпорувавшиукраїнські землі до складу своєї держави, польська елітазробила все можливе, щоб запобігти розвиткові національ-ної самосвідомості в українських магнатів і шляхти, а від*так — зародженню в їхніх колах державної ідеї. Щоправ-да, польський король вдовольнив мінімальні вимоги, вису-нуті українською шляхтою в Любліні стосовно збереженняпривілеїв, руської мови в офіційному діловодстві тощо. На-приклад, на Волині землі було прирівняно в пр'авах до ко-ронних. Було зроблено редакцію останнього правового ста-туту (Литовського статуту), статті якого стали єдиними длявсіх територій. Державні та судові установи на певний часбуло переведено на місцеву мову. Права православної шлях-ти було прирівняно до католицької знаті. Однак, незважа-ючи на ці часткові нетривалі поступки, приєднання доПольщі українських провінцій Литви відбувалося за зверх-ності Польщі в новому державному об'єднанні Речі Поспо-литій і відкривало широкий простір для колонізації бага-тих українських земель.

Люблінська унія 1569 р. мала для українців надзвичай-но тяжкі наслідки. Ситуацію не полегшувало навіть те, щотогочасна Польща була країною з передовим конституційнимустроєм, обмеженою королівською владою, гарантованимиполітичними свободами й становими привілеями. Спланова-на в Любліні модель «братерства в унії» виявилась життє-здатною тільки в теорії. Реальне життя показало всю глиби-ну її політичних і релігійних суперечностей.

З проникненням нового польського режиму вглиб ук-раїнської території зростала взаємна національна антипа-тія, закладалися основи денаціоналізації українського ет-носу. Унія прискорила процеси поляризації тогочасногоукраїнського суспільства. Деяка частина української знатіпід тиском поляків була згодна прийняти католицьку віру,щоб стати подібними до еліти суспільства. Найзнатніші ук-


раїнські роди — Вишневецьких, Синявських, Корецьких,Заславських — зрікалися рідної мови, традицій, правосла-в'я і переходили до католицтва, ополячувалися. Така пози-Іия дуже негативно сприймалася низами — міщанами, бід-ною шляхтою, селянами, які не бажали миритися з польськимзасиллям. Щоб залагодити ситуацію й ослабити соціальне на-пруження, правляча верхівка Речі Посполитої знайшла іншийспосіб прихилити на свій бік православних українців і посту-пово примирити їх з новою вірою. Католицькі релігійні колаПольщі висунули ідею створення нової уніатської греко-католицької церкви за рахунок штучного об'єднання двохцерков — католицької і православної. Уніатство повиннобуло стати перехідним містком до повного навернення пра-вославних в католицьку віру. Нова церква зберігала україн-ську обрядність, при відправленні служби слід було корис-туватись церковнослов'янською мовою і календарем, виз-наючи при цьому зверхність Ватикану та приймаючи дог-мати католицької церкви. Це питання було вирішене нацерковному соборі в Бересті (16 жовтня 1596р.). За йогорішенням уніатське духовенство (як і католицьке) булозвільнене від податків, шляхта, що прийняла унію, отри-мала право обіймати державні посади нарівні з католиць-кою знаттю, а уніати-міщани прирівнювались у правах доміщан-католиків.

Православне духовенство покладало на унію певні надії.Воно намагалось подолати кризу церковного життя, призу-пинити експансію католицизму на українські та білоруськіземлі, домогтися зрівняння в правах православного духів-ництва з католицьким. Напередодні церковного собору пра-вославні єпископи висунули декілька програм, які передба-чали реформування православної церкви та регіональне об'єд-нання церков в межах Речі Посполитої. Але їх пропозиціїбули відкинуті, і акт Берестейської унії відбувся як вимуше-ний крок верхівки православної церкви, зумовлений потуж-ним тиском з боку католицьких кіл Польщі та Ватикану.

Уряд Речі Посполитої вважав унію обов'язковою длявсіх православних на території держави. Таким чином, пра-вославна церква була поставлена поза законом.

Рішення уніатського собору не відповідало ані інтере-сам, ані настроям української більшості населення, для яко-го православна віра зберігала традиційну роль символу на-ціонально-визвольної боротьби, а католицька церква сприй-малася як знаряддя іноземного поневолення. Тому законо-мірним наслідком Берестейської унії став релігійний розколв Україні. Незважаючи на погрози уряду, православні ви-


ступили на захист своєї віри. Для православної знаті аре-ною боротьби став сейм. Активно виступали проти уніїміщани та селяни. Так, у 1620 р. спалахнуло повстання пра-вославних міщан Луцька, яким заборонили будувати право-славні храми. Уряд змушений був відступити. У1629 р. селя-ни відмовилися виконувати повинності на користь Дермансь-кого монастиря, ченці якого прийняли унію. Виступ селян бувпридушений урядовими військами. Закінчилось поразкою іповстання міщан Острога у 1638р., які виступили проти за-криття православних храмів та передачі їх уніатам.

Однак, наляканий розмахом боротьби на початку 30-хроків XVII ст., польський уряд був змушений дещо посту-питися і видати «Статті для успокоєнія руського народу»,які повертали на Україну православну віру і священиків.Щоправда, «Статті» не зупинили наступу католицизму тауніатства на землі українців.

Отже, включення українських земель до складу РечіПосполитої заклало основу майбутніх протиріч в суспіль-стві й принесло українському населенню різке посиленнявизиску, національно-релігійну дискримінацію, колоніза-цію й покатоличення.

Соціально-економічне становище Українипісля Люблінської унії

Наслідки Люблінської унії були не тільки політични-ми. Вона також справила великий вплив на спосіб життяукраїнців та соціально-економічні відносини на українсь-ких землях. Річ Посполита остаточно ліквідувала залиш-ки попередньої адміністративної системи колишніх русь-ких князівств. Українські землі були поділені на шістьвоєводств, де проживало 28% населення держави, етніч-них українців.

Протягом другої половини XVI — першої половини XVII ст.на цих землях (особливо в Галичині та на Волині) почало інтен-сивно зростати велике феодальне землеволодіння магнатів,шляхти, церкви. В Галичині знаходились землеволодінняПотоцьких, Собецьких, Даниловичів, Одровонжей та іншиху формі «ключів» — декількох поселень та містечок, які вадміністративному відношенні становили єдиний госпо-дарський комплекс. На Волині 250 магнатських родів во-лоділи найбільшими у всій державі латифундіями. За відо-мостями на 1629 р. в руках 37 волинських магнатів знахо-дилось 3/4 всіх селянських господарств. Наймогутнішим


феодалом на Волині був князь Острозький. На початкуXVII ст, йому належало 59 міст, містечок та замків, 857 сілта 111 фільварків. Найбільші земельні володіння в іншихмісцевостях України мали Заславські, Хоткевичі,Пронські та ін.

Після Люблінської унії, яка відкрила польським магна-там та шляхті широкі можливості для придбання земель вУкраїні, вони захопили на Придніпров'ї та Брацлавщинівеличезні земельні масиви. Коли Литовський статут 1588 р.юридичне затвердив всі форми феодального землеволодін-ня, в тому числі і в Україні, польські сейми дозволили ко-ролю роздавати шляхті землі в Придніпров'ї, причому цестосувалося не тільки пустуючих земель, а головним чиномземель із селянами. Так, наприкінці XVI — на початкуXVII ст. на Наддніпрянщині, Брацлавщині з'явилися чис-ленні володіння шляхти — магнатів Замойських, Жол-кевських, Казановських, Потоцьких та інших, на Лівобе-режжі — Вишневецьких. На отриманих від короля та за-хоплених самочинно землях Вишневецький збудував містаЛубни, Пирятин, Ромни, Прилуки, десятки сіл та хуторів.Наприкінці 30-х років XVII ст. Вишневецькі були власни-ками 39,6 тис. селянських дворів, 56 міст та містечок. У20-х роках XVII ст. 18 магнатам та великим шляхтичамБрацлавського воєводства належало 18% всіх селянськихта міщанських дворів.

Великими землевласниками були католицька та уні-атська церкви, а також православні монастирі. Найбільшимземлевласником в Україні був Києво-Печерський монастир.А на Волині на початку XVII ст. уніатській церкві належа-ло до 2,1 тис. селянських господарств.

Маючи в своєму розпорядженні величезні наділи, поль-ські феодали почали поступово перетворювати свої володі-ння на комерційно зорієнтовані господарства, що отрима-ли назву фільварків. Причиною цього була зміна економіч-ної ситуації в багатьох європейських країнах та зростанняпопиту на продовольчі товари і зерно внаслідок великих гео-графічних відкриттів. Багатолюдні західні міста потребу-вали великої кількості хліба, який в XVI — на початкуXVII ст. почала активно експортувати Річ Посполита. На-магаючись отримати з селянських господарств якомогабільше зерна, шляхтичі включали їх до складу своїх во-лодінь. Замість оброку вони почали вимагати від селян ре-гулярної щотижневої панщини. Щоправда, процес перехо-ду до фільваркового господарства, що охопив всю Польщу,в Україні розвивався повільнішими темпами. Але в тих


районах, де був вільний доступ до ринків та значна робочасила (а такі умови склалися в Галичині та на Волині), про-тягом XVI — на початку XVII ст. все більше вкорінювавсяновий тип господарства.

Зміцнення та зростання великої феодальної власності наземлю призводило до посилення кріпацтва, що проявляло-ся в дедалі більшому обмеженні особистої свободи хліборо-ба і прикріпленні його до землі.

Правове становище українського селянства в Галичиніта західному Поділлі визначалось головним чином поль-ським державним законодавством, яке передавало землю внеобмежену власність шляхті. На решті території Українипісля Люблінської унії поширювалися і польське феодальне право, і Литовський статут. Доповнена редакція статуту1588 р., як і польські закони, залишала селян без жоднихправ. Вони не вправі були брати участь у роботі централь-них та місцевих органів влади, мати своє самоврядуваннята суди, переходити на інші землі. Селянин, який проживна землі феодала 10 років, ставав кріпаком.

Після Люблінської унії всі українські селяни втратилиправо в один установлений день на рік переходити до іншо-го хазяїна. У 1505 р. польський сейм заборонив селянам за-лишати поміщика без його згоди, а після унії це рішенняпоширилося на всі українські землі. Коли в Західній Європікріпацтво відмирало, в Східній Європі та в Україні воно за-роджувалось в особливо жорстокій формі. До серединиXVII ст. на території етнічної. України була закріпаченачверть селянства.

Рівень закріпачення селян в Україні був не скрізь одна-ковий. У густо заселених районах (Галичина та Волинь), дебув особливо відчутний польський вплив, кріпацтво існува-ло у жорстоких формах. На початку XVII ст. панщина тутдосягала 4—5 днів на тиждень. А в рідконаселених районах(Карпати та Подніпров'я), де не вистачало робочої сили,поміщики були змушені йти на поступки селянам. Так, на-приклад, на Київщині панщина 2—3 дні на тиждень буластабільною понад 100 років. Крім того, українське селян-ство, що становило 80% населення краю, не давало закрі-пачити себе без боротьби.

Наприкінці XVI ст. загалом завершився процес форму-вання шляхетського стану, розпочатий двома століттямираніше.

У той самий час, коли селянство втрачало свої права,польська шляхта посилювала свої позиції та політичнийвплив. Спочатку шляхта намагалася обмежити свої обов'яз-


ки перед сюзеренами. Вчорашні воїни, а тепер підприємці,вони прагнули обмежити право короля починати військовідії, оскільки не бажали брати участь у воєнних походах, боможна було отримувати великі прибутки з власних маєтків.На початку XVI ст. шляхта підкорила собі місцеві сейми, аневдовзі і загальний сейм Речі Посполитої, якому належа-ла вища законодавча влада в країні. Тепер шляхта, що ста-новила 8—10% населення, більше, ніж знать будь-якоїкраїни Європи, могла обмежувати владу своїх королів.

Обмеження королівської влади було лише однією з цілейшляхти. Вона також прагнула позбавити будь-який проша-рок суспільства можливостей загрожувати їхньому при-вілейованому становищу. Тому шляхта розпочала бороть-бу ще на два фронти: проти магнатів (з їхньою монополієюна високі посади і величезними земельними маєтностями)та проти міських заможних верств, оскільки вбачала в нихсуперників у торгівлі. І хоча майже 420 українських містотримали Магдебурзьке право, шляхта знаходила можли-вості його обмежувати і втручатися в міські справи. Пере-вага сил була на боці польської шляхти. На початку XVI ст.більшість міст було позбавлено права голосу в сеймі, а місце-вим купцям було заборонено їздити по товари за кордон. Утой самий час сейм звільнив шляхту від податку на ввіз івивіз товарів, через що торгівля почала зосереджуватися вруках ціляхтичів.

Основним товаром експорту в Західну Європу із земельУкраїни був хліб. Його кількість весь час зростала. В середи-ні XVI ст. вона становила 17, у другій половині — 78, а впершій половині XVII ст. — близько 84 тис. лаштів (ланіт —приблизно 2 т). Торгувала шляхта ще й волами, кіньми, ду-бовими колодами, смолою тощо. Про загальне захопленняшляхти торгівлею на шкоду військовій службі з жалем пи-сав один з польських публіцистів того періоду: «Тепер у наснема вояків... зате є корчмарі, гендлярі й посередники...Найбільшим подвигом у нас вважається знати дорогу, якоюженуть биків з маєтку до Гданська, бо всі заможніші торгу-ють...» Найбільші вигоди від торгівлі природними багат-ствами України мали польські магнати і шляхта. Хижаць-ка експлуатація природних надр виснажувала землі і роби-ла їх' малопродуктивними. Одержувані кошти йшли на роз-кішне життя панства, частково вкладалися в економікуЛитви і Польщі, а Україна дедалі більше перетворюваласьна сировинний придаток європейських країн. За рахунокукраїнського народу зміцнювались інонаціональні феодали,а національні поступово відсувалися від основних джерел


збагачення або будь-що намагались прилучитись до поль-ської еліти, зраджуючи власний народ.

Отже, після Люблінської унії водночас з розвитком про-дуктивних сил, зростанням міст, розвитком ремесел, торгів-лі на землях України почалося становлення фільварковоїсистеми, що зумовило остаточне оформлення кріпосногоправа. На початку XVII ст. більшість українських земельприбрала до рук польська знать, довівши, що багатовіковасуперечка поляків і литовців за Україну закінчилася пере-могою Польщі.

Розвиток науки і техніки наприкінці XVI —у першій половині XVII ст.

Потреби економіки, комерціалізація сільського госпо-дарства, розвиток міст, зростання матеріальних запитів на-селення зумовили потребу в нових технічних засобах, при-строях, механізмах. Тому прогресивно мислячі феодали,шляхта, ремісники, купецтво впроваджували у виробничіпроцеси західні технічні нововведення, сприяли вітчизня-ним винаходам, поширенню освіти, наукових знань.

Вплив західної культури, який частково почався в пер-шій половині XVI ст. і значно посилився після Люблінсь-кої унії, сприяв поширенню в українському суспільстві пе-редової європейської думки і наукових знань. Українськенаселення долучалось до світової науки і техніки не тількизавдяки використанню на виробництві виробів, пристроїв імеханізмів. Через Литву і Польщу в Україну почали про-никати ідеї Відродження і Реформації, що пробуджувалиінтерес до рідної культури, мови, історії, викликали потре-бу в освіті й наукових знаннях.

Вихідці з України навчались в університетах Кракова,Базеля, Сорбони, Болоньї, Падуї, Праги. Тільки в Краківсь-кому університеті в 1510—1560 рр. здобули освіту 352, апротягом XVI—XVII ст. — 800 вихідців з України. Прізви-ща студентів-українців значаться в документах паризькоїСорбони в другій половині XVI ст. Українці були й серед ба-калаврів, ліцензіатів, магістрів. В середині XV ст. Сорбонамала і кілька докторів-українців.

Абсолютна більшість з них поверталась на батьківщи-ну, несучи з собою ідеї гуманізму, Реформації, фундамен-тальні наукові знання. Деякі з них стали видатними пред-ставниками західноєвропейської науки і культури: ПавлоРусин, Станіслав Оріховський, Юрій Котермак, більш відо-


мий як Юрій Дрогобич. Закінчив він Краківський та Бо-лонський університети, послідовно здобув ступінь бакалав-ра, магістра, а згодом доктора філософії та медицини. Бувректором Болонського університету. У світовій науці відо-мий працями з астрономії, математики, медицини, філо-софії. Розвитку міжнародних культурних зв'язків, поши-ренню наукових знань сприяла також друкарська справа.Піонером східнослов'янського кириличного друкарства бувШвайноль Фіоль, який в 80-х роках XV ст. заснував у Кра-кові друкарню. Майже водночас починається кириличнедрукарство в Чорногорії, а в середині XVI ст. друкарськасправа налагоджується і в Україні. Пов'язана вона з іменемІвана Федорова, який організував у Львові 1569—1570 рр.першу в Україні друкарню. У 1578 р. він переніс її до .Ост-рога. Після смерті І. Федорова (1583) друкарське обладнан-ня викупило Львівське Успенське братство, заснувавшисвою друкарню. У другій половині 80-х років XVI ст, відно-вилась діяльність Острозької друкарні, яка видавала нав-чальні та богословські книги, публіцистичні твори.

У 1604—1606 рр. у Стрятині та Крилосі діяли друкарніФедора та Гедеона Балабанів. Згодом обладнання стрятинсь-кої друкарні було викуплено і перевезено в Києво-Печерсь-ку лавру. Невдовзі києво-печерська друкарня стала най-більшою в Україні. У Києві в 1624—1628 рр. була ще дру-карня київського міщанина і реєстрового козака ТимофіяВербиЦького, а в 1628—1630 — друкарня Спиридона Собо-ля. Діяли «мандрівні друкарні». Усього протягом 1574—1648 рр. їх було понад 20.

Роль друкарень, передусім Острозької, Львівської брат-ської, києво-печерської, не обмежувалася поширенням літе-ратурної та наукової продукції. Вони були важливими осе-редками освіти, які об'єднували високоосвічену громад-ськість. Крім продукції українських друкарень, в Україніпоширювались видання Московського Друкарського двору,різноманітна література з Білорусі, Польщі, країн ЗахідноїЄвропи. Не тільки діячі культури, а й окремі освічені міща-ни-ремісники, купці мали пристойні бібліотеки світськоїлітератури, наукових праць з філософії, юриспруденції,математики, медицини та географії.

У містах виникали школи грамоти. У м. Острозі князьКостянтин Острозький заснував у 1578 р. перший вищий на-вчальний заклад — школу (колегіум), де кращі вітчизняніта іноземні вчені викладали граматику, риторику, арифме-тику, астрономію та інші науки. Згодом вона піднялася дорівня тогочасних європейських академій.

Литовсько-польський період 79

Велику роль у поширенні наукових, загальноосвітніх ітехнічних знань відіграли братства — громадські право-славні організації, що на свої кошти утримували школи,друкарні, бібліотеки для міського населення. На початкуXVII ст. існували Острозьке, Галицьке, Кам'янець-Поділь-ське, Самбірське, Київське, Луцьке та інші братства.

На початку XVII ст. центром освіти й науки в Українізнову стає Київ. У 1632 р. внаслідок злиття Київської брат-ської школи і колегіуму було засновано Києво-Могилянсь-кий колегіум (згодом перейменований на академію), де ви-кладали філософію, теологію, математику, грецьку, ла-тинську, слов'янську, польську мови. Колегіум невдовзістав центром тяжіння слов'янської молоді з усієї Європи, аїї вихованці часто продовжували освіту в університетах Па-рижа, Рима, Відня.

Розвиток освіти в Україні сприяв появі наукових праць(компілятивних та оригінальних) з різних галузей науки. На-уковими центрами були Остріг, Львів, Київ. Острозькі вченінаписали ряд наукових праць з філософії, мовознавства, ас-трономії, бальнеології тощо. Пожвавився розвиток геогра-фічних наук. Значну роль в цьому відіграли «Опис України»французького інженера Гі де Боплана і складена ним картаУкраїни. З'явились також праці, які узагальнювали досвідсільського господарювання (книга з бджільництва, 1614 р.).

Вдаючись до технічних запозичень, місцеві умільцістворювали і власні оригінальні конструкції, механізми,прилади, зброю (плоскодонні козацькі «чайки», пристосо-вані до пересування в плавнях і на мілинах; зразки годин-ників, замків тощо).

Отже, за несприятливих умов литовсько-польського пану-вання, відсутності власної держави українцям вдалося долу-читися до передових гуманістичних європейських ідей і до-сягнень наукової думки, створити і розвинути власну систе-му освітніх закладів, друкарень^ що стали носіями науковихзнань, сприяли появі освічених людей, проникненню техніч-ного прогресу в матеріальне виробництво і військову справу.

Загроза українським етнічним землямз боку Московії, Туреччини та Криму

Не тільки Велике князівство Литовське та Річ Посполи-та претендували на українську спадщину. Наприкінці XV —на початку XVI ст. завершився процес формування єдиноїМосковської держави, яка також розраховувала розширитисвої кордони за рахунок українських теритооій і претенду-


вала на роль збирача спадщини колишньої Київської Русі.Це призводило до періодичних сутичок між Москвою, Лит-вою і Польщею. Так, у 1498 р, відбулося перше російсько-литовське зіткнення, успішне для Росії. У 1500 р. вибухну-ла нова російсько-литовська війна. У 1503 р. в Москві бувукладений мирний договір, за яким до Москви відходилиЧернігово-Сіверські землі з Черніговом, Стародубом, Новго-род-Сіверським, Брянськом та іншими містами, що станови-ло майже третину території литовської держави. Так булопокладено початок входженню українських земель до скла-ду Московського царства. З 1504 р. московське керівництвовисунуло вимогу передати йому Київ і Смоленськ як спад-коємцю київських князів. Через деякий час внаслідок новоївійни між Росією і Литвою, що тривала 10 років (1512—1522),Москва приєднала до себе Смоленську землю, а в 1523 р. —ще й Новгород-Сіверське князівство.

З XV ст. Україні почала загрожувати нова небезпека збоку Турецької (Османської) держави і Кримського ханства.Протягом XIV—XVII ст. Турецька військово-феодальнадержава за правління султанів Баязида, Мурада та Махме-да захопила Візантію і весь Балканський півострів. У40-х роках XV ст. за правління хана Хаджи-Гірея Кримськеханство остаточно відокремилось від Золотої Орди. Основоюйого зовнішньої політики було пограбування країн-сусідів.За часів правління хана Менглі-Гірея кримчаки захопилиПричорномор'я з містами Дашев (Очаків), Хаджибей, якіраніше належали Литовській державі.

У 1475 р. Туреччина, підкоривши міста Кафу, Мангуп,Перекоп, Очаків, змусила Кримське ханство визнати ва-сальну залежність від неї і таким чином встановила своєпанування на берегах Чорноґо та Азовського морів. Туркипобудували кілька фортець, які використовувалися для на-падів на українські землі.

Вже наприкінці XV ст. турки напали на Галичину і По-ділля. У1498 р. вони зруйнували галицькі міста Перемишльта Ярослав. Кримські татари, заручившись підтримкою Ту-реччини, з 80-х років XV ст. почали постійні напади на Ук-раїну. Перший великий напад на центральні українські землітатари вчинили 1479 р. Орда Менглі-Гірея спустошила Брац-лавщину та інші регіони Поділля й без перешкод відійшладо Криму. В 1482 р. Менглі-Гірей з великим військом вдер-ся в Київську землю і взяв Київ. Наприкінці XV — першійтретині XVI ст. татарські орди майже щороку грабували таспустошували українські міста і села, гнали в полон тисячілюдей, продавали їх у рабство на східних ринках. Найбіль-шим ринком невільників була Кафа (Феодосія).

Початок козаччини 81

За підрахунками Я. Дашкевича, в період з 1400 до1650 р. під час грабіжницьких походів на Україну було за-хоплено в полон або убито від 2 до 2,5 млн осіб.

Незважаючи на те що литовські князі під тиском обста-вин почали сплачувати кримським ханам щорічну данину,кримчаки не припиняли своїх злодійських набігів на ук-раїнські землі. Таким чином, південна Русь жила під по-стійною загрозою турецько-татарських нападів. Державаповинна була взяти на себе її захист. Але ні литовсько-русь-ка держава до Люблінської унії, ні польське-литовська РічПосполита після неї не мали достатньо сил, щоб організу-вати захист віддаленої окраїни з її незахищеним кордоном.

4.2, Початок козаччини

Причини і джерелавиникнення українського козацтва

Не маючи надії на захист степових кордонів державою,український народ організував його самотужки. Цю роль взя-ло на себе українське козацтво. Термін «козак» вперше зуст-річається в джерелах XIII ст. — монгольській хроніці, дато-ваній 1240р. У перекладі з тюркської означає «одинокий»,« схильний до розбою, завоювання». Існують й інші трактуван-ня цього слова. Так, у словнику половецької мови за 1303 р.це слово перекладається як «страж», або «конвоїр», у 1490 р.воно вперше з'явилося в Україні на означення людей, що хо-дили в степ за здобиччю або боротися з татарами.

Проблема походження козацтва віддавна приверталаувагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників і маларізнопланове трактування. Представники російської «дер-жавницької школи» (С. Соловйов, К. Кавєлін) або цілкомне сприймали козацтва, або давали йому негативну оцінку.Українські історики дореволюційної доби (М. Костомаров,Д. Яворницький) ідеалізували запорозьке козацтво. Поль-ські вчені схильні пов'язувати проблему виникнення козац-тва тільки з діяльністю польської й української знаті, а тра-диційна англо-франко-американська історіографія вбачає взапорозькому козацтві щось на зразок середньовічних піра-тів-флібустьєрів, головною метою яких була нажива і гра-бунок сусідів1. На жаль, всі ці версії грішать однобокістю.

; Історія України: Курс лекцій / За ред. Л. Г. Мельника. — К.:Либідь, 1991. — Кн. 1. — С. 113—115.


Нині не викликає сумніву, що основна причина утворен-ня козацтва закорінена в тих соціально-політичних умовах,які склалися на українських землях у другій половині ХУ-ХУ! ст. Польща і Литва все більше обмежували самовряду-вання українських земель, аж до ліквідації залишків їхньоїавтономності. Посилювалась експансія католицизму. Вод-ночас зміцнювався клас феодалів — шляхетство, внаслідокчого його землеволодіння на Україні розширювались. А ста-новище українського населення погіршувалось з кожнимроком.

Особливість суспільного життя в Україні в XV — першійполовині XVI ст. полягала також і в тому, що основна масанаселення зосереджувалася на обжитих землях Галичини,Поділля, Волині, Полісся, північної Київщини. Саме тут івідбувалося посилення кріпацтва. Решта території Украї-ни — Середнє Подніпров'я, Побужжя, Запорожжя — буламайже не заселена. В цих районах на порубіжжі з Дикимполем знаходились прикордонні військові гарнізони (містаОстер, Канів, Брацлав, Вінниця). Далі тягнулись незайманіземлі, де було багато дичинц, риби, диких коней. Ватаги такзваних ухідників із прикордонних селищ селились на ухо-дах — в гирлах річок — і там рибалили, добували мед, по-лювали. Невдовзі до ухідників почали приєднуватись селя-ни-втікачі з Галичини, Волині, Полісся, Західного Поділля.Вже у другій половині XV — на початку XVI ст. на Над-дніпрянщині утворились загони вільних озброєних людейіз різних соціальних прошарків: від ухідників, селян таміщан до дрібної збіднілої шляхти і православного духовен-ства.

На формування козацького стану істотний вплив маввоєнний чинник. У XV—XVII ст. південь України був охоп-лений полум'ям безперервної боротьби з татаро-турецьки-ми загарбниками. Для оборони з рублених і січених колодбудувались укріплення— «січі». Серед перших організа-торів козацьких загонів були старости прикордонних міст:Остафій Дашкович, Предслав Лянцкоронський, БернардПретвич, а також сини магнатів Заславських, Корецьких таінші, їхніми зусиллями стихійно створені загони набуваливсе більш організованої форми.

Помітну роль у формуванні козацтва відіграло розши-рення господарської діяльності українського народу, осво-єння степової зони, що базувалось на вільній праці. Вільнийтруд на вільній землі є невіддільним від самої суті козацтваі становить одну з його фундаментальних рис.


Із середини XVI ст. пришвидшуються темпи формуван-ня козацької верстви. Важливу роль у цьому процесі відігра-ло заснування Запорозької Січі — своєрідного центру ко-зацьких вольностей, який притягував до себе селян та мі-щан і став неприступною твердинею на шляху турецько-та-тарських орд до центральної України.

Запорозька Січ

Запорозька Січ виникла у нижній течії Дніпра. На той часДніпро перетинали пороги — кам'яні скелі. Всіх порогів наДніпрі було дев'ять: Кодацький, Сурський, Лоханський, Ово-нецький, Ненаситець, Вовнігський, Будилівський, Лишнійі Вільний. Крім порогів, були ще й забори — такі самі лавискель, але не через усю річку, їх було шість: Волошкова,Стрільча, Тягинська, Воронова, Крива та Таволжанська. Всівони, хоч і робили майже несудоплавним Дніпро, надійноприкривали козаків від нападів з боку Польщі по головнійводній артерії. Нижче порогів у Дніпро впадали численніпритоки. Тут, за неприступними порогами, серед незлічен-них островів (майже 250), непрохідних очеретів і розлогихстепових ділянок було найкраще місце для постійної опор-ної бази козацтва. На південь від порогів у пониззі Дніправиникало чимало кам'яних островів, де ще на початкуXVI ст, козаки споруджували невеликі укріплення — город-ки, в яких знаходили захист від степових орд. Але розпо-рошені городки-січі з невеликими загонами не могли стри-мати натиску турецько-татарських загонів з півдня і поль-сько-литовських військ з півночі. Тому козаки об'єднали-ся і створили в ЗО—40-х роках XVI ст. фортецю під назвоюЗапорозька Січ, до якої увійшли й невеликі городки-січі.Польський хроніст Бельський у «Всесвітній хроніці» (Кра-ків, 1551 р.) вперше розповів про існування за порогамиДніпра козацького коша і фортеці на острові Томаківка.Протягом свого двохсотрічного існування запорозькі коза-ки послідовно змінили вісім Січей: Хортицьку, Базавлуць-ку, Томаківську, Микитинську, Чортомлицьку, Олешківсь-ку, Кам'янську й Нову, або Підпільненську. Причини змінрізні: більші зручності, стратегічні міркування, брак води,підмивання фортеці Дніпром, шкідлива для здоров'я міс-цевість тощо.

Найважливіший і найбільший з усіх островів на Дніпрібув острів Хортиця. Він відігравав свого часу роль стратегіч-


ної бази при розселенні козаків за порогами, тому саме тутв середині XVI ст. волинський православний магнат Дмит-ро (Байда) Вишневецький збудував замок і оточив його ко-зацькою залогою. Тут він двічі оборонявся від татар, про-тримавшись на острові майже 10 років. Ця обставина, а та-кож численні археологічні і письмові джерела дали підста-ву відомому досліднику історії козацтва Д. Яворницькомувважати саме Хортицьке укріплення матір'ю козацькихсічей, а князя Вишневецького — духовним батьком Запо-рожжя. Занепад Хортицької Січі вже ніяк не позначився накозацькій громаді. Військовий центр переходив з острована острів, подальшу організацію запорозького війська про-водили послідовники легендарного Байди-Вишневецького,що дало змогу Запорозькій Січі протягом другої половиниXVI — у першій половині XVII ст. еволюціонізувати до ви-соких організаційних форм.

Для Січі запорожці завжди вибирали сухе й високе міс-це на березі Дніпра або якоїсь його притоки і, лишивши по-середині тієї площі майдан, ставили навколо нього 38 дов-гих хат-куренів, де товариство мало притулок під час него-ди. Посеред майдану височів стовп. Це було місце зборів іпокарань. Окрім куренів, у Січі зводили церкву на честь свя-тої Покрови; паланку-будинок, де зберігалися військовіклейноди, містилася канцелярія й чинився суд і розправа;пушкарню — неглибокий, але просторий льох, у якому три-мали гармати, ручну зброю, кінську упряж, порох, кулі,сірку, селітру та інше військове майно; скарбницю — такийсамий льох для зберігання борошна, сала, риби й іншогохарчового припасу. Там само, в невеликих барильцях, пе-реховували військові гроші.

Навколо січових будівель копали окопи, а поверх зем-ляних валів робили засіки з дубів, пізніше — стіни, випле-тені з лози й набиті глиною або викладені з лозяних ко-шелів, наповнених глиною. В окопах лишали двоє воріт:головні — з боку степу та бокові — з базару. Біля воріт ро-били здебільшого плетені з лози та закидані глиною баш-ти, на яких ставили гармати. Базар завжди містився за січо-вими окопами, там на майдані стояли крамниці й шинки,де в мирні часи торгували не тільки люди з України, а й та-тари, московити, греки, вірмени, євреї.

До берега (глибокої затоки) приставали у мирні часигрецькі, турецькі й італійські кораблі з усяким крамом. Зтого краму певна частина лишалася в крамницях, більшаж розкуповувалася прямо з кораблів польськими та мос-


ковськими торговими людьми, що часто приїздили на Січза рибою, шкірою, медом і вощиною.

Одночасно на Січі перебувало кілька тисяч козаків, ча-стина була на ух одах, в степових залогах.

Запорозька Січ мала своєрідну військово-адміністратив-ну організацію. Запорозьке військо мало два поділи — вій-ськовий і територіальний. Військо поділялося на 38 куренів(Пащуківський, Переяславський, Канівський, Іркліївсь-кий, Корсунський та ін.), а територія — спочатку на 5, апотім на 8 паланок. Назва «курінь» походить від слів «ку-рити», «диміти». Вона вживалася в значенні сотні, полку,частини війська. Паланка в буквальному перекладі з та-тарської мови означає «маленька фортеця».

Військові клейноди запорожців складалися з булави,пернача, бунчука, корогви, печаті й котлів або литаврів.

Соціально-економічнийта військовий устрій Запорожжя

Протягом другої половини XVI — першої половиниXVII ст. на Запорожжі утворився самобутній військовий ісоціальний устрій, який відзначався передусім демократич-ністю. Доступ на Січ мав кожний православної віри, за ви-нятком жінок. Люди, що прийшли на Січ, як правило,змінювали свої прізвища та ім'я, щоб приховати своє поход-ження і минуле. Часто вони отримували глузливі прізвись-ка, що підкреслювали риси їхнього характеру або зовніш-ності: Неїжмак, Загубиколесо, Рябошапка, Півторакожуха,Непийпиво. Багато сучасних українських прізвищ похо-дять саме з тих козацьких часів.

Молоді хлопці відбували семилітній випробувальнийтермін як джури у досвідчених вояків. Тих, для кого вій-ськова служба була складною, відправляли з Січі. Всі коза-ки вважалися рівними і мали однакові права. Вони бралиучасть у загальній Січовій Раді, яка вирішувала всі важливісправи. Рада збиралась часто і являла собою орган січовогонародовладдя. Всі справи вирішувалися більшістю, без фор-мального голосування. Меншість повинна була підкоритисьбільшості, яка мала право підкорити колективній волі на-віть силою. Рада обирала гетьмана та військову старшину,що мали обов'язки регулярно звітувати перед військом.

Однак під демократичністю правління Запорозької Січічасто приховувалися прояви охлократії (влади натовпу).


Справді демократичний принцип виборності старшин із ча-сом розвинувся у всевладдя «чорних» всезагальних рад.Нерідко-вони перетворювалися на знаряддя в руках досвід-чених політиків і прихованих демагогів та інтриганів. Ста-вала традиційною нестабільність політичних позицій козац-тва, що гальмувало процес його консолідації.

Згубним був вплив охлократично-демократичних прин-ципів на становлення козацької ментальності. Адже вонипризводили до відчутного превалювання в шкалі морально-соціальних цінностей козаків особистої свободи над обов'яз-ком перед владою, виробляли стереотип супротиву заходамстаршини. В очах козаків гетьмани й старшини були не пред-ставниками і носіями єдиної законної влади, яких слід за-хищати, а тільки слухняними виконавцями їхньої волі, кот-рих легко можна було позбавити не лише посад, а й життя.

Адміністративна і судова влада в запорозькому військубула побудована таким чином:

— військові начальники — кошовий отаман, суддя, оса-вул, писар, курінні отамани;

— військові чиновники — підписарій, булавничий, хо-рунжий, пірначний, підосавулій, довбиш, піддовбиш, кулі-нар, підкушнар, гармаш, товмач, шафар, підшафарій, кан-целяристи;

— похідні й паланкові начальники — полковник, писар,осавул, підписарій, підосавул.

Кошовий отаман (пізніше — гетьман) об'єднував у своїхруках військову, адміністративну, судову й духовну владу.У воєнний час кошовий був головним «командиром» і діявяк необмежений диктатор: міг скарати непокірного насмерть, тягти його за конем на аркані. Обов'язки кошовогополягали в тому, що він затверджував усіх урядовців, уза-конював розподіл земель, сінокосів, рибних місць, приймаву Січ нових людей, відпускав старших козаків із Січі, всту-пав у дипломатичні відносини з іншими країнами. На чассвоєї відсутності в Січі він призначав заступника — наказ-ного отамана. Кошовому отаману вручалась на раді була-ва — ознака влади.

Але, незважаючи на силу своєї влади, кошовий отаманне був необмеженим володарем запорозького війська. Він немав ні свого приміщення, ні окремого столу і насправді бувстаршим серед рівних. У розмовах з козаками кошовийзвертався до них не в наказовій формі, а по-товариськи, на-зиваючи їх братчиками, панами-молодцями або дітками.Називали його часто зменшеним іменем — Богданко, Пет-русь, Юрась, Івашко.


Його владу обмежували три умови — звіт, час і рада. Кож-ний кошовий щороку, 1 січня, під час виборів військовоїстаршини, повинен був скласти звіт про свої дії та вчинки,що стосувалися війська. За порушення козацьких законів абоза несправедливе рішення суду його навіть могли покаратисмертю. Кошового отамана обирали лише на рік, після тогона його місце ставав інший. Винятком були особливо видатніособи — Іван Сірко, Кость Гордієнко, Іван Мілашевич, Пет-ро Калнишевський. Сірко був кошовим отаманом 15, а Кал-нишевський —10 років.

Військовий суддя був другою після кошового особою узапорозькому війську. Як і кошового, його обирали на вій-ськовій раді з низового товариства. Суддя охороняв звичаї йодвічні порядки, на яких базувався весь лад козацького жит-тя, У своїх рішеннях він керувався переказами і традиція-ми, що передавалися із уст в уста і були освячені плиномвіків. Як і кошовий, суддя не мав ні окремого житла, ні ок-ремого столу, а жив і харчувався з козаками свого куреня.

Військового писаря та військового осавула також оби-рала загальна рада простих козаків низового товариства.Військовий писар у козаків був один, його обов'язки вва-жались такими важливими, що якби хтось інший зробивспробу замість нього написати від імені коша або прийнятилиста, що передавався на його ім'я, то його страчували.

Вплив писарів на політичне і громадське життя був дужевеликий, мабуть, і тому, що на своїх посадах вони були не-змінними: з 1734 до 1775 року, у запорозькому військузмінилося лише чотири писарі. Писар ніколи не підпису-вався особисто.

Військовий осавул стежив за ладом і пристойністю ко-заків у мирний час і у військовому таборі, за виконаннямсудових вироків, проводив дізнання з приводу різних супе-речок та конфліктів, заготовляв хліб на випадок війни, упоході їхав попереду як розвідник, стежив за ходом битви.

Усі чотири — кошовий, суддя, писар, осавул — стано-вили запорозьку старшину, яка відала військовими, адмі-ністративними, судовими і духовними справами війська.Усі інші службові особи лише допомагали головним і вико-нували їх волю і накази.

Після запорозької військової старшини йшли курінніотамани, яких було 38 (за кількістю куренів), їх називали«отаманням». Посада курінного отамана була виборною.Обирався він із простих козаків, часто із колишньої стар-шини. Курінні отамани виконували роль інтендантів у Січі,


прямими обов'язками яких було забезпечення харчами ідровами свого куреня, охорона майна і грошей у курені,курінної скарбниці.

Наступними були «батьки», або «сивоусі діди», тобтоколишні запорозькі військові старшини, що залишили своїпосади через старість чи хвороби. Вони посідали почеснемісце у товаристві, берегли звичаї, ревниво їх дотримува-лись.

За військовою старшиною йшли військові службовці:довбиш, товмач, шафар, канцеляристи та ін. Військовийдовбиш відав військовими литаврами, скликав козаків у по-ходи, на релігійні свята. Крім того, він виконував полі-цейські обов'язки: роздягав засуджених злочинців і прико-вував до ганебного стовпа на площі, був присутній при ви-конанні вироку. Військовий кушнар відав усією запорозь-кою артилерією — гарматами, порохом, дробами, свинцем,ядрами, кулями. Допомагали йому підкушнар і гармаші.Військовий товмач повинен був знати мови, видаватипосвідчення, писати грамоти, перекладати документи.

До військових службовців належали також булавничий,бунчуковий, хорунжий. Перший оберігав булаву кошового,другий — військові бунчуки, третій — корогви та військо-вий прапор.

Основою господарства Запорожжя було землеробство.На Запорожжі відбувалося становлення господарства якіс-но нового типу, яке виходило за межі середньовічної циві-лізації, — фермерського. Окрім землеробства, козаки зай-мались розведенням худоби, полюванням, рибальством, ви-робленням горілки і пива, видобутком солі та меду.

Січ була розташована на шляху, який зв'язував густо-населені райони України з морем, тому, незважаючи на пос-тійну степову війну, купці з допомогою козаків вели торгів-лю з Кримом і Туреччиною. Господарство велося спільни-ми зусиллями, але в господарських справах все більшу рольпочали відігравати заможні козаки, що вклали в степовіпромисли і торгівлю свої капітали.

Щовесни запорожці в куренях методом жеребкуваннярозподіляли між собою обов'язки — кому лишатися в Січіна випадок походу або нападу татар, а кому йти на промис-ли. Як тільки скресала крига на річках, половина козаківвиходила на свої зольності рибалити або полювати. Рибу за-солювали, скільки потрібно залишали собі, а решту везлина продаж в Україну. На отримані гроші купували борош-но, пшоно, порох та олово. Торгували також шкірами тахутром.


Жили козаки здебільшого бідно. Козацькі звичаї дозво-ляли їм мати небагату одежину і зброю. Все майно і здобич,що привозили з набігів на турків і татар — шовки, оксами-ти, коней, гроші, — вони мали здавати курінному отаману.На Січі військова рада розподіляла все здобуте: не меншеполовини здобичі йшло на церкви й монастирі, частина гро-шей — в січову скарбницю, решта розподілялась між това-риством порівну. Більшість козаків отриману частинувідразу пропивала в шинках, прогулювала з товаришамиабо вимінювала на коней. Прості козаки легко переносилижиттєві незгоди, мали простий побут, нехтували грішми табагатством, харчувались разом у курінях.

Щоправда, з появою реєстрового козацтва і подальшимрозвитком січового господарства та торгівлі становище ко-зацтва дещо змінилося. Більшість і далі залишалася голо-тою, що пишалася своєю бідністю, але поруч з нею з'яви-лись заможні верстви козацької старшини. Вони відрізня-лись одягом, зброєю, намагались жити і харчуватись окре-мо від товариства, чим викликали обурення простогокозацтва. Але майнове розшарування, що почалося середкозаків вже наприкінці XVI ст., неможливо було зупини-ти. Прірва між різними верствами козацтва дедалі поглиб-лювалася, що призвело до гострих соціальних конфліктіву козацькому таборі.

На другу половину XVI ст. січовики створили великевійсько. Основу його становила піхота. Запорожці від-правлялись в похід верхи, але воювали як піші воїни. Ра-зом з військом йшов табір, що складався з легких возів: навідкритих місцевостях під прикриттям возів велися бойовіоперації. Якщо вороги дуже насідали, то запорожці розта-шовували вози в кілька рядів (лав), і доки передня лавастріляла, задні лави набивали рушниці та передавали зброюпереднім, так що кулі летіли надзвичайно рясно. Вози при-в'язували один до одного ланцюгами. Під час походів увійську була залізна дисципліна, заборонялись спиртні на-пої, гра в карти, суперечки. Зброю запорожці мали різно-манітну: в XV та XVIст. перевагу надавали сагайдакам зістрілами, списам, келепам і гаківницям, пізніше в запо-рожців були рушниці або мушкети, шаблі, списи й пістолі.Окрім того, доброю зброєю були чингалі, здобуті у турківятагани. Кожен носив ту зброю, яку спромігся купити абоздобути в бою. Гармат запорожці самі не виплавляли, а во-ювали тими, які відбивали у ворога.

Чисельність запорозького війська не була сталою, а ко-ливалася від 6 до 15 тис. Багато європейських монархів не-


одноразово звертались до козаків з проханням виступити наїхньому боці як наймане військо під час військових конф-ліктів. Зважаючи на козацтво як на значну військову таполітичну силу, уряди Московії, Венеції, Австрії, Туреччи-ни та Кримського Ханства встановлювали з Січчю зв'язкичерез голову Польського короля, якому номінальне булипідвладні запорожці. Не дивно, що за таких обставин Січпочала виявляти все більшу самостійність у своїй внут-рішній політиці. Зростанню міжнародного авторитету За-порожжя сприяли і морські перемоги січовиків, здобуті зав-дяки своєрідному легкому, рухливому флоту, що складав-ся із уславлених човнів-чайок.

Військовий флот війська становили виключно чайки,які називали байдаками. Вони були невеликі — 20 м зав-довжки і 3—4 м завширшки, з обох боків мали по 15—20весел, посередині кріпили щоглу з вітрилом; були озброєнілегкими гарматами і брали на борт 50—70 осіб. Запорожцівикористовували також трофейні турецькі галери.

На своїх плоскодонних кораблях козаки могли прохо-дити плавні, мілини і навіть дніпровські пороги. На нихвони добирались не тільки до Очакова, а й до узбережжяКриму і навіть до Константинополя, прорвавши турецько-татарську блокаду на морі.

У 1572 р. було створено реєстрове військо, яке спочат-ку складалось з 300 козаків. Невдовзі реєстр був розшире-ний до 500 осіб, а згодом — і до 6000—8000, Козаки, впи-сані до нього, вважались прийнятими на державну службуі отримували значні привілеї: заробітну платню, озброєння,особисту свободу, право власності на землю, дозвіл вільнозайматися промислом і торгівлею.

Реєстрове козацтво мало свою територію і поділялося наполки і сотні. Полковими містами стали Чигирин, Черка-си, Переяслав, Корсунь, Біла Церква, Канів. Центром дис-локації війська бз^ло м. Трахтемирів на Дніпрі із Зарубськиммонастирем.

Створення реєстрового війська переслідувало дві цілі.Уряд Речі Посполитої хотів не тільки узаконити охоронукозаками східного кордону держави, а й повести наступ навольності запорозького козацтва через заможних реєстро-вих, поставлених на службу Польській короні. Але надіїкороля та сейму за допомогою реєстрових розколоти козац-тво і взяти під контроль Січ не справдились. Кількість ко-зацтва зростала, а спроби уряду втручатись у його справиспричиняли козацько-селянські повстання.


Перше велике козацько-селянське повстання відбулосяв 1591 —1593 рр. на чолі з Кршиштофом Косинським. Ко-заків підтримало селянство Київщини, Брацлавщини таВолині. У 1593р., не маючи артилерії, сильної кінноти,воно зазнало поразки.

Великого розмаху набуло повстання під проводом Севе-рина Наливайка (1594—1596). Козацький полководець,родом з Гусятина, свого часу брав участь у морських і сухо-путних походах запорожців. Досвідчений воїн, популярнийсеред козацтва, зібравши значні військові сили, вирушивпроти волинських, поліських та білоруських магнатів. Зай-нявши значну територію від Дністра до Прип'яті, Наливай-ко виношував плани створення самостійної козацької дер-жави в пониззі Бугу і Дніпра.

Одночасно вели бої з польсько-литовською шляхтою ко-зацькі загони Григорія Лободи та Матвія Шаули. Тількирегулярна армія на чолі з гетьманом С. Жолкевським зму-сила козаків відступати. Об'єднавшись біля Білої Церкви,українське військо перейшло на Лівобережжя. Під Лубна-ми оточені ворогами повстанці чинили запеклий опір. У та-борі почалися голод, пошесті, чвари між реєстровцями такозацькою черню. Під час таких суперечок було вбито Ло-боду. Наливайка і Шаулу реєстровці видали С. Жолкевсь-кому, і їх було страчено в Варшаві. Польське військо вчи-нило над переможеними козаками криваву різню.

Однак боротьба селянства і козацтва України не закін-чилася. Далі були повстання під проводом Тараса Федоро-вича (Трясила), Павла Бута (Павлюка), Дмитра Гуні, Яць-ка Острянина та ін.

Майже півстоліття польський уряд вів боротьбу з авто-номією Запорозької Січі, граючи на протиріччях реєстрово-го та низового козацтва. Зазнавши поразки в цій боротьбі,уряд змушений був ввести «Ординацію» (1638), за якою реє-строве козацтво втрачало частину своїх прав, а низовікозаки вважались кріпаками. Зрозуміло, що козацтво,сформоване в організовану силу, не збиралось без боротьбипоступатися своїми правами. Тривале протистояння двохсил — польського уряду та українського козацтва — не мог-ло не вилитись в гострий військовий конфлікт, який вибух-нув у 1648 р. і став початком української національної ре-волюції 1648—1676 рр.

Отже, протягом XVI — на початку XVII ст. в україн-ських землях, що перебували під владою Литви та Польщі,відбувався процес формування соціально-класової структу-ри суспільства, консолідації двох основних класів феодаль-


ної держави: селянства та шляхти. Посилення в суспільствіпозицій шляхти супроводжувалось швидким закабаленнямселянства і запровадженням кріпосного права. Правлячікола Польщі і Литви послідовно та наполегливо проводилиполітику ліквідації автономії українських земель, наступуна православ'я. Водночас над Україною нависла зовнішнязагроза з боку Османської імперії та Кримського ханства, вборотьбі з якими сформувалось й зміцніло українське ко-зацтво, що перебрало на себе функцію виразника й захис-ника національних, релігійних і культурних інтересів на-роду. Саме воно взяло на себе історичну місію будівничогонаціональної держави.


1. Якими були наслідки входження українських земель до складуВеликого князівства Литовського?

2. Розкрийте суть Люблінської та Берестейської уній.3. Охарактеризуйте становище українських земель у складі Речі

Посполитої.4. Проаналізуйте соціально-економічний розвиток України після

Люблінської унії.5. Розкрийте причини виникнення і джерела формування українсь-

кого козацтва.6. Охарактеризуйте Запорозьку Січ, її соціально-економічний, полі-

тичний і військовий устрій.7. У чому полягало військове мистецтво запорожців?8. Охарактеризуйте боротьбу козаків проти турецько-татарської

агресії часів Запорізької Січі (II пол. XVI — І пол. XVII ст.); походи під про-водом гетьмана Сагайдачного.


Антонович В. Коротка історія козаччини. — К.: Україна, 1991.Аланович О. Розповіді про запорізьких козаків — К.: Дніпро, 1991.Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 1999. — С.109—125.Борисенко В. Й. Курс української історії. — К.: Либідь, 1989.Голобуцький В. Запорізьке козацтво. — К: Вища школа, 1994.Грушевский М. С. История украинского народа.— К.: Либідь, 1991.—

С. 94—178.Історія України: Курс лекцій / За ред. Л. Г.Мельника. — К.: Либідь, 1991. —

ї. І.—С. 113—210.Історія України / За ред. В. А. Смолія. — К.: АльтерІ Іативи, 1997. •— С. 57—77Кащенко А. Оповідання про славне військо Запорізьке низове. — Дніпро-

петровськ: Січ, 1991.Крип'якевич !. П. Історія України. — Львів: Світ, 1992. — С. 119—183.


Лановик Б., Матейко Р., Матисякевич 3. Історія України. — К.: Знання2000. — С. 56—83.

Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. — К.: Либідь, 1992 —Т. І. — С. 305—439.

Русіна О.В. Україна під татарами і Литвою. —К.: Альтернативи, 1998. —С. 18—312.

Семененко В. І., Радченко Л. О. Історія України. З прадавніх часів до сьо-годення. — Харків: Торсінг, 2000. — С. 87—123.

Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст(1648—1676 рр.). — К.: Альтернативи, 1999. — С. 18—65.

Телегін Д. Я. Січі запорізьких козаків низового Дніпра. — К.: Знання1991. — 21 с.

Хрестоматія з історії України / Упоряд. Б. І. Білик, П. В. Дягус Я С Калаку-ра. — К.: ІСДО, 1993. — С. 73—95.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курслекцій. — К.: Либідь, 1999. — С. 54—88.

Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. — К.: Наукова дум-ка, 1990.

5.Українськанаціональна революція XVII ст.Козацька держава

XVII ст. — епоха буржуазних революцій. У 1640 р.розпочалася революція в Англії. Того ж року в Каталоніїспалахнуло Сагадорське повстання («війна женців»)проти, іспанського абсолютизму за збереження політич-ної автономії; в 1648 р. розпочалися антиабсолютись-кий рух Фронда у Франції та селянські повстання вАвстрії, Московії, Швеції, Швейцарії.

Це «пробудження» охопило й Україну. Українськанаціональна революція XVII ст. була важливою скла-довою процесу зародження нових суспільних відносин.

5.1. Українська національнареволюціяУкраїна напередодні революції

У першій половині XVII ст. більшість території Украї-ни перебувала під владою Речі Посполитої. Ще в XV ст.польські феодали захопили Галичину і Західне Поділля, апісля Люблінської унії (1569) — Волинь, Київщину і Брац-лавщину. Згідно з умовами Деулінського перемир'я (1618)

Українська національна революція 95

і ПОЛЯЕОВСЬКОГО мирного договору (1634) між Росією таПольщею до останньої відійшла Чернігово-Сіверщина. За-карпаття і Північна Буковина залишалися під владоюугорських та молдавських феодалів.

У той час територію України населяло майже 5 міль-йонів осіб. Розвиток феодального суспільства в Україні —це історія безперервної боротьби пригноблених проти експ-луататорів. Особливого загострення вона набувала, коли по-єднувалася з рухом проти іноземного поневолення.

На початку XVII ст. заворушення серед селян та козаківохопило всю територію України від Закарпаття до Слобо-жанщини. І хоча всі вони зазнали поразки, проте підготу-вали ґрунт для подальшої боротьби проти національно-ре-лігійного гніту, яка була своєрідною формою руху за збере-ження української народності, її мови та культурних над-бань. Відсіч українського народу шляхетсько-католицькійекспансії сприймалась в Європі як одна з ланок зростаючоїборотьби проти реакційних сил контрреформації.

Причини революції

У середині XVII ст. в різних сферах українського сус-пільства визріло гостре невдоволення існуючим статусомУкраїни в складі Речі Посполитої, її політикою в україн-ському питанні, з усталеними в ній суспільно-політичнимладом і системою соціальне-економічних відносин.

Політична сфера. Українська нація, перебуваючи в складіРечі Посполитої, не мала жодного шансу на повноцінний полі-тичний розвиток. Вважаючи українські землі своїми, прав-лячі кола Польщі не визнавали за українцями права на відтво-рення навіть автономного державного утворення, не кажучивже про право на незалежність. В середині XVII ст. польськаполітика спричинила денаціоналізацію української еліти(князів, магнатів, шляхти), що консолідувалася з польськоюна платформі польської державної ідеї. Послідовно проводивсяцілеспрямований курс на усунення українців від участі вміському самоуправлінні; їм чинилися перешкоди під часвступу до цехів, у заняттях ремеслами, промислами, торгів-лею, внаслідок чого головні важелі економічного життязосереджувалися в руках іноземців, переважно поляків. Ко-зацтво було тією силою, яка могла повести боротьбу за націо-нальну незалежність. Отже, інтереси політичного розвиткуУкраїни зайшли в антагоністичну суперечність із великодер-жавними імперськими інтересами Польщі.

96 Українська національна революція XVII ст. Козацька держава Українська національна революція 97

Національно-релігійна сфера. Колоніальний характерпольської політики виразно окреслився у цій сфері. Відвер-то цинічною була вона щодо православної церкви. Докла-далося всіх зусиль до її ліквідації та впровадження уніат-ства й католицизму: закривали православні церкви і монас-тирі, а водночас зводили католицькі храми, всіляко сприя-ли місіонерській діяльності католицьких орденів;зневажали релігійні почуття православних та навертали їх(часто силоміць) в уніатство чи католицизм. Дискриміна-ція торкнулася також української мови й освіти. Все це ви-кликало спротив, посилювало ненависть не лише до по-ляків, а й до українців-ренегатів та всіх, хто брав участь унаціонально-релігійному гнобленні.

Соціально-економічна сфера. У цей період в Україні по-чинається процес розкладу цехового ремесла, в багатьох про-мислах відбувається зародження мануфактурного виробниц-тва. Особливо виразно це виявилося в сільськогосподарсько-му виробництві Півдня України. Адже становлення козаць-кого стану супроводжувалося розвитком якісно нового типугосподарства — за своєю суттю фермерського. Протиріччяміж ним і наступаючим фільварково-панщинним господар-ством, яке ґрунтувалося на праці закріпаченого селянина,стає одним із головних причин «вибуху» 1648р. Козацтвовиробило такі принципи соціальної організації, які докорін-но відрізнялися від існуючих середньовічних суспільнихвідносин й вступили в антагоністичну суперечність з ними.Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану неміг не викликати збройного спротиву. Надзвичайно швид-кими темпами посилювався соціально-економічний ви-зиск селян і міщан і закріпачувалося ще відносно вільненаселення півдня та сходу.

Соціально-психологічна сфера. Як стверджують фахів-ці, придушення базових інстинктів особи (голоду, влас-ності, самозбереження, свободи, успадкованих здібностей)породжує «революційні відхилення у поведінці людей».Протягом 20—40-х років XVII ст. відбувався процес втратиселянами, козаками, міщанами, дрібною шляхтою земель-ної та інших форм власності. Постійні напади татар і жорс-токі репресії колоніального режиму придушували інстин-кти як індивідуального, так і групового самозбереження йсамовираження успадкованих здібностей, свободи.

Чим нестерпніші були знущання з боку панівних класів,чим лютіше власті карали учасників рухів, тим жорсткіши-ми ставали розправи повстанців над гнобителями. Це всеповною мірою притаманне і подіям національно-визвольної

боротьби в Україні впродовж останніх десятиліть XVI —першої половини XVII ст. І нарешті, визрівання Українсь-кої революції та її перебіг були складовою визрівання й роз-витку соціально-політичної та національно-визвольної бо-ротьби на Європейському континенті1.

Визвольну боротьбу в Україні очолив Богдан Хмель-ницький.

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595—1657) —гетьман України, творець Української держави. Місцем народжен-ня вважається Суботів. Походженням з дрібної української шляхти(по матері — з козацької родини). Освіту здобув в одній із київсь-ких шкіл та у Львівській єзуїтській колегії, добре знав декілька мов,історію, юриспруденцію, військову справу тощо. З юнацьких роківна військовій службі. Брав участь у походах проти Кримського хан-ства, а в часи повстань 30-х років XVII ст. виступав на боці козаків.У січні 1648 р. на Запорозькій Січі він піднімає повстання, поклав-ши тим самим початок Українській національній революції.Під час національно-визвольних змагань виявив себе як видатнийдержавний діяч, досвідчений полководець, тонкий дипломат. До кін-ця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню по-літику, прагнув зміцнити міжнародні позиції України. Помер уЧигирині. Похований у Суботові в Іллінській церкві.

Життя дало йому знання людей і розуміння обставин. Іхоча він займав місце одного із десяти сотників Чигирина,магнат Конецьпольський перед смертю сказав своєму си-нові, що боїться того, щоб Річ Посполита не мала від Хмель-ницького багато біди, бо ніколи не було серед козаків лю-дини таких здібностей та розуму. Конецьпольський просивсина знайти проти Хмельницького якесь обвинувачення,«щоб зжити його з світу». Хмельницькому довелося зазнатитяжких переслідувань від панів, що намагалися забрати унього батьківський хутір і притісняли його як бунтівника.Врешті він покинув свій Суботів і подався на Запоріжжя.Він зумів згуртувати навколо себе найталановитіших лю-дей — однодумців.

Є підстави вважати, що, починаючи з 1646 р., група ко-заків, очолювана Богданом Хмельницьким, розпочала під-готовку повстання. Протягом 1646—1647 рр. до керівногоцентру входили сотники Ф. Вешняк, К. Бурляй, Д. Гиря,Б. Топига, колишні полковники М. Нестеренко, Я. Клиша,М. Кривоніс, брати Нечаї тощо. Планувалося розпочати

'Смолій В. А., Степанков В.С. Українська національна рево-люція XVII ст. (1648—1676 рр.) // Україна крізь віки. — К.:Альтернативи, 1999. — Т. 7. — С. 65—68.

98 Українська національна революція XVII ст. Козацька держава

повстання в листопаді 1647 р., але в останню мить виступзірвався.

На початку 1648 р. Б.Хмельницького на козацькій радів Січі обирають гетьманом Війська Запорозького. Саме в цейперіод виявляється його талант, що зробив Б. Хмель*ницького вождем усієї України. Венецький посол Вімінахарактеризував Хмельницького так: «Здається, ніби в ньо-му міститься два єства — одне діяльне, тверде, віддане прав-лінню, друге сонне, стомлене, мрійливе»'. З одного боку, вінбув стриманий, простий, ввічливий, приступний для всіх.Але як тільки схвилювався чим-небудь, як щось виводилойого з спокою, тоді несподівано вибухав його вулканічнийтемперамент, демонічна енергія. Він промовляв з незвичай-ною силою і експресією, малював сміливі, величні карти-ни, що чарували і жахали слухача, умів привертати до себемасу, мав її довір'я і любов. Умів згуртувати навколо себенайкращих, найталановитіших людей. Свої плани проводивзалізною рукою, володарським жестом. У своїй особі втіливусі прагнення своєї епохи, свого народу2.

Б. Хмельницький звернувся до українського народу іззакликом піднятися на боротьбу проти польської шляхти:«Прошу вашої ласки і господнього милосердя, щоб ви —люди одного Бога, однієї віри та крові, коли я буду набли-жатися до вас з військом, приготували зброю-рушниці,шаблі, кульбани, коней, стріли, коси, списи для оборонистародавньої грецької віри. А якщо довідаєтесь або почує-те від приїжджих чи прохожих про чужоземне військо,яке король зібрав проти нас, давайте нам знати і поперед-жайте нас»3.

Його заклик був широко підтриманий по всій Україні.Ніколи ще виступи проти Речі Посполитої не мали тако-го всенародного характеру. Б. Хмельницький був добримзнавцем військової справи. Він розумівся на тактиці йстратегії, вмів своєчасно скористатися фортифікаційни-ми засобами, знав, коли залучати артилерію, козацькупіхоту, а коли слід перейти до оборони. Великою перева-гою гетьмана було й те, що він був добре обізнаний зприйомами, що їх використовували на полі бою поляки ітатари. Він дійшов висновку про необхідність союзу з та-тарами.

1 Крип"якевич І..П. Історія України. — Львів; Світ, 1990. —С.184.

2 Там само.3 Історія України; Курс лекцій. У 2-х кн. — К«: Либідь,

1991, —Кн. 1,—С.212.


У запорожців була слабка кіннота. Тому їм була по-трібна військова підтримка.

Досвідчє-ні та вправні запорожці становили лише органі-зуюче ядро повстанської армії, навколо якого гуртуваласьмаса міщан та селян, погано навчених і озброєних. Вониздебільшого могли оборонятися в укріплених позиціях, ро-бити відчайдушні партизанські вилазки чи безладні масовіатаки і не більше. Пересування на полі бою іспанськимичи шведськими прийомами повстанські маси засвоїти немогли. І тому проти масованого натиску першокласно оз-броєної й закутої в залізні лати польської важкої кіннотибув лише один порятунок — міцні окопи. До 1648 р. коза-ки, як правило, ніколи не атакували шляхетське військо,а лише оборонялися. З огляду на це поляки завжди малиініціативу і кожний бій вигравали далеко меншими сила-ми. Талант Б. Хмельницького — полководця, його пра-вильний розрахунок щодо притягнення татар на свій бік —усе це зумовило успішний розвиток подій революції, особ-ливо на початку.

У 1648 р. Б. Хмельницький уклав Бахчисарайський до-говір з Іслам-Гірєєм, за яким на боці козаків виступили 4 ти-сячі татар на чолі з перекопським мурзою Тугай-беєм. Засвідченням Самовидця, військо Б. Хмельницького налічу-вало на час виступу 5 тисяч чоловік. Проти нього виступи-ло не менше польське.

На цьому етапі боротьби Б. Хмельницький та його при-бічники висували лише ідею автономії для козацького ре-гіону. Під час переговорів з послами М. Потоцького в бе-резні 1648 р. вимагали вивести польське військо з цих зе-мель, ліквідувати на них «управління Речі Посполитої»,надати їм права укладати договори із зарубіжними воло-дарями. Але ці вимоги козаків виявилися неприйнятни-ми для польської сторони. Шляхетські війська, кинуті напридушення повстання, були розбиті 16 травня 1648 р. убитві під Жовтими Водами, а 26 травня 1648 р. — під Кор-сунем.

Здобувши блискучі перемоги, Б. Хмельницький мавнамір продовжувати наступ у центральні райони, ЧерезТугай-бея він передав М. Потоцькому програму вимог,що передбачала створення до Білої Церкви та Уманіудільної, з визначеними кордонами, держави. Так буловперше сформульовано ідею створення національної дер-жави,


Рушійні сили та особливості революції.її типологія, хронологічні межі та періодизація

Ліквідація гноблення шляхетської Польщі відповідалаінтересам майже усіх класів і станів суспільства: селянства,міського населення, реєстрового і нереєстрового козацтва,старшини, нижчого православного духовенства, українсь-кої дрібної шляхти, що й об'єднувало їх в роки революції.Однак найважливішу роль у розвитку революції відіграва-ло козацтво, яке винесло на своїх плечах основний тягарнаціонально-визвольної боротьби.

Боротьба, що розпочалася у 1648 р., мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер, її мета по-лягала в ліквідації національно-релігійного гноблення збоку Речі Посполитої, розбудові національної вільної дер-жави і її незалежності; знищенні панівної системи соці-ально-економічних відносин, котра ґрунтувалась на фео-дальному землеволодінні, фільварково-панщинному госпо-дарстві й праці закріпаченого селянства та утвердженні но-вої, основу якої становили приватна власність на землю(фермерського типу) та праця вільної людини.

Визначальним було виборення незалежності, бо тількивона відкривала перспективу збереження революційнихсоціально-економічних завоювань і здатна була запобігтифеодалізації суспільних відносин. В історичній літературінемає єдиної думки щодо питання типології, хронологічнихмеж і періодизації боротьби, що розпочалася в 1648р. Цяподія трактується як «повстання» (козацьке, народне, ук-раїнське, селянське та ін.), «війна» (козацька, селянська,громадянська, національно-визвольна та ін.), «революція»(козацька, буржуазна, національна, національно-визволь-на та ін.). Група сучасних українських істориків на чолі зВ. Смолієм' вважає, що за своїми масштабами, змістом,формами, характером і метою боротьби, якісними змінами,що відбувалися у політичному, соціально-економічному ідуховному житті суспільства, ця подія становила собою«Українську національну революцію», типологічне близь-ку до Нідерландської революції 1566—1609 рр. На їх дум-ку, дана подія була значно складнішим соціально-політич-ним явищем, ніж те, яке позначається поняттям «повстан-ня» чи «війна». Адже «повстання» і «війна» (внутрішні —

1 Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна рево-люція XVII ст. (1648—1676 рр.) // Україна крізь віки. — К.:Альтернативи, 1999. — Т.7. — С.90—94.


громадянські й зовнішні — проти агресії сусідніх держав)входили до неї як складові частини. Терміни «козацьке по-встання», «козацька війна», «козацька революція», що ви-користовуються у деяких історичних працях, неточні, боігнорують національно-визвольну спрямованість боротьбинароду, зводячи її до внутрішнього соціального конфліктув Речі Посполитій.

Безпідставними є й намагання деяких авторів (переваж-но в польській історіографії) називати її «польсько-козаць-кою війною», оскільки, з одного боку, береться національ-ний чинник, а з другого — соціальний. Не всю повнотузмісту події відображає й поняття «визвольна війна», «на-ціонально-визвольна війна», тому що воно не враховує тогофакту, що з українсько-польською війною поєднується й пе-реплітається соціальна боротьба між окремими верствамиукраїнського народу; ігнорує процес державотворення, ста-новлення нової моделі соціально-економічних відносин.

Залишається відкритим питання хронологічних меж цихподій. В радянській історіографії 50—80-х років XX ст. вонивизначалися 1648—1654 рр., а в 90-х роках в українськійісторичній науці набуло поширення їх датування 1648—1657рр. На думку В. Борисенка, національно-визвольнавійна тривала з 1648 до 1660 року. В. Шевчук вважає, щовона завершилася у 1678 р. В. Смолій та В. Степанков на ос-нові знайдених різними вченими документів в зарубіжнихархівосховищах дійшли висновку, що події 1648—1676 рр.становлять ланки єдиного процесу боротьби українськогонароду за створення національної держави, її незалежність ітериторіальну цілісність, а також боротьби за утвердженнянової моделі соціально-економічних відносин, проти феода-лізації суспільства, їх підтримує і О. Бойко. На їх погляд,Національна революція почалася в 1648 р. й тривала доліквідації державних інституцій у Правобережній Україні,яка збіглася з падінням гетьманування Петра Дорошенкавосени 1676р. Революція закінчилася поразкою. Відповід-но до цього вони пропонують свою періодизацію,

I період (лютий 1648 р. — червень 1652 р.). Характери-зується найбільшим розмахом національно-визвольної ісоціальної боротьби. Витворена Українська держава де-фак-то виборює незалежність, а селянська війна завершуєтьсяліквідацією дореволюційної системи феодальних відносинна селі.

II період (червень 1652 р. — серпень 1657 р.). Відзна-чається погіршенням геополітичного становища козацькоїУкраїни та активними пошуками союзників на міжнарод-


ній арені з метою розгрому Речі Посполитої й возз'єднанняв межах держави усіх етноукраїнських земель. У політич-ному розвитку намітилася яскрава тенденція щодо утверд-ження монархічної форми правління в особі спадковогогетьманату.

III період (вересень 1657 р. — червень 1663 р.)„ Охоплюєчас різкого зростання соціально-політичної боротьби, щовилилася в громадянську війну й розколола Україну на двагетьманства.

IV період (липень 1663 р. — червень 1668 р,). Ознамено-ваний намаганнями польського і російського урядів поділи-ти Українську державу та відчайдушною боротьбою націо-нально-патріотичних сил за збереження її єдності.

V період (липень 1668 р. — вересень 1676 р.). Припадаєна нове загострення політичної боротьби, посилення втру-чання іноземних держав у внутрішні справи козацької Ук-раїни, ліквідацію державних інституцій на Правобережжіта поразку революції.

Розгортання національно-визвольноїі соціальної боротьби

Перші перемоги козаків над поляками справили вели-ке враження на народ України. Майже водночас вибухну-ла вся Наддніпрянщина. Запалали маєтки польської шлях-ти, селяни виганяли панів, ксьондзів, їх прислужників.Повстання перекинулося на лівий берег Дніпра й охопилоувесь задніпровський край. «За короткий час, — як писавМ. Грушевський, — не стало духу панського та польськогона Україні тій, що ближче Дніпра»1.

Дещо складніше розгорталася боротьба у Правобереж-ній Україні та західноукраїнських землях, де знаходилосьбагато міст-фортець з сильними залогами. Але й тут бороть-ба набуває масового характеру. Дії повстанців мали не лишенаціонально-визвольний, а й яскраво виражений антифео-дальний характер.

Влітку 1648 р. починає визрівати ідея необхідності роз-грому Речі Посполитої та створення власної держави.Б. Хмельницький вступив у мирні переговори з поляками,

!Грушевський М. С. Історія України. — К.: Либідь, 1992. —С. 127.


водночас інтенсифікуючи процес формування національноїдержави:

— політична влада на визволеній території переходитьдо рук козацької старшини;

— відбувається заміна старого політико-адміністратив-ного устрою новим, в основу якого покладено полкову вій-ськово-адміністративну систему;

— починає діяти новий уряд;— функціонують центральні й місцеві органи влади;— окреслюються серйозні зміни в соціальній структурі

населення.Вже наприкінці червня 1648 р. на Лівобережній Україні

(за винятком Чернігова) утвердилася полкова і сотенна вла-да. На Правобережній Україні влада гетьмана пошириласьна Брацлавське, Київське, Подільське (за винятком Кам'ян-ця) і частину Волинського воєводств. Польський уряд фак-тично відмовився задовольнити помірковані вимоги стар-шин. Правлячі кола Речі Посполитої не сприймали навітьу зародковому стані ідеї української державної автономії.Наприкінці серпня мирні переговори було зірвано, віднови-лися воєнні дії. 19—21 вересня 1648р. під Пилявцями наВолині українська армія розгромила 40-тисячне польськевійсько. Ця перемога створила сприятливі умови для виз-волення західноукраїнських земель.

Б. Хмельницький вирушає на захід. 8—26 жовтня1648 р. був взятий в облогу Львів, а згодом — Замостя(6—21 листопада). Шлях на Варшаву був відкритий. Це бувдуже важливий момент для Б. Хмельницького. Вперше ста-вала реальною можливість об'єднання усіх українських зе-мель у межах національної держави. У гетьмана впершез'являються думки щодо звільнення західноукраїнськихземель. Однак національна державна ідея ще не стала панів-ною у політичній програмі українських діячів, що залиша-лися в полоні автономізму. Похід на захід відбувався нестільки з метою включення цих земель до складу держави,скільки для реформування державного устрою Речі Поспо-литої (запровадження абсолютизму та визнання за Украї-ною таких самих прав, які мала Литва).

Окрім того, становище Хмельницького було складним: убоєздатних підрозділах налічувалося не більше ЗО тисяч осіб;відчувалася нестача гармат і боєприпасів; існувала загрозавторгнення литовського війська; козацькі полки не були го-тові до ведення військових дій у зимових умовах, будучивідірваними від своїх баз; поширювалася епідемія чуми. Всеце, мабуть, і змусило гетьмана припинити наступ.


На початку січня 1649 р. Б. Хмельницький як перемо-жець повертається на чолі війська до Києва.

Більшість істориків вважає, що відмова від наступу вглибПольщі була політичним прорахунком Б. Хмельницького.Замість того щоб укріпитися на західних кордонах українсь-ких земель, завершити створення місцевих органів влади ікозацьких полків, спираючись на які можна було б успішнопротистояти наступові ворога, гетьман добровільно віддавйому західний регіон України. Внаслідок цього було втраче-но майже третину визволеної території з її високорозвину-тим виробництвом і багатими людськими ресурсами, аПольща одержала вигідний плацдарм для зосередження сво-го війська, готового у будь-який момент розпочати наступ.

До лютого 1649 р. полякам вдалося окупувати терито-рію по лінії Бар — Меджибіж — межиріччя Горині і Случі.

Розробка Б. Хмельницьким основних принципівукраїнської державної ідеї

У таких умовах 20 лютого 1649 р. у Переяславі розпо-чалися укрйїнсько-польські переговори, які показали, щопереосмислення Б. Хмельницьким уроків національно-ви-звольної боротьби допомогло йому здійснити в основних ри-сах розробку програми державного будівництва козацькоїУкраїни. Згодом ці ідеї набули подальшого розвитку під часпереговорів з московським посольством Г. Унковського.

Основні положення цієї програми:—право українського народу на створення держави в

етнічних межах проживання;— незалежність Української держави від Речі Поспо-

литої;— соборність Української держави;— Українська держава є спадкоємницею Київської Русі.25 лютого 1649 р. з польським посольством було укладе-

но перемир'я, згідно з яким Б. Хмельницький досяг визнанняде-факто автономії козацької України. Кордон між нею іРіччю Посполитою мав проходити по ріках Горинь, Прип'ятьта м.Кам'янець-Подільський, через який заборонялося пере-ходити польським підрозділам, урядовцям і шляхті.

Навесні 1649 р. почалася нова хвиля народної боротьби.Польські війська, очолені новим королем Яном II Казими-ром, перейшли у контрнаступ. 10 липня 1649 р. козаки взя-ли в облогу м.Збараж, а 15—17 серпня 1649р. відбулася


битва під Зборовом, під час якої польська армія була май-же розгромлена, але через зрадницьку позицію Іслам-ГіреяБ. Хмельницький змушений був вступити в переговори з по-ляками, намагаючись зберегти якомога більшу автономіюдля козацької України.

Проте відстояти основні вимоги не вдалося. За укладе-ним 18 серпня 1649 р. Зборівським договором територіюУкраїни складали лише три воєводства — Київське, Брац-лавське, Чернігівське, які поділялися на 16 полків і272 сотні. Чисельність козацького реєстру обмежувалася 40тисячами осіб. Шляхта отримала право повернутися домаєтків, селяни і міщани повинні були виконувати фео-дальні повинності. Питання скасування унії відкладалосядо рішення сейму. 24 серпня було знято облогу Збаража.Воєнні дії припинилися.

Отже, спроба створення соборної незалежної державизазнала поразки. Гетьман змушений був задовольнитисяодержанням Україною статусу автономії в межах Речі По-сполитої.

Внутрішня та зовнішня політика Б. Хмельницького.Формування державних інституцій

Повернувшись з походу, Б. Хмельницький приділив ос-новну увагу внутрішнім проблемам соціально-економічно-го та політичного характеру. Обмеження чисельності реє-стру і повернення десятків тисяч озброєних селян і міщанзнову у підданство шляхті й магнатам приховувало в собінебезпеку спалаху антифеодальної боротьби, спрямованоїтепер проти соціальної політики гетьманського уряду.

Б. Хмельницькому вдалося зміцнити устої національноїдержави. Королівська адміністрація не мала реальної вла-ди. Усі питання розв'язувалися тільки українським урядом.Протягом другої половини 1649—1650 рр. визначилася тен-денція до перетворення українського козацтва на панівнийстан українського суспільства.

Велику увагу гетьман приділяв реорганізації адмініст-ративно-територіального устрою України та зміцненню дер-жавних інституцій. На початок 1650 р. було сформовано 16полків, які становили територіальне ядро держави (ІбО—200 тис. кв. км.), де проживало в цей час до 1,4—1,6 млносіб. Старшинська рада стає головним органом державноївлади. Вона вирішує політичні, економічні, військові таінші питання, її ухвали є обов'язковими для гетьмана.

106 Українська національна революція XVI! ст. Козацька держава

Гетьман очолює уряд, державну адміністрацію, є голов-нокомандувачем, скликає ради, відає фінансами, керує зов-нішньою політикою, підписує листи, універсали, угоди й на-кази. Б. Хмельницький здобув собі такий авторитет, що фак-тично його влада була неподільна. Енергійний і рішучий, вінобережно, але неухильно проводив політику на обмеженнявлади старшинської ради і в останні роки свого життя рідшевдавався до її скликання.

Генеральний обозний та генеральний осавул виконува-ли в основному військові функції. Єдиним генеральним уря-довцем, що виконував тільки адміністративні функції, бувгенеральний писар, який очолював гетьманську канцеля-рію, де розглядалися звіти й листування полкової та сотен-ної старшини, справи міст, прохання і скарги окремих лю-дей, готувалися гетьманські універсали.

Кожен стан мав свій суд. На першому місці стояли ко-зацькі суди. Козацьке судочинство ґрунтувалося на давніхзвичаях Запорожжя. Але поступово судочинство переходи-ло до рук старшини. Судив особисто полковник або сотник,іноді були окремі полкові і сотенні судді. Козацьким суд-дям підлягали не тільки козаки, а й міщани та селяни. Най-вищий суд був при гетьмані. До його складу входили двагенеральних судді та судовий писар. Генеральний суд роз-глядав апеляції, а також справи, з якими прохачі йшлипросто до гетьмана. Широке поле діяльності мали міськісуди в містах Магдебурзького права.

У фінансовій справі Хмельницький спирався на ті гру-пи населення, які займали керівне становище в економіч-ному житті, — на козацьку старшину і на велике купецт-во. Поповнення фінансів відбувалося з трьох основних дже-рел: із земельного фонду, з доходів від промислів і торгівліта з податків. Проте Україна, яка вела тривалу війну зПольщею, не могла піднести рівень добробуту населення.

На території полків влада перебувала в руках полков-ників, сотників, отаманів. На чолі полку стояв полковник,який або обирався козаками полку, або призначався геть-маном. Він керував полком за допомогою старшини. Полкподілявся на сотні (10, 20 а іноді й більше). Сотнею керувавсотник разом зі старшиною, писарем, осавулом, хорунжимі отаманами, їх обирали, як правило, козаки. В полкові тасотенні міста вища старшина призначала свого представни-ка — городового отамана. Полковники і сотники поєднува-ли в своїх руках військову й цивільну владу. У містах дія-ли органи самоврядування (на зразок Магдебурзького пра-ва): у великих — магістрати, у менших — ратуші. Українсь-ка держава вже в перший рік свого існування здобула


широке міжнародне визнання. Уряд Б. Хмельницького на-лагодив зв'язки з представниками Московії, Криму, Туреч-чини, Польщі, Трансільванії, Молдови. Пізніше Українувизнали Венеція, Валахія, Швеція та ін. Незважаючи надипломатичну протидію шляхетської Польщі та її союз-ників, Україна, по суті, виступала на міжнародній арені якнезалежна держава. Створення власної держави свідчилопро величезні інтелектуальні сили та потенційні можли-вості українського народу. А Б. Хмельницький безперечноє творцем Української національної держави, боротьба занезалежність якої відіграла винятково важливу роль у роз-витку національної самосвідомості українського народу.

Зміцнення позицій України спричинило занепокоєнняпольського уряду, і він вирішив скасувати українську ав-тономію.

У лютому 1651 р. польська армія перейшла у наступ, ізнову розпочалися воєнні дії. У битві під Берестечком28 червня 1651 р. поляки за допомогою татар розбили ко-зацькі війська. А 28 березня 1652 р. у Білій Церкві бувпідписаний новий договір, який зводив нанівець автономіюукраїнської держави, її територія обмежувалася Київськимвоєводством, кількість козаків зменшувалась до 20 тисяч,пани могли повертатись до маєтків, гетьман підпорядкову-вався владі коронного гетьмана.

Події 1651 р. серйозно вплинули на оцінку Хмельниць-ким перспектив існування української держави. Він остаточ-но переконався, що Польща і Крим не допустять існуваннянезалежної України і зрозумів, що реальна ситуація поста-вила його перед необхідністю шукати союзника більш на-дійного — турецького султана або московського царя. Цейкрок давав змогу зберегти автономію козацької України.

У 1652 р. відбувся новий спалах боротьби. Б. Хмель-ницький розпочав мобілізацію полків і на початку другоїдекади травня, заручившись підтримкою Криму, вирушиву похід. Раптовим ударом 22—23 травня козацьке військознищило 20-тисячну польську армію під Батогом. Ця перемога викликала масове повстання народних мас на Брацлавщині й Чернігівщині, і до середини червня тут відновили-ся українські органи влади. Здобувши перемогу, Б. Хмель-ницький пішов на визнання основних завоювань селянства.Були ліквідовані, за невеликим винятком, велике й середнєземлеволодіння, фільварково-панщинна система господа-рювання і кріпацтво. Зросло землеволодіння православнихмонастирів, завершується процес утвердження козацькоїземельної власності, значна частина земель перейшла до рукселян.


Відбулися істотні зміни у соціальній структурі суспіль-ства. Було ліквідовано стан великих і середніх світськихземлевласників, різко зменшилась кількість дрібної шлях-ти, але зросла її роль у політичному житті. На провіднихпозиціях у суспільстві опинився козацький стан. Поліпши-лося становище селянства, яке отримало особисту свободу,право на землю, право вступу до козацького стану. Зміцнив-ся статус православного духовенства. Провідна роль в життіміст перейшла до рук українців.

Б. Хмельницький зробив спробу переконати польськийуряд у необхідності визнати право на існування незалежноїУкраїни. Але його пропозиція була відхилена. Уряд РечіПосполитої готувався до нового наступу.

У березні 1653 р. перейшло в наступ 8-тисячне польськевійсько. Влітку оформилася антиукраїнська коаліція у скла-ді Польщі, Молдови, Валахії і Трансильванії (спроба залучи-ти в союзниці Молдавію за допомогою одруження синаБ. Хмельницького Тимофія з донькою правителя В. ЛупулаРозандою виявилася невдалою). Польський уряд категорич-но відмовився від переговорів. Ускладнилося внутрішнє ста-новище України. 21 жовтня 1653 р. розпочалися воєнні діїбіля м. Жванець. Вкотре козаків зрадили татари, що укла-ли з поляками сепаратний мир у вирішальний момент бою.

Перед гетьманом гостро постала проблема пошуку вій-ськово-політичної допомоги ззовні. Б. Хмельницький про-понує московському цареві союз. Внаслідок тривалих пере-говорів 11 жовтня 1653 р. Земський собор ухвалив рішен-ня прийняти військо запорозьке «під свою государеву ви-соку руку» й розпочати війну проти Речі Посполитої.

Переяславська Рада та її наслідки

29 жовтня 1653 р. посольство В. Бутурліна виїхало вУкраїну для оформлення цього акту. Під час революціївідносини України з Москвою були складними й супереч-ливими. Цар Олексій Михайлович і його радники з самогопочатку насторожено ставилися до повстання на чолі зХмельницьким, їх лякав розмах цього виступу «черні»,вони остерігалися, щоб вогонь революції не перекинувся наросійські землі. Тим більше що в травні 1652 р. хвилюван-ня спалахнули в Костромі.

М. Грушевський пише, що Москва нерішуче прийнялапротекцію над Україною. Але дуже збавливою була пер-спектива ввести Україну до Росії. Тому цар погодився до-


помогти Хмельницькому «в ім'я спасіння православ'ноївіри», сподіваючись повернути втрачені Москвою території,що входили до складу Речі Посполитої, використати Украї-ну як буфер між Росією і Туреччиною та розширити зонусвого впливу. 18 січня 1654 р. Переяславська Рада ухвали-ла рішення про прийняття протекції царя. А 21 березня1654 р. цар Олексій Михайлович і Боярська дума затверди-ли «статті Богдана Хмельницького» (так звані «Березневістатті»), які визначали становище України у складі Російсь-кої держави. Цей документ по суті визнавав існування Ук-раїнської держави. Республіканська політична система,власна територія, особливий територіальний поділ, судовавлада, організація війська, право самостійних зовнішніхзносин, своя фінансова система — все це було зафіксованоу згаданому документі. В «Березневих статтях» яскравопростежується політична, економічна, військова са-мостійність України, визнання за нею якнайширших прав.Обидві сторони урочисто декларували про необхідність ви-конання взятих на себе зобов'язань. Такими були буква ідух договірних статей.

Під актом Переяславської Ради Б. Хмельницький істаршина розуміли насамперед рівноправний військово-політичний союз, який дасть змогу нарешті закінчититяжку боротьбу за унезалежнення від Польщі. Україн-ський уряд вважав найважливішим втягнути Москву яко-мога швидше у війну з Польщею. В історичних умовах се-редини XVII ст. рішення Переяславської ради відповідалоінтересам України.

Щодо розуміння цього акту Москвою, то вона викорис-товувала кожне необережне слово, кожну нечітку фразу взверненнях гетьмана до московського уряду, щоб реалізу-вати якомога ширше свій вплив на українське життя.

Польща реагувала на союз України з Москвою об'єднан-ням своїх сил з татарами. Воєнні дії ввійшли в нову фазу. У1654 р., тоді, коли українсько-московські війська успішнонаступали у Білорусі, поляки, а особливо татари, спустоши-ли Правобережну Україну. Роком пізніше Польща вже самазазнала нападу шведів, що скористалися її ослабленням увійні з Україною. У серпні—жовтні 1656 р. за спиноюБ. Хмельницького відбулися мирні переговори Москв"и зПольщею. Це ускладнило українсько-російські відносини.Б. Хмельницький мав претензії до Росії. Але підкошенийневдачами, важко хворий, він помирає 6 серпня 1657 р. на62 році життя у Чигирині. Його поховано в Суботові.


Україна втратила одного з найвидатніших своїх діячів.Своїм винятковим політичним талантом він перетворив« повстання рабів» (так називали українську революцію по-ляки) на міцну державу зі стрункою системою адміністрації,з новими законами, новим соціальним ладом, з якою шу-кали союзу та зв'язків великі держави, а з маленького містаЧигирина зробив одну зі столиць Східної Європи, де зустрі-чалися дипломати різних держав.

Історики порівнюють його здобутки з досягненнями та-ких велетнів XVII ст., як Олівер Кромвель в Англії та Вален-лтайн у Богемії. В дослідженнях, присвячених гетьмановіта його добі, часто наголошується на його вмінні здобуватитак багато, маючи зовсім мало, Б. Хмельницький відновивукраїнський політичний організм там, де він давно переставіснувати, створив могутнє високоорганізоване військо з юрбинекерованого селянства і козаків; у гущі народу, зраджено-го старою верхівкою, згуртував нових діяльних ватажків.І, що найважливіше, у суспільстві, позбавленому впевненостів собі й виразного відчуття самобутності, він відродивгідність і рішучість боронити свої інтереси.

У свідомості переважної більшості українців, починаю-чи з тих часів аж дотепер, Б.Хмельницький залишаєтьсявеликим визволителем, героїчною постаттю, яка силоюсвоєї індивідуальності й розуму підняла їх із багатовіковего паралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях нацюнального та соціально-економічного звільнення.

5.2. Соціально-економічнийта політичний розвиток Україниу другій половині XVII —першій половині XVIII ст.

Гетьманщина після смерті Б. Хмельницького

Після смерті Б. Хмельницького становище України ус-кладнилося. Прагнучи заснувати спадковий гетьманат якформу правління, Б. Хмельницький хотів передати булавусвоєму синові Юрію.

Хмельницький Юрій (бл. 1641 — після 1681) — гетьман України в1657 р. та в 1659—1663 рр. Син гетьмана Б. Хмельницького. Отри -мав добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській коле

Соціально-економічний і політичний розвиток 111

гії. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започаткованубатьком, шукаючи союзника, який гарантував би цілісність і неза-лежність України. 27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення ново-го Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував су-веренітет Української держави. 17 жовтня 1660 р. під тиском стар-шини підписав з Польщею Чуднівський договір. Не маючи видатнихздібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму, в1663 р. відмовився від гетьманства і на деякий час постригся вченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Юрій Хмель-ницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошенка, а влітку1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ханенка. УЖОВТНІ1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула.На початку 1677 р. призначається Портою володарем «Руськогокнязівства» зі столицею в Немирові. Робив невдалі спроби об'єд-нати Україну, Після укладення Бахчисарайського договору 1681 р.був відкликаний до Стамбула.

Квітнева Корсунська рада 1657 р» проголосила шістнад-цятирічного Юрія гетьманом. Але нова форма правління немала серйозної ні соціальної, ні політичної опори всуспільстві; вона трималася на титанічній постаті Б. Хмель-ницького та вузького кола його однодумців* Більшість старшини не поділяла монархічних ідей й прагнула утверджен-ня республікансько-олігархїчної форми правління» Вже змоменту погіршення стану здоров'я Б. Хмельницького, не-зважаючи на обрання нового гетьмана, вони почали прихо-вану боротьбу за владу. Першим зробив спробу відібратибулаву у Юрія Г. Лесницький, але зазнав невдачі. Успішні-ше діяв І. Виговський. 27 жовтня 1657 р„ Корсунська роз-ширена старшинська рада передала йому булаву, мотивую-чи це рішення неспроможністю 16-річного юнака керуватидержавою.

Виговський Іван (? —1663} — діяч українського козацтва. Похо-див зі старовинного українського шляхетського православного ро-ду. По закінченні Києво-Могилянської колегії служив у державнихустановах. Уроки Визвольної війни став одним із найближчих со-ратників Б. Хмельницького, генеральним писарем Війська Запо-розького Після смерті Б. Хмельницького обраний наказним геть-маном при Юрії Хмельницькому, а згодом добився гетьманської бу-лави. На посаді гетьмана здійснював антимосковську політику, роз-громив промосковське повстання козаків (1658), а під Конотопомприслані російські війська (1659), Уклав у Гадячі угоду з Річчю Пос-политою (1658), яка була ратифікована польським сеймом. Ця угоданадто обмежувала права України, що зменшило підтримку Вигов-ського серед козацтва, У жовтні 1659 р. на «Чорній раді» він бувусунутий від гетьманства і повернув владу Юрію Хмельницькому,Після цього перебував на польській державній службі. В1664 р. за


наказом свого особистого ворога — тодішнього гетьмана Право-бережної України Павла Тетері — був заарештований, безпідстав-но звинувачений у зраді польського короля і розстріляний.

Так було усунуто династію Хмельницьких від влади йскасовано попередню форму правління. Як вважають дос-лідники В. Смолій та В. Степанков, легітимним шляхом бу-ло здійснено державний переворот, який зруйнував єдинуперепону розгортанню боротьби за владу.

Справді, незважаючи на свою юність, Ю. Хмельницький,як спадкоємець величезних заслуг засновника династії, вочах різних верств населення міг відігравати роль символасоборності України, легітимного носія верховної влади.Після порушення принципу спадковості гетьманства длябагатьох старшин з'явилася спокуса поборотися за владу, щой стало однією з причин руїни Української держави.

І. Виговський намагався відстояти незалежність Украї-ни, але його пропольська орієнтація та дещо елітарна внут-рішня політика викликали бунт козацьких мас. Збройнийвиступ очолив полковник Мартин Пушкар та запорозькийотаман Яків Барабаш. Цей бунт був таємно підтриманийМосквою. Виговський придушив його, але Україна вияви-лась ослабленою як військове, так і політичне. Розумію-чи, що зіткнення з Москвою неминуче, гетьман розпочавпереговори з польським королем про повернення Українидо складу Речі Посполитої. У вересні 1658 р. у Гадячі міжГетьманщиною і Польщею було підписано договір, згідноз яким Україна, як Князівство Руське, входила до складуРечі Посполитої і створювала, поряд з Польщею і Литвою,окреме державне утворення. Москва розцінила Гадяцькуугоду як початок війни і послала Україну 150-тисячну ар-мію, яка була розбита під Конотопом об'єднаними україн-сько-польсько-татарськими військами. Проте політика Ви-говського викликала незадоволення, повстало багато ко-зацьких полковників, зокрема Іван Богун, Іван Сірко, ІванБезпалий. Відчуваючи втрату підтримки, Виговський від-мовляється в жовтні 1659 р. від гетьманства, тікає доПольщі, але пізніше на вимогу гетьмана Павла Тетері по-ляки заарештували його і розстріляли.

Сподіваючись, що ім'я Хмельницького допоможе при-пинити внутрішні конфлікти, козацька старшина обралагетьманом 18-річного Ю. Хмельницького (1659—1663).Москва, що направила в Україну нове військо, змусила мо-лодого гетьмана переглянути статті Переяславської угоди.Нові домовленості були значним кроком у намаганнях ро-


сіян посилити свої позиції на українських землях: збіль-шувалася кількість урядовців та російських гарнізонів,гетьманові заборонялося вступати у зовнішньополітичніконтакти без дозволу царя, обране козацьке керівництвозатверджувалося Москвою. Розчарований Ю. Хмель-ницький у жовтні 1660 р. виступив на боці Польщі, до-поміг розбити московські війська під Чудновом й уклав зРіччю Посполитою новий договір. Але лівобережні полкипід командуванням Якима Сомка залишилися вірнимиМоскві й виступили проти Хмельницького. Неспромож-ний опанувати ситуацією і покласти край внутрішнім кон-фліктам, він на початку 1663 р. зрікся влади і постригся вченці.

Україна під час Руїни

Тим часом загострення політичної боротьби вело до роз-колу України за територіальною ознакою. У політичній са-мосвідомості українських діячів зміцнювалася небезпеч-на тенденція відмови від реалізації національної держав-ної ідеї й висунення на чільне місце регіональних і навітьіндивідуальних політичних інтересів. А при розв'язаннівнутрішньополітичних проблем вони все більше поклада-тися на уряди іноземних країн (залежно від орієнтаціїугруповань).

Україна поділилася на два гетьманства — Правобережнеі Лівобережне. Починається період перманентної спустошли-вої війни — Руїни (1663—1687). Назва «Руїна» взята істори-ками з численних народних переказів та дум, що зазначають,як Україна доборолася «до краю, до Руїни».

Гетьманом Лівобережної України був Іван Брюховець-кий (1663—1668), Правобережної — Павло Тетеря (1663—1665).

Обидва вони зажили собі недобру славу чужинських по-плічників. Тетеря, що тримався пропольської орієнтації, у1664 р. спільно з поляками вдерся на Лівобережну Українуі спробував підняти козаків у похід на Москву, але невда-ло. Дещо пізніше переслідування Тетерею учасників анти-польських повстань викликали настільки сильне невдово-лення, що Тетеря зрікся гетьманства і втік до Польщі, при-хопивши з собою гетьманську казну та клейноди.

Іван Брюховецький, що правив на Лівобережжі, прово-див промосковську політику. Він став першим українським


гетьманом, що їздив до Москви, де віддав Україну під без-посередню владу царя, за що отримав боярство, численніпомістя та дочку князя Долгорукого за дружину. Брюхо-вецький підписав у Москві угоди, які значно посилили ро-сійський контроль над У країною „ 13 січня 1667 р. Москватаємно, без погодження з українцями, уклала з ПольщеюАндрусівський мир.

Згідно з договором Росії повернуто Смоленськ і Сіверсь-ку землю. Лівобережна Україна і Київ залишалися у складіРосійської держави, а Правобережжя — під владою Поль-щі. Офіційне право управління Запорожжям зберігалося заРосією і Польщею. Насправді Запорожжя визнавало управ-ління лише з боку Росії.

Ця угода, яка назавжди перекреслила переяславські до-мовленості Б. Хмельницького, глибоко обурила українсь-ке суспільство. У відповідь вибухнуло повстання проти Брю-ховецького та московських гарнізонів. У червні 1668р.Брюховецький був убитий розгніваним натовпом.

Гетьман Правобережжя України Петро Дорошенко(1666—1676) намагався вберегти Україну від хаосу та відно-вити її незалежність. Восени 1667 р„ під натиском об'єдна-них козацько-турецьких військ польський король Ян Кази-мир визнав суверенітет Гетьманату на Правобережній Ук-раїні. Дорошенко після загибелі Брюховецького був прого-лошений гетьманом всісї України.

Дорошенко Петро Дорофійович (1627—1698) — гетьман Укра-їни (1665 — 1676), один із найвидатніших діячів її історії. Наро-дився в Чигирині в козацькій родині. Здобув ґрунтовну освіту.Активний учасник Визвольної війни українського народу, один знайближчих соратників Б, Хмельницького і продовжувач йогосправи. Ставши гетьманом на Правобережжі,, рішуче виступивпроти умов Андрусівського договору й восени 1667 р. зробивспробу приєднати до Гетьманщини західний регіон. У червні1668 р. домігся возз'єднання Козацької України, гетьманом якоїбув обраний, В умовах спровокованої Запорожжям і сусідніми зУкраїною державами політичної боротьби пішов у березні 1669 р,на прийняття турецького протекторату. Влітку 1672 р. взяв участьу поході турецької армії проти Польщі, але невдоволений укладе-ним між Портою і Польщею Бучацьким договором, який перекрес-лив його політичні плани, переорієнтовується на Росію і Польщу. Урозпалі народного обурення спустошенням України турецько-та-тарською та польською арміями складає гетьманські повноважен-ня, У березні 1677 р вивезений до Москви, у 1679—1692 рр. —в 'ятський воєвода. Останні рони провів у своєму маєтку в с. Яро-полче Волоколамського повіту, де й похований. Могила зберег-лася до нашого часу.


Однак невдовзі за його відсутності на Правобережжі за-порожці проголосили гетьманом Петра Суховія, а поляки —Михайла Ханенка. Вирушаючи проти них у похід, Доро-шенко залишив на Правобережній Україні гетьманом Де-м'яна Многогрішного (1668—1676). Але російські військазайняли Лівобережжя, і Многогрішний під тиском обста-вин присягнув московському цареві.

Україну знову було поділено. Дорошенко змушенийбув просити допомоги в турків, протекторат яких він ви-знав ще 1668 року. Його війська виступили на турецько-му боці у боротьбі проти Польщі, московського царя тагетьмана Лівобережної України Самойловича. Але,врешті-решт, втративши підтримку козацьких мас, він у1687 р. підкорився Самойловичу. П. Дорошенка цар-ський уряд заслав в Ярополче під Москвою, де він помері був похований.

Турецький уряд проголосив гетьманом ПравобережжяЮрія Хмельницького (1677—1681). Прикриваючись йогоім'ям, Туреччина і Кримське ханство у 1677 і 1678 рокахздійснили два походи на Придніпров'я, які закінчилися по-вним провалом. 13 січня 1681 р. між Росією та Туреччиноюі Кримським ханством було укладено Бахчисарайський мир-ний договір. Туреччина і Кримське ханство визнали вход-ження Лівобережної України, Києва з навколишніми містеч-ками до складу Російської держави, влада якої поширюва-лась також на Запорожжя. Скориставшись з поразки числен-ного турецько-татарського війська у 1683 р. під Віднем відвійськових сил країн «Священної ліги», Польща відновиласвоє панування над більшою частиною Правобережної Украї-ни. 6 травня 1686 р. у Москві між Польщею і Росією булоукладено новий договір — «Трактат про вічний мир». Річ По-сполита, за якою закріплювались Правобережжя, Галичина,Північна Київщина та Волинь, визнавала входження до скла-ду Московської держави Лівобережжя, Києва та Запорожжя.Територія на правому березі Дніпра, Південна Київщина,Брацлавщина, зруйновані польськими і турецькими напада-ми, залишалися нейтральними. Туреччина утримувалаПоділля, яке пізніше захопила Польща.

«Вічний мир» суттєво ускладнив становище лівобереж-ного гетьмана І. Самойловича. До того ж сам гетьман у цейчас зробив декілька невиважених кроків, які підірвали йогопрестиж та авторитет. Безмежне користолюбство І. Самой-ловича, його самовладдя, призначення на посади полков-ників найближчих родичів тощо врешті-решт призвели до


старшинської змови, яка закінчилася арештом І засланнямгетьмана до Сибіру.

Самойлович Іван Самійлович (? — 1690,) — козацький діяч.Походженням із духівництва. Освіту здобув у Київському коле-гіумі. Змолоду в козацькому війську. В 1669 р. обираєтьсягенеральним суддею лівобережного козацького війська, в1672 р. — гетьманом Лівобережної України. У1668 р. підтри-мав гетьмана І. Брюховецького й узяв участь у повстанні протизасилля російських воєвод в Україні. В 1677—1678 рр. керу-вав полками у війні проти Туреччини. В 1674 р. обраний геть-маном Лівобережної та Правобережної України. Відстоювавдержавні інтереси України у відносинах з Московщиною. В1687 р. очолював козацькі полки в першому Кримському по-ході царських військ і був звинувачений у його невдачі. Засла-ний до Тобольська, де й скінчив життя.

Щораз більший вплив Росії на Україну позначався іпоступовим підпорядкуванням Москві Української право-славної церкви. У 1686 р. Київську православну митропо-лію було підпорядковано Московській патріархії. Україн-ська православна церква втратила свою самостійність і про-тягом століть зазнавала русифікації.

Після відвоювання Польщею в Туреччини Правобереж-ної України та утвердження запорожцями своєї автономіїпід владою гетьмана залишилася лише третина колишньоїдержави Б. Хмельницького. Гетьманщина наприкінціXVII ст. мала десять полків. Тоді як її автономна козацькавійськово-політична структура майже не зазнала істотнихзмін, на Лівобережній Україні відбулися значні соціально-економічні зрушення. Старшина фактично усунула ко-зацькі маси від прийняття важливих рішень. До послаб-лення ролі козаків призвели також економічні труднощі.Козаки брали участь у безперервних війнах кінця XVII —початку XVIII ст., але як вільні військові формування, ане як українське військо. Це послаблювало війська Геть-манщини, які на 1700р. налічували лише 20 тисяч ко-заків. Крім того, озброєння, тактика та військове вміннякозаків були застарілими. Ослаблена внутрішніми конф-ліктами, розчарована ставленням до українців Польщі таТуреччини, більшість козацького проводу уже не запере-чувала проти союзу з Москвою, проте намагалася ще збе-регти залишки прав, гарантованих Переяславською уго-дою 1654 р.

Соціально-економічний і політичний розвиток

Поразка революції

117

Ліквідація Правобережного гетьманства, що збіглася звідреченням від влади П. Дорошенка, ознаменувала пораз-ку революції. У наступні десятиріччя, незважаючи на спро-би І. Самойловича, Ю. Хмельницького, І. Мазепи, С. Паліята П. Орлика відновити на Правобережжі функціонуваннядержави та її інституцій чи домогтися возз'єднання його зЛівобережним гетьманством не вдалося.

Основні причини поразки революції:— відсутність досвіду державного будівництва в еліти,

котра очолила боротьбу; незавершеність процесу її консо-лідації навколо національної державної ідеї; гострі супереч-ності між окремими угрупованнями, що продовжувалижорстку міжусобну боротьбу;

—переважання в ментальності значної частини еліти,козацтва та інших верств населення особистих, групових істанових інтересів над національними та державними;

— зрада національних інтересів більшістю панівного станупередреволюційного українського суспільства, яка воювалапроти власного народу за польські імперіалістичні інтереси;

— несформованість на початку революції національноїдержавної ідеї, що зумовило політику автономізму її керів-ництва в 1648 р., призвело до залишення ворогові Західно-го регіону, а відтак породило проблему соборності Україн-ської держави;

— розкол України на два великі регіони: козацьку Ук-раїну та Західну Україну, що стало на заваді об'єднання зу-силь нації в її боротьбі за незалежність;

—розпад козацької України на два гетьманства (Ліво-бережне й Правобережне) та Запорожжя, що істотно посла-било національно-патріотичні сили і призвело до жорсткоїміжусобної боротьби;

— ліквідація встановленої Б. Хмельницьким монархічноїформи правління й утвердження республікансько-олігархіч-ної моделі, що зумовило слабкість центральної влади, запек-лу боротьбу за булаву, всевладдя старшин на місцях;

— прорахунки (після смерті Б. Хмельницького) .урядів упроведенні внутрішньої політики, які загострили соціальнуборотьбу і тим самим руйнували підвалини молодої держави;

—різні зовнішньополітичні орієнтації старшинськихугруповань, зумовлені пошуками виходу зі складного гео-політичного становища козацької України;


— постійна агресія (в різних формах) з боку сусідніх дер-жав, спрямована на ліквідацію самостійної Української дер-жави'

5.3. Особливості національноїреволюції, ЇЇ Історичне значеннята місце в контексті європейськогореволюційного руху XVI—XVIII ст.До найважливіших особливостей української революції

належать:— боротьба не лише проти Речі Посполитої, але й інших

ворогів української незалежності — Московії та Криму;— тісний взаємозв'язок і взаємовплив національно-виз-

вольної, релігійної й соціальної боротьби;—переростання соціальної боротьби в селянську війну

1648—1652 рр., що завершилася утвердженням у козацькійУкраїні нової моделі соціально-економічних відносин;

— революція тривала довго, її розвиток був нерівномір-ним і суперечливим;

— відхід з 1649 р. від боротьби Західного регіону;— провідну роль у розвитку революції відігравало козац-

тво — стан дрібних землевласників фермерського типу;— зрада національних інтересів частиною панівного ста-

ну українського суспільства;— слабка участь в революції міського патриціату, інте-

лігенції, вищого й середнього духовенства;— домінування збройних форм боротьби, яка час від часу

набирала жорсткого характеру й супроводжувалася проява-ми етнічних чисток;

— вкрай негативна роль геополітичких обставин,, оскіль-ки уряди найбільших сусідніх держав всіляко протидіяливибореній Українською державою незалежності2.

Революція завершилася для українського народу пораз-кою. Не вдалося ні створити державу в етнічних межах Ук-раїни, ні відстояти незалежність козацької України, хочаза свободу було заплачено неймовірно високу ціну. Людськівтрати від воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир.

1 Україна крізь віки. — К.: Альтернативи, 1999. — Т. 7. — С, 329.21сторія України / За ред. В. Смолія. — К.: Альтернативи,

1997. — С, 112.

Особливості національної революції, її історичне значення 119

переселень становили до 65—70% всього населення України;зазнали руйнувань майже всі міста та села; великої шкодибуло завдано розвитку ремесел, промислів і торгівлі1. Усеце — жахливий негатив революції.

Значення революції полягало в тому, що вона:— привела до тимчасового створення національної дер-

жави, частина якої на теренах Лівобережжя на правах ав-тономії проіснувала в складі Російської імперії до початку80-х років XVIII ст.;

— сформувала і проголосила національну державну ідею;— відіграла значну роль у формуванні нової політичної

еліти;—стала імпульсом для розвитку національної самосвідо-

мості.— зумовила закріплення за витвореною державою назви

«Україна» й започаткувала зміну назви «руський народ» на« український народ »;

—збагатила традиції боротьби проти національно-релі-гійного та соціального гноблення;

— справила глибокий і тривалий вплив на розвиток ус-ної народної творчості, історичної, художньої літератури;

— протягом тривалого часу після її завершення козаки,селяни й міщани користувалися плодами соціально-еконо-мічних завоювань в роки революції.

Раніше події української революції зображувались увідриві від розвитку європейського революційного руху.Але це не так. Українська революція 1648—1676 рр. типо-логічно належить до одного ряду з європейськими револю-ціями XVI—XVII ст. Вона мала багато спільного з Німець-кою, Нідерландською та Англійською революціямиXVI—XVII ст. Найближче вона була до Нідерландської ре-волюції 1566—1609 рр., що мала на меті виборення націо-нальної незалежності та встановлення буржуазних відно-син. Українська революція, на відміну від Англійської таНідерландської, що завершилися перемогою, зазнала пораз-ки (як і Німецька). Але у зовнішньополітичному аспектівона викликала серйозну зміну співвідношення сил уСхідній, Південно-Східній і Центральній Європі. Вона різкопослабила позиції Речі Посполитої та Криму й.зумовилазміцнення ролі Московської держави, Швеції й Брандербур-гу. Революція вплинула на загострення соціальної бороть-би в Польщі, Московії, Молдові; національно-визвольної бо-ротьби — в Білорусі, Валахії, Сербії, Болгарії,

Україна крізь віки. — Т. 7. — С. 338.


Гетьманування І. Мазепи.Участь України в Північній війні

Москва продовжувала посилювати диктат на українсь-ких землях. Новий цар Петро І (1689—1725) з самого почат-ку свого правління розгорнув боротьбу за підпорядкуваннягетьманської влади московському урядові. В цей час геть-маном Лівобережної України був І. Мазепа (1687—1709),якій змінив засланого до Сибіру Самойловича.

Своє правління новий гетьман розпочав як політик чіт-кої промосковської орієнтації. Про це свідчать підписаніним «Коломацькі статті» (25 липня 1687 р.), які регламен-тували українсько-московські відносини. Цей документзначно розширював російську присутність в Україні та об-межував козацьку автономію. Так, гетьман не мав права безцарського указу зміщувати з посад козацьку старшину, вБатурині при гетьмані розташувався московський стрілець-кий полк. Війську Запорозькому заборонялися зносини зчужоземними державами, козацька верхівка мала сприятиукраїнсько-російським шлюбам. Статті мали на меті оста-точно ліквідувати залишки української державності.

Незважаючи на всю складність ситуації, в якій опинив-ся І. Мазепа, він, маючи природний глибокий розум, талантполітика, дипломата, державотворця, зумів значно зміцни-ти авторитет гетьманської влади й бути справжнім госпо-дарем України впродовж 22 років. За цей період він зробивчимало корисного для України й українського народу, зок-рема для розвитку освіти, науки і культури. В Україні ак-тивно будували школи, бурси, шпиталі, друкарні.Справжнім дітищем гетьмана була Києво-Могилянська ака-демія, котра завдяки його зусиллям отримала академічнийстатус у 1701 р. і стала першим вищим навчальним закла-дом у Східній Європі. І. Мазепа прославився будівництвомцерковних споруд (в роки правління було побудовано 20церков і монастирів), яке увійшло в історію культури як«українське бароко». Щоб піднести значення київськогомитрополита, він домігся для нього титулу «екзарха мос-ковського патріарха». За свою діяльність І. Мазепа здобувсимпатії та прихильність широких освічених кіл. Гетьма-ну присвячувалися панегірики, поеми, драми. Так, ректорКиєво-Могилянської академії Феофан Прокопович, пізнішесподвижник Петра І і глава Синоду, написав віршовану дра-му «Володимир», у якій порівнював І. Мазепу з просвітите-лем і хрестителем Русі князем Володимиром. Видатною лю-диною свого часу вважали І. Мазепу Вольтер та Байрон.

Особливості національної революції, ї ї історичне значення 121

Але в діяльності І. Мазепи були і суперечливі методи ке-рівництва Україною, які, зрештою, завадили йому втілитив життя плани, спрямовані на відродження суверенностіУкраїнської держави. Слабкою була і його соціальна полі-тика. Прийшовши до влади, він прагнув регламентуватироздачу рангових маєтностей, обмежував перехід козаків уселянський стан (Універсал від 1691 р.), вніс деякі зміни усистему оренд тощо. Водночас правління І. Мазепи супро-воджувалося дальшим посиленням всіх форм феодальноговизиску селян і козаків. У 1701 р. він видав Універсал, щоузаконював дводенну панщину для селян Ніжинського пол-ку. Внаслідок цього над селянством Лівобережжя навислареальна загроза закріпачення. Він завжди робив ставку настаршинську еліту, жорстоко придушував будь-які проявинепокори.

Після оголошення війни Швеції у 1700 р. (вона триваладо 1721 р.) Петро І перетворює Україну фактично на свою за-ручницю у вирішенні великодержавних проблем. У 1700 р.значна кількість лівобережних і слобідських козаків була мо-білізована і в складі російської армії взяла участь у бойовихдіях проти шведів у Балтії, Польщі, на західноукраїнськихземлях, Правобережжі та в Білорусі. Пізніше в Україні булоздійснено значні оборонні заходи, зокрема в Києві було спо-руджено Києво-Печерську фортецю, зміцнено фортеці в Пе-реяславі, Ніжині, Стародубі, Чернігові, Полтаві.

На першому етапі своєї політичної діяльності І. Мазепапідтримував з Москвою добрі відносини. Він активно допо-магав Петру І в азовських походах, був радником царя упольських питаннях. Москва підтримувала зайняття нимПравобережної України у 1704р. під час антипольськихвиступів козаків під проводом Семена Палія. Україна зно-ву була об'єднана під владою одного гетьмана.

Але під час Північної війни, де основними противника-ми були Петро І та шведський король Карл XII, незадово-лення українців московською владою зростало. Козацькіполки мали великі втрати в боях. Жителі України змушенібули утримувати московські війська та працювати на спо-рудженні військових укріплень. Реформи Петра І загрожу-вали автономії України та незалежності козацького війська.Мазепа почав сумніватися в доцільності подальшого союзуз Росією.

У 1705 р. польський король Станіслав Лещинський, со-юзник Карл а XII, запропонував Мазепі включити Українуу Польське-Литовську федерацію. Після того як у жовтні

122 Українська національна революція XVII от. Козацька держава

1708 р, цар повідомив Мазепу, що не зможе його підтрима-ти, якщо поляки і шведи вирушать в Україну, гетьман ви-рішив приєднатися до шведської армії Карла XII, що насту-пала, У переговорах з Карлом XII Мазепа поставив питан-ня про створення Української держави,

Влітку 1709р. об'єднані війська Карла XII та Мазепизіткнулися з армією Петра І у битві під Полтавою. Вирі-шальний бій стався 27 червня 1709 р. і закінчився поразкоюшведської армії та українського війська, Карл XII і Мазепазмушені були тікати до Молдови, під владу Туреччини, де70-річний гетьман помер 3 жовтня 1709 р. Похований він ум. Галац (Румунія),

Петро І, дізнавшись про вчинок Мазепи, піддав Украї-ну жорстоким репресіям. Багато повстанців було заслано вСибір, За царським наказом зруйновані Січ як вогнище не-залежного українського національного руху та гетьманськастолиця Батурин.

Політичний маневр Мазепи був зумовлений багатьмачинниками. Один із них полягав у тому, що основою полі-тики російського царату в українських землях завжди булонамагання підім'яти під себе гетьманську владу. Зокрема,Петро І в період свого царювання ніколи не виявляв особ-ливих симпатій до українського народу, а навпаки, нама-гався послідовно здійснювати реформи, спрямовані на зни-щення залишків усталених форм управління в Україні. Так,спеціальним указом царя 1706 р. козацьке військо перехо-дило в безпосередню компетенцію російського командуван-ня. На початку Північної війни Петро І пообіцяв Речі По-сполитій декілька міст на Правобережжі та певну кількістьсіл Стародубського полку. Російський цар мав проектліквідації Гетьманщини та передачі українських земель підуправління князю Меншикову або англійському герцогуМальборо. Про це свідчать також Андрусівський договір і«Трактат про вічний мир».

Петро І підірвав економіку України, фактично скасував-ши тут вільну торгівлю. Він проводив неприховану коло-ніальну політику щодо культури України, заборонивукраїнську мову, українське книгодрукування. В офіційнихустановах російська мова почала витісняти українську. На-віть «Святе письмо» в Україні мусили передруковувати незі старих українських книжок, а з російських.

Об'єктивно дії І.Мазепи були спрямовані на-пошуки Оп-тимальної формули збереження української автономії вумовах кризової ситуації.

Особливості національної революції, н історичне значення 123

Політична акція І. Мазепи відображала настрої тієї ча-стини українського суспільства, яка хотіла бачити Украї-ну незалежною державою. Вона помітно вплинула на роз-виток суспільно-політичного та національно-визвольногоруху в Україні в наступних століттях.

Конституція П. Орлика

Після смерті І. Мазепи навесні 1710 р. рештки козаць-кого війська у вигнанні обрали своїм гетьманом генераль-ного писаря Пилипа Орлика. Під час обрання було укладе-но угоду між ним і козацькою старшиною «Пакти і консти-туція прав і вольностей Запорозького козацтва» (Конститу-ція П. Орлика, або Бендерська конституція). Конституціяхоч і не була втілена в життя, є унікальним історичним до-кументом. Вона стала першою демократичною, народноюконституцією, свідченням надій та прагнень українськогосуспільства того часу. 16 статей Конституції передбачаливстановлення національного суверенітету та визнання кор-донів Української держави; забезпечення демократичнихправ людини; визнання непохитності трьох складових час-тин правової держави: єдність та взаємодія законодавчоївлади (виборна Генеральна Рада-, яка повинна була склика-тися тричі на рік), виконавчої влади (гетьман, обмеженийв своїх діях законом, генеральна старшина та обрані пред-ставники від кожного полку) і судової влади, підзвітної таконтрольованої.

Французькі просвітники того часу ще не наважилисяна розробку поміркованих ідей щодо конституційного об-меження «освіченого монарха». А український народ вособі визнаних провідників уже розробив реальну модельвільної незалежної держави, заснованої на визнанні при-родного права людини і народу на свободу, самовизначен-ня, виробив ще незнані в Європі демократичні засади сус-пільного життя, затвердив виборність усіх державних по-сад знизу доверху, прийняв нечуване у феодальномусуспільстві рішення про соціальне забезпечення убогих.вдів, сиріт.

П.Орлик, підтриманий Карлом XII, вступив у антимос-ковський альянс з татарами та Портою і в січні 1711 р. ви-рушив в Україну. Але цей наступ не мав успіху. П.Орликповернувся в еміграцію. Помер у 1742 р. в Яссах.


Ліквідація Гетьманщини. ПриєднанняПравобережної та Південної України до Росії.Політика Росії щодо України у XVIII ст.

Після поразки гетьмана Мазепи Московія з новою силоюпочала здійснювати план дальшого підпорядкування Геть-манщини. Щоб ослабити опір українців, імперський урядзастосовував низку прийомів для поділу українських сил тапанування над ними і всіляко роздмухував конфлікти міжстаршиною та гетьманом, між старшиною і селянством.Скарги селянства на гетьманський уряд використовували-ся як привід для втручання російської адміністрації.

Залежно від обставин то дозволялися, то заборонялисявибори нового гетьмана. Протягом 1722—1727 рр. всі спра-ви, 'пов'язані з Лівобережною Україною, вирішував новийорган — Малоросійська колегія, яка завдала значного уда-ру по автономії України. У 1727—1734 рр. гетьманував Да-нило Апостол. Згодом управління Україною перейшло дорук так званого «Правління Гетьманського Уряду» (1734—1750). На Слобожанщині також сильно обмежувалася міс-цева система управління. Тут була проведена реформа, внас-лідок чого позиція самодержавства посилилася.

Започатковану Петром І політику централізації та руси-фікації України закріпила Катерина II. У 1764 р. було від-новлено Малоросійську колегію, метою діяльності якої булапоступова, але неухильна ліквідація автономії України. У1775 р. російськими військами була зруйнована Запорозь-ка Січ. Розсіяні запорожці подалися на Кубань та за Дунай,де створили козацтво та нову Задунайську Січ.

У 1781 р. було знищено полковий (десять полків) адмі-ністративний устрій України, а Гетьманщину реорганізова-но у три намісництва (губернії): Київське, Чернігівське таНовгород-Сіверське, частина українських земель відійшладо утвореної в 1763р. Новоросійської губернії. У 1780р.більшість Слобідської України увійшла до Харківського на-місництва, яке з 1796 р. перетворено на губернію. В усіх гу-берніях замість українських заведено російські ад-міністративні, судові та податкові установи. У 1783 р. ко-зацькі війська реорганізовано у десять кавалерійських пол-ків російської армії. Того ж року в Україні булозапроваджено кріпацтво, селян прикріплено до землі. Ук-раїнська шляхта підтримала зміни, бо вони гарантували їйпривілеї та права російського дворянства. Ці права були за-фіксовані в «Жалованій грамоті» 1785 р. Українська Цер-

Правобережна Україна у XVIII ст. 125

ква теж зазнала важкого удару: її землі та селяни були се-куляризовані, а 1786 р. закрито багато монастирів. Одночас-но завдано рішучого удару тим культурним установам, яки-ми опікувалася церква.

Гетьманщина та козацький політичний і соціальнийустрій перестали існувати. Так було ліквідовано останні за-лишки автономії України. Починаючи з середини XVII ст.,Україна опинилася відлученою від політичного життя. Де-мократичні традиції згасали, а політична культура слабопроникала у свідомість неписьменних народних мас. Внас-лідок реакційної політики російського самодержавства ук-раїнський народ втратив навіть ті елементи державності, щоутвердилися в попередніх століттях.

5.4. Правобережна Україна у XVIII ст.

У другому десятиріччі XVIII ст. Польща відновила своєпанування на всій території Правобережної України. Тут по-новили свою діяльність воєводські органи управління та ко-ролівські суди. Магнати і шляхта знову стали єдиними во-лодарями краю. Панщина досягала небачених розмірів, вліт-ку робота на панських землях тривала по 13—15 годин надобу, селяни сплачували безліч податків, ледь-ледь переби-ваючись, в той час як кілька родин найбільших магнатів во-лоділи величезними латифундіями. Іноземне пануваннягальмувало економічний розвиток українських земель.

Майже 80% земель перебували у приватній власностімагнатів і шляхти. Відродження козацтва тут було заборо-нено. Без козаків селянам було важко дати відсіч шляхті.Час від часу спалахували локальні повстання на чолі з се-лянами-втікачами. Повстанці ховалися у лісах і звідти на-падали на поодинокі маєтки, їх (з початку XVIII ст.) нази-вали гайдамаками. З часом вони стали серйозною загрозоюдля польської шляхти, особливо із закінченням термінузвільнення від панщини, введенням кріпацтва та посилен-ням релігійного гніту.

Гайдамацький рух в Україні

Перше велике повстання гайдамаків вибухнуло у1734 р., в той час коли Польща була втягнута у конфліктз Росією, друге — у 1750 р., найчисленніше та кривавіше

126 Українська національна революція XVII от. Козацька держава

«коліївщина» — у 1768 р, Його керівниками були запоро-жець Максим Залізняк і сотник Іван Гонта. Тисячі шлях-тичів, євреїв та католицьких священиків стали жертваминародного гніву. Боячись, що «коліївщина» перекинеть-ся на територію імперії, Росія послала на ЇЇ придушеннявійська.

'У ЗО—40-х роках в Галичині боролися з панством пов-станці-опришки на чолі з Олексою Довбушем.

Загострилися класові протиріччя і на Лівобережжі, Сло-божанщині, Запорожжі.

Приєднання південноукраїнських земель до Росії

Наприкінці XVIII ст. в історії України сталися події ве-ликої політичної ваги. Особливу роль в історії Росії та всіхукраїнських земель відіграло звільнення від турецько-та-тарського панування південних територій, що межували зЧорним морем. З кінця XVII ст. Російська держава робиланеодноразові спроби відкрити шлях до Чорного моря, але всередині XVIII ст. ця проблема ще не була розв'язана. Роз-гром Пруссії в Семирічній війні зміцнив становище Росії вЄвропі, відсунув на тривалий час загрозу агресії на заході ідав можливість сконцентрувати сили для боротьби за опа-нування Чорноморським узбережжям.

Друга половина XVIII ст. ознаменувалася перемогамиРосії у війнах з Туреччиною, видатну роль в яких відігравросійській полководець О. Суворов (1730—1800).

Після успішної для Росії війни з Туреччиною 1768—1774рр. за Кючук-Кайнарджийським мирним договоромРосія приєднала до свого складу землі між ріками Дніпромта Бугом, а також отримала міста Єнікалє та Керч в Криму,що забезпечило для неї вихід до Чорного моря. Крим бувпроголошений незалежним від Турецької імперії і в 1783 р.приєднаний до Росії.

Під час війни Росії і Туреччини у 1787—1791 рр. Росіязавоювала землі між ріками Буг та Дністер, закріпивши цеЯсським мирним договором 1791 р. Цей договір зміцнивстановище Росії на Півдні і забезпечив свободу російськоїторгівлі з чорноморськими країнами.

Приєднання південноукраїнських земель у другій поло-вині XVIII ст. стало одним з основних напрямів'зовнішньоїполітики царського уряду. Така політика була пов'язана знеобхідністю ліквідації постійної загрози, що нависала надпівденними кордонами, прагненням отримати вільний


вихід до Чорного і Азовського морів, а також колонізуватинові родючі землі.

Після визволення і в проц-асі заселення та розвиткуПівденної України на основі існуючих поселень почали роз-будовуватись нові міста: Херсон — 1778 р„5 Олександрівськ(Запоріжжя) — 70-ті роки XVIII ст., Маріуполь — 1784 р.,Катеринослав (нині Дніпропетровськ)— 1789р., Мико-лаїв — 1789 р., Хаджибей (Одеса) — 1794 р. Водночас із за-будовою нових міст виникло чимало промислових під-приємств. Потреби розвитку промисловості вимагали швид-кого розвідування і використання природних багатств Пів-денної України: кам'яного вугілля, залізних руд,кольорових металів тощо.

Правобережжя та західноукраїнські земліу другій половині XVIII ст„

Правобережжя і західноукраїнські землі ще залишали-ся під гнітом шляхетської Польщі, а становище народнихмас тут постійно погіршувалось. Цей процес прискорювалаанархія, яка панувала в країні, Влада короля була номіналь-ною, утвердилося всесилля магнатів, які видавали свої за-кони і постанови, чинили на їх основі суд і розправу над на-селенням. Магнати мали також свої власні війська.

Таке внутріполітичне становище в країні призвело дозанепаду польське-шляхетської держави в другій половиніXVIII ст. Саме в цей період особливо негативну рольвідіграли такі чинники, як деморалізація правлячої арис-тократії, яка вперто намагалася зберегти непорушним від-живаючий феодальний лад і свої привілеї.; постійні війниміж магнатами, що спустошували і розорювали країну, вкінцевому підсумку так ослабили і виснажили Польщу, щов неї не знайшлося сил, щоб консолідуватися і зберегтидержавність. Агресивні сусіди — Фрідріх Вільгельм І Прус-ський і цариця Катерина II скористалися з нагоди і по-ділили ослаблену Польщу, Відбулося три поділи Польщі:17 лютого 1772 р^ на початку 1793 р., 24 жовтня 1795 р.Польща була розділена між Росією, Пруссією і Австрією.

Після третього поділу Польщі до складу Російськоїімперії увійшло майже 80% українських земель. Галичина,Закарпаття та Буковина були захоплені Австро-Угорщиною.

Протягом 90-х років XVIII ст. на територію Правобереж-жя були поширені загальноросійські адміністративні орга-ни та установи. В краї почали діяти намісницькі, а згодом

128 Українська національна революція XVII ст. Козацька держава Правобережна Україна у XVIII ст. 129

губернські управління, царські судові органи тощо. Стано-вище народних мас майже не змінилося. Вони, як і раніше,відробляли панщину, сплачували численні державні подат-ки. Одночасно польські магнати отримали від царської вла-ди нові загальноімперські дворянські права, привілеї.

Незважаючи на все це, возз'єднання більшої частиниукраїнських земель у складі Російської держави мало по-зитивне значення для консолідації української нації, роз-витку творчих сил українського народу.

Отже, в результаті Української національної революції1648—1676 рр. під проводом Б. Хмельницького було звіль-нено від іноземних завойовників значну частину українсь-ких етнічних земель, на яких була утворена Українська Ко-зацька Республіка. Однак під час Руїни українському наро-дові не вдалося утримати своєї незалежності, відбуваєтьсяруйнування молодої гетьманської держави, втрачається ав-тономія. Наприкінці XVIII ст. більшість українських зе-мель перебувала у складі Російської імперії, а Галичина, За-карпаття та Буковина — у складі Австро-Угорщини.

Розвиток науки і техніки у XVII—XVIII ст.

У XVII—XVIII ст. відбулися великі зміни в економічно-му, політичному, релігійному та соціальному житті Євро-пи. З утвердженням нових капіталістичних виробничихвідносин відбувався швидкий розвиток виробничих сил,перехід від ручної праці до машинної. Окреслювалася новаепоха — епоха класицизму, Просвітництва, остаточного за-непаду аграрної цивілізації, розвитку промислового капіта-лізму.

Якщо духовне життя людини Середньовіччя обертало-ся навколо Бога, то тепер філософія, історія, мистецтво зо-середили свій погляд на людині. Радикальних змін зазнаєсвітосприйняття людини, в якому віру поступово почина-ють заступати знання. Людина зацікавлюється побудовоюсвіту, законами його існування. Настає період небувалогорозквіту наукових знань, боротьби між церквою та наукою.

Розвиток міст, промисловості, торгівлі, сільського гос-подарства, військової техніки, мореплавства відкрили пе-ред наукою та технікою широкі перспективи. У науціXVII ст. остаточно перемогли геліоцентрична система, ди-наміка Галілея та картезіанська фізика (фізика Декарта тайого послідовників). Більш достовірним стає наукове уяв-лення про Всесвіт. У природознавстві заявляють про себе

теорії, базовані на чітких кількісних співвідношеннях міжокремими явищами, експериментальній обґрунтованостінаукових висновків.

На першому плані в цей період опиняється механіка, пев-ною мірою впливаючи на розвиток математики. НаприкінціXVII ст. видатний англійський учений І. Ньютон відкрив за-кони механічного руху та закон всесвітнього тяжіння, щопояснював рух планет Сонячної системи та притягання тілдо Землі. До цього періоду належить створення аналітичноїгеометрії (Р. Декарт), логарифмів (Дж. Непер), диференці-ального та інтегрального обчислення (І. Ньютон, Г. Лейбніц).Значного успіху досягла оптика (X. Гюйгенс, І. Ньютон), роз-виток якої стимулювався практичними потребами астро-номії. У середині XVIII ст. видатний російський вченийМ. Ломоносов сформулював закон збереження маси речови-ни під час хімічних перетворень та висловив ідеї атомно-мо-лекулярного вчення. Наприкінці XVIII ст. французький вче-ний А. Лавуазьє незалежно від Ломоносова дійшов до вста-новлення закону збереження маси. У XVII—XVIII ст. виник-ли хімія, ботаніка, фізіологія, геологія тощо. А. Лавуазьє,спираючись на досліди деяких вчених, встановив склад по-вітря, відкрив таємницю горіння, довівши, що під час горін-ня з тілами поєднується частина повітря — кисень.

У медицині розпочато анатомічні дослідження, відкри-то кровообіг людського організму. За допомогою мікроско-па (винайшов у XVII ст. голландський учений А. Левенгук)людство дізналося про існування мікробів, було розпочатовивчення збудників інфекційних хвороб. За допомогоюмікроскопа англієць Р. Гук встановив, що тканини рослинскладаються з міхурців, які він назвав клітинами. Швед-ський вчений К. Лінней (XVIII ст.) класифікував рослини ітварин на види та роди.

Але у найбільш складних галузях науковий пошук об-межувався здебільшого аналізом окремих груп явищ, сис-тематикою речовин, рослин, тварин. Кожна галузь приро-ди вивчалась відокремлено, наука ще слабо помічала зв'яз-ки між різнорідними явищами. Все це сприяло метафізич-ному, умоглядному погляду на світ.

Капіталістичні відносини створюють передумови длярозвитку машинної техніки, диференціації та спеціалізаціїробочих інструментів. Водяне колесо стало універсальнимдвигуном мануфактурного виробництва. Було спроектова-но декілька нових гідропотужних установок (XVII—XVIII ст.). Велике значення для гірничих робіт мало засто-сування пороху (1627 р.), поява нових машин та механізмів5

130 Українська національна революція XVI! ст. Козацька держава

для підйому руди, водовідливу та вентиляції, запроваджен-ня нових технологій збагачення руд. У металургії відбував-ся перехід до доменного виробництва.

Важливу роль у появі машинної техніки відіграли мли-ни та годинники — перші безперервно діючі механічні при-лади. Першим винаходом у цьому напряму стало застосуван-ня наприкінці XVII ст. у бавовняному виробництві (Англія)механічної прялки «Дженні», названої ім'ям дочки її вина-хідника Дж„ Харгрівса. Пізніше до такої машини Р. Арк-райт приєднав колесо, яке рухало механізм силою води. Цеймеханізм став основою фабричного виробництва. Одним зперших прядильних фабрикантів був Р. Аркрайт. Остаточ-ний перехід від мануфактури до фабрики відбувся завдякивинаходу Д. Уаттом парової машини. З'явилися нові видитранспорту — пароплав, збудований американським меха-ніком Р. Фултоном, паровоз, винайдений англійським ін-женером Д. Стефенсоном. Машинна техніка починає поши-рюватися в усіх основних галузях виробництва.

Центром тогочасної української освіти і науки була Киє-во-Могилянська академія, яка виплекала цілу плеяду вче-них, культурних та громадсько-політичних діячів. Пред-метом наукових студій українських вчених стали астроно-мія, математика, медицина, географія. Ректор академіїІоанникій Галятовський активно вивчав причинно-на-слідкові зв'язки сонячного і місячного затемнення, дощу,вітру, блискавки тощо, звертався до історії, ботаніки, зоо-логії, мінералогії та інших природничих наук. Є. Слави-нецький переклав та популяризував книгу італійця А. Ве-залія «Космографія», присвячену проблемам астрономії.Інтерес до природничих знань позначається й на структур-них змінах філософських курсів. З'являються курси натур-філософії — попередниці природознавства.

Наукові студії українських вчених переважно мали при-кладний характер. Так, Ф. Прокопович у 1707—1708 рр.підготував для слухачів академії курс з арифметики та гео-метрії, підручник «Скорочення змішаної математики». Удругій половині XVIII ст. в академії були відкриті класи чи-стої математики (алгебра та геометрія), змішаної математи-ки (викладали цивільну й військову архітектуру, механіку,гідростатику, гідравліку, оптику, тригонометрію, астроно-мію, гідрографію, математичну хронологію).

Інтенсивно розвивається у цей час медицина. Багатолікарів-українців одержали вчений ступінь доктора меди-цини. У 1707 р. в Лубнах було відкрито першу польову ап-теку, у 1787 р. в Єлисаветграді — першу медичку школу.


Українські вчені Є. Мухін та Д. Самойлович описали епі-демії чуми та холери, запровадили віспощеплення та іншізапобіжні заходи боротьби з ними.

Щодо техніки, то вона у XVII—XVIII ст. була ще при-мітивною. Поступова еволюція господарства зумовила вдос-коналення сільськогосподарських та ремісничих знарядьпраці: модернізується плуг — його форма стає асиметрич-ною, що сприяє зростанню продуктивності праці; на Ліво-бережжі та Слобожанщині з'являється своєрідний при-мітивний культиватор — багатозубеє рало; у виготовленнітканини дедалі більшого поширення набуває горизонталь-ний верстат; ,у ремеслі та промислах впроваджується при-мітивна механізація, що базувалася на енергії вітру та води.


1. Охарактеризуйте історичні передумови Української національ-ної революції XVII ст. Визначте її характер, завдання, рушійні сили, пе-ріодизацію.

2. Дайте розгорнуту характеристику повалення польсько-шляхетсь-кої влади в Україні (1648—1657). Розкрийте рішення та положенняПереяславської ради «Березневих статей» Б. Хмельницького.

3. Розкрийте хід формування української козацької держави вроки Національної революції XVII ст. (1648—1676).

4. Охарактеризуйте наступ на політичну автономію України.5. Які чинники зумовили кризу української державності?6. Дайте оцінку Гадяцькому договору і другого гетьманування

Ю. Хмельницького, Переяславського договору 1659 р.; Чуднівськоїкампанії.

7. Визначте позицію щодо оцінки діяльності І. Мазепи в українськійта зарубіжній історіографії.

8. Розкрийте суть конституції П. Орлика.9. Дайте розгорнуту характеристику занепаду автономії України.

10. Які чинники зумовили остаточне скасування української держав-ності?


Антонович В. Коротка історія Козаччини. — К.: Україна, 1991.Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 1999.Борисенко В. Й. Курс української історії. — К.: Либідь, 1998.Грушєвський М. С. Ілюстрована історія України. — К.: Либідь, 1990.Грушевський М. С. Історія України. — К.: Либідь, 1992.Документи Богдана Хмельницького. — К.: АН УРСР, 1961.Документи об освободительной войне украинского народа 1648—

1654 гг. — К.: Наукова думка, 1965.

132 Українська національна революція ХУІІ,ст. Козацька держава

Єнсен Альфред. Мазепа. — К.: Український письменник, 1992.Історія України / За ред. В. Смолія. — К.: Альтернативи, 1997.історія України: Курс лекцій /За ред. Л. Г. Мельника: У 2-х кн. — К.: Либідь,

1991. — Кн. 1.Костомаров Н. Й. Мазепа. — М.: Республика, 1992.Крип'якевич !. П. Історія України. — Львів: Світ, 1992.Побережний В. Богдан Хмельницький і відносини України з Росією. —

Політика, 1993. — №3. — С. 62—68.Смолій В. А. Українська козацька держава //Український історичний жур-

нал, 1991. — № 4. — С. 5—12.Смолій В. А., Іуржій О. І. Становлення української феодальної державності //

Український історичний журнал, 1990. — № 10. — С. 10—21.Субтельний О. Україна: Історія. — К.: Либідь, 1991.Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція XVII ст.

(1648—1676 рр.) //Україна крізь віки. — К.: Альтернативи, 1999. — Т. 7.Хоткевич Г. М. Два гетьмани (про Б.Хмельницького і І.Мазепу). — К.:

Дніпро, 1991.Хрестоматія з історії України. — К.: ІСДО, 1993. — С.95—130.Шевчук В. П. Козацька держава. — К.: Абрис, 1995.Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності: Курс лекцій. —

К.: Либідь, 1999.

6Україна у XIX ст.

XIX ст. характеризується передусім кризою феодаль-но-абсолютистських порядків і перемогою капіталізму.Його обличчя здебільшого визначалося революційною хви-лею 1848—1849 рр., яка охопила європейські країни. До 70-х років XIX ст. на Заході закінчились буржуазні революції.Розпочався відносно мирний період розвитку капіталізму.

Україну не обминули ні європейська революція серединиXIX ст., ні дві війни (на початку та в середині XIX ст.)найбільших на ті часи світових імперій — Російської таАвстро-Угорської, у складі яких перебували її землі.

6.1. Україна в складі Російськоїімперії в першій половині ХІХ ст.

Стан українських земель

На початку ХІХ ст. переважна частина українських зе-мель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та ПівденнаУкраїна) входила до складу Російської імперії. З ліквіда-цією політичної автономії України наприкінці XVIII ст.

Ї34 Україна у XIX ст.

царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях,запровадив загальноімперську державно-політичну систе-му з її уніфікаціЙЕими методами управління.

Уся українська територія, яка входила до складу Росії,була поділена на три генерал-губернаторства і дев'ять гу-берній: Київську, Подільську, Волинську. Чернігівську,Полтавську, Катеринославську, Таврійську, Херсонську таХарківську. У губерніях державну владу Російської імперіїпредставляли губернатори, яких призначав і звільняв цар.Губернії складалися з повітів, де керували справники. По-віти поділялися на стани, очолювані поліцейськими приста-вами. Важливою державною установою була Казенна па-лата. Вона відала збиранням з населення різноманітних дер-жавних податків. Увесь цей адміністративно-управлшеь-кий апарат повинен був забезпечити владу царизму намісцях. Щодо найбільшої маси населення — кріпосних се-лян., тс.' вся влада над ними належала поміщикам.

Казнокрадство і хабарництво процвітали в усіх ланкахгубернської адміністрації. Коли одного разу Микола І давтаємне завдання дізнатися, хто з усіх його губернаторів небере хабарів., то в Україні таким виявився лише один —Київський цивільний губернатор Іван Фундуклей. Здиву-вавшись, що такий знайшовся, цар сам дав цьому пояснен-ня: «Не бере, бо дуже багатий»'.

Знищення російським царизмом наприкінці XVIII ст.української державності на Лівобережжі та Слобожанщинісупроводжувалось русифікацією корінного населення. Цюколонізаторську політику стосовно українського народуросійська влада здійснювала переважно ідеологічно-адмі-ністративним шляхом. Царські адміністратори витіснялиукраїнську мову з імперських установ і навчальних зак-ладів усіх ланок освіти. Переважна більшість українсько-го панства мала статус російських дворян (такимиімперські власті визнали майже 25 тис. шляхетських ро-дин колишньої Гетьманщини). Отримавши підтверджен-ня прав на володіння маєтками і кріпаками, вони пішлиприслуговувати царським властям у губерніях і повітах,,більшість з них навіть у родині спілкувалась російськоюмовою,

«-Заради користі, заради чинів БОНИ відреклися від рід-них братів», — так охарактеризовувалаїх народна думка.

1 Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.:Альтернативи, 1999. — С. 40.

Україна в складі Російської Імперії в першій половині XIX ст.

Розвиток сільського господарства

135

Економічний розвиток України в першій половиніXIX ст. характеризувався розкладом феодально-кріпос-ницької системи. У цей період сільське господарство булоголовним сектором економіки, а стан аграрних відносинзначною мірою визначав динаміку всього суспільного роз-витку.

У першій половині XIX ст. в аграрній сфері домінувалопоміщицьке землеволодіння. В українських землях, щоналежали Російській імперії, воно становило майже 75%усієї землі. Незважаючи на таку значну концентрацію зе-мельних угідь в руках поміщиків, їхні господарства зане-падали. Для задоволення своїх потреб у грошах, які весь часзростали, поміщики посилювали панщину та скорочувалиселянські наділи, що призводило до розорення селянства ідеградації поміщицьких господарств. Прогресуючий їх за-непад виявився у зростанні заборгованості поміщиків дер-жаві, що становила у першій половині XIX ст. понад83 млн крб. Тому наприкінці 50-х років поміщиками булооформлено під заставу майже кожен четвертий маєток вУкраїні.

Процес розорення охопив не лише середні й дрібні по-міщицькі господарства, а й латифундії земельних магнатів,у тому числі нащадків козацької старшини. Так, полтав-ський поміщик С. Кочубей заборгував кредитним установаммайже 1 млн крб. Значну частину свого майна розпродалародина О. Розумовського — сина останнього українськогогетьмана.

Основними групами селянства в той період були по-міщицькі (кріпосні) та державні селяни. За даними 1833 р.,кількість поміщицьких селян становила 2,5 млн осіб, або63,8% всієї кількості селян Східної України, державних —1,5млн, або 36,2%. Поміщицькі селяни переважали уСхідній Україні, Правобережжі, а державні — на Лівобе-режжі та Півдні України.

Відробіткова, грошова і натуральна ренти були основ-ними формами експлуатації селян. Незважаючи на те, щозакон 1797 р. офіційно встановлював триденну панщину,реально вона досягала 4—6 днів на тиждень. До того ж се-ляни відробляли й додаткові повинності та сплачували на-туральні та грошові оброки. Страждали селяни також і відпрогресуючого процесу обезземелення. Поміщики скоро-чували селянські наділи, розширюючи власну ріллю і па-совища.

136 Україна у XIX ст.

Важким тягарем на плечі селян лягали державні повин-ності, насамперед рекрутчина. Погіршувалося їхнє правовестановище. Поміщики втручалися у родинне життя під-владних, продавали і міняли їх, розлучаючи членів сімей, мог-ли позбавити майна тощо. Більш незалежним було станови-ще державних селян, які вважалися вільними і сплачувалидержаві феодальну грошову ренту за користування землею.

Сільськогосподарське виробництво було малоефектив-ним через рутинний стан техніки та технологічно відсталутрадиційну систему землеробства. У середині XIX ст. зем-лю обробляли тими ж знаряддями праці, що й століттятому — плугом, сохою, серпом, косою. Незмінними залиша-лись і системи обробітку землі: класичне трипілля на Пра-вобережжі, архаїчна перелогова система — на Півдні такомбінація цих двох систем — на Лівобережжі.

Прогресуюче обезземелення, руйнація індивідуальнихгосподарств зумовили появу надлишків робочої сили в аг-рарному секторі. Спробою знайти вихід із скрутного стано-вища були стихійні та організовані переселення селян уНоворосійський край, Саратовську та Астраханську гу-бернії, на Кавказ. У 1838—1852 рр. з Лівобережжя пересе-лилося у ці райони 58,5 тис. осіб.

У першій половині XIX ст. почалися суттєві зрушенняв аграрному секторі: поступова руйнація натурального гос-подарства та еволюційний перехід господарської діяльностіна засади товарності та підприємництва. Характерною ри-сою аграрних відносин цього періоду була нерівномірністьзалучення поміщицьких господарств у товарне виробницт-во. Найбільш інтенсивно буржуазні відносини розвивали-ся у степовій частині України, де були значні площі земліта найменша кількість кріпаків, що сприяло кращому ви-користанню в поміщицьких господарствах найманої праці.Саме тому ці господарства швидше і легше пристосовували-ся до товарно-грошових відносин, ніж дрібні господарстваЛівобережжя, де застосовувалася переважно кріпацька пра-ця, що гальмувало розвиток капіталізму.

З проникненням капіталізму в сільське господарствопоглиблювалась соціальна диференціація українського се-лянства. Так, у 1836 р. у Лівобережній Україні та Слобо-жанщині лише 54,3% козацьких родин володіли землею,решта належала до бідноти або мала лише садиби. На Пра-вобережжі 35% селян були неспроможні обробляти своїнаділи, 15% не мали ніякого господарства.

У районах аграрного перенаселення зростала кількістьсільських пауперів (жебраки, позбавлені будь-яких засобів

Україна в складі Російської імперії в першій половині XIX ст. 137

існування), які в пошуку заробітків йшли у степові райо-ни, формуючи ринок робочої сили. З іншого боку, створю-валась заможна сільська верхівка, яка, накопичивши пев-ний капітал, вкладала його в промислові підприємства, тор-гівлю, купувала й орендувала землю. Такі соціальні про-шарки виникали насамперед серед державних селян,особливо нащадків колишніх козаків, однак були вони йсеред кріпаків. Наприклад, колишні селяни-кріпаки Сими-ренки та Яхненки започаткували династію українськихпромисловців-мільйонерів. У 1861 р. їм належало нерухо-мого майна на суму майже 4 млн крб. Інший мільйонер Ар-тем Терещенко — родоначальник династії відомих цукро-заводчиків — виходець із козацького роду.

Терещенки — українські промисловці, землевласники та меценатисередини XIX — початку XX ст. Походили з козаків м. Глухова (ниніСумськоїобл.). Відомі глава родини Артем Якович (? —1873) та йо-го сини Микола (1819—1903) та Федір (1832—1893). Родина Те-рещенків посідала провідні місця у торгівлі хлібом, цукром та худо-бою, у цукровому, турельному, суконному виробництві, лісообробці,інших галузях, їй належало понад 200 тис. десятин землі (з них70 тис. на Київщині). Щороку на цукрових підприємствах Терещен-ків вироблялося продукції більш ніж на 21 млн крб. У1911 р. їхнірахунки лише в закордонних банках перевищували 13 млн крб. У18 72 р. Терещенкам було надано дворянське звання. Вони сталиодними з фундаторів цукрового (1887), рафінадного (1903) синди-катів та Всеросійського товариствацукрозаводчиків (1897). Один ізнащадків Терещенків — Михайло Іванович (1886—1956) обиравсядо IV Державної думи (1912), після Лютневої революції 1917 р. бувміністром фінансів, а згодом міністром закордонних справ. Емігру-вав за кордон. Родина Терещенків уславилася багатьма добродій-ними справами, на які вони витратили майже 5 млн крб., підтверд-жуючи тим самим девіз їхнього дворянського герба — «Прагнути догромадських справ». Художнє зібрання Терещенків лягло в основуКиївського музею російського мистецтва та інших музеїв столиці.

Початок промислового перевороту.Розширення торговельних відносин

Перша половина XIX ст. характеризується також гли-бокими змінами у промисловому розвиткові. Початок про-мислового перевороту (середина 30-х років) став своєріднимРубіконом між двома якісно відмінними етапами у розвит-ку вітчизняної промисловості. Суть його полягала у посту-повому переході від феодальної мануфактури до капіталіс-тичної фабрики.


Промисловий переворот в українських землях, що на-лежали Російській імперії, розпочався у ЗО—40-х роках(водночас з Німеччиною, але пізніше, ніж у Великобританії,Франції, США). Він започаткував новий етап розвиткувітчизняної промисловості, що тривав до скасуваннякріпосного права в 1861 р. У цей час відбувався процескількісного зростання промислових підприємств: з 1825 до1861 року їхня кількість зросла у 3,6 раза. Водночас у про-мисловій сфері виникають нові тенденції та процеси. Осно-ву промислового перевороту складав технічний переворот,суть якого полягала у заміні ручної праці машинною, ши-рокому впровадженні у виробництво парових двигунів,удосконалених технологій. Відбувалося поступове витіснен-ня кріпацької мануфактури капіталістичною фабрикою.Нові машини й технології вимагали якісно нової робочоїсили — дисциплінованої, кваліфікованої, заінтересованої врезультатах своєї праці. А закріпачений робітник не відпо-відав цим вимогам, і тому частка вільнонайманої праці про-довжувала неухильно зростати. Якщо в 1825 р. вона стано-вила 25%, то в 1861 р. — майже 74%.

У цей час з'являються нові галузі виробництва — кам'я-новугільна, машинобудівна, цукроварна тощо. Поступовоформувалася спеціалізація районів на виробництво певноїпромислової продукції. Донбас перетворився на центр ка-м'яновугільної промисловості, який за видобутком вугілля1860 р. у межах Російської імперії поступався лише Сілезь-кому басейну.

Українські землі стали дедалі більше спеціалізуватисяна виробництві цукру. Наприкінці 40-х років кількість цук-рових заводів в Україні зросла до 208, або 2/3 всіх цукро-вих заводів Росії, які виробляли 81% цукру. Найбільше та-ких заводів було на Київщині, яка давала 60% всього цук-ру України.

Швидко зростала кількість суконних підприємств: із 12суконних мануфактур у 1797 р. до 160 у 1859 р. У цю тради-ційно поміщицьку галузь активно проникав купецький ка-пітал. У 40—50-х роках в Україні почало розвиватисьсільськогосподарське машинобудування. Зростання попитуна метал зумовило виникнення нових чавуноливарних та за-лізоробних підприємств, які будувались на Луганщині, Київ-щині, Одещині. Розвивалися й інші галузі промисловості —салотопна, шкіряна, свічкова, миловарна. Тут купецький ка-пітал став домінуючим — капіталістична мануфактура звільнонайманою працею витіснила поміщицьку з примусо-во-кріпацькою працею, відсталою технікою.

Україна в складі Російської імперії в першій половині XIX ст. 139

Отже.'дореформений період економічного розвитку характеризувався досить швидким зростанням промислевостї. Якщо у 1825 р. в Україні існувало 674 більш-меншзначних підприємств з 15,2 тис. робітників, то у 1860 —відповідно 2709 і 85319, причому у 1861 р. вільнонайманіробітники становили майже 74% від загальної кількості.

Формування капіталістичного укладу в економіці Ук-раїни, розвиток товарно-грошових відносин сприяли зміц-ненню внутрішнього ринку, посиленню торговельних зв'яз-ків між різними районами України. Важливу роль у цьомувідігравала ярмаркова торгівля, насамперед у Харкові, Ром-нах, а потім у Полтаві, Києві. На знаменитий Київськийконтрактовий ярмарок, який був переведений з Дубна у1797 р., приїздили поміщики з інших місць імперії, а такожз Австрії, Пруссії, Франції, Англії. Тут укладалися конт-ракти на купівлю-продаж різноманітної продукції панськихмаєтків, передусім сільськогосподарської. Ярмаркова тор-гівля сприяла економічному об'єднанню різних регіонівУкраїни, підтриманню зв'язків з промисловими районамиРосії, зарубіжними країнами.

З опануванням Чорноморським узбережжям і стрімкоюколонізацією південних степових районів посилилася рольУкраїни в загальноросійському експорті. Якщо раніше ос-новна маса товарів вивозилась через Петербург, Ригу,Ґданськ, що істотно гальмувало експорт з України, то впершій половині XIX ст. він здійснювався через азовськечорноморські порти.

Вагоме місце в українському експорті зайняв хліб, насамперед пшениця, яка становила 90% всього хлібного експорту. Український хліб споживали Туреччина, Греція, Італія, Франція, а також Англія, Австрія, Пруссія.

Крім хліба, Україна експортувала лляне насіння, коноп-ляне прядиво, тютюн, вовну, шкіру, смушки, топлене сало,олію, худобу, мед, віск, рибу тощо. Зростання промислово-го й сільськогосподарського виробництва, розвиток торгівлісприяли розвитку міст України. З ремісничих центрів чимало перетворювалося на великі промислові міста. Надзвичайно швидко аростали Харків, Одеса, яка на 50 років (з1817р.) дістала право порто-франко, Херсон, Миколаїв.Протягом 1811—1858 рр. кількість міського населення Ук-раїни зросла з 512,5 тис. до 1456,8 тис. осіб, тобто майжевтричі.

Розвиток сільського господарства українських земель ускладі Російської імперії в першій половині XIX ст. визна-


чали такі тенденції: домінування в аграрній сфері по-міщицького землеволодіння, яке перебувало в кризовомустані; посилення експлуатації селянства і його майнова ди-ференціація; застосування застарілих способів і засобів ве-дення господарства; поява в аграрному секторі надлишківробочої сили; поступова руйнація натурального господар-ства та розвиток підприємництва.

Динаміка розвитку промислової сфери цієї доби визна-чалась бурхливим зростанням кількості промислових під-приємств, промисловим переворотом, впровадженням но-вої техніки та технології, підвищенням ролі вільнонайма-ної праці, виникненням нових галузей промисловості. Усіці процеси й тенденції становлять суть і зміст двох супе-речливих, але взаємопов'язаних суспільних явищ: кризи,занепаду, проте все ж певного домінування старих фео-дальних відносин та структур, які дедалі більше гальму-вали розвиток суспільства, і зародження, становлення таформування у межах феодалізму нових капіталістичнихвідносин.

6.2. Суспільно-політичні рухиі національне відродженняУкраїни у першій половині XIX ст.

Посилення соціального і національного гноблення

Перша половина XIX ст. — це період визрівання глибо-кої соціально-політичної кризи у Російській імперії, скла-довою частиною якої були українські землі. Ця криза зу-мовила виникнення суспільних рухів, які намагалися знай-ти вихід із складного становища.

Посилення експлуатації селянства в умовах занепадуфеодально-кріпосницької системи спричинило селянськийрух, суть якого полягала в активній боротьбі проти паную-чої феодально-кріпосницької системи та існуючих порядків.

За неповними даними, в Україні від 1797 р. до 1825 р.відбулося понад 100 виступів кріпосних селян. Характер-ними рисами більшості з них були стихійність, неорганізо-ваність, локальний характер, малочисленість учасниківтощо.

Суспільно-політичні рухи у першій половині XIX ст. 141

Своєрідним феноменом у межах селянського руху пер-шої половини XIX ст. були народні виступи під проводомУстима Кармалюка. Його боротьба з пануючим режимомта кріпосницькими порядками почалася ще 1812р. і ха-рактеризувалася тривалістю, інтенсивністю та безкомпро-місністю. Кармалюка чотири рази заарештовували та за-силали до Сибіру. Та він втікав і, повернувшись на ріднеПоділля, знову розпочинав боротьбу, яка тривала 23 роки.За цей час у повстанському русі під проводом Кармалюкабрало участь майже 20 тис. осіб, повстанці здійснили май-же тисячу нападів на поміщицькі маєтки. Особливо інтен-сивними були дії кармалюківців 1830—1835 рр.9 коли се-лянський рух охопив не лише Поділля, а й частину Бесса-рабії та Київщини. Припинилися вони лише зі смертюКармалюка.

У першій половині XIX ст. посилюється соціально-полі-тичне і національне невдоволення феодально-кріпосниць-кою системою та зростає опозиційність до самодержавноївлади серед освічених кіл громадськості та широких народ-них мас України.

Помітний вплив на розвиток ідеї свободи, рівності, правлюдини мала участь офіцерів і солдатів у війнах, які май-же безперервно вела армія Російської імперії протягом двад-цяти років в Італії, Австрії, Німеччині, Швейцарії, Франції.Ще в 1799 р. Павло І взяв участь у війні коаліції європейсь-ких держав проти революційної Франції; війна тривала ба-гато років і обійшлася Росії великими жертвами.

Нові сподівання на волю і незалежність України відро-дилися у 1812 р., коли російський імператор Олександр Івідмовився підтримувати континентальну блокаду і Наполе-он з 600-тисячною армією вторгнувся в Росію. В Україні по-чався рух за свободу, хоча шлях французької армії був виз-начений через Литву, Білорусь на Смоленськ та Москву.

У 1812 році Олександр І наказав сформувати в Лівобе-режній Україні козацькі полки, обіцяючи при тому, що позакінченні війни всім буде залишений козацький стан.

У земські полки набирали також кріпаків, яких по-міщики повинні були забезпечити всім необхідним — одя-гом, харчами, зброєю. Поміщицькі кріпаки охоче йшли довійська, адже їм було обіцяно, що після закінчення війнивсі учасники українських ополчень стануть вільними і от-римають земельні наділи.

Перспектива поновлення козацтва викликала у народіентузіазм та свіжі надії: до козацьких та ополченськихшляхів вступило майже 70 тисяч осіб, тобто 15 полків.


У битві під Бородіно прославилися Полтавський, Хар-ківський, Сумський, Глухівський та інші полки, в яких во-ювало багато українців. Вісім українських козацьких пол-ків брали участь у «битві народів» восени 1813 р. під Лейп-цігом, де було завдано остаточної поразки наполеонівськійармії коаліцією військ Росії, Англії, Австрії, Пруссії, Швей-царії, Іспанії та Португалії.

У березні 1814р. Російська армія, у складі якої булошість українських козацьких полків, увійшла в Париж ізалишилась там як окупаційна армія. Молоді офіцери спіл-кувалися з місцевим населенням, серед якого було багатоучасників і свідків Великої французької революції, мріялипоширити її ідеї на батьківщині.

Однак після повернення на батьківщину українськіополченські полки були розформовані. Цар забув свою обі-цянку надати учасникам війни особисту свободу і звільнен-ня від феодальних повинностей. Спроби козаків захиститисвою самостійність були жорстоко придушені каральнимиросійськими військами.

У 20-х роках значна частина козаків була переселена наКубань і включена до складу Чорноморського війська. Такаполітика російського царизму викликала гнів і обуреннясеред недавніх солдат і ополченців.

За свідченням російського генерала Михайловського-Данилевського, в Україні на той час «панував явний духопозиції» внаслідок скасування давніх козацько-державнихправ і вольностей1. Спочатку цей «дух опозиції» діставвідображення у діяльності таємних масонських організацій,які протягом 1817—1819 рр. виникали у Києві, Одесі, Пол-таві, Житомирі, Кам'янці-Подільському. Найвиразнішеукраїнська національно-визвольна спрямованість вияви-лась у полтавській масонській ложі «Любов до істини», якузаснували місцеві урядовці і поміщики, переважно укра-їнці: І. Котляревський, С. Кочубей, Г. Тарновський, С. Пет-ровський та ін. Учасник цієї ложі В. Лукашевич (виходецьіз давньої козацько-старшинської родини, проводир дворян-ства Переяславського повіту) став організатором у 1821 р.Малоросійського таємного товариства. Це вже була гро-мадсько-політична організація, яка ставила за мету домог-тися державної незалежності України. Каральні органи ро-сійського царизму не дали змоги Малоросійському товари-ству розгорнути практичну діяльність щодо втілення в жит-тя своїх програмних положень.

1 Са0бей В.Г. Національне відродження України. - К.: Аль-тернативи, 1999. -С.74.

Суспільно-політичні рухи у першій половині XIX ст.

Декабристський рух

143

Рішучіше діяли у цей період таємні дворянські ор-ганізації, до яких входили в основному кадрові офіцери.Багато з них пройшли школу масонства, але не задоволь-нилися її поміркованістю та обережністю в засобах бороть-би проти соціального і національного гніту. У змаганняхпроти царського самодержавства та кріпосницьких поряд-ків Російської імперії вони зробили головну ставку на вій-ськовий переворот, не зупиняючись у своїх намірах навітьперед цілковитим знищенням царської родини, І в цихорганізаціях;, хоч би в якому регіоні імперії вони ДІЯЛИР ак-тивною, а то й провідною силою виступали українці. На-приклад, у «Союзі порятунку» («Товариство істинних івірних синів вітчизни»), що виник 1816 р. в Петербурзі; дія-ли брати-офіцери Сергій і Матвій Муравйови-Апостоли —поміщики з Миргородщини на Полтавщині, вихідці з дав-ньої козацько-старшинської родини, рідні онуки українсь-кого гетьмана Данила Апостола. Коли у 1817 р. цей «Союз»реорганізувався в Москві у «Союз благоденства», то негай-но відкрив свою філію в Тульчині на українському Поділлі.Тут розміщувався В'ятський піхотний полк, яким коман-дував полковник Павло Пестель. У колі однодумців він за-являв, що не може миритися з рабством селян, пануванняму Росії родової аристократії, із запровадженням військовихпоселень, занепадом торгівлі й промисловості, із хабарниц-твом чиновництва, тягарем військової служби для солдатів,повсюдним бідуванням народних мас. Такі спостереженняпороджували революційні переконання в необхідності змі-ни політичного та соціально-економічного ладу, що пану-вав у державі. Україна в планах опозиційного офіцерствапосідала значне місце як важливий у Російській імперії ре-гіон розташування її збройних сил. Тут уздовж російсько-австрійського кордону стояла 160-тисячна армія, поклика-на страхати не тільки зовнішніх, а й внутрішніх ворогівімперії на такій неспокійній території, як Україна. У повнійбойовій готовності щодо придушення будь-яких зазіхань націлісність імперії перебували також військові гарнізони гу-бернських міст і окремих спеціальних військових поселеньв Україні.

Але ці війська можна було використати й для здійснен-ня державного перевороту. Тому Україна посіла важливемісце у планах його організаторів. 1820 р. вони поділили«Союз благоденства» на дві рівноправні організації:Північне і Південне товариства. Центром діяльності ттершо-


го залишили столицю імперії, а вся діяльність другого зо-середилась в Україні — у місцях розташування військ. Узв'язку із зростанням масштабів діяльності Південне това-риство до вже існуючої Тульчинської «управи», якою керу-вав Пестель, додало ще дві. Почали діяти «управа» в Ка-м'янці на Черкащині (на чолі з князем Сергієм Волконсь-ким — рідним братом тодішнього малоросійського генерал-губернатора князя Миколи Рєпніна, одруженого з онукоюукраїнського гетьмана Кирила Розумовського; саме в йогоособі національне свідома громадськість вбачала гетьманаУкраїни в разі відновлення автономії), а також «управа» вмістечку Васильків на Київщині (на чолі з підполковникомСергієм Муравйовим-Апостолом).

Для багатьох офіцерів — членів Південного товаристваУкраїна була рідною землею. Найбільше їх (переважно ви-хідців з дрібномаєткового дворянства) зосередилось в при-кордонних військових частинах, які розміщувалися навко-ло Новоград-Волинського. Тут ці офіцери нижніх чинів, ртакож юнкери, настроєні опозиційне до соціально-політич-ного режиму Російської імперії, утворили 1823 р. окремутаємну військову організацію —• Товариство об'єднаних сло-в'ян. Засновниками його були Юліан Люблінський — учас-ник польського визвольного руху, засланий після ув'язнен-ня царськими властями до Новоград-Волинського під на-гляд поліції, та брати Андрій та Петро Борисови (із зубо-жілої слобідсько-української дворянської родини), які водеських масонських ложах набули певного досвіду конс-піративної діяльності.

Керівники Товариства об'єднаних слов'ян склали його«Правила», які були його програмним документом. Това-риство мало на меті скасування монархічних режимів в усіхкраїнах, ліквідацію кріпацтва та станових привілеїв, зни-щення міжнаціональної неприязні та створення федератив-ного союзу незалежних слов'янських республік. Щоправда,зарахувати до них Україну як окрему незалежну державуТовариство об'єднаних слов'ян не наважилося, що булосвідченням низького рівня української національної само-свідомості серед більшості його діячів.

Інший програмний документ під назвою «Руська прав-да» був ще консервативнішим щодо національного питан-ня як загалом в усіх державах, так і в Російській імперії таУкраїні. Від імені Південного товариства його склав П. Пес-тель. «Руська правда» обстоювала відверто великодержавніпозиції неподільності території Російської імперії, хоч і за-кликала до демократичного оновлення її форм державного


управління (на зразок конфедерації Сполучених ШтатівАмерики) та до соціально-економічних перетворень ринко-вого (капіталістичного) характеру. Зокрема, проголошува-лись необхідність повної ліквідації самодержавного ладу ізаміна його республіканською формою правління, встанов-лення правової рівності громадян, проведення земельноїреформи з частковою конфіскацією поміщицьких земель,наділення селян земельними ділянками без викупу, ство-рення великих громадських фондів і надання права на прид-бання землі у приватну власність.

Поблажливішим у розв'язанні «українського питання»виявилось Північне товариство. Його програма під назвою«Конституція», складена Микитою Муравйовим, хоч і непередбачала повної незалежності України, але в майбут-ньому адміністративно-політичному устрої серед «держав»і «областей» федерації планувала створення Української іЧорноморської «держав» (з центрами, відповідно, у Харковіі Києві).

1825 р. Товариство об'єднаних слов'ян добровільно вли-лося у Південне товариство, реорганізувавши в його четвер-ту «управу» — «Слов'янську» — свій керівний центр у Но-воград-Волинському. Керівники Південного товариства на-лагодили контакти з діячами таємної польської патріотич-ної організації, яка також виступала за поваленняцарського самодержавства. Хоча керівники Польським пат-ріотичним товариством перебували у Варшаві, але чималойого членів постійно мешкали і вели революційну діяль-ність в Україні. Деякі з них припускали можливість схи-лити на свій бік і українських селян під гаслами боротьбиза незалежну Україну. Цей задум дістав одностайне схва-лення на нелегальному з'їзді, який відбувся на початку1825 р. в Житомирі.

Як «південні», так і «північні» патріоти дійшли згоди,що центром державного перевороту має бути Україна.Здійснити його вирішили навесні 1826 р., коли до Києвамав приїхати цар Олександр І, щоб оглянути війська, ди-слоковані в Україні. Проте його раптова смерть у листопаді1825 р. змінила заздалегідь вироблені плани. Північне то-вариство без будь-якого узгодження своїх дій із Півден-ним вирішило самостійно підняти повстання у Петербурзі,скориставшись церемонією публічного присягання військпетербурзького гарнізону на вірність новому цареві Мико-лі 114 грудня 1825р.

Змовники сподівалися змусити сенат — цей формальнонайвищий державний орган — проголосити складений ни-


ми акт про скасування царського самодержавства і переда-чу влади Тимчасовому правлінню. Однак того дня до будин-ку сенату вдалося вивести лише три тисячі солдатів, очоле-них тридцятьма офіцерами. Переважна більшість військгарнізону не підтримала антисамодержавного заколоту.Повсталі не наважилися виступити супроти чисельніших укілька разів вірних цареві військ. Рішучість виявив Мико-ла І, Він віддав наказ застосувати гармати проти повсталихпіхотинців, озброєних лише рушницями і пістолетами,, Зал-пи картечними снарядами розсіяли лави повстанців, а нав-здогін їм кинулася царська кіннота. Отже, повстання у Пе-тербурзі, яке скидалося на звичайний зак,олот3 повністюпровалилося.

Дізнавшись про невдачу спільників у Петербурзі, діячіПівденного товариства вирішили повторити спробу антиса-модержавного повстання. Не зупинила їх і відсутність най-авторитетнішого серед них діяча Південного товариства і ке-рівника Тульчинської «управи» полковника Павла Пестеля,заарештованого ІЗ грудня 1825 р. за доносом провокатора.Ініціативу цього разу виявили керівники Васильківської«управи» підполковник Сергій Муравйов Апостол і підпору-чик Михайло Бестужев-Рюмін. 29—ЗО грудня на їхній зак-лик повстали п'ять рот Чернігівського полку, розквартиро-ваного у селах та містечках на Київщині.

31 грудня повстанці зібралися на центральній площіВасилькова, Полковий священик Данило Кейзер зачитавприсутнім повний текст «Православного катехізису», скла-деного Муравйовим-Апостолом. Авторитетом християнсь-ких настанов і повчань намагалися переконати неписьмен-них, але релігійних солдатів у тому, що їхня участь в анти-царистському повстанні — богосхвальна справа. Мовляв,Бог створив усіх людей рівними, а царі — гнобителі наро-ду, прокляті Богом.

Завершував цей релігійне-політичний агітаційний твірзаклик: «Для звільнення сімейств своїх і для виконаннясвятого закону християнського, помолившись із теплоюнадією Богові, що перемагає по правді і захищає тих, хтотвердо надіється на нього, ополчитися всім разом проти ти-ранства і поновити віру та волю в Росії».

С. Муравйов-Апостол надавав великого значення роз'яс-ненню солдатам та селянам цілей і завдань повстання. Віннаказав писарям Чернігівського полку зробити десяткикопій «Православного катехізису» для поширення у вій-ськових формуваннях та в селах і містечках Київщини. Над-вечір 31 грудня повстанці прийшли в с. Велика Мотовилів-


ка й залучили на свій бік розміщені тут ще дві роти Чернігівського полку.

Повстав увесь полк у складі майже 1 тис, осіб; середіних було 18 офіцерів. Кілька солдатів на чолі з офіцером,взявши рукописні примірники «Православного катехізису», вирушили до Києва, щоб загітувати і тамтешній гар-нізон приєднатися до повсталих. Проте виконати цейплан не вдалося: повстанців заарештували. Не дочекав-шись їх повернення і не наважившись власними силамиштурмувати Київ, Чернігівський полк рушив 2 січня1826 р. у напрямку Білої Церкви. Далі передбачалося йтина Волинь, щоб уже там залучити на бік повстанціввійськові частини, в яких служили члени «Слов'янськоїуправи». Однак 3 січня у відкритому полі Чернігівськийполк зіткнувся з передовими частинами гусарськоїдивізії, посланої на придушення повстання. Чернігівцірозгорнутим фронтом сміливо рушили на гусарів, споді-ваючись, що ті до них приєднаються. Але артилерія гу-сарської дивізії за наказом її командира відкрила зустріч-ний вогонь картеччю,

Повстанці відразу зазнали великих втрат. КонтузилоС. Муравйова-Апостола, він намагався, але фізично не мігкомандувати підлеглими. Іншим офіцерам також не вдало-ся згуртувати і повести в наступ солдатів. Позбавлені рішу-чого командування, повстанці розгубилися і зрештою поча-ли втікати. Один гусарський ескадрон кинувся їм навперей-ми, а другий оточив офіцерів, які всі до одного не зрушилиз місця. Коли ж один із гусарів наблизився до пораненого,закривавленого Іполита Муравйова-Апостола — двадцяти-річного брата командира Чернігівського полку, — той ви-стрілив із пістоля собі в голову.

Усіх повстанців, що залишилися живими, погнали підконвоєм до Білої Церкви. Тут закували у кайдани, зробленііз пожертвуваних графинею Браницькою ста пудів заліза(повстання відбулося поблизу її землеволодінь). 5 січня1826 р. розпочались допити рядових учасників повстання,а офіцерів Чернігівського полку відправили до Петербурга,де на той час уже відбувалося слідство щодо повстанців наСенатській площі. Спеціально створену комісію очолив самцар Микола І. За її вироком усі учасники повстання Черні-гівського полку — як офіцери, так і солдати — були пока-рані засланням на каторгу до Сибіру або в діючу армію наКавказ. За наказом Миколи І було страчено п'ятьох лідерівантицаристського груднево-січневого повстання 1825—1826 рр. у Петербурзі та в Україні. Троє із них — Павло Пес-


тель, Сергій Муравйов-Апостол та Михайло Бестужев-Рюмін — були членами Південного товариства, що діяло вУкраїні.

Однак пам'ять про учасників того повстання, які длязагального добра пожертвували усіма своїми становими тамайновими привілеями і навіть життям, не вмерла. Вониназавжди увійшли в історію України.

Початок національного відродження

Колонізаторська політика російського царизму викли-кала в українському суспільстві наприкінці XVIII — на по-чатку XIX ст. все більше зростаючий спротив. Про це свід-чили події та процеси українського національно-культур-ного відродження XIX — початку XX ст.

Колискою цього відродження стала Слобожанщина,де з ініціативи української інтелігенції, підтриманоїгромадською думкою і коштами людей усіх станів, 1805 р.в Харкові було відкрито університет. Це був на той час єди-ний вищий навчальний заклад на українських землях,що перебували в складі Російської імперії. Харківськийуніверситет став не лише науково-освітнім центром, а йохоронцем та провідником української культури. Заперші півсотні літ існування вищу освіту в ньому здобу-ли до 2800 осіб.

При університеті було відкрито друкарню і книгарню,видавались газети, альманахи, часописи. Ці видання ви-світлювали не тільки поточне соціально-економічне і полі-тичне життя регіону, а й історичне минуле українського на-роду, самобутність української культури. Девізом першогов Україні масового часопису «Украинский вестник», що ви-давався в Харкові з 1816 по 1819 рік, було проголошено:«Сприяти всебічному піднесенню науки і літератури». Ча-сопис популяризував знання з історії, етнографії, географіїУкраїни, виховував шанобливе ставлення до національноїкультури, закликав якнайширше впроваджувати україн-ську мову на сторінках друкованих видань.

«Украинский вестник» першим започаткував друкуван-ня українською мовою. Зокрема, професор (пізніше — рек-тор) Харківського університету Петро Гулак-Артемовськийдрукував тут українською мовою свої поетичні та літера-турні твори.

Земляк і сучасник Гулака-Артемовського Григорій Квіт-ка-Основ'яненко довів, що українською мовою можна пи-


сати і високохудожні прозові твори. Видана у Москві й Хар-кові збірка «Малоросійські повісті» мала величезний успіхв освічених людей і принесла Квітці славу батька україн-ської прози.

Навколо цього авторитетного митця і народознавця гур-тувалася передова українська молодь. Як директор і режи-сер, він керував роботою стаціонарного професійного теат-ру, в репертуарі якого були його власні твори — комедії«Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» та ін. Зпопулярними п'єсами І. Котляревського «Наталка-Полтав-ка» та «Москаль-чарівник» гастролювала у Харкові трупаПолтавського стаціонарного театру.

Під впливом Г. Квітки-Основ'яненка зайнявся українсь-кою тематикою випускник Харківського університету Ми-кола Костомаров, який пізніше прославився як історик Ук-раїни.

Важливим чинником в процесі українського культурно-го відродження було поширення історичних знань про ми-нуле України. Інтерес української шляхти до історії буввикликаний досить прозаїчними причинами. Претендуючина затвердження у стані російського дворянства, колишнякозацька старшина збирала різноманітні історичні доку-менти, грамоти, літописи тощо, які мали підтвердити їїшляхетське походження. На цьому ґрунті надзвичайно по-жвавився інтерес до історичного минулого України, відрод-ження традицій, пробуджувався патріотизм і національнасвідомість.

Десятки і сотні родин українських освічених людеймали списки славнозвісних козацьких літописів XVII—XVIII ст. — Самовидця, Величка, Граб'янки, поширювалиїх серед громадськості. Найбільшої популярності набув істо-рично-публіцистичний твір «Історія Русів», авторство яко-го не встановлено. У 1822 р. у світ вийшла перша узагаль-нююча, документована чотиритомна праця з історії Украї-ни Дмитра Бантиш-Каменського — «История Малой Рос-сии». І хоча автор не заперечував зверхності Російськоїімперії над Україною, проте обстоював право на автономнекозацьке самоврядування.

У 1843—1844 рр. була видана п'ятитомна «История Ма-лороссии» Миколи Маркевича, в якій автор використавфактичний матеріал козацьких літописів XVII—XVIII ст.На відміну від поміркованого монархіста Бантиш-Камен-ського, Маркевич належав до демократичних кіл україн-

150 Україна у ХІХ ст.

ського дворянства, і його праця рішучіше обстоювала право-мірність державної незалежності України.

У цей період активну роль в українському національно-культурному відродженні відіграє Київ з його університе-том (відкритиїі у 1834 р„), в якому концентрувались пред-ставники української інтелігенції всіх регіонів. Саме з Киє-вом пов'язані перші кроки суспільно-політичної діяльностіТараса Шевченка. Тут у ЗО—40-х роках активну громадськуі культурну роботу здійснювали перший ректор Київсько-го університету, історик, філолог, етнограф і природозна-вець М. Максимович, історик М. Костомаров, письменникП. Куліш, діяч культури В. Білозерський та ін.

Всупереч намаганням царату перетворити Київ на бас-тіон самодержавства і русифікації, місто на початку 40-хроків ХІХ ст. стає центром суспільно-політичного і культур-ного життя України, звідки національно-визвольні ідеї по-ширювалися на всі українські землі.

На той час криза кріпосницького господарювання, по-силення колонізаторської політики російського царизмусприяли полїтизації українського національного руху. Йогонайрадикальніпшх учасників уже не могла задовольнитилише культурно-просвітницька діяльність: видання україн-ських книжок і журналів, публікації фольклорних записів,фахового вивчення та популяризації знань з історії Украї-ни. На передній край боротьби проти національного гноб-лення висунулися загальні суспільно-політичні вимогиліквідації само державне-кріпосного режиму, встановленнядемократично-республіканського ладу з державною неза-лежністю України.

Навесні 1846 р. у Києві виникла таємна українська полі-тична організація — Кирило-Мефодіївське товариство (абобратство), яке вперше в історії українського суспільногоруху висунуло політичні програмні завдання, спрямовані надокорінну перебудову тогочасного суспільства. Його заснов-никами були М. Костомаров, М. Гулак, В. Білозерський.Товариство було названо на честь відомих слов'янських бра-тІБ-просвітителів, православних святих — Кирила і Мефо-дія. Знаком товариства був перстень з написом «Св. Кири-ло і Мефодій, січень 1846». У засіданнях товариства актив-ну участь брали Т, Шевченко, П, Куліш, полтавський по-міщик, педагог і журналіст М. Савич, поет-перекладачО. Навроцький, етнограф-фольклорист П. Маркевич, поеті публіцист Г. Андрузький, педагоги О. Тулуб, Д. Пильчи-КОЕ, ї„ Посяда.

Суспільно-політичні рухи у першій половині ХІХ ст. 151

Всього до Кирило-Мефодіївського товариства увійшли12 осіб. Майже всі вони були на той час викладачами абостудентами віком від 19 до ЗО років. Більшість з них похо-дила з дрібномаєткових дворян.

У контексті українського відродження Кирило-Мефодіївське братство започаткувало перехід від дво-рянсько-шляхетського (за складом більшості учасників, аза змістом — переважно культурно-просвітницького) ета-пу українського національного руху до етапу різночинсь-ко-народницького — уже достатньо політизованого. Про-грамні вимоги кирило-мефодіївців передбачали коріннідержавні перетворення: ліквідацію в Україні чужоземнихколонізаторських режимів, демократизацію суспільства,встановлення республіканської форми державного прав-ління та федеративних зв'язків із сусідніми (переважнослов'янськими) країнами.

Головною метою своєї діяльності товариство вважалодосягнення Україною національно-державної незалежностіз демократичним ладом на зразок СІНА або ФранцузькоїРеспубліки у конфедеративній спілці незалежних слов'ян-ських держав. Кожна з них становила б окремий штат аборозмежовувалася на кілька штатів. Київ мав стати цент-ральним містом усієї федеративної спілки, в якому раз начотири роки збирався б найвищий консультативно-регулю-ючий міждержавні взаємини орган — собор (або сейм). Длязахисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося матиневелике регулярне військо, а кожний штат мав би своїзбройні сили. Всі громадяни мали навчатися військовоїсправи, щоб бути готовими в разі війни стати на захист бать-ківщини.

Щодо громадянських прав населення всеслов'янськоїфедерації, то передбачалися скасування смертної кари йтілесних покарань, обов'язкове початкове навчання, свобо-да віросповідання, заборона «будь-якої пропаганди як мар-ної при свободі».

Ідеї визволення слов'янських народів з-під іноземногогніту та їхнього державно-федеративного єднання мали поши-рюватися шляхом літературно-просвітницької пропаганди.

Програму товариства викладено в «Книзі буття ук-раїнського народу»,або «Законі Божому». Цей історично-публіцистичний твір братчики склали спільно, обґрунту-вавши його зміст заповідями Євангелія Христового. Вйого основі — ідеї українського національного відроджен-ня і пансловізму.

152 Україна )і XIX ст.

Свої ідеї вони поширювали через донесення до свідо-мості мас програмних документів. Громадська діяльністьКирило-Мефодіївців зосереджувалась навколо освіти наро-ду і шляхів піднесення економіки України. Вони збираликошти для видання популярних книжок з практичними ре-комендаціями сільським господарям, склали проект впро-вадження в Україні широкої мережі початкових навчаль-них закладів. Активно займалися науковою працею, чита-ли лекції в навчальних закладах.

Послідовно обстоював необхідність поширення освіти внародних масах Т. Шевченко. Його поеми «Сон», «Кавказ»,«І мертвим, і живим», «Великий льох» та інші справлялимогутній вплив на формування національної свідомості іполітичної активності передової громадськості та широкихнародних мас. Ці твори відверто закликали до боротьби про-ти національного та соціального гніту.

Шевченко також пропагував ідею єднання слов'янськихнародів. У поемі «Єретик» він висловив сподівання:

Щоб усі слов'яни сталиДобрими братами.

Цю поему Шевченко присвятив чехові П. Шафарику інавіть зумів передати йому власноруч переписаний текст.А рукопис своєї поеми «Кавказ» передав через одного з ки-рило-мєфодіївців великому польському поету і революціо-неру Адаму Міцкевичу. Такі контакти кириломефодіївцівз діячами слов'янських народів підтверджували на прак-тиці їх програмні задуми.

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохибільше року. Навесні 1847 р. царські жандарми заарешту-вали у Києві всіх 12 постійних учасників засідань братстваі під конвоєм відправили до Петербурга. Слідством над ки-рило-мефодіївцями керував сам Микола І. Він же затверд-жував кожному вирок. Усіх учасників товариства покара-ли без будь-якого суду засланням до різних місць Російськоїімперії. Найтяжче було покарано Шевченка, бо під часарешту в нього знайшли рукописи його антицаристських іантикріпосницьких творів.

Розгром Кирило-Мефодіївського товариства завдав від-чутних втрат українському національному руху. Однак ос-таточно його придушити царизм не зміг.

Започатковані Кирило-Мефодіївським товариством дер-жавотворчі традиції продовжували наступні покоління бор-ців за українську справу.

Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії 153

6.3. Західноукраїнські землі підвладою Австрійської монархіїу першій половині XIX ст.

Соціально-економічний розвиток

Три поділи Польщі, здійснені в 70—90-х рокахXVIII ст. трьома монархіями — російською, австрійськоюі прусською, внесли суттєві зміни в життя населення нетільки Правобережної України, а й Східної Галичини,Північної Буковини і Закарпаття. Ці землі площею понад70 тис. кв. км з населенням понад 3,5 млн осіб, 2,4 млняких становили українці, увійшли до складу Австро-Угорської імперії.

Нова австрійська влада, так само, як і колишняпольська, не зважала на етнічний склад населення, коли насвій розсуд здійснювала адміністративно-територіальнийподіл. Галичина разом з частиною польських земель булавиділена в одну адміністративно-територіальну структу-ру — королівство Галіції і Лодомерії (Галичини і Володи-мирщини) з центром у Львові.

Східний кордон нового австрійського краю проліг пор. Збруч, яка більш ніж на півтора століття стала символомрозчленованості українських земель двома імперіями. Украї панувала австрійська бюрократична система управлін-ня і судочинства. Вся адміністративно-політична влада на-лежала губернаторові, якого призначав австрійський імпе-ратор. Австрійський уряд призначав і членів магістратів,які керували соціально-економічним життям міст. У селахадміністративна і поліцейсько-судова влада належала вели-ким землевласникам та їхнім управителям.

«Королівство Галіції і Лодомерії» поділялось на 12 ок-ругів (дистриктів). Окремим округом до цього «королів-ства» входила Буковина (також без етнічного поділу, хочавже й тоді на Північній Буковині переважало українськенаселення, а на Південній більшість становили румуни).Адміністративно-політичним центром Буковинського окру-гу стало м.Чернівці.

Закарпатська Україна входила до складу Пожонського(Братиславського) намісництва Угорського королівства.Вона поділялася на чотири Комітети (жупи). Призначенікоролем адміністратори (переважно з великих землевлас-

154 Україна у ХІХст.

ників) прозивалися жупанами. Через підпорядковані їмуправління вони здійснювали адміністративну, фінансову,судову і навіть військову владу.

Найвищі австро-угорські власті розглядали українськіземлі як колоніальний сировинний додаток до промисловерозвинутих центральних і західних провінцій імперії. Зде-більшого феодальне залежні від великих землевласників ідержави українські селяни, які становили абсолютну біль-шість населення Східної Галичини, Північної Буковини іЗакарпаття, були найзнедоленішою верствою Австрійськоїімперії.

Посилення експлуатації спричинило деградацію та ро-зорення селянських господарств. Дійшло до того, що влас-не господарство практично не гарантувало селянинові забез-печення мінімальних потреб його сім'ї. Як свідчать прове-дені австрійськими властями переписи 1815—1820 рр., се-ляни віддавали продуктами, грошима і працею феодаловіта державі практично весь чистий прибуток зі своїх госпо-дарств. Такі важкі економічні умови стимулювали процесдроблення селянських господарств. Так, у Галичині та Ло-до мерії при зменшенні площі селянської землі кількістьселянських господарств зросла лише між переписами 1819і 1847—1855 рр. на 53%1.

До середини XIX ст. в західноукраїнських землях 2/3селян не мали мінімуму землі, щоб прогодувати свої сім'ї.Середня тривалість життя не перевищувала ЗО—40 років,а рівень народжуваності протягом десятиріч поступавсярівню смертності. Тобто, основна маса українського насе-лення виснажувалась і помирала.

Зате віденські й будапештські власті заохочували пере-селення до Східної Галичини німецьких колоністів, до Пів-нічної Буковини — німецьких і румунських, до Закарпат-тя — угорських. Це разом із освітньою політикою, яка пов-ністю ігнорувала українську мову, призводило до денаціо-налізації корінного населення.

Феодальні відносини гальмували не тільки розвитоксільського господарства, а й промислового виробництва за-хідноукраїнських земель. Ситуація ускладнювалась і коло-ніальною політикою Австрійської імперії, суть якої поля-гала у перетворенні західноукраїнського краю на ринок збу-ту та джерело сировини і дешевої робочої сили. Ці обстави-ни призвели до того, що в середині XIX ст. виробництвопромислової продукції на душу населення в західноукраїн-

1 Бойко О.Д. Історія України. — К.: Академія, 1999. — С.208.


ських землях було в п'ять разів нижчим, ніж у чеських інімецьких областях імперії. Підприємства мануфактурно-ремісничого типу діяли, використовуючи кріпацьку працю,як правило, у маєтках великих земельних власників абозалежали від них.

Найрозвинутішими галузями виробництва була харчо-ва промисловість (гуральна, броварна, борошномельна) івиробництво будівельних матеріалів (цегла, вапно, каміньтощо). Значного розвитку набули соляна промисловість тадеревообробний промисел. Однак загалом Галичина, Буко-вина і Закарпаття залишались найвідсталішою провінцієюАвстрії.

Отже, кріпосництво та колоніальна політика Австрійсь-кої імперії стримували переростання мануфактурної про-мисловості у фабричну, гальмували економічний розвитокзахідноукраїнських земель.

Дії австрійського уряду, спрямовані на посилення екс-плуатації селян, підвищення інтенсифікації їхньої праціразом із сваволею поміщиків зумовлювали зростаннясоціального напруження у суспільстві та відповідну реак-цію селянських мас.

Антифеодальний рух на західноукраїнських землях ви-являвся у різних формах. Селяни-кріпаки намагалися ви-користати насамперед легальні форми протесту, зокремаскарги на поміщиків у державні установи. Переважна біль-шість цих скарг була спрямована проти захоплення поміщи-ками селянських наділів або громадських угідь, протизбільшення повишюстей та всіляких насильств з боку по-міщиків.

Поширеною формою протесту були втечі селян, а такожрішучі методи: відмова відробляти панщину, сплачуватиподатки, захоплення панських земель, підпал поміщиць-ких маєтків та ін.

Формою відкритої боротьби селянства проти феодально-кріпосницького гноблення була збройна боротьба — рухопришків. Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.він охопив Буковину, Закарпаття та гірські округи СхідноїГаличини. Озброєні повстанські загони нападали на помі-щицькі маєтки, розправлялися з їх власниками, а відібра-не майно роздавали селянам.

На початку 40-х років селянський рух подекуди пере-ростав у повстання. У Північній Буковині найбільшим бувселянський виступ під керівництвом Лук'яна Кобилиці


(1843—1844). Повсталі селяни 22 громад відмовилися від-робляти панщину та інші повинності, вимагали перевестиїх у ранг державних, оголосили ліси і пасовища своєю влас-ністю, ратували за відкриття українських шкіл. У березні1844 р. це повстання було придушено.

У 1846 р. селянські виступи охопили Східну Галичину.Всього протягом першої половини XIX ст. на західноукраїн-ських землях відбулося 15 селянських заворушень, біль-шість з яких припинилися лише після втручання караль-них загонів. Проте, незважаючи на поразку повстанців, цяборотьба похитнула основи феодально-кріпосницької систе-ми. Вона змусила монархічний уряд взяти на себе ініціати-ву врегулювання аграрних відносин на західноукраїнськихземлях.

«Руська трійця»

Розвиток капіталістичних відносин та загострення си-туації на селі у першій половині XIX ст. сприяли посилен-ню суспільно-політичного руху на західноукраїнських зем-лях. У ЗО—40-х роках центром національного руху стаєЛьвів, де діє громадсько-культурне об'єднання «Руськатрійця». Засновники об'єднання— Маркіян Шашкевич(1811 — 1843), Іван Вагилевич (1811 — 1866) та Яків Голо-вацький (1814—1888) — на той час студенти Львівськогоуніверситету і одночасно вихованці греко-католицької ду-ховної семінарії. Вони глибоко переживали територіаль-ну розчленованість України і щиро вболівали за долю на-роду.

Учасники «Руської трійці» ставили за мету поширен-ня масової національної свідомості та впровадження ук-раїнської мови й культури в усі сфери громадського жит-тя. Найважливішою пам'яткою галицької суспільної дум-ки є виданий «Руською трійцею» у 1837 р. альманах «Ру-салка Дністровая». До нього ввійшли народні пісні, думи,казки, поетичні, публіцистичні та науково-історичні тво-ри. Тут виразно проголошувалась ідея єдності західноук-раїнських земель з усією Україною, возвеличувалась на-ціонально-визвольна боротьба, поетизувались народні ге-рої та подвиги козацтва, маніфестувалась нескореністьдуху українського народу.

Появу «Русалки Дністрової» прихильно зустріли одно-думці «Руської трійці». Вихід цього альманаху дав поштовх


розвитку в Галичині української культури та літературинародною мовою.

Незважаючи на цензурну заборону, «Русалка Дністро-вая», як і «Кобзар» Т. Шевченка, стала духовним орієнти-ром національно-політичних сил західноукраїнських зе-мель на тривалу перспективу.

Видання «Русалки Дністрової» було апогеєм діяль-ності «Руської трійці». Переслідувана владою, вона роз-палася. Проте в історії національного руху «Руськатрійця» залишила яскравий слід, її діяльність започат-кувала еволюцію національного руху на західноукраїнсь-ких землях від вирішення наукових і культурно-мовнихзавдань до постановки завдань політичних і соціально-економічних.

Революція 1848—1849 рр. та її впливна західноукраїнські землі

У 1848—1849 рр. в більшості європейських країн відбу-лися революційні події, котрі завершили розпочатий у по-передні століття процес переходу від середньовіччя до мо-дерної доби. Завдяки революції майже повсюдно було по-кінчено з панщиною та різними формами середньовічноїзалежності селян, що зумовило вперше в історії широкуучасть народних мас у політичному житті. В європейськихкраїнах розпочалося становлення громадянських сус-пільств.

Невід'ємною складовою революції були визвольні рухибагатьох національне поневолених народів Східної та Цен-тральної Європи, боротьба цих народів за соціальне і куль-турне відродження.

Національно-визвольний рух на західноукраїнськихземлях очолила верхівка греко-католицького духовенства,яка разом з українською інтелігенцією 2 травня 1848 р. уЛьвові створила першу українську національну організа-цію — Головну Руську Раду (ГРР). її головою став греко-католицький єпископ Григорій Яхимович. Рада взяла насебе функції українського національного уряду і представ-ляла інтереси українського населення Галичини перед цент-ральним урядом протягом 1848—1851 рр. 15 травня 1848 р.Рада почала видавати «Зорю галицьку» — першу у Львовігазету українською мовою. У відозві до українського наро-ду, яка була надрукована в першому номері газети, Рада


проголосила, що українці Галичини і Наддніпрянщини —це єдиний народ,

З ініціативи ГРР було прийнято національну символі-ку галицьких українців — синьо-жовтий прапор та герб іззображенням золотого лева на синьому тлі.

Рада свою діяльність спрямовувала на проведення куль-турно-національних реформ для українського населенняАвстрійської імперії з метою забезпечення вільного національ-ного розвитку українського населення Східної Галичини.

Влітку 1848р. у містах і селах Східної Галичини і Бу-ковини виникли місцеві руські ради. Вони .вимагали відо-кремлення Східної Галичини (української) від Західної(польської) та перетворення її на окрему провінцію, тобтоїї національно-територіальної автономії, демократизаціїнародної освіти, запровадження навчання в усіх навчальнихзакладах рідною мовою тощо.

Правлячі кола Австрії, ігноруючи більшість вимог ук-раїнських народних мас, все ж погодились на запроваджен-ня 1848 р. навчання українською мовою в народних шко-лах та викладання цієї мови як обов'язкового предмета вгімназіях. На початку 1849 р. було відкрито кафедру ук-раїнської мови і літератури у Львівському університеті, якуочолив Яків Головацький.

Революційні події 1848 р. дали поштовх піднесеннюантифеодального руху. Селяни відмовлялися від виконан-ня панщини та інших повинностей і вимагали скасуваннякріпосного права. Загроза масового селянського повстаннязмусила правлячі кола Австрії провести радикальні змінив аграрних відносинах. Імператорським указом від 17 квіт-ня 1848 р. було оголошено звільнення селян від панщинита інших повинностей на користь дідичів у Галичині. З1 липня 1848 р. дію указу поширено на Буковину. Згідно зухвалою Угорського сейму (березень 1848 р.), підтвердже-ною імператорським указом (2 березня 1853 р.), стало віль-ним і селянство Закарпаття.

Суть селянської реформи зводилася до ліквідації юри-дичної залежності селянина від поміщика; наділення селянземлею, яка переходить у їхню власність; сплати селянамипоміщикам вартості феодальних повинностей.

Формально селяни мали зберегти за собою землі, яки-ми користувалися до реформи, але під час роздачі наділівпоміщикам були відведені кращі землі. У руках поміщиківна Східній Галичині опинилося 44% земельної площі, наБуковині — 54%, на Закарпатті — 70%. До того ж селянимусили сплачувати поміщикам за користування лісами та


пасовищами, якими до реформи користувалися безкоштов-но. Це означало, що юридичне вільний селянин потрапив векономічне кріпацтво. Суттєво підривала селянське госпо-дарство і сплата викупу за ліквідацію феодальних повинно-стей. Показово, що навіть у цьому питанні виявлялася ім-перська дискримінація: галицький селянин сплачував сумувтричі більшу, ніж чеський, і в п'ять разів більшу, ніжнімецький. Однак скасування вотчинної влади феодала,перетворення селянина на власника, отримання ним грома-дянських прав (обирати і бути обраним,, самостійно визна-чати місце проживання тощо) сприяло перетворенню селян-ства на самостійну політичну силу, започаткувало новийполітичний етап боротьби населення Галичини, Буковинита Закарпаття за своє соціальне та національне визволення,відкривало шлях до еволюційної модернізації аграрногосектора та переходу його на шлях утвердження вільних рин-кових (капіталістичних) відносин.

Революція поклала початок демократичним реформаму суспільному житті. Конституційною грамотою від 25 квіт-ня 1848 р. Австрія була проголошена конституційною мо-нархією, в якій законодавчу владу мали виконувати спільноімператор і парламент, декларовано демократичні свободи(свободу особи, совісті і віросповідання, друку, зборів, орга-нізацій, гласність суду тощо), усім народам гарантовані не-порушність їх національності й мови,

22 липня 1848 р. у Відні був скликаний загальноім-перський парламент (рейхсрат), який розпочав підготовкуконституції. Був вироблений її проект, який передбачавперетворення Австрійської монархії у федерацію вільних ірівноправних націй. Проте в умовах спаду революції уряд7 березня 1849 р. розпустив парламент, оголосивши 4 берез-ня так звану октруйовану (даровану зверху) конституцію відімені нового імператора Франца-Йосифа І. Нею в Австріїбуло відновлено централізовану монархію^ але продекларо-вано національну рівноправність. Після реставрації абсолю-тизму було відмінено конституцію, розпущено рейхсрат іГоловну Руську Раду в Галичині.

Незважаючи на поразку, революція 1848— 1849рр. вАвстрії привела до ліквідації кріпосницької залежності се-лян, ліквідації панщини та інших феодальних повинностей,що створило умови для розвитку капіталізму і нових суспі-льних відносин на західноукраїнських землях.

Помітні зрушення відбулися і в культурно-освітній сфе-рі, розбудивши національну самосвідомість української гро-мадськості.

160Україна у XIX ст Українські землі у складі Росії а другій половині XIX ст. 161

6.4. Українські землі у складіРосії в другій половині XIX ст.

Буржуазні реформи 60—70-х років XIX ст.

У середині XIX ст. Російська імперія, до складу якоївходило 80% українських земель, переживала глибоку кри-зу, суть якої полягала у невідповідності існуючих феодаль-них структур та відносин провідним світовим тенденціямрозвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство.Характерними рисами кризовості у цей час були: занепадпоміщицьких маєтків; посилення експлуатації селян; пану-вання екстенсивних методів господарювання; гальмуваннярозвитку капіталістичних процесів стримування формуван-ня ринку вільної робочої сили, розвитку підприємництватощо; наростання соціального напруження у суспільстві;глухе бродіння у народі, що таїло в собі загрозу широкомас-штабного «селянського бунту»; посилення процесу відста-вання Росії від європейських держав-лід єрів.

1860 р. продуктивність праці кріпака в Російській імпе-рії була такою, як у країнах Європи 1800 р., коли там щепанували різні форми кріпацтва. Кримська війна(1853—1856), поразка в ній Російської імперії, могутнєпіднесення селянського руху (насамперед в Україні) змуси-ли царський уряд замислитись над селянським питанням.

На західноукраїнських землях внаслідок революції1848—1849 рр. кріпацтво було скасовано імперським зако-ном. У Наддніпрянській Україні в цей час воно залишалосьнедоторканим. Із 13,5 млн всього населення 5,3 млн стано-вили поміщицькі селяни, а 5,2 млн — дерлсавні. Вони немали ні коштів, щоб поліпшити способи ведення своїх гос-подарств, ні жодних громадянських прав. Малопродуктив-на кріпацька праця давалася взнаки і в поміщицьких еко-номіях та промислових мануфактурах.

За дорученням Олександра II підготовкою реформи прозвільнення селян від кріпацтва зайнялися самі поміщики.В 1857 р. з їх представників було створено Головний та гу-бернські комітети з вироблення проекту реформи. Царськийманіфест і законодавчі акти про звільнення селян з кріпац-тва були оприлюднені в Україні в березні—квітні 1861 р.

Принципові риси російської моделі селянської реформисхожі з австрійською: ліквідація особистої залежності се-лян від поміщиків; створення органів селянського само-

управління; наділення селян землею та визначення за неїповинностей; викуп селянських наділів.

Маючи підтримку держави та користуючись відсутністюземельного розмежування до реформи, поміщики Російськоїімперії не тільки захопили найкращі землі, а й відрізали уселян чимало їхньої: від 14% у Херсонській губернії до 37%у Катеринославській. Тому після реформи 220 тис. україн-ських селян залишилися безземельними, майже100 тис. мали наділ до однієї десятини і 1600 тис. — від однієїдо трьох десятин. Загалом у пореформений період майже94% селянських господарств володіли наділами до 5 десятин,що не давало змоги ефективно вести господарство.

До того ж внаслідок реформи українські селяни втрати-ли 1 млн десятин, тобто понад 15% загальної площі земель,які раніше перебували в їхньому користуванні.

Реформа проводилася за рахунок селян, які мусилисплатити поміщикам викуп. Формально цей викуп призна-чався за землю, а за суттю він був компенсацією за скасу-вання феодальних повинностей. Оскільки селяни не моглиодразу сплатити всю суму, яка становила 11 річних податківз селянського двору, то посередником між селянами та по-міщиками виступала держава. Вона сплатила поміщикамвикупні платежі, а селянам надала позику на 49 років. Внас-лідок цього царська казна на кожний виданий селянам кар-бованець отримала 63 копійки чистого прибутку.

Скасування кріпосного права стало своєрідним ключемдо модернізації Російської імперії. Таке радикальне пере-творення в аграрному секторі вимагало термінових змін тазрушень в інших сферах суспільного життя, які б дали мож-ливість гармонізувати та стабілізувати ситуацію.

У комплексі реформ Олександра II після скасуваннякріпосного права провідне місце належить земській, судовійта військовій. Земська реформа (1864) передбачала створен-ня виборних місцевих органів самоуправління—земств.Земські установи були створені в усіх губерніях України,крім Правобережжя, де чимало поміщиків брало участь упольському національно-визвольному русі. Лише в 1911 р.:Іемстна були напроваджені і на Правобережжі. Земськіоргани мали повноту влади та опікувалися місцевоюпромисловістю й торгівлею, школами, лікарнями, статис-тикою, страхуванням, будівництвом шляхів тощо.

У 1870р. була проведена реформа міського самовря-дування, згідно'з якою у містах строком на 4 роки обира-ралися органи міського самоуправління — міські думи. За-провадження міських дум, членів яких обирали всі плат-


ники податків, було кроком уперед у громадському само-управлінні порівняно з думами, які існували за Катери-ни II (вона надала право міського самоврядування лишедворянам).

Судова реформа (1864) базувалася на впровадженні без-стьновості судочинства, незалежності суддів від адмініст-рації, гласності судового процесу, змагальності сторін прирозгляді судової справи (у судах з'явилися прокурор, якийзвинувачував, та адвокат, який захищав підсудного). Булозапроваджено суд присяжних у карнаму судочинстві. Всі ціпрогресивні зміни, що сприяли зростанню громадянськоїсамосвідомості, були практичним кроком до створення пра-вової держави. ,

Військова реформа, що тривала п'ятнадцять років, малана меті шляхом модернізації армії створити сучасне боє-здатне військо. Ця реформа замінила ненависну рекрутчинузагальною військовою повинністю, скоротила термінвійськової служби до 6—7 років, заборонила тілесні пока-рання тощо.

Провівши земську, судову, військову, фінансову, освіт-ню та інші реформи, тим самим заклавши основи грома-дянського суспільства, російський царизм не зробив остан-нього кроку — не створив відповідної новим реаліям по-літичної надбудови, не проголосив конституції і не скликавпарламенту. Отже, модернізація в Росії не мала системно-го характеру, що суттєво ускладнювало перехід суспільствадо більш прогресивного, порівняно з феодалізмом, капіта-лістичного способу виробництва.

І все ж царські реформи багато важили для України.Вони законодавче закріпили громадянські права населен-ня, розширили його можливості брати активну участь упідприємницькій і торговельній діяльності, сприяли роз-виткові народного господарства.

Скасування кріпосного права і пов'язані з ним перетво-рення спричинили низку суперечливих тенденцій та про-цесів: з одного боку, вони зумовлювали збереження земле-володіння поміщиків та прогресуючий занепад і деградаціюїхніх маєтків, обезземелення та розшарування селянства,аграрне перенаселення, вимушені міграції, зростання про-тиріч між всестановою виборністю до земств і авторитарнимрежимом, між самодержавством і створюваною ним право-вою державою тощо, а з іншого — формували нестановуприватну власність на землю, сприяли становленню ринкуробочої сили, стимулювали розвиток підприємництва, роз-ширювали сферу функціонування ринкових відносин,

Українські землі у складі Росії в другій половині ХЇХ ст. 163

створювали передумови для становлення громадянськогосуспільства.

Протягом 60—80 років XIX ст. в Україні завершивсяпромисловий переворот, суть якого полягала в переході відмануфактури до фабрики, від дрібного товарного виробниц-тва — до широкомасштабного, від ручної праці — до засто-сування парових двигунів та системи машин.

Економічний розвиток України під владою Російськоїімперії визначали насамперед галузі важкої промисло-вості — вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудів-на. Найінтенсившше розвивався Донецько-Криворізькийвугільний басейн — головна вугільно-металургійна базаУкраїни.

Основним промисловим паливом стає кам'яне вугілля.Великі капіталістичні підприємства для підвищення про-дуктивності праці почали застосовувати досягнення наукиі техніки.

Скасування кріпосного права, аграрне перенаселення,демографічний вибух зумовили появу значної кількості ро-бочої сили, Для розгортання широкомасштабної машинноїіндустрії знайшлися і капітали. Основними джереламифінансування сталії урядові субсидії, викупні платежі, іно-земні інвестиції, кошти акціонерних компаній. Відкриттянових та більш ефективна розробка старих родовищ корис-них копалин дали змогу в другій половині XIX ст. підвестипід політику модернізації економіки потужну сировиннублзу.

Розгортанню промислового перевороту сприяла й уря-дова політика, зміст якої полягав у наданні підприємцямпільгових казенних замовлень на тривалий строк, у креди-туванні промисловості державним банком, запровадженніохоронних митних тарифів на ввезення до Російської імпе-рії паровозів, металовиробів, чавуну тощо. Своєрідним ка-талізатором модернізаційних процесів в економіці сталобудівництво залізниць. За сорок пореформених років дов-жина залізниць імперії зросла з 1,5 тис. до 50 тис. верст, 1/5у них припадала па Україну. Якщо в західних країнах будів-ництво залізниць було завершальним моментом промисло-вого перевороту, то в Російській імперії поява та функціо-нування залізниць відбулись у більш ранній фазі модерні-зації й стала стимулом для розвитку кам'яновугільної,металургійної та машинобудівної галузей, засобом приско-рення виробничих процесів, міграції робочої сили, потуж-ним важелем інтенсифікації торгівлі.


Як зазначає О. Бойко, українська промисловість, розви-ваючись у руслі загальноімперських економічних тенден-цій, водночас через низку обставин (вигідне географічнерозташування, природні багатства, дешева, але кваліфіко-вана робоча сила та ін.) мала свої особливості.

1. Перетворення Півдня України на основну паливно-металургійну базу Російської імперії. У пореформенийперіод центр важкої індустрії поступово переміщається зУралу, де зберігалися пережитки кріпосництва, у південно-український регіон, у якому машинна індустрія одразу ви-никала на новому капіталістичному підґрунті. «Підприєм-ницька лихоманка» в Донбасі призвела до того, що видобу-ток нам 'яного вугілля зріс від 1861 до 1900 року у 115 разів.До кінця XIX ст. у 158 разів збільшилося у цьому регіонівиробництво залізної руди, тоді як на Уралі лише у 4 рази.Завдяки масовому та активному запровадженню новітньоїтехніки енергоозброєність кожного заводу Півдня була всередньому у 42 рази вищою, ніж на Уралі. Тому продук-тивність праці робітника-металурга Півдня у 6 разів пере-вищувала продуктивність праці уральського робітника.Такі зміни дали можливість Україні (особливо південно-східній її частині) перетворитися на потужний індустріаль-ний регіон,-який давав майже 70% видобутку кам'яноговугілля, значну частину виплавки чавуну, заліза й сталіРосійської імперії.

2. Більш швидкі порівняно із загальноімперськими тем-пи розвитку індустрії. Так, якщо протягом 1870—1880 рр.у Російській імперії приріст виплавки чавуну становив25%, а прокату — 139%, то в Україні відповідні показни-ки зростання були значно вищими — виробництво чавунузбільшилося у 4 рази, а прокату — в 7,7 раза. Аналогічнітемпи зростання мали місце у пореформений період і вінших галузях важкої індустрії України.

3. Високий рівень концентрації виробництва. Промисло-вий переворот, конкуренція, потреби раціональної організаціїпраці сприяли швидкому зростанню концентрації виробницт-ва. У 1892 р. на восьми найбільших шахтах Донбасу було ви-дано на-гора вугілля більше третини річного видобутку краю.Характерно, що концентрація виробництва вела, як правило,до зменшення кількості підприємств і до зростання кількостіїхньої продукції. Зокрема, в 60—90-х роках при зменшеннізагальної кількості цукрових заводів в Україні (з 247 до 153)виробництво цукру на них зросло в 14 разів.

4. Значний вплив іноземного капіталу. Охоронна мит-на політика уряду змусила іноземних підприємців відмови-

Українські землі у складі Росії в другій половині XIX ст. 165

тися від ввезення закордонних товарів і перейти на Інвес-тування промисловості. Ввозити капітал до Російськоїімперії було вигідно, цьому сприяли державні пільги, деше-ва робоча сила, значні запаси сировини, ринки збуту. Основ-ними інвесторами стали підприємці Франції, Бельгії, Англіїта Німеччини. Переважну більшість капіталів іноземцівкладали у кам'яновугільну, гірничорудну та металургій-ну галузі. Наприкінці XIX ст. у гірничій промисловостіУкраїни іноземцям належали 80 — 90% усіх акціонернихкапіталів. Варто наголосити, що наслідками залучення іно-земців до розбудови машинної індустрії були не тільки до-даткові капітали, а й запровадження новітніх техніки татехнологій, використання апробованих в передових країнахформ організації праці, ангажування кваліфікованого, ви-соко професійного персоналу. Водночас левова частка при-бутків важкої індустрії вивозилася за кордон.

5. Формування економіки України як органічної части-ни економічного простору Російської імперії. Цей процесвиявлявся у гіпертрофованому розвиткові галузей важкоїіндустрії південноукраїнських земель; гальмуванні части-ни галузей легкої промисловості (полотняна, суконна таін.), які конкурували з аналогічним виробництвом цент-ральноросійських земель; розбудові залізниць на догодуекономічним та воєнним імперським інтересам; побудовіукраїнської промисловості на принципі незавершеності,відсутності замкнутого технологічного циклу тощо. Тому,незважаючи на те, що за багатьма основними економічни-ми показниками українські губернії випереджали цент-ральні російські землі, імперський, колоніальний характерїхньої експлуатації зберігався. Достатньо сказати, що лише15% українських промислових підприємств того часу ви-робляли готову продукцію. Решта потужного індустріаль-ного потенціалу України лише готувала сировину для ви-готовлення кінцевого продукту в Росії.

Вплив буржуазних реформ на зміну соціальноїструктури суспільства

Розгортання буржуазних реформ, завершення промис-лового перевороту, що відбувалися у другій половиніXIX ст., суттєво ускладнили соціальну структуру суспіль-ства. Поряд з традиційними станами феодального суспіль-ства — селянством та поміщиками, які у цей час зазнаютьзначних змін під впливом майнової диференціації, вини-


кають нові класи — пролетаріат і буржуазія. Робітничийклас України формувався як складова частина загально-російського пролетаріату. Порівняно із західноєвропейсь-ким робітничим класом він мав свої особливості: більшпізній час формування та виходу на політичну арену; над-звичайно високий ступінь концентрації на виробництві;надзвичайно важке економічне становище та політичнебезправ'я; багатонаціональний склад; значний відсотокмолоді у пролетарському середовищі. У своїй сукупностіці особливості визначили політичне обличчя та специфі-ку психологічного складу вітчизняного пролетаріату, сти-мулювали розвиток революційності та радикалізму в йогопоглядах та діях.

Суттєво відрізнялася від західної й національна буржуа-зія. У Російській імперії цей клас формувався за сприяннята під контролем самодержавства, був тісно пов'язаний зпоміщицьким землеволодінням, що визначило консерва-тизм та вірнопідданість вітчизняної буржуазії. Зростаючив умовах наздоганяючої модернізації, якій притаманне різ-ке посилення ролі держави, цей клас був залежним нестільки від коливань на ринках сировини, капіталів, то-варів, скільки від змін у політиці уряду, що виступав мо-нополістом на цих ринках. Саме тому вітчизняні капіталіг-ти-підприємці були зорієнтовані не на вільну конкуренцію,а на монополію держави, не на завоювання політичної вла-ди, а на органічне «вписування» в жорстку, централізованусистему самодержавної влади.

Основними джерелами формування буржуазії в Українібули «обуржуазнене» дворянство, яке перейшло на капіта-лістичні методи господарювання; купці, чумаки, скупщи-ки, сільські лихварі, які в дореформений період накопичи-ли капітали; кустарі, які зуміли пристосуватися до новихбуржуазних умов; заможні селяни, які господарювали назасадах фермерства, орієнтуючи своє виробництво на ринокта використовуючи найману робочу силу. Українська бур-жуазія утримувала провідні позиції в цукровій, винокур-ній, мукомельній, шкіряній, вугільній галузях промисло-вості. Поступово сформувалася українська торгово-промис-лова буржуазна еліта, представники якої (Терєщенки, Ха-ритоненки, Яхненки, Симирснки, Алчевські та інші) зарозмірами своїх капіталів належали до найбагатших людейне тільки України, а й усієї Російської імперії.

Скасування кріпацтва та низка буржуазних реформ несприяли автоматичній ліквідації феодального'ладу. Цейкрок був спробою самодержавства модернізувати староре-

Українські землі у складі Росії в другій половині XIX ст.

жимну феодальну машину, цивілізувати суспільні відноси-ни. Оскільки реформи проводилися згори, базові феодальніструктури певною мірою зберегли свої позиції. Залишили-ся поміщицьке землеволодіння, селянська община і само-державство.

Непослідовність, незавершеність реформ 60—70-х роківта особливості соціально-економічного становища різнихрегіонів України у складі Російської імперії зумовили тойфакт, що перехід аграрного сектора на капіталістичні рей-ки здійснювався водночас двома шляхами — прусським таамериканським. Якщо прусський шлях передбачав уповіль-нене вростання поміщицького господарства у капіталізм зарахунок напівфеодальної експлуатації селянства, то амери-канський відкривав зовсім інші перспективи — швидкезростання фермерських господарств, звільнення від будь-яких залишків феодальної залежності, ліквідація по-міщицького землеволодіння.

У пореформений період прусським шляхом до капіталі-зму йшли правобережні та лівобережні губернії України. Уцих регіонах діяла відробіткова система (за оренду земліселянин відробляв своїм інвентарем та худобою на помі-щицьких землях), яка призводила до прогресуючого розо-рення і кабали основної маси селянства. Правобережжя зав-дяки розвитку цукрової промисловості дещо випереджалоза темпами економічного розвитку Лівобережжя. На ПівдніУкраїни, де гальмуючий вплив залишків феодалізму бувменш відчутним, набув поширення американський спосібпороходу до капіталізму — поміщики створювали на базісвоїх маєтків потужні агровиробництва, що ґрунтувалисяна використанні машин та вільнонайманій праці; заможніселяни формували товарні господарства фермерського типу.

Значні зміни та зрушення відбулися у пореформенийперіод у сфері землеволодіння. Капіталістична конкуренціята перетворення землі на товар стимулювали активний про-даж поміщицької землі, внаслідок якого в другій половиніX I X ст. відбулися докорінні зрушення у розподілі земель-ної платності . По-псрпіс, сформувався досить високий рі-вень концентрації землі. Па початку XX ст. власниками68% усісї дворянської землі були майже 3 тис. поміщиків.Характерно, що поряд із спадковими крупними землевлас-никами Браницькими, Скоропадськими, Потоцькими ви-никли великі землевласники нової хвилі — Симиренки,Терєщенки, Харитоненки. По-друге, відбувся докоріннийперерозподіл земельної власності, йшло активне витіснен-ня дворянського землеволодіння буржуазним. Статистика


свідчить, що у 1877—1905рр. поміщики українських гу-берній продали особам недворянського походження майже6 млн десятин землі, що становило понад третину загаль-ної площі дворянського землеволодіння. Буржуазні рефор-ми відкрили нові перспективи перед селянством, аджебільша частина поміщицьких земель була викуплена за-моленими селянами, які за той самий відрізок часу (1877—1905) збільшили свою земельну власність за рахунок дво-рянської на 4,5 млн десятин.

У другій половині XIX ст. помітні зміни відбулися у зем-лекористуванні. Зокрема, з 60-х років розпочалося значнезростання оренди землі. Половинчастість реформ, збере-ження значних залишків феодалізму в аграрному секторізумовили у перші пореформені роки домінування відробіт-кової форми оренди, відповідно до якої селянин мусив за ко-ристування землею або відробляти, або ж віддавати части-ну врожаю. Проте з часом зміцнення капіталізму в аграр-ному секторі, зростання товарності господарства сприялипоширенню грошової, підприємницької оренди.

Бурхливо розвиваючись, капіталізм стимулював появув сфері сільськогосподарського виробництва прогресивнихтенденцій, процесів та явищ: застосування техніки в зем-леробстві, використання вільнонайманої праці, зростанняпосівних площ та поліпшення структури посівів тощо. Особ-ливо поширеним було використання удосконалених зна-рядь праці, сільськогосподарських машин та новихприйомів агротехніки у південноукраїнському регіоні. На-прикінці 70-х років у господарствах України діяло майже700 парових двигунів. Процес модернізації сільського гос-подарства мав тенденцію до пришвидшення темпів та зрос-тання масштабів. Так, протягом 70—80-х років XIX ст.імпорт сільськогосподарської техніки збільшився майже в16 разів, а її виробництво на півдні України за ці роки зрос-ло в 12 разів.

Капіталізація поміщицьких та селянських господарствсприяла формуванню ринку вільнонайманої праці. Напри-кінці XIX ст. кількість поденних та постійних найманихробітників, зайнятих у землеробстві України, становиламайже 2 млн осіб. Наймана праця найбільше використову-валася у Катеринославській, Таврійській, Херсонській,Подільській та Волинській губерніях. Саме у цих земляхвиникли робітничі ринки — містечка Шпола і Сміла (Київ-ська губ.), Єлисаветград, Одеса (Херсонська губ.,), Каховка(Таврійська губ.) тощо.

Українські землі у складі Росії в другій половині XIX ст. 169

За період від 1860 до 1887 року посівні площі зросли у1,5 раза. З одного боку, це свідчення екстенсивного розвит-ку господарства, з іншого — показник такого прогресивно-го явища, як колонізація Півдня України. Водночас із зрос-танням посівних площ відбулися суттєві зміни в структуріпосівів: різко збільшилася питома вага посівів пшениці таячменю, а також таких технічних культур, як цукровийбуряк, картопля, тютюн тощо. Такі зміни та зрушення далиможливість пореформеній Україні перетворитися на потуж-ний центр виробництва сільськогосподарської продукції, їїчастка в експорті пшениці Російської імперії становила90%. В Україні збирали 43% світового врожаю ячменю,20% •— пшениці та 10% — кукурудзи.

Після ліквідації феодально-кріпосницьких відносин навсій території України посилився процес становлення і кон-солідації української нації. Визначну роль у цьому процесівідігравала Наддніпрянська Україна. Саме цей край, сфор-мований на теренах великих історико-географічних регі-онів (Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина і Степ),становив компактну територіальну цілісність, без якої неможе існувати українська нація. Загалом територія Украї-ни наприкінці XIX ст. сягала 850 тис. кв. км, із них9/10 перебувало під владою Російської, а 1/10 — під владоюАвстро-Угорської імперії. Українське населення СхідноїГаличини, Північної Буковини і Закарпаття вбачало у Над-дніпрянській Україні свій природний центр і прагнуло довозз'єднання з ним, до створення єдиної соборної незалеж-ної національної держави.

Становлення і консолідація української нації супровод-жувалися абсолютним зростанням населення України навсій її території. Це зростання відбувалося як за рахунокприродного приросту, так і внаслідок переселення в Украї-ну великих мас вільнонайманих робітників із губерній Єв-ропейської Росії. Отже, населення України під владою Ро-сійської імперії з 1863 до 1887 року збільшилось з 13,4 млносіб до 23,4 млн. З кінця 50-х до кінця 90-х років XIX ст.значно зростало і населення західноукраїнських земель підвладою Австро-Угорської імперії — з 3,9 млн осіб до5,9 млн. Причому 3/4 цього населення становили українці,незважаючи на заохочувану урядом польську, німецьку, ру-мунську та угорську колонізацію.

Індустріалізація Наддніпрянської України в період ут-ворення капіталістичного ладу не змінила хліборобськогохарактеру української нації. За переписом 1897 р. тут 74%становили селяни. В історичному процесі вони були найста-


вільнішими охоронцями і носіями етнічних рис українсь-кого народу. В селянському середовищі розвивалися йогомова, духовна й матеріальна культура, основи моральностіта світогляду.

А от у промисловості, транспорті й торгівлі українці нарубежі XIX—XX ст. становили трохи більше 9%, у науці,мистецтві, медицині, церковній справі й того менше —0,5%. Ці показники відображають наслідки національно-го і соціального гноблення українського народу. Колоніза-торська політика царизму найбільш позначилася на націо-нальній структурі міського населення. Загалом воно зрос-тало протягом другої половини XIX ст. вдвічі більшимитемпами, ніж сільське. Наприкінці XIX ст. в Україні підвладою Російської імперії налічувалося 130 міст; чотири —з населенням понад 100 тис. осіб: Одеса (401 тис.), Київ(247 тис.), Харків (174 тис.), Катеринослав (113 тис.). Тодіж у містах Наддніпрянської України проживало 3 млн осіб(13,6% населення цієї території), але українців тут було небільше третини. Серед національностей переважали росія-ни та євреї. Найменше українців проживало у великихмістах: в Одесі, наприклад, їх налічувалося не більше 6%,навіть у Києві — лише 22%'.

Отже, українська нація формувалася переважно як се-лянська. Це підтверджували статистичні показники і позахідноукраїнських землях. У 1900р. 95% населення тутзаймалося сільським господарством і лише один відсотокпрацював у промисловості. Прошарок української інтелі-генції налічував не більше 15 тис. осіб. Серед міського на-селення, яке тут становило не більше 10%, українців булодо третини, та лише половина з них спілкувалася рідноюмовою.

В умовах розвитку капіталізму постійно відбувався про-цес соціального розшарування селянства. У Наддніпрян-ській Україні наприкінці XIX ст. заможні господарі стано-вили майже чверть сільського населення. Вони зосередилив своїх руках до 40% усіх селянських земель, понад 50%робочої та продуктивної худоби.

Процеси соціального розшарування перешкоджали кон-солідації української нації. Ворожою силою щодо україн-ства виступала більшість поміщицтва в Україні, передусімросійського і польського походження. Та й клас дворян-по-міщиків, який у Наддніпрянській Україні разом* із члена-

1 Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Аль-тернативи, 1999. — С. 175—176.

Національний та суспільно-політичний рухи у другій половині XIX ст. 171

ми родин налічував на той час 275 тис. осіб, був пережит-ком феодально-кріпосницької епохи.

Зростали питома вага і значення у складі українськоїнації інтелігенції, яка також не була соціальне однорідною.Якщо її демократична частина, представлена на той час пе-реважно різночинцями, виражала інтереси народних мас,виступала проти соціального і національного гніту, то дру-га частина, численніша, прислуговувала обом імперіям:Російській та Австро-Угорській. Найбільша кількість на-ціонально-свідомої української інтелігенції жила і працю-вала поза межами великих міст. Безпосередньо спілкую-чись із народними масами, вона докладала багато зусильдля зростання національної свідомості.

Зміни, які відбулися у соціально-економічному життіУкраїни у цей період під впливом буржуазних реформ, су-проводжувалися значними зрушеннями в суспільно-по-лїтичному житті. Посилився національно-визвольнийрух проти російського царизму, розширювалась його со-ціальна основа за рахунок участі дедалі ширших верствукраїнського селянства, робітничого класу та інтелі-генції.

6.5. Національний та суспільно-політичний рухи в Україніу другій половині XIX ст.

Громадівський рух в Україні

У другій половині XIX ст. кращі сили української інте-лігенції були зосереджені в Петербурзі. Сюди на постійнепроживання прибули після заслання провідники Кирило-Мефодіївського товариства — П. Куліш, В. Білозерський,М. Костомаров. Тут оселився Т. Шевченко, якому царизмне дозволив повернутися в Україну. Шевченко знайомить-ся з працями О. Герцена, зав'язує особисті стосунки зМ. Чернишевським, М. Добролюбо- лм, І. Тургенєвим таіншими представниками передової російської інтелігенції.Члени нелегальної організації «Земля і воля», керованоїМ. Чернишевським, у своїй революційній агітації широковикористовували Шевченків «Кобзар». Його було видано1860 р. у Петербурзі не тільки мовою оригіналу, а й у ро-сійському перекладі.


Вихід у світ українського видання «Кобзаря» був схваль-но відзначений у прогресивних демократичних російськихчасописах — «Современник» та «Отечественньїе записки».Зокрема, в «Отечественньїх записках» наголошувалось:«Шевченко належить до першокласних поетів слов'янсько-го світу. Його місце поряд з Міцкевичем і Пушкіним. Якеспівчуття викликають його твори, можна бачити з того, щовеликоросіяни, уродженці центральних і східних губерній,які ніколи не бачили в очі малоросіян, читають і вивчаютьїх напам'ять. У нього висловлено те, чого, може, народ щей не говорив, але що він здатний сказати»1.

У цей час у Петербурзі засновується українське това-риство «Громада», в якому найактивнішими булиП. Куліш та М. Костомаров. Підтриманий багатими укра-їнськими поміщиками Тарновським і Ґалаґаном, Кулішзаснував у північній столиці друкарню для видання ук-раїнських книжок.

Однак найбільшим досягненням петербурзької «Грома-ди» став щомісячний публіцистичний та літературно-ху-дожній часопис «Основа» (1861—1862), який відіграв рольголовного загальноукраїнського друкованого органу, про-буджував українську національну свідомість.

«Громади» як суспільно-культурні товариства орга-нізовуються і в кількох містах України — Полтаві, Києві,Харкові, Чернігові, Одесі. Громади займалися переваж-но культурно-освітніми заходами. Вони опікувалися ор-ганізацією українських шкіл, виданням книжок україн-ською мовою, влаштуванням театральних вистав, кон-цертів тощо.

Активно розвивати в Наддніпрянській Україні націо-нальну свідомість мас взялися студенти Київського універ-ситету. Наприкінці^бО-х років вони утворили таємний гур-ток «Хлопоманів». Його учасники — Володимир Антонович,Борис Познанський, Тадей Рильський та інші вирішилизближуватись із селянством, щоб відстоювати його соціальніінтереси і виховувати в ньому свідомі патріотичні почуттяналежності до українського народу. Власне хлопоманами (відпольського «хлопи» — селяни) їх прозвали недоброзичливці,а самі вони називали себе українофілами. Ідеологом хлопо-манства став В. Антонович, тоді студент Київського універ-ситету, згодом відомий український історик, який згуртувавнавколо себе представників шляхетської молоді.

1 Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Аль-тернативи, 1999. — С. 212.


Антонович Володимир Боніфатійович (1834—1908) — історик,археолог, етнограф, археограф. Народився у містечку Махнівці Бер-дичівського повіту Київської губернії (нині Житомирська обл.). За-кінчив медичний (1855) та історично-філологічний (1860) факуль-тети Київського університету. В 1863—1880 рр. — головний ре-дактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, з1878 р. — професор руської історії Київського університету, голо-ва Історичного товариства Нестора-Літописця (з 1881). Активнийучасник українського національно-визвольного руху, один з орга-нізаторів Київської громади. Антонович — автор багатьох праць,найвідоміші з яких: «Дослідження про козацтво за актами з 1500по 1648 рр.» (1863), «Дослідження про гайдамацтво за актами1700—1768 рр.» (1876), «Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії» (1885) та ін.

В. Антонович та його однодумці прийшли до переконан-ня, що українському народові чужими є цілі польської ра-дикальної інтелігенції щодо відновлення польської шля-хетської державності з приниженим у ній становищем ук-раїнського селянства.

Свою стратегічну мету хлопомани вбачали у ліквідаціїцаризму, кріпацтва, встановленні демократичної республі-ки на основі зміцнення добровільного співіснування росіян,українців, поляків. А розпочати здійснення своїх задуміввирішили з поширення освіти серед українських селян,піднесення їх національної і суспільно-політичної сві-домості.

Хлопомани вважали, що саме поширення освіти і куль-тури.взагалі, а не революційний рух — єдиний шлях до еко-номічного, політичного й духовного визволення народу.Коли в середовищі польського студентства почалася підго-товка до повстання, більшість «хлопоманів» порвала з поль-ським громадянством. В газеті «Основа» В. Антонович опуб-лікував статтю під назвою «Моя сповідь», у якій відкидавобвинувачення у зраді польського громадянства. Він поста-вив перед поляками, які жили в Україні, альтернативу: абоперейти на бік корінного населення, або переселитися доПольщі. «Сповідь» Антоновича стала своєрідним кредо длякількох поколінь тих представників шляхетського стануПравобережної України, які поривали зі своїм оточеннямй приєднувались до українського національного руху. Нарубежі 1860—1861рр. гурток хлопоманів припинив своєіснування з ініціативи самих же його учасників. Вони-ра-зом з іншими студентами Київського університету (середних — П. Чубинський, М. Драгоманов) створили нове таєм-не товариство— «Українську громаду». Легальна агіта-ційно-пропагандистська робота його була зосереджена в не-


дільник школах. Проте навіть така діяльність громад насто-рожувала російський царизм. З України в Петербург йшлидоноси охранки, що громадівці прагнуть «здійснення випле-каної ними думки про свободу Малоросії», навчаючи простийнарод грамоти, намагаються «поступово прищепити йомудумку про колишню славу Малоросії і принади свободи»'.

Розпочалася кампанія проти українства. Репресії «увін-чались» циркуляром міністра внутрішніх справ Валуєва від18 липня 1863р., який забороняв вживання українськоїмови в друкуванні та шкільному навчанні. А 18 травня1876 р. імператор Олександр II підписав Емський указ проповну заборону українського письменства. Імператорськийуказ забороняв ввозити з-за кордону книги українськоюмовою, друкувати оригінальні твори, перекази і навіть текс-ти до нот українською мовою, а також влаштовувати неюсценічні вистави та публічні читання.

Гоніння царського самодержавства на мову й культуруукраїнського народу не тільки не задушили, а навпаки, по-жвавили громадівський рух. Він став організованішим іцілеспрямованішим. З найавторитетніших, найдосвідчені-ших діячів цього руху з'їзди громадівців Києва, Полтави,Одеси обрали Раду — центральний керівний орган «федера-тивного об'єднання громад» України. До складу Ради увій-шли видатні діячі науки й культури, зокрема історик, про-фесор Київського університету В. Антонович, засновникукраїнської статистичної науки О. Русов, етнограф і поетП. Чубинський. Серед найактивніших діячів громадівсько-го руху був композитор Микола Лисенко, письменникМихайло Старицький, автор першого фундаментальногожиттєпису Т. Шевченка О. Кониський, письменник П. Руд-ченко (Панас Мирний). Найрадикальніші представникигромадівської інтелігенції — М. Драгоманов, М. Зібер,С. Подолинський — змушені були у 1875 р. виїхати за кор-дон, щоб урятуватися від репресій царських властей, якізвинувачували їх як у малоросійському сепаратизмі, так ів пропаганді соціалістичних ідей.

Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) — публіцист,історик, літературознавець, фольклорист, філософ, суспільно-по-літичний діяч, автор понад 2 тис. творів. Народився в дворянсь-кій родині козацького походження. Вчився в Київському універ-ситеті, де згодом (1864) став приват-доцентом, а з 1873 р. —штатним доцентом. Очолював ліве крило Київської громади.Внаслідок антиукраїнських репресій у 1875 р. звільнений з уні-

1 Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Аль-тернативи, 1999. — С.193.


верситету. В 1875р. емігрував за кордон. У Женеві заснуваввільну українську друкарню, видавав перший український полі-тичний журнал «Громада» (1878—1882). Разом з С. Подолинсь-ким і М. Павликом заснував «Женевський гурток» — зародокукраїнського соціалізму. Через розрив з Київською громадою(1886) був позбавлений фінансової підтримки й у 1889 р. прий-няв запрошення обійняти посаду професора кафедри загальноїісторії Софійського університету. У Болгарії провів останні рокисвого життя.

Подолинський Сергій Андрійович (1850—1891) — громадсь-кий діяч, учений. Народився на Черкащині в багатій поміщицькійродині. Здобув освіту в Київському (1871) та Бреславському (нинім. Вроцлав у Польщі) університетах, в останньому (1876) захис-тив дисертацію з медицини. В 70-х роках брав участь у грома-дівському і народницькому рухах. Організував у Відні видавниц-тво популярної соціалістичної літератури, у Женеві разом зМ. Драгомановим і М. Павликом започаткував виданняжурналу«Громада», а також видрукував власні брошури соціально-еко-номічного змісту: «Про багатство та бідність», «Про хліборобст-во», «Ремесла і фабрики на Україні» та ін. Вивчав можливостінагромадження та використання сонячної енергії. Листувався зК. Марксом і Ф. Енгельсом, популяризував положення їх еконо-мічного вчення. Розробив оригінальну теорію «громадівського со-ціалізму», яка грунтувалася на національних традиціях україн-ського народу. На початку 80-х років повернувся до Києва, алечерез тяжке психічне захворювання відійшов від громадської танаукової діяльності.

За кордоном, у Женеві вени організували разом із га-лицьким письменником М. Павликом емігрантську вільнуукраїнську пресу, яка публікувала те, що не могло вийти усвіт на пригнобленій Російською імперією Україні.

У збірниках і часописах, які мали назву «Громада», вонипропагували свою оригінальну теорію «громадівського соці-алізму» г основу якої становила ідея ліквідації приватноївласності на засоби виробництва й утвердження колективноївласності окремих виробничих асоціацій (громад).

Майбутній соціально-економічний і політичний лад Ук-раїни уявлявся прихильникам «громадівського соціалізму»федерацією робітничих і землеробських громад на асоційо-ваній власності й колективній праці її учасників. У цьомучітко простежується поєднання західноєвропейських ученьз українською народною традицією суспільного ідеалу.

Вільну українську пресу за кордоном довелося швидкозгорнути, бо її перестали фінансувати громадівці в Україні.Так званим «старим громадівцям», які перейшли на позиціїлояльності до царизму, ці закордонні публікації видавалисьнадто радикальними, навіть революційними.


Однак М. Драгоманов продовжував активну журналі-стську діяльність як за кордоном, так і на батьківщині. Усвоїх творах «Про українських козаків, татар і турків»,«Шевченко, українофіли і соціалізм», «Чудацькі думки проукраїнську національну справу», «Листи на Наддніпрян-ську Україну» та інших він виступав проти соціального і на-ціонального поневолення народів, обстоював право укра-їнців на національне самовизначення у федеративній дер-жаві, побудованій на місці Російської імперії. Драгомановпопуляризував культурні надбання українського народу,закликав його до духовного єднання з російським. З пова-гою ставлячись до марксизму, він не сприймав у ньому те-орії класової боротьби, доведеної до диктатури пролетаріа-ту, і вважав будь-який централізм несумісним з демокра-тизмом.

Нещадно викривав він ворожу українському народовісутність польсько-шляхетського шовінізму, також першимзасудив терористичну тактику революційної боротьби ро-сійських народників. Принципова позиція Драгоманова зпоточних суспільно-політичних проблем не знайшла належ-ного розуміння і підтримки у колах діячів як українськогонаціонального, так і загальноросійсь.кого визвольногорухів. Та й царизм розпочав «полювання» на небезпечногополітичного «злочинця», який постійно таврував реакцій-ну внутрішню і зовнішню політику Російської імперії.Шлях на батьківщину для Драгоманова був закритий. Ос-танні роки свого життя (помер у 1895 р.) він провів у Бол-гарії на посаді професора Софійського університету.

Народницький рух в Україні

Естафету антиімперської визвольної боротьби у 70-х ро-ках підхопили революційні народники, їхні гуртки, яківиникли і діяли як у російських, так і в українських губер-ніях (зокрема, в Києві, Одесі, Чернігові), підтримували міжсобою зв'язки і були підпорядковані єдиному централізова-ному керівництву в Петербурзі.

Теоретичною основою народництва були ідеї селянсько-го соціалізму та селянської революції Герцена і Черни-шевського. Народники заперечували капіталістичний шляхрозвитку для Росії, вбачаючи в селянській общині основумайбутнього соціалістичного ладу. Головною революційноюсилою вважали селянство.


З метою посилення революційної активності селян на-родники вели з ними бесіди про необхідність встановленнятакого ладу, який дав би свободу і рівність усім трудящим.Для ведення агітації вони оселялися в селах, влаштовува-лися там писарями, вчителями, фельдшерами, ковалями.Пропаганду вели під гаслом «земля і воля народові», обсто-ювали впровадження на місцях селянського самоврядуван-ня. Засобом втілення в життя цієї далекосяжної програмивважали організацію селянських повстань, які переростутьу революцію.

У 1875 р. в Чигиринському повіті Київської губернії на-родники закликали селян організувати в селах озброєні«таємні дружини», що мали у визначений час піднятисяпроти царських чиновників, дворян і всіх визискувачів.

Учасники «таємних дружин» періодично проводилизібрання, на яких обговорювали питання поточної соціаль-ної боротьби і плани майбутнього повстання. Та в 1877 р.вони були викриті царськими властями і заарештовані. Дослідства було притягнуто понад тисячу селян, їхніх ва-тажків засудили до каторги і заслання. Народникам-орга-нізаторам цього руху, що увійшов у історію під назвою «Чи-гиринська змова», загрожувала смертна кара, але їм вдало-ся втекти з тюрми. «Чигиринська змова» показала самимнародникам їхню неспроможність очолити селянський рух.

Тоді вони спробували вести пропаганду серед іншихверст населення, зокрема робітників. 1880 р. народникистворили у Києві «Південноросійський союз робітників».Своїм впливом він охопив майже тисячу робітників заводу«Арсенал» та Головних залізничних майстерень. «Союз»мав нелегальну друкарню, в якій розмножував прокламації.За містом проводились регулярні таємні сходки. На них об-говорювалися питання політичної боротьби з підприєм-цями. Основним засобом цієї боротьби керівники «Союзу»вважали терор проти експлуататорів.

Цей метод революційної боротьби не міг бути ефектив-н і ї м, бо спрямовувався не проти гнобительського ладу, ал и н и - проти окремих його представників. Не проіснувавший року, «Союз» припинив свою діяльність після арешту йогокерівників.

Неспроможною виявилась і народницька тактикатерору проти високих царських урядовців і самого царя. За-мах на Олександра II 11 березня 1881 р. нічого не змінив усоціальному і політичному устрої країни. Новий цар Олек-сандр III відправив на шибеницю революціонерів, причетнихдо замаху. Серед них були й керівники всеросійської органі-


зації «Народна воля». Зокрема, син полтавської козачки ікріпака з Криму, колишній студент Одеського університе-ту Андрій Желябов, який свою боротьбу проти російськогосамодержавства розпочинав в Одеській українській громаді.

Найближчою революційною соратницею Желябова булаСофія Пєровська — дочка високого царського урядовця,який свого часу був навіть петербурзьким губернатором,правнучка останнього гетьмана України Кирила Розумовсь-кого.

Син сільського священика з Чернігівщини, студент Пе-тербурзької медико-хірургічної академії Микола Кибаль-чич також був засуджений до смертної кари як безпосе-редній виготовлювач вибухових пристроїв для здійсненнятерористичних актів. Він теж розпочинав революційнудіяльність з антидержавної пропаганди серед селян наКиївщині. За кілька днів до страти Кибальчич завершив упетербурзькій тюрмі розробку першого у світі науково об-грунтованого (з кресленнями) проекту реактивного косміч-ного корабля.

Та не відразу царизмові вдалося ліквідувати численнігуртки народників. До середини 80-х років вони продовжу-вали нелегальну агітаційно-пропагандистську діяльність. Знародництвом цього періоду пов'язані й перші кроки су-спільно-політичної діяльності видатних українськихписьменників П. Грабовського і М. Коцюбинського. Гра-бовський брав участь у роботі одного з народницькихгуртків Харкова, за що його у 1888 р. заслали до Сибіру.М. Коцюбинський також відвідував нелегальні засіданнянародницьких гуртків у Кам'янці-Подільському, за що бувзаарештований і перебував під таємним наглядом поліції.

Робітничий і соціалістичний рухи в Українідругої половини Х!Х ст.

Протягом другої половини XIX ст. відбувався процес по-ширення соціалістичних поглядів серед робітничих мас,Займалися цим переважно загальноросійські робітничі ор-ганізації, які виникали в Україні, Першою політичноюорганізацією був «Південноросійський союз робітників»,що виник в Одесі в 1875 р.

Об'єднавши майже 250 робітників (українців, росіян,молдаванів, поляків та ін,), «Союз» розгорнув-революцій-ну пропаганду безпосередньо на підприємствах, розповсюд-жував нелегальну літературу і навіть організував вивчення

Національний та суспільно-політичний рухи у другій половині Х!Х < 179

праць К. Маркса й Ф. Енгельса. Пропагувалася і револю-ційне-демократична поезія Т. Шевченка, М, Некрасова.

На відміну від народників, члени «Союзу» на першемісце ставили вимоги політичних свобод. На статут органі-зації прямий вплив мали документи Міжнародного товари-ства робітників (Інтернаціоналу), написані К. Марксом. Ке-рував «Союзом» Євген Заславський — інтелігент із зубо-жілої дворянської родини. Спочатку він вів агітацію середселян Полтавщини, а згодом, переїхавши до Одеси, зайняв-ся пропагандою серед робітників.

У грудні 1875р. «Союз» був розгромлений поліцією, аЄ. Заславський згодом помер у в'язниці. Але революційнапропаганда серед робітників продовжувалася.

Активізувала робітничі маси інтелігенція, яка перейма-лася ідеями марксизму. 1883 р. в Женеві розпочала ви-звольну діяльність перша марксистська група «Визволен-ня праці», очолювана Георгієм Плехановим. її друкованіматеріали нелегально переправлялися до Російської імперії.Одним із найважливіших перевалочних пунктів транспор-тування російськомовної марксистської літератури ставЛьвів, звідки видання плеханівської групи переправляли ідо великих міст України — Одеси, Катеринослава, Харко-ва. Цю літературу активно використовували нелегальнімарксистські гуртки, які діяли у Києві, Харкові, Катери-нославі й Одесі. У Києві діяльність місцевих соціал-демо-кратів тісно пов'язана з ім'ям Ювеналія Мельникова, якийуже мав досвід революційної роботи серед робітників Хар-кова, Ростова, Таганрога.

Після створення у Петербурзі «Союзу боротьби за виз-волення робітничого класу» під керівництвом В. Ульяновааналогічні союзи, які намагались об'єднати розрізнені со-ціал-демократичні гуртки, виникають 1897 р. у Києві та Ка-теринославі.

Учасники як катеринославського, так і київського «Со-юзів» нелегально друкували й розповсюджували на заводахі фабриках агітаційні прокламації проти експлуатації ро-б і т н и к і в і сваволі царського режиму. Київський «Союз» ви-давав і «Габочую газету», з якою пов'язував підготовку пер-шого з'їзду російських соціал-демократів. Такий з'їзд від-бувся 1—3 березня 1898р. в Мінську. Серед дев'яти йогоделегатів четверо прибули з України. З'їзд проголосив ство-рення Російської соціал-демократичної робітничої партії(РСДРП), яка стала першою політичною партією загально-російського спрямування, що поширювала свій вплив наУкраїну.


6.6. Західноукраїнські земліу другій половині XIX ст.

Соціально-економічний розвитокзахідноукраїнських земель

Внаслідок революції 1848—1849 рр. на західноукраїн-ських землях, що входили до складу Австрійської імперії,склалися умови для розвитку капіталізму.

Вирішальну роль у переведенні народного господарствана ринкові відносини відіграла реформа 1848 р. Незважаю-чи на її обмелсений характер (скасування панщини за викуп)та збереження значних залишків старого ладу (всесилля ве-ликих землевласників, системи відробітків), вона все жвідкрила шлях до вільного підприємництва і формуванняринку вільнонайманої робочої сили. Цим було створенопередумови для зростання товарності сільського господар-ства й здійснення промислового перевороту.

Ознаки капіталістичного розвитку в 30-х роках булидуже слабкими. Вони виявлялися голов-ним чином удіяльності торгово-лихварських об'єднань — Крайовоїкредитної спілки, Спілки товариств із збуту худоби та ін.З 60-х років спостерігається виразне промислове пожвав-лення. Будівництво залізниць тісніше зв'язало край із за-хідними провінціями Австро-Угорщини, сприяло поліп-шенню умов збуту західноукраїнської продукції, розши-ренню як внутрішнього, так і зовнішнього ринку, а такожтоварів західної промисловості. 70—90-ті роки стали пе-ріодом становлення фабрично-заводської промисловості,поліпшення її енергоозброєності, що прискорило процеспромислового перевороту. Особливо швидкими темпамирозвивалася нафтова промисловість. Водночас розвивали-ся озокеритова промисловість, видобуток бурого вугілля,виробництво солі.

Підвищення попиту на ліс для промислових цілей у цейперіод сприяло розвиткові лісової промисловості. Напри-кінці XIX ст. починається становлення металообробної імашинобудівної промисловості з виробництва нафтовогоустаткування, сільськогосподарських машин. Розвиваєть-ся і промисловість, пов'язана з переробкою сільськогоспо-дарської продукції: винокурні заводи, тютюнові фабрики,борошномельні, пивоварні підприємства, на початку 90-хроків — цукрові заводи.

Західноукраїнські землі у другій половині XIX ст. 181

Проте більшість підприємств була дрібною: у Галичині89,9% їх мали від 1 до 5 робітників, на Буковині — 98,1%.Подібне спостерігалось на Закарпатті. Про економічну від-сталість краю яскраво свідчить також структура населен-ня. Наприкінці XIX — на початку XX ст. в промисловості іремеслах було зайнято 5,7— 11 % населення, тоді як у Ниж-ній Австрії — 41%.

Суспільний поділ праці, господарська спеціалізація зу-мовили пожвавлення торгівлі. Провідну роль у зовнішнійторгівлі відігравало купецтво «вільного торгового міста»Бродів, яке зосередило у своїх руках торгівлю міме Австрієюі Росією, якоюсь мірою взагалі між Заходом і Сходом. Го-ловними статтями експорту були продукти сільського гос-подарства, ліс, сіль і лише невеликою мірою — вироби ре-месла і мануфактурної промисловості (здебільшого полот-но). Ввозилася переважно промислова продукція, а такожхудоба, яка після відгодівлі надходила на західні ринки.

Розвиток торгівлі зумовив розвиток банківської справита концентрації капіталу. На західноукраїнських земляхактивно діяли земельний, іпотечний і торгово-промисловийбанки. Велике значення для розвитку банківської справимав іноземний капітал, зокрема австрійський. У 90-х рокахавстрійський капітал контролював акціонерні компанії,пов'язані з видобутком нафти, проте згодом сам опинивсяв залежності від могутніших — німецького, англійського іфранцузького, що негативно позначилося на розвитку якАвстрії, так і західноукраїнських земель. Іноземний капі-тал створював великі компанії, заволодівав цілими галузя-ми промисловості, оптовою торгівлею, банками.

У процесі утвердження ринкових відносин зросталиміста Львів, Дрогобич, Станіслав, Стрий, Коломия, Тер-нопіль, Чернівці, Мукачеве та ін. Змінювалася й соціальнаструктура суспільства — формувався середній клас і класвільнонайманих робітників.

Невідворотні зміни відбувалися в сільському господар-стві — провідній галузі економіки краю. Великі землевлас-ники (у Східній Галичині їх було 2 тисячі) після реформизберегли за собою понад 40% земельних угідь краю. Протезгодом великі земельні володіння стали переходити у влас-ність підприємців, різних компаній, банків, багатих селян.Тисячі панських фільварків почали здавати в оренду влас-никам торгового і лихварського капіталу.

На селі поширився процес майнового розшарування се-лянства. На рубежі XIX—XX ст. у краї було від 4,5 до 5%економічно міцних заможних селянських господарств, до

182 Україна у XIX от.

90% — малоземельних та безземельних. Вони володіливідповідно понад 27% і майже 40% землі1. Значна частиназемлі господарств, які розорювались, йшла на продаж.

З метою підвищення продуктивності сільськогосподар-ського виробництва, насамперед у великих маєтках, а зго-дом ї в селянських господарствах, почалося впровадженняу землеробство сільськогосподарських машин та поліпше-них знарядь праці (вдосконалених залізних плугів і борін,культиваторів, сівалок, косарок, молотарок, віялок тощо).Традиційне трипілля поступово замінювалось прогресивни-ми системами сівозмін, почали вносити в ґрунт органічні тамінеральні добрива, пропагувались агротехнічні знання.З'явились навчальні заклади сільськогосподарського про-філю (наприклад, сільськогосподарська школа в Дублянах).Еволюція сільського господарства в напрямі до ринку впанських маєтках відбувалася швидше, ніж у селянських,які продовжували зберігати переважно напівнатуральнийхарактер. Змінити ситуацію на краще була покликана се-лянська постачально-збутова кооперація. У Львові була ут-ворена «Народна торгівля» (1883) з філіалами у різнихмістах та сотнями крамниць, які торгували м'ясо-молочни-ми продуктами. А напередодні Першої світової війни про-відному українському кооперативному об'єднанню Галичи-ни — Крайовому ревізійному Союзу — у Львові було підпо-рядковано уже майже 600 кооперативів. Кооперативні спіл-ки скуповували у своїх членів сільськогосподарськупродукцію, а їм постачали добрива, машини, сортове на-сіння. Усе це зумовлювало розклад патріархальної залеж-ності селянських господарств, сприяло залученню їх, особ-ливо заможніших, до ринкових відносин.

Перебудова організації сільськогосподарського вироб-ництва на західноукраїнських землях у другій половиніXIX ст. дала змогу підвищити врожайність зернових на20—25%, Завдяки цьому та значному розширенню зерно-вих площ за півстоліття майже у 1,5 раза зросла продукціяземлеробства. Але у зв'язку із зростанням за цей час у1,8 раза населення краю її вистачало лише на його харчу-вання. Загалом сільське господарство на цих землях лиша-лось єксіїнсивним, низькопродуктивним.

У краї зростало відносне аграрне перенаселення, збіль-шувалася кількість селянських господарств, які опинили-ся на межі розорення. У пошуках кращої долі значна час-тина селян Закарпаття уже в 70-х, а Східної Галичини і Бу-

1 Історія України. - К.: Альтернати в,и, 1997. — С. 163.

Західноукраїнські землі у другій половині Х!Х ст. 183

ковини — у 90-х роках XIX ст. змушена була емігрувати вінші країни (СІЛА, Бразилію, Канаду, Аргентину), на Над-дніпрянську Україну та на Балкани, До Першої світовоївійни з цих земель виїхало і поселилося за океаном майжеодин мільйон осіб. Проте ні постійна, ні сезонна еміграціяне змогли істотно виправити ситуацію в західноукраїнсько-му селі. Сільське населення дедалі більше пролетаризува-лося.

Суспільно-політичний рух, що розгорнувся після буржу-азної революції 1848—1849 рр. в Австрії, зумовив посилен-ня національно-визвольної боротьби українського народу.Однак на той час національно-патріотичний табір значноослаб. Більша частина українських патріотів, розчарованакрахом своїх надій на вирішення соціально-економічних,політичних, культурних проблем у 1848—1849 рр. за допо-могою Габсбургів, почала шукати підтримки в Росії, Посту-пово відходячи від ідеалів «Руської трійці», частина галиць-кої інтелігенції, піддавшись впливу об'єднавчих ідей мос-ковського професора М. Погодіна, потрапила у фарватерпанслов'янської політики царської Росії. Так, у другій по-ловині 60-х років з членів Головної Руської Ради сформу-валася партія москвофілів. Водночас оформилася лібераль-но-національна партія народовців.

Соціальну основу москвофілів становили головним чиномтак звані старі русини, тобто добре забезпечена церковна тасвітська еліта. Поділяючи експансіоністські прагнення ро-сійського царату, вони не визнавали права українського на-роду на самостійне існування, рішуче обстоювали тезу про«єдиний общеруський народ», до якого зараховували і насе-лення Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпат-тя, тобто стали на шлях національного самозречення.

Носієм національної ідеї і продовжувачем традицій на-ціонального руху попередніх десятиліть у Галичині висту-пило молоде покоління світської інтелігенції — вчителі,письменники, журналісти, студенти.

Молода інтелігенція започаткувала новий, так званийнародовський, напрям національного руху, що орієнтував-ся на народ і стояв на ґрунті національного самоутверджен-ня та визнання національної єдності українців Галичини іНаддніпрянщини.

Першими представниками нового напряму були молодіпиєьменники-романтики: Володимир Шашкевич (син Мар-кіяна — засновника «Руської трійці»), Федір Заревич, Єв-ген Загорський, Ксенофонт Климович, Данило Танячкевич,які у 1862 р. заснували у Львові першу нелегальну молоді-


жну організацію-громаду (на зразок «Київської громади»).Слідом виникли учнівські громади в Бережанах, Перемиш-лі, Самборі, Тернополі. З їх середовища вийшли визначнідіячі національного руху: Іван Франко, Володимир Нав-роцький, Іван Пулюй, брати Володимир і Олександр Бар-вінські та багато інших.

У 1861 р. народовці заснували у Львові клуб «Руськабесіда», товариство «Просвіта» (1868), метою яких булопіднесення культури і свідомості народу, а такожтовариство імені Т.Г. Шевченка (1873) для опіки надписьменством. Писемність і національну свідомість наро-ду вони підносили великою мірою за допомогою Шевчен-кового «Кобзаря».

Наприкінці 70-х — на початку 80-х років народовцістворюють свої політичні організації та політичну пресу. З1879р. виходить тижневик «Батьківщина» за редакцієюЮ. Романчука, а з 1880 — газета «Діло» за редакцієюВ. Барвінського. Тоді ж почав виходити літературно-науко-вий журнал «Зоря» (1880), який набув значення всеукраїн-ського органу.

Галичина стала центром українського друкованого сло-ва. Тут видавали свої твори й письменники Наддніпрянсь-кої України: П. Куліш, Марко Вовчок, В. Антонович, І. Не-чуй-Левицький, Панас Мирний та ін. Таке співробітницт-во приносило обопільну користь: східні українці в такийспосіб долали царські заборони щодо українського друку, азахідні одержували талановиту літературу для пропагандиєдності українського народу по обидва боки російсько-авст-ро-угорського кордону.

Проте з часом у народовському русі почали брати горуконсервативні елементи. Спрямувати його в демократичнерусло намагався М. Драгоманов, маючи намір перетворитиГаличину в осередок розширення політичного руху на всюУкраїну. Під його впливом у Галичині сформувалась гене-рація молодої інтелігенції, яка в середині 70-х років запо-чаткувала радикальну течію в національному (народовсько-му) русі на чолі з І. Франком, М. Павликом, О. Терлецьким.

У 90-х роках XIX ст. на західноукраїнських земляхвідбувається політизація національного руху. Утворилисяперші політичні партії, були сформульовані їхні програмита політичні гасла. Завдяки цьому національна ідея почалаоволодівати народними масами, а національний рух, щонабув політичного змісту, ставав масовим.

У 1890 р. у Галичині було засновано політичну партію —Русько-українську радикальну партію (РУРП). Це була пер-


ша легальна українська політична партія європейськоготипу і водночас перша в Європі селянська партія соціальноїорієнтації. Згодом були створені Українська національно-демократична партія — УНДП (1899) та Українська соціал-демократична партія — УСДП (1899).

Найближчим програмним завданням РУРП і УНДПбула національно-територіальна автономія Східної Галичи-ни, Північної Буковини, УСДП — культурно-національнаавтономія. А кінцеву мсту національного руху спочаткуРУРП (1895), а за нею УНДП і УСДП сформулювали в своїхпрограмах: здобуття культурної, економічної й політичноїсамостійності українського народу, його державної неза-лежності та об'єднання його земель.

Отже, на межі XIX—XX ст. національний рух на всійтериторії України виразно політизувався. Керівництво нимперебрали на себе новоутворені політичні партії, програмияких передбачали докорінні зміни соціально-економічногоі політичного ладу, повну ліквідацію національного поне-волення України чужоземними імперіями, впровадженняцивілізованих основ суспільно-політичного життя україн-ського народу на демократичних засадах автономії або фе-дерації чи навіть повної державної самостійності.

Розвиток науки і техніки

У XIX ст. завершився промисловий переворот (60-тіроки), який стимулював технічний прогрес у машинномувиробництві. Це був період перемоги машинної праці надручною в головних на той час галузях промислового вироб-ництва — текстильній та швейній.

Механізація промисловості активізувала розвиток ма-шинобудування як особливої галузі, а це стимулювало прог-рес у металообробці. В 1855 р. англійський винахідникГ. Бессемер запропонував новий спосіб переробки чавуну взалізо і сталь за допомогою стисненого повітря в спеціальнійрухомій посудині — конвертері. У 60-ті роки було винай-дено і н ш и й спосіб отримання заліза та сталі — в результатісплаву чавуну з брухтом в мартенівських печах. Унаслідокцього з 1865 по 1870 рік світове виробництво сталі вирослона 70%.

З'являються в цей час нові типи металообробнихстанків, вдосконалюється паровий двигун — створювалисьпаросилові установки високого тиску, було сконструйова-но двигун внутрішнього згоряння — спочатку газовий, а


пізніше — на рідкому паливі. На цій підставі стверджують,що XIX ст, ввійшло в історію як століття заліза і пари.

У 1831 р, англійський фізик М, Фарадей встановив фактвиникнення електричного струму в провідниках під впли-вом магніту, електромагнітну індукцію, передбачив існу-вання електромагнітного поля, теорію якого розробивК. Максвелл. Практичне використання електродинамікиМаксвелла привело до створення в XX ст, радіотехніки. У60-ті роки були створені перші електричні машини (дина-мо-машини), котрі могли працювати і як генератори стру-му, і як двигуни. Починався новий етап в розвитку техні-ки — епоха електрики.

Розвиток капіталістичних відносин вимагав і нових за-собів зв'язку. У 1832 р. російський вчений П. Шиллінг ви-найшов електричний телеграф. Але у світі набули поширен-ня сконструйований пізніше телеграфний апарат американ-ця Морзе та запропонована ним азбука. Після віднайденняспособу ізоляції кабелю в 50—70-ті роки XIX ст. телеграф-ною лінією були з'єднані Європа, Америка і Азія.

Протягом перших десятиліть XIX ст. швидкими темпа-ми відбувався розвиток поліграфічної та паперової промис-ловості в результаті вдосконалення існуючих друкарськихстанків та впровадження ротаційних машин, які друкува-ли одночасно з обох сторін паперової стрічки. У 1884 р. буластворена технологія виготовлення паперу з деревини(Німеччина, Ф. Келлер).

З'явилися нові галузі промисловості, чільне місце середяких посіла хімічна, що виробляла сірчану кислоту, соду,їдкий натрій, хлор та інші речовини, необхідні при вироб-ництві скла, фарб, вибухових речовин, штучних добрив,фармацевтичних препаратів та ін.

Англійський вчитель Дж. Дальтон обґрунтував атомнутеорію побудови речовини, запровадив у хімію поняттяатомної ваги, почав використовувати хімічні формули. Ве-личезною подією в історії хімії стало відкриття Д. Менде-лєєвим у 1869 р. періодичного закону хімічних елементів.

Одне з видатних науково-технічних відкриттівXIX ст. — фотографія як результат діяльності багатьохєвропейських вчених XVIII—XIX ст. Вирішальне вплинувна її становлення французький вчений Л. Дагер, від іменіпоходить термін «дагеротипія».

XIX ст. — епоха великих відкриттів в природознавстві.В 1842 р. німецький вчений Р. Майєр відкрив закон збере-ження і перетворення енергії. Тоді ж була створена теорія


клітин, що обґрунтовувало єдність всього органічного світу.У 1859 р. побачила світ праця Ч. Дарвіна «Походженнювидів», яка обґрунтовувала теорію природного відбору.Причини мінливості розгадав чеський монах і природодос-лідник Г. Мендель.

Тогочасний розвиток науки і техніки в Україні був обу-мовлений утвердженням капіталістичних відносин вРосійській імперії. Осередками науково-дослідної діяль-ності на початку XIX ст. були вищі навчальні заклади, дер-жавні установи та громадські фахові товариства. Так, длядопомоги сільському господарству і транспорту на Харків-щині та в Миколаєві були відкриті метеорологічні станції,які дали змогу розробляти прогнозну карту погоди. В усіхгубернських центрах України були організовані статис-тичні комітети, які вивчали стан промисловості, сільсько-го господарства, торгівлі та видавали необхідні практичнірекомендації.

Активну роль в об'єднанні наукових сил, організаціїдослідних робіт відіграли відкриті в 60—90-ті роки Товари-ства дослідників природи в Харкові, Києві, Одесі, Матема-тичне і Медичне товариство, Бактерслогічний інститут вХаркові та ін.

Потреби народного господарства в епоху утвердженнякапіталізму викликали появу нових навчальних закладів.В останній чверті XIX ст. були відкриті політехнічні інсти-тути у Львові та Києві, ветиринарні навчальні заклади уХаркові та Львові, сільськогосподарський в Одесі та гірни-чий у Катеринославі.

Оригінальні праці багатьох українських вчених збага-тили вітчизняну і світову науку. Математик Д. Гравезаснував першу алгебраїчну школу в Україні. У науковихколах незаперечним авторитетом користувався професорматематики Київського університету М. Остроградський.Своєрідними науково-дослідними центрами стали кафедрифізики Київського, Харківського, Новоросійського універ-( ято-тіп. З 1865 по 1890 рік кафедру фізики Київського уні-верситету очолював М. Авснаріус — основоположник однієїз перших в Україні наукових шкіл з молекулярної фізики,В галузі термодинаміки прославився розробкамиМ. Шиллер, який.очолював в Україні кафедру теоретичноїфізики. Першим у світі почав викладати основи нової на-уки — фізичної хімії М. Бекетов у Харківському універси-теті. Там само було відкрито першу в Україні кафедру фі-зичної географії.

188 Україна уХІХст.

В галузі магнетизму, електротехніки та електролізу з1880 по 1902 рік у Харкові працював М. Пильчиков — одиніз піонерів рентгенографії та рентгенології. У 1881 р. урод-женець України інженер М. Бенардос винайшов і застосу-вав у промисловій практиці дугове електрозварювання ме-талів. Найекономічніпіий для свого часу паровоз сконстру-ював наприкінці XIX ст. київський інженер О. Бородін.

Інтенсивно розвивалась в Україні біологічна наука.Плідну діяльність у Новоросійському університеті розгор-нув видатний вчений І. Мєчников. У 1886 р. він разом ізмікробіологом М. Гамалією заснував в Одесі першу вітчиз-няну і другу в світі бактерологічну станцію, де почали ви-користовувати вакцини проти інфекційних захворювань. Зарозвиток теорії та практики нової на той час галузі біологіїта медицини — імунології — Мєчников був удостоєний Но-белівської премії.

Загальноєвропейське визнання у 60—90-ті роки здобулипраці антрополога Ф. Вовка, економістів М. Бунге, М. Тутан-Барановського, соціолога та історика М. Драгоманова.


1. Охарактеризуйте національне відродження і суспільно-політичнірухи в Наддніпрянській Україні у першій половині XIX ст.

2. Розкрийте участь українського народу у Вітчизняній війні 1812 р.та покажіть її вплив на розвиток суспільних рухів в Україні.

3. Охарактеризуйте програму і діяльність Кирило-Мефодіївськоготовариства.

4. Проаналізуйте розвиток західноукраїнських земель у першій по-ловині XIX ст.

5. Які основні особливості діяльності «Руської трійці»?6. Яким було становище українських земель у складі Росії в другій

половині XIX ст.?7. Охарактеризуйте національний та суспільно-політичний рухи в

Україні другої половини XIX ст.8. У чому суть Валуєвського циркуляру 1863 р. та Емського указу

1876 р.?9. Дайте характеристику земсько-ліберальному руху; українським

громадам, «Ходінням у народ»; народницької організації «Земля і воля»;першим робітничим організаціям; марксистським гурткам і першимсоціал-демократичним організаціям.

10. Проаналізуйте розвиток західноукраїнських земель у другій по-ловині XIX ст.



Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 1999.Дорошенко Д. Нарис Історії України. — К.: Глобус, 1991. — Т. 2. —

С. 268—328.Історія України /За ред. В. А. Смолія. — К.: Альтернативи, 1997.Лисяк-Рудницький І. історичні есе. — К.: Основи, 1994. — Т. 1. —

С. 144—202.«Руська трійця» в історії суспільно-політичного руху і культури України.—

К.: Наукова думка, 1987.Сарбей В. Г. Національне відродження України. — К.: Альтернативи, 1999.Терещенко Ю. І., Курило В. М. Історія України. — К: Сільгоспосвіта, 1995.Українська ідея: історичний нарис. — К., 1995.Хрестоматія з історії України. — К.: ІСДО, 1993. — С. 134—150.Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лек-

цій. — К.: Либідь, 1999.

Україна на початку XX ст.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбулися гли-бокі зміни в соціально-економічному й політичному життіУкраїни: перехід капіталізму в стадію імперіалізму, поси-лення боротьби проти феодальних пережитків, піднесен-ня робітничого, революційно-демократичного та націо-нально-визвольного рухів, створення політичних партій.

Особливо позначилася на історичній долі українськогонароду Перша світова війна, яка змусила українців воюва-ти у складі чужинських армій по обидва боки літі фронту.

7.1. Соціально-економічнийі політичний розвиток Українина початку XX ст.

Україна у складі двох імперій

Українські землі перебували у складі двох імперій: Росіїта Австро-Угорщини. Східні райони (Лівобережжя, части-на Правобережжя, Новоросія) входили до складу Росії ібули в ній одним з найрозвинутіших районів. Галичина,Буковина, Закарпаття перебували під Австро-Угорщиною.Рівень їх економіки був вкрай низьким.

Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку XX ст. 191

Наприкінці XIX ст. Україна перетворилася на основнийвугільне-металургійний район країни: в 1900 р. підприєм-ства, розташовані в Україні, давали 53% чавуну, майже65% кам'яного вугілля, 58% — сталі, 77% — поташу,55% — виробництва сільськогосподарських машин. Тут ут-ворилися великі промислові центри: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький та Нікопольський залізоруд-ний та марганцевий басейни, Південно-Західний цукробу-ряковий район. Але загалом економіка України залишала-ся аграрною. 81,7% населення України проживало в селі, а51,8% становила продукція сільського господарства. 90%експортної пшениці Росії припадало на Україну. Викорис-тання машин, соціальна диференціація населення, збіль-шення ринку робочої сили свідчили про розвиток капіталіз-му в аграрному секторі.

Економіка все більш інтегрувалася в загалькоросійську,розширювалися зв'язки з різними регіонами країни.

Особливостями розвитку капіталізму в Україні в періодімперіалізму були висока концентрація виробництва, вели-ка роль іноземного капіталу, розвиток монополій та фінан-сового капіталу. За рівнем концентрації промислового ви-робництва Україна посіла на початку XX ст. одне з перших:>гісць у світі. На підприємствах з кількістю робітників по-над 500 осіб працювало майже 50% їх загальної кількості.30,9% робітників було зосереджено на заводах і фабриках,підприємствах з кількістю працюючих понад 1000 осіб.Найвищого рівк-я концентрація виробництва досягла в Лу-ганську, Харкові, Києві, Миколаєві, Юзівці, Одесі.

В економіці України активно зростала роль іноземногокапіталу. На початку століття металургійні та металооб-робні підприємства належали 34 акціонерним товариствам.Іноземці становили більшу частину адміністративного апа-рату, інженерно-технічного складу, кваліфікованих робіт-ників. У 1910р. частка іноземного капіталу в Україні до-сягала 80—90%.

У цей період в економіці України активно діяли мо-нополістичні об'єднання «їїродамет», «Продвугілля».,«Прсдвагон», «Покрівля», цукровий синдикат та ін. Вонимонополізували від 70 до 90—100% виробництва і збутупромислової продукції.

Виникали банківські монополії, посилювався процесзрощування промислового та банківського капіталу, з'явив-ся фінансовий капітал. Про це свідчить діяльність Азово-Чорноморського монопольного банку, який відігравав про-відну роль у виникненні фінансового капіталу в Українї, щобуло однією з типових рис імперіалізму.

194 Україна на початку XX ст.

ськими студентами організували загальний страйк. У жовтні1901 р. студенти Львівського університету на академічномувічі за участю до 3 тис. осіб зажадали статусу цілком україн-ського університету. У відповідь на зволікання властей 440студентів заявили про свій вихід з університету, наступногороку ще 600 студентів залишили Львівський університет назнак протесту проти його політики онімечення тамтешньоїмолоді. Згодом, 1915р., австро-угорська влада визнала зацим університетом статус українського.

Цей період ознаменувався також виходом на арену сус-пільного життя політичних партій. «Русько-українська ра-дикальна партія» — таку назву придбала перша на теренахУкраїни (Галичина) політична партія, що утворилася в1890р. її провідники (С. Данилович, К. Трильовський,1. Франко, С. Левицький, М. Павлик, Ю. Бачинський) ви-ступали за автономію України в складі Австро-Угорщини,а кінцевою метою своєї боротьби вважали створення со-ціалістичної незалежної, соборної Української держави.1899 р. колишні радикали заснували одночасно Українськусоціал-демократичну партію (марксистського спрямування)та Національно-демократичну партію, що обстоювала інте-реси селянства.

1900 р. виникла перша політична організація і на Над-дніпрянщині. Д. Антонович, М. Русов. О. Коваленко та іншідали їй назву «Революційна українська партія» (РУП), авипускник юридичного факультету Харківського Універси-тету М.Міхновський розробив програму і надрукував її уЛьвові у 1901 р. у вигляді брошури під назвою «СамостійнаУкраїна». Найрадикальніша група рупівців (М. Міхновсь-кий, М. Шемет та ін.), невдоволена соціал-демократичноюпозицією лідерів РУП, заснувала 1902 р. Українську народ-ну партію — єдину, яка стояла на засадах державної самос-тійності України.

РУП спричинилася і до появи в 1904 р. Українськогосоціал-демократичного союзу— «Спілки», члени якогомріяли про представництво інтересів робітників незалежновід національності (лідери — М. Меленевський, А. Скоро-пис-Йолтуховський). Тоді ж відомі представники україн-ської інтелігенції С. Єфремов, Є. Чикаленко та Б. Грінчен-ко створили Українську демократичну партію ліберально-го спрямування, котра виступала за встановлення конститу-ційного правління, автономії України, українськогоадміністративного апарату, української освіти.

Згодом більшість цих партій виявиться неспроможноюздобути підтримку мас, а головне — знайти порозуміння


між собою. Цю обставину використають загальноросійськіпартії, зокрема Російська соціал-демократична робітничапартія (І з'їзд відбувся 1898 р. у Мінську), Російська партіясоціалістів-революціонерів — есерів (1902), єврейськіпартії, які розгорнуть свою мережу переважно в містах іпромислових центрах України, обстоюючи ідеї поваленняцаризму, встановлення соціальної рівності і всесвітньогобратерства народів.

Розвиток капіталізму в Україні на початку XX століттясприяв соціальному оновленню суспільства. Українськубуржуазію представляли переважно власники з дрібнимкапіталом, куркульство, але напередодні Першої світовоївійни з'являються мільйонери, представники монополіс-тичного капіталу — Терещенко, Харитоненко, Симеренко,Римаренко.

У процесі капіталістичного розвитку в Україні, як і вінших регіонах Росії, сформувався робітничий клас, якийналічував понад 2 млн осіб. Пролетарів було усунено відучасті в політичному житті, вони залишалися безправни-ми. Заробітна платня робітників України становила 22%заробітної платні робітників Західної Європи. Робочий деньстановив 11,5 години на добу, застосовувалися понаднор-мові роботи. Була відсутня охорона праці, медична допомо-га. Зростали штрафи. Житлово-побутові умови були жах-ливі. Сільське господарство було обтяжене напівкріпос-ницькими пережитками. Селянство сплачувало значні по-датки державі, а поміщикам — викупні платежі зазвільнення з кріпацтва і земельні наділи. Селяни стражда-ли від малоземелля. Майже половина селянських госпо-дарств мала менше, ніж по 5 десятин, тоді як на поміщиць-кий маєток припадало 507 десятин. Розорені селяни лиша-ли свої домівки і йшли до міста на фабрики і заводи.

На початку XX ст. відбувалося бурхливе зростання чис-ла інтелігенції, яка стала активним рушієм і носієм націо-нальної політичної свідомості, надавши українському пи-танню значення політичної проблеми.

Розвиток капіталізму призводив до руйнування націо-нальних перегородок: національні райони ставали багато-національними. У важкій промисловості Донбасу і Криво-ріжжя, наприклад, українці становили від третини до по-ловини всіх робітників.

У той же час в Україні, як і в інших районах Росії, ца-рат проводив політику гноблення українського та іншихнародів, обмежував і переслідував розвиток національнихкультур. Українці зазнавали утисків і в соціально-еконо-7*


мічній, і в політичній сферах. У школах, гімназіях, учили-щах, вузах заборонялося викладати рідною мовою. Біль-шість українського населення не була знайома навіть з еле-ментарними досягненнями культури.

Рівень писемності в Україні був нижчим від середньогодля Європейської Росії показника. Серед селян писемнихбуло від 4 до 10%. У навчальних закладах заборонялосянавіть говорити українською мовою, співати українськіпісні, декламувати вірші, виконувати українські музичнітвори. Будь-які прояви протесту з боку пригнобленого на-роду, спроби відродження української мови, літератури,школи царський уряд оголошував «мазепинством», «сепа-ратизмом» , « українофільством ».

Все це сприяло пробудженню національно-визвольногоруху, головним змістом якого була боротьба проти царатуза соціальне і національне визволення українського наро-ду. Переплетіння цих двох напрямів боротьби створювалооб'єктивні передумови народної революції, сприяло зрос-танню самосвідомості українського народу, підводило йогодо участі в революції 1905—1907 рр.

Отже, на початку XX ст. український народ, як і всі тру-дящі Російської імперії, зазнавав капіталістичного, феодаль-но-поміщицького та національного гноблення, постійностраждав від репресивно-каральних заходів царизму, щоштовхало його на боротьбу за повалення царського самодер-жавства, за демократичні перетворення в країні. В по-міщицько-деспотичній імперії назрівав революційний вибух.

Розвиток науки і техніки. Початок авіаери в Україні

Українська наука вступала у XX ст. з іменами І. Пу-люя — винахідника променів, пізніше названими рентге-нівськими; М. Туган-Барановського — автора знаменитоїтеорії економічних криз, ринків та кон'юнктур, вченого іпрактика кооперативного руху, соціолога, державника;М. Грушевського — засновника власне української історич-ної школи; Д. Чижевського — філософа і літературознав-ця, «Нестора славістики»; братів В. та Б. Кістяківських —перший був засновником сучасної вітчизняної електрохіміїта творцем фільмової теорії корозії металів, другий — ви-датним правознавцем, автором теорії правового самообме-ження держави та ін.

В. Вернадський своєю науковою творчістю як геохімікі мінералог кардинально вплинув на розвиток кількох га-


лузей науки в усьому світі. Саме В. Вернадський створивучення про ноосферу, чим поєднав науки про природу і просуспільство, заклав основи сучасної екології.

З його ім'ям пов'язано створення у листопаді 1918р. Ук-раїнської академії наук. Будучи її першим президентом, вінспівпрацював з ученими, які становили інтелектуальний цвітукраїнської нації. Серед них — Д. Багалій, М. Кащенко,Б. Кістяківський, Й. Косоногов, А. Кримський, В. Іконни-ков, Г. Павлуцький, В. Палладій, В. Перетц, Е. Спектор-ський, О. Спєраиський, С. Тимошенко, Є. Тимчєнко, М. Ту-ган-Барановський, А, Тутковсьтсий, М. Сумцов.

У світову науку XX ст. ввійшли своїми працями мате-матики М. Зарицький, М. Чайковський, М. Крилов, М. Бо-голюбов. А М. Кравчука історія поставила поруч з такимикласиками, як Лаплас, Гільберт, Пуанкаре.

З польоту американських братів О. і В. Райт 17 грудня1903 р. почалася світова авіаера. Цей епохальний успіх піо-нерів авіації сприяв розвитку авіації в усіх країнах світу. ВУкраїні ідеї повітроплавання і авіації на початку XX ет.пропагували відомі вчені Є. Жуковський, М. Артем'єв,М. Делоне, О. Кудашсв, Г. Проскура та ін. Українськимицентрами планеризму і авіації стали Київ, Харків і Одеса.

У березні 1908 р. було організовано перший в Росії «Одес-ский азроклуб», а 8 (21) жовтня 1909 р. — Київське товари-ство повітроплавання на чолі з професором КПІМ. Делоне. У Харкові в квітні 1909 р. при Харківському від-діленні Російського технічного товариства було відкрито по-вітроплавальний відділ, а у вересні 1910 р. професор Г. Про-скура організував «Аеросекцію» при студентському техніч-ному товаристві. В Західній Україні теж створювалися авіа-об'єднання. У Львові 1909 р. було створено на громадськихзасадах 2 товариства: Авіаційно-технічний союз і Авіаційнийсоюз студентів Львівського політехнічного інституту.

21 березня 1910 р. в Одесі М. Єфімов на літаку «Форман-4»здійснив перший, публічний політ в Російській імперії, а потімвстановив кілька світових рекордів. Невдовзі в Одесі провівнизку успішних польотів С. Уточкін.

Історичною подією став політ у Києві на Сирецькомуіподромі (тепер територія кіностудії ім. О. Довженка)23 травня 1910 р. члена Київського повітроплавального то-вариства О. Кудашева. Це був перший в Росії політ на аеро-плані вітчизняної конструкції, який започаткував авіаерув Україні.

В Україні працювало чимало уславлених авіаконструк-торів. З Київського товариства повітряплавання вийшла най-


більша в Росії кількість авіаконструкторів: Г. Адлер,Ф. Билінкін, Д. Григорович, В. Іордан, О. Карпека, брати Ка-сяненки, О. Свєшніков, І. Сікорський та ін. За період з 1909по 1912 рік київськими ентузіастами створено майже 40різних типів літаків, названих їх іменами. Перших 6 ТИШЕлітаків І. Сікорського від «БІС—1» до «С—6» було побудо-вано в Києві. Деякі авіаконструктори водночас із розробкоюнових типів літаків займалися конструюванням авіа-двигунів, як, наприклад, брати Касяненки. Повітряні гвин-ти «Бр, Касяненко» були досконаліші від французьких.

В Одесі авіабудуванням займачися С. Уточкін, В. Хіоні,С, Чернавський, Т. Товмач та ін. Серед харківських авіакон-структорів заслужили визнання С. Гризодубов, Л. Школін,В, Адаменко та ін. Ентузіасти літакобудування були і вінших містах України, у тому числі й західноукраїнських.Так, з 1893 р. по 1914 рік у Галичині 38 конструкторів йінженерів спроектували 35 літальних апаратів, з яких 19було збудовано (13 літаків і 6 планерів).

У 1910—1911 рр. авіація остаточно набула військовогохарактеру і розвивалася під впливом військових вимог. Во-сени 1911 р. авіація вперше взяла участь у військових ма-неврах російської армії. Було створено авіаційні школи уКиєві, Севастополі, Одесі та інших містах. На початку квітня1913р. були сформовані перші авіаційні роти: 1-ша — у Пе-тербурзі, 2-га — в Севастополі і 3-тя — в Києві. У складіВійськово-повітряного флоту Росії на початку Першої світо-вої війни було 39 авіазагонів, 213 штатних пілотів і стількиж аеропланів, переважно французьких конструкцій, виго-товлених частково на вітчизняних заводах. Це головнимчином «Ньюпор-4», «Фармани», «Морани» та «Дюпердюс-сени». Під час війни розширювалося функціональне засто-сування авіації. Якщо спочатку літаки використовувалисьяк розвідники й корегувальники артилерійського вогню,то з часом авіацію стали поділяти на бомбардувальну, ви-нищувальну і морську. Наприкінці війни літаки почали за-стосовувати для штурмових дій проти наземних військ.

Російська імперія першою із воюючих країн створила бом-бардувальну авіацію на базі літаків І. Сікорського «Ілля Му-ромець». Було випущено 80 «Муромців» різних модифікацій,які не мали собі рівних у світі. У грудні 1914 р. важкі «Му-ромці» були об'єднані в «Ескадру повітряних кораблів».

У роки війни сформувалась і морська авіація Російськоїімперії, яка мала свої бази в Одесі і Севастополі. На почат-ку 1917р. авіація Чорноморського флоту налічувала 152літаки.

Україна в період Першої російської революції (1905—1907 рр.) 199

Під час війни літаки будувались (у тому числі зарубі-жних конструкцій) на одеському заводі «Анатра», «Чер-вонському авіаційному заводі» Ф. Терещенка, «Кримсько-му аеропланному заводі В. Адаменка», бердянському за-воді акціонерного товариства «Матіас» та ін. У 1916р. вОлександрівську (тепер Запоріжжя) було створено завод звипуску авіадвигунів (петроградського АТ «Дека»). Наньому налагодили випуск двигунів типу «Мерседес» (129і!70к,с.).

Отже, за відносно короткий строк в Україні зусиллямивітчизняних вчених, конструкторів і ентузіастів було ство-рено оригінальні конструкції літаків, організовано вітчиз-няну авіапромисловість, літакобудування. Збудовані літа-ки відповідали міжнародному рівню, подекуди випереджа-ючи світові досягнення в галузі авіації.

7.2. Україна в періодПершої російської революції(1905—1907 рр.)Революція почалася 9 (22) січня 1905 р. в Петербурзі й

одразу ж набула всеросійського характеру. Розстріл мирноїдемонстрації робітників у столиці викликав обурення тру-дящих усієї країни.

Події в Україні значно впливали на хід революції. Вонабула відзначена тими ж самими рисами, що й революція вцілому, але відрізнялася тим, що народ України в першійбуржуазно-демократичній революції боровся і проти націо-нального гноблення.

Першими зреагували на події в Петербурзі студенти-ук-раїнці. Головна студентська рада перетворилася на Тимча-совий український революційний комітет, який уже2 березня 1905р. розповсюдив друковану відозву «Доукраїнського громадянства, студентства, робітництва і ук-раїнських офіцерів у Петербурзі». Крім вимог загально-громадянських прав у відозві йшлося й про національні пра-ва, про культурний розвиток українського народу, що можезабезпечити лише власний суверенний державний організм.Про це згодом заявили також студентські громади Києва,Харкова, Одеси й Москви.

Уже в січні 1905 р. робітники Києва та промисловихрайонів Донецько-Криворізького басейну почали полі-


тичний страйк, який охопив всю Україну. Скрізь робіт-ничі страйки супроводжувалися мітингами та демонстра-ціями протесту проти самодержавства. Водночас робітни-ки організовано запроваджували на заводах 8-годиннийробочий день, знижували ціни на товари у фабрично-заводських крамницях. У січні—березні страйковийрух охопив усі промислові центри, в ньому взяло участь170 тис. робітників.

Протягом весни і літа 1905 р. хвиля страйків зростала.Услід за робітниками на боротьбу піднялося селянство. Ви-ступи селянства здебільшого мали стихійний характер іперетворювались на погроми поміщицьких садиб. Харак-терним, наприклад, був випадок на хуторі Михайлівсько-му на Чернігівщині в лютому 1905 р., коли селяни розгро-мили маєток і цукровий завод Терещенка. Окремі виступиселян набували організованого характеру. Так, 18 грудня1905 року в селі Великі Сорочинці (Полтавщина) був ство-рений селянський комітет, який віддав розпорядження несплачувати податків, не надсилати новобранців до військатощо. Комітет керував і обороною селян від урядовихвійськ. Всього протягом січня—березня 1905 р. в Українівідбулося до 140 селянських виступів.

Уперше бере участь у революційних подіях надійна опо-ра царизму — армія. 14—25 червня 1905 р. вибухнуло по-встання на новому кораблі-панцернику «Потьомкін». У лис-топаді повстали матроси крейсера «Очаків» Чорноморсько-го флоту, яких очолював лейтенант П. Шмідт. 18 листопа-да в Києві відбувся виступ саперів на чолі з підпоручикомБ. Жаданівським.

До революційних подій поступово залучалася інтеліген-ція, її українські представники заснували культурно-освіт-ні організації «Просвіти», які займалися створенням бібліо-тек, читалень, шкіл з українською мовою навчання, видан-ням газет та книг, проведенням літературних та музичнихвечорів, лекцій тощо. У багатьох школах вчителі переходи-ли на викладання українською мовою. В Київському, Хар-ківському та Одеському університетах було запровадженокурс української літератури. З'явилася україномовна пре-са: першою українською газетою був «Хлібороб» — видан-ня В. Шемета в Лубнах.

У жовтні 1905 р. відбувся загальний політичний страйк,у якому взяло участь 120 тис. робітників України. Для ке-рівництва страйками створювалися страйкові комітети, атакож ради робітничих депутатів (у Києві, Катеринославі,Горлівці).

Україна в період Першої російської революції (1905—1907 рр.) 201

Революція наростала з кожним днем, набуваючи справдівсенародного характеру, прискорюючи процес консолідаціїполітичних сил, зростання чисельності буржуазних, соці-алістичних та інших партій. Під тиском революційної хвилі17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, у якомуобіцяв народу громадянські права, політичні свободи, за-снувати парламент — Державну Думу з законодавчими пра-вами. Цей Маніфест зумовив розмежування позицій різнихполітичних партій, які умовно можна згрупувати за трьо-ма напрямами:

— ліворадикальні — РУП, РСДРП, УСДРП, Українськапартія соціалістів-революціонерів (УПСР), Українська со-ціалістична партія (УСП), Український соціал-демократич-ний союз — «Спілка», Бунд, Поалей Ціон та ін., які сприй-няли маніфест як маневр царизму і закликали продовжу-вати боротьбу до повної перемоги над самодержавством;

— ліберальні— Конституційно-демократична партія,УДП, «Союз 17 Жовтня» (октябристи), Українська ради-кальна партія (УРП), Народна українська партія (ПУП) таін., які сподівались, що реалізація маніфесту дасть консти-туцію, парламент, демократичний устрій суспільства;

— реакційно-консервативні, поміщицько-монархічні(«Союз російського народу», «Союз земельних власників»,«Російська монархічна партія» та ін.), які захищали кла-сові інтереси царизму, кріпосників-поміщиків і прагнулискасувати перші завоювання революції, вважаючи її пору-шенням законності.

Після виходу Маніфесту боротьба набрала особливо го-стрих форм. Всі партії соціалістичного напряму ігнорува-ли вибори до Першої Державної думи. Незважаючи на це,Україна була представлена в парламенті 102 депутатамиіз 497, обраними за мандатами російських партій: 32 де-путати були від селян, 26 — інтелігенції, 24 — поміщиків,8 — робітників, 1 — священик. 45 з них об'єдналися в Ук-раїнську парламентську громаду, головою якої став адво-кат із Чернігова І. Шраг. Громада випускала свій орган —« Український вісник». Політичною платформою Громадибули вимоги автономії України, українізації державногоуправління, освіти. Співавтором багатьох законопроектів,організатором «Українського вісника» був М. Грушев-ський. Перша Дума була розпущена через 72 дні після їїскликання.

У Другій Думі знов виникла Українська думська грома-да з 47 членів, яка видавала часопис «Рідна справа» і про-довжувала ту ж саму роботу, що і в Першій Думі, вимагаю-


чи автономії України, місцевого самоврядування, викори-стання української мови в школі, суді, охорони праці. Біль-шість депутатів фракції становили представники лівихпартій, які цього разу брали участь у виборах. Цього рокувід українських губерній було 59 селян, 17 інтелігентів,6 робітників і 4 священики.

Революційні події відчутно вплинули на населенняЗахідної України та Буковини. У 1905—1909 рр. у Гали-чині відбулося 211 страйків, найбільший з них •— влітку1905 р. — охопив 380 сіл. Уряд змушений був поступити-ся, ухваливши нове положення про вибори до парламен-ту. 12 листопада на так званій Національній Раді у Черні-вцях було засновано партію народно-демократичного спря-мування. Один з її лідерів професор С. Смаль-Стоцькийзаявив: «Наступають часи не гірші, а ліпші. Є надія на за-гальне голосованіє, в Росії надані права всім народам,отже, і нашому українському. Наш народ стає на цій лініїдо бою за свою святу справу». Згодом, 1907 р., активнекрило Національної ради русинів на Буковині заснувалоУкраїнську радикальну партію Буковини (лідери —Т. Галіп, І. Синюк та ін.).

Поява українських фракцій у Думі мала велике політич-не значення. Вона свідчила про те, що український народ уРосійській державі веде боротьбу за свої права.

Стала виходити преса українською мовою. З'явилося 18українських газет і журналів. Журнал «Киевская старина»видавався українською мовою. Активізувалися культурно-просвітницькі організації — «Просвіти», в яких бралиучасть відомі діячі літератури, мистецтва, науки: Б. Грін-ченко, Леся Українка, М. Лисенко, М. Коцюбинський, Па-нас Мирний, Д. Яворський та ін. «Просвіти» створювалибібліотеки, читальні, друкували науково-популярну літера-туру українською мовою, організовували лекції, концерти,вечори, українські свята.

Революція 1905—1907 рр. сколихнула країну, але непринесла трудящим ні соціального, ні національного ви-зволення. Головне досягнення — запровадження парламен-таризму — виявилося ефемерним. Визвольний рух відсту-пив, щоб готувати нові загони борців.

Трудящі України у ході боротьби домагалися демокра-тичного вирішення національного питання, скликання Ус-тановчих зборів представників усіх національностей Росії,протестували проти великодержавної шовіністичної полі-тики царизму і буржуазії, проти чорносотенних погромів.Вони активно відстоювали національні права українського

Україна в пореволюційну добу (1907—1914 рр.) 203

народу, вимагали скасування всіх обмежень стосовноукраїнської мови й культури.

Після поразки грудневих збройних повстань почавсяперіод спаду революції, а 3 червня 1907р. вона закінчиласярозгоном Другої Державної думи.

Незважаючи на те, що революцію 1905—1907 рр. булопридушено, вона стала важливим етапом у національно-ви-звольній боротьбі українського народу, сприяла пробуджен-ню його політичної і національної свідомості, а українськіпартії набули необхідного досвіду політичної боротьби вумовах революції. Під час революції відбулися певні зру-шення у справі українізації. Виникла значна кількість ук-раїнських газет та часописів, тижневиків та журналів. На-ціонально-визвольний рух охопив усі верстви населення.

Революція 1905—1907рр. завдала серйозного ударуцарському самодержавству і стала початком боротьбиукраїнського народу за національне і соціальне визволен-ня. Українське суспільство вийшло з революційної бороть-би зміцненим, більш організованим, з чіткіше визначени-ми цілями.

7.3. Україна в пореволюційну добу(1907—1914 рр.)

Наступ реакції після поразки революції1905—1907 рр.

Після поразки революції 1905—1907рр. царат пере-йшов у рішучий наступ на завоювання трудящих, здобуті вході революції. Розпустивши Другу Державну думу, Мико-ла II видав новий виборчий закон, який значно обмежуваввиборчі права робітників, селян, неросійських народів. Ви-борчими правами користувалися лише 15% населення краї-ни. Внаслідок цього у Третій Державній думі з 442 депутатів252 були поміщиками. Від українських губерній було обра-но 111 депутатів, серед яких 64 поміщики, 13 священиків і26 селян.

Отримавши опору в Думі, царат зосередився на приду-шенні революційних сил. Протягом 1907—1909 рр. за полі-тичну діяльність було заарештовано 26 тис. осіб, у томучислі 84 активних учаснлки грудневого збройного повстан-ня в Донбасі, 8 з яких були засуджені до страти. Чорносо-


тенні банди, військові команди, козацькі сотні жорстокорозправлялися з трудящими. Багато районів України зна-ходилося на воєнному становищі.

Робочий день був подовжений, .зарплата зменшена, напідприємствах складались так звані «чорні списки», в якізаписували революційне настроєних робітників. Свободислова, друку, зборів, організацій були відмінені.

Знову насаджувалася ідеологія великодержавного шо-вінізму, посилилось національне гноблення. В офіційнихдокументах українці, як і інші неросійські народи, назива-лись «інородцями», їм було заборонено створювати будь-якітовариства, клуби, драматичні гуртки, видавати газети рід-ною мовою.

Третя Державна дума, яка діяла з 1908 по 1912 рік,найбільш реакційна за своїм складом, відхилила проект за-кону про проведення навчання у початкових школахукраїнською мовою, використання української мови в су-дах. Показова щодо цього «ініціатива» полтавського губер-натора Багговута, який просив дозволу царського уряду доукраїнських шкіл послати тільки московських учителів,слово «Україна» пояснювати як «окрашу», саму назву «Ук-раїна — український» заборонити, а вживати лише «Мало-росія — малорос». Характерно, що саме в цей час у ЗахіднійУкраїні, на Буковині, Закарпатті активізувався рух «мос-квофілів» — українців за походженням, які під впливоммосковської держави, часом і за фінансової та іншої під-тримки від державних та недержавних структур Москви,Петербурга, Києва, наприклад, «Союза русского народа»,вважали себе етнічними росіянами. На Галичині найбільшпомітним був депутат австрійського парламенту Д. Марков,на Буковині — К. Бугайчук, Є. Ковак. Вони не визнавалиназви «Україна»^ «український», а в «замовних» дослід-женнях доводили, що назва «Україна» вигадана полякамиі стосується лише кількох губерній в Росії, заперечували не-обхідність українського університету у Львові: «Культур-ную необходимость они (студенти. — Авт.) признают толь-ко русскому университету, а тем временем требуют учреж-дения кафедр русского язьїка й литературьі во Львовскомй Черповицком университетах».

Як часто бувало в історії, складні й суперечливі проце-си, попри великі втрати, яких зазнавало духовне життя, незупинили, а продовжували розвиток науки і культури.

Розвиток, зокрема, природничих наук, тісно пов'язанийз іменами Д. Заболотного і В, Впсоковича— учених-ме-


диків, що зробили великий внесок у лікування інфекційниххвороб. С.Навашин і В. Липовський описали рослинний світСередньої Азії, Л.Симеренко вивів чудові сорти яблук таінших фруктів.

Помітною була праця істориків. М. Грушевський друкує1904 р. «Очерк истории украинского народа», а в 1911 р. —«Ілюстровану історію України». Під час революції побачи-ла світ «История украинского народа» Олександри Єфимен-ко — видатного історика, дружини українського політза-єланця, яка змінила нсиття в столиці на помешкання разомз чоловіком. Цікаві праці створили Д, Баталій, Д. Явор-ницький, І. Лучицький, В. Барвінський. Помітною подієюв культурному житті став вихід чотиритомного «Словаряукраїнської мови», підготовленого відомим ентузіастом ук-раїнської справи Б. Грінченком.

У пореволюційні роки, незважаючи на чорносотенніакції, виходили такі періодичні видання: «Записки україн-ського наукового товариства», «Літературно-науковийвісник», «Українська хата», «Дзвін», тижневик «Ріднийкрай» з додатком «Молода Україна», «Сніп», «Життя ізнання», а в Москві— «Украинская жизнь». На ці рокиприпадає розквіт творчості І. Франка, Лесі Українки, М. Ко-цюбинського, в літературі з'являються О. Олесь, М. Воро-ний, П. Тичина, особливу популярність здобуває творчістьВ. Винниченка. Незважаючи на заборони, у 1907 р. у Києвівиникає стаціонарний український театр, на арені якогоз'являються легендарні П. Саксаганський, М. Садовський,Марія Заньковецька, І. Карпенко-Карий, М. Кропивниць-кий. Європейське визнання здобула уроженка ГаличиниСоломія Крушельницька. Пролунала українська опернамузика М. Лисенка та його учнів. На російських і євро-пейських виставках представляли свої роботи художникиІ. Труш, М. Тимошенко, О. Мурашко, С. Васильківський,М. Самокиш.

Водночас українські поміщики та велика буржуазія,налякані розмахом революційної боротьби, примкнули дозагальноросійського контрреволюційного табору.

Радикально настроєні елементи національної інтелі-генції у 1908 р. об'єдналися в міжпартійний політичнийблок — Товариство українських поступовців (ТУП), за сво-єю програмою близьке до російських кадетів. Політичнулінію ТУПу проводила газета «Рада», а культурно-освіт-ню — «Просвіта», Українське наукове товариство. Один ізйого засновників — М. Грушевський — у своїх брошурах


і статтях пропагував ідею національної автономії Українив межах майбутньої конституційної федеративної Росії.Про авторитет і водночас розмаїття ідей цієї структурисвідчить склад ЇЇ провідників — В. Винниченко, С. Єфре-мов, І. Шраг, €. Чикаленко, Л. Старицька-Черняхівська,Д. Дорошенко. В умовах наступу царату глибоку політич-ну кризу переживали УСДРП, а також «Спілка», щоорганізаційно змикалася з меншовицьким крилом РСДРП.Лідери «Спілки» М. Меленевський, І. Барановський,М. Русов активно співпрацювали з Ю. Мартовим, Ф. Да-ном, іншими меншовицькими лідерами під гаслами при-мирення всіх ідейних напрямів у РСДРП. Наступ реакціїзмусив партії піти в глибоке підпілля, перебудувати фор-ми і методи роботи серед мас. Тактика РСДРП в цей періодбула розрахована на збереження нелегальних організацій,поєднання нелегальних і легальних форм роботи, зміцнен-ня зв'язків з масами для переходу в новий революційнийнаступ. Політична мета залишилась та сама — повна пе-ремога буржуазно-демократичної революції та її перерос-тання в революцію соціалістичну.

Столипінська реформа

Царат розумів, що самих репресій недостатньо в боротьбіз революційним рухом, тому він намагався сприяти буржуаз-ному розвитку країни еволюційним шляхом. Програмапрем'єр-міністра П. Столипіна передбачала реорганізаціюмісцевого самоврядування, судових установ, запровадженнястрахування робітників, піднесення агрокультури сіль-ськогосподарського виробництва через розвиток хутірсько-го та відрубного господарства, переселення малоземельнихселян, запровадження загальної початкової освіти тощо. Ре-форма була розрахована не менше, ніж на 20 років.

Столипін Петро Аркадійович (1862—1911) — російський держав-ний діяч. У квітні 1906 р. призначений міністром внутрішніх справ,у липні — прем'єр-міністром. З ім'ям Столипіна пов'язані активнапротидія революції 1905—1907 рр., розпуск II Державної думи ізміни положення про вибори до неї на користь заможних верствнаселення. Вершиною діяльності Столипіна стала аграрна рефор-ма, яка розпочалася в 1906 р. і набула широкого розмаху, зокре-ма в Україні. Столипін негативно ставився до українства, вважаю-чи багатомільйонний народ 'інородцями», всіляко підтримував ді-яльність великоросійських шовіністів в Україні. 1 вересня 1911 р.


під час перебування в Києві був смертельно поранений. Похова-ний на території Києво-Печерської лаври.

Метою всіх цих перетворень було досягнення економіч-ного і соціального прогресу в умовах збереження великогоземлеволодіння, влади поміщиків, зміцнення сільської бур-жуазії, реформування самодержавства в конституційну мо-нархію.

Згідно з царським указом від 9 листопада 1906 р. селя-нам дозволялося виходити з сільської общини на хутори йвідруби, брати кредити в Селянському поземельному бан-ку для створення власного фермерського господарства.

Спроба впровадження капіталістичних форм вироб-ництва передбачала руйнування общини та створення но-вої соціальної опори на селі — економічно незалежного, са-мостійного селянина-виробника. Реформа передбачалаправо продажу селянам общинної землі у приватнувласність.

Аграрна реформа передбачала заохочення переселенняселян на вільні землі Сибіру і Далекого Сходу. Найбільшечисло переселенців дали українські губернії — Чернігівсь-ка і Полтавська. Всього з України було переселено до 1 млнселян. Але через погану підготовку заходу значна частинапереселенців — до 1/4 — повернулась в Україну. Варто зга-дати про роль українства, що переселилося на Схід, в роз-витку тих районів Росії, де воно залишалося на постійномупроживанні: його важкою працею введені в обіг сотні тисячгектарів цілинних земель, засновано до тисячі населенихпунктів, створено великі матеріальні цінності. У 1917 р, заУралом проживало 748,6 тис. українців, їхні нащадки йдосі живуть у тих краях, а про їхню батьківщину нагаду-ють назви сіл і містечок — Прилуки, Ніжин, Гайворон, Ром-ни та ін.

Столипінська реформа дала найвагоміші результати вукраїнських губерніях. У реалізацію реформи на селібуло залучено земства, які будували елеватори, здійсню-вали меліорацію, інші допоміжні роботи. Широкого роз-витку набуває кооперативний рух, виникають споживчітовариства, відбуваються з'їзди кооператорів. Кількістьселян, які вийшли з общини, становила тут 26%. Капі-талізація сільського господарства проходила доситьшвидко, викликаючи розшарування селян, бідніші вер-стви якого досягли 47,5%, зросла кількість селян, якізмушені були йти до міста, на заводи і фабрики. Розши-


рився ринок праці, промисловість одержувала дешеву ро-бочу силу. Класові суперечності на селі загострились. Зрос-тало число селянських виступів: у 1908 р. — 178, 1909 р. —308, 1910р.— 332.

Починаючи з 1910 р., на зміну економічній депресії прий-шло промислове піднесення, викликане розширенням внут-рішнього ринку в зв'язку з проведенням столигянської ре-форми, відносно високими врожаями і зростанням вивозухліба на зовнішній ринок, надходженням у промисловістьнових капіталів, а також проведенням у життя царськимурядом програм переозброєння армії і флоту.

Піднесення охопило кам'яновугільну, залізорудну, мета-лургійну та інші галузі важкої індустрії. Особливо швидкозростала промисловість Донбасу. Видобуток вугілля досяг74% загальноросійського, залізної руди на Криворіжжі зрісу 2 рази, марганцю — в 4 рази, виробництво заліза і сталі —у 1,5 раза.

Пожвавилося проникнення в промисловість іноземногокапіталу. Іноземні компанії зосереджували в своїх руках70% видобутку вугілля і руди, 90% виробництва чавуну ікоксу, майже 80% виробництва машин.

Зростала внугрішня та зовнішня торгівля. Особливу рольвідігравали ярмарки, в 1913р. їх було понад 11 тис. ПередПершою світовою війною українська пшениця становиламайже. 40%, ячмінь — до 50%, жито — понад 50% загаль-норосійського вивозу цих товарів на зовнішній ринок.

Водночас залишалося велике поміщицьке землеволодін-ня: наприклад, Потоцькі мали 170 тис. десятин, Браниць-кі — 167 тис. десятин, не менше мали Терещенки, Харито-ненки, Уварови, графи Бобринські, Кочубеї, Лизогуби, Род-злпки, Скоропадські, князь Сангушко та ін.

Як не парадоксально, спроби реформувати відживаючийрежим наштовхнулися на опір реакційних правих сил (ви-разників інтересів феодалів) і ліворадикальних партій.Ліворадикал Багров під час вистави у Київському оперно-му театрі вбив ініціатора й провідника реформ П. Столипі-на. В його особі влада втратила найперспективнішу осо-бистість, без таких відданих і водночас грамотних про-відників царат був приречений на всевладдя авантюристівРаспутіних, а отже, на безславніш кінець, який лишевідтягла Перша світова війна.

Україна в роки Першої світової війни. Лютнева революція 209

7.4. Україна в роки Першоїсвітової війни. Лютнева революція

Україна в планах воюючих держав

Вбивство сербським студентом Г. Прінціпом 28 липня1914 р. австрійського ерц-герцога Фердинанда стало при-водом до вселенської бійки, яку давно готували країниТроїстої угоди (Антанти) і Четверного союзу. Уже через тридні після пострілів у Сараєво Росія оголосила війну Авст-ро-Угорщині, 5 серпня 1914 р. німецька армія окупувалаБельгію, Англія і Франція розпочали бойові дії протиНімеччини.

Перша світова війна почалася 1 серпня 1914 р., колиНімеччина оголосила війну Росії, а 3 серпня — Франції.Європа була розколота на два воюючих угруповання: з од-ного боку — Німеччина, Австро-Угорщина, Італія,пізніше до них приєдналися Туреччина, Болгарія, з іншо-го — Англія, Франція, Росія. В Першій світовій війні бра-ли участь 34 країни з населенням 1,5 млрд осіб, а всьогобуло мобілізовано 65 млн солдатів і офіцерів, 10 млн з нихзагинуло, 20 млн скалічено. Росія поставила під рушниці15,5 млн осіб.

Війна з самого початку із обох боків мала імперіалістич-ний, грабіжницький характер. Німеччина прагнула до сві-тового панування, а тому хотіла відібрати колонії в Англіїта Франції, захопити частину території Росії, встановитисвій вплив на Балканах. Німецькі юнкери і буржуазія роз-глядали Україну як плацдарм для просування на схід і якмайбутню колонію. Населення України мало стати рабаминімецьких панів.

Австро-Угорщина намагалася зберегти своє пануванняна західноукраїнських землях (Східна Галичина, ПівнічнаБуковина і Закарпаття), а також завоювати Волинь і По-ділля.

Участь у війні відповідала інтересам панівних класівРосії, їх політичним партіям. Імперіалісти Росії мріяли проГаличину, Буковину, Закарпаття, прагнули підкорити краї-ни Близького Сходу, захопити протоки з Чорного моря вСередземне. Поділена між двома головними противниками,Україна з самого початку війни зазнала великих руйнувань.Майже 4,5 млн українців воювали у складі російської ар-мії, 250 тисяч — у складі австрійської.


Повторилася трагедія російське-японської війни 1904—1905 рр. Росія, хоча й витрачала величезні кошти на армію,була непідготовленою до війни. Про це свідчать такі фак-ти: вже в перший період війни не вистачало гвинтівок,замість необхідних 7 тис. снарядів; було тільки 900, тобто у8 разів менше.

Навпаки, Австро-Угорщина й Німеччина ретельно готу-валися до війни. Українці, як представники обох держав,воювали один проти одного.

Український національний рух в роки війни

Поміщики та буржуазія воюючих держав активно під-тримували загарбницьку війну. Намагаючись відвернутиувагу народних мас від політичних справ, вони розгорнулипропаганду шовінізму. Державна Дума, міські думи та зем-ські збори ухвалили резолюції на підтримку російськогоуряду, висловлювали рішучість вести війну до повної пере-моги. В Російській імперії проводилися патріотичні мані-фестації, в ході яких війна зображувалася як «оборонная,визвольна.

Шовіністична хвиля охопила різні політичні партії тарізні верстви населення України.

Київське духовенство відслужило літургію та організу-вало багатотисячну маніфестацію на підтримку царськогоуряду, а також збір коштів на користь жертв війни. Війнупідтримали студентство, молодь, інтелігенція; а серед пар-тій — ТУП, частина УСДРП (на чолі з С.Петлюрою) та ін.

Місцеві газети, в тому числі й українська буржуазно-ліберальна «Рада»5 підтримували уряд у війні. Українськабуржуазія, чиновники, буржуазно-ліберальні організаціїасигнували на війну сотні тисяч карбованців.

Лише деякі українські соціал-демократичні організації(зокрема, Катеринославська, за участю В. Винниченка) ви-ступали з гаслами: «Геть війну! Хай живе автономія Украї-ни!» і проводили антивоєнну пропаганду серед робітників.

У роки війни український національний рух зазнавжорстоких переслідувань реакційних сил. Було закрито«Просвіти», українські видавництва, газети «Рада», часо-писи— «Дзвін», «Україна», «Рідний край,» «Літератур-но-науковий вісник», «Записки українського науковоготовариства», «Наша кооперація». Зазнав переслідувань ібув засланий до Симбірська, потім до Казані і МосквиМ. Грушевський.

Україна в роки Першої світової війни. Лютнева революція 211

Царизм планував, завоювавши Галичину, остаточнознищити український національний рух. Однак більша час-тина галицького громадянства підтримала Австро-Угорщи-ну проти царської Росії. Отже, на початку військових дійукраїнський національний рух розколовся. У Львові всерпні 1914р. засновано Головну Українську Раду на чоліз К. Левицьким, яка закликала українців захищати консти-туційний лад Австрійської держави. Український січовийсоюз (створений у 1912 р.) формував військові підрозділидля допомоги австрійській армії.

У Відні група емігрантів (Д. Донцов, В. Дорошенко,А. Жук, М. Меленевський) створила своєрідну організацію«Союз визволення України», яка планувала за допомогоюавстро-угорських і німецьких військ відірвати Україну відРосії, щоб заснувати Українську державу з конституційниммонархом, демократичним устроєм, самостійною українсь-кою церквою. Передбачалося тісне співробітництво з Німеч-чиною, але населення не підтримало її планів. Коли в серп-ні—вересні 1914р. російські війська зайняли частину За-хідної Галичини і майже всю Буковину, українські селяниі робітники радісно зустрічали російські війська. Відступа-ючи, австрійські та угорські війська жорстоко розправили-ся з тими, хто підозрювався у проросійських симпатіях.Сотні українців було страчено, ЗО тис. інтерновано і відправ-лено до концтаборів. У так званій Галицькій битві австрійцівтратили сотні тисяч убитими, пораненими, полоненими.Значну частку їх становили українці. Там саме, в Карпатах,1914 р. бойове хрещення одержав загін Січових стрільців(у складі австро-угорської армії).

Водночас природне прагнення населення Галичини, Бу-ковини до возз'єднання з Наддніпрянською Україною зі-штовхнулося з реакційною поведінкою російських властей.

У Галичині та Буковині були створені генерал-губерна-торства на чолі з чорносотенним графом Ю. Бобринським, ге-нералом Треповим, відомими своїми антиукраїнськими на-строями. Російська окупаційна влада жорстоко придушува-ла українське громадсько-політичне життя, зокрема, «Про-світу», Наукове товариство ім. Шевченка, бібліотеки, музеї,редакції українських газет і журналів, натомість відкрива-ла польські школи. Тисячі українців виселили на Схід, лишечерез київські тюрми пройшло понад 12 тис. осіб. Було за-арештовано митрополита А. Шептицького — вірного оборон-ця греко-католицької віри і української справи.

Перемога і панівне становище Росії в Галичині тривалинедовго, військове відомство не підготувалося до нових


битв. Німецькі та австрійські війська повернули втраченітериторії.-До осені 1915 р. російські війська залишили земліЛитви, Польщі, частину Латвії та Білорусії. Східна Гали-чина, Північна Буковина, частина Волині знов опинилисьпід німецько-австрійською окупацією. Галичанам залиши-лись надії на створення територіально-національної авто-номії в межах Австро-Угорщини. На це була спрямованадіяльність Головної Української Ради, а також ЗагальноїУкраїнської Ради, заснованої у Відні під час російської оку-пації Галичини.

Хід війни поступово охолодив урочистий настрій панів-них класів Росії. Війна затягувалась, патріотичне піднесен-ня розвіялося. Все очевиднішою ставала безглуздість війни.В 1916 р. наслідком наступу російських військ (відомий бру-силівський прорив) стало визволення від австрійськихвійськ Буковини і Південної Галичини. 23 жовтня, колибула проголошена самостійність Польщі, Галичина отрима-ла широку автономію без поділу земель на польські й ук-раїнські. Фактично це означало повну владу поляків надгалицькими українцями.

Війна руйнувала економіку України. Вже в перші місяцівійськових дій на Україні було закрито понад 400 промис-лових підприємств, а протягом 1915—1917рр. — понад1400. Обсяг промислового виробництва скоротився наЗО—75%, розвалювався транспорт. Зростали ціни. Не вис-тачало продовольчих продуктів, знизилася продуктивністьпраці. Державні витрати перевищували прибутки в1914 р. — на 39%, у 1915 р. — на 74%, у 1916 р. — на 76%.

У сільському господарстві скоротилися посівні площі,знижувалася товарність селянського господарства, не ви-стачало людей. Війна принесла величезні збитки. БоргиРосії збільшилися в два рази.

Все це викликало невдоволення мас. В Україні протя-гом першого року війни відбулося понад 100 страйків, вяких брало участь до 13 тис. осіб. Страйки охопили Кате-ринослав, Харків, Миколаїв. Керівництво ними на крупнихзаводах здійснювали підпільні соціалістичні організації. У1916 р. на підприємствах України відбулося 218 страйків,в яких брало участь понад 193 тис. робітників (1/6 страй-карів Росії).

У революційну ооротьбу втягувалася й армія. Солдатий офіцери поступово усвідомлювали імперіалістичний, гра-біжницький характер війни. Вони відмовлялися виконува-ти наказиг втрачали довіру до командирів, тікали з фрон-ту. У 1916 р. російська армія нараховувала понад 1,5 млн

Україна в роки-Першої світової війни. Лютнева революція 213

дезертирів. Мали місце повстання в армії. В листопаді1916 р. в Кременчуці на розподільному пункті спалахнулоповстання. Під впливом агітаційно-пропагандистської ро-боти соціалістів селяни відмовлялися йти в армію. Отже, ар-мія революціонізувалася і переставала бути опорою цар-ського уряду. Із захисника царизму вона перетворилася нареволюційну силу.

Посилився революційний рух селянства, часто ним ке-рували солдати та матроси, що повернулися з фронту. Вроки війни в Україні відбувся 161 селянський виступ.

Хвиля революційного піднесення наростала. Робітни-чий клас, селянство, інтелігенція, армія все більше переко-нувалися, що єдиний вихід з катастрофічного становища —повалення самодержавства. Вже на січень 1917р. склала-ся революційна ситуація, яка відразу переросла в Лютневуреволюцію. 27 лютого 1917 р. в Петрограді вибухнуло сти-хійне повстання жінок, підтримане робітниками, солдата-ми і матросами. Микола II, переляканий масовістю страйківі пасивністю уряду, змушений був зректися престолу. Дер-жавна дума утворила Тимчасовий уряд на чолі з княземЛьвовим. Династія Романових, яка щойно (1913 р.) відсвят-кувала триста літ царювання, режим, який здавався несхит-ним, впали. Попереду були нові випробування і нові мож-ливості як для захисників експлуататорського ладу, так ідля його противників.

Робітники і солдати Петербурга створили Раду робітни-чих та солдатських депутатів на чолі з лівими партіями,буржуазія, що зрештою одважилась пристати до революції,щоб не бути зметеною разом з царатом, створила свій Тим-часовий уряд. Склалася надзвичайно складна політична си-туація, яка полягала в тому, що одночасно існувало два уря-ди, дві влади. Одночасне існування двох диктатур не моглобути тривалим, бо несло в собі глибокі суперечності, яківикликали нові політичні кризи, нові битви за владу.

Переважна більшість українського населення схвальнозустріла Лютневу революцію і активно включилась в бо-ротьбу за ліквідацію самодержавства та поміщицького зем-леволодіння, а у перспективі і за національну автономію.

Отже, в період з 1900 р. по лютий 1917 р. в економічно-му, соціальному і політичному розвитку України відбули-ся докорінні зміни. Перехід промислового капіталізму вімперіалізм загострив боротьбу проти феодальних пере-житків, яка привела до революції 1905—1907рр. Револю-ційний рух в Україні тісно був переплетений з національ-но-визвольним. Хоча революція зазнала поразки, причини,


які призвели до неї, продовжували існувати і в наступніроки, набувши особливого загострення підчас Першої світо-вої війн;!." У державі склалася революційна ситуація. Лют-нева буржуазне-демократична революція повалила само-державство.


1. Охарактеризуйте соціально-економічне та політичне становищеукраїнських земель у складі Росії на початку XX ст.

2. Чим була зумовлена активізація українського національно-виз-вольного руху в революції 1905—1907 рр.?

3. Проаналізуйте становище західноукраїнських земель на почат-ку XX ст.

4. У чому полягали особливості економіки західноукраїнських зе-мель?

5. Охарактеризуйте розгортання суспільного руху в західноукраїн-ських землях.

6. Розкрийте соціально-економічне та політичне становите Украї-ни в 1907—1914 рр.

7. Аргументуйте зміст українського питання в роки Першої світо-вої війни.

8. Розкрийте позицію політичних партій в роки Першої світовоївійни.


Багатопартійна українська держава на початку XX ст. Програмні документиперших українських політичних партій /Упорядник В. С. Журавський — К.: По-шук, 1992. — С. 96.

Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 1999. — С. 248—277.ІунчакТ. Україна: перша половина XX століття: нариси політичної історії. —

К.: Либідь, 1993. — С. 3—78.Історія України: Курс лекцій. У 2-х кн. — К.: Либідь, 1992. — Кн. 2. —

С. 5—119.Історія України /За ред. В. А. Смолія. — К.: Альтернативи, 1997. —

С. 117—183.Курас І. Ф., Турчекко Ф. Г., Геращенко Т. С. Міхновський М. І. Постать на

тлі епохи // Український історичний журнал. — 1992. — № 9. — С. 76—90;№ 10—11. — С. 63—79.

Субтельний О. Україна: Історія. — К.: Либідь. — 1993. — С. ЗЄ6—373,401—413, 418—423.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. історія української державності: Курс лек-цій. — К.: Либідь, 1999. — С. 173—194.

8.Українська революція1917—1920 рр.

Українська революція розгорталася в складних геополі-тичних умовах. Міжнародне становище в цей період ха-рактеризувалося завершенням Першої світової війни, ак-тивізацією революційних і національно-визвольних рухів,становленням міжнародних відносин на основі Версальсь-ко-Вашингтонської системи договорів.

На світовій, політичній арені й усередині багатьохкраїн вели принципову боротьбу різні політичні сили і гро-мадські об'єднання. Активізувались правоекстремістськісили, виник фашизм, перша хвиля якого в Європі припадаєна 1919—1923 рр. Все відчутнішими ставали міждержавніпротиріччя. Етноісторичне та геополітичне тло для Ук-раїнської революції на початку XX ст. було вкрай не-сприятливе.

8.1. Українська національно-демократична революціяЛютнева революція і становище Українипісля повалення самодержавства

Лютнева демократична революція 1917 р. в Росії булазумовлена зростаючою внутріполітичною і соціально-еконо-мічною кризою, пов'язаною з Першою світовою війною й

216 Українська революція 1917—1920 рр.

незавершеністю процесу передвоєнного реформування Ро-сійської імперії.

Внаслідок цієї революції утворилося двовладдя — Тим-часовий уряд та Ради робітничих і солдатських депутатів.У країні було ліквідовано самодержавний лад, розпочали-ся демократичні перетворення. Всі політичні партії та гро-мадські організації стали діяти легальне.

Тимчасовий уряд на чолі з позапартійним княземГ. Львовим, до якого входили представники ліберально-бур-жуазних партій і один соціаліст — міністр юстиції О. Ке-ренський, проводив політику продовження війни, виявивнеспроможність вирішити національне питання. Він зволі-кав з проведенням нагальних соціально-економічних ре-форм, а для заспокоєння народних мас давав щедрі обіцян-ки і пропонував чекати скликання Установчих зборів. Зарозпорядженням Тимчасового уряду на місцях створювали-ся «громадські комітети», призначались замість губерна-торів урядові комісари. На земських з'їздах розпочалосьобирання виконавчих губернських комітетів.

Другою владою виступали створювані на місцях Ради ро-бітничих, солдатських, а потім і селянських депутатів, зас-новниками яких були загальноросійські партії соціал-демок-ратів та есерів. У середині 1917 р. в Україні налічувалося 252ради, в тому числі в Донбасі — 180 (71%). Як і в ЦентральнійРосії, багатопартійні Ради спершу очолювали переважно есе-ри і меншовики, лідери яких загалом підтримували Тимча-совий уряд. Ради почали на місцях боротися з продовольчи-ми труднощами, за встановлення на підприємствах 8-годин-ного робочого дня, формували загони народної міліції, чер-воної гвардії тощо. Проте в Україні вони не відігравалипровідної ролі й на владу не претендували.

Створення Української Центральної Ради

Події в Петрограді прискорили початок Українськоїнаціонально-демократичної революції. Водночас із конку-руючими владними структурами 3—4 березня 1917р. вКиєві було сформовано ще один центр влади, який ставносієм ідеї національного відродження України, —Українську Центральну Раду. Вона швидко перетворила-ся на впливовий представницький орган народної влади.Ініціаторами створення Центральної Ради були лідери То-вариства українських поступовців (в червні 1917р. вонобули реорганізовано в Українську партію соціалістів-феде-ралістів), українських соціал-демократів і соціалістів-

Українська національно-демократична революція 217

революціонерів. До складу Центральної Ради увійшлипредставники політичних партій (члени українських пар-тій, російських меншовиків, есерів, кадетів, єврейських іпольських партій та ін.), громадських, культурно-освітніх,кооперативних, військових, студентських організацій, на-укових осередків, православного духовенства. Централь-на Рада, яка до квітня 1917 р. фактично була громадськоюорганізацією, повідомила телеграмою Тимчасовий урядпро своє створення, висловивши при цьому сподівання нате, що «у вільній Росії задоволено буде всі законні праваукраїнського народу».

Лідерами Центральної Ради стали М. Грушевський (Го-лова), В. Винниченко, С. Єфремов, С. Петлюра, М. Поршта ін. Ідеалом М. Грушевського була «федерація соціалістич-них республік Європи», рівноправними членами якої малибути «Українська Радянська Республіка і Російська Со-вєтська». На сторінках відновленої у 1917р. газети «НоваРада» М. Грушевський висував головний лозунг національ-но-визвольного руху на тогочасному етапі — побудова на де-мократичних засадах національно-територіальної автономіїУкраїни в Російській федеративній республіці.

Автономна Україна, як вбачав він, повинна мати всі дер-жавні атрибути. У брошурі «Якої ми хочемо автономії тафедерації» М. Грушевський писав, що «...українська тери-торія має бути організована на основах широкого демокра-тичного (нецензованого) громадського самоупорядкування,від самого споду («дрібної земської одиниці») аж до верху —до українського сейму. Вона має вершити у себе вдома всякісвої справи — економічні, культурні, політичні, утримува-ти своє військо, розпоряджатися своїми дорогами, своїмидоходами, землями і всякими натуральними багатствами,мати своє законодавство, адміністрацію і суд».

Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934,) — історик, літе-ратурознавець, публіцист, політичний і державний діяч. ГоловаУкраїнської Центральної Ради. Народився в м. Холм (нині на тери-торії Польщі). По закінченні Київського університету (1890) прова-див дослідницьку роботу в наукових установах Львова і Києва.Водночас брав участь у громадському житті: один з організаторівУкраїнської національно-демократичної партії в Галичині (1899),засновник Товариства українських поступовців (1908). У1914 р.був заарештований і засланий до Симбірська. 7 березня 1917 р.обраний Головою Української Центральної Ради. За гетьманаП. Скоропадського перебував у підпіллі, з 1919 р.—в еміграції (Ві-день, Прага, Берлін, Женева, Париж). У1923 р. обраний дійснимчленом ВУАН, у 1924 р. повернувся в Україну. Очолював кафедруісторії України, історичний відділ ВУАН. У1929 р. обраний акаде-


міком АН СРСР. У1931 р. арештований ДПУІ звинувачений у ке-рівництві «Українським національним центром» та в антирадянсь-кій діяльності. З кінця 1930р. до 1934 р. змушений був працюватив Москві. Помер 25 листопада 1934 р. у Кисловодську. Похованийна Байковому кладовищі в Києві. Автор багатьох ґрунтовних працьіз всесвітньої та української історії, головними з яких є «Історія Укра-Їни-Руси»у11 томах і 12 книгах (1898—1936,), «Нарис історії укра-їнського народу» (1904), «Ілюстрована історія України» (1911);п'ятитомна «Історія української літератури» (1923—1927) та ін.

Провідну роль у визначенні основних принципів діяль-ності Центральної Ради та її роботі загалом відігравали най-впливовіші на той час Українська соціал-демократична ро-бітнича партія, Українська партія соціалістів-революціо-нерів та Українська партія соціалістів-федералістів.

Одночасно з Центральною Радою виникли Українськінародні ради в Петрограді (голова О. Лотоцький) і Москві(голова О. Селіковський). Вони координували свої дії з Цен-тральною Радою. З ініціативи петроградської УНР її викон-ком проводив переговори з Тимчасовим урядом про призна-чення на державні посади в Україні українців, про повер-нення із заслання А. Шептицького — митрополита греко-католицької церкви та ін.

Для об'єднання національно-визвольних сил України,остаточного визначення політичної програми ЦентральноїРади і завершення її організації 6—8 квітня 1917 р. булопроведено Український національний з'їзд (конгрес). Наньому зібралося майже 1500 представників від різних полі-тичних, громадських, профспілкових та культурно-освітніхорганізацій губерній України, а також представники Гали-чини, Буковини, Холмщини, Петрограда, Москви, Криму,Кубані. Конгрес визнав верховну владу Тимчасового урядуі майбутніх Всеросійських Установчих Зборів. Його рішен-ня визначали основні принципи державотворення: широканаціонально-територіальна автономія України в складі де-мократичної федеративної Російської республіки; повне за-безпечення усіх прав національних меншин, які живуть вУкраїні; організація з ініціативи Української ЦентральноїРади Краєвої Ради з представників «українських країв іміст, народностей і громадських верств...». На конгресі при-хильники двох крайніх лозунгів — «Україна для українців»і «Самостійна Україна» — опинилися в меншості. Як заз-начив В. Винниченко, конгрес «був першим кроком відрод-ження нації по шляху державності». Новий склад Цент-ральної Ради як народно-представницького органу Украї-ни (своєрідного парламенту) було обрано у складі 118 членів

Українська націрнально-демократична революція 219

з правом кооптації нових. Головою Центральної Ради зно-ву обрано М. Грушевського, а його заступниками —В. Винниченка та С. Єфремова. 8 квітня було обрано ви-конавчий Комітет УЦР у складі 20 осіб, який у липні1917 р. дістав назву Малої Ради.

Роботою Українського з'їзду закінчився перший етапУкраїнської революції і почався другий — етап наростанняреволюційного руху в Україні. Після з'їзду українство до-сягло нового рівня національної консолідації, зріс автори-тет УЦР як верховного органу, центру українського виз-вольного руху.

Розглянуті на Конгресі питання обговорювалися і булисхвалені на двох військових, селянському і робітничомуз'їздах.

І Всеукраїнський військовий з'їзд (5—8 травня 1917 р.)проходив в атмосфері піднесення, викликаного рішеннямцентрального уряду про створення 1-ї національної військо-вої частини — полку їм. гетьмана Б. Хмельницького, деле-гат якого був обраний до президії з'їзду. З'їзд визнав Цент-ральну Раду «єдиним компетентним органом, покликанимвирішувати справи, що стосуються всієї України, відносинз Тимчасовим урядом», ухвалив резолюцію щодо «націона-лізації армії на національно-територіальному принципі» ізаклик щодо негайного укладення демократичного миру«без анексій та контрибуцій на основі самовизначення на-родів» . Ставилася вимога, щоб Центральна Рада одержува-ла з казни кошти, призначені на українські потреби. З'їздобрав Генеральний військовий комітет при ЦентральнійРаді, який за погодженням з російським Генштабом мавпроводити українізацію армії. До його складу увійшлиВ. Винниченко, М. Міхновський, С. Петлюра (голова) та ін.

Петлюра Симон Васильович (1879—1926) — державний, полі-тичний, військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтавів сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув у Полтавськійдуховній семінарії. Член РУП з 1900 р. (з 1905 — УСДРП). За участьв українському національному русі зазнавав переслідувань. ДоПершої світової війни займався журналістикою. В1912—1917 рр.разом з О. Саліковським редагував журнал «Украинская жизнь». У1916—1917 рр. — заступник уповноваженого «Союзу земств» наЗахідному фронті. 28 червня 1917 р. призначений ЦентральноюРадою на посаду генерального секретаря військових справ.31 грудня 1917 р., не погоджуючись з політикою голови Генераль-ного Секретаріату, вийшов з уряду. В січні 1918 р. перед загрозоюбільшовицького наступу виїхав на Лівобережжя для створення «Ук-раїнського Гайдамацького Коша Слобідської України», який відігравголовну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького повстав-


ня в місті. Після гетьманського перевороту очолював Всеукраїнсь-кий союз земств. Перебував у опозиції до уряду гетьмана П. Ско-ропадського, був заарештований. 14 жовтня 1918 р. виїхав до Бі-лої Церкви, звідки керував антигетьманським виступом. Стає чле-ном Директорії, очолює Армію УНР. Після відступу військ УНРз Ки-єва і виїзду В. Винниченка за кордон став Головою Директорії(11 лютого 1919), перервавши членство в УСДРП. Протягом1919 р. керує боротьбою проти червоних і денікінських військ. У1920 р. очолює війська УНР, які разом з польськими силами всту-пають в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між РСФРРта Польщею виводить свої війська за Збруч, де вони були інтерно-вані польською владою. На еміграції перебував у Польщі, згодом(1923) у Будапешті, потім у Відні, Женеві: 25 травня 1926 р. бувубитий в Парижі агентом НКВС Шварцбартом.

За участю цього комітету й українських фронтових вій-ськових рад на фронті у серпні 1917 р. було створено вже27 українізованих дивізій.

Перший Всеукраїнський селянський з'їзд відкрився вКиєві 28 травня 1917р. Він ухвалив доручити УЦР разоміз Радою селянських депутатів негайно виробити проект по-ложення про автономію України і про федеративно-дємок-ратичний устрій Російської республіки.

Ці та інші з'їзди і конференції схвалили рішення націо-нального конгресу і наполягали на проведенні переговорівміж Центральною Радою і Тимчасовим урядом про правовевизнання автономії України. Таким чином, в Україні наби-рав силу національно-визвольний рух, ширилася неадекват-на російській Українська демократична революція, за своїмзмістом національна та соціально-економічна.

Перший і Другий Універсали Центральної Ради

Наприкінці травня 1917 р. Центральна Рада направиладо Петрограда офіційну делегацію па чолі з В. Винничен-ком та С. Єфремовим, яка подала Тимчасовому уряду від-повідні вимоги. Але він відмовився вирішувати питання проавтономію до Всеросійських Установчих Зборів. Цю моти-вацію підтримав і Виконком Петроградської Ради, крімфракції більшовиків.

Тому 10 червня 1917 р. на засіданні комітету Централь-ної Ради було ухвалено Перший Універсал, тобто держав-ний документ у формі звернення до населення, того ж дняйого оприлюднено на її Всеукраїнському військовому з'їзді.У ньому Центральна Рада проголошувала автономію Украї-


ни. «Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієїРосії, не розриваючи з державою російською, — говорило-ся в Універсалі, — хай народ український на своїй землі маєправо сам порядкувати своїм життям»1. Практичне втілен-ня суверенітету покладалося на Всенародні Українські Збо-ри (Сейм), вибори до яких планувалося провести після ви-борів до Всеросійських Установчих Зборів. В Універсалі,зазначав М. Грушевський, всі люди доброї волі знайшли«заспокоєння, запоруку ладу і порядку і з радістю привіта-ли перехід Ради до активної роботи над захистом і упоряд-куванням життя краю, до закладання підстав його автоном-ного життя».

Ухвалення І Універсалу, події, що його супроводжува-ли, стали історичною віхою в розвитку Української рево-люції, початком відродження державного життя в Україні.

Визначальним кроком до реальної автономії було фор-мування органу виконавчої влади. 15 червня 1917 р. Цент-ральна Рада сформувала з представників УСДРП, УПСР іУПСФ крайовий уряд — Генеральний секретаріат, до скла-ду якого увійшли: В. Винниченко — голова уряду і секре-тар внутрішніх справ, Б. Мартос — секретар земельнихсправ, С. Петлюра — військових справ, В. Садовський —судових справ, І. Стешенко — освіти, X. Барановський —фінансів, С. Єфремов — міжнародних відносин, М. Ста-сюк — харчових справ, П. Христюк — генеральний писар.Створення Генерального секретаріату знаменувало початокрозмежування владних функцій. УЦР, до якої у серпні1917 р. входило 792 депутати, зосереджувалась на законо-давчій діяльності, дедалі більше набуваючи рис парламен-тської інституції.

Тимчасовий уряд 16 червня категорично відхилив вимо-гу про автономію України. Негативно відреагували на Уні-версал ліберальні та соціалістичні російські партії, а такожзначна частина населення Києва. Кадетська газета «Речь»погрозливо заявила, що прийняттям подібних документівукраїнці ведуть «погані жарти з Росією», що вчинок ук-раїнців є «прямим злочином проти закону». Тільки більшо-вики з тактичних міркувань підтримали право українсько-го народу визначати свою історичну долю. Для пошуку ви-ходу із становища Тимчасовий уряд направив свою делега-цію до Києва. Тут 28—ЗО червня між представникамиЦентральної Ради і міністрами Тимчасового уряду О. Керен-

1 Перший Універсал Української Центральної Ради //Хрес-томатія з історії України. — С.183.


ським, М. Терещенком та І. Церетелі відбулися переговориі досягнуто деяких угод. Так, Генеральний секретаріат виз-навався крайовим органом управління в Україні, склад яко-го затверджувався Тимчасовим урядом. Центральна Радамала поповнитись представниками національних меншин,допускалося формування українських військових частин.Однак питання про автономію, аграрне та інші відкладалисьдо скликання Всеросійських Установчих зборів. Як згодомзазначав В. Винниченко, в Центральній Раді «свідомо од-кладали надалі вирішення гострих соціальних питань. Боми боялись, що не досить зміцнена, усталена національнаєдність може схитнутись і розбитись через незгоду в сферісоціального будівництва»1.

Досягнуті домовленості на цих переговорах були роз-криті у Другому Універсалі Центральної Ради, опублікова-ному 3 липня 1917р. У ньому Рада зазначала, що вона «ззадоволенням приймає заклик правительства до єдності...»і оскільки «доля всіх народів Росії тісно зв'язана з загаль-ними здобутками революції, ми рішуче відкидаємо пробисамочинного здійснювання автономії України до Всеро-сійських Установчих Зборів ». Тобто Центральна Рада зобо-в'язалася не порушувати питання про автономію Українидо Всеросійських Установчих зборів.

Цей політичний компроміс Центральної Ради з Тимча-совим урядом з урахуванням соціально-економічної ситуаціїподіляли не всі.

На І Всеукраїнському робітничому з'їзді 11 —14 липня1917р. рішення Центральної Ради зазнало гострої крити-ки. З'їзд рішуче висловився за негайне впровадження ши-рокої автономії України.

Ідею демократичної федерації підтримав і перший вісторії з'їзд представників народів колишньої Російськоїімперії, який відбувся в Києві на початку вересня 1917 р. зініціативи Центральної Ради. З'їзд прийняв резолюції де-мократичним підходом до вирішення питань міжнаціональ-них відносин: колишня «тюрма народів» повинна стати фе-деративною демократичною республікою, з рівноправністюмов (за російською мовою закріплювався статус загально-федеративної) тощо. Після прийняття II Універсалу Цент-ральна Рада поповнювалась представниками неукраїнськихорганізацій, а до Малої Ради увійшло 18 таких представ-ників, що свідчило про перетворення УЦР з національногона крайовий орган влади.

1 Винниченко В. Відродження нації. — Ч. І. — С. 83—84.


Липневі події 1917р. змінили політичну обстановку вРосії — завершився період двовладдя. Вся влада була захоп-лена Тимчасовим урядом. Генеральний секретаріат у своїй те-леграмі від 6 липня запевнив Тимчасовий уряд у своїйпідтримці його дій проти спроб більшовиків захопити владу.

Незважаючи на це, Тимчасовий уряд відмовився навітьвід тих мінімальних поступок, які обіцяв Центральній Раді.Так, прем'єр-міністр О. Корейський затвердив замість «Ста-туту вищого управління України», складеного УЦР, «Тим-часову інструкцію Генеральному секретаріатові», яка обме-жувала права України:

— Генеральний секретаріат мав стати органом Тимчасо-вого уряду;

— Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав;— до складу Генерального секретаріату входило не 14, а

9 секретарів, до того ж 4 з них мали бути представникаминаціональних меншин:

— територія України обмежувалась не 9, а лише 5 губер-ніями — Київською, Волинського, Полтавською, Поділь-ською та Чернігівською без північних повітів.

9 серпня Центральна Рада, кваліфікуючи Інструкцію якпрояв імперіалістичних тенденцій щодо України, все ж ви-знала її як тимчасову.

Проте Тимчасовий уряд не дотримувався і цієї Інст-рукції. Коли восени 1917р. Центральна Рада вирішиласкликати Українські Установчі Збори, між урядом О. Ке-ренського і УЦР почався новий конфлікт.

Між тим країну охоплювала криза, про що свідчили про-гресуючий параліч народного господарства, зростаючі со-ціальні та національні конфлікти, активізація антивоєннихнастроїв народу, безсилля державної влади та анархія намісцях, більшовизація Рад робітничих, солдатських ; се-лянських депутатів тощо.

Соціально-економічні та політичні процеси, які розгор-талися в країні, сприяли більшовицьким революційнимсилам, їх активна пропаганда і агітація, які закликали ек-спропріювати експропріаторів, дали результати. 25 жовт-ня 1917 р. у Петрограді збройне повстання ліквідувало вла-ду Тимчасового уряду. В ніч з 25 на 26 жовтня II Всеросійсь-кий з'їзд Рад, у роботі якого взяло участь 129 делегатів від69 промислових міст і групи повітових центрів України,проголосив перехід влади до рад, прийняв декрети про мир,землю, сформував перший радянський уряд, скасував смер-тну кару.


Відродження державності. Утворення УНР

Після перемоги збройного повстання у Петрограді УЦРухвалила резолюцію про владу в країні, де наголошувало-ся на необхідності переходу влади до рук усієї революцій-ної демократії, а не тільки до Рад робітничих і солдатськихдепутатів. Вона, призначивши вибори до Українських Ус-тановчих Зборів, направила офіційні запрошення «облас-ним» урядам (Білорусі, Кубані, Дону, Сибіру) вступити упереговори з приводу конституювання державного федера-тивного утворення. Рада Народних Комісарів визнаваласякерівниками України лише урядом центральних районівРосії, а не загальноросійським органом.

В Україні переважна більшість населення підтримува-ла Центральну Раду та українські національні партії, середяких не було єдності щодо оцінки політичної ситуації. В тойже час у робітничому Донбасі вже в жовтні влада належаларадам, у пролетарських центрах Лівобережжя їх впливзростав. У деяких містах України боротьба за владу рад ви-лилася у збройні сутички.

Особливо гостро проходила боротьба за владу в Києві.Тут Центральна Рада вже 25 жовтня створила з представ-ників революційної демократії та більшовиків «Крайовийкомітет для охорони революції на Україні», якому підпо-рядковувалися всі органи влади. Але 28 жовтня цей Комі-тет саморозпустився, і контроль над ситуацією в місті буловтрачено.

Коли Штаб КВО відмовився від співробітництва з кра-йовим комітетом і отримав підтримку з фронту (козачоїдивізії та Чехословацького корпусу), він перейшов до актив-них дій, передусім проти більшовиків, які готували по-встання. 28 жовтня частини штабу КВО заарештували ут-ворений напередодні військовий революційний комітет.Тоді відновлений більшовицький ревком (В. Затонський,А. Іванов, О. Горвіц та ін.) 29 жовтня організував збройнеповстання проти Тимчасового уряду, який уособлював штабКВО.

Основні події розгорнулись на Печерську, де були зосе-реджені головні сили повстанців — більшовицькі збройніформування та робітничі дружини, а також українськийполк ім. Б.Хмельницького (чим здивував Центральну Ра-ДУ) — усього майже 8,6 тис. У розпорядженні штабу КВОбуло до 10 тис. юнкерів, курсантів, прапорщиків, солдатіві офіцерів частин гарнізону. Центральна Рада маневрувала.

Українська наиіонально-демократична революція 225

29 жовтня вона передала владу в Києві командувачу КВО.Збройне повстання через 3 дні закінчилося поразкою шта-бу КВО, який разом з комісаром Тимчасового уряду м. Киє-ва прийняв умови миру, запропоновані узгоджувальноюКомісією. Влада переходила до УЦР, а 1 листопада Гене-ральний секретаріат призначив на посаду командувача КВОпідполковника Павленка. З листопада на об'єднаному засі-данні виконкомів Рад робітничих і солдатських депутатівКиєва Центральну Раду було визнано крайовою владою.Водночас більшовицька фракція Київської Ради наполяга-ла на скликанні з'їзду рад для реорганізації УЦР в Цент-ральну раду Рад робітничих і селянських депутатів. Але їхпропозицію було відхилено. В. Винниченко пізніше оціню-вав цю позицію як таку, яка принесла велику шкоду націо-нальній справі, відвернувши від неї зрусифікованихміських робітників.

На політичну ситуацію значно впливало протистоянняУЦР і Радянського уряду Росії, який підтримувалабільшість українських Рад робітничих і солдатських депу-татів. Центральна Рада робила все, щоб не випустити полі-тичної ініціативи. Вона вживала заходів для звільнення те-риторії України від військ неукраїнської національності,зайнялась демобілізацією і роззброєнням російських сол-датів, відправляючи їх на батьківщину, та ін.

Вирішуючи державотворчі питання, Центральна Радаанулювала Інструкцію Тимчасового уряду І 7 листопада1917 р. ухвалила поіменним голосуванням III Універсал,яким проголошувалось створення Української НародноїРеспубліки (УНР). В ньому наголоптувалося: «- „,не відділя-ючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її,ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими по-могти всій Росії, щоб уся Російська Республіка сталафедерацією рівних і вільних народів». В Універсалі йшло-ся про те, що до УНР належать Київщина, Поділля, Во-линь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катери-нославщина, Херсонщина і Таврія (без Криму). Цим доку-ментом визначалися головні принципи УНР: скасуванняприватної власності на поміщицькі та інші землі «нетрудо-вих хазяйств сільськогосподарського значення», якіпередавалися без викупу селянам через земельні комітети;забезпечення свободи слова, друку, совісті, зборів, спілок,страйків, права й можливості вживання місцевих мов; за-провадження 8-годинного робочого дня; « національно-пер-сональна автономія» для національних меншин; упоряд-

226 Українська революція 191 ^—1920 рр.

кування судової системи тощо. Універсалом вибори до Ук-раїнських Установчих Зборів призначились на 27 грудня1917 р. Проголошення УНР стало визначною історичноюподією, яка знаменувала відродження української держав-ності у XX ст.5 завершення важливого етапу розвитку Ук-раїнської революції.

На практиці Центральна Рада не виявляла послідовностіта рішучості в реалізації своїх програмових завдань, особ-ливо соціально-економічних. Тому вона в листопаді—грудні1917р. почала втрачати частину своїх завоювань. Так, дек-ларувавши ліквідацію поміщицького землеволодіння.Центральна Рада прийняла земельне законодавство, яке пе-редбачало залишити землю у тих землевласників, які малименше 50 десятин. Це викликало незадоволення серед ма-лоземельних та безземельних селян, які вимагали поділи-ти всю землю порівну, як, передбачав російський «Декретпро землю». Селянські виступи проти великих землевлас-ників уряд УНР наказував придушувати навіть силою зброї.

Проте більшість населення України все ж підтримува-ла УЦР. На грудневих виборах до Всеросійських Установ-чих зборів за українські партії голосувало понад 70% ви-борців, а за більшовиків — ледве 10%. Про довіру УЦР ви-словились III з'їзд УПСР, третя сесія Всеукраїнської Радиселянських депутатів та ін.

Таким чином, до прийняття III Універсалу УЦР під-штовхнули зовнішні чинники — події у Петрограді та за-хоплення влади більшовиками. З міркувань тимчасовостіцієї влади УЦР зробила ставку на федерацію.

Поляризація класових сил в Україні.Ультиматум РНК РСФРР Центральній Раді

У листопаді—грудні 1917р. загострилася боротьба завладу в Україні. УЦР й Генеральний секретаріат з метоюстабілізації становища в країні закликали регіональні уря-ди (Кавказу, Казахстану, Сибіру, Дону, Кубані, Кримута ін.) створити однорідний федеральний соціалістичнийуряд Росії. 17 листопада було прийнято рішення взятиініціативу формування такого уряду в свої руки, а 23 ухва-лено об'єднати Швденно-Західний і Румунський фронти водин — Український. Однак не всі заходи виявилися ефек-тивними, а намагання створити федеральний уряд залиши-лося тільки наміром.

Українська націокально-демократична революція 227

Після прийняття III Універсалу більшовики, вбачаючив УЦР свого основного суперника в боротьбі за владу, роз-горнули проти неї шалену пропагандистську кампанію, ха-рактеризуючи її як контрреволюційну, буржуазно-націона-лістичну організацію, що веде таємні переговори із «зако-лотником» генералом Каледіним. Рішення Генеральногосекретаріату від 23 листопада про об'єднання Південно-За-хідного і Румунського фронтів в Український фронт квалі-фікувалося як дезорганізація фронту і т. ін. В таких умо-вах Центральна Рада оголосила більшовицьку партію позазаконом, почала здійснювати арешти більшовиків, погро-ми рад, роззброєння червоногвардійських загонів і відправ-ку їх ешелонами до Росії. Пояснювала вона це тим, щобільшовицька партія тримала зв'язки з солдатами і готува-лася до виступу проти неї.

Наслідком конфлікту УНР і більшовицького Раднарко-му став ультиматум РНК РСФРР від 4 грудня 1917 р. Цент-ральній Раді. В ньому Раднарком, з одного боку, на словахвизнавав УНР, її право відокремитися від Росії чи вступи-ти в договір з нею про федеративні чи інші взаємовідносини,а з іншого — грубо втручався у внутрішні справи УНР, ха-рактеризував дії Центральної Ради як націоналістичні йконтрреволюційні. Від Центральної Ради вимагалося при-пинити дезорганізацію фронту, роззброєння радянськихполків і Червоної гвардії в Україні тощо.

Генеральний секретаріат з обуренням відхилив цей уль-тиматум. Було прийнято рішення припинити неконтрольо-ваний вивіз хліба на північ і ввести свою грошову систему.Після цього почалася не оголошена війна між РСФРР іУНР.

Перший Всеукраїнський з'їзд рад.Проголошення радянської влади в Україні

Більшовики зробили спробу усунути від влади УЦР мир-Ішм шляхом, вихолостивши національний характер і «ре-конструювавши» її у ЦВК Рад України. «Переобрання»Центральної Ради планувалося провести на І Всеукраїнсь-кому з'їзді рад, на який запрошувалися представники усіхрад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Однакнорми представництва були розроблені таким чином, що пе-ревагу отримали депутати рад тих промислових районів іміст, які перебували під впливом більшовиків. Щодо селян,які йшли за українськими есерами і на голоси яких більшо-8*


вики не розраховували, то їх представництво на з'їзді об-межувалося.

Центральна Рада, яка спочатку мала намір проігнору-вати з'їзд, за тиждень до його початку надіслала на місцяциркуляр з вимогою направити до Києва делегатів від се-лянських спілок та українізованих військових частин. У ре-зультаті від них прибуло на з'їзд більше 2 тис. представ-ників, які скасували мандатну комісію з'їзду й самі почаливидавати депутатські мандати.

4 грудня 1917 р., коли відкрився з'їзд, В. Затонського,якому оргкомітет доручив його відкриття, просто зігнали зтрибуни. Голова Селянської спілки М. Стасюк звинувативорганізаторів з'їзду в спробі сфальсифікувати волю україн-ського народу. Оголошений С. Петлюрою текст Ультимату-му Раднаркому РСФРР делегати розцінили як замах наУНР, а більшовики-делегати не могли дати жодних пояс-нень цьому ультиматуму.

Висловивши повну підтримку Центральній Раді, з'їздвирішив недоцільним переобирати її склад, тим більше що9 січня 1918 р. мали відбутися Всеукраїнські УстановчіЗбори, яким УЦР повинна була передати владу. Зазнавшипоразки, більшовицька частина з'їзду разом з лівими есе-рами, кількома українськими соціал-демократами та дея-кими безпартійними делегатами (всього 127 осіб) покину-ла його і переїхала до Харкова, де 9—10 грудня з допомо-гою російських військ було встановлено радянську владу.

У Харкові делегати, які приїхали з Києва, об'єднав-шись з делегатами III обласного з'їзду рад Донбасу і Кри-воріжжя, 11—12 грудня 1917 р. провели альтернативнийВсеукраїнський з'їзд рад. На ньому 200 делегатів представ-ляли лише 89 рад (із понад 300 існуючих в Україні) і вій-ськово-революційних комітетів. Цей з'їзд схвалив по-встання у Петрограді та політику РНК, а 12 (25) грудняпроголосив встановлення радянської влади в УНР, якувизнав федеративною частиною РСФРР. До обраного Цен-трального Виконавчого Комітету рад .України увійшла 41особа (у тому числі 35 більшовиків), а його головою ставлівий український соціал-демократ Є.Медведєв. 17 груд-ня було оголошено про створення маріонеткового радянсь-кого уряду України — Народного секретаріату у складіФ. Сергєєва (Артема), В. Аусема, Є. Бош, С. Бакинського,В. Затонського, М. Скрипника та ін. Того ж дня ЦВК рад Ук-раїни опублікував маніфест про повалення Центральної Радий Генерального секретаріату, а 18 грудня створив крайо-вий комітет боротьби з контрреволюцією, якому доруча-


лося керівництво формуванням Червоної гвардії на місцяхі організацією нових загонів на всій території України.

Отже, наприкінці 1917 р. в Україні існувало два уряди, міжякими почалася не тільки «війна декретів», а й збройна бороть-ба, яку можна кваліфікувати як громадянську війну.

З Росії водночас з інтенсивними поставками більшови-кам України озброєння та боєприпасів прибули військовічастини, які із загонами Червоної гвардії повели наступ наДонбас і південь України.

Центральна Рада й Генеральний секретаріат вживализаходів для припинення агресії. 15 грудня 1917 р. було ство-рено Особливий комітет оборони України (М. Порш, С. Пет-люра, В. Єщенко). 26 грудня Генеральний секретаріат при-йняв постанову про створення армії УНР на засадах добро-вільності та оплати, у тому числі військово-повітряних сил(ВПС). Головкомом, «головою» української авіації ставпідполковник В. Баранов. Однак цих та інших заходів УЦРбуло недостатньо.

Маючи у своєму розпорядженні великі резерви Радянсь-кої Росії, харківський уряд розширював підконтрольну йомутериторію. 25 грудня В. Антонов-Овсієнко віддав наказ прозагальний наступ більшовицьких військ проти УНР. На-прикінці грудня 1917 р. було захоплено Катеринослав, потімОлександрівськ (2 січня 1918 р.), Полтаву (б січня).

Для Центральної Ради такий поворот подій виявивсяцілком несподіваним. Не змогли змінити становища й відоз-ви Генерального секретаріату до громадян України та сол-датів 2 січня 1918 р. На засіданні Малої Ради 6 січня булозапропоновано оголосити самостійність України (ідея ця ви-сувалася й раніше).

Четвертий Універсал Центральної Ради

Останню надію на врятування становища ЦентральнаРада покладала на мирні переговори в Бресті, про участь вяких вона заявила ще на початку грудня 1917р. Але щобукласти мир з центральними державами, Україні необхід-но було офіційно вийти зі складу Російської Республіки істати самостійною державою, суб'єктом міжнародногоправа.

У такій обстановці Центральна Рада 9 січня 1918 р.прийняла IV Універсал, який юридичне підтверджуваввідокремлення України від Росії. В ньому наголошувалося:«Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною,


ні від кого незалежною, вільною, суверенною ДержавоюУкраїнського Народу». Підтверджувались демократичнісвободи і заходи уряду, проголошені III Універсалом, за-значалося, що Українські Установчі Збори повинні виріши-ти питання про федеративний зв'язок з народними респуб-ліками колишньої Російської імперії. Генеральний секре-таріат перейменовувався на Раду Народних Міністрів, го-ловою якої було обрано (замість надто поміркованогоВ. Винниченка) українського есера В. Голубовича.

Січневе (1918 р.) повстання в Києвіі встановлення радянської влади

У січні 1918р. більшовицькі військові частини продов-жували свої наступальні операції. Робітничий клас,підтримуючи більшовиків, створював загони Червоноїгвардії, в яких налічувалося понад 100 тис. осіб. У бага-тьох містах відбулися повстання збільшовизованих сол-датів та червоногвардійців (Одеса, Миколаїв, Херсон таін.). Впродовж січня більшовицькі війська зайняли Ліво-бережну Україну.

Центральна Рада не змогла організувати дієвого опору.У відповідальний момент 16 січня 1918 р. у бою під Круга-ми (станція біля Ніжина), де вирішувалася доля Києва,Рада могла розраховувати лише на багнети 500 осіб, середяких було понад 300 студентів, гімназистів. Більшість з нихгероїчно загинула, захищаючи українську державу.

Ситуація стала критичною, коли 15 січня у Києві протиУЦР більшовики підняли збройне повстання, центром яко-го став завод «Арсенал». Протягом тижня війська УЦР підкомандуванням С. Петлюри та Є. Коновальця придушилиповстання. Але в цей час до міста підійшли більшовицьківійська на чолі з М. Муравйовим, які після п'ятиденного гар-матного обстрілу 26 січня 1918 р. захопили Київ. Сюди з Хар-кова переїхали ЦВК і Народний Секретаріат України. Украї-нський уряд 25 січня залишив Київ і змушений був переїха-ти до Житомира, а невдовзі — до Сарн.

Майже на всій Україні було встановлено радянськувладу, а Центральна Рада свій порятунок від остаточногорозгрому покладала лише на допомогу країн Четверногосоюзу.


Брестський мир. Окупація України і ліквідація УЦР

Підписанням Брест-Литовського договору про перемир'ябільшовики ініціювали переговорний процес про мир.

28 грудня 1917 р. у Брест-Литовському розпочалося пер-ше засідання мирної конференції за участю до 400 представ-ників країн-учасниць. Хоч делегації УЦР, одній з найма-лочисельніших, ще бракувало досвіду, вона виявила неаби-яку активність, захищаючи національні інтереси.

Від делегації УНР О. Севрюк, М. Любинський і М. Ле-вітський 27 січня 1918 р. підписали в Бресті з представни-ками країн Четверного союзу мирний договір. У ньому за-значалося, що учасники цього договору «хотять самі вчи-нити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесногосвітового миру, котрий не тільки має покласти кінець стра-хіттям війни, але також має вести до привертання дружніхвідносин між народами,..».

Згідно з договором, Україна визнавалася незалежною ісамостійною в кордонах, які загалом збігалися з довоєнни-ми російськими, а в межах передбачуваної Польщі їх малавизначити спільна комісія, Сторони взаємно відмовлялисявід сплати коштів на покриття воєнних збитків і зобов'язу-вались налагодити торговельно-економічні відносини тощо.

Наприкінці січня 1918р. Українська революція опини-лася в суперечливій ситуації. З одного боку, створена в про-цесі революційної боротьби УНР проголосила свою са-мостійність, здобула європейське визнання, а з іншого —народжена цією ж революцією влада зазнала воєнної пораз-ки у боротьбі з радянською владою, втратила підтримку мас,змушена була залишити столицю, шукати опори серед зов-нішніх сил.

Політичні діячі УНР, домовившись про військову допо-могу країн Четверного союзу, вірили в їх альтруїзм і роби-ли все можливе для формування в Україні громадської дум-ки про Брестський договір як про єдиний шлях до порятун-ку. У відозві уряду УНР «До всієї людності Української На-родної Республіки» від 10 лютого 1918 р. зазначалося: «НаУкраїну для допомоги українським козакам... йдуть диві-зія українців — полонених, українські січові стрільці з Га-личини та німецькі війська,.. Ці війська не мають ніякихворожих нам намірів...»'.

'Гриценко А. П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні(кінець 1917р. — початок 1919р.). — К.: їн-т історії, 1993. —С.15,


Згідно з домовленостю з УНР і у зв'язку із заявоюЛ. Троцького про припинення мирних переговорів і закін-чення війни Росії з Німеччиною група німецьких армій«Київ» у складі 23 дивізій і кавалерійської бригади 18 лю-того почала займати захоплену більшовиками територіюУкраїни, а 24 лютого в Україну рушили австро-угорськівійська. Загальна чисельність німецько-австро-угорськихвійськ у травні перевищувала 450 тис. солдатів і офіцерів.

За 2 місяці радянська влада в Україні була поваленаоб'єднаними силами країн Четверного союзу і військамиЦентральної Ради. Територію України було поділено на сфе-ри впливу між Німеччиною та Австро-Угорщиною. Австро-Угорщині підпорядковувалась територія на південний східвід Волині, в тому числі Подільська, Херсонська та Кате-ринославська губернії, а Німеччині — всі інші губернії Ук-раїни, Таврія і Крим, Міста Миколаїв, Маріуполь і Ростов-на-Дону скуповувались об'єднаними німецько-австрійськи-ми силами. Керівництво українськими залізницями і вод-ними шляхами зосереджувалося в руках німців.Управління вугільними і рудними районами мали бутиспільними, а їх багатства поділеними. Про те, що це булаокупація, говорив сам представник відомства іноземнихсправ при німецькій ставці К.Леснер: «Тепер ми можемо всерегулювати за своїм розумом. Територіальне питання будеповністю вирішено за нашим бажанням, у наших руках, зазаконом сильнішого і переможця, будуть всі окуповані намиобласті...»1.

Центральна. Рада з допомогою окупантів повернулася вКиїв на початку березня 1918 р., хоча її політику сприйма-ли не всі верстви населення. Неукраїнці осуджували її за роз-рив України з Росією. Незаможні селяни не одержали землі,а намагання Ради провести в життя земельну реформу,ліквідувати великі поміщицькі землеволодіння викликалонезадоволення не тільки поміщиків, а й значної частини за-можних селян. У різних місцевостях України починала дія-ти власна адміністрація, яка допускала грабування маєтків,здійснювала насильства, погроми, часто зі зброєю протисто-яла заходам місцевих органів Центральної Ради. В Лубнах25 березня 1918р. відбувся з'їзд хліборобів, на якому булозасуджено аграрну політику Центральної Ради.

До боротьби з австро-німецькими окупантами і Цент-ральною Радою закликав II Всеукраїнський з'їзд рад, який

1Гриценко А. П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні(кінець 1917р. — початок 1919р.). — К.: Ін-т історії, 1993. —С. 15.


відбувся 17—19 березня 1918 р. в Катеринославі. З'їзд, де-кларувавши самостійність УНР, орієнтував політику біль-шовиків на відновлення в «найближчому майбутньому» фе-деративних зв'язків, на об'єднання всіх радянських рес-публік «в єдину соціалістичну всесвітню федерацію».

Неспроможність Центральної Ради вирішити внутрішніпитання й повною мірою задовольнити вимоги окупантівщодо постачання продовольства та інших матеріальнихцінностей показала німецько-австрійському командуваннюбезперспективність співробітництва з нею. Воно почаловтручатися у внутрішні справи УНР, а 23 квітня уклало зЦентральною Радою так звану «економічну угоду». Згідноз нею Україна зобов'язувалася поставити Німеччині та Ав-стро-Угорщині 60 млн пудів зерна та виробів з нього,400 млн штук яєць, велику рогату худобу живою вагою2,75 млн пудів, 3 млн пудів цукру, залізну і марганцеву руди.Уклавши цей договір, УЦР винесла собі фактично вирок.

Окупанти і зростаюча в Україні опозиція стали готува-ти ліквідацію Центральної Ради. 25 квітня головнокоман-дувач німецьких військ генерал-фельдмаршал Г. Ейхгорнзапровадив військово-польові суди. Намагаючись встанови-ти в Україні тверду владу, він 26 квітня одержав від імпе-ратора Вільгельма II згоду замінити український уряд заумови, що П. Скоропадський, на якого впав вибір, буде ви-конувати «поради» окупантів.

Скоропадський Павло Петрович (1873—1945) — гетьман Украї-ни (1918). Походив зі старовинного українського аристократично-го роду (нащадок гетьмана І. Скоропадського). Закінчив Пажесь-кий корпус у Петербурзі. 31905 р. — на військовій службі, гене-рал-лейтенант. 31917 р. — командувач 34-м армійським корпу-сом (після українізації —1-й Український корпус). У жовтні 1917 р.обраний отаманом Вільного козацтва. Один з організаторів обо-рони України від наступу більшовицьких військ. Уберезні1918 р.—один з організаторів Української Народної Громади, яка обстою-вала ідею сильної влади. Після поразки країн Четверного союзуСкоропадський був змушений звернутися за підтримкою до країнАнтанти. Під їх тиском 14 листопада 1918 р. гетьман проголосивфедерацію Української держави з майбутньою небільшовицькоюРосією для створення єдиного фронту боротьби з радянською вла-дою. Це стало формальним приводом до повстання проти гетьма-на. 13 грудня в Києві було проголошено Директорію. Наступногодня гетьман підписав зречення від влади і виїхав до Швейцарії, азгодом до Німеччини. Під час Другої світової війни Скоропадськийсприяв звільненню українських військовополонених з німецькихконцтаборів. З його ініціативи були звільнені лідери українських по-


літичних партій і рухів: С. Бандера, А. Мельник, А. Левицький та ін.Помер від тяжкого поранення, отриманого під час бомбардування.

29 квітня 1918 р. відбулась остання сесія ЦентральноїРади, на якій було прийнято Конституцію УНР, розгляну-то деякі інші закони та обрано першим її президентомМ. Групіевського. Цього ж дня без суттєвих ускладненьбуло здійснено державний переворот — на Всеукраїнсько-му з'їзді хліборобів-власників гетьманом України обралиП. Скоропадського , а діячів УЦР заарештовано.

Таким чином, після 13,5 місяця діяльності ЦентральнаРада перестала існувати. Доба УЦР продемонструвала сильній слабкі сторони Української революції. Своєю діяльністюРада сприяла піднесенню національної самосвідомості йвідродженню української державності. Завдяки цьому зрос-тав її авторитет у масах. Але їй бракувало політичного і дер-жавницького досвіду, перешкоджала недооцінка соціально-го аспекту в практичній діяльності. Ідея державності не по-сіла гідного місця в українській ментальності. З поваленнямУЦР завершився перший етап Української революції.

8.2. Українська гетьманськадержаваГетьманщина. Повстансько-партизанськаборотьба проти окупантів і Гетьманщини

В історії Української революції гетьманський переворотй існування Гетьманської держави (29 квітня — 14 грудня1918 р.) вважається періодом торжества контрреволюції.

Квітневий державний переворот 1918 р. спирався наНімеччину за формального її нейтралітету. Начальник шта-бу німецьких військ в Україні ще напередодні переворотупогодив з П. Скоропадським напрями української політики.Вона передбачала запровадження військово-польових судів,свободу торгівлі, відновлення приватної власності на зем-лю, передачу селянам землі (за викуп) та ін.

29 квітня 1918 р. прихильники гетьмана захопили всідержавні установи, Того ж дня видано гетьманський Уні-версал — «Грамоту до всього Українського Народу», а та-кож закон «Про тимчасове улаштування України», якимивстановлювався авторитарний режим замість демократич-ного парламентського управління. В Грамоті наголошува-

Українська гетьманська держава 235

лося, що гетьман бере на себе * тимчасово всю повноту вла-ди», Центральна й Мала Ради, земельні комітети розпуска-ються, а до скликання Українського Сейму він буде «підтри-мувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якиминайкрайнішими мірами». Цим документом в Українськійдержаві поновлювалася свобода продажу землі, торгівлі йприватного підприємництва, було гарантовано спокій, пра-ва робітничого класу тощо.

Під час правління гетьмана до Києва переїхало багатодіячів російських шовіністичних і монархічних органі-зацій, промисловців, поміщиків, фінансистів, міністрів ігенералів. Найбільшими організаціями були «Російськийсоюз», «Монархічний блок», «Союз російського народу»,«Союз відродження Росії» та ін. Вони намагалися перетво-рити Україну на своєрідний плацдарм для боротьби збільшовизмом за відновлення «єдиної і неділимої» Росії.

Встановлення гетьманського авторитарного режиму бу-ло спробою консервативних політичних сил загасити полу-м'я революції. До влади на місцях приходили землевласни-ки, колишні земські діячі, військові, тобто всі, хто бувскривджений революцією. Розпочалися арешти і репресії,масовий наступ на революційну демократію. Заборонялисяробітничі страйки, «вуличні збори», з'їзди УПСР, УСДРЇЇ,селянських депутатів, зупинили випуск революційно-де-мократичні газети, було встановлено жорстку цензуру та ін.

У той же час за Гетьманату почалося певне економічнепіднесення, вдосконалено грошову систему, сформованодержавний бюджет, відкрито кілька українських банків,відроджено промислові підприємства, біржі, транспорт.Проте економічна криза зростала.

Особливо помітними були досягнення в галузі культурита освіти. Проводилась українізація шкіл, підготовка дляцього вчителів.- Міністерство освіти в російських гімназіяхвводило українознавчі дисципліни, засновувало нові ук-раїнські гімназії (наприкінці гетьманської доби їх було 150).

6 жовтня 1918 р. у Києві було відкрито перший Держав-ний Український університет, а 22 жовтня — університету Кам'янці-Подільському. Передбачалося відкриття універ-ситетів в інших містах. Діяли «Просвіти». Було заснованоДержавний Український архів, Національну галерею мис-тецтв, Український історичний музей, Національну бібліо-теку, Український театр драми та опери, Державну хоровукапелу і Державний симфонічний оркестр. 24 листопада1918 р. відбулося урочисте відкриття Української Академіїнаук, президентом якої став В. Вернадський.

З великими труднощами зіткнувся Гетьманат при ство-ренні дієздатної української армії. Гетьманський уряд пла-


нував створення 8 армійських корпусів і 4 кавалерійськихдивізій, гвардійської дивізії та спецчастин. 24 липня 1918р.було прийнято урядовий закон про загальну військову по-винність, а мобілізацію в армію передбачалося почати вжовтні. Не дала бажаного результату спроба гетьмана відно-вити українське козацтво як окремий привілейований на-піввійськовий стан населення і резерв національної армії.

До складу військових сил України входили Чорноморсь-кий флот, формування якого було складним, і військово-повітряні сили. Нова влада без змін затвердила розробленийза уряду УНР план структури Військово-повітряного фло-ту України. Тільки дещо пізніше його було доповнено пунк-том, що передбачав до складу авіадивізіонів включити по-тяги-майстерні.

До літа 1918 р. в армії П. Скоропадського було 189 лег-ких літаків і 4 повітряні кораблі «Ілля Муромець». З ве-ресня 1918 р. на літаках, які не мали ознак державної на-лежності, ставили знак тризубця Української державичорною фарбою. Гетьманська бойова авіація за її прямимпризначенням так і не використовувалася, а після лік-відації Гетьманату перейшла до Директорії УНР.

Проведення заходів щодо деполітизації військово-зобов'язаних дало змогу урядові на певний час послабитивплив політичних партій на військові частини й зміцнитидисципліну.

Гетьманат намагався проводити активну зовнішньопо-літичну діяльність. Українську державу гетьмана П. Ско-ропадського визнало ЗО країн світу, в 23 державах вона маласвої представництва. Було налагоджено добрі відносини зурядами країн, створених на території колишньої Росій-ської імперії — Фінляндією, Литвою, Грузією, Кубанню,Доном, Кримом. Проводились переговори з Швейцарією,Іспанією, Данією, Швецією, Голландією, Норвегією, Іта-лією, Персією. Хоча з Росією Українська Держава уклаладоговір про добросусідські відносини, між ними було чима-ло непорозумінь, а мирні переговори цілком припинилисяв жовтні 1918 р.

СІЛА і країни Антанти виявили негативне ставлення досамостійної Української держави. Французький та англій-ський посли прямо заявляли українському дипломатично-му представнику, що «Україна є частиною Росії... Українаніколи не була державою і не може претендувати на визнан-ня її державами Антанти».

Німеччина і Австро-Угорщина розглядали Україну якзнаряддя власної політики, маріонеткову державу.

Українська гетьманська державч 237

Німецьке керівництво контролювало зовнішню політикуГетьманату, намагалося зірвати спроби України налагоди-ти стосунки з країнами Антанти й нейтральними держава-ми. Лише наприкінці жовтня 1918р., коли стала очевид-ною поразка німецького блоку, міністр закордонних справНімеччини заявив, що його уряд не перешкоджатиме мож-ливому порозумінню України з Антантою.

Німеччина нав'язала гетьманському уряду ще більшкабальний «торговельний договір», укладений 10 вересня1918 р. Україна до 15 липня 1919 р. повинна була постави-ти 75 млн пудів хліба, 11 млн пудів великої рогатої худоби(живою вагою), 9 млн пудів цукру, 460 тис. пудів сала, мас-ла та сиру, 20 млн літрів спирту, 11200 вагонів дерева, 37,5млн пудів залізної та 3 млн пудів марганцевої руди тощо.

Однобічна орієнтація на заможні класи, заходи щодовиконання вимог окупантів зумовили соціально-економіч-ну політику, яка вела не до консолідації українського сус-пільства, а до поглиблення розколу в ньому.

Ставлення українських політичних силдо Гетьманату

Діяльність Гетьманату неоднозначне оцінювали різніполітичні партії та соціальні верстви населення. Представ-ники партії хліборобів-демократів на зборах ЗО квітня1918р. прийняли заяву, яку надіслали П. Скоропадському.В ній, не заперечуючи необхідності міцної державної вла-ди, вони наголошували: «...влада ця мусить бути щиро на-родною, демократичною, щиро українською», яка «не дастьзапанувати в державі ні українській голоті, ні великим ба-гатіям» . Хлібороби-демократи не брали участі у формуваннігетьманського уряду.

У травні 1918 р. політичну лінію щодо нової влади виз-начили з'їзди багатьох партій та громадських організацій.

Спрямованими проти Гетьманату були прийняті резолюціївсеукраїнських селянського та робітничого з'їздів, які череззаборону властей нелегально проходили у Києві (травень). Га-зета «Нова Рада» назвала заходи Міністерства внутрішніхсправ 12 травня проти з'їзду Селянської спілки «помстою од-них соціальних верств над другими...». І далі вона передбач-ливо зазначала, що від цих терористичних дій потерплятьінтереси обох сторін, «анайголовніше — держави...».

З'їзд Української партії соціалістів-федералістів (10—13 травня) висловився за самостійність України, зрікся ідеї

238 Українська резолюція 1917—1920 рр.

федеративного зв'язку з Радянською Росією. Делегати з'їз-ду визнали гетьманський уряд недемократичним, «реак-ційним і протидержавним», заявивши, що партія стає в опо-зицію і забороняє своїм членам брати в ньому участь.

На нелегальному з'їзді Української партії соціалістів-резолюціонерів (УПСР), який відбувся 13—16 травня, став-ся розкол. Праве крило виступало за демократизацію су-спільства, парламентаризм і за компроміс з гетьманатом.Ліве крило УПСР — «боротьбисти» — закликало до пошу-ку порозуміння з російськими більшовиками й організаціїзбройного повстання проти гетьманського режиму, за соці-альну революцію.

Антигетьманську позицію засвідчив V з'їзд Українсь-кої соціал-демократичної партії, що. відбувся в серединітравня. З'їзд висунув завдання відстоювання самостійностіУкраїни, боротьби з гаслом «федерації з Росією». На з'їздівиокремилося ліве крило партії — «незалежники», якірозходилися з іншими соціал-демократами в питанняхтактики. «Незалежники» (серед них і В. Винниченко)орієнтувалися на збройне повстання, проти переговорів зурядом.

Відверто вороже ставилися до Гетьманщини більшови-ки, які гетьманський переворот характеризували як рестав-рацію буржуазно-поміщицького режиму. Утворена в липні1918р. як частина РКП(б), Комуністична партія (більшо-виків) України (І з'їзд її відбувся в Москві) мала на метівідновлення радянської влади в Україні, Для керівництвапідготовкою повстання більшовики утворили Центральнийвійськово-революційний комітет (ЦВРК) України.

Становище Гетьманату ускладнювало й те, що він маввузьку соціально-політичну базу. Його публічно підтри-мували, крім хліборобів-власників, кадети (крайовий з'їздїх партії відбувся 8—11 травня у Києві) та об'єднання про-мисловців, торговців і фінансистів України — «Протофіс».

Консолідація та активізація антигетьманськихсил. Зречення П. Скоропадським влади

Поступово легальна і нелегальна опозиція геть?лансько-му урядові в Україні зростала. Ті політичні партії, що пе-рейшли в опозицію до Гетьманату, долали міжпартійні су-перечності й консолідували свої сили, перетворюючись наосередок легальної боротьби.

Українська гетьманська держава 239

Серйозним кроком до координації усіх сил демократич-ного руху стало утворення в середині травня 1918 р. «Ук-раїнського національно-державного союзу» (УНДС), до яко-го увійшли українські самостійники, соціалісти-федера-лісти. Трудова партія та ін.

Нові порядки Гетьманщини, терор і репресії окупантівпризвели до повстанської боротьби. У липні—серпні 1918 р.розгорнулася антигетьманська хвиля страйкового руху,припинили роботу майже 200 тис. залізничників. У цей часактивізувалася селянська боротьба проти окупантів і Геть-манщини на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині.Наприклад, в серпні 1918 р. тільки в Київській губернії підкерівництвом М, Щорса, В. Боженка, В. Баляса повсталобільше 40 тис. селян, до яких приєдналися тисячі робіт-ників Києва, Василькова, Умані, Черкас, Канева та іншихміст. З середини літа 1918 р. розпочалася організована пов-станська боротьба під керівництвом Нестора Махна.

Більшість повстанських загонів виникла як форма про-тесту проти сваволі окупантів і Гетьманщини. Частиноюповсталих керували створені підпільні комітети україн-ських соціал-демократів, соціалістів-революціонерів, кому-ністів і анархістів.

В умовах загострення незгод представників демократич-ного національного руху з гетьманським режимом і нарос-тання протесту народних мас та посилення серед них біль-шовицької пропаганди нагальною ставала реалізація ідеїформування єдиного національного фронту. Вона знайшлавтілення в організації у серпні 1918р. Українського Націо-нального союзу (УНС) шляхом приєднання до УНДС широ-кого спектра українських партій і груп (в тому числі УСДРПта окремих лідерів центральної течії УПСР).

Метою міжпартійного УНС, який з вересня очоливВ. Винниченко, було створення суверенної демократичноїукраїнської держави парламентського типу. Союз погодив-ся визнати гетьмана главою держави за умови сформуван-ня нового уряду з участю представників УНС та обрання наВсеукраїнському конгресі Державної Ради, наділеної фун-кціями вищої законодавчої влади.

У жовтні 1918р. керівники УНС досягли з П. Скоро-падським компромісної домовленості — створення коалі-ційного кабінету міністрів. Проте сформований 25 жовт-ня новий уряд не привів до консолідації політичних сил ісуспільства загалом: міністри від УНС відстоювалисамостійність України, а більшість — міністри-кадети та«Протофісу» перебувала на позиціях Антанти та біло-


гвардійців, відстоювала ідею відновлення «єдиної і неділи-мої Росії».

Поразка країн Четверного союзу у світовій війні й підпи-сання Комп'єнського перемир'я 11 листопада 1918р. міжНімеччиною і Антантою прискорили процес повалення геть-манського режиму.

13 листопада 1918 р. у Києві відбулося засідання пред-ставників УНС, на якому було вирішено розгорнути відкри-ту боротьбу за владу і створено для цього керівний орган —Директорію — у складі В. Винниченка (голова), С. Петлю-ри, Ф. Швеця, П. Андрієвського та А. Макаренка. Дирек-торія 15 листопада поширила звернення до громадян Украї-ни із закликом повалити гетьманський уряд. Члени її виї-хали до Білої Церкви, де розгорнувся штаб корпусу Січо-вих стрільців і яка стала центром підготовки повстання.Того ж дня головний отаман Українських військ С. Петлю-ра видав від свого імені універсал до народу України із зак-ликом підтримати повстання проти гетьманського режиму.

За короткий час петлюрівські загони розрослися у вели-ку повстанську армію. На бік Директорії перейшла значначастина гетьманської варти, робітників і селян. Цьому спри-яли проголошені Директорією демократичні гасла, яківіддзеркалювали прагнення українського народу: віднов-лення Української Народної Республіки; надання землі се-лянам; встановлення 8-годинного робочого дня; охоронапрофесійних інтересів та ін. Як свідчив генерал Денікін, повсій Україні з новою силою розгорнувся масовий рух протиГетьманщини, за землю, за владу.

14 листопада гетьман розпускає кабінет міністрів Ф. Ли-зогуба і в грамоті «До всіх українських громадян» оголошуєпро зміну урядового курсу — Україні «першій належитьвиступити у справі утворення Всеросійської федерації».Тобто цією грамотою скасовувалась суверенність України.Наступного дня, коли було оголошено склад нового «феде-ралістичного» кабінету на чолі з С. Гербелем, Директоріяпочала повстання, її війська активно просувались до Киє-БЯ„ Зайнявши нейтралітет, Німецька солдатська рада 2 груд-ня уклала з Директорією угоду про перемир'я на період ева-куації німецьких військ.

Проти Гетьманщини билися війська Директорії та біль-шовицькі формування. Вони спільно з лівими елементамиукраїнських соціалістичних партій домагалися відновлен-ня влади рад в Україні.

28 листопада 1918 р. на території Росії (м. Суджа Кур-ської губ.) за рішенням ЦК КП(б)У і за активної підтримки

Відновлення Української Народної Республіки 241

РНК РСФРР поряд з Директорією було створено другийуряд України — маріонетковий Тимчасовий робітничо-се-лянський уряд. Ці обидві влади оголосили гетьманський ре-жим поза законом.

Гетьманат на той час залишився без підтримки ззовні.До того ж значна частина гетьманських військ перейшла набік повсталих, а оголошена урядом мобілізація виявиласянеефективною.

Внаслідок успішної збройної боротьби регулярних і не-регулярних військ Директорії (вирішальний бій з геть-манськими військами відбувся 18 листопада під Мотови-лівкою за ЗО км від Києва), наступу більшовиків і термі-нової евакуації окупаційних військ гетьман П. Скоро-падський 14 грудня 1918 р., керуючись, за його словами,«виключно благом України», зрікся влади і виїхав доНімеччини.

Отже, Українська гетьманська держава, створена кон-сервативними силами на засадах авторитаризму, політикаякої була залежна від окупантів, через сім з половиноюмісяців впала. Серед причин, які призвели до цього, відмо-ва Гетьманату від державної незалежності України.

8.3. Відновлення УкраїнськоїНародної Республіки

Прихід до влади Директорії УНР

У першій половиш грудня 1918 р. Директорія встанови-ла свою владу на переважній частині території України. Зав-дяки спільним зусиллям петлюрівських військ і повстанцівміста 14 грудня вона оволоділа Києвом. 15 грудня її «вищийреволюційний орган» — Український революційний комі-тет при Київському комітеті УСДРП — оповістив населен-ня про відновлення Української Народної Республіки і пе-рехід влади до «Народного уряду республіканської Дирек-торії».

Досягти компромісу з двома політичними таборами внаціональному русі, Директорія 26 грудня створила з пред-ставників політичних партій, що входили до УНС, урядУНР — Раду народних міністрів під головуваннямВ. Чехівського. Того ж дня вона видала свій перший про-грамний документ — «Декларацію Директорії УкраїнськоїНародної Республіки», побудовану на засадах так званого


трудового принципу і за змістом близьку до програмнихзаяв більшовиків. У ній йшлося про відновлення законівУНР, висувалось завдання побудови демократичного,рівноправного життя в Україні, заснованого на повазі дозаконів.. Директорія визнавалася верховною тимчасовоювладою УНР — до скликання Трудового конгресу. Влада вУНР «повинна належати лише класам працюючим, —йшлося в Декларації, — робітництву й селянству, — тимкласам, що здобули цю владу своєю кров'ю». Висувалисьзобов'язання проводити соціальні реформи, погоджуватиїх із «соціально-історичними і міжнародними умовами, вяких у даний момент перебуває Україна, а також з тимикращими формами соціальних реформ, яких досягатимесвітова, особливо західноєвропейська, трудова демокра-тія».

Проте Декларація містила надто багато загальних поло-жень, бракувало їй чітких планів, що викликало чимало не-порозумінь. Загалом цей документ був сприйнятий різни-ми течіями національного руху неоднозначно.

Діяльність Директорії на початковому етапі

Директорії УНР довелося діяти в складних умовах. Напочатку грудня 1918 р. почалася інтервенція антантівсь-ких військ на півдні України під приводом того, що прий-шли вони туди для відновлення «порядку в краї». Над-звичайно напруженими були стосунки Директорії зРСФРР та маріонетковим Тимчасовим робітничо-селян-ським урядом України. Особливо вони загострилися6 грудня Ї913 р. після початку наступу радянських військна Курському напрямку., а також заяви 24 грудня Нарко-мату закордонних справ РСФРР про анулювання Брест-ської угоди і припинення в Росії діяльності усіх україн-ських представництв. На ноту протесту уряду УНР Рад-наркому РСФРР той 5 січня 1919 р. відповів, що в Україніросійських військ немає, а військові дії відбуваються міжвійськом Директорії і військами українського радянсько-го уряду.

Для досягнення угоди з Москвою, проти чого був Пет-люра, Директорія направила туди свою дипломатичнумісію на чолі з С. Мазуренком. Інший посланець — І. Ма-зепа — виїхав на південь для переговорів з представника-ми Антанти. Внаслідок внутрішніх незгод у керівництві

Відновлення Української Народної Республіки 243

УНР 16 січня 1919 р. Директорія оповістила про оголошен-ня війни Радянській Росії. Голова уряду В. Чехівський по-дав у відставку.

До зовнішніх труднощів додалися і внутрішні. Трудящімаси висловлювали невдоволення непослідовністю і не-рішучістю Директорії у вирішенні соціально-економічнихпроблем. 8 січня 1919 р. було видано земельний закон,яким скасовувалась приватна власність на землю і наголо-шувалось, що користуватися землею можуть «усі громадя-ни, які обробляють землю своїми руками». Визначаючинорми землекористування (від 5 до 15 десятин), закон пе-редбачав залишати зразкові поміщицькі маєтки тапідприємства, чого не сприйняла більшість селянства, якебажало рівного поділу поміщицької землі. До того ж по-чаток аграрної реформи Директорія відкладала до літа1919р. й застосовувала непопулярні заходи, наприклад,розганяла селянські з'їзди, які висловлювалися запідтримку влади рад.

У багатьох регіонах України селянство, підтримане ліво-радикальними елементами (українськими лівими есерами,більшовиками), почало самостійно розв'язувати земельнепитання, Для приборкання революційного селянства булостворено каральні загони, очолювані отаманами Балбача-ном, Ковенком, Ангелом та іншими. Директорія виявляланепослідовність при вирішенні робітничого питання. Зрос-тання інфляції та відсутність найнеобхідніших товарів зму-шували уряд закуповувати продовольство за кордоном.Особливо згубним був розклад військ УНР, частина якихмасово переходила на бік радянської влади, а інша — доденїкінців. Аналізуючи причини падіння довіри до відрод-женої УНР, В. Винниченко зазначав, що своєю політикоюДиректорія не дала «населенню навіть вільніше зітхнути йпочути хоч якусь різницю між гетьманщиною й Директо-рією», а її декрети, «її благі наміри, її декларації були собіхорошими словами, а в дійсності були отаманські діла з по-ганими наслідками»1.

Суперечлива політика Директорії, відсутність єдностіпоглядів серед українських політичних лідерів призвели дотого, що від неї почали відходити не лише представникилівих течій українських соціалістів, а й широкі маси тру-дового селянства та інші верстви населення.

1 Винниченко В. Відродження нації. — Ч, III. —С, 182,183


На скликаній 16 січня 1919 р. у Києві Державній нарадіпредставників українських політичних партій та організаційі корпусу Січових стрільців В. Винниченко доповів, що всуспільстві існують три точки зору на розбудову держави:

— тодішній курс Директорії на скликання Трудовогоконгресу;

— встановлення диктатури пролетаріату, тобто влади рад;— встановлення диктатури військових.Після дискусій перемогла перша — ідея Трудового конг-

ресу, якому відводили роль передпарламенту об'єднаноїУкраїни.

Акт злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р.Втрата влади Директорією

За встановленими Директорією нормами представниц-тва Наддніпрянщина мала послати на конгрес 528 делегатів,а Західноукраїнська Народна Республіка (проголошена13 листопада 1918 р.) — 65.

Пасивно і важко проходив виборчий процес: більшови-ки і значна частина робітників бойкотували вибори; з упе-редженістю поставилися до них і ліві сили українських со-ціалістичних партій. Виборче право надавалося особам, якідосягли 21 року, позбавлялися участі у виборах військово-службовці та істотно утискалися виборчі права інтелігенції.До того ж на значній території існувала влада рад, а на іншійвелися бойові дії.

Напередодні відкриття Трудового конгресу 22 січня1919 р. у Києві на Софійській площі було урочисто прого-лошено злуку Східної і Західної України в єдину соборнудержаву. ЗУНР стала Західною областю УНР (ЗОУНР). Про-те через складність політичної ситуації ця подія не вплину-ла на подальшу боротьбу.

З 23 по 29 січня працював Трудовий конгрес, на якийприбуло понад 400 делегатів. Конгрес затвердив Акт злукиУНР та ЗУНР, порушив принципові питання українськогодержавотворення. Провідною і спрямовуючою силою конг-ресу стала фракція УСДРП, за якою пішла більшість деле-гатів. 28 січня конгрес висловився за демократичний лад вУкраїні, за підготовку закону про вибори всенародного пар-ламенту і ухвалив доручити владу в Україні ДиректоріїУНР. Видані Директорією закони мали бути затверджені нанайближчій сесії Трудового конгресу.

Відновлення Української Народної Республіки

Орієнтація на Антанту

245

Під час роботи Трудового конгресу до Києва нестримнонаближалися радянські війська. Директорія залишила Київі 2 лютого зупинилась у Вінниці. Це зміцнило позиції при-хильників союзу з Антантою, на чому особливо наполяга-ли С. Петлюра та міністр військових справ УНР генералО. Греков, який заявив, що поза союзом з Антантою для Ук-раїни немає іншого виходу, оскільки війська Директорії та-нуть. Під час падіння Гетьманату Директорія мала 100-ти-сячну армію, а перед здачею Києва могла розраховуватилише на 21 тис. бійців.

Шукаючи порозуміння з Антантою, Директорія домага-лася визнання суверенітету УНР, надання їй допомоги в бо-ротьбі з більшовиками, допущення української делегації доучасті в роботі Паризької мирної конференції та ін.

Проте французьке командування на переговорах з ук-раїнською стороною на початку лютого 1919р. висунулосвої умови: реорганізувати Директорію та уряд, вивести зних В. Винниченка, С. Петлюру й В. Чехівського, створи-ти 300-тисячну армію й підпорядкувати її союзному коман-дуванню, передати тимчасово залізниці та фінанси Украї-ни під контроль Франції, Директорії звернутись до Франціїз проханням прийняти Україну під французький протекто-рат таін.

Хоча сторони не дійшли згоди, з Директорії вийшовВ. Винниченко (невдовзі він виїхав за кордон), тимчасовоприпинив своє членство в УСДРП С. Петлюра, а 13 люто-го Директорія призначила новий склад Ради народнихміністрів на чолі з безпартійним С. Остапенком. До скла-ду уряду ввійшли представники трьох партій — УПСР,УПСС і народних республіканців, які орієнтувались на дер-жави Антанти.

Новий консервативний уряд С. Остапенка виявивсябездіяльним, не шукав підтримки серед народу, не видавжодного програмного документа з роз'ясненням своєї полі-тики і опинився в цілковитій ізоляції. «...Саме в цю добузагальь.-1. анархія і хаос на українському фронті досяглинайвищого щабля, — зазначав відомий українськийсоціал-демократ І. Мазепа. — За уряду Остапенка не булоні влади, ні контролю... Зловживанню отаманів не булокінця...»1. У березні 1919 р. з'ясувалося, що Антанта не

'Див.: Історія України: нове бачення. — Т. 2. — С. 85.

246 Українська революція 191 ^—1920 рр.

має достатніх сил для розгортання воєнних дій в Україній Росії. Більше того, під впливом більшовицької пропаган-ди антантівські війська теж почали розкладатися. Сталоцілком очевидно, що орієнтація на Антанту зазнала не-вдачі. Прорадянські настрої охопили українських есерів іесдеків, поширилися й на армію УНР. Навіть Січовістрільці, які дотримувалися послідовно антибільшовиць-ких позицій, у своїй декларації від 13 березня наголошу-вали, що вони підтримуватимуть радянську владу намісцях. Зміни в урядових структурах стали поворотниммоментом в діяльності Директорії УНР і загалом в історіїУкраїнської революції, яка вступила в добу затяжної і тра-гічної кризи.

8.4. Боротьба за владу в Україніу 1919—1920 рр. УтворенняУкраїнської Радянської РеспублікиПроголошення Української СРР,Запровадження політики «воєнного комунізму»

У 1919—1920 рр, революційні змагання трансформу-валися у збройну боротьбу за владу в Україні.

Після переїзду Тимчасового робітничо-селянського уря-ду в Україну (до Харкова) 4 січня 1919 р. з більшовицькихвійськ, повстанських загонів (Махна, Григор'єва та ін.) таукраїнських частин, які перейшли на бік Червоної армії,було створено Українській фронт. Військові частини цьогофронту вели боротьбу з армією УНР, з денікінцями та вій-ськами Антанти.

Декретом Тимчасового робітничо-сслянського уряду від6 січня 1919р. Україну було проголошено УкраїнськоюСоціалістичною Радянською Республікою (УСРР). На чоліреорганізованого наприкінці січня 1919 р. радянського уря-ду — Ради народних комісарів — став X. Раковський.

Розвиваючи наступ, Червона армія 5 лютого захопилаКиїв. У лютому—березні 1919 р. більшовицький уряд поси-лив військові дії проти Директорії і змусив її на переїзд зВінниці до Проскурова (нині — Хмельницький), а згодом —до Кам'янця-Подільського. Сили Директорії танули, поси-лилося дезертирство, слабшала підтримка населення. Ко-мандування Антанти, не надаючи реальної допомоги, вису-

Боротьба за владу в Україні у 1919—1920 рр. 247

вало нові вимоги: вивід з Директорії Петлюри та Андрієвсь-кого, передача Антанті контролю над внутрішньою діяльн-істю Директорії, об'єднання її армії з армією Денікіна.

19 березня 1919р. червоноармійські частини зайнялиЖмеринку і відрізали весь Південно-Західний фронт, внас-лідок чого армія Директорії була поділена на Північну,Південну і Проскурівську частини. В Проскурові відбуло-ся останнє засідання Директорії в повному складі. Післяцього Петрушевич і Андрієвський переїхали до Станісла-ва, а Петлюра, Швець і Макаренко — до Рівного. Тут булореорганізовано Директорію і 9 квітня сформовано новийсоціалістичний уряд, що свідчило про крах проантантів-ської орієнтації. Головою його став Б. Мартос (УСДРП),міністрами — І. Мазепа, А. Лівицький, М. Ковалевськийі Г. Сиротенко. Цей уряд звернувся до народу з декла-рацією, в якій закликав до боротьби проти двох ворогів —польського панства і російського комуністичного більшо-вицького війська. Тепер ставку було зроблено на власнісили. Уряд передбачав встановлення контролю за діяльніс-тю владних структур з боку робітничо-селянських трудо-вих рад, проведення демократичної земельної реформи,відновлення роботи підприємств, вільне функціонуванняпрофспілок тощо,

У першій половині березня 1919р. загони Григор'єва,який перейшов на бік Червоної армії, почали наступ наінтервентів. 10 березня 1919 р. було захоплено Херсон, 14 —Миколаїв, 6 квітня — Одесу. В другій половині квітня по-чалися повстання на кораблях французької ескадри, щоприскорило крах інтервенції на півдні України.

Проголосивши конструктивну програму, уряд УНР,однак, не мав реальних можливостей змінити ситуаціюна краще. До господарської руїни, загального хаосу до-далася руйнівна сила отаманщини, спроба командувачаволинської групи армії УНР В. Оскілка здійснити дер-жавний переворот (29 квітня) та ін. Через те армія УНРне могла допомогти Українській Галицькій армії (УГА),що захищала західноукраїнські землі від Польщі, військаякої з допомогою Франції в липні 1919 р. зайняли всю Га-личину.

До травня 1919 р. війська Директорії зазнали поразкина всіх ділянках фронту. Частини Червоної армії підійшлидо колишнього російсько-австрійського кордону, а на півдніУкраїни зіткнулися з військами інтервентів, які саме тутвирішили завдати більшовицьким військам головного уда-

248 Укоаїнська революція 1917—1920 рр.

ру. У здійсненні цього плану країни Антанти робили став-ку на Добровольчу армію Денікіна. Втративши власну те-риторію, Директорія (9 травня 1919р. її головою було об-рано С. Петлюру) і уряд УНР із залишками армії мусилишукати порятунку на території ЗОУНР, спочатку в Красно-му, Золочеві, потім Тернополі, ст. Богданівка. Тому влітку1919 р. в Україні постали три протиборчі сили: Червона ар-мія, війська Директорії, поповнені галицькими січовиками,та армія Денікіна.

Український більшовицький уряд цілковито залежаввід Москви і навіть не намагався проводити самостійну дер-жавну політику. В урядовій Декларації від 25 січня прого-лошувалася необхідність об'єднання УСРР з РСФРР на за-садах соціалістичної федерації і доведення «соціалістичноїреволюції до кінця». З проголошенням статусу «радянськоїреспубліки» на практиці вільне обрання рад відкладалося,а на місцях керівництво здійснювали ревксми, військрев-коми та комбіди.

6—10 березня 1919 р. відбувся III з'їзд рад, який прий-няв першу Конституцію УСРР, розроблену на основі консти-туційної моделі РСФРР, яка передбачала «здійснити пе-рехід від буржуазного ладу до соціалізму...». В цьому основ-ному законі були вміщені «Декларація прав і обов'язківтрудящого і експлуатованого народу України» та інші кон-ституційні статті. З'їзд обрав ЦВК і його Президію, яку очо-лив Г. Петровський.

На підвладній радам території України, згідно з рішен-ням III з'їзду, запроваджувалася політика «воєнного кому-нізму» , встановлювалася державна монополія на заготівлюхліба та інших продовольчих продуктів. Для здійсненняпродовольчої диктатури створювалися комітети незамож-них селян, формувалися продзагони для примусової хлібо-заготівлі. Форсувався «перехід від одноосібного господар-ства до товариського і дерлсавного землеробства». У 1919 р.в Україні було створено 1685 радгоспів, 283 колгоспи і 204комуни.

Повстанські виступи селянства проти продрозкладкита примусового створення колгоспів, які почалися вже уберезні—квітні 1919р. внаслідок невдоволення політикоювоєнного комунізму, оцінювалися радянськими керівни-ками як акції «куркульської контрреволюції», «політич-ний бандитизм». Проти повстанців застосовувались регу-лярні військові частини, які обстрілювали села з гармат ікулеметів, брали заручників. При цьому повстанський рух


розростався: якщо в квітні 1919 р. було зареєстровано 93виступи, то в липні — вже 207. Розірвали союз з більшо-виками Н. Махно, отамани Зелений (Терпило), Григор'єв,Соколовський та ін.

На початку 1919 р. для боротьби з «контрреволюцією»,спекуляцією та посадовими злочинами була організованаВсеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК) — своєріднийполітичний каральний орган з широкими повноваженнями,в тому числі правом «негайно приймати рішення від іменіуряду Української республіки».

Політика «воєнного комунізму» і вибух повстанськоїборотьби негативно вплинули на боєздатність частин Чер-воної армії. Це, в свою чергу, дало змогу денікінцям пере-йти наприкінці травня 1919 р. до активного наступу.

Боротьба проти денікінщини в Україні

Отримавши допомогу з боку Антанти, генерал Денікіночолив наступ Добровольчої армії на східні райони Украї-ни. 4 травня 1919 р. денікінці захопили Луганськ, а через2 тижні почали наступ на Харків. З липня генерал Денікінпідписав «Московську директиву» — наказ про наступ наМоскву, складовою частиною якого був план оволодінняУкраїною.

З метою ліквідації денікінської загрози уряди радян-ських республік прийняли рішення укласти воєнно-полі-тичний союз. 1 червня 1919 р. Всеросійський ЦВК видавДекрет «Про об'єднання Радянських соціалістичних рес-публік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії та Кримудля боротьби проти імперіалістів». Для практичного втілен-ня в життя цього об'єднання (військової організації і коман-дування, управління залізниць, рад народного господар-ства, фінансів, комісаріатів праці) було створено комісіюВЦВК.

У травні 1919 р. армії УНР довелося вести боротьбу наВолині та Поділлі як проти наступу польських військ гене-рала Ю. Галлера, так і проти нового більшовицького насту-пу. Укладене 24 травня перемир'я з поляками дало змогуУкраїнській армії провести переорганізацію в чотири ар-мійські групи: Січових стрільців, Запорізьку, Волинську іПівденно-Східну і здійснити контрнаступ проти більшо-виків. Витіснивши червоноармійські війська з Південно-Західного Поділля, Наддніпрянська армія підготувала те-риторію для Української Галицької армії, яка під тиском


поляків 16 — 18 липня 1919 р. перейшла р. Збруч, ПерехідУГА і галицького уряду на Наддніпрянщину для боротьбиз більшовиками соборним фронтом відразу посилив позиціїармії УНР. Завданням Наддніпрянської і Галицької армійбуло звільнення території Великої України від більшовиківта зміцнення УНР і розв'язання польсько-українських су-перечностей, проблем Галичини.

У червні 1919р. уряд УНР переїхав до Кам'янця-По-дільського, який на деякий час став столицею УНР. Тут пе-ребували обидва уряди — УНР і ЗУНР. До складу Дирек-торії входили: С. Петлюра, Ф. Швець, А. Макаренко таЄ. Петрушевич, який керував тільки справами Галичини.

У період наступу денікінської армії наприкінці липня1919р. розпочався спільний похід військ УНР і УкраїнськоїГалицької армії (УГА) на Київ і Одесу. Для відсічі наступуПетлюри радянське військове командування зняло з фрон-ту війська і направило їх на Поділля. Ослаблення Півден-ного фронту дало змогу Денікіну 23 серпня захопити Оде-су. ЗО серпня комбінованими діями військ Денікіна і Пет-люри було захоплено м. Київ.

На осінь 1919 р. майже вся Україна і кілька централь-них губерній Росії потрапили під контроль Денікіна. Ра-дянська влада в Україні впала вдруге.

Відновлення буржуазно-поміщицьких порядків, анти-українська політика, репресії, єврейські погроми призвелидо масового повстансько-партизанського руху (в ньому бра-ло участь понад 100 тис. осіб), спрямованого проти денікін-ської диктатури. На придушення народного опору Денікіннаправив 25-тисячне військо.

Уряди УНР і ЗОУНР вирішили прийти на допомогу по-встанському рухові й 24 вересня оголосили війну Денікіну.Запеклі бої на Правобережжі армії УНР проти білогвардійцівна чолі з генералом Я. Слащовим змушували денікінців пе-рекинути на український фронт частину своїх військ з голов-ного для них фронту — радянського. Однак в жовтні—лис-топаді 1919р. Українська армія (до 40 тис. бійців), ведучиборотьбу на 2 фронти з білою (майже 40 тис. осіб) і червоною(20 тис. бійців і великими можливостями поповнення) армі-ями, втрачала боєздатність через поширення епідемії тифу,відсутність зброї та амуніції, недостатню підготовку армії йзагальну слабкість державного апарату.

Драматизм ситуації поглиблювався діями галичан.6 листопада за вказівкою командувача УГА генерала Тар-навського було укладено з денікінцями перемир'я. Ця се-


паратна угода диктатором ЗОУНР була скасована, а генералТарнавський постав перед судом. Але новий командувачУГА генерал Микитка після від'їзду до Відня Є. Петрушє-вича і уряду ЗОУНР уклав нову угоду з денікінцями, заякою УГА переходила до денікінських «Збройних сил Півд-ня Росії». 16 листопада Кам'янець-Подільський зайнялипольські війська.

У таких умовах 2 грудня 1919 р. на нараді в ЧорториїС. Петлюри з членами уряду було вирішено перейти до пар-тизанських форм боротьби і здійснити рейд тилами дені-кінців і більшовиків. 6 грудня 1919 р. частини військ УНРпід командуванням генерала М. Омеляновича-Павленка ігенерала Ю. Тютюнника разом з головою Ради міністрівІ. Мазепою вирушили у Зимовий похід у запілля окупантів(тривав до травня 1920 р.). С. Петлюра виїхав до Варшави,де 9 грудня домовився з Ю. Пілсудським про співпрацю.

З жовтня 1919 р. радянські війська почали тіснити ар-мію Денікіна, захопили стратегічну ініціативу, 6 листопа-да 1919 р. зайняли Чернігів, а 16 грудня — Київ. До се-редини лютого 1920 р. більшовики витіснили білогвардій-ців з України, Залишки розбитої Добровольчої армії ві-дійшли з України і РСФРР в Крим.

Радянська влада встановлюється в Україні втретє. Зарішенням ЦК РКП(б) 11 грудня 1919 р. було створено тим-часовий орган радянської влади — Всеукраїнський револю-ційний комітет (Г. Петровський — голова, В. Затонський,Д. Мануїльський, М. Владимиров, В. Чубар), а в лютому1920 р„ — Раду народних комісарів України. Проте з першихднів своєї діяльності радянські владні органи України фак-тично були лише структурою радянської влади Росії, вико-нували її державні, політичні та економічні рішення — пе-реносили військові методи на сферу виробництва, проводи-ли націоналізацію, створювали українську трудову армію тавпроваджували інші заходи воєнного комунізму.

Українсько-польське військово-політичнезближення. Завершення Української революції

З розгромом денікінських військ у НаддніпрянськійУкраїні було відновлено радянську владу. Західну Українуокупували польські війська, хоч вона вважалася підконт-рольною Паризькій мирній конференції, яка мала остаточ-но вирішити її долю.


В окупованому поляками Кам'янці-Подільському угрудні 1919р. було засноварю Українську національну раду,яку очолив есер М. Корчинський. Вона була в опозиції доДиректорії, виступала за її ліквідацію і реорганізацію уря-ду, вважаючи їх винуватцями катастрофи.

24 грудня 1919 р. у Вінниці було досягнуто домовленостіпро злуку Наддніпрянської і Галицької армій під команду-ванням М. Омеляновича-Павленка. Але відсутність єдностів лавах Галицької армії та зволікання з практичною реалі-зацією підписаної злуки призвели до того, що представни-ки Галицької армії 1 січня 1920 р. уклали угоду з більшо-виками про перехід УГА під радянське командування.

В умовах, коли різні політичні групи намагалися пере-класти відповідальність за невдачу одна на одну, 29 січня1920р. в Кам'янці-Подільському відбулася нарада ЦКУСДРП, яка не увійшла до Національної ради, з участю го-лови уряду УНР І. Мазепи. Отримавши підтримку при об-говоренні поточних питань, уряд УНР 14 лютого ухвалив«Тимчасовий закон про державний устрій і порядок зако-нодавства УНР», який заклав засади скликання передпар-ламенту.

Тим часом Українська дипломатична місія у Варшаві начолі з А. Лівицьким продовжувала переговори з поляками.У грудні 1919р. було ухвалено декларацію, згідно з якоюкордон між Україною і Польщею мав проходити по колиш-ньому російсько-австрійському кордону. У березні такі пе-реговори були відновлені. Наприкінці квітня 1920 р. урядПольщі уклав з Директорією УНР угоду — «Варшавськийдоговір». Він містив підписані 21 і 24 квітня 1920р. полі-тичну та воєнну конвенції. За цією угодою Польща визна-вала Директорію УНР верховною владою в Україні на чоліз С. Петлюрою, а Директорія погоджувалася передати Польщізахідноукраїнські землі до річок Збруч і Горинь (кордонПольської держави 1772р.), а також відновити правапольських землевласників у межах самої УНР. Цей договірбуло підписано без погодження з урядом УНР, що спричини-ло урядову кризу. У травні 1920 р. І. Мазепа відмовився фор-мувати новий Кабінет міністрів. Проти цього договору висту-пили уряд ЗОУНР, політичні діячі — М. Грушевський, В. Вин-ниченко, М. Шаповал та ін. Укладаючи договір з Польщею,С. Петлюра й А. Лівицький вважали союз з поляками тимча-совим, тактичним, антимосковським.

25 квітня 1920 р. почався об'єднаний похід в Українупольсько-петлюрівських військ, які 6 травня зайняли


Київ. Однак 14 травня війська Швденно-Західного і Захід-ного фронтів (командувачі М. Тухачевський, С. Будьоннийтаін.) перейшли до контрнаступу, розраховуючи перетво-рити його на початок «світової революції». Польсько-петлюрівські війська мусили залишити Київ та відступи-ти в Західну Україну за р.Збруч. Після поразки радян-ських військ під Варшавою у вересні 1920 р. почавсяпольсько-український контрнаступ, а коли Червона арміястабілізувала фронт, Польща пішла на переговори з нею.12 жовтня 1920р. було укладено договір про перемир'я,що поставило українські війська у важке становище. Ос-кільки Антанта не відгукнулася на звернення українськихдипломатичних місій про надання екстреної допомоги,єдина надія залишалась на зростання антибільшовицькихнастроїв в Україні. Тому уряд УНР відкладав рішення проприпинення боротьби. Українська армія, поступаючисьЧервоній армії озброєнням, 10 і 21 листопада зазналанищівних ударів. Того ж 21 листопада 1920р. решткиукраїнського війська переправились через Збруч у районіВолочиська. Цими подіями закінчується Українська рево-люція.

18 березня 1921 р. було укладено Ризький мирний до-говір між РСФРР, УСРР і Польщею, яким завершуєтьсядоба УНР. За умовами цієї угоди до Польщі відійшли захід-ноукраїнські землі, Польща офіційно визнала РадянськуУкраїну з кордоном по р. Збруч і зобов'язалася заборонитиперебування на своїй території всіх антибільшовицькихорганізацій, в тому числі уряду УНР.

Після укладення перемир'я з Польщею радянські вій-ська під командуванням М. Фрунзе перейшли в наступ йціною величезних втрат в середині листопада 1920 р. звіль-нили від військ генерала Врангеля Кримський півострів.Під час збройної боротьби червоних і білих військ застосо-вувалась і авіація.

Отже, у виснажливій збройній боротьбі 1919—1920 рр.на декількох фронтах революційним українським силам невдалося одержати перемогу. Однією з головних причин цьо-го були суперечності всередині українського табору. Воєн-но-політичне зближення з Польщею, спільна військова кам-панія 1920 р. також не привели до мети. Хоча Українськареволюція закінчилася в листопаді 1920 р. й в Україні вла-ду захопили більшовики, але українська визвольна ідея за-лишалася живучою і надалі.


8.5. Західна Українау 1918—1920 рр.Проголошення ЗУНР і включення СхідноїГаличини до складу Польщі

Після розпаду Австро-Угорської імперії на зборах полі-тичних і громадських діячів Галичини і Буковини у Львові18—19 жовтня 1918р. була створена Українська Національ-на Рада, яка 1 листопада проголосила утворення національ-ної держави, її назву й територію уточнив закон, ухваленийРадою 13 листопада 1918 р.: держава отримала назву «За-хідно-Українська Народна Республіка» (ЗУНР) зі столицеюу Львові. ЗУНР, у тому числі Буковина та Закарпаття, зай-мала територію майже 70 тис. кв. км з 6-мільйонним насе-ленням.

Польща з допомогою військової сили відвойовувала своїпозиції і наприкінці листопада оволоділа Львовом та конт-ролювала 10 із 59 повітів, у яких ЗУНР оголосила свою вла-ду. Світове співтовариство, особливо країни Антанти, не по-спішали визнавати українську державність.

З метою протидії агресивній політиці Польщі 3 січня1919р. Національна Рада у Станіславі затвердила проектдоговору про возз'єднання ЗУНР з УНР, а 22 січня 1919 р.в Києві на Софійському майдані відбулося урочисте прого-лошення Злуки (об'єднання) двох частин України, Акт якоїратифікував Трудовий Конгрес. Водночас це було тількиформальне об'єднання. Кожна частина України мала своїоргани влади і місії за кордоном і втрачала в цей час і своїпозиції, і свою територію.

Після Акту злуки армія (майже 60 тис.) Західної об-ласті Української Народної Республіки (ЗОУНР) — такоюбула назва ЗУНР після об'єднання з УНР — разом з війська-ми УНР протистояла збройним силам більшовиків іПольщі. Однак необхідної згоди в їх політиці не було. Ке-рівництво ЗОУНР орієнтувалося на союз з Денікіним припідтримці Антанти в боротьбі проти більшовиків, а Дирек-торія і уряд УНР вважали основним противником білу ічервону Росію, і через те для отримання допомоги від Ан-танти готові були укласти союз з Польщею. Проте Денікінне збирався особливо рахуватися з формальними урядамиЄ, Петрушевича і С. Петлюри. Наприкінці листопада1919 р, він видав наказ про розпуск Державного секрета-

Західна Україна у 1918—1920 рр. 255

ріату ЗОУНР, міністри якого емігрували в Польщу і Руму-нію, а УГА перейшла тимчасово в його підпорядкування.

Після поразок польської армії і військ УНР у листопаді1920 р, територія польської Галичини, згідно з Ризьким до-говором 1921 р., була відокремлена від Східної Галичини івідійшла до Польщі.

Рішенням конференції міністрів закордонних справ Ве-ликобританії, Франції, Італії та Японії, що відбулася 14 бе-резня 1923 р. в Парижі, за Польщею визнавалися всі правасуверена над Східною Галичиною.

Політичне становище Буковини і Закарпаття

У Північній Буковині (що була захоплена Румунією) врезультаті виступів українського народу в листопаді 1918 р.влада перейшла до Українського крайового комітету. Йогопредставники домовилися з румунами про етнічний поділБуковини і приєднання української частини землі до спіль-ного зі Східною Галичиною «коронного краю» у складіАвстрії. Це викликало невдоволення буковинських селян,а скликане 3 листопада в Чернівцях крайове віче постано-вило перебрати правління українською частиною краю, ви-словившись і за приєднання її до України.

Однак і тут збройним шляхом Румунія розправилася зтрудящими масами і наприкінці листопада 1918р. оголо-сила про включення цієї території до свого складу. На мир-них конференціях щодо підсумків Пертої світової війни вСен-Жермені (10 вересня 1919 р.) і Севрі (10 серпня 1920 р.)Буковина визнавалася за Румунією.

У Закарпатті після розпаду Австро-Угорської імперіїутворилися народні ради, які в більшості своїй виступа-ли за приєднання до України. 21 січня 1919 р. з'їзд рад уХусті в складі 420 делегатів від 176 міст і сіл Закарпаттяприйняв рішення про возз'єднання цієї території з Украї-ною. Але через наступ військ Румунії і Чехо-Словаччинина українське Закарпаття в квітні 1919р. народна владабула ліквідована. 8 травня 1919 р. в Парижі було ухвале-но рішення про передачу Закарпатської України Чехо-Словаччині, і в той же день представники рад Ужгорода,Хуста і Пряшева створили Центральну народну руськураду, яка під впливом закарпатської еміграції проголоси-ла об'єднання Карпатської Русі з Чехо-Словаччиною. Сен-Жерменський договір 10 вересня 1919р. оформив при-єднання Закарпаття до Чехо-Словаччини.

256 Українська революція 1917—1920 ро. Причини поразки Української національно-демократичної революції 257

Отже, національно-визвольна боротьба в західноукраїн-ських землях за незалежність і суверенність України за-кінчилася поразкою. Свавільне рішення країн Антанти провключення цих земель до складу Польщі, Румунії та Чехо-словаччини стало однією з історичних кривд, заподіянихукраїнському народові.

8.6. Причини поразки, історичнезначення та уроки Українськоїнаціонально-демократичноїреволюції

Причини поразки революції

Українська революція була наслідком логічного роз-витку подій, що відбувалися у контексті європейської ісвітової історії. Прагнення українського народу до само-визначення і незалежності вилилися в могутній вибухнаціонально-визвольного руху 1917—1920рр. В Українівизвольні змагання набули специфічних рис, що було по-в'язано з її місцем у геополітичній системі, особливостя-ми соціально-економічного, національно-культурного,релігійного життя.

Причини поразки Української революції, яка увібралав себе і національні, і соціальні проблеми, зумовлені низ-кою об'єктивних і суб'єктивних факторів, аналітичне вис-вітлення яких було здійснено в працях М. Грушевського,В. Винниченка, П. Христюка, М, Шаповала, С. Петлюри,Д. Дорошенка, І. Мазепи та ін. Спираючись на їх досвід, су-часна історіографія визначає основні причини поразки Ук-раїнської революції:

1. Соціальна структура української нації потенційно невідповідала завданням, що їх мала розв'язати національ-но-демократична революція. Одержане в спадщину після250-річного гноблення неструктуроване українське суспіль-ство було надзвичайно важко організувати на осмислені,цілеспрямовані дії передусім через низький ступінь свідо-мості його громадян.

«Революція 1917 року застала українців скалічениминаціональне, соціальне і культурно, — писав І. Мазепа. —Після довгої московської неволі, перед вибухом революції

лише селянство залишалося українським щодо мови та на-ціональних традицій. Всі інші верстви українського су-спільства були денаціоналізовані. Відсіль недостача україн-ської інтелігенції — мозку нації — і взагалі мала національ-на свідомість в народних масах.

...Бракувало людей добре дисциплінованих, з характе-ром, людей з фаховою та загальнополітичною освітою. На-слідком того в багатьох галузях державного життя шири-лася безвідповідальна «отаманщина» та сваволя на шкодуукраїнській визвольній боротьбі»1.

2. Політичні розбіжності між партіями, які очолюваливизвольний рух. Своєрідним каталізатором був більшовизм.Соціалістичні партії намагалися відповідною революційноютактикою «відтягнути» українські маси від впливу мос-ковських більшовиків і повести їх за собою. Несоціалістичнігрупи, навпаки, залякані більшовицькою пропагандою, вкожному революційному кроці українських соціалістів вба-чали «більшовизм» і національну небезпеку. Своєю консер-нативною політикою, зокрема в справах суспільно-госпо-дарських реформ, праві групи гальмували боротьбу з поши-ренням більшовицьких впливів на Україну.

3. Гетьманський режим, який сприяв успіху більшо-ницької пропаганди, призвів до розвалу єдиного національ-ного фронту, що склався за Центральної Ради, Один з ав-торитетних фахівців з історії революційних рухів, суспіль-но-політичної думки П.Феденко перемогу більшовизму по-и'язує насамперед із самою Гетьманщиною. «Прикриваючипанування російських реакційних націоналістів в Українітитулом гетьмана Української держави, — пише він, —Скоропадський допомагав їм руйнувати український націо-нальний рух і цим полегшував здійснення планів російсь-кого більшовицького уряду, що готувався до нової окупаціїУкраїни».

4. Отаманщина. Як зазначав В. Винниченко, «...розго-ни робітничих і селянських з'їздів, розстріли й пороннярізками робітників і селян, ...залишання на адміністратив-них посадах гетьманів, безчинства, сваволя балбачанівськоїофіцерні, яка здебільшого була руська, все це без усякихдекларацій цілком загітувало проти Директорії весь лівийберіг, робітництво й селянство, без ріжниці національ-ності»2. Отаманщина створила сприятливі умови для дійвнутрішніх і зовнішніх ворогів України.

1 Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917—1921:У Зт. — Мюнхен, 1951.—Т. 3. — С. 114.'

2 Винниченко В. Відродження нації. — Ч. 3. — С. 181.


5. Розбіжності, суперництво всередині українського про-воду, відсутність чіткої революційної програми, брак підго-товлених кадрів. М. Шаповал підкреслював, що «...провідніособи української революції не мали виробленої програмиреволюції: найбільш свідомими щодо цього були Винничен-ко і Петлюра, що меншовики на початку революції обстою-вали буржуазний характер революції, а потім еволюціонува-ли в протилежному напрямі (весною 1919 року): Винничен-ко став комуністом, а Петлюра перейшов до дрібної буржу-азії. Грушевський еволюціонував планомірно вліво, прийнявсоціальну революцію і відмовився від боротьби з більшови-ками. Петрушевич політичне орієнтувався по черзі: нанімців, на Антанту, на Денікіна, на більшовиків, при чім востанній орієнтації прийняв не ідею соціальної революції (нестав соціалістом), а лише в даній ситуації знайшов за більшдоцільне орієнтуватись на більшовиків (на уряд, а не більшо-визм)»1.

Великою вадою лідерів Української революції М. Шапо-вал вважав відсутність послідовності, витримки, сили духу,динамізму, оперативності.

6. Регіональна роз'єднаність України, намаганнякерівництва різних державних утворень без погодження з ін-шими йти до мети. «Один народ, — зазначав М. Шаповал, —а будується одночасно три українські держави: Кубанськареспубліка (Кубань він вважав українським тереном. — Авт.),Українська Республіка, Західноукраїнська Республіка. 1918—1919 рік був цікавий: аж три українських держави, три уряди,три армії, кілька орієнтацій, посольств, представництв. Націясвідома так не робила б»2.

7. Відсутність належної уваги до релігійно-церковнихпитань, зокрема до автокефалії Української православноїцеркви. Петлюра зазначав: «...ми не продумали до логічно-го кінця поставленого перед українською державністю пи-тання про націоналізацію нашої церкви».

8. Згубник вплив зовнішнього чинника, всуціль ворожеоточення УНР, перманентні військові втручання тощо. «Ве-ликі природні багатства України, як і її геополітичне поло-ження (на шляху між Європою і Азією), — писав І. Мазе-па, — завжди притягали до себе увагу різних сусідніх дер-жав, і це власне було одною з поважніших причин пост-ійних нападів на Україну різних чужонаціональних сил [...]

хШаповал М. Велика революція і українська визвольна про-грама.— Прага, 1928. — С. 243.

2їам само.— С. 247,

Причини поразки Української національно-демократичної революції 259

Цим пояснюється, що, напр., держави Антанти (Англія,Франція, Америка) після закінчення війни з Німеччиною1918р. помагали російським монархістам боротися завідновлення "єдиної неділимої Росії". Так само проти насбув світ революційно-большевицький, що намагався пере-топити всі народи колишньої Росії в єдину совєтську націюі утворив свої організації не тільки на Україні, але в цілійЄвропі. А ми знаємо з історії, що то значить, коли народ,навіть організований, не має в світі прихильників і приму-шений захищати себе перед багато сильнішим ворогом»1.

9. Небажання і невміння керманичів революції створи-ти регулярні збройні сили, інші силові ефективні й діє-здатні структури держави.

Загалом, підсумовуючи причини поразки революції,перші її історіографи підкреслювали, що об'єктивних підставдля остаточної перемоги було замало. І саме це, а не лишепомилки та прорахунки, вирішило долю боротьби. Хиби і не-вдачі боротьби, за оцінками І. Мазепи, «випливали насампе-ред з загального недозрілого стану української нації, в яко-му її застала революція. Україна була ще неготова до вели-ких подій. [...] Нація, що втратила свої освічені верстви, небула в стані за один-два роки утворити потрібні кадри інтелі-генції, опанувати міста, перебрати в свої руки промисел, тор-гівлю та всі інші ділянки свого національного життя»2.

Історичне значення Української революції

Надзвичайно критично оцінюючи досвід 1917—1920 рр„, політичні діячі революційної доби не були схильніперекреслювати значення Української революції. Вони зов-сім не вважали боротьбу марною або такою, в якій українціпродемонстрували лише свою «мізерність».

Ще на політичній нараді 26 листопада 1919 р. С. Петлю-ра зазначав; «Наша боротьба в історії українського народубуде записана золотими буквами... Ми виступили на аренуісторії тоді, коли весь світ не знав, що таке Україна. Ніхтоне хотів її визнати як самостійну державу, ніхто не вважавнашого народу за окрему націю. Єдиною боротьбою, упер-тою і безкомпромісовою, ми показали світові, що Українае, що іі народ живе і бореться за своє право, за свободу й дер-

'Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. — Т. 3,-2 Там само. — С. 114.

С. 118.


жавну незалежність. Ті, що легковажили наш рух, теперпобачили, що ми така сила, якої не можна не брати на ува-гу. .. За час двохлітньої нашої боротьби ми створили україн-ську націю, яка й надалі активно боротиметься за свої пра-ва, за право самостійно й ні від кого незалежно порядкува-ти на своїй землі»1.

Емоційно оцінював історичне значення Української ре-волюції М. Шаловал: «Передовсім, в ній народ знайшов своєім'я. Украдене ворогом ім'я наше вернулось. Тепер кожнийселянин і робітник знає, що він українець. Це великий здо-буток революції... Але що більш! По цілому світі прокоти-лось і прогриміло ім'я України, яка змучена і обкраденаповстала до боротьби за своє людське право. Кілька роківцілий світ чув і чує й тепер ім'я України, це веде до того,що світ таки пізнає справу нашу, визнає її за справедливу ісвоєю опінією підтримуватиме існування України, якрівноправного члена всесвітнього суспільства. Наша спра-ва, наше ім"я вже не загине».

Великим завоюванням революційної боротьби було зрос-тання національної свідомості мас, повернення інтелігенціїдо лона українського народу, відродження ідеї соборностіукраїнського народу, вкорінення її у масову свідомість.

Уроки революції 1917—1920 рр.

До уроків Української революції ще в перші порево-люційні роки зверталися провідні її діячі. Так, колишнійГенеральний секретар і міністр в урядах УНР М. Шаповалв своїй ґрунтовній праці «Велика революція і українськавизвольна програма» (Прага, 1928) вивів такі висновки-уро-ки: «Революція прийде! Але нова наша революція, будучипо програмі продовженням і здійсненням соціальної програ-ми 1917—1919 рр., по формі буде інакшою: замість хитан-ня — устремління до ясної мети, замість шукання допо-мог— опертя на свої революційні сили». А І. Мазепапідкреслював: «Наша національна революція вивелаукраїнський народ на шлях розвитку, якого вже ніякі силине зможуть спинити».

З погляду сьогодення можна почерпнути такі уроки:1. В Україні бракувало політичних сил, здатних втілю-

вати ідеологію консенсусу. Натомість політичні табори, зай-нявши діаметрально протилежні позиції, почали діяти на

аПетлюра С. Статті. — С. 188-менти. — К., 1994. — С. 165.

-189; Вибрані твори та доку-


самознищення. Ціною такої боротьби стала втрата Украї-ною шансу стати незалежною демократичною державою.

2. Будь-яка політична сила, насамперед демократична,яка бере владу і бере на себе відповідальність перед народом,мусить діяти наступально, послідовно, ініціативно. Ці кро-ки мають збігатися з настроями та сподіваннями значнихверств суспільства.

3. Якою б не була вага зовнішніх чинників та сил у дер-жавотворчому процесі, опору завжди слід шукати всерединікраїни.

Отже, Українська національне-демократична революціязавершилася поразкою. Перемогли започатковані більшови-ками процеси соціальної перебудови суспільства, в якій на-ціональним аспектам відводилась другорядна роль.

Однак, не досягти своєї мети, Українська резолюціязапочаткувала традицію державності.

Особливості розвитку науки і технікиу 1917—1920рр.

У тогочасному розвитку науки і техніки, домінувалоприродознавство. Особливого значення набули електрифі-кація народного господарства, використання двигунів внут-рішнього згорання, поширення поточно-масового вироб-ництва, створення різних систем механізації та автомати-зації технічних процесів та ін.

У природознавстві на передній план виступила ядернафізика. Дослідження структури атома і механізму ядернихреакцій, вивчення специфічних закономірностей мікро-явищ зумовили якісно нову траєкторію досліджень в іншихгалузях. Активізувалися дослідження в галузі фізики і ма-тематичних наук. Кардинальні зрушення відбулися вхімічній науці та хімічній технології: синтез аміаку, син-тез метанолу, отримання синтетичного рідкого палива і син-тетичного каучуку, виготовлення штучного волокна і пласт-мас. Нових рубежів сягнула біологія, особливо генетика, атакож науки про Землю (геологія, геофізика), океаногра-фія, метеорологія та інші природничі науки. Виникли новіпограничні дисципліни — хімічна фізика, в якій знайшлизастосування новітні досягнення квантової механіки таелектронної теорії, біохімія і біофізика. В цей період В. Вер-надський започаткував основи біогеохімії, показавши твор-чу геохімічну роль живої матерії в історії Землі. Тоді ж

262 Українська революція 1917—1920 рр,

він створив філософію суспільного життя, пов'язану з йоговченням про ноосферу, сферу розуму, яка має формуватисяв результаті розумного перетворення планети працею і на-уковою думкою людства.

Харктерною тогочасною особливістю було різке підви-щення соціального значення науки і техніки. Електрикастала одним з вирішальних факторів освоєння нової техні-ки, становлення нових енергоємних галузей промисловості.Вона сприяла більш ефективному використанню природнихенергетичних ресурсів та раціональному розподілу продук-тивних сил.

Вдосконалювались виробничі процеси в металургії. Вод-ночас з домінуючим положенням чорної металургії (чавун істаль становили понад 90% загального вагового споживан-ня металів) відбувалося вдосконалення металургії легких ко-льорових металів. Особливо велике значення мало поширен-ня алюмінію, який застосовувався в літако- і автомобілебу-дуванні, у виробництві двигунів, електропромисловості та ін.

В Україні в цей час плідно працювали видатні вчені, се-ред яких — хімік Л. Писаржевський, ботанік-фізіологЄ. Вотчал, металознавець А. Виноградов, гідромеханікГ. Проскура, терапевт М. Стражеско, історики Д. Багалій,В. Бузескул, біохімік О. Палладій, фахівець в галузі мосто-будування Є. Патон, один із засновників школи газотурбо-будування В. Маковський та багато інших.

Восени 1918 р. група видатних вчених (А. Кримський,Д. Багалій, П. Тутковський, С. Тимченко) на чолі з академі-ком В. Вернадським розробила проект організації Українсь-кої Академії наук (УАН), створеної у листопаді 1918р. Пер-шими дійсними членами УАН стали В. Вернадський,Д. Багалій, М. Біляшівський, К. Воблий, М. Петров,Ю. Кримський, О. Левицький, П. Тутковський, М. Кащен-ко, В. Перетц, М. Сумцов, В. Липський та ін. У складі УАНпрацювали відділи історико-філологічних, фізико-матема-тичних, соціально-економічних наук, які об'єднували 3 ін-ститути, 26 кафедр, кабінетів, наукові комісії і комітети. ПриУАН розгорнула свою діяльність Комісія з вивчення природ-них багатств України, очолювана В. Вернадським.

Велика увага приділялась розвитку суспільних наук.Значну науково-дослідну роботу проводили вчені-філологи.У 1919—1920 рр. УАН розробила найповніші правила ук-раїнського правопису.

Ефективно розвивався морський, річковий, залізнич-ний транспорт. Швидко зростали темпи розвитку літакобу-дування. Значне поширення аеродинамічних досліджень,

Причини поразку Української національно-демократично? революції 263

раціональний вибір аеродинамічних форм машин з посту-повим переходом до монопланних суцільнометалевих кон-струкцій (Г. Юнкере в Німеччині, 1920 р.; А. Туполев уСРСР, 1923—1924 рр.). підвищення потужності двигунівзменшення їх ваги, суттєве вдосконалення технології вироб-ництва — все це визначило стрімке нарощування швидкостіпольотів (від 300 км/год у 1922 р. до 755 км/год у 1939 р.)та їхніх максимальних висот. Послідовно поліпшувалисьтехнічні характеристики літаків.

До початку 20-х років виникла регулярна цивільна(транспортна) авіалінія: в 1918 р. було введено в експлуа-тацію поштово-пасажирську авіалінію Нью-Йорк — Вашин-гтон, через рік така ж авіалінія з'єднала Берлін з Веймаром,а в січні 1921 р. поштові перевезення почалися в Україні полінії Харків—Київ—Катеринослав—Севастополь.

Перша світова війна призвела до розширення сфери за-стосування літаків. Поряд з використанням аеропланів длярозвідки і коригування артилерійського вогню з'явиласябомбардувальна, винищувальна і морська авіація. З осені1916 р. у Вінниці розташовувався штаб «Ескадри повітря-них кораблів», в складі якого було 18 важких бомбардуваль-ників і ЗО легких літаків. Під Херсоном влітку цього ж рокубуло створено науково-дослідний центр для випробуваньлітаків, двигунів, обладнання і авіаозброєння — «Головнийаеродром» повітряного флоту Росії. У квітні 1917 р. в сис-темі Головного аеродрому вже діяли лабораторія, відділи,аеродромна служба, проводились дослідні роботи і почало-ся будівництво аеродинамічної труби. Пізніше він перейшовдо рук більшовиків, а 4 квітня 1918 р. з приходом німець-ких військ був ліквідований.

Розроблялися теоретичні основи ведення авіацієювійськових дій. Зокрема, киянин Є, Крутень, призначенийу березні 1917р. командиром 2-ї винищувальної авіагрупи,став засновником теорії тактичного застосування винищу-вальної авіації. Війна підвищила попит на авіатехніку івійськових льотчиків, які готувались в Одесі, Києві, Севас-тополі (Качинська авіашкола), Сімферополі, Харкові, Бер-дянську, Євпаторії.

У 1917 р. були окремі спроби створити більш досконалілітаки. У Києві успішно було випробувано літак-біплан кон-струкції Ф. Терещенка — В. Григор'єва (Т-7 або Г-7). Най-більшим літакобудівним підприємством в Україні бувОдеський авіазавод «Анатра». Протягом 1913—1917 рр.значну частину продукції заводу становили ліцензійні літа-ки «Фарман», «Ньюпор», «Вуазен» і «Моран». З 1915р. тутпочали випускати свої дослідні літаки, частина яких буду-


валася серійно, і в 1917 р. вони вже кількісно переважалиіноземні. Всього до 1918 р. заводом було випущено 1056літаків. У 1916 р. у Сімферополі почалось будівництво філіїОдеського заводу «Анатра», в якій до початку 1918 р. виго-товлено 50 літаків.

Першим дослідним літаком, спроектованим на заводі«Анатра» у 1915 р., був біплан «Анаде» (з двигуном «Клер-же» у 110 к.с. він мав назву «Ананле» чи «Ананлер»). У1916—1917 рр. завод побудував 170 таких машин. Потім іззаміною двигунів на літаку «Анаде» на «Сальмон»(150 к.с.) виник новий тип літака — «Анасаль», який серій-но виготовлявся у 1917 р. (побудовано не більше 70 машин).За основними льотно-технічними даними «Анасаль» не по-ступався закордонним зразкам того часу «Фарману-30» і«Альбатросу».

На Одеському заводі випускались літаки й інших моди-фікацій — «Анатра-ДСС», винищувачі «Анамон», «Торпе-до», бомбардувальник-біплан «Анатра-Д».

Найвразливішим місцем створюваної авіапромисловостібула відсутність добре налагодженого виробництва авіацій-них моторів. Тому, отримавши матеріальну підтримкувійськових, правління акціонерного товариства електроме-ханічних споруд в Петрограді «Дека» побудувало в Олексан-дрійську (тепер Запоріжжя) відділ авіадвигунів. Вже в другійполовині 1916 р. тут налагодили випуск шестициліндровогодвигуна типу «Мерседес» (129 к.с.), а у 1917р. почали виго-товляти двигуни того ж типу потужністю 170 к.с.

Створена авіаційна матеріально-технічна база на тере-нах України в процесі відродження української державностіу 1917—1920 рр. становила основу військово-повітрянихсил УНР, радянської влади, уряду гетьмана П. Скоропадсь-кого і Директорії УНР, а також білогвардійської армії. Авіа-загони цих урядів з певним поповненням від союзних дер-жав використовувались головним чином у збройній бо-ротьбі. В цей час було зроблено на території УНР перші усвіті спроби встановлення регулярного поштового зв'язкуна військових літаках між окремими містами (Києвом, Оде-сою, Полтавою). Низька технологічна оснащеністьбільшості літаків призводила до численних аварій. У 1918—1920 рр. відбулося 420 катастроф, в яких загинуло більшельотчиків, ніж: у повітряних боях і від наземного вогню.

Водночас будувалися і нові літаки, здійснювалась підго-товка пілотів і техніків. У 1918—1920 рр. заводи постачи-ли фронту майже 540 аеропланів. Найбільш вдалим літакомцього періоду вважається біплан «Сопвич» — двоміснийтюзвідник з двигуном «Клерже» (130 к.с.). Його будували


серійно у 1917—1923 рр. У 1919 р. завідувач майстернямиКПІ інженер В. Григор'єв модифікував «Сопвич», встано-вивши на ньому потужніший двигун «Опель» (185 к.с.) і за-стосував шасі від трофейного літака «Рімплер». Конструк-тори Сімферопольського заводу А. Крилов і Д. Федоров у1920 р. успішно модифікували один з найпопулярніших з1912 р. літаків — «Ньюпор-4».


1. Охарактеризуйте початок Української революції, діяльність Цен-тральної Ради та ЇЇ боротьбу за автономію України (березень — жов-тень 1917 р.)

2. Розкрийте діяльність Української Народної Республіки від про-голошення до гетьманського перевороту.

3. Які передумови прийняття III УніверсалуУЦР, проголошення нимУНР і головних її принципів.

4. Що спричинило прийняття IV Універсалу УЦР і проголошеннянезалежності України?

5. Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Українськоїгетьманської держави.

6. Як і з якою метою створювалась Директорія УНР?7. Проаналізуйте політику Директорії УНР у 1918 — на початку

1919 рр.8. Охарактеризуйте особливості боротьби за владу в Україні у

1919—1920 рр.9. Визначте фактори, які зумовили утворення Української радян-

ської республіки.10. Охарактеризуйте становище Західної України в 1918—

1920 рр.11. Розкрийте причини поразки та історичне значення Української

революції.


Бойко О. Д. Історія України.— К.: Академія, 1999.— С. 280—324.Винниченко В. Відродження нації: У 3-х ч.— К.: Україна, 1990. — Ч. 1.—

С. 31—41, 71—97, 218—227, 274—346; Ч. 2,— С. 13—296.Г'рушевський М. С. На порозі нової України.— К.: Наукова думка, 1991.История УкраиньІ: Тексти лекций.— К.: КНИГА, 1993. — С. 131—152,

154—176.Історія України /За ред. В.А.Смолія. — К.: Альтернативи, 1997. — С. 184—

261.Історія України: Курс лекцій: У 2-х т. — К.: Либідь, 1992. — Т. 2. — С.

115—149,150—196.Історія України: Нове бачення.— К.: Україна, 1996. — Т. 2. — С. 3—172.Полонська-Василенко Н. Історія України. — Ч. 2.Солдатенко В. Ф. Українська революція: Історичний нарис.— К.: Либідь,

1999. — 976 с.

Україна в 20—30-ті роки XX ст.

20—30-ті роки XX ст. — драматичний період в історіїукраїнського народу. Державне та партійне керівництвоУСРР і РСФРР, а згодом СРСР проводили політику на зни-щення української нації, організувавши голодомори в1921—1923рр. та 1932—1933рр. Трагічним фіналом соці-ально-скономічних перетворень, колективізації та індуст-ріалізації стали вчинені сталінським режимом масові реп-ресії, від яких особливо постраждав український народ.

9.1. УСРР на початку 20-х роківМіжнародне і внутрішнє становище Українина початку 20-х років

Після закінчення громадянської війни на території ко-лишньої Російської імперії виникло 13 держав. П'ять зних — країни Балтії, Польща і Фінляндія — стали справдісамостійними. В усіх інших, в тому числі й в Україні, ут-вердилася радянська форма державності. В перші роки сво-го існування радянська Україна намагалася проводити са-мостійну зовнішню політику. В офіційних документах тогочасу постійно робився акцент на незалежності, суверенітеті

УСРР на початку 20-х років 267

радянських республік і зокрема України. Водночас в тих жедокументах підкреслювалося, що ці республіки є частиноюрадянської федерації. Отже, офіційні інститути радянськихреспублік були зовні самостійними, але насправді контро-лювалися централізованою політичною організацією —РКП(б), яка мала монопольну владу. Офіційно відсутністьєдиної радянської держави вважалась тимчасовим явищем.Ця обмежуюча тенденція була домінуючою і невпинно про-гресуючою.

На початку 20-х років після невдалої спроби розпалитисвітову пролетарську революцію і спаду революційної ак-тивності у капіталістичному світі лідери більшовиків виро-били нову модель діяльності соціалістичної держави у капі-талістичному оточенні. Ця модель ґрунтувалася на двох за-садах: принципі пролетарського інтернаціоналізму, щоозначав всебічну підтримку комуністичного та національно-визвольного рухів у світі, й концепції мирного співісну-вання держав із різним суспільним ладом, що означала нор-малізацію міждержавних відносин із країнами капіталіс-тичного світу. Виходячи із таких перспектив, поступовопровідним ставав прагматичний курс, ключовим завданнямякого було дипломатичне визнання радянських республікз боку великих держав, врегулювання відносин із прикор-донними державами, іншими словами, — вихід із диплома-тичної ізоляції.

Починаючи з 20-х років, українська дипломатія розпо-чала реалізацію цих завдань. Першу мирну угоду радян-ської України було укладено з Литвою 14 лютого 1921 р. провстановлення дипломатичних відносин. У серпні 1921 р.Україна уклала мирний договір із Латвією, а в листопаді —з Естонією. 7 грудня 1921 р. представники РСФРР (Російсь-ка Соціалістична Федеративна Радянська Республіка) таУСРР (Українська Соціалістична Радянська Республіка) уВідні досягли домовленості з урядом Австрії про встанов-лення дипломатичних відносин. Повноважним представни-ком УСРР у Відні було призначено Ю. Коцюбинського.

Міжнародні зв'язки з іншими країнами уряд УСРР ви-користовував передусім для виходу з дипломатичної ізо-ляції та налагодження економічного співробітництва. Од-ним із перших кроків у здійсненні цієї мети стало укладен-ня договору між Україною і Німеччиною 22 квітня 1920 р.про обмін військовополоненими та інтернованими. В Хар-кові було відкрито відділення спеціальної німецької місії,а в Берліні, при Російському бюро, — особливий українсь-кий відділ у справах військовополонених. Відділ мав правовступати в безпосередні контакти з німецькими властями.

268 Україна в 20—30-ті роки XX ст.

Отже, німецький уряд фактично визнав право України насамостійне представництво в Німеччині. Згодом, 8 квітня1922 р., представники України підписали в Берліні прото-кол про відкриття в Берліні і Харкові відповідних представ-ництв України і Німеччини.

Значним успіхом міжнародної діяльності України ста-ло укладення на початку 1922 р. договору про дружбу табратерство між УСРР та Туреччиною. Зміст його відповідавдоговору, укладеному між Росією і Туреччиною у березні1921 р. З цього часу в усіх випадках, коли РСФРР здобува-ла дипломатичне визнання з боку якої-небудь країни, йогонамагалися поширити і на Україну. Договір з Туреччиноюмав велике значення для становлення та активізації зовніш-ньої торгівлі республіки. Досить зазначити, що у другій по-ловині 20-х років частка зовнішньоторгового обороту УСРРз Туреччиною становила майже половину (45%) усієї зов-нішньої торгівлі України.

На початку 20-х років напруженими залишалися відно-сини УСРР з великими державами. І все ж таки диплома-тичний прорив здійснити вдалося. У квітні 1922 р. під часроботи конференції глав європейських держав у Генуї, ско-риставшись суперечностями, російська делегація у містеч-ку Рапалло уклала рівноправну угоду між РСФРР та Німеч-чиною. У листопаді 1922 р. дія цієї угоди була поширена наУкраїну. Все це сприяло поглибленню україно-німецькихторгово-економічних зв'язків.

Багато зусиль доклали керівники радянської Українидля нормалізації непростих відносин із Польщею. Необхід-но було передусім на договірній основі визначити державнікордони. 18 березня 1921 р. було укладено з Польщею Ризь-ку мирну угоду. Державним кордоном сторони визналилінію розмежування до початку радянсько-польської війни,за Польщею зберігався контроль над українськими земля-ми по р. Збруч і р. Горинь.

Українській стороні нормалізація відносин з Польщеюзначною мірою була необхідна для нейтралізації дій урядуУНР у вигнанні, що перебував у Тарнуві поблизу Кракова.Сфера діяльності цього уряду була широкою: від диплома-тичних акцій до організації збройних походів на територіюУСРР. Так, навіть після укладення Ризької угоди С. Пет-люра організовував з території Польщі збройні акції протиУкраїни. У квітні 1921 р. X. Раковський звернувся допольського уряду з нотою протесту проти порушень ним зо-бов'язань про невтручання у внутрішні справи республіки.В ноті вказувалося на конкретні випадки вторгнення в Ук-раїну збройних формувань С. Петлюри. Лише наприкінці


1921 р. збройні партизанські рейди з польської територіїприпинилися. Після деякої перерви навесні 1923 р. наста-ло нове загострення польсько-українських відносин. Вонобуло спричинене рішенням Ради послів Антанти закріпитиза Польщею окуповану нею Східну Галичину, на що урядУСРР відповів нотою протесту.

Активність України у сфері зовнішньополітичної і зов-нішньоекономічної діяльності загрожувала перетвореннямформальної незалежності на справжню. Тому з боку мос-ковського центру все чіткіше вимальовувалася тенденціяобмеження дипломатичної активності УСРР. Зокрема, ук-раїнських представників залучали до переговорних про-цесів лише в тих випадках, коли виникала потреба вико-ристати геополітичне становище України для вирішенняросійських проблем. Спільні делегації формувалися успосіб, який забезпечував перемогу росіянам.

Стало очевидним, що московське керівництво не бажа-ло, щоб Україна була суб'єктом міжнародного права. З ог-ляду на це деякі керівники України наполягали на тому, щореспубліка має право самостійно встановлювати відносиниз іншими країнами світу. Про надання таких прав УСРРйшлося, зокрема, в доповідній записці Е. Квірінга до політ-бюро ЦК КП(б)У «Про дипломатичні представництваУСРР», копію якої було направлено в ЦК РКП(б). Квірінгпропонував визначитися з формами представництва, аргу-ментуючи це тим, що Україна посідає в політиці великихдержав самостійне місце і не може відмовитися від власнихпосольств у них. Пропонувалося відкрити українське по-сольство у Варшаві, самостійні консульства у Львові, Тер-нополі, Станіславі, представництва в інших країнах, дояких входили етнічні українські землі або в яких зосеред-жувалась українська еміграція — Чехо-Словаччині, Ру-мунії, Австрії. Однак не заперечувалося, щоб інтереси рес-публіки в інших країнах представляли російські посоль-ства. Водночас пропонувалось, щоб в російських посоль-ствах працювали представники НКЗС УСРР у радзірадників та секретарів.

Проте у Москві питання дипломатичних зв'язків Украї-ни з іншими державами залишалось невирішеним. Пере-дусім це зумовлено тим, що Москва подвоїла свої зусилля,щоб прив'язати національні республіки до Росії, змусити їхнеухильно дотримуватися партійної та державної політикимосковського центру. На практиці це виявлялося, наприк-лад, в забороні УСРР відкрити в Італії власне представниц-тво. Тривалий час керівництво Росії не виконувало домовле-ності про створення дипломатичних місій України в Туреч-


чині, що передбачалося договором про дружбу і співробіт-ництво, хоча в Харкові вже діяло турецьке посольство.

У квітні 1922 р. уряд УСРР змушений був ліквідуватисвої дипломатичні місії в країнах Балтії. Функції представ-ництва в Латвії та Естонії було передано місії РСФРР черезобструкцію російських посольств щодо представників Украї-ни. Такі дії відбувались в той час, коли реалізовувалися пла-ни обмеження закордонної діяльності УСРР. 18 жовтня1922 р. ЦК КП(б)У прийняв постанову «Про згортання апа-рату НКЗО. Керівництво наркомату зобов'язувалось розпо-чати переговори із відповідним наркоматом Росії про об'єд-нання. Пропонувалося за московським наркоматом залиши-ти лише директивні функції. Москва відхилила цю пропо-зицію. Натомість на нараді в ЦК РКП(б) з відповідальнимипрацівниками національних республік і областей 9—12 черв-ня 1922 р. Сталін звинуватив X. Раковського і М. Скрипни-ка в тому, що замість побудови єдиної держави у формі фе-дерації вони прагнуть розбудови конфедерації держав.

Особливості політичної та економічної ситуації

Наполегливі спроби більшовиків у 1918—1920 рр. побу-дувати відповідно до вимог своєї програми безтоварну цен-тралізовану економіку мали згубні наслідки, але вони мас-кувалися війною. Колосальна централізація управліннявиробництвом забезпечила тоталітарному режиму майжебезмежний контроль за ресурсами суспільства. Використо-вуючи його передусім у воєнних цілях, державна партіястворила армію, яка кількісно перевищувала збройні силиусіх європейських країн разом узятих, З її допомогою вонаперемогла у війні. Однак перемога не принесла заспокоєн-ня. Взимку 1920—1921 рр,, коли радянській владі вже про-тистояли не регулярні війська, а повстанці, її становищебуло надто важким. В Україні постійно спалахували се-лянські повстання, незважаючи на те, що тут Л. Троцькийтримав більш як мільйонну армію.

Політична нестабільність, яка була наслідком невдово-лення селян продрозкладкою, створювала кризову ситуа-цію. Після закінчення воєнних дій реквізиції та заборонаторгівлі викликали особливе несприйняття, тому продроз-кладка виконувалась з величезними труднощами. Вилучи-ти хліб з українського села ставало дедалі важче. Для подіб-них акцій сили продзагонів уже не вистачало, і на допомо-гу їм було сформовано 68 загонів червоноармійців — май-


же 5,5 тис. осіб. Результат виявився несподіваним. Здій-снення продрозкладки за допомогою армійських частин щебільше ускладнило ситуацію. Селяни вдавалися до зброй-ного опору. Майже на всій території України, насамперед уДонецькій, Полтавській, Кременчуцькій, Катеринослав-ській губерніях, поширився повстанський рух, який роз-глядався владою як політичний бандитизм.

Радянська комуністична історіографія наявність кризипочатку 20-х років визнавала, але причини її пов'язувала пе-реважно з господарською розрухою, зумовленою семирічноювійною, спочатку світовою, а потім — громадянською. Аленасправді початок паралічу виробництва, що розвивався не-відворотно, був пов'язаний із спробами державної партіїзруйнувати механізм ринкових відносин. Нестача хлібаспричинила різке скорочення видобутку корисних копалин,передусім вугілля. Нестача хліба і вугілля зумовила припи-нення роботи залізниць. Продовольча, вугільна і транспорт-на кризи розхитали матеріально-технічне постачання всієїпромисловості. Чисельність робітників зменшилася наполо-вину порівняно з довоєнним періодом. Рятуючись від голо-ду, робітники осідали в селах.

Голод у 1921—1923 рр.

Катастрофічна криза загострилася у зв'язку з посухою1921 р. Невпинно збільшувалася кількість голодуючих.Тільки у степових губерніях республіки вона зросла із груд-ня 1921 по травень 1922р. більше ніж у три рази— із1,2 млн до 3,8 млн осіб, а по всіх губерніях — до 5,6 млн,що становило 25% населення України.

Особливої гостроти голод набув у 1922 р. У травні голо-ва ВУЦВК Г. Петровський звернувся до ВЦВК з проханнямприпинити вивіз продовольства з УСРР, аргументуючи цетим, що на фронті боротьби з голодом в Росії — перелом вкращий бік, в Україні — навпаки. Г. Петровський наводивприклад, херсонських жахів продажу людського м'яса, ви-мирання робітників важкої індустрії в Херсоні, Миколаєві,Маріуполі, Нікополі, Таганрозі. На 1 квітня 1922 р. нара-ховувалося 3 млн голодуючих, із яких лише 15% отриму-вали допомогу — одну восьму фунта хліба. В іншому листіГ. Петровськогс на адресу голови ВЦВК М. Калініна в травні1922 р. вказувалося на те, що станом на 1 травня лише в п'я-ти губерніях України — Донецькій, Запорізькій, Катери-


нославській, Миколаївській та Одеській — більше 3,7 млнголодуючих. «Маючи своє Поволжя, — наголошує Г. Пет-ровський, — Україна з початку кампанії по 1 травня наді-слала у прикріплені до неї голодуючі губернії РСФРР 960вагонів продовольства, тобто в чотири рази більше, ніжсвоїм голодуючим губерніям, яким надіслано усього 232вагони».

Взимку 1922—1923 рр. трагедія повторилася: тількидітей голодувало в Україні понад 2 млн. Головною причи-ною повторного голоду, як і в 1921—1922 рр., було інтен-сивне вивезення хліба за межі республіки. Так, хлібний де-фіцит степових губерній України в 1921/1922 господарсь-кому році становив майже 85 млн пудів. Водночас до Росіїбуло вивезено 27 млн пудів зерна. У 1922—1923 р. цей деф-іцит скоротився до 20 млн пудів, причому він перекривав-ся хлібними лишками у врожайних губерніях. Однак хлібніресурси УСРР, як і раніше, були значною мірою вичерпаніхлібозаготівельними органами. З України в цей час було ви-везено майже 18 млн пудів зерна (2,5 млн пудів до Росії —до січня 1923 р. і більше 15 млн пішло на експорт).

Таким чином, з двох хвиль голоду, що прокотилися Ук-раїною в 1921—1923 рр„, перша була зумовлена надмірнимвивезенням хліба у голодуюче Поволжя та промислові цент-ри Росії, передусім — Москву і Петроград, а друга — виво-зом українського зерна за кордон.

Узагальнюючих даних про втрати населення від голодунемає. Однак голод виявився фактором, який ефективніше,ніж каральні експедиції, втихомирював повстанців і про-тивників радянської влади. Це збагнув центральний мос-ковський уряд і вперше в 1921—1923 рр. запровадив в Ук-раїні терор голодом.

УСРР в системі «договірної федерації».Створення СРСР

Більшовики після жовтневого перевороту виношувалиідею світової пролетарської революції. Важливим етапом їївони вважали централізоване об'єднання національних рес-публік, уніфікацію їхніх державних структур та законодав-ства, забезпечення зверхності Росії.

Процес утворення єдиної союзної держави розпочавсяще під час громадянської війни. В.радянських республіках,що утворилися на теренах Російської імперії, склалися то-тожні суспільно-політичні устрої, утверджувалося моно-


польне керівництво партії комуністів. РКП(б) повністю кон-тролювала партійні організації національних республік.Жорстка централістська побудова партії, її ідеологія таполітика забезпечили в будівництві федерації особливе міс-це РСФРР. Очолюваний Леніним Раднарком РСФРР із са-мого початку перебрав на себе функції загальноросійськоїдержавної влади.

Контроль Москви над національними республіками за-безпечувався двома централізованими силами: РКП(б) (пар-тійна еліта і низові функціонери), складовою частиною якоїбула КП(б)У (партійні функціонери від столиці до села), ікомандна еліта та командири Червоної армії всіх рангів,яким підкорялася солдатська маса. В роки громадянськоївійни необхідність централізації пояснювалася потребамиспільної боротьби більшовиків за радянську владу. Так,військовий і господарський союз між РСФРР і УСРР булоукладено 8 грудня 1920 р. За цим союзом республіки об'єд-нували комісаріати військових і морських сил, зовнішньоїторгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу та вищіради народного господарства. Об'єднані наркомати входи-ли до складу Раднаркому РСФРР, а при українському урядімали своїх представників. Однак щодо цього питання пов-ної одностайності не було. Вже в лютому-березні 1921 р. наВсеукраїнському з'їзді рад проти договору висловилися ука-пісти (Українська комуністична партія — УКП) та ук-раїнські ліві есери. Один із керівників УКП М. Авдієнковиступив з вимогою повного відокремлення України відРосії. Але з'їзд більшістю голосів ратифікував договір.

Подібні угоди було укладено РСФРР із іншими радян-ськими республіками. Така система отримала назву«договірної федерації». Отже, радянська федерація сформу-валася ще задовго до грудня 1922 р.

У таких умовах український радянський уряд зберігавпевну самостійність. Коли в 1922 р. Сталін як генсек ЦКРКЩб) і нарком у справах національностей висунув проект«Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіка-ми» і запропонував їх входження до РСФРР на правах ав-тономії, то це викликало опір з боку національних урядів.Так, заслухавши доповідь голови ВУЦВК Г. Петровського,політбюро ЦК КП(б)У в жовтні 1922 р. ухвалило резолюціюпро збереження незалежності УСРР і здійснення відносинміж радянськими республіками на основі раніше досягну-тих угод, тобто на основі «договірної федерації»,

У дискусію втрутився і Ленін. Він виходив з того, щоРосія має визнавати себе рівноправною з УСРР та іншими


радянськими республіками. Розуміючи, що відкрите погли-нання Росією інших республік зведе нанівець підтримкубільшовиків з боку національних меншин колишньоїімперії і матиме негативний резонанс серед народів колоні-альних країн, він у статті «До питання про національності,або про "автономізацію"» піддав критиці сталінську ідею якнеправильну і несвоєчасну. Водночас Ленін не виключавможливості згодом повернутися до цієї проблеми. Іншимисловами, спочатку укріпити зверхність Росії, а вже потімзатягнути петлю союзу на шиї радянських республік. Фак-тично Ленін визнавав «автономізацію», розуміючи, що вперспективі виникне союз із суворою централізацією і все-охопним підпорядкуванням радянських республік центру.

Однак на той час для республік ленінські пропозиції прорівноправну федерацію були більш сприйнятливі, ніж планСталіна. VII Всеукраїнський з'їзд рад у грудні 1922 р. схва-лив ідею створення Союзу РСР. Щоправда, депутатів-ук-раїнців на цьому з'їзді було менше половини — 362 із 782осіб.

ЗО грудня 1922 р. І з'їзд рад СРСР в основному затвердивДекларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Цей до-говір проголошував, що незалежні радянські республіки(а їх керівники справді вірили, що це так) добровільно і нарівноправних засадах вступають у державний союз і переда-ють низку своїх повноважень органам центральної влади.

До компетенції союзного уряду належали:— торгівля;— військово-морські та іноземні справи;— залізничний транспорт;— поштово-телеграфний зв'язок.Утворювалися відповідні загальносоюзні наркомати.

Питання фінансів, продовольства, праці та робітничо-се-лянської інспекції увійшли до компетенції і союзного, і рес-публіканських урядів, для чого створювалися союзно-рес-публіканські наркомати.

До сфери діяльності республіканських урядів було відне-сено:

— внутрішні справи;— освіту;— юстицію;— землеробство,— соціальне забезпечення.Централізація основних наркоматів викликала протест

з боку деяких республіканських керівників. Адже з самогопочатку проявилися негативні наслідки Союзу для Украї-


ни. Вже на XII з'їзді РКП(б) (квітень 1923 р.) X. Раковсь-кий заявив, що союзне будівництво пішло неправильнимшляхом і запропонував відібрати у союзних комісарів 90%їхніх прав, передавши національним республікам. ПозиціяРаковського не означала відстоювання національних правУкраїни. Він виступив проти апаратних методів керівниц-тва і цим викликав невдоволення Сталіна, який звинувативйого в підміні федерації конфедерацією. У липні 1923 р. Ра-ковського було відкликано з України і відправлено повно-важним представником СРСР до Великобританії.

Прийняття конституцій СРСР і УСРР

Остаточне юридичне оформлення нового державногоутворення відбулося на II з'їзді рад СРСР (січень 1924 р.).Цей з'їзд прийняв Конституцію Радянського Союзу. Вонаскладалася з двох частин: Декларації і Договору про утво-рення СРСР. Конституція закріпила право кожної респуб-ліки на вихід із Союзу, встановлювала, що територія рес-публік не може бути змінена без їхньої згоди. Однак реаль-на влада в республіках належала єдиній РКП(б), а легаль-на опозиція була ліквідована, отже, суверенні правазалишалися фіктивними.

Серед істориків існують полярні оцінки актів 1922—1924 рр., в тому числі й союзної Конституції. Радянські істо-рики завжди наголошували, що утворення СРСР — великедосягнення національної політики компартії, яке відпові-дало інтересам усіх народів, у тому числі й народу Украї-ни, Чимало істориків за кордоном і тепер в Україні вважа-ють цей акт трагедією українського народу. Окремі істори-ки дотримуються ще іншої думки. Так, професор Йорк-ського університету в Торонто (Канада) Орест Субтельний,визначаючи негативні наслідки об'єднання для України,все ж таки підкреслює, що Україна нарешті мала чітко ок-реслені кордони, власний адміністративний центр, держав-ний апарат. Він робить висновок, що українці нарешті от-римали територіально-адмшістративяі межі, які відобража-ли їхню національну самобутність, чого вони не мали з часівГетьманщини XVIII ст.

У травні 1925 р, процес входження України до складуСРСР завершується прийняттям IX Всеукраїнським з'їздомрад нового тексту Конституції УСРР, яка законодавче зак-ріпила вступ радянської України до СРСР. Фактичне тор-жество сталінського плану автономізації відбулося, респуб-


ліка остаточно втратила незалежність. Вже наприкінці літа1925 р. голова РНК УСРР В. Чубар надіслав Сталіну листа,в якому, спираючись на численні факти, вказував настрімке посилення «надцентралізаторських тенденцій» іфактичне ігнорування центральними органами республі-канського апарату управління.

Яскравим прикладом імперської політики центру єПостанова ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925р. «Про врегу-лювання кордонів Української Соціалістичної РадянськоїРеспубліки з Російською Соціалістичною ФедеративноюРадянською Республікою і Білоруською СоціалістичноюРадянською Республікою». Згідно з нею до УСРР була при-єднана територія, на якій проживало 278 081 осіб, тоді яквід України було відторгнено територію з населенням478 909 осіб. Поза межами республіки залишилася знач-на кількість українців. Тому згадана постанова не виріши-ла питання про справедливе територіальне розмежування,в основі якого лежали б етнографічний принцип та еконо-мічна доцільність. Це змушувало українців звертатися доВУЦВК і ЦВК Союзу з проханням повернути їх в Україну.З доповідною запискою з цього питання до ЦК ВКП(б) утравні 1927 р. звернувся ЦК КП(б)У. Спираючись на даніперепису населення 1926 р., ЦК КП(б)У зазначив, що «доцього часу на безпосередньо прилеглій до УСРР територіїРСФРР залишилося українське населення понад 2 млн,яке розташоване компактними масами в Курській і Воро-незькій губерніях та Північнокавказькому краї».

Отже, створення СРСР і входження до нього України,прийняття конституцій СРСР і УСРР зафіксували обмеже-ний суверенітет України, який згодом трансформувався впроцес фактичного перетворення України та звичайну ад-міністративну одиницю унітарної держави.

9.2. Відбудова і розвитокнародного господарства. Неп

Перехід від «воєнного комунізму» до новоїекономічної політики

Понад шість років безперервних війн і революцій доро-го коштували Україні. Внаслідок збройної боротьби, теро-ру, епідемій і вимушеної еміграції вона втратила до 4 млн

Відбудова і розвиток народного господарства. Неп 277

осіб. Промисловість була зруйнована, обсяг її продукціїзменшився майже в 9 разів. Валовий збір зернових стано-вив лише 25% довоєнного. Вартість карбованця порівняноз 1913 р. знизилась в 13 тис. разів.

Однак причини катастрофічного стану економіки поля-гали не лише у воєнній руїні. Значною мірою це був на-слідок політики «воєнного комунізму», яка підірвала ма-теріальну заінтересованість виробників у результатах своєїпраці. Україна особливо постраждала від цієї політики, їїбагаті ресурси нещадно експлуатувалися Червоною армією,і не тільки нею. Як зазначалося у резолюції V конференціїКП(б)У (листопад 1921 р.), господарський занепад ніде недосягав такого рівня, як в Україні.

Формально вся влада в УСРР належала Радам робітни-чих, солдатських і селянських депутатів. Водночас реаль-на влада рад неухильно знижувалася і в перспективі звела-ся до суто декоративних функцій. Уся повнота влади булазосереджена в руках ЦК КП(б)У і РНК, які були виконав-цями волі ЦК РКП(б) і члени яких призначалися московсь-ким керівництвом. Так, першим секретарем ЦК КП(б)У напочатку 1921 р. було призначено росіянина В. Молотова, аголовою РНК УСРР — болгарина X. Раковського.

Останньою легальною опозицією в Україні була Україн-ська Комуністична партія (УКП), що виникла в 1920р.внаслідок виходу лівого крила з УСДРП. Серед лідерів булиА. Річицький, Ю. Лапчинський, Б. Антоненко-Давидович.Однак ця партія була малочисельна і не мала впливу на полі-тичне життя.

Політика «воєнного комунізму» та економічна кризаспричинили масове незадоволення більшовиками, особли-во в середовищі селянства. Проти більшовиків боролисяселянські повстанські загони Мордалевича, Орлика, Лев-ченка, Марусі, Каленика та ін. Найбільшим було формуван-ня Н. Махна. Після перемоги над Врангелем у листопаді1920 р. командування Червоної армії вирішило ліквідува-ти свого вчорашнього союзника і несподівано вдарило помахновцях. Однак, незважаючи на те що 60-тисячну арміюочолив сам М. Фрунзе, загін Махна до серпня 1921 р. зав-давав відчутних ударів червоноармійцям.

Подібні процеси відбувалися і в Росії: «антоновщина»,кронштадтське повстання та ін. Більшовицька влада опи-нилася перед перспективою нової громадянської війни —тепер уже з російським і українським селянством.

Ще на початку 1921 р. більшовицьке керівництво немало наміру відмовлятися від «воєнного комунізму». У лю-

278 Україна в 20—30-ті роки XX ст:

тому 1921 р„ пленум ЦК КП(б)У визнав недоцільною і не-придатною для України заміну продрозкладки продподат-ком. Однак московське керівництво, Ленін розуміли, щоподальше здійснення політики «воєнного комунізму» можепризвести до селянської війни. На X з'їзді РКП(б) в березні1921 р. Ленін переконав делегатів прийняти рішення прозаміну продрозкладки натуральним продподатком. Було по-кладено початок системі заходів, які згодом назвали новоюекономічною політикою (неп).

Це була політика компромісів, вимушеного відходу віднегайного будівництва комунізму за Марксом. Крім замінирозкладки натуральним і грошовим податками, що давалозмогу селянам продавати надлишки власної продукції наринку, неп допускав вільну внутрішню торгівлю, передачудрібних підприємств в оренду і приватну власність, іноземніконцесії. Запроваджувався госпрозрахунок на рівні трестів.Практично призупинилося заснування нових колгоспів ірадгоспів, набув розвитку кооперативний рух. Однакбільшовицьке керівництво не збиралося відмовлятися відбудівництва соціалізму. Тому вирішальні галузі економі-ки — важка промисловість, банки, транспорт і зовнішняторгівля — залишалися під контролем держави. Ленін вва-жав, що за збереження диктатури пролетаріату неп забез-печить перемогу соціалізму над капіталізмом.

Рішення, прийняті партійним з'їздом у Москві, булиобов'язковими і для України. Вже 27 березня 1921 р. ВЦВКУСРР прийняв закон про заміну розкладки податком. Роз-мір продподатку становив 117 млн пудів зерна проти запла-нованих раніше продрозкладкою 160 млн пудів. Але і цебуло багато для злиденного села, яке потерпало від голоду.

Незважаючи на всі труднощі, у 1922 р. здебільшого вда-лося покінчити з голодом (щоправда, він був знову штучностворений в 1923 р.), ліквідувати повстанський рух селян-ства.

Хоча земля залишалася державною власністю, згідно ізземельним законом УСРР від 22 листопада 1922 р., її пере-давали в приватне користування або в оренду селянам. Збаг-нувши вигоду і зрозумівши перспективу, практичні селя-ни швидко відновили свою продуктивність. У 1925—1926 рр. виробництво зерна в Україні досягло довоєнногорівня. Тоді ж здебільшого було відновлено обсяг- промисло-вого виробництва.

Неп зумовив певні успіхи й у внутрішній політиці. Булоприпинено масові розстріли. Влада проголосила амністіюповстанцям і членам некомуністичних партій. Українським


політичним емігрантам гарантувалося вільне повернення вУкраїну.

Водночас не слід ідеалізувати і перебільшувати значен-ня непу. Він не означав повного повернення до ринкової еко-номіки. У 1922 р. Ленін заявив на XI з'їзді РКЩб), щовідступ закінчено. Незважаючи на послаблення партійно-державного контролю, система управління економікою за-лишалася, по суті, командно-адміністративною. Політичнірепресії, хоч і в менших масштабах, тривали і в роки непу.

Розвиток промисловості України в умовах непу

9 серпня 1921 р. Ленін підписав «Наказ Ради народнихкомісарів про впровадження в життя засад нової економіч-ної політики». Це означало початок нового курсу в розвит-ку промисловості. Держава повинна була утримувати пере-важно великі підприємства. Дрібні заводи і фабрики пере-давалися у приватне господарювання або в оренду. Фактич-но всю промисловість контролювала держава. Перевагоюсеред орендарів користувалися організації — кооперативи,комнезами, артілі тощо. За порівняно короткий час в Ук-раїні було здано в оренду 5200 підприємств (майже полови-ну наявної кількості).

На підприємствах, які відносили до « командних висот »,парткерівництво вирішило налагодити господарювання безкапіталістів, але методами, пристосованими до ринковихвідносин. До цього підприємства були просто виконавцямиволі керівництва. Вони працювали за нарядами, під ниходержували сировину, матеріали, паливо, пайки для робіт-ників, відповідно до нарядів безкоштовно здавали виробле-ну продукцію. Прагнучи оживити підприємства і боячисьсамого терміна «ринкова економіка», більшовики застосу-вали термін «комерційний розрахунок». Він не прижився,бо насторожував нових власників, і тому було введено на-зву «господарський розрахунок».

Більшовики змушені були тимчасово відмовитися відстрогої регламентації промисловості («главнізму») і перей-ти до впровадження госпрозрахункової трестівської системи.

Великі заводи і фабрики у власність або в оренду не пе-редавалися навіть трудовим колективам (хоча більшовикидекларували: фабрики і заводи робітникам). Нові методиполягали в тому, що керівники державних підприємств дія-ли не за нарядами, а самостійно, пристосовуючись до рин-кових відносин. Керівник мав забезпечити самоокупність


виробництва. Коли цього не досягали, держава покривалазбитки з бюджету.

На госпрозрахунок переводилися не окремі заводи і фаб-рики, а певна їх група, яка утворювалася за галузевою абогалузево-територіальною ознакою. Таке об'єднання підпри-ємств прибрало назву «трест» (за схожістю з капіталістич-ними об'єднаннями, учасники яких втрачали виробничу,комерційну, а часом і юридичну самостійність). Окремі фаб-рики і заводи як складові тресту не мали статусу юридич-них осіб. Навіть найбільші з них працювали як цехові під-розділи, без права самостійного виходу на ринок.

Уже восени 1921 р. почали з'являтися перші трести.Так, величезний трест «Донвугілля» об'єднував переважнубільшість великих шахт Донбасу, і на початку 1923 р. кіль-кість робітників тресту сягала 94 тис. осіб. Услід за треста-ми почали виникати синдикати — організації для закупівлісировини, планування торговельних операцій і збуту одно-рідної продукції групи трестів. Діяльність синдикатів, орга-нізація оптових ярмарків і відкриття товарних бірж ство-рювали ринок засобів виробництва.

На перше місце за темпами відбудови вийшла спочаткудрібна і кустарно-реміснича промисловість. Велика промис-ловість, особливо кам'яновугільна, відставала. Тому урядпоставив за мету відродження Донбасу. Вже у 1925/26 гос-подарському році Донбас давав 20 млн т вугілля (78% до-воєнного рівня).

Із середини 20-х років почали будувати районні дер-жавні електростанції для обслуговування потреб районів.

Інтенсивно розвивалося машинобудування. Злиттямдесятків підприємств було утворено 32 великі заводи сіль-ськогосподарського машинобудування, які постачали своюпродукцію і за межі України.

У 1925—1926 рр. вперше було перевищено довоєннийрівень промислового виробництва і з'явилася перспективабудівництва нових промислових підприємств.

Наука і техніка в 20—30-ті роки. Розвитокцивільної авіації

20—30-ті роки стали переломними у розвитку багатьохнаук. У галузі фізико-математичних наук окреслилися якголовні напрями: дослідження будови речовини, досліджен-ня проблеми енергії та створення нової фізичної картинисвіту. Вони знайшли своє відображення у квантовій теорії


М. Планка, теорії відносності А. Ейнштейна, у вченні пронову модель атома.

Особливих успіхів досягла ядерна фізика, стрімко прой-шовши шлях від створення моделі атома (Н. Бор), відкрит-тя радіоактивності (Е. Резерфорд) до експериментів реакціїподілу ядер урану (Е. Фермі). Відкриття в 1932 р. нейтрона(Дж. Чедвік), передбачення існування нових елементарнихчасток (мезонів) дали змогу наблизитися до пояснення сил,що діють усередині ядра. У 1934 р. було відкрито штучнурадіоактивність (І. та Ф. Жоліо-Кюрі), що започаткувалозастосування радіоактивних ізотопів у фізиці, біології, ме-дицині, техніці. Досягнення ядерної фізики стали визна-чальними й для інших наук.

У 20—30-ті роки виникли такі галузі наукових знань,як хімічна фізика, біофізика, біохімія, геофізика і геохімія.Розвиток природознавства відкривав нові можливості длярозвитку продуктивних сил. Особливо динамічними булипроцеси в машинобудуванні, авіації. У повсякденне життямешканців міст входить електрика, виробництво електро-енергії стає важливою галуззю економіки.

В Україні в цей час плідно працював академік В. Вер-надський. Політичні здобутки у галузі теорії диференцій-них та інтегральних рівнянь мав академік М. Кравчук, вчи-тель майбутнього генерального конструктора космічних ко-раблів С. Корольова.

Значним був внесок українських інженерів, винахід-ників, конструкторів, учених у розвиток світової ракетної,аерокосмічної, авіаційної наукицга техніки. Найбільш відо-мими у цій галузі стали О. Засядько, Ю. Кондратюк(О. Шаргей), С. Корольов, В. Глушко, В. Челомей, А. Люль-ка, І. Сікорський, К. Калінін та ін. Концепція Ю. Кондра-тюка через кілька десятиліть була використана американ-цями при посадці на Місяць.

Після закінчення громадянської війни набирає розвит-ку цивільна авіація. 1 травня 1921 р. було організовано авіа-лінію Москва—Харків. У травні 1924 р. започатковано Дер-жавні авіамайстерні №7 (ДАМ №7), конструкторськийвідділ яких створив перший серійний літак « Коник-Горбу-нець ».

Для координації зусиль щодо створення пасажирсько-го і транспортного повітряного флоту Рада праці і оборони(РПО) СРСР 9 лютого 1923 р. створила Раду з цивільної авіа-ції. 12 березня 1923 р. в Харкові було засновано Товариствоавіації та повітроплавання України та Криму.


У квітні 1923 р. створено акціонерне товариство «Укр-повітрошлях». У квітні-травні відбулися пробні польоти, аз 25 травня почалися регулярні рейси на лініях Харків—Полтава—Київ та Харків—Кіровоград—Одеса загальноюпротяжністю 1090 км.

У 1928—1929 рр. на повітряних лініях України та СРСРіноземні машини замінили літаками К-4, К-5, збудованимипід керівництвом визначного українського авіаконструкто-ра К. Калініна,

Сільськогосподарське виробництво в роки непу

З початком непу і впродовж 1922 р. українське селян-ство припинило організовану збройну боротьбу проти ра-дянської влади.

Різними методами і засобами, як репресивними, так іекономічними, радянська влада зуміла домогтися ліквідаціїбунтівного потенціалу селянства. Важливою ланкою в цьо-му процесі виступали комнезами. Завдяки їм село булоштучно поділено за майновою ознакою і створено резерв дляформування нижчих ланок партійно-державного апарату.Неп ліквідував реквізиції продукції. Селянське господар-ство вже знало, які податки мало сплатити впродовж рокуі яка частина продукції залишиться в його розпорядженні.З'явилася матеріальна заінтересованість у збільїпенні ви-робництва. Стан анархії та свавілля періоду продрозклад-ки призупинився. За здану державі продукцію селяни вжеотримували не квитанції, а стійку валюту — червонець.

У 1923 р. внаслідок завершення основних робіт у галузіаграрної реформи основною фігурою на селі утвердився се-лянин-власник. Бідняцько-середняцькі господарства за ра-хунок передання їм земель поміщиків збільшили свої над-іли в півтора раза. Більш-менш справедливий перерозподілземлі відбувся і за трудовою нормою. Землі наділяли стіль-ки, скільки могла обробити сім'я без наймитів.

У травні 1923 р. всі податки із селянських господарствбули зведені до єдиного сільськогосподарського податку вгрошовій формі. За ці гроші держава купувала у селян зер-но на ринку. Чим успішніше йшли справи у сільському гос-подарстві, тим більше податкових грошей одержувала дер-жава. Проте тенденція до розвитку ринкових відносин буланестабільною. Справа в тому, що з року в рік дедалі більшачастина незаможних селян звільнялася від податків. У1925—1926 рр. податок не сплачувала п'ята частина се-


лянських господарств (майже всі незаможники). Водночасзаможні господарства переоподатковувалися і не були заін-тересовані в нарощуванні виробництва продукції на про-даж. Після знищення високотоварних поміщицьких і се-лянських підприємницьких господарств село втратиломожливість забезпечувати всі потреби держави у зерні наекспорт, значно знизилися можливості насичувати вну-трішній ринок продовольством.

Радянське керівництво розуміло, що переобтяженняподатками заможних (фермерських) господарств негатив-но позначиться на товарній продукції сільського господар-ства. Водночас в основі оподаткування були не економічні,а політичні розрахунки. Звільнивши від оподаткування не-заможних селян, партія створювала свою соціальну базу населі для здійснення програми створення радгоспів і кол-госпів.

У 1923 р. Ленін зробив спробу ревізувати партійну про-граму у найбільш вразливій частині — перетворення усільському господарстві. У статті «Про кооперацію» вінфактично ревізував ідеї економічних засад свого ж вченняпро комунізм. Так, в перші роки непу Ленін ототожнювавторгівлю і ринок тільки з капіталізмом. Кооперацію він роз-глядав як капіталістичну, а не соціалістичну форму госпо-дарювання. Проте кооперація не може існувати без ринку ітоварно-грошових відносин. Кожний товаровиробник-ко-оператор є власником і може працювати самостійно.

Спираючись на півторарічний досвід непу, Ленін у зга-даній статті почав стверджувати протилежне тому, що за-значав раніше. Він робить висновок, що лад цивілізованихкооператорів за суспільної власності на засоби виробницт-ва — це лад соціалізму, підкреслюючи необхідність визна-ти докорінну зміну точки зору щодо кооперації. Із цих вис-новків для партії, яка збиралася будувати соціалізм, вима-льовувалася така перспектива: замість того щоб колективі-зувати селян-власників, організовувати колгоспи, требастворювати умови для розгортання кооперативного руху.Кооперативи не потребували відчуження власності, і селя-ни охоче йшли до них. Складалася ситуація, яка вступалау протиріччя із програмою партії. Партійне керівництво ро-зуміло, що селяни-власники ніколи добровільно не пого-дяться на колективізацію.

Водночас з моменту публікації статті Леніна «Про ко-операцію» про колективізацію ка XII і ХШ з'їздах РКП(б)навіть і не згадувалося. Проте на кожному иартз'їзді, наконференціях і пленумах ЦК КП(б)У порушувалося гштан-


ня кооперації. З бюджетних ресурсів на кооперативне бу-дівництво виділялися великі кошти. Завдяки цьому ус-пішно розвивалися усі види кооперації і особливо сіль-ськогосподарська (машинно-тракторні кооперативи, тва-ринницькі, цукровобурякові, хмільницькі, бджолярськітощо), До кінця 20-х років у сільгоспкооперацію було за-лучено понад половини селянських господарств, а всімавидами кооперації було охоплено 85% господарств. Зага-лом розвиток сільського господарства на принципах непумав помітні успіхи. За офіційними данними обсяг валово-го сільськогосподарського продукту в 1925—1926рр. до-сягнув довоєнного рівня. Річне виробництво зерна зрословід 57,7 млн т у 1922—1925 рр. до 73,5 мли. т у 1926—1929рр. За обсягом валової продукції сільське господар-ство вже у 1927—1928 рр. дещо перевищило рівень 1913 р.(на 6%). Із середини 20-х років внаслідок того, що держа-ва була монополістом у закупівлі селянського хліба, аотже, могла визначати рівень заготівельних цін, виниклитак звані «ножиці цін» — ціни на промислову продукціюбули значно вищими, ніж на сільськогосподарську. Тому,якщо товарна частина зернової продукції у валовому зборів 1923—1924 рр. становила 26,2%, то в 1925—1926 рр. —20,9%. Товарність сільського господарства знижувалася,виникали кризові явища в хлібозаготівлях. Селяни не ба-чили перспективи і не були заінтересовані нарощувати то-варне виробництво навіть в умовах непу, хоча на початкуйого запровадження вони підтримували цю політику. Еко-номічними важелями держава не могла стимулювати то-варне сільськогосподарське виробництво.

Згортання непу. Утвердження одноосібноїдиктатури Сталіна

Головною причиною відмови від непу слід вважати пер-спективи розвитку сільськогосподарського виробництва, за-безпечення держави товарним хлібом. Центральний і рес-публіканський апарати не прагнули будувати незнаний їмкооперативний соціалізм. У квітні 1925р. відбулася XIVконференція ВКП(б), у резолюції якої було записано, щоколективізації сільського господарства необхідно при-діляти більше уваги, ніж це робилося до цього часу.Більше того, Сталін став пропагувати ленінські ідеї, вис-ловлені в останніх його працях про колективізацію, ме-ханічно пов'язуючи їх з кооперативним планом. Те, що в


даному випадку ігнорувалося якісну відмінність кол-госпів як ланки нетоварної комуністичної економіки ікооперативів, які не могли існувати поза ринковою еко-номікою, ніхто із сучасників не брав до уваги. Навіть з'я-вилося нове словосполучення «колгоспно-кооперативнаформа власності», що об'єднувало в собі несумісні формивласності. У розвиток ідеї колективізації з ініціативи Ста-ліна в 1926 р. в ЦК ВКП(б) було створено комісію для вив-чення стану існуючих колгоспів і радгоспів. Вона реко-мендувала посилити сприяння держави розвитку соціал-істичного землеробства. Пропонувалися податкові пільгиі пряма матеріальна допомога їм. Такі заходи мали успіхі стимулювали створення нових колгоспів. Якщо в Ук-раїні у жовтні 1925 р. було 5 454 колгоспи, то в 1928 р.їх кількість становила 12 042. Проте більшість селян непоспішала змінювати свій життєвий уклад. Восени1928р. колгоспи об'єднували до 4% площі селянськогоземлекористування. Такий стан не гарантував державі не-обхідної кількості товарного зерна. Оскільки заготівельніціни були занижені, селяни не бажали везти хліб на ри-нок. Держава відчувала гостру нестачу хліба для внутрі-шнього споживання та експорту, щоб отримати валюту ізакупити техніку для індустріалізації. Не маючи змогизмусити селян економічними методами продавати хліб,Сталін і його оточення стали на шлях примусу під загро-зою штрафу аж до конфіскації майна. Водночас у грудні1927 р. було проголошено курс на колективізацію се-лянських господарств. Пропагандистську кампанію накористь колгоспів партія підсилила схваленням її в усіхреспубліках СРСР. Однак не всі керівні діячі партіїцілком підтримували це рішення. Сталін і його прибічни-ки розуміли, що репресивними методами неможливо зроку в рік змушувати селян-власників вирощувати товар-не зерно не на продаж, а для держави. Щоб відсікти се-лян від ринку і змусити їх вирощувати і продаватистільки, скільки потрібно державі, їх спочатку треба булопозбавити власності, тобто колективізувати.

Така агресивна щодо селянства політика зумовлювала-ся глибокими соціально-економічними причинами. Тойкомплекс заходів радянської держави, що характеризував-ся поняттям «нова економічна політика», не мав механіз-мів, які б давали змогу підтримувати господарську рівно-вагу між містом і селом. Навіть розвиток непу, хоча і мігпозитивно впливати на сільське господарство, але не забез-


печував матеріальної бази для індустріалізації СРСР. Націо-налізована і відірвана від ринку промисловість була мало-ефективною.

Для позитивного вирішення проблеми необхіднобуло змінювати економічну політику. Така зміна озна-чала б відмову від командних висот шляхом привати-зації промисловості або колективізації селянських за-собів виробництва і одержавлення сільського господар-ства. У керівництві СРСР перемогли сили, що перебува-ли на позиціях диктатури та адміністрування вполітичному та економічному житті. Вони вирішилирозселянити селянство і одержавити сільськогоспо-дарське виробництво. Нехтуючи власним досвідом, в но-вих історичних умовах почали підготовку до нової спро-би будівництва позаринкової економіки, а це означалозгортання непу. Ці процеси пов'язані із формуванням од-ноосібної диктатури Сталіна і проголошенням курсу на«розгорнуте будівництво соціалізму по всьому фронту».

Особливою увагою була наділена Україна. За життя Ле-ніна в Україні (як і в РСФРР) очолював номенклатуру го-лова уряду. Перший секретар ЦК КІЇ(б)У залишався друго-рядною фігурою. До 1923 р. головою РНК УСРР був X. Ра-ковський — довірена особа Леніна, друг Л. Троцького.Після поразки Раковського в боротьбі за незалежний ста-тус України і зміцнення особистої влади Сталіна головоюРНК УСРР було призначено В. Чубаря. В Україні було роз-горнуто чистку кадрів, залишалися на посадах тільки ті,хто беззастережно підтримував одноосібну диктатуруСталіна.

Формування диктатури Сталіна нерозривно пов'язанеіз концепцією планової економіки. Уже в грудні 1927 р.XV з'їзд ВКП(б), керуючись висловом Сталіна, що «нашіплани — це не плани-прогнози, а плани — директиви»,проголосив пріоритет державного плану над ринком» Ди-рективи з'їзду для складання першого п'ятирічного пла-ну передбачали знищити товарно-грошові відносини у най-ближчий час. Відповідно до директив XV з'їзду для роз-робки першого п'ятирічного плану було створено дваваріанти: відправний із середньорічними темпами промис-лового зростання на 18% і другий, більш напружений, «оп-тимальний» — на 22%. XVI конференція ВКП(б) у квітні1929 р. схвалила оптимальний варіант. Перша п'ятирічкавиконувалася за сумою річних планів, які суттєвовідрізнялися від директивного, оптимального плану. Та

Соціально-економічні перетворення в Україні у 20—30-тї роки 287

поки його розробляли, в щорічні плани вносилися все новій нові корективи щодо підвищення темпів і показників. Цеозначало запровадження надзвичайних заходів, які пере-творювалися на політику нового комуністичного штурму.Така політика наштовхнулася на опір з боку М. Бухаріна,О. Рикова і М. Томського. Позиція цих авторитетнихдіячів партії і держави отримала назву «правий ухил».Праві були «розгромлені», і сталінці розпочали чисткупартії, яка тривала з травня 1929 р. по травень 1930 р. Такзміцнювалася одноосібна диктатура Сталіна і формувавсякульт його особи.

За таких умов розроблявся і на XVI з'їзді ВКП(б) вчервні 1930 р. був проголошений курс на «розгорнуте бу-дівництво соціалізму по всьому фронту». Цей курс підтри-мав і XI з'їзд КП(б)У (червень 1930 р.) У рішеннях з'їздівнаголошувалося, що соціалістичні відносини (в СРСР і вУкраїні), які спиралися на соціалістичну промисловість,починають спиратися також на швидко зростаючий со-ціалістичний сектор в сільському господарстві (радгоспи іколгоспи). Силою залучивши до колгоспів 36% селян-ських господарств і 47% всієї сільськогосподарської площіУкраїни, комуністи заявили, що колгоспники стають«справжньою і твердою» опорою партії і радянської владина селі.

9.3. Соціально-економічніперетворення в Україніу 20—30-ті рокиУтвердження сталінського тоталітарного режимуй особливості його прояву в Україні

Наприкінці 20-х років комуністично-дєржавне керів-ництво, посиливши процес відчуження виробника від за-собів виробництва, повністю стає на шлях директивногопланування, адміністрування і позаекономічного примусу.В умовах постійної «надзвичайності» для політичного ке-рівництва виникла потреба міцної державної влади, якамогла б контролювати і спрямовувати суспільні процеси.Для виконання цих завдань така сила вже була в стадії фор-мування, починаючи із 20-х років, і утвердилася в 30-х ро-


ках, оформившись як тоталітарний режим. Термін «тоталі-таризм» (у перекладі з італійської — охоплюючий все) буловжито італійськими критиками Муссоліні на початку20-х років, коли в Італії склалася однопартійна фашистсь-ка система. З 1929 р. його почали застосовувати для харак-теристики політичного режиму в СРСР.

Тоталітаризм в Україні мав такі особливості:1. Утвердження комуністичної ідеології як єдиної в

суспільстві й монополізація нею права, на істину. Цю мо-нополію офіційної ідеології на істину мали забезпечуватиоргани цензури, утворені в Україні на початку 20-х років.Утвердження комуністичної ідеології як єдиної державноїпроходило у боротьбі з релігією, з ухилами у партії, із«зміновіхівцями», яка завершилася у 1924р. Цей процеспов'язаний із проголошеним у 1920р. «завоюванням»«Просвіт». Кампанія провалилася і в 1929—1930 рр. «Про-світи» було закрито командно-адміністративними метода-ми. Утвердження комуністичної ідеології пов'язане із реп-ресіями проти діячів науки, освіти, культури.

2. Усунення з політичної арени інших політичнихпартій і монополізація влади більшовицькою Комуністич-ною партією. На завершальному етапі громадянської війнив Україні в легальних умовах працювали три партії:

—КП(б)У — фактично філіал РКП(б) в Україні;—Українська партія соціалістів-революціонерів (бороть-

бисти). На початку 1919 р. партія співпрацювала із КП(б)У.Представники партії входили до РИК УСРР. Однак бороть-бистів змусили самоліквідуватися і в березні 1920 р. вонизлилися із КП(б)У. Серед лідерів цієї партії були О. Шумсь-кий, Г. Гринько, Г. Михайличенко, П. Любченко;

—Українська комуністична партія (укапісти). Партіюбуло утворено на початку 1920 р. з лівого крила УСДРП.Лідери партії — А. Річицький, Ю. Лапчинський, Б. Анто-ненко-Давидович — виступали за незалежну Україну. У1924 р. партія нараховувала 200 осіб, а в 1925 р. вона «са-моліквідувалася». Частина укапістів вступили до КП(б)У.

Отже, комуністи-більшовики безцеремонне усунули зполітичної арени навіть легальні партії. Проти нелегаль-них було оголошено справжню війну. У 1923 р. Україноюпрокотилася хвиля масових арештів. Усунувши з полі-тичної арени конкурентів, Комуністична партія монопо-лізувала всю повноту влади в країні. Конституція СРСР1936 р. законодавче закріпила керівну і спрямовуючуроль Комуністичної партії у політичній системі Радян-ського Союзу.

Соціально-економічні перетворення в Україні у 20—30-ті роки 289

3. Зрощення правлячої партії з державним апаратом.На державні пости, як і на всі інші посади в органах дер-жавної влади, за окремими винятками, призначалися або«обиралися» комуністи, які згідно зі статутом мали прово-дити в життя програму і рішення партії. Наприклад, у1934 р. в Україні серед керівників і спеціалістів важкої про-мисловості комуністи становили четверту частину; середдиректорів підприємств — майже 70%, серед начальниківцехів та їх заступників — 40%. У 1938 р. до Верховної РадиУРСР було обрано 304 депутати, з них 222 комуністи, 36комсомольців, 46 безпартійних. Це свідчило, що партія зро-щувалася з державним апаратом і фактично становила єди-ний партійно-державний механізм, який зводив нанівецьроль державних органів і забезпечував панівне становищекомуністичної керівної верхівки.

4. Одержавлення суспільства. Виявлялося в тому, щобуло знищено або максимально звужено незалежне від дер-жави суспільне життя. Місцеві органи державної влади вжена початку 20-х років, утверджуючи свою монополію, по-чили розпускати паралельні структури — комітети неза-можних селян. Цей процес був юридичне оформлений цир-кулярами НКВС і Народного комісаріату землеробства від15 листопада 1923 р. «Про ліквідацію сільських сходів якорганів влади на селі». У жовтні 1924р. ВЦВК і РНК Ук-раїни ухвалили «Положення про порядок реєстрації спілокі товариств». Положення утверджувало дозвільно-норма-тивний режим утворення товариств. Усі товариства перево-дилися під юрисдикцію ІІКВС. Держава створювала поза-доржпниі формування і сама ж ними управляла. Післяприйняття Положення підконтрольні державі товаристваактивно утворювалися по всій Україні. Це «Антиалкоголь-не товариство», «Друзі радіо», «Товариство сприяння юнимленінцям», «Всеукраїнське товариство друзів хімічної обо-рони й промисловості» та ін. Партійно-державна еліта, три-маючи під тотальним контролем профспілки, комсомол,громадські організації, фактично забезпечила цілковитукласну монополію на суспільне життя, яку для зручності на-зивали державною.

5. Встановлення тоталітарного контролю над економі-кою і зміцнення централізованого керівництва нею. В ре-зультаті утворилася адміністративно-командна система якформа організації суспільства із відповідним типом управ-ління. Така система охопила суб'єкт політичних рішень(політичну владу), механізм забезпечення виконання цихрішень (апарат) і об'єкт, на який спрямовано ці рішення(суспільство, клас, соціальну групу, індивід).


Особливо важливий елемент адміністративно-командноїсистеми — апарат, який був провідником політики «верхів»у «низи». Сталін завжди наголошував, що питання продержапарат — одне із найістотніших питань радянськогобудівництва, і що кадри вирішують все. Для того щоб три-мати апарат, кадри у німому підпорядкуванні згори до низу,час від часу підкреслювалося, що апарат дуже громіздкий,бюрократичний, що його треба скорочувати. Кожний апа-ратник намагався догодити вищестоящому і зберегти своємісце. Незважаючи на часті чистки, апарат завжди бувгроміздким. Так, у 1928 р. в Україні у народному госпо-дарстві, за офіційними даними, було зайнято 1 942 тис. ро-бітників і службовців, в тому числі 242 тис. осіб, що пра-цювали в апараті органів державного і господарського уп-равління, в органах управління кооперативних і громад-ських організацій тощо, апаратником був кожен 8-йпрацюючий.

Отже, командна економіка стала своєрідним фундамен-том тоталітаризму в СРСР. її основним стрижнем була «над-звичайна система» суспільної організації, яка базувалася намонополії партійно-державного апарату на владу. Збере-ження і зміцнення такої системи неможливе без насилля,репресій. Насилля навіть не маскували. На XVI з'їздіВКП(б) Сталін заявив, що репресії в галузі соціалістичногобудівництва є необхідним елементом наступу. Невід'ємноючастиною тоталітарного режиму був репресивний апарат.Він виконував три ключові завдання:

—ліквідація організованої опозиції та індивідуальногоінакомислення у партії та державі;

—забезпечення держави безкоштовною робочою силоючерез систему ГУЛАГу (місця ув'язнення — рос. Главное уп-равление лагерей);

— суворий контроль над суспільними процесами.Особливо активно ці завдання вирішувалися у 20—

30-х роках. Одним з перших кроків до масового терору ста-ла кампанія боротьби зі «шкідниками» і «саботажниками»,що розпочалася в умовах згортання непу. Сигналом до реп-ресій стала «шахтинська справа». (Навесні 1928 р. у Шах-тинській окрузі Швнічнокавказького краю було викритовелику «шкідницьку» організацію, яка нібито складаласяз вороже налаштованої частини технічної інтелігенції тазамаскованих білогвардійців.)

Партійне керівництво України (Л. Кагановйч) одразу жвідгукнулося, і вже влітку 1928 р. на лаві підсудних серед«шахтинців» опинилися керівники промисловості України,


яким інкримінували створення «Харківського центру» зкерівництва «шкідництвом». Після цього набрала розмахуцілеспрямована боротьба проти кадрів української націо-нальної інтелігенції. Було сфальсифіковано судовий процес«Спілки визволення України»(СВУ), «розгромлено» мі-фічний «Український національний центр», «Польськуорганізацію військову», «Блок українських націоналістич-них партій», «Троцькістсько-націоналістичнийблок» тощо.Впродовж 1930—1941 рр. в Україні було «виявлено» і «роз-громлено» понад 100 ворожих центрів, блоків і організацій.

Перехід до директивного планування.Форсування індустріалізації

У грудні 1927 р. XV з'їзд ВКП(б) проголосив пріоритетдержавного планування над ринком. З жовтня 1928 р. роз-почалася перша п'ятирічка. Наприкінці 20-х років увнутрішній політиці СРСР відбувся різкий поворот. Прав-ляча верхівка зміцнила свої позиції і вже не потребувалакомпромісів для збереження власного панування. Розгро-мивши суперників у боротьбі за владу, Сталін перейшов довідвертого насильства в будівництві «соціалізму». Значнихзмін зазнала й політика щодо України.

Поворот у внутрішній політиці виявився насамперед уприскоренні темпів індустріалізації. Курс на індустріаліза-цію передбачав перетворення СРСР з держави, що ввозитьм а ш и н и й устаткування, на державу, яка їх виробляє, з аг-рарної країни — на промислову. Оскільки СРСР Перебуваву постійному очікуванні війни зі світовим імперіалізмом,цю грандіозну перебудову планували, здійснити в стислі тер-міни, щоб встигнути створити оборонну промисловість длямайбутньої війни. Поставало питання, де взяти кошти дляіндустріалізації. На Заході первісне нагромадження капіта-лу відбувалося за рахунок експлуатації селянства і погра-бування колоній. Більшовицькі теоретики на словах запе-речували такий шлях для СРСР, але фактично його буловтілено в життя. «Внутрішньою колонією» для радянськоїпромисловості стало селянство, передусім українське. Пер-ший п'ятирічний план (1928—1932) передбачав напружені,але реальні темпи приросту промисловості в середньому зарік. Водночас у процесі виконання п'ятирічки Сталін шля-хом адміністрування, директив почав вимагати різкогопідвищення планових цифр. Це спричинило диспропорціїі зриви. Так, планом передбачалося збільшити видобуток10»


вугілля в Донбасі з 27 до 53 млн т. У процесі п'ятирічки цізавдання збільшили до 80 млн т. У 1933 р. видобуток вугі-лля досяг 45 млн т. Виплавку чавуну в Україні планувализбільшити із 2,4 до 6,6 млн т. У 1933 р. було виплавлено4,3 млн т. Всупереч заяві Сталіна про виконання п'ятиріч-ки за чотири роки і три місяці насправді за сукупністю по-казників вона не була виконана навіть за п'ять років.

Однак перша п'ятирічка мала важливі наслідки дляУкраїни. Республіка отримала понад 20% загальних капі-таловкладень, із 1500 нових підприємств майже 400 буду-валися в Україні. У 1932 р. стала до ладу перша черга Дніп-ровської ГЕС. Споруджувалися великі підприємства — «За-поріжсталь», Харківський тракторний завод та ін. У другійі третій п'ятирічках рівень інвестицій в Україну знизився.З 4500 підприємств, що будувалися у другій п'ятирічці(1933—1937), в Україні розміщувалися до 1000, у незакін-ченій третій п'ятирічці (1938—1941) — 600 із 3000. Це булопов'язано з планами створення нової промислової бази наСході, де заводи знаходилися в більшій безпеці на випадоквійни.

Напружені плани потребували інтенсифікації праці ро-бітників. Цього досягали двома шляхами. Перший — масо-вий ентузіазм. Для цього використовували так зване соц-змагання, зустрічні плани, рух новаторів, нагородженняорденами, присвоєння звання Героя соціалістичної працітощо. У 1935 р. було широко розрекламовано рекорд вибій-ника шахти «Центральна-Ірміно» в Донбасі О. Стаханова,який з допомогою двох помічників вирубав за зміну 102 твугілля, перевиконавши норму в 14,5 раза. Досягнення Ста-ханова було негайно використано для організації змаганняза перевиконання норм виробітку — стаханівського руху.Другий шлях — прямий примус і залякування. Тих, хто невиявляв особливого ентузіазму, змушували працювати підстрахом адміністративного покарання. Більше того, випускбракованої продукції, пошкодження устаткування, вер-статів кваліфікували як підривну діяльність, за яку нале-жав арешт. Обидва ці шляхи вели до такого рівня експлуа-тації робочої сили в СРСР, який можна порівняти із капі-талізмом доби первісного нагромадження капіталу.

Успіхи перших п'ятирічок безсумнівні, дореволюцій-ний рівень промисловості був значно перевищений. Сталидо ладу металургійні гіганти « Запоріжсталь», «Криворіж-сталь» і «Азовсталь». Давали продукцію тракторний і тур-бінний заводи в Харкові, машинобудівні підприємства вКиєві, Одесі, Миколаєві. Виникли нові галузі промисло-вості, зокрема хімічна.

Соціально-економічні перетворення в Україні у 20—30-гі роки 293

Тридцяті роки — період бурхливого розвитку в Україніцивільної авіації. В січні 1930 р. шляхом злиття двох акці-онерних товариств — «Укрповітрошлях» і російського «До-бролет» було створено Всесоюзне товариство цивільногоповітряного флоту (ЦПФ) — ВТЦПФ. Пізніше назву булозамінено на Всесоюзне об'єднання цивільної авіації (ВОЦА).В лютому 1931 р. введено нову назву — Головне Управлін-ня ЦПФ (ГУЦПФ) СРСР, а з 25 березня 1932 р. — «Азро-флот». З цього часу цивільна авіація України розвиваласяяк одне із відділень Аерофлоту.

У період з 1930 р. до початку Другої світової війни вУкраїні відбувався процес розвитку матеріально-технічноїбази цивільної авіації. В ці роки діяло понад ЗО аеропортів.Найбільш відомими були Харківський, Київський (в Бро-варах). Аеропорти діяли в Дніпропетровську, Донецьку,Миколаєві, Кривому Розі, Одесі, Мелітополі, Кіровоградіта інших містах. В Одесі та Севастополі діяли гідроаеро-порти. В довоєнні роки постійно зростала мережа авіалінійУкраїни. Так, в 1939 р. вони перевищували 27 тис. км. іпорівняно з 1928 р. зросли майже в 9 разів. На повітрянихтрасах експлуатувалися літаки видатного українськогоавіаконструктора К. Калініна (1889—1938; розстрілянийпісля катувань у воронезькій тюрмі НКВС). Його літак К-5впродовж 10 років був основою літакопарків цивільноїавіації.

У 30-ті роки два вищі навчальні заклади готували спе-ціалістів для цивільної авіації зокрема і для авіації зага-лом. 17 квітня 1930 р. було створено Харківський авіацій-ний інститут (ХАІ), а 25 серпня 1933 р. — Київський авіа-ційний інститут ЦПФ (КАІ ЦПФ, нині — Національнийавіаційний університет). До початку Другої світової війниці два інститути підготували майже 2000 спеціалістів.Крім того, готували спеціалістів для потреб цивільного по-вітряного флоту Харківський (1930), Валківський і Крас-нокутський Харківської обл. (1931), київські авіатехніку-ми (1933). Широко застосовувався ЦПФ в народному гос-подарстві України.

Значні результати довоєнних п'ятирічок досягнуті булинадто дорогою ціною. Наслідки індустріалізації для Украї-ни неоднозначні:

— з аграрної країни республіка перетворилася на індус-тріальну;

— розгорнувся процес українізації робітничого класу,сформувалися національний робітничий клас, який до цьо-го був переважно російським, а також технічна інтелігенція;

294 Україна в 20—30-ті рочи XX ст

— розгорнувся процес урбанізації (якщо до проведенняіндустріалізації лише кожен п'ятий житель України меш-кав у місті, то наприкінці 30-х років — кожен третій);

—для одержання коштів для індустріалізації експлуа-тувалося і грабувалося українське село;

— демонтовано неп і запроваджено командно-адмініст-ративну систему в економіці; трестівський госпрозрахунокбуло замінено госпрозрахунком підприємств;

—ліквідовано рештки економічної самостійності Украї-ни, велика промисловість перейшла у розпорядження за-гальносоюзних наркоматів;

— створено атмосферу напруження, підозри, доносів,пошуку «шкідників», яка сприяла розгортанню масовихрепресій.

Колективізація сільського господарства.Знищення класу селян-власників

Ще драматичніші зміни відбувалися у сільському гос-подарстві України. В 1929 р. партійно-державне керівницт-во розпочало масову колективізацію, яку шляхом репресійі терору завершили суцільною колективізацією селянськихгосподарств. Це одна з трагічних сторінок історії нашогонароду. Теоретики і практики більшовицького соціалізмубули впевнені, що побудувати його неможливо без лікві-дації приватної власності на землю і переходу до колектив-ного господарювання на селі. Тому, обманувши селян гас-лом «Земля — селянам!», більшовики відразу після жовт-невого перевороту на добровільній основі почали створюва-ти колективні господарства: комуни, товариства спільногообробітку землі (ТСОЗи), радгоспи, сільськогосподарські ар-тілі. Особливого ентузіазму селяни не виявляли. Навесні1918 р. таких колективів в Україні було до 50, наприкінці1920 р. — 960. У роки непу створення колгоспів тривало пе-реважно на добровільній основі, але повільними темпами,Проте колективні господарства, сформовані переважно ізбідняцьких господарств, були малоефективними, що бага-то в чому залежало від невміння вести господарство і нестачітехніки та реманенту. В жовтні 1927р. колгоспи об'єдну-вали понад 1% селянських господарств. Бурхливо розвива-лися різні форми кооперації.

До початку масової колективізації селяни ще певноюмірою зберігали свою економічну незалежність і самодіяль-ність. Та це суперечило планам тоталітарної системи. Еко-


немічними важелями держава не могла впливати на відно-сини із селянами-власниками. Залишалося єдине — насиль-ницькими методами підкорити їх. Тому черговою жертвоюсталінського терору стало селянство. Щоб забезпечити дер-жаву товарним зерном, потрібно було форсувати колективі-зацію. Першим поштовхом для такого форсування сталихлібозаготівельні кризи у 1928—1929рр. 1928 рік принісУкраїні неврожай. І хоч було очевидним, що хліба не вис-тачає, влада примушувала селян здавати його державі зацінами, значно нижчими за ринкові. Селяни стали всілякоухилятися від таких хлібозаготівель. Тоді за наказом Ста-ліна почалися реквізиції зерна, як у роки «воєнного кому-нізму» . Саме це і означало крах непу стосовно селян. Внас-лідок «надзвичайних заходів» з України стягли на 33%більше хліба, ніж у 1927 р. У багатьох районах почався го-лод. Сталін продемонстрував особисто, як треба проводитихлібозаготівлі, під час поїздки до Сибіру в січні 1928 р. За-стосований ним «уральсько-сибірський» метод заготівельґрунтувався на принципі самообкладання, яким село роз-колювалося на групи за майновою ознакою. Кожному селудавали завдання на продаж хліба, а доведення його «до дво-ру» відбувалося за рішенням сільських сходів. Селян, якіне виконували рішення зборів, спочатку штрафували у п'я-тикратному розмірі вартості хліба, що підлягав здачі, апотім майно їх розпродували. Частина вилучених коштівперераховувалася у фонди кооперування і колективізаціїбідноти, щоб забезпечити її корисливу заінтересованість.Такий метод застосовували в Україні навесні 1929 р.

Повернення до «воєнно-комуністичних» методів булозумовлене тим, що індустріалізація вимагала величезнихкоштів, які планувалося «перекачати» із сільського госпо-дарства у промисловість. Методи непу не влаштовували, і знепом було покінчено. Однак постійно застосовувати «над-звичайні заходи» до самостійних селян-господарів було не-можливо. Легко можна було забирати хліб у колгоспів. Кол-госпник — це вже не селянин у традиційному значенні сло-ва. Він зобов'язаний підкорятися безпосередньому началь-ству — бригадиру і голові колгоспу, від яких залежав увсьому. Ці посадові особи залежали від районної «трій-ки» — секретаря райкому партії, голови райвиконкому іначальника ДПУ. Ті, хто слухняно виконував рішення«трійки», заохочувалися, хто не виконував, —отримувалидогани, на них чекали концтабори, тюрми, розстріли. Вжевосени 1929 р. обмолочений хліб із колгоспних полів виво-зили на державні пункти та елеватори. Такий метод сподо-


бався керівництву, і Сталін вирішив приборкати опір селян-ства шляхом суцільної колективізації.

Пленум ЦК ВКП(б) у листопаді 1929 р., заслухавши до-повідь генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора, виз-нав головним завданням комуністів проведення суцільноїколективізації Степу України. У постанові ЦК ВКП(б) «Протемпи колективізації і заходи допомоги колгоспному буді-вництву» (січень 1930 р.) ставилося завдання завершитиколективізацію в республіці восени 1931 р., а в крайньомуразі — навесні 1932 р. Особливо жорстоко проводили колек-тивізацію взимку 1930 р. Партійно-радянські працівникиі так звані активісти-бідняки заганяли в колгоспи силою,усуспільнювали всю худобу, навіть домашню птицю. Увідповідь селяни почали різати свою худобу. У 1928—1932 рр. її поголів'я в Україні скоротилося вдвоє.

С. Косіор, намагаючись догодити Сталіну, який плану-вав провести колективізацію десь за рік, нехтуючи навітьпостановою ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р., вже 24 лютоготого ж року підписав інструктивний лист ЦК КП(б)У домісцевих парторганізацій із закликом колективізувати Степза час весняної посівної 1930 р., а всю Україну — до осені1930 р. Районні власті (з метою також вислужитися) готовібули ще скоротити ці терміни.

На той час Україна поділялася на райони. Всього було581 район, в яких нараховувалося 5054 тис. селянських гос-подарства. Оскільки селяни без захоплення ставилися до ко-лективізації, Сталін і його прибічники в комісії політбюроЦК ВКП(б) під керівництвом В. Молотова поставили завдан-ня шляхом роз'єднання сіл на окремі групи домогтися за-лучення їх до колгоспів. Комісія порушила проблему кур-кульства. На той час куркулів-експлуататорів уже не було.Ще під час зрівняльного поділу землі в 1920—1923 рр. влас-ті винищили усіх, хто будував свій добробут на необмеженійнайманій праці. В 1930р. заможних господарів (тих, хтосвоєю працею створив собі якийсь достаток) було оголоше-но куркулями. Комісія розробила порядок розкуркулюван-ня. Куркулів поділяли на три категорії. До першої віднеслиучасників і організаторів антирадянських виступів та теро-ристичних актів, їх пропонували ізолювати в тюрмах і кон-цтаборах. До другої категорії потрапляли всі, хто виявивменш активний опір, їх виселяли у віддалені райони півночіСРСР разом із сім'ями. У третій категорії були ті, хто нечинив опору, їм виділяли земельні ділянки за межами кол-госпних земель. В Україні розпочалася ліквідація куркуль-ства як класу. Тих, хто не вступав до колгоспу, оголошува-


ли підкуркульниками. Під силою страху селяни змушенібули йти до колгоспів. Ліквідація куркульства на практиціозначала фізичне знищення заможних селян-господарів ітих, кого підозрювали у ворожості до радянської влади.Перша хвиля розкуркулювання тривала з другої половинисічня до початку березня 1930 р.; вона охопила 309 районів,де налічувалося 2 524 тис. господарств.

На 10 березня 1930 р. було розкуркулено 61 887 госпо-дарств (2,5%). Всього за час колективізації було розкурку-лено 352 тис. селянських господарств. Внаслідок цього во-сени 1931 р. питома вага колгоспних дворів серед селянсь-ких господарств досягла 67%; а до кінця 1932 р. було ко-лективізовано майже 70% господарств (80% орної землі).До 1940 р. майже всі українські селяни входили до 28 тис.колгоспів.

Наслідки колективізації драматичні:1) сільськогосподарське виробництво було підірване до

такої міри, що рівень 1928 р. у виробництві зерна і поголів'яхудоби вдалося відновити лише у 50-х роках;

2) ліквідовано економічну самостійність селян, їх зно-ву повернули у стан кріпаків;

3) поневолення останнього порівняно незалежного кла-су селянства сприяло подальшому зміцненню командно-ад-міністративної системи. Контроль сталінського партійно-державного апарату над громадянами став повністю тоталі-тарним;

4) знищення найбільш кмітливої і працьовитої частиниселянства; у решти зникли матеріальна заінтересованість урезультатах праці, почуття власника-господаря. Відбулося* розселянювання »;

5) голодомор 1932—1933 рр. в Україні. Причини голо-ду тепер з'ясовані цілком. Це був наслідок безвідповідаль-ної, антинародної, злочинної політики московського цент-ру та їх прислужників в Україні, спрямованої на добуван-ня коштів для індустріалізації. Доля селян до уваги не бра-лася. Голод був не- наслідком стихії, а організованийкерівництвом, як московським, так і українським штучно.Це був справжній геноцид проти українського народу.

Колективізація спричинила різке зниження продуктив-ності сільського господарства. У 1930 р. валовий збір зернав Україні становив 23 млн т, у 1931 р. — 18, 1932 р. — 13.Хліба вистачало для забезпечення населення України, алемосковське керівництво продовжувало встановлювати дляУкраїни непомірні хлібозаготівельні плани. Уже напри-


кінці 1931 р. в Україні почався голод. Навіть в умовах го-лоду хлібозаготівлі нарощувалися, в 1931 р. Україна здаладержаві 39% загального збору зернових, у 1932 р. — 55% ,До проведення заготівель залучали регулярні війська іДПУ. До організації голодомору в Україні причетні Л. Ка-ганович, В. Молотов, С. Косіор, В. Чубар, П. Постишев.

Взимку і навесні 1933 р. — апогей голоду. Люди їливсе: від товченої кори дерев, тирси, щурів, жаб до людсь-кого м'яса, а пошуки і вилучення хліба і харчів тривали.Внаслідок голодомору загинуло від 3 до 4,5 млн селян, аповні дані загиблих і втрат з урахуванням зниження на-роджуваності становили від 5 до 6 млн. Деякі дослідникинаводять і вищі цифри — 7 млн. Голод 1933 р. — найстра-хітливіший серед численних злочинів сталінщини. Ра-дянський режим так залякав селян, що вони стали слух-няними виконавцями волі зверху, безправною часткоюсистеми командної економіки.

Для закріплення перемоги колгоспного ладу і йогозміцнення були створені політвідділи МТС і радгоспів,Вони зосередили в своїх руках всю повноту влади усільськогосподарському виробництві. Використовуючиполітику батога і пряника (скасування продрозкладки,преміювання натурою, поліпшення побутових умов на селітощо), вони налагоджували громадське господарство,слухняне до партійного керівництва. Намагаючись заціка-вити селян-колгоспників у піднесенні громадського госпо-дарства, у колгоспах створювали бригади з постійнимскладом працюючих, за ними закріплювали земельніплощі, машини, реманент, робочу і продуктивну худобу.Кожна бригада відповідала за свою земельну ділянку.

Держава дбала про технічну базу колгоспів. Так, закожний рік другої п'ятирічки в Україні виникало 73 МТС.Однак це не означало, що влада почала піклуватися про се-лянство. Вона переслідувала ту саму мету — експлуатаціюбезправних, безпаспортних селян-колгоспників на користьпромисловості. До кінця 1934 р. кризу колгоспного ладубуло подолано. Свідченням цього стала відміна картковоїсистеми розподілу продовольчих товарів і ліквідаціяполітвідділів МТС,

У середині 1937 р. в Україні існувало 27 347 колгоспів,які об'єднували 3 757 тис. селянських дворів (96% наявно'кількості). А до початку суцільної колективізації в Українінараховувалося 5044,8 селянських дворів, отже, їх змен-шилося на 1 288 тис.

Ціною голоду, мільйонів смертей суцільна колективіза •ція стала фактом.

Соціально-економічні перетворення в Україні у 20—30-тІ роки 299

Формування культу особи Сталіна.Утвердження тоталітарної системи

Починаючи з 1929 р., особливо після помпезного відзна-чення 50-річчя Сталіна, його почали називати найвеличні-шим і наймудрішим, батьком усіх часів і народів. Культ осо-би й утвердження тоталітарної системи у СРСР — єдинийпроцес, пов'язаний із репресіями. Починаючи із 1929 р., ма-сові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Ук-раїні:

1) примусова колективізація, розкуркулення, ліквіда-ція УАПЦ, процес СВУ (1929—1931 рр.);

2) голодомор, постишевський терор, «кіровська» хвипя(1932—1934);

3) «великий терор» (1936—1938 рр.).Злочинна партійно-державна владна структура, яка

сприяла зміцненню культу особи Сталіна і його диктатор-ської влади, водночас почала шукати шляхи виправленнястановища. Така спроба відбулася в січні 1934 р. на XVIIз'їзді ВКП(б). Виступити проти Сталіна на з'їзді було смер-тельно небезпечно. Єдина можливість усунути його від ке-рівництва — під час таємного голосування при виборах ЦКВКП(б). Справді, Сталін набрав менше голосів, ніж деякіінші кандидати. Перше місце посів С. Кіров. 1 грудня1934 р. С. Кірова було убито. Сталін позбувся суперника ідістав підставу розпочати терор проти міфічних «ворогів на-роду» , переслідуючи єдину мету — утриматися при владі йзміцнювати свою особисту диктатуру. Репресії переросли умасопі, особливо після лютого-березня 1937 р., коли Сталінна пленумі ЦК ВКП(б) заявив, що країна в небезпечномустановищі через підступи ворогів. Уже 31 липня 1937 р. ЦКВКП(б) затвердив наказ М. Єжова місцевим органам НКВС,що за чотири місяці треба репресувати 268 950 осіб, з якихнегайно знищити 75 950. Ці завдання за гіркою традицієюперевиконувалися.

Репресії здійснювалися позасудовими трійками ускладі першого секретаря обкому партії, начальника об-ласного управління НКВС і прокурора області. У грудні1934р. на процесі «Українського центру білогвардійців-терористів» було засуджено 28 осіб, переважно письмен-ників і діячів культури. В 1935 р. Постишев оголосив провикриття «Всеукраїнського боротьбистського центру», —винищено колишніх боротьбистів. Проведено процеси«Національно-терористичного центру», «Національно-те-рористичної групи професора М.Зерова», «Блоку українсь-

300 Україна в 20—30-ті роки XX ст

ких терористичних груп», «Троцькістського націоналіс-тичного терористичного блоку». В 1936р. сфабрикованосправи «Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії України». В 1937 р. була ліквідова-на майже вся верхівка ЦК КП(б)У і уряду УРСР. Був стра-чений один із організаторів КП(б)У Е. Квірінг. Заарешто-вано X. Раковського (розстріляно в 1941 р.) За нез'ясова-них обставин загинув голова РНК УРСР (з 1933 р.)П. Любченко. Не уникли ліквідації й організатори реп-ресій попередніх років. Був відкликаний з України П. По-стишев (розстріляний в 1940 р.). Подібна доля спіткалаС. Косіора і В. Чубаря. Був ліквідований наркомвнутрішніх справ України В. Балицький. Із 102 членів ікандидатів в члени ЦК КП(б)У репресовано (переважновбито) 100 осіб. З 11 членів політбюро загинуло 10, з п'я-ти кандидатів у члени політбюро — чотири, з дев'ятичленів оргбюро — всі. Не припинилися репресії і післятого, як партійну організацію республіки очолив М. Хру-щов (січень 1938 р.). Тепер всі репресовані засуджувалисядо розстрілу. Головними наслідками масових репресій ста-ли фізичне винищення активної та інтелектуальної части-ни нації і моральне розтління тих, кого терор не зачепив.За масштабами винищення населення власної країни ста-лінський терор не знав собі рівних у всьому світі. Тому впам'яті людей він ще залишився під назвою «великого те-рору».

9.4. Національно-культурнебудівництво

Політика коренізації

У квітні 1923 р. XII з'їзд РКП(б), засудивши місцевийнаціоналізм, оголосив великодержавний російський шові-нізм головною небезпекою в СРСР. З'їзд проголосив політи-ку «коренізації», яка означала залучення представниківкорінних національностей до компартій і державного апа-рату, користування національними мовами у партійній тадержавній роботі, освіті, книжковій справі, пресі, у всіхсферах життя республік. В Україні процес здійснення цієїполітики отримав назву «українізація».

Національно-культурне будівництво ЗОЇ

Радянські комуністичні історики вважали такий пово-рот логічним продовженням ленінської національної полі-тики. Зарубіжні дослідники часто вживали термін «обман-на українізація». Вже в ті часи певна частина відомих ук-раїнських діячів розуміла, що така політика має на метівиявити націоналістичне налаштованих громадян Украї-ни і потім репресувати їх. Іншими словами, «коренізація»була, як і неп, вимушеною політикою відступу і комп-ромісів з метою укріплення комуністичної ідеології. Так,на початку 20-х років КП(б)У була чужим тілом в україн-ському суспільстві. Вона спиралася передусім на неук-раїнські елементи. У 1922 р. .з 55 тис. членів партії 54%становили росіяни, 23% українці, 14% євреї. В урядово-му апараті українців було 35%. Для підтримки влади ук-раїнськими масами необхідно було надати партії та урядунаціональних особливостей. Цього вимагали національносвідомі українські комуністи, переважно очолювані вихід-цями з партії боротьбистів О. Шумським, В. Еланом-Бла-китним , а згодом — і колишні укапісти, які на чолі зМ. Ткаченком і Ю. Мазуренком у 1925 р. також приєдна-лися до КП(б)У. Українізація була реакцією на українсь-ке національне відродження, яке розвивалося незалежновід більшовиків. За словами М. Хвильового, «українізаціяє результат нездоланної волі 30-мільйонної нації». Свогочасу С. Петлюра так писав про «українізацію»: «Взагалісправа українізації справляє враження певного тактично-го ходу з боку більшовиків, і коли він не дасть бажанихнаслідків, то про нього швидко забудуть».

Розгортання українізації. Трагічні сторінки.Досягнення

Початок українізації поклав декрет РНК УСРР від27 липня 1923 р. «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ» та декрет ВУЦВКі Раднаркому від 1 серпня 1923 р. «Про заходи щодо рівно-правності мов і про допомогу розвиткові української мови».Нова політика здійснювалася за такими напрямами:

— залучення українців до партії і надання їм важливихпосад у партійному і державному апаратах;

— впровадження української мови у державне управління і партійну діяльність;

— заохочення розвитку української культури і науки.

302 Україна в 20—30-ті роки XX от.

Українізація наштовхнулася на сильний опір, особли-во з боку неукраїнської та зрусифікованої верхівки ЦККП(б)У. В партапараті поширювалась теорія «боротьби двохкультур». Проповідником і захисником цієї теорії став сек-ретар ЦК КП(б)У Д. Лебідь. Він так пояснював її: «Поста-вити собі завдання активно українізувати партію, тобторобітництво... це значить стати на точку зору нижчої куль-тури села, порівняно з вищою культурою міста». Водночас«русотяпи», як їх називали, були відкликані з України аботимчасово усунені з посад. До керівництва республікоюприйшли нові люди. У 1923 р. головою РНК УСРР став ук-раїнець В. Чубар, а генерального секретаря ЦК КП(б)УЕ. Квірінга замінив слухняний сталінець Л. Каганович.Наркомат освіти очолив О. Шумський. Після цього україні-зація пішла успішніше.

Шумський Олександр Якович (1890—1946) — партійний та дер-жавний діяч. Народився у Волинській губернії в бідній селянській ро-дині. У1915 р. вступив до Московського ветеринарного інституту,тоді ж приєднався до есерівського руху, На III з'їзді УПСР кооптова-ний до складу її ЦК, а згодом до складу Центральної Ради. Одиніз лідерів лівої течії УПСР, що в 1919 р. остаточно оформилася вУКП(б). Після її саморозпуску (1920) — член КП(б)У, згодом член їїЦК, займав відповідальні партійні та державні посади. В 1924—1927рр. —нарком освіти УСРР. У лютому—березні 1927 р. на об'єд-наному пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У звинувачений у «націоналістичномуухилі» (т. зв. шумськізмі) та направлений у розпорядження ЦКВКП(б).У1931—1933 рр. — голова ЦК профспілок працівників освіти, членпрезидіїВЦРПС. У1933 р. засуджений до 10 років виправно-трудо-вих таборів, з 1935 р. — на засланні. Загинув у Саратові.

У1923 р. партія налічувала 489 тис. осіб. З них україн-ців — 60%, росіян — 23, інших — 17%. Проте українці зо-середжувалися переважно на нижніх щаблях партійноїієрархії. У ЦК КП(б)У в 1924 р. вони становили 16%, у1925 р. — 25, в 1930 р. — 43% . Посади генерального секре-таря КП(б)У обіймали не українці, за винятком Д, Ма-нуїльського. Центром українізації став Наркомат освіти,якому підлягали всі ділянки культури. Після усуненняО, Шумського у 1927 р. наркомат очолював М. Скрипник.

Скрипник Микола Олексійович (1872—1933.) — державний тапартійний діяч. Народився в с. Ясинуватому Бахмутського повіту Ка -теринославської губернії в сім'ї службовця. Освіту здобув у Ізюмсь-кій реальній школі та Петербурзькому технологічному інституті. Уреволюційному русі — з 1897 р., один з фундаторів КП(б)У. За ре-волюційну діяльність 15 разів заарештовувався, 7 разів відбувавзаслання (загалом був засуджений до 34 років заслання). На І Все-

Національно-культурне будівництво 303

українському з'їзді рад був обраний народним секретарем праці,згодом — торгівлі й промисловості. Із січня 1919 р. — член радян-ського уряду України (народний комісар державного контролю, ро-бітничо-селянської інспекції, внутрішніх справ, юстиції УСРР та ге-неральний прокурор). У1927—1933 рр. — нарком освіти. З люто-го 1933 р. — заступник голови РНК УСРР і голова Держплану УСРР.31925р.— член Політбюро ЦК КП(б)У, в 1927—1929 рр.— голо-ва Ради Національностей СРСР. Покінчив з життям через цькуван-ня з боку партійної верхівки та обвинувачення в «націоналізмі».

Успіхи української освіти пов'язані передусім з ним. У1929 р. в УСРР діяло 80% шкіл і понад 2/3 технікумів та30% вузів з українською мовою навчання. Більше 97% ук-раїнських дітей навчалися рідною мовою. Якщо у 1922 р.республіка мала до 10 україномовних газет і журналів, то в1939 р. з 426 газет 373 були українськими.

Однак пропорційно до успіхів українізації наростав і опір.Його чинили частина парткерівництва, російська бюрократич-на верхівка трестів і синдикатів, російське й обрусіле міщан-ство, пролетаріат, Червона армія, ієрархія Руської православ-ної церкви. У другій половині 20-х років українізація зазна-ла перших ударів. Це штовхало свідомих українців до опо-зиції, ідейними виразниками якої в 20-ті роки сталиМ. Хвильовий , О. Шумський і М. Волобуєв. Наприклад,М. Хвильовий вважав, що для розвитку української культу-ри їй необхідно звільнитися від російського впливу, орієнту-ватися на європейські традиції, започаткував літературну дис-кусію 1926—1927рр., яка закінчилася гострою критикою«хвильовізму». Наступним об'єктом критики став О. Шумсь-кий, в минулому член лівого крила українських есерів, зго-дом один із організаторів УКП (боротьбистів). У 1920 р. вінразом із боротьбистами приєднався до КП(б)У. У 1924—1926 рр. нарком освіти і відповідальний за українізаціюО. Шумський звинувачував Л. Кагановича у схильності доадміністрування, дискредитації українських більшовиків ізапропонував Сталіну замінити його на посаді генсекаКП(б)У В. Чубарем. У відповідь Каганович організував кам-панію проти Шумського. Того звинуватили в «націоналістич-ному ухилі», штучному прискоренні українізації тощо. Лют-нево-березневий пленум ЦК КП(б)У 1927р. зняв Шумсько-го з посади наркома і вислав його за кордон. Не підтримавцього рішення представник КПЗУ (Комуністична партія За-хідної України) К.Саврич (Максимович), внаслідок чого Ка-ганович звинуватив у «шумськізмі» весь ЦК КПЗУ. Ще од-ним об'єктом критики став М.Волобуєв, який захищав еко-номічну самостійність України.


У статтях, що публікувалися в журналі «БільшовикУкраїни» в 1928 р., він доводив, що українська економікаможе бути самостійною та інтегруватися в європейську безРосії, що Україна є колонією у складі СРСР тощо. І «воло-буєвщина» була оголошена проявом «буржуазного націона-лізму» і «націонал-ухильництва». Згодом Хвильовий,Шумський і Волобуєв відмовилися від своїх поглядів, алеце не врятувало від репресій. У 1933 р. Хвильовий покінчивжиття самогубством; Шумський, заарештований 1933р.,заподіяв собі смерть у 1946 р. на засланні; Волобуєв був ки-нутий у сталінські табори.

Попри суттєві недоліки, українізація привела до лік-відації неписьменності, розгортання мережі освітніх уста-нов, розвитку вищої школи. За переписом 1897 р., в ук-раїнських губерніях налічувалося тільки 27,9% письмен-них. Перепис населення 1939 р. засвідчив, що в Українібуло 85,3% письменних віком до 50 років. Кількість вузівв Україні зросла Із19у1914/1915 навчальному році до 129у 1938/1939 р., а чисельність студентів у них збільшила-ся із 27 тис. до 124 тис.

23 серпня 1933 р. Рада народних Комісарів СРСР прий-няла постанову про створення Київського авіаційногоінституту на базі авіафакультету Київського машинобуді-вного інституту. В 1933 р. на всі курси чотирьох факуль-тетів — експлуатаційного, двигунобудівного і наземнихспоруд було зараховано 898 студентів. В липні 1939 р.відбувся останній передвоєнний випуск (70 інженерів).Всього за передвоєнні роки інститут підготував 810 спе-ціалістів. Серед них такі відомі згодом вчені, як В. Чоло-мей — спеціаліст в галузі механіки і процесів управління,академік АН СРСР, М. Голего — колишній ректор Київсь-кого інституту інженерів цивільної авіації, член-кореспо-дент АН УРСР та багато інших. Вузи відкривалися нетільки у Києві. Вузівськими центрами стали 28 міст Ук-раїни. У січні 1934 р. було встановлено наукові ступенікандидатів і докторів наук, а також учені звання доцентіві професорів. Головним осередком наукової діяльності про-довжувала залишатися Всеукраїнська Академія наук.В лютому 1935 р. її було перейменовано в АН УРСР. В1928—1929рр. президентом ВУАН був Д. Заболотний, з1930 р. — О. Богомолець.

У 1936 р. в АН УРСР (за конституцією 1936 р. порядокслів у назві радянських республік змінився: спочатку «Ра-дянська», а потім «Соціалістична». Відповідно змінилася іабревіатура — з УСРР на УРСР) утворилося кілька сус-

Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки 305

пільствознавчих інститутів — економіки, історії України,українського фольклору, української літератури. У вересні1930 р. профспілки проголосили всесоюзний «призов» ро-бітників-ударників у літературу. Вже в 1931 р. до літератур-них гуртків було залучено майже 2 тис. робітників. І з'їздписьменників України відбувся в червні 1934 р. в Харкові,а після перенесення столиці продовжив роботу в Києві. Наз'їзді було офіційно створено Спілку письменників Украї-ни. Невдовзі об'єдналися у творчі спілки й інші працівни-ки культури та мистецтва. Всі вони були цілком під конт-ролем ідеологічних відділів парторганів.

Водночас наростав наступ на церкву. У квітні 1929 р.були заборонені всі види діяльності релігійних установ,крім богослужіння. Розпочалося масове винищення матері-альної основи релігійних громад. Серед цих злочинів —знищення Михайлівського золотоверхого собору — пам'ят-ки архітектури доби розквіту Київської Русі. Приміщенняхрамів було віддано під сільбуди, школи, клуби, гаражі,склади тощо. В 1930 р. було поставлено поза законом Ук-раїнську автокефальну православну церкву.

9.5. Західноукраїнські земліу 20—30-ті рокиУкраїнські землі під владою Польщі

Після Першої світової війни, з розпадом могутніх ім-перій українські землі — Західна Україна, Північна Буко-вина, Закарпаття і Бессарабія — відійшли до Польщі, Ру-мунії та Чехо-Словаччини. 31919р. Польщею було окупо-вано 125,7 тис. кв. км земель Східної Галичини та ЗахідноїВолині, що становило третину усієї території тодішньоїПольщі. На цій території в 1931 р. проживало 8,9 млносіб — 5,6 млн українців, 2,2 млн поляків. Ці землі сталидля Польщі новими джерелами сировини, дешевої робочоїсили та ринками збуту. Водночас вони спричинили появу ізагострення зовнішніх і внутрішніх проблем, що суттєво де-стабілізувало ситуацію в польській державі. Впродовж 20—30-х років польська політика в українському питанні маласвої особливості. В 1919—1923 рр. Польща ще не цілкомзакріпилася в Західній Україні. З погляду міжнародногоправа і держав Антанти її влада тут вважалася спірною і не


визначеною. 28 червня 1919 р. на Паризькій мирній конфе-ренції Польща зобов'язалася перед державами Антанти га-рантувати українському населенню автономію. Польськаконституція (17 березня 1921 р.) гарантувала право ук-раїнців на рідну мову в публічному житті та навчанні у по-чаткових школах. Прийнятий 26 вересня 1922 р. закон на-давав самоврядування трьом галицьким воєводствам: Львів-ському, Станіславському і Тернопільському. Але ці гарантіїтак і залишилися на папері. Водночас вони відіграли певнуроль в остаточному вирішенні долі західноукраїнських зе-мель Радою послів Англії, Франції, Італії і Японії 14 берез-ня 1923 р. у Парижі, яка визнала суверенітет Польщі надСхідною Галичиною. У 1923—1926 рр. в Польщі при владіперебував уряд народної демократії, який в українськомупитанні відстоював «інкорпораційну» програму. Суть її по-лягала в окупації західних земель України, Білорусії таЛитви. Уряд мав на меті домогтися визнання нових східнихкордонів Польщі, а згодом шляхом примусової полонізаціїнародів створити однонаціональну польську державу.

Економічна політика Польщі в українських землях пе-реслідувала мету гальмування розвитку і перетворення їхна аграрно-сировинний придаток до корінних польськихземель. Внаслідок такої політики економіка Західної Украї-ни була доведена до катастрофічного стану. Так, на чотиривоєводства — Львівське, Станіславське, Тернопільське і Во-линське — припадало 25% території і 28% населення Поль-щі, але тільки 16,6% промислових підприємств і 9,8% ро-бітників. Штучне стримування промислового розвиткустворювало труднощі в аграрному секторі. Надлишок робо-чої сили і малоземелля посилювали аграрне перенаселення.У 1921 р. питома вага малоземельних селянських госпо-дарств (до 5 га) становила в Західній Україні 81,1%, а в цен-тральній Польщі — 53,7%. Таке становище посилювалосятак званим осадництвом, коли кращі землі, вилучені у по-міщиків, віддавалися полякам, переважно відставним вій-ськовим. Осадники мали сприяти ополяченню українців ів разі потреби виконувати каральні функції. Впродовж1919—1929рр. 77 тис. осадників отримали тут понад600 тис. га землі.

Польська влада намагалася знищити самі поняття «Ук-раїна», «українець». Населення іменувалось «русини», ався територія називалася «Східна Малопольща». Керівни-ки Польщі заявляли, що ніякого українського, народу не-має, що це вигадка комуністів. Активній полонізації Захід-ної України сприяв закон від 31 липня 1924 р., що оголо-

Західноукраінсьмі землі у 20—30-ті роки 307

сив державною мовою на території Польщі польську. Пере-дусім почали ліквідацію українських шкіл. Якщо в 1911/1912 навчальному році тут було 2 418 українських шкіл, тов 1926/1927 р. — лише 845. Після приходу до владиПілсудського у травні 1926 р. Польща стала на шлях віднов-лення держави «від моря до моря». Суть нової влади поля-гала у державній асиміляції національних меншин і увідмові від національної асиміляції, особливо мовної, шля-хом примусу. Для її здійснення у 1926 р. було створено спе-ціальний відділ національностей, а в березні 1934 р. поча-ли діяти Національний комітет і Бюро національноїполітики. В 1928—1930 рр. було зроблено поступки ук-раїнській буржуазії у формі фінансової підтримки коопера-тивних об'єднань. У відповідь найчисельніша українськапартія УНДО (Українське Народно-демократичне Об'єднан-ня) у жовтні 1935 р. взяла курс на нормалізацію польсько-українських відносин. В свою чергу, уряд пішов на деякі по-ступки. Лідер УНДО В. Мудрий був обраний одним із п'ятивіце-маршалів сейму.

Проте політика поступок українській буржуазії буланетривкою. Напередодні Другої світової війни, побоюючисьпозиції в українському питанні Німеччини, польський урядрізко змінює акценти у своїй національній політиці, повер-тається до доктрини однонаціональної Польщі. Це зумови-ло певну опозиційність українців, що виражалася як ле-гальне, так і нелегально. Польська політична системаґрунтувалася на конституційних засадах. Це давало змогунаціональним меншинам попри дискримінацію відстоюватисвої права в інститутах держави. В 1925 р. українці мали 12політичних партій. Найбільш впливовим було УНДО — лібе-ральна партія, яка утворилоася в 1925 р. її лідери — Д. Ле-вицький, В. Мудрий, С. Баран, О. Луцький — відстоюваликонституційну демократію та незалежність України. Іншоювпливовою партією була КПЗУ, утворена ще в 1919 р. Ліде-ри партії — Й. Крілик, Р. Кузьма. Програма ставила завдан-ня боротьби проти соціальних і національних утисків, заоб'єднання Західної України з Радянською Україною. Ук-раїнські партії намагалися ставати помітним чинником полі-тичного життя. Якщо в 1927 р. представництво у польсько-му парламенті становило 25 послів і 6 сенаторів-українців,то вже в 1930 р. — відповідно 50 і 14.

В економіці протидія офіційній лінії на гальмуваннярозвитку українських земель здійснювалася через коопера-тивний рух. Так, якщо в 1921 р. в Галичині діяло 580 ко-оперативів, то в 1939 р. їх було до 4000. Коли антиукраїн-


ський тиск польської влади ставав нестерпним, відповід-на реакція українців виходила за межі легальних форм бо-ротьби. Якщо у 1922 р. в Західній Україні відбулося лише59 страйків, то в 1934—1939 рр. — 1 118. З весни 1930 р.посилилися виступи селян. Тільки на території Волинсь-кого, Львівського, Тернопільського і Станіславського воє-водств відбулося понад 3000 антидержавних політичнихвиступів, в тому числі 160 збройних. Відповіддю урядубула кампанія пацифікації — умиротворення за допомо-гою поліції та війська. Під час екзекуцій селян змушува-ли вигукувати: «Хай живе маршал Пілсудський» абоспівати «Єще Польска не згінєла». Жорстоким репресіямбуло піддано 800 сіл, 1 739 осіб було заарештовано. По-слідовна асиміляторська політика польських властей зафактичної відсутності єдності українських політичних силзумовила застосування більш радикальних форм бороть-би. У Відні в січні 1929 р. було створено Організацію Ук-раїнських Націоналістів (ОУН). Лідером партії став Є.Ко-новалець.

Коновалець Євген (1891—1938) — військовий і політичний діяч.Навчався у Львівському університеті, активно працював в «Ака-демічній громаді», Студентському союзі, був секретарем львівсь-кої філії «Просвіти». Представляв студентську молодь у ЦК Україн-ської національно-демократичної партії. У1910 р. був під судомза участь у боротьбі за створення українського університету уЛьвові. Під час Першої світової війни — в австро-угорській армії,наприкінці квітня 1915р. потрапив у російський полон. У 1917р.таємно прибув з Царицина до Києва. Співорганізатор Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців, з січня 1918 р. — без-змінний командир формації Січових стрільців. Під час антигеть-манського повстання 20 листопада 1918 р. — начальник Осад-ного корпусу, що наступав на Київ. В армії УНР — командир диві-зії, корпусу, армійської групи; полковник армії УНР. Після само-розпуску Січових стрільців 6 грудня 1919 р. перебував у польсь-кому таборі для інтернованих у Луцьку. З 1922 р. — в еміграції.Ініціатор створення УВО (1921) та ОУН (1929), перший голова їїПроводу. Вбитий у Роттердамі агентом НКВС. Автор праці «Причи-ни до історії української революції».

Головним ідеологом ОУН був Д. Донцов.Напередодні Другої світової війни ОУН нараховувала

20 тис. осіб. Вдаючись до тактики саботажу та терору допольської влади, ОУН намагалася стимулювати в українсько-му суспільстві стан постійного революційного піднесення іпідтримки та розвитку руху протесту проти влади.

Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки

Українські землі під владою Румунії

309

На території Румунії у 1920 р. проживало майже 790 тис.українців, що становило 4,7% усього населення країни. Ос-новними місцями їх зосередження були Північна Буковина,Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бесса-рабії. Неприхована колоніальна політика призвела до дегра-дації народного господарства українських земель. На Буко-вині за 1922—1929рр. було закрито 85 промисловихпідприємств і майстерень. Загалом кількість підприємств наБуковині до 1935 р. скоротилася наполовину, а в Акермансь-кому та Ізмаїльському повітах — більш ніж на чверть.

Не кращою була ситуація у сільському господарстві.Розміри селянських наділів в українських повітах Бесса-рабії зменшилися майже в три рази. Внаслідок аграрноїреформи було встановлено орендну плату за один гектарземлі 1 160 лей, але незабаром плата зросла до 2000 лей.В результаті, наприклад, в Акерманському повіті, з26 567 наділених землею селян понад 48% змушені буливід наділів відмовитися. В 1932 р. українські селяни опи-нилися під загрозою голоду. В 1918—1928 рр. румунськавлада запровадила воєнний стан у всій провінції. Ук-раїнські землі активно роздавалися румунським офіце-рам. Тривала прискорена румунізація краю. Було закри-то всі українські школи, переслідувалася українська цер-ква. До 1927р. Буковина втратила залишки автономії,якою володіла за влади Австрії. В 1928—1937 рр. наставперіод лібералізації, він охоплював 1926—1933 рр., колибуло дещо послаблено антиукраїнські дії. Однак уже в лю-тому 1933 р. на окупованих землях було запровадженонадзвичайний стан, а впродовж 1933—1935 рр. парла-мент Румунії прийняв кілька реакційних законів, в томучислі про реорганізацію і зміцнення поліції та сигуран-ци (таємної поліції). Із середини 30-х років у Румунії поча-ли набирати сили фашистські партії та організації («Залізнагвардія», що діяла з 1935 р. під гаслом «Все для Батьківщи-ни! », Націонал-християнська партія та ін.) В лютому 1938 р.було встановлено особисту диктатуру Кароля II. Розвитокполітичного руху опору румунській владі давав про себе зна-ти в усіх підвладних Румунії землях. Однак найбільш актив-но він виявив себе на території Буковини. Саме тут діяли триосновні політичні угруповання:

1) Комуністична партія Буковини. Заснована в 1918 р.,з 1926 р. — складова частина Комуністичної партії Румунії.


Лідери партії— О. Канюк, В.Гаврилюк, Ф.Стасюк та ін.Боролась за возз'єднання з Радянською Україною;

2) Українська національна партія. Утворена в 1927р.,лідер В. Залозецький. Виступала за співробітництво і ком-проміс з владою. За час діяльності, до 1938 р. партії вдало-ся здобути декілька місць у парламенті Румунії;

3) Революційний націоналістичний табір. Сформувавсяв середині 30-х років охоплював молодь і студентство —спорттовариство «Мазепа», студентське товариство «Заліз-няк». Користувався і підтримкою селянства. Лідери —О. Зибачинський, І. Григорович, Д. Квітковський.

Закарпаття під владою Чехо-Словаччини

Після падіння Австро-Угорської імперії гостро посталопитання про долю Закарпаття. У червні 1918р. на базі емі-грантських організацій вихідців із Закарпаття було створе-но Американську Народну Раду карпатських русинів, якуочолив Г.Жаткович. Рада обґрунтувала три варіанти вирі-шення карпатського питання:

1) надання повної незалежності Закарпаттю;2) об'єднання з галицькими і буковинськими українцями;3) одержання автономії.За порадою президента США В.Вільсона 23 жовтня

1918р. карпатські русини приєдналися до емігрантськоїорганізації «Середньоєвропейська демократична унія», якапредставляла 10 млн емігрантів з Австро-Угорщини. За ру-синами було визнано право на самовизначення. Головаунії Т. Масарик обіцяв їм автономію та вигідні кордони. Зго-дом на засіданні Ради 12 листопада 1918р. в Скрентоні(США) і було вирішено приєднати Закарпаття до Чехо-Сло-ваччини. Таке рішення в подальшому було закріплене Тріа-нонським мирним договором, згідно з яким Закарпаття при-єднувалося до Чехо-Словаччини під назвою «Підкарпатсь-ка Русь ». За цим договором вона мала отримати найширшуавтономію. Значною мірою ці рішення так і не були реа-лізовані. Територія Підкарпатської Русі становила 5% усієїтериторії Чехо-Словаччини, на якій проживало 9% населен-ня і було розміщено лише 0,07% виробничих потужностей,що у 136 разів менше, ніж у Чехії та Моравії. Край був си-ровинним придатком економічно розвинутих чеських зе-мель. Питома вага промисловості в економіці становила тро-хи більше 2%. Стан сільського господарства був кризовим.Майже 90% селянських господарств краю перебували у бор-

Західноукраінські землі у 20—30-ті роки 311

говій кабалі банків та лихварів. Таке становище неоднора-зово викликало протести з боку закарпатців. За неповні двадесятиліття чеська влада змушена була 91 раз збройною си-лою втихомирювати робітників і селян. Водночас позиціяуряду Чехо-Словаччини до українців краю була більш по-міркованою і виваженою, ніж у Польщі та Румунії. У30-х роках тут діяло до ЗО політичних партій, які репрезен-тували широкий спектр поглядів на суспільний розвиток.

У Закарпатті постійно зростала кількість початковихшкіл. Так, з 525 шкіл у 1914 р. вона збільшилася до 851 в1938 р., кількість гімназій — із 3 до 11. Було дозволено ви-бирати мову викладання. Тут вільно діяли різні українськісуспільні організації: «Просвіта», Асоціація українськихвчителів, «Пласт» та ін. Проте і в Закарпатті проводиласячехізація, зокрема за 20 років тут було відкрито 213 чесь-ких шкіл, 191 чеський філіал при українських та угорсь-ких школах. Але вона була порівняно м'якою і без утисківукраїнців.

Українське питання в європейській політицінапередодні Другої світової війни

Наприкінці 30-х років Версальсько-Вашингтонська си-стема, не витримуючи натиску Німеччини, почала розвалю-ватися. За цих умов українське питання поступово сталоважливим чинником у міжнародній політиці. Роз'єднаністьукраїнських земель, їх перебування у складі чотирьох дер-жав, що мали різний соціальний устрій, дестабілізовувалиполітичне життя Європи. Тоді українське питання у вузь-кому розумінні означало визначення ролі українського фак-тора у внутрішньому житті держав, до складу яких входи-ли українські землі, а в широкому розумінні охоплювалоумови і механізм возз'єднання українських земель і ство-рення власної суверенної держави.

Напередодні війни чітко визначилися три групи країн,які були зацікавлені у вирішенні українського питання:

1)СРСР, Польща, Румунія, Чехо-Словаччина намагали-ся втримати вже підвладні їм землі й за можливості при-єднати нові;

2) Англія, Франція і США — творці Версальсько-Ва-шингтонської системи — намагалися у цей спосіб задоволь-нити свої геополітичні інтереси;

3) Німеччина, яка боролася за життєвий простір і пре-тендувала на українські землі, та Угорщина, що була неза-


доволена умовами Тріанонського миру 1920 р. і активно до-магалася повернення Закарпаття.

Драматизм полягав у тому, що розшматовані українськіземлі не давали змоги укоаїнцям самостійно вирішити своїпроблеми.

Ініціатором рішучих дій у вирішенні українського питан-ня напередодні Другої світової війни стала Німеччина. Вжев березні—травні 1933 р. рейхсляйтер Розенберг здійснивнапівофіційні візити до Лондона і Локарно (Італія), де під частаємних нарад обґрунтовував план поділу Росії (СРСР) шля-хом відриву від неї України. У 1935 р. Гітлер на з'їзді на-цистів У Нюрнберзі заявив, що якби завоювати Україну, токожна німецька господиня відчула б, що її життя стало лег-шим.

Гітлерівське керівництво робило все, щоб дати зрозумі-ти Англії та Франції, що не збирається нападати на них. Усвою чергу, Англія і Франція намагалися відвести від себезагрозу агресії та націлити її на Схід. Виходячи з цього, уря-ди цих країн і пішли на Мюнхенську змову 29—ЗО вересня1938 р. Вона поклала початок руйнування Чехо-Словацькоїдержави. Проблема Закарпатської України, як зазначавтоді співробітник американського посольства у Варшаві,була однією із центральних. Окрім Німеччини, зацікав-леність у Закарпатській Україні виявляли Польща і Угор-щина, яка мала плани приєднати до себе Закарпаття і Сло-ваччину. Маючи власні інтереси у цьому регіоні, протипланів угорців виступили Румунія та Югославія.

Намагаючись хоч якось врятувати єдність республікипісля мюнхенської змови, чехо-словацький уряд за мовчаз-ної згоди Німеччини 10 жовтня 1938р. оголосив утворен-ня Чехо-Словацької федерації з трьох народів — чехів, сло-ваків та українців. 2 жовтня уряд Праги визнав автоном-ний уряд Карпатської України. Прем'єр-міністром ставА. Бродій. Такий перебіг подій вимагав зміцнення позиційНімеччини на Закарпатті. Німеччина домоглася, щоб Кар-патська Україна віддала Угорщині 1853 кв. км своєї тери-торії з населенням 180 тис. осіб, містами Ужгород і Мукачів.У жовтні 1938 р. за рекомендацією Берліна уряд Чехо-Сло-ваччини усунув із посади прем'єра А. Бродія, який висту-пав за приєднання Закарпаття до Угорщини. Новим пре-м'єром став А. Волошин, прихильник німецької орієнтації.Активізувалися дипломатичні відносини. У Хусті, столиціЗакарпаття, було засновано Німецьке консульство. Укладе-но угоду про поставки до Німеччини дерева, молочних про-дуктів, шкіри, хутра, вовни та вина. Про важливість ук-


раїнського питання свідчить і те, що в Хусті було відкритояпонське консульство.

12 лютого 1939 р. відбулися вибори до Сейму Карпат-ської України. У них взяли участь 92,5% населення з пра-вом голосу, з них 92,4% проголосували за Українське на-ціональне об'єднання (УНО), яке очолював А. Волошин. Од-нак, незважаючи на державні атрибути, навіть створенняармії, це було нетривке утворення, яке спиралося не навласну силу, а на хиткий баланс політичних сил у Європі.Зміна на рубежі 1938—1939 рр. акцентів у зовнішній полі-тиці Німеччини призвела до падіння влади у Хусті.

Враховуючи досвід Першої світової війни, Німеччинавідмовляється від планів війни на два фронти. Вона робитьставку на встановлення нового порядку у відносинах на За-ході. Питання про здійснення планів на Сході, в тому числістосовно України, відсувалося на майбутнє.

6 березня 1939 р. німецькі війська окупували Богемію іМоравію. Гітлер дав дозвіл на окупацію Угорщиною Кар-патської України. Чехо-Словацька федерація була ліквідо-вана. У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. угорська армія розпо-чала воєнні дії в районі Мукачево. У цих умовах А.Волошинпроголошує самостійність Карпатської України, а 15 берез-ня 1939 р. сейм офіційно проголосив її незалежність. 10—12-тисячне військо 5 днів чинило опір угорцям, після чогоЗакарпаття було окуповане. Ще три тижні тривала парти-занська війна. Березневі події 1939 р. викликали збенте-ження у правлячих колах західних держав. ЗагарбанняЧехо-Словаччини і відмова від створення «Великої Украї-ни» поховали їх плани на близьку війну Німеччини і СРСР.Сталінське керівництво, засудивши для годиться дії Німеч-чини, було задоволене, що Карпатська Україна не сталатрампліном Гітлеру для стрибка на УРСР (СРСР).

Окрилений успіхами, Гітлер 3 квітня 1939 р. віддав на-каз вермахту готуватися до нападу на Польщу. Він чудоворозумів, що СРСР, маючи власні інтереси у Західній Ук-раїні, ні в якому разі не допустить, щоб цей вигідний стра-тегічний плацдарм був зайнятий німецькими військами.Розглядаючи війну з Польщею як прелюдію до агресії про-ти Франції та Англії, Гітлер вирішив, що настав час до аль-янсу із СРСР. Спочатку напередодні остаточної ліквідаціїЧехо-Словаччинк та окупації Угорщиною Закарпаттянімецька преса припинила публікацію антирадянських ста-тей. Гебельс категорично заборонив друкувати матеріалипро українське питання і вміщувати карти України. ВМоскві це помітили. На XVIII з'їзді ВКП(б) 10 березня


1939 р. Сталін підкреслив, що галаслива кампанія на Заходінавколо «українського питання» має на меті настроїтиСРСР проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокуватиконфлікт із Німеччиною без видимих на те причин. Післяугорської окупації Закарпаття — знову дружній жест. Напочатку травня 1939 р. В. Молотов змінює на посаді нарко-ма закордонних справ антифашистськи настроєного М. Лит-винова. Згодом після кількох взаємних зондувальних спробналагодження відносин розпочалися переговори з міністромзакордонних справ Німеччини Ріббентропом. 22 серпня1939 р. радянське керівництво висунуло вимоги про визнан-ня інтересів СРСР в Балтиці, у Південно-Східній Європі, атакож про відмову Гітлера від планів типу «Велика Украї-на». Німецька сторона задовольнила ці вимоги. 23 серпня1939р. Молотов і Ріббентроп підписали пакт про ненападміж СРСР і Німеччиною терміном на 10 років. Водночасбуло підписано і таємний протокол, який містив положен-ня стосовно українських земель: «У разі територіально-пол-ітичного перерозподілу областей, які входять до Польськоїдержави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде при-близно проходити по лінії рік Нареву, Вісли і Сяну». ПактМолотова-Ріббентропа, а також таємний протокол до ньогоявно демонстрували акт безпрецедентного поділу Європи на«сфери інтересів» двох тоталітарних режимів — СРСР і фа-шистської Німеччини. З боку московського керівництвасаме територіальний виграш, розподіл сфер впливу, поши-рення сталінської диктатури на нові території і було основ-ною метою радянсько-німецького пакту. Згідно з таємнимпротоколом західноукраїнські та західнобілоруські земліопинялися під контролем СРСР. Інша територія Польщіопинялася у сфері інтересів Німеччини. Слід зазначити, щодеякі історики вважають секретний протокол новим поді-лом Польщі. Таємний протокол означав згоду керівництвафашистської Німеччини на приєднання до СРСР (а не доУкраїни) споконвічних українських земель, а сталінськекерівництво не заперечувало проти загарбання Німеччиноютериторії Польщі.

Таємна угода між Німеччиною і СРСР віддзеркалюва-ла імперську, агресивну суть обох держав (Німеччини іСРСР), цинічне ігнорування їх керівниками загальноприй-нятих у цивілізованому світі принципів міжнароднихвідносин. З боку московського керівництва це було пору-шенням в односторонньому порядку умов Ризького мир-ного договору (18 березня 1921 р.) між представниками ра-дянської Росії і радянської України, з одного боку, та


Польщі — з іншого (згідно з договором, який набрав ЧИЕ-ності ЗО квітня 1921 р., за Польщею залишилися ЗахіднаУкраїна і Західна Білорусія).

Отже, 20—30-ті роки в історії України — це часи пев-них позитивних зрушень: спочатку відносно самостійна зов-нішня політика, а потім, хоч й ілюзорна, але державність,неп, розвиток кооперативного руху, українізація, ліквіда-ція неписьменності. Водночас то були роки сталінських реп-ресій, двох голодоморів, насильного об'єднання селян у кол-госпи, знищення селянської ініціативи.

Драматичними були події в українських землях, яківходили до складу Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.Саме ці території стали розмінною картою у великій полі-тиці наприкінці 30-х років, що завершилася початком Дру-гої світової війни.


1. Розкрийте основні напрями відбудови і розвитку народного гос-подарства України в умовах непу.

2. Які причини згортання непу?3. Аргументуйте політику індустріалізації в Україні, форсування

темпів промислового будівництва.4. Дайте розгорнуту оцінку колективізації в Україні (1930—1932 рр.).5. Розкрийте форми і методи колективізації в Україні. Вкажіть при-

чини і наслідки голоду 1932—1933 рр.6. Проаналізуйте розгортання національно-культурного будівницт-

ва в Україні.7. Підсумуйте результати коренізації— українізації (мета, процес

і наслідки).


Боечко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспек-тива та сучасний стан.— К.: Основи, 1994. — 168 с.

Бойко О. Д. Історія України у XX столітті, 20—90-ті роки: Навч. посібникд^я студентів. — Ніжин: Стиль, 1994. — С. 7—115.

Вегеш М.М. Августин Волошин і Карпатська Україна. Сторінки історії Ук-раїни. XX століття.— К.: Наук, думка, 1999. — С. 3—308.

Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин.— Нью-Йорк; Па-риж; Торонто, 1987. — С. 3—438.

Енциклопедія Українознавства /Гол. ред. В.Кубійович. — Париж; Нью-Йорк, 1980. — С. 16—3328.

Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів: НІ їм Т.Шев-ченка, 1992. — С. 116—129.

Зайцев О.Ю. Представники українських політичних партій Західної Украї-ни в парламенті Польщі (1922—1939 рр.) //Укр. іст. журн. — 1993. — №1. —С. 70—80.


История дипломатик: В 5-ти т. — Т. 3.: Политиздат, 1975. — С. 160—170.Історія України: Навчальний посібник. — К.: Альтернативи, 1997. —

С. 265—268.Історія Української РСР: У 8-ми т., 10-ти кн. — Т.6. Українська РСР у період

побудови і зміцнення соціалістичного суспільства (1921—1941). — К.: Наук,думка, 1977. — С. 411—429.

Касьянов Г. В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20—30-ті роки. —К.: Наук, думка, 1991. — С. 3—81.

Киевский институтинженеров гражданской авиации (1933—1993): Очеркистории /А. Ф. Вовчик, В. Н. Гребенников, Й. П. Челюканов й др. — К.: Изд-воКМУГА, 1994. — С. 557.

Кондратюк В. О., Зайцев О. Ю. Україна в 20—30-х роках XX ст. — Львів:Обл. книж. друк., 1993. — С. 3—15.

Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. —К.: Либідь, 1993. — С.5—378.

Кульчицький С. В. 1933: Трагедія голоду. — К.: АН УРСР, 1989. — С. 20—34.Марочко В. Голодомор: біль і жах нашого народу //Культура і життя. —

1990. — 23 вересня.Олашин А.В. Історія Закарпаття — Мукачево. — Обл. книжк. вид-во,

1992. — С. 113—126.Петасюк І. А., Петасюк О. І. Цивільна авіація України в період з 1930 року

по червень 1941 (Сторінки історії, становлення і розвитку): Конспект лекцій. —К.: Вид-во КМУЦА, 1999. — 80 с.

Петлюра С. Статті, листи, документи. — Нью-Йорк. 1979. — Т. 2.— 542 с.Сливка Ю.Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та українсь-

кої буржуазії (1920—1939 рр.). — К.: Наук, думка, 1985. — С. 3—129.Субтельний О. Україна: Історія.— К. Либідь, 1991.— С. 332—551.Україна і зарубіжний світ.— К.: Наук, думка, 1970. — С. 245—267.Українське державотворення. Не витребуваний потенціал: Словник-до-

відник. — К.: Либідь, 1997. — С. 262—358.Українське питання в англоамериканських архівних документах (1938—

1951 рр.) //Всесвіт. — 1993. — №9—10. — С. 140—145.Украинские КарпатьІ. История. — К.: Наук, думка, С. З—131.Шаповал Ю. І. М. С. Хрущов на Україні.— К.: Наук, думка, 1990. —

С. 14—22.Швагуляк М. Українська карта //Дзвін. — 1990. — №7. — С. 88—91.Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності; Курс

лекцій. — К.: Либідь, 1999. — С. 329—387.XVIII сьезд ВКП(б). 10—21 марта 1939г. Стенографический отчет. —

М.: Политиздат, 1939. — С. 3—15.1939 год: уроки истории. — М.: Мьісль, 1990. — С. 342—344.

10.Україна у роки Другої світовоївійни та першого повоєнногодесятиріччя

Друга світова війна тривала 6 років, в неї було втягну-то 61 державу — понад 80% населення земної кулі. В бояхз обох сторін взяло участь 110 млн осіб. Молох війни заб-рав життя 60 млн людей.

Війна залишила глибокий слід в історичній долі Украї-ни. Нищівний вал лихоліття двічі прокотився її терито-рією, понівечивши долі мільйонів людей, завдавши величез-них матеріальних збитків.

10.1. Початок Другої світової війни.Вступ Червоної армії в ЗахіднуУкраїнуПочаток Другої світової війни, її причини,характер та періодизація

Уклавши з СРСР договір про ненапад, Гітлер приступивдо здійснення своїх задумів. Польща якнайкраще підходи-ла для випробовування на практиці стратегії «блискавич-ної війни». За планом «Вайс», затвердженим у квітні1939 р., стратегічне зосередження й розгортання німецьких

318 Україна в роки Другої світової війни та першого повоєнного десятиріччя

військ завершилось 25 серпня, але наступ було відкладеночерез готовність Англії виступити на боці Польщі, нерішу-чість Мусоліні.

Спільний польсько-німецілскй кордон простягався на1750 миль і захистити його не могла жодна армія світу, ос-кільки противник міг розпочати наступ у будь-якому нап-рямку. Серйозних оборонних споруд і природних пере-шкод на польсько-німецькому кордоні не було. Наприкінцісерпня німецька армія доукомплектувала до штатного роз-кладу свої ударні, моторизовані й танкові дивізії. Загаломна польському кордоні вермахт зосередив понад 50 із 176дивізій, їх підтримували два повітряні флоти, що мали всвоєму розпорядженні 1 тис. бомбардувальників і 1059 ви-нищувачів. Кількість солдатів і офіцерів, які мали взятиучасть у цій кампанії, сягала до 2 млн. Німецькимвійськам протистояла армія, що налічувала 1 млн 750 тис.вояків, але не мала достатньої кількості танків, літаків,гармат.

Війська вермахту, вчинивши напад на Польщу 1 верес-ня 1939 р., розв'язали Другу світову війну. Незважаючи наопір польських військ, до яких було мобілізовано 150 тис.українців, німецькі дивізії швидко просувались на схід і 8вересня підійшли до Варшави. До 15 вересня основні силипольської армії були розбиті, німці взяли Люблін і підійшлидо Бреста, зайняли Володимир-Волинський і Дрогобич.Бойові дії точилися на теренах Західної України. Акт агресіїзмусив уряди Великобританії та Франції, пов'язаних зПольщею забов'язаннями про надання негайної допомоги,оголосити 3 вересня війну Німеччині. Проте в перші місяцівійни їх участь у бойових діях була символічною. Післякількох безрезультатних спроб переговорів з гітлерівцямисоюзники прийняли таємне рішення не розпочинати актив-них бойових дій проти Німеччини. Почалася «дивна» війна,яка стала логічним наслідком і продовженням мюнхенсь-кої Великобританії та Франції. Польща опинилася на по-розі воєнно-політичного краху.

З нападом фашистської Німеччини на Польщу Другасвітова війна стала фактом. Вона охопила майже всі конти-ненти і всі океани. Зародилася вона в глибинних супереч-ностях, які існували між державами і випливали з їх цілей:політичних — прагнення керівних кіл великих капіталі-стичних держав перерозподілити сфери впливу, забезпечи-ти неподільне панування своєї системи; економічних — роз-ширити сфери прикладання капіталу, отримати дешеві

Початок Другої світової війни 319

джерела сировини і робочої сили. Війна також на совістіурядів великих капіталістичних країн, передусім Німеччи-ни та Японії, сталінського керівництва. Не останню роль урозв'язанні війни відіграв СРСР, який уклав договір продружбу і кордон з Німеччиною. Пакт про ненапад і таємнийпротокол до нього про розподіл сфер впливу відкрили шляхНімеччині для нападу на Польщу. З боку країн фашистсь-кого блоку — Німеччини, Італії, Японії та їх сателітів —війна була несправедливою, загарбницькою. Щодо Англії,Франції, ЄША та інших держав із самого початку війна на-була об'єктивно справедливого, визвольного характеру.Уряди Англії .та Франції, оголосивши війну Німеччині, такчи інакше стали на бік Польщі, народ якої вів справедливувизвольну війну. Має свої особливості визначення характе-ру цієї війни для СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22червня 1941 р. він виступив у ролі агресора, приєднавши досебе значні території, які належали на той час Польщі, Ру-мунії, Фінляндії, а також Балтію. Але після нападу Німеч-чини на СРСР він виніс на собі основний тягар боротьби зфашистською Німеччиною і для нього війна мала справед-ливий характер.

Сучасна українська історіографія подає таку періодиза-цію участі України у Другій світовій війні:

1) 1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р. (від нападуНімеччини на Польщу до агресії проти СРСР);

2) 22 червня 1941 р. — листопад 1942 р. (від нападуНімеччини та її союзників на СРСР, часу, коли в ЗахіднійУкраїні сформовано національні збройні сили, до наступупід Стплінгрндом);

3) грудень 1942 р. — жовтень 1944 р. (бої за визволенняукраїнських земель від окупантів).

Чи можна було запобігти війні? Фашизм кинув людствувиклик, здавалося, це мало підштовхнути різноманітні ан-тифашистські сили до об'єднання, щоб не допустити катас-трофи. Але цього не сталося. Негативну роль відіграли анг-ло-французька політика «умиротворення» агресора; від-сутність єдиного антифашистського фронту, чому сприяв істалінський режим — різко негативні оцінки соціал-демок-ратів; голодомор, масові репресії та великодержавні амбіції(ідеї світової революції) підірвали довіру до СРСР широкихкіл західної громадськості, що протистояли фашизму. Всеце не дало змоги піднятися над тимчасовими інтересами, ус-відомити тягар відповідальності перед людством, досягтикомпромісів і угод.


Включення Західної України, Північної Буковинита Південної Бессарабії до складу СРСР

Поява німецьких військ біля обумовленої таємним про-токолом пакту Молотова-Ріббентропа демаркаційної лініїактивізувала дії радянського керівництва, яке спочатку,попри всі намагання Гітлера втягнути СРСР у військовийконфлікт, не наважувалось на цей крок, що засвідчив бипряму співвідповідальність за агресію проти сусідньої дер-жави. Водночас, намагаючись здобути власні вигоди, Мос-ква звернулася до Варшави з нотою, в якій зазначалося, щоЧервона армія виступає на захист населення Західної Ук-раїни і Західної Білорусі «з метою надати допомогу україн-цям перед навислою загрозою».

Радянська нота твердила про припинення існуванняПольської держави, її повне банкрутство. Це повинно булоозначати, що не можна вести війну з неіснуючою країною.Деморалізована політична верхівка Польщі не наважила-ся навіть оголосити війну СРСР. Головнокомандувачпольської армії Ридз-Сміглі видав лише директиву, в якійнаказував своїм військам відступати найкоротшими шля-хами до Румунії та Угорщини, не вступаючи в бої з Черво-ною армією, за винятком випадків нападу з її боку.

Для здійснення походу в Західну Україну та Білорусьбуло створено угруповання військових частин під команду-ванням маршала Тимошенка. До його складу входило 54стрілецьких та 13 кавалерійських дивізій, 11 танкових бри-гад, 11 артилерійських полків (600 тис. осіб.), 4000 танків,5500 гармат, 2000 літаків, їм. протистояли 25 польськихбатальйонів, що зосереджувались на польсько-радянськомукордоні.

Вступ Червоної армії на територію Польщі був зустріну-тий у польському суспільстві з болем і навіть викликав во-рожу реакцію. Офіційні представники та преса західнихкраїн, особливо Англії та Франції, засудили радянську ак-цію, але невдовзі вирішили не втручатись у цей конфлікт.

Частини Червоної армії вели подекуди бої з польськи-ми військовими підрозділами. Так, тяжкі кровопролитнібої тривали протягом 20—21 вересня з польськими захис-никами міст Гродно, Львів, Вільно, Кобрин, Сарни, Люблін.Радянські втрати становили до 1000 загиблих та 2000 по-ранених. Під час руху назустріч траплялися незначні сутич-ки між частинами німецьких та радянських військ, алевони були спровоковані певною неорганізованістю дій.Після 12-денного маршу Червона армія вийшла на Захід-


ний Буг і Сян, де зупинилася. Перемога була відзначена па-радами радянських та німецьких військ у Бресті, іншихмістах колишньої Польщі.

Між СРСР і Німеччиною 28 вересня 1939 р. було укла-дено договір про дружбу і кордони, який викресливПольську державу з карти Європи. За цим договором доскладу СРСР відійшла і більшість території Західної Украї-ни. Натомість, на пропозицію Сталіна, весь терен від Віслидо Бугу перейшов до Німеччини. Військові частини обохсторін, які в окремих місцях перейшли обумовлену лініюрозмежування, одержали наказ відійти, що і було викона-но. Кордони СРСР посунулися на захід на 250—350 км.

На зайнятій території було захоплено і вивезено вглибСРСР 230 тис. військовополонених, у тому числі 15 тис.офіцерів. Згодом 82 тис. полонених після нападу Німеччи-ни на СРСР влилися у 2 польські армії, сформовані на те-риторії Радянського Союзу. Сліди інших загубилися. Десят-ки років точилися суперечки з приводу долі офіцерів, якихтримали окремо, а потім розстріляли (так звана «катинсь-ка справа»). Радянська сторона стверджувала, що це зроби-ли німці на окупованій ними 1941 р. території СРСР, і лише1992 р. із санкції Президента Росії Б. Єльцина було знятогриф таємності з рішення політбюро ЦК ВКП(б) пророзстріл полонених офіцерів.

Вступ Червоної армії викликав неоднозначну реакціюмісцевого населення — від повного неприйняття до палкоїпідтримки. Для ідеологічної дезорієнтації тамтешніх меш-канців радянське керівництво вміло використало приваб-ливість гасел національного визволення і соціальної спра-ведливості, під якими здійснювався похід Червоної армії.Ще не встановивши повного контролю над Західною Украї-ною, радянське керівництво почало юридичне оформленняїї нового статусу. Детально розроблений план дій у цьомунапрямі був затверджений 26 вересня 1939 р. в Москві назасіданні політбюро ЦК ВКП(б). Цей план передбачав скли-кання у Львові Народних Зборів Західної України, які по-винні були вирішити питання про входження Західної Ук-раїни в СРСР, про характер нової влади, про націоналіза-цію банків і великої промисловості, про конфіскацію по-міщицьких земель. На засіданні були визначені: деньпроведення виборів, норма представництва (1 депутат на5000 виборців), а також повністю узгоджений порядок ден-ний Народних Зборів. 22 жовтня вибори у Народні Зборивідбулися. За офіційними даними, в голосуванні взялиучасть 92,8% виборців, з них 90,9% віддали свої голоси заз-


далегідь підібраним органами влади кандидатам. Переваж-ну їх більшість (92,9%) становили українці. Водночас го-лосування засвідчило неоднозначність ставлення різнихсоціальних та національних груп до змін, зумовлених всту-пом Червоної армії. Не з'явились або проголосували протипонад 7 тис. осіб. Незадоволення викликав і спосіб, у якийвідбувалося скликання Народних Зборів, що виключавбудь-яку можливість справді таємної процедури голосуван-ня політичних сил.

Народні Збори Західної України, які відбулися 26—28 жовтня 1939 р. у Львові, одноголосно прийняли декла-рації про встановлення радянської влади на всій територіїЗахідної України і возз'єднання з Радянською Україною.Цими рішеннями було розв'язане питання про суспільнийі державний устрій Західної України. 1 листопада 1939 р.позачергова сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон провключення Західної України до складу СРСР і возз'єднан-ня її з УРСР. Наприкінці року попередній адміністратив-но-територіальний устрій краю було скасовано. На його те-риторії утворилося 6 областей: Волинська, Дрогобицька,Львівська, Рівненська, Станіславська, Тернопільська.

Таємний протокол пакту Молотова-Ріббентропа дав зго-дом радянському керівництву можливість мирним шляхомрозв'язати питання про повернення СРСР Бессарабії та Пів-нічної Буковини. Влітку 1940 р. занепокоєний успіхамигітлерівських військ у Франції сталінський уряд вирішивприскорити розширення своїх позицій на південно-захід-них кордонах, щоб одержати максимальну користь з укла-дених з Німеччиною угод про розподіл сфер впливу. Моло-тов у зверненні до німецької сторони зазначив, що з вирі-шенням бессарабського питання не можна більше зволіка-ти, порушував він також питання і про Буковину.

Серйозність намірів радянського керівництва була під-тверджена 26 червня 1940 р. заявою до уряду Румунії пронеобхідність мирного вирішення питання про поверненняРадянському Союзу Бессарабії, а також про передачу йомуПівнічної Буковини, населеної переважно українцями. Ви-мога передачі цієї території СРСР обґрунтовувалась тим, щоще у листопаді 1918 р. народне віче Буковини прийнялорішення щодо возз'єднання з Україною.

Німеччина, побоюючись, що у разі виникнення радянсь-ко-румунського збройного конфлікту вона може позбутисярумунських поставок нафти, порадила уряду Румунії пітина поступку. При цьому Берлін запевнив, що ця поступкатимчасова і що Німеччина допоможе не тільки повернути


втрачену територію, а й завоювати нові. 28 червня 1940 р.румунський уряд заявив про свою згоду передати Радянсь-кому Союзу Бессарабію і Північну Буковину, і вже 2 серп-ня 1940 р. Верховна Рада СРСР вирішила включитиПівнічну Буковину і Південну Бессарабію до складу УРСР,а з решти території Бессарабії і колишньої МолдавськоїАвтономної РСР 15 серпня 1940 р. було створено Молдавсь-ку РСР. Після возз'єднання в складі УРСР Західної Украї-ни, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії (Хотинсь-кого, Акерманського та Ізмаїльського) населення республ-іки збільшилося на 8,8 млн і на середину 1941 р. становиломайже 41,7 млн жителів, а її територія розширилася до565 тис. кв. км.

Радянізація західноукраїнських територій.Утвердження тоталітарного режиму

Після юридичного оформлення приєднання до СРСР за-хідноукраїнських земель тут в стислі строки були націона-лізовані та передані в державну власність заводи, фабрики,банки, транспорт, підприємства зв'язку, ліквідована по-міщицька і церковна власність на землю, вжито енергійнихзаходів щодо ліквідації безробіття, підвищення зайнятостінаселення, розвитку шкіл, вузів, закладів охорони здоро-в'я, що, безперечно, поліпшувало життєвий рівень населен-ня, особливо його незаможних верств. Водночас почалосямеханічне перенесення сюди «казармового» соціалізму (уп-равлінську структуру господарського механізму тощо) безурахування реальних потреб і можливостей тогочасного сус-пільства. Сталінський режим не допустив існування тутжодної політичної сили, за винятком більшовицької партії.Всі українські, польські та єврейські політичні партії, щораніше існували в Західній Україні, змушені були припи-нити свою діяльність. Окремі з них оголосили про свій са-морозпуск.

Припинили діяльність усі колишні культурно-освітні,кооперативні, фінансово-економічні та інші товариства. Всіелементи громадянського суспільства були в короткий часповністю ліквідовані, а нові громадські організації радянсь-кого типу (профспілки, творчі спілки тощо) існували підІшльним контролем партійне-державних органів. Це озна-чало, що політична система в західноукраїнських земляхбула приведена у відповідність із тією, що вже існувала нарешті території СРСР.


На всі важливі посади перших керівників призначалисьпрацівники, що прибули за направленням ЦК КП(б)У, всесо-юзних та республіканських наркоматів. Ігнорування нимимісцевої специфіки, бездумне застосування форм і методів іде-ологічної та господарської діяльності, які були прийняті всхідних областях, призвели до серйозних прорахунків у роботіпромислових підприємств, сільського господарства, закладівосвіти та культури. В управлінні націоналізованою промисло-вістю запанувала жорстка централізація, яка не залишалапростору для самостійних рішень господарських керівництв.Виникло відчуження безпосередніх виробників від засобів ви-робництва, перетворення їх у найманих працівників.

Повною мірою встигло відчути на собі прес командно-адміністративної системи і селянство. Всі зусилля владибули спрямовані на здійснення колективізації одноосібнихгосподарств, хоч ні об'єктивних, ні суб'єктивних передумовдля цього не було. Всього до червня 1941 р. у селах Захід-ної України було створено 2867 колгоспів, які об'єднали204,1 тис. селянських господарств.

Ідею колективізації підтримала лише частина найбідні-шого селянства, тоді як маса сільського населення не вияв-ляла бажання вступати в колгоспи. З метою форсуванняколективізації принцип добровільності широко підмінявсяадміністративними заходами, брутальним тиском. Одно-осібників обклали великими податками. Після цього знач-на частина селян відвернулася від нового режиму.

Одним із найважливіших засобів подальшого зміцнен-ня своїх позицій і вирішення ідеологічних завдань сталін-ський режим вважав культуру. Тому на потреби культур-ного будівництва в західних областях були виділені значнікошти, які спрямовувались передусім на розширення ме-режі шкіл, українізацію культурно-освітницьких закладівта закладів освіти, подолання неписьменності, що знаходи-ло схвалення місцевого населення.

Тоталітарний режим поставив собі на службу науку тамистецтво, почавши їх розбудову в потрібному для себе на-прямі. Було ліквідовано Наукове товариство ім. Шевченка,припинили свою діяльність «Просвіта», «Рідна школа» таінші національні громадсько-просвітницькі організації.

З небаченими раніше труднощами зіткнулося релігійнежиття. Всі церковні навчальні заклади, наукові установи таорганізації підлягали ліквідації, а їх майно — конфіскації.Понад 40 греко-католицьких священиків було депортовано,а ще майже сто змушені були протягом 1939—1940рр. за-лишити свої парафії через переслідування владою. Усе цевикликало в суспільстві напруженість і невдоволення.

Початок Другої світової війни

Репресії тоталітарного режиму та опір йому

325

Утвердження сталінського тоталітарного режиму наприєднаних землях супроводжувалося масовими репресія-ми, які торкнулися не лише окремих представників місце-вого населення, а й певних соціальних груп, насампередінтелігенції. Репресивні заходи найчастіше застосовували-ся до так званих класове ворожих елементів, до яких буливіднесені всі представники колишньої окупаційної адмініст-рації, офіцери, діячі політичних партій (УНДО, УСДП,УСРП), колишні посли до польського сейму, сенатори. Булоув'язнено всіх відомих діячів усіх політичних напрямів. Дов'язниць потрапили і багато колишніх членів компартій За-хідної України та Польщі. Серед тих, хто невинно постраж-дав, — вчителі, викладачі вузів, журналісти, кооператори,діячі культурно-освітніх організацій, які існували назахідноукраїнських землях до вересня 1939 р. Частина зних була депортована, інших кинуто до в'язниць.

Адміністративне переселення жителів західноукраїн-ських земель здійснювалося без суду та слідства, навіть безписьмового звинувачення. У ході депортацій, які мотиву-валися необхідністю очистити територію від «ворогів наро-ду» , вглиб СРСР — до Сибіру та Казахстану — були приму-сово разом з сім'ями переселені службовці колишніх дер-жавних установ, органів суду, поліції, частина заможнихселян, осадники та ін. Тисячі їх загинули під час депортаціївід голоду, від того, що не змогли пристосуватися до суво-рих природних умов.

Широкомасштабні репресії проти населення, наростаю-чі ї , тривали аж до нападу гітлерівської Німеччини на СРСР.Нсього із західних областей УРСР в 1940—1941 рр. було де-портовано понад 10% населення, тобто 1 173 170 осіб. До-кументи засвідчують, що таке масове заслання сотень ти-сяч людей було завчасно підготовлене виконанням держав-ної політики.

Спроби засобами ідеологічного впливу і методами фізич-ного терору підпорядкувати громадян волі держави, перетво-рити їх па слухняне знаряддя своєї політики викликали опірнаселення. Поступово активізувалася підпільна мережаОУН, яка виявилася єдиною на західноукраїнських земляхполітичною організацією, що не лише витримала репресії, ай здобула нових прихильників. Члени цієї підпільної орган-ізації не були відомі й тому уникли репресій. Але й вони заз-навали дошкульних ударів. У січні 1941 р. у Львові відбувся«процес 59-ти» — найбільший із закритих процесів

326 Україна у роки Другої світової війни та першого повоєнного десятиріччя

передвоєнного часу. Основну частину звинувачених станови-ли студенти Львівського університету та учні середніх шкіл,які, засуджені до розстрілу, відкрито заявили на процесі просвою причетність до ОУН і солідарність з її боротьбою за не-залежну Українську державу.

З початку 1940 р. розгорнув підпільну діяльність і поль-ський рух. Пов'язаний з емігрантським урядом Сікорсько-го, він спирався на ті кола польського населення, які підтри-мували ідею відродження Польщі в довоєнних кордонах,проте протягом року був знищений органами НКВС. Але ок-ремі ізольовані одна від одної нелегальні групи антира-дянськи настроєних поляків продовжували діяти.

Одним із найсильніших факторів, що протистояв утвер-дженню тоталітарного режиму на західноукраїнських зем-лях, була наявність відкритого опонента режимові в особігреко-католипької церкви на чолі з митрополитом А. III еп-тицьким, який викривав порушення свободи совісті.

Нова влада не наважилась вдатись до прямих репресійщодо митрополита, зваживши на його авторитет серед на-селення. Більше того, після звернення до М. Хрущова булопереглянуто оподаткування священиків. Проте запобігтидепортаціям розрізнені групи противників сталінізму немогли. Рятуючись від переслідувань, чимало мешканцівЗахідної України намагалось втекти до окупованої німця-ми Польщі, де проживало понад півмільйона українців.Усього з вересня до червня 1942 р. до німецької окупацій-ної зони перебралося понад 20 тис. українських політичнихбіженців.

Отже, в 1939—1940 рр. внаслідок радянське-німецько-го зближення до СРСР було приєднано і возз'єднано з УРСРЗахідну Україну, Північну Буковину та Південну Бессара-бію. При цьому національні інтереси українського народу,його прагнення до возз'єднання служили лиїпе ширмою дляполітичних планів великих держав. Водночас входженнянаселення споконвічних українських територій до складуУРСР стало актом історичної справедливості, важливиметапом у боротьбі українського народу за соборність. Томубільшість населення Західної України вітала цей акт. Вод-ночас спроби сталінського тоталітарного режиму впровади-ти там в життя ідеї «казармового» соціалізму призвели доглибоких соціально-економічних деформацій та людськихтрагедій. Внаслідок цього багато людей, котрі раніше віта-ли прихід Червоної армії та встановлення радянської вла-ди, згодом докорінно переглянули свої погляди. У значноїчастини західноукраїнського суспільства зміцніли антира-д янські настрої.

Напад фашистської Німеччини на СРСР 327

10.2. Напад фашистської Німеччинина СРСР Оборонні бої на територіїУкраїни у 1941—1942 рр.Початок німецько-радянської війни.Український напрям у плані «Барбаросса»

Наказ готуватися до нападу німецький генералітет от-римав у 1940 р. А 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав дирек-тиву під номером 21 та назвою «Варіант Барбаросса» . Ди-ректива стала основним керівним документом війни протиРадянського Союзу. Відповідно до цього плану війна повин-на була тривати не більше 1,5—2 місяців. Згідно з ним нарадянському кордоні було зосереджено три могутні угрупо-вання, які мали у своєму складі 5,5 млн солдатів і офіцерів,47 тис. гармат і мінометів, 4,3 тис. танків, 5 тис. бойовихлітаків.

Під час підготовки до нападу на СРСР Гітлер уклав по-літичний і військово-економічний союз з Італією, Японією,залучив до нього Румунію, Болгарію, Угорщину, Словаччи-ну, Хорватію, Іспанію, Фінляндію і поставив на службунімецькій воєнній машині військово-економічні ресурсизахоплених країн з населенням до 300 млн осіб. Вермахтзразка 1941 р. був грізною силою з дволітнім досвідом ве-дення війни, але до затяжної війни проти СРСР він не бувготовий. Тому німецьке командування планувало раптовозавдати сильних ударів і до зими вийти на рубіж Архан-гельск -Волга—Астрахань.

На світанку 22 червня 1941 р. танкові й моторизованічастини фашистської армії розпочали наступ одночасно натрьох напрямках: Ленінградському, Московському і Київ-ському. Почалася німецько-радянська війна, яка тривала1418 днів і ночей.

Український напрям, за планом «Барбаросса», був од-ним із найголовніших. Гітлерівське керівництво ставило замету якомога швидше оволодіти ресурсами України, щоб,з одного боку, послабити військово-промисловий потенціалСРСР, а з іншого — зміцнити власну машину, створити ви-гідний плацдарм для подальшого розгортання воєнних дійта перемоги над Радянським Союзом. Тобто українськіземлі розглядалися як одна з основних цілей завойовниць-кої політики фашизму. Про це Гітлер відверто говорив в ба-гатьох своїх виступах.


В Україну вдерлися 57 дивізій і 13 корпусів групи армії«Південь» під командуванням фельдмаршала Карла фонРундштейна. їм протистояли 80 дивізій Київського особли-вого та Одеського військових округів, перетворених з почат-ком війни на Південно-Західний на Південний фронти.

Концентрація в республіці цього найчисленнішогоугруповання пояснюється вказівкою Сталіна про те, щосаме Південний Захід буде метою головного удару німець-кої армії. Насправді першого і найтяжчого удару німець-ка армія завдала на центральному напрямку.

Група армій «Південь» мала завдання протягом корот-кого часу завдати головного удару на Київському напрям-ку, захопити переправи, створити сприятливі умови для на-ступу вглиб території України, заволодіти нею. Для керів-ництва бойовими діями радянських військ в Україні був ут-ворений Південно-Західний напрям під командуванняммаршала С. Будьонного. Членом його Військової Ради булопризначено першого секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова. ВУкраїні, як і в інших регіонах СРСР, було оголошено над-звичайний стан та мобілізацію військовозобов'язаних.

Оборонні бої на території України

Маючи значну перевагу в живій силі й техніці, значніпотужні угруповання німців глибоко вклинилися на тери-торію СРСР. Наприкінці третього тижня кровопролитнихбоїв вони просунулись від 350 до 600 км, захопивши і знач-ну частину України.

Уже з перших годин війни німці наштовхнулись на від-чайдушний опір. Перший удар прийняли на себе прикор-донники. Так, одинадцять днів і ночей відбивали їх атакипоблизу с. Скоморохи бійці 13-ї застави Володимир-Во-линського прикордонного загону. Героїчно билися захисни-ки Рава-Руського, Перемишльського та інших укріпленихрайонів на території України. Однак відсутність єдиної лініїфронту, несподівані зіткнення на марші, необхідність роз-гортати бойові порядки під вогнем противника на непідго-товлених рубежах, удари з повітря за переважання німець-кої авіації, відсутність налагодженої системи забезпеченнябоєприпасами, часта втрата управління — все це ставилорадянські війська у несприятливі умови, спричиняло сер-йозні втрати.

Під Уманню (серпень 1941 р.) в полон потрапили103 тис. радянських бійців, під Києвом (вересень 1941 р.) —


665 тис. осіб. У 1941 р. полонені становили 64,5% всіх втратШвденно-Західного фронту, 60,3% — Південного. Вже заперші два дні бойових дій на аеродромах та в повітрі Чер-вона армія втратила понад дві тисячі літаків, залишившисьбез прикриття. Контрнаступ радянських мотомеханізова-них корпусів у районі Луцьк—Броди—Рівне успіху не мав.До 15 липня війська Південно-Західного фронту втратили2648 танків, 1907 літаків. За перші півроку війни в полонпотрапило 3,6 млн військовослужбовців, у тому числі1,3 млн українців.

Здобувши Київ, німецькі армії розгорнули наступ наДонбас і Крим, ЗО жовтня вони підійшли до Севастополя.Кровопролитними, з неймовірними жертвами з обох боківбули бої за Київ (7 липня — 26 вересня 1941 р.), Одесу(5 серпня — 16 жовтня 1941 р.), Керч (ЗО грудня 1941 р. —19 травня 1942 р.), Севастополь (ЗО жовтня 1941 р. — 4 лип-ня 1942р.).

Витримавши довгу і виснажливу битву під Смоленськом,фашистські війська наприкінці вересня 1941 р. розгорнулимасований наступ на московському напрямку. Але взимку1941 —1942 рр. під Москвою й на західному напрямку булозавдано нищівного удару. Тут було розгромлено до 50 дивізій.Німці були відкинуті на 150—400 км. Вермахт зазнав пер-шої великої поразки з початку Другої світової війни.

На той час шляхом формування приблизно 400 новихдивізій було компенсовано втрату основного складу кадро-вих військ Червоної армії. Але. їм бракувало сучасногоозброєння і бойового досвіду. Та після перемоги під Моск-вою Сталіп почав стверджувати про неабияку боєздатністьЧервоної армії, чого насправді ще не було. Перед армієюбуло поставлено завдання провести наступальні операції навсіх головних напрямках — від Баренцевого моря до Крим-ського півострова. Розпорошення сил і засобів, відсутністьдостатнього матеріального забезпечення військ, необхіднихрезервів, недооцінка флангових угруповань противникапризвели до трагедії. Особливо відчутною була поразка врайоні Харкова, де в травні 1942 р. було оточено майже трирадянські армії. Спроби прорвати кільце оточення булимарні. В полон потрапили 240 тис. червоноармійців і коман-дирів. Загалом під час весняного наступу 1942 р. зазнали поразки шість армій.

Поразки в Україні та в Криму (здача Керчі у травні таСевастополя в липні 1942 р.) започаткували нові невдачірадянських військ. Наприкінці червня 1942 р. німецькіармії розгорнули наступ на півдні й завдали нищівних уда-рів військам Південно-Західного та Південного фронтів.


Незважаючи на відчайдушні зусилля радянських військ(було визволено багато великих населених пунктів),22 липня 1942 р. Червона армія залишила м. СвердловськЛуганської області. Відтоді вся Україна була окупована во-рогом.

Отже, попри те що Червона армія чинила героїчнийопір, сковуючи значні сили противника, поразки під Киє-вом, Харковом, у Криму та в інших бойових операціях при-звели до загибелі та полону сотень тисяч солдатів та офі-церів; окупації України; різкого зниження військово-про-мислового потенціалу СРСР; завоювання фашистами вигід-ного стратегічного плацдарму для подальшої експансії;переходу стратегічної ініціативи до рук Гітлера.

Причини поразок Червоної армії на початку війни

Історичні реалії свідчать, що напередодні війни Радянсь-кий Союз мав об'єктивні передумови для належної відсічіНімеччині. Трагедія тяжких поразок 1941 р. не була фа-тальною, їх причини криються в негативних явищах, вла-стивих тогочасному режиму. В нових історичних умовахнеобхідно було організувати та спрямувати зусиллямільйонів людей на відсіч ворогові. Але парадокс історич-ної ситуації полягав у тому, що система, яка внаслідок чис-ленних кричущих прорахунків та помилок авторитарноївлади поставила країну перед безоднею, мусила в умовахнайгострішої воєнно-політичної кризи своїми нещадними,тоталітарними методами врятувати її від загибелі. Томупричини поразки Червоної армії в початковий період війнибули складні й багатозначні, об'єктивні й суб'єктивні —вони мали як зовнішній, так і внутрішній характер.

Розв'язуючи війну проти СРСР, фашисти були переко-нані у швидкій перемозі, маючи для своїх сподівань певніпідстави. На той час економіка Німеччини створила вели-чезний військово-економічний потенціал, який спирався наресурси майже всієї окупованої фашистами Європи і пере-вищував радянський в 2,5 раза. До того ж «армія вторг-нення» з майже дворічним досвідом ведення сучасної війнимала в своєму розпорядженні не лише трофейну зброю й боє-припаси, 180 дивізій, а й власні сучасні види озброєнь, чогобракувало Червоній армії.

Хоча радянське керівництво і запевняло народ, що май-бутня війна відбуватиметься на «чужій території» і «малоюкров'ю», країна та армія до неї виявилися не готовими. Час,


виграний укладенням договору з Німеччиною про ненападу 1939р., не був ефективно використаний для посиленнябоєздатності Червоної армії, вироблення воєнної доктрини.

Навпаки, проводячи лінію на зміцнення авторитарногорежиму, Сталін та його підручні розгорнули репресії протикомандного складу армії. В УРСР було репресовано понад15 тис. військових, що значно послабило боєздатність зброй-них сил. Терор знекровив командування Київського та Хар-ківського військових округів. На початку реалізації «пла-ну Барбаросса» Гітлер говорив про Червону армію як про«військо без керівників». Не випадково у своїх мемуарахмаршали О. Василевський та Г. Жуков висловлювали дум-ку про те, що якби не було 1937 р. (маючи на увазі репресії),можливо, не було б і війни в 1941 р.

Тривалий час радянська пропаганда експлуатувала міфщодо «фактора раптовості» нападу, який був потрібен Ста-ліну для виправдання своїх помилок і прорахунків. Але ра-дянське керівництво знало, що з 25 травня 1941 р. вермахтперекидав до західного кордону нашої країни 100 ешелонівна добу з військовою технікою і озброєнням. За 11 місяцівдо початку війни прикордонники затримали 5 тис. німець-ких розвідників. За цей період німецькі літаки 324 рази по-рушували повітряний простір і проводили розвідку. Аген-турна розвідка інформувала Сталіна навіть про дату фаши-стського нападу на СРСР.

Серед тих, хто працював у німецькому тилу, виконуючивідповідальну розвідувальну роботу, були і вихідці з Украї-ни. Зокрема, український живописець М. Глущенко (аген-турне ім'я «Ярема») ще в червні 1940 р. передав до Москвивідомості про «план Барбаросса». У травні 1939 р. перший звиходців України, удостоєний звання Героя Радянського Со-юзу, начальник розвідуправління КОВО генерал-майорІ. Проскуров подав Сталіну відповідний матеріал, але той-будучи переконаним у ненападі Німеччини на СРСР, зали-шався глухим до даних розвідки, а з тими, хто ставив підсумнів цей висновок, розмова була короткою: табір або роз-стріл, Сталіну говорили те, що він хотів почути.

Мобілізація сил для відсічі німецькій армії

Невдачі й поразки, що спіткали радянські війська, вжена початку війни поставили їх у надзвичайно тяжке стано-вище. Щоб вийти з породженої війною кризи, потрібні бул йкардинальні зміни. Але дії Сталіна та його найближчого


оточення у цій найкритичнішій ситуації не відзначалися опе-ративністю і продуманістю щодо мобілізації всіх сил і резервівкраїни на опір фашистам. Військово-політичне керівництво,мабуть, не усвідомлювало масштабів того, що відбувається,всього драматизму ситуації. Про це свідчать такі факти: воєн-ний стан було спочатку оголошено лише в європейській час-тині країни, а створена 23 червня 1941 р. Ставка головногокомандування до 10 липня ніким не очолювалася.

Вже за перший тиждень війни до діючої армії було мобі-лізовано більше 2,5 млн жителів України, понад 2 млн ук-раїнців вступили до загонів народного ополчення, а такождо винищувальних батальйонів для охорони тилових ра-йонів від шпигунів та диверсантів. Наприклад, на захистДонбасу до жовтня 1941 р. виступило 175 тис. ополченців.

Надзвичайно велике значення мала допомога населен-ня військам у створенні оборонних споруд. Поряд із фрон-том, часто під артилерійським обстрілом і бомбардуванням,на будівництві укріплень працювали мільйони українців.Так, в Одесі тисячі міських жителів, переважно жінок, ра-зом з бійцями за 40 днів побудували понад ЗО рубежів зав-довжки 250 км. У Донбасі десятки тисяч шахтарів створи-ли більше 20 тис. військово-інженерних об'єктів. Під Киє-вом на початку липня 1941 р. в оборонних роботах бралоучасть понад 160 тис. осіб.

Оборонні бої вимагали протягом короткого часу пере-ведення економіки, як і всього життя народу, на воєннірейки. До здійснення цієї роботи залучали все працездатненаселення. Але в умовах тоталітарного режиму цей цілкомприродний для періоду війни захід набув характеру масо-вих, кривавих і до того ж часто необґрунтованих розправнад усіма «підозрілими» у прифронтових районах. Передтим як залишити Західну Україну, органи НКВС стратилибагатьох діячів освіти, науки, в'язнів, незважаючи на те, якізвинувачення проти них висувались. Тільки у Львові, Сам-борі, Станіславі, Рівному, Луцьку було знищено понад 15 тис.осіб. Ці екзекуції, організовані слідом за масовими депорта-ціями та наростаючим терором радянського режиму, поси-лили негативне ставлення західних українців до радянськоївлади.

Уже через тиждень після початку війни промисловіпідприємства України почали виконувати замовленняфронту: випускали або ремонтували танки, бронепоїзди,гармати, міномети.

На період війни робітників, селян, службовців було за-кріплено за їхніми робочими місцями, відпустки заборонялися.

Окупаційний режим в Україні (1941—1944 рр.) 333

На нових місцях евакуйовані підприємства і колективиопинилися у надзвичайно складному становищі, стикали-ся з численними труднощами. Але люди, переборюючи їх,швидко пускали в дію заводи. Багато великих евакуйова-них підприємств було відновлено лише за півтора-двамісяці.

Перебазування продуктивних сил у східні райони краї-ни було великим подвигом народу. За своїм значенням йогоможна прирівняти до перемоги в одній з визначних битвДругої світової війни. Саме завдяки йому відкрилася перс-пектива швидкого створення потужної військово-госпо-дарської бази.

10.3. Окупаційний режим в Україні(1941—1944 рр.)Політичні та економічні плани нацистів щодоУкраїни та методи їх реалізації

З усіх східних територій, захоплених третім рейхом,найважливішою була Україна з її багатими корисними ко-палинами, родючими землями, робочою силою. Спочаткув нацистського керівництва було два варіанти стосовнотого, як розпорядитися ними. Перший — здобути підтрим-ку українців проти Кремля, надавши їм власну державу,яка, проте, мала перебувати під опікою Німеччини, і дру-гий — знехтувати інтересами українців, а українську те-риторію повністю використати для німецької нації. Впро-вадження в життя одного з цих варіантів залежало від роз-витку подій на Східному фронті. На початку війни подіїрозгорталися успішно для вермахту. Тому за основу буловзято другий варіант, до якого схилялася більшість нацистської ієрархії і який найбільше відповідав расовій доктрині нацистів. Згідно з нею усі слов'яни вважалися людь-ми другого сорту, а їхня роль зводилася до того, щоб слу-жити німецькій расі.

Концентровано політика «о'своєння» східного просто-ру була викладена у плані «Ост». Виходячи з нього,гітлерівці розробили серію директив, наказів, інструкцій,якими керувалися у практичному здійсненні своїх вар-варських задумів. Відповідно до плану «Ост», розрахова-ного на ЗО років і побудованого на «теорії» расової винят-


ковості німецької нації, народи, що населяли СРСР, пере-дусім росіян, українців, білорусів, передбачалося піддатимасовому винищенню й відселенню на інші території, аїхню землю мали колонізувати 8—9 млн німців. Цю про-граму окупанти активно здійснювали вже під час війни.Особливо інтенсивно «виселяли» українців вздовж лініїпланованої нацистами шосейної магістралі «Г—Г» («Гам-бург— Готенланд, так нацисти перейменували Крим»),обіч якої розташовувалися східні ставки Гітлера («Вер-вольф»), Гімлера («Хагевальд»), Герінга («Форстонш-тадт»). Сюди ж стали прибувати ешелони з тирольськимипереселенцями. Лише після визволення Києва, коливійська 1-го Українського фронту розгорнули навальнийнаступ на Житомир, закінчилося «велике переселеннянордичної раси».

Окупувавши Україну, гітлерівці встановили на її те-риторії режим кривавого терору. Згідно зі своїми цілямивони поділили Україну на окремі адміністративні оди-ниці. У липні 1941 р. Чернівецька та Ізмаїльська області,захоплені румунськими військами, з дозволу Гітлерабули включені до складу Румунії, їй були віддані такожземлі між Бугом і Дністром, вся Одеська, південні райо-ни Вінницької, західні райони Миколаївської областей,лівобережні райони Молдавської РСР. Ці території увій-шли до так званої «Трансністрії», створеної румунами. Усерпні 1941 р. на території Львівської, Дрогобицької, Ста-ніславської та Тернопільської областей було створено ди-стрикт «Галичина», що увійшов до складу польського ге-нерал-губернаторства. Того ж місяця створено рейхско-місаріат «Україна», поділений на 6 генеральних округів:

1) «Волинь» — Рівненська, Волинська і Кам'янець-По-дільська області, а також південні райони Брестської іПінської областей Білорусі;

2) «Житомир» — Житомирська, північні райониВінницької, а також південні райони Поліської областіБРСР;

3) «Київ» — Київська і Полтавська області.4) «Миколаїв» — Миколаївська (без західних районів) і

Кіровоградська області;5) «Таврія» — лівобережні райони Миколаївської (тепер

Херсонської) і Запорізької областей.6) «Дніпропетровськ» —Дніпропетровська і частина За-

порізької області.Райони Донбасу, Чернігівської, Сумської та Харківської

областей були включені в окрему, воєнну зону, яка перебу-

Окупаційнкй режим в Україні (1941—1944 рр.) 335

вала під владою німецького військового командування. Начолі кожного округу стояв начальник поліції безпеки і СД.Загальне керівництво всіма поліцейське-каральними захо-дами здійснював командувач військ СС і поліції. У містахта районних центрах діяли зондеркоманди й оперативнікоманди поліції безпеки і СД.

Рейхскомісаром України було призначено Е. Коха, відо-мого своєю жорстокістю й нетерпимістю, а також особли-вою ненавистю до слов'ян. Він став справжнім катом укра-їнського народу. В перспективі на території України йпівдня Росії передбачалося створити нову арійську імперіюпід назвою «Остготія» як пам'ять про напівлегендарну ост-готську державу, що процвітала на початку нашої ери в при-азовських степах і була знищена гунами.

Отже, за Україною нацисти не визнавали права набудь-яке державне існування, а її територію розглядалияк «німецький простір». Видаючи себе за представників«нордичної раси», гітлерівці називали окуповані райониУкраїни «німецькою Індією», а український народ —«білими рабами*. Українська нація була оголошена«неповноцінною». Магазини, ресторани, перукарні обслу-говували тільки окупантів та їхніх посіпак. Населеннюміст заборонялося користуватися залізничним і кому-нальним транспортом, поштою, аптеками тощо. Увесь часокупації в містах і селах діяла комендантська година. Заїї порушення мирних людей розстрілювали на місці. Булозаборонено і вилучено із щоденного вжитку саме слово«Україна». Населення позбавлялося елементарних юри-дичних прав, власної історії та культури. Українська зем-ля вкрилася згарищами і руїнами, шибеницями та кла-довищами.

Уцілілі промислові підприємства на території Україниокупанти оголосили власністю Німеччини, приєднали доімперських фірм, використовували для ремонту військовоїтехніки, виготовлення боєприпасів. Частину підприємствповернули колишнім власникам. Німці зберегли колгоспи ірадгоспи, які діяли під їх суворим контролем, удещо зміненій формі та під іншою назвою. Селян примушу-вали працювати в них з ранку до пізнього вечора. І як резуль-тат — 85% усього постачання Німеччини продуктами з оку-пованих радянських територій здійснювалося з України.

Тяжке політичне й економічне гноблення посилювало-ся духовним. Окупанти закривали навчальні заклади й на-укові установи, клуби, всіляко принижуючи гідність


українського народу. Школи в рейхскомісаріатах спочаткубули дозволені тільки з трирічним терміном навчання, алечерез кілька місяців і вони були ліквідовані. Так, на тери-торії України гітлерівцями було повністю знищено 8 тис. ічастково зруйновано 10 тис. шкіл. У Києві до окупації було150 середніх і початкових шкіл. Захопивши місто, фашис-ти зайняли 77 шкіл під казарми, 9 пристосували під скла-ди, а у 8 школах влаштували конюшні, закрили всі дитячісадки, а їх майно пограбували.

Найхарактернішою ознакою, що свідчила про приро-ду нацистського режиму, було ставлення гітлерівців доінших народів. Вони планували щорічно знищувати10 млн неарійців. Першими в цьому трагічному реєстрістояли євреї. Спеціальні частини СС знищили євреїв в Ук-раїні 900 тис. Тільки за п'ять днів вересня 1941 р. в Києвіу Бабиному яру фашисти розстріляли понад 50 тис. мир-ного населення — євреїв, українців, росіян. А всього тамза роки окупації загинуло понад 220 осіб, різних націо-нальностей.

Крім Києва, найбільшими «фабриками знищення» булитабори смерті у Дніпропетровську, Львові, Умані та іншихмістах України. Таких таборів на окупованій території рес-публіки нараховувалося понад 250.

Водночас фашисти організували масове винищеннявійськовополонених — 1366 тис. осіб було замучено ульвівському, славутському, житомирському, умансько-му, сирецькому і дарницьком-у (в Києві) та інших конц-таборах.

Уже на початку війни фашистські окупанти знищилисотні населених пунктів, стратили десятки тисяч їхніх жи-телів. Першим було знищено населення невеликого україн-ського селища Яців, що під Черніговом. Людей було загна-но у велику клуню і спалено. За роки окупації в Українібуло знищено 97 таких сіл.

За останніми даними, замордували та стратили на ук-раїнській землі 5264 тис. осіб — кожного шостого із тих, хтотак чи інакше опинився на захопленій фашистами територіїреспубліки.

Неймовірних фізичних поневірянь і душевних мук зав-дала українському народові примусова праця на німецькихпоневолювачів, особливо масове насильницьке вивезеннямолоді на каторжні роботи до Німеччини. Всього протягом1942—1944рр. з України було вивезено 2400 тис. осіб.Житла тих, хто не з'являвся на збірні пункти для відправ-

Рух опору проти німецько-фашистського окупаційного режиму 337

ки до рейху, спалювали разом з усім майном. Десятки ти-сяч примусово вивезених з України людей загинули на чу-жині від виснаження, хвороб та травматизму, а значна ча-стина, боячись розправи сталінського режиму, не повер-нулася на Батьківщину. За даними Республіканськоїкомісії у справах репресованих, в Україну повернулося1600 тис. осіб, а на середину 1994 р. їх залишилося до600 тис.

Отже, політика нацистів в Україні була надзвичайножорстокою. Вона ставила за мету підкорення та колоніза-цію України, винищення її населення. Запроваджуючи наокупованих українських землях свій «новий порядок»,гітлерівці сподівалися підірвати єдність, волю й силу наро-ду до організованого опору, але реалії окупаційного режи-му змусили багатьох громадян переосмислити як політикуфашистської Німеччини, так і власну поведінку.

10.4. Рух опору проти німецько-фашистського окупаційногорежиму на території УкраїниПартизанський рух на початку війни

Партизанська боротьба в тилу німецьких військ набуламасового, всенародного характеру. Навіть ті, у кого віра відеали радянської влади була підірвана репресивною полі-тикою сталінської тоталітарної системи, прагнули помстигітлерівцям. У німецькому тилу розгорнувся рух опору,форми якого були різноманітними: збройна боротьба упартизанських загонах, підпільна боротьба, саботаж і ди-версії на підприємствах та на транспорті тощо.

Радянські патріоти керувалися директивою РНК СРСРта ЦК ВКП(б) від 26 червня 1941 р. партійним і радянськиморганізаціям прифронтових областей та постановою ЦКВКП (б) від 18 липня 1941 р. «Про організацію боротьби утилу німецьких військ ». Однак не слід перебільшувати зна-чення цих документів, зокрема для України на першомуетапі війни. Так, офіційна партійна історіографія ще у1975 р. стверджувала, що під час окупації в Україні діяли23 підпільні обкоми, 685 міськкомів і райкомів та 4315партосередків. Але змогли розгорнути свою діяльність

338 Україна у роки Другоі світової війни та першого повоєнного десятиріччя

тільки 13 обкомів, 110 міськкомів і райкомів і 280 первин-них осередків. Те, що підпільні органи створювалися, непідлягає сумніву, але між поняттям «були створені» й «дія-ли» велика різниця. Як стверджує відомий історик і учас-ник війни професор В. Клоков, дев'ять із десяти членів під-пільних міськкомів та райкомів компартії не приступилидо роботи, лише двадцята частина підпільних організаційзмогла розгорнути свою діяльність. Головною причиноюцього було те, що гітлерівці за два роки війни в ЗахіднійЄвропі вже мали чималий досвід боротьби з підпіллям, тодіяк поспіхом підготовлені підпільники погано розумілися наконспірації.

На початку війни не кращим було становище і з парти-занським рухом в Україні. Колишній заступник начальни-ка Українського штабу партизанського руху, полковникІ. Старинов згадував, що в перший рік війни на окупованутериторію республіки було перекинуто майже 350 парти-занських загонів і диверсійних груп. У червні 1942 р. Ук-раїнський партизанський штаб знав про наявність тільки22 діючих загонів.

Причини цього сягають своїм корінням у довоєнніроки. Після громадянської війни воєнні теоретики(М. Фрунзе, М. Тухачевський та ін.) розробляли питан-ня про застосування методів партизанської боротьби про-ти окупантів на випадок агресії. У 20-ті — першій поло-вині 30-х років велась значна робота з підготовкипідпільно-диверсійних груп, партизанських загонів. Булозакладено таємні бази з озброєнням, військово-матеріаль-ним спорядженням. Проте зміни військової доктрини вСРСР, що виключали для Червоної армії тривалу стратегіч-ну оборону і передбачали у найкоротший час перенесеннябойових дій на територію агресора, змусили припинитипідготовку партизанів і підпільників та ліквідувати завчас-но підготовлені партизанські бази. А в 1937—1938 рр. булирепресовані добре підготовлені кадри спеціалістів зпідпільної та партизанської боротьби.

Партизанський рух в Україні зазнав величезних втратчерез некомпетентні установки вищого керівництва СРСР.У перші місяці війни на окуповану територію перекидалицілком не підготовлені, слабо озброєні партизанські заго-ни та диверсійні групи, навіть без засобів зв'язку. Вони ча-сто керувалися непродуманими наказами. Наприклад, улипні 1941 р. Сталін звернувся до партизанів із безглуздимзакликом підпалювати ліси. Але цю вказівку партизани не


виконали, бо це означало знищення і самих себе, і місцевихжителів, які часто переховувалися в лісах.

Учасники цих загонів і груп не знали ні українськоїмови, ні звичаїв народу, ані місцевості. Вони відразу ж по-трапляли в руки гітлерівців і більшість із них була страче-на. Це був трагічний і несприятливий період розвитку пар-тизанського руху в Україні.

Розгортання народного опору

З метою перетворення партизанського руху в Україні навсенародний рух проти німецьких загарбників політбюроЦК КП(б)У сформувало нелегальний ЦК КП(б)У, який ра-зом з УШПР сприяв розвитку народної боротьби, надав їйорганізованого, планомірного характеру, дав змогу прово-дити бойові операції.

З метою посилення взаємодії підпілля з партизанськи-ми формуваннями та зміцнення оперативного керівництвабойовими діями партизанів було створено обласні штабипартизанського руху. Поступово зростала вправність парти-занів і підпільників, їхні дії ставали результативнішими.

В історії війни назавжди залишаться подвиги молодихпідпільників. Учасники підпільної організації «Партизансь-ка іскра» у селі Кримки на Миколаївщині нападали на по-ліцаїв, вчиняли диверсії на залізниці, визволяли з таборіввійськовополонених, Героїчну боротьбу у ворожому тилу велипідпільні антифашистські організації «Молода гвардія»(м. Краснодон), «Спартак» (Кіровоградська обл.), «Вуйко»(м. Тернопіль), «Народна гвардія ім. І. Франка» (м. Львів).Відомі своєю активною боротьбою підпільні організації вм. Сталіне (тепер Донецьк), Ніжині.

Особливо активну бойову та диверсійну діяльність здійс-нювали підпільники під час наступу Червоної армії. З набли-женням радянських військ партизани, підпільники перехо-дили до відкритої збройної боротьби, здійснювали збройнінапади на ворожі колони, автомашини, штаби, обози, пору-шували зв'язок, викликали паніку серед гітлерівців.

Протягом війни на тимчасово окупованій території Ук-раїни у складі партизанських формувань воювали до 90 000бійців і командирів. У складі підпільних організацій і групнараховувалося до 100 000 підпільників. Ними було звіль-нено до приходу радянських військ майже 140 населенихпунктів України.


Однією з найяскравіших сторінок в історії партизансь-кої боротьби в Україні були рейди партизанських з'єднань.На початку лютого 1943 р. партизанське кавалерійськез'єднання М. Наумова, здійснивши багато бойових опе-рацій, за 65 днів пройшло територіями Курської, Сумської,Полтавської, Кіровоградської, Одеської, Вінницької, Київ-ської та Житомирської областей і закінчило рейд у Білорусі.В першій половині березня у рейд на Правобережжя виру-шило Чернігівське партизанське з'єднання під командуван-ням О. Федорова.

Федоров Олексій Федорович (1901—1989) — організатор пар-тизанського руху, державний діяч, двічі Герой Радянського Союзу,генерал-майор. У 1920—1924 рр. в Червоній армії. У 1938—1941 рр. — перший секретар Чернігівського обкому КП(б)У, у1941—1944 рр. — перший секретар Чернігівського, а потім Во-линського підпільних обкомів, начальник обласного штабу парти-занського руху, командир великого партизанського з'єднання. Піс-ля розформування з'єднання з 1944 до 1957р. працював першимсекретарем Херсонського, Ізмаїльського та Житомирського обко-мів КП(б)У. Був міністром соціального забезпечення УРСР.

Цей рейд з'єднання завершило в червні на півночі Во-линської області. Партизани знищили 700 німецьких еше-лонів, підірвали десятки залізничних мостів.

Улітку 1943 р. розпочав великий рейд до Карпат С. Ков-пак. Партизанське з'єднання не зуміло виконати основно-го воєнного завдання — знищення нафтових промислів уПрикарпатті. Більша частина з'єднання через непроду-маність операції загинула. Але рейд справив значне психо-логічне враження, продемонстрував нездатність німців за-безпечити свої тили.

Ковпак Сидір Артемович (1887—1967) —український радянськийвоєнний і державний діяч, генерал-майор. Народився в с. Котельвіна Полтавщині. Учасник Першої світової війни. У1918—1920 рр.очолював партизанський загін, що боровся проти денікінців,невдовзі у складі Червоної Армії—з військами Врангеля. У1921—1926 — військовий комісар у кількох містах на Катеринославщині.У 1937—1941 — голова Путилівського міськовиконкому наСумщині. Під час німецько-радянської війни очолював парти-занський загін, а потім з'єднання. Після війни працював навійськових, радянських посадах.

За деякими даними, партизани та підпільники Україниза час окупації знищили і поранили десятки тисяч гітлерів-ських солдатів і офіцерів, розгромили 467 ворожих гарні-зонів, комендатур, штабів, пустили під укіс 4959 ешелонів


з військами і бойовою технікою противника, підірвали 1566танків і бронемашин, знищили 211 літаків і багато іншоїтехніки, захопили численні трофеї, спалили або висадилив повітря 461 воєнне підприємство, 915 складів з військо-вим майном, 248 вузлів зв'язку, 44 залізничні вузли, 607залізничних мостів, пошкодили до 2 тис. кілометрів теле-фонно-телеграфного зв'язку.

За самовіддану боротьбу проти фашистських загарб-ників партизани і підпільники одержали понад 57,5 тис.державних нагород, 95 осіб удостоєні звання Героя Радянсь-кого Союзу. Двом командирам партизанських з'єднань —С. Ковпаку і О. Федорову — це звання було присвоєно двічі.

Отже, діяльність партизанських загонів і підпільнихорганізацій в Україні з самого початку була спрямована нарозгортання політичної, економічної і збройної боротьби втилу ворога. Попри те що українське населення надзвичай-но постраждало в передвоєнні роки від сталінських реп-ресій, голодомору, фашистський «новий порядок» не сприй-мався абсолютною більшістю людей. Боротьба проти ньогобула всенародною.

Діяльність ОУН—УПА в 1941—1945 рр.

Роль «третьої сили» в німецько-радянській війні нама-галася виконати Організація українських націоналістів(ОУН). Навесні 1940 року вона розкололася на ОУН (рево-люційну, яку очолив Степан Бандера — ОУН(б) — та мель-никівську, очолювану Андрієм Мельником — ОУН(м).

Бандера Степан (1909—1959) — політичний діяч, ідеолог україн-ського національного руху. Народився в Галичині в родині свяще-ника. 31927 р. — член Української військової організації (УВО). З1929р. зі створенням ОУН став її членом, а згодом одним із керів-ників. У1934 р. був засуджений польським судом на смертну кару,замінену на довічне ув'язнення. У1939 р. з початком війни був виз-волений. У лютому 1940 р. Бандера зі своїми однодумцями ство-рює Революційний Провід ОУН, а в 1941 р. на II Великому зборіПроводу стає його головою. У1947 р. обраний головою ПроводуОУН, керував боротьбою українського національного підпілля про-ти радянської влади. У своїх статтях обстоював ідеї християнсько-го революційно-визвольного націоналізму, незалежності України.15 жовтня 1959р. вбитий у Мюнхені агентом радянських спецслужбБ. Сташинським.


Мельник Андрій (1890—1964) —діяч українського національно-визвольного руху. У1914—1916рр. — командир сотніУСС у скла-ді австрійської армії. Потрапив до російського полону, звідки у1917 р. втік. У роки української революції— організатор Січовихстрільців, начальник штабу Осадного корпусу, начальник штабу Ді-йової армії УНР (1919). Соратник С. Коновальця, один із заснов-ників УВО та ОУН. У1924—1928 рр. — політичний в'язень польсь-ких тюрем. У1938 р. після смерті Коновальця очолив ОУН. Післярозколу ОУН (1940) очолив її помірковане крило, т. зв. ОУН(м). У1941 р. був ізольований гітлерівцями, у січні—жовтні 1944 р. пе-ребував у концтаборі Заксенгаузен. У 1959р. висунув ідею засну-вання Українського світового конгресу і Всесвітнього союзу укра-їнців. Помер у Люксембурзі.

Обидві фракції продовжували, хоч і по-різному, орієн-туватися на політичну та фінансову допомогу Німеччини.Не випадково Гітлер 25 вересня 1940 р. наказав безпереш-кодно пропускати на польську територію лише німців іукраїнських націоналістів. Лідери ОУН керувалися форму-лою Д. Донцова: Україна визволиться в тіні німецького по-ходу; вважали німців 1918 та кінця 30-х років ідентични-ми за світосприйняттям та культурою суспільної поведін-ки. Так, в листі до Гітлера від 14 квітня 1941 р. А. Мель-ник просив створити після перемоги над СРСР Українськудержаву під протекцією Німеччини від Дунаю до Карпат,Каспійського моря й гір Кавказу, включивши до неї Крим,Бессарабію, південь Воронезької й Курської областей, час-тину Бєлгородської.

На Волзі, як він вважав, Україна повинна мати спільнийкордон з Казахстаном, а на території Зеленого Клину (Дале-кий Схід) після від'їзду звідти українців пропонував посели-ти японців. З обіцянками надати допомогу вермахту Б бо-ротьбі з більшовизмом звертався до фюрера й С. Бандера.

25—27 червня 1941 р. у Львові частини Червоної арміїпридушили виступ бандерівців. Однак бандерівці оволоді-ли ЗО червня радіостанцією і за підтримки українського ба-тальйону «Нахтігаль» («Соловейко»), який увійшов доміста на сім годин раніше від австрійської дивізії вермах-ту, передали звістку про створення уряду Української дер-жави на чолі з прем'єр-міністром Я. Стецьком.

Стецько Ярослав (1912—1986) — діяч українського національно-визвольного руху. Народився в м. Тернополі. Навчався в Кра-ківському і Львівському університетах. 31932 р. — активний членОУН, кілька разів ув'язнений польською владою. Брав участь у під-готовці II Великого Збору ОУН (1939), один із керівників опозицій-ної фракції «Революційна ОУН», організатор Акта ЗО червня 1941 р.у Львові, голова утвореного внаслідок цього Українського держав-


ного управління. За відмову анулювати згаданий акт кинутий до фа-шистського концтабору. Звільнився восени 1944 р. Від 1945 р. —член Бюро Проводу ОУН, від 1946 р. — голова Антибільшовицько-го блоку народів. Був одним із засновників і співкерівником Світо-вої антикомуністичної ліги та Європейської Ради свободи. В1968 р.обраний членом Проводу ОУН. Автор книги «ЗО червня 1941»(1967). Помер у Мюнхені.

Реакція Гітлера була негайною: 5 липня, в день, колибуло остаточно сформовано уряд Стецька, в Кракові ареш-товано С. Бандеру, через чотири дні — Я. Стецька, а також300 активістів ОУН, багатьох з яких розстріляли. Терито-рія Галичини й Волині була передана під юрисдикціюнімецького тилового командування, в напрямку Проскуро-ва вислано батальйон «Нахтігаль», місцевим органам вла-ди з українців наказали ні в якому разі не вирішувати по-літичних питань.

Невдача спіткала ОУН і в Чернівцях, де з 29 червня то-чилися бої оунівців з відступаючими частинами Червоноїармії. Після відходу цих військ 1 липня 1941 р. було ство-рено Українську національну раду на чолі з І. Карбулиць-ким, та вже через дев'ять днів Північну Буковину контро-лювали румуни.

6 липня 1941 р. А. Мельник знову звернувся до німець-кого керівництва з проханням дозволити українцям братиучасть у поході проти «більшовицького варварства»(найімовірніше, він мав на увазі розстріл органами НКВСна початку війни кількох тисяч в'язнів на території Захід-ної України) разом з легіонами Європи в союзі з вермахтом.Листа підписали шість колишніх старшин армії УНР і ні-мецький полковник А. Бізанц. Через десять діб з анало-гічним проханням до Гітлера звернувся і колишній гетьманУкраїни П. Скоропадський. Але у фюрера плани були дещоінші: панувати, керувати, експлуатувати. Заступник дер-жавного секретаря Німеччини У. Кундт заявив у Берліні С.Бандері: «Ми не ваші союзники, а завойовники російсько-радянської території». Та ОУН до літа 1942 р. продовжува-ла вважати, що Німеччина не має нічого спільного з воро-гами України. Скоріше ними вважала поляків, з якими за1939 р. ОУН мала стільки сутичок, скільки за 14—15 роківдо цього, та більшовиків.

Північна група ОУН влітку 1941 р. паралельно з німець-кими військами просувалася на Київ, маючи у своєму складі2500 бойовиків. Південна група (1000 осіб) прямувала доОдеси й Донбасу, а 1500 оунівців середньої групи йшли внапрямі Харкова. Спершу в цих групах були переважно чле-


ни ОУН (м), потім до них приєднались і бандерівці. Поєдна-ти та ефективно виконати обидві настанови виявилося непід силу, доводилося віддавати перевагу чомусь одному, за-лежно від ситуації на фронтах.

Перше з'єднання під назвою «Українська повстанськаармія» створив на Поліссі представник екзильного урядуУНР Т. Боровець (псевдо — Байда, потім Бульба), переки-нутий на українську територію ще в липні 1940 р. За спри-яння німецького командування, яке побоювалося фланго-вого удару радянських дивізій, оточених у районі Пінськихболіт, він до літа 1941 р. сформував поліцейські підрозділи«УПА—Поліська Січ», які до листопада налічували майже6 тисяч бійців. Ці загони переслідували відступаючі части-ни Червоної армії, намагалися завадити німцям вивозитидо рейху сировину та продовольство. Тоді окупаційна вла-да 16 листопада 1941 р. розформувала УПА Т. Боровця.Відтак з дозволу німців її формування виникли знову, а 23листопада 1942 р. було підписано угоду між німецьким ко-мандуванням і «УПА — Поліська Січ».

У той же час протягом 1942 р. під егідою лідерів ОУН(м)та ОУН(б) виникали збройні загони, які намагалися проти-стояти німецьким карателям, польським націоналістам,радянським партизанам, бандитським групам з числа дизер-тирів. До квітня 1942 р. вони налічували до 10—12 тис. во-яків. Починаючи з 9 квітня, представники ОУН(б) вели пе-реговори з Т. Боровцем, вимагаючи від нього визнання пол-ітичної платформи бандерівців як єдино правильної, очи-щення території від польського населення, з чим той непогоджувався. Але з цього часу загони ОУН (б) стали нази-ватись теж «Українською повстанською армією» (команду-вач К. Савур-Клячківський). Із середини серпня 1942 р. бойо-вики та Служба безпеки ОУН (б) почали роззброювати бійцівТ. Боровця й А. Мельника, розстрілюючи при цьому тих, хтоне бажав об'єднання повстанських сил в єдину УПА під пра-пором С. Бандери. Після вбивства службою СБ дружиниТ. Боровця та окремих членів його спецштабу він перейшовдо німців, які направили його до концтабору Заксенхаузен. З20 липня 1943 р. залишки загонів Т. Боровця діяли під новоюназвою «Українська народно-революційна армія».

Восени 1943 р. внаслідок масової мобілізації УПА малапонад 40 тисяч бійців, не враховуючи озброєного підпілля.У жовтні—листопаді 1943 р. УПА провела 47 боїв місцево-го значення з німецькими частинами (втрати вермахту ста-новили до 3 тисяч вбитими й пораненими), відбулися 54 су-тички з радянськими партизанами (лише на Волині заги-нуло в боях з УПА понад 500 партизанів).

Рух рпору проти німецько-фашистського окупаційного режиму 345

У 1943—1944 рр. тривала й неоголошена польсько-ук-раїнська війна. Починаючи з весни 1943 р., загони УПА про-водили кампанію витіснення польського населення за межіукраїнських етнічних кордонів — за Буг і Сян. ПереговориОУН(б) з поляками були зірвані. Після цього кривава різа-нина спалахнула з подвоєною силою. Лише за 11—12 липня1943 р. було спалено 60 польських населених пунктів, абільшість жителів — знищено. Польська Армія Крайова (АК)з допомогою поліції, в свою чергу, лише на Холмщині зни-щила кілька десятків сіл, при цьому до п'яти тисяч україн-ських жителів було вбито. Подібні акції проводили обидвісторони, хоч розв'язати складну проблему українсько-польських відносин таким чином було неможливо.

У жовтні 1943 р. В. Кубійович — Голова УкраїнськогоЦентрального комітету з гіркотою говорив: «ЯкщоОУН(б) — УПА будуть водночас воювати проти шести во-рогів, то зведуть Україну до могили.» Як вважають сучаснідослідники, у цій братовбивчій війні загинули по 40—50тис. осіб з обох боків. Лише 29 квітня 1945 р. делегації УПАй Армії Крайової домовилися не воювати одна проти одної,а зосередити сили проти Червоної армії. У вересні цього жроку об'єднані загони УПА й АК атакували радянські гар-нізони в Ковелі та селі Вірча під Перемишлем. Однак три-валого співробітництва досягти їм так і не вдалося. З трав-ня 1943 р. голова іноземного відділу ОУН (б) М. Лебідь по-ставив завдання структурам УПА вступити в контакт зпредставниками Румунії, Польщі, Угорщини, СПІА та Ве-ликобританії. Внаслідок переговорів з делегацією угорськоїармії восени було підписано перемир'я, якого загалом до-тримувалися. Переговори з румунами не досягли мети че-рез неприйнятність умов, висунутих як УПА, так й іншоюстороною. Що ж до контактів з Англією та ПИТА, то вста-новити їх на офіційному рівні так і не вдалося. Однак середокремих активістів ОУН (б) існувала думка, що саме Західзабезпечить Україні ту модель самоуправління, яку одержа-ли Філіппіни під владою Японії.

Па початку 1943 р., після невдач німецьких армій наСхідному фронті, німецьке командування почало залучатидо збройної боротьби з більшовизмом народи Східної Євро-пи і формувати з них окремі військові одиниці в межах частин СС. Після створення двох латиських, однієї естонсь-кої дивізій, російської визвольної армії (РОА під команду-ванням генерала Власова) та військових формувань іншихнародів (у складі СС було 29 чужонаціональних дивізій) на-стала черга українців у Галичині. Ініціатором цієї ідеї був


губернатор Галичини Отто Вехтер, який за допомогою ук-раїнської дивізії хотів залучити українців до тіснішоїспівпраці з німцями.

Ініціативу Вехтера підтримав професор В. Кубійович —Голова Українського Центрального Комітету — єдиної ле-гальної установи, яка відстоювала інтереси українців у Ге-неральній губернії й одночасно з проголошенням 28 квітня1943 р. створення дивізії «Галичина» закликала українсь-ке громадянство вступати до лав дивізії.

Ще перед формуванням дивізії було утворено Військо-ву управу, що мала займатися справами, пов'язаними зукраїнськими військовими частинами, її очолив полковникАльфред Бізанц — колишній офіцер австрійської армії таУкраїнської Галицької армії, який користувався довір'ямукраїнців.

Оскільки німці до українського питання ставилися не-гативно, було прийнято рішення, що дивізія не може бутизагальноукраїнською, а лише регіонально-галицькою,підлягаючи СС. Набір до дивізії мав бути добровільним іздійснюватися УЦК. Офіцерський корпус дивізії мав бутизмішаний: німецький і український.

28 квітня 1943 р. двома маніфестами було проголошенопро створення дивізії. У них зазначалося про формуванняСС — Стрілецької Дивізії «Галичина» за принципом добро-вільності для боротьби з більшовиками. До створеннядивізії негативно поставилося керівництво ОУН та УПА.

Створюючи дивізію, кожна із сторін — німецька та ук-раїнська — переслідувала свій національний інтерес. А напрактиці вийшло інакше. Для тих, хто спричинив її ство-рення (як німців, так і українців), та для тисяч українськихвояків це була українська дивізія з німецьким керівницт-вом. Для загалу німецьких офіцерів — звичайна німецькадивізія, сформована з українців.

28 червня 1944 р. дивізію відправили на фронт, її булопідпорядковано 8-му армійському корпусові 4 танковоїармії групи армії «Північна Україна» й дано завдання роз-будувати й зайняти відтинок другої фронтової лінії в райо-ні Бродів (100 км на схід від Львова).

Внаслідок успішного проведення Львівсько-Сандомир-ської операції на першому етапі (13—17 липня) війська1-го Українського фронту оточили й знищили бродівське,розгромили львівське і рава-руське угруповання німецькихвійськ, а серед них і дивізію «Галичина».

На початку вересня рештки дивізії переїхали до Найгам-мера. Вже 15 вересня почалося нове формування дивізії. Ужовтні 1944 р. її направили в Словаччину на придушення


повстання проти німецької адміністрації та для охоронивійськових об'єктів, де вона перебувала до 31 січня 1945 р.Наприкінці лютого (28) 1945 р. дивізію за наказом німець-кого командування було розміщено по обидва боки колиш-нього кордону між Австрією та Югославією. Завданням їїбула боротьба проти югославських партизан. Наприкінціберезня 1945 р. надійшов наказ Гіммлера розформувати ди-візію, а зброю і весь обоз передати німецьким військам.

Розуміючи, що війна програна, німецьке командуваннядало згоду на переформування дивізії на українську. На-прикінці квітня 1945 р. до Дивізії прибув генерал П. Шан-друк — голова Українського Національного Комітету і го-ловнокомандувач усіх українських з'єднань, який привіввояків до української присяги. В тексті присяги йшлося:«...присягаю ... скрізь і повсякчас під Українським Націо-нальним Прапором боротися зі зброєю в руках за свій На-род і свою Батьківщину — Україну, як вояк УкраїнськогоНаціонального Війська».

8 травня 1945 р. Німеччина капітулювала. Щоб не потра-пити в полон радянським військам, дивізія здалася англійсь-ким збройним силам в Австрії. Англійська адміністрація про-тягом 3,5 років утримувала полонених у концтаборі Ріміні(Італія). Спеціальна комісія па чолі з генералом Мілером про-тягом 2 місяців вивчала справу вояків дивізії. Було встанов-лено, що дивізія участі в бойових діях майже не брала і зло-чину проти свого народу і проти англійців не скоїла. СРСРвимагав видачі дивізії, однак англійці не погодились, спи-раючись па положення міжнародного права — право опції(вибору). Вони виходили з того, що основна частина вояцтвадииізії - уродженці західних земель України, були в свій часгромадянами Польщі, тепер тієї Польщі не стало. По правуопції вояки могли зберегти польське громадянство, прийня-ти радянське або відмовитися від обох. Ставши бездержав-ними, вони не підлягали видачі. Тому комісія вирішила ре-комендувати англійському урядові поселити дивізійників наБританських островах. Так закінчився бойовий шлях дивізії«Галичина».

З появою в західноукраїнських землях радянськихорганів влади польові військкомати почали мобілізаціюмісцевої молоді, але вона зусиллями ОУН всіляко зривала-ся. Так, у Рівненській області 15 березня — 20 квітня з66 110 призовників на збірні пункти з'явилися лише 2620.у Дрогобицькій — з 88 979 прибули всього 3867. Але чима-ло тих, хто ухилилися від призову, не пішли в лави УПА, апоповнили зграї мародерів, бандитів. Тому в липні 1945 р,


на спільній зустрічі делегацій УПА й польського підпілля,обговорювалося питання про ліквідацію польських та ук-раїнських банд, котрі своїми діями дискредитували націо-нально-визвольний рух.

Після того як група Енея (П.Олійника) 29 лютого1944 р. смертельно поранила із засідки командувача 1-гоУкраїнського фронту генерала армії Ватутіна, тиск на по-встанців посилився. Щоб підірвати соціальну базу УПА,органи НКВС вдавалися до терору, провокацій проти місце-вого населення, спалювали села, широко використовувалипрактику взяття заручників та їх розстріл.

Виконуючи вказівки Й.Сталіна про ліквідацію ОУН—УПА у 1944—1945 рр., уряд УРСР залучив наприкінці1944 р. до боротьби проти повстанців майже 200 тис. сол-датів і офіцерів внутрішніх військ, велику кількість парти-занських і винищувальних загонів. З грудня 1944 р. дочервня 1945 р. було проведено три величезні каральні опе-рації проти головних угруповань УПА силами кількохдивізій за підтримки танків, артилерії. Однак загони УПА,втрачаючи значну частину свого складу, маневрували, пе-реходили в інші райони, за підтримки місцевого населен-ня знову поповнювали свої лави і продовжували боротись.У січні 1945 р. у Західній Україні побував секретар ЦККП(б)У і голова уряду М. Хрущов. Він вимагав рішучихзаходів: прилюдно вішати полонених повстанців, репресу-вати їхні сім'ї, запровадити систему заручників та ін. Ра-дянський терор посилювався. Збільшувалася кількістьубитих і арештованих повстанців, мирних жителів. Роз-горнулась масова депортація сімей повстанців, а дуже ча-сто і жителів сіл, які оголошувались бандерівськими, аленіякої участі в діяльності ОУН не брали. У звіті Наркома-ту внутрішніх справ УРСР зазначалося, що протягом1944—1945рр. проведено 40 тис. операцій, в яких буловбито 103 тис., затримано 125 тис. повстанців. Оскількикількісний склад УПА не перевищував 80 тис., то зрозу-міло, значну частину вбитих і арештованих становило мир-не населення.

Уряд УРСР неодноразово звертався до повстанців з пропо-зицією скласти зброю, обіцяючи амністію. Його представни-ки з мандатом М.Хрущова 23 лютого 1945 р. провели перего-вори на Тернопільщині з делегацією командування УПА. УрядУРСР вимагав капітуляції в обмін на амністію. Делегація УПАвідхилила ці пропозиції, бо вони не містили якихось змін на-ціональної політики Москви в Україні. Однак безперервні

Звільнення України від німецько-фашистських загарбників 349

звернення уряду УРСР з пропозицією скласти зброю в обмінна амністію своєї мети частково досягли. До 40 тис. повстанцівздалися і їх здебільшого відпустили по домівках.

Закінчення німецько-раДянської війни, перемога надфашистською Німеччиною і мілітаристською Японією непринесли миру, заспокоєння на українську землю. Без надіїрозгромити могутній тоталітарний Радянський Союз провідОУН (б) підняв на боротьбу значну частину населення Захід-ної України, але тоді то була марна боротьба. В історичнихумовах зростання сили та міжнародного авторитету СРСР,ідей соціалістичних революцій в Європі стратегія і такти-ка ОУН виявилися неефективними, хоч повстанці виявля-ли неабияку мужність. В умовах звірячої розправи надзахідноукраїнським населенням меркло і те добре, що ро-билося радянською владою для західних областей. Адже, які в 1939—1941 рр., цей край був визнаний пріоритетним уреспубліці, йому виділялися величезні кошти для відбудо-ви та індустріалізації, культурно-побутового будівництва,ліквідації неписьменності, утвердження українства. Однакці процеси гальмувалися збоченнями у радянізації, різко не-гативною реакцією населення на зловживання, колоні-алістські дії властей.

10.5. Звільнення Українивід німецько-фашистськихзагарбників. Відновленнярадянської владиЗвільнення Лівобережної України

У 1943 р. почався корінний перелом у війні. В запеклихчотиримісячних оборонних боях радянським військам вда-лося зупинити наступ. 19 листопада під Сталінградом вонипочали рішучий наступ, який закінчився оточенням і розг-ромом (лютий 1943 р.) 330-тисячного угруповання німець-ких військ. Перемога на Волзі стала корінним переломом вході німецько-радянської і загалом Другої світової війни.Його закріпила Курська битва (5 липня — 23 серпня 1943 р.),де було розгромлено до ЗО німецьких дивізій, зокрема 7 тан-кових і моторизованих. Після цих поразок вермахт уже бувнеспроможний успішно наступати.


18 грудня 1942 р. було звільнено перший населенийпункт української території — с. Півнівка Мілівського рай-ону Ворошиловградської (нині Луганської) області. На по-чатку 1943 р. Червона армія розгорнула широкий наступ нафронті завширшки 1600 км. Почалося масове вигнання оку-пантів, у тому числі з території України. Першим серед об-ласних центрів України було визволено 14 лютого 1943 р.Ворошиловград.

Внаслідок успішної Чернігівсько-Прип'ятської операції,яка почалася в серпні 1943 р., радянські війська прорвалинімецьку оборону і в ніч на 9 вересня форсували Десну. Ста-ном на 14 вересня було звільнено понад 100 населенихпунктів, 15 вересня взято Ніжин — останній великий укрі-плений пункт противника на київському напрямку. ВійськаВоронізького фронту до 20 вересня визволили 800 населенихпунктів північних областей України. Поразки німецькихвійськ змусили Гітлера прибути у Вінницю. Розроблялисьплани стабілізації ситуації, але вони зазнали краху. 21 ве-ресня було взято Чернігів і відкрито шлях до Дніпра, 22 ве-ресня визволено Полтаву. Протягом вересня 1943 р. звільне-но Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську областіта лівобережні райони Київщини.

У другій половині вересня 1943 р. радянські військавийшли до середньої течії Дніпра на 750-кілометровомуфронті. Твердячи, що на берегах Дніпра вирішується доляНімеччини, гітлерівці намагалися підготувати тут рубежі,щоб тримати стратегічну оборону. «Швидше Дніпро поте-че назад, ніж росіяни подолають його», — заявляв Гітлер.Але 3 листопада після артилерійської підготовки та ударівавіації з більш як 20 плацдармів, захоплених раніше на пра-вому березі Дніпра (Букринський, Лютізький, Кременчуць-кий, Канівський та ін.), почався наступ радянських військ.У ніч на 6 листопада бої розгорнулися на північних околи-цях Києва, а потім перемістилися в центр. О 4 годині ранку6 листопада 1943 р. столицю України було визволено.

Однак ці перемоги коштували великих втрат, що булине завжди виправданими. Для сталінщини з її домінуючимпринципом абсолютної підлеглості вищій інстанції і без-умовного виконання будь-яких, навіть безглуздих, наказівлюдське життя мало що значило.

У складі наступаючих частин діяли так звані польовівійськомати, що мобілізували до армії всіх, здатних три-мати зброю, навіть 16—17-річних юнаків, яких було за-лучено майже чверть мільйона. Нерідко їх, ненавчених.


необмундированих і майже неозброєних, кидали в бій, щоб«спокутувати кров'ю ганьбу перебування в окупації».«Прикриттям» були не танки, артилерія і авіація, а заго-роджувальні загони, за «підтримки» яких це військо ки-дали навіть на добре укріплені позиції противника. Під частаких операцій майже всі «мобілізовані» гинули, але за ценіхто не відповідав. Протягом січня 1943 — жовтня1944 рр. загальні втрати Радянської армії становили май-же 3,5 млн. бійців і офіцерів, середньодобові — до 68 тис.осіб. Таких втрат не мала жодна армія воюючих держав.

Звільнення Правобережної України

Визволивши столицю України та відбивши контрнасту-пи німецьких військ, радянське командування зосередиловсю увагу на підготовці масштабної операції з визволенняПравобережної України, маючи завдання вийти на держав-ний кордон. Ставка планувала завдати удару силами 1-го,2-го, 3-го і 4-го Українських фронтів і дістатися ПівденноїПольщі, Чехо-Словаччини і Балкан. З грудня 1943 р. до се-редини квітня 1944 р. на величезних просторах від Поліссядо Чорного моря, від Дніпра до Карпат було розгорнуто однуз найбільших битв Другої світової війни. У ній взяли участьодночасно з обох боків майже 4 млн осіб, 45,5 тис. гармат імінометів, 4,2 тис. танків і самохідно-артилерійських уста-новок.

Зміцненню могутності радянських військ сприяли тру-дівники тилу, які створили матеріальні передумови для ус-пішного здійснення наступальних операцій на фронтах. У1943 р. авіаційна промисловість випустила до 35 тис. лі-таків, танкова — 24 тис. танків та САУ, артилерійські за-води — майже 45 тис. гармат. Трудівники тилу доклалимаксимум зусиль, щоб одягти, взути, нагодувати армію.

На той час німецька армія була ще дуже сильною. Кері-вництво Німеччини мобілізувало нові промислові та люд-ські резерви і планувало перехопити ініціативу, завдаткрішучої поразки радянським збройним силам.

У 1944 р. було проведено нові блискучі операції, котрідали змогу чотирьом Українським фронтам розгромити уі -руповання німецько-фашистських військ «Південь» і гру-пу «А», що забезпечило звільнення всієї України. Так, внас-лідок успішного проведення Кіровоградської, Корсунь-Шевченківської та Рівненсько-Луцької операцій Червона


армія, окремими частинами форсувавши Південний Буг таДністер, вийшла 23 березня 1944 р. на державний кордон.

Однією з останніх великих битв на Україні була насту-пальна операція 1-го Українського фронту на Рава-Русько-му та Львівському напрямках проти сильного ворожого уг-руповання «Північна Україна». Розвиваючи наступ, військаугруповання оточили в районі м.Броди 8 німецьких дивізійі розгромили їх.

Розгромом німецько-фашистських військ у Карпато-Ужгородській операції наприкінці жовтня 1944 р. і звіль-ненням Ужгорода 28 жовтня завершилось визволення Ук-раїни. Битва за повне звільнення України від фашистів три-вала довгих 22 місяці, в ній брало участь до половини жи-вої сили й бойової техніки всіх діючих радянських військ.Однак війна тривала, і тепер вона спрямовувалась на виз-волення поневолених фашистами країн Європи, завершен-ня розгрому Німеччини. Найактивнішу участь у боях бра-ли мільйони воїнів-українців. А з протилежного боку євро-пейського театру воєнних дій так само мужньо воювали улавах армій США, Канади та інших країн антигітлерівсь-кої коаліції солдати і офіцери українського походження ізсередовища тамтешньої еміграції. Так розпорошена україн-ська нація знаходила можливість для об'єднання своїх зу-силь з волелюбним людством проти ворога його свободи.


Розвиток науки та техніки у 40-хполовині 50-х років

першій

Перед початком війни Радянський Союз володів знач-ним науковим потенціалом. До 1941 р. в 1821 науковій ус-танові, у тому числі 756 великих наукових інститутах нау-ковою роботою займалось 98,3 тис. осіб.

В Україні був зосереджений наймогутніший науковийпотенціал порівняно з іншими республіками. У 1940 р. тутналічувалося 163 науково-дослідних інститути. У складі АНУРСР працювало понад 1190 науковців, у тому числі 60 ака-деміків і 66 членів-кореспондентів АН УРСР, 164 докторинаук. Попри адміністрування в керівництві наукою,сталінські репресії Україна поступово стала визнаним світо-вим лідером у розвитку таких фундаментальних галузей, якквантова електродинаміка, фізика твердого тіла, кінетич-на теорія фізики плазми, автоматичного дугового електро-зварювання. Свої наукові школи створили М. Боголюбов,М. Кирилов, І. Курчатов, М. Лаврентьєв, Є. Патон. Світова

медична та біологічна науки з особливим інтересом стежи-ли за науковими доробками О. Богомольця, В. Воробйова,О. Палладіна, В. Юр'єва та ін.

З початком Другої світової війни діяльність наукових ус-танов республіки підпорядковувалася потребам воєнногочасу. При АН УРСР був створений Науково-технічний комі-тет сприяння обороні. Науково-дослідні установи Українинадавали науково-методичну і практичну допомогу обо-ронній промисловості, сільському господарству, лікуваль-ним установам. Головні науково-дослідні установи були пе-ребазовані з України у східні райони СРСР. Більшість з них,а також Президія АН УРСР перебувала в Уфі (влітку 1943 р.АН УРСР було перевезено до Москви). Деякі академічніінститути працювали на основі промислових підприємств уСередній Азії, Поволжі, на північному Уралі, в Сибіру.

Українськими вченими були розроблені технологія ви-робництва високоякісного металу, створювалися нові зраз-ки зброї, бойової техніки тощо. Вчені Інституту електро-зварювання на чолі з Є. Патоном впровадили нові методиелектрозварювання. Розвитку воєнного приладе-, літако- ймоторобудування, проектування приладів для радіолокаціїй пеленгації, створенню нових матеріалів для воєнних по-треб сприяли вчені Фізико-технічного інституту та Інсти-туту фізики АН УРСР.

Інститут клінічної фізіології під керівництвом акаде-міка О. Богомольця створив препарати для лікування рані переломів кісток. Відомий хірург-офтальмолог, ака-демік АН УРСР В. Філатов, який очолював Українськийінститут очних хвороб, удосконалив методи лікування,пов'язані з пересадкою рогівки ока як засобом боротьбизі сліпотою.

У повоєнні роки було внесено зміни в організацію нау-кових досліджень в УРСР. Розширилася мережа науково-дослідних установ: якщо в 1945 р. їх налічувалося 267, тов 1950 — 462, в тому числі більше ЗО академічних інсти-тутів. Серед новостворених — харківські інститути радіо-фізики та електроніки, фізріко-технічний низьких темпера-тур, львівські — машинознавства та автоматики, геологіїта корисних копалин, київські — металофізики, металоке-раміки і спецсплавів та ін. У 1954 р. було утворено Крим-ський філіал АН УРСР.

У 1946 р., після смерті О. Богомольця, президентом АНУРСР був обраний біохімік О. Палладш. Зміцнення матері-ально-технічної бази науково-дослідних установ, зростан-ня кадрового потенціалу дало змогу українським вченим

12

354 Україна у роки Другої світової війни та першого повоєнного десятир'ччв

збагатити науку багатьма фундаментальними розробками,винаходами й відкриттями. Особливо помітний їх внесок урозвиток ракетної техніки, космонавтики, використанняатомної енергії у військових та мирних цілях. Вчені Украї-ни взяли активну участь у підготовці до запуску в жовтні1957 р. першого штучного супутника Землі. В 1956 р. гене-ральним конструктором космічних кораблів в СРСР ставвиходець з Житомирщини С. Корольов. Широке визнанняяк конструктор турбореактивних двигунів здобув академікА. Люлька. Одним з творців атомної бомби був генералМ. Духов.

Широкі дослідження проводились у галузі електротех-ніки: у 1948—1950 рр. було виготовлено першу в Європіелектронну цифрову обчислювальну машину. В 1949 р. роз-горнулися дослідження в галузі фізики атомного ядра. На-уковці Харківського фізико-технічного інституту АН УРСРдосліджували радіофізику, ядерну фізику надвисокихенергій. Були роероблені технології одержання надміцно-го чавуну, розпочалися дослідження в галузі порошковоїметалургії.

В Інституті електрозварювання АН УРСР, якому 1945 р.було присвоєно ім'я Є. Патона, Б. Патон створив теорію ав-томатів дугового зварювання під флюсом. Значним техніч-ним досягненням була побудова в 1953 р. найбільшого тоді усвіті суцільнозвареного моста через Дніпро у Києві завдовж-ки понад 1,5 км.

Українські вчені вперше одержали важкий азот та ство-рили методи концентрування важкої води. Однак у галузісільськогосподарських, біологічних та медичних наук не-рідко доводилося працювати над прожектерськими плана-ми, породженими в партійно-урядових кабінетах: акліма-тизація на українських землях субтропічних та каучуконос-них культур. Значної шкоди у розвитку біологічних наукзавдала лисенківщина: у 1947—1948 рр. відновилися пере-слідування генетиків, Т. Лисенко оголосив ген міфічноючастинкою. Біологів, які в проблемах генетики дотримува-лися наукових позицій (Д. Третяков, М. Гришко, І. Шмаль-гаузен та ін.), було піддано нищівній критиці, що надовгозагальмувало розвиток біологічної науки.

Розвиток авіації. До початку війни авіаційну промис-ловість, що до середини 30-х років розвинулася у велику га-лузь народного господарства, було істотно реорганізовано.До 1939 р. вона налічувала ЗО конструкторських бюро (КБ)із 3166 науковими співробітниками. Вони впровадили всерійне виробництво швидкісні моноплани із гвинтами, що


в польоті змінюють відстань. Конструктивні вдосконален-ня дали змогу підвищити швидкість майже всіх типівлітаків на 20—30%. На основі робіт М. Келдиша було ство-рено теорію флатера (вібрації, що виникають на великихшвидкостях, які призводять до руйнування літака), яка по-зитивно вплинула на процеси моделювання. В літакобуду-ванні почали широко застосовуватись дюралюміній, висо-коміцна сталь (хромансиль), легкі сплави підвищеноїстійкості. У грудні 1942 р. було впроваджено в експлуата-цію нову аеродинамічну трубу.

Розвиток вітчизняного літакобудування ускладнилисталінські репресії, яким було піддано тисячі висококвалі-фікованих фахівців, вчених, констуркторів. В умовах тю-ремного режиму працювали видатні авіаконструкториА. Туполєв, В. Мясищев, В. Петляков, С. Корольов таін. Авидатного українського авіаконструктора К. Калініна, чиїлітаки серії "К" у 30-ті роки становили основу парку літаківАерофлоту, було розстріляно. Багато провідних спеціалістівйого КБ було репресовано, переведено на інші роботи.

Попри те в Україні було створено потужну авіаційно-технічну базу: 12 дослідних і серійних авіазаводів у Хар-кові, Києві, Полтаві, Дніпродзержинську. Центром україн-ського моторобудування стало м. Запоріжжя. Плідно пра-цювали КБ І. Неймана (Харків) і В. Таїрова (Київ). З Ук-раїною була пов'язана діяльність видатних російськихконструкторів Д. Григоровича і П. Сухого. Українські вченіі вихідці з України працювали в усіх провідних авіаційнихконструкторських бюро країни.

Було завершено "роботу над літаками ЯК-1, ЛАГГ-3,МИТЬ-1. Всього за період війни було опановано і запуще-но у серійне виробництво 25 типів нових та модернізова-них літаків. Серед них — винищувачі ЯК-3, ЯК-5, ЯК-9,ЛА-5, ЛА-7; штурмовики ИЛ-2, ИЛ-10; бомбардувальни-ки ПЕ-2, ПЕ-8, ТУ-2.

Протягом усієї війни конструктори працювали над вдос-коналенням авіадвигунів, домагаючись зростання їх потуж-ності, надійності, економічності. КБ В. Климова розробилой запустило у серійне виробництво двигун ВК-108, на яко-му вдалося досягти швидкості 745 км/год — найвищої натой час у винищувальній авіації з поршневим двигуном, КБА. Швецова створило двигун повітряного охолодження АПІ-82ф, а наприкінці війни випробовувало двигун потужністю4500 к.с. Це була найвища у світу потужність.

У роки війни тривала робота над створенням безпілот-ної авіації. Поштовхом до розвитку цього напряму сталапоява у гітлерівців літаків-снарядів ФАУ-1, за допомогою


яких вони наносили удари по Англії. Було створено КБ без-пілотної бойової техніки, яке очолив колишній студент Киї-вського авіаційного інституту В. Челомей. На базі створе-ного ним «пульсуючого» двигуна були побудовані літаки-снаряди, які запускали з борту важких бомбардувальниківпоза зоною повітряної оборони противника. Вже у грудні1944 р. десятки літаків-снарядів типу «1.ОХ» пройшливдалі випробування. На базі літаків ПЕ-8, ТУ-2 іТУ-4 було сформовано декілька авіаційних полків, озброє-них цією грізною зброєю. У бойових діях вона не була зас-тосована. Та завдяки втіленим у ній технічним розробкаму повоєнний час розпочалося мирне освоєння космосу.

23 червня 1941 р. Раднарком СРСР підпорядкував Аеро-флот Наркомату оборони, на базі якого було сформованошість авіаційних груп УПФ особливого призначення(АГОП), серед яких були Київська і Південно-Західна.

З перших днів війни київські авіатори розпочали бойовіоперації за завданням штабу Швденно-Західного фронту. Так,на початку липня 1941 р. в районі Луцьк—Броди—Рівне роз-горнувся великий танковий бій. Льотчики Київської АГОПУПФ за кілька днів доставили у війська 34 т запчастин длятанків, 7,3 ^боєприпасів, 151,2 т іншого вантажу.

Стійкість, відвагу та військову гідність виявили екіпажіцієї авіагрупи і в період тримісячної оборони Києва, в якійнайактивнішу участь взяли студенти Інституту цивільноїавіації. На базі Київського авіазаводу було сформованоп'ять фронтових ремонтних бригад, що займались ремон-том літаків безпосередньо в прифронтовій смузі. За участьв обороні міста більше 100 авіаторів були нагороджені ме-даллю «За оборону Києва».

Південно-Західна АГОП діяла в складі військ Південно-го фронту. Сформована з особового складу підрозділів Одесь-кого та Дніпровського аеропортів, вона лише за червень-ли-пень 1941 р. переправила до лінії фронту 110 т воєнного ван-тажу. Радіонавігаційна служба Одеського аеропорту забез-печувала авіацію дальньої дії зв'язком при нанесенніповітряних ударів по базах противника та нафтових промис-лах в Румунії.

Українські авіатори лише з липня 1942 р. по січень1943 р. здійснили 92 вильоти до партизанів. В тил ворогабуло переправлено 38 організованих груп чисельністю 850осіб. Під кінець осені 1942р. десятки літаків літали напартизанські аеродроми С. Ковпака, О. Федорова, О. Сабу-рова та ін.


На час повного визволення території України льотчикиздійснили 1964 вильоти та доставили для партизанськихзагонів 1532 т вантажу, 4374 партизанів. За роки війнипідрозділами цивільно-повітряного флоту було перевезенобільше 2 млн 350 тис. осіб та 278 тис. т вантажу. За героїзмі відвагу понад 500 авіаторів України були нагороджені ор-денами та медалями.

Перші кроки повоєнної відбудовина українських землях

З перших днів визволення України почалася відбудо-ва її території. Головна увага приділялася підприємствам,які найменше постраждали і могли випускати обороннупродукцію. Проте воєнно-комуністичні методи господарю-вання й організації суспільно-політичного життя сковува-ли ініціативу, негативно позначилися на ефективностіробіт.

Однак за час війни світогляд, настрої окремих груп на-селення, переважно інтелігенції, змінилися: вони чекалипевних соціально-політичних змін, передусім ліквідаціїколгоспної системи в її сталінсько-кріпосницькому варі-анті, демократизації суспільно-політичного життя. Увідповідь органи НКВС розгортали репресії: виселення ук-раїнців на Північ і в Сибір, арешти і концтабори, щонай-більше тих, хто працював за часів окупації у фашистськихорганах влади. Репресії охопили всі головні міста УРСР, хочрозмірів великого терору 30-х років не набрали та й прово-дились переважно «без шуму». З часом їм були піддані ті,хто в окупацію працював на підприємствах, щоб не загину-ти від голоду.

Проте покарання національних меншин за «нело-яльність» до радянської влади набуло більшої жорстокості.Влада вдавалася щодо них до масової депортації. У травні1944 р. з Криму поголовно виселено до Казахстану, Сибіру,Середньої Азії 65 тис. кримських татар, 14,7 тис. греків,12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірменів. Подібне відбувалося наКавказі. На звільнену територію поверталися звичний владіморально-психологічний і політичний пресинг бюрократич-ної системи, сліпа сваволя центру. Даремно М. Хрущов улютому 1944 р. звертався-до Сталіна з проханням затверди-ти макет медалі з написом українською мовою «За звільнен-ня України», а наприкінці серпня разом з О. Корній-


чуком — про створення Холмської області у складі УРСР.У Москви були інші глобальні плани.

У звільнених районах радянська влада зуміла опера-тивно навести жорсткий громадський порядок, забезпечи-ла всіх роботою, за допомогою карткової системи створи-ла мінімальні умови для виживання міського населення,відкривала освітні заклади, охоплюючи молодь навчан-ням. Завдяки цьому вона намагалася виглядати в очах пе-реважної більшості населення незрівнянно кращою, ніжфашистський «новий порядок», що приніс українськомународові лише смерть, бідування й приниження. Переваж-на більшість населення щиро вважала тоді радянську вла-ду «своєю».

Швидко розгорталася відбудова народного господарства,яке було майже повністю зруйноване. Але на все це держа-ва могла виділити лише мізерні кошти. А масове повернен-ня майна підприємств, евакуйованих у 1941 р., визнавалосьнераціональним. Було повернуто лише невелику кількістьцього майна.

Однак у Донбас і Кривбас у 1943—1944рр. надійшлазначна кількість матеріалів, інструментів, обладнання тапродовольства з багатьох підприємств СРСР, оскільки всяекономіка пйтребувала сталі та вугілля. Повертались такожробітничі колективи, щоправда, в неповному складі. Томувідбудовні роботи велися здебільшого за рахунок власнихресурсів, навіть доводилось збирати на руїнах підприємствдеталі, частини різних механізмів. Не вистачало робочоїсили, і тому проводились великі мобілізації, переважно мо-лоді з села.

Важким було матеріально-побутове становище населен-ня, тому що карткова система розраховувалась на найниж-чий прожитковий рівень. Надзвичайно гострою була жит-лова проблема. В Україні 10 млн осіб залишились без дахунад головою. За цих умов рятували становище патріотич-ний ентузіазм людей, бажання якомога швидше поверну-тися до мирної праці.

Швидко відбудовувалися підприємства, які мали вико-ристовувати в оборонних ціляд. Було відновлено до 30%довоєнних виробничих потужностей, проведено необхіднупідготовчу роботу для великомасштабних відбудовчих ро-біт. Республіка перетворилась на прифронтову матеріально-технічну базу діючої армії.

Завершення Другої світової війни 359

10.6. Завершення Другої світовоївійни. Внесок народу Українив перемогу над фашизмом

Завершальний етап Другої світової війнита її уроки

Після вигнання німецьких військ за межі РадянськогоСоюзу бойові дії розгорнулися на територіях рейху та йогосоюзників. Збройні сили, які вели наступ, були добре оз-броєні, згуртовані, навчені, У їхньому багатонаціонально-му складі різко зросла частка воїнів-українців. Особливо цестосувалося 1-го, 2-го, 3-го, 4-го Українських та 1-го Біло-руського фронтів, особовий склад яких був українізованийза рахунок жителів України, мобілізованих до армії у1943—1945 рр. Тільки із західних областей України з лю-того 1944 р. до осені 1945 р. лави Радянської Армії попов-нили 750 тис, осіб признаного віку (96—98% усіх тих, хтопідлягав мобілізації).

У середині січня 1945 р. розпочався загальний наступ ра-дянських військ. Були успішно завершені Вісло-Одерська,Східно-Прусська і Західно-Карпатська операції, 16 квітня1945 р, почалася Берлінська операція. Під час її було роз-громлено 93 піхотних, танкових і моторизованих німецькихдивізії. 316 квітня по 7 травня радянські війська взяли з по-лон 480 тис. солдатів і офіцерів, захопили 1550 танків, 8600гармат, 4510 літаків. Всього цього було досягнуто ціною жит-тя понад 100 тис. радянських воїнів. Берлін впав.

8 травня 1945 р. Німеччина підписала акт про беззасте-режну капітуляцію. З війною в Європі було покінчено,9 травня стало всенародним святом — святом Перемоги,

Через три місяці (8 серпня 1945 р.), виконуючи зобов'я-зання, взяті на Кримській конференції (4—11 лютого1945 р.), СРСР оголосив війну Японії, Розгромивши за тритижні мільйонну Квантунську армію, радянські військаприскорили капітуляцію мілітаристської Японії. 2 вересня1945 р, на лінкорі «Міссурі», який кинув якір у Токійськійбухті, відбулося підписання акта про беззастережну капі-туляцію Японії..Цей історичний день означав завершенняДругої світової війни.

У чотирирічній жорстоісій боротьбі проти гітлерівсько-го рейху радянські народи здобули всесвітньо-історичну


перемогу. Радянсько-німецький фронт був основним фрон-том Другої світової війни. Саме тут було розгромлено 507німецьких дивізій і не менше 100 дивізій сателітів. Основ-ну масу бойової техніки (75%) Німеччина теж втратила увійні з Радянським Союзом — 167 тис. гармат, 48 тис.танків, 77 тис. літаків. На західноєвропейському та серед-земноморському театрах воєнних дій було розгромлено 176дивізій, причому, як свідчать документи, то були з'єднан-ня, менш боєздатні й гірше озброєні, ніж ті, які використо-вувались проти СРСР. Загальні втрати Німеччини вбитими,пораненими й полоненими становили 13,6 млн осіб, із нихпонад 10 млн на радянсько-німецькому фронті.

Досвід минулої війни свідчить, що перемога — це зас-луга й спільний капітал усіх держав і народів, які об'єдна-лися в боротьбі проти сил агресії. Приклад антигітлерівсь-кої коаліції в роки війни довів, що у важкий час країни зпротилежними соціально-економічними системами можутьоб'єднатися проти спільного ворога, в ім'я миру. За бажан-ня можна знаходити ефективні шляхи переборення супе-речностей, альтернативу небезпечній конфронтації. Назміну поняттям, «сила», «погроза», «перемога» повинніприйти поняття «довір'я», «рівність», «повага». Все добре,корисне й конструктивне, що було нагромаджено між краї-нами та нарадами світу у відносинах між собою в різні істо-ричні періоди, в тому числі й під час Другої світової війни,потрібно берегти й брати з собою в майбутнє.

Не мир на основі сили, а мир на основі згоди й розуму —таке веління часу.

Внесок України у розгром фашизму

Втрата на початку війни валсливих у воєнно-економіч-ному відношенні районів зумовила створення в тилу могут-ньої бази оборонної промисловості.

На основі евакуйованого з України та інших західнихрайонів СРСР устаткування виникали й зростали сотні но-вих потужних підприємств на Уралі, в Сибіру, Казахстаніта Середній Азії.

У колективи Карагандинського, Челябінського, Підмос-ковного вугільних басейнів влилося понад 54 тис. шахтарівДонбасу. Тисячі працівників господарських органів і спе-ціалістів очолили колективи шахт і відповідальні ділянкивиробництва. У 1943 р. народне господарство одержало ву-гілля на 17,1 млн т більше, ніж у 1942 р.


Зростаючі темпи розвитку металургії у східних районахСРСР вимагали значного збільшення видобутку залізної тамарганцевої руд. Тисячі гірників поповнили колективипідприємств залізорудної промисловості Уралу, а загальнакількість працюючих у галузі наприкінці 1942 р. зросла до42 тис. осіб. За участю українських гірників відкривалисянові родовища руд. Українські майстри впровадили у галузівисокоефективний метод багатозабійного буріння, що в де-кілька разів підвищував продуктивність праці.

Виробничі потужності Магнітогорського металургійно-го комбінату зросли у кілька разів за рахунок поповненняобладнанням і майже 4 тис. робітників та спеціалістів з25 плавильних, трубопрокатних, коксохімічних та іншихпідприємств України. Після пуску (20 вересня 1941 р.)листопрокатного стану Маріупольского заводу « Азовсталь»Магнітогорський комбінат першим з підприємств Уралу іСибіру розпочав випуск броньової сталі. Наприкінці війнипідприємство виплавляло високоякісної сталі у 7 разівбільше, ніж у 1940 р.

Виробництво зброї, авіаційної техніки і боєприпасів ви-магало значної кількості легованої сталі, яку до війни вип-лавляли перевалено заводи України. У зв'язку з фашист-ською агресією за безпосередньої участі українських мета-лургів розпочалася реконструкція заводів Уралу.

Значно посилили виробничі можливості енергетичноїпромисловості Уралу спеціалісти й обладнання з електрос-танцій України. Одними з перших почали випускати своюпродукцію перебазовані з Дніпропетровська, Запоріжжя,Києва, Харкова підприємства авіаційної промисловості. УНовосибірську освоїло випуск бойових літаків підприєм-ство, збудоване робітниками і спеціалістами Київськогоавіаційного заводу на базі власного обладнання. На Пермсь-кому авіаційному заводі було встановлено 10 тис. т облад-нання з Дніпропетровська і Харкова.

У Нижньому Тагілі Харківський завод їм. Комінтернувиробив 35 тис. танків Т—34. За роки війни значний вне-сок у забезпечення продовольством Червоної армії та пра-цівників тилу зробили хлібороби з України, евакуйовані упереважно Поволжя, Казахстан і Азербайджан.

В установах АН УРСР, що розмістилися в Уфі, працю-вало 578 науковців, серед них — 43 дійсні члени АНУРСР, 53 члени-кореспонденти і 325 наукових співробіт-ників. Героїчною працею в тилу трудящі України зміцню-вали обороноздатність країни. Могутня промислова база,великий досвід організаційної та виробничої діяльності

362 Україна у роки Другої світової війни та тершого повоєнного десятиріччя

спеціалістів і робітників з України допомогли створеннюв тилу потужного військово-промислового комплексуСРСР. На Уралі й у Сибіру виникли нові галузі виробниц-тва — авіаційна, танкова, тракторна, моторотурбобудів-на, електротехнічна промисловість, вугледобувне і хіміч-не машинобудування, металургія якісного металу, труб іпрокату; у Казахстані — чорна металургія, машинобуду-вання, металообробна, хімічна, легка промисловість; уКиргизи — кольорова металургія, енергетична, метало-обробна, шкіряновзуттєва, трикотажна, швейна про-мисловість; у республіках Середньої Азії — чорна і ко-льорова металургія, вугільна, легка промисловість.

Народ України дав Збройним силам СРСР б млн бійців.Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий зтих, хто залишився живий, став на все життя інвалідом.Із численної армії партизанів і підпільників, які вели бо-ротьбу з фашистами на території України, 59% були ук-раїнцями. Багато українців брали активну участь у русіопору в західноєвропейських країнах. Одним із такихборців-антифашистів був колишній лейтенант Червоноїармії Василь Порик, уродженець села-Соломірки (теперс,Порик) Вінницької області. Втікши з табору, він успіш-но керував діями створеного ним партизанськогозагону. Порик став національним героєм Франції. Багатоукраїнців за боротьбу проти фашизму в лавах опору отри-мали високі бойові нагороди від польського, чехо-словаць-кого, румунського, угорського, італійського та іншихурядів.

Воїни-українці та уродженці України вписали безсмерт-ні сторінки в історію війни, показавши приклади ратногогероїзму. Так, подвиг білоруса капітана М. Гастелло (вихо-ванця Луганської авіаційної школи) повторили й українці.Серед учасників повітряних таранів — 55 льотчиків-ук-раїнців та уродженців України. З 15 фронтів, що діяли вперіод радянсько-німецької війни, більше половини очолю-вали маршали і генерали за походженням українці.

Із 11 603 воїнів, які в роки війни за бойові подвиги булиудостоєні звання Героя Радянського Союзу, 2072 — ук-раїнці, причому 32 із них удостоєні цього звання двічі, аодин — І. Кожедуб — тричі. Із 7 млн нагород 2,5 Млн нале-жать українцям. Партизани і підпільники України за само-віддану боротьбу проти фашистських окупантів одержалимайже 63,5 тис. нагород із 152 тисяч.


Наслідки Другої світової війни І доляукраїнського народу

Перемога СРСР і країн антигітлерівської коаліції надНімеччиною та її союзниками була здобута ціною неймовір-них зусиль і величезних жертв. Точної кількості людськихвтрат у СРСР так і не опубліковано. Одні дослідники нази-вають 7 млн осіб, інші — понад 40 млн, у тому числі 15—20 млн загиблих на полі бою, померлих від ран, у концта-борах. Втрати мирного населення, в тому числі й демо-графічні, становлять більше 40 млн осіб.

Величезного горя і страждань, неймовірних втрат зазнаву цій війні український народ: Уже наприкінці 1941 р. Ук-раїна була окупована. Наприкінці листопада 1942 р.гітлерівці загарбали до 2 млн кв. км території СРСР, якунаселяло до війни 85 млн. людей. Понад 41 млн з них булижителями України. Для порівняння: німецькі війська оку-пували лише 17% території Росії (600 тис. кв. км) з насе-ленням у 27 млн осіб.

З чотирьох років німецько-радянської війни бойові діїтривали на українських землях три роки і чотири місяці.Весь цей час ворог здійснював політику нещадної економіч-ної експлуатації та гноблення населення республіки. Зни-щення економіки, пограбування матеріальних і людськихресурсів було одним з найважливіших його завдань. Чис-ленні ешелони вивозили з України до Німеччини мільйонитонн сировини, продовольства, промислового обладнання,культурних цінностей.

На окупованій території було перетворено на руїни 714міст та містечок, або 42% від усіх міських поселень, що по-страждали від війни на території СРСР. Матеріальні втра-ти республіки становили 1,3 трлн крб. (30% національнихбагатств України).

Втрати цивільного населення України були ще біль-ші, ніж її втрати на фронті. У 230 концтаборах і гетто, атакож у 250 місцях масового знищення загинуловід рук окупантів 5.,5 млн людей. Майже 2,5 млн поляг-ло на фронтах. Втрати українського народу становили40—44% від загальних втрат СРСР -— понад 14 млн осіб.

Значними були також демографічні втрати України.Серед 3,28 млн осіб, яких гітлерівці вивезли до Німеччиниз СРСР для роботи на промислових підприємствах і в сіль-ському господарстві, майже 2,2 млн українці.

Масового винищення і страшного насильства зазналонаселення західноукраїнських земель внаслідок суперечок


СРСР із Польщею за кордони. У вересні 1944 р. в Люблініміж Польським комітетом національного визволення таурядом Радянської України було укладено угоду про добро-вільне переселення українців з польської території в Украї-ну, а поляків з УРСР — у Польщу. З жовтня 1944 р. до сер-пня 1945 р. було переселено до УРСР майже 433 тис. ук-раїнців з 750 тис., що з давніх часів мешкали на територіїсучасної Південно-Східної Польщі. Тих, хто відмовлявсяпереселитися, знищували (або відправляли до концтаборів).Під час переселення було спалено і пограбовано понад 8 тис.українських господарств.

У 1947 р. Польща вирішила назавжди покінчити з ук-раїнським питанням. Приводом до цього стало вбивство во-яками УПА заступника міністра оборони країни, генералаКароля Сверчевського.

У квітні 1947 р. підрозділи Війська Польського розпо-чали активну боротьбу із загонами УПА під кодовою назвою«Операція Вісла». Ліквідувавши основні підрозділи УПА таїх спільників, поляки приступили до насильницького пере-селення всіх українців, у тому числі лемків ЦентральнихКарпат, на західні та північні землі Польщі. До серпня1947 р. було переселено 140,5 тис. осіб. У 1950 р. були де-портовані останні 32 сім'ї. Українське населення розпоро-шили по всій Польщі з метою якнайшвидшої його асимі-ляції. Нині там мешкають усього 300—350 тис. українців.

Отже, у 1945 р. в Україні залишилось лише 27,4 млн осібіз 41,7 млн, що проживали у 1941 р. Важкі соціально-еко-номічні та інші наслідки від цих втрат Україна відчуває й нині.

На початку 1945 р. розгорнулася боротьба радянськоїдипломатії за визнання СІЛА та Англією нових західнихрайонів СРСР. Постановою Кримської конференції главтрьох держав (лютий 1945 р.) «Про Польщу» юридичне ви-знавалося встановлення кордону між Радянським Союзомі Польщею по лінії Керзона. Остаточно питання про ра-дянсько-польський кордон було вирішено 16 серпня 1945 р.договором про державний кордон між обома країнами. Зацим договором кордон між СРСР і Польщею пролягаввздовж лінії Керзона з відхиленням від неї у деяких райо-нах до 5—8 км на користь Польщі.

У листопаді 1944 р. І з'їзд Народних комітетів Закар-патської України ухвалив рішення про вихід Закарпаття ізскладу Чехо-Словаччини і возз'єднання його з РадянськоюУкраїною. 29 червня 1945 р. у Москві було укладено ра-дянсько-чехословацький договір про Закарпатську Украї-

Україна в повоєнне десятиріччя (1945—1955 рр.) 365

ну, в якому визнавалося, що на основі дружньої угоди обохсторін Закарпатська Україна возз'єднується з УРСР. Воз-з'єднання Закарпатської України з УРСР завершило істо-ричний процес збирання всіх українських земель у межаходнієї держави.

Трагічні наслідки світової війни поставили на порядокденний питання перетворення воєнного союзу країн анти-гітлерівської коаліції на Організацію Об'єднаних Націй длязахисту миру і безпеки. В Ялті глави урядів США, СРСР іАнглії погодилися скликати навесні 1945 р. установчу кон-ференцію цієї організації, яка відкрилася у Сан-Францис-ко (США) 25 квітня 1945 р. Пленум конференції ЗО квітня1945 р. запросив уряди Української РСР і Білоруської РСРнаправити свої повноважні делегації до Сан-Франциско. Цеозначало, що Україна стала членом-засновником ООН.

Возз'єднання всіх українських земель, як і вступ Украї-ни до ООН, стали важливим кроком на шляху втілення вжиття споконвічної мрії українського народу про відрод-ження своєї незалежної соборної держави.

Історія розпорядилася так, що акт капітуляції Японії2 вересня 1945 р. в Тихому океані на борту лінкора«Міссурі» від імені СРСР підписав 40-річний генерал із селаКосинівка, що на Уманщині, Кузьма Дерев'янко. На-прикінці XX ст. Україна першою з ядерних держав за влас-ною ініціативою започаткувала етап ліквідації смертонос-ної зброї, щоб врятувати людство від нової війни.

10.7. Україна в повоєннедесятиріччя (1945—1955 рр.)Україна в системі міжнародних відносину повоєнний час

Новизна становища України в світі полягала в повер-ненні її як суб'єкта міжнародного права на арену міждер-жавних відносин. У 1944 р. було відновлено Наркомат (з1946 р. — міністерство) закордонних справ України. У1945 р. делегація України взяла участь у міжнародній кон-ференції і підписала декларацію про заснування ОрганізаціїОб'єднаних Націй (ООН). Першим віце-головою підготовчоїкомісії було обрано тодішнього наркома закордонних справУРСР Д. Мануїльського. Він став головою першого коміте-


ту (з політичних питань і безпеки) першої сесії Генеральноїасамблеї ООН (Лондон, січень 1946 р.). Україна стала одниміз фундаторів цієї авторитетної міжнародної організації, нераз входила до багатьох її комісій та комітетів,

У 1948 —1949 рр. Україну обирають непостійним чле-ном Ради Безпеки ООН. Підпис України, як і інших дер-жав-переможниць у Другій світовій війні, стоїть під мир-ними договорами з колишніми союзниками гітлерівськоїНімеччини — Італією, Румунією, Угорщиною та Фінлян-дією. 1948 р. вона підписала міжнародну конвенцію прорежим судноплавства Дунаєм.

У перші повоєнні роки УРСР була представлена в 20міжнародних організаціях і уклала 65 міждержавнихугод. 1947 р., після кількадесятирічної перерви, в Києвівідкрилося перше представництво іноземної держави —Консульство Польської Народної Республіки, згодом —дипломатичні представництва інших країн Східної Євро-пи, Пропозиції встановити консульські відносини УРСР зіншими державами Європи, Азії та Америки були відхи-лені Сталіним.

Отже, повернення України на міжнародну арену малообмежений характер. Вся дипломатична діяльність УРСРздійснювалась в жорстких рамках міжнародної політикиСРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур.Однак це означало певні поступки тоталітарного режиму пе-ред реаліями життя.

Україна брала активну участь у розвитку економічнихзв'язків СРСР із зарубіжними країнами, передусім з держа-вами створеної 1949 р. Ради Економічної Взаємодопомоги(РЕВ), куди входили країни Східної Європи та Азії, що ста-ли на шлях соціалізму. З 1953 р. УРСР щороку вносилазначні кошти у Фонд ООН для країн, що розвиваються, го-тувала і надсилала до них кваліфіковані кадри. Поступово,хоч і повільно, розвивалися міжнародні наукові та куль-турні зв'язки, обмін науковою інформацією, пізніше ук-раїнські та зарубіжні вчені спільно виконали чимало нау-кових розробок.

У 1950 р. 20 млн трудящих УРСР підписали відозву донародів світу про заборону атомної зброї, яку прийняв уСтокгольмі Постійний комітет Всесвітнього конгресу при-хильників миру. У вересні 1951 р. у Києві відбулася першаукраїнська республіканська конференція прихильниківмиру.


Передача Кримської області до складу УРСР:мотиви і правова основа

Після громадянської війни уряд РСФРР вирішив оста-точно залишити за собою Крим. Адже попри підпорядко-ваність уряду УРСР Москві Кримський півострів мав над-звичайно важливе стратегічне значення. Тут знаходилисьпровідні бази Чорноморського флоту. Крім того, перефра-зовуючи відомий вислів В. Черчілля, Крим був «м'якимпідчерев'ям» України. Маючи його в своїх руках, Росія за-микала південні рубежі України. Однак існувала одна про-блема: більшість населення Криму були не росіяни. За пе-реписом 1897 р., у Таврійській губернії, до якої входив іКрим, мешкало 42,2% українців, 13 — кримських татар,3^8 — євреїв, 2,8 — болгар, 5,4% німців та представниківінших народів. Отже, створювати автономію за національ-но-територіальною ознакою для переважаючої національноїгрупи українців на кордоні з Україною не мало ніякого сен-су. Ось тому влада вдалася до демографічних фальсифі-кацій. Українців, росіян і білорусів об'єднали Е одну націо-нальну групу під назвою — «росіяни». В окремі національнігрупи були об'єднані також татари і турки, євреї і караїми.Перепис дав такі результати: всього в Криму було зареєст-ровано 729 тис. мешканців. З них 51,5% становили росія-ни і українці, 29,5% — кримські татари, 6,8— євреї,5,9% — німці та інші (вірмени, болгари, поляки, греки).Таким чином, шлях до створення територіальної автономіїбув відкритий. 18 жовтня 1921 р. Голова РаднаркомуРСФРР В. Ленін та голова ВЦВК М. Калінін підписали по-станову про утворення Кримської АСРР.

У центральному державному архіві вищих органів вла-ди України зберігається «Доповідна записка» Комісії з ад-міністративно-економічного районування Криму, яку вонав березні 1923р. направила до ЦВК Кримської АСРР і відпо-відно до якої автономний уряд півострова прийняв рішен-ня звернутися до України з пропозицією віддати 10 во-лостей Дніпровського і Генічеського повітів.

Завдяки приєднанню 10 українських повітів уряд Кри-му мав на меті знайти необхідні джерела для фінансуваннямісцевих бюджетів.

Український уряд і місцеві органи влади на ці прогіо-зиції уряду Кримської автономної республіки відреагувалинегативно. Внаслідок цього ЦВК Союзу РСР не наваживсяпоставити на розгляд цей проект, і кордони між Україноюі Кримом залишились без змін.


З часу свого заснування Кримська АСРР за своїм стату-сом мало чим відрізнялася від місцевих адміністративниходиниць у складі Російської Федерації. А після того, як10 травня 1944р. Державний Комітет Оборони прийняврішення про виселення кримських татар у східні райони,відпала будь-яка необхідність «гратися» у кримську дер-жавність. ЗО червня 1945 р. указом Президії Верховної РадиКримська АСРР була перетворена на Кримську область.

Війна стала тяжким випробуванням для населення пів-острова, яке скоротилося до 780 тис. осіб. У Криму діялолише 342 дрібних та середніх підприємства. Для відбудовиекономіки Кримська область не мала ні матеріальних, нілюдських ресурсів. Щоб поліпшити демографічну ситуа-цію, до Криму спішно направляли переселенців з Українита РСФРР. На початку 1945 р. на півострів було переселенопонад 17 тис. сімей, а в 1950—1954рр. — ще 57 тис. осіб.Проте незвичні умови життя і праці, посуха 1946 р. і невро-жай 1947 р. призвели до того, що переселенці стали масовозалишати Крим. На їх місце присилали нових, але це немогло змінити на краще демографічну ситуацію. Лише вумовах інтеграції економіки Криму в економіку Україниможливо було подолати існуючі труднощі. І такий процеспочався. Оскільки Крим є аграрним регіоном зі специфіч-ними природними умовами, то в розвитку сільського гос-подарства величезну роль відігравало зрошувальне земле-робство. «Укрводбуд» розпочав будівництво Сімферопольсь-кого і Старокримського водосховищ. Тоді ж почалося про-ектування будівництва головної водної артерії Криму —Північнокримського каналу, який живиться водами Дніпра.Добувна промисловість півострова тісно пов'язувалася з Ук-раїною. З України Крим одержував хліб та інші продуктихарчування.

Отже, в перші повоєнні роки економіка півострова сталаще більше залежати від України. В той же час РРФСР не мог-ла приділити достатньої уваги відбудові своєї Кримської об-ласті. Як свідчать дані, в 1950 р. промисловість Криму досяг-ла лише 81% довоєнного рівня. До того ж становище продов-жувало погіршуватися. Розуміючи, що уряд РРФСР не спро-можний надати необхідної допомоги для виведення областіз кризового стану, населення і місцеві органи влади дедалічастіше стали висловлюватися за приєднання до України,вбачаючи в цьому можливість поліпшити становище на пів-острові. Отже, чи не вперше в історії радянського законодав-ства питання про передачу Криму було порушено не у вищо-му політичному органі, а на місцевому рівні.


Після детального вивчення Рада Міністрів РРФСРдійшла висновку про доцільність передачі Кримської об-ласті до складу України. З цією пропозицією вона зверну-лась до Президії Верховної Ради РРФСР, а та — до ПрезидіїВерховної Ради Української РСР і одержала принциповузгоду. Після цього питання про передачу Кримської областіУкраїні було розглянуто на спільному засіданні ПрезидіїВерховної Ради РРФСР за участю представників Кримськоїобласної та Севастопольської міської рад. У прийнятій по-станові зазначалося: «Враховуючи спільність економіки,територіальну близькість і тісні господарські та культурнізв'язки між Кримською областю і Українською РСР, а та-кож беручи до уваги згоду Президії Верховної Ради Україн-ської республіки, Президія Верховної Ради РРФСР вважаєза доцільне передати Кримську область до складу Українсь-кої Радянської Соціалістичної Республіки». Ця постановабула надіслана до Верховної Ради СРСР.

13 лютого 1954 р. питання «Про подання Президії Вер-ховної Ради РРФСР щодо питання передачі Кримської об-ласті до складу Української РСР» було розглянуто на засі-данні Президії Верховної Ради УРСР. Постанову також булонадіслано до Президії Верховної Ради СРСР. Президії Вер-ховних Рад обох республік діяли згідно зі статтями 15 Кон-ституції УРСР та 16 Конституції РРФСР.

19 лютого 1954 р. в Москві відбулося засідання ПрезидіїВерховної Ради СРСР за участю представників усіх зацікав-лених сторін: голів Президій Верховних Рад РРФСР М. Та-расова та УРСР — Д. Коротченка, секретарів Президій Вер-ховних Рад І. Зиміна і В. Іваненка, заступників голів РадМіністрів відповідно В. Маслова та М. Гречухи, а також відКримської області першого заступника голови виконкомуКримської облради П. Ляліна, голови виконкому Сімферо-польської міської ради Н. Каткова, голови виконкому Се-вастопольської міськради С. Сосницького. М. Хрущова нацьому засіданні не було, будучи на той час був першим сек-ретарем ЦК ВКП(б), він якщо і мав до цього якесь відношен-ня, то лише опосередковане.

Президія Верховної Ради СРСР одностайно затвердилаУказ «Про передачу Кримської області із складу РРФСР доскладу УРСР». В ньому наголошувалось: «Враховуючиспільність економіки, територіальну близькість і тісні гос-подарські і культурні зв'язки між Кримською областю і Ук-раїнською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянсь-ких Соціалістичних Республік постановляє: «Затвердитиспільне подання Президії Верховної Ради РРФСР та Пре-

370 Україна у роки Другої світової війки та першого повоєнного десятиріччя

зидії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської областііз складу Російської Радянської Федеративної Соціалістич-ної Республіки до складу Української Радянської Соціалі-стичної Республіки».

26 квітня 1954 р. Верховною Радою СРСР після деталь-ного обговорення цього питання був прийнятий закон «Пропередачу Кримської області із складу РРФСР до складу Ук-раїнської РСР», Він мав усього два пункти:

1. Затвердити Указ Президії Верховної Ради СРСР від19 Лютого 1954 року про передачу Кримської області із скла-ду РРФСР до складу Української Радянської Соціалістич-ної Республіки.

2. Внести відповідні зміни в статті 22 і 23 КонституціїСРСР.

Отже, передача відбулася не тільки за обопільною зго-дою, а й з ініціативи самої Російської Федерації. Крім того,в Жодному з наведених документів немає й згадки про да-рунок з нагоди 300-річчя возз'єднання України з Росією.Не збігаються ці рішення зі святкуванням і хронологічно.

Повоєнна відбудова народного господарства

Після війни відбудовний процес відбувався прискорени-ми темпами. У цьому були зацікавлені як влада, намагаю-чись посилити свої позиції у «холодній війні», що розгор-нулася між двома світовими системами у 1946 р., так і ук-раїнське суспільство, плекаючи надію на краще життя.

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР затвердила п'яти-річний план відбудови і розвитку народного господарства на1946— 1950 рр. Основні завдання четвертої п'ятирічки поля-галр] у відбудові зруйнованих районів країни, відновленнідовоєнного рівня промисловості й сільського господарства інавіть його перевищенні. Виснажені війною робітники зму-шені були тяжко працювати. Партійно-радянська влада ви-користала звичні для неї методи мобілізацій, застосуванняпримусової праці ув'язнених та військовополонених, пргк-тично безплатної роботи колгоспників і дітей.

І все ж відбудова важкої промисловості принесла своїрезультати. Україна за окремими показниками випереджа-ла Розвинуті європейські країни. Промислове виробництвоУ 1950 р. на 15% перевищувало довоєнний рівень. Попри теЩо українська промисловість стала потужнішою порівня-но з довоєнним рівнем, темпи її відбудови значно відстава-

Ухраїна в повоєнне десятиріччя (1945—1955 рр.) 371

ли від загальносоюзних. У 1950 р. народне господарство Ук-раїни майже у всіх галузях промисловості мало найнижчіпоказники за весь час її перебування у складі РадянськогоСоюзу.

Така ситуація була зумовлена не лише воєнними втра-тами. Причина крилася й в економічній політиці Москви,яка стимулювала швидку відбудову і розвиток насампереднових індустріальних російських центрів.

З розвитком промисловості не зростав життєвий рівеньлюдей. Випуск товарів споживання досяг у 1950 р. тільки 80%довоєнного рівня. Складно було купити продукти харчуван-ня. Особливо ці труднощі посилилися після грошової «рефор-ми» 1947 р., яка звела нанівець особисті заощадження.

У складних умовах відбувалося відродження сільсько-го господарства України. Хоч наприкінці 1945р. посівніплощі дещо розширились, республіка змогла продати дер-жаві зерна на третину менше, ніж до війни. Ресурси селабули мізерними.

Голод 1946—1947 рр.

На початку 1946 р. у сільському господарстві Українисклалася вкрай несприятлива ситуація, яка вимагала доко-рінних змін у аграрній політиці та негайної допомоги з бокукерівництва СРСР. Але цього не сталося. Під тиском сталін-ської верхівки уряд УРСР та ЦК КП(б)У планували на1946 р. форсоване збільшення посівних площ, урожайностіта хлібозаготівель.

Ситуація загострилася до краю навесні 1946 р. Мало-сніжна зима змінилася найбільш посушливими за останні50 років весною і літом. Зимові та ярі культури майжецілком загинули. Керівництво кількох областей наполегли-во зверталося до уряду УРСР з проханням зменшити пла-нові завдання хлібозаготівель. Виконуючи вказівки Моск-ви, керівництво республіки на чолі з М. Хрущовим не тіль-ки підтверджувало нереальні плани, а й вимагало від кол-госпів повернути борги за минулі роки. Було вжитонадзвичайних заходів для того, щоб будь-якою ціною отри-мати від колгоспів заплановану кількість хліба. Події роз-горталися за сценарієм трагічного 1933 р.

У сільські райони виїхали представники вищих органівреспубліки й областей, суду і прокуратури. Відновившидіяльність «Закону про п'ять колосків» початку 30-х років,судові органи республіки тільки у листопаді 1946 р. жорсто-


ко покарали 2313 селян. Але, незважаючи на суворі ка-ральні заходи, у колгоспах не виконувалася повною міроюзаготівля зерна. У той час, коли за межі України сотнямиешелонів вивозився пограбований хліб, на всій її території,крім західних областей, вибухнув страшний голод. За не-повними даними 1946—1947 рр. у 16 східних областях по-мерли від голоду майже 800 тис. людей.

Закуповувати українським колгоспам і радгоспам завласні кошти хліб на Кубані Москва не дозволяла. Водночасу період голоду з Радянського Союзу було вивезено1,7 млн пудів хліба як безплатну допомогу країнам «народ-ної демократії» — Польщі, Чехо-Словаччині, Болгарії та ін.

Опинившись у загрозливій ситуації, керівництво рес-публіки на чолі з М. Хрущовим намагалося знизити рівенькатастрофи за рахунок західних областей, неодноразовозверталося по допомогу особисто до Сталіна, інформувалойого про тяжку ситуацію в Україні. Реакція Москви булатиповою — замість, за висловом Сталіна, «м'якотілого»М. Хрущова у березні 1947 р. секретарем ЦК КП(б)У булопризначено більш «твердого» Л. Кагановича. Протемінімальну допомогу насінням і фуражним зерном все жбуло надано. На посівну кампанію 1947 р. УРСР отрималапозичку в розмірі 35 млн пудів.

Офіційна пропаганда усіляко замовчувала масштабитрагедії, звинувативши у труднощах «саботажників», аспроби врятувати людей від голодної смерті кваліфікувалаяк злісне порушення радянських законів.

Отже, третій голод в Україні був спричинений, насам-перед сталінським керівництвом, яке нехтувало долеюмільйонів українців заради імперських інтересів.

Особливості політичних та економічнихперетворень в західних областях республіки

Після війни сталінський режим поставив собі за мету при-ведення західних українців у відповідність до радянської сис-теми їх східних співвітчизників. Із східних областей УРСР таінших республік до середини 1946 р. у західні області було на-правлено 86 тис. партійних, радянських, комсомольськихпрацівників, спеціалістів промисловості, сільського господар-ства, освіти та охорони здоров'я. Місцевим кадрам у той часне довіряли. І хоч понад ЗО місцевих жителів були депутата-ми корпусу Верховної Ради СРСР і УРСР, реальної влади івпливу на події вони не мали. За свідченням офіційних дже-рел, до середини 1946 р. на керівну роботу було висунуто 53


тис. активістів з місцевого населення, однак це були друго-рядні посади на рівні району або села.

Такою ж була ситуація в усіх сферах суспільно-політич-ного життя західного регіону України. Погано обізнані змісцевими особливостями, не завжди освічені й компетент-ні, прибулі керівники припускалися серйозних помилок тазловживань, особливо в період встановлення радянськихпорядків. Поширеними були адміністрування, грубість, по-рушення законів і прав людини, штучне розмежування ук-раїнців на «східняків» і «західників».

Нищівного удару завдала радянська влада греко-като-лицькій церкві. Після смерті митрополита цієї церквиА. Шептицького (листопад 1944р.) з ініціативи органівдержбезпеки почалася ліквідація уніатства. Було ув'язненоцерковних ієрархів на чолі з митрополитом ЙосипомСліпим, а в березні 1946 р. сфальсифікований собор греко-католицької церкви проголосив про розрив унії з Римом іпідпорядкував її Російській православній церкві.

Основні напрями програми індустріалізації в західнихобластях було викладено у постанові уряду України від7 травня 1945 року. Ще в грудні 1944 р. при РНК УРСР булоутворено Раду допомоги західним областям у їх відбудові тавідродженні. Тільки 1944 р. було асигновано 10 млрд крб.і, як наслідок, наприкінці 1945 р. стали до ладу 1700 про-мислових підприємств і майже 500 промислових артілей.Новозбудовані підприємства були обладнані вивезеним зНімеччини устаткуванням. На початку 50-х років промис-лове виробництво становило 10% республіканського. Однакпідприємства західного регіону були позбавлені їх само-стійності й цілком залежали від союзних відомств.

Індустріалізація спричинила тенденцію до перерозподі-лу населення, зайнятого в основних галузях народного гос-подарства. Знизилася з 74 до 72% питома вага зайнятих усільському господарстві й підвищилася з 26 до 28% часткапрацівників інших галузей.

У Західній Україні в повоєнні роки (1948—1953) трива-ла примусова колективізація. До середини 1950 р. 7190 кол-госпів об'єднували 98% селянських господарств. Відтак устислі строки відбулося примусове об'єднання колгоспів.Наприкінці 1950 р. їх стало не більше 800. Тривали так зва-не '«розкуркулення» і виселення середняків. У східні райо-ни було депортовано 65 906 родин — понад 200 тис. так зва-них співучасників бандерівських угруповань. Все це щебільше загострило братовбивчу війну на західноукраїнськихземлях.

374 Україна у роки Другої світове? війни та першого повоєнного десятиріччя

Рух Опору на західноукраїнських землях у другійполовині 40-х — на початку 50-х років

Стратегічні цілі ОУН—УПА у період 1945—1952 рр. за-лишалися незмінними: боротьба за українську соборнудержаву, за оборону української нації. Після звільненняУкраїни від німецької окупації дії ОУН—УПА були зосе-реджені на збройному опорі сталінському режимові. Ліде-ри національного руху Опору ставили за мету захиститимісцеве населення від беріївських знущань і насилля, стри-мати процес так званих соціалістичних перетворень, про-демонструвати нескореність української нації, заявитиперед світовою громадськістю її прагнення до само-стійності та незалежності.

На боротьбу з УПА радянський режим мобілізував ве-ликі військові формування. У Рівненській області протизагонів УПА було кинуто майже 9 тис. солдатів і офіцерів.у Львівській — 6,5 тис., Тернопільській — понад 3 тис. За-пеклі бої між радянськими військами і бандерівцями точи-лися також у Станіславській та Чернівецькій областях. По-чалися тотальні прочісування місцевостей, де зосереджува-лися оунівці, особливо на території Волині та в передгір'їКарпат. Зважаючи на багаторазову кількісну перевагувійськ НКВС, керівництво УПА, зокрема головнокоманду-вач генерал Тарас Чупринка (Роман Шухевич), у 1947 р.відмовилося віддій великими з'єднаннями (куренями), пе-рейшовши до тактики дій малими рухливими загонами-сот-нями. Чимало партизанських загонів було розформовано, ївони злилися з оунівським підпіллям.

Шухевич Роман (псевдоніми — Тарас Чупринка, Тур; 1907—1950) — військовий діяч, член УВО—ОУН з 1925. В'язень польсь-ких тюрем і концтабору (1934—193 7). Після політичних змін у Че-хо- Словаччині в 1938 р. нелегально перейшов на Карпатську Укра-їну та співдіяв при творенні «Карпатської Січі'. Після розколу ОУНприєднався до бандерівської фракції, увійшов до проводу ОУН(б).У1941 р. фактично командував батальйоном «Нахтігаль», потім слу-жив у 201-му батальйоні в Білорусії. Взяв активну участь у підго-товці НІ Надзвичайного Збору ОУН. На Зборі обраний головою три-членного Бюро Проводу ОУН, восени 1943 р. став Головним ко-мандиром УПА. В липні 1944 р. обраний головою Генерального Сек-ретар/ату й головним секретарем військових справ УГВР. Післявступу в західні області України Червоної армії ще кілька років ке-рував партизанською боротьбою УПА проти радянського режиму:Загинув у бою під Львовом.


Розуміючи, що УПА користується підтримкою місце-вого населення, власті висилали до Сибіру сім'ї і навітьцілі села, кожного, хто був пов'язаний з опором. Усього в1944—1953 рр. було депортовано понад 600 тис. осіб. Всеце сприяло ліквідації оунівського підпілля й ослабленнюУПА. Іншим серйозним ударом по УПА стало поширенняколективізації, оскільки колгоспники, перебуваючи підсуворим контролем, уже не могли постачати партизанампровізію.

Із свого боку «оунівська служба безпеки», яка теж маларозгалужену мережу боївок та інформаторів, проводила те-рористичні акти проти партійних і радянських праців-ників та їхніх сімей, а також проти військовослужбовціві громадян, які виявили готовність співробітничати з орга-нами влади. Так, у 1945 р. підпілля ОУН знищило відомо-го радянського журналіста Я. Гадана. У 1946 р. було про-ведено противиборчу кампанію, а також акцію проти ко-лективізації.

Крім відкритої боротьби, уряд УРСР кілька разів звертав-ся до вояків УПА з пропозицією амністії. Зазнаючи великихвтрат, УПА спробувала пристосуватися до наростаючого на-ступу радянських військ. Наприкінці 40-х років командуван-ня руху Опору знову провело реорганізацію УПА. Команду-вач УПА генерал Р. Шухевич отримав від Української Голов-ної Визвольної Ради (утворена влітку 1944 р., була політич-ним центром національно-визвольних змагань) директивупро докорінну реорганізацію повстанської армії. Оскількисподівання на американо-радянську війну не виправдалися,частина армії була відправлена на Захід, а інша частина за-лишена для роботи в підпіллі.

Умови діяльності ОУН—УПА ставали неймовірноскладними. Збройні акції не припинялися, але ОУН вирі-шила остаточно зосередити свої сили на пропагандистськійроботі та саботажі. Однак боротьба пішла вже на спад. У1950 р. оточений спецпідрозділами МВС—МДБ загинув підЛьвовом головнокомандувач УПА Р. Шухевич. Його замі-нив полковник Василь Кук (Коваль).

У червні 1950 р. конференція ОУН прийняла-рішєння,відповідно до якого було здійснено децентралізацію УПА ікерівництва рухом Опору. Окремі збройні відділи підпілляу краї діяли ще до середини 50-х років. Повстанці, які пе-ребралися на Захід, заснували в еміграції закордонні час-тини ОУН.


Українці в архіпелазі ГУЛАГ

Однією з трагічних сторінок українського руху Опорубула боротьба населення західноукраїнських земель, де-портованого до концтаборів ГУЛАГу- ГУЛАГ (система кон-центраційних, каторжних таборів, колоній та спецпосе-лень) було створено за наказом Сталіна на початку 30-хроків. Напередодні війни це була держава в державі, засібзнищення усіх незадоволених існуючим режимом. Довійни система ГУЛАГу нараховувала декілька сотень та-борів та колоній, найбільшими з яких були: Воркута-РічЛаг, Колима-БерЛаг, Тайшет-ОзерЛаг, Мордовія-Лаг,Норільськ-Горлаг та інші, за колючим дротом яких перебу-вали сотні тисяч українців.

Загальний контингент в'язнів ГУЛАГу, за даними росій-ського історика В. Зємскова, становив 1 668 200 осіб. У по-воєнний час кількість таборів та колоній зросла. На по-чатку 1950 р. в концтаборах, тюрмах, на спецпоселенні тау засланні, за даними київського історика О. Веселової, пе-ребувало 5,5 млн ув'язнених. Лише в західному регіоні буловідкрито 25 в'язниць, кількість в'язнів яких в десятки разівперевищувала ту, що існувала в краї за часів польської оку-пації.

Внутрішній режим у таборах ставав з кожним рокомжорстокішим. З другої половини 30-х років були заборо-нені побачення в'язнів з рідними і близькими, похорониза межами ГУЛАГу, відмінена заробітна плата, яка стано-вила 25% від ставки робітника в державній промисловості.Літній робочий день доведено до 14 годин. Було визнане заможливе працювати в 40—50-градусні морози, посилено та-кож охорону таборів.

Великою була смертність в таборах. За деякими дани-ми лише у таборах воєнних років смертність становила що-денно 1% від усієї кількості в'язнів. У радянських концта-борах, за даними американського історика Р. Конквеста,лише з 1938 до 1950 рік загинуло 12 млн осіб, окрім1 млн розстріляних.

У Західній Україні сталінський режим, як і в довоєннийчас, знову почав масові арешти, вбивства і вивезення до Си-біру українського населення. Так, після остаточного визво-лення України від німецьких загарбників 7 січня 1945 р.вийшло розпорядження НКВС СРСР за підписом Л. Берії,згідно з яким «усіх виявлених пособників на території Ук-раїни заарештувати з конфіскацією майна і направити доЧорногорського спецтабору» (Красноярський край).


Тоді ж М. Хрущов вніс пропозицію про переселеннясімей активних учасників українського підпілля. Уже наквітень 1944 р. було відправлено в Норильський район тана будівництво підприємств гірничодобувної промисловості2 тис. сімей оунівців та членів ОУН—УПА. У доповідній за-писці МВС СРСР від 10 вересня 1947 р. згадується про висе-лення із західних областей України 25 000 сімей активнихнаціоналістів і 74 898 членів ОУН—УПА.

Всього ж, за підрахунками українських дослідниківВ. Сергійчуїса та О. Реєнта, на початку 1950 р. з України доСибіру було депортовано 143 141 членів сімей оунівців табойовиків УПА. Терор, розгорнутий тоталітарним режимомщодо населення Західної України призвів до того, що ста-ном на 1 січня 1953 р. число українців-в'язнів в таборахГУЛАГу збільшилося в 2,4 раза, а кількість оунівців досяг-ла 175 тис. осіб.

Найяскравішим виявом руху Опору в радянськихконцтаборах стали масові страйки і повстання в'язнів. Усистемі ГУЛАГу із середини 40-х до середини 50-х роківвідбулося майже півсотні повстань. Потрапивши за колю-чий дріт, українські патріоти, загартовані підпіллям іпартизанською боротьбою у роки війни, в місцях заслан-ня згуртували на боротьбу проти свавілля табірної адмі-ністрації не лише українців, а й представників інших на-родів.

Історики вважають, що документом, який визначав по-літичну орієнтацію українських в'язнів у концтаборах тазасланців у місцях примусової депортації, стало зверненняОУН—УПА «До насильно вивожуваних на Сибір і більшо-вицькі каторжні роботи», видане проводом ОУН 1947 р. Зтого часу почали виникати українські структури опору втайшетському таборі. У Воркуті виникла підпільна мережа«ОУН—Північ». Станом на 1947 р. організація мала систе-му зв'язку з багатьма таборами навіть в Україні.

З 1948 р. за наказом Л. Берії було прийнято рішеннявиділити політичних в'язнів в особливу категорію та ізолю-вати їх у спеціальних таборах суворого режиму. Правилатам були жахливі. В'язні, крім всього іншого, не мали пра-ва листування і побачення. До того ж після закінчення тер-міну ув'язнення (як правило, 25 років) їм не дозволяли по-вертатися додому, залишаючи на довічному засланні побли-зу таборів, з яких їх щойно випустили.

Створення особливих таборів вплинуло на моральнийдух в'язнів, які часто вдавалися до опору владі. У вересні


1949 р, в спеціальному таборі №1 на Інті було створенопідпільний центр з підготовки повстання. У таборі нара-ховувалося на той час 4 560 в'язнів, з них 80% становилиукраїнці, Саме з них було сформовано три курені по 450осіб в кожному, а також рота смертників-добровольців зЗО осіб. Вони у перші хвилини повстання мали захопитирадіостанцію «МінЛагу», щоб сповістити світ про все, щовідбувається у сталінських концтаборах. Крім українськихкуренів, сформували ще дві російські роти, а також поодній білоруській, литовській і латиській. На початкугрудня 1949р. було створено координаційний комітет. Зтого часу міжнаціональна організація дістала кодову наз-ву «Північне сяйво».

З лютого 1950р. провокатор виказав керівний центрповстання, внаслідок чого було заарештовано 31 в'язня, 11з них було засуджено до розстрілу, інших — вдруге до 25років таборів. Тільки завдяки глибокій конспірації та муж-ності заарештованих вдалося уникнути масових розправ надучасниками організації «Північне сяйво».

Дух непокори спостерігався не тільки у північних та-борах ГУЛАГу. Одним з перших заявив про себе в Казах-стані табір Кенгір, у який 1949 р. привезли великий етапзі Львова. Здебільшого це була національне свідома мо-лодь, яка, за визнанням О. Солженіцина, зробила у табо-рах дуже багато для всього повстанського руху. Після бун-ту оунівців адміністрація табору розпорошила в'язнів поінших таборах, що призвело до несподіваних для МВСнаслідків.

В екібастузькому таборі за активної участі оунівців булостворено національні центри: український, об'єднаний му-сульманський, естонський, литовський. З'явився і об'єдну-ючий консультативний орган «Рада національностей», яказмусила адміністрацію табору задовольнити деякі вимогив'язнів.

Звістки про смерть Сталіна, арешт і страту Берії потряс-ли табори. У в'язнів зажевріли надії на зміни, але сподіваннябули марними. Влітку 1953 р. в РічЛазі (Воркута) вибухнувстрайк в'язнів, який очолив українець Ю. Левада. Страй-ковий комітет розробив меморандум не лише з економічни-ми, а й з політичними вимогами, зокрема щодо переглядувсіх судових справ. Вимогу страйкуючих підтримали деякіпідприємства міста. Влада вдалася до перевірених методівприборкання. Як наслідок — 480 осіб вбито і 780 поране-но, з них 60% українців.


Ще більшим за масштабами було повстання (8 тисячв'язнів) у Кенгірі в травні-червні 1954 р., яке тривало 40днів. Під час повстання працював пропагандистськийцентр. В'язні видавали газету, писали листівки, які запус-кали за межі зони з допомогою повітряного змія. У листів-ках містилося прохання розповісти світові про розстрілив'язнів. Перелякана адміністрація табору за вказівкою зМоскви залучила для придушення повстання авіацію татанки. Кількість загиблих під час Кенгірського повстаннястановила понад 560 осіб, з них 200 жінок, декілька сотеньлюдей були поранені.

Найбільшим повстанням в таборах ГУЛАГу за всю істо-рію його існування був виступ в'язнів Норильська влітку1953 р. З тих країв в"язнів не вивозили на велику землю, азалишали на довічне поселення. Здавалося, ніхто й ніщо незможе похитнути устоїв ГУЛАГу- Але в 1952 р. в Норильськпривезли етап українців, членів УПА, засуджених на25 років у 1949р.

Причиною вибуху було вбивство молодого в'язня з Во-лині. 40 тисяч в'язнів Норильська відмовилися працювати.Ватажки повстання були заарештовані. Це спричинило по-вторний виступ норильчаи по всій зоні. В'язні висунули щеодну вимогу: «Воля або смерть». Економічне життя Но-рильська було паралізовано на 12 днів, після чого в зону вве-ли війська. Під час придушення повстання було вбито до800 та поранено понад 300 осіб.

Найдовше трималися каторжники третього концтабору,які заздалегідь створили керівник центр, змогли протрима-тися майже два місяці. У серпні 1953 р. війська МВС штур-мом захопили табір. Найактивніших в'язнів відправили наКолиму та в каторжні тюрми.

Боротьба ця не була марною, її результатом було задо-волення багатьох економічних вимог в'язнів. Найголовні-ше те, що боротьба в'язнів наприкінці 40-х — у першій по-ловині 50-х років спричинила кризу системи трудових та-борів. Страйки і повстання не тільки засвідчили силу по-літв'язнів, а й змусили керівництво таборів і держави пітина поступки. Як стверджує історик Ю. Шаповал, в конц-таборах ГУЛАГу більшість становили українці, і саме вонизробили великий внесок у боротьбу і захист прав полі-тичних в'язнів радянських концтаборів.

Очолюваний ОУН повстанський рух мав на меті завер-шити процес державотворення українського народу. Це


прагнення визрівало віками. Засобами мобілізації, а такожзавдяки антинімецьким, антипрльським, антирадянськимта передусім самостійницьким гаслам оунівському керів-ництву вдалося залучити до УПА і підпілля ОУН понад 400тис. учасників.

Рух мав народний характер, набувши масштабів від-критої громадянської війни, яка постійно роздмухувала-ся з обох боків. Формування руху відбувалося в надзвичай-но складних політичних умовах. Йому доводилося проти-стояти водночас кільком могутнім іноземним силам. Дотого ж повстанські маси не були однорідними. Серед ідей-них борців часто траплялися випадкові люди, яких малохвилювали ідеї та цілі ОУН та УПА, а більше — власні ко-рисливі інтереси. Шкодило рухові й те, що керівництвовтратило живий зв'язок з населенням, дедалі більше по-кладаючись на силові методи в стосунках із рядовимповстанським загалом.

У тоталітарну епоху ЗО—50-х років цей рух за метода-ми досягнення мети не міг не бути екстремістським, аджебандерівці діяли не тільки в умовах тоталітаризму, а й про-ти тоталітарних сил. Наслідки цього змагання були жах-ливі: нашаровуючись, вони виливалися в нескінченну гро-мадянську війну.

Нині, з піввікової дистанції, є очевидною безперспек-тивність спроб керівних кіл українських самостійників «утіні німецького походу» або у вирі громадянської війнимільйонів своїх співвітчизників вибороти незалежністьУкраїни. Об'єктивні історичні умови того часу не моглисприяти створенню самостійної Української держави.

Суперечливий характерсуспільно-політичного життя

Суспільне життя у повоєнні роки залишалося надзви-чайно складним і суперечливим: з одного боку, відновлю-валися традиційні для радянської системи політичні фор-ми, а з іншого — зберігались обмеження й деформації.

У 1946, 1947 і 1948 роках відбулися періпі повоєнні ви-бори депутатів рад різних рівнів. У них брало участь понад90% громадян України, які мали право голосу. Але це несвідчило про високу громадянську активність мас, — бюле-тені містили лише одне прізвище кандидата в депутати, тоб-то вибору не надавалося. І проголосувати проти цього кан-


дидата під невсипущим оком виборчої комісії та представ-ників партійно-державного апарату рідко хто наважувався.

У 1949 р. було затверджено прапор УРСР — червоно-синій — та її гімн, що мали символізувати державність Ук-раїни. Однак діяльність органів влади республіки визнача-лася центральними союзними структурами. Всі основні пи-тання її життя вирішувались у Москві Сталіним та най-ближчим його оточенням. Вироблена там політикареалізовувалася, насамперед, через Комуністичну партію(більшовиків) України — КП(б)У, яка мала статус місцевоїпартійної організації. За таких умов роль рад, профспілокта громадських організацій зводилася до виконання відпо-відних партійних директив, а діяльність членів їхніх вибор-чих органів, у тому числі депутатів, перетворювалася наформальність.

Відсутність реальних громадянських свобод і демок-ратії, репресії, жорстокий політично-ідеологічний тиск іконтроль, культ особи Сталіна й безмежна влада виконавцівйого волі на місцях — ці та інші риси тоталітарної систе-ми, посилюючись, згубно впливали на суспільно-політич-не й духовне життя народу.

У 1947 р. з приїздом в Україну Л.Кагановича (він змі-нив М. Хрущова на посаді першого секретаря ЦК КП(б)Уі з березня по грудень 1947р. очолював найвище керів-ництво республіки) було задіяно на повну потужністьувесь охоронно-репресивний механізм системи. Розгорну-лася нещадна боротьба з «українським націоналізмом»,безперервно мінялися й зазнавали утисків керівні кадри.Так, у 1949—1952 рр. за звинуваченням в українськомунаціоналізмі з партії було виключено понад 22 тис. осіб,або 3% загальної чисельності.

У західних областях України, де з приходом сталінсь-кого режиму було ліквідовано політичний плюралізм і ба-гатопартійність, не припинялися масові депортації населен-ня, проводилась примусова суспільна колективізація — уселян забирали майно й нещодавно отриману землю. Цевикликало обурення й опір.

Ускладнював ситуацію в регіоні й беріївський репресив-ний апарат, який жорстко переслідував місцевих жителівза підтримку ОУН—УПА. За 1946—1949 рр. до Сибіру булозаслано майже 600 тис. осіб. Жертвами беріївських репресійстали і десятки тисяч представників інших національнос-тей. Крім того, в боях з бандерівцями загинуло понад 25 тис.військовослужбовців Червоної армії, прикордонних тавнутрішніх військ. Спробою розв'язання українсько-поль-


ських проблем була, вже згадувана «Операція Вісла» —одна з ганебних сторінок діяльності сталінської тоталітар-ної системи. Жорстокий гніт дедалі посилювався, І лишепісля смерті Сталіна в 1953 р. з'явилася надія на демокра-тизацію життя в країні. Цьому сприяло й усунення Берії,

В Україні було здійснено відчутні заходи щодо реорга-нізації управління господарством, створено союзно-республіканські міністерства. Скоротилися штати адмініет-ративно-управлінського апарату, що дало змогу вивільни-ти понад 60 тис. працівників. Посилився контроль за діяль-ністю суду, прокуратури, органів державної безпеки.Поліпшилася робота місцевих рад.

Культурне життя України в ті роки було складовоюповоєнного відродження. У важкому стані опинилися зак-лади освіти, особливо у сільських районах. Тому в Українірозгорнувся рух за відбудову і ремонт шкіл власними си-лами. Крім того, протягом першої половини 50-х роківбуло зведено 1300 нових шкіл на 400 тис, учнівськихмісць. У 1953 р. в республіці здійснено перехід до обов'яз-кової семирічної освіти. Наприкінці 50-х років діяли 2 тис.середніх шкіл — у 2,5 раза більше, ніж у 1940 р. Водночасдедалі більше відчувалася відірваність української школивід проблем національного виховання. Лише у 30% шкілнавчання проводилось українською мовою.

Здійснювалася підготовка технічних кадрів із серед-ньою спеціальною та вищою освітою. Для розв'язання цієїпроблеми відновлювалась мережа відповідних навчальнихзакладів, які забезпечувалися необхідним приладдям та об-ладнанням. Знову почали діяти Київський, Харківський,Одеський та інші державні університети, яким надавали до-помогу вузи інших республік СРСР. Так, за рішенням РНКСРСР у розпорядження Управління у справах вищої освітиУкраїни у перший повоєнний рік було направлено ЗО кан-дидатів наук. Після закінчення воєнних дій в Україну при-їхали також понад 6 тис. фахівців з різних галузей народ-ного господарства.

Уже через три роки було відновлено науково-технічнубазу АН УРСР. Почалися розробки і дослідження в такихгалузях науки, як атомна та теоретична фізика, металофі-зика та ін. Проте за нового витка репресій, пошуків «без-рідних космополітів» у наукових колективах склалася на-пружена ситуація. Наслідки «керівництва» по-ждановськив Україні виявилися у прийнятті в серпні 1947 р. постано-ви ЦК КП(б)У «Про політичні помилки і незадовільну ро-боту Інституту історії Академії наук УРСР». Безпідставній


критиці в ній були піддані праці, видані у передвоєнні тавоєнні роки: «Короткий курс історії України» та «Нарисиісторії України» за редакцією С.Білоусова, К. Гуслистого,М. Петровського. Особливо дісталося першому тому «ІсторіїУкраїни» за редакцією М. Петровського як такому, що незабезпечив «боротьби з проявами буржуазного націоналіз-му в історичній науці».

Після сесії ВАСГНІЛУу (серпень 1948 р.), яка заверши-ла розгром «реакційної теорії менделізму-морганізму»,жертвами «лисенківщини» стали в Україні академікМ. Гришко, професори С. Гершензон, Т. Поляков та ін. Буврозкритикований підручник для вузів «Курс генетики»М. Гришка і Л. Делоне.

Прийнята влітку 1946 р. Постанова ЦК ВКП(б) про жур-нали «Звезда» і «Ленінград» в Україні мала своїм продов-женням відповідні постанови ЦК КП(б)У: «Про перекручен-ня і помилки у висвітленні історії української літератури в"Нарисі історії української літератури"» (24 серпня1946 р.), «Про журнал сатири і гумору "Перець"» (19 верес-ня 1946р.), «Про журнал "Вітчизна"» (1 жовтня 1946р.),«Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і за-ходи щодо його поліпшення» (20 жовтня 1946 р.). Ці доку-менти містили суб'єктивні оцінки і перекручення загально-го стану літератури і мистецтва.

Ідеологічна ситуація в Україні погіршилася після того,як ЦК КП(б)У знову очолив Л.Каганович. У пресі з'явили-ся статті, які вихваляли роль Кагановича в розгромі «хви-льсвизму» в Україні. А сам він у цей час безпідставно зви-нувачував у буржуазному націоналізмі письменниківП. Панча (за роман «Гомоніла Україна>;}, А.Малишка,Д. Косарика, С. Крижанівського, І, Неходу, В. Бичка,М. Рильського, В. Сосюру, Ю. Японського та ін. Ганебномушельмуванню був підданки кіносценарій О. Довженка «Ук-раїна в огні».

І все ж, у цих важких умовах українська література по-повнилася творами, які здобули визнання. Це, зокрема, ро-мани «Кров людська — не водиця». «Хліб і сіль» М. Стель-маха, збірка поезій «Троянди і виноград» М. Рильського,вірш В. Сосюри «Любіть Україну», за який автор був підда-ний нищівній критиці.

Різноманітністю композиційних рішень були позна-чені твори образотворчого мистецтва О. Шовкуненка,В. Овчинникова. Зростала популярність театрального мис-тецтва. У 50-х роках в Україні діяло до 70 професійних те-атрів. Постійне захоплення викликав талант Б. Гмирі,Н. Ужвій, Г. Юри та ін.


В Україні працювали три'кіностудії художніх фільмів —Київська, Одеська та Ялтинська. У 1950 р. на екрани вий-шов фільм-шедевр відомого кінорежисера І. Савченка «Та-рас Шевченко» „

Маючи незаперечні досягнення, українська культураповоєнного часу зазнала на собі й руйнівного впливусталінщини, що призвело до догматизму та суб'єктивізмув зображенні життя українського народу важких відбудов-них років.


1. Охарактеризуйте становище в Україні на початку Другої світо-вої війни,

2. Аргументуйте вашу думку щодо вступу Червоної армії в захід-ноукраїнські землі 17 вересня 1939 р.

3. Прокоментуйте зміст радянсько-німецького договору про друж-бу і кордони.

4. Якими були причини і мета нападу фашистської Німеччини наСРСР.

5. Дайте розгорнуту оцінку розвитку підпільного та партизансько-го руху на окупованій території України.

6. В яких умовах відбувалася відбудова народного господарстваУкраїни у повоєнне десятиріччя?

7. Проаналізуйте участь України в системі міжнародних відносинв повоєнний час (1945—1955 рр.)

8. Як відбувався процес урегулювання територіальних питань міжУкраїною і Польщею?

9. Розкрийте мотиви і правову .основу передачі Кримської областідо складу УРСР.

10. Дайте характеристику суспільно-політичного життя України в1945—1955 рр.


(1941—1942 рр.). — К., 1998; Українська Повстанська армія в 1942—1943 рр. — К., 1999; Українська Повстанська армія в 1944—1945 рр. — К.,1999; Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956). — К., 1999.

Коваль М. Друга світова війна і Україна (1939—1945 рр.): Історіософськінотатки. — К., 1999; «Остарбайтери» України — раби Птлера, ізгої Сталіна //Політика і час. — 1998 — №9, №10; Правда безнадійних змагань // Політикаі час — 1997, №10; Трагедия Бабьего яра: история й современность // Новаяй новейшая история. — 1998 — №4; Шлак війни //Політика і час. — 1999 —№2 — С.80—86; Наші військовополонені у 1941—1944 рр.; КНИГА. 1933—1993: Очерк истории. — К.: КМУГА, 1994.

Кучер В. ОУН-УПА в боротьбі за незалежну Україну. — К., 1997.Кучма Л. Уклін Вам, хто боронив Вітчизну і творив Перемогу: Доп. на уроч.

засід., присвяченому 54-річ. Перемоги. — К., 1999.Ленартович О. Селянство Західної України у національно-визвольній бо-

ротьбі (1944—1950 рр.). — Луцьк., 1998.Ляховецкий М., Пузьінин Р. Крьілья Республіки. — К., 1973;Муковський І., Лисенко О. Звитяга і жертовність: українці на фронтах дру-

гої світової війни. — К., 1997.Патриляк І. Легіони українських націоналістів (1941—1942): історія ви-

никнення та діяльності. — К.: Знання, 1999.Проблема ОУН—УПА. Попередня історична довідка. — К., 2000.Реєнт О та ін. УПА та зворотні формування ОУН як чинники другої світової

війни //Віче. — 1997. — №10.Рекотов П. Адміністративний, судовий та поліцейський апарат Рейхс-

комісаріату «Україна» (1941—1944 рр.) //Нова Політика. —1997. — №3; йогож: Органи Управління на окупованій території України (1941—1944 рр.)//Укр.істор. журн. — 1997 — №3.

Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни: Нові документи і матеріали. — К.:Дніпро, 1996.

Соколов А., Тяжельникова В. Курс Советской истории (1941—1991). —М., 1999.

Чайковський А. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941—1944 рр. мовою документів, очима історика). — К., 1994.

Якимович В. Збройні сили України: Нарис історії. —Львів., 1996.Ярош Б. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях ЗО—50рр.

XX ст. (Істор.- політолог, аспект). — Луцьк., 1995.


Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспек-тива та сучасний стан. — К.: Основи, 1994.

Бульба-Боровеїдь Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського по-встанського руху. Спогади. — К., 1996.

Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української націїXIX—XX ст. — К„ 1995;

Гражданский Воздушньїй флот в Великой Отечественной войне: Статьи,воспоминанип, документи. — М., 1985.

ГунчакТ. Україна, перша половина XX ст.: Нариси політичуої історії. — К.,1993.

Дужий П. Роман Шухевич — політик, воїн, громадянин. — Львів, 1998.Кентій А. Нариси історії організації українських націоналістів (1929—

1941 рр.). — К., 1998; Нариси історії організації українських націоналістів

13

11.Україна в умовах наростаннякризи тоталітарного ладу(1956—1991 рр.

Три десятиліття після стерті Сталіна в історії Украї-ни охоплюють два періоди, які мали суттєво відміннийісторичний зміст. Перший — часи «відлиги*, коли була зроб-лена, спроба частково реформувати тоталітарну радянсь-ку систему, перетворит й її на більш дієздатний суспільнийорганізм. Другий період — політична та ідеологічна реак-ція, прогресуючий занепад тоталітарної системи.

11.1. Соціально-економічнийрозвиток України (1956—1985 рр.)

Проблеми розвитку народного господарствав середині 50-х — першій половині 60-х років

Після приходу до влади М. Хрущова (вересень 1953 р.)в СРСР намітилися докорінні зміни в організації керівниц-тва країною. Було зроблено спробу переходу від жорсткогокерівництва сільським господарством до господарської са-модіяльності колгоспів і радгоспів. Резонансною реформою«великого десятиріччя» була заміна галузевого управлінняпромисловістю територіальним. Усе це мало на меті беззміни виробнрічих відносин шляхом деяких послаблень по-

Соціально-економічний розвиток України (1956—1985 рр.) 387

жвавити розвиток промисловості й зупинити деградаціюпродуктивних сил села.

У лютому 1957 р. було визнано за необхідне ліквідува-ти більшість галузевих міністерств і організувати замістьних територіальні ради народного господарства — раднар-госпи. В Україні було створено 11 економічних адміністра-тивних районів, очолених раднаргоспами.

Реформатори були переконані, що заміна централізова-ного керівництва місцевим забезпечить належну ефек-тивність промисловості, її сприйнятливість до науково-тех-нічного прогресу. Проте побудова управління промисловіс-тю по вертикалі або по горизонталі аж ніяк не торкаласясуті господарського механізму, стрижневих економічнихвідносин.

Рішення вересневого (1953) Пленуму ЦК КПРС про ррз-виток сільського господарства були позитивно сприйнятісільськогосподарськими працівниками. Протягом п'ятироків в Україні спостерігалося зростання сільськогоспо-дарського виробництва. Однак воно тривало до тих пір,поки держава вкладала в цю галузь великі копгги. Валовийзбір зерна в Україні зріс за 1954—1958 рр. майже на 20%,цукрових буряків — у два рази, виробництво м'яса — більшяк удвічі, молока — утричі. Однак після ліквідації у 1958 р.МТС і впровадження обов'язкового викупу колгоспами їхтехніки становище змінилося. Слабка економіка колгоспівне витримувала величезних витрат на викуп, придбання таексплуатацію техніки.

Вважаючи себе знавцем сільського господарства і ма-ючи справді добрі наміри, М. Хрущов намагався підвищи-ти його ефективність запровадженням використовуванихна Заході технологій, що не могли дати ефекту у вмонто-ваних в командну економіку колгоспах, працівники якихне відчували себе господарями і не мали ніякого економіч-ного інтересу. Організаційні заходи, що мали на метіпідняти сільськогосподарське виробництво, насправдітільки підривали економіку села (укрупнення колгоспів,перетворення їх на радгоспи, ліквідація «неперспектив-них» сіл тощо). Спроби знайти додаткові резерви шляхомосвоєння цілинних земель, ліквідації травопільної систе-ми давали короткочасні успіхи і свідчили про екстенсив-ний розвиток сільського господарства. Негативний резо-нанс мало повернення до сталінських обмежень присадиб-них господарств колгоспників, щоб воно не «заважало» їмпрацювати у колгоспах. Обсяг продукції, що надходила уринкову торгівлю, зменшився, внаслідок чого зросли ціни,постраждали інтереси міських споживачів. Посуха 1963 р.Із*

388 Україна в умовах наростання кризи тоталітарного ладу (1956—1991 рр.)

загострила становище: почалися труднощі з постачаннямнаселенню хліба. Довелося витрачати валюту для його за-купівлі за кордоном. Країна потрапила у залежність відімпорту хліба, з якої вже не могла вирватися.

Восени 1961 р. було прийнято третю програму КПРС,яка проголошувала можливість побудови комунізму за 20років. Для більшої переконливості текст програми був пе-ренасичений цифрами зростання виробництва, очікувани-ми на 1970—1980 рр. Водночас на випадок провалу програ-ми підкреслювалося, що її можна виконати за сприятливихміжнародних обставин.

Ще одним нововведенням М. Хрущова став поділ пар-тійних, радянських, профспілкових й комсомольськихорганізацій за виробничим принципом — на промислові йсільські. Ця реформа передбачала наближення керівниц-тва до конкретних виробничих справ. Водночас збережен-ня попередніх виробничих відносин, форм і методів керів-ництва не принесли бажаних результатів. Три надпроектиМ. Хрущова — освоєння цілини, розширення посівів куку-рудзи, програма з тваринництва (догнати та випередитиСІЛА у виробництві м'яса, масла та молока) не дали очіку-ваних результатів. Водночас у кожній з них було багато при-вабливого. Ірраціональними їх робили, як правило, масш-таби, методи, терміни виконання.

Наприкінці 1963 р. М. Хрущов, усвідомивши безперс-пективність своїх спроб забезпечити стійке зростаннясільського господарства, зробив крутий поворот в аграрнійполітиці партії, а можливо, і крок на шляху демократизаціїсистеми управління. Рішення двох пленумів ЦК КПРС (гру-день 1963 р. та лютий 1964 р.) заклали основи курсу наінтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. Алеліміт часу, що відвела Хрущову історія, через кілька місяцівбув вичерпаний.

У жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС М. Хрущовазвільнили від обов'язків першого секретаря ЦК і головиРади Міністрів СРСР. Його дії були кваліфіковані як во-люнтаристські, що заперечували принцип колективногокерівництва.

Економічні реформи в 60-тІ рокита причини їх згортання

Обраний у жовтні 1964 р. першим секретарем ЦК КПРСЛ. Брежнєв не сприйняв намагань Хрущова щодо реформу-вання системи управління народним господарством.

Соціально-економічний розвиток України (1956—1985 рр.) 389

На його позначення офіційне суспільствознавство за-провадило термін «розвинутий соціалізм». Активно пропа-гувалася теза, що в суспільстві, яке вступило в смугу роз-винутого соціалізму, поступово зникають майже всівідмінності між людьми — класові, майнові, освітні, націо-нальні.

Застій в розвитку СРСР і України спричинений:1) посиленням адміністративно-командних важелів в

економіці після десятиліття хрущовських реформ і неоста-лінізму в ідеології;

2) нездатністю нового керівництва відрєагувати на вик-лик часу, коли світ вступив у нову фазу НТР;

3) надприбутками, що потекли до СРСР у вигляді «на-фтодоларів» після підвищення цін на нафту у світі і далийому змогу деякий час не тільки «латати дірки» у своїй еко-номіці, а й змагатися з США у військовій промисловості таборотися за «третій світ».

Після усунення М. Хрущова головою Ради МіністрівСРСР став О. Косигін, який розпочав економічну реформу,спрямовану на посилення економічних стимулів у діяль-ності підприємств та організацій. В Україні на нові методипланування та економічного стимулювання у 1966 р. пере-йшло 15% підприємств, а в 1970 р. — 85%.

На першому етапі реформа сприяла поліпшенню показ-ників виробництва. Але економіка не позбулася партійно-го і відомчого диктату. Працівники не відчували себе гос-подарями виробництва. Економічні методи керівництварозчинилися у командно-адміністративних. Економіка йнадалі залишалася витратною, екстенсивною.

70-ті роки ознаменувалися початком технологічногоетапу НТР. Зокрема, в інтенсифікації сільськогосподарсь-кого виробництва провідна роль належала науці. Сільськегосподарство республіки спиралося на міцну наукову базу,яку становили 159 сільськогосподарських науково-дослід-них установ. Працювало понад 8300 науковців. Однак та-кий науковий потенціал через забюрократизованість вико-ристовувався неефективно. Чимало наукових розробок,спрямованих на інтенсифікацію аграрної галузі, черезвідомчі гальма не вдалося впровадити в сільськогосподар-ське виробництво.

Водночас у процесі зміцнення та вдосконалення мате-ріально-технічної бази сільського господарства, переведен-ня його на індустріальну основу поглибилася спеціаліза-ція галузі. Виникли самостійні виробництва й галузі в зем-леробстві та тваринництві. У 70-ті роки колгоспний і дер-


жавний сектори на селі були охоплені міжгосподарськоюкооперацією та агропромисловою інтеграцією, вищийступінь якої становили агропромислові підприємства таоб'єднання. Все це вимагало теоретичного осмислення,практичних висновків і рекомендацій щодо вдосконален-ня керівництва, матеріально-технічного постачання і ре-гулювання економічних і правових відносин з опорою налюдський фактор. Але цього не сталося. Значну частинукоштів, спрямованих у село для підвищення родючості зе-мель, механізації виробництва, соціального забезпечення,витрачали на будівництво розкішних об'єктів.

Велику увагу в цей час було приділено розвиткові па-ливно-енергетичного комплексу. В Україні вже в 1978 р.стали до ладу найбільша в Європі Запорізька і Вуглегірсь-ка ДРЕС, Криворізька, Придніпровська та інші потужнітеплові електростанції. В 1980 р. були здані в експлуата-цію два останні агрегати Дніпрогесу-2 у Запоріжжі. По-мітних успіхів досягли нафтовики і газовики. В 1970 р.почали діяти газопроводи Єфремівка—Київ—Кам'янка-Бузька, Шебелинка—Слов'янськ, Диканька—Кривий Ріг.На 1975 р. було введено в експлуатацію 26 нових нафто-вих і газових родовищ.

Позитивних результатів було досягнуто в гірничо-рудній, вугільній, металургійній промисловості. Розвива-лися машинобудівна, металообробна, електроенергетична,хімічна, нафтохімічна промисловість. Виникла нова га-лузь — мікробіологічна промисловість. Збільшувалися ви-робництво і постачання сільському господарству концент-рованих добрив, засобів захисту рослин.

Провідною тенденцією машинобудування ставало ство-рення систем машин, автоматичних та потокових ліній,впровадження нових технологій. У 1975р., наприклад, увсіх галузях промисловості України комплексну механіза-цію й автоматизацію було запроваджено на 100 підприєм-ствах, у 6 тис. цехах, дільницях і виробництвах почали дія-ти 8 тис. механізованих потокових та автоматизованихліній. На Дніпропетровському металургійному заводі ставдо ладу унікальний стан вітчизняного виробництва для про-катування вагонних осей оригінальним методом (без куван-ня% — агрегат удвоє легший та вчетверо продуктивніший занайкращі світові зразки.

У республіці почалося виробництво потужних і доско-налих тепловозів, тракторів, бурякозбиральних та куку-рудзозбиральних комбайнів, а також морських суден, су-часних літаків.

Соціально-екойомічний розвиток України (1956—1985 рр.) 391

Однак Україна, як і весь колишній СРСР, прокладалашлях до індустріалізації на основі «валової» економіки і то-тального підкорення людини виробництву. Символами цьо-го були економічно малорентабельні ВАМ, «рукотворні»моря на Дніпрі, «найбільші в Європі» Придніпровська,Зміївська, Бурштинська теплові електростанції та іншігігантські новобудови, часто небезпечні для людини. Без не-обхідного наукового обґрунтування високими темпами роз-вивалася атомна енергетика: розгорнулося будівництво по-тужних АЕС у густо населених та маловодних Швденно-За-хідному і Південному економічних районах України. Вмежиріччі Дніпра, Десни, Прип'яті споруджувалася Чор-нобильська АЕС,

Скута командно-адміністративною системою економікапоступово втрачала чутливість до НТР. Розвиток промисло-вості відбувався екстенсивно, за надмірних витрат, нарощу-вання паливно-енергетичної та хімічної баз, форсованого за-лучення до виробництва нових природних ресурсів, що при-звело до сировинної та екологічної криз.

Політичні розрахунки центру взяли гору над економіч-ними міркуваннями. Відбулася насильницька колонізаціяУкраїни, всіх союзних республік, яка суперечила їхньомуконституційному становищу в СРСР. Вона поступово при-зводила до занепаду соціально-економічної і духовної сфержиття народів, наростання стагнаційних явищ.

Україна в економічній системі СРСР

Економіка України була тісно пов'язана з господарствомусього Радянського Союзу, її населення становило майже52 млн осіб — 19% від загальної кількості населення СРСР.На українську промисловість припадало 17% промислово-го виробництва СРСР і понад 23% його сільськогосподарсь-кої продукції.

Україна мала багаті природні ресурси, сильний сільсько-господарський і промисловий потенціал. Порівняно з реш-тою республік Радянського Союзу вона була орієнтована насільське господарство більшою мірою, ніж РадянськийСоюз загалом. Промисловий потенціал України був дещоменшим від середнього показника по СРСР через дисбалансміж високоіндустріальними східними і південними облас-тями та значно менше промислове розвинутими західнимирегіонами.

Водночас Україна була важливим індустріальним регі-оном. Продукуючи до 40% усієї радянської сталі, 34% ву-


гілля, 51% чавуну, вона за своїм валовим національнимпродуктом була на рівні Італії. У 1972 р. за обсягом про-мислового виробництва Україна перевищувала рівень1922р. у 176 разів. Звичайно, українська промисловістьзнала і піднесення, і спади. В період піднесення 50-х —початку 60-х років, коли темпи зростання становили 10%на рік, вона перевищувала загальносоюзні показники, про-те в 70-х та 80-х роках, коли ці темпи знизилися до 2—3%на рік, її промислове зростання було навіть нижчим від се-реднього по СРСР. Великою мірою це сповільнення пов'я-зане з наявністю застарілих та неефективних металургій-них заводів.

Уповільнення економічного розвитку України, як іСРСР загалом, більше ніж будь-коли загострило потребу ка-піталовкладень. У той час, коли Москва вкладала великікошти в нові промислові проекти Сибіру, промисловість Ук-раїни лишалася занедбаною. За перебування на найвищо-му партійному посту в Україні П. Шелеста вітчизняні еко-номісти особливо гучно протестували проти зменшення ча-стки республіки у капіталовкладеннях.

Шелест Петро Юхимович (1908—1996) — український партій-ний і радянський діяч. Народився в с. Андріївці на Харківщині.Працював на різних роботах у радгоспі, на залізниці. 31927 р.навчався в Ізюмській радянсько-партійній школі, перебував накомсомольській роботі. Згодом навчався в Інженерно-технічномуінституті Харкова. У1932—1936рр. працював на Маріупольсь-кому металургійному комбінаті, одночасно навчався в Маріуполь-ському металургійному інституті. У 1937—1940 рр. працювавна Харківському заводі «Серп і молот», де посів посаду головно-го інженера. Під час радянсько-німецької війни перебував напартійній роботі. Займався оборонною промисловістю. Протягом1948—1954 рр. очолював заводи в Ленінґраді та Києві. У1954 р. обраний другим секретарем, а в 1954 р. — першим се-кретарем Київського міськкому КПУ. У 1962 р. обраний голо-вою Бюро ЦК КПУ з промисловості й будівництва. З липня1963 р. — перший секретар ЦК КПУ. У квітні 1972 р. був знятийз цієї посади, у 1973 р. виведений зі складу Політбюро ЦК і від-правлений на пенсію. Йому було заборонено оселитися в Укра-їні. Працював на господарській роботі в Москві. Помер 1996 р.у Підмосков'ї. У1996 р. урна з прахом перезахоронена на Бай-ковому кладовищі.

У травні 1972 р. П. Шелеста замінив В. Щербицький,який не бажав порушувати це питання, але воно раз у развиринало саме собою.

Соціально-економічний розвиток України (1956—1985 рр.)

Україна в системі світового господарства

393

Серед союзних республік у зовнішньоторговельному обо-роті СРСР Україна посідала друге місце. Вона була значнимпостачальником на експорт машин і устаткування, засобівавтоматизації, металургійної сировини, прокату чорнихметалів, сільськогосподарської продукції та інших виробів.За 1971—1982 рр. розширилася участь України у зовніш-ньоекономічних зв'язках із країнами світу. Продукцію Ук-раїни експортували у 25 європейських країн, 24 азіатські,35 африканських і в країни американського континенту, вАвстралію і Нову Зеландію. Найбільші обсяги її експортно-імпортних операцій припадали на тодішні соціалістичнікраїни.

Промислові підприємства і проектні установи Українибезпосередньо надавали технічну допомогу Індії, Єгипту(Асуанська гребля), Туреччині, Іраку, Алжиру, Сирії та ін.

На основі компенсаційних угод за сприяння іноземнихфірм в Україні було споруджено кілька підприємств. Вонабрала активну участь у різних програмах ООН у галузі підго-товки національних кадрів. Деякі інститути АН УРСР ста-ли координуючими щодо виконання комплексних науково-технічних програм у межах Ради Економічної Взаємодопо-моги, яку утворювали колишні соціалістичні країни.

Посилення застійних тенденцій в соціально-економічному житті республіки

Екстенсивна спрямованість радянського виробництвавимагала залучення в обіг надлишкової кількості матері-альних ресурсів та робочої сили. Через недостатнє викори-стання досягнень науково-технічного прогресу на новихпідприємствах діяли застарілі, екологічно небезпечні тех-нології. В Україні період «застою» характеризувався бурх-ливим зростанням видобувних галузей, розтринькуваннямприродних багатств, перетворенням багатьох місцевостей назони екологічної небезпеки. Однобічна орієнтація промис-ловості на так звані базові галузі призвела до того, що те-риторія республіки була забруднена відходами мінерально-сировинного комплексу вдесятеро інтенсивніше, ніж Ра-дянський Союз загалом.

Традиційна неуважність до розвитку легкої та харчовоїпромисловості (група «Б»), обмеженість їх сировинної базизумовили постійний дефіцит якісних товарів. При цьому


зростала мережа закритих магазинів для номенклатурнихпрацівників та керівної еліти.

Зовнішня торгівля стала використовуватися як важільдля ліквідації бюджетного дефіциту і підтримання певногорівня постачання населенню товарів широкого вжитку. Де-сятки мільярдів « нафтодоларів », які СРСР заробив під часенергетичної кризи 70-х років, було використано не на тех-нічне переобладнання галузей промисловості, а на масовузакупівлю найдешевших товарів з метою перепродажу їхвже за значно вищими цінами на внутрішньому ринку.

Починаючи з 1923 р., коли було встановлено державнумонополію на продаж спиртних напоїв (у 1914—1922рр.торгівля горілкою була заборонена), ця стаття доходів ста-ла відігравати істотну роль у бюджеті. Виходячи з фінансо-вих міркувань, держава у 70-х роках особливо широко за-охочувала продаж рентабельних міцних напоїв, Споживан-ня алкоголю набрало таких масштабів, що почало загрожу-вати генофонду населення. Однак медичні й моральнінаслідки неконтрольованого поширення алкоголю в дер-жавній торговельній мережі злочинно замовчувалися.

Електрифікація, хімізація, меліорація були оголошенімагістральними напрямами розвитку в сільському госпо-дарстві. Безвідповідальність партійних та відомчих інстан-цій, які приймали рішення, та економічна незаінтересо-ваність відчужених від засобів виробництва безпосередніхвиробйиків призвели до тяжких наслідків. Найродючіша усвіті смуга придніпровських заплавних чорноземів перетво-рилася на дно штучних морів, меліоровані ґрунти засоло-нювалися, насичені хімікатами сільськогосподарські про-дукти ставали небезпечними-для здоров'я людини. Низькаякість виготовлення та обслуговування техніки призводи-ла до того, що частка важкої ручної праці в колгоспно-рад-госпному виробництві залишалася винятково високою. Ос-новним гальмом у сільському господарстві були встановленіпід час колективізації виробничі відносини. Про безперс-пективність колгоспної системи яскраво свідчать, наприк-лад, такі факти: присадибні ділянки колгоспників (від 0,3до 0,4 га) у 1970 р. , займаючи лише 3% всіх орних земелькраїни, давали 55% яєць, 40% молочних продуктів, 33%загального виробництва м'яса, майже 40% картоплі.

Не маючи змоги забезпечити високопродуктивну працюв колгоспах та радгоспах, влада розширювала посівні пло-щі, особливо в головних зернових регіонах, у тому числі йв Україні, Ніякої економії чи раціонального ставлення доземельного фонду не було, Розорюваність сільськогоспо-

Соціально-економічний розвито* України (І95Є—1985 рр.) 395

дарських,угідь досягла 80% проти 25% у США і 48% уФранції. Це призводило до активізації ерозійних процесів(Україна щороку втрачала до 600 млн т родючих ґрунтів).

З визріванням кризи тоталітарної економіки держававсе активніше використовувала політику «ножиць цін»,(високі ціни на промислові товари для села і низькі — насільськогосподарську продукцію), перекачуючи в централі-зовані фонди більшу частину доходів колгоспів та радгоспів.Тому кількість бажаючих залишатися в селі постійно змен-шувалася. За 1966—1985рр. з українського села виїхало4,6 млн осіб. Внаслідок цього вікова структура сільськогонаселення вкрай погіршилася. Третина населення у селахза існуючої продуктивності праці не могла годувати дві тре-тини населення у містах. Так виникла продовольча пробле-ма — одна з ознак системної кризи тоталітаризму.

Негативний вплив на розвиток сільського господарства,як і промисловості, мало поширення військово-промисло-вого комплексу на нові сфери тоталітарної економіки, щопризводило до активного її виснаження. Гонка озброєньвела СРСР Е економічну безодню.

Розвиток науки і техніки. Цивільна авіація в Україні

Цей етап розвитку людства характеризується приско-ренням індустріалізації, урбанізації, науково-технічноюреволюцією (НТР), в які було інтегроване й українське сус-пільство. Відкриття та мирне використання атомної енергії,освоєння космосу, поява нових технологій змінили органі-зацію та управління виробництвом. Провідними силамицивілізації стають наука і технологія. Початком НТР вва-жають 50-ті роки, коли запрацювали перші атомні електро-станції, стартував перший супутник Землі, розпочалосявикористання у промисловості електронно-обчислювальнихмашин. Наука, яка раніше була лише джерелом нових тех-нічних ідей, перетворилася на безпосередню виробничусилу. На другому етапі НТР, в 60-ті роки, стає масовою ав-томатизація виробництва (широке використання роботів,автоматизованих систем управління). Початок 80-х роківознаменував третій етап НТР, на якому в результаті авто-матизації та роботизації виробництва робітник дедалібільше віддалявся від виготовлення продукції, здійснюючилише регулювання та контроль виробничого процесу.Створення комп'ютера стало одним із найбільших досяг-


нень людства, нарівні з відкриттям вогню та винаходом ко-леса. Величезні можливості для інтелектуалізації працівідкрила мікроелектроніка. Стрімкого розвитку набули біо-технологія і технологія створення матеріалів із наперед за-даними властивостями.

Завдяки використанню супутників зв'язку глобальногохарактеру набуває робота засобів масової комунікації. За-мість енергомістких постають наукомісткі виробництва.Починає домінувати інтелектуальна праця. Отже, наука іНТР принципово змінили обличчя суспільства. Чітко окрес-лився процес інтернаціоналізації. Людство поступово об'єд-нується в єдину соціокультурну цілісність.

В Україні в цей час було налагоджено конструювання тавиробництво електронно-обчислювальних машин, сучаснихприладів і засобів автоматизації. Вчені Інституту кіберне-тики АН УРСР завершили розробку електронно-обчислю-вальних машин нового покоління «Мир-2», «Дніпро-2», на-уковці Інституту електрозварювання ім. Є. Патона впрова-дили у виробництво понад 280 винаходів з економічнимефектом у 200 млр. крб.

У 50-ті роки в Україні активно розвивалася цивільна авіа-ція. З 1956 р. на авіалініях України і Радянського Союзу з'я-вився новий літак ТУ-104, що стало початком нового етапурозвитку цивільної авіації (швидкість — 800 км/год, даль-ність польоту — 3100 км). З'явився новий літак О. Антоно-ваАН-24.

Розвиток цивільної авіації в 60-х роках характеризував-ся освоєнням і широким впровадженням реактивної техні-ки, що дало змогу за першу половину 60-х років збільшитиперевезення пасажирів у 6 разів, пошти — в 3—4 рази, ван-тажів — 2,5 раза. Нарощувалася організація технічного об-слуговування і ремонту нової авіатехніки.

60—70-ті роки — період активного застосування авіаціїв народному господарстві України, яка освоїла весь комп-лекс сільськогосподарських робіт. Застосовувалася авіаціяпри аерофотозйомці, в системі охорони здоров'я, гідроме-теорології, в контролі й дослідженнях лісних ресурсів, за-пасів риби, перевезенні пошти та вантажів.

У 70-ті роки в Україні було побудовано та реконструйова-но 18. злітно-посадочних смуг, зведено 24 нові аеровокзали.

На початку 80-х років цивільна авіація меншою мірою,ніж інші галузі народного господарства, відчула на собі кри-зові явища. Аерофлот працював більш-менш стабільно,хоча і не досяг особливого прогресу. Було відкрито 17 но-вих авіамаршрутів.

Суспільно-політичне життя в Україні (1956—1985 рр.) 397

11.2. Суспільно-політичне життяв Україні (1956—1985 рр.)

Хрущовська «відлига»

Після смерті Сталіна до влади в партії і державі сталагрупа найближчих його соратників. Так зване колективнекерівництво очолив М. Хрущов. Саме з його діяльністю по-в'язані перші спроби демократизації суспільства, що діста-ли назву хрущовської «відлиги».

14—25 лютого 1956 р. в Москві відбувся XX з'їзд КПРС.Поряд з іншими питаннями на закритому засіданні з'їздубуло заслухано доповідь М. Хрущова «Про культ особи ійого наслідки ».

Осуд зовнішніх форм тоталітаризму (культу особи Сталі-на) і найбільш вражаючих випадків зловживання владою (ма-сових репресій) сколихнув суспільство і поклав початок три-валого процесу розладу радянської політичної системи. За-слугою М. Хрущова як політичного діяча була відмова від ви-користання терористичних методів у політиці.

Короткий період ревізії сталінської політики (1956—1959) був використаний в Україні для висунення культур-но-національних вимог. Порушувалося питання чистоти ук-раїнської мови. За певного тиску культурних діячів(М. Шумило, А. Хижняк, М. Рильський та ін.) і громадськоїдумки вдалося досягти деякого поліпшення становища вмовній сфері (перевидання «Словника української мови»Б. Грінченка). Висувалися вимоги щодо реабілітації діячівкультури, заповнення «білих плям» в літературі, театрі(М. Куліш, Л. Курбас, «Березіль»).

На хвилі національно-культурного процесу 1956—1959 рр. звучали не тільки критика культу особи, радян-ської політики в національному питанні, а й протести про-ти придушення радянськими військами у 1956 р. національ-но-демократичного руху в Угорщині (В. Швець, А. Малиш-ко). Цей процес став небезпечним для комуністичноїсистеми. Тому в 1959 р. відновлюється традиційна дискри-мінаційна політика щодо неросійських народів.

Боротьба з тоталітарним режимом почалася і в по-літичній сфері. В 1959 р. молодий адвокат, випускник Мос-ковського університету Л. Лук'яненко зробив спробу органі-зувати Українську робітничо-селянську спілку, яка стави-ла за мету вихід України зі складу СРСР. У січні 1961 р.Л. Лук'яненка і п'ятьох його однодумців заарештували. На-весні того ж року у Львові відбувся судовий процес. Звину-


Бачений у зраді батьківщини, Лук'яненко був засудженийдо розстрілу. Пізніше цей вирок замінили довгостроковимув'язненням.

Зміни в кремлівському керівництвіта їх наслідки для України

Після усунення від влади М. Хрущова владні структуриобрали тактику боягузливого замовчування відомостей навітьпро ті злочини, що стали надбанням гласності за Хрущова.Знову було заблоковано доступ до архівів. Інтереси зміцнення централізованої держави вимагали здійснення курсу на«зближення націй», тобто нівелювання національних від-мінностей. А це мало своїм наслідком відверте здійснення вУкраїні русифікаторської політики. У серпні-вересні 1965 р.органи держбезпеки заарештували понад два десятки пред-ставників української інтелігенції, звинувачених в антира-дянській діяльності. Репресивні заходи тільки прискорилиоформлення дисидентського руху. Дедалі виразніше у цьомурусі заявляла про себе його національна складова.

Декларований лозунг про розквіт «національних за фор-мою» культур на практиці замінювався заходами, спрямо-ваними на нівелювання національних особливостей. Найяс-кравіше це виявилося у мовній сфері. Документація уста-нов поступово переводилася на російську мову. Було вжи-то заходів для посилення процесу русифікації корінногонаселення.

Національно-культурна діяльність 50-х років сприялапояві молодої генерації «шістдесятників», яких репрезен-тували письменники Л. Костенко, В. Симоненко, Ю. Бад-зьо, літературні критики І. Дзюба, І. Світличний, Є. Свер-стюк, публіцисти В. Чорновіл, М. Осадчий, художникиП. Заливаха, А. Горська та ін.

Розмах національного поступу народів під час десталі-нізації налякав владу в Москві. Вже у 1958 р. партія прий-няла постанову «Про зміцнення зв'язку школи з життям»,яка фаворизувала навчання російською мовою. XXII з'їздКПРС (жовтень 1961 р.) затвердив нову національну по-літику, схвалив нову програму партії, проголосив політи-ку "злиття націй" та русифікації.

Рух опору політиці русифікації переважно був легаль-ним: петиції, протести, демонстрації. Водночас використо-вувалися самовидав, організація страйків, створювалисянелегальні політичні організації (Об'єднана Партія визво-лення України, Український національний комітет тощо).

Україна в період перебудови 399

У 1963 р. першим секретарем ЦК КПУ став П. Шелест(1963—1972), який намагався захищати економічні інтересиУкраїни. Окрім припинення репресій, в середині 60-х роківбуло зроблено деякі спроби поширення української мови увищій школі. У травні 1972 р. П.Шелеста було усунено відпартійного керівництва. Йому інкримінували недостатню бо-ротьбу з українськими націоналістичними проявами. Першимсекретарем ЦК КП України став В.Щербицький.

У середині 70-х років українські політичні в'язні разомз в'язнями з країн Балтії і Кавказу звернулися до Верхов-ної Ради СРСР з вимогою відновити національні права не-російських республік.

Важливим етапом захисту прав людини та національнихправ України стало створення у листопаді 1976 р. Україн-ської громадської групи сприяння виконанню Гельсінськихугод, (Українська Гельсінська група — УГГ). її представля-ли М. Руденко (голова), О, Бердник, І. Кандиба, Л. Лук'я-ненко, Н. Строката, М. Матусевич, О. Мешко та ін. ПротиУГГ комуністична влада застосувала суворі репресії.

Отже, незважаючи на складність економічних та полі-тичних проблем, розширився вплив національно-демокра-тичних сил, зростало і набирало сили національне самоус-відомлення українського народу.

11.3. Україна в періодперебудови (1985—1991 рр„

Перебудова

Новий етап в історії українського суспільства відкрилаперебудова, покликана подолати негативні тенденції в роз-витку Радянського Союзу.

Курс на перебудову проголосив квітневий (1985 р.) пле-нум ЦК КПРС, але вона була зумовлена всім ходом розвит-ку суспільства. По суті, перебудова виявилася типовою, зусіма притаманними їй обмеженнями, революцією згори.

Передусім було проголошено нове мислення у міжна-родній політиці. Найважливіше значення стосовно цієї про-блеми мало визнання політиками в Кремлі пріоритету за-гальнолюдських інтересів над класовими. Американськаадміністрація Р. Рейгана (Президент СІЛА) належно оціни-ла зміни в радянській зовнішній політиці. Внаслідоккількох зустрічей на найвищому рівні та інтенсивних не-


реговорів у 1987 р. було укладено договір про ліквідаціюядерних озброєнь. Одночасно в «гарячих точках» (Нікара-гуа, Афганістан, Кампучія та ін.) було проголошено курс напримирення та пошуки розв'язання спірних проблем за сто-лом переговорів.

Програма перебудови передбачала зміну організаційнихструктур, форм і стилю діяльності органів управління. Важ-ливою ланкою цієї роботи в Україні мала стати реалізаціягенеральної схеми управління народним господарством рес-публіки, яка була здебільшого схвалена на позачерговійсесії Верховної Ради УРСР у квітні 1988 р. Ця схема малазабезпечити організаційні основи для переходу від команд-но-адміністративних до економічних методів управління,створити умови для втілення в життя Закону СРСР про дер-жавне підприємство (об'єднання).

У процесі реалізації цієї схеми було скасовано 103 рес-публіканські органи управління, передано багато управ-лінських функцій місцевим органам, підприємствам таоб'єднанням.

Важливою особливістю економічних перетворень у рес-публіці стало здійснення заходів щодо структурної перебу-дови народного господарства. Для України це мало великезначення, адже структура її економіки була зорієнтованапереважно на виробництво засобів виробництва, добуваннясировини і палива.

Труднощі в розвитку народного господарства Україниполягали ще й у тому, що плани складалися в Москві. Ук-раїна була позбавлена майже всіх прав. 95% її продукції ви-роблялося на підприємствах союзного підпорядкування,прибутками яких розпоряджався центр. За рахунок про-дукції, що вироблялася на підприємствах місцевого підпо-рядкування, неможливо було задовольнити усі потреби ук-раїнського народу.

Навіть після прийняття Україною Декларації про дер-жавний суверенітет центральні відомства не збиралися від-мовлятися від своїх командних позицій. Тому ВерховнаРада України в червні 1991 р. ухвалила рішення встанови-ти свою юрисдикцію над усіма підприємствами республіки.Прийняти таке рішення зобов'язували Декларація про дер-жавний суверенітет України, Закон про економічну са-мостійність республіки.

З початком перебудови уся влада на місцях залишаласяв руках давно існуючих структур. В Україні їх очолював пер-ший секретар ЦК КП України В. Щербицький. З часом фігу-ра Щербицького стала викликати надто різку критику, і ве-


ресневий (1989р.) пленум ЦК КПУ відправив його на пен-сію. Республіканську парторганізацію очолив В. Івашко.

Перебудова починалася із сфери інформації. У вжитокувійшов суто радянський термін «гласність» на позначен-ня своєрідного проміжного етапу на шляху до свободи сло-ва. Завдяки гласності люди долали стереотипи й догми ста-рого мислення. Суспільство стрімко політизувалося.

Суть політичної реформи М. Горбачова полягала у по-ступовому переході влади від партапарату до державнихорганів, які обиралися б парламентським шляхом. Навесні1989 р. відбулися перші після 1917 р. вільні вибори народ-них депутатів СРСР, а в 1990 р. — до верховних рад союз-них республік та місцевих рад. Відмова від маніпулюваннявиборами, вільне обговорення виборчих програм, висуван-ня будь-якої кількості кандидатів на одне місце, контрольз боку громадськості за виборчим процесом — усе це булоновим для суспільства. Тому далеко не всі можливості, щовідкрилися для формування демократичного депутатсько-го корпусу всіх рівнів, були використані. Загалом першівільні вибори виявили чимало нових політичних лідерів, утому числі з представників Компартії України. Одночасновиборці забалотували багатьох кандидатів від консерватив-ної частини партапарату.

Зростаюча політизація суспільства виявилася у діяль-ності так званих неформальних груп та об'єднань, середяких — Український культурологічний клуб (УКК), що ви-ник у серпні 1987 р. До нього належало чимало дисидентівта колишніх політв'язнів.

Розпочаті М. Горбачовим перебудови! процеси на першо-му етапі досить надійно контролювалися управлінськимиланками держави. Водночас поступово визріли процеси, яківиходили з-під контролю. Організаційне оформлення полі-тично активного населення у формі народних фронтів ірухів вперше відбулося у республіках Балтії. Практика на-родного руху на підтримку перебудови в СРСР, що розгор-нулася в республіках, дедалі більше свідчила, що його цілірозходилися з тими обмеженими, нормованими і контро-льованими завданнями, які ставила реформаторська части-на партапарату.

Формування багатопартійності в Україні

Сучасне високорозвинуте суспільство не може ефектив-но функціонувати без політичної демократії, яка, в свою чер-гу, неможлива без багатопартійності. В українському су-

402 Україна в умовах наростання кризи тоталітарного ладу (195Є—1991 рр.)

спільстві вони пробивалися з великими труднощами. Спочат-ку дозована гласність і плюралізм в засобах масової інфор-мації, потім створення політичних клубів та неформальнихоб'єднань, відтак — народних фронтів і партій. Становлен-ня багатопартійності в Україні відбулося в три етапи.

Перший етап охоплює 1998 р. Головним завданням де-мократичних сил на цьому етапі було створення широкогооб'єднання на зразок народного фронту. Про заснуванняпартії ще не йшлося. В цей період активно розгорнула робо-ту Українська Гельсінська група, її лідером став колишнійполітв'язень Л. Лук'яненко. УГТ заявила себе об'єднаннямправозахисних груп і організацій. Насправді вона була полі-тичною організацією.

Другий етап тривав у 1989 р. — на початку 1990 р. Вінхарактеризувався становленням Народного руху Україниза перебудову, що було відчутним кроком до політичногоплюралізму в республіці.

У вересні 1989 р. з ініціативи Спілки письменників Ук-раїни, підтриманої українським «Меморіалом» і Товари-ством української мови імені Т.Г. Шевченка, виникланайбільш масова політична організація — Рух (Народнийрух України за перебудову). На час установчого з'їзду чи-сельність Руху становила 280 тис. осіб. Очолив його поетІ. Драч. Внаслідок спільних дій Руху та демократично на-лаштованих народних депутатів СРСР від України (об'єдна-них у Республіканський депутатський клуб) восени тогороку було внесено важливі поправки до проекту закону провибори у Верховну Раду УРСР.

Третій етап — березень—квітень 1990 р. Відбулисявибори до Верховної Ради УРСР, в результаті яких Демок-ратичний блок, у якому Рух був головною силою, створивпарламентську опозицію — Народну Раду. Відбулися по-дальша радикалізація Руху та певна диференціація і крис-талізація різних угруповань всередині самого Руху.

15 травня 1990 р. Верховна Рада України почала функ-ціонувати за парламентським режимом. Перша її сесія12-го скликання працювала 60 робочих днів. Впродовж цьо-го часу відбулися обмін і боротьба думок, що не рідко маласвоїм наслідком дезорганізацію роботи сесії та емоційні ви-бухи.

У процесі роботи першої сесії сформувалися два блокидепутатів: парламентська більшість, так звана «група 239»(«За суверенну Радянську Україну»), в якій поряд із реаліс-тично мислячими депутатами було чимало таких, що до-тримувалися прямолінійно-консервативної лінії, і кіль-


кісно менша Народна Рада, до якої разом із поміркованимидепутатами ввійшли прибічники радикальних поглядів і дій.

Активізація політичного життя зумовила стрімке зрос-тання національної самосвідомості населення України.16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Деклараціюпро державний суверенітет України, яка проголошувала вер-ховенство, самостійність, повноту і неподільність влади рес-публіки в межах її території, незалежність і рівноправністьу зовнішніх відносинах. Від імені народу України могла ви-ступати тільки Верховна Рада УРСР. Територія України віснуючих кордонах проголошувалася недоторканою. Це по-ложення Декларації в Москві до уваги ке бралося. Більшетого, у вересні 1990 р. між канцлером ФРН Г. Колем і Пре-зидентом СРСР М. Горбачовим була досягнута таємна угодащодо майбутнього устрою Європи і розподілу сфер інтересівна випадок розпаду Югославії та Чехо-Словаччини на окремідержави. Московське керівництво, зокрема, брало на себезобов'язання не заперечувати проти приєднання українсько-го Закарпаття до Угорщини.

У частині Декларації, де характеризувалася економіч-на самостійність України, підкреслювався намір створитивласні банки, в тому числі зовнішньоекономічний, а такожцінову, фінансову, митну і податкову системи. УРСР маласамостійно формувати державний бюджет, а за необхід-ності — впровадити власну грошову одиницю.

Проголошувався намір держави забезпечувати націо-нально-культурне відродження українського народу, йогоісторичної свідомості й традицій, функціонування україн-ської мови в усіх сферах суспільного життя. Це було дужеважливо, бо в республіці невпинно зростала кількість ро-сійськомовних видань і шкіл з російською мовою навчан-ня. Якщо в середині 60-х років школи з українською мовоюнавчання охоплювали 62% дітей, то в 1987 р. — тільки50,5%. У столиці України тільки 23% дітей навчалися в ук-раїнських школах. Темпи русифікації прискорювалися.Водночас Декларація гарантувала право всім національно-стям, які проживали на території республіки, на вільний на-ціонально-культурний розвиток.

У Декларації вказувалося, що Україна має право навласні збройні сили, внутрішні війська та органи держав-ної безпеки, що вона самостійно визначатиме порядок про-ходження військової служби громадянами республіки. Про-голошувався намір стати в майбутньому нейтральною дер-жавою, яка не належатиме до військових блоків, і до-


тримуват-ись трьох неядерних принципів: не приймати, невиробляти і не набувати ядерної зброї.

Проголошення Декларації про державний суверенітетстало каталізатором розвитку національної самосвідомості.Чільну роль у цьому процесі відіграв Народний рух Украї-ни за перебудову. Його політико-просвітницькі акції булиспрямовані на популяризацію замовчуваної десятиліттямиісторії України, утвердження української мови як держав-ної, демократизацію виборчої системи.

Напередодні II з'їзду Руху в жовтні 1990 р. його чи-сельність зросла до 633 тис. осіб. З'їзд проголосив, щоорганізації Руху виступатимуть не за перебудову, а за пов-ний демонтаж існуючої тоталітарної системи.

Тому з назви «Народний рух України за перебудову» булознято слова «за перебудову». Раніше Рух виступав за союз-ний договір у контексті ідеї Горбачова про союз сувереннихдержав. А відтоді головною метою проголошувалася побудо-ва ненасильницькими методами незалежної демократичноїУкраїнської держави. Було прийнято рішення про мож-ливість не тільки індивідуального, а й асоційованого член-ства. Це не сприяло зміцненню Руху як єдиної організації ів перспективі створювало передумови для його розколу.

Процес формування нових партій і об'єднань відбував-ся дуже швидко. Поява організацій демократичного спря-мування, виникнення легальної опозиції, яка започаткува-ла конкуренцію радянським та партійним владним струк-турам, значно послабили позиції КПРС (а в Україні КПУ) всуспільстві, спричинили глибоку кризу. Між Комуністич-ною партією та суспільством виникло нерозв'язне проти-річчя. Плюралізм думок, послаблення репресій сприялисуттєвій демократизації суспільства, а партія залишаласяконсервативною силою, хоча в своїх заявах і рішеннях пос-тійно стверджувала про реформування партійних структурі прагнення до прогресивних перетворень. Серед інших при-чин, які привели партію до кризи, — слабке прогнозуван-ня нею суспільних процесів, повільна перебудова діяль-ності, ігнорування змін у різних сферах життя.

Займаючи впродовж десятиріч монопольне становище всуспільстві, керівництво КП України, її місцеві функціоне-ри виявилися неспроможними діяти самостійно та ефектив-но в нових умовах. Обстановка-в країні кардинально зміню-валася, і парткерівництво, його бюрократичний апарат, невстигаючи за перебігом подій, продемонстрували своє не-вміння вести політичну боротьбу в умовах конкуренції. Од-нак з метою протидії громадсько-політичним зрушенням ке-


рівництво КПУ намагалося утворити різноманітні об'єднан-ня, комітети захисту Леніна, СРСР, ради громадськихорганізацій тощо. Всі вони, незалежно від назви, мали наметі зберегти керівне становище КПРС.

Партійна еліта не бажала прислухатися до голосу кри-тично мислячих комуністів, які порушували питання провихід КПУ із складу КПРС і проголошення її самостійності,проведення політики в інтересах українського народу, йогодержавності. На початку 1990 р. в КПУ виникли організації«Демократичної платформи». Перша конференція її при-хильників відбулася в Києві в березні 1990 р. Основною ме-тою була «демократизація КПУ зсередини» — відміна де-мократичного централізму, перетворення КПУ на парла-ментську партію. Однак XXVII з'їзд КПУ розвіяв останніілюзії щодо її можливої демократизації.

Українське партійне керівництво і надалі орієнтувало-ся на Москву і підтримувало вироблений центром безпер-спективний політичний курс. Лідери КПУ стверджували,що проблема розвитку української державності вирішенадавно й остаточно. Так, В. Щербицький заявляв: «НародУкраїни здобув свою національну державність, досяг справ-жнього національного відродження». Рядові комуністи,зневірившись у комуністичній ідеології та реальній прак-тиці, виходили з рядів партії. Впродовж 1990 р. заяви провихід із КПРС подали 220 тис. осіб. Сотні тисяч пересталиплатити партійні внески, брати участь у діяльності партор-ганізацій.

Завдяки демократизації та плюралізму наприкінці1989 р. в Україні почали створюватися нові політичні пар-тії. Цьому процесові сприяли скасування статті 6 Консти-туції СРСР (березень 1990 р.) про «керівну і спрямовуючуроль КПРС», постанова Верховної Ради республіки «Пропорядок реєстрації громадських об'єднань». Впродовж1990—1991 рр. в Україні виникло майже 20 опозиційнихпартій, однак їх вплив на політичне життя був незначним.Новостворені партії визначали своє ставлення до суверені-тету і незалежності України. За цим критерієм, українськіпартії становили три групи:

1. Партії, які послідовно виступали за незалежність. Доних належать Українська республіканська партія, Демок-ратична партія України, Партія зелених, Народний рух Ук-раїни, Українська міжпартійна асамблея та ін. Зокрема, ус-тановчий з'їзд УРП у квітні 1990 р. у своїй програмі прого-лосив головною метою партії створення незалежної Україн-ської держави. Наголошувалося, що для досягнення цієї


мети партія буде використовувати як парламентські, так інепарламентські засоби (бойкотування рішень уряду, орга,-нізація страйків і актів громадянської непокори та ін.). Ук-раїнська селянська демократична партія проголосила своєюметою побудову «незалежної самостійної Української на-родної держави, де утвердяться різні форми власності, рин-кова економіка». З'їзд Демократичної партії України угрудні 1990 р. заявив, що «досягнення державної незалеж-ності України та побудова в ній демократичного й гуманногосуспільства» є її головним програмним завданням і що будь-яка форма федеративного устрою в межах СРСР цією пар-тією заперечується.

До цієї групи слід віднести й ті партії, які прямо не по-рушували питання про самостійність України, проте вису-вали вимоги, реалізувати які можна було лише за умовидержавної незалежності (верховенство законів республіки,власна фінансова система, власні республіканські збройнісили, самостійність дипломатичних тощо).

2. Партії, які займали помірковано-державницькі по-зиції. Посилаючись на сильні позиції центру, наявністьконсервативних сил у республіці та політичну непідго-товленість населення, вони виступали за оновлення союз-ного договору, утвердження самостійності України і вход-ження її до конфедерації суверенних держав. Таку пози-цію займали Демократична платформа в Компартії Украї-ни, яка згодом трансформувалася в Партію демократичноговідродження України (ПДВУ), Ліберально-демократичнапартія України (ЛДПУ), соціал-демократичні партії. В ли-стопаді 1990 р. відбувся установчий з'їзд ЛДПУ, який про-голосив головним своїм завданням захист прав особи тасім'ї як вищих цінностей суспільства. Партія виступилаза створення вільної і незалежної Української держави,яка лише за результатами референдуму може укласти кон-федеративний договір з іншими республіками. У грудні1990р. партія проголосила своєю метою створення суве-ренної демократичної Української держави, утвердженняв ній принципів свободи і соціальної справедливості, пе-рехід до ефективної ринкової економіки. Партія виступи-ла з пропозицією укласти колективний міжреспублікансь-кий договір про ліквідацію СРСР і створення Європейсь-ко-Азіатської економічної співдружності та військової ко-аліції. Щодо військової коаліції, то Україна мала входитидо неї тимчасово, тобто до естаточного визначення її нейт-рального статусу.

Вимогу суверенітету республіки підтримували «суверен-комуністи» — течія, що сформувалася в Компартії Украї-

Украіна в період перебудови 407

ни. її прихильники вважали, що КПУ має бути самостій-ною, а республіка — суверенною. Така позиція користува-лася підтримкою рядових комуністів. Згодом «сувереннікомуністи» утворили Трудовий Конгрес України, Партіюпраці, Партію справедливості та ін. Група комуністів відсто-ювала принцип «радянського федералізму», згідно з якимреспубліка мала залишатися в Союзі, однак суттєво розши-ривши свої права.

3. Комуністи, які перебували на ортодоксальних пози-ціях. Вони виступали проти утворення незалежної Украї-нської держави або ж обґрунтовували необхідністьоб'єднання України із «слов'янськими республіками». Так,створена 7 серпня 1990 р. Партія слов'янського відроджен-ня (ПСВ) своєю метою проголосила досягнення повної дер-жавної незалежності України, але в перспективі виступалаза утворення міжнародної організації слов'янських держав,побудову «спільного слов'янського дому». Погляди такихкомуністів збігалися з позицією Громадянського конгресуУкраїни та Республіканського руху Криму.

Отже, на початку 90-х років Україну характеризувавтрадиційний для розвинутих країн політичний спектр: соці-алісти та соціал-демократи, «зелені», ліберали, селянськіта християнські демократи, праворадикальні угрупованнятощо. Україна стала багатопартійною.

Спроба серпневого (1991 р.) державногозаколоту в Москві та її наслідки для України

19 серпня 1991 р. у Москві розпочався так званий«серпневий переворот». Було створено антиконституцій-ний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, абоГКЧП — російська абревіатура). До ДКНС увійшли віце-президент СРСР Г. Янаєв, прем'єр-міністр СРСР В. Пав-лов, голова КДБ В. Крючков, міністр внутрішніх справБ. Пуго, міністр оборони Д. Язов. Заколотники ставили замету зберегти старий режим і не допустити укладення но-вого союзного договору незалежних держав, призначено-го на 20 серпня 1991 р.

В Україні заклик Л. Кравчука та очолюваної ним Пре-зидії Верховної Ради, більшість якої становили представни-ки КПУ, до спокою і витримки свідчив про позицію вичі-кування. Але водночас Л. Кравчук заявив, що будь-якізміни мусять відбуватися на основі закону і що немаєпідстав для запровадження в республіці надзвичайного ста-ну, Керівництво ЦК КП України, попри словесну завісу,


фактично опинилося на боці заколотників, про що свідчи-ла його діяльність у ті дні. За цих умов тільки опозиція по-слідовно і рішуче виступила проти заколотників. Розпоча-лася підготовка до страйку.

Дії ДКНС призвели до остаточної дискредитації КПРС.Скориставшись повною деморалізацією Компартії України,Народна Рада перейшла у наступ. 24 серпня 1991 р. Верхов-на Рада прийняла Акт проголошення незалежності України(«за»—346, «проти»—1), який мав бути підтверджений ре-ферендумом 1 грудня 1991 р., а також проголосувала за де-партизацію армії, правоохоронних органів. ЗО серпня Пре-зидія Верховної Ради, виходячи з того, що керівництво Ком-партії України своїми діями підтримало заколот, припини-ла діяльність КПУ. Більшість рядових комуністів спокійнопозбулася членства у партії.

Наприкінці жовтня 1991 р. відбувся з'їзд частини ко-лишніх комуністів, які проголосили створення Соціалістич-ної партії України. Назва партії по суті нічого не змінила усвітогляді її членів. Партію очолив О. Мороз.

Демократизація суспільства, відродження національ-них традицій, розширення сфери вживання українськоїмови, що тоді відбувалися, були реакцією на русифікаторсь-ку політику Москви. Згідно з переписом 1989 р. з 51,5 млннаселення республіки українці становили 37,4 млн, із якихвважали українську мову рідною лише 87,7%. У вузах ук-раїнською мовою читали приблизно 5% лекцій. У 1989 р.не було жодної української школи в Донецьку, Чернігові,Харкові, Луганську, Одесі та Миколаєві. Навіть в 1991 р.українською мовою навчалося лише 49,3% учнів. У 1988 р.книжки, видані українською мовою, становили 18% за на-звою, а за тиражем — тільки 3%. Частка українців у рес-публіці зменшилась з 76,8% в 1959 р. до 72,6% у 1989 р.,тоді як частка росіян зросла з 16,9 до 22,0%.

Першими на захист української культури виступилиінтелігенція, студентська молодь. На передньому краї булаСпілка письменників України та її центральний орган «Літе-ратурна Україна». Відродженню національних традиційсприяли виступи О. Гончара, Р. Братуня, І. Дзюби,І. Драча, В. Дрозда, Д. Павличка та ін. Продовжували повер-татися в Україну твори В. Винниченка, представників «роз-стріляного відродження» — М. Хвильового, М. Куліша,М. Зерова, праці М. Грушевського, М. Костомарова, С. Пет-люри та ін. Поступово відкривалася правда на такі сторінкиукраїнської історії XX ст., як діяльність Центральної Ради,голодомор 1932—1933 рр., сталінські репресії, боротьбаОУН,УПА. Розгорнулася дискусія щодо національної символіки.


Пробудження релігійного життя в Україні в цей час по-в'язують із відзначенням 1000-ліття запровадження хрис-тиянства на Русі. Російська православна церква (РПЦ) від-значала цю подію в Москві, а не у Києві. Це викликало спра-ведливе незадоволення Української православної церкви(УПЦ). У цей час було легалізовано Українську греко-ка-толицьку церкву та Українську автокефальну православнуцеркву. У зв'язку з процесом відновлення історичної спра-ведливості постало питання про повернення їх власності, щораніше відійшла до РПЦ. Внаслідок боротьби за легаліза-цію УАПЦ та УКЦ у жовтні 1990 р. переїздить до Українипатріарх УАПЦ Мстислав, а в березні 1991 р. — кардиналУГКЦ Любачівський.

Провал заколоту і проголошення незалежності Українистворили принципово нову ситуацію в розстановці політич-них сил. Відтоді й опозиція, і основний кандидат партдер-жапарату на посаду президента Л. Кравчук виступали за не-залежність. Прийняття Верховною Радою 1 листопада 1991р. Декларації прав національностей України, проведення16—17 листопада в Одесі міжнаціонального конгресу з про-блем духовного відродження народів, які проживають в Ук-раїні, також сприяли створенню консенсусу в українськомусуспільстві. З 84% громадян, що взяли участь у референдумі1 грудня 1991 р. незалежність України підтримали 90,3%.У Криму із 67,5% громадян, що голосували, за незалежністьпроголосували 54,1%.

Опозиція не спромоглася виставити єдиного кандидатана посаду президента України: Рух висунув В.Чорновола,однак його лідери І. Драч і М. Горинь, як і УРП, агітувализа Л. Лук'яненка, ПДВУ — за І. Юхновського і за В. Гри-ньова. Л. Кравчук переміг уже в першому турі, набравши61,6% голосів, і став Президентом України. Маючи такийкредит довіри, можна було розпочати реформи. Однак збе-реження при владі комуністично-партійної номенклатуригальмувало їх.

Кравчук Леонід Макарович народився в 1934 р. у селянськійродині на Рівненщині. У1958 р. закінчив економічний факультетКиївського державного університету, працював викладачемполітекономії в Чернівецькому фінансовому технікумі, кандидатекономічних наук. З 1960 р. на партійній роботі; з 1970 р. — вапараті ЦК Компартії України. Став відомим широкій громадськостіпід час теледебатів з організаторами Руху на початку 1989 р., колиобіймав посаду завідувача відділу агітації та пропаганди ЦККомпартії'України. Влітку 1990р. обраний Головою Верховної'РадиУРСР, одночасно будучи на посаді секретаря ЦК Компартії України.


З КПРС вийшов під час серпневого заколоту 1991 р. Протягом1991—1994 рр. — перший всенародне обраний ПрезидентУкраїни. 31994 р. — народний депутат України.

7—8 грудня 1991 р. Президенти України і Росії Л. Крав-чук і Б. Єльцин, голова Верховної Ради Білорусії С. ІПуш-кевич під час зустрічі на білоруській землі у Біловезькійпущі денонсували договір 1922 р. про утворення СРСР і ого-лосили про створення Співдружності незалежних держав(СНД). СРСР припинив існування.

З вересня 1991 р. було прийнято рішення про підняттянад спорудою Верховної Ради України синьо-жовтого націо-нального прапора, започатковано утвердження державноїсимволіки.


1. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток України в1956—1964 рр.

2. Якими були особливості суспільно-політичного життя в Україні у1956-1964 рр.?

3. Розкрийте основні напрями соціально-економічного розвиткуУкраїни в 1965—1985 рр.

4. Визначте характер суспільно-політичного життя в Україні1965 —1985 рр.

5. Чим зумовлена необхідність перебудови всіх сфер життя СРСР іУкраїни (1985—1991 рр.)?

6. Дайте розгорнуту оцінку прийняття Декларації про державнийсуверенітет України і проголошення курсу на утворення самостійноїдержави.


Баран В.К. Україна після Сталіна: Нарис історії. 1953—1985 рр. —Львів:МП -Свобода». 1992. — 124 с.

Бойко О.Д. Історія України у XX столітті (20—90-ті роки): Навч. посібн. длястудентів. — Ніжин: Стиль, 1994. — С.183—219.

Історія України: Навч. посібн. — К.: Альтернативи. 1977. — С.341—367.Історія України: Курс лекції. У 2-х кн. — К.: Либідь. — Кн.2. — С.432—

434.Субтельний О. Україна: Історія. — К.: Либідь, 1991. — С.431—460.Україна багатопартійна: Програмні документи нових партій. — К.: МП «Па-

м'ятки України», 1991. — С.З—50.Українська Радянська Енциклопедія. — Т.11., Кн. 2. Українська Радянська

Соціалістична Республіка. Вид. 2-ге. — К.: Головна ред. УРЕ. 1984. — С.139-140.Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс

лекцій.— К.: Либідь, 1999, — С.409—445.

Розвиток незалежної України

Процеси проголошення державної незалежності Украї-ни, поступова інтеграція Ті у світове співтовариство якповноцінного суб'єкта міжнародного права сприяли розбу-дові української державності, трансформації українсько-го суспільства, реформуванню його політичної, соціально-економічної сфер у руслі загальноцивілізаційних традицій.Ці процеси відбувалися непросто, інколи супроводжували-ся гострою політичною боротьбою.

12.1, Утвердження національноїдержавностіСвітове співтовариство схвально сприйняло результати

всенародного референдуму: у грудні 1991 р. незалежністьУкраїни визнали 68 держав. На другий день після референ-думу про визнання Української держави оголосили Канадаі Польща, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Латвія і Лит-ва, 5 грудня до них приєдналося одразу п'ять країн — Арген-тина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія.

Для американської адміністрації дезінтеграція Радян-ського Союзу означала зникнення головного стратегічногопротивника. Однак подію такого масштабу вона сприйня-

412 Розвиток незалежної України

ла із змішаними почуттями. Дезінтеграція загрожувала роз-порошенням ядерних озброєнь. Розміщені.на території Ук-раїни стратегічні й тактичні види ракетно-ядерної зброї пе-ретворювали її на третю після США і Росії ядерну державу.Хоч українське керівництво не раз заявляло, що не буде ви-користовувати для забезпечення державної безпеки ядер-ний потенціал, який дістався у спадщину від СРСР, адміні-страція президента Дж. Буша з певним острахом сприйня-ла появу в Європі незалежної України. Проте 25 грудня1991 р. США визнали Україну і незабаром встановили з неюдипломатичні відносини.

Впродовж 1992 р. Україну визнали ще 64 держави. Мі-ністерство закордонних справ, долаючи різноманітні ус-кладнення, почало розгортати мережу своїх посольств. По-стала кадрова проблема. Україна завжди перебувала на пе-риферії радянської зовнішньополітичної діяльності, в ніймайже не створювалися країнознавчі науково-дослідні ус-танови, не готвалися спеціалісти із знанням мов, за винят-ком найбільш поширених.

Велике значення для України мало визнання її незалеж-ності Росією. Ця акція стала неминучою після народноговолевиявлення на референдумі. Адже кожна республікамала конституційне право порушити питання про свій вихідз Радянського Союзу.

Визнавши Україну, уряд Б. Єльцина сподівався зберег-ти за Москвою становище домінуючого центру на всій те-риторії колишнього СРСР за допомогою механізму Спів-дружності Незалежних Держав. У документах про СНД,підписаних у грудні 1991 р. в Мінську, статус Співдруж-ності навмисно не було сформульовано. Разом з тим в угодіпро збройні сили спільного призначення на перехідний пе-ріод (лютий 1992), договорах про колективну безпеку (тра-вень 1992) та про укладення економічного союзу (вересень1993) передбачалося утворення наднаціональних органів,здатних розв'язувати принципові питання без узгодженняз вищими законодавчими та виконавчими органами дер-жав-членів Співдружності. Тим самим залишалася мож-ливість для перетворення СНД на нову наддержаву — з кон-федеративним або навіть федеративним устроєм. Деякікерівні діячі Росії, зокрема міністр закордонних справА. Козирєв, в офіційних заявах визнавали, що такого по-вороту справ не можна виключати.

Підтримуючи курс на економічне зближення в межахСНД, її керівництво стежило за тим, щоб співдружністькраїн не переросла у військово-політичний блок, а тим

Утвердження національної державності 413

більше— у новий варіант Радянського Союзу. За 1992—1993 рр. Радою глав держав і Радою глав урядів СНД булоприйнято до 400 угод, рішень та інших документів, у томучислі й такі, що надавали інститутам Співдружності наддер-жавні функції, розчищаючи шлях до всеохопної інтеграції.Україна підписала лише до 200 документів, які не загрожу-вали підривом державного суверенітету.

Отже, Росія розглядала СНД як зародок державного ут-ворення, яке повинно було зберегти і за можливості розви-нути успадковані від Радянського Союзу зв'язки між ко-лишніми союзними республіками. На противагу цьому Ук-раїна вважала СНД міжнародним механізмом, який допов-нював і координував процес формування якісно новихдвосторонніх відносин з незалежними державами, утворе-ними на території СРСР. З її точки зору, цей механізм мавна меті передусім сприяння більш успішному розв'язаннюпекучих проблем, що виникли внаслідок розпаду СРСР.Парламент та уряд здійснювали політику, яка повинна булазабезпечувати реалізацію національних інтересів України,утвердження її державності.

Наполегливе прагнення російського керівництва нада-ти інститутам СНД державні функції випливало передусімз його небажання втрачати контроль над тими українськи-ми територіями, де проживало багато росіян. За переписом1989 р., у Причорномор'ї та Криму проживало 33,9% росі-ян (українців — 57,1%), а в Приазов'ї та Донбасі — 36,8%росіян (українців — 58,5%). Таке небажання яскраво вия-вилося вже під час укладення 19 листопада 1990 р. першо-го українсько-російського договору, тобто за рік до розпа-ду СРСР. З ініціативи російської сторони ключова 6 статтядоговору була сформульована двозначне. Йшлося про виз-нання і поважання територіальної цілісності Росії Україноюта України Росією не за всіх умов, а тільки «в існуючих те-пер у рамках СРСР кордонах». Через кілька днів, коли вМоскві відбулася ратифікація договору, один з депутатівпарламенту РФ запитав А. Козирєва: «Чи не вважаєте Ви,що статтею 6 ми закріпляємо передачу Криму й інших спо-конвічно російських земель (якщо ми звернемось до слов-ника енциклопедії Брокгауза й Ефрона) Українській рес-публіці? Чи не вважаєте Ви, що це буде наступним розва-лом російської державності? Що ми будемо робити із Сева-стополем, з морськими портами й базами? Що, будемо новібудувати?»

Відповідаючи на депутатський запит, А. Козирєв під-креслив наявність у договорі формули «в існуючих тепер у


рамках СРСР кордонах» і додав: «Інша справа, якщо виник-не питання про те, що кордон буде не в межах СРСР. Алепо-перше, тоді це буде все одно, можна сподіватися, в рам-ках Союзу суверенних держав, тобто оновленого, по суті,Союзу...»

Наведена цитата із стенограми ВР Російської Федераціїдає ключ до розуміння подій, що відбулися після розпадуСРСР. Через дві доби після проголошення Акта про неза-лежність України прес-секретар Б.Єльцина заявив, що Ро-сія залишає за собою право поставити нерозв'язану пробле-му кордонів з республіками, які проголосили незалежність.Після гострої реакції з України заява була дезавуйована,однак наступного дня по центральному телебаченню висту-пив мер Москви Г. Попов. Він не тільки підтримав висуну-ту територіальну проблему, а й конкретизував її. Під сумнівбуло поставлено суверенітет України щодо Криму й Одесь-кої області. Заява Попова спричинила кризу в російсько-українських відносинах. Бліц-візит у Київ російської деле-гації на чолі з віце-президентом О. Руцьким, здавалося, ви-черпав її.

Однак сам О. Руцькой ЗО січня 1992 р. виступив у газеті«Правда» із статтею, в якій писав: «Історична свідомістьросіян не дозволить нікому провести механічне суміщеннякордонів Росії та Російської Федерації, відмовившись відтого, що становило славні сторінки російської історії... Де-маркація кордонів і тільки демаркація кордонів розставитькрапки над «і» та визначить Росію як державу, а не жебра-ка в межах СНД. І це буде зроблено неодмінно заради славиРосії, як би не намагались політичні лідери націонал-кар'є-ризму ввігнати її в кордони XII століття». В-травні того жроку Верховна Рада Росії заявила, що акти про передачуКримської області Україні не мають юридичної сили з мо-менту їх прийняття.

Українське керівництво здійснювало щодо Росії зваже-ну політику, намагаючись вирішувати болючі питання че-рез переговори. Однак воно не розглядало Крим як предметукраїнсько-російських відносин і розв'язувало існуючі напівострові проблеми як внутрішні. Зокрема, багато булозроблено для відновлення історичної справедливості щодовиселених з півострова у 1944 р. кримських татар. Повер-нення цього народу на історичну батьківщину розпочалосяв останні роки існування СРСР. Після того, як СРСР роз-пався, витрати на переселення та влаштування кримськихтатар на нових місцях цілком лягли на український бюд-жет. Поважаючи волю населення Кримської області, Вер-

УІвердження національної державності 415

ховна Рада України прийняла в лютому 1992 р. закон провідновлення автономної республіки.

Однак для російських законодавців кримська проблемай надалі залишалася актуальною. З'їзд народних депутатівРосії в грудні 1992 р. доручив Верховній Раді провести слу-хання про статус Севастополя. Російський парламент улипні 1993 р. прийняв безпрецедентне рішення про надан-ня Севастополю статусу міста Російської Федерації. Юри-дичну неспроможність такого рішення змушений був під-твердити сам російський президент. Рада Безпеки ООН тежвизнала безпідставність пього кроку російських законо-давців.

Поважаючи міжнародні угоди про непорушність кор-донів, що склалися в Європі після Другої світової війни,Б. Єльцин не підтримував зазіхань шовіністично настроє-них державних діячів Росії на українські землі. Водночасвін майстерно переніс вістря кримської проблеми на питан-ня про Чорноморський флот. Маючи головну базу в Севас-тополі, цей флот налічував до 300 кораблів переважно за-старілих конструкцій (найсучасніші судна були на той часуже виведені Росією з акваторії Чорного моря).

Українська сторона наполегливо домагалася розв'язан-ня проблеми шляхом поділу флоту, а російська, навпаки,затягувала переговори, щоб мати привід для втручання укримські справи. Адже існування флоту об'єктивно пов'я-зане з береговою інфраструктзфою.

У червні та серпні 1992 р. Л. Кравчук і Б. Єльцин на зу-стрічах у Криму досягли домовленості про встановленняподвійного контролю над Чорноморським флотом на5-річний період. Отже, перемогла точка зору російської сто-рони. Домовленість не розв'язала проблеми, але послабиланапруженість між двома країнами.

Тільки через п'ять років, коли розрахунки російськихполітиків на нежиттєвість української державності пов-ністю провалилися, Б. Єльцин приїхав у Київ. 31 травня1997 р. сталася справді історична подія — підписання До-говору про дружбу, співробітництво і партнерство між Ро-сією та Україною. У договорі вказувалося, що сторони «виз-нають територіальну цілісність одна одної і підтверджуютьнепорушність існуючих між ними кордонів». Було такожвизначено правові засади розв'язання проблеми Чорно-морського флоту. Флот та інфраструктура були поділеніпорівну, але Росія викуповувала непотрібні Україні ко-раблі. Сума викупу і вартість 20-річноі оренди бази в Сева-стополі покривалися боргом України за енергоносії.

416 Розвиток незалежної України Утвердження національної державності 417

У своїй державотворчій діяльності Президент і Верхов-на Рада України приділяли багато уваги проблемам розбу-дови Збройних сил. На час проголошення незалежності чи-сельність армії у трьох військових округах, на які була по-ділена Україна (Київському, Прикарпатському та Одесько-му), становила 726 тис. осіб.

Верховна Рада України прийняла майже півсотні доку-ментів щодо Збройних сил. На їх основі відбувалися рефор-мування військових управлінських та організаційнихструктур, формування військово-технічної політики, вдос-коналення матеріального забезпечення армії та системипідготовки військових кадрів, створення механізму соціаль-ного захисту військовослужбовців і членів їх сімей тощо.Отже, процес розбудови Збройних сил мав керований харак-тер. Не завжди, однак, затверджувані Верховною Радою до-кументи готувалися на належному професійному рівні. Цезумовлювало необхідність повторного розгляду деяких пи-тань і нерідко призводило до перевитрат державних кош-тів. Зокрема, необлікованість військового майна і невизна-ченість у критеріях розумної достатності в озброєннях тавійськовій техніці спричинили істотні втрати. Надлишкитехніки не вдалося реалізувати у народному господарствіабо спрямувати на експорт.

Розбудова Збройних сил здійснювалося на основі досяг-нутих у рамках СНД домовленостей, з дотриманнямміжнародних угод, які Україна визнала обов'язковими длясебе — Заключного акта Наради з безпеки та співробітниц-тва в Європі (1975), документа Стокгольмської конфе-ренції щодо зміцнення довіри та безпеки й роззброєння вЄвропі (1976), документа Віденської зустрічі представ-ників держав-учасниць Наради з безпеки та співробітниц-тва в Європі у січні 1992 р. тощо. У жовтні 1993 р. Верхов-на Рада прийняла воєнну доктрину, в якій проголошува-лося, що Україна не вбачає у сусідніх країнах супротив-ників, а її Збройні сили призначені винятково длягарантування національної безпеки.

Було розроблено програму скорочення Збройних сил. ЗаЗ роки звільнилося в запас понад 100 тис. офіцерів, прапор-щиків та мічманів. Процес скорочення міг бути й інтенсив-нішим, оскільки чисельність армії істотно перевищувалакритерії розумної достатності, що визначалися воєнною док-триною і кризовим станом народного господарства. Однак бу-дівництво житла для військових і розгортання мережі зак-ладів з фахової перепідготовки не вдалося істотно прискори-ти. Тому процес переведення офіцерів у запас уповільнився.

Починаючи з Декларації про державний суверенітет,Україна завжди наголошувала на бажанні стати неядерноюдержавою. Затверджена Верховною Радою воєнна доктри-на теж виходила з цієї основоположної тези, хоча в парла-менті не раз лунали голоси про передчасність відмови відядерної зброї. 16 листопада 1994 р. Верховна Рада ухвали-ла рішення про приєднання України до Договору про нероз-повсюдження ядерної зброї за умови надання гарантій без-пеки з боку ядерних держав. Останню крапку було постав-лено на зустрічі глав держав-учасниць Наради з безпеки таспівробітництва в Європі (з 1 січня 1995 р. це співтоваристводістало назву Організація з безпеки та співробітництва вЄвропі). 5 грудня 1994 р. у Будапешті президенти Росії таСША і прем'єр-міністр Великобританії надали Україні га-рантії безпеки. Зокрема, вони зобов'язалися поважати не-залежність, суверенітет та існуючі кордони України, утри-муватися від економічного тиску. Деякі документи з надан-ням Україні гарантій безпеки одночасно підписали главиКитаю та Франції.

Постановою Верховної Ради від 9 вересня 1991 р. на те-риторії України запроваджувався обіг купонів багаторазо-вого використання. Цим було започатковано вихід Украї-ни з рубльової зони. 8 жовтня було прийнято закон «Прогромадянство України», 7 листопада— «Про державнийкордон», що стало ще одним кроком на шляху перетворен-ня України із союзної республіки на самостійну державу.

4 вересня 1991 р. було прийнято постанову про піднят-тя над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національ-ного прапора. ] 5 січня 1992 р. Президія Верховної Ради ви-дала указ «Про державний гімн України». 28 січня 1992 р.Верховна Рада проголосила державним синьо-жовтий пра-пор. Малим гербом України було затверджено тризуб.З тих пір національна символіка була визнана державою.

За п'ять років незалежності було сформовано усі атри-бути державності — від кордонів до нагородної системи,створено цілісний державний механізм України практич-но з усіма його складовими. Це означало, що перехіднийетап державного самовизначення було подолано. Підтверд-женням цього стало прийняття 28 червня 1996 р. Консти-туції України.

Перший рік чинності Конституції характеризувався без-прецедентною активністю української дипломатії, міжна-родних контактів на всіх рівнях. Було здійснено справжнійпрорив у цій сфері. Він реалізувався насамперед в укладенніДоговору про дружбу, співробітництво і партнерство між


Україною і Російською Федерацією, а також пакета іншихдокументів, які закріплювали принципи добросусідства.Були підписані також Українсько-російська декларація,Спільна заява двох держав, угоди та протоколи з питаньспівпраці в економічній сфері, що створило надійний фун-дамент рівноправних і взаємовигідних відносин.

Надзвичайно важливим актом з точки зору забезпечен-ня національних інтересів України і зміцнення європейськоїбезпеки стало укладення 2 червня в Констанці широкомас-штабного договору з Румунією. Договором про державнийкордон з Білоруссю було започатковано процес вирішенняпитання кордонів з колишніми радянськими республіками.Документом, який остаточно закрив непрості, а часом ітрагічні сторінки історії України й Польщі, стала Спільназаява президентів обох країн «До порозуміння і єднання».

8 травня 1997 р. у Москві було підписано Меморандумпро врегулювання проблеми Придністров'я, повноправнимгарантом якого виступила разом із Росією й Україна. Гла-ва нашої держави взяв участь у зустрічі президентів п'ятикраїн Центрально-Східної Європи у Таллінні (27 травня),яка започаткувала нову форму регіональної співпраці.

Завдяки цьому в першій половині 1997 р. було усунуточинники, які породжували певну напруженість у відноси-нах України з її найближчими сусідами, створено пояс без-пеки і добросусідства. Це було важливим внеском у по-ліпшення політичного клімату в Центрально-СхіднїйЄвропі та на континенті загалом.

Підтверджуючи різновекторність своєї зовнішньої полі-тики, Україна спрямовувала зусилля на розбудову відносинзі СЩА та НАТО. Під час візитів Президента України доСполучених Штатів, засідання українсько-американськоїміждержавної комісії Кучма—Гор було підтверджено прин-ципи стратегічного партнерства, намічено шляхи наповнен-ня його конкретним змістом.

Виваженість та конструктивність зовнішньої політикиУкраїни знайшли наочне підтвердження на саміті Північно-Атлантичного альянсу в Мадриді. 9 липня 1997 р. тут булопідписано Хартію про особливі відносини між нашою дер-жавою і НАТО. Це надало потужного імпульсу процесовівходження України в європейські та євроатлантичні по-літичні й економічні структури, активізації її участі у ство-ренні системи колективної безпеки, зміцненні стабільностіна континенті й недопущенні будь-яких спроб його поділів.

Створення сприятливого міжнародного середовища за-безпечило необхідні об'єктивні умови для зосередження зу-

Угвердження Національної державності 419

силь на розв'язанні найбільш гострих і нагальних внут-рішніх проблем. Насамперед — на подоланні економічноїкризи, закладенні основ економічного зростання,

16 жовтня 1990 р. Верховна Рада прийняла постанову прозаснування газети «Голос України». Український парламент,у руках якого зосередилася повнота влади, потребував влас-ного друкованого органу. Замість звичного для радянськихвидань гасла «Пролетарі усіх країн, єднайтеся!» нова газета,що почала друкуватися з 1991 р., обрала лозунг «Владу —Радам!». Це недвозначно свідчило про те, що Верховна Радапретендує на всю повноту влади у незалежній Україні.

За 1992—1994 рр. Верховна Рада України прийняла до450 законів. За відсутності цілісної концепції переходу відтоталітарного до демократичного суспільства багато з нихвиявилися відірваними від життя і не спрацювали. Річ утім, що в пострадянському просторі (і меншою мірою — вусіх європейських країнах колишнього «соціалістичноготабору») склалася унікальна соціально-екошімічна ситуа-ція, до якої застосувати нагромаджений людством досвідреформ було непросто. Просуватися вперед можна булолише через трансформацію світового досвіду до специфікиУкраїни, пристосовуючи законодавство не стільки до три-валої перспективи, скільки до пекучих проблем сьогоден-ня. До того ж у колишніх союзних республіках радикалізмнового законодавства був тим меншим, чим кращим вигля-дало поточне становище. Ситуація в Україні була значнокращою, ніж у Росії, особливо щодо продовольчого поста-чання населення. Відповідно серед української політичноїеліти переважали настрої на користь якомога повільнішогореформування. Небезпека такого підходу виявилася невідразу,

Декларативність деяких законів зумовлювалася неза-безпеченістю їх відповідним механізмом впровадження. Зчасом цей недолік поступово вдалося подолати.

Зникнення з історичної сцени державної партії ініцію-вало трансформацію влади незалежно від волі політичнихдіячів. Власне, процес її перетворення розпочався ще з пер-ших вільних виборів в український парламент. Суть цьогопроцесу полягала в розщепленні диктаторської влади ком-партійних структур, яка на поверхні політичного життявиступала у звичних формах радянської влади, на залежнувід електорату законодавчу і виконавчу гілки влади.

5 липня 1991 р. Верховна Рада прийняла закон про за-снування інституту Президента держави. Народні депута-ти тоді ще не усвідомлювали, що з появою Президента поч-

14»


неться розщеплення моноліту радянської влади на са-мостійні гілки, здатні протистояти одна одній і взаємноврівноважуватися, тобто запобігати переростанню будь-якоїз них у диктатуру.

Продиктовані життям зміни вносилися до конституції1978 р., яка залишилася діючою до 1996 р. Отже, коли вусіх колишніх союзних республіках були прийняті новіконституції, Україна жила за перелицьованим ОсновнимЗаконом радянського зразка.

Свідомо відмовившись під приводом досягнення злаго-ди в суспільстві від боротьби на небезпечному конституцій-ному полі, українська політична еліта загальмувала перехіддо демократичного устрою. Це призвело до сумних наслід-ків. Зберегти тоталітарний режим після ліквідації держав-ної партії було неможливо, хоча багато хто з відірваних відреальності політичних діячів щиро сподівався на такий по-ворот подій. Але гальмування демократичних перетворень,передусім економічних реформ, виявилося вкрай небезпеч-ним. У пострадянський період державний апарат став пра-цювати з перебоями внаслідок неокресленості або неузгод-женості функцій Верховної Ради як представника законо-давчої влади, уряду і Президента як представників виконав-чої влади.

Конституційна неокресленість повноважень призводиладо постійних протистоянь у взаємовідносинах між законодав-чою і виконавчою гілками влади. Прагнучи керувати краї-ною за допомогою указів, Президент Л. Кравчук заснував улютому 1992 р. Державну думу України. З документа, якийвизначав її повноваження, випливало, що цей орган повиненвиконувати консультативні функції при Президентові.

Це свідчило про намір Л. Кравчука не обмежуватисясферою виконавчої влади, а перебрати на себе частину по-вноважень Верховної Ради. Певна логіка у цьому була: за-конодавча діяльність парламенту не встигала за життям.Народні депутати витрачали багато часу на розв'язання по-точних питань управління державою як на колективних за-садах, тобто (через розгляд справ у Верховній Раді), так іна індивідуальній основі (лобістська діяльність у межахвласного виборчого округу або «за інтересами»). Через9 місяців виявилася нежиттєздатність Державної думи.Президент змушений був розпустити її, зіткнувшися з жор-сткою опозицією парламенту. Більш актуальним для ньогобуло зміцнення виконавчої вертикалі влади.

У березні 1992 р. з подання Л. Кравчука Верховна Радаприйняла закон про впровадження інституту представників


Президента. Законом встановлювалося, що представникПрезидента є найвищою посадовою особою виконавчої вла-ди — главою місцевої адміністрації в областях, районах імістах центрального підпорядковув.ання — Києві та Севас-тополі. Він забезпечує реалізацію законів та розпорядженьзаконодавчої і виконавчої влади, контролює діяльністьмісцевого та регіонального самоврядування, а такожпідприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпо-рядкування і форм власності. Водночас представник Пре-зидента не мав повноважень скасовувати рішення виконав-чих комітетів рад, навіть якщо вони суперечили закону. Вінміг тільки призупинити їх дію на час розгляду конфлікт-ної ситуації в судовому порядку. Наявність контрольнихфункцій не давала йому права розв'язувати питання, щоналежали до компетенції місцевих рад.

Інститут представників Президента певною мірою зміц-нив виконавчу вертикаль влади. Водночас відносини міжпредставниками Президента і головами обласн'их та район-них рад залишалися неокресленими. Під час внесення зміні доповнень до закону про представників Президента у бе-резні 1993 р. Верховна Рада проголосила, що голови облас-них та районних рад залишаються найвищими посадовимиособами в своїх регіонах. Подання Л. Кравчука про те, щоними мають стати представники Президента, не було взятодо уваги.

Невизначеними залишалися також взаємовідносининайвищих посадових осіб всередині виконавчої гілки вла-ди, передусім Президента і прем'єр-міністра. Безсумнівноюбула лише підпорядкованість Президенту.

У жовтні 1990 р. хвиля страйкових виступів, у яких ак-тивну роль відігравали студенти, змусила прем'єр-міністраВ. Масола подати у відставку. Після цього уряд дістав на-зву Кабінет Міністрів, яка означала його підпорядкованістьПрезиденту. Очолив його В. Фокін. Впродовж 17 місяцівйого кабінет піддавався майже безперервній критиці з бокупартій, профспілок та інших громадських організацій, ос-кільки економічне становище невпинно погіршувалося.

Верховна Рада в жовтні 1992 р. затвердила головою уря-ду народного депутата України Л. Кучму, який до того очо-лював одне з найбільших у світі підприємств з виготовлен-ня ракет стратегічного призначення в Дніпропетровську.

Новий прем'єр-міністр виявився не таким поступливим,як В. Фокін. Навесні 1993 р. він зробив спробу підпорядку-вати собі представників Президента в областях через введен-ня їх до складу Кабінету Міністрів, але не домігся відповід-


ної санкції з боку Верховної Ради. Натомість Л. Кравчукзапропонував парламенту, щоб Президент узяв на себе без-посереднє керівництво урядом і мав право видавати указиз неврегульованих законодавством економічних питань начас до прийняття парламентом відповідного закону.

Верховна Рада не підтримала Л. Кравчука. Не погоди-лася вона й на відставку Л. Кучми, яку він запропонувавпісля висунутих Президентом пропозицій. Л. Кучма отри-мав повноваження видавати декрети, які заповнювали за-конодавчий вакуум або навіть могли змінювати в певних ме-жах існуючі закони.

У червні 1993 р. Л. Кравчук підписав указ про створен-ня надзвичайного комітету всередині Кабінету Міністрів зпитань оперативного управління народним господарством.До функцій комітету, який мав очолити Л. Кучма, належа-ли розробка й реалізація заходів щодо стримування інф-ляції, стабілізації виробництва і соціального захисту насе-лення. Структура виконавчої влади за цим указом підляга-ла істотному перерозподіленню. Однак прем'єр-міністр, зяким вся ця програма дій не була погоджена, відмовивсяочолити надзвичайний комітет. Президент змушений бувчерез два дні відкликати указ. Майже одночасно він скоро-тив штат своєї адміністрації і ліквідував у ній комісії таради, що дублювали відповідні структури Кабінету Мініс-трів. Однак і це не розрядило ситуації. Після наполяганьпрем"єр-міністра Верховна Рада України прийняла відстав-ку уряду.

Отже, навіть окремі політичні діячі за відсутності за-конів, що визначали б коло компетенції посадових осіб, незавжди могли домовитися між собою. Що ж до діяльностіпарламенту або колективних органів влади на місцях, торобота їх час від часу заходила в глухий кут через вплив наполітичних діячів стереотипів і традицій тоталітарного ми-нулого. Вони не вміли прислухатися до аргументації однеодного, йти на компроміс, не мали досвіду парламентськоїполітичної боротьби. Нарешті, їм бракувало професіоналіз-му, що завжди характеризувало новостворену політичнуеліту раніше пригноблених націй.

Складність політичного становища України була зумов-лена й відсутністю масових політичних партій. Нові партіїне могли розраховувати на широке поповнення через від-сутність в суспільстві традицій багатопартійного життя.КПРС була не політичною партією, а державним утворен-ням. Однак недовіру до неї маси перенесли на новостворю-вані партії. Тому більш-менш масовими організаціями за-


лишалися тільки соціалісти, комуністи і національно-де-мократичні сили. Соціалісти та комуністи поповнювали своїлави людьми переважно старшого покоління, які звикли пе-ребувати в державній партії і не сприймали змін у сус-пільстві. Народний рух України виступав не як партія, а якгромадсько-політичне об'єднання, мав у своїх лавах сотнітисяч людей, які прагнули активно сприяти ліквідації то-талітарного ладу й державотворчій роботі.

На III з'їзді (Всеукраїнських зборах) Народного руху влютому — березні 1992 р. метою діяльності було визначеноутвердження незалежності України і розбудову правовоїдемократичної держави. Проголошувалося, що Рух висту-патиме за консолідацію всіх суспільних сил, які підтриму-ють державотворчий процес, сприятиме діям Президента ізабезпеченню ефективного функціонування системи влади,але перебуватиме у конструктивній опозиції до виконавчихструктур. З'їзд обрав трьох співголів НРУ — І. Драча,М. Гориня і В. Чорновола.

«

Чорновіл В'ячеслаа Максимович (±937—1999,) — політик і жур-наліст. Народився в с. Єрки Звенигородського району, тепер Черкась-кої області. Закінчив факультет журналістики Київського державногоуніверситету ім. Т. Г. Шевченка (1960). В 1960—1964 рр. працював уЛьвові на телебаченні, радіо, в редакціях газет. У1965 р. — звільне-ний з роботи за участь у правозахисному русі. Довелось жити за раху-нок випадкових заробітків: технік у Карпатській експедиції АНУ, інспек-тор з реклами Київкниготоргу, інспектор Львівського товариства охо-рони природи, спостерігач метеостанції в Карпатах, землекоп архео-логічної експедиції тощо. На Заході було видано його книжки «Лихо зрозуму» (1966), «Правосуддя чи рецидиви терору» (1967). В 1970—1972 та 1987—1989 рр. видавав позацензурний «Українськийвісник». В 1967,1972 та 1980 р. був заарештований і засуджений дорізних строків ув'язнення за «антарадянську агітацію та пропаганду»,В 1987 р. — організатор Української Гельсинської спілки. В 1990—1992 рр. — голова Львівської обласної ради народних депутатів. У1991 р. висунутий кандидатом у Президенти України, посів друге місце(23,27% голосів виборців). З березня 1992 р. — голова Народного рухуУкраїни. Автор низки публіцистичних праць. Лауреат Національноїпремії України ім. Т. Шевченка (1996), посмертно — Герой України. Тра-гічно загинув у автокатастрофі, похований на Байковому кладовищі вКиєві.

Після з'їзду в таборі націонал-демократів стався розкол.Багато з них вважало, що із здобуттям незалежності требазміцнювати державність і відмовитися від опозиційності.Вони обійняли відповідальні посади в президентськихструктурах, міністерствах, посольствах. Ті, хто згуртував-


ся навколо В. Чорновола, продовжували перебувати в кон-структивній опозиції..

Рух організував кампанії протестів проти діяльностіурядів В. Масола та В. Фокіна і домігся їх відставки. Цент-ральний провід Руху в жовтні 1992 р. заявив, що ставлен-ня до уряду Л. Кучми залежатиме від ефективності його ре-форматорської діяльності. До складу кабінету Кучми увій-шли декілька пов'язаних з Рухом діячів. Зокрема, І. Юх-новський обійняв посаду першого віце-прем'єра, аМ. Жулинський і В. Пинзеник стали віце-прем'єрами.

На IV з'їзді в грудні 1992 р. перетворення Руху на полі-тичну партію завершилося. Перебільшуючи вплив своєїпартії на маси, В. Чорновіл став вимагати розпуску Верхов-ної Ради і проведення нових виборів на багатопартійній ос-нові. Однак розпочата ним кампанія збирання підписів дляпроведення референдуму щодо дострокового розпуску пар-ламенту зазнала невдачі. Весною 1993 р. від Руху відколо-лася група, яка оформилася у Всенародний рух України,очолюваний Л. Скорик і М. Поровським. Чисельність пер-винних організацій партії почала скорочуватися, вплив їїна маси послабився.

КПРС, що існувала в республіці як Комуністичнапартія України, після заборони відродилася у формікількох опозиційних партій, а саме: Соціалістичної партіїУкраїни (голова — О. Мороз), Селянської партії України(голова — С. Довгань) та, згодом, Комуністичної партіїУкраїни (перший секретар — П. Симоненко). Вони швид-ко подолали період становлення й активно включилися вборотьбу за маси, тобто за місця у Верховній Раді та вмісцевих радах. Кризова ситуація в народному госпо-дарстві скоротила кількість прибічників незалежностіУкраїни й обмежила вплив національно-демократичнихпартій. Натомість серед населення зросла підтримкапартій лівого спрямування. Не маючи програми виходу зглибокої кризи, вони будували агітацію на критиці влади,лозунгах соціальної справедливості.

Невелика частка номенклатури, переважно старшогопокоління, залишилася на попередніх ідеологічних позиці-ях. Не зумівши поступитися принципами, ортодокси посту-пилися керівними посадами. Відхід від влади відбувавсяздебільшого через механізм голосування. Ці люди звиклидо призначень за анкетними даними й не змогли витрима-ти конкурентної боротьби на виборах. Деякі з них, корис-туючись своїм впливом у господарських структурах, знай-шли собі місце у бізнесі.


Основна частина номенклатури, що знаходилась міждвома крайніми групами (спеціалісти різних галузей еко-номіки та культури з досвідом організаційної роботи), ут-ворила партію влади.

Своєрідна «чистка виборами» оздоровила номенклату-ру й підготувала її до активної діяльності в пострадянськихумовах. Конкурентів на владу в неї практично не було. Аджедержавна партія десятками років була єдиною владноюструктурою і відбирала собі за допомогою добре поставле-ної системи підготовки кадрів найздібніших людей з усіхпрошарків суспільства.

З часом «партія влади» наштовхнулася на опір людей,які вперше виринули на поверхню політичного життя умітинговій обстановці початку 90-х років. За допомогою ан-тикомуністичних гасел, підкріплених історичними свідчен-нями про страхіття сталінщини, ці люди спробували ски-нути компартійних функціонерів, щоб зайняти їхні місця.Однак це не спрацьовувало. По-перше, надто низькою вия-вилася підготовка багатьох політиків нової хвилі. По-дру-ге, «партія влади», будучи організаційно не оформленим,але замкненим кланом, не заперечувала проти залучення досвоїх лав професійно придатних мітингових політиків.

У сформованій після березня 1990 р. Верховній Раді«партія влади» зайняла переважну більшість місць. Пред-ставники її були переважно безпартійними. З часом в їх се-редовищі, як і в суспільстві загалом, стали виявлятися різніточки зору на перспективи розвитку країни.

Представники колишньої компартійної номенклатури упарламенті легко погодилися з ідеєю впровадження інсти-туту президентства. Та коли Л. Кравчук почав наповнюва-ти президентську владу реальним змістом, вони поставили-ся до цього здебільшого негативно. Протистояння Прези-дента і Верховної Ради на тлі всеохопної кризи закінчило-ся рішенням обох сторін достроково припинити своїповноваження і звернутися до виборців з проханнямпідтвердити свої мандати. У березні й квітні 1994 р. відбу-лися вибори до Верховної Ради за мажоритарною системою.Вони вперше проводилися на багатопартійній основі. У ви-борах взяли участь 32 політичні партії, з яких 14 здобулиправо бути представленими у парламенті.

Виборці по-різному реагували на бездіяльність владнихструктур перед загрозою кризи. По-перше, переважна біль-шість народних депутатів попереднього складу, яка балоту-валася на новий термін (138 з 188), не була обрана. По-дру-ге, багато виборців не брали участі у виборах, демонструю-


чи своїм абсентеїзмом недовіру до будь-якої влади. Було за-повнено тільки 338 депутатських місць із 450. Ще 56 депу-татів було дообрано після нових турів голосування влітку івосени. По-третє, партії здебільшого не набували довіри ви-борців, і після трьох турів голосування у парламент прой-шло 212 позапартійних депутатів проти 182 за партійнимисписками. Депутатські фракції чисельністю понад 10 осібмали тільки 4 партії: комуністи (90), Народний рух (22), Се-лянська партія (21) і соціалісти (15). У грудні 1994 р. пар-ламент погодився з пропозицією Центральної виборчоїкомісії припинити виборчий марафон і відкласти призна-чення виборів у 44 округах, де вони тричі визнавалися та-кими, що не відбулися через неявку виборців або депутатане було обрано.

26 червня 1994 р. відбулися вибори Президента Украї-ни. За кількістю поданих у першому турі голосів претенден-ти розподілилися в такому порядку: Л. Кравчук, Л. Кучма,О. Мороз, В. Лановий, В. Бабич, І. Плющ, П. Таланчук.Другий тур виборів, де балотувалися перші двоє з цьогосписку, дав перевагу Л. Кучмі.

Кучма Леонід Данилович, 1938 р. народження, українець,народився на Чернігівщині у селянській родині. Після закінченняДніпропетровського університету з 1960 р. працював інженером,старшим інженером, провідним конструктором, помічникомголовного конструктора, секретарем парткому, генеральнимдиректором виробничого об'єднання "Південний машинобудівнийзавод» у Дніпропетровську. В 1990р. обраний народним депутатомВерховної Ради- України, а з жовтня 1992 по вересень 1993 р.прем'єр-міністр України. Потім зосередився на роботі у ВерховнійРаді, очолював впливову Спілку промисловців та підприємцівУкраїни, яка висунула його на посаду Президента. З 1994 р. —Президент України. У1999 р. переобраний на посаду Президентана другий термін.

Серед п'яти партій, які здобули найбільшу кількість де-путатських мандатів, три належать до лівих: Комуністич-на — 25% від загальної кількості обраних, Селянська — 5,3і Соціалістична — 4,1%. Решта — Народний рух України(5,9%) та Українська республіканська партія (2,4%) нале-жать до правого флангу політичного спектра. З обраних натой час депутатів 168 мандатів (49,7%) отримали поза-партійні кандидати.

Завдяки кількісній перевазі у парламенті лівим партіямвдалося висунути своїх представників на ключові посади:лідерів Соціалістичної партії О. Мороза та Селянської —О. Ткаченка було обрано відповідно Головою Верховної Ради

Утвердження національної державності427

та його першим заступником. Члени цих партій очолилизначну кількість постійних комісій.

Прем'єр-міністром незадовго до президентських виборівзнову став В. Масол. 19 липня Л. Кучма, О. Мороз і В. Ма-сол опублікували спільну заяву, в якій проголосили про го-товність дотримуватися чинної конституції і змінювати їїположення тільки з доброї волі всіх сторін. Отже, представ-ники законодавчої і виконавчої гілок влади зобов'язалисярозв'язати ключове питання про межі своїх повноваженьшляхом консенсусу.

Депутати від партій, які отримали найбільшу кількість ман-датів — КПУ, СПУ та НРУ, — створили у 1994 р. свої фракції.

За три роки після виборів ситуація в парламенті відчут-но змінилася. Внаслідок довиборів кількість обраних депу-татів збільшилась до 415. Істотні корективи внесли появанових партій, а також внутрішні політичні незгоди і тертя.Зокрема, значно послабилися позиції Селянської партії —її депутати змушені були об'єднатися в одну фракцію з пред-ставниками Соціалістичної партії, яка створила свою фрак-цію в парламенті.

У вересні 1997 р. у Верховній Раді були представлені 22політичні партії, діяло 10 депутатських об'єднань: 3 фракції(Комуністичної партії, об'єднаної Соціалістичної та Се-лянської партій, Народного руху) та 7 депутатських груп.

На початок березня 1997 р. в Україні було зареєстрова-но 41 політичну партію загальною чисельністю 350 —400 тис. осіб. Приблизно половина з них здійснювала регу-лярну роботу на загальнодержавному рівні, решта виявля-ла епізодичну активність або, залишаючись формально за-реєстрованими, практично не діяла.

З розгортанням підготовки до парламентських ви-борів 1998р. активізувалася діяльність політичнихпартій щодо створення передвиборних коаліцій та блоків,поширення впливу на профспілки, національно-куль-турні товариства та інші громадські об'єднання, релігійніконфесії. Зокрема, були утворені політичні об'єднання«Рух за народ, за Україну» (НРУ, громадські організації),«Національний фронт» (Українська республіканськапартія, Українська консервативна республіканськапартія, Українська національна консервативна партія,Державна самостійність України), «Вперед, Україно!»(Християнсько-демократична партія, депутатська група«Реформи», інші структури), формувалися політичніоб'єднання Соціалістичної та Селянської партій, «Трудо-ва Україна» та ін. Крім того, створювалися непартійні


структури в регіонах — громадські об'єднання, фонди —для забезпечення виборчої кампанії.

Водночас у Верховній Раді загострилися дискусії навко-ло закону про вибори. Основним їх предметом було визна-чення системи виборів — мажоритарної чи змішаної (про-порційно-мажоритарної). Полярність поглядів політичнихпартій не дала змоги досягти консенсусу в цьому питанні.Все ж таки парламентські вибори у 1998 р. відбулися зазмішаною системою. Склад парламенту суттєво не змінив-ся: перевага знову була у лівих партій. Головою ВерховноїРади було обрано одного з тодішніх лідерів Селянської пар-тії України О. Ткаченка. Збереглося також протистоянняміж законодавчою та виконавчою гілками влади, яке пере-шкоджало роботі усіх державних структур. Тому в січні1999 р. лідери пропрезидентських груп і фракцій створилиу парламенті більшість й усунули О. Ткаченка з посади Го-лови, А. Мартинюка — з посади першого заступника Голо-ви. Було усунуто також усіх лівих представників з усіх ке-рівних парламентських посад. Новим Головою ВерховноїРади було обрано І. Плюща, а його першим заступником —лідера СДПУ (о) В. Медведчука.

Президентські вибори 1999 р. знову привели на посадуПрезидента держави Л. Кучму. Після інаугурації Президен-та було сформовано новий уряд. Прем'єр-міністром було при-значено колишнього голову Національного банку УкраїниВіктора Ющенка. Склад уряду був сформований не за прин-ципом політичної прихильності, а за фаховою ознакою. УрядЮщенка працював до квітня 2001 р. У червні 2001 р. за по-данням Президента України Верховна Рада України затвер-дила прем'єр-міністром Анатолія Кінаха.

Водночас Президент України своїм указом ліквідувавінститут першого заступника і заступників міністрів, а та-кож урядового секретаря і його заступників, запровадившиінститут державних секретарів, наділивпіи їх відповідни-ми адміністративними правами.

12.2. Трансформаціяекономічної системиЗа час перебування у складі єдиного загальносоюзного

народногосподарського комплексу республіка досягла істот-них результатів у розвитку економіки. Однак за високимипоказниками випуску промислової продукції приховувала-

Трансформація економічної системи429

ся зовсім неприваблива картина. По-перше радянська про-мисловість, у тому числі українська, орієнтувалася не на по-треби людини, а на випуск продукції, прямо або опосеред-ковано пов'язаної з військово-промисловим комплексом.Структурна перебудова такої промисловості пов'язана з вит-ратами величезних коштів упродовж багатьох років. По-друге, так звані «базові галузі» української промисловості(вуглевидобуток і металургія) давно вже не користувалисяувагою Держплану СРСР. У розвитку нових потужностей пе-ревага надавалася іншим регіонам, з більш сприятливимитехніко-економічними показниками виробництва. Зокре-ма, обмежувалися капіталовкладення в економіку Донба-су, натомість прискорено розвивалася добувна й обробнапромисловість Кузбасу.

Галузі промисловості з обмеженим рівнем капітало-вкладень у створення нових потужностей катастрофічнешвидко старіли, бо існуючі потужності в радянській про-мисловості десятиріччями майже не оновлювалися за раху-нок амортизації, тобто коштів, що становили собівартістьпродукції, а не національний доход. Частка амортизації, щопризначалася для: цілей оновлення, вилучалася в бюджет,а потім використовувалася для фінансування нового будів-ництва, найчастіше — в інших галузях і на інших терито-ріях. Така практика була можливою тільки в команднійекономіці. На перший погляд, додаткове фінансування ка-піталовкладень у галузі, що вважалися пріоритетними,сприятливо позначалося на промисловості. Однак такапрактика знекровлювала галузі, що недоодержували ство-рювані в них амортизаційні кошти і не мали достатньоїкількості асигнувань на нове будівництво. В Україні до нихналежали не тільки галузі паливно-металургійного комплек-су, а й легка та харчова промисловість. На багатьох підприє-мствах використовувалася техніка 20-х років. Це призводи-ло до випуску продукції низької якості, перевитрат сирови-ни, матеріалів і палива, погіршення екологічної обстановки.

Основою радянської економіки були гігантські підпри-ємства монопольного типу, продукція яких задовольнялапотреби цілого регіону або всієї країни. Створена в ра-дянські часи промисловість загальносоюзного підпорядку-вання була цілісним самодостатнім організмом і аніскіль-ки не залежала у фінансовому або техніко-економічномувідношенні від території, на якій розміщувалася.

Загальносоюзним міністерствам було підпорядкованопонад 2 тис. найбільших підприємств України. Після роз-паду СРСР вони певний час ще підтримували колишні ви-робничі зв'язки, хоча відразу почалися ускладнення з фі


нансуванням. Гострішими стали перебої з матеріально-тех-нічним постачанням.

Промисловість України виробляла не більше 20% кінце-вого продукту. Основною частиною її товарної продукціїбули напівфабрикати або комплектуючі вироби, призначенідля продовження виробничого процесу в інших республі-ках. Вихід з налагодженої системи господарських зв'язківбув зумовлений прагненням українського керівництва ут-вердити незалежність своєї держави переорієнтацією еко-номіки на Захід. Господарству України така стратегічналінія дорого обійшлася. Адже продукція українськихпідприємств за світовими стандартами була неконкуренто-спроможною. А припинення або скорочення традиційнихзв'язків залишило сотні підприємств без партнерів та спо-живачів, а відповідно — без фінансування.

Економіка України традиційно залежала від донецько-го вугілля. Після того як вугілля стало витіснятися дешев-шими видами палива, виникла залежність від нафти і газу.Власних родовищ нафти і газу в Україні-завжди було мало.Впродовж останніх ЗО років вони у великій кількості над-ходили з інших регіонів СРСР. Нафтогазове паливо реалі-зувалося за цінами, які в десятки разів поступалися світо-вим. Командна економіка радянського типу могла собі доз-волити такі диспропорції, але платила за це майже повноювідсутністю енергозберігаючих технологій.

З початком інтеграції колишніх союзних республік усвітове господарство став неминучим процес ліквідації ціно-вих диспропорцій. Найбільш вражаючий розрив із світови-ми цінами спостерігався якраз у паливному комплексі. На-слідком цього було спотворення статистичної картини ви-робництва національного доходу в міжреспубліканськомурозрізі. Після того, як Україна стала платити Росії і Турк-меністану реальну ціну за нафту і газ, питома вага витратна енергоносії у продукції, яку вона виробляла, стрімкозросла. Це означало підвищення сукупних витрат вироб-ництва і відповідне зменшення маси валового внутрішньо-го продукту.

За цих умов домогтися економії палива запроваджен-ням енергозберігаючих технологій було неможливо. Аджеіз зниженням національного доходу пошук коштів на від-повідні капіталовкладення став нерозв'язною проблемою.З іншого боку, відсутність економічних реформ зводилананівець можливість користуватися зарубіжними інвести-ціями. Замінити куповане в Росії і Туркменістані паливовітчизняним теж було неможливо. По-перше, устаткування

Трансформація економічної системи 431

підприємств давно вже пристосували для споживання нафтий газу замість вугілля. По-друге, вуглевидобуток в Україніскорочувався: з 165 млн т у 1990 р. до 70 млн т у 1996 р. По-третє, після чорнобильської катастрофи було скорочено всіплани використання енергії атома. Внаслідок дії цих чин-ників нестача енергоносіїв стала найгострішим питаннямукраїнської економіки, поглибила кризовий спад виробниц-тва, властивий для всіх пострадянських держав у добу транс-формації економіки з командної в ринкову.

Ця трансформація відбувалася в Україні інакше, ніж вРосії, яка виявилася в значно кращих стартових умовах.Вона менше постраждала від розриву зв'язків, утворених задесятиріччя існування єдиного народногосподарського ком-плексу СРСР, оскільки мала переважну більшістьпідприємств із замкнутими в межах власних кордонів цик-лами виробництва. В неї був стартовий капітал для реформу вигляді «валютних» природних багатств — нафти, газу,золота, алмазів тощо. Росія успадкувала від СРСР кадровийта інституціональний потенціал для реформ, якого в Ук-раїні на час здобуття незалежності не існувало, їй доводи-лося з нуля створювати такі інституції, як Національнийбанк, посольства та консульства, експортно-імпортні органі-зації тощо. Відчутною була і відсутність в Україні політич-ної волі для реформування економіки.

Українська політична еліта витрачала час на дебати проте, куди йти. Формування твердої виконавчої влади затяг-лося, і тому державні органи виявилися неспроможнимиактивно впливати на економічну ситуацію.

Ринкові реформи в Україні все-таки почалися. Власне,Україна не здійснювала справжніх реформ, а пристосову-вала свою цілком залежну від державного бюджету еконо-міку до ринкового господарювання інших країн.

Росія почала ринкові реформи з лібералізації цін на по-чатку 1992 р. Внаслідок цього ціни на газ в Україні за1992 р. зросли в 100 разів, а на нафту — в 300 разів. Зрос-тання цін на енергоносії почало розкручувати спіраль інф-ляції. Зниження виробництва й стрімке зростання собівар-тості продукції різко зменшили бюджетні надходження відпромисловості. Водночас витрати бюджету невпиннозбільшувалися. Дефіцит покривався випуском незабезпече-них продукцією паперових грошей. Інфляція поступово пе-рейшла в гіперінфляцію. За 1992 р. гроші знецінилися в21 раз, ^ за 1993 р. — у 103 рази. Таких масштабів інфляціїне було тоді в жодній країні світу.


У 1994 р. Національний банк України розпочав жорст-ку дефляційну політику і в липні досяг найнижчого (2,1%)рівня інфляції за попередні три роки. Але монетарні обме-ження не підкріплювалися зниженням бюджетних витрат.Короткочасне приборкання інфляції досягалося утворен-ням заборгованості у виплаті заробітної плати, пенсій таінших соціальних видатків і зростанням кредиторської тадебіторської заборгованості в народному господарстві. Вукраїнській економіці нагромадився потужний інфляцій-ний потенціал, що поставив суспільство наприкінці 1994 р.перед новим витком гіперінфляції.

Інфляція припинила процеси нагромадження в галузяхнародного господарства. Це означало, що розпочався фізич-ний розпад продуктивних сил. Руйнувався науково-техніч-ний потенціал. Питома вага асигнувань на науку в бюджетіскоротилася у 1990—1994 рр. вчетверо, а чисельність нау-ковців у народному господарстві — втричі. Сотні спеці-алістів вищої кваліфікації з установ Національної академіїнаук, вищих навчальних закладів виїхали за кордон на тим-часову або постійну роботу.

Запроваджені з 1992 р. купони багаторазового викори-стання розглядалися як попередники повноцінної націо-нальної валюти — гривні. Гривню передбачалося ввести щев 1992 р. Але за ситуації в економіці, що невпинно погіршу-валася, зробити це було неможливо. Курс купоно-карбован-ця швидко падав. У листопаді 1994 р. в обігу з'явилася 500-тисячна купюра, але її реальна вартість не перевищувала йчотирьох доларів.

В умовах інфляції відбулася обвальна бартеризація зов-нішньої торгівлі. Експортні поставки за бартером здійсню-валися, як правило, за зниженими цінами, а імпортні — зазавищеними. Заборгованість України іншим країнам на се-редину 1994 р. становила до 7 млрд доларів. Найбільшеборгів припадало на поставки енергоносіїв.

Намагаючись перешкодити знеціненню купоно-карбован-ця, уряд повернувся до випробуваних методів директивногогосподарювання. Було запроваджено фіксований курс купонівстосовно долара і рубля. Але це призвело до зростання обертів«тіньової економіки», посилення корупції в державному апа-раті, величезних перевитрат виробників під час експорту про-дукції, «відпливу» капіталів за кордон. За різними оцінками,наприкінці 1994 р. у розпорядженні вітчизняних власників натериторії України зберігалося від 2 до 4 млрд, а поза її межа-ми — від 10 до 20 млрд доларів СІЛА. Відплив валюти оста-точно знекровив українську економіку.


Щоб скоротити емісію незабезпечених товарною масоюгрошей, уряд почав збільшувати питому вагу податків зприбутку. Врешті-решт в Україні було встановлено найви-щу в світі ставку прибуткового податку з громадян — 90%.А це призводило або до гіпертрофованого зростання «тіньо-вої економіки», або до подальшого згортання виробничої такомерційної діяльності. Такою була ціна відмови від рин-кових реформ в умовах розкладу командної економіки.

Небажання влади йти шляхом реформ штовхало еко-номіку до колапсу. Експерти Міжнародного фінансовогофонду засвідчили, що економічна ситуація в Україні 1994 р.була гіршою, ніж у будь-якій країні, за винятком воюючих.Світова класифікація відносила Україну до лідерів за тем-пами спаду виробництва. Лише у 1994 р. його обсяг у про-мисловості скоротився майже на 28%, сільському госпо-дарстві— на 17, валовий внутрішній продукт — на 23%.Дефіцит державного бюджету в кілька разів перевищувавкритичну величину. Весь він фінансувався за рахунок гро-шової емісії.

Економіка перебувала у стані глибокої гіперінфляції,яка дедалі розкручувалася, поглинаючи доходи населенняі бюджету, основні фонди й обігові кошти підприємств таорганізацій. Рівень інфляції у 1994 р. зріс у 102 рази, хочдо 70% цін були державно-регульованими і діяв механізмфіксованого валютного курсу. Майже два роки Україна необслуговувала свої зовнішні борги: на це не було коштів.

Криза ставила під сумнів державну незалежність. Підчас виборів 1994 р. чимало кандидатів у депутати Верхов-ної Ради пропонували найпростіший спосіб розв'язанняпроблеми енергоносіїв — приєднання до Росії.

Такі настрої в суспільстві стривожили владу. Для багатьохїї представників національні інтереси вийшли на переднійплан порівняно з корпоративними. Врешті-решт втрата дер-жавності дошкульно вдарила б по корпоративних інтересах.

Тому проголошена новообраним Президентом Л. Куч-мою у жовтні 1994 р. стратегія економічних перетвореньбула в принципі схвалена Верховною Радою. Не змінюючирадикально складу Кабінету Міністрів, Президент залучивнових людей, здатних здійснювати реформи, і розпочав їх зосновного — лібералізації цін та валютного курсу. Деякі де-путати Верховної Ради висловили незгоду з обраним напря-мом реформ. Натомість пропонувалося встановити держав-ний контроль за зовнішньою торгівлею та валютним курсом.Одночасно з першими заходами щодо економічної лібералі-зації було зроблено ефективні кроки для поліпшення по-


літичних відносин з двома головними партнерами Українина світовій арені — Росією і СИТА.

У відносинах з Росією важливо було відновити втраченіза 3 роки економічні зв'язки. Йшлося не про механічневідтворення зв'язків загальносоюзного народногосподарсь-кого комплексу і не про одержання пільг і привілеїв в обмінна поступки, що означало б ущемлення державного сувере-нітету, а про взаємовигідне економічне партнерство нарівноправній основі.

У взаємодії з Верховною Радою Л.Кучма оперативно роз-в'язав проблему приєднання України до Договору про не-розповсюдження ядерних озброєнь, яка істотно затьмарю-вала відносини із СІЛА. Під час його візиту до Вашингтонабуло укладено нові угоди про надання американської допо-моги Україні у здійсненні економічних реформ. Серед кра-їн, що одержували допомогу від СІЛА, Україна вийшла начетверте місце в світі після Ізраїлю, Єгипту та Росії.

За три роки після проголошення курсу на радикальніреформи в українській економіці намітилися певні пози-тивні зрушення. Здебільшого було завершено етап грошо-вої стабілізації. Здійснено лібералізацію цін, валютногокурсу, механізмів зовнішньої торгівлі, малу приватизацію,роздержавлення земель. Запроваджено систему неемісійно-го, ринкового обслуговування бюджетного дефіциту. Усу-нуто таке потворне породження адміністративної системи,як тотальний товарний дефіцит.

Українська гривня стала однією із стабільних грошовиходиниць. У 1997 р. середньомісячна інфляція не перевищу-вала одного відсотка. Облікова ставка Нацбанку становила21 відсоток проти 300 в жовтні 1994 р.

Експорт українських товарів та послуг зріс на 20,8%. Цеодин з найвищих показників серед країн Центральної таСхідної Європи. З жовтня 1994 р. по квітень 1997 р. заробі-тна плата зросла у валютному еквіваленті більш як у 4рази — з 22 доларів США до 90.

Однак економічну кризу подолати не вдалося. Уряд ви-явився неспроможним забезпечити адекватне управлінняекономічними процесами, був мало ініціативним. Законо-творча діяльність парламенту була надто політизована. Це зу-мовило появу прямих економічних втрат для держави, ство-рило несприятливий економічний режим у країні. Багаточасу й енергії втрачено на безплідну, виснажливу боротьбурізних політичних сил всередині влади.

Як наслідок, кожен рік позначався зміною уряду. Зок-рема, у червні 1995 р. головою його був призначений Є. Мар-


чук, у травні 1996 р. його замінив П. Лазаренко, у червні1997 р. Кабінет Міністрів очолив В. Пустовойтенко, а в ли-стопаді 1999 р. — В. Ющенко. Тому перші позитивні резуль-тати не набули стійкого характеру, не забезпечили загаль-ноекономічне оздоровлення. Усе це гостро поставило зав-дання адаптації стратегії 1994 р. до існуючих умов, допов-нення ЇЇ програмою антикризових дій. Основні її напрямибули визначені у доповіді Президента України з нагоди пер-шої річниці Конституції (26 червня 1997 р.).

Вузлові питання антикризової програми:1. Принципові заходи щодо лібералізації економічного

режиму в Україні.2. Суттєве прискорення приватизаційного процесу.3. Здійснення комплексу заходів з легалізації тіньової

економіки, насамперед за рахунок лібералізації податковоїполітики та оптимізації загального економічного режиму.

4. Істотна активізація інвестиційного процесу. Під-приємства, які мають стратегічне значення, будуть перетво-рені на акціонерні товариства.

5. «Економізація» зовнішньої політики України. Зок-рема, отримання максимального економічного ефекту відпринципових змін у політичних відносинах з Росією. Това-рообіг з нею 1996 р. дорівнював 17 млрд доларів США. ЗНімеччиною, яка посідає друге місце серед наших парт-нерів, цей показник становить 1,4 млрд доларів. Але вже впершому кварталі 1997 р. товарообіг з Росією скоротився на20% проти аналогічного періоду попереднього року.

6. Зміна ситуації у сільському господарстві. За оцінка-ми експертів, у 1996 р. селяни за кожну тонну пшениці от-римали на 60 доларів менше, ніж в інших країнах. Причи-на — надто високі затрати на первинну переробку і збут.Загальна сума втраченої виручки — приблизно 1 млрд до-ларів.

7. Виведення на пріоритетний рівень економічної полі-тики соціальної сфери. На рік було проголошено мораторійна підвищення цін в житлово-комунальній сфері. Передба-чалася демонополізація комунальної інфраструктури. При-зупинялася дія урядової постанови про відключення газу таелектроенергії індивідуальним користувачам, які маютьзаборгованість.

Пропонувалися надзвичайні заходи для погашення за-боргованості із заробітної плати, в тому числі майнова відпо-відальність керівників підприємств, що заборгували своїмробітникам, примусовий через аукціон продаж ліквіднихресурсів таких підприємств з виплатою виручених коштів


людям. З 1998 р. передбачалося запровадити систему стра-хування депозитних вкладів населення, гарантувати захистдоходів від інфляції, якщо вона перевищить 5% на місяць,розпочати пенсійну реформу, структурне реформування си-стеми заробітної плати.

У зв'язку із загостренням проблеми безробіття надалікожен крок економічної політики передбачалося оцінити зпогляду зору зайнятості, створення нових робочих місць таполіпшення умов праці. Наприклад, в Україні на середину1997 р. було лише 150 тис. малих підприємств, тоді як, на-приклад, в Польщі — 2 млн. Ці підприємства у нас забезпе-чували зайнятість 5% населення, в Росії — 20%, в країнахЗахідної Європи — 60—85%.

8. Упорядкування економічного життя. Передусім венергетичному секторі. За рівнем ефективності використан-ня енергоресурсів Україна посідає одне з останніх місць усвіті (400—500 дол. з однієї умовної тонни, а в Європі —майже 3000 дол.).

Маючи у 23 рази менший обсяг ВВП, ніж Німеччина,Україна споживає газу на душу населення на 20% більше.Щорічно в Україні чисті (прямі) витрати газу становлять4—5 млрд м куб. Під час транспортування втрачається шос-та частина (ЗО млрд кВт-год.) виробленої протягом рокуелектроенергії.

Навіть стисла характеристика невідкладних антикризо-вих заходів свідчить про те, що у 1997—1998 рр. необхіднобуло зробити справжній прорив на головному напрямі дер-жавного будівництва — економічному. Ця важка і копіткаробота потребувала високої відповідальності влади передсуспільством та людьми, незалежного організаційного таправового забезпечення.

Усвідомлюючи необхідність єдності та взаєморозумінняу владних структурах в період здійснення антикризовихзаходів, Президент України запропонував утворити Вищуекономічну Раду у складі голови та керівників ключовихекономічних комітетів Верховної Ради, глави Уряду, віце-прем'єр-міністрів, колишніх прем'єр-міністрів України,інших посадових осіб. 7 липня 1997 р. він видав указ «ПроВищу економічну Раду Президента України» у складі ЗОосіб. На неї покладались завдання вироблення пропозиційта проектів рішень щодо стратегії і тактики економічної ре-форми, аналізу та прогнозу економічної ситуації в державі,координації заходів органів державної влади та громадськихорганізацій. Того ж дня було видано указ «Про державну ко-місію з проведення в Україні адміністративної реформи».

Розвиток аграрної сфери 437

Водночас Президент України висловив готовність роз-глянути пропозиції фракцій та народних депутатів щодопродовлсення терміну повноважень Верховної Ради на одинрік за умови, що цей час буде використано не для політич-них баталій, а для прийняття невідкладних законодавчихактів, насамперед в економічній сфері, на розвиток консти-туційних положень.

Такий крок було продиктовано тим, що з наближеннямпарламентських виборів, які мали відбутися в березні1998 р., у Верховній Раді почали наростати передвиборніпристрасті, замішані на політичному протистоянні й по-пулізмі, що серйозно дестабілізувало становище в державій суспільстві, паралізовувало роботу з подолання кризи векономіці. Саме через це бюджет на 1997 р. було прийняточерез півроку.

Ця ініціатива Президента України була неоднозначнесприйнята політичними партіями та депутатським корпу-сом, але підтримана на низових рівнях влади.

12.3. Розвиток аграрної сфериМаючи найвищий серед європейських країн показник

землезабезпеченості (0,65 га орної землі в розрахунку надушу населення), Україна разюче відставала щодо поста-чання населення продовольством. Перевага у цьому відно-шенні над промисловими регіонами СРСР ще не свідчилапро благополучність справ в її сільському господарстві.3481 тис. колгоспників і 1172 тис. працівників радгоспів таінших сільськогосподарських підприємств у 1990 р. не за-безпечували населення міст продуктами харчування, тодіяк значно менша стосовно населення кількість працюючихна землі у високорозвинутих країнах забезпечувала висо-кий рівень попиту.

Розуміння того, що колгоспно-радгоспний лад не маємайбутнього, прийшло до багатьох представників українсь-кої політичної еліти давно. У прийнятому в 1990 р. Земель-ному кодексі УРСР вже було закладено, хоч і декларатив-но, основні положення реформи аграрних відносин, у томучислі визнання права приватної власності на землю.

З березня 1991 р. землю почали вважати об'єктом рефор-ми. Здійснення її покладалося на місцеві ради народних де-путатів і Раду Міністрів УРСР. Однак концептуально сутьземельної реформи не була вироблена. Органи влади продов-жували лише декларувати наміри.


У жовтні 1991 р. уряд В. Фокіна запропонував Верхов-ній Раді план перетворень, розроблений під впливом кон-цепції російських реформ. На його основі було прийнятоконцепцію роздержавлення і приватизації підприємств,землі та житлового фонду. Передбачалося, що за!992 р.колгоспи мають бути перетворені на асоціації або госпо-дарські товариства з правом кожного на вихід з колгоспу істворення власного приватного господарства.

У цьому руслі Верховна Рада почала розробляти пакетзаконодавчих актів. У грудні 1991 р. було прийнято закон«Про селянське (фермерське) господарство». Передбачало-ся утворення спеціального земельного фонду шляхом вилу-чення частини земель, що перебували у користуванні кол-госпів та радгоспів. Фонд призначався для надання ділянокгромадянам, які виявляли бажання організувати фермерсь-ке господарство.

У січні 1992 р.було прийнято закон «Про форми влас-ності на землю». Згідно з ним поряд з державною визнава-лися рівноправними колективна і приватна форми влас-ності на землю, що законодавче спростовувало один з най-головніших постулатів комуністичної доктрини — пронеобхідність націоналізації всієї землі й перетворення її насуспільну власність.

Щоправда, в законі залишилася під питанням теза проколективну власність на землю. Такої форми власності люд-ство поза межами соціалістичних країн не знало. Очевидно,Верховна Рада мала на меті надання права власності на зем-лю колгоспам. Проте не зрозуміло, як колгоспи і колгоспни-ки могли б реалізовувати це право. Колективна форма влас-ності була абстракцією з арсеналу політичної економії соці-алізму, так само як і категорія суспільної власності.

Зміст закону «Про форми власності на землю» засвідчу-вав, що він не повністю подолав ідеологічні стереотипи ітому не надавав реальним майновим відносинам у сус-пільстві юридично грамотної форми.

Це було зумовлено відсутністю концепції реформи аг-рарних відносин. У березні 1992 р. було прийнято постано-ву Верховноі Ради «Про прискорення земельної реформи таприватизацію землі» і закон «Про колективне сільськогос-подарське підприємство». Постанова, з'явившись під тис-ком реформаторів, стурбованих затягуванням строків зе-мельної реформи, переглядала деякі норми Земельногокодексу 1990 р., що гальмували організацію фермерськихгосподарств. Закон було прийнято під впливом депутатів-аграріїв, зацікавлених у збереженні існуючого становища.


Рішення Верховної Ради про перетворення у 1992 р. кол-госпів у асоціації або господарські товариства не було реалізо-ване повністю. За цей рік паювання або акціонування прове-ли майже 4 тис. колгоспів. На початок 1995 р. статус змінив-ся у 8,8 тис. колгоспів (94% загальної кількості). З них паю-вання майна здійснили 8,3 тис. господарств. На їх базівиникло 6,5 тис. колективних підприємств з правом власностіїх членів на частку майна (паю), а також 1,2 тис. селянськихспілок і кооперативів, 175 акціонерних товариств.

Паювання або акціонування майна колгоспів і радгоспівмайже не торкалося виробничих відносин між державою тасільськогосподарськими підприємствами і виробничих від-носин всередині цих підприємств. Адже з паювання або акціо-нування виключалася земля — основний засіб виробництва.

Фермерське господарство розвивалося уповільнено. Вла-да на місцях здебільшого гальмувала процес виділення фер-мерам земельних ділянок і відмовлялася надавати їм реаль-ну допомогу. Серед самих селян не багато було бамкаючихстати фермерами. Вони призвичаїлися до виконання обме-жених трудових операцій на основі поділу праці, й багатьомбуло непросто взятися за весь цикл сільськогосподарськихробіт. Крім того, демографічна структура сільського насе-лення характеризувалася переважанням людей старшоговіку. Вони небезпідставно розглядали колгосп, в якому булопроведене все трудове життя, як підприємство, покликанематеріально допомогти їм у пенсійному віці. Нарешті,організація приватного господарства вимагала відповідноїмашинної техніки, якої промисловість не виробляла. Черезце на початку 1993 р. в Україні налічувалося тільки14,6 тис., а 1997 р. — 35 тис. фермерських господарств.

За останні роки обсяг виробництва у сільському госпо-дарстві невпинно скорочувався. Продукція колгоспів тарадгоспів обходилася суспільству все дорожче. У 1990 —1995 рр. ціни на товари для сільського господарства зрослиу 202 тис. разів, тоді як ціни на сільськогосподарську про-дукцію — у 34 тис. разів. Таке порушення цінового пари-тету призвело до повного фінансового знекровлення сіль-ськогосподарських підприємств. Розпочалися руйнівні про-цеси: у 1996 р. обсяги виробництва валової продукції сіль-ського господарства скоротилися на 8,8%; було вироблено24,5 млн тонн зерна, що становило лише 63,8% від середньо-річного виробництва за попередні п'ять років; виробництвом'яса зменшилося на 9, молока — на 8, яєць — на 7%.

Постала гостра необхідність здійснення аграрної рефор-ми. Тому в представленій парламенту програмі радикаль-


них реформ Л. Кучма приділив особливу увагу проблемізміни всього комплексу соціально-економічних відносин,які формувалися на селі впродовж десятиліть.

Блок лівих партій у парламенті категорично заперечу-вав необхідність приватизації землі. Не випадково концеп-ція аграрної політики України тривалий час знаходиласяу Верховній Раді на стадії проекту — до грудня 1999 р.

У листопаді 1994 р. Л. Кучма видав указ «Про невід-кладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сферісільськогосподарського виробництва». В ньому передбача-лося розв'язання трьох основних проблем земельної рефор-ми — приватизації, оцінки і ринку землі. Ключовою визна-чено проблему приватизації.

В указі використано поняття «колективна власність наземлю колгоспів і радгоспів». Але його слід розуміти як про-міжний етап у становленні приватної власності, як роздер-жавлення землі, після чого стає можливим її паювання.Указ забезпечує пріоритет права окремого власника на про-даж свого земельного паю над правом колективу. Селянинсам може вирішити, залишити земельний пай у колектив-ному підприємстві або акціонерному товаристві на умовахоренди чи заснувати приватне сімейне господарство фер-мерського типу.

В указі розмежовуються форми власності та форми гос-подарювання на землі. Приватизація землі за цих умов неозначає скасування колективних форм господарювання,проти чого протестували ліві партії. Колгоспи можуть існу-вати, але це залежить тепер тільки від бажання кожногоконкретного селянина-власника. Цим реально забезпечу-ється право кожного власника земельного паю вирішувати,як йому господарювати — у колективі чи самостійно. Таканорма відповідає критеріям демократичного суспільства.

Роздержавлення та паювання землі покладається на ке-рівників і спеціалістів господарств. Тим самим проблема їхпротистояння земельній реформі значною мірою знімаєть-ся. Маючи великі майнові паї, ця категорія найбільш впли-вових у сільській місцевості працівників є економічно за-цікавленою в здійсненні реформ.

Протягом 1996 р. було завершено перший етап земель-ної реформи — роздержавлення землі та її передача у влас-ність юридичних осіб. На 1 січня 1997 р. документи про зем-лю отримали майже всі колективні господарства. Розпоча-то реалізацію завдань другого етапу реформи — формуван-ня реального власника землі, передачу землі безпосередньотим, хто її обробляє. За 1996 р. у 46% сільськогосподарсь-


ких підприємств громадянам було видано сертифікати направо володіння земельними паями (отримало майже 1,5 млносіб). Крім того, громадянами України приватизовано 48%земельних ділянок, наданих їм для особистих підсобних гос-подарств, сформовано 6,2 млн га земель запасу, на яких ство-рюються селянсько-фермерські господарства.

У 1996 р. в індивідуально-приватному секторі, у корис-туванні якого перебувало майже 16% землі, було виробле-но за активного сприяння з боку колективних господарствмайже 50% валової продукції рослинництва і 56% — тва-ринництва.

Це свідчило, що в Україні вирішено одне з ключовихзавдань земельної реформи — роздержавлення землі й по-долання на цій основі монополізму держави на володіннянею. То був перший відчутний крок до основної мети рефор-ми — передачі землі тим, хто її обробляє, і формування уперспективі ринку землі, перетворення її на товар.

Найголовнішим завданнями в АПК залишалося подо-лання спаду виробництва сільськогосподарської продукції,забезпечення стабільного постачання населення продоволь-ством, здійснення конкретних заходів для оздоровленняфінансово-економічного стану сільських товаровиробників.

Серед цих заходів на чільному місці перебувало завер-шення паювання земель та реформування на цій основі рад-госпів і колгоспів. Це у свою чергу вимагало відпрацюван-ня законодавчої бази для забезпечення вільного вибору то-варовиробниками форм господарювання, надання особли-вої уваги створенню конкурентоспроможних господарськихструктур, заснованих на приватній власності на землю імайно.

У 1997 р. почалася робота над створенням інтегрованихструктур з виробництва, переробки, зберігання і реалізаціїсільськогосподарської продукції через біржову торгівлю.Досвід свідчить, що такі формування створюють сприят-ливі умови для узгодження економічних інтересів різнихгосподарських суб'єктів, посилюють заінтересованість тавідповідальність партнерів за остаточні результати роботи.

Пріоритетними напрямами в діяльності сільськогоспо-дарських органів було визначено орієнтацію товаровироб-ників на збільшення виробництва зерна, особливо пшениці,цукру, олії та кормів. Вирощування картоплі, плодів, ягідта овочів передбачалось зосереджувати в приватному секторі,а зерна і технічних культур — у колективних господарствах.З урахуванням цих особливостей мали бути організовані се-лекційні, технологічні, фінансові та інші аспекти.


Найболючішою проблемою на селі залишалося фінан-сово-інвестиційне забезпечення аграрних перетворень.УПосланні Президента до Верховної Ради України «Провнутрішнє і зовнішнє становище України у 1996 р.» зазна-чалося, зокрема, що у найближчі роки передбачається поси-лення державної підтримки вітчизняного агропромислово-го виробництва. Вона здійснюватиметься за такими напря-мами:

а) бюджетна підтримка виробництва продукції тварин-ництва, племінної, ветеринарної та іхтіологічної справи;меліорації і охорони земель; лісовідновлення, охорони і за-хисту лісів та водних ресурсів; насінництва, закладання ба-гаторічних плодово-ягідних насаджень і виноградників;наукових досліджень; підготовки кадрів; розвитку соціаль-ної сфери на селі;

б) спрямування іноземних кредитів та міжнародної тех-нічної допомоги у галузі, пов'язані зі структурною перебу-довою АПК: сільськогосподарське машинобудування, агро-сервіс, рибопромислове суднобудування, переробну, харчо-ву, комбікормову та мікробіологічну промисловість;

в) використання позичок міжнародних фінансовихструктур на реструктуризацію галузей сільського господар-ства; розвиток насінництва; проведення земельної реформи;нарощування потужностей виробництва продуктів дитя-чого харчування; модернізацію і реконструкцію заводів звиготовлення ветеринарних біопрепаратів; переоснащенняпідприємств переробної промисловості, розбудову і сервіс-не забезпечення фермерських господарств;

г) перегляд митних тарифів на імпорт окремих видівсільськогосподарської продукції, продовольчих товарів,техніки та сировини для виробництва мінеральних добриві пестицидів; поставки сировини і матеріально-технічнихресурсів критичного імпорту знижуватимуть ставки ввізно-го мита;

д) проведення цінової політики, спрямованої на досяг-нення паритетності товарообміну між сільським господар-ством та іншими галузями національної економіки, здій-снення вільного ціноутворення в поєднанні з державнимрегулюванням цін на продукцію підприємств-монополістів.

Для успішного розв'язання завдань агропромисловоговиробництва особливо важливим є активне освоєння галуз-зю і кожним підприємством ринкових методів господарсь-кої діяльності, прискорене інтегрування у ринкове середо-вище; впровадження ефективної системи банківськогокредитування села з урахуванням сезонних витрат і норма-


тивних запасів матеріально-технічних ресурсів в агропро-мисловому виробництві; збереження та розвиток соціальноїінфраструктури сільських населених пунктів, активізаціяроботи щодо підготовки і перепідготовки кадрів для АПК.

Складність земельної реформи передбачає поетапну ре-алізацію комплексу правових, економічних, технічних таорганізаційних заходів з урахуванням особливостей пере-хідного періоду до ринку, які полягають у паралельномуфункціонуванні існуючих і нових господарських форму-вань. Кроком до ринку землі стала оренда, якій був присвя-чений Указ Президента України від 23 квітня 1997 р. «Прооренду землі». У суспільстві, де значна частина людей неготова за короткий проміжок часу подолати психологічнувідстань від державної, колективної до приватної власностіна землю, реалізація цього Указу дала змогу всім формамвласності й господарювання шляхом здорової конкуренціїна практиці довести свої переваги .

Розпочалося впровадження економічних методів регу-лювання земельних відносин: введено плату за землекори-стування; механізм економічного стимулювання суб'єктівземлекористування за діяльність, пов'язану з охороною зе-мель; здійснено грошову оцінку земель сільськогосподарсь-кого призначення та ін.

З переходом до платного використання землі різко зрос-ла роль земельнооцінюючої діяльності в населених пунктах,де плата за землю є важливою прибутковою частиною місце-вого бюджету. Нова Конституція України дала відповідь нанизку питань, що були до цього дискусійними, зняла пи-тання щодо правомірності приватної власності, купівлі-про-дажу землі тощо.

Виникли можливості для формування в аграрній сферінового земельного ладу, в основі якого приватна формавласності на землю та інше майно і персональна відпові-дальність за результати праці. Тому відповідно до УказуПрезидента України від 3 грудня 1999р. «Про невідкладнізаходи щодо прискорення реформування аграрного секто-ра економіки» головним завданням реформування АПК ста-ло забезпечення підвищення виробництва шляхом розпаю-вання та реорганізації господарств в агроформування рин-кового типу.

Це дало змогу всім сільськогосподарським колективамвизначитись з напрямами реформування. В Україні з'яви-лося понад 11 тис новостворених формувань. Із них — 6%селянських фермерських господарств, 22% приватних іприватно-орендних підприємств , 46% господарських това-


риств різного типу (переважно товариств з обмеженою від-повідальністю) , 24% сільськогосподарських виробничихкооперативів.

У Волинській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській,Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській областях домі-нують сільгоснкооперативи; у Вінницькій, Донецькій, Ки-ївській, Кіровоградській, Сумській, Харківській, Черкась-кій — господарські товариства; у Дніпропетровській, Жи-томирській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопіль-ській — фермерські та приватні господарства.

Нові господарські структури ринкового типу, які ство-рено на базі розпайованих сільськогосподарських підпри-ємств, формувались із максимально можливим збережен-ням крупного товарного сільськогосподарського виробниц-тва, існуючої виробничої інфраструктури.

12.4. Основні напрями розвиткунауки і техніки. Цивільна авіаціяУкраїни на сучасному етапі

Після затвердження Постановою Верховної Ради пріо-ритетів розвитку науки і техніки України накопичено знач-ний досвід реалізації державних науково-технічних про-грам. Завдяки йому Україна послідовно виходить на зов-нішній ринок зі своїми розробками.

Розвиток засобів автоматизації та інформаційної техні-ки дав змогу впровадити працезберігаючі та часозаощаджу-ючі засоби в управлінських, наукових, конструкторських,банківських, медичних, навчальних та інших закладах.Персональний комп'ютер став невід'ємним атрибутом бага-тьох видів діяльності, а інформаційна техніка — спеціаль-ною галуззю промисловості.

У червні 2001 р. на розгляд Верховної Ради України буловинесено проект Закону «Про пріоритетні напрямки розвит-ку науки і техніки України», в якому значну увагу акцен-товано на проблемах фундаментальної науки, зокрема ін-фраструктурі провідних наукових установ та науковихшкіл України.

Головними для сучасної науки визначено проблеми люд-ського розвитку, нових біотехнологій (мікробні, генні тех-нології, діагностика і методи лікування найпоширеніших

Основні напрями розвитку науки і техніки 445

захворювань), розвиток нових комп'ютерних засобів і тех-нологій інформатизації суспільства, новітніх технологій венергетиці, енергозбереженні та ресурсозбереженні в про-мисловості, агропромисловому комплексі.Ці пріоритетипокликані стати основою для розробки державних науко-во-технічних програм.

Із розпадом Радянського Союзу єдина авіатранспортнасистема СРСР — Аерофлот — втратила монополію на вну-трішні і міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.Виникло багато дрібних авіакомпаній, парк повітряних су-ден (ПС) котрих іноді не перевищує двох-трьох машин. Докінця 1993 р. в Україні їх нараховувалося понад 80. У по-гоні за прибутком нові авіаперевізники найчастіше вдають-ся до перевищення норм завантаження ПС, порушення ек-сплуатаційних обмежень і погіршення якості технічногообслуговування авіатехніки. Все це призвело до різкого зни-ження рівня безпеки польотів.

На початку 90-х років перед цивільної авіацією Украї-ни стояли завдання створення системи державного регулю-вання авіаційної діяльності у нових умовах, а такожсуб'єктів (авіакомпаній, аеропортів), здатних працювати вумовах конкуренції. З цією метою було створено Державнуадміністрацію авіаційного транспорту України, прийнятоПовітряний кодекс. Країна вступила до міжнародних авіа-ційних організацій, уклала міжурядові угоди про повітрянішляхи.

Друге завдання виявилось набагато складнішим. Вонозачіпало інтереси десятків тисяч працівників авіатранспорт-ної галузі та всіх тих, хто користувався її послугами. Ци-вільна авіація України не мала досвіду самостійної роботи наміжнародних повітряних лініях (МПЛ), необхідної інфра-структури (закордонних представництв, системи продажу табронювання білетів, послуг з перевезення вантажів).

Найбільшою проблемою було те, що в Україна не малаавіакомпанії, спроможної конкурувати з іноземними пере-візниками. Міжурядові угоди про повітряні перевезеннянадали можливість Україні самостійно здійснювати пряміміжнародні авіаційні перевезення. Ці угоди передбачалипаритетні умови праці для перевізників обох сторін. Алеукраїнські перевізники не могли конкурувати з такимиавіакомпаніями, як «Люфтганза», «Ер Франс» та ін. По-трібно було створити українську авіакомпанію, яка б відпо-відала міжнародним стандартам. Нею стала авіакомпанія«Міжнародні авіалінії України» (МАУ).


Фундатором МАУ з боку України виступило державнеоб'єднання «Авіалінії України» , зарубіжним партнером —ірландська лізингова компанія СРА, яка передала Українідва літаки Боїнг-737—400 та фінансувала введення їх вексплуатацію. Внеском з боку України стало надання СПправ на обслуговування ЗО найбільш напружених та конку-рентоспроможних маршрутів у Західну Європу. Нині МАУ —державна національна авіакомпанія України.

25 листопада 1992 р. літак Боїнг-737—400 першим рей-сом до Лондона відкрив нову сторінку в історії цивільної аві-ації України. Спершу МАУ повинна була динамічно розви-ватися на європейських маршрутах, а відтак і на інших ПЛ.Об'єднання «АвіалініїУкраїни», структура, що залишиласьУкраїні як територіальна частка «Аерофлоту СРСР», малапоступово скорочувати міжнародну діяльність та зосереди-ти свої сили на маршрутах, де конкуренція ще не така жор-стка та не вимагає використання нової техніки. На базі авіа-підприємств «Авіалінії України», які мали поступово адап-туватися до функціонування у ринкових умовах, планува-лось створити сучасні регіональні та місцеві лінії дляпольотів в Україні та до сусідніх держав. Такою була кон-цепція розвитку цивільної авіації України перехідного пе-ріоду. З різних причин вона не була реалізована.

Але, незважаючи на економічні труднощі, жорстку кон-куренцію, авіакомпанія МАУ успішно розвивається без сут-тєвої допомоги з боку держави. Невдовзі вона увійшла втрійку авіакомпаній світу за показниками надійності по-льотів на літаках типу Боїнг та стала першою у цивільнійавіації України керуватися міжнародними стандартами на-земного і бортового сервісу.

В Україні триває робота над новітніми літаками ОКБім. О. К. Антонова АН-70 і АН-140, які не мають аналогів усвіті, а також літаками і гелікоптерами бізнес-класу з ре-активними й іншими двигунами.

12.5.Розвиток культурної сфери

За радянської влади українська культура як система за-гальнолюдських цінностей, духовних і матеріальних досяг-нень народу зазнала значних деформацій і втрат. Однобо-кий підхід до культуротворчого процесу суттєво збіднивсферу культурного життя, залишивши за його межами все,що не вкладалося в догми класової, а згодом і партійно-но-

Розвиток культурної сфери 447

менклатурної ідеології. Вкрай негативно позначився настані культури залишковий принцип її фінансування. За да-ними ЮНЕСКО, СРСР за інтелектуально-моральним рівнемпосідав у середині 80-х років 57-те місце у світі.

У складних умовах опинилася освіта. Попри неоднора-зові спроби реформувати систему освіти, її стан не поліп-шився. Проекти освітніх реформ 1984 та 1987—1988рр.нічого не дали. Продовжував діяти залишковий принцип ЇЇфінансування , бюрократичні перепони все ще сковували їїдемократизацію. На початку 90-х років СРСР посідав зарівнем освіти 28-ме місце у світі.

У 1991 р. Верховна Рада України прийняла закон «Проосвіту», що визначив школу як основу духовного та соціаль-но-економічного розвитку держави і передбачив карди-нальні зміни в її роботі. Його реалізація тісно пов'язана іззміцненням матеріально-технічної бази освіти, урізноманіт-ненням форм шкільної освіти, впровадженням у навчанняновітніх досягнень науки.

Одним із найважливіших завдань школи є забезпечен-ня реалізації «Закону про мови в Українській РСР», прий-нятого в 1989р. Відтоді в республіці відкрито, поновленосотні шкіл з українською мовою навчання, організованотисячі україномовних класів у школах з російською мовоюнавчання. Освітня система стає більш гнучкою та різнома-нітною. З'явилась велика кількість ліцеїв, гімназій, ко-леджів. Ці заклади урізноманітнили навчальний процес,сприяють поглибленому розвитку здібностей учнів і сту-дентів. Зроблено помітні кроки щодо гуманізації освіти.Значно більше уваги приділяється вивченню українськоїісторії, релігії, народознавства, перші зрушення є у викла-данні інших суспільних наук. Кабінетом Міністрів затвер-джено національну програму «Освіта» («Україна —XXI століття»), метою якої є піднесення вітчизняної осві-ти до світового рівня. Нею передбачено реорганізацію існу-ючої системи освіти з урахуванням політичних, економіч-них і духовних змін у суспільстві, створення гнучкої систе-ми підвищення кваліфікації та перепідготовки праців-ників, створення навчальних закладів майбутнього:університетських комплексів, профільних академій, регіо-нальних університетів, мережі коледжів, ліцеїв, гімназій,шкіл тощо.

Зроблено перші суттєві кроки щодо перебудови вищої тасередньої спеціальної освіти. З метою тіснішого зв'язку ізсередньою освітою були злиті Міністерство народної освітита Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти в Мі-


ністерство освіти України (з 2000 р. — Міністерство освітиі науки України). Скорочуються масштаби підготовки спе-ціалістів через заочну та вечірню форми навчання. Здій-снюється перехід на триступеневу підготовку — бакалавр,спеціаліст, магістр. Поряд з державними створюються на-вчальні заклади, які базуються на інших формах власності.Вузи стають більш автономними у своїй діяльності.

Однак проблемним залишається фінансування. На сьо-годні видатки на підготовку одного спеціаліста у вузах роз-винутих країн у 5—6 разів більші, ніж в Україні

Провідним науковим центром залишається Академіянаук України, яка з 1994 р. має статус національної. Однакі в ній нагромадилися серйозні проблеми. Орієнтація наприкладні розробки супроводжувалася падінням престиж-ності фундаментальних досліджень. При цьому понад 90%нових технологічних розробок не впроваджується у вироб-ництво. Серйозною вадою у розвитку науки є її поділ на ака-демічну, вузівську та галузеву. Низький рівень фінансуван-ня створює труднощі в матеріально-технічному та кадро-вому забезпеченні науки. Окремі інститути втратили за ос-танні роки 50—60% свого кадрового складу.

Загальна чисельність наукових кадрів в Україні 1994 р.становила майже 300 тис. осіб, що вдвічі більше, ніж уФранції. З них понад 80 тис. — доктори і кандидати наук.Однак наукові результати набагато нижчі, ніж у ЗахіднійЄвропі та Америці. Загалом спостерігалося зниження про-фесіоналізму значної маси наукових співробітників. Слаб-ка технічна оснащеність наукових лабораторій, різке зни-ження життєвого рівня і соціальна незахищеність призве-ли до міграції багатьох вчених за рубіж для роботи на три-валий час, а то й назовсім. Щороку внаслідок міграціїУкраїна втрачає до 10 тис. дипломованих спеціалістів. Особ-ливо відчутні втрати серед генетиків, фізиків-теоретиків,фізіологів, біохіміків. Зростає і внутрішній «відплив умів».Останнім часом понад 20% науковців перейшли до комер-ційних структур.

Водночас у науковій сфері окреслилися адекватні сучас-ним умовам тенденції. Перебудовується робота Академіїнаук, змінюються пріоритети. Зростає увага до фундамен-тальних досліджень, відбувається перегрупування науко-вих сил. Засновані Академія наук вищої школи, Українсь-ка академія аграрних наук, Академія медичних наук, Ака-демія мистецтв, Академія правових наук та ін. Виниклокілька дослідних інститутів та центрів, громадських об'єд-нань науковців, наукових товариств. Зокрема, у 1989 р.


відновило свою діяльність Наукове товариство ім, Т. Шев-ченка.

Тіснішає співробітництво з українською діаспорою, ін-телектуальні зусилля якої тепер спрямовані на становлен-ня та утвердження незалежної України. Деякі відомі пред-ставники її включилися безпосередньо у державне та куль-турне будівництво в Україні: Б. Гаврилишин, Б. Кравчен-ко, О, Пріцак, Т. Гунчак та ін. На початку 1993 р.секретаріат Українського вільного університету в Мюнхеніуклав договір про співпрацю, за яким Україна визнає дип-ломи УВУ.

Процеси оновлення широко охопили також українськулітературу та мистецтво. Відбувається переоцінка суспіль-них ідеалів, історичних явищ. Центральне місце нині на-лежить публіцистиці, що пов'язано з високим рівнем полі-тизації суспільних процесів.

У 80-х — на початку 90-х років до читача повернулисяіз забуття твори М. Грушевського, В. Винниченка, М. Кулі-ша, М. Хвильового, М. Зерова, О, Олеся, Є, Маланюка,В. Стуса та ін., чия діяльність у відстоюванні українськоїкультури та мови за брежнєвських часів була розцінена якнаціоналістична та антирадянська. Повернувся на ріднуземлю письменник і правозахисник М. Руденко — єдинийнині Герой України серед письменників. «Материкова» ук-раїнська культура збагачується культурними надбаннямиукраїнців усього світу. Постійно розширюються можливостідля ознайомлення із творчістю літераторів діаспори —В. Барки, У. Самчука, І Багряного, О. Ольжича, О. Теліги,Ю, Липи та ін. В українську культуру повернулося ім'я ви-датного танцівника, хореографа, теоретика класичного ба-лету С. Лифаря та багатьох інших митців.

Культурний потенціал української діаспори органічновплітається в культивовану народом систему національнихдуховних цінностей і надбань, Цей потенціал, створюванийдесятиліттями, досить високий. У західному світі діє роз-галужена мережа українських новітніх наукових і культур-них закладів, мистецьких колективів, газет і журналів. Ба-гато їх створено завдяки добротворчій діяльності такихвідомих українських меценатів, як П Яцик, Е. Гуцуляк,Ю. Ємець з Канади, О. Воскобійник, В. Баранецький,А. Лисий, подружжя Н, та І Даниленків із СІЛА, М, Гояніз Австралії та ін. Нині меценатство знаходить своє поши-рення і в Україні.

Повертаються поступово в Україну культурні цінності,які з певних причин опинилися за рубежем. 8 цією метоюі 5


створена і активно діє Національна комісія, її зусиллямиповернуто частину історико-культурних документів О. Дов-женка, що знаходилися у Москві, колекцію мистецькихтворів художника М. Андрієнка, архівні матеріали сучас-ного українського письменника В. Барки (СІЛА), окреміпраці української художниці з Америки Л. Морозової, вче-ного і дослідника В.Січинського. Однак величезна кількістьскарбів української культури, національних святинь все щезнаходиться за межами держави, передусім в Росії, і їх по-вернення становить неабиякі труднощі.

Суперечливі процеси спостерігаються і у сфері засобівмасової інформації. У 1994 р. в Україні виходило 892 пері-одичних видання, що розповсюджувалися на всій її тери-торії, і 2 015 місцевих періодичних видань. Переважна біль-шість їх — російськомовні. Це ж спостерігається і в пос-тійно зростаючій кількості електронних засобів масової ін-формації.

Певні зрушення відбулися в театральному, кінематог-рафічному, образотворчому мистецтві, музиці. У 1992 р.утворено Всеукраїнську музичну спілку. Діють 43 кон-цертні організації, 139 художніх колективів. У 90-ті ро-ки започатковано велику кількість фестивалів та кон-курсів — оперного мистецтва, органної та фортепіанної му-зики, піаністів та скрипалів. Популярність здобули такіфестивалі, як «ЧервонаРута», «Пісеннийвернісаж», «Зір-ки світового балету», «Чумацький шлях», «Всі ми дітитвої, Україно» та ін.

Поступово відроджується українське кіно. Розпочатопідготовку власних режисерів і сценаристів. Наприкінці80-х — на початку 90-х років в республіці були створеніфільми, які здобули міжнародне визнання: «Лебедине озе-ро. Зона» (С. Параджанов, Ю. Іллєнко); «Голод-33» (О. Ян-чук, С. Дяченко, Л. Танюк).

Фільми, створені на державних та незалежних кіносту-діях України, беруть участь у кінофестивалях, реалізують-ся на внутрішніх та міжнародних кіноринках. Так, на кіно-ринку 46-го Берлінського міжнародного кінофестивалю во-сени 1996 р. було представлено вісім фільмів, створених наукраїнських студіях. Однак на екранах України на 90% —американські картини, українські фільми становлять лише1% кіновідеотелеекранного часу.

Протягом останніх років значно розширилися стильовій тематичні межі в театральному мистецтві. Тривали інтен-сивні пошуки найефективніших організаційно-творчих іекономічних структур, утвердилася творча самостійність


художніх колективів. Поряд із державними з'явилися і не-державні театри. Незважаючи на економічні труднощі, те-атр в Україні користується великою популярністю. На при-близно 40 тис. щорічних вистав буває майже 20 млн гля-дачів. Розвиток театрального мистецтва 90-х років пов'яза-ний з новаторською діяльністю таких режисерів, якІ, Борис, Р. Вікткж, С. Данченко та ін.

Характерною рисою українського образотворчого ми-стецтва став вільний розвиток всіх стилів і жанрів, широ-ка популяризація його через всеукраїнські, обласні, гру-пові та персональні виставки, активна діяльність десятківновостворених галерей. У містах і селах України споруд-жено десятки нових пам'ятників, у тому числі Т. Шевчен-ку, Б. Хмельницькому, княгині Ользі, князю ЯрославуМудрому та ін. У 90-ті року в Україні з'явилося 26 новихісторико-культурних заповідників, шість з яких одержа-ли статус національного.

Попри всі труднощі відроджується в Україні пісеннатворчість, розвивається сучасна українська пісня. Пліднопрацюють поети-піснярі Ю. Рибчинський, М. Луків, С. Га-лябарда, В. Крищенко, композитори О. Бурмицький, О. Бі-лаш, І. Карабиць, О. Морозов, А. Горчинський. Нові піснідарують глядачам і слухачам Р. Кириченко, О. Білозір,П. Дворський, Т. Петриненко, Н. Матвієнко, Т.Повалій,В. Шпортько, С. Ротару, В. Зінкевич, А. Кудлай, В. таС. Білоножки, П. Зібров, І. Попович та інші майстри естрад-ного мистецтва.

Відродження духовності українського народу значноюмірою пов'язане з відродженням релігії та церкви, загаль-нолюдських, культурних та моральних цінностей.,На новихпринципах розвиваються відносини між державою і релі-гійними конфесіями. Відкриваються нові церкви, збіль-шується кількість парафій. Проголошено Українськуправославну церкву, легалізовано Українську греко-като-лицьку церкву. Навесні 1990 р. відновилася заборонена в30-ті роки Українська православна церква. Утворено новеоб'єднання — Українська автокефальна православна церк-ва — Київський патріархат. Легалізовано інші релігійніоб'єднання, зокрема баптистів. Відроджуються національнісвята та обряди.

Відбулися зрушення в культурному житті національ-них меншин, що проживають в Україні. Розвивається си-стема національних шкіл, бібліотек, преси, науковихцентрів, радіо і телебачення, театрів, творчих колективів.Налагоджується підготовка кадрів національної інтелі-

15*


генції. Ініціаторами багатьох заходів, спрямованих на ак-тивний розвиток духовно-культурної сфери етнічнихгруп, виступають національно-культурні товариства.Нині в Україні їх нараховується 237, із всеукраїнськимстатусом — 15.

В умовах переходу до ринку розвиток мистецтва сти-кається із складними проблемами. З одного боку, загрозаопинитися без засобів до існування, а з іншого — небезпе-ка тотальної комерціалізації. Шлях до підвищення інте-лектуального та духовного потенціалу українського наро-ду пролягає безпосередньо через посилення уваги всьогосуспільства до освіти, науки і культури, утвердженнясправжньої демократії, яка гарантує плюралізм, свободутворчості, захист моральних цінностей та інтелектуальноївласності.

Розбудова держави вимагає втілення в життя концепціїнаціональної школи, забезпечення підготовки кадрів націо-нальної інтелігенції на світовому рівні, розширення мережінаціональних театрів, мистецьких і культурно-освітніх зак-ладів, збільшення періодичних видань і тиражів книг ук-раїнською мовою, а також мовами національних меншин,що проживають на території України. «Основи законодав-ства України про культуру», прийняті Верховною Радою напочатку 1992р., запрограмували відрахування 8% націо-нального доходу на її розвиток (передбачалося ввести до1994р.).

Восени 1995 р. Президент України підписав указ проліквідацію Міністерства культури та утворення нового Мі-ністерства культури і мистецтв України. Тоді ж почала дія-ти нова громадська організація — Конгрес української інте-лігенції. Міністерство культури і мистецтв, залучившитворчі спілки, провідних митців України, спираючись наКонституцію України, затвердило ІСонцептуальні основирозвитку української культури. Багато діячів культурисприйняли це як важливі кроки, покликані припинитируйнівні процеси у сфері духовності.

Перехід до нового типу економіки найбільше позна-чається на соціально-культурній сфері. Відживають одніявища і цінності, народжуються інші. Болісний процес пе-реоцінки цінностей проходить за значного погіршення ма-теріально-побутових умов життя народу. Освіта, наука,літературно-художня творчість України повільно пристосо-вуються до нових історичних умов.

Конституційний, процес. Основні положення Конституції України 453

12.6. Конституційний процес.Основні положення КонституціїУкраїниВідразу після здобуття Україною незалежності поста-

ло питання про прийняття Основного Закону, який закрі-пив би якісно нові зміни у державі та суспільстві. Консти-туційний процес проходив з великими труднощами і три-вав п'ять років. Україна останньою з республік колишньо-го Радянського Союзу прийняла свою Конституцію. Цесталося 28 червня 1996 р.

Початок конституційному процесу поклало ухваленняВерховною Радою 16 липня 1990 р. Декларації про держав-ний суверенітет України. Закріплені в ній принципи суве-ренності, народовладдя, недоторканності території респуб-ліки, розподілу властей, рівності громадян, гарантуванняїх прав і свобод мали конституційний характер.

Спираючись на Декларацію, парламент утворив у жовт-ні 1990 р. конституційну комісію, яка повинна була розро-бити проект концепції Основного Закону. У червні 1991 р.концепція нової Конституції була затверджена.

Тим часом в житті СРСР відбувалися епохальні події.Після конституційної реформи М. Горбачова політична вла-да в основному перейшла від компартійних комітетів до рад.Проведені у 1989—1990 рр. вільні вибори зробили органирадянської влади єдино легітимними. Основи тоталітарно-го ладу захиталися. Після невдалої спроби консерваторівповернутися у минуле шляхом перевороту державна партіяі створена нею союзна держава пішли у небуття.

За відсутності компартійної диктатури словосполучен-ня «радянська влада» вперше набуло реального змісту. Тауспадкована радами влада мала властиву для диктатури не-подільну побудову, хоч уже не була диктаторською. Неза-лежно від політичного забарвлення (після виборів 1990 р.з'явилися й антикомуністичні обласні ради), радянськіоргани не зуміли справитися з новою для себе роллю носіянеподільної влади.

Ось чому великого значення набув закон про заснуван-ня посади Президента, прийнятий 5 липня 1991 р. Та прий-маючи цей закон, депутати тоді не здогадувалися, що готу-ють собі суперника у започаткованому двома тижнями ра-ніше конституційному марафоні.


У діючій з 1978 р. Конституції України вказувалося:«Народ здійснює державну владу через Ради народних де-путатів, які становлять політичну основу України. Всі іншідержавні органи підконтрольні і підзвітні Радам народнихдепутатів». Після впровадження посади Президента в Кон-ституцію було внесено доповнення: «Президент України єглавою держави і главою виконавчої влади України». Оче-видною була суттєва суперечність між цими нормами. Вонамогла бути розв'язана прийняттям нової Конституції з по-ділом влади на законодавчу і виконавчу.

Починаючи з червня 1991 р., Конституційна комісіязайнялася розробкою проекту Основного Закону. Вивчали-ся і використовувалися конституції багатьох держав, між-народні конвенції, історичний досвід самої України. У про-екті було закріплено положення, що містилися у ВсесвітнійДекларації прав людини, пактах ООН про економічні, со-ціальні та культурні права, Європейській конвенції з правлюдини тощо. Ці норми не викликали заперечень на всіхетапах конституційного процесу і увійшли до остаточноготексту Конституції.

Принципові корективи було внесено до проекту післяпроголошення 24 серпня 1991 р. Акта про незалежністьУкраїни. Ця подія змінила багато положень парламентсь-кої концепції Конституції. Розбудова правового поля у не-залежній державі повинна була здійснюватися на власнійоснові.

Проекти Конституційної комісії обговорювалися на на-укових конференціях. Було проведено кілька експертизвітчизняними і зарубіжними правниками. Один з варіантівпроекту опублікували, після чого протягом шести місяціввідбувалося його обговорення. До Конституційної комісіїнадійшло 47 тис. поправок, доповнень і заперечень, опри-люднено, четвертий варіант проекту. Полеміка відбувала-ся переважно між прихильниками і противниками збере-ження радянської системи. Різні думки висувалися щодотого, якою республікою мала б стати Україна — парламент-ською чи президентською.

Другий етап конституційного процесу розпочався післявиборів Президента і нового складу Верховної Ради. У ве-ресні 1994 р. почала діяти нова Конституційна комісія, ут-ворена за принципом представництва двох гілок влади.Співголовами комісії були затверджені Президент УкраїниЛ. Кучма і Голова Верховної Ради О. Мороз.

У грудні 1994 р. Л. Кучма вніс проект «Конституційно-го закону про державну владу і. місцеве самоврядування в

Конституційний процес. Основні положення Конституції України 455

Україні». У ньому містилися конкретні пропозиції про роз-межування влади на законодавчу та управлінсько-розпо-рядчу. Проект порушував багато статей Конституції 1978 р.,побудованої як усі попередні радянські конституції, напринципі неподільності влади.

Проходження законопроекту в структурах ВерховноїРади відбувалося болісно й уповільнено. У багатьох депу-татів сама ідея обмеження повноважень парламенту функ-ціями опрацювання і прийняття законів не викликала ен-тузіазму. Адже законодавча влада абстрактна, тоді як ви-конавча має повноваження, пов'язані з безпосереднім впли-вом на долі людей і матеріальні цінності.

ї все-таки 18 травня 1995 р. парламент прийняв закон«Про державну владу й місцеве самоврядування». Згідно зним Президент ставав одноосібним главою уряду, склад яко-го він мав формувати сам, без узгоджень і затверджень Вер-ховною Радою. Він мав очолити й систему місцевих органівдержавної виконавчої влади. Ідея про місцеву владу у формірад депутатів не пройшла. Органами державної влади відобласного до районного рівня (а також у районах Києва і Се-вастополя) ставали держадміністрації, главами яких Пре-зидент повинен був призначати обраних народом голів від-повідних рад. У компетенції місцевих рад залишалися за-твердження місцевого бюджету і програм територіальногорозвитку, заслуховування звітів голів адміністрацій. Всіінші повноваження передавалися держадміністраціям. Зприйняттям цього закону Україна перетворювалася з пар-ламентсько-президентської на президентсько-парламентсь-ку республіку.

Закон «Про державну владу і місцеве самоврядування»було прийнято простою більшістю голосів. Щоб ввести йогов дію, необхідна була конституційна більшість голосів, тоб-то дві третини. За існуючого партійного складу парламен-ту зробити це було неможливо. В умовах, що склалися, за-лишався тільки один варіант мирного розв'язання конфлі-кту: підписання на період до прийняття нової Конституціїконституційної угоди між Президентом і Верховною Радою.

Переговори про конституційну угоду у Верховній Радізатяглися. 31 травня 1995 р. Л. Кучма видав указ про про-ведення опитування громадської думки щодо довіри грома-дян України Президентові та Верховній Раді. Одночасно вінзвернувся до українського народу з поясненням цих дій.Майже чотирирічний досвід незалежної України, підкрес-лювалося у зверненні, свідчить, що сучасна деформованадержавна система — одна з основних перешкод на шляху


припинення руйнівних процесів, які призвели до занепадуекономіки, інтелектуального і духовного життя, наступузлочинності, зубожіння населення. Без перерозподілу по-вноважень між законодавчими і виконавчими органамидержавної влади, створення дієвої виконавської вертикалі,без чіткого визначення, хто і за що відповідає, на думкуПрезидента, країна і надалі тупцюватиме на місці.

До опитування не дійшло. Кризу влади у червні 1995 р.припинила Конституційна угода, укладена на один рікЛ. Кучмою і О.Морозом. Угоду, яка здебільшого відтворю-вала положення не прийнятого конституційною більшістюзакону «Про державну владу і місцеве самоврядування»,підписали більше половини депутатів. Тимчасово припиня-лася дія положень Конституції 1978р., які суперечилиугоді. Вважалося, що за рік гілки влади дійдуть згоди у кон-ституційному питанні. На цей строк обмежувалися повно-важення парламенту та місцевих рад і розширювалися нор-мотворчі та адміністративні функції виконавчої влади.

Конституційний договір між Верховною Радою і Прези-дентом України, дав змогу зберегти керованість, започатку-вати цілісність державної політики на основі принципу роз-поділу влад, стимулювати власне конституційний процес.

У лютому 1996 р. Конституційна комісія передала про-ект Основного Закону на розгляд парламенту . Його роз-глядали майже три місяці. Відбулося три офіційних читан-ня. Дискусія розгорнулася навколо п'яти пунктів: розподілповноважень між гілками влади, проблема власності, дер-жавна символіка, статус російської мови і статус Республі-ки Крим.

І знов конституційний процес зайшов в глухий кут.Уцій ситуації Рада національної безпеки і оборони та Радарегіонів рекомендували Президенту оголосити референдумпро затвердження Основного Закону в редакції, винесенійКонституційною комісією на розгляд Верховної Ради. Цяредакція передбачала двопалатну структуру парламенту ійого перейменування в Народні Збори. Л. Кучма видав від-повідний указ, після чого протистояння з парламентом ста-ло ще гострішим.

Однак політики України спромоглися переступити че-рез власні переконання та амбіції. У парламенті виникланеофіційна депутатська узгоджувальна комісія на чолі знародним депутатом М. Сиротою. На початку травня вонабула затверджена Верховною Радою як тимчасова спеці-альна депутатська комісія. Долаючи величезні труднощі,комісія узгоджувала думки різних фракцій, партій і течій


у кожній, спірній статті Конституції. 28 червня було затвер-джено Основний Закон нашої держави. День прийняттяКонституції проголошено державним святом.

З прийняттям Конституції було покінчено з бездержав-ністю. Конституцією гарантовано незалежність України,визначено базові координати й орієнтири, сукупність су-спільних цінностей — усе те, що формує політико-економіч-ну систему; створено передумови для функціонування і роз-витку держави та суспільства незалежно від політичних ор-ієнтацій партій та окремих діячів. Вичерпно окресленовідносини держави і громадянина, їх права та взаємні обо-в'язки, встановлено межі втручання держави у життя сус-пільства та окремої особи.

У доповіді з нагоди першої річниці прийняття Консти-туції Президент України Л. Кучма охарактеризував най-більш вагомі наслідки запровадження її в дію: державне бу-дівництво здійснюється у більш-менш визначених рамках,діяльність державних інститутів та відносин між ними вве-дено у конституційне русло; у свідомості людей остаточноутвердилася ідея держави; народ перетворюється з об'єктаполітики на найвищий її суб'єкт, розширюється свободайого дій у політиці та економіці; держава вийшла на новийвектор соціального поступу — від тоталітаризму до демок-ратії, розвивається за умов багатоманітних форм господа-рювання та власності; окреслено контури соціально-еконо-мічної структури держави; набули прогнозованого характе-ру суспільно-політичні процеси, зруйновано ідеологічнийфетишизм і закріплено політичний плюралізм; сформова-но сприятливе міжнародне середовище для зміцнення без-пеки держави і розв'язання внутрішніх проблем.

Головний підсумок полягав у тому, що було завершеноперіод державного становлення і закладено основу для ре-алізації ключової конституційної формули: людина —сім'я — суспільство — держава.

У розділі І Конституції Україну визначено як суверен-ну і незалежну, демократичну, соціальну, правову держа-ву, тобто державу, яка за своїми суттєвими ознаками нале-жить до співдружності держав так званого «відкритого сус-пільства», гуманістичного за своєю спрямованістю.

Демократичну суть Української держави закріплює йконкретизує стаття 5 Конституції. Вона проголошує, щоУкраїна за формою правління є республікою, закріплюєпринцип народовладдя.

Демократизм форм правління в Україні визначається йтим, що державна влада здійснюється на засадах її поділу


на законодавчу, виконавчу та судову і виключно у межахповноважень, закріплених Конституцією та чинним зако-нодавством за державними органами, що належать до за-значених гілок державної влади.

Важливою ознакою демократії є також розвиток в Ук-раїні місцевого самоврядування як недержавної форми участімісцевого населення (територіальних громад сіл, селищ таміст) у вирішенні питань місцевого значення, що регулюєть-ся спеціальним законом про місцеве самоврядування.

Важливим з точки зору утвердження у країні демокра-тичного режиму є закріплення в Конституції принципу по-літичної, економічної та ідеологічної багатоманітності су-спільного життя. Зазначається, що жодна ідеологія не можевизнаватися державою як обов'язкова, захищатися цензу-рою, яка забороняється. Держава гарантує свободу політич-ної діяльності. Заборона політичної діяльності можливалише у тих випадках, коли вона загрожує національній без-пеці, громадському порядку, пов'язана з формуванням таіснуванням непередбачених законом військових та іншихзбройних формувань.

Україна є соціальною державою. У статті 3 Конституціїсформульовано принцип, за яким: «Людина, її життя і здо-ров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнають-ся в Україні найвищою соціальною цінністю... Держававідповідає перед людиною за свою діяльність».

Ці вихідні положення конкретизуються і в інших кон-ституційних нормах, які становлять загальні засади Кон-ституції. Передусім закріплюються найсприятливіші длянаселення принципи мовної політики держави, у томучислі для національних меншин; положення, що визнача-ють гуманістичну спрямованість розвитку українськоїнації, її самобутності та культури, а також усіх народів інаціональних меншин. Соціальний характер Українськоїдержави визначає і конституційне регулювання питань,пов'язаних з використанням власності і захистом усіхсуб'єктів права власності, закріплення принципу соці-альної спрямованості економіки, рівності перед закономусіх суб'єктів права власності, гаранутвання екологічноїбезпеки і підтримання екологічної рівноваги на територіїУкраїни, а також здійснення інших соціально значущихзаходів.

У Загальних засадах Конституції закріплено характери-стику України як правової держави. Стаття 8 проголошуєпринцип верховенства права і звертає увагу на його дієвість.У цій та інших статтях закріплено принципові положен-

Конслитуційний процес. Основні положення. Конституції України 459

ня, що є невід'ємними ознаками правової держави: найви-ща юридична сила Конституції; обов'язковість відповідностіій усіх інших нормативно-правових актів, що видаються вУкраїні; пряма дія норм Конституції; можливість, безпосе-редньо посилаючись на відповідні її норми, захищати своїправа в суді; закріплення принципів, за якими ніхто не можебути примушений робити те, що не передбачене законодав-ством; державні й самоврядні органи та їх посадові особи зо-бов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та успосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Серед інших принципово важливих настанов, що міс-тяться у загальних засадах Конституції України, — визна-чення України як унітарної держави, територія якої є ціліс-ною і недоторканною; встановлення єдиного громадянства;визнання за відповідних умов чинних міжнародних дого-ворів частиною національного законодавства тощо.

Однією з головних ознак правової держави є встановле-ний Конституцією порядок регулювання, захисту і прак-тичного здійснення прав та свобод людини і громадянина.

Як суб'єкт міжнародного права, одна із засновницьООН, Україна проводить активну роботу, спрямовану навикористання не тільки національних, а й міжнароднихінститутів захисту прав людини. Конституція гарантуєкожному громадянинові право після використання всіхнаціональних засобів захисту прав і свобод звертатися зазахистом до відповідних міжнародних судових установ абодо відповідних органів міжнародних організацій, членомабо учасницею яких є Україна.

Конституція України закріплює широкий спектр правта свобод людини і громадянина, що охоплює усі права ісвободи, які прийнято вважати демократичною світовоюспільнотою за відповідні гуманістичні стандарти у цій сферісуспільного і державного життя. Так, до особистих правлюдини Конституцією віднесені право на вільний розвитоксвоєї особистості, невід'ємне право на життя, право на по-вагу до людської гідності, право на свободу та особисту не-доторканість, право на недоторканість житла, право на тає-мницю листування, телефонних розмов, телеграфної таіншої кореспонденції, право на невтручання в особисте ісімейне життя, право на свободу пересування і вільнийвибір місця проживання, право на свободу думки і слова ,право на свободу світогляду і віросповідання .

До політичних прав Конституція відносить право наоб'єднання у політичні партії та громадські організації, пра-во брати участь в управлінні державними справами, правона мирні збори та маніфестації, право на звернення.

460 Розвиток незалежної Україн

У контексті економічних, соціальних та культурнихправ людини і громадянина Конституція передбачає правокожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєювласністю, результатами своєї інтелектуальної, творчоїдіяльності, право на підприємницьку діяльність, право напрацю, право на страйк для захисту своїх економічних і соц-іальних інтересів, право на відпочинок, право на соціальнийзахист, право на житло, право на достатній життєвій рівень,право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя іздоров'я довкілля, право, зумовлене гарантуванням вільноїзгоди на шлюб, а також захистом материнства, батьківства,дитинства і сім'ї, право на освіту, право на свободу творчоїдіяльності.

У Конституції встановлюються гарантії прав людини ігромадянина. До них належить, зокрема, право на судовийзахист громадянином своїх прав та свобод .

Крім судового захисту, Конституція передбачає запро-вадження інституту Уповноваженого Верховної Ради Ук-раїни з прав людини, що також є гарантією захисту і прак-тичної реалізації прав та свобод людини і громадянина вУкраїні.

Захист прав людини в суді визначається й іншими кон-ституційними настановами. До них, зокрема, належать по-ложення ст.63, у якій ідеться про право особи на відмову віддачі свідчень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів,про право на захист у процесі слідства і судового розглядусправи, про статус засудженого.

Окремі положення загальних засад Конституції Украї-ни стосуються мовної політики, визначають, що державноюмовою в Україні є українська, всебічний розвиток і функц-іонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій те-риторії України забезпечується державою.

Водночас гарантується вільний розвиток використанняі захист російської та інших мов національних меншин.Держава повинна також сприяти вивченню мов міжнарод-ного спілкування, що є однією з суттєвих ознак відкритостіукраїнського суспільства.

Конституція визначає також основні напрями розвиткуетнічної та культурної політики держави. В ній підкрес-люється, що держава сприяє консолідації та розвитку украї-нської нації, її історичної свідомості, традицій і культури.

Разом з розвитком української культури Конституціязакріплює положення, спрямовані на розвиток етнічної,культурної, мовної та релігійної самобутності всіх коріннихнародів і національних меншин України. Термін «корінні


народи» не принижує гідності представників інших етносів,що знаходяться в Україні. Навпаки, він підкреслює історич-ну традицію, пов'язану з тривалим проживанням в Україніширокого кола представників російського, кримськота-тарського, польського, єврейського та деяких інших ет-носів.

Важливим є конституційне положення, згідно з яким «Ук-раїна дбає про задоволення національно-культурних і мовнихпотреб українців, які проживають за межами України».

Принциповими і послідовно демократичними є настано-ви загальних засад Конституції, які визначають українсь-кий народ як суб'єкт права власності на землю, її надра, ат-мосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які зна-ходяться в межах території України. Подібний правовийстатус мають також природні ресурси континентальногошельфу України, виключної (морської) економічної зони.Від імені народу право власника щодо зазначених об'єктівздійснюють органи державної влади та органи місцевогосамоврядування.

Конституція спеціально визначає правовий статус влас-ності. Право користуватися об'єктами права власності на-роду має кожний громадянин. При цьому відповідні обо-в'язки покладаються не тільки на конкретного власника, ай на державу, яка покликана забезпечувати захист прав ус їхсуб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Закріплюється й принцип рівностіусіх суб'єктів права власності перед законом.

У Конституції підкреслюється, що основним національ-ним багатством України є земля, яка перебуває під особли-вою охороною держави. Право власності на неї гарантуєть-ся чинним українським законодавством. Воно може набу-ватися і реалізовуватися окремими громадянами, юридич-ними особами та державою на підставах і у порядку,визначених законом.

В Україні, яка постраждала від чорнобильської катаст-рофи, подолання її наслідків, забезпечення екологічної без-пеки, збереження генофонду народу є обов'язком держави,виконання якого має пріоритетне значення.

Загальні засади Конституції встановлюють також осно-ви національної безпеки та зовнішньополітичної діяльностіУкраїни. Згідно з ними національна безпека пов'язуєтьсяіз захищеністю життєво важливих інтересів особи, держа-ви і суспільства від наявних та можливих внутрішніх ізовнішніх загроз в усіх сферах суспільних відносин. У статті17 визначаються вихідні положення стосовно захисту суве-


ренітету і територіальної цілісності, забезпечення економіч-ної та інформаційної безпеки України, встановлюються ос-новні засади діяльності Збройних сил, а також військовихформувань і правоохоронних органів, що забезпечують дер-жавну безпеку і захист державного кордону.

Наголошено на тому, що Збройні сили та інші військовіформування не можуть бути використані для обмеженняправ та свобод громадян або з метою повалення конституц-ійного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їхдіяльності.На території України забороняється створення іфункціонування будь-яких збройних формувань, не перед-бачених законом, а також не допускається розташуванняіноземних військових баз. Щоправда, в Севастополі на умо-вах 20-річної оренди розташована база Чорноморськогофлоту Росії.

Визначаючи спрямованість зовнішньополітичної діяль-ності держави, Конституція робить наголос на забезпеченнінаціональних інтересів та безпеки України шляхом підтри-мання мирного і взаємовигідного співробітництва з члена-ми міжнародного співтовариства за загальновизнанимипринципами і нормами міжнародного права.

Завершується визначення основних засад Конституціїописом державних символів України — Державного Прапо-ра, Державного Герба і Державного Гімну.

В Основному Законі визначено конституційні органиУкраїни, їх статус, повноваження та обов'язки.

Верховна Рада України, яка складається з 450 народнихдепутатів, є єдиним органом законодавчої влади в Україні,парламентом держави. Вона обирається на 4 роки, працюєу режимі чергових і позачергових сесій, її повноваженняможуть бути припинені Президентом України, якщо про-тягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання Вер-ховної Ради не можуть розпочатися.

Організаційними формами парламентської діяльності єробота постійних комітетів Верховної Ради, тимчасовихкомісій, що створюються для розгляду окремих питань, пар-тійних фракцій в парламенті, а також позафракційних груп.

Уся організація роботи Верховної Ради здійснюєтьсявідповідно до вимог Конституції та регламенту її діяльності.

Найважливіші повноваження Верховної Ради Українизакріплені за нею у статтях 85, 92,111 Конституції. Згідноз принципом розподілу влад, парламент не можна розгля-дати як найвищий орган державної влади. Це стосується нетільки його відношення до інших загальнодержавних інсти-туцій (Президента України, Кабінету Міністрів, Конститу-


ційного Суду та Верховного Суду), а й щодо місцевих рад.Конституція 1996 р., на відміну від попередніх, не закріп-лює принцип єдності представницьких органів: усі іншіради визначаються в ній не як місцеві органи державної вла-ди, а як органи місцевого самоврядування. Тому вплив пар-ламенту на діяльність державних органів та органів місце-вого самоврядування здійснюється виключно шляхом прий-няття законів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів на те-риторії України.

У компетенції Верховної Ради України — створеннявідповідних органів державного управління. Вона дає зго-ду на призначення Президентом України прем'єр-міністра,призначення на посаду та звільнення з посади за поданнямПрезидента України Голови Національного банку. До її пов-новажень належить також призначення та звільнення по-ловини складу Ради Національного банку, НаціональноїРади з питань телебачення і радіомовлення та ін.

Президент України визначається Конституцією як гла-ва держави, що виступає від її імені. Він є гарантом держав-ного суверенітету, територіальної цілісності України, додер-жання Конституції, прав та свобод людини і громадянина.

Визначення статусу Президента України як глави дер-жави підтверджує особливість і багатофункціональну сут-ність цієї державної посади. Глава держави уособлює дер-жавну владу загалом, він не є одним із суб'єктів розподілувлад. Навпаки, саме глава держави об'єднує всі гілки дер-жавної влади, забезпечує спрямованість їхньої діяльності успільне русло. Президент здійснює погоджувальну функпіюстосовно діяльності різних гілок державної влади, виступаєу ролі арбітра в разі виникнення непорозумінь між законо-давчою і виконавчою гілками влади, забезпечує єдність дер-жави.

Президент України обирається громадянами держави наоснові загального, рівного і прямого виборчого права, шля-хом таємного голосування строком на 5 років. Він повиненбути громадянином України, проживати в Україні передднем виборів протягом не менше 10 років, мати право голо-су, володіти активним виборчим правом, а також держав-ною мовою. Президент може займати цю посаду не більшяк два строки підряд. Він може бути обраний і на третійстрок, однак тільки після того, як цю посаду займала іншаособа. Президентові України забороняється мати іншийпредставницький мандат, обіймати посаду в державних чигромадських органах, займатися підприємницькою діяль-ністю. Повноваження новообраного Президента починають-


ся з моменту складання ним присяги народові України, доякої його приводить на урочистому засіданні ВерховноїРади Голова Конституційного Суду,

Правовою формою керівництва, здійснюваною Прези-дентом України, є його укази та розпорядження. Повнова-ження Президента України органічно пов'язані з його дер-жавним статусом, тому вони не можуть бути делегованібудь-якому державному органу чи посадовій особі.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Ка-бінет Міністрів. Правова база його діяльності — Конституція,закони України та акти, видані Президентом України.

Хоча Кабінет Міністрів й очолює систему виконавчоївлади в державі, згідно з Конституцією він відповідальнийперед Президентом України та підконтрольний і підзвітнийВерховній Раді. На практиці ця залежність реалізується утому, що Президент України призначає за згодою Верхов-ної Ради прем'єр-міністра, припиняє його повноваження іприймає рішення про його відставку. Крім того, ПрезидентУкраїни за поданням прем'єр-міністра призначає членів Ка-бінету Міністрів, керівників інших центральних органіввиконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій,а також звільняє їх з посад. За потреби Президент може вис-ловлювати свою позицію щодо вирішення Кабінетом Мі-ністрів питань принципової ваги, хоча він і не очолює ви-конавчу владу.

Шдконтрольність та підзвітність Кабінету МіністрівВерховній Раді знаходять своє відображення у тому, що пар-ламент затверджує поданий Урядом бюджет, приймає рі-шення про його виконання, схвалення чи відхилення Про-грами діяльності Уряду, контролює його роботу. На пропо-зицію не менш як однієї третини народних депутатів Украї-ни від конституційного складу Верховної Ради вона можерозглянути питання про відповідальність Кабінету Мініс-трів та висловити йому недовіру.

Кабінет Міністрів е вищим державним органом опера-тивного управління. Його діяльність спрямовується на за-безпечення суверенітету та економічної самостійності дер-жави, на активне проведення фінансової, цінової, інвести-ційної та податкової політики, забезпечення соціальногозахисту населення, вирішення актуальних питань розвит-ку освіти, науки, культури, охорони природи, екологічноїбезпеки і природокористування. Кабінет Міністрів розроб-ляє загальнодержавні програми економічного, науково-тех-нічного, соціального і культурного розвитку та організовуєїх здійснення, забезпечує рівні умови щодо розвитку різних


форм власності, здійснює необхідні заходи у сфері забезпе-чення обороноздатності держави, боротьби зі злочинністю,спрямовує і координує роботу міністерств та інших органіввиконавчої влади тощо.

Правовою формою діяльності Кабінету Міністрів є поста-нови — акти колегіального управління, що приймаються найого засіданнях, і розпорядження — як правило, акти од-ноособового керівництва, видані прем'єр-міністром або од-ним з його заступників.

Термін повноважень Кабінету Міністрів пов'язаний зістроком повноважень Президента України. У разі достро-кового припинення повноважень Президентом України Ка-бінет Міністрів може продовжувати свою діяльність до ви-рішення цього питання новим Президентом.

До центральних органів виконавчої влади належатьміністерства, державні комітети та інші загальнодержавнівідомства. Міністерства є центральними органами галузе-вого управління, державні комітети та відомства здійсню-ють керівництво переважно на міжгалузевій основі.

До прийнятя Закону про Кабінет Міністрів Україниміністерства та інші центральні органи виконавчої владидіють на основі Указу Президента України від 12 березня1996 р. «Про загальне положення про міністерство, іншийдержавний орган державної виконавчої влади».

Органами державної виконавчої влади на місцях є об-ласні, районні, а також створені у містах Києві та Севасто-полі відповідні державні адміністрації, їх голів призначаєПрезидент України, а оперативне керівництво місцевимидержавними адміністраціями здійснює Кабінет Міністрів.

Місцеві державні адміністрації повинні забезпечуватина своїх територіях виконання Конституції, чинних за-конів, указів та розпоряджень Президента України, іншихактів центральних органів виконавчої влади, законність таправопорядок, додержання прав та свобод громадян і орга-нізовувати виконання державних та регіональних програмсоціально-економічного та культурного розвитку, програмохорони довкілля, національно-культурного розвитку і за-доволення потреб національних меншин, вирішення пи-тань, пов'язаних з прийняттям та виконанням районних таобласних бюджетів.

Місцеві державні адміністрації зобов'язані постійно ко-ординувати свою діяльність з відповідними органами місце-вого самоврядування, допомагати їм у задоволенні потребтериторіальних громад, вирішенні актуальних проблеммісцевого населення. Діють вони на основі Конституції тазакону про місцеві державні адміністрації.


З прийняттям Основного Закону утворено якісно новуінституцію у системі державних органів — КонституційнийСуд. Його діяльність спрямована на посилення конституцій-ного контролю в усіх сферах, стабілізацію і зміцнення кон-ституційного ладу, утвердження принципу верховенства пра-ва та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії ЇЇнорм, забезпечення конституційних прав та свобод людиниі громадянина. Конституційний Суд України діє на основіположень про нього, закріплених у розділі XII Конституції,Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про КонституційнийСуд України» та затвердженого ним регламенту. Він є окре-мим, незалежним від судів загальної юрисдикції, єдиним вУкраїні органом конституційної юрисдикції. Його функціяполягає у вирішенні питань про відповідність законів таінших правових актів Конституції України, а також офіцій-ному тлумаченні Конституції та законів.

Суб'єктами звернень до Конституційного Суду можутьбути Президент України, не менш як 45 народних депутатівУкраїни, Верховний суд України, уповноважений Верхов-ної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Респуб-ліки Крим. Окремі громадяни можуть звертатися до Кон-ституційного Суду не безпосередньо, а через уповноважено-го Верховної Ради з прав людини, на якого покладеноздійснення парламентського контролю за додержаннямконституційних прав та свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів, якіпризначаються у рівній кількості (по шість) відповідно Пре-зидентом України, Верховною Радою та з'їздом суддів Украї-ни терміном на 9 років без права бути призначеними на по-вторний термін. Голова Конституційного суду обираєтьсясуддями зі свого складу шляхом таємного голосування натрирічний строк без права бути переобраним.

Конституція визначає територіальний устрій та органимісцевого самоврядування України. Територіальний устрійґрунтується на засадах цілісності та єдності державної те-риторії, поєднання централізації у здійсненні державноївлади, збалансованості соціально-економічного розвиткунаселених пунктів та регіонів. Це конституційне положен-ня випливає з того, що український народ, який проживаєна своїй етнічній території, має лише йому властиві світо-гляд, загальноукраїнську культуру, характерну антрополо-гію, мову, ментальність тощо.

Відповідно до статті 133 Конституції систему адмініст-ративно-територіального устрою України складають: Авто-номна Республіка Крим, області, райони, міста, райони вмістах, селища і села.


До складу України входять: Автономна РеспублікаКрим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донець-ка, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Фран-ківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська,Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська,Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька,Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київта Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус,який визначається відповідними законами України.

Україна належить до держав з високим рівнем урбанізації,що пов'язане здебільшого з формуванням на її території ши-рокої мережі міст — 444, де проживає понад ЗО млн чол., а та-кож селищ міського типу — 907 (майже 4 млн жителів). Всьо-го в Україні нараховується ЗО 184 населені пункти,

На розвиток і зміцнення демократичної, соціальної,правової держави спрямований закріплений в Конституціїпринцип, яким в Україні визнається і гарантується місце-ве самоврядування.

Загальне поняття місцевого самоврядування міститься вчастині 1 статті 140 Конституції, згідно з якою місцеве само-врядування є правом територіальної громади — жителівсела, селища та міста — самостійно вирішувати питаннямісцевого значення в межах Конституції та законів України.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування Кон-ституція України проголошує не адміністративно-терито-ріальну одиницю, а територіальну громаду як певну спіль-ність громадян, об'єднаних за територіальною ознакою зметою задоволення своїх колективних потреб і запитів, атакож для захисту своїх законних прав та інтересів. Це оз-начає розширення форм безпосередньої участі територіаль-них громад в управлінні місцевими справами.

Формами безпосереднього здійснення територіальнимигромадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних повноваженьє місцеві вибори та референдуми. А формами безпосередньоїучасті жителів сіл, селищ, міст у здійсненні окремих повно-важень, віднесених до відання місцевого самоврядування,є загальні збори громадян за місцем проживання, що мо-жуть скликатися на рівні будинку, вулиці, кварталу, жит-лового комплексу, мікрорайону, а також окремих населе-них пунктів, які не є самостійними адміністративно-тери-торіальними утвореннями. Відповідно до частини 6 статті140 Конституції сільські, селищні та міські ради можутьдозволяти їм створювати будинкові, вуличні, квартальні таінші органи самоорганізації населення і наділяти їх части-ною власної компетенції, фінансів, майна.


Отже, за новою Конституцією основними носіями само-врядних повноважень, головною формою самоорганізаціїтериторіальних громад в Україні (як і в переважній біль-шості демократичних країн) визнаються виборні представ-ницькі органи.

Щодо здійснення місцевого самоврядування у містахКиєві і Севастополі, то його особливості мають визначати-ся окремими законами України. Такий закон прийнятийщодо столиці України.

Конституційні положення мають винятково важливезначення для удосконалення та зміцнення системи право-порядку. Згідно з Основним Законом правосуддя здійсню-ється виключно судами, і привласнення їх функцій будь-якими іншими органами чи посадовими особами не допус-кається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідно-сини, що виникають у державі; вплив на суддів у будь-якийспосіб забороняється; при розгляді кримінальних справ судкерується загальновизнаним гуманістичним принципом, заяким немає злочину без визнання цього злочину в законі;ніхто не може бути покараним за один злочин кілька разів;обмеження свободи можливе виключно у випадках, безпо-середньо вказаних у законі тощо. З 2000 р. в Україні скасо-вано смертну кару.

Демократичність та гуманістична спрямованість право-вого порядку в Україні пов'язана з впровадженням у жит-тя інших настанов. Серед них —конституційні, згідно зякими кожному гарантується право знати свої права та обо-в'язки; закони та інші нормативні акти не мають зворотноїдії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або ска-совують відповідальність особи. Ніхто не зобов'язаний до-водити свою невиновність у вчиненні злочину, обвинувачен-ня не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незакон-ним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щододоведення вини особи тлумачаться на її користь, засудже-ний користується всіма правами людини і громадянина, завинятком обмежень, які визначені законом і встановленівироком суду. Затримання людини можливе тільки як тим-часовий запобіжний захід, обґрунтованість якого повиннабути перевірена судом протягом 72 годин. Затримана особанегайно звільняється від утримання під вартою у цейтермін, якщо їй не вручено вмотивованого рішення.

Конституція регулює відносини громадянина і держав-ного управління, їх сутність полягає в тому, щоб громадя-нин мав змогу невідкладно і без зайвих зусиль вирішуватиу державному апараті та в посадових осіб питання, які йогоцікавлять.


В Україні немає системи адміністративних судів, які вдеяких інших країнах розглядають спірні питання, скаргигромадян на органи державного управління та дії посадовихосіб цих органів. Разом з тим Конституція передбачає утво-рення спеціалізованих судів, що дасть змогу позитивно ви-рішити питання адміністративної юстиції.

Отже, наприкінці XX—на початку XXI ст. в Українісформовано конституційні та інші правові підстави для за-хисту інтересів громадянина в його стосунках з органамидержавного управління. Конституцією передбачено, щокожний громадянин, який був затриманий правоохоронни-ми органами, має право у будь-який час оскаржити в судісвоє затримання. Кожен має право знайомитися в органахдержавної влади, місцевого самоврядування, установах таорганізаціях з відомостями про себе, які не є державною абоіншою захищеною таємницею. Громадяни мають конститу-ційне право брати участь в управлінні державними справа-ми, користуються рівним правом доступу до державноїслужби, а також до служби в органах місцевого самовряду-вання. Усі мають право направляти індивідуальні чи колек-тивні письмові звернення або особисто звертатися до органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування та по-садових і службових осіб цих органів, що зобов'язані роз-глянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встанов-лений законом строк.

Важливою гарантією захисту прав людини і громадяни-на в їх стосунках з органами і посадовими особами держав-ного управління є передбачене Конституцією право звернен-ня до суду. Коленому гарантується право на оскарження всуді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,органів місцевого самоврядування, посадових і службовихосіб. Крім того, кожен може звертатися за захистом своїхправ до уповноваженого Верховної Ради України з правлюдини.

Основним завданням соціальної держави є соціальнийзахист людини. Хоча у системі права України поки що не-має спеціальної галузі соціального права, Конституція ічинне законодавство приділяють захисту цього виду правта свобод людини велику увагу.

До соціально-економічних прав та свобод людини, щозакріплені на рівні Основного Закону, належать: право во-лодіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю ірезультатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; пра-во на підприємницьку діяльність; право на працю; право насоціальний захист у разі втрати працездатності, втрати го-


дувальника і безробіття. Сюди належать права на достатнійжиттєвий рівень, охорону здоров'я тощо. Всі вони конкре-тизуються у Кодексі про працю та інших законодавчих ак-тах.

Здійснення правосуддя в Україні належить виключно докомпетенції судів. Судочинство здійснюється судами за-гальної юрисдикції, які організовуються за принципами те-риторіальності та спеціалізації. Найвищим судовим орга-ном у системі судів загальної юрисдикції є Верховний СудУкраїни.

Конституція України забороняє створення будь-якихнадзвичайних та особливих судів, гарантує незалежність інедоторканність суддів.

Судочинство, залежно від характеру судової справи,проводиться суддею одноособово, колегією суддів чи судомприсяжних. Основними його засадами в Україні є: закон-ність; рівність учасників судового процесу перед законом ісудом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторінта свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні пе-ред судом їх переконливості; підтримання державного об-винувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваче-ному права на захист; гласність судового процесу та йогоповне фіксування технічними засобами; забезпечення апе-ляційного та касаційного оскарження рішення суду, крімвипадків, встановлених законом; обов'язковість рішеньсуду.

Законом можуть бути визначені й інші засади судочин-ства в судах окремих судових юрисдикцій.

В Україні діє Вища рада юстиції, яка бере участь у при-значенні суддів на посади або звільненні їх з посад, вино-сить рішення стосовно порушення суддями і прокурорамисвоїх обов'язків, здійснює різні види дисциплінарного про-вадження стосовно суддів, які працюють у судах різних сту-пенів.

Ухвалення Конституції знаменувало собою справді до-леносний акт, який став етапною віхою в розвитку україн-ського суспільства й найважливішим підсумком п'ятиріч-ного періоду утвердження державної незалежності Украї-ни. За надзвичайно складних умов засади ЇЇ суверенностібуло створено без політичних та соціальних потрясінь, від-повідно до волевиявлення народу і загальноприйнятихміжнародно-правових норм. За оцінками вітчизняних та за-рубіжних експертів Основний Закон України належить донайбільш демократичних у світі.

Конституційний процес. Основні положення Конституції України


471

1. Охарактеризуйте процес розбудови незалежної України.2. Розкрийте процес створення правової бази розвитку України

як демократичної держави.3. Дайте характеристику суспільно-політичних рухів та громадсь-

ких організацій.4. Якими були особливості прийняття Конституції України 1996 р.?5. Дайте розгорнуту характеристику міжнародних відносин і націо-

нально-культурного розвитку в Україні (1991—2000 рр.)6. Обгрунтуйте роль і місце України в сучасному світі.7. Охарактеризуйте концепцію зовнішньої політики України.8. Проаналізуйте діяльність України в інших міжнародних органі-

заціях.


Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Горань, О. І. Гуржій та ін,; За ред.В. А. Смолія. — К.: Альтернатива, 1997. — 424 с.

Конституція України. — К,, 1996.Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. — К., 1994.Литвин В. Украйна: политика, политики, власть. — К., 1997.Смолім В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея. — К., 1997.Терещенко Ю. Україна і Європейський світ. — К., 1996.Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали. — К., 1996.

472 Історія України

Найважливіші історичні подїї

VI—III тис. до н.е.

VII—III ст. до н.е.

VII—VI ст. до н.е.

III ст. до н.е. —середина III ст. н. е.І—II ст.

III—IV ст.

978—1015

988

1019—1054

1187

1199

1223, 31 травня

1238—1264

1240, 6 грудня

- розселення племен ранньотрипільської культу-ри на території України.

- панування скіфів на території Північного При-чорномор'я.

- грецька колонізація Північного Причорно-мор'я.

- панування в Причорномор'ї сарматських племен.- перші згадки про слов'ян у творах римських

вчених — Плінія Старшого, Тацита, Птоломея.- формування перших східнослов'янських полі-

тичних об'єднань — союзів племен.- Київ, князювання Володимира Великого (Свя-тославовича).

- офіційне запровадження князем ВолодимиромСвятославовичем християнства в Київській Русі.

- Київ, князювання Ярослава ВолодимировичаМудрого.

- перша літописна згадка назви «Україна» сто-совно земель Південної Київщини та Переяс-лавщини.

- об'єднання волинським князем РоманомМстиславовичем Галицької і Волинської зе-мель. Утворення Галицько-Волинського кня-зівства (князював до 1205 р.).

- поразка руських дружин і половецького вій-ська у битві з татаро-монголами на р. Калці.

- князювання в Галицько-волинській та Київсь-ких землях Данила Романовича Галицького.

- зруйнування Києва монголо-татарами.

Найважливіші історичні події 473

1362

1385,14 серпня

XV ст., кінець

1552—1556 рр.

1569,1 липня

1591—1593

1594—1596

1596, 6—10 жовтня

1595—1657, 27 липня

1616—1622

1621, 2—29 вересня

1648, 25 січня

1648, 5—6 травня

1648,15—16 травня1648,13 серпня

1649, 5—6 серпня

1649,8 серпня

1651,18—30 червня

1651,18 вересня

1652, 22—23 травня

1654, 8 січня1654, 27 березня1668,червень —1676,19 вересня1686, 6 травня

- битва при Синіх Водах. Перемога військЛитви над Золотою Ордою.

- укладення Кревської унії між Литвою таПольщею, запровадження католицизму,

- виникнення козацтва як окремого соці-ального стану.

- будівництво фортеці на острові МалаХортиця під керівництвом Д. Вишне-вецького. Утворення Запорозької Січі.

- укладення Люблінської унії між Великимкнязівством Литовським і Польськимкоролівством. Утворення Речі Посполи-тої, перехід українських земель під владуПольської корони.

- козацько-селянське антифеодальне по-встання під проводом К.Косинського.

- козацько-селянське повстання на чолі зС. Наливайком.

- Берестейська церковна унія. Утворенняукраїнської греко-католицької церкви.

- життя й діяльність Богдана Хмельницько-го, видатного політичного діяча і військо-вого полководця.

- гетьманом реєстрових козаків був ПетроКонашевич-Сагайдачний.

- битва під Хотином польського і українсь-кого козацького війська П. Сагайдачногоз турками.

- обрання Б. Хмельницького гетьманомУкраїни.

- перемога Б. Хмельницького над поляка-ми у битві під Жовтими Водами.

- розгром польської армії у битві під Корсунем.- розгром армією Б. Хмельницького поль-

ського війська у битві під Пилявцями.- розгром польського війська під Зборо-

вом.- укладення Збррівського мирного дого-

вору між українською стороною і Поль-щею.

- битва під Берестечком. Поразка козаць-кого війська.

- Білоцерківський договір між Б. Хмель-ницьким і Польщею.

- битва під Батогом. Розгром польськоговійська козацько-татарським на чолі зБ. Хмельницьким.

- Переяславська рада.- «Березневі статті» Б. Хмельницького.

- гетьманування П. Дорошенка.- Москва, «Вічний мир» між Росією і Поль-

щею. Визнання Лівобережної України за


1687—17091687

1708, 2 листопада

1708—1722, листопад1709, 27 червня

1710, 5 квітня

1711,весна

1722

1764

1775, 4 червня

1781

1783, 8 квітня1783, 3 травня

18051812,12 червня

1812—1835

1818—1821

1821

1825,14 грудня1825, 25 грудня1833—1837

18341843—1844

1846—1847

1848

1848, 2 травня

1861,19 лютого

Московською державою. Правобереж-ної — за Польщею.

- гетьманування І. Мазепи.- «Коломацькі статті» І. Мазепи. Укладення

договірних угод з московським урядом.- взяття російським військом під команду-

ванням О. Меншикова гетьманської сто-лиці м. Батурина. Страта захисників тажителів.

- гетьманування І. Скоропадського.- битва під Полтавою і перемога російсь-

кої армії над шведськими силами.- м. Бендери (Молдавія), обрання П. Ор-

лика гетьманом. Конституція П. Орлика —«Бендерська конституція».

- похід козацьких загонів П. Орлика вУкраїну. Облога Білої Церкви.

- Петербург, заснування Малоросійськоїколегії і ліквідація гетьманства.

- ліквідація гетьманства, створення другоїМалоросійської колегії.

- знищення Запорозької Січі російськимвійськом.

- ліквідація полкового територіально-ад-міністративного устрою України.

- приєднання Криму до Росії.- введення кріпацтва на Лівобережній та

Слобідській Україні.- відкриття Харківського університету.- вторгнення армії Наполеона в Росію. По-

чаток війни між Францією і Росією.- антикріпосницькі виступи селян на По-

діллі під проводом У. Кармалюка.- діяльність таємної організації «Союз

благоденства».- Тульчин, утворення таємного товариства

на чолі з П. Пестелем та О. Юшневським.- повстання декабристів у Петербурзі.- повстання Чернігівського полку в Україні.- діяльність у Львові просвітницького гур-

тка «Руська трійця».- заснування університету в Києві.- селянське повстання під проводом

Лук'яна Кобилиці на Буковині.- діяльність в Києві Кирило-Мефодіївсько-

го товариства.- ліквідація кріпосного права у Галичині та

на Буковині.- утворення у Львові першої української

політичної організації — Головна руськарада.

- скасування кріпацтва в Російській імперії.


1861-1862

1863

1864

1868

1873

1873

1876,18 травня18771878—1882

1890

1892

1897

1900, січень

19021905, січень

1905, 9 січня1905

1905, грудень


1906

1906. 9 листопада

1907, 3 червня1908

— видання у Петербурзі українського журна-лу «Основа».

— циркуляр міністра внутрішніх справ Валує -ва про обмеження сфери вжитку українсь-кої мови.

— земська, судова та шкільна реформи уРосії.

— заснування у Львові українського культур-но-освітнього товариства «Просвіта».

— заснування у Києві Південно-Західноговідділення Російського географічного то-вариства.

— заснування літературного товариства ім.Т. Шевченка у Львові на чолі з М. Грушев-ським.

— затвердження царем Емського указу.— «Чигиринська змова».— видання М. Драгомановим у Женеві жур-

налу «Громада».— створення у Львові Русько-української ра-

дикальної партії — першої українськоїполітичної партії соціалістичного спряму-вання.

— Львів, реорганізація літературного това-риства ім. Т. Г. Шевченка в наукове това-риство ім. Т. Г. Шевченка.

— організація «Союзів боротьби за визволення робітничого класу» в Україні.

— заснування Революційної української пар-тії (РУП) на чолі з Д. Антоновичем,М. Русовим, Л. Мацієвичем.

— заснування НУП (М. Міхновський).— заснування Української соціал-демокра-

тичної робітничої партії (УСДРП) (В. Вин-ниченко, М. Порш, С. Петлюра).

— початок революції 1905—1907 рр.— заснування Українського соціал-демокра-

тичного союзу «Спілка» (С. Тимчє-нко, В. Че-хівський, Є. Чикаленко).

— кульмінація революції, збройні повстанняв Харкові, Олександрівську, Горлівці, Києвітощо.

— початок роботи української парламентськоїгромади в складі Першої Державної Думи.

— заснування Української партії есерів начолі з М. Шаповзлом, П. Христюком, М. За-лізняком.

— опублікування указу уряду про вільневиділення селян з общини. Початок столи-пінської аграрної реформи,

— поразка революції 1905—1907 рр.— створення Товариства українських посту

повців.


1914,19 липня

1914,1 серпня

1914, 4 серпня


1917, 3—4 березня

1917, 6—8 квітня

1917,10 червня1917,15 червня1917, 3 липня1917, 4 серпня

1917, 24—25 жовтня —

1917, 29—31 жовтня —

1917, 7 листопада —1917, 3 грудня —

1917, 4—6 грудня1917,11—12 грудня

1918, 9 січня1918,16 січня1918, 26 січня

1918, 2 березня1918, 29 квітня


1918,початок червня

1918, листопад1918,13 листопада1918,13 листопада1918, 28 листопада

початок Першої світової війни (1914—1918 рр.).Львів, створення Головної української ра-ди (К. Левицький).Львів, заснування Союзу визволення Ук-раїни (Д. Донцов, Д. Дорошенко, А. Меле-невський).Львів, створення легіону Українських січо-вих стрільців у складі австро-угорськоїармії,утворення Української Центральної Ради(УЦР).Київ, Всеукраїнський національний кон-

грес (900 представників від різних органі-зацій України. Обрав новий склад УЦР із118 осіб).I Універсал УЦР.утворення Генерального секретаріату УЦР.II Універсал УЦР.Петроград, Тимчасова інструкція Генераль-ному секретаріатові Тимчасового урядуРосії.падіння Тимчасового уряду в Росії. Органі-зація Центральною Радою Крайового ко-мітету охорони революції в Україні,повстання проти Тимчасового уряду в

Києві.- III Універсал УЦР. Проголошення УНР.- «Маніфест до українського народу з ульти-

мативними вимогами до Центральної Ра-ди» РНК РСФРР.

- Київ, Всеукраїнський з'їзд рад.- інсценований більшовиками перший Все-

український з'їзд рад у Харкові. Проголо-шення України Радянською республікою.

- IV Універсал УЦР.- бій під Кругами.- підписання мирного договору між УНР і

країнами Четверного союзу.- відновлення влади УЦР.- ухвалення УЦР Конституції УНР і обрання

Президентом України М. Грушевського.- проголошення П. Скоропадського гетьма-

ном України.- селянські повстання проти німецьких оку-

паційних військ.- створення Української Академії Наук.- створення Директорії УНР.- проголошення ЗУНР.- утворення радянського Тимчасового уряду

України


1918,14 грудня1918, 26 грудня1919, 4 січня

1919, 6 січня

1919,16 січня

1919, 22 січня

1919, 6—10 березня

1919,12 квітня

1919,1 червня

1919, 27 серпня1919, листопад1919, грудень1920, 21—24 квітня1920, жовтень

1920, листопад

1921,18 березня

1921,березень


1922, ЗО грудня

1923,12 березня

1923, квітень

1923,1 серпня

1925,липень

1929, листопад

1929, січень

1930, січень

1932, 25 березня

— падіння гетьманату— Декларація Директорії УНР.— наступ більшовицьких військ на Україну.

Утворення українського фронту.— проголошення Української Соціалістичної Ра-

дянської Республіки.— оголошення Директорією війни Радянській

Росії.— проголошення акту злуки УНР і ЗУНР в єди-

ну соборну Україну.— III Всеукраїнський з'їзд рад. Прийняття Кон-

ституції УСРР.— Декрет про продовольчу розкладку в Ук-

раїні.— укладення воєнно-політичного і господарсь-

кого союзу радянських республіку Москві.— вступ армії УНР до Києва.— поразка військ Директорії і УГА.— відновлення УСРР.— укладення у Варшаві угоди між УНР і Польщею.— укладення в Ризі угоди про перемир'я між

РСФРР і УСРР з одного боку та Польщею —з іншого.

— закінчення громадянської війни в Україні.Встановлення радянської влади.

— укладення в Ризі мирної угоди між РСФРР іУСРР з одного боку та Польщею — з іншого.

— Москва, X з'їзд РКП(б) прийняв рішенняпро запровадження нової економічної по-літики.

— наказ Ради народних комісарів про впро-вадження в життя непу.

— створення Союзу СРСР і входження до ньо-го України.

— створення в Харкові Всеукраїнського това-риства «Авіалінії та повітроплавання Украї-ни та Криму».

— створення акціонерного товариства «Укр-повітрошлях».

— Харків, ухвалення ВЦУВК і РНК УСРР поста-нови про українізацію державного апарату.

— створення УНДО в Західній Україні, партіяфункціонувала до 1939 р..

— партійно-державне керівництво СРСР іУкраїни розпочало масову колективізацію.Початок «розкуркулення».

— створення Організації українських націона-лістів (ОУН).

— утворення Всесоюзного товариства цивіль-ного повітряного флоту (ВТІДПФ).

— створення «Аерофлоту».



1932—19331937, січень

1938, жовтень1939,15 березня

1939,15—18 березня1939, 23 серпня1939,1 вересня

1939,17 вересня

1939, 28 вересня

1939,1—2 листопада

1940,червень

1941, 22 червня1941, 30 червня

1942,липень

1942, жовтень

1942, листопад —1943, лютий1943, 5 липня —22 серпня1943,17 липня —22 вересня

1943, 3—13 листопада1944,липень

1944, 28 жовтня



1945, 2 вересня

1946—19471947

1953, 5 березня

- заснування Київського авіаційного інститутуцивільного повітряного флоту (КА1ЦПФ).

- голодомор в Україні.- надзвичайний XIX Всеукраїнський з'їзд

рад. Прийняття нової Конституції УРСР.- створення автономного уряду Закарпаття.- проголошення незалежності Карпатської

України на чолі з президентом А. Волошиним.- окупація Закарпаття угорськими військами.- пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною.- напад фашистської Німеччини на Польщу.

Початок Другої світової війни.— перехід радянськими військами польсь-

кого кордону. Початок радянізації Захід-ної України.

— підписання радянсько-німецького дого-вору про дружбу та кордони.

— ухвалення закону СРСР про включенняЗахідної України до складу СРСР і возз'єд-нання ЇЇ з УРСР.

— включення Бессарабії та Північної Буко-вини до складу Радянського Союзу.

— напад Німеччини на Радянський Союз.— ухвалення Українськими національними

зборами у Львові Акта про відновленняУкраїнської держави.

— встановлення окупаційного режиму на всійтериторії України.

— утворення Української Повстанської Армії(УПА).

— Сталінградська битза.

— Курська битва.

— наступ радянських військ у ЛівобережнійУкраїні.

- Київська наступальна операція.- утворення Української Головної Визволь-

ної Ради (УГВР).- визволення радянськими військами За-

карпатської України.- Сан-Франциско, конференція Організації Об'єд-

наних Націй. УРСР увійшла до складу СОН.- підписання Радянсько-Чехословацького до-

говору про кордони. Закарпаття увійшло доскладу УРСР

- капітуляція мілітаристської Японії, КінецьДругої світової війни.

- голод в Україні.- операція «Вісла» — депортація українсько-

го населення Холмщини та Лемківщини доЗахідної_Польщі.

- смерть Й. Сталіна.


1954,19 лютого

1956, лютий

1959.15 жовтня1965, літо—осінь

1972, січень—травень.

1976, 9 листопада

1985, 23 квітня1986, 26 квітня1989, лютий—березень —1989, 28 жовтня —

1990,18 березня —

1990.16 липня —

1991,19—21 серпня —

1991, 24 серпня —

1991,1 грудня _

1991, 7—-8 грудня _

1994, 26 червня —10 липня


1996,вересень

1997, 9 липня

1998, 29 березня1999, жовтень

• передача Криму із складу РРСФР до складуУРСР рішенням Президії Верховної РадиСРСР.

• XX з'їзд КПРС. Доповідь М.С. Хрущова «Прокульт особи та його наслідки». Курс на де-сталінізацію життя СРСР.

• вбивство С. Бандери агентом КДБ в Мюнхені,перша хвиля в післясталінський період аре-штів серед української інтелігенції (заареш-товано 60 осіб).нова хвиля арештів в Україні (В. Чорновіл,І. Світличний, І. Дзюба, В. Стус, Є. Сверстюкта ін.).

• створення Української Гельсинської групи вКиєві.

• пленум ЦК КПРС — курс на перебудову.чорнобильська катастрофа.

створення Народного руху України.• прийняття Верховною Радою УРСР закону

про мови, що забезпечує українській мовістатус державної.вибори до Верховної Ради УРСР на альтер-нативній основі.ухвалення сесією Верховної Ради УРСР Декла-рації про державний суверенітет України.

• спроба антикокституційного державногоперевороту з боку консервативних сил мо-сковського керівництва.ухвалення Акту проголошення незалежнос-ті України, прийнятого Верховною Радою.Всеукраїнський референдум України. Вибо-ри Президента України. Президентом обра-но Леоніда Кравчука.юридичне оформлення розпаду СРСР. Про-голошення утворення Співдружності неза-лежних держав,

вибори Президента України. Президентомобрано Л. Кучму.на п'ятій сесії Верховної Ради України прий-нята Конституція України,введення на території України національноїодиниці — гривні.підписання Хартії про особливе партнерст-во між Україною і НАТО.чергові вибори до Верховної Ради України.чергові вибори Президента України. Президен-том на 2-й термін переобрано Л. Кучму.

Історія України: Посібник / За ред, Г. Д. Темка, Л. С. Туп-I 907 чієнка — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 480 с,

(Альма-матер)

І5ВМ 966—580—126—0У посібнику висвітлено історію України від найдавні-

ших часів до сьогодення: складні, неоднозначні перипетії,діяльність видатних осіб, соціально-економічні, політич-ні, етнічні, культурні аспекти. Значну увагу приділенорозвитку науки і техніки, оскільки адресований посібникпередусім студентам технічних вузів.

ББК ТЗ (4 Укр) Оя 73—1

Навчальне видання

Серія «Альма-матер»Заснована в 1999 році

Історія УкраїниПосібник

За редакцієюТЕМКА Григорія Дмитровича,ТУПЧІЄНКА Леоніда Сидоровича

Редактор Т. Д. СтанішевськаТехнічний редактор Т. І. СемченкоКоректор В. Д. БондарКомп'ютерна верстка С. В. Терещука

Підписано до друку 05. 03. 2002.Формат 84x108/32.Папір офс. № 1.Гарнітура Шкільна.Друк високий.Ум.-друк. арк. 25,20.Ум. фарбовідб. 25,60.Обл.-вйд. арк. 27,0.Зам. 1-585.

Видавничий центр «Академія»04119, м. Київ-119, а/с 37.Тел./факс: (044) 213-19-24; 446-84-63,Свідоцтво: серія ДК № 555 від 03, 08. 2001 р.

ВАТ «Поліграфкнига»,03057, Київ, вул. Довженка, З,

Історія України

Documents