1

ISSN 2225–7586

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Актуальні проблеми історії, теорії та практики

художньої культури

Збірник наукових праць

• ВИПУСК ХХXIII•

Київ – 2014

2

ББК 87.6 Х 98

Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: [зб. наук. праць; вип. ХХХIII]. – К.: Міленіум, 2014. – 362 с.

Запропонований увазі читачів збірник наукових праць є ХХХI випуском із започатко-ваної науковою спільнотою серії наукових видань. Статті збірника пропонують різноманіт-ність поглядів щодо розв’язання проблем у сучасній художній культурі.

Для викладачів і студентів гуманітарних вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться розвитком художньої культури України.

Редакційна колегія

Чернець В.Г. – д. філософії, професор, дійсний член (академік) Української академії наук (УАН), академік АН Вищої освіти України, ректор НАКККіМ – голова редколегії; Афанасьєв Ю.Л. – д.філос.н., професор; Бітаєв В.А. – д.філос.н., професор, засл. діяч мис-тецтв України; дійсний член (академік) УАН, член-кор. НАМУ; Даниленко В.М. – д.іст.н., професор, член-кор. НАН України, зав.відділу Ін-ту історії України НАН України; Єсипенко Р.М. – д.іст.н., професор, академік АН Вищої освіти України, професор НАКККіМ; Кузнєцова І.В. – к.філос.н., доктор філософії (Ph.D.), с.н.с., вчений секретар НАКККіМ – відповідальний секретар редколегії; Кулешов С.Г. – д.іст.н., професор; Надольний І.Ф. – д.філос.н., професор, академік АН Вищої освіти України, професор НАКККіМ; Немкович О.М. – д.мист., с. н. с. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України; Оніщенко О.І. – д.філос.н., професор, зав. кафедри КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого; Ржевська М.Ю. – д.мист., професор, професор НАКККіМ; Романенкова Ю.В. – д.мист., професор, зав.каф. НАКККіМ; Сіверс В.А. – д.філос.н., професор, професор НАКККіМ; Слободяник М.С. – д.іст.н., професор; Уланова С.І. – д.філос.н., професор; Федотова О.О. – д. іст. н., професор НАКККіМ; Федорук О.К. – д.мист., професор, дійсний член (академік) НАМУ; Шульгіна В.Д. – д.мист., професор, зав. кафедри НАКККіМ.

Затверджено постановою президії ВАК України від 14 квітня 2010 р. № 105/3 як фахове видання з філософських наук, мистецтвознавства, культурології

Журнал індексується в міжнародних базах даних

Index (РІНЦ); International Impact Factor Services; Google Scholar; Journals Impact Factor; BASE; InnoSpace; Scientific Indexing Services

Рекомендовано до друку Вченою радою НАКККіМ Протокол № 10 від 25.11.2014 р.

Наукова концепція редакційної колегії може не збігатися

з концептуальними поглядами авторів збірника. За точність викладених фактів відповідальність несе автор

Свідоцтво про державну реєстрацію – КВ № 3808, видане 10.06.1999 р.

Міністерством інформації України

© Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2014

© Автори, 2014

218

РОЗДІЛ ІІІ. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

УДК 08.001+32 Руденко Сергій Борисович,

кандидат культурології, доцент кафедри історії України та музеєзнавства

Київського національного університету культури і мистецтв rudenkosb@ukr.net

ПРО НОМЕНКЛАТУРНИЙ СУБСТРАТ

СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ Стаття присвячена процесу заволодіння державною владою в Незалежній Укра-

їні радянською номенклатурою. За результатами дослідження, зокрема, з’ясовано, що прийняття Декларації про державний суверенітет України у 1990 р. було зрежисоване українською партноменклатурою. У роботі зауважується, що наявна в Україні систе-ма державних інституцій є наслідком боротьби місцевих партійних босів за суверен-ність своєї влади по відношенню до союзного центру та за утримання контролю все-редині країни. Колишня номенклатура продовжує зберігати в тій чи іншій формі вплив на владу й до сьогодні.

Ключові слова: політична культура, номенклатура, люстрація, ліквідація Адмі-ністрації Президента України, Декларації про державний суверенітет України, адміні-стративна реформа, історія здобуття Державної Незалежності України, десовєтізація.

Руденко Сергей Борисович,

кандидат культурологи, доцент кафедры истории Украины и музееведения

Киевского национального университета культуры и искусств

О НОМЕНКЛАТУРНОМ СУБСТРАТЕ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНСКОЙ ВЛАСТИ

Статья посвящена процессу завладения властью в Независимой Украине совет-

ской номенклатурой. В ходе исследования, в частности, выяснено, что принятие Де-кларации о государственном суверенитете Украины в 1990 г. было срежисировано украинской партноменклатурой. Доказано, что современная система государственных институций в Украине возникла вследствие борьбы местных партийных боссов за су-веренность своей власти по отношению к союзному центру и за удержание контроля внутри страны. Бывшая номенклатура продолжает в той, или иной форме, сохранять влияние на власть в Украине и сейчас.

Ключевые слова: политическая культура, номенклатура, люстрация, ликвида-ция Администрации Президента Украины, Декларация о государственном суверени-тете Украины, административная реформа, история достижения Независимости Ук-раины, десоветизация.

219

Rudenko Serhyj, Phd in Culturology (Cultural Anthropology),

docent of the departament of the Hystory of Ukraine and museology, Kyiv National University of Culture and Arts

ABOUT THE SUBSTRATE OF NOMENCLATURE

IN MODERN UKRAINIAN POWER

The article is devoted to influence of soviet nomenclature on genesis of Ukrainian power state. This problem is topical, because in Ukraine after revolution 2013-2014 become an urgent problem of lustration. Rudenko suggests new interpretations of famous events of struggle for Ukrainian Independence. For example, nomenclature played a leading role in process of adopting the Declaration of State Sovereignty of Ukraine in 1990, while the Narodna Rada became the object of manipulation. Having seized power, nomenclature realigned state power institutions so as to retain control rather than to optimize the system of government as service for the wealth of the Ukrainian community. Rudimentary nomenclature system of government during the years of Independence hampered the development of Ukrainian society and eventually became one of reasons of the revolution 2013-2014. Political power of nomenclature persists to this day.

Key words: political culture, nomenclature, lustration, revolution in Ukraine, administrative reform in Ukraine, Declaration of State Sovereignty of Ukraine, desovietization, the history of struggle for Ukrainian Independence

Революційні події рубежу 2013–2014 рр. виявили багато хиб владної сис-

теми, особливо її антисоціальність, антигуманність, відірваність від громадян, мімікрію функцій влади, за ширмою якої ховалася корупція як сенс політичної діяльності. Важливо зазначити, що до цього часу в суспільстві спостерігалася байдужість до цих негативних процесів і, подекуди, навіть виправдання їх. У владному ж середовищі зазначені соціальні хиби не лише не засуджувалися, а й навпаки, зазнали процесів етизації (зміна знаку в тлумаченні понять «добро» та «зло») та естетизації (коли негарне стає красивим). Крім того, судячи з аналізу «пам’яток», залишених по собі минулою владою (наприклад, портрети Пшон-ки) можна говорити й про самоосвячення. На нашу думку, у такому разі не йдеться про якийсь випадковий казус, пов’язаний із характером цілком конкре-тних особистостей. Йдеться про соціокультурне явище, яке має стати предме-том наукового дослідження. Своєю чергою, це дослідження має базуватися на аналізі історичних коренів владної української верхівки та успадкованої нею традиційної політичної культури.

У найзагальнішому вигляді політична культура – це зусилля суспільства щодо оптимізації соціальної організації, що проявляються в процесах здобуття, розподілу та здійснення влади. Поняття «політична культура» може набувати корпоративних або навіть класових відтінків. У загальних рисах виокремлю-ються, принаймні, дві найбільші «корпорації» – це «керівники» – як правило, професійні політики, що безпосередньо борються за здобуття або утримання державної влади та «керовані», «населення», яке підкоряється владі та залуча-ється до політичної боротьби (наприклад, через вибори, акції протесту, опиту-

220

вання громадської думки та ін.). Отже, предметом цього дослідження є полі-тична культура «керівників».

Дослідженню політичної культури влади часів Незалежності в цілому та історичних передумов її формування зокрема з об’єктивних та суб’єктивних причин не присвячувалися ґрунтовні наукові дослідження. Це зумовлено і ціл-ком зрозумілим небажанням науковців критикувати можновладців навіть у ра-мках об’єктивного наукового дослідження і недостатньою хронологічною від-даленістю предмета досліджень з одного боку, та відсутністю достатньої кіль-кості інформації про справжній характер відносин у владі, зумовлену її непуб-лічністю – з іншого. Отже, зараз, нарешті, з’явилася прекрасна нагода для кри-тичного наукового дослідження українського політикуму.

Аналіз публікацій, присвячених темі статті, показує, що в основному, це журналістські аналітичні матеріали. Висновки в цих працях часто мають умо-глядний характер. Природно, що в таких працях на першому місці стоїть сенса-ційність, а не об’єктивна наукова інформація, отримана в результаті досліджен-ня. Отже, сенсаційність, а отже, й недовговічність актуальності, разом із відсу-тністю достатньої доказової бази, не дозволяють повною мірою використовува-ти ці матеріали в наукових дослідженнях. Разом із тим, є аналітичні матеріали, що належать авторству науковців. Наприклад, О. Галенко зазначає, що «пошук джерел політичної культури півдня і сходу України [доцільно здійснювати – С. Р.] в цивілізації кочових скотарів Євразії, яка панувала саме на цій території близько трьох тисячоліть» [4]. «Ця тема – зауважує далі науковець – цілком придатна для наукового дослідження. Лише доводиться триматися певної мето-дики, яка полягає в тому, щоби виявляти не лише подібність сучасних україн-ських явищ до колишніх степових, а й спосіб, у який відбулося запозичення». На підтвердження цієї тези О. Галенко наводить приклад: «хіба що лінивий не закидав нинішній українській владі її «совковість». Це не викликає заперечень, бо радянський досвід виглядає єдиним доступним джерелом уявлень про те, як мусить себе поводити влада. Проте наша сучасна влада принесла з собою (звід-ки? – С. Р.) традиції виразно інші у порівнянні з радянською. Наприклад, у СРСР можновладці, як нам відомо, не хизувалися своєю владою та розкішним побутом. Натомість для теперішніх олігархів абсолютно характерне демонстра-тивне споживання (так, наче до президентської резиденції міг потрапити будь-хто охочий – С. Р.). Зазначимо, що наведені висновки зроблені не без деяких методологічних хиб. По-перше, автор так і не розкриває механізмів передаван-ня традицій політичної культури «степової цивілізації» колишнім «червоним директорам» (навряд чи, наприклад, В. Янукович міг спостерігати цей спосіб управління; сумнівно і те, щоб його та нуворишів Донбасу настільною книгою була, наприклад, так звана «Автобіографія Тамерлана»), адже серед населення краю елемент татарської культури є досить малим і до того ж здебільшого ру-сифікованим. І навіть найбагатша людина України, незважаючи на свою етніч-ну приналежність до «степової цивілізації», нічим, власне, степовим не вирізня-ється з-поміж інших капіталістів України, що є представниками різних націона-льностей. По-друге, з’ясування історичних коренів будь-якого явища має базу-ватися на принципі ретроспективності: Хронологічна нитка в розвитку полі-

221

тичної культури Південно-Східного регіону веде від незалежної України до ра-дянської доби, потім до часів Російської Імперії і, зрештою, до того часу, коли ця місцевість називалася «Диким полем» й тут стикалися інтереси татарських пастухів та запорозьких та донських козаків, що займалися промислами. Отже, навряд чи в цьому регіоні може йтися про кількатисячолітню тяглість політич-ної культури Степу. По-третє, аргумент, згідно з яким наявність «степових ци-вілізацій» в Україні на користь традиційного політичного життя цього регіону, має не більше підстав, ніж аргумент на користь давніх демократичних традицій у Криму, з огляду на наявність там пам’яток античних колоній. Із таким же ус-піхом можна говорити й про те, що демократія США завдячує своєму наро-дженню племенам північноамериканських індіанців.

Ураховуючи наведене, предметом аналізу політичної культури української влади часів незалежності, мають бути не інтерпретації історичних фактів, а влас-не історичні факти. Для характеристики влади в Україні часів незалежності, на побутовому рівні суспільної свідомості найчастіше використовуються два понят-тя – «совковість» та «олігархічність». Проте, наукового аналізу соціокультурних явищ, що стоять за цими констатаціями, до цього часу не було здійснено.

Отже, метою статті є перевірити гіпотезу про наявність номенклатурних («совкових») субстратів у політичній культурі української влади. Завданнями статті є з’ясувати те, як глибоко номенклатурний елемент інтегрувався в полі-тикум незалежної України.

Проаналізуємо, хто, власне, являв собою номенклатурних «керівників» українського суспільства. Явище панівного класу в соціалістичних країнах ґру-нтовно досліджено – М. Джиласом [7]. Ним були проаналізовані історичні пе-редумови виникнення цього класу, виявлені його найбільш загальні риси. Пані-вний у СРСР клас – номенклатура – як соціокультурне явище детально аналізу-ється у праці М.С. Восленського [3].

Виходячи з концепції вказаних авторів, номенклатура є панівним класом у країнах «реального соціалізму», який за своєю сутністю був не посткапіталіс-тичною формацією, а різновидом індустріального феодалізму. М.С. Восленсь-кий наголошує на тому, що номенклатура не тотожна бюрократії. Вона охопила всі сфери суспільного життя, делегуючи владні повноваження винятково влас-ним представникам. Номенклатуру як соціальний клас, на думку дослідника, не можна ототожнювати з багатомільйонною (майже 18 мільйонів членів та кан-дидатів у члени компартії на початку 80-х рр. ХХ ст.) КПРС. М.С. Восленський зазначає, що «до панівного класу реально належать тільки ті, хто входить до штатної номенклатури парторганів – від номенклатури Політбюро ЦК (основ-ної та облікової) до основної номенклатури райкомів … включно [3]. «Номенк-латурники, які не входять до складів бюро, секретаріату й партапарату, так само здійснюють владу, але в межах, накреслених політичними рішеннями керівних органів класу номенклатури і вказівками апарату. За підрахунками М.С. Вос-ленського, клас номенклатури в СРСР (номенклатурники разом із їхніми сім’ями) нараховував приблизно три мільйони чоловік – півтора відсотка насе-лення [3]. Тож теза про те, що номенклатура – «радянське дворянство» досить точно відображає реальний стан справ.

222

Зрештою, політична культура номенклатурників – це комунікації в сере-довищі вищих радянських посадовців у процесі прийняття управлінських рі-шень та боротьби за владу. Це середовище характеризується специфічними об-рядами, звичаями й традиціями, стереотипами та нормами поведінки, корпора-тивними цінностями, технологіями досягнення поставлених цілей.

У контексті цієї статті особливу увагу треба звернути на період здобуття незалежності України, з’ясувавши, що сталося з панівним класом, чи зберіг він владу, чи був відсторонений.

Найяскравіше процес трансформації радянської системи влади в Україні у власне українську відображений у ґенезі президентської гілки влади. 1990 р. в СРСР намітилася глибока системна політична криза, що спричинила посилення відцентрових настроїв у Радянському Союзі як серед населення, опозиційних груп, так і політичної еліти – номенклатури. При цьому опозиційні групи відс-тоювали державну незалежність республік, а політичні еліти – незалежність свого керівного становища в республіках щодо союзного центру.

Союзний центр із самого початку став ареною боротьби між неросійсь-кими та російськими елементами партійної номенклатури. Російські номенкла-турники, що гуртувалися навколо Ленінградського міськкому, пробували скон-центрувати владу в своїх руках у 1934 р. та на межі 1940-50-х рр. Обидві спро-би були придушені Й. Сталіним. Після смерті Сталіна владу в СРСР утримува-ли вихідці з української партноменклатури, не дозволяючи знекровленій репре-сіями російській групі прийти до влади. З 1982 р. російські групи знову прагну-ли поставити під контроль союзний центр. Квінтесенцією протистояння загаль-носоюзної та російської номенклатури стала боротьба між М.С. Горбачовим та Б.М. Єльциним. Прагнення російської партноменклатури здобути провідну роль у політичній системі СРСР стало одним із каталізаторів його розпаду.

Для зміцнення своїх позицій республіканські номенклатури вирішують посилити роль республіканських державних органів порівняно з компартійни-ми. Отже, у разі послаблення владних повноважень республіканських партій-них комітетів із боку союзних центрів (за які точилася боротьба) або й цілкови-тої ліквідації компартії, українська номенклатура, яка мала тотальне представ-ництво в республіканських державних органах (крім Верховної Ради, де вона після виборів 1990 р. мала «всього лише» більшість), змогла б утримати владу в Україні. Так, у червні-липні в новообраному парламенті оформилася прокому-ністична група із промовистою назвою «За суверенну Радянську Україну» (більш відому як «група 239»). Через ХXVIII з’їзд КПУ було проведене рішен-ня «доручити комуністам – народним депутатам Української РСР прийняти Верховною Радою УРСР Декларацію про державний суверенітет УРСР» [20, 21]. В «Енциклопедії історії України» зазначається, що коли частина депутатів більшості відбула на XXVIII з’їзд КПРС до Москви, «політичною ініціативою заволоділа опозиційна «Народна рада» [8, 316], у результаті чого 16 липня 1990 р. у Верховній Раді була прийнята «радикальна за змістом» [8, 316] Декларація про Державний суверенітет України. В документі зазначалося, що: «від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жо-дна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема осо-

223

ба не можуть виступати від імені всього народу України» [6]. Отже, ніби вини-кла потенційна загроза відсторонення від влади керівників республіканських, обласних, районних та міських комітетів комуністичної партії з їхніми потуж-ними апаратами. Проте, аналіз подій підтверджує, що прийняття декларації, в цілому, не суперечило інтересам номенклатури. По-перше, у разі провалу полі-тики здобуття суверенітету, відсутність частини депутатів більшості могла слу-гувати виправданням для української номенклатури – «переворот» здійснила «Народна рада». По-друге, курс на суверенізацію був продовжений за безпосе-редньої участі місцевої української номенклатури. Так, 24 жовтня парламентом із Конституції УРСР вилучається шоста стаття [15], у якій йдеться про керівну й напрямну роль КПРС 17]. Звичайно, партійні боси, осереддя панівного на той момент класу номенклатури, не збиралися здавати владу. Оскільки номенкла-турники не могли зупинити процесів руйнування радянської політичної систе-ми, ними було обрано єдино правильне рішення – очолити їх.

Для досягнення мети панівному класу треба було закріпитися на провід-них посадах у державному апараті суверенної, а згодом і незалежної України. У зв’язку з цим, партноменклатура через більшість у парламенті, за активної під-тримки голови Верховної Ради Л.М. Кравчука, ініціює створення в Україні ін-ституту Президентства, ідея якого була навіяна горбачовськими конституцій-ними реформами від 14 березня 1990 р. [0]. Зрештою, Рада 1991 року прийнято ряд відповідних законодавчих актів [16, 13, 19, 14]. Підкреслимо, що в парла-ментоцентричній по суті Декларації про Державний суверенітет України немає жодного слова про президентство, незважаючи на те, що його ідея на той мо-мент вже набула юридичного оформлення на союзному рівні. Причин цьому, з нашої точки зору є, принаймні, дві. Перша – корпоративна: депутати намагали-ся зосередити владні повноваження в стінах Верховної Ради. Друга – розвій де-мократії, безпосередньо пов’язаний із розвитком парламентаризму. Проте по-будова справді демократичної держави (коли носієм влади виступає не панів-ний клас, а весь народ) не входила до планів номенклатури, яка не була впевне-на у збереженні своєї влади в таких умовах. Із кон’юнктурних міркувань підт-римували цю ідею і представники так званого «демблоку», оскільки, як вже за-значалося, не мали більшості в Раді і сподівалися на перемогу на всенародних виборах Президента свого кандидата [1]. Цікаво, що саме через необхідність утвердити в суспільній свідомості думку про глибинність історичних коренів президентства, був відроджений міф про першого президента України М.С. Грушевського, який насправді був головою представницького органу – Української Центральної Ради [5].

Останнім кроком, який треба було зробити номенклатурі, це переконати виборців, що її кандидат на виборах є реформатором, носієм національно-демократичних ідеалів та поборником незалежності. Отже, номенклатурна бі-льшість Ради (звичайно, не без впливу загрозливих зовнішніх чинників із боку путчистського ГКЧП) голосує за Акт Незалежності України і ліквідує компар-тію [25, 26, 22, 23, 12]. Отже, не останню роль у здобутті Україною незалежнос-ті відіграло бажання панівного класу зберегти за собою владу в країні. Це йому, зрештою, удалося, незважаючи на вкрай несприятливі умови. Успіх був забез-

224

печений не в останню чергу за рахунок умілого керування кризою. Досягнуто й певного компромісу з національно-демократичними силами. Виходячи з ре-зультатів президентських виборів, населення повірило демократичному іміджу номенклатури, оскільки президентську посаду здобув її повпред – Л.М. Кравчук, який, насправді, представляв інтереси свого класу.

У результаті, президентство фактично замінило собою систему колишніх компартійних комітетів з їхніми апаратами, які спочатку трансформувалися в представництва Президента в регіонах, а потім – у місцеві державні адміністра-ції (щоправда, тут дедеяке послаблення владних повноважень порівняно зі сек-ретарями райкомів та обкомів). Підкреслимо, що зазначені місцеві органи, у яких сконцентрувалася реальна влада в регіонах, не є виборними – вони приз-начаються Президентом. Це дозволяло номенклатурі підстрахуватися на випа-док поразки на місцевих виборах, зберігши контроль над ситуацією. Зрештою, місцеві державні адміністрації, що завдячують своїй появі кон’юнктурним інте-ресам номенклатури, як органи виконавчої влади областей, районів, міст Києва і Севастополя, які фактично відстоюють інтереси центральної влади (замість місцевих), входять у суперечність із відповідними представницькими органами, у результаті чого, у першу чергу, страждає громада, яка не має достатнього впливу на ситуацію у своєму регіоні. Із цього приводу майже із самого початку державної незалежності триває дискусія, проте, реальний стан справ свідчить про девальвацію владних повноважень саме представницьких органів, і, як на-слідок, профанації місцевого самоврядування.

За сучасних умов обласний рівень територіально-адміністративного уст-рою може розглядатися як пережиток. Області були необхідною ланкою суво-рої вертикалі влади в СРСР. Така система була зручною для втримання номенк-латурою влади, проте не враховувала інтересів місцевих громад. Сучасний роз-виток комунікаційних технологій дозволяє зменшити кількість вертикальних управлінських ланок й натомість розширити горизонтальні зв’язки. Крім того, обласне керівництво, чи воно представляє центральну державну владу, чи амо-рфну обласну спільноту, так чи інакше вступає у суперечність з інтересами реа-льних місцевих громад міста, селища, села – з одного боку, та з центральною владою – з іншого. Беручи до уваги небезпеку сепаратизму, у результаті якого лінії розколу проходять саме за межами областей, ідея скасування обласних мі-сцевих органів може розглядатися як перспективна. Обласні осередки доцільно залишити лише для власне державних органів влади, наприклад, МВС, СБУ та ін.

Проглядаються компартійні витоки й іншої інституції – Адміністрації Пре-зидента України, яка, незважаючи на активні зміни, що вносяться до Основного Закону, до сьогодні так і не набула конституційного статусу. Нагадаємо, що АП розміщена в будівлі колишнього ЦК КПУ. Одного тільки погляду на споруду цієї установи достатньо, щоб зрозуміти – її «просто необхідно» наповнити чиновни-ками. Що і було зроблено: незважаючи на те, що до 1996 р. Президент України представляв виконавчу гілку влади (зараз він перебуває, ніби, над гілками), пред-ставлену кабміном, була утворена адміністрація глави держави, що фактично є ті-ньовим урядом. Так само, як і в радянські часи, коли партійні органи дублювали державні. На захист існування АПУ зазначимо, що подібний орган існує і в інших

225

країнах, наприклад, у США (White House Staff), проте, підкреслимо, що історичні першопричини його виникнення не тотожні українським реаліям. Український па-рламент у лютому 2014 р. мав прекрасну можливість ліквідувати АПУ. По-перше, це дало б можливість упорядкувати систему органів влади відповідно до Консти-туції України. По-друге, скорочення фінансового обслуговування вищої ланки менеджерів цієї інституції дозволило б зекономити державні кошти. По-третє, са-ме з боку чиновників АПУ історично зафіксовано велику кількість антиукраїнсь-ких та антидержавних дій. Зазначимо, що саме тоді, коли фактично вакантною є посада Президента, можна було б здійснити означену реформу. На жаль, україн-ське керівництво цією можливістю не скористалося.

Присутність номенклатурників на керівних посадах в незалежній Україні не обмежувалася президентською гілкою та урядом, який, починаючи з прези-дентства Кравчука і протягом майже усіх років незалежності, був підконтроль-ний главі держави. Номенклатура, користуючись політичною недосвідченістю населення, застосовуючи адмінресурс ще протягом довгого часу здобувала зна-чну і часто переважну кількість місць у представницьких органах місцевого рі-вня. Заблоковані були усі спроби розпуску Верховної Ради, обраної 1990 року, де номенклатура була широко представлена. Під контролем номенклатурників опинилася й економіка – державні підприємства, профспілки. Приватний сек-тор розвивався за активної участі комсомольського крила номенклатури. Поді-бна ситуація спостерігалася й в інших соціальних сферах. Багато сучасних мо-лодих українських політиків, хоч і не мають номенклатурного минулого, проте, так би мовити, на «сімейному рівні» пов’язані з представниками цього класу, що й забезпечило їм успішний кар’єрний старт.

Зі здобуттям Україною незалежності для класу номенклатури не відбуло-ся принципової зміни ситуації – як і за радянських часів ідеологія виступила прикриттям жадання влади. Саме тому колишні комуністи з легкістю виступи-ли як державотворці. Усе це дало можливість Л.М. Кравчуку очолити Україн-ську Державу, щоправда, не дозволило втримати влади. Він пройшов на хвилі намагань партійної номенклатури керувати неминучими змінами. Це завдання було виконано номенклатурою на чолі з Кравчуком зокрема шляхом досягнен-ня певного компромісу з національно-демократичними силами. Проте, коли, власне, основна ідеологічна та інституційна робота була завершена, а влада в нових, перехідних до ринкових відносин, умовах почала пересуватися в бік тих, хто контролював виробництво – змінилася й розстановка сил на політичній арені. Економічній еліті – «червоним директорам» був потрібний управлінець із їхнього середовища, який би залежав від них і, як наслідок, краще представ-ляв їхні інтереси. Перший Президент на той момент уже відтягнув на себе весь негатив, що накопичився в суспільстві у зв’язку з кризовими явищами в усіх сферах життях, розчаруванням, недовірою до його нечіткої політичної позиції тощо. Тому, навіть не добувши до кінця президентського терміну, Л.М. Кравчук фактично був замінений промисловим крилом колишньої номенклатури (зок-рема, зусиллями якого вона залишилася при владі) – «червоними директорами», на більш ефективного на її погляд менеджера Л.Д. Кучму. Узагалі історична роль Л.М. Кравчука потребує окремого аналізу. Саме він забезпечив перемогу

226

класу номенклатури, яка поглинула державний апарат молодої Української держави. Це унеможливило будь-яку люстрацію, яка, безперечно, була б над-звичайно корисною, особливо на самому початку розбудови державної незале-жності. Замість того в суспільну свідомість впроваджувалися тези про те, що номенклатурники є спеціалістами найвищої кваліфікації в усіх сферах життя, і, що дуже важливо, у політиці. У зв’язку з цим варто навести слова В. Гавела, який провів люстрацію в Чехії й мало сам не був люстрованим щодо того, чи не боїться він довіряти владу молодим політикам: «краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу» [2]. Це при тому, що професіоналізм, насправді, мав для кар’єрного росту в партійно-державній радянській системі другорядну роль [3]. Перший Президент законсервував радянську «надбудову», атрибутом якої є мо-гутність державної адміністрації, яка ще довго буде гальмувати розвиток демо-кратії, вільно зробив усе можливе для того, щоб за самостійницьким, державот-ворчим рухом закріпився статус опозиційного в Українській державі. При цьо-му Кравчук завжди позірно використовує патріотичну риторику. Завдяки йому номенклатура зберегла свій «кастовий» характер, який проявляється в спеціа-льних пенсіях, різноманітних почестях, забезпеченні конкурентної переваги для своїх дітей та онуків. Звичайно, увійде в історію Леонід Макарович і як україн-ський чемпіон із політичних «камбеків», у чому проявляється корінна власти-вість номенклатури: за будь-яких умовах утримувати владу.

У підсумку треба зазначити, що незважаючи на тривалі спроби «декому-нізації», «десовєтізації» українського суспільства, що останнім часом прояви-лися в стихійній боротьбі з радянською символікою і поширенні ідей люстрації чиновників із партійним минулим, усе ж роль номенклатури в політичній куль-турі сучасної України є недооціненою. Більше того, номенклатурний елемент в український владі, на цю мить, можна розглядати як домінантний. Значна кіль-кість номенклатурників зберігає свій вплив на владу в тій чи іншій формі й до сьогодні. Вік її представників (разом із «комсомольцями») коливається від п’ятдесяти до вісьмдесяти й більше років. Як уже зазначалося, особливістю цього класу є вміння втримувати владу за будь-яку ціну. Тому, незважаючи на передпенсійний та похилий вік колишніх номенклатурників, заплановані люст-раційні заходи, очевидно, зустрінуть відчайдушний спротив, який, зокрема, може проявлятися в саботуванні відповідних законодавчих ініціатив.

Проте, номенклатура залишила в українському політикумі дещо більше, ніж своїх представників. Вона передала йому традиційну політичну етику. Ознаками номенклатурної моралі є нехтування інтересами громади, схильність забезпечувати власні потреби за державний рахунок (що можна спостерігати як на прикладі «червоного директора» Януковича, так, скажімо, і молодого коли-шнього міністра доходів і зборів Клименка). Сюди так само належать політичні земляцтва й політичні кліки на зразок «Сім’ї», нехтування правовими нормами, організаційно-правові трансформації, виходячи з кон’юнктурних міркувань (гі-пертрофована законотворчість), закритість і непублічність політичних корпо-рацій тощо. Отже, дослідження впливу номенклатурної етики на моральні (точ-ніше, аморальні) устої сучасної української влади є перспективним напрямом наукових досліджень.

227

Література 1. Виступ Головатого С.П. на ранковому засідання першої сесії першого скликання

Верховної Ради України від 20.07.1990 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офі-ційний веб-сайт. Режим доступу: http://static.rada.gov.ua/zakon/skl1/BUL11/200790_73.htm. Дата звернення : 07.04.14.

2. Вінтонів Р. Люстрація в Україні та за кордоном [Електронний ресурс] / Р. Вінтонів // BBC : веб-сайт. Режим доступу : http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/05/ 100527_lustraciya_rv.shtml. Дата публікації : 27.05.10. Дата звернення : 07.04.14.

3. Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза [Элект-ронный ресурс] / М. С. Восленский // Электронная библиотека RoyalLib.ru ; Скачать в фор-мате FB2. Режим доступа : http://royallib.ru/book/voslenskiy_mihail/nomenklatura.html. – www.lib.mn_131926.fb2. 1,05 мб. [Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза [Текст] / М. С. Восленский. М., 1991.— 624 с.]. Дата обращения : 07.04.14.

4. Галенко О. Донецькі правлять, як велить політична культура Степу : інтерв’ю [Еле-ктронний ресурс] / О. Галенко // Історична правда : веб-сайт. Режим доступу : http://www.istpravda.com.ua/articles/52dd5c04795c7/. Дата публікації: 22.01.14. Дата звер-нення: 07.04.14.

5. Грушевський Михайло Сергійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: веб-сайт. Ре-жим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Грушевський_Михайло_Сергійович

6. Декларація про державний суверенітет України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/55-12. Дата звернення : 07.04.14.

7. Джилас М. Лицо тоталитаризма [Электронный ресурс] / М. Джилас // Электронная библиотека bookZ.ru. Режим доступа : http://bookz.ru/dl2.php?id=31920&t=z&g=20&f= jilasm01&a_id=5066. Милован ДЖИЛАС – ЛИЦО ТОТАЛИТАРИЗМА.doc. 2,7 мб. Дата обращения : 07.04.14.

8. Енциклопедія історії України : Т. 2 : Г-Д [Електронний ресурс] / Гол. Редколегії – В. А. Смолій ; Члени редколегії : В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський, В. О. Горбик та ін. // Інсти-тут історії України Національної академії наук України : офіційний веб-сайт ; Проекти; Ен-циклопедія історії України. Режим доступу: http://histans.com/LiberUA/ehu/2.pdf. —2.pdf. – 76,4 мб. [528 с.]. Дата звернення: 07.04.14.

9. Енциклопедія історії України : Т. 6 : Ла-Мі [Електронний ресурс] / Гол. Редколегії – В. А. Смолій ; Члени редколегії : Г. В. Боряк, С. В. Віднянський, В. О. Горбик та ін. // Інсти-тут історії України Національної академії наук України : офіційний веб-сайт ; Проекти ; Ен-циклопедія історії України. Режим доступу : http://histans.com/LiberUA/ehu/6.pdf. —6.pdf. – 154 мб. – [528 с.]. Дата звернення : 07.04.14.

10. Єльченко Юрій Никифорович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : веб-сайт. Режим до-ступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Єльченко_Юрій_Никифорович. Дата звернення : 07.04.14.

11. Закон СССР от 14 марта 1990 г. № 1360-I Об учреждении поста Президента СССР и внесении изменений и дополнений в Конституцию (Основной Закон) СССР [Электронный ресурс] // Сайт Конституции Российской Федерации: вэб-сайт. Режим доступа: http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/zakony/185465/. Дата обращения: 07.04.14.

12. Закон України Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну вла-сність [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2004-12. Дата звернення : 07.04.14.

13. Закон Української РСР Про вибори Президента Української РСР [Електронний ре-сурс] // Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1299-12. Дата звернення : 07.04.14.

14. Закон Української РСР Про заснування поста Президента Української РСР і вне-сення змін та доповнень до Конституції (Основного закону) Української РСР [Електронний

228

ресурс] // Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1293-12. Дата звернення : 07.04.14.

15. Закон Української РСР Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Ре-жим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/404-12. Дата звернення : 07.04.14.

16. Закон Української РСР Про Президента Української РСР [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1295-12. Дата звернення : 07.04.14.

17. Конституція (Основний Закон) Української РСР [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/888-09/ed19780420. Дата звернення : 07.04.14.

18. Постанова Верховної Ради УРСР від 19.06.1991 № 1213-XII Про Концепцію нової Конституції України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1213-12. Дата звернення : 07.04.14.

19. Постанова Президії Верховної Ради УРСР від 24.06.1991 № 1250-XII Про проекти Закону про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР, Закону про Президента Української РСР, Закону про вибори Президента Української РСР, Закону про громадянство Української РСР та постанови про призначення дня виборів Президента Української РСР [Електронний ре-сурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1250-12. Дата звернення : 07.04.14.

20. Резолюция XXVIII съезда Компартии Украины О государственном суверенитете украинской советской социалистической республики [Электронный ресурс] // Гуманитарный и политический цент стратегия: вб-сайт. Режим доступа : http://hpc-strategy.ru/suverenitety_ respublik_sssr/19900801_rezolyuciya_kpu_o_suverenitetedoc/. Дата обращения : 07.04.14.

21. Резолюция XXVIII съезда Компартии Украины О государственном суверенитете украинской советской социалистической республики Электронный ресурс] // Российский правовой портал: библиотека Пашкова: вэб-сайт. Режим доступа: http://constitutions.ru/ archives/2917. Дата обращения : 07.04.14.

22. Розпорядження Голови Верховної Ради України від 07.09.1991 № 1502-XII Про за-ходи відносно заборони діяльності Компартії України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1502-12. Дата звернення : 07.04.14.

23. Розпорядження Голови Верховної Ради України від 13.09.1991 № 1541-XII Про ро-зподіл повноважень щодо прийняття майна комітетів Компартії України [Електронний ре-сурс] // Верховна Рада України: офіційний веб-сайт. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1541-12. Дата звернення: 07.04.14.

24. Руденко С. Б. Про поняття «корпоративна культура» в культурології [Текст] / С. Б. Руден-ко // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2012. Вип. 4. С. 3540.

25. Указ Президії Верховної Ради України від 26.08.1991 № 1435-XII Про тимчасове припинення діяльності Компартії України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1435-12. Дата звернення: 07.04.14.

26. Указ Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1468-XII Про заборону діяль-ності Компартії України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : офіційний веб-сайт. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1468-12. Дата звернення : 07.04.14.

References

1. Vy`stup Golovatogo S.P. na rankovomu zasidannya pershoyi sesiyi pershogo skly`kannya Verhovnoyi Rady` Ukrayiny` vid 20.07.1990 [Elektronny`j resurs] // Verxovna Rada Ukrayiny`:

229

oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://static.rada.gov.ua/zakon/skl1/BUL11/200790_73.htm. Data zvernennya : 07.04.14.

2. Vintoniv R. Lyustraciya v Ukrayini ta za kordonom / R. Vintoniv // BBC : veb-sajt. Rezhy`m dostupu : http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/05/100527_lustraciya_rv.shtml. Data publi-kaciyi : 27.05.10. Data zvernennya : 07.04.14.

3. Voslensky`j M. S. Nomenklatura. Gospodstvuyushhy`j klass Sovetskogo Soyuza [Elektronnyj resurs] / M. S. Voslensky`j // Elektronnaya by`bly`oteka RoyalLib.ru ; Skachat` v for-mate FB2. Rezhy`m dostupa : http://royallib.ru/book/voslenskiy_mihail/nomenklatura.html. – www.lib.mn_131926.fb2. 1,05 mb. [Voslensky`j M. S. Nomenklatura. Gospod-stvuyushhy`j klass Sovetskogo Soyuza [Tekst] / M. S. Voslensky`j. M., 1991.— 624 s.]. – Data obrashheny`ya : 07.04.14.

4. Galenko O. Donecz`ki pravlyat`, yak vely`t` polity`chna kul`tura Stepu : interv'yu [Elekt-ronny`j resurs] / O. Galenko // Istory`chna pravda : veb-sajt. Rezhy`m dostupu : http://www.istpravda.com.ua/articles/52dd5c04795c7/. – Data publikaciyi: 22.01.14. Data zvernennya: 07.04.14.

5. Grushevs`ky`j My`hajlo Sergijovy`ch [Elektronny`j resurs] // Vikipediya: veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://uk.wikipedia.org/wiki/Grushevs`ky`j_My`hajlo_Sergijovy`ch

6. Deklaraciya pro derzhavny`j suverenitet Ukrayiny` [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny` : oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/55-12. Data zvernennya : 07.04.14.

7. Dzhy`las M. Ly`czo totaly`tary`zma [Elektronnyj resurs] / M. Dzhy`las // Elektronnaya by`b-ly`oteka bookZ.ru. Rezhy`m dostupa : http://bookz.ru/dl2.php?id=31920&t=z&g=20&f= jilasm01&a_id=5066. My`lovan DZhY`-LAS – LY`CzO TOTALY`TARY`ZMA.doc. 2,7 mb. Data obrashheny`ya : 07.04.14.

8. Ency`klopediya istoriyi Ukrayiny` : T. 2 : G-D [Elektronny`j resurs] / Gol. Redkolegiyi – V. A. Smolij ; Chleny` redkolegiyi : V. F. Verstyuk, S. V. Vidnyans`ky`j, V. O. Gorby`k ta in. // Insty`tut istoriyi Ukrayiny` Nacional`noyi akademiyi nauk Ukrayiny` : oficijny`j veb-sajt ; Proe-kty`; Ency`klopediya istoriyi Ukrayiny`. Rezhy`m dostupu: http://histans.com/LiberUA/ehu/ 2.pdf. – 2.pdf. – 76,4 mb. [528 s.]. Data zvernennya: 07.04.14.

9. Ency`klopediya istoriyi Ukrayiny` : T. 6 : La-Mi [Elektronny`j resurs] / Gol. Redkolegiyi – V. A. Smolij ; Chleny` redkolegiyi : G. V. Boryak, S. V. Vidnyans`ky`j, V. O. Gorby`k ta in. // In-sty`tut istoriyi Ukrayiny` Nacional`noyi akademiyi nauk Ukrayiny` : oficijny`j veb-sajt; Proekty`; Ency`klopediya istoriyi Ukrayiny`. Rezhy`m dostupu: http://histans.com/LiberUA/ehu/ 6.pdf. 6.pdf. – 154 mb. – [528 s.]. Data zvernennya : 07.04.14.

10. Yel`chenko Yurij Ny`ky`forovy`ch [Elektronny`j resurs] // Vikipediya : veb-sajt. Rezhy`m do-stupu : http://uk.wikipedia.org/wiki/Yel`chenko_Yurij_Ny`ky`forovy`ch. Data zvernennya : 07.04.14.

11. Zakon SSSR ot 14 marta 1990 g. № 1360-I Ob uchrezhdeny`y` posta Prezy`denta SSSR y` vneseny`y` y`zmeneny`j y` dopolneny`j v Konsty`tucy`yu (Osnovnoj Zakon) SSSR [Elektronnyj resurs] // Sajt Konsty`tucy`y` Rossy`jskoj Federacy`y`: veb-sajt. Rezhy`m dostupa: http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/zakony/185465/. Data obrashheny`ya: 07.04.14.

12. Zakon Ukrayiny` Pro obernennya majna Kompartiyi Ukrayiny` ta KPRS na derzhavnu vlasnist` [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. – Rezhy`m dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2004-12. Data zvernennya : 07.04.14.

13. Zakon Ukrayins`koyi RSR Pro vy`bory` Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. – Rezhy`m dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1299-12. Data zvernennya : 07.04.14.

14. Zakon Ukrayins`koyi RSR Pro zasnuvannya posta Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR i vnesennya zmin ta dopovnen` do Konsty`tuciyi (Osnovnogo zakonu) Ukrayins`koyi RSR [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. – Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1293-12. Data zvernennya : 07.04.14.

230

15. Zakon Ukrayins`koyi RSR Pro zminy` i dopovnennya Konsty`tuciyi (Osnovnogo Zakonu) Ukrayi-ns`koyi RSR [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny: oficijny`j veb-sajt. Re-zhy`m dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/404-12. Data zvernennya : 07.04.14.

16. Zakon Ukrayins`koyi RSR Pro Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1295-12. Data zvernennya: 07.04.14.

17. Konsty`tuciya (Osnovny`j Zakon) Ukrayins`koyi RSR [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/888-09/ed19780420. Data zvernennya: 07.04.14.

18. Postanova Verhovnoyi Rady` URSR vid 19.06.1991 № 1213-XII Pro Koncepciyu novoyi Konsty`tuciyi Ukrayiny` [Elektronny`j resurs] // Verxovna Rada Ukrayiny: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1213-12. Data zvernennya : 07.04.14.

19. Postanova Prezy`diyi Verxovnoyi Rady` URSR vid 24.06.1991 № 1250-XII Pro proekty` Zako-nu pro zasnuvannya posta Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR i vnesennya zmin ta dopovnen` do Konsty`tuciyi (Osnovnogo Zakonu) Ukrayins`koyi RSR, Zakonu pro Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR, Zakonu pro vy`bory` Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR, Zakonu pro gromadyanstvo Ukrayi-ns`koyi RSR ta postanovy` pro pry`znachennya dnya vy`boriv Prezy`denta Ukrayins`koyi RSR [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1250-12. Data zvernennya: 07.04.14.

20. Rezolyucy`ya XXVIII s`ezda Komparty`y` Ukray`ny O gosudarstvennom suvereny`tete ukray`nskoj sovetskoj socy`aly`sty`cheskoj respubly`ky` [Elektronnyj resurs] // Gumany`tarnyj y` poly`ty`chesky`j cent strategy`ya: vb-sajt. Rezhy`m dostupa: http://hpc-strategy.ru/suverenitety_ respublik_sssr/19900801_rezolyuciya_kpu_o_suverenitetedoc/. Data obrashheny`ya : 07.04.14.

21. Rezolyucy`ya XXVIII s`ezda Komparty`y` Ukray`ny O gosudarstvennom suvereny`tete ukray`nskoj sovetskoj socy`aly`sty`cheskoj respubly`ky` [Elektronnyj resurs] // Rossy`jsky`j pravovoj portal: by`bly`oteka Pashkova: veb-sajt. Rezhy`m dostupa: http://constitutions.ru/ archives/2917. Data obrashheny`ya : 07.04.14.

22. Rozporyadzhennya Golovy` Verhovnoyi Rady` Ukrayiny` vid 07.09.1991 № 1502-XII Pro zahody` vidnosno zaborony` diyal`nosti Kompartiyi Ukrayiny` [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1502-12. Data zvernennya : 07.04.14.

23. Rozporyadzhennya Golovy` Verhovnoyi Rady` Ukrayiny` vid 13.09.1991 № 1541-XII Pro rozpo-dil povnovazhen` shhodo pry`jnyattya majna komitetiv Kompartiyi Ukrayiny` [Elektronny`j re-surs] // Verxovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1541-12. – Data zvernennya: 07.04.14.

24. Rudenko S. B. Pro ponyattya «korporaty`vna kul`tura» v kul`turologiyi [Tekst] / S. B. Rudenko // Visny`k derzhavnoyi akademiyi kerivny`x kadriv kul`tury` i my`stecztv. 2012. Vy`p. 4. S. 3540.

25. Ukaz Prezy`diyi Verxovnoyi Rady` Ukrayiny` vid 26.08.1991 № 1435-XII Pro ty`mchasove pry`-py`nennya diyal`nosti Kompartiyi Ukrayiny` [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 1435-12. Data zvernennya: 07.04.14.

26. Ukaz Prezy`diyi Verhovnoyi Rady` Ukrayiny` vid 30.08.1991 № 1468-XII Pro zaboronu diyal`nosti Kompartiyi Ukrayiny` [Elektronny`j resurs] // Verhovna Rada Ukrayiny`: oficijny`j veb-sajt. Rezhy`m dostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1468-12. Data zvernennya: 07.04.14.

354

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

Варивончик А. В. Історія Полтавського виробничо-художнього об’єднання імені Клари Цеткін ............................................ 3

Громченко В. В. Методологія та методи науково-дослідницької діяльності професора В.М. Апатського ............................. 12

Дорога А.Є. Творчій потенціал форм взаємодії особистості з культурою .......................................................................... 20

Філіна А.П. Основні напрями, завдання, принципи подальшого формування державної культурної політики в Україні ... 29

Вантух В. В. Методи і форми виховання в дитячій хореографічній школі ..................................................................................... 37

Шерстинюк Л.Л. Дитяча художня освіта на Хмельниччині: структура, стан, тенденції .................................................. 45 Барандій А.Ю. Генезис культурної глобалізації в контексті розвитку національної ідентичності в Австро-Угорщині кінця XIX початку XX ст. .......................................................... 56 Данчук О.Л. Режисура шоу-програм і масових дійств як мистецтво і професія .............................................................................. 65 Іващенко І.І. Географічне розповсюдження та особливості знакової системи екомаркування ....................................................... 70

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРОЛОГІЇ: ІСТОРИЧНІ ТА СУЧАСНІ РОЗВІДКИ

Герчанівська П. Е. Індивід, суб’єкт, особистість, індивідуальність як базові концепти теоретичної культурології: нові підходи і стратегії ........................................................ 78 Кодьева О.П. Іронія як актуальна естетична проблема ........................... 86 Петрова І.В. Культура дозвілля: пост класичні теоретичні рефлексії . 93 Доманська О.А. Міжнародне культурне співробітництво України з діаспорою ......................................................................... 102 Кириленко Я.О. Сценічна репрезентативність як атрибут концертно- хорового жанру: на шляху до створення хорового театру .................................................................................. 111 Колесник О.С. «Синтез значень» при інтерпретації тексту .................... 120

355

Скорик А.Я. Екранне мистецтво як комунікативний продукт ............ 126 Шман С.Ю. Аналітична інформація щодо стану музейної справи в Україні .............................................................................. 139 Багатикова О.В. Г. Павлуцький – дослідник церковної архітектури України ХVІІ – ХІХ ст. ..................................................... 146 Вовкун С.В. Вплив соціально-економічних умов та політичного середовища України на формування ідеологічних засад спадщини П.О. Куліша ............................................ 155

Драбчук Ю.П. Масова культура та свідомість людей: вплив та наслідки .......................................................................... 163 Дьяченко Р.В. Готельно-ресторанні заклади Києва епохи модерну: культурно-мистецький контекст ...................................... 170 Калужська В.О. Естрадне мистецтво як засіб інституалізації масових видовищ .............................................................................. 179 Книшева Л.В. Історичні передумови формування сучасної системи професійної музичної освіти Донеччини та її регіональна специфіка ............................................... 187 Сахневич Ю.Ю. Становлення та розвиток фестивально-конкурсного руху в бальному танці ....................................................... 195 Теребун Д.С. Феномен джазової імпровізації в контексті культурно-філософської концепції діалогізму ................ 201 Халілова Л.С. Архаїчні елементи у кримськотатарському весільному костюмі ........................................................... 209

РОЗДІЛ ІІІ. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ Руденко С.Б. Про номенклатурній субстрат сучасної української влади .................................................................................... 218 Сидоренко І.Г. Полікультурність та ідентичність як чинники Федосова В.С. самовизначення особистості ............................................. 231 Смоліна О.О. Особливості культури українського православного чернецтва ............................................................................ 239 Сушицька І.М. Соціально-культурні особливості сучасної української сім’ї (за матеріалами соціологічного дослідження ........ 247

356

РОЗДІЛ IV. ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ ЕСТЕТИКО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧОГО АНАЛІЗУ

Лісецький С.Й. Шевченкові образи, по-новому прочитані в симфонії диптиху для хору Є Станковича та симфонії для голосу О. Ківи ........................................ 256 Михалевич В.В. Самоідентифікація української культури засобами сучасного образотворчого мистецтва в загальноєвропейському просторі .................................. 265 Михальчук В.В. Інтерактивні форми діяльності художньої галереї в Україні в контексті contemporary art ............................. 272 Одрехівський Р.В. Іконостаси в Галичині в ХІХ – першій половині ХХ ст.: історія та художні особливості ........................... 282 Підлипська А.М. Становлення балетмейстерської майстерності П. Вірського та І. Моїсеєва: порівняльний аспект ......... 291 Татаренко М.Г. Діяльність хореографа постановника в масових видовищних заходах .......................................................... 299 Терещенко-Кайдан Л.В. Методи виявлення зразків української рукописної спадщини шляхом богослужбової практики .................. 305 Тормахова В.М. Вплив гурту «Брати Гадюкіни» на розвиток української рок-та поп-культури ...................................... 317 Тулянцев А.А. Оперна студія Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки ....................................................................... 325 Щітова С.А. Малі поліфонічні цикли для бандури .............................. 332 Безпала С.С. Сучасний рівень осмислення українського джазу ......... 339 Рзаєва Н.С. «Земля» О. Довженка – шедевр українського кінематографу: культурологічний погляд ....................... 347

357

CONTENTS

CHAPTER I. GENERAL THEORY ISSUES Varyvonchyk A.V. The history of Poltava Clara Zetkin artistic production union ...................................................................... 3 Hromchenko V.V. V. N. Apatsky`s research work methodology and methods .. 12 Dorogaya А. Ye. The creative potetntial of forms of personality cooperations with culture ....................................................... 20 Filina A.P. Main directions, objectives, principles of the futher formation of the state cultural policy in Ukraine ................... 29 Vantukh V.V The methods and forms of studying in a choreographical school ..................................................................................... 37 Sherstyniuk L.L. Art education for children in Khmelnitskiy region: the structure, the conditions, the trends ................................. 45 Barandiy А.Yu. Genesis of cultural globalization in the context of national identity development in Austria-Hungary empire in the end of XIXth and in the beginning of XXth ................................. 56 Danchuk O.L. A stage direction of show programs and public events as artistry and vocation .......................................................... 65 Ivashchenko I.I. Geografical distribution and peculiarities of the ecolabeling sign system ............................................................................. 70

CHAPTER II. PROBLEMS OF CULTURE: HISTORICAL AND CURRENT INTELLIGENCE

Gerchanivska P.E. The individual, subject, personality, individuality as the basic concepts of theoretical culturology: new approaches and stages .................................................... 78 Kodyeva O.P. Irony as an actual aesthetic problem ...................................... 86 Petrova I.V. Culture of leisure: post-classic theoretical reflections .......... 93 Domanska О.А. The international cultural cooperation of Ukraine with Diaspora ................................................................................ 102

358

Kyrylenko Ya.O. Scenic representation as an attribute concept choir genre: towards the establishment of choral theatre ........................ 111 Kolesnyk О.S. The “synthesis of meanings” in the text interpretation ....... 120 Skoryk A.Ya. Screen art as a communicative product ............................... 126 Shman S.Yu. Analyzes of the museums in Ukraine .................................. 139 Bagatikova O.V. G. Pavlutskyi – researcher of the Ukrainian church architecture of ХVІІ – ХІХ centuries .................................. 146 Vovkun S.V. The influence of socio-economic conditions and political environment of Ukraine on the formation of P.O. Kulish`s heritage ideological basis .......................... 155 Drabchuk Yu.P. Mass culture and people`s consciousness: influence and consequences ................................................. 163 Dyachenko R.V. Hotel and restaurants establishments of Kiev of the modern era: cultural and artistic context ................... 170 Kaluzhska V.О. Variety art as the way of institualization of mass performance ......................................................................... 179 KnyshevaL.V. Historical background of formation of modern system of professional musical education in Donetsk region and its specific ..................................................................... 187 Sakhnevych Yu.Yu. Ballroom dance festival competitions movement formation and development ................................................. 195 Terebun D.S. Jazz improvisation phenomenon in the context of cultural and philosophic dialogism conception ............... 201 Khalilova L.S. The archaic elements in the wedding costume of Crimean Tatars ................................................................ 209

CHAPTER III. MORAL AND ETHICAL ISSUES OF THE DAY Rudenko S.B. About the substrate of nomenclature in modern Ukrainian power .................................................................. 218 Sydorenko I.G., Multiculturalism and identity as factors Fedosova V.S. of self-identity ...................................................................... 231

359

Smolina О.О. Some features of the culture of the Ukrainian orthodox monasticism ......................................................................... 239 Sushytska I.М. Socio-cultural peculiarities of contemporary Ukrainian family (on sociological research .......................................... 247

CHAPTER IV. ARTISTIC CREATIVITY AS A SUBJECT AESTHETIC ART ANALYSIS

Lisetskyi S.Y. Shevchenko`s images read in a new way in the diptych for choir by E. Stankovich and vocal symphony by O. Kiva .......................................................... 256 Mykhalevych V.V. Ukrainian culture self-identification by means of contemporary art in the European space ......................... 265 Mykhalchuk V.V. Interactive forms of activity of an art gallery in Ukraine in the context of contemporary art ........................................ 272 Odrekhivskyi R.V. Iconostases in Galychyna in the XIX – the first half

of the XX century: their history and their artistic peculiarities .......................................................................... 282

Pidlypska A.М. P. Virsky and I. Moiseyev choreographic mastery formation: comparative aspect ............................................. 291 Tatarenko M.G. The activity of choreographer-director in mass entertainment events ............................................................ 299 Tereshchenko-Kaydan L.V. Detection methods designs by Ukrainian manuscript heritage in liturgical practice ............................................... 305 Tormakhova V.M. The «Braty Gadyukiny» influence on the development of the Ukrainian rock and pop culture .................................. 317 Tulyantsev А.А. Opera studio of M Glinka Dnipropetrovsk conservatory ..... 325 Shchitova S.A. The small polytones of compositions for bandura................ 332 Bezpala S.S. Current level of comprehension of Ukrainian jazz .............. 339 Rzayeva N.S. O. Dovzhenko`s «Earth» is a masterpiece of the Ukrainian cinematography: culturological view .................................. 347

362

Наукове видання

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ, ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Збірник наукових праць

Випуск XXХIII

Редактор В.Ф. Вакуленко Комп’ютерна верстка В.Ф. Вакуленко Макет обкладинки О.І. Жижченко

І.В. Кузнєцова

Підписано до друку 26.11.2014. Формат 60х84 1/16. Папір др. апарат. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 22,43

Облік.вид. арк. 26,6. Наклад 1000 прим. ____________________________________________________________________

Видавництво «Міленіум»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 535 від 19.07.2001 р.

м. Київ, вул. Фрунзе, 62в Тел./факс 5015249

Email: info@millennium.net.ua