Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen.Die Ukraine aus globaler Sicht

Діалог мов – діалог культур. Україна і світV Міжнародна наукова Інтернет – конференція з україністики

V. Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik

München 30. Oktober–2. November 2014

readbox unipress ∙ Open Publishing LMU

Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik • 2014

Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik

Herausgegeben von Olena Novikova, Peter Hilkes, Ulrich Schweier

Band 2014

readbox unipress Open Publishing LMU

V. Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik

Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen.Die Ukraine aus globaler Sicht

Діалог мов – діалог культур.Україна і світ

V Міжнародна наукова Інтернет-конференція з україністики

München30. Oktober - 2. November 2014

readbox unipress Open Publishing LMU

2016

Mit Open Publishing LMU unterstützt die Universitätsbibliothek der Ludwig-Maximilians-Universität München alle Wissenschaftlerinnen und Wissenschaftler der LMU dabei, ihre Forschungsergebnisse parallel gedruckt und digital zu veröffentlichen.

Universitätsbibliothek der Ludwig-Maximilians-Universität Geschwister-Scholl-Platz 1 80539 München

Herstellung über: readbox unipress in der readbox publishing GmbH Am Hawerkamp 31 48155 Münster http://unipress.readbox.net Münsterscher Verlag für Wissenschaft

© für alle Texte bei den jeweiligen Autoren 2016 Die in diesem Band veröffentlichten Beiträge geben die Meinung ihrer Verfasser oder Verfasserinnen wieder und nicht in jedem Fall die des Herausgebers, der Redaktion oder des Verlages.

Bibliografische Information der Deutschen Nationalbibliothek Die Deutsche Nationalbibliothek verzeichnet diese Publikation in der Deutschen Nationalbibliografie; detaillierte bibliografische Daten sind im Internet abrufbar über http://dnb.dnb.de

Open-Access-Version dieser Publikation verfügbar unter: http://nbn-resolving.de/urn:nbn:de:bvb:19-epub-34748-9

978-3-95925-049-8 (Druckausgabe) 978-3-95925-050-4 (elektronische Version)

5

Rezensenten:

Prof. Oleksij Vertij (Ukraine)

Halyna Bilyk (Ukraine)

Dr. Hanna Černenko (Ukraine)

Dr. Oksana Kovač (Ungarn)

Dr. Svitlana Romanjuk (Polen)

Dr. Svitlana Semenjuk (Großbritanien)

Dr. Uljana Štandenko (Ukraine)

6

INHALT

Vorwort 22

S P R A C H E

Badenkova Viktorija

Die Partikel не als grundlegendes Mittel

der Negation im Sammelband „Die eingeschlossene

Musik“ von D. Kremin'

24

Banit Ol'ha

Jurij Ševelovs wissenschaftliche Studien

zur Geschichte der Phonologie der ukrainischen

Sprache

32

Bardukova Hanna

Innovationen in Wortverbindungen der modernen

ukrainischen Sprache: parametrische Beschreibung

38

Bačyšyna Ol'ha

Ausdrucksmittel von Zeit und Raum

in der ukrainischen Sprache:

Forschungsmethodologie

48

Verbyč Natalija

Die Pause in der dialektalen Rede

58

Horofjanjuk Inna

Ländlicher Glaube und Traditionen der Podoljanen:

ethnolinguistischer Aspekt

68

Iščenko Oleksandr

Die ukrainische Sprache in der prosodischen

Typlogie der Sprachen der Welt

76

Kobyrynka Halyna

Ukrainische Akzentnorm: regionale Varianten

und dynamische Prozesse

86

Koljesnik Ljudmyla

Verbalisierung von Wertorientierungen

der Bukowyner in der Dialektsprache

92

7

Kovač Oksana

Neue Argumente für slavische Etymologien

im Ungarischen (korhad, pehely, tarka, csíp)

104

Kolibaba Larysa

Zum Problem des Dativgebrauchs bei Substantiven

auf -ові (-еві, -єві) in der modernen ukrainischen

Literatursprache

112

Lytvynenko Jana

Die Widerspiegelung des naiven Weltbilds

von Ukrainern in Dialektbezeichnungen der Vögel

119

Mazehora Ivan

Fakultative Elemente in der Struktur

des morphologischen Paradigmas des ukrainischen

Verbs

131

Merkulova Oksana

Nomina Instrumenti mit dem Suffix -ло

in der ukrainischen Sprache des 11.-17. Jahrhunderts

136

Nazarenko Inna

Graphoderivation als soziolingualer Marker

der modernen ukrainischen Sprache

142

Romanjuk Svitlana

Anrede im ukrainischen parlamentarischen Diskurs

148

Romanjuk Julija

Wortbildung und Wortwechsel von aus Verben

abgeleiteten Okkasionalismen in den Werken

moderner ukrainischer Schriftsteller

160

Semenjuk Svitlana

Das Suffix -к-а in der Bildung von Korrelaten

für persönliche Bezeichnungen bei familiären,

freundschaftlichen und sonstigen Beziehungen

Ende des 18. bis zum Beginn des 21. Jahrhunderts

169

Sikora Halyna

Über eine Entwicklungstendenz der modernen

ukrainischen Sprache

177

8

Tepla Oksana

Linguistische Kompetenz des Namings

188

Tymočko Bohdana

Geografische Nomen zur Bezeichnung des Reliefs

in moldawisch-ukrainischen Urkunden

des 14. bis 15. Jahrhunderts

195

Tkačuk Maryna

Ist das ʽEigeneʼ immer richtig? Dialektnorm

im metasprachlichen Bewusstsein

von Dialektsprechern

202

Tkačuk Taras

Der Einfluss des Sprachmillieus der Schule

auf die Entwicklung des ukrainisch-russischen

Bilingualismus

211

Tryfonov Roman, Tkačenko Julija

Ambivalente Bewertung im modernen ukrainischen

publizistischen Text

215

Tur Oksana

Moderne interkulturelle Kommunikation

als soziokulturelles Phänomen

224

Ol’ha Flug

Der Wandel in der Werbesprache als Tor

zur sprachlichen Destandardisierung:

eine diachronische Untersuchung

zum Anglizismengebrauch in der sowjetischen,

russischen und ukrainischen Zeitschriftenwerbung

der Jahre 1988, 1998 und 2008

231

Cholod'on Olena

Zentrum und Peripherie lexikalisch-semantischer

Verbgruppen in der dialektalen Rede

242

Štandenko Uljana

Phraseologismen in der huzulischen Mundart:

semantischer Aspekt

251

9

Jakymenko Olena

Die Verbalisierung der Konzeptsphäre

von ʽBelletristikʼ im Diskurs des ukrainischen

Internet

256

L I T E R A T U R

Bjeljavceva Ol'ha

Die räumliche Poetik L'vivs in der Prosa

Galina Hurs'kas und Bohdan Nyžankivs'kyjs:

komparativer Aspekt

264

Bereza Inna

ʽGescheckte Menschenʼ von H. Hamil’ton

und ʽRussisches Sujetʼ von Je. Kononenko:

Aktualisierung des Identitätsproblems

274

Vertij Oleksij

Das moderne Volksliedelement im Repertoire

der Ukrainer im Banat

284

Vojins'ka Kateryna

Das Topos des Transithelden in den Debüttexten

Valerij Ševčuks (ʽFrühlingsnovelleʼ, ʽBagatellenʼ):

Rekonstruktion des Archetypischen

im künstlerischen Denken

297

Hirnjak Marjana

Koexistenz mit dem Anderen im Werk

von Viktor Petrov-Domontovyč und Jurij Kosač

307

Hryhoškina Jaroslava

Die künstlerische Interpretation

Maryna Levyc'kas ukrainischer Geschichte:

Versionen der Autorin und der Leser

320

Hurduz Andrij

Interkultureller Dialog als Problem der ukrainischen

Fantasy-Literatur im 21. Jahrhundert

326

Jevhrafova Alla

Die Buchserie „Untergrundliteratur“: Aktualität

des Vergangenen in der Retrospektive des Modernen

336

10

Žylenko Iryna

Besonderheiten der künstlerischen Meisterschaft

im Roman „Sanin“ von Mychajlo Arcybašev

343

Zminčak Natalija

Künstlerische Interpretation des Phänomens

der Entfremdung in der Prosa

von Valentyna Taranavs'ka

352

Kosarjeva Halyna

Jurij Vynnyčuk – Lukaš Saturčak: Das Phänomen

der personalen Identität von Persönlichkeiten

in der ukrainischen und polnischen modernen Prosa

362

Krochmal'nyj Roman

Die Formel der vergleichenden Kohärenz

in der Poetik der Texte Taras Ševčenkos

370

Ostapčuk Tetjana

Die ukrainische Komponente des Problems

des Imaginären in Orest Stel'machs Detektivroman

ʽDer Junge aus dem vierten Reaktorʼ

381

Patriarca Giovanni, Martyniuk Lesja

Zwischen Oblomow und Ulrich:

Triumpf der Gleichgültigkeit als grundlegende

Voraussetzung? Eine vergleichende Analyse

395

Punina Ol'ha

Die kleine Prosa Oles' Ul'janenkos

als expressionistischer Brief: künstlerisches Denken

der Kategorie Einsamkeit

406

Proslavova Vira

Der poetische Dialog Jurij Lypas mit dem Leser

und der Welt

419

Russova Vladlena

Gastarbeiter und Emigranten: Opposition

und Einheit (nach den Romanen M. Levyc'kas

ʽKleine Geschichte des Traktors auf Ukrainischʼ

und N. Doljaks ʽGastarbeiterʼ)

426

11

Sajenko Valentyna

Der Topos Odessas als kinematographischer

Hauptstadt der 1920er Jahre in Jurij Janovs'kyjs

Roman ʽDer Meister des Schiffsʼ

435

Stadničenko Ol'ha

Die Rezeption Taras Ševčenkos

in der ukrainischen Erinnerungskultur

Ende des 20. - Anfang des 21. Jahrhunderts

447

B I L D U N G U N D K U L T U R

Halas Anna

Bilingualismus und Schaffung eines Kulturraums

für die heutige Ukraine

455

Hrabovs'ka Tamara

Verantwortung als Bestandteil beruflicher

Kompetenz

467

Korž-Usenko Larysa

Der pädagogische Aspekt des Lebenswerks

von Petro Ivanovyč Prokopovyč

472

Lukjanenko Oleksandr

Ukraine – Russland – die Welt:

Bermudadreieck in der Weltanschauung

von Pädagogen in den Nachkriegsjahren

an pädagogischen Instituten der Sowjetukraine

486

Mojsijenko Anatolij

Poetik einer Schachaufgabe

502

Naumova Larysa

Konstruktivismus im ukrainischen Kino

in der 1920er – 1930er Jahren

511

Ostafijčuk Olena

Internationale Bildungsprogramme im Kontext

der Internationalisierung von Bildung:

Erfahrungen der EU und der Ukraine

526

Pohrebnjak Halyna

Autorenkino als Faktor der geistigen Wiedergeburt

532

12

Rosljak Roman

Thematisches Planen in der ukrainischen

Kinematographie als Instrument der Etablierung

einer sowjetischen totalitären Ideologie

544

Sadivnyčyj Volodymyr

Die medizinische Phase der südrussischen Ukraine

im 19. bis zum Anfang des 20. Jahrhunderts

als bedeutender Bestandteil der Kultur

557

Šuljar Vasyl'

Strategien des modernen Literaturunterrichts

568

Jakubovs'ka-Kravčyk Katažyna

Das Werk von Serhij Radkevyč – Dialog

eines modernen Künstlers mit der Tradition

580

Janenko Jaroslav

Die Rolle crossmedialer künstlerischer Projekte

bei der Ausbildung künftiger Medienfachleute

GRUNDLAGEN DER UKRAINISCHEN

NATIONALEN IDENTITÄT

588

Az'omov Viktor

Das geistige archetypische System

des Ethnonationalen im ukrainischen

Literaturunterricht in der allgemeinbildenden Schule

594

Ivanyšyn Petro

Hermeneutische Aspekte der Theorie

einer nationalen Identität in der modernen

Literaturwissenschaft

Krochmal'na Halyna

Das semantische Feld des literaturwissenschaftlichen

Begriffs: Spezifik des Gebrauchs

609

617

Nabok Maryna

Die Schaffung einer nationalen grundlegenden

Forschungsbasis für ukrainisches Volksdenken

in der Geschichte der Folkloristik

627

13

Pryščenko Svitlana

Soziokulturelle Analyse stilistischer Tendenzen

in der Werbung: die Suche nach nationaler Identität

637

Semenec' Olena

Visuelle Fraktale der nationalen Selbstorganisation

in der Epoche der Revolution der Würde

651

ANHANG

659

TEILNEHMER DER KONFERENZ 671

14

ЗМІСТ

Передмова 22

МОВА

Баденкова Вікторія

Частка не як основний засіб негації

в збірці Д. Кременя „Замурована музика“

24

Баніт Ольга

Наукові розвідки Юрія Шевельова

з історичної фонології української мови

32

Бардукова Ганна

Словосполуки-інновації в сучасній

українській мові: параметризований опис

38

Бачишина Ольга

Засоби вираження часу і простору

в українській мові: методологія дослідження

48

Вербич Наталія

Пауза в діалектному мовленні

58

Гороф'янюк Інна

Аграрні вірування і традиції подолян:

етнолінгвістичний аспект

68

Іщенко Олександр

Українська мова в просодичній типології

мов світу

76

Кобиринка Галина

Українська акцентна норма: регіональні варіанти,

динамічні процеси

86

Колєснік Людмила

Вербалізація ціннісних орієнтацій буковинців

у діалектній мові

92

Ковач Оксана

Нові аргументи до слов’янських етимологій

в угорській мові (korhad, pehely, tarka, csíp)

104

15

Колібаба Лариса

До проблеми функціонування давального

відмінка іменників на -ові (-еві, -єві) в сучасній

українській літературній мові

112

Литвиненко Яна

Відображення наївної картини світу українців

у діалектних назвах птахів

119

Мацегора Іван

Факультативні елементи в структурі

морфологічної парадигми українського дієслова

131

Меркулова Оксана

Nomina instrumenti з суфіксом -ло

в українській мові ХІ-XVII століть

136

Назаренко Інна

Графодеривація як соціолінгвальний маркер

сучасної української мови

142

Романюк Світлана

Звертання в українському парламентському

дискурсі

148

Романюк Юлія

Словотвір і словозміна дієслів-оказіоналізмів

у творах сучасних українських письменників

160

Семенюк Світлана

Суфікс -к-а у творенні корелятів до чоловічих

найменувань за родинними, товариськими

та іншими стосунками в кінці ХVІІІ –

на початку ХХІ ст.

169

Сiкора Галина

Про одну із тенденцій розвитку сучасної

української мови

177

Тепла Оксана

Лінгвістична концепція неймінгу

188

16

Тимочко Богдана

Географічні номени на позначення рельєфу

в молдавсько-українських грамотах

XIV–XV століть

195

Ткачук Марина

Чи завжди ʽсвоєʼ є правильним?

(Діалектна норма в метамовній свідомості

діалектоносіїв)

202

Tкачук Тарас

Вплив мовного середовища школи

на формування українсько-російського

білінгвізму

211

Трифонов Роман, Ткаченко Юлія

Амбівалентна оцінка в сучасному українському

публіцистичному тексті

215

Тур Оксана

Сучасна міжкультурна комунікація

як соціокультурний феномен

224

Флуг Ольга

Зміна в мові реклами як шлюз до мовної

дестандартизації: діахронічне дослідження

вживання англіцизмів в радянській, російській

та українській журнальній рекламі (1988, 1998,

2008)

231

Холодьон Олена

Центр і периферія лексико-семантичної групи

дієслів у діалектному мовленні

242

Штанденко Уляна

Фразеологізми гуцульської говірки:

семантичний аспект

251

Якименко Олена

Вербалізація концептосфери

ʽхудожня літератураʼ в розмовному дискурсі

українського інтернету

256

17

ЛІТЕРАТУРА

Бєлявцева Ольга

Просторова поетика Львова у прозі

Ґаліни Гурської та Богдана Нижанківського:

порівняльний аспект

264

Береза Інна

„Люди з веснянками Ґ.Гамільтона“

та „Російський сюжет“ Є. Кононенко:

актуалізація проблеми ідентичності

274

Вертій Олексій

Сучасна народнопісенна верства в репертуарі

українців румунської провінції Банат

284

Воїнська Катерина

Топос транзитного героя в дебютних текстах

Валерія Шевчука („Осіння новела“, „Дрібниці“):

реконструкція архетипності художнього

мислення

297

Гірняк Мар'яна

Співіснування з іншим у творчості

Віктора Петрова-Домонтовича та Юрія Косача

307

Григошкіна Ярослава

Художня інтерпретація Мариною Левицькою

української історії: авторська та читацькі версії

320

Гурдуз Андрій

Міжкультурний діалог як проблема українського

фентезі ХХІ століття

326

Євграфова Алла

Книжкова серія „Підривна література“:

актуальність минулого у ретроспективі

сучасного

336

Жиленко Ірина

Особливості художньої майстерності роману

Михайла Арцибашева „Санін“

343

18

Змінчак Наталія

Художня інтерпретація феномену відчуження

у прозі Валентина Тарнавського

352

Косарєва Галина

Юрій Винничук – Лукаш Сатурчак:

феномен ідентичності персонажів

в українсько-польській сучасній прозі

362

Крохмальний Роман

Формула порівняльної когерентності

в поетиці текстів Тараса Шевченка

370

Остапчук Тетяна

Український компонент імагологічної

проблематики детективного роману

Ореста Стельмаха „Хлопець з 4-ого реактора“

381

Патриарка Джованни, Мартинюк Леся

Між Обломовим та Ульріхом.

Тріумф байдужісті як основна умова виживання?

Порівняльний аналіз

395

Пуніна Ольга

Мала проза Олеся Ульяненка

як експресіоністичне письмо:

художнє осмислення категорії самотності

406

Просалова Віра

Поетичний діалог Юрія Липи з читачем і світом

419

Руссова Владлена

Гастарбайтери та емігранти: опозиція і єдність

(за романами М. Левицької „Коротка історія

тракторів по-українськи“ та Н. Доляк

„Гастарбайтерки“)

426

Саєнко Валентина

Топос Одеси як кінематографічної столиці

20-х рр. ХХ ст. у романі „Майстер корабля“

Юрія Яновського

435

19

Стадніченко Ольга

Рецепція Тараса Шевченка в українській

мемуаристиці кінця ХХ - початку ХХІ століття

447

ОСВІТА ТА КУЛЬТУРА

Галас Анна

Білінгвізм та формування культурного простору

сучасної України

455

Грабовська Тамара

Відповідальність як складова професійної

компетентності

467

Корж-Усенко Лариса

Педагогічний аспект життєдіяльності

Петра Івановича Прокоповича

472

Лук'яненко Олександр

Україна-Росія-Світ: Бермудський трикутник

у світогляді освітян повоєнних педагогічних

інститутів УРСР

486

Мойсієнко Анатолій

Поетика шахової задачі

502

Наумова Лариса

Конструктивізм в українському кіно

20-х – 30-х років ХХ ст.

511

Остафійчук Олена

Міжнародні освітні програми

в контексті інтернаціоналізації освіти:

досвід ЄС та України

526

Погребняк Галина

Авторське кіно як фактор духовного відродження

532

Росляк Роман

Тематичне планування в українській

кінематографії як засіб насадження радянської

тоталітарної ідеології

544

20

Садівничий Володимир

Медична періодика підросійської України

ХІХ – початку ХХ століть як важливий

компонент культури

557

Шуляр Василь

Стратегії сучасного уроку літератури

568

Якубовська-Кравчик Катажина

Творчість Сергія Радкевича – діалог сучасного

мистецтва з традицією

580

Яненко Ярослав

Роль кросмедійних творчих проектів у навчанні

майбутніх медіафахівців

588

ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ІДЕНТИЧНОСТІ

Азьомов Віктор

Духовна архетипна система етнонаціонального

у викладанні української літератури

в загальноосвітній школі

594

Іванишин Петро

Герменевтичні аспекти теорії національної

ідентичності в сучасній науці про літературу

609

Крохмальна Галина

Семантичне поле літературознавчого терміна:

специфіка функціонування

617

Набок Марина

Формування національних основоположних

підстав дослідження українських народних дум

в історії фольклористики

627

Прищенко Світлана

Соціокультурний аналіз стилістичних тенденцій

у рекламі: пошуки національної ідентичності

637

21

Семенець Олена

Візуальні фрактали національної самоорганізації

в добу Революції Гідності

651

Д О Д А Т К И

659

ВІДОМОСТІ ПРО УЧАСНИКІВ КОНФЕРЕНЦІЇ 671

22

Vorwort Die V. Virtuelle Konferenz der Ukrainistik ‘Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht’ hat 2014 in einem für die Ukraine dramatischen Jahr stattgefunden. Die erneut gestiegene Zahl der Teilnehmer belegte aber eindrucksvoll, daß das Interesse an der Ukrainistik bei Forschern aus vielen Ländern der Welt, gerade auch bei jüngeren Kolleginnen und Kollegen, nach wie vor sehr groß ist.

Mit dem immer noch recht exklusiven Instrument einer virtuellen Konferenz bieten sich viele interessante Möglichkeiten des grenzüberschreitenden wissenschaftlichen Aus-tauschs. Ein solcher fairer und respektvoller Austausch hat vor dem Hintergrund der jüngsten, sicher für viele unerwarteten kriegerischen Auseinandersetzungen im Osten der Ukraine einen ganz neuen und kaum zu unterschätzenden Stellenwert erhalten. In einer Zeit, in der das Land nicht nur einen Krieg erlebt hat, sondern sich gleichzeitig zahlreichen Herausforderungen und Erwartungen auf vielen anderen Ebenen stellen muß, sind Fragen der ukrainischen Sprache, Literatur, Kultur, Bildung und Wissenschaft ebenso wie die Frage der ukrainischen nationalen Identität vermehrt in den Mittelpunkt des Interesses gerückt. Dies gilt natürlich zuerst in der Ukraine selbst, gleichzeitig aber auch außerhalb und spiegelte sich deutlich in den Beiträgen zu der V. Virtuellen Kon-ferenz, in ihrem wissenschaftlichen Diskurs sowie in den Reaktionen der Teilnehme-rInnen wider, die sich dadurch auf besondere Weise gefordert sahen.

Wie es schon Tradition ist, wurden die Ergebnisse der V. Konferenz auf einer Podi-umsveranstaltung präsentiert, die am 28. April 2015 an der Ludwig-Maximilians- Uni-versität München stattgefunden hat. Im Zentrum dieser Veranstaltung stand der Vor-trag der jungen, aus Zaporižžja angereisten Kollegin Dr. Inna Nazarenko zum Thema ‘Graphoderivation als soziolinguale Markierung der modernen ukrainischen Sprache’; dieser Konferenzbeitrag war derjenige, der von allen Teilnehmern der Konferenz als der beste bewertet worden war. Auf dem Podium 2015 wurde außerdem das beste Projekt der Konferenz ‘Enzyklopädie der Farbe: Grundlage für die Autorenkonzeption einer wissenschaftlichen Publikation’ präsentiert, dessen Initiatorin und Leiterin Prof. Dr. Svitlana Pryščenko aus Kyjiv ebenfalls zu Gast war. Das grosse Interesse am Podium und an der Virtuellen Konferenz der Ukrainistik insgesamt hat ein weiteres Mal gezeigt, wie wichtig ein solches modernes Forum ist, und wie groß der Bedarf an einer Fortfüh-rung dieser Tradition auch in den kommenden Jahren sein wird.

Für die akribische Vorbereitung und erfolgreiche Durchführung der Konferenz, beson-ders aber auch für die Erstellung dieses Sammelbandes, gebührt ganz besonderer Dank Dr. Olena Novikova, zudem Peter Hilkes und Lesya Martyniuk. Unser Dank gilt auch dem readbox unipress und Open Publishing LMU, der die Konferenzbände in eine ei-gene Reihe aufgenommen hat. Nicht zuletzt danken wir natürlich allen Konferenzteil-nehmern und freuen uns auf die geplante Fortführung der Virtuellen Konferenz der Ukrainistik im Herbst 2015.

Prof. Dr. Ulrich Schweier

Institut für Slavische Philolgie Ludwig-Maximilians-Universität München

23

Передмова

П’ята міжнародна Інтернет-конференція з україністики ‘Діалог мов – діалог культур. Україна і світ’ відбулася у трагічний для України 2014 рік. Проте кількість її учасників, яка й цього року знову збільшилася, виразно засвідчує, що зацікавленість україністикою серед дослідників з багатьох країн світу, зокрема серед молодих учених, залишається надзвичайно великою.

Інтернет-конференція, як ексклюзивний інструмент спілкування, пропонує й надалі багато цікавих можливостей для ефективного наукового обміну у віртуальному просторі поза кордонами та часом. Такий відвертий та пожвавлений обмін набуває на тлі останніх несподіваних для багатьох військових протистоянь на Сході України нового неоціненного значення та смислу. У той час, коли країна переживає війну та одночасно інші численні випробування у різних сферах, питання української мови, літератури, культури, освіти та науки, так само як і української національної ідентичності, опинилися в центрі уваги не лише в Україні, але й далеко за її межами. Все це чітко позначилося на виступах учасників нашої V Інтернет-конференції, на її науковому дискурсі, на інтенсивності дискусій під час засідань наукових секцій.

За традицією результати V конференції висвітлювалися на засіданні круглого столу, який відбувся 28 квітня 2015 року в Мюнхенському університеті Людвіга Максиміліана. У центрі уваги учасників заходу була доповідь молодої україністки, нашої гості з Запоріжжя Інни Назаренко на тему ‘Графодеревація як соціолінгвальний маркер сучасної української мови’. Саме ця наукова розвідка була визнана учасниками конференції найкращою за результатами незалежного оцінювання. Цього року на засіданні круглого столу було презентовано також кращий проект конференції ‘Енциклопедія кольору: авторська концепція наукового видання’ проф. Світлани Прищенко з Києва, яка також була серед запрошених. Велика зацікавленість до подіумної дискусії та до Інтернет- конференції з україністики загалом вже вкотре засвідчує на важливості проведення саме таких сучасних наукових форумів, а разом з цим і на необхідності підтримки та продовження цієї традиції у майбутньому.

За бездоганну роботу з підготовки й проведення конференції та окремо за підготовку цього щорічника на особливу подяку заслуговують др. Олена Новікова, пан Петер Гількес та пані Леся Мартинюк. Ми дякуємо також видавництву readbox unipress та Open Publishing LMU за те, що наші збірники виходять окремою серією. Та передовсім ми щиро вдячні усім учасникам конференції й з радістю очікуємо запланованого продовження Інтернет-конференції з україністики восени 2015 року.

Проф. д-р Ульріх Шваєр,

Інститут слов’янської філології Університету Людвіга-Максиміліана Мюнхен

24

МОВА

ЧАСТКА НЕ ЯК ОСНОВНИЙ ЗАСІБ НЕГАЦІЇ

В ЗБІРЦІ Д. КРЕМЕНЯ „ЗАМУРОВАНА МУЗИКА“

Вікторія Баденкова

(Україна)

У статті проаналізовані різноманітні конструкції з найважливішим та

найчастотнішим засобом вираження заперечення – часткою не, що

представлені в семантичній структурі речень поетичних текстів

Д. Кременя. Відзначається динамічність заперечної частки, зокрема її

здатність поєднуватися з будь-яким членом речення.

Ключові слова: заперечна частка, семантика, ідіомовлення Д. Кременя.

PARTICLE NOT AS THE PRIMARY MEANS OF NEGATION

IN THE COLLECTION „ZAMUROVANA MUZYKA“

BY D. KREMEN

Viktorija Badenkova

This article describes various structures of the most important and most

frequent means of expressing negation, particle not, analyze, that are represented

by a semantic structure of sentences of D. Kremin’s poetic texts. It is noted

dynamic a negative particle, in particular its ability to be combined with a

member of the sentence.

Key words: negative particle, semantic, D. Kremin’s speech.

Заперечення як одна з основних розумових операцій становить важливу

категорію мови. Її універсальність обумовлена прагненням людини до

диференціації явищ дійсності й відбиттям цього процесу в мові. У

лінгвістиці найчастіше заперечення розглядається як елемент значення

речення, який вказує, що зв’язок, який встановлюється між компонентами

речення, на думку мовця, реально не існує або що відповідне

стверджувальне речення відкидається мовцем як помилкове. Заперечення як

мовна універсалія розглядається вченими на різних рівнях мовної

структури. Науковці відзначають динамічність заперечної частки, зокрема її

здатність поєднуватися з будь-яким членом речення, функціонувати як

префікс.

Категорія заперечення, що характеризується розгорнутою, складною

системою засобів вираження в мові й неоднорідністю семантики, продовжує

привертати увагу дослідників. У вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці

створено значну кількість наукових праць, у яких висвітлюються різні

аспекти проблеми категорії заперечення. Так, в українському мовознавстві

Мирослава Баган та Лариса Кардаш здійснили аналіз функціональних

параметрів лексико-граматичного заперечення в українській літературній

25

мові, Євдокія Галкіна-Федорук, Петро Дудик, Ольга Кущ визначили статус

стверджувальних і заперечних синтаксично нечленованих речень,

Мирослава Мамич вивчала семантико-стилістичний аспект вживання

концептів правда / неправда в українській літературній мові, Алла

Корепанова зосередилась на негаційних топонімах України як архаїчному

структурно-семантичному типі. Активно розглядали заперечення як мовну

універсалію на матеріалі російської мові Олег Озаровський, Ніна Озерова,

німецької – Ірина Осовська та Алла Паславська, аналізували засоби,

структурно-семантичні та функціональні параметри заперечення у

французькій мові Тетяна Ларіна, Ольга Мокра, Ірина Музейник, Людмила

Фенюк, в англійській – Владислав Михайленко, мовні та мовленнєві засоби

вираження заперечення в англійському й українському офіційно-діловому

дискурсі визначала Валентина Діброва, на матеріалі сучасного

американського газетного дискурсу – Ганна Кришталюк.

Оскільки категорію заперечення дослідники відносять до модусних, що

“забезпечують можливість суб’єктивної інтерпретації мовцем певного

змісту“ (Баган 2012, 30), відзначають здатність заперечних конструкцій до

вираження модальних значень унаслідок близькості категорій заперечення й

модальності як багатопланової неоднорідної категорії. Так, у

найзагальнішому розумінні категорія заперечення розуміється як складник

функціонального поля модальності (Бондарко О. В. та ін. 1990, 168).

Семантику і функціонування модальних часток у сучасній українській

літературній мові вивчала Світлана Педченко.

Водночас недостатньо дослідженим є питання про роль заперечних

мовних конструкцій у вираженні модальності різних типів дискурсу,

зокрема, художнього. Цикл публікацій про засоби вираження семантичних

категорій української мови (заперечення, інтенсивність тощо) (лексичний та

словотвірний рівні) оприлюднила Олена Кардащук на матеріалі творів Ліни

Костенко та Юрія Федьковича (остання стаття видрукувана у співавторстві

з Олександром Гульпе). Роль заперечних конструкцій у вираженні

модальних значень у романах І. Багряного вивчав Роман Пикалюк.

Висновки, зроблені на основі дібраного й покласифікованого мовного

матеріалу, поглиблюють теорію граматики, поповнюють її новим фактичним

матеріалом щодо побудови мовних одиниць та їхнього семантичного

наповнення.

Матеріалом для нашого дослідження стала видана 2011 року в київському

видавництві «Ярославів Вал» збірка лірики, симфоній та поем «Замурована

музика» одного з кращих сучасних поетів Дмитра Кременя. За цю книгу

митцю присуджено літературну премію імені В. Свідзінського, якою

відзначаються неперебутні здобутки ліричної поезії.

Доробок Д. Кременя не обійдений увагою критики. Ґрунтовні статті та

передмови В. Коротича, І. Дзюби, Ю. Коваліва, В. Базилевського, І. Берези,

В. Бойченка, Є. Барана, В. Гладишева, Т. Кременя, В. Шуляра, А. Малярова

та інших висвітлюють різнобічні грані художнього світу поета. Однак,

26

мовотворчість, безперечно, майстра слова знаходиться на периферії

лінгвістичних досліджень. Розкриття всієї повноти семантики заперечення,

найбільш широке визначення способів і засобів її вираження, аналіз

випадків мовленнєвого вияву цієї категорії в мовленні збірки сприятиме

більш глибокому вивченню психологічних та світоглядних позицій автора.

Не як основний граматичний оператор заперечення, реалізуючи загальне

заперечення, здебільшого вживається в препозиції до предиката (у

найтиповіших випадках – дієслова-присудка або співвідносного з присудком

головного члена односкладних речень). В ідіомовленні поета Д. Кременя

натрапляємо на такі заперечення, представлені в синтаксичних конструкціях

не+дієслово в семантичній структурі проаналізованих речень:

1. Для заперечення дії: я не бороню, я не вернусь, не пройдеш, не виходив, не розіб’ють, не зітре, я не засну. Як-от: Не поїду до матері в гості, – / де

гора, як малий Еверест... (Кремінь 2011, 276).

2. Для вираження дії, яка постійно заперечується: ніхто не оплакав; нітрохи не болить;не стріну ніде. Напр.: Ти себе ані нас не жаліла

нітрошки. / Ти мадонна геєни, сама без рідні... (Кремінь 2011, 77);

Замурована музика в скелі – вона вже не змовкне / ніколи (Кремінь 2011, 342).

У зміст мовного заперечення можуть входити й інші денотативні значення,

як-от : ̀спростування ʹ: не забуду ніколи, не клену, не купили, напр.: Мене не

купили / Ні слава, ні гроші (Кремінь 2011, 210); ̀ваганняʹ : ні жити, ані

вмерти не дає; ̀висловлене бажання чи його запереченняʹ: Похоронного

маршу / Не діждатися б нам у наш спалений дім (Кремінь 2011, 54) чи то:

Я не хочу похований бути / Ув одній із мішковських траншей (Кремінь 2011,

257).

3. Для заперечення декількох дій. При цьому зображені події та реалії перебувають у різних часових вимірах : козацьке минуле та середньовічні

хрестові походи – Айвенгом був у нас Богун / з коня не зліз в петлю не ліз

(Кремінь 2011, 163); сучасність спроектована на – а) переживання ліричного

героя при спогадах про молодість – Не набиваюся у друзі, / Та й не

напрошуюсь у гості (Кремінь 2011, 15); б) щоденну працю – А вночі,

накопавшись, і в снах не літала / І не бачила рідних облич (Кремінь ЗМ, 223);

в) портрет епохи початку ХХ століття за умови відсутності свободи слова,

духовного зубожіння – Поставали панами…/ Ті, кого не чекали, тим більш

– не читали ніде (Кремінь 2011, 161).

Вживання граматичних маркерів – заперечних прислівників ніде,

нітрошки, нітрохи, ніколи, займенника ніхто – увиразнює вплив

заперечення, робить вислів категоричнішим. Заперечні частки ні, ані, яким

властива експресивно-заперечна функція, вказують, що предикативна

ознака навіть мінімально не властива суб’єктові, тобто, як витлумачує

М. Баган, є виразником абсолютного заперечення (Баган 2012, 78-79).

Посилюють негаційне звучання в певних контекстах і прислівники вовік,

вже: А додому він не повернеться вовік (Кремінь 2011, 139); Й «Ракети» з

Чернігова вже не діждемося ми (Кремінь 2011, 289).

27

В аналізованих поезіях посилюється тема часу, реалізована в атрибутах,

фігурах поетичного паралелізму та яскраво відбитій семантиці ̀обмеження

діїʹ: Всіх розвіє окрадений час! / І не всіх возведе у герої, / І не кожному

золото Трої, / І не кожному – мармур, граніт... (Кремінь 2011, 199); Не

удостоєні, поза маршами, / навіть простецьких отецьких могил (Кремінь

2011, 323). Час – мірило цінностей (Я не знаю кому із нас бути вовіки

(Кремінь 2011, 53)), однак і безжальний противник, та все ж ліричний герой

знаходить у собі мужність кинути йому виклик і стверджує : Час не

спокусить солодким обманом... (Кремінь 2011, 133).

Крім домінантного значення негації, в ідіостилі Д. Кременя

репрезентовані й інші семи ̀обмеження можливості мовленняʹ: не гукай із-

за скла;не потрібно слів, як-от: А музика була і відійшла. / Не я кажу.../ Так

промовляє попіл (Кремінь 2011, 62); ̀заперечення думки / міркуванняʹ: не

буду вникати в деталі я; який і не думає стати святим; ̀заперечення

бажанняʹ: Серце сейсмічне нічого не просить:/ Ані цигарки, ні чарки вина

(Кремінь 2011, 65). Модальна природа частки виявляється і в наявності

вказівки на неможливість дії: Сама вона не вибереться з пастки (Кремінь

2011, 231); Безмежне почуття любові: Стрілу не вийму із грудей (Кремінь

2011, 21) та вираженні сумніву: І ромашки гадають – півспалах, півтон: / –

Любить... не любить.../ Лю... / Любить? Не любить?/ Лю...? (Кремінь 2011,

308).

Значення ̀заперечення існування когось, наявності чогосьʹ

супроводжується гіперболізацією явищ : наче міст на землі не зосталось ;

Так одрікаємось – на всю Європу, / Що нас нема, не буде, не було (Кремінь

2011, 286); Аж не стало Вкраїни, немов не було,/ Як не стало вже й Ольвії

в цьому краю (Кремінь 2011, 315); Тебе не стало, а мене й нема (Кремінь

2011, 286).

Ще категоричніше відбита в ідіостилі поета семантика ̀заперечення

здатностіʹ – море мовчати не вміє; І світ, який тепер не віднайти ; овни

рогаті не шлють есемес ; не плачу а більше ніколи / сюди не вернутись

мені ; ̀заперечення можливості виборуʹ – іншого нам не дано; ̀заперечення

можливості вичерпаності, завершеності діїʹ – та, що долюбити не дала.

Певну духовну зубожілість людей соціальних формацій “окраденого“ часу,

часу втрачених ілюзій відбито в утвореній алюзії: А воли не ревуть, хоч і

ясла порожні / бо де ті воли де ті ясла (Кремінь 2011, 257).

Відтворити внутрішні переживання митця допомагає нашароване

значення ̀заперечення певного досвіду, знання .ʹ Ліричний герой вільно

почувається в різних часових вимірах – минулому, сучасному й

майбутньому : Я народився ще в імперії, / Хоч і не знав, що це – вона… І я

не знаю, як там завтра ми, / І як позбудемось журби. / Тому що всі ми –

люди з таврами / Позавчорашньої доби. (Кремінь 2011, 29-30).

Отже, виокремлені об’єктивно-модальні значення ускладнені

суб’єктивно-модальними завдяки образному порівнянню, метафоризації

змісту висловлення, що потверджує контекстуальну детермінованість

28

семантики конструкцій із заперечною часткою, їхню поліфункційність та

неоднозначність.

У мовотворчості Д. Кременя спостерігається широке проникнення

образів зі сфери сакрального, зумовлене як християнським

світосприйняттям автора, так і глибиною богошукань різних поколінь

напередодні вирішальних історичних змін: не всім судилося (Кремінь 2011,

132); І тоді вже не кайся, не плач і не клич: / Бог розплати приходить у

зоряну ніч (Кремінь 2011, 313). Саме поетів часто сприймають як

духовидців, здатних заглиблюватись у вищу реальність, трансформувати

Божественне в людське й підносити людське до небесного : не зречуся ніколи

тієї пори / коли всі ми були як богове / не зречуся (Кремінь 2011, 326). В

останні десятиліття в Україні було усунуто ті негативні ідеологічні та

суспільно-політичні чинники, що гальмували всебічне вивчення важливих

сакральних констант української етносвідомості та специфіку їхньої

лінгвалізації : Тому що двічі народитися / Не міг (ви знаєте?) й Господь

(Кремінь 2011, 30); Прозирати і нам довелось / У безодню неволі і чести, /

Де хреста український Христос / На Голготу не може донести (Кремінь

2011, 307); Господи, а я ніяк не вирву / Із грудей отруєну стрілу. /

Український, скіфський, рідний краю, / Як мені болить буття твоє!

(Кремінь 2011, 24).

У сполученні з дієсловом-предикатом у формі імператива в поетичному

тексті частка не виконує функцію виразника волюнтативно-модальних

значень для вираження волевиявлення ліричного героя – від ввічливої

пропозиції, благання, перестороги, прохання : – Не вмирай! – ти заплакала

німо. / Не покинь мене! – плачеш тепер (Кремінь 2011, 14); Не проси нашим

дітям сирітства. / Не прости нам журби і неволі (Кремінь 2011, 59); Боже,

як ще не покинув нас ти, / На українському вічному небі / Божому сину зорю

засвіти! (Кремінь 2011, 331); і до молитви: Ти, старенький Боже, Бога

бійся: не покинь, спаси / і сохрани! (Кремінь 2011, 45), а то й наказу чи

заборони: Хай ти Цезар чи дяк-пиворіз, / А на сцену глобальну – не лізь!

(Кремінь 2011, 295).

Своєрідним є використання заперечних конструкцій у риторично-

питальних реченнях. Одні з них вжито для вираження очікуваної відповіді

“так“ : Без музики – і нас покине бог, / А чи, дасть бог, і бог нас не покине?

(Кремінь 2011, 62); О, невже не вчути вам ніколи / Голоси дзвінких дитячих

літ? (Кремінь 2011, 250); Все життя віддати по краплині /Чи не ми клялися

з вами всі? / Чи не ми народжені для злетів? (Кремінь 2011, 47). Другі – для

вираження питання-подиву: Коли вже нема вороття, / Ні дому немає, ні

саду, / Невже не зіграв життя / Маленьку нічну серенаду? (Кремінь

2011, 294); Чи не тому твій голос посумнів, / Що й він не вічно, що і він мине?

(Кремінь 2011, 309); А ці твої, такі солодкі сльози,/ Невже ти їх не

виплакала всі? (Кремінь 2011, 28).

У зміст мовного заперечення як багатозначної категорії може входити

семантика філософського осмислення буття, вираження неминучості кінця

29

життя: Та ці дива спливуть, і їх не спиниш. / Життєве коло не спинити нам...

(Кремінь 2011, 123); Не встиг озирнутися – горе! Життя проминуло моє

(Кремінь 2011, 104). У протиставній синтаксичній конструкції : У цій країні

довго не живуть. / По смерті довго-довго, за життя недовго… (Кремінь

2011, 115) – виявляється модальна природа частки не: реалізоване нею

заперечення кваліфікує описану ситуацію як ірреальну, тобто таку, що не

відповідає дійсності.

Значення остаточного рішення виражене у спростуванні як чужого, так і

власного досвіду, очікування: І чужим вже не вірять очам, / І не ждуть, і

не відають чар. / І не вірять у власні пісні... (Кремінь 2011, 295).

Часткове заперечення стосується лише якоїсь частини або одного

елементу висловлення і виражається за допомогою заперечних

підсилювачів, які вживаються разом із не. Так, поет-пророк намагається

подати своє пояснення походження природи художньої творчості : Не я

пишу – це мною пише Бог. / Канон і палімпсест – на рівні серця (Кремінь

2011, 92). При частковому запереченні констатується наявність певної події,

а запереченню підлягає тільки правильність її опису. Зауважимо, якщо

речення насичене обставинами або додатками, то негація скоріше

стосуватиметься їх, а не змісту висловлення загалом, зокрема:

1) стосується об’єкта дії або стану : Але не цим і ми, і світ стоїть, / І ми

не діти цвинтарної саги (Кремінь 2011, 181); українців не видко ще. Скіфи

(хоча частка стоїть перед предикатом, та вислів легко трансформується

видко не українців, а скіфів (Кремінь 2011, 70); І тепер – не герою, не жертві

– / У якій помолитися церкві, / Як довкола туман і обман? (Кремінь 2011,

198); Але йдемо – і нам не тяжко (Кремінь 2011, 138);

2) вказує на відсутність певних речей: Зима холодна буде, наче ера. / І вже

не до наметів і повстань (Кремінь 2011, 118);

3) заперечує певну якість чи ознаку: були не сліпі; у полоні дзвінкої, не

мертвої тиші; якби земля – не ця, намолена; з солов’їним, не людським

горлом. Як-от: І в серці – не камінному! – стріла (Кремінь 2011, 23);

4) заперечує дистанцію, період часу або кількість: Століття вже нема. /

І скільки не повторюй, / Не повторити вік завбільшки за сльозу (Кремінь

2011, 74); О, ще не скоро допливе Еней, / Де плачуть діти римської вовчиці!

(Кремінь 2011, 63); нам не востаннє іти на орхестру (Кремінь 2011, 55);

судилось вирости не в бронзові часи (Кремінь 2011, 130), у тому числі вказує

й на часове обмеження: А день не навіки, а ніч – не навіки (Кремінь 2011,

318), я – не навіки… (Кремінь 2011, 337);

4) позначає повторюваність дії: любила жінка не одна; не одного ми царя

убили; тебе завіє не одна зима, зокрема в контексті: Не один починався месія

/ В українськім селянськім хліву (Кремінь 2011, 143). Також нерідко виявлено

конструкції з компонентом не раз: стрічалися не раз; бувало не раз;

молилась не раз ти; не раз волошка зацвіте; або ж – нечасто вживані – не

раз, і не два: І не раз, і не два / Упадемо і встанем (Кремінь 2011, 133).

Семантика вислову неоднозначна: чи спопеляюча пристрасть, чи то біль за

30

долю України, співвітчизників (Під золотими банями собору / Ще ти не раз

наплачешся одна (Кремінь ЗМ, 52)), чи туга за рідним краєм (будеш не раз

снити берегом рідним (Кремінь ЗМ, 99)).

Поєднуючись із різними компонентами в семантико-синтаксичній

структурі речення – об’єктами, предикатами, атрибутами – негатор не

виконує роль імпліцитного компаративного оператора суб’єктивних

аксіологічно-модальних значень, що може передаватись через заперечення

факту: Не якась там Італія – / Журавлі українські над нами ячать (Кремінь

2011, 306); Кобзарі в небесі але струни іржаві – то на пальцях не кров а

іржа (Кремінь 2011, 121), або вживатися для підтвердження факту: світ

поза морем – не світ; віскі і бренді – не кримське вино,напр.: адже Ужгород

все ж не Париж (Кремінь 2011, 326). Подібна конотація супроводжує

порівняння істинного з несправжнім: світ – не вистава; ми не з Мальорки;

спростовання чийогось хибного припущення: Ми ще справді орли. / Ми

зчиняємо галас: / Україну не ми пропили, / а така нам дісталась (Кремінь

2011, 329); Бачу творіння не пензля – пера (Кремінь 2011, 212); ні, не кров’ю

наповнена чаша, / Тут свободи червоне вино (Кремінь 2011, 146); Тарас

Шевченко не Горацій (Кремінь 2011, 109). Заперечний маркер може

сигналізувати про підсилення ствердження : Ти не Лаура, не Беатриче; Я не

вмру – я не той чоловік; уточнення: не посаджений – спалений сад;

Винуватий не я, а ольвійське вино. Модальна функція частки не виразно

виявлена в протиставних конструкціях для заперечення твердження в описі

ірреальної ситуації: В перший день ми ще юні богове. / В день останній – усе

ще не смерть (Кремінь 2011, 330); Ув отецькій землі не в отецькій державі

рідна мова і та нам чужа (Кремінь 2011, 121).

Частка не набуває виразної конотації у складі сталих, ідіоматичних,

сполук. Функціонуючи як конструктивний елемент фразеологізмів, що

мають виразний народно-поетичний характер та національний колорит:

чорт не брат, Бог не видасть, не видко й сліду, не до ладу, самі не свої, що

там не кажіть тощо, негатор утрачає відносну самостійність, набуває

образного звучання.

Другий президента України Леонід Кучма в 2003 році видає книгу

«Україна – не Росія», яка у зв’язку з деякими спірними твердженнями автора

викликала неоднозначну реакцію читачів і піддавалася критиці. Екс-посол

Російської Федерації в Україні протягом 2001 – 2009 рр. Віктор Черномирдін

заявив, що “Україна – справді не Росія“. Натомість поет-патріот констатує:

Україна справді не Росія, / То й стоїть обідрана, як перст (Кремінь ЗМ,

211).

Д. Кремінь переймається трагедійністю українських реалій, створює

портрет розтерзаної, особливо після Майдану часів Помаранчевої революції

2004 року, Вітчизни, хоче викресати вогонь для відродження України, а не

бачити “попіл згарищ“. Ліричний герой, для якого Майдан став мірилом

совісті не самого народу, а, напевно, командування, уряду, керівника

держави, котрі в такий наглий спосіб вирішували питання т. зв. національної

31

безпеки, проте не людської сутності. Мотиви утрати української суті,

утрачених надій, історичної нереалізованості України, відображення

трагедійності українських реалій є провідними в збірці (Старовойт 2014,

155, 159). Власний біль поета, втілений у поетичних рядках, перетворюється

на вселюдську скорботу, всеохоплююче почуття любові до України.

Привертає увагу потужний емоційний потенціал ідеостилю Д. Кременя,

духовне єднання із сучасністю та минувшиною рідної землі. Ні один уряд,

ні один президент за часів незалежності не дав нації того, чого вона чекала:

переродження, віри в щасливе майбутнє, стабільності існування. Попри все

звучить в окремих поетичних рядках життєствердне : метафоричне А

грифель бога ще не стерся (Кремінь 2011, 92); Третього шляху і нам не дано

(Кремінь 2011, 107); Я не вмру – я не той чоловік (Кремінь 2011, 18); Буде

поема, яка не була, / Буде, яка не бувала (Кремінь 2011, 141); Соборне злото

сяє крізь югу. / Та не знищенна в наших пустах віра (Кремінь 2011, 50). Чи

виправдалося своєрідне поетичне “пророцтво“ митця, який, за будь-яких

умов, завжди залишався українським патріотом – патріотом рідної мови,

історії, поетичних традицій?

Наша країна протягом 2013 – 2014 рр., незважаючи від велику терплячість

та страхи людей, від зростання соціальної напруженості перейшла до

прямих проявів невдоволення, воскресіння духу свободи: Тут куля солов’єм

і тьохкає, і свище. / Є у свободи вибір – і на смерть іти. Специфічне

поетичне мислення стало віддзеркаленням сучасної ситуації, поет-пророк

говорить про знак “невмерлої свободи“: Не геральдичний знак / Знак волі

дикої іде на самостріли (Кремінь ЗМ, 35). Так, сьогоднішні трагічні реалії

та протистояння ще раз підтвердили, що “Україна – справді не Росія“.

Отже, не як найбільш широко вживаний заперечний оператор зі складною

й багатоаспектною семантикою може сполучуватися з будь-яким членом

речення, тим самим заперечуючи як предикативний центр, так і інші члени

речення. Заперечний характер висловлення посилюється завдяки

кількаразовому повторенню сполук із часткою, уживанню заперечних

займенникових та прислівникових слів, використанню протиставлення зі

сполучником, на які накладаються оцінні та емоційно-експресивні відтінки

смислу. Завдяки високому потенціалу заперечних конструкцій у реалізації

модальних значень дослідження їх ролі у художньому дискурсі

письменників є перспективним.

1. Баган М.П. (2012). Категорія заперечення в українській мові:

функціонально-семантичні та етнолінгвістичні вияви. Видавничий

дім Дмитра Бураго. Київ.

2. Бондарко А.В., Беляева Е. И., Бирюлин Л. А. и др. (1990). Теория

функциональной грамматики: Темпоральность. Модальность. Наука.

Ленинград.

3. Кремінь Д. (2011). Замурована музика : лірика, симфонії, поеми.

Ярославів Вал. Київ.

32

4. Старовойт Л.В. (2014). Онтологічні проблеми українства у збірці

Дмитра Кременя „Замурована музика” // Література Миколаївщини.

Іліон. Миколаїв.

НАУКОВІ РОЗВІДКИ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА

З ІСТОРИЧНОЇ ФОНОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Ольга Баніт

(Україна)

Автор доносить до широкого кола громадськості думку про незалежний

історичний розвиток української мови на основі аналізу дослідження

Ю. Шевельова “Історична фонологія української мови“, у якому вчений

спростував офіційну доктрину про існування східнослов'янської єдності,

“братньої колиски трьох мов: російської, білоруської й української“,

натомість розвинув і обґрунтував концепцію, що українська, білоруська та

російська мови розвивалися на базі різних діалектів.

Ключові слова: Шевельов, українська мова, фонологія.

YURII SHEVELOV´S SCIENTIFIC RESEARCH

OF THE HISTORICAL PHONOLOGY OF UKRAINIAN LANGUAGE

Ol'ha Banit

The author brings to the general public opinion of independent historical

development of the Ukrainian language by analyzing survey of Y. Shevelov“A

Historical Phonology of the Ukrainian Language “ in which scientist refuted the

official doctrine of the existence of the East Slavic unity "brotherly cradle of three

languages: Russian, Belarusian and Ukrainian" instead he developed and

substantiated the concept that the Ukrainian, Belarusian and Russian languages

were developed into various dialects.

Keywords: Shevelov, Ukrainian language, phonology.

Він переконав світ:

“Я — є! І є моя мова“

В. Абліцов

“Історична фонологія української мови“ Юрія Шевельова з’явилася

друком кілька десятків років тому. З того часу видано чимало праць на таку

ж тематику, опубліковано лінгвістичні атласи, зокрема й української мови,

низку монографій присвячено говіркам і діалектам, опубліковано багато

давніх пам’яток або їх фрагментів. Вочевидь, на сьогоднішній день вже є

достатньо відомостей про розвиток фонологічної системи української мови.

Проте, наукова вартість дослідження Юрія Шевельова не лише не

зменшилася, а й надалі буде послуговувати ще не одному поколінню

33

мовознавців. Як стверджує Януш Ріґер, наразі “має зявитися дослідження,

що з’ясує, якою мірою ці нові публікації доповнюють капітальну працю

Юрія Шевельова“ (Шевельов 2002, VIII).

Слід зауважити, що упродовж багатьох років українські читачі,

дослідники, мовознавці не мали доступу до цієї роботи. Головною

перешкодою була відсутність у місцевих бібліотеках самої книжки, другою

– мовний бар’єр, оскільки перше видання було в 1979 році англійською

мовою.

Зазначимо, що не лише цієї роботи довго не бачив український читач.

Самого автора тривалий час було заборонено згадувати на теренах України.

Видатний вчений-славіст із світовим ім’ям, мовознавець, історик

літератури, літературний і театральний критик, активний громадський діяч

української діаспори в Німеччині та США вимушений був майже все життя

провести за межами рідної країни, не відмовляючись при цьому від її

громадянства.

Та й на сьогоднішній день спостерігаємо неоднозначне ставлення з боку

владних структур до визнання та вшанування його заслуг. Про це свідчать

нещодавні події. Так, 3 вересня 2013 року в Харкові на будинку, де тривалий

час мешкав Юрій Шевельов, відкрили пам'ятну дошку. Однак ця культурна

подія викликала протидію міської влади, і вже 25 вересня цього ж року

Харківська міська рада прийняла рішення скасувати дозвіл топонімічної

комісії на встановлення дошки і демонтувати її. Через півгодини дошка була

знищена невідомими. Розслідування ведеться до цього часу.

Демонтаж меморіальної дошки Юрію Шевельову викликав хвилю осуду

з боку громадських, наукових, національних організацій. 18 жовтня 2013

року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення про

встановлення пам'ятної таблиці Юрію Шевельову на будинку, де він

проживав в 1940-х роках, і 17 грудня 2013 року її було встановлено.

Нагадаємо, що Юрій Володимирович Шевельов народився в Харкові, в

шляхетній родині етнічних німців. Його батько, Володимир Шнайдер, у

зв’язку з політичними подіями вирішив змінити своє прізвище з Шнайдер

на Шевельов. Сам же Юрій Володимирович з тієї ж причини восени 1944

року переїхав до Німеччини. Працював доцентом слов'янської філології

Українського вільного університету, захистив там докторський науковий

ступінь. Після того працював у Лундському університеті (Швеція) та

Гарвардському університеті (США). У 1954 році переїхав до Колумбійського

університету, звідки у 1977 році вийшов на пенсію. А вже у 1979 році в

Гейдельберзі була опублікована фундаментальна праця Юрія Шевельова

“Історична фонологія української мови“.

Її поява змусила науковий світ переглянути не тільки історичну фонетику

української мови, але й історію самої мови. У цій праці Юрій Шевельов

заперечив погляди, які до того часу панували в академічному світі, —

зокрема ті, що українська мова створилася в період після знищення

монголами держави Київської Русі на основі так званої загальної

34

давньоруської мови, попередниці російської, української та білоруської мов.

Так само як основоположна праця Михайла Грушевського “Історія України-

Руси“ доказує незалежний історичний розвиток українського народу, праця

Юрія Шевельова подає нове тлумачення історії східньослов’янських мов

узагалі, а української зокрема. (Шевельов, режим доступу:

http://kosyva.livejournal.com/4536.html).

Враховуючи неабияку увагу до мовного питання та у зв’язку з останніми

подіями, що відбуваються на території України, метою статті визначено

донести до широкого кола громадсько�