Еволюція суспільних поглядів на інвалідність....

Еволюція суспільних Еволюція суспільних поглядів на інвалідівпоглядів на інвалідів

Підготували:Городінська А., Дубяга О.

ХVIII ст. увійшло в історію людської цивілізації під назвою Просвітництва. Характерні принципові положення:

1. Раціоналізм (віра в силу людського розуму). 2. Ідея суспільного прогресу – від нищого до вищого. 3. Теорія «природних прав», притаманних людині з

народження (особиста свобода, рівність перед законом, недоторканість особистості, житла тощо).

Французька революція подарувала світу ідеалізацію буржуазного суспільства. У цей період розвинулася система благодійності для невиліковно хворих дітей, і тих, що мають фізичні та розумові вади, а також престарілих.

У Франції вже в першій половині XIX ст. були створені спеціальні колонії для бідних, безпритульних і бродячих дітей, будинки милосердя. Згідно із законом 1850 р. у державі створювались виправні колонії для неповнолітніх.

Велика Французька революція з її декларацією прав людини і громадянина (1789) змусила парижан по-новому оцінити статус інвалідів, божевільних і розумово відсталих, а головне, ініціювала «революцію в психіатрії», вождями якої стали П. Ж. Кабаніс, Ф. Пінель, Ж . Ескоріоль, Ж. Ітар. Європейці нарешті задумаються про долі розумово відсталих дітей, і про відповідальність держави і суспільства за їх життя.

Простежуються різні підходи до розуміння інвалідності:моральний («інвалідність покарання за гріхи», виключення осіб з інвалідністю із суспільства);філантропічний (люди з інвалідністю потребують піклування, організації притулків, богаділень);медико-педагогічний (люди з інвалідністю потребують лікування, виховання та навчання, організації спеціальних відділень при лікарнях, спеціальних навчальних установ).

Зростає число досліджень цієї проблеми.

Перший заклад для сліпих дітей був створений в Парижі ще в 1784 році з ініціативи В.Гюні та Т.Параді. Через століття, в середині 1880-х рр. у Західній Європі нараховувалось більше 120 закладів для дітей з вадами зору.

У першій половині ХІХ ст. виникли особливі заклади для розумово відсталих дітей.

Якоб Родрігес Перейра (1715— 1780) Якоб Родрігес Перейра (1715— 1780) інструктував «глухонімих» та вчив їх інструктував «глухонімих» та вчив їх чути і говорити через торкання та чути і говорити через торкання та вібрацію м’язів. Науковці були вражені, вібрацію м’язів. Науковці були вражені, що учні могли прекрасно імітувати мову, що учні могли прекрасно імітувати мову, навіть діалекти. навіть діалекти.

Педагог, благодійник, один із зачинателів перших навчальних закладів для незрячих у світі Валентин Гаюї здійснив успішні спроби навчати дітей, які не бачать і не чують, заснував у Парижі і Петербурзі кілька шкіл і підприємств для них. С 1784 року в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти він відкрив першу в світі школу для незрячих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих», розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал», сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів.

За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем рельєфного шрифту з шести точок.

Великою популярністю користувався інститут для осіб, що не чують, де мали змогу навчатися діти з різних регіонів Франції, відкритий у Парижі 1760 року Шарлем Мішелем Л’Епе (1712-1789 pp.), творцем системи навчання нечуючих «мімічним методом». Він зробив вагомий внесок у розвиток французької жестової мови.

Відомий французький психіатр Філіпп Пінель (1745-1826) був першим, хто в історії медицини зняв ланцюги з «розумово відсталих» людей, змінивши цим самим ставлення до них і статус закладів, де вони утримувалися, з «тюремного типу» на лікарні. Пінель провів класифікацію типів розумових захворювань, започаткував ведення індивідуальних історій хвороб, медичний догляд і наголосив на потребі професійного досвіду при роботі з пацієнтами.

Відомий французький лікар та педагог Едуард Сеген (1812-1880), працюючи директором в школі для «ідіотів» побачив потенційні переваги фізіологічного методу лікування розумової відсталості. Він вважав, що розумова недостатність спричинена слабкою нервовою системою і її можна вилікувати у процесі моторного (рухового) і сенсорного (чуттєвого) навчання. 1844р.

1844р. Паризька академія наук визнала методи Сегена, зазначивши, що він вирішив проблему «освіти ідіотів». Сеген є автор медико-педагогічної системи виховання та навчання дітей з розумовою відсталістю.

Таким чином, на межі ХVІІІ - ХІХ ст. Таким чином, на межі ХVІІІ - ХІХ ст. з’явилися нові сфери опіки, пов’язані з з’явилися нові сфери опіки, пов’язані з навчанням дітей, які страждають як навчанням дітей, які страждають як фізичними, так і розумовими вадами в фізичними, так і розумовими вадами в розвитку.розвитку.

Дякуємо за увагу!Дякуємо за увагу!