amnesty international ukraine newletter #13

Не зупиняйтесь на півдорозі!AI представила новий звіт щодо ситуації з тортурами в Україні СТ 2

Побитий за вузькі джинси та сережкуУ м. Рівне зафіксовано черговий прояв міліцейського свавілля СТ 3

«Як затикають рота громадянському суспільству в Білорусі»Новий звіт Amnesty International по Білорусі СТ 4

Зупиніть страждання матерів!Старт кампанії проти секретності навколо смертної кари в Білорусі СТ 6

«Я не можу повірити, що його більше немає»Інтерв’ю з матір’ю страченого Владислава Ковальова СТ 8

Черговий напад на право мирних зібрань в УкраїніАрешт учасників протесту у Києві СТ 9

AI проти екстрадиції Абдумаліка Абдуллоджонова Влада України повинна не видавати колишнього прем’єр-міністра Таджикистану до Таджикистану СТ 10

ЄС, Україна та права людиниAI звернулася до уряду Україні напередодні Саміту Україна-ЄС СТ 11

У Ви

пУСК

У:

В и п у с к 1 3 | л ю т и й - к в і т е н ь 2 0 1 3

Організація закликала українську владу терміново вжити заходів для припи-

нення широко поширеної практики тортур з боку працівників міліції та щонайшвидше створити дійсно незалежну, неупереджену та ефективну інституцію для розслідування скарг на дії міліції.

«Торік було ухвалено Криміналь-ний процесуальний кодекс та створено Національний превен-тивний механізм, проте випадки побиття та тортур продовжують-ся. Досі не було зроблено жодних конкретних кроків зі створення незалежного механізму підзвіт-ності міліції, рівень міліцейського свавілля продовжує зростати, а винні правоохоронці залишають-ся непокараними»,

заявив Давід Діаз Жожекс, заступник директо-ра програми Amnesty International у Європі та

Центральній Азії. У новій доповіді, «Не зупиняйтесь на півдорозі: Влада має використати новий Кримінальний процесуальний кодекс, щоб покласти край тортурам», Amnesty International досліджує нові справи жертв застосування тортур та закликає владу скористатися можливістю, наданою новим Кримінальним процесуальним кодексом, та створити Державне бюро розслідувань у якості ефективного механізму для поперед-ження міліцейського свавілля.

Доповідь проливає світло на нові випадки катувань міліцією, підкреслюючи нагаль-ність проблем, окреслених у минулих доповідях. З 114 474 скарг на дії міліції, що надійшли до прокуратури в 2012 році, тільки 1750 були розслідувані, у результаті чого було порушено 320 кримінальних справ проти 438 міліціонерів.

В Україні існує внутрішній конфлікт інтер-есів у роботі прокурорів, оскільки вони працюють з співробітниками міліції на щоденній основі для розслідування зви-чайних злочинів. Через їх тісний контакт, прокурори не в змозі належним чином розслідувати злочини, вчинені міліціоне-рами.

Згідно з новим КпК, явка з повинною – зі-знання зроблене міліціонерам за межами суду – більше не враховується при роз-гляді справи у суді – це зменшує один зі стимулів для міліції застосовувати тортури щодо підозрюваних. Однак, вибивання зізнань є лише одним із мотивів для за-стосування тортур міліціонерами. Amnesty International продовжує документувати випадки, коли міліціонери катували осіб, щоб покарати їх без суду, у відповідь на скарги щодо посадових осіб, або з метою вимагання грошей.

Amnesty International рекомендує створити незалежний та наділе-ний ресурсами орган для розслі-дування всіх заяв про порушення прав людини співробітниками правоохоронних органів.

11 квіТНЯ 2013 НА ПреС-БрифіНгУ У киЄві Amnesty InternAtIonAl ПреДСТАвилА НовУ ДоПовіДь щоДо ТорТУр ТА БеЗкАрНоСТі міліЦії.

«Зловживанням посадових осіб можна запобігти лише тоді, коли вони усвідомлюватимуть, що за свої дії вони будуть невідворотно притягнуті до дисциплінарної або кримінальної відповідальності у разі визнання їх винними у засто-суванні тортур»,

сказав Діаз-Жожекс.

Кодекс містить положення про створення Державного бюро розслідувань, яке є мож-ливістю для створення незалежного механіз-му з повноваженнями проводити своєчасне, ефективне та неупереджене розслідування заяв про серйозні порушення прав людини з боку співробітників міліції.

«Відповідно до рекомендацій Ради Європи, структура з розгляду скарг на неправомірні дії правоохоронців має відповідати принципу неза-лежності, насамперед від МВС та Генеральної прокуратури, а також мати безперешкодний доступ до приміщень міліції, доказів та до-кументів. До повноважень цього органу має входити всебічне розслідування справ з подальшою передачею їх кримінальному про-курору або Управлінню внутрішньої безпеки МВС.»

сказав Давід Діаз-Жожекс. «Для того, щоб відповідати цим кри-

теріям, створений слідчий орган повинен мати достатнє фінансу-вання та кадрове забезпечення.»«Також міжнародні стандарти ви-магають, щоб розслідування скарг на тортури проводилося якомога швидше після скоєння злочину, а постраждалі та їхні сім’ї повинні бути поінформовані про хід роз-слідування.»

Фото на обкладинці: Запуск небесних ліхтариків 17 березня 2013 року у парку Дружби народів у Мінську. після довгого очікування Мінська міська влада дала організаторам дозвіл на цей захід.

2Інформаційний бюлетеньВипуск 13 | лютий-квітень 2013

іНДивіДУАль-Ні СПрАви/ЖерТви міліЦейСького СвАвіллЯ

віТАлій левЧеНко ТА АНДрій мельНи-ЧеНко працювали на будівництві в місті Ладижин на півдні країни без виплати заробітної плати протягом трьох місяців. 20 листопада 2012 вони пішли вимагати зарплату від свого керівника. Охоронці викликали міліціонерів, які, як повідо-мляється, почали бити чоловіків кийка-ми, а потім доставили їх до міліцейської дільниці у наручниках, де продовжили побиття та інші види знущань. Андрію пробили барабанну перетинку, а Віталію зламали дві руки. Обидва страждають від великої кількості синців. Вони подали скаргу в міліцію, але в лютому 2013 року справу було закрито, ґрунтуючись на по-ясненнях міліціонерів, що Віталій зламав руки від удару в двері, а Андрій впав.

16 ЖовТНЯ 2012 олекСАНДрА ПоПовА викрали на вулиці та заштовхали у машину чоло-віки, які представилися міліціонерами. Вони одягли на нього наручники, зав’язали плас-тиковий пакет на голову і відвезли в ліс. Через нього пропускали електричний струм впро-довж декількох годин, змінюючи напругу і чергуючи стопи і мізинці рук. після декількох годин тортур Олександр був доставлений в Маріупольську міську міліцейську дільницю, де слідчі допитали його про вбивство невідомої йому людини на ім’я «Ахман». після його звільнення лікарі визначили і документально зафіксували побої, викликані принаймні 12 різними ударами тупим предметом. Олександр подав скаргу в Маріупольську прокуратуру на тортури, вчинені міліціонерами. У березні 2013 року слідчі прокуратури закрили справу на тій підставі, що свідчення співробітників міліції суперечили показанням Олександра.

18 квіТНЯ 2012 АрТем герАймовиЧ-мАгАлЯС був затриманий у місті Сімферополь, Крим, за те, що не з’явився до суду за повісткою у справі, що стосувалася вкраденої дрилі і двох мобільних телефонів. У Залізничному районному відділку міліції правоохоронці побили його, вимагаючи, щоб він зізнався у низці злочинів. За словами Артема, один з мі-ліціонерів вирвав його ніс металевим гаком. Артем втратив свідомість і прийшов до тями через тиждень в лікарні. Міліція стверджує, що на Артема напав психічно хворий затрима-ний з металевою трубою. Артем залишився у лікарні до червня і протягом цього періоду медики лікували його травми мозку, переломи черепа та намагалися відновити його обличчя. Станом на 1 листопада він подав скаргу до прокуратури за старим Кримінальним процесуальним кодексом, звинувачуючи міліціонерів у застосуванні тортур. прокуратура відхилила скаргу через відсутність «складу злочину». Обличчя Артема назавжди знівечено і він страждає від депресії та посттравматичного стресу. Зараз він перебуває у лікарні і не в змозі нормально говорити. За його словами, він зможе впізнати міліціонерів, які його катували, але йому досі не давали такої можливості.

Арте

м Ге

райм

ович

-Маг

аляс

©

Над

ія М

арти

ненк

о (м

ати

Арте

ма)

Звіт доступний на сайті організації за посиланням:

http://amnesty.org.ua/sites/default/files/4_UA_web.pdf

2 БереЗНЯ ввеЧері 21-ріЧНий миколА леБеДь перебував з друзями в барі в місті Рівне, коли на нього раптово напала група чоловіків напідпитку, що сиділи за сусіднім столом. під час нападу йому набили синці під очима та зламали ніс. Очевидці розповіли Amnesty International, що вони негайно викликали міліцію, яка прибула після того, як нападники повернулися до свого столику. Коли міліціонери прибули, вони поговорили з нападниками, але не заарештували їх. За-мість цього вони вивели Миколу Лебедя та його друзів надвір. Нападники прослідували за ними, лаючись на Миколу, називаючи його геєм і погрожуючи йому за носіння «вузьких джинсів і сережки».

Міліціонери відмовились прийняти заяву та, як повідомляється, сказали Миколі Лебедю, що вони не будуть заарештовувати напад-ників, тому що вони є частиною «вищої струк-тури» – натякаючи на прокуратуру. Друзі Миколи Лебедя вважають, що вони вже визначили особу принаймні одного з на-падників за допомогою соціальних медіа – де розміщена його фотографія у міліцейській формі.

«Українська влада повинна при-пинити небажання переслідувати правоохоронців, які порушують закон, і продемонструвати, що злочинам на ґрунті ненависті не-має місця в українському суспіль-стві»

сказав Давід Діаз-Дожекс, заступник директора програми Amnesty International у Європі та

Центральній Азії.

«Amnesty International вже дав-но задокументувала епідемію міліцейської злочинності, яка є результатом неспроможності про-курорів притягати правоохоронців до відповідальності за порушення прав людини»

«Ці заяви свідчать про необхідність України забезпечити себе надій-ною і незалежною новою систе-мою для розслідування злочинів, скоєних посадовими особами.»

«Уряд України має прискорити плани зі створення незалежно-го та ефективного Державного бюро розслідування, яке зможе належним чином розслідувати порушення прав людини право-охоронцями та іншими посадо-вими особами.»

ПоБиТТЯ СТУДеНТА-мУЗикАНТА У рівНомУ, моЖливо, Є СПрАвою рУк ПрАвоохороНЦів

Андр

ій М

ельн

ичен

ко, л

исто

пад

2012

©

Він

ниць

ка п

раво

захи

сна

груп

аВі

талі

й Ле

вчен

ко, щ

о по

казу

є, я

к зл

амал

и ру

ки, л

исто

пад

2012

©

Він

ниць

ка п

раво

захи

сна

груп

а

Синц

і на

обли

ччі О

лекс

андр

а п

опов

а,

жов

тень

201

2 ©

Оле

ксан

др п

опов

3

18 квіТНЯ 2013 рокУ Amnesty International представила на прес-брифінгу у Києві новий звіт по Білорусі. У доповіді Amnesty International «Що не дозволено - те заборонено: як пригнічують громадянське суспільство в Білорусі» розповідається, як уряд Білорусі систематично обмеж-ує право на мирні збори, об’єднання та самовираження, забороняючи людям від-крито висловлювати свої думки, проводити демонстрації, або засновувати громадські організації. Часто учасників мирних демон-страцій штрафують або навіть запроторю-ють до в’язниці.

У своєму звіті Amnesty International аналізує законодавство, що регулює свободу мирних зборів та об’єднань,

а також фіксує порушення цих прав, з якими стикнулися правозахисники, члени профспілок, екологічні активіс-ти, лесбійки, геї, бісексуали та тран-сгендерні люди. Люди, які намагаються зареєструвати незалежні організації будь-якого типу, повинні боротися з суворим законо-давством та держслужбовцями, які застосовують це законодавство таким чином, що воно ще більше обмежує свободу асоціацій. Активісти, які про-довжують свою роботу без реєстрації, ризикують бути обвинуваченими у діяльності від імені незареєстрованої організації.

АлЄСь БЄлЯЦький, в’язень сумління та голова правозахисно-го центру «вясна», (організації, реєстра-цію якої було скасовано в 2003 році), у 2011 році був засуджений до чотирьох з половиною років ув’язнення за кошти, які надходили на його особисті рахунки у Польщі та литві для фінансування роботи правозахисного центру, оскільки у Білорусі йому було відмовлено у відкритті банків-ського рахунку.

Як затикають рота громадЯнському суспільству в Білорусі

«За останні 20 років, влада Білорусі значним чином придушила усі прояви громадянського суспільства, шляхом позбавлення людей можливості висловлювати їх погляди, приймати участь у суспільних дебатах та зрештою виступати у якості органа контролю за владою»,

сказала під час прес-брифінгу хеза мак гілл, дослідник Amnesty International по Білорусі.


олег СТАхАЄвиЧ, водій гравій-ного кар’єру «граніт» у південно-західній Білорусі, був обраний головою незалежної профспілки, що була створена в грудні 2011 року. відповідно до законодавства, працівники повідомили роботодавця про створення спілки та попросили надати ін-формацію про юридичну адресу. компанія відмовила їм та почала переслідувати тих, хто намагався приєднатися до нової проф-спілки. олег Стахаєвич був притягнений до відповідальності за необережне водіння та звільнений. однак він переконаний, що справу було сфабриковано. На сьогод-нішній день четверо членів незалежної профспілки звільнені, а інші члени, через залякування та страх втратити роботу, по-кинули організацію.

У 2003 році місцеві члени Amnesty International спробували зареєструва-тись як міжнародна організація, однак, їм сказали, що існують певні проблеми з використанням символу організації. У 2005 році вони спробували заре-єструватись як місцевий фонд, але їх повідомили, що це можливо лише за умови попереднього узгодження усіх їхніх дій з державними органами. Оскільки така умова загрожувала не-залежному функціонуванню організа-ції, вони вирішили не реєструватися. На протязі декількох років Amnesty International вдалося зафіксувати бага-то випадків, коли учасників несанкціо-нованих протестів заарештовували та утримували під вартою. Інколи їх били співробітники міліції.

У 2011році учасники «мовчазних про-тестів», що тривали цілий тиждень, були побиті, засуджені до адміністра-тивних арештів чи штрафів. Під час цих протестів групи людей по всій країні просто мовчки прогулювались, аплодували чи одночасно вмикали сигнали на своїх мобільних телефо-нах. Найбільша демонстрація за останні роки, що відбулася одразу після пре-зидентських виборів у грудні 2010 року, була придушена з безпрецедент-ною жорстокістю. Коли міліція при-була для того, щоб розігнати протест у центрі Мінська, більше 700 людей було побито та травмовано, включно з тими, хто лише спостерігав за подіями. До сьогодні четверо в’язнів сумління Mикола Статкевич, Павло Севери-нець, Едуард Лоба і Змітсер Дашкевич залишаються у в’язниці у зв’язку із їх причетністю до цих демонстрацій. Закон про Масові заходи порушує фундаментальне право народу Біло-русії на участь у демонстраціях.

«Навіть марш чи протест однієї людини вважається порушенням Закону про масові заходи. про-тестуючі можуть бути обвинува-чені у проведенні демонстрації за участю навіть однієї особи або оштрафовані за публічно зробле-ний подарунок»

сказала хеза макгілл.

Учасників мирних протестів часто засуджують до виплати штрафів або короткострокових ув’язнень за пору-шення Закону про масові заходи чи за дрібні правопорушення, такі як лайка в публічному місці. Павло Виноградов, член молодіжного політичного руху Змєна (Зміна), в період з 30 грудня 2011 до 12 грудня 2012 року у сукуп-ності пробув під арештом 66 днів. Він був засуджений за вісім різних адмі-ністративних правопорушень, такі як лайка чи порушення правил громад-ських зібрань та пікетів.

«Білорусь повинна дозволити своєму народові вільно та без репресій висловлювати свої по-гляди. Білоруська влада повинна переглянути всі президентські укази і закони, що стосуються реєстрації та діяльності неуря-дових організацій, і забезпечити повагу права на свободу мирних зборів та об’єднань з боку по-садовців.»

З 2000 року в Білорусії не було зареєстровано жодної нової політичної партії через суворі реєстраційні вимоги, а члени незалежних профспілок сти-каються з дискримінацією на робочих місцях

Звіт доступний на сайті організації за по-силанням:

http://amnesty.org.ua/sites/default/files/EUR490022013_RU.pdf

© Ф

ото:

Р. Е

рош

еня

Сотр

удни

ки п

раво

охра

ните

льны

х ор

гано

в об

разу

ют

кори

дор

ииз

бива

ют

дем

онст

рант

ов, в

то

врем

я ка

к он

и пр

оход

ят в

по

лице

йски

й ф

урго

н 19

дек

абря

201

0. ©

Лео

нид

Варл

амов

Інформаційний бюлетень5Випуск 13 | лютий-квітень 2013

влАДиСлАвА ковАльовА ТА ДмиТрА коНовАловА БУло СТрАЧеНо в БереЗНі 2012 рокУ в міНСькУ.

Вони були засуджені до смертної кари 30 листопада 2011 після того, як були визнанні винними у причетності до вибуху у Мінську в квітні 2011 року, під час якого загнуло 15 і було поранено понад 300 людей.

Суд над ними був розкритикований через невідповідність міжнародним стандартам справедливого судового розгляду.

Згідно зі свідоцтвом про смерть, яке отри-мала мати Владислава Ковальова, він по-мер 15 березня 2012 року. 17 березня вона отримала листа від білоруського Верховно-го Суду з повідомленням про страту сина.

Стаття 175 Кримінально-виконавчого кодек-су Республіки Білорусь дозволяє уряду не інформувати родичів про місця поховання страчених.

«Лист-повідомлення, надісланий Любові Ковальовій, є виключенням з правил. У більшості випадків, офіційне повідомлення про страту не передається родичам про-тягом тижнів чи місяців після виконання вироку. повна секретність навколо страти позбавляє сімей можливості поховати своїх родичів відповідно до їх традицій і релігій-них переконань.»

«Смертна кара є вкрай жорсто-ким, нелюдським і принижуючим гідність покаранням і порушенням прав людини. Неповернення тіл цих двох чоловіків додає ще біль-шої жорстокості»

«Це неприпустимо, що влада Білорусі не розголошує місця поховання сім’ям і за-бороняє їм попрощатися зі своїми рідни-ми. Неприйнятна Стаття 175 повинна бути негайно змінена. президент Лукашенко також має негайно оголосити мораторій на смертну кару та розпочати процес повного скасування смертної кари»

сказав Давід Діаз-Жожекс, заступник директо-ра програми Amnesty International у Європі та

Центральній Азії.

сказав Давід Діаз-Жожекс, заступник директора програ-ми Amnesty International у Європі та Центральній Азії.

БілорУСь ПовиННА ПоклАСТи крАй СекреТНоСТі ДовколА СмерТНої кАри

© Ф

ото

иТА

Р-ТА

СС


Білорусь є єдиною європейською та пострадянською країною, що досі

застосовує смертну кару. Страти ви-конуються пострілом в потилицю.

Ув’язнених повідомляють про стра-ту лише за декілька годин, чи навіть хвилин.

Amnesty International виступає проти застосування смертної кари в усіх випадках, незалежно від характеру зло-чину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя.

ПеТиЦіЯ ПроТи СекреТНоСТі ДовколА СмерТНої кАри в БілорУСі ДоСТУПНА ЗА ПоСилАННЯм http://amnesty.org.ua/stopsecrecy

та містить такі основні вимоги:

• внести зміни до статті 175 Кримінально-виконавчого кодексу Білорусі так, щоб вона узгоджувалась із позиці-єю Комітету ООН з прав людини;

• забезпечити своєчасне інформування родичів ув’язнених про дату страти засуджених до смертної кари;

• дозволити родичам отримувати тіла страчених для по-ховання та повідомляти про місце поховання родинам страчених.

«Amnesty InternAtIonAl ПроПоНУЄ НеБАйДУЖим УкрАїНЦЯм ПіДПиСАТи ПеТиЦію, ЗАкликАюЧи ПреЗиДеНТА БілорУСі ПоклАСТи крАй СекреТНоСТі ДовколА СмерТНої кАри. По ЗАкіН-ЧеННі ЗБорУ ПіДПиСів оргАНіЗАЦіЯ ПереДАСТь вСі ПіДПиСАНі ПеТиЦії Пре-ЗиДеНТУ БілорУСі.»


17 БереЗНЯ 2012 рокУ люБов ковАльовА оТримАлА лиСТА віД вер-ховНого СУДУ БілорУСі, в ЯкомУ ПовіДомлЯлоСЯ Про СТрАТУ її СиНА, влА-ДиСлАвА ковАльовА. її Не ПоПереДили Про Це ЗА-ЗДАлегіДь.

Любов розказала Amnesty International про сина, про пошук його могили і свою боротьбу проти смертної кари в Білорусі.

Син Любові Ковальової, Владислав Ковальов (відомий як Влад) був за-арештований у зв’язку з вибухом бомби у Мінську в квітні 2011 року. Після несправедливого судового процесу він був засуджений до смерті в листо-паді 2011. Протягом усього процесу 23-річний Влад бачив свого адвоката всього лише тричі, і врешті був змуше-ний зізнатися у «скоєному». Пізніше він відмовився від своїх свідчень; жодних речових доказів його причетності до вибуху так і не було пред’явлено. Його вирок було винесено Верховним Судом Республіки Білорусь, що не залишило йому можливості для апеляції.

люБов ковАльовА: «Я Не моЖУ ПовіриТи, що його Більше НемАЄ»

Яким БУв вАш СиН?Влад був веселий, активний хлопець, але дещо сором’язливий. Він любив музику. За-вжди щось читав. Він любив психологію, і це допомогло йому трохи у в’язниці, йому було там дуже важко. Влад був дуже хорошим другом, з усіма своїми друзями він знався багато років. Навіть зараз його друзі при-ходять до нас у гості, не дуже часто, але вони приходять і намагаються підтримати мене, і я відчуваю себе ліпше, коли вони зі мною.

роЗкАЖіТь НАм, що З Ним ТрАПилоСЯЯ дізналася про його арешт, коли поліцейські прибули однієї ночі з ордером на обшук. Вони не сказали, чому проводять обшук в нашій квартирі, або чому Влада заарешто-вали. Коли сусід запитав поліцейських, які проводили обшук, що трапилося, один з них відповів, що Влад опинився в неправильному місці в неправильний час. Вони не сказали нам більше нічого.

В ході судового розгляду люди приходили до залу засідань щодня. Те, що їм доводилося спостерігати, було їм явно не до вподоби.Вони, як і раніше, виступають проти обви-нувачень. Я знаю, що мала б бути готова до цього, але я все ще мала надію. Коли вирок було зачитано в залі суду, я не пам’ятаю, що сталося. Я навіть не пам’ятаю, що Влад гово-рив мені, хоча люди кажуть, що він знаками просив мене не плакати.

Як ви ДіЗНАлиСЯ Про його СТрАТУ?13, 14 і 15 березня адвокат Влада намагався зустрітися з ним, але його не допускали. Звичайно, в той момент моє серце навіть не натякало, що Влада вже немає – я нічого не підозрювала. Але коли я отримала листа від Верховного Суду, то все зрозуміла.

що ви ЗроБили ДлЯ Того, щоБ віД-шУкАТи його могилУ?Ми звернулися до Лукашенка (Олександр Лукашенко – президент Республіки Біло-русь) з проханням видати указ про видання тіл страчених їх родичам, або, принаймні, про надання інформації про місця їх по-ховання. Немає ніяких підстав не віддавати тіла страчених їхнім родичам, або прихову-вати місце їх поховання. Лукашенко може принаймні сказати нам, де знаходиться могила Влада. Ми зверталися до органів влади з проханням пояснити, чому нам відмовляють в цій інформації, але вони не можуть нам відповісти. Я думаю, вони і самі не знають, чому було прийнято цей за-кон – не віддавати тіла страчених їх сім’ям і не розголошувати місце поховання. Це мука для матері. Вони катували мою дитину, щоб отримати потрібні свідчення, і тепер вони просто катують мене.

що СПоНУкАло вАС роЗПоЧАТи кАмПАНію ПроТи СмерТНої кАри?Спочатку це був страх. Я бачила, як отри-муються докази, і що свідчення вважаються доказами незалежно від того, яким чином їх було отримано.

Я не знаю, чи ми доб’ємося успіху, але я думаю, що це ще можливо – за допомогою суспільства, народу. Цілком можливо змі-нити законодавство і врешті-решт скасувати смертну кару.

Понад 400 людей в Білорусі було страчено лише за останні два десятиліття: ніхто не обговорював це, ніхто ніколи не згадував про них, і ув’язнених було розстріляно. кожен повинен знати про це.

«Я дивлюся на фото Влада: на ньо-му він так весело посміхається, і я не можу повірити, що його більше немає. Я все ще сподіваюся, що відчиняться двері, і він зайде, так ніби нічого й не сталося. Я не хочу виходити з дому, я завжди тут, все чекаю, чекаю, і чекаю...»

любов ковальова

© Ф

ото

Серг

ея С

ереб

ро, Б

елап

АН.

© Reuters


«Рішення суду про повну заборону протестів, що нібито захищає місце-вих жителів від порушення спокою, насправді позбавляє громадян мож-ливості проводити мирні публічні акції біля державної установи. Ця постанова є непропорційною і має бути скасована»

сказав Давід Діаз-Дожекс, заступник ди-ректора програми Amnesty International

у Європі та Центральній Азії.

АрешТ УЧАСНиків ПроТеСТУ У киЄві - НАСТУП НА ПрАво мирНих ЗіБрАНь

© Го

лос

стол

ицы

© Го

лос

стол

ицы

«Українці відстоювали своє право на мирні зібрання про-тягом останніх 10 років. Уряд зобов’язаний захищати це право і має забезпечити знаття обвину-вачень проти організаторів цього протесту»

сказав Давід Діаз-ДожексПротестуючі були повідомлені під час акції про повну заборону на всі протести перед Генеральною проку-ратурою відповідно до рішення суду. Представники влади стверджують, що таке рішення суду було прийнято у зв’язку зі скаргами місцевих жителів.

По прибуттю демонстрантів зустрів представник Генеральної прокура-тури, їм зачитали постанову суду. Коли демонстранти відмовились піти, чотирьох організаторів - Євгенію Закревську, Ігоря Луценка, Михайла Каменєва і Михайла Лебедя – було заарештовано і затримано на три години.

Євгенію Закревську, Михайла Каменє-ва і Михайла Лебедя повідомили, що проти них було порушено кримінальну справу за статтею 382 Кримінального кодексу України - «умисне невиконан-ня рішення суду». Якщо їх визнають винними, їм може загрожувати до трьох років позбавлення волі.

18 БереЗНЯ близько 20-30 демонстрантів зібралися під будівлею Генеральної прокуратури на знак протесту проти переслідування Дмитра Гройсмана, правозахисника, який був звинувачений в «розповсюдженні порнографії». Він розміс-тив сатиричний запис в своєму блозі з посиланням на широкодоступне відео, на якому російські політики займаються сексом. Остаточний вирок суду мав бути оголошений в понеділок, в свою чергу Amnesty International попередньо закликала до знаття обви-нувачень у цій справі.

Міжнародні стандарти ясно визначають, що мирні протести не можуть бути цілком за-

боронені тільки тому, що можуть образити чи за-смутити інших. У той час, як Amnesty International відомо, що перед будівлею Генеральної проку-ратури відбуваються численні протести, треба відмітити, що вони, як правило, дрібні і мирні. Регулярна присутність мирних демонстрантів під державною установою, навіть якщо їх присутність дратує сусідів, не може виправдати повну забо-рону на такі зібрання.

Інформаційний бюлетень9Випуск 13 | лютий-квітень 2013

5 БереЗНЯ Amnesty International звернулась до української влади із закликом не повертати колишнього прем’єр-міністра Абдумаліка Абдул-лоджонова до Таджикистану, де йому загрожуватимуть тортури та інші грубі порушення прав людини. Amnesty International також закликає україн-ську владу негайно звільнити Абдума-ліка Абдуллоджонова. Абдумалік Абдуллоджонов був зааре-штований в міжнародному аеропорту Бориспіль в Україні 5 лютого, після приїзду зі Сполучених Штатів.

Абдумалік Абдуллоджонов обіймав посаду прем’єр-міністра Таджикис-тану в 1992-1993 рр. під час грома-дянської війни, і є перспективним лідером опозиції. У 1997 році він був звинувачений у злочинах, зокрема, участь в організованій злочинності, тероризмі та у підтримці дій полковни-ка Махмуда Худойбердієва на півночі Таджикистану в 1998 році в рамках триваючої боротьби за владу, яка йде своїм корінням до часів громадянської війни. Абдумалік Абдуллоджонов за-перечує ці звинувачення; він отримав політичний притулок у США в червні 1999 року.

Напередодні президентських виборів у листопаді цього року, таджицька влада розгорнула кампанію з метою змусити замовкнути всіх її критиків, у тому числі шляхом переслідування, закриття організацій і веб-сайтів і ви-магання екстрадиції членів опозиції.

Катування широко розповсюджені в Таджикистані, і в листопаді 2012 року Комітет ООН проти катувань відзна-

чив «численні та систематичні заяви ... щодо постійного застосування тортур та жорстокого поводження з підозрю-ваними, головним чином, з метою отримання свідчень». Випадки тортур включають використання електро-шоку та киплячої води, удушення, по-биття і припікання сигаретами. Також повідомляються випадки зґвалтуван-ня, погроз зґвалтування затриманих жінок і чоловіків, а також застосуван-ня психологічних тортур. «Будучи учасником Конвенції про

статус біженців, Конвенції проти катувань та Європейської Конвен-ції з прав людини, Україна не по-винна повертати нікого в країни, де існує серйозний ризик катувань чи інших грубих порушень прав людини»

Amnesty International неодноразово визнавала за необхідне нагадувати українській владі про її міжнародні зобов’язання з прав людини щодо неповернення осіб до країн, де вони можуть опинитися під ризиком тортур. Організація також зверталася до української влади відносно шукача притулку з Узбекистану, який зараз знаходиться під загрозою повернення в Узбекистан.

«Amnesty International занепо-коєна тим, що в разі екстрадиції до Таджикистану, Абдумалік Абдуллоджонов зіткнеться з не-справедливим судом і опиниться під ризиком тортур та інших видів жорстокого поводження»

заявила Тетяна мазур, виконавчий директор Amnesty International в Україні.

сказала Тетяна мазур,

© Фото Radiol Ozodi (RFE/RL)

Amnesty International закликає українську владу відмовитися від будь-яких вимог влади Таджикис-тану про видачу Абдумаліка Абдуллоджонова, а також надати Абдумаліку Абдуллоджонову до-ступ до справедливої і неупередженої процедури надання притулку.

УкрАїНСькА влАДА Не ПовиННА

виДАвАТи колишНього Прем’Єр-міНіСТрА ТАДЖикиСТАНУ До ТАДЖикиСТАНУ


САміТ УкрАїНА-ЄС: УкрАїНА мАЄ вирішиТи ПроБлеми З ПрАвАми люДиНи

21 люТого, напередодні саміту Україна-ЄС, Amnesty International заявила, що Європейський Союз та держави-члени мають переконатися у готовності України вирішити серйозні проблеми з правами людини, якщо країна хоче реалізувати свої прагнення щодо Угоди про асоціацію, зони вільної торгівлі та візової лібералізації з ЄС.

«Тільки відповідність європей-ським і міжнародним стандартам з прав людини може привести до більш тісної політичної асоціації та економічної інтеграції з Євро-пейським Союзом.»сказала Тетяна мазур, виконавчий директор

Amnesty International в Україні.

Якщо Ви хочете долучитися до найбільшого правозахисного руху у світі та сприяти змінам ситуації з правами людини у світі – ставайте прихиль-ником Amnesty International в україні. Прихильники не сплачують член-ських внесків, а лише зобов’язуються брати участь щонайменше в одній ак-ції Amnesty International в Україні у будь-якій формі (он-лайн або оф-лайн) протягом року. Щоб дізнатися більше та заповнити реєстраційну форму, заходьте на http://amnesty.org.ua/supporter.

Також ви можете приєднатися до Amnesty International в Україні в соціаль-них мережах, щоб оперативно отримувати всі новини організації на свою «стіну».

amnesty.org.uafacebook.com/aiukrainevk.com/aiukrainetwitter.com/Amnesty_UAyoutube.com/AmnestyUA

[email protected]

«Урядові все ще потрібно вжити необхідних заходів, щоб захистити людей в Україні від тортур і дис-кримінації на основі сексуальної орієнтації. Також країна має убез-печити біженців та шукачів при-тулку від повернення до країн, де вони можуть зіткнутися з серйоз-ними порушеннями прав людини, включаючи катування.»

ПриЄДНУйТеСЯ До Amnesty InternAtIonAl в УкрАїНі

11Інформаційний бюлетень

Випуск 13 | травень 2013

Випуск 13 | лютий-квітень 2013

amnesty international ukraine newletter #13

Documents