№60 - njd-iscience.com

59
№60/2021 Norwegian Journal of development of the International Science ISSN 3453-9875 VOL.3 It was established in November 2016 with support from the Norwegian Academy of Science. DESCRIPTION The Scientific journal “Norwegian Journal of development of the International Science” is issued 24 times a year and is a scientific publication on topical problems of science. Editor in chief Karin Kristiansen (University of Oslo, Norway) The assistant of theeditor in chief Olof Hansen James Smith (University of Birmingham, UK) Kristian Nilsen (University Centre in Svalbard, Norway) Arne Jensen (Norwegian University of Science and Technology, Norway) Sander Svein (University of Tromsø, Norway) Lena Meyer (University of Gothenburg, Sweden) Hans Rasmussen (University of Southern Denmark, Denmark) Chantal Girard (ESC Rennes School of Business, France) Ann Claes (University of Groningen, Netherlands) Ingrid Karlsen (University of Oslo, Norway) Terje Gruterson (Norwegian Institute of Public Health, Norway) Sander Langfjord (University Hospital, Norway) Fredrik Mardosas (Oslo and Akershus University College, Norway) Emil Berger (Ministry of Agriculture and Food, Norway) Sofie Olsen (BioFokus, Norway) Rolf Ulrich Becker (University of Duisburg-Essen, Germany) Lutz Jäncke (University of Zürich, Switzerland) Elizabeth Davies (University of Glasgow, UK) Chan Jiang(Peking University, China) and other independent experts 1000 copies Norwegian Journal of development of the International Science Iduns gate 4A, 0178, Oslo, Norway email: [email protected] site: http://www.njd-iscience.com

Upload: others

Post on 01-Dec-2021

4 views

Category:

Documents


0 download

TRANSCRIPT

№60/2021

Norwegian Journal of development of the International Science

ISSN 3453-9875

VOL.3

It was established in November 2016 with support from the Norwegian Academy of Science.

DESCRIPTION

The Scientific journal “Norwegian Journal of development of the International Science” is issued 24 times a year

and is a scientific publication on topical problems of science.

Editor in chief – Karin Kristiansen (University of Oslo, Norway)

The assistant of theeditor in chief – Olof Hansen

• James Smith (University of Birmingham, UK)

• Kristian Nilsen (University Centre in Svalbard, Norway)

• Arne Jensen (Norwegian University of Science and Technology, Norway)

• Sander Svein (University of Tromsø, Norway)

• Lena Meyer (University of Gothenburg, Sweden)

• Hans Rasmussen (University of Southern Denmark, Denmark)

• Chantal Girard (ESC Rennes School of Business, France)

• Ann Claes (University of Groningen, Netherlands)

• Ingrid Karlsen (University of Oslo, Norway)

• Terje Gruterson (Norwegian Institute of Public Health, Norway)

• Sander Langfjord (University Hospital, Norway)

• Fredrik Mardosas (Oslo and Akershus University College, Norway)

• Emil Berger (Ministry of Agriculture and Food, Norway)

• Sofie Olsen (BioFokus, Norway)

• Rolf Ulrich Becker (University of Duisburg-Essen, Germany)

• Lutz Jäncke (University of Zürich, Switzerland)

• Elizabeth Davies (University of Glasgow, UK)

• Chan Jiang(Peking University, China) and other independent experts

1000 copies

Norwegian Journal of development of the International Science

Iduns gate 4A, 0178, Oslo, Norway

email: [email protected]

site: http://www.njd-iscience.com

CONTENT

ARTS Kainbayeva Zh., Dzholdasbaeva A. VISUAL IMAGES OF MATERIAL CULTURE IN THE DESIGN OF MODERN INTERIOR SOLUTIONS ............... 3

JURISPRUDENCE Pulatov Yu., Khakberdiev A. ABOUT PSYCHOLOGICAL FEATURES CONDUCTING AN INTERROGATION ......................................................... 6

Atalykova G., Ibratova F., Esanova Z. LEGAL ISSUES ON REVOKING ADOPTION: THEORY AND PRACTICE ........................................................... 10

PEDAGOGICAL SCIENCES Abubakirova R., Zhacheva E. MODERN VIEW OF INCLUSIVE EDUCATION .............. 14 Mykhailyuk N. CRITERIA, INDICATORS AND LEVELS OF FORMATION OF PROFESSIONAL CULTURE OF FUTURE BACHELORS OF BANKING IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF HIGHER EDUCATION INSTITUTION ...................... 16

Sadykova I. THE CONCEPT OF "ACTING ABILITIES" IN PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL RESEARCH ..... 23

PHILOSOPHICAL SCIENCES Nesprava M. NEO-CORDOCENTRISM AS THE HEART OF SPIRITUAL ECOLOGY ................................................................... 27

Rohova O., Karpan I., Reznikov S. ABOUT THE NATURE OF GOALS AND VALUES IN THE NEW UKRAINIAN SCHOOL ......................................... 37

PSYCHOLOGICAL SCIENCES Lyla M., Chyzhma D. SENSORY-PERCEPTUAL ACTIVITY IN FOREIGN LANGUAGE LEARNING .............................................. 41 Biletskaya M., Dudakova M. INTERRELATION OF THE EMOTIONAL AND PERSONAL CHARACTERISTICS AND DEFENSIVE-COPING BEHAVIOUR IN MEN WITH ATOPIC DERMATITIS ...... 45

Biletskaya M., Polumeeva D., Biletsky M. FAMILY COUNSELING FOR PARENTS OF GIRLS WITH ALIMENTARY OBESITY ............................................... 53 Savina T. SPECIFICITY OF AFFECTIVE DEVELOPMENT IN CHILDREN WITH ASD ................................................. 55

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 3

ARTS

VISUAL IMAGES OF MATERIAL CULTURE IN THE DESIGN OF MODERN INTERIOR

SOLUTIONS

Kainbayeva Zh.,

Candidate of Pedagogical Sciences, Head. Department of Fine Arts and Design,

West Kazakhstan University. M. Utemisova (Uralk) Republic of Kazakhstan

Dzholdasbaeva A.

1st year undergraduate EP Design of the West Kazakhstan University. M. Utemisova (Uralk)

Republic of Kazakhstan

ВИЗУАЛЬНЫЕ ОБРАЗЫ МАТЕРИАЛЬНОЙ КУЛЬТУРЫ В ДИЗАЙНЕ СОВРЕМЕННЫХ

ИНТЕРЬЕРНЫХ РЕШЕНИЙ

Кайнбаева Ж.С.,

кандидат педагогических наук, зав. кафедрой изобразительного искусства и дизайна Западно-Ка-

захстанского университета им. М.Утемисова (г.Уральк) Республика Казахстан

Джолдасбаева А.Т.

магистрант 1 курса ОП Дизайн Западно-Казахстанского университета

им. М.Утемисова (г.Уральк) Республика Казахстан

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-3-5

Abstract

The article is devoted to the study of the importance and significance of the use of visual images of material

culture in the design of modern interior solutions for an apartment, taking into account functionality, artistic con-

tent and aesthetic expressiveness, as well as in creating a project for an interior of a modern apartment using visual

images (paintings, wall panels, collages, etc. etc.)

Аннотация

Статья посвящена рассмотрению изучения важности и значимости использования визуальных образов

материальной культуры в дизайне современных интерьерных решений квартиры с учетом функциональ-

ности, художественного содержания и эстетической выразительности, а также в создании проекта ин-

терьера современной квартиры с использованием визуальных образов (картины, настенные панно, ко-

ллажи и т. д.)

Keywords: visual images, living space, subject-spatial content, subject interior, eclecticism, modern design

concepts, modern interior.

Ключевые слова: визуальные образы,жилое пространство,предметно-пространственное наполнение,

предметный интерьер,эклектика, современные дизайнерские концепции, современный интерьер.

Современный человек, сегодня творец соб-

ственного жилого пространства, он наполняет свое

жилое пространство предметами близкими и понят-

ными его эстетическому восприятию, а в конечном

итоге весь мир вещами. Через предметы он «изме-

няет» окружающее пространство, включает его в

материальную культуру, создает среду современ-

ного интерьера. Наполняя свой дом вещами, со-

здаем свое индивидуальное пространство, осознаем

территорию собственного комфортного интерьера.

Любое жилище, будь то квартира, коттедж, офис,

где живет или работает человек, имеет тенденцию

к обрастанию дорогими ему вещами и предметами,

будь то картины, милые вазочки, сувениры, книги

и т.д. [1].

Предметно-пространственное наполнение

среды современного интерьера это одна из основ-

ных задач дизайна жилой среды. В современном

дизайне жилой среды выделяют архитектурный и

предметный типы интерьера.

Предметный интерьер начал формироваться в

начале 19 века «В искусстве Бидермайер, относя-

щейся к австрийско-германской провинции, но по-

лучил законченное название в викторианской Ан-

глии. Викторианская эпоха была полна оптимизма,

все было радостно и эмоционально красиво. В этот

период Англия пережила промышленный подъем и

стала «творческой мастерской Европы»[2]. Есте-

ственно, что тогда развивалась и психология пред-

ставителей нового среднего класса, стремящихся

окружить себя атрибутами «богатой жизни». К

этим атрибутам можно отнести картины, графиче-

ские рисунки, скульптуры, предметы дорогой ме-

бели и т. Д. Это время характеризовалось эклектиз-

мом, сменой стилей.

Эклектика сопровождалась отрицательным

влиянием результатов промышленной революции.

Производство мануфактурным способом дешевило

любую картину, статуэтку, элемент декора, объем-

ную резьбу. Изготовление многих вещей сводилось

к созданию бутафории из папье-маше или краше-

ного гипса, или из жестяных пластин. По существу,

4 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

викторианский стиль Англии можно назвать сти-

лем подделок и имитаций, бутафории и суррогата,

в котором дешевые материалы при использовании

механической обработки создавали иллюзию бо-

гатства «доброй старой классической Англии» [3].

«Интерьер того времени был перегружен вещами,

не было свободного места. Создавалось впечатле-

ние, что люди опасаются пустоты в интерьере. Мы

купили много мебели и вещей. Интерьеры были пе-

регружены множеством декоративных элементов,

многое придавало интерьеру хаос, казалось, что хо-

зяину не хватало понятия вкуса и светского тона, в

таких помещениях не было абсолютно никакого

комфорта», - писал в своей книге о История внут-

реннего убранства К. Маккоркодейла [4].

Английский писатель Джеймс Дж. Вдохнов-

ленный интерьерами того времени, написал свои

ядовитые строки, посвященные хозяевам интерье-

ров того времени: «Они густо покрыли стены ми-

шурными орнаментами и вырезками с какими-то

странными наростами и выпуклыми складками дра-

пировок; Благодаря всевозможным безделушкам,

которые можно было подарить только горничным,

этот неописуемый комфорт мог доставить огром-

ное удовольствие слепым"[5].

Параллельно этому стилю в Англии, стиль Ма-

карт появился в Вене. Этот стиль получил свое

название от модного тогда австрийского худож-

ника Х. Макарта. Обязательными предметами та-

кого интерьера были огромные букеты из искус-

ственных цветов, помост, тронное кресло, искус-

ственные украшения, мебель в грубоватом нео-

стиле с обилием позолоты.

Эклектика в интерьере навеяна перенасыще-

нием рынка дешевыми низкокачественными това-

рами из-за механизации человеческого труда. Кон-

фликт между промышленным производством и ре-

меслом вызвал протесты интеллигенции, чутко

относящейся к художникам и теоретикам искус-

ства, в результате чего в Англии возникло антиэк-

лектическое движение [6].

Это движение возглавил Дж. Рескин. Рескин

ненавидел промышленное и мануфактурное произ-

водство и видел единственное спасение искусства в

возвращении к ранней готике, к навыкам средневе-

кового ремесла, когда мастер еще не был отчужден

от производства вещи. Он был убежден, что только

в средневековье, в эпоху гармонии искусства и

жизни, духовные, религиозные и нравственные

ценности преобладали над материальными. Дело Д.

Рескина продолжил его ученик У. Моррис - органи-

затор движения «Искусства и ремесла», ставившего

целью возрождение традиций средневекового руч-

ного ремесла. Эти начинания составили «антивик-

торианское» течение английского искусства сере-

дины XIX века [7].

По мнению Морриса, перед художниками по-

ставлена задача огромной важности – привить эсте-

тические вкусы обществу и развить его материаль-

ную культуру. Являясь противником промышлен-

ного производства викторианского эпохи, всю

жизнь боровшийся за открытость художественного

творчества, он был художником, во многом опреде-

лившим дальнейшие пути развития материальной

культуры. Уже одним своим стремлением уйти от

эклектики XX века и выработать целостный визу-

альный язык, «найти законы формообразования по

аналогии с живой природой, наполнить предметное

творчество актуальной философией и восприятием

мира материей, несомненно, был шагом вперед»

[8].

Сегодня предметы изобразительного искус-

ства захватили умы современных людей. В дизайне

интерьеров нет ни одного художественного стиля,

с помощью которого нельзя было бы разместить на

стене картину, серию графических работ, скульп-

туру и т. д.

В связи с этим взгляд дизайнеров последних

лет направлен на решение эстетических и культур-

ных проблем художественного наполнения средо-

вого пространства современного интерьера квар-

тиры и элементов, его образующих.

Следует отметить, что в последнее время оно

резко обострилось и обнаружило невиданную ранее

динамику, зависимость внутреннего пространства

от визуальных объектов. Внутренняя среда форми-

руется по разным причинам - цветовым предпочте-

ниям, стилистическим решениям. легкие градации,

а также от повышения смысловой функционально-

сти до конкретной индивидуализации товаров для

дома для конкретного потребителя - все это актуа-

лизирует концептуальные и практические вопросы,

связанные с повышением художественного уровня

культурно-бытовых товаров, и подтверждает про-

гнозную и реальную ценность выполненной работы

[7].

Современные дизайнерские концепции отли-

чаются разнообразием форм, функциональностью,

гибкостью и мобильностью. В зависимости от реги-

ональных социокультурных и экономических ха-

рактеристик, влияющих на процесс проектирова-

ния современного интерьера, его наполнение мате-

риальными объектами, составляющими целостную

систему, выражающую образ среды данного потре-

бителя, а также сами происходящие процессы в

этой среде существенно различаются в зависимости

от образа жизни их обитателей. Это делает задачу

создания образного содержания культурно-быто-

вых изделий крайне сложной, а выбор предлагае-

мых художественно-дизайнерских решений - дело

ответственное.Также необходимо учитывать тот

факт, что необходимо придать концептуальный об-

раз утилитарным продуктам - гибкость, способ-

ность отслеживать изменения в экономике и обще-

стве, перестраиваться применительно к более дина-

мичным социокультурным требованиям и

процессам.

Концепция исследования сформирована на ос-

нове теоретических положений, разработанных В.

Сидоренко, А. Рубиным, Н. Вороновым, К. Кондра-

тьевой, Е. Лазаревым, С. Хан-Магомедовым, Г. Де-

мосфеновой, Э. Жердевым и др., и предполагает ту

трансформацию среды в объект, который, увеличи-

вая в ней художественное и образное содержание,

должен усиливать гуманизацию, экологизацию

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 5

культуры нашей повседневной жизни на всех уров-

нях - от художественного образа единое произведе-

ние с образным содержанием средообразующей си-

стемы элементов культурно-бытового назначения

во всех аспектах - от освоения достижений передо-

вых инженерных технологий до новых способов

возрождения народного творчества [8].

Таким образом, необходимо моделировать на

типологическом уровне в качестве основного

структурного компонента те явления и процессы,

которые находят отражение в культурно-историче-

ском разрезе и выражение образа жизни в стилисти-

ческом воплощении. Также необходимо принять во

внимание тот факт, что современный образ жизни

сегодня уже не только в сравнении даже с прошлым

веком, но такой исследовательский и дизайнерский

подход объяснил бы его собственные несравненные

художественные ценности, которые он выдвигает

смыслообразование художественных изделий для

интерьерных решений.

Тенденция нашего времени открывать слож-

ное в простом, универсальное в малом и актуальное

в забытом, окрасила художественное и творческое

восприятие дизайна, создавая современные интерь-

ерные решения в новых тонах. На основании выше-

изложенного была обозначена исследовательская

проблема, направленная на изучение использова-

ния визуальных образов материальной культуры в

дизайне современных интерьерных решений.

Цель исследования: теоретически обосновать,

проанализировать важность и значимость исполь-

зования визуальных образов материальной куль-

туры в дизайне современных интерьерных решений

квартиры с учетом функциональности, художе-

ственного содержания и эстетической выразитель-

ности, а также в создании проекта интерьера совре-

менной квартиры с использованием визуальных об-

разов (картины, настенные панно, коллажи и т. д.)

Задачи:

- рассмотреть возможность понимания «визу-

ального образа» в теории искусства и дизайна;

- проанализировать теоретические положения

и терминологические определения понятия визу-

альных образов материальной культуры;

- определить роль использования визуальных

образов материальной культуры в дизайне совре-

менных интерьерных решений;

- выявить современные тенденции изменения

роли и места художественного образа в утилитар-

ной среде;

- Разработать дизайн-проект современного ин-

терьера квартиры с использованием визуальных об-

разов материальной культуры как объектов средо-

вого содержания.

Ожидаемые результаты: в ходе проведения ма-

гистерского исследования будут проанализиро-

ваны теоретические положения и терминологиче-

ские определения понятия визуальных образов ма-

териальной культуры, определена роль

использования визуальных образов материальной

культуры в проектировании современных интерь-

ерных решений, выявлены современные тенденции

дизайна к изменению роли и места художествен-

ного стиля интерьера в проектировании жилой

среды средствами визуализации (картины, настен-

ные панно, коллажи и т.д.), а также будет разрабо-

тан дизайн-проект современного интерьера квар-

тиры с использованием визуальных образов мате-

риальной культуры (картины, настенные панно,

коллажи и т.д.) как объектов средового наполнения.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1. Моррис, У. Искусство и жизнь. Избранные

статьи, лекции, речи, письма. / У. Моррис. - М.,

1973.-512 с; ил.

2. Фар-Беккер Г. Искусство модерна / Пер. с

нем. / Фар-Беккер. - Koln: Konemann, 2000. - 428 с,

ил.

3. Стерноу, С.А. Арт-Нуво. Дух прекрасной

эпохи / С.А. Стерноу. - Минск: Белфакс, 1997. – 126

с, ил.

4. Сарабьянов, Д.В. Модерн. История стиля /

Д. В. Сарабьянов. - М.: Галарт, 2001. - 344 с, ил.

5. Моран, А. де. История декоративно-при-

кладного искусства / Пер с фр. / А. де Моран. - М.:

Искусство, 1982. - 577 с; ил.

6. Пузанов, В.И. Лицом к лицу с модерном //

Техническая эстетика. - 1990. - № 10.

7. Курьерова, Г.Г. О судьбах понятия «стиль»

и стилевого анализа в дизайне.//Проблемы стиля в

современном дизайне. - М., ВНИИТЭ, 1998 - 123 с.

8. Лаврентьев, А.Н. История дизайна: учеб.

пособие /А.Н. Лаврентьев. - М.: Гардарики, 2006. -

303 с, ил.

6 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

JURISPRUDENCE

ABOUT PSYCHOLOGICAL FEATURES CONDUCTING AN INTERROGATION

Pulatov Yu.,

Doctor of Law, Professor

Military Technical Institute of the National Guard

Republic of Uzbekistan

Khakberdiev A.

senior teacher of Tashkent

State Law University

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-6-9

Abstract

The article discusses the features of interrogation in compliance with the norms of criminal procedure legis-

lation, the content of the psychological preparation of the investigator for interrogation of a suspect, a witness, as

well as the types of factors affecting the effectiveness of interrogation. It is concluded that during interrogation it

is prohibited to use violence, physical and psychological, and deception, as well as a professional investigator to

be an intellectual, a good psychologist, and have a high level of legal awareness.

Keywords: features, conduct, interrogation, tactics, legality, criminal procedure legislation, investigator, psy-

chology.

One of the most important investigative actions,

from which, according to Art. 2 of the Criminal Proce-

dure Code of the Republic of Uzbekistan depends on

the rapid and complete disclosure of crimes, the expo-

sure of the perpetrators, is interrogation. From the

standpoint of the criminal process of forensic science,

interrogation is the receipt of information from the in-

terrogated about the crime being investigated.

Interrogation in legal psychology is a communica-

tion between the investigator and the interrogated, dur-

ing which the influence on the mental, emotional and

volitional sphere of the latter is carried out, regulated

within the framework of the law, using psychological

methods, in order to obtain from him complete and cor-

rect information about the events and facts of interest

to the investigation1.

From the point of view of psychology, thus, inter-

rogation can be defined as a process of communication

and influence on the interrogated.

The psychological patterns of human communica-

tion during interrogation have their own specific fea-

tures.

Interrogation is regulated by the norms of criminal

procedure legislation, according to which the investiga-

tor is endowed with the function of managing commu-

nication.

A situation arises between the investigator and the

interrogated forced communication, which affects the

mental state of the interrogated.

The criminal procedure legislation established that

the results of the interrogation between the investigator

1 Sirliev B.I. Psychology of law enforcement: A textbook. -

T.: Academy of the Ministry of Internal Affairs of the Repub-

lic of Uzbekistan, 2010. 2 Pulatov Yu.S., Bababekov N.D. Questions and answers on

the tactics of individual investigative actions: Handbook. - T

.: MIA of the Republic of Uzbekistan, 2016. - P. 25-26. 3 Ibratova F., Khabibullaev D. LEGAL ISSUES OF SIGNS

OF BANKRUPTCY AND THE REALIZATION OF THE

and the interrogated must be certified in the interroga-

tion protocol2.

Interrogation presupposes inequality in the ex-

change of information from the outset. On the part of

the investigator, it is always extremely limited. A clear

regulation of the interrogation, its volume, quantity,

quality, sequence of transmission of information by the

investigator is an indispensable condition for its effec-

tive conduct.

The conduct of this investigative action differs

from other investigative actions in a number of im-

portant psychological features. Moreover, there are

both positive and negative aspects3.

On the positive side, these features are manifested

in the following:

– interrogation is easier to carry out than other in-

vestigative actions;

– the effectiveness of its implementation largely

depends on the professional skill of the investigator;

– it can be carried out again, if something is

missed, it can be postponed.

Negative features are manifested in the following:

– the presence of psychological barriers in com-

munication4;

– the dependence of the results of the interrogation

on the reliability of the testimony of witnesses and vic-

tims;

– technical difficulties in conducting an interroga-

tion.

Like any other investigative action, interrogation

has its own psychological content:

RIGHTS OF WORKERS IN CASES OF BANKRUPTCY

OF EMPLOYERS UNDER THE LAWS OF THE

REPUBLIC OF UZBEKISTAN //Znanstvena Misel. – 2019.

– №. 11-2. – С. 55-61. 4 Ibratova F. B. et al. Legal Issues of Observation-Bank-

ruptcy Procedures Applicable by the Economic Court of Uz-

bekistan //J. Advanced Res. L. & Econ. – 2019. – Т. 10. – С.

187.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 7

– study of the psychological characteristics of the

person being interrogated: his motives, interests, char-

acteristics of temperament and character, etc.;

– change in the mental state of the person being

interrogated: affective, frustrating, etc.;

– establishing psychological contact with the per-

son being interrogated and developing a trusting rela-

tionship with him5;

– providing lawful psychological influence on the

person being interrogated;

– the use of tactical and psychological techniques

to obtain information on the case under investigation.

Interrogation is an independent and complex type

of activity, consisting of a set of individual actions,

which in the psychological literature is represented by

certain stages6.

Psychological readiness is a prerequisite for the ef-

fectiveness of any human activity. Willingness is the

selective activity of an individual aimed at obtaining

the result of the chosen activity.

How to determine the level of psychological prep-

aration of an investigator for interrogation based on his

actions?

If the interrogation is conducted uncertainly, with-

out a specific system, inconsistently, then this is evi-

dence that the investigator is not prepared for it.7.

What is the content of the psychological prepara-

tion of the investigator for the interrogation of the sus-

pect, witness, etc.?

Psychological preparation involves [4]:

– awareness of the need to obtain information

from the person being interrogated;

– determination of the purpose of the interroga-

tion;

– foreseeing the conditions in which the interroga-

tion will take place, using one's past experience in such

situations;

– determining the most appropriate tactical tech-

niques and developing a mental plan for the interroga-

tion 8.

The investigator must know where to start the in-

terrogation, what questions to ask, what psychological

techniques to use to influence the interrogated. The in-

vestigator adjusts to a certain behavior during interro-

gation, takes into account the opposition from the inter-

rogated. Outwardly, psychological readiness for inter-

rogation is manifested in confident movements,

persuasive speech, etc., which, of course, the interro-

gated also feels. In addition, a number of factors affect

the effectiveness of interrogation.

Factors affecting the effectiveness of interroga-

tion:

5 Ibratova F. B. et al. Special features of modern legal sys-

tems: cases and collisions. – 2017. 6 Criminal Procedure Code of the Republic of Uzbekistan. -

T .: "Adolat", 2018. 7 Барышова М. В. и др. Социальное предприниматель-

ство: научные исследования и практика. – 2019. 8 Пулатов Ю.С., Бабабеков Н.Д. Тактика производства

отдельных следственных действий в вопросах и ответах:

Пособие. – Т.: ТВВТУ МВД Республики Узбекистан,

2016. - С. 111-112. 9 Isroilov D. On the question of the tactical significance of

preparing an investigator for interrogation // Tactics and

– choice of time and place of interrogation;

– exposure to extraneous stimuli;

– the situation in the investigator's office;

– the use of tape recording;

– the behavior of the investigator during interro-

gation.

When conducting an interrogation, it is necessary

to take into account the psychology of its participants,

depending on the category of persons to be interro-

gated. The investigator announces who the person will

be interrogated, his procedural rights and offers to tes-

tify on the merits. The interrogated gives testimony in

free form. The investigator analyzes this information

and, depending on their assessment, selects methods of

psychological influence, with the help of which the sus-

pect is not only assisted in restoring individual facts and

events, but also internal hesitations are overcome when

deciding to give truthful testimony.

Необходимым условием успешного проведе-

ния допроса является установление психологиче-

ского контакта с допрашиваемым. Необходимость

установления такого контакта обусловлена следую-

щими обстоятельствами.

A prerequisite for successful interrogation is the

establishment of psychological contact with the inter-

rogated. The need to establish such contact is due to the

following circumstances.

The simplest interrogation situation is conflict-

free. This situation is characterized by an actively be-

nevolent position of the interrogated in relation to the

investigation and a sincere desire to help the investiga-

tor to know the truth in the case9.

Difficulties in this situation may arise as follows:

– errors of perception - once distorted mental im-

ages of once perceived events and facts that have arisen

under the influence of some objective and subjective

reasons (external hindrances and shortcomings of the

psychophysiological state at the time of perception10;

– errors of reproduction - inaccurate ideas about

the essence or qualities of an object that have developed

in the mind of a person. In this case, the object or its

individual property is perceived correctly, but its as-

sessment is at odds with the generally accepted one;

– forgetting - forgetting, freeing a person's RAM

from unnecessary information11;

– conscientious failure to communicate all infor-

mation to the investigation.

Unfortunately, it is extremely difficult, almost im-

possible to eliminate errors of perception.

The technique of clarity is used to correct repro-

duction errors. Sometimes it is difficult to correctly

name the color of an object, describe its shape, identify

methods of interrogation in court: the experience of Uzbeki-

stan and Germany. Collection of articles / Responsible editor

А. G'afurov. T .: Adolat, 2013. - p. 115-120. 10 Ibratova F. Problems of a settlement in bankruptcy cases

in economic courts //Norwegian Journal of Development of

the International Science. – 2019. – №. 28-3. 11 Ибратова Ф. Б. Гражданско-правовые проблемы при-

знания банкротами индивидуальных предпринимателей

в Республике Узбекистан //Вопросы современной юрис-

пруденции. – 2015. – №. 5-6 (47).

8 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

the object itself[6]. To help the interrogated, the interior

of the investigator's office, the landscape outside the

window, (search for similar forms), various catalogs

(colors - in all senses, items of clothing, tools) can be

used.

To overcome obstacles of the third kind, such a

feature of the human psyche as associative thinking is

used. The adjacency technique allows you to recall the

circumstances of interest to the consequence by refer-

ring to events, facts or phenomena that are in a spatial

or temporal (simple association) connection. It is pos-

sible to present any object related to the crime. In the

process of recognizing the object, the interrogated re-

calls many circumstances associated with it. An exam-

ple of complex (semantic, sensory) associations can be

mnemonics - a method of memorization, which consists

in creating images with a pre-developed code that en-

codes words, events, dates. Often those interrogated

find it difficult to remember the nickname, surname, to

describe the appearance of a certain person. For this,

the investigator must have at hand special reference

books and albums.

Also, to overcome forgetfulness, the contrast tech-

nique is used. It is suitable in cases where the interro-

gated initially answers the question “forgot”, “I don’t

remember”. Then it is proposed to compare, according

to some parameters, the objects or persons in question

(if there were several objects of perception).

Departure for interrogation at the scene is possi-

ble. In this case, a number of simple and complex asso-

ciations are aroused in the person being interrogated,

which greatly facilitates recall.

There are cases when the interrogated, due to ab-

sent-mindedness, his own considerations about the

value of the material presented, does not report some

circumstances that are important for the investigation.

In this regard, it is necessary to explain to him that any

details may be useful and necessary, ask him to tell eve-

rything that he can remember, in chronological order

from some earlier date than the crime (when I first

thought about the possibility of committing this act), or

try to change the sequence of events, making the read-

ings as detailed as possible.

It also happens that a conscientious interrogator

cannot remember anything due to excessive internal

stress. Mental stress is usually indicated by visible en-

slavement, stiffness in speech, movements, reactions,

or, conversely, increased motor skills, absent-minded-

ness and other behavioral anomalies. To eliminate the

indicated interference, the investigator must reassure

the interrogated - encourage him, express gratitude for

his cooperation. Many defendants do not understand

the importance of actively helping the investigation. In

this situation, the investigator should explain to the ac-

cused, preferably using examples, the existence of such

a mitigating circumstance.

However, one should not forget about the "pit-

falls" of such active cooperation of the accused. It is

12 Salimova I. M. The Concept Of Relevance In Civil And

Economic Procedural Law And Its Relationship With Other

Legal Categories //Journal of Contemporary Issues in Busi-

ness and Government. – 2021. – Т. 27. – №. 1. – С. 362-

369.

important to find out the motives for helping the inves-

tigation, because among them there may be a desire to

avoid responsibility for another, unrelated crime.

In case of conflict behavior of the offender, it is

very important to find out the reasons why he does not

want to make contact12. Among the most typical mo-

tives are the fear of criminal liability, the belief that the

investigation will not collect the necessary evidence.

Sometimes, among the motives, there is a desire to

shield accomplices (this is especially typical for minors

and members of criminal associations). The most ver-

satile and general interrogation technique is called "ex-

posing a lie" and is used in combination with other tech-

niques or (less often) separately. Its essence lies in the

use of internal and external contradictions in the testi-

mony of the person under investigation to overcome his

negative position in relation to the investigation.

The use of the positive qualities of the interrogated

is also closely related. Skillfully comparing the positive

qualities of the accused, who understands the immoral-

ity of the act he has committed and still gives false tes-

timony, with his high authority, great merits in the past

or present, the investigator can convince the accused to

tell the truth, increasing his sense of guilt.

When interrogating persons who actively resist in

establishing the truth in the case and have certain

knowledge in the criminal law sphere, it is not uncom-

mon for these persons to discredit the evidence at the

disposal of the investigation. In this case, the investiga-

tor, before presenting such evidence, must in a veiled

form find out and record the person's attitude to the

source of information. This technique is called "distrac-

tion."

There is also a trick of "inertia". Its essence lies in

creating such a situation in which the interrogated, un-

willingly, says too much. Creating the conditions for

the application of this technique, the investigator con-

ducts a conversation with the person on some abstract

topic. At the moment when the conversation has been

going on for quite a long time and the investigator sees

that the interrogated has relaxed and does not expect a

catch, it is important not to change the tempo, tone, vol-

ume, emotional coloring of the voice to ask the question

that interests the investigation. It is very likely that the

accused will give a truthful answer by inertia. When he

realizes, two options are possible: either the person re-

fuses to sign the protocol and the reception can be con-

sidered unsuccessful, or the accused realizes the further

uselessness of the denials and voluntarily goes to the

aid of the investigation.

Evidence, based on tactical considerations, can be

presented in one or during a series of interrogations.

In relation to the presentation of evidence, the

terms "strength of evidence", "strong evidence"13. The

term "strong, compelling evidence" should be under-

stood as "evidence that stands out with a special emo-

tional coloring, as well as that evidence that, for various

13 Эсанова З. Н. УЧАСТНИКИ ИСПОЛНИТЕЛЬНОГО

ПРОИЗВОДСТВА: ТЕОРИЯ И АНАЛИТИКА

//ПОТЕНЦИАЛ СОВРЕМЕННОЙ НАУКИ. – 2020. – С.

447-453.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 9

reasons, the interrogated person perceives as decisive

in exposing him".

When none of the evidence available in the case

can separately prove the fact that the investigator needs

and thereby influence the accused without supporting

other evidence, they should be used in aggregate14.

Some tactical techniques raise doubts about their

admissibility, stand on the verge of permitted and pro-

hibited 15.

The use of violence, physical and mental, and decep-

tion is definitely prohibited during interrogation. Also, it

is not allowed to excite base feelings in the interrogated.

From the above, it should be concluded that a profes-

sional investigator should:

– to be an intellectual;

– a good psychologist;

– have a high level of legal awareness.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1. Sirliev B.I. Psychology of law enforcement: A

textbook. - T.: Academy of the Ministry of Internal Af-

fairs of the Republic of Uzbekistan, 2010.

2. Pulatov Yu.S., Bababekov N.D. Questions and

answers on the tactics of individual investigative

actions: Handbook. - T .: MIA of the Republic of

Uzbekistan, 2016. - P. 25-26.

3. Ibratova F., Khabibullaev D. LEGAL ISSUES

OF SIGNS OF BANKRUPTCY AND THE

REALIZATION OF THE RIGHTS OF WORKERS IN

CASES OF BANKRUPTCY OF EMPLOYERS

UNDER THE LAWS OF THE REPUBLIC OF

UZBEKISTAN //Znanstvena Misel. – 2019. – №. 11-

2. – С. 55-61.

4. Ibratova F. B. et al. Legal Issues of

Observation-Bankruptcy Procedures Applicable by the

Economic Court of Uzbekistan //J. Advanced Res. L. &

Econ. – 2019. – Т. 10. – С. 187.

5. Ibratova F. B. et al. Special features of modern

legal systems: cases and collisions. – 2017.

6. Criminal Procedure Code of the Republic of

Uzbekistan. - T .: «Adolat», 2018.

7. Барышова М. В. и др. Социальное

предпринимательство: научные исследования и

практика. – 2019.

8. Пулатов Ю.С., Бабабеков Н.Д. Тактика

производства отдельных следственных действий в

вопросах и ответах: Пособие. – Т.: ТВВТУ МВД

Республики Узбекистан, 2016. - С. 111-112.

9. Isroilov D. On the question of the tactical

significance of preparing an investigator for

interrogation // Tactics and methods of interrogation in

court: the experience of Uzbekistan and Germany.

Collection of articles / Responsible editor А. G'afurov.

T .: Adolat, 2013. - p. 115-120.

10. Ibratova F. Problems of a settlement in

bankruptcy cases in economic courts //Norwegian

Journal of Development of the International Science. –

2019. – №. 28-3.

11. Ибратова Ф. Б. Гражданско-правовые

проблемы признания банкротами индивидуальных

предпринимателей в Республике Узбекистан

//Вопросы современной юриспруденции. – 2015. –

№. 5-6 (47).

12. Salimova I. M. The Concept Of Relevance In

Civil And Economic Procedural Law And Its

Relationship With Other Legal Categories //Journal of

Contemporary Issues in Business and Government. –

2021. – Т. 27. – №. 1. – С. 362-369.

13. Эсанова З. Н. УЧАСТНИКИ

ИСПОЛНИТЕЛЬНОГО ПРОИЗВОДСТВА:

ТЕОРИЯ И АНАЛИТИКА //ПОТЕНЦИАЛ

СОВРЕМЕННОЙ НАУКИ. – 2020. – С. 447-453.

14. Пирматов О. Разрешение споров в режиме

онлайн это новый этап виртуализации

гражданского судопроизводства //Review of law

sciences. – 2020. – Т. 2. – №. Спецвыпуск.

15. Хайрулина А. Б. МЕЖДУНАРОДНО-

ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ ЗАЩИТЫ ПРАВ

ЖЕНЩИН В СИСТЕМЕ ООН //«Ҳуқуқий

тадқиқотлар» электрон журнали. – 2019. – №.

SPECIAL IS.

16. Эсанова З. УЧАСТНИКИ

ИСПОЛНИТЕЛЬНОГО ПРОИЗВОДСТВА:

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПРАВИЛА И

АНАЛИТИЧЕСКИЕ РЕЗУЛЬТАТЫ //Review of law

sciences. – 2020. – №. 3.

14 Хайрулина А. Б. МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ

АСПЕКТЫ ЗАЩИТЫ ПРАВ ЖЕНЩИН В СИСТЕМЕ

ООН //«Ҳуқуқий тадқиқотлар» электрон журнали. –

2019. – №. SPECIAL IS.

15 Эсанова З. УЧАСТНИКИ ИСПОЛНИТЕЛЬНОГО

ПРОИЗВОДСТВА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПРАВИЛА И

АНАЛИТИЧЕСКИЕ РЕЗУЛЬТАТЫ //Review of law

sciences. – 2020. – №. 3.

10 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

LEGAL ISSUES ON REVOKING ADOPTION: THEORY AND PRACTICE

Atalykova G.,

Senior Lecturer of the South Kazakhstan

State University named after M. Auezov,

Doctor of Philosophy.

Ibratova F.,

Associate Professor of the Tashkent State

Law University, Ph.D.

Esanova Z.

Professor of the Tashkent State

Law University, Doctor of Law

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-10-13

Abstract

The article examines the social significance of invalidation of adoption, theoretical and practical aspects of

cancellation and invalidation, legal differences in the invalidity of adoption from its cancellation. It is proposed to

make an addition to the Civil Procedure Code of the Republic of Uzbekistan "Chapter 292. Invalidation of the

adoption of a child".

Keywords: invalidation, adoption, orphans, protection of civil rights, civil procedure, cancellation of adop-

tion.

The Law of the Republic of Uzbekistan "On

Amendments and Additions to Certain Legislative Acts

of the Republic of Uzbekistan" dated April 30, 2013

No.ZRU-352, Article 168 of the Investigative Commit-

tee of the Republic of Uzbekistan on invalidating adop-

tion was canceled16. In the resolution of the Plenum of

the Supreme Court of the Republic of Uzbekistan "On

the practice of the application of legislation by courts

in cases of adoption" dated December 11, 2013 No. No.

21, it is explained, if a judicial authority is declared in-

valid, adoption can only take place as determined by the

loss of force by the Law of the Republic of Uzbekistan

dated April 30, 2013, Article 168 of the Family Code,

and only in relation to the child whose child was

adopted before that time: if the adoption decision was

based on false documents; if the adoption is in fictitious

form; in case of adoption of an adult person; when the

adopted child is not eligible for adoption in accordance

with article 152 of the Family Code and in other cases17.

Both legal mechanisms remain in the legislation of

Kazakhstan: the recognition of the adoption as invalid

and the cancellation of the adoption.

Noting the social significance of invalidating

adoption, B.A. Dzhandarbek argues that invalidation is

one of the most significant of the limited choice of

means, which serves to protect the legal interests of the

adopted child, in the hands of unscrupulous people, in

rare cases, from criminals. The danger is especially se-

16 Family Code of the Republic of Uzbekistan. Vedomosti of

the Oliy Majlis of the Republic of Uzbekistan, 1998, appen-

dix to No. 5-6; 2003, no. 1, art. 8; 2004, No. 1-2, Art. eight-

een. 17 Resolution of the Plenum of the Supreme Court of the Re-

public of Uzbekistan "On the practice of the courts' applica-

tion of legislation on adoption cases" dated December 11,

2013 No. 21. http://lex.uz/docs/2307236 18 Dzhandarbek B.A. Legal framework for adoption in the Re-

public of Kazakhstan (theory and practice). Diss. for the de-

gree of candidate of legal sciences. The Republic of Kazakh-

stan. Almaty city. 2002 . - P. 111.

rious in the case of adoption by foreign nationals: inter-

national adoption. Publications appearing in the media

testify to the phenomenon of transnational crime, one

of the objects of which is18.

Article 92 of the Code of the Republic of Kazakh-

stan "On Marriage (Matrimony) and the Family" sets

out the main conditions (reasons) for declaring an adop-

tion invalid. It is recognized as invalid in the following

cases: 1) the decision on adoption was made on the ba-

sis of forged documents; 2) adoption without parental

consent, as required by law; 3) adoption by marriage

without the consent of the other spouse; 4) adoption, by

spouses, one of whom is recognized by the court as in-

competent or partially capable19.

One of the most important problems, which is sig-

nificant in theoretical and practical aspects20, is to iden-

tify the true correlation between the concepts of revo-

cation and invalidation. It should be noted that earlier

literature suggested that in principle one term could be

considered “revocation of adoption”. This path has

gone into modern Russian legislation, where there is no

concept of invalidation of adoption21.

German law also allows the possibility of invali-

dating an adoption. In Germany, an adoption can only

be declared invalid in strictly established cases, for ex-

ample, the lack of prior parental consent, as well as the

adoption was obtained through deception, deception

and threats (according to statistics, the number of these

processes compared to the total number of adoptions is

19 Code of the Republic of Kazakhstan "On marriage (matri-

mony) and family" dated December 26, 2011 No. 518-IV ЗРК

// Bulletin of the Parliament of the Republic of Kazakhstan,

2011, December, No. 22 (2599), art. 174. 20 Ibratova F. B. et al. Special features of modern legal sys-

tems: cases and collisions. – 2017. 21 Эсанова З. Н. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ ОБ

УСЫНОВЛЕНИИ В ГРАЖДАНСКИХ СУДАХ (НА

ПРИМЕРЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА РЕСПУБЛИКИ

УЗБЕКИСТАН) //ПРОБЛЕМЫ ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ

СОВРЕМЕННОЙ НАУКИ. – 2020. – С. 547-552.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 11

10%). In this case, the judicial authority will declare the

adoption illegal. The statute of limitations for these

cases is three years. During this time, a reverse absorp-

tion procedure is possible. In Germany, this is called

de-adoption. This happens primarily in the interests of

the child, when mutual understanding does not develop

between him and his new parents, and his future life in

a new family becomes unbearable. The result of such a

court decision is that, on the one hand, there is the pos-

sibility of the child returning to his biological parents

in his family, and on the other hand, the possibility of

adoption by other people. When deciding on adoption,

a court in Germany must be guided, above all, by re-

specting and protecting the interests of the child22.

Agreeing with the views of V.A. Ryasentsev, it

must be emphasized that there are some differences in

the invalidity of adoption from its cancellation:

– firstly, the cancellation of adoption, in contrast

to the recognition of the adoption as invalid, can be

based on general categories, this means taking into ac-

count the poor living conditions of the child. Ac-

ceptance of invalidity of adoption is carried out only in

cases strictly provided for by law;

– secondly, when the adoption is canceled, the re-

lationship between the adoptive parent and the adopted

child ends in the future, and when the adoption is de-

clared invalid, it is considered invalid from the moment

of adoption, that is, the court decision is retroactive;

– thirdly, the cancellation of adoption is allowed if

it does not contradict the interests of the child and the

law does not contain this clause, which recognizes the

invalidity of adoption. If there are legitimate reasons,

the adoption must be declared unconditionally invalid;

– fourth, when the adoption is canceled, the adopt-

er's surname and patronymic may be retained, and

when the adoption is invalidated, this option will not be

offered;

– fifthly, when the adoption is canceled, the obli-

gation to pay alimony in favor of the adopted parent

may be imposed on the adoptive parent; when the adop-

tion is recognized, it is not provided. However, if he

harmed the child, a fine may be charged;

– sixth, only parents have the right to demand the

cancellation of adoption, the guardianship and trustee-

ship body, but any other person has the right to demand

the invalidation of adoption in addition to them23.

A.I. Pergament noted that when the adoption is

canceled, the rights and obligations cease only for the

future, and when invalidated, it is considered that they

22 Buyanova E. V. Adoption procedure under the legislation

of foreign countries: monograph / E. V. Buyanova. - Oren-

burg: LLC IPK "Universitet", 2013. - P. 21.

23 Ryasentsev V.A. Cancellation of adoption and its invalida-

tion // Soviet justice. 1970. No. 16. - P.78. 24 Parchment A.I. Fundamentals of Marriage and Family

Legislation. –M .: Knowledge, 1969. –S. 130-131 25 Commentary on the Code of Marriage and Family of the

Kazakh SSR / Ed. Yu.G. Basin and M.A. Vaksberg. Alma-

Ata: Kazakhstan, 1972. - P. 149. 26 Dzhandarbek B.A. Legal framework for adoption in the Re-

public of Kazakhstan (theory and practice). Diss. for the de-

gree of candidate of legal sciences. The Republic of Kazakh-

stan. Almaty city. 2002 . - P. 111.

did not arise at all, and therefore did not exist at all24.

Yu.G. Basina, noting that in the recognition of adoption

as invalid, the rights and obligations that arise during

adoption are considered without a valid reason and,

therefore, do not exist25.

Yu. G. Basin pointed out the possibility of a wide

range of legal grounds that are not directly provided for

in family law, but which must be taken into account in

recognizing the invalidity of adoption.

According to B.A. Dzhandarbek, a logical ques-

tion arises as to why it was proposed to use the analogy

of law, and not the analogy of law, that is, the norms of

family law that regulate similar relations: the invalidity

of marriage. In this connection, it should be noted that

the similarity of relations does not lead to a successful

combination of their legal regulation. In the civil legis-

lation of Kazakhstan, issues of invalidity and possible

legal actions - transactions are taken into account in dif-

ferent ways. Therefore, taking into account the relevant

norms of civil law, this is of great importance in the

study and in the invalidation of adoption26.

It should be noted that the fictitious nature of

adoption is distinguished by a characteristic that is not

characteristic of other fictitious actions27, for example,

a fictitious marriage, fictitious divorce and all imagi-

nary conclusions. Since then, the false nature of these

actions and conclusions is well known to all their par-

ticipants28. But with the fictitious nature of adoption,

the child, not knowing this condition, serves as a means

for the adoptive parent to achieve his selfish goals, be-

coming completely helpless and defenseless.

We agree with the opinion of B.A. Dzhandarbek

that in family law it is necessary to provide an inde-

pendent basis for the invalidity of adoption as a ficti-

tious nature of adoption. The use of legal analogy is

only a temporary measure that does not fill the gaps in

existing family law. The importance of developing cri-

teria for fictitious adoption is of great practical im-

portance. This is due to the fact that in family law it is

impossible to distinguish between adoption by the type

of invalidity, as in civil law. In civil law, one can dis-

tinguish between the invalidity of transactions based on

their contradiction to the law (Article 18 of the Civil

Code of the Republic of Kazakhstan) and the invalidity

of an imaginary conclusion (Article 169 of the Civil

Code of the Republic of Kazakhstan)29.

It should be noted that in paragraph 21 of the Reg-

ulation on the adoption of minors and the adoption of

27 Ибратова Ф. Б. Гражданско-правовые проблемы при-

знания банкротами индивидуальных предпринимателей

в Республике Узбекистан //Вопросы современной юрис-

пруденции. – 2015. – №. 5-6 (47). 28 Ibratova F., Khabibullaev D. LEGAL ISSUES OF SIGNS

OF BANKRUPTCY AND THE REALIZATION OF THE

RIGHTS OF WORKERS IN CASES OF BANKRUPTCY

OF EMPLOYERS UNDER THE LAWS OF THE

REPUBLIC OF UZBEKISTAN //Znanstvena Misel. – 2019.

– №. 11-2. – С. 55-61. 29 Dzhandarbek B.A. Legal framework for adoption in the Re-

public of Kazakhstan (theory and practice). Diss. for the de-

gree of candidate of legal sciences. The Republic of Kazakh-

stan. Almaty city. 2002 . - P. 111.

12 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

children in the family for upbringing (patronage), ap-

proved by the resolution of the Cabinet of Ministers of

the Republic of Uzbekistan on April 12, 1999. No. 171,

one of the grounds for invalidation is fictitious adop-

tion, which currently has legal force. In addition, the

adoption is considered invalid if: the adoption was car-

ried out in accordance with forged documents; the

adoption was fictitious; adopted by an adult; an adop-

tive parent is a person who does not have the right to be

an adoptive parent, that is, without parental rights or

limited parental rights, is recognized legally incapaci-

tated or partially incapacitated, registered in psychiatric

or narcotic institutions, previously convicted of an in-

tentional crime, as well as a former adoptive parent in

case of refusal adoption.

The specificity of adoption is such that it cannot

have various illegal contents, otherwise the court will

not consider the conditions of adoption fulfilled. How-

ever, the adopter may pursue the same illegal goals that

were mentioned above with regard to adoption, this

may include the exploitation of his labor, participation

in begging, trafficking in children, and so on. The in-

validation of an adoption is only possible because of its

fictitious nature30, which means that it is not intended

to create an adoption relationship, which at the same

time covers a wide range of life situations where a mi-

nor may be the victim of a criminal and a fraudster.

In addition, other addiction motives of the adopt-

ees who were forced to take an inactive position in

court are also sufficient to invalidate the adoption.

Thus, B.A. Dzhandarbek attributes the following types

of actions associated with vices of will: first, the mis-

conception of parents about their rights and the rights

of adoptive parents, the best interests of the child and

other circumstances. Threats and violence against par-

ents may make them unable to protect their rights and

prohibit adoption. In this case, the defect is an incorrect

(due to external factors) education of will in relation to

adoption, as a result, these people have a negative or

neutral attitude to their family law, neutral or positive

regarding the future legal status of the adoptive parent,

and also refuses or partially refrains from realizing their

own procedural rights. Secondly, adoption by one per-

son without the consent of the other spouse. The lack

of consent of the second spouse leads to a decision

against the will, which has legal significance. Thirdly,

adoption by spouses, one of whom is recognized by the

court as incompetent or partially. If one of the spouses

is incompetent or partially unable to act, the legal will

of the participant in the adoption relationship cannot be

formed for objective reasons31.

The concept of civil law provides for the division

of transactions into voidable ones. A similar division

exists in the Civil Code of the Republic of Uzbekistan,

as well as in many CIS countries, namely the Russian

30 Ibratova F. B. et al. Legal Issues of Observation-Bank-

ruptcy Procedures Applicable by the Economic Court of Uz-

bekistan //J. Advanced Res. L. & Econ. – 2019. – Т. 10. – С.

187. 31 Dzhandarbek B.A. Legal framework for adoption in the Re-

public of Kazakhstan (theory and practice). Diss. for the de-

gree of candidate of legal sciences. The Republic of Kazakh-

stan. Almaty city. 2002 . - P. 116.

Federation, it is not in the Civil Code of the Republic

of Kazakhstan. The contested transaction is invalidated

by a court decision, and the court decision is not obliged

to invalidate the transaction. However, this feature is

not reliable enough. If at least one of the parties to the

transaction does not agree with his assessment, the

court decision cannot be omitted. According to Yu. G.

Bastin, in essence, it is not a question of whether or not

to request judicial recognition of the invalidity of the

transaction, but about whose interests (private or pub-

lic) were violations in resolving the transaction and also

who has the right to apply to the court. organ with the

proper condition. The same conclusions can be applied

to the invalidity of an adoption. But it must be empha-

sized that inadmissible adoption always violates some-

one else's legal interests: private, public, or both. Thus,

inadmissible adoption is always a combination of ac-

tions of several subjects or one subject that violate the

rights and interests of certain subjects. B.A.Dzhandar-

bek defines three main signs of invalidity of adoption:

1) nullity from the point of view of causing the legal

consequences of the adoption of the actions of the par-

ticipants in these relations; 2) harmfulness (meaning

the violation of both the rights and the legally protected

interests of individuals); 3) the obvious unlawfulness of

the behavior of the adoption participants. In his opin-

ion, the recognition of the invalidity of adoption im-

plies the presence of all three characters32.

Therefore, it is important that in the event of the

alleged invalidity of the adoption due to the lack of will

of the participant, an assessment of the behavior of the

adoptive parent and the circumstances that took place

at the time of the consideration of the case in court and

its decision is made. In addition, the behavior and legal

will of the adoptive parent and some other participants

in the adoption are important. Thus, when it comes to

deliberate adoption or actions that have caused signifi-

cant damage to the interests of the adopted child or

other people, as a result of which the resulting defect of

unscrupulous participants33, which is of value for adop-

tion, the adoption, of course, should be recognized as

valid.

Another aspect arises - the civil procedure, which

must be considered, since the recognition of an adop-

tion as invalid differs from transactions in that it is es-

tablished by a court decision. Transactions can be rec-

ognized by the court as having no legal consequences,

since, thus, the protection of civil rights is ensured and

this method is directly indicated in Article 9 of the Civil

Code of the Republic of Kazakhstan. Although the pos-

sibility of recognizing an adoption as invalid is also

provided for in family law and, within the meaning of

its norms, is also a way to protect family rights, proce-

dural norms should be established in the Code of Civil

32 Dzhandarbek B.A. Legal framework for adoption in the Re-

public of Kazakhstan (theory and practice). Diss. for the de-

gree of candidate of legal sciences. The Republic of Kazakh-

stan. Almaty city. 2002 . - P.119.

33 Ibratova F. Problems of a settlement in bankruptcy cases

in economic courts //Norwegian Journal of Development of

the International Science. – 2019. – №. 28-3.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 13

Procedure of the Republic of Kazakhstan for consider-

ing cases on recognizing an adoption as invalid.

In addition, in order to ensure the protection of the

rights, freedoms and legitimate interests of orphans and

children left unattended by their parents, it would be

advisable to restore the norms of the Family Code of

the Republic of Uzbekistan on the recognition of adop-

tion as invalid.

In order to legally resolve cases on invalidating the

adoption of a child and based on the practice of Latvia

(Chapter 32 of the Code of Civil Procedure of the Re-

public of Latvia), it is proposed to amend the Code of

Civil Procedure of the Republic of Kazakhstan and the

Code of Civil Procedure of the Republic of Uzbekistan,

a separate chapter "Chapter 292. Invalidation of the

adoption of a child".

REFERENCES:

1. Family Code of the Republic of Uzbekistan.

Vedomosti of the Oliy Majlis of the Republic of Uz-

bekistan, 1998, appendix to No. 5-6; 2003, no. 1, art. 8;

2004, No. 1-2, Art. eighteen.

2. Resolution of the Plenum of the Supreme

Court of the Republic of Uzbekistan "On the practice

of the courts' application of legislation on adoption

cases" dated December 11, 2013 No. 21.

http://lex.uz/docs/2307236

3. Dzhandarbek B.A. Legal framework for adop-

tion in the Republic of Kazakhstan (theory and prac-

tice). Diss. for the degree of candidate of legal sciences.

The Republic of Kazakhstan. Almaty city. 2002 . - P.

111.

4. Code of the Republic of Kazakhstan "On mar-

riage (matrimony) and family" dated December 26,

2011 No. 518-IV ЗРК // Bulletin of the Parliament of

the Republic of Kazakhstan, 2011, December, No. 22

(2599), art. 174.

5. Ibratova F. B. et al. Special features of modern

legal systems: cases and collisions. – 2017.

6. Эсанова З. Н. РАССМОТРЕНИЕ ДЕЛ ОБ

УСЫНОВЛЕНИИ В ГРАЖДАНСКИХ СУДАХ

(НА ПРИМЕРЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА

РЕСПУБЛИКИ УЗБЕКИСТАН) //ПРОБЛЕМЫ

ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ СОВРЕМЕННОЙ

НАУКИ. – 2020. – С. 547-552.

7. Buyanova E. V. Adoption procedure under the

legislation of foreign countries: monograph / E. V.

Buyanova. - Orenburg: LLC IPK "Universitet", 2013. -

P. 21.

8. Ryasentsev V.A. Cancellation of adoption and

its invalidation // Soviet justice. 1970. No. 16. - P.78.

9. Parchment A.I. Fundamentals of Marriage and

Family Legislation. –M .: Knowledge, 1969. –S. 130-

131

10. Commentary on the Code of Marriage and

Family of the Kazakh SSR / Ed. Yu.G. Basin and M.A.

Vaksberg. Alma-Ata: Kazakhstan, 1972. - P. 149.

11. Dzhandarbek B.A. Legal framework for adop-

tion in the Republic of Kazakhstan (theory and prac-

tice). Diss. for the degree of candidate of legal sciences.

The Republic of Kazakhstan. Almaty city. 2002 . - P.

111.

12. Ибратова Ф. Б. Гражданско-правовые про-

блемы признания банкротами индивидуальных

предпринимателей в Республике Узбекистан //Во-

просы современной юриспруденции. – 2015. – №. 5-

6 (47).

13. Ibratova F., Khabibullaev D. LEGAL ISSUES

OF SIGNS OF BANKRUPTCY AND THE

REALIZATION OF THE RIGHTS OF WORKERS IN

CASES OF BANKRUPTCY OF EMPLOYERS

UNDER THE LAWS OF THE REPUBLIC OF

UZBEKISTAN //Znanstvena Misel. – 2019. – №. 11-

2. – С. 55-61.

14. Ibratova F. B. et al. Legal Issues of Observa-

tion-Bankruptcy Procedures Applicable by the Eco-

nomic Court of Uzbekistan //J. Advanced Res. L. &

Econ. – 2019. – Т. 10. – С. 187.

15. Ibratova F. Problems of a settlement in bank-

ruptcy cases in economic courts //Norwegian Journal of

Development of the International Science. – 2019. – №.

28-3.

14 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

PEDAGOGICAL SCIENCES

MODERN VIEW OF INCLUSIVE EDUCATION

Abubakirova R.,

Master student of the University of International Business. Kazakhstan, Almaty

Zhacheva E.

Senior teacher of the language center of the University of International Business. Specialist. Almaty

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-14-16

Abstract

The article considers some aspects of the development of inclusive education in the Republic of Kazakhstan.

Education of others through the inclusion of children with special educational needs in an inclusive environment,

as well as current problems in the implementation of inclusive education. The relevance of the implementation of

inclusive education in the modern educational system is beyond doubt. It is well known that the modern system of

special education is undergoing changes. These changes focus on working with children with special educational

needs in different directions. But today there is an urgent question about alternative options for teaching and raising

children with special educational needs to closed special education.

Keywords: inclusive education, medical and pedagogical correction, exteriorization, emotional and informa-

tional substance, correction pedagogic support.

Issues of ensuring the life of children of this cate-

gory are defined in the Laws of the Republic of Ka-

zakhstan "on education", "on the rights of the child in

the Republic of Kazakhstan", "on social and medical-

pedagogical correctional support for children with dis-

abilities", as well as in a number of regulatory legal

acts.

Having equal rights to education and creative de-

velopment with all other children in accordance with

the Constitution of the Republic of Kazakhstan and the

law of the Republic of Kazakhstan "on education". In

life, children with disabilities face difficulties, or even

the inability to get a good education. Today, the major-

ity of children with disabilities receive education in

special correctional educational institutions with resi-

dential or home-based accommodation.

The main goal of inclusive education is to realize

the right of children with developmental disabilities to

receive education. In accordance with their cognitive

capabilities and abilities at the place of residence, their

social adaptation and integration into society, increas-

ing the role of the family in the upbringing and devel-

opment of their child (Elhotova, Alpatova, Djan-

serikov, 2017).

Conceptual approaches to the development of in-

clusive education in the Republic of Kazakhstan ap-

proved by the order of MES RK from June 1, 2015 No

348 confirms the development of the education system

one of the most important priorities of state policy.

Currently, there are 56 psychological, medical and

pedagogical consultations funded by local budgets in

Kazakhstan. According to the regulations, there should

be 79 such organizations in the Republic. Methodolog-

ical guidance of these consultations is assigned to the

Republican psychological, medical, and pedagogical

consultation, located in Almaty.

According to the Ministry of education and sci-

ence of the Republic of Kazakhstan, as of January 1 this

year, 149,246 children with disabilities live in the coun-

try, which is about 3.15% of the total number of minors

in the Republic. However, these statistics do not reflect

the real situation, since there are facts of adding statis-

tics and, conversely, not including children in need.

According to the State program of education de-

velopment in the Republic of Kazakhstan for 2011-

2020, approved by presidential decree of 7 December

2010 No 1118, presents a set of interrelated resource

and timing of events that help to create the necessary

organizational basis for the inclusion of children with

special educational needs in mainstream schools. It is

planned to increase the share of schools that have cre-

ated conditions for inclusive education to 70% of their

total number by 2020 (Ibrayev, 2015).

According to the Director of the Department of

secondary education of the MES of Kazakhstan N. Ar-

shabekov, international organizations note that in the

Republic of Kazakhstan, in comparison with other Cen-

tral Asian republics, the process of introducing inclu-

sive education is very active, which of course once

again confirms the political course of the established

state.

In the current period, an Internet project based on

the site is being implemented www.inclusion.kz in the

framework of information support for stakeholders in

the development of inclusive education in Kazakhstan.

As one of the alternative directions of develop-

ment of the system of special education and upbringing,

it is possible to name the introduction of a child with

disabilities in mass groups and classes of General edu-

cational institutions. This process can take place within

the framework of integration, as well as within a

slightly different and, in our opinion, more promising

direction — inclusion. But it should be noted that the

process of including children with disabilities in devel-

opment in mass educational institutions involves many

difficulties that are currently insurmountable for our

country. One of the most significant and still unre-

solved problems is the problem of creating educational

and methodological complexes for successful inclusive

education of all categories of children in General edu-

cational preschool and school institutions. An inclusive

school is, first of all, a democratic school that instills

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 15

respect for people and their lifestyle. In such a school,

students work together creatively to solve educational

problems. The subject of inclusion is a child with disa-

bilities and special educational needs. Attendance at lo-

cal schools is one of the important factors proving chil-

dren's inclusion in society. Children are taught not only

in schools. They learn in the family, contacting their

peers and friends, participating in various social activi-

ties of their co-society. School attendance also supports

other forms of learning. Teachers have the sole respon-

sibility to ensure that all students take an active part in

providing equal learning opportunities for all.

The results of sociological surveys showed that

more than 68% of Kazakhstanis believe that these chil-

dren should study in a normal environment in order to

develop faster and be included in society.

Today there are many problems that are barriers

for children with disabilities to get an education among

their peers (Movkebayeva, 2017). Teachers should ex-

plain to other students the reasons why some students

can't or can't speak, behave differently, and so on. Dif-

ferences must be established and respected. Similar

work should be done at parent-teacher meetings. The

greatest obstacle to inclusion is usually a negative atti-

tude. Children are not used to seeing other children

around them who look and behave differently. Parents

may also worry unnecessarily about" lowering stand-

ards " if children with disabilities or other special needs

are included in regular classes. Teachers should play

the role of guides in changing attitudes towards the fu-

ture among students, their parents, and, of course, other

teachers. When working with such children, an ordi-

nary teacher can be successful if he is flexible enough,

interested in difficulties and ready to try different ap-

proaches (Suleimenova, 2015). The teacher must re-

spect individual differences, be able to listen to and ap-

ply the recommendations of team members, and agree

to work together with other teachers in the same team.

When teachers make their class or their school more in-

clusive, they become more qualified and better practi-

tioners. This means that all students benefit from this,

not just children with "special needs".

In the implementation of this program of inclusive

education in the Republic as a whole, there are still a

number of unsolved tasks for the development of inclu-

sive education, such as:

- improving the legal, organizational and eco-

nomic foundations and mechanisms for the develop-

ment of inclusive education;

- improvement of methodological and methodical

bases of development of inclusive education (adapta-

tion and modification of curricula and programs, text-

books, teaching materials, introduction of criteria-

based assessment system of educational achievements);

- implementation of individualized correctional-

pedagogical and social-psychological support for stu-

dents, creation of a comfortable educational environ-

ment that provides students with the opportunity to be-

come a significant and active member of the school

community, increase their self-esteem, motivation for

learning and socialization;

- creating an accessible "barrier-free environment"

and providing students with compensatory means;

- improving the staffing of educational organiza-

tions that implement inclusive education;

- providing conditions for continuing education of

persons with special educational needs at the levels of

technical, professional and higher education with the

prospect of mastering the profession;

- conducting applied research in the field of inclu-

sive education.

Inclusive education contributes to the formation of

the inner world of the individual.

The inner world of a person can be considered a

verbal metaphor that defines virtual reality, modeled by

electrochemical processes of interaction of neurons

(Pritchard, 1963). The inner world can be rich, deep,

harmonious, complex, or simple. The inner (subjective)

world is the psychic reality, the organized content of the

human psyche, the need-emotional-informational sub-

stance, the entire conscious spiritual life of a person, the

source of his spiritual energy (Deno, 1968).

M. Ibrayev believes that a person develops in in-

teraction with the world throughout life in the dynamics

of exteriorization and interiorization (2015). The inner

world of a person, along with the reflection of reality,

is an integral part of consciousness. In the inner world,

certain work takes place, which is then externalized in

the process of activity. A person, as a subject of activ-

ity, is constantly changing in the process of its imple-

mentation. The individual makes a unique contribution

to social development by exteriorizing his inner world.

It is in the products of exteriorization of the inner world

that the observation of individuality is possible (Alkha-

tova, Beisembayeva, 2017). Consciously or uncon-

sciously, modern society will improve its inner world if

we allow it to take care of and participate in the lives of

children with special educational needs.

REFERENCES:

1. Alkhatova T. S., Beisembayeva A. Training of

future teachers of the subject of "self-Knowledge" as a

factor of dynamic development of society Standards of

the new generation, 2017. No. 9. 68 p.

2. Bakieva M. Inclusive education: the child is in

the center of attention. «Open school». No. 4 (135),

April 2014.

3. Conceptual approaches to the development of

inclusive education in the Republic of Kazakhstan.

Astana: national Academy of education named after I.

Altynsarin, 2015. 16 p.

4. Culham A., Nind M. Deconstructing Normal-

isation: Clearing the Way for Inclusion // Journal of In-

tellectual and Developmental Disability, 2003. Vol. 28.

No 1. P. 65-78.

5. Elhotova T. S., Alpatova R. K., Djanserikov

R. K. Priority directions of development of science and

technology reports of the XXI international scientific-

technical conference, 2017. No 2. 98 p.2.

6. Ibrayev M. On state of inclusive education in

educational institutions of Akmola region, 2015. No. 4.

102 p.

7. Deno E. N. Special Education as Developmen-

tal Capital // Exceptional Children, 1970. No 37. P.

229-237. 6. Dunn L. M. Special Education for the

16 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Mildly Retarded: Is Much of It Justifiable? // Excep-

tional Children, 1968. No 35. P. 5-22.

8. Oliver M., Barnes C. Disabled People and So-

cial Policy: from Exclusion to Inclusion. L.: Longman,

1994. 187 p.

9. Order of the Minister of education and science

of the Republic of Kazakhstan dated June 1, 2015 No

348 on approval of Conceptual approaches to the de-

velopment of inclusive education in the Republic of

Kazakhstan.

10. Pritchard D. G. The Development of Schools

for Handicapped Children in England during the Nine-

teenth Century // History of Education Quarterly, 1963.

Vol. 3. No 4. P. 215-222.

11. Movkebayeva Z. A. Psychological and peda-

gogical support of disabled students in higher educa-

tional institutions of the Republic of Kazakhstan. [Elec-

tronic resource]. Access mode: http://group -

global.org/ (accessed: 09.01.2017).

12. Novikov S. I. Separate training as a pedagogi-

cal problem // Problems of science, 2015. No 1 (1). Pp.

77-81.

13. Nirje B. The Normalization Principle and Its

Human Management Implications // The International

Social Role Valorization Journal, 1994. Vol. 1. No 2.

P. 19-23.

14. Suleimenova R. A. On the issue of inclusive

education. «Open school». No 06 (147), August 2015.

Pp. 56-58.

15. Suleimenova R. A. Inclusive education in the

Republic of Kazakhstan: situation analysis and practi-

cal steps. «Open school». No. 4 (135), April 2014.

CRITERIA, INDICATORS AND LEVELS OF FORMATION OF PROFESSIONAL CULTURE OF

FUTURE BACHELORS OF BANKING IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF HIGHER

EDUCATION INSTITUTION

Mykhailyuk N.

Senior teacher of Kharkiv National

Semyon Kuznets University of Economics, Kharkiv

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Михайлюк Н.В.

Старший викладач Харківського національного

економічного університету імені Семена Кузнеця, місто Харків

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-16-23

Abstract The article analyses scientific approaches of the development of criteria, indicators and indicators of the for-

mation of professional culture of specialists. Significant criteria, indicators and indicators of the formation of pro-

fessional culture and bachelor's degrees in banking. The main criteria are: professional competence, professional

identity, professional morality. Opening indicators of the level of formation of professional culture in the future of

the bank sphere.

Анотація

У статті проведений аналіз наукових підходів щодо розробки критеріїв, показників та рівнів сформо-

ваності професійної культури фахівців. Визначені критерії, показники та рівні сформованості професійної

культури майбутніх бакалаврів банківської справи. Основними критеріями визначено: професійна компе-

тентність, професійна ідентичність, професійна мораль. Розкриті показники рівнів сформованості профе-

сійної культури майбутніх фахівців банківської сфери.

Keywords: professional culture of specialists, criteria, indicators and levels of formation of professional

culture, interest in professional activity.

Ключові слова: професійна культура фахівців, критерії, показники та рівні сформованості професій-

ної культури, інтерес до професійної діяльності.

Постановка проблеми.

Важливим кроком на шляху розвитку соціаль-

ної свідомості молодого покоління є формування

нового наукового економічного мислення, мотива-

ція до постійного оновлення своїх знань та навичок,

прагнення до особистого вдосконалення, до аналізу

результатів своєї роботи та роботи всього колек-

тиву. Це завдання стоїть, у першу чергу, перед за-

кладами вищої освіти економічного профілю, які

мають готувати фахівців високої професійної ква-

ліфікації [1]. Особливої вагомості набуває відпові-

дність рівня сформованості професійної культури

майбутніх бакалаврів банківської справи сучасним

соціально-економічним вимогам і потребам [2,с.4].

Основи професійної культури повинні бути сфор-

мовані у студентів ще під час навчання у закладі ви-

щої освіти, адже соціум потребує фахівців, здатних

практично вирішувати поставлені перед ними жит-

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 17

тєві та професійні проблеми. У зв’язку з цим, особ-

ливий акцент робиться в питаннях підготовки бака-

лаврів банківської справи, оскільки діяльність пра-

цівника банку вимагає значних моральних, фізич-

них та інтелектуальних затрат, великої віддачі своїй

справі, а також високого рівня сформованості про-

фесійної культури.

В ході нашого дослідження ми провели розбір

критеріїв, показників та рівнів сформованості про-

фесійної культури майбутніх бакалаврів банківсь-

кої справи. Це дозволить нам отримати методологі-

чні інструменти для аналізу стану сформованості

професійної культури студента, а також всебічно

оцінити ефективність навчально-виховного про-

цесу.

Аналіз досліджень і публікацій.

Питання визначення критеріїв, показників та

рівнів сформованості професійної культури фахі-

вця досить широко представлене в розробках вітчи-

зняних та зарубіжних науковців. Зокрема, визна-

ченню критеріїв, показників та рівнів сформовано-

сті вмінь і навичок професійної діяльності

представників різних професій присвячені дослі-

дження Я. Крупського, В.Михалевича [3], С. Гонча-

ренко [4], А. Новікова [5], Л. Серман [6], С. Шумо-

вецької [7], О. Жихорської [8], М. Ростоки [9], Ю.

Рибалко [10], Н. Бурмакіної [11], І. Сабатовської

[12], Т. Корольової [13], Є. Чернищової, Н. Гузій

[14], Р. Богданова [15], О. Ящук [16], Ю. Безручен-

кова, Г. Щуки [17] , А. Казьмерчук [18], О. Нали-

вайко[19] та інші. Проте, не достатньо є вивченим

питання визначення критеріїв, показників та рівнів

сформованості професійної культури майбутніх ба-

калаврів банківської справи.

Мета статті: визначити критерії, показники

та рівні сформованості професійної культури май-

бутніх бакалаврів банківської справи в закладу ви-

щої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Для більш досконалого аналізу цього питання

слід детальніше розглянути терміни «критерії»,

«показники», «рівні».

Тлумачний словник української мови визначає

«критерій» як «підставу для оцінки, визначення або

класифікації чогось; мірило» [20].

Я. Крупський, В.Михалевич окреслюють «кри-

терії» як «мірило оцінювання параметрів, які опи-

суються певними показниками; мірило для визна-

чення оцінки предмета, явища; ознака, взята за ос-

нову класифікації» [3].

С. Гончаренко визначає, що «Критерії статис-

тичні — показники, які поєднують у собі методи

розрахунку, теоретичну модель розподілу і правила

прийняття рішення про правдоподібність нульової

або однієї із альтернативних гіпотез»[4].

А. Новіков вважає, що «Критерії ефективності

професійного навчання — сукупність оцінок ре-

зультатів професійного навчання. Це:

- витрати часу учнів і педагогів на досягнення

необхідних результатів;

- витрати зусиль учнів і педагогів на досяг-

нення необхідних результатів за відведений час;

- обсяг витрат: фінансових, матеріально-техні-

чних та інших ресурсів на досягнення необхідних

результатів за відведений час;

- відсоток відсіву учнів за повний курс нав-

чання;

- відповідність рівня сформованості загально-

наукових та професійних знань, професійних умінь

(компетенцій) і навичок, тих чи інших професійно

важливих якостей особистості вимогам професій-

них стандартів та професійно-кваліфікаційних ха-

рактеристик;

- працевлаштування випускників професій-

ного освітнього закладу за набутою професією, спе-

ціальністю; оцінки роботодавців про їх кваліфіка-

ції» [5].

Л. Серман розглядає критерій як «ознаку, на

основі якої дається оцінка, судження про предмет,

об’єкт чи явище»[6]. Критерій конкретизується че-

рез показники. Критерій призначений для оцінки

явища з урахуванням усіх його істотних властивос-

тей. Показник характеризує явище тільки з одного

боку. Усі критерії та показники можуть проявля-

тися у різній мірі. Дослідниця дотримується таких

вимог до вибору критеріїв: критерії повинні носити

інформативний та нейтральний характер, мати мо-

жливість бути якісно описаними та конкретизова-

ними у виглядф показників [6].

С. Шумовецька, аналізуючи розробки вчених,

приходить до висновку, що для оцінки сформова-

ності професійної культури доцільно використову-

вати групи індикаторів, об’єднаних спільною озна-

кою, тобто структурні компоненти навчальної дія-

льності, які відображають структуру професійної

культури. Науковець виокремлює у структурі про-

фесійної культури майбутніх фахівців ціннісний,

пізнавальний, комунікативний, поведінковий та

професійно особистісний компоненти та відпо-

відно до них визначає критерії.

Авторка вважає, що «критерії мають відобра-

жати структуру професійної культури як особисті-

сного явища і визначає, що критеріями її сформова-

ності може бути аксіологічний (слугує для діагнос-

тики ціннісного компонента), когнітивний

(необхідний для діагностики пізнавального компо-

нента професійної культури), діяльнісний (призна-

чений для оцінювання поведінкового компонента),

інтерактивний (необхідний для діагностики кому-

нікативного компонента), особистісний (відповідає

професійно особистісному компоненту) критерії.

Авторка пропонує оцінювати сформованість про-

фесійної культури майбутніх фахівців за чотирма

рівнями — низьким, середнім, достатнім і висо-

ким» [7].

О. Жихорська поняття «критерій» використо-

вує як «мірило, орієнтир, індикатор, на основі якого

відбувається оцінка стану сформованості професій-

ної компетентності фахівця» [8].

Авторка узагальнює вимоги вчених щодо виді-

лення та обґрунтування критеріїв професійної ку-

льтури:

1. «Критерії повинні відображати основні за-

кономірності функціонування об’єкта;

18 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

2. критерії мусять мати суттєві ознаки пред-

мета, тобто відображати необхідні ознаки та якості,

через свою сутність ці якості та ознаки мають бути

стійкими і постійними;

3. за допомогою критеріїв повинні встанов-

люватися зв’язки між усіма компонентами явища,

що аналізується;

4. критерії повинні розкриватися через низку

показників, залежно від прояву яких можна робити

висновки про більший чи менший ступінь вира-

ження даного критерію;

5. критерії мусять відбивати динаміку вимі-

рюваної якості в часі та просторі;

6. якісні показники повинні виступати та до-

повнювати один одного» [8].

Авторка пропонує розглядати показники як

ступінь сформованості того чи іншого критерію, як

одну одну з характеристик об’єкта, процесу чи

явища, що виражає кількісно або якісно одну зі сто-

рін їх стану [8].

М. Ростока відзначає, що «критерії мають ви-

світлювати компоненти досліджуваного явища,

процесу, властивості особистості тощо. В якості

критерію в педагогіці розуміють ознаку, на основі

якої здійснюється оцінка, відокремлення, озна-

чення чи класифікація стану розвитку особистості,

її якісних характеристик. Педагогічний критерій

обов’язково характеризується факторами соціаль-

ного та професійного середовища. Класифікують

такі критерії: мотиваційно-вольовий, особистісний,

операційно-діяльнісний, організаційно-технологіч-

ний. За допомогою зазначених критеріїв можна ви-

значити рівні сформованості професійної компете-

нтності фахівця: елементарний, базовий, достатній,

гармонійний»[9]. Під «показниками» автор розуміє

«ствердження наявності чи відсутності якості

об’єкта, що вивчається, та наскільки вони проявля-

ються»[9].

Ю. Рибалко, аналізуючи професійну компете-

нтність майбутнього фахівця, виокремлює наступні

критерії: «мотиваційний (рівень сформованості

професійної спрямованості особистості майбут-

нього фахівця), когнітивний (рівень засвоєння май-

бутнім фахівцем набутих професійних знань), осо-

бистісний (рівень сформованості професійно важ-

ливих і необхідних якостей та здібностей

особистостей), діяльнісний (рівень оволодіння

уміннями та навичками, необхідними для професій-

ної діяльності майбутнього фахівця). До показників

мотиваційного критерію відноситься інтерес до

професійної діяльності, бажання працювати та мо-

тивація досягнення успіху в обраній спеціальності .

Показниками когнітивного критерію є: володіння

професійно-важливими знаннями (фахові, управлі-

нські, нормативно-правові, науково-методичні,

предметні, технологічні). До показників особисті-

сно-діяльнісного критерію відноситься гуманність,

альтруїзм, творчість, комунікативність, креатив-

ність, патріотизм, а також сформованість системи

професійних вмінь (прогностичних, когнітивних,

комунікативних, конструктивних, організаторсь-

ких); володіння сучасними нанотехнологіями, за-

стосування прийомів менеджменту»[10].

Н. Бурмакіна виділяє наступні критерії і пока-

зники професійної компетентності майбутніх фахі-

вців: знаннєвий (його показниками є спеціально-

предметні знання, психолого-педагогічні знання та

методичні знання студента), діяльнісно-практич-

ний (його показники: вміння і навички студента),

особистісно-рефлексивний (мотиваційний, індиві-

дуально-психологічний, загально-культурний по-

казники, а також показник самодіагностики). Ана-

лізуючи наукову літературу, авторка доходить ви-

сновку, що існують різні назви рівнів оцінювання

професійної культури, але між ними існує певна

змістовна паралель. Ознаки і зміст низького рівня

співпадають з алгоритмічним, репродуктивним, ем-

пірічно-інтуїтивним. Ознаки і зміст середнього рі-

вня є синонімічними до евристичного, достатнього,

реконструктивного та конструктивного рівня. А

ознаки і зміст високого рівня є подібними до твор-

чого та рефлексивно-творчого рівня. Різні назви на-

уковців вказують на ознаки, які дослідники вважа-

ють найсуттєвішими для характеристики і конкре-

тизації кожного рівня [11].

На думку І. Сабатовської «під критеріями фор-

мування професійної культури фахівця вважають

суттєві ознаки, що свідчать про досягнення того або

іншого рівня сформованості професійної культури

фахівця. Рівень — це ступінь сформованості профе-

сійної культури, певний результат розвитку; крите-

рії — вимірювачі рівнів. Між ними є певний дина-

мічний зв’язок» [12].

Авторка поділяє професійну культуру на два

рівні розвитку: початковий (інформаційний) та ви-

щій. На початковому рівні ще не досить широкій

ступінь сформованості системи професійних знань

і поглядів, а професійні здібності перебувають у

стані формування. З підвищенням рівня знань,

вмінь та досвіду підвищується імовірність людини

досягти певних висот у своїй праці. Вищий рівень

характеризується широким професійним світогля-

дом, великим обсягом професійних знань, інтересів

і вмінь, творче розуміння виробничої ситуації як

проблемного завдання і здатності розв’язувати його

продуктивно, оригінально, ефективно[12].

На думку А. Казьмерчук, «критерії являють со-

бою властивості, якості та ознаки об’єкта, що ви-

вчається, за допомогою яких можна спостерігати за

його розвитком, рівнем функціонування та станом.

Показники являють собою якісні та кількісні хара-

ктеристики сформованості певного критерію. По-

няття «рівень» відображає співвідношення «ви-

щих» та «нижчих» ступенів розвитку структур

будь-яких об’єктів, процесів». Науковець виділяє

наступні критерії сформованості професійної куль-

тури майбутніх фахівців: мотиваційний критерій

(оцінюють завдяки встановленню рівня розвитку

професійної спрямованості, ідентичності, бажанню

до самовдосконалення та самореалізації в профе-

сійній сфері), когнітивний критерій (характеризу-

ється рівнем професійно-важливих знань про сут-

ність та структуру професійної культури, її форми

та види), операційно-діяльнісний критерій (визна-

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 19

чається рівнем творчого стилю професійної діяль-

ності ) та рефлективний критерій (самоусвідом-

лення себе в професійній діяльності)[18].

О. Наливайко визначає критерії професійної

культури з огляду на системне розуміння культури

взагалі, виділення її структурних і функціональних

компонентів, тлумачення її як процесу й результату

творчого засвоєння й усвідомлення цінностей, тех-

нологій у процесі професійної самореалізації осо-

бистості фахівця. Науковець виокремлює наступні

критерії професійної культури: ціннісно-мотива-

ційний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-твор-

чий.

Особливості формування ціннісно-мотивацій-

ного критерію визначаються мотивами, цілями та

потребами майбутнього спеціаліста у професій-

ному навчанні, вдосконаленні, самовихованні, са-

морозвитку, ціннісних установок актуалізації в

професійній діяльності. Цей компонент зумовлює

наявність інтересу до професійної діяльності, який

характеризується потребою особистості у знаннях,

в оволодінні ефективними способами її організації.

Також ціннісно-мотиваційний критерій містить мо-

тив здійснення професійної діяльності та профе-

сійну спрямованість.

Когнітивно-діяльнісний критерій визнача-

ється: теоретичними знаннями , вміннями та нави-

чками, а також способами отримання неохідної ін-

формації та ефективністю її використання; актив-

ним використанням отриманих знань, сформованих

умінь, навичок і професійно важливих якостей у

професійній діяльності як неохідних складових пі-

знання й розвитку професійної культури, самовихо-

вання, самовдосконалення. Рівень розвитку когні-

тивно-діяльнісного критерію залежить від широти,

глибини та системності знань, від уміння установ-

лювати міжособистісні зв’язки, вибирати оптима-

льний стиль комунікації, володіти способами вер-

бального та невербального спілкування; від інтеле-

ктуального розвитку майбутнього фахівця.

Особистісно-творчий критерій професійної ку-

льтури майбутнього фахівця визначається його ста-

вленням до себе та оточуючих, жо своєї практичної

діяльності та її здійснення. Цей критерій містить са-

мосвідомість, самоконтроль, самооцінку, розу-

міння власної значущості та результатів своєї дія-

льності, розуміння себе, а також самореалізацію в

професійній сфері. Особистісно-творчий критерій

визначає розвиток професійної майстерності, здат-

ність знаходити творчі нестандартні рішення про-

фесійних задач [19].

Отже, критерії сформованості професійної ку-

льтури майбутніх бакалаврів банківської справи —

це мірило оцінювання результату сформованості

професійної культури, а також рівень досягення ви-

кладачем і студентами поставленої мети в процесі

формування навичок професійної культури.

Складові елементи, які конкретизують критерії

сформованості професійної культури, можна пред-

ставити у вигляді показників, які повинні охоплю-

вати всі сторони наукового дослідження та давати

якісну оцінку досліджуваного процесу.

В тлумачному словнику української мови про-

понується наступне визначення термінів «показ-

ник» та «рівень»:

«Показник — свідчення, доказ, ознака чого-не-

будь.

Показники — наочні дані про результати яко-

їсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в

чому-небудь»[21].

В. Кузьмін, Д. Крилов стверджують, що «кри-

терій — ознака, на підставі якої проводиться оці-

нка, визначення або класифікація чого-небудь, мі-

рило. Поняття «критерій» за своїм обсягом ширше

поняття «показник» і входить в нього як складова

частина, є її компонентом. Якщо критерій — це яко-

сті, властивості досліджуваного об’єкта, то показ-

ники — це міра сформованості того чи іншого кри-

терію» [22].

Т. Корольова, аналізуючи стан сформованості

професійно-етичної культури майбутніх фахівців,

наполягає на тому, що «для визначення його рівня

потрібна якісна і кількісна характеристика крите-

ріїв»[13]. Авторка пропонує складати кількісну оці-

нку кожного критерію з оцінок кожного показника.

Для виставлення оцінок кожного показника перед-

бачається використання шестибальної скали. Оці-

нки показників у діапазоні 0-1 балів відповідають

низькому рівню, 2-3 — середньому рівню, 4-5 —

оптимальному рівню сформованості професійно-

етичної культури майбутніх фахівців [13].

«Рівень — ступінь якості, величина і таке

інше, досягнуті у чому-небудь» [23].

Є. Чернищова, Н. Гузій вважають, що «Рівень

професіоналізму — якісна характеристика ступеня

відповідності реальних проявів людини в діяльно-

сті пропонованим до неї вимогам» [14].

Р. Богданов вбачає, що «поняття «рівень» відо-

бражає діалектичний характер процесу розвитку,

що дозволяє багатобічно зрозуміти предмет дослі-

дження, всі його властивості, зв’язки й відносини.

Це поняття застосовується для відображення послі-

довності змін, де наступні сходинки стану предмету

являють собою більш великі за ступенем організа-

ції порівняно з однією чи декількома попередніми

сходинками»[15]. Автор пропонує розглядати рі-

вень розвитку професійної культури майбутніх фа-

хівців як суму рівнів розвитку мотиваційно-цінніс-

ного, діяльнісного та когнітивного компонентів

професійної культури . Ми поділяємо думку автора

про те, що «до критеріїв, які дозволяють визначити

рівень сформованості мотиваційно-ціннісного ком-

поненту можна віднести:

- рівень професійної спрямованості, що вира-

жено у схильності до професійної діяльності, сфор-

мованості уявлення про неї, наявності мотивів до

оволодіння професією, подальшої професійної дія-

льності та досягнення професійної культури;

- рівень професійної ідентичності, який свід-

чить про ціннісне відношення до професії, усвідом-

лення її значущості для суспільства, позитивного

відношення до себе як майбутнього фахівця, готов-

ності до професійного зростання та активної твор-

чої діяльності;

20 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

- рівень сформованості професійно важливих

якостей особистості, який передбачає сформова-

ність моральних якостей особистості, необхідних

для ефективної міжособистісної професійної взає-

модії, активного та самостійного освоєння способів

культурозасвоєння та культуротворення, оціню-

вання власної професійно-культурної діяльності

крізь призму високих моральних якостей, культур-

них цінностей та норм.

Більшість науковців, які дослідують сьогодні

проблеми формування у студентів професійної ку-

льтури, вважають необхідним оцінювати сформо-

ваність когнітивного компоненту професійної ку-

льтури за допомогою встановлення рівнів профе-

сійної компетентності. Когнітивний компонент

професійної культури майбутніх фахівців можна

визначити рівнем сформованості професійної ком-

петентності, яка свідчить про засвоєння загально-

культурних та специфічних професійних знань про

принципи функціонування установи, умінь прий-

няття та реалізації організаційно-управлінських рі-

шень з метою ефективної діяльності.

Сформованість діяльнісного компоненту буде

визначається такими критеріями та показниками,

як:

- рівень творчого стилю професійної діяльно-

сті, що виявляється у активній освітньо-пізнаваль-

ній діяльності, розвинутому творчому мисленню,

сформованості індивідуальних технологій

розв’язання професійних завдань, отримання задо-

волення від набуття професії та практичного засто-

сування професійних знань, готовності до вияв-

лення професійної культури у діяльності;

- рівень комунікативної діяльності, що перед-

бачає на підставі наявних комунікативних знань та

умінь здійснення ефективної професійної та міжо-

собистісної взаємодії і виявлення розвинутої куль-

тури спілкування;

- рівень сформованості рефлексивно-оцінної

діяльності, який передбачає можливість до адеква-

тної самооцінки власної професійної діяльності та

розвитку професійної культури, знаходження шля-

хів до самовдосконалення та реалізації потреб са-

моактуалізації у професії» [15].

О. Ящук розглядає рівні сформованості профе-

сійної культури фахівця наступним чином:

- За рівнем сформованості професійних знань,

навичок та професійних умінь;

- за наявністю ціннісних орієнтацій фахівця;

- за рівнем володіння комунікативними навич-

ками;

- за рівнем розвитку творчих здібностей.

Авторка пов’язує визначення рівня професій-

ної культури з проблемою розробки необхідних для

цього критеріїв і показників. При цьому «критерій»

розуміється як ознака, на основі якої здійснюється

оцінка певного явища та судження про нього. Кри-

терії повинні надавати можливість встановлювати

зв’язки між усіма компонентами досліджуваного

явища.

На думку науковця, базовим критерієм сфор-

мованості професійної культури є мотиваційно-цін-

нісний критерій. Професійна діяльність ґрунту-

ється на певних мотивах, які спонукають фахівця

займатися певним видом професійної діяльності.

Отже, характер мотивації обумовлює рівень сфор-

мованості професійної культури працівника. У пси-

хології виділяють внутрішні внутрішні позитивні

мотиви, зовнішні позитивні й зовнішні негативні

мотиви діяльності. Авторка вважає, що наявність

саме внутрішніх позитивних стійких мотивів свід-

чить про високорозвинену професійну культуру.

У своєму дослідженні авторка виокремлює на-

ступні показники критеріїв формування професій-

ної культури:

1. Показниками мотиваційно-ціннісного кри-

терію виступають: повнота розуміння змісту, приз-

начення і цілі професійної діяльності, задоволе-

ність вибором професії, розуміння важливості і цін-

ності професійних знань, їх поповнення та

вдосконалення, ціннісне ставлення до колективу

співробітників;

2. когнітивний критерій передбачає оцінку

наявних у майбутнього фахівця знань. Його показ-

никами є: міцність і глибина знань, обсяг наявних

знань (охоплення всіх аспектів професійної діяль-

ності та професійної культури), застосування наяв-

них знань;

3. особистісний критерій передбачає ви-

вчення творчої активності особистості майбутнього

фахівця, що проявляється в інтелектуальній актив-

ності. Особистісний критерій включає в якості по-

казника і прагнення до професійного самовдоско-

налення [16].

Ю. Безрученков, Г. Щука вважають, що «по-

няття «рівень» відображає діалектичний характер

процесу розвитку, що дозволяє багатобічно зрозу-

міти предмет дослідження, всі його властивості,

зв’язки й відносини. Це поняття застосовується для

відображення послідовності змін, де наступні схо-

динки стану предмету являють собою більш великі

за ступенем організації порівняно з однією чи декі-

лькома попередніми сходинками» [17].

Культура фахівця банківської справи почина-

ється з мотиваційно-ціннісного компонента, оскі-

льки, обираючи професію, людина обирає той вид

діяльності, де вона може реалізувати себе, проявити

свої нахили, самоствердитися. Наступним етапом є

реалізація когнітивного компоненту, коли майбут-

ній фахівець отримує освіту за спеціальністю та ро-

бить перші кроки в прояві своїх здібностей в бан-

ківській установі. І третій крок — це особистісний

компонент, тобто здатність фахівця проявити свої

професійно важливі та особистісні якості в ході ви-

конання професійних обов’язків.

Отже, аналізуючи дослідження науковців сто-

совно формування професійної культури фахівців

різних галузей та визначені нами сутність і струк-

тура професійної культури майбутніх бакалаврів

банківської справи дали можливість окреслити ос-

новні критерії, показники та рівні сформованості

професійної культури майбутніх фахівців баківсь-

кої справи.

Перший критерій — професійна компетент-

ність (когнітивний компонент) відображає рівень

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 21

професійних знань, вмінь та навичок студента, не-

обхідних для виконання посадових обов’яків, гото-

вність особи ефективно самореалізуватися у профе-

сії та планувати свій професійний розвиток, наяв-

ність професійних та загальнокуртурних знань.

Другий критерій — професійна ідентичність

(мотиваційно-ціннісний компонент) відображає рі-

вень професійного самовизначення індивіда, осо-

бистої самосвідомості та самовираження у соціаль-

ній групі, наявність внутрішньої мотивації до про-

фесійного навчання та професійного успіху,

розвинене розуміння престижу обраної професії у

суспільстві.

Третій критерій — професійна мораль (особи-

стісний компонент) відображає рівень моральної

свідомості, морально-ціннісних орієнтацій і пере-

конань, розвиток комунікативних здібностей та на-

вичок діалогічного спілкування та етичної взаємо-

дії, володіння прийомами регуляції емоційно-во-

льового стану.

Критерії, показники та рівні сформованості

професійної культури майбутніх бакалаврів банків-

ської справи наведено в наступній таблиці (Ю.Без-

рученков, Г. Шука [17]; Т. Корольова [13]; В. Тер-

нопільська [24]; Н. Нікула [25]; О. Кучерук [26]).

Таблиця 1.

Критерії, показники та рівні сформованості професійної культури майбутніх бакалаврів банківської

справи

№з/п Назва критерію

(компонент) Показники

1

Професійна ком-

петентність (ког-

нітивний компо-

нент)

Сформованість у студентів чіткого розуміння про необхідність отримання

професійних знань, бажання розвитку розумових та творчих здібностей сту-

дентів, прагнення до самореалізації в професійній діяльності та передачі

професійних цінностей, наявність творчої активності, яка є властивістю і ре-

зультатом високого рівня розвитку їхньої професійної культури.

2

Професійна іде-

нтичність (моти-

ваційно-цінніс-

ний компонент)

Сформованість у студентів сукупності мотивів, інтересів, потреб, стимулів

для розвитку та удосконалення своїх професійних здібностей та самовира-

ження в соціальній групі, зацікавленість у результатах своєї праці, форму-

вання активної життєвої позиції.

3

Професійна мо-

раль (особистіс-

ний компонент)

Сформованість у студентів осмисленої моральної свідомості, моральної по-

ведінки, розуміння правил етикету та моральних відносин між співробітни-

ками та клієнтами, реалізація особистісного потенціалу студента, його мож-

ливостей і здібностей.

Прийнято виокремлювати три рівні сформова-

ності професійної культури: творчий (високий), ча-

стково-ініціативний (середній), репродуктивний

(низький). Рівень розвитку професійної культури

майбутніх бакалаврів банківської справи можна ви-

значити як суму рівнів пізнавального (когнітив-

ного), мотиваційно-ціннісного та особистісного

компонентів професійної культури.

Рівні сформованості когнітивного компоне-

нту професійної культури майбутніх бакалаврів

банківської справи

Творчий (високий) рівень: наявний високий рі-

вень професійних та загальнокультурних знань, ус-

відомлена їхня значущість у здійсненні профе-

сійно-культурної діяльності, виявляється постійна

активність та значна творчість у навчально-пізнава-

льній діяльності та набутті професійного досвіду,

при цьому значна частина професійних завдань

може вирішуватись самостійно; ведеться самоос-

віта та саморозвиток, інтеграція засвоєних елемен-

тів професійної культури і особистісних проявів

професіоналізму.

Частково-ініціативний (середній) рівень: вияв-

ляється самостійність у набутті професійно значу-

щих знань, але при частковому стимулюванні з

боку викладача; навчально-пізнавальна діяльність

спрямована на самоосвіту, у набутті професійного

досвіду виявляється ініціатива, хоча при цьому ви-

никають труднощі при розв’язанні професійних за-

вдань середнього рівня складності; наявні можли-

вості до проблемно-пошукової діяльності з метою

набуття професійної культури.

Репродуктивний (низький) рівень: загальноку-

льтурні та професійні знання на рівні фактів, відсу-

тнє загальне розуміння значення професійної куль-

тури, життєвий досвід слабо пов’язаний з професій-

ними знаннями й досвід їх професійного

використання забезпечує тільки низький рівень

професійно-культурної діяльності, навчально-пі-

знавальна діяльність здійснюється тільки під впли-

вом та за участю викладача.

Рівні сформованості мотиваційно-ціннісного

компоненту професійної культури майбутніх ба-

калаврів банківської справи

Творчий (високий) рівень: висока внутрішня

тяга до отримання знань та до навчально-професій-

ної діяльності в цілому, наявність багатьох стиму-

лів, що знаходяться у постійній динаміці, позити-

вне ставлення до процесу регулярного вдоскона-

лення професійних навичок, пізнавальний інтерес є

внутрішнім регулятором щодо навчально-профе-

сійної діяльності, високий інтерес до змісту майбу-

тньої професії, досить висока сформованість образу

своєї професійної діяльності, висока мотивація до

успіху.

Частково-ініціативний (середній) рівень: наяв-

ність внутрішньої мотивації до професійного нав-

чання та подальшої професійної діяльності, недо-

статня орієнтація на досягнення певних результатів

22 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

та на сам процес діяльності, часткове бажання удо-

сконалювати професійну діяльність та самостійно

розвиватися, середній рівень пізнавальних інтере-

сів, не досить усвідомлена потреба здійснювати ор-

ганізовану навчально-пізнавальну діяльність, не

досить сформовані мотиви самореалізації індивіда

в діяльності.

Репродуктивний (низький) рівень: низький рі-

вень внутрішньої мотивації до професійного нав-

чання та подальшої професійної діяльності, відсут-

ність актуальних мотивів, спрямованих на активні

дії, ситуативна зацікавленість у позитивних резуль-

татах своєї праці, небажання професійного та осо-

бистісного росту, низькі мотиви оволодіння профе-

сійною майстерністю, не досить розвинене розу-

міння престижу професії у суспільстві та

значущості професійних знань та вмінь, відсутність

інтересу до обраної професії.

Рівні сформованості особистісного компоне-

нту професійної культури майбутніх бакалаврів

банківської справи

Творчий (високий) рівень: здатність ефективно

застосовувати професійно-етичні знання, продук-

тувати їх у площину практичних умінь та навичок з

метою вирішення професійних завдань, наявність

навичок культурного міжособистісного вирішення

моральних колізій та розв’язання конфліктних си-

туацій, проява творчих здібностей під час реалізації

практичних умінь і навичок етичної взаємодії, пре-

валювання діалогічної комунікативної спрямовано-

сті, особиста обґрунтована позиція щодо прояву

власних почуттів, нахилів та дій, уміння контролю-

вати свій емоційний стан у різних ситуаціях.

Частково-ініціативний (середній) рівень: част-

кове розуміння сутності професійно-етичної куль-

тури, не досить сформоване вміння обирати опти-

мальні способи спілкування та доцільно використо-

вувати стилі спілкування, не завжди налагоджена

діалогічна взаємодія з об’єктами впливу, не досить

розвинене уміння обирати тактику професійно-ети-

чної поведінки, не завжди може володіти прийо-

мами регуляції емоційно-вольового стану.

Репродуктивний (низький) рівень: несформо-

вана комунікативність, присутня нездатність оби-

рати оптимальні способи спілкування в ситуації

взаємодії, аргументувати та відстоювати власну по-

зицію, доцільно використовувати стилі спілку-

вання; відсутність уміння робити висновки, аналі-

зувати та виправляти помилки у виборі тактики

професійно-етичної поведінки; відсутність уміння

здійснювати самоаналіз, самооцінку результатів ді-

яльності, несформована система моральних та ети-

чних цінностей, не достатньо сформовано почуття

відповідальності, відсутність креативності.

Висновки. Отже, визначені критерії, показ-

ники та рівні сформованості професійної культури

майбутніх бакалаврів банківської справи дають мо-

жливість оцінити сформованість когнітивного, мо-

тиваційно-ціннісного та особистісного компонен-

тів професійної культури з метою перевірки та під-

вищення ефективності педагогічних умов та

ефективності навчально-виховного процесу у за-

кладі вищої освіти.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Білан Н. Формування навичок іншомов-

ного професійного спілкування майбутніх фахівців

аграрного профілю. URL

:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2016_3_35.

2. Вереская М.Р. Формування професійної

компетентності майбутніх фахівців з менеджменту

економічної безпеки в сучасних умовах:[моногра-

фія] / М.Р. Вереская. — Л.: ПАІС, 2017. — 159 с.

3. Крупський Я.В., Михалевич В.М., Тлу-

мачний словник з інформаційно-педагогічних тех-

нологій. URL:

http://194.44.152.155/elib/local/r105.pdf .

4. Гончаренко С. У. Український педагогіч-

ний словник. URL: http://surl.li/sgfn

5. Новиков А.М. Педагогика. Словарь сис-

темы основних понятий. URL: http://surl.li/sgfo

6. Серман Л.І. Аналіз показників та рівнів

сформованості професійного іміджу майбутніх

учителів іноземних мов. URL: http://surl.li/sgfp

7. Шумовецька С. Критерії, показники та рі-

вні сформованості професійної культури офіцера-

прикордонника. URL: http://surl.li/sgfq

8. Жихорська О. Критерії, показники та рівні

сформованості професійної компетентності на-

вчально-допоміжного персоналу вищого навчаль-

ного закладу. URL: http://surl.li/sgfr

9. Ростока М.Л. Критерії, показники та рівні

сформованості професійної компетентності майбу-

тніх обліковців з реєстрації бухгалтерських даних.

URL: http://surl.li/sgfs

10. Рибалко Ю.В. Основні критерії, рівні та по-

казники сформованості професійної компетентно-

сті майбутніх екологів. URL: http://surl.li/sgfu

11. Бурмакіна Н.С. Рівні сформованості показ-

ників особистісно-рефлексивного критерію профе-

сійно-педагогічної компетентності магістранта аг-

рарної спеціальності. URL: http://surl.li/sgfv

12. Сабатовська І.С. Професійна культура осо-

бистості: структура та критеріївимірювання. URL:

http://www.confcontact.com/20110531/so_sabat.htm.

13. Корольова Т.В. Стан сформованості про-

фесійно-етичної культури майбутнього лікаря.

URL: http://surl.li/sgfx

14. Чернищова Є.Р., Гузій Н.В., Ляхоцький

В.П. та інші. Термінологічний словник з основ під-

готовки наукових та науково-педагогічних кадрів

післядипломної педагогічної освіти. URL:

http://surl.li/sgfy

15. Богданов Р.І. Формування рівня професій-

ної компетентності майбутніх фахівців сфери рес-

торанного господарства. URL: http://surl.li/sgga

16. Ящук О.В. Критеріально-рівневий підхід

до формування професійної культури медичних фа-

хівців молодшої кваліфікації. URL:

https://inlnk.ru/bB5Q2

17. Безрученков Ю.В., Шука Г.П. Визначення

рівня сформованості професійної культури майбут-

ніх фахівців сфери ресторанного господарства.

URL: https://tourlib.net/statti_ukr/bezruchenkov2.htm.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 23

18. Казьмерчук А. Критерії та показники сфо-

рмованості професійної культури майбутніх мене-

джерів туризму. URL: http://surl.li/sggb

19. Наливайко О. Компоненти, критерії, пока-

зники та рівні сформованості професійної культури

майбутніх сімейних лікарів. URL: http://surl.li/sggd

20. Словник української мови. URL:

http://sum.in.ua/s/kryterij.

21. Словник української мови. URL:

http://sum.in.ua/s/pokaznyk.

22. Кузьмін В.К., Крилов Д.А., Комеліна В.А.,

Кузьмін Н.В. Этнопедагогическая компетентность

педагога: критерии, показатели и уровни сформи-

рованности. URL: http://surl.li/sgge

23. Словник української мови. URL:

http://sum.in.ua/s/rivenj.

24. Тернопільська В.І. Сучасні тенденції моти-

вації навчально-професійної діяльності студентів.

URL: http://surl.li/sggf

25. Нікула Н.В. Критерії та показники сформо-

ваності методичної культури майбутніх учителів

початкових класів. URL:

http://journals.uran.ua/apppfo/article/view/84700/8052

5.

26. Кучерук О.С. Характеристика мотива-

ційно-ціннісного компоненту інклюзивної компе-

тентності майбутнього вчителя. URL:

https://inlnk.ru/r9xzm

THE CONCEPT OF "ACTING ABILITIES" IN PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL

RESEARCH

Sadykova I.

SOUTH Ural state Institute of arts named after P. I. Tchaikovsky»,

teacher of the Department of choral conducting

Russia, Chelyabinsk

ПОНЯТИЕ «АКТЕРСКИЕ СПОСОБНОСТИ» В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ

ИССЛЕДОВАНИЯХ

Садыкова И.Р.

ГБОУ ВО «Южно-Уральский государственный институт искусств имени П.И. Чайковского»,

преподаватель кафедры хорового дирижирования

Россия, г. Челябинск

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-23-26

Abstract

The article reveals the concept of "acting abilities", which is one of the most important concepts in theatrical

literature, as well as in relation to the professional activity of an actor. The author deduces his own concept of

"acting abilities", based on the analysis of psychological and pedagogical literature devoted to the problem of

abilities, and sources that reveal the specifics of the actor's work; at the same time, the main attention is paid to

reincarnation as a key acting ability.

Аннотация В статье раскрывается понятие «актерские способности», которое является одним из важных понятий

в театральной литературе, а также применительно к профессиональной деятельности актера. Автор выво-

дит свое собственное понятие «актерские способности», исходя из анализа психолого-педагогической ли-

тературы, посвященной проблеме способностей, и источников, раскрывающих специфику работы актера;

при этом основное внимание уделяется перевоплощению как ключевой актерской способности.

Keywords: abilities, acting skills, actor, reincarnation.

Ключевые слова: способности, актерские способности, актер, перевоплощение.

Понятие «актёрские способности» является

одним из основных понятий в театральной литера-

туре и в педагогических трудах, посвященных ак-

тёрскому мастерству. Для его уточнения необхо-

димо проанализировать два понятия, которые явля-

ются «родовыми» по отношению к основному –

понятия «способности» и «актерские».

С.И. Ожегов дает такое определение понятию

«способности» –природная одаренность, талантли-

вость; умение, а также возможность производить

какие-то действия [8, с.75]. Из выше сказанного, мы

понимаем, что способности имеют врожденное

свойство, которые применительно к какому-либо

действию дают положительный результат.

Хочется отметить, что проблема способностей

в истории отечественной психологии рассматрива-

лась неоднократно (Л.Л. Бочкарев, Л.С. Выготский,

В.П. Каширин, Д.К. Кирнарская, В.А. Крутецкий,

Н.С. Лейтес, В.И. Петрушин, К.К. Платонов С.Л.

Рубинштейн, В.А.Сластенин, Б.М. Теплов, В.Д.

Шадриков и др.).

Ряд исследователей (В.П. Каширин, В.И. Пет-

рушин, С.Л. Рубинштейн) придерживаются сход-

ной точки зрения и в своих работах пишут о том,

что способности обладают врожденным свойством.

Другой ряд исследователей (Л.С. Выготский,

Д.К. Кирнарская, Б.М. Теплов, и др.) освещают

иной аспект этой проблемы. Они говорят о том, что

24 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

что развить способности можно только в процессе

какой-либо деятельности.

Еще некоторые исследователи (Н.С. Лей-

тес,К.К. Платонов, и др.) придерживаются точки

зрения, в которой выражают связь способностей с

понятием «личность». Например, К. К. Платонов в

своем труде «Проблемы способностей» указывает,

что личность является носителем способности. Он

пишет о том, способности являются свойствами

личности, которые не только наделены генетиче-

ски, то есть «вырастают» из задатков, но самое

главное формируются в конкретной деятельности.

Обобщая изученный нами материал можно

прийти к заключению, что большинство ученых

трактуют способности как индивидуально-психо-

логические особенности личности человека, имею-

щие врожденную базу, развитие которых обеспечи-

вает успешность в той или иной деятельности.

Далее следует выделить понятие специальных

способностей, которое является видовым по отно-

шению к понятию «способности».

Необходимо отметить, что В. А. Крутецкий

выдвигает понятие специальных способностей, ха-

рактеризуя их принадлежность к конкретному виду

деятельности: «Их можно определить, как индиви-

дуально-психологические особенности человека,

отвечающие требованиям данной деятельности и

являющиеся условием ее успешного выполнения

[3, с. 206].

Разновидностью специальных способностей

являются творческие способности. При этом поня-

тие «способности» соотносится с понятием «твор-

ческие способности» как общее и частное. С точки

зрения А.Н. Леонтьева, творческие способности –

это результат овладения человеком знаниями, уме-

ниями и навыками, необходимыми для того или

иного вида творчества (художественного, музы-

кального и т.д.). В.А. Сластенин характеризует

творческие способности, как способности, позво-

ляющие создавать новое, никогда ранее не суще-

ствовавшее.

Творческие способности человека могут про-

являться в любой деятельности: научной, художе-

ственной, производственной, политической, юри-

дической [9, с.128]. Однако более плодотворно и

ярко они развиваются в творческой деятельности, к

которой мы относим и музыкальную деятельность,

и сценическое творчество. Даниил Шафран гово-

рил о творческом процессе как о таинстве: «В нем

есть что-то от колдовства. И никогда нельзя быть

заранее уверенным –удастся оно сегодня вечером

или нет» [10, с. 23].

Великий актер Михаил Чехов очень ярко вы-

сказывался о проявлении творческих способностей

как о большом и необузданном порыве: «Желание

творческой деятельности, желание художествен-

ного самовыявления…оно вечно, неизменно. Оно

есть святая святых художников всех времен. Оно

есть то, ради чего и в силу чего живет художник»

10, с.31].

А результат творческой деятельности — это

всегда создание какого-то нового продукта: новой

идеи, образа, художественного произведения, му-

зыкального сочинения и т.п. Александр Брунов до-

вольно эмоционально высказывал свои мысли по

этой проблеме: «Творчество – это удовольствие,

наслаждение, самоутверждение в самом этом про-

цессе, а не в каком-то практическом его результате»

[10, с.34].

Следовательно, музыкальные, актерские, ху-

дожественные и другие способности, связанные с

искусством, относятся к творческим. Л.Л. Бочкарев

пишет: «Если в «статичных» искусствах (архитек-

туре, живописи, скульптуре, графике и др.) творче-

ский процесс завершается созданием произведения

самим автором, то в «динамических» искусствах

(хореографии, театре, музыке) художественный за-

мысел передается посредником –интерпретатором»

[1, с. 57]. Получается, что этот посредник-интер-

претатор, будь то актер, дирижер или танцор в

творческом посыле воплощает художественный за-

мысел произведения.

Мы понимаем, что актёрские способности яв-

ляются видовым понятием по отношению к поня-

тию творческие способности. Следовательно, для

полного анализа нашей проблематики, необходимо

раскрыть сущность актерской деятельности.

Выдающийся деятель театра Соломон Михай-

лович Михоэлс говорил о том, чтобы стать гениаль-

ным актером сперва надо стать «обыкновенным

профессиональным актером – научиться хорошо

двигаться, быть пластичным, поставить голос,

внятно разговаривать, научиться слушать партнера

и отвечать ему, запомнить, что важные реплики

нельзя говорить спиной к зрителям и т. д.» [4, с. 4].

Получается, что профессиональный актёр должен

обладать целым комплексом актёрских способно-

стей.

Актер Михаил Чехов писал: «Если актер хочет

усвоить технику своего искусства, он должен ре-

шиться на долгий и тяжелый труд; наградой за него

будут: встреча с его собственной индивидуально-

стью и право творить по вдохновению» [12, с.

9].Мастер считал, что необходимо вдумчиво искать

собственный подход к роли, каждому актеру необ-

ходимо найти свою индивидуальную технику, ко-

торая кроется в нем самом.

Также Б.Г. Голубовский отмечал, что актёр-

ские способности имеют врожденную базу. В своём

труде он писал: «Это те грани индивидуальности,

которые заразительны, и это можно только разви-

вать, улучшать, прибавлять еще ноты к существую-

щей октаве, но если этого нет в индивидуальности,

если не идут биотоки, то тут ничего не сделать» [4,

с. 36].

Актер Михаил Чехов тоже придерживался

этих идей, он отмечал: «После многолетних поис-

ков этой техники я понял, что все, в чем мы нужда-

емся для развития этой техники, находится уже в

нас, если мы рождены актерами» [11, 2].Из выше

сказанного мы понимаем, что актёрские способно-

сти можно развить, улучшить, но без врожденных

задатков этого невозможно. Только тот добьется

больших успехов, кто имеет к этому предрасполо-

женность.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 25

В театральной литературе актерские способ-

ности трактуются как навыки и умения произволь-

ного исполнения ролей, имитации поведения, изоб-

ражения тех или иных чувств, переживаний, отно-

шений [2. Здесь говорится, как и о внешнем так и

о внутреннем перевоплощении. Но на наш взгляд,

именно достигнув внутреннего перевоплощения

исполнитель будет уверенно и максимально прав-

доподобно доносить пережитые эмоции и чувства,

что естественно и отразится и в его внешнем об-

лике, который будет дополнять полный образ ак-

тера. Л.С. Выготский писал о том, что наша внут-

ренняя (воображаемая) и внешняя (реальная) дея-

тельность органически взаимосвязаны, что они

имеют «общее строение». Поэтому проецируя все

свои действия, поступки, стиль поведения изнутри,

то есть проживая его внутри себя, актёр приходит к

вполне конкретным результатам и во внешнем об-

лике [10, с. 67]. Следовательно, целесообразно бо-

лее подробно остановиться в рассмотрении нашего

вопроса именно на внутреннем перевоплощении,

которое является специфическим компонентом в

актёрской деятельности и неким стержнем в ком-

плексе всех актёрских способностей.

Следует отметить, что в театральной литера-

туре очень мало источников, посвященных именно

актёрским способностям, большинство трудов ка-

сается именно проблематики перевоплощение ак-

тера, например, отечественных психологов, теат-

ральных педагогов, советских актеров и режиссе-

ров, таких как А.Г. Буров, Б.Г. Голубовский, Н.В.

Демидов, Б.В. Зон, В.И. Кочнев, Е.А. Кошевая, В.Э.

Мейерхольд, Ю.А. Свенцицкая, К.С. Станислав-

ский, А.М. Чехов, П.М. Якобсон др.

Например, процесс внутреннего перевоплоще-

ния рассматривается К. С. Станиславским как про-

цесс переживания роли [6]. По известному опреде-

лению Б. В. Зона, «воплощенное переживание и

есть перевоплощение в образ роли» [5, с. 169]. В.И.

Кочнев подчёркивает, что сложность проблемы ак-

тёрских способностей заложена в процессе сцени-

ческого перевоплощения, в котором различают два

взаимосвязанных аспекта: внутреннее (психологи-

ческое) и внешнее (пластическое и речевое) перево-

площение. Без внутреннего перевоплощения невоз-

можен верный процесс внешнего. [7]. С точки зре-

ния В.И. Кочнева, актер в процессе переживания

роли (особенно в эмоционально напряженных, кон-

фликтных сценах) характеризуется сравнительно

низким уровнем организации с точки зрения обсто-

ятельств роли и одновременно — предельно высо-

кой адекватностью по отношению к задаче, стоя-

щей перед ним как субъектом деятельности. Выяв-

ляется хорошо ощутимое противоречие между

эмоциональным состоянием актера как изображае-

мого персонажа и поведением его как субъекта

творческого процесса, как художника. Это проти-

воречие Кочнев выделяет в знаменитом «Парадокс

об актере» Дени Дидро, явившегося первым источ-

ником в истории театральной психологии, попы-

тавшимся «снять» отмеченное противоречие. По Д.

Дидро, актер должен переживать на репетициях,

при подготовке роли, при вживании в эту роль. Это

необходимо для понимания характера персонажа,

сценических действий и мотивов заданного героя.

Когда актер все понял и нашел способ решения по-

дачи сценического материала, то он должен полно-

стью отключиться от переживаний, потому что

больше они не нужны, а только буду ему мешать:

«Чувствительный человек теряется при малейшей

неожиданности, тогда как актер на сцене — это

«механизм», заранее настроенный на совершение

соответствующих действий, поступков в строго

предопределенном виде и последовательности» [7].

Актер Михаил Чехов утверждал об отсутствии

какой-либо техники у актеров, а говорил лишь об

одном инструменте- передаче публике своих

чувств: Наша профессия даже более трудная, чем

любая другая, потому что мы обладаем только од-

ним инструментом передачи публике наших

чувств, наших идей – наше собственное тело» [11,

с. 3]. Получается, что специфика актёрской дея-

тельности ощущается на неком невидимом уровне,

а именно на уровне чувств. То есть переживание

эмоций, сочувствие и эмпатия, вызванные после

просмотра спектакля, прослушивания монолога и

есть продукт актёрской специальности.

Михаил Щепкин утверждал, что актер «дол-

жен уничтожить себя, свою личность, всю свою

особенность, и сделаться тем лицом, какое ему дал

автор», то есть полностью перевоплотиться внут-

ренне и внешне в заданного персонажа [10, с. 65].

Театральный педагог Б.Г. Голубовский отме-

чал: ««Только с того момента, когда человек при-

своил себе способность мыслить от имени действу-

ющего лица, только с этой минуты наступает это

перевоплощение. А все остальные внешние при-

знаки характерности, да и даже характера, они ме-

шают заглянуть в процесс, происходящий в чело-

веке» [4, с. 35].

«Умение выявить невысказанную мысль – ос-

нова техники актерской игры», – писал А. М. Лоба-

нов. Работа должна быть направлена на поиски ор-

ганического поведения в предлагаемых обстоятель-

ствах и на раскрытие действенной природы слова.

Работая над ролью, актеру надо определить логику

поступков действующего лица, а затем, поставив

себя в предлагаемые обстоятельства, сделать его

поступки как бы своими поступками, мысли и

слова как бы своими словами, обстоятельства его

жизни – фактами своей биографии [4, с. 34]. То есть

«войти» в образ заданного персонажа, стать им, до-

стигнуть полного перевоплощения в героя, иначе

говоря, необходимо переродиться в другого чело-

века, думать, как он, действовать как он, двигаться,

говорить и т.д.

Из выше сказанного мы можем сделать вывод

о том, что актёрские способности – это индивиду-

ально-психологические особенности личности че-

ловека, которые имеют врожденную базу и которые

при развитии позволяют воплощать заданные чув-

ства и переживания, позволяют воспроизводить за-

данный тип поведения в определенных обстоятель-

ствах, а также это умение реагировать на изменение

обстоятельств и умение выдавать поведенческие

26 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

реакции для создания сценического образа. Вели-

кий актёр, театральный режиссёр и педагог Алек-

сандр Павлович Ленский говорил: «Абсолютное

отсутствие чувства, также, как и крайняя чувстви-

тельность без самообладания, делают человека со-

вершенно непригодным для сцены. Но крайняя чув-

ствительность при полном самообладании делает

актера великим» [7].

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1. Бочкарев, Л.Л. Психология музыкальной

деятельности / Л.Л. Бочкарев. – М.: Издательский

дом «Классика-XXI», 2008. – 352 с.

2. Вильсон, Г. Психология артистической де-

ятельности: таланты и поклонники [Текст] / Г.

Вильсон. – Москва: Когито-Центр, 2001. – 384 с.

3. Давыдов, В.В. Психологическая теория

учебной деятельности и методов начального обуче-

ния, основанных на содержательном обобщении

[Текст] / В.В. Давыдов. – Томск: Пеленг, 1992. – 101

с.

4. Зверева Н.А. Мастерство режиссера / Н. А.

Зверевой. – М.: ГИТИС, 2002. – 472 с.

5. Зон Б. В. К вопросу о способностях к сце-

нической деятельности — В сб.: Проблемы способ-

ностей [Текст] / Б.В. Зон. - Москва, 1962. – 176 с.

6. Киселева, Н.В., Фролов, В.А. Основы си-

стемы Станиславского[Электронный ресурс] / Ре-

жим доступа: http://oleinikov.net/arti-

cles/reg/2404_sistema_ksstanislavskogo_v_termi-

nax_i_ponyatiyax.- ( Дата обращения 15.02.2021).

7. Кочнев В.И. К проблеме изучения актер-

ских способностей [Электронный ресурс] / Режим

доступа: http://www.voppsy.ru/is-

sues/1983/831/831108.htm.– (Дата обращения

11.03.2020).

8. Ожегов С.И. Толковый словарь русского

языка [Электронный ресурс] / Режим доступа:

https://slovarozhegova.ru/word.php?wordid=30205.-

(Дата обращения 14.03.2021).

9. Сластенин, В.А., Каширин В.П. Психоло-

гия и педагогика / В.А. Сластенин, В.П. Каширин.

– Москва: Академия, 2007. – 466 с.

10. Цыпин, Г.М. Сценическое волнение и дру-

гие аспекты психологии исполнительской деятель-

ности [Текст] // Г.М. Цыпин. – М.: Музыка, 2010.–

128 с.

11. Чехов М. А. Уроки профессионального ак-

тёра [Электронный ресурс] / Режим до-

ступа:https://vk.com/doc5319295_406774992?hash=f

a01d2c0a0b9041b52&dl=fb2b374e132dbe09d7. –

(Дата обращения 12.03.2021).

12. Чехов М. А. Литературное наследие[Элек-

тронный ресурс] / Режим до-

ступа:https://vk.com/doc5319295_406774985?hash=8

86a9f02fbc7849747&dl=00560d5c522b202d0f. –

(Дата обращения 28.03.2021).

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 27

PHILOSOPHICAL SCIENCES

УДК 141:502

NEO-CORDOCENTRISM AS THE HEART OF SPIRITUAL ECOLOGY

Nesprava M.

Doctor of Рhilosophical Sciences, Docent,

Professor of International Relations and Tourism Department,

Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs

(Dnipro, Ukraine)

ORCID 0000-0003-0415-1837

НЕОКОРДОЦЕНТРИЗМ КАК СЕРДЦЕВИНА ДУХОВНОЙ ЭКОЛОГИИ

Несправа М.В.

доктор философских наук, доцент,

профессор кафедры международных отношений и туризма,

Днепропетровский государственный университет внутренних дел,

(Днепр, Украина)

ORCID 0000-0003-0415-1837

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-27-36

Abstract

The article aims to formulate the basic provisions of neo-cordocentrism concept in spiritual ecology. These

philosophical attitudes have to serve as guidelines for solving problems of the “human-society-nature” system

faced with current challenges. The author analyzes the factors that formed in the postmodern era, in the post-truth

informational modality, and in the context of the COVID-19 pandemic, which influenced the moral foundations

of ecological philosophy. The approaches that were developed by the philosophy of a heart, religious existential-

ism, and philosophical spiritualism are used as the axiological and epistemological basis for the new concept of

spiritual ecology. The practices of establishing harmony with the environment, finding the meaning of life, and

the purpose of human activity in society are the aesthetical and ethical elements of spiritual ecology as well. As a

result, the author presents the basic ethical-activity formula of neo-cordocenrism: “Loving God and knowing Him

in yourself, act in relations with people and nature as your heart tells”.

Аннотация

Статья посвящена разработке отправных положений концепции неокордоцентризма, которые могли

бы послужить духовными ориентирами для решения проблем в системе «человек-общество-природа» пе-

ред лицом современных вызовов. Проанализированы факторы, сформировавшиеся в эпоху постмодерна,

в информационной модальности постправды и в условиях пандемии COVID-19, которые повлияли на мо-

ральные основы экологической философии. В качестве аксиологической и гносеологической основы но-

вой концепции духовной экологии предложены подходы, которые были разработаны философией сердца,

религиозным экзистенциализмом и философским спиритуализмом. Определено значение практик уста-

новления гармонии с окружающей средой, нахождения смысла жизни и цели деятельности человека в об-

ществе как эстетико-этических элементов духовной экологии. Представлена базовая этико-деятельностная

формула неокордоценризма: «Любя Бога и познавая Его в себе, поступай в отношениях с людьми и при-

родой так, как велит тебе твое сердце».

Keywords: God, love, moral choice, postmodern, post-truth, COVID-19, categorical imperative, philosophy

of a heart, existentialism, spiritualism, psychological stress, irrationalism, self-knowledge, shinrin-yoku, ikigai.

Ключевые слова: Бог, любовь, моральный выбор, постмодерн, постправда, COVID-19, категориче-

ский императив, философия сердца, экзистенциализм, спиритуализм, психологический стресс, иррацио-

нализм, самопознание, синрин-йоку, икигай.

Постановка проблемы. В начале второй де-

кады ХХІ века человечество столкнулось с рядом

невиданных ранее экзистенциальных вызовов.

Негативные экономические, социальные, геополи-

тические, экологические и технологические фак-

торы имеют каскадный характер, они действуют на

глобальном, региональном, корпоративном, груп-

повом и на индивидуальном уровнях, что много-

кратно усиливает риски. Под угрозой оказался весь

комплекс взаимодействий в системе «человек-об-

щество-природа». «Мы находимся на перепутье, –

утверждают авторы знаковой книги «COVID-19:

Великая перезагрузка» основатель Всемирного эко-

номического форума Клаус Шваб (Klaus Schwab) и

редактор Ежемесячного барометра Тьерри Маллере

(Thierry Malleret). – Один путь приведет нас к луч-

шему миру: более инклюзивному, более справедли-

вому и более уважительному отношению к Матери-

природе. Другой перенесет нас в мир, похожий на

28 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

тот, который мы только что оставили, но еще худ-

ший и постоянно преследуемый неприятными сюр-

призами. Поэтому мы должны сделать правильный

выбор. Надвигающиеся вызовы могут иметь более

серьезные последствия, чем мы до сих пор пред-

ставляли, но наша способность к перезагрузке

также может быть больше, чем мы ранее осмелива-

лись надеяться» [1, p. 275]. Осознав, что не только

абстрактное человечество в целом, но и каждый

конкретный индивидуум – «лично Я», стоят на

краю пропасти, даже обычные люди отвлеклись от

привычных утилитарных вопросов и обратились к

философским размышлениям о сущности бытия,

природе человека и смысле жизни. При этом фокус

как публичного, так и академического дискурса со-

средоточен на проблемах, относящихся к сфере

экологической философии, а конкретнее – духов-

ной экологии. Это объясняется как минимум тремя

взаимосвязанными причинами. Во-первых, наибо-

лее острые проявления каскадного кризиса – панде-

мия, падение экономики, обострившееся соперни-

чество геополитических игроков – не только не ото-

двинули на второй план проблемы, связанные с

деградацией окружающей среды и изменением кли-

мата, а наоборот наглядно обнажили их остроту для

широкой общественности. Во-вторых, указанные

проявления кризиса продемонстрировали, что на

любом уровне – личном, корпоративном или госу-

дарственном – самым сложным в принятии реше-

ний, касающихся оптимальных форм реагирования

на кризисную ситуацию, стал не поиск инструмен-

тальных альтернатив, а моральный выбор вектора

поведения по сторонам треугольника «человек-об-

щество-природа». В-третьих, в общественном мне-

нии и научной мысли прочно утвердилось убежде-

ние, что причины всех проблем и, в первую оче-

редь, экологических коренятся в оскудении

нравственной и культурной сфер жизни социума.

Однако, осознав опасность проблем, приняв необ-

ходимость совершить экзистенциальный выбор и

прочертив запрещающие красные лини, ни лидеры

общественного мнения, ни специалисты-экологи,

ни философы пока не разработали концепции, ко-

торая стала бы мотором для движения человечества

в сторону того лучшего мира, где царят справедли-

вость и уважительное отношение к Матери-при-

роде.

Это подтверждает и анализ последних публи-

каций. В упомянутой выше книге К. Шваба и

Т. Маллере, которая рассматривается авторами как

программная, констатируется важность морального

выбора при решении проблем деградации окружа-

ющей среды. Однако их рецепты выхода из кризиса

не выходят за рамки институционально-инструмен-

талистского подхода. Философский фундамент рас-

смотрения экологически проблем закладывают в

своих работах Дж. Бреннер (J.Brenner), П. Тэйлор

(P. Taylor), С. Саркар (S. Sarkar), Т. Г. Якобсен

(T. G. Jakobsen), П. Робинс (P. Robbins), А. Смит

(A. Smith), С. Мавенгахама (S. Mavengahama),

Дж. Ланс (J. Lanz), Л. Даунсбороу

(L. Downsborough), Ш. Ниннабер (Sh. Nienaber),

Р. Презер (R. Preiser), М. Аудо (M. Audouin),

С. А. Кутоманов, В. Н. Магдасарян. В работах ука-

занных авторитетных авторов содержатся абсо-

лютно верные утверждения о том, что важнейшим

условием выхода из кризиса является неукосни-

тельное соблюдение принципов, которые зиждятся

на высших, безусловных ценностях. Но на этапе

определения ориентиров движения к этим ценно-

стям они разбегаются в разные стороны антропо-,

социо- и биоцентризмов. Роль морально-этической

составляющей экофилософии занимает важное ме-

сто в исследованиях таких ученых как: Л. Спонсел

(L. Sponsel), Д. Крокетт (D. Crockett), Дж. Конфино

(J. Confino), Дж. Маси (J. Macy), Дж. Грим

(J. Grim), Р. Гиббосонс (R. Gibbons), Дж. Кохрсен

(J. Koehrsen), Л. Г. Жернакова, А. И. Киселев. Об

этике будущего для человечества пишет Л.-К. Ун-

гуряну (L.-C. Ungureanu). Но в своих умозаключе-

ниях эти авторы не выходят из канвы социального

детерминизма и классического морального импера-

тива, которая не соответствует новым условиям

эпохи постмодерна.

Цель данной статьи состоит в том, чтобы

сформулировать отправные положения новой кон-

цепции духовной экологии, которая отвечает совре-

менным вызовам.

Достижение этой цели предполагает последо-

вательное выполнение следующих задач:

- установить факторы, сформировавшиеся в

эпоху постмодерна, в информационной модально-

сти постправды и в условиях пандемии COVID-19,

которые повлияли на моральные основы экофило-

софии;

- проанализировать аксиологические и гносео-

логические подходы, которые были разработаны в

рамках таких парадигм как философия сердца экзи-

стенциализм и философский спиритуализм;

- осветить практики установления гармонии с

окружающей средой и получения энергии от нее, а

также нахождения смысла жизни и цели деятельно-

сти человека в социуме;

- определить духовные ориентиры для выбора

пути к выходу из нынешнего экзистенциального

кризиса в сфере экологии.

Изложение основного материала. Сегодня

все больше авторов, которые осмысливают при-

чины экологического кризиса и пути его преодоле-

ния, говорят о приоритетности духовных аспектов.

Такой подход был положен в основу течения эколо-

гической философии, которое получило название

«духовная экология».

Принципы духовной экологии на первый

взгляд кажутся довольно простыми: а) опустоше-

ние природы внешней является следствием ду-

ховно-нравственного опустошения внутреннего

мира человека, примата рассудочной деятельности

над духовными ценностями [2, с. 178]; б) для реше-

ния экологических проблем нам необходимо куль-

турное и духовное преобразование [3]; в) только це-

лостность человека при ведущей роли духовно-

нравственных устремлений может стать гарантом

разрешения глобальной экологической проблемы

[4, c. 28]; в) устойчивое развитие невозможно без

духовного совершенствования самого человека [5,

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 29

с. 142]; г) духовное связующее человека с приро-

дой, их единение являются той основой, на которой

бытие человека гармонично вписывается в бытие

природы [6, с. 154].

Однако реализация этих принципов усложня-

ется вследствие того, что духовная экология вклю-

чает в себя различные направления, которые по-

разному интерпретируют моральную основу духов-

ных обязанностей и, соответственно, их практик. С

одной стороны, в глубинной традиции этого тече-

ния экофилософии заложено духовное видение ко-

эволюции человека-общества–природы как творе-

ния Бога. Это предопределяет развитие направле-

ния, которое исходит из религиозной веры в

единство и взаимосвязанность всего творения.

Среди провидцев, которые привнесли эту нить в

экологическую философию, был Рудольф Штайнер

(1861–1925), основавший духовное движение ан-

тропософии и описавший «коэволюцию духовно-

сти и природы» [7, 66], и Пьер Тейяр де Шарден

(1881–1955), который говорил о переходе в коллек-

тивном сознании к сознанию божественности в

каждой частице жизни и даже в самом плотном ми-

нерале [8, p. 186]. В наши дни данная философская

позиция глубоко разработана Русской Православ-

ной Церковью. В принятой Архиерейским Собором

в 2013 году Позиции Русской Православной

Церкви по актуальным проблемам экологии про-

возглашается: «Церковь свидетельствует о един-

стве сотворенного Богом мира и предлагает целост-

ную картину человеческого бытия. Доброе и благо-

говейное отношение человека к природе

основывается на глубоком осознании того, что Бог

создал мир и все живое в нем хорошим (Быт. 1:8-

25). В свете Священного Писания экологическая

деятельность понимается как заповеданное Госпо-

дом обращение человека с тварным миром» [9].

Но в последнее время более популярным стало

движение духовной экофилософии, в котором под-

черкивается необходимость экологического под-

хода, основанного на индивидуальном духовном

переживании, а не на вере в Бога [10]. Настаивая на

необходимости духовного развития, его сторон-

ники не говорят о душе как о Божьем даре. Это дви-

жение является порождением эпохи постмодерна,

которое можно рассматривать как реакцию на секу-

лярный рационализм модерна. По утверждению

Юваля Ноя Харари, родилась новая формула этиче-

ского знания: Знание = Опыт переживаний + Чут-

кость. Если мы хотим получить ответ на какой

либо этический вопрос, то должны обратиться к

опыту своих внутренних переживаний и прислу-

шаться к ним с определенной чуткостью. [11,

c. 279]. Духовная экология перед лицом современ-

ных вызовов: постмодерн, постправда, панде-

мия.

Постмодернизм обожествляет сферу чувств. В

центре духовных устремлений постмодернистов

находится не Бог, а человек, который сомневается,

поскольку постмодерн исключает объективную ис-

тину. В этом пространстве есть только множествен-

ность.

В представлении французских постструктура-

листов Ж. Делеза и Ф. Гваттари современный мир

являет собой некую «ризому» – систему, построен-

ную по принципу корневища, в которой отсут-

ствуют централизация, упорядоченность и симмет-

рия [12, c. 8].

С развитием Интернета и социальных сетей

философия постмодерна находит свое воплощение

в концепции постправды. В онлайн-сетях любая ин-

терпретация реальности получает не только право,

но и потенциал для презентации и восприятия, а

множественность продуцирований, восприятий и

интерпретаций, которая является маркером постмо-

дернизма, нарушает любую монополию на истину

[13, c. 66]. Однако оборотной стороной разрушения

иерархической социальной структуры эпохи мо-

дерна и преодоления монополии элит на истину в

последней инстанции стало распыление моральной

сердцевины бытия. Ибо в этической проекции ри-

зомы нет противопоставления добра и зла, а лучшее

и худшее сливаются. А концепция постправды воз-

вращает нас к принципу «у каждого – своя правда».

Как заключает Сергей Чугров, конкретные альтер-

нативные понятия – «да / нет», «истинное / ложное»

– в эпоху постправды стали условными [14, c. 47].

В экофилософии присущая постмодернизму

этическая дисперсия наглядно проявила себя с

началом пандемии COVID-19. Так, обостренную

критическую реакцию вызвало заявление экоакти-

вистки Греты Тунберг (Greta Thunberg) о том, что

она очень рада глобальному экономическому кри-

зису, возникшему в результате пандемии коронави-

руса, так как благодаря кризису реализовалась ее

мечта: снизились выбросы углерода в атмосферу

[15].

В данном контексте следует обратить внима-

ние и на то, как описывают проблему морального

выбора К. Шваб и Т. Маллере:

Пандемия вынудила всех нас, граждан и лиц,

определяющих политику, добровольно или нет,

вступить в философскую дискуссию о том, как мак-

симизировать общее благо наименее опасным спо-

собом… С момента начала пандемии идея общего

блага вызвала яростные споры о том, следует ли ис-

пользовать утилитарный расчет при попытке укро-

тить пандемию или придерживаться священного

принципа святости жизни. Ничто так не кристалли-

зует проблему морального выбора, как бурные во

время первоначальных ограничений споры о ком-

промиссе между общественным здоровьем и уда-

ром по росту [1, p. 133].

Описанная кристаллизация проблемы мораль-

ного выбора подтверждает, что в эпоху постмо-

дерна категорический императив Иммануила

Канта, который долгое время являлся моральной

сердцевиной для духовной экофилософии, подвер-

гается критическому обсуждению. Это обуслов-

лено рядом факторов.

Во-первых, по утверждению Елены Хлыщевой

и ее коллег, постмодернистское ризомное восприя-

тие мира приводит человека к трансгрессии –

стремлению выйти за пределы условностей соци-

ально-культурных норм и моральных запретов.

30 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Оно делает естественным разделение человека на

сакральную и мирскую сферы, выводит его из про-

странства традиционной целостности, что влечет за

собой исчезновение иерархии, прежде всего по от-

ношению к самому себе [16, p. 121]. Ризома и

трансгрессия постмодерна подрывают традицион-

ные моральные нормы, размывая их значение во

множестве интерпретаций, а также изменяют соци-

альные роли, руководствуясь принципом независи-

мости и самодостаточности индивида.

Во-вторых, одним из основных изменений, ко-

торые произошли за последние десять лет, стал пе-

реход от среды дефицита информации к перегрузке

[17, p. 28]. Однако, как отмечает Андрей Костырев,

возможности человеческого мозга не безграничны.

Под напором информационных потоков человек

впадает в состояние стресса. Утрачивая способ-

ность к рациональному анализу, мозг компенсирует

ее характерным для любой стрессовой ситуации об-

разом: переводит интеллектуальную рефлексию на

уровень эмоций и подсознательных рефлексов [13,

c. 66].

В-третьих, – это стресс, порожденный ограни-

чениями пандемии COVID-19 и одновременным

глубоким чувством неуверенности в том, что будет

дальше. Говоря о переосмыслении нашей человеч-

ности, Шваб и Маллере подчеркивают, что панде-

мии – это продолжительные события, которые ча-

сто вызывают постоянное чувство недоверия (по

отношению к другим), коренящееся в первичном

страхе смерти… В любой ситуации люди вынуж-

дены принимать решения о спасении собственной

жизни, что приводит к глубокому стыду из-за эго-

изма их окончательного выбора. Стыд – это мо-

ральное чувство, в котором смешаны сожаление,

ненависть к себе и смутное чувство «бесчестия» из-

за того, что человек не поступает «правильно» [1,

c. 135]. Вызванные пандемией состояние аффекта и

потеря ориентиров приводят к индивидуальному

морально-психологическому сброcу.

Обозначенные факторы различны по содержа-

нию, но все они разрушительно влияют на мораль-

ные основы экофилософии, построенные на класси-

ческих модернистских принципах.

Во-первых, кризис антропоцентризма в экофи-

лософии в сочетании с такими порождениями пост-

модерна как моральная дезинтеграция, трансгрес-

сия, информационный хаос, утрата социального до-

верия и эгоизм заставляют усомниться в

правильности базовой формулировки Канта о том,

что человек – это всегда цель.

Во-вторых, фиаско рационально-прогрессист-

ской методологии экофилософии еще отчетливей

проявляется на фоне таких сформировавшихся в

эпоху постмодерна характеристик социального вза-

имодействия как приоритет индивидуальных пере-

живаний над коллективным интеллектуальным

опытом, бесконечная множественность интерпре-

таций реальности, замена рациональной аргумента-

ции апелляцией к эмоциям и подсознательной ре-

флексии. Эти характеристики открывают ограни-

ченность возможностей разумного познания и

преобразования мира, на которых зиждется кантов-

ская этическая концепция.

В-третьих, психологически наиболее важным

последствием этих факторов – будь то экологиче-

ская катастрофа, ризомное восприятие мира, ин-

формационная перегрузка или пандемия – является

возникновение феноменальной неопределенности,

которая становится источником стресса и тревоги.

Вряд ли возможно ожидать от человека, находяще-

гося в состоянии аффекта и потерявшего себя, что

он будет поступать так, чтобы его действия могли

стать всеобщей максимой, как того требует мораль-

ный императив Канта.

Этическая субъект-объектная растерянность,

иррационализм и индивидуальный морально-пси-

хологический сброс – вот основные взаимосвязан-

ные проблемы современной моральной философии

вообще и экофилософии, в частности. Для решения

этих проблем необходимо найти концепцию, кото-

рая могла бы стать таким ядром экологической фи-

лософии, которое содержит необходимый потен-

циал ее развития в условиях эпохи постмодерна.

Составляющие неокордоцентризма: фило-

софия сердца, экзистенциализм, спиритуализм и

современные практики.

Соглашаясь с тем, что в современных условиях

наиболее перспективным направлением является

духовная экофилософия, мы, основываясь на при-

веденном выше анализе существующих в этой

сфере проблем, выдвигаем утверждение, что ее мо-

ральной сердцевиной должен стать неокордоцен-

тризм. Под неокордоцентризмом мы понимаем син-

тез базовых концепций философии сердца, экзи-

стенциализма и спиритуализма,

усовершенствованных в соответствии с реалиями

эпохи постмодерна.

Следует обратить внимание, что во многих

трактовках кордоцентризм выглядит практически

идентичным постмодернизму. По мнению Сергея

Ярмуся, это философское направление определяет

утверждение, что в «жизни человека, в его мировоз-

зрении, основную мотивационную и движущую

роль играют не разумно-рациональные силы чело-

века, а скорее силы его эмоционального чувства,

или, образно говоря, силы человеческого сердца»

[18, с. 402]. Аналогичным образом Назип Хамитов

констатирует, что кордоцентризм означает «доми-

нанту сердца, преобладание чувства над логиче-

ским рассуждением, а образа – над понятием [19,

с. 193]. Наиболее развернутую характеристику кор-

доцентризму дает Ярослав Гнатюк. В контексте

нашего исследования особую ценность представ-

ляют его определения кордоцентризма в аксиологи-

ческом толковании как учения, которое причисляет

к ценностям любовь, а к антиценностям – эгоизм, и

в гносеологическом ракурсе как учения о превос-

ходстве духовного опыта над теоретической логи-

кой [20, c. 10]. Однако даже открытая Гнатюком

широкая перспектива не акцентирует внимания на

том, что смыслообразующим стержнем кордоцен-

тризма является вера в Бога.

Между тем подтверждение этому мы находим

в произведениях украинского философа Григория

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 31

Сковороды (1722-1794), к учению которого восхо-

дят истоки философии сердца. В контексте рас-

смотрения проблем духовной экологии важно под-

черкнуть, что в его учении выражена воля к едине-

нию с природой. При этом единение с окружающей

средой достигается через единение со своей внут-

ренней сущностью. Но высшей целью является еди-

нение с Божественной природой. В понимании

Сковороды человек существует в пространстве

христианской культуры и Библии как ее центра. По

его утверждению, «Библия есть человек» и, наобо-

рот, «человек есть всей Библии конец, и центр, и га-

вань» [21, с. 251; 22, с. 336]. Поэтому-то, на его

взгляд, «не понимаем и Библии, что не знаем себя»

[21, с. 291]. Для Сковороды познание Библии и са-

мопознание человека являются взаимосвязанными

процессами. «Не познав себя, как узнаешь Биб-

лию?», – спрашивал он [23, с. 327]. И призывал:

«Познай же сначала себя самого, тогда узнаешь и

Адама с Евой» [23, с. 338]. Поскольку Библия явля-

ется источником духовных ценностей, то и познать

ее, а, следовательно, и себя, человек может только

духом, то есть сердцем. Отсюда Сковорода сделал

обобщающий вывод – «человек есть сердце» [21,

с. 359]. Философский вопрос Сковороды, выполня-

ющий функцию утверждения: «Разве не мертвой

является душа, лишенная истинной любви, то есть

Бога?» [22, с. 264] совпадает с главным постулатом

христианства о любви как основе бытия.

Опираясь на этот короткий обзор, мы уже мо-

жем обозначить каковыми, с точки зрения Сково-

роды, являются ответы на поставленные нами выше

вопросы, касающиеся моральной философии. Во-

первых, целью любых этических усилий является

не человек сам по себе, а Божественное предначер-

тание – Библия. В то же время познать это предна-

чертание невозможно, не познав себя. Во-вторых,

это познание возможно осуществить только серд-

цем. В-третьих, спасением от отчаяния и страха

смерти является любовь. Но не просто любовь как

эмоциональное переживание, а любовь, сопряжен-

ная с Богом.

Через столетие, творчески развив идеи Сково-

роды, профессор Киевской духовной академии

Памфил Юркевич (1826-1874) заложил прочный

теоретико-методологический фундамент филосо-

фии сердца как парадигмы нового религиозного со-

знания. Человек как цель рассматривался им через

призму необходимости подъема индивида к нрав-

ственной личности, который, по мнению философа,

обусловлен его возможностью «познавать свою

жизнь как часть одного высшего порядка» [24,

с. 579]. При более высоком нравственном развитии

душа да будет покорна еще Божественной заповеди

любви, которая убеждает ее жертвовать своими

личными выгодами для блага общего» [25, с. 74].

Таким образом, общее благо понимается через Бо-

жественную заповедь любви.

В полном соответствии с христианской онто-

логией Юркевич выразил основную идею филосо-

фии сердца: «Человек начинает свое нравственное

развитие из движения сердца, которое всюду хо-

тело бы встречать существа радующиеся, согрева-

ющие друг друга теплом любви, связанные друж-

бой и взаимным сочувствием. Только в этой форме

совершенного всеобщего счастья мир представля-

ется ему как нечто достойное существования» [26,

c. 181]. Не соглашаясь с рациональной этикой

Канта, Юркевич обосновал идею эмоционально-

чувственного поступка, движителем которого вы-

ступает вера в Спасителя. «Сердце как телесная, ду-

шевная и духовная сущность человека стремится к

добру, братскому общению, – подчеркивал он. – В

этом нравственном состоянии человек делается

способным жертвовать, прощать и покрывать чу-

жие слабости любовью во имя Христово» [27,

с. 356-357]. Мы видим, что аффективность дей-

ствий, предопределенная верой, а не страхом, имеет

следствием радость, взаимное сочувствие и жерт-

венность, а не стыд, недоверие и эгоизм.

Концепция сердца Семена Франка (1878-1950)

углубляет философское обоснование подсознатель-

ной рефлексии как акта веры. Франк отмечал, что

«истины веры являются истинами сердца – пло-

дами сердечного живого опыта, которые утверди-

лись вопреки всем «ума холодным созерцаньям»,

они всегда кажутся безумием «мудрости века сего»,

но обладают для верующего своей имманентной,

внутренней очевидностью» [28, с. 274]. Следуя

данной логике, можно заключить, что наличие веры

в Бога превращает присущий современной модаль-

ности постправды иррационализм из темной разру-

шительной силы в действенный способ найти путь

к истине в условиях стресса и неопределенности.

Это подтверждают и последние эмпирические

исследования. Их анализ показывает, что, пребывая

в среде, где одновременно действует множество ин-

формационных влияний, человек при принятии ре-

шений все больше руководствуется личными внут-

ренними убеждениями, которые базируются на вос-

принимаемых на уровне подсознания идеалах и

моральных ценностях [13, c. 73]. Опираясь на эти

данные, можно заключить, что единственным спо-

собом воспринять мир как целостность в его объем-

ном состоянии является духовная коммуникация,

которая осуществляется сердцем.

До сих пор дискуссии в различных направле-

ниях экофилософии сосредоточены в треугольнике

«человек-общество-природа». Соответственно, мо-

ральный аспект проблемы отражают такие во-

просы: Кого следует любить больше – себя, других

людей или окружающую среду? Как соблюсти ба-

ланс любви в этом треугольнике? Однако, приве-

денный выше анализ современных вызовов, с кото-

рыми столкнулась экофилософия, свидетельствует,

что такое плоскостное рассмотрение взаимоотно-

шений не позволяет разрешить существующие про-

блемы. Экзистенциализм поднимает над указан-

ным треугольником вершину – Бога, превращая, та-

ким образом, плоский треугольник в объемную

пирамиду. Именно вера в Бога наполняет эту пира-

миду смыслом.

Это становится очевидным из того, как в экзи-

стенциализме трактуется ключевое для моральной

философии понятие любви. Для основоположника

32 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

экзистенциальной философии Сёрена Кьеркегора

(Søren Kierkegaard) (1813-1855) взгляд на любовь –

самая важная опора его этики. Ключевым положе-

нием этики экзистенциализма является то, что лю-

бить кого-то – значит стремиться как можно

больше любить Бога [29, p. 107]. С христианской

точки зрения это совершенно логично, потому что

согласно христианскому вероучению истинное бла-

гополучие субъекта эквивалентно его доброте. Вы-

вод о том, что христианская вера стимулирует в че-

ловеке стремление к тому, чтобы сделать то, что он

любит – себя, других людей, природу – как можно

лучше, является одним из опорных положений

неокордоцентризма. Кроме того, такой подход за-

кладывает основы для преодоления противоречий

между антропо-, социо- и биоцентричными концеп-

циями экофилософии.

При этом крайне важно обратить внимание на

то, что, как подчеркивает Боян Жалец (Bojan Žalec),

согласно Кьеркегору, мера нашего отношения к

другим заключается в достижении образа Бога.

Если предпочтение потребностям и желаниям дру-

гих уводит нас от достижения нашего собственного

образа Бога, тогда мы не должны отдавать предпо-

чтение другим, а скорее «cебе» [30, p 3]. Такое от-

ношение к социальному взаимодействию, на пер-

вый взгляд, вполне соответствует подходам пост-

модернизма. Так, «любовь к себе» и «эгоизм» – это,

по Кьеркегору, нечто положительное, потому что

основано на соприкосновении с вечностью [30,

p. 5]. Необходимо акцентировать, что ключевой

здесь выступает категория вечности, которая избав-

ляет человека от посмодерно-постправдно-панде-

мической неопределенности сегодняшней реально-

сти и неуверенности в завтрашнем дне и придает

истинный смысл духовной экологии. А любить

себя означает, что я люблю Бога.

Кьеркегор указывает, что согласно христиан-

ству любовь – это не только отношения между

людьми, но, скорее, «эта любовь есть отношения

между: человеком-Богом-человеком, то есть Бог яв-

ляется средним понятием» [29, p. 107]. Следуя этой

логике, можно утверждать, что и отношения с при-

родой должны выстраиваться по схеме человек-

Бог-природа. Только тогда со стороны природы

можно рассчитывать на взаимность. В соответству-

ющей обратной схеме природа-Бог-человек при-

рода любит человека, а не мстит ему. И это утвер-

ждение имеет отнюдь не только моралистское зна-

чение. Размышляя о природе и благополучии в

период пандемии COVID-19, Шваб и Маллере при-

ходят к замечательному выводу:

Пандемия оказалась упражнением в реальном

времени в том, как управлять своим беспокойством

и страхами в период чрезвычайного замешатель-

ства и неопределенности. Отсюда вытекает одно

ясное сообщение: природа - грозное противоядие

от многих сегодняшних болезней. Нейробиологи,

психологи, врачи, биологи и микробиологи, специ-

алисты по физической работоспособности, эконо-

мисты, социологи: все в своих областях теперь мо-

гут объяснить, почему природа заставляет нас чув-

ствовать себя хорошо, как она облегчает

физическую и психологическую боль и почему она

связана с этим множеством преимуществ с точки

зрения физического и психического благополучия.

И наоборот, они также могут показать, почему от-

деление от природы во всем ее богатстве и разнооб-

разии - дикой природе, деревьями, животными и

растениями - отрицательно влияет на наш разум,

наши тела. Теперь мы знаем, что без доступа к при-

роде и всему, что она может предложить с точки

зрения биоразнообразия, наш потенциал физиче-

ского и психического благополучия серьезно огра-

ничен. В настоящее время установлено, что отсут-

ствие связи с природой является фактором, способ-

ствующим усилению воспаления, и исследования

показывают, что всего два часа, проведенные в

лесу, могут облегчить воспаление за счет снижения

уровня цитокинов (маркера воспаления) [1, pp. 163-

164]

В данном контексте уместно будет вспомнить

и о ставших культовыми практиках синрин йоку.

Разработчик искусства и науки «лесных ванн» док-

тор Цин Ли так объясняет экофилософскую и пси-

хологическую основу этих практик:

Человечество – часть природы и живет с ней в

едином ритме. «Существование нашего вида обу-

словлено сближением с природой; в ней зарожда-

ется наша духовность, и надежду питают те же ис-

токи», – писал Уилсон. В нас как будто встроена

привязанность к природному естеству. Мы начинаем

болеть от разрыва связей с окружающей средой и ис-

целяемся от воссоединения с ней. Самый простой

способ почувствовать себя счастливым, защищен-

ным и полным энергии – обратиться к природе.

Практикуя синрин-йоку, мы окунаемся в лесную ат-

мосферу и впитываем ее в себя при помощи всех пяти

чувств. Преодолев чувство отчуждения и страх пе-

ред лесом, войдя в резонанс с ритмами природы, мы

отдыхаем и восстанавливаем силы. [31, с. 15-17].

В контексте рассмотрения проблемы психологи-

ческого стресса как фактора, разрушающего мораль-

ные основы экофилософии, следует обратить внима-

ние, что побеждающее отчуждение и страх единство с

природой осуществляется именно на чувственном

уровне.

Однако, принимая к использованию данные

практики, неокордоцентризм провозглашает в ка-

честве главного правила, что, даже наслаждаясь ку-

панием в лесных ваннах, мы должны благодарить

за это Бога и любить Его больше всего. Следуя

принципам религиозного экзистениализма Кьер-

кегора, Бог должен быть нашим главным приорите-

том [29, p. 149]. А убежденность философа в то, что

наша единственная задача – стать образом Бога по-

казывает истинную экзистенциальную цель бытия.

Это дает ответ на первый из сформулированных

нами выше проблемных вопросов, касающихся мо-

ральной сердцевины духовной экологии.

Когда же мы говорим о других блоках данной

проблематики, а именно – об аффективных состоя-

ниях, которые вызваны стрессами информацион-

ной перегрузки и пандемии COVID-19, то полез-

ным будет обратить внимание на тот факт, что они

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 33

вполне соответствуют тем психологическим состо-

яниям человека, которые проанализировал Кьер-

кегор в своих работах «Страх и трепет», «Понятие

страха» и «Болезнь смерти». На библейских приме-

рах философ показал, что единственным путем вы-

хода из греха отчаяния является путь к Богу. Пара-

доксальную сущность веры Кьеркегор раскрыл че-

рез размышления по поводу чуда спасения Исаака

и самоотверженности Авраама. «Парадокс веры та-

ков: единичный индивид выше, чем всеобщее …

(то есть всеобщие моральные нормы), – заключил

он. – Существует абсолютный долг перед Богом…,

по сравнению с которым …этическое оказывается

сведенным к относительному» [32, c. 120-125].

Пример исцеления Лазаря Кьеркегор использовал

для обоснования утверждения о том, что грех про-

тивоположен не добродетельному поведению, а

вере [33, c. 15]. Это утверждение он противопоста-

вил тезису Гегеля о том, что человеческие пред-

ставления о добре и справедливости предопределя-

ются традициями и нормами соответствующего об-

щества. Кьеркегор четко указал, что высшая

экзистенциальная цель всего сущего – это Бог, а

вера в Бога является высшим критерием оценки че-

ловеческих поступков. Включая это указание в кон-

цепцию неокордоцентризма, мы приобретаем ори-

ентир, указывающий путь разрешения порожден-

ных эпохой постмодерна телеологических проблем

духовной экологии, которые очерчены в первом

блоке.

Для того, чтобы найти содержащиеся в экзи-

стенциализме ориентиры, которые помогают разре-

шить проблемы второго блока, касающиеся эмоци-

ональной составляющей неокордоцентризма, сле-

дует обратить внимание, на аргументацию

Кьеркегора, которой он оппонирует формальной

этике Канта. Кьеркегор называет Авраама рыцарем

веры, который находится в экзистенциальном оди-

ночестве, потому что он не мог бы рационально

объяснить свои действия – «его никто не может по-

нять». Петер Кондрла (Peter Kondrla) и Мартина

Павликова (Martina Pavlíková) обращают внимание

на то, что у Канта моральный выбор понимался как

безусловное подчинение командам практического

разума без каких-либо следов эмоциональных эле-

ментов. Кьеркегор же воспринимал моральное суж-

дение как выбор, пронизанный различными эмоци-

ональными состояниями. Одно из таких эмоцио-

нальных состояний – тревога. Он выдвинул

альтернативу этическому формализму религиоз-

ных правил и категорического императива Канта,

который не проникает в душу человека. Выход из

этого формализма, согласно Кьеркегору, воплощен

в автономной личности человека, находящегося в

непосредственных отношениях с Богом [34, p. 115].

Как было показано выше, актуальным для ду-

ховной экофилософии эпохи постмодерна является

вопрос: каким образом при решении экологических

проблем множественность индивидуальных пере-

живаний можно соотнести с общественным бла-

гом? Однако еще в XIX веке эта повестка нашла от-

ражение в работах современника Кьеркегора

немецкого философа-спиритуалиста Рудольфа Гер-

мана Лотце (Rudolf Hermann Lotze). Будучи психо-

логом, Лотце прекрасно знал, что то, что неприятно

одному человеку, может понравиться другому. И

причина такого разнообразия, по его мнению, за-

ключается не в том, что первое морально, а второе

аморально. Разница в восприятии, скорее, происте-

кает из несходства взаимосвязи каждого конкрет-

ного сознания с миром. [35, pp. 25-26].

Лотце пришел к выводам, которые могут быть

продуктивно использованы неокордоцентричной

концепцией. Во-первых, человек не действует на

основе общего категорического императива, кото-

рый когда-либо проявился бы как присутствующий

в его сознании, позволяя человеку всегда осозна-

вать максиму своих действий, делая выбор. Во-вто-

рых, оценка поступков не является чистым актом

разума, а взаимосвязана с трансцендентностью, ко-

торая отождествляется с бесконечностью и абсо-

лютным существом [34, p. 104].

В качестве отправного пункта неокордоцен-

тризма можно принять утверждение Лотце о том,

что высшей ценностью является предначертанная

Богом судьба мира, с которой человек соотносит

свое бытие. И, соответственно, то, что соответ-

ствует Божественному плану и, таким образом, ве-

дет к высшей судьбе в высшем Благе, является цен-

ным [35, p. 340]. Для понимания сущности неокор-

доцентризма важно также акцентировать внимание

на следующем заключении Лотце:

Наше понимание того, что является ценным,

происходит не на уровне знания и интеллектуаль-

ного размышления, а на основе различающей (оце-

ночной) чувствительности, которая позволяет чело-

веку различать добро и зло, правду и ложь, красоту

и уродство. Наше совершение высшего блага со-

провождается чувством. Человек чувствует, что он

творит добро; он чувствует некоторое возвышение

в своем духе. Это чувство, возникающее при совер-

шении высшего блага, не может существовать вне

человеческого духа [34, p. 105].

Основываясь на данном заключении, мы мо-

жем рассмотреть и вторую сторону неокордоцен-

тризма – внутреннюю. Ведь возвышение духа, ко-

торое переживает человек, исполняющий Божье

предназначение во внешнем мире, побуждает его

также искать собственное предназначение, а для

этого познавать себя. «Всяк должен узнать себе, си-

речь свою природу, чего она ищет, куда ведет, – и

ей последовать, – учил Григорий Сковорода. – От-

нять от души призвание, значит лишить её жизнен-

ности» [36, c. 163, 166]. Как отмечал Мирослав По-

пович, «сковородинское «Всяк есть тем, чье сердце

в нем» говорит о необходимости соответствия спо-

соба существования данного человека к его сущно-

сти. В необходимости сочетания сущности чело-

века с его существованием состоит учение Сково-

роды о «сродном труде», которое имеет параллели

с западными учениями о совпадении сущности и

существования» [37, c. 85].

Постулаты философии сердца о сродности, ко-

торые идут рука-об-руку, а, точнее говоря, живут

душа-в-душу с экзистенциалистскими идеями о

34 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

совпадении сущности и существования, порази-

тельным образом соотносятся со ставшим в наше

время популярным японским учением икигай. Это

учение о пожизненном стремлении к поиску

смысла и цели в жизни. Другими словами, икигай

— это по-восточному изящное и компактное опре-

деление главного интереса человека, того дела, ко-

торое приносит радость в его жизнь [38, c. 4]. В то

же время кажется, будто один из главных секретов

икигай: «Счастье всегда достигается сердцем»

японцам открыл Сковорода. А под основным прин-

ципом икигай: «Делайте только то, что вы любите

больше всего», пожалуй, подписались бы все экзи-

стенциалисты. Икигай, безусловно, находит свое

место в концепции неокордоцентризма. При этом

вполне обоснованно можно считать, что слова апо-

стола Павла «все, что вы делаете против своих

убеждений, есть грех» (Рим. 14.23) являются перво-

источником и теории «сродности труда», и ее со-

временной реинкарнации – икигай. Для неокор-

доцентризма важно, что тем людям, которые нашли

свою сродность, или другими словами познали

свой икигай, незнакомы депрессии, они сохраняют

оптимистическое отношение к жизни и не подвер-

жены деструктивным привычкам. Эти люди нахо-

дятся в гармонии с собой, обществом и природой.

При этом, центральное значение для неокор-

доцентризма имеет обоснование постулата, что ос-

новой этой гармонии является вера, ее вершиной –

любовь к Богу, а познание себя и смысла своей

жизни – это познавание Бога, которое осуществля-

ется сердцем. «Открой же око веры и увидишь в

себе тоже силу Божию, десницу Божию, закон Бо-

жий, глагол Божий, слово Божие, царство и власть

Божию, тайную, невидимую», – провозглашал Ско-

ворода [36, c. 180].

В контексте рассмотрения моральной пробле-

матики эпохи постмодерна и экологической этики

интересно обратить внимание на мысль Кьеркегора

о том, что на пути к Богу человек проходит три ста-

дии существования. Первая стадия – эстетическая,

на ней человек живёт лишь переживаниями отдель-

ных моментов. Втора – этическая, на ней он живёт

заботой о будущем, исходя из взятой на себя ответ-

ственности за прошлое. И третья стадия – религи-

озная, поднимаясь на которую, человек живёт ощу-

щением вечности [39]. Опираясь на этот концепт,

неокордоцентризм не отбрасывает характерную

для постмодерна приверженность ценностям пере-

живания отдельных вдохновляющих моментов,

принимает эстетическое наслаждение синрин йоку,

не пренебрегает положениями этики инвайромен-

тализма и пользуется ориентирами икигай, но

включает их в себя только как необходимые подго-

товительные этапы к достижению высшей цели.

Это объясняется тем, что мышление, действующее

на эстетической и этической стадиях осознания

мира, бессильно понять высшую религиозную ста-

дию восприятия человеком Бога. А именно дости-

жение этой стадии является необходимым усло-

вием разрешения современных экологических про-

блем. В данном отношении неокордоцентризм

ориентируется на позицию Русской Православной

Церкви, которая провозглашает, что экологическая

деятельность не достигнет желаемых результатов,

если люди не будут стремиться преодолеть свое от-

чуждение от Бога и жить по Его заповедям [9]. При

этом неокордоцентризм базируется на идеях фило-

софии сердца и спиритуализма о том, что преодо-

леть отчуждение от Бога можно только путем ду-

ховной коммуникации, осуществляемой непосред-

ственно человеческим сердцем, или духом.

Подводя итог изложенному, мы можем пред-

ставить следующую этико-деятельностную фор-

мулу неокордоценризма: «Любя Бога и познавая

Его в себе, поступай в отношениях с людьми и при-

родой так, как велит тебе твое сердце».

Выводы

В процессе поиска сердцевины духовной эко-

философии, которая способна была бы питать раз-

личные направления экологической этики, мы при-

шли к выводу, что таковой моральной сердцевиной

должен стать неокордоцентризм. Именно это

направление может комплексно решить такие про-

блемы современной моральной философии вообще

и экофилософии, в частности, как этическая субъ-

ект-объектная растерянность, иррационализм и ин-

дивидуальный морально-психологический сброс.

Во-первых, неокордоцентризм не поддержи-

вает дискредитировавшую себя антропоцентриче-

скую позицию неокантианства о том, что целью

любой, в том числе экологической, деятельности

является человек как таковой. Но как моральная

сердцевина духовной экологии неокордоцентризм

не может принять и утверждения апологетов био-

центризма о том, что высшей целью является при-

рода, которое часто соединяется с попытками воз-

высить ее над человеком. Неокордоцентризм исхо-

дит из христианской позиции о единстве

сотворенного Богом мира и предлагает целостную

картину человеческого бытия. Отталкиваясь от

классических постулатов философии сердца и экзи-

стенциализма, неокордоцентризм четко провозгла-

шает воссоединение с Богом высшей целью любой

деятельности, в том числе экологической. И этим

он преодолевает характерную для постмодерна те-

леологическую дисперсию, последствия которой

для экологии могут быть проиллюстрированы бас-

ней Крылова «Лебедь, Рак и Щука».

Во-вторых, неокордоцентризм воспринимает

от экзистенциализма стереометрический взгляд на

мир как на пирамиду, в основание которой поме-

щен треугольник «человек-общество-природа», а

вершиной является Бог. Не отвергая рациональных

методов познания, неокордоцентризм доказывает,

что они могут быть использованы только примени-

тельно к указанному планиметрическому основа-

нию – материальным субстанциям. Источником

гносеологических построений в неокордоцен-

тризме является убежденность в том, что смыслом

существования – высшей экзистенцией – является

любовь. Любовь к Богу выступает медиатором во

взаимоотношениях человека с самим собой, с об-

ществом и с природой. Поэтому единственным спо-

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 35

собом воспринять мир как целостность в его объем-

ном состоянии является духовная коммуникация,

которая осуществляется сердцем.

В-третьих, неокордоцентризм указывает, что

любовь к Богу является также критерием всех чело-

веческих поступков и деятельности, в том числе

экологической. Эта любовь открывается в процессе

самопостижения. Постигая себя и свое определен-

ное Богом предназначение как смысл жизни, чело-

век достигает сродности с обществом и окружаю-

щей средой. Поступая в соответствии с этим пред-

назначением, ощущаемом как веление сердца,

человек делает истинное добро себе, другим людям

и природе. При этом он испытывает именно то вос-

торженное переживание, которое постмодернизм

объявляет главной ценностью. Этот алгоритм поз-

воляет человеку отойти от края той пропасти, в ко-

торую он рискует упасть сам и вслед за собой вверг-

нуть в нее весь мир в результате спровоцирован-

ного негативными факторами морально-

психологического сброса.

Построенный на фундаменте аксиологических

установок философии сердца, экзистенциализма и

философского спиритуализма, неокордоцентризм

развивает их применительно к условиям эпохи

постмодерна. Он предлагает формулу: «Любя Бога

и познавая Его в себе, поступай в отношениях с

людьми и природой так, как велит тебе твое

сердце».

Неокордоцентризм также не отвергает восточ-

ных практик синрин йоку и икигай. При этом эти

практики рассматриваются как начальные эстети-

ческие и этические ступени на пути к восхождению

к высшей цели – достижению образа Бога. Путево-

дитель неокордоцентризма выглядит следующим

образом: от эстетического ощущения гармонии и

любви с природой (синрин йоку) – через достиже-

ние этической гармонии и любви с самим собой и

обществом (икигай) – к чувству религиозной гар-

монии и любви с Богом.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1. Schwab, K., & Malleret, Th. COVID-19: The

Great Reset. Zürich: Agentur Schweiz, 2020. 280 p.

2. Жернакова Л. Г. Экология в онтологиче-

ском измерении: дис. … канд. филос. наук. Вятский

государственный гуманитарный ун-т, 2008. 191 с.

3. Crockett D. Connection Will Be the Next Big

Human Trend. Huffington Post. 2014. 22 Aug. URL:

https://web.ar-

chive.org/web/20160105052014/http:/www.huffing-

tonpost.co.uk/daniel-crockett/nature-connection-will-

be-the-next-big-human-trend_b_5698267.html (Last

accessed 19.04.2021).

4. Киселев А. И. Экология человека и гума-

низм: дис. ... д-ра филос. наук: 09.00.11. Санкт-

Петербург, 2005. 430 с.

5. Кутоманов С. А. Ноосферно-экологиче-

ский императив в социоприродной целостности:

философско-антропологический аспект: дис. ...

канд. филос. наук: 09.00.13. Белгород, 2005. 154 с.

6. Мангасарян В. Н. Природа–общество–

культура: основания коэволюции. (Философско-

методологический анализ). Санкт-Петербург: Изд-

во РХГА, 2011. 252 с.

7. Sponsel L. E. Spiritual Ecology: A Quiet Rev-

olution. Westport: Praeger Publ., 2012. 285 p.

8. Chardin, de P. T. Phenomenon of Man. New

York: Harper Collins Publishers, 2008. 320 p.

9. Позиция Русской Православной Церкви по

актуальным проблемам экологии. Официальный

сайт Московского патриархата. 2013. 4 февр. URL:

http://www.patriarchia.ru/db/text/2775125.html (дата

обращения: 20.04.2021).

10. Taylor, B. R. Dark green religion: nature spir-

ituality and the planetary future. Berkeley: University

of California Press, 2009. 360 p.

11. Харари Ю. Н. Homo Deus. Краткая история

будущего / пер. с англ. А. Андреева. Москва:

Синдбад, 2019. 496 с.

12. Делёз Ж., Гваттари Ф. Ризома. Философия

эпохи постмодерна: сб. переводов и рефератов. Ми-

нск: Красико- Принт, 1996. С. 7-31.

13. Костырев А. Г. Постполитика в сетях пост-

правды. Полис. Политические исследования. 2021.

№ 2. С. 64-75.

DOI: https://doi.org/10.17976/jpps/2021.02.05.

14. Чугров С. В. Post-truth: трансформация по-

литической реальности или саморазрушение либе-

ральной демократии? Полис. Политические

исследования. 2017. № 2. С. 42–59.

DOI: https://doi.org/10.17976/jpps/2017.02.04.

15. Devine М. Celebrity climate activists cheer

coronavirus misery in name of environment: Devine.

The New York Post. 2020. 22 Apr.

URL: https://nypost.com/2020/04/22/climate-activists-

cheer-coronavirus-misery-in-name-of-environment-

devine/ (Last accessed: 02.01.2021).

16. Khlyscheva E. V., Dryagalov V. S., Topchiev

M S., RomanovaA. P., Bicharova M. M. Posmodern

Rizome and Models of Religios Identity. European

Journal of Science and Theology. 2020. Vol.16, No.1,

pp.119-130.

17. Cooper T., Thomas J. Nature or Nurture: A

Crisis of Trust and Reason in the Digital Age. London:

Albany Associates. 2019. 258 р.

18. Ярмусь С. Кордоцентризм – підстава

української духовності й філософії. Збірник праць

ювілейного конгресу у 1000-ліття хрещення Руси-

України. Мюнхен: УВУ, 1989. С. 402- 415.

19. Хамітов Н. Історія філософії: проблема

людини та її меж. Вступ до філософської антропо-

логії як метаантропології. Навчальний посібник зі

словником. 4-е видання перероблене та доповнене.

Київ: КНТ, 2016. 396 с.

20. Гнатюк Я. С. Український кордоцентризм

у конфлікті міфологій та інтерпретацій: Моно-

графія. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2010.

184 с.

21. Сковорода Г. С. Твори: в 2 т. Київ: Обе-

реги, 1994. Т. І. 528 с.

22. Сковорода Г. С. Твори: в 2 т. Київ: Обе-

реги, 1994. Т. ІІ. 480 с.

23. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. Львів:

Світ, 1995. 528 с.

36 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

24. Юркевич П. Історія філософії права. Філо-

софія права. Філософський щоденник. Київ: Нау-

кова думка, 2001. 796 с.

25. Юркевич П. Д. Мир с ближним как условие

христианского общежития. Мир с ближним как

условие христианского общежития. (Труды Киев-

ской Духовной Академии, 1860 г.) Философские

произведения. Москва: Правда, 1990. 860 с.

26. Юркевич П. Д. Философские произведе-

ния. Москва: Знание, 1990. 346 с.

27. Юркевич П. Д. Сердце и его значение в ду-

ховной жизни человека, по учению Слова Божия.

Философские произведения. Москва: Правда, 1990.

860 с.

28. Франк С. Л. Духовные основы общества.

Смысл жизни. С нами Бог. Свет во тьме. Русское

мировоззрение. Москва: Республика, 1992. 511 с.

29. Kierkegaard S. Works of Love. Kierkegaard’s

Writings. Vol. 16. Princeton University Press, 1995.

576 p.

30. Žalec B. Kierkegaard and the Ethics of Sacri-

fice as the Part of the Ethics of Love. European Journal

of Science and Theology. 2018. Vol. 14, No.3. pp. 1-

11.

31. Ли Цин. Синрин-йоку: японское искусство

«лесных ванн». Как деревья дарят нам силу и ра-

дость. / Пер. с япон. Е. Лидовская. Москва: Эксмо,

2018.

32. Кьеркегор С. Страх и трепет (сборник из

трёх произведений) / Пер. с дат. Н. В. Исаевой,

С. А. Исаева. Москва: Культурная революция,

2010. 488 с.

33. Кьеркегор С. Болезнь к смерти / Пер. с дат.

Н. В. Исаевой, С. А. Исаева. 2-е изд. Москва:

Академический проект, 2014. 160 с.

34. Kondrla P., Pavlíková M. From Formal Ethics

to Existential Ethics. European Journal of Science and

Theology. 2016. Vol.12. No.3. pp. 101-111.

35. William R. W. Hermann Lotze: An Intellec-

tual Biography. Cambridge University Press, 2015. 518

p.

36. Сковорода Г. Наркісс Разглогол о том: уз-

най себе. Повне зібрання творів: у 2-х т. Київ, 1973.

Т. 1. С. 154-200.

37. Попович М. В. Григорій Сковорода: Філо-

софія свободи. Київ: Час майстрів, 2008. 256 с.

38. Гарсиа Э., Миральес Ф. Икигай. Японские

секреты долгой и счастливой жизни. Душанбе:

Альпина, 2019. 159 с.

39. Электронная библиотека ИФ РАН. Новая

философская энциклопедия. Кьеркегор. URL:

https://iphlib.ru/library/collection/newphilenc/docu-

ment/HASHec88471d9e418512e4f8ec. (дата

обращения: 23.04.2021).

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 37

ABOUT THE NATURE OF GOALS AND VALUES IN THE NEW UKRAINIAN SCHOOL

Rohova O.,

PhD, Associate Professor,

Professor of the Philosophy Department

Dnipro Academy of Continuing Education

Karpan I.,

PhD, Associate Professor,

Associate Professor of the Department of Social and Humanitarian education

Dnipro Academy of Continuing Education

Reznikov S.

PhD, Associate Professor of the Philosophy Department

Dnipro Academy of Continuing Education

ПРО ПРИРОДУ ЦІЛЕЙ ТА ЦІННОСТЕЙ У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Рогова О.Г.

кандидат філософських наук, доцент,

професор кафедри філософії

Дніпровської академії неперервної освіти

Карпань І.С.

кандидат філософських наук,

доцент кафедри соціально-гуманітарної освіти

Дніпровської академії неперервної освіт

Рєзніков С.І.

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії

Дніпровської академії неперервної освіти

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-37-40

Abstract

In the article is considered the value aspect of the tasks of reforming the New Ukrainian school. Is revealed

the necessity of inclusion of sustainable transcendental values into the value-target basis of educational reformation

in modern socio-cultural contexts.

Анотація У статті розглядається ціннісний аспект реалізації завдань реформування Нової української школи.

Розкрито необхідність включення до ціннісно-цільового базису модернізації освіти сталих трансцендент-

них цінностей в сучасних соціокультурних контекстах.

Keywords: education, spirituality, personality, values, reforming, New Ukrainian school.

Ключові слова: освіта, духовність, особистість, цінності, реформування, нова українська школа.

З 2018-2019 навчального року українська зага-

льноосвітня школа вступила у наступну фазу свого

реформування під назвою «Нова українська школа»

(скорочено НУШ). У зазначеному НУШ-

реформуванні особлива увага приділена оновленню

змісту знань, відповідності їх сучасним соціокуль-

турним контекстам, формуванню компетенцій че-

рез накреслення наскрізних освітніх траєкторій на-

вчання. Але головною метою впровадження НУШ

проголошується також формування нової людини з

наявністю «відповідального, шанобливого став-

лення до родини, суспільства, навколишнього при-

родного середовища, національних та культурних

цінностей українського народу» [1].

Хто буде сперечатись з тим, що формування

такої людини зачіпає проблематику становлення її

світогляду, цінностей, сенсів, цілей? Чи вистачає

сьогодні у реформуванні Нової української школи

уваги до формування цих позицій, до визначення їх

природи? У цьому сторіччі людство накопичило

особливо багато інформації майже на будь-яку

тему, і щодня її обсяг збільшується, але основні пи-

тання — хто я, звідки я прийшов на цю світову

сцену, яка мета мого життя тощо — все-таки зали-

шаються навіть не поставленими для більшості ук-

раїнських випускників шкіл. Дійсно, наші маленькі

НУШівці ще тільки закінчують третій клас. А чи не

спіткає їх та ж сама ціннісна дезорієнтація, яка вла-

стива випускникам недавнього минулого і сього-

дення? Багато високоосвічених людей, що досягли

успіху в своїй професійній діяльності, виявляються

повними невдахами, коли справа стосується взає-

мин, широти мислення, прийняття життєвих рі-

шень, подолання кризових станів.

Отже, з’ясуємо, якого саме ціннісно-формую-

чого «дозавантаження» не вистачає сьогодні Новій

українській школі для реалізації проголошеної

мети виховного спрямування.

Аналізуючи останні праці, що накреслюють

певні ціннісні орієнтації НУШ, визначаємо що при-

діляється увага цінностям патріотичного виховання

38 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

у О. Остапенко та М. Тимчик [2]. Ціннісні про-

блеми формування національно-культурної іденти-

чності досліджує І. Шкільна [3]. Про необхідність

наскрізного виховання цінностей у Новій українсь-

кій школі наголошує Т. Гавлітіна [4]. Ціннісно-сві-

тоглядна домінанта, що ґрунтується на постулатах

педагогіки партнерства, позитивної психології та

філософії дитиноцентризму, є головною складовою

виховного компоненту НУШ за В. Сидоренко [5].

Систематично наполягає на необхідності схо-

дження зростаючої особистості до духовних цінно-

стей І. Бех [6]. Принципово необхідним в даному

контексті вважаємо рефлексію щодо природи за-

пропонованих цінностей та цілей в освіті, здатних

стати провідним чинником у розв’язанні проблема-

тики формування ціннісної сфери сучасної особис-

тості в умовах Нової української школи.

Мета освіти полягає не тільки в забезпеченні

академічної успішності, але також в розвитку ін-

ших аспектів людської особистості. Вона має вести

до розвитку глобального мислення, емоційної ста-

більності і високоморального способу життя, роз-

вивати в людині такий свытогляд і внутрішній стан,

які привели б до якісної зміни її поведінки. Нав-

чання не може бути простою передачею знання та

інформації, воно покликане бути процесом перет-

ворення, що веде людину і суспільство до позитив-

них змін на тлі порядності, миролюбства і доскона-

лості.

Сьогодення також свідчить про те, що система

освіти, усунута від плекання внутрішнього світу

дитини, не дає тих результатів, яких від неї очіку-

ють. Реформування НУШ потребує модернізації са-

мого поняття освіти через повернення до неї таких

значущих категорій, як ідея освіти, без якої безпід-

ставно визначати інтегруючі цілі та сенси освіти й

перспективи розвитку окремої особистості, пропо-

нуючи адекватні цілям і сенсам технології та форми

освіти. Саме ціннісна складова дозволяє подиви-

тись на освіту за такими аспектами: підстави освіти

та її ціннісно-смислові горизонти. Коли йдеться про

підстави освіти, то, зазвичай, мається на увазі зага-

льне розуміння людини. Під ціннісно-смисловими

горизонтами, насамперед, розглядатимемо освітнє

цілепокладання, що розкриває найвищі цілі, які до-

дають сенс будь-якій діяльності освіченої людини.

Знання, наповнене етичними і духовними цін-

ностями, - це мудрість, благословення, дар, а

знання, позбавлене цих цінностей, здатне стати зна-

ряддям експлуатації, знущань та інших етично-не-

гативних дій (а іноді й злочинів), засобом досяг-

нення тільки матеріального комфорту, що веде до

матеріалізму споживача і чистої комерціалізації.

У сучасній системі української освіти прогля-

дається явна відмова від постановки питання про

вищі цілі та цінності освіти. У дискусіях щодо осві-

тніх світоглядних цінностей сьогодення характерна

відмова від метафізичної проблематики, ситуати-

вна актуальність, практична орієнтованість і зведе-

ний в ранг принципу прагматизм. Проте поставимо

питання чесно – якими є плоди прагматизму?

Чи не ховається за прагматизмом відмова лю-

дини мислити, якщо під мисленням розуміти не

просто здатність до розсудливих операцій в зада-

них кимось межах, але і встановлення самих меж,

вибір орієнтирів діяльності при обов'язковому узго-

дженні свого вибору з вищими істинами (про які ще

треба дізнатись)? Відмова міркувати про «маяки»

загрожує корабельною аварією в практичному се-

нсі, тобто знеособленням, блуканням, відчаєм та

безвихіддю для людини.

Коли педагог починає вживати поняття «іс-

тина», «добро», «краса», він часто не дає собі звіту

про природу тих реальностей, які позначаються

цими поняттями. Тим самим відкриваються двері

релятивізму, основні тези якого - «все відносно»; «у

кожного своя істина»; «цінності — суб'єктивні».

Спробуємо змалювати специфіку сучасної со-

ціокультурної ситуації в аспекті освіти. З одного

боку, вплив Інтернету, ЗМІ, реклами, іншого медіа-

контенту, що щиро обдаровує дитину псевдоцінно-

стями, залучаючи її до культури спокус, культури

споживацтва. Підростаюче покоління блукає по

«мінному полю» і непомітно для себе калічить вла-

сні душі, «підриваючись» на підступно розставле-

них «мінах» - псевдоцінностях (пригадаймо небез-

печні суїцидальні групи для дітей типу «Синіх ки-

тів» тощо). З іншого боку – втомлені руки

педагогів, що опускаються від такого натиску зла,

духовного холоду, байдужості, егоїзму, розраху-

нку, прагматизму, споживацтва.

Найсумніше в цій ситуації — це втрата самими

педагогами духовної, етичної опори. Вчителеві ча-

сто нічого протиставити словам учня - «у кожного

своя істина». Він погоджується з цими словами, на-

магаючись «адекватно вписатися» в ту систему цін-

ностей, яку диктує життя. Як тільки з'явилися нові

слова - «ринок», «контент», «менеджмент» - сис-

тема освіти тут же отримала статус ринку освітніх

послуг. А наступний крок витікає з попереднього –

підпорядкування системи освіти принципу «попит

народжує пропозицію». Це означає, що тепер вчи-

тель вже не задає систему цінностей, а просто про-

понує те, на що є попит. Вчительство перетворю-

ється на «обслуговуючий персонал». Хто ж формує

попит? Батьківство, яке потребує освіти для влас-

них дітей, формує попит до якого швидше за все не

увійде ціннісна складова (бо перевага надавати-

меться запиту на ті навчальні предмети, з яких ди-

тині здавати зовнішнє незалежне оцінювання). До

того ж більшість сучасних батьків – це покоління

дітей, народжених або у часи перебудови, або пер-

ших років незалежності України, коли попередня

виховна (радянська) система наказала довго жити,

а інша так і не була запропонована. Яким же чином

це покоління ціннісно-дезорієнтованих батьків

може замовляти формування системи цінностей? І

яких саме за своїм сенсом?

Вчитель, зосереджуючись на розвитку інтеле-

кту і відвертаючись від ціннісно-світоглядних і ду-

ховних проблем, має дуже серйозні втрати «вироб-

ництва» - духовну нерозвиненість, духовну неви-

значеність учня, так званий духовно-етичний

інфантилізм. Школярі сьогодні не вважають потрі-

бними володіти ціннісним стрижнем. Логіка мірку-

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 39

вання така: «все відносно», «все мінливо», «цінно-

сті суб'єктивні», «потрібно підлаштовуватись від-

повідно до обставин». Такі реалії сучасної системи

освіти. Але як же бути з такими вічними і незмін-

ними поняттями як істина, совість, честь, добро? -

ставить питання сьогодні єдина ціннісно-зорієнто-

вана програма «НУШ у поступі до цінностей» [7],

розроблена Інститутом проблем виховання НАПН

України. Програма «НУШ у поступі до цінностей»

пропонує сучасній вітчизняній освіті низку культу-

роутворюючих базових національних цінностей:

совість, свобода, відповідальність, справедли-

вість, гідність, повага, толерантність, рівно-

правʼя, ініціативність, любов. Визначення і прого-

лошення базових національних цінностей надає

освіті певного ціннісно-етичного вимірювання, за-

безпечуючи єдність укладу шкільного життя та мо-

жливість узгодження діяльності різних суб'єктів ви-

ховання та соціалізації у кожному куточку освіт-

нього простору України. Але чи можна вважати на

сьогодні цей перелік цінностей вичерпним? І з чого

ж слід починати подолання даної ситуації? Є підс-

тави вважати, що починати потрібно з вчителя.

Учні ходять по мінному полю, тому що ми не

можемо надати їм безпечних стежинок. На жаль,

вчителі сьогодні не можуть обґрунтовано відпові-

сти на питання учня: «А що таке добро? Хіба є

об’єктивні його критерії?» Хоча саме образ вчи-

теля, його світогляд, його цінності мають стати тим,

що утримує від зла і руйнування, які сьогодні стрі-

мко набирають силу.

Видатний український педагог В. В. Зеньков-

ський у своїх працях ставить важливе питання про

те, чи потрібно педагогові мати світобачення, і дає

наступне пояснення при відповіді: «Наша робота з

дітьми отримує свій сенс лише в тому випадку,

якщо є Вічна Правда, якщо є Вічне Життя. Поза

цим, що ми можемо дати дітям? Розвинути їх здіб-

ності, допомогти їм психічно дозріти, щоб підвести

їх до тієї ж прірви, біля якої стоїмо самі? Якщо наша

особа не від Бога, не від Вічної правди, до чого всі

благородні рухи душі, шукання ідеалу, все те, чим

прикрашається наше життя?...Педагогіка більш,

ніж будь-яка інша форма творчості, отримує свій

сенс, свою силу тільки від нашого зв'язку з Вічною

Правдою. А це означає, що, занурюючись у спілку-

вання з дітьми, ми повинні знати шлях до цієї Віч-

ної Правди» [8, с. 57].

Отже, ціннісно-формуючі поняття для вчителя

не повинні бути порожніми словами. Педагог, на

нашу думку, не може підписатися під тезою: «цін-

ності суб'єктивні і відносні». І саме тут, в питанні

про природу цінностей вчителеві, потрібне звер-

нення до духовної традиції, до філософського мис-

лення. Це виклик часу. Якщо сила руйнування на-

стільки велика, що ламає квіти і стебла, необхідно

укріплювати коріння, щоб жити далі. Враховуючи

вищесказане, розмову про ціннісну стратегію

освіти слід було б сфокусувати навколо головного

питання – якою є природа цінностей? Як пов'язана

з нею людина?

Зі всього різноманіття визначень цінності в іс-

торії аксіологічної думки ХІХ-ХХ ст. буде актуаль-

ним виділити три найбільш загальних погляди на

природу цінностей: перші два - поширені в сучас-

ному суспільстві й освіті, а третій підхід, хоча і не

завжди усвідомлюється як важливий, але саме він

виявляється співзвучним людському серцю і сові-

сті. Розглянемо стисло всі три позиції.

Перша. У кожної людини свої цінності. У

чому небезпека такого підходу? Небезпека полягає

в його суб'єктивізмі. Наслідки суб'єктивізму — не-

стійкість і хиткість моральних норм. Важливе пи-

тання, яке виникає у зв'язку з даним трактуванням

цінностей, наступне: як пояснити факт загальнозна-

чущості цінностей? Загальнозначущість цінностей

згідно даній логіці має договірний характер. Але у

такому разі будь-яка домовленість умовна. Адже

те, про що люди домовилися, можна у будь-який

момент переглянути або скасувати. В цьому випа-

дку поняття «вічні цінності» є безглуздим, а сам

зміст цінностей довільний. Людина у визначенні

«цінного» не орієнтована на пошук будь-яких об'є-

ктивних критеріїв. Вони попросту заперечуються.

Саме тому егоїзм і насильство також можуть бути

зведені в цінність при такому підході.

Друга. Цінності поміщені на рівень соці-

уму і культури: у соціокультурному контексті «на-

роджується» і «працює» конкретне ціннісне зна-

чення. Отже, на перший погляд, тут немає довіль-

ності. Але на що орієнтуватимуться ті люди, які

привласнюють собі право створювати чи пропону-

вати стандарти моралі, вирішувати, - яким бути лю-

дині? Адже вибір посадовців/ науковців/педагогів

буде також суб’єктивним. Велика вдача, якщо по-

садовцями була б зроблена ставка на формування

добра, милосердя, любові. А якщо ні?

Третя. Для розкриття третього погляду на

цінності доречною буде наступна метафора: лю-

дина — садівник в саду. Сад створений не нею, але

даний їй в користування як дар. Мета людини —

зберегти і примножити те, що даровано. У владі лю-

дини відмовитися від обробки саду, проте повністю

знищити його своєю відмовою вона не може. Цін-

ності в контексті даної метафори — це ті квіти, які

розсадила сама людина за наявності інструмента-

рію те зернят, іншими словами, цінності — це за-

своєні і виконані зразки-завдання в області дій. Цін-

ності - це дії майстерного садівника, але вчителі як

майстерні садівники - не самочинні: їм даровано

сад, і їхнє мистецтво бути гарними садівниками є за

своєю суттю уподібнення Творцеві саду. Як же слід

розуміти само слово «уподібнення»? Уподібнення -

це не просто синхронність дій, не просто насліду-

вання, це співробітництво, з'єднання, синергія дій.

Зрозуміло, що йдеться про метафізично-трансце-

ндентний вимір природи освітніх цінностей.

Можна використовувати ще одну метафору

для пояснення тієї ж думки. У шкільному пропису

є перший рядок. Він написаний не рукою учня, але

учень орієнтується на нього. Цінності — це ста-

ранно написані строчки, що намагається нічим не

відрізнятись від зразка.

40 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Творець саду ніколи не покидав створений

Ним сад, хоча і різні ступені Його присутності в

ньому, так само як вчитель, що написав перший ря-

док, ніколи не залишав учня. Саме тому виявля-

ється можливою не тільки підтримка і керівництво,

але і співробітництво як вищий ступінь співпраці.

Духовно-етична компетентність на засадах пе-

ревірених часом традиційно-трансцендентних цін-

ностях разом мають стати наскрізним явищем в

освіті у межах діючого чинного законодавства. По-

зитивним у цьому сенсі є той факт, що у 2020 році

з метою реалізації Державного стандарту базової

середньої освіти, затвердженого 30 вересня 2020

року Кабінетом Міністрів України, Міністерство

освіти і науки України розробило проект Типової

освітньої програми для 5-9 класів закладів загаль-

ної середньої освіти. Документ створює умови для

продовження реформи «Нова українська школа» у

5-9 класах з 2022-23 навчального року. Цікаво, що

цим проектом передбачено не факультативне, а

обов’язкове вивчення етики чи одного з релігійно-

орієнтованих курсів морального спрямування (за

вибором) учнями 5-6 класів (0,5 години на тиж-

день). 19 лютого 2021 року проект Типової освіт-

ньої програми було затверджено (наказ Міністерс-

тва освіти і науки України № 235 від 19.02.2021 [9]).

Прийняття цього наказу закріплює можливість ви-

кладання релігійно-орієнтованих курсів духовно-

морального спрямування курсів (або світської

етики) за рахунок інваріантної (обов`язкової) скла-

дової і стало можливим завдяки активізації громад-

ського обговорення подальшого реформування Но-

вої української школ, жвавих дискусій у юридич-

них та науково-педагогічних колах України

стосовно пошуку природи сталих цінностей у сис-

темі державної освіти.

Сподіваємось, що переосмислення природи

цілей та цінностей Нової української школи разом

із запропонованими змінами сприятимуть більш

глибинному розумінню ціннісно-проблемного поля

освіти у Новій українській школі та вміння застосу-

вати традиційну духовну спадщину на новому етапі

історичного розвитку української освіти у межах

трансцендентної позиції розкриття природи цінно-

стей, що дозволить і подолати блукання у сфері сві-

тогляду, і дасть можливість сформувати продукти-

вно ціннісну стратегію освіти в НУШ.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Державний стандарт базової середньої

освіти 5-9 класи Нової української школи. -Режим

доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/me-

dia/rizne/2020/10/08/derzhstandartba-

zovoiosvityprezentatsiya.pdf

2. Остапенко, О. І., Тимчик, М. В. Військово-

патріотичне виховання старшокласників у кон-

тексті положень «Нової Української школи». 2018.

Методист, № 5. С 48–51.

3. Шкільна, І. М. Теоретичний аспект форму-

вання національно-культурної ідентичності у стар-

ших підлітків. Теоретико-методичні проблеми ви-

ховання дітей та учнівської молоді. 2017. (Кн. 2), №

21. С. 345–357.

4. Гавлітіна Т. Наскрізне виховання ціннос-

тей у Новій українській школі. Нова педагогічна ду-

мка. 2020. № 2 (102) с.141-145

5. Сидоренко В.В. Концептуальні засади Но-

вої української школи: ключові компетентності,

ціннісні орієнтири, освітні результати. 2018. Мето-

дист. №5. С.4-21.

6. Бех, І. Д. Особистість на шляху до духов-

них цінностей. (Монографія). Київ-Чернівці: «Бук-

рек», 2018. 296 с.

7. Програма «Нова українська школа» у пос-

тупі до цінностей». Київ, 2018. 40 с. – Режим дос-

тупу: https://ipv.org.ua/2018/318/

8. Зеньковский В. В. Нужно ли педагогу

иметь миросозерцание? Вестник РСХД. Париж,

1959. № 54. С. 56-57.

9. Про затвердження типової освітньої про-

грами для 5-9 класів загальної середньої освіти. На-

каз Міністерства освіти і науки України від 19 лю-

того 2021 р. № 235. - Режим доступу:

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-

tipovoyi-osvitnoyi-programi-dlya-5-9-klasiv-zagal-

noyi-serednoyi-osviti

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 41

PSYCHOLOGICAL SCIENCES

UDC 378.147: 81’243

SENSORY-PERCEPTUAL ACTIVITY IN FOREIGN LANGUAGE LEARNING

Lyla M., Ph.D., Associate Professor

Hryhoriy Skovoroda University in Pereiaslav

Chyzhma D. Ph.D., Associate Professor

Hryhoriy Skovoroda University in Pereiaslav

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-41-45

Abstract

The article analyzes the sensory-perceptual activity in foreign language learning; the phenomenon of percep-

tion and its role in understanding a foreign language expression, which allows realizing the educational goal in the

practice of foreign language communication, are substantiated. Taking into account the peculiarities of sensory-

perceptual activity by teachers of a foreign language during pedagogical interaction will give an opportunity to

increase significantly the efficiency of foreign language teaching.

Keywords: imagination, perceptual representations, image, perception, understanding, foreign language,

mastering.

The growing need to learning foreign languages at

this stage of Ukrainian society development is associ-

ated with a competitive advantage in choosing a profes-

sion, as today are highly valued educated, qualified pro-

fessionals with a high level of communicative compe-

tence, who are active participants in a multilingual

world and not limited to language barriers. Perceptual

learning is the learning to percept the information, the

process by which the ability of sensory systems to re-

spond the stimuli is improved through life experience.

It occurs through sensory interaction with the environ-

ment, as well as through practice in performing specific

sensory tasks.

Perceptual activity includes sensory perception

and perceptual actions directed at solving certain tasks

that constitute the cognitive or practical activities of the

subject. Sensory perceptual processes, as the primary

forms of the formation of cognition, are the basis of the

mental development of a person and regulators of his

life.

The starting point for the essence of perceptual ac-

tivity is the understanding of perception as a source of

human knowledge about the world around, as a com-

plex process of structural combination of information

about individual qualities of the object and the creation

of its holistic image. The concept of “sensory-percep-

tual activity” encompasses sensory perception and per-

ceptual actions that provide conscious sensory selection

of certain properties of the examined objects, followed

by the transformation of sensory information into a re-

flection of reality in the form of an image adequate to

the objective world and purpose. This concept is based

on scientific research of psychomotor processes that

connect the external world of the physical body of a

man with his inner world - needs, mental processes and

states. Depending on the complexity, it is common to

call three levels of the psyche or mental reflection of

reality: it is sensory and perception, imagination and

the highest - verbal-logical level.

In determining the factors of successful mastering

the foreign languages by students, it is necessary to pay

attention to the sensory assimilation of information by

the subjects of learning using the sensory system of per-

sonality: visual, auditory and kinesthetic. The sensory

system is a reflexively activated, privileged sensation,

i.e. a way to obtain information that comes through the

visual, auditory, kinesthetic channels. It determines not

only the way of obtaining and assimilating the infor-

mation, but also the individual, personal learning strat-

egy.

Examples of perceptual foreign language learning

include the development of the ability to distinguish

sounds, intonation, messages in different stylistic vari-

ants, to perceive information verbally and to understand

it.

Today, most models and programs of foreign lan-

guage learning are focused on a cognitive development.

In the process of acquiring knowledge it is important to

assimilate consciously the language material, under-

stand its content, because properly a person under-

stands only what is really assimilated consciously by

him, becomes a solid asset, equips for future profes-

sional activity. The study and analysis of scientific and

methodological literature testifies to the importance of

the development of students’ perceptual activity in the

acquisition of knowledge during the process of foreign

language learning.

The aim of the article is to cover the problem of

perceptual activity in students’ mastery of a foreign lan-

guage.

Speech activity, according to the results of scien-

tific researches (I. Zimnyaya, V. Zinchenko, E. Kubry-

akova, O.O. Leontiev, B. Norman, O. Stern, etc.), as

quite complex type of activity, is a process of reflection

of the surrounding world which is carried out in special

symbolic forms. Knowledge of the external and internal

world a person acquires in the course of sensory and

logical cognition of a reality through the cognitive men-

42 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

tal processes: sensation, perception, thinking, and im-

agination. The acquisition of knowledge begins with

the sensory perception of the word, which leads to the

formation of various images that arise in the human

mind, conveying the meaning of sensory impressions.

Pointing to the connection between language and im-

agery, L. Vygotsky noted that “the more senses in-

volved in the perception and processing of information,

the brighter, clearer and fuller is the image that

emerges” [3].

Creation of images is an important process that

helps to predict the consequences of future activities, to

predict the reaction of others to the own actions or

words, to imagine the end result of the activity and a

step-by-step action plan.

The concept of “image” has many interpretations

due to numerous understandings in various sciences. In

psychology, “image” is interpreted as a set of intercon-

nected sensations, which represents in the human mind

an object or phenomenon with all its qualities, that are

perceived by the senses; the image is a general picture

of the world presented in the human mind, as well as a

product of the imagination [11].

Image structure is carried out by means of con-

scious and unconscious cognitive processes. According

to the results of scientific researches, it is established

that the image does not exist in isolation; it is included

in a person’s inner vision of the world, in his own psy-

chological space, which has a subjective meaning for

each individual.

V. Zinchenko believed that іn formation of the im-

age of the object take place the following operations

such as a) selection of the object; b) selection of in-

formative content in it, which is adequate to the task; c)

acquaintance with the content [1].

However, as it was noted by L. Wecker, auditory,

visual or kinetic images of words - in the literal and ex-

act sense of the term – are a special case of images and,

accordingly, a special case of mental processes. They

correspond to the sensory-perceptual level, not longer

objective, but speech perception, which is an integral

part of the overall perception [2].

O. Eliseeva points out the need to distinguish the

concepts of sensory-objective image and language im-

age [10]. According to the researcher, the sensory im-

age as the initial stage of cognition is the basis for cre-

ating a concept, symbol, metaphor and other linguistic

categories: it is a structural element of the each of them,

while the linguistic image is a complex reflection of the

element of reality by a language.

Perception of speech is a process of finding the es-

sence that lies behind the external form of what is said

which is closely related to thinking. Figurative thinking

accompanies all kinds of human activity, because im-

age and thought are always combined.

Imagination is the basis of figurative and creative

thinking, which is based on human sensory experience.

The formation of images by the imagination occurs

through the analytical-synthetic processing of infor-

mation perceived in the past and obtained through sen-

sations and perceptions. Imagination is characterized

by the ability to create figuratively, reproduce or depict

something in the mind, consciousness. The process of

formation the image, object or phenomenon - represen-

tation - includes differential, essential and insignificant

features, reflecting mainly their external aspects, con-

nections and relationships, which are given to us di-

rectly in their sensory cognition.

Imagination is a higher form of human cognition,

a generalized image of reality that includes images of

memory and images of imagination. In the process of

thinking, a person can use the imagination to manipu-

late the images stored in the memory according to the

situation that has arisen. Representations, which at the

time of appearance were not given the appropriate ver-

bal form, disappear, and the transformation of experi-

enced feelings and ideas into the form of words gain

their own experience.

The problem of images is related to the wider

problem of storing and reproducing the information. R.

Solso approaches these problems from the standpoint

of information theory, by characterizing the hypothesis

of double coding, which assumes that there are two

coding systems and, accordingly, two ways of present-

ing information - nonverbal and verbal. These two

codes can interact with the predominance of one of

them. Verbal code takes effect only after activating the

image code [4]. Hence, the linguistic image is a verbal

equivalent of the mental image of a particular object,

abstraction or phenomenon reflected in consciousness,

which is formed on the basis of lexical and semantic

features of the language system.

Exploring ways to encode information, J. Bruner

concluded that there are three main ways of subjective

representation of the world: in the form of actions, vis-

ual images and language signs. All three areas of ideas

are important for the development of the growing per-

sonality and for the adult, because the richness of intel-

ligence is determined by the presence of developed

ideas - effective, figurative and symbolic, each of

which reflects events in their own special way [8].

Thus, the image is a subjective reflection of ob-

jects and phenomena, which is formed through such

mental processes as sensation, perception, memory,

and thinking. The leading role in the formation of an

image is played by the imagination. In the process of

forming an image, it can be influenced by various life

situations, social and natural environment, experience,

etc.

There is a difference between the imagery of lan-

guage and the imagery of speech. The imagery of lan-

guage is interpreted by scientists such as V. Vinogra-

dov, G. Vinokur, M. Pentyliuk, O. Potebnia, D. Rosen-

thal, etc. as the ability of linguistic signs to evoke

visual-sensory representations of something with the

help of linguistic means and to operate with visual-im-

aginative representations, which arise and undergo

transformation in human consciousness. The imagery

of speech is seen as the process of mastering linguistic

means to convey concepts through a specific verbal im-

age. Characterizing the imagery of speech during the

process of learning, I. Fomina came to the conclusion

that “verbal images always express more than they di-

rectly mean” [8, p. 73]. J. Lakoff and M. Johnson argue

that imagery is an inherent for different communication

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 43

situations, because it allows “comprehending a certain

aspect of one concept in terms of another” [12, p. 31].

The transition from the degree of sensory cogni-

tion to logical thinking is characterized, first of all, by

the transition from the perception and representation of

objects, phenomena, actions, etc. to their reflection in

the form of concepts. Thinking works with concepts

and assumes the functions of generalization and plan-

ning, so it is very important to develop the ability to

operate with images - to generalize, compare, trans-

form.

The connection between thinking and speaking is

realized through the use of words as a means of access-

ing information. The word directs mental activity to

create an image of a cognitive task. The image is de-

noted by a word and thus becomes a fact of human con-

sciousness. In addition, as L Laienko notes, it “repre-

sents not only the world of things, but also those lin-

guistic classes in which the images of these things are

distributed in the linguistic consciousness: the word is

a representative of its part of speech, its lexical and se-

mantic category and, finally, those obligatory grammat-

ical meanings that distinguish this part of speech [7].

A necessary component of consciousness is

knowledge as a person’s understanding of reality, its

reflection in the form of conscious sensory and abstract

logical images. Knowledge makes it possible to

“grasp”, to comprehend everything that makes the sub-

ject of knowledge. Knowledge determines such proper-

ties of consciousness as the ability to predict the course

of events through the objective activity, to show a cre-

ative activity. According to R. Frumkina, knowledge

about the world is formed in the psyche during the pro-

cess of gaining an experience and is the result of com-

plex cognitive operations. Language serves as a tool for

these operations and is a way to capture the acquired

knowledge [9].

The process of penetrating into the essence of

what is being studied goes through the stages of aware-

ness, comprehension and understanding. The first link

in the awareness of educational material is perception,

which O. Stepanov characterizes as “a holistic reflec-

tion in the human mind of objects and phenomena of

the objective reality with their direct impact on the re-

ceptor surfaces of the senses [6, p. 376-377].

However, as O. Skrypchenko emphasized, its pe-

culiarities must be taken into account in the educational

process. The first feature, according to the scientist, is

the activity of the individual who perceives the object.

The very influence of the stimulus on the senses does

not provide its perception - to obtain a perceptual image

also requires counter-activity of the learner. The second

feature of perception is the meaningfulness of the im-

age, which occurs on the basis of analysis, comparison

and generalization of the object of perception. Hence,

the meaningfulness of the text follows from the synthe-

sis of data, their integration into a holistic image. This

synthesis is based on the analysis of the content of in-

dividual words and sentences and taking into account

the context, as well as the general situation depicted in

the text. The unity of content and form of the image of

perception is its third feature. Each object of perception

is characterized by this unity. Thus, the perception of

the text of statement involves the allocation of lexical

and grammatical form and its semantic content. Percep-

tion of lexical, grammatical and phonetic language

forms facilitates its understanding. The fourth feature

of perception is related to the phenomenon of appercep-

tions, i.e. the dependence of the content of perception

on the past experience of the individual, his interests,

attitudes, age and individual characteristics [13].

Thoughts and the content of what is perceived by

a person are formed in speech, therefore, the organiza-

tion of concentration and perception in the learning pro-

cess, which formalizes the data obtained in oral or writ-

ten speech, provides a clearer understanding of the ed-

ucational material. At the immediate speech

registration of the already perceived the attention and

supervision which becomes more conscious and raises

quality of perception and mastering of knowledge be-

come more active.

To understand, for example, the essence of a new

word, there is a problem to enrich the idea with a spe-

cific meaning. Enrichment with the specific content of

the first ideas is based on life experience. It requires the

formation of new associations. Based on the general

features, the student establishes a connection between

the previously formed first ideas about an object or phe-

nomenon. Establishing such a connection is the for-

mation of a new association. The formation of this as-

sociation is associated with the selection of content

through the analysis and comparison with previously

known, conscious. To consolidate this formed associa-

tion, it is aimed at transferring the meaning of the word

in the situation of its use. This is the process of forming

a new association, which is a step towards enriching the

specific meaning of the first idea of the word. Hence,

one realizes only those aspects of one’s own mental life

that have acquired their form in the word [14].

Understanding of the phenomena which are being

studied involves, first of all, the disclosure of their in-

ternal patterns. The main methods of such work are

analysis and synthesis, abstraction and concretization,

comparison and generalization, modeling, classifica-

tion, etc.

In the process of awareness of a foreign word con-

cept, the correspondence of the content and its under-

standing in the native language is clarified. Studies

have shown that often at first glance similar concepts of

different languages do not coincide in scope. Therefore,

in the process of transmitting an opinion, which can be

expressed by the word of the native language, judg-

ments or a system of judgments of a foreign language

are often used.

In modern psychology, it is believed that mental

processes are closely interconnected: there is no imag-

ination without memory. Information understanding

helps to memorize it. Attention is included in cognitive

processes, increases their efficiency: feelings become

more expressive, perceptions more accurate, memory

and thinking more improved. Thinking and speaking

are closely related. The concept exists through the

word. Speech design of the thought centers it and clar-

ifies. Thinking and speaking affect the flow of sensa-

tions, perception, memory and other processes.

44 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Mastering knowledge requires the formation in

students of the necessary actions, in particular, mental

and linguistic, which are necessary for understanding

the material, understanding its content, establishing in-

ternal connections and causes of dependence in cogni-

tive objects. The main methods of forming an action for

image recognition include: analogy, comparison, gen-

eralization, and concretization.

The most productive method of forming an action

for image recognition is an analogy. This method is

based on the properties of the brain to establish associ-

ative connections between words, concepts, feelings,

thoughts, etc. and is characterized by the establishment

of similarity between two objects on some grounds, and

if one of them has an additional feature, a conclusion is

made about similarity on other grounds. Analogies to

some extent make the unknown familiar. The conclu-

sion by analogy is subject to further substantiation. As

a method of learning, analogy can be used at the stage

of introducing a new concept and predicting its proper-

ties.

At the same time, a prerequisite for analogy is a

comparison that allows correlating between the un-

known with the known, establishing the similarity or

difference of different objects on certain grounds, ex-

plaining the new through existing familiar concepts and

categories.

The mental analysis of the objects we know inev-

itably turns into abstraction, that is, the mental separa-

tion of some features and properties from their other

features and from the very objects to which they are in-

herent. We separate the essential features from the in-

significant ones, the necessary ones from the accidental

ones, the general ones from the singular ones, the quan-

titative relations of things from their qualitative fea-

tures. Prepared by preliminary analysis and abstraction

of the essential features and properties of objects, it be-

comes a conceptual generalization. This generalization

is carried out with the help of the word. The word is

used to evoke the images of ideas, by means of the word

they are recognized, identified, compared with the gen-

eralized image of the objects of this class. The meaning

of a word in the individual speech can acquire addi-

tional meaning, which is determined by a person’s life

experience. These are the personal thoughts, images,

associations, emotions that a given word evokes in a

particular person.

Individual thinking often works with words that

absorb the meaning of whole statements, i.e. with a

kind of “concentrated clusters of meanings.” It is this

feature of thinking that Albert Einstein portrayed:

“Words, or language, as they are pronounced or writ-

ten, play no role in my thinking mechanism. Mental re-

alities that serve as elements of thinking are some signs

or more or less clear images that can be reproduced and

combined at will. Of course, there is some connection

between the elements and the corresponding logical

concepts… Ordinary and commonly used words are

difficult to select only at the next stage… “ [31, p. 22].

Describing the process of foreign language speech

perception, foreign scholars (Larry A. Samovar, Rich-

ard E. Porter, William J. Starosta, William B.

Goodykunst, Fred E. Jandt and others), analyzed the

cultural impact on the perception of a foreign language.

According to them, the subjective nature of perceptual

frameworks arising from culture usually leads to partial

perception and inaccuracy. Iris Warner and Linda

Beamer, discussing perception and communication in

their book “Intercultural Communication in the Global

Workplace”, argue that communication is the percep-

tion and assignment of verbal and nonverbal behavior.

They (2006, p. 28) believe that “when the receiver of

signals perceives these signals, decides to pay attention

to them as significant, classifies them into categories in

his mind or, finally, gives them meaning, there is com-

munication.” Their discussion gives us an idea of the

close relationship between perception and communica-

tion.

J. Wren (2004) notes that during communication it

is easy to find differences in perception, which are de-

termined by cultural factors. We can see that different

people perceive the outside world differently and inter-

pret the same perceived reality differently. Because the

meaning of words is largely determined by our cultural

perception, that is, people from different cultures inter-

pret the same word differently; a good understanding of

the relationship between language and perception plays

a key role in learning foreign languages. Thus, commu-

nicators must have not only language skills, but also the

competence to perceive culture.

Language acquisition is a necessary prerequisite

for the successful implementation of understanding

processes and their development. Poverty of language

vocabulary, small stock of synonyms, other linguistic

means affect the ability to translate the text in their own

words, using translation as a means to improve its un-

derstanding. Enrichment of experience with the devel-

opment of mental actions carried out with the help of

language is gradually transitioning from visual-action,

figurative to abstract thinking, from elementary verbal-

logical, reasoning to complex, detailed, discursive

thinking, which is inherent to student age and due to

depth, originality, stability, awareness, independence,

critical thinking.

Therefore, in order to master the indirect

knowledge of the objective reality, we must correctly

reflect the essence in our concepts. In order to become

a means of understanding, the language must be mas-

tered, and, first of all, the meaning of words should be

understood. Perceptual representations play a large role

in foreign language mastery. The better perception of

the new educational material will be, the more effective

will be its further reproduction.

REFERENCES:

1. Зинченко В. П. Образ и деятельность. М.;

Воронеж: МОДЭК, 1997. 608 с.

2. Веккер Л.М. Психика и реальность. Единая

теория психических процессов. М., 2000. 685с.

3. Выготский Л.С. Мышление и речь. Питер

СПб, 2019. 432 с.

4. Солсо Р. Л. Когнитивная психология. М.:

Тривола, 1996. 600 с.

5. Ігнатенко М. Основні етапи роботи над ху-

дожнім твором на уроках читання // Педагогіка і

психологія. 2000. №3. С. 44–51.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 45

6. Психологічна енциклопедія // Автор-упо-

рядник О.М. Степанов. К.: «Академвидав», 2006.

424 с.

7. Лаенко Л.В. Перцептивный признак как

объект номинации: монография. Воронеж :

Воронеж, гос. ун-т, 2005. 303 с.

8. Брунер Дж. Психология познания. За пре-

делами непосредственной информации. Москва :

Прогресс, 1977. 413 с.

9. Фрумкина Р.М. Психолингвистика: учеб.

пособ. для студ. высших учебных заведений. 3-е

изд., испр. М.: Изд. центр «Академия», 2007. 320 с.

10. Елисеева О.В. Замещающая функция сим-

вола как критерий выделения символического

наполнения концептов. М., 2006.

11. Немов Р.С. Психологический словар. М.:

гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. С. 246.

12. Дж. Лакофф, М. Джонсон. Метафоры, ко-

торыми мы живем. М.: Едиториал УРСС, 2004, 256

с.

13. Скрипченко О.В. Розвиток відчуттів і

сприймань у молодших школярів // Початкова

школа, 1976. № 6. С. 7-8.

14. Лила М. В. Особливості відчуття і сприй-

мання слова в іншомовній мовленнєвій діяльності.

//Психолінгвістика. Переяслав-Хмельницький ПП

«СКД», Вип 10. 2012. С.82-87.

15. Семиченко В.А. Психология речи: Учебное

пособие. К.: Магистр-S, 1998. 112 с.

16. Ren, Y. H. The developing strategy for cross-

cultural perception competence. Culture Research,

(12), 2004, C.52-65.

17. Varner I., & Beamer, L. Intercultural commu-

nication in the global workplace (5th ed.).McGraw-Hill

Irvin. 2010, 530 p.

INTERRELATION OF THE EMOTIONAL AND PERSONAL CHARACTERISTICS AND

DEFENSIVE-COPING BEHAVIOUR IN MEN WITH ATOPIC DERMATITIS

Biletskaya M.,

associate Professor, candidate of medical science, a psychotherapist, assistant professor of psychosomatic

medicine and psychotherapy SPbGPMU, State Educational Institution of Higher Professional Education "Saint-

Petersburg State Pediatric Medical University" of the Ministry of Health of the Russian Federation,

Russia, Saint-Petersburg

Dudakova M.

Clinical psychologist, State Educational Institution of Higher Professional Education "Saint-Petersburg

State Pediatric Medical University" of the Ministry of Health of the Russian Federation,

Russia, Saint-Petersburg

ВЗАИМОСВЯЗЬ ЭМОЦИОНАЛЬНО-ЛИЧНОСТНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ И ЗАЩИТНО-

СОВЛАДАЮЩЕГО ПОВЕДЕНИЯ У МУЖЧИН С АТОПИЧЕСКИМ ДЕРМАТИТОМ

Билецкая М. П. доцент, канд. мед. наук, врач-психотерапевт, доцент кафедры психосоматики и психотерапии

СПбГПМУ, государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального об-

разования «Санкт-Петербургский государственный педиатрический медицинский университет» Мини-

стерства здравоохранения Российской Федерации

Дудакова М.А. Клинический психолог, государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профес-

сионального образования «Санкт-Петербургский государственный педиатрический медицинский уни-

верситет» Министерства здравоохранения Российской Федерации

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-45-53

Abstract

Atopic dermatitis is a hereditary skin disease of recurrent, chronic course, characterized by eczematous erup-

tions and age features of localization of inflammation. The disease, of course, leaves an imprint on the personal

characteristics of such patients, and also contributes to difficulties in social interaction and, as a result, forms a

specific defensive-coping behavior in such patients. In the article by M.P. Biletskaya and M.A. Dudakova presents

the results of a study of interrelation of the emotional and personal characteristics and defensive-coping behaviour

in men with lichenoid form of atopic dermatitis: prevailing depressive mood, passivity, withdrawal, self-doubt are

interconnected with non-adaptive strategies of defensive-coping behavior. The results obtained make it possible

to single out the direction of psychotherapeutic work and develop recommendations for this contingent of patients.

Аннотация

Атопический дерматит - наследственное заболевание кожи рецидивирующего, хронического течения,

характеризующееся экзематозными высыпаниями и возрастными особенностями локализации воспале-

ния. Заболевание, безусловно, накладывает отпечаток на личностные особенности таких пациентов, а

также способствует трудностям в социальном взаимодействии и, как следствие, формирует у таких боль-

ных специфическое защитно-совладающее поведение. В статье М.П. Билецкой и М.А. Дудаковой приве-

46 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

дены результаты исследования взаимосвязи защитно-совладающего поведения и эмоционально-личност-

ных особенностей у мужчин с лихеноидной формой атопического дерматита: преобладающее депрессив-

ное настроение, пассивность, замкнутость, неуверенность в себе взаимосвязаны с неадаптивными страте-

гиями защитно-совладающего поведения. Полученные результаты позволяют выделить направление пси-

хотерапевтической работы и разработать рекомендации для данного контингента больных.

Keywords: emotional and personal characteristics, defensive-coping behaviour, atopic dermatitis.

Ключевые слова: эмоционально-личностные особенности, защитно-совладающее поведение, атопи-

ческий дерматит.

Атопический дерматит (АтД) - аллергическое

заболевание кожи, первые проявления которого

наблюдаются в раннем детском возрасте у лиц с ка-

чественной предрасположенностью к атопическим

заболеваниям; имеет хроническое рецидивирую-

щее течение, возрастные особенности локализации

воспаления и обусловлено гиперчувствительно-

стью к аллергенам и к неспецифическим раздражи-

телям [6, 8]. Заболевание имеет полиэтиологиче-

ский характер и требует комплексного подхода к

изучению с учетом ряда факторов: стресс-факторы

и хроническое психоэмоциональное напряжение,

наследственный фактор, функциональная недоста-

точность иммунной системы, нарушение обменных

процессов, особенности вегетативной нервной си-

стемы [1, 4, 5].

В связи с широким распространением, тяже-

лым течением и недостаточной эффективностью

существующих методов лечения АтД рассматрива-

ется в дерматологии как актуальная медицинская и

социальная проблема. По данным различных авто-

ров, от 5% до 20% населения страдает этим заболе-

ванием, а в регионах с неблагоприятными экологи-

ческими условиями, вызванными развитием хими-

ческой и других отраслей промышленности,

выхлопными газами, этот показатель значительно

выше [10].

Хроническое рецидивирующее течение АтД,

сопровождаемое высыпаниями, часто локализован-

ными на открытых участках тела, нестерпимый зуд,

отвращение и непринятие своего внешнего вида,

трудности социализации, безусловно, откладывают

отпечаток на личностных особенностях, как жен-

щин, так и мужчин с таким заболеванием. Так, муж-

чинам с АтД свойственны пассивность и конформ-

ность, склонность к подчинению и зависимости,

низкий уровень удовлетворенности своей жизнью;

депрессивное настроение, сниженный негативный

эмоциональный фон [2].

Немаловажным является изучение защитно-

совладающего поведения у людей с диагнозом АтД

в качестве системы, определяющей уровень адапта-

ции человека. В фокусе внимания оказываются как

факторы, провоцирующие заболевание, так и сама

болезнь, как психотравмирующий фактор [7]. У

мужчин с АтД наблюдается неадаптивное защитно-

совладающее поведение, а также сниженный уро-

вень адаптационных возможностей (личностный

адаптационный потенциал, поведенческая регуля-

ция, коммуникативный потенциал) [3, 9].

Таким образом, изучение взаимосвязи эмоцио-

нально-личностных особенностей и защитно-со-

владающего поведения у данного контингента

больных является важным этапом при разработке

программы психологической коррекции лиц с диа-

гнозом «Атопический дерматит».

Целью исследования стало изучение взаимо-

связи эмоционально-личностных особенностей и

защитно-совладающего поведения у мужчин с ато-

пическим дерматитом и выделение мишеней психо-

логической коррекции. В исследовании приняло

участие 60 человек. Основную группу составили 30

мужчин возраста 25-35 лет с диагнозом «Атопиче-

ский дерматит», которые состоят на учете в кожно-

венерологических диспансерах г. Санкт-Петер-

бурга. Контрольная группа - условно здоровые

мужчины 25-35 лет, не имеющие диагноза «Атопи-

ческий дерматит». Дебют заболевания был в ран-

нем детском возрасте; симптоматика заболевания

проявляется сезонно либо при воздействии стрессо-

вых факторов. Частота обострения заболевания 3-4

раза в год, госпитализации в связи с болезнью 1-2

раза в год. Все испытуемые состоят на учете в

кожно-венерологических диспансерах; на вопрос,

мешает ли данный диагноз в повседневной жизни,

дают положительный ответ.

МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ:

Психодиагностический метод: «Опросник

уровня агрессивности Басса-Дарки» (Басс А.,

Дарки А., адаптация Хван А.А., Зайцев Ю.А., Куз-

нецова Ю.А.); Гиссенский личностный опросник

«Я» (коллектив ученых на базе Психосоматической

клиники Гиссенского университета, адаптирован

коллективом авторов НИИ ПНИ им. В.М. Бехте-

рева); методика «Диагностика доминирующего

психического состояния» (Куликов Л.В.); Мето-

дика «Индекс жизненного стиля» (ИЖС/LSI) Р.

Плучика, Г. Келлермана, Х. Конте (в адаптации

Л.И. Вассермана), «Опросник способов совлада-

ния» Р.Лазаруса (в адаптации Т.Л. Крюковой, Е.В.

Куфтяк, М.С. Замышляевой); Многоуровневый

личностный опросник «Адаптивность» (МЛО-АМ)

(А.Г. Маклаков и С.В. Чермянин).

Статистические методы: коэффициент корре-

ляции рангов К. Спирмена.

РЕЗУЛЬТАТЫ:

Корреляционный анализ защитно-совладаю-

щего поведения у мужчин с АтД выявил следую-

щие связи. Так, Ядром корреляционной плеяды №1

(рис. 1) является тонус мужчин с АтД, имеющий

сильную связь с чувством вины (r=0,63; р<0,01), а

также связь с доминантностью (r=0,54; p<0,05).

Наряду с этим, наблюдаются сильные отрицатель-

ные связи с преобладающим настроением (r=-0,58;

p<0,01), социальным одобрением (r=-0,61; p<0,01)

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 47

и механизмом психологической защиты «замеще-

ние» (r= -0,67; p<0,01). Отрицательная связь наблю-

дается также между параметрами «тонус» и «раз-

дражение» (r=-0,45; p<0,05), а также между пара-

метрами «доминантность» и «раздражение» (r=-

0,48; p<0,05).

Рисунок 1

Корреляционная плеяда эмоционально-личностных особенностей мужчин с атопическим дерматитом

Таким образом, можно предполагать о том, что

характерные для мужчин с АтД усталость, несо-

бранность, вялость, низкая работоспособность вза-

имосвязаны с меньшей уверенностью в своей поло-

жительной социальной репутации, привлекатель-

ности, способности добиваться поставленных

целей. Одновременно с этим, низкий тонус, а также

преобладающее у респондентов основной группы

депрессивное настроение имеют связь с заметно

сниженным уровнем доминантности: мужчинам с

АтД свойственны послушание, уступчивость,

склонность к подчинению и проявлению зависимо-

сти. Таким образом, в стрессовой фрустрирующей

ситуации мужчинам данной группы свойственно

использование механизма психологической за-

щиты «замещение», вследствие чего подавленные

эмоции направляются на объекты, представляющие

меньшую угрозу, чем те, что эти отрицательные

эмоции вызвали. Об этом свидетельствует отрица-

тельная корреляция и высокие средние показатели

по шкале «замещение».

Несмотря на сильную взаимосвязь сниженного

тонуса, и сниженного чувства вины, последнее, од-

нако, свойственно мужчинам с АтД, на основании

чего можно предполагать о подавлении мужчинами

чувства вины, что взаимосвязано с повышенным

раздражением и депрессивными переживаниями.

Ядром корреляционной плеяды №2 (Рис. 2) яв-

ляется механизм психологической защиты “Регрес-

сия”, имеющее сильную отрицательную взаимо-

связь с проявлением контроля (r=-0,6; p<0,01); от-

рицательные связи с адаптационным потенциалом

(r=-0,53; p<0,05), поведенческой регуляцией (r=-

0,44; p<0,05), моральной нормативностью (r=-0,48;

p<0,05). Также наблюдается положительная связь с

показателями шкалы «Открытость/замкнутость

(r=0,49; p<0,05), преобладающим настроением

(r=0,52; p<0,05) социальными способностями

(r=0,49; p<0,05).

48 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Рисунок 2

Корреляционная плеяда защитно-совладающего поведения мужчин с атопический дерматитом

Таким образом, у мужчин с АтД мы можем

наблюдать взаимосвязь частого использования ме-

ханизма психологической защиты «Регрессия» с

низким уровнем адаптационного потенциала, а

также низким уровнем поведенческой регуляции,

нервно-психической устойчивости и способности

адекватно воспринимать индивидом предлагаемую

для него определенную социальную роль. Также

реализация данного механизма психологической

защиты коррелирует с рядом личностных особен-

ностей мужчин основной группы: замкнутость, пас-

сивность, неуверенность в себе, подавленное

настроение, зависимость и сниженный уровень

контроля.

Ядро следующей корреляционной плеяды №3

(рис. 3) составляет копинг-стратегия «Планирова-

ние решения проблемы», имеющая отрицательную

взаимосвязь с показателями шкалы «Социальные

способности» (r=-0,47; p<0,05), а также положи-

тельные связи со значениями шкал «бодрость/ уны-

ние» (r=0,54; p<0,05) и «активное/ пассивное отно-

шение к жизненной ситуации» (r=0,47; p<0,05). В

свою очередь, «бодрость/уныние» отрицательно

коррелирует со шкалой «Социальные способности»

(r=-0,62; p<0,05), которая также имеет сильную от-

рицательную взаимосвязь с показателями шкалы

«Активное/пассивное отношение к жизненной си-

туации» (r=-0,78; p<0,01).

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 49

Рисунок 3

Корреляционная плеяда защитно-совладающего поведения мужчин с атопическим дерматитом

Таким образом, вследствие сниженного

уровня целенаправленного анализа ситуации и воз-

можных вариантов поведения в стрессовой ситуа-

ции мы можем видеть социальную слабость муж-

чин с АтД, проявляющуюся в замкнутости, пассив-

ности, неуверенности в себе. Копинг-стратегия

«Планирование решения проблемы» также взаимо-

связана с пассивным отношением к жизненной си-

туации, неудовлетворенностью своей жизнью в

полной мере, а также со сниженным настроением.

Корреляционный анализ эмоционально-лич-

ностных особенностей и защитно-совладающего

поведения условно здоровых мужчин показал сле-

дующие результаты (Рис . № 4-6).

Ядром корреляционной плеяды №4 (Рис. 4) яв-

ляется показатель шкалы «тонус», имеющий силь-

ную положительную связь с социальным одобре-

нием (r=0,83; p<0,01) и механизмом психологиче-

ской защиты «отрицание» (r=0,71; p<0,01), а также

положительную связь с показателями шкал «доми-

нантность» (r=0,5; p<0,05), «Открытость/ замкну-

тость» (r=0,53; p<0,05) и «физическая агрессия»

(r=0,47; p<0,05). В то же время, ядро данной плеяды

имеет сильную отрицательную связь с показате-

лями шкалы «преобладающее настроение» (r=-0,77;

p<0,01), а также отрицательную связь с проявле-

нием косвенной агрессии (r=-0,53; p<0,01).

50 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Рисунок 4 - Корреляционная плеяда эмоционально-личностных особенностей условно-здоровых мужчин

Таким образом, у мужчин контрольной группы

высокая активность, энергичность, готовность к ра-

боте связана с такими личностными особенно-

стями, как открытость, общительность, уверен-

ность в своем социальной репутации, популярно-

сти, успешное взаимодействие с окружающими,

независимость. В отличие от мужчин с АтД, они

чаще используют механизм психологической за-

щиты «Отрицание», посредством которого муж-

чины либо отрицают фрустрирующие, вызываю-

щие тревогу обстоятельства, либо какой-либо внут-

ренний импульс или сторона отрицает самое себя.

Высокий тонус респондентов контрольной группы

также связан с частым проявлением физической

агрессии и сниженным проявлением косвенной

агрессии, которая окольным путем направлена на

другое лицо либо ни на кого не направлена.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 51

Рисунок 5 - Корреляционная плеяда защитно-совладающего поведения условно-здоровых мужчин

Ядро данной корреляционной плеяды (Рис. 5)

составляет механизм психологической защиты «Ре-

грессия», которое имеет сильную отрицательную

связь с самоконтролем (r=-0,64; p<0,01) и тонусом

(r=-0,58; p<0,01) обратную связь со шкалой «Раско-

ванность/ напряженность» (r=-0,52; p<0,05), силь-

ную положительную связь с проявлением косвен-

ной агрессии (r=0,61; p<0,01) и подозрительностью

(r=0,73; p<0,01), и прямые связи с преобладающим

настроением (r=0,54; p<0,05) и проявлением вер-

бальной агрессии (r=0,53; p<0,05).

В отличие от респондентов основной группы,

у мужчин контрольной группы редкое использова-

ние механизма психологической защиты «Регрес-

сия» взаимосвязано с низким проявлением агрес-

сии как на косвенном, так и на вербальном уровне,

низкой подозрительностью и лучшим настроением.

«Регрессия» в контрольной группе также свя-

зана с высоким уровнем активности, энергичности,

готовности к работе, уверенности в достижении по-

ставленных целей и решении всех проблем и

успешной реализацией копинг- стратегии «Само-

контроль». Таким образом, условно здоровые муж-

чины за счет целенаправленного подавления и

сдерживания эмоций, минимизации их влияния на

оценку ситуации и выбор стратегии поведения пре-

одолевают негативные переживания, связанные с

проблемной ситуацией.

В корреляционной плеяде №6 (Рис. 6) ядро со-

ставляет преобладающая у мужчин контрольной

группы копинг-стратегия «Положительная пере-

оценка», которое имеет сильные отрицательные

связи с эмоциональной возбудимостью (r=-0,65;

p<0,01), негативизмом (r=-0,11; p<0,01) и обидой

(r=-0,65; p<0,01); обратную связь с проявлением

косвенной агрессии (r=-0,52; p<0,05) и вины (r=-0,5;

p<0,05), а также положительную связь с показате-

лями шкалы «моральная нормативность» (r=0,48;

p<0,05), которые, в свою очередь, имеют сильную

отрицательную корреляцию с косвенной агрессией

(r=-0,66; p<0,01).

52 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Рисунок 6 - Корреляционная плеяда защитно-совладающего поведения условно-здоровых мужчин

Таким образом, у мужчин контрольной группы

преобладающая в применении в стрессовых ситуа-

циях копинг-стратегия «Положительная пере-

оценка», выражающаяся в попытках преодоления

негативных переживаний за счет ее положитель-

ного переосмысления, рассмотрения ее как стимула

для личностного роста, связана с низкими показате-

лями по шкалам «Вина», «Негативизм», «Обида» и

«Косвенная агрессия». Так, условно здоровые муж-

чины в меньшей степени испытывают чувство

вины и обиды, реже проявляют оппозиционную ма-

неру поведения, а также косвенную агрессию.

На основании анализа проведённого исследо-

вания нами были выявлены взаимосвязи эмоцио-

нально-личностных особенностей и защитно-со-

владающего поведения мужчин с АтД, что позво-

ляет выделить мишени психологической коррекции

для данного контингента больных.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Таким образом, нами были получены резуль-

таты, свидетельствующие о том, что у мужчин с

АтД наблюдается взаимосвязь негативных эмоцио-

нально-личностных особенностей (депрессивное

настроение, раздражение, пассивность, замкну-

тость) с неадаптивными характеристиками за-

щитно-совладающего поведения и низким уровнем

адаптационного потенциала.

У мужчин контрольной группы, напротив, та-

кие личностные особенности, как активность, от-

крытость, уверенность в себе, сниженный уровень

агрессии, взаимосвязаны с редким применением

механизма психологической защиты «Регрессия», а

также частым использованием копинга «Положи-

тельная переоценка».

Полученные результаты позволяют выделить

направление психотерапевтической работы и раз-

работать рекомендации для больных с диагнозом

«Атопический дерматит».

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ: 1. Атопический дерматит: рекомендации для

практических врачей. Российский национальниый

согласительный документ по атопическому дерма-

титу/ Под ред. Р. М. Хаитова, А. А. Кубановой.

Москва, 2002. – 191С.

2. Билецкая М.П., Голикова М.А. Мишени

психологической коррекции мужчин с атопиче-

ским дерматитом// Евразийский союз ученых. 2018;

вып. 4-49, 56-58.

3. Билецкая М.П., Голикова М. А. // Защитно-

совладающее поведение мужчин и женщин с атопи-

ческим дерматитом // Педиатр. 2019. №6. С.73-78.

4. Каюмова Л. Н., Сами Бакер , Брускин С. А.,

Гаранян Л. Г., Кочергин Н. Г., Олисова О.Ю. Совре-

менные представления об эпигенетических меха-

низмах формирования атопического дерматита //

Российский журнал кожных и венерических болез-

ней. 2014. №4.

5. Лусс Л. Роль психосоматических рас-

стройств при атопическом дерматите.

Возможности коррекции // Доктор.Ру. Сер.

Аллергология. Дерматология. 2010. № 2 (53). С. 55-

59.

6. Малюжинская Н.В., Петрова И.В., Больша-

кова О.В. Современный патоморфоз атопического

дерматита // Волгоградский научно-медицинский

журнал. 2019. №1. С. 50-53.

7. Орлов Е. В., Мостовая Л. И., Коннов П. Е.//

Уровень тревожности и дерматологический индекс

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 53

качества жизни больных атопическим дермати-

том//»Российский журнал кожных и венерических

болезней», – 2014 Г. – №3 / том 17 / С. 48-51.

8. Петренко Т.С., Ретюнский К.Ю., Филип-

пова А.С., Кузина О.Е., Люберцева А.А. Психонев-

рологические расстройства у детей с атопическим

дерматитом // ПМ. 2019. №3. С. 109-113.

9. Сунцова Я.С. Особенности психологиче-

ских защит и копинг-стратегий мужчин и женщин

// Вестник УдмГУ. – 2014 Г. –№3-3. – С.50-60.

10. Фокина Р.А. Атопический дерматит: этапы

развития классификационных форм //«Сибирский

медицинский журнал» – 2007 Г. – № 52 / том 22. –

С. 13-15.

FAMILY COUNSELING FOR PARENTS OF GIRLS WITH ALIMENTARY OBESITY

Biletskaya M.,

PhD, associate Professor of the Department of psychosomatics and psychotherapy Saint-Petersburg State

Pediatric Medical University, St. Petersburg

Polumeeva D.,

assistant of the Department of psychosomatics and psychotherapy,

St. Petersburg State Pediatric Medical University, St. Petersburg

Biletsky M.

assistant of the Department of psychosomatics and psychotherapy,

St. Petersburg State Pediatric Medical University, St. Petersburg

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-53-55

Abstract

In the article by Biletskaya M.P. and Polumeeva D.S. the structure of family psychocorrection of adolescent

girls with alimentary obesity is considered, the main mistakes that arise in the process of forming a diet are listed,

the main topics that arise in the process of counseling the parents of girls suffering from alimentary obesity are

considered.

Keywords: alimentary obesity, system family approach, child-parental relationship

Introduction

Currently, obesity is spreading among both

adults and children [6,10]. The World Health Organi-

zation has defined obesity and overweight as “abnor-

mal or excessive fat accumulation that can adversely

affect health,” and according to 2017 data, 2.8 million

people die annually as a result of being overweight

[1,7,9].

Most often, the cause of overweight and obesity

is associated with a high-calorie diet, increased portion

sizes, an increased content of fats and sugars in food,

and a low content of vitamins, minerals and other trace

elements [2,3,8]. However, psychogenic factors play an

important role in the development of obesity. In people

suffering from alimentary obesity, the emotiogenic

type of eating behavior is most often found, which

causes a reaction of "seizing" stress. In such cases, die-

tary adjustments and increased physical activity are in-

effective as long as the stress response remains the

same. In childhood and adolescence, the family plays a

vital role. It can become, as a resource, and form a zone

of chronic stress. This necessitates the involvement of

the whole family in the psychocorrection of adolescents

with alimentary obesity [5].

We have developed a psychocorrection pro-

gram, in which adolescent girls suffering from alimen-

tary obesity and their parents took part [4]. The struc-

ture of the psychocorrection program:

I. Organizational stage. Working with the fam-

ily as a system. Purpose: Primary psychodiagnostics,

psychological counseling.

II. The main stage.

Block 1: Group work with teenagers. Purpose:

Psychocorrection of emotional and behavioral patterns

of girls with alimentary obesity.

Block 2: Psychocorrection in the parental sub-

system. Purpose: Increasing parental competence and

psychocorrection of the parenting style.

Block 3: Family psychocorrection. Purpose: Re-

construction of family relationships. Working with the

family as a system.

III. Final. Working with the family as a system.

Purpose: Summing Up and Disconnecting.

The preparatory stage for the psychocorrec-

tional program, allowing to develop a stable motivation

for psychotherapeutic work, was the conduct of family

counseling for the parents of girls with alimentary obe-

sity. During this stage of work, an analysis is made of

the main difficulties and possible mistakes that most of-

ten arise in the process of forming a diet:

1) Informing parents about the possible reasons

for overeating and their connection with psycho-emo-

tional stress. These can be: conflicts in the family or

with classmates, experiences associated with social in-

teraction, complaints about the feeling of loneliness in

a teenager, etc. It is necessary to talk with your child

about his problems and difficulties that can lead to

overweight.

2) Punishments. Dieting disorders can be spon-

taneous - when adolescents want to follow a diet, but in

conditions of emotional stress, overeating occurs. In

this case, punishments can lead to increased guilt, affect

the self-esteem of a teenager, increase psycho-emo-

tional stress, which, in turn, can lead to a repeated epi-

sode of overeating.

54 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

There are also cases when a teenager inde-

pendently tries to create non-rational, rigid, restrictive

diets, diets using products that are not recommended

for obesity. This may be due to a lack of knowledge

about the peculiarities of the functioning of the endo-

crine system and about the principles of building a ra-

tional diet.

Intentional non-compliance with the diet - when

a teenager, being in stressful situations, independently

decides not to follow a diet, despite the positive experi-

ence in correcting nutrition. If, in the described case,

only scold the teenager, criticize his actions, it is easy

to break contact with him and thus not achieve compli-

ance with the diet, worsen relations with him.

In this case, criticism of the adolescent's actions

and punishment can only increase tension and control

in the child-parent subsystem.

The most common types of punishments in ed-

ucational practice:

- Censure, condemnation.

- Deprivation (opportunities to meet friends,

meals, etc.).

-The emergence of new requirements and re-

sponsibilities after a diet violation.

3) Restriction and control. These strategies are

ineffective in the process of forming a diet, as they

cause expressed negative emotions, protest, resistance,

and, as a result, refusal to follow the rules of dietary

nutrition.

4) Typical mistakes in the form of "bargaining"

- when they promise to reward every time after dieting.

They are rewarded with various small purchases,

money.

5) Twitching, remarks related to the culture of

food intake can negatively affect. For example: "do not

chomp", "do not crush", "sit straight."

6) In some cases, it is not necessary to focus on

the "exclusivity" and usefulness of dietary nutrition.

7) An error in the form of criticism, remarks re-

lated to the weight and appearance of a teenager.

8) Errors in the form of requirements to be con-

stantly weighed, to track the weight.

9) Drastic changes in the diet. A gradual transi-

tion to a healthy diet is necessary.

10) Errors in the form of using food to maintain

desirable or undesirable behavior are common.

In the course of the family counseling, basic rec-

ommendations were given to help in organizing the ad-

olescent's nutritional diary, as well as on the main as-

pects of family interactions related to the topics of food

and overweight.

The most important were the following topics:

1) Introduction of a food diary. This diary is nec-

essary in order to give individual recommendations for

changing the style of eating and eating patterns. In the

diary, you should indicate all meals during all 7 days,

with the allocation of the volume of food (in pieces,

sizes of plates, forks, glasses, etc.). The time of the meal

and the reason for the meal (hunger, anxiety, for the

company, after seeing an advertisement, etc.) should be

indicated.

2) Recommendations should be given on the

structure of the diet, the selection of the required foods

and avoidance of certain high-calorie types of food at

home.

3) Recommendations for adherence to a certain

physical activity, taking into account the individual

characteristics of a teenager. These physical activities,

exercises can be effective if they are jointly observed

by family members with whom the teenager maintains

positive contact.

4) Recommendations for changing the environ-

ment around the teenager. It is necessary to introduce a

new diet gradually and consistently, gradually intro-

duce new ways of family pastime associated with a

more active lifestyle.

5) Recommendations for the provision of psy-

chological support to a teenager, for cooperation with a

teenager in organizing a new daily routine. You should

talk with a teenager, honestly answer his questions re-

lated to overweight, expressing a desire to help him,

suggest working together on the result.

6) Recommendations for spending time together.

Jointly organize the choice of meals, arrange cooking

evenings, it is especially important at the stage of ex-

panding the adolescent's diet.

7) Organize outdoor walks, use pedometers on

your smartphone. Record your results on the pedome-

ters by gradually increasing the number of steps per

day. Arrange joint exercises, exercise at home. During

self-isolation, instead of walking, take part and diver-

sify your leisure time with new physical exercises, buy

video games, where you should dance, run, "fight" in

front of the TV.

8) Physical activity, exercise and walks - they

should be made interesting, exciting, they should evoke

positive emotions. Rigorous training plans should be

avoided.

9) Do not deny your teenager all favorite dishes.

You can allow on certain days (for example, birthday,

new year), most importantly, to arouse and maintain in-

terest in healthy food.

10) Recommendations - for joint family support

for diet and exercise. It is necessary to develop new at-

titudes towards healthy eating for the whole family.

Conclusion

Thus, when conducting family counseling for

parents of girls with alimentary obesity, an important

stage of work is to inform and discuss in detail the most

common mistakes in educational practice when form-

ing a diet in adolescent girls and to consider in detail

the recommendations for interaction in the child-parent

subsystem with adolescents with alimentary obesity.

This practical experience can be included in a compre-

hensive approach to the treatment of alimentary obesity

in adolescents and can be recommended to specialists

working with this contingent.

REFERENCES:

1. American College of Cardiology / American

Heart Association Task Force on Practice Guidelines

OEP. Expert panel report: Guidelines (2013) for the

management of overweight and obesity in adults. Obe-

sity (Silver Spring). 2014; 22 Suppl 2: S41 – S410. doi:

10.1002 / oby.20660.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 55

2. Baranovsky A.Yu. Dietetics Guide. Saint-Pe-

reburg St. Petersburg: Piter; 2001.544 p.

3. Bessesen DH, Kushner R. Evaluation & Man-

agement of Obesity. Center for Obesity Research and

Education. Philadelphia: Hanley & Belfus; 2002.239 p.

4. Biletskaya M.P., Polumeeva D.S. Features of

the functioning of the family system in families of girls

with alimentary obesity M.P. Biletskaya, D.S.

Polumeeva - M .: VI-th International Scientific Confer-

ence psychological problems of the modern family: a

collection of theses / Ed. Karabanova O.A., Zakharova

E.I., Churbanova S.M., Vasyagina N.N. - Moscow-

Zvenigorod, September 30-October 4, 2015 - S1082-

1095

5. Eidemiller E.G. Practical work on family psy-

chotherapy family psychotherapy: modern fashions.

Textbook for doctors and psychologists / E.G. Ei-

demiller –Spb.: Speech 2010. -425s.

6. Cherian AT, Cherian SS, Subbiah S. Preva-

lence of obesity and overweight in urban school chil-

dren in Kerala, India. Indian Pediatric. 2012; 49 (6):

475–477. doi: 10.1007 / s13312-012-0070-0.

7. Preventing and Managing the Global Epi-

demic of Obesity. Report of a WHO Consultation on

Obesity. Geneva: WHO Technical report Series;

1997.894 p.

8. James WPT. The epidemiology of obesity: the

size of the problem. J Intern Med. 2008; 263 (4): 336–

352. doi: 10.1111 / j.1365-2796.2008.01922.x.

9. who.int [Internet]. Obesity and overweight.

Report of a WHO. 2015 [cited 2016 Apr 18]. Availa-

ble from: http://www.who.int/mediacentre/fact-

sheets/fs311/en/.

10. Ying-Xiu Z, Shu-Rong W. Secular trends in

body mass index and the prevalence of overweight and

obesity among children and adolescents in Shandong,

China, from 1985 to 2010. J Public Health (Oxf). 2012;

34 (1): 131-137. doi: 10.1093 / pubmed / fdr053.

SPECIFICITY OF AFFECTIVE DEVELOPMENT IN CHILDREN WITH ASD

Savina T.

Candidate of pedagogical sciences, Associate Professor,

Russian State University for the Humanities.

Institute of Psychology L.S. Vygotsky

DOI: 10.24412/3453-9875-2021-60-3-55-58

Abstract The article presents the specifics of the development of children with ASD, considered from the standpoint

of the level organization of their affective development. The qualitative and quantitative characteristics of the violations identified in the process of research at the levels of: environmental impacts; affective expansion; affec-tive communication; affective stereotypes; symbolic regulation. The presented results indicate violations of all levels of regulation of the emotional sphere in children with ASD.

Keywords: hypersensitivity, eye contact, tactile contact, emotional regulation, affective development. Investigating the problem of affective develop-

ment of children with autism spectrum disorders (ASD), first, I would like to clarify what is meant by ASD.

Autism spectrum disorders include a wide range of disorders, ranging from psychological disorders to mental disorders. It is a lifelong complex of impair-ments that entails changes in the development of com-munication and social interaction. Children with ASD hear and understand the world in their own way, which is manifested in the specifics of their behavior, play and communication [3]. The picture of these manifestations is very diverse, but the main signs are: impaired com-munication, the presence of fears and increased anxi-ety, a high level of stereotypes and autostimulation [4]. A distinctive feature of children with ASD is the spec-ificity in the development of their perception [2, 4].

Due to the wide range of behavioral manifesta-tions in children with ASD, a problem arises related to making an accurate diagnosis at the early stages of de-velopment in order to successfully integrate them into society. In general, the prognosis for children with ASD is unfavorable and largely depends on the timeliness of intervention and diagnosis [2, 3]. In our work, an at-tempt was made to study disorders of emotional regu-lation in preschool children.

The research was carried out according to the au-thor's method of V.V. Lebedinsky and M.K. Bardyshevskaya, in the version adapted by Yu.A. Mi-khailova "Assessment of affective development at an early age" [1]. V.V. Lebedinsky and M.K. Bardyshevskaya base this technique on the concept of development of level emotional regulation. The authors distinguish five levels included in the organization of the structure of emotional regulation - these are: the level of assessment of environmental influences; the level of affective stereotypes; the level of affective ex-pansion; the level of affective communication; the level of symbolic regulations [1].

In the diagnosis, a quantitative and qualitative as-sessment of the disorder was used. The study involved 6 boys aged 5-6 years. Diagnostics taken together lasted about three months in total and included obser-vation of the child in different situations (i.e., with par-ents, with strangers, with children, indoors, during a single game, etc.). To conduct a quantitative analysis, a scoring was introduced: 0 points - no violations are noted; 1 point - mild / moderate disorders; 2 points - marked violations are noted [1].

During the study, the following results were ob-tained (see tables 1-6). Results are presented as group averages.

56 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

Table 1

General characteristics of emotional regulation

Criterion Indicator (in points)

The ratio of protective and active forms of behavior 1,83

Active forms of protection 0,91

Passive forms of protection 1,83

Regulation with an adult 1,58

Self-regulation 1,83

Regression rate 1,5

The general background of mood in children with

ASD is mainly reduced, mimic depressive manifesta-

tions prevail, communication is not happy, there is no

interest in new toys (apathy). In the general character-

istics of emotional regulation, the use of protective

forms of behavior, which prevail over active ones, was

revealed. Specific is the use of a protective passive

form of behavior in the form of solidification, encapsu-

lation and self-isolation. Self-regulation of the emo-

tional state is impaired, the child calms down with great

difficulty, using autostimulation, crying to exhaustion

and directed / undirected aggression. There are marked

functional regressions against the background of in-

creased emotional stress.

Table 2

Reactivity level (I level of emotional regulation)

Criterion Indicator (in points)

Hypersensitivity to physical objects

Olfactory 0,7

Gustatory 1.3

Temperature 1.3

Visual 1,75

Auditory 1.3

Painful 1.7

Vestibular 1,7

Hypersensitivity to humans

Eye contact 2,0

Voice contact 1,6

Tactile contact 2,0

At the level of assessing the intensity of environ-

mental influences in children, pronounced hypersensi-

tivity was revealed in many modalities (gustatory, tem-

perature, vestibular, etc.), both to physical stimuli and

to a person. Painful hypersensitivity, high intolerance

to visual and tactile contacts was noted. This level per-

forms the most primitive functions of adaptation and

allows you to assess the dynamics of external influ-

ences of the environment.

Table 3

Stereotypes of behavior (II level of emotional regulation)

Criterion Indicator (in points)

The rhythm of physiological processes

Sleep rhythm 1,17

Food rhythm 1,17

Selectivity 1,91

Strength of adaptive reactions 1,5

Autostimulation 1,58

Using stereotypes 2,0

Hyperactivity 1,5

At the second level of the development of affec-

tive stereotypes in children with ASD, violations of bi-

ological cycles were revealed, persistent phenomena of

high selectivity in food were noted, in some cases, the

use of little edible was noted. The sleep cycle is dis-

rupted (sleep interrupted, only with your toy or on a pil-

low brought from home). In a situation of psycho-emo-

tional stress and anxiety, a stereotyped game is used

(laying out toys / cars in a row). Affective stereotypes

here act as the basis for the development of more com-

plex forms of behavior. The specificity of autostimula-

tions associated with fine motor skills (expressed in

playing with fingers, pens, ropes) is noted. The major-

ity of children were found to have pronounced hyper-

active behavior.

Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021 57

Table 4

Expansion level (III level of emotional regulation)

Criterion Indicator (in points)

Sense of self-preservation 1,9

Reaction to a physical barrier, to a distance of 0,5

Reaction to item difficulty 1,6

Impact of fears 1,6

The degree of formation of "I" 2,0

Lack of gender identity 1,8

Defensive aggression 1,9

Quasi-aggression 2,0

At the level of affective expansion, disorders in

children with ASD were significantly pronounced. This

is due to violations of the basal components of this level

(the instinct of self-preservation, exploratory activity,

sexual identification, the unformed boundaries of "I"

and defensive aggression), as well as the formation of

more mature patterns of behavior (quasi-aggressive be-

havior). A high problem area at this level is expansion

in difficult new conditions (reaction to the novelty of

an object, in a situation of prohibition / conflict).

Table 5

The quality of emotional attachment (IV level of emotional regulation)

Criterion Indicator (in points)

Adult Care 2,0

Eye contact 2,0

Voice (voice contact) 2,0

Relationship with other children 2,0

Selectivity 2,0

Alarm regulation 2,0

Contact initiation 2,0

Contact depth and duration 1,8

Tactile contact 2,0

Using emotions. infection 1,0

Empathy 2,0

Exhibiting Group Attachment 2,0

At the level of affective communication in chil-

dren with ASD, pronounced disorders in verbal com-

munication with adults and gross violations in commu-

nication with children were revealed. The eye, tactile

and voice contact is broken at this level. Due to prob-

lems in verbal communication, the regulation of behav-

ior with the help of speech is not formed, and an insuf-

ficient depth and duration of contact is noted. Also,

gross violations in the area of basic attachments to an

adult were revealed, the reaction to the arrival / depar-

ture of a significant adult was significantly pronounced.

The formation of the mechanism of emotional infection

is important for this level, which will allow in the future

to carry out corrective work with these children.

Table 6

Generalization of emotional experience at the symbolic level (V level of emotional regulation)

Criterion Indicator (in points)

The level of development of speech and play 1,91

The use of external regulatory speech 2,0

Ability to talk about your emotional experience 2,0

Ability to represent your desires in the game 1,83

Emotional experience projected in game 2,0

At the level of symbolic regulation in children

with ASD, gross violations were revealed due to the

lack of formation of the basal level of the emotional

regulation system, as well as violations in speech com-

munication. The ability to talk about their emotional

experiences is lacking. In play, projects defensive be-

havior with rejection. At this level, in children with

ASD, a certain specificity of behavior in the choice of

toys can be noted. Autistic hard objects, numbers,

logos, signs, letters, "empty symbols" are of interest.

Thus, the analysis of the results obtained indicates

the presence of disorders at all levels of affective devel-

opment in children with ASD. The study allows you to

determine the target of correction, taking into account

the specifics at an early stage of development, to de-

velop an individual route, with the aim of subsequent

adaptation and integration of this category of children

into society.

58 Norwegian Journal of development of the International Science No 60/2021

REFERERCES:

1. Bardyshevskaya M.K., Lebedinsky V.V. Di-

agnosis of emotional disorders in children. – M.: Ko-

gito-center, 2019 - 320 p.

2. Gilbert K., Peters T. Autism. Medical and ped-

agogical impact. – M.: 2005 - 144 p.

3. Nikolskaya O.S. Autistic child: ways of help /

O.S. Nikolskaya, E.R. Baenskaya, M.M. Liebling. –

M.: Terevinf, 2007 - 289 p.

4. Savina T.A. Features of the group activity of

children and adolescents with autism spectrum disor-

ders // Modern science-intensive technologies. - 2020.

- No. 8. - P. 191-195. DOI.10.17513/snt.38197.

№60/2021

Norwegian Journal of development of the International Science

ISSN 3453-9875

VOL.3

It was established in November 2016 with support from the Norwegian Academy of Science.

DESCRIPTION

The Scientific journal “Norwegian Journal of development of the International Science” is issued 24 times a year

and is a scientific publication on topical problems of science.

Editor in chief – Karin Kristiansen (University of Oslo, Norway)

The assistant of theeditor in chief – Olof Hansen

• James Smith (University of Birmingham, UK)

• Kristian Nilsen (University Centre in Svalbard, Norway)

• Arne Jensen (Norwegian University of Science and Technology, Norway)

• Sander Svein (University of Tromsø, Norway)

• Lena Meyer (University of Gothenburg, Sweden)

• Hans Rasmussen (University of Southern Denmark, Denmark)

• Chantal Girard (ESC Rennes School of Business, France)

• Ann Claes (University of Groningen, Netherlands)

• Ingrid Karlsen (University of Oslo, Norway)

• Terje Gruterson (Norwegian Institute of Public Health, Norway)

• Sander Langfjord (University Hospital, Norway)

• Fredrik Mardosas (Oslo and Akershus University College, Norway)

• Emil Berger (Ministry of Agriculture and Food, Norway)

• Sofie Olsen (BioFokus, Norway)

• Rolf Ulrich Becker (University of Duisburg-Essen, Germany)

• Lutz Jäncke (University of Zürich, Switzerland)

• Elizabeth Davies (University of Glasgow, UK)

• Chan Jiang(Peking University, China) and other independent experts

1000 copies

Norwegian Journal of development of the International Science

Iduns gate 4A, 0178, Oslo, Norway

email: [email protected]

site: http://www.njd-iscience.com