Спецвипуск

Про кохання говорять…

Неправда, що кохання сліпе! Навпаки! Закоханий бачить в предметі своєї пристрасті те, чого інші не помічають.

Ласло Фелеки

Різне буває кохання. Не може бути кохання

тільки з гарантією.

В. Жемчужников

Доки люди кохають, вони пробачають.

І.Голуб

Любов - це маленька крадіжка, яку вдається зробити природному порядку речей у порядку суспільного.

А. Рівароль

Любов завжди терпляча і добра. Вона ніколи не ревнує. Любов не буває хвалькуватою і нікчемною, грубою і егоїстичною. Вона не ображає і не ображається. Любов не отримує задоволення від гріхів інших людей та радіє правді. Вона завжди готова прощати, вірити, надіятися і терпіти, що б не трапилося.

І.Голуб

Ви тримаєте у руках спецвипуск «Джалапіти». На створення його нас надихнув не лише всіма улюблений День Святого Валентина, а ще й майже весняний настрій, не дивлячись на лютий- місяць. Цей настрій створює і тепле повітря за вікном, і свято Любові .

У випуску ми спробували підібрати найцікавіші матеріали. Чи вдалося це нам – вирішуєте Ви . Дивлюсь на цей святковий гамір, вітальні плакати на дверях кожного класу і мимоволі на вустах розквітає посмішка, і здається, ніби весь світ теплішає разом з нами. Любіть не лише один день на рік, любіть завжди.

Із святом вас!

З повагою

Шкробинець Віталіна

Шкр

14 лютого 2007 року

Кохання повинне бути трагедією, найбільшою таємницею в світі.

О. Купрін

В пухнасту снігу кучугуру – гарячими

щоками! Отак би покохати...

І. Такубоку

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її:

Знов молодість не буде!»

О.Олесь

Уяву сила зрадила була,

Та мов колеса, ясні і веселі,

Жадобу й волю долі повела

Любов, що водить сонце й зорі стелі.

Данте Аліг’єрі

Закохані завжди клянуться виконати більше, ніж можуть, а не виконують навіть можливого.

В. Шекспір

14 лютого

У цьому номері

Сл

ов

о р

ед

акто

ра

Запорізький Січовий колегіум

Чи живе в колегіумі добро?

За природою Людина не досконала. Вона схильна бачити в навколишніх скоріше негативне, ніж позитивне. Велика частина суспільства так і робить і тому страждає від людської невдячності, скаржачись на погане ставлення до себе.

Слід зауважити, що за кожним похмурим обличчям — своя доля, єдиний і неповторний життєвий шлях. І напевно, будь-яка людина має ті або інші позитивні якості. І як не буває ідеальних людей, так не буває і людей абсолютно поганих. От тільки розпізнати гарні риси характеру заважає наше сприйняття людини і шалений темп сучасного життя.

Отож, мене зацікавило питання: “Чи існує добро в колегіумі?” Я впевнена, що існує, от тільки не кожен з нас може його

побачити. Погодьтесь, що стоячи на козацькому колі і слухаючи про досягнення наших колегіантів, відчуваєш неймовірне почуття радості, яке викликає щиру посмішку.

Мабуть, мало хто заперечить, що під час знайомства з новою людиною, ми автоматично шукаємо в ній вади, недоліки, тобто лише негативне. Але чому? Можливо, проблема полягає в нас? В нашому відштовхуванні людей на підсвідомому рівні? Можливо, це

своєрідний захист людини? Напевне

цього не знає ніхто. Але з усією

впевненістю я можу сказати, що в кожній людині є

часточка добра. От тільки обпікшись одного

разу, кожен ховає його дуже далеко, та іноді не дає йому шансу “вийти” назовні...

Осадча Валерія

Традиції святкування Дня Святого Валентина в різних країнах

Англія. У середньовічній Англії був поширений звичай вибирати собі "Валентину". Декілька молодих людей збиралися разом, писали на шматочках пергаменту імена дівчат, складали їх в шапку і тягнули долю. Та дівчина, ім'я якої випадало хлопцю, на цілий рік ставала його "Валентиною", а він її "Валентином". "Валентин" складав своїй дівчині сонети, грав їй на лютні, всюди супроводжував, словом, поводився, як справжній лицар. В Уельсі вирізали дерев'яні "ложки любові" і дарували їх коханим 14 лютого. Ложки прикрашалися сердечками, ключами і замочними отворами, що означало "ти знайшов шлях до мого серця".

Франція. У пристрасних і велелюбних французів в день Святого Валентина заведено дарувати коштовності. А ще французи першими ввели у себе "валентинки" як любовні послання-чотиривірші.

Італія. Безтурботні італійці відзначають День святого Валентина зовсім по-іншому. Вони вважають своїм обов`язком дарувати коханій ласощі. У Італії цей день так і називається - "солодкий".

Німеччина. Серйозні німці наполегливо вважають любов чимось на зразок тихого

божевілля, так що святий Валентин для них перш за все покровитель божевільних. Німці прикрашають цього дня психіатричні лікарні яскраво-червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне богослужіння. Отже, якщо 14 лютого в Германії ви можете побачити на будівлю, щедро прикрашену стрічками і повітряними кулями,і не сумнівайтеся - перед вами психіатрична лікарня.

Польща. Спокійні поляки вважають за краще цього дня відвідувати Познаньськую метрополію, де за повір'ям, покояться мощі святого Валентина, а над головним престолом знаходиться його чудотворна ікона. Поляки вірять, що паломництво до неї допомагає в любовних справах.

США. У наш час для американок 14 лютого - дійсно доленосна дата. Опинившись зі своїм ненаглядним цього дня де-небудь в Атланті або Нью-Йорку, американка негайно робить йому пропозицію. За традицією, відмовити він просто не зможе. Ну, а якщо він все-таки відхилив пропозицію, як компенсацію можна зажадати шовкове червоне плаття (краще, звичайно, від відомого кутюр’є), в якому можна почати нове життя з рішучішим чоловіком.

За матеріалами Інтернету

Притча про кохання

На одному острові оселилися різноманітні почуття: Щастя, Сум, Вміння. Кохання було серед них. Одного разу всім оголосили, що скоро острів затопить—треба було підготуватись до відплиття на кораблях.

Всі відплили. Тільки Кохання зосталось. Воно хотіло залишитись до останньої секунди. Коли острів повинен був піти під воду, Кохання вирішило покликати собі на допомогу Багатство. Те прибуло до нього на розкішному кораблі, Кохання йому і каже:

-Багатство, чи можеш ти мене вивезти звідси?

-Ні, вибач, на моєму кораблі дуже багато грошей та золота, в мене немає для тебе місця.

Тоді Кохання вирішило покликати собі на

допомогу Гордість, яка проливала неподалік на своєму прекрасному кораблі:

-Гордість, допоможи мені , я тебе прошу!

-Я не можу нічим допомогти тобі, Кохання. Ти таке мокре і можеш забруднити мій корабель!

З відчаю, Кохання звернулося до Суму:

- Сум, дозволь мені попливти з тобою.

- Ооо… я настільки нещасний, що потребую усамітнення!

Щастя пливло повз острів, але воно було настільки щасливим, що навіть

не почуло, як його кличуть.

Раптом говорить чийсь голос: “Йди до мене, я візьму тебе з собою”.

Це був старець, який заговорив до нього. Кохання було настільки щасливим і

вдячним, що навіть забуло запитати ім`я свого рятівника. Коли вони зійшли на землю, старець пішов. Кохання вирішило запитати у Знань:

- Хто мені допоміг?

-Це був Час.

-Час? – запитало Кохання. Але чому саме

він мені допоміг?

Знання мудро посміхнулось і відповіло:

Саме тому, що тільки Час здатний зрозуміти, наcкільки кохання важливе в житті…

За матеріалами газет

підготувала Кучерява Оксана

Я Вас кохаю...

Всі ми знаємо, як це звучитьнашою мовою, але як освідчуються у коханні інші народи? Нас це питання

також зацікавило, і ось що ми дізнались:English  - I love you Eskimo  - Nagligivaget   Esperanto  - Mi amas vin   Estonian  - Ma armastan sind   Ethiopian  - Afgreki

Faroese  - Eg elski teg   Farsi  - Doset daram   Filipino  - Mahal kita   Finnish  - Mina rakastan sinua  French  - Je t’aime, Je t’adore  Gaelic  - Ta gra agam ort   Georgian  - Mikvarhar   German  - Ich liebe dich 

 Greek  - S’Agapo   Arabian  - Ana behibak  (жінці)   Arabic  - Ana behibek  (чоловікові)   Armenian  - Yes kez sirumen   

Bambara  - M’bi fe   Bangla  - Aamee tuma ke bhalo aashi  Belarusian  - Ya tabe kahayu   Bisaya  - Nahigugma ako kanimo   Bulgarian  - Obicham te

Cambodian  - Soro lahn nhee ah 

Тепер ви можете освідчитись своїй коханій людині на будь-якій мовою, особливо якщо ви соромитесь розкрити свої почуття, ця інформація особливо вам знадобиться…

Кучерява Оксана

 

Кохання не пахне

Холодний зимовий день. Автобус, переповнений людьми, що марно намагались поліпшити собі життя, сховатись від холоду, пригальмував на зупинці „Пошта”. Народ насунув, мов темна хмара, беручи на абордаж „Богданчик”. Останньому не залишалось нічого, як скрипнути з великим напрягом, закриваючи дверцята. Сергій зайшов разом з людом, затиснутий між великим пузом чоловіка з не менш великими вусами та дамою з побілкою, яка весь час базікала. Сергій їхав на день народження своєї двоюрідної сестри Олени. Це свято було для нього дуже важливим, адже серед гостей могла бути Леся. Ну, Леся, так Леся, здавалося б, звичайнісіньке ім’я, однак для Сергійка воно було найпрекраснішим у всьому білому світі, власне, як і сама Леся з усіма її: серцем, печінкою, очима та іншими органами. Збираючись у дорогу, наш герой дістав з найвищої полички у найвищій шафі одеколон „Лакост” презентований Оленою на його минулий день народження. Звичайно ж, Сергійкові необхідно було з’явитися перед Лесею у

найкращому вигляді, тому упаковка з одеколону була ретельно очищена від пилу, а її зміст, точніше, спочатку його частина був вибризканий на шию Сергія. Хлопцеві здалося, ніби одеколон не достатньо пахне і він побризкався ще раз. І ще перед самим виходом, зробивши декілька контрольних виплесків на одяг. Ефект був неперевершений. Дама з мобілкою виявилась надзвичайно чутливою і почала чхати.

- -Лєна, Лєна! Апчхи! Ти мене чуєш? Апчхи! Кажу тобі, Бери червоні, вони найбільше... Апчхи! Пасують до твоїх очей! Апчхи! Що? Апчхи! Я купила! Апчхи! Бери м’ятні, не вишневі! Апчхи! Так, щоб були круглі, але з гострими

-

-

-

-

- кінчиками! Апчхи!Вже підходячи до дверей Олениної квартири, Сергійко зрозумів, що передав куті меду. Але вороття назад не було.- Привіт, Олено! Вітаю з Днем народження, бажаю щастя в особистому житті, закрий носа, а то будеш чхати, – без зупинку протараторив Сергій.

- О, господи! Апчхи! Що трапилось?

- Ніколи не напахувався і ніколи більше не буду напахуватися! А Леся вже прийшла? - простогнав хлопець з інтонацією людини, яка іде на ешафот.

- Ще ні, Ромео, але тобі кінець, - підбадьорила Олена.

Чекаючи інших гостей, Сергійко сів поки дивитись телевізор. Якраз в цей час показували рекламу того злощасного одеколону „Лакост”: веселенький чоловік стрибав по бордюру, граючись з хвилями. У Сергія виникло дике бажання зробити щось нехороше з телевізором.

„ Який жах, який сором”, - подумав Сергій і зустрівся поглядом з Лесею, яка

щойно ввійшла до зали.

- Привіт, - соромлячись, привіталася дівчина і підвела свої блакитні очі на Сергія.

Та її голос якось дивно прозвучав. Як виявилось пізніше, Леся захворіла на нежить, її ніс був закладений і, на велику радість Сергія, навіть якщо б дівчині дали понюхати сірку, їй би було все одно. І як би там не крутили носами усі інші гості, Лесі знову ж було б байдуже. Та й взагалі, навіть якщо б Сергій з’явився у костюмі Телепузіка, їй би було все одно, адже всередині залишався б Сергій, якого вона так сильно кохає.

Михайлова Дарія, 10-Б клас

„Джалапіта” – газета Запорізького Січового колегіуму

Номер підготували: головний редактор: Шкробинець Віталіна, заступник редактора: Кучерява Оксана, дизайнер: Осадча Валерія, коректор: Трусевич Аліна, макетолог: Гошко Юлія,

допомагали: Чеховська Л.Й., Михайлова В.В.

За достовірність фактів несуть відповідальність автори. Погляди авторів можуть не збігатися з поглядами редакції. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки.Наша адреса: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, б 19, тел: 49-50-18