5 senses #4
DESCRIPTION
ÂTRANSCRIPT
5 senses
Випуск №4,
07.04.2015
5 SENSES 1
Слово редакції
Любі читачі!Весна благотворно впливає на редакцію «5 SENSES».
Довшають дні, а значить ми маємо більше часу для по-шуку натхнення. І хоч які стомлені виходимо ввечеріпісля пар, додому не йдемо. Ми дивимося, слухаємо, сма-куємо життя столиці, щоб потім поділитися з вами емо-цією й порадити небуденні для відвідування місця. Миходимо на майстер-класи й розповідаємо вам почуті сек-рети. Одним словом, на повну дихаємо життям і в кож-ному номері доводимо, що воно прекрасне.
Ми створювали цей випуск в ейфорії прийдешнього свята- Великодня. Зовсім скоро почуємо урочисті дзвони, ві-тання «Христос Воскрес!» і смакуватимемо з родинамисолодкий гарячий хліб. Квітневе повітря вже ввібрало всебе дух Великодня, і наша редакція піддалася атмосфер-ному настрою. Крім відвідин концерту Гару, походеньоку кіно і в MilkBar, ми розкажемо вам, як у домашніх умо-вах можна професійно розмалювати писанку. А ще пора-димо, де шукати «вільний простір» і купити час занизькими тарифами.
Вдалого вам тижня! Читайте «5 SENSES» , дихайтежиттям на повну і надихайтеся передсвятковим на-строєм цього номеру.
Валерія Ковтун
2 5 SENSES
SEE 4-7
LISTEN 8-11
TASTE 12-15
TOUCH 16-21
BREATHE 22-31
5 SENSES 3
4 5 SENSES
S E ES E E
5 SENSES 5
Українське кіно.
Крига скресла?
SEE
6 5 SENSES
На фото: актор Ігор Скрипко, який зіграв головну роль
Нарешті ми
можимо ска-
зати, що в
Україні від-
роджується
кінематограф. Це підтверд-
жують досить успішні вітчиз-
няні стрічки такі як «Тіні
незабутих предків» Любо-
мира Левицького, «Плем’я»
Мирослава Слабошпицького
та «Поводир» Олеся Саніна.
Останнім часом українці
почали проявляти більший
інтерес до сучасних вітчизня-
них кінострічок. Але чому? Бо
вони свої, рідні, чи тому, що
вони направду якісні? Раніше
про українську кіноіндустрію
говорили, як про мерця: або
добре, або нічого. Мовляв, ну
що з цих стрічок можна
взяти? Це ж не Голлівуд. Та
зараз ситуація докорінно змі-
нилась.
Вже зовсім скоро ми змо-
жемо дивитись не лише свої
фільми, а й свої серіали. 14
квітня на телеканалі 1+1 від-
будеться прем’єра файної
патріотичної комедії під про-
мовистою назвою «Останній
москаль». Це історія про при-
годи московського мажора в
українських Карпатах. Йому
доведеться не легко, адже
«до праці він не привчений,
руками вміє робити тільки
селфі».Творці серіалу обі-
цяють цікавий сюжет і якісний
український гумор. До речі,
виконавець головної ролі Ігор
Скрипко справді москвич, то
ж до ролі довго звикати не
довелось. Також у стрічці
знявся ведучий Юрій Горб-
нов та учасниця «Голосу
країни» Галина Безрук.
Я вірю, що це новий відлік
в ері українського кіно. Це
ера без російського мила і ту-
рецьких серіалів, ера
справжнього вітчизняного кі-
нематографу. Дивись своє,
дивись українське.
Ірина Ковалькова
5 SENSES 7
8 5 SENSES
LISTEN
5 SENSES 9
Музика душі
КвазімодоЯк багато серед нас, студентів Інституту журналістики, тих, хто «щиро дякує»
міжнародникам за те, що вони «забрали» в нас першу зміну. Справді, через нихми змушені починати день лише після обіду, а повертатися додому вже вночі. Утаких умовах що може бути краще, аніж після закінчення часом нескінченнихпар провести решту вечора в гарній компанії та приємному місці? Зрештою,
тільки це може врятувати від однотипних буднів та нагадати, що ти не лише сту-дент, а й мешканець столиці з її бездонною скарбницею культурних надбань.
Днями із сольною програ-
мою до Києва завітав Гару,
франкоканадський співак та
актор, широковідомий своєю
роллю Квазімодо в оригі-
нальній версії мюзиклу
«Нотр-Дам де Парі». Чесно
кажучи, я навіть не з пер-
шого разу запам’ятала його
ім’я, адже про зірку, як вия-
вилося, немалого масштабу
досі не чула. На концерт
пішла тільки заради компа-
нії подруг, які запропону-
вали зайвий квиток. Як
наслідок, вкотре перекона-
лася, що випадкових ситуа-
цій на світі не буває, а
можливості слід завжди ха-
пати за хвіст!
Спершу ми зайшли до
просторого холу Національ-
ного палацу мистецтв
«Україна». Що й казати,
мене неймовірно вразив його
багатий інтер’єр, а також
своєрідна атмосфера, яка
налаштовує на знайомство
із прекрасним. Гості почали
поволі займати свої місця в
залі. Я звернула увагу на їх
зовнішній вигляд та настрій.
Красиві, елегантні, у вечір-
ніх туалетах та з передчут-
тям гарного вечора – це не
просто кияни, а справжня
столична еліта поціновува-
чів мистецтва.
Концерт розпочався із за-
тримкою приблизно на пів-
години, протягом яких зал
зривався гучними оплес-
ками нетерплячих гостей. І
от нарешті: світло погасло,
сцена засяяла яскравими
вогнями, і на сцені з’явився
він. Ми одразу відчули його
позитивну енергетику, яка
панувала в залі протягом
усього вечора. Разом із му-
зикантами Гару виконував
пісні різними мовами та різ-
них жанрів: там були і рух-
ливі, запальні треки, і
повільні, романтичні компо-
зиції. Пролунали навіть хіти
відомих «Beatles» у вико-
нанні відомого Квазімодо.
Було відчуття, ніби тем-
пература в залі зростає
кожної миті. Гару спускався
у глядацьку залу, танцював
повільні танці з найбільш
щасливими глядачками,
приймав безліч квітів у по-
дарунок, посилав усім повіт-
ряні поцілунки, а також
повторював вишуканою укра-
їнською «Дякую!», «Я люблю
вас!». Аудиторія відпові-
дала запальними рухами в
такт його пісням, та гучними
оплесками і криками «Біс!».
Справді, «біс» таки відбувся.
Та й після нього відпускати
співака не хотіли довго.
Особливо після фінальної
арії з мюзиклу «Нотр-Дам
де Парі» «Belle», під час
якої глядачі витягли мо-
більні телефони – і зала пе-
ретворилася у нічне небо з
безліччю яскравих ліхтари-
ків-зірок. Це була воістину
неповторна картина своє-
рідного єднання легенди зі
своїми однодумцями.
Цей захід вкотре довів дві
аксіоми: по-перше, українці
– неймовірно гостинна
нація, яка зустрічає добро-
зичливих іноземців як своїх
і дарує їм власну любов; а
по-друге, ми таки любимо і
цінуємо мистецтво. Як казав
класик, мудра людина живе
духовним. Я вірю, що поки
цей вислів стосується хоч
частини українців, ми не
приречені.
Наталія Косякова
LISTEN
10 5 SENSES
5 SENSES 11
12 5 SENSES
TASTE
5 SENSES 13
TASTE
14 5 SENSES
Milk Bar – місце
райської насолоди
Нещодавно Milk Bar відсвят-кував свій перший день на-родження, та навіть
неможливо уявити, скільки цікавоготут трапилося за цей рік, скількилюдей відвідало це місце та скількинеймовірних десертів було винай-дено.
Із самого початку роботи цього ре-сторану не було людини, яка б незнайшла щось собі до смаку чи булаб розчарована кухнею цього закладу.І дійсно, іншого такого місця не знай-деш ніде не тільки в Києві чи Україні,але й у Європі. Ось такі вони оригі-нальні!
Людині, яка лише краєм вуха чулапро цей заклад, спершу може зда-тися, ніби тут подають лише страви змолока та десерти, але ця думка по-милкова. Ресторан має величезнийвибір гарнірів, перших та другихсправ, сніданків, коктейлів, ну і, зви-чайно, десертів та кави. Тут можназнайти все, що забажаєш, у будь-який час та для будь-якої компанії.
Керівники «Мілк Бару» не зупи-няються на цих досягненнях і продов-жують постійно додавати щось новета оригінальне до свого меню й атмо-сфери загалом.
Коли я вперше потрапила у цемісце, а це було через тиждень післявідкриття, заклад вже мав свої фір-мові страви, тож я не могла пройтиповз і спробувала один з найпопуляр-ніших десертів – «Три молока» . І осьтоді зрозуміла, що буду відвідуватицей бар частіше, адже десерт длямене видався просто нереальним за-доволенням.
Ще одним плюсом «Мілк Бару» єгарне місце розташування, а самевул. Шота Руставелі 16, станція метро«Палац Спорту». Це у самісінькомуцентрі Києва, тож ви завжди можетепіти відпочити сюди після футболь-ного матчу на Олімпійському, кон-церту в Палаці Спорту або простопрогулянки парком Шевченка.
Це місце, ніби куточок тепла йсвітла в нашому житті: ти завждиможеш прийти сюди, і тебе зустрінутьз усмішкою та оптимістичним на-строєм, проведуть до столика та за-пропонують саме те, що тобіпотрібно. Прийди сюди хоч раз – і тивже не зможеш не завітати вдруге.
А подивитися меню та новинки ре-сторану можна на сайті: http://milk-bar.com.ua/ru
Олександра Кудря
5 SENSES 15
16 5 SENSES
TOUCH
5 SENSES 17
Мистецтво
писанкарстваНаближається велике свято Пасхи. Господині роблять випічку та розфарбо-вують яйця. Готують святковий стіл. Дістають святкові кошики, у яких поне-суть приготовані страви до церкви на освячення. Головною оздобою такого
кошика мають стати розмальовані яйця. Тож мені здається,що буде дуже до-речно показати нашим читачам одну з технік оздоблення пасхального яйця -
писанкарство.
Нам знадобляться:-Білі курячі або гусячі яйця
-Фарба для яєць
-Таця, яка вже не знадобиться
в господарстві(буде виконувати
функцію робочої поверхні)
-Гостро підточений олівець
-Писачок (можна придбати в
художніх магазинах)
-Парафінова свічка
-Воскова свічка
-Ложка
-Сірники
Крок №1Обираємо візерунок та нано-
симо його на яйце простим
олівцем. Потрібно добре його
підточити, щоб лінія виходила
чітка, але тоненька.
Важливо: Якщо у вас щось не
вийшло і ви хочете видалити
малюнок, то зробити це дуже
просто. Для цього візьміть зне-
жирювач, нанесіть його на ді-
лянку,на якій вам малюнок не
подобається, та витріть сухою
серветкою.
TOUCH
18 5 SENSES
Крок №2Починаємо роботу писачком.
Для цього запалимо парафінову
свічку та піднесемо до вогнища
металеву частину писачка. Це
дозволить йому нагрітися і вільно
зачерпнути віск.
Далі підносимо писачок до яйця
та обводимо контур орнаменту, що
ми намалювали олівцем.
Після того, як ми нанесли віск
по контуру, знежирюємо яйце й
опускаємо в жовту фарбу.
5 SENSES 19
Важливо:1.Тримати писачок перпенди-
кулярно до поверхні яйця задля
рівної лінії.
2.Рука, яка тримає писачок,
обов’язково має спиратися на
стіл або іншу поверхню.
3.Опускати яйце спочатку
треба у світлу фарбу, поступово
переходячи до темних кольорів.
Важливо:Нанести віск довкола місця, яке
ми будемо простромлювати у діа-
метрі 15-20 мм, це збереже яйце
від тріщини під час проколу.
Крок №5Підносимо яйце до полум’я та
тримаємо його над ним задля
того, щоб віск почав плавитися,
поступово видаляємо його чи-
стою серветкою з яйця.
TOUCH
20 5 SENSES
Крок №3Після того, як ви дістали за
допомогою ложки яйце, витерли
його чистою серветкою та зне-
жирили, знову берете писачок та
замальовуєте воском ті місця, які
б ви хотіли залишити жовтими.
Після цієї маніпуляції кладете
яйце в темніший колір, тобто
помаранчевий.
Опісля, як ви дістали яйце з
помаранчевої фарби ,висушили та
знежирили його, знову замаль-
овуєте воском місця, які б ви хо-
тіли залишити помаранчевими.
Після цього опускаємо яйце в
темніший колір ,тобто в черво-
ний.
У результаті наше яйце має
виглядати ось так.
Крок №4Беремо медичний шприц та про-
стромлюємо яйце, за допомогою
голки звільняємо його від сирого
білка і жовтка. Цю операцію можна
зробити і на початку роботи, але
зручніше наприкінці,тому що, коли
ви занурите пусте яйце у фарбу,
воно спливатиме, тож вам увесь час
доведеться його тримати.
Крок №6Милуємося результатом нашої
праці
Сподіваюся, що наш маленький
урок з розпису пасхальних яєць
стане вам у пригоді. І ви обов’яз-
ково втілите його в життя.
Олександра Корнійко
Писанка – це неповторне багатство…Його треба берегти , як безцінний скарб!Нам слід пишатися ним перед світом!
Олександр Довженко
5 SENSES 21
5 SENSES 23
BREATHE
Мiсце, де можна купити
ЧАСМода на антикафе з’явилася в столиці порівняно недавно, проте київська молодьшвидко вподобала заклади «вільного простору» (так їх називають у Європі). Дехтовстиг побувати в антикафе вже не один раз, хтось проводить там кожні вихідні.А якщо ви про такі нетипові заклади досі не знаєте й ніколи там не були, то післяпрочитаного хутчіш збирайте веселу компанію і йдіть купувати в антикафе час занизькими тарифами.
Трохиісторії:
проект антикафе розвинувся
з коворкінгу. Деякі підприємства
відмовлялися від оренди офісу й
переводили своїх працівників на дис-
танційну форму роботи. Так і виникли
коворкінг-центри, які надають клієнтам
у користування спеціально обладнані
робочі місця, мають супутні послуги й
додаткові сервіси. Антикафе ж по-
єднало в собі відпочинок і роз-
ваги, а в офіційний інтер’єр
додало атмосферу до-
машнього затишку.
Я, наприклад, од-
н о г о с у б о тнього
вечора купила собі
дві години «вільного
простору» в анти-
кафе «Циферблат».
Ще холодний квітне-
вий день спонукав
поїхати додому від-
разу ж після пар, але
статут нашого ви-
дання не дозволяє ли-
шити матеріал без
власних емоцій. І я
вирішила шукати їх у
«Циферблаті».
Легке освітлення,
теплі, оксамитові коль-
ори й суцільний хенд-
мейд. При вході вітає
фортепіанна музика,
чути інтершум вечір-
ніх бесід, а в повітрі
клубиться домашній
запах кави й какао.
На полицях рядоч-
ками розсілися годин-
ники. Вони такі старі,
є навіть без скелець, і
кожен з них вибиває
свій ритм, показує
різну цифру. Обов’яз-
ково треба обрати
собі годинник, за
яким комп’ютер фік-
суватиме час.
Працівники «Ци-
ферблату» запитають,
як вас звати й запро-
понують щось з гаря-
чих напоїв: каву, лате,
какао. Чай робити
треба самому. На сто-
лику з клітчатою ска-
тертиною печиво,
можна потішити себе
власноруч приготова-
ними тостами з ва-
ренням.
Там, у тьмяному
світлі торшерів, є
місце для думок і на-
тхнення. У міксі сти-
лів переважає вінтаж.
Він вбачається в по-
BREATHE
тертих круглих столиках і стільцях,
у фотографіях і світильниках.
Пахне старизною з горища праба-
бусиного будинку, і кожна річ
дихає домашнім теплом.
Відвідувач «Циферблату» обов’яз-
ково знайде свій теплий куточок:
сяде за столик на першому поверсі
чи підніметься на другий і пильну-
ватиме атмосферу зверху. Захоче
– візьме книгу, ляже на диван-
чику, пограє з друзями в шахи чи
ще в одну гру з великого асорти-
менту розваг.
«Цифербат» - заклад із симво-
лічною назвою, бо тут час дійсно
стає ефемерністю. Відвідувач пла-
тить за години домашнього за-
тишку серед зовсім незнайомих
людей, яких, проте, об’єднує нети-
повість і небуденність відпочинку.
Часто подібні заклади організо-
вують фотовиставки, кінопокази,
фестивалі, майстер-класи, навіть
конференції. Проводяться також
літературні вечори та speaking-
клуби. У Києві з кожним роком
стає все більше «вільного про-
стору». Концептуальні місця, де
можна і попрацювати, і відпочити,
набирають популярності серед мо-
лоді. А основна причина того, без-
сумнівно, – атмосфера домашнього
затишку.
Тож наступного разу, у вечір
п’ятниці чи навчальної суботи, не
думайте довго, куди піти.. Ходіть в
антикафе – місце гарячого чаю,
живої музики, домашнього ін-
тер’єру й теплих людей.
Валерія Ковтун
TOUCH
5 SENSES 27
BREATHE
28 5 SENSES
5 SENSES 29
Тихий ранок, золотою
росою вкрита ще сира
земля, а в повітрі
пахне свіжістю й линуть
аромати великого при-
йдешнього свята. Розлогий
бузок, ще не увінчаний су-
цвіттями з блідих пелюсток,
простягає до ставу широке
листя, п’є воду усім своїм
старезним корінням. А біля
хвіртки найріднішого, спов-
неного дитячих спогадів,
подвір’я , як завжди, пиша-
ється калина. Вона теж при-
готувалася до Великодня і
вже зустрічає мене, припро-
шуючи доторкнутися до її
весняної шовкової сукні.
Цієї миті я щаслива, бо я
зараз тут, на порозі бабуси-
ного дому.
Найсолодша, найприєм-
ніша, найцінніша мить. У
голові закрутилися спо-
гади,якимось тягарем мину-
лого осіли на серці,
згадалося все, але то лише
одна мить. Годі, облишу но-
стальгію. Відчиняю хвіртку,
ступаю на заквітчану
стежку, і мене огортає тінь
старого винограду. Зараз
він іще сухий, заслаб після
холодів, але на якого ж кра-
сеня перетворюється влітку,
суцільним коридором із ча-
рівної казки здається тоді
подвір’я.
За мить мене зустрічає ді-
дусь: посмішка на все об-
личчя, очі сяють від радості.
Дідусь іде назустріч мені з
теплими обіймами, який же
радий він побачити свою
онучку.
Відвідую я своїх бабусю
й дідуся нечасто, хоча й до
їхнього дому всього лише
півгодини автобусом. Так, і
цього разу мені соромно, бо
не бачилися вже майже мі-
сяць. Але дідусь зараз не на-
рікає, нічого не каже, він
просто обійняв, щасливий
від того, що я прийшла. І
мені стає так легко на душі,
так добре, хороше. «А ба-
буся де?»- питаюся. «Як де?
Паски ж пече!», - усміха-
ється дідусь. А й справді, як
же я раніше не відчула цього
знайомого Великоднього за-
паху на подвір’ї? Тут же
кожна травника вже ввіб-
рала в себе смак святкового
хліба, а я така непроник-
лива.
Заходжу в кухню до ба-
бусі. Там дуже жарко, па-
рить піч. Бабуся вся в кло-
потах, голови ніколи під-
няти. Але побачивши мене,
відволіклася на хвилину від
справ, щоб привітатися: ті
щасливі очі, та ж усмішка.
Кожного року бабуся здій-
снює на Великдень надваж-
ливу сімейну місію – пече
паски. Тільки її руки здатні
створювати найвищого
рівня смакоту, тільки вона
знає особливий рецепт, що
передала її мати. Ніде не їла
я таких пасок, як у моєї ба-
бусі. У кого не спробую, ну
зовсім не той смак.
Кожної весни на свято
бабуся прокидається вдо-
світа, щоб замісити тісто у
величезній каструлі, потім
чекає, поки воно підійде –
треба, щоб піднялося по
самі вінця. Не знаю, скільки
чого бабуся додає в тісто,
але цукру, точно, не шкодує.
Як тільки все готове, вона
починає цей святий для
нашої родини обряд. На
столі повно важливих інгре-
дієнтів, окремо в тарілках
родзинки, цукати. Запов-
нила горщик – і в піч.
Жовтогарячі язики пашать
десь там за чорною стіною,
Щастя бути поряд
освячуючи бабусин хліб.
Бабуся працює швидко, із запалом.
Вона стомилася, у неї болять ноги й
руки, але її душу гріє думка, що скоро
приїдуть діти й онуки й будуть смакувати
паски, тому треба швидше працювати.
Мені часто здається, що життя моїх ба-
бусі й дідуся – то суцільна самопо-
жертва. Нічогісінько для себе, усе –
дітям. Вони вже, мабуть, забули, що таке
відпочинок, здається, без роботи не вси-
дять.
Повернуся до солодких бабусиних
пасок. Ось готова перша, як смачно
пахне, а ще смачніша на вигляд. Золота
скоринка переливається на сонці. Зверху
бабуся маже паски цукровим білком, а
потім прикрашає їх усілякими солодкими
квітами чи фігурками, які купує заздале-
гідь. То в неї така мода нещодавно з’яви-
лася, мабуть, із позаминулого Великодня,
як магазини стали такі цукрові прикраси
на паски пропонувати.
Усе готово, на столі рядочком стоїть з
десяток красивих пасок. Бабуся вкутує
хліб, «щоб тепленький був», і чекає на
дітей. Сьогодні вона найщасливіша, бо
паски вдалися, а скоро ще й прийдуть її
найдорожчі любі онучки й діти. Потім
уся родина збереться за святковим сто-
лом, і кожен відразу потягнеться до ба-
бусиного хліба.
Ото справжнє щастя, щастя однієї ро-
дини. Щастя бачити до болю рідний
бузок біля ставу й пишну калину біля
хвіртки, щастя – обіймати дідуся й ба-
бусю і так кожного року збиратися за
святковим столом.
Ва л е р і я К о вт у н
Головний редактор: Валерія Ковтун
Літературний редактор: Наталія Косякова
Верстальник: Ольга Кравченко
Журналіст: Олександра Корнійко
Журналіст: Ірина Ковалькова
Журналіст: Аліна Козак
Журналіст:Олександра Кудря
Журналіст: Владислаа Костенко