5 luht k_u_2013

ХарківВидавнича група «Основа»

2013

Бібліотека журналу «Вивчаємо українську мову та літературу» Заснована 2004 року

Випуск 7 (68)

Серія «Усі уроки»Заснована 2010 року

Усі художні твори української літератури

5 клас

CD-ROM

УДК 37.016ББК 74.368.3(4 Укр) У74

ISBN 978-617-00-1006-3

© Голобородько К. Ю., укладання, 2013© Бер О. О., оформлення, 2013© ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2013

Усі художні твори української літератури. 5 клас : CD-ROM : [Текст] / укл. К. Ю. Голобородько. — Х. : Вид. група «Основа», 2013. — 426, [2] с. : іл. — (Серія «Усі уроки»).

ISBN 978-617-00-1006-3.

У книзі вперше вміщено повні тексти усіх творів україн-ської літератури для 5 класу за новими програмами. Видання містить також матеріали про письменників, їхні портрети, історико-літературні коментарі, які необхідні при вивченні тих чи інших художніх творів.

Для вчителів української літератури, керівників методич-них об’єднань, учнів загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, а також для всіх, хто поглиблено цікавиться українською літературою.

УДК 37.016

ББК 74.368.3(4 Укр)

У74

Зміст

Cвіт фантазії, мУДрості ....................................................... 1

міфи і легенди ...................................................................... 2

Про зоряний Віз ............................................................... 2Чому пес живе коло людини? ............................................ 2Берегиня ......................................................................... 3Дажбог ............................................................................ 5Неопалима купина ........................................................... 6Як виникли Карпати ........................................................ 7Чому в морі є перли і мушлі ........................................... 10

народні перекази ................................................................ 12

Білгородський кисіль ..................................................... 12Прийом у запорожці ....................................................... 13Ой морозе, морозенку ..................................................... 14

народні казки ..................................................................... 17

Про правду і кривду ....................................................... 17Мудра дівчина ............................................................... 22Ох! ............................................................................... 26Летючий корабель .......................................................... 34

іван Якович франко (1856–1916) .......................................... 42Фарбований Лис ............................................................. 43

василь Королів‑старий (1879–1943) ...................................... 50Хуха-Моховинка ............................................................ 51Потерчата ...................................................................... 61

василь андрійович симоненко (1935‑1963) ............................ 68Цар Плаксій та Лоскотон ................................................ 69

Галина миколаївна малик (1951) ......................................... 76Незвичайні пригоди Алів країні Недоладії ........................ 77

Леонід іванович Глібов (1827–1893) ...................................... 82Химерний, маленький .................................................... 83Що за птиця? ................................................................ 83Хто вона? ...................................................................... 84Хто розмовляє? .............................................................. 84Хто сестра і брат? .......................................................... 84Загадки ......................................................................... 85Прислів’я та приказки .................................................... 86

історичне минУЛе нашоГо нароДУ ................................. 89

Повість минулих літ ....................................................... 90

олександр олесь (олександр іванович Кандиба) (1878–1944) ... 190Княжа Україна ............................................................ 191

ріДна УКраїна. світ прироДи .......................................... 287

тарас Григорович шевченко (1814–1861) ............................ 288За сонцем хмаронька пливе ........................................... 289Садок вишневий коло хати ............................................ 290Над Дніпровою сагою .................................................... 291

степан васильович панасенко (васильченко) (1879–1932) ..... 292В бур’янах ................................................................... 293

павло Григорович тичина (1891–1967) ............................... 340Не бував ти у наших краях! .......................................... 341Гаї шумлять ................................................................ 342Блакить мою душу обвіяла ............................................ 343

Євген пилипович Гуцало (1937–1995) ................................. 344Лось ........................................................................... 345«Зірка» ....................................................................... 353Чарівники ................................................................... 354Журавлі високі пролітають ........................................... 355

максим тадейович рильський (1895–1964) .......................... 356Дощ ............................................................................ 357Люби природу не як символ .......................................... 358Осінь-маляр із палітрою пишною ................................... 359

микола степанович вінграновський (1936–2004) ................. 360Перша колискова ......................................................... 361«Бабунин дощ» ............................................................ 362Сама собою річка ця тече .............................................. 363Сіроманець .................................................................. 364

олена пчілка (ольга петрівна Драгоманова) (1849–1930) ..... 406Сосонка ....................................................................... 407

Григір михайлович тютюнник (1931–1980) ......................... 414Дивак ......................................................................... 415

Cвіт фантаЗії, мудрості

6 Cвіт фантазії, мудрості

міфи і легенди

про зорЯний віз

Колись дуже давно, а де саме — невідомо, та трапилась велика посуха: така суха, що не тільки в річках і озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть-чисто вся вода, і люди без води почали хорувати та мерти. В тім краю, де ото тра-пилася така посуха, та жила одна вдова, а в тієї вдови була всього-на-всього одна дочка. Захорувала вдова без води, і доч- ка, щоб не вмерла її мати, взяла глечик та й пішла шукати води. Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь-то найшла. Набрала в глечик і понесла додому. По дорозі натрапила на одного чоловіка, що вмирав без води; дала йому напи-тись і тим одволала його од смерті. Далі натрапила вона на другого, такого ж саме; потім на третього, четвертого і, в кінець, на сьомого. Всім давала пити і всіх одволала од смерті. Води зосталось у неї тільки на самому денці.

Йшла вона, йшла та по дорозі сіла відпочивать, а глечик поставила коло себе на землю. Коли в той час де не взявся собака. Хотів, мабуть, теж напитись та й перекинув гле-чик. Коли перекинувсь той глечик, то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька, та й поставали вони на небі.

Ото ті зірки і єсть «Віз», або душі тих людей, що дівчина їм давала пити, а восьма — маленька (дід показав близько біля «Воза» маленьку зірку), так то душа собаки, що пере-кинула глечик. Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була тая дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну.

чомУ пес живе КоЛо ЛюДини?

Давно, дуже давно пес жив собі самітний. Накінець на- докучило йому все самому блукати в лісі й вирішив собі знайти друга-товариша, з котрим би жив. Але хотів, аби сей його товариш був найсильніший з усіх тварин.

7Міфи і легенди. «Берегиня»

Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже:

— Вовче, брате, жиймо в’єдно!Вовк одповів:— Чому би ні!Зачали жити в’єдно. Раз, як ночували в лісі, вчув пес

якийсь шелест і зачав трястися-боятися. Пробудив вовка, а той йому каже:

— Будь тихо, бо прийде ведмідь та з’їсть нас!Тоді здогадався пес, що ведмідь сильніший за вовка.

Пішов до ведмедя й каже:— Ведмедю, братику, жиймо в’єдно!— Коли в’єдно, то в’єдно, — відповів ведмідь.Минула коротка доба. Раз на зорях вчув пес якийсь

шелест і зачав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав:— Затягнімся в корч, бо ще надійде лев та роздере нас обох!Подумав пес, що лев має бути ще сильнішим. Лишив

ведмедя й пішов до двору короля лева.— Леве, леве, королю звірів, жиймо в’єдно!— За слугу прийму тя, — відповів лев.Пес зостався з ним. Раз так понад вечір зачав пес боятися

й зачав вити, гавкати. Вибіг лев з палати й каже йому:— Мовчи, бо ще надійде людина й застрілить нас обох!Пес замовк, але зараз здогадався, що та людина має

бути сильнішою, коли її лев боїться.Пішов пес до людини і пристав до служби в неї. Від того

часу й живе пес з людиною.

БереГинЯ

Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься і схоже на Сонце.

І нічого не таїв од людей Сварог, все показував і приго-щав хлібом. Їли вони той хліб і казали: «Хочемо й ми піч мати та хліб пекти».

І казав їм Сварог: «Спочатку кутини будуйте, виходьте з печер та бурдеїв. Годі скніти в темряві та холоді. Час жити в світлій хаті…»


Тоді просили його люди: «Навчи ставити ті кутини».І казав їм Сварог: «Ось піду я від коша до коша показу-

вати, як ставити хатину, як піч мурувати, як жорна тесати».«Коли ж се буде?» — нетерпляче доскіпувалися люди.«Ось тільки закінчу ткацький верстат будувати».«А що воно таке?» «Се таке, що на ньому ткатимете полотно так, як навчить

вас Берегиня».Тоді промовляла до людей Берегиня:«Ось годі вам, люди, ходити в диких шкурах. Треба ткати

біле м’яке полотно та ходити в білій одяганці, як личить дітям Білобога. Я навчу вас, люди, як з конопель куделю робити, як нитку сукати, полотно ткати, як його вибілю-вати та вишивати».

Люди слухали й раділи. Та надходила ніч і страх випо-взав на Землю з усіх шпарин. Бо починала Земля трястись і гойдатися. То лютував Чорнобог. Він шаленів, метався у своєму похмурому Підземному Царстві, несамовито гупав усім тулубом своїм у Землю, намагаючись її розвалити чи перевернути. Та — дарма.

Тоді гримів його трубний голос:«Он Сварог вже навчає людей кутини білі ставити, печі

мурувати… А Берегиня хоче вдягати людей в біле полотно, аби відлякувати моє чорне військо, що боїться усього світ-лого. Тож мушу якнайскорше знищити і Сварога, і Бере-гиню, і творіння їхнє…».

І зійшлися Чорнобог і Мара, і стали вони нутрощі свої спорожняти. І з тої твані смердючої вродилося ціле стадо ящерів — чорних панцирних потвор.

І повелів їм Чорнобог іти на Землю й розтоптати хатину Сварога й Берегині, і їхню піч, і жорна, і їх самих разом зі Сварожичами.

Тоді здригнулася й загупотіла Земля, коли по ній важко полізли чорні ящери. Вони нестримно — тупою панцерною лавою — сунули на білу хату Сварога й Берегині.

І вихопилися назустріч потворам хоробрі Сварожичі, але їхні двогострі мечі відскакували від зроговілого пан-цира ящерів і сини Сварога мусили відступити геть. Не зміг

9Міфи і легенди. «Дажбог »

зупинити Чорнобогове військо і бог Сварог — він кидав у плазунів палаючі смолоскипи, проте їхній панцир не горів і не пікся.

І коли загрозливо наблизились ящери й мали ось-ось роз-чавити першу на Землі хатину, з неї вийшла Берегиня. Вся в яскраво-білому вбранні, з червоними, вишитими на білому полотні «стрілами Перуна» та «соколами». Богиня здійняла догори руки — і … чорне військо враз зупинилося, ніби заворожене білою красою.

Тоді Берегиня сміливо рушила з піднятими руками на ящерів, і вони стали понуро відповзати.

І йшла вперед богиня в білому сяйві своєму, і відкочу-вався назад чорний морок потвор.

І тоді загнала Берегиня чорних ящерів у річку Рось. І закишіла вода від них, і почорніла, і загнила вмить. І смо- рід дійшов до Вирію, і в гніві великому Білобог — творець Росі — змахнув чарівною рукою своєю — і тої ж самої миті панцирні потвори перетворились в скелі, що обрамили береги цієї річки.

І Краса засяяла довкруж. І Берегиня була богинею Краси і захисницею її.

І пішла по землі слава про Берегиню як Захисницю Білої Хати. І стали люди її віншувати і молитись їй, Захис-ниці дому людського від чорних сил. І навчившись робити полотно, стали роси, і гукри, і кияни вишивати не тільки «стріли Перуна» та «соколів», а й Берегиню з піднятими в захисному пориві руками, і почали вони вирізьблювати образ Великої Охоронниці на дверях, на вікнах, вишивати її постать на рушниках, на сорочках, аби Берегиня захи-щала їх від всього злого завжди й повсюдно.

ДажБоГ

Син великого Сварога, славетний Дажбог-Сонце довгі роки владарював над богами, над людьми і над усім світом. Він був родоначальником русів-українців, першим їхнім князем і незмінним покровителем. Цілі покоління україн-ців гордо йменували себе «Дажбожими внуками» — про що довідуємося із безсмертного «Слова о полку Ігоревім».


Дажбог мав мужнє широке, схоже на сонячне колесо обличчя й русяву бороду.

У правій руці він тримав величезний турячий ріг з вином, а ліва торкалась руків’я довгого меча, що висів на поясі, — бо Дажбог був богом даючим і караючим.

неопаЛима КУпина

Було це дуже давно. Два королі — польський та угор-ський — об’єднали свої війська і підступили до стін слав-ного міста Дорогобужа*. Захисникам града прибульці пере-дали листа. Пропонували без битви відчинити міські брами, вийти в поле без зброї і здатися в полон. За це королі обіцяли усім зберегти життя. В іншому випадку, погрожували, місто буде спалене, і на ласку переможців сподіватися нічого.

Коли минув відведений на роздуми час, із Дорогобужа вийшов посланець. Зайди-воїни зустріли його і провели на узвишшя, де на золочених стільчиках возсідали королі.

— Я приніс відповідь на ваш лист, — сказав посланець і передав угорському та польському владарям бадилину із листям, схожим на ясенове, та з блідо-рожевим суцвіт-тям на верхівці.

— Як?! — здивувалися владарі. — Оце й усе?Посланець вклонився:— Мені старійшини доручили передати тільки це. А ще

веліли сказати: якщо вам цього зілля замало, то ось довкола вас на пагорбі його цвіте скільки завгодно.

Зібрали королі своїх радників та наймудріших мужів. Думали, думали — ніяк не зрозуміють, що саме захисники міста сказали їм цим зелом. Коли знайшовся один:

— Я знаю це зілля. Воно горить і не згоряє.Він взяв із багаття палаючу гілку і підніс її до квіту-

чого куща. В ту ж мить увесь кущ спалахнув голубувато-зеленкуватим полум’ям. Та ще через мить полум’я згасло. І всі побачили, що кущ стоїть неушкоджений — такий же рожевоквітний, усміхнений. І всі враз зрозуміли, що саме

* Дорогобуж — давньоруське місто у Галицько-Волинському кня-зівстві, відоме з ХІ–ХІІ ст. Тепер райцентр.

11Міфи і легенди. «Як виникли Карпати»

відповіли захисники Дорогобужа на їхній ультиматум. І мовив угорський король польському:

— Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме.

…Давно це було.Відтоді сотні разів вороги воювали наш край. Але кож-

ного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітнуть кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі та її народу.

Неопалима купина. Так називається це зело. Здавна так називається.

Сам образ неопалимої купини використовується в Укра- їні досить часто. Зокрема, значного поширення набула ікона, яка так і називається: «Неопалима-купина».

На ній зображення Богородиці з Сином на руках впи- сується у восьмикутну зірку, яка складається з двох — чер-воного і зеленого чотирикутників з гострими кутами й уві-гнутими всередину сторонами! Зелений колір означає кущ купини, червоний — полум’я, яке охопило рослину. Ця ікона, виставлена у храмі чи в хаті, нібито оберігає примі-щення від пожежі та блискавки.

Неопалима купина — поетичне відображення долі України та українського народу. Яких тільки бід не випа-дало на наш край! Його палили, грабували, нищили. Сто- літтями різні заброди висмоктували животворні сили, забо- роняли українську мову й культуру, викорчовували саму назву «Україна». Але, як писав наш великий Кобзар:

Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.

Незнищенність твоєї Вітчизни, незнищенність твого народу — ось що символізує рожевоквітна неопалима купи- на. Знай це.

ЯК виниКЛи Карпати

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими


травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями, текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу.

Володарем долини був велетень на ймення Силун. Коли йшов Силун, від його кроку земля здригалася. Розповідають, що Силун добре розумівся на ґаздівстві. Мав безліч усякої худоби. Череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці! Тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакало на фермах. Жив цей ґазда у прекрасному палаці: з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до самих хмар. Палац був вибудуваний на труночку, виси-паному людськими руками, мав стільки кімнат, що легко можна було заблудитися. А в помешканні — добра всякого!

Вночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій доро-гими килимами. А вдень звик відпочивати у срібному кріслі. На широкій долині слуги землю обробляли, хліб вирощу-вали, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучи-лися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові.

Слуги і служниці жили не в палаці, а далеко від нього, в дерев’яних зрубах та землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смерділо гноєм чи людським потом. Ні чоло-віки, ні жінки, ні літні, ані молодь не сміли покидати має-ток Силуна і йти собі шукати іншої роботи. Мусили жити і вмирати кріпаками.

Поміж цієї челяді служив у Силуна один хлопець на ймення Карпо Дніпровський, що прийшов сюди від берегів Дніпра. Він подався у мандри ще десятирічним хлопчиком шукати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і мусив їм чимось допомогти.

Служив Карпо рік, другий, п’ятий. Як і всі, косив траву, орав і сіяв пшеницю та жито, ячмінь і овес, збирав хліб. Не тільки за себе працював, а й іншим допомагав, бо жалів слабеньких. Полюбили його всі слуги і служниці. За чесність, працьовитість, справедливість. Карпо ненавидів тих, хто панові дуже низько кланявся, до самих ніг нахилявся. Тяжко йому було дивитись, як Силун усе забирає, а народ голодує.

13Міфи і легенди. «Як виникли Карпати»

Коли Карпові сповнилось від роду двадцять літ, вирі-шив додому повертатись. Був певний, що за добру працю пан йому заплатить і він, Карпо, повернеться до матері не з порожніми руками. Тільки про це тепер і думав. Усе міркував, як із паном поговорити про розрахунок.

Раз уночі він вийшов надвір освіжитися. Проходив коло наймитських хатинок і побачив раптом якусь тінь. Скоро впізнав Силуна. Той ішов подивитися, як худоба ночує, чи все в порядку. Карпо подумав, що саме час поговорити з паном.

Коли Силун наблизився, Карпо дав про себе знати кашлем.— Чому ти тут, Карпе? — озвався Силун, упізнавши

хлопця. — Чи не дівча виглядаєш?— Не дівча, — відповідає Карпо, — а вас, світлий пане.Маю з вами поговорити. Служив я вам довго й чесно,

та маю додому вертатися, аби матінку живою застати… Платню за службу хочу попросити.

Силун спочатку подумав, що слуга жартує, бо досі ніхто не наважувався на те, щоб проситися геть від нього. Та й платні ніхто не вимагав. Але Карпо й не думав відступати:

— Я чесно служив, світлий пане. І моя робота, гадаю, щось коштує.

— Нікуди не підеш! — розізлився пан. — То вже я знаю, коли й куди мої слуги повинні ходити.

— Я піду, пане, — настоював Карпо. — Лише ще раз вам мушу сказати, що моя робота чогось коштує.

Це вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг.

— Туди, під землю, тебе відпущу! — лютився він, пока-зуючи пальцем униз і приступаючи до парубка. — Там буде твоя платня.

Та хлопець не відступив ані на крок.— За мою роботу, пане, прийдеться платити, — ще раз

нагадав, ніби й не чув панської погрози. Ця відповідь ще гірше розізлила Силуна, скипів так, що аж очі кров’ю налились, а з рота вогонь сапнув. Схопив він Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив ним об землю. Ударив так, що аж яма зробилася.


Але слузі нічого не сталося, звівся на ноги і відчув у собі непереможну силу — то, мабуть, землиця йому пода-рувала за те, що робив на ній. Схопив Карпо Силуна, вда-рив ним об землю, далі ще раз і ще раз, не витримала матінка-землиця тих ударів, розкололася. І опинився Силун у підземній печері, у яку гадав загнати непокірного слугу. Даремно він хотів вибратися на поверхню — земля закри-лася, і не можна було знайти жодної щілинки.

Тоді вдався Силуп до своєї сили. Вдарив ногою у земну кору — вона вигнулася, та не відчинилася, вдарив дру-гою — вигнулася ще більше, а відчинитися не хоче. Про-бував головою пробивати, плечима витискати — марно, кулаками гатив — теж не допомогло.

Але від його ударів на землі гора за горою робилася, і чим дужче кидав собою Силун-велетень, тим вищі гори піднімались навколо. А найдужче бив собою там, де Гуцуль-щина, і там гори вигналися найвищі.

Уранці як прокинулись наймити і побачили, що сталося, дуже здивувались. Навколо — гори, а там, де був палац, нічого не лишилося, усе провалилося в прірву. Раптом з-під землі вдарила вода, заповнила ту прірву. Чудувалися люди, а скоро зібралися на велику раду: як далі бути, як жити.

Вирішили в цьому краї залишитися. Озеро назвали Синевірським, бо було сине-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали ймення Карпати.

Люди зажили по-новому. Одні залишились на рівнині, інші подалися в гори. Орали, сіяли, хліб вирощували, худобу доглядали. Навчилися ліси рубати, хати будувати. Кажуть, що Силун ще й тепер не стих під землею, пробує вирватися, але вже не викидає гори, бо постарів і моці такої не має. То вже не вирватись йому на поверхню ніколи!

чомУ в морі Є перЛи і мУшЛі

Любилися дівчина з хлопцем. Та дівчина була царського роду, а хлопець з бідної сім’ї. От довго зустрічалися вони потайки і якось наважилися просити в царя благословення на шлюб.

15Міфи і легенди. «Чому в морі є перли і мушлі»

Але батько дуже любив свою дочку, бажав їй щастя і заможного життя, тому не хотів віддавати за бідного. Але й доньці відмовити не міг — дуже вже плакала, благаючи не ламати її долі, не позбавляти щастя з коханим. Тому батько буцімто погодився, а сам потай підшукував доньці багатого хлопця. Донька день у день питає:

Коли, тату, призначите весілля?А батько їй:— Скоро, скоро. От уже шиють тобі весільну сукню

з серпанком, посаг готують.Незабаром дівчина відчула, що батько щось лихе має

на думці. Пішла вона на берег моря, сіла й зажурилась. Вона знала свого батька дуже добре і здогадалася, що той не відступиться від свого задуму віддати її за багатія. І вирі-шила, що краще померти, ніж жити з багатим нелюбом.

Так вона сиділа і подумки прощалася з білим світом — і раптом випливла до неї з моря величезна золота черепаха і каже:

— Не плач, не журися, голубко. Я тобі допоможу. Візьми цей камінь, розбий його — і всередині знайдеш голку. Вколи нею свій палець і побачиш, що буде.

Сказала і викинула на берег дивний камінь, що мінився на сонці всіма барвами веселки.

Дівчина легко розбила той камінь, бо він був крихкий. Узяла голку і вколола собі палець. Стало їй дуже боляче, і вона заплакала. Її сльози скапували в море і ставали пер-линами. А крапельки крові перетворилися на мушлі.

А дівчина зібрала перлини і віднесла їх своєму коханому. Коли батько побачив, яке багатство має хлопець, то вже не опирався і призначив день весілля. Так черепаха допо-могла закоханим, а в морі відтоді є перли і мушлі.


народні перекаЗи

БіЛГороДсьКий КисіЛь

Коли Володимир пішов до Новгорода по верхніх вої-нів проти печенігів, бо йшла невпинно велика війна, — в цей час довідалися печеніги, що князя нема, прийшли і оточили Білгород. І не давали вони вибратися з города, і настав голод великий в городі, і не міг Володимир допо-могти, бо ж не було в нього воїнів, а печенігів було сила-силенна. І затягнулась облога города, і був голод великий. І скликали віче у городі і вирішили:

— Це вже підходить смерть від голоду, а від князя допо-моги немає. То чи краще нам помирати? Здамося печені-гам: когось залишать живим, а кого й умертвлять; адже помираємо з голоду. І так порішили.

А один старець, який не був на вічі тому, й запитує:— Заради чого було віче?І люди повідали йому, що завтра хотять всі здатися

печенігам. Се вчувши, послав він за старійшинами город-ськими і сказав їм:

— Чув я, що ви хочете здатися печенігам. Вони ж сказали:— Не витерплять люди голоду. він і каже їм:— Послухайте мене, не здавайтеся ще днів три, а що

я вам звелю, — зробіть.І вони пообіцяли послухати. І сказав він їм:— Зберіть по жмені вівса, або пшениці, або висівок.

І вони, радо пішовши, зібрали.І звелів тоді жінкам зробити бовтанку, з якої варять

кисіль, і наказав викопати колодязь і вставити туди діжку, й налити в діжу тієї бовтанки. І звелів він викопати другий колодязь і вставити туди другу діжку, і звелів шукати меду. Вони ж, пішовши, взяли луб’янець меду, що був схований у князівській медуші. І загадав він його

17Народні перекази. «Прийом у запорожці»

рідко розбавити водою і вилити в діжку другого колодязя. Вранці ж послати за печенігами.

Городяни ж, прийшовши до печенігів, сказали:— Візьміть собі заложників наших, а ви підіть з десять

в город, щоб побачити, що діється в городі нашому.Печеніги ж, зрадівши, гадали, що вони хочуть здатися,

забрали в них заложників, а самі вибрали кращих мужів у родах і послали їх у город, нехай роздивляться у городі, що там діється.

І прийшли вони в город, і сказали їм люди:— Пощо губите нас? Коли зможете перестояти нас? Хоч

стійте й Десять літ, то що ви можете нам зробити? Адже ми маємо їжу від землі. А якщо не вірите, то огляньте своїми очима.

І привели їх до колодязя, де ота бовтанка, і зачерпнули відром, налили в горшки і варили перед ними. А коли зва-рили кисіль, то, узявши їх, пішли з ними до другого коло-дязя, і зачерпнули сити, і стали їсти спершу самі, а потім і печеніги. І здивувалися ті й сказали:

— Не повірять наші князі, поки не поїдять самі. Люди налили по корчазі бовтанки та сити з колодязів і подали печенігам.

Вони ж, прийшовши, розповіли про все це. І зваривши, їли князі печенізькі й дивувалися. Забравши ж заложників своїх, а тих пустивши, знялися з-під города і забралися геть.

прийом У запорожці

Запорожці як підмовлять було до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:

— Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не переки-піла. А ми підемо косить. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо.

От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де в чорта їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу і зачне гукати. А вони й чують да не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакать:


— От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові да при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть да битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонька! Чого мене понесло між сії запо-рожці!

То вони, лежачи в траві, вислухають усе да й кажуть:— Ні, се не наш!А далі вернуться до куреня да дадуть тому хлопцеві

коня й грошей на дорогу да й скажуть:— Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!А як же которий удасться розторопний і догадливий,

то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два:— Гей, панове-молодці! Ідіте каші їсти! Да як не озиваються, то він: — Чорт же вас бери, коли

мовчите! Буду я й сам їсти. Да ще перед відходом уда-рить на могилі гопака: «Ой тут мені погуляти на просторі!» Да затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу.

То запорожці, лежачи в траві, і кажуть:— Оце наш!Да побравши коси, і йдуть до куреня. А він:— Де вас у біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло

розболіло; да щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти.То запорожці споглянуть один на одного да й скажуть

йому:— Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти

рівний козак.І приймають у товариство.

ой морозе, морозенКУ

Ой Морозе, Морозенку,Ой да ти славний козаче!За тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче!За тобою, Морозенку,Вся Вкраїна плаче!Ой не так вся Україна,Як рідная мати,

19Народні перекази. «Ой морозе, морозенку»

Заплакала Морозиха,Стоя біля хати.Заплакала Морозиха,Стоя біля хати.«Ой не плач же, Морозихо,Не плач, не журися,Ходім з нами, козаками,Мед-вина напийся!Ходім з нами, козаками,Мед-вина напийся!»«Чогось мені, козаченьки,Мед-вино не п’ється:Десь-то син мій, Морозенко,З татарами б’ється!Десь-то син мій, Морозенко,З татарами б’ється!»Із-за гори, із-за кручіГорде військо виступає,Попереду МорозенкоСивим конем грає.Попереду МорозенкоСивим конем грає.Бились зранку козаченькиДо ночі глухої.Козаків лягло чимало,А татар — утроє.Козаків лягло чимало,А татар — утроє.Ні один козак не здавсяЖивим у неволю;Полягли всі, не вернутьсяНі один додому.Полягли всі, не вернутьсяНі один додому.Не вернувся й Морозенко,Голова завзята —Замучили молодогоВороги прокляті!


Замучили молодогоВороги прокляті!Вони ж його не стрілялиІ на чверті не рубали,Тільки з його, молодого,Живцем серце взяли.Тільки з його, молодого,Живцем серце взяли.Взяли його, поставилиНа Савур-могилу:«Дивись тепер, Морозенку,На свою Вкраїну!»«Дивись тепер, Морозенку,На свою Вкраїну!»

21Народні казки. «Про правду і кривду»

народні каЗки

про правДУ і КривДУ

Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька:

— А що, дядьку, як лучче тепер жити: чи правдою, чи неправдою?

— Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.

— Ні, дядечку! Є правда — правдою лучче жити.— Ходім на суд.— Та чого ж ми таки підемо на суд? Лучче давайте

підемо по дорозі і спитаємо чоловіка, якого зустрінемо: як скаже, так і буде. Ваша правда — уся моя худоба буде вам; моя правда — ваша худоба буде мeні. Так спитаємо до трьох раз.

— Ну, добре.І пішли вони дорогою. Ідуть, ідуть — зустрічається їм

чоловік (із заробітків, чи що, йшов).— Здоров, чоловіче добрий!— Здоров!— Скажи, будь ласкавий, чоловіче, як тепер лучче жити:

чи правдою, чи неправдою?— Е-е-е!.. Добрі люди! Де тепер ви правду знайшли?

Нема тепер її ніде на світі. Лучче жити кривдою, аніж правдою.

— Ну, оце раз моя правда! — каже дядько.А небіж і зажурився, що йому прийдеться віддавати

всю свою худобу дядькові. Ідуть, ідуть — зустрічається їм пан. А небіж і каже:

— Ну, запитаємо ж цього пана. Цей уже всю правду розкаже: він грамотний і все знає.

— Ну, добре.


От порівнялися з паном і питають його:— Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як тепереньки

лучче жити: чи правдою, чи кривдою?— Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви тепер знайшли правду?

Нема її ніде в світі; лучче жити кривдою, аніж правдою.— Оце вже і вдруге моя правда! — сказав радісно дядько.Небіж ще дужче зажурився. Ідуть, ідуть — зустріча-

ється їм піп. Небіж і каже:— Ну, поспитаймося ж попа, цей уже правду скаже,

на те він і духовний. Цей як уже скаже, то так і буде.— Ну, добре!Як порівнялися з попом, питають його:— Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи правдою,

чи неправдою?— Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви теперечки знайшли правду?

Її тепер і в світі нема: лучче жити кривдою, аніж правдою.— Оце вже і втретє моя правда! — сказав радісно дядько.Нічого робити небожеві: віддав багатому дядькові всю

свою худобу, а сам зостався голий, босий і голодний. Тяжко прийшлося йому жити. Бився, бився, сердешний, та й заду-мав повіситись — узяв він обривок та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на дерево — вибирає гілку, на якій би то пові-ситись. «Ото, — думає собі, — добра гілка — кріпка, а на оту сісти та, зачепившись, і повиснути б».

Він так задивився на дерево, що й не помітив, як вовк прибіг. Як уздрів його чоловік, кинувся мерщій на дерево, а обривочка й забув. Заліз на дерево та й сидить. Коли прибігають три чорти, а трохи згодом і четвертий, їхній ватаг. І питає він своїх слуг:

— Ти що сьогодні наробив?— Е… я такого наробив, що там хоч що хай роблять —

не справляться. У такім-то селі, у пана, я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі. А пан лупить своїх людей, як скажений: багато їх буде у нас.

— Добре ж ти зробив, та ще не так.— А як же?— Там посеред яру, в лісі, росте три дерева. Хто ті три

дерева зрубає та положить навхрест на греблю — вгатить.


— О!.. Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це так треба зробити!

— Ну, а ти ж що зробив? — питає він другого.— Е… Я такого наробив, що багато буде людей у наших

руках. У такому-то городі всю воду повисушував, так що тепер там ні каплі нема, а носять її за тридцять та за сорок верст. Багато там пропаде людей!

— Добре ти зробив, та ще не так, — каже ватаг.— А як же?— Як хто викопає той кущ малини, що росте посеред

города, — буде вода на весь город.— О!.. Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що треба це

робити!— Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього.— Е… я такого наробив, що хай там хоч що не роб-

лять — нічого не подіють! У такім-то королівстві у короля одна дочка, та я й тій поробив так, що хай як лікують, нічого не подіють, буде наша.

— Добре ти зробив, та ще не так.— А як же?— Хто відрубає глухого кутка та підкурить — така буде,

як і перше.— Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це треба зробити!А чоловік сидить собі на дереві та й чує усе, що чор-

тяки балакають. Як уже розлетілись чортяки, чоловік той і думає: «Може, це й правда, що вони казали? Піду до пана, може, й справді угачу греблю». Пішов. Приходить до гре-блі, а там пан б’є та мучить людей, щоб мерщій угачували. Вони, бідні, аж піт з них ллється, роблять, а воно все нічого не помагає. А пан знай лютує. Приходить до нього цей прав-дивий чоловік та й каже:

— Е-е, пане! Б’єте ви людей, та ніякого з цього діла не буде. А що дасте мені — як вгачу?

— Дам я тобі сто карбованців і ще й на придачу цих пару коней з коляскою і з кучером (а там і коні панові стояли).

— Дайте ж мені людей шість чоловік та ще й три під- води.

— Візьми.


Поїхали вони в ліс, зрубали ті три дерева та й поклали їх навхрест на греблі — так зараз і вгатили. Пан віддав йому сто карбованців і пару коней з коляскою та з кучером.

Тоді той чоловік і думає: «Дай поїду ще до того города, де води нема; може, й то правда; може, дам я їм води». Cів та й поїхав до того города. Не доїжджаючи до города кілька верст, зустрів він бабусю, що несла пару відер води на коромислі.

— Що це ти, бабусю, несеш?— Воду, синочку.— Дай же й мені напитись.— Е-е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять верст; а поки

ще дійду додому, половину розхлюпаю; а сім’я у мене велика, пропаде без води.

— Я от прийду у ваш город, наділю водою всіх і буде тієї води з вас довіку.

Вона йому дала напитись, а сама така радісна стала, та мерщій у город трюшком і розказала всім горожанам, що іде такий чоловік, що воду їм дасть. Горожани всі вийшли за город, назустріч тому чоловікові з хлібом-сіллю і всякими подарунками. Як прийшов цей чоловік у город, найшов той кущ малини, що ріс посеред города, викопав його — потекла вода відтіль по всьому городу. Горожани нагородили його і грішми, і усяким добром, так що він став тепер багатший від свого дядька. Далі й думає: «Поїду ще в те королівство, де королева дочка нездорова, — може, вилікую її».

Як задумав, так і зробив. Приїхав туди, прийшов до королевих xopoмів, а люди всі такі сумні, бігають та оха-ють! Він і питає їх:

— Я чув, що у вашого короля дочка дуже нездорова. Хай як вони її не лікують, нічого не подіють; тільки я б її вилікував.

— Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікарі нічого не поді-ють, а ти й поготів!

— Отже, скажіть королеві.Вони сказали королеві. Король вийшов до нього та й каже:— Якщо вилікуєш, нагороджу тебе так, що не буде

багатшого од тебе, ще й дочку свою віддам за тебе.


Пішов той чоловік, подивився на неї, а вона вже й кін-чається. Він узяв, настругав глухого кута, підкурив її — і вона одразу подужчала так, що днів за три і зовсім оду-жала, знов стала такою, як і перше.

Король і всі люди стали раді, що й не сказати. Король на радощах і каже цьому чоловікові:

— За те, що вилікував ти мою дочку, я її віддам за тебе, та ще, як умру, ти будеш королем на моїм місці.

Скоро й справді король помер, а на його місце став цей правдивий чоловік. Прокоролював він уже кілька літ, коли приїжджає у його королівство якийсь-то багатий купець і посилає спитати короля, чи дозволить він йому поторгу-вати у його королівстві. Король звелів йому прийти до нього. Приходить купець. Король одразу пізнав свого дядька, але не показав йому й виду: побалакав та й одпустив його тор-гувати. А своїм людям заказав, щоб не відпускали його додому, а щоб, як буде збиратись він їхати, просили його до нього. Так і сталось. Приводять цього купця до короля, король і питає його:

— З якого ти королівства?— З такого-то.— Із якого города?— З такого-то.— Як прозиваєшся?— Так-то.Тут король і признався, що він його небіж — той, що

безвісти пропав.— Ну, що, дядьку: ти казав, що кривдою лучче жити,

ніж правдою, — от же ні! Ти тільки купець, а я король правда кривду переважила!

— Як же це сталось?Той і розказав йому все, що з ним діялось: як він хотів

повіситись, як слухав, що чортяки говорили, все, все… А напослідок навалив він усякого добра два кораблі та й подарував дядькові, сказавши:

— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери собі оці два кораблі з усім добром. А як приїдеш у свій город, розказуй усім, що лучче жити правдою, аніж кривдою.


Узяв дядько ті два кораблі з усім добром і поїхав додому. Як приїхав уже, стала його заздрість мучити: чого й він не король. Сумував, сумував він, а далі й думає: «Піду й я віша-тись, може, й мені так прилучиться, як моєму небожеві».

Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце, де хотів вішатись його небіж. Але цьому не так прилучилося — де не взялися чортяки, схопили його та й почепили на най-вищій гілляці.

мУДра Дівчина

Було собі два брати — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже:

— Потроху відробиш мені за неї.Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві

шкода стало корови, він і каже вбогому братові:— Віддай мені корову назад!Той каже:— Брате! Я ж тобі за неї відробив!— Що ти там відробив, — як кіт наплакав тієї роботи

було, а то таки корова! Віддай!Бідному жалко стало своєї праці, не cxoтів віддавати.

Пішли вони позиватися до пана.Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роз-

думувати, хто з них правий, а хто ні, — то він і каже їм:— Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.— Кажіть, пане!— Слухайте: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над

усе? Завтра прийдете, скажете.Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі: «От дур-

ниця, а не загадка! Що ж є ситніш над панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш над гроші? Ге, моя корова буде!»

Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається:

— Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?— Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не

надумаю, що воно й є.

27Народні казки. «Мудра дівчина »

— А яка ж загадка, тату? — Маруся питає.— Та така: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над усе?— Е, тату, ситніш над усе — земля-мати, бо вона всіх

годує й напуває; прудкіш над усе — думка, бо думкою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути.

— Чи ба? — каже батько. — Адже й справді так! Так же я й панові казатиму.

Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:

— Ану, відгадали?— Відгадали, пане, — кажуть обидва.От багатий зараз виступає, щоб собі попереду поспіши-

тись, та й каже:— Ситніш, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіш над

усе — ваші хорти, а миліш над усе — гроші!— Е, брешеш, брешеш! — каже пан.Тоді до вбогого:— Ану, ти!— Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати: вона

вcіx годує й напуває.— Правда, правда! — каже пан. — Ну, а прудкіш що

на світі?— Прудкіш, пане, над усе — думка, бо думкою враз

куди хоч перелетиш.— Так! Ну, а миліш? — питає він.— А миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило чоло-

вікові, а все покидає, щоб заснути.— Так, усе! — говорить пан. — Твоя корова. Тільки

скажи мені, чи ти сам повідгадував, чи тобі хто сказав?— Та що ж, пане, — каже вбогий, — є в мене дочка

Маруся, — так це вона мене так навчила.Пан аж розсердився:— Як це? Я такий розумний, а вона проста собі дівка

та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: нехай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за одну ніч вилу-пила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка зарізала трьох,


спекла на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.

Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його.

— Чого ви, тату, плачете?— Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі

десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання.

А дочка взяла горщечок каші та й каже:— Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому, — нехай

він виоре, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитись із цих яєць.

Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та й каже:— Так і так дочка казала.Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її соба-

кам. Потім десь знайшов стеблину льону, дає чоловікові й каже:

— Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимо-чить, висушить, поб’є, попряде й витче сто локіт полотна. А не зробить, то буде лихо.

Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка і каже:

— Чого ви, тату, плачете?— Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблину льону, та щоб

ти його вимочила, висушила, пом’яла, спряла і виткала сто локіт полотна.

Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:

— Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.

Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й по- кинув ту гілочку, а на думці собі: «Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити…» Потім думав, думав та й каже чоловікові:

29Народні казки. «Мудра дівчина »

— Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні вбута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як цього не зробить, то буде лихо!

Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці:

— Ну, що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так.І розказав їй усе. Маруся каже:— Не журіться, тату, — все буде гаразд. Підіть купіть

мені живого зайця.Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу

вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а дру-гою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам:

— Прицькуйте її собаками!Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм

зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже:

— Ось вам, пане, гостинець. — Та й дає йому горобця. Пан тільки хотів його взяти, а він — пурх та й вилетів у відчинене вікно!

А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає:

— Чого вам, люди добрі?Один каже:— Та от чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як

уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша.А другий чоловік каже:— Ні, брехня, — моя! Розсудіть нас, пане!От пан думав, думав та й каже:— Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побі-

жить, — та й привела.От привели, поставили запряжені коні, а лоша пустили.

А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягнучи, що воно вже не знає, куди йому й бігти, —


взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже:

— Ви лоша прив’яжіть, а матір повипрягайте та й пус-тіть — котра побіжить до лошати, то та й привела.

Зараз так і зробили. Пустили їх — так одна й побігла до лошати, а друга стоїть.

Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її.

ох!

Колись-то давно, не з моєї пам’яті, мабуть, ще й бать-ків і дідів наших не було на світі, жив собі убогий чоловік з жінкою, а у них був одним один син, та й той не такий як треба: таке ледащо той одинчик, що господи! Нізащо і за холодну воду не візьметься, а все тільки на печі сидить та просцем пересипається. Уже йому, може, годів з два- дцять, а він усе без штанців на печі сидить — ніколи й не злазить; як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться… Батько й мати журяться:

— Що нам з тобою, сину, робить? Чужі діти своїм бать-кам у поміч стають, а ти тільки дурно у нас хліб перево-диш!

Так йому не до того; сидить та просцем пересипа-ється… Журились-журились батько з матір’ю, а далі мати й каже:

— Що ти таки, старий, думаєш з ним, що вже він зросту дійшов, а така недотепа — нічого робить не вміє? Ти б його куди оддав, куди найняв, то, може б, його чужі люди чому вивчили.

Порадились, батько і оддав його у кравці вчитись. От він там побув день зо три та й утік; заліз на піч — знов про-сцем пересипається. Батько його побив добре, вилаяв, оддав до шевця шевству вчитись. Так він і звідтіля втік. Батько знов його побив і оддав ковальству вчитись. Так і там не побув довго — втік. Батько бідкається — що робить?

— Поведу, — каже, — вражого сина ледащо в інше цар-ство; де найму, то найму, може, він відтіля не втече. — Взяв його і повів.

31Народні казки. «Ох!»

Йдуть та йдуть, чи довго, чи недовго, аж увійшли у такий темний ліс, що тільки небо та земля. Увіходять у ліс, притомилися трохи; а там над стежкою стоїть обго-рілий пеньок; батько й каже:

— Притомився я, сяду, одпочину трохи.От сідає на пеньок та:— Ох! Як же я втомився! — каже.Тільки це сказав, аж з того пенька — де не взявся —

вилазить такий маленький дідок, сам зморщений, а борода зелена аж по коліна.

— Що тобі, — пита, — чоловіче, треба од мене?Чоловік здивувався: де воно таке диво взялося? Та

й каже йому:— Хіба я тебе кликав? Одчепись!— Як же не кликав, — каже дідок, — коли кликав!— Хто ж ти такий? — пита чоловік.— Я, — каже дідок, — лісовий цар Ох. Чого ти мене

кликав?— Та цур тобі, я тебе і не думав кликать! — каже чо-

ловік.— Ні, кликав, ти сказав: Ох!— Та то я втомився, — каже чоловік, — та й сказав: ох!— Куди ж ти йдеш? — пита Ох.— Світ за очі! — каже чоловік. — Веду оцю дитину

наймать, може, його чужі люди навчать розуму, бо в себе дома що найму, то й утече.

— Найми, — каже Ох, — у мене, я його навчу. Тільки з такою умовою: як вибуде рік та прийдеш за ним, то коли пізнаєш його — бери, а не впізнаєш — ще рік служитиме в мене!

— Добре, — каже чоловік.От ударили по руках, запили могорич гарненько, — чоло-

вік і пішов собі додому, а сина повів Ох до себе.От як повів його Ох, та й повів аж на той світ, під зем-

лею, та привів до зеленої хатки, очеретом обтиканої, а в тій хатці усе зелене: і стіни, і лавки зелені, і Охова жінка зелена, і діти, сказано — все, все… А за наймичок у Оха мавки — такі зелені, як рута!..


— Ну, сідай же, — каже Ох, — наймитку, та попоїси трохи!

Мавки подають йому страву — і страва зелена; він попоїв.— Ну, — каже Ох, — піди ж, наймитку, дровець уру-

бай та наноси.Наймиток пішов. Чи рубав, чи не рубав, та ліг на дрівця

й заснув. Приходить Ох — аж він спить. Він його взяв, звелів наносить дров, положив на дрова зв’язаного наймита, підпа-лив дрова… Згорів наймит! Ох тоді взяв попілець, по вітру розвіяв, а одна вуглина і випала з того попелу. Ох тоді і сприснув живущою водою, наймит знов став живий, тільки вже моторніший трохи. Ох оп’ять звелів дрова рубать — той знов заснув. Ох підпалив дрова, наймита спалив, попілець по вітру розвіяв, углину сприснув живущою водою — наймит знов ожив і став такий гарний, що нема кращого! От Ох спалив його і втретє, та оп’ять живущою водою сприснув углину — і з того ледачого парубка та став такий моторний та гар-ний козак, що ні здумать, ні згадать, хіба в казці сказать.

От вибув той парубок рік. Як вийшов рік, батько йде за сином. Прийшов у той ліс до того пенька обгорілого, сів та:

— Ох!Ох і виліз з того пенька та й каже:— Здоров був, чоловіче!— Здоров, Ох!— А чого тобі треба, чоловіче? — пита Ох.— Прийшов, — каже, — за сином.— Ну, йди, як пізнаєш — бери його з собою, а не пі-

знаєш — ще рік служитиме.Чоловік і пішов за Охом. Приходить до його хати; Ох

взяв виніс мірку проса, висипав — назбігалося до біса півнів!— Ну, пізнавай, — каже Ох, — де твій син?Чоловік дивився-дивився — всі півні однакові: один

у один — не пізнав.— Ну, — каже Ох, — йди ж собі, коли не пізнав, ще рік

твій син служитиме в мене.Чоловік і пішов додому.От виходить і другий рік; чоловік оп’ять йде до Оха.

Прийшов до пенька:


— Ох! — каже.Ох до його виліз.— Йди, — каже, — пізнавай! — Увів його у кошару — аж

там самі барани, один в один. Чоловік пізнавав-пізнавав — не пізнав.

— Йди собі, коли так, додому, твій син ще рік житиме в мене.

Чоловік і пішов журячись.Виходить і третій рік. Чоловік йде до Оха. Йде та йде —

аж йому назустріч йде дід, увесь, як молоко, білий, і одежа на йому біла.

— Здоров, чоловіче!— Доброго здоров’я, діду!— Куди тебе бог несе?— Йду, — каже, — до Оха виручать сина.— Як саме?— Так і так, — каже чоловік. І розказав тому білому

дідові, як він Охові оддав у найми свого сина і з якою умовою.— Е! — каже дід. — Погано, чоловіче, довго він тебе

водитиме!— Та я вже, — каже чоловік, — і сам бачу, що погано,

та не знаю, що його й робить тепер у світі… Чи ви, дідусю, не знаєте, як мені мого сина вгадать?

— Знаю! — каже дід.— Скажіть же й мені, дідусю-голубчику: я за вас цілий

вік буду Бога молить! Бо все-таки який він не був, а мій син, своя кров!

— Слухай же, — каже дід. — Як прийдеш до Оха, він тобі випустить голубів, то ти не бери ніякого голуба, тільки бери того, що не їстиме, а сам собі під грушею сидітиме та оскубатиметься: то твій син!

Подякував чоловік дідові і пішов. Приходить до пенька.— Ох! — каже.Ох і виліз до його, і повів його у своє лісове царство.

От висипав Ох мірку пшениці, наскликав голубів. Назліта-лось їх така сила, що господи, і все один в один.

— Пізнавай, — каже Ох, — де твій син! Пізнаєш — твій, а не пізнаєш — мій.


От всі голуби їдять пшеницю, а один сидить під грушею, сам собі надувся та оскубається. Чоловік і каже:

— Ось мій син!— Ну, вгадав! Коли так, то бери.Взяв, перекинув того голуба — став з його такий гар-

ний парубок, що кращого й на світі немає. Батько зрадів дуже, обнімає його, цілує… Раді обидва!

— Ходім же, сину, додому.От і пішли.Йдуть дорогою та й розмовляють: батько розпитує, як

там у Оха було; син розказує; то знову батько розказує, як він бідує, а син слухає. А далі батько й каже:

— Що ж ми тепер, сину, робитимем? Я бідний і ти бід-ний… Служив ти три роки, та нічого не заробив!

— Не журіться, тату, все гаразд буде. Глядіть, — каже, — тут полюватимуть за лисицями паничі, то я пере-кинусь хортом та піймаю лисицю, то паничі мене купува-тимуть у вас, то ви мене продайте за триста рублів, тільки продавайте без ретязя, от у нас і гроші будуть, розживе-мось!

Йдуть та йдуть, аж там на узліссі собаки ганяють лисицю, так ганяють, так ганяють, лисиця не втече, хорт не дожене. Син зараз перекидається хортом, догнав ту лисицю, піймав. Паничі вискочили з лісу.

— Се твій хорт?— Мій!— Добрий хорт! Продай його нам.— Купіть. — Що тобі за його?— Триста рублів без ретезя.— Нащо нам твій ретязь — ми йому позолочений зро-

бим. На сто!— Ні.— Ну, бери всі гроші, давай хорта. — Одлічили гроші,

взяли хорта — давай полювать. Випустили того хорта знову на лисицю. Він як погнав лисицю, то погнав аж у ліс, та перекинувся парубком і знову прийшов до батька.

Йдуть та йдуть, батько й каже:


— Що нам, сину, цих грошей, — тільки що хазяйством завестись…

— Не журіться, тату, буде ще. Тут, — каже, — паничі їхатимуть по перепелиці з соколом: то я перекинусь соко-лом, то вони мене купуватимуть, то ви мене продайте знов за триста рублів без шапочки.

От йдуть полем, паничі випустили сокола на перепела; так сокіл женеться, а перепел тікає: сокіл не дожене, пере-пел не втече. Син перекинувся соколом, так зразу і насів на того перепела. Паничі побачили.

— Це твій сокіл?— Мій.— Продай його нам.— Купіть.— Що тобі за його?— Як дасте триста рублів, то беріть собі сокола, тільки

без шапочки.— Ми йому парчову зробимо…Поторгувались, продав за триста рублів. От паничі пус-

тили того сокола за перепелицю, а він як полетів, та й поле-тів, та перекинувся парубком і знову прийшов до батька.

— Ну, тепер ми розжились трохи, — каже батько.— Постійте, тату, ще буде. Як будемо, — каже, — іти

через ярмарок, то я перекинусь конем, а ви мене прода-вайте: дадуть вам за мене тисячу рублів; тільки продавайте без недоуздка.

От підходять до містечка там, чи що, — аж ярмарок. Син перекинувся конем — і такий кінь, як змій, і присту-пить страшно! Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитом землю вибиває! Тут понаходилось куп-ців — торгують.

— Тисячу, — каже, — без недоуздка, то й беріть!— Та навіщо нам цей недоуздок, ми йому срібну позо-

лочену уздечку зробимо! — Дають п’ятсот.— Ні!А це підходить циган сліпий на одне око:— Що тобі, чоловіче, за коня?— Тисячу без недоуздка.


— Ге! Дорого, батю: візьми п’ятсот з недоуздком!— Ні, не рука, — каже батько.— Ну шістсот… бери!Як узяв той циган торгуваться, як узяв — так чоловік

і шага не спускає.— Ну, бери, батю, тільки з недоуздком.— Е, ні, цигане, недоуздок мій!— Чоловіче добрий! Де ти видав, щоб коня продавали

без уздечки? І передать ніяк…— Як хочеш, а недоуздок мій! — каже чоловік.— Ну, батю, я тобі п’ять рублів накину, — тільки з недо-

уздком.Чоловік подумав: недоуздок яких там три гривни вартий,

а циган дає п’ять карбованців. Взяв і оддав. Запили могорич; чоловік пішов, взявши гроші, додому, а циган — на коня та й поїхав. А то не циган, то Ох перекинувся циганом.

Той кінь несе та й несе Оха — вище дерева, нижче хмари… От спустились у ліс, приїхали до Оха; він того коня поставив на степу, а сам пішов у хату.

— Не втік-таки від моїх рук, вражий син! — каже жінці.От у обідню пору бере Ох того коня за повід, веде до

водопою, до річки. Тільки що привів до річки, а той кінь нахилився пить — та й перекинувся окунем, та й поплив. Ох, недовго думавши, перекинувся і собі щукою та давай ганяться за тим окунем. Так оце що нажене, то окунь одстов-бурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме… От оце вона дожене та:

— Окунець, окунець, повернись до мене головою, поба-лакаємо з тобою!

— Коли ти, кумонько, хочеш балакати, — каже окунець щуці, — то я і так чую!

Та це що нажене щука окуня та:— Окунець, окунець, повернись до мене головою, поба-

лакаєм з тобою!А окунець одстовбурчить пірця та:— Коли ти, кумонько, хочеш, то я й так чую!Довго ганялись щука за окунем — та ні! А це випливає

той окунь на берег — аж там цариця шмаття пере. Окунь


перекинувся гранатовим перснем у золотій оправі. Царівна й побачила, та й підняла той перстень з води. Приносить додому, хвалиться:

— Який я, таточку, гарний перстень найшла! — Батько любується, а царівна не знає, на який його й палець надіть: такий гарний!

Коли це через якийсь там час доложили царю, що при-йшов купець. (А то Ох купцем перекинувся). Цар вийшов:

— Що тобі треба, старичок?— Так і так: їхав я, — каже Ох, — кораблем по морю, віз

у свою землю своєму цареві перстень гранатовий та й упус-тив той перстень у воду… Чи ніхто з ваших не знайшов?

— Ні, — каже цар, — моя дочка знайшла.Покликали її. Ох як узявсь її просить, щоб оддала, бо

мені, каже, і на світі не жить, як не привезу того персня! Так вона не оддає, та й годі! Тут уже цар уступився:

— Оддай, — каже, — дочко, а то через нас буде нещастя чоловікові, оддай! — А Ох так просить:

— Що хочете, та й беріть у мене, тільки оддайте мені перстень!

— Ну, коли так, — каже царівна, — то щоб ні тобі, ні мені! — та й кинула той перстень на землю…

Той перстень і розсипався пшоном — так і порозкочу-валось по усій хаті. А Ох, недовго думавши, перекинувся півнем та давай клювати те пшоно. Клював-клював, все поклював… А одна пшонина закотилася під ноги царівні, він тієї пшонини і не з’їв. Як поклював, та в вікно й виле-тів собі геть, та й полетів собі…

А з тієї пшонини перекинувся парубок — і такий гар-ний, що царівна як побачила, так і закохалася одразу, та так щиро просить царя й царицю, щоб її оддали за нього:

— Ні за ким, — каже, — я щаслива не буду, а за ним моє щастя!

Цар довго морщився, що за простого оддає свою дочку, а далі порадився цар, взяли їх поблагословили та подру-жили, таке весілля справили, що увесь мир скликали. І я там був, мед-вино пив, хоч в роті не було, а по бороді текло — тим вона в мене й побіліла!


Летючий КораБеЛьБув собі дід та баба, а в них було три сини: два розум-

них, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, аби їм щонеділі нові білі сорочки дає, а дурника всі лають, смі-ються з нього, а він, знай, на печі у просі сидить, у чорній сорочці. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він і голодує. Аж ось прийшла чутка, що так і так: прийшов такий царський указ, щоб зібралися до царя всі на обід, і хто зробить такий корабель, щоб літав, і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає.

Розумні брати й радяться:— Піти б то, може, там де наше щастя закотилося!Порадились, просяться в батька та в матері:— Підемо ми, — кажуть, — до царя на обід: загубити

нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закоти-лося!

Батько їх умовляє, мати їх умовляє… Ні!— Підемо, та й годі! Благословіть нас на дорогу.Старі, — нічого робити, — взяли поблагословили їх на

дорогу, баба надавала їм білих паляниць, спекла порося, — пішли вони.

А третій парубок сидить на печі та й собі проситься:— Піду і я туди, куди брати пішли!— Куди ти підеш? — каже мати. — Десь тебе й вовки

з’їдять!— Ні, — каже, — не з’їдять! Старі з нього спершу сміялись, а то давай лаяти. Так

ні! Вони бачать, що нічого не зробиш, та й кажуть:— Ну йди, та щоб вже й не вертався й щоб не призна-

вався, що ти наш син!Баба дала йому торбу, наклала туди чорного хліба, пляшку

води дала й випровадила його з дому. Він і пішов.Іде та й іде, коли зустрічає на дорозі діда: такий сивий

дідуган, борода зовсім біла, аж до пояса!— Здорові, діду!— Здоров, сину!— Куди йдете, діду? А той каже:— Ходжу по світу, з біди людей виручаю. А ти куди?

39Народні казки. «Летючий корабель»

— До царя на обід.— Хіба ти, — питає дід, — умієш зробити такий кора-

бель, щоб сам літав?— Ні, — каже, — не вмію.— То й чого ж ти йдеш?— А хто його знає, — каже, — чого, загубити не загу-

блю, а може, там де моє щастя закотилося.— Сідай же, — каже дід, — та спочинеш трохи, пополу-

днуємо. Виймай, що там у тебе в торбі.— Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що

ви й не вкусите.— Нічого, виймай!От він виймає, аж з того чорного хліба та такі стали

паляниці білі, що він ізроду й не їв таких! Сказано: як сонце!— От бач! — каже дід. От вони посідали, давай полу-

днувати. Пополуднували гарненько, подякував дід паруб-кові за хліб та й каже:

— Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс та підійди до дерева та й удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж поки тебе хто не розбудить; тоді, — каже, — тобі корабель збудується, а ти сідай на нього й лети, куди тобі треба, та по дорозі бери, кого б там не стрів.

Парубок подякував дідові, і розпрощалися; дід пішов своєю дорогою, а хлопець пішов у ліс.

От увійшов у ліс, підійшов до дерева, цюкнув сокирою, упав ниць та й заснув. Спав-спав… Коли це за який там час чує — хтось його будить:

— Уставай, уже твоє щастя поспіло, вставай!Парубок прокинувсь, коли гляне — аж стоїть корабель:

сам золотий, щогли срібні, а паруси шовкові так і понадима-лись — тільки летіти! От він, не довго думавши, сів на кора-бель, той корабель знявся й полетів… Як полетів та й поле-тів — нижче неба, вище землі — й оком не зглянеш!

Летів-летів, коли дивиться: припав чоловік на шляху до землі вухом та й слухає. Він гукнув:

— Здорові, дядьку!— Здоров, небоже!— Що ви робите?


— Слухаю, — каже, — чи вже позбирались до царя на обід люди.

— А хіба ви туди йдете?— Туди.— Сідайте зо мною, я вас підвезу.Той сів. Полетіли.Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік шляхом —

одна нога за вухо прив’язана, а на одній скаче.— Здорові, дядьку!— Здорові!— Чого ви на одній нозі скачете?— Того, — каже, — що коли б я відв’язав другу, то за

одним ступнем увесь би світ переступив. — А я, — каже, — не хочу…

— Куди ж ви йдете?— До царя на обід.— Сідайте з нами.— Добре.Той сів, знов полетіли. Летіли-летіли, коли дивляться:

стоїть на дорозі чоловік і приціляється з лука, а ніде не видно ні птиці, нічого.

— Здорові, дядьку! Куди ви цілитеся, що не видно ні птиці, нічого?

— То що, що не видно? То вам не видно, а мені видно!— Де ви її бачите?— Ет! — каже. — Там, за сто миль, сидить на сухій

грушці!— Сідайте з нами!Він і сів. Полетіли.Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік і несе за спи-

ною повен мішок хліба.— Здорові, дядьку!— Здорові!— Куди ви йдете?— Іду, — каже, — добувати на обід хліба.— Та у вас і так повен мішок!— Що тут цього хліба! Мені й на один раз поснідати

не стане.


— Сідайте з нами!— Добре.Сів і той. Полетіли.Летіли-летіли, коли дивляться, ходить чоловік коло

озера, мов чогось шукає.— Здорові, дядьку!— Здорові!— Чого ви тут ходите?— Пити, — каже, — хочеться, та ніяк води не знайду!— Та перед вами ж цілісіньке озеро, чому ви не п’єте?— Ет, що тут цієї води! Мені й на один ковток не стане.— Так сідайте з нами!— Добре!Він сів, полетіли.Летіли-летіли, коли глянуть, аж іде чоловік у село й несе

куль соломи.— Здорові, дядьку! Куди це несете солому?— У село, — каже.— Ото! Хіба в селі нема соломи?— Є, — говорить, — та не така!— А хіба це яка?— А така, — каже, — що яке б душне літо не було,

а тільки розкидай цю солому, то зараз де не візьметься мороз і сніг.

— Сідайте з нами! Той сів, і полетіли далі. Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік у ліс і несе в’язку дров за плечима.

— Здорові, дядьку!— Здорові.— Куди ви дрова несете?— У ліс.— Ото! Хіба в лісі нема дров?— Чому нема? Є, — говорить, — та не такі.— А які ж?— Там, — каже, — прості, а це такі, що як тільки розки-

дати їх, так зараз же де не візьметься військо перед тобою!— Сідайте з нами!І той згодився, сів, та й полетіли.


Чи довго вони летіли, чи не довго, а прилітають до царя на обід. А там серед двору столи понаставлені й понакривані, бочки меду повикочувані — пий, душе, їж, душе, чого заба-жаєш! А людей, — сказано, — півцарства зійшлось: і старі, і малі, і пани багаті, і старці убогі. Як на ярмарку.

Парубок прилетів із товариством на тім кораблі, спус-тився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.

Цар дивиться у вікно — аж щось прилетіло на золотім кораблі. Він лакеєві й каже:

— Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!Лакей пішов, подивився, приходить до царя:— Якась, — каже, — мужва обідрана!Цар не вірить:— Як, — каже, — можна, щоб мужики на золотім ко-

раблі прилетіли! Ти, мабуть, не допитався.Взяв та й пішов сам між люди.— Хто, — питає, — тут на цім кораблі прилетів? Пару-

бок виступив:— Я! — каже.Цар як подивився, що в нього свиточка — латка на латці,

штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: «Як таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа видав?»

Що його робити? І давай йому загадки загадувати.— Піди, — каже на лакея, — скажи йому, що хоч він

і на кораблі прилетів, а як не добуде води живущої й цілю-щої, поки люди пообідають, то не то царівни не віддам, а оце меч — а його голова з плечей!

Лакей і пішов. А Слухало, той самий, що припав до землі вухом, підслу-

хав, що цар казав, та й розказав парубкові. Парубок сидить на лаві (такі лави кругом столів пороблено) та й журиться: не їсть, не п’є. Скороход побачив:

— Чому ти, — питає, — не їси?— Де вже мені їсти! І на душу не йде.І розказав — так і так:— Загадав мені цар, щоб я, поки люди пообідають, добув

води живущої й цілющої!.. Як я її добуду?


— Не журись! Я тобі дістану!— Ну, гляди!Приходить лакей, дає йому царський наказ: а він уже

давно знає, як і що.— Скажи, — говорить, — що принесу!От лакей і пішов.А Скороход відв’язав ногу від вуха та як махнув — так

в одну мить і набрав води живущої й цілющої.Набрав, утомивсь. «Ще, — думає, — поки обід, вернуся,

а тепер сяду під млином, відпочину трохи».Сів та й заснув. Люди вже обід кінчають, а його нема.

Парубок сидить ні живий ні мертвий. «Пропав!» — думає.Слухало взяв, приставив до землі вухо — давай слу-

хати. Слухав-слухав.— Не журись, — каже, — під млином спить, вражий син!— Що ж ми будемо тепер робити, — каже парубок, —

як би його збудити?А Стрілець каже:— Не бійся, я збуджу! От як нап’яв лук, як стрельне —

як торохне стріла в млин, аж тріски полетіли… Скороход прокинувсь — мерщій туди! Люди обід тільки що кінчають, а він приносить ту воду.

Цар — що робити? Ну загадувати другу загадку:— Як із’їсть із своїм товариством за одним разом шість

пар волів смажених і сорок печей хліба, тоді, — каже, — віддам мою дитину за нього, а не з’їсть, то от мій меч — а йому голова з плеч!

Слухало й підслухав та й розказав парубкові.— Що мені тепер робити? Я й одної хлібини не з’їм! —

каже парубок.Та й знов — аж плаче.А Об’їдайло й каже:— Не плач, я за вас всіх поїм, і ще буде й мало.Приходить лакей: так і так.— Добре, — каже, — нехай дають!От засмажили дванадцять биків, напекли сорок печей

хліба. Об’їдайло як зачав їсти — усе дочиста поїв, ще й про-сить:


— Ех, — каже, — мало! Хоч би ще трошки дали!..Цар бачить, що він такий, — знову загадав загадку,

щоб сорок сорокових кухлів води випив за одним духом і сорок сорокових кухлів вина, а не вип’є — «мій меч — його голова з плеч!».

Слухало підслухав — розказав: парубок плаче.— Не плач! — каже Обпивайло, — я, — каже, — сам

вип’ю, ще й мало буде.От винесли їм по сорок сорокових кухлів води й вина.Обпивайло як узяв пити, всі до краплі випив ще й під-

сміюється.— Ех, — каже, — мало! Хоч би ще трохи — ще б випив.Цар бачить, що нічого з ним не вдіє, та думає: «Треба

його, вражого сина, зо світу звести, а то він мою дитину запакує!» От і посилає до парубка лакея:

— Піди скажи, що казав цар, щоб перед вінцем у лазню сходив.

А другому лакеєві загадує, щоб пішов сказав, щоб лазню чавунну напалили. «Так він сякий-такий зажариться!» Груб-ник натопив лазню — так і пашить.

Сказали парубкові. От він іде в лазню, а за ним слідком іде Морозько з соломою. Тільки що ввійшли в лазню, аж там такий жар, що не можна! Морозько розкинув солому — й відразу так стало холодно, що парубок насилу обмився, та швидко на піч, та там і заснув, бо намерзся-таки добре! Вранці відчиняють лазню, думають — тільки з нього попі-лець зостався, — аж він лежить на печі; вони його й збу-дили.

— Оце, — каже, — як міцно спав!Та й пішов із лазні.Доповіли цареві, що так, мовляв, і так: на печі спав,

і в лазні так холодно, наче цілу зиму не топлено. Цар засму-тився дуже: що його робити? Думав-думав, думав-думав…

— Ну, — каже, — як дістане мені на ранок полк вій-ська, то вже дам свою дочку за нього, а не дістане, то от мій меч — йому голова з плечей!

А сам думає: «Де таки простому мужикові полк війська добути? Я цар, та й то!..»


От і дав наказ.Слухало й підслухав і розказав парубкові. Парубок знову

сидить та й плаче:— Що мені тепер робити на світі? Де я того війська

добуду?Іде на корабель до товариства:— Ой, виручіть, братці! Виручали не один раз з біди

і тепер виручіть! А то пропав я на світі!..— Не плач! — каже той, що ніс дрова. — Я тебе виручу.

Приходить слуга:— Казав, — каже, — цар, як поставиш завтра на ранок

цілий полк війська, — тоді твоя царівна!— Добре, зроблю! — каже парубок. — Тільки, — каже, —

скажи цареві, як не віддасть ще й тепер, то я його війною повоюю й силою царівну візьму.

Уночі повів товариш парубка в поле й поніс із собою в’язку дров. Як почав ті дрова розкидати, то що кине — то й чоловік, що кине — то й чоловік! І такого вій-ська набралось! На ранок прокидається цар — аж чує: грають.

Він питає:— Що там так гарно грає?— То, — кажуть, — той своє військо муштрує, що на

золотім кораблі прилетів.Цар тоді бачить, що нічого не вдіє, та звелів його покли-

кати до себе.…А парубок такий став, що його й не пізнаєш: одежа

на ньому так і сяє: шапочка золота, а сам такий гарний, що куди! Веде він своє військо, сам на воронім коні попе-реду, за ним старшина… Підступив під палац:

— Стій! — крикнув.Військо в лаву стало — як перемите!Він пішов у палац; цар його обіймає, цілує.— Сідай, мій зятю любий!Вийшла й царівна; як побачила — аж засміялась: який

у неї гарний чоловік буде!От їх швидко й повінчали, такий бенкет задали, що аж

до неба дим пішов.

іван Якович франко (1856–1916)

27 серпня 1856 р. в селі Нагує-вичі Дрогобицького повіту на Гали-чині в сім’ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий, ясно-окий хлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих.Родина Франків жила, як на ті часи, в до-статках. Ріс хлопчик роботящим, то-вариським. Він залюбки допомогав батькам по господарству, любив і ро-зумів підгірську природу.

Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам’ятав багато народних пісень.

Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи в сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім І. Франко переходить до так званої нормальної школи при монас-тирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобицької гімназії.

Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав над-звичайну пам’ять. За допомогою дядька по матері, як пише І. Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати україн-ською мовою «Шевченка… я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!»), — згадує письменник роки навчання. А до того був ще й дуже працьовитий.

Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев’ять років, по-мер батько. У сім’ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села. Працьовитий, добрий чоловік, він доклав усіх зусиль, щоб хлопець здо-був освіту. У шістнадцять років І. Франко втратив матір, вітчим одру-жився вдруге.

У липні 1877 р. Іван Якович був заарештований. Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною. Здобувши уні-

верситетську освіту, письменник їде до Відня, де одержує ступінь док-тора філософії.

У галузі дитячої літератури Іван Якович активно працює починаючи з 1890 р. Він опублікував збірку казок «Коли ще звірі говорили», на-писав низку оповідань. Найбільш «особистим» є оповідання «У кузні», де змальовано картини раннього дитинства майбутнього письменника, а найулюбленіший герой — хлопчик Мирон.

Похований митець на Личаківському цвинтарі у Львові.

47Іван Франко. «Фарбований Лис»

Іван Франко

фарБований Лис

Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки разів гонили його стрільці, цькували його хор-тами, ставили на нього капкани або підкидали йому отру-єного м’яса, нічим не могли його доконати. Лис Микита сміявся собі з них, обминав усякі небезпеки ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як ви береться на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було сміливішого, вигадливішого та спритнішого злодія. Дійшло до того, що він у білий день вибирався на полювання й ніколи не вер-тавсь з порожніми руками. Незвичайне щастя і його хитрість зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього.

— Що ви собі думаєте! — похвалявся він перед своїми товаришами. — Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з базару курку вкраду.

— Ет, не говори дурниць, — умовляли його товариші.— Що, дурниць? Ану, побачите! — гарячкував Лис.— Побачимо або й не побачимо. Там собаки зграями

по вулицях бігають. То вже хіба ти обернешся в блоху, щоб тебе не побачили й не роздерли.

— От побачите, і в блоху не перевернуся, і не розі-рвуть мене, — вів своє Лис і задумав завтра побігти до міста і з базару вхопити курку.

Але цим разом бідний Микита таки помилився. Поміж коноплями та кукурудзою він безпечно заліз аж до перед-містя; городами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дійшов аж на середину міста. Але тут біда. Треба було хоч на мить вискочити на вулицю, збігати на базар і вернутися назад. Але на вулиці й на базарі крик, шум, гамір, вози скриплять, колеса гуркотять, коні гримлять копитами, свині кувічуть — одним словом, клекіт такий, якого наш Микита і в сні не бачив, і в гарячці не чув.


Але що робити? Наважився, то треба кінчати, що почав. Посидівши годин зо дві в бур’яні під плотом, він звик до того гамору. Позбувшися першого страху та роздивив-шись потроху, куди й як найкраще бігти, Лис Микита набрався відваги, розбігся й одним духом скочив через пліт на вулицю. Вулицею йшло та їхало людей багато. Сто-яла курява. Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла. А Микита тому й рад. Знітився, скулився та ровом як чкурне просто на базар, де довгим рядом сиділи жінки, держачи в решетах та в кошиках на продаж яйця, масло, свіжі гриби, полотно, курей, качок і інші такі гарні речі.

Але не встиг він добігти до базару, коли йому назустріч біжить Пес, з іншого боку надбігає другий, а там бачить третього. Псів уже наш Микита не одурить. Зараз про-нюхали, хто він, загарчали та як кинуться до нього! Наш Микита закрутився, мов муха в окропі: що тут робити? Куди дітися? Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі одчинені ворота, а з воріт на подвір’я. Зіщулився тут і роз-дивляється, куди б його сховатися. А сам наслухає, чи не біжать Пси. Ого! Чути їх! Уже близько! Бачить Лис, що на подвір’ї в кутку стоїть якась діжа. От він, недовго дума-ючи, скік у діжу та й сховався. Щастя мав, бо ледве він щез у діжці, коли прибігли цілою купою Пси, гавкаючи, гарчачи, нюхаючи.

— Тут він був! Тут він був! Шукайте його! — кричали передні.

Ціла юрба кинулася по невеликому подвір’ю, по всіх закутках гребуть, нюхають, дряпають — Лиса й сліду нема. Кілька разів підходили й до діжі. Але негарний запах, який ішов від неї, відганяв їх. Врешті, не знайшовши нічого, вони побігли далі. Лис Микита був урятований. Урятова-ний, але як!

У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густої, на олії розведе-ної фарби. Бачите, в тім домі жив маляр, що фарбував будинки, паркани та садові лави. Завтра він мав фарбувати якийсь великий паркан і відразу pозвів собі півдіжі фарби


та й поставив її в кутку на подвір’ї, щоб мати на завтра готову. Вскочивши в цей розчин, Лис Микита в першу хвилину пірнув у нього з головою і мало не задушився, але потім, діставши задніми ногами дна бочки, став собі так, що все його тіло було затоплено в фарбі, а тільки морда, така ж синя, трішечки стирчала з неї. Отак він виждав, поки минула страшна небезпека. Серце в бідо-лахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олії душив його, але що було робити! Добре, що живий! Та й то ще хто знає, що буде? Що, як надійде господар бочки і застане його тут?

Майже вмираючи зі страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, добре знаючи, що коли тепер, у такім вигляді, з’явитися на вулиці, то вже не тільки Пси, а й люди кинуться за ним і не пустять його живого. Аж коли смеркло, Лис Микита прожогом вискочив із свого незвичайного купелю, перебіг вулицю і, не помічений ніким, ускочив до садка. А звідси бур’янами, через перелази, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу. Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не стекла трохи та не висохла. Вже добре стемніло, коли Микита добіг до лісу, і то не з того боку, де була його хата, а з протилежного. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому ще треба було бігти зо дві милі, але на це в нього не стало вже сили. Тому, під-кріпившися трохи кількома яйцями, які знайшов у гнізді перепелиці, він ускочив у першу-ліпшу порожню нору, роз-горнув листя, зарився в ньому з головою і заснув, справді як після купання.

Чи пізно, чи рано прокинувся він на другий день, цього вже в книгах не записано. Вставши од сну, позіхнувши смачно і сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому немила пригода, він обережненько, лисячим звичаєм, виліз із нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокійно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях.

«Саме добра пора на полювання», — подумав. Але в ту хвилину зиркнув на себе — лишенько! Аж скрикнув бідолаха. А це що таке? З переляку він кинувся тікати, але сам від себе не втечеш.


Зупинився і знову придивляється: та невже це я? Невже це моя шерсть, мій хвіст, мої ноги? Ні, не впіз-нає, не впізнає, та й годі. Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лус-кою, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне, а важке, мов довбня, і також колюче. Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхується, пробує обтріпати — не може. Пробує обкачатися в траві — не може. Пробує дряпати із себе ту луску кігтями — болить, але не пус-кає. Пробує лизати — не йде. Побіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмити фарбу, — де тобі! Фарба олійна, вночі у теплі засохла добре, не пускає. Роби, що хочеш, брате Микито!

Де не взявся Вовчик-братик. Ще вчора він був добрим знайомим нашого Микити, але тепер, побачивши нечу-ваного синього звіра, всього в колючках та з таким здо-ровенним, мов із міді вилитим хвостом, він аж завив з переляку, а отямившися, почав утікати — ледве хли-пає. Натрапив у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого він так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепече:

— Он там… Он там… Он там… Ой, та й страшно ж! Ой, та й люте ж!

— Та що, що таке? — допитують його знайомі.— Не знаю… Не знаю… Ой, та й страшне ж!Що за диво! Зібралося навколо чимало звірів заспоко-

юють його, дали води напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жменьки волосся між очей і пустила на вітер, щоб так і його переполох розвіявся. Але де тобі, все дарма! Бачачи, що з Вовком біда, звірі вирішили йти усі разом у той бік, де показував Вовк, і подивитися, що там таке страшне. Підійшли до того місця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собі та й кинулися врозтіч. Де ж пак! Такого звіра ні видано, ні чувано, відколи світ світом і ліс лісом. А хто там знає, яка в нього сила, які в нього зуби, які кігті і яка його воля?


Хоч і як тяжко турбувався Лис Микита своїм новим виглядом, а все-таки він добре бачив, яке враження спра-вив його вигляд на Вовка та інших звірів.

«Гей, — подумав собі хитрий Лис. — Та це не погано, що вони мене так бояться. На цьому можна добре виграти. Стійте, лишень, я вам покажу себе». І, піднявши вгору хвіст, гордо надувшись, він пішов у глиб лісу, де знав, що є місце, де сходяться всі лісові звірі. Тим часом поголоска про нового й страшного звіра розійшлася геть по всьому лісі. Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека подивитися на нового гостя, але ніхто не смів підступити ближче. А Лис Микита мов і не бачив цього, йде собі поважно, мов у глибокій задумі, а прийшовши на середину звіриного майдану, сів на тім пеньку, де звичайно любив сидіти Ведмідь. Сів і жде. Не минуло й півгодини, як нав-коло майдану насходилося звірів і птахів видимо-невидимо. Всім цікаво знати, що воно за проява, і всі бояться її, ніхто не сміє приступити. Стоять здалека, тремтять і тільки чекають хвилини, щоб дати драпака.

Тоді Лис перший заговорив до них ласкаво:— Любі мої, не бійтеся мене. Приступіть ближче, я хочу

вам щось дуже важливе сказати.Але звірі не підходили, і тільки Ведмідь, ледве-ледве

переводячи дух, запитав:— А ти ж хто такий?— Підступіть ближче, я вам усе розповім, — лагідно

й солодко говорив Лис. Звіpі трохи наблизилися до нього, але зовсім близько — не наважилися.

— Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і ра- дійте! Сьогодні рано Святий Миколай виліпив мене з небес-ної глини, придивіться, яка вона блакитна. І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Гостромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний за своє життя і своє добро. Йди на землю і будь царем звірів, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів». Почувши це, звірі аж у долоні сплеснули.

— Ой, Господи! Так це ти маєш бути нашим царем?


— Так, дітоньки, — поважно мовив Лис Микита.Нечувана радість запанувала в звіринім царстві. Зараз

кинулися робити порядки. Орли та Яструби наловили курей, Вовки та Ведмеді нарізали овець, телят і нанесли цілу купу перед нового царя. Він узяв часточку собі, а решту по спра-ведливості розділив між усіма голодними. Знов радість запанувала, почулися подяки. От цар! От добрий! От пре-мудрий! Та за таким царем ми проживемо віки вічні, мов у Бога за дверима.

Пішли дні за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим і м’якосердним, тим більше, що тепер не треба було самому ходити на лови, засідати, мордувати. Усе готове, зарізане, навіть обскубане і обпатране приносили йому послужливі міністри. Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той кращий, а хто слабший, то ніколи не вигравав справи.

Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голодний. Кого вбили мисливці, той загибав, а хто втік, той радів, що живе. А проте всі були дуже раді, що мають такого мудрого, могутнього і ласкавого царя, а надто такого несхожого на всіх інших звірів.

І Лис Микита, зробившись царем, жив собі, не тужив. Тільки одного боявся: щоб фарба не злізла з його шер-сті, щоби звірі не пізнали, хто він є справді. Для того він ніколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався і спав тільки на м’якій перині. І взагалі він пильнував, щоб нічим не показати перед своїми міністрами, що він є Лис, а не звір Гостромисл.

Так минув рік. Надходили роковини того дня, коли він став царювати. Звірі надумали врочисто святкувати той день і справити великий концерт. Зібрався хор з Лисів, Вовків, Ведмедів, написали чудову кантату, і ввечері після великих процесів, обідів і промов на честь царя хор виступив і почав співати. Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж вуха в’янули. Але як молоді лисички в народних вбраннях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг втриматися. Його серце було переповнене,


його обережність заснула, й він, піднявши морду, задзяв-котів і собі по-лисячому. Господи! Що сталося? Всі співаки відразу затихли. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та це ж Лис! Простісінький фар-бований Лис! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований. Тьху! А ми собі думали, що він не знає хто такий! Ах ти, брехун! Ах ти, обманщик!

І, не згадуючи вже ні про його добродійства, ні про його хвалену мудрість, а люті за те, що так довго давали йому дурити себе, всі кинулися на нещасного Микиту і розірвали його на шматочки.

василь королів‑старий (1879–1943)

Народився письменник 4 лютого 1879 р. в селі Ладен Прилуцького повіту на Полтавщині, а помер да-леко від рідної домівки — 11 грудня 1943 року в містечку Мельник, що знаходиться в Чехословаччині.

Після закінчення Полтавської духовної семінарії, а потім Харків-ського ветеринарного інституту Ва-силь Королів працював ветеринаром і водночас проводив велику просвіт-ницьку роботу, особливо серед се-лянства. Він займався укладанням народних календарів та листівок, які були дуже потрібними у повсяк-денному житті та побуті. Як зоове-теринар, видавав брошури та неве-

личкі книжечки з цінними порадами про те, як доглядати за свійськими тваринами. Найбільш відомі його науково-популярні книги «Скотолі-чебник» та «Кролики».

Під час другої російської революції та громадянської війни Василь Королів сповна віддається журналістській та видавничій справам: редагує журнал «Книгар», співпрацює у видавництвах «Час», «Відродження», «Сміх», «День» (деякі з них він засновує сам).

На початку 1919 року, коли не було вже надії на відновлення за-конної влади Української Народної Республіки, Василь Королів-Старий, як чимало інших літераторів, змушений був емігрувати за кордон. Там працював в Українській сільськогосподарській академії в Подєбрадах і активно продовжував видавничу, перекладацьку, наукову і письмен-ницьку діяльність.

Найповніше розкрився талант письменника у збірці казок «Нечиста сила». Королів-Старий поставив перед собою нелегке і, на перший по-гляд, дивне завдання — облагородити «нечисту силу», показати наро-дові традиційно злі й лихі алегоричні персонажі добрими, такими, які здебільшого приносять людям користь. Приємно, що письменник вико-ристовує не лише український матеріал. Наприклад, у казці «Нечиста сила» діють персонажі з фольклору інших народів: на Лису гору під Ки-євом на свою нараду злітаються Диви та Джини з Персії, Тролі та Ельфи з Німеччини і Швеції, Коррігани та Нічні Прачки із Франції, чеський водяник Гастрман, польський чорт Борута, кавказький дух Гуд, єврей-ський чорт Хапун та багато інших дивовижних істот.

Збірка казок «Нечиста сила» — поки що єдина книжка, що вийшла передруком у наш час на батьківщині письменника. А вперше вона по-бачила світ 1923 року в чехословацькому місті Каліш.

55Василь Королів‑Старий. «Хуха‑Моховинка»

Василь Королів‑Старий

хУха‑моховинКа

Вона була останньою.Народилася не ранньою весною, як усі її сестри та брати.

Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була най-меншою в родині, «мізинчиком». Її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха*, звичай-ненька, слухняна, роботяща. А граючись з іншими малими Хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кли-кали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.

Коротко кажучи, це була дуже гарна Хушка, може, ліпша, як всі інші Хухи в тому лісі.

Звали її Моховинка.Ми, люди, всіх Хух звемо просто Хухами, так само,

як і вони кажуть на всіх нас просто Люди. А тим часом Хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісо-вими; ті, що по проваллях та скелях, — печерницями; що понад річками та озерами, — очеретянками; ті, що у висо-кій траві та бур’янах, — бур’янками. Бувають ще: степо-вички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі Хухи, як котики, не люблять вогкого.

Моховинка була зроду лісовою Хухою. І не тільки лісо-вою, а ще й боровинкою, бо народилась вона в густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що Хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруй-нує милу їм їхню батьківщину.

А це буває дуже-дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, ду- мають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі,

* Плоха — незла, несмілива, спокійна.


або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помі- чають та розуміють чужі сльози…

Однак тому великому бору, у якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, руба- ли ж ліс тільки невеличкими частками, й він швидко вирос-тав знову.

У тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було пізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й зокола*, й зсередини — м’яким зеленим мохом.

Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вов-ночку, що, мов шовком, вкривала все її тільце… Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — «братки». Та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки.

Як і всі інші Хухи, Моховинка так само мала мінливу вовночку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають Хухи. Моховиночка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. Але ж коли вона бігала по соснових старих глицях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. Біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіолетовою, на снігу ставала білою.

Через те люди так рідко й помічають Хух. Хоча ж і те треба казати, що люди взагалі дуже неуважні: вони мало дечого помічають навколо себе. До того ж, далеко-далеко не кожний може побачити Хуху…

Одного дня Моховинка прокинулася спозаранку: ще й не світало. Прокинулася, бо їй стало холодно. Вона вигля-нула у віконце й побачила, що по лісу на глицях й на деревах лежить якась срібна пелена. Спочатку вона помислила, що то була імла, але ж коли придивилася краще, то помітила,

* Зокола — зовні.


що те було не подібне ні на імлу, ні на важкий туман, що часом котив бором. А був то перший сніг, бо вже зачинався підзимок.

Щоби не змерзнути, Моховинка витягла зі своїх зимових запасів сухого моху й затулила щільненько вхід у хатку. Потім знову скрутилася клубочком та й заснула. Але недовго вона спала. Збудив її якийсь страшний звук. Почула вона, неначе хтось міцно гупнув біля неї, аж у вухах задзве-ніло. Сама ж вона так підплигнула на своєму ліжку, що аж її ніжки вгрузли в мох, а манісінька подушечка з м’якенької кульбаби покотилася на долівку. Тої ж хвилини щось гуп-нуло знову, ще дужче. Хуха прожогом відчинила віконце й побачила чоловіка.

То був дід у великих повстяниках, що майже цілком застували їй дивитися. Він вихнувся, щось блиснуло в пові-трі, й те блискуче вдарило по її сосні. Знову аж луна пішла від того дзвінкого удару, а її сосна жалібно застогнала.

Перелякана Моховинка притьмом плигнула до дверей і між дідовими ногами проскочила надвір. Навколо стояло вже чимало інших Хух і сумно дивилися, як дід рубав сосну. Їм було боляче слухати, як плаче та красна троїста сосна. Але ж що вони, манесенькі, могли зробити? Як могли їй допомогти?

Тільки ж один старий, мудрий і досвідчений Хо-Суковик надумався.

— По тому, як той дід поспішає та оглядається, — промовив Суковик, — я бачу, що він робить не по правді! А біжіть, лишень, діти, до лісника, пищіть, шкрябайте йому у віконце, аж поки він не прокинеться. Забіжіть котрийсь по дорозі до Лісовика, скажіть і йому — він щось вигадає…

Хухи мерщій покотили до лісникової хатинки. Там вони пищали, хрокали, стукали у вікна, аж поки не про-кинувся лісник.

— Що воно за знак? — промовив він сам до себе. — Дерева стоять і не поворухнуться, а воно щось шумить та пищить. Чи не Хухи часом?

Тоді Хухи почали ще дужче шкрябатися по шибах. Ліс-ник накинув кожушину на плечі й вийшов на поріг. Тут його призвичаєне вухо здалеку вловило стук сокири. Він хутчій вхопив рушницю й побіг у ліс. А поперед нього біг його


ловецький пес, а ще поперед пса котили щасливі Хухи. Та тільки ж дід ще здалеку зачув небезпеку й подався тікати.

І таки втік. Але ж Моховинчину хатинку було знищено, сплюндровано. Одну стіну було зовсім видалено, мох поні-вечено й розкидано, а всередину не можна було й пролізти: стільки там валялося великих і малих трісок та кори. При-йшла на Моховинку біда…

* * *

Що було робити?.. Проситися до когось в хатку було незручно, бо у Хух такий звичай, що кожна доросла Хуха повинна мати свою окрему хатинку. Через те вони й буду-ють такі манісінькі хатки, що навіть удвох там не можна зручно поміститися. Турбувати ж хоча б і рідних батьків, чи там сестер, або братів жодна Хуха собі не дозволить. Отож лишалося одно: шукати нового помешкання, дарма що всі родичі й знайомі кликали Моховинку до себе жити.

Одубілими рожевими лапками побігла Хуха по білому, холодному снігу, заглядаючи під кожне дерево, під кожний кущик. Але ж у тому лісі було повно Хух. Скрізь, де тільки було дупло чи якась нірка, — там уже була інша Хуха або Хо.

Моховинка бігла все й далі. Була вже й обідня пора, а вона ще зранку нічого не їла. Охляла, знесилилась, пере-мерзла. Ледве пересувала ноженятами, але ж мандрувала все далі. Нарешті скінчився ліс, і Моховинка вийшла на узлісся. Там побачила вона незрозумілі їй величезні білі купи. Здалека вони були подібні до того, в чому жив ліс-ник. Коли ж вона наблизилась до них, то вчула, що відтіль тягне теплом і чимось дуже смачно пахне.

З одного боку меншої купи вгледіла вона дощову соснову стіну. Під нею було кілька щілин, якими можна було про-лізти. Моховинка заглянула в дірку й побачила велику теплу хату. В тій хаті лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вони мали роги й довгі, як у Водяника, бороди, але дивились на неї лагідно своїми жовтими очима.

Моховинка часто бачила диких кіз, навіть влітку гра-лася з деякими козенятками, то й тепер вона не злякалася цих незнайомих створінь, бо вони трохи нагадували тих, що


були в лісі. Через те вона привіталася й пролізла щілиною під ворітьми в козячий хлівець…

Тут було тепло, було багато запашного сіна, що так само гарно пахло, як і її улюблений мох. Господарі були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя, й самі запросили її тут лишитись та оселитись. І хоча, зви-чайно, Хухи не живуть по хлівах, — Моховинка не мала чого іншого робити.

Так і стала Хуха-боровинка Хухою хлівною…

* * *Через якийсь час відчинилися ті дверцята, під якими

пролізла Моховинка, й у хлівець вступила дівчинка. Вона була гарнесенька, білява, з блакитними очицями. І одразу сподобалась Моховинці.

Дівчинка увійшла з дійницею та шматочком хліба, що був дуже смачний, бо Хуха потім знайшла на соломі три крихітки й наїлася досхочу. Дівчинка пестила кіз, цілу-вала їх в рожеві мордочки, подоїла молочко, щільненько затулила дверцята й пішла собі. Так щодня приходила вона кілька разів у хлівець. Так само приходив сюди і сам госпо-дар, що приносив козам їсти. А коли стало кілька тепліших днів, то вкупі з дівчинкою щоразу був і манесенький хлоп-чик. Він був такий самий милий, як і його сестриця…

Минав день за днем. Тихо й спокійно жила в козячому хліві Хуха-Моховинка. Було їй тут тепло, мала вона м’яку постіль, їжа була смачна та повна. Могла вона їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалось з дійниці на сіно.

Одного бракувало Моховинці: не було тут ніде поблизу жодної іншої Хухи. А кожний знає, як тяжко жити без рідного товариства в чужій стороні!..

І Хуха мріяла й удень і вночі, коли ж прийде час, що вона зможе повернутись до своєї батьківщини. Однак тільки мріяла, бо що далі, то все ставало холодніше, а Моховинка боялася виткнути на мороз свою жовто-фіолетову мордочку. Вона ще не знала, що по зимі завжди приходить весна. Сподіва-лася ж тільки того, що, коли вже вона зовсім виросте й у неї


зробиться дуже густа вовночка на кожушку, — тоді тільки зможе вона, не боячись морозів, повернути до рідного краю.

* * *Одного дня в хліві трапилось нещастя.Як приходив увечері господар з великим оберемком сіна

для кіз, то його зненацька покликали з хліва. Він поспі-шав і забув узяти із собою ту сітку, у якій звичайно прино-сив сіно. Отже, вночі в ту сітку й заплуталась старша коза Лиска. Чим дужче вона борсалася в ній, тим дужче заплу-тувалась. Вранці Моховинка побачила Лиску зовсім безпо-радною. Вона лежала зі спутаними ногами, голова також застромилася в поплутані мотузки, бідна коза не могла пово-рухнутись, а тільки жалібно мекала. Менша кізка Оришка ходила навколо своєї подружки, лизала її, обнюхувала, також мекала, але не могла їй нічим допомогти.

Тоді Моховинка кинулася кликати дітей. Вискочила вона щілинкою під дверима й побігла до хати. Тут вона вищала, муркотала під вікнами й під дверима, але ніхто в хаті не чув її ніжного голосочку. І тільки тоді, коли вже господар, виходячи надвір, відчинив двері, могла Хуха про-скочити в хату. Тут вона враз ускочила в ліжко до дітей.

Але Хухи не можуть говорити, доки бувають невидимі. Вони тільки пищать, як мишки, або ж муркочуть, як котики. Сили вони також не мають, бо легесенькі, як пушинка, а м’якесенькі, як вата. Тим-то як не намагалася Моховинка розбуркати діток, нічого не могла зробити. Вони тільки крізь сон чули її пухнате тільце, чули, як ніжно вона лоскоче їх своїми лапками по обличчю, й, посміхаючись, спали далі.

І тільки тоді, коли вже мама зварила снідання, пробур-калися дітки. Вони прокинулися веселі й почали розпові-дати, який гарний їм снився сон.

— Ненечко! — гукали вони одне поперед одного. — До нас у ліжко вскочило щось таке, мов котик. Тільки то не був котик. Гарнесенький, м’якесенький. Мордочка мов квіточка, а голосок, як у мишки.

Але мама їм відповіла:— То вві сні таке часом ввижається. В житті ж такого

не буває. Їжте, дітки, кулешик.


Бідна ж Хуха бігала навколо дітей і не могла їм нагадати про Лиску, що лежала спутана в хліві. І вже аж тоді, коли з хати вийшли тато й мама, Моховинка наважилась показа-тись дітям. Вона могла це зробити, бо ж ті дітки були дуже добрі. А відомо, що тільки дуже добрі дітки, що ніколи нікого не уразять, тільки ті можуть побачити на власні очі живу Хуху.

Дуже зраділи дитинчата, коли перед ними з’явилося те миле звірятко, що вони бачили його уві сні. Хлопчик нахилився до Моховинки, щоб узяти її на руки, але ж вона вислизнула в нього з-поміж пальчиків й тонесеньким голо-сочком, як струна продзвонила:

— Хутчій! У нас нещастя! Коза Лиска заплуталася в сітку! — Й з тими словами вона побігла до дверей. А за нею побігли й діти…

Так Хуха врятувала свою приятельку Лиску, яка дозво-лила їй жити в теплому хлівці.

Діти були їй дуже вдячні. Тепер вони приносили Мохо-винці крихітки всього того, що їм давали найсмачнішого. А Хуха, коли ніде поблизу не було когось із людей, пока-зувалася дітям, гралася з ними, дуже їх бавила.

Ще проминуло чимало часу. Колись на Масляній тато й мама поїхали до другого села в гостину до бабусі. Діти ж запросили Моховинку до хати. Там вони весело забавлялися, бо Хуха була моторна й уміла вигадувати всілякі виграшки. Саме тоді, коли вона показувала, як по деревах стрибає вивірка, нечутно відчинилися двері й у хату увійшов отой самий дід, що хотів колись зрубати сосну, в якій жила Моховинка.

— Тікайте, діти! То ж Хуха! — закричав він страшним голосом, угледівши Моховинку, й кинув на неї сокиру, щоб її вбити.

Хуха враз стала невидимою. Однак вона не встигла як слід відскочити, й гостряк сокири влучив її по задній ніжці. Вона болісно запищала і, шкандибаючи, попід лавками поко-тилася до дверей. А той лихий дід почав її лаяти й ганити увесь Хушачий рід.

— То — лихі тварини! — говорив він дітям. Вони тільки те й роблять, що чинять якесь лихо людям. Та й нема ж чого дивуватись, бо то ж — Нечиста Сила!..


Діти слухали й не йняли тому віри. Вони вже й самі добре знали Хуху. Бачили вони навіч, яка вона мила, добра, плоха, нешкідлива. Знали вони, як Моховинка вболівала, коли кому була якась прикрість, пам’ятали, як вона вря-тувала їхню Лиску. Й тому не могли вони повірити словам злого діда, що говорив про те, чого сам не знав, а тільки чув від інших, також не знаючих людей.

Навпаки, дуже вони жаліли бідну Моховинку, скрізь шукали її, кликали, приносили їй найсмачнішої їжі. Але їжа лишалася незайманою. Хуха ніде не обзивалася…

* * *Поранена Моховинка мовчки чекала під лавкою, аж

поки хтось не відчинив з хати дверей. Тоді вона виско-чила надвір. На хвилинку забігла в хлівець, попрощалася, красненько подякувала гостинним козам за їхню ласку й пошкандибала до свого рідного бору.

В лісі вже зачинав танути сніг. Починало вже пригрівати весняне сонечко. Тепер Моховинка вже й без того не боялася холоду, бо ж вона була зовсім дорослою. В лісі вона зна-йшла маленьку ямочку під каменем, надряпала з-під снігу м’якого моху й зробила собі тимчасову хатинку. Там вона перебувала аж до літа, коли вже могла знайти собі житло.

Всі Хухи-боровинки раділи з її повороту. Залюбки вони слухали її цікаві оповідання про те, як цілу зиму прожила вона з козами та людьми. Й з того часу почали її кликати хатньою Хухою, або кривенькою Моховинкою.

* * *Минув після того цілий рік. Знову в лісі нападало багато

снігу. Тільки ж тепер Моховинка вже не боялася зими. З поміччю своїх родичів вона вибудувала собі гарнесеньку хатку, наносила повну хижку запасів: сушених грибків, меду, в’ялених ягідок, корінців, суничного чаю. І жилося їй дуже добре. Удень вона працювала по господарству, а ввечері йшла кудись у гості до подружок. Також робила все, що Хухам загадували Мавки.

Якось довелося їй іти далеко, аж на другий бік лісу на іменини старого, мудрого й всіма поважного Хо-Суковика.


Надворі було дуже холодно. Крутила така віхола, що й світу Божого не було видно.

Моховинка котила з кучугури на кучугуру й вже пере-бігла аж до середини лісу, коли зненацька вчула стогін. Прислухалась і впізнала: стогнала якась людина. Вона мет-нулась у той бік й угледіла в наметі майже зовсім замете-ного снігом злого діда. Біля нього лежала зрубана сосна. Він обезсилів, задубів і, почуваючи, що йому надходить кінець, голосно молився.

— Господи! — стогнав він. — Пробач мені мої гріхи… Я не хотів би покинути цей світ, не покаявшись…

Й він почав перелічувати всі злочини та кривди, які вчинив протягом свого життя.

— Але ж, — говорив він, — коли б мені врятуватися на цей раз, то заприсягаюся, що до смерті вже не зроблю жодного лихого вчинку. Не крастиму, не лаятимусь, нікого, нікого, навіть мухи не скривджу!..

Шкода стало Моховинці старого, безпомічного діда. Забула вона й про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини. Як хотів він її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою. Швидше покотила вона туди, куди йшла, бо знала, що там здибає цілу громаду Хух. Там вона розповіла, що бачила, й прохала допомогти. Недовго їй довелося й прохати, бо ж всі Хухи мають добре серце. Вони гуртом кинулись до діда, що вже ледве дихав. Одні огор-нули його зі всіх боків своїми теплими кожушками; інші здмухували з нього сніг; інші лапками розгрібали намет.

Дідові стало тепліше. Він почув, як знову побігла його жилами затужавіла кров. Потім простяг одну руку, вона була вільна, обперся другою на сучок і висмикнув одну ногу, а потім і другу.

Радий та щасливий, виліз він з намета й став на снігу.Було все навколо сіро. Віхола крутила так, що не можна

було вгадати, куди буде праворуч, а де — ліворуч. Дід постояв, а потім застогнав знову.

— Яка з того поміч, що я здолав вилізти з снігу? Все одно в цій віхолі не знайду я дороги додому. Так чи інакше мені помирати, бо ж хто мені покаже дорогу?!


Тоді перед ним об’явилася Хуха-Моховинка.— Хуха! — затрусився він і закричав не своїм голосом,

шукаючи сокири.Він одхилився з твердого місця й знову загруз у наметі.

Там стояв безпомічний, мов закам’янілий. Але в тій хвилі почув тонісінький голосочок:

— Так, я — Хуха! І навіть та сама, якій ти зруйнував торік хатку, а потім у хаті в добрих людей хотів мене зару-бати своєю сокирою…

Дід затрусився ще дужче. Він був певен, що тепер Хуха помститься на ньому.

— Але ж тобі нема чого мене боятися! — продовжувала Моховинка. — Знай, що всі Хухи на світі ніколи не шкодять людям, а навпаки, дуже часто їм допомагають. Ми — добрі й не пам’ятаємо лихого. Це ж ми, Хухи, допомогли тобі вилізти з намета. А тепер я допоможу тобі вийти й з лісу. Не бійся нічого й іди за мною!

Дід все ще стояв нерухомо. Щелепи в нього трусилися, зуби цокотіли, й він не міг вимовити жодного слова.

— Ну, не марнуй часу. Ходім! — ще раз звернулася до нього Моховинка й потихеньку покотила вперед.

На узліссі, коли вже стало видко, як блимають по селян-ських хатах вогники, Моховинка спинилась.

— Тепер вже я буду вдома, — радісно промовив дід. — Як же я тобі віддячу? — спитав він потім Хуху.

— Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності. Але ж на пам’ятку цього дня я б просила в тебе ось про що. Не забудь, що ти обіцяв, коли вже замер-зав у наметі. А по-друге, розкажи людям, що з тобою тра-пилось. А тепер ходи здоров!..

Тої ж миті Моховинка зникла, але вона ще чула, як дід щиро їй дякував.

Швиденько вона покотила на Хушині збори, де чекали її веселі вечорниці у старого Хо.

А дід щасливо дійшов до своєї хатини й з того часу почав переконувати й дітей, і дорослих, що не слід боятися маленьких, добрих та гарнесеньких Хух…

65Василь Королів‑Старий. «Потерчата»

Василь Королів‑Старий

потерчата

Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася. Вже давно перестояла вечеря, час би й спати лягати, а дяка Оверка нема та й нема. А господині ж найгірше, коли вона когось чекає до столу, а той не йде.

— Неначе тобі в болото пірнув! — промовила дячиха сама до себе й із серця підкинула цілий оберемок дров до печі.

Дрова голосно зашкварчали й почали так тріщати, мов там, у печі, хтось лущив горіхи. По вікнах, підлозі й стелі бігали рожеві зайчики. В запічку зацвірінькав цвіркунець, в хату потягло теплом. Стало світліше й веселіше. Великий кіт звівся на лежанці, спочатку вигнувся дугою, а потім витягся, позіхнув і пішов на руки до дячихи. Тут він так гарно почав муркотати, що дячисі аж полегшало на душі. Вона задивилась на вогонь, як він переплигував з однієї деревини на другу. Немов хтось чіпляв до деревин білі, сині, рожеві та жовті трем-тячі краплинки блискучого шовку. Вона поклала руки на стіл, схилила на них голову, позіхнула раз-другий та й задрімала…

Чекав дяка-господаря й Домовик. Він звик, що й дяк також, як сам Домовик, рідко відходив з дому на довгий час. Та ще Домовик любив старого господаря за те, що той завжди був веселий та говіркий, а коли бував з чогось задоволений, то виспівував дуже гарно тонесеньким голоском, мов малий хлопчисько, троїчне «Господи, помилуй!» — по тричі вряд. «Бач, випискує, мов комарик!» — посміхався тоді Домовик і почував від того велику приємність. Тепер же йому було сумно…

Дяк Оверко вийшов з дому ще вдосвіта до сусіднього села на Храм. Вже давно й споночіло, по селу вже в бага-тьох хатах погасили світло й повкладалися спати, а Оверка не було й не було…

Домовик виплигнув на хату й сів на теплий бовдур. Відтіль його приємно обвівало легеньким димом березових


дров і смачно пахла вечеря. Він подивився навколо, вхопив іскру з димаря, запалив люлечку й виглядав далі.

«Чи й справді не пірнув він часом у болото?» — поду-мав Домовик саме в той момент, як долі, біля печі, це саме промовила й дячиха Євпраксія.

Трохи ще посидів на бовдурі, а потім притоптав люлечку, щоб часом не впала якась іскра на солом’яну стріху. Тоді заглянув у бовдур, чи там справно горить, й почав злізати з даху.

Як і всякий порядний домовик, він довго вагався, чи виходити зі свого двору, чи ні. Все ще він чекав, що ось-ось дяк рипне хвірткою. А тим часом заглянув до собачої будки: чи не спить там Бровко? — подивився, чи Відьма замкнула хлів з коровами; відсунув цебер з цямрини, щоб той не впав у колодязь. І з кожною хвилиною Домовик помічав, як у нього в серці наростає неспокій за свого гос-подаря. Тоді вирішив, що за господарство йому нема чого турбуватись, бо в хаті була статечна господиня, а в оборі — Бровко, й швиденько вийшов з двору…

Стояв пізній підзимок. Ніч була темна, як добрий атра-мент*. Небо було затягнуте таким товстим чорним сукном, що крізь нього не пробивалося жодного променя зірки.

Домовик по-селянському насунув шапку на вуха й швид- ко подався назустріч господарю до великого болота, що було на шляху.

А саме в цей час дяк Оверко, добре уконтентований** на Храмовому святі й трошки під чарчиною вийшов з дру-гого села й підходив до болота з протилежного боку.

За селом вискочила поперед нього з-під вільхи маленька, мов темний клубочок, левадна Хуха. Вона помітила, що дяк трохи п’яненький, і покотила попередити Потерчат, щоб ті заздалегідь розсвітили свої каганці. Бо ж тільки Потер-чата могли показати дякові Оверкові справжній шлях в тім недобрім місці. Інакше він — п’яненький — міг дуже легко оступитися з дороги й загрузнути в болоті.

* Атрамент — чорнила.** Уконтентований — задоволений.


А дяк, хитаючись, помалу посувався вперед. Він нав- мисно цюкав ціпком на твердій підмерзлій дорозі, щоб почути, де буде м’яке болото. Знічев’я, та щоб було весе-ліше, він тихенько наспівував церковної пісеньки:

— Бла-а-ажен му-у-ж, іже не ідеть на совє-є-т нече-е-сти-вих. Алілуя, алі…

Раптом дяк урвав співу, бо побачив, як перед ним блим-нув малесенький зеленкуватий вогник.

— Свят, свят, свят! — скрикнув дяк Оверко, спираючись і протираючи очі. — Чи не випив я зайвої чарки? Може, допився до зеленого змія? Не дурно ж у мене перед очима зелені вогні плигають!..

Тим часом далі засвітився другий вогник, потім тре-тій, четвертий, десятий, двадцятий… То Потерчата роз-свічували свої каганці й бігли вперед понад дорогою, щоб вказати дякові Оверкові шлях додому. Потерчатка були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки ж їхні маленькі криві ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повільно. Тим-то дякові видавалося, що ті вогники тихо повзуть понад болотом, коливаються, як зачеплена головою лампадка в церкві. Він ще бачив, як вони то підскакували вгору, то поринали в долину. Це через те, що Потерчата бігли не рівним шляхом, а по багновиську й перестрибу-вали з купини на купину.

Від того видовиська дякові й хміль увесь вийшов з го- лови. Поза шкірою покотив мороз, неначе хтось посипав йому за комір холодного шроту*. Шапка також полізла з голови, дарма що на його блискучій лисині було всього тільки одинадцять волосинок, які тепер стали дибом.

«Та це ж мене манить нечиста сила», — подумав переля-каний дяк, як думають усі люди, коли їм трапиться вночі щось незрозуміле, до чого вони не звикли.

Він хитнувся набік, підібрав поли свого довгого каптана й, не знать чого, метнувся від дороги праворуч. Потерчата

* Шрот — сухі, подрубнені вичавки з насіння олійних рослин.


враз побачили, що він збивається з шляху. Злякавшися, що дяк може загрузнути в болоті, а тоді вони самі — малосилі — не зможуть його відтіль витягнути, вони збіглися до гурту, а потім всі посунули до нього й заступили йому дорогу.

Дяк Оверко зовсім отетерів. Не тямлячи себе, він мет-нувся вже ліворуч. Пробіг кілька ступнів і скочив на купину. Купина захиталася в нього під ногами, але ж не дуже, бо покраю* трохи вже була підмерзла. Однак він сам враз помі-тив, що вже втрапив у багновисько. Повний жаху, спинився він на тій купині й притаїв дух. Потерчата помислили, що дяк міркує, як йому йти далі, й знову побігли на шлях. А він дивився на вогники й мізкував: «Загибає моя душа! Кінець наближається!..». Тоді почав молитися та хрестити тремтя-чою рукою ту невидиму силу, що манила його до себе.

Потерчата не знали, що їм робити. Бігла хвилина за хви-линою, а дяк все стояв мов стовп, не рухаючись з місця. Вони знову повернули до нього, поставали навколо й почали співати всі разом. Той їхній спів нагадував шелестіння сухого очерету. Але ж то не очерет, то співали дитинчата-потерчата:

Ой, дяче, дяче!Ти ж сам не бачиш, Такою пітьмою Ступати кудою.Нас не жахайся, Нам довіряйся:Доведем додому По шляху твердому.

І знову вони почали посуватись понад болотом, освічу-ючи йому правдиву путь.

Однак дяк їх не зрозумів. Він все стояв і трусився, як лист на осиці. Потім ущипнув себе за носа, щоб перекона-тися, що він не спить і не марить.

— Ой, ой! — скрикнув він голосно, бо таки міцно ущип-нувся.

* Покрай — понад краями.


Коли ж помітив, що вогники відходять від нього все далі та далі, почав заспокоюватись.

— Ні, ні! Ти мене не одуриш, бісовське навожденіє! — сказав він сам собі. — Дзуськи! Я — особа духовна, у вівтарі буваю, а в церкві ж я — свій чоловік!.. Ну, звісно, ліпше в таку темряву сидіти вдома, як блукати сновидою чи стовбичити серед болота, мов Дідько. Отож недурно таки і в Святому Письмі сказано, що «блажен муж, іже не ідеть на совєт…».

І, не скінчивши своєї думки, він потихеньку зліз з ку- пини та обережно подався праворуч. Тепер, кидаючись то в один, то в другий бік, він вже зовсім згубив у тій пітьмі належний напрям і попростував у самісіньке болото. Тільки раз чавкнула нога в багні, й він полетів у підмерзлу воду сторч головою. Шапка йому злетіла, гарусовий шарф на шиї розмотався. Дяк почав борсатись, але ж довгі поли ватяного каптана* враз намокли, стали важкі, облипали йому ноги й не пускали вилізти з багна. В розпачі він почав вичиту-вати молитов, бо ж з обов’язку він був чоловік богобояз-ливий, а потім, як почув, що загрузає ще дужче, щосили закричав не своїм голосом:

— Рятуйте! Рятуйте, хто в Бога вірує! Потопаю в болоті, яко фараон Гонитель!..

Той покрик почув Домовик. Ще здалеку він побачив, як у тім напрямі побігли Потерчата з каганцями, й умить зрозумів, що таке сталося. Мов цап, пострибав він чим-дужче по купинах. Потім підскочив до загрузлого в болоті дяка, перевернувся на стару вербу й простягнув йому просто в руки дебелого сука. Дяк Оверко вхопився обома руками за той сучок і почав видиратись нагору. Тим часом Домо-вик мигнув кілька разів другою вітою Потерчатам, щоб вони швидше погасили свої вогники. Він бо бачив, що дяк їх дуже злякався.

Потихеньку підштовхуючи свого господаря з багна, Домовик вивів дяка на суходіл. Тут він поставив його лицем у напрямі дороги, витяг з болота шапку, непомітно

* Каптан — старовинний чоловічий верхній одяг.


прив’язав її до шарфа й прошепотів на вухо таким спосо-бом, щоб дяк подумав, ніби то він сам так намислив:

— Іди тепер, Оверку, просто й нічого не бійся!Почувши під собою твердий ґрунт, мокрий, промерзлий

дяк, забувши й про свою шапку, щосили подався вперед. Швидко він помітив край дороги три тополі, що стояли перед цариною села. Далі угледів на обрії й білу дзвіницю церкви, біля якої була його хата.

Тепер він зітхнув з полегшенням. Трохи було йому страшно, що ж скаже дячиха Євпраксія, що він так заба-рився та затьопався… Витяг він з кишені мокру червону хустку, витер з чола холодний піт. Потім нюхнув тютюну, чхнув, аж йому іскри з очей посипалися, і підступив до своєї хвіртки.

Домовик заскочив наперед і відчинив йому ворота; потім поміг їх щільненько зачинити, а дяка пропустив у хату поперед себе. Тут знову він причинив за господарем двері, бо той сам забув це зробити, — такий він був стурбований пригодою та щасливий, що врятувався від біди.

Домовик також радів, що йому вчасно прийшла думка йти рятувати господаря, бо в тім малім болоті не було ні Водяника, ні Русалок, а малі Потерчата не могли б самі врятувати дяка. Але ж коли дяк Оверко став біля печі перед світлом, то Домовик не міг втриматись від реготу. Неначе меблі затріщали, так пролунав його сміх.

І було чого! Дяк увесь був вимазаний чорним глеєм, по всьому обличчю було розмазане багно, виглядав він, неначе мокра курка, а на самому носі налипла добра купа бруду, що висіла, мов кишка в індика.

Домовиків сміх розбудив дячиху. Вона лупнула очима раз, лупнула вдруге й підскочила, мов опечена.

— Мати Божа Почаївська! Що ж це за Марюка?! — сплеснула вона в долоні. — Амінь, амінь! Розсипся!..

— Не кричи так велегласно, стара! — лагідним голосом промовив дяк. — Це — не Марюка, це — я, живий і невре-димий раб Божий, дячок Оверкий! — і він скоса поглянув, чи нема в руках у дячихи якогось деркача, бо добре знав, що нашкодив.


І справді! В тій хвилині вона нагнулася під припічок та й вхопила в руку віника.

— Ах ти ж такий-сякий, забродо, п’янице! Ось тобі покажу «раба Божого»! Побачимо, чи будеш ти тепер «невре-димий!» — закричала вона.

— Укротися, Євпраксіє! — притримав її дяк. — Не гні-вися, не карай, дай слово промовити… Водила мене нечиста сила, хотіла в болоті втопити!..

Але ж дячиха не дала йому скінчити.— Сам ти — нечиста сила! А водила тебе по болоті

горілка, безбожнику!..«А таки розумна жінка моя господиня!» — подумав про

себе Домовик.Але ж йому шкода було й доброго дяка, й він непомітно

висмикнув з дячишиної руки віника. Потім ще раз гучно засміявся й стрибнув на теплу лежанку до товстого кота.

А дяк Оверко, умившись та прибравшись, ще довго-довго розповідав дячисі Євпраксії, як його манила зеленими вог-никами нечиста сила, як хотіла втопити в болоті та зляка-лася його щирих молитов…

василь андрійович симоненко (1935‑1963)

Василь Андрійович Симоненко народився в с. Біївці на Полтавщині в селянській сім’ї.

Після середньої школи вступив до Київського університету на фа-культет журналістики. По закін-ченні навчання в 1957 році поїхав до Черкас на журналістську роботу. Працював у газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини». Був власним кореспондентом київської «Робітничої газети» в Черкаській області.

Перша збірка під назвою «Тиша і грім» (1962 р.) В. Симоненка за-свідчила, що в українську літера-

туру прийшов справді високообдарований, з чистим сумлінням поет, серце якого пройняте всіма тривогами і болями рідного народу. Свід-ченням цього є казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963).

Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні поезії Симо-ненка, що поклали початок українському рухові опору 1960–70-х pp. Те-матично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукуру-дзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя селянства («Дума про щастя», «Одинока ма-тір»). Окремий значний цикл становлять твори, у яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України («Задивляюсь у твої зіниці», «Є ти-сячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).

Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973). В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірку поезій «Земне тяжіння» (1964) і вибір з творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці но-вели також увійшли в друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).

1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук’янівському та Васильків-ському цвинтарях, у Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Після цього його було декілька разів жорстоко побито, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби нирок у 1963.

У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симо-ненка. Також в 1965 році на громадських засадах створено музей у селі Біївці в хаті, де народився поет.

73Василь Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон»

Василь Симоненко

цар пЛаКсій та ЛосКотон

ЦАРЕВЕ СІМЕЙСТВО

Там, де гори і долини,Де гуляє вітровій, —Там цвіте кpaca-країнаЗ дивним ім’ям Сльозолий.І колись в країні тійБув на троні цар Плаксій,Голова його мов бочка,Очі — ніби кавуни.В Плаксія було три дочкиІ плаксивих три сини.Старша звалася Нудота,Середульшенька — Вай-Вай,Третя донечка — Плакота,Всі сльозливі через край.А цареві три синиТак і звались — Плаксуни.Отака була сім’яУ царя у Плаксія.Цілі дні вони сиділи,Голосили, та сопіли,Та стогнали, та ревли,Сльози відрами лили.Цар Плаксій велів сердито:«Хай із ними день при дніПлачуть всі в країні діти,Бо сміятись і радітиУ моєму царстві — ні!Хто всміхнеться — в часі тімЯ того негайно з’їм!Ще була у Плаксія


Грізна гвардія своя:В ній служили молодціЗабіяки-сльозівці.Хто сміявсь — вони хапалиІ нагайками шмагали,Так що в царстві тому скрізьВистачало плачу й сліз.Цар любив, як плачуть діти,Бо любив їх сльози пити.Отакий був цар ПлаксійУ країні Сльозолий.

ДЯДьКО ЛОСКОТОН

Але в тому диво-царстві,Зневажаючи закон,Жив у мандрах і митарствіДобрий дядько Лоскотон.Він приходив кожний вечір —Хай чи дощ іде, чи сніг —До голодної малечіІ усім приносив сміх.Мав він вдачу теплу й щиру,Ще й лукавинку в очах.І була накидка сіраВ Лоскотона на плечах.Лоскотливі мав він вусаІ м’якенькі, наче пух.І м’яке волосся русеРозсипалося до вух.Він як прийде, залоскоче,То сміється, хто й не хоче.Тільки де він появлявся,Зразу плач там припинявся,І приходив до усіхГолосний та щирий сміх.Не любили ЛоскотонаЦар Плаксій і Плаксуни,


Видавали заборониПроти лоскоту вони.І за дядьком ЛоскотономІз нагайками в рукахОхоронці злих законівПолювали по хатах.Але дядько ЛоскотонНе боявся цих заслон:Він ходив по всій країніІ носив з собою сміхВ розмальованій торбині,В пальцях лагідних своїх.

АРЕШТ ЛОСКОТОНА

Розізливсь тоді Плаксій —Цар країни Сльозолий.Гнівно він гукнув із трону:«Гей, ледачі сльозівці!Хто впіймає Лоскотона,Буде муж моїй дочці!Хто його посадить в льох —Вибирай одну із трьох!Бо уже цей ЛоскотонСкоро нам розвалить трон:Що тоді ми будемо пити,Як не будуть плакать діти!»І завзяті сльозівціПонеслись у всі кінці,Щоб скарати по законуБаламута Лоскотона.Довго скрізь його шукали,У всі шпари заглядалиПерерили всі двори,Обходили всі бори,Час потратили дарма:Лоскотона скрізь нема,Бо його завжди і всюди


Од ловців ховали люди.Опівночі Лоскотон,Коли всіх колише сон,Йшов собі в бідняцькі хатиЇхніх діток розважати.Був тоді у ПлаксіяЛютий посіпака,Віроломний, як змія,Капітан Макака.Так хотілося йомуЦарським зятем стати,Що ні разу в ту зимуНе лягав і спати.Все ходив, усе він слухавІ нарешті все рознюхав.На світанку Лоскотон,Насмішивши діток,У міцний поринув сонМіж кленових віток.А лукавий капітанПідікрався зміємЙ Лоскотонові арканЗашморгнув на шиї.Руки вивернув назад,Міцно спутав ногиІ мерщій у ПлаксоградРушив у дорогу…

ВЕСІЛЛЯ В ПАЛАЦІ

Лоскотона посадилиЗа вузенькі ґрати,А в палаці порішили:— Час весілля грати… —Гей, зійшлися царенятаІ придворна свитаНаречених шанувати,Сльози діток пити.


До вінця веде женихВисохлу Нудоту,Та дивитися на нихЗовсім неохота.Хоч Макака був бридкий,А вона ще гірша,Їм поет один гладкийПрисвятив ще й вірша.Стільки там було хвальби,Так скрасив їх вроду —Навіть жаби від ганьбиБулькнули у воду!Але цар ходив, пишався,Він із зятем цілувався,Похвалявся: «Ну, теперЛоскотон, вважай, умер!Недоступним став для всіхГолосний та щирий сміх.Тож від радості стрибайте!Тож від радості ридайте!Ми тепер встановим скрізьВіковічне царство сліз!»Так розхвастався ПлаксійЦар країни Сльозолий.

ЗВІЛьНЕННЯ ЛОСКОТОНА

Та поки гуло весілля,То п’яниці вартовіНапились якогось зілляТа й поснули у траві.А вночі йшли до в’язниціБатраки й робітники,Щоб звільнити із темниціЛоскотона на віки.Рознесли всі перепони,Гнули ґрати, мов прути:— Гей, веселий Лоскотоне,


Це прийшли твої брати!Йди до нас, веселий брате,В нашу здружену сім’ю!Підем разом дограватиМи весілля Плаксію…

ПРОДОВЖЕННЯ ВЕСІЛЛЯ

У палаці кожен скачеТа від щастя гірко плаче,Ллються сльози, як ріка, —Бачте, радість в них така!Раптом цар упав на трон:— Ой, рятуйте — Лоскотон!Всі відразу «ох!» та «ах!»,Жах у кожного в очах.А веселий ЛоскотонДо царя стрибнув на тронІ сказав йому якраз:— Насмієшся ти хоч раз!..Став царя він лоскотати,І Плаксій став реготати.Так сміявсь — аж заливався,Аж від реготу качався,Кулаками очі терПотім лопнув і помер.Ой, була ж тоді потіха —Цар Плаксій помер од сміху!З ним придворні одубіли,Бо сміятися не вміли.А цареві три сини,Три завзяті Плаксуни,Так сміялись-реготали,Що штани з них поспадали —Тож всі троє без штанівДо чужих втекли країв.Три царівни теж навтьокиУ чотири бігли боки.


Кровопивці-сльозівціСтали п’явками в ріці,А Макака-забіякаЗ’їв себе із переляку.Так веселий ЛоскотонРозвалив поганський трон.Сам же він живе й понині,Дітям носить щирий сміхВ розмальованій торбині,В пальцях лагідних своїх.Схочеш сам піти в цей край,То маршрут запам’ятай:Треба йти спочатку прямо.Потім вправо завернуть,А тоді поміж дубамиПоведе наліво путь. Після цього вже помалуЧимчикуй куди попало:Як од втоми не впадеш —В цю країну попадеш.

галина миколаївна малик (1951)

Народилася Галина Миколаївна Малик 12 серпня 1951 року у м. Бер- дянську Запорізької області. 1964 року сім’я переїхала в се-лище Середнє на Закарпатті. Дитин-ство і юність майбутньої письмен-ниці були радісними і спокійними. Вона добре вчилася в школі, мала веселий характер, почуття гумору і… не збиралась бути письменни-цею. Читати почала з п’яти років та читала дуже багато. Перше знайом- ство з книжкою сталося в день її народження, коли мама подару-вала їй збірку «Українські народні казки», яка стала для неї «і буква-

рем, і розвагою, і цілим новим світом». Віршик «Падав сніг» Платона Воронька був у дитинстві її найулюбленішим. Закінчивши школу, вона вступила на філологічний факультет Ужгородського університету, пра-цювала коректором у міській друкарні, потім — у Закарпатській облас-ній науковій бібліотеці. 1991 року Г. Малик обіймає посаду головного редактора видавництва «Закарпаття». А з 1998 року вона — видавець та редактор журналу для дітей «Віночок». Писати майбутня письменниця почала ще зі шкільного віку. Потім призупинила, та коли сама стала мамою, почала створювати віршики для своєї доньки через потребу по-яснити їй якісь прості та важливі істини. Тому її вірші для дітей легкі, з простими, інколи зовсім неочікуваними, сюжетами.

Згодом Галина Малик почала писати казкові повісті для дітей. З їх персонажами повістей весь час трапляються якісь пригоди, відбува-ються небезпечні та радісні події: то реальні діти потрапляють у казкову країну, а то герої казкових країн потрапляють у наше реальне життя.

Г. М. Малик — член Національної спілки письменників України з 1991 року. Найвідоміші її твори — це «Подорож Алі в Країну Чудес», «Зло-чинці з паралельного світу», «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», «Подорож у королівство сяктаків» «Пантлик і Фузя», «Пригоди Іванка і Беркутка» та ін. За твори «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» та «Подорож у королівство сяктаків» у 1988 році Галині Малик було прису-джено премію імені О. Копиленка. А за повість «Злочинці з паралельного світу» — звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки 2003 року.

2005 року вийшла книга Галини Малик — казка «Пригоди в зача-рованому місті», за яку у 2007 році Галина Миколаївна була відзначена літературною премією ім. Ф. Потушняка. Але найцікавіші пригоди її ге-роїв ще попереду.

81Галина Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»

Галина Малик

незвичайні приГоДи аЛі в Країні неДоЛаДії

В одному великому місті жила дівчинка Аля. Вона нічого не могла доробити до кінця. Ніколи того, що їй клали в тарілку, не доїдала, того, що давала пити, не допивала. Почне малювати — кине, бо набридло. Почне ліпити щось і з пластиліну — кине, бо нудно. Навіть заплестися в неї не вистачало терпіння. Заплете одну кіску, а з другою, недо-плетеною, так і ходить цілий день.

На день народження Аля вирішила зробити бабусі пода-рунок — вишити рушничок. Розгорнула бабуся рушни-чок, а на ньому лише один маленький червоний хрестик у куточку вишито і голка з моточком червоних ниток зако-лота.

Виявляється, Аля зробила перший хрестик і, як завжди, відклала вишивку, подумавши: «Завтра дошию!». І забула вишивку закінчити.

Соромно стало дівчинці, вона втекла до своєї кімнати.А там сидів маленький чоловічок у величезних зелених

черевиках із червоними шнурками. Він вийняв з кишені папірець і сказав: «Сьогодні ця дівчинка не довела до кінця соту справу. Рівно стільки, скільки потрібно…» Далі чудер-нацький гість змахнув руками і швидко-швидко забурмотів.

По цьому він зняв лівого черевика, тупнув ногою і……А за ним у розчинене вікно вилетіла Аля.Не встигла дівчинка отямитися, як опинилася на березі

озера в якійсь дивній країні. В озері зовсім не було води. А рибки прогулювалися берегом, ховаючись під парасоль-ками. На небі сяяла рівно відрізана половинка сонця.

Дівчинка вирушила вузенькою стежинкою. І за пер-шим же поворотом зіткнулася з дивним хлопчиною. Він був увесь перекошений і без лівого вуха, але очі його сяяли привітно й лагідно.


«Ти не знаєш, куди це я потрапила?» — запитала Аля в хлопчика. «Ще б пак! Це зачарована країна — Недола-дія. Тут живуть усі недороблені справи».

«Ой, не хочу я залишатися в цій противній країні», — сказала Аля. «Думаєш, я хочу або хтось інший?! — зітхнув Недоладько. — Але ця країна зачарована і дороги звідси немає. Хоча… Можливо, тобі допоможе повернутися додому правитель Неодоладії — Недороль Десятий?.. Я проведу тебе до нього. Але обіцяй, якщо взнаєш дорогу звідси, розказати про це і мені!» — «Обіцяю», — промовила Аля.

Вони мандрували цілий день і нарешті прийшли в місто — Недоград. Ну й місто це було!

Таке місто може хіба що приснитися в примарному сні. На кривулястих вуличках безладно стояли не будинки, а якісь розвалюхи. Один будинок був наче ножем перері-заний навпіл. У деяких не вистачало вікон і зовсім не було дверей. Замкові башти були криві, наче їх погнуло вітром, і кожній чогось не вистачало. Центральну вежу прикрашав величезний старовинний годинник, на якому була лише одна стрілка — хвилинна. Це був не годинник, а якийсь хви-линник! Або недогодинник! Через це він, напевне, і не йшов.

Діждавшись ночі, Аля пробралася до спальні короля. Недороль Десятий страшенно злякався.

«Я хочу повернутися додому! Як це зробили?» — запи-тала Аля.

«Дорогу звідси знає тільки Недочеревик»! — отямившись, зізнався Недороль. Раптом почулися кроки. «Це Перший Недорадник іде за своєю головою!» — зашепотів Недороль.

Недороль потягнув дівчинку до дверей, які вели до Трон-ної Зали. «Цього Недорадника якась дівчинка намалювала спочатку з головою, а потім стерла ту голову гумкою, — роз-повідав він по дорозі. — А іншу так і не намалювала. От його й притяг сюди Недочеревик». — «Як, у нього немає голови?!» — жахнулася Аля. — «Уяви собі! Замість голови Недо- радник носить лицарський шолом», — говорив Недороль.

Аля побачила нішу, а в ній — лицарські лати. Перші промені сонця вигравали на шоломі, начищеному до блиску. «Ввечері Недорадник залишає шолом тут, а вранці приходить

83Галина Малик. «Незвичайні пригоди Алів країні Недоладії »

за ним. Усі його бояться. І я теж», — Недороль шморгнув носом. «Чому?» — завмираючи, спитала Аля. «Він хоче віді-брати у мене корону! Знаєш, скільки голів він уже переміряв!»

«Як переміряв?» — жахнулася Аля. «Дуже просто! Від-рубає комусь голову і приміряє, чи не підійде вона йому!» — «Навіщо це?» — «Недорадник зазіхає на мою корону. Мене рятує тільки те, що в нього немає голови. Не може ж він одягти корону на порожнє місце?!» — сказав Недороль.

Тут до Тронної Зали хтось зайшов. Аля зазирнула до щілинки в дверях і мало не скрикнула! Адже це вона, Аля, колись намалювала цього чоловіка, а потім стерла йому гумкою голову, тому що обличчя вийшло злим.

Перший Недорадник тим часом почав прилаштовувати шолом собі на плечі. «Тікай швидше!» — прошепотів Недороль.

Аля вибралася із замку. «Я не дізналася, як поверну-тися додому, — сказала вона Недоладькові. — Та зате я при-думала, як позбавити Недоладію від Першого Недорадника. Виявляється, це я його недомалювала! Як тільки повернуся додому, одразу ж його домалюю, і він зникне! А тепер — швидше до будинку Недочеревика».

Ось і будинок Недочеревика. Але в ньому — ні вікон, ні две-рей! Навколо ж височіли купи сміття із недороблених речей.

«Ну були б отут хоча б ось такі манюсінькі дверцята», — в розпачі провела Аля пальцем по стіні. І дверцята з’я- вились.

Дівчинка прочинила дверцята і опинилася в невелич-кій кімнаті. Серед неї стояв стіл, на ньому лежала вели-чезна книга.

інструкція до зачарування і розчарування № 1(Як перенестися з країни Недоладії)Треба стати на площі перед старовинним годинником,

доробити, що є у тебе недоробленого, і рівно о 12 годині, коли хвилинна стрілка закриє годинну, проказати закляття:

«І дороби!І допиши!І розпочни!І не лиши!

І доїдай,І допивай,І з Недоладії тікай!»


Аля відкрила книжку і на першій же сторінці побачила те, що їй було потрібно. Тепер — швидше до Недоладька.

«Треба полагодити годинник!» — вирішують друзі. Зро-бити це може лише годинникар Недождень. Він мешкає в комірчині над годинником.

Але в замку Аля випадково потрапила до рук Першого Недорадника. «Завтра тобі відрубають голову! — зловтішно мовив той. — Здається, ця голова нарешті мені підійде!»

І ось дівчинка у в’язниці. Її вартує гвардієць Недоборода. Замість шолома він приладнав стару каструлю, за спис йому правила дивна залізяка, загострена з одного кінця.

Раптом повернувся ключ у замку, залізні двері відчи-нилися. На порозі став Недоборода. «Не можу дивитися на дітей у в’язниці!» — прошепотів він Алі.

Щодуху помчала Аля до Тронної Зали. Треба сховати шолом, щоб Недорадник не міг перешкодити годинникарю полагодити годинник!

Годинникар Недождень, вислухавши Алю, впав у від-чай: «У мене не має хвилинної стрілки! Всього три дні тому її хтось поцупив!»

Аля зажурилася. Без годинника вона не зможе повер-нутися додому. Але раптом дівчинка згадала про гвардій-ців спис і розповіла про це Недожденю.

Швидше, швидше до підземелля! Вдвох вони знову спусти-лися туди. За гратами, наче несамовитий, плигав… Перший.

Виявилося, що вранці Недорадник не знайшов шолома на звичайному місці. Розлютившись, він вирішив сам від-рубати Алі голову, схопив сокиру і вскочив до в’язниці. Тут Недоборода і замкнув за ним залізні двері.

Недоборода з радістю віддав стрілку годинникареві.Недождень виліз на вежу і почав лагодити годинника.

Аля допомагала йому.Виглянувши з бійниці вежі, дівчинка побачила юрбу

недоладян, які наближалися до замку. Вів їх Недоладько. Він зібрав друзів, щоб визволити Алю.

Аля збігла крутими сходами униз, до Недоладька. З ки- шеньки вона вийняла вуглинку і домалювала Недоладькові ліве вухо, виправила ніс, очі…

85Галина Малик. «Незвичайні пригоди Алів країні Недоладії »

…Вухо одразу стало справжнім, обличчя у хлопчика вирівнялося. Тільки по лагідних і привітних очах можна було впізнати колишнього Недоладька.

Недоладяни обступили Алю і просили доробити одне, докінчити інше. Ось коли дівчинці довелося попрацювати! Дивлячись на неї, недоладяни почали й собі допомагати один одному домальовувати, пришивати те, чого не вистачало.

Сонце піднялося височенько, а Аля все ще шила, ма- лювала, прибивала. Але ось годинник на вежі показав за п’ятнадцять хвилин дванадцяту.

Дівчинка розшукала Недоладька. «Зви сюди усіх, хто хоче перенестися з цієї недоладної країни!» — сказала вона. Та Недоладько чомусь мовчав. «Що сталося?» — стурбува-лася Аля. «Розумієш, — мовив Недоладько, — ми вирішили залишитися в Недоладії. Ти повернешся додому, домалюєш Першого Недорадника — і він зникне звідси! І ми зможемо спокійно працювати, адже ти нас навчила доробляти. Ми дороблятимемо всі недороблені справи, які притягне сюди Недочеревик. Та й Недоладія — наша батьківщина, ми не можемо кинути її».

«Ну що ж, — зі сльозами на очах мовила Аля, — тоді попрощаємося!»

Аля доплела кіску і, щойно хвилинна стрілка закрила годинну, промовила чарівні слова з великої книги…

…І опинилася у своїй кімнаті. Все було, як і раніше. На столі лежав альбом із недомальованим чоловічком.

Дівчинка взяла олівець і домалювала чоловічкові голову. Та все одно обличчя в Недорадника вийшло зле й непри-ємне — точнісінько таке, яке вона стерла гумкою.

А в цей час у Недоладії Перший Недорадник швидко-швидко закрутився на одному місці, наче дзиґа, задимів, пшикнув і … зник, мов його й не було!

З портрета, який Аля пришпилила кнопкою над своїм столом, Недорадник злісно дивиться на дівчинку. Адже це через неї він не став королем.

Недочеревик продовжує стягати до Недоладії недороблені справи. А недоладяни їх тут же доробляють. І невідомо, хто переможе, адже у нас із вами ще багато недороблених справ!

леонід іванович глібов (1827–1893)

Леонід Іванович Глібов наро-дився 4 березня (21 лютого) 1827 р. в селі Веселий Поділ на Полтав-щині. Його батько був управителем маєтків поміщиків Родзянків у Ве-селому Подолі, а згодом — у селі Горби.

Змалку Л. Глібов надивився на поміщицьку жорстокість та біду-вання простого люду. Чи не тому, за свідченням сучасників, першим, ще дитячим, його твором була са-тира на одного з місцевих кріпос-ників. Початкову освіту, як тоді водилося, Л. Глібов здобував дома, а з 1840 року навчався в Полтав-ській гімназії, де дитячий інтерес

до літератури зміцнів та поглибився. Л. Глібов був не дуже успішним учнем. Особливо важко давалися йому математика і фізика. Але з пред-мета «Російська словесність» завжди отримував найвищі оцінки.

У 1847 році вийшла перша збірочка віршів юного поета. За це він одержав догану від керівництва закладу, бо гімназист не мав права щось робити без дозволу начальства.

Хворобливість хлопця спричиняла часті пропуски занять, і його за-лишили на другий рік у шостому класі. Батьки забрали сина додому на хутір. Там юнак займався самоосвітою, багато читав, писав вірші.

Після одужання й невдалої спроби вступити на медичний факуль-тет Київського університету 1849 р. Л. Глібов розпочав навчання в Ні-жинському ліцеї вищих наук. Саме в цей час Глібов написав більшість своїх знаменитих байок.

Закінчивши ліцей, він працює вчителем спочатку на Поділлі, потім у Чернігові. Сучасники й колишні учні відзначали, що Глібов був над-звичайно вимогливим учителем, але завжди поважав учнів, піклувався про них, давав добрі поради. У Л. Глібова вчився й зберіг дорогі спомини про свого вихователя Петро Косач — батько Лесі Українки.

Відомо 107 байок, понад 50 загадок, 14 акровіршів поета. Деякі вір- ші поклав на музику композитор Микола Лисенко.

Л. І. Глібов був справжнім другом дітей. З великою радістю і захоп- ленням читали вони байки, казки, вірші поета, які друкувалися у Львів-ському журналі «Дзвінок» під псевдонімом Дідусь Кенир.

Останні роки життя Леонід Глібов тяжко хворів, майже повністю втратив зір, але продовжував працювати.

Помер 10 листопада 1893 року в Чернігові. Поховано його з почес-тями біля Троїцького монастиря.

87Леонід Глібов. «Химерний, маленький»

Леонід Глібов

химерний, маЛеньКий

Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь;У тісто прибрався, Чимсь смачним напхався, В окропі купавсь.На смак уродився, Ще й маслом умився.В макітрі скакав…Недовго нажився, У дірку скотився.Круть-верть — та й пропав.Хотів був догнати —Шкода шкандибати:Лови не лови!А як його звати —Лінуюсь сказати, А нуте лиш ви!«То ж, діду коханий!», Вареник гречаний!» —Кричить дітвора.Чому не вгадати!Не бігать шукати Такого добра.


Що за птицЯ?

Між людьми, як пташка, в’ється, У людей і їсть, і п’є;Ходить старець, просить, гнеться, А у неї всюди є.



хто вона?Лиха зима сховається,а сонечко прогляне,сніжок води злякається,тихенько тануть стане, —

і здалеку бистресеньковона до нас прибуде,Кому-кому любесенько,а діткам більше буде.


хто розмовЛЯЄ?

«Ой я бідна удовиця, —Стала хникать жалібниця, —Он калина, — їй не так!Кажуть, пісні їй складають, А про мене забувають, І ніхто ніде ніяк!..» «Стій лиш! Слава не брехуха, —Обізвалась джеркотуха, —Розбирає, що і як!От я славі догодила, Кашку діточкам варила, А тобі не вдасться так».


хто сестра і Брат?

«Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти, Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти?Краще в полі нашому над мене немає, Аж до моря славонька про мене літає, Із моєї сипанки смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люди!» «Рівна, сестро мила, нам доля з тобою, —Обізвався братичок десь за бороною. —Скрізь по людях склалася і про мене слава, Он і в полі, вітрику, кипить моя страва».

89Загадки, прислів’я та приказки. «Загадки»

Загадки, прислів’я та приказки

заГаДКи

Бачити — не бачить, Чути — не чує, Мовчки говорить, Добре мудрує. (Книжка)

Без вікон, без дверей, повна хата людей. (Гарбуз, кавун) Без ніг біжить, без крил летить. (Вітер) Без пилки, без сокири, а мости будує. (Мороз) Без рук, без ніг, а всіх кладе на постіль. (Сон) Біла рілля, чорне насіння,

Лиш той посіє, хто розуміє. (Папір, писання) Біле, як сорочка,

Пухнате, як квочка, Крил не має, А гарно літає, Що це за птиця, Що сонця боїться? (Сніг)

Білий кінь по чорному полю Залиша білий слід за собою.З кінця в кінець скаче, Мовчки щось усім каже. (Крейда і дошка)

Білий, як сніг, у пошані до всіх, до рота попав, там і пропав. (Цукор)

Б’ють мене старі й малі І в повітрі, й на землі, Та від цього не вмираю, Тільки весело стрибаю. (М’яч)

Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою добре. (Груша)

Вийшла звідкись гарна дівка, На ній стрічка-семицвітка;А де з річки воду брала, Там коромисло зламала. (Веселка)


Вірно людям я служу, Їм дерева стережу, Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників нім здобуваю. (Дятел)

Впала стрічка через річку, поєднавши береги. (Міст) В синім небі світлячки — не дістать

до них рукою, а найбільший світлячок зігнувсь, як черв’ячок. (Зорі і місяць)

Голова є, а шиї нема; очі є, а барв нема; рот є, а не гово-рить; без ніг, а далеко ходить. (Риба)

Дві сестри ідуть, ідуть, ідуть і нікуди не зайдуть. (Годин-никові стрілки)

Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться. (Береги) Колючий клубочок

Прибіг у садочок. (Їжак) Малий собака не гавкає, не кусає, а до хати не пускає.

(Замок) На базарі не знайти, на вагах не зважити. (Знання)

присЛів’Я та приКазКи

Без Батьківщини немає людини. Без калини немає України. Рідна сторона — мати, чужа — мачуха. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Скільки голів, стільки й умів. Береженого Бог береже, а козака — шабля. Козацькому роду нема переводу. Хліб та вода — козацька їда. Без Божої волі й волос з голови не впаде. Бог дав, Бог і взяв. Як Бог поможе, то все буде гоже. Без труда немає плода. Гарний кінець — роботи вінець. Де господар не ходить, там нивка не родить. Добре лежати на печі, як є в печі калачі. Кінець діло хвалить. Не журись, а за діло берись. Як дбаєш, так і маєш.

91Загадки, прислів’я та приказки. «Прислів’я та приказки»

Весною не посієш — восени не збереш. Найсмачніший хліб від свого мозоля. Як уродиться, то й будемо жити. Аз, буки — бери граматику в руки. Без букв та граматики не вчать математики. Корінь науки гіркий, а плід смачний. Навчання і труд поруч ідуть. Наука — найкраще багатство. Ученому — світло, а невченому — тьма. Книга вчить, як на світі жить. Купиш добру книжку — знайдеш розумного друга. Де вчитель і школа, там знання і світло довкола. Немає кращої дороги, як іти в педагоги. Шануй вчителя, як батьків. Бережи хліб на обід, а слово — на відповідь. Добре слово краще за золото. Краще мудре мовчання, ніж дурне казання. Мова — сховище думки. На прислів’я суду немає. Слово до слова — зложиться мова. Слово старше, ніж гроші. Язик до Києва доведе, а в Києві заблукає. Багатий бідного не знає. Багато ума, а в кишені катма. Багатому завжди свято. Бідність — не гріх, а до гріха доводять. Заліз у багатство — забув і братство. Не буде швачки з багачки, а з ткача багача. Ситий голодного не розуміє. Там грошей і кури не клюють. У нього грошей, як у жаби пір’я. Гроші бережи — вони й тебе врятують. Де гроші люблять, там совість гублять. Легше брати, ніж повертати. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та

щасливий. Не було б щастя, так нещастя помогло. Щасливий має дві долі.


Щастя знає, кого шукає. Щастя своє неси обережно. На віку, як на довгій ниві. Не так сталося, як гадалося. Що має бути, того не минути. Дружба дорожча за золото. Дружба дружбою, а служба службою. Людина без друзів, як дерево без коріння. Де любов у хаті, там люди багаті. Любов — палаюче багатство. Хто кого любить, той того й голубить. Без правди жити — по-вовчому вити. За праве діло стій сміло. Правда — велика сила. Правда суду не боїться. Правди в мішок не сховаєш. Краще пізно, ніж ніколи. Літа спливають, як вода. Бережи одежу знову — а здоров’я змолоду. У здоровому тілі душа здорова. Природа, час і терпеливість — це найкращі лікарі. Гідність людини визначають її вчинки. Людина без волі, що кінь на припоні. Щоб пізнати людину — візьми її з собою в дорогу. Коса — дівоча краса. Хлопець молодий, як барвінок. Добро все переможе. Щирому й Бог поможе. Мудра голова не говорить лихі слова. Розум за гроші не купиш. Сила та розум — краса людини.

історичне минуле нашого народу

94 Історичне минуле нашого народу

Літописні оповіді

повість минУЛих Літ(у переказі в. Близнеця)

Се повісті минулих літ, звідки почалась руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть.

Тож почнемо повість сію. Після потопу троє синів Ноє-вих розділили між собою землю. І дістався одному схід з Персією та Індією. А другому південь з Єгиптом і Ефіо-пією. А третьому захід і північ з Вірменією, Скіфією, Маке-донією, з річками Дунаєм і Дніпром 1.

Через багато літ сіли слов’яни на Дунаї, де тепер земля угорська і болгарська. Від тих слов’ян і розлилися, як вес-няні води, слов’яни по землі і стали називатися іменами тих місць, на яких вони селилися. Так одні прийшли й сіли на річці Мораві і прозвалися моравами, а інші назвались чехами. А ось ті слов’яни: білі хорвати, і серби, і болгари. Коли волохи 2 напали на слов’ян, і оселилися серед них, і пригноблювали їх, то слов’яни ці прийшли й сіли на Віслі і найменували себе ляхами, а від тих ляхів почались поляки, а від них ще — мазовшани і поморяни.

Також ті слов’яни прийшли й сіли по Дніпру і назва-лися полянами, а інші — древлянами, тому що вони осе-лилися в лісах, а ще інші сіли між Прип’яттю і Двіною і назвалися дреговичами, а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами, від річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота 3. Ті ж слов’яни, які поселилися біля озера Іль-меня, назвалися своїм іменем — словенами, і збудували місто, і нарекли його Новгородом. А інші сіли на Десні, і на Сеймі, і на Сулі і найменувалися сіверянами. Так роз-селився слов’янський народ, і від його імені й грамота стала називатися слов’янською. Коли ж поляни жили окремо на цих горах, на високих кручах, то був тут шлях із варяг у греки і назад із греків по Дніпру, а у верхоріччі Дніпра

95Літописні оповіді. «Повість минулих літ»

волоком тягли кораблі до Ловаті, а далі можна було ввійти в Ільмень, озеро велике, а ще далі — у море Варязьке 4. І тим морем пливти можна до Рима, а від Рима пливти до Царгорода, а від Царгорода можна припливти до Понт-моря, в яке впадає Дніпро-ріка.

Дніпро ж бере свій початок із Оковського лісу і біжить на південь. Із того ж лісу бере початок Волга; вона біжить на схід і впадає сімдесятьма рукавами в море Хвалиське. Так із Русі можна пливти Волгою в болгари і Хвалиськ і ще далі на схід. А Двіною — в землю варягів, а Дніпро впадає своїм гирлом в Понтійське море, це море вважається русь-ким, на берегах його, як переказують, учив Святий Андрій, брат апостола Петра.

Андрій, який учив у Синопі 5, прибув у Корсунь, і дізнав- ся він, що недалеко від Корсуня є гирло Дніпра. Він захотів одвідати Рим і приплив у гирло дніпровське, і звідти виру-шив угору Дніпром. І сталося так, що він прийшов і став під горами на березі. Вранці прокинувся і сказав учням, які були з ним:

— Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков.

І зійшов на гори, благословив їх, і поставив хрест, і помолився Богу.

І зліз з гори цієї, де опісля виник Київ, і подався Дніп- ром у верхів’я ріки. І прибув до слов’ян, де зараз стоїть Новгород, і побачив сущих там людей і який звичай у них, як вони миються і хвощаються в лазнях-мивницях, і поди-вувався їм.

Потім одвідав країну варягів, а далі прибув у Рим і опо-вів там про те, як учив і що бачив, і сказав їм:

— Дивне бачив я в слов’янській землі, йдучи сюди. Бачив лазні дерев’яні; нагріють їх до рум’яного жару, роздягнуться, і будуть голі, і обіллються квасом чинбар-ним 6, і візьмуть молоду лозу, і б’ють себе, і до того себе доб’ють, що ледве живі вилазять, а тоді обіллються студе-ною водою і так оживають. І те роблять всякого дня, ніхто їх не мучить, а мучать самі себе, бо то вони творять омо-віння собі, а не муку.


Ті ж, хто слухав Андрія, дивувалися. Андрій же, по- бувши у Римі, повернувся в Синоп.

Поляни жили окремо и володіли своїми родами. І до того вони жили родами, кожен на своїх місцях. І були три брати: одному ім’я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь 7. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів 8, а Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозва-лася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони полянами, від них поляни і донині в Києві.

Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й гово-рили: «на перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізником, то не ходив би він до Царгорода. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями. Коли ж він повертався, Кий, то прийшов на Дунай, возлюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хотів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні племена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли.

Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян було своє княжіння, а в дреговичів своє, а в сло-вен у Новгороді своє. Інше князювання було на річці Полоті, де жили полочани. Від них пішли кривичі, які сидять у верхів’ї Волги, і у верхів’ї Двіни, і у верхів’ї Дніпра, їхнє місто — Смоленськ. Від них же походять і сіверяни. А на Білоозері сидить весь, на Ростовському морі — меря. А на річці Оці, де вона впадає у Волгу, — мурома, яка гово-рить своєю мовою, і черемиси, які говорять своєю мовою, і мордва, яка говорить своєю мовою. Ось хто тільки гово-рить на Русі: поляни, древляни, новгородці, полочани, дре-говичі, сіверяни, бужани, які сиділи по Бугу, а потім про-звалися волинянами. А от інші народи, які платять данину


Русі: чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, коре, — усі вони говорять своїми мовами І живуть у краях північних.

Радимичі ж і в’ятичі — від роду ляхів. Було ж бо два брати у ляхів — один Радим, а другий В’ятко. Брати при-йшли й сіли: радим — на Сожі, від нього прозвалися ради-мичі, а В’ятко сів із родом своїм на Оці, від нього прозва-лися в’ятичі. І жили в мирі поляни, й древляни, й сіверяни, й радимичі, й в’ятичі, й хорвати. Дуліби жили понад Бугом, де зараз волиняни, а уличі й тіверці сиділи на Дні-стрі, в близькому сусідстві з Дунаєм і була їх велика сила, слов’янських племен, від Дністра до самого моря. І міста їхні стоять до сьогодні. За те й назвали їх греки «Велика Скіф», або «Велика Скуф» 9.

Всі ці племена мали свої звичаї і закони своїх батьків, кожен — свій норов і побут. Поляни мали звичай батьків своїх лагідний і тихий; шанобу І сором великий мали перед своїми невістками і сестрами, матерями й батьками своїми. І був у них шлюбний звичай: зять не ходив брати молоду, а приводили її звечора, за день до того, а завтра прино-сили за нею придане. А древляни викрадали собі жінок коло води. А радимичі, в’ятичі і сіверяни мали спільний звичай; жили в лісі, яко і всякий звір, шлюбів не мали і ставали на ігрища між селами. Сходились на ті ігрища, на пісні й танці і тут умикали, тобто викрадали, собі жінок, перед тим змовившись з ними. А коли хто вмирав, творили тризну над ним, а тоді вирубували велику колоду і клали на ту колоду мертвяка і спалювали. А після того, зібравши кістки, вкладали в малу посудину і ставили на стовпах при дорозі. Так роблять і зараз в’ятичі та кривичі.

Коли ж слов’яни, як уже мовилося, жили на Дунаї, при-йшли від скіфів, тобто від хозар, волзькі болгари 10, і сіли вони по Дунаю, і були вони гнобителі слов’янам. За ними прийшли білі угри і потоптали землю слов’янську. В ті часи були і обри, які воювали проти грецького, себто візантій-ського, царя Іраклія і які мало не захопили його в полон. Ці обри воювали і проти слов’ян, і примусили дулібів, теж слов’ян, і насильство чинили жінкам дулібським.


Якщо поїхати треба обрину, то не давав він запрягти ні коня, ні вола, а велів запрягти три, чотири або й п’ять жінок у підводу і везти його, обрина. І так мучили вони дулі-бів, були ж бо обри тілом великі і розумом горді, і Бог вини-щив їх; померли всі вони, не залишилось жодного обрина. І є притча на Русі і до сього дня: загинули, як обри. Нема від їхнього племені ні сліду, ні посліду.

Після них прийшли печеніги. А потім ішли чорні угри мимо Києва, але то було пізніше — при Олегові.

Після смерті братів Кия, Щека і Хорива притискували полян древляни та інші околишні люди. І набрели на полян хозари на горах цих і лісах і сказали:

— Платіть нам данину.Поляни подумали і дали від кожного диму 11 — меч.

І віднесли хозари мечі до свого князя і до старійшин своїх і промовили їм:

— От. Маємо собі нову данину.Ті ж спитали:— Звідки?Вони ж відповіли:— У лісі, на горах, над рікою Дніпром.Знов спитали ті:— А що дали? Вони показали мечі.І сказали старійшини хозарські:— Недобра дань, княже! Ми її дошукались своєю зброєю,

яка гостра з одного боку, — шаблями, а в них зброя гостра з двох боків — мечі. Будуть вони збирати данину і з нас, і з інших земель.

І збулось усе: володіють руські князі хозарами і по ниніш-ній день. Так воно здавна ведеться: володіючи, сам стає потім заволоданий.

в літо 12 852, коли почав царювати у греків Михайло, стала називатися Руська земля. І об цім нам стало відомо, бо при цареві Михайлові приходила Русь на Царгород, як пишеться про те в грецькому літописанні. Отже, звідси й почнемо і покладемо числа: від першого літа царювання Михайла до першого літа князювання Олега, руського князя, 29 літ; від першого літа Олега, який сів у Києві, до першого


літа князювання Ігоря 31 рік; від першого літа Ігорева до першого літа Святославового 33 роки. Та повернемося до днів минущих і скажемо, що відбулося в ті роки, з пер-шого літа царювання Михайла, і розкладемо в ряд літа.

в літо 858. Цар Михайло рушив з воїнами берегом і морем на болгарів. Болгари ж, побачивши, що не можуть стати супроти нього, попросили хрестити їх і підкорилися грекам, цар же хрестив князя їхнього і всіх бояр і мир уклав з болгарами.

в літо 859. Варяги із-за моря збирали данину з чуді, і з слов’ян новгородських, і з мері, і з усіх кривичів. А хозари брали з полян і з сіверян, і з в’ятичів по срібній монеті і вивірці 13 від диму.

в літо 862. Вигнали варягів за море і не дали їм данини. Почали самі собою володіти, і не було серед них правди, і встав рід на рід, і був між ними розбрат, і стали воювати один з одним.

І сказали собі:— Пошукаємо собі князя, який володів би нами і судив

би по правді.І прийшли за море до варягів. Ті варяги називались

Руссю, як інші називаються шведами, а ще інші норман-нами, а ще інші англійцями, — так і ті називались.

І сказали їм чудь, слов’яни і кривичі:— Земля наша велика й багата, а ладу в ній нема. То

прийдіть князювати і володіти нами.І зібралися три брати з родами своїми і прийшли. Стар-

ший, Рюрик, сів у Новгороді; а другий, Синеус, — на Біло- озері; а третій, Трувор, — в Ізборську. Через два літа померли Синеус і брат його Трувор. І взяв усю владу Рюрик і роз-давав мужам 14 своїм міста: тому Полоцьк, а тому Ростов, а іншому Білоозеро.

Варяги в цих містах — захожі люди, з-за моря; а перше, давнє населення у Новгороді — словени, у Полоцьку — кри-вичі, у Ростові — меря, у Білоозері — весь, у Муромі — мурома. І ними всіма володів Рюрик.

Було у Рюрика два мужа, обидва не з племені його, але боярини, Аскольд і Дір 15. І відпросилися вони у Царгород


із родом своїм. І пішли вони по Дніпру, і коли пропливали мимо, побачили на горі невелике місто. І спитали:

— Чиє це місто?Їм відповіли:— Було три брати — Кий, Щек і Хорив, які збудували

це місто. Вони померли, а ми живемо тут, рід їхній, і пла-тимо данину хозарам.

Аскольд же і Дір залишилися в цьому місті, і зібрали у себе багато варягів, і стали володіти полянською землею. Рюрик же князював у Новгороді.

в літо 866. Рушили Аскольд і Дір війною на греків і прийшли туди в чотирнадцяте літо царювання Михайла. Цар же був у поході на східних землях, коли прислали йому звістку, що Русь іде на Царгород. І цар повернувся. Аскольд і Дір обступили місто двомастами кораблями, спи-сами підперли стіни Царгорода. Цар ледве пробився у своє місто. Всю ніч він молився з патріархом, а потім винесли вони ризу Святої Богородиці і омочили у морі її полу. Була тиша, і море спокійне, а тут раптом знялася буря з вітром. І великі хвилі встали дибом, розкидало кораблі язичників Діра й Аскольда, прибило їх до берега і поламало так, що мало їх врятувалося від біди і повернулося додому.

в літо 869. Хрещена вся земля Болгарська.Ішли угри мимо Києва горою і, прийшовши до Дніпра,

стали вежами: рискали вони по землі так, як тепер половці. Прийшовши зі сходу, вони посунули далі на захід через великі гори, які тепер називають горами Угорськими.

І почали тоді угри завойовувати там волохів і слов’ян.Був єдиний народ слов’янський: і ті слов’яни, які сиділи

на Дунаї і яких підкорили угри, і морави, і чехи, і ляхи, і поляни, яких називають нині Руссю. Для них же перших, для моравів, були перекладені книги і створена азбука, яка називається слов’янською грамотою. Ця ж грамота і на Русі, і в болгар дунайських. Коли морави жили вже хрещеними, їхні князі послали мужів до царя грецького Михайла, кажучи:

— Земля наша хрещена, та нема в нас учителя, який би наставляв нас, і повчав, і витлумачував книги святі. Бо ми не розуміємо ні грецької мови, ні латини. Одні ж бо вчать


нас одного, інші — іншого. А ми не розуміємо ні образу букв, ні сили їх. Пришліть нам учителя, який би відкрив нам книжні слова і смисл їх.

Почувши те, цар Михайло скликав усіх філософів і пере-дав їм слова слов’янських князів. І сказали філософи:

— В Селуні 16 єсть муж, іменем Лев, є в нього сини, які знають слов’янську мову, два сини у нього, Кирило й Мефо-дій, вправні філософи.

Почувши про те, цар послав по Кирила і Мефодія в Се- лунь і, коли вони прийшли, сказав їм такі слова:

— От, прислала до мене послів слов’янська земля. Про-сить учителів собі, які могли б витлумачити святі книги. Бо того вони прагнуть.

І умовив їх цар, і послав їх у слов’янську землю до мора-вів і болгар. Коли ж брати прийшли, почали вони скла-дати азбуку слов’янську і переклали Апостола і Єванге-лію 17. І раді були слов’яни, коли почули своєю мовою силу і мудрість Писання. А потім переклали брати Псал-тир та інші книги.

Деякі люди почали ганьбити слов’янські книги, гово-рячи: жодний народ, мовляв, не достойний мати своєї азбуки, хіба що євреї, греки і латиняни, як в напису Пілата, який тільки цими мовами написав слово на хресті Господ-ньому. Почувши про те, мудрі люди казали:

— Всім дано говорити, і хай всі народи звеличують славу Творця своєю мовою.

Кирило пішов учити болгарський народ, а Мефодій поса-див двох попів, добрих скорописців, і переклав усі книги повністю з грецької мови на слов’янську. Все те він зробив за шість місяців, почавши у березні, а закінчивши у жовтні. І коли закінчив, то воздав достойну хвалу і славу Творцю, який дав сили і благодать йому і братові Кирилові закін-чити сей труд — на землі слов’янській, де вчив до них апос-тол Павло. Ось чому учителі слов’ян — Кирило і Мефодій, наступники й учні Святого Павла. Із тих слов’ян — і ми, Русь. Бо слов’янський народ і руський — єдиний, і мова у нас єдина — слов’янська, і хоч ми називаємося поляни, та ми були і є слов’янами, і вчителі нам одні — Кирило і Мефодій.


в літо 879. Помер у Новгороді Рюрик і передав князю-вання своє Олегові — родичеві своєму, і віддав на руки йому сина Ігоря, бо той був вельми на ту пору малий.

в літо 882. Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і взяв місто, і посадив там своїх мужів. Звідти пішов униз, і взяв Любеч 18, і там посадив своїх мужів.

І приплив до гір київських, і узнав Олег, що тут кня-зюють Аскольд і Дір. Сховав Олег одних воїнів у чов-нах, а інших залишив позаду, а сам пішов до них, несучи на руках малого Ігоря. Підплив до Угорської гори 19, сховав решту воїнів і послав сказати Аскольду і Діру:

— Ми купці, їдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до нас, до родичів своїх.

Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі воїни, заховані в човнах, і сказав Олег Аскольду і Діру:

— Не князі ви і не князівського роду, а я — князів-ського роду.

А коли винесли на руках Ігоря, промовив:— А ось він — син Рюриків!Убили Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і поховали

на горі, яка тепер називається Угорською. Аскольдова могила там, де Ольмин двір, а Дірова — за церквою Свя-тої Ірини.

І став Олег князювати в Києві, і сказав Олег:— Це буде мати городам руським.І були в Олега під рукою варяги, слов’яни та інші люд-

ності, які називаються Руссю. Той же Олег почав ставити міста і наклав данину на слов’ян, на кривичів і на мері.

в літо 883. Почав Олег воювати проти древлян і, мечем покоривши їх, брав з них данину — по чорній куниці.

в літо 884. Пішов Олег на сіверян і переміг їх. Наклав на них легку данину, не дав їм платити данину хозарам, сказавши при тому:

— Я ворог їм, і вам нема чого платити їм.в літо 885. Послав Олег до радимичів, питаючи:— Кому даєте данину?Вони ж відповіли:


— Хозарам.І сказав їм Олег:— Не давайте хозарам, а давайте мені.І дали Олегові по шелягу 20, як і хозарам давали. І вла-

дарював Олег над полянами, древлянами, над сіверянами і радимичами, а з уличами і тіверцями воював.

в літо 903. Ігор виріс і збирав данину на тих же зем-лях, що й Олег, і слухались його, привели йому дружину із Пскова, іменем Ольгу.

в літо 907. Пішов Олег на греків, залишивши Ігоря в Києві. Взяв же він з собою багато воїнів — полян, древ-лян, сіверян, хорватів, тіверців, відомих як товмачів 21; усіх їх греки називали «Велика Скіф». І з тими усіма вої-нами пішов Олег на конях і на кораблях; і було кораблів числом дві тисячі.

Прийшли вони до Царгорода. Греки великим ланцюгом замкнули затоку суд, вона ж називається Золотий Ріг, а місто зачинили. І вийшов Олег на берег і почав воювати. Розбив багато палат, попалив церкви. І немало зла заподіяв грекам, як те чинять ратні люди. І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на колеса кораблі. І з покісним вітром підняли вони вітрила і пішли суходолом до міста. Греки ж, побачивши їх, злякалися і сказали через послів Олегу:

— Не губи нашого міста, дамо тобі данину, яку хочеш.І зупинив Олег воїнів, і винесли йому їжу й вино, та

не взяв він, бо воно було отруєне. Злякалися греки і ска-зали:

— Це не Олег, а Святий Дмитрій 22, посланий на нас із неба.

І звелів Олег дати данину на дві тисячі кораблів: по 12 гривен на воїна; а було в кожному кораблі по сорок мужів. І погодились на це греки, і стали просити миру, щоб не воював грецької землі. Олег же, трохи відступивши від міста, почав мир укладати з грецькими царями. І заповів Олег давати данину руським містам: перш за все для Києва, а потім для Чернігова, для Переяслава, для Полоцька, для Ростова і Любеча, а також для інших міст, бо в тих містах сидять великі князі, які підвладні Олегові.


А ще уклав Олег: «Якщо приходять руські, то хай беруть гостинне для послів, скільки хочуть. Якщо ж при-йдуть купці, то беруть місячне на шість місяців: хліб, вино, м’ясо, рибу і овочі. І хай роблять їм омовіння і купання, скільки захочуть. А коли руські збиратимуться додому, нехай беруть у царя на дорогу їжу, якорі, канати, вітрила і все, що треба».

І погодились греки і уклали: «Якщо прибудуть руські, то хай живуть вони коло церкви Святого Мамонта і не чинять ніякого зла ні в селах, ні в країні нашій. І в Царгород хай входять тільки через одні ворота, у супроводі царського воїна, без зброї, по п’ятдесят чоловік, і торгують, скільки їм треба, не платячи ніякого мита». Так уклали грецькі царі мир з Олегом, слово дали платити данину і ходили на вза-ємну присягу: самі цілували хреста, а Олега з його вошами водили на присягу за руським звичаєм: клялись ті своєю зброєю і Перуном, своїм богом, і Велесом, богом худоби 23, і утвердили мир.

І сказав Олег:— Пошийте для русів вітрила із паволоки — доброго

шовку, а слов’янам — прості копринні.І було так.І повісив Олег свій щит на воротах Царгорода — на знак

перемоги, і пішов од міста. І підняли руси шовкові вітрила, а слов’яни копринні, і роздер їх вітер. Сказали слов’яни:

— Напнемо свої полотняні вітрила, коли не дали нам шовкових.

І повернувся Олег до Києва, несучи золото, і вино, і всякі коштовності. І назвали Олега віщим, бо були люди язични-ками і вірою не вмудровані.

в літо 911. З’явилась на заході велика зірниця у вигляді списа 24.

І жив Олег, князюючи в Києві, мир маючи з усіма кра-їнами. І прийшла осінь, і згадав Олег свого коня, якого поставив кормити і не сідати на нього. Бо він спитав колись волхвів 25 і ворожбитів:

— Від чого мені вмерти?І сказав йому один ворожбит:


— Княже! Від коня твого, якого ти любиш і на якому ти їздиш, від нього ти вмреш.

Запали слова ці Олегові в душу, і сказав він:— Ніколи не сяду на нього і ніколи не побачу його.

І звелів кормити коня і не водити до нього. Так він прожив декілька років, не бачивши його, аж поки не пішов на гре-ків, а коли повернувся в Київ і минуло чотири літа, на п’яте літо згадав він коня, від якого волхви пророчили йому померти. І, покликавши старшого конюха, спитав Олег:

— Де ж мій кінь, якого я поставив годувати і доглядати?Конюх сказав:— Помер.Олег же дорікнув тому ворожбитові і промовив:— Неправду кажуть волхви. Всі їхні слова — брехня:

кінь мій помер, а я живий.І звелів Олег осідлати собі коня:— Хочу побачити кістки його.І приїхав на те місце, де лежали його голі кості і череп

голий, зліз з коня, посміявся і сказав:— Чи не від цього черепа смерть мені прийняти?І наступив ногою на череп, і виповзла змія із черепа,

і вжалила його в ногу. Від того розхворівся Олег і помер. Оплакували його всі люди плачем великим, і понесли його, і поховали в Києві на горі, яка називається Щекавиця. Є могила його там і до сьогодні, відома вона як могила Олегова.

І було всіх літ князювання його тридцять і три.в літо 913. Після смерті Олега почав князювати Ігор.

Зачинились древляни від Ігоря, не підкорившись йому після смерті Олега.

в літо 914. Пішов Ігор на древлян і, перемігши їх, наклав на них данину, більшу за Олегову.

в літо 915. Вперше прийшли печеніги 26 на Руську землю і, уклавши мир з Ігорем, пішли на Дунай.

в літо 920. У греків став царем Роман 27. Ігор же вою-вав проти печенігів.

в літо 941. Пішов Ігор походом на греків. І послали бол-гари звістку до царя, що йде Русь на Царгород — десять


тисяч кораблів. І прийшли руські, і почали воювати. Багато святих церков знищили вогнем, монастирі і села попалили і з обох боків Суду, або ж Золотого Рогу, захопили чимало багатств. Та надійшли воїни грецькі, сорок тисяч мужів, а з ними знатні бояри, і оточили вони руських. Ігореве військо, порадившись, виступило проти греків з мечами в руках. В тяжкій січі греки здолали руських. Був уже вечір, коли Ігореві воїни повернулись до своєї дружини. Вночі, сівши у човни, відпливли вони в море, і тут зустрів їх Фео-фан 28 на своїх човнах і став через труби пускати вогонь на руські судна. І було видно страшне диво: вогонь літав уночі 29. Руські ж, побачивши полум’я, кидались у воду морську, намагаючись врятуватися. І тільки небагато з них повернулися додому. І, прийшовши на землю свою, розпо-відали вони — кожен своїм — про все побачене, про вогонь із труб і човнів. «Наче блискавку небесну, — казали вони, — мають у себе греки. І, пускаючи її, попалили нас; через те ми і не здолали їх». Ігор же, повернувшись у Київ, став зби-рати велику силу воїнів і послав за море до варягів, запро-шуючи їх на греків, бо знов хотів іти походом на них.

в літо 943. Знов прийшли угри на Царгород і, уклавши мир з Романом, вернулися на землі свої.

в літо 944. Ігор же зібрав багато воїнів: варягів, русь, полян, і слов’ян, і кривичів, і тіверців і найняв печені-гів, заложників у них узяв, і пішов на греків у човнах і на конях, бажаючи відомстити за себе. Почувши про це, корсунці 30 послали до царя Романа із словами:

— Ось ідуть руські, без ліку кораблів у них, покрили море кораблі.

І болгари теж послали вість, кажучи:— Ідуть руські і найняли собі печенігів.Прочувши про те, цар послав до Ігоря кращих бояр

своїх із благанням:— Не ходи, а візьми данину, яку брав Олег, і додам ще

до тієї данини.Печенігам теж послав шовку і багато золота. Ігор же,

прийшовши до Дунаю, скликав дружину, і почав думу думати, і повідав своїм цареві слова.


Сказала ж дружина Ігорева:— Якщо так говорить цар, то чого нам ще треба: не

бившись, узяти золото, і срібло, і шовк? Хіба хто знає, кому перемогти: чи нам, чи їм? Чи з морем хто в злагоді й мирі? Не на землі ж бо ходимо, а по глибині морській: усім одна смерть.

І послухав їх Ігор, і, взявши в греків золота і шовку на всіх воїнів, повернувся назад, і прийшов з миром до Києва.

в літо 945. Прислав Роман послів до Ігоря відновити дав-ній мир. Ігор же говорив з ними про лад і спокій. І послав Ігор мужів своїх до Романа. Роман же скликав бояр і санов-ників. І привели греки руських послів, і звеліли говорити їм, і записували все сказане тими й іншими на хартію 31.

«Ми — від роду руського посли і купці. Послані від Ігоря, великого князя руського, і від всієї Руської землі. Нам доручено відновити старий мир і утвердити любов між греками і руськими на всі часи, поки сяє сонце і весь світ стоїть.

Великий князь руський і бояри його хай посилають у грецьку землю кораблі, скілько хочуть, і з послами, і з купцями, як це заведено для них. Колись приносили посли золоті печатки, а купці — срібні. Нині ж звелів наш князь посилати грамоти до грецького царя.

І з тих грамот ви дізнаєтесь, що прийшли ми з миром. А ті руські, які вирушають звідси, хай беруть все необхідне: їжу на дорогу і що треба людям — і хай повертаються без ніяких перешкод у свою країну.

Якщо ж хто з руських посягне взяти що-небудь у грець-ких царських людей, то хай він буде суворо покараний; якщо ж зробить те саме грек, хай буде і він покараний так само.

Якщо руські опиняться в полоні у греків, хай викуп- лять їх за десять золотників; те ж саме греки хай ви- купляють своїх християн; коли ж то буде старий чи дитина, хай платять за них п’ять золотників. І ще про те: коли зна-йдуть руські грецький корабель, викинутий десь на березі, хай не завдають йому шкоди. І ще про тих: якщо прийдуть


вороги і будуть воювати у Корсунській країні, то ми пошлемо князю руському — щоб не пускав їх, бо інакше завдадуть шкоди і його країні.

Якщо ж побажаємо ми, грецькі царі, просити у вас воїнів проти наших ворогів, то напишемо великому князю вашому, і хай він пошле стільки воїнів, скільки просимо. І з того побачать у інших країнах, яку любов мають між собою греки і руські. Ми ж цей договір написали на двох хартіях, і одна хартія зберігається у нас, грецьких царів, — на ній хрест і імена наші написані, а на другій — імена послів і купців ваших. Якщо ж хто-небудь із греків пору-шить те, що записано в хартії цій, — хай не має він помочі від Бога і буде рабом у загробному житті своєму, якщо ж порушить хто-небудь із руських — хай умре від свого ж меча і буде проклятий богом Перуном.

Коли Ігор клятвою затвердить цей договір, — хай збері-гається любов наша правдива і не порушується вона ніколи, поки й сонце сяє і весь світ стоїть, і в нинішні віки, і в усі прийдешні».

Коли ж посли Ігореві вернулися в Київ з послами грець-кими, Ігор спитав їх:

— Скажіть, що наказав вам цар ваш Роман?І сказали грецькі посли:— Він послав нас, утішений миром, і хоче мати мир

і любов з князем руським. Твої посли приводили до при-сяги нашого царя. А нас послали привести тебе і твоїх мужів до присяги.

Ігор сказав, що буде так. Наступного дня покликав Ігор послів і прийшов на гору, де стояв Перун. І склали свою зброю, і щити, і золото, і присягали Ігор і люди його — всі, скільки було язичників. А християн руських приводили до присяги у церкві Святого Іллі, яка стоїть над Почайною, в кінці Пасинчого двору. Там же давали клятву і хозари, і варяги. Ігор, уклавши мир з греками, відпустив послів, наділивши їх дарами — хутрами, челяддю 32, воском. І почав князювати в Києві, маючи мир з усіма країнами.

Прийшла осінь, і став Ігор замишляти похід на древ-лян, прагнучи взяти з них ще більше данини 33.


в літо 945. Того літа сказала дружина Ігорю:— Отроки Свенельда 34 нарядилися зброєю і одежею,

а ми голі. Підемо, князю, з нами по данину, тоді й ти добу-деш, і ми.

І послухав їх Ігор. Пішов на Древлянську землю і наклав до першої данини ще нову. Багато зла творили древлянам мужі його. Зібравши данину, пішов Ігор до Києва. Але коли повертався назад, одумався і сказав своїй дружині:

— Йдіть з даниною додому, а я вернуся і походжу ще.І відпустив свою дружину додому, а сам з невеличкою

частиною воїнів повернувся, щоб узяти більшого багат-ства.

Древляни ж, почувши, що йде він знов, зійшлись на раду до свого князя Мала, себто малого.

— Якщо внадиться вовк в кошару, то всіх овець вино-сить, поки не вб’ють його. Так і цей: якщо не вб’ємо його, то всіх нас погубить.

І послали до Ігоря, кажучи йому:— Чого ти йдеш знову? Ти ж забрав усю данину! І не

послухав їх Ігор, і вийшли древляни із міста Іскоростеня 35, убили Ігоря і дружину його, бо їх було мало.

І був похований Ігор, і є могила його біля Іскоростеня-міста, в Древлянській землі, до нинішнього дня.

Ольга ж була в Києві з сином своїм, дитям Святославом, а воєводою був Свенельд. Сказали ж древляни:

— Ось убили ми князя руського. Візьмемо жінку його Ольгу й віддамо за князя нашого Мала. І Святослава візьмемо і зробимо йому, що хочемо.

І послали древляни кращих мужів своїх, числом два- дцять, у човнах до Ольги, і пристали вони до берега під Боричевим узвозом, бо тоді вода текла біля Київської гори, і люди сиділи не в пониззі, а на горі, над горою ж стояв кам’яний терем, а княжий двір стояв там, де зараз двір Воротислава і Чудина, а перевісище 36 — сітки для пта-хів — були аж за містом.

І повідомили Ольгу, що прийшли древляни, і покликала їх Ольга до себе і сказала їм:

— Добрі гості прийшли.


І відповіли древляни:— Прийшли, княгине.І спитала їх Ольга:— Кажіть, чого прийшли сюди?Відповіли ж древляни:— Послала нас Древлянська земля з такими словами:

«Мужа твого ми убили, бо був твій муж, як вовк, розкрадав і грабував, а наші князі добрі, бо вони лад навели на Древ-лянській землі, — вийди заміж за нашого князя Мала».

Було ж бо ім’я йому, древлянському князю, Мал, себто малий.

Сказала їм Ольга:— Люба мені річ ваша. Уже не воскресити мені мужа

свого, і хочу пошанувати вас завтра перед людьми своїми. А нині йдіть до свого човна, і лягайте в нього з гордим духом. А вранці я пошлю по вас, а викажіть: «Не поїдемо на конях і пішки не підемо, а тільки несіть нас у човні». І вознесуть вас у човні нагору.

Сказала так Ольга і відпустила древлян. Сама ж зве-ліла викопати велику й глибоку яму на теремному дворі. На ранок, сидячи в теремі, послала Ольга по гостей. І при-йшли кияни до них, і сказали:

— Кличе вас Ольга для шани великої.Вони ж відповіли:— Не їдемо ні на конях, ні на возах і пішки не підемо,

а тільки понесіть нас у човні.Сказали кияни:— Ми приневолені, князь наш убитий, а княгиня наша

хоче за вашого князя.І понесли їх у човні. Вони ж сиділи, пишаючись, узяв-

шись руками в боки, і з великими бляхами на грудях. І при-несли їх у двір до Ольги, і, як несли, так і кинули їх в яму разом із човном. І, схилившись над ямою, спитала їх Ольга:

— Чи добра вам честь?Вони ж відповіли:— Гірше Ігоревої смерті.І звеліла Ольга засипати їх живими. І засипали їх. І пос-

лала Ольга до древлян, і сказала їм:


— Якщо справді мене просите, то пришліть кращих мужів, щоб з великою честю піти за вашого князя, бо інакше не пустять мене київські люди.

Почувши про це, древляни вибрали кращих мужів, які правили на Древлянській землі. І прислали до неї. Коли ж древляни прийшли, Ольга звеліла приготувати їм омовіння, кажучи так:

— Помившись, прийдіть до мене.І розтопили піч, і влізли древляни, і почали митися.

Тоді зачинили за ними піч. Ольга звеліла запалити мив-ницю від дверей, і в тому вогні згоріли всі.

І послала Ольга до древлян із словами:— Ось іду вже до вас, то наготуйте меду багато біля того

місця, де вбили мужа. Хай поплачу на могилі його і вла-штую поминки-тризну мужу своєму.

Вони ж, почувши те, навезли медів багато і заварили їх.Ольга ж, узявши з собою малу дружину, пішла на могилу

і плакала там за мужем своїм. Потім звеліла своїм людям насипати високу могилу, а коли насипали, сотворити по- минки, і от сіли древляни пити. І наказала Ольга своїм отрокам прислужувати їм.

І спитали древляни Ольгу:— А де наша дружина, яку ми послали по тебе?Ольга ж відповіла:— Іде вона за мною. З дружиною мужа мого.І коли упилися древляни, звеліла отрокам своїм пити

за них, а сама відійшла вбік і звеліла дружині сікти древ-лян. І посікли їх п’ять тисяч.

А Ольга повернулася в Київ і зібрала військо.в літо 946. Ольга із сином своїм Святославом зібрала

багато хоробрих воїнів і пішла на Древлянську землю. І вийшли древляни супроти неї. І коли зійшлись обидва війська, кинув списа Святослав на древлян. Спис пролетів між вухами коня і впав коневі у ноги, бо Святослав був ще дитиною 37. І сказав Свенельд, воєвода батька його:

— Князь уже почав. Ударимо ж, дружино, за князем!І перемогли древлян. Древляни ж побігли і зачинилися

у своїх містах.


Ольга ж ринулася із сином своїм до міста Іскоростеня, бо жителі його убили її мужа, і стала з сином своїм коло міста, а древляни замкнулися в стінах і хоробро билися із міста, бо вони знали, що самі убили князя і на що себе прирекли.

І стояла Ольга все літо, і не могла взяти місто, і замис-лила так: послала у місто з словами:

— До чого хочете досидітися? Всі міста ваші здалися мені, і присягайся платити данину, і вже засівають свої ниви і землі. А ви хочете вмерти з голоду, відмовляючись платити данину?

Древляни ж відповіли:— Ми б раді платити данину, але ж ти хочеш мстити

за мужа свого.Сказала їм Ольга:— Я мстила вже за образу мужа свого, коли ви прихо-

дили до Києва, вперше і вдруге, а в третій раз — коли справ-ляла поминки. Більше не хочу мстити. Хочу тільки взяти з вас невелику данину і, помирившись з вами, піти геть.

Древляни ж спитали:— Що ти хочеш від нас? Ми раді тобі дати меду і доро-

гих шкур.Вона ж промовила:— Нема тепер у вас ні меду, ні шкур дорогих, а тому

прошу у вас небагато: дайте мені від двору по три голуби і по три горобці. Ви ж бо стомилися в облозі, і я не хочу накладати на вас тяжкої данини, як мій чоловік, а тому-то й прошу у вас мало.

Древляни, зрадівши, зібрали від кожного двору по три голуби і по три горобці і послали до Ольги з поклоном.

Ольга ж сказала їм:— От ви вже й покорилися мені і моєму дитяті. Ідіть

у місто, а я завтра відступлю від нього. І піду собі геть.Древляни з радістю вступили у своє місто і звістили

всім людям, і дуже зраділи люди у місті. Ольга ж роздала воїнам — кому голуба, кому горобців — і звеліла до кож-ного голуба і горобця прив’язати сухий трут 38, і загорнути його в маленькі хусточки, і ниткою приторочити до кожної


птиці. І, коли стало смеркатися, наказала Ольга своїм вої-нам випустити голубів і горобців. Голуби ж і горобці поле-тіли у свої гнізда: голуби у голуб’ятники, а горобці — під стріхи. І тоді спалахнуло все — де були голуб’ятники, де кліті, де вежі, і не було двору, де б не горіло, і не можна було гасити, бо все одразу зайнялося вогнем.

І побігли люди з міста, і звеліла Ольга своїм воїнам хапати їх. Так вона взяла місто і спалила його, а старій-шин іскоростенських забрала в полон, а інших людей убила, а третіх віддала в рабство, а решту залишила, щоб платили данину. І наклала на них данину тяжку: платити для Києва і для Вишгорода, бо Вишгород був Ольжине місто. І пішла Ольга із своїм сином і дружиною по древлянській землі, встановлюючи скрізь устави і уроки, себто закони і поря-док, як платити оброки і данину.

І збереглись місця її стоянок і полювання до нинішніх днів.

в літо 947. Іде Ольга до Новгорода і на всій землі накла-дає данини та оброки. І збереглись її ловища там, і санки її стоять у Пскові, а по Дніпру і Десні є місця її для пере-вісиш — для ловитви птиць, і збереглось село її Ольжичі до сих пір.

Повернулась Ольга до сина свого в Київ і там жила з ним у мирі й любові.

в літо 955. Попливла Ольга в Грецьку землю. І при-йшла до Царгорода. Був тоді царем Костянтин 39. І при-йшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна лицем і розумна, подивувався її розуму, бесідуючи з нею, і мовив їй:

— Достойна ти єси царствувати з нами в столиці нашій.Вона ж, розгадавши ті слова, відповіла цареві:— Я ж бо язичниця. Якщо хочеш мене хрестити, то

хрести сам; а як ні — то я не хрещусь.І хрестив її цар з патріархом. Просвітившись, вона

раділа тілом і душею.Після хрещення покликав її цар і сказав їй:— Хочу тебе взяти в жінки собі.Вона ж відмовила:


— Як же ти хочеш взяти мене, коли ти сам хрестив і назвав мене дочкою. А в християн цього не дозволено — ти сам знаєш.

Засміявся цар і сказав:— Переклюкала ти мене, Ольго! Перехитрила!І дав їй дарів багато, золота і срібла, шовку і посуду

дорогого. І відпустив її цар, назвавши своєю дочкою.Прийшла Ольга в Київ. І вчила сина свого Святослава

прийняти хрещення; він того не слухав, кажучи:— Як же мені самому хреститися і перейти в іншу віру?

А дружина моя стане насміхатися.Ольга ж говорила йому:— Якщо ти хрестишся, то й всі зроблять те саме.А він і далі жив за язичницькими звичаями, та коли

хто хотів хреститися, не забороняв, а тільки насміхався над тим.

Ольга ж любила свого сина, молилася за нього і за людей, наставляла його на розум до повних його літ і змуж-нілості.

в літо 964. Коли Святослав виріс і змужнів, почав він збирати багато хоробрих воїнів. У походах він ходив легко, мов пардус 40, і багато воював. Не возив він за собою в похо-дах ні воза, ні казанів, не варив м’яса, а тонко нарізавши конину, або звірину, або воловину, підсмажував на вогні і так їв. Не мав він і шатра, а спав, підстилаючи у голови пітник із сідлом, і такими ж були і всі його воїни. А коли князь виступав походом, то посилав у інші землі із сло-вами: «Іду на ви». І пішов на Оку-ріку і на Волгу, зустрів там в’ятичів і спитав:

— Кому данину даєте?Вони ж відповіли:— Хозарам — по шелягу від сохи даємо.в літо 965. Пішов Святослав на хозар, почувши, хозари

вийшли назустріч із князем своїм каганом, і зійшлись битися. І в битві здолав Святослав хозар, і взяв столицю їхню і Білу Вежу, а потім переміг ясів і касогів 41.

в літо 966. В’ятичів переміг Святослав і данину на них наклав.


в літо 967. Пішов Святослав на Дунай на болгар. І бились обидва війська, і здолав Святослав болгар, і взяв городів їхніх вісімдесят на Дунаї, і сів князювати там у Переяс-лавці, беручи данину з греків.

в літо 968. Вперше прийшли печеніги на Руську землю 42, а Святослав був тоді в Переяславці на Дунаї. І заперлась Ольга в Києві з онуками своїми 43. І обступили печеніги місто великою силою: безліч їх стояло навкіл міста. І не можна було ні вийти з Києва, ні звістку послати, ні коня напо-їти — стояли печеніги на річці Либеді. Знемагали люди без їжі та без води. І зібралися люди тієї сторони Дніпра на човнах і стояли на тому березі. І не можна було ні їм пробратися в Київ, ні з Києва до них.

І стали тужити люди в місті й питали:— Чи нема кого, хто б міг перепливти на той бік Дніпра

й сказати їм: коли не підступлять вони на ранок до міста і не допоможуть нам, здамось печенігам.

І сказав один отрок:— Я перепливу.І відповіли йому:— Йди.Він же вибрався з міста і побіг з вуздечкою в руках

через стійбище печенігів, питаючи їх:— Не бачив хто мого коня?Бо він умів говорити по-печенізькому, і його визнали

за свого. І коли він проскочив до річки, то швидко зняв одежину, кинувся у Дніпро і поплив. Побачивши це, пече-ніги метнулись за ним, стріляли у нього з луків, та нічого не могли зробити.

На тому березі помітили його, випливли навпроти чов-ном, забрали його і привезли до дружини.

І сказав їм отрок:— Якщо завтра не підійдете до міста, то люди здадуться

печенігам.Промовив же воєвода їхній, іменем Претич:— Підійдемо завтра на човнах, заберемо княгиню й кня-

жичів і помчимо на цей бік. Якщо не врятує моїх, то гань-бою покриємо себе, і Святослав усіх нас вигубить.


Ранком, як тільки почало світати, сіли вони в човни і голосно засурмили. А на горах весь Київ озвався гуками. Печенігам же здалося, що то прийшов сам князь, і вони побігли від міста хто куди.

І вийшла Ольга з онуками до людей у човнах.Печенізький же князь, побачивши її, повернувся один

і спитав у воєводи Претича:— Хто це прийшов?Претич відказав йому:— Люди з того боку Дніпра.Печенізький же князь знов запитав:— А ти не князь часом?Претич відповів:— Я воїн його і прийшов у сторожі, в першому загоні,

а за мною іде військо із самим князем: без числа і ліку вої-нів. Так він сказав, щоб пригрозити їм, князь же печенізь-кий звернувся до Претича:

— Будь мені другом.Той відповів:— Так і зроблю.І потисли вони руки один одному і дав печенізький князь

Претичу коня, шаблю і стріли. Він же дав йому кольчугу, щит і меч.

І відступили печеніги від Києва, і стали на Либеді, і не можна було, як і раніше, коня вивести напоїти.

Послали кияни до Святослава із словами:— Ти, князю, шукаєш чужої землі і про неї турбуєшся,

а свою занехаяв. А нас мало не взяли печеніги, і матір твою, і дітей твоїх. Якщо не прийдеш і не оборониш нас, то нас таки візьмуть. Невже тобі не жаль вітчизни своєї, ані матері старої, ані дітей своїх?

Почувши те, Святослав швидко сів на коня і помчав у Київ з дружиною своєю. Поцілував він матір свою та дітей і пожурився з того, що натерпілись вони від печенігів. І зібрав воїнів, і прогнав печенігів у Поле 44, і настав мир.

в літо 969. Сказав Святослав матері своїй і боярам своїм:— Не любо мені сидіти в Києві, хочу жити в Переяс-

лавці на Дунаї, бо то середина землі моєї. Туди сходяться


всі блага: від греків — золото, шовки, вино і всілякі плоди земні, із Чехії й Угорщини — срібло й коні, із Русі ж — хутра і віск, мед і челядь.

Промовила йому Ольга:— Бачиш — я хвора. Куди ти хочеш піти від мене? —

Вона тоді розхворілася вже. І далі промовила: — Коли поховаєш мене, їдь куди хочеш.Через три дні Ольга померла, і плакали за нею плачем

великим син її, і внуки її, люди всі. І понесли, і поховали її на відкритому місці. Ольга заповіла не справляти по ній поминки, бо мала при собі священика, той і поховав її. Була вона передвісницею християнської землі, як ранкова зоря перед сходом сонця. Вона сяяла, як місяць уночі, так і вона світила серед язичників.

в літо 970. Святослав посадив свого сина Ярополка у Києві, а Олега в древлян. Тоді ж прийшли люди новго-родські і попросили собі князя:

— Якщо не підете до нас, то ми самі знайдемо собі князя.

І сказав їм Святослав:— А хто пішов би до вас?І відмовилися Ярополк і Олег. І озвався Добриня:— Просіть Володимира.Володимир був сином від Малуші — ключниці Ольжи-

ної. Малуша ж була сестрою Добрині, і був Добриня дядь-ком Володимирові 45.

І сказали новгородці Святославові:— Дай нам Володимира.Святослав їм відповів:— Ось він вам!І взяли до себе новгородці Володимира, і поїхав Воло-

димир з дядьком своїм Добринею у Новгород, а Святослав повернувся знов на Дунай у Переяславець.

в літо 971. Прийшов Святослав у Переяславець, а бол-гари зачинилися у місті 46. І вийшли болгари на битву проти Святослава, і була січа велика, і стали перемагати болгари, тоді сказав Святослав своїм воїнам:

— Тут нам і вмерти! Постоїмо ж мужньо, браття, і дружно!


І на вечір здолав болгарів Святослав, узяв місто мечем і послав до греків із словами:

— Іду на ви і хочу взяти вашу столицю, як і цей город.І сказали греки:— Ми не здужаємо вистояти проти вас. Візьми з нас

данину на себе і на дружину свою, тільки скажи, скільки вас, і ми дамо на кожного.

Так говорили греки, підлещуючись до руських, як те вміли вони робити. І сказав їм Святослав:

— Нас двадцять тисяч, — і надбавив десять тисяч, бо було руських усього десять тисяч.

І виставили греки проти Святослава сто тисяч війська і не дали данини. І рушив Святослав на греків, а греки вийшли на руських. Коли ж руські побачили їх — вельми злякалися такої безлічі воїнів.

І сказав тоді Святослав:— Нам нема куди відступати; хочемо чи не хочемо —

треба битися. Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, бо мертві не знають ганьби. Якщо ж побі-жимо — сором нам буде. Тож не побіжимо, а станемо твердо, а я піду попереду вас. Якщо моя голова ляже, то про свої потурбуйтеся самі.

І відповіли воїни:— Де твоя голова ляже, там і свої голови складемо.І вийшли полками руські, і була січа велика, і переміг

Святослав, і побігли греки.Тоді пішов Святослав до столиці, воюючи і розбиваючи

міста, які стоять і донині безлюдні. І скликав цар своїх бояр у палату і спитав їх:

— Що нам робити? Не можемо проти нього стояти.І порадили йому бояри:— Пошли йому дари; спокусимо і вивідаємо, що він

любить: золото чи шовк?І послали до нього греки золото і шовк з мудрим мужем,

наказавши йому:— Стеж за його очима, і лицем, і за мислями його!Муж той узяв дари і пішов до Святослава. Переказали

Святославові, що прийшли греки з поклоном. І мовив князь:


— Ведіть їх сюди.Ввійшли греки, і поклонились, і поклали перед ним

золото і шовк.Святослав одвів очі вбік і сказав своїм отрокам:— Сховайте.Греки ж вернулись до свого царя, і скликав цар бояр.Послані розповіли:— Пішли ми до Святослава і піднесли йому дари, а він

і не глянув на них, звелів сховати.І промовив один:— Спокуси і перевір його ще раз: пошли йому зброю.Греки послухали його, і послали Святославові меч та

іншу зброю, і піднесли йому. Він же взяв меч і став царя хвалити, висловлювати любов і дяку цареві.

Знов повернулись греки до царя і повідали йому все, як було. І сказали бояри:

— Лютий буде муж цей, бо він багатством погордував, а зброю бере. Плати йому данину.

І послав до нього цар, говорячи так:— Не ходи до столиці нашої, а візьми данину, скільки

хочеш.Бо тільки трохи не дійшов Святослав до Царгорода.І дали йому данину. Він же взяв і на убитих, кажучи:

«Візьме за убитого рід його».І повернувся Святослав на Дунай у Переяславець з вели-

кими дарами і великою славою.І направив Святослав послів до грецького царя, кажучи так:— Хочу мати з тобою твердий мир і любов.Цар же, почувши те, зрадів і послав йому дарів більше,

як до того.Святослав узяв дари і став думати з дружиною своєю:

«Якщо не укладемо миру з царем і довідається цар, що нас мало 47, то прийдуть греки і обложать нас у стінах міста. А Руська земля далеко, печеніги з нами у війні, і хто нам допоможе? Укладемо ж мир з царем: вони ж бо присяглися платити нам данину — того і досить нам. Якщо ж переста-нуть нам платити данину, то знову із Русі, зібравши велике військо, підемо на Царгород».


Люба була дружині ця промова Святослава, і послали кращих мужів до грецького царя.

Наступного дня, ранком, цар покликав їх і сказав:— Хай говорять посли руські.І звелів писареві записувати на хартію все, що передав

Святослав.І почали посли говорити, а писар записувати. І було

сказано так:— Я, Святослав, князь руський, як клявся, так і під-

тверджую договором цим свою клятву: хочу разом з усіма боярами і підданими мені руськими та іншими мати мир і правдиву любов з великим царем грецьким і з усіма людьми і ніколи не буду замишляти на країну вашу і не буду збирати війська ні на землю Грецьку, ні на Корсунську, ні на Болгар-ську. І якщо хто інший замислить супроти країни вашої,то я йому буду ворогом і буду воювати з ним, як уже клявся я грецьким царям. А зо мною бояри і вся Русь, та збережемо правдивий мир! Якщо ж ми недотримаємося чогось із сказа-ного, то хай буду я і ті, хто зо мною і піді мною, хай будемо прокляті від бога, в якого віруємо, — Перуна і Волоса, бога худоби, і хай будемо жовті, як золото, і своїми мечами посі-чені будемо, не сумнівайтесь у правді того, що ми сказали вам нині, і записали на хартії цій, і скріпили своїми печатками.

Уклавши мир з греками, замислив Святослав поверну-тися в Київ, бо він побачив, що в нього мало дружини.

І сказав собі:— Коли б хто не спокусився убити дружину мою і мене

якими-небудь хитрощами.Адже багато воїнів його було убито в боях.І він промовив:— Піду на Русь, приведу ще дружину. Зібрався Святослав.І поплив на човнах до порогів. І сказав йому воєвода

батька його Свенельд:— Обійди, князю, пороги на конях, бо стоять коло поро-

гів печеніги.Та не послухав його Святослав і поплив далі човнами.

А переяславці послали до печенігів сказати:


— Ось іде мимо вас на Русь Святослав з невеликою дру-жиною, забравши у греків багато добра і полонених без ліку.

Почувши про те, печеніги заступили пороги.І вийшов Святослав до порогів, і не можна було їх про-

йти, бо вже почало нести кригу. Зупинився Святослав зиму-вати у Білобережжі, та не стало у них харчів, і був голод великий, — платили по півгривни на конячу голову. Тут і перезимував Святослав.

в літо 972. коли настала весна, поплив Святослав через пороги. І напав на нього Куря, князь печенізький. Убили Святослава, узяли його і зробили чашу із черепа, обкувавши його, і пили із черепа печеніги. Свенельд же врятувався і повернувся до Києва. А всіх літ князювання Святослава було двадцять вісім.

в літо 973. Почав князювати у Києві Ярополк, син Свя-тослава. А воєводою у нього був Свенельд.

в літо 975. Одного разу Свенельдич, іменем Лют, вийшов із Києва на полювання і погнався за звіром у лісі. Побачив його Олег, брат Ярополка, і спитав у своїх:

— Хто це?Йому сказали:— Свенельдич.Напавши, убив його Олег, бо він сам полював у тому

лісі. І почалась від того ненависть між братами Ярополком і Олегом. А Свенельд завжди підмовляв Ярополка: «Піди на брата свого і захопи його волость», — бо він хотів по- мститися за сина свого.

в літо 977. Пішов Ярополк на брата свого Олега в Древ-лянську землю. І став проти нього Олег, і виступили пол-ками обидва. Почалась між братами битва, і переміг Яро-полк Олега. Олег же з своїми воїнами побіг у місто, назва якому Вручий 48, а через глибокий рів до міських воріт був перекинутий міст, і люди, стовпившись на ньому, спихали один одного вниз. І Олега штовхнули із мосту в яму. Багато людей попадало туди з конями, і давили коні людей, Яро-полк з мечем вступив у місто Олегове, і взяв владу там, і послав шукати свого брата. Довго шукали Олега, проте ніяк не могли знайти. Та ось якийсь древлянин сказав:


— Я бачив, як учора зіпхнули його з мосту. Ярополк послав туди людей, і витягували трупи з ранку до обіду, а під трупами знайшли Олега. Винесли і поклали його на килимі. Припав до нього Ярополк, плакав над ним і ска-зав Свенельду:

— Дивись, ти цього хотів!Поховали Олега в полі біля міста Вручого. І досі є могила

його під Овручем, у древлянській землі. Повернувся Яро-полк до Києва.

Жінка у нього була грекиня. Її привіз колись батько його Святослав, а була вона перед тим черницею, і він видав її за сина Ярополка заради краси її лиця.

Після смерті Олега Ярополк успадкував владу його на Древлянській землі.

Коли ж Володимир у Новгороді почув, що Ярополк убив брата, то злякався і втік за море.

А Ярополк посадив своїх людей у Новгороді і володів сам Руською землею.

в літо 980. Володимир повернувся у Новгород з варя-гами, і сказав він посадникам Ярополковим:

— Ідіть до брата мого і скажіть йому: «Володимир іде, готуйся битися з ним».

Та перед тим він послав до Рогволода в Полоцьк. Цей Рогволод прибув колись із-за моря і тримав свою владу у Полоцьку. Велів Володимир передати йому:

— Хочу твою дочку взяти собі в жінки.Той спитав у дочки своєї:— Хочеш іти за Володимира?Вона ж відповіла:— Не хочу роззувати сина рабині, а хочу за Ярополка 49.Повернулися отроки Володимира і передали йому всі

слова Рогнеди — дочки полоцького князя Рогволода. Воло-димир же зібрав багато воїнів — варягів, слов’ян, чуді і кри-вичів — і пішов на Рогволода. А в цей час хотіли вже вести Рогнеду за Ярополка. І напав Володимир на Полоцьк, і убив Рогволода і двох його синів, а дочку його взяв собі за жінку.

Після того рушив Володимир на Київ. Прийшов до Києва з великим військом, а брат його Ярополк не посмів виступити


проти нього і замкнувся в Києві з своїми людьми і воєводою Блудом. І став Володимир полком, окопався між Дорогожичем і Капичем. І зберігся рів той до сьогоднішніх днів. Послав же Володимир до Блуда, воєводи Ярополка, з облесними словами:

— Будь мені приятелем! Якщо я вб’ю брата мого, то буду шанувати тебе як батька свого, і велику честь мати-меш від мене: не я ж бо почав убивати братів, а він. Я ж, того побоявшись, виступив проти нього.

І сказав Блуд послам Володимировим:— Буду з тобою в серці твоїм і в дружбі з тобою. О зла

підступність людська! Як сказав Давид 50: «Людина, що їла хліб мій, віддячила мені лжею». Блуд же замислив лукаву зраду проти свого князя. І ще сказав той же Давид: «Муж підступний у душі своїй не проживе і половини своїх днів». Безумні ті, хто штовхає на кровопролиття і братовбивство, гірше вони зміїв.

Так ось і Блуд: він засів в облозі разом з Ярополком і, обдурюючи князя, часто посилав своїх гінців до Володи-мира, закликаючи його приступом узяти Київ, а сам тим часом замишляв, як би йому вбити Ярополка. Відкрито погубити не міг, боявся городян, а тому й придумав таку хитрість. Він почав говорити князеві:

— Кияни хочуть зрадити тебе, вони о голові твоїй помишляють. Тікай з міста!

Ярополк послухав його, вибіг з Києва і замкнувся в місті Родні 51, у гирлі річки Рось. А Володимир вступив у Київ і з дружиною обклав Ярополка в Родні. Почався у Родні, на тій сухій, безплідній горі, великий голод, так що й досі живе приказка у народі: «Біда, як у Родні».

Блуд, який утік з Ярополком, і далі плів свої лукаві сіті. Він говорив князеві:

— Бачиш, скільки воїнів у брата твого. Нам їх не побо-роти. Укладай мир з братом своїм.

Так він сказав, обманюючи князя. І Ярополк погодився:— Хай буде так!Блуд негайно послав до Володимира:— Збулась думка твоя; приведу до тебе Ярополка, при-

готуйся вбити його.


Володимир же, почувши про те, ступив у отчий терем-ний двір, про який ми вже згадували, і сів там з вошами і дружиною своєю.

А Блуд нашіптував Ярополкові:— Піди до брата свого і скажи йому: «Що мені не даси,

я все прийму».Ярополк пішов, а Варяжко говорив йому:— Не ходи, князю, уб’ють тебе. Біжи краще до печені-

гів і приведи воїнів.Та не послухав його Ярополк. І пішов до Володимира,

і коли ступив у двері, два варяги підняли його мечами під пазуху. Блуд же зачинив за ним двері і не дав зайти своїм.

І так було вбито Ярополка.Варяжко, коли побачив, що Ярополк лежить у крові,

утік з того двору до печенігів і довго воював з печені-гами проти Володимира. Ледве привабив його Володимир на свій бік, давши клятвену обіцянку любити і шанувати його.

Володимир став жити з жінкою свого брата — греки-нею, а була вона тоді вагітна від Ярополка і народився у неї від першого чоловіка син Святополк. Та мудро сказано: від гріховного кореня і злий плід буває. Тому-то й не любив Святополка князь Володимир, бо він нагадував йому про вбитого брата.

Одного разу, вже після того, прийшли до Володимира варяги і сказали:

— Це наше місто, ми з тобою захопили його, хочемо взяти викуп з киян по дві гривни з людини.

Володимир відповів їм:— Почекайте з місяць, поки зберуть вам куни 52.І чекали вони місяць, та Володимир не дав їм викупу.

Тоді сказали варяги:— Підманув ти нас, то відпусти в грецьку землю.Він же їм відповів:— Ідіть.А ще перед тим відправив послів до грецького царя

з такими словами:


— Ось ідуть до тебе варяги, не здумай тримати їх у сто-лиці, бо нароблять тобі такого ж зла, як і тут, а розсели їх у різних місцях і сюди не пускай жодного.

А став Володимир князювати у Києві сам, і поставив дерев’яних богів на горі за теремним двором: бога блиска-вок і грому Перуна із срібною головою і золотими вусами, потім Хорса — великого бога, а за ним Волоса — охо-ронника худоби і покровителя торгівлі, а ще Даждьбога і Стрибога, які тримали у своїх руках небо і вітер. А коло них поставив богів Симаргла і Мокошу, і саме до Мокоші, своєї богині, приходили чаклунки і жриці поклонятися. На тій же горі було капище. І там палили вогонь, і при-носили туди жертви, називаючи дерев’яних ідолів богами. І приводили до цих богів своїх синів і дочок. Володимир же посадив Добриню, свого дядька, у Новгороді. І, при- бувши у Новгород, Добриня поставив кумира 53 над річ-кою Волховом, і приносили йому жертву новгородці, як богові.

в літо 981. Пішов Володимир на поляків і захопив міста їхні Перемишль, Червен та інші, які і донині під Руссю. Того ж літа переміг Володимир і в’ятичів і наклав на них данину — з кожного плуга, як і батько його брав.

в літо 983. Пішов Володимир проти ятвягів, переміг їх і землю їхню взяв. Повернувся до Києва, приносячи жертви своїм богам. І сказали старійшини міста і бояри:

— Кинемо жереб на отроків і дівчат. На кого випаде він, того й принесемо в жертву.

Був тоді один варяг, а двір його стояв недалеко від Бори-чевого узвозу. Приплив той варяг із грецької землі і спо-відував християнську віру. І був у нього син, прекрасний лицем і душею. На нього і випав жереб. От і прийшли до нього люди і сказали:

— На твого сина випав жереб, вибрали його собі боги, щоб ми принесли його в жертву.

Тоді промовив варяг:— Не боги то, а просте дерево: зараз є, завтра згниє!

Не їдять вони, не п’ють, не говорять, а зроблені людськими руками із дерева. Не віддам свого сина ідолам.


Послані відступилися і про все розповіли людям. Цілим натовпом розгнівані язичники, взявши зброю, повалили туди і рознесли його двір, варяг стояв у сінях із своїм сином.

— Віддай сина! — сказали йому. — Так вимагають боги!Він же відповів:— Якщо вони боги, то хай самі пришлють одного з богів

і хай він сам візьме. А ви чого клопочетесь за них?І гукнули розгнівані, підсікли сіни, і впала раптом

стеля, привалила батька з сином. Так і загинули вони під уламками дерева. Вже опісля, на тому місці, де батько і син потерпіли за віру християнську, князь Володимир поставив велику кам’яну церкву і назвав її Десятинною, бо віддав їй десяту частину прибутків од своїх володінь.

в літо 984. Пішов Володимир на радимичів. Був у нього воєвода Вовчий Хвіст; і послав Володимир Вовчого Хвоста попереду себе. Зустрів той радимичів на річці Піщанці і переміг їх. З того часу і дражнять радимичів: «Піщанці од вовчого хвоста бігають».

в літо 985. Пішов Володимир на волзьких болгар у чов-нах із своїм дядьком Добринею, а торків повели вони бере-гом на конях. І перемогли болгар.

Сказав Добриня Володимиру:— Оглянув я полонених колодників: усі вони в чобо-

тях, цим данину не будемо платити; підемо пошукаємо собі в постолах 54.

І уклав князь Володимир мир з болгарами. Клятву дали один одному, і сказали болгари:

— Тоді не буде миру між нами, коли камінь стане пла-вати, а хміль — тонути.

І повернувся Володимир у Київ.в літо 986. Прийшли з Волги болгари магометанської

віри, кажучи:— Ти, князю, мудрий і розумом тямущий, а закону 55 не

знаєш; повіруй у наш закон і поклонись Магометові.Володимир спитав:— Яка ж ваша віра?— Віруємо Богу, а Магомет нас учить: не їсти свинини, не

пити вина, зате після смерті, каже, можна жити в розпусті.


Дасть Магомет кожному по сімдесят вродливих жінок, і вибере одну найвродливішу, і покладе на неї вроду всіх, та й буде йому жоною. І хто на цьому світі бідний, то буде й на тому, — і всяку іншу лжу говорили, про яку й писати сором.

Володимир слухав їх, бо й сам любив жінок. Та ось що йому було нелюбо: не їсти свинини і заборона пити. І він сказав:

— Русі єсть веселіє пити, не можемо без того бути.Потім прийшли іноземці з Рима і звернулися з такими

словами:— Ми прийшли від Папи Римського. Говорить тобі Папа

так: наша віра — світло; ми поклоняємося Богу, який сотво-рив небо і землю, зорі і місяць і всяке дихання живе. А ваші боги — то просто дерево.

Володимир спитав їх:— У чому ж заповіт ваш?Вони відповіли:— Поститися кріпко. Смиряти дух і тіло своє.Володимир їм сказав:— Ідіть, звідки прийшли. Бо й батьки наші не при-

йняли цього.Дізнавшись про те, прибули хозарські євреї 56 і сказали

Володимирові:— Ми чули, що приходили болгари і німці 57, кожен

навчаючи тебе своєї віри. Німці вірують у того,кого ми розп’яли, а ми віруємо в триєдиного бога нашого Авраама, Ісаака і Іакова.

Володимир спитав:— Де ваша земля?Вони ж сказали:— Розгнівався Бог на батьків наших і розсіяв нас по всіх

країнах за наші гріхи, а землю нашу віддав християнам.Володимир на це промовив:— Як же ви інших учите, коли самі відкинуті Богом

і розсіяні? Якби любив вас Бог і закон ваш, то не були б ви розсіяні по чужих землях, чи ви і нам того хочете?

Потім прислали греки до Володимира свого філософа, і той звернувся до князя з такими словами:


— Ми, греки, віруємо в Бога нашого Ісуса Христа. Він ходив по землі, проповідував Царство Небесне, а його розп’яли на хресті. Та Ісус воскрес і сказав учням своїм, що повернеться з неба на землю і буде судити живих і мертвих, кожному воздасть по заслугах його: праведникам — Цар-ство Небесне, рай і радість без кінця, безсмертя, а гріш-никам — муки в пеклі й кипіння в смолі. Така буде кара тим, хто не вірить Богові нашому Ісусові Христові: будуть горіти в огні, хто не хреститься.

І, закінчивши слово своє, філософ показав Володи-миру запинало, на якому було намальовано судилище Гос-поднє і тих стовплених грішників, які бредуть у пекельний вогонь. І праведників, тих, які у веселощах духу вступа-ють до раю.

Володимир же, зітхнувши, сказав:— Добре тим, хто праворуч — у раю, горе тим, хто ліво-

руч — у пеклі.Філософ промовив:— Якщо хочеш з праведниками стати праворуч, хрестись.Володимиру запала в серце думка ця, однак він сказав:— Почекаю ще трохи, — бо хотів розвідати більше про

всі віри.І вручив Володимир грецькому філософові багаті дари

й відпустив його з великою честю.В літо 987 скликав Володимир бояр своїх і старців город-

ських 58. І сказав їм:— Ось приходили до мене болгари з Волги, кажучи:

«Прийми наш закон». Потім приходили німці і хвалили свій закон. За ними прийшли євреї. Після всіх прийшли греки, ганьблячи всі закони, а свій вихваляючи. Мудро вони говорили, чудно їх слухати. Якщо хто, кажуть греки, перейде в їхню віру, то померши, знову воскресне; якщо ж буде в іншій вірі, то на тому світі горіти йому в огні. Що ви на це скажете, що порадите?

І відповіли йому бояри і старці:— Знай, князю, що свого ніхто не гудить, а хвалить.

Якщо хочеш по-справжньому довідатися, то пошли своїх мужів, хай вони подивляться і розпитають, у кого яка віра.


І була люба мова їхня князю і всім людям; вибрали мужів славних і розумних, числом десять, і сказали їм:

— Ідіть до болгар, до німців і до греків, випробуйте їхні віри.

Пішли київські посли до болгар на Волгу, до німців і до греків. Коли ж вони повернулися, скликав князь Воло-димир бояр своїх і сказав:

— Ось прийшли мудрі мужі наші, послухаймо все, що з ними було, — і звернувся до послів:

— Говоріте перед дружиною.Вони ж сказали:— Ходили ми до болгар на Волгу, дивилися, як вони

моляться в храмі, себто в мечеті, і нема в них веселощів, а тільки печаль велика.

Недобрий у них закон. І були ми у німців і бачили в храмах різну службу, але краси не бачили ніякої, та ось прийшли ми в грецьку землю. І повели нас на святкову службу: запалили кадила і влаштували церковні співи і хори. Ми в подиві стояли і не знали, де ми, — на небі чи на землі, бо нема на землі такого видовища і пишноти такої, і не знаємо, як розповісти вам про те. Знаємо тільки, що служба у них краща, ніж у всіх інших землях. Не можемо забути ми красоти тої, бо кожна людина, раз скуштувавши солодкого, не візьме потім гіркого. Так і ми. Озвались бояри:

— Якби поганий був закон грецький, то не перейняла б його твоя баба Ольга, а вона була мудріша з усіх людей.

І спитав Володимир:— Де будемо хреститися?Вони ж відповіли:— Де тобі любо.Минуло ще одне літо, і в тій порі…в літо 988. Пішов Володимир з військом на Корсунь,

місто грецьке, і замкнулися корсунці за високими стінами. І став князь на тій стороні міста, де пристань, на відстані одного перельоту стріли. І билися корсунці завзято. Воло-димир же взяв місто в облогу. Люди за стінами стали зне-магати, і тоді сказав їм Володимир:


— Якщо не здастеся, то буду стояти хоч три літа.Вони ж не послухали його.Тоді Володимир, підготувавши своє військо, звелів

робити земляний насип до городських стін. Руські воїни нагортали вал. А корсунці, підкопавши свою городську стіну, потроху вибирали насипану землю, носили її до себе і висипали посеред міста. Військо Володимира насипало ще і ще, і Володимир стояв. І от один корсунець, іменем Анастас, пустив стрілу до руського князя, так написавши на ній: «Колодязі за тобою зі сходу, із них вода тече по тру-бах у місто. Перекопай труби і перейми воду».

Володимир же, почувши про те, глянув на небо і про-мовив:

— Якщо збудеться все — хрещусь!І одразу наказав копати поперек труб і от — перейняв

воду. Люди знесилились від спраги і здалися. Володимир вступив у місто з дружиною своєю.

І послав до грецьких царів 59 сказати:— Ось я взяв ваше славне місто. Чув я, що маєте сестру

на виданні. Якщо не віддасте за мене заміж, то зроблю вашій столиці те саме, що і цьому місту зробив.

І, почувши те, опечалились царі й послали йому таку звістку:

— Не личить християнок видавати за язичників. Якщо хрестишся, то і сестру нашу візьмеш, і з нами одновірцем будеш. Коли ж не захочеш цього зробити, то не зможемо видати її за тебе.

Володимир сказав посланцям від царів:— Скажіть вашим царям так: я хрещусь, бо ще до того

уподобав закон ваш, і люба мені ваша віра і богослужіння, про яке розповідали мені послані нами мужі…

Раді були царі, почувши те, і передали Володимирові так:— Хрестись, і тоді пошлемо свою сестру до тебе.Відповів же Володимир:— Прийдіть з сестрою вашою і тоді хрестіть мене. І стали

царі просити сестру свою Анну, говорячи їй:— Іди за Володимира. Може, ти порятуєш грецьку

землю від страшної війни. Бачиш, скільки зла наробила


грекам Русь? Тепер же, якщо ти не підеш, то зроблять і нам те ж саме, що і в Корсуні.

Вона ж не хотіла йти, одмовлялася:— Як у полон іду, краще б мені вмерти тут.І ледве примусили її царі. Вона сіла в корабель, з пла-

чем попрощалася з рідними своїми й попливла через море. Коли ж прибула в Корсунь, вийшли їй назустріч корсунці з поклоном, привели її в місто і посадили в палаті.

А тут саме розхворівся Володимир очима й нічого не бачив. Тужив сильно і не знав, що робити. І послала йому цариця сказати такі слова:

— Якщо хочеш позбутися тієї хвороби, то хрестися швидше.

І звелів князь хрестити себе. Єпископ же корсунський з попами царициними, оголосивши про те, хрестили Воло-димира. І коли поклав єпископ на нього руку, в ту ж мить прозрів Володимир. Побачивши те, багато хто з дружинни-ків хрестився того ж дня услід за своїм князем.

Потім привели Анну, щоб справити шлюбний обряд.Водою і духом хрестили Володимира в церкві Святого

Василя, а стоїть та церква в Корсуні посеред міста, де збира-ються корсунці на торг. Палата ж Володимира стоїть скраю церкви і до наших днів, а царицина палата — за олтарем. Ті ж, хто не знають правди, кажуть, що хрестився Воло-димир у Києві, а інші говорять — у Василеві, а ще інші — й по-іншому скажуть.

Після того взяв Володимир царицю, і Анастаса, і попів корсунських; узяв і посудини церковні, і грецькі ікони. Поставив церкву в Корсуні на тій горі, яку насипали під час облоги посеред міста; та церква стоїть і донині. Від-пливаючи, взяв він і двох мідних ідолів і чотирьох мід-них коней, які й досі стоять у Києві за Десятинною церк-вою і про які нетямущі люди думають, що вони зроблені з мармуру. Корсунь же Володимир віддав грекам як вено 60 за царицю Анну, а сам повернувся в Київ.

Коли ж він прийшов у Київ, то звелів повалити ідо-лів — одних порубати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив’язати коневі до хвоста і волочити його з гори крутим


Боричевим узвозом до річки Почайни. І поставив двана- дцять дружинників, щоб вони били Перуна палками.

Робилось це не тому, що дерево що-небудь почуває, а для наруги над бісом, який облещував людей у подобі цій, щоб він тепер дістав покару від людей.

Велик ти, господи, і чудні діла твої! Вчора ще був шано-ваний людьми, а сьогодні зганьблений!

Коли тягли Перуна до Почайни, оплакували його невірні люди, всі ті, хто не був ще хрещений. І, притягнувши до берега, кинули його в Дніпро. Володимир же послав людей і сказав їм:

— Якщо пристане десь до берега, то відпихайте його. А коли промине пороги; тоді тільки облиште його.

Вони ж виконали все, що було їм звелено. І коли пус-тили Перуна і проминув він пороги, викинуло його вітром на мілину, і від того прозвалося те місце Перунова мілина, і назва ця й досі живе в народі 61. Потім послав Володимир по всьому місті сказати:

— Якщо не прийде хто завтра на річку — хай то багатий, чи бідний, чи нужденний, чи раб, — буде мені ворогом.

Почувши про те, пішли люди з гомоном до Дніпра, раді-ючи й кажучи:

— Якби не було це добрим, то не перейняли б того князі й бояри.

Наступного дня вийшов Володимир з попами корсун-ськими на Дніпро, і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь тислась до берега, а дорослі бро-дили; попи ж стояли на місці і творили молитви. Люди, охрестившись, розійшлися по домівках. І звелів Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись сто-яли дерев’яні кумири. Він поставив церкву во ім’я Святого Василя на тій горі, де стояв Перун та інші боги і де поклоня-лися князь і люди. І в інших городах почали ставити церкви і приводити людей на хрещення — з усіх містечок і сіл.

Посилав князь збирати у кращих людей дітей і віддавати їх у книжну науку. Матері ж тих дітей плакали за ними, як за мертвими.


Тим самим збулось на Русі пророцтво: «Древнє й ветхе минуло, тепер настає все нове».

І просвітився Володимир сам, і сини його, і земля його. Було ж у Володимира дванадцять синів: од Рогнеди з По- лоцька, яку він поселив на Либеді, — сини Ізяслав, Мсти- слав, Ярослав, Всеволод і дві дочки, від грекині він мав Святополка, від чехині — Вишеслава, а ще від однієї — Святослава і Мстислава, а від болгарки — Бориса і Гліба 62.

Посадив їх Володимир правити — одного у Новгороді, іншого у Полоцьку, а ще інших — у Турові, Ростові, на Древлянській землі і в Тмуторокані. І сказав Володимир: «Не добре, що мало городів коло Києва». І став будувати міста на Десні, на Острі і на Трубежі, на Сулі і на Стугні. І почав набирати кращих дружинників од слов’ян і од кри-вичів, од чуді, од в’ятичів і заселяти нові міста, бо тоді була війна з печенігами. І воював з ними Володимир, і перемагав.

в літо 989. Задумав Володимир поставити церкву Пре-святій Богородиці і послав привести майстрів з грецької землі.

І почав її будувати в Києві, а коли закінчив, доручив її Анастасу Корсунянину і поставив служити у ній корсун-ських попів, давши їй усе, що взяв перед тим у Корсуні: ікони, посудини, хрести.

І сказав так:— Даю церкві цій десяту частину від моїх багатств і від

моїх городів.І назвав він церкву во ім’я Богородиці, та в народі при-

клалася до неї інша назва — Десятинна 63, від десятої час-тини його багатств.

в літо 991. Володимир заклав місто Білгород, і набрав для нього людей із інших міст, і звів у ньому багато людей, бо любив цей город 64.

в літо 992. Пішов Володимир на хорватів. Коли ж повер-тався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік Дніпра від Сули. Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав 65.1 став Воло-димир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілю-валися ні наші туди перейти, ні печеніги сюди.


І от приїхав князь печенізький до ріки, викликав Воло-димира і сказав йому:

— Випусти ти свого мужа, а я свого, хай поборються. Якщо твій муж кине мого на землю, то не будемо воювати три роки. Якщо ж наш муж кине твого на землю, то будемо навпаки — воювати три роки.

І розійшлись вони. Володимир повернувся у свій табір і послав оповісників, а ті ходили й вигукували:

— Чи нема такого мужа, який поборовся б з печенігом?І не знайшлося нікого. На ранок приїхали печеніги

і привезли свого мужа, а в наших — не було нікого. Зажу-рився Володимир і знов послав оповісників, щоб обійшли все військо. І ось прийшов до князя один старий дружин-ник і сказав йому:

— Князю! Є в мене дома один менший син. Я вийшов з чотирма, а той дома залишився. З самого дитинства ніхто його ще не поборов. Одного разу я насварив його, коли він м’яв кожу, так він так розсердився на мене, що взяв ту волову кожу й роздер її руками.

Почувши про те, князь дуже зрадів і послав по нього. І привели молодого Кожум’яку до князя, і князь оповів йому все.

Той відповів:— Князю! Не знаю, чи зможу я поборотися з печенігом.

Випробуй мене: чи нема у вас великого і сильного бика?Бика знайшли, великого і сильного, роздратували його

розпеченим у вогні залізом і випустили геть. Бик побіг повз людей, а хлопець схопив його рукою за бік і вирвав кожу з м’ясом, скільки захопила рука.

І сказав йому Володимир:— Можеш боротися з печенігом.На ранок знов прийшли печеніги і стали викликати:— Де ж ваш муж? Наш ось уже готовий! Печеніги виста-

вили свого мужа: він був страшно великий і лютий лицем. Тоді виступив отрок Володимира. Побачивши його, печеніг засміявся, бо той був зростом і тілом середній.

І от розміряли місце між двома полками й пустили один проти одного борців. Вони зчепилися й міцно стисли один


одного, і здушив отрок руками печеніга до смерті. І вдарив ним об землю. Скрикнувши, печеніги побігли, і гналися за ними руські, сікли їх і прогнали геть. Володимир вельми зрадів і заклав місто біля того броду, назвавши його Пере-яславом, бо тут переяв, тобто перейняв, славу у печенігів той Кожум’яка-отрок. Зробив його Володимир великим мужем і його батька теж. З перемогою і великою славою повернувся князь у Київ.

в літо 996. А потім прийшли печеніги, і виступив проти них Володимир з невеликою дружиною. Зійшлись вони битися, і не вистояв проти них Володимир, побіг і став під мостом, ледве врятувався там від ворога. Позбувшись небез-пеки, влаштував князь велике свято, наваривши триста мірок меду. І скликав своїх бояр, посадників і старійшин із усіх міст і всяких людей багато, і роздав бідним триста гривен. Святкував князь вісім днів, і повернувся в Київ, і тут знов налаштував велике свято, скликавши незліченну силу народу. І так робив щоліта.

Тим-то, що любив він книжну мудрість, почув якось князь такі слова: «Не збирайте собі скарбів на землі, де їх міль їсть і злодії підкопуються, а збирайте собі скарби в душі своїй, де їх міль не їсть і злодії не викрадуть».

А ще такі слова: «Продайте своє майно і роздайте нуж-денним».

Чувши все те, звелів Володимир усякому бідному і вбо-гому приходити на княжий двір і брати все, що треба, пиття, і їжу, і гроші із скарбниці. А ще він робив таке: мовивши, що «немощні й хворі не можуть дістатися до мого двору», звелів запрягти підводу і, наклавши на них багато хлібин, м’яса, риби, усяких плодів, меду в бочках, а в інших квас, розвозити все те по місту, питаючи:

— Де хворий, бідний або той, хто не може ходити?І роз-давали їм усе, що треба. Та не тільки це, ще більше робив князь Володимир для своїх людей. Кожної неділі поклав він давати бенкети у своєму дворі, в гридниці 66, щоб прихо-дили туди бояри, гриди, і соцькі, і десяцькі, і кращі мужі, при князі і без князя. Подавали там багато м’яса — ялови-чини і дичини, горою лежало там всяких наїдків. Коли ж,


бувало, підіп’ють гості, то починають ремствувати. І нарі-кати на князя, гомонячи між собою:

— Горе нашим головам: дав він їсти нам дерев’яними ложками, а не срібними.

Почувши про те, Володимир наказав викувати срібні ложки, мовивши такі слова:

— Сріблом і золотом не знайду собі дружини, а з дру-жиною добуду срібло і золото, як мій дід і батько з дружи-ною дошукалися золота і срібла.

Бо Володимир любив свою дружину, і з нею раду радив про лад на своїй землі, про мир і про закони в країні, і жив у мирі з сусідніми князями — з Болеславом Польським, Стефаном Угорським і Андріхом Чеським. І жив Володи-мир, пильнуючи заповітів батька й діда.

в літо 997. Володимир пішов до Новгорода по нових воїнів проти печенігів, бо війна велика точилась безпе-рервно. Дізналися печеніги, що нема в Києві князя, при-йшли і стали під Білгородом 67. І не давали нікому вийти з міста, і Володимир не міг допомогти їм, не було ж у нього тоді воїнів, а печеніги напали силою-силенною. Затяглась облога, і був у місті великий голод. Зібрали білгородці віче 68 і сказали:

— Ось уже скоро помремо від голоду, а від князя допо-моги нема. Хіба краще нам так помирати? Здамося печені-гам; когось вони вб’ють, а когось залишать живим, а так усі загинемо від голоду.

З тим і погодились білгородці. А жив один старець, який не був на тому вічі, він і спитав:

— Про що говорили на вічі?Йому і оповіли люди, що завтра хочуть здаватися пече-

нігам. Почувши про те, послав він по городських старій-шин і сказав їм:

— Чув, що хочете здаватися печенігам.Йому відповіли:— Не стерплять люди голоду.А старець промовив:— Послухайте мене, не здавайтесь ще три дні і зробіть

те, що я вам скажу.


Вони з радістю обіцяли послухатися. А він їм сказав:— Зберіть хоч по жмені вівса, пшениці або висівок.Вони охоче пішли й зібрали.Тоді він звелів жінкам збовтати ціжу, з якої варять

кисіль, викопати колодязь, і вставити в нього кадіб, і налити отої кисільної бовтанки. А потім викопати ще один коло-дязь, і вставити в нього кадіб, і пошукати меду. Люди пішли й принесли велику миску меду, яка була схована в князів-ській медівні. І він звелів наготувати солодкий напій — ситу, вилити його в кадіб і поставити в інший колодязь.

Так було й зроблено. На ранок старець наказав послати по печенігів.

І сказали білгородці, прийшовши до печенігів:— Візьміть від нас заложників, а самі пошліть человік

з десять у місто, подивіться, що робиться вмісті нашому.Печеніги зраділи, бо вже подумали, що білгородці хочуть

їм здатися. Вони взяли заложників, а самі вибрали кращих мужів своїх і послали їх у місто, щоб вивідали, що робиться в місті. Коли прийшли в місто, люди сказали їм:

— Навіщо ви губите себе? Хіба ви можете перестояти нас? Якщо будете стояти і десять років, то що зробите нам? Ми ж бо маємо корм від самої землі. Коли не вірите, то погляньте своїми очима.

І привели їх до колодязя, де була ціжа для киселю, зачерп-нули відром і вилили її в латки — великі глиняні сковороди. І тут же зварили кисіль. А потім пішли до другого коло-дязя і зачерпнули з нього солодкої сити. І стали їсти спершу самі, а потім і печенігам дали. Здивувалися ті і сказали:

— Не повірять нам наші князі, якщо самі не покуштують.Люди ж налили їм повен глек ціжі й солодкої сити

з колодязя і дали печенігам. А ті, повернувшись до своїх, оповіли все, що бачили. І, зваривши кисіль, їли печенізькі князі і вельми дивувалися.

Білгородці забрали своїх заложників і повернулися додому, а печеніги відступили від міста геть.

в літо 1015. Пішли печеніги походом на Русь. Володи-мир послав проти них свого сина Бориса, а сам дуже засла-бував. Хворіючи, він і помер у липні на п’ятнадцятий день.


Помер він у Берестові, у князівському селі під Києвом. І не сказали про його смерть нікому, втаїли, чекали, коли повернеться з походу Борис. Бо в цей час був у Києві Свято-полк. Уночі розібрали поміст між двома дерев’яними будів-лями, загорнули Володимира в килим і спустили линвами на землю. Потім, поклавши його на сани 69, відвезли й поста-вили у Десятинній церкві, яку він сам збудував. Та почули про його смерть люди, зійшлись без ліку й числа і плакали за ним — бояри як за заступником землі, бідні ж як за своїм заступником і годувальником. І поклали його в труну мармурову, поховали тіло його, великого князя, з плачем.

Після смерті батька сів у Києві Святополк — старший син від грекині-черниці, братової жінки. Це був син двох батьків, той гіркий плід, якого не любив за життя князь Володимир. Святополк же, сівши на престолі, скликав киян і почав роздавати їм подарунки. Вони брали, але серце їхнє не лежало до нього, бо вони чекали Бориса, який з мужами і братами їхніми був у поході.

Коли ж Борис повертався з військом назад, так і не зна-йшовши печенігів, прийшла до нього звістка: «Твій батько помер». І плакав він за батьком гірко, бо любив його батько більше за всіх. І зупинився він табором, дійшовши до річки Льти, або Альти.

Сказала йому дружина батькова:— Ось у тебе батькова дружина і військо. Піди і сядь

у Києві на батьківському престолі.Він же відповів:— Не знімуться в мене руки на свого старшого брата:

коли батько помер, то хай Святополк буде мені за батька.Почувши те, воїни розійшлися від нього. Борис зали-

шився стояти з самими тільки отроками своїми.А Святополк замислив підступне діло; мов Каїн 70, він

виношував думку, як би погубити своїх братів. Тими ж днями він послав Борисові сказати: «Хочу мати з тобою братню дружбу й любов. І вділю тобі від батькового воло-діння ще». Так він облудно говорив, а сам уночі прийшов у Вишгород 71, таємно викликав Путшу і вишгородських бояр і сказав їм:


— Ви мені віддані всім серцем?Ті поклялись:— Готові за тебе голови покласти!Тоді він звелів їм:— Не кажучи нікому ні слова, йдіть і вбийте брата мого

Бориса.Вони обіцяли негайно виконати все. Прийшли вночі на

річку Альту, де стояв Борис, і коли підкралися ближче до його шатра, то почули, як Борис молиться:

— Господи! Порятуй мене і позбав мене од усіх гони-телів моїх!

І тільки він ліг на свою постіль, як вони, немовби дикі звірі, напали на нього із-за шатра і списами проткнули Бориса, а разом закололи і слугу його, який, захищаючи князя, упав на нього своїм тілом. Був отрок цей родом уго-рець, на ім’я Георг, і його дуже любив Борис. Не могли вони швидко зняти з Георга золоту гривну, яку подарував йому Борис, і відсікли йому голову, і тільки тоді зняли гривну, а тіло відкинули геть.

Погубивши Бориса, ці окаянні люди загорнули його в шатро, поклали на підводу і повезли, а він ще дихав. Тоді один із варягів вийняв меч і проколов його серце. І тіло Бориса таємно перевезли у Вишгород.

Ті ж убивці прийшли до Святополка, ніби похваляю-чись усім содіяним.

Ось імена окаянних: Путша, Талець, Словит, Ляшко та ще два варяги, а батько їм — сатана. Ні, вони гірші сатани; біси — ті хоч Бога бояться, а той, хто прислуговує злому ділу, ні Бога не боїться, ні людей не соромиться. Святополк облуд-ний став думати: «Ось я вбив Бориса; як би мені вбити і Гліба? Тоді б я сам володів усією Руською землею». І знов, мов той Каїн, вдався до обману — послав до Гліба з такими словами:

— Приїжджай сюди, брате, скоріше, батько тебе кличе: дуже він хворий.

Гліб одразу ж сів на коня і поїхав з малою дружиною, бо він завжди і в усьому слухав батька. І коли він приїхав на Волгу, то в полі спіткнувся його кінь у рівчаку і трохи підламав собі ногу.


«Недобрий знак!» — подумав Гліб. А скоро прийшла йому звістка про те, що Святополк обдурює його: батько вже помер, а Бориса підступно вбито.

Почувши те, Гліб голосно вигукнув, обливаючись сльо-зами і плачучи за батьком, а ще більше за братом:

— О горе, о печаль гірка! Краще було б мені вмерти з братом, ніж жити на цьому світі! Якби я бачив, брате, лице твоє, то я помер би з тобою. Для чого я зостався сам? Де твої очі ясні, де уста твої, які промовляли до мене, брате мій любий? Вже не почую більше твого тихого голосу, твоїх добрих слів. Сам я зостався в цьому оманливому світі!

І коли він так плакав, несподівано прийшли підіслані Святополком люди, щоб погубити Гліба. Вони зненацька захопили його корабель і вийняли мечі. Отроки Глібові роз-губилися. А ті окаянні накинулися і вбили Гліба, як без-невинне ягня. Коли ж повернулися вже в Київ, то сказали Святополкові:

— Зробили наказане тобою.Святополк загордився ще більше, не знаючи, що ска-

зав Давид: «Чому хвалишся злодійством, сильний?» Злі та облудні слуги погубили Гліба й кинули його на березі поміж колод. А вночі взяли його люди, і таємно перевезли до Києва, і поклали поруч із братом Борисом у церкві Свя-того Василя. Не дали поглумитися над їхніми тілами. Бо вони — заступники за Руську землю, вони — напомин і засторога усім князям проти зла, усобних воєн і брато-вбивств. Ось чому ми повинні достойно шанувати їх, страс-тотерпців двох.

Святополк Окаянний 72 став князювати в Києві. Він збирав людей і роздавав їм кому плащі, кому гроші-куни, кому багатства.

Ярослав же, молодший син Володимира, сидів у Новго-роді і не знав про батькову смерть. Було в нього багато варя-гів, і робили вони чимало зла новгородцям і їхнім жінкам. Новгородці повстали і перебили варягів. Розгнівався Яро- слав і покликав до себе кращих дружинників-новгородців, тих, які посікли варягів, і, обманувши їх, скарав на смерть. У ту ж ніч прийшла до нього звістка з Києва від сестри


його Предслави: «Батько твій помер, а Святополк сидить у Києві, убив Бориса, а на Гліба послав, стережись його дуже». Почувши те, опечалився Ярослав; жалів він і за бать-ком, і за братами, і за своєю дружиною: на ранок, зібравши рештки новгородців, звернувся до них Ярослав:

— О люба моя дружино, вчора я тебе перебив, а сьо-годні ти мені потрібна!

Витер сльози і сказав до віча:— Батько мій помер, а Святополк сидить у Києві, вби-

ває братів своїх.Озвались на його слова новгородці:— Хоч, князю, і побиті наші брати — можемо за тебе

боротися!І зібрав Ярослав тисячу варягів, а інших воїнів сорок

тисяч і пішов на Святополка, сказавши:— Не я почав вигублювати братів моїх, а він. Буду тепер

мстити за невинно пролиту кров Бориса і Гліба, щоб при-пинити його злочинства.

Бо він і зо мною, напевно, так зробить. Почувши, що Ярослав іде на нього, Святополк зібрав безліч воїнів, русь-ких і печенігів, і виступив проти нього до Любеча, на той берег Дніпра, а Ярослав був на цьому.

в літо 1016. Зустрілись Ярослав і Святополк і стали військами на двох берегах Дніпра. І не зважувались ні ці вдарити на тих, ні ті на цих. Стояли так один проти одного три місяці. Та ось воєвода Святополків, роз’їжджаючи понад берегом, став насміхатися над новгородцями, вигукуючи:

— Чого прийшли ви з кульгавим цим? Теслярі, сокир-ники ви! Ось заставимо вас хороми нам тесати 73!

Почувши те, сказали новгородці Ярославові:— Завтра ми переправимося на той бік. Якщо хто не піде

з нами, самі ударимо на нього.Були вже заморозки. Святополк стояв між двома озерами

і всю ніч бенкетував з дружиною своєю. Ярослав же зранку підняв свою дружину і на світанні перебрався через Дніпро. Висадилися на берег, відштовхнули човни від берега, і пішли на ворога, і зіткнулися в битві. Була січа зла, і не могли через озеро допомогти печеніги Святополкові. Новгородці


притисли Святополка з дружиною до озера, а ті відступили на кригу, і тріснула під ними крига, обламалася, і став бити їх Ярослав.

Побачивши це, Святополк кинувся тікати і побіг у Поль- щу. А Ярослав переміг і сів у Києві на престолі батьківському і дідівському. І було тоді Ярославові двадцять вісім років.

в літо 1017. Прийшов Святополк з Болеславом, коро-лем польським, і з поляками на Ярослава 74.

Ярослав же, зібравши багато руських, і варягів, і сло- в’ян, рушив проти Болеслава і Святополка і прийшов до Волині 75. І стали вони на обох берегах річки Бугу. Був тоді у Ярослава воєвода Будий, і почав Будий насміхатися з Болеслава, кажучи:

— Ось чекай, ми тобі проткнемо кілком твоє товсте черево.

А Болеслав був дуже великий і тяжкий, так що не міг і на коні сидіти, зате був розумний. І сказав Болеслав дру-жині своїй:

— Якщо вам не сором за насмішки такі, то я сам загину.Сів на коня, кинувся в річку, а за ним і всі воїни його.

Швидко перепливли вони річку і напали на Ярослава. А Ярослав не встиг приготуватися до бою, і Болеслав пере-міг його. Утік Ярослав з чотирма дружинниками до Новго-рода і хотів був за море тікати. Але посадник Костянтин, син Добрині, з новгородськими людьми порубали Яросла-вові човни і сказали:

— Хочемо ще битися за тебе з Болеславом і Святополком.Тим часом Болеслав увійшов у Київ із Святополком.

І сказав Болеслав:— Розведи мою дружину по городах на прокорм.І було так зроблено. Та воїни його робили багато зла

киянам і всім навколишнім людям.Тоді сказав Святополк Окаянний своїй дружині:— Скільки є поляків у наших містах, бийте їх.І перебили поляків. А Болеслав утік з Києва, забравши

великі багатства, і сестер Ярославових забрав, і Анастаса — попа з Десятинної церкви. І людей багато повів за собою, і міста червенські 76 зайняв, і прийшов у свою землю.


в літо 1019. Зібрав Ярослав багато воїнів і рушив на Свя-тополка. І прийшов на річку Альту. Святополк же утік до печенігів і скоро з’явився у силі грізній. І от вони стали один проти одного. Тоді вийшов Ярослав на те місце, де було убито Бориса, і піднявши руки до неба, сказав:

— Кров мого брата кличе до помсти, — а тоді промовив з молитвою: — Браття мої! Хоч ви і відійшли тілом звідси, допоможіть мені проти ворога нашого — убивці і клятво-відступника.

І коли він так сказав, рушили полки один проти одного, і покрилося поле Альтинське тьмою воїнів. Була тоді п’ят- ниця, і сходило сонце. І зійшлися на битву обидва війська. Почалася січа зла, якої не було на Русі. Хапаючись за руки, рубалися, сходилися тричі, так що кров текла по низинах. Над-вечір переміг Ярослав, а Святополк одступив і побіг. І коли він тікав, напав на нього страх, а йому здавалося, що біс женеться за ним; ослабло все тіло в нього, не міг він сидіти на коні, і везли його на носилках, прив’язаних до коней. Він же говорив:

— Тікайте зі мною, женуться за нами.Отроки його посилали сторожу в усі боки подивитися:— Чи хто женеться за нами?Та не було нікого, хто гнався б за ними, і вони тікали

з ним далі. Він же лежав у немощах і, підхоплюючись, говорив:

— Он женуться! Ой, женуться вже за нами, тікайте!Не міг він витерпіти на одному місці, і пробіг через усю поль-ську землю, гнаний страхом і привидом смерті, і прибіг у пустельне місце між Польщею і Чехією, і там закінчив своє зле життя. Кара справедлива настигла його — не минули його муки окаянного.

Є могила його в тому пустельному місці і до сьогодніш-нього дня. Несе від неї тяжким смородом. Усе це явлено для науки руським князям, щоб знали вони, яку покару наготовлено їм, якщо вони ще раз содіють таке зле вбив-ство. Ярослав же сів у Києві, витер піт із чола з дружиною своєю, показавши перемогу і труд великий.

в літо 1022. Мстислав, брат Ярослава, сидів тоді У Тму-торокані. І от він пішов походом на касогів. Почувши про те,


князь касозький Редедя виступив проти нього. І коли стали полки один проти одного, сказав Редедя Мстиславові:

— Нащо нам губити свої дружини? Давай краще вийдемо та поборемося самі. Якщо ти переможеш,то візьмеш багат-ство моє, і жінку мою, і дітей моїх, і землю мою. Коли ж я переможу, то візьму все твоє.

Сказав Мстислав:— Хай буде так.А Редедя промовив Мстиславові:— Не зброєю будемо битися, а боротьбою.І зчепилися вони боротися сильно, і в довгій боротьбі

став слабнути Мстислав, бо Редедя був дужий і великий тілом. Тоді сказав Мстислав:

— О Пречиста Богородице, допоможи мені! Якщо поду-жаю його, поставлю церкву в ім’я твоє!

І, промовивши так, ударив ним об землю. А тоді вихо-пив ніж і зарізав Редедю. Рушив у землю його, забрав усі багатства його, і жінку його, і дітей його і наклав данину на касогів.

Повернувшись у Тмуторокань, заклав церкву Святої Богородиці, і церква та й донині стоїть у Тмуторокані.

в літо 1023. Пішов Мстислав на Ярослава з хозарами і касогами.

в літо 1024. Повстали волхви в Суздалі. За темною бісів-ською намовою били волхви старшу чадь — бояр і знатних людей, кажучи, що ті ховають запаси. Був на всій тій землі бунт і голод великий. Пішли на Волгу всі люди до болга-рів, і привезли жито, і тільки так ожили. Ярослав же був тоді в Новгороді. Почувши про волхвів, прийшов у Суз-даль, звелів захопити волхвів; одних він вигнав, а інших скарав, говорячи так:

— Бог за гріхи насилає на кожну землю голод, або мор, або засуху, або іншу кару, а люди не знають, за що.

Того ж літа, коли Ярослав був у Новгороді, прийшов Мстислав із Тмуторокані до Києва, але кияни його не при-йняли. Тоді він пішов і сів на престолі в Чернігові. Яро- слав же, довідавшись про те, послав за море кликати варягів. І приплив Якун з варягами, і був Якун красень


собою, і плащ у нього був золотом тканий. Удвох з Яросла- вом пішли вони на Мстислава.

І зустрілися полки перед Листвином, недалеко від Чер-нігова. Мстислав звечора підготувався до бою: поставив сіверян-чернігівців посередині, у чоло свого війська, прямо проти варягів, а сам став з дружиною своєю на правому й лівому крилі. І була ніч, була тьма, спалахувала блис-кавка, грім рокотав і лив дощ. Сказав Мстислав своїй дру-жині:

— Вдаримо на них.І рушив Мстислав, а Ярослав проти нього, і зчепилися

сіверяни з варягами, і трудились варяги, рубаючи сіверян, а потім з боків ударив Мстислав із дружиною своєю і став рубати варягів. Була січа люта, і коли спалахувала блис-кавка — виблискували і мечі, і гроза лютувала сильна, і січа була велика й страшна. Побачив Ярослав, що його тиснуть силою, і кинувся тікати з Якуном, варязьким кня-зем, і Якун, хапливо відступаючи, загубив свій плащ золо-тий. Зупинився Ярослав у Новгороді, а Якун побіг Далі, за море.

Ранком, на самому світанні, глянув Мстислав на поле, де лежали побиті й порубані його сіверяни і Ярославові варяги, і сказав:

— Хто цьому не радий? Ось лежить сіверянин, а от варяг, а моя дружина ціла.

І послав Мстислав кликати Ярослава:— Сідай у своєму Києві: ти старший брат, а мені хай

буде ця сторона Дніпра.Та не посмів іти Ярослав до Києва, поки не помиряться

вони. І сидів Мстислав у Чернігові, а Ярослав — у Нов-городі. Аж наступного літа зібрав Ярослав багато воїнів і повернувся в Київ. І уклав мир з братом своїм Мстисла-вом. Розділили вони землю Руську по Дніпрові; Ярослав узяв цю сторону, а Мстислав — ту, і почали жити мирно і в братолюбстві; затихли тоді міжусобні чвари та бунти, і була тиша велика в країні.

в літо 1027. Народився третій син у Ярослава, і нарек- ли його іменем Святослав.


в літо 1028. Знамення змієве з’явилося в небі, так що видно було його по всій землі 77.

в літо 1029. Мирно було.в літо 1030. Народився четвертий син у Ярослава, і на-

рекли його іменем Всеволод. Того ж літа пішов Ярослав на чудь, і переміг їх, і поставив місто Юр’їв 78.

Того ж літа помер Болеслав у Польщі, і був заколот і бунт у польській землі: повстали люди, перебили єписко-пів, і попів, і бояр своїх, і був серед них заколот і бунт.

в літо 1031. Ярослав і Мстислав, зібравши багато воїнів, пішли на поляків. Знову забрали червенські міста, і пово-ювали землю Польську, і багато поляків привезли, і поді-лили їх між собою.

Ярослав же посадив своїх поляків на річці Росі; там вони живуть і по сей день.

в літо 1032. Ярослав почав ставити міста на річці Росі 79.в літо 1036. Мстислав вийшов на полювання, захворів

і помер. Поховали його в Чернігові, в церкві Святого Спаса, яку він сам заклав. Були ж бо при ньому виведені стіни її на висоту, скільки можна дістати рукою, стоячи на коневі. Був Мстислав тілом дебелий, гарний лицем, з великими очима, хоробрий у битві, милостивий, любив дружину най-більше, не жалів для неї свого добра, ні в харчах, ні в питті — ні в чому їй не відмовляв. Після того заволодів усією спад-щиною його Ярослав і став самовладцем Руської землі.

Коли Ярослав перебував у Новгороді, прийшла до нього звістка, що печеніги взяли в облогу Київ. Ярослав же зібрав багато воїнів, варягів і слов’ян, прийшов до Києва і прорвався у місто своє. А було печенігів безліч. Ярослав виступив із Києва, приготувався до бою: варягів поставив посередині, а на правому крилі — киян, а на лівому крилі — новгородців. І став перед містом. Печеніги пішли на при-ступ і зчепилися на тій горі, де стоїть зараз собор Святої Софії: було тут поле чисте тоді. І почалась жорстока січа, ледве до вечора здолав лютих ворогів Ярослав. І кинулись печеніги на всі боки тікати, і не знали, як бігти; одні, тіка-ючи, тонули у Сетомлі, а інші — в інших ріках, а залишок їхній бігає десь до сьогоднішнього дня.


в літо 1037. Заклав Ярослав місто велике, біля того міста Золоті ворота. Заклав і церкву Святої Софії, митрополичу, потім церкву на Золотих воротах, а потім монастир Святого Георгія і Святої Ірини 80.

І стала при ньому віра християнська плодитися і поши-рюватися, і ченці-чорноризці помножуватися, монастирі й храми будуватися і возвеличуватися. Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скоропис-ців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і спо-живають багату поживу, — так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просві-тив християнством. А син же його Ярослав засіяв книж-ними словами, а ми тепер пожинаємо, приємлемо серцем книжну науку. Велика-бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це дже-рело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними вті-шаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. В кни-гах — світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.

Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві Святої Софії, яку сам збуду-вав. Оздобив її золотом, сріблом і посудинами церковними, і возносять у ній врочисті співи в призначену годину.

І в інших містах і селах він ставив церкви, призначаючи туди попів і даючи їм від багатств своїх плату, наказуючи їм учити людей. Радувався Ярослав, бачачи велику силу церков і людей християнських, а ворог нарікав і ремству-вав, переможений новими людьми християнськими.

в літо 1043. Послав Ярослав сина свого Володимира 81 на греків і дав йому воїнів багато, а воєводство доручив Вишаті, батькові Яня 82. І рушив князь Володимир на чов-нах, приплив до Дунаю, а від Дунаю — до Царгорода.


Та почалась буря велика і розбила кораблі руських, і вітер розламав князівський корабель. Воєвода Ярослава Іван Творимирич узяв князя на свій корабель. Решту ж воїнів Володимирових, числом до шести тисяч, викинуло на берег, і коли вони хотіли було повертатися на Русь, ніхто не пішов з ними із князівської дружини.

Тоді озвався Вишата:— Я піду з ними.І висадився до них з корабля, і промовив так:— Якщо буду живий, то з ними, а якщо загину, то з дру-

жиною.І пішли вони берегом, маючи надію пробитися до рід-

ної землі. А тут надійшла звістка грекам, що море розбило Русь, і послав грецький цар, іменем Мономах 83, чотирна- дцять своїх суден-трієр на руських.

Володимир же, помітивши з дружиною, що за ними пливуть греки, розвернув свої сили і розбив грецькі судна. А потім, сівши на свої кораблі, Володимир повернувся з дру-жиною на Русь.

Тим часом Вишата пробивався пішки з тими воїнами, яких бурею викинуло на берег. Наздогнали їх греки, схо-пили і привели в Царгород, а там багатьох осліпили.

Тільки на третє літо, коли було укладено мир з греками, відпустили Вишату на Русь до князя Ярослава. Тоді ж від-дав Ярослав свою сестру за польського князя Казимира 84, а Казимир, замість весільного дарунка, віддав вісімсот русь-ких воїнів, захоплених у полон ще Болеславом, коли той переміг Ярослава.

в літо 1044. В це літо помер Брячислав — батько Все- слава. Всеслав же, син його, сів на престолі батьковому в Полоцьку. Мати народила його, Всеслава, від чаклунства. Коли мати народила його, на голові в нього була сорочка, і сказали волхви матері:

— Цю сорочку нав’яжи на нього, хай носить її до смерті.І носить її на собі Всеслав і до цього дня; від того і неми-

лосердний він на кровопролиття 85.Літо 1047. Ярослав пішов на мазовшан, переміг їх і під-

корив Казимирові.


Літо 1052. Помер у Новгороді Володимир, старший син Ярослава, і був похований у церкві Святої Софії, яку збу-дував сам.

в літо 1051. Поставив князь Ярослав Ларіона, русина родом, митрополитом у Святій Софії 86. А тепер розкажемо, чому так названо Печерський монастир. Князь Ярослав любив село Берестове і церкву, яка була там, і допомагав багатьом священикам, серед яких був і Ларіон, муж книж-ний і постник.

Ходив Ларіон із Берестового на Дніпро, на гору, де зараз стоїть старий монастир Печерський, а там був ліс вели-кий. Викопав він печерку малу, на два сажні, і, приходячи із Берестового, одспівував там години і молився тайкома. Потім князеві Ярославові спала на серце думка поставити його, Ларіона, митрополитом у Святій Софії. А печерка його так і залишилася.

Не в довгому часі знайшовся якийсь чоловік, мирянин із міста Любеча, котрий поклав собі на думку іти у світ прочанином. І подався він у грецьку землю, на гору Афон, побачив там монастирі, обійшов їх і, полюбивши чернецьке життя, попросив одного ігумена, щоб той постриг його в ченці. Той постриг його, дав йому ім’я Антоній, наста-вив і навчив, як жити по-чернецькому. І, благословивши, відпустив його назад.

Антоній прийшов у Київ і став думати, де б йому осе-литися. Ходив по монастирях, але не вподобав їх. І став блукати по дебрях і горах, шукаючи собі місця. І вибрався на гору, де Ларіон викопав печерку, і возлюбив те місце, і поселився в ній. І став тут жити, годуючись хлібом сухим, і то через день, і води споживаючи в міру. Копав печеру і не давав собі спочинку ні вдень, ні вночі, перебуваючи в трудах невсипущих. Потім довідалися добрі люди і при-ходили до нього, приносили все, що треба на споживу йому. І став він скоро відомий як великий Антоній.

Опісля ж, коли помер великий князь Ярослав, владу взяв його син Ізяслав і сів у Києві. Довідавшись про пра-ведне життя Антонія, прийшов Ізяслав сюди з дружиною своєю і попросив у Антонія благословення. І приходили


до нього люди, і він почав приймати їх, постригати кого, і зібралось у нього братії числом дванадцять. Викопали вони велику печеру, і церкву викопали під землею, і келії, які й досі збереглись під старим монастирем. Коли зібралися докупи ченці, сказав їм Антоній:

— Живіть собі самі, і поставлю вам ігумена, а сам я хочу піти на ту гору один, бо я звик жити на відлюдді.

І прийшов Антоній до гори, і викопав іншу печеру, яка зараз під новим монастирем, і в ній закінчив свої дні, живучи скромно, не виходячи нікуди з печери сорок літ. У ній лежать мощі його і до цього дня. З тих днів і розпо-чинається Печорський монастир; від того, що жили ченці спершу в печерах, і назвався він Печерським.

Після того було поставлено ігуменом Феодосія. І коли жив Феодосій у монастирі і приймав усіх прочан, хто при-ходив до нього, — прийшов до нього і я, слабий недостой-ний раб, і прийняв він мене, а було мені від роду тоді сім-надцять літ. Написав я се і визначив, у який рік почався Печерський монастир і ради чого називається він Печер-ським. А про життя Феодосія скажу пізніше 87.

в літо 1054. Помер великий князь руський Ярослав. Коли ж він був ще живий, то зібрав синів своїх і сказав їм таке напутнє слово:

— Ось я покидаю сей світ, синове мої; майте любов між собою, бо ви всі брати, від одного батька і від одної матері. І якщо будете жити в любові між собою, Бог буде у вас і підкорить вам ворогів. І будете мирно жити. Якщо ж будете в ненависті жити, у чварах і незлагодах, то загинете самі і загубите землю батьків своїх і дідів своїх, які здо-були її трудом своїм великим; але живіть мирно, слухаю-чись брат брата. Ось я доручаю стіл мій у Києві старшому синові моєму і вашому братові Ізяславу; слухайтесь його, як слухались мене, хай він буде вам замість мене.

А Святославу даю Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Ігорю — Володимир, а Вячеславу — Смоленськ.

Так він розподілив між ними міста, заборонивши їм переступати межі інших братів чи виганяти з наділеного, і сказав Ізяславові:


— Якщо хто захоче скривдити брата свого, то ти допо-магай тому, кого кривдять.

І так він навчав синів своїх жити в любові. Сам уже він був хворий тоді і, приїхавши у Вишгород, дуже заслабував.

І от настав кінець життя його, і помер він у першу суботу Великого посту. Всеволод був тоді при батькові, бо любив його батько більше за всіх братів і завжди тримав при собі.

Обрядив же Всеволод тіло свого батька, поклав на сани, повіз його в Київ у супроводі попів, які співали жалоб-них пісень. І, принісши, поклали його в мармурову труну і поставили в церкві Святої Софії 88. Плакали за ним люди, плакав Всеволод і весь народ. Жив же він всіх літ сімде-сят шість.

Після смерті Ярослава сів Ізяслав на батьковому столі в Києві, Святослав же в Чернігові, Всеволод у Переяславі, Вячеслав у Смоленську.

Того ж року приходив Болуш з половцями. Князь Пере-яславський Всеволод уклав з ними мир, і вернулися половці назад, звідки й прийшли 89.

в літо 1060. Брати Ярославичі — Ізяслав, Святослав і Всеволод, а також швидкий на кровопролиття Всеслав, народжений у сорочці, зібрали воїнів безліч і пішли похо-дом на торків.

Рушили незліченною силою на конях і на човнах-лодіях. Почувши про те, торки злякалися, і кинулись тікати, і не вернулися до цих пір — так і перемерли тікаючи, хто від морозу, хто від голоду, хто від мору, насланого на них. Так і була порятована Руська земля від поганих.

в літо 1061. Знов прийшли половці війною на Руську землю. Всеволод вийшов проти них зимою в лютому, на дру-гий день місяця. І половці перемогли у битві Всеволода і, повоювавши землю, пішли геть. То було перше зло від пога-них. Був князь у них Іскол.

У ті часи було знамення на заході, звізда велика, з про-мінням мовби кривавим. Звечора спалахувала вона на небі після заходу сонця, і так було сім днів 90. Знамення це було не на добро, після того почалися усобиці і нашестя


поганих на Руську землю, бо та звізда була мовби кри-вава, віщуючи крові пролиття. Перед тим сонце змінилося і не стало світлим, а було воно, як місяць, про таке сонце невігласи кажуть, що воно об’їдене. Знамення ж на небі, або в зірках, або в сонці, або в птицях, або в чомусь іншому не на добро бувають: вони віщують а чи війну, а чи голод, а чи смерть.

в літо 1064. Утік Ростислав, онук Ярослава, в Тмуто-рокань.

З ним утекли воєводи новгородські Порей і Вишата. І, прийшовши туди, силою вигнали вони тмутороканського князя, і сів на його місце Ростислав.

в літо 1066. Коли Ростислав князював у Тмуторокані і брав данину з касогів та з інших народів, цього так зля-калися греки, що облудою підіслали до нього котопана 91. Той же прибув до Ростислава і ввійшов йому в довіру, і Рос-тислав приголубив його біля себе. Одного разу, коли Рос-тислав бенкетував з своєю дружиною, котопан сказав:

— Князю, хочу випити за тебе!Князь відповів:— Пий.Той відпив половину, а половину дав випити князю, опус-

тивши палець у чашу, а під нігтем була в нього смертельна отрута. І дав князю, провістивши йому смерть не пізніше сьо-мого дня. Князь випив, котопан же повернувся у Корсунь.

І там сповістив, що саме в цей день помре Ростислав. Так воно й сталося. Котопана цього побили камінням корсунські люди. Був Ростислав муж хоробрий, войовничий, міцний тілом і гарний лицем, милосердний до убогих. Помер він третього лютого і похований на тмутороканській землі.

в літо 1067. Підняв рать у Полоцьку Всеслав, скорий на кровопролиття, той, який народився в сорочці від волх-вування. Силою він захопив Новгород.

Троє ж старших Ярославичів — київський Ізяслав, чер-нігівський Святослав і переяславський Всеволод, — зібравши воїнів, пішли на Всеслава.

Був мороз великий, і сніги лежали глибокі. Брати під-ступили до Мінська, взяли його і вийшли до річки Немиги.


Тут і зустрів їх військом Всеслав, і рушили вони один проти одного. Була січа зла, і багато загинуло в снігах; перемогли Ізяслав, Святослав і Всеволод. А Всеслав утік.

Того ж літа, десятого червня, брати Ярославичі цілували хрест чесний, клялись і передавали Всеславові:

— Прийди до нас, не зробимо тобі ніякого зла. Він же, повіривши у їхнє цілування хреста, переїхав до них на човні через Дніпро. Тут же схопили його брати і, порушивши свою клятву, привели в Київ і кинули у поруб-темницю.

в літо 1068. Прийшли чужоплемінці на Руську землю, половців незліченна сила. Ізяслав же, і Святослав, і Всево-лод виступили проти них на річку Альту. Вночі зійшлися супротивники один проти одного. Наслав Господь пога-них за гріхи наші, і побігли руські князі, і половці пере-могли.

Диявол радіє злому вбивству і пролиттю крові, розпа-люючи чвари і заздрість, братоненависть і обмови. І от кара народові за гріхи: або смерть, або ще голод, або нашестя поганих, або засуха, або гусінь, або якась біда. Ми ж тільки називаємося християнами, а живемо, як язичники. Хіба ж ми не по-язичницькому діємо, коли віримо в усякі при-кмети? От коли ми зустрінемо чорноризника, то з півдо-роги вертаємось назад, так же ми робимо, коли зустрінемо кабана або свиню, — хіба це не по-язичницькому? По намов-ленню нечистої сили тримаються всі ті прикмети. Інші вірять у чхання, яке насправді буває на здоров’я голові! Лукавий задурює нас і таким і сяким чином, одвертає нас од віри і трубами, і скоморохами, і гуслями, і русаліями. А гляньте на втолочені грища, на яких товчуться, і людей тьма на них, так що давлять одне одного, влаштовуючи собі видовиська, — а церкви порожні стоять! Коли ж буває година молитви, то мало кого зустрінете в церкві. Ось чому і кару приймаємо, і навали ворогів — все те за гріхи наші, за бра-товбивства, за пролиття крові князями на своїй землі.

Та повернемося до розповіді нашої.Вже було сказано, що на річці Альті половці перемогли

руських князів. Ізяслав із Всеволодом побігли в Київ, а Свя-тослав у Чернігів.


Київські люди зібрали віче на торговиці і послали ска-зати князеві:

— Ось половці розсіялися по всій землі, дай нам,князю, зброю і коней, і ми будемо ще битися з ними.

Ізяслав же не послухав їх. І тоді люди стали ремству-вати і нарікати на воєводу Коснячка. Гуртом пішли із віча на гору, де стояв двір Коснячків, і, не знайшовши його дома, сказали:

— Ходімо звільнимо Всеслава і наших людей із поруба-темниці.

Розділилися на два гурти: одні пішли до погреба звіль-няти людей, а інші через міст — до князівського двору.

Ізяслав же сидів у сінях і раду радив із дружиною своєю. І ті, що прийшли, загаласували в дворі і стали викликати князя. А князь стояв і дивився із віконня вниз.

Один з дружинників, Тука, сказав Ізяславові:— Бачиш, князю, люди галасують, так недалеко і до

біди. Пошли, хай краще стережуть Всеслава.А інший дружинник мовив князеві:— Звели, нехай-бо наші підкличуть його обманом до

віконця і заколють його мечем.Князь не послухав їх обох.І поки вони говорили, ще один гурт прийшов у двір. Люди

закричали і з гуками рушили до темниці, де сидів Всеслав.І побачивши те, Ізяслав кинувся тікати з двору разом

із братом своїм Всеволодом: нарушивши клятву, вони боя-лися помсти.

Люди ж сокирами розрубали темницю, і звільнили Все- слава, і прославили його тут же серед князівського двору.

Було те на п’ятнадцятий день вересня. Двір же князів-ський пограбували — велику гору золота і срібла забрали, в монетах і в дорогих оздобах. Ізяслав утік у Польщу.

А звільнений із порубу Всеслав сів у Києві і князював сім місяців.

Сталося те в науку землі Руській, щоб не порушували клятви і не переступали чесного хреста, цілуючи його.

в літо 1069. Пішов Ізяслав з польським князем Боле- славом на Всеслава. Всеслав же виступив їм назустріч. Та,


прибувши до Білгорода — князівської фортеці під Києвом, Всеслав дочекався темної ночі і таємно від киян утік у свій Полоцьк.

Ранком же люди, побачивши, що князь утік, поверну-лися в Київ, зібрали там віче і звернулись до Святослава і Всеволода, кажучи їм:

— Ми зробили зло, прогнавши свого князя. А тепер він веде на нас Польську землю, підіть у місто свого батька і порятуйте нас, коли не хочете, щоб ми проти волі своєї запалили місто і пішли в грецьку землю.

І сказав їм Святослав:— Ми пошлемо до брата свого. Якщо він піде з поля-

ками губити вас, то ми виступимо на нього війною і не дамо нищити міста свого батька. Коли ж він схоче іти з миром, то хай прийде з невеликою дружиною.

І тим утішив киян.А Святослав і Всеволод послали до старшого брата Ізя-

слава, кажучи йому:— Всеслав утік, не веди поляків на Київ, тут же нема

у тебе ворогів. Якщо ж ти хочеш мати гнів у серці і погубити місто, то знай, що ми станемо на захист батькового столу.

Почувши те, Ізяслав залишив поляків, а сам пішов з невеликою дружиною; поперед себе він послав до Києва сина свого Мстислава. І, вступивши у Київ, Мстислав пере-бив киян, які звільняли з темниці Всеслава, числом сімде-сят чоловік, а інших осліпив, а ще деяких без вини і суду посік і згубив.

Коли ж Ізяслав підійшов до міста, вийшли до нього люди з поклоном, і прийняли кияни свого князя. І сів Ізя- слав на столі своєму.

Торг, де бунтували люди, Ізяслав перегнав на гору, ближче до свого міста, а Всеслава прогнав геть — і з Києва, і з Полоцька.

в літо 1071. Воювали половці недалеко від Києва, біля Ростовця і Нятина.

Того ж літа об’явився один волхв, спокушений нечистою силою. Прийшовши до Києва, він розповідав людям, що на п’яте літо Дніпро потече назад і землі почнуть пересуватися


на інші місця, що Грецька земля стане на місце Руської, а Руська на місце Грецької, та й інші землі пересунуться. Невігласи слухали його, мудрі ж сміялися, кажучи йому: «Лихий грає тобою на погубу тобі». Так воно й сталося: в одну з ночей зник він без сліду. А ми розкажемо, як лихі підбурюють людей на зло.

Одного разу, під час неврожаю на Волзі, в ростовських землях з’явилися два волхви з Ярославля, кажучи, що вони знають, хто ховає запаси добра й хліба. І покликали вони людей на Волгу, і куди не прийдуть, тут же називають заможних жінок, говорячи, що «та жито ховає, а та мед, а та рибу, а та хутро». І приводили до них жінок, матерів і сес-тер — тих, кого називали вони. Волхви ж, чаклуючи, обрі-зали у них за спиною мішечки 92 і виймали звідти або жито, або рибу, а багатьох жінок убивали, забираючи собі добро.

І пішли волхви далі, на Білоозеро, і було з ними людей триста. В тім часі випало Яневі, синові Вишати, бути в тих краях. Він прийшов із Чернігова від князя Святослава і зби-рав там данину. І повідали йому білоозерці, що два волхви убили вже багатьох жінок на Волзі і на річці Шексні, а тепер прийшли до них. Янь же спитав, чиї то смерди, і довідався, що вони — смерди його чернігівського князя. Він послав до тих людей, які ходили з волхвами, і сказав їм:

— Видайте мені волхвів, бо вони смерди мої і мого князя.— Люди ж не послухались його.— Тоді Янь сам пішов до них без зброї.— Отроки ж сказали йому так:— Не ходи без зброї, осоромлять тебе.Він звелів отрокам узяти зброю і з дванадцятьма чоло-

віками пішов до лісу, де ховалися волхви і люди з ними.А ті приготувалися до бою, і коли Янь з топірцем рушив

на них, виступили від них три мужі і мовили йому:— Бачиш, що йдеш на смерть, відступись!Та Янь не послухав їх, і вони кинулись на нього, і один

замахнувся на Яня сокирою, рубонув — та мимо. Янь же схопив його сокиру, і обухом ударив того, і гукнув отрокам рубати усіх їх. Вони ж побігли в ліс і убили Яневого попа. Янь же, повернувшись у місто до білоозерців, сказав їм:


— Якщо не зловите отих двох волхвів, що втекли,буду стояти у вас усе літо.

Білоозерці тоді пішли, спіймали їх і привели до Яня.І спитав Янь волхвів:— Заради чого ви погубили стількох людей?Ті відповіли:— Вони ховають запаси, і якщо знищимо їх, то буде доста-

ток. Хочеш, ми й перед тобою виймемо у тутешніх людей сховане при них добро — жито, або рибу, або щось інше.

Янь же вигукнув:— Достеменно це брехня або чаклунство! Людина —

з тіла і кісток, і більше нема при ній нічого. Як же ви візьмете жито чи рибу?

Вони ж сказали:— Ми знаємо, як людина створена.— Як? — спитав Янь.— Бог мився у мивниці і спітнів, витерся віхтем і кинув

його з неба на землю. І засперечався сатана з Богом, кому із того віхтя створити людину. І створив сатана людину, а Бог уклав у неї душу. Ось чому коли вмирає людина, йде тіло в землю, а душа до Бога.

Янь їм сказав:— Усе це пусті вигадки: видно, що вас напоумив лихий.

А через те — ви приймете від мене муку тут, а після смерті — там.

Вони ж відповіли:— Ти нам нічого не зробиш, так підказують нам боги,

а боги наші охороняють волхвів.Янь засміявся:— Брешуть ваші боги! — і звелів бити їх і вискубувати

їм бороди.І коли били й скубли їх, спитав Янь:— Ну, що вам тепер мовлять ваші боги?Вони ж відповіли:— Стати перед князем Святославом і йому відповідь

давати, а не тобі.І наказав Янь вкласти їм у вуста дерев’яні колодки-

обрубки, прив’язати їх до щогли, та так і пустити перед


собою в човні, а сам поплив за ними. Зупинилися в гирлі Шексни, і спитав Янь волхвів:

— А що тепер вам кажуть боги?Волхви відповіли:— Кажуть нам боги так: «Не бути нам живими від тебе».І сказав Янь:— Ось тепер вони правду вам повідали!І спитав Янь веслярів-перевізників:— У кого з вас вони рідних убили?Вони ж відповіли:— У мене матір, у того сестру, а в іншого дочку.Янь же сказав їм:— Мстіть за своїх!Вони ж, схопивши волхвів, убили їх і повісили на дубі.

Коли Янь поїхав додому, то на другу ніч заліз ведмідь на те дерево і не давав їм спокою, мертвим. Так загинули вони від намовлення бісівського, іншим людям долю пророку-ючи, а своєї смерті не передбачивши. Бо коли б знали вони щось наперед, то не прийшли б на те місце, де їм судилося бути спійманими.

А ось ще розповімо про багатоличчя бісівське і про те, як воно затьмарює розум людям. Такий же волхв об’явився і при князеві Глібові в Новгороді. Промовляв до людей, при-кидаючись богом, і багатьох ошукав, мало не весь город, кажучи, що він знає все наперед. Ганьблячи віру христи-янську, запевняв, що: «Перейду через Волхов перед усім народом». І був заколот у місті, і всі вірили йому, і хотіли погубити єпископа. Єпископ узяв хреста в руки, одягнув ризу, вийшов наперед і сказав:

— Хто хоче вірити волхву, хай іде за ним. А хто вірує Богові, хай іде до хреста.

І розділились люди надвоє.Князь Гліб і його дружина пішли і стали коло єпис-

копа, а люди всі пішли до волхва. І почався бунт і заколот великий між ними. Гліб узяв сокиру під плащ, підступив до волхва і спитав:

— Знаєш ти, що завтра буде і що сьогодні трапиться до вечора?


Той відповів:— Знаю все.— А знаєш, що буде з тобою сьогодні? — спитав Гліб.— Чудеса великі сотворю, — сказав той.Гліб вихопив сокиру, розрубав волхва, і упав той мерт-

вий, а люди розійшлися. Так загинув він тілом, а душею віддався дияволові.

в літо 1072. Перенесли тіла Бориса і Гліба. Зібралися Ярославичі — Ізяслав, Святослав і Всеволод. І влашту-вали вони свято. І поминали братів Бориса і Гліба із світ-лим серцем. Тіла їхні перенесли в нову церкву, збудо-вану Ізяславом, яка стоїть і донині 93. Спочатку Ізяслав, Святослав і Всеволод узяли Бориса в дерев’яній труні і, поклавши труну на плечі свої, понесли; чорноризці йшли попереду із свічками в руках. А за ними диякони з кади-лами. І принесли його в нову церкву, а там уже стояла наго-товлена для нього велика кам’яна гробниця — рака. І коли одкрили її — наповнилася церква духмяністю, пахощами дивними. Та митрополита охопив жах, бо він не твердо вірив у них, Бориса і Гліба, і упав він ниць, благаючи про-щення. З дерев’яної труни тіло Бориса переклали у кам’яну раку.

Після того взяли труну Глібову, поставили її на сани і, взявшись за вірьовки, повезли її. Коли були вже в дверях, зупинилась труна його і далі не йшла.

Тоді звеліли народові благати: «Господи, помилуй!» — І потягли його. Поставили гробниці Бориса і Гліба поряд.

І відспівавши літургію, обідали брати Ярославичі разом, кожен з боярами своїми, у великій любові.

в літо 1073. І звів диявол чвари поміж братами Яросла-вичами. В тих чварах Святослав із Всеволодом був заодно проти старшого брата Ізяслава. Покинув Ізяслав Київ і вели-кий князівський стіл, який передав йому батько. А молодші брати вступили до Києва і сіли на столі в Берестовому, пору-шивши батьківський заповіт 94.

Винуватцем же вигнання брата був Святослав, бо він прагнув до ще більшої влади. Він спокушав і Всеволода, говорячи йому:


— Ізяслав змовляється проти нас. Якщо ми його не виженемо, то він нас прожене. Так і підбурив брата проти Ізяслава. Ізяслав же подався у Польську землю з вели-ким багатством, говорячи, що золотом добуде собі воїнів 95. Поляки все добро його забрали, а його вигнали. Та й між молодшими братами не було миру.

Святослав сам сів у Києві, а Всеволода прогнав. Ще більше порушив заповіт батька.

Велик то гріх — переступати заповіт батька. Як не раз було в давності, хто посягав на чуже, чекала на того кара і помста страшна.

в літо 1075. Прийшли посли від німців до Святослава в Київ. Святослав, пишаючись, показав їм своє багатство. Вони ж, оглянувши велику гору золота, срібла, шовкових тканин, сказали йому:

— Це нічого не варте, бо воно лежить мертве. Краще нього — воїни-кмети. Бо вони добудуть ще більше добра. Так хвалився і цар іудейський перед послами ассирійськими; та після смерті царя все добро його розвіялося порохом.

в літо 1076. Помер у Києві Святослав, син Ярослава, від розрізання Гулі. І сів після нього на столі Всеволод, князь Переяславський.

в літо 1077. Пішов Ізяслав з поляками на свою землю, а Всеволод вийшов проти нього на Волинь. І уклали брати мир. І сів Ізяслав знов у Києві, а Всеволод у Чернігові.

в літо 1078. Утік Олег, син Святослава, в Тмуторокань од Всеволода. Привели Олег і Борис поганих на Руську землю і пішли на Всеволода з половцями 96.

Всеволод вийшов проти них на Сожицю, притоку Сули, і перемогли половці Русь, і багато було убито тут. Убитий був Тука, і Порей, і чимало інших. Олег же й Борис прийшли до Чернігова, гадаючи собі, що вони перемогли, а насправді багато зла причинили Руській землі, пролили кров християн-ську. І будуть вони ще покарані за невинно погублені душі.

Розбитий Всеволод прийшов до брата свого Ізяслава в Київ; поцілувались і сіли радитися.

Всеволод розповів про все, що скоїлось. І сказав йому Ізяслав:


— Брате! Не тужи. Бачиш, скільки зі мною лиха при-ключилося: хіба не вигнали мене спочатку кияни і не погра-бували моє добро? А потім, у чому я завинив другий раз? Чи не був я вигнаний вами, братами моїми? А чи не поне-вірявся я в чужих землях, добра позбавлений свого, нікому не заподіявши зла? І тепер, брате, не тужімо. Якщо буде нам щастя в Руській землі, то обом. Якщо не буде його, то в обох. Я покладу голову свою за тебе.

І, мовивши так, утішив Всеволода і звелів збирати воїнів од малого до великого. І рушили в похід Ізяслав з Яропол-ком, сином своїм, і Всеволод з Володимиром, сином своїм, названим Мономахом 97.

Підступили вони до Чернігова. І сказав Олег Борисові:— Не підемо проти них, хіба можемо ми вистояти проти

чотирьох князів? Краще ж пошлемо з благанням про мир до дядьків своїх.

Однак Борис не погодився з ним:— Дивись, роби, як хочеш. А я сам стану проти них

усіх.Похвалився він дуже, не відаючи, що Бог чинить гордим

наперекір, щоб не хвалився сильний своєю силою. І пішли вони назустріч Ізяславу і Всеволоду, і коли були поблизу села на Нежатиній ниві, зійшлися обидва війська, і почалась січа зла. Першим убили Бориса, який похвалявся вельми. А потім, коли Ізяслав стояв серед піших, раптом під’їхав один і списом ударив його ззаду в плече.

Так був убитий Ізяслав, син Ярослава. Січа тривала, і кинувся тікати Олег з невеличкою дружиною, і ледве вряту-вався, побігши в Тмуторокань. Тіло ж убитого Ізяслава взяли і повезли в човні, і вийшов назустріч йому весь Київ. Поклали його на сани і з печальним співом повезли в місто. І не можна було чути співів за великим плачем, бо плакало за ним усе місто Київ. Ярополк же йшов за ним, плачучи з дружиною своєю:

— Батьку, батьку мій! Скільки ти жив у печалі на світі цьому, скільки ти мав напастей від людей і від братів своїх! Та помер ти не від брата, а за брата віддав голову свою.

І понесли його, і поклали в мармурову гробницю, похо-вали його в Десятинній церкві. Був Ізяслав гарний лицем


і тілом великий, незлостивий на вдачу, брехню ненавидів, любив правду. І не було в ньому хитрощів, а був простий розумом, не таїв ні на кого зла. Скільки йому випадало кривд і лиха — і від людей, і від братів своїх, але він не пла-тив їм злом на зло, а склав голову за брата свого, не праг-нучи ні до більшого володіння, ні до більшого багатства, а за братову кривду.

Бо сказано мудрими: «Любов найвища за все».Або ще так: «Брати в біді допомагають один одному».Всеволод сів у Києві, на столі свого батька і брата свого,

взявши владу над усією Руською землею. І посадив він сина свого, прозваного Мономахом, у Чернігові.

в літо 1079. Привели удільні князі половців на Руську землю. Всеволод став біля Переяслава і мир уклав з полов-цями. А Олега, який утік в Тмуторокань, захопили хозари і відправили за море до Царгорода. Всеволод же посадив у Тмуторокані своїм посадником Ратибора.

в літо 1080. Піднялись торки переяславські на Русь. Всеволод послав на них сина Володимира Мономаха. І Воло-димир, прийшовши, переміг торків.

в літо 1085. Ярополк, син Ізяслава, хотів був іти на Всеволода, послухавшись злих порадників. Дізнавшись про те, Всеволод послав проти нього сина свого Володи-мира. Ярополк же покинув свою матір і своїх воїнів, утік у Польщу.

в літо 1086. Повернувся Ярополк із Польщі і уклав мир з Володимиром Мономахом. І пішов Володимир назад — князювати у свій Чернігів, а Ярополк сів у місті Володимирі. Та знов почалися чвари, Ярополк виступив проти удільних князів і, не дійшовши до Звенигорода, був він убитий про-клятим Нерадцем, якого напоумили злі люди. Лежав Яро-полк на возі, і його проткнули шаблею. І тоді підвівся Яро-полк, висмикнув із себе шаблю і скрикнув:

— Ох, таки спіймав мене ворог!Проклятий Нерадець утік, а Ярополка поклали отроки

на коня і повезли у місто Володимир, а звідти в Київ. Назу-стріч вийшов йому благородний князь Всеволод, сини його і бояри, і поховали вони Ярополка з великими почестями.


в літо 1092. Предивне чудо трапилося в Полоцьку: вночі стояв тупіт, щось ніби стогнало на вулиці, і рискали якісь тіні — подоби людей. Коли хто виходив із дому, щоб поди-витися, одразу на того незримо нападала моровиця, і він умирав од неї, і ніхто не насмілювався виходити за ворота. А потім і вдень мчали коні, однак їх не видно було, а було видно лише копита коней, і уражали вони мором людей у Полоцьку і в навколишніх землях. Того ж літа знамення було в небі — ніби круг стояв посеред неба превеликий 98. Того ж літа засуха була така, що вигорала земля і багато лісів спалахнули самі і болота; і війна велика була, і половці сунули звідусюди: взяли три міста і багато сіл взяли по обох берегах Дніпра. Того ж літа, коли Всеволод полював на зві-рів за Вишгородом і вже були закинуті тенета і гукачі гук-нули, упала зоря, мов превеликий змій, із неба, і жахну-лись всі люди. В ті ж часи земля стугнула так, що багато хто чув. Усе це коїлось тому, що помножились гріхи наші і неправди.

в літо 1093. Помер великий князь Всеволод, син Яро- слава, внук Володимирів. Князь Всеволод з дитинства любив правду і обдаровував убогих.

— Сину мій! — казав йому батько. — Якщо ти приймеш стіл мій після твоїх братів по праву, а не насильством, то коли помреш, лягай, де я ляжу, поряд моєї могили, бо я тебе люблю найбільше з твоїх братів.

І справдилося батькове слово, сказане йому. Одержав він, після смерті брата, стіл свого батька і сів князювати в Києві. Було в нього печалей більше, ніж тоді, коли він сидів у Переяславі.

Коли князював у Києві, горе йому було від племінни-ків його, бо почали дозоляти йому, один вимагаючи одного наділу, а інший іншого; він же, щоб замирити їх, роздавав їм землі. В цих печалях застали його недуги. А за ними приспіла і старість. І почав він любити молодших дру-жинників, збирав їх до себе на раду; вони ж стали надо-умлювати князя, щоб він одкинув дружину свою старшу, і люди не могли домогтися правди княжої. Почали ж ці молоді грабувати і продавати людей, а князь того не знав


через хвороби свої. Коли ж він зовсім занедужав, послав він за сином своїм Володимиром Мономахом у Чернігів. Володимир же, прибувши до нього і побачивши його зовсім хворого, заплакав. У присутності Володимира і молодшого сина Ростислава, коли настав час, і помер Всеволод тихо й спокійно, приєднавшись до предків своїх. Поховали його в церкві Святої Софії. Після смерті батька Володимир став міркувати, говорячи так:

— Якщо я сяду на столі свого батька в Києві, то буду воювати з Святополком 99, бо цей стіл колись займав його батько Ізяслав. Поміркувавши так, він послав по Свято-полка у Турів 100, а сам пішов до Чернігова, а свого молод-шого брата Ростислава посадив у Переяславі.

І от у неділю, після весняних великодніх свят, прийшов Святополк у Київ. Вийшли назустріч йому кияни і зустріли його з радістю, і сів він на столі свого батька і свого діда — Ярослава.

Почувши, що вмер Всеволод, пішли половці на руську землю. Посунули вони незліченною силою і оточили місто Торчеськ. Святополк почав збирати воїнів, щоб виступити проти них.

І сказали розумні мужі князеві:— Не пробуй іти проти них, бо в тебе мало воїнів.Він же сказав:— Маю отроків своїх сімсот, які можуть стати проти них.Почали ж інші, нерозумні, говорити йому:— Піди, князю. Розумні ж казали:— Якби виставив і вісім тисяч воїнів, і то було б непо-

гано. Наша земля збідніла від воєн і всяких поборів. Ти пошли до брата свого Володимира Мономаха, щоб він тобі допоміг.

Святополк послухав їх і послав у Чернігів до Володи-мира, Володимир же Мономах зібрав своїх воїнів і послав до свого молодшого брата Ростислава у Переяслав, звелівши йому теж виступати проти половців.

Коли ж Володимир прийшов у Київ, зустрілися вони в Михайло-Видубицькому монастирі, затіяли чвари й супе-речки між собою, а половці тим часом спустошували землю.


І сказали братам розумні мужі:— Чого ви сваритесь між собою? А погані гублять землю

Руську. Опісля владнаєте, а зараз виступайте назустріч поганим — або з миром, або з війною.

Володимир Мономах хотів миру, а Святополк хотів війни.

І пішли вони разом, Святополк, і Володимир, і Рости- слав до Триполя — міста над Дніпром.

І прийшли до річки Стугни 101. Скликали свою дружину на раду, збираючись переходити річку, і почали думати.

Володимир же сказав:— Поки за рікою стоїмо, укладемо мир з половцями.І приєднались до його слів розумні дружинники. Кия-

ни ж не захотіли слухати доброї поради, а сказали:— Хочемо битися, перейдемо на ту сторону річки.І сподобалась багатьом їхня мова, і всі перейшли Стугну-

річку. А в Стугні дуже піднялась тоді вода. Святополк же, Володимир і Ростислав, приготувавшись до бою, виступили. І йшов на правому крилі Святополк, на лівому Володимир, посередині ж був юний Ростислав. Минувши Трипіль, пере-йшли вони вал 102.

І ось половці тьмою посунули назустріч, а стрільці їхні рухалися попереду них. Наші ж, ставши між валами, поста-вили свої стяги, і стрільці руські вийшли з-за валу.

А половці, підступивши до валу, поставили свої стяги і навалилися спочатку на Святослава, зламали його полк. Потім навалилися на Володимира, і бій був лютий; не витри-мавши натиску половців, побіг і Володимир з Ростисла-вом, і воїни його. І падали посічені воїни перед ворогами нашими, і багато хто загинув тоді.

Військо ж наше побігло до річки Стугни. І подалися вбрід Володимир з юним Ростиславом, і почав тонути Рос-тислав на очах у Володимира.

Хотів був Володимир підхопити свого брата, та мало не втонув сам. Не вдалося йому врятувати молодшого брата. Загинув юний Ростислав, син Всеволода, онук Ярослава.

Володимир же перебрів Стугну з малою дружиною, бо загинуло багато в полку його і бояри його голову склали.


І, перейшовши на той бік Дніпра, плакав за братом своїм і за своєю дружиною і пішов у Чернігів вельми запечалений. А Святополк утік у Трипіль, там пересидів до вечора, а вночі тихо прийшов до Києва. Ростислава, пошукавши, знайшли у річці і перенесли його до отчого міста. Плакала за ним його мати, і всі люди сумували — через юність його.

А половці, побачивши, що перемогли вони, пустилися воювати й спустошувати землю. І стояв плач великий на нашій землі, опустіли села наші й міста наші, і були ми січені й гнані ворогами нашими.

Це ж бо Господь напустив на нас поганих, покарав нас нашестям, щоб ми опам’яталися і утрималися від неправди і злого путі свого. Багато ж крові було пролито даремно, у чварах і братовбивстві, а тому народ і зазнає мук: одних ведуть у полон, інших убивають, а ще інші тремтять, бачачи убитих, а інші від голоду помирають і від спраги. Одна покара, одна відплата усім, хоч лиха різні: кого в’яжуть і б’ють ногами, кого на морозі тримають і завдають ран. Що заслужили, те й маємо: міста всі спустошені, села пусті; про-йдіть через поле — де паслися табуни коней, вівці й воли, — все тепер безплідне бачимо. Ниви заросли бур’янами і стали притулком для звірів. Плач стоїть на всіх вулицях, де лежать посічені і побиті поганими.

…Одні половці спустошували землю, а інші повернулися до Торчеська. Взяли місто в облогу, а торки оборонялися і мужньо билися із міста, викошуючи багатьох ворогів. Половці ж стали навалюватися новою силою, а тоді одрізали воду. І почали знемагати люди в місті від спраги й голоду. І прислали торки гінців до Святополка, кажучи йому:

— Якщо не пришлеш харчів, здамося.Святополк послав їм, та не можна було прорватися до

міста через величезну силу ворожих військ.Дев’ять тижнів стояли половці навколо Торчеська.

А потім розділилися надвоє: одні залишилися стояти біля міста, воюючи з обложеними, а інші пішли на конях до Києва і вчинили напад між Києвом і Вишгородом.

Святополк виступив їм назустріч, і пішли один проти одного; зійшлися — і почалась битва.


До самого вечора билися люто, і не витримали наші, побіг- ли від поганих, і падали посічені перед ворогами нашими, і було мертвих більше, ніж під Триполем. Святополк при-йшов у Київ з двома-трьома дружинниками, а половці повер-нулися до стін Торчеська. Содіялося все те горе на ранок, у день святих мучеників Бориса і Гліба, і не радість, а плач великий стояв у Києві.

Половці ж повернулися до Торчеська, і знесилилися люди в місті без води і їжі, і здалися вони ворогам. Захо-пивши місто, половці підпалили його вогнем, і людей поді-лили між собою, і багато християнського народу повели у вежі 103 свої, до сімей своїх і родичів: стражденні, печальні, лютим холодом скуті, змучені голодом і спрагою, в біді, з сірими обличчями, з почорнілими тілами, йшли вони чужиною, йшли невідомою країною.

Голі бредучи і босі, з язиком запаленим і ногами, оку-таними терням, зі сльозами відповідали вони один одному, кажучи:

— Я був із цього міста.А інший:— Я був із того села.Так перепитували вони один одного в сльозах, рід свій

називаючи і тужливо зітхаючи, очі підводячи до неба.Хай же ніхто не посміє сказати, що Бог ненавидить нас!

Ні, ще раз ні! Бо кого так любить Бог, як нас возлюбив? Кого так шанував, як нас прославив і возвеличив? Нікого! А тому і вельми розгнівався на нас, що більше всіх поша-новані були і гірше всіх содіяли гріхи. От і я, грішний, багато і часто гнівлю Бога і часто грішу у всі дні.

в літо 1094. Уклав київський князь Святополк мир із половцями і взяв собі за жінку дочку Туторкана, князя половецького. Того ж літа прийшов Олег з половцями із Тму-торокані і підступив до Чернігова 104.

Володимир же Мономах замкнувся в місті. Олег попа-лив усе навкруг міста і монастирі попалив. І взяв Чернігів в облогу. Тоді Володимир уклав мир з Олегом і пішов з міста на батьківський стіл у Переяслав, а Олег вступив у місто і сів на стіл свого батька 105. Половці ж спустошували землю


і воювали навколо Чернігова, а Олег їм не перешкоджав, бо сам звелів їм воювати. Це вже третій раз навів він поганих на Руську землю, і багато християн загублено було, а інших захоплено в полон і розсіяно по різних землях. І не було ще в Руській землі з перших її днів того, що бачили очі наші.

в літо 1095. Прийшли половці до Переяслава, де сидів Володимир Мономах, і стали поміж валами. Віддав їм Воло-димир свого сина у заложники. На той час трапився якраз із Києва чоловік — Славята. Він прийшов до Володимира у якійсь справі; і стали думати дружинники, як би їм пере-бити половецьку чадь.

Володимир того не хотів, відказуючи їм:— Як же я можу це зробити, давши їм клятву?І відповіла дружина Володимирові:— Князю! Нема на тобі гріха в тому. Вони ж бо завжди,

даючи тобі клятву, гублять землю Руську і проливають кров християн безперестанку.

Послухав їх Володимир. І послав він тієї ж ночі Славяту з невеликою дружиною і торками до валів. І, викравши спочатку сина-заложника, убили вони половецького князя Китана і перебили його воїнів.

Тоді ж Володимир Мономах і Святополк Київський послали у Чернігів до Олега, запрошуючи його йти з ними на половців. Олег пообіцяв — і не пішов з ними у спіль-ний похід.

Святополк же і Володимир виступили на половецькі вежі, і взяли їхні вежі, і захопили худобу і коней, верблю-дів і челядь, і привели їх у свою землю. І почали гнів мати на Олега, який не пішов з ними на поганих. І знов послали до нього, кажучи:

— Ось ти не пішов з нами на поганих, які губили землю Руську, а тримаєш біля себе сина половецького князя. Або вбий його, або прожени. Він ворог землі Руській.

Олег не послухав їх, і була між ними ворожнеча.Того ж літа прийшли половці за Рось, люди тікали до

Києва. Святополк же звелів закладати місто на Витичевій горі, над Дніпром, і за своїм іменем назвав його Святополчим


містом. Того ж літа прийшла сарана, в кінці серпня, і покрила землю, і було страшно дивитися. Йшла вона до північних країн, поїдаючи траву і просо.

Святополк і Володимир послали до Олега, кажучи так:— Іди в Київ, укладемо договір про землю Руську перед

єпископами, і перед ігуменами, і перед мужами батьків наших, і перед людьми городськими; будемо разом боро-нити землю Руську від поганих.

Олег же, сповнений зухвалих намірів і гордовитих слів, відповів їм так:

— Не гоже, щоб судили мене єпископи, або ігумени, або смерди ваші.

І не захотів іти до братів своїх, послухавшись злих порадників. Тоді Святополк і Володимир сказали йому:

— Раз ти не йдеш ні на поганих, ні на раду до нас, то ти замишляєш проти нас і хочеш допомагати половцям.

І виступили Святополк і Володимир на Олега. Олег же вибіг із Чернігова і кинувся тікати. Вони гнались за ним, а Олег утік у Стародуб і там замкнувся. Святополк і Володи-мир Мономах оточили місто, і вперто билися люди з міста, а київський і переяславський князі ходили приступом на фортечні стіни, і порубаних та посічених було багато з обох сторін.

Була між ними війна люта, і стояли під городськими стінами тридцять три дні, і знесилилися люди в місті. Ви-йшов тоді Олег з міста і попросив миру. Володимир і Свя-тополк дали йому мир, сказавши так:

— Іди забери свого брата Давида, і приходьте в Київ, бо то найстаріше місто на всій нашій землі —Київ. Там, на столі батьків наших і дідів наших, і належить нам зійтися і покласти край усім чварам.

Олег обіцяв так зробити, і на тому цілували хрест.Того ж літа, 1096-го, прийшов Боняк з половцями до

Києва, у неділю ввечері, і повоював навколо Києва, підпа-лив двір княжий на Берестові. Тоді ж прийшов і Тугоркан, тесть Святослава, до Переяслава і став коло міста, а перея- славці замкнулися в місті. Святополк же і Володимир Моно-мах виступили проти нього, бо він порушив клятву.


Вони пішли цим берегом Дніпра, а трохи нижче пере-йшли річку вбрід, і не помітили їх половці.

Підготувавшись до бою, виступили князі до Переяс-лава; люди в місті, побачивши їх, зраділи і вийшли до них. А половці стояли на тому березі Трубежа і теж підготува-лися до бою.

Святополк і Володимир пішли вбрід через Трубіж — двома дружинами на половецькі полки. Ударили по конях і кинулись на ворога. Побачивши те, половці не витри-мали і сипонули врозтіч, а наші погнались за ними, руба-ючи їхніх воїнів. Велике спасіння сталося того дня: убили половецького князя Тугоркана і сина його та інших кня-зів; і багато ворогів наших загинуло тут. На ранок знайшли Тугоркана мертвого, і взяв його Святополк як тестя свого, привіз до Києва і поховав його в Берестові, на перехресті двох доріг.

Знов прийшов до Києва Боняк безбожний, шолуди-вий, потайки, мов звір хижий, зненацька. І мало в місто не ввірвалися були половці: запалили Оболонь перед Киє-вом і спалили монастирі й села. Прийшли погані і до монас-тиря Печерського, коли ми по келіях відпочивали після заутрені — ранкової служби; і гукнули гуком бойовим біля монастиря, і поставили два стяги перед ворітьми монастир-ськими, а ми бігли поза дворами, а інші сховалися на хорах кам’яної церкви Успенської.

Безбожні сини вирубали ворота монастирські і пішли по келіях, виламуючи двері, і виносили, коли щось зна-ходили в келії. Потім спалили будинок святої володарки нашої Богородиці, і прийшли до церкви, і підпалили двері, які на південь улаштовані, і другі — на північній стороні. І влізли у притвор біля гробу Феодосія, засновника Печер-ського монастиря, хапали ікони, запалювали двері і осквер-няли віру нашу, кажучи:

— Де бог їхній? Хай допоможе їм і врятує їх! — та інші богохульні слова говорили, насміхаючись. Тоді ж запалили «красний двір» 106, який поставив благовірний князь Всево-лод на горі Видубицькій; все це окаянні половці запалили вогнем і вбили декілька чоловік із братії нашої. Хай же


стануть вони колесом, хай стануть вогнем перед лицем вітру, щоб погнало їх геть бурею, а обличчя покрило їм досадою!

Звідки вони прийшли на землю Руську, вороги наші — печеніги, торки і половці? Вийшли вони з пустелі Єтрівської між Сходом і Північчю. І було їх чотири коліна, а крім них були волжські болгари і хвилинці, а після них вийдуть ще ворогу, яких замкнув і заклепав у горах Олександр Маке-донський. Ось що повідав мені чотири роки назад один нов-городець, кажучи так:

— Послав я отрока свого в Печору, до людей, які данину платять Новгородові. І прийшов мій отрок до них, а від них подався в землю Югорську. Югра — це люди, а мова їхня незрозуміла, і живуть вони сусідами із самояддю в північ-них краях.

Югри ж сказали отрокові моєму:— Дивне ми диво знайшли, про яке не чули досі. А поча-

лось те три літа тому. Є за лісами гори, які заходять у мор-ську затоку, висотою вони начеб до неба. І в тих горах сто-їть гук великий і гомін.

Чути, як з глибини землі січуть і рубають ту гору, нама-гаючись вийти з неї. І вже прорубано у тій горі маленьке віконце, і говорять з тієї гори, та мови не зрозуміти, а вони махають руками і показують на все залізне — на сокири, ножі, мечі, просять: дайте заліза! І якщо хто дасть їм ножа або сокиру, вони замість того дають шкури і хутра. А дорога до тих гір непрохідна, пролягає через провалля, ліси і сніги, тим-то не завжди добираємося до них; і шлях верстається далі на північ.

Я ж сказав новгородцеві:— То люди, заклепані в горах Олександром, царем Маке-

донським. Так сказано про них у давніх книгах. Олександр, цар Македонський, дійшов у східних країнах до моря, до так званого Сонячного місця, і побачив там людей злих і войов-ничих, які все оскверняли і поїдали мух і зміїв, і не ховали своїх покійників. Уздрівши все те, Олександр побоявся, як би вони не розмножилися і не осквернили землю, і загнав їх у північні країни в гори високі. Зімкнулися за ними гори,


тільки не зійшлися гори на дванадцять ліктів. І тут возд-виглися мідні ворота, і якщо хто захоче взяти їх присту-пом, то не зможе: ті ворота ні вогонь не палить, ні залізо не бере. А в останні дні самі вийдуть із пустелі Єтрівської племена завойовників, і ці вийдуть, заклепані в горах, які просять собі заліза, сокир і ножів.

Та повернемося до попереднього, про що говорили раніше.Олег обіцяв узяти брата свого Давида і з ним при-

йти в Київ і укласти мир, та не схотів Олег того зробити, а зібрав на смоленській землі воїнів і пішов до Мурома, а в Муромі сидів тоді син Володимира Мономаха Ізяслав. Послав до нього Олег своїх послів, кажучи:

— Іди у волость свого батька, а Муром — це волость мого батька. Хочу я, сівши тут, укласти договір з твоїм бать-ком Володимиром Мономахом. Бо то ж він вигнав був мене з Чернігова, з міста мого батька. А ти мені тут не хочеш дати мого ж хліба.

Ізяслав не послухав тих слів, покладаючись на силу своєї дружини: перед тим він послав у Суздаль, Ростов і до біло-озерців і зібрав багато воїнів. А Олег покладався на свою правду, бо тут правда була його, і він рушив з військом на Муром. Ізяслав же підготувався до бою перед містом у полі. Олег повів на нього свій полк, і зійшлись обидва, і почалась люта битва. І вбили Ізяслава, сина Володимира Мономаха, а інші воїни його побігли, одні через ліс, а деко-трі в місто. Олег вступив у Муром, і зустріли його люди. Взявши місто, Олег переловив ростовців, суздальців і біло-озерців і закував їх, і кинувся на Суздаль. Здалися йому суздальці. Олег же, замиривши місто, одних схопив, інших вигнав, а їхнє добро забрав. Потім пішов до Ростова, і рос-товці йому здалися. І завоював Олег всю землю муромську і ростовську, посадив там своїх посадників і почав збирати данину. А далі замислив захопити ще й Новгород. У Новго-роді сидів тоді інший син Володимира Мономаха — Мсти- слав. І послав Мстислав до Олега, говорячи так:

— Не воюй чужі волості. І я пошлю благати батька мого і помирю тебе з моїм батьком. Хоч ти і вбив брата мого, та то не дивно: у бою і царі, і мужі гинуть.


Олег же ніби послухав і попросив облудно миру. Мсти- слав повірив йому і розпустив свою дружину по селах. Нічого не сказавши, Олег підійшов зовсім близько і став на річці Клязьмі. Він думав, що, злякавшись його, Мстислав побіжить. Але доля рятує благочестивих людей! Того ж дня дружина сама зібралась до Мстислава. Прийшли до нього і новгородці, і ростовці, і білоозерці. І от, коли почався бій, Мстислав дав одному половчанину стяг Володимира Моно-маха. І половчанин розгорнув Мономахів стяг і став перед піхотинцями. Коли ж Олег побачив, що стяг Володимира рушив на нього і став заходити йому в тил, він злякався, жах напав на нього і на його воїнів. Олег побіг і замкнувся в Муромі, а потім вискочив і побіг далі, у Рязань.

Послав до нього Мстислав, кажучи так:— Не тікай нікуди, а проси своїх людей, щоб не позбав-

ляли тебе Руської землі. А я пошлю до батька і проситиму за тебе.

І пообіцяв Олег так зробити.в літо 1097. Прийшли Святополк Київський, і Володи-

мир Мономах, і Олег, і брат його Давид, і Василько Рос-тиславич. Зібралися вони в Любечі 107 на раду для влашту-вання миру і сказали один одному:

— Для чого губимо Руську землю, самі між собою влаштовуючи розбрат? А половці землю нашу роздира-ють на шматки і радіють з того, що ми війни ведемо між собою.

Об’єднаймося віднині єдиним серцем і будемо берегти й шанувати землю Руську, і хай кожен володіє вотчиною своєю: Святополк — Києвом, Володимир Мономах — Пере-яславом, Олег — Черніговом, Василько — Теребовлем 108, а інші — своїми землями. І на тому цілували хрест:

— Якщо віднині хто на кого піде, проти того ми будемо всі і хрест чесний.

Сказали всі:— Хай буде проти того хрест чесний і вся земля Руська!І, попрощавшись, розійшлися у свої володіння.Повернувся Святополк з Давидом у Київ, і раді були всі,

та тільки диявол був роздратований їхньою згодою.


І вліз сатана в серце деяким боярам і дружинникам, і почали вони нашіптувати Давидові 109:

— Володимир Мономах змовився з Васильком на Свя-тополка і на тебе.

Давид же, повіривши їхнім облудним словам, почав наговорювати Святополкові на Василька:

— Хто убив твого брата? А тепер він замишляє проти мене і проти тебе і поєднався з Володимиром Мономахом, потурбуйся про свою голову.

Святополк дуже знітився душею і промовив:— Правда твої слова чи брехня, не знаю. Коли ти правду

говориш, то Бог тобі свідок. Коли від заздрості намовляєш, то Бог тобі буде суддею.

Святополк згадав свого брата, і дуже пожалкував за ним, і про себе подумав: а може, і правда?

І повірив Давидові, а Давид ошукав Святополка, і по- чали вони думати, як позбутися Василька. Давид сказав:

— Якщо не схопимо Василька, то ні тобі не князювати в Києві, ні мені на Волині 110.

І послухав його Святополк. Василько саме приїхав обо-зом до Києва. Зупинився під горою Видубицькою, де колись виплив був Перун, і пішов поклонитися Святому Михайлові в монастир, там і повечеряв, а обоз свій залишив недалеко. Коли ж став вечір, повернувся він до свого обозу.

А ранком прислав до нього Святополк гінця, кажучи:— Не від’їжджай додому перед моїми іменинами.Василько ж відмовлявся:— Не можу затримуватися. Хоча б не було війни дома.Тоді прислав гінця Давид:— Не їдь, брате, послухай брата старшого. Поїдемо назад

разом.Та Василько не хотів того робити. І сказав Давид Свя-

тополкові:— Бачиш, не пам’ятає про тебе, хоч стоїть біля твого

міста. А як поїде у свою волость, то займе всі твої міста. Зга-даєш моє слово. Ти поклич його тепер, схопи і віддай мені.

Святополк послухав його і послав до Василька з такими словами:


— Як не хочеш залишатися до моїх іменин, то приходь зараз, поздоровиш мене, і посидимо всі з Давидом.

Василько ж обіцяв прийти, не знаючи про той підступ, який замишляв на нього Давид. Сів на коня й поїхав, а доро-гою зустрів його отрок і сказав йому:

— Не ходи, князю, туди, хочуть тебе схопити. Та не послухав його Василько, думаючи: «Як же вони можуть мене схопити? Ось тільки-но цілували хрест і присягали: якщо хто на кого піде, то буде на того хрест і ми всі».

І, подумавши так, він сказав:— Хай буде воля Господня!І поїхав з малою дружиною на княжий двір.Вийшов до нього Святополк і запросив його до своєї

гридниці. Прийшов також Давид, і посідали. Святополк почав говорити:

— Зостанься на свято. А Василько промовив:— Не можу, брате, залишитись: я вже і обозові звелів

їхати наперед.Давид же сидів, як німий. І сказав Святополк:— То хоч поснідай, брате! Василько обіцяв поснідати

з ними. Тоді сказав Святополк:— Посидьте тут, а я піду звелю, щоб приготували нам.І вийшов геть, а Давид з Васильком сиділи.І почав Василько говорити до Давида, але Давид і голос

втратив, слух, бо весь був охоплений жахом і грів на серці обман. Посидівши трохи, спитав Давид у отроків своїх:

— Де Святополк?Вони відповіли йому:— Стоїть у сінях.Тоді Давид підвівся і мовив:— Я піду по нього, а ти, брате, посидь.І вийшов геть. І як тільки зник за дверима Давид,

замкнули Василька, окували його подвійними оковами і на ніч приставили до нього сторожу.

На ранок довідалися про те кияни і стали благати за Василька. Святополк хотів був відпустити його.

А Давид боявся його і почав намовляти на осліп- лення:


— Якщо цього не зробиш, а відпустиш його, то ні тобі не князювати, ні мені.

Тієї ж ночі повезли Василька у Білгород, невеличке місто за Києвом, верстов з десять до нього. І привезли його на під-воді закутим, зсадили його з підводи і повели в маленьку кімнатку. І, сидячи там, побачив Василько торчина, який гострив ніж, зрозумів, що хочуть його осліпити, і скрик-нув із сльозами великими і плачем.

І ось влізли в кімнату два конюхи, підіслані Давидом і Святополком; розстелили кінське покривало, схопили Василька і хотіли повалити його. Ї хоч боролися сильно, та не могли ніяк його подужати. Тоді накинулися ще двоє, зв’язали його, зняли з печі дошку і придавили дошкою Василька.

І підступив тоді торчин, іменем Берендей, вівчар Свято- полків, з ножем у руці. І вдарив ножем, осліпив Василька.

І був тоді Василько як мертвий.Загорнули його в покривало і кинули на підводу, мов

неживого, і повезли до Володимира-Волинського, міста Давидового. Коли перейшли Здвиженський міст, стали на торговиці, стягли з нього закривавлену сорочку і дали попаді випрати. Попадя випрала й одягла на нього, коли ті обідали; і почала оплакувати його попадя, як мертвого. Його розбудив той плач, і він спитав:

— Де я?Люди сказали йому:— В місті Здвижені.Він попросив води, і люди дали йому напитися. А як він

напився, вернулась душа до нього, і опам’ятався він, обма-цав сорочку і промовив:

— Для чого знімали її з мене? Краще б я у цій кривавій сорочці помер і став би перед Богом у ній. Ті ж візники, пообідали і поїхали з ним швидко на підводі грудкуватою дорогою, бо тоді був місяць грудень, цебто ноябр 111. І при-їхали з ним у місто Володимир-Волинський на шостий день. Прибув і Давид за ними, так як наче якусь здобич зловив. Посадили Василька у дворі і поставили стерегти його три- дцять мужів і двох княжих отроків, Улана і Колчка.


Володимир же Мономах, коли почув, що Василька схоп- лено і осліплено, жахнувся, заплакав і мовив:

— Не бувало ще в Руській землі ні за дідів наших, ні за батьків наших такого зла!

І негайно послав до Олега Святославича і його брата Давида, кажучи:

— Збирайтесь до Києва, в Городець 112, поправимо те зло, що сталося в Руській землі і між нами, братами, бо кинуто ніж у нас. А якщо цього не поправимо, то ще більше зла настане між нами, і почне брат різати брата, і загине земля Руська, а вороги наші, половці, прийдуть і візьмуть землю Руську.

Почувши те, Олег і Давид опечалились дуже.Заплакали і промовили:— Того не було ще в роду нашому.І, хутко зібравши воїнів, прийшли до Володимира Моно-

маха. Володимир же стояв тоді з військом у бору. Втрьох вони послали своїх мужів до Святополка Київського, кажучи йому:

— Навіщо ти зло учинив на Руській землі і кинув у нас ніж? Навіщо осліпив ти свого брата? Якби була яка вина на ньому, то оскаржив би перед нами і,доказавши його вину, зробив би з ним так. А тепер відкрий нам вину його, за яку вчинив з ним таке.

І сказав Святополк:— Не я осліпив його, а Давид. Він і повіз його до себе.І промовили мужі Володимирові, Олегові і Давидові:— Не виправдуйся тим, нібито Давид осліпив його.

Адже ж не в Давидовому місті його схоплено і осліплено, а в твоєму.

І, сказавши так, вони розійшлись.На другий день Володимир, Олег і Давид хотіли пере-

йти через Дніпро і рушити на Святополка. А Святополк уже зібрався тікати з Києва, та кияни не дали йому. Вони послали вдову Всеволодову 113 і митрополита до Володимира Мономаха, переказуючи йому:

— Благаємо тебе, княже, і братів твоїх, не губіть Руської землі. Бо як почнете війну між собою, половці будуть радіти


і візьмуть землю нашу, яку великим трудом і хоробрістю відстояли батьки ваші і діди ваші, обороняючи її і прилу-чаючи до неї нові землі, а ви хочете загубити її.

Всеволодова вдова і митрополит прийшли до Володи-мира Мономаха, молили його і передали благання киян — укласти мир, і берегти землю Руську, і битися з поганими. Вислухавши їх, Володимир заплакав і мовив:

— Воістину батьки наші і діди наші берегли і шанували землю Руську, а ми хочемо зруйнувати її!

І схилив чоло Володимир на благання княгині, котру шанував, як матір. Княгиня повернулася в Київ і пові-дала Святополкові і киянам, що буде мир. І всі помири-лися на тому, що все лихо сколотив Давид, і сказали Свя-тополкові:

— Іди, Святополче, на Давида і або схопи його, або про-жени геть.

Святополк погодився, і на тому князі цілували хрест між собою і укладали мир.

Коли Василько, осліплений, сидів у місті Володимирі під сторожею, був там, у тім місті, тоді і я. Одного разу, вночі, якраз перед Великим постом, покликав мене до себе Василько і сказав:

— Посидь трохи.І звелів своєму слузі йти геть, і сів коло мене, і почав

говорити:— Ось чую, що хоче мене видати полякам Давид. Мало

він наситився моєю кров’ю, хоче ще більше насититись, видавши мене їм.

Справді, трохи опісля замислив Давид нове зло: пішов з дружинниками, щоб захопити Василькову волость. І зу- стрів його на річці Бузі Володар, брат Васильків. І сказав йому Володар:

— Як це ти, заподіявши зло, не каєшся в ньому? Зга-дай нарешті, скільки лихого ти накоїв?!

Давид же почав складати вину на Святополка:— Хіба то я зробив? Хіба то в моєму місті було? Я сам

боявся, щоб мене не схопили і не зробили зо мною те саме. Проти волі я пристав до їхньої змови і підкорився їм.


Володар сказав:— Там, після нас, Богові даси відповідь. А тепер від-

пусти брата мого, і я помирюся з тобою.І, зрадівши, послав Давид по Василька, а коли його при-

везли, передав його одразу братові. Заключили вони мир між собою і розійшлися. І сів Василько у своїм Теребовлі, а Давид повернувся до свого дому.

Та коли настала весна, Володар і Василько рушили на Давида. Прийшли вони до міста Всеволода, а те місто було Давидове, і взяли його приступом, і запалили вогнем. Люди побігли від пожежі, а Василько звелів рубати їх усіх і так помстився над невинними людьми, проливши даремну кров. Потім вони прийшли до Володимира-Волинського. Давид замкнувся в місті, а брати обступили стіни і послали до володимирців, кажучи:

— Ми не прийшли на ваш город, ані на вас, а тільки на ворогів наших, які підмовили Давида, і Давид їх послу-хав, і заподіяв це зло. Якщо хочете за них битися, то ми готові, а як ні, то віддайте наших ворогів.

Почувши те, городяни скликали віче, і сказали люди Давидові:

— Видай тих намовників, ми не будемо битися за них. А якщо ні, то ми відчинимо ворота у місто, і тоді сам тур-буйся про себе.

Давид полукавив трохи і видав їх.І уклали вони мир у неділю. А наступного ранку, на зорі,

повісили трьох намовників, і сини Василькові розстріляли їх стрілами. І тоді відступили брати від міста. Це вже другу помсту довершив Василько, а того не годилося було б робити: нехай би сама земля мстила їм.

Святополк обіцяв прогнати Давида і пішов до Берестя. Почувши про те, Давид кинувся до поляків просити допомоги.

Поляки пообіцяли йому допомогти і взяли з нього п’ят- десят гривен золота. Але, взявши золото, обдурили його. І Давид сам замкнувся у своєму місті Володимирі. А Свя-тополк обложив місто і стояв під стінами сім тижнів.

І почав Давид проситися:— Пусти мене з міста!


Святополк випустив його. І цілували вони хрест між собою. Святополк вступив у місто Володимир, а Давид утік до поляків.

Прогнавши Давида, став Святополк замишляти на Ва- силька і Володара, кажучи:

— Це волость батька мого і брата мого.І пішов на них походом. Коли Василько і Володар дові-

дались про це, виступили вони проти нього і взяли хрест, який він цілував їм, присягаючись:

— На Давида я прийшов, а з вами хочу мати мир і згоду.Однак Святополк зламав клятву — переступив хрест,

покладаючись на велику силу своїх воїнів. І зійшлися вони ворогами, і приготувалися до битви: і тоді взяв Василько хрест, підняв над собою і сказав:

— Ти цілував його; спочатку ти відняв зір у моїх очей, а тепер хочеш відняти мою душу. То хай буде між нами цей чесний хрест!

І рушили вони в бойових лавах один проти одного, і зійшлися полки, і багато людей бачило, як високо підно-сив хрест Василько над своїми воїнами. Почалась велика битва, і багато падало в обох полках; і коли побачив Свя-тополк, яке вирує люте побоїще, відступив і побіг до Воло-димира. А Василько і Володар, здобувши перемогу, зупи-нились на тому ж місці і сказали:

— Належить нам на своїй межі стати.І не пішли далі нікуди.Давид, який утік був до Польщі, повернувся назад

і пішов у половецьку землю. Там зустрів його Боняк, отой шолудивий половецький князь, який не раз палив села й міста під Києвом. І пішли вони вдвох на Волинь, щоб висту-пити разом на Святополка. А Святополк покликав до себе угорців і став з королем угорським понад гірською річкою!

А тим часом Давид вів на Волинь Боняка. І от вони зупи-нилися на ночівлю. І коли смеркло в степу, встав Боняк, від’їхав од воїнів і почав вити по-вовчому, і один вовк одвив йому, а тоді стало вити безліч вовків. Боняк повернувся і сказав Давидові:

— Обіцяна тобі перемога над уграми завтра.


Ранком Боняк підготувався до бою. Давида він поста-вив під стягом, а своїх воїнів розділив на три полки. Одного з половецьких князів, Алтунопу, він пустив напа-дати на угорців. Угорці ж і Святополк посунули на нього кількома лавами, бо їх було сто тисяч. І от Алтунопа, під-скакавши до першого ряду, випустив стріли і побіг назад; угорці ж погналися за ним. Вони так захопилися гонитвою, що проскочили повз Боняка. Тоді Боняк замкнув їх з двох боків і кинувся за ними, рубаючи їх з тилу. І не пустили Боняк і Давид угорців назад, збили їх у клубок, як сокіл збиває галок. І, змішавши, сікли й рубали їх сотнями. Угорці кинулись тікати, і багато їх утонуло в Сяні, а інші побігли в гори, понад крутою річкою, і штовхали вони один одного з круч, а половці гнались за ними два дні й сікли їх. Там же убили єпископа їхнього і багатьох бояр, гово-рили ж бо, що загинуло їх сорок тисяч.

І не було миру на Руській землі. Воювали князь з кня-зем, місто з містом. І той приводив половців, а той поля-ків, нападали і перехоплювали один в одного або волость, або місто, або престол братній.

в літо 1100. Тридцятого серпня в Уветичах 114 зібралися в одне коло всі брати — Святополк Київський, Володимир Мономах, Олег Чернігівський. І прийшов до них Давид із Волині, той, що осліпив Василька. І спитав Давид:

— Нащо ви мене кликали? Ось я. Хто на мене обра- жений?

Відповів йому Володимир Мономах:— Ти сам прислав до нас: «Хочу, брати, прийти до вас

і поскаржитися на свої кривди». Ось ти й прийшов і сидиш з братами своїми на одному килимі — то чому ти не скар-жишся? На кого з нас у тебе образа?

І не відповідав Давид нічого.Тоді сіли брати на коней: став Святополк зі своєю дру-

жиною, а Володимир і Олег кожен зі своєю окремо. А Давид сидів осторонь, і не підпускали вони його до себе, а думу думали про нього окремо. І, здумавшись, послали до Давида своїх мужів — Путяту, Ратибора і Торчина. А ті сказали Давидові:


— Ось що говорять тобі брати: не хочемо дати тобі столу Володимирського на Волині, бо ти кинув ніж поміж нами, чого не було ще на Руській землі. Та ми не зв’яжемо тебе і ніякого лиха не заподіємо, а ось що даємо тобі: іди і сідай у Бузьку і Острозі, а Святополк дає тобі Дубно і Чорто-рийськ 115, а Володимир Мономах дає тобі двісті гривен і Олег з братом — двісті гривен.

Тоді ж послали князі своїх послів до Володаря і Василька і сказали Володареві:

— Візьми брата свого Василька до себе, і хай вам буде одна волость, Перемишль. І якщо вам буде любо, то сидіть там обидва, а якщо ні, то відпусти Василька сюди, ми його прогодуємо тут.

І сів Давид у Бузьку. Потім дав Святополк Давидові Дорогобуж, де той і помер.

в літо 1101. Зібралися всі брати: Святополк Київський, Володимир Мономах, і Олег, і Давид.

Прислали половці послів од усіх князів своїх до всіх братів, просячи миру. І сказали їм руські князі:

— Якщо хочете миру, то зберемося коло Сакова. І зібра-лись на раду біля Сакова, уклали мир, обмінялись залож-никами і розійшлися в свої володіння.

в літо 1102. Святополк Київський хотів посадити сина свого в Новгороді. І прийшли новгородці до Святополка, і сказали йому:

— Ось нас, князю, прислали до тебе. І сказали нам у Новгороді: «Не хочемо ні Святополка, ні сина його. Якщо ж твій син має дві голови, то посилай його. А ось цього князя, Мстислава, сина Володимира Мономаха, нам дав ще дід його Всеволод. Ми самі вигодували собі князя і хочемо його».

Святополк довго сперечався з ними, та вони не послу-хали його, взяли Мстислава і повернулися в Новгород.

Того ж року було знамення в небі, двадцять дев’ятого січня, стояла ніби заграва пожежі із сходу, з півдня, з за- ходу, з півночі, і було таке світло всю ніч, як від повного ясного місяця, і було так три дні. І люди, дивлячись на те знамення, зітхали і благали слізно, щоб повернулося


те знамення на добро: адже бувають знамення одні на добро, а інші на зло 116.

На прийдешнє літо добра мисль спала на серце русь-ким князям: задумали вони дерзнути на половців, піти в їхню землю, що й зробили, як скажемо далі, під наступ-ним роком.

в літо 1103. Поклав Бог на серце руським князям Свя-тополкові і Володимирові Мономахові зібратися на думу. І зібрались вони в Долобську. Сів Святополк із своєю дру-жиною, а Володимир з своєю в одному шатрі. І стала думати Святополкова дружина і говорити до них:

— Не годиться нині, весною, іти на половців. Погубимо смердів і поля їхні з ріллею.

І вигукнув тоді Володимир:— Дивно мені чути, дружино, що коней ви жалієте,

якими хто оре! А чому ви не подумаєте про те, що ось почне орати смерд, а приїде половчанин, уб’є його стрілою, а коня його візьме, а в село його приїхавши, забере його жінку, і дітей його, і все його добро? То коня вам жалко, а самого його не жаль?

І нічого не могла відповісти дружина Святополкова. Святополк же сказав:

— Добре, я готовий іти! І встав Святополк.А Володимир промовив до нього:— Це ти, брате, велике добро зробиш для Руської землі.І послали вони в Чернігів до Олега і до його брата Давида

з словами:— Ходімте разом на половців! Або живі будемо, або

помремо з честю.І послухав їх Давид, а Олег не захотів того, сказавши

чомусь:— Нездужаю.Володимир же Мономах поцілував брата свого, пішов

у Переяслав, а Святополк та інші князі — за ним.І вирушили вони в похід на конях і на лодіях-човнах,

і прийшли Дніпром нижче порогів, і стали табором на ост-рові Хортиці. А потім сіли на коней. А піші висадились із човнів, і йшли вони полем чотири дні аж до річки Сутень.


Половці, прочувши, що йде походом Русь, зібралися без числа й ліку багато і почали думати, і сказав Урусоба, князь половецький:

— Попросимо миру у русичів; будуть вони битися не- щадно з нами, бо ми багато зла заподіяли Руській землі.

А молоді сказали Урусобі:— То ти боїшся русичів, а ми не боїмося! Перебивши

цих, підемо в землю їхню і заберемо їхні міста, і хто нас зупинить там?

Руські ж воїни і князі готувалися до бою і давали обіт- ниці хто кутею, хто милостинею убогим. А половці послали перед собою в сторожі Алтунопу, який славився у них без-страшністю. Та руські князі теж послали свою сторожу. І підстерегли руські в засаді Алтунопу, оточили його і вбили і його, і тих, хто був з ним, так що ніхто з них не вряту-вався.

І от пішли в наступ половецькі полки, як ліс, кінця й краю не видно їм було; і Русь пішла проти них. Ї вселився великий жах у половецьке військо, і страх напав на них і трепет перед лицем руських воїнів, і заціпеніли вони самі, і в коней їхніх не було швидкості в ногах. Наші ж з весе-лим гуком, на конях і піші, пішли назустріч їм.

Коли ж побачили половці, як ринули на них руські, то, не дійшовши до них, побігли перед полками руськими. А наші погнались, рубаючи їх. У день четвертого квітня велике спасіння прийшло на Руську землю — перемога збу-лася над ворогами нашими.

І вбили тоді в бою двадцять князів половецьких, і Уру-собу вбили, а Белдюзя-князя захопили в полон. Після того сіли брати в шатрі, перемітили ворогів своїх, і привели Белдюзя до Святополка, і почав Белдюзь давати за себе золото, і срібло, і коней, і худобу. Святополк же послав його до Володимира Мономаха. І коли він прийшов, сказав йому Володимир: — Знай, ви покарані за те, що відступа-лись від клятви. Скільки разів клялись ви нам — і все-таки воювали землю Руську! Чому ти не вчив синів своїх і рід свій не порушувати клятву, а проливав кров християнську! Хай же тепер буде кров твоя на голову тобі. І звелів убити


його. Руські взяли тоді худобу, і овець, і коней, і верблю-дів, і половецькі вежі з здобиччю та челяддю, і захопили печенігів і торків із вежами. І повернулися на Русь з поло-ном великим, і з славою, і перемогою великою.

в літо 1104. Повели дочку Володареву за царевича, за Олексинича, в Царгород. Того ж літа повели Предславу, дочку Святополка, в Угорщину за королевича.

Того ж літа було знамення на небі: стояло сонце в крузі, а посеред круга хрест, а посеред хреста сонце, а поза кругом з двох боків два сонця, а над сонцем поза кругом дуга рогами на північ. Таке ж знамення було і на місяці три ночі підряд.

в літо 1106. Воювали половці коло Зарічська, і Послав на них Святополк свого воєводу Яня та ще Іванка-хозарина. Прогнали вони половців і відняли У них полон. Того ж літа помер Янь, київський воєвода, старець добрий, який про-жив 90 років, у старості глибокій. Від нього я багато почув розповідей, які й записав у літописанні цьому. Був він муж благий, і лагідний, і тихий, уникав усякого зла. Похова-ний він у Печерському монастирі. Того ж літа постриглася в черниці Євпраксія, сестра Володимира Мономаха, дочка київського князя Всеволода 117.

в літо 1107. Сьомого травня померла жона Володимира Мономаха — Гіта, дочка англійського короля Геральда. Того ж місяця воював Боняк і захопив коней біля Пере-яслава. Тоді ж прийшли Боняк і Шарукан старий і багато інших князів половецьких і стали біля Лубен. Свято-полк же, та Володимир Мономах, та Мономахові сини пішли на половців до Лубен, і о шостій годині дня перейшли вбрід річку Сулу, і гукнули на них. Половці жахнулися, від страху не могли і стягу поставити і побігли, хапаючи коней, а декотрі бігли піші. Наші рубали їх, женучись за ними, а інших руками ловили, і гнали їх мало не до Хоролу. Убили Таза, бонякового брата, а Шарукан ледве утік. Покинули половці і обоз свій, і взяли його руські воїни в серпні на два-надцятий день, і повернулися додому руські з великою перемогою.

Того ж літа пішов Володимир Мономах до половецького князя Аєпи і до іншого Аєпи, і уклали мир. І взяв Володимир


Мономах за свого сина Юрія Довгорукого Аєпину дочку. А п’ятого лютого тряслась земля вночі перед світанком.

в літо 1108. Закладена була церква Святого Михайла, золотоверха, князем Святополком, одинадцятого липня 118. Того ж літа вода була велика на Дніпрі, на Десні і на Прип’яті.

примітки1 Тут викладається біблійна легенда про «всесвітній потоп»

і про те, як троє Ноєвих синів, що врятувалися в ковчезі, роз-поділили між собою землю. В літописі підкреслено, що брати поклялися «не переступати нікому братній жереб, жити кож-ному в своїй частині».

2 Деякі вчені вважають, що волохи — це західні франки, народи монархії Карла Великого.

3 Полота — притока західної Двіни; при її злитті з Двіною стоїть місто Полоцьк.

4 Варязьке море — Балтійське. Царгород — Константино-поль, тодішня столиця Візантії, тепер місто Стамбул. Понтійське море — Чорне. Море Хвалиське (Хвалинське) — Каспійське.

5 Синоп — одне з великих міст візантійської імперії. Кор-сунь — так слов’яни називали тоді грецьке місто Херсонес, яке стояло на південно-західному узбережжі Криму, недалеко від сучасного Севастополя.

6 Чинбарний квас — квас, який застосовувався для вичинки шкіри.

7 Либідь — ця назва збереглася за річкою, яка впадає в Дніпро.8 Боричів узвіз — крута дорога, що вела з верхнього міста

на горі униз на Поділ.9 Скіфами називали у Візантії слов’ян, переносячи на них

назву причорноморських племен, які жили тут раніше.10 Болгари — тюркомовні племена, що жили на Волзі; древ-

ньоруське «обри» — авари, союз тюркомовних племен, які захо-пили величезну територію на півдні — від Дону до Ельби.

11 Від кожного диму — від кожного двору.12 Старослов’янське слово «літо» (рік) залишилося в нашій

народнопоетичній та літературній мові й досі, набравши багатьох значень і відтінків: це й пора року (гаряче літо), і вік людини (похилі літа), і роки (минають літа) тощо.

13 Білка старослов’янською мовою — вивірка, як і в сучасній українській мові.

14 Муж — знатний, родовитий дружинник.


15 Аскольд і Дір були не одноплемінці Рюрика, а останні пред-ставники династії Києвичів, нащадки легендарного Кия.

16 Селунь (Солунь) — Фесалоніки, місто в Греції на березі Егейського моря. Там була велика колонія слов’ян.

17 Апостол, Євангеліє, Псалтир — церковні книги, які разом з тим є великими пам’ятками давньої людської культури.

18 Любеч — місто на березі Дніпра, на захід від Чернігова.19 Угорська гора — назва однієї з гір під Києвом.20 Шеляг — монета, походження і характер якої не з’ясо-

вано.21 Товмач — перекладач.22 Дмитрій вважався покровителем Солуні — грецького

міста з багаточисельним слов’янським населенням. Відома мо-заїка Михайлівського собору в Києві — портрет Дмитрія Солун-ського.

23 Перун — верховний бог слов’ян, охоронець князя і його дружини. Велес (Волос) — бог торгівлі; вважали, що він охоро-нець худоби.

24 Зірниця у вигляді списа — комета Галлея, яка пролітала в липні 912 р. на найближчій відстані від землі.

25 Волхви — язичницькі жерці. Вважалося, що вони володі-ють даром передбачати долю.

26 Печеніги — кочове тюркське плем’я, яке прийшло з Азії в приазовські й причорноморські степи.

27 Візантійський імператор Роман І.28 Феофан — командуючий флотом у греків, який брав участь

у битві з Ігорем.29 Йдеться про грецький вогонь — горючу суміш із смоли,

сірки, селітри й нафти. Її пускали із сифонів, поставлених на носі корабля. Сифони виготовлялися із позолоченої бронзи і мали вигляд голови лева.

30 Корсунська країна — візантійська колонія в Херсонесі (Кор-суні), в Криму. Звідси — корсунці.

31 Хартія — пергамент, шкіра, яка використовувалася для письма. Хартією також називали документ, написаний на пер-гаменті. В хартії, як правило, чергуються умови двох договір-них сторін.

32 Челядь — раби, слуги.33 Восени, як правило, князь з дружиною виходили на по-

люддя — збирати данину з підлеглих їм племен.34 Отроки — молодші дружинники; Свенельд — один із воє-

вод при княжому дворі.


35 Іскоростень — тепер Коростень, місто Житомирської області.36 Птахів ловили з допомогою великих сіток — «перевісів».

У древньому Києві перевісище було, напевно, в районі ниніш-нього Хрещатика.

37 За звичаєм, бій починав сам князь. Юний Святослав теж кидає списа, і хоча спис падає біля ніг його коня, та ритуалу дотримано — і починається бій.

38 Трут, трутовик — гриб-паразит, що росте на деревах. Висушений, він легко займається. Ним користуються при викре-шуванні вогню.

39 Костянтин — візантійський імператор Костянтин Багря-нородний. У його творі «Про церемонії візантійського двору» детально описується прийом Ольги імператорською сім’єю.

40 Пардус — гепард. Дресированих гепардів використовували для полювання. Вони легко і блискавично кидалися на звіра.

41 Біла Вежа — хозарська фортеця Саркел. Яси й касоги — осетини й черкеси.

42 Йдеться про перший напад печенігів на Київ.43 Онуки княгині Ольги — сини Святослава: Ярополк, Олег,

Володимир; останній — майбутній великий князь Київський Воло-димир Святославич, який запровадив християнство на Русі.

44 Полем називалися степи, що тяглися на південь від Києва.45 Добриня — широковідомий герой билин; він був дядьком

Володимирові, а потім його воєводою.46 Очевидно, поки Святослав проганяв печенігів, болгари знов

захопили Переяславець.47 В боях з греками військо Святослава зазнало великих

втрат.48 Вручий — нині Овруч Житомирської області.49 Роззування чоловіка було частиною древньоруського весіль-

ного обряду. Тут натяк на те, що Володимир був сином Свято- слава від простої жінки, Малуші, ключниці княгині Ольги.

50 Давид — іудейський цар, якому приписується складання однієї з біблійних книг.

51 Родня (Родень) — укріплене місто на високій горі над річ-кою Рось, недалеко від впадання її в Дніпро.

52 Куна — хутро з куниці. Куна служила як грошова одиниця.53 Кумир — скульптурне зображення язичеського бога. Після

Перуна й Волоса в давній літературі деякі автори називають тре-тім богом Позвізда, або Вихора, — бога повітря, погідної і безпо-гідної години (в інших місцях — бога Ярила); четвертим — Ладо, бога весілля і всякого благополуччя, йому приносили жертви ті,


хто готувався до шлюбу; п’ятим згадується Купало — бог земних плодів, дуже популярний в усьому слов’янському світі; шостим виступає Коляда — бог веселого зимового святкування та інші дрібніші боги: Лель, Полель тощо.

54 У цих словах Добрині вчувається кепкування над полоне-ними, над їхньою «заможністю».

55 Закон — тут віра, релігія.56 У Хозарському Каганаті жили євреї, вигнані з Ірану й Ві-

зантії.57 Німцями названі тут західні католики.58 Старці — старійшини міста, які очолювали міське управ-

ління.59 У Візантії тоді при владі стояли два імператори-співпра-

вителі — Василь і Костянтин.60 Вено — викуп, який мав заплатити молодий батькам наре-

ченої.61 Існує й інша легенда. За Перуном бігли язичники й гукали:

«Видибай, видибай, боже!» («Випливай!») і Перун виплив неда-леко від Києва; саме в тому місці, у Видубичах, було споруджено пізніше Видубицький монастир.

62 Уже за життя князь Володимир — Володимир Великий — був оповитий легендами й переказами (зберігся до наших днів цикл героїчних пісень і билин про нього). Очевидно, до поетич-ної вигадки треба віднести і число 12 синів; у літописі їх згаду-ється менше.

63 Десятинна церква — один з найдревніших пам’ятників кам’яного зодчества на Русі (споруджена в 989–996 рр.). Оточена князівськими палацами, ремісничими майстернями, Бабиним торжком з античними статуями, церква була наймонументаль-нішою спорудою Володимирового міста.

64 Білгород — місто на березі р. Ірпінь, недалеко від Києва, одна з найбільших тогочасних фортець з князівським замком. Зараз село Білгородка.

65 Переяслав — тепер місто Переяслав-Хмельницький.66 Гридниця — бенкетне приміщення в князівському палаці;

гридні — дружинники князя.67 Білгород, як ви пригадуєте, був укріпленою фортецею, що

захищала Київ з півдня.68 Віче — народні збори.69 Виносити тіло через пролом і перевозити покійника у будь-

яку пору року на санях було обов’язковим елементом за древньо-руським поховальним обрядом.


70 Каїн — за біблійною легендою — братовбивця. Символ під-ступності, віроломства.

71 Вишгород — заміська садиба київського князя.72 Святополк так і згадується в історії під цим постійним пріз-

виськом: Святополк Окаянний.73 Кульгавим («хромцем») називали Ярослава, який накульгу-

вав з раннього дитинства. А теслярами, сокирниками зневажливо обзивали новгородців, які славилися теслярським мистецтвом.

74 Святополк був одружений на дочці Болеслава й підтриму-вав з ним тісні зв’язки.

75 Волиня — місто, яке надало назву цілому краєві — Волині.76 Червенські міста — Червоної Русі, тепер Західна Укра-

їна.77 Очевидно, йдеться про великий метеорит, падіння якого

супроводжується довгим змієподібним вогняним слідом у небі.78 Юр’їв — місто на балтійському узбережжі, назване на честь

Ярослава (Георгій, Юрій — християнське ім’я князя). Тепер місто Тарту.

79 Річка Рось межувала з степом, з кочівними племенами. Ось чому споруджувалися на її берегах невеликі міста-фортеці.

80 Церква Святої Софії — митрополича, бо при ній перебував митрополит, глава Руської Церкви того часу. Церква Георгія— на честь Ярослава (по-християнськи Георгія). Церква Ірини — на честь жінки Ярослава Ірини — Інгігерди, дочки шведського короля Олафа.

81 В літописі за роком 1020-м записано: «Народився в Яро- слава син, і дав йому ім’я Володимир». А далі за роком 1042-м ще один запис: «Пішов Володимир, син Ярослава, на Ям і пере-міг їх. І мерли коні у воїнів Володимирових, так що навіть із тих, які ще дихали, знімали шкуру: такий був мор на коней!»

82 Янь Вишата — із роду новгородських посадників, наща-док Cпіваного в билинах Добрині. Ряд записів у літописі зроблено на основі розповідей Яня та його батька Вишати.

83 Мономах — візантійський імператор Костянтин Мономах.84 Казимир — польський князь, одружився на дочці Яро-

слава Марії Добронезі.85 Всеслав, князь полоцький — один з героїв «Слова о полку

Ігоревім». У «Слові» теж сказано, що він народжений «від волх-вування», що у нього «віща душа» і що за одну ніч він «из Кьіева Дорискаше до куръ Тмутороканя».

86 Митрополит Ларіон (Іларіон). — У 1051 митрополитом уперше було поставлено не грека (а до того всі митрополити на Русі


були із Візантії), а русина Ларіона, священика із села Берестова. Ларіон був видатним проповідником свого часу. Йому належить знамените «Слово о законе и благодати» — один із кращих тво-рів древньоруської літератури Київського періоду.

87 Тут уперше літописець Нестор прямо говорить про себе («язь придохь худий и недостойннй» і «лѣт ми сущю 17 от рожденья моего»). Пізніше Нестор справді написав «Житіє Феодосія Печер-ського» — один із видатних творів часів Київської Русі.

88 Мармурова труна — великий мармуровий саркофаг Яро- слава, який зберігся в Софійському соборі в Києві до наших днів.

89 Болуш з половцями — це перше вторгнення половців на Русь. Болуш — половецький хан Блуш; кочові племена тюрк-ської групи, половці, займали величезні степові простори від Волги до Дунаю.

90 Тут описано появу на нічному небосхилі комети Галлея, яка була найбільш близька до землі в кінці березня 1066 р.

91 Котопан — «голова, керівник», впливова особа при візан-тійському дворі.

92 Для жертвопринесення харчі складалися в мішечки і на тасмі носилися за спиною. Очевидно, саме ці мішечки й обрі-зали волхви.

93 Ізяслав збудував у Києві на Михайлівській горі Дмитрів-ський монастир, а син його Святополк там же — відомий своїми розписами Михайлівський золотоверхий собор.

94 Як ви пригадуєте, Ярослав Мудрий заповідав: київський стіл — Ізяславові, чернігівський — Святославові; переяслав-ський — Всеволодові, «скорий на кровопролиття» Всеслав сидів у Полоцьку.

95 Ізяслав був одружений на Гертруді, тітці польського короля Болеслава II. З допомогою польського короля Ізяслав кілька разів повертав собі Київ.

96 Після смерті батька Олег — згодом засновник династії Оль-говичів — претендував на батьківський стіл у Чернігові; Борис — двоюрідний брат Олега; погані — половці.

97 Прізвище Мономах Володимир Всеволодович (1053–1125) отримав від матері — дочки візантійського імператора Костян-тина Мономаха.

98 В 1091 році було велике кільцевидне затемнення сонця. А «чудо», про яке тут мовиться, — то постійні в ті часи епідемії, засухи, неврожаї та інші стихійні лиха.

99 Святополк — син старшого з братів Ярославичів, Ізяслава; він був двоюрідним братом Володимирові Мономаху.


100 Турів — місто на річці Прип’ять, нині Гомельської області.101 Стугна — права притока Дніпра; в її гирлі стояло місто

Трипіль — одне з укріплених міст, яке захищало Київ з пів-дня.

102 Маються на увазі великі оборонні вали, споруджені на пів-денній межі Київської держави.

103 Вежі — поселення половців.104 Олег — син чернігівського князя Святослава, онук Яро-

слава. Він утік у Тмуторокань, приводив половців на батько-вого брата Всеволода. Після поразки знов утік у Тмуторокань, був висланий у Візантію; там він одружився на знатній грекині і з допомогою греків одвоював Тмуторокань, вигнавши звідти Всеволодового посадника Ратибора. Після цього Тмуторокань у літописі більше не згадується. Вчені вважають, що Олег удруге з’являється з половцями під стінами Чернігова, воюючи вже проти Володимира Мономаха. Недаремно в «Слові о полку Іго-ревім» Олега Святославича названо Гореславичем.

105 Батько Олега — Святослав — згідно з заповітом Ярослава Мудрого одержав свого часу у володіння Чернігів (а батько Воло-димира Мономаха — Всеволод — Переяслав).

106 «Красний двір» — оточений стінами замок, що його збу-дував син Ярослава Мудрого Всеволод. Тут же він заснував і Михайлівсько-Видубицький монастир. «Красний двір» Всево-лода і його монастир відігравали важливу роль в обороні Києва з півдня, як Вишгород з півночі.

107 Князівський з’їзд у Любечі — один із цілого ряду таких з’їздів, де князі намагалися утвердити принцип удільного воло-діння («каждо да держить отчину свою»), щоб уникнути розбрату перед лицем половецької небезпеки.

108 Теребовль — тепер м. Теребовля Тернопільської області.109 Тут мова йде про Давида Ігоровича — двоюрідного брата

Олега (на відміну від Давида Святославича, його рідного брата).110 Давид Ігорович князював у місті Володимирі-Волин-

ському.111 В ті часи груднем називався передостанній місяць року,

листопад.112 Городець — містечко проти Києва, на лівому березі Дніпра.113 Дослідники вважають, що Всеволод, батько Володимира

Мономаха, був одружений двічі, і тут згадується друга жінка його — Мачуха Володимира Мономаха.

114 Уветичі — тепер село Вітичів на Дніпрі, нижче Три-пілля.


115 Тут перелічено міста, які й зараз існують у Західній Україні.116 Як видно, в літописі йдеться про північне сяйво.117 Сестра Володимира Мономаха Євпраксія прожила складне

бурхливе життя. Вона була повінчана з маркграфом Генріхом Шаденським, однак незабаром після весілля стала вдовою. Вийшла заміж за імператора Священної Римської імперії Генріха IV, поки-нула чоловіка, який відзначався розпутністю, і перейшла в табір його ворогів. Потім Євпраксія повернулася в Київ і постриглася в черниці. Про її життя написав роман «Євпраксія» відомий укра-їнський письменник Павло Загребельний.

118 Мова йде про один із шедеврів древньої архітектури — відомий Михайлівський золотоверхий собор у Києві, прикраше-ний мозаїками, фресками та іншими розписами; собор простояв до 30-х років XX століття.

олександр олесь (олександр іванович

кандиба) (1878–1944)

Батько його походив з чумаків, а мати з кріпаків. Батько завідував рибними промислами в Астрахані, і сім’я жила багато, на широку ногу. Першою Сашковою вчителькою була мама. Це вона навчила його читати, і вже в чотири роки з цим завданням хлопчик справлявся непогано. Що-літа Олександр разом із сестричками Галею і Марусею їздив до діда по ма-тері Василя Грищенка, який мешкав за тридцять кілометрів від них у селі Верхосулля.

Та швидко безтурботне дитин-ство закінчилося. Коли хлопчикові

було одинадцять років, його батько, збанкрутувавши, покінчив життя самогубством. Він був чесною й непідкупною людиною, ніжно любив свою дружину. Поки ще жив дід, то помагав сім’ї. А далі Кандибам прийшлося сутужно.

В Олександра не було грошей, щоб навчатися в гімназії, тому він вступив до хліборобської школи.

Потім був Харківський ветеринарний інститут. У Харкові зблизився з інтелігенцією, часто бував у родині Алчевських, де зустрічався з ціка-вими людьми. Особливою подією для майбутнього поета став 1903 рік, коли в Полтаві був відкритий пам’ятник І. Котляревському. Це був пе-реломний момент в його житті. Він по-новому переосмислив долю укра-їнської мови, свій громадянський обов’язок. Цього ж року Олександр зустрів свою майбутню дружину Віру Антонівну Свадковську.

А з дитячою літературою найбільше поріднився тоді, коли появився на світ його первісток — син Олег. Олександр називав його Лелекою, мож-ливо тому, що в цей час вчився в Харкові, перебував у розлуці з сім’єю і кожен раз чекав зустрічі з синочком, як малі діти очікують весною ле-лек із вирію. А можливо тому, що хотів розказати Олегові про абетку, про математичні премудрості, а ще про зайчиків, курей, гусей, качок, півників. Олег теж зацікавився літературою і теж став віршувати. Свої вірші він підписував О. Лелека, а згодом О. Ольжич. Поет і археолог Олег Ольжич був закатований у концтаборі Заксенхаузен у 1944 році.

Сталося так, що Олександр Олесь у 1919 році виїхав за кордон, сам не відаючи, що це вже назавжди. Там він і знайшов вічний спочинок. Та під кінець життя доля подарувала йому ще одного сина, якого назвали Олександром. Своїй однорічній дитині Олесь присвятив поему «Водяни-чок» з надією, що і цей хлопчик пізнає красу природи.

195Олександр Олесь. «Княжа Україна»

Олександр Олесь

КнЯжа УКраїна

ЗАСПІВ

Заспіваю вам не піснюПро стару старовину,Розкажу я вам не казку,А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,Що вже мохом поросло,Що, нащадками забуте,За водою поплило.

Перед вами стародавніПройдуть хвилями часи,Із могил до вас озвутьсяНаших предків голоси.

Наших предків, що блукалиПо страховищах-лісах,Що з природою змагалисьТільки з вірою в серцях.

Ах, тоді була живоюВся природа навкругиІ людину оточалиДухи — друзі й вороги.

У часи ті Бог великийНе ховавсь в небесній мглі,А усі боги родилисьІ вмирали на землі.

Рано вдосвіта на сходіПрокидавсь ясний ДажбогІ ходив-блукав до ночіСинім степом без дорог.


По зелених пишних лукахВолос пас овець гладких,Грів їх вовною м’якою,Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,По пустелі степовійБог Стрибог літав на крилах,Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарахВічно землю об’їздив,Часом плакав, як дитина,Часом сурмами будив.

Часом гнівом його серцеНаливалось, як огнем:Левом він ревів з-під небаІ погрожував мечем.

А в річках жили русалки,Хапуни-водяники,Лісовик свистів у лісі,І сміялися мавки.

Треба добре було знатиДуші всіх богів земних,То коритись, то змагатись,То просити ласки в них.

І змагалася людина,В вперед невпинно йшла,Де ясним промінням-цвітомДивна папороть цвіла…

…Заспіваю нам не піснюПро стару старовину,Розкажу я вам не казку,А бувальщину одну.


Розкажу вам, як на горахСлавний Київ наш постав,Як він жив і розвивався,Як столицею він став.

Хто й коли у нього княживІ в який ходив поход,Хто боровсь за Україну,За державність, за народ.

Розкажу вам, як боролисьНаші прадіди колись,Як за щастя УкраїниРіки крові розлились.

Розкажу, чому і досіЧути стогони їїІ чому так довго в хмарахСонце рідної землі…

Заспіваю вам не піснюПро стару старовину,Розкажу я вам не казку,А бувальщину одну.

УКРАЇНА В СТАРОВиНУ

Ліс густий, дрімучий, темний,Споконвічний ліс росте,Не проб’ється навіть сонцеКрізь гілля його густе.

Велетенські граби, вільхи,Сосни, явори, дубиРаз в століття полягаютьПісля віку боротьби.

Де родились, там вмирають,Обертаються у тлінь,На могилах виростаєРяд наступних поколінь.


По лісах шумлять потоки,Смарагдові від трави,Розпливаючись то в багна,То в озера, то в стави.

По річках, озерах, багнахВічний галас, вічний спів,Крик гусей, качок і чапель,Зойк чайок і журавлів.

Лебедині білі зграїВ небі хмарами летять,Навкруги орлині крилаГучно, хижо лопотять.

Над струмком спинився олень,Прислухається, тремтить,Десь почув непевний шелестІ зникає через мить.

То ведмідь ішов напитись,Остудитися в воді,То збирають під дубамиЧорні вепри жолуді.

По лісах блукали кози,Тури, олені, вовки,Кабани, ведмеді, лосі,Рисі, зубри, борсуки.

Не стихав до ночі галас,Дикий рев і ніжний спів…Все кругом жило, змагалось,Ліс дивився і шумів.

По лісах дрімучих, темних,З луком пращур наш ішов,З рисем, лосем і ведмедемВін боровся і боров.


Здобував він теплі хутра,М’ясо, шкуру на свій дах,Часом сам роздертий падавЗ серцем звіря у руках…

А на півдні за лісамиКолихалось море трав:То над степом буйний вітерНа шовкових струнах грав.

Степ широкий, степ безмежний,Де початок, де твій край?!Коли сам стрибог не знає —У Дажбога поспитай.

В день ясний горіло сонце,Нерухомо вітер спав,Нерухомо в мертвій тишіСтеп незайманий стояв.

В бурю він шумів, як море,І ховався в сизій млі,Полохливо буйні травиПрипадали до землі.

А зимою умирав він,Спав під килимом снігів…Тихо, пусто… Тільки чутиДесь сумне виття вовків.

Та часами прогуркочутьДиких коней табуни;Наче вихори, здіймаютьБілу куряву вони.

На лісах дрімучих, темних,На незайманих степахСпочивала УкраїнаВ золотих, дитячих снах.


НАШІ ПРЕДКи — СЛОВ’ЯНи

Над озерами, річками,На полянах лісових,На стрімких високих горах,На просторах степових, —

Де лише сіріє стежкаАбо вкрився збіжжям лан,Скрізь розкидались оселіНаших прадідів слов’ян.

Оселялись цілим родом:Що людина, як одна?!Кревні люди — рід складали,Кревні роди — племена.

Наймудріший і найстаршийЦілим родом керував,Видавав щодня накази,Правив, милував, карав.

Кожне плем’я мало князя,Князь судив, водив на бій,Першим був він у відвазіІ у мудрості своїй.

А коли ставав нездатнимДо ладу і боротьби,Віче іншого на князяВибирало без журби.

На річках, високих горах,Серед багон і болотГороди, міцні твердиніБудував собі народ.

Коли ворог йшов війною,Метушилось все, як рій,Замикалися ворота,Починався лютий бій.


Бились, кидали каміння,Крізь баркан окріп лили,Попіл сипали у очі,Гострі кидали коли…

…Ось і ворога відбито,Все минуло: гнів і жах…Кревні плачуть над борцями,Що звалилися в боях.

І дають їм у могилуЗброю, вбрання і харчі,Щоб вони не знали лиха,На тім світі живучи.

На сумних могилах тужатьІ справляють тризну тамІ несуть на сизі гориЖертви праведним богам.

Але все поволі, тихоТоне в річці забуття,І на березі зеленімКвітне радісне життя…

На луці палає ватра,На луці ідуть танки.Тут в вінках цвітуть дівчата,Там співають парубки.

В цю таємну ніч КупалаВ лісі папороть цвіте,Розцвітає, обсипаєЦвіт-проміння золоте.

Промовляє звір до звіра.Хто підслуха мову їх,Хто у лісі найде квітку —Найде скарбів цілий міх.


А пісні все далі ллються,Вже поблідли і зірки,А ще огнища палаютьІ мережаться танки.

На кийки стоять схилившисьБородаті віщуниІ розказують, що будеІ з якої сторони.

Роздають недужим зілля,Щось шепочуть і плюють…Сих водою напувають,Тим камінчики дають.

І здається, з лісу вийшовНа узлісся сідловик.Став, заслухавсь, задивився…Стрепенувсь і знову зник.

І здається, щойно біглиТут русалки польовіІ розсипали зі сміхомСамоцвіти по траві.

Але схід зайнявся сонцем,Хмари в золоті, в огні…І самотньо одцвітаютьЗблідлі ватри вдалині.

ПОЧАТКи КиЄВА

Над Дніпром широким, вільним,Де луги й степи цвіли,Наші прадіди поляниОселились і жили.

Хлібороб робив у полі,Пас пастух корів, овець,З луком, з стрілами гнучкимиПо лісах ходив ловець.


Пишно квітла Україна,Повна всякого добра.Як в раю, жили поляниПонад хвилями Дніпра.

Все своє вони любили,Шанували і чуже,Хай, мовляв, Перун і ВолосВсіх від лиха стереже.

А коли сусід лінивийЗаздрив силі багача,Вміли наші показатиОбосічного меча.

І віки нога ворожаНе ступала на наш лан.Всі сусіди шанувалиІ боялися полян.

…Де стоїть тепер наш Київ,Там була сама гора,Жив там першим Кий з Хоривом,Щек та Лебідь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,Огороджений з боківРовом, мурами, валами,Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,Наче батько, став Дніпро,Наче батько сину, ніс вінЗ півдня й півночі добро.

І здавалось, УкраїнаБуде квітнути віки,І здавалось, всі народиЇй сплітатимуть вінки.


НОВГОРОДЦІ

Біля озера ІльменяСтав Великий Новгород,Збудував його слов’янськийЗ фінським змішаний народ.

Не було ладу у його,Вічно рід ішов на рід,Вічно плем’я йшло на плем’я,На сусіда йшов сусід.

В держава занепала,І народ ладу схотів,І на північ, на варягів,Він послав своїх послів.

«Дайте нам якогось князя,Дайте нам володаря!Є всього у нас багато,Але все і гине зря.

Хай він зробить в нас порядокДайте!» — плакали посли…Усміхнулися варягиІ їм Рурика дали.

І могучою рукоюРюрик землі об’єднав,Дав народу лад і спокійІ до праці всіх позвав.

АСКОЛьД І ДІР

Славна в Рюрика дружина,Всім далась вона взнаки,А Аскольд і Дір — найперші,Найславніші вояки.

Нудно їм сидіти вдомаБез походів, без боїв,І вони прохають князя,Щоб на волю їх пустив.


Князь подумав і дозволив.Попрощалися вониІ з такими ж воякамиПосідали на човни.

І по Волхову угоруВ невідомий край летять.Мов орлів широкі крила,Їхні весла лопотять.

Приплили до краю Волхов,Далі витягли човниІ в лісах шляхів шукаютьДо чужої сторони.

Бачать — річка. Довго неюГеть на полудень плили,Аж угледіли на горахМісто, вежі і вали.

Приплили, на беріг вийшлиІ питають у полян,Хто живе у цьому місті,Хто тепер у ньому пан?

«Тут колись жили, та вмерлиКий, Хорив та Щек, брати.А тепер ми під хозаром, —Животій та дань плати».

«Не журіться!» — Дір промовив.«За мечі!» — Аскольд гукнув.Кожний птахом стрепенувся,Кожний гнівом спалахнув.

Налякалися хозариІ в степи біжать гуртом.І дружина здобуваєПишний Київ над Дніпром.


Стали вільними поляни…Вихваляють вояків,А Аскольда разом з ДіромВибирають на князів.

ОЛЕГ

Раз до Діра і АскольдаПрибігають вояки:«По Дніпру пливуть на КиївЧужоземні байдаки!»

Не скінчили ці казати —Ще біжить один вояк:«На човнах пливе на Київ,Кажуть, Рюриків свояк!

Повні війська, повні зброї,Ледве плинуть їх човни.Чи не скликати нам віча?Чи не ждати нам війни?»

«Залишіть! Пливе не ворог», —Їм князі відповілиІ Олегові назустрічЗ воєводами пішли.

«Чи з добром, чи з злом приходищТи у наш гостинний двір?» —Так, вітаючи Олега,Запитав Аскольд і Дір.

І Олег похмуро, грізноНа питання відповів:«Я прийшов з могучим військом,Я вам Ігоря привів.

Не походите з князів ви,Як же княжити змогли?Нам лише належить владаІ по неї ми прийшли».


Так скінчив Олег промовуІ на знак його рукиЗ човна Ігоря виносятьЧужоземні вояки.

А князів Аскольда й ДіраПіднімають на списах,І Олег вступає в КиївПри побідних голосах.

І, коня свого спинивши,Він говорить: «Вояки!Хай же матір’ю нам станеСлавний Київ на віки!»

ПОХІД НА ЦАРГОРОД

Геть за морем українським,Понад склом Босфорських водДивні вежі і палатиРозкидає Царгород.

Наче вир, кипить, торгуєКрамом, зброєю, вином.Вдень він вуликом здається,А вночі — чудесним сном.

І з усіх країн до йогоЛлється хвилями народ.Наші теж торгові людиЇздять в славний Царгород.

Та не любить грек чужинцівІ тримає їх в руці.«Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» —Наші скаржаться купці.

І Олег, на греків лютийСтав збиратися в поход:Хоче він до УкраїниПрилучати Царгород.


І укрили Чорне мореУкраїнські байдаки,Розгорнулися вітрила,Заспівали вояки.

Простір! Воля! Грають хвилі,Море диха, як живе,Мов лютує, що з піснямиЛегковажний хтось пливе.

Небезпека? Вітер? Буря?Гнуться щогли кораблів?О, хіба згорнути крилаВажко, довго для орлів?!

І гуртом за весла взятись,Разом взятись і гребти…Море, море! І в негодуЛюбе сміливому ти!

Так три дні пливли по морюБез турботи, без нудьги.Ось і вежі Царгорода,Ось і грецькі береги.

Але греки уже знали,Що летять до них орли,І, щоб в пристань не пустити,Ланцюги перетягли.

І звелів Олег на берігВитягати кораблі.«Що ж, мовляв, як не по морю,То поїдем по землі».

І, колеса приробивши,Він вітрила розпустив.І невидане тут сталось,Найдивніше диво з див.


«Ой, повій, повій ти, вітре!Швидше коней повези!!Зашумів — повіяв вітер,Покотилися вози.

Вороги перелякались,До Олега шлють послів:«Не руйнуй нас, все дамо ми,Що б ти, князю, не схотів!»

«Ну, гаразд. Покора вашаПогасила в серці гнів,І, здається, ми братамиСтанем з лютих ворогів.

Царю, хай моє купецтвоВільно ходить в Царгород,Хай торгує і купуєВже без кривди і без шкод.

У купців не буде зброї:Я обмежу їх число,Щоб не більше, як півсотніЇх нараз у місто йшло».

Цар годився на умову,Хрест святочно цілував.Князь на Волоса, ПерунаІ на меч присягу склав.

На воротах ЦаргородаКнязь Олег свій щит прибив.На воротах ЦаргородаУкраїнський щит висів.

СМЕРТь ОЛЕГА

Після славного походуНа далекий ЦаргородКнязь в палатах бенкетуєІ частує воєвод.


На столах у вазах грецькихДивні овочі цвітуть,Золоті, пахучі винаСтрумнем сонячним течуть.

Навкруги шумлять розмовиПро походи, про боїТа про лицарів, що склалиБуйні голови свої,

Як колись човни у моріНаплили на ланцюги,Як стояли перед нимиІ трусились вороги.

«О, ще нас не кинув Волос,Ще нас змилує Перун».Коли зирк — в палати входитьСивий згорблений віщун.

«Князю, знову перемогуПророкую я тобі.Знову ти з хоробрим військомПереможеш в боротьбі. —

«Слава князеві й вояцтву!Хай навік щастить війна!» —Воєводи закричалиІ частують віщуна.

Князь встає і йде до діда.«А чи знає мій віщун,У якім бою стрілоюВ мене кине бог Перун?»

«Не на крилах стріл ПерунаПринесеться смерть твоя,Ти загинеш, славний князю,Від коханого коня».


І замовкли враз розмови,Опустилися чарки,І з палат, схилившись, вийшлиВоєводи й вояки.

І сказав Олег уранці:«Не сідлайте більш коня!Хай стоїть і їсть у стайніДо мого страшного дня».

Знов то тихо, то тривожноПотекли за днями дні.П’ятий рік уже минаєТо в походах, то в війні.

Знов бенкет в палатах княжих,Знов старшини й воякиЗ запашним вином і медомДержать підняті чарки.

Князь згадав бенкет колишнійІ коханого коня…«Приведіть його, — сказав він, —Хоч на його гляну я».

Вже давно дощі змиваютьІ обсушують вітриЙого кості в чистім поліБіля Лисої гори».

Князь помовчав і всміхнувся:«Брешуть, дурять віщуни!Бач: кістки… Коня! Поїду:Подивлюсь хоч, де вони!»

І Олег у поле їде.Вгледів кості, зліз з коняІ ногою став на череп…Нагло виповзла змія.


Обвилась, вп’ялася в ногу!..Скрикнув князь, і на коніВін летить в свої палати,Щоб погаснути в огні.

На високу ЩекавицюКнязь зібрався у поход…Йде, схилившись, за труноюЙого військо і народ.

ІГОР

Умер Олег. Закняжив Ігор.Це завзятий був вояк:Налітав він, наче вихор,І не знав жалю в боях.

І державного кордону,Меж державних він не знав, —Від стрімких Карпат до ДонуУкраїну розіслав.

Він пливе на Чорне море,Облягає Царгород,Та зустрів він лихо-горе,Не повівсь йому поход.

Не злякався його ворог,Переміг в бою без втрат:Він вже вмів робити порохІ стріляти із гармат.

І коли страшні гармати,Наче леви, заревли,І коли човни палатиСеред моря почали, —

Божевільний галас знявся,Що нечуваний в боях,І на дно морське ховавсяНайхоробріший вояк.


Тільки рештки врятувались…І до рідної земліСумно-сумно поверталисьУкраїнські кораблі.

ПОХІД ІГОРЯ НА АРАБІВ І ПЕРСІВ

По пустелі дикій, голій,По розпалених піскахВійсько Ігоря ступаєВ грізній зброї, в шоломах.

З голови до ніг закутеУ залізо, як в луску,Мов гадюка сіра в’єтьсяПо червоному піску.

Грізне, йде поволі, важко,Ні розмови, ні пісень,Тільки чути безупиннийТихий стогін цілий день.

Часом ржання розітнетьсяЧи бика голодний рев.Навкруги пісок сипучий,Ні трави, ані дерев.

Палить сонце, палить вітер,Палить небо і земля.Аж пече залізна зброя,Спрага душить, як змія.

Навантажені харчами,Грузнуть коні у піску.Чорні ворони над нимиХижо крутяться в танку.

Гинуть люди, гинуть коні,Вкритий трупами пісок.Ай, коли б набігла хмара,Зашумів би десь поток!


О, коли б повіяв вітер,Прохолодою обдав!Дихав, дихав би устамиІ руками набирав!

Ах, коли б ліси зелені,Мох холодний і трава!Впав би: тіло остудилось,Прохолола голова.

Це розгнівався Сварожич,Одвернувсь Перун від нас,І прийшла страшна посуха,І настав Стрибога час.

Але враз повіяв вітер,Свіже, вогке щось приніс,Наче річка недалекоАбо близько темний ліс.

Справді, наче легше грудям,Ось уже і коні ржуть!Наче камінь з пліч звалився,Наче крила в нас ростуть!

Йдуть і бачать: грає море,Сріблом котяться річкиІ на березі чекаютьОсетинські вояки.

ВІЙНА ІГОРЯ З АРАБАМи Й ПЕРСАМи

Та недовго спочивалиУкраїнські вояки.Вже удосвіта взялисяЛаштувати байдаки.

То вітрила білі шиють,То засмолюють човни,Весла, щогли вибирають,Чистять зброю, казани.


З осетинами вже друзі,Розглядають зброю їх,Коней, луки вихваляютьІ рівняють до своїх.

…Наче впала чорна зграяНа шумливі буруни,Зачорніли, загойдалисьПереповнені човни.

Попливли, пливуть і тануть…Ось і зникли в далині.Хай же боги їх не кинутьІ поможуть у війні.

Знов пустелею, степамиВійсько спільників іде.Ось і Кура, а за неюІ ворожа лава жде.

Полетіли перші стрілиІ зламались на щитах.Пишний ворог наступаєНа верблюдах, на слонах.

Навантажені верблюдиЙдуть і гнуться від ваги,На слонах, із веж неначе,Виглядають вороги!

Тупотять арабські коні,Квітнуть перські килими.Вдвоє ворог має війська,Та хоробріш втроє ми.

І недовго йшло змагання:Захиталися вони!Заревли в страху верблюди,Повернулися слони.


Ворог битий ласки просить,Віддає своє майно:Срібло, злото, зброю, коні,Килими, харчі, вино.

…По пустелі ллється пісня,Шелестять сухі піски.На слонах і на верблюдахЇдуть наші вояки.

СМЕРТь ІГОРЯ

Квітне Київська державаІ могутня, і страшна.Майже всі вона з’єдналаУкраїнські племена.

Не могла лише скоритиНапівдиких деревлян,Що жили в лісах дрімучихГеть на захід від полян,

Що не вміли розумітиЗаповіти золоті,Що в єднанні тільки сила,В злуці, в спільності, в гурті,

Що тоді лише ДержаваБуде дужа і міцна,Коли всі в одно зіллютьсяУкраїнські племена.

Двічі вже розбив їх Ігор,Вдруге платять вже вониШкіри чорної куниці —Дань невдалої війни.

Та скоритися не хочуть,Відокремлюються знов.І утретє гнівний ІгорВійсько скликав і пішов.


На нараді з князем МаломДеревляни день і ніч.Віщуни стоять, ворожать,Мал насупився, як сич.

Хтось найстарший, наймудрішийПромовляє наразі:«Здавна радились зі мноюІ бояри, і князі.

І тепер я дам пораду:Воно так: як вовк з двораВитяг дві чи три овечки,Вже не ждіть тоді добра.

Передушить всю отаруДо останньої вівці.Як ви впораєтесь з вовком,Що ви зробите, борці?

Віддасте йому отару,Ту, що пасли, стерегли?»«Уб’ємо кілками звіра!» —Деревляни заревли.

І рішають одностайноВбити Ігоря в бою.І на тім вони скінчилиРаду-бесіду свою.

Наче в бурю чорне море,Віковічний ліс гуде;Через ліс дрімучий, темнийВійсько Ігоря іде.

Без дороги йде поволі,Здобуває кожний крок:Там дерева повалились,Там болото, там пісок.


Так воно і йде до ночі,З лісом бореться, йдучи.На руках криваві рани,В піхвах заткнуті мечі.

Але що це?! Деревляни!Деревляни з трьох боків!!«Оточили! Ми в неволі!Гей, до зброї, до мечів!»

Та було уже запізно:Деревлянські воякиНалетіли, як на здобичНалітають хижаки.

Перебили княже військо,Порубали, посікли,Князя Ігоря самогоОбеззброїли, взяли.

І, не стримуючи помсти,Гніву лютого свого,Враз два дерева згинаютьІ прив’язують його.

І, два дерева нагнувши,Випускають нагло з рук, —І живцем роздертий ІгорУмирає серед мук.

…Так за дужу Україну,За соборну Ігор вмер.За соборність УкраїниУмирають і тепер.

КНЯГиНЯ ОЛьГА

Тихий, теплий літній ранок.Сонце встало. Вітер спить.Вийшла дівчина на річку,Сіла в човен і сидить.


Чарівна сама, як ранок,Задивилася на світ…Білий шус на синіх хвилях,На деревах — білий цвіт.

Любо жити на цім світі,Щастя любого ждучи…Ах, коли б лише згадатиСон, що снився уночі.

Дивний сон… Якісь палати,Лицар в зброї на коні…Ліс такий страшний, таємний…Поле… Море вдалині.

Далі хмари, грім, пожежа,Плач і стогін з-під землі.Лицар-велетень в кайданах,Кров на білому чолі.

І замислилась красуня…Згадка в серце їй вп’ялась…Нагло шелест… Обернулась:Перед нею — Ігор-князь.

На йому убрання просте,Без оздоби, без відзнак,Лук з залізними кінцями,Збоку стріли, сагайдак.

Привітався з нею Ігор,Попросив перевезти…Загойдавсь на хвилях човенІ поволі став плисти.

І очей не зводить Ігор:Що за дівчина-краса!Заговорить: думка — сонце;Очі — сині небеса.


Хто вона, чия і звідки,Князь докладно розпитав,А на другий день по неїІ сватів своїх послав.

І за князя вийшла заміжПроста дівчина з селаІ до смерті вірним другомКнязю Ігорю була.

ПОСЛи ДЕРЕВЛЯН ДО ОЛьГи

Хоч помстились деревляни,Та не заснуть уночі.Оглядаючись, лягають,Бачать Ігоря, сплючи.

Хочуть з Ольгою миритись,До княгині шлють послів,І у Київ прибуваєНагло декілька човнів.

І з промовою до ОльгиОбертаються посли:«Ми не битися, княгине,Ми миритися прийшли.

Та за вовка вийшла заміж,Ну й забили ми його,А тепер тебе ми заміжВіддамо вже за свого.

Князь нащ, Мал, тебе угледівІ відразу покохав,І оце до тебе, Ольго,Старостів своїх прислав».

Ольга низько уклониласьІ промовила послам:«Йдіть сьогодні в човен спати,Завтра ж честь я вам віддам».


І повірили, зазнались,Запишалися послиІ по вулицях до човнаПереможцями пішли.

І коли від Ольги вранціПосланці до їх прийшли,Ледве глянути схотіли,Ледве голови звели.

«Не поїдемо ми кіньми,Пішки теж ми не йдемо, —Понесіть ви нас у човні!»«Що ж? Гаразд: понесемо».

Понесли та враз — у яму!І засипали живцем:Так, мовляв, і ви мирилисьЗ нашим Ігорем-борцем.

Так помстилася княгиня,Так помщаються жінки…Гей, не бійтеся ставатиПід прапори, вояки!

ПОХІД ОЛьГи НА ДЕРЕВЛЯН

Незабаром гнівна ОльгаЗнову зводить рахунки…Але борються завзятоДеревлянські вояки.

Баче Ольга, що до боюВ неї сила замала,Стала думати, гадатиІ на хитрощі пішла.

І говорить деревлянам:«Та чого це ми б’ємось?Щось не вміли поділити,Завинив з нас, може, хтось?


Я прийшла до чоловікаНа могилу жалібну:Дай, мовляв, солодким медомСвого князя пом’яну.

З вами, любі деревляни,Боротьби я не веду, —Пом’яну я чоловіка,Справлю тризну і піду.

Пом’яніть і ви… ЗабудьтеТе, що вже давно пройшло:Є для вас і мед пахучий,І густе, як кров, вино».

Вірять Ользі деревляни,На могилу князя йдуть.Разом князя поминають,Разом мед і вина п’ють.

Попили, лягли спочити,А княгиня знак далаІ над Ігоря труноюРахунки свої звела…

І в похід рушає далі,Все мечем рубає впень,Ціле літо облягаєНепокірний Коростень.

Таж погляньте, всі скорились,Всі вже платять дань меніІ спокійно орють ниви…Непокірні ви одні.

Але я так мало хочу,Неподолані борці:По три голуби від хатиТа по три ще горобці».


І зраділи деревляни,Всі розбіглись і в мішкиПо лісах, лугах і стріхахЛовлять весело пташки.

Ольга ж вугілля гарячеКожній птащці до хвостаПрив’язала і пустила…Загорілися міста…

Коростень в огні палає,Галас, крик, переполох…Все тікає… Військо ОльгиПеребило багатьох.

Та як виконала ОльгаПомсти лютий заповіт,Стала думати про Бога,Про таємний божий світ.

Про велику, вічну правду,Про прощення, про любов,Стала думати про Того,Хто пролив за людство кров.

І не помста дика, люта,Не кривавих дум рої,А безмежне милосердяДушу сповнило її.

І без Його мудра ОльгаБільше жити не змогла…І у грецькім ЦаргородіХристиянство прийняла.

СВЯТОСЛАВ

Ніч майова, українська,Світло місячне тремтить…Все заснуло. Тільки ОльгаНад колискою не спить.


Над дитиною схилилась,Сон рожевий зовучи:«Спи, мій сину, спи, маленький,Треба спати уночі.

Сплять давно уже хозари,Печеніги сплять в степах.Всі заснули… Спи, мій сину,В золотих дитячих снах.

Та яким же неслухнянимНародився мій синок!Ні сповивачів не любить,Ні шовкових пелюшок.

Знову рученьки згинає —Наче стримує коня…Спи, моє мале зернятко,Спи, пташинонька моя!

Знов схопився! Щось приснилось?!Оченята аж горять!Правда — щось страшне приснилось?!Спи: давно всі діти сплять.

Соне, соне срібнокрилий,Не жахай страхами ти,А на віченьки дитячіТихим янголом злети,

Поведи його за рукуНа заквітчані степи…Знов прокинувсь!.. Святославе!Заспокойся, тихо спи…»

Ллється місячне проміння,Над землею ніч летить.Все заснуло, тільки ОльгаНад колискою не спить.


ДиТиНСТВО СВЯТОСЛАВА

Тихо лине рік за роком,Підростає Святослав,Вже він має лук і стріли,Вже й меча собі придбав.

З лопухами він воює,Тяжко нищить будяки,Горобці його боятьсяІ жахаються шпаки.

У свойому товариствіВін давно за ватажка,Хай хто-небудь не поцілитьВ саму шию будяка, —

Одбере меча і лукаІ не візьме на війну:Хай, мовляв, ще дома вчитьсяБоронити сторону.

Прибіжить на стайню часом,На коня — і в степ летить,Не натішиться вояцтво, —Серце матері тремтить.

ЮНАЦТВО СВЯТОСЛАВА

Непомітно линуть рокиСеред ігрищ і забав,Непомітно в товариствіВиростав і Святослав.

Ось і парубком стає він,Кремезний, міцний, як дуб,Сині очі, чорні брови,Над чолом козацький чуб.

Скрізь і завжди він з вояцтвом,Разом всі їдять і п’ють.Сплять — вкриваються вітрами,Сідла в голови кладуть.


Не беруть в похід з собоюНі майна, ні казанів:Є цього добра багатоІ в сусідів-ворогів.

А в боях, кривавих січахВсюди перший Святослав,Першим він ставав до боюІ останнім бій кінчав.

Був він чесний, справжній лицар.І коли на бій ішов,Посилав гінців, щоб ворогДо змагання був готов.

Посилав гінців сказати —Скільки в його війська єстьІ що буде до останкуБоронити волю й честь.

І здобув він скрізь пошану:І в чужих, і у своїх…І боялись СвятославаГрек, хозарин й печеніг.

ПОХІД НА ХОЗАР

Над Каспійським буйним морем,Понад Волгою в степахЗдавна жив народ хозарськийВ побудованих містах.

Торгував усяким крамом,Вів з сусідами війнуІ давно вже задивлявсяВін на нашу сторону.

«За хозарами не встигнеш!Бо пройдисвіти оціВсе забрали в свої руки», —Наші гнівались купці.


Довго, довго придивлявсяДо торгівлі СвятославІ в метких купцях-хозарахВорогів своїх пізнав.

І сказав: «Іду на вас я,Приготуйтесь до боїв!»Сам же військо він збираєІ веде на ворогів.

Розбиває їх твердиню —Білу Вежу на Дону —І мечем руйнує Ітіль —їх столицю головну.

Розганяє їх по світу,Наче вітер зграї хмар,І з того часу державиНе було вже у хозар.

І з того часу наш ворогПриймаком в чужинця жив…Так колись ми рахувалисьЗ тим, хто кривду нам робив.

ВІЙНА З БОЛГАРАМи

Повертається з походуВ рідний Київ Святослав —Скільки здобичі привіз вінІ невольників забрав!

Криком всі його стрівають,Квіти кидають йому:«Слава, слава Святославу,Слава лицарству всьому!»

Та не довго забавлявсяПісля бою Святослав.Рано вдосвіта вставав вінІ опівночі лягав.


І коли в своїй державіВін тривалий лад завів,Він до матері звернувся:«Мати, син твій відпочив,

Хоче син твій УкраїніЩастя й долю принести.Не розгнівайся на йогоІ в новий похід пусти.

Мед несе Дунай широкий,Дно Дунаю — золоте,А на березі, як квітка,Переяславець цвіте.

Греки злото шлють до його,Угри — коней табуни,Чехи й ляхи сріблом, крамомНавантажують човни.

Там я, мати, ставши паном,Не боятимусь біди…»І замислилась княгиня,І сказала: «Що ж, іди!..»

І, зібравши десять тисячНайміцніших вояків,Святослав Дніпром на південь,На Болгарію поплив.

Далі військо він степамиСеред спеки, серед злив,Буг зустрів, Дністер широкий —І обидва переплив.

Довго, довго йшов степами.Ось уже й Дунай блищить,І, як писанка, на горахПереяславець стоїть.


Бачать: замкнуті ворота,Тихо, пусто навкруги,Наче з міста повтікалиЧи сховались вороги.

Ждали наступу болгари,Ждали наступу дарма.«Святослав не наступає:Мабуть, сил в його нема!»

І пішли йому назустріч,Стали битись вояки…Вже, здавалось, СвятославаЗахиталися полки,

Вже не так мечі рубають,В’яне пісня бойова…І із уст у СвятославаВириваються слова:

«Вояки! Ім’я свого миНа наругу не дамо,Як судилося нам вмерти,То, як лицарі, вмремо!»

Загриміли знову сурми,Полилася знову кров…Святослав, як лев, боровся,І нарешті поборов.

Святослав, як лев, боровся,І тому він поборов,З переможними піснямиВ Переяславець ввійшов.

Хто готов за край, за волю,Скласти голову свою,Той бував, і є, і будеПереможцем у бою.


ВІЙНА З ГРЕКАМи

Поховавши свою матір,Знов в поході Святослав:Він іде уже на греків,Він уже й гінців послав.

«Я зову на бій вас, греки,Я на Грецію іду,На лукавство й хитрість вашуЯ полки свої веду».

І сказали хитрі греки:«Князю, ти на нас не йди,На якусь країну іншуТи вояцтво поведи.

А у нас земля багата,Ми заплатимо тобі…Нащо будем ми сваритисьІ вмирати в боротьбі?!

Скільки в тебе війська, князю,Ти скажи нам це одно, —І вояк твій кожний маєЗброю, золото й вино».

І, довідавшись про кількістьСвятославових полків,Греки вдесятеро більшеВиставляють вояків.

І коли на бій зійшлися,Князя жах на мент пройняв:«Одурили хитрі греки!» —Гнівно крикнув Святослав.

«Вояки! Як мури стійте,Не гасіть у серці гнів,Не вкривайтеся ганьбоюБезсоромних боюнів!


Умремо — ганьби не буде.Втечемо — навік ганьба!Ще нікому не відомо,Чим скінчиться боротьба!

Хай же сурмлять наші сурми,Ллється пісня бойова,Хай поляже серед боюПерша княжа голова!..»

«Де твоя поляже, князю,Від ворожої руки,Там і наші хай поляжуть!» —Закричали вояки.

І заграли срібні сурми,І забрязкали мечі,І земля укрилась трупом,Кров розілляну п’ючи.

Як тікав хозарин битий,І болгарин, й печеніг,Так тікали й греки з бою…Святослав їх переміг.

О, коли б бажання тільки,Віра, сміливість, любов!Так, як лицарі колишні,Били б ворога ми знов.

ПЕЧЕНІЗьКА ОБЛОГА КиЄВА

Раз дізнались печеніги,Що для бою час настав,Що в Болгарїї далекійЗабарився Святослав.

Наче хмари, бідний КиївПеченіги облягли,Загриміли всюди сурми,Тарабани загули.


А у місті плач і стогін:Ані вийти, ні ввійти,Став людей косити голод,Став в могили їх нести.

А в той час гуляє ПретичЗ дужим військом за Дніпром…Та не станеш буйним вітромІ не зробишся орлом.

Полетіли б і сказати:«Ви на волі, соколи,А наш Київ сірим муромПеченіги облягли».

Стали думати кияни,Де їм лицаря знайти,Щоб із міста на той берегСміло зважився пройти.

«Я піду!» — хлоп’я говорить.«Ти ж мале ще, молоде…»«Я піду», — хлоп’я говоритьІ з вуздечкою іде.

Вийшов з міста, в яр спустився,Полем швидко перебіг,Став, постояв, вийшов з гаю,Йде, неначе печеніг.

Ось і табір. Глянув — війська,Як тієї сарани!Коні ржуть, реве худоба,На триногах казани.

А на сонці сяє зброя,Сяють, блискають списи…Як пробитися крізь хмару,Як пройти через ліси?!


«Де ти, Претич-воєводо,Де ти, князю Святослав?!» —Так собі подумав хлопецьІ у когось запитав:

«Чи не бачили ви, дядьку,Тут буланого коня?Я пустив його на пашу,Та й заснув на хвильку я…»

«Ні, не бачив… ач, роззява!Так колись ти і в боюЗадрімаєш і за хвильку…Стратиш голову свою».

«Треба йти питати інших…Де ж він, лишенько моє?!Гей ти, коню мій буланий,Гей, озвися, де ти є?!»

Вдалині Дніпро синіє…Хлопчик плаче, як ягня:«Чи не бачили ви, дядьку,Тут буланого коня?»

Ось уже і любий берег,Хвилі весело шумлять…Він оглянувся — далекоВороги його стоять.

І схопив себе за груди,На собі одежу рве,Через мить уже по хвиляхНа той берег він пливе.

І нарешті бачать хлопцяПеченізьки вояки,І за ним біжать, женуться,Як за сарною вовки.


Туго луки натягають,Стріли кидають вперед,То пірне хлоп’я у воду,То заб’ється в очерет.

Стріли падають у воду,Наче чорні блискавки…Попливти б, — але боятьсяПеченізьки вояки.

А мале хлоп’я давно вжеСтепом котиться-летить…Сяють вогниками очі,Серце пташкою тремтить.

Ось уже і рідний табір,Ось і Претич, вояки…Ах, здається, по степу вінРозгубив свої думки.

Прибігає, важко диха,Ледве встоїть на ногах…Закричав — і гнів палаєВ огняних його словах.

«Воєводо і вояцтво!Ви гуляєте, орли,А наш Київ, наче хмари,Печеніги облягли.

Ви гуляєте, а людеШвидко з голоду помруть,Швидко з голоду наш КиївПеченігам віддадуть».

Пильно слухає вояцтво,Що розказує хлоп’я…Меч стискає воєводаІ сідає на коня.


«Вояки! вперед! на поміч! —Вірний Претич закричав, —Хай живе наш славний Київ,Хай живе наш Святослав».

Обернувся в вулик табір…Крики, ржання, метушня…Кожний бравсь за спис, за зброюІ… на огиря-коня.

І злякались печеніги…Крик пішов і залунав,Що вертається з походуПереможець Святослав.

Безліч літ уже минуло,Вже давно в землі хлоп’я.І давно вже в серці нашімВмерло лицаря ім’я.

СМЕРТь СВЯТОСЛАВА

Святослав, розбивши греків,Повертається з війни,Тихо плинуть по ДунаюНавантажені човни.

Ллється легко вільна пісня,Молодецька, бойова…Святослав і сам безжурноРазом з лицарством співа.

Тільки Свенельд не співаєІ сидить, як ніч, сумний,Не голубить його пісня,І не тішить день ясний.

Святославові говорить:«Святославе, князю мій,Повертайся ти на коняхПо дорозі степовій.


Греки, певно, печенігамУже вістку подали,Що Дніпром, через пороги,Повертаються орли,

Що ти маєш мало війська,Що човни твої з добром…Славний князю Святославе,Не вертайся ти Дніпром».

Похитавши головою,Усміхнувся Святослав:«Любий Свенельд, воєводо,Я з дороги не звертав!

Що ж — поміряємось з ними,Воєводо вірний мій,Нам не вперше їх стріватиНа дорозі бойовій».

І старого воєводиНе послухав Святослав,І пісні ще веселішеПеред лицарством співав.

Ллється пісня без упину,На човнах пливе добро,Переплите чорне море,Вже синіє і Дніпро.

Швидше в грудях б’ється серце,Швидше весла хвилі б’ють…Рідна мати Україно,Що сини твої везуть!

Ось біліють білим шумомІ пороги Дніпрові,Мов цвітуть сади зеленіАбо трави степові.


Нагло стріли полетіли,Наче чорні блискавки…«Печеніги, печеніги!!» —Закричали вояки.

«Приставай, виходь на берег,Міцно меч в руці тримай,Не бери в полон лукавих:Всіх на місці їх рубай!»

І почався бій кривавий,Б’ються лицарі-борці…А попереду вояцтваСвятослав з мечем в руці.

І з мечем в руці поліг вінСмертю лицаря в бою,За народ, за УкраїнуСклав він голову свою.

Поруч з ним лягло немалоІ відважних вояків…Тільки дехто в рідний КиївПовернутися зумів…

Так колись козаче серцеНе боялося біди…Так колись за нас вмиралиНаші прадіди й діди.

ВОЛОДиМиР ВЕЛиКиЙ

Не жили в братерській згодіСвятославові сини:Все змагалися за владу,Все сварилися вони.

Ярополк убив Олега,Володимир смерті ждав,Та покликав він варягів,Врятувавсь і князем став.


Де тепер розташувалисьХолмщина, Галичина,Там віддавна проживалиУкраїнські племена.

Неспокійно їм жилося,Дні проходили в боях,Набігали на їх чехи,Нападав на їх і лях.

Та найгіршими катамиБули орди-дикуни.Як вони людей гнітили,Як знущалися вони!

І поклявся Володимир,Що він люто їм помстить,Що дулібів і хорватівВід недолі захистить.

Що прилучить до державиХолмщину, Галичину,Що збудує УкраїнуВільну, дужу і міцну.

І воює Володимир,І щастить йому війна,І злились в одну родинуУкраїнські племена.

КОЖУМ’ЯКА

Убивши князя Святослава.Печеніги раз у разЙдуть ордою на Вкраїну,Раз у раз грабують нас.

І тепер їх шатра сіріВкрили луг над Трубежем,Печеніги знов з’явилисьІ погрожують мечем.


Наші ждуть. Але боїтьсяПеченізький хан іти,Йому хочеться без боюПеремоги досягти.

Є один вояк у йогоВтроє дужчий за вола…«Хай він б’ється», — хан хитруєІ до князя шле посла.

«Чи не викличем ми, князю,Гніву праведних богів.Коли річку почервонимКров’ю наших вояків?!

Краще ми розв’яжем сваркуСлавним герцем двох борців:Коли твій борець подужа,Я скорюся без боїв».

Князь погодивсь, і звелів вінНайсильнішого знайти…Та на герць ніхто в державіНе зважається піти.

Засмутився Володимир…Аж прийшов якийсь дідусь:«Син побореться мій, князю,І поборе, побожусь.

З ним колись ми посварились,Пам’ятаю, як тепер,М’яв він шкуру, так, повіриш,Спересердя всю роздер».

Привели до князя хлопця:Соромливий, мовчазний,Невисокого і зросту,Хоч доволі кремезний.


«Може, князю, хочеш знати,Чи міцна моя рука,Роздражніть на пробу жаромНайсильнішого бика».

Роздражнили. Бик на хлопця,Але той схопив за бікІ кавалок м’яса вирвав…Бик упав і кров’ю стік.

«Добре!» — князь сказав до хлопця,А військам своїм звелів,Щоб озброїлись і ждалиЩохвилини ворогів.

Третій довгий день минаєІ ідуть борці на бій,Князь і хан собі гадають:«Хто поборе — твій чи мій?!»

Печеніг угледів хлопцяІ сміється: «От, дурне,Подолати, поборотиВоно думає мене!!»

Не злякався Кожум’якаІ боротися почав.Повертав борця і важив,Потім, наче кожу, м’яв.

І нарешті, наче бочку,Обхопив і кинув миттю.На землі без руху мертвийПеченіг-борець лежить.

І на тім славетнім місці,Де страшний борець упав,На тім місці ВолодимирПереяслав збудував.


БІЛГОРОДСьКиЙ КиСІЛь

Войовничі печенігиЗнов збираються в поход,Знов ідуть і облягаютьУкраїнський Білгород.

Налякалися міщани:«Ну, настав нам, видко, край:Хліб останній доїдаєм, —Хоч лягай і умирай».

Зажурились і підмогиВже не ждали нівідкіль,Вже збиралися скоритись,Аж іде старий Кисіль.

«Помагай Дажбог! Не плачте!Дам пораду добру я…Я — Кисіль! І я вам раджуНаварити киселя.

Весь овес, усю пшеницюПоваріть у казанах,Скрізь розлийте по криницях,Скрізь розставте у чанах».

Так, як радив, і зробили.Закипіли казани,Скрізь по вулицях паруютьПовні бочки і чани.

А уранці печенігівПодивитися зовуть:Як у нас всього багато,Як у нас їдять і п’ють.

Здивувались печеніги:«Ну й країна чарівна:З киселем у них криниці,Бочки меду і вина!»


«Досить! Годі облягати! —Печеніги заревли. —Міста голодом не візьмеш!» —Так рішили і пішли.

Киселю й тепер немало,Та настав вже інший час:Вороги нас через йогоОблягають раз у раз.

ХРЕЩЕННЯ ВОЛОДиМиРА ВЕЛиКОГО

Біля княжої палатиЗеленіє пишний сад.Попід липами густимиСтали ідоли у ряд.

Ідол Волоса, Перуна,Ось Сварожич, там Стрибог,А за ними найщедріший,Найласкавіший Дажбог.

Перед кожним тиха жертваТліє в полум’ї блідім,І іде, летить угору,Як молитва, сизий дим.

Задивився Володимир,Потонув в своїх думках,І шукають його очіПравди в синіх небесах.

«Хто — Христос? Чого навчав він?І хотів добра чи зла,І чому христову віруМудра Ольга прийняла?»

І скликає ВолодимирНа нараду мудреців…І послав він їх пізнатиКожну віру і богів.


І до кожної країниЇдуть княжі посланці…Роздивились, все пізналиІ вернулись мудреці.

І сказали: «Ми пізналиВіру кожної землі,Та найліпша — віра грецька,Не забути нам її».

І послам своїм щасливийВолодимир відповів:«Я давно уже, бояри,Охреститися хотів.

Я візьму за жінку Анну,Доню грецького царя, —Як волхвів, до ЦаргородуВсе вела мене зоря».

А як греки не схотілиІ відмовили йому,Став він військом облягатиГрецький Корсунь у Криму.

Не злякались корсуняни,Зачинились і сидять.Досить в них води і хліба,Ждуть вночі, а вранці сплять.

Та гадає Володимир:«Я їх викличу на бій,Хай три роки тут простою,Але Корсунь буде мій!

Час ішов. Сміялись греки,Бо пожива в них була,Аж летить колись до князяЗ міста пущена стріла.


Українець АнастазійНаписав на тій стрілі:«В місто йде вода по трубах,Знищ негайно їх в землі».

Без води скорились люде.Володимир перемігІ з листами посилаєВ Царгород послів своїх:

«Царю! Зважся ти на менеЗаміж видати сестру,Коли ні, — як взяв я Корсунь,Царгород твій заберу».

І у Корсунь переможноПовернулися посли,І усюди по дзвіницяхВ місті дзвони загули.

Охрестився ВолодимирІ з княгинею назадПовертається у КиївДо покинутих палат.

ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНи

Що це в Києві за гомін,Звідки крики, галас, сміх?І куди оце кияниТягнуть ідолів своїх?

Ось Стрибога порубали,Там Дажбог стоїть без ніг,Там в огні горить Сварожич,Волос теж на спину ліг.

А Перуна на наругуПрив’язали до коняІ по вулицях волочатьІ катують серед дня.


Б’ють Перуни батогами!..Де ж його небесний гнів,Чом він стріл своїх не пустить,Чом не скине він громів?!

А Стрибог?! Чому на буріВін сюди не прилетить?!Чи гуляє він з вітрами,Чи у полі тихо спить?

Ось упав Дажбог великий…О, віддячить він катам!Він не гляне більш на землю,Він не вродить хліба нам!

Збоку десь віщун віщує:«З неба сурми загудуть,Полетять небесні стрілиІ на голови впадуть.

Вороги обляжуть місто,Стане чорно від гадюк,Павуки з землі полізуть,Не піднімуть люди рук…»

Так старий віщун віщує,Але молодь ще міцнішПолосує батогамиІ сміється веселіш.

І в Дніпро Перуна-богаЗ сміхом кидає вона:«Загрими ще, діду, з річки,От здивує новина!»

І поплив по річці ідол,І, безвладний, зник в імліВчора ще великий, гнівний,Найстрашніший бог землі.


«КРАСНЕ СОНЦЕ»

Тихо-мирно Володимир,Свого віку доживав,Піклувавсь своїм народом,Вдів, убогих годував.

Всі вдоволені, щасливі.А багатство і доброВсе несе й несе у КиївНа човнах своїх Дніпро.

Щонеділі виїжджаєВалка з княжого двораЗ хлібом, салом, м’ясом, медом,Повна всякого добра.

«Хто убогий, хто каліка,Хто сьогодні ще не їв,Йдіть, нещасні, поспішайте,Приступайте до возів!»

І ішли каліки, вбогі,На руках дітей несли,Із возів, що треба, брали,Їли хліб і мед пили.

Тихо-мирно дні останніВолодимир доживав,Будував церкви і школиІ за ладом доглядав,

Жив з сусідами у згоді.І плили спокійно дні,Нападали на ВкраїнуТільки половці одні.

І народ за серце й розумСвого князя шанував:«Красним Сонцем» УкраїниВолодимира прозвав.


І Великий ВолодимирЩе і досі не умер:За його думки великіЛюде борються й тепер.

Ще і досі на ВкраїніКров’ю скроплені поля,Ще і досі українськаРозшматована земля.

ЯРОСЛАВ МУДРиЙ

Після ката Святополка,Що замучив трьох братів,Брат четвертий на престола,Ярослав розумний сів.

Святополком ОкаяннимВсе зруйновано було.Бідувало бідне місто,Бідувало і село.

І усю свою увагуЯрослав звернув на лад.І небавом УкраїнаЗацвіла, як пишний сад.

І небавом знову людиБагатіти почали,І Дніпром човни чужинцівЗнову в Київ поплили.

Греки, німці, італійці,Чехи, угри — всі ішли,Купували, продавалиІ у Києві жили.

Так живий, шумливий КиївЦаргородом другим став.Як про друга, як про сина,Дбав про його Ярослав.


Оточив його валами,Ровом, мурами обвів,Укріпив його, оздобивІ препишний двір завів.

До палат ішли невпинноЧужоземні посланці.Князь сидів на пишнім троніЗ грізним берлом у руці.

І, допущені до князя,Низько кланялись послиІ до ніг дари складали,Що з чужини принесли.

В час бенкету на бандурах,Гуслях, різних сопілкахГрали весело музики,Вина пінились в чарках.

Співаки пісні співали,Скоморохи, штукарі,Розважаючи чужинців,Метушились у дворі.

Після ситого обідуВсі виходили з палатПодивитись на верблюдів,На муштрованих звірят.

І в Європі честю малиКоролі, князі, царіПоріднитись з Ярославом,Побувати у дворі.

Але мудрість ЯрославаВся була в його ділах,У державнім будівництві,Владі, устрою, в судах.


Щоб не нищити народуІ народного майна,Не хотів він воювати,Не тягла його війна.

Він прогнав лише поляків,І, щоб ворог тихшим став,Він твердиню понад Сяном —Ярослав свій збудував.

Та ходив на печенігівІ черкесів під Кавказ,Що на нашу УкраїнуНападали раз у раз.

Та з Редедею касозькимЯрославів брат МстиславБивсь хоробро в поєдинкуІ Редедю подолав.

Наш співець Боян великий,Найславніший із співців,Сплів йому вінок безсмертний,Із пісень безсмертних сплів.

Пролетіли дні короткі…Перед смертю ЯрославВсіх своїх синів покликавІ з любов’ю проказав:

«Вас я, діти, покидаю,Йду я в ліпшу сторону,Але, діти, пам’ятайтеМою заповідь одну:

Не сваріться, жийте в згоді:Тільки мир збере усе,А незгода, наче вітер,Все по полю рознесе.


Як не будете всі разомЙти до спільної мети,Ви, державу зруйнувавши,Подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю,Що придбали вам батьки,А тинятиметесь всюди,Як вигнанці й жебраки».

Та недовго пам’яталиДіти мудрий заповіт,А нащадки ЯрославаОсміяли на весь світ…

ІЗЯСЛАВ І ПОДІЛ УКРАЇНи

Золоте, незлобне серцеМав у грудях Ізяслав, —Все він думав, все молився,Все він вірив і прощав.

І дитячою рукоюВін держати не зумівНі державного спокою,Ні державних ворогів.

І народ його не слухав,Бо народ собі волівКнязя, скутого з заліза,Княза діла, а не слів.

І коли на Київ зновуДикі половці прийшли,До палат прибігли людиІ, як звірі, заревли:

«Ворог палить наші селаІ руйнує цілий край!Князю! Чом ми не у полі?!Князю! Коней, зброї дай!»


Але князь боявся датиЗброю й коней воякам,Кинув край свій на поталуІ утік із краю сам.

На недовгий час закняживВічем обраний Всеслав.Князь розумний, справедливийДобре правив і тримав.

Але знову із вигнанняІзяслав назад прийшов.Сів на княжому престоліІ утік, злякавшись знов.

Святополк закняжив потім,А по ньому Всеволод…І князі в бої кривавіВічно кидали народ.

Брат на брата йшов війною,Люди гинули в війні,Марно села руйнувалисьІ палали у огні.

І з великої державиСтали князівства малі.Так князі розбили силуУкраїнської землі.

ВОЛОДиМиР МОНОМАХ

Аж стає нарешті княземВолодимир Мономах,Простий, сміливий, ласкавийІ бувалий у боях.

Змалку ще до праці звик він,До походів, до негод,Знав він голод, знав він лихо,Знав державу і народ.


Турбувався за убогих,Заступався за селянІ карав того, хто навітьТільки пройде через лан.

Закликав усіх до себе,Хто стрівався на шляху:«Гості ширять добру славу,Але ширять і лиху».

Рано вдосвіта устав він,Все оглянув, обійшов,Допоміг в саду копати,Трошки дрова поколов.

Суд відправив — не поснідав, —На нараду зве старшин.Йде до його і боярин,І убогий селянин.

А коли в краю все тихоІ лихе ніщо не жде,Мономах за лук, за стрілиІ у ліс на лови йде.

І не раз його на ловахЛютий тур на роги брав,Лось могучий бив ногамиІ ведмідь у лапах м’яв.

Князь стократ себе калічивІ стократ з коня злетів.Рись була на спині в його,І кабан над ним хропів.

І вояк він був хоробрий:Сам він військо вів на бій,Завжди спав з мечем при боціІ в одежі бойовій.


ПОЛОВЦІ І ОТРОК

Край наш половці руйнують,Нападають на селян.Топче ниви, палить селаПоловецький дикий хан.

Кажуть, кров людську, гарячуЛюбить пити хан Баняк,Кажуть, тіла він не має,А один лише кістяк.

Загорівся ВолодимирІ в бою без перепонРозбиває військо ханаЙ сто князів бере в полон.

Незабаром в ханстві ОтрокПоловецьким ханом став.Князь і Отрока подужавІ в полон його забрав.

І на нашій УкраїніОтрок довгий час пробув.Полюбив наш край і звичай,А про рідний і забув.

Після смерті МономахаШлють до бранця посланця,Найславнішого у ханствіПоловецького співця.

І, шлючи його в дорогу,Каже бранців рідний брат:«Намовляй мого ти братаПовернутися назад.

Коли слів він не послуха,Проспівай йому сумнуНашу пісню половецькуПро кохану сторону.


Як і пісні не відчуєЛюбий брат мій, Отрок-хан,Дай понюхати це зілляСтепу рідного — євшан!»

І співець прийшов і мовить:«Хане, брат твій наказав,Щоб тобі я рідну землю,Степ зелений пригадав,

Щоб згадав тобі я славніСічі в рідній стороніІ в пустелі неогляднійЛет на дикому коні».

Відповів спокійно Отрок:«Мило в рідній стороні,Але й тут, на Україні,Любо й весело мені.

Є і тут шалені коні,І простори степові,І хоробре, дуже військо,І пригоди бойові!..»

І співець співає пісню,Вільну, дику, степову,Стародавню половецьку,Вічно свіжу і нову.

Та стояв, як камінь, ОтрокІ дивився, як в вікніУкраїнський вечір гаснеІ вмирає вдалині.

І співець, мов серце вирвав,Вирвав-вихопив євшан!Піднялися груди хана,Затремтів, рвонувся хан.


І співцеві Отрок крикнув:«О, мене ти напоїв,Як цілющою водою,Духом кинутих степів!

Наче пташка з клітки, серцеРветься в рідну сторону,Де на волі серед степуЯ неволю прокляну».

Скільки отроків вернулосьВ дні останні і до нас:Що святий огонь сумлінняВ їхнім серці не погас.

ПОЛОВЕЦьКА НЕВОЛЯ

Під палким, південним сонцемНа чужий, далекий ДонСумно-сумно, як на страту,Йдуть невольники в полон.

На руках у їх кайдани,Кров і рани на ногах,В чорній куряві обличчя,Очі змучені в сльозах.

«Понесіть, вітри крилаті,Наші стогони й жалі,Принесіть нам з УкраїниКрихту рідної землі!

Полетіть, скажіть, що більшеВже не вгледим ми її!Принесіть же нам хоч порохІз коханої землі!»

Йдуть невольники під сонцем,Грізна варта навкруги.Дзвінко ляскають в повітріІ співають батоги.


Двісті літ беруть в неволю,Обертають у калік!О полоне половецький,Будь ти проклятий навік!

ПОХІД ІГОРЯ СВЯТОСЛАВиЧА НА ПОЛОВЦІВ

Славний Ігор СвятославичПокидає НовгородІ з своїм хоробрим військомВирушає у поход.

Йде вояк, закутий в зброю,Щит червлений на руці,Над списами, шоломамиМають, в’ються прапорці.

Військо йде, улад ступає,Коли сонце враз зайшло,Наче враз на землю впалоНочі чорної крило.

«Це недобрий знак для війська,Не повернетесь з війни.Чорні думи вас обсядуть…» —Віщували віщуни.

Але Ігор СвятославичТвердо крикнув воякам:«Вояки! Брати і друзі!Чи ж назад вертатись нам?!

Так мерщій на борзі коніІ летім, де Дон шумить,Де об землю половецькуЯ волію спис зломить!»

Крикнув Ігор Святославич —І на конях воякиВже летять широким степом,Тільки куряться шляхи.


Брат його Буй-тур в ПутивліТеж збирається в поход;І стріваються два війська,І говорить Всеволод:

«Брате Ігорю єдиний,Ти єдиний світ мені:Святославичі обидва —Вдвох і ляжем на війні.

А моє хоробре військо,Мої славні воякиПо степу летять вітрами,В полі скачуть, як вовки.

Всі дороги їм відкритіЧерез гори і ліси,Гостро вигострені стрілиІ шаблюки, і списи.

Тобі, Ігорю, мій брате,Моє військо б’є чолом,І воно в боях здобудеСлави-честі нам обом».

Він сказав — заграли сурми,Захитались прапори,І летить степами військо,Обганяючи вітри.

Розбігаються, тікаютьПерелякані вовки,Клекотять орли над військом,В’ються хмарами круки.

На озерах, на болотахКрила птахів лопотять:Сірі гуси ізнялися,Білі лебеді ячать.


Все віщує щось недобре,Хтось голосить уночі,Хтось в степу кричить: «Рятуйте!»Десь вигукують сичі.

Дух пустелі степової,Дух степів — великий Див, —Ворогів ховав пітьмою,Криком вдосвіта будив.

І почув нарешті ворогШум непевний, тупіт, гук,І у ріг заграв тривожно,І схопивсь за меч і лук.

Та порубаний, побитий,Переможений в бою,Віддає він цілий табірІ лишає честь свою.

З жахом половці тікаютьВ різні боки, як вовки,Опанчею, кожухамиСтелять багна вояки.

Обтирає славний ІгорНа мечі ворожу кровІ в руках тримає здобич —Білу ханську хоругов.

День погас, зайнявся місяць,Загорілися зірки…Тихо в шатрах половецькихСпочивають вояки.

БІЙ НАД КАЯЛОЮ

Вранці небо червоніє,Наче п’є червону кров,Налітають з моря хмари,Вдарив грім — і дощ пішов.


Але військо українськеНе лякається негод.Зранку ворога шукаєІ продовжує поход.

Над Каялою-рікоюПоловецьке військо жде…Знов гримить залізна зброя,Степ від тупоту гуде.

Заспівали знову стріли,Знов забрязкали мечі,І земля укрилась трупом,Половецьку кров п’ючи.

Наче вітер серед степу,Розгулявся Всеволод…Все забув він … Пам’ятав лишУкраїну та народ.

На коні з мечем літаєУ шоломі золотім,Де пролине — трупом полеУкривається за ним.

З ранку бій ішов до ночі,З ночі бій до світу йшов…Навкруги лежали трупиІ людська стояла кров.

Бились наші, як не б’ютьсяНа верхів’ях скель орли…Ось, здавалось, залунає:«Перемога! Ми взяли!»

Та не стало стріл у війська,Пощербилися шаблі…Без щита рука безсилаОпустилась до землі.


І розбили наше військо,Узяли князів в полонІ ведуть степами бранцівЗа далекий тихий Дон.

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНи

Чорним круком чорну вісткуІз чужини хтось приніс, —І по цілій УкраїніРозлилося море сліз.

Наче темна ніч осіння,Жінка Ігоря смутна…Плаче, тужить Ярославна,Припадає до вікна…

Рано вдосвіта, до сонця,Йде за місто, на вали…Виглядає: степ та небо,Та під хмарами орли.

Плаче, тужить Ярославна,Сохне, в’яне, як той цвіт:Закотилось її сонце,Заступили хмари світ.

«Обернуся я в зозулю,По Дунаю полечуІ м’який рукав бобровийУ Каялі обмочу.

На його змарнілім тіліКров і рани обітру,Його сльози, як перлини,До останньої зберу.

Вітре, вітре, нащо вієш,Нащо ліс зелений гнеш,Нащо стріли половецькіВ військо Ігоря несеш?


Чом під хмарами не вієш,Не гойдаєш кораблі,Чом по степу ти розвіявСкарби-радощі мої?!

Дніпре, Дніпре! Розбивав тиМури-гори кам’яні.Віз ти в землю половецькуСвятослава на човні.

Принеси ж його до менеЧерез гори, через ліс,Щоб до ранку я не слалаВ синє море своїх сліз.

Сонце ясне, тричі красне,Всіх ти грієш, сяєш всім,Чом же військо мого мужаПалиш ти огнем своїм?

Нащо ти в степу безводнімЙого стріли й луки гнеш,Нащо ти із уст спрагнілихЙого кров гарячу п’єш?»

Як підбита чайка в небі,Як осіння ніч смутна,Плаче, тужить Ярославна,Припадає до вікна.

УТЕЧЯ ІГОРЯ З НЕВОЛІ

Степовий майновий ранок,Не здригнеться море трав…Схід поволі розцвітає.Ось і сонце! Ігор встав.

Степ в росі… Пташки щебечуть…Прокидатися пора…Скочив пес і обтрусився.Вибіг хлопчик із шатра.


Мов хтось вгору кинув стрічку —Йде із огнища димок,Половчанка вийшла, вішаНа тринога казанок.

Хтось таємно, обережно,Оглядаючись, іде…«Князю, — каже половчанин, —Кінь і шабля тебе жде.

Князю, ввечері на луг яПасти виведу коня…Тільки смеркне — будь на річці,Стань і слухай — свисну я.

А тепер ти йди на лови,В полі яструба учи,Все роби, що завжди робиш,Але каменем мовчи…»

Уклонився половчанинІ до табору спішить…Серце Ігоря тріпоче,Думка Ігоря летить.

А кругом життя, робота,Крики, галас, метушня,Той майструє, той щось точе,Той осідлує коня.

Звечоріло. В хмарах небо.Не блисне зоря ніде.Обережно, тихо-тихоІгор, крадучись, іде.

Ось і річка. Став — ні звука!Не здригне травинка, лист,Серце стукає, як дятел,І нарешті — тихий свист,


Тихий, довгий і журливий,Наче чайки тужний крик.Ігор кинувся, спинивсяІ в пітьмі, як олень, зник.

…На коня — і в річку! «Князю!Багна… чуєш… не втопи…»Але князь уже далеко,Перед ним уже степи.

Чорний кінь за ніч посивів,Білим вихором летить…Часом Ігор стане — слуха —Десь неначе тупотить.

Тупотіло… Довго гналисьПоловецькі вояки,Чорну куряву здіймали,Слали хмарами шляхи.

Ось і рідна Україна…Навкруги цвіте весна…Плаче-тужить Ярославна,Припадає до вікна.

Про неволю князя піснюНевідомий лицар склав,Він умер, але безсмертямСвою пісню уквітчав.

ЗАНЕПАД КиЄВА

Умирає, гасне Київ,Сонце нашої землі,Не пливуть уже до йогоНі човни, ні кораблі.

Не пливуть Дніпром у мореІ товарів не везуть:Люди половців бояться, —Ограбують, ще й уб’ють.


Не кипить вже вир торговий,Не лунають голоси,І кияни подаютьсяВ дикі пущі і ліси.

І князі в невпинних сварахПідупали, знемоглись,І стежки до їх скарбниціНе чорніють, як колись.

А із півночі, із сходуЙдуть нові все вороги…Умирає, гасне Київ…Тихо, пусто навкруги.

СУЗДАЛьСьКІ КНЯЗІ

Понад Волгою й Окою,Геть далеко навкругиРозляглись болота, багна,Вбогі ниви і луги.

Там народ московсько-фінськийЛедве-ледве животів:Жив то з ловів, то з рибальства,Бідував, але терпів.

А нащадки Мономаха,Що були князями там,Вже давно свій край забулиІ служили москалям.

Залишили рідну мову,Прийняли чужу, нову,Збудували місто Суздаль,Володимир і Москву.

А думки летять на південь,До плодючої землі…І ідуть на УкраїнуЗ дужим військом москалі.


Нагло Київ облягає Князь із Суздалі, Андрій.Наш Мстислав, що в той час княжив,Сміло кидається в бій.

Боронив хоробро місто,Та було замало сил, —І вночі в бою завзятімВороги беруть Поділ.

А уранці вже в воротаВ місто вдерлись дикуни,Всіх підряд грабують, нищатьІ вбивають без вини.

З хат, з палат майно виносять,Дзвони, ризи — із церков…Трупом вулиці укрили,Розлили річками кров.

Все забрали, обібралиІ палати, і хати…Кажуть: всі брати — слов’яни,Кажуть: всі вони — брати…

ТАТАРи

Кажуть — раз полюбить лихо,Так до смерті любить вже,Мов дитину рідна матиДоглядає, береже.

Вже не з Півночі гнилої,А із Азії прийшло.Впало хмарою важкою,Чорним каменем лягло.

Раз у Київ прибігаютьПоловецькі посланці.«Поможіть, — кричать, — рятуйте,Славні лицарі-борці!


Йде на нас орда татарська,Сараною лізе-йде;Землю курява вкриває,Степ від тупоту гуде!

Як не прийдете на поміч,Як програєте ви час,Нас попереду зруйнують,Але підуть і на вас.

Так забудьмо ж давні свари,Побратаймось в чорні дніІ мечем здобудьмо славуКожній рідній стороні!»

І князі поклали: спільноБоронить свої краї.Київ, Галич і ЧернігівШлють на бій полки свої.

І над Калкою зустрілись,Як дві хмари, вороги…Ось зударились, і сталоСправжнє пекло навкруги.

Вже татари подаються,Одступають їх полки,Вже за ворогом женутьсяУкраїнські вояки.

Але половці злякались,Нагло зрадили, втекли…Нас монголи подолалиІ князів в полон взяли.

Тяжко, боляче без краю,Коли спільник кине бій,А проте безмірно тяжче,Коли зрадить брат же твій.


ЗРУЙНУВАННЯ КиЄВА

Проплило сімнадцять років —І татари знов прийшли,Знову їх заржали коніІ верблюди заревли.

Здобули вже Переяслав,Вже Чернігів здобули,Біля Києва спинилисьІ облогу почали.

Стали ждати, аж морозиВкрили кригою Дніпро.Перейшли. Боронить КиївЛицар галицький — Дмитро.

Полетіли перші стрілиНа Дніпро в орду лиху,Але стрілами не спинишЧорну хмару на шляху.

Полетіло з пращ каміння,Покотилося в яри,Та камінням не розіб’єшВіковічної гори.

Заспівали, забряжчалиНад татарами мечі,Та мечами не розвієшЗлої темряви вночі.

Ллються хвилями, вкривають,Топчуть, нищать, ріжуть, б’ють…Галас, крик. Ревуть верблюди,І тривожно коні ржуть.

Не човни у Чорне море,А тіла несе Дніпро.Київ впав. Попав в неволюОборонець, сам Дмитро.


Разом з Києвом упалиІ держава, і народ.Закотилось наше сонце,І прийшли віки негод…

Але доки красне сонцеЩе світитиме очам,Буде нас надія гріти,Як зоря, зоріти нам.

Доти нам зоріти буде,Доки буде ніч у нас,Доки гнівом не наллєтьсяСерце, сповнене образ.

ГАЛиЦьКІ КНЯЗІ. РОСТиСЛАВ

Князем галицьким найпершимБув відважний Ростислав.Молодий, стрункий, високий,Всіх красою чарував.

Але він недовго княжив:Жартувала доля з ним!Перед ворогом до греківМусив він тікати в Крим.

На запросини ласкаві,На бенкет він раз пішовІ у грецького вельможіСмерть у келиху знайшов.

Хитрий грек вином частує,Царгородським, золотим,П’є за щастя УкраїниРазом з князем молодим.

Ще налив він… і отрутиПідсипає до вина…«Вип’єм, князю, — грек говорить, —І за Грецію до дна».


Випив князь до дна свій келих,І схопивсь за серце він…І у Корсуні по князюПохоронний вдарив дзвін.

РОСТиСЛАВиЧІ

Після князя РостиславаЗалишилось три сини.Поховаваши батька, з КримуПовертаються вони.

Мирно батьківщину ділять,В згоді, і приязні живуть,Разом б’ються з ворогами,Разом всі їдять і п’ють.

З українськими князямиСкрізь бажають спільно йти —До єдиної держави,До єдиної мети.

Але єсть на світі людиІ великі, і малі:Ті літають духом в небі,Ці плазують по землі.

Князь Василько раз до ЛюбчаНа Вкраїну поспішив:Там нарада відбуваласьУкраїнських всіх князів.

Приїздить, за стіл сідаєЙ чує мову чарівну:«Доки будемо губитиУкраїнську сторону?

Доки будем ворогамиНа єдину землю йти:Чи у нас не спільна мати,Чи не рідні ми брати?!


Жиймо в згоді! Поцілуймо,На хресті присягнемо.Що за нашу спільну МатірДушу й тіло віддамо».

«Згода, згода! — закричали. —Спільно знищимо того,Хто покривдити посмієБрата рідного свого.

Разом знищимо навіки!» —Присягаються князі,Піднімають хрест угоруІ цілують по черзі.

Але князь Давид ВолинськийЗ Святополком заодно,Вже зломив свою присягу,Вже забув її давно.

Він запрошує ВасилькаУ палати на бенкет,На вино старе, пахуче,На старий, солодкий мед.

Попереджували князя:«Любий князю, залишись!Не послухаєш — поїдеш,Жалкуватимеш колись».

Не послухав князь ВасилькоІ поїхав на бенкет…На столі пахучі винаІ старий солодкий мед.

Та який чудний господар:Покрутивсь і нагло зник.І у князя СвятополкаНе повернеться язик.


Так сидять, мовчать, чекають…Нагло слуги десь взялисьІ заковують Василька,І ведуть його кудись.

Повели, на коней сілиІ несуться у весь дух.Привезли. Сидить в кімнаті,Гострить ніж якийсь пастух.

Боронився князь Василько,Виривався з лютих рук,Та йому пастух жорстокийОчі видовбав, як крук.

Довго князь лежав без руху,Непритомний довго бувІ нарешті голос ніжнийНаче матері, почув:

«Я з холодної криниціДам води твоїм устам,Я обмию твої раниІ сорочку білу дам».

І сліпий Василько плаче, —Він до пам’яті прийшов:«Не знімай сорочки з мене,Щоб сам Бог угледів кров».

І заснув Василько зновуСном глибоким і міцним,Наче рідна його мати,Нахилився хтось над ним.

ВІЙНи РОСТиСЛАВиЧІВ

І довідались про злочинІ князі, і вояки…Але проти них злочинецьВже веде свої полки.


Святополк, поляки, угриТворять спілку з ним одну,Хочуть знову розірватиНа шматки Галичину.

Ростиславичі боролисьІ побили ворогів,Володар розбив ДавидаІ Василька увільнив.

І сліпий, слабий ВасилькоЇде верхи на коні,Вже не вгледить він ніколиСонця в рідній стороні.

І угледіли ВасилькаПеред боєм вояки…І з сліпих очей ВасилькаПолетіли блискавки.

І, зворушені без краю,Затаївши в серці гнів,Вони кинулись з мечамиІ розбили ворогів.

Довелось також і уграмПід Перемишлем в бояхРостиславичам лишитиБезліч трупів на полях.

Довго, довго потім угриЗ жахом згадували бій,Довго, довго дивувалисьНашій силі бойовій.

І не зважувались зновуПідступати до Карпат,Не топтали більше поля,Не палили наших хат.


Тільки іноді полякиДолетять до наших межІ назад! Сторожа пильноОглядала землю з веж.

Рюрик вмер. ГаличиноюПравив тільки Володар,Правив мудро, не боявсяНі поляків, ні мадяр.

Жив при ньому і ВасилькоІ все скаржився йому:«Ах, навіщо це нещастя,Відкіля воно й чому?

Не напивсь моєї крові,Ще і ляхам віддавав,Та хіба ж, Давиде лютий,Я з братами воював?

Ні, мені колись світилаІнша сонячна мета,Та закрила всі дорогиІ всі сонця сліпота.

А хотів я звати тюрків,Печенігів і братів:Разом знищити навікиХитру Польщу я хотів.

І, зміцнивши Україну,Знов на половців іти…Не судилось довершити,Досягти мені мети.

Вік минув… Труна чекаєІ тебе вже, і мене, —Хто ж, скажи, мети ясноїІз нащадків досягне?»


Дві викопують могили,Два обтесують хрести:Два брати жили братамиІ умерли, як брати.

ВОЛОДиМиРКО

Володар умер і синаВолодимирка лишив.Був це князь твердий, рішучий,Серце з кременю носив.

Перед ним мета єдина:Сила, міць Галичини.Рівні всі: народ, бояри,Всі у матері сини.

За Дністер, на гори, в Галич,Він столицю переніс,Замок він обвів валами,Ровом, мурами обніс.

І розцвів, як Київ, Галич:На дорогах, на шляхахНаче ярмарок зібравсяІ розкинувся в степах.

Скрип возів і ржання коней,Крики, ляскіт батогів,Хмари куряви над степом,Рев непоєних биків.

На Дністрі ще більше руху,Люди бджолами гудуть,Серби, половці, арабиКрам купують, продають.

Продають пахучі трави,Зброю, овочі, вино,Найкрасніший посуд грецький,Оксамит, єдваб, сукно,


А купують шкіру, хутра,Віск, дерева, збіжжя, сіль.Кораблі привуть невпинноІ приходять звідусіль.

Місто теж блищить, шумує.Самоцвіти на жінках,В сріблі, в золоті бояриІ в бобрових кожухах.

Запишалися бояри,Хочуть влади, бунчука,Та страшна, міцна, залізнаВолодимирка рука.

«Не дозволю, щоб в державіЖив щасливо тільки пан:Для усіх держава-мати:Для бояр і для селян».

І корилися бояри,Але тільки не в думках:В серці камені носилиІ змовлялись по кутках.

ІВАН БЕРЛАДНиК

Раз в зимі у ліс на ловиВолодимирко пішов,І бояри зрозуміли,Що тепер не до розмов,

Що пора за меч узятись,Перейти від слів до діл,І Берладника ІванаПосадили на престіл.

І Берладник — на престолі.В повній зброї вояки.Зачинилися ворота,І замкнулися замки.


І облога почалася,Почались страшні бої…Відбивається Берладник,Сам веде полки свої.

Але раз загнавсь далеко,Опинився у кліщах,Ледве вискочив із лиха,Ледве спасся у лісах.

Піддались тоді бояри…Володимирко вступивІ суворо, по законуВинуватих осудив.

І спокійно княжив далі,А Берладник кинув крайІ подавсь в степи широкіДесь на південь, на Дунай.

Там зібрав хоробре військоІ пішов із ним гулять…В його князівстві повсталиМалий Галич і Берладь.

ЯРОСЛАВ ОСМОМиСЛ

Володимирко поволіТихо-мирно вік доживІ на княжому престоліЯрослава залишив.

Це був князь палкий, відважний,Незрівнянний у бою,Наче рвався він покластиПершим голову свою.

І коли він з Ізяславом,З князем київським зійшовсь,Першим кинувся з мечем він,Всіх попереду боровсь.


І бояри зупиняли:«Ярославе, князю, стій:Хто тебе, орла, заступитьУ державі жалібній?!

Краще стань від виру збокуІ дивися на полки —Як для тебе слави й честіЗдобувають вояки».

Ярослав бояр не слухавІ вперед відважно бігІ відвагою своєюІзяслава переміг.

Не спочив він після бою:На державу угри йшлиІ для нападу полякиНа кордоні вже були.

Але й тут хоробре військоРозбиває ворогівІ іде в степи на південьДо Дунайських берегів.

Ростиславича ІванаЯрослав ущент розбивІ до власної державиМалий Галич прилучив.

І держава буйним моремРозлилася навкруги,Половецький степ вмиває,Б’є в дунайські береги.

«Вісім змислів князь наш має», —Говорили воякиІ прозвали ЯрославаОсмомислом на віки.


І співець співав про його:«Гей, ти високо злетівІ на батьківськім престолі,Вкритий славою, засів.

Військом ти підпер Карпати,Шлях мадярам заступивІ Дунаєві воротаКораблями зачинив.

Князю, Київські воротаОдчиняєш ти ключем,Стріли кидаєш в султанівІ рубаєш їх мечем.

Так стріляй же їх, поганих,Кидай стріли в їх степиІ за Ігореві раниСлізьми, кров’ю окропи».

Після смерті ОсмомислаВолодимир князем став,Все, що здідив, споневірив,Все розтратив, змарнував.

І взяли мадяри Галич(Хоч народ завзято бивсь),І угорський королевичКнязем галицьким зробивсь.

РОМАН

На Волині в час той княживСин Мстислава — князь Роман,Ворог злий бояр нікчемних,Друг селянства і міщан.

Бив він половців нещадноІ в полон живих не брав.Про Романа склалась пісня,Сам народ ту пісню склав.


В пісні тій Роман був рівнийТурам, левам і орлам…Вороги дітей лякали:«Цить! Романові віддам!»

До Романа йдуть бояри,Віддають йому престіл…«Ой, не буду їсти меду,Доки сих не знищу бджіл».

І коли меча бояриНа Романа підняли,Володимирка згадав він,Щоб слухняними були.

Не боявся він нікогоІ підмоги не шукав.Раз до його папа римськийПосланців своїх прислав:

«Інокентій, папа римський,Привітання шле тобі,Обіцяє тобі в помічМеч Петровий в боротьбі».

Вийняв князь свій меч і каже:«Передайте й мій уклінІ спитайте свого папу:Чи такого має він?

Поки я меча не стративІ тримаю у руці,Ним я й буду добувати!..Йдіть здорові, посланці».

І народом мудро правив,І державу збільшив князь,Бо Волинь з ГаличиноюВ одно князівство злилась.


Вояком Роман родився —На війні він і поляг:Під Завихвистом на ВісліЗаколов його поляк.

ДАНиЛО І ВАСиЛьКО

Залишив Роман княгинюІ маленьких двох синів.На Волинь втекла княгиняВід боярських ланцюгів.

Але й тут знайшли бояри.Небезпека все росте:«Володимир цілий знищим,Як дітей не віддасте!»

І вночі княгиня потайЙде, схвильована, з палат…Серце б’ється: може, зрада,Може, десь чатує кат.

Йдуть. Маленького ДанилаВзяв боярин Мирослав,Василька держала ненька,Піп княгині помагав.

Ось і мури… двері… коні…По дорозі загули,А за тиждень через ПольщуВже в Угорщині були.

ПІД БОЯРАМи І УГРАМи

Дітям Ігоря недовгоКняжить в Галичі прийшлось:Двох із них бояри вбили,Одному втекти вдалось.

Не було князів. БояриВладу всю взяли до рук,І престіл зайняв Кормильчин,Проводир бояр і друг.


Та і він недовго правив:Угри з ляхами давноЗадивлялися на ГаличІ співали уодно.

Хто ж країну обороне?!Спить давно в труні Роман…І престіл мадяр займаєКоролевич Кольоман.

Угри правили жорстоко:Злі були на нас давно.Забирали хліб, худобу,Грабували все майно.

По усім краю невільнімСтогін, крик і плач іде,І народ, як сонця з неба,Повороту князя жде.

КОРОЛь ДАНиЛО

Горе учить, кажуть люди,Доки горя не уб’єш.І Василька, і ДанилаНаучило горе теж.

І вони навчились добреІ сидіти на коні,І терпіти у походах,І боротись на війні.

І обидва зрозуміли:Досягає той, хто йде,Хто бере усе, що треба,А не ласки з неба жде.

І вони, Волинь забравши,Поділились, як брати,І мети — здобути Галич —Спільно хочуть досягти.


І Данило з дужим військомДвічі угрів проганяв,Двічі він боровсь за ГаличІ на третій раз узяв.

І на батьківськім престоліВ ріднім Галичі він сів…Весь народ вітав Данила,Весь народ його хотів.

Князь вперед веде державу,Князь заводить знову лад,Та татари відкидаютьНа віки її назад.

Зруйнувавши Київ, лізеТатарва в Галичину,І за поміччю ДанилоЙде в угорську сторону.

І вертає вже додомуІ стріває втікачів:«Князю, князю! Бідний ГаличВже в руках у ворогів.

Вже давно забрали Галич,Вже укрили цілий край.Нищать села, люд мордують,Князю, князю, не питай!..»

…Був у таборі татарськімБранець — галицький Дмитро,Що татарськими тіламиЗастеляв колись Дніпро.

І звернувся він до хана:«Хане, кинь Галичину,Тут озброєні всі люди,І програєш ти війну.


Ця земля міцна, могучаІ не знає перепон…Ти загубиш своє військо,Попадеш і сам в полон».

Хан послухав. За Карпати,На Угорщину іде…Сяє сонце в синім небі,Ні хмариночки ніде.

КНЯЗь ДАНиЛО У ХАНА

Все ж татари не лишили,Не покинули наш край.Незабаром хан татарськийПрисилає: «Галич дай!»

Зажурився князь Данило:«Ми стомились в боротьбі,Але, хане, мого краюНе угледіти тобі.

Не угледіти сліпомуСяйва сонячного дня».Так говорить князь ДанилоІ сідає на коня.

Ось уже й золотоверхийВидно Київ на горі.Князь заїхав. Довго радивсьІ моливсь в монастирі.

Довга жде його дорога;Аж над Волгою в степахСтали табором татариІ живуть в своїх возах.

Довго їхав князь Данило,Приглядався до орди, —Як вона живе злиденноСеред лиха та біди,


Як вклоняється то сонцю,То деревам, то зіркам,Як вона приносить жертвиХмарам, вихорам, вітрам…

Ось і Волга, ось і табір.«Хто це їде? Хто це? Стій!»«Князь я галицький, Данило…Де живе тут хан Батий?»

Князь приїхав. Хан татарськийУ шатрі своїм сидів.«Добре, князю, що, хоч пізно,Ти побачитись схотів.

Поживи у мене в ханстві,Придивися до життя!Може, хочеш ти напитись?Спробуй нашого пиття.

Ти тепер вже наш, татарський…»Хан сміявся, жартувавІ замість свого кумисуПива князеві подав.

Цілий місяць жив Данило,Цілий місяць гостював,І не йти на княжий ГаличХан Данилу обіцяв.

І вернувся князь Данило,Галич був, як день ясний,Та сумний був князь Данило,Як могила, мовчазний.

ХОЛМ І ЛьВІВ

Раз Данило був на ловахІ у лісі заблудив.Довго він шукав дороги,Довго в пущі він ходив.


Аж виходить на поляну:Ні дороги, ні стежок.На поляні горб високий,Вкритий килимом квіток.

«Ось де місце для твердині!» —З уст зірвалися слова.«Тричі голову розіб’є,Доки візьме татарва!

І твердиня тут постане!» —Князь Данило порішивІ залізною рукоюПерший камінь положив.

І робота закипіла:Ліс рубати почали,Тут копають рів глибокий,Там нагортують вали.

На горі будують замок,Поруч — вежу з стовбурів.Скільки плотників зійшлося,Скільки з’їхалось майстрів!

І постало в лісі містоНа досаду татарви,Забіліли мури, вежі,Появилися церкви.

А навколо по долиніСкрізь розсипались хати.Скрізь городи зеленіютьІ пишаються сади.

Там, де звір ревів голодний,Серед лісу на шпиліВиріс Холм і став на вартіУкраїнської землі.


Друге місто будуватиВін над Полтвою звелів.І на славу Льва-князенкаКнязь назвав це місто Львів.

КОРОНАЦІЯ ДАНиЛА

Щоб скріпивши свої сили,Стати дужчим в боротьбі,Князь Данило скрізь шукаєВірних спільників собі.

Він звернувся і до папи.Папа каже: «Я готов,Але хай повстане разомВічна спілка двох церков».

І посли пішли на згоду.Папа князя привітавІ корону королівськуДля Данила передав.

Щоб лунала дужче слава,Мала більше прав земля,В Дорогочині ДанилоПовінчавсь на короля.

ВІЙНА З ТАТАРАМи

Як довідались татари,Що повстали Холм і Львів,Землю Галицько-ВолинськуХан їх знищити схотів.

На волинський ВолодимирТо не хмара чорна йде,То не грім гуде далекий,А то військо хан веде.

Виїжджає князь Василько:«Залиши мій рідний край!»Але був глухий, як камінь,Хан татарський Бурундай.


І Василько підпалитиРідне місто мусив самІ діставсь живим у рукиНа наругу ворогам.

У похід взяли ВасилькаІ під Холм його ведуть:Як, мовляв, Василька вгледять,Холм без бою віддадуть.

І Василько йде під мури,Плаче й камені несе.Радить він здаватись швидше,Та каміння кида все.

І холмщани зрозумілиКнязя мову бойову,Що каміння треба братиТа камінням в татарву!

«Королю не є ти братом.Не послухаєм слуги!Не здамося, повоюєм!Будуть знати вороги!»

І задумавсь хан татарський:«Мабуть, сила у їх єсть.А моє стомилось військо;Що, як втрачу славу й честь?»

І, подумавши, він крикнув:«Гей, на коні, вояки!Коли тут ми заночуєм,Нападуть на нас вовки».

І пішло татарське військо.Холм щасливо врятувавсь,Та з татарами лихимиЦілий вік король змагавсь.


КІНЕЦь ГАЛиЦьКО-ВОЛиНСьКОЇ ДЕРЖАВи

Син Данила Лев, якомуЗбудував Данило Львів,Після смерті свого батькаНа престіл у Львові сів.

Молодий, палкий, хоробрий,Все життя він рвався в бій.Все життя не міг знайти вінСтриму вдачі вогняній.

То з татарами воюєНа незайманих степах,То веде на Польщу військоІ змагається в боях.

І зміцнилася держава,Збагатилася земля,І просила польська шляхтаКнязя Льва на короля.

Володимир, син Василька,В Володимирі сидів.Ніжний, тихий, не любив вінНі походів, ні боїв.

Все в своїх книжках кохався,Все з ученими сидів.І своїм життям чернечимРозбудив у брата гнів.

І брати живуть окремо.Вічно сваряться вони,І стоїть над краєм привидБратовбивчої війни.

Скористалися татариІ приходять із степів…Так держава підупалаЧерез нелади братів.


Після Льва закняжив Юрій,Внук Данила-короля.І за його пануванняРозгорнулася земля.

За Карпатами забрав вінМукачів і Ужгород.Знов зміцнилася держава,Знов на ноги став народ.

Землі Галицьку й ВолинськуВ одне ціле Юрій зливІ корону королівськуДіда славного носив.

Мудрі теж сини у йогоІ відважні, як орли,Та в боях в степах татарськихЛев з Андрієм полягли.

Після Льва, після АндріяКняжив Юрій Болеслав,Син поляка й українкиПро поляків тільки дбав.

Будував костьоли польські,Запроваджував латинь,Не любив свого нічогоІ сміявся із святинь.

З Польщі їхали невпинноШляхта, дідичі, купці,Все життя поляк-чужинецьСтав тримати у руці.

І урвалося терпіння,І увесь народ повстав,По містах, по селах всюдиНа чужинця ніж підняв.


Болеслава отруїли,Вбивства, розрухи пішли…Землю Галицько-ВолинськуЗнов чужинці зайняли.

Так безславно обезславивКняжий устрій Болеслав…І народ доріг до щастяБез князів шукати став.

15.X. — 8.XI.1920. Марієнбад

рідна україна. світ природи

тарас григорович шевченко (1814–1861)

Народився майбутній поет у селі Моринцях Звенигородського повіту (нині Черкаська область) в сім’ї се- лянина-кріпака. Через два роки родина переїхала до села Кири-лівки. Перші скупі знання він отри-мав із церковнослов’янських книг у школі сільського дяка, а разом із ними і суворі кари та знущання вчи-теля. У дев’ять років малий Тарас залишився без матері. Життя в сім’ї стало нестерпним, коли батько одру-жився з удовою, яка мала трьох своїх дітей. Хлопчина змушений був терпіти знущання лихої ма-чухи. В одинадцять років став Тарас круглим сиротою. Після батькової

смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях. Одного разу пан з панною поїхали на бал. Скориставшись їхньою відсутністю, хлопець засвітив свічку і став перемальовувати портрет козака Платова, на чому був спійманий і жорстоко побитий. Але ця подія не пройшла безслідно: пан захотів мати власного художника і віддав свого «козачка» на чотири роки до живописця В. Ширяєва.

Поступово Тарас знайомиться з талановитими художниками — І. Со-шенком, К. Брюлловим, В. Жуковським та іншими. Друзі вирішили ви-зволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В. Жуковського, написаний К. Брюлловим і за 2500 крб викупили Та-раса у поміщика.

У 1840 році побачила світ книжка поезій Шевченка «Кобзар», за яку прозвали поета в народі незламним Кобзарем. У квітні 1847 року за участь у таємній політичній організації — Кирило-Мефодіївському товаристві — Т. Шевченка було заарештовано і заслано рядовим солда-том у далекі оренбурзькі степи із забороною писати і малювати. Однак поет не скорився долі. Незважаючи на заборону, він продовжує і пи-сати, і малювати, і девізом свого життя проголосив такі слова: «Кара-юсь, мучуся… але не каюсь…» Понад десять років томився Т. Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких умовах, крадькома він писав поезії, що увійшли до «захалявних книжечок», створив понад 400 малюнків, ви-конаних олівцем, акварельними фарбами.

Помер поет у своїй кімнаті-майстерні в Академії мистецтв 10 бе-резня 1861 року. Похований він був спочатку на Смоленському кла-довищі в Санкт-Петербурзі. У травні того ж року прах Шевченка пе-ревезено на Україну і поховано на Чернечій (нині Тарасовій) горі біля Канева.

293Тарас Шевченко. «За сонцем хмаронька пливе»

Тарас Шевченко

за сонцем хмароньКа пЛиве

За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину.Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З богом заговорить…А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись, І ждеш його, того світу, Мов матері діти.

294 Рідна Україна. Світ природи


саДоК вишневий КоЛо хати

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає.Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дaє.

Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх;Сама заснула коло їх.Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.

295Тарас Шевченко. «Над Дніпровою сагою»


наД Дніпровою саГою

Над Дніпровою сагою Стоїть явор між лозою, Між лозою з ялиною, З червоною калиною.Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє.Стоїть старий, похилився, Мов козак той зажурився, Що без долі, без родини, Та без вірної дружини, І дружини, і надії В самотині посивіє!Явор каже: — Похилюся Та в Дніпрові скупаюся. —Козак каже: — Погуляю Та любую пошукаю. —А калина з ялиною Та гнучкою лозиною, Мов дівчаточка із гаю Вихожаючи співають —Повбирані, заквітчані Та з таланом заручені, Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та співають.

24 червня [1860, С.-Петербург]


степан васильович панасенко (васильченко)

(1879–1932)

8 січня 1879 року народився май-бутній письменник на Чернігівщині, там пізнав перші дитячі радощі й жалі. Чимала родина Панасен-ків — усіх було восьмеро — тулилася в старій, скособоченій хаті. Батько був чоботарем, мати по наймах за нужденний заробіток.

П’ять років ходив Степан до по-чаткової школи в Ічні. І закінчив її найкращим учнем. Його залишили при школі, щоб готувався до вчи-тельської семінарії. Шістнадцяти-літній Степан їде вчитися до Коро-тишівської учительської семінарії. Коростишівська семінарія була єди-

ною на Україні, куди приймали здібних дітей селянської бідноти. Всту-пити до неї було мрією, але щастило небагатьом, бо казенні кошти виділялися щороку тільки на 10–12 місць, а сплачувати за навчання незаможні батьки не могли.

Осінь 1898 року. Село Потоки під Каневом. Тут по закінченні семі-нарії опинився молодий учитель. Школа в старій напівструхлявілій хаті під солом’яною стріхою. Бурхлива діяльність учителя не сподобалась міс-цевим панкам. Піп Діановський спочатку не спускав ока з Степана Васи-льовича. За розпорядженням інспектора Степана Васильовича перевели до Богуслава. У Богуславі молодий учитель охоче спілкувався з робіт-никами, приходив до них, брав участь в обговоренні громадських подій.

Не встиг молодий учитель як слід оговтатися у маленькій школі села Карапиші, як його знову зірвали з місця і перевели до Драбова.

У 1904 році Степан Васильович вступає до Глухівського учитель-ського інституту, який не закінчив. Письменник давно мріяв потрапити в робітниче середовище. Він добивається переведення в село Щербенівку на Донбасі. Але не встигає ще придивитись до бурхливого шахтарського життя, як його разом з іншими вчителями за куркульським доносом арештовують, запроторюють до бахмутської тюрми. Васильченко живе з приватних уроків. Редакція газети «Рада» запропонувала Васильчен-кові постійну роботу, і 1910 року він переїздить до Києва.

Однак популярність Васильченка як письменника зростала, бо про-тягом 1917–1920 років вийшли численні збірки його дореволюційних новел та повістей.

Він — вихователь дитячого будинку, потім (1922–1928) — учитель 61-ї трудової школи імені І. Франка в Києві. 11 серпня 1932 року Сте-пан Васильченко помер.

297Степан Васильченко. «В бур’янах»

Степан Васильченко

в БУр’Янах

Та поклонися тим нашим бур’янам…З Шевченкового листа

І

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це — легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима. Мені хотілось і почати повість про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими ще й за горами кам’яними в не нашій далекій стороні був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було — зав’язано, гово-рити — заказано, ходили німі…

* * *

Україна… В одному вже тільки цьому слові і для нашого уха і навіть для уха чужинців бринить ціла музика смутку і жалю… Україна — країна смутку і краси, країна, де най-більше люблять волю і найменше мають її, країна гаря-чої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої — велетен-ське кладовище: високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ, безіменна, невідомо коли і ким складена пісня. Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч, як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли ночами: гай-гай … умер прекрасний край…

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки… Україна — це марні, обшарпані, голодні люди… Ідуть


вони на панщину, чорні і німі. Ідуть, дітей ведуть… Укра-їна — це царське та панське безмежне свавілля… Праця до сьомого поту…

Світяться злидні…Україна — розкішний вінок з рути і барвінку, що над

ним світять заплакані зорі…Поема жалю і смутку… краси і недолі…Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належить

невиданому у всі часи по всьому світі її огненному поетові.Легендарному поетові казкового краю…Великому борцеві за волю свого краю, свого люду, за без-

межно широку волю на всьому світі поневолених народів. За всіх поневолених, близьких і далеких…

* * *

Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Гри-горія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село огник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець — Тарас Шевченко.

Про ці родини сестра поетова Катерина, що була тоді маленькою дівчинкою, виросши, розповідала, кажуть, так. Прокинулась вона серед ночі на полу і побачила в хаті таєм-ничу картину. Над піччю, на комині, горів каганець. На печі стогнала мати. Щось квилило сердито і нетерпляче. Якась стара жінка стояла на припічку і полоскалась з чимось у ночовках, що стояли на печі. Батько сидів на прилавку і гомонів з бабою. І було чудно те, що, незважаючи на сто-гін матері і на той невідомий пронизливий деручий крик, розмова у батька з бабою була спокійна, навіть радісна.

Катерина схопилась і сіла.— Що воно таке?— Прокинулась? — одказала баба. — Буде тобі забавка —

будеш мати, кого глядіти… — Пояснює: — Знайшли тобі в коноплях братика.

Обізвався батько:— Вже кому-кому, а Катрі буде з ним роботи. Хоче

не хоче — буде за няньку.


«Еге! — догадалась Катря. — Це ж у нас дитина зна-йшлася».

Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жар-тував, допитувався, щоб долю народженому загадала. Баба завжди до цього — з охотою. Тепер чогось одмовчується… Яка вже буде — така й буде, ми не обміняємо. Аж ось заляс-кало щось палицею у двері, аж мати кинулась і застогнала: «Кожний день стукає, а ніяк не звикну». Калатає, аж в ушах лящить, кричить: «Григор — на тік молотить, Катря — до пані прясти (мати — теж Катря). Зараз, бо світає».

Панський десятник.— Сьогодні у мене свято — сина бог послав, не можу

кинути породіллю з малими дітьми в хаті, — одгукується з хати Григор.

— Не моє діло, панові будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму.

Мати напружилась, перестала стогнати. Слабим голосом:— Іди, Григоре, а то все одно не подарує; та ще й знову

припише. Іди — я вже сама якось до вечора перебуду.— Хоч би ж було поснідати чим. — Знову залящало

в двері.— Зараз. — Кусок хліба з столу — в кишеню, шапку

на голову, з хати.А той стукає, а той стукає…Мати: «Кат би тебе попостукав».Мати почала якось болісно стогнати. Крізь стогін, помов-

чавши, проказала гірко:— Бодай уже ті діти не плодились, що мають рости

у неволі.Баба розважала:— Не можна так казати, дочко, — гріх. Може, доля

якраз талан твоїй дитині готує, — додає таємниче.— Нам усім — один талан — і дідові, і батькові, і ди-

тині — довічне панське ярмо. — Закашляла.— А ти не клич на дитину недолю та он послухай,

що я тобі буду казати, — промовила баба таємниче. Далі почала розказувати: — У нас, у бабів, є така приміта, що коли перше, ніж зайти до породільниці в хату, та заглянеш


знадвору у вікно, то в хаті побачиш долю народженого. Коли я заглянула у ваше вікно, то аж обімліла. Скільки я бабую — не доводилось бачити такого. Не знаю, чи й казати.

Баба позирнула на дівчинку і замовкла. Мати до малої.— А ти не дослухайся, Катре, — спи! — Далі мати й стог-

нать перестала: — І що ж ви, бабусю, побачили?Баба стишила голос.— А побачила я, — сидить за столом повно всякого пан-

ства, а поміж панством — мужик, стоїть, вичитує щось із паперів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди, а той за шию… Я кажу, так і обімліла, і дивитись далі побо-ялась… Та бач, що виходить: виросте твій син неабияка людина — буде змагатись з панами та з царями… А за що — сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панів одніме… Хто знає — може, це й він.

— Волю? Мій синочку! Рости ж та набирайся сили.— Оце я тобі кажу, Катре, а ти щоб про це нікому ні

слова, бо довідаються, борони боже, пани — і вирости не дадуть — із світу зживуть.

Далі до дівчинки:— Чи ти чула, Катре, що я казала?Мала Катря прикинулась, що спить.

II

Минає рік. Батько й мати на панщині, Катерина, сама ще недоросла, зв’язана з малим Тарасом, як ланцюгами: сповивала, колихала, пісень співала, запихала дитячий плач куклою, по кутку носилася з ним, як із цяцькою. Проте сама нянька ще дитина — хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти, побігати у ворона, в квача. Посадить малого на вигоні, в ромашках, у ту ямку, що вирили хлопці, граючи в дуки, накаже, посварившись пучкою: «Сиди ж мені і не вилазь, поки не прийду». Вітром майнула до гурту, де аж куріла гульня, — про хлопця забула зразу. І сидить воно саме-самісіньке, як одірваний од гілля листочок, спо-зирає синє небо, зграї на ньому галок… Сонце гріє, ромашки


пахнуть, аж чхається — хороше, як у купелі. І маленьке замахає до сонця ручками, засміється, загуцає, мов до сонця летіти хоче на руці або само сонце його витягає з пахучих бур’янів. А тим часом тута ж поблизу блукає в бур’яні і дитяче лихо, хрюкає, хрумає спориш. Висунулась, зарох-кала, бочком наближається до хлопця. Дивиться хижими, червоними брудними очима. Хто зміряє горе маленького серця: у плач, у крик! — ніхто не бачить і не чує, мов опинився у лісових нетрях з брудним, диким звіром один на один. Не чекай допомоги. І малий одразу замовкає, брівки нахмурились, в очицях мов сонячні іскри заграли, засвітився гордий бляск людини, ромашкою б’є тварину по пискові: «Чу-чу, свиня!» Лукава тварина не виносить блиску розумних очей, злякано обходить, починає щипати моріжок, мов і не вона. Минає час, знову западає зневір’я в дитяче серце — починає плакати, знову набирається сміли-вості свиня, чапає до хлопця. Знову змовкає плач: «Чу-чу, свиня!» Довго тягнеться дитяча мука, і ніхто того не бачить і не чує. Катря, щира його нянька, теж за щирою гуль-нею на шляху згадала про малого тільки тоді, як з поля показалась череда. Одкрила широко очі, ляснула в долоні: «А де ж моя дитина?» Насилу пригадала. Вітром полетіла в ромашки до дуки: сидить. Уже й сліз йому немає — мов-чить. Тільки очиці набрякли від сліз і все личко вивожене в сльози. Тільки побачило над бур’янами голову Катрі — де ті й сльози взялись, — як ручаї. Зраділо! З плачем, з доко-ром, із жалем викидає рученята до неї. Мов крилами пере-летіло з осоружного дуки Катрі на руці.

— Моє маленьке! Скучив? — Катря жагуче, з при-страстю тулить його до себе, картаючи себе докорами і зарі-каючись, що вона більш ніколи-ніколи не буде кидати дитину на улиці. Не в перший раз.

— Їстоньки хочеш? — Знаходить житнього хліба, жова- ну куклу, нашвидку піджовує її, пхає дитині в рот. Дитина із звірячою жадобою починає ту осоружну куклу жувати, ссати, тіпати, щось мимрячи невиразне і погрожуючи комусь головою. Катря пильно, допитливо дивиться дитині в вічі — вона одна розуміє її мову:


— Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй пока-жемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тара-сика? Іди собі геть, погана паця. А ми з Тарасиком підемо виглядати маму з поля. — Пішла з дитиною за село, сіла коло хамазеї на рундук, виглядають. Видно ставок, як кусок полотна прослатий. Над ставком — верби аж до води попус-кали віти, а за вербами ховається сонце, велике, червоне, сміється з-за гілля. Катря гомонить до малого безпере-станку:

— Ось сонечко зайде, пан пустить маму додому куле-шику варити, Тарасика годувати. Ну, співай за мною, Тара-сику, — починає сама наспівувати:

А вже сонечко за вербами,Пусти нас, пане, хоч із ребрами.

А сонечко теж каже йому про маму, жартує з малим, захиляючись за верби. Грається з ним чисто так, як, буває, мама: одкриє очі — ку-ку! Знову закриє — нема…

Таке ж радісне, тепле, червоне.От тільки біда, що на світі є ще паця… Ну, та ми їй!..

І дитина свариться переможно ручицею: ну-ну-ну!

III

Минав рік, і два, і п’ять років… Росте Тарас Шев-ченко. Тільки зіп’явся на ноги, почалося те дитяче бурла-кування. Батьки — на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а ти, Тарасе, куди хочеш — скрізь тобі шляхи одкриті: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад густий та темний, за сад на могилу… А бур’яни несходимі! Залізе — до вечора не вибереться… І мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається. Вийде із бур’янів на поле, як Кар-мелюк з лісу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриває його своїми черво-ними полами. І здається малому, що там — край світу. Там сонце спати лягає. Як мати вечорами у свято: скидає з шиї дороге намисто, у скриню ховає червону хустку, плахту…

А надворі й темніє…


— Світ не родив такого волоцюги! — скаржиться мати. — Ото небо йому, як рідна хата, а сонце, як мати. Коли б не їсти, то до хати так і не заглянув би цілий день. А вско-чить у хату, за кусок хліба і знову надвір. Вхопиш за плечі, щоб придержати, так де там: випорсне з рук та на сонце, як линок у воду.

* * *

Раз так було.Невесела у Шевченка зимою та восени хата, — стоїть

край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, стіни повигинались, солома на покрівлі потемніла, потрухла, мохом узялася, почорнів од диму вивід, — од вітру порозлазилась, дірки світять голими латами. А приїде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барві-нок, і хата — суму мов не було того… Сад темний, густий, бур’янами зарослий. За садок ховалось сонце. Після пер-шого карного квітневого дня плинув теплий, тихий вечір. Над хатою зійшла вечірня зоря, заграла золотом в яблу-невому цвіті, тихим, рожевим, у білій стіні глині. Вперше по весні білоголова Шевченкова родина розташувалась вече-ряти під яблунею надворі. Чуби в усіх, як обілений льон, очі, як світки льону, — сині. Тільки мати чорнява, з карими очима. Невесела вечеря — морений батько свариться, мати заклопотана, марна, їсть, як не їсть. Дочка Катерина стоїть, спиною спершись на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусід і дивується:

— Це тільки вечеряєте? Що так пізно?— Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю:

хлопець десь дівся, — мати. Розповідає: — Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, — як упав у воду.

— Догляділи! — сердито буркнув батько.Катерина враз опустила униз сині винуваті очі.— Нічого, знайдеться, — розважив сусід. — Може, заснув

десь у бур’яні.


Проспиться — прийде. — І починає звичайні свої балач- ки: про панські звичаї, про золоту грамоту. Слухають в’яло, без охоти, — тільки поблизу що шелесне, всі так і кинуться: чи не хлопець? Пройшли останні за плугами плугатарі, гурти дівчат із сапами. Осів тихий, зоряний вечір.

— Ну й де б їй дітись, вражій дитині, — не слухаючи сусідових балачок, тихо, з нудьгою казала мати. — Вече-ряй, Катре, та підемо шукати знову.

Зарипіли десь вози, як у релі. Багато, мов з ярмарку.— Що воно?Раптом коло самого села луною вдарила в усі кутки

багатоголоса урочиста, хвилююча пісня:

А вози риплять, а ярма бряжчать,А воли ремигають.А попереду отаманУ сопілочку грає.

Всі забули на часину про хлопця, заворушились.— Чумаки!В селі бігли з дворів назустріч чумакам дівчата, діти,

поважні діди з палицями.Тільки й чуть було:— Чумаки! Чумаки!Сусіди почали угадувати — звідки, аж поки чумаки

замовкли.Аж ось Катря підняла вгору голову і крикнула радісно

і сердито:— А ось і наш волоцюга! — всі повернулися в один бік.За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі.

Без шапки, босий. Лице взялось смагою, — темне, як голо-вешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.

Стоїть, не наважується йти до гурту.Хмарні обличчя в усіх одразу просяяли.— Де це ти був?— Де тебе носило і досі?— Де ти волочився?Стоїть, мовчить. Оглядає свою хату — не впізнає, ніби

після довгої кругосвітньої мандрівки.


— Де ж ти був оце — питаю? Чому не кажеш? — почав суворо батько.

Хлопець промовив стиха:— Був у полі, та заблукав.— Бачили таке?— Хто ж тебе привіз додому?— Чумаки.— Хто? — всі стовпились коло хлопця.Хлопець розповів:— Стрінувся з чумаками, питають: «Куди ідеш-ман-

друєш?». А я кажу — в Кирилівку! А вони й кажуть: «Це ти ідеш у Моринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти…

— Бачили такого? Чумакувати надумав уже!— І як воно згадало, що з Кирилівки!— Я ж казав, що знайдеться, — обізвався і сусід. —

Такий лобатий не пропаде.— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вече-

ряти, — сказав батько.Хлопець тільки того й дожидав.— Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитува-

лась мати. Мовчить та сьорбає з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батькові:

— Як мотає! Наче три дні не їв. — Розмова між дорос-лими пожвавішала. По вечері мати послала дітям на горбку коло сіней. Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого — Микита. Мати сіла коло них. Сусіди посідали на призьбі, запалили люльки, вернулись до своєї розмови. Тарас тим часом почав розповідати таємничим тихим голо-сом. Брат і сестра аж голови попідіймали. Крадькома при-слухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:

— Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпира-ють небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде?


— Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде! — промовив сусід.

— Що вийде? — жартома обізвався батько. — Розбіяка великий вийде — ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.

— Це той, що в панів однімав та наділяє бідних?..Починалася знову розмова про славетного розбійника,

що саме гримів у той час на Поділлі. В селі затихало. Чути було інколи дівочий сміх на улиці.

Коло хати і над хатою гули хрущі. Діти спали.Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього

стихне, на все село защебетав десь поблизу соловей.

IV

І знову минав рік.Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних

розмов про злидні, про горе. Все, було, тікає з хати, до сонця, на простори. Одначе минути того не можна. Зберуться часом куткові молодиці та баби, посідають на призьбі, почнуть гомоніти. Сяде тута ж, коло матері, бігаючи, натомившись, хлопчик, притулиться, слухає. Чого-чого тільки не наслу-хається — все про тих же панів та їх економів: і як людей били — кого різками, кого канчуками, — і як продавали людей, за собак міняли, засилали в Сибір, в москалі голили. А як почнуть про тяжку роботу, про неволю, про злидні… Ясний надворі день. Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє, кує зозуля в лузі, — а як усього того наслухається, то й день йому стемніє, отьмариться сонце, і дерево зажу-риться — осмутніє… Аж раптом заграє в ньому якась радісна сила, буйна й непокірна. Зірве хлопця із призьби, і помчить він круг майдану жеребчиком, іржучи й хвицаючись… І весь сум із хлопця як вода змила. «Оксано!» Далі біжить до сусід-нього двору, од воріт якого летить йому назустріч, радісно розставивши руки, вірний й постійний товариш, кучеря-венька кароока Оксана. Летить назустріч, радіє, хвалиться.

— Ба, глянь, Тарасе, що в мене є? — показує крамну, безносу куклу, що тітка принесла їй з панського двору. — Це моя дитина, а ти будеш кум.


* * *А на другий день в бур’яні Шевченко будує з булиги

та коров’яків курінь. Збудував курінь, заплів його ромаш-ками та глухою м’ятою, обполов кругом садок, поробив у ньому стежечки, посипав жовтим пісочком. Далі порозтав-ляв у курені черепочки, скляночки з пасльоном та калачами, сів, дожидає гостей. А гість не за горами, — за бур’яном на колодці сидить Оксана в довгій материній керсетці, з без-носою «дитиною» на руках. Діждалась, коли її гукнув гос-подар, запишалась, хусткою накрила сонне личко «дитині», пішла до куреня. Незабаром гості починають гостювати.

«А випийте ще, кумо!» — «Не можу, хіба трішечки! Ой, яка пекуча!» — «Закусіть, кумо, чим бог послав». Беруть із порожніх черепків, як із мисок, махають руками, плям-кають губами, ніби п’ють і їдять. Планово, церемонно. Далі заводять злободенну розмову:

«Як у вас в полі і в городі, кумасю? Чи обсіялись, чи обсадились?» — «Де ви бачили, куме! Ще й не починали. За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути. Чи скоро вже тая воля буде?

Ви не чули, куме? — Стиха: — Не чули — кажуть, в одному селі яконома вбили?»

Тут із бур’янів виглянуло зо три червоні од хвилювання й цікавості дитячі завожені личка, уважні, таємничі. Радіс-ний вигук:

— Ось де вони! — І раптом гуртовий, добре зорганізо-ваний спів чи декламація:

Молодий — молода,Як собака руда!

У дбайливого господаря є запас і про цих гостей: вхо-пив у кутку куреня в обидві жмені печиння, нагнав непро-ханих геть за бур’яни.

А матерям під хатою все видно і все чути.— От задружили — і водою не розіллєш.— Де ви бачили — там без Тараса і дихнути не може.

Тільки прокинеться, не їсть, не п’є, зразу біжить на улицю. З язика в неї не сходить Тарас.


— Мо, колись справді сватами будемо.— Рано загадувати. Хай ростуть здорові.Гукає:— Оксано! Оксано! А йди, дочко, вечеряти.Оксана:— Дожидай, Тарасе, я зараз прийду.Хлопець у бур’яні сам. Вже вечір, а йти небезпечно:

розвалять «вороги» хатину.Дожидає. Видно ставок. Із-за верб стиха вліз у воду

місяць, почав полоскатись. Як запізнілий косар з пиль-ного поля.

Було стемніло, знову видніє. Із-за чиєїсь клуні визирає повний місяць. Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено-зелено висвічує запі-нена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії з кіллям… Страшно й цікаво… А що тут діється пізньої ночі? От би заночувати тут, коли б не гримали дома. Кулак під голову, ліг: «Я трошки». «Тарасе! Тарасе!» — і чує й не чує… Може, причувається? Може, за годину, може, за мить — над голо-вою шелест: Оксана?

Сердито й лагідно:— Ось де він, заволока! Ану, вставай та зараз до хати! —

Катря.

V

А святами до діда. А тоді — до Оксани.У старого Івана Шевченка, Тарасового діда, святами

завжди повно людей у хаті: дід Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників. Дід Іван надіває олив’яні окуляри і починає повагом вичитувати про великі муки святої Варвари. Хто з бабів слухає, хто куняє, чоло-віки дмуть люльки. Хтось дуже томлений за тиждень раз по раз хропе й кидається. Винувато озирається: «Ото гос-поди». Вікна й двері поодчинені, і знадвору чути веселий гомін на уличці. Тяжка й гірка була та панська неволя, та не тільки ж те й робити людям, що плакати та журитись. Часом і співають, і жартують, і потанцюють, а надто молодь.


Бо то треба було б умерти, щоб усе тужити, а народу — сила, не вмирати ж усім. Чути у вікно — на улиці регіт, раз за разом поривами. Дедалі дужче.

— Це, мабуть, притисся Перебендя з кобзою, піти послу-хати, що там вигадує старий дурень.

Кидає набік мінею*, виходить із хати, за ним, як курчата за маткою, чередою гості. Посеред майдану — гурт людей, старі, діти, молодь, обступили кругом старця, — то німа тиша, то шалений регіт. Ближче — чути тихий, глухий ста-речий голос сипав якісь немічні жарти. Ще ближче — чути тихий веселий шум струн на кобзі, як живий вітер.

Додає словами, аж гуцається:

Ой дівчина-горлицяДо козака горнеться,А козак, як орел,Як побачив, так і вмер.Кінчив, витирає піт полою.

— Бач, старе луб’я, якої затинає! А вмирать! — хтось із старіших в жарт докоряє старого. Винувато старий осміх-нувся, пригнув ухо до поводиря, щось питає сліпий. Певно, які зібралися люди. Одкашлявся старий. Поважно нахму-рив брови, по-новому зашуміли струни… Залунав зміцнілий голос. Урочисто, як святе письмо:

Ой тисяча сімсот дев’яносто першого рокуПрийшов указ від цариці КатериниЗ Петербурга-города…

Всі старі обличчя розцвіли, очі засяяли. Перезирались, смутно хитали головами, — багато з старшого віку людей ще добре пам’ятали, як руйнувала Катерина ту волю козачу. Запорозьку преславну Січ.

Мимохіть піднімались шапки на головах вгору і по-вов- чому загорялись очі. Зразу одчувалось, що тут під кріпаць-кими ланцюгами буяє сила — велика, могуча, що її не заду-шиш, що тільки стряхнеться вона, то розірве ті ланцюги,

* Мінея — книжка про святих.


як нитку, а те горде панство рознесе, розвіє, як порох. Це ж люди, це ж миру, як моря, а панів тих — жменя. Як встане, як вигне спину… Та що й казати… Тільки зараз — цить…

Між старими тута ж вертяться діти, намагаючись уга- дати, чого це старі так затурбовані. Мало що розумів і ма- лий Тарас Шевченко із того, що співав кобзар, проте і в нього ворушилось у грудях щось гаряче і завмирало чогось маленьке серце.

Вирядили кобзаря, погомоніли, почали розіходитися. Вертається до своєї хати і дід Іван з своїми гостями. Сідає, зітхнувши, за стіл дочитувати пекельні муки святої Вар-вари, Євстафія Плакида. Цікаве життя, аж дух захоплю-вало. Тільки не ті вже думки в слухачів — видно по гаря-чих очах. Ще цікавіше. Сидять, як у якомусь сні. Хтось мимохіть перебиває читання.

— Що правда, то правда — мучили й тоді добре, тільки усе ж, мабуть, на палі не садовили.

— Не додумались, — одкашлянувшись, додав, мов про-кидаючись од сну, хтось другий і засміявся.

— Або, кажуть, пекло! — раптом, одсунувши убік книжку, міняє тон сам читач. Святобливий вираз як вітром здуло з його обличчя. Мов і не він.

— Не на тім світі, на цім розвели його пани над нашими душами. Пан — гірше чорта, той не видумає на людину такої муки, як пан. Ну, вже як і їх попадуть у руки — не поми-лують. Народ терпить, а як терпець увірветься — хай тоді не просять — не помилують.

Раптом слухачі мов ожили, очі в усіх заграли. Один за другим:

— Діду Іване, а розкажіть про Коліївщину!— Еге, про Залізняка та Гонту!— Про гайдамаків, ви ж, кажуть, теж були в гайда-

маках.Дід замріяно:— Еге ж! Гайдамаки! То були люди! — одсунувся далі

од книжки, тряхнув чубом.Каже:


Хвалилися гайдамаки,На Умань ідучи, —Будем драти, пани-брати,З китайки онучі.

І святе письмо лежить забуте, дід починає розпові-дати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили, як ножі святили, як вирізували Умань. Слухали сусіди, німіли од жаху, чуб здіймався угору.

А то чиї там оченята горять в кутку на припічку, як іскри? І не дише.

— Тарасику, і ти тута? Іди, сину, надвір гуляти, чого ти між старих затесався? Тобі ще рано таке слухати.

Тарас крутить головою: «Не хочу!»Дід:— Хай слухає, виросте — своїм розкаже дітям та онукам.І не виходить до самого вечора.А вночі не спить, ворочається.Мати:— Чого не спиш, Тарасе?— Мамо, гляньте: ніби щось горить у панських будинках?Мати злякано до вікна:— Де? Вигадуєш, нічого там не горить. То місяць… Що

це тобі в голову зайшло? Спи.Перегодя знову:— Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?— Які там гайдамаки? Наслухався, що старі говорять,

а тоді щось там увижається, не спить! Це, мабуть, ходив сьогодні до діда? Еге ж — ходив?

— До діда…— Я ж так і знала. То ж дід теє розказує, що давно

колись було, не тепер. Тепер гайдамаків у нас немає. Поло-вили та повбивали. Спи.

А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за пле-чима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур’яні, рубає панам мечем голови з плечей. Підійде до коров’яка: «Ти пан Дашкевич?» — «Я. Прости, не буду». Летить голова з пліч. До другого: «Ти пан Висоцький?..» — летить голова. Стоїть будяк, чорний, аж світ отьмарює. «А це буде їх цар».


До нього. «Проси! Не хочеш?» — і царева злетіла з пліч голова, як галка. Біжить Оксанка умита, чепурненька.

— Тарасе, що ти робиш?— Який я Тарас? Я — гайдамака!— Що ж ти робиш?— Не заважай! Бач — панам голови рубаю.— І я! І я!— Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю,

стріляй. — Бере, цілиться в будяк.— Бу-бух!— Трах! Бах! Рубай! Бий!В бур’яні закипіла війна, тихий відгук далекої гайда-

маччини.— Оксаночко, я розкажу тобі казку.

* * *

Звенигородщина — співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село. Тарас, Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Батько сам чумакував, — часто про того чумака, що занедужав у дорозі, співав, тітка — про сербина, що намовив дурну дівку отруїти брата. Обіщався сватать, а як отруїла, заспівав їй іншої:

Як же тепер тебе сватать,Що ти тепер гірше ката,Що ти тепер гірше ката, —Отруїла свого брата…

Сестра Катря — на городі од початку до краю виспівує легенду про брата та сестру, що звінчалися, не впізнавши одне одного, потім виросли цвітами:

Підем, сестро, горами,Розвіємось цвітами.Ой ти зійдеш — синій цвіт,А я зійду — жовтий цвіт…Будуть люди цвіти рвать,Будуть з нас гріхи знімать.


Прийде вечір — всі улиці в селі аж гудуть піснями: на одній — про ту Марусю, що з-за моря зілля бажала, на другій — про те, як підмовляють козаки з собою дівку, десь ще на одному — не то співають, не то вичитують тягу-чим голосом сім загадок. Ранком вийдеш за село. Там, виби-раючи коноплі, бабуся шамкає беззубим ротом баладу про лиху свекруху, що закляла невістку, і та стала тополею:

Не вибрала льону, не пішла додому,У чистому полі заночувала.До білого світу тополею стала…

Там чабан на горі про своє бурлацьке життя вигукує на весь степ:

Та нема гірше нікому,Як бурлаці молодому.

А почнуть грати в селі весілля — ціле море пісень. Сум-них і веселих, до танку — всяких… Ще до ладу говорити не навчившись, Тарас уже підспівував старшим, а було йому років вісім-дев’ять, — з дівчатами на колодках витягував, якої не почнуть.

А часом коло воріт заведуть з Катрею, — обоє голосні, — луна на все село іде:

Іще сонце не заходило,Наступила темнота…

Ішов якось дяк од титаря, косоокий, величезний, старі люди казали — на запорожця скидається, спинився, слухає:

— Що воно ото за підголоска виводить, не розбе-реш — хлопець чи дівчина? — питає людей, що сидять на призьбі.

— То так виводить мій Тарас, — обізвався Григор, Шев-ченко, що сидів у гурті. — Малий, ще оченашу не знає, а до пісень, як старий.

— Добрий співака вийшов би. Хоч би й до архирей-ського хору, — гомонить до людей дяк. — Треба вже, щоб до школи посилали хлопця, а не на улицю.


— Та це ж думка на цю зиму прохати вас, пане дяче… Він уже охотиться до книжки і до школи. Другі діти не хочуть, плачуть, а він уже набрид мені, щоб одвів у школу.

— А скільки йому на роки?— Уже дев’ятий.— Ого! Пора. Вже давно слід було посилати.

* * *

А восени сидить Тарас за граматикою між школярами в дяковій хаті, ляскає указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк. Лобатий, чуб білий, як пшениця, куч-мою, лице смагляве, вилискує, як чобіт, а очі ясні та сині, як на росі льон. В школі тільки його й чути. Стрінувся якось на хрестинах із дяком Тарасів батько.

— А як там, пане дяче, мій Тарас?— І не приведи господи, що за гайдамака росте. Часинки

не посидить тихо. Уже йому й достається від мене, — не помагає. Нащо краще: кладу під різки, а він просить: звеліть придержати мене, а то, їй-богу, не влежу.

— Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його усла-вили: як до нього добре — він удвічі добрий. Тонкослі-зий — що жалісне почує, зараз плакать. Ну й упертий, — нема чого ховати, — як стане коли на своєму, як тур. Ну, а як йому грамота, пане дяче?

— Грамота йому — в руку. Пам’ять добра. Коли б смир-ніший — кращого й не треба.

— Та й я так гадаю, що грамоту він поьоре: грамота ведеться в нашому роду. Що з нього буде, пане дяче?

— А що ж із нього буде: попа не вийде, а паламар вийде добрий. Щось вийде, а що — буде видно колись. Побачимо, який він буде в письмі.

* * *

Нудна була наука в тодішніх школах, нудна і тяжка, учили з-під різок, по церковних книжках, старим, довгим способом: бу-ки-аз-ба.

Проте малий Шевченко брався і до цієї науки охоче. Він одчував інстинктом, що за цією дяківською безтолковою


школою десь далі ховається справжня наука — ясна, радісна… і цей чарівний світ, мов магнітом, тягнув до себе крізь убогі ґрати дяківської школи.

Цікавіша для учнів ставала наука, коли після часословця і псалтиря в школі починали учити «скоропису» — писанню. «У сусіда хата біла», — напише дяк на таблиці, — перепи-суй! Було чисте свято. Для школяра Шевченка після довгої і нудної церковщини це була справжня утіха. Папір був тоді дорогий, а кріпаки бідні, — отже, грамотіям залишались для науки стіни, ворота, двері для шкільного писання.

Одного разу, прибираючи дякову «світлицю», Тарас набачив у дяка грубий зшиток синього паперу. Ще раніш хлопець помітив, як дяк щось у нього вписував. Школяр почав розглядати написані рукою дяка псалми, щедрівки, пісні, вірші… Сидів над ними хлопець, мов прикипів, поки почув, як грюкав дверима дяк. З нього школяру здаля одкривалася таємниця, як творяться на світі книжки. До жаги забажалось школяреві зробити самому таку кни-жечку, обмалювати візерунками і вписувать в неї ті пісні та вірші, що йому припали до вподоби. Це був перший при-хований потяг до словесної творчості, що в першій своїй стадії заміняється копіюванням і вибором чужих творів… Потяг непереможний, жагучий… Хлопцеві мріялась, навіть снилась мальована, позолочена книжка, у яку він по своїй вподобі уписував вірші. Коли ж мрію захотів реалізувати, довелось дечим поступитися. Ось чим. Справді, де того взяти золоченого паперу? Була б добра книжечка і з абия-кого, та й того де візьмеш? Прохав дома — не дають, мати захворіла, лежить, кажуть, зажди, коли намолотимо хліба, то повеземо до Буслав’я, продамо. Дожидай, коли то буде, а тут — нетерплячка жити не дає. Аж помарнів. Ходить з потуманеними очима, і одна в нього думка — де б узяти тих кілька копійок, хоч не набагато, хоч на один аркуш… Згор-нув би його вшістнадцятеро, і була б, хоч невелика, а все книжечка. І раптово йому пригадались в суднику за мис-кою дякові мідяки. Аж жарко стало. «Красти?! Ніколи в світі! Що це я?» А йому ніби хтось нашіптував: ну, то що, як красти, зате буде книжечка, бо інакше де ж дістанеш?


Ні, ні, я не хочу!» — крутив головою і махав руками хло-пець. Але якась груба сила вхопила хлопця і, як руками, турляла на крадіжку, і не було сили в малого змагатися.

І ноги тремтіли, і серце билося, як не вискочило, як ліз малий Шевченко до дяка у вікно, як той пішов до вечерні. Лице горіло од сорому. Ніби хто кресав його по щоках, по плечах, по руках. «Злодій! Злодій! — докоряв він себе. — Ось зараз упіймають, поведуть до розправи». І все навкруги, здавалось, гукало: «Злодій! Злодій! Схаменися, що це ти робиш!» Проте невблаганна, деспотична сила одчинила смі-ливо вікно і швидко й рішуче пхала його в хату. «Дарма! Хай і злодій, а книжечка буде-таки!» Мов у сні все те дія-лось… Добре опам’ятався тільки тоді, як, щасливий і радіс-ний, сидів з маленькою книжечкою в бур’яні, виспівуючи і вписуючи в неї слова колядки:

Шедше тріє царі,Ко Христу со дари, —Ірод їх пригласі,Куда ідуть іспросі…

Про свою крадіжку навіть забув… Одмучився — є за що!Згадав він про неї через довгі роки, пробуваючи в неволі.

Згадав і зворушливо каявся перед всім світом, смутним жар-том запевняючи, що це все життя карає його лихо за того п’ятака, що вкрав він на мережану книжечку у дяка…

* * *

Скоро мова мовиться, та не скоро діло робиться.Який не був радісний світ хлопцеві, як не тікав він

од тих злиднів, що завжди сиділи в рідній хаті, як він не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми, одначе дедалі і йому часом тьмарився світ.

Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, — злидні та праця матір поклали в домовину. Хлопця взяли од школи дивитись за меншими в хаті. Батько женився вдруге, взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися сварки, бійки, докори, плач — пекло, що завжди буває в хаті, де повно зведенят. Мачуха пильнує своїх, батько часом оступиться за своїх —


сварка готова. Так-сяк жилось, поки живий був батько. Але ось застудився він у дорозі, помер слідом за матір’ю — сиротам не стало життя в своїй хаті. Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того упертому, правдивому і гарячому перепадало найбільше.

У хаті якось трапилась крадіжка — в перехожого мос-каля вкрадено було 45 копійок грошей.

Мачуха напалася на Тараса. Сама вона не могла справи-тися з хлопцем — попрохала одного з діверів. Довідавшись про це, Тарас утік з дому. Днів зо три ховався він, ночуючи по тих же густих бур’янах під зорями, читав вірші у своїй книжечці, малював у ній квіти й дерева, поки його одного разу не накрили там мачуха з дядьком.

Пригрівало вранішнє сонце, обіщаючи рівний, гарячий травневий день. Майдани пахли розпареними бур’янами, городи буяли зеленою городиною, як море! На городі під-гортала картоплю з небогою тітка. Раптом ясний ранок про-низав дитячий розпачливий, обурений лемент.

— Тітко, що воно за крик? — турботно прислухалась Оксана, кинувши сапувати.

Тітка-молодиця сперлася на сапу, слухає.— Комусь дають порки!— Чуєте? — обізвалась за тином на улиці сусідка. — Це

знову катують того безталанного Тараса. Впіймали сонного.— Хто? За що? — захвилювалась Оксана.— Та все ж за ті гроші, що вкрадено було в москаля. Уже

йому і гроші ті вернули — продала мачуха хустку покій-ниці Катерини, і москаля того немає, а вона, відьма, і досі мучить того нещасного хлопця. Сама вже не подужа, так вона гукнула свого дівера Павла. Там, кажуть, катюга, що його й світ такого не бачив. То катував своїх дітей, а тепер за братових сиріт узявся. Впіймали хлопця, втягли в сіни та й чинять той глум. Та це, може, й не він брав.

— Брехня, — гаряче обізвалась Оксана. — Казали ж, що то не він і гроші ті вкрав. Діти бачили на улиці у мачуши-ного Степана.

— Якби-то мати та батько, то, може б, знайшли правду, а то сирота. Хоч і не він, то скажуть — він!..


Лемент то затихав, то лунав дужче. Долітали якісь нероз-бірливі слова. Всі одразу почули, вірніше, вгадали крик: «Рятуйте, вони мене закатують». Крик гострий, вимог- ливий. Раптом у Оксани лице стало як піон, очі заіскри-лись. Крикнула:

— Тітко, біжіть обороніть.Молодиці перезирнулись:— Ай справді! Як сирота, то вже його і замучити можна?

Ходімо, Химо!Незабаром на увесь куток задзвеніло два дружні голоси,

сиплячи словами, як каміннями:— Хто ви йому такі, що взялися мордувати хлопця, —

батьки чи судді? Раді, що нікому заступитись за сироту, то таке — хоч і каліч дитину! На громаді треба сказати про це.

Лемент у сінях сирітської хати замовк, і на улицю виско-чив хлопець Тарас Шевченко: лице в патьоках і болоті, чер-воне, як жар, гнівне, залиті сльозами очі мигтять блиска-вицями, чуб скуйовджений. Кричить, без міри обурений, ридаючи, давлячись сльозами, охриплим голосом:

— Це такий дядько? Це — рідний? Спаліть такого дядька, щоб з душею згорів!..

З сіней загомонів щось наставничий, богобоязний голос, у відповідь на який ще гостріше залунав Тарасів голос:

— І спалю! Хату й клуню — все спалю! А за що, по якому праву ви мордували мене?.. Не дядько ви мені, а кат!.. Не лякайте — не боюся…

Одійшов, сів, схлипуючи, на колодці, що лежала під лісою в бур’яні.

Сонце мовчки почало гріти його, розправляти нахмурені брови, сльози в очах сушити… Ласкаво, без слів.

Гнів минав, на велике чоло спливала глибока задума…І після цього Тарас кинув рідну хату. За ним розбіглися,

як руді мишенята, його менші брати й сестри, всі — хто куди, у найми.

Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана каліка-школа, яка мала над ним магічну силу, — отож узяв каламар, та липову таблицю, та крейду, — пішов до школи прохатися разом і за школяра, і за діда-сторожа, який


мав слугувати і школярам, і їх учителеві-дякові. Дяка-запорожця вже в школі не було, прислано з города другого, Бугорського, молодого, більш ученого, але лютого, гірше звіра, і п’яницю такого, якого, казали, світ не бачив. Він був одинокий, і служника йому треба було дуже, тому на Шев-ченкове прохання він погодився охоче. Далі казка стає ще сумніша. Почалося не життя Тарасові, а мука. Завжди голод- ний, у немитій сорочці, в драній довгій батьковій свиті, що одна залишилась йому після батька в спадщину. Казали, що, вмираючи, батько казав, що з Тараса буде велика людина або велике ледащо — тому спадщина йому не допоможе… Босий, простоволосий зимою і літом… Дяк не дуже піклу-вався за свого учня-наймита, та й сам він, правду кажучи, жив мало чим краще од свого наймита… Тільки й того, що нап’ється за свій дохід, а проспиться, не то похмелитися — пообідать нема чого. Тоді він ганяв свого учня попідвіконню з мішком жебрачити, часом і сам із ним ходив, виспіву-ючи попідвіконню божественні вірші… А то посилав красти огірки в городах, яблука в садах, а то й курку десь у глухому кутку. А за невдачу серце зривав завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща. Терпів усе хло-пець, зціплюючи зуби: «Дарма, він учитель, я школяр — так давно повелося і тепер ведеться… А все ж таки я в школі…» По селу пройшла про хлопця недобра слава: «ледащо»… Здушить у собі сльози — «нехай… А школи я не кину. Хоч дякову якусь книжку почитаю, хоч послухаю п’яних дяків розмову, що між п’яним базіканням часом почуєш і щось цікаве од них. Ні, буду терпіти, поки терпиться…» Таке було життя Тарасове. Так усі й казали: «собаче»…

Тільки що ж то, бувало, сяє, як золото, у цього жебрака-хлопця, як іноді загадається він, коли в темному кутку без світла? Може, як той казковий дурник, він виймає погра-тися і розгортає з ганчірочки чарівний золотий з діамантами перстень? Ні, то так сяють замріяні очі у хлопця після того, як часом зустрінеться в селі з тією кучерявою Оксанкою, що колись приходила до нього гуляти в бур’яни. Оксана росла дівчина кароока, віїста, струнка, як очеретина. То весела, сміхотлива, а то осмутніє… То, було, підростаючи, почала


його соромитись, одвертатися, зустрічаючись, а тепер знову дивиться смутними й пильними очима. Часом обізветься словом: «А ти, Тарасе, все учишся в школі?» — «Учуся, бодай я вже так не діждав учитись! Учусь і буду вчитись». — «Учись, кажуть, з тебе будуть люди». Гляне на босі ноги у виразках, зітхне: «Коли вже тобі твій дяк чоботи пошиє, бодай уже йому те да се!» Пригріє тими карими очима, осяє осмішкою, піде. І сирота Шевченко, у чорній сорочці, кілька днів носить під нестриженим білим чубом — нестриженим і нечесаним — два блискучих діаманти.

Отож вони так і сяють у темному кутку.

* * *

Була панська неволя, проте не тільки те й робили люди, що плакали та журились. Було чути й пісні, і жарт, і весе-лий гомін — людей сила-силенна, не вмирати ж усім. А як почнуть говорити про панів, про бунти, або хто ста-ріший почне згадувать про Гонту та Залізняка та про гай-дамаків, зразу одчувається, що тут у панських ланцюгах закована сила величезна, могутня, що її не задушиш, що хай трохи напнеться, то й ланцюги ті розірве, і панство те розвіє, рознесе, як порох. Не журитися, не плакати їм треба, а тільки зрозуміти й потягнути в один гуж. Панів тих жменя, а того люду, як моря. Як встане, як вигне спину. Та що й казать… Тільки поки що — цить… А тим часом топили свою недолю хто в тяжкій праці, хто в горілці.

Посеред села на горі майдан, на майдані дерев’яна цер-ковця, обнесена зеленим штахетом. Мимо церкви — вели-кий курний шлях, з другого боку шляху «пустиня», поросла бур’янами, на краю бур’янів необгороджена хата, полупана, хтозна-коли мазана, вікна побиті, коло вікон напівзасохла, калікувата, одним одна вишня, шляховим припала пилом. Над похиленими дверима дерев’яна напівзмита дощами й негодами табличка: «Кирилівська церковна школа». Проте, незважаючи на сумний вигляд, школа другий день гуде на все село гульбищем: співи, гуслі, танки, аж земля од них стогне і бряжчать вікна. Люди тільки посміхаються в селі та кивають бровою на школу: дяки п’янствують…


Одразу двері на вулицю одчинилися, і з сіней вийшов білоголовий хлопець — лице засмажене, темне, як мусян-жеве, а очі голубі та ясні, мов аж сміються… Мов шматочки ранішнього неба. Хлопець без шапки і босий. Під пахвою зелена гранена сулія, на долоні — мідні гроші, які він уважно рахував другою рукою. Полічивши гроші, хлопець калоші закачав і вистрибом подався з гори в яр, де попід вербами була вбита стежка, що вела на другу гору. На тій горі ще здалека було видно корчму…

Шинкарка Параска, висока, гарна молодиця, одіта в святкове серед будня, намірила хлопцеві горілки і почала розпитувати, нащо горілка. Хоче дяк і к менинам настояти на полині. П’ятнадцятого менини.

— Хто буде на менинах?Хлопець почав розповідати, хто, на його думку, буде

в дяка в гостях.— Коли вже тобі твій дяк чоботи пошиє? — промовила

шинкарка, глянувши на босі, збиті ноги у хлопця. Той усміхнувся:

— Тоді, тьотю, як у спасівку соловейко заспіває. — Далі розповідає: — Збираюсь я на ті чоботи, як убогий на кисіль. Халяви маю од старих чобіт, переда дядько Микита Мало-муж подарував, як читав псалтира, на останнє збираю гроші, що перепадають мені за те, що читаю псалтир над мертвими.

— А багато перепадає?— Де там — десята копійка, а останнє забирає дяк, бо

це його дохід…— Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей

ішов у найми.Хлопець зітхнув, хотів щось сказать, далі махнув тільки

рукою і пішов.Вийшовши з шинку, став, загадався: чи зайти, чи ні?

Може, краще до когось другого? Блиснули привітні очі. «Зайду!» І повернув од шинку туди, де стояла нова хата з гарним садком.

— А-а! Тарасе Григоровичу! — обізвався до нього ще моло-дий господар хати. — Ну, що будеш казати, пане піддячий?

Озираючи всі кутки, хлопець у той час казав:


— Прохав пан дяк, щоб або продали, або так дали сала та огірків.

— За гроші чи в борг?— В борг!— То скажи ж своєму дякові, нехай спершу сплатить

за ковбасу, що брав на тому тижні.Тарас осміхнувся: видно, він сам не йняв віри, щоб йому

дали в набір. Тим часом у хату вбігла, цікавими карими очима озираючись, Оксана, смуглява, весела.

— Ач — то не докличешся в хату, а то побачила, що жених у хаті, то де й узялася, — не то пожартував, не то поглузував батько.

— Який жених! На чорта він мені, — сердито одказала дівчина, — аби що вигадать.

— А чим не жених? Подивилась би на нього, — дядько одступив, ніби милуючись на хлопця.

Вигляд справді був у Тараса не женихівський: нестри-жена біла кучма, чорна сорочка, латані білі штани. А замість чобіт — болото на ногах по самі закочені коліна.

А ноги… Зразу не розбереш, що в болоті, ніби в чоботях.— Знаєш, Тарасе, що я тобі пораджу. Сліпий лірник

шукає поводиря: якраз робота по тобі. Хоч не в’їжно, та уліжно. Та й псалми співати ти майстер.

Шевченко одчув образу, почервонів, опустив очі.— Це ви, тату, дурне вигадуєте, — оступилась Оксана, —

що це він ні до чого більш не здатний, що ви його в старці посилаєте?

Батько сердито зиркнув на Оксану: «Я знаю, що кажу. Отож, мовчи краще».

І, звертаючись до Тараса, спитав:— Чи правду кажуть, що ви з своїм паном дяком у Мини

кури покрали?— Хто вам казав?.. — раптом загорівшись, промовив Тарас.— Люди казали, — невиразно проказав дядько.Оксана глянула злякано й суворо на хлопця, теж почер-

воніла і, взявши щось у запічку, вийшла. Господар більше не обзивався до Тараса. Тарас трохи постояв, ніяково попро-щався, пішов із хати.


— Так і скажи своєму дякові! — услід почув він глуз-ливий голос.

Казали, люди з нього будуть. Які люди? Як зародився ледащом, так і помре ним. Ще стало гірше на душі в Тараса. То хоч думка була радісна про Оксану, а тепер і Оксана на нього.

— І чого мене понесло сюди, дурний! — Вертався яром помалу, задуманий. — Що ж — вона мені не пара.

Сів під вербою, як не плаче. Аж чує, щось недалеко тихо співає. Озирнувся, на тому боці потічка коло криниці сто-ять чиїсь відра. А далі зоглядів — щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою. Стоїть, зіпершись спиною на стовбур, мабуть, вичікуючи, поки після дощу вода в кри-ниці встоїться… Дівчина співала стиха та виразно про того сироту, наймита, що не має в світі роду.

У Тараса були пісні, як у кого коханки: завжди не одна, то друга бринить у грудях. Почує де-небудь, зразу запам’ятає всю од краю до краю, носиться з нею, виспівує — чи гуляє, чи робить що, поки інша пісня не закриє цієї. Пісня про сироту, що поневіряється в людях, зразу сп’янила Тараса. Сам сирота, що зазнав уже людського глуму й потурання, він так і прикипів до місця, дослухаючись до кожного слова цієї пісні. Щось у грудях почало битись, у горлі здавило. Зціпив силою зуби, щоб не заплакати, та де вже там йому, малому, змагатися з тією могучою і чарівною силою! Народна творча стихія вхопила, як обценьками, маленьке покривджене серце, завертіла ним, як вітер билиною…

Вислухав і запам’ятав усю пісню до словечка. І вже ні про що інше не думаючи, спотикаючись і ковтаючи сльози, поспішав він додому, щоб швидше списати пісню в свою маленьку книжечку.

Уночі була гроза, а ранок видався ясний на диво. Небо чисте, лагідне-лагідне, що, дивлячись на нього, мимохіть осміхнешся. Сонце веселе, тепле, бадьоре. На бур’янах ряс-ніли блискучими діамантами краплі нічного дощу, світи-лись, як із золота ковані, листочки глухої кропиви, круто пахли високі буйні ромашки, і дух того мішався з вранішнім димом, що викочувався клубками із бовдура в сусідній хаті.


Рипнули вулишні в школі двері, і на поріг ізнову вийшов хлопець. Озирнувшись навкруги, чи ніхто не дивиться, він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур’яни. Сте-жечка була покручена, проте хлопець ішов певною ходою, пригинаючись і струшуючи собі на шию й голову запашну, уже нагріту росу. В гущавині лежало кілька потрухлих колодок. Колись їх везли сюди на огорожі та так, мабуть, і забули. Хлопець підмостив трави, сів на колодці і почав розгортати свій зшиточок. В зшитку, розмережані й розфар-бовані візерунками, були списані пісні, щедрівки, псалми, що їх бачив він у синьому зшиткові у свого учителя й хазя-їна — дяка.

Нова пісня, що почув він у яру од дівчини, незаба-ром була вже написана і обмальована. Тепер непереможно хотілось йому співати цієї пісні. Тут наодинці, щоб ніхто не бачив його і не чув, стиха, щоб, крім його самого, нікому не було чути, він завів виспіваним, гнучким голосом:

Сирота втомився,На тин похилився, —Люди кажуть ще й говорять:Сирота напився…

Кивав головою, після того шепотів, кусаючи губи: «Так, так… він упився… а спитайте його, чи їв він що-небудь, чи пив… Спитайте…»

Не витримав — сльози бризнули з очей. Витираючи рукавом, крізь плач шепоче:

— Бодай ви довіку пили стільки, скільки він пив у той день, коли в нього не було й ріски в роті. — Витер сльози, видавив із носа. Чмихнув… Перегорнув сторінку. І знову завожений, заплаканий, вже забувши, на повний голос:

Сирота леда-а-що,Не хоче роби-ть:Ой, оддамо вражого синаВ москалі служи-и-и…

Не закінчивши, хлопець заридав, не стримуючись, на увесь голос. Приказував:


— Так його, так… де ж сироті дітись, куди прихили-тись, — в москалі його! Шкода, що не можна сонця засту-пити, щоб не світило сироті, щоб сліз не сушило… Ой люди, люди… Бодай вас…

Кінчав пісні і знову починав. І не було тому краю. Голос линув у яр і знову на гору, і лунав по всьому селу.

— І що це воно співає так гарно, так жалісно? — гомо-ніли жінки одна до другої, підсипаючи картоплю на горо-дах. — Дівчина чи хлопець?

— Еге! Я давно вже слухаю, виводить, аж за душу бере… — голосно обізвалась до першої друга через три грядки.

— Це покійного Григора Шевченка хлопець, що в дяка.— Которий? Отой головатий Тарас?Десь через увесь город гукнула ще одна жінка:— А ви ж думали хто? Отож забереться в бур’яни

та й виспівує. А вже й не маленький.— Це той, що в школі живе в дяка? Що так ото читає

псалтиря, як щебече пташка?— Він же, він. Хлопець, може, й не дурний, та з дяком

злигався. Чого там навчиться? Навчиться горілку пити.— Та людям очі драти.Жінки перегукувались через город, і гомін розходився

на півсела. Вийшла й Оксана.А з гори, з бур’янів, линув той же голос, все більше

доймаючи, більше жалю словам надаючи, намагаючись мури ними якісь розбить. Виспівує іншу пісню, що чув од баламута-дяка:

Та виріс я в наймах, в неволі,Та не було долі ніколи, та гей!..

Шелеснули бур’яни, кашлянуло. Шевченко механічно сунув у кишеню книжечку. Повернув голову. Хто? Оксана! Винувата, задихана.

Хлопцеві соромно за сльози, за співи — насупився, не витираючи докірливо сліз.

— Ти розсердився вже, Тарасе? Я, дурна, змолола щось, а потім самій стало сором. Як пішов, то мені так стало жаль,


нащо те я сказала. А як почула, що співаєш, то ще стало жальчіше. Аж сюди оце прибігла.

Тарас мовчав, не витираючи сліз.— А я й не знала, що ти такий тонкосльозий. Я думала,

як гайдамака, то він і не плаче.— Я не гайдамака, — тихо одповів хлопець.— А хто ж?— Старець! Піду в старці, — сердито одказав Шевченко,

торкаючи дрантя на собі.— Вигадай!А в Шевченка вже в очах стояв лагідний, мрійний блиск.— А що ж? Навчуся грати на кобзі та й буду ходить

по селах, як Перебендя.Оксана дедалі все більше дивувалась.— Та хіба ж ти каліка? Перебендя сліпий, тому й ходить,

а ти ж видющий. Це ти дуриш усе. Чудний ти часом буваєш, Тарасе.

Та Шевченко вже захопився цією думкою й імпровізував:— А очі мені люди виб’ють, то й буду сліпий. Ска-

жуть — нехай сироті сонце не… — Шевченко не доказав, захлипав.

Гаряче, як голубка крильцями, Оксана схопила руками за шию хлопця, вже готуючись сама заплакати.

— Тарасику! Нащо ж ти так кажеш? Це ти вигадуєш? Я не дам. Скажи. Ну, скажи, що ти вигадуєш, а то заплачу.

Тарас випручав із обіймів непокірну нестрижену голову.— Виб’ють очі, щоб сироті сонце не світило. Всі одцу-

раються од мене, покинуть. Кому потрібний сліпий небо-рак…

Дівчина закусила губу, в очах зразу повно стало сліз. Не втерпіла й заридала:

— Все одно я тебе не покину — буду за руку тебе, бідного, водити. — Обоє плакали в бур’янах: поет і його доля.

— Тарасе! Тарасе, чортів син!З хати вийшов дяк, простоволосий, червоний, в одній

розірваній сорочці, і давненько гукав у бур’яни.— Кому я кричу! Тарасе! — раптом на всю гортань гар-

конув дяк.


Незабаром з бур’янів виходив насуплений, нахмурений, сердитий Тарас, одводячи вбік червоні заплакані очі. Зда-ється, одразу закував себе в сталь: міцний, упертий.

— Чого? — сердито спитав він.— Що, тобі немає чого робити, що ти виспівуєш по

бур’янах? Я тобі ще вчора казав, щоб одніс мої чоботи до шевця. Ти одніс? Я тобі казав, щоб ти сходив до Коваленка? Ти ходив? Зажди! Куди ти? Туди після підеш, а зараз біжи до дяка в Лисянку.

— Чого? — блимнув знов очима Тарас.— Будеш прохати на іменини і візьмеш цимбали.— Як дасть. Той раз так струни порвали.— Дасть, я прохавшу нього. Та швидше! Щоб одна нога

мені тут, а друга — там! Чуєш?Пішов Шевченко похилившись.

***

В тому кутку України, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть, через те, що край такий, хоч малюй: в садах та в зорях.

Діти завжди люблять малювати чим попало і на чому попало, а по селах надто: скрізь по селу ворота вимальовані крейдою, а білі стіни — углиною.

Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева. Проте справжня жага до малювання прокинулась у його тільки тепер, коли вже він був чималим і служив у дяка.

Було так. Кирилівський дяк послав хлопця в Лисянку до дяка-маляра позичити цимбали і прохати на іменини. Той цимбалів не дав і на іменини приїхати не обіцяв. Шев-ченко застав лисянського дяка-маляра за роботою: він сидів у повітці і на дошці починав малювати якогось святого. Шевченко не йшов додому, став дивитись. І коли на мерт-вій дошці з-під пензля маляра виглянули людські очі, мов із туману, почало виявлятись живе обличчя, в хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарів-ника. Він вперше одчув ідею творчості. Зразок її, звичайно, не блискучий, але для цього не треба було бачити працю Рафаеля, в цьому розумінні Рафаелева мадонна мало чим


більше вплинула б на молодого хлопця, ніж дякова Вар-вара. Головне в цьому — першина, новина враження, що його сили вже не буде вдруге навіть тоді, коли він, вирісши, матиме змогу бачити роботу першорядних на весь світ май-стрів. Головне — загальні принципи, а вони одні і в кири-лівського дяка, і в італійського генія.

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. Аж руки заворушились. Здалося йому, оддав би все на світі, не хотів би ні слави, ні багатства, аби тільки навчитись так творити. Хоч був би босий, голий. Тута ж він почав і про-хати дяка, щоб прийняв його за учня. Дяк одігнав свиню, що нюхала вже картину, глянув на дітей, що дряпались на моріжку і верещали, і промовив охоче:

— А чому й ні! Мені вже давно треба учня.— Коли ж можна прийти? — загорівся хлопець.— На мене, то хоч і завтра! Батько чи мати е в тебе?— Ні, я сирота.— Тим краще — сам собі хазяїн. — Давши пару голубе-

нят, що їх прохав в нього кирилівський дяк, маляр, про-воджаючи хлопця аж за ворота, наказував: — Гляди ж, Тарасе (вже довідався, як і звать), я ж уже не буду когось шукати — на тебе буду дожидати…

* * *

Бугорський не дуже запечалився, почувши, що не буде цимбал на іменинах: «Удавиться нехай він ними, а ми обі-йдемось і без цимбал». Зразу зеленястий злий огник в його жаб’ячих очах погас, і вони залиснілись нещирою ласкою і одвертим цинізмом.

— От що, Тарасе. А чим ми будемо шанувати гостей? Треба добути десь гуску.

Тараса ніби хто опік приском:— Що? Знову красти? Ні, годі! Мені вже й так за ті

курки люди очі повибивають. Ідіть самі та й крадіть.— Тарасе! З ким це ти так?— в очах знову зеленими

огниками зажевріла уїдлива, постійна злість. — Давно я тебе учив?


— А що ж, — не змовчував хлопець, — хто жере кури, а кого дражнять злодієм. Я робив те, що мені велять, а справ-жній злодій — то це пан дяк.

— Ах ти ж бісова пара, так ти такий! Ти береш такі норови! — Дяк метнув полами, метнувся за хлопцем. Почали бігати кругом стола, ніби граючись. Меткий був дяк, хоч і в халамиді, та учень був меткіший: зразу грюкнув кула-ком у вікно і вилетів, як кіт, надвір.

— Отож іди та й не вертайся. Не хочеш слухати, на чорта ти мені? Думаєш — дурно буду вчити? К лихій годині! — Дяк: — Розумний ти вже дуже став.

— На батька бісового і ви мені з таким ученням: ще колись коней пошлете красти, — одказав Тарас.

Такі сцени останні часи одбувались часто між учителем і його учнем-джурою. Проте кінчалося все мирно. Тарас вийде на майдан, стане, подумає: куди ж іти? До мачухи, у те пекло? Чи до дядька на глум і докори? Ні, краще в глуш головою. Важко зітхне, вертається до школи. Дякові теж не було вигоди сваритись, — мовчав. Так і тепер.

Пересидів до ночі в бур’яні, далі прийшов до школи і поліз спати на горище. В школі боявся. Так, було, бити Тарас уже не дається, то дяк, бувало, прийде та сонного.

Лежачи на горищі, надумав: «Щоб він мені коли пошив ті чоботи, того мені, мабуть, уже не дождать, краще, мабуть, буде — візьму свій товар та й піду до маляра». Зітхнув і заплющив очі. Одразу йому і сон: «Ні, не піду я за коб-заря, піду за маляра». — Оксанин десь голос. Стало тепло так у грудях, любо. Сонце десь світить, потічок дзюрчить, зозуля… Ні, таки хороше, ой, яке хороше життя!

Гуп! Гуп! Гуп!Почало щось гупати, аж хата двигтіла. Тарас довго

не прокидався, таки розбудило. Підвів голову, дослуха-ється. «Рано почали! — глянув у щілку — надворі день: — Чи, може, це я так заспав? А може, це дрова в сінях дяк рубає». З-під стріхи виліз надвір, підходить до вікна. Аж так: гульня аж курить. В хаті дим од люльок, як хмара. На столі пляшки, чарки, миски. Гості в диму метушаться, як тіні, не можна впізнати. Гам, співи, гопак.


Спершу, здається, садять ногами без музиків, далі чутке ухо Тарасове вловило тихий шум струн: кобза. «Це ж він замість цимбал гукнув старого Кирила».

Що ж то за гості в нього — додивляється. Дяк із Тара-сівки, дяк моринський, титар. На ослоні Кирило — ніс чер-воний — вже під чаркою. Бугорський вже готовий: в одній жилетці вибиває ями на долівці. Вимарався, як манія. Крізь дим видно — в печі горить огонь. Коло печі порається сусідка — ота кривонога Хима. Лице червоне, аж блищить од вогню і од чарки, очі сміються — теж вихилила не одну повну. На рогачі в неї сковорода, на сковороді шкварчить порося. «Де ж це він узяв його? Може, хто приніс? — думає Тарас, ковтаючи слину. — Або щось продав?»

— А, ось де він! — гукнув хтось у хаті, помітивши Тараса. Кобза умовкла. Затих і гопак. Видимо, була про нього недавно в хаті розмова.

— Ось хто заспіває нам «Чумака»!Обізвався іменинник милостиво:— Іди, ледащо, чарку вип’єш.Тарас нахмурив брови:— Не треба мені вашої чарки, — подайте мені, он на

покуті, мій кашкет.Бугорський одразу озвірів, ніби аж прохмелився, — вхо-

пив Тарасового кашкета, швиргонув Тарасові в лице.— Думаєш, будемо прохати? На, та лети к чортовій матері.Тарас на льоту вхопив кашкета і зник, як у воду. В хаті

знову розмова. Дяк:— Уперта, бісова кров, як тур. Уже ж я його і учив

добре — не помагає. Зародилось таке. А коли б мене слу-хав — були б люди. Ну, я ще буду з ним говорити… Ану, Кирику, чого замовк? — Очі налились кров’ю, взялись склом, зціпив зуби, почав підборами, одгинаючись, виби-вати в долівці ями. Стовпом стала курява:

Од села до селаТанці та музики —Кури, яйця продала,Маю черевики…


Ходив до дядька радитись. «Ну що ж, про мене, хоч і в малярі! — запихається. — Коли нагодився на обід — сідай до гурту».

Надвечір Тарас знову навідався до школи. Надумав твердо: «Заберу халявки і завтра зранку в Лисянку». В школі гуло, як і раніш. Ще чути було якісь жіночі вискливі співи. «Та й угаву на них немає». Зазирнув у вікно: вештаються якісь п’яні молодиці. «Ну, тепер і в хату краще не заходить. Піти спати? Ні, посиджу коло школи, може, буде йти проти череди». Сів на призьбі… Увечері школа мала особливо сумний вигляд. Неогороджена, в бур’янах. Сама облупана, немазана, вікна побиті… Призьбу порили свині, — підрили дірку в кутку під ікони. Коло вікна мізерна вишенька, обтрі-пана, чередою оббита, як деркач. Кругом школи німо сну-ють кажани. Щовечора коло школи збиває хмари куряви. І вишенька, і бур’яни, і вся школа… Пізно полохливі люди бояться мимо неї проходити; дівчата — біжать.

Хтось ішов мимо, глянув, обзивається.— Сумуєш, Тарасе, як сич! Не приймають дяки до гурту.А Тарасові чогось зовсім не смутно. Така ясна зійшла

вечорова зоря над Ткаченковими тополями, що аж зашарі-лися тихим світом лупані стіни в школі і зазолотіла трухла стріха. Глянув, мимохіть спало на думку, заспівав:

Ой, зійди, зіронько та й вечірняя…Потім почав мріяти: «Як прийде — скажу: ти моя

зіронька». Може, ото й вона: іде помалу, хвиськає лозинкою.— Оксано, це ти?— А то ж хто.— Проти череди?— А то ж куди?— Ось іди сюди, щось скажу.Постояла трохи, подивилась навкруги, іде.Ішла помалу, а задихалась, аж серце стукає.— Ну, що?— Та йди ближче.— І звідціль почую.— Знаєш, я кидаю вже дяка, піду в Лисянку.— А чого? — затурбовано. — Не помирили?


— Ні, не те: буду там учитися на маляра.— О? Так уже годі на кобзаря — підеш на маляра? —

осміхнулась, цікаво блиснули в темряві очі. Ніби зняла дів-чина з неба дві зорі та й грається ними, як жаринами.

Тарас з гордощами:— Років за два буду маляр!Ступнула раз ближче:— А що вже, як маляр? — хвиськає лозиною об дорогу.— А як що? Що хотів, те й намалював: схотів — дерево,

схотів — хату, а схотів — козака. Зароблю грошей — поставлю хату з віконницями. Віконниці розмалюю ліле-ями або барвінком, а на дверях… козака змалюю на стіні. — Тихіше: — Тебе змалюю та й приб’ю в хаті. Хочеш?

Дурно дівчина здержувала радісну осмішку, розтягала губи, як руками.

— Таке ти й вигадаєш! — А сама ступає ближче, ніби хоче у вікно заглянути.

Прихилила очі до битого вікна:— А як тут страшно! Як ти тут ночуєш? Я нізащо б

не ночувала, — а ще згадавши того странника, що тут помер. Як це було? — Оксана сіла поруч на призьбі. Тарас якнай-страшніше почав розповідати про те, як того літа упро-хався переночувати в школі якийсь мандрівний ченчик і як на ранок найшли його мертвим. Од страху дівчина почала тулитися до хлопця плечем. Тарас одразу змовк. В одного і в другого в грудях гуло, як у млині.

З хати чути було гупання, п’яні вигуки, пісні.

Нехай буде отакечки.Сидіть, діти, у запічку,А я піду до дяка…

— Тарасе, бідний ти — у тебе й сорочка не біла.— Де там буде вона біла — третій тиждень як надівана.— Немає кому випрати, бідний ти! — почала легенько

гладити своєю рукою руку Тарасову.— А чи правда, що ти собі стелиш камінь у голови?Тарасові пригадались мрії про «зірочку», хотілось почати

і було соромно, і не знав як.


Почав хрипко, таємниче:— Знаєш оту пісню: «Ой зійди, зійди, зіронько моя

вечірняя»?Нишком:— Ну, то що?— Зіронька, то це ти!— Як же це?— Зіходить, як ти виходиш проти череди.Дівчина і здивувалась, і засоромилась, і зраділа:— Таке, прирівняв! Чим же я до неї подібна?— Така гарна.Загорілась:— А от, кажуть, Ткаченкова Варя краща.— Немає кращої за тебе! — авторитетно і гаряче про-

мовив Тарас.— На всю Кирилівку? — зраділа Оксана.— І на всю Кирилівку, і на весь світ!Дух забило Оксані в грудях, очі засяяли, насилу зітхнула:

важко, гаряче.— Коли так, то за це я тебе, Тарасе…Не доказала. Обоє здригнули і розсунулись. Обом стало

жарко. Обоє пекли раків. Оксана ляскала хлудинкою об долівку, Тарас вдивлявся в землю, мов у дзеркало.

…І-гу —Загнув батько дугу,А мати супоню… —

з виском вигукували п’яні молодиці.Раптом Оксана скривилась — зверх одного рум’янця,

ніжного і тихого, наплинув густий, червоний сором.— І як їм не сором? А ще жінки! — з огидою промовила

вона і додала: — Ти, Тарасе, не ходи туди…Знову кинулась: чередники хльоскали батогами, під-

ганяючи останніх у череді корів. Якось не помітили, коли почала йти, ішла й пройшла перед очима вся череда.

— Моя матінко! Це ж мені буде! — схопилась, кину-лась, не прощаючись, бігти і знову спинилась.

— Ти коли думаєш у Лисянку?


— Скоро. Діжду неділі і піду.— Ну, то ще побачимось.Огріла очима, осяяла, побігла, шумлячи спідницею.

Трохи згодом на все село задзвеніла пісня:Ой, зійди, зіронько та й вечірняя,Ох, вийди, вийди, дівчинонько моя вірная.Тарас сів і думав:«Ще й краще, що я сирота, що хочу — роблю, куди

хочу — іду. Хоч я сирота — сирота щасливий…»Билося серце, і грала кров од передчуття чогось в житті

радісного, могучого. Тремтіла в ньому могуча, чарівна сила.Хмари куряви, що були збиті чередою, помалу сідали.

Виявилось небо й зорі. Небо було темне, мов закурене димом, а зорі — гарячі, золоті, мов жагучі юнацькі очі.

В дяка співали:

Копав, копав криниченькуВ зеленім саду, —Чи не прийде дівчинонькаРано по воду…

Хлопцеві мрії разом увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом. Перед дверима загадався, щоб дяк не побив при людях, далі сміливо: «Чого мені боятися — здачі дам! Після піду!» В хаті повно диму. На карнизі горів каганець, як далека зірка. Коло порога на соломі спав п’яний кобзар. Коло його ніг — поводир скулився, як цуценя. І гості, і госпо-дар сиділи рядом на полу, співали.

— Ага! Прийшла-таки коза до воза! — промовив Бугор-ський, углядівши Тараса.

— Заспокойтесь, я зараз піду! — одказав Шевченко, швидко витягаючи з-під припічка свою залізом ковану скриньку. Раптом: — Це хто ж у моїй скриньці одбив замка?

В хаті стихло. Тарас швиденько одчинив скриньку.— Так і є! Це ви, пане дяче, взяли мій товар?Один з гостей, сільський п’яничка Іона, тоненько заре-

готав:— Пішли твої, Тарасе, халявки на закуску!


Тарас згадав порося: так он де воно взялося. Обурення аж загуло в грудях.

— Страму вам немає — оддайте мій товар!Дяк по-злодійському осміхався, оглядаючись на всі

боки:— Халявки тобі дано за те, що ти читав у Малодіда

по мертвому, а що тобі дають за те, то дохід дяківський, мій! Второпав?

— Та ваше ж вам оддано: я ж копу грошей передав вам, а товар чоловік мені подарував, побачив, що у вас другий рік ходжу босий! Це так по-божому? Це так ви читали в святих книгах? Читаєте людям, щоб не крали, а самі крадете.

Дяк вирвався з обіймів свого приятеля, скочив з полу, заскреготав зубами:

— Ану мовчи, тобі кажу! Єретик! Тебе спалити треба, ти безбожник! Змій!

— А ви — самі злодій! Украли в мене…Дяк кинувся на хлопця, як звір, і, ще не добігши, мах-

нув, аж сам спіткнувся, рукою, зачепивши Шевченка по щоці…

Хлопець вирівнявся, в очах блиснули гострі огники, зиркнув на пляшку, на рубель, що лежав на припічку.

— Ану ще?— Що? Мало? На тобі ще! — Дяк замахнувся, щоб уда-

рити знову, його за руки вхопили гості.— Та й нащо це? Краще — миром. По чарці випиймо

та й уся рахуба. Помиріться, поцілуйтесь.Дяк рвався з рук, хитав головою, махав руками.— Пустіть! Сокрушу, акі… Який-небудь попихач… раб…

Що він собі думає, що він розумніший за мене. Що він чуб угору зачісує, що він свій драний капелюх перешив на пан-ський лад, то думає — панич? Мразь! Попихач! Раб лука-вий і лінивий. Мало я поров тебе різками… Пустіть мене, я йому зараз цієї минути одсиплю сто… ні, двісті…

Тарас як зціпив кулаки, так і стояв нерухомо, як камінь. Здається, щось думав. Далі глибоко зітхнув, вголос:

— Ну, підожди ти, чортів дяче, ти мене будеш пам’я- тати!


— Що, спалиш? Люди добрі, чуєте: він хоче мене спа-лити! Це розбійник! Це гайдамака! Ви його не знаєте… Він усе може. Він свого дядька хотів спалити. Бідний чоловік тепер не спить.

Шевченко хряснув дверима і вийшов з хати. Перейшов сіни, зайшов у клас. У класі тхнуло мишами, житніми суха-рями. В темряві видно було довгий незграбний стіл, ослін коло нього, довгі лави під стінами. Стіни оббиті малюнками із біблійної історії. В кутку — ікона: Христос благослов-ляє дітей. Перед іконою — лампада. Під іконою на заліз-ному гаку — пучок різок. Причуваються хлопцеві дзвінкі голоси: буки-аз-ба, вєді-аз-ва. Далі пронизуватий дитячий виск, виляски і гугнявий, буркотливий бас: «Помні день суботній…» Ой-ой-ой! Скільки пережито!

Шевченко сів край столу. Що він не буде тут і дня більше — це вже вирішено. Стоїть друге питання на черзі: як достойно оддячити тобі за науку, благий учителю і настав-ниче… Дивився в бите вікно на зорі. Чекав. Знову чути було співи, знову земля гула од танку, знову регіт… Далі рипнули двері, ринуло п’яним сміхом і гомоном з хати… Знову двері хряснули. Затихло. Хлопець вийшов у сіни, тихесенько причинив двері в хату. Догоряє каганець. В хаті тихо, тільки чути різноманітне хропіння. Один гість — під лавою, другий на полу. Пан хазяїн простягся на соломі, коло печі. Хлопець тихенько вернувся в клас, висмикнув кілька різок, знову пішов в дякову хату. Там поклав різки на столі, рушниками зав’язав дякові ноги, потім руки, далі взяв різки, поплював на руки і почав чесати, не дивлячись по чому — по руках, по ушах, по лицю, по колінах.

Голосно, чітко, божественним голосом причитував:— «Помні день… суботній… єже… святити… його».— Пробі! Рятуйте!Дяк засіпався, щось мимрив п’яним голосом, качався

по хаті, намагаючись встати, крутив головою, плямкав ротом… Одчитавши тройну порцію, хлопець плюнув і кинув побиті різки на дяка. Взяв свою скриньку, взяв дякову кни-жечку з малюнками (хай буде за халяви), погасив каганець і вийшов із школи.


Оглянувся на школу: прощай, проклята! Справді спа-лити тебе тільки. В селі всі вже спали. Тихими вулицями вийшов на широкий шлях, далі звернув на узгін, вийшов між темними житами. Тихо й помалу, крадькома вияв-ляли себе сонні жита, ніби хтось, підкравшись, здирав із них укривало. Глянув убік — палав уже край неба. Видні-лась рясними садами в тумані Лисянка. З садів висунули голови, як сторожа, тополі. Як свати в рушниках, блис-нули на церкві хрести.

Забув про школу Шевченко, думав за нове: яка-то доля буде в малярах! Мріяв: «Буду пильнувати, за рік, за два вийду на маляра, а там…» Роса пече босі ноги, скринька ріже плече. Не чує…

VI

Не так воно було, як думав Тарас. Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита: велів йому дрова рубати, носити воду, дітей глядіти. Тарас не знав, що в усіх ремісників так велося, що учень мусив років два-три одробити йому за хатнього най-мита, а тоді вже хазяїн почне вчити його свого ремества. Днів зо три попотиривши воду з Тясмина на круту гору, Тарас запитав дяка:

— А коли ви почнете мене вчить малювати?— Швидкий ти хлопець, так уже і вчи. Спершу ти

мені послужи за науку років три, а тоді вже я буду вчити. А то навчи тебе зразу, то тоді чорт тебе й бачив. Порядку не знаєш.

Тарас побачив, що з такої науки добра йому не буде. Покинув цього маляра — пішов до другого в село Тарасівку. «Цьому хоч і робить буду, то принаймні маляр, кажуть, на всю округу…» Аж і тут Тарасові не пощастило. Славний маляр подивився Тарасові на ліву долоню і рішуче промовив:

— Ні, хлопче, я не візьму тебе за учня.Серце Тарасові стиснуло:— Чому, дядюшко? Я б слухався вас, я б шанувався,

робив би, що звеліли. Прийміть!— І не проси — не прийму.


— Та чому ж не приймете?— А тому, що все одно маляра з тебе не буде. Та не тільки

маляра — не буде навіть шевця або бондаря. Талану немає в тебе, долі. Нічому ти не здатний. Іди в старці.

Мов по голові чим ударив він хлопця цими словами.— Невже справді ледащо з мене? — аж на душі похололо.Пішов Тарас смутний, приголомшений. Іде, плаче: «Що

мені тепер робити на світі? До кого звернутися за порадою? Піду топитись!» Глянув навкруги: жаль світу ясного… «Буду хоч як жити, аби жити. Сонце всім світить рівно».

І пішло Тарасове життя без пуття, без шляху битого… Найнявся пасти вівці. Сам сяде з книжкою в рові, а вівці — в спаш. Довідались, прогнали.

Прочув про це дядько, кличе хлопця до себе: іди, будемо коло землі хазяйнувати.

Воли стоять у плузі, а погонич — у бур’яні хату криво-боку малює. Смоки з булиги вирізує…

— Ні, не буде й хлібороба з тебе. І хлопець ніби не дур-ний, тільки, мабуть, на свою стежку не втрапить. Ну, спро-буємо ще стельмахувати!

Велять одно робити, а він сів малювати хату, співає. Не вийшло з Тараса і стельмаха.

— Ні, коли ледащо зародиться, то так ледащом і зоста-неться. — Почали всі як один: ледащо та й ледащо. Ото нехай би сидів у школі та й усе.

Тільки ніяк Тарасові було вже вертатись до школи. Колись Шевченко зайшов у церков, щоб хоч здалеку поба-чити Оксану. Бугорський саме вичитував псалми, хижо раз по раз оглядаючи церков. Коли побачив свого «раба», на мить мов удавився, блиснув очима, посварився із рукава кулаком і знову заторохтів.

Ні, в школу нема повороту. Радять знову: іди, он піп най-мита шукає, це якраз для тебе служба, піп такого й шукає: або дурного, або калікуватого, або ледачого — аби дешевого.

Думає Тарас: ну що ж, ледащові хочеться теж жити в світі, — пішов до попа за кухонного попихача.

«Тарасе, винеси свиням! Тарасе, посип курам! Тарасе, води принеси! Та швидко повертайся. У, ледащо!» — гуп


у спину. Пішов Тарас, похилившись: «Нехай. Так і треба ледащові». Попершу було, як стане дуже важко, Тарас почне згадувати Оксану. Сяде десь у куточку, заплющивши очі, пригадує… Полегшає. Показатись їй десь на очі — соро-мився. «Наобіщав усячини, а сам пішов до попа в наймити». Далі перестав і згадувати: не вартий я того, щоб про неї згадувати. Краще забуду.

Аж раз увечері іде через міст і чує за спиною:— А зажди, Тарасе, я щось скажу тобі!Озирнувся — вона виросла, струнка, як очеретина, очі

ще чорніші стали, а з-під хустки вибиваються кучері. Серце забилось, рвуться і сміх і плач, на очах сльози… Стоїть, дивиться на нього, а в очах і жалощі, і сміх, і радість.

— Ну як же, Тарасе, твоя мальована хата? Я дожидаю. Вже, мабуть, забув і думать, — засміялась.

Так і згорів Тарас, як на огні. Не втерпіла:— Та ти в цій свиті, як довгопола Марина.Затулився рукавом, далі од неї.— Тарасе, Тарасе, я ж у жарт. Я ж, їй-богу, не хотіла,

Тарасе, зажди, щось скажу…Тарас бігом, у вуличку, зник… Приходить додому, пла-

кать йому хочеться… Хвастун! Попихач попівський! А ще до Оксани… Змалюю хату… Теж маляр найшовся! Взяв свою скриньку під лавою, вийняв свої малюнки. Давно вже, як не бачив їх… І раптом така взяла туга, така жага малю-вати, що аж руки затремтіли. Здавалося, що він оживе, одужає, як почне малювати, переміниться… Знову забилося серце: «А спробую ще раз». Чув він багато гарного за хлип-нівського маляра: «Піду до нього! Піду, впаду в ноги, буду прохати, буду благати: вивчіть мене на маляра, хоч абия-кого, хоч поганенького, аби тільки на маляра, — а я вам вік того не забуду». Вирішив, аж повеселів, поживішав. Другого дня й пішов, ніч не спавши.

Подивився хлипнівський маляр на Тарасові малюнки, подивився на Тараса та й каже:

— Еге-ге, козаче. Та з тебе буде маляр, та ще й путній маляр.

Тарас і ушам своїм не вірить.


— А тарасівський дяк он каже, що нічого з мене не вийде.— А він звідки знає?— По долоні побачив.— Плюнь ти тому дякові межи очі. Оставайся на кілька

днів у мене на спробу, а тоді скажу останнє слово.Побув Тарас на спробі у маляра в Хлипнівці два тижні.

Маляр йому й каже знову:— Як казав раніш, так і тепер скажу: будеш пильну-

вати, будеш учитись, буде діло — маляр з тебе родимий буде. За учня я тебе обіщав прийняти й прийму, тільки спершу зроби ти от що: сам ти кріпацький син, хлопець уже чималий. Щоб не було часом од панів нарікання, що я, не спитавши, беру в науку до себе їхніх кріпаків, сходи ти спершу про всякий случай у Вільшану до управителя, хай дасть записку на дозвіл.

Не чув на себе лиха Тарас, — біг до Вільшани, землі не чуючи під собою. Радий, щасливий, тільки сніг рипів під ногами щось веселе. Слухає, а воно: «маляр, маляр». По дорозі забіг ночувати у Кирилівку. Були зимові свята. Сніг. Мороз. Висипали вечірні на небі зорі. В селі повно рипу, щебету, гомону, галасу. Думав: «Може, як буду іти мимо Оксани, спинитися, гукнути Оксану та сказати їй? Ні, хай як дадуть у конторі записку». Крім того, хлопцеві не хотілось показати знову себе Оксані у цій довжелезній свиті. Як піп у рясі. «Буду вертатись з Вільшани, зайду до Катрі, — полагодимо свиту, підріжемо рукава, поли, поза-латує дірки, що миші прогризли, то й можна буде надіти. Надіну ту сорочку з вишиваним коміром, що той раз поки-нув у неї, то й зовсім буде добре… А сьогодні краще не попа-датись їй на очі». Щоб часом випадково не зустрінутись коло її двору, пішов іншою вулицею.

Хоч було темно, Тараса впізнали по старій батьковій свиті, що теліпалась мало не по п’ятах. «А, отче Тарасе?», «Пане піддячий». «Іди до нас, Тарасе!» — гукали часом з-під хат хлопці. Його в селі жаліли й любили. Коло церкви сміх, галас. Менші й більші діти з усього кутка спуска-лись з гори великими саньми. Повно їх там, як натоптано. Хтось впізнав Тараса: «Гляньте, “довгопола Марина” знову


в селі з’явилась! Тарасе, де це ти був і досі, що тебе в селі не було видно? Що, вже книші попівські покинув та лата-ний кожух?» Хоч часом і сміялись із Тараса, проте жаліли його і любили. «Коли вже ти скинеш завалящу свиту? Знову надів. Чого скинув попів кожух?» Тарас не ображався на сміх і на жарт одповідав жартом: «Щось мені ті книші завадили, а кожух, роздивився — не на мене шитий…» — «Ну, вже як і ця свита на тебе шита, то бодай уже тому кравцеві й очі повилазили!» Регоче гурт, сміється Тарас. «Ех! Та нехай же й той сирота у драній свиті раз спуститься з гори!» — гукає він і, збивши на потилицю драну шапку, з розгону, на бігу, гуцає в саму гущу саней, падає горілиць на чиїсь коліна, на руки, на ноги… Вереск, метушня, цілий рій блискучих навкруги очей, а між ними чиїсь засяяли, як зорі… Чиї це? «Оксана!» — впізнав Тарас, і все в голові завертілось. Що воно? Сани, здавалось, шуміли й свистіли на одному місці, на одному ж місці гуцали зорі, заморгали, залупали, а на сани знизу мчали чиїсь ворота з кучеря-вою вербою… Так біжать-біжать, поки ворота стукнулись об сани і стали. «Приїхали!» — хтось гукає, і всі почина-ють вилазити з саней. Став на ноги Тарас, аж ноги чогось дрижать… Перед очима — гора, церковця геть-геть одбігла на гору, а над нею десь високо-високо зірок-зірок у темному небі, як золотого маку… Хтось рідний, радісний стоїть перед ним, удруге вже питає про щось — знову не збагне, тільки одчуває, як радісно серце забилося. Сіпає його за рукав: «Чуєш чи ні?» Кидається, як зі сну. Перед ним — Оксана. Струнка, в новій свиті, в червоній хустці, аж дух забило. Ніколи ще такого не бачив.

— Що таке?— Питаю: де це ти був, що не було видно тебе в селі?— А ти б то скучала? — дивиться пильно. Густо почер-

воніла.— А хіба ж ні! Я думала, що ти розсердився отоді та

й замандрував із села. Де ти, питаю, був оце?— Тепер я у Хлипнівці. Учуся на маляра.— Таки на маляра? — очі в неї засяяли. Тарас нашвидку

розповів, що затримка тільки за дозволом од управителя.


Завтра зранку він піде у Вільшану. Оксана хотіла іще щось спитати. Гукнули звозити сани нагору.

— Ну, я ще тебе завтра побачу! — стиха кинула вона і почервоніла.

Тарасові теж у лице вдарило жаром. Стиха:— А де?Трохи вернулась, щоб другим не було чути:— У вербах, на ставу, — одними губами, і побігла вгору

доганяти сани.— На добраніч! — гука він до гурту.— До завтрього! — одгукується за гурт Оксана.Тараса понесло високо понад землею, і тільки десь унизу

самі собі рипіли на снігу чоботи, приграючи і приспівуючи: «Маляр, Оксаночко, зірочко вечірняя», — ясно, без сорому. Завтра! А сам Тарас, спотикаючись на довгі поли, думав: «Нехай я й сирота, нехай і в драній свиті, а ж такий щас-ливий, трясця його мамі».

Як прощались, думали — на час, сироті й щастя, ще стрітися раз. А вийшло так: тільки вони й бачили одно одного довіку. Не на день, не на рік, а навік…

Не почуваючи ніякого на себе лиха, другого ж дня пішов у Вільшану… Оксана не виходила з голови: мріяв, що скаже увечері. «Що вона чула про мене?»

Побачив здалеку високі палати. Забилось серце, мов щось почуло на себе…

Ох, палати, палати… Бодай ви уже терном були поза-ростали! Панська контора. Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промо-вив на Шевченкове прохання:

— Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба.— Нащо ж я вам?— Оддамо тебе в кухню до кухаря.— А як я хочу в маляри?Засміявся управитель, засміявся писар, всі, хто був

у конторі. Видно, що ще не учений. Забув, що кріпак. Упра-витель, пересміявшись:

— Ось як нагодуємо ми тебе кашею, то будеш дякувати й за кухаря.


Раптом одчув Тарас, що він — зв’язаний, і не зараз, а давно вже. Спробував борсатись — аж на ньому залізні ланцюги. Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міня-ють, в карти програють… Раніш ці розмови не дуже вра-жали хлопця — хотілось радощів, і він одганявсь од них, як од мух. Тепер лягли вони на нього всією страшною своєю вагою. Раб… невільник, довічний попихач. Не минеш того, не викрутишся. Сонце йому отьмарилось, і світ потемнів, почорніло якось село, небо синє — і те помарніло… Прощай, малярство, Оксана, все… Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура. Стрепенувся, і в грудях забилось, в голові замутило. Коли так… Тарас чув, що багато панських людей то там, то там не видержували панщини і накладали на себе руки. Тільки дарма він рівняв їх до себе. Коли він прибіг до глибокого ставу і став над ополонкою, ноги в нього затремтіли, і якась невідома сила, здалося — Оксана, так турнула його од ополонки, що він летів від неї необзір, аж спотикався. Перед очима встали затурбовані, злякані обличчя сестри Катерини, Оксани, що, здавалося, казали: «Що це тобі, Тарасе!» Пригріло, осміхнулось сонце, як мати, і він одчув, що зв’язаний з ним, із життям, такими мотуз-ками, що ніколи не вистачить у нього сили перервати їх…

Примарилось, як темного вечора зіходить над селом золота зоря…

Хтось шепоче:— Це твоя… а ти, дурний, хотів…Натовпом плинули думки.Пригадалось малярство, мрії, і з нутра стала підійматись

якась могуча, міцна сила, що прагне боротьби… та гаряча, таємна, невиразна надія, що з нього щось вийде… мусить вийти… «Тарасе, що це тобі прийшло в голову… Тебе ж на щось буде треба!» Шевченкові стає соромно сестри, Оксани, себе самого… і він починає виправдовуватись: «Та то я так тільки, спробувати, як воно…»

Сонце пригріло, поцілувало хлопця. Засміявся… Він сів на перила гребельки і заплакав.

«Важко жити, а як же хочеться жить…»

павло григорович тичина (1891–1967)

Павло Тичина народився в селі Піски на Чернігівщині в родині сіль-ського дяка і вчителя «школи гра- моти». Дитинство його пройшло у злиднях і нестатках. У сім’ї Тичини росло дев’ятеро дітей, тому Павлу-севі з дитинства довелося заробляти на шматок хліба.

Початкову освіту хлопчик здо-був у сільській школі. Від своїх од-нокласників він відрізнявся музич-ними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його учителька — Серафима Миколаївна Морачевська. Вона не раз бувала в Тичин. Порадившись зі своїм ко-легою — вчителем школи грамоти

Григорієм Тимофійовичем, Серафима Миколаївна організувала у себе вдома аптеку для людей, бібліотеку і хор при школі.

Усе своє життя Павло Григорович ніс у серці велику шану до своєї першої вчительки. Серафима Миколаївна також високо цінила свого учня. Помираючи, вчителька просила, щоб у труну поклали малюнки Павла, які він їй подарував.

Подальшу освіту хлопець здобував у Чернігові, де пройшли майже всі його «учнівські роки»: співав у монастирському хорі, у світському хорі хлопчиків в Народному домі, навчався в бурсі та семінарії, навіть керував семінарським хором. Тут познайомився з Грицем Верьовкою, який згодом став відомим композитором і керівником хору.

Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання в Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом.

Твори П. Тичини для дітей виходили в багатьох збірниках і окре-мими книжками. Для дошкільнят надруковано вірш «А я у гай ходила», збірку «Хор лісових дзвіночків». Для дітей молодшого шкільного віку поет написав казки «Івасик-Телесик» і «Дударик».

Прекрасний знавець рідного слова, П. Тичина постійно вивчав мови інших народів. Він досконало володів російською, болгарською, вірмен-ською, французькою, турецькою мовами, багато перекладав.

77 років прожив Павло Тичина. Були на його шляху і горе і радість, високі духовні злети і болючі падіння, здобутки і втрати. Про все те можна прочитати в його записах та нотатках, спогадах друзів-літераторів, науковців, у його численних поезіях.

Помер Павло Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Поховано його на Байковому кладовищі.

345Павло Тичина. «Не бував ти у наших краях!»

Павло Тичина

не БУвав ти У наших КраЯх!

Не бував ти у наших краях!Там же небо — блакитні простори…Там степи, там могили, як гори.А веснянії ночі в гаях!..Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б’ється і б’ється в грудях…Не бував ти у наших краях.Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —Єсть там люди — й зросли у степах, Що не люблять, не вміють ридати.Що не можуть без пісні і нивки зорати!Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —Не бував ти у наших краях.



Гаї шУмЛЯть

Гаї шумлять —Я слухаю.Хмарки біжать —Милуюся.Милуюся-дивуюся, Чого душі моїй так весело.Гей, дзвін гуде —Іздалеку.Думки пряде —Над нивами.Над нивами-приливами, Купаючи мене, мов ластівку.Я йду, іду —Зворушений.Когось все жду —Співаючи.Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий.Щось мріє гай —Над річкою.Ген неба край —Як золото.Мов золото — поколото, Горить-тремтить ріка, як музика.

347Павло Тичина. «Блакить мою душу обвіяла»


БЛаКить мою ДУшУ оБвіЯЛа

Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав Добридень я світу сказав!Струмком серед гаю як стрічечка.На квітці метелик мов свічечка.Хвилюють, маюють, квітують поля Добридень тобі, Україно моя!

Євген пилипович гуцало (1937–1995)

Народився Є. Гуцало в селі Ста-рому Животові на Вінниччині в сім’ї вчителів. Батькам доводилося пере-їжджати з однієї сільської школи до іншої, й малий Женя вдосталь на-дивився розмаїтої подільської при-роди, наслухався щирих і співучих подолят. Батько викладав україн-ську мову і літературу, а мама — хімію і біологію.

Коли Євген навчався в 6 класі, один із перших його віршованих тво-рів під назвою «Червоний прапор» вмістила шкільна газета, що викли-кало страшенну гордість хлопця. Про своє дитинство письменник розпові-дав у багатьох оповіданнях, у тому

числі в повісті «Сільські вчителі», «Шкільний хліб», «У гаї сонце за-цвіло». У 1959 р. майбутній письменник закінчив Ніжинський педаго-гічний інститут ім. М. Гоголя, але мріяв стати журналістом, тому якийсь час працював у редакціях газет, видавництві «Радянський письменник», а згодом повністю присвятив себе письменницькій діяльності.

Активно друкуватися почав у 1960 р., а через два роки вийшла перша збірка його оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критики й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходили нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін.

Значну частину творчого доробку митця становлять твори для ді-тей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удосто-єні Державної премії України імені Т. Шевченка. Дитяча проза Є. Гу-цала характеризується особливим, тільки йому властивим поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчать цикл «Оповідання з Тернівки» (1982) і книжка «Княжа гора» (1985).

Він був одним серед тих, які обрали не продажну славу, улесливість і матеріальні набутки шляхом брехні, мовчання, закривання очей на дій-сність. Він обрав — слово. Правдиве, болюче, підсвідоме.

Є. Гуцало був і поетом, і дослідником. Перебуваючи на засланні, він досліджував історію, культуру російського народу.

Не стало Євгена Гуцала — і земля осиротіла ще на одне соковите і влучне слово.

349Євген Гуцало. «Лось»

Євген Гуцало

Лось

Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималю-валася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широ-кими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя.

Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава; їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур. Він те знав, однак це не заспокоювало, і тривога в крові, спершу слабка і майже невловна, дедалі густішала, й від того шкура на грудях здригнулася раз, а потім іще. Струмінь вітру доносив запах річкової криги, у ньому жив дух примерз-лого болота, долинало шарудіння прив’ялих стеблинок, які пускалися вскач по впалому листю, але над усім цим линуло знеможене, схоже на зітхання порипування гіл-ляки.

Лось був старий самець, уже звик до заповідника, у який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його під-годовують. Але те недуже тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі, про небез-пеки, які там на нього чекали, і лось зрушив із лежбища, а потім і побіг. Чим далі біг, тим більшим сповнювавсь ост-рахом, і хоча нічого вже не чув, крім приглушеного поцо-кування своїх ратиць об землю, ще довго не зупинявся. Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній, ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари. Лось поминув ялинник, потім байрак, і коли опинився серед примарно-млявого світла, яке випромінювали стовбури беріз, то зупи-нився і, задерши голову, намагався вловити той шум, який гаснув за ним. Вгамувавшись, лизнув язиком припорошену


снігом землю, а потім неквапно попрямував до галяви, на якій любив найчастіше бувати.

Поляна ця, подзьобана струхлявілими пеньками, викру-жилася край осичняка, трохи на згірку. Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава, що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини. Тепер поляна пустельна, як і все навколо; лось застиг нерухомо, втупившись круглими очима в стіну лісу попереду себе, — якраз туди, звідки завжди сходить сонце. Помалу лось заспокоювався. Так стояв, а навкруги, розви-дняючись, світліло, виразніше малювались осики, повітря між ними глибшало й прозорішало, і тиша з настороженої й сліпої ставала спокійна й осмислена, в ній уже не чулось того страху, що донедавна. Лось сподівався побачити схід сонця, і коли під його променями забронзовіли верхівки, коли віття скупалося в його усміхові, то лось наче аж полегшав, ще більше пострункішав, і в очах появився золо-тавий сплеск, який надав їм виразу одвічного розуміння життя природи і її таємниць. Ще трохи постоявши, поба-чив біло-рожевий диск, який спливав на пустелі зимового чистого неба, — і гойднув розлогими рогами, — так, наче вітав його.

Проте, коли йшов до річки, раптом знову вчулося жа- лібне поскрипування гілляки, і лось, який уже встиг за- бути про нього, знову захвилювався, знову насторожився, а в ногах прокинулося бажання бігти й тікати. Але пере-боров себе і донизу спускався повільно, хіба що частіше й сторожкіше озирався довкола. Вітер, як і перше, дув із залужжя, він був просякнутий холодом та запахом сіна, що в стіжках стояло на правому березі. Стежечка ледь про-топтана — по ній почали ходити не так давно, — і лось принюхувався, чи не пройшов по ній вовк, або лис, або людина. Але потім тільки вчорашні сліди ворони та ще осто-ронь — ямки од заячих ніг. Спустився на берег. На тому боці, ген під обрієм, примостилося село, а над ним посота-лись угору сірими верболозами дими з коминів. На далекий горб пнуться санки однокінь, ось вихопились на маківку — та й спливли по той бік…


Коли лось ступив на лід, то під ним приглушено торох-нуло, а далі, коли йшов до ополонки, щоб напитись води, тільки сполохано поохкувало. Краї ополонки розсипчасто іскрились, а вода, затягнута тремткими скалками льоду, була схожа на застигле блакитне шумовиння. Вгадувалась причаєна глибина річки, її течія, що не вгамовується й під кригою. Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води, — і цієї миті річка під ним затріщала. Він усіма чотирма ногами спробу-вав одштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і лось вжа-хано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Не раз конвульсивно здригнувся тілом, вкладаючи всю силу і весь відчай у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. На мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига знову тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров’янистим смутком, аж горіли червоним розпачем. Ще раз спробував вирва-тись, але вдалося однією ногою, — друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці закров’янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою.

Лось відчував, що так йому не вирватись. Схоже від-чуття уже приходило до нього — саме тоді, коли восени, в чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслі-дувати вовча зграя. Вовки ось-ось мали вчепитися за нього, він уловлював подих смерті і втікав тільки тому, що не міг зупинитись. Тоді його врятували мисливці, вони якраз наї-хали з міста і, нічого не вполювавши, сіли вечеряти. Почули погоню, посхоплювались і, пропустивши мимо себе загна-ного лося, зняли безладну стрілянину по вовчій зграї… Річ-кова течія була на вид не така страшна, як вовки, мчала не так швидко, не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим


більшу розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти лід лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Збирався до свого вирішального кидка і, коли знову не пощастило, лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що пробуватиме безперервно, поки дихатиме.

Два хлопчаки вийшли з лісу на берег і зупинились. Приїхали по хмиз, і їхня смирна конячина залишилась на узліссі, а вони вирішили подивитись на річку, чи трі-щить на ній лід, чи скоро рушить. Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда. Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору, од тієї втікаючої далини, яка сягала аж за потойбережні горби. Не зразу й зауважили ополонку, бо була майже непомітна, якби лось знову не спробував вискочити на лід.

— Собака купається, — сказав менший брат. Старший, мабуть, і не глянув би в той бік. Але зразу ж подумав: який це собака міг залізти в ополонку, щоб купатись?

— Де? А-а… — Пильно примружився, і його зіркі очі помітили гіллясті роги. — То лось…

Ще не встигли й здогадатися, що там могло трапитись, а тому деякий час стояли на місці і обмірковували, як лось міг потрапити в воду. Та коли він заборсався, а потім надовго притих, підберезники втямили, що з ним сталося. Старший майнув до саней по сокиру, а молодший повільно пішов уперед, боячись сам підійти до лося перше, ніж наспіє брат.

Лось уже зовсім знесилився і байдуже спостерігав, як наближаються діти. Усе нижче осідав у воду, і роги похили-тувались над крижаним місивом, як незвичайний кущик. Під цим кущиком червоний розпач трохи вгомонився, але був тепер такий безмежний, що очі для нього були замалі, і той розпач струменів із них увсібіч. Спершу діти не знали, як до лося підступити, щоб і самим не провалитись. Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира


в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, проклада-ючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не зна-ючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках. Лось не боявся людей. Він стежив за їхньою роботою, і по його тілу подеколи пробігали дрижаки, ніби йому було дуже морозко або ж знову хотів спробувати вискочити, але сили покинули його. Мабуть, спочатку нічого не розумів у тій роботі, та коли канал ще більше наблизився до берега, його очі засвітилися тямою, і тепер поводився смирно, вже не кидався, а тільки чекав.

Заскучавши сама, з лісу вийшла їхня гніда конячина, тягнучи сани, й поволеньки потюпала до річки. Вона зупи-нилася віддалік і, помахуючи хвостом, спостерігала. Потім ще пройшла трохи вперед. Менший підберезник помахав кулаком і крикнув:

— Ти теж хочеш провалитись?!Обидва брати й не думали про те, що весняна крига —

зрадлива, не зважить і на те, що вони рятівники.Старший ще рубав, коли лось відчув під собою мілке

і, вперто гойднувши головою, вискочив передніми ногами на лід, а потім уже й задніми. Аж захитався і, розкарячив-шись, ось-ось, здавалось, впаде. Обидва підберезники диви-лися на нього з недовірою — ого, який великий, і тепер, коли він виліз, жодному з них не вірилося, що такий міг втопитись. Вони безпорадно усміхалися, їм хотілося піді-йти до нього ближче, але діти не наважувались.

Лось обтрушував з себе воду й скалки льоду. Зітхнув на повні груди, пирхнув — та й подивився на дітей. Його очі все ще були червоні од недавнього розпачу. А потім лось пішов. Карячкувато ставлячи ноги, ніби все ще побоюю-чись льоду, накульгуючи, вийшов на берег, ще раз озир-нувся на річку, захоплюючи своїм зором і залужжя в сріб- листому серпанку, й дітей, які все ще зачаровано диви-лися на нього, не вірячи, що допомогли врятуватися цьому великому звірові, й легенько почвалав до лісу. Гніда коня-чина з непорозумінням дивилася йому вслід і стригла ву- хами.


Коли пролунав постріл, то лось деякий час ще біг упе-ред, а потім спіткнувся, ніби натрапив на корч. Діти спо-чатку й уваги не звернули на постріл, але коли лось упав на сніг, вони зрозуміли, по кому стріляли. Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось. Обидва думали, що не встигнуть вони добігти, як лось підведеться, знову неспішно почвалає до лісу, що не було ніякого пострілу, — проте лось не вста-вав. Лежав на боці, відкинувши ноги, і тепер здавався ще більшим. Просто не вірилося, що такого звіра можна звалити пострілом, як перед цим не вірилося, що може потонути. На шкурі ще блищала річкова вода, до шерсті поприлипав сніг, а здуховина, не розгарячіла од бігу, про-валилась і навіть не парувала. Голова лежала так, наче він прислухається до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик.

Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми. Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці руш-ницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захи-щатись. На губах у нього запеклась біла смага, — мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання.

— Га? — обізвався дядько. — Ну як?..Радість на його обличчі змагалася з настороженістю,

і воно бралося то темними, то світлими спалахами.Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати

очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це.

— У-ух, — видихнув Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги.

Але діти все ще не вірили, що лось мертвий, а тому уважно приглядалися, щоб не прогавити тієї миті, коли ворухнеться, щоб звестись на ноги.


— Це з заповідника, — нарешті обізвався молодший підберезник.

— Заповідник далеко звідси, — відповів дядько. — Сюди з заповідника лосі не бігають.

— Це з заповідника, — знову повторив менший. Дядько почав гніватись:

— А вам яке діло?— Ми його з води вирятували, — сказав старший брат

і ненависним поглядом уп’явся в підпалкувате обличчя.— О-о, він однаково був би втопився!.. І вже втопився

був, так? Скажете, що втопився, а пощастило витягти нежи-вого.

— Ми його врятували, — знову повторив старший брат, і лице почервоніло так, наче з нього ось-ось мала бризнути кров.

— Ану замовчіть мені, — ще дужче розгнівався дядько, — бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м’яса, не скривджу.

Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней.

— І роги вам віддам, — крикнув услід дядько. Вони й не обернулися, тільки наддали ходи.

— Роги віддам! — ще гукнув дядько.Коли брати вдарили по гнідій своїй конячині, то дядька

наче щось тіпнуло. Спочатку повільно ступив один крок, другий, — а потім і побіг навздогінці.

— Роги віддам! — кричав, захлинаючись, ніби вони не чули.

Шпичак давно вистежував того лося, — він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посмію-вався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід. Але лось виявився дужий і життєлюбний, а діти — вперті й невідступні… Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні, — в цьому не сумнівався. Але куди ти його поді-


неш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в опо-лонці — далеко, не зрушиш. Але якби міг затягти й уто-пити — ні хвилі не вагався б. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля.

Проте лось і не ворухнувся. Припав до землі, всім вели-ким тілом прислухаючись, чи далеко ще весна, а роги стри-міли над снігом диким розложистим кущиком, який також, мабуть, чекав на весну, щоб зазеленіти, хоча це йому вже не судилося ні тепер, ні в майбутньому.

Налетів вітерець, запорошив білим пилом, гойднув сухим бадиллям, але роги й не сколихнулися.

357Євген Гуцало. ««Зірка»»


«зірКа»

Із коромислом по водуаж до моря зірка ходить.Коли зірка йде по воду –весело сміється,коли зірка йде з водою –срібло з відер ллється.

Срібна зірка йде з водою,срібні в зірки руки,ллється чисте срібло з відерна ліси та луки.

Ллється чисте срібло з відерна маки й калину,на заквітчану у місяцьсрібну Україну.



чарівниКи

Ніч — велика чарівниця!Зчарувала звіра, птицю,зчарувала всіх людей —не побачиш їх ніде.

Не побачиш вітра в полі,ні тополю на роздоллі,ні метелика, ні бджілку,ні в цвіту вишневу гілку…

Ранок — все відчарував:сині квіти поміж трав,і метелика, і бджілку,і в цвіту вишневу гілку,і баского вітра в полі,і тополю на роздоллі,всіх людей,і звіра,й птицю!..

Ніч — велика чарівниця,та ще більший чарівникранок — щирий трудівник,що і сам трудитись звик,що до праці всіх розбудить —хай то птиці,звірі,люди…

Два оці чарівникив світі цім живуть віки.

359Євген Гуцало. «Журавлі високі пролітають»


жУравЛі висоКі проЛітають

Журавлі високі пролітають,ледве видно птахів із землі.Журавлів я з вирію стрічаюі прошу перо у журавлів.

Ставши над Дніпром зеленооким,ставши над усміхненим Дніпром,я прошу перо у них високе,піднебесне в них прошу перо

хай з небес перо високе кинуть,хай мене благословлять крилом,щоб писалось слово журавлинежуравлиним з вирію пером.

Щоб воно до вирію літало,журавлиний звідало політ,та завжди із вирію верталодо святої отчої землі…

максим тадейович рильський (1895–1964)

Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року. Син дворянина, українського ін-телігента, який втратив польські родові корені, неписьменної се-лянської талановитої і співучої дів-чини з села Романівки, він увібрав у душу найкращі риси своїх бать-ків. У сім років Максимко напи-сав свій перший вірш «Прошак». За змістом віршик простий, наїв-ний, але з нього видно, яким зрос-тав майбутній поет, тому що ці незграбні рядки сповнені співчут-ливості, доброти і людяності.

Навчався Максим у приватній гімназії відомого київського педагога Володимира Науменка. Хлопець рано починає віршувати, а у 1910 р. виходить його дебютна збірка «На білих островах».

З 1915 р. М. Рильський — студент Київського університету, медич-ного факультету, через два роки продовжить навчання на історико-філологічному, але революція, Громадянська війна змусить його пе-рервати освіту і переїхати в село, де він вчителюватиме у початковій школі; поет пробув в с. Вчорайшому, потім у рідній Романівці аж до осені 1923 р.

Репресії також не обминули Рильського: 1931 р. він півроку пробув «під слідством» в Лук’янівській в’язниці Києва, доки не був звільнений «за відсутністю достатніх даних для обвинувачення й суду».

У роки Великої Вітчизняної війни Рильський перебував в евакуації, спочатку в Уфі, а потім у Москві.

Творче відродження поета припадає на добу 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті М. Рильського — «Троянди й виноград», «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959) та ін. — гідно завершують його творчу біографію.

За видатні заслуги в розвитку науки і культури Рильського було об-рано академіком АН УРСР, а згодом і АН СРСР. Він очолював Спілку письменників України (1943–1946), був директором академічного інсти-туту мистецтва, фольклору й етнографії.

Максим Рильський — один із найвидатніших в українській та сві-товій літературі майстрів художнього перекладу. Особлива увага відда-валася поезії з переважно трьох літератур: російської, польської, фран-цузької.

Помер М. Т. Рильський після тяжкої хвороби 24 липня 1964 р.

361Максим Рильський. «Дощ»

Максим Рильський

ДоЩ

Благодатний, довгожданий,Дивним сяйвом осіянний,Золотий вечірній гістьВпав бадьоро, свіжо, дзвінкоНа закурені будинкиЗголоднілих передмість.Відкривай гарячі груди,Мати земле! Дощ остудить,Оживить і запліднить, —І пшеницею й ячменемБуйнимповівом зеленимБілі села звеселить.

1925 p.



ЛюБи прироДУ не ЯК симвоЛ

Люби природу не як символДуші своєї,Люби природу не для себе,Люби для неї.Вона — не тільки тема віршаАбо картини, —В ній є висоти незміриміЙ святі глибини.У неї є душа могуча,Порив є в неї,Що більший над усі поривиДуші твоєї.Вона — це мати. Будь же сином,А не естетом,І станеш ти не папіряним, —Живим поетом!

363Максим Рильський. «Осінь‑маляр із палітрою пишною »


осінь‑маЛЯр із паЛітрою пишною

Тихо в небі кружляє, Все осипає красою розкішною.

Там розсипа вона роси сріблисті,Там тумани розливає,Ліс одягає у шати барвисті.

Ліс обливає кольорами,Ніжно сміється до вітру, Грає цілунками з ним переливними.Фарби рожеві, злотисті, червоні,Срібно-блакитне повітря…Ніжні осінні пісні тиходзвонні!

микола степанович вінграновський

(1936–2004)

Микола Степанович Вінгранов-ський — поет, прозаїк, кіноактор, кінорежисер, сценарист — наро-дився в місті Первомайському на Миколаївщині.

У школі вчився добре. Успішно закінчив Первомайську середню школу № 17. Мріяв вступити до те-атрального інституту, бо дуже вже хотілося стати артистом.

Так у 1956 році Микола Він-грановський став студентом. На-завжди запам’яталася юнакові зу-стріч з Олександром Довженком. Великий митець забрав Миколу Він-грановського на навчання до Всесо-

юзного державного інституту кінематографії в Москву, допомагав сту-дентові не тільки порадами, а й матеріально.

Після закінчення інституту М. Вінграновський розпочав свою ро-боту на Київській кіностудії ім. О. Довженка як актор, режисер і сце-нарист.

Писати вірші почав у студентські роки, а 7 квітня 1961 року «Літе-ратурна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Ми-кола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надру-ковано аж п’ятнадцять віршів молодого автора.

Перша поетична збірка «Атомні прелюди» вийшла в 1962 р., а через п’ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій».

У дитячу літературу М. Вінграновський прийшов на початку шіст-десятих років, коли в журналі «Ранок» з’явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи піз-ніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ра-нок», «Літній вечір» та ін.

М. Вінграновський активно працює і в прозі, яку почав створювати давно, майже одночасно з поезією. З-під його пера вийшли книжки по-вістей та оповідань «Первінка», «Сіроманець», «На добраніч» та ін.

26 травня 2004 року на 68 році життя серце видатного письменника, кіноактора і режисера, лауреата Національної премії України ім. Т. Шев-ченка, премії Фундації Антоновичів (США), літературної премії «Бла-говіст», премії ім. В. Вернадського та О. Довженка, заслуженого діяча мистецтв, одного зі славної когорти поетів-шістдесятників Миколи Сте-пановича Вінграновського перестало битися.

365Микола Вінграновський. «Перша колискова»

Микола Вінграновський

перша КоЛисКова

Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока.В теплих снах ідyть в поля жита, І зоря над ними йде висока.Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо.За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої.Спи, моя дитинко, на порі.Тіні сплять і сонна яворина…Та як небо в нашому Дніпрі, Так в тобі не спить хай Україна.Хай вона не спить в тобі повік, Бо вона — для тебе і для світу…Люлі, мій маленький чоловік, Капле сон сріблястий з верховіту…



«БаБУнин ДоЩ»

Бабунин дощ, на клямці цяпота,І стежка в яблуках вже стежкояблуката,З котяри — іскри! З м’яти — чамрота!Пускає бульби на порозі хата…Іде хтось темним садом-заховайсь!Іде, й стає знадвору за стіною,І мокро дихає над мокрою губою;Як звуть його?Чи взагалі він звавсь?Хто він такий в залатанім кожусі,В кожусі, а хапає дрижаки?..Попискують пташата в його вусі,І в бороді дрімають їжаки.Одне — сов’яче око, друге — вовче,Рука — крило, друга рука — весло,Упівобличчя день, а пів-обличчя з ночі,На голові посріблене сідло,Де ж кінь його? У торбі кінь, я знаю.Порожню торбу він би не носив…Стоїть, і передихує, й чекає,Мабуть, насправді вибився із сил,Бо хто ж то знає, скільки йому роківІ скільки він живе тисячоліть?..Прийшов під нашу хату ненароком,Прийшов перечекати і стоїть:Зайти чи ні до нас, до бульбохати?..З ноги на ногу ось переступив,Щось наче хтів було мені сказати,Та садом знов почапав у степи…

367Микола Вінграновський. «Сама собою річка ця тече»


сама соБою річКа цЯ тече

Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня.Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще.Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем.Цвіте над нею небо здоровенно Солодкими хмаринами з дощем.Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді я бачу, коли сплю.Я річечку оцю в городі в нас під кленом Як тата й маму і як мед люблю.



сіроманець

ПовістьВночі прийшла осінь, і вовк хмукнув на сизий лист

ожини, хмукнув і сказав: «Ого-го!». Тоді він підняв лапу і лапою вмився. Промив очі, пострушував з себе листя, послухав свист синиці і знову ліг.

— Далеко, — сказав він собі. — А навіщо?Потім вовк заспівав. Він співав тихим старим голосом,

і така дорога лежала за ним, що аж за Одесою і за Єгип-том виднілася кожна бадилина. Вовк лежав між грибами, очима у поле, і над ним по листочку опадав ліс.

Звали його Сіроманцем, і він був найстарішим вовком на світі. Все своє Сіроманче життя він водив зграю. Молоді вовки з лісів і яруг мріяли пройти в нього бойову вовчу стратегію і тактику. Він снився молодим вовчицям. Не один кінь з передсмертним кривавим хрипом падав на траву чи на сніг од зубів Сіроманця.

Його проклинали конюхи та пастухи. Коли ж нічого були їсти і вовк пересиджував день або й три на болоті чи в чага-рях, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости.

— Не здохнете! — казав їм вовк. — Вам аби їсти! Лягайте та спіть. У мене самого живіт — аж можна почухати його крізь спину!

І зграя мовчечки лягала.Отоді вовк ставав на великий піст. В таку пору він

любив, як цвітуть будяки, їхні малинові голови під лас-тівками, навпроти хмар нагадували вовкові рясну велику кров, і він, засинаючи, медово позіхав.

Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарю-вала в його очах. Один лише нюх водив його по світу, і каш-ляти вже почав, і снився йому щоночі єдиний сон: срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами в землю, і снився він собі сам.

369Літературні казки. Микола Вінграновський

Свистіла уві сні синиця, хропли миші в норах, і зда-леку запахло кіньми. Сіроманець здув прилиплий до носа листок, встав і пішов на кінський той запах.

За лісом при горі-долині миготіло село. Від села охляп на коні їхав Василь Чепіжний. Кінь крутився під ним, хара-пудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі.

Сіроманець похлебтав з калюжі води, лугом відбіг від лісу і від дороги, заліг за копицею сіна. Нанюхав у сіні кілька мишей, підснідав ними і знову виструнчив носа в спину Василя Чепіжного та його коня.

Чепіжний в’їхав конем у мокрий ліс. Сіроманець пово-леньки на старих своїх лапах рушив за ними.

Чепіжний наставив вуха на лісову невідомість, сплиг-нув з коня, перекинув рушницю з руки в руку, повів коня стежкою, вивів його на галявину, прив’язав до сосни, а сам відійшов і заліг у ямі.

Сіроманець заліг і собі позаду Василя Чепіжного і його коня. Вітер дув Сіроманцеві в ніс. Вітер гостро пахнув конем, але між конем і Сіроманцем лежали Чепіжний та його рушниця.

Щось хряснуло в соснах! Василь зняв картуза і задихав у нього. Кінь затрусився, застриг вухами і ліг на землю.

— Не лягай! Не лягай на землю! — зашепотів коневі Василь Чепіжний. — Встань! Встань і пахни!

Знову щось мокро хряснуло в лісі. Рушниця в руках Василя Чепіжного сіпнулася на той хряскіт, око завмерло на мушці.

Кінь не вставав, дрібно тремтів, падали краплі на нього, і від кожної краплини він здригався, як від пострілу.

«Старе і хворе! — подумав про свого коня Чепіжний. — Чом він тебе не з’їв, коли ти ще було молоде!.. То вже лежи, а прийде — на цей раз я його неодмінно укохкаю!»

Свиснула синиця, її порожній осінній свист не сподо-бався Чепіжному. Посіяв дощ.

Чепіжний одягнув картуза і ліг щокою на курки. Так вони і лежали: кінь, Чепіжний, а поза ними вовк. Вовк звівся на лапи.


Не встиг Чепіжний ойкнути, як вибита з його рук руш-ниця полетіла в кущі і Сіроманець задихав йому в покрап- лену дощем горлянку.

Скочив на ноги кінь, хилитнув сосною, заіржав, віді-рвався, повалив один кущ, другий — Сіроманець побіг було за ним, проскочив галявину, але повернувся до Чепіжного.

Чепіжний світив сірник по сірникові, задкував лісом від Сіроманця, відмахнувся патронташем, ускочив в болото, у воду, в мочарі — Сіроманець спокійно ішов за ним.

— На, на, все, що хочеш, на! — викидав під ніс Сіроман-цеві Чепіжний із торбини хліб, бринзу, патрони викидав. Сіро-манець загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі.

Перед оком Чепіжного на воді тихенько кипів осінній дощ, за осокою сірів Сіроманець.

— Замерзаю! — кричав Чепіжний крізь дощ над водою. — Пропаду! Пропадаю! Гав! Гав! Гав! — загавкав Чепіжний до Сіроманця і люто рушив з води на нього. — На мене — їж! Жери мене! Зжери мене, як ти з’їв мою козу Восьмого березня! Я перебив твою зграю і вовченят перебив, я!

Чепіжний вигрібся на берег, плюнув у руки і кинувся на вовка.

Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…

Мрячив дощ, при горі-долині миготіло село, гуркотів у небі високий літак.

Прилетів вертоліт. Порозганяв на вигоні курей і сів перед вікнами села — Сашко побіг і собі подивитися. З вер-тольота вилізло шестеро дядьків з рушницями та патрон-ташами, до них від контори почвалав з обмотаною шиєю Василь Чепіжний.

— А ви думали — що?! — бухикав щасливий Чепіж-ний. — Він причаївся тут, у нашому лісі, до ранку держав мене по шию в воді, мало я дуба не врізав! А тут ще зуб роз-болівся… Коли б не зуб, то я сам би перегриз йому горло! Я вже йому й коня прив’язав до сосни, коли ж чую: на руш-ницю мою хтось тільки плиг із кущів, мах — і рушниця летить, наче її й не було у моїх оцих-о руках! Дивлюсь, а він уже стоїть переді мною, як грім. Зуби не зуби, а метрові

371Микола Вінграновський. «Сіроманець»

кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров’ю. Тоді він лапою обмацав мої кишені, зняв з оцієї ось шиї торбу з хлібом і каже, прямо-таки так і каже: «Руки вгору!» Що робити? Піднімаю. Стою. Злякався. Він обли-зався і гарчить далі: «Кажи спасибі, що я сьогодні не голод- ний. Але затям: доїм усіх ваших коней, візьмуся тоді за вас і ваших дітей, а тебе, Чепіжний, першого з’їм! Марш з мого лісу!» Я задки-задки, руки болять, дощ у рукави наливається, отак і відступаю, а він іде, хліб мій жує, пожує і виплюне — не голодний! Дивлюсь: позаду мене вода, озеро. Хотів я озеро обійти, дорогою задкувати, так він до мене тільки — плиг! Та лапою по морді мене тільки — лясь! «Лізь, — каже, — у воду, Чепіжний, бо з’їм, хоча я сьогодні і не голодний». Що робити? Лізу. Стою по шию. Руки над головою, рукава повні дощу, ллється, одним словом, вода згори і зсередини, кругом вода. А він сідає на березі, обмотується хвостом і починає, ви вірите, співати «Закувала та сива зозуля»…

— Може б, вам, Василю Дмитровичу, лягти, ну, не в лікарню, а так десь удома та відпочити? Півночі просто-яти по шию у воді — так і до пропасниці недовго… — ска-зав хтось із мисливців.

— А що, я щось не те сказав? — визвірився Чепіжний. Потім пожував шнурка від вуха шапки (сьогодні він був у шапці), трохи заспокоївся. — Правда, я зранку добряче випив, та як і не вип’єш після такого потопу?

Сашко бачив, як біжать від своїх хат Шевчук з Побі-гайлом, вимахують рушницями і просто руками, підбігають до гурту, і вся ця рушнична армія заходить у контору.

Сашко і собі хотів було зайти, але сторожиха баба Майя не пустила:

— Іди-но краще вроки вчи, а то скажу батькові!Сашко ще раз обійшов вертоліт. Вертоліт нагадував

Сашкові великого пуголовка.«Тепер пропав Сіроманець!» — подумав Сашко, і йому

і стало сумно біля цього пуголовка. На подвір’ї стояв «газик»: батько приїхав на обід. Мати з рушником через плече зливала батькові на руки.

— Тату, прилетіли!


— Хто, синочку?— Аж з області. Може б, ти зараз сходив до них та що

сказав? По Сіроманця прилетіли! А це ж то нечесно — він один, а їх онде скільки! Тату, вони з дядьком Чепіжним у конторі, сходи!

— А що їм тато може сказати? — Мати подала бать-кові рушник.

— Як то що? — здивувався Сашко. — Татко — голова колгоспу!

— А Сіроманець — то вовк!— Вовк, мамо, вовк!— Він не колгоспівський, і тато за нього не відповідає.— Тату, так? — Сашко мало не кричав. — Раз він не кол-

госпівський, то чий же він, і що, його треба, виходить, убивати?

— Та не знайдуть вони Сіроманця, синочку. Сіроманець найхитріший вовк у світі, — сказав тато.

— А зграю його ж перебили і вовченят! Сам дядько Василь премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив.

— А ти, Сашко, забув, — обізвалась від столу мати, — скільки Сіроманець коней та овець переїв?

— Скільки? От скажи, тату, скільки?— У нашому колгоспі — нічого. Правда, козу дядька

Чепіжного…— Так, — шаленів Сашко, — козу з’їв. Бо дядька Чепіж-

ного Сіроманець не любить. Дядько Чепіжний на нього ями копає по лісосмугах. А коли пропала вівця, то всі звернули на Сіроманця. А Сіроманець її в очі не бачив.

— Побігайло відшкодував: заплатив штраф, — сказав батько.

— Тоді хто з них вовк — Сіроманець чи дядько Побі-гайло, що на своїх іменинах ту вівцю з’їв?

— Дався тобі цей вовк, — сказала мати, — і що ти з нього робиш святого?

— Так він живий, мамо, і йому треба жити. А потім — на те він і вовк: не буде ж він їсти манну кашу, як я, і ніхто не пече йому і не варить.


— Це у твого вовка голова не варить: загнав дядька Чепіжного в холодну воду по шию. Тепер хай тікає, куди очі бачать!

— Та не впораються вони з Сіроманцем, — знову ска-зав батько. — Доки вони там гомонять у конторі, Сірома-нець накивав п’ятами — не то вертольотом, ракетою його не доженеш. Іди, сину, до школи, бо спізнишся.

До школи Сашко ходив далеченько. До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежкою, лісом. Лісом, потім трохи полем, за полем починався райцентр, а в ньому скраєчку стояла Сашкова триповерхова біла школа.

Сашко пройшов ліс, вийшов у поле, як почув стреко-тіння вертольота: півколом, низенько над лісом він летів на Сашка. Сашко чи злякався, чи що, але сів на землю і при-крився портфелем: над Сашком пролітало однооке обличчя Чепіжного, воно швидко летіло туди, у степи, у яри, за Буг, до лиманів. Сіроманцеві на погибель.

Того дня до школи Сашко не пішов. Він повернувся до лісу, пригарбав листям портфель, щоб не носитися, подивився на срібне павутиння на сучках, на павучків, заліз рукою у низеньке порожнє чиєсь гніздечко, пошарудів у гніздечку опалим листям і — куди б це його піти? — подався до яру.

У яру нічого не росло — боялося весняних вод: з полів саме цим яром летіла весняна вода і могла забрати не те що деревину або кущ, а навіть і п’ятеро вертольотів, коли б вони їй стали на дорозі. Тому яр порожнів і влітку, і восени. Дріботіли по ньому вівці та кози, скубли під молочаєм при-сихлу траву та боялися Сіроманця.

У яру пахло овечим та козячим духом, хоч їх самих давно вже перегнали в інші, ситіші місця. Нагрітий за літо яр дихав Сашкові в обличчя перецвілими будяками. Тихо пливло павутиння, і тоненька хмарина лежала над яром, наче капустяний листок. Сашко приліг на молочай і заплю-щив очі. «Де він є, отой Сіроманець? — думав собі Сашко. — Взяв би та й утік десь в інші краї чи гори, де вовків люб-лять. Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Василя Чепіжного, як він ночами краде в полі солому на мотоциклі: під’їде до скирти, нав’яже на дріт в’язку


соломи, прив’яже до мотоцикла ззаду і тягне, і ніхто не ганяється за Чепіжним на вертольоті! Ніхто! Ні за ним і ні за такими, як Побігайло!»

Вечоріло. Сіре повітря між вечором і ніччю текло собі яром до лісу, і в такому повітрі над Сашком летіла чи то сорока, чи інший хтось. Сашко поплентався до лісу по порт-фель. Поминув сосняк, пішов дубиною; в дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму. Ще по дорозі провів рукою по ліщині, намацав горішок, кинув на зуби: горішок сухо стрельнув під зубами; гойднувся листок на березі, наче подумав, падати йому сьогодні чи почекати краще до завтра.

Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину: а дубом хтось стояв! «Піти глянути чи не йти? А може, воно звір який та ще вкусить? — завагався Сашко. Але вирі-шив: — Чого це я стану його боятися? Піду гляну».

За дубом стояло теля. Відбилося, мабуть, заблудило, не знає куди іти.

— Що, дурнесеньке, страшно?! І їсти хочеш? Ото не треба блудити, — Сашко підійшов до теляти, хотів було почухати за вухом, але рука завмерла: перед Сашком стояв вовк. Сіро-манець. Сашко задерев’янів. Сіроманець тим часом обню-хав його з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя. Сашко потроху відторопів, прийшов до тями і сам сів навпочіпки біля Сіроманця.

Вовк потягнувся до нього мордою і ще раз лизнув Саш-кове коліно.

— Так от ти який лизунчик, а ще Сіроманець, — сказав Сашко і погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом.

Сіроманцеві це, видно, дуже сподобалось, ніхто його так приємно не лоскотав, і він по-вовчому сказав Сашкові: «Ще!»

— А за тобою ж погналися по степах на вертольоті — даром бензин палять! — засміявся Сашко. — А ти ось тут, біля мене! Ти і не подумав тікати, бо ти у мене розумний, вовчику. Пиріжка з печінкою хочеш?

Ліс поночів на очах, і де того портфеля шукати, коли темно? Сашко повзав від дуба до дуба, перегрібав листя — нема. Вовк і собі зачав нюхати під дубами, попирхав у листі неподалік і тихо вискнув: портфель!


Пиріжки з печінкою вовк, видно, любив з дитинства, бо ковтнув навіть не пожувавши.

— Я тобі завтра ще принесу, — сказав йому Сашко, — завтра у мене неділя, увесь день — наш! Але ти мені дивись: з лісу не виглядай. Чепіжний думає, що ти втік з нашого лісу, нехай так думає…

Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Саш-кове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб у глибині темного листопадового вітру…

— Хіба у нашому селі собаки? З ними не те що на Сіро-манця, а й так по вулиці стидно ходити! Котів бояться! Шир-потреб! Ганьба на ввесь світі! — жалівся Чепіжний своїй жінці. — Ну, ти тільки глянь на нашого цього вилупка: криве, ледаче, гуси його скубуть! О, бач, о, всі брови пови-скубували! Геракл!

— Що ти до нього причепився? Таке вже воно й буде.— Це через тебе він не росте!— Через мене? Здрастуй!— Бо ти з ним носишся, дихаєш на нього, щоб і поро-

шина не впала. Молоко грієш! От він і не росте, бо хитрий, думає: виросту — райське життя скінчиться!

Розвінчаний господарем Геракл ображено, але достойно покривуляв з подвір’я світ за очі на город.

— Все! Їду! — сказав Чепіжний, одягнув нового картуза, завів мотоцикла і вискочив на дорогу.

Розвиднілося Чепіжному в Києві. Попитав щось в одного міліціонера, в другого і покотив униз, до Дніпра, на базар.

На базарі припнув на замок мотоцикла до стовпа, а сам заспішив до собак.

Папуг, снігурів, черепах, причандалля рибальське, на- чиння мисливське Чепіжний проминув, навіть не присто-явши. Біля собак він перевів подих, і розчарування потрясло йому душу: де не глянь — продавались самі геракли… Кри-венькі, маленькі, нерозумненькі, богобоязливі.

— І де їх таких тільки клепають?! — підняв одного за вухо, подивився, чи чорно в роті. — Скільки йому? Почому? — і кинув на рядно. — У мене таке вже є!


— А ви обережніше, товаришу, не можете? Коли б вас так підняти за вухо та кинути? — обізвався власник собачки, маленький чоловічок, як і його товар.

— На вухо, підніми! — зареготав Чепіжний.— Патракал!— Хто? — не зрозумів Чепіжний.— Пантагрюель! — добив Чепіжного чоловічок.Але Чепіжний вже не чув, що він Пантагрюель, він поніс

свою обурену душу собачим рядом далі: дрібне та мале, даром не треба!

— Так, — сказав Чепіжний. — Гулятиме Сіроманець до власного скону при такому собачому калібрі.

— А ви, товаришу, може, собачку хотіли?— Де?— Та є тут у мене одна знайома із Сєвєра, із тих широт. —

Плюшевий капелюшок на бабці, зморщені чобітки, зуб золо-тий у роті…

— Така, як оці?— А вам яку треба?— На вовка!— Саме те, що вам треба!Бабця повела Чепіжного вуличками, де пахло капус-

тою і ваксою для черевиків, вивела його на другий поверх, трьома ключами відімкнула двері. Чепіжний мало не задих-нувся: котячий дух був настільки міцний, що Чепіжний завагався йти далі.

— Прошу, прошу, — співала бабця.Чепіжному відкрилася чудесна котяча панорама; коти

сиділи, спали, гралися на підвіконні, на столі, на шафі, навіть один примостився на люстрі.

Зачувши хазяйку, котяче царство позривалося зі своїх місць і зустріло її таким дружним котячим гімном, що Чепіжний затулив вуха.

— Куди ви мене привели? Я ж вам сказав: мені потрі-бен собака на вовка! З котами — я ще такого не чув, щоб на вовків ходили!

— Прошу в сусідню кімнату, — заспокоїла бабця Чепіж-ного.


В сусідній кімнаті біля каміна на кожушині лежала жовто-сіра мрія Василя Чепіжного! Від могутніх лап, могут-ніх грудей до могутньої морди на Василя дивилося те, на чому він, не думаючи, і зробив свій вибір.

Віз її, — а це була вона, — Чепіжний в колясці, як прин-цесу. Кілька разів на автобусних зупинках, де було побільше народу, гальмував, довго пив у буфеті воду, неквапно повер-тався до мотоцикла, проштовхувався крізь захоплений, зди-вований натовп і віз своє щастя далі.

— Дивись! — сказав він жінці. — Вовкодавиха. І скоро цуценят приведе! За півроку виростуть, оточу я з ними Сіроманця, а потім і продам на тому ж базарі в Києві — з руками одірвуть! Налий їй молока.

Сашко задихався і заморився — більше години вони бігли з Сіроманцем лісом до глинищ. Ті глинища були поки-нуті в яру давно. Ніхто не навідувався до них роками. Ще після війни люди возили звідти глину на хати: світло-жовту, червону, брали й білу. Але то було давно. Тепер глинища позаростали шипшиною, глодом, усім колючим, що тільки росло на світі. Туди і привів Сашко Сіроманця.

— Будеш отут жити. Тут тебе ніякий Чепіжний не знайде.З глиняних глибоких нір дихало вогкістю і пусткою.

Сашко вибрав підходящу для Сіроманця нору, розчистив її трохи лопатою, нарвав пирію, настелив, ліг сам:

— Тепло і тихо, і на голову не буде капати.Сіроманець заліз і собі, обнюхав стіни, сів поруч з Сашком.— Поки поживеш тут. А далі будемо думати. Треба,

щоб минув якийсь час. Потроху-потроху я підготую батька, щоб ти перейшов жити до нас додому. Чого ти сам будеш тинятися? Зграю твою перебили, лишився ти сам, справді, як вовк, — будеш жити у нас. На харчі я тобі зароблю, сяду на все літо на трактор — от тобі і харчі, ще й лишиться! Не треба, Сіроманцю, лише падати духом. А житимеш у нас — Чепіжний тебе пальцем не торкне.

Вовк слухав, поклавши морду на лапи, заплющив очі, задрімав.

— Олександре Степановичу, — молив Чепіжний Сашко-вого тата, — благаю вас: одну тільки яму! Там такі чагарі, не те


що худоба — танк не пролізе. А Сіроманець, я певен, буде рятуватися в тих чагарях, іншого виходу в нього нема: а тут йому і ямочка, тільки — шух! І Сіроманець у нас в кишені.

— Ви б, Василю Дмитровичу, краще подумали, що нам робити з дикими кабанами! Розплодилося їх, як не знати чого, картоплю в полях риють, а що з кукурудзою вони роблять? А лосі сосняки нівечать! А вашому Товариству очі муляє Сіроманець!

— Ваша правда, Олександре Степановичу, настав час доби-ратися і до лосів, і до кабанів. То не було жодного в наших краях, а тепер розвели на свою голову. Доберемось! Сіро-манець, ох, якби ви знали, як він сидить мені в печінках, спати не можу, жити не можу, як подумаю, що він ходить по світі, щоб ти був удавився тією моєю козою! Одну лише яму, Олександре Степановичу, земля ж замерзає, сніг на носі!

З киркою і лопатами злізли з мотоцикла і підійшли до тернових чагарів.

— Як ти його в чорта пролізеш крізь них? — засмучено сказав Побігайло.

— Да-а… — похитав головою Чепіжний. — Але спробуємо!— Я не полізу, — сказав Шевчук, — що я, дурний лізти

в оце тернове пекло? Лізь ти першим і вилізь назад, а я тоді побачу твою одежу і пику!

— Лізь, лізь! За мною!— Що я тобі, гадюка чи вуж? — впирався Шевчук. —

Який це тобі розумник сказав, що саме в ці кущі зайде Сіро-манець, щоб оце так спеціально упасти в нашу яму?

— А-а! Багато розумієш! — Чепіжний пішов на при-ступ. Нагнув голову, укрився полою плаща і повільно посу-нув уперед.

Нарешті чагарі було взято, і всі троє заходилися довбати вовчу яму. Видно, ця робота була аспидною.

— А будь ти неладна! — кричав Побігайло. — Який мене чорт сюди затягнув? Ґвалт — око виколов!

— Вухо проштрикнув! — ревів Шевчук. — Інвалідами вийдемо звідси, як іще вийдемо!

— Копай, копай! — скреготав зубами Чепіжний. — Он сніг у повітрі літає.


До вечора яма була викопана. Чепіжний прикрив її тоненьким пруттям, зверху притрусив сухою травою:

— Все. Будемо сподіватися, що труди наші недаремні.— Щоб ти, Василю, та був сказився з цією ямою. Як мене

жінка такого тільки в хату впустить: подертий, живого місця нема на мені, сіроманець я бідний та нещасний! — бідкався Шевчук.

Для Сашка настали дні щастя і тривог. Сіроманець прово-джав його лісом до школи, зустрічав його на узліссі. Одного дня Сашко відкрив, що Сіроманець сліпий. Він показав вов-кові кольорові малюнки різних звірів у журналі «Натура-ліст»: Сіроманець дивився кудись у просторінь, в одну точку.

Сашко заводив журналом перед його очима: ніякої уваги. Сашко підняв над головою яблуко:

— Ну подивись, що це у мене в руці, подивись! Вовк ліг на землю і тихо заскімлив.

— Ти що, вовчику, не бачиш, ти сліпий? — Сашко про-вів рукою по очах Сіроманця — той не змигнув. Лизнув лиш Сашкову руку.

— А як сніг упаде, стане видно твої сліди, що тоді? Живи в глинищі і нікуди не виходь. Сьогодні я поговорю з батьком.

— Мамо, тато де?— Поїхав.— Куди?— В район на конференцію.— На скільки?— На два дні. А що?Сашко не відповів, пішов у свою кімнатку робити уроки.

Шерхла вода у відрі на криниці, на груші трусився листок. Пішов сніг.

На другий день Сіроманець Сашка не зустрів. Даремно Сашко і гукав його, і шукав сліди на снігу.

Сашко побіг до глинищ.В глинищах і біля вовчої нори сніг лежав чисто. Сашко

заліз у нору — цієї ночі Сіроманець тут не ночував.«Злякався снігу і втік, де сніг ще не впав і де його мало

знають, — подумав Сашко. — Та, мабуть, добре зробив, і хар-чуватися ж треба… А тут ще батька нема, як на зло…»


Гірко і тоскно стало Сашкові.Вночі йому снилися айсберги: вони пропливали в синьому

океані біля Сашкової хати, повз голу грушу, і Сашко сумно дивився на них із вікна.

Проснувся Сашко від собачого лементу.— Мамо, що там таке?— Сіроманця спіймав дядько Василь. Впав, бідненький,

таки у яму…— Як?!Біля контори на возі лежав зв’язаний Сіроманець. Шев-

чук і Побігайло зосереджено курили, кидаючи на Сіроманця значущі погляди.

З контори долітав голос Чепіжного:— Алло! Алло! Так, у яму. Коли? Сьогодні вночі. Я як

знав. Дай, думаю, вранці запряжу та поїду подивлюся. Приїжджаю — є! Ну, ми його з Шевчуком і з Побігайлом того… Де? А ось на возі лежить перед конторою… Так коли вас чекати? Ага. Слухаю. Єсть.

Сіроманця повезли до кузні. Дядько Василь відчинив двері і сказав:

— Отут перележить, коли не хотів у лісі. — Вони поклали Сіроманця на драбину і віднесли в кузню.

Падав тихий впокоєний сніг, на горбі темнів ліс. За хатою плакав Сашко.

Зімлілий вовк лежав у кузні на драбині біля горна. Зі стелі крізь старі щілини на нього сіявся іній. Вовк роз-крив рота під іній, і йому стало легше дихати.

«Ну і ну, — сказав собі вовк. — Дожився».Він поворухнув замотузованими лапами, понюхав моло-

ток біля ковадла та й наче заснув.Тієї ночі собаки подуріли: навіть Геракл завивав так,

що йому темніло в очах. Деякі, боячись завивати в само-тині, зібралися в гуртки і хором, у п’ять-шість голосів, дали такий концерт під вікном хати Чепіжного, що він вискочив на сніг у кімнатних капцях на босу ногу, схо-пив весло і кинувся розганяти співаків. Тікаючи, хор з переляку взяв на октаву вище — у Чепіжного залящало в вухах.


— Сіроманця зачули, герої? Чи, може, безталання своє, аби ви мені виздихали всі підряд!

«У-у-у!» — з усієї сили із сльозами на очах затяг від сарая Геракл.

— Соліст-одиночка, і ти ще мені? — замахнувся веслом Чепіжний. — Погибелі на вас немає!

Геракл, рятуючись, заліз у ринву, Чепіжний затараба-нив по ринві веслом.

Сашко все те бачив і чув: він сидів на підвіконні у тем-ній своїй кімнатці.

Чепіжний присів біля клітки Вовкодавихи. Блимнули з пітьми її вогкі очі, очі її дітей на свіжій соломі, Чепіж-ний довго дивився на них, підняв ногу, зняв капця, витру-сив сніг і сказав:

— Чули, якої тепер співає Сіроманець? Доспівався. Десятому закаже!.. Ви ж мені дивіться — ростіть, бо все може бути, ще оно кабани і лосі…

Чепіжний встромив у засніжений човен весло, рипнув дверима, ліг. З подушки йому в голову вила сільська собачня.

Сашко вийшов у коридор, намацав татові валянки, вліз у них, наче провалився у воду, накинув кожушок, тихо про-чинив і зачинив за собою двері, пішов подвір’ям до груші: на груші на сучку висів садовий ніж — тато забув його, коли восени підрізав пагілля. Сашко зняв ножа, пригнувся під вікнами, щоб тато з мамою чого доброго не помітили, і вибіг на вулицю.

Повалило снігом, потонули в ньому хати і дерева, неви-дима собачня потягнула свої зморені голоси по своїх домівках.

Сашко прямував до кузні. Кілька разів падав, провалю-вався по груди, у валянки набилося снігу.

Біля кузні оглянувся на білий глухий світ, прислухався, засунув шапку у кишеню, — щоб не злітала з голови та щоб лишній раз по неї не нагинатися, — і підійшов до дверей. На дверях висів не замок, а замчище — так постарався Чепіжний.

Вовк розплющив очі і заводив носом.— Сіроманцю, це я, Сашко! — почулося вовкові з того

боку дверей. — Замок, горе моє! Попались…


Сашко обійшов кузню — ні вікна, ні віконця. На при-чілку кузні ріс берест: обліплений снігом, берест злився з усім білим навколишшям, і Сашко відразу його не помі-тив. Берест ще дуже давно поклав на плоский дах кузні своє гілля, і так вони разом з кузнею доживали віку.

Сашко скинув на сніг кожушину, хукнув у долоні, ще раз оглянувся, поліз на берест. Лізти не давали татові валянки, чіплялись за гілки, не згинались у колінах. Тоді Сашко махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг, поліз босий. Лізти було невисоко, і нараз він опустився на засніжений дах кузні. Руками, ногами розгорнув сніг, колупнув ножем інтернітину.

На вовка зі стелі посипало снігом, вовк завовтузився, зітхнув і затих.

Сашко працював, і вже за кілька хвилин на нього зсе-редини кузні глянула темінь.

— Готово! — прошепотів він у темінь. — Плигаю! Сашко бухнувся біля голови Сіроманця.

— Де ти тут? Нічого не бачу, хоч око виколи!— «Хох!» — сказав вовк.Сашко став на коліна, почав обмацувати темінь, нат-

кнувся добряче лобом на ковадло, і вже Сіроманець щімко задихав Сашкові в обличчя.

Сашко обійняв обома руками вовка за шию.— А ти думав як? Ти думав, що тобі кінець, Сіроман-

чику, ну скажи, думав? Не кінець, давай сюди лапи!Захрумкотіло під ножем мерзле мотузяччя, тріснув під

ножем брезентовий пояс, яким Сіроманець був прив’язаний за горло до драбини, і вовк звівся на замлілі лапи.

— Ти, головне, не бійся. Як тільки завтра відчинять двері — кидайся прожогом, напролом. Бо витягти тебе через оцю діру в стелі я не можу… Найголовніше — кидайся і лети скільки сили, щодуху до лісу… Прощай, вовчику, я пішов, бо Чепіжний, він такий, може сюди прийти і серед ночі, подивитися, як тут і що… Як будеш живий, не забувай мене, я тебе ніколи не забуду. Прощай! — Сашко ще раз обійняв Сіроманця, той лизнув Сашкові руку, щоку…


Сашко підняв драбину, приставив її до стіни і поліз у діру. Виліз на дах, обережно відштовхнув драбину назад у кузню, заклав дірку інтернітом, — все як і було, — спус-тився берестом на землю. Швидко витрусив з валянок сніг, взувся, накинув кожушину і побіг, як міг, крізь білу сні-гову глибінь додому.

На подвір’ї Сашко пригнувся під вікнами знову, про-крався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмів віником валянки, зайшов у коридор, зачепився валянками навпо-темки за порожнє відро. Відро гарикнуло на весь дім, наче воно було не відро, а цистерна. Сашко закусив пальця.

— Хто там?— Це я, тату, відро зачепив ненароком…— Сніг іде?— Валом валить.— Ну, добре. Спи.Сашко навшпиньках зайшов у свою кімнату, хутко ліг,

заплющив очі: в синьому океані біля Сашкової хати повз голу грушу пропливали білі айсберги. На одному під про-літаючими птицями сидів вовк і махав на прощання Саш-кові лапою.

Вранці перед конторою сів вертоліт. Сашкові він дав себе знати в повітрі, і Сашко був на ногах. З вертольота вийшло двоє чоловіків у білих халатах, з носилками.

— Зловився! — дихав морозом Чепіжний. — Стільки років пильнував я його, посивів і серце зірвав на ньому! Чепіжний був урочистий, і його буряковий кулак грізно здіймався над фланелевими снігами.

Прихурчав мотоцикл. З мотоцикла в білих шоломах збіг- ло двоє хлопців, і передній став обклацувати Чепіжного фотоапаратом.

— Станьте сюди, Василю Дмитровичу, на фон верто-льота.

— Що я вам, космонавт! — сміявся Чепіжний. Але стати — став.

— Вибачте, Василю Дмитровичу, і не звертайте уваги на цей мікрофон, але декілька слів для нашого районного радіо та для газети.


Чепіжний взяв мікрофон, подивився на нього, як на недо-спілий баклажан, і сказав:

— Зловлений у тернових чагарях за Івановим яром остан-ній у нашому районі, а незабаром і в світі вовк Сіроманець. — Чепіжний набрав повітря. — Це не казка і не легенда. Сіро-манця спіймано. Ми можемо лише пожалкувати, що його спіймано так пізно. Тепер ми і наші кози з кіньми можуть бути спокійними. Вовк Сіроманець ще під час свого дитинства був лютим звіром, він водив тьму-тьмущу зграй, перевів сотні тисяч нашого поголів’я, а в останні часи почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені і пшеницю…

— Василю, і тобі не стидно отаке городити, — жалісно подивилась на Чепіжного сторожиха баба Маня.

— Так я ж для газети, — швидко, пошепки проговорив Чепіжний. — Ідіть та краще підметіть в конторі… Звиняйте, так-от: гадаю, що Сіроманець віднині і навіки житиме в облас-ному звіринці, тобто в зоопарку. Я особисто зобов’язуюся, якщо треба, двічі на рік — на Восьме березня і на сьогодні, в ніч його злову, — яке там у нас сьогодні число? — неважно, завозити Сіроманцеві на мотоциклі в область у зоопарк стільки м’яса, скільки він з’їсть за добу… Я знову жалкую про пригнічений теперішній вовчий стан, але що поробиш? Всіх його, Сіроманчиних, ще не вловлених товаришів чекає нерадісне майбутнє як на наших земних материках, так і на інших планетах!.. Все, виключайте. Тепер — до кузні!

До кузні вийшло старе і мале. Чорніли в снігу шапки малечі, сумно перемовлялися тітки у плюшевих напівпальто; собачня зайняла позиції поближче до своїх хат, наче щось від-чувала, моторошно оглядаючись навкруги. — Біжіть, хлопці, та розженіть цю капелу, — звернувся Чепіжний до малечі, показуючи ключем на собак. — Жити всю ніч не давали!

Чомусь ніхто не побіг, навпаки, всі підсунулись ближче до кузні.

Білі дяді з вертольота поклали носилки на сніг, а самі приклались вухами до стіни — слухати вовка. — Ти ба, що зима поробила: вічка в замку не видно, — випурхнув Чепіж-ний ключа в замок. Довго копирсався у нім і так і сяк. — Не відчиню. Треба збивати ломом.


Сашко, зиркаючи на кузню, ходив по подвір’ї, наче чогось шукав, заглянув у криницю, потрусив засніжену грушу, знайшов у кишені морквину, став її гризти.

Чепіжний розмахнувся ломом, і замок відвалився йому під чобота.

Чепіжний відкинув лома, викашлявся і відчинив двері.«Що таке? Де вовк? Чому він не вибігає?» — Сашка

кинуло в жар. Ті двоє в білих халатах взяли носилки й слі-дом за Чепіжним зайшли в кузню.

«Що таке? Що таке? Може, він здох чи злякався? — горіло в Сашковій голові. — А може, вночі він стіну про-гриз у кузні чи підкопавсь під фундамент та втік?»

Раптом з кузні вискочили ті двоє в білих халатах, без носилок, вискочили і кинулись тікати:

— Тікайте! Вовк!!!Тітки, малеча, дядьки не встигли до ладу гаразд нічого

зрозуміти, як, рачкуючи, з кузні виповз сам Чепіжний. За ним поволеньки йшов вовк. Чепіжний зарачкував вліво, потім управо, вовк дихав йому на шапку. Чепіжний загар-бався головою у сніг і вкляк.

Всі тікали: мале плакало, старе кричало, підхоплю-вало малечу на руки, бігло, губило в снігу шапки і рука- виці…

Вовк знехотя перескочив через Чепіжного і невеликими стрибками завернув поза кузню до тихого лісу.

Кореспондент проклацав фотоапаратом всю цю історію від початку й до кінця і, коли вовк загубився в снігах, роз-реготався…

— Що там таке, синочку?— Тату, Сіроманець утік!! Дядько Чепіжний плаче —

не плаче, а реве!— Заводьте вертольота! — кричав Чепіжний, випльо-

вуючи сніг. — Ігор! Іван! По рушниці! Далеко не зайде — сніги! Заводьте вертольот!

Чепіжний влетів у своє подвір’я, підгилив спантеличе-ного Геракла, вбіг у хату, схопив рушницю.

Скреготів вертоліт; важко, з підсапом, бігли до нього Шевчук з Побігайлом.


— Доженуть вони його, тату, чи ні? А вовк у сніг зари-тися може, доки вони пролетять, і пролежати в снігу до тем-ноти?

— Ти говориш, синочку, наче ти з Сіроманцем на одній парті сидиш, — сказав тато.

— Сидіти-то я не сиджу, а Надія Петрівна каже, що треба оберігати не тільки воду, повітря і ліс, але й звірів… А вовка я, може, люблю, тату! — Сашко став на лижі і пішов до школи. Над ним і вовчим слідом від кузні пострекотів вертоліт.

Ліс тепло дрімав у сніговій халабуді. Дрібненькі хрес-тики від синичих лапок, замерзла блідо-блакитна голівка лісового дзвоника, мишачий послід під ліщинником, щиглики на кінському щавлі перезимовували цю зиму.

Сашко проковзав галявиною повз дуби на біле поле, білим полем доходив до школи, як вилетів над лісом вер-толіт, полетів на село, потім чомусь розвернувся і поле-тів своїм животом на Сашка. Вертоліт почав знижуватись. Сашко сів на сніг. Вертоліт здув із Сашка і шапку, і шарф, мало кожушину не зніс, обзавірюшив, піднявся і полетів.

— Син нашого голови! А я думав — вовк… — В Чепіж-ного сіпалося око.

Вчителька Надія Петрівна ввійшла в клас:— Добрий день!— Добрий день!— Сідайте… Сашко, це правда, що з вашого села сьо-

годні втік із кузні Сіроманець?— Втік, — відповів Сашко і сів.— Ти сам бачив? — запитала Надія Петрівна.— Бачив.— Діти, де живуть вовки?— У лісі, — хором відповів клас.— У лісі. Вірно. А от ти, Сашко, ходиш лісом до школи.

Невже тобі нема асфальтової дороги?— Надіє Петрівно, — важко підвівся Сашко, — хай нею

ходить хто хоче. А я люблю лісом.— От скажи, Галю Грушецька, про що я розповідала

на минулому уроці?


— Про Індію. Про тигрів-людоїдів, — тонким, як ліщина, голосом відповіла над головою Сашка Галя Грушецька.

— А в нас тигрів немає! — скинувся Сашко, — і ще ви говорили, Надіє Петрівно, що звірів треба оберігати… А я вовків не боюсь, бо якраз на тій моїй стежці до школи я нікого не боюсь.

— Чому? — спитала Надія Петрівна.— А тому.— Мусиш бути, Сашко, чемнішим.— Вибачаюсь. Вибачте.— Тепер відповідай точніше.Сашко подивився на біле вікно, на біле небо, з якого

наче й ніколи не гримів грім, і ластівки не літали по ньому, і запитав:

— А коли діти, приміром, такі, як ми, лишилися після війни без батьків, то їх держава спасла?

— Так, — сказала Надія Петрівна. — Держава дала їм дитячі будинки, школи, харчі, одежу.

— А тепер людям старим? — домагався Сашко.— Наче ти не знаєш, Сашко! — скрушно відповіла Надія

Петрівна.— А якщо хто осліп?— Чому ти про це запитуєш? — насторожено підійшла

до Сашка вчителька. — Відповідаю: держава посилає таких людей, ну, наприклад, в Одесу, в знамениту на увесь світ лікарню імені Філатова. Але я не розумію, Сашко, — посміх-нулась Надія Петрівна, — у чому ти потребуєш допомоги: в пенсії чи, може, ти погано бачиш?

Клас засміявся. Засміявся і Сашко.— То ви ж самі кажете, Надіє Петрівно, що людей у нас

оберігають.— І воду, і землю, і звірів треба оберігати.— І я про це ж.— І що, оце після уроків ти сам будеш іти лісом?—

запитала Надія Петрівна.— Так я на лижах.— На лижах. А ніч?— А я нічого не боюся.


— А раптом вовк? — строго запитала Надія Петрівна.— Не лякайте. А то й справді злякаюсь, — сказав

Сашко. — Ви краще, якщо хочете, спитайте мене про будь-яку столицю на світі і де вона є, в якій країні.

— Спитаю…— Що ти плетеш, — прошепотіла Сашкові Галя Гру-

шецька. — Яблуко хоч? І я з тобою піду лісом додому, добре?— Твоє діло.Сашко і Галя Грушецька йшли світлим лісом додому:

на одній лижі човгав Сашко, на другій Галя.Внизу маленькими чорними стовпчиками по асфальто-

вій дорозі плентався гурт школярів.З лісу хотів було посвітити місяць, але не встиг: пішов

сніг на сніг. До лиж стало налипати, і Сашко сказав Галі Грушецькій:

— Знімай лижу, налипає, візьму на плече. Будемо брьох-катись.

Пройшли, пройшли і стали.— Яблука у нас більше нема, — сказала Галя Грушецька.— У ноги не змерзла?— Наче ні. Тепло.— А в руки?— І в руки.— Чорти нас понесли по такому снігу.— Давай пристоїмо, — сказала Галя Грушецька. — Важ-

кувато.— Пристоїмо. Чого ж. — Сашко скинув лижі з плеча. —

У твого батька рушниця є?— Нема, — гріла рукавичку Галя Грушецька. — А чий

це слід? Часом не вовчий?— Де? — Сашко всупив носа в заглибини на снігу. —

Не розберу… Але — ні. Вовк іде нога в ногу, а це якісь розка-ряги. Та й до того ж давні… А Сіроманець дременув уранці.

— Ти його трохи бачив?— Та вже ж…Сонний ліс тихо спав у таких, як і сам, сонних снігах.— Що то, глянь — хтось іде! — чужим, не своїм голо-

сом сказала Галя Грушецька.


Від села полем до яру сунуло шестеро душ людей, за спи-нами темніли якісь клумаки, в руках вгадувались рушниці.

— В засідку на Сіроманця. Дядько Чепіжний хоче, видно, добряче змерзнути… Так їх Сіроманець у лісі й жде: нате мене, вже бийте, бо шкода мені ваших носів — можуть повідмерзати у лісі!..

Тим часом Сіроманець тікав. Пахли здалеку кошари і ферми, пахли села, але він ухилявся від тієї знади і наню-хував степ.

Кілька разів він зупинявся, піднімав голову в небо і слу-хав, чи не летить вертоліт.

Забіг аж до лиману. Лиман тієї зими не замерз. Вовк підійшов до води, лизнув її солонини і зрозумів, куди йому треба бігти: бігти в солоні степи, в солончаки, де хоч і немає лісів, але й мисливців не мусить бути.

Раптом Сіроманець заліг: з горба вітер доніс йому запах дикого звіра. Саме дикого, бо за своє життя Сіроманець нанюхався всяких запахів, в тому числі і свійських, повіль-них та теплих, відгодованих запахів кіз та овечок… Він ще раз понюхав простір навколо себе, чи не пахне селом чи людиною, поповз на той горб, де стояла скирта соломи.

Від тієї скирти Сіроманцеві забило подих дикими каба-нами. Проти вітру він доповз до скирти на два-три стрибки, як раптом табун свиней почув хрюкіт свого головнокоманду-вача і шмигонув за ним у степ. Останнім потелющився в снігу підсвинок: тягнув задню, видно хвору, ногу, заборсався, та було пізно: Сіроманець збив його на бік і вчепився зубами.

З кузні вийшов спантеличений Чепіжний: в руках у нього було вовкове мотузяччя і ремінь. Чепіжний здвигнув пле-чима, обійшов кузню, пильно подивився на берест, здвиг-нув плечима ще раз, зайшов у кузню знову. Оглянув стіни, подивився на стелю.

— Убийте мене — не доберу нічого! — сказав Чепіж-ний. Чепіжний вийшов на поріг.

Сашко проїздив трактором з причепом повз кузню: віз силос на ферму.

— Ти куди?— Не бачите?


— На ферму?— Ну.— Ти не в школі? Що, сьогодні неділя?— Ну.— Де батько?— А нащо він вам?— Треба.— Як не вдома, то в конторі, як не в конторі, то на фер-

мах, як не там, то в полі. А що?Чепіжний блиснув своїм огнедишним оком на вовкове

мотузяччя, нічого не сказав, пішов у контору. Сашко зло подивився вслід Чепіжному і включив третю.

Сашків тато і агроном Павло Миронюк саме роздивля-лися фотографію в свіжій районній газеті, де Чепіжний лежав на снігу, а через нього перескакував вовк.

— Кіно! — сміявся Сашків тато. — Гроза вовків сам під вовком. Та ще в такий спосіб!

Зайшов Чепіжний.— Що там смішного?— Гляньте, як хочете…Чепіжний узяв газету. Обличчя його враз стало таким,

наче всі сніги цієї зими впали не на землю, а йому на обличчя:— Кореспонденти! Я їм покажу! Отак опозорить людину.

Я, може, Берлін брав. Ні, цього я їм не прощу! Ви, Олек-сандре Степановичу, як голова колгоспу, і ви, Павле Іва-новичу, як секретар парторганізації і агроном… Ну, як же це так? На що воно схоже? Наш колгосп один з кращих на Україні… От і зараз я зустрів вашого хлопця на трак-торі. Хлопчику якихось тринадцять років, а вже, можна сказати, спеціаліст. А воно приїхало на мотоциклі з газетки, клац-клац — і один із колгоспників опозорений!.. Я вас прошу обох, як член обласного Товариства мисливців, я вас прошу… Так це ж тепер хоч із села тікай — засміють! Але найголовніше: вовк утік не сам!

— Як то не сам? А з ким же? — запитав Сашків тато.— Втік з чиєюсь допомогою. Диверсія! Гляньте: оце

мотузяччя, яким він був особисто мною зв’язаний, пере-гризене чи перерізане?


Сашків тато і Миронюк пильно обдивились мотузки:— Нема сумніву — перерізане.— А ремінь? Гляньте, це той самий парусовий ремінь

від мого старого бушлата, яким я прив’язав Сіроманця за шию до драбини, — він перегризений чи перерізаний, я вас питаю?

— От тобі й на!.. А ви ж то кузню з вовком зачинили тоді на замок?

— Зачинив. Звечора вили собаки, вили всю ніч, вили і вранці, коли прилетіли оці… Замка я відімкнути не міг, відбив його ломом, — Бог із ним, у мене ще замки є, — зай-шов у кузню — вовк на ногах!

— Кіно, та й годі, — звернувся Сашків тато до Миро-нюка.

— І кіно, і позор — все разом!.. Негайно їду в райцентр!— Ми вам глибоко співчуваємо, Василю Дмитровичу,

але сьогодні поїдете в поле. Возити солому. А в райцентр я подзвоню. І, дійсно, треба щось вияснити і про таємниче звільнення вовка.

— От коли б знати — тієї ночі я сам би ночував з вов-ком у кузні… В обнімку, а ночував би. Коли б знати! — бід-кався Чепіжний.

…Сховався Сіроманець на полігоні. Далеко в піщаних неродючих степах він надибав на полігон і наче знав — від-чував, що тут йому буде спокій.

Фанерні танки, старі віджилі машини стояли в цій мертвій зоні, — ні деревини, ні куща, — сніги, та піски, та воронки від бомб.

Старші льотчики навчали молодих влучати в ціль з неба: над вовком розламувалося небо, і літаки починали своє навчання.

За кілька днів Сіроманець вивчив їхній графік, достоту залазив у якусь воронку, коли літаки були ще далеко, і там спокійно перечікував смертоносний тайфун з вогню і сталі.

Потім приїздили льотчики, оглядали свою роботу; вовк одбігав від них подалі, не потрапляв на очі.

Зате по ночах було тихо. Така тиха благодать наступала, якої, мабуть, не знав жоден вовк у світі.


Ніякий Чепіжний не заходив сюди, не морочив голови гарячий гавкіт собак. Басували вітри по відкритій рівнині, галасали наввипередки, лопотіли білими сніговими полами, навивали малим молодим вітрам старі степові пісні.

З харчами, правда, було слабувато: миші-полівки, та й усе. Інколи який заєць забігав уночі в це біле привілля, не розібравши, куди він забіг... Зайцями вовк не перебирав ніколи, а особливо в цю полігонну зиму.

Одного разу, коли літаків прилетіло особливо багато і вовка разом з його воронкою підкинуло в небо (він навіть подумав, що він уже не вовк, а птиця) і опустило в чорно-біле місиво, Сіроманець оглух.

«Отакої!» — сказав собі вовк.З тієї миті прильоту літаків він не чув своїми запеча-

таними вухами. Не чув і вибухів бомб.Згодом на полігоні настали, видно, канікули, літаки

не з’являлися, і вовчі вуха наче відійшли. Він став навіть тихенько наспівувати собі під ніс і слухав хоч щось, при-наймні свій голос.

Біда прийшла з неба. Повалили такі могутні сліпі сніги, що навіть і він, Сіроманець, злякався: він добре знав, чим ці сніги йому пахнуть. Вдень і вночі він рився в снігах, орав їх лапами і зубами, але небо наче прорвало, і жодної миші, як на гріх!

Сіроманець охляв. Він часто провалювався в сніг з голо-вою, годинами лежав, збираючись з останніми силами, щоб виповзти на поверхню і поповзом добиратись: куди — неві-домо.

Нарешті однієї ночі підморозило. Сіроманець зрадів, але на лапи зіпнутися не міг, безсилі лапи вже не носили його. Він ліг на спину і покотився з горба покотом.

В білому колесі землі і неба він викотився на дорогу, де слабо пахло конем і старою соломою.

Чомусь прилетіла ворона. Покружляла над вовком, сіла недалеко і сказала: «Кар!» Вовк не поворухнувся. Прилетіло ще три. Поговорили між собою, посідали носами проти вітру і наче поснули… Вовк розкрив пащу і — здох. Тоді злетіла одна ворона, друга, політали низько над вовком, подивились


на вишкірені його зуби. Повсідалися ближче. Погойдали носами, хвостами, і тоді одна з них, найбільша, очевидно ворон, пішла до вовка. Ворон ішов важко, наче мав на ногах пудові чоботи. Він зупинився збоку від вовка і дзьобом, завбіль-шки як великий часниковий зубок, сказав вовкові: «Кра!»

Вовк лежав мертвий. Ворон подивився на сніги, на біле небо, підняв крило, друге і вискочив вовкові на спину: вов-чий хвіст порішив ворона одним махом… Вперше за багато днів вовк водночас поснідав, пообідав, ще й повечеряв…

…Сіроманець уже не котився — його котив вітер. Вночі подув такий степовий надлиманський вітер, що захилита-лися навіть скирти. Вовка закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився за неї зубами, але вітер відірвав його і від неї. Його котило на вогні невеликого висілка, і він нічого не міг удіяти: тільки-но ставав на свої вкрай знесилені лапи, як вітер здував його і робив своє…

Знайшли його льотчики. Вранці капітан Петро Лях біг на фіззарядку і за щось зачепився, впав. Витрусив сніг з-під майки, придивився — собака. Собак у їхньому моло-дому висілку ще не було.

— Хлопці, а чий собака? — гукнув Петро своїм това-ришам.

— Де?— А ось, замерз.Льотчики чобітьми повідкидали з вовка сніг.— Цуценятко — слава Богу! — сказав Петро. — Щось

змахує на вовка. Андрійку!Прибіг Андрійко Лях, став на коліна, придивився і про-

шепотів:— Вовк… Тату, це вовк! Не канадський, не кордільєр-

ський, а наш степовий, польовий вовк!— Замерз, бідолаха… Чи, може, вбили? Але хто? —

звернувся Петро до товаришів. — Ніхто у нас ніколи не стріляв. — Вітер забив Петрові подих. — Добре. Побігли на зарядку, а потім розберемось!

Льотчики побігли на спортивний майданчик. Андрійко Лях схилився над Сіроманцем, відгорнув йому сніг від пащі — під пащею сніг трохи відтав.


Андрійко підняв вовчу голову, поколупав підталий сніг пальцем і закричав:

— Тату! Тату, а вовк живий!Доки біг тато з товаришами, Андрійко потягнув вовка

до гаражів:— Тату, розпалюй плитку в гаражі, я його тягну. Він

дихає, хоча й помирає.— Не тягни! Покинь, бо, може, вкусить, — з порога

крикнула Андрійкова мати.— Не вкусить! Він непритомний! І, видно, голодний,

диви, які ребра, тому й прийшов до нас при такому вітрі та при зимі.

Андрійко заволік Сіроманця в гараж, підстелив під нього стару куфайку. Петро Лях нагримав на сина:

— Не підходь до нього! Якщо вовк, то нехай буде вовк. Але ти мені до нього не підходь!

Андрійко підійшов і сказав:— Тату, ти не знаєш вовків.Петро Лях розпалив плитку, його товариші-льотчики

миттю збили в кутку гаража вовкові клітку з дверцями, принесли м’яса і води.

Петро Лях сказав:— Хай полежить до вечора, може, одійде.— Прилетимо, а там побачимо…— А що ми з ним будемо робити, якщо він оклигає?» —

запитав Андрійко — Тату, хай живе у нас! Я ж то всіх вов-ків знаю тільки по картинках, але це ж справжній І такий здоровенний!

— Побачимо! — сказав Андрійкові тато і з товаришами пішов до зелених машин.

Вовк підняв носа — пахло бензином і м’ясом. Нанюхав м’ясо, з’їв. Десь далеко на полігоні зірвалися бомби, вовк ледь-ледь їх почув із далеких степів. Потім він обнюхав куфайку, прислухався: за стіною хтось ходив. Андрійко і висілкові хлопчики попритуляли замерзлі помідорні вуха до гаража:

— Ходить.— Не кричи…


— Ходить, кажу…— Га?Андрійко приліг до дверей і запитав:— Кажи, ти є?«У-у-у», — тихо відповів вовк.Андрійко скочив на ноги:— Ви чули — він говорить! Він упізнав мене по голосу!— І що ти там крутишся біля того вовка? — серди-

лася Андрійкова мати, нагрібаючи на подвір’ї віником сніг на килим.

— Тата жду. У мене канікули, — буркнув він.Минули дні, і не раз можна було бачити Сіроманця

в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко Лях покатається на лижах зі своїми однокласниками.

Хлопчики гасали навколо Сіроманця, перекидались, падали, сварились, виходило часом не без бійки та сліз: тоді Сіроманець подавав голос, і вся ватага рушала за ним снігами у виселок додому.

Віднині Андрійко, Андрійкова мати та Сіроманець стали далеко виходити в степ і слухати в небі ревкіт реактив-них літаків, ждати з аеродрому Андрійкового тата з това-ришами. Вовк, зачувши «газони» ще за горбами, мчав їм назустріч.

Петро Лях пригальмовував, Сіроманець вскакував у ма- шину, щасливо повискував.

Льотчики видовбали ломами у мерзлій землі Сіроман-цеві яму під лісосмугою, вкрили її соняшничинням, і він став там жити, аби не нюхати бензину в гаражі, їсти йому було що, та він тепер і сам добував дещо в полях, щоб не засиджуватись.

— Коли?! — кричав блідий Петро Лях до своєї дру-жини.

— Після обіду… взяв лижі і пішов…— Сам чи з вовком?— З вовком…Петро Лях вискочив у темінь. Вітер зі снігом збивав

з ніг. — А може, він до кого зайшов? — Петро Лях кинувся назустріч товаришам-льотчикам.


— Оббігали всі будинки — нема!— Давайте ракетниці! Швидко! — крикнув Петро Лях,

а сам, як птах проти бурі, заточуючись і провалюючись в темно-білі снігові вирви, подався до лісосмуги, до вов-чого пристановиська.

Вітер розніс соняшничиння, яма завалена снігом, вовка не було.

— Ага-га-га! — у відчаї закричав Петро Лях у степ, але вітер задув його крик назад до рота.

Блідо-розмиті ракети повисли над висілком.Кілька «газонів» рвонулись від висілка в сніговий здиб-

лений океан, але й вони потонули у ньому, поглухли. Вовк тяг Андрійка за комір. Вітер підганяв їх на снігових белеб-нях, але як тільки вони скочувалися в яр і треба було знову підійматися вгору — отут Сіроманцеві доводилося похе-кати та попріти. Тоді вовк закидав Андрійка собі на спину, розсував грудьми свіжий сніг, лапи ставали на твердіше, і з такою швидкістю вони посувалися до висілка.

Вовк жалібно вив. Покидав Андрійка, сам відбігав, вив на всі боки, прислухався, повертався до Андрійка знову, знову закидав його на спину і ніс далі. Андрійко обнімав вовка руками й ногами, щоб не зсуватися, щоб вовкові було легше.

Льотчики з ракетницями та ліхтарями вийшли за лісо-смугу, але що ти його побачиш чи почуєш в цьому шипінні, ревінні, стогнанні, летінні?

Вовк поклав Андрійка на сніг і почав рити в снігу яму. Вирив яму, зсунув туди Андрійка і сам ліг біля нього. Сніг і вітер засипали їх швидко, охоче.

— У ямі тепло, — прошепотів вовкові Андрійко. — Аби нам до ранку не замерзнути, а там уже якось доберемося.

Раптом вовк насторожився: йому почулися постріли. В одну мить він вискочив з ями і завив. Так він ще не зави-вав ніколи. Все своє життя він завивав з голоду або з горя. Тепер в його завиванні була надія і радість. — Вовк! — крик-нув Петро Лях. — Я чую вовка!

Андрійків тато скинув кожуха, щоб легше було бігти, поскидали з себе кожухи його товариші-льотчики, і всі вони


кинулися на вовчий голос. Раз по раз стріляючи з ракет-ниць, вони на мить зупинилися, щоб не збитися з вовчого завивання.

— Он він темніє! Он! — ледве перевів подих Андрійків тато.

Знесилений вовк ліг на спину, лизнув того снігу з вітром. Підбіг Андрійків тато, підбігли його товариші-льотчики і побачили Сіроманця.

На його спині лежав Андрійко.Андрійкова мати плакала та розтирала снігом йому

руки, щоки, вуха, ноги.— Заїхали ми не так і далеко, — виправдовувався Ан-

дрійко. — А заметіль почалася ну в одну мить…— А ти не бачив по небу, що заметіль починається? —

Андрійковому татові потроху одлягало од серця.— Щоб я та тепер куди пустила тебе одного!— Мамо, не тріть так сильно, вуха болять! — просився

Андрійко.— Я тобі дам «вуха болять»! В тебе ще не те мало б боліти!— А тут лижа зламалася… Тату, а де вовк? — раптом

запитав Андрійко і встав.— Справді, де вовк? — перепитав Андрійків тато і вибіг

у коридор. У коридорі вовка не було. Вибіг на вулицю — нема. Андрійків тато схопив ліхтаря і, як був роздягнений, так і побіг до лісосмуги.

Вовк лежав у себе вдома. Розгріб сніг і влігся на ньому під вітром, що свистів над ним на всі свої пальці… Андрій-ків тато важко зайшов у кімнату…

— Є, — сказав він. — У себе вдома. Приготуй, жінко, вечерю. Понесу йому щось повечеряти…

Дихнула весна з лиману. Теплий погляд весни зупи-нився найперше на снігах — і осіли сніги. Навпроти сонця удень засокотіли з-під них золоті струмки. Вологими ночами Сіроманець покрадьки зачав виходити в степ і там непо-рушно сидіти. Щось бентежило його вовчу душу, кликало її на ноги.

«А ти думав як, Сіроманчику, це вже нам з тобою кінець? Ну, скажи, думав?» — не покидав його голос Сашка.


Сашко стояв під грушею і слухав, як шуміла ярами весняна вода. На городі лежав опівнічний туман. Пописку-вали сонні горобці під дахом. Пахло далеким вітром, якого вчора звечора не було.

— Засумував чомусь наш Сашко, — тихо говорила в піть- мі мати, — і вчитися гірше почав, і все йому валиться з рук. Ти помітив?

— Може, переростає, — тихо відказав батько. — Та воно й весна… Може б, йому десь на літо путівку до моря…

Сашко зайшов у коридор.— Це ти, сину?— Тату, а у вовка вікно є?— Вікно? Яке вікно?— У лісі, чи де він там живе… Бо йому ж то треба диви-

тися, щоб не вбили.— Нема у нього вікна, синочку.— А вовк у лапи замерзає?— Ще й як.— Тату, от коли б я та був вовком, я б теж замерзав?Його обійняв теплий сон: пливли білі айсберги в океані

повз хату під голою грушею далеко. Вовка не було.Чепіжний сидів навпочіпки перед кліткою Вовкодавихи

і роздивлявся цуценят.— Карлики! Пшоно! — кричав він жінці. — Іди-но сюди

тільки на них поглянь! Ось уже скоро півроку, а вони які були, такі і є! Криволапі, недолугі геракли! Не виросли ні на грам!

— То, може, вони виростуть, — втішала Чепіжного жінка. — А як не виростуть, то нехай вже такі будуть, ти ж тільки людям про це не розказуй…

— А я ж за неї стільки грошей віддав, на мотоциклі віз аж із Києва… Що це ти мені привела? На Сіроманця з ними? Та з ними хіба що на курчат.

Вовкодавиха винувато дивилася на Чепіжного, а її пів-річне криволапеньке потомство забилося в куток клітки і тремтіло хвостиками на знак протесту за такі приниження.

— Ну, куди я тепер з ними? Хто у мене їх візьме? В цирк? Там своїх таких хватає. Краще б уже коти, ті хоч мишей, бува, ловлять!


— Дядьку Василь! — гукнув Чепіжного від воріт Саш- ко. — А ідіть-но сюди, я вам щось покажу!

— Що там іще на мою голову? — Чепіжний поволі, насторожено підійшов до Сашка.

— Сьогодні наша районна, не бачили? Нате, прочи-тайте ось.

— «Цієї зими, — почав читати Чепіжний, — в Н-ську льотну частину прийшов пірат польових просторів — здо-ровенний вовк-сіроманець. Прийшов добровільно. Сам. Пригнав його голод. Крилаті сини неба обігріли, нагоду-вали, і тепер цей степовий розбійник мирно живе в частині, возить дітей на санях…» Оце так да… Але як же так, — розгубився Чепіжний, — щоб отак добровільно, сам? Сіро-манець. Сіроманець здохне, а не прийде… Може, це його брат? Треба буде поїхати та подивитися.

— Якщо вас пустять, — сказав Сашко. — Частина ж то військова.

— А вовк-то мій! — скипів Чепіжний. — Хто його пер-ший вловив? Я? Я. І козу він з’їв чию? Мою.

— А навіщо він тепер вам? Хай собі у них живе.— А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!— Ви зловили його, — гостро сказав Сашко. — Але ж

Сіроманець утік!— А хіба я винен, що його хтось відпустив, — обурився

Чепіжний. — Може, ти?— Я, — відповів Сашко.— Ну да… — засміявся Чепіжний. — Сіроманець пере-

кусив би тебе, як сірника! Отак: тільки хрусь! — Чепіжний навіть показав, як би перекусив його Сіроманець.

Після обіду, коли добре випогодилось, Чепіжний поїхав до Сіроманця. Не забув прихопити з собою і ту фотографію, де його перескакує Сіроманець: Сіроманця там було видно «на всі сто».

— Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад. Як спитає Олександр Степа-нович, де я, скажеш — поїхав у райцентр з зубами.

Сашко забіг за Галею Грушецькою додому, і дорога до школи в цей день сміялась на сонці досхочу. Весело


і тепло було шпакам. Шпаки підвели в небо від щастя заплющені очі і співали так, що аж ноги під ними трем-тіли, і земля співала, як шпак. Над озером обнімалися шиями коні. Блакитними квітами розцвіли більші і менші калюжі. Ліс, так той наче поклав собі руку на серце і тихо благословляв журавлине крило над собою в осяянім небі, і мураху з підтягнутим за зиму животом, і свою лісову сте-жину, що просихала в Сашка на очах. Сашко став роззува- тися.

— Ти що? — спитала Галя Грушецька.— Погасаю босяка, — і Сашко, нагнувши шию, побіг

наввипередки зі своєю тінню. Коли Сашкова тінь налі-тала на клапті снігу — вона голубіла, налітала на попе-лясте торішнє листя — темніла. Отак позмагавшись зі своєю темно-голубою тінню, Сашко підбіг до Галі Грушецької і захекано запитав її:

— А ти знаєш, ким я буду?— Ким?— А лісником!Чепіжний повернувся додому на другий день. Заїхав

мотоциклом на подвір’я і так і сидів на мотоциклі, не зла-зив. Побачивши господаря, Геракл відразу звалував від хати світ за очі — на город. Сидів Чепіжний довго, і гря-зюка на плащі стала підсихати навпроти сонця, взялася синюватим туманом, наче Чепіжний горів.

— То що, дядьку? — спитав Сашко. — Здрастуйте.— Іди-но сюди.Сашко підійшов.Чепіжний витяг з-за пазухи кольорове фото:— Дивись. Він?На Сашка глянув Сіроманець. Біля нього стояв Андрійко

Лях і льотчики.— Він, дядьку, він. Сіроманець. А поправився як! Ще

більший став. Ну то й що?— Війна триватиме, — похмуро прокричав Чепіжний.— Як триватиме? Не оддають?— Втік і від них Сіроманець! На цьому тижні втік. Добре

людьми сказано — скільки вовка не годуй… А годували ж його


там як, а як дивились за ним! За малою дитиною так не див-ляться — втік! Сказав: привєт, свободная стіхія, — і втік.

— То що ж ви тепер думаєте робити?— Почнеться другий тайм. Боротьба триватиме. Хто кого.— А якщо, дядьку, він вас?— Тоді чорт зі мною. Тоді мені гріш ціна, як і оцим

моїм вилупкам! — Чепіжний підійшов до клітки. — Пламен-ний привіт від Сіроманця! Як нащот росту вгору? На місці? Молодці… Батько вдома? — спитав Чепіжний.

— Батько в полі. Буде він сьогодні вас лаяти.— За віщо?— А гній на поле ви розвезли?— А жінка моя де? От біда! — Чепіжний закотив мото-

цикла в сарай, замкнув і побіг на ферму.«Втік! Втік! Тепер він прийде до мене неодмінно! Але ж

тут Чепіжний зі своїм «другим таймом», будь він нела-ден! — думав Сашко. — Треба порадитися з татом: як тато скаже, так і буде».

Але Сіроманець не прийшов і місяць, і другий. На вулики в садах облетів і поприлипав вишневий цвіт, розцвіли на городах маки, і літо стало обома ногами на свій поріг.

Сашко здавав екзамени. Вставав раненько, йшов купа-тися, приходив, сідав за підручники, потім одягав нові штани, білу сорочку, галстук, йшов до школи, здавав екза-мен, ішов зі школи, і от одного разу… Сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним стояв Сіроманець! Високий, широкогрудий, з великими димчастими незрячими очима.

— Здрастуй… — самими губами сказав йому Сашко. Сіроманець плакав. Великі срібні сльози котилися по його морді і падали на пісок під лапи.

Сашко обійняв його за шию, але в цю мить вовк відско-чив від Сашка в ліщинник. Сашко оглянувся: стежкою від школи бігла Галя Грушецька.

— П’ять! — гукала вона. — Все п’ять! А де ти дівся?— Та я тут оце думаю, чи стою… чи що… — промимрив

Сашко. — П’ять — то добре, у мене з цим ділом, правда, сла-бувато. Ти, Галю, йди додому, а я ще повернуся до школи.

— Щось забув?


— Та забув… гачки під партою забув. Слухай, у тебе батько лікар?

— Ветеринар, то й що?— Я знаю, він по вівцях та по телятах… А по очах він уміє?— По чиїх очах?Сашко зважився:— От коли б твоєму татові я привів сліпого вовка, він

би його вилікував?— Вовка?— Так.— Сліпого?— Так.— Із казки?— Ні. З оцього-о нашого лісу. Сіроманця.— Ти сказився, — прошепотіла Галя Грушецька.— Сіроманцю, Сіроманцю, йди сюди, не бійся. Зі мною

Галя Грушецька. Йди сюди, Сіроманчику…Галя Грушецька як стояла, так і сіла: з ліщини вийшов

Сіроманець.— Галю, встань і не тремти! — наказав Сашко. — Це

Сіроманець. Він мій друг. Він сліпий. Він давно вже осліп, ще до того, як ускочив до Чепіжного у яму. Сіроманця треба вилікувати, аби він прозрів. Тато твій зможе?

— Аби-то я знала… — швидко заговорила Галя Гру-шецька. — Взимку приводили до батька сліпого бичка…

— І що?— Так і відвели…— Тоді діло пропаще, — сказав Сашко. — Ти розумієш,

аби Сіроманець був зрячим, то він би пішов у краї, де вов-ків люблять. А сліпим він не знає, куди іти, от він і вешта-ється під рушницею Чепіжного і таких, як Чепіжний… Будемо щось думати.

Весь вечір у верболозі біля озера Сашко з білого алюмі-нієвого дроту плів Сіроманцеві намордник. Галя Грушецька циганською голкою з дратвою до нашийника з їхнього теляти пришивала Сашків пасок для повідка.

— Може, я там забарюся, — тихо сказав Сашко, — ну, скільки я там можу пробути? Ну, від сили три дні, подив-


люсь, як там що, мені аби його пристроїти, але, може, я там забарюся, то ти вже прийди до моїх батьків і розкажи все чисто, як є.

— Не заблудишся?— Дорогу я знаю. З батьком не раз бував.— А харчі на дорогу?— Добре, що ти нагадала.— Я тобі приготую.— І мені, і вовкові. Тільки не вари манної каші, ми

з вовком її не любимо, — засміявся Сашко. — Прив’яжеш харчі ось до цієї гілки, щоб собаки вночі не вкрали.

Вдосвіта Сашко потихеньку вийшов з дому. На столі в його кімнатці біліла записка:

«Тату і мамо, мене не буде кілька днів. З шафи я взяв 50 карбованців. Сашко».

Низький туман застелив город. З городу над картоплями стирчали самі лише мокрі макові голови.

На леваді стало холодніше, а туман вищим: якраз Саш-кові по шию. Тепер над туманом мокрою маківкою пливла Сашкова голова.

Біля озера Сашко зупинився. Було тихо, тільки з оче-рету очеретянки співали, не як люди.

Головами вниз до води вони висіли близенько від Сашка на очеретинах, тим часом верба його скупала росою.

«Нічого собі клумачок наклала, — подумав Сашко про Галю. — Наче на війну!»

З блекоти вигулькнув Сіроманець, вискнув, підбіг до Сашка, поклав йому лапи на плечі.

— Доброго ранку, — сказав Сіроманцеві Сашко. — Що снилося? Нічого? Поснідаємо в дорозі, а тепер — бігом!

Вони бігли під жайворонками світанковим полем. Била роса по колінах. Над білою гречкою гундосив, видно, без-хатній джміль. Сонця на землі не було, але вгорі, у небі, жайворонки були золотими.

— Будемо бігти, доки не впадемо, — говорив Сашко Сіроманцеві. — А як упадем, отоді вже будемо лежати. До Одеси лісу не буде. Яри та байраки. Мені одне: аби ти не забоявся трамваїв.


Бігли вони степовими дорогами. Коли ж попереду чи позаду них з’являлась якась машина чи трактор — хова-тися було де: соняшники, пшениці, лісосмуги. Як їхало щось далеченько, то не ховалися й зовсім: мало що, хлопчик біжить з собакою, що ж тут такого? Буває, собаки й самі бігають по полях. Є такі собаки. А який це розумний буде бігати зранку дорогами з вовком?

Потягнулися яри і ярки, вибалки, балки. Найкраще було б прямувати ними, вони тверді, трава невисока, каміння немає. Але скільки бачило око, ярами й балками вийшла пастися колгоспна худоба — рудою рікою вона повільно текла зеленими низами, а на впечених сонцем схилах ташу-валися вівці. Ще й пастухи з ґирлиґами та собаками…

Сіроманець облизувався, його носа повертало на балки та на яри, на цей несподіваний квітник — та ще яких! — запахів.

— Завертаймо в лісосмугу. Подамося горою. Яри і вибалки для нас закриті. Це тобі не зима…

Села пішли під черепицею, стіни з білого і жовтого ракушняка, але обминати їх було легше, сіл у цих степах небагато. Зате сонця більше.

Навіть Сашкова тінь ховалася під Сашка від такої жаріні. Сіроманець висолопив язика і поклав собі на плече.

Мріли степові кургани. Вони відривалися від землі і зеленими шапками повисали на срібній повітряній течії. А гігантські машини-поливальниці поливали пшениці, зда-валося, не водою, а райдугами. Червоними озерами цвіли в лісосмузі маки. Синіми озерами біля них — сокирки. Або молоточки. Або собачі мордочки. Так їх по-різному нази-вають.

Сашко дістав з клунка пляшку води, напився сам, дав напитися вовкові.

— Вперед, Сіроманчику! Поснідаємо ввечері! Отут нам якраз половина дороги.

Польові стежки, цвіт гороху і гречки, літній вилиня-лий вицвіт неба, сірий цвіт каміння по кар’єрах, клунок на палиці на плечі. Одеси з морем не видно, сонце у хмари сідає.


Раптом, де не візьмись, почало гриміти. Небо чисте, на заході якісь дві-три хмари, а гримить на грозу. «Гірше, — подумав Сашко, — буде далі, доведеться ночувати під дощем. Але де?»

Сонце сіло. Підсвітило хмари червоно-чорним, зверху засвітило зеленим — і дня не стало.

— Падаю з ніг, — сказав Сашко Сіроманцеві. — А тут ще гримить на нашу голову. Шукаймо якусь халабуду.

З-поза лісосмуги виїхала гарба з соломою чи сіном, Сашко і вовк лягли на землю.

— Бачиш — повна гарба. Виходить, десь недалеко скирта…

Вони пройшли за лісосмугу. Сашко не біг, ішов, ледь тягнув ноги, як назустріч затемніла скирта сіна.

— Спробуємо переночувати у ній. В разі що — буди мене. Ти чуткіший. А ось і озерце біля неї. Треба буде скупатися. Не прийдемо ж в Одесу такими замурзаними.

Сашко вигарбав у скирті невелику печеру, дістав з клунка вечерю, розіклав усе достоту: вовкові м’ясо, собі сир, цибулю, млинці.

— Побігли скупаємось, повечеряємо, бо завтра вранці у нас ще дорога.

Невелике степове озерце наче навмисно хто намалю-вав літерою «О». Низька осока на низьких берегах мало ховала його від чужого ока. На берегах було видно сліди і коней, і корів.

Сашко тихо зайшов у теплу воду. Вовк купатися не схо-тів, походив-походив по березі і сів. Сашко накупався досхочу.

Погриміло, та й усе. Тільки полякало. На небі чиста зоряна ніч. Золотими мандаринами між зорями пропли-вали супутники. Пливе-пливе така мандаринка— і нема, вже на тому боці Землі…

Сашко заснув. Сіроманець всівся біля нього і мав роботу: з поля не вгавали перепілки, в скирті не спалося мишам, з озера сплескувала риба. Перед досвітком вовк насторо-жився: здалеку почувся скрип коліс по нерівній дорозі і запахло кіньми. І те й друге наближалося, і ось темна


підвода, запряжена парою коней, випірнула з поля. До скирти, правда, не доїхала, а повернула до озера. Троє чоло-віків скинули з воза човна, спустили на воду, один відплив на середину води, а другий пішов берегом — затягли сітку. Третій стримував коней, вони шарпались з його рук, хроп- ли: видно, зачули Сіроманця.

— Іван, ти сходи принеси їм сіна, — почулося з човна, — не понаїдаються ніяк!

Іван прив’язав коней до сухого стовбура, вкопаного при березі, а сам пішов до скирти. Йшов він, як на зло, просто на Сашка і Сіроманця.

Сіроманець понюхав сонного Сашка, звівся на лапи і ви-йшов з-за скирти назустріч непроханому гостеві. І сів. Іван подумав на Сіроманця, що то пеньок і хотів було його обі-йти. Але Сіроманець пересік йому дорогу і сам собі сказав: «Я — вовк!»

— Вовк!!! — крикнув Іван і кинувся тікати до коней. Коні відірвалися, побігли.

Сіроманець неквапливими стрибками, аби налякати, оббігав озеро. Той, що був на човні, перекинувся у воду, ніч-ний товариш його з сіткою на березі покинув сітку і зало-потів у поле.

Сашко прокинувся.Сіроманець уже дихав біля нього.Нічним полем від озера утікало троє.— Тепер тікаймо й ми, — прошепотів Сашко.Стрілка показувала: Одеса 5 км.Сонце стояло на п’ять пальців від горизонту. Шосе двиг-

тіло від машин. Сашко зійшов у кювет, через лісосмугу зайшов у соняшники.

— Одеса, — сказав він Сіроманцеві. — Зараз ми тебе приберемо по-городському. А реп’яхів! А соломи! Ну, хто в такому костюмі тебе вчив приїжджати в Одесу?

Сашко позривав з Сіроманця реп’яхи, алюмінієвим гре-бінцем розчесав боки, шию, голову, одягнув намордник. Собі ж до коліна приклав галстук, розгладив, пов’язав.

— От ми з тобою і на людей стали схожі. Пішли. Тільки не біжи, не рвися, іди біля мене тихо і смирно…


«Щоб Сіроманець не вирвався та не втік. Тут під колесо недовго… Йди-йди, Сіроманчику, от молодець. Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому», — думав Сашко, а сам спідлоба позирав на машини.

В самій Одесі Сіроманець занервував: на вулицях трап- лялись собаки і собачата, на таких, як і він, повідках, але, зачувши його, одні в паніці рвалися з рук господарів тікати, а другі ошкірювались на нього, бризкали слиною, кипіли очима, повними зненависті.

Сіроманець сопів у намордник, по шкурі пробігали дри-жаки. В таких випадках Сашко прискорював ходу або забі-гав у якийсь під’їзд, і там вони з Сіроманцем перечіку-вали.

Біля лотка дядьки пили пиво. Сашко, ховаючи за собою Сіроманця, швидко підійшов до них і запитав:

— Де тут лікарня Філатова?— Три зупинки будь-яким трамваєм туди.— Куди — туди? — перепитав Сашко.— Униз. Ну і собачка! — Одесит з двома бокалами пива

в руках нагнувся до Сіроманця. — А вона не кусається?— Ні.— Ну і собачка. А шия, а лапи — прямо тобі вовк! Сіро-

манця обступили одесити з пивом, продавець покинув свій торг, став на бочку і зверху дивився на Сіроманця:

— А він хоч учений?— Не бачиш? — гукнули продавцеві знизу. — По очах

видно. Такі дурними не бувають. Часом не продаєш, малий?— Не продаю.— Цікаво, — продовжував продавець, — скільки ж це

треба, щоб його нагодувати?Сашко помітив: натовп навколо Сіроманця налипав,

як снігова баба. З’явилися і жінки, ставали навшпиньки, заглядали чоловікам через плече:

— Оренбурзькі платки? Почому?— Ватин? Пропустіть, я питаю — ватин?Сашко потягнув Сіроманця крізь натовп. Сіроманець

подав тихий голос, і натовп обурено розступився: — Куди батьки дивляться? Таке страховисько дитина водить!


Сашко зайшов у тихий двір лікарні. Сліпі люди ходили по споришу з паличками. Ходили, видно, і не зовсім сліпі, попідруки, говорили, навіть посміхалися своїм словам.

Перше, що впало Сашкові в очі: густий бузок біля сарайчиків під червоною марсельською черепицею. Туди він і повів Сіроманця:

— Стій отут, Сіроманчику, і не ворушись. Я миттю все розізнаю.

Від лікарні до моря було недалеко, і дачники чи курорт-ники спускали з повідків своїх собачок, аби вони погуляли саме в цьому місці біля лікарні, де в глибині синіло море.

Треба сказати, ці, як правило, фокстер’єри, молоді чи старі, проводили час у дружбі та злагоді: давно перезна-йомились, їли приблизно однакову їжу, навіть перебігали трамвайну лінію під гастроном чи домову кухню по щось новеньке на зубки.

І треба ж було цьому народу зачути вовка!Сашко пройшов коридор першого поверху — ніде нікого.Піднявся на другий поверх: літня жінка в білому халаті

натирала шваброю підлогу.— Здрастуйте! — привітався Сашко. — Скажіть, будь

ласка, а де у вас той лікар, що лікує очі? Я здалеку, і в мене мало часу. Але я хотів би з тим вашим лікарем погово-рити.

— Приходьте після обіду, — відповіла жінка, не підво-дячи голови. — У нас — обід. Тридцять перша кімната.

На лікарнянім подвір’ї знявся собачий лемент і ґвалт. З вікна Сашкові було видно дахи сарайчиків чи складів під червоною марсельською черепицею: на цю черепицю один за одним з криками і сльозами вилітали і падали фокстер’єри. Вони підстрибували у вікні, як м’ячі, і падали на черепицю.

— Що там за ґвалт? — занепокоїлась прибиральниця.Сіроманця обступило в бузку все собаконаселення райо-

ну, він відступив до ракушнякової стіни паркану, далі вже було нікуди, а воно лізло, його було багато, тоді Сіроманець перекусив намордник і став хапати їх за загривки і вики-дати на черепицю.


Сашка, йому здалося, дуже довго не було, позаду — стіна, тоді Сіроманець перескочив через стіну і щез.

Сашко кинувся в бузок, вискочив на вулицю, в один провулок, в другий провулок, покликав Сіроманця над гли-няним урвищем понад морем — сів і заплакав…

Сіроманець прийшов у Сашкове село. Сіроманець минув пошту, контору, зупинився перед хатою Шевчука. Постояв. Почекав, доки з хати вибіжить з рушницею Шев-чук і смальне по Сіроманцеві. Той не вибігав. Скавуліла лише у дворі його собака.

Сіроманець підійшов до хати Побігайла. Не вибіг і Побі-гайло. Всі були в полі, косили горох. Найдовше стояв Сіро-манець перед будинком Чепіжного, але й Чепіжного, на його превеликий жаль, не було на цей раз удома: косив горох.

На цей раз Чепіжний укохкав би Сіроманця, який при-йшов помирати сам…

Сашко зліз з одеського автобуса і полем побіг до лісу. В лісі Сашко ходив до вечора, кликав Сіроманця у глини-щах… Сіроманця не було.

Увечері, пізно ввечері Чепіжний поїхав на Київ — повіз Вовкодавиху з її дітьми на базар.

Сашко і Галя Грушецька бачили, як буксував його мото-цикл під горою…

Сірий степ з вовнистими хмарами над собою лежав у Сіроманця перед лапами.

«Ого-го!» — сказав собі вовк, і почав ловити у траві коників.

Ловитися коникам не хотілось, і вони стрибали від зубів Сіроманця через Гіндукуш на Гімалаї… Тоді Сіроманець ліг на спину, підняв лапи, і на його лапи западав дощ, за дощем — сніг, аж до тих пір, коли на кожній його лапі не звили собі гніздечка сорокопуди… Бігла біла вода, відцвітав пізній глід, пищали сорокопуденята, і синє небо переходило в небеса.

З води сходило сіре сонце, на ньому скидалась риба, і Сашко обнімав Сіроманця за шию.

«А ти думав, вовчику, як? Ти думав, що це нам уже і кінець з тобою?..»

1975

олена пчілка (ольга петрівна драгоманова)

(1849–1930)

Поетеса, автор прозових та дра-матичних творів, перекладач, науко-вець, фольклорист і етнограф, публі-цист, видавець, активна громадська діячка — це все вона, Олена Пчілка.

Народилася Ольга Петрівна Дра-гоманова 29 липня 1849 року на Пол-тавщині, у місті Гадячі в сім’ї дріб-ного поміщика Петра Якимовича Драгоманова, автора віршів та опо-відань. Славетний рід Драгоманових був відомий ще з часів гетьманщини. Предки письменниці перебували на дипломатичній службі у Богдана Хмельницького, дядько — декабрист

Яків Драгоманов — помер на засланні в Сибіру, батько Ольги Петрівни мав юридичну освіту. Дітей у сім’ї Драгоманових привчали шанувати при-роду, любити мистецтво.

З дванадцяти років Ольга Драгоманова навчалась у Київському пан-сіоні шляхетних дівчат. Брат Михайло — видатний учений, літератур-ний і громадський діяч — залучав її до київської «Громади». Тут вона знайомиться з композитором Миколою Лисенком, письменником Ми-хайлом Старицьким.

Обставини склались так, що Олені Пчілці разом із сім’єю дове-лося проживати в різних місцевостях України: Новограді-Волинському, Луцьку, Києві, Гадячі і селі Колодяжному. Письменниця була вельми творчо активна: збирала і видавала народні пісні, казки. 1886 року поба-чила світ її збірка поезій «Думки-мережанки». Згодом виступала в жан-рах байки, оповідання, п’єси, мемуарів, багато перекладала творів з ро-сійської, англійської, грецької, французької мов.

Багато зробила О. Пчілка для розвитку дитячої літератури та її пе-ріодики. Зокрема, з 1906 року вона стала видавати додаток до «Рідного краю» — журнал для дітей молодшого й старшого віку «Молода Укра-їна». Тут друкувалися твори Лесі Українки, С. Васильченка, М. Гоголя, М. Лермонтова, Дж. Свіфта тощо. Вона подарувала дітям вірші «З ґрин-джолками», «Люлі, люлі», «Кохані речі», оповідання «Найкращі діти», «Дві зваги й дві слави», казку «Журавель та Чапля», п’єси «Весняний ранок Тарасовий», «Сон-мрія, або казка зеленого гаю», «Кобзареві діти» тощо.

В останні роки життя, коли почалися сталінські репресії проти укра-їнської інтелігенції, Ольга Петрівна зазнала переслідувань.

Померла Олена Пчілка 4 жовтня 1930 року в Києві.

411Олена Пчілка. «Сосонка»

Олена Пчілка

сосонКа

Недалеко від лісу стояла хатка. В тій хаті жив чоловік Максим із сім’єю; було в нього четверо дітей, найстаршому хлопчикові Івасеві було десять літ.

Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смут-ним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням!

Недалеко від Максимової хати була одна сосонка така-то вже хороша! Була вона не дуже велика, але й немаленька, саме мірненька та така зграбнесенька, круглесенька, зелені глиці аж сяють, а молоді пагонки, як свічечки, стремлять, прості та ясні.

Красує сосонка. Прийшла осінь смутна, прийшла зима люта, а сосонці байдуже! Сусідки її, берези та липки, стоять такі сумні та бідні, листячко з їх геть облетіло, а сосонка мовби ще кращою здається поміж смутних товаришок.

Отож і запишалась вона, каже берізкам та липкам:— А що? Де ваші кучері гарні та рясні? Стоїте дерка-

чами! Ох, що то за хороша річ, як хто шляхетного роду! Нема в світі кращих, як ми, сосни! Ой світе мій, яка ж я гарна та велична!

Величається сосонка, аж тут прилетіла сорока. Сіла в неї на гілці та й каже:

— Че-че-че! Чекай, чекай!..А чого чекати — не каже…Тим часом сорока таки знала, що казала: вона, бачите,

була на подвір’ї в дядька Максима й бачила, як Максим сани ладив; чула й те, як Максим говорив Івасеві, що поїде зрубає сосонку та повезе на продаж.

Так воно й сталося. Запріг Максим коня, під’їхав до тієї сосонки, зрубав її, бо вона була сама найпридатніша, та й повіз на торг.

І синок Івась упросився з ним (бо то не дуже далеко було). Одягся Івась, мати дала свої чоботи й онучки добрі; сидить


Івась у санках, добре йому, і сосонку рукою придержує на ґринджолах. Нічого не знає сосонка, куди це її везуть, тільки гілочками стріпує, як підскочать де санки дорогою.

Приїхали в город і стали там, де й інші люди стояли з ялинками та з сосонками; багато там їх, тих деревців було, бо то саме Різдвяні святки були (якраз проти Нового року). Багатші пани купували ті зелені деревця, щоб стано-вити їх у хаті та вбирати на втіху дітям. Чи то ж не втіха справді? Тут зима біла, все снігом укрите, а тут тобі зелене деревце стоїть у хаті, убрате та освічене — зеленіє…

Еге ж! Ото з такою думкою, щоб купити деревце, піді-йшла й до нашої сосонки якась-то підстаркувата жінка, либонь, нянька, з двома паненятами. Щебечуть дітки; а нянька тільки глянула на господаря та й гукає:

— Чи се ви, куме Максиме?— Та я ж, — каже Максим.От розговорилася нянька та зараз і сосонку купила.

Сказала потім везти деревце до її панів. Приїхали. Сосонку внесли в горниці, а Максим заїхав у двір. Нянька, бачите, закликала Максима в кухню, трохи погрітися, чаєм його заходилась приймати. Бо хоч вона вже й городянка була, та колись у сусідньому селі жила, так ото й кумою була Максимові. Таки ж не подоба цуратися! Приймала нянька, як могла: Івасеві дуже доброго бублика дала.

Поснідали трохи. Тоді Максим, подякувавши за хліб та сіль, подався в город деякі справи справляти. А хлопця свого Івася в куми зоставив.

Коли вже надвечір приходить Максим та й журиться:— Все, — каже, — справив, купив, що треба було, а тіль-

ки з чобітками лихо: ще перед святками дав шити, а вони й досі не пошиті! Сказав швець, на завтра будуть нехибно готові; та чи то ж не досада — завтра знов по їх приїздить? Хотілось би на Новий рік дома побути!

Нянька й почала вмовляти Максима, що вона попросить панів, щоб позволили йому переночувати у їх у дворі.

— Вам, куме, — каже нянька, — вигідніше так буде. А Іва-севі ж то яка втіха буде! Я попрошу панів, щоб пустили його в горниці подивитись на сосонку, — сьогодні ж вбиратимуть.


Зосталися наші. Сидить Івась та й думає: «Як там вони ту сосонку вбиратимуть? Що то за диво таке буде!..»

Аж і справді «диво» предивне побачив Івась! Як повела його ввечері нянька в покої, та як став він на порозі тієї пан-ської світлиці, та як глянув він на ту сосонку, то аж оторопів!

Світе мій ясний! Івась навіть не пізнав своєї сосонки! Вся вона сяє свічечками, ліхтариками, все гілля обчіпляне яблучками, якимись цяцьками, червоними, синіми, золо-тими, аж у очах мигтить! Під сосною, на примості, сто-ять ляльки, коники, щось таке ще… А ось кругом сосонки почали ходить такі дивні діти — чи, може, то живі ляльки? Такі гарні, кучеряві, так штучно повбирані… Що се таке?.. Чи сниться, чи справді діється?..

А сосонка стоїть, сяє — як зоря в небі! Ну, й тіши-лася ж вона!

— От, — каже, — моє щастя прийшло! Я таки знала, що не проста доля мені судилася!.. Боже, як же гарно, як любо! Як усі вихваляють! От коли б то липки побачили!

Та недовго втішалася гарна сосонка: ще свічечки не дого-ріли доостатку, а вже їх погасили (боялися, щоб не було чадно, як почнуть куріти недогарки). Далі почали здіймати із сосонки й покраси. Все, все поздіймали ласощі, цяцьки, забавки!.. Зосталося тільки те, чого не зауважили або щось нікому не потрібне більше: якісь ланцюжки з паперу та деякі дрібниці…

Стоїть сосонка, розібрана, темна, дивується, ради собі не дасть: що се таке?.. Її розібрали? За неї зовсім не дбають?!

Се була правда — за неї ніхто більше не дбав. Всі зайня-лися тими лакоминками та цяцьками, що здіймано з неї. Все те було поділено поміж дітьми. Навіть Івась добув, з ласки няньчиної та малої панночки, кілька золотих горі-хів, червоних яблучок, цукерків у кошику маленькому, солодкого коника і паперову золоту рибку! Боже мій, чи то ж не втіха?

Аж уночі снилось Івасеві те свято та осяяна сосонка — все те диво, що він бачив.

Другого дня вийшов Івась на подвір’я до батька, а бать- ко вже коня запряга. Бачить Івась — виволокли слуги


з будинку сосонку й кинули її надворі, біля дровітні; ска-зали, що вдень багато гостей буде, то не потрібно, щоб таке чепірадло в світлиці стояло. Лежить бідна сосонка, розче-піривши те обдерте гілля… Вчора вона була така велична, а тепер?.. Глянув Івась та аж йому шкода стало. Не знав він того, що й з людьми часто так буває!

Дививсь, дививсь Івась та й заманулось йому взяти додому тую сосонку; на ній пак були ще недогарки, стре-міло кілька золотеньких цяцьок, обривків ланцюжків папе-рових. «Можна дома показати, а як ще те почіпляти, що пани дали, ото-то здивуються наші! — думає Івась. — Куди пак! Яблучка та золоті горіхи на сосні — аж п’ять, — чи в хуторі таке бачили?»

Спитали в двірника, чи не можна б узяти сосонку?— Та можна, — каже, — нащо вона тепер здалась? Тепер

вона нікуди не годна!Як то було сосонці слухати отаке?!Поїхали наші, повезли сосонку до свого двора. От уже

й до лісу під’їхали; всі дерева так дивуються: що се таке зі сосною сталося? Стовбурець управлений в перехрестя, на вершку золота звізда стремить!..

— Подивіться, — каже берізка, — які на ній ланцюжки рожеві!

— Ет, — цвірінькнув снігирчик, — не хотів би я й лан-цюжків, хоч би й рожевих! Нема в світі кращого, якволя!

Приїхали наші, втягли сосонку в хату. Гомін такий знявся! Івась розповідає, показує цяцьки, діти всі щебе-чуть, дивуються!.. А ввечері Івась таки почепив на сосонку все, що мав, ще й недогарків кілька позосталих запалив. От так утіха була малим.

Та не довго й тут була шана сосонці: через день діти витягли її на двір і поставили її коло порога. Нічогісінько вже на ній не було!.. Єдину втіху мала вона в тім, що розпо-відала горобчикам, які сідали їй на гілочки, яка то їй честь була у панів того вечора!..

А згодом побачила сосонка, що стала вона сохнути, жовкнути…

Одного дня Іван і каже батькові:


— Тату, порубайте вже сосну на дрова, бо вже вона пожовкла!

А батько одказує:— Нащо її рубати! Краще я поставлю її замість віхи,

отам, на дорозі, бо тепер раз у раз метелиця дорогу замі-тає; вже нащо я дорогу знаю, і то вчора блудив. Нехай хоч сосонка для прикмети на дорозі стоїть.

Поставили сосонку на полі, при дорозі. Стоїть вона, людям дорогу показує.

Одного разу їде Івась у санках з батьком та й каже їй:— Бувай здорова, сосонко! Уже я з дому від’їжджаю!

Прощавай!«Що се таке? Чого він прощається?» — дума сосонка.А воно й справді те було, що Івась від’їжджав. При-

їхала якось до них Максимова кума, ота нянька, та й почала казать, що її пани шукають хлопця до послуги в горницях і що добре було б віддати в ту службу Івася; намовляла, що він собі одежі й грошенят заслужить та й в люди потроху вийде. Як почала вмовлять, то й одвезли ото Івася, за яким часом, на службу до панів.

Та щось не дуже-то йому на тій службі повелося. Не спо-добалось йому… Перше всього ймення йому перемінено: був він Івась, а то став уже «Ванька»; потім дали йому таку вузьку та тісну одежину, посадили в прихожій, а часом пошлють куди. Туряють Івася пани, штурхають у потилицю слуги. Одно слово, за попихача в ycіx. Одного разу стар-ший слуга так побив Івася за якісь панові чоботи, що Івась довго плакав… А другого разу горнична за ножі набила…

— Ні, годі сього! — зважив сам собі Івась і задумав утекти. Була масниця, був у панів великий бенкет; в будинку знявся такий шарварок, що ніхто й не зауважив, як зник Івась. Огледілися потім: «Де Ванька? Покличте Ваньку!» А «Ваньки» вже й сліду нема — за містом уже!

Іде Івась: уже він далеченько в полі опинився, вже не боїться, що ось-ось наженуть!.. І так йому любо, що то він на волі, навіть не холодно здається, дарма що й сні-жок іде. Просторо так навкруги, повітря таке чисте, та біло, біло так усюди!..


Але ж от погано, починає смеркати, та й сніг дедалі більший та більший віє, та ще й вітер його крутить, аж іти тяжко. Мете… Ох, Боже мій, та де ж вона та дорога? Лишенько! Збився Івашко з дороги! Кидається він то в той, то в той бік, сльози рвуться з очей, бо нічого не вдіє! Не знає вже, де він і що… Може, воно недалеко від дому, а може, — зовсім не туди він іде, куди слід! «Боже мій! — плаче Івась, — що ж се зі мною буде? Замерзну я в полі!» (А вже й так ноги дуже померзли!) Плаче бідний Івась, крізь завірюху нічого перед собою не баче. Коли се дивиться — щось мpіє… Перше злякався, думав, що вовк; коли ні: то дерево… Боже мій, та се ж та сосонка, що батько Івасів поставив; он і друга віха!.. Зрадів Івась, де в нього й сила знов узялася. Бреде через замети. О, тепер він вже знає, куди йому держать! Тепер він доб’ється додому.

Добився! Ось і хата його. Дома ще не сплять, у хаті світиться — вечеряють, либонь. Підійшов Івась під двері, боїться й у хату йти, щоб не сварили, що втік. Почула мати:

— Цитьте, — каже, — діти, мовби щось плаче, чи що!— Та то вітер у комені, — каже батько.— Та ні, бо таки не вітер…Коли відчинили двері, аж то Івась у сінях!.. До нього,

питають:— Що се таке?.. Звідкіля се він?А він ледве промовляє за слізьми:— Я покинув, я не можу там бути, там мене б’ють ycі…

Я не можу!Що ти будеш казать дитині, як воно отаке бідне, плаче,

тремтить, руки подубли!..— Моя доленько! — скрикнула мати, роздягаючи Івася

та придивляючись на нього при світлі.— Та яке ж ти худе стало! Яке ж то тобі лишенько було!..Відігріли Івася, нагодували, положили спати на печі.

Другого дня встав Івась, виспаний, та такий радий, що то він дома, на волі! Ніхто його не ганяє, ніхто стусанів не дaє!.. Побіг з братом Андрійком надвір, а далі в лісок та на поле. А за околицею вже й дорогу свіжу протерто — саме на торг


люди їхали. Побігли хлоп’ята з ґринджолятами тією доро-гою. Ось і сосонка знакомита!

— Спасибі тобі, сосонко! — каже Івась. — Адже якби не ти, то я був би замерз!

— А бач, — каже сосонка, — а ти казав, щоб мене на дрова порубали! А от якраз я тобі в пригоді стала!.. Та й двір-ник помилився; казав, що я ні на що не здатна, — а ось дарма, що я пожовкла, проте здаюся на користь!

Похитується сосонка, думоньку гадає… Прилетіли до неї пташки, вона й каже їм:

— Полетіть до моїх сестричок та розкажіть їм про всю пригодоньку мою!..

григір михайлович тютюнник (1931–1980)

Народився Григір Михайлович Тютюнник 05 грудня 1931 р. в селі Шалівка на Полтавщині.

В автобіографії письменник зга-дував: «У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько мого батька, помер, ще й не сивий був і зуби мав усі до одного міцні, а я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), смі-ятися і балакати перестав… У три- дцять сьомому році, коли батькові сповнилося рівно сорок, його зааре-штували, маючи на увазі політич-ний мотив, і пустили по сибірських

етапах… У 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно…»

З мамою стосунки у хлопчика були непрості. Тому після арешту батька його забрав до себе батьків брат Филимон Васильович, який про-живав на Донеччині. Дядько та його дружина, Наталія Іванівна, при-йняли Григора як рідну дитину. Вони працювали в школі, дядько — бухгалтер, а тітка — вчитель української мови. Під їх опікою почав майбутній письменник свою освіту. Після війни Григір іде в ремісниче училище, бо там давали учням таку-сяку одежину і сімсот грамів глев-кого хліба на день. Завдяки цьому він з мамою вижив у сорок сьомому році, коли в Україні знову був голод. Однак пережиті негаразди позна-чилися на здоров’ї хлопця, він захворів на туберкульоз легенів. З цієї причини він не мав змоги відпрацювати належні за законом три роки після закінчення училища за направленням і повернутися в село. За це його засуджують на чотири місяці ув’язнення. Працювати Г. Тютюн-ник почав рано: слюсарем на заводі, робітником у колгоспі, потім на бу-дівництві, служив матросом на Тихоокеанському флоті. Після служби вступив до Харківського університету, вчителював у вечірній школі. У літературу Г. Тютюнник прийшов уже зрілою людиною. Школу лі-тературного навчання пройшов у свого брата, на той час уже відомого письменника Григорія Тютюнника, який став його першим критиком і порадником. «Ласочка», «Степова сторожка», «Степова казка», «Гро-мовик» — це твори про прекрасних людей, чудовий навколишній світ, невичерпні дива природи…

1980 року Григір Михайлович Тютюнник передчасно помер.1989 року йому було посмертно присуджено найвищу літературну

винагороду — Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.

419Григір Тютюнник. «Дивак»

Григір Тютюнник

ДиваК

На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прі- рвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому:

— Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід молодий.Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий,

головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ.

Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допри-зовники.

Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину. Присяде навпочіпки й водить пальцем сюди, туди. Дивись, хата виходить, з бовдура дим валує, а на тину півень горла-нить, розчепіривши дзьоба пожицями. Олесь пхає закляк- лого пальця в рот і, гримаючи чобітком об чобіток, милу-ється своїм творінням, аж доки хтось не гукне з двору:

— А чого ото ти, парубче, не йдеш до школи? Ось пі- дожди, матері скажу!

Олесь підскоче, як злякане пострілом звірятко, засмі-ється тоненько: гі-гі, — і подається в сосни.

В бору снігу мало. То там, то сям пролягає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стрим-лять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верхо-віття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, — дятел пора-ється. Олесь нахиляється, крекче, пильно мружить око.


Пальтечко в нього товсте, а сам тонкий; важко нахилятись: дух спирає, під очима набряка, тому кожен сучок птицею вздрівається.

Аж он під старою сосною латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб! Олесь стає навшпиньки й крадькома пнеться на косогір.

Зачувши людину, дятел перестав цюкати. Повів гарто-ваним дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Олесь хотів діс-тати її і покуштувати, та передумав — і притулився вухом до стовбура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло. А внизу під підошвами в Олеся вору-шилось коріння — помирає сосна… Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.

Ще здалеку побачив міст з гатками по обидва боки. По той бік мосту, через вигін, червоніє крізь біле плетиво запорошених дерев цегляна школа. З бовдурів дим угору тополиними стовпами. Повітря пахне торф’яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров. Ліворуч від мосту чорніють миї, виграючи на сонці блискучими хвильками, — там б’ють джерела; а праворуч, на мілині, де лід міцніший, гасає ватага школярів. Лід гнеться, цьворохкає од берега до берега, здуваючись попереду ватаги, мов ковдра на сіні. З проломин цівками цебенить вода і заливає плесо.

— Ей, Олесю! — кличуть з гурту. — Гайда з нами по- душки гнуть!

— Навіщо лід псуєте? — у відповідь Олесь. — Він ще молодий.

Дітвора сміється: дивак.А Федько Тойкало розбишакувато вишкірив зуби і, вка-

зуючи рукавом на Олеся, заволав так, що шия одразу зро-билась тоненькою:

— Бий зрадника! — Підскочив, тицьнув Олеся ліктем під скроню і зник поміж палями.

Олесь згарячу ніяково посміхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду гулю під оком і, ковзаючись, побрів


до школи. Під ногами лагідно, мов хмизок у лісі, потріс-кував лід, а біля ока щось обважніво й сіпалось. Олесь ліг долілиць, притиснув скроню до льоду і почав розглядати дно. Воно тьмарилось мулистим пилком, пускало буль-башки, котрі прилипали до криги — білі, круглі, як воляче око. Течія розчісувала зелений кушир, пряли тоненькими ніжками якісь жучки, боком долаючи пружний струмінь. І ввижається Олесеві маленька хата під кущем водяної папо-роті, а в тій хатці — він, біля віконця сидить, рибку сте-реже. Забажав — вийшов. Ніхто тебе не займає. Іди куди заманеться. Ось карасик пливе. Цап його за пірце: «Добри-день, дядьку! Як поживаєте?» Олесь солодко зойкає, щіль-ніше припадає лобом до криги.

Раптом поміж куширами промайнула чорна блиска-виця і завмерла осторонь довгастою плямою. Олесь підповз ближче, пригледівся і застогнав від подиву: щука! В зубах у неї тремтіла маленька пліточка.

— Пусти, — видихнув Олесь і ляпнув долонею по льоду. Та щука й не повернулась. А плітка зникла. Він підхопився і став гатить підбором в те місце, де стояла щука, аж під чоботом не хрокнула вода.

Біля школи теленькнув дзвоник, улігся гамір. А Олесь сидів посеред річки поруч зеленої, з ряскою, калюжі і пла-кав. Під мостом бився об палі вихор, згортав докупки сухий очеретяний лист і гнав його в берег.

Олесь підвівся, запхав книжки в пазуху і поплентався до школи.

На першому уроці було малювання. Старенька вчи-телька Матильда Петрівна ходила поміж партами і, роблячи загадкове обличчя, повільно говорила: «А сьогодні, діти, ми будем малювати… перегнійний горщечок. Завдяки цим горшечкам передові колгоспи нашої країни…» Потім вона дістала з портфеля гирунчик і урочисто поставила на стіл.

Діти почали малювати, виводячи кожен своє: той жлу- ктечко, інший ринку або макітерку. І скільки дірку в денці ніяк було передати, то її чіпляли збоку. Олесь старанно скри-пів олівцем і натхненно прицмакував. Коли ж учителька


зупинилася біля його парти, з зошита на неї, презирливо примруживши око, дивився дятел: чого тобі тутечки?

— Олесю, адже я наказувала всім малювати горще-чок, — сурово сказала Матильда Петрівна. Їй сподобався дятел, але вона добре знала, що таке вчительська принци-повість, тому й додала:

— Я поставлю тобі двійку.У класі увірвався гамірець. Відмінники дивилися на свого

вчорашнього побратима співчутливо, а ті, хто вчився через пень-колоду, з радістю чекали на те, що їхнього полку при-буде. Олесь зібрав книжки, виліз з-за парти і рушив до дверей.

— Куди це ти? — здивувалась учителька.Олесь похнюпився.— Я так не хо’!— Як це — так!— Гирунчика отого не хо’ малювати.— Чому?— Дятла хочу…Доки Матильда Петрівна думала про долю свого автори-

тету, Олесь вийшов у коридор, похапцем натяг пальтечко і опинився на ґанку.

В шкільному садку пурхали синички. В бур’янах вовту-зились горобці, скльовуючи реп’яшачі кім’яхи. Десь у віль-хах по той бік річки били пеньки: бух, бух, день, — сокира сприснула.

Олесь уявив собі, як гарно зараз у лузі, і побіг у вер-болози.

Там він блукав до самого вечора. Обмацував холодні пта-шині гнізда, їв мерзлу калину, доки не набив оскоми. Потім шукав осикові трухляки, ховав за пазуху і, нап’явши паль-течко на голову, дивився: світять чи не світять? У кущах, заплетених осокою, шарудів вітер, попискували миші; а в березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стогоном.

Сонце пробило у хмарах над байраком вузеньку опо-лонку, яскравим променем стрельнуло на левади. Олесь радісно мружився йому назустріч, зводив очі до перенісся, ловлячи золоту мушку на кінчикові носа.


Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом повищали і набрали войовничого вигляду. Треба було йти додому. Олесь грядками вибрався на вигін і став чекати, доки випустять школярів.

Під тинами на колодках або просто навприсядки сиділи дядьки, смалили цигарки, гомоніли:

— Он бач: вільха в лузі почорніла… на відлигу, мабуть.— Еге ж, риба в ятір піде…Біля школи грюкнули двері. Діти товпами посунули

по домівках. Ще здалеку помітивши дорослих, хлопчаки бокаса

ходять один побіля одного, щоб поборотися. Дивись: зче-пились, водяться, хекають, наслухаючи краєм вуха, що ска-жуть біля тину. А там:

— Ач’кий геройський парубок!— А ото, мабуть, Наталчин, — кажуть біля тину, помі-

тивши Олеся. — Ба яке смирне…— Еге, воно якесь дивакувате…Слухає Олесь і не розуміє: хвалять його чи лають.На мосту Олеся дожидав Федько Тойкало.— На поїж, — сказав ніяковіючи і втиснув Олесеві в руку

подавлений теплий пиріг. — Бери, дурний, з м’ясом.Олесеві не хотілось пирога, але він зрадив примиренню і,

щоб віддарувати товариша, хутенько занишпорив по кише-нях, дістаючи звідти духмяні верчики хмелю, сухе листя різного карбування, плетене з прядива та волов’ячої шер-сті ремезяче гніздо, схоже на башличок.

— Забейкався ти, — сказав Федько і почав обминати Олесеві пальтечко.

Олесь ще дужче захвилювався, ледве не заплакав під щирості і солодкого почуття братерства. Він ухопив реме-зяче гніздо й обома руками подав його Федькові. Той захо-вав подарунок під полу, пом’явся.

— А вчителька сердилась, як ти пішов…ги-ги… страх!Потім ударив себе книжками по гузенцю, крикнув: «Гат-

тя-вйо!» — і подався до річки трусити ятері.В селі ледь вечоріє, а в сосні вже крони зімкнуло пітьмою.

Олесь біжить підтюпцем і раптом помічає, що дерева теж


біжать підтюпцем, кружляють, ховаються одне за одного, немов у піжмурки грають. Олесь зупиняється — і дерева завмирають.

По той бік сосни чути: сани скриплять, коні пирхають і голос діда Прокопа:

— А но-но!Уздрівши Олеся, дід натягає віжки.— Сідай, внуче, по солому поїдемо.Олесь радо вмощується, махає на коней:— Гат-тя-вйо!— А що, поставили п’ятірку? — питає Прокіп, вишкі-

ряючи порожні десна.Олесь сором’язливо ховає обличчя в рукав.— Сьогодні не ставили. Вчора тільки.Поминули провалля, майже вщерть занесене снігом.

На ріллях цілим хутром замаячили скрити.— Но-ноу… — стогне Прокіп і ворушить пужалном. Коні

щулять вуха, зриваються бігти. А сосни позаду вигойдують «шу-ші-ші-і» — і коні зупиняються.

— Діду, чого про мене кажуть — дивак?— Невстріливий, значить. Дивний єси. — Прокіп двома

пальцями, як щипцями, ухопився за ніс і висякався так лунко, що аж коні побіг-ли. — Хто ж ото таке патякає? — спитав перегодом.

— Дядьки на вигоні.— Ет, фармазони… Ти їх не слухай. — Помовчав.

А далі: — Воно, звичайно, правильно. Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся. А треба — в людях. Та отак побіля них, отак… Того — ліктем, того — почо-том… Гульк — уперед вийшов. А першого не перечепиш, бо не доженеш. О!

Олесь винувато підсьорбує носом.— Діду, чому дятел шишки їсть, а щука — пліточок?— А то вже хто якого поділля.— А я не забрав у дятла шишки, — хвалиться Олесь.— І вірно. Навіщо вона здалась. Це як путнє щось поба-

чиш — дощечку, скажімо, або гвіздочок — тоді бери.— Навіщо?


— Пригодиться.Коли набирали солому, дід часто сповзав із скирти,

нанизував солому на річняки і гуцав так, що аж ліса скри-піла.

— Товчи, внучку, гніти! — хекав. — А я ще якийсь навильник скину. — І знов дерся на скирту.

Спочатку Олесь надолужав, потім заморився й сів.— Навіщо стільки беремо?— Як навіщо? — озвався з пітьми Прокіп. — Це ж собі,

а не тещі. Хе-хе! Ти знаєш, що таке теща? Ні? Підростеш — узнаєш. Клята баба.

— А якщо коням важко буде? — своєї Олесь.— Нічого. Зате нам легко. Натопив — і вилежуйся собі на

печі. Ти відпочинь, а тоді ще пострибаєш. Воно ж таки груз.Поверталися додому в темряві. Ліпив мокрий сніг,

припорошуючи білим коням спини. Прокіп хльоскав бато-гом і лаявся. А Олесь сердито сопів у нього над вухом і підбивав руку. Замахнеться Прокіи гарненько, цьвох — і мимо.

— Не бий, — благає Олесь. — Бачиш: важко.Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згу-

бить, обернувся до Олеся.— Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай

і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна.Подався вперед і, обдаючи Олеся прілим духом давно

не митої бороди, захарчав у саме вухо:— Поняв?Олесеві зробилося сумно. Закортіло швидше туди,

в село, де сніг плете навколо електричних ліхтарів густі рожеві сіті і привітно світяться вікна в хатках.

Попереду білою стіною підвівся бір. Він уже не гув і не шикав на коней.

— Мовчить, — тихо сказав Олесь.— Снігом забило, — пояснив Прокіп. — Вітер гілля не

зрушить.Дома Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають

солому, швиденько роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми, загомоніли.


— Ото ж я кажу, — говорив дід, — неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак… Затопчуть його… Бо воно ж як деревце в пагоні…

Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч.— Замерз, онучку? А ти ножки — на черінь, а зверху —

кухваєчкою…Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив.Прокіп підняв брови сторчка.— Он диви, чого це він розприндився?— Геть, не займайте його, — сумно обізвалась мати з ха-

тини. — Їжте вже.— А хіба я що? — мимрив Прокіп. — Я йому нічого

такого й не казав…Він їв швидко, винувато витріщив очі, плямкав тихіше,

ніж завжди, і губив крихти в бороду.Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон бла-

гав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гуска взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий день.

Навчальне видання

Серія «Усі уроки»

Усі хУДожні твори УКраїнсьКої ЛітератУри

5 клас

CD-ROM

Укладач К. Ю. ГолобородькоГоловний редактор К. Ю. Голобородько

Редактор О. О. МаленкоХудожник О. О. Бер

Відповідальний за випуск Ю. М. АфанасенкоТехнічний редактор О. В. Лєбєдєва

Коректор О. М. Журенко

Підп. до друку 29.07.2013. Формат 60×90/16. Папір газет. Друк офсет. Гарнітура «Шкільна».

Ум. друк. арк. 27,00. Зам. № 13-08/05-05.

ТОВ «Видавнича група “Основа”» 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 66

тел. (057) 731-96-33 е‑mail: [email protected]

www.osnova.com.ua Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК № 2911 від 25.07.2007 р.

5 luht k_u_2013

Education