23 (168) 12 2018 Селяни не бачать вигоди з...

№23 (168) 12 грудня 2018 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ , ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

У НОМЕРІ:Переваги роботи

в агрохолдингу «Лендфорт»

СТОР. 3Воєнний стан

і вилучення зброї в мисливців

СТОР. 11Саморобні дерев’яні

сани до коня

СТОР. 10Способи заробітку

на новорічних святах

СТОР. 6

Калина в народній медицині

СТОР. 14

Догляд за коровою під час і після отелення

СТОР. 9

Ціни вказані з урахуванням вартості приймання передплати

1 місяць 17,17 грн

3 місяці 49,51 грн

6 місяців 93,77 грн

інкубатори

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного штемпеля) на адресу редакції:

газета «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника, адреса та

контактний телефон. На звороті конверта напишіть назву призу, у розіграші якого бажаєте взяти участь.

Передплати газету і візьми участь у розіграші цінних призів

Передплата на газету

Передплату можна оформити за передплатним індексом 89782

• у будь-якому відділенні поштового зв’язку або в листоноші• на сайті ДП «Преса» www.presa.ua• на сайті ПАТ «Укрпошта» www.ukrposhta.ua

та багато іншого

Усі, хто оформить річну передплату, візьмуть участь у розіграші цінних призів:

Вартість передплати на рік становить 183,74 грн

автоклав плоскорізи

Індекс передплати –

89782на 2019 рік триває

у

і

є

ФОТО

КАТЕРИНИ

НАГОРНОЇ

доїльний апарат

Селяни не бачать вигоди з продажу землі

Подружжя Олександр та Оль-га Крижанівські (на фото) стоять на своєму городі біля хати в селі Глинськ Калинівського району Вінницької області. Біля хати в них 61 сотка землі. Ще мають три паї. Їхня загальна площа 6,106 га. Один пай здають в оренду міс-цевому фермеру, а два – агро-фірмі. Орендарі, у разі скасуван-ня мораторію на продаж землі, можливо, купили б у Крижанів-ських їхні паї. Але вони продава-ти землю не збираються.

– Боже борони, які б мені гро-ші не давали, а я землі не продам, – каже Ольга Крижанівська. – Хай вона стоїть, хай поросте бур’янами, але не продам. Ніко-му від цього краще не буде. Ні державі, ні людям. Бо прийде кілька багатих власників і за-беруть у нас усе навіть із нами. Земля не має бути товаром. Зем-ля ціни не має, вона споконвічно годувала й годуватиме нас, голо-вне – за нею доглядати, обробля-ти, підживлювати.

Так само, як і це подружжя, не бачать вигоди з продажу землі більшість селян Укра-їни. За даними опитування, яке провела компанія GfK на замовлення програми «Під-тримка прозорого управління земельними ресурсами в Украї-ні», 88,6% опитаних не вірять у те, що продаж землі покращить їхній матеріальний стан. І тіль-ки 20% громадян вважають, що скасування земельного мора-торію допоможе економічно-

му розвитку країни. Більшість людей не вірять, що обіг землі принесе нам додаткові інвести-ції чи сприятиме здешевленню кредитування. Бо вважають, що їх знову обдурять, як це вже було під час ваучерної та жит-лової приватизації, розподілі державних промислових акти-вів. А тому їм краще мати мізер з орендної плати, ніж значно більші гроші з його продажу.

Закінчення на стор. 7

№23 (168) 12 грудня 2018 року2 АГРОНОВИНИ

Херсонське село продає в Канаду консервацію

Приватна фірма із села Ста-ніслав Білозерського району на Херсонщині налагодила екс-порт консервованих овочів до провінції Канади, де проживає велика громада етнічних укра-їнців. За традиційними рецеп-тами консервують помідори, огірки, квасолю та лечо. Най-більшим попитом користують-ся консервовані помідори. За сезон їх заготовили майже 40 тис. трилітрових банок і вже майже все розпродали.

На Вінниччині маркують склади пестицидів

У Вінницькій області піс-ля колишніх радгоспів за-лишилося 115 складів із не-придатними пестицидами та агрохімікатами. Із 2007 року їх поступово вивозили й ути-лізували. Але досі залишається чимало отрут. Тому їх інвен-таризують й перекладають у нову тару. Оскільки стара від часу тара стала непридатною і пропускає отруту назовні. Після переупакування склади маркують спеціальними зна-ками безпеки. Це вперше в Україні. Вінниччина виконала найбільші серед регіонів краї-ни обсяги робіт з інвентариза-ції непридатних пестицидів та агрохімікатів.

Мандарини до свят мають подешевшати

Експерти зазначають, що ціна на мандарини залиша-тиметься стабільною. А на-передодні Нового року вони можуть навіть подешевшати завдяки акційним пропози-ціям. Ймовірно, що знижки робитимуть на мандарини се-редньої якості. Щоправда, це стосується торгових мереж, а ось ринки й маленькі магази-ни рідко влаштовують подібні акції. Ціна на мандарини може зрости тільки в тому випадку, якщо попит перевищить про-позицію. Проте, на думку еко-номістів, поки що такого не спостерігалося.

Нові спалахи АЧС на Сумщині та Житомирщині

Зареєстровано новий спа-лах африканської чуми сви-ней у селищі міського типу Липова Долина на Сумщині. Худоба похворіла в місцевому ТОВ «Мрія». Також новий ви-падок захворювання на вірус АЧС зафіксований в особисто-му селянському господарстві в місті Бердичів Житомирської області. Про це повідомляють у Держ продспоживслужбі.

Наразі затверджено плани з ліквідації африканської чуми свиней. Серед них визначення меж епізоотичних осередків, зон захисту та нагляду за тва-ринами в приватних господар-ствах і підприємствах.

В осередках захворювання вживаються заходи з локаліза-ції та недопущення поширен-ня збудника АЧС на неуражені прилеглі території.

Більше новин на Kurkul.com

Мирослава МИГИДЮК

ФОТО

SU

MY.U

A

Основою аграрного устрою України буде фермерствоНайближчим часом депута-

ти Верховної Ради мають про-голосувати за законопроект, який внесе зміни до Конститу-ції України. Зокрема, про те, що фермерство є основою аграрно-го устрою України. Конститу-ційний суд вже висловився на підтримку такого рішення 23 листопада. Тож фінальне слово тепер за депутатами.

– Це дуже важлива подія для фермерів, села й країни загалом, – каже Анатолій Гайворон-ський, голова фермерів Дні-пропетровщини. – Прийняте рішення визначає пріоритет розвитку середнього і дрібного агробізнесу. Без цього ми дожи-вемо до того, що одна людина сидітиме в Києві чи Америці та володітиме всіма землями Укра-їни. Цей запис у Конституції дасть змогу підняти економіку, створити робочі місця в селі. Люди будуть багатші. Чим біль-

ше середнього класу, тим багат-ша буде країна в цілому. Тепер ще треба, щоб Верховна Рада прийняла закони, за якими буде реалізовуватися аграрний устрій країни. І щоб Кабмін, Міністер-ство сільського господарства й продовольства були направлені на підтримку фермерів. Бо зараз вони підтримують злодіїв. А за-вдяки тому, що основою аграр-ного устрою стає фермерство, змінюються підходи до його розвитку. Змінюється філософія розвитку країни і сіл.

Рішення визнати фермер-ство основою аграрного устрою країни ініціював лідер Ради-кальної партії Олег Ляшко. Його політсила подала зако-нопроект «Про внесення змін до статті 41 Конституції Укра-їни щодо реалізації прав укра-їнських громадян на землю, збереження власності на сіль-ськогосподарські землі в руках

громадян України та сталого розвитку села на основі фер-мерських господарств». Зако-нопроект підтримала Верховна Рада, а згодом його ухвалив і Конституційний суд.

– Запропоновані нашою коман дою зміни дозволять на-вічно закріпити українську зем-лю за українським селянином – фермером-одноосібником, – наголошує Олег Ляшко, лідер Радикальної партії. – Потріб-но буде ще ухвалити окремий закон про аграрний устрій. Він має визначити оргструктуру на первинному рівні виробництва з пріоритетом фермерського господарства. А також форми державної підтримки, етапи та механізми реформування сіль-ського господарства країни в інтересах фермерства.

Олег Ляшко підкреслює, що для втілення визначеного кур-су потрібно створити правові,

організаційні, податкові та фі-нансові стимули для розвитку фермерства та особистих селян-ських господарств. У селі має за-працювати кооперація. Фермери та селяни мають на постійній основі отримувати дотації на розведення великої рогатої ху-доби. Передбачити дешеві кре-дити та інші стимули для роз-витку агропереробки в сільській місцевості. Також прийняти антирейдерський закон, щоб у фермерів і селян протиправно не відбирали землю та майно. Над цими та іншими законами, необхідними для відновлення й розвитку фермерства й малого та середнього бізнесу, особливо в селі, Радикальна партія продо-вжуватиме працювати й надалі. Щоб захистити й підтримати се-лян і зберегти українську землю та відбудувати економіку країни.

Ярослав СОЛОГУБ

34,3 млн тонн зерна зібрали в Україні цього року з 39,9 млн га. Для порівняння – 2017 року намолотили 37,3 млн тонн із 9,6 млн га

Наступний 2019 рік може бути неврожайним. Причиною є затяжна суха осінь. А також сильні морози й постійні від-лиги, які прогнозують на зиму.

– Це смерть для озимих культур. У квітні різко поте-плішає й почнуть дути сильні вітри. Видуватимуть вологу з ґрунту. Буде мало опадів і різко настане спека, – прогнозує Ле-онід Горбань, синоптик.

Постраждають усі регіони. Більше Вінницька, Черкаська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська об-ласті. У травні й до середини червня буде мало дощів, саме коли формується врожай після сходів.

– Наступного року в Україні не буде врожаю яблук. Дуже гар-ний був цьогоріч. Якщо одного року дерево спрямовує всі сили на врожайність, то наступно-го підуть на зміцнення самого дерева, його коріння, і врожай-ність буде меншою, – пояснює Людмила Шурковська, голо-ва правління благодійного фонду «Карпатський регіо-нальний дорадчий центр». – Дерева віддали енергію замість того, щоб запасти її на наступ-ний сезон. Далеко не всі сорти українських яблуневих садів адаптуються до змін клімату.

Дерева зазнають менше шкоди, якщо біля коріння роз-сипати сніг. Щоб він більше затримувався, поблизу стовбу-рів не виривають бур’яни або розкладають кукурудзиння. Це затримає сніг і втеплить коріння. Ці намети посипа-ють товченою крейдою. Вона не дасть снігу швидко танути й затримає цвітіння дерев на 1-2 тижні. Завдяки цьому цвіт навесні не вимерзне, а вро-жай достигне вчасно. Ці тем-пературні коливання шкодять також виноградній лозі. Хто

не встиг її утеплити, може це зробити, поки ще не вдарили сильні морози.

– Лозу ховаємо не від мо-розу, а від тепла. Вона не має нагрітися на зимовому сонці, – радить Олексій Кравченко, агроном-плодоовочівник із села Бобрівник Зіньківського району Полтавської облас-ті. – Інакше в разі раптового похолодання після потепління лоза почне підмерзати. Тоді крохмаль переходить у спирто-ву структуру. У сокові замерзає вода, стає подібною до колючок їжака й розриває клітину зсе-редини.

Можна накрити агроволок-ном або плівкою. Між нею та лозою обов’язково зробити по-вітряний прошарок із дуг і не прикопувати щільно землею. Так лоза дихатиме. У тому міс-ці, де торкатиметься плівки, виноград померзне. Плівку ра-дить брати не чорну, а білу, бо вона не притягує тепло.

– На городі зараз у людей

тільки озимий часник, йому ці перепади не шкодять. Боятися треба, коли візьметься льодяною кіркою. Тоді рослина почне за-дихатися. Сподіватимемося, що мороз буде зі снігом, – розпові-дає Олександр Куц, заступник директора з наукової роботи Інституту овочівництва та баштанництва НААН Украї-ни. – Із підзимовими посівами петрушки, моркви та цибулі все буде в порядку, якщо під час по-тепління вони не встигли піти в ріст. Інакше навесні будуть рід-кими і чахлими.

Осінні посіви овочів можна вкрити соломою і поліетиле-ном, але він не має прилягати щільно, бо посіви спаряться. Це потрібно робити поверх дуг, які встромляють у землю.

– Зараз ґрунт відтанув, випа-дають опади, починається ви-мивання поживних речовин у нижні шари ґрунту. Сніг чи дощ випав і потягнув за собою в зем-лю все корисне. Зникають азот, кальцій, магній, – каже Броніс-

лав Котвицький, агрохімік із селища міського типу Рокині Луцького району Волинської області. – Ранньої весни треба підживити ґрунт, але спочатку зробити аналіз на кислотність. Без нього добрива не дадуть користь повною мірою. Коштує він 15-20 гривень. Потрібно в кількох місцях на городі зро-бити кілька ям на штик лопати. Зішкребти по жмені й змішати все у відрі. Покласти 1-2 жмені в пакет і віддати в лабораторію системи держродючості чи в такі ж приватні. Робіть це зараз і вже запасайтеся добривами.

Найкраще вносити напів-перепрілий гній. Він має виле-жатися 3-4 місяці, тому якраз зараз його заготовляють. Коли ґрунт відтане на 20 см, радить посипати його перегноєм чи компостом. Найкраще це ро-бити під оранку. Це дасть по-кращення якості ґрунту на 5-6 років.

Карина ХОМЕНКО

Наступного року прогнозують поганий урожай

Найбільша втрата озимих навесні очікує центральні та південні області

3№23 (168) 12 грудня 2018 року

Нова техніка нагадує офісМеханік агрохолдингу «Лендфорт» ремонтує трактори та комбайни в білій сорочці

Олексій Кобилецький майже 30 років працює механіком із ремонту сільськогосподарської техніки. Дефіцит запчастин, ста-рі машини та безгрошів’я – так починалося його професійне життя. Зараз на ремонтні роботи механік ходить у білій сорочці, а у відпустку їздить із дружиною за кордон.

– Біля сучасної техніки немає де забруднитися. Комп’ютерні програми, які керують машина-ми, швидше вимагають розуму, аніж рук, – розказує Олексій Ко-билецький. – У салоні тракторів і комбайнів механізатори їздять із кондиціонерами та музикою. Йдуть після зміни, не торкнув-шись мазуту руками. Щодня піс-ля роботи техніку миють, щоб колеса не залишалися брудними.

Таку сучасну техніку мають далеко не всі агропідприєм-ства. Але вона є в агрохолдин-гу «Лендфорт», до складу якого входить ТОВ «Придонецьке», що господарює в селі Шевченків-ське Більмацького району Запо-різької області. Саме тут працює Олексій Кобилецький.

Немає української техніки, кращої за імпортну

У механічному дворі під керів-ництвом Олексія Кобилецького 19 одиниць самохідної техніки. Це білоруські трактори «МТЗ-80», голандські комбайни та трактори «New Holland», самохідні амери-канські оприскувачі Case та John Deere, потужний французький на-вантажувач Manitou. Цього року отримали ще два нових потуж-них трактори виробництва США «Massey Ferguson». Також більше 30 одиниць причіпної техніки, це сівалки, культиватори, плуги, розпушувачі ґрунту, розкидачі добрив і багато іншого знаряддя, необхідного для ефективного, ра-ціонального господарювання на землі. Уся ця техніка переважно виробництва Німеччини та США.

До кожної машини є інструк-ція та спеціальна програма від виробників, папери з комента-рями українських фахівців. За потреби можна безпосередньо з поля зателефонувати до пред-ставників фірми-виробника й порадитися з ними. Навіть сер-вісна служба може виїхати в поле.

– Українським виробникам сільгосптехніки ще треба вчи-тися і вчитися, переймати світо-вий досвід. Гарна машина – це кращий урожай. Трактористи не так втомлюються, як зі старою технікою. Мають більше часу та сил, щоб зосередитися на якості оранки, посіві, обробці рослин і збиранні врожаю.

Механік працює з усім світом

Узимку, у період міжсезоння, коли з поля все зібрано, механік та інженери все одно працюють. Вивчають можливості техніки, як її вигідніше використовувати.

– Читаємо, що пишуть про тех-ніку в інтернеті, вивчаємо ката-

логи, дізнаємося, яка нова техніка з’являється. Одна людина не може відразу все знати. Вчимося все життя, – пояснює Олексій Коби-лецький.

Механік і механізатори ана-лізують поломки, які були в полі, щоб наступного року їх уникнути.

– Чим раніше помітимо непо-ладку, тим простішим буде ре-

монт і менші затрати. Коли над-ходить нова техніка, стараємося її відрегулювати під особливості посушливих умов, але й водно-час важких і вологих ґрунтів у нашому регіоні. Десь треба нала-штування монітора змінити, десь підшипники підмастити чи за-мінити електроніку, – продовжує чоловік.

Запчастини до техніки замов-ляємо з усього світу.

– Маю в команді молодих ін-женерів, які вміють відрізнити деталі за якісними показниками. Знають, яка електроніка до якої машини потрібна. Разом шукає-мо необхідне приладдя у вироб-ників за допомогою інтернету. І на термінові поломки, і про за-пас. Якраз у зимовий час цим і займаємося, – каже Олексій Ко-билецький.

Механізатори мають душові та питну воду

Польові роботи не розпо-чнуться, якщо механік завчасно не підготує техніку. Якщо вона нова, спочатку вивчає інструк-цію, сам випробовує, а вже по-тім навчає механізаторів, як працювати.

– Кожен тракторист чи ком-

байнер знає особливості техні-ки, на якій працює, піклується про неї. Але від поломок нікуди не дінешся. Щось трапилося – дзвонять мені на мобільний. Од-разу їду, і лагодимо. Такого, щоб машина простоювала до доби в полі, а то й більше, як за часів колгоспів, бути не може, – ствер-джує Олексій Кобилецький. – Ні керівництво агрохолдингу не до-зволить, ні я собі.

У гарячу пору, коли в полі ба-гато роботи, Олексій Кобилець-кий дізнається про стан техніки під час ранкових зустрічей із ме-ханізаторами та трактористами. Колектив починає кожен робо-чий день із планування. Поба-жання колег Олексій Кобилець-кий передає керівництву.

– У сезон у нас працюють понад 20 трактористів. Я як ке-

рівник маю дбати, щоб вони не тільки вчасно та якісно викона-ли роботу, а й намагаюся, щоб працювали в комфорті. Розказу-ють мені, як би хотіли покращи-ти умови праці та відпочинку. У них є душ, завжди забезпечені питною водою, – переконує ке-рівник. – Багатьох знаю з тих часів, коли ще починали пра-цювати в старому радгоспі. Тоді ми були юні, тепер інженери та механіки, яким понад 50 років. Раді, що мають в агрохолдингу «Лендфорт» стабільну роботу з хорошими умовами і достой-ною зарплатою.

Окрім роботи, потрібен розвиток села

– За час, що працюю в аг-рохолдингу «Лендфорт», став набагато краще жити. Можу синові з невісткою допомогти й собі забезпечити ліпші умо-ви життя, – розказує Олексій Кобилецький. – І робота стала більш впорядкованою. Бо коли працював у фермерів, там не було окремої професії механі-ка. За одну зарплату працював і трактористом, і механізатором, і ремонтником.

Працівники агрохолдингу «Лендфорт» також мають соцпа-кет. За потреби можуть підліку-ватися. Окрім гідної зарплати за результатами роботи, отриму-ють премії, а також подарунки до свят.

– Не в подарунках річ. Най-важливіше, що коли ми, селяни, мешканці сіл, бачимо, як розви-вається господарство, наше село, то в нас зростає віра, що попере-

ду гарне майбутнє. У селі завжди треба багато працювати, однак хочеться, щоб ця робота й гарно винагороджувалася, а люди не тікали, – підсумовує Олексій Ко-билецький.

Підвищили виплату за пай більше ніж утричі

Агрохолдинг «Лендфорт» по-чав господарювати в селі Шев-ченкове 6 років тому. Одразу підвищили людям виплати за паї. Якщо попередній орендар платив селянам по 5 тис. за пай, то «Лендфорт» у перший рік під-вищив виплати до 8 тис. грн, і з кожним роком арендна плата за землю зростає. На сьогоднішній день виплачують 20 тис. грн за один пай. Окрім того, замість разової виплати за пай можна щомісяця купувати в магази-ні продукти на тисячу-півтори. Продавець веде облік, а потім господарство відшкодовує борг коштами з паю. Якщо людина захворіла – звертається з медич-ними довідками до директора «Придонецького» і отримує гро-ші на операцію. Також створили робочі місця. Окрім утримання водогону й постачання води лю-дям, замінили вуличні ліхтарі. Узимку розчищають дорогу. Пла-нують звести в селі універсаль-ний супермаркет. Це не тільки нові робочі місця й податки до місцевого бюджету, а насампе-ред, турбота відповідального аг-рохолдингу за своїх пайовиків. Тепер людям не треба буде їзди-ти за кожною потребою в район.

Оксана ТУПАЛЬСЬКА

ФОТО

ФОТО

ОКСАНИ

ТУПАЛЬСЬКОЇ

Олексій Кобилецький каже, що за час роботи в агрохолдингу «Лендфорт» став краще жити

Збирав машини з брухтуОлексій Кобилецький за-кінчив аграрний технікум. У село Шевченківське переїхав із родиною з Придністров’я 1991 року. Працював бригадиром на фермі, згодом перейшов у механіки тракторної бри-гади. Це були скрутні часи. Запчастин майже не було, гроші платили з перебоями. Щоб механізатори могли вийти в поле, Олексій Коби-лецький збирав комбайни й трактори з металобрухту. 2006 року було так скрут-но, що залишив родину в селі, а сам поїхав на робо-ту до Маріуполя. Згодом повернувся. Працював у місцевому фермерському господарстві. Останній рік працює в агрохолдингу «Лендфорт» начальником механічного двору госпо-дарства «Придонецьке».

ПРОФЕСІЯ І РОБОТА

Механізатори агрохолдингу «Лендфорт» працюють із кондиціонерами та музикою. Йдуть після зміни, не торкнувшись руками мазуту

15 000 гривень становить середня зарплата механізатора агрохолдингу «Лендфорт»

№23 (168) 12 грудня 2018 року4 ГРОМАДА

Теребовлянська ОТГ на Тернопільщині була створе-на однією з перших в країні й увійшла до п’ятірки кращих об’єднаних громад України. Громада налічує понад 30 ти-сяч жителів міста Теребовля та 25 навколишніх сіл. Зараз це одна з найуспішніших гро-мад, куди по досвід їдуть із різних міст України.

– Поїздки в успішні грома-ди потрібні для того, щоб люди зрозуміли плюси та перспек-тиви, які з’являються завдяки процесу об’єднання, не боялися змін, – пояснює Ігор Гірчак, виконавчий директор Тер-нопільського регіонально-го відділення Асоціації міст України. – Є багато населених пунктів, які ще не розпочали об’єднуватися. Сьогодні гро-мади конкурують за ресурси, впроваджують цікаві проекти – і це добре, адже такі речі сти-мулюють їх розвиватися.

До Теребовлянської ОТГ їдуть переймати, передовсім, досвід культурного, освітнього та туристичного напрямків.

– Хочемо втримати молодь у селі, наповнити громаду мо-лодими фахівцями й надавати якісні послуги. У тому числі у сфері дозвілля й культури, – каже Сергій Поперечний, го-лова Теребовлянської ОТГ.

Колишні сільські будинки культури об’єднали з геогра-фічно близькими сільськими клубами. Тепер вони назива-ються Центри культури і до-звілля. Зарплата працівників центру 5-6 тис. грн. За успішну

роботу їх преміюють. – У нас працюють бібліоте-

кар, культорганізатор, інже-нер-програміст, концертмей-стер, балетмейстер, загалом 12 людей, – розказує Людмила Шостопаль, директор Центру культури і дозвілля села Під-гайчики. – У нас діти можуть займатися танцями, музикою, вокалом і навіть фітнесом. Щоб урізноманітнити їхнє дозвілля, влаштовуємо зустрічі з пись-менниками, організовуємо кінопокази, майстер-класи. Бі-бліотеку поповнили сучасною літературою, і охочих читати побільшало.

У Теребовлянській спеціалі-зованій школі-ліцеї відкрили школу інформаційних техно-логій Do_IT. Її облаштували з

ініціативи Теребовлянської мо-лодіжної міської ради.

– Учні від 6 до 12 років ви-вчають основи програмування, фото- та відеомонтажу, вчаться працювати з гаджетами, – роз-казує Андрій Щуцький, ви-кладач.

Такий навчальний заклад у громаді – єдиний в Україні. На відкриття школи Do_IT 350 тис. грн виділила програма USAID DOBRE і таку ж суму взяли і з бюджету громади.

– У нашому ліцеї навчаються 250 учнів, – розповідає Ірина Лазорчик, директор закладу. – Протягом останніх двох років завдяки зусиллям нашої гро-мади покращилися умови на-вчання в школі. У всіх оновле-них кабінетах мобільні меблі. Є

зона вчителя, зона усамітнення – усе згідно з вимогами Нової української школи. Ми зміню-ємо підхід до навчання, щоб наші уроки були цікавими для учнів.

Для розвитку туризму в гро-маді створили туристичний центр. Його директор Степан Зелінський знає 5 мов. Туризм вивчав у Польщі. Після закін-чення навчання повернувся до Теребовлі.

– Ми першопрохідці в цій сфері, тож конкурентів поки немає, – розказує Степан Зе-лінський, директор турис-тичного центру. – Працюємо вже рік. Окрім звичайних екс-курсій, пропонуємо велоту-ризм. У нас є музей-майстерня, де проводять різні майстер-класи. Наприклад, навчитися малювати на порцеляні. Ди-ректор майстерні розробляє настільну гру, яка розповідає історію міста.

На екскурсію до Теребовлі приїжджають туристи з різних куточків України та іноземці. За рік тут побувало майже 5 ти-сяч мандрівників.

– Для поляків це сентимен-тальний туризм, показуємо куточки краю, звідки їхнє ко-ріння, де жили їхні прабабусі та дідусі, – продовжує Степан Зелінський.

Зараз у Теребовлянській ОТГ працюють над втіленням ще кількох проектів. Для їхньої реалізації залучили іноземних інвесторів.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Перший досвід роботи ОТГ показав, що не в усіх грома-дах змогли налагодити роботу медичної галузі. Із бюджетних коштів громади голови мали створити умови для прийо-му пацієнтів. Надати примі-щення, забезпечити лікаря комп’ютером із безперебій-ним інтернетом. Решта фінан-сування сільської медицини мала надійти з державного бюджету. Але не в усіх ОТГ є власна амбулаторія. В окремих громадах люди змушені були чекати, поки голова їхньої ОТГ домовиться про прийом паці-єнтів.

– 2018 року 90 відсотків громад отримали достатньо коштів для розвитку й забез-печення роботи сімейних лі-карів і педіатрів. Окрім гро-шей на розвиток громади загалом, з яких керівники ОТГ мали змогу спрямувати части-ну на медицину, органи міс-

цевого самоврядування отри-мали субвенцію на первинну медичну допомогу. Плюс 240 гривень на кожного жителя ре-гіону, – пояснює Наталія Біга-рі, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я Київської облради.

Окремою статтею фінансу-вання 2018 року було перед-бачено будівництво амбулато-рій у селах і селищах міського типу та придбання техніки, ав-томобілів. Витратити кошти на будівництво мали керівни-ки ОТГ.

– На будівництво амбулато-рій Київська область цьогоріч отримала 200 мільйонів 400 тисяч гривень. ОТГ мали оці-нити необхідність створення амбулаторій і житла для ліка-рів. Зрештою, було розробле-но регіональні плани. Їх довго затверджували в Міністерстві регіонального розвитку. Ми отримали результат тільки на

початку вересня. Почали бу-дівництво 6 приміщень із за-планованих 17. Невитрачені гроші залишилися, зможемо використати їх наступного року, – продовжує Наталія Бі-гарі.

Сільська медицина також потребує оновлення автопар-ку. Для прикладу – у Київській області 70% машин, які їздять до хворих у райони та ОТГ, по-трібно замінити.

– Із керівниками на місцях була домовленість – область надає авто та лікаря екстреної допомоги, а ОТГ чи район за-безпечує опалювальне примі-щення та мотивацію для меди-ка у вигляді премії до основної зарплати, – уточнює Наталія Бігарі.

Торік з обласного бюджету Київщини закупили 9 автомо-білів, цього року – 10.

Оксана ТУПАЛЬСЬКА

Тернопільщина ділиться досвідом об’єднанняУ селах створили культурні центри й приймають іноземних туристів

Сергій Поперечний – голова Теребовлянської ОТГ

ОТГ не встигли використати надані гроші на сільську медицину

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

ФОТО

НАДАНО

МАРИНОЮ

КОЛЕСНИК

У селі Петрівка-Роменська Гадяцького району Полтавської області в приміщенні старої школи відкрили швейну майстерню. Обшиватиме односельців місцева жителька Марина Колісник. Жінка закінчила Пол-тавський ліцей за спеціальністю швачка. Роботи не було, стояла на об-ліку в центрі зайнятості. Написала бізнес-план і подала його в проект «Рука допомоги» від Міністерства соцполітики. Жінка отримала гроші на швейну машинку та два оверлоки. У своїй майстерні Марина Колісник працює сама. Міні-ательє відкрила на початку грудня. Саме в цей час у селі зростає потреба в швацьких послугах. Адже потрібно шити та ре-монтувати новорічні костюми для дітей. Після закінчення свят майстри-ня шитиме звичний одяг. Проект «Рука допомоги», куди можна подати ідею й отримати гроші на свою справу, діє в Харківській, Полтавській і Львівській областях. Цьо-горіч він також запрацював в окремих ОТГ Житомирської, Донецької та Чернігівської областей.

Марина БОНДАРЕНКО

На Черкащині дві школи обмінюються вчителями

У Золотоноші на Черкащині вирішили обмінюватися вчи-телями за аналогією з телеві-зійним проекту «Міняю жінку». Назвали експеримент «Міняю вчительку». Ініціювала його вчителька початкових кла-сів гімназії імені С. Скляренка Оксана Стець. Проект здійсню-ють у межах співпраці гімназії та Спеціалізованої школи ін-формаційних технологій №2. Вчителі залишають один одно-му листи про свій клас і міня-ються місцями роботи. Експе-римент почали з першого класу. Далі планують продовжити об-мін між вчителями других кла-сів і так далі. Сподіваються, що проект «Міняю вчительку» до-поможе обом школам не тільки обмінятися досвідом, а й поба-чити свої помилки та переваги. Також він сприятиме відходу від застарілої системи так званих відкритих уроків і впроваджен-ню новацій в освітній процес.

Івано-Франківщина готує фест Коляди

Щороку в Коломиї прово-дять фестиваль колядників. На свято приїжджають колективи з навколишніх сіл і райцен-трів. Вони відтворюють старо-винні звичаї коляди. Шиють традиційні для своєї місцини костюми, виготовляють атре-бути. На фесті для учасників влаштовують змагання в кіль-кох номінаціях: між Царями, Дідами і тими, що дмуть у ріг – це традиційні персонажі гу-цульської коляди. Вона осо-блива не тільки мовою, а й мелодикою. Тому на фестиваль щороку приїжджає все більше туристів. Тому кожного року це все більш масштабне свято із частуваннями. Проводять його на початку січня, а підготовку починають ще в грудні.


100 робочих місць створили в Кролевецькій ОТГ на Сумщині. Наступного року створять ще 200. Там відкрили фабрику з пошиття текстилю

5№23 (168) 12 грудня 2018 року СИТУАЦІЯ

На запитання читачів відповідає

юрист Михайло Можаєв

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

Ми з чоловіком замислю-ємося, як і коли краще офор-мити спадщину своїм дітям. Їх у нас двоє. Я в селі маю тре-тину спадщини від своїх бать-ків. Чоловік – власник нашої квартири – запитує Ірина Лозко з Переяслав-Хмельницького райо-ну Київської області.

Вам разом із чоловіком по-трібно прийти до будь-якого нотаріуса й разом із ним склас-ти заповіт. У ньому зазначити, що все майно, яке належить вам, переходить вашим дітям у відповідних частках. Або ж ви-значити, яке конкретно майно переходить одній дитині, а яке – іншій. Цей варіант буде кращим.

Проте перед цим було б кра-ще, якби жінка, яка має третину спадщини від своїх батьків, за-реєструвала за собою право влас-ності на це майно, якщо раптом досі ще цього не зробила. Тоді уникнете різних труднощів, які можуть виникнути у ваших ді-тей у майбутньому при вступі в право власності на спадщину.

Також варто зазначити, що заповіт може бути укладеним не лише в нотаріуса, але й у сіль-ській раді. У такому разі це роб-лять у присутності двох свідків. Свідками можуть бути лише осо-би з повною цивільною дієздат-ністю – повнолітні й правоспро-можні. Свідками не можуть бути посадові особи органу місцевого самоврядування. У тому числі й той, хто посвідчує заповіт. За-свідчити заповіт також не мо-жуть спадкоємці, на чию користь укладається заповіт, члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом. А також особи, які не можуть прочитати або підписа-ти заповіт.

У текст заповіту мають бути внесені відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дата народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка. Свід-ки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос і став-лять свої підписи на ньому.

Заповідач може скласти се-кретний заповіт. Він подається в заклеєному конверті нотарі-усу з підписом заповідача на конверті. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача кла-де його в інший конверт, який опечатує. Після одержання ін-формації про відкриття спад-щини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця. У їх присутності нотаріус відкри-ває конверти і оголошує заповіт. Про що складає протокол, куди вписує зміст заповіту. Документ підписують нотаріус та свідки.

Зв’язок з юристом телефоном 097-066-02-70

з 11.00 до 18.00

65 млн гривень надали з бюджетів на зведення 13 сільських амбулаторій на Сумщині. За рік нічого не збудували

Полтавські фермери продовжують пікет за зерно

Фермери із селища міського типу Ромодан Полтавської об-ласті почали отримувати своє зерно, яке вимагали бунтом. Вони два тижні мітингували біля воріт агрофірми, якій здали свій урожай на просушування. Це було ще в серпні. На той час тонна зерна коштувала 3 тис. грн. Але людям гроші не відда-вали, аж поки вони не збунту-валися й почали палити шини під воротами фірми-боржника. Агрофірма прийняла рішення повернути фермерам не гроші, а їхнє зерно. 30 листопада по-чали його видавати. Повернули 200 тонн зерна з 4 тис. тонн. Але фермери все одно не вдоволені.

– Видали п’ятнадцятьом лю-дям їхню кукурудзу назад замість грошей, щоб замилити очі, і за-крили лавочку. Вибрали спеціаль-но тих фермерів, які здавали по 2-10 тонн. Щоб повернути біль-шій частині людей і так відволік-ти увагу. Кинутими залишилися 70 фермерів, які здавали по 400-500 тонн. Вони так і залишили-ся ні з чим, – розповідає Сергій Остапенко, один із фермерів.

Видачу зерна припинили, а представники ТОВ «Діловий ре-гіон», який брав його у фермерів, не виходять із ними на зв’язок. До

того ж агрофірма змінила прей-скурант на свої послуги. Змен-шила розрахункову ціну зерна і виставила умову розрахуватися за зберігання збіжжя на терито-рії підприємства. За початкови-ми домовленостями, фермери за сушіння мали віддати агрофірмі близько 10% зерна, однак після проведеного перерахунку плата збільшилася до 40%, залежно від вологості збіжжя. Люди не згодні з переглядом договору в односто-ронньому порядку.

– У нас немає підписаного договору, бо ми понадіялися на обіцянки директора фірми Ро-мана Абрамова. Але є реєстри фірми, журнали з номерами ма-шин, які приїздили на терито-рію. Також товарно-транспорт-ні накладні, які доводять, що ми їм здавали зерно, – продовжує Сергій Остапенко.

Через позицію агрофірми люди знервовані й готові до більш рішучих дій. В’ячеслав Богомолов, уповноважений аг-рофірми, який займається вре-гулюванням конфлікту, до фер-мерів не з’являється. Фермери продовжують свій пікет під во-ротами компанії.


Села потребують центрів допомоги На Вінниччині відкрили перший денний пансіонат для літніх людей

У селі Пиків на Вінниччині живе майже півсотні одино-ких людей похилого віку. Ці люди не завжди можуть при-готувати собі їжу, попрати й навіть поговорити, бо живуть самі. Така ситуація не тільки в Пикові й не лише на Віннич-чині. Не всіх, хто потребує, і не кожен день може відвідати сільський фельдшер, поштар-ка чи соціальний працівник.

Щоб покращити якість життя таких людей, у Пикові відкрили для них пансіонат денного перебування. Обла-штували заклад у приміщенні сільської лікарні. Старенькі туди приходять зранку й про-водять разом цілий день. На ніч ідуть додому. У пансіона-ті вони можуть попрати речі, прийняти гарячий душ, з’їсти гарячий обід, поспати в теплих кімнатах. Відділення розрахо-вано на 15 ліжок у комфорт-них кімнатах-палатах. Там є умивальники, шафи, тумбочки та столики. На кухні є холо-дильник і мікрохвильова піч. Також у пансіонаті літні люди отримують первинну медичну допомогу. У залі гуртом див-ляться телевізор, спілкують-ся. У приміщенні пансіонату облаштували теплий туалет, що важливо для літніх людей. Ініціатором відкриття такого відділення у своєму селі висту-пив місцевий житель, керівник сільгосппідприємства «Маяк» Василь Кірічук.

– Мені дуже приємно, що

мої колишні учні Василь Кірі-чук і голова села Федір Козак дбають про село та його меш-канців, – каже Олексій Бойко, колишній учитель фізики Пиківської ЗОШ. – У цьому будинку нам затишно, тепло й ми почуваємося тут не само-тніми, про нас тут дбають.

Упродовж 2018 року, поки облаштовували пансіонат, Ва-силь Кірічук витратив на свою ініціативу 150 тис. грн. Сіль-ська рада закупила меблів на 37 тис. грн.

– У селі багато таких людей, – розповідає Василь Кірічук, керівник сільгосппідприєм-ства «Маяк», – хочеться всім

допомогти. Можливо, згодом доведеться й розширити від-ділення. Старість треба пова-жати, ці люди прожили важ-ке натруджене життя, і наш обов’язок забезпечити їхню старість.

Калинівська районна рада взяла на себе виконання всіх ремонтних робіт і закупила частину будівельних матеріа-лів.

– Разом із керівником Пи-ківського рибцеху Василем Ку-лішем профінансували більшу частину всіх ремонтних робіт та облаштовували приміщен-ня всередині, – розказує Ва-силь Поліщук, голова Кали-

нівської районної ради на Вінниччині. – Василь Куліш і керівники інших сільгосппід-приємств Калинівського ра-йону забезпечують пансіонат харчами.

Меценати також облашту-вали територію навколо бу-дівлі. Встелили плиткою до-ріжки, облаштували клумби й поставили альтанку та лавки для літнього відпочинку. До-гляд літнім людям під час пе-ребування в пансіонаті забез-печують четверо найнятих на роботу працівників.

Катерина НАГОРНА

У селі Пиків майже 50 одиноких літніх людей, які щодня приходять у пансіонат

ФОТО

КАТЕРИНИ

НАГОРНОЇ

ФОТО

TV

.SU

MY.U

A

На Сумщині перенесли тер-міни будівництва 13 амбу-латорій. Хоча на них із дер-жавного бюджету надали 51 млн грн. Ще 14 мільйонів – з місцевих бюджетів. А в селі Бездрик Сумського району навіть завершити будівництво нової амбулаторії мали до кінця грудня.– Уклали договір про спів-фінансування. 20 відсотків платимо ми, 80 – держава. Ми перерахували УКСУ 674 тисячі гривень, але на сьо-годнішній день віз і нині там. Довго не було проектної документації та експертизи. Минулого тижня приїжджав виконавець робіт, сказав, що з вівторка виконуватиме якісь

бетонні роботи, але до цього часу немає нікого, – говорить Олександр Маркин, голова Бездрицької сільради. Деякі амбулаторії почали зво-дити наприкінці року.– Зараз тривають інженерні роботи. На решті об’єктів ведуться земляні роботи, під-готовка фундаменту під будів-ництво, а далі – буде монтаж самого приміщення. Але це буде лютий-березень, – каже Анатолій Ворожко, начальник управління капітального бу-дівництва Сумської облдерж-адміністрації. – Не можу від-повісти на питання, чи гроші, які надала держава, пере-йдуть на наступний рік.

Анатолій ПОЛІЩУК

№23 (168) 12 грудня 2018 року6 СВОЯ СПРАВА

– Батьки на дітях не заоща-джують. Саме за цим правилом вибирала напрямок для заробіт-ку, – розповідає Уляна Мирон-чук із селища міського типу Маневичі Волинської облас-ті. – До того ж треба в садочку чи школі покрасуватися перед іншими батьками. Це мовчазне змагання діє з року в рік, щоб там не говорили.

Почати можна з кількох про-стих вбрань, поступово збільшу-ючи кількість. Спочатку досить буде нашити 10-15 костюмів кількох розмірів.

– У мене до пошиву руки не стоять. А якщо наймати швачку, то вже краще відразу купити го-тові костюми. Треба буде вкласти гроші, які окупляться тільки за рік-два. Але ці костюми працю-ватимуть на вас роками. Головне – підтримувати їх у хорошому стані й рекламувати себе, – про-довжує підприємиця. – На першу закупівлю витратила 150 тис. грн. Окрім звичних костюмів зайчи-ків, ведмедиків, гномів, піратів, лисичок і сніжинок різних розмі-рів, купила комплект для дорос-лих – Снігурка і Дід Мороз.

Вибирала костюми з дорогих матеріалів. Дешеві розлізуться після першої чистки. Вони по-винні добре пратися. Для цього

купує неалергенні мийні засоби. Вони хоч і дорожчі, але не буде претензій від батьків, і вони при-йдуть ще наступного року. У се-редньому тоді один костюм слу-жить близько 5-6 років.

– Закупівля готових костюмів більше прийнятна для сіл і рай-центрів. У містах шукають оригі-нальні вбрання. Це вже потрібно власне пошиття, – уточнює влас-ниця.

Уляна Мирончук починала з двох десятків костюмів, а тепер має свою ятку на базарі. Ідеї для костюмів підхоплює з популяр-них нині мультиків. Також діє правило – чим яскравіше, тим краще.

– За оренду костюма беру 30 відсотків його вартості. Середня ціна дитячого – 600-800 гривень, оренда виходить – 100-150 гри-вень на добу. Під заставу людина має залишити вдвічі більшу суму, ніж коштує оренда вбрання. Ці гроші віддаю відразу після його повернення, – ділиться жінка. – Для місцевих фотографів роблю знижку, бо часто беруть.

Для реклами розклеїла оголо-шення біля магазинів, шкіл і са-дочків. Закупила гумові іграшки й давала дітям на примірці кос-тюмів.


Олександр Чмерук із міста Зіньків Полтавської області за-робляє на зйомках новорічних свят у школі та садочку. Відне-давна робить ще й сімейні фо-тосесії. Для них обладнав удома міні-студію. Купив двометрову ялинку та професійні прикраси. Ідеї декору знаходить в інтерне-ті. Для святкового фото можуть знадобитися свічки, пухнасті пледи, м’які подушки, штучний сніг, ретро-стільці… Один кут кімнати оформив у червоних тонах, інший – у білих. На все пішло майже 50 тис. грн. Окупи-лося за сезон.

– Люди на фото хочуть поба-чити картинку, як у кіно. Тому й довелося витратитися. Навіть купив крісло-качалку, – продо-вжує чоловік.

Є студії, де надають комплек-ти одягу для родини на трьох. Додатково на місці працює стиліст, який причісує й робить макіяж. Добре ввімкнути легку різдвяну музику, щоб створити святкову атмосферу. Але най-перше має бути фотоапарат і навички.

– Хороший фотоапарат при-везла сестра з Італії. Була там рік на заробітках і підбила мене заробляти на хобі. Їздив два мі-сяці в Полтаву на курси і тепер маю свою копійчину. Там на-вчився правильно підбирати пози й гратися зі світлом. Тепер

знаю, наскільки відчутна різни-ця між професійними знімками і виконаними нашвидкуруч, як між стравами шеф-кухаря рес-торану та аматорськими, – роз-повідає Олександр Чмерук.

За годину зйомки бере 500 грн. У цю суму входять ново-річна фотозона з декораціями, усі відзняті фото на флешку,

30 професійно оброблених і 10 роздрукованих фото розміром 15 на 21 см. Орієнтувався на до-хід місцевих людей.

– Це вдвічі дешевше, ніж у професійних студіях. Там стільки треба віддати лише за її оренду. А ще плата фотогра-фу. Найгарячіший період зйо-мок грудень–січень. Якщо маю

щодня по одній зйомці, то ви-ходить за два місяці 30 тисяч гривень. А ще ж можна напро-ситися на новорічний ранок у школу чи садочок. Заприятелю-вав там із вчителями, в обмін на безкоштовну фотосесію для них, – уточнює фотограф.

Зйомки надворі коштують дешевше. Привозить із собою

гарно вбрану ялинку, санчата з картатим пледом. Робить імп-ровізований стіл із дерев’яного ящика. Кладе термос, чашки, широкі свічки. Прикрашає все калиною.

– Молоді дівчата для фотосе-сії часто просять коня. Орендую його у свого дядька. Кобила Роза має спокійний норов, тому не боїться чужих і не брикається в кадрі, – розповідає Олександр Чмерук. – Грають у сніжки, ката-ються на санчатах, ліплять сні-говика. Завдяки веселій атмос-фері лунає щирий сміх і сяють вогники в очах.

Для зйомок закоханих радить їм закутатися в теплий плед, разом прикрашати ялинку, об-мінюватися подарунками, пити какао із зефіром. Початківцям радить зробити портфоліо – зразки своїх робіт. Люди хочуть знати, з ким мають справу. Робо-ту продовжувати на всі сезонні свята. Таким чином формується постійна клієнтура. Починають замовляти на зйомки родинних подій – весіль, хрестин.

– Зараз пішла мода на фото-сесію вагітних. Купив рожеві й блакитні пінетки. Приношу з дому кроленят або свого собаку Моніку. Вона в мене маленька, кудлата веселунка, – ділиться фотограф.


На новорічних фотосесіях заробляють від 30 тисяч

Бізнес на карнавальних костюмах окупається за рік

150 гривень коштує оренда за добу дитячого новорічного костюма. Це 30 відсотків його повної вартості

Свічки з побажаннями

Катерина Крупніцька з Тер-нополя спеціально до свят виго-товляє різьблені кольорові свіч-ки з новорічними побажаннями. Парафінову заготовку опускає в гарячий парафін, потім – у холодну воду і так 35-40 разів. Потім за 15 хв., поки парафін не почне кришитися, вирізає написи-побажання: «Здоров’я. Щастя. Удачі», «2019», «Веселих свят». Ціна різьбленої свічки коливається від 60 до 220 грн. Вартість залежить від висоти виробу та складності роботи. За місяць до Нового року вдається заробити 2 тис. грн. чистими.

Фетрові ялинкові іграшки

Юлія Главко зі Львова за-робляє на ялинкових при-красах з фетру. Матеріал ку-пує акційний, коли продають залишки. Прикрашає бісе-ром, вишивкою. Іграшки шиє рухомі й нерухомі. Є такі, що дзвенять, двосторонні й од-носторонні. Після новоріч-них свят їх носять як брелок для ключів чи чіпляють на телефон. Найбільше зараз замовляють рожевих поро-сят. Продає по 35-45 гривень через соцмережі. Пересилає поштою. За сезон заробляє 5-7 тис. грн.

Міні-ялинкита вінки

Світлана Грекул із Вінниці робить ялинки із сіна, сухо-го моху, тканини й декора-тивного паперу. Прикрашає червоними та золотими на-мистинами, фігурками із солоного тіста, сушеними апельсинами та яблуками, пофарбованими шишками. Така ялинка ексклюзивна й не схожа на будь-яку іншу. Їх часто замовляють на Ми-колая на подарунок. Також майструє різноманітні різд-вяні вінки.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Ідеї для новорічного підробітку

У Києві 30 хвилин зйомки зі свинею коштує 3500 гривень. До суми входять одяг, візаж і майже 500 фото

ФОТО

ЗІ СТОРІНКИ

FA

CE

BO

OK

/ V

IT

A B

AR

SK

AY

A

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

7№23 (168) 12 грудня 2018 року ЗЕМЛЯ

Маємо з дружиною два паї. Це 4 гектари землі. Раніше об-робляв сам. Тепер хочу здати в оренду фермеру. Він пропо-нує укласти орендний договір. Як не помилитися й не стати жертвою шахрайства? – запи-тує Іван Мащенко з Черкащини.

Насамперед, перевірте, чи є всі

необхідні документи, які підтвер-джують, що паї належать вам із дружиною. Це папери, видані до 1 січня 2013 року, – державний акт на право приватної власності на землю чи державний акт на пра-во власності на земельну ділян-ку. Якщо документи видавалися вже після 1 січня 2013 року, то це свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи витяг із Дер-жавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Перш ніж укладати угоду, роз-питайте про цього фермера в людей, які з ним мають подібні угоди. Дізнайтеся, чи виконує він умови підписаних раніше дого-ворів, чи не затягує з орендною платою. І звісно ж, ретельно пе-ревірте його документи. Згідно із законодавством, орендарями земельних ділянок можуть бути державні адміністрації всіх рів-нів, Кабінет Міністрів у межах повноважень, визначених зако-ном. А також сільські, селищні, міські, районні та обласні ради. А також громадяни і юридичні осо-би України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридич-ні особи, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави.

Між власником паю і орен-дарем має бути укладений до-говір оренди землі, зареєстро-ваний відповідно до чинного законодавства. Договір уклада-ється в письмовій формі й може бути посвідчений нотаріально. Він має містити інформацію про об’єкт оренди, а це кадастровий номер і місце розташування, роз-мір земельної ділянки. Має бути зазначений термін дії договору оренди, а також деталі орендної плати. Зокрема, розмір, індекса-ція, спосіб та умови розрахунків, термінів, порядку її внесення і перегляду, відповідальність за несплату.

Термін дії договору для ді-лянок сільськогосподарського призначення – від 7 до 50 років. Розмір щорічної орендної плати встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншим за 3% оціночної вартості земельної ді-лянки.

Право оренди землі виникає з моменту державної реєстрації договору. Для цього треба зверну-тися до будь-якого суб’єкта держ-реєстрації. Це – виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, нотаріуси, центри надання адміністративних послуг, інші акредитовані суб’єкти. Вартість реєстрації – від 0,05 прожитково-го мінімуму за оформлення доку-ментів протягом 5 робочих днів до 2,5 прожиткового мінімуму – за термінову реєстрацію впро-довж 2 годин.


адвокатАндрій Бітріков

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ßСеляни обирають орендуЛюди не бачать для себе та країни вигоди з продажу земельних паїв

Початок на стор. 1

Власники земельних паїв здають в оренду майже 17 млн. га ріллі. Зараз укладено майже 4,9 мільйона договорів орен-ди. Із них лише 750 тис. уклали фермерські господарства. Ре-шта – великі сільгосппідприєм-ства та агрохолдинги.

– Платять майже однаково, що наш місцевий фермер, що агрохолдинг. Приблизно 10 ти-сяч гривень на рік за пай. Ніхто більше не дає. Але за теперішні-ми цінами мали б платити біль-ше. Хоча б 15 тисяч гривень, – розказує Ольга Крижанівська із села Глинськ Калинівського району Вінницької області.

Власники паїв по всій краї-ні вважають, що орендарі мали б платити за пай більше. Такі результати опитування, яке проводила компанія GfK. Торік вартість оренди одного гектара землі в Україні становила в се-редньому 1369 грн. Але ця циф-ра суттєво відрізнялася в регі-ональному розрізі. Приміром, власник паю на Закарпатті отри-мав від орендаря в середньому 819 грн за гектар, а житель Чер-кащини – майже 3 000 грн. Влас-ники паїв не можуть вплинути на орендарів і вимагати більшої оплати. 52,1% опитаних грома-дян згодні, що мораторій на про-даж землі позбавляє їх части-ни доходів. Однак тільки 11,4% опитаних громадян вірять, що

можливість продати земельний пай покращить їхнє матеріальне становище.

– Я свій пай отримала в спа-док. Здаю його в оренду й беру не гроші, а зерно. Маю чим птицю годувати. Ще в мене є город і ділянка сільськогос-подарського призначення. До

паю це ще 1,3 гектара землі. Обробляємо разом із чолові-ком, – каже Леся Максимчук із села Глинськ Калинівського району на Вінниччині. – Про-давати паї й думки такої нема.

Про потребу в земельній реформі власники паїв навіть не мислять. Це підтвердило

й вищезгадане опитування. Значно важливішими під час опитування люди називали медичну – 67,3% респондентів і пенсійну реформи – 51,1% опитаних.

Олександр РЕДЬКО,Катерина НАГОРНА

Щороку в Україні помира-ють 350 тис. землевласників. Загалом таких вже 1 мільйон 400 тис. Це 20% пайовиків від первинної кількості. Ве-лика частина паїв покійних людей, не будучи належно переоформлена на спадко-ємців, повернулася у влас-ність держави. Цією землею, після смерті її власника, час-то користуються незаконно. За даними видання «Еконо-мічна правда», нині в Україні не мають юридичного стату-су й незаконно використову-ються майже 2 мільйони гек-тарів ріллі.

Навіть якщо експерти помиляються, і таких зе-мель, орендну плату за ко-ристування якими ніхто не сплачує, не 2 мільйони, а приміром, удвічі менше, то масштаби однак вражаючі.

За офіційними даними, станом на початок 2018 року в Україні зареєстровано лише 6,5 тис. нічийних ді-лянок загальною площею 25 тис. га. Решта, а це сотні ти-сяч чи й мільйони гектарів, перебувають у незаконно-му обігу. Отже, хтось на них наживається. Зазвичай до

шахрайств вдаються місцеві чиновники й депутати, фер-мери, керівники аграрних підприємств.

Схема незаконного зба-гачення доволі проста. Коли помирає людина, котра не має спадкоємців, або коли родичі померлого відмовля-ються приймати спадщину у вигляді земельних паїв, то місцева влада має скласти відповідний акт і від іме-ні держави подати судовий позов про визнання паю «відумерлою спадщиною». Тоді цю ділянку офіційно передають у користування місцевій громаді. Вона ви-значає подальшу долю таких наділів. Але в більшості ви-падків цього не роблять. По-яснень два – або не хочуть «морочитися», або роблять це навмисне. І чи то самі ко-ристуються такими ділянка-ми, чи отримують орендну плату за їхнє використання сільгоспвиробниками.

Вочевидь, зацікавлені в збереженні такого стану ре-чей і самі аграрії. Адже, не-залежно від того, що люди-на, з якою колись укладався договір про оренду, уже

мертва, вони продовжують користуватися її ділянкою. Як правило, вже безоплатно. А якщо й платять, то неофі-ційно в кишеню місцевим посадовцям, які покривають незаконне використання землі.

Надалі ситуація, воче-видь, лише буде погіршува-тися. Адже нині середній вік власників української зем-лі – 60 років. 65% пайовиків – це пенсіонери, а близько чверті з них уже виповни-лося 70 років. Власники паїв такого віку вже не можуть самостійно обробляти зем-лю, вони все частіше здають її в оренду. При цьому бага-то хто з таких людей не має прямих спадкоємців. Але кожен може скласти запо-віт, в якому самостійно за-значити, кому дістанеться його земля після смерті. Це можуть бути далекі родичі, сусіди, знайомі, зрештою – доглядальники за преста-рілими людьми. Чому б не подбати заздалегідь про те, щоб земля потрапила в добрі й чесні руки.

Владислав РАДІЙЧУК

Леся Максимчук каже, що вигідніше пай здавати в оренду й щороку мати зерно для птиці ніж один раз його продати

ФОТО

КАТЕРИНИ

НАГОРНОЇ

Майже 2 мільйони гектарів ріллі обробляють незаконно

1369 гривень минулого року в середньому платили за оренду паю. Найменше на Закарпатті – у середньому 819 гривень за гектар, а на Черкащині – майже 3 000 гривень

За полями простежать із космосу

За даними експертів, при-близно 40% українських фер-мерів повністю або частко-во працюють у тіні. Вони не інформують місцеву владу й податкові органи про реальну площу масивів, які обробля-ють. Також подекуди ведеться незаконне розорювання зе-мель несільськогосподарсько-го призначення. Усе це можна буде виявити за допомогою спостереження з використан-ням супутників. Експеримен-тальний проект супутникового спостереження за використан-ням української землі профі-нансує Світовий банк. Роботи виконають Інститут космічних досліджень Національної ака-демії наук України і Державне космічне агентство.

Вчені розробляють і від-працьовують технологію мо-ніторингу землекористування з використанням супутнико-вих даних. Також працюють над методами класифікації земної поверхні й визначен-ня типів землекористування. Нова система зможе прислу-житися й для виявлення не-придатних для використання ділянок і боротьби із забруд-ненням сільськогосподар-ських земель.

Олександр РЕДЬКО

№23 (168) 12 грудня 2018 року8 ГОРОДНИЦТВО 50 грамів попелу розводять у 10 літрах води й поливають цибулю 1 раз на 2 дні для прискорення росту пера на підвіконні

Розсаду сіють у коробки для тортівУ грудні вибирають і купують насіння баклажанів для січневого посіву

У січні вже сіють на розсаду баклажани. Тому насіння краще підібрати й купити на початку грудня. Не зволікати до святко-вої біганини.

– Полюбилися мені білі ба-клажани, бо без гіркоти. Їхній смак нагадує смажені печериці, – розказує Тетяна Нестеренко-Білоцерківська із села Вели-кі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області. – Сію також сорти Лебединий і Пелікан. Вони достигають через 120 днів після посіву. Пінг-понг і Бембі теж хороші. У них плоди кругленькі, як помідори. Є ще сорт Смарагдовий F1. У нього світло-салатові плоди по 300-400 грамів, схожі на кабачки. Дає врожай на 105 день. З куща американського сорту Луїзіана цього року зібрала 3 кілограми синіх. Уже купила насіння.

Із ранніх можна обрати сорт Епл Грін. Достигає за 70 днів. Цей сорт може рости навіть у будинку на вікні. Та який би не взяти сорт, найперше потрібно виростити здорову розсаду.

– У духовці землю не пере-смажую, як часом рекомен-дують. Там гинуть усі мікро-

організми, не тільки шкідливі, – продовжує Тетяна Нестеренко. – Щоб не заставляти всі підві-коння стаканчиками, насипаю землю в пластикові контейнери із-під тортів.

Насіння баклажанів повільно сходить. Для прискорення про-ростання замочує його на 3-4

години в теплій воді. Без цієї процедури перші паростки на поверхні ґрунту з’являться тіль-ки через 3 тижні. Перекладає на вологу тканину й залишає до появи білих зачатків паростків. Тоді висаджує насіння в ґрунт.

– Простіше пророщувати в марлі. Загортаю в неї насіння

й кладу на три хвилини в гаря-чу воду, але не окріп, – уточнює господиня.

Потім кладе вузлик на 15 хв. у 1-відсотковий розчин мар-ганцівки. Він продезінфікує насіння. Розмотує й промиває в проточній воді. Сіє в землю й накриває контейнери плівкою. Ставить у тепле темне місце на 1-2 тижні. Якщо температура нижче 20 градусів тепла, бакла-жани можуть взагалі не зійти. Через 10-12 днів після посіву мають з’явитися сходи. Тоді пе-реносить на підвіконня. Знімає плівку, щоб сонячні проме-ні вільно доходили до рослин. Через день розсаду обприскує водою. Якщо рідше, то паро-стки проклюнуться пізніше. Від такого зниження температури добре росте коріння. Після по-яви першого справжнього лист-ка сіянці з ящиків пересаджує в окремі горщики або в теплицю.

– Ставлю над розсадою лам-пи, які імітують сонячне світло. За дефіциту світла рослини по-чнуть витягуватися та слабша-ти. Для їхньої міцності також потрібне підживлення. Уже в теплиці під кожну рослину під-

сипаю по чайній ложці дерев-ного попелу. Але він не має по-трапити прямо на неї. Тільки на навколишній шар ґрунту. Зверху поливаю, – ділиться городниця. – Непоганим добривом є яєчна шкаралупа. Її перетираю на газе-ті качалкою, висипаю шкаралупу з 10 яєць у трилітрову банку й заливаю 2 літрами гарячої води. Через шість днів настій проці-джую й поливаю ним баклажани.

Висаджувати розсаду бакла-жанів на город можна наприкін-ці травня, коли підросте до 20 см. Перерослі баклажани довго приймаються.

Хто планує висаджувати ба-клажани не в теплицю, а від-разу на город, то сіяти розсаду краще на місяць пізніше, у лю-тому. Для баклажанів підійде ґрунт, змішаний із 1/2 відра пе-репрілого компосту, по 1/3 відра торфу та піску. Додати склянку деревного попелу та 2 ст. л. су-перфосфату. Можна продезінфі-кувати суміш поливом слабким розчином марганцівки. Тоді в розсади не заведеться чорна гниль ніжки.


– Цього року довго тримало-ся тепло, і через це не садила озимий часник, бо думала, що ще піде в ріст. Тепер випав сніг, але земля на городі не про-мерзла. Розгорнула лопаткою й можна садити. Якогось року са-дила по некопаному під лопат-ку після Різдва. Такий часник був здоровий, як ніколи, – роз-казує Раїса Сікунова із сели-ща міського типу Кегичівка Харківської області.

Для озимого часнику ви-бирає місце після гарбузів, ка-бачків, огірків, капусти, гороху, квасолі та суниці. Не можна, щоб на ділянці перед тим рос-ли цибуля, картопля, помідори, перець або баклажани. Добре перед посадкою розсипати на 1 квадратний метр 4-5 кг компос-ту чи суміші із 30 г суперфосфа-ту і 15 г сірчанокислого калію.

– Перегній не підходить, бо перенасичує ґрунт азотом. Від нього в часнику росте пір’я й не закладаються головки. У мене город глинистий, то щоб легше городині рослося, роз-пушую його річковим піском. Достатньо 10-літрового відра на квадратний метр. Завдяки цьому до корінців краще до-ходитимуть повітря та вода, – продовжує жінка.

Робить рівчаки завглибшки 7-8 см і кладе в них зубки на відстані 6-8 см. Відстань між рядками має бути 25-30 см.

– Не вдавлюю часник у зем-лю. Від цього корінці повільно ростимуть, – говорить Раїса Сі-кунова.

Ділянку після посадки на-криває опалим листям і сухи-

ми гілками з дерев. Найкра-ще підходять хвойні. Зверху збереться більше снігу, який утримуватиме в землі тепло. Таке накриття також убереже часник від проростання під час відлиг. Затримає сніг, і рослина не вимерзне.

– Уже років зо три не беру привозних сортів. Вони не пристосовані до наших зим. Беру український сорт Любаша. Головка часнику заважує 100-150 грамів і має 5-9 зубків. Білі з рожевим відтінком на луш-пинні. На городі від них нарос-тає цілий ліс. Листя до метра, – розповідає господиня.

Достигає часник за 120 днів і зберігається без проростан-ня до грудня. У цю ж пору са-

дить і Харківський фіолетовий часник, який дає 4-6 великих зубків і достигає за 90 днів від посадки. Створили його на-уковці Інституту овочівництва та баштанництва. Ці сорти ви-тримують у ґрунті 25-градус-ний мороз. Також хорошим є сорт Парус, який формує до 7 зубків. Чи Лідер, який створили в Львівському національному аграрному університеті.

Лідер теж має у головці до 7 зубків, але сама головка мен-ша. Важить 35-50 г.

Якщо озимий часник не був вчасно викопаний, то навесні він проросте, як посаджений з осені. Щоправда, через загуще-ність буде дрібним.


Озимий часник садять до січня

Склянку обмотують газетою й виймають її. Так роблять стакани для розсади

Український сорт часнику Любаша виведений вітчизняними селекціонерами

ФОТО

BE

SP

LA

TK

A.U

A

ФОТО

KL

UM

BA

.RU

Ніна Ємельянова із столично-го Клубу органічного землероб-ства на своїх грядках не вириває сухе бадилля помідорів, перцю чи чорнобривців. Завдяки їм узимку на городі затримується більше снігу. Відповідно, ґрунт навесні матиме більше вологи.

– Якщо город залишився на зиму лисим, то можна зроби-ти снігозатримувачі із зеленої гнучкої верби. Її сплітають наче верболіз, – радить Ніна Ємелья-нова. – Чи навіть просто роз-класти обрізані гілки із саду на місці грядок. Ще краще із сосни чи ялини. Вони не тільки більше затримають снігу, а й утеплять ґрунт. Це важливо на тих грядках, де зроблені посіви овочів під сніг.

У грудні ще не пізно їх посія-ти. Наприклад, моркву найкраще сіяти, коли земля промерзне на 5-8 см. Навіть якщо на той час випаде сніг. Грядку розчищають від снігу, роблять борозни й сі-ють у них сухе, не замочене на-сіння. Засипають сухою землею, а зверху замульчовують на 3-4 см і закидають сніг назад на грядку. Якщо сніг до моменту посіву на-сіння ще не випав, грядку поверх мульчі накривають ялиновими або сосновими гілками. Вони до-бре затримують сніг. За можли-вості ними можна зрідка вкрити всі грядки.

Із метою збереження вологи завбачливо, ще з весни, можна посадити кілька рядів кукурудзи. Тільки не вздовж, а впоперек го-роду. Причому кілька рядів. Від-стань між ними має бути 7-10 м ряд від ряду. Улітку така посадка

кукурудзи затінює город і за-хищає рослини від спеки. Добре попід рядком кукурудзи посіяти рядок огірків або витку квасолю. Восени виламати качани, а стебла залишити до весни. Листя з них можна обрізати й згодувати ху-добі чи використовувати як муль-чу або закласти в компост. Також бажано обрізати вершки стебел. Залишити заввишки 1 м 20-30 см, як тин. Ці поперечні патики за-тримають сніг з усіх боків.

– У грудні також саме час, щоб придивитися до теплиці. Зроби-ти там прибирання, десь щось підремонтувати, поміняти ґрунт, поки не замерз, якщо це не було зроблено з осені, – розказує Пе-тро Плаксійчук із міста Тетіїв Київської області. – Буває, що в теплиці можна відкрити стелю. Це роблять, щоб сніг нападав і таким чином збиралася волога. Буває, що ще й накидають усе-редину. Але якщо накопичується велика шапка, то треба скидати, бо може проломити теплицю.

Першу розсаду починають сіяти після Різдва, тому грудень якраз час, щоб перебрати насін-ня. Можна перевірити його схо-жість. Намочити кілька зернин і подивитися, чи проросте. Після ревізії насіннєвого запасу скла-дають список потрібного на-сіння та його обсяги. Завчасно можна подбати про добрива, за-соби захисту, городній інвентар.

Усю зиму можна збирати по-піл для приготування органіч-ного добрива, складати компост.


У грудні розставляють пастки на сніг і сіють моркву

9№23 (168) 12 грудня 2018 року ТВАРИННИЦТВО

Раніше не робили кролям щеплень, і вони ніколи не хворіли. Зараз почали хво-ріти й гинути. Які щеплення зробити в першу чергу?

Будь-яка інфекція циркулює в довкіллі. Окрім хворих тварин, що виділяють збудників назо-вні, є ще носії інфекції – гризу-ни, комахи, елементи корму, ін-вентар і таке інше. Тому краще не сподіватися, що вас омине, і не нехтувати рекомендовани-ми щепленнями та обробками. Профілактика хвороби завжди дешевша та ефективніша ніж її лікування.

Кролі також могли похворіти не від інфікування, а від пога-них санітарних умов чи отруї-тися. Для точного встановлення діагнозу необхідно звернутися до місцевих фахівців ветери-нарної медицини. Направляти трупи загиблих тварин на до-слідження в лабораторію. Тіль-ки після цього, за результатами дослідження, можна визначити, яка саме обробка чи щеплення мають бути першочерговими.

Корова скрегоче зубами. Може, це ознака якоїсь хво-роби?

Скреготання може викли-кати будь-яке сильне подраз-нення внутрішніх органів. Це може бути ознакою як гострої, так і хронічної хвороби. У будь-якому випадку потрібно викли-кати до тварини ветлікаря. Але треба брати до уваги, що згодо-вування занадто кислих, грубих, приморожених кормів теж ви-кликає скреготання зубами.

У курятнику навала миш-ви. Порадили ультразвуковий відлякувач, чи не шкодить він птиці?

Ультразвуковий відлякувач гризунів продається разом з ін-струкцією. У ній має бути зазна-чений вплив відлякувача на ін-ших тварин і людей. Ці пристрої мають радіус дії в межах одного приміщення. Тобто стіни ослаб-люють звукові хвилі, тому миші безперешкодно житимуть у су-сідніх спорудах. До того ж ефек-тивність цього методу сумнівна.

Стосовно традиційних отруйних принад треба нагада-ти, що їх потрібно закладати в схованки. Це обрізки пластико-вих труб, картонні ящики, пе-ревернуті вверх дном, обрізані пластикові каністри та пляшки. У них миші краще вживають принади. Сучасні отрути вби-вають гризунів, але їхня кон-центрація не шкодить більшим тваринам. Тобто, якщо кіт з’їсть отруєну мишу, то не здохне.

Мишоловки теж можуть бути ефективні, але вже після за-стосування отруйних принад. Якщо вжити необхідних заходів негайно, знищити максимальну кількість шкідників, то навесні вони не турбуватимуть, оскіль-ки узимку миші не мігрують і не розмножуються.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87


ветеринарний лікар Василь Усатенко


Надія Соколова із села Се-мирічка Гайсинського району на Вінниччині понад 10 років тримає гусей. Щоосені ділить стадо на дві частини. Окремо тримає тих, що залишає на роз-від, і тих, що йдуть на забій. Останніх годує зерном, щоб до Нового року наростили м’ясо й накопичили жир. Тих, що на розвід, годує тертими буряка-ми, обмішаними дертю.

– Можна ще терти сиру кар-топлю. Але ніякого зерна, щоб гуси не запливли жиром, бо яйця будуть не запліднені. А вже після Різдва то й дерть не примішую. Годую лише буря-ком. Ще можна давати лушпай-ки овочів із кухні, – пояснює Надія Соколова.

На розвід залишає гусей із розрахунку гусак на 2-3 гуски. Якщо гусаків більше, то вони

лише б’ються між собою, а не по-кривають гусей.

– Буває й так, що якусь сами-цю гусаки обділяють увагою. За ними треба спостерігати й ви-браковувати, – уточнює госпо-диня.

Радить стадо, яке залишене на розвід, не тримати закритим, а випускати на город. Там гуси ходять, спілкуються між собою, а головне – добувають дзьобом із-під снігу траву, молоді сходи бур’яну.

– Навіть сухий бур’ян і його насіння для гусей дуже корис-ні. Якщо немає можливості ви-пускати на день на город, то обов’язково потрібно дати їм можливість політати й розпра-вити крила. Вистачить випуска-ти щодня на шлях хвилин на 20, – рекомендує Надія Соколова. – Особливо птиці це необхідно в

січні, коли вони починають гра-ти між собою.

Нестися гуси починають у бе-резні. Гуска несе одне яйце через день. Любить мати своє гніздо. Тому ящиків для кладки яєць має бути стільки, скільки гусок. Од-разу після знесення яйце потріб-но забирати, щоб не переохоло-джувалося. Зберігати в лотках для курячих яєць, кладучи через ряд. Обов’язково гострим кінцем донизу. Тоді тупий, ширший бік яйця, в якому під шкаралупою розміщена повітряна подушка, буде зверху і яйце не зіпсується.

– Повітряна подушка має бути завбільшки з п’ять копійок. Якщо вона більша – яйце старе. Перевірити можна, піднісши яйце до ввімкненої лампочки й зверху злегка прикрити рукою, притіняючи шкаралупу, – пояс-нює жінка.

Коли прийде час сідати, гуска не злазитиме з гнізда 1-2 доби. Щоб пересвідчитися, що гуска хоче сісти, і вона відчула під со-бою поклад, у гніздо спочатку можна покласти куряче яйце. Якщо птиця продовжує сидіти, на третій день їй треба добре набити гнізно сіном чи дрібною соломою. Коли птиця вимостить гніздо, підстилка має бути на-вколо неї й щоб водночас знизу залишався грубий шар. Інакше яйця захолонуть від землі.

– Гуска може знести до 50 яєць, але засідає 12-15, – каже господиня. – Решту яєць можна покласти в інкубатор.

Підсипати гуску Надія Соко-лова радить о 18 годині. Тоді гу-сенята почнуть лупитися зранку й дружно.


Після Різдва гусей переводять лише на буряк

240 грамів дерті та 60 грамів макухи з розрахунку на 1 літр молока має з’їдати корова щодня

– Корова все одно, що жінка. Їй потрібні догляд, увага, ласка. А коли вже має телитися, то ці-лодобово перебуваєш біля неї. Треба пильнувати, щоб зібрати навколоплідні води. Коли коро-ва отелиться, дати їй їх випити, щоб краще очистилася. Теля йде, треба подивитися, а потім скіль-ки турботи, – каже Анатолій Мандзуля із села Піщаниця Житомирської області.

Чоловік за фахом ветеринар. Тримає 4 корови й 2 телиці. За 6 тижнів до очікуваного отелення переводить корову на 3-4 дні лише на солому. Це допомагає їй піти в запуск – перестати доїтися.

– Два місяці до отелення ко-рова повинна відпочити. Тоді буде краща продуктивність. Поки вона в запуску, це не озна-чає, що її вже можна абияк годувати, бо не доїться. Вона повинна мати силу, щоб роз-телитися. І перегодовувати теж не треба, бо теля буде великим і ускладнить отелення. Окрім сіна, у період запуску даю два кілограми дерті й столову ложку крейди щодня. Це кальцій для кісток. Якщо дати більше крей-ди – не страшно, бо організм візьме стільки, скільки йому треба. Зайве вийде, – пояснює ветеринар.

Як тільки корова отелиться, їй, окрім навколоплідних вод, дають випити 2 л теплої води зі склянкою цукру та двома си-рими яйцями. Це допоможе їй зміцніти й встати.

– Має вставати відразу. По-тім вона собі ляже. Після того, як поп’є, потрібно її подоїти. Дру-гий раз зробити це найближчим часом згідно з попереднім ре-жимом доїння. Перше молозиво містить усю таблицю Менделєє-ва. Півлітра молозива зразу тре-ба випоїти теляті. Корові теж да-ють, але літр молозива розводять

двома літрами теплої води. Ба-гато їй пити не можна, бо вим’я розпирає, воно затвердіє, і тоді корову доведеться лікувати про-тягом 2-3 тижнів, – попереджає фахівець. – Через 1,5-2 години можна давати пити по 2-3 літри.

Через 4-8 год. після отелення корова має очиститися, але не пізніше ніж через добу. У цей час треба пильнувати, щоб не з’їла очисток, бо здохне. Його зако-пують під фруктове дерево або в гноярку.

– Після отелення корова 3 дні має їсти сухе сіно й пити по 4 л теплої води через кожних 2 год. Уже на 4 день їй можна збіль-шувати кількість води й потроху вводити в раціон суху дерть. Що-дня додавати по жмені, – уточ-нює Анатолій Мандзуля. – Коли корова вже входить у звичний режим і дає 20 літрів молока за день, то вона в мене і з’їдає 6 кілограмів дерті. Змішую в рів-них пропорціях овес, пшеницю,

жито, кукурудзу й макуху. Зме-люю на спеціальному міксері.

На час отелення в хліві має бути чисто й припасено соломи, щоб можна було в разі потреби швидко підстелити. Також вино-сять вила від гною, відра й інші предмети, об які може порани-тися теля. Деякі господарі при-носять свячену воду й вмивають нею новонароджене теля, доли-вають корові у випій, кроплять її та приміщення.

– Хто на які видумки гаразд. Кажуть, що в перші три дні, як отелиться корова, не можна ні-чого з дому ні давати, ні пози-чати. А в мене чотири корови і я тричі на тиждень на базарі, то як можу так робити. Але коли дають за це гроші, тоді можна. А даром – ні, – ділиться господар. – У селі люди по-сусідству приблизно знають, у кого коли має телити-ся корова, то цього дня навіть не йдуть, щоб не відволікати.

Ярослав СОЛОГУБ

Корові під час запуску дають дерть і крейду

Від холодного молокав теляти пронос

Теляті обтирають мордочку й звільняють дихальні шляхи від слизу. Одразу мокрим кладуть до корови, щоб вона його облизала. Як тільки ви-доять молозиво, дають теляті 0,5 л із соски.– Краще не пускати до корови, щоб потім не гризло за дійки зубами. І можна конт ролювати, скільки теля випило, – радить Анатолій Мандзуля. Через 2-3 год. теля вже підво-диться. Йому треба допомогти зробити перші кроки. Випо-ювати по 2 л молока тричі на день. – Не можна давати холодне молоко. Видоїли корову й од-разу дати теляті. Інакше в ньо-го буде пронос, – попереджає ветеринар.

Анатолій Мандзуля має 4 корови. За 6 тижнів до отелення змінює раціон, щоб худоба перестала доїтися

ФОТО

НАДАНО

АНАТОЛІЄМ

МАНДЗУЛЕЮ

№23 (168) 12 грудня 2018 року10 ТЕХНІКА

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Головний редактор: Мирослава ТаванецьДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: [email protected]Надруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №23 (168) — 11 709 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40.e-mail: [email protected] www.facebook.com/uaridneselo

Для саней улітку заготовляють ясен або бук. Дерево витримують рік, а перед роботою два місяці вимочують

– Щоб сани були «щасли-вими» і не перекидалися, пе-ред тим, як узятися за роботу, молюся до святого Миколая. Він є покровителем доріг. До дерева треба братися з до-брим серцем і легкою душею, тоді й воно саме допомагати-ме майстру, – розповідає Іван Слободянюк із міста Косів Івано-Франківської облас-ті. – Майструю сани до коня на замовлення вже тридцять п’ять років. Ця справа дуже тяжка. Хоча здається, що тут такого – кілька дощок збити. Але в цій роботі є своя прему-дрість.

Для саней ще з літа заготов-ляє ясен або бук. З останньо-го найкраще зробити полози, щоб витримували великі на-вантаження. Бук легше об-стругати та зігнути. Дерево тримає в закритій коморі рік. Потім розпилює й два місяці вимочує у воді. Після цієї про-цедури деревина не тріскати-меться. З обох боків до полозів чоловік приєднує збиту пря-мокутну коробку. Коштують такі сани від 4 тис. грн. Залеж-но від забаганок замовників.

– Хтось просить розмалю-вати сани візерунками. Хтось різьблені боковини, а дехто й узагалі – шкіряні сидіння, – уточнює майстер.

Одні сани робить за два

тижні, якщо працює по вісім годин щодня.

– Я не ризикую робити по-лози дерев’яними. Майструю з вуглецевої або нержавіючої сталі, – розповідає Василь Ча-рушин із селища міського типу Якимівка Запорізької області. – Вирізаю їх із ціло-го листа металу кількома ме-трами довше, ніж самі сани. Щоб вони не заривалися в сніг під час їзди, загинаю спереду. Хоча від чоловіків чув, що роб-лять зі звичайних металевих труб. Збираються гуртом, щоб їх правильно зігнути.

Каркас робить зі стійок ме-талевих труб, які захищають сани від просідання. Прива-рює до них полози, а зверху дві поперечні перекладини. До передньої частини прива-рює пластини з металу, на які кріпить дишло. Прилаштовує його до передньої осі.

– Задня вісь робиться неру-хомою, а передня обертається. Завдяки цьому сани й повер-таються, – продовжує чоловік.

Кузов саней збиває з дерев’яних дощок. Хоча мож-на зварити й з листа металу. Готовий виріб має бути за-вширшки 1,5 м, завдовжки – 3 м. Заввишки приблизно 0,5 м.

– Щоб зменшити вагу са-ней, у тих місцях, де не буває сильного навантаження, крі-

плю листи фанери, – уточнює Василь Чарушин.

Готовий виріб фарбує або покриває двома шарами лаку. Без цього деревина під снігом почне швидко псуватися. Коня в сани запрягає, таким самим способом, як і у віз.

– Крім виготовлення саней, важливо ще правильно в них за-прягти коня. Спочатку на нього надіваю вуздечка. Перед тим як вставити металевий трензель у рот коневі, грію його в долонях. Інакше на морозі може травму-вати тварині рот. Тоді доведеть-ся ще мати клопіт і змащувати його мазями. Щоб кінь не від-мовлявся брати його в рот, по-ливаю медом або м’ятною олі-єю, поки він не пристосується, – уточнює господар.

Далі на тіло коня надіває шлею з посторонками. Заводить коня до саней праворуч від диш-ла. Надягає на голову нашиль-ник – ремінь від дишла. Присті-бає віжки і сідає у кінні сани.

Узимку кінній збруї потріб-ний спеціальний догляд. Проти-рає двічі на місяць усі частини мильним розчином. Просушує без сонця та морозу, щоб не по-тріскалася. Тоді змащує упряж воском або топленим салом, до-давши кілька крапель березово-го дьогтю.


Сани майструють два тижні

Трактор Case Maxxum 145 Multicontroller став найкращим трак-тором року. Вибір відбувся на початку листопада під час щорічної Міжнародної сільськогосподарської виставки EIMA International. Вона проходить в італійському місті Болонья. Ця модель має потужність 145 кінських сил. Трактор обладнаний 4-циліндровим двигуном з об’ємом 4,5 літра та подвійним зчеплен-ням. Має 8-ступінчасту коробку передач. Це дозволяє заощаджува-ти пальне та плавно змінювати передачі.Також цей трактор переміг у номінації за кращий дизайн. У ньому є підлокітник і джойстик Мультиконтролер. Вони полегшують керу-вання й покращують ефективність роботи.


Петро Онищенко з міста Мена Чернігівської області переробив старий газовий котел на твер-допаливний. На це та очищення від іржі витратив два дні. Тепер за місяць заощаджує на опаленні від тисячі гривень. А в холодніші місяці й по дві тисячі.

– Роками в хаті стояв газовий котел, поки не почав спускати на нього всю пенсію. Переробив так, щоб палити дровами. Тепло від нього тримається довше й коштує дешевше, ніж газ. Хата швидше прогрівається й повіль-но вихолоджується, – розказує Петро Онищенко.

Спочатку забрав із котла га-зове обладнання. Зняв нижні форсунки. Зрізав старі труби та задню стінку газового котла. Ви-різав пальник. На передній час-тині котла вирізав два квадратні отвори. До верхньої приварив звичні дверці, а до нижньої – із піддувайлом. Туди закріпив зольник із зазубринами на боко-винах – камеру для збору попелу.

– Вставив колосникову решіт-ку, у якої крізь щілини вільно проходить попіл. Завдяки цьому вона не перекриває вільний до-ступ повітря. Ґрати розташову-ють між камерою згорання пали-ва та відділенням для попелу. На ці колосники кладу тепер дрова, а знизу спадає попіл. Дрова беру не всі підряд, а тільки твердих порід – дуб, граб, ясен, клен. Вони мають щільну структуру, тому більше віддають тепла. А дрова м’яколистяних порід швидше пе-регорають і дають його менше, –

продовжує господар. Вирізав і викинув старий те-

плообмінник, який називають язик. Заварив отвір. Там, де за-кінчується водяна сорочка, зро-бив у стінці газову щілину. До неї зверху збоку приварив дві частини, щоб зберігався простір у щілині. До них приварив те-плообмінник, усередину якого вставив 4 труби. Теплообмінник має таку ж висоту, як і сам котел, тільки втричі тонший.

– Виходить, що дрова горять у котлі. Тепло через газову щі-лину виходить у приміщення через теплообмінник, – уточнив майстер.

Зверху приварив дверцята для прочищення. З його лицьового боку біля верху цих 4 труб прива-рив широку трубу, яку приєднує до димаря. Через нього виходять продукти згорання. Після закін-чення робіт перевірив котел. Че-рез 20 хв. після розпалювання він вийшов на температуру 50 гра-дусів. Щоб контролювати процес нагрівання, впаяв термометр в одну з труб теплообмінника.

– Єдиною проблемою була недоробка герметизації двер-цят топки. Прилягання в неї не дуже щільне й піддимлювалося, якщо сильно відкривати під-дувайло. Не експериментував більше з переробками, а купив нові дверцята й приставив до котла. Тоді вже не чутно було ніякого диму в хаті, – пояснює Петро Онищенко.


Газовий котел можна переробити на твердопаливний

ФОТО

WN

IF

.CO

.UK

ФОТО

НАДАНО

ВАСИЛЕМ

ЧАРУШИНИМ

2 кВт має потужність 1 найменша промислова сонячна панель. Вона забезпечить роботу бойлера або електроплити

11№23 (168) 12 грудня 2018 року МИСЛИВСТВО

У час воєнного стану зброю не вилучать

Із введенням воєнного стану мисливці хвилюються, чи не ви-лучатимуть у них зброю.

– Зараз це протизаконно. Вій-ськові не мають права вилучати в мисливців зброю. Президент в Указі про введення воєнного стану обмежень для зберігання і придбання мисливської зброї не вказував, – запевняє Олександр Голубчик, заступник голови громадської організації «Укра-їнський Легіон». – Таке рішення може прийняти міська рада від-повідною постановою.

У такому випадку вилучати зброю самі військові не мають права. Тільки разом із поліцей-ськими.

– Терміни вилучення рушниць має визначати відповідна поста-нова в регіоні. Або до кінця воєн-ного стану, або на певний період. Зазвичай це роблять для потреб армії, але зброї вистачає. Тому люди не мають її нікому віддава-ти, – підкреслює експерт.

Отже, до прийняття відповід-них рішень місцевої ради вилу-чати зброю в мисливців ніхто не має права.

Окружний адміністратив-ний суд Києва виключив лося європейського з Червоної книги України. Таким чином дозволив на нього полювати. Це рішення оскаржує міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак.

– Зараз в Україні від 2 до 6 тисяч лосів. Для порівняння – у Білорусі та Польщі їх майже 30 тисяч. 2001 року Польща ввела мораторій на полювання на цю тварину, і її популяція зросла в кілька разів, – пояснює Остап Семерак, міністр екології та природних ресурсів. – На момент занесення лося до Чер-воної книги його популяція в Україні становила трохи біль-ше 3 тисяч особин. Це в кілька разів менше, ніж було років п’ять тому. Тому ми готуємо апеляцію на рішення суду.

Натомість Петро Новиць-кий, виконавчий директор Всеукраїнської мисливської спілки, каже, що лося в Черво-ну книгу занесли незаконно. І його виключення з переліку червонокнижних, навпаки,

може сприяти відновленню популяції.

– Червона книга Украї-ни – це могила для мислив-ських видів тварин. Тому що в Україні немає державних програм охорони та віднов-лення осередків існування

тварин із Червоної книги. Їх туди занесли, і на цьому все, – стверджує Петро Новиць-кий, виконавчий директор Всеукраїнської мисливської спілки. – От у нас зубр теж червонокнижний, а в Коно-топі на Сумщині ці тварини голодували, бо в міністерстві не могли знайти 300 тис. грн, щоб купити силос.

1992 року, на момент розпа-ду Радянського Союзу, у Біло-

русі було 300 зубрів, а в Україні – 660 . Тепер у нас 239 особин, а в Білорусі – 1,5 тисячі.

– Білоруси визнали, що за-несення до Червоної книги не-ефективне. Тваринам надали подвійний статус. У парках і заповідниках вони вважаються

червонокнижними, і полюван-ня на них – це браконьєрство. Зате можна купити зубрів у Польщі, Литві чи ще десь. При-везти в мисливське господар-ство, розмножити й полювати, – пояснює Петро Новицький.

Завдяки такій практиці в Бі-лорусі різко збільшилася кіль-кість зубрів. Полювання – це прибутковий бізнес. Мисли-вець платить державі 10 тис. євро. За ці гроші з однієї тва-

рини держава охороняє та го-дує ще 10 зубрів.

– Повертаючись до лося, виключення його з Червоної книги й зміна підходів до роз-ведення збільшить популяцію. Зараз умисно роздмухують ан-тимисливські рухи й цю тему з лосем. Це вигідний бізнес для так званих зоозахисних гро-мадських організацій. Також джерело дешевого піару для бездіяльних посадовців еколо-гічної сфери, – наголошує Пе-тро Новицький.

Петро Новицький ствер-джує, що від самого початку занесення лося до Червоної книги було неправомірним.

– Не провели жодних науко-вих досліджень, які передбаче-ні законом про Червону кни-гу. Вони мали б бути зроблені через систему Академії наук України, – каже чоловік.

Щоб сприяти відновленню популяцій тварин, також по-трібно посилити відповідаль-ність за браконьєрство.

Підготував Анатолій ПОЛІЩУК

Міністерство екології та природних ресурсів України цього року дозволило полюва-ти на зайця-русака з 3 листо-пада 2018 року до 13 січня 2019 року. За один день мисливцю дозволено встрелити тільки од-ного зайця. А от кількість лисів не обмежена.

– Зайця легше вполювати по снігу. Якщо його нема, то й сліди погано видно, і звір більш полохливий. Тому виходжу за здобиччю в грудні, – розпові-дає Юрій Миколюк із Хмель-ницька, член Клубу мислив-ців Поділля. – Наїдку із зайця мало, зате скільки азарту. За день находжую за ним десятки кілометрів. Ноги аж гудуть. Але приходять вихідні, і знову йду.

Юрій Миколюк полює біль-ше 10 років. Уперше пішов зі свекром, коли прийшов у при-ймаки. Відтоді розробив свою техніку грудневого лову зайця.

– Є кілька способів зловити зайця. Я роблю це з підходу. Шукаю місця, де тулиться бага-то зайців, обов’язково врахову-ючи напрямок вітру. Вибираю маршрут у напрямку проти нього, щоб до зайців не долітав мій дух. При підході до місця лежання готуюся, щоб різко ви-стрелити. Блискавична реакція – основа полювання на зайця. Вони дуже обережні, тому як зачують небезпеку, то біжать, як торпеди. Нема часу довго ці-литися, – пояснює чоловік.

На полюванні чоловік ра-дить ходити, не поспішаючи. Треба гарно обстежити місце-вість – рови й інші нерівності в ґрунті. Треба звертати увагу на розлогі хвойні дерева. Зайці люблять там ховатися.

– Краще виходити у відлигу. Бо в мороз рипучий сніг і кроки мисливця заєць чує здалека. Ну й одразу після снігопаду заєць майже не виходить зі сховку, щоб за слідами його не викрили. Може просидіти там до трьох днів, – розказує мисливець.

Є в зайця ще одна хитрість. Він ховається в стіні густого очерету. Якщо це вузькі зарості, то лягає за ними і встигає непо-мітно втекти при наближенні людини. Якщо ж це суцільний масив заростей, то заєць лежить біля краю очерету. Коли мисли-вець проходить глибоко в хащі, заєць втікає за його спиною.

– Оскільки на зайця полюю сам, то заходжу на кілька кро-ків в очерет і відразу швидко вибігаю назад. Заєць теж почи-нає вибігати. Одразу стріляю, – продовжує Юрій Миколюк.

У кого є хорти, то техніка інша. Мисливці йдуть шерен-гою, прочісуючи поле. У пер-шу чергу густі зарості, де зайці люб лять ховатися. Коли вони вибігають із засідки, на них цькують собак.

– Із досвіду скажу, що в усіх поранених зайців є кров’яний слід. Буває, звір пурхне й за-лишить на місці вистрілу жмут ворсинок. Це вже є ознакою по-ранення, – каже чоловік.

Комбінезон на полювання одягає з мембранної тканини. Він легкий, не шарудить і до-бре захищає від вітру чи снігу. Черевики бере також легкі, щоб не боліли ноги від довгого хо-діння й не гупали. Дріб до руш-ниці вибирає залежно від пори.

– На початку зими на зай-ця йду з дробом № 3. А вже із січня, коли наросте густий під-

шерсток, беру дріб № 1. При собі завжди маю патрони двох видів. Із широким осипом, для стрільби до 35 метрів і купчасті для пострілів на відстань до 50 метрів. Наприклад, у траві зай-ця видно за 20 метрів, і купчас-тий патрон або промаже, або

дуже розіб’є тушку. Тоді беру інший, – ділиться мисливець.

Підстреленого зайця не під-німає за вуха. Бере за задні ноги. Якщо заєць ще живий, то може вдарити ногами по руці й навіть поранити довгими кіг-тями.

Зайця піднімають за ногиНа тварину полюють у відлигу через три дні після снігопаду

Юрій Миколюк, щоб вполювати зайця, проходить кілька десятків кілометрів

Суд дозволив відстріл рідкісних лосів

Різновиди термобілизни

Термобілизна зберігає тепло й створює шар повітря, який не дозволяє організму переохоло-джуватися.

Вона буває натуральна та синтетична. Остання краща, бо добре виводить вологу. Напри-клад, одяг з поліестру розрахо-ваний для температури до мінус 30 градусів. Натуральні матеріа-ли не підійдуть, бо добре вбира-ють вологу й намокають. А одяг має відштовхувати.

Кожен матеріал по-різному діє на шкіру, і не можна сказати, що найдорожчий варіант буде ідеальним. Хорошим є поліпро-пілен, який найшвидше заби-рає вологу, і шкіра залишається сухою. Більш підходить для ак-тивних прогулянок і занять на лижах.

Для полювання краще виби-рати моделі термобілизни, по-шиті з двошарової тканини. У них та частина, яка прилягає до тіла, виготовляється з натураль-них тканин, лицьовий бік – із синтетичних матеріалів. Така комбінація допомагає краще зберігати тепло. Ефекту не буде, якщо наверх надіти шерстяний светр. Краще кофти з флісу.

Термобілизну не можна пра-ти звичайним порошком, бо від нього забиваються пори і мате-ріал перестає виконувати своє призначення. Краще підійде ручне прання з милом. Не ви-користовувати хлорку та інші відбілювачі, агресивні мийні засоби. Бажано не відтискати й температура води має бути не вище 40 градусів. Термобілизну з ворсистим внутрішнім шаром прати навиворіт. Сушити в роз-правленому вигляді. Також за-боронено прасувати або суши-ти на гарячих батареях.

Комплект зі штанів і гольфа українського виробника коштує від 600 грн, імпортного – вдвічі, а то й втричі дорожче.

3 000 браконьєрів спіймали за минулий рік. Із них 270 – екологічні інспектори, а решту – лісники та єгері

Червона книга України – це могила для мисливських видів тварин. Тому що в Україні немає державних програм охорони та відновлення осередків існування зникаючих звірів

ФОТО

НАДАНО

ЮРІЄМ

МИКОЛЮКОМ

№23 (168) 12 грудня 2018 року12 СМАЧНОГО

Домашні цукеркиБаунті

Змішати банку вареного згу-щеного молока з 350 г кокосо-вої стружки. Зліпити з цієї маси ковбаски. Розтопити 200 г мо-лочного шоколаду на водяній бані. У ньому вмочити кожну ковбаску й викласти на решітку, під якою повинен бути перга-ментний папір. На нього стече зайвий шоколад. Поставити ба-тончики в холодильник на 3-4 години.

Шоколадні цукеркиВилити в каструлю 800 г згу-

щеного молока. Додати 60 г вершкового масла та 1 ст. л. ка-као, розтопити, весь час помішу-ючи суміш. Густу масу виклас-ти на тарілку, щоб прохолола. Сформувати кульки та обкачати кожну в какао, тертому шоколаді або кокосовій стружці.

Пташине молокоРозчинити в 10 ст. л. води 2

ст. л. желатину й залишити на 30 хв. для набухання. Збити 4 яєчні білки зі склянкою цукрової пу-дри міксером. На малому вогні нагріти желатин і влити його до білків. Збити міксером. Роз-топити 100 г чорного шоколаду. Форму злегка змастити олією й вилити розтоплений шоколад. Акуратно розрівняти та ви-класти білкову масу. Знову роз-рівняти. Поставити в холодне місце. Потім вийняти з форми, нарізати на порції й притрусити стружкою з тертого шоколаду.

РафаеллоЗбити 200 г розм’якшеного

вершкового масла з банкою згу-щеного молока. Додати до цієї маси 1 ч. л. ванільного цукру і 200 г кокосової стружки. Потри-мати цю суміш в холодильни-ку годину. Обсмажити склянку мигдалю або арахісу на сухій сковороді. З охолодженої коко-сової маси сформувати кульки, всередину кожної покласти 1 мигдаль. Кожну обкачати в ко-косовій стружці. Поставити де-серт у холодильник на ніч.

Енергетичні батончикиПодрібнити в блендері 3 ст.

л. солоного арахісового масла, півсклянки шоколадної крих-ти та стільки ж вівсянки. Пере-класти цю суміш в прямокутну форму. Розрівняти лопаткою й поставити в морозильну камеру на 15 хв. Потім розрізати на по-рційні шматки. Зберігати готові батончики в контейнері протя-гом тижня.

ЛьодяникиЗмішати 60 г цукру, 20 мл

фруктового соку, 20 мл води та 5 мл яблучного оцту. Варити на середньому вогні 5-7 хв., щоб сироп загус, але не пригорів. Застелити піднос пекарським папером і змастити тонким ша-ром олії. Ложкою викласти на пергамент кульки або цукерки іншої форми. Одразу вставити палички й повністю охолодити солодощі. Колір цукерок зале-жить від вибраного соку.

Галина Снітко із села Стря-тин Рогатинського району Іва-но-Франківської області додає до котлетного фаршу 4-5 ст. л. консервованої кукурудзи.

– Котлети солодші та сокови-тіші. Цього не можна досягти із цибулею, – розповідає Галина Снітко. – Замість кукурудзи можна в середину кожної котле-ти під час формування поклас-ти шматок твердого сиру.

На 500 г фаршу тре цибули-ну. Додає розмочені в молоці дві скибки батона та збите яйце. Солить, перчить і перемішує до однорідності. Кладе фарш у хо-лодильник на півгодини. Тоді відбиває в мисці й формує кот-лети.

– Смачні котлети виходять із родзинками, – розповідає жінка.

Заливає 50 г родзинок гаря-чою водою на 10 хв. Перекручує на м’ясорубці 400 г свинини.

Додає родзинки й прокручує ще раз і тре на дрібній тертці цибулину. Додає яйце, солить. Вливає сік половини лимона, по 3 ст. л. борошна та кунжуту. Пе-ремішує й відбиває фарш кілька разів, щоб маса не розпадалася. Скачує в долонях кульки й об-качує в панірувальних сухарях. Обсмажує. Зі сковороди котлети перекладає в каструлю з тов-стим дном. Наливає 1 ст. л. олії й тушкує на малому вогні 15 хв.

– У курячі котлети січу ка-пусту, – уточнює господиня.

Нарізує 1 куряче філе дріб-ними кубиками. Тонко шаткує півголовки капусти та заливає її на 3 хв. окропом. Збиває 2 яйця з 4 ст. л. сметани до утво-рення піни. Дрібно нарізує ци-булину. До цих інгредієнтів ще додає 100 г м’якого сиру та 3 ст. л. манки. Солить і перчить. Ви-мішує і столовою ложкою ви-кладає на розігріту сковороду.

Банку магазинної консервованої червоної квасолі у власному соку без томату відкрити й відкинути на друшляк. Поки стікає, порізати по великому пучку зеленої цибулі, кропу та петрушки. Порізати 200 г крабових паличок. Змішати й заправити майонезом. За по-треби посолити й поперчити. Для кращої подачі майонез налива-ють у центр тарелі, а інгредієнти розкладають по колу. Змішують на столі при гостях.

Путасу запікають у лавашіІз морських сортів риби готують зрази та рулети

– Просто смажити минтай – це нудно. Можна приготува-ти цікавішу страву – рулет, – каже Ніна Токаренко із села Шпендівка Кагарлицького району Київської області.

Обдає окропом 2 помідори. Знімає з них шкірку й нарізує кубиками. Ріже дрібними ку-биками цибулину. Обсмажує її 2 хв. і додає порізані помідо-ри. Через 3 хв. знімає з вогню й охолоджує. На крупну тертку тре 150 г твердого сиру. Додає до помідорної маси. Кидає туди ж 2 порізані зубки часни-ку і 1/2 ч. л. мускатного горіха. Миє 400 г філе минтая. Солить і перчить за смаком і збриз-кує соком половини лимона. На рибу викладає приготова-ну начинку. Загортає в рулети та закріплює дерев’яними зу-бочистками. Вмикає духовку, щоб нагрілася до 180 градусів. Деко змащує олією і викладає на нього рулети. Тре в окремій мисці 50 г твердого сиру. Вби-ває туди яйце та додає 2 ст. л. вершків. Перемішує й змащує цією сумішшю рулети. Запікає в духовці 25 хв. до утворення рум’яної скоринки.

Із хека теж можна приготу-вати рулет або рибні зрази із сирною начинкою.

– Перекручую на м’ясорубці півкілограма хеку без кісток і шкірки та цибулину. Вбиваю яйце й всипаю три ложки па-нірувальних сухарів і стільки ж вливаю молока. Солю й перчу. Перемішала, відбила й на го-дину ставлю в холодильник. У цей час роблю начинку, – роз-казує Тамара Савагірова із селища міського типу Онуф-ріївка Кіровоградської об-ласті.

Для начинки варить круто яйце й дрібно його ріже. Тре на тертці 100 г ковбасного сиру. Додає 2 ст. л. сметани, зубок часнику і пучок подрібненого кропу. Із фаршу скручує куль-ки. Усередині робить виїмки, в які викладає начинку, і залі-плює. Обкачує зрази в борошні й викладає на застелене перга-ментом деко. Зверху кладе по шматку вершкового масла. За-пікає 25 хв. у духовці.

Путасу – це теж бюджетна риба, яку можна смачно при-готувати, а не просто посма-жити.

– Путасу роблю на часнико-вій подушці. Щоб рибка була не сухою, заправляю томатною підливкою. Родзинкою цієї

страви є три плавлені сирки, які виглядають, як хмарини, – говорить Тамара Савагірова.

Нарізує кубиками цибулину. Обсмажує на олії й додає 50 г томатної пасти. Тушкує 10 хв. Маленьке деко застеляє фоль-гою, щоб краї звисали, і зма-щує її розтопленим вершко-вим маслом. На деко нещільно розкладає порізаний пласти-нами часник. На нього кладе шматки риби. Виливає на неї підливу й притрушує сіллю та орегано. Зверху кладе поріза-ний шматками плавлений си-рок. Накриває страву краями фольги у вигляді конверта й запікає за 180 градусів 40 хв.

– Із нототенії роблю закуску в хрустких кошиках. Їх ліплю з

лаваша, – уточнює господиня. Дрібно ріже цибулину й об-

смажує на олії. Поки холоне, збиває 2 яйця. Додає 2 ст. л. сметани, сіль і перець. Вки-дає цибулю. Вирізує з риби 4 філе і розрізує на 3 поздовжні смужки приблизно однакової ширини. Нарізує квадратика-ми тонкий лаваш за кількістю смужок риби. Розігріває духо-вку до 180 градусів. У силіко-нові форми вставляє паперо-ві форми для кексів, а в них – квадрати лаваша. Смужки риби згортає рулетиками й кладе в кошики з лаваша. До-дає по 1 ст. л. яєчної суміші в кожен кошик. Зверху посипає дрібно потертим твердим си-ром і запікає 20 хв.

Котлети смажать із капустою та родзинками

Ніна Токаренко запікає рулети з минтая до хрусткої скоринки

ФОТО

НАДАНО

НІНОЮ

ТОКАРЕНКО

ФОТО

МИРОСЛАВИ

МИГИДЮК

Підготувала Карина ХОМЕНКО

12 хвилин вариться яйце в круту в мультиварці на режимі «Варка на пару»

13№23 (168) 12 грудня 2018 року РУКОДІЛЛЯНов

орічна

ска

тер

тин

а

№23 (168) 12 грудня 2018 року14 ЗДОРОВ’Я І КРАСА

– Посадила два кущі ка-лини, але не знаю, як її пра-вильно вживати, щоб була користь. Пробувала варити чай, але результату поки ніякого. Потрібно норма-лізувати тиск, стабілізува-ти нерви. Як це зробити? – запитує Тетяна Кузнецова із села Аршиця Чернівецької об-ласті.

У калині багато ефірних олій, органічних кислот, віта-мінів і цукрів. У ній є вітамін С, йод, мідь і залізо. Завдяки бета-каротину калина допо-магає зміцнити імунітет перед застудами. Для цього її треба пропити 21 день. Називаю ка-лину природним імуномодуля-тором. Знижує температуру та бореться з вірусами.

Застосовують не тільки яго-ди, а й кору, цвіт і гілки. Змі-шайте по 1 ст. л ягід калини, шипшини та обліпихи. Потов-чіть і залийте півлітром окро-пу, настоюйте в термосі. Пийте невеликими ковтками протя-гом дня. Можна додавати в те-плий напій мед.

Калина має заспокійливі та снодійні властивості. 20 ягід калини подрібніть і залийте склянкою окропу. Можна на-пій не настоювати, а пити вже через 3-5 хв. Калина посилює дію снодійних засобів, тому її краще пити перед сном.

Калина корисна для про-філактики серцево-судинних захворювань, у тому числі гі-пертонії, тромбозів та атеро-склерозу. Допомагає покращи-ти функцію судин та очистити їх від шлаків.

Калина знижує високий тиск. Тому нею краще не за-хоплюватися людям із пони-женим артеріальним тиском. У день можна з’їдати не більше 1 ст. л. ягід.

Не рекомендується калина вагітним. Сік її ягід містить фі-тостерони. Ці речовини є ана-логом жіночих гормонів. Їхній підвищений вміст у крові може стати причиною передчасних пологів. Водночас калина до-помагає справитися з внутріш-німи кровотечами, швидше скоротити матку та відновити організм після пологів.

Органічні кислоти з калини мають омолоджувальну дію. Тому вона може замінити до-рогі креми.

Також корисні ягоди калини при екземі, фурункульозах та багатьох інших шкірних про-блемах.

Не раджу калину перетира-ти з цукром. Це руйнує її обо-лонку і запускає кисень. Тоді псуються корисні речовини. Калина гарно лежить просто на балконі чи в коморі до березня. Не треба з нею нічого робити.


Зв’язок з Оленою Світко телефоном 050-938-16-27

На запитання читачів відповідає лікар-натуропат,

фітотерапевт Олена Світко


Причин сухості та тріщин на п’ятах може бути чимало. На-приклад, тривале перебування на ногах, пітливість ніг, грибок шкіри й навіть нестача води в організмі. Тому, щоб шкіра на п’ятах не була пересушеною та потрісканою, мало доглядати її зовні. Варто переконатися, що немає хвороб стопи. За потре-би пролікувати їх і не забувати вживати воду.

У догляді за шкірою п’ят го-ловне наполегливість. Потрібно щодня наносити на сухі ділянки шкіри засоби, які можна приго-тувати самому й не обов’язково купувати дорогі аптечні. Най-перше почати з ванночок і пем-зи. Потримати ноги в мисці з теплою водою, содою та милом 20-30 хв. На 3 л води всипати

ложку потертого мила та 2 ст. л. соди. Розпарити ноги й потерти п’яти та загрубілі місця пемзою. Доти, поки на п’ятах не зали-шиться відмерлої шкіри. Ноги витерти насухо й втерти зволо-

жувальний крем або мигдальну олію. Для більшого ефекту на ніч можна одягнути шкарпетки. Процедуру повторювати двічі-тричі на тиждень.

Добре тримати ноги в піді-грітій сироватці протягом 30 хв. Після чого нанести на стопи су-

міш гліцерину та касторової олії, змішаних у рівних пропорціях. Тримати 15 хв. Для ефективності процедуру робити щодня протя-гом тижня.

Варто зробити скраб, який

м’яко знімає загрубілості й гоїть мікротріщини п’ят. Підходить навіть людям із чутливою шкі-рою. У лотку чи великій банці від крему змішати півсклянки вівсяного борошна чи змелених вівсяних пластівців із 150 г олії жожоба. Її можна купити в апте-

ці. Нанести на розпарені ступні й злегка втирати кілька хвилин. Залишити на 10 хв., після чого змити. Помічний скраб із тертої моркви та манки.

Після очищення від загру-білостей і скрабу добре нане-сти на стопи маску. Вистачить змащувати нею ноги двічі на тиждень. Розім’яти відварену цибулину й додати 1 ч. л. меду. Прикласти до п’ят, накрити ша-ром вати й обмотати харчовою плівкою. Одягнути теплі шкар-петки. Маску зняти через 40 хв. Цибулю можна замінити тер-тою сирою кратоплею. До неї, крім меду, додати пів чайної ложки олії. Після маски ноги миють теплою водою й нано-сять жирний крем.


Сухі п’яти пом’якшують мед і скраб із моркви та манки

– Ніколи не знаєш, де тра-питься біда. Мене перестріла дорогою з роботи, де якраз пе-ред морозами стікала з ринви вода. Мало не вбилася на тій ковзанці. Добре, що перехожі підняли й підвели до лавки, – розповіла Ольга Крикунова з міста Умань Черкаської об-ласті. – Чи то кістки тонкі, чи то неправильно впала, але на-клали гіпс, і мусила місяць його носити. Потім зо три тижні хо-дила на масажі, бо за цей час нога геть одерев’яніла й не слу-халася. Тепер лід обходжу деся-тою дорогою, але не знаю, чи довго триматимуся, бо ж зима тільки починається. Доріжки в нас як не посипали піском чи сіллю, так і не посипають.

Узимку можна послизнути-ся, впасти й забитися, вивихну-ти чи зламати кістку не тільки в дорозі, а й на подвір’ї біля обмерзлої криниці. Від того, як людина повернеться під час падіння, залежить серйозність травми.

– Жінки і чоловіки падають по-різному. Жінки спираються на руку й удар переносять на сідниці. Від того забивають по-перек або ламають променеву кістку. Із чоловіками це майже не трапляється. Вони підні-мають ноги, і вдаряються по-тилицею. Наслідок – черепно-мозкові травми, струси й забої головного мозку, – розповідає Олександр Корчан, черговий ортопед травматологічного пункту Рівненської централь-ної міської лікарні. – Найне-безпечніше падіння на спину. Стається струс мозку і втрата свідомості. Якщо відчуваєте, що точитеся назад, округліть спину й притисніть підборіддя до гру-дей. Це вберігає голову.

У випадку струсу відчуваєть-ся сильний головний біль, за-паморочення й нудота. Потріб-но лягти, на голову покласти холодний компрес і полежати хоча б кілька хвилин. Виклика-ти «швидку».

– Найтяжча травма після

падіння як для молодих, так і старших людей – це перелом шийки стегна. Пошкоджену частину тіла треба знерухоми-ти. Не обов’язково накладати шини. Підводьтеся, спираю-чись на руки, не переводьте масу тіла на забите місце. При-кладіть до нього холод і попро-сіть доправити вас до лікарні, – уточнює спеціаліст.

Для знерухомлення забитої руки її можна примотати до тулуба хусткою чи шарфом. Не занадто тісно, щоб не пошко-дити кровообіг у тканинах.

– При переломі людина від-чуває сильні болі, з’являється набряк, кістка деформується. При розтягненні симптоми схожі, але кістка не деформу-ється. Потрібно прикласти хо-лод і зробити пов’язку з елас-

тичного бинта. При вивихах – тільки лід, – пояснює лікар.

Олександр Корчан застерігає від самовільного вправляння плечового суглоба. При його травмі суглоб із рукою треба міцно прибинтувати до тулуба. Прикласти лід чи пляшку з хо-лодною водою. Прийняти зне-болювальне й звернутися до лікаря. Якщо ж стався перелом зап’ястка чи щиколотки руки або ноги, місце напухає й си-ніє. Треба прикласти холодне й прийняти знеболювальне. У лікарні зроблять рентген і на-кладуть гіпс.

– Гіпс потрібно носити про-тягом усього визначеного лі-карем часу, а можна навіть на тиждень довше. Нетерплячі люди знімають гіпс самі. Кіст-ки не встигають зміцніти й по-

вторно ушкоджуються. Якщо кістка не зростеться як слід, по-чне розвиватися артроз. Після зняття гіпсу вона може погано рухатися, боліти, набрякати, – попереджає Олександр Корчан.

Для захисту від падіння до підошви взуття можна прикле-їти двостороннім скотчем клап-тик наждачного паперу, який добре чіпляється за лід. Якщо взуття на підборах, підійде на-віть шматочок лейкопластиру. Також на взуття наносять клей «Момент» і притискають підо-шву до піску. Такого захисту ви-стачить на день-два. Для кращої рівноваги на слизьких місцях ноги треба розставляти широко, а руки витягнути з кишень.


Жінки і чоловіки падають по-різномуПідошву взуття мастять клеєм і притрушують піском

6 місяців лежать у гіпсі при переломі стегна. При переломі руки чи ноги – 1 місяць

ІНФОГРАФІКА

«РІДНОГО

СЕЛА

»

У догляді за сухими й потрісканими п’ятами головне – наполегливість. Щовечора парити й наносити засоби, які можна приготувати самому

Як правильно падатиЩОБ НЕ ВПАСТИ ЯКЩО ВИ ПОЧИНАЄТЕ

ПАДАТИУ МОМЕНТ ПАДІННЯ

ПІСЛЯ ПАДІННЯУ РАЗІ НЕВІДВОРОТНОГО ПАДІННЯ НА СПИНУ

Йдіть повільно, трішки нахилившись уперед

За можливості тримайте руки

вільними (без сумок і не в кишенях)

Зігніть ноги в колінах

Притисніть підборіддя до грудей (це дозволить не вдаритися

головою об лід)Руки розкиньте максимально широко, щоб пом’якшити удар

Не приземляйтеся на виставлені лікті, щоб не травмувати їх

НЕ МОЖНА

М’яке місце вас не врятує – не падайте на ньогоУ старших людей це призводить до перелому шийки стегна, у молодих – до травми куприка

Виставляти лікті вперед і приземлятися на руки. Це може призвести до перелому зап’ясть, зміщення або розриву сухожиль

Максимально напружуйте м’язи

Згрупуйтеся, втягніть голову в плечі, лікті притисніть

до боків, спину випряміть, ноги злегка зігніть

Приземляйтеся набік, важливо вчасно повернутися

Помахом руки спробуйте відновити втрачену рівновагу

Відкиньте все зайве(сумку, пакети)

Оцініть своє самопочуття, спробуйте продовжити шлях

Удома уважно огляньте місце ударуУ випадку виявлення травми або

сильного забою зверніться до травмпункту

15№23 (168) 12 грудня 2018 року ОГОЛОШЕННЯ

ПРОДАМ• Диво-мазь від болю в суглобах, варикозного розширення вен. 067-722-63-62.

• Посадковий матеріал вино-граду столових, кишмишних і технічних сортів. 099-77-67-988 Email [email protected]• Годжі, садову суницю, насін-ня овочів, гладіолуси, ромашку, іриси. 066-087-01-58, 098-000-98-49.

• Найкращі сорти картоплі: Зда-битак, Легенда, Скарб, Ярла (70 сортів). 096-160-06-55.

• Жоржини, кампсис, м’яту кулі-

нарну, картоплю Екзотика. 099-768-13-14, 096-000-92-70.

• Канни великоквіткові 30 сор-тів, жоржини, гібіскуси. Є ката-лог. 095-502-53-39

• Саджанці грецьких горіхів: Київський ранній, Київська бомба, Слобожанський, Багря-ний, Буковинський, Ідеал, Дво-трирічки. 067-722-63-62

• Саджанці ківі, граната, інжиру, хурми. Черенковані. 099-798-29-88.

• Жоржини зрізочні, годжі, са-дову суницю, картоплю фіоле-

тову Екзотика. 096-000-92-70, 099-768-13-14.

• Автоклави електро та на дровах, корморізки, січкарні, зернодро-барки, траворізки, інкубатори, ку-курудзолущилки. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Насіння люцерни-семирічки, кормового буряку Богатир (вага плоду 25 кг), Бригадир і Карлос (вага плоду 10 кг); великоплід-ного гарбуза Атлант і Титан (вага плоду 35-60 кг); сортового час-нику Білий принц, нуту, арахісу, суданки високоврожайної, ес-парцету багаторічного, козлят-

ника 20-річного та багато інших трав. Надсилаємо безкоштовні каталоги. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Насіння квітів та овочів: то-матів, огірків, перцю, моркви, буряків, кавунів, динь, кабачків, капусти, редису тощо. Надсила-ємо безкоштовні каталоги. Юрій Іванович. 096-791-44-31, 093-119-25-07.

• Унікальне насіння: канадської сої Монро (урожайність до 5 тонн), кукурудзи: ДКС-3511, Хортиця, Дніпро (урожайність 100-130 ц/га), соняшнику: НК

Бріо, НК Конді, НК Неома, Ліміт, Бонд (урожайність 40-50 ц/га), пшениці Коллада та ячменю: Алісіана, Тівер, Командор (уро-жайність 75-95 ц/га), а також гербіциди, фунгіциди, бактерії для сої. 096-791-44-31. Юрій Іва-нович.

КУПЛЮКозу чеської породи. 097-915-18-20

ПОЗНАЙОМЛЮСЯПознайомлюся з чоловіком без шкідливих звичок. 097-927-44-68.

ÊÐÎÑÂÎÐÄ

Склав Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ

1 2 3

15

18 19

1716

23

26 27 28

21 2220

24

25

29 30

32

31

33 34 35

4 5 6 7 8 9

14

10

13

12

11

РІДН ЕЕ

С Л О

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5.Розділо-вий знак. 9. Холодна страва, при-готовлена з перемішаних різних харчових продуктів. 11. Приду-мане ім’я чи прізвище, яке люди-на використовує в публічній ді-яльності, замінюючи ним власне справжнє прізвище. 12. Розділ біо-логії. 13. Старший єпископ. 14. Ви-конавець смертних вироків суду. 15. Зневажлива назва хлопчика, який унаслідок своєї молодості та недосвідченості не спромож-ний розсудливо мислити й дава-ти оцінку тій чи іншій події. 16. Стан вищого блаженства людської душі. 18. Ягідний сік, розбавлений водою із цукром. 20. Водяний мус-кусний щур. 23. Висока водяна або болотяна багаторічна рослина; комиш. 24. Хорда, що проходить через центр кола. 25. Одна з книг Старого Заповіту. 26. Піддон авто-мобіля, або 39-ий президент США. 31. Болісна туга за Батьківщиною й узагалі за приємним, дорогим минулим. 32. Передсмертний стан людини. 33. Столиця Словенії. 34. Попереднє оголошення про на-

ступний концерт. 35. Плід оливко-вого дерева.ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 1. Наука про небесні тіла. 2. У давньогрецькій міфології – цар племені епеїв в Еліді, син бога сонця Геліоса та Гер-міони, що мав багато худоби, стій-ла якої не вичищалися 30 років. 3. Лічильна машина для арифметич-них дій над числами. 4. Самостійна частина мови. 6. Документ, який стверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо. 7. Вчене звання і посада викладача чи наукового працівника навчального закладу. 8. Особа чи організація, що корис-тується абонементом. 9. Супутниця Діда Мороза. 10. Південне плодове дерево. 14. Чотирикутник, у якого всі сторони рівні й усі кути прямі. 17. Творець художнього твору. 19. Людина, яка сама себе застрелила. 21. Глузування, кепкування над ки-мось. 22. Чотирикутник. 26.Різдвя-на пісня. 27. Концентрований роз-чин солі. 28. Військовий поїзд. 29. Посередник між Богом і людиною. 30. Свиноматка.

По горизонталі: 5. Крапка. 9. Салат. 11. Псевдонім. 12. Зоологія. 13. Архієпископ. 14. Кат. 15. Молокосос. 16. Нірвана. 18. Морс. 20. Ондатра. 23. Очерет. 24. Діаметр. 25. Псалтир. 26. Картер. 31. Ностальгія. 32. Агонія. 33. Любляна. 34. Анонс. 35. Маслина.

По вертикалі: 1. Астрономія. 2. Авгій. 3. Комптометр. 4. Дієслово. 6. Розписка. 7. Професор. 8. Абонент. 9. Снігурочка. 10. Айва. 14. Квадрат. 17. Автор. 19. Самостріл. 21. Насмішка. 22. Тетрагон. 26. Коляда. 27. Розсіл. 28. Ешелон. 29. Ангел. 30. Льоха.

ВІДПОВІДІ:

Учасники конкурсу зі своїми козами на звання «Читач номера»

Любов Куниця з Білкою, с. Коржі на Сумщині

Любов і Леся Свитки з Мартою, с. Козин на Київщині

Діана і Володимир Шкатули з Лесею і Ромою, с. Городківка на Вінниччині

Лідія Корж із Білкою, с. Лютенька на Полтавщині

Раїса Пишинська з Розою, с. Митлашівка на Черкащині

Сергій Кудрик з Альбіною і Дерезою, с. Іспас на Буковині

Катерина Скуб із Мадонною, Лапою та Петриком, с. Кадом-ка на Київщині

Єва Рудовська із Зоєю, с. Коржі на Сумщині

Людмила Черкес із Біло-чкою, с. Червоне Поле, Запорізька обл.

Іван Кравчук з Альонкою і Сонею, с. Липники на Житомирщині

40 гривень вартість розміщення оголошення.Привітання – 100 гривень, з фото – 175 гривень

Влада Колесник з Еллою, Міл-кою, Гердою, с. Демино-Олек-сандрівка на Луганщині

Сергій Болотов з Асею, с. Благодатівка на Херсонщині

16 №23 (168) 12 грудня 2018 рокуНАОСТАНОК

Створіть новорічний настрій та отримайте подарунок і виграйте передплату4. Фото решти учасників будуть розміщені на сторінці facebook.com/uaridneselo в фотоальбомі «Собаки «Рідного села».

5. Автори трьох знімків, які наберуть найбільше вподобань на сторінці facebook до 10 січня, отримають передплату на газету

до 17 грудня Чекаємо на ваше фото із собакою в новорічному декорі та бажаємо виграти передплату

1. Зробіть на телефон фотопортрет зі своєю собакою в новорічних прикрасах і цим, 23, номером газети

2. Надішліть фото на редакційний номер 063-367-02-83у вайбер. Вкажіть повне імя, кличку тварини та вашу адресу з індексом

3. У наступному номері, який вийде 26 грудня, будуть надруковані20 перших фото,автори яких отримають подарунок

знімки надіслали читачі зі своїми коровами. Найбільше – 52 вподобання на сторінці газети у facebook отримала Світлана Мельник зі своєю коровою Зосею із села Андрушівка на Сумщині52

Раїса Поперечна з Юлькою, с. Хоменки на Вінниччині

Валентина Сливка з Ромаш-кою, c. Баштанків на Одещині

Віктор Кузьменко із Зіркою, с. Студеники на Київщині

Сергій Петренко з Ластівкою, с. Ташлик на Кіровоградщині

Дмитро, Ігор та Андрій Буров-нікови із Сіркою, с. Хохітва на Київщині

Анна Пономаренко зі Сніжин-кою, с. Сміле на Сумщині

Тетяна Бугленко з Манькою, с. Губівка на Кіровоградщині

В’ячеслав Обримба з Чорнуш-кою, с. Кашперо-Миколаївка на Миколаївщині

Сергій Албул з Лялькою, с. Улянівка на Одещині

Олена Постол із Майкою, с. Но-вомиколаївка, Запорізька обл.

Віра Кубик із Красунею, с. Івонівці на Вінниччині

Лілія Нестеренко зі Стрекозою, с. Новопетрівка, Запорізька обл.

Олена Черепуха з Астільбою, с. Листвянка, Запорізька обл.

Віра Балдук зі Сніжаною, с. Жуківка на Київщині

Антоніна Білоконна із Цибуль-кою, с. Івонівці на Вінниччині

Інна Кушнір із Шуркою, с. Ново-григорівка на Кіровоградщині

Інна та Назар Савчуки з Розою та Матушкою, с. Юрківці на Хмельниччині

Назар Слищенко з Галею, с. Шандриголове на Донеччині

Юрій Федчук із Мар’яною, с. Йосипівці на Хмельниччині

Гордій Медведь із Квіткою, Стрілкою та Білкою, с. Трушки на Київщині

Галина Мартинюк з Юлією, с. Колодянка на Житомирщині

Олександра Малакан із Машею, с. Мазурове на Миколаївщині

Людмила Голинко із Зорькою і Зіною, с. Лукаші на Київщині

Альбіна Ахапкіна із Зойкою, с. Пушкове на Кіровоградщині

В’ячеслав та Єгор Іванніцькі з Розою і Баськом, м. Хмільник на Вінниччині

Максим і Дмитро Липки з Ру-салкою, с. Іванів на Вінниччині

Ярослав Бенза з Тучкою та Умкою, смт Зноб-Новгородське на Сумщині

Інна та Денис Федосенки з Білкою, с. Павлопілля на Дні-пропетровщині

Тетяна Басиста з Грушкою, с. Михайлівка на Київщині

Читач номераЧитач номера

23 (168) 12 2018 Селяни не бачать вигоди з...

Documents