· 2018. 5. 5. · Науково-виробничий журнал виходить шість...

Науково-виробничий журнал виходить шість разів на рікГолова редакційної ради: А.О. Монаєнко,доктор юридичних наук, доцент,Заслужений юрист УкраїниГоловний редактор:В.М. Порохня, доктор економічних наук,професор, академік АЕН УкраїниРедакційна колегія:О.І. Амоша, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН УкраїниВ.М. Бородюк, доктор економічних наук, професор,член-кореспондент НАН УкраїниЮ.Г. Лисенко, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН УкраїниБ.М. Андрушків, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки УкраїниВ.Г. Бодров, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки УкраїниЮ.Є. Петруня, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки УкраїниВ.В. Вітлінський, доктор економічних наук, професорЛ.С. Головкова, доктор економічних наук, професорВ.М. Даніч, доктор економічних наук, професорФ.В. Зінов’єв, доктор економічних наук, професорМ.М. Іванов, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниТ.С. Клебанова, доктор економічних наук, професорВ.Л. Корінєв, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниР.М. Лепа, доктор економічних наук, професорВ.І. Ляшенко, доктор економічних наук, професорМ.Г. Пивоваров, доктор економічних наук, доцентО.В. Покатаєва, доктор економічних наук,доктор юридичних наук, професорВ.Л. Осецький, доктор економічних наук, професорК.С. Салига, доктор економічних наук, доцентА.Г. Семенов, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниГ.А. Семенов, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниЛ.Н. Сергєєва, доктор економічних наук, професорА.А. Ткач, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниА.М. Турило, доктор економічних наук, професорО.І. Черняк, доктор економічних наук, професорІноземні члени редакційної колегії:І. Зінов’єв, доктор економічних наук, професор(Республіка Литва)В. Курзєнєв, доктор технічних наук, професор(Російська Федерація)Ю. Осипов, доктор економічних наук, професор,Заслужений діяч науки Російської Федерації(Російська Федерація)С. Пелих, доктор економічних наук, професор(Республіка Білорусь)Ю. Сокол, доктор хабілітований, професор(Республіка Литва)В. Фатєєв, доктор економічних наук, професор(Республіка Білорусь)Відповідальний секретар: С.В. БельковаРедактор: С.А. КозиряцькаТехнічний редактор: О.В. ДригаДизайнер обкладинки: Я.В. Зоська

Засновник:Класичний приватний університет

Свідоцтво Державного комітету інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України про державну

реєстрацію друкованого засобумасової інформації

Серія КВ № 14178-3149ПР від 24.04.2008 р.

Видавець:Класичний приватний університет

Свідоцтво Державного комітету телебаченнята радіомовлення України

про внесення суб’єкта видавничої справи доДержавного реєстру видавців, виготівниківі розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 3321 від 25.11.2008 р.

Журнал ухвалено до друку вченою радоюКласичного приватного університету26 червня 2013 р., протокол № 10

Усі права захищені. Повний або частковий передрукі переклади дозволено лише за згодою автора

і редакції. При передрукуванні посилання на журнал“ДЕРЖАВА ТА РЕГІОНИ. СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА

ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО” обов’язкове.Редакція не завжди поділяє думку автора

і не відповідаєза фактичні помилки, яких він припустився.

Адреса редакції:Класичний приватний університет

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.Телефони/факс: (0612) 220-58-42, 63-99-73

Здано до набору 29.04.2013.Підписано до друку 02.07.2013.

Формат 60×84/8. Різографія.Тираж 300 пр.Замовлення № 34-12Ж.

Виготовлено на поліграфічній базіКласичного приватного університету

© Класичний приватний університет, 2013

Серія: Економіката підприємництво

2013 р., № 3 (72)

Журнал включено до переліку фаховихвидань згідно з постановою ПрезидіїВАК України від 14.10.2009 р. № 1-05/4

ISSN 1814-1161

2

ЗМІСТ

ЕКОНОМІКАВ УМОВАХ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

О.П. БурякАНТИКРИЗОВА ПОЛІТИКА ПРОВІДНИХ КРАЇН ЄС: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ................................... 4Н.О. Завадська

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ У ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД ................. 8В.А. Ільяшенко

НАСЛІДКИ І ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯВ УКРАЇНІ.............................................................................................................................................. 13С.Є. Клименко

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ КОНЦЕПЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ НА СВІТОВИХ РИНКАХ ................................................. 19О.В. Покатаєва

ІННОВАЦІЙНИЙ ВЕКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ:ПРОБЛЕМИ І РЕСУРСИ...................................................................................................................... 28

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНІВІ ГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

А. Antoniuc, N. ShmygolANALYSIS OF THE EXPERIENCE OF ECONOMIC SECURITYIN THE STRUCTURE OF THE REGIONAL ECONOMY OF THE USA ............................................... 33А.Г. Захаріна

ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ КРУЇЗНОГО ТУРИЗМУ ...................................... 39А.Х. Іляшенко

ДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ........................ 44В.В Корольков

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУЗ ВИКОРИСТАННЯМ ФАКТОРА ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ ........................................................... 50І.В. Лінтур

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТУВАННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ............................................................................................................. 57К.С. Пасічник

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ......................... 63О.А. Сущенко

РЕГІОНАЛЬНІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ СТРУКТУРИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ ........................................ 69Ю.В. Чекушина

ВИДИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ.......................................................... 76О.В. Ярошевська, М.О. Вальчук

ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА РИНОК ПРАЦІ В УКРАЇНІ ........................................................................... 80

ЕКОНОМІКА, УПРАВЛІННЯ ТА ОБЛІКНА ПІДПРИЄМСТВІ

В.В. Бойко, В.В. ТолокЕКОНОМІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОНОВЛЕННЯТА ПІДТРИМАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВУ СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ.................................................................................. 86О.Ю. Будинська

ІНТЕГРАЛЬНІ ІММОБІЛІЗОВАНІ МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИТА ЇХ ГРОШОВЕ ВІДТВОРЕННЯ ВЛАСНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА ................................ 91А.В. Драбаніч

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯОПТИМАЛЬНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ РИЗИКОМ І ПРИБУТКОМ СТРАХОВИКА................ 97

3

З.П. Кіктенко, І.В. КупаВЗАЄМОДІЯ МАРКЕТИНГУ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ПРИ УПРАВЛІННІ ЗАПАСАМИ............................. 101О.В. Коваленко

ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ........................................................ 108В.Л. Корінєв

КОНТРОЛІНГ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ ......................... 113В.В. Маліков

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПЕРЕВІРОК НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТРАНСПОРТУ .............. 117Г.В. Омельчак

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА СУТНІСТЬКОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КОРПОРАЦІЙ............................................................................ 121Г.М. Ротанов

ФОРМУВАННЯ ЛАНЦЮЖКА ЦІННОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ...................................... 126В.В. Сьомченко

РОЛЬ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ВИКОРИСТАННЯВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ................................................................................ 130А.Г. Тунік

ПОСИЛЕННЯ МОТИВАЦІЇЇ ПЕРСОНАЛУ ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВКОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В ТОВ “АЛЛО”................................................................................. 133Ю.О. Юхновська

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯІНТЕГРОВАНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИ КОНСОРЦІУМНОГО ТИПУ .............. 137

ГРОШОВО-КРЕДИТНА, ІНВЕСТИЦІЙНАТА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

О.М. Азарян, О.Ю. БіленькийБАЛАНС ІННОВАЦІЙНИХ І ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬУ СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ......................................................................................... 144О.В. Апарова

РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ .................................................. 150Н.М. Давидкова

АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ ............................. 157В.В. Каськів

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ І ВІДБОРУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ................ 161

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИПІДПРИЄМНИЦТВА

І.В. КулькоОЦІНЮВАННЯ ТА АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВ..................... 166

ЕКОНОМІКААГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

І.О. МордвіноваОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СПРАВЛЯННЯ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИВ АГРАРНОМУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ УКРАЇНИ ......................................................................... 170

ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖЖЯЮ.В. Коротаєва

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН СНД ...................................................... 175

ДО УВАГИ АВТОРІВ ......................................................................................................................... 180

ISSN 1814-1161. Держава та регіони

4

ЕКОНОМІКАВ УМОВАХ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

УДК 336.71

О.П. Буряккандидат економічних наук, доцент

Львівська комерційна академія

АНТИКРИЗОВА ПОЛІТИКА ПРОВІДНИХ КРАЇН ЄС: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИПроведено аналіз показників розвитку ЄС у кризовий і посткризовий період. Розглянуто

заходи антикризової політики провідних країн – членів Союзу, зокрема Німеччини та Франції.Сформульовано висновки щодо можливостей застосування позитивного досвіду антикризо-вого управління в Україні.

Ключові слова: фінансова криза, антикризова політика, заходи антикризового управління.

І. ВступБезпрецедентна криза на фінансових рин-

ках США, яка переросла у світову фінансовукризу, дуже болісно позначилася на економіч-ній ситуації усіх країн. Одним із найбільш кри-зових світових регіонів став ЄС. Питання фі-нансової стабілізації постало ключовим длякраїн – членів Союзу. Спільними зусиллями їмвдалося стабілізувати банківську систему івідновити економічне зростання ЄС. За дани-ми Євростату, у третьому кварталі 2011 р.ВВП Союзу зріс на 0,3%, порівняно до попе-реднього кварталу та на 1,4% – порівняно дотретього кварталу 2010 р., позитивні процесивідбулися у динаміці споживчих витрат – їхобсяг збільшився на 0,2%.1

Кризові явища у світовій економіці дуже бо-лісно позначилися на економіці України, якавідчула чи не найбільший за весь період неза-лежності спад ділової активності, дестабіліза-цію фінансового сектора, зростання безробіт-тя, зниження реальних доходів і соціальноїзахищеності населення, критичне зростаннязовнішнього боргу та бюджетного дефіциту.Основною проблемою для України у боротьбі знаслідками кризи стало невчасне застосуваннятих чи інших заходів антикризового характеру.У зв’язку з цим особливого значення набуваєдосвід антикризового управління ЄС і йогоадаптація до реалій вітчизняної економіки.

Проблема кризи стала предметом дослі-дження багатьох вітчизняних учених. Над їївирішенням працювали І. Бураковський, Я. Жа-ліло, А. Філіпченко, В. Чужиков та ін. Проте,незважаючи на актуальність проблематики,ґрунтовні дослідження досвіду антикри-зового управління ЄС і, тим більше, обґрун-тування можливостей його застосування увітчизняній практиці практично відсутні увітчизняному науковому доробку.

© Буряк О.П., 2013

ІІ. Постановка завданняМета статті полягає у вивченні та систе-

матизації заходів антикризового управліннякраїн ЄС та обґрунтування пропозицій щодоможливостей їх застосування в Україні.

ІІІ. Результати дослідженняОсновними осередками економічного зро-

стання ЄС є кілька найпотужніших країн, якіпрактично “витягують” макроекономічні показ-ники Союзу на належний рівень. Такими ліде-рами є Німеччина, Франція та Нідерланди.При цьому явним фаворитом залишаєтьсяНімеччина (табл. 1) з її найбільшим у ЄС ВВПі темпами його зростання (4,0% – у 2010 р. та2,6% – у ІІІ кварталі 2011 р. порівняно з 0,3% уЄС в цілому [1, с. 10]), за нею йдуть Франція іНідерланди (з показниками зростання ВВП у2010 р. на 1,5 і 2,5% відповідно). Для проти-стояння кризі ЄС вжив низку заходів, які мож-на розділити на такі п’ять категорій [3]:– реформування фінансової системи;– підтримка пріоритетних сфер діяльності;– збереження зайнятості;– стимулювання попиту;– сприяння відновленню реального секто-

ра економіки.У табл. 2 показано моніторинг пріоритетів

антикризової політики країн – членів ЄС. Якбачимо, практично всі заходи здійснили лишеФранція та Німеччина. Пріоритетним заходомдержавної економічної політики Німеччини вкризовий період стала стабілізація фінансовогоринку. З цією метою держава вирішила надати400 млрд євро для гарантій за міжбанківськимикредитами. Для рекапіталізаційних заходів дофонду стабілізації фінансового ринку було за-плановано спрямувати 80 млрд євро. У жовтні2010 р. німецький уряд запровадив заходи зістабілізації банківської системи, з-поміж якихварто виділити такі: викуп акцій фінансовихустанов державою, зміна вимог до бухгалтер-ського обліку задля посилення контролю загрошовими коштами банків [5, с. 50–51].

Серія: Економіка та підприємництво, 2013 р., № 3 (72)

5

Таблиця 1Динаміка ВВП та цін у найбільших регіонах ЄС у 2010 р. [2, с. 80]

Країна Темп зростання ВВП, % допопереднього року

Інфляція споживчих цін, %

Німеччина 4,0 1,9Франція 1,5 2,0Нідерланди 2,5 1,8Італія 1,1 2,1Іспанія 0,6 2,9Великобританія 1,2 3,7

Таблиця 2Пріоритетні заходи антикризового управління країн – членів ЄС*

Країна Пріоритети антикризової політики

Німеччина

- стимулювання попиту;- стабілізація банківської системи;- підтримка реального сектора;- забезпечення зайнятості;- підтримка пріоритетних сфер діяльності

Франція

- підтримка пріоритетних галузей;- збереження робочих місць;- стимулювання попиту;- жорстке регулювання банків

Нідерланди - державна допомога фінансовим установамІталія - підтримка соціальної сфери;

Іспанія - залучення інвестицій;- підтримка будівельної галузі

Великобританія

- стимулювання попиту;- державна допомога фінансовим установам і контроль за грошови-ми коштами банків;- сприяння відновленню реального сектора економіки;- підтримка соціальної сфери

* Складено на основі [4; 5, с. 50–55].

Влада вдалася до програми кредитів ігарантій, що зорієнтовані на середній клас,вартість становила 15 млрд євро. Цепрограма не порятунку нежиттєздатних під-приємств, а стабільно працюючих. Аби отри-мати державну підтримку, підприємства малидовести, що всі інші джерела фінансуваннявони вже вичерпали, а також розробитиконцепцію розвитку з обґрунтуванням свогозначення для економіки країни. На заходи зпідтримки та зростання економіки в 2010 р.уряд виділив 95 млрд євро (4% ВВП) [6].

Наступним кроком стало підвищеннявнутрішнього попиту. Для цього влада вирі-шила зменшити податки та відшкодуваннядо державної скарбниці. Зокрема, було пе-редбачено підвищення розміру неоподатко-вуваного мінімуму доходу та зниження ввіз-ного мита, одноразові виплати сім’ям узв’язку з кризою, податкову знижку родинамз дітьми, зниження відрахувань на медичней пенсійне страхування, збільшення соціа-льних виплат багатодітним сім’ям. У 2009 та2010 рр. на реалізацію зазначених заходівбуло спрямовано 40 млрд євро [6].

Одним із найефективніших пунктів німе-цької антикризової програми стала підтрим-ка автомобілебудування як найбільш пост-раждалої галузі. Аби стимулювати попит наавто, було запроваджено премію у 2500 єв-ро за утилізацію старого та купівлю новогоавтомобіля та введено нові правила опода-ткування автотранспорту залежно від вики-ду токсичних речовин в атмосферу. У ре-зультаті вжитих заходів продаж найбільшого

в Європі виробника автомобілів – компаніїVolkswagen зростав три місяці поспіль. Улипні 2009 р. він збільшився на 6,7% порів-няно з попереднім місяцем. Програма до-помогла не лише автогігантам, за її допомо-гою вдалося підтримати споживчий попит інаповнити таким чином бюджет.

Іншим фактором відновлення німецькоїекономіки став план підтримки робітників, при-йнятий задля уникнення масових звільнень.Уряд запропонував підприємствам увести ско-рочений робочий графік і платити за виконанийобсяг робіт чи відпрацьований час. Решту до-плачувала держава. Покривала держава й50% внесків на соціальне страхування. Якщо жробітників, котрі працювали за скороченимграфіком, залучали до підвищення кваліфікації,то цей період оплачувався на 100%. Така про-грама обійшлася Німеччині в 6 млрд євро, од-нак дала змогу уберегти 400 тис. робітників відзвільнення [7].

Однією із найпотужніших економік ЄС насьогодні є економіка Франції. Позитивна ди-наміка економічного розвитку країни зумов-лена такими причинами:– по-перше, Франція дуже мало зорієнто-

вана на експорт, тому його скороченняне могло справити суттєвого впливу наїї економіку та грошову систему;

– по-друге, економіка цієї держави є соці-ально орієнтованою зі значним держав-ним сектором, у якому зайнято 20% на-селення;

– по-третє, у країні надаються допомогипо безробіттю, які становлять 75% від


6

середньої заробітної плати. Мінімальназаробітна плата у Франції становить1321 євро;

– по-четверте, рівень кредитної заборго-ваності населення Франції у два разименший, аніж у США чи Великобританії.Це зумовлено тим, що умови наданнякредитів були завжди жорсткими. Крімтого, французьке населення більш схи-льне до заощадження, ніж до запози-чення. Як результат, уряду Франції недовелось націоналізовувати ще жодногобанку;

– по-п’яте, уряд Франції дуже швидко роз-робив і почав реалізовувати план анти-кризових дій, у якому наголошувалосьна стимулюванні попиту, а не інвестицій,як в інших країнах. Одним із найефекти-вніших пунктів французької антикризовоїпрограми стала підтримка автомобіле-будування. За її допомогою вдалося під-тримати споживчий попит – у ІІ кварталікризового 2009 р. індивідуальне спожи-вання в країні зросло на 0,4% [7].У Франції не дало поширитись кризі жор-

стке регулювання банків. Державний регу-лятор не рекомендує банкам видавати кре-дити, відсоткові виплати за якими будутьперевищувати 1/3 доходів позичальника. Цеозначає, що у Франції субстандартні креди-ти, які зумовили кризу у США, неможливі.Закон забороняє банкам навантажувати по-зичальника кредитами, які явно приведутьйого до банкрутства. Якщо це відбувається,то відповідає банк, а не позичальник. Черезце банки були дуже обережними у кредиту-ванні. Зрозуміло, що за таких умов кредит-ного буму просто не могло бути, тому бан-ківський бізнес ведеться з огляду на пасиви.

IV. ВисновкиДержавні програми й державна політика

Німеччини і Франції показали свою ефекти-вність та дали змогу відносно швидко нейт-ралізувати вплив кризових явищ на їхнюекономіку. У передкризові часи фінансовісектори цих держав розвивалися консерва-тивніше, ніж в інших країнах. Банківська си-стема Франції та Німеччини є стійкою, оскі-

льки тут діє жорстке державне регулювання,консервативна політика банків, які не залу-чалися до спекулятивних операцій і купівліпохідних цінних паперів. Важливою є соціа-льна спрямованість урядів держав. Пристабільно високих доходах і соціальних га-рантіях зниження споживчого попиту є не-можливим. Таким чином, досвід Франції таНімеччини є актуальним і гідним для наслі-дування Україною.

Список використаної літератури1. Глобальна економіка у посткризовий пе-

ріод: тенденції та перспективи. – К. :НІСД, 2012. – 46 с.

2. Бояр А.О. Антикризова політика Євро-пейського Союзу у період 2008–2009 рр.:висновки для України / А.О. Бояр // Збір-ник наукових праць Національного уні-верситету державної податкової службиУкраїни. – 2011. – № 1. – С. 77–92.

3. EU tackles social dimension of economiccrisis [Electronic resource]. – Mode of access:http://ec.europa.eu/social/main.jsp?langId=en&catId=736.

4. Габрилевич А.С. Антикризова політика Єв-ропейського Союзу: уроки для України[Електронний ресурс] / А.С. Габрилевич. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pmv/2010_1/11%20gabrylevich.pdf.

5. Як подолати вплив міжнародної фінансо-вої кризи: пошуки адекватної економічноїполітики : аналітична доповідь / за ред.І. Бураковського та В. Мовчан. – Харків :Права людини, 2009. – 74 с.

6. Череп О.Г. Досвід країн Центральної Єв-ропи щодо подолання кризи і стабілізаціїекономіки [Електронний ресурс] / О.Г. Че-реп, Н.В. Сіра. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu_econ/2011_2_2/35.pdf.

7. Ткачук Т. Шляхи подолання фінансовоїкризи: міжнародний досвід та перспективиУкраїни [Електронний ресурс] / Т. Ткачук. –Режим доступу: http://dissertacia.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=47:2010-06-06-13-14-19&catid=7:2010-06-06-14-43-36&Itemid=16.

Стаття надійшла до редакції 20.03.2013.

Буряк А.П. Антикризисная политика ведущих стран ЕС: уроки для УкраиныПроведен анализ показателей развития ЕС во время кризиса и после. Рассматриваются

меры антикризисной политики ведущих стран – членов Союза, в частности Германии иФранции. Сформулированы выводы относительно возможностей применения положитель-ного опыта антикризисного управления в Украине.

Ключевые слова: финансовый кризис, антикризисная политика, меры антикризисногоуправления.

Buryak О. The anti-crisis policy of the leading EU countries: Lessons for UkraineThe state and certainly main features of development of the banking system of European Union is

analysed in a crisis and after crisis period. The indicators of economic development of leaders of con-cord are examined and monitoring of priorities of anti crisis policy of these countries is carried out.


7

It is set that the priority measure of economic policy of France and Germany in a crisis period wasbecome by stabilizing of financial market. Attaining this purpose was succeeded due to realization ofthe repeated capitalization of banks, grant of guarantees, after between bank i credits, to buying ac-tions back of financial institutions by the state, to the change of requirements to the record-keeping forthe sake of strengthening of control after the money of banks. A next step was become by the in-crease of internal demand. For this purpose power decided to decrease taxes and compensations tothe treasury. One of the most effective points of the anti crisis program support of motor industry be-came as the most suffering industry. Other factor of economic renewal was become by the plan ofsupport of workers, accepted for the sake of avoidance of mass liberations. The governments ofcountries offered to the enterprises to enter a brief working chart and pay for the executed volume ofworks or exhaust time. Other was paid from the state budget.

Due to realization of the noted measures countries it was succeeded relatively quickly to overcomethe consequences of crisis and become on the way of the economy growing. An economic crisis wasnot able to produce substantial changes in development of these states yet and because in before thecrisis times them financial sectors developed more conservative than in other countries. Banking sys-tem of France and Germany appeared proof, because hard government control, conservative policy ofbanks which was not brought over to the speculative operations and purchase of derivative securities,operated here. Important was a social orientation of governments of the states. At stably high profitsand social guarantees of decrease in consumer demand is impossible. We discovered thus, that expe-rience of France and Germany was actual and deserving for an inheritance Ukraine.

Key words: financial crisis, the anti-crisis policy measures of crisis management.


8

УДК 330.59:332.055.3

Н.О. Завадськакандидат економічних наук, доцентКласичний приватний університет

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИУ ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОДДосліджено сучасний стан соціального розвитку держави за такими напрямами, як умови

та економіка життя, людські ресурси у посткризовий період.Ключові слова: соціальний розвиток, фактори, статистичні показники, людські ресурси,

умови життя, економіка життя.1

1 © Завадська Н.О., 2013

І. ВступЗ 2009 р. розвиток держави формується

під негативним впливом світової фінансово-економічної кризи та її наслідків. Неспромож-ність фінансово-економічної системи Українизагострилась внутрішніми застарілими про-блемами: малоефективною бюджетною таподатковою системами. Антикризові державнізаходи реформування податкової та бюджет-ної системи у 2011 р. повинні були стати за-порукою подолання негативних наслідків тапідтримати населення України, тому дослі-дження рівня соціального розвитку держави упосткризовий період є актуальним.

В основному сучасні наукові досягненняприсвячені або питанням соціально-еконо-мічного розвитку, або питанням соціальної по-літики. Окремо питанням соціального розвиткудержави приділяється недостатньо уваги.

Отже, аспектами соціально-економічногорозвитку держави та регіонів займались такіпровідні вчені, як М. Азаров, Є. Балацький,В. Геєць, І. Запатріна, Т. Клебанова, Л. Сер-гєєва, С. Харазішвілі, Ю. Чмир та ін. Дослі-дженням питань різних моделей соціальноїполітики займались такі науковці, як Д. Аль-

берс, Н. Волгін, Е. Гідденс, А. Грозельє, Кр. Дю-фур, Г. Еспінг-Андерсен, З. Калов, Ф. Кур-шаєва, В. Кушлін, Л. Хацієва та інші.

ІІ. Постановка завданняМета статті – дослідити сучасний стан

соціального розвитку держави за такиминапрямами, як умови та економіка життя,людські ресурси у посткризовий період.

ІІІ. РезультатиПід соціальним розвитком держави не-

обхідно розуміти взаємопов’язаний розвитокусіх її сфер діяльності за умов найбільш оп-тимального використання її соціальних ре-сурсів та розкриття в повному обсязі її соці-ального потенціалу, що забезпечує зрос-тання рівня добробуту населення. Соціаль-ний розвиток держави формується з такихскладових, як соціальні ресурси, соціальнийпотенціал та соціальна політика держави.Тобто, з одного боку, виступає населення, аз іншого – функції держави, тому доречнорозділити фактори впливу на соціальнийрозвиток держави на зовнішні та внутрішні(рис. 1). Деякі з них діють систематично, аінші притаманні певному етапу розвиткудержави.

Соціальний розвитокдержави

Зовнішні:- державне регулювання економіки;- державна соціальна політика;- ринок праці;- соціальна інфраструктура;- система фінансування соціального розвитку;- інноваційно-інвестиційна державна політика;- соціально-економічне становище регіону;- міграція населення

Внутрішні:- доходи населення;- стан здоров’я населення;- сімейний стан людини;- рівень освіченості населення

Рис. 1. Фактори впливу на соціальний розвиток держави


9

З рис. 1 видно, що за поточний стан соціа-льного розвитку відповідає держава, тому осо-бливо в посткризовий період розвитку економі-ки доречно сконцентрувати всі зусилля держа-ви на підвищення рівня добробуту населення.

Ефективність антикризових заходів щодозбереження та підвищення рівня добробутунаселення можна дослідити шляхом аналізупоказників соціального розвитку України за

останні роки та порівняти їх з докризовимрівнем. У цьому дослідженні метою аналізупоказників соціального розвитку держави євстановлення особливостей розвитку соціумуу посткризовий період, тому особлива увагабуде приділена аспектам умов життя насе-лення та його ресурсам. Для цього розгляне-мо основні показники соціального розвиткуУкраїни за 2007–2011 рр. (див. табл.).

ТаблицяДинаміка основних статистичних показників соціального розвитку України

Найменування показника 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. 2011 р.Темп

зростання, %2011/2007 рр.

Людські ресурсиКількість наявного населення, тис. осіб 46 646 46 372,7 46 143,7 45 962,9 45 778,5 98,14Кількість живонароджених, осіб 472 657 510 589 512 525 497 689 502 595 106,33Кількість померлих у віці до 1 року, осіб 5188 5049 4802 4564 4511 86,95Кількість померлих, осіб 762 877 754 460 706 739 698 235 664 588 87,11Природний приріст, осіб 290 220 –243 871 –194 214 –200 546 –161 993 55,81Середня очікувана тривалість життя, років 68,25 68,27 69,29 70,44 71,02 104,05Внутрішня міграція: кількість прибулих 46 507 37 281 32 917 30 810 31 684 68,12Зовнішня міграція: кількість вибулих 29 669 2 402 19 470 14 677 14 588 49,16

Умови життяКількість шлюбів 416 427 321 992 318 198 305 933 355 880 85,46Кількість розлучень 178 364 166 845 145 439 126 068 61 872 34,68Введення в експлуатацію загальної площіжитла, млн м2 10,2 10,5 6,4 9,3 9,4 92,15

Весь житловий фонд, загальної площі, млн м2 1057,6 1066,6 1072,2 1079,5 1086,0 102,7Кількість квартир, усього, тис. одиниць 19183 19255 19288 19322 19327 100,7Кількість сімей та одинаків, які одержалижитло протягом року, тис. одиниць 17 17 11 11 7 41,2

Економіка життяСередній розмір призначеної місячноїпенсії пенсіонерам, які перебувають наобліку в органах Пенсійного фонду, грн

478,4 776,0 934,3 1032,6 1151,9 240,78

Кількість пенсіонерів, тис. осіб 13936,8 13819,0 13749,8 13721,1 13738,0 98,57Економічно активне населення у віці15–70 років, в середньому, тис. осіб 22 322,3 22 397,4 22 150,3 22 051,6 22 056,9 98,81

Зайняте населенняу віці 15–70 років в середньому, тис. осіб 20 904,7 20 972,3 20 191,5 20 266,0 20 324,2 97,22

Безробітне населення (за методологієюМОП) у середньому, тис. осіб 1 417,6 1 425,1 1 958,8 1 785,6 1 732,7 122,22

Потреба в робочій силі на кінець року,тис. осіб 169,7 91,1 65,8 63,9 59,3 34,94

Середньооблікова кількість штатнихпрацівників, тис. осіб 11 413 11 390 10 653 10 758 10 556 92,5

Коефіцієнт обороту робочої силипо прийому у % до середньообліковоїкількості штатних працівників

29,7 28,3 22,5 25,3 28,6 96,29

Коефіцієнт обороту робочої сили по зві-льненню у % до середньооблікової кіль-кості штатних працівників

30,7 32,8 28,7 28,1 30,9 100,65

Доходи населення, млн грн 623 289 641 894 286 1 101 015 1 251 005 200,71Середньомісячна номінальна заробітнаплата, грн 1 351 1 806 1 906 2 239 2 633 194,89

Для підвищення якості аналізу статисти-чних показників соціального розвитку Украї-ни згрупуємо їх за трьома напрямами:“Людські ресурси”. “Умови та економіка жит-тя”. На наш погляд, саме ці три напрямиможуть узагальнити поняття соціальноїскладової розвитку держави. Показники, щоза цими напрямами представлені в табл.,можуть коригуватися та доповнюватись.

Розглянемо статистичні показники за на-прямом “Людські ресурси України” (рис. 2).За даними таблиці спостерігаємо поступовескорочення показників кількості наявного

населення, темп зростання показника 2011 р.до 2007 р. становить уже 98,1%. Природнийприріст за всі роки від’ємний та темп зрос-тання показника 2011 р. до 2007 р. становив55% за рахунок поступового зниження кіль-кості померлих та зростання кількості живо-народжених. Середньоочікувана тривалістьжиття в Україні підвищилась на 104% зааналізований період і на 2011 р. становила71 рік. Стійку тенденцію до скорочення ма-ють показники зовнішньої та внутрішньоїміграції, темпи зростання яких становили49% та 68% відповідно.


10

0100000200000300000400000500000600000700000800000900000

2007 2008 2009 2010 2011

Кількість наявного населення

Кількість живонароджених осіб

Кількість померлих у віці до 1року, осібКількість померлих, осіб

Середня очікувана тривалістьжиття, роківВнутрішня міграція, кількістьприбулих, осібЗовнішня міграція, кількістьвибулих, осіб

Рис. 2. Динаміка статистичних показників соціального розвитку Україниза напрямом “Людські ресурси”

Розглянемо показник “Умови життя лю-дей в Україні” (рис. 3). Поступово зменшу-ється рівень показника введення в експлуа-тацію загальної площі житла, темп зростан-ня показників 2011 р. до 2007 р. склав92,2%. Поступово зростає показник кількостішлюбів, проте не досяг рівня 2007 р., темпзростання становив 85%. Проте значнознижується рівень показника кількості роз-

лучень, темп росту показника склав 34%.Майже на 3% збільшився за дослідженийперіод рівень показника площі житловогофонду. Показник рівня кількості квартирзнаходиться на однаковому рівні впродовжусього досліджуваного періоду. Кількістьсімей та одинаків, які одержали житло про-тягом року, постійно знижується, темп зрос-тання показника становив 41%.

0

50000

100000

150000

200000

250000

300000

350000

400000

450000

2007 2008 2009 2010 2011

Кількість шлюбів, од.

Кількість розлучень, од.

Введення в експулатацію загальноїплощі житла, млн м?

Весь житловой фонд загальноюплощею, млн м?

Кількість квартир, усього, тис. од.

Кількість сімей та одинаків, які одержалижитло протягом року, тис.

Рис. 3. Динаміка статистичних показників соціального розвитку Україниза напрямом “Умови життя”

Аналіз показників економіки життя украї-нців показав таке (рис. 4). Спостерігаємозбільшення доходів населення, темп зрос-тання показників 2011 р. до 2007 р. стано-вив аж 200%, що недоречно трактувати од-нозначно як позитивне явище в контекстізниження кількості населення.

Темп зростання середньомісячної номі-нальної заробітної плати становив 194,9%за період 2011 р. до 2007 р. Дещо знизивсяпорівняно з 2007 р. до 2011 року показниккількості зайнятого населення, темп зрос-тання якого становив 97,2%. Також збіль-

шився на 22,2% показник кількості безробіт-ного населення у період 2011 р. до 2007 р.

Особливо показник зростає з 2009 р., у пе-ріод фінансово-економічної кризи. Коефіцієнтобороту робочої сили по прийому та звіль-ненню перебуває майже на однаковому рівніта досяг рівня 2007 р. Потреба в робочій силіскорочується значними темпами, що станов-лять 34% за період 2011 р. до 2007 р. Показ-ник кількості пенсіонерів перебуває майже нарівні 2007 р, проте темп зростання показникасереднього розміру призначеної місячної пен-сії пенсіонерам, які перебувають на обліку ворганах Пенсійного фонду, становить 240%.


11

0

5000

10000

15000

20000

25000

2007 2008 2009 2010 2011

Середній розмір місячної пенсії, грн.

Кількість пенсіонерів, тис.

Економічно активне населення, тис.осіб

Зайняте населення, тис. осіб

Безробітне населення, тис. осіб

Потреба в робочій силі, тис. осіб

Середньооблікова кількість штатнихпрацівників, тис. осіб

Коефіцієнт обороту робочої сили поприйому,%

Рис. 4. Динаміка статистичних показників соціального розвитку України за напрямом “Економіка життя”

IV. ВисновкиЗа результатами аналізу статистичних по-

казників соціального розвитку держави мож-на сказати, що в результаті маємо занизькийзагальний рівень статистичних показниківнапряму “Людські ресурси”. Суттєво знижу-ється рівень умов життя населення, що є не-гативним явищем. За реальних умов існу-вання та розвитку в сучасній державі насе-лення прийняло на себе основний тягар нас-лідків фінансово-економічної кризи в Україні.Значні темпи зростання доходів населенняякісно не впливають на загальний рівень до-бробуту населення. Тобто соціальне стано-вище держави перебуває під загрозою.

На сучасному етапі розвитку вкрай необ-хідно не напряму підтримувати соціальнийрозвиток держави, а опосередковано, черезвідновлення економіки та умов праці.

Реформування бюджетної та податковоїсистем малоефективне, коли економікадержави перебуває в занепаді. Можливо, заінших умов податкові новації змогли б при-нести більше користі, проте зараз якість со-ціального розвитку прямо залежить від на-даних можливостей та умов для існування йрозвитку соціальної системи.

Список використаної літератури1. Новак І.М. Соціальний розвиток регіонів

України: оцінка та напрями зменшеннядиспропорцій : монографія / І.М. Новак ;Ін-т економіки пром-ті, Ін-т демографії тасоціальних досліджень НАН України. –Донецьк ; К., 2008. – 196 с.

2. Державна служба статистики України[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/.


Завадская Н.А. Особенности социального развития государства в посткризисный периодИсследовано современное состояние социального развития государства по таким напра-

влениям, как условия и экономика жизни, человеческие ресурсы в посткризисный период.Ключевые слова: социальное развитие, факторы, статистические показатели, челове-

ческие ресурсы, условия жизни, экономика жизни.

N. Zavadskaya. Features of social development states in post-crisis periodThe object of study is the social development of Ukraine in the post-crisis period.The subject of research is the grouping and analysis of statistical indicators of social development.The aim of the study is to identify the current trends of social development of the country in the

post-crisis economy.Were set and solved the following problems: generalized impacts on social development of the

country, groups system of statistical indicators of social development of the country, analyzedstatistical indicators of social development of the country from 2007 to 2011.

The analysis of statistical indicators of social development of the country can say that the result istoo low overall level of statistical indicators of the direction of human resources. Significantly reducedthe level of living conditions, which is a negative phenomenon.

In real conditions of existence and development of the modern state of the population has takenover the brunt of the consequences of the financial and economic crisis in Ukraine. Significant growthof income does not qualitatively affect the overall level of welfare.


12

That is, the social position of the state at risk. At the present stage of development it is imperativenot directly support the social development of the country, and indirectly through economic recoveryand working conditions. Reforming fiscal and tax system is inefficient when the state’s economy inshambles. Perhaps under other circumstances, tax innovations have brought more benefits, but nowthe quality of social development depends on the given opportunities and conditions for the existenceand development of social systems.

Key words: social development, factors, statistics, human resource base, the conditions of life, theeconomy of life.


13

УДК 336.226.11

В.А. Ільяшенкодоктор наук з державного управління, професор

Класичний приватний університет

НАСЛІДКИ І ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІВизначено характерні риси спрощеної системи оподаткування. Проаналізовано наслідки і

проблеми застосування спрощеної системи оподаткування в Україні.Ключові слова: податкова політика, спрощена система оподаткування, Податковий кодекс.

I. ВступЗа роки незалежності в Україні поступово

відбувалось утвердження малого підприєм-ництва, у сфері якого сьогодні зайнята зна-чна частина працюючого населення. Пози-тивній динаміці його розвитку в докризовийперіод сприяли запровадження фіксованогоподатку і спрощеної системи оподаткування,обліку та звітності суб’єктів малого підприєм-ництва, ряд норм регуляторної політики, ре-формування дозвільної системи тощо.1

II. Постановка завданняМета статті – проаналізувати наслідки та

проблеми застосування спрощеної системиоподаткування в Україні.

III. РезультатиПершим виявом законодавчої ініціативи

щодо покращення податкового середовищадля суб’єктів малого бізнесу було ухваленняЗакону України “Про внесення змін до Дек-рету Кабінету Міністрів України “Про прибу-тковий податок з громадян” від 13.02.1998 р.№ 129/98-ВР, яким введено фіксований по-даток (для торговців на ринку).

Указ Президента України “Про державнупідтримку малого підприємництва”, вийшов12.05.1998 р., згідно з ним, підтримку під-приємництва визнано одним із найважливі-ших завдань державної політики, а одним ізнапрямів такої підтримки названо запрова-дження спрощеної системи оподаткування,обліку та звітності. Характерно, що в Указіспрощену систему визнано пільговим опо-даткуванням, яке передбачалося поширитилише на мікропідприємства – суб’єктів ма-лого підприємництва із середньообліковоючисельністю працюючих за звітний періоддо десяти осіб включно і обсягом виручкивід реалізації продукції (товарів, робіт, по-слуг) за рік не більше ніж 250 000 грн. Ви-значено й характерні риси спрощеної сис-теми оподаткування:– заміна сплати встановлених законодав-

ством податків і обов’язкових платежівсплатою єдиного податку;

– сплата фізичними особами-підприємця-ми замість податків і обов’язкових пла-

© Ільяшенко В.А., 2013

тежів вартості патенту на зайняття пев-ним видом діяльності;

– застосування спрощеної форми веденнядокументів бухгалтерського обліку та зві-тності.У першій редакції спрощена система опо-

даткування, обліку та звітності була запрова-джена Указом Президента України “Проспрощену систему оподаткування, обліку тазвітності” від 03.07.1998 р. № 727/98, згідно зяким уже з 1 січня 1999 р. суб’єкти малого під-приємництва здобули право перейти до її за-стосування. Остаточного вигляду вона набулав результаті змін, унесених Указом Президен-та України від 28.06.1999 р., що набрали чин-ності з 19 вересня 1999 р. [1, с. 39].

Зазначеним документом розширено сфе-ру застосування спрощеної системи оподат-кування суб’єктів малого підприємництва по-рівняно з тим, як її було визначено в Указі від12.05.1998 р. Зокрема, установлено, щоспрощена система оподаткування, обліку тазвітності запроваджується для фізичних осіб-підприємців, у трудових відносинах з якими,включаючи членів їхніх сімей, протягом рокуперебуває не більше десяти осіб та обсягвиручки яких від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн, та юридичних осіб – суб’єктів підприєм-ницької діяльності, у яких за рік середньооб-лікова кількість працюючих не перевищує50 осіб, а обсяг виручки від реалізації проду-кції не перевищує 1 млн грн. Основні елеме-нти єдиного податку для фізичних і юридич-них осіб – суб’єктів спрощеної системи опо-даткування подано в табл. 1. Зазначене сві-дчить про переваги спрощеної системи опо-даткування для суб’єктів малого підприємни-цтва й пояснює закономірне бажання зберег-ти її. Однак поряд із перевагами спрощенасистема оподаткування, обліку та звітностіпородила й численні недоліки і пробле-ми.Виокремимо ті з них, що впливають напідприємницьку діяльність, а також ті, щомають системні наслідки, тобто впливаютьна фіскальну й економічну ефективність по-даткової системи, справедливість оподатку-вання, масштаби заниження податків та ухи-лення від їх сплати.


14

Таблиця 1Елементи механізму оподаткування єдиним податком юридичних та фізичних осіб

в Україні до 2011 р.Юридичні особи Фізичні особи

Об’єкт оподаткуванняСума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,послуг) – кошти, фактично отримані суб’єктом підпри-ємницької діяльності на поточний рахунок або до касиза здійснення операцій з продажу

Розмір єдиного податку не залежить від обсягу отриманої ви-ручки від реалізації товарів (робіт, послуг)

Порядок установлення ставок податкуРозміри ставок установлено Указом Президента№ 727/98 (зі змінами)

Розміри ставок єдиного податку встановлюються відповідноюмісцевою радою залежно від виду підприємницької діяльності

6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, ро-біт, послуг) без урахування акцизного збору – у разісплати ПДВ;10% суми виручки від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг), за винятком акцизного збору, – у разівключення ПДВ до складу єдиного податку

У межах від 20 до 200 грн на місяць і збільшується на 50% закожну особу в разі використання у підприємницькій діяльностінайманої праці, включаючи членів сім’ї підприємця. Якщо під-приємець здійснює декілька видів діяльності, для яких устано-влено різні ставки податку, податок сплачується за більшоюставкою

Облік доходів і витратЗобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, а такожкасову книгу

Зобов’язані вести спеціальну Книгу обліку доходів і витрат заф. № 10.Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи – платни-ки єдиного податку мають право не застосовувати електронніконтрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі спо-живачами

Порядок і терміни сплати єдиного податкуЄдиний податок сплачується щомісяця не пізніше ніж20 числа наступного місяця на окремий рахунок відді-лень Державного казначейства України і розподіляється:20% – до державного бюджету;23% – до місцевого бюджету;42% – до Пенсійного фонду України;11% – до Фонду соціального страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатності;4% – до Фонду соціального страхування на випадокбезробіття

Єдиний податок сплачується щомісяця не пізніше ніж 20 числанаступного місяця на окремий рахунок відділень Державногоказначейства України і розподіляється:43% – до місцевого бюджету;42% –до Пенсійного фонду України;11% – до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасо-вою втратою працездатності;4% – до Фонду соціального страхування на випадок безробіття

Порядок подання звітностіЩокварталу до 20 числа місяця, що настає за звітним(податковим) періодом, подаються розрахунок просплату єдиного податку, а також копії платіжних дору-чень із позначкою банку про зарахування сум податку

Протягом року для платника встановлено звітні періоди, щодорівнюють кварталу, Протягом п’яти календарних днів післязакінчення звітного періоду платник зобов’язаний подати доподаткового органу за місцем свого знаходження (реєстрації)звіт на бланку встановленої форми

Податки і збори, від сплати яких звільнені платники єдиного податкуПодаток на прибуток підприємств.Плата (податок) за землю.ПДВ (крім випадків, коли юридична особа обрала спосібоподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%).Збір за спеціальне використання природних ресурсів.Комунальний податок.Податок на промисел.Плата за патенти.Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі тасфери послуг.Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації нас-лідків Чорнобильської катастрофи та соціального захистунаселення.Збір до Державного інноваційного фонду.Збір на обов’язкове соціальне страхування. Відрахуваннята збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утриманняавтомобільних доріг загального користування України.Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.Внески до Фонду України соціальною захисту інвалідів.Внески до Державного фонду сприяння зайнятості насе-лення

Податок з доходів фізичних осіб (зі своїх доходів).Плата за землю.Плата за патенти.ПДВ (за власним бажанням можуть зареєструватись як плат-ники ПДВ).Внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення.Збір на обов’язкове соціальне страхування.Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка спла-чує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування,відрахування й перерахування до державних цільових фондівзборів, пов’язаних із виплатою заробітної плати працівникам,які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи чле-нів його сім’ї

Спрощена система оподаткування не поширюється на:– суб’єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України “Про патентування деяких видів під-приємницької діяльності” в частині придбання спеціального патенту;– довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні й небанківські фінансові установи;– суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам ізасновникам цих суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25%;– фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юри-дичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними й тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;– спільну діяльність, визначену п. 7.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

Підстави для переходу на загальну систему оподаткуванняНевиконання вимог, які дають підстави перебувати наспрощеній системі оподаткування, обліку та звітності

Невиконання вимог, які дають підстави перебувати на спроще-ній системі оподаткування, обліку та звітності (перевищенняграничного обсягу виручки за рік, чисельності працюючих тощо)


15

До першої групи проблем належать:– звуження сфери застосування спроще-

ної системи оподаткування, обліку тазвітності;

– викривлення мотивації підприємницькоїдіяльності, зокрема, незацікавленістьсуб’єктів господарювання у зміні свогостатусу як суб’єктів, що мають право ви-користовувати спрощену системи опо-даткування, що гальмує їх розвиток ізростання обсягів діяльності, спричинюєдроблення деяких середніх підприємств;

– застосування різних спеціальних режимівоподаткування залежно від правової фо-рми бізнесу (фізична чи юридична особа),що порушує свободу вибору цієї форми.Серед другої групи проблем основними є:

– викривлення пропорцій участі платниківєдиного податку у формуванні місцевихбюджетів, Пенсійного й соціальних фондів;

– перенесення податкового навантаженняна суб’єктів господарювання, які викори-стовують загальну систему оподатку-вання, та фізичних осіб – споживачів то-варів і послуг;

– посилення несправедливості в оподат-куванні, зумовлене тим, що підприємст-ва, які на незначну суму перевищуютькваліфікаційний поріг за масштабами ді-яльності, не мають права застосовуватиспрощену систему оподаткування, черезщо несуть більший податковий тягар;

– право суб’єктів оподаткування не реєст-руватися платниками ПДВ за умови об-рання ставки єдиного податку 10% ви-кривлює дію механізму непрямого опо-даткування: поява в будь-якій точці лан-цюга “виробництво – кінцеве споживан-ня” неплатника ПДВ перериває ланцю-жок податкових кредитів і веде до авто-матичного зростання виробничих витратне лише цих підприємств, а й усіх тих,які йдуть за ними, що призводить дозростання цін і посилення податковогонавантаження на кінцевих споживачів;

– використання суб’єктів малого підпри-ємництва – платників єдиного податку усхемах мінімізації податкових зобов’я-зань підприємств, які працюють у за-гальному режимі оподаткування;

– використання спрощеної системи опо-даткування в надприбуткових видах дія-льності, що призводить до необґрунто-ваного збагачення окремих осіб і недо-отримання державою належних їй пла-тежів [2, с. 233].Проаналізуємо основні з цих проблемних

аспектів.Звуження сфери застосування спроще-

ної системи оподаткування. Починаючи з1999 р., коли було запроваджено спрощенусистему оподаткування, індекс споживчих цінзріс більше, ніж у чотири рази (4,269), міні-мальна заробітна плата – у 12,7 раза. Оскі-льки граничний обсяг виручки, який дає пра-

во на застосування спрощеної системи опо-даткування, за цей період не переглядався,його реальний рівень знецінився. Порівняй-мо, для прикладу, такі цифри: частка річноїзаробітної плати десяти найманих працівни-ків, що отримують заробітну плату на рівнімінімальної, у граничному обсязі виручки дляфізичних осіб – підприємців на 01.01.1999 рстановила 1,78%, на 01.01.2012 р – 22,58%.

Це, з одного боку, звужувало сферу за-стосування спрощеної системи оподатку-вання, з іншого боку, спонукало до масовогозаниження (приховування) реальних оборо-тів для того, щоб мати змогу застосовуватиспрощену систему оподаткування (перехідна загальну систему оподаткування міг бипризвести до збитковості певної частинипредставників малого бізнесу).

Іншою проблемою, безпосередньо пов’я-заною з попередньою, є незацікавленість су-б’єктів господарювання у зростанні обсягіввиручки, що гальмує їх розвиток, спричинюєдроблення деяких середніх підприємств. Са-ме дробленням підприємств і заниженнямобсягів їхньої виручки можна пояснити низькіпоказники фактичного середнього обсягу ви-ручки на одну фізичну особу-підприємця(118,7 тис. грн у 2012 р.) і на юридичну особу-підприємця (113,0 тис. грн). Отже, спрощенасистема оподаткування дестимулює форму-вання на базі малого бізнесу середнього.

Застосування різних спеціальних режимівоподаткування залежно від правової формибізнесу (фізична чи юридична особа), наслід-ком якого є різний рівень податкового наван-таження на суб’єктів спрощеної системи опо-даткування юридичних і фізичних осіб, пору-шує свободу вибору цієї форми.

Викривлення пропорцій участі платни-ків єдиного податку у формуванні місцевихбюджетів, Пенсійного й соціальних фондів.Незважаючи на зростання надходжень єди-ного податку до зведеного бюджету протя-гом 1999–2012 рр. із 11,7 млн грн до1,9 млрд грн, тобто в 162,4 раза, унаслідокнизьких ставок податку та його перераху-вання до бюджетної системи лише в обсязі43% його роль у формуванні доходів зведе-ного бюджету є незначною. Загалом секторекономіки, де працює понад 10% працездат-ного населення, у 2007–2012 рр. формувавлише 0,81–1,40% податкових надходжень дозведеного бюджету і 2,81–4,91% податковихнадходжень до місцевих бюджетів (табл. 2).

Зазначимо також, що фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які засто-совували спрощену систему оподаткування,до середини 2006 р. сплачували до Пенсійно-го фонду України 42% єдиного податку, тобтовід 8,4 до 84 грн, а за кожного найманого пра-цівника – від 4,2 до 42 грн. Лише з середини2006 р. вони почали доплачувати за найманихпрацівників внески до розміру мінімальноговнеску, а з 2012 р. – сплачувати внески за се-бе в розмірі, не менше мінімального.


16

Таблиця 2Надходження єдиного податку в Україні у 2007–2012 рр.

РокиПоказник

2007 2008 2009 2010 2011 2012Сума надходжень, млрд грн 1,37 1,35 1,59 1,85 1,77 1,90Частка податку в податкових надходжен-нях до зведеного бюджету, % 1,40 1,07 0,99 0,81 0,85 0,81

Частка податку в податкових надходжен-нях до місцевих бюджетів, % 4,91 4,37 3,57 3,12 2,99 2,81

Частка податку у ВВП, % 0,31 0,25 0,22 0,20 0,19 0,17Податкові надходження до зведеного бю-джету, млрд грн 98,07 125,74 161,26 227,16 208,08 234,45

Податкові надходження до місцевих бю-джетів, млрд грн 27,89 30,91 44,59 59,28 59,16 67,57

ВВП у фактичних цінах, млрд грн 441,45 544,15 720,73 948,06 913,35 1094,60Джерело: за даними звітів Державної казначейської служби України.

Не більші внески до Пенсійного фондусплачували і юридичні особи. Навіть у2006 р. середньомісячні надходження до Фо-нду в розрахунку на одного найманого пра-цівника в юридичної особи – платника єдино-го податку становили 57,6 грн або були в3,2 раза меншими, ніж за загальною систе-мою сплати страхових внесків [3, с. 34].

Перенесення податкового навантаженняна суб’єктів господарювання, які використо-вують загальну систему оподаткування, тафізичних осіб – споживачів товарів і послуг.Наведені вище розрахунки показують різницюв податковому навантаженні на суб’єктів спро-щеної системи оподаткування й суб’єктів під-приємницької діяльності, що працюють на за-гальних засадах. Ця різниця, особливо великадо 2008 р., породжує численні викривлення воподаткуванні як малого, так і великого бізнесу.Для малого бізнесу вона є стимулом залиша-тися в межах спрощеної системи оподаткуван-ня, внаслідок чого, як уже зазначалося, пере-шкоджає перетворенню малого бізнесу на се-редній, для великого бізнесу є стимулом у ви-користанні платників єдиного податку в схемахмінімізації своїх податкових зобов’язань.

Мінімізація оподаткування. Найпошире-нішими схемами мінімізації податкових пла-тежів із використанням платників єдиногоподатку є такі:а) дроблення великої компанії на низку ма-

лих підприємств – суб’єктів спрощеноїсистеми оподаткування. Сума єдиних по-датків, сплачених усіма такими суб’єкта-ми, є значно меншою, ніж сума податків,яку довелося б сплатити компанії, якбивона провадила діяльність на загальнихумовах оподаткування;

б) реалізація платником єдиного податкупідприємствам, що перебувають на зага-льній системі оподаткування учасникамєдиної схеми мінімізації податків – това-рів за завищеними цінами для штучногозбільшення витрат (відповідно, змен-шення оподатковуваного прибутку) і на-рахованого ПДВ (для цього фізична осо-ба – платник єдиного податку добровіль-но реєструється як платник ПДВ), якийпідприємство – платник ПДВ зараховує до

податкового кредиту й вимагає його від-шкодування з бюджету. Існує ще схожасхема ухилення від сплати податків, якапередбачає виписування фіктивних пода-ткових накладних. Із метою обмеженнязастосування таких схем із 1 квітня2011 р. набрала чинності норма Податко-вого кодексу, що забороняє відносити навитрати платника податку на прибуток ва-ртість придбаних товарів у платників єди-ного податку – фізичних осіб;

в) мінімізація оподаткування доходів певнихкатегорій працівників і сплати роботодав-цями внесків до Пенсійного й соціальнихфондів (єдиного соціального внеску). Дляоптимізації податкових платежів робото-давець “переконує” свого працівника за-реєструватися платником єдиного податкуі переводить взаємовідносини з ним наконтрактну форму співробітництва. Такимчином, роботодавець уникає сплати внес-ків до Пенсійного й соціальних фондів(єдиного соціального внеску), а фізичнаособа – податку на доходи фізичних осіб.Звісно, підвищення навантаження соціа-льних платежів на платників єдиного по-датку – фізичних осіб (із середини 2011 р.)звузило межі використання цієї схеми (во-на стала невигідною щодо працівників ізневисокою заробітною платою).Ще один важливий момент. Середньомі-

сячна заробітна плата, яка виплачуєтьсянайманим працівникам, наприклад, у Хме-льницькій області у 2010 р. становила в се-редньому 552 грн. При цьому середня став-ка єдиного податку з фізичних осіб по обла-сті становить 180 грн, а в окремих районахцей показник значно нижчий за середньооб-ласний. Такий дисбаланс дає змогу окре-мим фізичним особам-підприємцям, маніпу-люючи законодавством, реєструватись яксуб’єкт підприємницької діяльності в одномурайоні, а здійснювати діяльність в іншому,мінімізуючи сплату податків.

Поряд із зазначеними недоліками запрова-дження спрощеної системи оподаткування невирішило всіх проблем, пов’язаних із тінізацієюзайнятості, а з переходом до сплати суб’єктамиспрощеної системи оподаткування єдиного


17

соціального внеску на загальних засадах цяпроблема загострилася ще більше. Зокрема,за даними Державної податкової служби, вУкраїні у першому півріччі 2010 р. було зареєс-тровано 1127,3 тис. підприємців – платниківєдиного податку, а залучених ними найманихосіб – лише 17,6 тис., тобто по 0,55 працівникана одного суб’єкта підприємницької діяльності.

Установлені недоліки у функціонуванніспрощеної системи оподаткування, обліку тазвітності суб’єктів малого підприємництва свід-чать про необхідність її реформування. Це да-вно усвідомили й науковці, й урядовці. Впершеофіційне бачення напрямів удосконаленняспрощеної системи оподаткування було ви-кладене в Концепції реформування податковоїсистеми, схваленій розпорядженням КабінетуМіністрів України від 19.02.2007 р. № 56-р. Зок-рема, Концепцією визначено такі напрями роз-витку спрощеної системи оподаткування:– удосконалення системи оподаткування

суб’єктів малого підприємництва при пе-реході їх зі спрощеної системи оподат-кування на загальну;

– удосконалення порядку ведення спро-щеного бухгалтерського обліку та фі-нансової звітності;

– підвищення відповідальності суб’єктів під-приємництва в разі порушення ниминорм, які визначають порядок застосуван-ня спрощеної системи оподаткування;

– удосконалення чинної системи фіксова-них ставок єдиного податку для фізич-них осіб- підприємців і відсоткових ста-вок – для юридичних осіб;

– вилучення зі складу єдиного податкуресурсних платежів і внесків до держав-них цільових фондів;

– вилучення з переліку видів діяльності,на які поширюється дія спрощеної сис-теми оподаткування, видів діяльності,які є високорентабельними або доходивід яких є переважно пасивними;

– залучення до об’єкта оподаткування єди-ним податком для юридичних осіб усіхдоходів, що отримують такі особи, а нелише виручки від реалізації продукції(товарів, робіт і послуг);

– оподаткування суми перевищення гра-ничного річного обсягу виручки від про-дажу товарів (робіт, послуг);

– усунення існуючих схем мінімізації пода-ткових зобов’язань, до яких залучаютьсяплатники єдиного податку [4, с. 346].Зазначені напрями реформування спро-

щеної системи оподаткування були в основ-ному враховані при розробці у 2007 р. прое-кту Податкового кодексу України, в якому:значно розширено перелік видів економічноїдіяльності, на які не поширюється спрощенасистема оподаткування; знижено відсоток,на який збільшується ставка податку дляфізичних осіб, що провадять господарськудіяльність із використанням найманої праці,

за кожного найманого робітника, з 50 до20% (через необхідність сплати за таких на-йманих осіб платежів до Пенсійного фонду);знижено ставки податку для юридичних осібіз 6 і 10% до 3 (без урахування ПДВ) і 5% (заумови сплати ПДВ у складі єдиного подат-ку); з переліку податків та зборів, у рахунокяких сплачується єдиний податок, вилученоплату (податок) за землю, збір за спеціаль-не використання природних ресурсів, збірна обов’язкове соціальне страхування, збірна обов’язкове державне пенсійне страху-вання, внески до Державного фонду спри-яння зайнятості населення; змінено об’єктоподаткування з виручки від реалізації проду-кції (товарів, робіт послуг) на дохід платникаподатку; передбачено необхідність веденняфізичними особами – платниками єдиногоподатку книги обліку доходів і витрат (досіплатники податку – фізичні особи були зо-бов’язані у книзі обліку доходів та витрат вес-ти облік лише доходів); передбачено анулю-вання за певних обставин свідоцтва платникаєдиного податку; встановлено відповідаль-ність за порушення критеріїв, які дають правосуб’єктам малого підприємництва перебуватина спрощеній системі оподаткування, і прова-дження діяльності, на яку не поширюєтьсяспрощена система оподаткування.

У 2010 р. у процесі роботи над проектомПодаткового кодексу було продовжено вдос-коналення адміністрування єдиного податку зметою зменшення можливостей використаннясуб’єктів спрощеної системи у схемах мінімі-зації податкових зобов’язань суб’єктів, що пе-ребувають на загальній системі оподаткуван-ня, та звуження сфери застосування спроще-ної системи оподаткування. Такий напрям їїреформування було визначено у Програміекономічних реформ Президента України, уякій зазначалося, що для забезпечення спра-ведливості оподаткування необхідно скороти-ти податкові пільги, що можливо через скоро-чення сфери застосування спрощеної систе-ми оподаткування, наприклад, шляхом:– перегляду критеріїв застосування спро-

щеної системи оподаткування;– виключення зі спрощеної системи опо-

даткування тих видів діяльності, які євисокорентабельними або доходи відяких є переважно пасивними;

– виключення з переліку обов’язкових пла-тежів, що замінюються єдиним подат-ком, плати (податку) на землю, збору заспеціальне використання природних ре-сурсів і внесків до Пенсійного фонду.Для реалізації цих завдань спочатку (в за-

конопроекті, що виносився на всенародне об-говорення) було зменшено граничний обсягдоходу для фізичних осіб-підприємців, якийдавав їм право перебувати на спрощеній сис-темі оподаткування, із 500 тис. до 300 тис. грн;розширено перелік видів діяльності, на які непоширюється спрощена система оподаткуван-


18

ня; передбачено застосування РРО, а такожнеобхідності ведення книги обліку доходів івитрат, а згодом (у законопроекті, що виносив-ся на друге читання) – скасування спрощеноїсистеми оподаткування для юридичних осіб –суб’єктів малого підприємництва і встановлен-ня замість неї нульової ставки податку на при-буток на період з 1 січня 2011 р. до 31 грудня2015 р. для юридичних осіб, які провадять гос-подарську діяльність виключно з надання по-слуг та обсяг доходу яких протягом календар-ного року при підтвердженні статусу платникаподатку не перевищує 300 тис. грн [5, с. 46].

IV. ВисновкиНезважаючи на те, що такий напрям розви-

тку спрощеної системи оподаткування був зу-мовлений її недоліками й намаганнями набли-зити оподаткування суб’єктів малого підприєм-ництва до європейської практики, він не здобувпідтримки в суспільстві. Це засвідчили вже ре-зультати всенародного обговорення проектуПодаткового кодексу (найбільша кількість за-уважень і пропозицій до його другого й чотир-надцятого розділів), а згодом – акції протестусуб’єктів малого підприємництва проти рефор-ми спрощеної системи оподаткування. Середможливих причин цього можна назвати такі:1) у 2010 р. Україна лише почала виходити зфінансово-економічної кризи, і за цих обставинсуб’єкти малого підприємництва як ніколи по-требували державної підтримки, а не звуженнясфери застосування спрощеної системи опо-даткування; 2) підвищення податкового наван-таження на суб’єктів спрощеної системи опо-даткування, що й без того ускладнило їхній

бізнес; 3) порушення комунікацій із суб’єктамималого підприємництва, зокрема внесення допроекту Податкового кодексу після його всена-родного обговорення таких змін, які погіршува-ли становище платників єдиного податку;4) намагання окремих суб’єктів підприємниць-кої діяльності, що сплачують податки за зага-льними правилами, зберегти спрощену систе-му оподаткування як інструмент мінімізаціїсвоїх податкових зобов’язань.

Список використаної літератури1. Юшко С.В. Спрощена система оподатку-

вання для фізичних осіб – підприємців:історія й перспективи застосування /С.В. Юшко // Фінанси України. – 2011. –№ 4. – С. 38–46.

2. Максимо В.Э. Мировые финансы / В. ЭнгМаксимо, А. Лис. Френсис, Дж. Мауэр Ло-уренс ; [пер. с англ.]. – М. : ДеКА, 1998. –С. 233–235.

3. Гаман-Голутвина О.В. Меняющаяся рольгосударства в контексте реформ государ-ственного управления: отечественный изарубежный опыт / О.В. Гаман-Голутвина// Полис. – 2007. – № 4. – С. 24–45.

4. Адміністративно-територіальний устрійУкраїни. Шляхи реформування / В.Г. Яцу-ба, В.А. Яцюк, О.Я. Матвіїшин та ін. – К.,2007. – C. 346.

5. Юшко С.В. Спрощена система оподатку-вання для фізичних осіб – підприємців:історія й перспективи застосування /С.В. Юшко // Фінанси України. – 2011. –№ 4. – С. 38–46.


Ильяшенко В.А. Последствия и проблемы применения упрощенной системы налогоо-бложения в Украине

Определены характерные черты упрощенной системы налогообложения. Проанализиро-ваны последствия и проблемы применения упрощенной системы налогообложения в Украине.

Ключевые слова: налоговая политика, упрощенная система налогообложения, Налого-вый кодекс.

Ilyashenko V.A Consequences and problems of primeneniz of the simplified system of thetaxation in Ukraine

For years of independence in Ukraine gradually there was an adoption of small business in whichsphere the considerable part of the working population today is occupied. Positive dynamics of its de-velopment during the pre-crisis period was promoted by introduction of the fixed tax and the simplifiedsystem of the taxation, the account and the reporting of subjects of small business, a number of normsof regulatory policy, reforming of allowing system, etc.

In spite of the fact that such direction of development of the simplified system of the taxation it wascaused by its shortcomings and attempts to approach the taxation of subjects of small business to theEuropean practice, it didn’t get support in society. Results of national discussion of the draft of the Taxcode (the greatest number of remarks and offers to its the second and fourteenth sections), and sub-sequently – protest actions of subjects of small business against reform of the simplified system of thetaxation showed it already. Among the possible reasons of it it is possible to call the following: 1) in2010 Ukraine only started leaving financial and economic crisis, and subjects of small business morethan ever needed these circumstances of the state support, instead of narrowing of scope of the sim-plified system of the taxation; 2) increases of tax load of subjects of the simplified system of the taxa-tion, and without that complicated their business; 3) violation of communications with subjects of smallbusiness, including entering into the draft of the Tax code after its national discussion of such changeswhich worsened position of payers of a uniform tax; 4) attempts of certain subjects of business activitywhich taxes by the general rules pay, to keep the simplified system of the taxation as the instrument ofminimization of the tax obligations.

Key words: tax policy, simplified tax system, Tax code.


19

УДК 338.12

С.Є. Клименко кандидат економічних наук,


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ КОНЦЕПЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМІВРЕАЛІЗАЦІЇ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ НА СВІТОВИХ РИНКАХУ статті проаналізовано сучасний стан вітчизняного експорту як форми реалізації екс-

портного потенціалу країни на світових ринках. Розглянуто сутнісно-змістовну характери-стику та види механізмів реалізації експортного потенціалу країни на світових ринках.Вперше запропоновано поетапну концепцію застосування механізмів реалізації експортногопотенціалу України на світових ринках. Удосконалено методичний підхід до визначення по-няття механізму реалізації експортного потенціалу країни на світових ринках.

Ключові слова: валовий внутрішній продукт, експортний потенціал, інструмент, конкурен-тоспроможність, механізм, сальдо поточного рахунку платіжного балансу.

І. ВступЗ переходом України до ринкового меха-

нізму господарювання та зародженням ін-ституту приватної власності розпочалосьстановлення експортоорієнтованої моделірозвитку економіки, у якій стратегічна рольекспорту полягає в тому, що він має бутизасобом сприяння економічному зростанню,інструментом активізації наявних та потен-ційних конкурентних переваг з метою пода-льшої інтеграції нашої держави у світовегосподарство.1

Провідна роль у цьому процесі належалаформуванню та реалізації зовнішньоторго-вельної політики України шляхом поступо-вого збільшення ступенів відкритості націо-нальної економіки, послідовної перебудовитоварної структури експорту та імпорту,створення потужного експортного потенціа-лу, запровадження сучасних форм економі-чної взаємодії із зарубіжними країнами, за-безпечення стабільності зовнішньоекономі-чних зв’язків.

На сьогодні, незважаючи на проведеннявищезазначених заходів, частка експортуколивається в межах 49–54% валового на-ціонального продукту України, а експортни-ми галузями економіки залишаються мета-лургійна промисловість, сільське господарс-тво, машинобудівна та хімічна промислово-сті, частка яких становить понад 80% украї-нського експорту. Особливістю сучасногорозвитку вітчизняних експортоорієнтованихгалузей є їх сировинний характер та доситьвисокий рівень залежності від кон’юнктурнихколивань на світових ринках. Проте вироб-ничі потужності та потенціал вітчизнянихпідприємств дають змогу виробляти проду-кцію, аналогічну тій, що становить значнучастку в структурі імпорту товарів.

© Клименко С.Є., 2013

Розробка механізмів формування та ре-алізації експортного потенціалу України насвітових ринках є складним і багатоаспект-ним процесом. Важливість та складністьцього завдання, перш за все, полягає устворенні певного середовища та інфра-структури, які б допомагали вітчизнянимпідприємствам виробляти конкурентоспро-можну на міжнародних ринках продукцію,стимулювали стійке економічне зростання,сприяли інноваційному оновленню економі-ки, інтеграції України в регіональні структу-ри, зокрема ЄС, і забезпечували позитивнийімідж нашої держави на світовій арені.

Дослідженню різних аспектів експортногопотенціалу країни та механізмів його реалізаціїприсвячені праці багатьох зарубіжних і вітчиз-няних учених, зокрема, Л. Антонюк, Р. Буттєва,О. Волкодавової, В. Гейця, Б. Кваснюка,Д. Лук’яненка, Т. Мельник, В. Михайловського,М. Портера, А. Поручника, В. Рогачова, П. Са-муельсона, М. Сейфуллаєвої, Т. Скорнякової,Т. Циганкової, М. Якубовського та ін.

Однак все ще залишаються недостатньодослідженими окремі питання сутності механі-змів реалізації експортного потенціалу країнина світових ринках та концептуальних основзастосування цих механізмів. Враховуючи це,у статті здійснено спробу побудувати концеп-цію застосування механізмів реалізації експо-ртного потенціалу України на світових ринкахта проаналізовано сучасний стан вітчизняногоекспорту як форми реалізації експортного по-тенціалу.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є аналіз сучасного стану

українського експорту, розкриття сутності тавидів механізмів реалізації експортного поте-нціалу країни на світових ринках, визначеннямети та розробка концепції застосуваннямеханізмів реалізації експортного потенціалуУкраїни на світових ринках.


20

ІІІ. РезультатиНезважаючи на те, що сьогодні Україна

намагається йти інноваційним шляхом і дотри-мується експортоорієнтованої моделі роз-

витку економіки, зростання ВВП України з2007 р. і до сьогодні відбувається повільни-ми темпами і супроводжується нестабіль-ними траєкторіями руху (рис. 1).

1 408 889

544 153

720 731

1 302 0791 082 569

913 345

948 056

0

200 000400 000

600 000800 000

1 000 000

1 200 000

1 400 000

1 600 000

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

роки

млн

грн

.

Рис. 1. Валовий внутрішній продукт України за період з 2006 до 2012 рр., у фактичних цінах, млн грн [1]

Так, у 2009 р. відбулось падіння ВВП на3,7% порівняно з 2008 р., що пояснюєтьсявпливом на вітчизняну економіку світової фі-нансовою кризи. Крім того, прив’язка українсь-кої гривні до американського долара зумовилападіння купівельної спроможності національноївалюти. Навіть у 2010 р. зміна реального ВВПстановила 104,1% до відповідного періоду по-переднього року, а в 2011 р. – 105,2%, що щераз підкреслює глибокий характер кризовихявищ в економіці і незначну спроможність

України в короткі терміни подолати наслідкикризи і відновити рівень виробництва [2].

Сальдо поточного рахунку платіжногобалансу України за період з 2002 р. до2005 р. було позитивним, а його зростаннястановило від 2,9% до 10,6% від загальногообсягу ВВП країни (табл. 1). Причому у2004 р. сальдо поточного рахунку платіжно-го балансу досягло найбільшого значення –6 909 млн дол. США, що становило 10,6%від ВВП країни за цей період.

Таблиця 1Основні показники зовнішньої торгівлі України у 2002–2012 рр.Сальдо поточного рахунку

платіжного балансу Експорт товарів та послуг Імпорт товарів та послугПеріод,рік млн дол. США у % до ВВП млн дол. США у % до ВВП млн дол. США у % до ВВП

2002 3173 7,5 23 351 55,1 21 494 50,72003 2891 5,8 28 953 57,8 27 665 55,22004 6909 10,6 41 291 63,6 36 313 56,02005 2531 2,9 44 378 51,4 43 707 50,62006 –1617 –1,5 50 239 46,6 53 307 49,52007 –5272 –3,7 64 001 44,8 72 153 50,62008 –12 763 –7,0 85 612 47,1 99 962 55,12009 –1732 –1,5 54 253 46,3 56 206 48,02010 –3018 –2,2 69 255 50,7 73 239 53,72011 –10 245 –6,2 88 844 53,8 99 001 59,92012 –14 761 –8,4 89 768 50,9 104 540 59,3Джерело: за даними НБУ [3].

Починаючи з 2006 р. сальдо поточногорахунку платіжного балансу в Україні маєвід’ємне значення, причому найбільшим цейпоказник був у 2008 р. (−12 763 млн дол.США), у 2011 р. (−10 245 млн дол. США) тав 2012 р. (−14 761 млн дол. США).

В Україні протягом 2002–2005 рр., екс-порт товарів і послуг переважав над імпор-том і становив від 51,4% до 63,6% від зов-нішньоторговельного обороту країни. З2006 р. до теперішнього часу ситуація до-корінно змінилась: імпорт товарів та послугстав переважати над експортом; питомавага імпорту протягом цього періоду коли-

валась у межах від 50,7% до 59,8% від зов-нішньоторговельного обороту держави.

До того ж економічна криза негативно по-значилась і на динаміці обсягів реалізованоїпродукції промисловості й сільського господар-ства та інвестицій в основний капітал.У 2009–2010 рр. обсяг вкладених капітальнихінвестицій знизився майже на 30% порівняно зпопереднім періодом і тільки в 2012 р. досягрівня 2008 р. Що стосується реалізованої про-дукції промислового комплексу країни, то па-діння обсягів реалізації мало місце в 2009 та2012 рр. (табл. 2).


21

Таблиця 2Інформація щодо обсягів реалізованої продукції промисловості й сільського

господарства та капітальних інвестицій, у фактичних цінах, млн грн

Період,рік

Обсягреалізованої

промислової продукції,млн грн

Зміна допопереднього

року, %

Обсяг продукціїсільського

господарства,млн грн


року, %

Капітальніінвестиції,млн грн


року, %

2007 717 077 130,0 109 985 114,9 222 679 149,52008 917 036 127,9 152 210 138,4 272 074 122,22009 806 551 88,0 154 202 101,3 192 878 70,92010 1 065 108 132,1 189 405 122,8 189 061 98,02011 1 329 256 124,8 253 569 133,9 259 932 137,52012 1 115 826 83,9 258 270 101,9 263 728 101,5Джерело: за даними НБУ [3]

Слабкою ланкою у зовнішній торгівліУкраїни є структура експорту, у якій 3/4 стано-вить сировина та продукти первинної оброб-ки. Через відставання з реструктуризацієюекономіки найвагоміші експортні можливостівсе ще зосереджені у традиційних індустріа-льних і сировинних галузях.

Найбільшими товарними групами у струк-турі експорту промислової продукції протягом2009 р. – станом на січень 2013 р. є [1; 2]:– продукти рослинного походження (їх

частка у структурі експорту коливаласьвід 12,7% до 15,5% протягом досліджу-ваного періоду);

– жири та олії тваринного або рослинногопоходження (їх частка у структурі експортуколивалась від 4,5% до 6,7% протягомдосліджуваного періоду);

– готові харчовi продукти (їх частка у струк-турі експорту коливалась від 5,3% до 5,7%протягом досліджуваного періоду);

– мінеральнi продукти (їх частка у структуріекспорту коливалась від 9,8% до 12,7%протягом досліджуваного періоду);

– продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею га-лузей промисловостi (їх частка у структуріекспорту коливалась від 6,3% до 9,2%протягом досліджуваного періоду);

– недорогоцінні метали та вироби з них (їхчастка у структурі експорту коливаласьвід 26% до 32,3% протягом досліджува-ного періоду);

– механічне обладнання; машини та ме-ханiзми, eлектрообладнання та їх части-ни; пристрої для записування або відтво-рення зображення і звуку (їх частка уструктурі експорту коливалась від 9,2% до12,6% протягом досліджуваного періоду);

– транспортні засоби та шляхове облад-нання (їх частка у структурі експорту ко-ливалась від 4% до 5,7% протягом дослі-джуваного періоду).Отже, найбільшими статтями експорту

України залишаються неблагородні метали,механічне обладнання, хімічні продукти тахарчові продукти.

Основними торговельними партнерамиУкраїни є [1; 2]:– країни СНД (частка у загальному обсязі

експорту становить у межах 37%);

– Європа (частка у загальному обсязі екс-порту коливається в межах 27%);

– Азія (частка у загальному обсязі експор-ту – 27%);

– Африка (частка у загальному обсязі екс-порту – 6%);

– Америка (частка у загальному обсязіекспорту – 4%);

– країни Австралії та Океанії (частка у за-гальному обсязі експорту – 0,1%).Причому на Російську Федерацію припа-

дає більше ніж 26% від загального обсягу екс-порту в країни СНД, Білорусь – понад 3,7%,Азербайджан – більше ніж 1,2%, Казахстан –понад 2,5%, Молдову – більше ніж 1,4% [1–3].

Аналіз кон’юнктури світових ринків дозво-лив виокремити ряд українських товарів, якікористуються зростаючим попитом упродовжне одного десятиліття поспіль. До таких това-рів, зокрема, відносять: транзистори і напів-провідники, машини для автоматичного опра-цювання даних, комплектуючі до офісногообладнання та машин автоматичного опра-цювання даних, оптичні інструменти, парфу-мерія та косметика, шовк, в’язана трикотажнанижня білизна, пластмасові вироби, музичніінструменти та записи, шкіряні вироби, безал-когольні напої, медичні інструменти, устатку-вання для передачі електроенергії, телекому-нікаційне обладнання та частини до нього,текстильна нижня білизна, трикотажні в’язанівироби, фармацевтичні вироби [1–3]. Проте їхсумарна частка в структурі експорту Українистановить 3,72%.

Саме ці види продукції характеризуютьсянайвищими темпами зростання (15–16% що-річно) та вагомістю за часткою (4,0–3,4%) уструктурі світового експорту, що характернодля сучасної інформаційної економіки.

Проведений аналіз свідчить, що Україназаймає неперспективні позиції на світовомуринку, оскільки сировинна спрямованість екс-порту та незначна частка товарів зі зростаю-чим попитом призводить до втрати доходів іпогіршення умов торгівлі.

Основними проблемами сучасного розвит-ку українського експорту визначаються [4–6]:– сировинний характер значної частини

експорту;


22

– відсутність чітко визначеної політикиструктурних змін у матеріально-технічнійбазі виробництв та технологіях галузейекономіки;

– незначна частка продукції з високоючасткою доданої вартості у структуріукраїнського експорту;

– відсутність правових основ запрова-дження фінансових механізмів держав-ної підтримки розвитку експорту;

– недостатній рівень інвестування в модер-нізацію експортоорієнтованих виробництвта гостра нестача новітніх технологій;

– застаріла транспортна інфраструктура,що не відповідає сучасним вимогам ефе-ктивного транскордонного сполучення;

– поширення практики вжиття обмежува-льних та протекціоністських заходів збоку окремих країн та провідних транс-національних корпорацій;

– наявність диспропорцій у двостороннійторгівлі з основними партнерами;

– високі ризики фінансових втрат при про-веденні експортних операцій;

– невигідні умови кредитування експорту(високі відсоткові ставки та короткі стро-ки наданих кредитів);

– здійснення розрахунків з експортнихоперацій через офшорні компанії та ухи-лення від податків.Проте виробничі потужності та потенціал

вітчизняних підприємств дають змогу вироб-ляти продукцію, аналогічну тій, що становитьзначну частку в структурі імпорту товарів [5].Відсутність чіткої політики, спрямованої напідтримку виробництва таких товарів та кон-цептуальних основ застосування механізмівреалізації експортного потенціалу країни насвітових ринках, робить українську економікувразливою та залежною від кон’юнктури наосновних світових товарних ринках.

Для вирішення конкретних завдань у сферізовнішньої торгівлі країни, а саме проблем,що стримують зростання обсягів виробництвата валового внутрішнього продукту, збільшен-ня податкових і валютних надходжень, підви-щення конкурентоспроможності вітчизняноїекономіки проектуються та використовуютьсярізні механізми реалізації експортного потен-ціалу країни на світових ринках.

Механізми реалізації експортного потенціалукраїни виступають засобом поглиблення їїінтеграції у світовий економічний простір тапокращення поточного стану платіжного ба-лансу держави [6].

Перш ніж розглянути сучасні механізмиреалізації експортного потенціалу країни, з’ясує-мо сутність та зміст механізму в економіці йуправлінні.

Згідно з класичним визначенням механізму,наданим французьким економістом А. Куль-маном, “…складовими елементами механіз-му завжди одночасно виступають і вхідне

явище, і вихідні явища, і весь процес, якийвідбувається в інтервалі між ними”, причому“…кожне вхідне явище тягне за собою рядінших, для виникнення яких не потребуєтьсядодаткового імпульсу” [7, с. 12]. Відтак, ме-ханізм являє собою зумовлену послідов-ність передбачених процедур (кроків), а пе-рехід до кожного наступного кроку можли-вий за умови виконання попереднього.

Ряд авторів під механізмом розуміютьнабір процедур, правил, інструкцій тощо, якірегламентують функціонування системи таокремих її елементів [8], інші – “узгоджений іякимось чином затверджений серед учасни-ків механізму комплекс заходів різного харак-теру, який забезпечує досягнення бажаногорезультату” [9, с. 36], або внутрішній устрійсистеми управління [10]. Механізм такожстановить “сукупність ресурсів економічногопроцесу та способів їх сполучення” [11].

Таким чином, у статті пропонується розгля-дати поняття “механізм реалізації експортногопотенціалу країни” як сукупність елементів,методів, інструментів, відносин і взаємозалеж-ностей, врахування і використання яких даєзмогу досягти цілей розвитку експортоорієнто-ваної моделі економіки в умовах глобалізаціїсвітогосподарської системи, а саме: 1) розши-рення та закріплення присутності вітчизнянихекспортерів на традиційних та нових зовнішніхринках; 2) створення умов для сталого розвит-ку України на основі підвищення конкурентосп-роможності національної економіки та ефекти-вної участі у світовому поділі праці; 3) інте-грація України в європейську та світову еконо-мічну систему; 4) зростання обсягів експортуукраїнської продукції.

У вітчизняній практиці зовнішньоекономі-чної діяльності активно використовуютьсятакі види механізмів реалізації експортногопотенціалу країни на світових ринках: інно-ваційно-інвестиційний, фінансово-економіч-ний, нормативно-правовий, фіскальний, ма-ркетингового та інформаційного забезпе-чення (табл. 3).

Оскільки механізмам реалізації експортногопотенціалу країни на світових ринках прита-манні ті ж особливості, що властиві всім еко-номічним та управлінським механізмам, а саме[11]: 1) механізм не може існувати без процесу,оскільки є його складовою і спроектований длявиконання тільки функцій процесу; 2) механізмне має власного управління, є нерухомим і пе-ребуває у стані очікування управління проце-сом; 3) сполучення механізму з управліннямявляє собою внутрішній зміст процесу, так бимовити, його ноу-хау, – то актуальності набу-ває питання розробки концепції застосуваннямеханізмів реалізації експортного потенціалуУкраїни на світових ринках з метою підвищен-ня ефективності державної зовнішньоторгове-льної політики та управління стратегічним роз-витком експортоорієнтованих підприємств.


23

Таблиця 3Види механізмів реалізації експортного потенціалу україни на світових ринках

Назва механіз-му Інструменти (важелі) Інституціональне забезпечення

механізму

Інноваційно-інвестиційний

Державні науково-технічні програми, державні концепціїгалузевого розвитку, створення СЕЗ і ВЕЗ, інвестиційний

податковий кредит

Державне агентство з інвестицій та управліннянаціональними проектами, Державне агентство зпитань науки, інновацій і інформатизації України,

Податкова служба УкраїниНормативно-правовий

Закони, підзаконні акти, стандарти, вимоги, міжнароднідоговори

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України,міністерства та відомства

Фінансово-економічний

Експортне кредитування, страхування та гарантуванняекспортних ризиків

НБУ, державні та комерційні банки, кабінет МіністрівУкраїни

Фіскальний

Мито (ввізне, вивізне сезонне, спеціальне,антидемпінгове, компенсаційне), митні ставки (адвалер-на, специфічна, комбінована), митні збори, акцизний

податок, податок на додану вартість

Державна митна служба України,Податкова служба України

МаркетинговийМаркетингові стратегії, товарна, цінова збутова політика,

стимулювання збуту експортної продукції фірмиДержавна служба статистики України, Державне

агентство з інвестицій та управління національнимипроектами

Механізмінформаційногозабезпечення

Internet, щорічні довідники, періодичні видання, статисти-чні буклети

Державна служба статистики України, Державнеагентство з питань науки, інновацій і інформатизації

України

Побудову зазначеної концепції здійснимона основі процесного підходу, який дає змогудосліджувати всі економічні явища як мережувзаємодіючих процесів, що проходять усере-дині економічної системи держави і реалізо-вують мету її існування [11].

Під побудовою механізмів реалізації екс-портного потенціалу країни на світових ринкахбудемо розуміти якийсь гіпотетичний процес,який може бути адаптований для великої кіль-кості економічних завдань (тобто завдань зо-внішньої торгівлі) і породжувати групи об’єд-наних економічних ресурсів (різні рівні екс-портного потенціалу та його складові) [9].

Отже, під процесом розуміють формуван-ня, розвиток експортного потенціалу на рівніпідприємства, галузі і країни та його подальшареалізація на світових ринках, а механізмивиступають засобами такого впровадження.

Метою обґрунтування концепції застосу-вання механізмів реалізації експортного поте-нціалу України на світових ринках є створенняумов для сталого економічного розвитку краї-ни, всебічної підтримки підприємств, що здій-снюють виробництво наукоємної продукції тапідвищення конкурентоспроможності і вітчиз-няних товаровиробників.

Побудова зазначеної концепції на засадахпроцесного підходу передбачає виконаннятакої послідовності дій:

1) аналіз входів процесу, що являють со-бою наявні ресурси механізмів та зовнішні івнутрішні обмеження;

2) аналіз виходу процесу – створення пев-них механізмів формування та реалізації екс-портного потенціалу країни (тобто складу івзаємодії ресурсів). На цьому етапі відбува-ється проектування складових елементів іосновних характеристик механізмів;

3) формування управлінського та нормати-вно-правового забезпечення механізмів реалі-зації експортного потенціалу країни. На цьомуетапі здійснюють розробку методів (способів)та важелів (інструментів) впливу на формуван-ня і реалізацію експортного потенціалу країни;

4) забезпечення консолідації ресурсів іспособів їх поєднання в механізмах реалізаціїекспортного потенціалу країни;

5) оцінювання ефективності запровадже-них механізмів реалізації експортного потен-ціалу країни на світових ринках.

Розглянемо детально основні етапи побу-дови концепції застосування механізмів реалі-зації експортного потенціалу країни на світовихринках.

На першому етапі аналізуються входипроцесу, які являють собою наявні ресурсимеханізмів реалізації експортного потенціалукраїни на світових ринках. Вхідними ресурса-ми виступають складові експортного потенці-алу країни, а саме [12]: виробничий потенціал(природні ресурси, технології, засоби вироб-ництва, фінансові ресурси); науково-технічнийпотенціал; трудовий потенціал; інвестиційнийпотенціал; інноваційний потенціал; маркетин-говий потенціал; науково-інформаційний по-тенціал; інфраструктурний потенціал; соціа-льно-культурний потенціал.

До зовнішніх і внутрішніх обмежень слідвіднести державні та міжнародні інституціїрегулювання зовнішньоекономічних відносин,кон’юнктуру та ємність зарубіжних ринків,умови конкуренції на світових ринках.

Для дослідження експортного потенціалукраїни і галузей промисловості використову-ють аналіз їх ретроспективної динаміки, това-рної і географічної структури.

На другому етапі побудови концепції засто-сування механізмів реалізації експортного поте-нціалу країни аналізується вихід процесу, тобтопроектуються складові елементи певних меха-нізмів: мета механізмів, завдання, процедури(заходи), критерії оцінювання, учасники, інстру-менти, система контролю, інституціональне таінформаційне забезпечення механізмів.

Всі структурні елементи механізмів реалі-зації експортного потенціалу України на світо-вих ринках подано на рис. 2.


24

Рис

. 2. С

труктурні елементи

механізмів

реалізації експортного

потенціалу України на

світових ринках

Мета:

- створення

умов

для

сталого розвитку

України на

основі

підвищ

ення

конкурентоспромож

ності

національної

економіки

та ефективної

участі у

світо

вому поділі

праці

;- інтеграція України в

європейську та

світову

економ

ічну

систему

Завд

ання

:- розширення

та закріплення присутності

вітчизняних експортерів на

традиційних

та нових

зовнішніх ринках

;- зростання

обсягів

експорту української продукції;

- підвищення

конкурентоспром

ожності вітчизняної

продукції

Сис

тема контро

лю:

- за постачанням

товарно

-матеріальних цінностей

(закупівлею

, сплатою

за них та

оприбуткуванням

);- за виробництвом

(забезпеченням

належ

ного

рівня

якості

вхідної

сировини та

кінцевої продукції,

нарахуванням

та сплатою

заробітної плати

тощо)

;- за реалізацією

продукції

за

кордон

(отрим

анням

зам

овлень

на постачання,

відвантаж

енням

,митним

оформленням

та

отриманням

прибутку)

Сис

тема критеріїв

та

показників

оціню

вання

ефективності

використання

експортного потенціалу

країни

Захо

ди (п

роце

дури

) ,передбачені м

еханізмам

и, які

здійснюються

під

час

формування

, використання та

реалізації експортного потенціалу

країни

на світових

ринках

Нор

матив

но-пра

вове

забезпеченн

я:- З

акони України;

- підзаконні акти;

- міжнародні договори;

- стандарти

, технічні вим

оги;

- установчі

документи

, нормативи

використання

ресурсів,

робочі плани

,прогнози

підприємств-експортерів

Учасни

ки:

- міністерства,

відом

ства

,держ

авні

агенції і служби

;- власники підприєм

ства

(акціонери

);- адм

іністрація

підприємства

;- інж

енерно

-технічний

персонал


Метод

и вп

ливу

:- правові

(законодавче

регулювання)

;- організаційно

-адм

іністративні

:* р

егламентуючі

(нормування

,реглам

ентування,

інструктування

),* р

озпорядчі (вказівки

, накази,

розпорядження

),* д

исциплінарні

(особиста,

колективна

, матеріальна

відповідальність

),- соціально

-психологічні

(методи

морального переконування,

виховання,

навчання,

корпоративна

культура

тощ

о);

- технологічні

(конструкторські

документи

, перелік технологічних

операцій

, технологічні

карти

тощ

о);

- економічні

(стратегічне

і поточне

планування

господарської діяльності,

економ

ічне

стимулювання

підприєм

ств-експортерів,

ціноутворення,

кредитування,

держ

авна

податкова

, митна

та

інноваційна політика

і т.д.

)

Ресурси:

- виробничий потенціал;

- науково

-технічний

потенціал

;- трудовий потенціал;

- інвестиційний

потенціал

;- інноваційний потенціал;

- маркетинговий

потенціал

;- науково

-інформаційний потенціал;

- інф

раструктурний потенціал;

- соціально

-культурний потенціал

Інстру

мен

ти(важ

елі) вп

ливу

:- ц

іни

(тариф

и);

- ставки відсотка

за

кредит

;- податкові

ставки;

- митні

тариф

и;- е

кономічне

стим

улювання;

- пільги;

- санкції;

- програм

ирозвитку

Зовн

ішні

та вн

утрішні

обмеж

ення

: державні

та міжнародні інституції

регулю

вання

зовнішньоекономічних

відносин

, кон

’юнктура

,єм

ність світо

вих ринків

,умови конкуренції на

світових

ринках


25

Формування інформаційного забезпеченнямеханізмів реалізації експортного потенціалукраїни полягає у визначенні джерел інформа-ції, її повноти та прозорості, переліку держав-них органів, які зможуть надавати дані, зокре-ма консультаційні послуги та здійснювати ана-ліз показників, необхідних для ефективногофункціонування механізмів.

Інституціональною основою механізмівреалізації експортного потенціалу країни насвітових ринках виступають державні организ підтримки експортної діяльності підпри-ємств. В Україні до таких органів належать:Верховна Рада України, Кабінет МіністрівУкраїни, Національний банк України, Мініс-терство економічного розвитку і торгівліУкраїни, Державна митна служба України,Антимонопольний комітет України, органимісцевого управління зовнішньоекономіч-ною діяльністю, публічне акціонерне това-риство “Державний експортно-імпортнийбанк України” та інші міністерства, відом-ства, а також державні агенції галузевогоспрямування.

На третьому етапі побудови концепції за-стосування механізмів реалізації експортногопотенціалу країни на світових ринках відбува-ється формування управлінського та нормати-вно-правового забезпечення цих механізмів.На цьому етапі визначать законодавчу базудля функціонування механізмів, так би мовити“правила гри” для його учасників, і здійснюютьрозробку методів (способів) та важелів (ін-струментів) впливу на формування і реаліза-цію експортного потенціалу країни.

До методів впливу на господарську дія-льність вітчизняних підприємств з метоюформування та реалізації експортного поте-нціалу країни і стимулювання зовнішньоїторгівлі можна віднести [10]:1) правові (законодавче регулювання експор-

тної діяльності);2) організаційно-адміністративні: регламенту-

ючі (нормування, регламентування, інстру-ктування), розпорядчі (вказівки, накази,розпорядження), дисциплінарні (особиста,колективна, матеріальна відповідальність);

3) соціально-психологічні (методи моральногопереконування, виховання, навчання, кор-поративна культура тощо);

4) технологічні (конструкторські документи,перелік технологічних операцій, технологі-чні карти тощо);

5) економічні (стратегічне і поточне плану-вання господарської діяльності, економіч-не стимулювання підприємств-експорте-рів, ціноутворення, кредитування, держа-вна податкова, митна та інноваційна полі-тика тощо).Основні важелі впливу на формування та

реалізацію експортного потенціалу країни насвітових ринках, що передбачені механізмами,подано в табл. 3.

На четвертому етапі здійснюється забезпе-чення консолідації ресурсів і способів їх поєд-нання в механізмах реалізації експортного по-тенціалу країни. Інституціональні суб’єкти, за-значені на другому етапі побудови концепції,здійснюють поєднання ресурсів механізмівзгідно з прийнятими правилами, у результатічого формуються економічні механізми реалі-зації експортного потенціалу країни на світо-вих ринках. Створені механізми є знерухомле-ними: вони не в змозі працювати самостійно. Ітільки після надходження відповідної програми(вказівок про те, як має відбуватися процесреалізації експортного потенціалу країни насвітових ринках, у який час, у якому напрямі,якими суб’єктами зовнішньоекономічної діяль-ності, і за сприяння яких інституцій) механізмипочинають працювати.

На заключному етапі здійснюється оціню-вання ефективності запроваджених механізмівреалізації експортного потенціалу країни насвітових ринках та вимірювання ефективностівикористання експортного потенціалу країниза такими критеріями і показниками: зростанняподаткових, валютних, митних надходжень,зміцнення купівельної спроможності націона-льної валюти, створення додаткових робочихмісць, підвищення конкурентоспроможностівітчизняних товарів, зміна структури експорту,зростання частки українських підприємств назарубіжних ринках, розширення переліку кра-їн-торгових партнерів тощо.

ІV. ВисновкиПідсумовуючи вищезазначене, можна зро-

бити висновок, що український експорт є важ-ливим елементом у системі функціонуваннянаціональної економіки. Його частка стано-вить понад 50% валового національного про-дукту України. Основними експортними галу-зями економіки є металургійна промисловість,сільське господарство, машинобудівна та хі-мічна промисловості, частка яких становитьпонад 80% українського експорту.

Особливістю сучасного розвитку вітчизня-них експортоорієнтованих галузей є їх сиро-винний характер та досить високий рівень за-лежності від кон’юнктурних коливань на світо-вих ринках. Україна продовжує експортуватина міжнародні ринки товари сировинної групи(сільськогосподарську продукцію та метало-продукцію), які є найбільш підвладні впливузміни цінової кон’юнктури на світових ринках.

У цій статті вперше на основі процесногопідходу розроблено концепцію застосуваннямеханізмів реалізації експортного потенціалуУкраїни на світових ринках, що дає змогу під-вищити ефективність зовнішньоторговельноїполітики держави, забезпечити вирішеннястратегічних завдань у цій сфері та захиститиінтереси вітчизняних виробників-експортерів.Головною метою формування цієї концепції єстворення умов для сталого економічногорозвитку країни, всебічної підтримки підпри-


26

ємств, що здійснюють виробництво наукоєм-ної продукції та зростання конкурентоспромо-жності вітчизняних товаровиробників.

Разом з тим, удосконалено визначення по-няття “механізм реалізації експортного потен-ціалу країни на світових ринках” як сукупностіелементів, методів, інструментів, відносин івзаємозалежностей, врахування і використан-ня яких дає змогу досягти цілей розвитку екс-портоорієнтованої моделі економіки в умовахглобалізації світогосоподарської системи, асаме: 1) розширення та закріплення присутно-сті вітчизняних експортерів на традиційних танових зовнішніх ринках; 2) створення умов длясталого розвитку України на основі підвищен-ня конкурентоспроможності національної еко-номіки та ефективної участі у світовому поділіпраці; 3) інтеграція України в європейську тасвітову економічні системи; 4) зростання обся-гів експорту української продукції.

У наступних публікаціях автора плануєтьсярозглянути теорію і практику використаннямеханізмів приватно-державного партнерствау сфері створення наукоємної продукції вітчи-зняних підприємств-експортерів.

Список використаної літератури1. Основні соціально-економічні показники

[Електронний ресурс] / Національний банкУкраїни. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=57897.

2. Зовнішньоекономічна діяльність України[Електронний ресурс] / Державна службастатистики. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Основні показники економічного розвитку[Електронний ресурс] / Національний банкУкраїни. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/files/stat.pdf.

4. Воротін В.Є. Макроекономічне регулюван-ня в умовах глобальних трансформацій :монографія / В.Є Воротін. – К. : Вид-воУАДУ, 2002. – 392 с.

5. Гринів Л.С. Національна економіка : навч.посіб. / Л.С. Гринів, М.В. Кічурчак. – Л. : Ма-гнолія, 2008. – 464 с.

6. Шнипко О.С. Національна конкурентосп-роможність: сутність, проблеми, механізмиреалізації : монографія / О.С. Шнипко. – К. :Наук. думка, 2003. – 324 с.

7. Кульман А. Экономические механизмы /А. Кульман ; [пер. с фр. Е.П. Островской ;под общ. ред. Н.И. Хрусталевой]. – М. :Универс, 1993. – 192 с.

8. Теория активных систем и совершенство-вание хозяйственного механизма /[В.Н. Бурков, В.В. Кондратьев, В.В. Цыга–нов, А.М. Черкашин]. – М. : Наука, 1984. –270 с.

9. Бочаров С.Н. Особенности проектирова-ния управленческих механизмов / С.Н. Бо-чаров, И.А. Бушмин // Ползуновский вест-ник. – 2005. – № 2. – С. 35–40.

10. Ильин А.И. Управление предприятием /А.И. Ильин. – Минск : Вышейшая школа,1997. – 275 с.

11. Чаленко А.Ю. О неопределенности терми-на “механизм” в экономических исследо-ваниях [Электронный ресурс] / А.Ю. Ча-ленко // Капитал страны. – 2010. – Режимдоступа: http://www.kapital-rus.ru/articles/article/176697.

12. Мельник Т.М. Експортний потенціал Украї-ни: методологія оцінки та аналіз /Т.М. Мельник // Міжнародна економіка. –2009. – № 8–9. – С. 221–245.


Клименко С.Е. Теоретические основы построения концепции применения механизмовреализации экспортного потенциала Украины на мировых рынках

В статье проанализировано современное состояние отечественного экспорта как фор-мы реализации экспортного потенциала страны на мировых рынках. Рассмотрены сущ-ность понятия и виды механизмов реализации экспортного потенциала страны на мировыхрынках. Впервые предложено поэтапную концепцию применения механизмов реализации экс-портного потенциала Украины на мировых рынках. Усовершенствован методический подходк определению понятия механизма реализации экспортного потенциала страны на мировыхрынках.

Ключевые слова: валовой внутренний продукт, экспортный потенциал, инструмент,конкурентоспособность, механизм, сальдо текущего счета платежного баланса.

Klymenko S.E. The theoretical foundations of constructing the concept of application themechanisms of realization Ukrainian export potential on the world markets

In this article the current state of Ukrainian export as a form of realization the country exportpotential on the world markets is analyzed. The Ukrainian export is the most important element of thenational economy function system. The Ukrainian export share is more than 50 percent of the grossnational product. The main export sectors of the economy are the metallurgical industry, agriculture,machine building and chemical industry, the share of which constitutes more than 80 percent ofUkrainian export.

The modern development peculiarity of the domestic export-oriented industries is their raw materialnature and high level of dependence on cyclical fluctuations on the world markets. Today Ukraine


27

continues to export raw materials (the products of agriculture and metallurgical industry), which aremost influenced by price changes on the world markets.

The essence and types of mechanisms of realization country export potential on the world marketsare considered in the article. There are seven main types of mechanisms of realization country exportpotential on the world markets: innovative mechanism, investment mechanism, financial mechanism,legal mechanism, fiscal mechanism, marketing mechanism and information support mechanism.

The methodological approach to the definition of the mechanism of realization country export po-tential on the world markets is improved. The mechanism of realization country export potential on theworld markets is a set of elements, methods, tools, relationships and interdependencies, the account-ing and using of which allows to achieve the goals of export-oriented model of economy developmentin the conditions of globalization, namely: 1) the Ukrainian export extension on the traditional and newforeign markets; 2) the conditions creation of Ukraine sustainable development on the basis of thecompetitiveness and the effective participation in the global division of labor; 3) the Ukraine integrationinto the European and global economic systems; 4) export growth of Ukrainian goods. For the firsttime the concept of application the mechanisms of realization the Ukrainian export potential on theglobal markets is proposed. The concept gives the opportunity to increase the effectiveness of foreigntrade policy, to solute the strategic tasks in this sphere and to protect the domestic producers’ inter-ests. The main purpose of the concept formation is conditions creation for sustainable economic de-velopment of the country, comprehensive support of enterprises engaged in the production of science-intensive products and the domestic producers’ competitiveness growth.

Key words: gross domestic product, export potential, competitiveness, mechanism, the balance ofcurrent account, the balance of payments.


28

УДК 629.331:339.133

О.В. Покатаєвадоктор економічних наук, професорКласичний приватний університет

ІННОВАЦІЙНИЙ ВЕКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ:ПРОБЛЕМИ І РЕСУРСИУ статті розглянута проблематика формування вектора інноваційної модернізації з ура-

хуванням специфіки кластеризації національних економічних систем за рівнем інноваційногорозвитку. Подано систематизацію рейтингових оцінок складових інноваційного вектора мо-дернізації різних країн з урахуванням критеріїв і параметрів досліджуваного процесу.

Ключові слова: інноваційна модернізація, національна економічна система, інноваційнийрозвиток, рейтингові оцінки, інноваційний вектор.

I. ВступОсновні фактори сталого економічного зро-

стання країни – макроекономічна стабільність іконкурентоспроможність національної економі-ки, які сьогодні все більшою мірою визнача-ються інноваційним вектором модернізації на-ціональної економіки й інноваційною активніс-тю суб’єктів реального сектора. Успіх, особли-во в глобальному економічному просторі, всебільшою мірою залежить від відновлення тех-нологій, освоєння нових ринкових ніш і органі-заційних нововведень, які прийнято називатиінституціональними інноваціями. Останні, без-сумнівно, – галузь державного втручання, ре-гулювання й контролю. У цей час економікаУкраїни, як складова пострадянської і європей-ської економічних систем, функціонує в умовахглобальної фінансово-економічної кризи. Дляподолання наслідків кризи потрібні зусиллявсіх суб’єктів вітчизняної економіки, як комер-ційних компаній і підприємців, так і держави.Для розвитку економіки на інноваційній основінеобхідні стимули, розвиток відповідної інфра-структури, і, звичайно, державна підтримка всіхсуб’єктів інноваційної діяльності.1

Як показують результати досліджень [5],інноваційна активність вітчизняних підпри-ємств поки залишається на відносно низь-кому рівні. Практично не використовуєтьсяінноваційний потенціал вітчизняної науки йсистеми освіти, що дотепер зберегли висо-кий рівень фундаментальних наукових до-сліджень і якість підготовки фахівців.

Актуальність вивчення інноваційного ве-ктора модернізації національної економікизумовлена рядом об’єктивних обставин:– по-перше, представленням інноваційної

системи як вищої форми господарськоїорганізації, менш залежної від спожи-вання обмежених ресурсів, що операти-вно адаптується до змін зовнішніх умовфункціонування;

– по-друге, необхідністю зростання конку-рентоспроможності вітчизняного вироб-

© Покатаєва О.В., 2013

ництва, збільшенням його ролі у світо-вому розподілі інноваційного продукту;

– по-третє, недостатньою теоретичною роз-робленістю проблем фундаментальнихтрансформацій як в інноваційній економі-ці, так і в межах окремих галузевих еко-номічних систем;

– по-четверте, необхідністю системної діа-гностики внутрішніх і зовнішніх джерел (ре-сурсів, факторів, параметрів) економічноїефективності як суб’єктів інноваційної дія-льності, так і суб’єктів реального сектора.Виникає проблема інфраструктурного й

інституціонального базису інноваційної мо-дернізації вітчизняної економіки, розробкиадаптивної моделі генерування національ-ного потоку інновацій і підвищення ефекти-вності національного інноваційного середо-вища. У цьому змісті актуальними є питанняметодологічного базису процесу модерніза-ції, співвідношення принципів і методів інно-ваційного розвитку й модернізації як части-ни цього процесу.

Практична значущість таких дослідженьпродиктована пошуком напрямів удоскона-лення системи державного регулювання ін-новаційного процесу, підвищення національ-ного інноваційного фону (ландшафту модер-нізації), активізації інтеграції інноваційних іреального секторів вітчизняної економіки.

Значна кількість праць російських і вітчи-зняних економістів останніх років присвяче-на визначенню творчої функції інновацій вінституціональному середовищі й необхід-ності переходу до інноваційного типу розви-тку національної економіки. Цьому присвя-чено праці: Л. Абалкіна, С. Ілляшенко, Б. Ку-зика, В. Кручініної, В. Максимова, Р. Лепи,С. Коверги, Н. Райської, О. Черковца. Питан-ням обґрунтування необхідності державногорегулювання інноваційної активності в еко-номіці й удосконаленню напрямів державно-го регулювання в галузі ресурсного забез-печення модернізації свої праці присвятили:М. Бекетов, В. Геєць [3], А. Гриценко [2],


29

Е. Лібанова, Т. Качала, В. Сенчагов, А. Чух-но [4], А. Шастіко.

Однак аналіз літератури сучасного пері-оду показує, що в працях сучасних економі-стів мало уваги приділяється вивченню про-блем удосконалення діагностичного інстру-ментарію оцінювання інноваційного векторамодернізації економіки в інституціональномусередовищі, зокрема, не вивчені методипрогнозування інноваційної динаміки розви-тку реального сектора, слабко дослідженіпитання прояву закону синергії в процесахінноваційної міжсекторної взаємодії.

II. Постановка завданняМета статті – розвиток теоретичних і ме-

тодичних засад дослідження вектора інно-ваційної модернізації національної економі-ки з урахуванням проблеми відсутності на-лежного діагностичного інструментарію оці-нювання чинників та ресурсів модернізацій-них перетворень.

III. РезультатиДля вирішення завдання комплексного ви-

вчення факторів і умов інноваційної модерні-зації необхідно з’ясувати місце національноїекономіки в міжнародних рейтингах конкурен-тоспроможності. На думку Д.С. Ушакова,“мультисистемність світового господарства,заснована на істотних відмінностях у рівнірозвитку народногосподарських систем, їхдистрибуції в міжнародному поділі праці, умо-вах підключення до глобальних економічнихтрендів, визначає асинхронність темпів інно-ваційної модернізації, економічну ефектив-ність останньої” [6, c. 22]. У цьому розумінніцікава класифікація країн за рівнем ефектив-ності інноваційної модернізації (табл. 1). Кри-теріями кластеризаціі (групування) виступа-ють синхронізація динаміки національногогосподарського прогресу й інноваційних мо-дернізацій, місткість внутрішнього споживанняінноваційного продукту, величина ефекту ма-сштабу інноваційної діяльності.

Таблиця 1Оцінка мультисистемності національних економік за рівнем інноваційної модернізації

(за Д.С. Ушаковим [6, c. 121–129])Кластеризація

національних економік Характеристики

Країни-лідери Виділяють у своїй політиці інноваційну першість і національні стратегічні пріоритети

Країни-переслідувачі

Стратегії корекції індустріальної спрямованості розвитку реалізовано за рахунок імпортуінновацій і формування національного інноваційного середовища; уряди володіють знач-ними фінансовими або адміністративними можливостями; розвиток базується в томучислі на дешевині внутрішніх виробничих факторів

ПасивніЛінія розвитку не заперечує важливості, але й не надає пріоритету інноваційної модерні-зації господарської системи, у якій процеси інформатизації, ініціюються діяльністю закор-донних корпорацій, охоплюють невелику частку експортно-орієнтованих виробництв

АутсайдериПеребувають поза процесами інноваційної модернізації з причини власної слабкої інтег-рованості у світовий господарський простір, закритості суспільних систем, актуальнихвнутрішніх проблем

Вплив інноваційної модернізації як на фо-рмування національного конкурентоспромож-ного виробництва, на проведену зовнішньо-економічну політику, так і на позиціонуваннякраїни в глобальному поділі праці, перетво-рює оцінювання інноваційної модернізації су-часних народногосподарських систем в ін-струмент прогнозування їх майбутнього гос-подарського прогресу. У цьому змісті форму-ється базова складова діагностичного інстру-ментарію, яка відображає складності кількіс-но-якісної оцінки інновацій у вигляді відсутно-сті системи об’єктивних показників, що їх ха-рактеризують; слабкості можливостей визна-чення економічної ролі останніх, диспропорційу глибині інформатизації й технологізації сус-пільного устрою; невизначеності національноїналежності й джерел отримання інновацій, щонадалі вимагають пошуку адаптивних методикдіагностики потенціалу інноваційних процесівна рівні окремих секторів і галузей.

Високі непрямі кількісні показники ролі ін-новаційної сфери в народногосподарськійсистемі, такі як частка зайнятих в інноваційнихгалузях, інноваційного продукту в національ-ному експорті, не є критеріями її переходу наінноваційний рівень свого розвитку. Це під-

тверджує перевагу якісного компонента зрос-тання інноваційної сфери, доводить необхід-ність урахування в аналізі інноваційності наці-ональної економіки таких факторів, як рівеньрозвитку національного інноваційного сере-довища, ефективність інноваційного проце-су, якість комерціалізації інновацій, захистінтелектуальної власності тощо.

На основі оцінювання ролі інноваційноїсфери в національній економіці країн світу,результатів двоступінчастого аналізу кількі-сно-якісних характеристик їх інноваційноїмодернізації [1; 5] необхідно провести зіста-вний аналіз таких показників інноваційногорозвитку економіки: продуктивність праці векспортно орієнтованих інноваційних секто-рах; внутрішня й зовнішня конкурентоспро-можність інноваційної сфери; соціально-економічні переваги країн у формуванні на-ціонального потоку інновацій (табл. 2).

За результатами оцінювання показниківлегко помітити, що вони в цілому корелюютьіз запропонованою класифікацією іннова-ційних економік, демонструють мультисис-темність світового господарства як фактораінноваційної модернізації, економічні наслід-ки асинхронності темпів зростання останньої.


30

Таблиця

2Пор

івня

льни

й анал

із рей

тингов

их оціно

к параметрів інно

ваційн

ого ве

ктор

у мод

ернізації

Продукт

ивніст

ьпраці1

Внутрішня

конкурент

оспром

ожніст

ьнаціональної

економіки2

Соц

.-екон.

переваги

3Зовніш

.конкурентоспром

-ть4,

1Ба

з. рівень інновац.

середовища3

Країни

Продукт. праці віннов. галузях,тис. дол. США

Місцев рейтингу

Продукт. праці векспортноорієнт.Інновац. секторі,

2007 р., тис.дол.США

Середня продукт.праці в експортноорієнт. секторах,2007 р., тис. дол

.США

Показниквнутрішньоїконкурент-сті.

Експортно орієнт.інновац. сектору

економіки


Показниксоц.-економ.переваг. в

інновац. модерн.Економіки


Показникзовнішньої

конкурент-сті.(RCA)


Індекс станунаціональногоінноваційногосередовищабазового рівня


США

396,

971

396,

95,

0578

,42

7,5

11,

499

5,53

1Японія

133,

952

133,

94,

5429

,44

3,11

131,

3113

2,49

13Китай

63,5

53

63,5

50,

5212

0,1

11,

8826

1,4

104,

667

Таїланд

7,45

167,

41,

824,

0810

3,78

121,

645

5,02

4П

. Корея

19,6

37

19,6

6,47

314

3,46

141,

547

4,87

6Франція

39,8

36

39,8

9,84

4,04

113,

749

1,09

162,

919

Австралія

8,2

128,

26,

071,

3517

3,96

81,

668

3,1

8Великобританія

49,6

84

49,6

9,27

5,35

82,

7117

1,12

142,

217

Канада

12,5

411

52,3

310

,21

6,32

72,

6918

1,32

112,

1419

Герм

анія

48,8

65

48,8

613

,93,

412

2,67

191,

1615

2,15

18Італія

14,7

210

14,7

8,55

1,72

162,

8916

1,07

172,

316

Індонезія

16,6

91,

970,

44,

89

2,88

330,

9321

2,84

10Мексика

17,1

38

17,1

28,

566

1,48

350,

9817

1,78

21Іспанія

7,55

157,

553

7,06

1,06

202,

0320

0,97

192,

5514

Бразилія

6,37

176,

373

0,65

9,73

53,

0229

0,79

281,

5523

Індія

7,66

137,

660,

1260

,31

30,

4248

0,88

241,

7522

Пакистан

7,65

140,

30,

12,

7415

1,11

360,

2648

1,32

29Ро

сія

6,02

186,

021,

793,

313

141

0,42

240

139

Україна

5,57

192,

691,

132,

0618

0,88

440,

354

440,

6848

В’єтнам

4,36

200,

4275

0,37

1,15

190,

3550

0,33

480,

7946

1 Розрахунки автора

за статистичним

даним

и Всесвітнього

банку

(ww

w.w

b.co

m), Світової організа

ції торгівлі

(ww

w.w

to.o

rg).

2 Мир

в циф

рах.

200

9. –

М. :

Олимп бизнес

, 201

0; Страны

и регионы

. Статистический справочник

Всемирного

банка

. – М

. : Весь мир

, 200

9.3 У

шаков

Д.С

. Инновационная

модернизация эконом

ических систем

/Д.С

. Ушаков

. – М

. : Технологии стратегического менеджм

ента

, 200

8.4 З

гідно

з методикою

розрахунків

показника

RC

A [7

]: Ясин Е.Г.

Конкурентоспособность

и модернизация российской

экономи

ки: начало

проекта

/ Е

.Г. Ясин,

А.А

. Яковлев

// Конкурентоспособность и

модернизация эконом

ики.

– М

. : Издательский дом

ГУ ВШ

Э, 2

004.


31

При всій складності ситуації, у якій опи-нилася Україна в результаті неадекватногоекономічного курсу, відсторонятися їй відпроцесів інформаційної й технологічної пе-ребудови економіки було б не тільки страте-гічною помилкою, але й втратою шансу наподальшу зміну власного становища у сві-товій економіці.

Наше відставання в науці, особливо фу-ндаментальній, усе ще не таке велике як увиробничому й інноваційному секторах.Країна й зараз має серйозні й далеко не по-вністю використані науково-технічні заділи йможливості в ряді важливих галузей. У цейчас основними макротехнологіями, які мо-жуть скласти конкуренцію іноземним, є яде-рна енергетика, біотехнологія, мікроелект-роніка, спеціальне машинобудування.

IV. ВисновкиАналіз процесу інноваційної модернізації

зарубіжних економічних систем дає змогувиділити чотири стратегії: формування на-ціонального інноваційного середовища наоснові співробітництва держави, бізнесу йсуспільства; імітація (копіювання) інновацій,що полягає в моніторингу світових розробокта їх удосконаленні; копіювання й залученняінновацій. Переваги України в інноваційніймодернізації скорочують вхідні бар’єри йпідвищують можливість реалізації стратегійвисокого рівня, що вимагає ініціювання про-цесу генерування національних інновацій,трансформації механізму державної підтри-мки інноваційної модернізації й перетворен-ня держави в реальну силу інноваційноїсфери й провідного споживача розробок.

Однією із центральних у запропонованійстратегії є проблема формування інновацій-ного середовища й стимулювального впливудержави, яка повинна базуватися не на зви-чних і застосовуваних в цей час принципахпоточного регулювання ситуації, а на базікомплексу аналітичних та прогнозних мето-дів, які формують принципово новий підхідщодо вдосконалення методики діагностикипотенціалу модернізації національного гос-подарства та його окремих секторів.

Національне інноваційне середовищеможна розглядати як сукупність інституціо-нальних інфраструктурних умов: що стиму-

люють прагнення суспільства, бізнесу, дер-жави саморозвиватися за допомогою пер-манентного пошуку напрямів модернізації,реалізації відповідних досліджень; які ви-значають високу ефективність проведенихнаукових розробок за рахунок наявності по-стійного припливу висококваліфікованої ро-бочої сили, програм фінансування, прозоро-го процесу відбору пріоритетних напрямківдля реалізації інноваційних програм і проек-тів; що гарантують комерціалізацію резуль-татів дослідження – їх впровадження в усіможливі сфери суспільного життя країни йсправедливість розподілу одержуваної еко-номічної вигоди; які формують високий вну-трішній попит на інноваційний продукт зарахунок зростання рівня освіти й матеріаль-ного доходу власного населення, збільшен-ня частки споживачів-новаторів.

Список використаної літератури1. Модернізація України – наш стратегічний

вибір : Щорічне Послання ПрезидентаУкраїни до Верховної Ради України. – К.,2011. – 416 с.

2. Гриценко А. Методологічні основи модер-нізації України / А. Гриценко // ЕкономікаУкраїни. – 2011. – № 2. – С. 4–12.

3. Геєць В. Ліберально-демократичні заса-ди: курс на модернізацію України /В. Геєць // Економіка України. – 2010.–№ 3.– С. 4–20.

4. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка:теорія, практика та їх значення для України/ А.А. Чухно. – К. : Логос, 2003.– 631 с.

5. Модернізація України: визначення пріо-ритетів реформ: Проект до обговорення[Електронний ресурс] / І. Коліушко, В. Ти-мощук, О. Банчук та ін. – К., 2009. –Режим доступу: parlament.org.ua/upload/docs/ Modernization.pdf.

6. Ушаков Д.С. Инновационная модерниза-ция экономических систем / Д.С. Ушаков. –М. : ООО “Технологии стратегическогоменеджмента”, 2008.

7. Ясин Е.Г. Конкурентоспособность и модер-низация российской экономики: началопроекта / Е.Г. Ясин, А.А. Яковлев // Кон-курентоспособность и модернизация эко-номики. – М. : Издательский дом ГУ ВШЭ,2004. – 254 с.


Покатаева О.В. Инновационный вектор модернизации национальной экономики: про-блемы и ресурсы

В статье рассмотрена проблематика формирования вектора инновационной модерниза-ции с учетом специфики кластеризации национальных экономических систем по уровню ин-новационного развития. Представлена систематизация рейтинговых оценок составляющихинновационного вектора модернизации различных стран с учетом критериев и параметровизучаемого процесса.

Ключевые слова: инновационная модернизация, национальная экономическая система,инновационное развитие, рейтинговые оценки, инновационный вектор.


32

Pokataeva O. Innovative vector modernization of the national economy problems andresources

Four strategies are shown in the article based on the analysis of the process of innovativemodernization of the foreign economic systems: forming of national innovative environment on thebasis of collaboration of the state, business and society; imitation (copying) of innovations, thatconsists of the monitoring of the world developments and their improvement; copying (duplicating) andattracting innovation. Advantages of Ukraine in innovative modernization reduce the front barriers andincrease the possibility of the high level strategies realization. It requires initiating the process ofnational innovation generating, transformation of the State support innovation modernizationmechanism and transformation of the State in to the real force of innovation and leading consumer ofthe developments.

One of the key problems in the proposed strategy is the problem of innovative environment andState stimulating influence forming. It has to be based not on regular principles of current regulation ofthe situation, but on the complex of analytical and forecast methods which form a new approach to theimprovement of diagnostics methodology of the modernization of national economy potential and itssectors.

National innovative environment could be examined as a complex of institutional and infrastructureconditions: conditions which stimulate desire of the society, business and the State to self-development with the help of the permanent search of the directions of modernization, realization ofthe corresponding research; conditions which define high efficiency of the scientific researchconducted due to the availability of permanent inflow of labour force, programs of financing,transparent process of selection of priority directions for realization of the innovative programs andprojects; conditions which guarantee commercialization of research results – their introduction in allpossible spheres of public life of the country and fair distribution of the obtained economic benefits;conditions which form high internal demand on innovative product at the expense of the increasedlevel of education and financial income of the population, and of the increased part of consumers-innovators.

Key words: innovative modernization, the national economic system, innovative development, therating assessment, innovation vector.


33

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНІВІ ГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

УДК 338

A. AntoniucPhD in Economics, Associate Professor

Classic Private University

N. ShmygolDoctor of Economics, Associate Professor

Zaporizhzhya National University

ANALYSIS OF THE EXPERIENCE OF ECONOMIC SECURITY IN THE STRUCTUREOF THE REGIONAL ECONOMY OF THE USAThe article deals with four areas of regional policy in America: the reducing of regional disparities,

the formation of sectoral perspectives for economic and social development of the regions, financialsupport to the states by means of block grants and stimulating the development of integration trends.Application of the American experience to the formulation of the strategic goals for Ukraine.

Key words: the reducing of regional disparities, the formation of sectoral perspectives for eco-nomic, social development of the regions, financial support to the states by means of block grants,stimulating the development of integration trends.

I. IntroductionThe present level of welfare of the United

States is the result of a long development. Onecan list many factors that have a positive im-pact on the US economy. Among them - a fa-vorable international environment for the US90’s, called a fluke. At this time most of theworld economy (outside the US) is in relativedecline, which allowed the US economy drawin capital and investment goods.1

Proponents of “neoliberal” theories arguethat the success of the 90-ies in the develop-ment of the US due to the fact that the liberali-zation, privatization and cuts in public spend-ing (through the elimination of the state), aswell as the release of funds and the use oftheir savings for investment let the market itselfto regulate the development of the economy.At the same time, a more objective analysis ofthe causes of economic growth in the 90s,conducted by American scientists suggeststhat neoliberal restructuring in the US has cre-ated the conditions for broad speculative ac-tivities and the formation of a huge financialbubble. Begun in the US economy in2001 marked the collapse of the regressiveprocesses faith in neoliberalism and confirma-tion same pattern after the onset of the reces-sion period of revival. Explained by the factthat the US has demonstrated a tendencyglobal economy enters a recession after thefirst global oil shock of 1973 [1].

© Antoniuc A., Shmygol N., 2013

At the same time, the US – the largest interritory, population and leading to socio-economic development of the country in theworld.

In 2000 281.4 million people lived in its ter-ritory of 9.4 million km2. The standard of livingin the US was, and remains, one of the highestin the world. The average annual income perhousehold in 2001 was about $42,200. Aver-age hourly earnings in June 2001 amounted to$14.30. The unemployment rate declined inthe last decade and in 2000 was about 4%.The proportion of Americans living in povertydecreased to 11.3% in 2000 [2]. Therefore theanalysis and consideration of possible ways toadopt the American experience of ensuringeconomic security in Ukraine is certainly rele-vant and urgent.

II. Formulation of the problemThe main reasons for the long-term eco-

nomic success of the US are usually calledtechnological progress and effective publicpolicy in the field of economics. Indeed, since1993 the modern technology policy waslaunched in the US; “Technologies for eco-nomic growth: a new course for the creation ofeconomic power.” In 2000 spending on secon-dary and higher education (not training costs)amounted to $646.8 billion, or 6.5% of GDP.The average American had attended school for13 years, the longest in the world. In2000 more than 83% of American people aged25 and older had at least completed secondaryand higher education, and 25% also had uni-


34

versity education. In 2000 $264 billion werespent on scientific development (2.6% of GDP),in absolute numbers it was more than anyother country in the world. In 1999, the U.S.had 2.9 million scientific workers [2].

Therefore the aim of this article is to ana-lyze the trends in the economic policy of theFederal Government of the United States, andits specific guidelines for the development ofeconomic security in its regions, as well asopportunities for the application of the Ameri-can experience to Ukraine.

III. ResultsStimulating technological progress; it is es-

sentially only one of the economic policies of thefederal government. Current priorities of govern-ment regulations are indicated as follows:– to promote the growth of labor productivity

through the implementation of innovationpolicy, particularly to accelerate the proc-ess of scientific and technological devel-opment;

– to prioritize and expand basic science aswell as information technology support;

– to further stabilize economic growth, thedevelopment of balanced macroeconomicpolicies in order to achieve sustainable de-velopment, taking into account environ-mental and social requirements;

– to promote education and training of thelabor force, which affect economic growthand the standard of living of Americans;

– to ensure the social functions of the statethrough the optimization programs in thefields of pensions and health insuranceand support for family values;

– to the realization of the overall positive ef-fects of American economic globalization;

– development to improve the environmentand the ecological regulators, thus to de-velop appropriate policies in response toglobal climate change [3].

The analysis of US government economicpolicy must consider the policies of the federalgovernment. At the federal level, the macro-economic regulatory role of the country is car-ried out through constantly evolving legislation,monetary policy and federal orders which af-fect the economy through the amount of gov-ernment consumption of goods and services,and fiscal policy. In 1965 the Economic Devel-opment Administration of the US Departmentof Commerce was established. Its activities arefocused on creating new and maintaining ex-isting jobs as well as diversifying the economy,thus stimulating the growth of industry andcommerce in economically depressed areas.

At the same time, the design of its govern-ment allows the US to vastly affect the economyby means of micro-politics at the regional level.The regional authorities provide strong supportfor entrepreneurship, creating favorable condi-tions for business people in each state, city, and

county. In addition to direct state governmentassistance about 19,000 Economic Commis-sions or Councils, who are regional and localexecutive authorities, deal with business devel-opment activities. They strengthen each state’seconomic policies and help entrepreneurs adaptquickly to changing internal and external condi-tions. They also enhances the economic devel-opment of its population.

There is no right written in the US Constitu-tion which would allow a state to secede fromthe federation, and this right has never beenrecognized by the American federation. TheUS Constitution does not define the power ofthe state governments. Therefore, the statesexercise supreme authority in all spheres ofsociety, from which the federal government isexcluded. Thus, in joining the Union, the statesretained the real power over their territories.Each state has its own constitution, the basicprinciples of which are identical to the princi-ples enshrined in the U.S. Constitution.

Separation of powers between the statesand the federal government is based on themain provisions of the US constitution. Thefederal government authority maintains politicalunity, provides territorial integrity, forms a sin-gle economic space and regulates social andeconomic processes. At the same time, thestates retain sufficient power to allow them toregulate social and economic development oftheir territories.

Trade policy as an instrument of economicregulation is widely used by the US governmentfrom a regional perspective. Since the Great De-pression, in order to expand trade with Europealong the Atlantic coast of the US, there hasbeen a free trade zone. Now, when the country’stask is to strengthen American presence in theglobal market, access to foreign markets for pro-ducers from all parts of the country is encour-aged. Therefore, there is a growing role of theindividual states in establishing a variety of inter-national contacts. In 1960 only three states hadtrade offices abroad. In 1985, 29 states had55 permanent foreign missions abroad, and atthe beginning of the 90’s 46 states owned a net-work of 163 foreign consulates [4].

The sphere of shared authorities of bothfederation and state include:– lawmaking and law application in the field

of taxation;– regulation of forms of corporate activities;– universal welfare.

The organization of local government is runby the states. Therefore, local governmentsmust comply with state laws as their powerscome from the state. In the US, there are nouniform guidelines for all the administrativedivisions of the country or the organization andfunctioning of local government. This explainswhy there is an extraordinary diversity in or-ganizational forms of local governance. From a


35

legal point of view, local governments are partof the state government so they enjoy consid-erable autonomy in the management of localaffairs. Each state has significant rights in fis-cal policy. They make up, adopt and implementtheir own budgets. Without any consultationwith the central government, state legislaturesmay pass or abolish many tax laws. The USfiscal system consists of three levels:– at the top level taxation is carried out by

the federal tax office, known as the InternalRevenue Service (IRS), which collectsfederal taxes across the country which goto the federal treasury;

– at the secondary level are state tax agen-cies that collect taxes and fees imposed bythe state legislatures. These taxes are re-ceived by the state treasuries;

– at the lowest level - the local tax authoritieslevy taxes imposed by local authorities.

Tax services are independent and are notsubject to each other although they do interact

with each other. However, state legislaturesmay only impose taxes that do not contradictfederal tax laws, and local governments’ taxmeasures must be approved by their state’sgovernment. The IRS works more efficientlythan the state tax authorities. This is due to thefact that most of the tax at the federal level isautomatically withheld from salaries.

The amount of federal government spend-ing in the 20th century increased as in othercountries. In 1913 government spending wasonly 10% of GDP, in 1990 it was 35% and in1997 it rose to 42.2% and later decreased.However, among the advanced countries theUS is considered a country with low taxation.This can be partially explained by the fact thatthe US government widely offers preferentialtax treatment for the regulation of social andeconomic processes in society.

Although each state conducts its own fiscalpolicy, these are averages for the taxes paid instate’s revenues (see Table 1).

Table 1Averages for the taxes paid in state revenues

Tax rate in the amount of the budget share of tax revenuePersonal income tax from 2% to 10% оver 30%Corporate income tax rates and calculationmethods are different about 7%

Property tax from 0,5% to 5% 2%Inheritance tax 1–15% 1%Capital tax 0,75% small partSales tax to 8% 49%Severance tax 3–5% 2%License fees for the right to engagein certain activities Various 6%

Deductions for unemployment benefits 2,7–7,5% of salary (with the first $8 million) vary depending on the stateExcise Various

The similarity of state tax systems is thatthey rely primarily on general and special salestaxes, which form almost half of all their taxrevenues. The general sales tax is charged onthe gross proceeds from the sale of goods andservices at each stage of circulation. This ap-plies to products for both final and intermediateconsumption. Officially, the payer is the seller,but in fact the tax is passed onto the buyer. Inmany states, this tax exempts food and medi-cines. The rate of general sales taxes varies bystate from 3 to 8%. In addition to the generalsales tax, special taxes are levied, called ex-cise duties. The main ones are on gasoline,insurance, utilities and tobacco.

The differences in the tax systems of thestates are in the different structures, rates andmethods of calculation. Such freedom of statesin tax policy allows them to use this tool effec-tively in order to stimulate economic growth.For example companies in some states, afterbeing registered there, are fully exempt fromproperty taxes. Many states offer companiesrelief from taxes on their profits when they in-vest within the state.

States differ by population quite a lot. Accord-ing to the census in 2000, the highest number was

observed in California (33,871.6 thousand peo-ple), the lowest - in Wyoming (493.8 thousand). In29 states the population exceeded 3 million peo-ple, and in 7 states was less than 1 million. At thesame time, the level of economic development, asdetermined by GDP per capita, shows that thedifferences between the states are not too signifi-cant.

Homogeneous economic development isprovided by the fact that throughout the historyof the US the federal government has alwayscontrolled not only formative conditions of thesingle domestic market, but has also promotedthe free movement of goods, services, capitaland labor, and has greatly invested in thephysical and social infrastructure of its regions.The growing role of the federal government inthe regulation of social and economic proc-esses has been confirmed by the growing pro-portion of the federal budget in the nationalexpenditure. In the last century (before WorldWar II) the states’ share was the prevailingone, but in the late 50’s the federal budget’sshare amounted to 68–70%. It has decreasedto 60% since1993.

Several state governments have playedand continue to play major roles in shaping the


36

business environment in their states. They areindependent of federal fiscal policy, that’s whythey can widely use micro-political tools formaking an impact on entrepreneurs. Throughpreferential taxes they stimulate the entrepre-neurs active in the state to invest their profits injob creation, thus funding the creation ofphysical market infrastructure and providingretraining, which attracts new investors.

In the 19th century the federal governmenthad to intervene in the economic developmentof the states, stimulating the settlement ofwestern uninhabited regions. Until the middleof the 20th century such intervention was kindof random, although accompanied by legisla-tion. The largest and most widely known is thelaw for the organization of the state corpora-tion, referred to as the Tennessee Valley Ad-ministration, enacted in 1933.

Since the 1960’s regional policy has be-come an integral function for state regulation ofthe country’s social and economic develop-ment, being present in both the actions of thefederal government and the politics of thestates. This was caused not only by the desireof the authorities to eliminate some regionalcontradictions, but also by the general processof reorientation mechanisms within state regu-lations, moving from mainly solving socialproblems to actively stimulating economicgrowth and to developing targeted changes ineconomic structure. It was officially recognizedthat without regional solutions national goalscannot be achieved; full employment, fair in-come distribution, sustainable economicgrowth, etc.

The regulatory basis for regional policy hasresulted in a number of laws being enactedbetween the mid 60’s and the mid 70’s. Themost important of these are:– the Public Works and Economic Develop-

ment Act of 1965 which established aidguidelines for economically depressed ar-eas;

– the Appalachian Regional DevelopmentAct of 1965 which has provided targeteddevelopment of the problematic Appala-chian region for the past three decades;

– the Intergovernmental Cooperation Act of1968 which regulates the powers of fed-eral, state, and local governments con-cerning regional management;

– the Rural Development Act of 1972 andthe Housing and Community DevelopmentAct of 1974 outlined federal policy direc-tives in relation to rural and urban areas ofthe country;

– Regional Development Act of 1975.The formation of regional policy in the US

was held up while powers were redistributedbetween the upper and the lower authorities.Before the 60’s regional regulation issues werein general the prerogative of state and local

authorities. This hampered the coordination ofregional activities by the federal governmentacross the country. Later the situation began tochange, federal government intervention in-creased in socio-economic development andenvironmental protection, which was accom-panied by the growth of funds provided by thefederal budget in order to help state and localgovernments.

The most common and widespread form ofregional policy is represented by various re-gional programs with their own distinctive fea-tures:– the targeting of activities to achieve spe-

cific fixed results;– the order and complexity of the program

activities;– the coordinated usage of tools provided by

the program to affect the economy; in-vestment, subsidies, legislative acts, taxand credit privileges, tariff policy, etc.;

– the coordinated assessment of all the re-sources available and the functions of thestructures responsible for the implementa-tion of the program’s activities.

Historically, in the United States there havebeen three approaches to solving organiza-tional issues about the regional implementationof federal programs.

The first one is nationwide when issues areconsidered at the level of the federal legislativeand executive branches. According to this ap-proach, any additional costs from the federalbudget related to the program should beauthorized by the US Congress which has theright to make the most important fundamentaldecisions on concrete programs. Congressdefines general objectives for regional pro-grams and a set of more specific program ac-tivities, the maximum allowable size of alloca-tions from the federal budget and establishesthe rights and obligations of the bodies en-trusted with the management of program ac-tivities in the future. However, the Congressperiodically performs a hearing on the imple-mentation of programs.

The second is the superstate departmentalapproach, according to which the guidance ofthe regional programs is carried out by inde-pendent special agencies of the federal gov-ernment and by full-time federal authoritiesspecially created. The Board of Water and SoilResources, the Federal Advisory Council De-partments, the Tennessee River ValleyAuthority, the Appalachian Regional Commis-sion and the Regional Planning Commissionare among the biggest authorities responsiblefor the implementation of program activities.

The third is the local department approach,wherein the implementation of federal pro-grams for stimulating the development of cer-tain areas is based on active participation bylocal authorities. At the local level only federal


37

funding, overall monitoring, evaluation of pro-gram activities as well as analysis and as-sessment are carried out. The developmentand promotion of specific projects is a functionof the lower regional bodies.

Four directives of regional policy have beenimplemented in the US.

The first directive, the government actionsused occasionally to reduce regional dispari-ties in living conditions and business, can bedescribed as an model for two programs;“Tennessee” and “Appalachia”.

The principal feature of these programs isto organize activities of multi-regional commis-sions. It offered a holistic approach to solvingregional problems. However, the funds werenot directed at all relevant issues but at anumber of specific ones. Typically, these pro-grams are planned for five years and include:– the analysis of the economic situation in

the region;– the assessment of previous programs;– the long-term and short-term forecasts for

economic development;– the formulation of general long-term goals

for regional development;– the specification of goals and their impact

on the regional economy;– the overall cooperative strategy of the

authorities and states of the target region;– a quantitative estimate of federal, state

and private funds required;– the allocation of potential federal funding

by regional commissions.The Multi-state (federal & regional) Tax

Commission is a target-oriented coordinatingauthority. It influences regional developmentby analyzing, forecasting, planning and advis-ing. In part, it uses administrative means with-out the input of large amounts of funds.

The second directive impacts the devel-opment of regions of the country through sec-toral economic and social policies of the fed-eral government. These measures are verypopular in the US. Within this framework wecan distinguish two groups of federal pro-grams.

1. Programs, common to the entire country,fully funded by the federal budget. The re-sponsibility to manage these funds can be im-posed on the public service departments ofstate and local governments. For example, thefederal aid program for families with dependentchildren is implemented this way. In practice, itis difficult to distinguish between federal pro-grams, fully funded from the federal budget,and programs that are financed jointly. In firstcase, all the administrative terms are set by thefederal government. In the second, states havesome freedom to choose the mechanisms forimplementing the programs. These mecha-nisms are called the management of federalfunds.

2. Targeted or categorical regional pro-grams which specify the conditions for obtain-ing local government financial assistance toimprove the living and business conditions invarious communities, cities and districts. A pre-requisite is the contribution of funds by thestate government or the local authorities. Thefunds are allocated if they develop programsthat meet federal government requirements. Inthis case, if they refuse to comply with theterms of the federal government, they lose therelevant financial support. For example, federalfinancial assistance to state or private universi-ties may be terminated if they do not suffi-ciently implement strategies to enroll women orminorities, or discriminate on these grounds inany of their programs. To implement targetedprograms the federal government allocatesblock grants to states and municipalities. Thelargest grants are earmarked for education andurban development. If the state and local gov-ernment’s costs on specific programs increase,federal grants increase equally. Block grantsare also called equity grants.

This method of regional development isnow utilized almost worldwide. Many countriesuse these programs to create technologicaland industrial parks, stimulating not only thegrowth of the economy in general, but also asa way to direct regional policy.

The third directive implemented in the USis in the form of financial support of the stateand local governments through block grants,also known as subsidies. These block grantswere introduced, according to an overall par-ticipation in income program, adopted in1972 by state and local authorities. Theauthorities receive financial assistance fromthe federal government from a fund formed by5.2% of the amount of federal income tax onindividuals. This money can be used by theregional authorities completely at their owndiscretion. This financial assistance to thestates and municipalities is also called “thedistribution of total income” and its share of thepublic’s financial support is not very large. In1986 the total amount of block grants was$4 billion while the amount of targeted grantswas $103 billion [3]

As we see in the United States the third di-rective hasn’t garnered the same popularity asthe others. This is due to several factors:– The US Constitution includes some princi-

ples which are required for the existence ofa single economic space such as the ex-clusive right of the federal government touse the tools of monetary and trade poli-cies;

– States have always been able to influencethe economy by means of micropolitics asthey have a certain freedom in the area offiscal policy;


38

– The principle of equality of the states intheir relations with the federal governmentdoes not allow the federal government topay special attention to individual states.

The fourth directive is integration. It is notexplicitly represented. Federalism in the US iscompetitive. States and local governmentscompete with each other to create enablingenvironments for business and residency. Thechoice of residence is up to the citizen. In theUS every year 17–20% of the populationchange their places of residence. On average,a family changes dwellings 11 times in onelifetime. At the same time, the Tennessee andAppalachia programs can be considered inte-grated since they cover the area of 12 or13 states and their activities have stimulatedthe development of integrative tendencies inbusiness, as well as in state and local policies.

IV. ConclusionIn the US, state regulation, supported by

federal regional policy, is essential for the so-cial and economic development of the country.A distinctive feature of the US governmentstructure is that in some states a major role inshaping the business environment is played bylocal authorities. They are independent fromfiscal policy which allows them to have enor-mous impacts on regional economies and localbusinesses by means of micropolitics. Themost common form of regional policy in theUnited States is represented by various re-gional programs. Based on their objectives,there are currently four areas of regional pol-icy; the reducing of regional disparities, theformation of sectoral perspectives for eco-nomic and social development of the regions,

financial support to the states by means ofblock grants and stimulating the developmentof integration trends.

The Americans have experienced successwith a broad approach to the formulation oftheir strategic objectives and the solution ofpractical problems arising from regional socio-economic development. For our country, thepattern is most valuable as a model to emu-late.

List of sources used1. Дэвид М.К. Неолиберализм и экономиче-

ское развитие США в 90-е годы / М.К. Дэвид// Проблемы теории и практики управле-ния. – 2003. – № 2. – С. 20–23.

2. Супян В.Б. Соединенные Штаты Америки вначале XXI века / В.П. Супян // США и Ка-нада: экономика, политика, культура. –2003. – № 5. – С. 118–127.

3. Государственная экономическая политикаСША: современные тенденции / ИнститутСША и Канады. – M. : Наука, 2002. – С. 19.

4. Шило В.Е. Американский федерализм нарубеже столетий / В.Е. Шило // США и Кана-да. – 2002. – № 1. – С. 61–70.

5. United States Company Tax Site: HomePage [Electronic resource]. – Mode of ac-cess: http://www.usa-federal-state-company-tax.com/

6. Rosenberg J. History of Income Tax inthe U.S. [Electronic resource] / RosenbergJennifer. – Mode of access: http://history1900s.about.com/od/1910s/a/incometax.htm.

7. Taxes in the U.S [Electronic resource]. –Mode of access: http://internationaloffice.berkeley.edu/taxes.


Антонюк А., Шмиголь Н. Аналіз досвіду економічної безпеки в структурі регіональноїекономіки США

У статті розглянуто чотири напрями регіональної політики в Америці: скороченнярегіональних відмінностей, формування галузевих перспективи для економічного йсоціального розвитку регіонів, фінансової підтримки держав за допомогою блокових субсидійта стимулювання розвитку інтеграційних тенденцій. Застосування американського досвідудля формулювання стратегічних цілей для України.

Ключові слова: скорочення регіональних відмінностей, формування галузевихперспектив, економічний розвиток регіонів, фінансова підтримка держав за допомогою бло-кових субсидій, стимулювання розвитку інтеграційних тенденцій.

Антонюк А., Шмыголь Н. Анализ опыта экономической безопасности в структуре ре-гиональной экономики США

В статье рассматриваются четыре направления региональной политики в Америке: со-кращение региональных различий, формирование отраслевых перспектив для экономическо-го и социального развития регионов, финансовой поддержки государств с помощью блочныхсубсидий и стимулирования развития интеграционных тенденций. Применение американ-ского опыта для формулирования стратегических целей для Украины.

Ключевые слова: сокращение региональных различий, формирование отраслевых пер-спектив, экономическое развитие регионов, финансовая поддержка государств с помощьюблочных субсидий, стимулирование развития интеграционных тенденций.


39

УДК 338.48

А.Г. Захарінавикладач


ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ КРУЇЗНОГО ТУРИЗМУВизначено сутність круїзного туризму, виявлено учасників економічних відносин у круїзному

туризмі: надавач туристичної послуги, споживач та держава; охарактеризовано суб’єкти ту-ристичної діяльності та характерні відмінності останніх; описано відносини учасників суб’єктівтуризму. У статті розглянуто класифікацію засобів водних пасажирських перевезень, розкри-то особливості круїзного туризму, досліджено сучасні напрями круїзних турів.

Ключові слова: сутність круїзного туризму, суб’єкти туристичної діяльності, надавач,споживач, турист, держава, туристичний продукт, послуга, засоби водних пасажирських пе-ревезень, види круїзного туризму.

I. ВступДля нашого дослідження є важливим ви-

значення сутності поняття “круїзний туризм”.Круїзний туризм є порівняно новим видом ту-ризму, який розвивається стрімкими темпами.Наша держава володіє ресурсним потенціаломдля розвитку круїзного туризму. Разом з тим вУкраїні для визначення особливостей ор-ганізації круїзного туризму потрібно звернутиувагу на такі проблеми, як: послуги, які нада-ються під час круїзу, класифікацію засобівтранспортування туристів та особливостейспоживача туристичної послуги.1

ІІ. Постановка завданняМета статті – визначити сутність круїз-

ного туризму та дослідити особливості цьо-го виду туризму.

ІІІ. РезультатиТуризм розглядається як економічна ка-

тегорія [1] та є великою економічною систе-мою з різноманітними зв’язками між окре-мими елементами у межах як економіки ок-ремої країни, так і національної економіки зісвітовим господарством у цілому [2, с. 8].

Науковці визначають поняття “туризм”: якгалузь економіки, яка містить у собі діяльністьтуристичних організаторів, агентів і посеред-ників (М.І. Кабушкін) [8]; як велику міжгалузевусистему, окремі елементи якої перебувають утісній взаємозалежності один з одним(З.М. Горбильова) [6]; як економічну діяльність,яка пов’язана із обслуговуванням людей, якітимчасово перебувають поза місцемпостійного проживання (В.Ф. Кифяк) [7].

Враховуючи всі складові поняття “ту-ризм”, необхідно зазначити, що вони маютьспецифіку при застосуванні до окремихвидів туризму.

На нашу думку, у понятті “туризм” закла-дені: туристичні потреби та мотивація спо-живачів, особливості перебування туристівпоза постійним місцем проживання, еконо-мічні відносини, що складаються між тури-

© Захаріна А.Г., 2013

стами та виробниками товарів і послуг,взаємодія сфери туризму з природними ре-сурсами, територією, економічною сферою.Таким чином, можна зробити висновок, щоєдиного підходу до визначення поняття“туризм” не існує.

Туризм розглядається нами як складна,взаємопов’язана система, яка характери-зується економічними відносинами надавачівтуристичних послуг та споживачів – ту-ристів, діяльність яких регулюється норма-тивно-правою базою держави, міжнароднимиорганізаціями та органами управління ок-ремо взятого елемента цієї системи.

Ключ до успіху сучасного круїзного бізнесуполягає в здатності адаптуватися до вимогринку, які включають у себе неофіційніобіди, різноманітне меню, 24-годинне хар-чування, численні магазини на борту тощо.Ряд супутніх послуг приваблює клієнтів ізрізним доходом.

На думку А.Б. Бабкіна, “круїзний туризм на-лежить до спеціальних видів туризму, оскількиє досить трудомістким, капіталомістким видомтуризму, що поєднує в собі кілька видів туриз-му – рекреаційний, спортивний, лікувально-оздоровчий, пізнавальний” [3, с. 80].

Так, автори “Туристського словника-до-відника” визначають поняття “круїз” “як тури-стську поїздку з використанням транспортнихзасобів (як правило, водних) не тільки дляперевезення, але й як засобів розміщення,харчування та обслуговування. У туристськійпрактиці реалізується програма круїзів наморських і річкових маршрутах” [14].

Науковець А.В. Бабкін зазначає, що “підкруїзом слід розуміти подорож на воднихвидах транспорту, що включає берегові ек-скурсії, огляд визначних пам’яток портовихміст, а також різноманітні розваги на бортуморських та річкових лайнерів” [3, c. 80].

На нашу думку, у поняття “круїзний туризм”вкладено набагато більше особливостей, якіпотребують подальшого дослідження. Ро-зуміння сутності круїзного туризму надасть


40

можливість глибше дослідити особливості таспецифічні риси розвитку цього виду туризму.

Круїзний туризм розглядається нами яквид туризму, який характеризується еко-номічними відносинами суб’єктів діяльності:надавача турпослуги, який представленийтуристичним підприємством, що володіє ря-дом необхідних засобів для створення та ре-алізації турпослуги – круїзу, та супутніх ус-танов, які обслуговують туристичну сферу;споживачем турпослуги та державним апа-ратом, який регулює діяльність надавача таспоживача нормативно-правою базою, між-народними актами та під впливом між-народних організацій.

Враховуючи, що надавачами туристич-них послуг виступають туристичні операто-ри та туристичні агентства, які, згідно з Кла-сифікатором видів економічної діяльності,здійснюють туристичну діяльність, а спожи-вачем у туризмі – турист, вважаємо за не-обхідне розглянути сутність цих категорій.

Надавачами туристичних послуг виступа-ють суб’єкти туристичної діяльності: туристичніоператори та туристичні агентства. Згідно зКВЕД, туристична діяльність належить досекції “N – діяльність у сфері адміністративногота допоміжного обслуговування”. Відомо, що,згідно з національним класифікатором України,діяльність туристичних агентств, туристичнихоператорів, надання інших послуг із бронюван-ня та пов’язана з цим діяльність належить дорозділу 79 КВЕД України. Згідно з цим доку-ментом, код 79.1 поділяється на два види:діяльність туристичних агентств (код 79.11) татуристичних операторів (код 79.12) [10]. Такакласифікація чітко розмежовує діяльністьсуб’єктів туристичної діяльності, що пояс-нюється специфікою їхньої діяльності та ор-ганізаційно-правовою формою.

Сутність відносин учасників, які виника-ють при здійсненні туристичної діяльності тареалізації туристичних послуг, регулюєтьсячинним законодавством. Надавачі тури-стичних послуг представлені суб’єктами, якіздійснюють туристичну діяльність та іншимисуб’єктами діяльності, які можуть бути якфізичними, так і юридичними особами.

Як вказано у Законі України “Про туризм”(2003 р.), “туристичний продукт – це попе-редньо розроблений комплекс туристичнихпослуг, який поєднує не менше ніж дві такіпослуги, що реалізується або пропонуєтьсядля реалізації за визначеною ціною, доскладу якого входять послуги перевезення,послуги розміщення й інші туристичні послу-ги, не пов’язані з перевезенням і розміщен-ням (послуги з організації відвідувань об’єк-тів культури, відпочинку та розваг, реалізаціїсувенірної продукції тощо)” [11].

Зважаючи на те, що місцем постійногопроживання та перебування туристів під часкруїзу виступає водний транспорт, слід, по-перше, розглянути перевізника. Для ро-зуміння особливостей круїзного туризму утуристичній діяльності потрібно звернутисядо класифікації водного транспорту з еко-номічної точки зору.

Водний транспорт розподіляється на річ-ковий та морський пасажирський транспорт.КВЕД України розподіляє водний транспортна пасажирський та вантажний морський,річний транспорт.

Особливістю круїзного туризму є таке:транспортний засіб бере безпосереднюучасть в обслуговуванні туристів під часздійснення круїзу, крім того, цей транспортнийзасіб виступає не тільки засобом переміщеннятуристів з однієї точки туристичного маршрутув іншу, а й місцем проживання, харчування,оздоровлення, освіти, отримання розваг тури-стом. Водний вид транспорту у круїзному ту-ризмі виступає базисним елементом тури-стичного продукту, тому що під час круїзу ту-риста не тільки транспортують, а й надаютьповний спектр додаткових послуг.

Круїзний туризм поділяється на морськийта річний (рис.). При розробці турпродуктутуроператор має враховувати природні ре-сурси місцевості, тому що від водних ре-сурсів буде залежати різновид круїзу. Без-перечно, засіб перевезення туристів маєбути обладнаний та спроектований згідно зуподобаннями споживача, щоб залишатисяконкурентоспроможним за умов ринковоїекономіки.

Круїзний туризм

РічнийМорський

Подорож зазвичай за замкнутимколом з радіальними поїздками

з портів у внутрішні райони країн [3]

Круїзи по внутрішніх водних артеріях(річках, озерах, каналах) [3]

Рис. Види туристичних круїзів за характеристикою водного простору


41

Морський круїз – це подорож зазвичай зазамкнутим колом з радіальними поїздками зпортів у внутрішні райони країн [3]. Річнийкруїз – це круїзи по внутрішніх водних ар-теріях (річках, озерах, каналах) [3].

У працях науковців М.Б. Біржакова,В.І. Никіфорова та Х.Й. Роглєва розглянутакласифікація засобів водного пасажирськоготранспорту. Характеризуючи водний транс-порт для перевезення туристів, необхідно ма-ти чітке уявлення про розподіл суден. Засобиперевезення відрізняються за рядом ознак,тому є важливим надати класифікацію засо-бам пасажирських перевезень. Пасажирськілайнери регулярних ліній перевезення у ме-жах прибережних територіальних вод держа-ви [4]; пасажирські лайнери регулярних лінійміжнародних рейсів здійснюють міжнароднірейси між портами різних держав або між по-ртами однієї держави, але із заходом у портіноземної держави [4]; круїзні судна (cruisesships) здійснюють 5–15-денні та більш тривалірейси із заходом у кілька портів різних державта з короткочасною (1–2 дні) зупинкою [4]; ви-сокошвидкісні суди (fast ferry) використову-ються для пасажирських поромних переве-зень – на повітряній подушці, катамарані, су-дах на підводних крилах; парусні судна, у то-му числі навчальні й екскурсійні [4].

Потрібно зазначити, що інші суб’єктидіяльності – перевізник (транспортна галузь),заклади харчування, розміщення туристів,страхові компанії – безпосередньо берутьучасть в обслуговуванні туристів та задоволь-няють потреби споживача-туриста. Всі цісуб’єкти діяльності впливають на формуваннятуристичного продукту. До суб’єктів діяльності,які задовольняють потреби туриста, належатьтакож інші організації, які взаємодіють з туро-ператорами й турагентами. Для розуміння ос-нов діяльності туристичних підприємств не-

обхідно звернутися до нормативних документівдержави.

КВЕД відносить заклади відпочинку тарозваг до секції R “Діяльність у сфері спор-ту, організування відпочинку та розваг”, яка,у свою чергу, включає такі види економічноїдіяльності: “Організування відпочинку тарозваг” (93.2). Таким чином, організаторивідпочинку та розваг опосередковано нада-ють туристичні послуги.

Діяльність фізичних осіб, зайнятих у на-данні туристичних послуг, також спрямованана задоволення потреб споживача. Це зумов-лено тим, що послуги із надання екскурсії,перекладу, тренування або супроводу спожи-вач отримує шляхом замовлення даних по-слуг або через туристичне підприємство, абосамостійно у фізичних та юридичних осіб.

Для того, щоб послуга була реалізована,має бути споживач. Споживачем туристичнихпослуг виступає турист. Згідно з чинним зако-нодавством, турист – це особа, яка здійснюєподорож по Україні або до іншої країни з ме-тою, незабороненою законом країни перебу-вання, на термін від 24 годин до одного рокубез здійснення будь-якої оплачуваної діяль-ності та із зобов’язанням залишити країну абомісце перебування в зазначений термін [11].

З метою кращого розуміння класифікаціїспоживачів, їхніх потреб та особливостейнеобхідно надати характеристику того, щоспоживачам будуть надавати. У туристичнійдіяльності споживачі отримують туристичнийпродукт. Повертаючись до споживачів тур-продукту, можна підкреслити, що тільки вразі детального розгляду та вивчення моти-вації туристів й основних критеріїв покупців,можна охарактеризувати формування попитув туристичній індустрії. Дані Європейськогокруїзного об’єднання свідчать про зростаю-чий попит на круїзи (див. табл.).

ТаблицяДинаміка кількості пасажирів круїзного туризму, млн [14, c. 11]

РокиРегіон плавання 2006 2007 2008 2009 2010 2011Північна Америка 10,38 10,45 10,29 10,40 10,78 11,52

Європа 3,44 4,05 4,46 5,00 5,57 6,18Інші регіони 1,29 1,37 1,45 2,18 2,40 2,91Всього 15,11 15,87 15,87 17,58 18,75 20,61

Відповідно до методики Всесвітньої тури-стської організації (ЮНВТО), мотивація тури-стичних подорожей відрізняється між собою.Більшість іноземних туристів подорожує зметою отримання відпочинку та розваг, аледілові поїздки, конгресний, етнічний таосвітній туризм стрімко розвиваються.

Вподобання туриста щодо транспортногозасобу може впливати на остаточне рішенняу виборі туристичної подорожі. Надання пе-реваги споживачем, наприклад, водномутранспорту, надасть можливість формуватитуристичний продукт у розрахунку тільки наданого туриста.

Купівельна спроможність є дуже важли-вим чинником. П.Р. Пуцентейло зазначає,що вартість туристичної поїздки не повиннаперевищувати платоспроможний рівень,тому що пропонований турпродукт зали-шиться невикористаним [12]. Н.Є. Кудланаводить класифікацію груп споживачів,поділяючи останніх на три групи: споживачіз низьким, середнім та високим рівнем до-ходу [9].

Враховуючи високу вартість круїзів, мож-на зробити висновок, що споживачем цьоговиду туризму буде споживач з високимрівнем доходу. Потрібно підкреслити, що


42

дохід споживача відіграє в туризмі вагомуроль. Це пов’язано з тим, що турист обираєрівень туристського обслуговування та видподорожі, виходячи з вартості та своїх ма-теріальних можливостей.

Узагальнюючи праці науковців, до чинниківпопиту можна віднести: ціну, доходи спожи-вачів, ціни комплементарних і замінних благ,сподівання зміни ринкової ситуації, смаки іпереваги покупців, чисельність населення ійого структуру, престижність туристичноговідпочинку, наявність вільного часу тощо.

Науковці П.Ф. Коваль, Н.О. Алешугіна,Г.П. Андреєва, О.О. Зеленська, Т.В. Григо-р’єва, О.Г. Пархоменко, В.Б. Дудко, М.О. Ми-хайловський, С.І. Бондар у своїх працях ви-значають переваги та недоліки водних видівтранспорту (морського, річкового) в обслу-говуванні туристичних перевезень [5].

Круїзний туризм характеризується вмі-лим поєднанням різнопланових потреб спо-живача, що є дуже важливим на конкурент-ному ринку. Можна зазнатити, що експе-диційні круїзи на криголамах вздовж Ан-тарктиди є специфічним підвидом круїзноготуризму. Ці круїзи користуються попитом,що підтверджує попереднє бронювання туруна рік вперед.

Керівникам компаній пропонуються кор-поративні круїзи та тренінги, семінари дляпрацівників, що надасть можливість вирішу-вати ділові питання в екзотичній місцевості.Таким чином, споживачем виступає турист,але з потребами не тільки в розвагах,відпочинку, оздоровленні, а й в налагод-женні зв’язків з колегами та партнерами побізнесу. Туристичне підприємство, розроб-ляючи такий турпродукт, враховує потребицієї категорії споживачів: фітнес-зали, тре-нажерні зали, басейни, м’які зали, здорова йорганічна їжа на борту. Діяльність туристич-ного підприємства спрямована на вивченняпотреб споживача та на подальшу розробкупотрібного турпродукту.

Серед морських круїзів виділяються: кру-госвітні, прибережні, експедиційні круїзи татрансатлантичні переходи. Тривалість кру-госвітньої круїзу становить від шести місяціві більше. Особливістю цього виду круїзу євисока вартість путівки, яка пов’язана з дов-готривалим терміном перебування на борту.

Вадою прибережних круїзів є те, що по-дорож здійснюються по водах, прилеглих доберегів основних материків. Подорожуючіна трансатлантичних круїзах здійснюютьперехід через Атлантику (3000 міль/4800 км)на пасажирському кораблі. Під час експе-диційного круїзу здійснюється подорож умалодоступні місця: акваторію ПівнічногоЛьодовитого океану, райони Північного По-лярного кола, Антарктичного півострова,Фолклендських островів або Південної Ге-оргії або Меланезії.

Безпека споживача-туриста виступаєважливою та невід’ємною складовою ме-неджменту туристичної фірми. Підвищеннярівня безпеки туристів надасть змогу збе-регти стан здоров’я мандрівників та створи-ти більш впевнений облік іміджу компаніямтуристичної галузі.

Наступною складовою круїзного туризмує регулювання держави та міжнародних ор-ганізації круїзного туризму. Держава країнимає безпосередній вплив на розвитоккруїзного туризму. Існує ряд міжнароднихорганізацій, які об’єднуються з метою роз-вивати круїзний бізнес по всьому світу. Ос-новними організаціями виступають: CruiseLines International Association (CLIA) – Між-народна круїзна асоціація; European CruiseCouncil (ECC) – Європейське круїзне об’єд-нання, Association of Cruise Experts (ACE) –Асоціація експертів з круїзної справи, ThePassenger Shipping Association (PSA) –Об’єднання пасажирів водного транспорту.Ці організації співпрацюють між собою тапостійно вдосконалюють круїзний туризм.

ІV. ВисновкиСутність круїзного туризму полягає в

тісному економічному зв’язку суб’єктів тури-стичної діяльності – надавача, споживачатуристичної послуги та державного регулю-вання цієї галузі. Подальше дослідженняполягає у виявленні різноманітних видів тапідвидів круїзного туризму, що сприятимечіткому розумінню сучасного стану потребспоживача та можливостей круїзної ком-панії. Крім того, напрями вдосконаленнярегулювання туристичної галузі з боку дер-жави, вимагатимуть подальшого дослід-ження.

Список використаної літератури1. Азар В.И. Экономика и организация ту-

ризма / В.И. Азар. – М. : Экономика,1972. – 182 с.

2. Александрова А.Ю. Международный ту-ризм : учеб. пособ. для вузов / А.Ю. Алек-сандрова. – М. : Аспект Пресс, 2001. –470 с.

3. Бабкин А.В. Специальные виды туриз-ма : учеб. пособ. / А.В. Бабкин. – Ростовн/Д : Советский спорт, 2008. – 208 с.

4. Биржаков М.Б. Индустрия туризма: пе-ревозки / М.Б. Биржаков, В.И. Ники-форов. – 3-е изд., перераб. и доп. –СПб. : Герда, 2007. – 528 с.

5. В’їзний туризм : навч. посіб. / [П.Ф. Ко-валь, Н.О. Алєшугіна, Г.П. Андрєєвата ін.]. – Ніжин : Вид-во Лук’яненко В.В.,2010. – 304 с.

6. Горбылева З.М. Экономика туризма :учеб. пособ. / З.М. Горбылева. – Минск :БГЭУ, 2004. – 478 с.

7. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяль-ності в Україні / В.Ф. Кифяк. – Чернівці :Книги-ХХІ, 2003. – 300 с.


43

8. Колосінська М.І. Дослідження теоретичнихпідходів до визначення категорії “туризм” /М.І. Колосінська // Економіка. Управління.Інновації – 2011. – № 2 (6). – С. 135–143.

9. Кудла Н.Є. Менеджмент туристичного під-приємства : навч. посіб. / Н.Є. Кудла. – К.: Знання, 2012. – 343 с.

10. Національний класифікатор України.Класифікація видів економічної діяль-ності – КВЕД ДК 009:2010 чинний від01.01.2012 р.

11. Про туризм : Закон України від18.11.2003 р. № 1282-IV // Відомості Вер-ховної Ради. – 2004. – № 13. – C. 180.

12. Пуцентейло П.Р. Економіка і організаціятуристично-готельного підприємництва :навч. посіб. / П.Р. Пуцентейло/. – К. :Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

13. Федорченко В.К. Словник-довідник ту-ристських термінів / В.К. Федорченко,І.М. Мініч. – К. : Дніпро, 2000. – 156 с.

14. European Cruise Council Report 2012–2013. – C. 84.


Захарина А.Г. Определение сущности и особенностей круизного туризмаВ статье дано определение круизного туризма, выявлены участники экономических от-

ношений в круизном туризме: поставщик туристической услуги, потребитель и государст-во; охарактеризованы субъекты туристической деятельности и характерные отличия по-следних; описаны взаимоотношения участников субъектов туризма. В статье рассмотренаклассификация средств водных пассажирских перевозок, раскрыты особенности круизноготуризма, исследованы современные направления круизных туров.

Ключевые слова: круизный туризм, субъекты туристической деятельности, постав-щик, потребитель, турист, государство, туристический продукт, услуга, средства водныхпассажирских перевозок, виды круизного туризма.

Zakharinа A. Definition of the essence and characteristics of cruise tourismThe article provides a definition of cruise tourism. The author of the article identified economic

agents in the cruise tourism – tourism service providers, consumers and the government. Describedand characterized the subjects of tourism activity in the article. Mutual relations are revealed ofparticipant’s tourism stakeholders. In this article the classification of water passenger transportprovided: passenger liners regular lines coastal voyages and of international flights, cruise ships,ferries, courts for transportation of special categories of passengers, fast ferries, yachts (sailing, motorand other types), special excursion vessel, marine floating hotels (boatels). Provided determinationsea and river cruises.

The author cleared up the peculiarities of the cruise tourism. The article deals with the consumerneeds of cruise tourism peculiarities. The features of expeditionary cruises on icebreakers alongAntarctica are identified also consumers pre-ordered tours for the year ahead. Modern trends cruisetours are depicted. It was found out that executives go in corporate cruises and training seminars foremployees, which will enable to solve business issues in an exotic location. Thus, consumer is thetourist, but needs not only in entertainment, recreation, health improvement, but also incommunication with colleagues and business partners. Among sea cruises author identifies voyagearound the world, coastal expeditionary cruises and transatlantic crossings. Duration voyage aroundthe world cruise set for 6 months or more. It was found out peculiarity of this subspecies cruise, as thehigh the cost of tour is associated with long-term staying on board. Determined internationalorganizations and revealed the necessity of state regulation of cruise tourism. The author noted thatthe government of the country has a direct impact on cruise tourism development. Major internationalorganizations are combined to develop cruise business around the world, presented in the article.

Key words: cruise tourism, tourism agents, suppliers, consumers, tourists, government, tourismproduct, a service, means water passenger transport, types of cruise tourism.


44

УДК 336.15

А.Х. Іляшенкокандидат економічних наук, доцентКласичний приватний університет

ДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИУ статті розглянуто пропозиції щодо внесення змін до законодавства про місцеве само-

врядування та бюджетне законодавство України. Вказано підходи до зміни бюджетного зако-нодавства України в частині вдосконалення бюджетного процесу планування та прогнозу-вання бюджетних показників.

Ключові слова: бюджетне законодавство, місцеве самоуправління, планування, прогнозу-вання, бюджетні показники.

I. ВступУ зв’язку з необхідністю наукового обґрун-

тування Основних напрямів бюджетної полі-тики на середньострокову перспективу 2011–2012 рр. особливої актуальності набуваютьдослідження, спрямовані на вдосконаленнязаконодавства про місцеве самоврядуваннята бюджетного законодавства.1

З метою підвищення узгодженості проце-су бюджетного планування та прогнозуванняз державним плануванням і прогнозуваннямсоціально-економічного розвитку, орієнтова-ного на чітке визначення стратегічних пріо-ритетних завдань та досягнення конкретнихрезультатів соціально-економічного розвит-ку, пропонується внести зміни в р. 4 Бюджет-ного кодексу України [1], доповнити статтямипро застосування програмно-цільового мето-ду у бюджетному процесі та про складанняпрогнозу бюджету на наступні три бюджетніперіоди. Зокрема, необхідно перейти доскладання прогнозу бюджету на наступні трибюджетні періоди як на рівні розпорядниківбюджетних коштів, так і на рівні державногота місцевого бюджетів, визначення складо-вих програмно-цільового методу у бюджет-ному процесі, а саме бюджетної програми,відповідального виконавця бюджетної про-грами, результативних показників бюджетноїпрограми, паспорта бюджетної програми,розкрити їх сутність і механізм застосування.Проведення оцінювання ефективності бю-джетних програм на підставі аналізу резуль-тативних показників бюджетних програм, атакож іншої інформації, що міститься в бю-джетних запитах, кошторисах, паспортахбюджетних програм, звітах про їх виконаннядасть змогу забезпечити застосування відпо-відних результатів при визначенні обсягівбюджетних призначень. Застосування про-грамно-цільового методу на рівні місцевихбюджетів сприятиме підвищенню ефектив-ності використання бюджетних коштів.

© Іляшенко А.Х., 2013

II. Постановка завданняМетою статті є дослідження шляхів удоско-

налення бюджетного законодавства України.III. РезультатиОсобливими складовими програмно-

цільового методу у бюджетному процесі єбюджетні програми, відповідальні виконавцібюджетних програм, паспорти бюджетнихпрограм, результативні показники бюджет-них програм. Бюджетні програми визнача-ються головними розпорядниками бюджет-них коштів відповідно до положень Бюджет-ного кодексу. Відповідальний виконавецьбюджетних програм визначається головнимрозпорядником бюджетних коштів за пого-дженням з Міністерством фінансів Україниабо місцевим фінансовим органом на рівнімісцевих бюджетів. Відповідальним вико-навцем бюджетних програм може бути го-ловний розпорядник бюджетних коштів забюджетними програмами, виконання якихзабезпечується його апаратом, та/або роз-порядник бюджетних коштів нижчого рівня,який виконує бюджетні програми у системіголовного розпорядника. Відповідальнийвиконавець бюджетних програм у процесі їхвиконання забезпечує цільове й ефективневикористання бюджетних коштів протягомусього строку реалізації відповідних бюдже-тних програм у межах визначених бюджет-них призначень. Результативні показникибюджетної програми використовуються дляоцінювання ефективності бюджетної про-грами і включають кількісні та якісні показ-ники, які визначають результат виконаннябюджетної програми, характеризують хідреалізації, ступінь досягнення поставленихцілей і виконання завдань. Такі показникимають підтверджуватися офіційною держа-вною статистичною, фінансовою та іншоюзвітністю, даними бухгалтерського, статис-тичного та внутрішньогосподарського (управ-лінського) обліку.

Перелік результативних показників щодокожної бюджетної програми розробляєтьсяголовними розпорядниками бюджетних ко-


45

штів на підставі встановлених Міністерст-вом фінансів України вимог. На всіх стадіяхбюджетного процесу його учасники в межахсвоїх повноважень здійснюють оцінюванняефективності бюджетних програм, що пе-редбачає заходи з моніторингу, аналізу таконтролю за цільовим та ефективним вико-ристанням бюджетних коштів. Оцінка ефек-тивності бюджетних програм здійснюєтьсяна підставі аналізу результативних показни-ків бюджетних програм, а також іншої інфо-рмації, що міститься у бюджетних запитах,кошторисах, паспортах бюджетних програм,звітах про виконання кошторисів та звітностіпро виконання паспортів бюджетних про-грам. Організаційно-методологічні основиоцінювання ефективності бюджетних про-грам визначаються Міністерством фінансівУкраїни. Результати оцінювання ефектив-ності бюджетних програм, у тому числі ви-сновки органів виконавчої влади, уповнова-жених на здійснення фінансового контролюза дотриманням бюджетного законодавства,є підставою для прийняття рішень про вне-сення в установленому порядку змін до бю-джетних призначень поточного бюджетногоперіоду, відповідних пропозицій проектубюджету на плановий бюджетний період іпрогнозу бюджету на наступні за плановимдва бюджетні періоди, включаючи зупинкиреалізації відповідних бюджетних програм.

За бюджетними програмами (крім бю-джетних програм, пов’язаних з функціону-ванням бюджетних установ) головні розпо-рядники коштів державного бюджету розро-бляють проекти порядків використання кош-тів державного бюджету та забезпечують їхзатвердження у терміни, визначені Кабіне-том Міністрів України. Порядки використан-ня коштів державного бюджету затверджу-ються Кабінетом Міністрів України або зайого дорученням головним розпорядникомкоштів державного бюджету за погодженнямз Міністерством фінансів України. Порядкивикористання коштів державного бюджетуза бюджетними програмами, вперше визна-ченими Законом про Державний бюджетУкраїни, затверджуються протягом 60 днів здня його прийняття. Якщо реалізація бю-джетної програми продовжується у наступ-них бюджетних періодах, дія порядку вико-ристання бюджетних коштів за такою бю-джетною програмою (з урахуванням змін доцього порядку, внесених у разі необхідності)продовжується до завершення її реалізації.Головний розпорядник бюджетних коштіврозробляє і в місячний термін після прийн-яття Закону про Державний бюджет України(рішення про місцевий бюджет) затверджуєспільно з Міністерством фінансів України(місцевим фінансовим органом) паспортбюджетної програми. Правила складанняпаспортів бюджетних програм та звітів про

їх виконання встановлюються Міністерствомфінансів України. Програмно-цільовий ме-тод у бюджетному процесі передбачає скла-дання прогнозу бюджету на наступні за пла-новим два бюджетні періоди [2].

Складання прогнозу бюджету на наступніза плановим два бюджетні періоди та бю-джетні повноваження на майбутні зобо-в’язання вимагає затвердження в Бюджет-ному кодексі відповідного порядку. Удоско-налення середньострокового бюджетногопланування місцевих бюджетів пов’язано збюджетними процедурами середньостроко-вого бюджетного планування в цілому вкраїні, тому необхідно розглянути відповіднізміни щодо удосконалення планування тапрогнозування державного бюджету. Мініс-терство фінансів України за участю Мініс-терства економіки України, Національногобанку України, а також головних розпоряд-ників коштів державного бюджету складаєпрогноз Державного бюджету України нанаступні за плановим два бюджетні періоди,заснованого на Програмі діяльності Кабіне-ту Міністрів України, прогнозних і програм-них документах економічного та соціальногорозвитку, державних цільових програмах.Прогноз Державного бюджету України нанаступні за плановим два бюджетні періодимає включати такі показники: основні про-гнозні макропоказники економічного й соці-ального розвитку України (із зазначеннямпоказників номінального і реального обсягувалового внутрішнього продукту, індексівспоживчих цін та цін виробників, офіційногообмінного курсу гривні у середньому за рікта на кінець року, прибутку підприємств,фонду оплати праці, рівня безробіття, екс-порту та імпорту товарів і послуг, а такожінших показників, що застосовуються прискладанні проекту бюджету); прогнозні пока-зники зведеного бюджету України за основ-ними видами доходів, фінансування, видат-ків і кредитування; прогнозні показники дер-жавного бюджету за основними видами до-ходів, фінансування, видатків і кредитуван-ня; прогнозні показники за бюджетними про-грамами, які забезпечують протягом декіль-кох років виконання інвестиційних програм(проектів), у тому числі тих, що здійснюють-ся із залученням державою кредитів (позик)від іноземних держав, банків і міжнароднихфінансових організацій. Такі бюджетні про-грами включаються до прогнозу Державногобюджету України на наступні за плановимдва бюджетні періоди протягом усього стро-ку їх реалізації з урахуванням вимог цьогоКодексу.

Прогноз Державного бюджету України нанаступні за плановим два бюджетні періодиподається до Верховної Ради України разомз проектом закону про Державний бюджетУкраїни, уточнюється на підставі прийнятого


46

Закону про Державний бюджет України тасхвалюється Кабінетом Міністрів України умісячний строк з дня опублікування Законупро Державний бюджет України. Головнірозпорядники коштів державного бюджету,виходячи з прогнозних обсягів видатків танадання кредитів з бюджету на наступні заплановим два бюджетні періоди, доведенихМіністерством фінансів України разом з ін-струкцією з підготовки бюджетних запитів,складають плани своєї діяльності на плано-вий і наступні за плановим два бюджетніперіоди відповідно до Програми діяльностіКабінету Міністрів України, прогнозних і про-грамних документів економічного й соціаль-ного розвитку, державних цільових програмз визначенням очікуваних результатів дія-льності. Такі плани діяльності щорічно при-водяться у відповідність з показниками дер-жавного бюджету на плановий бюджетнийперіод та прогнозом Державного бюджетуУкраїни на наступні за плановим два бю-джетні періоди.

Для досягнення поставлених цілей голо-вні розпорядники коштів державного бю-джету формують бюджетні програми (з ура-хуванням строку їх реалізації) на плановий інаступні за плановим два бюджетні періоди.

Показники проекту Державного бюджетуУкраїни на бюджетний період, що настає заплановим, ґрунтуються на прогнозі Держав-ного бюджету України на наступні за плано-вим два бюджетні періоди, включаючи пока-зники за бюджетними програмами, які за-безпечують протягом декількох років вико-нання інвестиційних програм (проектів), утому числі, які здійснюються із залученнямдержавою кредитів (позик) від іноземнихдержав, банків і міжнародних фінансовихорганізацій.

Згідно з новою редакцією Бюджетногокодексу України, Рада Міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцеві державні адмініст-рації, виконавчі органи відповідних місцевихрад складають та схвалюють прогноз місце-вого бюджету на наступні за плановим двабюджетні періоди відповідно до прогнозних іпрограмних документів економічного й соці-ального розвитку країни та відповідної тери-торії, Програми діяльності Кабінету МіністрівУкраїни, державних цільових програм, за-снованих на прогнозі Державного бюджетуУкраїни на наступні за плановим два бю-джетні періоди.

Прогноз місцевого бюджету на наступніза плановим два бюджетні періоди включаєпрогнозні показники місцевого бюджету заосновними видами доходів, фінансування,видатків і кредитування, а також прогнозніпоказники за бюджетними програмами, якізабезпечують протягом декількох років ви-конання інвестиційних програм (проектів).Прогноз зазначеного бюджету на наступні

за плановим два бюджетні періоди подаєть-ся до Верховної Ради Автономної Республі-ки Крим, відповідних місцевих рад разом зпроектом рішення про місцевий бюджет,уточнюється на підставі схваленого Кабіне-том Міністрів України прогнозу Державногобюджету України на наступні за плановимдва бюджетні періоди і прийнятого рішенняпро місцевий бюджет та схвалюється РадоюМіністрів Автономної Республіки Крим, міс-цевими державними адміністраціями, вико-навчими органами відповідних місцевихрад.

За бюджетними програмами, які забез-печують протягом декількох років виконанняінвестиційних програм (проектів), у тому чи-слі тих, що здійснюються із залученнямдержавою кредитів (позик) від іноземнихдержав, банків і міжнародних фінансовихорганізацій, Законом про Державний бю-джет України (рішенням про місцевий бю-джет) можуть надаватися бюджетні повно-важення на майбутні зобов’язання. Бюджет-ні повноваження на майбутні зобов’язанняпередбачають повноваження на взяття зо-бов’язань, платежі за якими будуть здійсню-ватися в наступних бюджетних періодахбюджетних призначень, які визначаються затакими бюджетними програмами щорічно дозавершення виконання інвестиційних про-грам (проектів) з урахуванням відповіднихпрогнозних показників, встановлених цієюстаттею.

Договори про створення/будівництвота/або управління/експлуатацію об’єктівдержавної (комунальної) власності за раху-нок коштів приватних інвесторів, у тому чис-лі на умовах концесії, має право укладативід імені держави (Автономної РеспублікиКрим чи відповідної територіальної громади)Кабінет Міністрів України або за його дору-ченням Міністерство фінансів України (РадаМіністрів Автономної Республіки Крим абовиконавчий орган відповідної місцевої ра-ди). Для здійснення програм та заходів, якіреалізуються за рахунок коштів бюджету,бюджетні асигнування надаються розпоряд-никам бюджетних коштів. За обсягом нада-них прав розпорядники бюджетних коштівподіляються на головних розпорядників бю-джетних коштів та розпорядників бюджетнихкоштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетнихкоштів можуть бути тільки: за бюджетнимипризначеннями, визначеними Законом проДержавний бюджет України, – установи,уповноважені забезпечувати діяльністьВерховної Ради України, Президента Украї-ни, Кабінету Міністрів України в особі їх ке-рівників; міністерства, Конституційний СудУкраїни, Верховний Суд України, вищі спе-ціалізовані суди й інші органи, безпосеред-ньо визначені Конституцією України, в особі


47

їх керівників, а також Національна академіянаук України та інші установи, уповноваженіКабінетом Міністрів України на реалізаціюдержавної політики у відповідній сфері, вособі їх керівників; за бюджетними призна-ченнями, визначеними рішенням про бю-джет Автономної Республіки Крим, – упов-новажені юридичні особи (бюджетні устано-ви), що забезпечують діяльність ВерховноїРади Автономної Республіки Крим і РадиМіністрів Автономної Республіки Крим, атакож міністерства та інші органи влади Ав-тономної Республіки Крим в особі їх керів-ників; за бюджетними призначеннями, ви-значеними іншими рішеннями про місцевібюджети, – місцеві державні адміністрації,виконавчі органи та апарати місцевих рад(секретаріат Київської міської ради), головніуправління, управління, відділи та інші са-мостійні структурні підрозділи місцевихдержавних адміністрацій, виконавчих орга-нів місцевих рад в особі їх керівників.

Головні розпорядники коштів Державногобюджету України визначаються відповіднодо Бюджетного кодексу та затверджуютьсяЗаконом про Державний бюджет Українишляхом встановлення їм бюджетних при-значень.

Головні розпорядники коштів місцевихбюджетів визначаються рішенням про міс-цевий бюджет відповідно до порядку, вста-новленого для головних розпорядників кош-тів державного бюджету.

Функціями головного розпорядника бю-джетних коштів є: розробка планів діяльнос-ті на плановий і наступні за плановим двабюджетні періоди; організація та забезпе-чення на підставі плану діяльності та про-гнозу бюджету на наступні за плановим двабюджетні періоди складання проекту кошто-рису та бюджетного запиту і подання їх Мі-ністерству фінансів України (місцевим фі-нансовим органом); отримання бюджетнихпризначень шляхом їх затвердження у зако-ні про Державний бюджет України (рішенніпро місцевий бюджет), прийняття рішенняпро надання повноважень на виконаннябюджетної програми розпорядниками бю-джетних коштів нижчого рівня та/або одер-жувачами бюджетних коштів, розподіл і до-ведення до них у встановленому порядкуобсягів бюджетних асигнувань; затверджен-ня кошторисів розпорядників бюджетнихкоштів нижчого рівня (плани використаннябюджетних коштів одержувачів бюджетнихкоштів), якщо інше не передбачено законо-давством; розробка проектів порядків вико-ристання коштів державного бюджету забюджетними програмами, передбаченимич. 7 ст. 20 цього Кодексу; розробка та за-твердження паспортів бюджетних програмта складання звітів про їх виконання, здійс-нення аналізу показників виконання бюдже-

тних програм (у разі застосування програм-но-цільового методу у бюджетному процесі);здійснення управління бюджетними кошта-ми у межах встановлених йому бюджетнихповноважень та оцінювання ефективностібюджетних програм, забезпечення ефекти-вного, результативного і цільового викорис-тання бюджетних коштів, організація та ко-ординація роботи розпорядників бюджетнихкоштів нижчого рівня та одержувачів бю-джетних коштів у бюджетному процесі; реа-лізація контролю за своєчасним повернен-ням у повному обсязі до бюджету коштів,наданих за операціями з кредитування бю-джету, а також кредитів (позик), одержанихдержавою (Автономною Республікою Кримчи територіальною громадою), і коштів, на-даних під державні (місцеві) гарантії; здійс-нення внутрішнього контролю за повнотоюнадходжень, взяттям бюджетних зо-бов’язань розпорядниками бюджетних кош-тів нижчого рівня та одержувачами бюджет-них коштів і витрачанням ними бюджетнихкоштів; забезпечення організації та веденнябухгалтерського обліку, складання та по-дання фінансової і бюджетної звітності упорядку, встановленому законодавством;забезпечення доступності інформації пробюджет відповідно до законодавства та цьо-го Кодексу.

За наявності відповідних бюджетних аси-гнувань розпорядник бюджетних коштівуповноважує одержувача бюджетних коштівна виконання заходів, передбачених бю-джетною програмою, та надає йому коштибюджету (на безповоротній або поворотнійоснові). Одержувач бюджетних коштів вико-ристовує такі кошти згідно з планом викори-стання бюджетних коштів, складеного напідставі кошторису цього розпорядника бю-джетних коштів.

Ст. 23 Бюджетного кодексу України ви-значає особливості встановлення бюджет-них призначень, а саме необхідність наяв-ності відповідного бюджетного призначеннядля будь-яких бюджетних зобов’язань таплатежів з бюджету. Якщо в процесі вико-нання бюджету зміна обставин вимагаєменших бюджетних асигнувань головнимрозпорядникам бюджетних коштів, Міністрфінансів України (керівник місцевого фінан-сового органу) приймає рішення про приве-дення у відповідність бюджетного призна-чення Державного бюджету України (місце-вого бюджету). Кабінет Міністрів України(Рада Міністрів Автономної РеспублікиКрим, місцева державна адміністрація, ви-конавчий орган відповідної місцевої ради) удвотижневий термін подає до ВерховноїРади України (Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим, відповідної місцевої ради)у встановленому порядку пропозиції проприведення у відповідність бюджетних при-


48

значень Державного бюджету України (міс-цевого бюджету). Видатки спеціального фо-нду бюджету мають постійне бюджетне при-значення, яке дає право проводити їх ви-ключно в межах і за рахунок фактичних над-ходжень спеціального фонду бюджету згід-но із законодавством, якщо цим Кодексомта/або Законом про Державний бюджетУкраїни (рішенням про місцевий бюджет) невстановлено інше. Пропозиції про внесеннязмін до бюджетних призначень подаютьсята розглядаються у порядку, встановленомудля складання проекту бюджету. Витративідповідно до внесених в бюджетних при-значень змін здійснюються лише після на-буття чинності відповідним законом (рішен-ням Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим, відповідної місцевої ради), яким вне-сено такі зміни, крім випадків, визначенихБюджетним кодексом.

Про внесення змін до Бюджетного кодек-су України в частині вдосконалення бюдже-тного процесу та впровадження середньо-строкового бюджетного планування, чиннуредакцію ст. 23 пропонується доповнититакими положеннями. У межах загальногообсягу бюджетних призначень за бюджет-ною програмою окремо за загальним таспеціальним фондами бюджету перерозпо-діл видатків у розрізі економічної класифі-кації видатків бюджету здійснюється Мініс-терством фінансів України (місцевим фінан-совим органом) за обґрунтованим поданнямголовного розпорядника бюджетних коштів.Інші зміни розмірів, мети та обмеження вчасі бюджетних призначень регулює Законпро Державний бюджет України (рішенняпро місцевий бюджет), крім випадків, пе-редбачених Бюджетним кодексом.

Якщо після прийняття Закону про Дер-жавний бюджет України (рішення про місце-вий бюджет) повноваження на виконанняфункцій або надання послуг, на яке затвер-джене бюджетне призначення, передаєтьсявідповідно до законодавства від одного го-ловного розпорядника бюджетних коштівіншому головному розпоряднику бюджетнихкоштів, дія бюджетного призначення не при-пиняється і застосовується для виконаннятих самих функцій чи послуг іншим голо-

вним розпорядником бюджетних коштів,якому це доручено. Передача бюджетнихпризначень у випадку, визначеному цієючастиною, здійснюється за погодженням зКомітетом Верховної Ради України з питаньбюджету (відповідною Комісією ВерховноїРади Автономної Республіки Крим, місцевоїради) у порядку, визначеному Міністерствомфінансів України. Усі бюджетні призначеннявтрачають чинність після закінчення бюдже-тного періоду, за винятком випадків, визна-чених Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом пропонуєтьсявстановити заборону без внесення змін доЗакону про Державний бюджет України [3](рішення про місцевий бюджет) щодо збі-льшення бюджетних призначень за загаль-ним та спеціальним фондом державногобюджету (місцевого бюджету) на: оплатупраці працівників бюджетних установ за ра-хунок зменшення інших видатків; витрати забюджетними програмами, пов’язаними зфункціонуванням органів державної влади(органів влади Автономної Республіки Кримта органів місцевого самоврядування), зарахунок зменшення видатків за іншими бю-джетними програмами.

IV. ВисновкиКабінету Міністрів України пропонується

надати право встановлювати граничні сумивитрат бюджетних установ на придбанняавтомобілів, меблів, іншого обладнання йустаткування. Зазначені підходи до змінибюджетного законодавства України в части-ні вдосконалення бюджетного процесу пла-нування та прогнозування бюджетних пока-зників відповідають практиці європейськихкраїн, що наближує Україну до Європейсь-кого Союзу у сфері бюджетно-податковоїполітики.

Список використаної літератури1. Бюджетний кодекс України. – К., 2011.2. Бюджетна політика у контексті стратегії со-

ціально-економічного розвитку України : у6 т. / [редкол.: М.Я. Азаров (голова) та ін.]. –К. : НДФІ, 2004. – Т. 4: Програмно-цільо-вій метод у бюджетному процесі. – 368 с.

3. Закон України “Про Державний бюджетУкраїни на 2010”. – К., 2011.


Іляшенко А.Х. К вопросу усовершенствования бюджетного законодательства УкраиныВ статье рассматриваются предложения о внесении изменений в законодательство о

местном самоуправлении и бюджетное законодательство Украины. Указанны подходы к из-менению бюджетного законодательства Украины в части совершенствования бюджетногопроцесса планирования и прогнозирования бюджетных показателей.

Ключевые слова: бюджетное законодательство, местное самоуправление, планирова-ние, прогнозирование, бюджетные показатели.

Iliashenko A. I mprovement of budget legislation UraineIn article offers on modification of the legislation on local government and the budgetary legislation

of Ukraine are considered. Approaches to change of the budgetary legislation of Ukraine regarding


49

improvement of the budgetary process of planning and forecasting of the budgetary indicators arespecified.

In connection with the scientific basis of the budget policy for the medium term 2011–2012.become particularly relevant research aimed at improving the legislation on local government andbudget legislation. In order to improve the consistency of the process of budget planning andforecasting of state planning and forecasting of socio-economic development, based on a cleardefinition of strategic priorities and achieving concrete results of socio-economic development, it isproposed to amend the Budget Code of Ukraine g.4, supplemented articles on the use of programbudgeting in the budget process and the drafting budget forecast for the next three fiscal periods. Inparticular, you must go for taking the forecast budget for the next three budget periods at bothprocuring entities and at the state and local budgets, identifying the components program budgeting inthe budget process, namely the budget program of responsible fiscal program, effective performancebudget program budget program passport, to reveal their essence and mechanism of application.Evaluating the effectiveness of budget programs for the analysis of performance indicators ofbudgetary programs and other information included in budget requests, budgets, budget programpassport, reports on their implementation will ensure that the relevant results in the determination ofbudget allocations. The use of program budgeting at the local budgets will increase the efficiency ofpublic funds. Problem. The aim of the article is to investigate ways to improve the budget legislation ofUkraine.

Key words: budgetary legislation, local government, planning, forecasting, budgetary indicators.


50

УДК 330.356.7:330.55:330.117:519.86

В.В Корольковкандидат економічних наук, доцент

Запорізький національний технічний університет

ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУЗ ВИКОРИСТАННЯМ ФАКТОРА ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУУ статті розглянуто методологію прогнозування економічного зростання в регіоні на

підставі дослідження структурних зрушень чисельного складу населення працездатного вікуі фактора науково-технічного прогресу, який визначає продуктивність праці. На прикладі За-порізької області за наведеною методологією проведено моделювання і сформовано прогноз.

Ключові слова: економічне зростання, сталий розвиток, виробнича функція, фактори,регіональна економіка, моделювання, прогнозування, продуктивність праці, потенціал.

І. ВступНа регіональному рівні узагальнюючим

показником, який характеризує рівень розви-тку економіки регіону, є валовий регіональ-ний продукт (далі – ВРП). ВРП у ринковихцінах визначається як сума валової доданоївартості усіх видів економічної діяльності восновних цінах, включаючи чисті податки напродукти. Валова додана вартість в основ-них цінах розраховується як різниця між ви-пуском та проміжним споживанням кожноговиду економічної діяльності, зменшена навеличину оплати послуг фінансових посере-дників. Вона містить у собі первинні доходи,що створюються учасниками виробництва.Оплата послуг фінансових посередників ви-

значається як різниця між доходами від вла-сності, отриманими фінансовими посередни-ками (за винятком чистого доходу, одержано-го від інвестування їх власних коштів) і відсо-тками, сплаченими їх кредиторам. Чисті по-датки – це податки на продукти за виключен-ням субсидій на продукти.

Динаміка ВРП відображає розвиток Запо-різького регіону. За даними Головного управ-ління статистики в Запорізький області [4] таінформацією Національного банку Українипро зміни курсу долара до гривні було побу-довано графік зростання ВРП в Запорізькійобласті у доларовому еквіваленті (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка ВРП у Запорізькій області внаслідок фінансової кризи в Україні та стрімкого падіння курсу гривні

Падіння ВРП припинилось у 2001 р. і зцього часу спостерігається його зростання.У 2008–2009 рр. ВРП має зниження.1

Зростання ВРП у цілому супроводжуєть-ся зростанням чисельності населення пра-цездатного віку (рис. 2).

У регіоні спостерігається перевищеннячисельності працездатного населення надкількістю робочих міст, що викликає безро-біття. Зареєстрований рівень безробіття уЗапорізький області перебуває в межах0,2 та 3,2%. Рівень безробіття у 2011 р. ста-новить 2,4% [4, c. 307]. 1 © Корольков В.В., 2013

Разом з тим розвиток Запорізького регіо-ну супроводжується зменшенням чисельно-сті населення (рис. 3).

Зменшення кількості народжених спо-стерігається, починаючи з 1990 р. Най-менша кількість народжених була зареєст-рована в 2000 р. і дорівнювала 10 016 осіб.Зростання кількості народжених у наступніроки за результатом 2011 р. ще не набулорівня 1990 р., тому кількість померлих і досіперевищує кількість народжених. Це зумов-лює проведення додаткового дослідженнязмін вікового складу населення і прогнозу-вання його подальших зрушень.


51

Рис. 2. Зміни чисельності населення працездатного віку

Рис. 3. Динаміка кількості населення у Запорізькій області

Уперше можливі проблеми демографічноїкризи провалу народжуваності були визна-чені при створенні програми “Стратегія роз-витку Запорізького регіону”, але на час ство-рення програми ця проблема була такоюначальною, як зараз. Для аналізу розподілупостійного населення Запорізької області застаттю і віком у щорічнику Головного управ-ління статистики Запорізької області за2011 р. наведено “вікову піраміду” (рис. 4) [4,с. 282]. На діаграмі спостерігаються провалинароджуваності, що були в часи голодоморута вітчизняної війни. Але ці періоди були не-тривалими. Два роки під час голодомору тап’ять років під час війни. Народжуваність по-новлялась після усунення впливу негативнихфакторів. Падіння народжуваності під часвійни було більш тривалим і глибоким, тому зперіодом у двадцять років спостерігаєтьсянезначне вторинне падіння народжуваності.

Останнє падіння почалося у 90-х рр. іпродовжувалося до 2000 р. Починаючи з2000 р., народжуваність почала зростати,але незначно. Навіть за підсумками 2011 р.рівень народжуваності не досяг рівня1990 р., а смертність перевищує народжу-ваність, тобто відбувається скорочення чи-сельності населення.

Отже, такого тривалого падіння наро-джуваності терміном більше ніж 20 років вУкраїні раніше не було ніколи. Навіть у су-

часному ще не відновився рівень наро-дження, а вже наближається час вторинногопадіння. Це суттєва загроза трудовим ре-сурсам. Вона, безумовно, буде позначатисяна економічному розвитку регіону.

ІІ. Постановка завданняМета статті – прогнозування структурних

зрушень трудового потенціалу та його впливуна економічний розвиток Запорізької області.

III. РезультатиНаселення за ознаками використання

трудового ресурсу розподіляється на насе-лення працездатного віку і населення “до”та “понад” працездатного віку. У наведенихстатистичних даних все населення розподі-лено на вікові групи по п’ять років, тобто 0–4, 5–9, 10–14, 15–19, 20–24, 25–29, 30–34,35 –39, 40–44, 45–49, 50–54, 55–59, 60–64,65–69, понад 70 років. Це зумовлює встано-влення лагу також відповідно у п’ять років.

Відповідно до методу лагу, чисельністьнаселення групи i залежить від чисельностінаселення попередньої групи i–1 та обчис-люється за формулою:

1i i iN N K−= ⋅ , (1)

де iN – чисельність населення групи i;

1iN − – чисельність населення групи (i -1);

iK – коефіцієнт смертності, що визначе-ний для групи i.


52

Рис. 4. Розподіл постійного населення за статтю та віком на 1 січня 2012 р.

Вікова група 0–4 формується на підставістатистичної інформації про народжуваністьу ці роки або на підставі прогнозу змін наро-джуваності. Остання група “понад 70 років”накопичує чисельний склад попередньоїгрупи і обчислюється добуток цієї суми зкоефіцієнтом смертності, що визначений дляостанньої групи.

Доцільним є проведення подальших до-сліджень з використанням сценарного про-гнозування структурних зрушень за віковимигрупами населення.

За визначеною методикою було викона-но прогнозування структурних змін трудовихресурсів, яке буде відбуватися до 2048 р.Чисельність груп населення визначалась за

наступним положенням. Чисельність насе-лення до працездатного віку визначаласьсумарною чисельністю населення віковихгруп 0–4, 5–9, 10–14, 15–19 років. Населен-ня працездатного віку – 20–24, 25–29, 30 –34, 35–39, 40–44, 45–49, 50–54, 55–59 років.Населення пенсійного віку – це сумарна чисе-льність населення вікових груп понад 60 років.

Початковою є інформація про розподілчисельності населення по вікових групах заданими Держкомстату [1] станом на01.01.2009 р. (на кінець 2008 р.). За мето-дом лагу відповідно до формули (1) за кож-ною віковою групою проведено розрахунокзмін. Результати розрахунку на період до2028 р. наведено в табл.

ТаблицяРозподіл чисельності населення за віковими групами

група 2008 2013 2018 2023 20280–4 84 511 90 166 93 580 93 580 93 5805–9 70 225 84 511 90 166 93 580 93 580

10–14 80 533 70 225 84 511 90 166 93 58015–19 114 776 80 533 70 225 84 511 90 16620–24 147 732 114 776 80 533 70 225 84 51125–29 137 695 147 732 114 776 80 533 70 22530–34 133 494 137 695 147 732 114 776 80 53335–39 126 108 133 494 137 695 147 732 114 77640–44 124 537 126 108 133 494 137 695 147 73245–49 146 662 124 537 126 108 133 494 137 69550–54 140 028 146 662 124 537 126 108 133 49455–59 133 286 140 028 146 662 124 537 126 10860–64 80 719 133 286 140 028 146 662 124 53765–69 97 169 80 719 133 286 140 028 146 662

70 і понад 203 018 198 678 180 058 223 315 251 686

Чисельність населення в групі 0–4 ви-значається кількістю народжених. Аналізнароджуваності за період з 2002 до2011 рр. виявляє повільне її зростання. То-

му прогнозування змін було побудоване затрьома сценаріями розвитку:

Сценарій І – народжуваність залишитьсяна рівні 2008 р.: 18 716 × 5 = 93 580.


53

Сценарій ІІ – народжуваність поступово бу-де збільшуватися до рівня найбільшої: від 18 029 (2011 р.) до 29546, тобто 147 730 у 5 років.

Сценарій ІІІ – народжуваність поступовобуде зменшуватися до рівня найменшої: від18 029 (2011 р.) до 13 692 (2000 р.), тобто586 за 5 років.

Аналіз провалу народжуваності за віко-вими групами дає змогу визначати план дійв умовах змін чисельності населення тієї чиіншої групи населення за віком. Провал на-роджуваності вже викликав зменшення ди-тячих садків та шкіл. Зараз провал наро-джуваності впливає на зменшення кількостіпотенційних абітурієнтів – група населеннявіком від 19 до 21 року.

Починаючи з 2008 р., ця група населеннязменшується, відображаючи падіння наро-

джуваності у попередній період. Зменшеннячисельності потенційних абітурієнтів будепродовжуватися до 2017 р., а в подальшомубуде спостерігатися незначне збільшеннячисельності цієї вікової групи, але це збіль-шення не досягне рівня 2008 р.

Випускники ВНЗ поповнюють чисельністьнаселення працездатного віку. Тому насам-перед дослідження торкнеться групи насе-лення віком від 20 до 60 років. Якщо попе-редній період до 2011 р. можна досліджува-ти за фактичними даними статистики, томайбутні зміни чисельності населення до-сліджуваної вікової групи були визначеніметодами сценарного прогнозування з ви-користанням економіко-математичної моде-лі (1). Результати розрахунків прогнозуван-ня на період до 2048 р. наведені на рис. 5.

■ Побудовано за авторською методикою на підставі даних Держкомстату України

Рис. 5. Динаміка структурних змін вікового складу населення в Запорізькій області

За результатами прогнозування спостері-гається суттєве зменшення чисельності на-селення працездатного віку за всіма трьомасценаріями. Навіть найкращий сценарій збі-льшення народжуваності практично не по-кращує ситуацію. Це падіння було закладеноу 90-ті рр. За таких умов бізнес-середовище,підприємства й організації опиняться в якісноіншому ринку праці, де провідна роль буденалежати не працедавцю, як це було раніше,а працівнику. Безробіття зникне або зовсім,або залишиться для тих категорій працівни-ків, робота для яких відсутня на підприємст-вах. Зайве створені робочі місця залишатьсябез робітників. А підприємства вимушені бу-дуть із повагою ставитись до працівників іутримувати їх, створюючи відповідні умовипраці, відпочинку та підвищуючи заробітнуплату. Тобто підприємства повинні будутьпланувати свою роботу в умовах дорогої ро-бочої сили. Невідповідність між наявним роз-поділом людського капіталу за професіями іпотребами підприємств буде вимагати ство-

рення умов для перенавчання, освоєння но-вих професій населенням, яке ще залиши-лось без роботи, для того, щоб заповнитивільні робочі місця. На незаповнені робочімісця також можуть бути запрошені емігран-ти з інших регіонів. За таких умов важливим єзабезпечення збалансованого економічногорозвитку.

Падіння чисельності населення праце-здатного віку буде супроводжуватися такожзмінами навантаження на працюючих робіт-ників, оскільки, починаючи з 2012 р., спо-стерігається збільшення загальної групинаселення вікових груп “до” та “понад” пра-цездатного віку. Навіть збільшення пенсій-ного віку суттєво не буде впливати на цейпроцес, а збільшення народжуваності будепогіршувати навантаження на працюючих.Починаючи з 1928 р. буде спостерігатисявід’ємна різниця між чисельністю населенняпрацездатного віку та іншими групами. Си-туація буде погіршуватися в наступні роки.Одному працюючому робітнику необхідно


54

буде забезпечувати існування двох непра-цюючих. Без спеціальних програм щодо за-безпечення життєвих умов населення не-працездатного віку подальший розвиток су-спільства неможливий. Соціальна напруже-

ність за цих умов може привести до неба-жаних наслідків.

Як довго така ситуація буде тримати в За-порізькій області? Подальше прогнозуванняна період до 2088 р. надає відповідь (рис. 6).

Джерело: Побудовано автором за підсумками досліджень

Рис. 6. Прогноз структурних зрушень між віковими групами населення Запорізької області до 2088 р.

Навіть в умовах найкращого оптимістич-ного сценарію падіння чисельності населен-ня працездатного віку припиниться тільки в2050 р., при цьому чисельність інших віко-вих груп буде майже у 1,5 рази її перевищу-вати. Тільки починаючи з 2050 р. (у кращомувипадку), структурні зрушення вікових групнаселення почнуть приходити до норми.Буде спостерігатися зростання чисельностінаселення працездатного віку та зменшува-тися кількість населення інших вікових груп.Але навіть у 2088 р. чисельність населенняпрацездатного віку буде на 25% меншою зарівень 2012 р.

Безсумнівно, що зрушення у чисельностінаселення працездатного віку будуть нега-

тивно впливати на рівень ВРП Запорізькоїобласті.

Для оцінювання такого впливу необхід-ним є також використання методу прогнозу-вання за сценаріями. Відповідно [2, с. 198–210], основним фактором, що пов’язує чисе-льність населення працездатного віку і ВРП,є продуктивність праці, яка формується ін-тегрованим показником – фактором науко-во-технічного прогресу (далі – ФТП). Цейфактор є інтегрованим показником реаліза-ції потенціалів за рахунок впровадженнятехнологій у всіх сферах життя. Зміни роз-рахованого ФТП на підставі статистичнихданих за попередній період відображаютьфактичний його стан (рис. 7).

Джерело: розраховано за авторською методикою

Рис. 7. Динаміка фактора технічного прогресу Запорізький області

Фактор технічного прогресу в основномумає позитивну динаміку, але спостерігають-ся його флуктації під час деяких змін у сус-пільстві, законодавчої бази, технологічних

надбаннях та інші. Це надає підстави длявикористання сценаріїв розвитку ФТП [3].

У подальших дослідженнях прогноз ВРПЗапорізького регіону виконувався в розрахун-


55

ку на кращий сценарій збільшення народжу-ваності та встановлених значень ФТП (рис. 8):

Сценарій І – ФТП має середнє значенняпопереднього періоду досліджень.

Сценарій ІІ – ФТП має досягає максима-льного значення попереднього періоду.

Сценарій ІІІ – ФТП залишається незмін-ним на рівні 2010 р.

Джерело: Розраховано за авторською методикою

Рис. 8. Прогноз ВРП по Запорізький області до 2048 р. за сценаріями змін ФТП

За всіма трьома сценаріями очікуєтьсяпадіння ВРП. Це сигнал від майбутнього,який ми маємо врахувати у своїх діях.

IV. ВисновкиЗа підсумками проведеного дослідження

можна сформувати таке резюме:По-перше, внаслідок падіння народжува-

ності в період 1991–2000 рр., починаючи з2008 р., ВНЗ працюють в умовах постійногозменшення кількості потенційних абітурієнтівВНЗ, яке буде продовжуватися до 2017 р.

По-друге, до 2012 р. бізнес-середовищепрацювало в умовах надлишку населенняпрацездатного віку. Починаючи з 2012 р.очікується суттєве зменшення чисельностінаселення працездатного віку, яке супрово-джується збільшенням чисельності насе-лення до та понад працездатний вік.

По-третє, скорочення чисельності праце-здатного населення безпосередньо впливаєна зниження рівня ВРП.

Для управління розвитком Запорізькоїобласті Обласною радою у 2008 р. прийнятапрограма “Стратегія розвитку Запорізькогорегіону”, що завершується в 2015 р. Необ-хідним є створення нової стратегії до2020 р., орієнтованої на забезпечення ста-лого розвитку регіону в умовах зменшеннячисельності населення працездатного віку.

Формування такої програми, враховуючирезультати проведеного дослідження, маєпередбачати переоснащення підприємствта впровадження нових технологій, що реа-

лізують збалансоване використання потен-ціалів регіону. Це неможливе без випускни-ків ВНЗ з високим рівнем підготовки. Томудля якісної підготовки фахівців підприємст-вам (суб’єктам господарювання всіх формвласності) необхідно підвищити співпрацю зВНЗ створюючи необхідну базу практики,продовжити науково-технічну співпрацюпідприємств і ВНЗ у різних її формах.

Список використаної літератури1. Держкомстат України [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Корольков В.В. Продуктивність праці якінтегрований фактор розвитку економічнихсистем, заснованих на знаннях / В.В. Ко-рольков // Прогнозування соціально-еко-номічних процесів: сучасні підходи та пер-спективи : монографія / під ред. О.І. Чер-няка, П.В. Захарченко. – Бердянськ : Ви-давець Ткачук О.В., 2011. – 436 с.

3. Корольков В.В. Особенности учета фак-тора технического прогресса в произ-водственной функции / В.В. Корольков //Економіка і прогнозування. – 2009. –№ 2. – С. 97–110.

4. Статистичний щорічник Запорізької об-ласті за 2011 рік / за ред. ГоловешкаВолодимира Петровича ; Державнаслужба статистики України Головнеуправління статистики у Запорізькій об-ласті. – Запоріжжя, 2012. – 503 с.


Корольков В.В. Прогнозирование экономического развития региона с использованиемфактора технического прогресса

В статье рассматривается методология прогнозирования экономического роста в ре-гионе на основании исследования структурных сдвигов численности населения трудоспо-собного возраста и фактора технического прогресса, определяющего продуктивность


56

труда. На примере Запорожской области по данной методологии проводится моделированиеи формируется прогноз.

Ключевые слова: экономический рост, устойчивое развитие, производственная функ-ция, факторы, региональная экономика, моделирование, прогнозирование, продуктивностьтруда, потенциал.

Korolkov V. Forecasting of the region’s economy growth using the factor of technicalprogress

The article discusses the methodology of economic growth forecasting in the region on the basis ofthe study of structural changes of the working age population and the technical progress factor, whichdetermines productivity.

At the regional level the summary assessment that characterizes the level of economic develop-ment of the region, is the gross regional product (GRP). In Zaporozhye region GRP growth is generalby accompanied an increase in population of working age. In the region the working-age populationexceeds over the number of working places, causing unemployment. Registered unemployment inZaporizhzhya region is between 0.2 and 3.2 percent. However the development of Zaporizhzhya re-gion is accompanied with a total decrease in population.

The lowest number of births was registered in 2000 and amounted to 10,016 persons. The numberof births is increased in the coming years, but does not have the level of 1990 by the result in 2011, sothe number of deaths exceeds the number of births so far.

The aim of the study is forecasting the impact of structural changes employment potential and itsimpact on economic development in Zaporozhye region.

If the population is differentiated by age groups, according to the method lag, the population group idepends on the population of the previous group i -1 and is calculated by the formula:

1i i iN N K−= ⋅ , (1)Where iN – population group i; 1iN − – population group (i -1); iK – a mortality rate that is defined

for the group i.Age group “0 to 4 years” is formed on the basis of statistical information at birth in those years, or

based on forecast changes in fertility. The latter group is “over 70 years” accumulating strength of theprevious group and calculated by multiply of the amount to mortality rates, determined for the lattergroup.

By using a defined methodology it was performed forecasting of structural changes in the labour ofZaporizhia region, which will happen in 2048 with the optimistic, realistic and pessimistic scenarioschange of demography. The decline in the population of working age is identified, as a result of fore-casting in all three scenarios. In these conditions, unemployment will disappear, and the company willbe forced to plan their work in terms of expensive labour. Fall of the working age population will beaccompanied with changes in the load on employees. The total population with ages “before” and“over” working age will be increased since 2012. Even if significantly increase the retirement age willnot affect this process and increase the birth rate will degrade the burden on employees. Beginningfrom 2028, negative difference between the number of working-age population and other groups willbe experienced. The situation will worsen in the coming years. Undoubtedly the same changes in theworking age population will affect on the GRP of Zaporozhye region.

To prevent the negative impact of this phenomenon is necessary to create a new strategy in 2020,focused on sustainable development of the region in terms of reducing the population of working age.

Formation of such a program, taking into account the results of the study should include refittingand new technologies that implement sustainable use of the potentials of the region.

Key words: economic growth, sustainable development, production function, factors, regionaleconomics, modeling, forecasting, labor productivity, potential.


57

УДК 330.322.012

І.В. Лінтурздобувач Львівської комерційної академії

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТУВАННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИСтаттю присвячено дослідженню механізму управління ефективністю інвестування наці-

ональної економіки, виокремлено напрями необхідної діяльності держави у сфері регулюванняінвестиційної діяльності, які дадуть змогу її авізувати. Запропоновано модель управлінняефективністю інвестування держави, а також з метою стимулювання інвестиційної діяль-ності та підвищення її соціально-економічного розвитку, рекомендовано створити центра-льний інвестиційний фонд.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційні ресурси, інвестування національної економіки,управління ефективністю інвестування, механізм ефективного інвестування.

I. ВступНарощування інвестиційних ресурсів, збі-

льшення частки капітальних вкладень у вало-вому внутрішньому продукті, поліпшення стру-ктури джерел інвестицій та напрямів їх вкла-дення, вирішення проблеми активізації інвес-тиційної діяльності мають стратегічне значенняв управлінні економікою в цілому [6].1

Інвестиційна діяльність є джерелом таосновною передмовою розвитку економіки. Ісаме тому розробленню та реалізації меха-нізмів її впровадження відводиться істотнемісце серед інших напрямів наукових дослі-джень.

Питанню дослідження механізму управ-ління ефективністю інвестування в націона-льну економіку присвячено праці та науковідоробки багатьох українських науковців.Т. Бова у своїх працях досліджує методоло-гічну базу державного регулювання інвести-ційної діяльності [2]. Особливості форму-вання державних програм розвитку інвести-ційної діяльності в трансформаційних умо-вах визначає Б. Андрушків [1]. Питанню те-нденцій та особливостей прямих іноземнихінвестицій присвячено праці А. Даниленко[5]. У працях А. Дєгтяра [6] та О. Другова [7]об’єктом дослідження виступає інвестиційнезабезпечення розвитку регіону як складовоїнаціональної фінансової системи.

II. Постановка завданняМета статті – дослідити механізм управ-

ління ефективністю інвестування націона-льної економіки, виокремити напрями необ-хідної діяльності держави у сфері регулю-вання інвестиційної діяльності.

III. РезультатиВирішення завдань побудови нової демо-

кратичної суспільно-політичної системи по-в’язане з необхідністю структурної перебудо-ви економіки, яка вимагає формування тареалізації ефективної інвестиційної політики. © Лінтур І.В., 2013

На сьогодні до інвестиційної політики висува-ються досить жорсткі вимоги, оскільки вонамає являти собою такий управлінськийінструмент, який не просто реагує на зміни, щовідбуваються, а, враховуючи існуючі характе-ристики інвестиційної привабливості країни,регіонів і галузей, працюючи на їх покращення,поєднує вирішення проблем інвестиційноїсфери з досягненням перспективних цілейсоціально-економічного розвитку. Ми погоджу-ємось із думкою О. Другова [7] про те, що длядосягнення успіху нашій державі потрібні якіснонові підходи до розвитку економіки, які пере-дбачають скоординоване застосування всьогодіапазону важелів, інструментів та механізмів,що, у свою чергу, сприяють укріпленню еко-номіки і створюють базу для прогресивнихструктурних перетворень.

На нашу думку, інвестиційний процес по-винен бути у сфері постійного державноговпливу та становити об’єкт державногоуправління. Його суспільна природа зумов-лена комплексністю та причинно-наслідко–вою залежністю різноспрямованих потоківкапіталу; невизначеністю якісно-кількісногопереходу в процесі розвитку виробництва;циклічністю руху капіталу, що потребуєуправління на базі структуризації системнихресурсів виробництва; взаємоузгодження таорганізації господарської діяльності суб’єк–тів господарювання.

Враховуючи те, що інвестиційний процесмає сприяти комплексному розвитку держави,відповідні механізми державного управліннямають стати способами вирішення супереч-ностей інвестиційного процесу, послідовноюреалізацією дій, які базуються на основопо-ложних принципах, цільовій орієнтації, функ-ціональній діяльності з використанням відпо-відних форм і методів управління.

При формуванні механізмів державногоуправління інвестиційним процесом необхід-но виокремлювати блоки їх формування тареалізації. Перший містить потреби, інтере-


58

си, суперечності, цілі, волю, мотиви, стиму-ли інвестування; другий – рішення, дії, ре-зультати інвестиційного процесу. Потреби,інтереси і цілі зумовлюють здійснення в дер-жавному управлінні необхідних дій, а саме:ухвалення і практичну реалізацію інвес–тиційних рішень. Таким чином відбувається ре-алізація функцій державного управління.

Зазначимо, що державне регулюванняінвестиційних процесів здійснюється з ме-тою реалізації економічної, науково-техніч-ної й соціальної політики держави. Держав-не регулювання базується на показникахекономічного і соціального розвитку Украї-ни, державних і регіональних програмахрозвитку економіки, державних і місцевихбюджетах та передбачуваних у них обсягахдержавного фінансування інвестиційної дія-льності. Державне регулювання інвестицій-ної діяльності полягає у регулюванні умовінвестиційної діяльності та контролі за їїздійсненням усіма інвесторами й учасника-ми інвестиційної діяльності [9].

Функції державного управління інвести-ційною діяльністю можна також поділити нафункції із залучення інвестицій і функції звикористання інвестицій.

На думку А. Даниленко [5], до функцій дер-жави стосовно залучення інвестицій належать:– формування державної політики щодо

залучення інвестицій;– участь у міжнародному економічному

співробітництві, роботі міжнародних еко-номічних і фінансових організацій з ме-тою залучення іноземних інвестицій, ук-ладення міжнародних договорів з пи-тань іноземного інвестування;

– визначення пріоритетних напрямів струк-турно-інвестиційної політики, пріоритет-них напрямів використання інвестицій;

– здійснення обліку інформації стосовноджерел інвестицій, потреб їх залучення,напрямів та ефективності використання;

– створення сприятливих умов для діяльно-сті інвесторів на території України та ін.Виходячи з аналізу змісту положень про

відповідні органи державної влади й інші уста-нови, практики їх діяльності, можна зауважити,що зазначені функції належать до компетенціїПрезидента України, Кабінету Міністрів Украї-ни, Міністерства закордонних справ, Міністерс-тва економічного розвитку і торгівлі України,Міністерства фінансів України та Державногоагентства України з інвестицій та інновацій.

Що стосується функцій з використанняінвестицій, то до них належать:– організація експертизи та конкурсного

відбору інвестиційних проектів і програм,пошук їх виконавців;

– організація збору, вивчення й узагаль-нення пропозицій суб’єктів інвестиційноїдіяльності щодо надання й отримання ін-вестицій, ведення обліку заявок інвес-

торів на участь в інвестиційних проектах іпрограмах;

– здійснення реєстрації інвестиційних про-ектів і програм [4].Питанням, які стосуються аналізу, розви-

тку інвестиційної діяльності, регулюванняінвестиційного процесу приділено багатоуваги. Але й досі не до кінця вирішеною за-лишається проблема побудови ефективногоорганізаційного механізму управління ефек-тивністю інвестування.

Взагалі в широкому розумінні під понят-тям “механізм” прийнято розуміти системуабо спосіб, що визначає порядок певноговиду діяльності, деяких ланок та елементів,що приводять їх у дію, а також внутрішнюбудову, сукупність станів і процесів, з якихскладається певне явище. В економічнійлітературі часто застосовується словоспо-лучення “ринковий механізм”, “економічниймеханізм”, “організаційний механізм”, “орга-нізаційно-економічний механізм”, “господар-ський механізм” [1].

Отже, враховуючи існуючі погляди на ви-щевказані економічні терміни та на особли-вості державного регулювання інвестиційноїдіяльності, поняття “механізм державногорегулювання інвестиційної діяльності” можнарозглядати як систему організаційних, еко-номічних, правових, грошово-кредитних тарегуляторних державних заходів, які впли-вають на здійснення інвестиційної діяльностів країні з метою досягнення очікуваних еко-номічних, соціальних та інших результатів.

Організаційно-правові методи державно-го регулювання інвестиційної діяльності пе-редбачають: розробку відповідної законо-давчої бази; розробку державних норм істандартів в інвестиційній сфері; ліцензу-вання інвестиційної діяльності; державнуекспертизу; антимонопольні заходи; роз-державлення та приватизацію; умови викори-стання землі та інших природних ресурсів [3].

Створення правової основи функціону-вання суб’єктів інвестиційної діяльності єоднією з найважливіших економічних функ-цій держави в ринковій економіці. Форму-вання правової бази передбачає прийняттязаконів і правил, що регулюють економічнудіяльність суб’єктів інвестування, а такожконтроль за їх виконанням. На сьогоднінормативно-правова база щодо регулюван-ня інвестицій нараховує більше ніж 100різноманітних нормативних документів (за-конів, указів, постанов, інструкцій тощо), се-ред яких основними є закони України: “Проінвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р.,“Про режим іноземного інвестування” від19.03.1996 р., “Про цінні папери та фондо-вий ринок” від 23.02.2006 р., “Про інновацій-ну діяльність” від 04.07.2002 р., “Про інститу-ти спільного інвестування” від 15.03.2001 р.та ін. Провідною метою інвестиційного зако-


59

нодавства є створення правового середо-вища, сприятливого для успішної інвести-ційної діяльності. Однак, незважаючи назначну кількість нормативних актів, недос-коналість і нестабільність вітчизняного за-конодавства сьогодні є однією з основнихпричин, які гальмують розвиток інвестицій-ної діяльності в Україні.

Зазначимо, що в системі економічних ме-тодів державного регулювання інвестиційноїдіяльності чільне місце відведено системіоподаткування, оскільки розмір податковогонавантаження суттєво впливає на формуван-ня власних капіталів інвесторів. Тому, на нашудумку, зменшення податкового навантаженнястимулюватиме розвиток інвестиційної діяль-ності за рахунок збереження прибутків і фор-мування довгострокових фінансових ресурсівдля інвестиційних операцій.

Основними інструментами державної гро-шово-кредитної політики щодо регулюванняінвестиційної діяльності є: встановленнянормативів обов’язкових резервів, які зо-бов’язані створювати банки для покриттяризиків, тим самим сприяючи активному ви-користанню коштів для кредитування йінвестування (або навпаки); операції навідкритому ринку з державними цінними па-перами; політика облікової ставки НБУ, заякою він продає кредитні ресурси банкам,збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредит-них джерел для фінансування інвестицій [8].

У сучасних умовах обмеженості вітчиз-няних фінансових ресурсів особливо важ-ливого значення набуває механізм залучен-ня іноземних інвестицій. З цією метою в Ук-раїні створено систему державних гарантійзахисту іноземних інвестицій, яка передба-чає: встановлення правового режиму інвес-тиційної діяльності; гарантії у разі зміни за-конодавства; гарантії щодо примусових ви-лучень, а також незаконних дій державнихорганів та їх посадових осіб; компенсацію івідшкодування збитків іноземним інвес-торам; гарантії в разі припинення інвести-ційної діяльності; гарантії переказу при-бутків, одержаних внаслідок здійсненняіноземних інвестицій [2].

Проте, незважаючи на вищезазначені га-рантії, обсяги залучення іноземних інвести-цій є досить незначними внаслідок неспри-ятливого інвестиційного клімату в Україні.Тому найближчим часом на державномурівні необхідно провести ряд організованихзаходів із залучення іноземного інвестора векономіку України.

Вважаємо, що основними перешкодамидля іноземних інвестицій в Україну є:– нестабільне та надмірне державне ре-

гулювання;– нечітка правова система;– мінливість політичного й економічного

середовища;

– корупція;– великий податковий тягар;– низький рівень доходів громадян;– труднощі в спілкуванні з урядом та при-

ватизаційними органами;– відсутність матеріальної інфраструктури;– проблеми виходу на внутрішній і зовні-

шній ринки тощо.На нашу думку, ситуація на внутрішньо-

му інвестиційному ринку і міжнародному ри-нках інвестиційних капіталів зумовлює новуроль держави в інвестиційному процесі.

Оскільки в сучасних умовах інвестиційнасфера значною мірою зазнає впливу ринковихфакторів, то ринкове реформування економікиУкраїни та її регіонів супроводжується поступо-вим усуненням держави і місцевих органівдержавної влади від безпосередньої інвести-ційної діяльності, що знаходить відображення уневпинному скороченні централізованого фі-нансування капіталовкладень. Наслідком цьогопроцесу є обмеження простору прямого дер-жавного управління та адміністрування вінвестиційній сфері. Це цілком закономірно івідповідає інтересам інвесторів, зацікавлених упослабленні бюрократичного тиску. Одночасновони справедливо очікують від державних ор-ганів створення сприятливих умов для са-мофінансування інвестицій та підтримкиінвестиційної діяльності.

Аналогічні вимоги висуваються як між-народним, так і вітчизняним ринком інвести-ційних капіталів. Держава виступає на ньо-му в ролі покупця і перебуває в стані жорст-кої конкуренції з багатьма іншими претен-дентами на інвестиції, а самі інвестори ви-користовують широкий набір критеріїв длявибору регіону вкладення капіталів. Якщоінвестору, з точки зору процесу інвесту-вання чи кінцевих результатів реалізаціїінвестиції, будуть запропоновані вигіднішіумови інвестування, то він буде шукатикращі умови вкладення капіталу. Спрямува-ти його в економіку нашої держави можналише шляхом створення не гірших, ніж уконкурентів, умов надходження та реалізаціїінвестицій. А це питання перебуває в компе-тенції органів державної влади.

Таким чином, внутрішні і зовнішні факто-ри вимагають якісних змін у ролі органівдержавної влади в інвестиційному процесі.При цьому з’являються нові підходи та на-прями в інвестиційному процесі та назріваєнеобхідність застосування інших методівдержавного регулювання інвестицій. Вониполягають сьогодні в переході від бюрокра-тичного адміністрування до обслуговуванняінвестиційного процесу, цілеспрямованогоформування сприятливого і конкурентос-проможного інвестиційного клімату, підтрим-ки підприємництва та інвестиційної діяль-ності. У цьому плані роль органів владинезмірно зростає.


60

На нашу думку, на сучасному етапі дер-жавні органи влади мають сконцентруватисвою діяльність на вирішенні проблем, щовідповідають інвестиційним потребам державиі вимогам іноземних інвесторів, та маютьвирішальне значення для формування сприят-ливого й конкурентоспроможного інвестицій-ного клімату та забезпечення інтересів дер-жави.

Слід зазначити, що організаційний ме-ханізм управління ефективністю інвесту-вання держави є досить складним, а мож-ливості обмеженими. Нами пропонуєтьсятака модель управління ефективністю інвес-тування держави.

Зазначимо, що в сучасних умовах господа-рювання активна роль в управлінні інвес-тиційним процесом належить державним орга-нам, які формують інвестиційну політику. Урозробленій моделі до управлінської системивходять органи законодавчої та виконавчоївлади, адже саме через них відбувається дер-жавний вплив на інвестиційний процес. Скла-довими елементами такої моделі виступаютьпевні інструменти, за допомогою яких у сукуп-ності забезпечується управління ефективністюінвестування, а саме: інвестиційна політикадержави, законодавче забезпечення інвес-тиційного процесу, управлінські рішення, фак-тори впливу на інвестиційну діяльність, об’єктидержавного інвестування, джерела фінансу-вання інвестиційних проектів та показники еко-номічного зростання.

Системоутворювальним елементом у ціймоделі виступає інвестиційна політика держа-ви, яка визначає умови здійснення інвести-ційної діяльності як на макрорівнях, так і намікрорівнях, та визначає пріоритети інвести-ційної політики через розробку інвестиційнихпрограм, які мають цільове спрямування. Усвою чергу, інвестиційна політика держави ре-алізується через прийняття управлінськихрішень щодо розробки програм розвитку дер-жави, регулювання ринку інвестицій та розши-рення співробітництва країни з іншими держа-вами. На рівні управлінських рішень визнача-ються фактори впливу на інвестиційнудіяльність. Такими факторами впливу намивизначено стимулювання інвестиційної діяль-ності: податкові пільги, надання дотацій, кре-дитів, відсоткових, прямих субсидій, спрощен-ня процедури реєстрації та ліцензування,інвестиційна привабливість держави (рівеньзагальноекономічного розвитку держави, рі-вень розвитку інвестиційної інфраструктури).

Важливим інструментом моделі ре-алізації інвестиційної політики виступаютьджерела фінансування інвестиційних про-ектів, основними видами яких є державніінвестиції, іноземні, спільні та приватні.

Джерела фінансування безпосередньовпливають на вибір об’єктів інвестування.Такими об’єктами, на нашу думку, виступа-

ють легка промисловість, підприємства ко-мунальної галузі, галузь туризму та рекре-ації прикордонної інфраструктури, галузінародного господарства та соціальної сфе-ри, машинобудівна галузь, приладобудівна,транспортна, зв’язок та паливно-енерге-тичний комплекс.

Узагальнюючим складовим елементоммоделі реалізації інвестиційної політики є сис-тема економічних показників, яка показуєефективність реалізації інвестиційної політикидержави.

Розроблена нами система інструментівмає чітку підпорядкованість їх виконання,що в комплексі забезпечує врахування всіхаспектів, які супроводжують інвестиційнудіяльність держави.

На нашу думку, необхідно створитиефективну модель реалізації інвестиційноїполітики таким чином, щоб вирішальне зна-чення, незважаючи на активізацію залучен-ня іноземного капіталу, у фінансуванні ін-вестицій мали саме внутрішні джерела, на-самперед власні кошти підприємства. Адержавна влада у співпраці з місцевимиадміністраціями має широкий набір інстру-ментів для підтримки діяльності приватнихпідприємців, які вирішать інвестувати своїкошти в різні галузі діяльності.

Зазначені нами заходи мають активі-зувати інвестиційний процес та зробити йо-го більш прозорим, посилити участь держа-ви в управлінні інвестиційним процесом.

Для підвищення ефективності державногорегулювання, стимулювання інвестиційної дія-льності та підвищення соціально-економічногорозвитку держави нами пропонується ство-рення центрального інвестиційного фонду.

Отже, основними цілями і завданнямицентрального інвестиційного фонду намивизначено такі:– прогнозування потреби в загальному

обсязі інвестиційних ресурсів;– прогнозування можливості формування

інвестиційних ресурсів за рахунок різнихджерел;

– дослідження інвестиційного клімату;– визначення пріоритетних галузей госпо-

дарства, які потребують залучення інве-стицій;

– залучення внутрішніх і зовнішніх фінан-сових потоків та матеріальних ресурсів;

– підготовка інформаційної бази щодо ор-ганізацій і програм підтримки та розвит-ку інвестиційного процесу;

– підготовка і надання вітчизняним та іно-земним компаніям, інвестиційним фон-дам інформації про економічний потен-ціал і перспективи розвитку України;

– підтримка ініціативи вітчизняних, інозе-мних компаній та інвестиційних фондів,що планують вийти на вітчизняний ринокі працювати на ньому.


61

Виходячи з цілей і завдань фонду, ми ок-реслили і напрями діяльності фонду, якимивиступають:– підвищення інвестиційної активності

суб’єктів господарювання;– пошук найбільш вигідного місця вкла-

дання коштів інвестора;– організація інвестиційного процесу;– надання консультаційних послуг;– залучення внутрішніх, зовнішніх фінан-

сових потоків та матеріальних ресурсів;– формування позитивного іміджу об’єкта

інвестування (держави, регіону, галузіекономіки) шляхом підготовки, передачіта розповсюдження інформації середпотенціальних інвесторів щодо стану йможливостей ділового середовища вУкраїні;

– страхування інвестицій.Що стосується джерел фінансування цен-

трального інвестиційного фонду, то такимиджерелами ми визначили такі:– кошти державного, обласного та місце-

вого бюджетів;– кошти приватного сектора;– кошти програм міжнародної технічної

допомоги;– кошти інвесторів, які залучатимуться

для реалізації конкретних інвестиційнихпроектів та виконання програм;

– кошти міжнародних фінансових органі-зацій (Світового банку, Міжнародноговалютного фонду, Європейського банкуреконструкції та розвитку, Європейсько-го інвестиційного банку та ін.);

– кошти банків та небанківських фінансо-вих установ;

– фінансові ресурси комерційних і неко-мерційних суб’єктів господарювання гро-мадських об’єднань, фізичних осіб, утому числі іноземних.Очікуваними результатами від діяльності

фонду є підвищення інвестиційної активнос-ті, формування сприятливого інвестиційногосередовища та досягнення сталого економі-чного зростання України.

IV. ВисновкиОтже, на нашу думку, стабілізація та по-

жвавлення економічного розвитку державинеможлива без докорінних змін ролі держави йоздоровлення економіки. Ситуація, що склала-ся, спонукає до пошуків дієвих господарськихформ, які були б спроможні радикально ішвидко змінити ситуацію в країні на краще.

Список використаної літератури1. Андрушків Б. Особливості формування

державних програм розвитку інвести-ційної діяльності в умовах економічнихтрансформацій / Б. Андрушків, О. Погай-дак, Р. Шерстюк // Галицький економіч-ний вісник. – 2012. – № 1 (34). – С. 35–38.

2. Бова Т.В. Методологічна база дослідженьдержавного регулювання інвестиційноїдіяльності / Т.В. Бова // Інвестиції: практиката досвід. – 2010. – № 4. – С. 3–5.

3. Вовчак О.Д. Інвестування / О.Д. Вовчак. –Львів : Новий світ 2000, 2006. – 544 с.

4. Волков О.І. Економіка та організація інно-ваційної діяльності : підручник / О.І. Вол-ков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін. –3-тє вид. – К. : ЦУЛ, 2007. – 662 с.

5. Даниленко А.А. Світові тенденції таособливості розвитку прямих іноземнихінвестицій / А.А. Даниленко // ФінансиУкраїни. – 2009. – № 4. – С. 99–108.

6. Дєгтяр А.О. Підвищення ефективності ін-вестиційної діяльності в регіоні : метод.рек. / авт. кол.: А.О. Дігтяр, Р.Г. Соболь. –К. : НАДУ, 2010. – 40 с.

7. Другов О.О. Фінансова система інвести-ційного забезпечення регіонального роз-витку економіки : монографія / О. Дру-гов. – К. : УБС НБУ, 2007. – 151 с.

8. Жовтанецький Н. Класифікація інстру-ментів макроекономічного управлінняінвестиційною діяльністю / Н. Жовтанець-кий // Вісник Львівського університету.Серія економічна. – 2008. – № 40. –С. 101–104.

9. Костюкевич Р.М. Інвестиційний менедж-мент : навч. посіб. / Р.М. Костюкевич. –Рівне : НУВГП, 2011. – 270 с.


Линтур И.В. Механизм управления ефективностью инвестирования национальнойэкономики

Статья посвящена исследованию механизма управления ефективностью инвестирова-ния национальной экономики, выделены направления необходимой деятельности государст-ва в сфере регулирования инвестиционной деятельности, которые позволят ее активизи-ровать. Предложена модель управления ефективностью инвестирования государства, атакже с целью стимулирования инвестиционной деятельности и повышения ее социально-экономического развития, рекомендовано создание центрального инвестиционного фонда.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционные ресурсы, инвестирование национальнойэкономики, управление ефективностью инвестирования, механизм ефективного инвестиро-вания.

Lintur I. The mechanism of performance management investment national economyThe article studies the mechanism of investing efficiency of the national economy, singled out the

required areas of the state in regulating investment activities, which will enable her to advise. The


62

model performance management of state investment and to stimulate investment and improve itssocio-economic development, recommended creation of a central investment fund.

Grafting of investment resources, increase of investments in GDP, improving the structure ofinvestment sources and directions of their investments, the problem of enhancing the investmentactivity of strategic importance in managing the economy as a whole.

Investing activities are the main source and a foreword by economic development. And that is whythe development and implementation of mechanisms for its implementation is given an importantplace among the other areas of research.

Dealing with the construction of a new democratic political system due to the need of economicrestructuring, which requires the development and implementation of an effective investment policy. Atpresent, the investment policy put forward enough stringent requirements because it has to be the amanagement tool that not only responds to the changes taking place, but given the currentcharacteristics of the investment attractiveness of the country, regions and industries, working on theirimprovement, combining solutions problems with achieving the investment sector perspective of socio-economic development.

Thus, in our opinion, the stabilization and recovery of economic development is impossible withoutradical changes the role of government and economic recovery. This situation prompts the search foreffective forms of business that would be able to quickly and radically change the situation in thecountry for the better.

Key words: investment, investment funds, investment of the national economy, performancemanagement investment mechanism for efficient investment.


63

УДК 006.011

К.С. Пасічникаспірант Академії митної служби України, м. Дніпропетровськ

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯУ статті розглянуто поняття та основні характеристики стандартизації економічної

інформації як економічної категорії. Запропоновано набір класифікаційних ознак та видівстандартизації, на перетині яких знаходиться стандартизація економічної інформації.Сформовано перелік основних функцій та завдань стандартизації економічної інформації,виділено три групи її суб’єктів.

Ключові слова: стандартизація, економічна інформація, принципи, завдання, функції, ви-ди, суб’єкти.

І. ВступІз розвитком суспільства стандартизація

продовжує охоплювати все більше сфержиття та діяльності людини. Головною ме-тою цього процесу є захист інтересів як спо-живачів, так і виробників та держави в ціло-му. Аналіз стандартизації економічної інфо-рмації як економічної категорії, вивчення їївидів і завдань дасть змогу обґрунтуватиекономічне значення та роль стандартизаціїу різних сферах людської діяльності, що, усвою чергу, є теоретичним підґрунтям длядослідження впливу стандартизації економі-чної інформації на економічну безпеку йефективність національної економіки.1

Теоретичним аспектам стандартизації при-ділена увага у працях науковців пострадянсь-кого простору, зокрема В.Н. Семерикова,М.Б. Плущевського, В.М. Постики, Н.Н. Семе-нова та інших. Висвітлення економічного зна-чення стандартизації можна знайти зде-більшого у дослідженнях таких зарубіжнихучених, як Дж. Акерлоф, П. Девід, Ф. Джонс,К. Метьютс, П. Регібоу, П. Сван і Дж. Хадсон таін. Проте у працях зазначених авторів мовайде здебільшого про стандартизацію продукціїта виробничих процесів. Таким чином, зали-шаються невирішеними теоретичні аспектистандартизації такого об’єкта, як економічнаінформація.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є виявлення теоретичних

досліджень та розробка характеристик ста-ндартизації економічної інформації як еко-номічної категорії.

ІІІ. РезультатиДля розгляду стандартизації економічної

інформації як економічної категорії необхід-но навести її визначення, подати класифі-кацію та визначити основні функції. Для ви-значення поняття “стандартизація економіч-ної інформації” необхідно проаналізуватидві його складові: стандартизацію та еконо-мічну інформацію. © Пасічник К.С., 2013

При розгляді поняття “стандартизація” урізних джерелах – нормативно-правовій тазаконодавчій базі, підручниках і науковихпрацях – було виділено три основні підходидо його визначення: практичний, науково-теоретичний, системний.

Основним джерелом, де знайшов своєвідображення практичний підхід, є законо-давча та нормативно-правова база, де ста-ндартизація визначається як діяльність. Так,в ISO 2:2004 “Стандартизація та суміжні ви-ди діяльності. Загальний словник” [1] стан-дартизація визначена як діяльність, спрямо-вана на досягнення оптимального ступеняупорядкування у певній галузі шляхом вста-новлення положень для загального та бага-торазового використання для реально існу-ючих і потенційних завдань.

Визначення, що надається в ДСТУ 1.1-2001“Національна стандартизація. Стандартиза-ція та суміжні види діяльності. Терміни тавизначення основних понять” [2], відповідаєміжнародним стандартам, а Закон України“Про стандартизацію” [3] (далі – Закон) на-віть доповнює його, додаючи опис резуль-татів стандартизації: підвищення ступенявідповідності продукції, процесів та послуг їхфункціональному призначенню, усуненнюбар’єрів у торгівлі та сприянню науково-технічному співробітництву.

Із ключових слів, які характерні для всіхнаведених визначень, можна скласти пере-лік основних принципів стандартизації: оп-тимальності, впорядкованості, загальності,багаторазовості, практичності (для вирішен-ня наявних завдань), передбачення (длявирішення потенційних завдань).

Можна виділити ряд науковців, які визна-чають стандартизацію як науку. ЛауреатНобелевської премії академік Н.Н. Семенов[4] зауважує, що стандартизація за своєюсуттю є наукою про форми найбільш ефек-тивної організації виробництва, а такожспоживання його продуктів. В.Н. Семериков[5, c.44] визначає стандартизацію як наукупро форми та методи переробки персона-


64

льних знань з метою виявлення їх деякоїспільності (конструкції, дій тощо) та пере-творення цих знань на систему вимог, пра-вил, рекомендацій, придатних для багато-разового застосування під час вирішенняреально існуючих або потенційних завдань.

Визначає стандартизацію як науку іВ.М. Постика [6, c.26], проте, на відміну відінших, як науку не тільки про форми і мето-ди, а й про закономірності та принципи оп-тимального впорядкування предметів йпроцесів наукової та виробничої діяльностілюдей.

М.Б. Плущевський [7, с.29] відзначає, щостандартизація – це наука про виявленняподій, процесів та об’єктів, що повторюють-ся та встановлюються суб’єктами (словесночи за допомогою інструментів) раціональноїприйнятності об’єктів у процесах їх створен-ня, функціонування та ліквідації після закін-чення строку корисної експлуатації, строкупридатності (з подальшою утилізацією інер-тних або шкідливих відходів). Таким чином,цей автор не тільки враховує деякі з прин-ципів стандартизації (практичність та опти-мальність), але й наголошує на можливостіїї застосування у всіх стадіях життя продук-ції: створення, функціонування та ліквідації.

Третій підхід до визначення стандарти-зації – системний. Серед представників та-кого підходу слід виділити індійських ученихЛ. Верман та Х. Вісвесверайя [8], які роз-глядали стандартизацію як систему систем:політичної, законодавчої, промислової,транспортної, сільськогосподарської та ін-ших, – які, на їх думку, у своїй сукупності івизначають основну організаційну структу-ру, характер, цілі та завдання стандартиза-ції у забезпеченні розвитку суспільства.

Що стосується класифікації стандартів,то в економічній літературі не було знайде-но широкого обговорення цього питання.Закон [3] надає визначення видів стандар-тизації лише за однією класифікаційноюознакою: територіальним розповсюджен-ням, виокремлюючи міжнародну, регіональ-ну та національну стандартизацію.

Міжнародна стандартизація проводитьсяна міжнародному рівні, участь у ній відкритадля відповідних органів усіх країн. Регіона-льна стандартизація проводиться на відпо-відному регіональному рівні, участь у нійвідкрита для відповідних органів країн пев-ного географічного або економічного прос-тору. Національна стандартизація прово-диться на рівні однієї країни [3].

Вважаємо за доцільне доповнити такукласифікацію ще двома видами: галузевою,що поширюється у рамках певної галузі, тастандартизацією у рамках окремих органі-зацій, що ними самими і впроваджується.Зауважимо, що галузеві стандарти можутьвиходити за рамки національних і затвер-джуватись на міжнародному рівні.

ДСТУ 1.1-2001 [2] поняття “сфера стан-дартизації” визначає як сферу діяльності,що охоплює взаємопов’язані об’єкти стан-дартизації, наприклад, машинобудування,транспорт, сільське господарство тощо. Урамках окремої класифікаційної ознаки уза-гальнили вищенаведені сфери у три: соціа-льна, правова, економічна, які досить частодуже пов’язані між собою.

Але ознак територіальної належності тасфери застосування замало для класифікаціїстандартизації, а відповідно, і стандартів, то-му пропонуємо такі класифікаційні ознаки тавиди стандартизації, які наведені на рис. 1.

Стандартизація

За територіальним охопленням

За об’єктами (на що спрямована)

За сферою

Соціальна

Економічна

Правова

Продукції

Послуг

Інформації

За аспектом (які вимоги)

Якісних характеристик

Послідовності здійснення процесів

Кількісних характеристик

Виробнича

Процесів Національна

Галузева (відомча)

У рамках окремих організацій чи груп організацій

Міжнародна

Регіональна

Адміністративна (управлінська)

Рис. 1. Види стандартизації за класифікаційними ознаками

Слід зауважити, що запропонований пе-релік класифікаційних ознак не є вичерп-ним, крім того будь-які стандарти можна

віднести до різних видів за різними класифі-каційними ознаками. Зокрема, існує рядстандартів, об’єктом яких є інформація в


65

економічній сфері, тобто економічна інфор-мація. Таким чином, на рис. 1 виділено видистандартизації, на перетині яких виявляєть-ся стандартизація економічної інформації.

Що стосується другої складової, економіч-ної інформації, то її тлумаченню здебільшого

приділяють увагу дослідники та науковці усферах бухгалтерського обліку, економічногоаналізу, інформатики й інформаційних техно-логій. Дослідивши такі джерела, ми узагальни-ли основні характеристики, якими наділяютьавтори економічну інформацію в таблиці.

ТаблицяНаукові погляди щодо характеристик економічної інформації

Сфера застосування Мета Види

Автор Економічніпроцеси

Соціальніпроцеси Управління

Для зовніш-нього корис-тування1

Дані обліку2 Нормативнідокументи

Економічніпоказники3

Апатова Н.В.[9] + – + – + – +

Велика Радянськаенциклопедія[10]

+ + + + + + +

Завізєніна Н.С.[11] + – + – + + +

Моісеєнко Є.В.[12] + + + – + + +

Терещенко Л.О.[13] + + + – + – +

Ткаченко В.А.[14] + + + – + – +

1 – з метою зовнішнього контролю, публічного оприлюднення тощо;2 – дані бухгалтерського, фінансового, податкового та управлінського обліку;3 – вартісні та натуральні, планові та фактичні статистичні показники.

Отже, економічна інформація – це сукуп-ність даних, поданих у формі кількісних таякісних показників діяльності суб’єктів госпо-дарювання, галузей або національної еконо-міки в цілому, що характеризують соціально-економічні процеси та використовуються зметою управління цими процесами.

Визначення функцій, які виконує стандар-тизація, можливе за умов дослідження ролі,яку вона відіграє в національній економіці.

Огляд зарубіжної теоретичної літерату-ри, присвяченої стандартам та стандарти-зації показав, що вона містить обґрунтуван-ня необхідності впровадження технічнихстандартів, дослідження передумов виник-нення стандартів та економічні наслідки,пов’язані з їх впровадженням.

Корисний внесок у розвиток таксономії(вчення про принципи та практику класифі-кації та систематизації) стандартів зробивП. Девід [15], професор Стенфордського уні-верситету, наукові праці якого присвяченіекономіці технічних, демографічних та ін-ституціональних змін, а також економічнійісторії США. Залежно від економічної вигодиП. Девід виділяє три категорії стандартів,кожну з яких він робить своєрідним обґрун-туванням існування стандартів.

Сумісність є першим і найбільш широкодослідженим обґрунтуванням для існуваннястандартів і забезпечує те, що західні еко-номісти називають “network externalities”(зовнішньо орієнтованою мережею).

За наявності зовнішньо орієнтованої ме-режі користь та переваги від продукту длялюдини збільшуються разом з тим, як збі-льшується кількість інших користувачів. Су-

місність стандартів з’являється, щоб допо-могти максимізувати розмір мережі, а отже,й економічну вигоду. Аналіз економічної лі-тератури засвідчує, що економічні вигодивід сумісності стандартів є високими. Цеможуть бути як прямі вигоди, коли корис-ність мережі для людини збільшується про-порційно до збільшення розміру мережі, такі непрямі, коли великі мережі можуть воло-діти кращим доступом до послуг і можливіс-тю зниження витрат.

Другим обґрунтуванням для існування ста-ндартів П. Девід визначає забезпечення міні-муму допустимих атрибутів [15]. Ці стандартивиконують функції стандартів безпеки та від-повідних стандартів якості у сфері виробницт-ва товарів й надання послуг. Існування міні-мальних стандартів якості може знизити опе-раційні витрати та витрати на пошук, оскількипокупцям не потрібно ретельно досліджуватиякісні характеристики продукту.

Так, Ф. Джонс і Дж. Хадсон [16] преста-вили теоретичну модель, у якій мінімальнийнабір стандартів якості сприяє зниженнюопераційних витрат. Вони стверджують, щостандартизація знижує витрати на невизна-ченість, пов’язану з оцінюванням якостіпродукції. Економія ресурсів виражається вскороченні часу і зусиль, які споживачі ви-трачають на пошук.

П. Сван [17] у звіті, поданому до Департа-менту бізнесу, інновацій та промисловості Ве-ликобританії, зазначає, як мінімальні стандар-ти якості можуть поліпшити міжнародну торгі-влю за рахунок зниження операційних витрат.

Третім обґрунтуванням для існуваннястандартів є надання описової інформації


66

про продукт. П. Девід [15] називає ці стан-дарти “технічними довідковими стандарта-ми”, проте ці стандарти характерні не тількидля товарів, що мають технічні характерис-тики, але й для економічної інформації. На-приклад, Міжнародний стандарт бухгалтер-ського обліку 16 “Основні засоби” надає чіткіхарактеристики активів, які належать до ос-новних засобів.

Четвертим обґрунтуванням для існуваннястандартів є скорочення розмаїтості. Це пояс-нення не було включено до таксономіїП. Девіду, але було детально розглянутоП. Сваном [17]. Хоча, на перший погляд, цезменшує економічне благополуччя, П. Сванвказує на дві важливі економічні вигоди. По-перше, компанії можуть працювати на великі,

більш ефективні масштаби виробництва і,таким чином, товар може бути виготовленийза нижчою ціною. Другою перевагою обме-ження асортименту є впевненість виробниківу майбутньому напрямі розвитку промислово-сті та зменшення ризику досліджень і розвит-ку. Німецький інститут стандартизації провівопитування серед компаній Німеччини, Австріїта Швейцарії, результати якого показали, щовони спостерігають зниження ризиків,пов’язаних із проведенням наукових дослі-джень та розвитку і знижує витрати на вико-нання наукових досліджень і розробок [18].

Отже, провівши аналіз економічної літе-ратури, присвяченої вивченню економічноїролі стандартизації, можемо визначити їїзавдання та функції, наведені на рис. 2.

З

А

В

Д

А

Н

Н

Я

Ф

У

Н

К

Ц

І

Ї

Забезпечення єдності вимірювань,взаємозамінності продукції та її складових

Охорона навколишнього середовища та праці

Охорона життя та здоров’я споживачів товарів і послуг

Підвищення довіри споживачів, можливість оцінювання та порівняння об’єктів

Сприяння міжнародній торгівлі

Безпеки

Інформативна

Економія ресурсів, зниження виробничих витрат

Підвищення продуктивності Раціоналістична

Сумісності

Співробітництво у сфері розробки інновацій

Створення умов для конкуренції, нетарифне регулювання торгівлі Регулююча

– функції стандартизації економічної інформації

Рис. 2. Завдання та функції стандартизації

Як і будь-яке економічне явище, станда-ртизація має і свої суб’єкти. Хоча в економі-чній літературі ми не зустріли такої класифі-

кації, вважаємо доречним виділити три ос-новні групи суб’єктів процесу стандартиза-ції, схему взаємодії яких подано на рис. 3.

Розробники (стандартизатори)

Впроваджувачі (користувачі/ практики)

Споживачі Стандарти Інформація

Рис. 3. Схема взаємодії суб’єктів стандартизації економічної інформації


67

Отже, перша група суб’єктів – це розроб-ники стандартів. На різних рівнях територіа-льного поширення стандартизації ці суб’єктиможуть відрізнятись: від менеджера по пер-соналу на підприємстві до Міжнародної ор-ганізації зі стандартизації (ISO), яка розроб-ляє норми стандартів, визнаних багатьмакраїнами та суб’єктами господарювання.Розробники взаємодіють із другою групою,впроваджувачами стандартів, шляхом вста-новлення норм (стандартів), які регулюютьдіяльність останніх. Термін “впроваджувачістандартів” не слід плутати із розробника-ми, у цьому випадку він означає впрова-дження норм стандартів на практиці – у гос-подарській діяльності. На деяких рівнях ста-ндартизації впроваджувачі також можутьвиступати розробниками стандартів. Так,наприклад, акредитовані користувачі стан-дартів ISO можуть брати участь у розробцістандартів, від чого вони отримають своївигоди.

Впроваджувачі створюють пропозиціюекономічної інформації, представленої іздотриманням вимог стандартів. Таким чи-ном, створюючи попит на перелічені об’єкти,споживачі стають третьою групою суб’єктівстандартизації. І розробники, і впроваджу-вані також можуть одночасно бути спожива-чами, якщо вони самі користуються станда-ртизованою інформацією.

IV. ВисновкиСтандартизація як економічна категорія

характеризується своїми об’єктами, су-б’єктами, функціями, завданнями та можеподілятись на види за різними класифіка-ційними ознаками. Саме на перетині такихкласифікаційних ознак перебуває стандар-тизація економічної інформації, яка за сво-єю суттю є науковою та практичною діяльні-стю людини у встановленні положень длязагального й багаторазового застосуваннящодо оптимального ступеня упорядкуваннята подання сукупності даних, що характери-зують соціально-економічні процеси, які від-буваються на різних рівнях національноїекономіки та використовуються з метоюуправління цими процесами. Основнимифункціями, що виконує стандартизація еко-номічної інформації, є інформативна, раціо-налістична, регуляторна та функція суміс-ності, проте цей перелік не є вичерпним іможе доповнюватись поруч із збільшеннямпереліку завдань, які така стандартизаціядопомагає вирішувати. Проведений аналізпроцесу стандартизації економічної інфор-мації як економічної категорії є теоретичноюбазою для подальшого дослідження її місцята ролі в системі економічної безпеки таефективності національної економіки.

Список використаної літератури1. ISO 2:2004 “Стандартизація та суміжні

види діяльності. Загальний словник”

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.iso.org/iso/iso_iec_guide_2_2004.pdf.

2. ДСТУ 1.1-2001 “Національна стандарти-зація. Стандартизація та суміжні видидіяльності. Терміни та визначення осно-вних понять” [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://dstu-biblio.3dn.ru/load/1-1-0-18.

3. Закон України “Про стандартизацію”№ 2408-III від 17.05.2001 р. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2408-14.

4. Семенов Н.Н. Выступление на VII сес-сии Генеральной Ассамблеи ИСО в Мо-скве / Н.Н. Семенов // Стандарты и ка-чество. – 1967. – № 7 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: www.vniinmash.ru/i/file/standartizatsya.doc.

5. Семериков В.Н. Стандартизация как нау-ка о нормативно-информационном обес-печении экономического развития госу-дарства / В.Н. Семериков // Стандарты икачество – 1997. – № 4. – С. 43–47.

6. Постыка В.М. О проблеме разработкитеории стандартизации / В.М. Постыка //Стандарты и качество – 1992. – С. 25–27.

7. Плущевский М.Б. Идея новой концепциистандартизации / М.Б. Плущевський //Стандартизация и качество продукции вСССР – 1991. – № 2. – C.19–38

8. Standartization News [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: www.vniinmash.ru/i/file/standartizatsya.doc

9. Апатова Н.В. Інформатика для економі-стів : підручник / Н.В. Апатова, О.М. Гон-чарова, Ю.Ю. Дюлічева. – К. : Центр уч-бової літератури, 2011. – 456 с.

10. Большая Советская Энциклопедия[Электронный ресурс]. – М. : Советскаяэнциклопедия, 1969–1978. – Т. 48. – Ре-жим доступу: http://bse.sci-lib.com/article125619.html.

11. Завізєна Н.С. Сутність, генезис і еволю-ція поняття “інформація” [Електроннийресурс] / Н.С. Завізєна // Збірник науко-вих праць ЧДТУ. – 2009. – № 22. –С. 202–205. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpchdtu/2009_22_2/articles/Reg_economica/42_Zavizena.pdf.

12. Моисеенко Е.В. Информационные тех-нологии в экономике : учеб. пособ. /Е.В. Моисеенко, Е.Г. Лаврушина. – Вла-дивосток : Изд-во ВГУЭС, 2005. – 232 с.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://abc.vvsu.ru/Books/inform_tehnolog/default.asp.

13. Терещенко Л.О. Інформаційні системи ітехнології в обліку : навч. посіб. / Л.О. Те-рещенко, І.І. Матвієнко-Зубенко. – К. :КНЕУ, 2004. – 187 с.


68

14. Ткаченко В.А. Економічна інформатика :навч. посіб. / В.А. Ткаченко, Г.Ю. Під’я–чий, В.А. Рябик. – Харків : НТУ “ХПИ”,2011. – 312 с.

15. David, Paul A. “Some New Standards for theEconomics of Standardisation in the Infor-mation Age.” Ch. 8 of P. Dasgupta and P.Stoneman (eds.) // Economic Policy andTechnological Performance. – Cambridge :Cambridge University Press, 1987 [Electronicresource]. – Mode of access: http://www.scc.ca/sites/default/files/migrated_files/DLFE-342.pdf.

16. Jones P. Standarization and the Costs ofAssessing Quality [Electronic resource] /Jones Philip and Hudson John // EuropeanJournal of Political Economy. – 1996. –

Vol. 12. – Р. 355–361. – Mode of access:http://ideas.repec.org/e/phu121.html.

17. Swann G.M. Peter. “The Economics ofStandardization.” Final Report for Stan-dards and Technical Regulations Direc-torate, Department of Trade and Industry,London, 2000 [Electronic resource]. – Modeof access: https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/16506/The_Economics_of_Standardization_-_in_English.pdf.

18. Joseph Haimowitz, Joanne Warren. Eco-nomic Value of Standardization: The Con-ference Board of Canada. Submitted to theStandards Council of Canada, 2007. –48 p. [Electronic resource]. – Mode of ac-cess: http://www.scc.ca/sites/ default/files/migrated_files/DLFE-342.pdf.


Пасичнык Е.С. Стандартизация экономической информации как экономическая кате-гория

В статье рассмотрено понятие и основные характеристики стандартизации экономи-ческой информации как экономической категории. Предложен набор классификационных при-знаков и видов стандартизации, на пересечении которых находится стандартизация эконо-мической информации. Сформирован перечень основных функций и заданий стандартизацииэкономической информации, выделены три группы ее субъектов.

Ключевые слова: стандартизация, экономическая информация, принципы, задания,функции, виды, субъекты.

Pasichnyk K. Standardization of economic information as economic categoryThe article deals with the definition and characteristics of economic information standardization as

economic category. Two parts of economic information standardization definition have been analyzed.Law and thematic literature, three standardization determination approaches (practice, scientific andsystematic ones) have been studied. The base standardization principles have been defined: optimal-ity, order, generality, the principle of many times using, practice and prediction.

Investigations in accounting, economic analysis and informatics areas have been studied; the defi-nition of economic information has been investigated.

The economic information definition has been formulated as a result.Existing standardization types have been studied, new classification fitches have been proposed:

by territory, by area, by subject, by aspect. Every classification fetch includes the list of types. Theplace of economic information standardization has been determined at the intersection of those types.

The foreign authors’ studies of economic value of standardization have been analyzed and stan-dardization tasks and functions have been formulated. The functions related to economic informationstandardization have been pointed up.

Tree subject groups of economic information standardization have been defined. The scheme ofthose subjects cooperation has been shown.

Conclusion about definition and characteristics of economic information standardization as eco-nomic category has been made.

Key words: standardization, economic information, principles, tasks, functions, types, subjects.


69

УДК 338.43:631.15

О.А. Сущенкокандидат економічних наук, доцент

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, м. Луганськ

РЕГІОНАЛЬНІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ СТРУКТУРИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Визначено поняття та показано роль і значення регіональних зовнішньоекономічнихструктур у системі управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств регіону. За-пропоновано модель взаємодії регіональних зовнішньоекономічних структур. Представленопослідовність трансформації регіональних зовнішньоекономічних структур під впливом гло-балізаційних та інтеграційних процесів. Показано та проаналізовано трансформаціюрегіональних зовнішньоекономічних структур у напрямі створення інтегрованих утвореньта їх нових форм.

Ключові слова: регіональна зовнішньоекономічна структура, зовнішньоекономічна діяль-ність, підприємство, регіон, трансформація, управління.

I. ВступВ сучасних умовах посилення глобаліза-

ційних процесів у всіх сферах економічногожиття, а також посилення регіоналізації зов-нішньоекономічної діяльності необхідним є,як з теоретичної так і з практичної точку зо-ру, уточнення ролі регіону, а також значеннята місця регіональних економічних структурта господарсько-економічних утворень упроцесах здійснення та управління зовніш-ньоекономічною діяльністю підприємств ре-гіону. При цьому слід враховувати, що ре-зультати трансформацій мають різноспря-мований характер, а їх вплив позначаєтьсяна траєкторії та темпах розвитку регіону тасуб’єктів його господарювання, зокрема ре-гіональних зовнішньоекономічних структур.Все це потребує відповідного врахуванняпри визначенні стратегії їх розвитку та ролі упроцесах здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств регіону. Тенденціїостаннього часу свідчать про нарощенняінтеграційного характеру трансформаційнихпроцесів на мезорівні із певними причинно-наслідковими зв’язками та взаємозумовле-ністю. Виявляється це, перш за все, у тому,що будь-які трансформації або глобальнізрушення проектуються з одного рівня еко-номічної системи на інші та провокують за-гострення внутрішньосистемних проблем.1

Високий рівень складності, перманент-ний характер та значна швидкість світовихтрансформацій і глобальних зрушень в еко-номіці формують складні умови участі вітчи-зняних суб’єктів господарювання у зовніш-ньоекономічній діяльності. Можливість за-безпечення їх стійкого розвитку та утриман-ня позицій на світових ринках потребує відпідприємств та будь-яких зовнішньоеконо-мічних структур максимальної активізації тазадіяння власних резервів та потенційних © Сущенко О.А., 2013

можливостей, а саме управлінських, когні-тивних, фінансових, маркетингових, людсь-ких та інших з одночасним їх корегуваннямвідповідно до конкретного зовнішнього се-редовища здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності.

Все це вимагає додаткової уваги до пи-тань управління зовнішньоекономічною дія-льністю підприємств регіону та формуваннявідповідних підходів з урахуванням транс-формаційних тенденцій, ідентифікації поте-нційних трансформаційних пасток, їх потен-ційних загроз та можливостей. Відповіднодо цього постає питання розробки стратегіїта напрямів керованої трансформації регіо-нальних зовнішньоекономічних структур, щодасть змогу визначити механізми та напря-ми їх участі в управлінні та забезпеченніефективності зовнішньоекономічної діяль-ності підприємств регіону.

Дослідженню впливу глобалізації на роз-виток держави та її регіонів, розвитку теоріїрегіональних кластерів, аналізу світовихглобальних економічних тенденцій у сферіміжнародного співробітництва присвяченопраці Д. Гроса, Дж. Гросмана, Г. Карвало,А. Кінга, М. Кордена, П. Кругмана, М. Пор-тера, С. Розенфельда, У. Ростоу, Р. Чам-берса.

Проблематика ефективного регіонально-го розвитку у сучасних умовах інтенсифікаціїзовнішньоекономічних відносин та міжнаро-дної економічної діяльності набула свогорозвитку в працях О. Амоші, Л. Вардом-ського, П. Доренгера, Ю. Макогона, Д. Терк-лі, М. Чумаченка, О. Швецова та ін. Середдосліджень питань управління зовнішньо-економічною діяльністю підприємств слідвиділити доробки І. Бураківського, П. Дру-кера, А. Кредісова, В. Новицького, А. Поруч-ника, І. Фамінського, Дж. Хікса та ін.


70

II. Постановка завданняВідповідно до означеної проблематики

метою статті є дослідження трансформаціїрегіональних зовнішньоекономічних струк-тур та розробка моделі їхньої взаємодії всистемі управління зовнішньоекономічноюдіяльністю (ЗЕД) підприємств регіону.

III. РезультатиОстаннім часом під впливом глобалізацій-

них, інтеграційних та регіональних процесівактивно формуються складно структурованігосподарські суб’єкти в межах територіальнихутворень, зокрема, регіональні зовнішньоеко-номічні структури, міжгалузеві й міжрегіональ-ні об’єднання. З урахуванням означених тен-денцій та інтересів розвитку регіональної еко-номіки необхідним є поширення та вдоскона-лення нових форм взаємодії таких структур, атакож їх трансформація із формуванням від-повідних утворень на мезорівні.

Під регіональною зовнішньоекономічноюструктурою у цьому дослідженні розумієтьсястійке інституціонально-господарське утво-рення, що локалізовано у межах певної те-риторії, задіяне у забезпеченні взаємопов’я-заного та взаємозумовленого розвитку зов-нішньоекономічної діяльності підприємстврегіону з метою забезпечення її ефективно-сті, формування глобальних стратегічнихконкурентних переваг та стійкого розвиткурегіональної економіки в цілому.

До регіональних зовнішньоекономічнихструктур слід віднести такі:– підприємства зовнішньоекономічного комп-

лексу регіону;– недержавні регіональні організації;– органи регіонального регулювання та

управління ЗЕД;– міжрегіональні організації у сфері зов-

нішньоекономічної діяльності;– складові інфраструктури зовнішньоеко-

номічної діяльності підприємств регіону;– інтегровані утворення організаційного та

територіального типу, що задіяні в орга-нізації та управлінні ЗЕД підприємстврегіону.Очевидно, що, перш за все, характер та

напрями трансформації регіональних зов-нішньоекономічних структур визначаютьсяспецифікою, потенціалом та геоекономічнимположенням конкретного регіону. Важливезначення також має характер та принципиуправління регіональним розвитком, мож-ливості та напрями участі регіону у проце-сах міжнародного поділу праці, кооперуван-ня та інші чинники регіонального розвитку.

Це підтверджується і розвитком нових па-радигм та концепцій регіону в сучасній теоріїрегіональної економіки. Згідно із сучаснимиекономічними реаліями регіон є складною ба-гатофункціональною системою, повноправнимсуб’єктом економічних відносин і володіє влас-ними специфічними економічними інтересами.

Необхідність проведення системних спе-ціалізованих досліджень сучасних територі-альних утворень і різних аспектів їх діяльно-сті визначили подальший розвиток підходівдо визначення регіону. Найбільше поши-рення набули такі парадигми регіону, як ре-гіон-квазідержава, регіон-квазікорпорація,регіон-ринок, регіон-соціум [2; 3]. Ці паради-гми в регіональній теорії включають про-блему співвідношення ринкового саморегу-лювання, державного регулювання і соціа-льного контролю [2].

Регіон як квазідержава розглядається якокрема підсистема держави та національноїекономіки. У сучасній світогосподарськійсистемі все більше регіональних утвореньакумулюють значні фінансові ресурси тафункції, які раніше належали до “центру”,що є відображенням активізації світовихпроцесів децентралізації та регіоналізації.Але при цьому регіональне управління від-бувається виключно в рамках національноїекономічної системи.

Регіон, що розглядається як квазікорпора-ція, являє собою великий суб’єкт господарсь-ко-економічної діяльності та конкурентної бо-ротьби на ринках товарів, послуг і капіталу.При цьому регіони володіють значним потен-ціалом для забезпечення саморозвитку.

Дефініція регіону як ринку, що має певнікордони, передбачає виділення загальнихумов економічної діяльності та особливос-тей різноманітних регіональних ринків.

У цілому наведені три парадигми в регіо-нальній теорії включають проблему співвід-ношення ринкового саморегулювання, дер-жавного регулювання та соціального конт-ролю. Підхід же до регіону як до соціуму ви-суває на перший план відтворення соціаль-ного життя та розвиток системи розселення,із дослідженням за розрізами соціальнихгруп з їх особливими функціями та інтере-сами [2].

Разом з тим слід зазначити, що на сього-дні в теорії регіональної економіки розвива-ються й інші спеціалізовані підходи, зокре-ма, регіон як підсистема інформаційногосуспільства, регіон як безпосередній учас-ник інтернаціоналізації та глобалізації еко-номіки, регіон як суб’єкт зовнішньоекономіч-ної діяльності. Тобто можна говорити, щорозвиток регіональної теорії відображаєзростання ролі “нематеріальних” чинників тацілей економічного розвитку, можливості пе-реходу регіонів на модель самовідтвореннята стійкого розвитку.

Наведені підходи свідчать про неодно-значність думок відносно трактування кате-горії “регіон”. Слід погодитися з думкоюА.Г. Гранберга, який вказує, що регіон являєсобою поняття типологічне, а виділенняцього утворення з території відбуваєтьсявідповідно до певних цілей і завдань. Відпо-


71

відно до цього автор трактує регіон як певнутериторію, що відрізняється від інших тери-торій за рядом ознак та володіє деякою цілі-сністю, взаємопов’язаністю її складовихелементів [1].

Сучасні тенденції розвитку національнихі регіональних економічних систем, а такожспрямованість цього дослідження визнача-ють необхідність розглядати регіон з погля-ду регіонального зовнішньоекономічногопростору, у рамках якого формуються, фун-кціонують та трансформуються регіональнізовнішньоекономічні структури.

Регіональні зовнішньоекономічні струк-тури в межах окремого територіальногоутворення являють собою економічно взає-мозумовлену та взаємопов’язану сукупністьсуб’єктів господарювання регіону, функціо-нування якої дає змогу досягти певного еко-номічного ефекту за рахунок реалізації різ-них видів економічної та зовнішньоекономі-чної діяльності, зовнішньоекономічних від-носин відповідно до економічних, транспор-тних, інфраструктурних умов регіону, йогогеоекономічного положення. При цьому ва-жливе значення має забезпечення ефекти-вного функціонування, взаємодії та відпові-дної керованої трансформації означених

структур на основі збалансованого стійкогорозвитку всіх їх елементів, а також всіх ви-дів ресурсів та потенціалу регіону.

Особливої уваги потребує й організаціявзаємодії регіональних зовнішньоекономіч-них структур та її управління з урахуваннямскладності когеренції економічних інтересівта пріоритетів всіх зацікавлених сторін, атакож необхідності урахування впливу чин-ників глобального мультисередовища, гло-балізаційних та інтеграційних процесів різ-ного ступеня та напряму впливу.

Модель взаємодії регіональних зовніш-ньоекономічних структур (далі – РЗС), щопропонується в цьому дослідженні, описуєпроцес вибору й узгодження управлінськихрішень і стратегічних альтернатив на мезорі-вні з урахуванням стратифікаційного уявлен-ня взаємозв’язку регіонального господарствазі світогосподарським простором шляхомзовнішньоекономічної діяльності на основівідповідного механізму здійснення означеноїдіяльності. Елементи цієї моделі є пов’я-заними між собою системою спільних еконо-мічних інтересів та пріоритетів розвитку зов-нішньоекономічної діяльності, особливимиумовами рівноваги попиту та пропозиції наміжнародних і глобальних ринках (рис. 1).

РЗС2 РЗС3 РЗС1

РЗСn

РЗС5

РЗС4

Механізм зовнішньоекономічної

діяльності

мезорівень

макрорівень

мегарівень

Рис. 1. Модель взаємодії регіональних зовнішньоекономічних структур

Слід відзначити, що процес взаємодії вцій моделі є ітеративним. Кожна ітераціявключає вирішення певних оптимізаційнихзавдань розвитку зовнішньоекономічної дія-льності підприємств регіону, результатомчого є пошук та визначення рівноваги в сис-темі управління ЗЕД підприємств регіону.

Якщо розглядати означену взаємодію ре-гіональних зовнішньоекономічних структур з

точки зору її стратифікаційного уявлення, тослід зазначити, що зростання рівня взаємо-залежності та взаємообґрунтованості роз-витку всіх рівнів господарювання знайшлопрояв у все більшій щільності їх інтеграції,формуванні спільного поля економічних ін-тересів, а становлення інформаційної еко-номіки спричинило суттєві трансформації ворганізації зовнішньоекономічної діяльності


72

суб’єктів господарювання та виникненні їхнових форм.

Відповідно до цього представимо логічнупослідовність трансформації регіональних

зовнішньоекономічних структур під впливомглобалізаційних та інтеграційних процесів(рис. 2).

Функціонування та взаємодія регіональних зовнішньоекономічних структур відповідно до цілей

і завдань розвитку ЗЕД підприємств регіону та регіональної економічної системи

Координація взаємодії, когеренція економічних інтересів та пріоритетів розвитку регіональних зовнішньоекономічних

структур з урахуванням впливу глобального мультисередовища та зростання взаємозалежності

регіональної, національної та світової економічних систем

Трансформації в організації та управлінні ЗЕД підприємств регіону під впливом сучасних глобальних зрушень

Трансформація регіональних зовнішньоекономічних структур відповідно до змін принципів організації

та управління ЗЕД підприємств регіону

Інтегрована взаємодія всіх суб’єктів ЗЕД регіону та створення інтегрованих регіональних

зовнішньоекономічних структур

Рис. 2. Послідовність трансформації регіональних зовнішньоекономічних структур під впливом глобалізаційних та ін-теграційних процесів

Трансформація регіональних зовнішньо-економічних структур у напрямі інтегрованихутворень і створення їх нових форм потребуєзапровадження інноваційних принципів управ-ління їхньою діяльністю, формування іннова-ційно-орієнтованого механізму зовнішньоеко-номічних відносин регіону та зовнішньоеконо-мічної діяльності його підприємств.

Серед основних напрямів формуванняподібних структур необхідно виділити такі:– формування макрорегіонів;– створення й розвиток регіональних кла-

стерів;– становлення регіональної інноваційної

системи на основі розвитку науково-освітньої й інноваційної сфер, створеннябізнес і knowledge-інкубаторів;

– формування транспортно-комунікаційноїінфраструктури регіону;

– формування трансрегіональних мере-жевих структур;

– створення трансграничних формувань урамках здійснення міжрегіонального спів-робітництва;

– моделювання та стратегічний розвитокзовнішньоекономічного комплексу регіо-ну.Досвід розвинутих країн свідчить, що осо-

бливо ефективними для поглиблення ре-гіонального співробітництва та розвитку зов-

нішньоекономічної діяльності підприємстврегіону, а отже, і розвитку регіональних зов-нішньоекономічних структур, є програмистворення регіональних кластерів. Економіч-на цінність кластерної моделі полягає в та-кому:– її реалізація передбачає впровадження

програм, спрямованих на підвищенняконкурентоспроможності підприємств якна внутрішніх, так і на зовнішніх ринках;

– сприяє подоланню регіональної ізоляціїпідприємств, прискоренню обміну інфо-рмацією між ними, стимулює появу інно-вацій;

– закладає фундамент для дружніх стосун-ків під час реалізації бізнес-проектів, які єпрактичним втіленням стратегії розвитку.Створення регіональних кластерів спря-

мовано на ефективний перерозподіл дода-ної вартості та комплексне використанняпотенціалу територіальних утворень, а та-кож спрямовано на активізацію регіональнихінноваційних процесів та підвищення ефек-тивності управління ЗЕД підприємств регіо-ну. Тобто виділення регіональних кластерівмає відбуватися за логікою інноваційногорозвитку виробничих сил територіальногоутворення, їх перегрупування відповідно достратегічних напрямів розвитку зовнішньо-економічної діяльності підприємств регіону


73

та трансформації регіональних зовнішньо-економічних структур.

Проте головною перевагою є здатністьзакладати основу для утворення нових мак-рорегіонів і формувати їхню інфраструктуру.Для України, де фактично відсутнє макро-економічне районування (виняток становитьДонбас), остання перевага є особливо акту-альною.

Макрорегіони являють собою області іззначним потенціалом економічного зростан-ня та суттєвою неоднорідністю у сфері соці-ально-економічного розвитку. Визначення їхяк зон стратегічного розвитку поширює мо-жливості міжрегіональної та виробничої ко-операції, активізує зовнішньоекономічні від-носини регіональних господарських компле-ксів. Макрорегіони характеризуються близь-кістю до кордонів і необхідністю узгодженихспільних дій та участю субрегіональних ідержавних структур управління. Крім того,розвиток макрорегіонів як стратегічних зонмає стимулювати зростання проблемних,депресивних субрегіонів.

Утворення макрорегіонів є проблематич-ним для України у зв’язку з наявністю так зва-ної асиметричності економічного простору,тобто великої просторової асиметрії у розмі-щенні основних галузей економіки. Зокрема,майже вся промисловість зосереджена наСході та Південному Сході країни, більшістьгалузей якої має експортоорієнтований харак-тер. Результатом є не тільки велика залеж-ність цих регіонів від темпів та ритмічностіпромислового зростання, а й нераціональнагеографічна структура експорту країни.

Тому створення регіональних кластерівта утворення на їх основі макрорегіонів, яківизначають конфігурацію регіонального еко-номічного простору держави, повинно матисистемний характер та базуватися на аналі-зі внутрішньорегіональних факторів і взає-моузгодженості регіональних економічнихінтересів. Регіональні економічні інтересиявляють собою складну систему взаємо-пов’язаних елементів на різних рівнях гос-подарювання, ступінь узгодженості якихвпливає на ефективність функціонуваннярегіонального господарського комплексу тавзаємодії регіональних зовнішньоекономіч-них структур, стратегічні напрями розвиткузовнішньоекономічної діяльності підпри-ємств регіону та має визначальний вплив настворення регіональних кластерів.

Забезпечення стійкого ефективного роз-витку регіонів у сучасних умовах поширенняглобалізаційних зрушень та активізаціїтрансформації повинно базуватися на інно-ваційній основі. Саме тому важливим за-вданням є становлення та розвиток регіо-нальної інноваційної системи як складовоїнаціональної, які сприятимуть впроваджен-ню інновацій, орієнтації на перехід до еко-

номіки знань, посиленню взаємодії науково-технічного сектора, сфери промисловості тавиробництва, регіональної і державної вла-ди, освіти, ринкових структур.

Регіональну інноваційну систему слід роз-глядати як інтегроване утворення територіаль-ного типу, сукупність інтегрованих регіональнихзовнішньоекономічних структур, взаємодія якихформує відповідний організаційно-економічниймеханізм із відповідною інфраструктурою, щоорієнтує суб’єктів регіону, зовнішньоекономіч-ної сфери зокрема, на створення і впрова-дження знань та інновацій, оновлення продук-ції, технологій, масштабну інноваційну актив-ність. Суб’єктами цієї системи є виробничі, ко-мерційні, інфраструктурні організації різнихформ власності, інвестиційні та венчурні уста-нови, технопарки й технополіси, наукогради,інформаційно-логістичні центри, бізнес-інкуба-тори та knowledge-інкубатори.

Регіональна орієнтація інноваційного про-цесу дає змогу найбільш ефективно вирішу-вати масштабні проблеми, зокрема раціо-нального використання можливостей та ре-сурсів регіону. Завдяки цьому функціону-вання регіональної інноваційної системи якінтегрованого утворення територіальноготипу забезпечує стійкий інноваційний розви-ток зовнішньоекономічної діяльності підпри-ємств регіону, під яким розуміється така ці-леспрямована зміна стану такої діяльності,при якій відтворювальні процеси забезпе-чуються на основі продукування знань тавпровадження інновацій без зростання об-сягів використання додаткових матеріаль-них ресурсів. Такий розвиток передбачаєзростання попиту на інтелектуальні ресурсита знання, що потребує активізації розвиткунаукової, освітньої, інноваційної складовихзовнішньоекономічної діяльності підпри-ємств регіону на основі створення та функ-ціонування бізнес- та knowledge-інкубаторів.

Поряд із цим найважливішим питаннямтрансформації регіональних зовнішньоеко-номічних структур у напрямі формування тарозвитку інтегрованих утворень є створеннявідповідної інфраструктури, зокрема транс-портно-комунікаційної.

Розвиток транспортно-комунікаційних ме-реж дасть змогу вирішити надзвичайно ва-жливе питання цілісності національного ірегіонального економічного простору, поси-лити внутрішньорегіональні, міжрегіональні,транскордонні зв’язки та зовнішньоекономі-чні відносини регіону і держави.

За своєю сутністю транспортно-комуніка-ційні мережі представляють собою багато-функціональні високотехнологічні об’єкти, якікоординують взаємодію різних територіальнихутворень та суб’єктів їх господарювання наоснові надання та розвитку транспортних, ко-мерційних, логістичних та інформаційних по-слуг.


74

Наявність розвинутих транспортно-кому-нікаційних мереж сприяє поширенню міжрегіо-нального співробітництва та створенню й роз-витку трансрегіональних мережевих структур(ТМС). Передумовою формування таких інтег-рованих утворень є численні трансрегіональніугоди стосовно реалізації спільних проектів угалузі освіти, науки, туризму, виробництва тарозвитку єдиної інфраструктури. В основі такихугод є регіональні інтереси у площині довго-строкового співробітництва, зокрема зовніш-ньоекономічного, науково-технічного та ін.

Формування ТМС сприяє посиленню зо-внішньоекономічних, соціальних та просто-рових зв’язків на основі поглиблення транс-регіональної економічної взаємодії з метоюдосягнення вищого рівня інтеграції у систе-му світогосподарських відносин та забезпе-чення стійкого перспективного зростаннярегіону.

Головними ознаками таких інтегрованихвиробничих систем є наявність взаємо-пов’язаної системи виробництв, які маютьвизначену спеціалізацію, спільність та об-меженість території, можливість комплекс-ного використання місцевих ресурсів, єд-ність виробничої та ринкової інфраструкту-ри. Особливу увагу слід приділяти розвиткутих проектів, які спрямовані на підвищеннячерез трансрегіональну кооперацію конку-рентоспроможності регіону на основних йо-го рівнях, а саме:– посилити позиції потужних регіонів у

міжнародному масштабі;– стимулювати розвиток менш динамічних

основних міст;– посилити та активізувати розвиток де-

пресивних регіонів як зон із специфіч-ними умовами господарювання тацентрів сприяння розвитку пріоритетнихгалузей промисловості.

IV. ВисновкиТаким чином, забезпечення перспектив-

ного стійкого розвитку регіону, активізаціяйого інноваційної діяльності та підвищення

конкурентоспроможності в системі світовогогосподарства має спиратися на спеціальнимчином організовані інтегровані регіональнізовнішньоекономічні структури. При цьомутрадиційна галузева та технологічна логікарегіональної економічної політики заміню-ється на територіальну або просторову. Вумовах зростання мобільності не тільки зви-чайних факторів виробництва, а й негатив-них тенденцій і кризових явищ, для забез-печення стійкості та конкурентоспроможнос-ті національної економіки важливим є нетільки наявність інноваційних технологій, а йтаких інтегрованих утворень, які спроможніці технології прийняти. Тобто значення ма-ють на стандартні відносні переваги окре-мих країн, а конкурентні переваги окремихрегіонів та їх територіальних утворень.

Саме спроможність організувати зовніш-ньоекономічну діяльність та забезпечити їїінноваційно-орієнтований розвиток з макси-мальною ефективністю використання ре-сурсів і продуктивністю факторів виробниц-тва на конкретних територіях визначає осо-бливості та перспективи розвитку економікидержави. Набуття такої здатності безпосе-редньо пов’язано із необхідністю розробкивідповідної системи управління зовнішньо-економічної діяльності підприємств регіону.

Список використаної літератури1. Гранберг А.Г. Основы региональной эко-

номики : учебник для вузов / А.Г. Гран-берг. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 495 с.

2. Челноков И.В. Региональная экономика:организационно-экономический меха-низм управления ресурсами развитиярегиона / И.В. Челноков, Б.И. Герасимов,В.В. Быковский ; под ред. Б.И. Гераси-мова. – Тамбов : Изд-во ТГТУ, 2002. –112 с.

3. Latham W. Needless complexity in theidentification of industrial complexes / W. Lat-ham // Journal of Regional Science. – 1976. –V. 16 – РР. 45–56.


Сущенко Е.А. Региональные внешнеэкономические структуры в системе управлениявнешнеэкономической деятельностью предприятий региона

Дано определение понятия и показана роль и значение региональных внешнеэкономиче-ских структур в системе управления внешнеэкономической деятельностью предприятийрегиона. Предложена модель взаимодействия региональных внешнеэкономических структур.Представлена последовательность трансформации региональных внешнеэкономическихструктур под влиянием глобализационных и интеграционных процессов. Показана и проана-лизирована трансформация региональных внешнеэкономических структур в направлениисоздания интегрированных образований и их новых форм.

Ключевые слова: региональная внешнеэкономическая структура, внешнеэкономическаядеятельность, предприятие, регион, трансформация, управление.

Sushchenko O. Regional foreign economic structures in the system of management of theforeign economic activity of the enterprises of region

The definition of the regional foreign economic structures was done and their role and significancein the system of management of the foreign economic activity of the enterprises of region was shown.


75

As the regional foreign economic structures were identified such subjects: the enterprises of the for-eign economic complex of the region; non-governmental regional organizations; the regional regula-tion and the management of the foreign economic activity institutions; interregional organizations inthe sphere of foreign economic activity; the infrastructure components of the foreign economic activityenterprises of region; the integrated institutions of organizational and territorial type, that involved intothe organization and management of the foreign economic activity of the enterprises of region.

The model of interaction of the regional foreign economic structures was proposed. This model isdescribing the choosing and approving of the management decisions and strategic alternatives proc-ess in the management of the foreign economic activity of the enterprises of region. The process ofinteraction in this model is an iterative.

The sequence of transformation of the regional foreign economic structures under the influence ofglobalization and integration processes was presented. The main direction of such transformation isthe forming of the new integrated structures.

The transformation of the regional foreign economic structures was demonstrated and analyzedtowards the establishment of the integrated structures and their new forms. The directions of transfor-mation of the foreign economic cooperation and foreign economic activity of the enterprises of regionwas determined according to the global trends of external markets’ development and conjuncture. Thecreation of regional clusters was determined in the article as the most effective form for the deepeningregional cooperation and development of the regional foreign economic structures.

Key words: regional foreign economic structure, foreign economic activity, enterprise, region,transformation, management.


76

УДК 331.556.46

Ю.В. Чекушинастарший викладач

Дніпропетровського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом

ВИДИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИУ статті розглянуто питання внутрішньої та зовнішньої інтелектуальної міграції насе-

лення сучасної України. Досліджено її напрями, проаналізовано основні форми та виявлено ди-наміку (1996–2010 рр.). Запропоновано класифікацію інтелектуальної міграції за видами, а са-ме: освітня, наукова, технологічна.

Ключові слова: міграційні потоки, ринок інтелектуальної праці, інтелектуальна міграція,освітня міграція, наукова міграція, технологічна міграція.

І. ВступВнаслідок глобалізаційних процесів, які

охопили всі сфери життєдіяльності людства,відбулося переформатування глобальногоринку інтелектуальної праці, що виявилося усуттєвих змінах сальдо міграції кваліфікованоїта висококваліфікованої робочої сили. Міграціяінтелектуального трудового потенціалу насе-лення України розглядається зазвичай у со-ціальному вимірі глобалізації. Причини цього –розширення географії зайнятості і необхідністьзабезпечення належного рівня економічноїстабільності та соціальної оптимізації праців-ників, а також полегшення умов їх соціальногой правового захисту.1

Актуальність теми міграції зумовлює їїзв’язок з такими важливими науковими тапрактичними завданнями, як спрямованістьміграційних потоків і їх концентрація у найбільшекономічно розвинутих регіонах, інтелектуа-лізація міжнародної міграції, державне і недер-жавне регулювання та врахування соціально-економічних наслідків міграції, її позитивних інегативних проявів та результатів.

Міграційні процеси на загальносвітовому,європейському й українському рівнях до-сліджують вітчизняні демографи, економісти,правознавці, фахівці з питань державногоуправління та етнополітики. Дослідники, якідотримуються положень класичної еконо-мічної теорії (наприклад, О.А. Малиновська,Ю.М. Пахомов), розглядають міграцію як“саморегулюючий механізм”, тобто некеро-вану соціальну систему [6, с. 8].

Представники інституціонального напря-му економічної теорії (наприклад, О.А. Гріш-нова, М.Д. Романюк) стверджують, що мі-грація обов’язково “регулюється державни-ми органами й інституціями” [2, с. 10].

У науковій економічній літературі про-блеми інтелектуальної міграції розглядаютькрізь призму їх впливу як на країну поход-ження, так і на країну призначення, а такожсвітову спільноту. Якщо розглянути основнінаукові концепції щодо питання інтелек- © Чекушина Ю.В., 2013

туальної міграції, то виявиться, що пред-ставники поміркованих поглядів кваліфі-кують цей процес як обмін знаннями тадосвідом (brain exchange), коли люди мі-грують у пошуках нового місця застосуваннявласного інтелекту. Вони вважають, що і“приплив” (brain gain), і “відплив” інтелекту(brain drain) характерні для економіки будь-якої країни і стимулюють двосторонній об-мін інформацією про стан ринків праці, то-варів, капіталу. У такому сенсі двостороннійобмін запобігає негативним наслідкам цир-куляції інтелекту за рахунок дії механізмузрівноваження.

Детально розглядаючи сучасні міграційніпроцеси в Україні, дослідники і науковці ба-гато уваги приділяють трудовій міграції, за-лишаючи невирішеними проблеми та пи-тання інтелектуальної власності.

ІІ. Постановка завданняМета статті – визначити види інте-

лектуальної міграції, які найбільш поширеніу сучасній Україні, розкрити зміст та значен-ня кожного.

ІІІ. РезультатиВважаємо за потрібне виділити такі види

інтелектуальної міграції: освітня, наукова татехнологічна (ІТ-галузь).

Особливості розвитку освітніх мігра-ційних процесів частково посилилися в умо-вах створення єдиного “Європейського про-стору вищої освіти” та “Європейського про-стору досліджень”, що забезпечило від-критість та мобільність академічного рухустудентів, викладачів і дослідників. Значначастка освітньої міграції здійснюється у ме-жах країни, має специфічні прояви нарегіональному та міжрегіональному рівнях.Оцінюючи її обсяги, необхідно враховуватитой факт, що Україна успадкувала системуосвіти, у якій розміщення вищих навчальнихзакладів за фаховим спрямуванням відпо-відає територіально-галузевій структурі еко-номіки. Відповідно формуються центри кон-центрації інтелектуальної праці й інно-ваційного, освітнього, міграційного капіталу.


77

Аналіз регіонального аспекту освітньоїміграції дав змогу дослідникам визначититакі її особливості:– зростання кількості студентів вищих

навчальних закладів, яке є результатомзміцнення потенціалу національно-освіт-ньої системи, підвищення рівня осві-ченості нації, збільшення обсягів фі-нансування людського капіталу в умовахринкової економіки;

– значну частину міжрегіональних потоківстудентів перебрали на себе непро-мислові області (Волинська, Терно-пільська, Рівненська, Закарпатська);

– виділяються три регіональні групи освіт-ньої міграції. Перша група, у якій темпиосвітніх міграційних переміщень переви-щують темпи загальної кількості студентів(Івано-Франківська, Волинська, Київська,Кіровоградська, Закарпатська, Львівська,Миколаївська, Рівненська, Черкаська, Чер-нівецька області, м. Київ, м. Севастополь).Друга група, у якій темпи освітніх пере-міщень є нижчими від темпів формуваннястудентського контингенту (Запорізька,Одеська, Полтавська, Тернопільська, Хар-ківська, Хмельницька області). Третя група,у якій майже однакові темпи цих показників(Вінницька, Дніпропетровська, Донецька,Сумська, Чернігівська області) [8, с. 132–135].Важливим індикатором освітніх міграцій в

Україні і, відповідно, географії сегментів ринкуінтелектуальної праці є частка сільської мо-лоді в загальній кількості студентів (42,5%).

Останнім часом активізувалася зарубіжнастудентська міграція. Щороку зростаєкількість молоді, яка бере участь у між-народних освітніх переміщеннях, які в основ-ному мають тимчасовий, неврегульованийхарактер. За даними світових звітів проосвіту, частка української молоді, яка нав-чається за кордоном (переважно у Польщі,Німеччині, Росії, США, Угорщині) становитьпонад 1% від загальної кількості студентів [8,с. 138]. Для порівняння, у різних країнах світуцей показник коливається від 1 до 9%.Найбільш мобільним є студентство Фінляндії.

За офіційними даними, в Україні навча-ються майже 42,7 тис. зарубіжних студентів.За даними нашого дослідження, це – 2,2%від загального контингенту студентів ук-раїнських вузів ІІІ–ІV рівнів акредитації, якіпредставляють понад 100 країн світу. Що-річні надходження до державного бюджетуУкраїни від цього виду діяльності вищоїшколи, становлять 650–800 млн грн. Забез-печується роботою близько 4 тис. викла-дачів [7, с. 123].

Найбільша кількість іноземних студентівнавчається у м. Київ (16,9%), Харківській(24,5%), Одеській (9,0%), Луганській (7,3%),Донецькій (4,8%), Дніпропетровській (3,1%),

Львівській (2,7%) областях. В інших регіонахнавчається 22,1% студентів-іноземців[7, с. 66–67]. Основні країни надходженняіноземних студентів – це Китай, РосійськаФедерація, країни Близького Сходу. Ук-раїнське законодавство не передбачає їхподальшого працевлаштування, від чогонаша держава багато втрачає.

Імовірність залучення висококваліфікованихіноземних наукових кадрів, які закінчилиаспірантуру або докторантуру в Україні, є до-сить високою. Тим більше, що структура фахо-вої підготовки аспірантів та докторантів з іншихкраїн в Україні є досить оптимістичною, а саме:технічні науки – 28,7%; медичні – 22,1%; еко-номічні – 11,9%; педагогічні – 6,3%; фізико-математичні – 3,4%; інші науки – 24,4%.

З освітнім видом міграції тісно пов’язаніміграційні спрямування викладачів, нау-ковців, дослідників. Близько 17% викладачіввищих навчальних закладів є внутрішніми тазовнішніми сумісниками. Збільшується част-ка неповної зайнятості викладачів.

Серед українських науковців недостат-ньо поширене викладання у зарубіжних ви-щих навчальних закладах. У 2007 р. до такоїдіяльності було залучено 570 осіб. Середних 71,6% – викладачі вищих навчальнихзакладів України, 19,5% – дослідники НАНУкраїни. Найчастіше до закордонних уні-верситетів і академій запрошують викла-дачів технічних, педагогічних, аграрних тафізико-математичних наук [5, с. 37].

Ретроспективний аналіз наукової міграціїУкраїни показує, що тенденції розвиткувнутрішньої її форми подібні до тих, які ха-рактерні для освітньої міграції. Зовнішняформа наукової міграції відбувається за та-кими напрямами: участь у міжнародній нау-ковій співпраці; безповоротна еміграція; ви-конання іноземних замовлень (неофіційнесумісництво).

Українські науковці надають перевагу не-тривалим поїздкам за кордон у межах між-народної співпраці. Тимчасові науково-про-фесійні відрядження не заважають їм займа-тися інтелектуальною діяльністю в Україні,тому що вони залишають країну ненадовго, аза допомогою сучасних інформаційних системможуть підтримувати ділові контакти з віт-чизняними науковцями. Участь у міжнароднихконференціях і семінарах за кордоном сприяєпідвищенню соціального статусу та авторитетуукраїнської науки. Найбільше це стосуєтьсяфахівців, які працюють у галузі технічних наук(37,7%), обробки металів, виробництва машинта устаткування (15,2%), фізико-математичнихнаук (13,1%), а також працівників установбагатогалузевого профілю (20,9%) [9, с. 36–37].

Серед науковців України має місце без-поворотна міграція. Якщо у 1992 –2000 рр.загальна кількість фахівців, які емігрувалина постійне проживання, була найвищою, то


78

зараз вона стабілізувалася на досить низь-кому, порівняно з 1990-ми рр., рівні. За да-ними державної статистичної звітності, се-ред емігрантів “наукова частка” становить3,4% [4, с. 34].

Важливою складовою інтелектуальної мі-грації є так звана технологічна, якою охопле-ний такий сегмент ринку інтелектуальної праці,як IT-ринок (фахівці у сфері інноваційнихкомп’ютерних технологій: програмісти, розроб-ники, системні адміністратори та інші). За не-офіційними даними, ємність цього сегментуринку інтелектуальної праці України становитьблизько 250 тис. осіб.

Щодо внутрішньої форми технологічноїміграції, то, на відміну від представників іншихпрофесій, IT-фахівці можуть розраховувати наістотні преференції у випадку переміщення довеликих міст; 59% вакансій на IT-ринку праціприпадає на столицю. Робота в Києві є для нихбільш високооплачуваною, навіть враховуючирізницю вартості проживання між столицею іпериферією. При цьому деякі компанії готовінадати житло та повний пакет соціальногострахування. До п’ятірки міст, у яких існуєнайбільша потреба у фахівцях IT-технологій,традиційно належать Харків, Дніпропетровськ,Донецьк, Львів, Одеса.

Значна кількість фахівців IT-ринку пра-цюють в Україні на замовлення іноземнихкорпорацій у їх філіях або за формою дис-танційної зайнятості.

Серед представників сфери інформа-ційних технологій домінують різні типи виїз-ної міграції: легальна тимчасова трудоваміграція за контрактами та іншими легітим-ними формами працевлаштування; легаль-на міграція з виїздом на постійне проживан-ня до інших країн; тимчасова напівлегальнаміграція, коли працівник розпочинає роботулегально, а після закінчення терміну пере-бування продовжує працювати нелегально;нелегальна зайнятість за умов легальногоперебування (за візою, яка не дає права нароботу).

Автор не знайшов даних про реальні об-сяги зовнішньої міграції IT-фахівців. Томуним запропоновано схему обчислення част-ки технологічної міграції у масштабах тру-дової. Спочатку визначено кількість ук-раїнських трудових мігрантів, які працюютьза кордоном. З цією метою було про-аналізовано офіційні та неофіційні джерела,у яких наведено дані щодо кількості мі-грантів та їх розподілу за видами еко-номічної діяльності. За підрахунками части-ни українських експертів, за межами Українипрацює від 3 до 5 млн осіб (за деякимиоцінками – до 7 млн). Співвідношення тру-дових мігрантів і загальної кількості насе-лення України коливається у межах 11–12%[1, с. 27–28]. За статистичними даними,4,3% трудових мігрантів зайняті у так званих

“інших видах” економічної діяльності [3,с. 33–34]. На думку автора, саме до цієї ка-тегорії відносять представників IT-ринкупраці. Якщо врахувати дані засобів масовоїінформації про їх міграцію (6 тис. осіб нарік), то частка технологічної міграції стано-вить 2,7%.

ІV. ВисновкиУзагальнюючи матеріал, який викладено

у цій статті, спираючись на комплекснийаналіз процесів інтелектуальної міграції вУкраїні, можна дійти висновку, що еміграціяпредставників вищої та найвищої кваліфікаціїза кордон на постійне місце проживання всеще триває, однак інтенсивність цих процесівє зараз набагато нижчою, ніж у попередньо-му десятилітті. Розвиваються різноманітніформи міжнародної наукової співпраці, які незакінчуються еміграцією науковців. Українськівчені беруть участь у стажуваннях за кордо-ном, займаються викладацькою діяльністю,долучаються до іноземних дослідницькихколективів.

Через те, що професійно складена стати-стика трудової міграції у нашій країні тількиформується, вивчення питань та проблемінтелектуальної міграції значно ускладнюється,але запропонований у статті розподіл цієїформи міграції на освітню, наукову і техно-логічну полегшує завдання дослідника.

Список використаної літератури1. Гайдуцький А. Роль міграційного капіталу

у забезпеченні макроекономічної ста-більності країни / А. Гайдуцький // Фі-нанси України. – 2007. – № 7. – С. 20–34.

2. Грішнова О. Вплив міграції на глобаль-ний перерозподіл людського капіталу /О. Грішнова // Міжнародна міграція тарозвиток України в контексті євро-пейської інтеграції : збірник матеріалівміжнар. наук. конф. – К. : Фонд Ф. Ебер-та, 2007. – C. 32–37.

3. Зовнішня трудова міграція в Україні : Звітрезультатів першого загальнонаціональ-ного вибіркового обстеження населення(домогосподарств) з питань трудовоїміграції. – К. : ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2009. – 120 с.

4. Карпачова Н.І. Стан дотримання та за-хисту прав громадян України за кор-доном : спеціальна доповідь Уповно-важеного ВР України з прав людини /Н.І. Карпачова. – К. : Верховна Рада,2006. – 190 с.

5. Майданік І. Інтелектуальна міграція вУкраїні у контексті міжнародної науковоїспівпраці / І. Майданік // Україна: аспектипраці. – 2009. – № 5. –С. 34–39.

6. Малиновська О.А. Міжнародна міграція вконтексті модернізації суспільства / О.А. Ма-линовська // Модернізація українськогосуспільства: чинники, передумови, перс-


79

пективи : збірник матеріалів міжнар. наук.конф. – К. : ІДСД, 2012. – С. 77–85.

7. Основні показники діяльності ВНЗ напочаток 2011–12 н. р. // Вища школа. –2012. – № 6. – С. 66–67.

8. Семів Л.К. Регіональні особливості освіт-ньої міграції / Л.К. Семів // Регіональнаекономіка. – 2010. – № 1. – С. 131–140.


Чекушина Ю.В. Виды интеллектуальной миграции населения УкраиныВ статье рассматриваются вопросы внутренней и внешней интеллектуальной миграции

населения современной Украины. Исследованы ее направления, проанализированы основныеформы и выявлена динамика (1996 –2010 гг.) Предложена классификация интеллектуальноймиграции по видам, а именно: образовательная, научная, технологическая.

Ключевые слова: миграционные потоки, рынок интеллектуального труда, интеллекту-альная миграция, образовательная миграция, научная миграция, технологическая миграция.

Chekushyna Y. Types of intellectual migration of population in UkraineThe article deals with the urgent problem of migration and determines its association with important

scientific and practical tasks such as orientation of migratory flows and their concentration in the mosteconomically developed regions, intellectualization of international migration, state and non-stateregulation and takes into account the socio-economic impact of migration, their positive and negativesymptoms.

This article discusses the issues of internal and external intellectual migration of modern Ukraineand studies directions of migration, the basic shape and dynamics (1996–2010). Classification ac-cording to the type of intellectual migration: educational, scientific, technological has been proposed.

Educational migration carried out within the country has specific manifestations at the regional andinterregional levels.

Various forms of international scientific cooperation do not result in emigration of scientists.Ukrainian scientists participating in internships abroad, study in foreign institutions and they are en-gaged in teaching and attached to foreign research teams.

It acquires spreading of the so-called commuting. We can assume that for Ukraine, this form of mi-gration and temporary one are the most attractive and popular forms.

Equally important component of intellectual migration is the so-called technology migration whichcovers a segment of intellectual work such as IT-market (experts in the field of innovative computertechnologies: programmers, developers, system administrators, etc.). According to unofficial data, thecapacity of this market of Ukraine is about 250 thousand people. The representatives of the IT-professionals are experts who despite the crisis, are among the most sought after and highly paid. Themain reason is the active development of information technology and the constant shortage of quali-fied professionals in this field. Examining details of contemporary migration processes in Ukraine,many researchers and scientists focused on labor migration, leaving unresolved issues of intellectualone. The types of modern intellectual migration of Ukraine are highlighted and analyzed in the article.Its consequences, positive and negative effects are studied. The scheme of calculating part of intel-lectual migration in labor one has been proposed.

Key words: migration flows, the market for intellectual work, intellectual migration, educational mi-gration, migration scientific, technological migration.


80

УДК 669.28

О.В. Ярошевськакандидат економічних наук,


М.О. ВальчукКласичний приватний університет

ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА РИНОК ПРАЦІ В УКРАЇНІУ статті розглянуто основні положення ринку праці та вплив інновацій на підвищення

ефективності ринку праці, а також проблеми ринку праці. Проведено аналіз стану ринку, за-значено слабкі та сильні сторони. Виявлено залежність ринку праці від інших ринків та шляхипокращення системи управління ним.

Ключові слова: ринок праці, аналіз, потенціал, організація, фінансування, динаміка, за-йнятість.

I. ВступПісля здобуття Україною незалежності в

її промисловості залишились проблеми ще зРадянського Союзу, а також додались нові,що знайшли свій прояв у швидкому змен-шенні кількості зайнятих у промисловомусекторі економіки. Це було зумовлено падін-ням престижу технічних спеціальностей,банкрутством підприємств через їх негнуч-кість та неготовність до нових ринковихумов.1

Основними факторами зростання є ті, якізабезпечують інноваційний розвиток певноїкраїни. У промислово розвинутих країнахсвіту останнім часом відбулися зміни фак-торів економічного зростання. Одним із най-головніших чинників інноваційного розвиткує: відповідність якості робочої сили потре-бам підприємств. На сучасному етапі в сис-темі ринкових структур вагома роль відво-диться ринку праці, який узгоджує попит тапропозицію робочої сили, забезпечує еко-номіку необхідною робочою силою, опосе-редковує процес працевлаштування насе-лення.

Методика впливу інновацій на ринокпраці розглядається дуже давно та викорис-товується на підприємствах для досягненняуспіху у сфері планування його потенціалу.Цю методику висвітлюють у працях такихнауковців, як С. Бандур, О. Демуш, В. Мат-ріков, М. Мегер, Є. Уткін, В. Федоренко, і впрацях інших науковців.

Актуальність теми полягає в тому, що насьогодні особливої уваги потребує пробле-матика стратегічного управління кадровимпотенціалом підприємства як основнимелементом досягнення його довгостроковихконкурентних переваг. Будь-яка стратегіяпідприємства спрямована на підтримку йогодовгострокової конкурентної позиції, а оскі-

© Ярошевська О.В., Вальчук М.О., 2013

льки персонал є головним елементом цієїсистеми, то саме кадрова складова загаль-ної стратегії розвитку набуває особливогозначення.

Розглядаючи ринок праці як економічнукатегорію, необхідно спочатку визначити,що є товаром на цьому ринку. Серед бага-тьох думок існують три основні: згідно з од-нією, товаром є праця, згідно з другою, –робоча сила, згідно з третьою, – послугипраці. Розглянемо працю як економічну ка-тегорію детальніше.

Праця – діяльність людини, спрямованана створення життєвих благ, надання по-слуг, організацію функціонування господар-ства й суспільства та управління ними; осо-блива форма взаємодії між людиною і при-родою, обміну діяльністю та її результатамиміж людьми [1]. Ю.Б. Чернявська розглядаєпрацю як діяльність, що спрямована на роз-виток і перетворення ресурсів природи вматеріальні і духовні блага та може здійс-нюватись або за примусом, або внаслідоквнутрішніх мотивів, або із того і того [2].

Водночас Н. Гаркавенко вважає, що по-няття “ринок праці” та “ринок робочої сили”збігаються в тому випадку, коли робоча си-ла розглядається в процесі її споживання,тобто коли вона реалізується в послугахпраці [3]. О. Таршина вважає, що ринок ро-бочої сили і ринок праці органічно поєднані ідоповнюють один одного. У процесі ринко-вих відносин вони переходять один в одний[4]. С. Мочерний висловлює думку, що ринокпраці є складовою ринку робочої сили [5].

II. Постановка завданняМета статті – дослідити положення ринку

праці; виявити вплив інновацій на підви-щення ефективності ринку праці; сформува-ти завдання ринку праці виявити проблемина сучасному ринку праці, а також розроби-ти шляхи їх покращення.


81

III. РезультатиРинок праці – це соціально-економічна

категорія, що включає в себе історичносклався специфічний суспільний механізм,який історично склався, реалізує певнийкомплекс соціально-трудових відносин,сприяє встановленню та дотриманню бала-нсу інтересів між трудящими , підприємцямий державою. Таким механізмом є модельпопиту і пропозиції робочої сили (праці).

Ринок праці – це динамічна система, щовключає в себе комплекс соціально-трудових відносин з приводу умов найму,використання та обміну робочої сили нажиттєві засоби і механізм його саморе-алізації, механізм попиту та пропозиції, щофункціонує на основі інформації, що надхо-дить у вигляді змін ціни праці (заробітноїплати).

Після здобуття Україною незалежності в їїпромисловості залишились проблеми ще зРадянського Союзу, а також додались нові,що знайшли свій прояв у швидкому змен-шенні кількості зайнятих у промисловомусекторі економіки. Це було зумовленопадінням престижу технічних спеціальностей,банкрутством підприємств через їх негнучкістьта неготовність до нових ринкових умов.

З 2000 р. почалося економічне зростанняпромислового сектора економіки, але, не-зважаючи на це, офіційна зайнятість про-довжує знижуватись при значних розмірахнелегальної зайнятості.

Роботодавці стикаються з проблемоюневідповідності пропозиції робочої сили напромисловому сегменті потребам вироб-ництва. Підприємствам усе більше потрібніпрацівники робочих спеціальностей татехнічні виконавці. Проте задовольнити їхпопит дуже важко через невідповідністьпідготовки кадрів на ринку освітніх послуг усторону надлишку більш дохідних і престиж-них професій та нестачі тих, яких потребуєпромисловість.

Серед позитивних тенденцій розвиткупромислового сегмента ринку праці слід від-значити зростання оплати праці найманихпрацівників, значне зниження вимушеноїнеповної зайнятості, що зумовлено законо-давчою забороною практики адміністратив-них відпусток.

Основними проблемами, які характернідля промислового сегмента ринку праці, є:структурні диспропорції, що зумовлюютьдисбаланс попиту та пропозиції робочоїсили; значні розміри нелегальної зайнятості;наявність інвестиційних, інституційних і спо-живчих обмежень, які заважають нормаль-ному розвитку промислового сектора ринкупраці [1].

Неформальна зайнятість в українськійекономіці має свою специфіку. Вона ха-рактеризується значним поширенням, ве-

ликими масштабами. На відміну від іншихкраїн – як розвинутих, так і тих, щорозвиваються, – неформальна зайнятість вУкраїні тісно переплетена з формальною.Про це свідчить той факт, що на ринку працінаявна значна група осіб, зайнята одно-часно у формальній і неформальній еко-номіці. Причому неформальна зайнятістьвиступає як вторинна діяльність, хоча є йпротилежні випадки. Іншою особливістю єте, що неформальна зайнятість протягомусього періоду реформування так і непоширилась на промислову діяльність.Також слід зазначити, що важливою рисоюнеформальної зайнятості в Україні єнаявність серед її суб’єктів висококвалі-фікованих працівників, попит на послугияких є і в офіційній економіці.

Неформальна зайнятість виступає нега-тивним явищем, оскільки вона не відповідаєзаконодавству України. Крім того вона недає можливості працівникам при досягненніпенсійного віку отримувати пенсію. Томунеформальну зайнятість потрібно еволюцій-ним шляхом перетворювати на формальну[2].

З позиції відтворення робочої сили мож-на виділити сукупність соціально-трудовихвідносин щодо умов зайнятості, викорис-тання працівників у суспільному виробницт-ві. Ця сукупність (вузьке розуміння поняття“ринок праці”) характеризує ринкові відноси-ни у сфері зайнятості (на підприємстві, фір-мі), а саме відносини з приводу ціни праці тачасу її використання. У цьому випадку по-няття ринок праці характеризує кількіснийаспект і структуру зайнятих, задоволенийпопит на робочу силу. Таким чином, термі-нологічно це поняття збігається з поняттям“ринок праці” у широкому розумінні, тобто зякісною характеристикою всієї сукупностівідносин між суб’єктами ринку праці.

Отже, поняття “ринок праці” виражаєнайглибшу суть товарно-грошових соціаль-но-трудових відносин із приводу умов най-мання і використання працівників у суспіль-ному виробництві: це відносини обміну ро-бочої сили (праці), що функціонує на життєвізасоби, реальну заробітну плату на основізаконів попиту та пропозиції, вартості робо-чої сили, граничної продуктивності праці іконкуренції. Воно являє собою основу дляформування заробітної плати, а такожбільш точно характеризує ринкові відносинив соціально-трудовій сфері.

У моделі досконалої конкуренції вся ін-формація симетрично розподілена між по-купцем і продавцем робочої сили. У реаль-ному житті здобувач робочого місця, безсу-мнівно, знає про себе більше, ніж роботода-вець, принаймні спочатку. Тобто існує такзвана інформаційна асиметрія на користьфахівця. У зв’язку з бажанням працівників


82

перебільшити свої професійні, особисті яко-сті, а також внаслідок приховування колиш-німи роботодавцями, їхніми кадровими слу-жбами справжніх причин звільнення фахів-ців виникає спотворення інформації пропретендентів на робочі місця. У результатіна роботу приймаються люди, які не завждивідповідають професійним і особистіснимвимогам.

Існує така проблема, як обмеженість ін-формації про реальні можливості найманогофахівця, що призводить до того, що робо-тодавець починає орієнтуватись на такі зов-нішні показники цього фахівця, які, на думкуроботодавця, можуть побічно свідчити проздібності працівника. У своїй роботі про ін-формаційні сигнали на ринку праці амери-канський учений М. Спенс відзначав, щороботодавець, обираючи фахівця, вивчаєтакі його об’єктивні характеристики, якстать, вік, расова та національна належ-ність. Підприємець бере до уваги й інші ха-рактеристики, зокрема, освіту фахівця, щозалежить від зусиль, витрат коштів претен-дента. Витратам на освіту й іншим змінюва-ним характеристикам здобувача М. Спенсдав назву сигнальних витрат. Здобувачі ро-бочих місць інвестують кошти, витрачаютьчас, щоб придбати більш високу сигнальнурепутацію на ринку праці. Інакше кажучи,інвестиції в людський капітал, у першу чер-гу, в освіту, здійснюються не тільки з метоюзбільшення продуктивності праці, і відповід-но її оплати, але й з метою підвищення сиг-нальної значущості працівника на ринку ро-бочої сили. Від сигнальної репутації зале-жить і службове просування фахівця. Осві-та, свідчення її одержання у формі дипло-мів, сертифікатів тощо виконують таким чи-ном функцію фільтра, що розділяє претен-дентів на робочі місця в очах роботодавця[3].

Інновації активно впливають на структурувиробництва, а звідси – і на структуру за-йнятості населення. Особливо відчутним єїх вплив у моногалузевих містах, оскількипереважна кількість їх населення зайнята наодному чи двох підприємствах. Технічна

модернізація цих підприємств, їх перепро-філювання не лише змінюють структуру ви-робничого персоналу, а й сприяють зрос-танню структурного чи технологічного без-робіття. Адже при технічному оновленні під-приємства або його перепрофілюванні ви-никає об’єктивна необхідність зупинки напевний час всього виробничого процесу дляпереобладнання його окремих ланок. У цейперіод реально може бути задіяна невеликакількість висококваліфікованих працівників,які здатні налагодити та відрегулювати новеустаткування, перепрофілювати його на ви-пуск нової продукції. Інша частина працівни-ків перебуває або в стані безробіття, або наперепідготовці. Тому, розробляючи програ-му щодо переведення підприємства, а тимбільше всієї економіки країни на інноваційнумодель розвитку, слід обов’язково врахову-вати її соціальні наслідки з тим, щоб запобі-гти масовому вивільненню працівників тадовготривалість перебування їх у стані ви-мушеного безробіття. Така постановка пи-тання зумовлена відсутністю належної оцін-ки саме соціальних наслідків тих чи іншихекономічних перетворень, що здійснюютьсяв Україні. Це ж стосується й оцінки впливуактивної інноваційної діяльності на стан на-ціонального ринку праці. Між тим навіть безздійснення масштабних заходів з переве-дення нашої держави на модель інновацій-ного розвитку на вітчизняному ринку працідосить гостро стоїть проблема забезпечен-ня зайнятості населення. Наприклад, протя-гом 2010 р. Державною службою зайнятостіУкраїни було зареєстровано 450 тис. грома-дян, не зайнятих трудовою діяльністю. Ма-теріали ж щоквартальних вибіркових обсте-жень населення з питань економічної актив-ності показали, що кількість безробітних увіці 15–70 років, визначена за методологієюМОП, перейшла рубіж 400 тис., або 9% доекономічно активного населення. Вищийрівень цього показника в цьому році бувлише в Польщі (12%), Словакії (17,1%), Ли-тві (11%), Іспанії (10%), Латвії (9,5%) та Ес-тонії (10%), а найменшим – у Люксембурзіта Нідерландах, відповідно 2,4 і 2,6%.

Таблиця 1Динаміка кількості зайнятих працівників аграрної сфери в 2006–2011 рр., тис. осіб

РокиПоказник(тис. осіб) 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Зайнятість населення 20 175,0 20 091,2 20 163,3 20 295,7 20 680,0 20 730,4У тому числі в сільськомугосподарстві 5220,0 5393,8 4963,3 3998,3 4005,5 3652,6

Частка в загальній кількості,% 25,9 26,8 24,6 19,7 19,4 17,6

Дослідження ринку праці показало невід-повідність професійно-кваліфікаційної стру-ктури попиту на робочу силу її пропозиції(табл. 1). У цілому ринок праці є надлишко-вим. За 2011 р. рівень безробіття за мето-дологією МОП становив 30%. Із зареєстро-

ваних безробітних 26% займали раніше ро-бітничі місця, 20% – службовці, решту ста-новили особи без професії. Навантаженнянезайнятого населення на одну вакансіюстановило 5 осіб. При цьому за категоріямиробочих місць цей показник дорівнював: для


83

робітників – 4, службовців – 5, робітниківбез спеціальної підготовки – 12 осіб.

Слід зауважити, що протягом 2011 р. нафінансування інноваційної діяльності вУкраїні було спрямовано трохи більше ніж175 млн грн.

Із загальної кількості промислових під-приємств України у 2011 р. лише впрова-джували інновації дев’ять підприємств із100. Питома ж вага промислових підпри-ємств, що впроваджували нові технологічніпроцеси, не перевищувала в цьому році4,9%, порівняно з 8,4% у 2010 р. [рис. 1].

44844386,2

4307,9

4077,1 4072,4 4036,9

380039004000410042004300440045004600

2006 2007 2008 2009 2010 2011

Рис. 1. Динаміка кількості зайнятих працівників промисловості (тис. осіб) за 2006–2011 рр.

Після деякого спаду в Україні знову спо-стерігається зростання інвестицій у людсь-кий капітал, оптимізацію робочих місць йосвоєння та розвиток технологій управліннязнаннями. Опитування директорів з розвит-ку бізнесу ряду західних компаній з метоювиявлення впливу цих технологій на зрос-тання продуктивності праці показало, що92% респондентів вважають, що ці техноло-гії виховують мислення, 84% сприяють по-ліпшенню робочих процесів, 82% сприяютьпошукові та розвитку нових технологій, 75%усувають бар’єри між різними робочимипроцесами [рис. 2]. Це дуже важливий мо-мент, тому що втрата кваліфікованого пра-цівника в західній компанії у випадку змінимісця роботи або виходу на пенсію можеобійтися компанії до 35% його щорічнихокладів. Цей розрахунок передбачає враху-вання витрат на послуги рекрутинговихфірм, навчання нових працівників, частковузупинку технологічних процесів, а також ви-трати на процес заміщення знань працівни-ка, що звільнився, новими на всьому лан-цюжку в компанії. Витрати будуть тим ви-щими, чим вищий рівень рішень, які при-ймає працівник. Під “рівнем рішень” у цьомувипадку ми розуміємо не тільки рівень опе-ративного впливу на хід виробничого про-цесу, але й вплив на стратегію компанії [4].

Організація та функціонування ринкупраці в Україні, як важливої складової рин-кової економіки, має орієнтуватись на вирі-шення таких важливих проблем, як забез-

печення ефективного використання трудо-вого потенціалу, що вимагає врахуванняцілого спектра чинників. По-перше, реаліза-ція індивідуальної здатності до праці маєорієнтувати роботодавців на одержання ма-ксимальної віддачі від кожного працюючого істимулювати виплату найманому працівни-кові заробітної плати відповідно до йогокваліфікації і виконаної роботи, по-друге,важлива роль у підвищенні ефективностітрудової діяльності найманого працівниканалежить впровадженню пільгового оподат-кування і кредитування для тих галузей ірегіонів, у яких доцільно збільшити кількістьробочих місць та застосування прямих ви-плат підприємствам за кожного найнятогопрацівника. У разі скорочення попиту на ро-бочу силу доцільна жорсткіша кредитна по-літика, встановлення додаткового податкуза використання праці працівників, змен-шення інвестицій тощо. По-третє, через ре-гульований ринок праці здійснюється узго-дження економічних інтересів суб’єктів тру-дових відносин, забезпечується конкурентнесередовище кожної зі сторін ринкової взає-модії, підтримується рівновага між попитомна робочу силу та її пропозицією.

Отже, для забезпечення ефективного ви-користання трудового потенціалу необхід-ний комплекс взаємоузгоджених правових,економічних, соціальних, технічних та орга-нізаційних заходів, а також застосуваннясистеми критеріїв оцінювання індексу люд-ського розвитку в суспільстві.


84

27

20 19

12 11

6 5

0

5

10

15

20

25

30 Будівництво

Сільськогосподарські сезонніроботи

Присадибне господарство

Догляд з людьми похилого віку

Промисловість

Сфера торгівлі і послуг

Догляд за дітьми

Рис. 2. Структура розподілу українських трудових мігрантів у країнах працевлаштуванняза видами виконуваних робіт у 2011 р., %

IV. Висновки1. Ринок праці є самостійною комплекс-

ною системою в ринковій економіці, водно-час функціонально пов’язаною з ринком то-варів і послуг, ринком капіталу, ринками жи-тла, інформації, освітніх послуг та духовнихблаг, ринком робочих місць і, з одного боку,безпосередньо залежною від зазначенихринків, а з іншого – такою, що впливає наїхнє формування.

2. Ринок праці як частина ринкової структу-ри забезпечує рух товарів і послуг, спрямовую-чи та вилучаючи ресурси з галузей народногогосподарства відповідно до руху капіталів і то-варів. Відносна самостійність ринку праці ви-значається специфікою функціонування суб’єк-тів, особливостями умов виникнення ринкупраці, наявністю притаманних лише йому ме-ханізмів інфраструктури, особливостями това-ру, що циркулює на ринку праці, а також особ-ливостями визначення обсягів попиту та про-позиції тощо.

3. Сферою активної інноваційної діяль-ності має бути охоплено: створення новихенерго- і ресурсозберігаючих технологій;розвиток інформаційних комунікацій та тех-нологій; розширення вітчизняних інформа-ційно-комп’ютерних мереж; розробка вітчиз-няних імпортозаміщувальних технологій звисоким рівнем конкурентоспроможності;відродження ракетно-космічної галузі, літа-кобудування; конверсія військово-промис-лового комплексу; розвиток соціальної ін-фраструктури, особливо в сільській місце-вості.

4. Низький рівень інноваційної діяльностіу промисловості України не сприяє підне-сенню її конкурентоспроможності на світо-

вому ринку, у тому числі і європейському.Ця проблема потребує особливої уваги іґрунтовного дослідження з огляду на спря-мованість України до Світової організаціїторгівлі, Європейського Союзу та НАТО.

5. Лише за умови досягнення існуючихстандартів у всіх сферах суспільного життянашої держави, притаманних економічнорозвинутим країнам, можна реально, якщоне попередити, то хоча б зменшити еконо-мічні, інвестиційні, екологічні, соціальні таінші ризики від вступу України у світові(наднаціональні) структури. При цьому інно-ваційний розвиток країни слід розглядати якключовий елемент національної стратегіїекономічного зростання та забезпеченняпродуктивної зайнятості населення. У ме-жах цієї стратегії мають бути чітко визначеніпріоритети інноваційно-інвестиційної діяль-ності, окреслено коло конкретних заходів ізїї забезпечення в тісному поєднанні з розви-тком вітчизняної науки, системою націона-льної освіти, підготовкою та перепідготов-кою кадрів тощо.

Список використаної літератури1. Демуш О.Б. Методологія дослідження і

сучасні теоретико-методичні основи фор-мування ринку праці / О.Б. Демуш // Фо-рмування ринкової економіки. – 2005. –Спец. вип. – Т. З. – С. 55–159.

2. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі ме-ханізму державного регулювання ринкупраці в Україні / Ю.Б. Чернявська // Фор-мування ринкових відносин в Україні. –2006. – № 8. – С. 102–106.

3. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості табезробіття на національному ринку праці./ Н.О. Гарковенко // Формування рин-


85

кових відносин в Україні. – 2005. – № 4. –С. 168–172.

4. Таршина О.С. Теоретичні аспекти зайня-тості трудових ресурсів та формуванняринку робочої сили / О.С. Таршина //

Економіка та держава. – 2006. – № 4. –С. 92–94.

5. Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред.кол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. –К. : Академія, 2002. – Т. 3. – 952 с.


Ярошевская О.В., Вальчук М.О. Влияние инноваций на рынок труда в УкраинеВ статье рассмотрены основные положения рынка труда и влияние инноваций на повы-

шение эффективности рынка труда, а также проблемы рынка труда. Проведен анализ сос-тояния рынка, отмеченные слабые и сильные стороны. Выявлена зависимость рынка трудаот других рынков и пути улучшения системы управления им.

Ключевые слова: рынок труда, анализ, потенциал, организация, финансирование, дина-мика, занятость.

Yaroshevskaya O., Valchuk M. The impact of innovation on the labor market in UkraineThe article deals with the basic provisions of the labor market and the impact of innovation in

improving the efficiency of the labor market and labor market problems. The concept of labor marketexpresses the most profound essence of commodity-money industrial relations concerning conditionsof employment and the use of public workers in manufacturing: a relationship of exchange-functioninglabor (labor) to life means the real wages of the laws of supply and demand, the cost of strength,maximum productivity and competition.

The analysis of the market are marked strengths and weaknesses. Only when reaching existingstandards in all spheres of public life of our country, typical of economically developed countries, canactually, if not prevent, or at least reduce the economic, investment, environmental, social and otherrisks of the Ukraine’s entry into the global (supranational) structure. In industrialized countries haveexperienced changes in factors of economic growth. Namely, growth factors are those that provide theinnovative development of the country. One of the main indicators of innovative development -workforce employees. Today in the market structure has an important role labor market, whichreconciles the demand and supply of labor, the economy provides the necessary manpower, mediatesthe process of employment of the population.

The dependence of the labor market from other markets and ways to improve systemsmanagement.

Particular attention should be paid strategic management personnel potential of the enterprise,which is a key element to achieve competitive advantage now. The system generally in any enterprisestrategy aimed at maintaining long-term competitive advantage, and if the staff is a key element of thissystem, it is the human resources component of the overall development strategy is essential.

Key words: labor market analysis, potential, organization, financing, dynamics, employment.


86

ЕКОНОМІКА, УПРАВЛІННЯ ТА ОБЛІКНА ПІДПРИЄМСТВІ

УДК 330.322

В.В. Бойкокандидат технічних наук

В.В. Толокздобувач

Державний вищий навчальний заклад “Національний гірничий університет”, м. Дніпропетровськ

ЕКОНОМІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОНОВЛЕННЯТА ПІДТРИМАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВУ СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Досліджено необхідність оптимізації системи управління підтриманням та оновленням ви-робничих потужностей підприємства в умовах обмежених фінансових ресурсів. Наведено еко-номічне обґрунтування управлінських рішень про можливості зміни негативної техніко-економічної результативності при оновленні активної частини основних засобів підприємства.

Ключові слова: підтримання й оновлення виробничих потужностей, атестація та раціо-налізація робочих місць.

I. ВступНа сьогодні ускладнено потужний систе-

мний підхід до оновлення виробничих поту-жностей підприємств, що визначаються пе-реважно його основними фондами. Наразізнос основних фондів у промисловостіУкраїни становить близько 65%. Безумовно,їх оновлення потребує значних інвестицій,причому в короткі терміни їх освоєння. Але,на жаль, на сьогодні більшість підприємств(їх власники) не можуть оперативно забез-печити вирішення названої проблеми. Заминуле більш ніж двадцятирічне господа-рювання в нових економічних умовах онов-лення необоротних активів промисловості, зурахуванням введення новостворених, до-сягає не більше ніж 5% від вихідних базовихзначень 1991 р.1

У зазначеному контексті видається до-сить актуальним відзначити необхідністьпроведення ретельного обліку та інвентари-зації всіх основних виробничих фондів, щочисляться, першорядну увагу приділившипрацюючим. Інвентаризація основних засо-бів, особливо їх активної частини, дастьзмогу реально встановити рівень їх зносу тазавантаження при виробництві необхідноїпродукції, а також потребу в технічній таорганізаційній підтримці й оновленні. Осно-вою економічного обґрунтування можливогоі необхідного підтримання та оновлення іс-нуючих виробничих потужностей є забезпе-чення виконання не тільки необхідних обся- © Бойко В.В., Толок В.В., 2013

гів натуральних показників, але і якість, і їхвартість, прийнятна споживачем.

II. Постановка завданняМета статті – дослідити необхідність оп-

тимізації системи управління підтриманнята оновлення виробничих потужностей під-приємства в умовах обмежених фінансовихресурсів; економічно обґрунтувати управ-лінські рішення про можливості зміни нега-тивної техніко-економічної результативностіпри оновленні активної частини основнихзасобів підприємства.

III. РезультатиСучасні економічні умови господарюван-

ня змушують підприємства адаптуватися якдо зовнішніх, так і внутрішніх факторів, щохарактеризується високими темпами щоріч-них змін макро- та мікроекономічних показ-ників, поведінкою потенційних конкурентів іспоживачів, коливанням цін, тривалості про-гнозного періоду тощо.

Найважливіша вимога в системі управ-ління виробничою потужністю підприємства,що склалася, сьогодні, в умовах жорсткоїфінансової складової господарювання, – цевміння поєднувати інноваційні та технічнірішення, що дають змогу здійснювати бізнесз урахуванням факторів невизначеності.

Процес управління підтриманням та оно-вленням виробничих потужностей підпри-ємства, в умовах обмежених фінансовихресурсів (власних і залучених) диктує конк-ретні економічні вимоги, виконання яких да-ють змогу виробляти якісну, конкурентосп-роможну і самоокупну продукцію. Однією з


87

названих вимог щодо підтримання й онов-лення виробничих потужностей в умовахгосподарювання, що складаються, перш завсе, є системність економічного та технічно-го контролю над станом активної частиниосновних засобів підприємства, яка багато вчому залежить від професіоналізму кадрівпідприємства. Державна власність частопризводила (і призводить) до недбалогозбереження майна, у тому числі й основнихзасобів підприємств, що створювало (і ство-рює) їх збитки.

З досвіду 80-х рр. минулого сторіччя наДніпропетровщині народилася “Комплекснасистема атестації і раціоналізації робочихмісць”, основою якої були прогресивні, у то-

му числі інноваційні, рішення щодо органі-заційно-технічного рівня виробництва завсіма підрозділами, поліпшення умов праціна робочих місцях і загалом по цехах (служ-бах). Головним завданням названої системиатестації робочих місць було забезпеченнясталого виконання напружених планів з ви-пуску всієї продукції високої якості при зни-женні її трудомісткості та собівартості.

Будучи одним з авторів “Комплексної си-стеми атестації та раціоналізації робочихмісць”, наведу комплекс факторів щодоприйняття рішення відповідності організа-ційно-технічних і економічних характеристикробочого місця вимогам прогресивних рі-шень і нормативів (див. рис.).

ТЕХНОЛОГІЧНЕОСНАЩЕННЯ

ТА ІНСТРУМЕНТе2

ВИДОБСЛУГОВУВАННЯ

е3

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЗАСОБАМИ ПРАЦІ

е4

ЗАГАЛЬНЕПЛАНУВАННЯ

е5

САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ

е6

ОСНОВНЕТА ДОПОМІЖНЕОБЛАДНАННЯ

е1

ЕСТЕТИЧНІВИМОГИ

е7

РЕЖИМ ПРАЦІТА ВІДПОЧИНКУ

е8

ВИОКРЕМЛЕННЯДОПОМІЖНИХ РОБІТ

У САМОСТІЙНУФУНКЦІЮ

е9

БАГАТОВЕРСТАТНЕТА БАГАТОАГРЕГАТНЕОБСЛУГОВУВАННЯ

е10

СЕРЕДНІЙ ВІДСОТОКВИКОНАННЯ НОРМ

ВИРОБІТКУе16

ОСВОЄННЯРОЗРАХУНКОВИХ

НОРМ ЧАСУТА ВИРОБІТКУ

е15

ПИТОМА ВАГАТЕХНІЧНО

ОБҐРУНТОВАНИХНОРМе14

НОРМАТИВИПО ПРАЦІ

е13

БРИГАДНІ ФОРМИОРГАНІЗАЦІЇ

ТА ОПЛАТИ ПРАЦІе12

СУМІЩЕННЯПРОФЕСІЙ

е11

РОБОЧЕМІСЦЕ

АТЕСТУЄТЬСЯЗА ТАКИМИФАКТОРАМИ

ОСНАЩЕННЯ ТАОБСЛУГОВУВАННЯ

Ф 1

ПЛАНУВАННЯТА УМОВИ ПРАЦІ

Ф 2

РОЗДІЛЕННЯ ТАКООПЕРАЦЯ ПРАЦІ

Ф 3

НОРМУВАННЯПРАЦІ

Ф 4

Рис. Комплекс факторів і вимог системи атестації робочого місця

У згаданій вище системі визначальнимрішенням передбачалося, насамперед, оці-нювання відповідності організаційно-техніч-них і економічних характеристик робочогомісця вимогам прогресивних рішень і нор-мативів.

Дуже важливим результатом атестаціїробочих місць стала можливість (і необхід-ність) проведення інвентаризації, а потім –системного аналізу існуючих робочих місць,їх оснащеності ресурсами, головними з якихбули кадровий потенціал та основні засоби,які визначають ефективні виробничі потуж-ності. Їх використання, забезпечення про-гресивними формами організації праці таосновними засобами давали змогу встано-вити необхідність в оновленні, модернізаціїта їх реконструкції.

Як правило, раніше оновлення фондів здій-снювалося (подекуди здійснюється і тепер), упершу чергу, в основних підрозділах (цехах), заякими розраховувалася потужність підприємс-

тва, а до допоміжного виробництва, як-то ка-жуть, “не доходили руки”. Часткове оновленнямашинного парку в технологічних процесахстворювало неузгодженість у часі їх роботи, утому числі – часу міжопераційного пролежу-вання заготовок (комплектуючих виробів), часуремонтних робіт тощо. Усе це не зменшувало,а деколи і збільшувало фактичну трудоміст-кість продукції. Крім того, некомплексне онов-лення обладнання створювало нерівномірнейого завантаження, порушувалася ритмічністьвиробництва, занижувався коефіцієнт викорис-тання виробничих потужностей, збільшувалисявалові витрати, у тому числі на утримання об-ладнання (за рахунок вартості ремонтів в ос-новних і сполучених підрозділах).

Атестація та раціоналізація робочих місць,біля витоків якої стояли Дніпропетровськийкомбайновий завод і вчені-економісти, шви-дко впроваджувалася на багатьох підприєм-ствах країни. Зрештою, на основі комплекс-ного економічного обґрунтування оновлення


88

та створення нових потужностей забезпечу-валося виробництво продукції високої якості(рівень продукції зі знаком якості по заводудосягав 85%, тоді як по Дніпропетровськійобласті цей показник становив 21%).

Проаналізувавши реальне завантаженнякожного робочого місця, були виявлені вну-трішньовиробничі резерви, реалізація якихдала змогу підвищити продуктивність праціпонад напружений план на 2%, а собівар-тість додатково знизити на 0,7%, при відно-сній економії чисельності робітників до 20%,при цьому було реалізовано на сторону кі-лька сотень одиниць обладнання, оснащен-ня та іншого майна.

Особливо необхідно зупинитися на еко-номічному обґрунтуванні управлінських рі-шень про можливості зміни негативної тех-ніко-економічної результативності при онов-ленні активної частини основних засобівпідприємства. Нами було запропонованоекономічні закономірності, покладені в ос-нову прийняття вищезгаданих рішень впро-вадження “Комплексної системи атестації тараціоналізації робочих місць”, а саме:

1. Інвестиції в оновлення потужностей( ОНОВІ ) дорівнюють або менше суми акуму-льованої амортизації (без реновації), – А∑і витрат на капітальні ремонти – КРІ∑ , (1).На практиці при плануванні витрат на онов-лення основних засобів, постає питання за-безпечення їх фінансовими ресурсами, упершу чергу, власними, тобто амортизацій-ними накопиченнями та часткою прибутку зфондів розвитку підприємства. Якщо вище-зазначені власні кошти менші, ніж потрібніна оновлення основних засобів, підприємст-во мусить запозичувати кредити з достатньовисокою відсотковою ставкою банків (креди-торів), що не завжди ефективно.

ОНОВ КРІ А І≤ +∑ ∑ . (1)

2. Інвестиції в оновлення потужностей( ОНОВІ ) мають бути рівні або не на багатобільше залишкової вартості розглянутихфондів ( ОФ ) (2). Алгоритм 2 показує, щоактиви підприємства по Балансу (форма 1)мають збільшуватися або залишатися по-стійними після проведення названих вищефінансових операцій. Зменшення активівпідприємства зменшує його конкурентосп-роможність.

ОНОВ ОІ Ф≥ . (2)

3. Потужність виробництва після йогооновлення ( ОНОВМ ) має бути більшою (аборівною) потужності до оновлення ( ОМ ) (3).Потужність – це можливість підприємствазабезпечувати виробництво якісної продук-

ції. Оновлення його основних засобів, якіформують у своїй основі потужність підпри-ємства, дає можливість зростанню як кіль-кості так, і якості виробленої продукції (заноменклатурою та асортиментними група-ми).

.ОНОВ ОМ М≥ (3)

4. Питома амортизація, ( оа ) до оновлен-ня більша або дорівнює питомій амортизаціїпісля оновлення ( онова ) (4). Питома аморти-зація – це частка загальної амортизації, якавідноситься на одиницю продукції (або наодну грн). Амортизація основних засобівпідприємства впливає на собівартість, ціну,а також на прибутковість. При зменшеннічастки амортизації в одиниці витрат на ви-робництво одиниці товару, підприємствопрогнозує (при оновленні основних засобів)зростання прибутку.

.о онова а≥ (4)

5. Фондовіддача після оновлення ( оновϕ )більше фондовіддачі до оновлення ( оϕ ) (5).Фондовіддача – показник ефективного ви-користання основних засобів. При зростанніфондовіддачі підприємство має змогу під-твердити висновок, що на кожну гривню.грошових вкладень в оновлення основнихзасобів зростають обсяги товарної (реалі-зованої) продукції.

онов оϕ > ϕ . (5)

6. Сумарний час усіх ремонтів (з ураху-ванням капітальних) ( РЕМТ∑ ) більше (абодорівнює) фактичному часу використанняагрегату (верстата, пристрою тощо) –( ВИКТ∑ ) (6). Фізичний та моральний знососновних засобів формують плануваннякількості, часу проведення та вартості всіхвидів ремонтів. Чим більша вартість ремон-тів, тим більша можливість нестачі аморти-заційних відрахувань на їх фінансування. Воснову економічної ефективності проведен-ня ремонтів взяті кордони їх загального ча-су виконання порівняно з нормативним ча-сом вартісного зносу (згідно з державниминормативами амортизації).

.РЕМ ВИКТ Т≥∑ ∑ (6)

Слід зазначити, що запропонована і вті-лена в діяльність підприємства система ате-стації робочих місць і їх раціоналізації в інте-гральному розумінні дала змогу економічнообґрунтувати не тільки доцільність оновлен-ня виробничих потужностей, але й навчилаощадливості та ефективному управлінню.

Економісти країн СЕВ (Східна Німеччина,Чехословаччина, Болгарія, Польща) не в


89

усьому погоджувалися з методикою вище-згаданої “Комплексної системи атестації тараціоналізації робочих місць” (схваленоїВЦСПС і Державним комітетом з праціСРСР). Радянські економісти їх розуміли,оскільки наші виробничі підприємства (та йуся інфраструктура економіки СРСР) важкопіддавалися порівнянню.

Слід відзначити, що багато підприємствУкраїни і в сьогоднішніх умовах ринковоїекономіки продовжують не тільки викорис-товувати принципи системи атестації та ра-ціоналізації робочих місць, але й удоскона-люють її, адаптують до нинішніх умов гос-подарювання (Павлоградський хімкомбінат,шахти західного Донбасу та ін.). У силі за-лишаються вищеперелічені шість принципівзбереження й оновлення виробничих поту-жностей і модернізації робочих місць приорганізації виробництва. Організація вироб-ництва, основою якої є системний менедж-мент виробничої сфери – це сукупністьпринципів, рішень і заходів, що забезпечу-ють найбільш ефективну підготовку та фун-кціонування виробничого об’єкта за рахуноквзаємозв’язку його частин і елементів. Ор-ганізація виробництва встановлює взаємо-зв’язки не тільки між основними робочимипроцесами всередині комплексу робіт, але йз іншими комплексами робіт, що забезпечу-ють їх життєздатність і дієву керованість.

Оновлення виробничих потужностей єпідставою інтенсифікації виробництва, на-прямом розвитку виробництва на повному іраціональному використанні всіх необхіднихресурсів (трудових, матеріальних і фінансо-вих) на основі прогресивних рішень. Крите-рієм оптимальності прийняття рішень продоцільність оновлення і підтримання вироб-ничих потужностей є мінімум витрат за всі-ма технологічними переділами, за умов тех-ніко-економічної (деколи форс-мажорної)безпеки та забезпечення випуску заплано-ваного обсягу продукції конкурентоспромо-жної на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Виконання умов техніко-економічної без-пеки особливо обов’язкові для підприємствз безперервним технологічним циклом (гір-ничодобувної, металургійної, хімічної та ін-ших галузей). Вплив безперервного техно-логічного циклу і, відповідно, технологічнихфакторів виявляється у виділенні достат-нього часу для профілактики, поточних таінших видів ремонтів. Якщо вимоги з профі-лактики та ремонту не дотримуються, товідбувається різке збільшення простоїв об-ладнання через неполадки й аварії. Слідзазначити, що при високому рівні зносу тех-нопарку, особливо при наднормативних те-рмінах його використання, підтримання ви-робничих потужностей не тільки порушуєвищенаведені економічні залежності, але йпризводить до значного зростання витрат

на виробництво продукції і, не менш важли-во, на безпеку. Крім того, потребує вдоско-налення організація та проведення всіх ви-дів ремонтів, що дають змогу мінімізуватиїхню вартість і строки здійснення.

При сформованій системі проведенняпланово-запобіжних ремонтних робіт по ре-монтно-механічному цеху планувалися (і восновному плануються) графіки їх прове-дення з урахуванням їх трудомісткості і ре-зервів на виконання непередбачених робіт.Складні ремонти, капітальні ремонти, моде-рнізація і реконструкція передбачалисяокремими графіками, витрати на їх здійс-нення не відносилися на собівартість проду-кції, а фінансування здійснювалося (і здійс-нюється) власними чи позиковими інвести-ціями.

IV. ВисновкиСьогодні великі виробничі об’єднання, як

правило, мають фінансові ресурси, що да-ють змогу оновлювати і підтримувати необ-хідні їм виробничі потужності, застосовуючинові форми організації ведення складнихремонтів (у т. ч. аутсорсинг), одночасно ін-тегруючи в один (і цим мінімізують) всі видипоточних ремонтів. Таким чином, спостері-гаються переваги у здійсненні підтримки йоновленні виробничих потужностей підпри-ємств, що входять до складу ПАТ, ФВГта ін., порівняно з монопідприємствами, щозабезпечує регулювання витрат, які перено-сяться на вартість продукції, певною міроюстворює їм конкурентоспроможність на дію-чих ринках.

Для всіх видів виробничих підприємствцентральною ланкою забезпечення високо-технологічними потужностями стала пере-будова управління всередині підприємства.Особливістю нових систем управління під-триманням та оновленням виробничих по-тужностей стає орієнтація на проведенняфундаментальних економічних досліджень,інноваційну діяльність, максимальне вико-ристання досвіду атестації і раціоналізаціїробочих місць.

Список використаної літератури1. Бойко В.В. Комплексная система аттеста-

ции предприятия и ее механизм в новыхусловиях хозяйствования – фактор соци-ально-экономического ускорения / В.В. Бой-ко // Выявление и использование внутри-производственных резервов промышленно-го производства на основе аттестации ирационализации рабочих мест : сб. науч.трудов. – Днепропетровск : Гос. ун-т имени300-летия воссоединения Украины с Рос-сией, 1987. – С. 3–17.

2. Бойко В.В. Шляхи підвищення ефективностікапіталовкладень в основні засоби підпри-ємств України / В.В. Бойко, О.М. Руденко //Теорія і практика сучасної економіки : мате-ріали ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. –


90

Черкаси : Держ. технол. ун-т, 2010. –С. 124–127.

3. Бойко В.В. Світовий досвід формуванняамортизаційної політики підприємств /В.В. Бойко, О.М. Руденко // Держава тарегіони. Серія: Економіка та підприємни-цтво. – 2010. – № 10. – С. 185–189.

4. Бойко В.В. Підвищення ефективності інве-стиційного проекту за рахунок структуриосновних засобів підприємств / В.В. Бойко,О.М. Руденко // Управління інноваційнимрозвитком промисловості: Держава, регіо-ни, підприємство : матеріали ІІІ Міжнар.наук.-практ. конф. – Донецьк : Держ. ун-туправління, 2010. – С. 21–24.

5. Загорудько В.Л. Удосконалення управлінняоновленням основних засобів вугільнихшахт / В.Л. Загорудько, О.Г. Зерненков //Проблеми і перспективи інноваційного роз-

витку економіки України : матеріали Міжнар.наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ :Держ. нац. гірничий ун-т, 2012. – С. 44–45.

6. Пятьдесят пятый год [Электронный ре-сурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/55.

7. Рачинський А.П. Інституційно-правові за-сади підготовки й атестації наукових і нау-ково-педагогічних кадрів в Україні: станов-лення й розвиток [Электроний ресурс] /А.П. Рачинський. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Rachinskiy.pdf (дата звертання 03.04.2013).

8. Савченко В.А. Використання результатіватестації в управлінні розвитком персоналу[Електронний ресурс] / В.А. Савченко. – Ре-жим доступу: http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/970/1/Savchenko.pdf (датазвертання 03.04.2013).


Бойко В.В., Толок В.В. Экономическое и организационное обоснование обновления иподдержания производственных мощностей предприятий в современных условиях хо-зяйствования

Исследована необходимость оптимизации системы управления поддержанием и обновле-нием производственных мощностей предприятий в условиях ограниченных финансовых ре-сурсов. Представлено экономическое обоснование управленческих решений о возможностиизменения негативной технико-экономической результативности при обновлении активнойчасти основных средств предприятия.

Ключевые слова: поддержание и обновление производственных мощностей, аттеста-ция и рационализация рабочих мест.

Boyko V., Tolok V. Economic and institutional substantiation of updating and maintaining theproductive caoacity of enterprises in the current economic conditions

Necessity to optimize management system of maintaining and updating production capacity, inconditions of limited financial resources, is investigated. The economic justification of administrativedecisions about the possibility of adverse changes in the technical and economic performance whenupdating the active part of the enterprise is provided.

A systemic substantiation of the need and possibility of fixed assets recovery, for their active part,which is mainly formed production capacity is provided. Theoretical research is mainly based on eco-nomic and organizational criteria of capabilities and the need for businesses with limited financial re-sources to maintain production capacity and provide cost-effective production of competitive products.Algorithms of calculations presented in the article above are not complicated and available in the im-plementation of method substantiation of update and maintain the capacity of existing enterprises. Ac-cording to the algorithm it is assumed the feasibility investment maintenance of fixed assets updatingand maintaining, citing their economic efficiency. It is stressed, that in practice, the planning costs forrenewal of fixed assets, is the issue of their financial resources in the first place – actually, that amorti-zation savings and the share of profits from the funds of the enterprise development. It is noted thatrenewal of fixed assets that form the basis of the company power, enables the growth of both quantityand quality of output (the nomenclature and product groups). It is emphasized that a decrease in theshare of amortization in unit costs per unit of product, the company predicts (when updating fixed as-sets) increase profits.

A special place in the paper, the authors give to the organization, systematization and financialsupport complex repairs. Grounded given advantages of these issues on financing their associationsand FIG.

An important requirement in the work identified as economic and technological security that ac-company the processes of recovery capacity.

Key words: maintaining and updating production facilities, certification and rationalization of work-places.


91

УДК 338.5:330.31

О.Ю. Будинськааспірант

ДВНЗ “Національний гірничий університет”, м. Дніпропетровськ

ІНТЕГРАЛЬНІ ІММОБІЛІЗОВАНІ МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИТА ЇХ ГРОШОВЕ ВІДТВОРЕННЯ ВЛАСНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Досліджено рівень відтворення матеріальних витрат, що іммобілізовані у дебіторській за-боргованості, незавершеному виробництві, виробничих запасах та залишках готової продук-ції на складах при операційній діяльності виробничого підприємства. Розроблено схему функ-ціональної залежності валових витрат на матеріали та їх грошового відтворення.

Ключові слова: іммобілізація, матеріальні витрати, грошове відтворення.

I. ВступУ сучасних умовах господарювання під-

приємств за наявності зростаючої жорсткоїконкуренції керівництво змушене постійношукати шляхи економії, насамперед вироб-ничих ресурсів. Пошук шляхів економії виро-бничих ресурсів створює декілька основнихнапрямів. Критичний аналіз публікацій науко-вців показує, що серед основних напрямівмінімізації витрат виробничих ресурсів угрошовому вираженні розглядаються такі:оптимізація нормування виробничих ресурсівза елементами; оптимальне використаннявже наявних у розпорядженні підприємстваресурсів; оптимізація логістичних підходів(покращення інфраструктури, переміщенняресурсів, умов складування та зберігання).Погоджуючись з відносною ефективністю усіхзапропонованих методик, слід зазначити, щонедостатньо уваги приділено необхідностівідтворення понаднормових виробничих ви-трат, що були іммобілізовані на різних пере-ділах операційного циклу.1

Особливої уваги для підприємств з висо-кою матеріаломісткістю за цих умов набува-ють матеріальні витрати, адже саме вони за-ймають більшу частку у структурі виробничихвитрат [1; 2]. Сам факт іммобілізації виробни-чих витрат є зрозумілим, оскільки вартістьвиробленої продукції практично завжди біль-ше (або в кращих випадках дорівнює) вартостіреалізованої продукції [1–3]. Вказана нерів-ність є наслідком поступової іммобілізації ви-робничих ресурсів (у першу чергу, матеріаль-них) в операційному циклі. Основні етапи ім-мобілізації детально розглянуті у працях [4; 5]та можуть бути загально представлені як рухсировини та матеріалів зі складів постачаль-ника до складів підприємства, складування наскладах підприємства, переміщення у вироб-ничому циклі, незавершене виробництво,пролежування між операціями, відбракування,складування на складах готової продукції під-приємства; переміщення зі складів готовоїпродукції підприємства до споживача (дилері- © Будинська О.Ю., 2013

вабо посередників). На всіх зазначених ета-пах іммобілізації матеріальних ресурсів мож-на визначити фактори, що здатні мінімізувативитрати ресурсів у грошовому вираженні. Доосновних таких факторів можна віднести нор-му виробничого циклу, норму складських за-пасів, норму залишків готової продукції, нормупролежування сировини та напівфабрикатівміж виробничими переділами тощо.

Слід зазначити, що якщо підходи до мі-німізації виробничих ресурсів і розглядалисьавторами, то узгодження їх з подальшимвідтворенням є питанням майже не вивче-ним. У працях [5; 6] було досліджено спро-можність підприємства до відшкодуваннянекомпенсованих витрат у дебіторській за-боргованості шляхом використання залуче-них фінансових ресурсів. Тоді як, у першучергу, варто дослідити спроможність під-приємства до використання власних фінан-сових ресурсів не тільки під дебіторську за-боргованість, але й під інтегральні іммобілі-зовані ресурси.А вже при недостачі власнихкоштів звертатися до зовнішніх джерел, якізазвичай є недешевими.

II. Постановка завданняМета статті – дослідити рівень відтво-

рення матеріальних витрат, що іммобілізо-вані у дебіторській заборгованості, незаве-ршеному виробництві, виробничих запасахта залишках готової продукції на складахпри операційній діяльності виробничого під-приємства.

III. РезультатиДослідження власних джерел грошових

коштів підприємства представлено у працях[4; 7], до них належать частина чистого при-бутку (фонд накопичення) та стійкі пасиви.Функціональна залежність валових витратна матеріали та їх грошове відтворення бу-ла досліджена у праці [7]. Зображена зале-жність набула подальшого доопрацювання(див. рис.) з урахуванням необхідності за-безпечити своєчасне поповнення оборотнихзасобів підприємства для безперервностівиробничого циклу.


92

01∆

∑МЗ

С (грн

.) ∑

nГ

∑n-

1Г

∑

1Г

y

()∆

∑1

ДЗ

МЗ

C

()∆

∑1

ГП МЗ

C

()

∆−

∑1

ГП МЗ

Cn

()

∆∑

ГП МЗ

Cn

()

∆−

∑1

ДЗ

МЗ

Cn

()∆

∑1

НЗ

МЗ

C

()

∆−

∑1

НЗ

МЗ

Cn

()

∆∑

НЗ

МЗ

Cn

()∆

∑1

ВЗ

МЗ

C

()

∑брак

Зn

()∑

1брак

З

-x

x

()

∆(

)1

ЧФН

П

()

∆−

()

1Ч

ФН

Пт

()

∆(

)Ч

ФН

Пт

()

∑1

СП

Г(

)∑

СП

Гт

∑ Гроші (грн)

()

∆∑

ДЗ

МЗ

Cn

()

∆∑

ВЗ

МЗ

Cn

-y

Рис.

Функціональна

залеж

ність валових витрат

на ма

теріали та

їх гр

ошове відтворення

ІІІ квадрант

І квадрант

ІІ квадрант


93

Для подальшого аналізу складу власнихкоштів та іммобілізованих матеріальних ре-сурсів розглянемо випадок, коли обсяг то-варної продукції ( ТПQ ) більший або дорів-

нює обсягу реалізованої продукції ( РПQ ).

Припускаємо, що РПТП QQ ≥ , тобто обсягитоварної та реалізованої продукції можутьвідрізнятися за рахунок тих чи інших умов(як-то невиконання договірних зобов’язань,відбракування продукції, перевищення нор-ми незавершеного виробництва тощо). До-датково використовуємо обмеження, що

ТПВЗ QQ II ∆∆ ≤ .Треба розуміти, що зміна виробничих за-

пасів, а також зміна дебіторської заборгова-ності за товар можуть вивільнити грошовізасоби, які можна застосувати в рамкахопераційного циклу для фінансування від-творення матеріальних витрат, іммобілізо-ваних через зміну незавершеного виробни-цтва або залишків готової продукції наскладах.

У випадку зменшення дебіторської забо-ргованості скорочується потреба у власнихоборотних коштах, тобто ситуація перемі-щується у ІІІ квадрант. У роботі вказанийвипадок додатково не розглядається.

Ще одне пояснення до графіка функціо-нальної залежності валових матеріальнихвитрат та їх грошового відтворення має сто-суватися того факту, що сумарна зміна за-значених місць іммобілізації матеріальнихвитрат відтворюється з одного джерела фі-нансування.

Для прикладу було взято три періоди (1;n; n-1) зміни показників, що порівнюються.

∑ 1Г – це сума грошей, що необхідна

для відтворення зміни дебіторської заборго-ваності за товар ( )1ДЗ

МЗC∑∆ , зміни готової

продукції ( )1ГПМЗC∑∆ , зміни незавершеного

виробництва ( )1НЗМЗC∑∆ , зміни виробничих

запасів ( )1ВЗМЗC∑∆ та браку ( )1бракЗ∑ .

Аналогічно, ∑ −1nГ – це сума грошей, що

необхідна для відтворення зміни дебіторсь-кої заборгованості за товар ( )1−∆∑ nC ДЗ

МЗ ,

зміни готової продукції ( )1−∆∑ nC ГПМЗ , змі-

ни незавершеного виробництва

( )1−∆∑ nC НЗМЗ . ∑ nГ – це сума грошей,

що необхідна для відтворення зміни готовоїпродукції ( )nC ГП

МЗ∑∆ , зміни незавершеного

виробництва ( )nC НЗМЗ∑∆ та браку

( )nЗбрак∑ . Зміна виробничих запасів

( )nC ВЗМЗ∑∆ та зміна дебіторської заборго-

ваності ( )nC ДЗМЗ∑∆ можуть слугувати дже-

релом часткового фінансування серед ін-ших власних джерел; ( )1)(ФНЧП∆ передба-чає зменшення чистого прибутку, а отже,неможливість залучення його до джерелвласного фінансування грошового відтво-рення матеріальних витрат.

Залучення грошових коштів, одержанихвід зміни дебіторської заборгованості, мож-ливе, але не є надійним джерелом, адже неможе бути прогнозованим. Саме тому наданому етапі моделювання системи відтво-рення матеріальних витрат розглядаєтьсяможливість та необхідність залучення внут-рішніх джерел підприємства.

Пошук методики розрахунку спроможно-сті підприємства до відшкодування іммобілі-зованих матеріальних ресурсів власнимикоштами зумовив необхідність проведеннякореляційно-регресійного аналізу. За допо-могою застосування інструментів кореля-ційно-регресійного аналізу стає можливимоцінити взаємозалежність та взаємозв’язокскладових, що впливають на ефективністьсамофінансування процесу відтворення ма-теріальних витрат. Оскільки виробничі ре-сурси належать до складу нормованих обо-ротних коштів підприємства, то досліджен-ню підлягають іммобілізовані матеріальніресурси машинобудівного підприємства ускладі елементів нормованих оборотнихкоштів. Дослідження проводиться на основіданих за 12 років (з 2000 р. до 2011 р.) опе-раційно-фінансової діяльності Приватногоакціонерного товариства “Дніпропетро-вський агрегатний завод”, що є великиммашинобудівним підприємством з 85-річнимдосвідом випуску виробів авіаційної техніки,гідроапаратури для шахт і товарів народно-го споживання.

Вплив складу власних оборотних коштів(та прирівняних до них) на їх зміну наведенов табл.1.

Таблиця 1Коефіцієнти впливу складових власних оборотних коштів (та прирівняних до них) на їх

змінуу Зміна залишку власних оборотних коштів (та прирівняних до них)x1 Зміна виробничих запасівx2 Зміна незавершеного виробництваx3 Зміна готової продукціїx4 Зміна дебіторської заборгованості за товариx5 Зміна кредиторської заборгованості за товари


94

Визначаючи вплив зазначених у табл. 1складових власних оборотних коштів (таприрівняних до них), тобто складо-вих 51 xx ÷ , необхідно прийняти обмеженняна індекси зростання обсягів товарної тареалізованої продукції:

РПТП QQ II ≥ . (1)

Тобто збільшення обсягів реалізації про-дукції зумовлено збільшенням обсягів виро-бленої продукції. Отже, збільшення реаліза-ції продукції не обумовлено лише скорочен-ням виробничих запасів.

Нагальної уваги також потребує співвід-ношення зміни дебіторської та кредиторсь-кої заборгованостей за товари. Так, при-ймаючи їх як складові зміни залишку оборо-тних коштів (та прирівняних до них), требарозуміти, що індекс зростання дебіторськоїзаборгованості має бути меншим за індексзростання кредиторської заборгованості( КЗДЗ II ∆∆ < ). Саме в цьому випадку грошо-ві кошти, необхідні для погашення креди-торської заборгованості за товари, можливотимчасово скерувати на поповнення залиш-ків оборотних коштів.

Було прийнято припущення, що має міс-це лінійна залежність власних оборотних

коштів (та прирівняних до них) від вищена-ведених факторів.

Повертаючись до викладеного описувзаємозалежності індексів зростання дебі-торської та кредиторської заборгованостейза товар, отримуємо таке твердження: якщо

КЗДЗ II ∆∆ < , то коефіцієнт рівняння 4a ма-тиме від’ємне значення, тобто зміна факто-ра 4x (дебіторської заборгованості) спричи-нятиме скорочення залишку оборотних кош-тів (та прирівняних до них). Якщо

КЗДЗ II ∆∆ > , то коефіцієнт рівняння 4a ма-тиме додатне значення, тобто зміна факто-ра 4x (дебіторської заборгованості) спричи-нятиме збільшення залишку оборотних кош-тів (та прирівняних до них).

Для проведення аналізу було використа-но можливості програми Microsoft Excel. Заїї допомогою отримані дані кореляційного тарегресійного аналізу. При вивченні кореля-ційної таблиці визначено, що фактори x2, х6мають середній зв’язок з результуючим по-казником, фактор x5 має сильний зв’язок зрезультуючим показником, а фактор x4 маєпомірний зв’язок з результуючим показни-ком (табл. 2).

Таблиця 2Кореляційна таблиця

Стовпець 1 Стовпець 2 Стовпець 3 Стовпець 4 Стовпець 5 Стовпець 6Рядок 1 1Рядок 2 0,501 798 1Рядок 3 0,181 033 0,015 496 1Рядок 4 0,408 023 0,138 886 -0,20 822 1Рядок 5 0,824 434 0,254 199 -0,154 0,55 5702 1Рядок 6 0,620 557 -0,09 709 0,48 147 -0,10 554 0,508 153 1

Застосовуючи методи регресійного ана-лізу, було отримано рівняння регресії:

1 2

3 4 5

45,4 1,43x 0,151,26 1,02 0,36 .

Y xx x x

= + + +

+ + + (3)

Воно показує, що всі фактори (зміна ви-робничих запасів, незавершеного виробни-цтва, готової продукції на складах, дебітор-ської та кредиторської заборгованостей затовар) мають однаковий за напрямом впливна зміну залишків оборотних коштів, а са-ме – додатній. Тобто збільшення кожногофактора призводить до збільшення резуль-туючої ознаки (залишків оборотних коштів).Найбільшої зміни результуючої ознаки прицьому досягається за рахунок збільшеннявиробничих запасів. При збільшенні вироб-ничих запасів на 1 тис грн. залишок оборот-них коштів також збільшується на1,43 тис грн. Також, згідно з рівнянням ре-гресії (3), видно, що КЗДЗ II ∆∆ < , про що сві-

дчить додатне значення коефіцієнта 4a(+1,02), тобто на підприємстві спостеріга-

ється ситуація, за якої зміну дебіторськоїзаборгованості за товар неможливо покритиза рахунок залучення коштів, що спрямованіна погашення кредиторської заборгованостіза товар. А отже, постає необхідність залу-чати інші можливі джерела фінансуванняпоповнення залишків оборотних коштів.

Розрахований коефіцієнт детермінації( 2R ) дорівнює 0,9, що свідчить про те, щоваріація досліджуваної результуючої ознаки(Y ) на 90% пояснюється зміною включенихдо моделі пояснювальних змінних ( 51 xx ÷ ).

Розрахунок β -коефіцієнтів дає змогузробити висновок про те, що зміни виробни-чих запасів, кредиторської та дебіторськоїзаборгованостей за товар найбільше впли-вають на зміну залишку власних оборотнихкоштів підприємства.

Було розраховано та проаналізовано ко-ефіцієнти еластичності та коефіцієнти коре-ляції (табл. 3).


95

Таблиця 3Аналіз коефіцієнтів еластичності та кореляції

Середнє значення Коефіцієнти регресії Середньоквадра-тичне відхилення

Коефіцієнти еластич-ності

Коефіцієнти ко-реляції

у 6348,675 45,44 471 717 15 255,51 433х1 1338,841 667 1,432 955 135 4516,470 617 0,302 189 046 0,50 179 824х2 1362,291 667 0,145 610 157 4903,057 422 0,031 244 867 0,181 032 996х3 1797,533 333 1,260 447 084 2442,977 709 0,356 876 931 0,408 022 797х4 1217,025 1,023 000 123 5548,469 076 0,196 106 546 0,824 433 957х5 1891,158 333 0,357 270 121 20 130,96898 0,106 424 469 0,620 556 747

Отримані коефіцієнти кореляції Пірсонадають змогу зробити висновок про те, що

2x має слабку кореляцію з результуючим

показником, 1x , 3x та 5x мають середню

кореляцію з результуючим показником, 4xмає сильну кореляцію з результуючим пока-зником. Обчислення часткових коефіцієнтівеластичності дає змогу визначити, на скіль-ки відсотків у середньому зміниться резуль-тативна ознака при зміні на 1% кожного фа-ктора та фіксованому положенні інших фак-торів. Аналіз часткових коефіцієнтів еласти-чності показує, що за абсолютним прирос-том найбільший вплив на зміну залишкуоборотних коштів мають зміна виробничихзапасів та зміна готової продукції на складах(фактори 1x та 3x відповідно). Зміна вироб-ничих запасів на 1% спричинює 30% змінизалишку оборотних коштів, зміна залишківготової продукції на складах на 1% спричи-нює 35% зміни залишку оборотних коштів.Нагадаємо, що кореляційно-регресійномуаналізу передувало введення обмеження(1), тобто

РПТП QQ II ≥ .IV. ВисновкиОтже, проведений кореляційно-

регресійний аналіз дає підтвердження взає-мозалежності обраних факторних ознак.Подальшим напрямом розвитку окресленоїпроблематики є розробка методики визна-чення меж власного грошового відтворенняіммобілізованих матеріальних витрат. Вико-ристання такої методики надасть змогу ке-рівництву підприємства визначити необхід-ність залучення зовнішніх інвестицій та їхрозміри. Наведені в статті функціональнізалежності та взаємозв’язки підтверджуютьнеобхідність для підприємства першочерго-вого визначення меж власного грошовоговідтворення перед залученням більш доро-гого зовнішнього джерела фінансування.

Список використаної літератури1. Бойко В.В. Оборотність матеріальних вит-

рат на підприємстві та необхідність їхвідтворення / В.В. Бойко, О.Ю. Будинсь-ка // Вісник Київського національного

університету технологій та дизайну /М-во освіти і науки, молоді та спортуУкраїни ; Київ. нац. ун-т технологій тадизайну. – К. : КНУТД, 2011. – № 3 (59). –С. 138–142.

2. Бойко В.В. Планування та облік матеріа-льних витрат за видами діяльності під-приємства / В.В. Бойко, О.Ю. Будинська// Збірник наукових праць Черкаськогодержавного технологічного університету.Серія: Економічні науки / М-во освіти інауки України, Черкас. держ. технол.ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2011. – Вип. 27 : у3 ч. – Ч. І. – С. 16–19.

3. Бойко В.В. Диференційний розрахунок ма-теріальних витрат промислового підприєм-ства відносно організаційної та технологіч-ної системи управління / В.В. Бойко,О.Ю. Будинська // Науковий вісник Націона-льного гірничого університету. – Дніпропет-ровськ : ДВНЗ “НГУ”, 2011. – Тематичнийвипуск “Інновації і трансфер технологій”. –С. 35–39.

4. Бойко В.В. Вплив коливань незавершеноговиробництва, залишків готової продукції наскладах та дебіторської заборгованості нанеобхідні обсяги оборотного капіталу /В.В. Бойко, О.Ю. Будинська // Економічнийвісник НГУ. – 2011. – № 3 (35). – С. 18–24.

5. Семенов Г.А. Ефективні методи управлінняоборотними коштами на промислових під-приємствах : монографія / Г.А. Семенов,М.І. Іванова. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2009. –С. 230.

6. Пашкевич М.С. Управління процесом ком-пенсації виробничих витрат на промисло-вому підприємстві : дис. … канд. екон. наук /М.С. Пашкевич. – Дніпропетровськ, 2009. –211 с.

7. Бойко В.В. Взаимозависимость воспроиз-водства валовых материальных затрат иденежного обеспечения промышленногопредприятия / В.В. Бойко, О.Ю. Будинська //Инновации в создании и управлении бизне-сом : материалы ІІІ Междунар. науч. конф.преподавателей, сотрудников и аспиран-тов. Москва, 4–6 сентября 2012 г. – М. :РУДН, 2012. – С. 32–37.



96

Будинская О.Ю. Интегральные иммобилизованные материальные затраты и их дене-жное воспроизводство собственными средствами предприятия

Исследован уровень воспроизводства материальных затрат, иммобилизованных в деби-торской задолженности, незавершенном производстве, производственных запасах и остат-ках готовой продукции на складах при операционной деятельности производственногопредприятия. Разработана схема функциональной зависимости валовых затрат на мате-риалы и их денежное воспроизводство.

Ключевые слова: иммобилизация, материальные затраты, денежное воспроизводство.

Budinskaya O. Integral immobilized material costs and their cash reproduction by ownfunds

The level of material costs reproduction immobilized in the accounts receivable, work in progress,inventory, and finished goods remains in storage at the production company’s operating activity is re-searched. The factors are studied above contribute to the full coverage of reproduction material costs.The urgency of the problem-oriented modern enterprise proved to minimize the borrowing of cash inoperating activities. The solution to this problem will allow the company to provide not only the rhythmof production, but also increase economic efficiency. It is determined that at all of these stages of im-mobilization material resources possible to determine the factors that can minimize consumption ofresources in terms of money. The main such factors include the rate of the production cycle, the rateof inventory, finished goods inventory balance rate, the rate of raw materials and semi redistributionsbetween production and so on. It is emphasized that in the first place is to investigate the ability ofcompanies to use their own financial resources not only for receivables, but when integrated immobi-lized resources. And for lack of own resources refer to external sources, which are usually expensive.

It is stressed that special attention for companies with high raw materials intensity in modern condi-tions become material costs, because they occupy a large share in the structure of production costs.

The scheme of functional dependence of cost materials gross and are their cash reproduction isdeveloped. It is studied the change of inventory, and change receivables for goods can free up cashassets that can be applied within the operating cycle for funding reproduction material costs immobi-lized due to changes in work in progress and finished goods inventory balance in warehouses. In caseof reduction of accounts receivable, reduced need for working capital.

Raising funds derived from changes in accounts receivable is possible, but is not a reliable source,as can be expected. Therefore, at this stage of the reproductive system modeling material costs andthe need to consider the possibility of involvement of internal company sources.

Key words: immobilization, material costs, monetary reproduction.


97

УДК 332.1

А.В. Драбанічкандидат економічних наук, доцент

Вінницький фінансово-економічний університет

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГОСПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ РИЗИКОМ І ПРИБУТКОМ СТРАХОВИКА

Розглянуто механізми аналізу та визначення оптимального варіанта страхового ринку таприбутку страховика в процесі страхування. У роботі розглянуто варіанти співвідношення міжризиком і прибутком страховика для забезпечення стабільного функціонування страхової ор-ганізації. Вирішення цієї проблеми здійснюється шляхом пошуку страховиком такої комбінаціїспіввідношення, як “ризик – прибуток”, яка забезпечує найбільшу прибутковість за даного абоменшого рівня ризику.

На основі проведеного експерименту здійснено оцінювання рівня прибутковості та фінансовогостану страхових організацій.

Ключові слова: страховик, страхова організація, ризик, прибуток, невизначеність, стра-хування, фінансові ресурси, економічний аналіз, витрати, страховий ринок.

I. ВступГалузева структура страхового ринку Ук-

раїни динамічно розвивається, про щосвідчать позитивні тенденції у процесі вияв-лення потреби у страховому захисті всіхсуб’єктів господарювання та громадян, іформування механізму задоволення цихпотреб та реалізації фінансових інтересівстраховиків і страхувальників.1

Страховий ринок являє собою складну,багатофакторну, динамічну, відповідним чи-ном структуровану систему. Ця система реа-льно функціонує, а отже, відповідно взаємо-діють усі складові страхового ринку, котрийможна розглядати як єдність внутрішньо ор-ганізованої системи та зовнішнього стосовноцієї системи оточення. Внутрішня системастрахового ринку взаємодіє із зовнішнім се-редовищем. Вони взаємозумовлюють однаодну, взаємодоповнюють страховий простіру цілому [1].

Діяльність компанії, у свою чергу, зале-жить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чин-ників. До внутрішніх можна зарахувати не-ефективність андерайтингової політики йполітики перестрахування, вибір напрямівінвестування коштів страхового фонду такваліфікацію персоналу. Найважче передба-чити й управляти зовнішніми джерелами ри-зику, а саме: дохідністю (прибутковістю), імо-вірністю настання страхового випадку, спро-можністю населення купувати страхові по-слуги та його потребою у страховому захисті.

Діяльність страховика саме у внутрішнійсистемі страхового ринку спонукає до фо-рмування попиту на страхові послуги,сприяє зростанню обсягу та асортиментупропозиції, страхових продуктів і таким чи-ном створює належні умови для управління

© Драбаніч А.В., 2013

і контролю з боку страховика ситуації увнутрішній системі.

Для забезпечення своєї діяльності стра-ховик формує й використовує кошти страхо-вого фонду, виплачуючи страхове відшко-дування страхувальнику та фінансуючивласні витрати з утримання страхової ком-панії. Фінансова стійкість забезпечується наоснові прогнозування надходжень і видатків.

Для дійсного врегулювання параметрівприбутковості та ризиковості на оптималь-ному рівні страховику необхідно цілеспря-мовано й активно управляти ризиком, а це,як відомо, є процесом досить складним ібагатоетапним. Складний тому, що визна-чається дією багатьох факторів ендогенногота екзогенного характеру, а поетапний тому,що процес регулювання ризику передбачаєнаявність певної послідовності в діях якстраховика, так і страхувальника, до того жвимагається досягнення взаємоузгодженос-ті їхніх дій.

В Україні цими страховими проблемами за-ймається широке коло вчених. Їх дослідженнярізнопланові і стосуються як політичного апа-рату, так і з’ясування зовнішніх можливостейполіпшення страхової справи, особливо щостосується внутрішніх можливостей розвиткустрахових компаній. У цьому контексті великийзагал науковців предметно досліджує ресурс-ний, інноваційний потенціал страховиків. Однакпраці науковців, які займаються вивченнямпотенціалу страхової справи, здебільшого ма-ють узагальнюючий характер, не виокремлюю-чи особливості співвідношення ризикованостіта прибутковості страховика в умовах невизна-ченості. Певною мірою ці питання порушують-ся у дослідженнях М.М. Александрова [1],А.Л. Баранова [2], Т.П. Боднар [3], Т.В. Головач[4], В.В. Лук’янова, які оперують поняттям стра-хового ринку, фінансової діяльності, рентабе-


98

льності, прибутковості та інших страхових про-блем.

Зважаючи на те, що питання формуван-ня та оцінювання оптимального співвідно-шення між ризиками і прибутком страховикадосі залишаються складними, а методикинедостатньо розроблені й обґрунтовані, до-слідження механізмів аналізу та визначенняоптимального варіанту страхового ризику таприбутку страховика є актуальним і важли-вим завданням.

II. Постановка завданняУ реальній ситуації проблема при прийнят-

ті рішення страховиком зумовлена наявністюряду факторів невизначеності, які завчаснонепередбачені, що пов’язано з ризиком.Страховий ризик [5; 6] як поняття багатознач-не. Найчастіше страховим ризиком назива-ють: 1) подію або сукупність подій, за настан-ня яких страховик має виконати свої основнізобов’язання – виплатити страхові відшкоду-вання (страхові суми); 2) ймовірність настаннянебезпеки; 3) зв’язок ризику з конкретнимоб’єктом. Таким чином, ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, пов’язана з подоланнямневизначеності, випадковості, конфліктності вситуації неминучого вибору, що відображаєсутність досягнення суб’єктом очікуваного ре-зультату. В основному це стосується вчених-економістів, які підходять до ризику як довтрат, небезпеки, невпевненості, котрі при-зводять до збитків [6].

Такий підхід базується на положенняхризик-менеджменту, що не враховує спе-цифіки формування прибутковості страховоїорганізації. У ринкових умовах дуже важли-во для забезпечення стабільного функціо-нування страхової компанії прогнозування їїфінансових результатів у ринкових умовах,а отже, потрібні теоретичні і практичні до-слідження в цьому напрямі з урахуванням

специфіки ринкових механізмів. У зв’язку зцим це питання завжди залишалось склад-ним ще й тому, що страховики не завждиможуть використовувати дієві механізмианалізу, які й досі недостатньо розробленіта обґрунтовані для визначення оптималь-ного варіанта ризику і прибутку.

Тому важливо знайти оптимальні підхо-ди, методичні важелі оцінювання страховогоризику, встановити його значущість, імовір-ність того, що подія дійсно здійснюється і якце вплине на ситуацію при порівнянні стра-ховиком рівня ризиковості та прибутковості.

Мета статті – пошук оптимальної, найра-ціональнішої комбінації, при якій страховик,комбінуючи співвідношення “ризик – прибу-ток” та обираючи найкращі варіанти, зміг бизабезпечити найбільшу прибутковість заданого або меншого рівня ризику.

III. РезультатиРозглянемо більш детальніше можливий

пошук страховиком співвідношення між ризи-ком та прибутком, за якого ніяке інше спів-відношення не може гарантувати меншогорівня ризику при даному розмірі прибутку [3].

Відомо, що страховик вбачає свій еконо-мічний інтерес у тому, що за певних обста-вин ризик не реалізується, певна подія невідбувається, і він отримує сплачену стра-хувальником премію для власного викорис-тання. Це спонукає страховика до пошукудієвих механізмів обмеження втрат від мо-жливого настання застрахованого ризику.Страхувальник платить за гарантію підтрим-ки у скрутних умовах, за впевненість у ста-більному розвитку, за можливість забезпе-чення безперервності процесу відтворення.

Аналіз підходів [1; 3–5] та пошук страхо-виком оптимального співвідношення міжризиком та прибутком можна показати гра-фічно (див. рис.).

В

С

Ризик

Р3

Р2

Р1

І

А

ІІ

ІІІ

0 П1 П2 П3 Прибуток

Рис. Взаємозумовленість прибутку та ризику


99

Практика страхового бізнесу свідчить, щооптимальне співвідношення між ризиком таприбутком досягається за умови об’єктив-ного порівняння страховиком показників ри-зиковості та розмірів прибутковості від стра-хової та інвестиційної діяльності [7]. Встано-влюючи точку оптимальності (ризик – при-буток) у зоні І (т. А), страховик бере на себенезначний ризик (Р1), але водночас він немає надійних гарантій отримати мінімальнонеобхідний прибуток (П1), що може призвес-ти до економічних ускладнень у майбутньо-му.

Обираючи точку оптимуму (ризик – при-буток) у зоні II (т. С), страховик бере на себенадмірний ризик, і ймовірність отриманняприбутку (т. П3) стає для нього надто неви-значеною, а отже, рівень ризиковості длястраховика у зоні II (т. Р3) найбільший, а це,по суті, унеможливлює, зводить нанівецьйого діяльність за таких стартових умовпроведення страхових операцій. Зона кри-тичного ризику II має такий рівень ризиково-сті, за якого страхова компанія може втра-тити увесь валовий прибуток. У цій зоністрахова компанія може проводити інвести-ційну діяльність у певних галузях економіки,купувати цінні папери акціонерних това-риств, нерухомість. Дії страхової компанії узоні критичного ризику мають обмежене по-ле, вимагають оперативного аналізу і сер-йозних моніторингових спостережень та ма-ркетингових досліджень, що необхідні дляприйняття рішень, адекватно реагуючих назміну фінансових показників, кон’юнктуриринку. Саме в цій зоні рівень ризику настіль-ки високий, а ймовірність його прояву таказначна, що страхова установа може втрати-ти не лише усі свої прибутки, а й виявитисябанкрутом, неспроможним виконати своїстрахові зобов’язання перед страхувальни-ком. До надмірно високого ризику для стра-ховика належать операції зі страхуваннякредитів без належної застави, участь в ін-вестиційних проектах без гарантій банків ібез належної перевірки професійної підго-товленості та платоспроможності замовни-ка.

У пошуках найсприятливіших умов щодострахового бізнесу для страховика має сенсваріант обрання точки оптимуму співвідно-шення (ризик – прибуток) у зоні ІІІ (т. В).Саме в зоні III найповніше урівноважуютьсярозміри прибутку (т. П2) та рівень ризиково-сті (т. Р2). Отже, саме ця зона може вияви-тися найсприятливішою для страховика,найвиваженішою для його страхових взає-мовідносин з іншими суб’єктами ринку. Тоб-то у зоні III урівноваження ризику дає змогустраховику сподіватись на стабільний і га-рантований прибуток. Перебуваючи у ційзоні, страховик передбачає отримати за-планований прибуток повністю або втратити

незначну частину прибутку. Для зони ІІІ ха-рактерна інвестиційна діяльність страховиказ державними цінними паперами, муніципа-льними цінними паперами, а також з фінан-совими інструментами, що видаються підгарантію держави або Національного банку.

При досить високому ступені ризикустраховики іноді приймають варіант рішенняз трохи меншою ефективністю, але з шан-сами на вигідну й успішну реалізацію проек-ту. Таке виявляється у випадку, коли ство-рюється вірогідно рівні можливості для про-яву ризику страховика й страхувальника. Уцьому випадку при кількісному оцінюванніризику слід розрізняти розмір реальної вар-тості, яка піддається ризику, і величину очі-куваного прибутку або збитку, які оцінюють-ся з тією чи іншою мірою невизначеності.Кількісне оцінювання невизначеності та ри-зику має здійснюватися на основі імовірніс-них розрахунків. Автор доходить висновку,що в цьому випадку при вирішенні економі-чних проблем в умовах ризику і невизначе-ності слід використовувати принцип мінімак-су, який відомий у теорії ігор [7]. У процесізмістовного опису вихідних даних страховикпри прийнятті рішення має можливість вра-хувати витрати ресурсів у досягненні вигодиі їх взаємні зв’язки. Найкращим рішенням вумовах невизначеності буде те, яке макси-мізує мінімум можливої вигоди страховика.На основі матриці доходів, щоб виділитимаксімінну стратегію, достатньо для кожноїз них визначити можливі найгірші варіанти іпотім вибрати варіант, який дає найбільшезначення мінімуму.

У змістовному плані страхова компанія,як і будь-який суб’єкт підприємницького гос-подарювання, у процесі своєї діяльності по-рівнює можливий прибуток, який можнаотримати з рівнем ризику, що бере на себепри укладанні договору зі страхувальником,тобто страховик постійно шукає варіантиаби мінімізувати ризик та максимально збі-льшити прибутковість своєї діяльності. Ком-бінуючи співвідношення “ризик – прибуток”та обираючи найкращі варіанти, страховакомпанія шукає оптимальну, найраціональ-нішу комбінацію, за якої ніяке інше співвід-ношення між ризиком та прибутком не можезабезпечити більшої прибутковості за дано-го або меншого рівня ризику. Страховик ці-леспрямовано шукає таке співвідношенняміж ризиком та прибутком, за якого ніякеінше співвідношення не може гарантуватименшого рівня ризику при даному розміріприбутку.

IV. ВисновкиТаким чином, на підставі викладеного

автор робить висновок, що важливим длястраховика є аналіз ланцюга “причина – по-дія – наслідки”, а також прибутковості як заокремими видами страхування, так і в ціло-


100

му по страховій компанії. Ефективність фо-рмування оптимального співвідношення міжризиком і прибутком можна визначити заформулою рівня прибутковості [3]:

ВитратиПрибутокРП = .

На основі отриманих показників рівняприбутковості страховик має механізм оці-нювання ефективності, аналізу її динамікита результатів діяльності з окремих видівстрахування. Такий підхід дає можливостідля подальших досліджень щодо вдоскона-лення методик поглибленої системи розра-хунків індексів середніх величин та індекс-ного аналізу динаміки прибутку.

Провівши діагностику в страхових органі-заціях Вінницького регіону, можемо зробитивисновок, що запропоновані методи далипозитивний результат стабільності їх фінан-сового стану та низьку ймовірність банкрут-ства, зменшено вимоги страхових сум призакінченні дії договорів страхування. Показ-ники управління ризиком стали більш чут-ливими до змін економічних процесів, міс-тять належну репрезентативність, зістав-ність та порівняльність даних.

Список використаної літератури1. Александрова М.М. Страхування : навч.

посіб. / М.М. Александрова. – К. : ЦУЛ,2002. – С. 5–14.

2. Баранов А.Л. Ідентифікація страхових ри-зиків та її значення для управління стра-ховим портфелем / А.Л. Баранов // Фінан-си України. – 2011. – № 8. – С. 115–124.

3. Боднар Т.П. Методи розрахунків та оцінкистрахових послуг : навч. посіб. / Т.П. Бод-нар. – Вінниця : ВіРЕУ, 2000. – С. 13–19.

4. Лук’янова В.В. Економічний ризик : навч.посіб. / В.В. Лук’янова, Т.В. Головач. –К. : Академвидав, 2007. – С. 22.

5. Приймак В.І. Прогнозування фінансовихпотоків компанії зі страхування життя наоснові методів імітаційного моделюван-ня / В.І. Приймак, О.І. Корчевський // Фі-нанси України. – 2011. – № 9. – С. 8–94.

6. Хлівний В.К. Інноваційні підходи доуправління діяльністю страхової компа-нії / В.К. Хлівний, О.В. Баранова // Фінан-си України. – 2011. – № 11. – С. 113–118.

7. Шіріняк Л.В. Комплексна оцінка конкуре-нтного середовища на ринку страховихпослуг / Л.В. Шіріняк // Фінанси України. –2011. – № 7. – С. 73–84.


Драбанич А.В. Методические подходы к формированию и оценке оптимального соот-ношения между риском и прибылью страховика

Рассмотрены механизмы анализа и определения оптимального варианта страховогорынка и прибыли страховика в процессе страхования. В работе рассматриваются вариан-ты соотношения между риском и прибылью для обеспечения стабильного функционированиястраховой организации. Решение этой проблемы ведется путем поиска страховиком такойкомбинации соотношения, как “риск – прибыль”, которая обеспечивает наибольшую доход-ность при данном или меньшего уровня риске.

На основе проведенного эксперимента осуществлена оценка уровня доходности страхо-вика и финансового состояния страховых организаций.

Ключевые слова: страховик, страховая организация, риск, прибыль, неопределенность,страхование, финансовые ресурсы, экономический анализ, расходы, страховой рынок.

Drabanich A. Methodical approaches to forming and evaluating of optimal correlationbetween risk and profit of insurance agent

The mechanisms of analysis and determining of optimal variant of insurance market and profit ofthe insurance agent during the insurance process are considered. In the work the variants of correla-tion between risk and profit of insurance agent for supplying of the stable functioning of the insuranceorganization are examined. The solving of this task is done by searching by the insurance agent suchcombination of correlation as risk – profit, which can supply the highest profit at the given or smallerlevel of risk.

At the basis of the experiment done, the evaluation of profit level and financial state of insuranceorganizations is carried out.

Key words: insurance agent, insurance organization, risk, profit, uncertainty, insurance, financialresources, economic analysis, expenses, insurance market.


101

УДК 339.37

З.П. Кіктенкостарший викладач

І.В. КупаКласичний приватний університет

ВЗАЄМОДІЯ МАРКЕТИНГУ ТА ЗАКУПІВЕЛЬ ПРИ УПРАВЛІННІ ЗАПАСАМИУ статті проаналізовано взаємодію маркетингу і закупівель при управлінні запасами, опи-

сано існуючі варіанти побудови систем закупівель.Ключові слова: маркетинг, закупівлі, запаси, логістика, витягаюча система, виштовху-

юча система, збалансована система.

I. ВступУправління запасами і закупівлями немож-

ливе без маркетингу, він допомагає триматибаланс між цими системами і правильно роз-рахувати ресурси підприємства і його шанси вумовах сучасної конкуренції. Кожне підприєм-ство використовує певну систему управління,у статті розглянуто три існуючі варіанти побу-дови системи закупівель і визначено найбіль-шу практичну. Торгівля складається з двохвеликих блоків: маркетингу продажів і марке-тингу закупівель. Загальний успіх торгівлі мо-жливий тільки за умови успіху обох цих скла-дових та за їх тісної взаємодії.1

Однак до останнього часу, звертаючи сер-йозну увагу на проблеми збуту і торгівлі, мар-кетологи фактично обходили стороною мар-кетинг закупівель, залишаючи постачальниківнаодинці з їх проблемами, що заздалегідьстворювало труднощі при розробці, виробни-цтві продукції та подальших продажах.

II. Постановка завданняМета статті – проаналізувати взаємодію

маркетингу та закупівель при управлінні за-пасами, ознайомитися з існуючими варіан-тами побудови систем закупівель та визна-чити, яка із систем найбільш ефективна.

III. РезультатиОдним із вихідних напрямів у маркетингу

торгівлі – облік власне торговельних особли-востей різних категорій товарів, чим визна-чаються рекомендації на адресу організаціїторгівлі, оптимізації її структури, змістовностівимог. З цієї точки зору існують категорії то-варів, незвичні для “маркетологів від вироб-ництва”, – штабельні, модні великогабаритніта ін, у тому числі ті, що вимагають особли-вої передпродажної підготовки. Всі ці катего-рії товарів, виділені з позиції торговельнихорганізацій, передбачають особливі марке-тингові дії з ними, особливі форми взаємодіїз постачальниками і покупцями.

Штабельні товари у значних кількостяхпостійно і в незмінному вигляді закупову-

© Кіктенко З.П., Купа І.В., 2013

ються в одних і тих самих постачальників дотого часу, поки їх не витіснять більш якісні,більш дешеві і більш модні товари. До шта-бельних належить велика частина не текс-тильних товарів (електротовари, інструмен-ти, предмети домашнього вжитку) і деякачастина текстильних товарів (пряжа, пості-льна білизна). Штабельні товари традиційнопоставляються в централізованому порядку(під управлінням відділу з централізованихзакупівель), на основі довгострокових конт-рактів, через систему товарних баз, що фо-рмують, регулюють і оптимізують товарніпотоки, і філій. Тут низькі транспортні ви-трати, висока економічність складування,відносно легко забезпечити високу кваліфі-кацію персоналу. Усі філії та торгові підпри-ємства, що мають контакт з центральноюбазою, зацікавлені в різкому обмеженні то-варних запасів на рівні резервних фондів нанайбільш короткий термін і можуть собі цедозволити.

Що стосується модних товарів, то це,перш за все, одяг, натільна білизна, трико-таж, аксесуари. Для них характерний постій-ний вплив моди і, зокрема, нові конструктор-ські мотиви, фасони і форми, колірні рішен-ня, матеріали, фурнітура. Тут необхідна осо-блива інформаційна система, що дає змогуоперативно збирати й аналізувати дані продинаміку споживання товарів, кількості замо-влень, товарні надходження і складськийстан, у тому числі залежно від кольору, фа-сону, розміру тощо, і в першу чергу – з ура-хуванням швидкості, з якою розкуповуєтьсятовар. У зв’язку зі швидкими змінами модискладування на регіональних базах фактичнонедоцільно і зазвичай не передбачається,так що товари відразу направляються на під-приємства роздрібного продажу, де негайновиставляються в торговельних залах. Промі-жне складування в підсобних приміщенняхпередбачається тільки в екстрених випадках.Центральна і регіональні бази задіюються,тільки якщо необхідні попередні поставки інакопичення товарів: до рекламних кампаній,


102

святкових днів. У місцях продажу та в цент-ральному управлінні великою є роль профе-сіоналів, фахівців з окремих категорій товаріві напрямів моди. Найбільш популярний при-йом просування модних товарів – спеціальнопідготовлені демонстрації мод.

Продукти харчування закуповуються увеликих обсягах і реалізовуються в найко-ротші терміни з урахуванням спеціальнихвимог до їх свіжості. Тут кожен товар маєбути забезпеченим штриховим кодом, якийзчитуватиметься скануючим пристроєм ка-сового апарату.

Товари добового продажу зазвичай без-посередньо забезпечуються виробниками,інші – регіональними складами, звідки по-ставки здійснюються один-два рази на тиж-день. Роль центрального керівного апаратупри цьому може полягати в прийомі замов-лення, його обробці (обліку) і передачі навідповідну регіональну базу.

Великогабаритні товари (меблі, громіздкіелектроприлади, велосипеди тощо) харак-теризуються великою різноманітністю, ви-магають особливого підходу і надання до-даткових послуг клієнтам (доставка, монтаж,налагодження, ремонт тощо). Це висуваєособливі вимоги до підготовки персоналу.Оптимізація поставок здійснюється завдякиінтенсивній роботі регіональних складів.

Великі масиви асортименту товарів інди-відуального споживання зосереджені в такзваних особливих асортиментних групах.Так, звуконосії передбачають часту змінуасортименту, велику кількість назв і органі-зацію прослуховування; тканини вимагаютьзначних витрат праці з передпродажної під-готовки (драпірування тощо); очна оптикапоєднується з медичної діагностикою, ан-тропометричними вимірюваннями й індиві-дуальним виготовленням окулярів; книгипотребують анотації; ряд гастрономічнихтоварів продається разом з рецептами зприготування страв тощо. Ключовими длякожної конкретної категорії можуть виступа-ти різні ланки системи постачань.

Цільова орієнтація маркетингу закупі-вель. Концептуальна розробка маркетингузакупівель передбачає відповіді на ряд прин-ципових питань. Що може являти собою мар-кетинг закупівель? Які суперечності й найваж-ливіші проблеми він береться вирішити? Якіпринципи роботи, методи, технології, інстру-менти пропонує використовувати?

Закупівельній діяльності притаманна су-перечність між прагненням закупника заку-пити якомога більшу кількість потрібних то-варів, сировини, матеріалів та ін., з одногобоку, і необхідністю ефективно управлятитоварними фондами, тримаючи їх на міні-мально можливому рівні, – з іншого.

Вирішити цю суперечність покликаниймаркетинг закупівель. У його сучасному ви-

гляді – це маркетинг відносин, він пов’язуєвоєдино конкретних виробників, оптову тароздрібну торгівлю з конкретними спожива-чами, де найбільш активну роль відіграє за-купник. Такий зв’язок являє собою новий типвідносин у каналі збуту, ініціюється закупни-ком і втілюється в додаткових видах йогодіяльності (у тому числі нових послугах), щозабезпечують вивчення й активне форму-вання попиту та пропозиції, приведення їх увідповідність один одному, причому щоразуна вищих рівнях їхнього розвитку.

Маркетинг закупівель здійснюється усфері оптової торгівлі, як проміжній ланціміж виробництвом і споживанням, спрямо-ваний на оптимізацію вибору постачальни-ків, встановлення їх постійного складу, на-лагодження взаєморозуміння і партнерськихвідносин з ними на довгостроковій взаємо-вигідній основі. Він покликаний сприятисвоєчасному, достатньому і доцільному фо-рмуванню та підтриманню товарного асор-тименту за обсягами та структурою, раціо-налізації товарних запасів та ефективномуповодженню з ними, мінімізації витрат напридбання товарів, їх приймання, складу-вання і передпродажну підготовку.

Що відрізняє маркетинг закупівель відбудь-якої іншої маркетингової діяльності, учому його специфіка? Фахівці (Harlander,Platz) стверджують, що для нього характерні:– орієнтація на постачальників. Цілеспря-

мована підтримка відносин з постачаль-никами дає змогу забезпечувати своєча-сну інформованість про їх можливості таноу-хау;

– пошук та здійснення рішень спільно зматеріально-технічними, виробничими ізбутовими підрозділами (своїми і поста-чальника);

– виробнича координація роботи підрозді-лів матеріально-технічного господарства.Конкретними цілями маркетингу закупі-

вель можуть виступати:– оптимізація умов (якість і обсяг товару,

ціна, логістика, організація) для прийнят-тя рішення з організації закупівель;

– знаходження й освоєння нових джерелпостачання;

– успішне оновлення (при необхідності) асор-тименту закупівель і розширення їх обсягу;

– знаходження вигідних товарів-замінників тазабезпечення можливостей їх закупівель.У маркетингу закупівель, як і в будь-

якому іншому, ключове значення має про-блема визначення провідних суб’єктів, їхніхінтересів, можливостей, алгоритмів побудо-ви системи закупівель [3]. Незлагодженістьдій відділів логістики, закупівель і маркетин-гу може привести і до значного затоварення(або навіть неліквідів), і до дефіциту в ком-панії, тобто в будь-якому випадку – до істот-них витрат.


103

Існують три можливі варіанти побудовисистеми закупівель, при кожному з якихпріоритетними стають завдання того чи ін-шого відділу: виштовхувальна система (від-діл маркетингу забезпечує необхідні прода-жі, а відділ логістики – складування і транс-портування того, що поставив відділ закупі-вель); витягувальна система (відділи закупі-вель і логістики забезпечують своєчаснупоставку й транспортування необхідногоасортименту, з потрібними характеристика-ми і в потрібний термін, обумовлені відділоммаркетингу); збалансована система (всі тривідділи враховують завдання одне одного йнамагаються вирішити їх спільно, виходячиз якнайкращого результату й оптимізаціїзагальних витрат; при цьому відповідальнимза облік прямих і непрямих витрат на всіхетапах і винесення остаточних управлінсь-ких рішень виступає відділ логістики).

Зазвичай виштовхувальна система утво-рюється при організації філії продажів виро-бничою компанією. При її використанні, якправило, керівництво філії формує планпродажів, що не відповідає реальним мож-

ливостям. Акцент робиться саме на продаж,а не на прибуток, у результаті можливі на-віть продажі собі на збиток. При цьому помі-тний великий вплив одного або декількохпостачальників. На складі філії деякі позиції,які постачальник дав на реалізацію, лежатьу дуже великій кількості (тобто немає витратна запаси, проте складські витрати на об-слуговування цього залишку є, і їх здійснюєфілія, а не постачальник).

До плюсів системи можна віднести:– лояльність філії стратегічному постача-

льнику;– у філії широкі можливості за товарним

кредитом;– можливість позиціонування філії як

представництва постачальника.Що стосується виштовхувальної систе-

ми, то вона, як правило, утворюється приорганізації дистриб’юторської компанії (колиця діяльність є єдиним або основним дже-релом доходу компанії) або з витягувальноїсистеми при посиленні конкуренції в нішіринку компанії (табл. 1, 2).

Таблиця 1Виштовхувальна система забезпечення необхідних продажів

орієнтир ціни закупівлі + витрати на доставку

МАРКЕТИНГ забезпечення продажу того, що постачає відділ закупівель

ЗАКУПІВЛІ робота с постачальниками

ЛОГІСТИКА транспортування та складування

рівень сервісу за запасами товару

СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ

асортиментна політика компанії

рівень сервісу з якості товару

цінова політика + орієнтир рентабельності

рівень відстрочки платежу клієнтами

формування запасів

визначення стратегічних постачальників

рівень відстрочки платежу у постачальника

аналіз конкурентів

ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ

прогноз продажів

еластичність попиту по ціні

просування нових моделей

асортимент, який закуповується

план продажів

поповнення запасів

тара, зручна для постачальників

розпродаж неліквідів

ОПЕРАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ

стимулювання продажів

пошук нових клієнтів

кількість закупівель

закупівля комплектами

визначення неліквідів

стан поточних поставок

визначення супутніх товарів визначення потреб постачальників

операційне ціноутворення


104

Таблиця 2Витягувальна система закупівель і логістики забезпечення поставок

МАРКЕТИНГ

робота с клієнтами

ЗАКУПІВЛІ Постачання необхідного асортименту з потрібними

характеристиками

ЛОГІСТИКА Транспортування та складування

рівень сервісу за запасами товару

СТРАТЕГІЧНИЙ РІВЕНЬ

асортиментна політика компанії

рівень сервісу з якості товару

цінова політика + орієнтир рентабельності

рівень відстрочки платежів клієнтами

формування запасів

орієнтир ціни закупівель + витрати на доставку

рівень відстрочки платежів постачальників

аналіз конкурентів

ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ

тара, зручна покупцям

прогноз продажів

просування нових моделей

асортимент, який закуповується

визначення основних постачальників

поповнення запасів

визначення допустимих цін закупівель

стимулювання продажів

ОПЕРАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ

операційне ціноутворення

пошук нових клієнтів

пошук нових постачальників

кількість закупівель

визначення неліквідів

закупівлі комплектами

стан поточних поставок

еластичність попиту за ціною

визначення супутніх товарів

Ця система передбачає акцент на про-гнозування і планування продажів, закупі-вель, рух запасів. При цьому враховуютьсянайрізноманітніші фактори, що впливаютьна планування. Велика увага приділяєтьсявсім витратам на шляху товару від постача-льника до клієнта. Дуже часто це вимагаєвикористання системи (як правило, автома-тизованої), що пов’язує всі відділи і процесипідприємства. Будь-які впровадження спо-чатку довго і ретельно прораховуються імоделюються. При використанні компаніямивиштовхувальної системи зазначена про-блема виглядає зазвичай так: відділ закупі-вель отримує товар у тарі, яка зручна по-стачальнику, у результаті така тара не зав-жди зручна для транспортування, а, отже,компанія здійснює додаткові витрати. Крімтого, така тара не завжди зручна для покуп-ців. Вихід із ситуації: відділу маркетингу не-обхідно формувати список різних варіантівтари з передбачуваними обсягами їх про-дажів. Відділ закупівель має за кожним ва-

ріантом надавати дані про здорожчання наодиницю продукції.

На підставі консолідації цих даних та ін-формації про витрати на доставку та пере-формування запасів, а також, виходячи зможливостей складу, відділ логістики розра-хує, чи є необхідність у підтримці запасу длякожного типу тари. Після цього буде прийня-то управлінське рішення про закупівлю цихтипів тари у постачальників або, якщо цедешевше, про переформування закупленоготовару в потрібну тару силами компанії.

З “плюсів” системи можна виділити такі:– мінімальні витрати на одиницю продукції;– оптимальні запаси і спосіб їх поповнення;– свідомо прибуткова діяльність (усі стра-

тегічні цілі мають свою “ціну”, і, допус-каючи в деяких випадках збиткову так-тику, компанія робить це осмислено і зпевними цілями).З “мінусів”:

– компанія може зазнавати серйознихзбитків при відсутності злагодженості дій


105

або підтримки управлінських рішень різ-ними відділами;

– складні системи розрахунків показників,необхідних для роботи;

– громіздкі системи автоматизованого управ-ління, що вимагають якісної підтримки від-ділу інформаційних технологій.Що стосується третього варіанта побу-

дови системи закупівель, то збалансованасистема показників є концепцією перене-сення і декомпозиції стратегічних цілей дляпланування операційної діяльності і контро-лю їх досягнення. По суті це механізм взає-

мозв’язку стратегічних задумів і рішень зщоденними завданнями, спосіб скеруватидіяльність усієї компанії (або групи) на їхдосягнення. На рівні бізнес-процесів конт-роль стратегічної діяльності здійснюєтьсячерез так звані ключові показники ефектив-ності, вони є вимірниками досягнення мети,а також характеристиками ефективності біз-нес-процесів і роботи кожного окремогоспівробітника. У цьому контексті збалансо-вана система показників є інструментом нетільки стратегічного, але й оперативногоуправління (табл. 3).

Таблиця 3Структура збалансованої системи показників

Фінансовий напрямСпоживчий напрямНапрям внутрішніх процесів

Місія та бачення

Напрям, навчання, зростання

Перевага системи полягає в тому, що ор-ганізація, яка впровадила цю систему, отри-мує в результаті “систему координат” дій від-повідно до стратегії на будь-яких рівняхуправління і пов’язує різні функціональнісфери як, наприклад, управління персона-лом, фінанси, інформаційні технології. Не-правильно розглядати цю систему однобічно,з позиції якої-небудь функціональної сфери.Такі спроби роблять украй скрутним успіхзастосування і дискредитують концепцію [1].

Суть цієї системи коротко формулюєтьсядвома основними положеннями: одних фі-нансових показників недостатньо для того,щоб повністю і всебічно (збалансовано)описати стан підприємства, їх потрібно до-повнити іншими показниками; ця системапоказників може бути використана не простояк комплексний індикатор стану підприємст-ва, а як система управління, яка забезпечуєзв’язок між стратегічними починаннями вла-сників або топ-менеджменту та операційноюдіяльністю менеджменту підприємства.

Основна структурна ідея полягає в тому,щоб збалансувати систему показників у ви-гляді чотирьох груп. Перша група включаєтрадиційні фінансові показники. Як би недоводилася важливість ринкової орієнтаціїпідприємства і досконалості внутрішніх про-цесів, власника завжди в першу чергу бу-дуть цікавити показники фінансової віддачіна вкладені кошти. Тому збалансована сис-тема має починатися (в класифікації) і за-кінчуватися (в кінцевій оцінці) фінансовимипоказниками.

Друга група описує зовнішнє оточенняпідприємства, його відносини з клієнтами.Основними фокусами уваги виступають:– здатність підприємства до задоволення

клієнта;– здатність підприємства до утримання

клієнта;– здатність придбання нового клієнта;

– прибутковість клієнта;– обсяг ринку;– ринкова частка в цільовому сегменті.

Третя група характеризує внутрішні про-цеси підприємства:– інноваційний процес;– розробка продукту;– підготовка виробництва;– постачання основними ресурсами;– виготовлення;– збут;– післяпродажне обслуговування.

Четверта група дає змогу описати здат-ність підприємства до навчання і зростання,яка фокусується в такі чинники:– люди з їх здібностями, навичками та

мотивацією;– інформаційні системи, що дають змогу

постачати критичну інформацію в режи-мі реального часу;

– організаційні процедури, що забезпечуютьвзаємодію між учасниками процесу і ви-значають систему прийняття рішення [3].Збалансована система показників була

розроблена для корекції стратегії підприєм-ства залежно від таких аспектів: аспект клі-єнта (як клієнти оцінюють підприємство);внутрішньофірмовий аспект (які процесиможуть забезпечити підприємству винятко-ве становище); аспект інновацій та навчан-ня (яким чином можна домогтися подальшо-го поліпшення становища); фінансовий ас-пект (як оцінюють підприємство акціонери).

Одним із перших етапів розвитку збалан-сованої системи показників стало оприлюд-нення результатів її апробації в компаніяхFMC Corporation і Rockwater журналомHarvard Business Review у 1993 р. Підсум-ком стало відкриття нових можливостей цієїсистеми (зокрема, її стали використовуватидля розробки місії компанії і доведення доспівробітників різних рівнів нових стратегіч-них планів), яка до цього вважалася тільки


106

системою оцінювання і використовуваласядля поліпшення операційної діяльності. По-ступово система починає використовувати-ся багатьма великими компаніями як основ-ний інструмент управління бізнесом [2].

Існує приклад того, як найбільш ефектив-но можна перейти від виштовхувальної абовитягувальної систем до збалансованої зпогляду вирішення конкретних найбільш ти-пових проблем, які виникають при викорис-танні двох перших систем. Перший прикладстосується виштовхувальної системи. Про-блема полягає в такому: відділ закупівельформує запаси, які не дають змогу відділумаркетингу підтримувати конкурентоспромо-жний рівень сервісу клієнтам по асортиментуй запасах, у результаті компанія недоодер-жує прибуток. Рішення (перехід до збалансо-ваної системи): відділ маркетингу формуєдані по дефектурі (незадоволений попит)кожною позицією з орієнтовною ціною про-дажу. На підставі цих даних відділу логістикинеобхідний регулярний перерахунок ефекти-вних розмірів запасів по кожній позиції, вихо-дячи з окупності витрат на їх підтримання зарахунок орієнтовного прибутку від їх прода-жу. Відділу закупівель необхідно у своїй ро-боті, у першу чергу, почати враховувати саменеобхідність підтримання запасів на цьомурівні у взаємодії з маркетингом.

Інший приклад уже стосується витягува-льної системи. Типова проблема: відділ ма-ркетингу вимагає великих запасів для задо-волення будь-яких потреб клієнтів, у ре-зультаті витрати на підтримку запасів дужевисокі, а отже, рентабельність компанії –низька. Рекомендації: відділу логістики не-обхідно розраховувати за кожною позицієюоптимальну пару “рівень сервісу – кількістьзапасів”, коли прибуток від продажів будесвідомо покривати витрати на запаси. Відділзакупівель повинен брати на себе зо-бов’язання своєчасно цей рівень запасівпоповнювати, а відділ маркетингу – зазда-легідь попереджати про передбачувані ко-ливання попиту для його забезпечення за-купівлею додаткових обсягів. Ще одна про-блема зі сфери застосування витягувальноїсистеми полягала в такому: відділ маркети-нгу вимагає різні варіанти тари (під різнихклієнтів), у результаті відділу логістики до-водиться складувати по суті однотипні то-вари як різні позиції, і витрати на їх збері-гання будуть завищені. Рекомендації: відділлогістики виробляє уніфікацію різних варіан-тів тари (приймається рішення про нанесен-ня на етикетку опису товару відразу на двохмовах замість наявності різного типу запа-сів, що відрізняються тільки текстом на ети-кетці). Продумуються стандартні схеми пе-реформування тар з однієї в іншу (паллета,короб, одинична упаковка). Після цього екс-перти оцінюють необхідність підтримання

запасів за кожним типом (з розрахунком ви-трат на закупівлю, приймання, переформу-вання, складування, відвантаження) і зали-шають тільки ті варіанти тари, прибуток заякими окупає всі ці дії.

Використання виштовхувальної системистикається з такими проблемами. Відділзакупівель здійснює закупівлю, просто ви-бираючи обумовлені раніше з постачальни-ком обсяги. Відділу ж маркетингу доводить-ся займатися тільки розпродажами залежа-ного товару і просуванням нової продукціїстратегічного постачальника. У результатівплив маркетингових акцій на зростанняприбутку філії буде мінімальним. Рекомен-дації: вироблення схеми чіткої взаємодії,коли відділ закупівель надає дані про необ-хідний час на поставку кожного типу проду-кції від кожного постачальника, а відділ ма-ркетингу тепер може довести додатковийобсяг за будь-якою позицією під реалізаціюстимулюючих акцій, виходячи з часу постав-ки, затвердженого відділом закупівель.

Існують і інші проблеми. Через відсут-ність двосторонньої взаємодії між відділоммаркетингу і відділами закупівель і логістикипід акції зі стимулювання продажів відділзакупівель не завжди встигає закупити, авідділ логістики поставити необхідну кіль-кість потрібних позицій (найчастіше дирек-тивні вказівки просто фізично не можна бу-ло виконати). У результаті ефективність ак-цій зі стимулювання дуже низька, а іноді,навпаки, падає лояльність клієнтів, які хо-чуть взяти участь в акції, але не можуть.Крім того, відносини між відділами стаютьще гірші через постійний пошук винних уподіях, провалах і “спиханнях” проблем сис-теми взаємодії на конкретні відділи або ви-конавців. Рекомендації: налагодження тісноївзаємодії між відділами закупівель, марке-тингу та логістики. Результати всіх акцій зістимулювання продажів заздалегідь плану-ються відділом маркетингу, відділ логістикиоцінює витрати на обслуговування і, тількиякщо прибуток окупає витрати або це імі-джева акція з узгодженими витратами, від-бувається планування злагодженої закупівліі доставки обсягів, необхідних для здійснен-ня витягувальної системи.

IV. ВисновкиТаким чином, за результатами проведе-

ного аналізу було досліджено всі види сис-тем, які пов’язані із закупівлями і маркетин-гом, розглянуто їх переваги та недоліки,проблеми, з якими стикаються підприємствапри проведенні заходів, що пов’язані із за-купівлями. Всі три системи, які були розгля-нуті, вдало прижилися на ринку і використо-вуються в умовах сучасної торгівлі, але врезультаті проведення витягувальної сис-теми вона стає більш ефективною, а відно-сини між маркетингом і закупівлями при


107

управлінні запасами поліпшуються, налаго-джуються горизонтальні зв’язки, результа-том яких став спільний пошук супутніх това-рів і розрахунок для них норми складськогозалишку. Торгівля неможлива без закупі-вель і продажів, у цих процесах активнуучасть бере маркетинг.

Список використаної літератури1. Каплан Д. Сбалансированная система

показателей. От стратегии к действию /Роберт Каплан, Дейвид Нортон. – М. :Олимп-Бизнес, 2010. – 304 с.

2. Клочков А. KPI и мотивация персонала :полный сборник практических инструме-нтов / А. Клочков. – М. : Эксмо, 2010. –160 с.

3. Хорват П. Сбалансированная системапоказателей управления предприятием /П. Хорват // Проблемы теории и практикиуправления. – 2000. – № 4. – С. 109–113.

4. Маркетинг закупок [Электронный ре-сурс]. – Режим доступа: http://psyera.ru/2752/marketing-zakupok (17.03.2012).


Киктенко З.П., Купа И.В. Взаимодействие маркетинга и закупок при управлении запа-сами

В статье проанализировано взаимодействие маркетинга и закупок при управлении запа-сами, описаны существующие варианты построения систем закупок.

Ключевые слова: маркетинг, закупки, запасы, логистика, вытягивающая система, вы-талкивающая система, сбалансированная система.

Kiktenko Z., Kupa I. The interaction of marketing and purchasing for inventory managementThe article analyzes the interaction of marketing and purchasing for inventory management and

describes the existing variants of procurement. Inventory Management and Procurement impossiblewithout marketing, it helps to keep a balance between these systems and calculate the company'sresources and its chances in today's competition. Each company uses a system of governance, thepaper will explore three variants of the existing procurement system and determine the most practical.Trade consists of two major parts: marketing sales and marketing procurement. The overall success oftrade is only possible success of both these components plus their close interaction.

However, until recently, paying serious attention to the problem of marketing and trade marketingactually passed it by marketing procurement, leaving the place alone with their problems, whichpreviously created difficulties in the development, production and sale. Target oriented marketingprocurement. Conceptual development of marketing procurement provides answers to somefundamental questions. What could be the marketing procurement? What are the major problems andcontroversy it takes to solve? What are the principles, methods, technologies, tools, proposes to use?

Procurement inherent contradiction between the desire purchaser to buy the largest possiblenumber of required goods, raw materials, etc., on the one hand, and the need to effectively managecommodity funds, keeping them at the lowest possible level - on the other. Marketing procurementexercise in wholesale trade as an intermediate link between production and consumption, aimed atoptimizing the selection of suppliers, establishing their permanent staff, establishing rapport andpartnership with them on a long term mutual benefit. It aims to promote timely, adequate andappropriate formation and maintenance of product lines in terms and structure, rationalization ofinventory and efficient handling, minimizing the cost of purchasing goods and their receipt, storageand pre-training.

Key words: marketing, purchasing, inventory, logistics, pull system, ejection system, balancedsystem.


108

УДК 658.14/.17

О.В. Коваленкодоктор економічних наук, доцент

Запорізька державна інженерна академія

ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

У статті узагальнено теоретичні і практичні аспекти визначення неплатоспроможностіпідприємства із застосуванням інформації щодо руху грошових коштів, що надасть змогусформувати основні висновки та пропозиції щодо технології антикризових заходів.

Ключові слова: неплатоспроможність, ліквідність, криза, антикризовий менеджмент.

I. ВступНезалежно від форми власності, галузі та

обсягів діяльності, підпорядковуючись цикліч-ним законам розвитку, підприємство час відчасу опиняється у кризовому стані. Універ-сальних рецептів подолання кризи не існує йіснувати не може, а отже, дослідження на-прямів та можливостей її подолання для кож-ного конкретного підприємства не втрачаєсвоє актуальності. Основні теоретичні й мето-дологічні положення обґрунтування понять“платоспроможність” і “ліквідність” викладені впрацях І.О. Бланка, Й. Ворста, А. Гропеллі,В.В. Ковальова, М.М. Крейніної, Л.А. Лахтіо-нової, Е. Нікбахта, А.М. Поддєрьогіна, П. Ре-вентлоу, Г.В. Савицької, А.Д. Шеремета, таінших. Завдяки працям цих учених сформу-льовано підґрунтя для подальших науковихдосліджень. Аналіз наукових праць свідчитьпро недостатній рівень розгляду проблем діаг-ностування платоспроможності підприємств,які у більшості випадків присвячені висвітлен-ню питань пожвавлення підприємств після абона межі банкрутства, тоді, як велике значення всучасних умовах має своєчасне й правильнеоцінювання факторів, що зумовлюють виник-нення кризи і дають можливість визначитишляхи уникнення підприємством кризової си-туації.1

II. Постановка завданняМета статті – спроба визначити поле ді-

яльності антикризового менеджменту длятого, щоб правильно задати його цільовуорієнтацію та визначитися з комбінацією тазмістовною характеристикою заходів щодозапобігання банкрутству та їх спрямованіс-тю на підставі розрахунку показників плато-спроможності (ліквідності).

III. РезультатиРозгортання кризи на рівні мікроеко-

номічної системи структурно декомпонуєтьсяна три фази кризи: прихована криза, або кри-за ефективності; криза платоспроможності;криза розрахунків за боргами (загроза бан-крутства, неспроможність). Характерними оз-наками прихованої кризи є зниження ефек-тивності діяльності підприємства, яке виявляє © Коваленко О.В., 2013

себе через негативну динаміку показниківприбутковості обороту та капіталу, зниженняринкової вартості підприємства та його інвес-тиційної привабливості. Причиною зниженняефективності є отримання збитків спочатку відпроведення окремих господарських операцій,потім – в окремі часові періоди і поступово – уцілому за результатами господарсько-фі-нансової діяльності. Спочатку збитки, що ви-никають, покриваються за рахунок внутрішніхрезервів (компенсаторних можливостей) –нерозподілених прибутків минулих періодів,ліквідної частини власного капіталу. Поступо-во внутрішні резерви протидії поточній збитко-вості вичерпуються, що зумовлює перехід донаступної фази розвитку кризи. Набірдіагностичних показників кризи не повиненбути дуже великим, оскільки це значно уск-ладнить обчислення, збільшить час розра-хунків, приведе до виникнення математичноїпогрішності, а отже, до викривлених вис-новків. Інша проблема стосується пошуку не-обхідної об’єктивної економічної інформаціїдля аналізу [1, с. 7]. Ознаками кризи плато-спроможності є періодичний та дедалі три-валіший дефіцит грошових коштів підприємс-тва для виконання поточних, довгостроковихзобов’язань і фінансування господарської дія-льності. Зовнішнім проявом такого становищає виникнення ситуації неплатоспроможності,яка характеризується затримкою у часі здійс-нення поточних платежів (порушення термінівсплати у зв’язку з недостатністю грошей напоточних рахунках) і, як наслідок, сплатоюекономічних санкцій (штрафів, пені) за госпо-дарськими договорами, появою простроченоїкредиторської заборгованості та непогашенихкредитів і позик. Платоспроможність (ліквід-ність) – один з основних якісних показниківдіяльності підприємства, що характеризуєстійкість підприємства, його здатність своє-часно та в повному обсязі відповідати засвоїми зобов’язаннями: провести розрахун-ки за короткостроковими зобов’язаннями(розрахуватися з працівниками по оплатіпраці, з постачальниками за отримані това-рно-матеріальні цінності, з банками за кре-дитами та ін.). Тобто основними ознаками


109

платоспроможності є: а) наявність у достат-ньому обсязі коштів на поточних рахунках;б) відсутність простроченої кредиторськоїзаборгованості [2, c. 37]. В основу виник-нення зобов’язань завжди покладена діє-здатність юридичної або фізичної особисвоїми діями набувати прав і створюватидля себе юридичні обов’язки, нести відпові-дальність за здійснені правопорушення.Здатність особи мати права й обов’язки єправоспроможністю. Дієздатність і правосп-роможність нерозривно пов’язані між собою,виникають одночасно, тобто відповідні осо-би набувають властивості право-суб’єктності. Платоспроможність та ліквід-ність розглядаються як невід’ємні поняттяринкової економіки. У перекладі з латинсь-кої “ліквідність” означає “рідкий, що розтіка-ється”, тобто здатний змінювати свою фор-му. Прийнято вважати підприємство ліквід-ним, якщо його поточні активи перевищуютьпоточні зобов’язання, але саме по собі цеперевищення не дає повної характеристикиліквідності. Тому для оцінювання ліквідностівикористовується система показників, яківідіграють суттєву роль, адже вони є зруч-ним засобом узагальнення величезного об-сягу фінансових даних та є інструментомпорівняльного аналізу діяльності підпри-ємств [2, c. 37]. Одним із найважливішихаспектів аналізу ліквідності та платоспро-можності є визначення впливу окремих фак-торів на приріст результативного показника.Для цього використовуються такі методи:ланцюгових підстановок, індексний, абсо-лютних і відносних різниць, інтегральнийта ін. [8, c. 256]. Явище платоспроможності(і, відповідно, неплатоспроможності) над-звичайно різноманітне за своїми зовнішнімипроявами та наслідками для підприємства.Інформаційною базою оцінки статичної пла-тоспроможності є бухгалтерський баланспідприємства, в якому фіксуються станом назвітну дату залишки активів та пасивів під-приємства. Статична платоспроможністьдосліджується в певному часовому періоді йхарактеризує здатність підприємства до ви-конання планових платежів та терміновихзобов’язань за рахунок наявних залишківгрошових активів. Оцінювання динамічноїплатоспроможності здійснюється на підставіаналізу грошового обороту підприємства,тобто визначення та порівняння розміріввхідного (надходження грошей) та вихідного(витрачення грошей) грошових потоківпідприємства протягом певного періоду ча-су. Перспективна платоспроможність під-приємства визначає потенційні можливостівиконання платіжних зобов’язань та витрат,враховує потенційні надходження та необ-хідні грошові витрати протягом майбутньогоперіоду. Перспективну платоспроможністьдає змогу оцінити коефіцієнт чистої виручки,

який показує частку вільних грошових коштіву виручці. У зарубіжній практиці платоспро-можність оцінюється за обсягами власногооборотного капіталу та за коефіцієнтом чис-тих активів. Цей коефіцієнт має практичнийзміст тільки в разі, коли є неліквідні запаси табезнадійна дебіторська заборгованість. За-лежно від підходу до визначення необхідногообсягу витрачення грошових коштів (платос-проможних потреб) платоспроможність можевикористовуватися для оцінювання можли-вості виконання зовнішніх (термінових) зобо-в’язань; оцінювання можливості продовжен-ня фінансування поточної діяльності; оціню-вання ступеня покриття зовнішніх терміновихзобов’язань і планових витрат.

Методичними рекомендаціями з вияв-лення ознак неплатоспроможності підпри-ємств [7] неплатоспроможність визначено якнеспроможність суб’єкта підприємницькоїдіяльності виконати після настання встано-вленого строку їх сплати грошових зо-бов’язань перед кредиторами, у тому числіпо заробітній платі, а також виконати зо-бов’язання щодо сплати страхових внесківна загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування, податків і зборів (обов’язковихплатежів) не інакше як через відновленняплатоспроможності. Обґрунтовуючи норма-тивне значення окремих показників фінан-сового стану, невиправдано застосовуєтьсяінформація виключно показників балансу ізвіту про фінансові результати, які маютьстатичне значення, що є некоректним, оскі-льки фінансові параметри станом на звітнудату не можуть відображати реальну карти-ну щодо обсягів зобов’язань чи оборотнихактивів суб’єкта господарювання. Досягтимети проведення діагностики – встановитиреальну картину фінансового становищапідприємства – можна лише за умов враху-вання аналітиком чинників, що впливаютьна статичні показники звітності та застосу-вання інформації щодо руху грошових кош-тів. Аналіз руху грошових коштів, який пере-дує проведенню коефіцієнтного аналізу, на-дасть змогу сформулювати основні виснов-ки і пропозиції щодо технології антикризовихзаходів. Показник “чистий грошовий потік”(Cash-flow) є своєрідним узагальнюючим по-казником результативності фінансово-гос-подарської діяльності (індикатор теперіш-ньої та майбутньої дохідності підприємства)та індикатором ліквідності та платоспромо-жності підприємства, оскільки характеризу-ється більшою об’єктивністю порівняно зпоказниками рентабельності, розраховани-ми з використанням прибутку, адже прирозрахунках показників Cash-flow є меншеможливостей для маніпуляцій і шахрайств,зокрема пов’язаних з обліковою політикоюпідприємства та формуванням прихованихрезервів (табл. 1).


110

Таблиця 1Зведені дані щодо руху грошових коштів металургійних підприємств України

за 2008–2011 рр., тис. грн

ПідприємствоЧистий рух коштів від

операційноїдіяльності

Чистий рух коштів відінвестиційноїдіяльності

Чистий рух коштіввід фінансовоїдіяльності

Чистий рух коштівза звітний період

2008ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” –374 787 –1 162 360 1 316 122 –221 025ВАТ “Дніпроспецсталь” 117 287 –18 094 –289 057 – 189 864ВАТ “МК “Азовсталь” 1 923 578 –1 675 329 –250 112 –1 863ПАТ “Євраз – Дніпропетровський мета-лургійний завод ім. Петровського” – 619 850 – 12 922 962 464 329 692

ПАТ “Маріупольський МК ім. Ілліча” 677 188 –300 219 –269 466 107 503ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” 3 632 772 1 598 887 – 5 959 771 – 728 112

2009ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” 176 969 –99 051 –726 748 – 648 830ВАТ “Дніпроспецсталь” 163 510 – 114 690 – 36 867 11 953ВАТ “МК “Азовсталь” –790 192 478 770 –172 852 –484 274ПАТ “Євраз – Дніпропетровський мета-лургійний завод ім. Петровського” 1 360 180 75 244 – 1 617 000 – 181 576

ПАТ “Маріупольський МК ім. Ілліча” –640 224 292 189 195 363 –152 672ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” –101 022 –681 458 –258 496 –1 040 976

2010ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” 124 238,0 –284 729,0 67 272,0 –93 219,0ВАТ “Дніпроспецсталь” 131 113,0 16 730,0 –136 793,0 11 050,0ВАТ “МК “Азовсталь” 465 078,0 –256 564,0 –143 072,0 65 442,0ПАТ “Євраз – Дніпропетровський мета-лургійний завод ім. Петровського” –609 855,0 271 096,0 395 080,0 56 321,0

ПАТ “Маріупольський МК ім. Ілліча” –2 110 112,0 –92 358,0 2 056 926,0 –145 544,0ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” 474 560,0 254 838,0 –277 725,0 451 673,0

2011ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” 465 584,0 –252 552,0 –260 422,0 –47 390,0ВАТ “Дніпроспецсталь” 299 254,0 –12 446,0 –299 720,0 –12 912,0ВАТ “МК “Азовсталь” 2 939 120,0 –975 439,0 –1 748 540,0 215 141,0ПАТ “Євраз – Дніпропетровський металур-гійний завод ім. Петровського” –1 356 744,0 –10 229,0 1 334 257,0 –32 716,0

ПАТ “Маріупольський МК ім. Ілліча” 1 280 204,0 –1 429 560,0 280 000,0 130 644,0ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” 1 859 900,0 –1 992 164,0 –280 192,0 –412 456,0

За станом руху грошових потоків можнасудити про якість антикризового управлінняпідприємством: “добре” – якщо за звітний пе-ріод чистий рух коштів від операційної діяль-ності має позитивне значення, а від інвести-ційної та фінансової – від’ємне; “норма” – як-що за звітний період чистий рух коштів відопераційної та фінансової діяльності має по-зитивне значення, а від інвестиційної –від’ємне; “криза” – якщо за звітний період чис-тий рух коштів від операційної діяльності маєвід’ємне значення, а від інвестиційної та фі-нансової – позитивне [7]. Згідно з даними, на-веденими в табл. 2, встановлено, що за ре-зультатами діяльності у 2008–2009 рр. чистий

грошовий потік ВАТ “Запоріжсталь” маєвід’ємне значення. У структурі надходжень у2009 р. 87,6% становлять надходження коштіввід основної діяльності. У структурі видатківпідприємства у 2009 р. 59,38% – видатки гро-шових коштів основної діяльності, а 28,8% –видатки коштів фінансової діяльності. Як вид-но з даних аналізу, чистий грошовий потік ВАТ“Запоріжсталь” за 2008–2009 рр. має від’ємнезначення, а значення показників руху коштів у2009 р. свідчать про певне обмеженнядіяльності підприємства, тобто впровадженнястратегії захисту та значне зростання поточ-ної заборгованості, тобто відсутність напідприємстві вільних коштів.

Таблиця 2Структура руху грошових коштів ВАТ “Запоріжсталь” за 2008–2009 рр.

Показник 2008 р. 2009 р. Відхилення, тисгрн

Відносневідхилення, %

Всього надходжень 5 764 774 1 994 488 –3 770 286 –65,4Надходження грошових коштів від основної діяльності 2 656 258 1 746 466 –909 792 –34,3Надходження грошових коштів від інвестиційноїдіяльності 365 619 212 842 –152 777 –41,8

Надходження грошових коштів від фінансовоїдіяльності 2 742 897 35 180 –2 707 717 –98,7

Всього видатків 5 985 799 2 643 318 –3 342 481 –55,8Видатки грошових коштів основної діяльності 3 031 045 1 569 497 –1 461 548 –48,2Видатки грошових коштів інвестиційної діяльності 1 527 979 311 893 –1 216 086 –79,6Видатки грошових коштів фінансової діяльності 1 426 775 761 928 –664 847 –46,6Чистий грошовий потік –221 025 –648 830 –427 805 193,6


111

Міжнародним стандартом бухгалтерсько-го обліку (МСБО) 13 “Подання поточних ак-тивів та поточних зобов’язань” ліквідністьрозглядається як “спроможність здійснюва-ти повсякденну діяльність без фінансовихтруднощів”. Якщо підприємство має недо-статню ліквідність, то воно вже автоматичноне буде платоспроможним (крім окремо взя-тої дати, на яку сума абсолютно ліквіднихактивів буде не меншою за обсяг зо-бов’язань на цю саму дату).

У випадку з від’ємним робочим капіталому підприємства відсутня можливість викону-вати свої зобов’язання, оскільки частина по-точних пасивів використовується для фінан-сування частини необоротних активів. Притакому відносно стабільному розвитку подійпідприємство просто припинить своє існу-вання через неплатоспроможність. Якщопідприємство не може погасити свої поточнізобов’язання у міру того, як настає строк їхоплати, його подальше існування ставитьсяпід сумнів. Це відсуває всі інші показники ді-яльності підприємства на другий план.

Щоб виконувати термінові платіжні зо-бов’язання, підприємствам потрібно мати усвоєму розпорядженні достатній обсяг лікві-дних засобів. Відновити платоспроможністьза рахунок внутрішніх джерел фінансовоїстабілізації можливо за рахунок застосуван-ня або поєднання збільшення вхідних гро-шових потоків від операційної та від інвес-тиційної діяльності та зменшення вихіднихгрошових потоків за рахунок зниження собі-вартості продукції та взагалі витрат підпри-ємства. У довгостроковій перспективі збіль-шення виручки від реалізації і на цій основідосягнення прийнятного рівня прибутковостіта величини чистого грошового потоку відопераційної діяльності є основним завдан-ням антикризового управління, оскільки всікороткострокові заходи щодо поліпшенняфінансового стану підприємства втрачаютьсенс, якщо через дефіцити у сфері збутупродукції через деякий час підприємствознову стає фінансово неспроможним. Роз-мір грошових надходжень у вигляді виручкивід реалізації залежить від обсягів реалізо-ваної продукції; ціни одиниці продукції; ефе-ктивності управління дебіторською заборго-ваністю [8, с. 222].

IV. ВисновкиДля збільшення виручки від реалізації

слід вжити такі заходи, як перехід до ціноут-ворення за системою таргет-костинг, запро-вадження гнучкої системи знижок, поліп-шення мережі дистриб’юторів. Ці операціївпливають на рух коштів у рамках операцій-ної та інвестиційної діяльності і значною мі-рою визначають стан вільного грошовогопотоку (FCF). Вихідні грошові потоки, як

правило, об’єднують за такими напрямами:оплата продукції, напівфабрикатів, робіт,послуг сторонніх організацій, які відносятьсяна собівартість продукції; оплата продукції,напівфабрикатів, робіт, послуг сторонніхорганізацій, які відносяться до витрат гос-подарської діяльності; реальні та фінансовіінвестиції; оплата праці персоналу та відра-хування на соціальні заходи; сплата подат-ків та інших платежів до бюджету; повер-нення капіталу, який був залучений на фі-нансовому ринку.

Можливості впливу підприємства на пе-рші три напрями є набагато більшими, ніжна останні три, які залежать як від установ-леного державою порядку визначенняоб’єктів оподаткування і строків платежів,так і від умов укладених фінансових контра-ктів. З цією метою підприємство має відсте-жувати сигнали кризового поля, тобто ви-значати показники “платоспроможність” і“ліквідність” з урахуванням особливостейдіяльності і структури активів підприємства,зобов’язань і грошового потоку.

Список використаної літератури1. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз : навч.

посіб. / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир : Рута,2003. – С. 680.

2. Давиденко Н.М. Ліквідність та платоспро-можність як показники ефективності фі-нансового менеджменту підприємства /Н.М. Давиденко // Актуальні проблемиекономіки. – 2005. – № 2. – С. 36–40.

3. Антикризове управління підприємством :конспект лекцій [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://library.if.ua/book/6/664.html.

4. Криза як об´єктивний етап розвитку під-приємства [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://gisap. eu/ru/node/1416.

5. Макарчук І. Основні показники оцінки пла-тоспроможності та ліквідності підприємствта методика їх визначення / І. Макарчук //Формування ринкових відносин в Україні. –2008. – № 7. – С. 36–41.

6. Міжнародні стандарти бухгалтерськогообліку / під ред. С.Ф. Голова ; [перекл. зангл.]. – К. : Федерація професійних бух-галтерів і аудиторів України, 1998. – 736 с.

7. Наказ Міністерства економіки України“Про затвердження Методичних рекомен-дацій щодо виявлення ознак неплатос-проможності підприємства та ознак дій зприховування банкрутства, фіктивногобанкрутства чи доведення до банкрутст-ва” № 14 від 19 січня 2006 р. (із змінамита доповненнями) [Електронний ресурс]. –Режим доступу: zakon/rada/gov/ua.

8. Терещенко О.О. Управління фінансовоюсанацією підприємств / О.О. Терещенко. –К. : КНЕУ, 2006. – 552 с.


112

Стаття надійшла до редакції 29.04.2013.+

Коваленко Е.В. Некоторые теоретические и практические аспекты определения плате-жеспособности промышленных предприятий

Обобщены теоретические и практические аспекты определения неплатежеспособностипредприятия с применением информации о движении денежных средств, что позволяетсформировать основные выводы и предложения по применению технологии антикризисныхмероприятий.

Ключевые слова: неплатежеспособность, ликвидность, кризис, антикризисный менедж-мент.

Kovalenko E. Some theoretical and practical aspects of determining solvency for industrialenterprises

The article summarizes theoretical and practical aspects for determining insolvency of a companyusing information on a cash flow that will enable to form principal conclusions and suggestions for useof technology of anti-crisis measures.

This study is an attempt to determine the activity field for a crisis management to correctly set itstarget orientation and to decide on a combination and meaningful characteristics for measures to pre-vent bankruptcy and their orientation based on calculation of solvency (liquidity) factors.

The achievement of the goal for diagnosis (i. e. to ascertain a real picture of a financial situation ofa company) is possible only if an analyst takes into account factors that affect a static reporting indicesas well as use of information on cash flow. The analysis of cash flows prior to conducting ratio analysiswill make it possible to formulate principal conclusions and suggestions for technology of crisis meas-ures, as for calculation of the Cash-flow indices there are reduced possibilities for manipulations andfrauds, particularly relating to accounting policies and forming of hidden reserves.

Restoration of solvency through internal sources of financial stabilization is possible by using of twomodels (or combinations thereof): 1) Increase of incoming cash flows from operating and investingactivities 2) Reducing of initial cash flow by reducing production costs and general costs.

Conclusions. For increase of sales revenue there should be taken measures such as transition toa Target Costing pricing system, introduction of flexible discounts system, improvement of distributors’network. These operations affect the flow of funds within operating and investing activities and largelydetermine a state of free cash flow (FCF). The initial cash flows are usually combined in the followingareas: payments to third parties, real and financial investments, payment of staff salaries and contri-butions to social programs, taxes and other payments to the budget, return of capital, which has beeninvolved in the financial market. The possibilities of an enterprise to affect the first three areas aremuch larger than the latter ones that depend on an established state procedure for determining taxa-tion objects and payment terms, as well as on conditions of concluded financial contracts. For thispurpose, a company must monitor the crisis field signals i. e. determine the “solvency” and “liquidity”indicators in view of the characteristics of activity and structure of assets, liabilities and cash flow of acompany.

Key words: insolvency, liquidity, crisis, crisis management.


113

УДК 339.138

В.Л. Корінєвдоктор економічних наук, професорКласичний приватний університет

КОНТРОЛІНГ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОМ НА ПІДПРИЄМСТВІУ статті розглянуто сутність контролінгу з позиції маркетингового підходу до системи

управління підприємством. Проаналізовано сучасні проблеми використання контролінгу з по-зиції маркетингу. Розроблено методичний підхід до впровадження маркетингового контролі-нгу на підприємстві з урахуванням особливостей процесу реалізації його продукції на ринку.

Ключові слова: маркетинг, управління, контролінг, підприємство, конкуренція, ринок, ма-ркетинговий підхід, процес реалізації продукції.1

1 © Корінєв В.Л., 2013

І. ВступУ сучасних умовах все більше уваги приді-

ляється проблемі контролювання ефективностімаркетингової діяльності не тільки за кінцеви-ми результатами, а з урахуванням усього про-цесу реалізації продукції, починаючи з йогопланування. Мова йде про контролінг маркети-нгової діяльності. Поняття “контролінгу” уза-гальнює в собі систему спостереження та ви-вчення поведінки економічного механізму кон-кретного підприємства, розробки шляхів длядосягнення поставленої мети, а також розроб-ку системи, орієнтованої на майбутній розвитокпідприємства. Проблемою теоретичної розро-бки та практичного впровадження системи кон-тролінгу на підприємствах займались зарубіжніта вітчизняні вчені: Е. Ананьїна, Д. Гілберт,С. Голов, Н. Данилочкіна, О. Дерев’янко, К. Зи-ськель, Н. Іванова, В. Лавриненко, Л. Лігоненко,М. Лучко, Е. Майєр, Р. Манн, В. Одноволик,С. Петренко, Л. Приходько, Д. Хан, П. Хорват,М. Чумаченко та ін.

Проведений аналіз літературних джерелсвідчить про відсутність загальних чи галузе-вих досліджень стану впровадження контро-лінгу маркетингової діяльності на вітчизнянихпідприємствах [1; 6]. На сьогодні економічнідослідження з цього напряму не є однознач-ними і потребують подальшого вдосконален-ня системи контролінгу на підприємстві зурахуванням специфіки маркетингу.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є дослідження сутності та

сучасних проблем контролінгу на підприєм-стві, аналіз особливостей та можливостейвпровадження контролінгу маркетинговоїдіяльності, а також розроблення методично-го підходу до впровадження системи конт-ролінгу маркетингу на підприємстві.

ІІІ. РезультатиНа сьогодні більшість науковців дослі-

джують контролінг як цілісну систему управ-ління процесом досягнення цілей підприємс-тва. Саме таку систему вперше впровадилинімецькі вчені Р. Ман та Е. Майєр. І хоча в

той час система контролінгу розглядалась якбільш інформативна допомога щодо управ-ління підприємством, в сучасних же умовахконтролінг перетворився у систему, якапов’язує структурні підрозділи підприємствана рівні обліку, інформативної забезпеченос-ті, управління контролем та координації дія-льністю підприємства [2]. При цьому контро-лінг розглядається як функціонально відо-кремлений напрям економічної роботи напідприємстві, пов’язаний з реалізацією фі-нансово-економічної інформативної функції умаркетингу для прийняття оперативних тастратегічних управлінських рішень (рис. 1).

Сутність контролінгу виявляється черезйого функції [4]. Досі дослідники не вироби-ли єдиних підходів щодо тлумачення такласифікації функцій маркетингового конт-ролінгу [4]. Проте в теорії та практиці найча-стіше виокремлюють такі:– формування інформаційних каналів та

інформаційного забезпечення для ефек-тивної діяльності підприємства;

– координація фінансової діяльності та фі-нансових планів;

– стратегічне й оперативне планування;– контроль, ревізія та внутрішній аудит ді-

яльності підприємства.Зарубіжний досвід свідчить, що застосу-

вання маркетингового контролінгу на під-приємствах має сенс лише в тому випадку,коли менеджмент застосовує саме систем-ний підхід до організації [3]. Система марке-тингового контролінгу на вітчизняних під-приємствах необхідна, насамперед, дляпрогнозування цін на продукцію і послуги тавизначення вигідних умов їхньої реалізації,рівня знижок і націнок, для розрахунку очі-куваних витрат і доходу підприємства відреалізації його продукції. Контролінг маєреагувати навіть на найслабші сигнали, тоб-то отримувати завчасну інформацію, опера-тивно втручатися в процеси, які загрожуютьпідприємству, виявляти та послаблювативплив негативних тенденцій.


114

Аналіз відхилень фінансової діяльності


КОНТРОЛІНГ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спостереження

Аналіз відхилень інформаційного забезпечення керівництва підприємства

Аналіз відхилень внутрішнього консалтингу

Функціональна система

планування

Рис. 1. Основні підходи до визначення сутності контролінгу маркетингової діяльності підприємства

Для такої ефективної діяльності службаконтролінгу має інтегрувати свою систему ізсистемою бухгалтерського обліку та звітнос-ті. Так, система маркетингового контролінгупокликана забезпечувати керівництво під-приємства об’єктивною, достовірною і своє-часною інформацією. Невиконання систе-мою цього призначення може призвести довтрат на підприємстві, оскільки відсутністьдостовірної інформації спричинює неправи-льні управлінські рішення в маркетингу, щозгодом позначаються на результатах про-цесу реалізації продукції підприємства [6].

Для ефективної роботи й чіткого визна-чення відповідальності контролерів на під-приємстві має створюватися спеціальнийструктурний підрозділ – служба контролінгу.Оскільки основна функція контролінгу на під-приємстві – аналіз та управління витратами іприбутком, служба контролінгу повинна матиможливість отримувати всю необхідну інфо-рмацію й створювати на її основі рекоменда-ції для прийняття маркетингових рішень.Однак на сьогодні існують проблеми впрова-дження системи маркетингового контролінгуна вітчизняних підприємствах (рис. 2).

Відсутність досвіду

формулювання бажаних

результатів від впровадження маркетингового контролінгу

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ МАРКЕТИНГОВОГО КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Недостатній рівень

економічних знань

і практичного досвіду фахівців

у сфері маркетингу

Скептичні погляди керівництва

на впровадження маркетингового контролінгу,

результати якого помітні не одразу

Складність залучення

кваліфікованих працівників-маркетологів

Рис. 2. Проблеми впровадження маркетингового контролінгу на вітчизняному підприємстві

На думку деяких учених, вітчизняним під-приємствам спочатку слід починати з впро-вадження деяких інструментів контролінгу,спрямованих на вирішення оперативних пи-тань [5]. Такі інструменти, як:– розрахунок витрат і доходів (виробничо-

го результату);– внутрішні звітність і облік;– показники та їх системи.

Вони будуть забезпечувати прозорістьгосподарювання та підвищувати його ефек-тивність, але, на нашу думку, цей методвпровадження фінансового контролінгу недосить ефективний. Найбільш ефективнимбуде створення на підприємстві служби ма-

ркетингового контролінгу в складі групи кон-тролерів 2–4 особи.

Служба маркетингового контролінгу маєвходити до складу економічних служб під-приємства. Оскільки основна функція конт-ролінгу на підприємстві – аналіз і управліннявитратами й прибутком, служба контролінгуповинна мати можливість одержувати всюнеобхідну їй інформацію і перетворювати їїв рекомендації для прийняття управлінськихрішень вищими керівниками підприємства.

На сьогодні більшість середньостатистич-них вітчизняних підприємств мають типовуорганізаційну структуру служби, до складуякої входять бухгалтерія, планово-економіч-


115

ний, маркетинговий та фінансовий відділи.При такій структурі – управління маркетин-гом не є достатньо ефективним. Тому мивважаємо що при типовій структурі органі-

зації маркетингової служби у підприємства єпричини для застосування системи марке-тингового контролінгу (рис. 3).

ПРИЧИНИ ЗАСТОСУВАННЯМАРКЕТИНГОВОГО КОНТРОЛІНГУ

Низька оперативність інформації

Процес планування починається відвиробництва, а не від збуту продукції

Відсутність розподілу між управліннямприбутку і управлінням грошових коштів

Використання прямих і невигідних витрат,а не змінних і постійних

Низька культура аналізу досягнення мети

Рис.3. Причини застосування системи маркетингового контролінгу на підприємстві

На сучасному етапі існує багато специ-фічних методів та інструментів маркетинго-вого контролінгу, за допомогою яких можнадосягти поставленої мети в процесі реалі-зації продукції підприємства на ринку. Доних належать:– аналіз точки беззбитковості (Break-Even-

Analyze). Мається на увазі забезпеченнябеззбитковості операційної діяльності тастворення умов для самофінансуванняпідприємства;

– бенчмаркінг як процес порівняння об’єк-тів одного підприємства з аналогічнимиоб’єктами інших підприємств;

– вартісний аналіз, що базується на функ-ціональній характеристиці продукції напредмет еквівалентності її вартості такорисності;

– портфельний аналіз, в основу якого по-кладено проведення аналізу для при-йняття рішень щодо додаткових інвес-тицій в окремі маркетингові програми;

– АВС-аналіз як процес дослідження оцін-ки кількісних параметрів, які мають най-більш значущу питому вагу в їх загаль-ному обсязі;

– аналіз сильних і слабких місць на під-приємстві (SWOT-analysis), що базуєть-ся на аналізі усунення слабких місць напідприємстві, а також ефективному ви-користанні наявного потенціалу;

– система раннього запобігання та реагу-вання як інформаційна система, яка повід-омляє керівництву про потенційний ризик;

– дискримінантний аналіз – метод прогно-зування банкрутства підприємства.На нашу думку, у найближчому майбут-

ньому контролінг має зайняти пріоритетнемісце у системі управління підприємством.За таких обставин можна стверджувати, щоконтролери будуть реально затребуванимифахівцями. Як результат, будуть зростативимоги до рівня їх професійної підготовки.

Проаналізувавши особливості методич-них підходів до проведення маркетинговогоконтролінгу на підприємстві, запропонованометодичний підхід, що включає в себе такіелементи:– комплексне дослідження існуючої системи

планування й обліку витрат на підприємст-ві в процесі реалізації його продукції;

– обстеження системи обліку витрат завсіма елементами витрат;

– дослідження системи планування витрат;– дослідження системи документообігу, пов’я-

заного з формуванням витрат обстеженняінформаційної системи підприємства;

– розробка методичних положень для збо-ру даних службою маркетингу на підпри-ємстві;

– розробка методичних положень для вдо-сконалення системи планування марке-тингу на підприємстві;

– розробка положень з оптимізації марке-тингової діяльності на підприємстві з ви-користанням контролінгу.Такий підхід забезпечить обґрунтований

вибір відповідних інструментів для прове-


116

дення маркетингового контролінгу та ефек-тивне його впровадження у процес реаліза-ції продукції підприємства.

ІV. ВисновкиДіюча система управління маркетингом

на вітчизняних підприємствах недостатньоюмірою враховує позитивні аспекти маркетин-гового контролінгу. У зв’язку з цим уточненоособливості маркетингового контролінгу таспецифіку його впровадження на підприємс-тві з урахуванням його функціональногопризначення. Запропоновано методичнийпідхід до застосування маркетингового кон-тролінгу на вітчизняних підприємствах, щодопоможе їм запобігати виникненню кризо-вих ситуацій у процесі реалізації продукціїна ринку, ідентифікувати причини маркетин-гових проблем та сприятиме їх ефективно-му усуненню.

Список використаної літератури1. Одноволик В.І. Контролінг – сучасна кон-

цепція забезпечення стабільного розвит-

ку підприємства / В.І. Одноволик // Акту-альні проблеми економіки, 2009. – № 6(96) – С. 127–131.

2. Контроллинг как инструмент управленияпредприятием : учебник под ред. Н.Г. Да-нилочкиной. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2008. –427 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга : пер. сангл. / Ф. Котляр ; общ. ред. и вступ. ст.Е.М. Пеньковой. – Новосибирск : Наука,1992. – 736 с.

4. Лучко М.Р. Контролінг: теоретичні основиорганізації : монографія / М.Р. Лучко,О.М. Десятнюк. – Тернопіль : Тер Аудит,2010. – 393 с.

5. Управление розничным маркетингом:монография / Под ред. Д. Гілберта ; пер.с англ. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 571 с.

6. Чумаченко М.Г. Контролінг перспективине має : монографія / М.Г. Чумаченко //Фінансовий контроль. – 2005. – № 3. –С. 38–73.


Коринев В.Л. Контролинг в системе управления маркетингом на предприятииВ статье рассматривается сущность контроллинга с позиции маркетингового подхода

к системе управления предприятием. Проанализированы современные проблемы использо-вания контроллинга с позиции маркетинга. Разработан методический подход к внедрениюмаркетингового контроллинга на предприятии с учетом особенностей процесса реализацииего продукции на рынке.

Ключевые слова: маркетинг, управление, контроллинг, предприятие, конкуренция, ры-нок, маркетинговый подход, процесс реализации продукции.

Коrіnyev V. Кontrollyng in the system management by marketing on an enterpriseIn the modern terms of kontrollyng grew into the system, which links structural subdivisions of

enterprise at the level of account, informing material well-being management by the control and co-ordination by activity of enterprise. Thus kontrollyng is examined as the functionally separatedeconomic work assignment on an enterprise, related to realization of economic informing function inmarketing for the decision-making administrative operative and strategic. Essence of kontrollyngappears through his functions.

For today most average domestic enterprises have the typical organizational structure of service inthe complement of which enter book-keeping, economic, marketing and financial departments. At suchstructure is the management by marketing is not effective enough. That is why we consider that at thetypical structure of organization of marketing service in enterprises there are reasons for applicationof the marketing system kontrollyng.

Service of marketing kontrollyng must enter in the complement of economic services of enterprise.As basic function of kontrollyng on an enterprise is analysis and management by charges andincome, service of kontrollyng must be in a position to get all information necessary to her and toconvert her in recommendation for the decision-making administrative by the higher leaders ofenterprise.

On a modern stage there is a lot of specific methods and marketing instruments kontrollyng, bywhich it is possible to achieve objective put in the process of realization of products of enterprise at themarket.

Application of marketing of kontrollyng on domestic enterprises, that will help to prevent them to theorigin of crises situations in the process of realization of products at the market, to identify the reasonsof marketing problems and will be instrumental in their effective removal.

Key words: marketing, management, kontrollyng, enterprise, competition, market, marketing ap-proach process of realization of products.


117

УДК 657.4

В.В. Маліковдоктор наук з державного управління, доцент

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

ОСОБЛИВОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПЕРЕВІРОК НА ПІДПРИЄМСТВАХТРАНСПОРТУ

У статті визначено основні напрями аудиту автотранспортних підприємств тадосліджено послідовність і порядок застосування прийомів аудиту з метою встановленняоб’єктивної істини про діяльність автотранспортних підприємств, що перевіряються.

Ключові слова: аудит, підприємства транспорту, економічні процеси, стратегія еко-номічного та соціального розвитку України, служби аудиту, суб’єкти підприємницькоїдіяльності.

І. ВступДо підприємств, які здійснюють транс-

портні послуги, належать підприємствазалізничного, автомобільного та інших видівтранспорту. Особливості бухгалтерськогообліку на підприємствах, які здійснюютьтранспортні перевезення, випливають зіспецифіки таких господарських операцій.

Специфіка надання автотранспортних по-слуг суттєво впливає на організацію бухгал-терського обліку, що у свою чергу, зумовлюєнеобхідність використання спеціальних ауди-торських процедур при проведенні аудиту напідприємствах транспорту.1

На організацію проведення аудиту авто-транспортних підприємств суттєво вплива-ють особливості виробничого автотранс-портного процесу, до яких належить таке:– по-перше, надання автотранспортних

послуг не передбачає оприбуткування увигляді матеріальних цінностей;

– по-друге, автомобільні перевезення ви-конуються різними типами і видами авто-транспортних засобів;

– по-третє, автотранспортні перевезеннязаконодавчо регулюються і контролю-ються відомчими і позавідомчими орга-нами державного контролю;

– по-четверте, існування специфіки втехнічному обслуговуванні транспортнихзасобів та контролі за роботою водіїв тощо.Методика аудиту з урахуванням особли-

востей транспортного процесу потребуєдослідження та розробки основних напрямівїї вдосконалення.

Проблеми методики й організації аудитувсебічно висвітлювали відомі вітчизняні таросійські вчені. Слід підкреслити значенняфундаментальних досліджень, результатияких висвітлено у працях М. Білухи, Ф. Бу-тинця, Г. Давидова, Л. Кулаковської, Ю. Пі-ча, О. Тєрєхова та ін. Але в основному роз-криваються теоретичні аспекти напрямівпроведення аудиту без урахування особли- © Маліков В.В., 2013

востей підприємств різних галузей. Крім то-го, проведене дослідження свідчить, щонауковці по-різному розглядають методикиаудиту об’єктів обліку.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є визначення основних на-

прямів аудиту автотранспортних під-приємств та встановлення послідовності йпорядку застосування прийомів аудиту зметою встановлення об’єктивної істини продіяльність автотранспортних підприємств,що перевіряються.

III. РезультатиАудиторська перевірка фінансово-

господарської діяльності автотранспортнихпідприємств зобов’язана враховувати особ-ливості бухгалтерського обліку деяких гос-подарських операцій [1].

Віднесення витрат до складу валовихвитрат має особливості в частині експлуа-тації легкового автотранспорту. Необхідноврахувати обмеження, які сформульовані:до валових витрат платника податку нале-жать витрати на утримання й експлуатаціюлегкових автомобілів, що належать платни-кам податку, основною діяльністю яких єнадання платних транспортних та туристич-них послуг стороннім громадянам та ор-ганізаціям.

Не зараховуються до валових витратиплатника податку (крім оплати праці) на ут-римання й експлуатацію легкового авто-транспорту, витрати на пально-мастильніматеріали, витрати, пов’язані з технічнимобслуговуванням та паркуванням легковихавтомобілів [2]. Таким чином, дозволяєтьсявідносити вищезазначені витрати до складувалових підприємств, які надають транс-портні послуги.

Перевірку реалізації автотранспортноїтехніки необхідно зосереджувати на з’ясу-ванні правильності відображення в облікусписання балансової вартості, зносу, фі-нансових результатів від реалізації, нараху-вання і сплати ПДВ.


118

Перевірка придбаних транспортних за-собів передбачає встановлення правиль-ності визначення балансової вартості.

Перевіряючи автотранспортні підпри-ємства, слід мати на увазі, що у складі їхніхвитрат основне місце займають витрати напально-мастильні матеріали [2].

Аудитору необхідно встановити, чи засто-совуються на підприємстві норми витрат паль-ного і мастильних матеріалів, затверджені на-казом Державного департаменту автомо-більного транспорту України від 10.02.98 р.№ 43 та “Норми витрат пального і мастильнихматеріалів на автомобільному транспорті”, за-тверджені Інструкцією Департаменту авто-мобільного транспорту Міністерства транспор-ту України від 03.05.95 р. № 179.

Норми витрат пального і мастильних ма-теріалів на автомобільному транспорті при-значені для планування потреби підприємству пально-мастильних матеріалах, контролю заїх витратами та ведення звітності [3].

Норми витрат пального – це встановленадопустима міра його споживання за певнихумов експлуатації автомобілів [4]. Для цьогозастосовуються базові лінійні норми, вста-новлені за моделями автомобілів, та систе-ма нормативів і коригуючих коефіцієнтів, якідають змогу враховувати обсяг виконаноїтранспортної роботи, кліматичні, дорожні йінші умови експлуатації [5].

Таким чином, аудитору слід визначити,чи правильно підприємство застосовує не-обхідні базові лінійні норми для певнихвидів автомобілів, а крім того:

норми на виконання транспортної роботи(додаткові витрати палива за умов руху звантажем);– норми на 1 т спорядженої маси (додат-

кові витрати палива за зміни спорядже-ної маси автомобіля, причепа або напів-причепа);

– норми на їзду з вантажем (збільшеннявитрат палива, пов’язане з маневруван-ням та виконанням операцій заванта-ження й розвантаження);

– норми на пробіг за виконання спеціаль-ної роботи;

– норми на роботу спеціального обладнання;– норми на роботу незалежного обігрівача;– коефіцієнти використання.

Від правильності застосування норм витратта коригуючих коефіцієнтів залежить пра-вильність визначення прибутку підприємств,тому що пально-мастильні матеріали на пев-ний транспорт є одним із елементів витрат, яківраховуються при визначенні фінансового ре-зультату.

Автотранспортні підприємства займа-ються перевезенням вантажів, тому, абипідтвердити правомірність формування вит-рат і доходів щодо вказаних перевезень,аудитору необхідно перевірити правильність

оформлення первинних стверджувальних до-кументів [6]. При цьому слід регламентуватися“Інструкцією про порядок виготовлення, збе-рігання, застосування єдиної первинної транс-портної документації для перевезення ван-тажів автомобільним транспортом роботи”,затвердженою наказом Мінстату України від07.08.96 р. № 228/253, якою передбачено, щодля первинного обліку обсягів перевезенихвантажів і транспортної роботи автомобіль-ного транспорту підставою для списання то-варно-матеріальних цінностей у вантажо-відправника та вантажоодержувача, а такождля виконання розрахунків між перевізникамиі замовниками автомобільного транспорту єтакі типові форми єдиної первинної транс-портної документації:– подорожній лист вантажного автомобіля

у міжнародному сполученні (форма № 1);– подорожній лист вантажного автомобіля

(типова форма № 1);– товарно-транспортна накладна (форма

№ 1–ТН);– талон замовника (форма № 1–ТЗ).

Від правильності застосування норм витратта коригуючих коефіцієнтів залежить пра-вильність визначення прибутку підприємств,тому що пально-мастильні матеріали на пев-ний транспорт є одним із елементів витрат, яківраховуються при визначенні фінансового ре-зультату діяльності підприємства. Аудиторунеобхідно вивчити всі подорожні листи на спи-сання палива і звернути увагу на дотриманнявстановлених форм цих документів, заповнен-ня в них реквізитів. Перевіряючи фактичні вит-рати палива, необхідно встановити, чи не за-вищувались норми витрат палива і мастильнихматеріалів [6]. Для цього аудитору необхіднопорівняти дані фактичного пробігу, які визна-чені у клієнта за подорожніми листами, та нор-ми витрат для конкретного автомобіля. Крімтого, необхідно здійснити перерахунок фактич-ного витрачання палива і порівняти отриманірезультати з даними аналітичного обліку спи-сання пально-мастильних матеріалів.

Аудиторській перевірці також підлягаютьоперації зі списання запасних частин. Ауди-тору необхідно встановити напрями викори-стання запасних частин (на ремонт транс-портних засобів або на технічне обслугову-вання). При цьому слід звернути увагу напорядок оформлення первинних документів(лімітно-забірних карток або вимог), на-явність лімітів відпуску у вартісному такількісному виразі запасних частин.

Перевіряючи порядок списання акумуля-торних батарей та автомобільних шин, не-обхідно звернути увагу на наявність інди-відуальних номерів кожної шини та акумуля-торної батареї в оперативному обліку клієнта,встановити правомірність застосування нормїх списання відповідно до “Норм експлуатаціїпробігу автомобільних шин” [8], та “Правил


119

нагляду та підтримання в робочому станістартерних свинцево-кислотних акумулятор-них батарей НД 7214 у 95120–157–97” [9].

Особливо уважно необхідно вивчити по-рядок заміни акумуляторів вантажних авто-мобілів, термін служби яких не повинен пе-ревищувати 2,5 року або експлуатації її впробігу автомобіля понад 110 тис. км і маєбути підтверджений подорожніми листами.Особливим напрямом контролю є перевіркаправильності організації праці водіїв. Прицьому слід звернути увагу на дотриманнявстановлених норм тривалості робочого івільного часу водіїв, порядку складанняграфіків замінності відповідно до Положенняпро робочий час і час відпочинку водіїв ав-томобільних транспортних засобів.

Доцільність і законність організації праціводіїв встановлюється на основі перевіркиобліку часу. Аудитору необхідно уважно вив-чити створені умови праці водіїв відповідно дост. 12 Закону України “Про дорожній рух” [7] таперевірити порядок включення до складу ро-бочого часу водія фактичного часу перебу-вання водія в дорозі на підставі відміток у по-дорожніх листах; часу проведення передрей-сового медичного огляду до п’яти хвилин назміну; часу на підготовчо-заключні роботи пе-ред виїздом у рейс і після повернення з ньоговідповідно до встановлених нормативів; часузупинок, які передбачені графіком руху длявідпочинку водія, огляду транспортного засо-бу тощо; часу стоянки при виконанні наванта-жувально-розвантажувальних робіт; часу про-стоїв не з вини водія.

Шляхом документальної перевірки не-обхідно встановити правильність формуван-ня витрат на оплату праці, правомірність за-стосування доплат і надбавок до заробітноїплати водіїв автотранспортних засобіввідповідно до чинних норм законодавства.

IV. ВисновкиОтже, у цій статті поглиблено уявлення

про методику аудиту автотранспортнихпідприємств. Разом з тим, методичне забез-печення зовнішнього аудиту потребує свогоподальшого теоретичного та прикладного вив-чення.

Так, зокрема, методики аудиту слід роз-робляти за кожним видом діяльності під-приємств, враховуючи специфіку кожної ок-ремої галузі національної економіки. Пер-спективами подальших досліджень у цьомунапрямі є розробки конкретних пропозиційстосовно методичного забезпечення аудитув Україні, який розкривається в розробціметодики аудиту підприємств різних галу-зей, тестів внутрішнього контролю та робо-чих документів.

Список використаної літератури1. Аудит : підручник / Г.М. Давидов, І.Г. Дави-

дов, Ю.Г. Давидов та ін. ; за ред. Г.М. Да-видова, М.В. Кужельного. – 2-ге вид., пере-роб. і доп. – К.. : Знання, 2009. – 495 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит : підручник / Ф. Бу-тинець. – 2-ге вид. – Житомир, 2002. –672 с.

3. Дорош Н.І. Аудит: методологія і органі-зація / Н.І. Дорош. – К., 2001. – 402 с.

4. Кулаковська Л.П. Організація і методикааудиту : навч. посіб. / Л. Кулаковська, Ю. Пі-ча. – 2-ге вид. – К. : Каравела, 2005. – 560 с.

5. Нетикша О. Організація служби внутріш-нього аудиту та її роботи на підприємстві/ О. Нетикша // Бухгалтерський облік і ау-дит. – К., 2004. – № 7. – С. 61–65.

6. Ткаченко А.М. Організація внутрішньогоаудиту на промислових підприємствах :монографія / А.М. Ткаченко. – Запоріжжя,2002. – 504 с.

7. Закон України “Про дорожній рух” від30.06.1993 р. № 3353-ХІІ [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

8. Закон України “Про ліцензування певнихвидів господарської діяльності” від01.06.2000 р. № 1775-ІІІ [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

9. Наказ Міністерства транспорту України“Правила нагляду та підтримання в робо-чому стані стартер них свинцево-кислотнихакумуляторних батарей НД 7214 у95120-157-97” від 08.12.1997 р. № 417[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.mintrans.gov.ua.

Стаття надійшла до редакці 15.04.2013.

Маликов В.В. Особенности аудиторских проверок на предприятиях транспортаВ статье определены основные направления аудита автотранспортных предприятий и

исследовано последовательность и порядок применения приемов аудита с целью установ-ления объективной истины о деятельности автотранспортных предприятий, которыепроверяются.

Ключевые слова: аудит, предприятия транспорта, экономические процессы, стратегияэкономического и социального развития Украины, службы аудита, субъекты предпринима-тельской деятельности.

Malikov V. Features of public accountant verifications are on the enterprises of transportProblem setting. To the enterprises which carry out transport services, the enterprises of railway,

motor-car and other types of transport belong. The features of record-keeping on enterprises whichcarry out transport transportations swim out from the specific of such economic operations.


120

The specific of grant of motor transport services substantially influences on organization of record-keeping which in same queue predetermines the necessity of the use of the special public accountantprocedures during the lead through of audit on the enterprises of transport.

Recent research and publications analysis. The subject of audit organization has been given fullconsideration by famous native and foreign scholars. The results of the fundamental research done byM. Biluhi, F. Butincya, G. Davidic, L. Kulakovskoy, Yu. Picha, O. Terekhova and others are of specialimportance. However the research works dwell on the theoretical aspect of conducting audit withoutpaying due attention to specific features of enterprises in particular industries.

The paper objective is to determine the key directions of improving audit at transport enterprisesand to find optimum ways to apply the auditing techniques in order to get a true picture of financialsituation at the transport companies under inspection.

Paper main body. Public accountant verification of financially economic activity of motor transportenterprises is under an obligation to take into account the features of record-keeping of some eco-nomic operations.

Taking of charges in the complement of gross charges has features in part of exploitation of auto-mobile motor transport. It is necessary to take into account limitations which are formulated: to thegross charges of payer of tax charges behave on maintenance and exploitation of passenger cars,which belong to the payers of tax, basic activity of which is a grant of requiring payment transport andtourist services by extraneous citizens and organizations.

Checking the accounting records of a transport enterprise for accuracy of insurance expenditures,an auditor must ascertain, in the first place, the correctness of insurance compensations, and justifytheir inclusion into the structure of operating expenditures by book-keeping accounting data of a cer-tain time period, according to an insurance policy period of validity. An auditor should pay attention tothe way of presentation of the expenditures allocated for technical maintenance, and road vehicle re-pair, which are regulated by provisions of a special regulation. When auditing the said expenditures, itis necessary to differentiate between the concept of technical maintenance, and that of repair. Techni-cal maintenance is a job or a sequence of operations performed to keep a vehicle in serviceable con-dition or running order for proper use, garaging, and transportation.

Conclusions of the research. Consequently, the picture of method of audit of motor transportenterprises is deep in this article. Next to it, the methodical providing of external audit needs the sub-sequent theoretical and applied study.

Yes, in particular, it follows to develop the methods of audit after every type of activity of enter-prises, taking into account the specific of every separate industry of national economy. The prospectsof subsequent researches in this direction are developments of concrete suggestions in relation to themethodical providing of audit in Ukraine, which opens up in development of method of audit of enter-prises of different industries, tests of internal control and workings documents.

Key words: audit, enterprises of transport, economic processes, strategy of economic and socialdevelopment of Ukraine, service of audit, subjects of entrepreneurial activity.


121

УДК 330.101.2

Г.В. Омельчакаспірант


ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА СУТНІСТЬКОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КОРПОРАЦІЙ

У статі визначено, досліджено та проаналізовано інституціональну сутність конкурент-ного потенціалу корпорацій як суб’єкта економічних відносин, визначено теоретико-методологічні підходи конкурентного потенціалу корпорацій. Розглянуто наукові підходи допоняття “інституціональне середовище”.

Ключові слова: потенціал, конкурентний потенціал, інституціональне середовище, ресурси.

І. ВступСучасна ринкова економіка вимагає нових

підходів щодо формування та використанняпотенційних можливостей підприємств, кор-порацій, галузей.1

У ринкових умовах категорія “конкурент-ний потенціал” здобуває особливої актуаль-ності як одна з основних характеристик ста-більності корпорацій і, головне, можливо-стей його подальшого розвитку.

В умовах зростаючого рівня конкурентноїборотьби питанням розвитку конкурентногопотенціалу приділяється все більше уваги.

Актуальність визначення інституціональноїсутності конкурентного потенціалу корпораційзамовлена необхідністю формування інститу-ціонального середовища розвитку корпорацій,а також тим, що в умовах підвищення значу-щості інституціональних чинників аналіз стану ідинаміки інституціонального середовища стаєневід’ємною складовою процесу формуванняконкурентного потенціалу.

Одним із основних завдань визначенняінституціональної сутності конкурентногопотенціалу корпорацій є вимога знайти новіпідходи щодо розробки наукового апарату,що відображає оцінку рівня формування,стану та потенційних можливостей розвиткукорпорацій.

З цією метою слід розглянути різні аспек-ти поняття “потенціал”, у більшості з якихвідзначалася важливість вивчення проблемйого оцінки та вказувалося на існуваннязначних розбіжностей у визначенні самогопоняття потенціалу, його сутності, складу іспіввідношення з іншими категоріями.

В Україні ефективне використання конку-рентного потенціалу, що є основою еко-номіки, стає однією з необхідних передумовдосягнення стійкості та якості економічногозростання.

Механізми конкурентної економіки мо-жуть працювати ефективно лише за наяв-ності певного набору інститутів, тому процесформування конкурентного потенціалу має

© Омельчак Г.В., 2013

проходити паралельно з формуванням від-повідного інституційного середовища [2].

Потенціал, у загальному розумінні, роз-глядається як джерела, можливості, засоби,запаси, які можуть бути приведені в дію, ви-користані для досягнення певної мети.

Проте потенціал є чимось більшим, ніжпросто заданим набором певних можливо-стей системи для ефективного функціо-нування при різних цілях.

Потенціал є базовим елементом під-приємства, об’єднуючим у собі цілі, рушійнісили і джерела його розвитку [11].

Його вміст визначають такі характери-стики:– потенціал є динамічною характеристикою

і виявляється лише в процесі його вико-ристання;

– використання потенціалу має супровод-жуватися його зростанням;

– процес використання і нарощування по-тенціалу є безперервним і доповнюєодин одного [11].На сьогодні серед науковців відсутня

єдність думок щодо визначення самого по-няття “потенціал”, його сутності, складу таспіввідношення з іншими категоріями.

Конкурентний потенціал підприємств ви-вчали такі науковці як: Д. Галушко [5],Л. Головкова [6; 7], В. Горшков, С. Девіс [4],Д. Єрохін [5], Р. Качалов, Г.Б. Клейнер,В. Ковалев, Н. Краснокутська [10], К. Рахлин[12], Л. Сосненко, В. Шкарбун та ін.

ІІ. Постановка завданняМета статті – визначити інституціональну

сутність конкурентного потенціалу корпораціїта визначити теоретико-методологічні підходидо конкурентного потенціалу корпорацій.

ІІІ. РезультатиВ умовах підвищення значущості конку-

рентного потенціалу аналіз стану і динамікиінституціонального середовища стає не-від’ємною складовою процесу формуванняконкурентного потенціалу корпорації.

Проте єдиного трактування поняття“інституціональне середовище” не існує,його визначення і тлумачення мають безлічтрактувань (див. табл.).


122

ТаблицяНаукові підходи до поняття “інституціональне середовище”

№ Автор Зміст поняття “інституціональне середовище”1 А.Н. Олейник Характеристики зовнішнього середовища, що мають значення для економічної

діяльності, сукупність цінностей, формальних і неформальних норм, які впли-вають на співвідношення стимулів у діяльності і зумовлюють досягнення міні-мальної згоди між людьми

2 Дж. Окслі Набір політичних, економічних, соціальних і юридичних (законних) угод, щовстановлюють основу для виробництва й обміну

3 Р.І. Капелюшников[8]

Сукупність основоположних соціальних і юридичних норм, яка утворює базисдля виробництва, обміну та вживання

4 Д. Норт [11] Це рамки укладання інституційних угод (договорів між окремими індивідами,спрямованими на зниження трансакційних витрат)

5 В.Д. Голіков Інституційна система подається як середовище, у якому здійснюєтьсядіяльність організацій

6 Е.Р. Фуруботн,Р. Ріхтер [14]

Правила загального характеру, основне призначення яких полягає в зниженнітрансакційних витрат

7 С.А. Кузнецова,Н.А. Кравченко, В.Д. Маркова,А.Т. Юсупова [9]

Комплекс інститутів правового, фінансового і соціального характеру, що за-безпечують інноваційні процеси і мають національне коріння, традиції, полі-тичні й культурні особливості

Інституціональне середовище накладаєпевні обмеження на діяльність господарюю-чих суб’єктів і одночасно стимулює їх до тихчи інших дій. Основною функцією інститу-ціонального середовища (як сукупності групінститутів) є скорочення трансакційних вит-рат, а їх величина визначає рівень ефек-тивності інститутів і підсумкову конкурентос-проможність [4, с. 122].

Інституційна система сучасної економікипоки що не відповідає новим обставинам,пов’язаним із становленням економіки транс-формаційного типу. Вирішення цієї проблемивимагає реформування діючих інститутів іформування нових, тобто створення ефек-тивного інституціонального середовища, ос-новою розвитку конкурентної моделі еко-номіки, яка існує [7, с. 16].

Аналіз інституціонального середовища,що склалося в результаті реформ економіки,проблеми і сам характер поведінки суб’єктівгосподарської діяльності показують, що зба-лансованість взаємодії інститутів та інтересівсуб’єктів істотно впливають на результа-тивність економічної системи [12, с. 65].

Науковий інтерес до проблеми визна-чення сутності конкурентного потенціалукорпорацій змушує звернутися до аналізунакопиченого теоретичного матеріалу.

Потенціал підприємства є величиною змін-ною, що швидко реагує на зміни зовнішньогосередовища, змінюється й адаптується. Не-зважаючи на різноманітність інтерпретацій по-няття “конкурентний потенціал”, можнавідзначити ряд моментів, властивих більшостіпідходів до визначення цього поняття [6, с. 37]:1. Наявність традиційної ресурсної скла-

дової, наявної в розпорядженні підпри-ємства (трудові, інформаційні, фінансовіта виробничо-технічні ресурси), її досту-пність.

2. Наявність блоку управління, у якому, якправило, розрізняють три підсистеми:планування, реалізації, контролю. Нанашу думку, прийнятна і позиція поділу

функції управління на п’ять складових:планування, організація, контроль, мо-тивація та координація. Обидва підходиповністю охоплюють систему управлін-ня. У цьому випадку ми стикаємося зоднаковими за змістом поняттями, алепредставленими в різних інтерпрета-ціях, що в цілому не змінює суті.

3. Наявність ресурсу досвіду організації:стійка конкурентна позиція, доступ досистеми товароруху, галузевої системипостачання та інші фактори, зумовленідосвідом діяльності в галузі.

4. Наявність ресурсу капіталу: джереладля покриття нестачі виробничих ре-сурсів (акціонери, інвестори та кредитніустанови).

5. Наявність політичного ресурсу: здатністькерівництва корпорації впливати на фак-тори ринкового середовища, що визна-чаються політикою і законодавствомдержави (зокрема, у податковій сфері).У ринкових умовах конкурентний по-

тенціал корпорацій набуває особливої акту-альності як одна з основних характеристикстабільності і, головне, можливостей по-дальшого розвитку [5, с. 17].

Поняття “конкурентний потенціал під-приємства” належить до найбільш складнихекономічних категорій. Найчастіше під цимтерміном розуміють сукупність існуючих таневикористаних можливостей підприємства,корпорації, галузі [7, с. 23].

Конкурентний потенціал включає в себене тільки організаційний потенціал, а й до-сить велику сукупність складових (стра-тегічний ресурс, потенціал підприємствата ін.), які дають можливість корпорації роз-виватися в стратегічному аспекті [1, с. 145].

Конкурентний потенціал компанії можебути визначений нами як частина загально-го потенціалу, що забезпечує досягненняконкурентних переваг корпорації в умовахтрансформацій і впливу зовнішніх ринковихсил.


123

На нашу думку, конкурентний потенціалвизначається сукупністю параметрів, що ви-значають можливість і здатність корпорації(системи) ефективно функціонувати на ринкуу перспективі (мати високий рівень рента-бельності, утримувати або збільшувати част-ку на ринку) та має сукупність конкурентнихпереваг серед інших учасників ринку.

Таким чином, конкурентний потенціалпоказує можливість зберігати або збіль-шувати свою конкурентоспроможність у дов-гостроковому періоді.

Отже, визначення конкурентного по-тенціалу корпорації дає змогу охопити всіосновні внутрішні процеси, що проходять урізних функціональних сферах його вну-трішнього середовища в зіставленні з ос-новними конкурентами [7, с. 27].

У результаті забезпечується системнийпогляд на корпорацію, який дає змогу вия-вити всі сильні і слабкі сторони, а такожрозробити на цій основі комплексну методи-ку оцінювання можливостей довгостроково-го перспективного розвитку підприємства[13, с. 132].

Отже, конкурентний потенціал являє со-бою сукупність наявних природних, мате-ріальних, трудових, фінансових і нема-теріальних ресурсів та можливостей об’єктіві (або) суб’єктів господарювання, що даютьїм змогу отримувати конкурентні перевагипорівняно з іншими учасниками ринку.

Конкурентний потенціал корпорацій вклю-чає в себе:– технічні ресурси (виробниче устаткуван-

ня, матеріали);– енергетичні ресурси;– технологічні ресурси (динамічність ме-

тодів технології, наявність конкурентос-проможних ідей, наукові відділи);

– кадрові ресурси (кваліфікаційний, демо-графічний склад, їх здатність адаптува-тися до зміни цілей потенціалу підприєм-ства, підприємницька здатність, науковізнання, рівень освіти та ін.);

– просторові ресурси (характер виробни-чих приміщень, територій підприємства,комунікацій, можливості розширеннята ін.);

– ресурси організаційної структури системиуправління (характер і гнучкість керуючоїсистеми, швидкість проходження керів-них впливів);

– інформативні ресурси;– фінансові ресурси (стан активів, ліквідність,

наявність кредитних ліній та ін.) [1, с. 149].Кожний із зазначених видів ресурсів яв-

ляє собою сукупність можливостей досяг-нення цілей потенціалу корпорації.

Із закономірності цілісності систем вип-ливає, що в результаті взаємодії всіх скла-дових системи ресурсів потенціалу дося-гається ефект цілісності, тобто виникають

нові властивості, якими кожен окремий ре-сурс не володіє [14, с. 48].

Однак слід зауважити, що комбінаціярізних видів ресурсів, якими володіє корпо-рація, має бути збалансована. Тобто дляодних корпорацій ключовими можуть бутиматеріальні ресурси, тоді як для іншихнайбільш важливими для перемоги в конку-рентній боротьбі стають нематеріальні ре-сурси.

Таким чином, ми говоримо про основніелементи, що формують конкурентний по-тенціал, і допоміжні. Вибір пріоритетнихелементів буде залежати від специфікидіяльності корпорації і від особливостейрозвитку ринку. Але це не означає, що ос-новна увага має бути сконцентрована нанакопиченні ключового ресурсу.

Відсутність інших компонентів може при-звести до неможливості формування конку-рентних переваг на базі ключового ресурсу.

Отже, всі ресурси, які формують конку-рентний потенціал, мають бути збалансо-вані з урахуванням домінуючих і допоміжнихресурсів. Цей аспект особливо важливийпри оцінюванні конкурентного потенціалу,тому вимагає введення вагових коефі-цієнтів, а не просте підсумовування значеньструктурних компонентів, які і являють со-бою різні види ресурсів компанії.

ІV. ВисновкиПроаналізувавши все вище сказане, можна

зробити висновки про те, що під конкурентнимпотенціалом розуміється сукупність наявнихвидів економічних ресурсів, технічних, енерге-тичних, кадрових, просторових ресурсів, ре-сурсів організаційної структури системи управ-ління, інформативних ресурсів, сполучених міжсобою, використання яких дає змогу досягтиекономічного ефекту і які будуть мати перевагусеред інших об’єктів господарювання.

Слід зазначити, що відсутність середдослідників єдиного підходу до визначеннязмісту поняття конкурентного потенціалузнайшла відображення в множинності під-ходів до структури цієї категорії, її основнихелементів.

У результаті взаємодії всіх складових сис-тем ресурсів потенціалу досягається ефектцілісності, тобто виникають нові властивості,якими кожен окремий ресурс не володіє.

Залежно від поєднання цих властивостейми можемо говорити про конкурентну пере-вагу серед конкуруючих структур.

Конкурентний потенціал є основою госпо-дарської діяльності корпорацій, підприємств,галузей. На успішне ведення господарськоїдіяльності корпорації впливає ступінь вико-ристання економічного потенціалу.

Водночас конкурентний потенціал пере-дбачає і реалізацію потенційних можливо-стей, виражених у досягненні економічногоефекту.


124

Ґрунтуючись на цьому твердженні, мипропонуємо таке визначення конкурентногопотенціалу: конкурентний потенціал корпо-рацій – це інтегральна оцінка потенційнихможливостей, укладених у ресурсному по-тенціалі, та реалізація їх для досягненняекономічного ефекту з метою мати перевагисеред конкуруючих структур.

Отже, конкурентний потенціал організаціїхарактеризується не тільки наявністю ре-сурсів, але й ефективністю їх використання,оскільки деякі організації, що мають одна-кові потенційні можливості, відрізняютьсяефективністю їх використання, у результатічого конкурентний потенціал вищим є у тійорганізації, яка ефективніше використовуєсвої можливості.

Список використаної літератури1. Авдеенко В.Н. Производственный потенци-

ал промышленного предприятия / В.Н. Ав-деенко, В.А. Котлов. – М. : Экономика, 1989.

2. Афанасьев М.В. Реструктуризация и ре-формирование ракетно-космической про-мышленности / М.В. Афанасьев, Ю.Г. Гу-сев. – Королев : Изд-во ОАО “ИПК Маш-пробот”, 2004.

3. Веснин В.Р. Стратегическое управле-ние / В.Р. Веснин. – М. : Велби : Про-спект, 2006.

4. Девіс С. Конкурентний потенціал – якйого виявити? / С. Девіс // CompetiaOnline Magazine, 2003.

5. Єрохін Д.В. Теоретичні основи оцінкиконкурентного потенціалу промисловоїфірми / Д.В. Єрохін, Д.В. Галушко // Віс-ник Брянського державного технічногоуніверситету. – 2006. – № 4 (12).

6. Головкова Л.С. Механизмы оценки иразвития экономического потенциала ре-гиона : монография / Л.С. Головкова ;

[под ред. проф. Ф.В. Зиновьева и др.]. –Симферополь : Феникс, 2008. – С. 81–91.

7. Головкова Л.С. Сукупний економічний по-тенціал корпорації: формування та роз-виток : монографія / Л.С. Головкова. –Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2009. – 340 с.

8. Капелюшников Р.И. Неоинституционализм[Электронный ресурс] / Р.И. Капелюш-ников. – Режим доступа: www.libertarium.ru/kapelushnikov.

9. Инновационный менеджмент : учеб. пособ.для вузов / С.А. Кузнецова, Н.А. Крав-ченко, В.Д. Маркова, А.Т. Юсупова. – Но-восибирск : Изд-во Сиб. отд-ния РАН,2005. – 276 с.

10. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства /Н.С. Краснокутська. – К. : ХДУХТ, 2005. –351 с.

11. Норт Д. Институты, институциональныеизменения и функционирование эконо-мики / Д. Норт ; пер. с англ. А.Н. Не-стеренко. – М. : Фонд “Начала”, 1997. –180 с.

12. Рахлин К.М. Потенциал организации какоснова ее конкурентоспособности [Элек-тронный ресурс] / К.М. Рахлин, О.Ю. Се-рова. – Режим доступа: http://quality.eup.ru/MATERIALY9/potencial.htm.

13. Тестина М.Ф. Оценка экономического по-тенциала предприятия / М.Ф. Тестина,Е.В. Шевченко, Г.П. Соломко, В.О. Горш-ков // Проблемы совершенствования ме-ханизма хозяйствования в современныхусловиях : сборник материалов III Всерос.науч.-практ. конф. – Пенза, 2001. – Ч. II.

14. Фуруботн Э.Г. Институты и экономическаятеория: достижения новой институциональ-ной экономической теории / Э.Г. Фуруботн,Р. Рихтер; пер. с англ. под ред. В.С. Кать-кало, Н.П. Дроздовой. – СПб. : Издат. домС.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 702 с.


Омельчак Г.В. Институциональная среда и сущность конкурентного потенциала кор-пораций

В статье определена, исследована и проанализирована институциональная сущностьконкурентного потенциала компаний как субъекта экономических отношений, определенытеоретико-методологические подходы конкурентного потенциала компаний. Рассмотре-ны научные подходы к понятию “институциональная среда”.

Ключевые слова: потенциал, конкурентный потенциал, институциональная среда, ре-сурсы.

Omel’chac G. Institutional environment and essence of competition potential ofcorporations

Currently, the competition has become a universal characteristic of the market, its organic prop-erties and integral feature.

The intensity and the concentration of its manifestations is most felt in the current period of eco-nomic situation as a destructive force during the global financial crisis have failed many market ac-tors that have both sufficient economic and financial stability, and a high level of competitiveness ingeneral.

Remained in the market only the fittest, survival of the problem at this stage is the most severe,because they need to solve problems not only for its further development, but also a decent gain


125

competitive position, which could be achieved in the presence of unique, sustainable, strategic com-petitive advantage

Competitive advantages are factors external or internal environment in which organizations out-perform their competitors.

Expand the possibilities of their formation and development, as the experience of the marketeconomy, it may be a systematic study of the so-called capacity building competitive advantage bywhich the author means a series of external and internal indicators entity, creating favorable condi-tions for the establishment and development of competitive advantages.

The article identified, researched and analyzed the competitive nature of the institutional capacityof corporations as an economic relationship, defined theoretical and methodological approachescompetitive potential corporations. Considered scientific approaches to the concept of institutionalenvironment.

Determine the relevance of the institutional nature of the competitive potential of corporations ne-cessity of forming ordered institutional environment of corporations.

Key words: potential, competitive potential, institutional environment, resources.


126

УДК: 658.811:658.87

Г.М. Ротановкандидат економічних наук, доцент

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

ФОРМУВАННЯ ЛАНЦЮЖКА ЦІННОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

У статті обґрунтовано та розроблено теоретико-методологічні засади вдосконаленнясистеми управління конкурентоспроможністю промислових підприємств на засадах форму-вання ланцюжка цінності.

Ключові слова: цінність, система, управління, конкурентоспроможність, промисловість,підприємство.

I. ВступТрансформація командно-адміністратив-

ої системи в ринкову економіку зумовлюєістотні зміни в економічній природі промис-лового підприємства, його цілях, відношен-нях власності, принципах організації йуправління. Особливого значення для про-мислових підприємств, які здійснюють своюдіяльність в умовах ринків недосконалоїконкуренції, набуває необхідність створеннята закріплення конкурентних переваг.1

Особливості утворення капіталу і галузе-вої специфіки його переливання зумов-люють необхідність формування конкурент-них переваг вже на стадії проектування,розробки конкурентної стратегії й організаціїекономічної діяльності. Високий динамізмзовнішнього середовища в сучасних умовахзумовлює необхідність управління конку-рентоспроможністю промислового підприєм-ства.

Методологічна основа дослідження особли-востей конкуренції та управління конку-рентоспроможністю промислових підприємствстворена такими науковцями, як О. Азарян,Г. Азоєв, П. Друкер, Дж. Еванс, Ф. Котлер,Р. Фатхутдінов, О. Чернега, Л. Шульгіна,Й. Шумпетер та ін.

Проте динамічні зміни зовнішнього сере-довища зумовлюють необхідність постійноговдосконалення теоретико-методологічнихпідходів до дослідження конкурентоспромо-жності підприємств, у тому числі уточненняпонятійно-категоріального апарату, форму-вання концепції управління конкурентосп-роможністю, вдосконалення методології оці-нювання ефективності управління конкурен-тоспроможністю підприємств ритейла тамеханізмів взаємодії з постачальниками іспоживачами, вдосконалення процесів ство-рення споживчої цінності тощо.

II. Постановка завданняМетою статті є комплексне наукове об-

ґрунтування та розробка теоретико-методо-логічних засад удосконалення системи © Ротанов Г.М., 2013

управління конкурентоспроможністю промис-лових підприємств на засадах формуванняланцюжка цінності.

III. РезультатиПромисловість конкурує з іншими галузями

національного господарства за ресурси, тобтобере участь у міжгалузевій конкуренції. Кон-курентними перевагами промисловості є:націленість на задоволення потреб кінцевогоспоживача; висока інвестиційна та структурнапривабливість, яка визначається низькимивхідними бар’єрами для немережних під-приємств і помірно високими для мережних,відсутністю підприємств-замінників, помірноюринковою владою постачальників і споживачів,доступністю технологій, каналів постачання тазбуту, високою продуктивністю праці та при-бутків від вкладеного капіталу на підприєм-ствах інноваційних форматів промисловості.

Галузевий аналіз промисловості намипропонується здійснювати двома етапами:1) діагностика конкуренції між промислови-ми підприємствами в цілому та між стратегі-чними групами; 2) діагностика конкуренції вмежах стратегічних груп.

На відміну від інших галузей економіки, упромисловості різні стратегічні групи фоку-суються на створенні практично однаковоїспоживчої цінності, під якою пропонуєтьсярозуміти сукупність вигід споживача, щоформуються в результаті придбання проми-слової продукції, тобто рівень задоволенняйого цілей. Цілі промислових підприємствщодо створення споживчої цінності розріз-няються, якщо вони належать до підпри-ємств різних форматів. Немережні підпри-ємства більш сприйнятливі до впливу по-стачальників і покупців.

Головною ознакою диференціації страте-гічних груп є принципово різні цілі управлін-ня, які фокусуються на різних частинах лан-цюжка цінностей – послідовного набору ви-дів діяльності, що створюють споживчу цін-ність.

Аналіз діяльності промислових підпри-ємств дає змогу встановити розподіл часток


127

ринку між даними групами, наявність суттє-вої стратегічної відстані (розбіжності) міжгрупами, яка, в першу чергу, визначаєтьсяобсягами капіталовкладень у створення тарозвиток підприємств; зростаючу та високуринкову взаємозалежність груп (значний збігсегментації ринку та низька диференціаціятоварів/послуг між групами). Сили конкуре-нції непропорційно впливають на прибутко-вість окремих стратегічних груп і ці відмін-ності необхідно враховувати під час розроб-ки стратегії підприємств.

На другому етапі галузевого аналізу,який передбачає діагностику ситуації в кож-ній стратегічній групі, встановлено, що осо-бливості конкуренції в межах стратегічнихгруп (мережних і немережних промисловихпідприємств) визначаються: 1) кількістюкомпаній у стратегічній групі та розподіломчасток ринку між ними (у групі немережнихпідприємств це досконала конкуренція, угрупі мережних – олігополія; підприємства,які мають значну частку ринку, досягаютьефекту масштабу); 2) стратегічною відстан-ню між компаніями (незначні розбіжностістратегій у групі мережних підприємств ісуттєва диференціація стратегій у групі не-мережних підприємств (починаючи зі стра-тегії експансії до стратегії закриття бізнесу);3) ринковою взаємозалежністю підприємств(в обох стратегічних групах зафіксованозначний збіг ринкових сегментів і значнерозходження між товарами/послугами ком-паній за групами); 4) вартістю входу в стра-тегічну групу (наявність ресурсів, необхіднихдля реалізації стратегії; своєчасність входу);5) здатністю реалізувати обрану стратегію(прибутковість підприємств у групі визнача-ється наявністю особливих організаційнихнавичок і здібностей).

Аналіз міжгалузевої та внутрішньогалу-зевої конкуренції є вихідною процедуроюуправління конкурентоспроможністю під-приємства в умовах посилення суперництваміж промисловими підприємствами.

Характерна для ринкової економіки цик-лічність розвитку зумовлює необхідністьвикористання особливих принципів, методіві механізмів управління конкурентоспромо-жністю промислових підприємств на окре-мих фазах ділової активності, у тому числіврахування доцільності створення та під-тримки різних конкурентних переваг.

Необхідність розробки концепції управ-ління конкурентоспроможністю для промис-лових підприємств визначається результа-тами оцінювання стану та особливостейрозвитку конкуренції, перманентною зміноюекономічної кон’юнктури, складними та су-перечливими процесами трансформаціїекономіки, зумовленими змінами в націона-льному й міжнародному середовищах.

“Контури” управління конкурентоспромо-жністю промислового підприємства, а такожкритерії системності, достатності та перфе-ктності відповідної концепції нами пропону-ється визначати шляхом узагальнення тео-ретичних і методологічних розробок вітчиз-няних і зарубіжних науковців, визначеннясемантики понятійно-категоріального апа-рату, бачення підприємства як суб’єкта еко-номіки, що характеризується специфічнимінституційним устроєм, параметрами функ-ціонування та тенденціями розвитку; виок-ремлення концептуальних положень у вирі-шенні завдань підвищення рівня конкурен-тоспроможності промислового підприємст-ва, визначення набору необхідних методівта інструментів.

Формування ефективної моделі управ-ління конкурентоспроможністю та побудовавідповідного процесу має спиратися на чіткіорієнтири поведінки в конкретних функціо-нальних сферах і просторових ареолах. То-му найважливішим є дослідження тенден-цій, стану та специфіки конкуренції, яка ви-значає умови розвитку промислового під-приємства.

Основна увага має концентруватися нарозумінні змін механізму та парадигми кон-куренції; оцінюванні конкурентного середо-вища, напрямів і параметрів його трансфо-рмації; галузевих особливостях створенняспоживчої цінності; динаміці кон’юнктурнихумов, а також розробці процедур баченняринку функціонування промислового під-приємства. Це дасть змогу враховувативплив пов’язаних з конкуренцією чинниківзовнішнього середовища та реалізуватиадаптаційні заходи шляхом створення стій-ких конкурентних переваг.

Управління конкурентоспроможністю про-мислового підприємства має базуватися назасадах теорії ланцюжка цінностей з ураху-ванням особливостей галузевої конкуренції,системи зв’язків між економічними агентамигалузі та передбачати відокремлення як са-мостійних напрямів управління стратегічноважливих видів діяльності промисловогопідприємства (елементів ланцюжка ціннос-тей). Найбільш важливими елементами ла-нцюжка цінностей є взаємодія з постачаль-никами, процес створення споживчої цінно-сті, взаємодія зі споживачами.

У сфері підвищення конкурентоспромож-ності промислових підприємств необхіднозастосовувати комплексний підхід до реалі-зації стратегічних заходів, створення умовпрактичної реалізації заходів, у тому числіздійснення управління діями, забезпеченняпріоритетності, узгодженості виконання за-ходів та стабільності процесу досягненнярезультатів, оцінювання ефективності сис-теми управління, інституціоналізації цього


128

процесу, удосконалення процедур, поси-лення вимог до інформації тощо.

Головним завданням системи управлінняпромисловим підприємством в умовах кон-куренції, тобто системи управління конку-рентоспроможністю стає вдосконаленняелементів ланцюжка цінностей підприємст-ва, які є джерелом конкурентної перевагистратегічної групи, з метою збільшення об-сягів прибутків. Мережні підприємства кон-курують, у першу чергу, в таких ланках лан-цюжка цінності, як формування додатковихпослуг та обслуговування, немережні – асо-ртиментна та цінова політика.

Ефективне управління конкурентоспро-можністю промислових підприємств перед-бачає діагностику результативності управ-лінських дій та процедур. Аналіз теоретич-них джерел дав змогу обґрунтувати сукуп-ність загальних і специфічних принципівоцінювання ефективності управління конку-рентоспроможністю. Серед них: комплекс-ності (всебічність оцінювання з урахуваннямгалузевих особливостей), системності (роз-гляд управління конкурентоспроможністю яксистеми з усіма властивими їй закономірно-стями), гнучкості (можливість варіюваннякількістю показників оцінки за необхідністю),адекватності (однозначність процесу оціню-вання та трактування результатів), гранич-ності (чіткість меж допустимих значень ре-зультативних показників), відносності (спів-порівняність оцінки), цілеспрямованості, ди-намічності, адаптивності тощо.

З метою підвищення конкурентоспромо-жності промислового підприємства намизапропоновано модель створення спожив-чої цінності, яка ґрунтується на базових за-садах теорії споживчої цінності, передбачаєнакопичення та розвиток конкурентних пе-реваг у межах таких блоків: матеріально-технічна база (у т. ч. проектування виробни-чого процесу) та інфраструктура, внутрішнялогістика, інформаційна система підприємс-тва, технологія і технологічний розвиток,інноваційний процес, інвестиції.

Проектування виробничого процесу не-обхідно здійснювати на підставі аналізу об-сягів вхідного та вихідного потоків, поведін-кових особливостей споживачів та сервісноїсистеми. Модель планування матеріально-технічного забезпечення промислової дія-

льності, яка передбачає “ступінчасте” роз-гортання процесу планування за рахуноквиокремлення проміжних цілей і завдань,що задають спрямованість змін і фіксуютьпараметри ефективності бізнес-процесів таінтегрованої системи експлуатації і вдоско-налення основних фондів та інфраструктурипідприємства роздрібної торгівлі.

IV. ВисновкиШляхом застосування комплексної системи

показників оцінювання конкуренції визначеноособливості конкуренції в промисловості (кон-куренція промислових підприємств відбува-ється в цілому та за стратегічними групами;має певні особливості за фазами розвиткунаціональної економіки) та встановлено су-часну специфіку: незначна конкуренція зазростанням загального рівня вцілому і застратегічними групами; посилення між різнимивиробниками (національними, іноземними), засегментами ринку, можливостями залученняобмежених ресурсів тощо. Визначено, щоспецифіка розвитку мережних і немережнихпромислових підприємств та різні прояви кон-куренції за стратегічними групами зумовлюютьособливості управління конкурентоспро-можністю.

Список використаної літератури1. Лепейко Т.И. Методический подход к из-

мерению результативности деятельнос-ти компании при оценке ее эффективно-сти / Т.И. Лепейко, А.В. Котлик // Еконо-міка розвитку. – 2005. – № 2. – С. 13–16.

2. Носова Т.Ю. Підвищення конкурентосп-роможності промислових підприємств, якосновний фактор їхньої ефективної дія-льності / Т.Ю. Носова // Технічний про-грес і ефективність виробництва. ВісникНаціонального технічного університету“Харківський політехнічний інститут” : зб.наук. праць. – 2005. – № 32. – С. 29–34.

3. Симак А.В. Аналітичне забезпеченняоцінки доцільності заміни основних засо-бів на підприємстві / Ю.І. Стадницький,А.В. Симак // Вісник Національного уні-верситету “Львівська політехніка”. –2007. – № 576. – С. 279–284.

4. Швец Ю.Ю. Развитие теоретических аспе-ктов менеджмента качества / Ю.Ю. Швец //Культура народов мира : научный жур-нал. – 2007. – № 99. – С. 121–127.


Ротанов Г.Н. Формирование цепочки ценности в системе управления конкурентоспособно-стью промышленного предприятия

В статье обоснованы и разработаны теоретико-методологические основы совер-шенствования системы управления конкурентоспособностью промышленных предприятий наосновах формирования цепочки ценности.

Ключевые слова: ценность, система, управление, конкурентоспособность, промышленность,предприятие.


129

Rotanov G. The formation of chain of value in control system of competitiveness of theindustrial enterprise

The theoretical and methodological bases of perfection of a control system and competitiveness ofthe industrial enterprises on the basis of formation of chain of value are proved.

The aim of the article is a comprehensive scientific study and development of theoretical andmethodological foundations of improving the management of competitiveness of industrial enterpriseson the basis of the formation of the value chain.

The design of the production process should be done on the basis of analysis of the input and out-put streams, behavioral characteristics of consumers and service system. Logistics planning model,which provides “stepwise” deployment of planning process by isolating the intermediate goals andobjectives, which define the direction of changes and fixates the parameters of efficiency of the busi-ness processes and integrated system of operation and improves the capital assets and infrastructureof retail sales.

By using an integrated system of indicators competition peculiarities of competition in the industryhas been measured (competition takes place in a whole industry and the strategic groups; has certaincharacteristics of the development phases of the national economy) and contemporary specifics hasbeen defined: insignificant competition in increasing the overall level in general and strategic groups;strengthening between producers (domestic, foreign) in the segments, opportunities to attract limitedresources, etc. Defined that the specificity of network and soloed industries and various manifestationsof competition for strategic groups determine peculiarities of competitiveness.

Key words: value, system, management, competitiveness, the industry, the enterprise.


130

УДК 657.6

В.В. Сьомченкокандидат економічних наук, доцент

Запорізький національний університет

РОЛЬ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ВИКОРИСТАННЯВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У статті визначено роль внутрішньогосподарського контролю на підприємствах, унаоч-нено етапи його проведення та викладено напрями покращення його організації.

Ключові слова: виробничі запаси, контроль, аудит, попередній контроль, поточний конт-роль, ефективність.

І. ВступУкраїна як країна, націлена на перехід до

міжнародних стандартів обліку, повинна ви-значити основою для цього використаннябазових принципів і рекомендацій фаховихорганізацій, що передбачає відповідну пе-ребудову функції та методики контролю.Оцінюючи діючу практику та економічну лі-тературу останніх років, можна сказати, щоодночасно із розвитком ринкових відносин увітчизняній економіці система контролю по-чала втрачати своє дійсно суттєве та істо-ричне значення.1

Нові політичні й економічні реалії вима-гають нових підходів до управління, пошукутаких їх форм, які б відповідали ринковимвідносинам. Ефективне управління підпри-ємством у сучасних ринкових умовах є до-сить складним процесом. Економічні пере-творення, які здійснюються в Україні, нероз-ривно пов’язані з пошуком принципово но-вих методів управління виробництвом і, зо-крема, матеріальними ресурсами та запа-сами, котрі є одними із визначальних чинни-ків.

Особливої актуальності набуває про-блема подальшого вдосконалення методикифінансового контролю, аналізу та облікуформування та використання запасів з мак-симальним наближенням її до міжнароднихстандартів. На будь-якому підприємствістворюється система внутрішнього контро-лю для виконання поставлених перед неюзавдань. Головним завданням проведеннявнутрішнього контролю є перевірка госпо-дарських операцій з метою недопущенняперевитрат матеріальних і фінансових ре-сурсів, правильності постановки бухгалтер-ського обліку, виконання виробничих і фі-нансових планів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій по-казав, що за раніше існуючих умов командно-адміністративної системи управління народнимгосподарством діяла досить ефективна та нау-ково розроблена система й методика внутріш-нього контролю, котра базувалася на традиціях © Сьомченко В.В., 2013

і національних особливостях. Вагомий внесок увирішення зазначених проблем обліку та конт-ролю запасів підприємств зробили вітчизнянівчені: Ю.В. Бакун, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець,Б.І. Валуєв, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов,З.В. Гуцайлюк, В.І. Єфіменко, В.П. Завго-родній, З.В. Задорожний, М.В. Кужельний,А.М. Кузьмінський, В.І. Лишиленко, Л.В. На-падовська, І.І. Пилипенко, М.С. Пушкар, І.І. Са-харцева, В.В. Сопко, Л.К. Сук, Н.М. Ткаченко,Н.В. Чебанова, В.О. Шевчук та інші.

ІІ. Постановка завданняМета дослідження – визначення ролі

внутрішньогосподарського контролю на під-приємствах, унаочнення етапів його прове-дення та викладення напрямів покращенняйого організації.

ІІІ. РезультатиВнутрішньогосподарський контроль – це

система способів і прийомів, які використо-вуються на підприємстві відповідними служ-бами (якщо такі організовані) чи посадовимиособами з метою забезпечення належногозбереження й ефективного використанняресурсів.

Особливе значення має внутрішньогос-подарський контроль на тих підприємствах,котрі в процесі виробництва використовуютьзначну кількість матеріальних цінностей ігрошових коштів. Іншими словами, внутрі-шній контроль є необхідним особливо длятих суб’єктів господарювання, у яких знач-ними є суми виробничих затрат [2].

На наш погляд, контроль, здійснюванийна підприємстві, повинен охоплювати такіосновні стадії руху виробничих запасів: над-ходження, формування матеріальних запа-сів і найголовніше – використання у вироб-ничому циклі.

Зокрема, контроль за використанням ви-робничих запасів у процесі виробництва до-цільно здійснювати за такими напрямами [2]:− контроль документального оформлення

відпуску виробничих запасів;− перевірка відповідності фактичного від-

пуску матеріалів на виробництво завстановленим лімітом;


131

− контроль відповідності витрачання матері-алів затвердженим нормам і нормативам;

− контроль за відходами і поверненнямневикористаних матеріалів;

− контроль правильності віднесення мате-ріальних витрат на собівартість продукції.Внутрішньогосподарський контроль сис-

тематично здійснюється в межах своєї ком-петенції, дає змогу своєчасно виявити від-хилення або порушення технології виробни-цтва, інші факти зловживань, якщо вони ма-ли місце. Такий контроль здійснюється безспеціального контрольно-ревізійного апара-ту та потребує незначних витрат, тому віннайбільш ефективний. Одночасно він висту-пає як самостійна функція управління все-редині підприємства, відрізняється глиби-ною та точністю, оскільки здійснюється там,де знаходиться центр ваги управління. Дляуправління виробничими запасами на під-приємствах важливого значення набуваютьпопередній та поточний види контролю [1].

Попередній контроль найефективнішевиявляється у формі маркетингу. За йогодопомогою вивчаються основні тенденції,перспективи попиту та пропозиції на ринку зметою визначення структури та обсягів купі-влі-продажу. За допомогою попередньогоконтролю визначаються оптимальні розмірипридбаних виробничих запасів, нормуєтьсяїх витрачання за відповідними підрозділами.

Враховуючи масовий та безперервнийхарактер виробництва на підприємствах,оперативний (поточний) контроль має ефек-тивнішу функцію в управлінні запасами, оскі-льки сприяє щоденному встановленню резе-рвів їх використання у ході виробничого про-цесу. Проведення такого контролю поклада-ється на керівників структурних і виробничихпідрозділів та здійснюється за даними техно-логічних приладів і лічильників. Узагальненняоперативного контролю здійснюють спеціалі-сти бухгалтерської служби за показникамивнутрішньогосподарського обліку, відобра-женими у первинних документах.

На цьому етапі значна увага приділяєть-ся вдосконаленню внутрішньогосподарсько-го контролю, в організації якого існує дуб-лювання і паралелізм, а також відсутня чіткакоординація дій контролюючих. Зазвичай ворганізації внутрішньогосподарського конт-ролю відсутнє єдине методичне керівницт-во, результати контролю слабко використо-вуються в оперативному регулюванні виро-бництва, для цього необхідно значно по-кращити побудову оперативного (щоденно-го) контролю [4].

Для оперативного контролю важливезначення має наявність необхідних норма-тивних документів, якими встановлюєтьсяпевний порядок управління як для окремихоб’єктів, так і в цілому по підприємству. Цідокументи регламентують права, обов’язки,

відповідальність посадових працівників.Оперативний контроль є ефективним ін-струментом управління підприємством. Цейвид контролю своєчасно запобігає неефек-тивному використанню виробничих запасівта виявляє порушення в оформленні облі-кових документів й інших операцій. Раціо-нальна організація обліку, автоматизованаобробка облікової інформації є важливимиумовами підвищення дієвості контролю.

Однією зі складових та незалежних час-тин внутрішньогосподарського контролю євнутрішній аудит, що проводиться з метоюперевірки та визначення ефективності дія-льності господарюючого суб’єкта. Службавнутрішнього аудиту вирішує ширшийспектр завдань. Проте на практиці має міс-це певна недооцінка ролі такого контролю.Внаслідок цього підприємства позбавленіінформації, яку надає внутрішній аудит. По-перше, внутрішній аудит надає інформаціювищому рангу управління підприємства пройого фінансово-господарську діяльність. По-друге, сприяє створенню ефективної систе-ми обліку та внутрішнього контролю, що за-побігають порушенням. По-третє, підтвер-джує достовірність звітів структурних під-розділів. Особлива потреба у створенні від-ділів внутрішнього аудиту сьогодні виникаєна великих підприємствах з різними видамидіяльності, зі складною розгалуженою струк-турою і великою кількістю територіальновіддалених філій, дочірніх і залежних під-приємств. Робота фахівців відділу внутріш-нього аудиту в цьому напрямі полягає на-самперед в уніфікації та стандартизації об-лікових процесів для правильного форму-вання зведеної чи консолідованої звітності.Працівники бухгалтерських служб територі-ально відокремлених структурних підрозді-лів, не завжди додержуються єдиної мето-дики бухгалтерського обліку. Внаслідок від-сутності єдиного методологічного підходуспостерігається різноманітне відображенняоднакових операцій, що спричинює недо-стовірність консолідованої звітності [5].

Однак дослідження діючої практики облі-ку та внутрішньогосподарського контролювикористання запасів підприємствами пока-зали, що вона не повною мірою відповідаєсучасним вимогам управління і не забезпе-чує своєчасність одержання інформації проїх стан та рух. Для проведення ефективноговнутрішнього контролю за використаннямзапасів слід створити й організувати роботувідділу внутрішнього аудиту на більшостіпідприємств України, що дасть змогу підви-щити ефективність використання запасів.

IV. ВисновкиТаким чином, для запровадження внутріш-

ньогосподарського контролю на підприємствах:– потрібно враховувати особливості техно-

логічного процесу виробництва продукції;


132

– необхідно застосовувати внутрішню до-кументацію, яка б враховувала потребиінформаційні користувачів;

– система внутрішньогосподарського кон-тролю на підприємствах має проводи-тись згідно з визначеними етапами йохоплювати всі рівні організаційної стру-ктури облікового процесу.Список використаної літератури

1. Білуха М.Т. Фінансовий контроль: теорія,ревізія, аудит / М.Т. Білуха, Т.В. Мики-тенко. – К., 2005. – 888 с.

2. Индуков В.Н. Организация оперативногоучета и контроля издержек производст-ва / В.Н. Индуков. – М., 1986. – 143 с.

3. Калюга Є.В. Фінансово-господарський кон-троль у системі управління : [монографія] /Є.В. Калюга. – К. : Ельга : Ніка-Центр,2002. – 360 с.

4. Максимова В.Ф. Внутрішній контроль еко-номічної діяльності промислового підпри-ємства: системний підхід до розвитку /В.Ф. Максимова. – К. : АВРІО, 2005. – 264 с.

5. Михалевич С. Облік та внутрішньогоспо-дарський контроль використання виробни-чих запасів / С. Михалевич // Бухгалтерсь-кий облік і аудит. – 2010. – № 3. – С. 45–48.


Сёмченко В.В. Роль внутрихозяйственного контроля использования производствен-ных запасов на предприятии

В статье определена роль внутрихозяйственного контроля на предприятиях, показаныэтапы его проведения и изложены направления улучшения его организации.

Ключевые слова: производственные запасы, контроль, аудит, предварительный кон-троль, текущий контроль, эффективность.

Somchenko V. Role of internal control inventory use the enterpriseThe article considers the role of internal control in enterprises. The main objective of internal

control is to verify business transactions in order to prevent overspending material and financialresources, the correct setting of accounting, implementation of production and financial plans.

The author determines that the control exercised by the company, should include the followingbasic stages of movement of inventory: receipt, the formation of inventories and most importantly usein the production cycle. In particular, control over the use of inventory in the production process shouldcarry the following areas:− control documentation dispensing of inventory;− test under actual delivery of materials to produce the established limits;− spending under control material approved norms and standards;− control of waste and the return of unused materials;− control the correct classification of the material costs of production costs.

The author reflects on the fact that the introduction of internal control in enterprises:− you need to take into account the peculiarities of the process of production;− it is necessary to use an internal document that would take into account the needs of information

users;− the system of internal control in enterprises should be conducted according to certain stages and

involve all levels of the organizational structure of your process.The author argues that for effective internal controls over the use of reserves to create and

organize the work of Internal Audit in most enterprises of Ukraine that will help improve the efficiencyof inventory.

Key words: inventory, monitoring, audit, preliminary control, current control, efficiency.


133

УДК 347.613.151

А.Г. Тунікдоцент


ПОСИЛЕННЯ МОТИВАЦІЇЇ ПЕРСОНАЛУ ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯЕЛЕМЕНТІВ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ В ТОВ “АЛЛО”

Розкрито методи і шляхи впровадження елементів корпоративної культури.Ключові слова: мотивація, корпоративна культура, методи мотивації, мотив.

I. ВступПроблема мотивації персоналу набула

важливого значення, основи, здатної спону-кати працівників підприємства до ефектив-ної діяльності.1

II. Постановка завданняМета статті – розкрити методи і шляхи

впровадження елементів корпоративноїкультури.

III. РезультатиУспіх будь-якого торговельного підприєм-

ства залежить більшою мірою від ефективностіроботи працівників, яка, у свою чергу, залежитьвід ефективності їх мотивування. У багатьохгалузях на сьогодні витрати на персонал мо-жуть перебільшувати всі інші види витрат, томузбільшення віддачі на вкладені в персоналкошти стає першочерговим завданням для всіхпідприємств. Відтак, проблема мотивуванняперсоналу та формування ефективного моти-ваційного механізму починає відігравати ви-рішальну роль у процесі управління підприєм-ством і все більше уваги починає приділятисяудосконаленню саме корпоративної культурияк основному фактору впливу.

Корпоративна культура підприємства –це система колективно поділених цінностей,переконань, традицій і норм поведінки пра-цівників. Вона виражається в символічнихзасобах духовного й матеріального оточен-ня людей, що працюють в одній організації.

Високий рівень корпоративної культурисприяє ефективній реалізації стратегій уп-равління. При цьому необхідною є наявністьлідера, здатного організувати оптимальнуроботу торговельного персоналу.

Оцінювання рівня корпоративної культу-ри торговельних підприємств здійснюють затакими параметрами, як стиль управління,кадрова політика підприємства, системапередачі інформації, філософія управління,оформлення підприємства.

Кадрова політика в ТОВ “Алло” має ба-зуватись на багатокритеріальному підходідо відбору, прийому, просування, стимулю-вання і звільнення торговельного персона-лу. Торговельний персонал має не тількизнати філософію створення підприємства, © Тунік А.Г., 2013

його історію, але й відчувати свою роль упроцесі його функціонування.

Крім того, у ТОВ “Алло” доцільно оп-тимізувати систему передачі інформації міжфункціональними підрозділами й окремимипрацівниками.

Зміцненню корпоративної культури сприя-тиме відповідне зовнішнє і внутрішнє оформ-лення підприємства, зміна інтер’єру відповіднодо обраного стратегічного напряму розвитку.

Корпоративна культура має лежати в ос-нові управління персоналом підприємства івиступати підґрунтям для формування мо-тиваційного механізму або системи мотиву-вання на підприємстві.

Ефективний мотиваційний механізм вуправлінні персоналом ТОВ “Алло” стримуєть-ся і деякими ментальними особливостямипрацівників, відсутністю у них підприємницькихякостей.

Для вирішення цих проблем і маєфункціонувати та розвиватись корпоративнакультура, яка буде спрямована на підтри-мання у працівників впевненості у тому, щовони “роблять правильну справу”. Саме кор-поративна культура як основа мотива-ційного механізму сприятиме встановленнюстратегічної налаштованості працівників, щопризведе до підвищення продуктивності їхпраці й оптимізації управління в цілому.

Стратегічна налаштованість та стра-тегічне мислення персоналу в ТОВ “Алло”має такі характерні ознаки:– слабке бажання до самовдосконалення;– відсутність стійкого прагнення до досяг-

нення конкретних результатів;– незначний рівень задоволеності працею;– слабка зацікавленість керівництва пси-

хологічним станом працівників.При сформованій ціннісній корпоративній

культурі мотиваційний механізм відображаєгармонійне поєднання заходів стимулюван-ня й мотивації. Проте в ТОВ “Алло” перева-жають стимулювальні заходи, що призво-дить до незадоволення потреб працівників усамовираженні.

У поєднанні мотиваційних і стимулюючихзаходів основними все ж залишатимутьсямотиваційні. Корпоративна культура є


134

міцнішою основою, ніж матеріальне стиму-лювання.

Практичний досвід найбільш успішнихкомпаній у сфері кадрової стратегії під-тверджує, що корпоративна культура іціннісні орієнтації важливіші за матеріальнівинагороди й інші стимулювальні засоби.

Впровадження корпоративної культури вТОВ “Алло” сприятиме розвитку у праців-ників самовіддачі. Якщо працівники будутьсамі ставити перед собою цілі та робити всеможливе для їх реалізації, то вони пра-цюватимуть більш плідно й енергійно. Керів-ництву підприємства слід приділяти цьомуувагу та формулювати зі співробітниками

цілі, досягнення яких піддається виміру зарівнем і термінами виконання, що значнозбільшить продуктивність праці на підприєм-стві в цілому.

Як наслідок, буде відбуватись під-вищення ефективності управління підприєм-ством.

Впровадження корпоративної культури вТОВ “Алло” доцільно проводити шляхомреалізації трьох аспектів у роботі персона-лу: індивідного, суб’єктного й особового.Модель підвищення ефективності моти-ваційного механізму через впровадженнякорпоративної культури в ТОВ “Алло” наве-дена на рис. 1.

Впровадження корпоративної культури в ТОВ “Алло”

“Індивідний” Суб’єктний аспект Особовий аспект

- зацікавленість у роботі;

- кар’єрне зростання

- виконавча дисципліна;

- активність; - робота в команді

- творчість; - інноваційність; - креативність

Підвищення ефективності мотиваційного механізму в ТОВ “Алло”

Рис. 1. Модель підвищення ефективності мотиваційного механізму через впровадження корпоративної культурив ТОВ “Алло”

Впровадження корпоративної культуримає ґрунтуватись на виконавчій дисципліні,зацікавленості в роботі, творчості, іннова-ційності, креативності, активній роботі в ко-манді, тому важливо, щоб вище керівництвоТОВ “Алло” мало достовірну інформаціющодо того, у якому стані воно перебуває іякий мікроклімат у колективі. Всі ці критеріївпливають на ефективність праці.

Головна мета корпоративної культури якоснови формування мотиваційного меха-нізму – це забезпечення прибутковості під-приємства методом оптимізації управлінняперсоналом, забезпечення лояльності татолерантності працівників, виховання сприй-няття підприємства як власного дому,вирішення питань без конфліктів тощо. Томуважливо, щоб усі зміни, які відбуваються напідприємстві та стосуються безпосередньоспівробітників, відбувалися за їх безпосе-редньої участі.

Посилення корпоративної культури вима-гає постійної оптимізації мотиваційних ме-ханізмів в ТОВ “Алло”.

Аналіз діяльності підприємства засвідчивнеефективність існуючих мотиваційних ме-ханізмів та неузгодженість їх дії, що створюєперешкоди у підвищенні конкурентоспро-

можності ТОВ “Алло”. Вирішення цієї про-блеми потребує вдосконалення організа-ційно-економічної структури зазначених ме-ханізмів, виходячи із системного підходу, зусвідомлення того, що формування та функ-ціонування мотиваційного механізму завжди єфункцією від трьох складових – результатівмоніторингу зовнішнього попиту на товарипідприємства, стратегії розвитку підприємствата стратегії розвитку персоналу.

У процесі роботи було визначено модельвзаємодії мотиваційних механізмів під-приємства. Кожен із мотиваційних механізмівсприймає лише ті потреби, цілі та стан об’єктамотивованого впливу, на врахування якихспрямоване його функціонування. Одночаснокожен з них формує лише йому притаманнийнабір впливових факторів. Всі вони разомстворюють систему мотиваційних механізмівуправління персоналом, яка разом із системоюуправління підприємством реалізує покладеніна неї функції.

Більш детально взаємодія мотиваційнихмеханізмів та їх роль у реалізації стра-тегічних цілей ТОВ “Алло” в умовах конку-рентного середовища простежується насхемі (рис. 2).


135

ЗОВН ІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Угоди про соціальне партнерство

Фінансово-економічні важелі й інструменти

Конкуренція, антимонопольне законодавство

Правове та культурне поле

діяльності

ЦІЛЬОВІ ОРІЄНТИРИ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “Алло”

Результативність Якість обслуговування Конкурентоспроможність

мотиваційний механізм

забезпечення результативності

праці персоналу


забезпечення якості обслуговування

покупців


забезпечення конкурентоспромож-ності підприємства

Об’єкт мотиваційного впливу – персонал підприємства

Трудова активність персоналу

Результат діяльності персоналу (кількість, якість, конкурентоспроможність торговельних послуг)

Система мотиваційних механізмів

Система управління підприємством вом

Рис. 2. Схема взаємодії мотиваційних механізмів у системі управління ТОВ “Алло”

Взаємодія мотиваційних механізмів уструктурі управління ТОВ “Алло” маєґрунтуватися на принципах прямого і зво-ротного зв’язку, адаптації та розвитку, ди-намізму й гнучкості, соціальної безпеки,чесної конкуренції, балансу матеріальних інематеріальних стимулів.

До стратегічних напрямів забезпеченняефективності мотиваційних механізмів управ-ління персоналом ТОВ “Алло” віднесено:– удосконалення структури існуючих ма-

теріальних і нематеріальних стимулів;– забезпечення пріоритетів соціальної без-

пеки працівників на основі інвестицій уїхній розвиток;

– використання потенціалу соціальногопартнерства;

– розвиток організаційної культури;– запровадження моніторингу ефектив-

ності дії мотиваційних механізмів длякваліфікованого управління підприєм-ством.

Також пропонуються заходи, які сприя-тимуть як посиленню корпоративної культу-ри, так підвищенню ефективності моти-ваційних механізмів, а саме: підвищеннямінімальної заробітної плати до рівня про-житкового мінімуму, відновлення нормуван-ня праці, диференціація оплати праці за-лежно від складності праці, якості, кількостіта конкурентоспроможності торговельнихпослуг, посилення ролі колективних угод устимулюванні праці.

Для створення ефективного мотива-ційного механізму мають бути чітко розме-жовані мотиваційні фактори та стимули, якімають встановлюватись лише відповідно допопередньо проведених досліджень. Керів-ництво підприємств має приділяти значнуувагу корпоративній культурі як основі фор-мування мотиваційного механізму в управ-лінні підприємством. Для того, щоб праців-ники були ознайомлені з перспективами та


136

перевагами, що їх очікують у випадку сум-лінної якісної роботи, доцільно регулярнопроводити мотиваційний моніторинг длявиявлення ставлення працівників до існую-чого мотиваційного механізму, пріоритетів імотиваційних факторів. Відповідно до цьогослід змінювати основні аспекти корпоратив-ної культури підприємства.

IV. ВисновкиОтже, систему трудової діяльності ТОВ

“Алло” необхідно доповнити впорвадженням

цілого ряду мотиваційних заходів, один зяких – елементи корпоративної культури.

Список використаної літератури1. Балабанова Л.В. Управління персона-

лом : навч. посіб. / Л.В. Балабанова. –К. : Професіонал, 2006. – 512 с.

2. Бакирова Р.Х. Мотиваційні механізми :навч. посіб. / Р.Х. Бакирова. – К. : Тре-нінг, 2007. – 400 с.


Туник А.Г. Усиления мотивации персонала путем использования елементов корпора-тивной культуры в ООО “Алло”

Определены методы и пути использования элементов корпоративной культуры.Кючевые слова: мотивация, корпоративная культура, методы мотивации, мотив.

Tunik A. Enhance staff motivation by using bits and pieces of the corporate culture in theLLC “Аllо”

The modern process of transformational change in Ukraine’s economy is complicated by manyissues, including the special place occupied by the contradiction between the need to enhance therole of the human factor in the new economic conditions and the poor state of his involvement and useon most domestic enterprises, particularly in the area of trade.

Long underestimation of the importance of this problem in practice has led to failures in social andeconomic policy at all levels of government, led contradiction between price and labor costs, increaseddivergence between the interests of employees and employers, led to the “distance” of motivating staffwork on the system effective management of enterprises. As a result, in the Ukraine underutilizedlabor potential. There is a need for improving motivation mechanisms HR in order to achieve strategicand tactical goals and collective enterprise: obtain the desired individual and collective performanceand adequate remuneration, profit maximization, increase competitiveness, expand markets and soon.

The concept of motivation is directly related to human resource management issues. Neweconomic relations generated by Ukraine’s transition to a market economy, and put forward newrequirements for personnel. It is not only the selection, training and placement of personnel, but alsothe formation of a new consciousness, mentality, and therefore methods of motivation.

In modern terms the problem of motivation has become important because solving problems facingsociety, is possible only if the creation of a proper motivational bases that can encourage employeesto effective business operations.

Defines the methods and ways of using elements of corporate culture.Key words: motivation, corporate culture, methods of motivation, motive.


137

УДК 338.2

Ю.О. Юхновськакандидат економічних наук, доцентКласичний приватний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯІНТЕГРОВАНИМИ КОРПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИКОНСОРЦІУМНОГО ТИПУ

Стаття присвячена дослідженню управління інтегрованими корпоративними структура-ми консорціумного типу. Запропоновано модель формування інституційної структури консо-рціуму. Розглянуто фінансово-промисловий (інтегрований) капітал та процеси, які лежать воснові його формування.

Ключові слова: інтегровані корпоративні структури, консорціум, корпоративніоб’єднання, синергетичний ефект, фінансово-кредитні установи, фінансовий капітал, про-мисловий капітал, інтелектуальний капітал.

I. ВступОсобливе місце серед інтегрованих кор-

поративних структур в Україні належитьконсорціуму. У той час, коли функціонуван-ня інших корпоративних об’єднань здійсню-ється у сферах, які є традиційними для віт-чизняного економічного середовища, функ-ціонування консорціумів, як правило, пе-редбачає наявність інноваційної складової.Саме консорціуми створюються для розроб-ки та впровадження великомасштабних про-грам і проектів у пріоритетних сферах гос-подарювання.1

Розвиток консорціумних об’єднань даєзмогу забезпечити процеси ефективної вза-ємодії підприємств і фінансово-кредитнихустанов в інтересах налагодження вигіднихтехнологічних і господарських зв’язків.

II. Постановка завданняМета статті – розглянути, спираючись на

світовий досвід корпоративного господарю-вання, який досліджується в багатьох зару-біжних та новітніх вітчизняних науковихпрацях, теоретичні та прикладні засадиуправління інтегрованими корпоративнимиструктурами консорціумного типу.

III. РезультатиЗасновниками наукового напряму з форму-

вання систем менеджменту в корпораціях єекономісти А. Берле і Г. Мінз [1], які у своїй фу-ндаментальній праці “Сучасна корпорація іприватна власність” довели, що саме неефек-тивний менеджмент здатний призвести до фі-нансової нестабільності всієї корпорації. Нау-кові доробки цих учених були в подальшомурозвинуті М. Аокі, М. Дженсеном, Д. Йермахом,Р. Лебланком, Є. Фама, А. Шлейфером,М. Хесселем [2; 3]. Проблематиці корпоратив-них відносин на пострадянському просторіприсвячені праці українських вчених: В. Го-лікова, В. Дем’яненко, В. Євтушевського, Д. За-

© Юхновська Ю.О., 2013

дихайло, О. Кібенко, Г. Назарової, Ю. Петруні,А. Поважного, М. Сіроша, а також російськихучених: Ю. Вінслава, А. Горбунова, Н. Деминої,Р. Капелюшникова, П. Кузнєцова, О. Уваровоїта ін. [4–9].

Багатьох економічних суб’єктів приваблюєперспектива спільної реалізації пріоритетнихзагальнонаціональних програм, отриманнянеобхідної державної підтримки, ресурсів напоповнення оборотних коштів і технічне пе-реоснащення виробництва, освоєння довго-термінових і перспективних інвестиційнихпроектів. Консорціуми, які охоплюють проми-слові підприємства, дослідні організації, тор-говельні фірми, банки та інші структури й за-сновані на внутрішніх договірних відносинах,стали своєрідним каркасом ринкової еконо-міки багатьох країн.

Економічний зміст поняття “консорціум”доцільно дещо розширити, пов’язавши його зсистемою внутрішніх і зовнішніх інститутів,що входять до структури інтегрованого утво-рення. Так, “внутрішні” інститути реагують наструктурні обмеження й формують консорці-умні структури на основі таких принципів:– розподілу праці та децентралізації при-

йняття рішень на основі договірних від-носин;

– протистояння та боротьби у пошукахкомпромісних рішень;

– консолідації управлінських рішень креди-тно-фінансових, виробничих, торговель-но-посередницьких, науково-досліднихта інформаційно-комунікаційних інститу-тів – учасників консорціуму.“Зовнішні” інституції, що виникають і ді-

ють на макрорівні (країни, народногоспо-дарські комплекси), мезорівні (регіони, галу-зі, корпоративні об’єднання підприємств іфірм конгломератного типу) та мікрорівні(конкретні види продукції, виробництва і фі-рми сфери послуг) формують ринкове се-редовище вільної конкуренції міжнародного


138

економічного розвитку з одного боку тадержавного регулювання темпів економіч-ного зростання – з іншого, тобто зайнятості,реальних доходів громадян, загальноправо-вого й демократичного порядку.

Аналіз світових тенденцій дає підставистверджувати, що розвиток консорціумів вУкраїні дасть змогу полегшити вирішенняряду проблем, зумовлених трансформацій-ними процесами в економіці країни, тому щов рамках функціонування консорціумів дося-гається:– концентрація грошових, матеріальних,

науково-технічних, трудових, інформа-ційних ресурсів, необхідних для закріп-лення тенденції економічного зростаннята збільшення інвестицій у науково-технічний розвиток;

– взаємодія фінансового, промислового йінтелектуального капіталу;

– формування ефективного механізму са-мофінансування, нарощування інвести-ційних ресурсів для високоефективнихвиробництв;

– підвищення економічної стабільностіучасників групи у зв’язку зі створеннямможливостей для надання допомоги зби-тковим підприємствам, які є незаміннимив технологічному ланцюгу виготовленнякінцевої продукції;

– покращення кредитного обслуговуванняпідприємств, які входять до складу кон-сорціуму, через надання кредитів під ни-жчі порівняно з ринковими відсотки, мо-жливість пролонгування терміну повер-нення кредиту, участь банку в проектно-му фінансуванні;

– можливість за рахунок високої концент-рації капіталу реалізовувати науково-технічні розробки, створювати найсклад-ніші технічні й технологічні системи;

– можливість формування міжнароднихкоопераційних зв’язків на основі ство-рення міжнародних консорціумів.На основі проведених досліджень у сфе-

рі діяльності вітчизняних і зарубіжних консо-рціумних утворень було сформовано мо-дель формування інституційної структуриконсорціуму, яку можна представити такимиінституційними блоками: кредитно-фінансо-вий; промисловий; агропромисловий; торго-вельний; науково-дослідний (рис. 1).

Кредитно-фінансовий блок містить рядкредитно-фінансових установ: комерційнібанки, страхові, інвестиційні, лізингові, трас-тові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядромблоку виступає комерційний банк.

Основним завданням цього блоку є залу-чення й акумулювання фінансових ресурсів,а також розроблення інвестиційної політикиі здійснення капіталовкладень. Завдяки

входженню до складу консорціуму банківсь-ких структур, підприємства-учасники отри-мують необхідні кошти за рахунок “власнихбанків”. Банки зацікавлені в участі в консор-ціумах, оскільки при цьому створюютьсяреальні можливості розширення сфери дія-льності, підвищення потенціалу прибутково-сті й фінансової стійкості.

Зацікавленість банків у входженні до кон-сорціуму пояснюється такими причинами:– банки, що входять до консорціуму, отри-

мують можливість зайняти ключові пози-ції в перспективних інвестиційних про-грамах, що користуються державною під-тримкою;

– внаслідок участі в консорціумі у банківз’являються можливості розширити сфе-ру діяльності, причому в сприятливішихумовах ніж ті, що можуть скластися у ви-падку прямого інвестування коштів у кон-кретні програми;

– у банків з’являється можливість отрима-ти клієнтів-учасників консорціуму зі знач-ним фінансовим оборотом, що важливо зпогляду можливого переділу зон впливубанків;

– фінансування великих інвестиційнихпроектів можливе лише під суттєві гаран-тії, які можна забезпечити матеріальнимиосновними й оборотними фондами знач-них розмірів, їх контролюють учасникиконсорціуму;

– спільна діяльність із промисловими, тор-говельними, страховими структурамиспрямована на досягнення взаємовигід-ного результату, підвищує конкурентосп-роможність банку за рахунок покращенняпрогнозованості й економічної ситуації,поглиблення спеціалізації з урахуваннямперспективних напрямків наукової та ви-робничої діяльності; підвищення рівняопрацювання інвестиційних проектів.Підприємства, що входять до складу

консорціуму, пов’язані між собою численни-ми зв’язками у процесі проведення фінан-сової, збутової та інших видів діяльності.Існує багато інструментів інтеграції підпри-ємств у консорціуми. До основних формконсолідації капіталу можна віднести такі:

1) холдингова форма управління акціо-нерним капіталом консорціуму;

2) довірче управління головним підпри-ємством акціями учасників консорціуму (пе-реважна форма);

3) взаємне володіння акціями учасниківконсорціуму;

4) довготермінові фінансові зв’язки;5) спільне відкриття акціонерної компанії

(головного підприємства; торгового домута ін.).


139

Мезорівень

Промисловий блок– промислові підприємства; – підрядні компанії

КОНСОРЦІУМ УЧАСНИКІВ ЦІЛЬОВОГО ПРОЕКТУ

Кредитно-фінансовий блок– банківські установи; – страхові компанії; – інвестиційні компанії; – лізингові компанії; – довірчі товариства; – пенсійні фонди

Торговельний блок – мережа фірм та організацій, які займаються збутом продукції;

– транспортні підприємства

Науково-дослідний блок

– науково-дослідні й проектні установи; – технополіси, технопарки; – конструкторські бюро

Спільна реалізація великомасштабних програм і проектів

Агропромисловий блок – сільськогосподарські товаровиробники; – переробні підприємства; – агросервісні підприємства і служби

Ринкові інституції вільної конкуренції та розвитку

Державні інституції загально-правового демократичного

порядку

Народногосподарські комплекси

Макрорівень

Галузеві та міжгалузеві об’єднання

Інформаційно-сервісний блок– інформаційно-аналітичні, маркетингові центри;

– консультативно-правові фірми; – служби передачі інформації

Внутріш

ні інституції

ПІДПРИЄМСТВО-ІНІЦІАТОР ПРОЕКТУ СТВОРЕННЯ КОНСОРЦІУМУ

Конкуренти Партнери Постачальники, споживачі

Зовнішні інституції

Інші інституції

Мікрорівень

Інтегровані корпоративні структури

Мезорівень

Рис. 1. Модель формування інституційної структури консорціуму

1. Холдингова форма управління акціо-нерним капіталом консорціуму.

Холдингова форма організації консорціу-му є домінуючою у створенні й функціону-ванні багатьох зарубіжних консорціумів як нанаціональному, так і транснаціональномурівні. Досить часто підприємство-ініціаторвиступає як компанія, котра володіє контро-льним пакетом акцій учасників групи і завдя-ки цьому визначає стратегію консорціуму.

Система участі в капіталі гарантує голо-вному підприємству можливість здійсненняконтролю над дочірнім підприємством. Од-нак цей контроль в основному має стратегі-чний характер. Механізм узгодження інтере-сів учасників групи визначають такі юридич-ні документи, як:– угода з фінансових питань, яка регулює

інвестиційну і дивідендну політику під-приємств на наступний фінансовий рік;

– договір про єдине управління, котрий чітковизначає, які функції делегуються керівниц-тву головного підприємства, тобто центра-лізуються, а які виконуються децентралізо-вано, тобто кожним з учасників самостійно[9].2. Довірче управління головним підпри-

ємством акціями учасників групи.Як правило, таку функцію виконують тра-

стові відділи банків. Розпорядження акціямидає змогу банкам посилити контроль надвиробничими компаніями і розповсюдитийого за межі їх частки участі в капіталі.

Основним джерелом поповнення траст-активів комерційних банків і здійснення фі-нансового контролю над нефінансовимиустановами є пенсійні фонди, інвестиційніта страхові компанії.

3. Взаємне володіння акціями учасниківконсорціуму.


140

Взаємне переплетіння акціонерних часток єосновою єдності консорціуму. Суть полягає втому, що банки володіють акціями промисло-вих компаній, а також інших банків, комерцій-них структур, а промислові об’єднання, у своючергу, купують акції банків. У результаті влас-ники великих виробничих корпорацій стаютьспіввласниками банків, комерційних структур.

4. Довготермінові фінансові зв’язки про-мислових підприємств і банків проявляють-ся у тому, що останні:– ведуть розрахунки з клієнтами з укладе-

них ними угод, виплачують дивіденди заїх акціями і відсотки за облігаціями, здійс-нюють податкові та інші платежі державі;

– організовують фінансування з третіхджерел шляхом створення консорціумівкомерційних банків та розміщення ціннихпаперів групами інвестиційних банків;

– виступають фінансовими та діловимиконсультантами корпорації, тобто нада-ють комерційну інформацію; здійснюютьоперації зі злиття й поглинання підпри-ємств, реорганізації й фінансового оздо-ровлення об’єднань та ін.5. Спільне відкриття акціонерної компанії.Характерною особливістю такої форми

інтеграції є те, що учасники під своєю егідоюстворюють спільні компанії й розробляютьспільні інвестиційні проекти для проникнен-ня у нові сфери, забезпечуючи таким чиномзростання підприємницької діяльності підко-нтрольних структур. Дослідження механізмівфункціонування інтегрованого капіталу всистемі консорціуму потребує певного уточ-нення його сутності та визначення специфі-чних особливостей.

Промисловий капітал обслуговує сферувиробництва, банківський – забезпечує кре-дитну сферу. Це повністю самостійні сфери

вкладення капіталу. Інвестування у вироб-ництво супроводжується придбанням мате-ріальних ресурсів і робочої сили, їхнім ви-робничим споживанням, накопиченням амо-ртизаційних відрахувань і на кінцевій стадіїотриманням приросту капіталу, який зновувикористовується на відтворення та розши-рення виробництва. Кругообігу банківськогокапіталу притаманне його збільшення в ре-зультаті здійснення фінансових операцій абонадання кредиту. Швидкість обороту банків-ського капіталу значно вища, ніж промисло-вого. Об’єднання цих двох капіталів у струк-турі консорціуму дає змогу отримати додат-ковий приріст доходу, значно підвищити від-дачу його взаємного функціонування.

Характерним для механізму інтеграціїконсорціумних структур є розвиток процесудиверсифікації та перехід його на якісно но-вий рівень. Запровадження нових наукоєм-них технологій потребує, з одного боку, спе-ціалізації, з другого, – концентрації зусильучасників консорціуму для організації циклу“науково-технічна ідея – розробка – впрова-дження – виробництво – ринкова стратегіязбуту готової продукції”. Тобто на зміну ди-версифікації старого типу, що орієнтована нарізні цикли обертання капіталів у різних галу-зях, приходить технологічна диверсифікація.Тому необхідним є визначення нового понят-тя фінансово-промислового (інтегрованого)капіталу і з’ясування тих процесів, які лежатьв основі його формування (рис. 2). Із рисункабачимо, що фінансово-промисловий капітал уструктурі консорціуму – це інтегрована формакапіталів: промислового, фінансового, інтелек-туального. Важливе місце в структурі фінансо-во-промислового капіталу консорціуму посідаєінтелектуальний капітал, що є якісно новоюформою інтегрованого капіталу.

Капітал пенсійних фондів

Фінансовий капітал

Страховий капітал

Банківський капітал

Інвестиційний капітал

Грошовий капітал

Промисловий капітал

Товарний капітал

Виробничий капітал

Інтелектуальний

капітал

Фінансово-промисловий

капітал Фінансовий капітал: – банківський; – страховий; – інвестиційний; – капітал пенсійних

фондів

Промисловий капітал:

– грошовий; – товарний

Виробничий капітал:

– фізичний; – інформаційний; – інтелектуальний

Рис. 2. Процес формування структури фінансово-промислового капіталу консорціуму


141

Суть інтелектуального капіталу можнавизначити як систему відносин учасниківконсорціуму, яка спрямована на раціональ-не, стійке розширене відтворення на основіпрогресивного розвитку фінансово-інвес-тиційних і соціальних технологій для вироб-

ництва конкретних товарів і послуг, підви-щення рівня життя, вирішення проблеминерівномірності світового й регіональногорозвитку на основі персоніфікованих еконо-мічних інтересів суб’єктів (рис. 3).

Методики, інструкції, програми,

розпорядження, закони

Нематеріальні фактори

виробництва

Проекти, патенти, ліцензії, ноу-хау, моделі, програми

Технічні засоби зберігання інформації

Монографії, статті, доповіді, звіти,

дисертації

Творчий спосіб мислення,

професіоналізм – комплекс умінь, знань, навичок у різних галузях

Власність консорціуму

Власність окремої

особистості

Організаційно-економічні розробки

Технологічні розробки

Наукові дослідження

Рис. 3. Основні форми інтелектуального капіталу консорціуму

Проте охарактеризувати інтелектуальнийкапітал лише матеріальними формами не-достатньо. Чимало консорціумних структур

до інтелектуального капіталу зараховуютьзнання, зв’язки з клієнтами, здібності учас-ників, досвід практичної діяльності (рис. 4).

Творчий підхід

Фінансово-промисловий капітал консорціуму

Інтелектуальний капітал Промисловий капітал

Фінансовий капітал

Г Гбанк Гінвест Гнакоп. Гстрах НО П, Л Т В

Загальний інноваційно-

інвестиційний фонд розвитку

консорціуму

Нерозподілений прибуток

Амортизаційні відрахування

Інвестиційний капітал

Інноваційні технології, торгові знаки

Банківські, страхові, накопичувальні грошові потоки фінансової сфери

Рис. 4. Фінансово-промисловий капітал у структурі консорціуму

Інтелектуальний капітал виступає каталі-затором взаємодії фінансово-промисловогокапіталу у межах консорціуму. Як бачимо, упроцесі взаємодії фінансово-промисловогокапіталу в межах консорціуму формуєтьсязагальний інноваційно-інвестиційний фонд

подальшого розвитку й удосконалення ор-ганізаційної інтеграції. Причому формуванняінвестиційної складової консорціуму забез-печують промисловий і фінансовий капіта-ли, а інноваційної – інтелектуальний, систе-мотворчим елементом якого є наука.


142

Банківський капітал – лише одна із бага-тьох складових фінансового капіталу консо-рціуму (рис. 3, 4), який може бути представ-лений широким спектром спеціалізованихнебанківських інститутів. Головне призна-чення усіх форм фінансового капіталу, якбуло зазначено, – формування інвестицій-ного потенціалу.

Однак в умовах інтеграційної структурипросторово-часовий рух капіталів значноскорочується. При взаємодії індивідуальнихкапіталів із різними оборотами й різною ци-клічністю відбувається їхнє взаємодопов-нення та зростання. При об’єднанні капіта-лів у межах консорціуму відбувається виві-льнення грошових ресурсів, які можуть бутисвоєчасно переорієнтовані з метою встано-влення порушення динамічної рівноваги істабілізації товарних і грошових потоків.

Таким чином, різнорідні індивідуальні ка-пітали в єдиній економічній системі консор-ціуму дають віддачу, більшу від їхньої сумипри самостійному функціонуванні. Це твер-дження в економічній літературі називаютьефектом синергії або законом синергії.

Отже, синергірчний ефект об’єднанняпромислового, фінансового та науковогокапіталів у структурі консорціуму залежитьяк від складу системотворчих елементів, такі від способу їхнього поєднання, гармонії іщільності зв’язків між ними. Іншими слова-ми, від організаційної цілісності. З цього ви-пливає, що наявність або відсутність зага-льного ефекту об’єднання капіталів зале-жить від вибору форми інтегрованої корпо-ративної структури.

IV. ВисновкиТаким чином, названі вище передумови,

фактори та механізми інтеграції підприємству консорціуми дають уявлення про багато-варіантність корпоративної промислово-фінансової інтеграції. Тому існує необхід-ність їх подальшого комплексного оціню-вання у кожному конкретному випадку, ви-явлення пропорцій впливу окремих факторівна формування консорціуму, використанняпозитивних і нівелювання негативних моме-нтів їхнього впливу.

Об’єднання капіталів у структурі консор-ціуму може призвести до значного зниженняне лише операційних витрат. Сформована врезультаті злиття, поглинання чиоб’єднання нова структура може значно під-вищити кваліфікацію персоналу, централі-зований бухгалтерський облік, фінансовийменеджмент і фінансовий контроль. Усе церазом призводить до підвищення загально-го рівня стратегічного управління консорці-умом.

Список використаної літератури1. Berle A.A. The Modern Corporation and

Private Property / A.A. Berle, G.S. Means. –New York : Oxford University Press, 1997.

2. Аоки М. Корпоративное управление впереходных экономиках: инсайдерскийконтроль и роль банков / М. Аоки, Ки Ки-ма Хьюнг. – СПб. : Лениздат, 1997. –558 с.

3. Fama E.F. Separation of Ownership andControl / E.F. Fama, M.C. Jensen // Journalof Law and Economics. – 1983. – Vol. 26. –June. – P. 301 –326.

4. Євтушевський В.А. Основи корпоратив-ного управління : навч. посіб. / В.А. Єв-тушевський. – К. : Знання-Прес, 2002. –317 с.

5. Задихайло Д.В. Корпоративне управлін-ня : навч. посіб. / Д.В. Задихайло, О.Р. Кі-бенко, Г.В. Назарова. – Х. : Експонада,2003. – 688 с.

6. Назарова Г.В. Організаційні структуриуправління корпораціями : монографія /Г.В. Назарова. – Х. : Інжек, 2004. – 420 с.

7. Поважный А.С. Проблемы управления иорганизации деятельности акционерныхобществ в Украине / А.С. Поважный. –2-е изд., перераб. и доп. – Донецк : ИЭПНАН Украины, 2002. – 298 с.

8. Сірош М.В. Формирование корпоратив-ного сектора экономики в Крыму и неко-торые проблемы корпоративного управ-ления / М.В. Сірош // Государственныйинформационный бюллетень о привати-зации. – 1998. – № 5. – С. 37–41.

9. Довгань Л.Є. Управління корпораціями /Л.Є. Довгань, В.В. Пастухова, Л.М. Сав-чук. – К. : Політехніка, 2004. – 236 с.


Юхновская Ю.А. Теоретические и прикладные основы управления интегрированныхкорпоративных структур консорциумного типа

Статья посвящена исследованию управления интегрированными корпоративнымиструктурами консорциумного типа. Предложена модель формирования институциональнойструктуры консорциума. Рассмотрены финансово-промышленный (интегрированный) капи-тал и процесс, лежащие в основе его формирования.

Ключевые слова: интегрированные корпоративные структуры, консорциум, корпора-тивные объединения, синергетический эффект, финансово-кредитные учреждения, финан-совый капитал, промышленный капитал, интеллектуальный капитал.


143

Juhnovskaja J. Theory and application of principles integrated corporate structuresconsortia type

The article investigates the integrated management of corporate structures consortium type. Amodel of the institutional structure of the consortium. Considered the financial and industrial(integrated) capital and processes underlying its formation.

Notable among integrated corporate structures in Ukraine belongs to the consortium. At a timewhen other corporate mergers carried out in areas that are traditional for the domestic economicenvironment, the operation of consortia usually implies innovation component. This consortiumcreated to develop and implement large-scale programs and projects in priority areas of management.

Background, factors and mechanisms of integration of enterprises in consortia give an idea ofMultivariate corporate industrial and financial integration. Therefore, there is need for furthercomprehensive assessment in each case, identify the proportions of the impact of individual factors onthe formation of the consortium, the use of positive and negative aspects of leveling their impact.

Combining capital in the structure of the consortium can lead to a significant reduction not onlyoperating expenses. Formed by the merger, takeover or merger the new structure can greatlyenhance the competencies of staff, centralized accounting, financial management and financialcontrol. All of this together increases the overall strategic management of the consortium.

Key words: Integrated corporate structure, the consortium, corporate associations, synergies,financial and credit institutions, financial capital, industrial capital, intellectual capital.


144

ГРОШОВО-КРЕДИТНА, ІНВЕСТИЦІЙНАТА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

УДК 629.331:339.133

О.М. Азаряндоктор економічних наук, професор

О.Ю. Біленькийаспірант

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

БАЛАНС ІННОВАЦІЙНИХ І ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬУ СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

У статті виявлено проблеми та проаналізовано перспективи їх стратегічного інновацій-ного розвитку на основі результатів аналізу, оцінювання й прогнозування балансу інновацій-них та інвестиційних рішень в економічних системах. Розглянуто підходи до моделюваннясценаріїв перспективного інноваційного розвитку промислових підприємств.

Ключові слова: економічне зростання, баланс інвестиційних і інноваційних рішень, моде-лювання, система розвитку.

І. ВступСвітова економічна криза, яка все сильні-

ше впливає на вітчизняну економіку, в черго-вий раз підтвердила актуальність зсуву акце-нту соціально-економічного розвитку країни всферу вітчизняних перероблюючих вироб-ництв і їх основи – промислових підприємств.1

Обумовлена кризою помилкова орієнта-ція розвитку промислових підприємств накороткострокові програми розвитку в своїйоснові не здатна забезпечити їх економічнезростання, оскільки ці програми направленівиключно на локалізацію втрат та мініміза-цію ризиків у період кризи, а також в умовахстагнації галузей та ринків.

Системна та гнучка реалізація антикри-зових заходів не заперечує, а навпаки під-силює необхідність розробки інноваційноїстратегії і перспективної інвестиційноїполітики економічного зростання промис-лових підприємств. При цьому нинішня сві-това економічна криза через свою специфі-ку істотно ускладнює і без того непростийпроцес формування і реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії. Це, на думку П. Та-бурчака, “створює основу теоретичних кон-цепцій та аналітичного підґрунтя довгостро-кової перспективної інвестиційної політикиекономічного зростання вітчизняних проми-слових підприємств, які багато в чому роз-губили свій виробничий потенціал, а томувтратили базову складову конкурентоспро-можності на світовому ринку” [1, c. 11-16].

© Азарян О.М., Біленький О.Ю., 2013

Як вважає Н.А. Ахмедов “вирішення про-блеми розробки інноваційної стратегії і пер-спективної інвестиційної політики економіч-ного зростання промислових підприємств,управління інноваційною структурою і інно-ваційною інфраструктурою неможливе бездетального аналізу тенденцій розвитку сві-тової економіки з урахуванням процесівглобалізації світової економіки, з одного бо-ку” [2, c. 47]. З іншого боку, вирішення даноїпроблеми неможливе без детального дослі-дження методологічних основ розробки ін-новаційної стратегії і перспективної інвести-ційної політики економічного зростання про-мислових підприємств на основі балансурішень щодо розвитку підприємства.

Вирішення завдань методології дослі-джень процесів розробки інноваційної стра-тегії і перспективної інвестиційної політикиекономічного зростання промислових під-приємств набуває особливої актуальностітому, що характер заходів регуляторноговпливу з боку виконавчих і законодавчихструктур у даній області діяльності можнаохарактеризувати як емпіричний підбір за-ходів. Ці заходи, в кращому разі, допомага-ють скоротити швидкість відставання відстандартів роботи, що склалися, на світовихринках, але не дозволяють набути темпівінноваційного розвитку, конкурентоспромо-жного на міжнародному рівні.

ІІ. Постановка завданняЗагальні проблеми розробки стратегії пе-

рспективної інноваційної політики економічно-го зростання систем різного рівня, організаціїсистем корпоративного управління і розробки


145

моделей економічного розвитку широко висві-тлені в роботах вітчизняних і зарубіжних уче-них-економістів. Серед них слід зазначитипраці Л. Абалкіна, І. Бланка, С. Глазьєва [3],В. Дементьєва, П. Єгорова, Т. Загорної [4],Ю. Іванова, Р. Клейнера, Д. Львова.

Яскравим доказом реалізації підходів, щоіснують у вітчизняних переробних галузях, єте, що Україна до теперішнього часу зали-шається там, де таким підходам дозволенозалишатися - у хвості розвитку світової спі-льноти, про що свідчать численні рейтинговіоцінки визнаних світових експертних систем.

Виходячи з цього, розробка інноваційноїстратегії як такої, що забезпечує перспектив-ну інвестиційну політику економічного зрос-тання промислових підприємств представля-ється актуальною науковою проблемою, щомає важливе народногосподарське значення.Разом з тим ряд питань, пов’язаних з розро-бкою інноваційної стратегії, забезпеченнямперспективної інвестиційної політики еконо-мічного зростання промислових підприємств,управлінням розвитку інноваційної інфра-структури і визначенням ефективності функ-ціонування інноваційної інфраструктури врамках компаній, не отримали детальногорозгляду в наукових роботах. У економічнійлітературі не відображена повною міроюспецифіка сучасного розвитку вітчизняноїпромисловості, що враховує особливостіплину економічних криз на пострадянськомупросторі. Все це ускладнює визначення інно-

ваційних стратегічних перспектив економіч-ного зростання промислових підприємств.

Основною метою статті виступає роз-виток теоретичних та методичних підходівщодо пошуку балансу інноваційних та інвес-тиційних рішень з урахуванням специфікисучасного етапу розвитку економіки та осо-бливостей плину економічних криз на пост-радянському просторі.

ІІІ. РезультатиПорівнюючи рівень розвитку вітчизняної

економіки з рівнем розвитку країн Організа-ції економічного співробітництва і розвитку(ОЕСР), куди входять 30 найбільш високорозвинутих держав, слід зазначити, щоУкраїна істотно відстає за наступними пока-зниками: національне багатство на душунаселення; витрати на інноваційний розви-ток; обсяг наукових досліджень; частка інно-ваційних фірм загалом у їх обсязі; рівеньпідприємницької активності; частка венчур-них інвестицій у ВВП; рівень фізичного і мо-рального зносу основних фондів; середнійрівень підготовки кадрів; глибина переробкипочаткових ресурсів у виробничій сфері. Ціпоказники певним чином характеризуютьзагальноекономічну ситуацію. З урахуван-ням цілей нашого дослідження постає за-вдання - з’ясувати саме умови ведення біз-несу через важливість оцінки чинників дляпобудови балансу внутрішніх інвестиційнихможливостей зростання галузей та ринків таоцінки інноваційної складової конкурентосп-роможності в сучасних умовах (табл. 1).

Таблиця 1Динаміка рейтингової оцінки умов ведення бізнесу Doing Business-2013* [6]

Рейтингова оцінка Doing BusinessКатегорії 2010 2011 2012 2013

Місце в рейтингу 147 145 152 137 ріст на 15 позиційРеєстрація підприємств 136 118 116 50 ріст на 66 позиційОтримання дозволів на буді-вництво

181 179 182 183 падіння на 1 позицію

Підключення до електропос-тачання

- - 170 166 ріст на 4 позиції

Реєстрація власності 160 164 168 149 ріст на 19 позиційКредитування 30 32 23 23 без змінЗахист інвесторів 108 109 114 117 падіння на 3 позиціїОподаткування 181 181 183 165 ріст на 18 позиційМіжнародна торгівля 139 139 144 145 падіння на 1 позиціюЗабезпечення виконання кон-трактів (ефективність судовоїсистеми при вирішенні коме-рційних спорів)

43 43 44 42 ріст на 2 позиції

Вирішення неплатоспромож-ності (ліквідація підприємств)

145 150 158 157 ріст на 1 позицію

* проводиться Світовим банком спільно з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC).

Результати дослідження впливу зовніш-ніх і внутрішніх чинників на перспективи ін-новаційних стратегій економічного зростан-ня вітчизняних промислових підприємствпоказали, що визначальний вплив на перс-пективи інноваційних стратегій економічногозростання вітчизняних промислових підпри-ємств серед зовнішніх чинників непрямої дії

(некерованих за характером) є динамікатехнологічних інновацій у міжнародному зі-ставленні, до якої підприємства повинні ра-ціонально та адаптивно пристосуватися.

До ключових зовнішніх чинників прямоїдії (частково керованих за характером), щовизначають перспективи інноваційних стра-тегій економічного зростання вітчизняних


146

промислових підприємств, відноситься вза-ємодія з органами місцевого самоврядуван-ня і захист інвесторів.

До вирішальних внутрішніх чинників, що ви-значають перспективи інноваційних стратегійекономічного зростання вітчизняних промисло-вих підприємств, відносяться: рівень інновацій-ної активності підприємств, включаючи техно-логічні інновації, прогресивність організаційних

і маркетингових інновацій, рівень та ефектив-ність модернізаційних перетворень [2, c. 49].

У результаті аналізу взаємозв’язку перс-пектив стратегічного інноваційного й інвес-тиційного розвитку вітчизняних промисловихпідприємств встановлено, що з погляду пе-рспективності стратегічних рішень доцільноврахувати тривалість інвестиційних циклів,обслуговуючих радикальні, поліпшуючі і ра-ціоналізаторські інновації (рис. 1).

Продуктові інновації

Маркетингові іновації

Організаційні інновації

Технологічні інновації

Сировинні інновації

Радикальні інновації

Тип інновацій

Характер змін

Ір1 Ір2

Поліпшуючи інноваціїІп1 Іп2 Поліпчуючи інноваціїІп1 Іп2

Раціоналізаторські іновації


Інноваційні цикли





Ірц1 Ірц 2 Ірц1 Ірц2 Ірц1 Ірц2 Ірц1 Ірц2 Ірц1 Ірц2 Ірц1 Ірц 2

Рис. 1. Характер зв’язку інноваційного циклу та характеру інноваційних перетворень в економічних системах

Пропонована схема припускає, що вкла-дення інвестицій у радикальні інновації Iр1на тривалому інтервалі Дtр з очікуваним по-верненням засобів Iр2 (Iр2> Iр1) супроводжу-ється вкладенням інвестицій у поліпшуючіінновації Iу1 на середньому інтервалі Дtу(Дtр>Дtу) з очікуваним поверненням засобівIу2 (Iу2> Iу1) і вкладенням інвестицій у раціо-налізаторські інновації Iрц1 на короткомутимчасовому інтервалі Дtрц (Дtу>Дtрц) з очіку-ваним поверненням засобів Iрц2 (Iрц2> Iрц1).При цьому в стратегії інноваційного розвит-ку визначається раціональне поєднанняпродуктових, сировинних, технологічних,

організаційних і ринкових інновацій. Інвес-тиційна стратегія, яка супроводжує іннова-ційну стратегію, визначається співвідно-шеннями об'ємів вкладень і повернення ін-вестицій (Iр2/Iр1, Iу2/Iу1, Iрц2/Iрц1), а також тим-часових інтервалів Дtр, Дtу і Дtрц.

Враховуючи динаміку інвестиційних циклів,обслуговуючих радикальні, поліпшуючі і раці-оналізаторські інновації, за тривалістю і об'-ємом інвестицій, вимоги до поточних значеньрезультатів стратегічної інноваційної діяльно-сті промислового підприємства ( )D t∑ можна

подати у такому вигляді (табл. 2).Таблиця 2

Оцінка балансу інноваційних циклів та характеру інновацій на основі рядів Фур’єПоказник Формула Умовні позначення

Інтегральний рівеньРезультат стратегічноїінноваційної діяльностіпромислового підприємст-ва

min

( ) ( ) ( )

( ) ( )p у

рац

D t D t D t

D t D t

= +∑+ ≥ ∑

(1)( )pD t , ( )уD t , ( )рацD t , min ( )D t∑ – результат інновацій-

ної діяльності за радикальними, поліпшуючими та раціо-налізаторськими інноваціями, за мінімальним рівнем

Груповий рівень

Результат інноваційноїдіяльності промисловогопідприємства щодо ради-кальних інновацій (Фурепершого порядку)

( )

cos( )

sin( )

po

pat

pbt

Dp t D dp t

d wp t

d wp t

= + ⋅

+ ⋅ ⋅

+ ⋅ ⋅

(2)

де Dpo – початковий об'єм виручки промислового підпри-ємства до початку реалізації радикальних інновацій;dp – темп зростання виручки промислового підприємствапри реалізації радикальних інновацій;dраt – коефіцієнт косинусоїдальної складової зміни вируч-ки при реалізації радикальних інновацій на промислово-му підприємстві;wр – кутова частота циклу радикальних інновацій проми-слового підприємства;dрbt – коефіцієнт синусоїдальної складової зміни виручкипри реалізації радикальних інновацій на промисловомупідприємстві.


147

Продовження табл. 2Показник Формула Умовні позначення

Результат інноваційноїдіяльності промисловогопідприємства щодо поліп-шуючих інновацій

( )

cos( )

sin( )

уo

уat

уbt

Dp t D dу t

d wу t

d wу t

= + ⋅

+ ⋅ ⋅

+ ⋅ ⋅

(3)

де Dуo – початковий об'єм виручки промислового підпри-ємства до початку реалізації поліпшуючих інновацій;dу – темп зростання виручки промислового підприємствапри реалізації поліпшуючих інновацій;dуаt – коефіцієнт косинусоїдальної складової зміни вируч-ки при реалізації поліпшуючих інновацій на промислово-му підприємстві;wу – кутова частота циклу поліпшуючих інновацій проми-слового підприємства;dуbt - коефіцієнт синусоїдальної складової зміни виручкипри реалізації поліпшуючих інновацій на промисловомупідприємстві.

Результат інноваційноїдіяльності промисловогопідприємства щодо раціо-налізаторських інновацій(Фур’є першого порядку)

( )

cos( )

sin( )

pцo

pцat

pцbt

Dpц t D dpц t

d wpц t

d wpц t

= + ⋅

+ ⋅ ⋅

+ ⋅ ⋅

(2)

де Dрцo – початковий об'єм виручки промислового підприєм-ства до початку реалізації раціоналізаторських інновацій;dрц – темп зростання виручки промислового підприємствапри реалізації раціоналізаторських інновацій;Dрцаt – коефіцієнт косинусоїдальної складової зміни виру-чки при реалізації поліпшуючих інновацій на промисло-вому підприємстві;wрц – кутова частота циклу поліпшуючих інновацій про-мислового підприємства;dрцbt - коефіцієнт синусоїдальної складової зміни виручкипри реалізації поліпшуючих інновацій на промисловомупідприємстві.

Таким чином, у результаті проведенихдосліджень сформована модель інвестицій-них циклів, обслуговуючих радикальні, по-ліпшуючі і раціоналізаторські інновації, згідноякої аналізовані ряди динаміки радикальнихінновацій можуть підтримуватися рядамиполіпшуючих інновацій, які, у свою чергу, –рядами раціоналізаторських інновацій. Прицьому повернення інвестицій короткостроко-вими інноваційними циклами нижчого рівнярозглядається як одне з джерел інвестуван-ня триваліших інноваційних циклів вищогорівня. На основі розробки концептуальнихположень перспективної інноваційної політи-ки економічного зростання промислових під-приємств необхідно вдосконалити механізмтрансформації цих положень у стратегічнінапрями діяльності промислових підпри-ємств з метою їх балансування [5, c. 44].

В основу розробки механізму трансфор-мації концептуальних положень перспекти-вної інноваційної політики в стратегічні на-прями діяльності промислових підприємствнеобхідно покласти тривимірну модель ва-ріантів потенційних стратегій інноваційногорозвитку промислових підприємств (рис. 2).

З представленої моделі видно, що будь-яке промислове підприємство може мати 80потенційних елементів стратегії. Аналізуючиможливість реалізації стратегій інноваційногорозвитку промислових підприємства, можнавиокремити утворені векторні моделі (рис. 2).

По-перше, будь-яке промислове підпри-ємство може одночасно реалізовувати всіп’ять типів інновацій. При цьому, розгляда-ючи перспективи інноваційного розвиткупідприємства за кожним напрямом функціо-нування, слід врахувати складові інновацій-ного потенціалу, які можуть бути розрахова-ні з використанням запропонованих показ-ників (5), – (15), а також коефіцієнти корис-

ної дії, що відображають трансформаціюпланів стратегічного інноваційного розвиткув очікувані (з урахуванням рисок) результа-ти інноваційної діяльності.

По-друге, за своїм статусом будь-якепромислове підприємство, з одного боку, якправило, зосереджене переважно на одномуз етапів розвитку інновацій: експлерентному,патієнтному, віолентному або комутантному.З іншого боку, чіткі межі між вказаними пози-ціями промислового підприємства провестидосить складно. У цих умовах можна говори-ти про визначення очікуваного синергетично-го ефекту, пов’язаного з комбінаторним ха-рактером використання варіантів стратегійінноваційного розвитку в рамках концепції.

По-третє, з урахуванням можливих варіан-тів реалізації етапів розвитку інновацій длярізних видів інновацій виникає можливістьоцінки представлених у моделі (рис. 2) рівнівактивності (наступального, диверсифікаційно-го, оборонного, імітаційного) з погляду розпо-ділу і перерозподілу ресурсів на них з метоювибору раціональних варіантів з використан-ням збалансованої системи показників.

Фактично мова йде про механізмі контролюдосягнення цілей стратегічного інноваційногорозвитку промислового підприємства за допо-могою ключових показників ефективності - KeyPerformance Indicator (KPI). Вказана системаоцінювання в першу чергу характеризує ефек-тивність бізнес-процесів. Таким чином, ЗСПдозволяє в даному випадку реалізувати стра-тегію інноваційного розвитку промисловогопідприємства з використанням механізму, щомістить інструменти перекладу даної стратегії вплощину конкретних цілей і показників їх дося-гнення. Використання цих підходів достатньовідображено в окремих дослідженнях та заумови адаптації може використовуватись дляоцінки ефективності комплексних рішень.


148

Етапи розвитку інновацій

Тип інновацій

Активність стратегії

Експлерентний

Патієнтний

Віолентний

Комутантний

Організа

ційний

Технол

огічний

Продуктовий

Сировинний

Маркетинговий

Захисна

Імітаційна

Диверсифікаційна

Наступальна

Комбінація варіантів активізації інноваційних стратегій

Рис. 2. Тривимірна модель варіантів стратегій інноваційного розвитку за результатами балансуінноваційних та інвестиційних рішень

IV. ВисновкиТаким чином, запропоновані механізми

трансформації концептуальних положеньперспективної інноваційної стратегії промис-лових підприємств у складі їх інноваційноїдіяльності базуються: на розгляді перспективінноваційного розвитку підприємства за кож-ним з напрямів функціонування з урахуван-ням складових інноваційного потенціалу, атакож коефіцієнтів корисної дії, що відобра-жають трансформацію планів стратегічногоінноваційного розвитку в очікувані (з ураху-ванням оцінок) результати інноваційної дія-льності; на визначенні очікуваного синерге-тичного ефекту, пов’язаного з комбінаторнимхарактером використання варіантів стратегійінноваційного розвитку в рамках концепції; нараціональному розподілі і перерозподілі ре-сурсів у рамках стратегій інноваційного роз-витку при використанні системи збалансова-них показників. Останній момент потребуєдетального розгляду, а тому виступає на-прямом подальших розробок.

Список використаної літератури1. Табурчак А.П. Повышение эффективности

инновационной деятельности предприятийна основы интеграционного подхода : моно-графия : [монография] / А.П. Табурчак,С.М. Бухонова, А.В. Юдин, Ю.А. Доро-

шенко, Т.А. Тумина, В.А. Калугин, А.А. Се-вергина. - СПб. : Химиздат, 2007. – 214 с.

2. Ахмедов Н.А. Исследование влияния внеш-них и внутренних факторов на перспективыстратегического инновационного развитияпромышленных предприятий / Н.А. Ахмедов// Вестник тамбовского университета. - 2010. -№ 11. – С. 45-55.

3. Глазьев С.В. Мировой экономический кри-зис как процесс смены технологическихукладов / С.В. Глазьев // Вопросы эконо-мики. - 2009. - № 3. – С. 112-119.

4. Загорна Т.О. Формування бізнес-моделіпідприємства : навч. посіб. / Т.О. Загор-на, А.О. Коломицева. – Донецьк : СПДКупріянов, 2010. – 405 с.

5. Ілляшенко С.М. Управління інноваційнимрозвитком : навч. посіб. / С.М. Ілляшенко. –2-ге вид., перероб. і доп. – Суми : Універ-ситетська книга ; К. : Княгиня Ольга,2005. – 324 с.

6. Динаміка позицій України в рейтингу“Ведення бізнесу” (Doing Business) з2010 по 2013 роки // Державна службаУкраїни з питань регуляторної політики тарозвитку підприємництва [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.dkrp.gov.ua/info/886.



149

Азарян Е.М., Беленький А.Ю. Баланс инновационных и инвестиционных решений всистеме развития предприятий

В статье выявлены проблемы долгосрочного экономического роста промышленных пред-приятий и проанализированы перспективы их стратегического инновационного развития наоснове результатов анализа, оценки и прогнозирования баланса инновационных и инвести-ционных решений в экономических системах. Рассмотрены подходы к моделированию сцена-риев перспективного инновационного развития промышленных предприятий.

Ключевые слова: экономический рост, баланс инвестиционных и инновационных реше-ний, моделирование, система развития.

Azaryan H., Bilenkyi A. Balance of innovation and investment decisions in enterprise devel-opment

In the article were showed the problems of long term economical growth of industrial enterprisesand analyzed perspectives of its strategic innovative development based on the result of analysis,valuation and prediction the balance of innovative and investment decisions in economical systems.Were viewed the ways to model the script of perspective innovation development of industrial enter-prises.

World economic crisis which is influencing national economics more and more, one more time con-firm the actuality of moving the accent social and economical development of the country in the sphereof national recast production and their base – industrial enterprises.

Caused by crisis, which in wrong orientation of the development industrial enterprises on short-term programs of the development in their base isn’t able to provide its economical growth as this pro-grams are oriented only on localization of the expenses and minimizing the risks in crisis period andalso in the condition of stagnation of the branches and markets.

The offered mechanisms of transformation conceptual statements perspective innovative strategyof industrial enterprises in components of its innovative activity, based on view on perspectives of in-novative development of an enterprise on the each way of functioning taking in consideration consis-tent of the innovative potential and also coefficient of useful activity which show the transformationplans of strategic innovation development in waiting (taking in consideration marks) the results of in-novation activity; on determining the expected synergetic effect which is connected with combinedcharacter of using the variants of strategy innovation development in the limits of conception; in ra-tional distribution and re-distribution of the recourses in the limits of strategies innovative developmentby using the system of balanced indexes. The last moment needs the detailed view and that’s why itcomes forward the direction of future development.

Key words: economic growth, balance of investment and innovative solutions, modeling, systemdevelopment.


150

УДК 336.143.2

О.В. Апаровакандидат економічних наук, доцент

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, м. Київ

РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІУ статті проаналізовано особливості використання інструментів грошово-кредитної

політики та їх ефективність в умовах світової фінансової кризи та посткризовий період. Ви-значено пріоритетні шляхи розвитку грошово-кредитної політики в майбутньому та роз-роблено шляхи подолання проблем і підвищення ефективності грошово-кредитної політики.

Ключові слова: грошово-кредитна політика, інструменти грошово-кредитної політики,підвищення ефективності, фінансово-кредитна система країни, центральний банк.

I. ВступРозвиток фінансово-кредитної системи

країни визначається ефективністю монета-рного регулювання, що базується на вико-ристанні дієвого інструментарію грошово-кредитної політики. На кожному етапі еко-номічного розвитку країни центральний банквизначає цілі своєї діяльності, що передба-чають пріоритетність використання окремихінструментів. В Україні на законодавчомурівні формуються основні засади грошово-кредитної політики на кожний рік, де визна-чається перелік інструментів та методів, задопомогою яких відбувається регулюванняфінансово-кредитної системи країни. Дослі-дження сучасної грошово-кредитної політи-ки та основних засад її формування набу-вають актуальності через необхідність по-шуку пріоритетних інструментів монетарногорегулювання. Аналіз досвіду застосуванняНаціональним банком України тих чи іншихінструментів дає змогу визначити рівеньефективності грошово-кредитної політики тазапропонувати можливі шляхи його підви-щення.1

Дослідженню сучасної грошово-кредитноїполітики України та основних засад її фор-мування присвячена значна кількість науко-вих праць, зокрема Ш. Бланкарт, Б. Бол-дирєв, Дж. Б’юкенен, П. Вахрін, А. Віль-давські, Г. Волощук, Є. Гловінський, Л. Дро-бозіна, Р. Зоді, Дж. М. Кейнс, У. Нордхауз,І. Озеров, П. Самуельсон, Дж. Стігліц та інші.

II. Постановка завданняМета дослідження – є виявлення тенде-

нції грошово-кредитної політики.III. РезультатиВідповідно до світового досвіду, в основу

реалізації грошово-кредитної політики по-кладено так званий принцип компенсаційно-го регулювання, який базується на поєднан-ні двох протилежних комплексів заходів, щозастосовуються на різних фазах економіч-ного циклу. Зважаючи на теоретичні конце-пції, які є основою для проведення грошово- © Апарова О.В., 2013

кредитної політики, основний об’єкт грошо-во-кредитного регулювання – сукупна гро-шова маса, від розміру якої залежить дина-міка головних показників розвитку економі-ки. У зв’язку з цим залежно від стану госпо-дарської кон’юнктури центральний банк мо-же реалізовувати два основні типи грошово-кредитної політики, що справляють взаємнопротилежний вплив на динаміку грошовоїмаси, – рестрикційну або експансійну.

Проведення рестрикційної грошово-кре-дитної політики (політика “дорогих грошей”)спрямоване на обмеження обсягу кредитнихоперацій, підвищення рівня відсоткових ста-вок і стримування темпів зростання грошо-вої маси в обігу. Ця політика застосовуєтьсяяк з метою згладжування різких коливаньфаз економічного циклу, так і боротьби зінфляцією та для стабілізації грошової сис-теми.

Результатом експансійної грошово-кредитної політики (політики “дешевих гро-шей” або “м’якої грошово-кредитної політи-ки”) є розширення обсягів кредитних опера-цій, зниження рівня відсоткових ставок і за-гальне зростання грошової маси. Політикагрошової експансії застосовується з метоюподолання спаду виробництва та пожвав-лення ділової активності, стимулювання ін-вестиційних процесів та збільшення плато-спроможного попиту на товари і послуги [2,с. 575].

Суб’єктом грошово-кредитної політики єдержава, яка регулює цю сферу через своїпредставницькі органи – центральний банк івідповідні урядові структури – міністерствафінансів чи казначейства, органи нагляду задіяльністю банків і контролю за грошовимобігом, інститути з гарантування депозитівта інші установи. Провідна роль у здійсненнігрошово-кредитної політики належить цент-ральному банку.

Об’єктами, на які спрямовані регулятивнізаходи, є такі: пропозиція грошей; ставкавідсотка; валютний курс; швидкість обігугрошей та ін.


151

Проведення грошово-кредитної політикипередбачає визначення її стратегії й такти-ки. Стратегія грошово-кредитної політикиполягає: у виборі цілей; виробленні та вста-новленні ієрархії цілей; визначенні кількіс-них параметрів цілей; розробленні механіз-му підзвітності та відповідальності за до-тримання цілей.

Цілі грошово-кредитної політики визна-чаються залежно від рівня розвитку еконо-мічних взаємовідносин у державі. Їх можнаподілити на три групи: стратегічні, проміжні,тактичні.

Сукупність взаємопов’язаних, скоорди-нованих, законодавчо визначених заходівцентрального банку, які він застосовує длядосягнення стратегічної мети, формує по-няття “режим грошово-кредитної політики”.В основу режиму грошово-кредитної політи-ки, як правило, покладено досягнення однієїмети, яка має вирішальне значення длястабільної роботи економічної системи краї-ни, зокрема забезпечення стабільності наці-ональної грошової одиниці. Для досягненняпоставленої стратегічної мети здебільшогоцентральні банки обирають для контролю йуправління один із трьох базових номіналь-них показників, що характеризує результатиїхньої діяльності: наявний обсяг грошовоїмаси в обігу; значення валютного курсу; рі-вень інфляції.

Вибір валютного курсу як проміжної метимонетарної політики має очевидні переваги.Перша – фіксований валютний курс є номі-нальним “якорем” монетарної політики і під-вищує її транспарентність. За фіксованоговалютного курсу громадськості легко визна-чати, чи дотримується центральним банкомпроміжна мета. По-друге, якщо курс “при-в’язаний” до валюти країни з низькою тастабільною інфляцією, то такий монетарнийрежим знижуватиме інфляційні очікуваннядо рівня країни, до валюти якої “прив’язана”національна валюта. По-третє, зазвичай зарахунок валютних інтервенцій центрально-му банку легко контролювати валютнийкурс. Проте варто зазначити, що застосу-вання інструменту валютних інтервенцій несправляє стабільного впливу на валютнийкурс, якщо йдеться про тривалий тиск фун-даментальних економічних факторів. Напри-клад, у результаті погіршення сальдо платі-жного балансу, стрімкого відпливу іноземно-го капіталу тощо. По-четверте, фіксованийвалютний курс сприяє зменшенню трансак-ційних витрат і ризиків розрахунків у міжна-родній торгівлі, таким чином стимулюючиостанню.

Разом з тим валютний курс як номіналь-ний “якір” має ряд недоліків. Перший недо-лік пов’язаний з найбільш важливою харак-теристикою проміжної мети – її кореляцією зкінцевою метою монетарної політики. Фіксо-

ваний або стійкий курс у цілому не дуже тіс-но корелює з низькою або стабільною ін-фляцією. Низький і стійкий рівень інфляціїза умов фіксованого чи стійкого валютногокурсу вимагає низької та стабільної світовоїінфляції і стійкого реального валютного кур-су. Монетарна політика може запобігти ко-ливанню реального валютного курсу за зга-даних обставин лише в короткостроковомуперіоді. Другий суттєвий недолік полягає втому, що монетарна політика з фіксованимвалютним курсом позбавляє центральнийбанк можливості використовувати монетар-ну політику для відповіді на внутрішні шоки.Більше того, частка пасивів, номінованих віноземній валюті, особливо короткостроко-вих, а також валютні дисбаланси макроеко-номічних агентів можуть стати каталізато-ром фінансових криз, що є відчутною вадоюрежиму таргетування обмінного курсу в дов-гостроковому періоді.

Наступним режимом грошово-кредитноїполітики є монетарне таргетування. За ви-значенням Європейського центральногобанку, режимом монетарного таргетуванняназивається стратегія грошово-кредитноїполітики, спрямована на забезпечення ціно-вої стабільності через зростання грошей нарівні заздалегідь оголошеного значення тар-гету. Теоретичним обґрунтуванням режимумонетарного таргетування є положення кі-лькісної теорії грошей, згідно з якою запро-вадження такого режиму передбачає наяв-ність прямої залежності між пропозицієюгрошей і значенням інфляції [12, с. 212].

Однак слід зауважити, що використаннязначень грошових агрегатів як кінцевої метигрошово-кредитної політики вимагає забез-печення виконання двох ключових умов. По-перше, попит на гроші всередині країни маєбути стабільним. Це означає, що швидкістьобігу грошей має перебувати приблизно наодному рівні протягом визначеного горизон-ту таргетування. Інакше коливання обсягівгрошових агрегатів не відіграватимуть ролі“номінального якоря”. По-друге, централь-ний банк має справляти суттєвий вплив нарегулювання обсягів грошової маси в обігу.У такому випадку мова йде про так званіширокі грошові агрегати, які можуть підпа-дати під вплив внутрішньої фінансової до-ларизації або припливу іноземного коротко-строкового капіталу.

Третім поширеним у світі режимом гро-шово-кредитної політики є режим таргету-вання інфляції. Його розроблення та запро-вадження було зумовлено недостатньоюефективністю впливу центрального банку наголовну стратегічну мету – забезпеченняцінової стабільності за допомогою таргету-вання проміжних показників. За визначен-ням Європейського центрального банку,інфляційне таргетування – це стратегія мо-


152

нетарної політики, спрямована на підтри-мання стабільності цін та зосереджена намінімізації відхилень у прогнозах інфляціївід оголошеної інфляційної мети.

Запровадження режиму таргетуванняінфляції вимагає наявності ряду інституцій-них передумов, які впливатимуть на ефек-тивність його дії. Макроекономічне середо-вище також має бути належним чином ада-птоване до запровадження режиму інфля-ційного таргетування.

Слід зауважити, що жодна з країн, які за-провадили режим інфляційного таргетуван-ня, не створила повною мірою всіх необхід-них макроекономічних передумов. Проте цене мало суттєвого впливу на їхнє рішенняпро запровадження такого монетарного ре-жиму, оскільки реформувалася системаекономічних відносин уже під час дії режимутаргетування інфляції за відповідної підтри-мки з боку уряду.

Як зазначалося, режим інфляційного тар-гетування є складною системою взаємо-пов’язаних заходів, спрямованих на досяг-нення публічно оголошеного таргету. Коженіз цих заходів (наприклад, перегляд базовоївідсоткової ставки) є не тільки інструментомрегулювання, а й важливим для суб’єктівгосподарювання джерелом інформації проподальші заходи центрального банку. Томуоголошення інфляційного таргету супрово-джується визначенням ряду додаткових ха-рактеристик, які б надавали суб’єктам гос-подарювання додаткову інформацію (протя-гом якого часу центральний банк дотриму-ватиметься оголошеної мети, який саме по-казник інфляції буде обрано як таргет, на-скільки він характеризуватиме цінову дина-міку, у якому “коридорі” має перебувати йогоцільове значення, які заходи будуть засто-совуватися органами державного регулю-вання у разі відхилення від проголошеногозначення рівня інфляції тощо). Відповідь наці питання надається шляхом визначеннятехнічних параметрів режиму таргетуванняінфляції, серед яких обов’язковими є: гори-зонт таргету, вид таргету, числова інтерпре-тація таргету, процедура підзвітності та від-повідальності центрального банку [6, с. 166].

Горизонт таргету. Є два підходи довизначення поняття горизонту таргетування.Відповідно до першого підходу, горизонттаргетування – це часовий період, протягомякого центральний банк має вплив на зна-чення інфляції, тобто під горизонтом тарге-тування розуміють часовий лаг, упродовжякого центральний банк за допомогою ін-струментів грошово-кредитної політикивпливає на рівень інфляції. У цьому випадкугоризонт таргетування інфляції залежить відможливостей центрального банку прогнозу-вати результати дії монетарного трансмісій-ного механізму. Другий підхід визначає го-

ризонт таргетування як період, протягомякого центральний банк має утримувати по-ставлене урядом або самостійно встанов-лене значення таргету. На відміну від пер-шого підходу, другий передбачає підзвіт-ність центрального банку за дотриманнявизначеного рівня показника інфляції протя-гом горизонту таргетування.

Вид таргету. Під час визначення видутаргету необхідно розглянути два питання.Який показник інфляції треба обрати як тар-гет? Яким має бути його кількісне значення?Вибір показника має відповідати таким ви-могам: адекватність відображення процесів,що відбуваються в економіці країни (макро-економічний аспект); характеристика інфля-ційних процесів з точки зору суспільства(комунікаційний аспект); прозорість проце-дури прогнозу обраного показника.

Згідно зі світовим досвідом, є два методирозрахунку показника цін, що обираються яктаргет: індекс споживчих цін (ІСЦ) або такзваний показник базової інфляції, який роз-раховується безпосередньо центральнимбанком. Переваги використання індексуспоживчих цін як цілі таргетування такі:1) його визначення універсальне для всіхрозвинутих країн світу; 2) методологія роз-рахунку не потребує додаткових поясненьдля економічних агентів і є зрозумілою якдля реального сектора економіки, так і длядомашніх господарств; 3) динаміка індексуспоживчих цін є “адекватним” індикаторомпоточного стану економіки, тобто, на відмінувід “базової” інфляції, цей показник зміню-ється відповідно до інших макроекономічнихпоказників, що дає можливість контролюва-ти його значення в рамках економічної сис-теми, особливо під кутом зору впливу рівняцін на ВВП. На думку деяких дослідників, цяперевага індексу споживчих цін вирішальназ погляду вибору його як таргету.

Жорстка числова ідентифікація таргетуздійснюється шляхом оголошення конкрет-ного значення таргету і характерна для роз-винутих країн, таких як Великобританія, Но-рвегія та країни єврозони. Наприклад, вогляді монетарного режиму Великобританіїзазначено, що “інфляція, вище ніж 2%, таксамо є неприпустимою, як і нижча за цейрівень”.

Як зауважувалося, переваги запрова-дження жорсткого кількісного значення тар-гету полягають у тому, що, по-перше, воно(особливо в поєднанні із середньостроко-вим горизонтом) є чітким орієнтиром длясуб’єктів господарювання відносно перспек-тив розвитку економічної ситуації в країні, авідтак, позитивно впливає на очікуваннясуспільства та інвесторів; по-друге, встано-влення чіткого значення є ознакою спромо-жності центрального банку не тільки перед-бачати розвиток економічної системи та


153

впливати на її стан шляхом реалізації гро-шово-кредитної політики, а й посідати про-відне місце в інституційній системі органівдержавного управління, що не потребує до-даткової нормативно закріпленої незалеж-ності центрального банку.

Характерними рисами режиму жорсткоїчислової інтерпретації мети є вузький кори-дор допустимих відхилень (не більше ніж1%), а також те, що, крім пояснення причинвідхилення від поставленої мети централь-ний банк надає перелік дій, які необхідноздійснити з метою повернення інфляції дотаргетованого значення.

І останнім, але не менш важливим, є фо-рмат звітності та відповідальності центра-льного банку за дотримання встановленогозначення таргету. Підкреслимо, що основоюефективності режиму таргетування інфляціїє розуміння суспільством дій центральногобанку, іншими словами, центральний банк успівпраці з урядом має гарантувати ціновустабільність протягом визначеного часовогогоризонту шляхом реалізації власної грошо-во-кредитної політики. Система звітностіскладається з двох елементів: нагляду ор-ганів державного управління та публікаціїзвітів. З погляду інституційної підзвітності,нагляд за проведенням грошово-кредитноїполітики здійснюється урядом (Канада, Ве-ликобританія, Ісландія, Таїланд), парламен-том (Угорщина, Чехія, Південна Корея,Польща, Швеція), а також обома гілкамивлади (Австралія, Чилі, Мексика, Нова Зе-ландія, Норвегія, ПАР). Подання звітів від-бувається в середньому раз на місяць, і йо-го результати публікуються у засобах інфо-рмації. Іншими словами, оголошення рішень(але не протоколів їх прийняття) щодо змін угрошово-кредитній політиці є інструментомкомунікації центрального банку [13, с. 9].

Ставлення до цього як серед науковців,так і практиків неоднозначне. Це пов’язано здумкою, що така підзвітність є зайвою(центральні банки і без цього налагоджуютькомунікаційні канали шляхом проведеннябрифінгів, прес-конференцій, випуску прес-релізів тощо) і, що більш важливо, – можеобмежувати інструментальну незалежністьцентрального банку. Загалом така думка єслушною. З огляду на те, що це може ство-рити тиск на окремих членів органів, якіприймають рішення щодо проведення мо-нетарної політики, протоколи прийняття рі-шень публікують лише Республіка Корея,Польща та Великобританія. Решта країнпублікує тільки звіт, який має визначенуструктуру: надання оцінки виконання грошо-во-кредитної політики, передумови та фак-тори, що вплинули на рішення щодо змінигрошово-кредитної політики, ризики, які мо-жуть вплинути на досягнення встановленоготаргету.

Оскільки грошово-кредитна політика маєважливі наслідки для суспільства, питаннявідповідальності за результат теж потребуєокремої уваги. Необхідно пояснити, що втакому контексті відповідальність набуваєформи конструктивного обговорення, а неполітичного тиску. Формат обговорення про-блеми відхилення залежить від того, якийорган державного управління встановлюєтаргет-уряд, центральний банк або обидваінститути разом, та від вигляду таргету.

Відповідальність і підзвітність централь-ного банку є не тільки і не стільки процесомінформування про результати грошово-кредитної політики центральних органів за-конодавчої та виконавчої влади. Поданнявідповідного звіту передбачає публічну реа-кцію з їхнього боку, коли їхні дії призводятьдо відхилення фактичного значення інфля-ції від таргету. Кінцева мета – урегулюванняпричин порушення режиму, наслідком чогоможе бути зміна виду та значення таргету.

Важливим елементом підзвітності цент-рального банку і водночас комунікаційноїполітики є публікація інфляційного звіту тазвіту з монетарної політики. Зазначені доку-менти дають можливість суспільству нетільки отримувати інформацію про перебігпроведення центральним банком грошово-кредитної політики, а й формувати власніочікування щодо подальшого розвитку еко-номіки країни. У свою чергу, це накладає нацентральний банк додаткову відповідаль-ність відносно прозорості у проведенні про-голошеної грошово-кредитної політики. Уцілому вибір режиму грошово-кредитної по-літики залежить від кола завдань, постав-лених перед органами державного управ-ління, особливостей економічної системи таїї місця в системі міжнародного розподілупродуктивних сил.

Безумовні переваги режиму інфляційноготаргетування над іншими режимами грошо-во-кредитної політики полягають у визна-ченні номінального “якоря”, наслідки досяг-нення якого зрозумілі для суспільства, а та-кож у гнучкості вибору та застосування ін-струментів грошово-кредитної політики, щоє додатковим стимулом подальшого розвит-ку фінансового ринку, стабілізації попиту нагроші.

На думку більшості дослідників, які ви-вчають проблематику реформування гро-шово-кредитної системи, на сучасному етапіекономічного розвитку для України найадек-ватнішим є запровадження монетарногорежиму, основаного на таргетуванні інфля-ції. Але пропоновані підходи до механізмуйого запровадження мають розбіжності.Узагальнюючи міжнародний досвід і резуль-тати досліджень іноземних і вітчизняних на-уковців, можна визначити два основних під-ходи: перший – на основі використання між-


154

народного досвіду та наявної інформаціїпро роботу вітчизняного механізму монета-рної трансмісії; другий – поетапний перехіддо режиму таргетування інфляції залежновід створення відповідних макроекономічнихта інституційних передумов [1, с. 20].

Особливість реалізації грошово-кредит-ної політики Національного банку України –те, що у вітчизняному правовому полі є за-сади, відповідно до яких можна зробити ви-сновок про адекватність чинних законо-давчих і правових актів умовам монетарногорежиму, що базується на ціновій стабільно-сті. Згідно зі ст. 24 Закону України “Про На-ціональний банк України” від 26.05.1999 р.№ 679-ХІV, основні засади грошово-кредит-ної політики розробляються, виходячи зізначень обсягів валового внутрішнього про-дукту, рівня інфляції, розміру дефіциту дер-жавного бюджету та джерел його покриття,платіжного та торговельного балансів, якізатверджуються Кабінетом Міністрів Украї-ни. Так, починаючи з 2006 р., в Основнихзасадах грошово-кредитної політики акцентпоступово зміщується в бік пріоритетностідотримання саме цінової стабільності наці-ональної грошової одиниці. Наприклад, вОсновних засадах грошово-кредитної полі-тики на 2009 р. зазначено, що “внутрішні ас-пекти стабільності національної грошовоїодиниці розглядаються в контексті необхідно-сті забезпечення цінової стабільності, голо-вним критерієм якої є динаміка індексу спожи-вчих цін”. Водночас Національний банк Украї-ни поступово відмовляється від практики ак-центування уваги в Основних засадах на пуб-лікації значень деяких макроекономічних по-казників, які можуть хибно трактуватись якорієнтири грошово-кредитної політики.

У п. 1.1 Положення про зміст і порядокрозробки Основних засад грошово-кредитноїполітики та здійснення контролю за її прове-денням, відповідно до яких розробляютьсяОсновні засади грошово-кредитної політикина 2012 р., передбачено, що Основні засадигрошово-кредитної політики визначають пока-зники діяльності Національного банку Україниу середньостроковій перспективі для досяг-нення цілей Національного банку, визначенихЗаконом України “Про Національний банкУкраїни” при виконанні ним основної функціїщодо забезпечення стабільності національноїгрошової одиниці, а саме: підтримка ціновоїстабільності в державі; сприяння стабільностібанківської системи; підтримка стійких темпівекономічного зростання.

Отже, відповідно до чинного законодав-ства, визначено ієрархію стратегічних і про-міжних цілей, що може трактуватись як за-кладення фундаментальних основ для за-провадження в Україні режиму грошово-кредитної політики, котрий базується на ці-новій стабільності. Проте цього замало для

досягнення поставленої мети. На нашу дум-ку, рішення щодо переходу до нової моне-тарної стратегії має прийматися спільно зКабінетом Міністрів України і з одночаснимпереглядом певних нормативних актів, якістосуються насамперед координації грошо-во-кредитної та фіскальної політики і, щоособливо важливо, – з чітко прописаниммеханізмом вирішення суперечностей.

Крім зазначених проблемних питань, якіможуть суттєво вплинути на ефективністьзапровадження режиму таргетування ін-фляції, необхідно назвати деякі особливостіфункціонування вітчизняної економічної си-стеми, які потребують поетапного, еволю-ційного підходу до їх вирішення.

Однією з основних умов введення режимутаргетування інфляції є впровадження зміно-го валютного курсу. Однак є фактори, які ви-магають від Національного банку Українипідтримки відносної стабільності курсу гривні,що, у свою чергу, потребує подальшого здій-снення інтервенцій на валютному ринку.

По-перше, стабільність економічного зро-стання української економіки великою міроюзалежить від стану експорту товарів і послуг.Швидкий перехід до режиму змінного валют-ного курсу може призвести до негативнихнаслідків, які втілюватимуться у зниженніконкурентоспроможності вітчизняних підпри-ємств на світових ринках. Результатом мо-жуть стати гальмування зростання темпівреального ВВП, зниження ефективності абонавіть відмова від проведення подальшихреформ, що, у свою чергу, негативно позна-читься на довірі населення до органів дер-жавного управління.

По-друге, наявність значного рівня дола-ризації фінансового та реального секторівекономіки в сукупності зі зростанням валют-них ризиків через різку зміну режиму обмін-ного курсу може призвести до порушеннянаявних фінансово-виробничих відносин міжсуб’єктами господарювання, посилення кре-дитних ризиків, наслідком чого стане зни-ження рівня фінансової стійкості банківськоїсистеми.

З огляду на наявну доларизацію, доситьважко спрогнозувати як саму реакцію, так і їїрезультати внаслідок навіть незначних коли-вань обмінного курсу гривні до долара США.У будь-якому випадку стрімкий перехід дозмінного обмінного курсу зі значним рівнемволатильності може призвести до зростаннясоціальної напруженості [5, с. 177].

Проблема фіскального домінування маєтакож розв’язуватися поетапно. Це пов’я-зано з необхідністю запровадження рядуструктурних реформ, що стосуються бю-джетної політики, оскільки головною причи-ною наявності фіскального домінування вУкраїні є низький рівень дохідної бази бю-джету та неналежний контроль за ефектив-


155

ністю використання бюджетних коштів. При-чому на першому етапі необхідно вирішитиконцептуальні питання, що суттєво вплинутьна прозорість і передбачуваність бюджетноїполітики, – обрати модель бюджетних від-носин і побудувати бюджетну стратегію насередньостроковий період.

Вирішуватися ці питання мають поетап-но, у комплексі зі структурними реформами.При цьому монетарна стратегія, яка ґрунту-ється на ціновій стабільності, має бути їхневід’ємною складовою. Тому з метою збе-реження адекватності грошово-кредитноїполітики економічним перетворенням про-понується механізм поетапного переходу довикористання інфляційного орієнтира як го-ловної мети грошово-кредитної політики.Перший етап, на нашу думку, має полягатив запровадженні “спрощеного” режиму тар-гетування інфляції. Цей режим є перехід-ним, і протягом перехідного періоду слідстворити необхідні передумови для запро-вадження монетарної стратегії, метою якоїбуде цінова стабільність.

IV. ВисновкиРоль уряду в процесі запровадження та

функціонування механізму інфляційного та-ргетування полягає у розробленні планузаходів щодо створення передумов для йо-го запровадження та чіткого механізму по-відомлень про план дій на короткостроковута довгострокову перспективу; у встанов-ленні разом з Національним банком Україникількісного значення таргету; у визначенніступеня та форм відповідальності за оголо-шення та підтримку встановленого рівнятаргету щодо інфляції, а також адміністра-тивних важелів впливу на ціни і тарифи навнутрішньому ринку.

Серед можливих позитивних наслідківвведення режиму інфляційного таргетуван-ня в Україні можна назвати такі:1. Забезпечення стабільного економічного

розвитку в довгостроковій перспективі.2. Забезпечення додаткових механізмів

підтримки стійкості економічної системищодо зовнішніх шоків і зміни попиту нагроші.

3. Підвищення довіри населення до органівдержавного управління.Подальшого розвитку потребує діяль-

ність щодо розбудови системи оцінюваннята забезпечення фінансової стабільності,основним завданням якої мають бути вияв-

лення та нейтралізація ризиків не тільки вбанківській системі, а й у фінансовій системів цілому, а також оцінювання макроекономі-чних ризиків.

Список використаної літератури1. Астапов К.Л. Новые тенденции в бюджет-

ной и налоговой политике / К.Л. Астапов //Финансы. – 2002. – № 10. – С. 19–23.

2. Економіка України: стратегія і політикадовгострокового розвитку / за ред.В.М. Гейця. – К . : Ін-т екон. прогноз. :Фенікс, 2003. – 1008 с.

3. Закон України “Про Державний бюджетУкраїни на 1997”. – К., 1998.

4. Комашко О. SARCH-моделі та прогнозу-вання в умовах невизначеності / О. Ко-машко, М. Рябий, А. Распутна // Банків-ська справа. – 1998. – № 4. – С. 47–52.

5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний ана-ліз діяльності підприємства : навч. посіб. /М.Я. Коробов. – К. : Знання, КОО, 2000.

6. Павлюк К.В. Оцінка виконання бюджет-них програм: результативні показники /К.В. Павлюк // Фінанси України. – 2005. –№ 2. – С. 70–77.

7. Падилья Сароса Л. Эффективный инст-румент бюджетного планирования / Л. Па-дилья Сароса // Бюджет. – 2008. – № 9. –С. 40–44.

8. Послання Президента України до Верхо-вної Ради України “Європейський вибір:концептуальні засади стратегії економіч-ного і соціального розвитку України на2002–2011 роки” від 30.04.2002 [Елект-ронний ресурс]. – Режим доступу:http://portal.rada.gov.ua.

9. Фінанси / С.І. Юрій, В.М. Федосов, Л.М. Алек-сеєнко та ін. – К. : Знання, 2008. – 611 с.

10. Футоранська Ю.М. Передумови та шляхиреформування системи державного вну-трішнього фінансового контролю в Украї-ні / Ю.М. Футоранська // Фінанси Украї-ни. – 2007. – № 9. – С. 151–158.

11. Чугунов І.Я. Бюджетна система в інститу-ційному середовищі суспільства / І.Я. Чу-гунов, Л.В. Лисяк // Фінанси України. –2009. – № 11. – С. 3–11.

12. Чугунов І.Я. Інституційна архітектонікабюджетної системи / І.Я. Чугунов // Фі-нанси України. – 2008. – № 11. – С. 3–10.

13. Abraham В. Statistical Methods for Fore-casting / В. Abraham, J. Ledolter. – N. Y. :Wiley, 1983.


Апарова О.В. Регулирование денежно-кредитной политики в УкраинеВ статье проанализированы особенности использования инструментов денежно-

кредитной политики и их эффективность в условиях мирового финансового кризиса и по-сткризисный период. Определены приоритетные пути развития денежно-кредитной поли-тики в будущем и разработаны пути преодоления проблем и повышения эффективностиденежно-кредитной политики.


156

Ключевые слова: денежно-кредитная политика, инструменты денежно-кредитной по-литики, повышение эффективности, финансово-кредитная система страны, центральныйбанк.

Aparova O.Regulation of monetary policy in UkraineThe development of the financial and credit system of the country is determined by the

effectiveness of monetary regulation, based on the use of effective tools of monetary policy. At eachstage of economic development the central bank sets targets its activities involving the priority use ofcertain tools. In Ukraine, the legislation formed the basic principles of monetary policy for each year,which is defined by a list of tools and methods by which there is regulation of the financial and creditsystem of the country. Studies of modern monetary policy and the basic principles of its formation aregaining importance because of the need to find priority instruments of monetary regulation. Analysis ofthe application of the National Bank of Ukraine of various instruments allows to determine theefficiency of monetary policy and suggest ways to improve.

The aim of research is to identify trends in monetary policy.The government’s role in the establishment and functioning of inflation targeting is developing an

action plan to create preconditions for its implementation and a clear mechanism for reporting anaction plan for the short and long term, to establish, together with the National Bank of Ukrainequantitative value of Target, in determining the extent and forms responsibility for the ads and supportTarget set level of inflation and administrative leverage on prices and tariffs for the domestic market.

Among the possible positive effects of the introduction of inflation targeting regime in Ukraineinclude the following.

1. Ensuring sustainable economic development in the long run.2. Providing more mechanisms to support the stability of the economic system in relation to

external shocks and changes in the demand for money.3. Increased confidence in the government.Further progress requires efforts on building evaluation system and financial stability, whose main

task should be to identify and neutralize risks not only in the banking system, but also the financialsystem as a whole, as well as evaluation of macroeconomic risks.

Key words: monetary policy, the instruments of monetary policy, efficiency, financial and creditsystem of the country, the central bank.


157

УДК 336.71: 331.1

Н.М. Давидковааспірант


АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІУ статті розглянуто роль банківської системи в розвитку економіки країни, її вплив на

стан національної економіки в цілому. Зачіпається тема перспектив розвитку банківськихустанов та стійкість на ринку фінансових послуг внаслідок світової фінансової кризи.

Показано, що результативна робота банку з клієнтами в умовах високої конкуренції без-посередньо залежить від кваліфікації й особистих якостей персоналу. Значна увага в статтіприділена питанню ефективного використання трудового потенціалу комерційного банку якодного з найважливіших банківських ресурсів.

Виділено основні риси та специфічні особливості роботи в банківській сфері. З’ясовано пе-реваги й недоліки трудової діяльності в банку, а також визначено, що людський ресурс міс-тить у собі не тільки величезний потенціал розвитку банку, але й є джерелом ризиків дляфінансової установи.

Ключові слова: банківська система, персонал банку, банківська установа, кваліфікаційнівимоги, характер праці, трудова діяльність.

І. ВступСвітова теорія та практика свідчать, що

банківська система є ключовим елементомгрошово-кредитної системи країни і висту-пає найважливішою складовою всього ме-ханізму реалізації відносин в економіці. Сту-пенем її стійкості характеризується не тількистан національної економіки, а й відобража-ється рівень соціальної сфери в суспільстві,сфери політичних і міжнародних відносин, йінші аспекти життя країни. Надійність і неза-лежність банківської системи є однією з ос-нов економічної незалежності держави тазапорукою підвищення конкурентоспромож-ності національної економіки. Отже, від ста-ну банківської системи України багато в чо-му залежать перспективи сталого розвиткукраїни, її становище на міжнародній арені вумовах поступової інтеграції до європейсь-кого та світового економічного простору,благополуччя громадян.1

Тому підвищення ефективності функціо-нування банківської системи є дуже важли-вим напрямом і потребує наукових дослі-джень та впровадження результатів цих до-сліджень у практику управління банком.

На тлі динамічного розвитку ринку бан-ківських послуг України фінансово-кредитніустанови сьогодні змушені вирішувати про-блеми, пов’язані з формуванням капіталу таакумулюванням ресурсного потенціалу, атакож опановувати нові підходи до ефекти-вності використання ресурсів. В умовах за-гострення конкуренції між комерційними ба-нками, що підсилилася внаслідок світовоїфінансової кризи 2008–2009 рр., ефективневикористання здібностей своїх співробітни-ків є одним із ключових факторів стратегіч-

© Давидкова Н.М., 2013

ного розвитку банківської установи та її стій-кості на ринку фінансових послуг [4].

Питання управління ефективністю бан-ківської діяльності досліджувались у працяхпровідних українських і зарубіжних учених,зокрема П. Аллена, Дж. Б’юкенена, О. Васи-лика, О. Вовчак, В. Гейця, Дж. Гелбрейта,А. Даниленка, М. Зібера, І. Івасіва, О. Кос-тюка , І. Лютого, А. Мещерякова, А. Мороза,Р. Нельсона, П. Роуза, А. Сміта, О. Тофф-лера, В. Федосова, О. Хаб’юк, Л. Харріс,О. Чуба та ін.

Особливу увагу формуванню та розвиткутрудового потенціалу в умовах постіндуст-ріальної економіки присвячено науковцями,серед яких І. Бушмарін, В. Вовк, О. Гріш-нова, Ж-М. Галль, О. Іванілов, А. Криклій,В. Лич, Р. Лепа, Є. Маслов, С. Пирожков,Л. Сергєєва, С. Трубич, В. Швець, В. Щер-бак, К. Якуба.

Важливим аспектом при розгляді конку-рентних переваг банків, що надають при-близно однаковий спектр банківських послугзі схожою ціновою політикою, є імідж банків-ської установи, який у свідомості потенцій-них і діючих клієнтів створюють саме спеці-алісти банку. Тільки максимальна визначе-ність й прозорість у відносинах з клієнтамидає їм змогу володіти докладною інформаці-єю про основні принципи діяльності банку.Здатність банку залучати велику кількістьклієнтів, швидко реагувати на зміну їх потребта вміння запропонувати потрібний продукт употрібний час і потрібному клієнтові забезпе-чує міцний стан на ринку фінансових послуг.Таким чином, дослідження, присвячене осо-бливостям трудової діяльності в банківськійсфері, є актуальним, створюючи підґрунтядля підвищення ефективності використаннятрудового потенціалу банку.


158

ІІ. Постановка завданняМетою статті є аналіз особливостей тру-

дової діяльності в банківській сфері тавпливу її якості на ефективність функціону-вання банків.

ІІІ. РезультатиКерівники провідних банків дійшли ви-

сновку, що найважливішим банківським ре-сурсом є не гроші чи матеріальні цінності, апрацівники з урахуванням їх кваліфікації,досвіду, особистісних якостей, інтелектуа-льних здібностей, адже від них безпосеред-ньо залежить прибутковість банківськоїустанови [3]. Стратегія результативної ро-боти з клієнтами наведена на схемі (рис.).

Отже, для досягнення поставлених цілей ізабезпечення успішного розвитку банку в по-дальшому одним із основних завдань фінансо-во-кредитної установи є створення ефективно-го використання можливостей своїх співробіт-ників.

Робота в банківській сфері має свої спе-цифічні особливості. Загалом для всіх бан-ків характерні такі риси праці, що проекту-ються на вимоги до банківського персоналу:– характерна вузька спеціалізація, пов’я-

зана з різноманітним характером банків-ських послуг, тому до співробітників ви-суваються високі кваліфікаційні вимогиза всіма напрямами трудової діяльності;

– практично всі співробітники банків ма-ють вищу освіту (80–85%) відповідно докваліфікаційних вимог більшості банків,але щоденна робота деяких категорійпрацівників пов’язана з рутинною, моно-тонною роботою, при цьому не викорис-товується весь фаховий потенціал цихпрацівників;

– практично жодної операції працівник невиконує одноосібно, тому діяльність ба-нку передбачає постійну взаємодію міжспівробітниками.

Конкурентне середовище в банківській сфері

Стратегія та позиціонування банку

Ключові й конкурентні

переваги банку

Операційна діяльність банку

Робота з клієнтом: підготовка до роботи з клієнтом; формування відносин з клієнтом; з’ясування потреб і можливостей клієнта; презентація продуктів і послуг банку; робота з запереченнями та сумнівами; укладення угоди (створення домовленостей) супроводів угоди

Продукт/послуга банку

Показники конкурентоспроможності

Співробітник банку

Клієнт

Особисті якості працівника:

професіоналізм; компетентність; комунікабельність; впевненість у банку, продукті/послузі

Рис. Механізм роботи з клієнтами в умовах конкуренції в банківському секторі, що забезпечує її ефективність

Перша вимога пов’язана з індивідуальнимхарактером праці, друга зумовлена необхід-ністю збереження банківської таємниці таіншої інформації, розголошення якої потен-ційно може не лише викликати прямі збитки,а й поставити банк на межу банкрутства.

У банківській справі, на відміну від біль-шості інших галузей, прямий доступ до ін-формації мають представники практичновсіх категорій персоналу.

Третя вимога зумовлена тим, що банкивідбирають співробітників відповідно до їхмайбутніх посадових обов’язків, вимог і ста-

ндартів, що висуваються до цієї категоріїпрацівників, і однією з обов’язкових вимогпрактично до всіх фахівців банку, є вищаосвіта. Тому в банківській сфері порівняно зіншими сферами діяльності переважна бі-льшість фахівців мають вищу освіту, алепри цьому не всім працівникам вдаєтьсяповною мірою реалізувати всі свої професій-ні навички та розкрити увесь свій потенціал.Це зумовлено необхідністю виконання пев-ного алгоритму дій, які прописані у внутріш-ньобанківських документах та інструкціях до


159

процесів і операцій, з якими стикаються спів-робітники щодня при обслуговуванні клієнтів.

Звичайно ж, певною мірою така робота од-номанітна, але, прописуючи у внутрішніх до-кументах основні процеси, банк мінімізує своїопераційні ризики. Також для мінімізації опе-раційних ризиків (виключення помилок і зло-вживань) практично всі операції в банку вико-нуються не одноособово, а при взаємодії міжспівробітниками та підрозділами відповідно добізнес-ролей при чіткому розумінні зон відпо-відальності. Ця особливість праці вимагає відфахівців здатності незалежно від міжособисті-сних відносин бути націленими на один ре-зультат – якісно і швидко обслужити клієнта здотриманням всіх норм і правил.

Відповідно до характерних рис праці убанківській сфері до персоналу висуваютьсятакі основні вимоги:– високий професіоналізм;– готовність до змін, уміння прогнозувати,

прагнення постійно вчитися;– стійкість, відданість своїй справі, стре-

состійкість;– необхідність пошуку, творчості, ініціати-

ва.Робота в банку, як показують опитуван-

ня, вважається престижною і для багатьохозначає бути матеріально незалежним і за-ймати престижну посаду. І дійсно, середнязаробітна плата в банківській сфері є однієюз найвищих порівняно з іншими видами дія-льності (див. табл.).

ТаблицяДинаміка середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності, грн

Нараховано штатному працівникуПоказники 2000 2009 2010 2011 2012Фінансова діяльність 560 4038 4601 5340 5954Промисловість 302 2117 2580 3120 3500Будівництво 260 1511 1754 2251 2491Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів тапредметів особистого вжитку 226 1565 1874 2339 2696

Державне управління 335 2513 2747 3053 3442Сільське господарство, мисливство та пов’язані зними послуги 111 1206 1430 1800 2023

Освіта 156 1611 1889 2081 2527Операції з нерухомим майном, оренда, інжинірингта надання послуг підприємцям 278 2231 2436 2935 3436

Діяльність готелів та ресторанів 178 1267 1455 1777 2057

Але, крім заробітної плати, потрібно вра-ховувати і ряд інших факторів роботи в банку:– нерівномірна завантаженість протягом

дня (місяця);– висока відповідальність;– тривала монотонна робота за

комп’ютером;– часта робота в надурочний час до заве-

ршення операційного циклу;– робота з людьми, часто налаштованими

негативно.Особливі вимоги висуваються й до ре-

сурсного (у першу чергу, до інформаційного)забезпечення праці працівників (повна йдостовірна інформація). У зв’язку зі зрос-танням інтенсивності роботи в банківськійсфері, а також із впровадженням нових бан-ківських технологій та зростанням рівняскладності робіт вирішення виробничих за-вдань все більше пов’язується з людськимчинником, зі ставленням персоналу до ро-боти, особистою зацікавленістю в підви-щенні якості робіт, готовністю творчо підхо-дити до вирішення завдань. Стає важливо,щоб кожен працівник не просто механічновиконував свої обов’язки, а був орієнтова-ним на кінцевий результат і, більше того,усвідомлював свою причетність до процесузростання банку, у якому задіяні всі члениколективу. Це означає, що співробітник маєволодіти певною свободою дій, має можли-вість самостійного вибору шляхів вирішеннязавдання і водночас має жорстко вписува-

тися в існуючі технології, при цьому добрерозуміючи не тільки цілі своєї діяльності,але й цілі свого підрозділу, а також мету тапріоритети банку в цілому.

Дуже важливим фактором для банківсь-кого працівника є особиста відповідальністьза результати своєї діяльності перед клієн-тами, тому кожен співробітник на будь-якому рівні мусить бути професійно підгото-вленим, знати технологію та розуміти, дояких наслідків можуть призвести його дії.Слід зазначити, що людський ресурс у бан-ківському секторі є не тільки одним із важ-ливих джерел забезпечення успішного роз-витку банківської установи (підвищенняприбутковості), але і містить у собі певні ри-зики, і як наслідок – можливість матеріаль-них і репутаційних втрат.

ІV. ВисновкиВ умовах зниження прибутковості банків-

ських операцій та посилення конкуренціїсаме в потенціалі співробітників можуть бу-ти знайдені ті резерви, які дадуть змогу бан-ку не тільки пережити важкі часи, а й ство-рити передумови для розвитку й процвітан-ня в майбутньому.

Розглянуті особливості трудової діяльно-сті працівників банку потребують розробкикомплексної системи управління персона-лом банку, яка враховуватиме як стратегіюрозвитку банку, так і специфіку його функці-онування; структуру означеної системи будедосліджено автором у подальших працях.


160

Список використаної літератури1. Миронова Л.Г. Управління трудовим по-

тенціалом підприємства на основі рейти-нгового підходу : монографія / Л.Г. Миро-нова. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – 244 с.

2. Лич В.М. Трудовий потенціал: теорія тапрактика відтворення : монографія /В.М. Лич. – К. : Науковий світ, 2003. –313 с.

3. Ізюмцева Н. Вплив корпоративної культу-ри на діяльність банківської установи /Н. Ізюмцева // Вісник Національного банкуУкраїни. – 2012. – № 10 (200). – С. 25–29.

4. Цикорин А.И. Развитие трудового потен-циала персонала коммерческих банков вусловиях конкурентной борьбы в банков-ском секторе РФ : автореф. дис. … канд.єконом. наук : 08.00.05 / А.И. Цикорин. –М., 2011. – 24 с.

5. Державна служба статистики України[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/.

6. Лютий І.О. Банківські інститути в умовахглобалізації ринку фінансових послуг :монографія / І.О. Лютий, О.М. Юрчук. –К. : Знання, 2011. – 357 с.


Давидкова Н.М. Анализ особенностей трудовой деятельности в банковской сфереВ статье рассмотрена роль банковской системы в развитии экономики страны, ее влия-

ние на состояние национальной экономики в целом. Затрагивается тема перспектив раз-вития банковских учреждений и устойчивость на рынке финансовых услуг вследствие миро-вого финансового кризиса.

Показано, что результативная работа банка с клиентами в условиях высокой конкурен-ции напрямую зависит от квалификации и личных качеств персонала. Значительное внима-ние в статье уделено вопросу эффективного использования трудового потенциала коммер-ческого банка как одного из важнейших банковских ресурсов.

Выделены основные черты и специфические особенности работы в банковской сфере.Выяснены преимущества и недостатки трудовой деятельности в банке, а также определе-но, что человеческий ресурс содержит в себе не только огромный потенциал развития бан-ка, но и является источником рисков для финансового учреждения.

Ключевые слова: банковская система, персонал банка, банковское учреждение, квалифи-кационные требования, характер труда, трудовая деятельность.

Davydkova N. Analysis features employment in the banking sectorThe article focuses on the impact of labor on their competitive position in the market for banking

services. Shown that the development of the financial sector, including banking, impact on economicdevelopment in general.

The problems of increased competition in the banking environment against the background of fi-nancial - economic crisis. Found that the current conditions of the banking business necessitated theefficient use of the resource potential of the banks.

The questions need to find new approaches of strategic management behavior of banks to engagein a stable position on the market of financial services. Traced the idea that the recent human re-sources have been universally recognized as one of the main resources of any company.

It is concluded that successful work with clients in a highly competitive banking sector depends on thequality of services and directly from the professional and personal qualities of the bank’s specialists.

The mechanism of customer service, which provides the most positive, and increasing the com-petitiveness of the bank.

Substantiates the idea that the effective using of skills of their employees is a key strategic devel-opment of bank.

It was found that the basis of the concept of human resource management at the present time isthe growing role of the individual worker, his knowledge of motivational attitudes, ability to be submit-ted in accordance with the challenges faced by the financial institution.

Considerable attention is paid to the specifics of work in banking. In line with this, revealed thecharacteristic features of working in bank, the basic requirements for workers. Highlight the positiveand negative factors of the bank.

The questions increase in the intensity and complexity of the banking sector and, in this regard, thehuman impact on the solution of production problems. Touched upon the prestige of the work in a bank.

It is shown that the employment potential of the bank is twofold: directly affects to improving eco-nomic performance of the bank and, at the same time there are certain risks, which may lead to mate-rial losses.

Finally revealed the need to find the potential reserves of employees to achieve strategic goals andsuccessful development of the bank in the future.

Touched upon the need to develop a comprehensive system of personnel management of the bankspecific to the banking system.

Key words: banking system, bank personnel, banking institution, job specifications, nature of work,labor activity.


161

УДК 330.341.1

В.В. Каськівголова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ І ВІДБОРУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВУ статті розглянуто існуючі методи оцінювання і відбору національних інвестиційних

проектів. Проведено аналіз російської практики формування інвестиційних проектів. Визна-чено конкретні завдання, необхідні до виконання для вирішення поставлених цілей.

Ключові слова: національні інвестиційні проекти; інновації; інвестиційні програми; конку-рентоспроможність; тактика інвестування; виробництво.

I. ВступВизначальну роль в успішному розвитку

української економіки в сучасних умовах віді-грає інноваційна сфера, що є головним чинни-ком конкурентоспроможності і ступеня впливуінноваційного процесу на економічні зміни вкраїні. Для того, щоб вивести обсяг промисло-вого виробництва на вищий рівень і при цьомувиробляти конкурентоспроможний продукт, по-трібне залучення інвестицій, у тому числі іно-земних, а також впровадження новітніх техно-логій і наукових розробок. Оскільки інвестиціїпередбачають дії, результати яких виявляти-муться впродовж тривалого періоду часу, то йрозвиток і соціально-економічне становищезначною мірою залежать від правильного оці-нювання прогнозованих результатів інвестицій.При цьому засобом досягнення кінцевої метиінвестицій служать інвестиційні проекти і про-грами.1

У дослідження проблем оцінки ефектив-ності національних інвестиційних проектів,конкурентоспроможності і інвестиційної при-вабливості територій значний внесок зро-били наші вітчизняні вчені, зокрема:В. Аньшин, І. Батищев, О. Бистров, І. Бланк,Ю. Богатин, Л. Булгакова, І. Веретенникова,Н. Єгошин, М. Завельський, С. Зинковський,В. Іванов, С. Казаков, Л. Канторович, В. Кос-тюк, А. Кравців, Л. Крушвиц, О. Кузнєцова,В. Лексин, В. Лившиц, В. Лялин, В. Макаров,В. Малевич, В. Напреенко, А. Нариньяні,І. Наталуха, І. Никоновод, С. Панов, Т. Пер-возванська, А. Первозванський, В. Перла-мутров, С. Смоляк, Н. Токаїв, Е. Турмачев,Є. Четиркин, Р. Шамгунов, А. Шахназаров,В. Швандар, Д. Щавелєв, Є. Ясин, які визна-чили методологію і позначили завдання зрегулювання інвестиційної діяльності під-приємств і регіонів, розробили основні по-ложення, систему показників і методи оці-нювання національних інвестиційних проек-тів, інвестиційної привабливості підприємстві регіонів, їх інвестиційного потенціалу, роз-робили методичні рекомендації з вибору

© Каськів В.В., 2013

стратегії й тактики інвестування розвиткунаціональних економічних систем.

Проблеми підвищення ефективності ін-вестиційних проектів, формування і викори-стання інвестиційних ресурсів досліджені впрацях таких відомих зарубіжних авторів, як:Г.Дж. Александер, І. Ансофф, С. Баронес,В. Бернс, І. Берталанфі, М. Блауг, Ю. Блех,Р. Брейлі, М. Бромвич, У. Гетце, Л. Гітман,P.C. Гринберг, М. Джонк, С. Майерс, Б. Ман-дельброт, П. Масі, A.B. Мертенс, В.Д. Норд-хаус, Д. Норткотт, Д. Рулофф, П.А. Са-муельсон, Д. Фрай, П.М. Хавранек, Р. Хад-сон, Р. Холт, У.Ф. Шарп, С. Шмідт.

Проте на сьогодні все ще не сформованіефективні механізми оцінювання, відбору іпросування інвестиційних проектів на націо-нальному рівні. Проблема вибору критеріїввідбору інвестиційних проектів для підтрим-ки на національному рівні є першою з рядутих, що стоять перед органами управління.Водночас, ця проблема слабко опрацьованаі не знаходить належного відображення вдокументах з національної інвестиційноїполітики. Незважаючи на глибокий рівеньдослідження цієї проблематики, вимагаютьдослідження такі питання, як: дослідженняеволюції і тенденцій розвитку методологіїоцінювання інвестиційних проектів та інвес-тиційної привабливості, регіонів; виявленнянеобхідності доопрацювання нормативно-методичних документів, що діють у країні тарегіонах за оцінюванням і відбором націо-нальних інвестиційних проектів.

Усе вищесказане свідчить про те, що за-вдання вдосконалення й адаптації наявнихметодик оцінювання інвестиційних проектівдо застосування в національних умовах ірозробка нових підходів до цієї оцінки є дужеважливим. Недостатнє опрацювання вище-зазначених проблем у вказаній сфері визна-чило актуальність обраної теми дослідження.

II. Постановка завданняМета роботи – аналіз існуючих методів

оцінювання і відбору національних інвести-ційних проектів в Україні та Росії.


162

III. РезультатиВизначення прийнятного для інвестора

рівня економічної ефективності інвестицій єнайбільш складною cферою економічнихрозрахунків, пов’язаною з аналізом ефекти-вності, оскільки тут і потрібно звести воєди-но усю безліч чинників різних інтересів по-тенційних інвесторів, врахувати важко пе-редбачувані зміни в зовнішньому середо-вищі відносно проекту, а також системиоподаткування в умовах нестабільної еко-номіки. Відбір і оцінка інвестиційних проектівна національному рівні це складний процес,схильний до впливу різних чинників, які неможуть бути виражені тільки кількіснимивеличинами. Якісний характер безлічі чин-ників, що частенько мають визначальнезначення, обмежує можливість використан-ня математичних методів і посилює рольлюдського чинника в ухваленні інвестицій-них рішень [7].

Проблема аналізу економічної ефектив-ності інвестиційного проекту так само поля-гає у визначенні рівня його дохідності в аб-солютному й відносному вираженні (тобто зрозрахунку на одиницю інвестиційних ви-трат, капіталу), що зазвичай характеризу-ється як норма доходу. Окрім економічноїефективності проекту, масштабні інвести-ційні проекти відрізняє необхідність врахо-вувати громадську (соціально-економічну)ефективність. На жаль, багато інвестиційнихпроектів, як на рівні підприємства, так і нарегіональному рівні, все ще страждають чи-сленними методичними помилками і недо-робками. Так, зважаючи на неправильнийвибір критеріїв оцінювання ефективностінаціональних проектів або недостатньої їхкількості, досить гостро постає питання від-сутності кореляції між видами ефективностіпроекту. Також сьогодні існують проблеми,пов’язані з недостатньо комплексним підхо-дом до структуризації національних інвес-тиційних проектів, які пов’язані, у першу чер-гу, з недоліками системи стратегічного пла-нування, зокрема з неузгодженістю стратегіїнаціонального рівня зі стратегіями рівня об-ластей і окремих регіонів. Проблеми такожторкаються і взаємодії стратегій з конкрет-ними інвестиційними інструментами, тобтоджерелами інвестицій, що забезпечуютьреалізацію стратегії.

На думку сучасної наукової громадськості,що вважає головним засобом вирішення со-ціально-економічних завдань, що стоять пе-ред Україною, проведення ефективної інвес-тиційної політики, тобто реалізацію безлічінеобхідних ефективних інвестиційних проек-тів в усіх галузях і регіонах, потрібно, як міні-мум: удосконалювати методи оцінюванняефективності інвестиційних проектів, прово-дити розрахунки ефективності пропонованихдо реалізації національних проектів корект-

но, з урахуванням їх специфіки, внутрішніх ізовнішніх умов їх реалізації, враховуючи тічисленні методологічні помилки, які, нажаль, мають місце в перелічених вище і ді-ючих в українській практиці нормативнихдокументах [6].

До найбільш поширених помилок і таких,що часто допускаються при оцінюванніефективності інвестиційних проектів, щоігнорують солідно обґрунтовані теоретичніположення, розроблені в цьому напряміпровідними ученими країни, належать, на-приклад, помилки і некоректні оцінки основ-них показників ефективності інвестиційнихпроектів, критеріїв їх відбору, обліку інфля-ції, інвестиційних ризиків, ставки дисконту засередньозваженою вартістю капіталу, пода-ткового захисту і багато інших.

Науково-методична база для практично-го проведення в досить специфічних умовахнестаціонарної економіки України оцінних іоптимізаційних розрахунків, пов’язаних зінвестиційними проектами, була створена в1994–2006 рр. і це був помітний крок упереду розвитку методології оцінки ефективностіінвестиційних проектів і підвищенні на ційоснові якості проектування. При цьому по-дальше завдання в основному полягало втому, щоб здійснювати системний моніто-ринг, тобто стежити за тими змінами в мак-роекономічних і інституціонально-фінансо-вих умовах, які відбуваються в країні та сві-ті, і в разі потреби вносити в методики оці-нюванні потрібні коригування. Проте процесцей так і не розвивався.

Щоб ефективно виправити існуючу ситу-ацію, забезпечити, можливо, швидший інайменш хворобливий вихід з кризи з пода-льшим інтенсивним розвитком у рамкахекономіки знань на основі ефективних інсти-туціональних перетворень і інноваційнихтехнологій XXI ст., необхідно здійснити цілусистему взаємоузгоджених соціально-еко-номічних та інституціональних заходів, щозачіпають усі регіони і всі сфери українськоїдержавної і недержавної діяльності.

Враховуючи особливу важливість дляукраїнської економіки на сучасному етапі їїрозвитку правильної оцінки ефективностіреальних інвестиційних проектів, необхіднозвернути увагу наукової громадськості і від-повідних органів економічних служб насвоєрідність процесу розвитку методологіїцієї оцінки в України і за останні 10–15 років,визнавши ситуацію, що склалася, як такою,що вимагає змін [3].

Специфічною рисою проведення регіо-нальної інвестиційної політики є її мала ре-сурсна база, у зв’язку з чим доводиться за-стосовувати найбільш ефективні методи запріоритетними напрямами і більш повно ви-користати законодавче і непряме регулю-вання.


163

Регіони мають значний інструментарійдля регулювання інвестиційної діяльності зметою досягнення головного завдання інве-стиційної політики – створення необхідногорівня інвестиційної активності й ефективноїспрямованості інвестицій.

Особливого значення в системі стратегічно-го планування соціально-економічного роз-витку набувають стратегії соціально-економіч-ного розвитку федеральних округів, окремихтериторій. У сукупності документи стратегічно-го планування соціально-економічного розвит-ку мають створити основу планування і реалі-зації інвестиційних проектів і програм бізнесута забезпечити прозорість процесу ухваленнявідповідних рішень на державному і муніципа-льному рівнях. Стратегічне планування маєпоєднуватися із застосуванням оперативнихзаходів державної підтримки окремих терито-рій і реалізації конкретних пріоритетних інвес-тиційних проектів, у тому числі з використан-ням засобів Інвестиційного фонду України імеханізмів венчурного фінансування.

У зв’язку з тим, що Інвестиційний фондУкраїни є принципово новим інструментомактивної державної інвестиційної політики, зметою реалізації інвестиційних проектів по-трібна розробка комплексної програми оп-тимізації структури заявки і документації, щонадається, на отримання коштів з Інвести-ційного фонду, а також відповідність проек-ту ряду вимог, зокрема, за проектом:– спрямованість на соціально-економічний

розвиток суб’єктів України в частиністворення та розвитку об’єктів транспор-тної, комунальної й енергетичної інфра-структури державної власності суб’єктівУкраїни і муніципальної власності, а та-кож для реалізації інноваційних проектів;

– відповідність інвестиційного проекту стра-тегії соціально-економічного розвитку су-б’єкта України, затвердженої в установ-леному порядку; відповідність обсягу фі-нансування регіонального інвестиційногопроекту за рахунок коштів бюджету су-б’єкта України мінімальному рівню співфі-нансування;

– неможливість реалізувати проект бездержавних коштів;

– відповідність проекту показникам: фінан-совій ефективності; бюджетній ефектив-ності; економічній ефективності; соціаль-ній ефективності.З метою дослідження зарубіжного досві-

ду формування інвестиційних проектів, про-ведений аналіз російської практики форму-вання інвестиційних проектів, відповідно доякого було виявлено такі особливості:

1. Інвестиційний фонд Російської Феде-рації надає державну підтримку регіональ-ним проектам, які, як правило, забезпечуютьвихід на конкретний результат впродовж

2–4 років (за терміном реалізації), з термі-нами окупності до 8–10 років.

2. Проекти орієнтовані на задоволеннястабільного попиту, створення традиційнихвиробництв, надання підтримки відноснопроблемним регіонам і передбачають ство-рення значної кількості робочих місць.

3. Формування регіональних проектів пе-ребуває в певних рамках: мінімальної план-ки вартості 500 млн руб.; максимальної ве-личини державної підтримки, обмеженоїквотами Інвестфонду для кожного регіону;регламентованої частки співфінансуванняпроекту із коштів бюджету суб’єкта РФ.

Інвестфонд РФ має ряд важливих переваг:1. Процедура відбору проектів для Інвес-

тфонду, хоча й має певні недоліки, але об-межує можливості для суб’єктивізму, а отже(до певної міри) – для зловживань і корупції.

2. Фінансування із коштів фонду здійсню-ється суворо цільовим, що також зменшуєпотенціал для зловживань.

3. На кожен рубль бюджетних коштівпритягується чотири рублі приватних інвес-тицій [4].

Водночас було виявлено такі моменти,що негативно характеризують проекти Інве-стфонду в умовах, що склалися:

1. Концесії в реалізації регіональних про-ектів не задіяні.

2. Географія діяльності представленадосить вузьким охопленням регіонів, з вкла-деннями, орієнтованими на центральну час-тину Росії.

3. У частині фінансування у рамках вжеприйнятих рішень спостерігаються затримкиз виділенням коштів суб’єктами РФ, приват-ними компаніями, а також кредитними уста-новами.

4. Процедура відбору проектів для Інвес-тфонду має певні недоліки, обмежуючи мо-жливості для об’єктивного оцінювання прое-ктів і їх відбору, а отже (мимоволі), сприяєзловживанням і корупції.

5. У масштабах Інвестфонду регіональ-ним проектам виділено усього 3% усіх кош-тів державної підтримки.

6. Одним з основних недоглядів – повнавідсутність якої-небудь інноваційної складовоїрегіональних проектів, що реалізовуються [5].

У цілому робота Уряду показала на сьо-годні нездатність усунути інфраструктурніобмеження вітчизняної економіки на регіо-нальному рівні.

Таким чином, з метою створення умов дляреалізації пріоритетних інвестиційних проектіві розвитку інфраструктури життєзабезпеченняУкраїни доцільним є створення цільової про-грами “Про інвестиційні проекти, що реалізо-вуються в Україні в 2013–2020 роках”.

Головною метою такої Програми маєстати забезпечення підвищення добробуту і


164

якості життя населення на основі реалізаціїна території України інвестиційних проектів.

Очікувані кінцеві результати реалізації та-кої Програми: розвиток енергетичного, тури-стсько-рекреаційного комплексів, промисло-вого і сільськогосподарського виробництвазабезпечить створення нових робочих місць,збільшення обсягів виробництва, приріст по-даткових надходжень до державного бюдже-ту, збільшення обсягів виробництва.

Нами було розглянуто методи оцінюван-ня ефективності регіонального інвестиційно-го проекту і вартості витрат на його реаліза-цію, що є основним і визначальним чинни-ком в оцінюванні норми прибутку проекту.Для цього використовують існуючу системупоказників, найбільш широко вживаних увітчизняній і зарубіжній практиці, таких, щохарактеризують інноваційну діяльність під-приємства, і таких, що визначають технікупрогнозування й управління. Особливістюпроектного підходу є його прогнозний і дов-гостроковий характер, тому у вживаномупідході до аналізу і прогнозування врахову-ються чинники часу та ризику [1].

Алгоритм оцінювання економічної ефек-тивності будь-якого інвестиційного проекту євідомим алгоритмом розрахунку чистогоприведеного ефекту, внутрішньої нормиприбутку інвестиції, терміну окупності інвес-тицій. Ставка дисконтування зазвичай при-ймається, виходячи із загального рівня ін-фляції, і прирівнюється або до банківськоїставки депозитних вкладів, і вважається прицьому вибраною і незмінною для всього те-рміну експлуатації інноваційного проекту,або визначається за середньозваженою ве-личиною вартості капіталу [2].

Це положення, ми вважаємо, по-перше,що не відповідає реальній дійсності, оскількиці ставки мають різні значення за рокамиексплуатації проекту; по-друге, зміни загаль-ного рівня інфляції і банківських ставок дале-ко не відповідають тим змінам поточних цінна різні ресурси, які мають місце впродовжпрогнозованого періоду, і, по-третє, змінипоточних цін (їх прирости) мають різний ха-рактер для різних видів ресурсів.

IV. ВисновкиВпровадження в практику управління

економікою регіону методологічного інстру-

ментарію за оцінкою ефективності інвести-ційних проектів дасть змогу сприяти вирі-шенню завдань соціально-економічного роз-витку України. Таким чином, необхідність удо-сконалення методичного інструментарію і на-уково-практичних рекомендацій до оцінюван-ня ефективності національних інвестиційнихпроектів набуває невідкладного характеру.

Конкретними завданнями, необхіднимидо виконання для вирішення поставленихцілей, є такі:– обґрунтування підходу до оцінювання

ефективності національних інвестиційнихпроектів;

– уточнення методики оцінювання ефекти-вності національного інвестиційного про-екту;

– розробка ефективного механізму оціню-вання і відбору інвестиційних проектівдля бюджетного асигнування з різнихджерел фінансування.Список використаної літератури

1. Бочаров В.В. Корпоративные финансы :учеб. пособ. для вузов / В.В. Бочаров,В.Е. Леонтьев. – СПб. : Питер, 2008. –544 с.

2. Видяпин В.И. Региональная экономика :учебник / В.И. Видяпин, М.В. Степанов. –М. : Инфра-М, 2009. – 685 с.

3. Декамп О. ЕБРР: Украине необходимовнедрить государственночастное парт-нерство / Оливер Декамп [Електроннийресурс]. – 21.03.2006 / Режим доступу :http://dialogs.org.ua/news_full.php?nw_id=12498.

4. Ковалев В.В. Инвестиции : учебник /В.В. Ковалев – М. : Проспект, 2006. –440 с.

5. Набив Р.А. Финансовая политика Рос-сии : учеб. пособ. для вузов / Р.А. На-биев, Г.А. Тактаров. – М. : Финансы истатистика, 2007. – 382 с.

6. Навроцька О.В. Державно-приватне парт-нерство у фінансуванні розвитку інфра-структури України / О.В. Навроцька // Фо-рмування ринкових відносин в Україні : зб.наук. праць / наук. ред. І.Г. Манцуров. –К. : НДЕІ, 2009. – Вип. 6 (97). – С. 21–26.

7. Розпутенко І. Управління державними ви-датками в перехідних економіках / І. Роз-путенко. – К. : Основи, 1993. – С. 96–104.


Каськив В.В. Методы оценки и отбора национальных инвестиционных проектовВ статье рассмотрены существующие методы оценки и отбора национальных инвести-

ционных проектов. Проведен анализ российской практики формирования инвестиционныхпроектов. Определены конкретные задачи, необходимые для исполнения решения постав-ленных целей.

Ключевые слова: национальные инвестиционные проекты; инновации; инвестиционныепрограммы; конкурентоспособность; тактика инвестирования; производство.


165

Kaskiv V. Methods of evaluation and selection of national investment projectsThe article describes the current methods of evaluation and selection of national investment

projects. The analysis of the Russian practice of investment projects. Identified the specific tasksrequired to implement to address these goals.

Decisive role in the successful development of the Ukrainian economy in today’s innovative playingfield, which is the main factor of competitiveness and the degree of influence the innovation process toeconomic changes in the country. In order to bring industrial production to a higher level and thusproduce a competitive product, required investment, including foreign investment, and the introductionof new technologies and scientific developments. Since investments involve actions whose resultsproyavlyatymutsya for a long period of time, and the development and socio-economic standingdepends largely on a correct assessment of the projected investment results. This means achievingthe ultimate goal of investment are investment projects and programs.

Implementation in practice of managing the economy of the region methodological tools forassessing the effectiveness of investment projects that will contribute to solving the socio-economicdevelopment of Ukraine. Thus, the need for improved methods and tools for scientific advice to assessthe effectiveness of national investment projects becomes urgent nature.

Specific tasks required to implement to address these goals are: rationale approach to evaluatingthe effectiveness of national investment projects detailed methodology for estimating the efficiency ofthe investment project, the development of an effective mechanism for evaluation and selection ofinvestment projects for budget allocations from various funding sources.

Key words: national investment projects; innovation; investment programs; competitiveness;investment tactics; production.


166

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИПІДПРИЄМНИЦТВА

УДК 338.32

І.В. Кулькоаспірант


ОЦІНЮВАННЯ ТА АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВРозглянуто теоретичні та практичні аспекти різноманітних підходів до оцінювання та

аналізу основних виробничих фондів підприємств. Розкрито поняття “фізичний, моральнийзнос”. Проаналізовано методи оцінювання вартості основних виробничих засобів підпри-ємств. Обґрунтовано необхідність використання єдиного підходу до оцінювання та аналізуосновних виробничих фондів. Запропоновано шляхи вирішення цієї проблеми.

Ключові слова: основні виробничі фонди, вартість, оцінювання виробничих фондів,знос, амортизація.

І. ВступВ умовах ринкової економіки система го-

сподарювання повинна містити в собі до-статні економічні стимули ефективного ви-користання основних фондів, виробничихпотужностей, усього наявного майна функ-ціонуючих підприємств. Дійова система та-ких колективних та індивідуальних економі-чних стимулів на підприємствах різних галу-зей народного господарства України покищо знаходиться на стадії свого становленнята розвитку.1

Більш повне та раціональне використанняосновних фондів та оптимізація їх зносусприяє покращенню всіх техніко-економічнихпоказників підприємства: зростанню про-дуктивності праці, підвищенню фондовіддачі,збільшенню випуску продукції, зниженню їїсобівартості, економії капітальних вкладень.

Наявність різних підходів до оцінюваннявартості та амортизації основних виробни-чих фондів підприємств дає змогу останнімвсебічно їх проаналізувати, використовуючина практиці найбільш раціональні методи таприйоми [2, c. 221].

ІІ. Постановка завданняМета запропонованої статті полягає у

розкритті різних підходів до оцінювання тааналізу основних виробничих фондів під-приємств, а завдання – у пошуку шляхів їхоптимізації.

ІІІ. РезультатиОсновні фонди – це частина засобів ви-

робництва, які діють у процесі виробництвапротягом тривалого періоду часу, зберігаютьпри цьому впродовж усього періоду натура-

© Кулько І.В., 2013

льно-речовинну форму і переносять своювартість на продукцію по частинах у мірузносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні фонди поділяються на основнівиробничі й основні невиробничі фонди.Тобто ті, що безпосередньо беруть участь увиробництві, і ті, що його обслуговують.

Наявність високоякісних та модернізова-них основних фондів на підприємстві – цезапорука ефективного його функціонування,а також рентабельності.

З огляду на те, що науково-технічнийпрогрес безупинно спонукає виробництво доповної автоматизації, наявність основнихфондів у підприємства є виключно необхід-ною. Збільшення фондоозброєності праці напромислових підприємствах зумовлене тех-нічним переоснащенням виробництв (зрос-танням вартості основних засобів).

За таких умов значення основних вироб-ничих фондів як найвагомішого фактораздійснення виробничого процесу зростає.

Для того, щоб визначити реальну потре-бу в основних виробничих фондах та їх на-явність, їх необхідно оцінити.

Суть оцінювання основних фондів поля-гає в тому, що воно являє собою грошовевираження їх вартості.

Існує декілька видів оцінки основних за-собів (фондів):

1. Залежно від моменту проведення оці-нювання основних засобів (фондів):– первісна (початкова) – це фактична їх

вартість на момент введення в дію чипридбання;

– відновна вартість – це вартість їх відтво-рення в сучасних умовах виробництва.


167

2. З огляду на стан основних фондів:– повна – це їх вартість у новому, не

спрацьованому стані;– залишкова вартість – реально існуюча їх

вартість, ще не перенесена на вартістьвиготовлюваної продукції (виконуваноїроботи, здійснювані послуги), є розраху-нковою величиною і визначається різни-цею між повною первісною (відновною)вартістю та накопиченою на момент об-числення сумою спрацювання основнихфондів.Також провідні науковці пропонують оці-

нювати основні виробничі фонди, застосову-ючи методи ринкової та балансової вартості.

Існує також підхід до оцінювання основ-них виробничих засобів з огляду на їх техні-чний стан, а саме:– застосування часових показників (спів-

відношення між фактичним і ефектив-ним термінами експлуатації основнихзасобів);

– застосування натуральних показників;– застосування вартісних показників.

Ефективне використання основних засо-бів сприяє прискоренню оборотності оборо-тних засобів. Чим краще експлуатуютьсяосновні засоби, тим швидше оборотні засо-би проходять фазу виробництва і тим мен-шою є потреба в їх прирості.

Важливим фактором підвищення викори-стання основних засобів є перебудова в си-стемі народного господарства [1, c. 88].

Під впливом часу, природних факторів тав процесі безпосереднього використанняосновні засоби поступово зношуються. Вонивтрачають свої первинні фізичні якості, зни-жуються їх техніко-експлуатаційні можливо-сті в результаті зменшується реальна бала-нсова вартість основних засобів.

Існують два підходи до визначення зносуосновних виробничих фондів.

Перший, за яким розрізняють два видизносу основних фондів підприємств, – фізи-чний і моральний.

Фізичний знос - це поступова втрата ос-новними засобами своєї споживної вартостів процесі експлуатації, тобто суто матеріа-льний знос їх окремих елементів.

Фізичний знос основних засобів підпри-ємств залежить від багатьох факторів, зок-рема:– особливостей технологічного процесу

виробництва;– якості технічного обслуговування основ-

них засобів;– якості праці, кваліфікації працівників, які

обслуговують процес виробництва, їхбезпосереднього ставлення до основнихзасобів у процесі виробництва.Розрізняють повний і частковий знос ос-

новних засобів.

Повний знос передбачає повне зношу-вання, як фізичне, так і моральне, основнихвиробничих фондів у процесі виробництва.Повний знос характеризується відсутністюможливості оновлення основних виробничихфондів, тим самим він передбачає списання ізаміну основних засобів. Заміна основнихзасобів машинобудівних підприємств можли-ва у вигляді придбання нового об’єкта основ-них засобів або його будівництва.

Частковий знос означає можливість від-новлення фізичних і моральних властивос-тей основних виробничих фондів за рахунокмодернізації, переоснащення, оновлення.

Моральний знос – це зношення основнихвиробничих фондів на стадії розвитку тех-нологічного прогресу. Тобто з’являєтьсябільш дешевий, енергозберігаючий, еконо-мічніший аналог [4, c. 12].

Другий, за яким існує три види зносу:– фізичний (часткова або повна втрата

обладнанням своїх початкових техніч-них якостей);

– функціональний (зменшення споживноїпривабливості тих чи інших властивос-тей обладнання, що зумовлене розвит-ком нових технологій);

– економічний (втрата вартості майнавнаслідок впливу зовнішніх факторів).Найбільш зручним і узагальненим мето-

дом оцінювання рівня зношеності основнихзасобів підприємств є метод, який базуєтьсяна застосуванні його вартісної оцінки.

Необхідною є інтеграційна оцінка рівнязношеності основних засобів підприємств,яка б враховувала зміну основних показни-ків їх експлуатації протягом терміну служби.Тобто показником з урахуванням ринковоївартості основних виробничих фондів.

Також існує узагальнюючий метод оціню-вання рівня зношення основних виробничихфондів, за яким виокремлюють два його види:– нормальний (припустимий) – максима-

льно можливий рівень зношеності осно-вних засобів, за якого підприємство мо-же забезпечувати просте відтворенняосновних засобів, використовуючи лишемайбутній потік амортизаційних відраху-вань на їх реновацію;

– катастрофічний – мінімально можливийрівень зношеності основних засобів, заякого підприємство не зможе здійснитинавіть просте їх відтворення, використо-вуючи майбутні потоки свого прибутку таамортизаційних відрахувань.Під амортизацією основних фондів, що

використовуються для власного виробницт-ва підприємствами, розуміється поступовевідшкодування витрат власника на при-дбання та введення в експлуатацію основ-них фондів у межах норм амортизаційнихвідрахувань, встановлених законодавчо, що


168

відносяться на витрати виробництва (обігу)підприємства.

На сучасному етапі існує два підходи дотлумачення поняття “амортизація”: тради-ційний, коли вона розглядається як економі-чний процес, що кількісно відображає втра-ту знаряддями праці вартості й поступовеперенесення її на новостворений продукт знаступним нагромадженням коштів для від-творення основних засобів, і так званий по-датковий, який розглядає амортизацію якпоступове віднесення витрат на придбання,виготовлення або поліпшення основних за-собів, на зменшення скоригованого прибут-ку платника податку.

Амортизації підлягають витрати, пов’я-зані з:– придбанням та введенням в експлуата-

цію основних фондів і нематеріальнихактивів;

– виробництвом допоміжних та основнихзасобів у процесі основного виробництва;

– проведенням усіх видів ремонту, рекон-струкції, модернізації та інших видів по-ліпшення основних фондів;

– поліпшенням земель.Не підлягають амортизації та повністю

відносяться на витрати виробництва (обігу)у звітному періоді витрати підприємства на:– відгодівлю продуктивної худоби;– вирощування багаторічних насаджень.

Не підлягають амортизації і здійснюють-ся за рахунок відповідних джерел фінансу-вання витрати на:– утримання житлових будинків, їх будів-

ництво;– утримання та прокладання автомобіль-

них доріг;– підтримання та придбання фондів біб-

ліотечних та архівних [3, c. 87].IV. ВисновкиВ Україні останніми роками, незважаючи

на затяжну фінансову кризу, спостерігаєтьсяінтенсифікація промислового виробництва.

Необхідність вчасного оновлення техніки якодного з факторів інтенсифікації виробницт-ва зумовлюється тим, що підтримка заста-рілого технічного парку діючих підприємству працездатному стані потребує значнихвитрат.

З огляду на цей факт актуальним сталопитання про виявлення та впровадженняєдиного підходу до оцінювання, аналізу таузагальнення стану основних виробничихфондів підприємств.

Але навіть функціональна складова осно-вних виробних фондів підприємств має декі-лька підходів до своєї оцінки. Функції, які ви-конує амортизація основних виробничих фон-дів, також розглядаються з декількох позицій.

Різні підходи до переоснащення галузейнародного господарства стимулюють розбі-жності в підходах до оцінювання економіч-ного стану основних виробничих фондів.Оптимізація методів оцінювання та аналізуосновних виробничих фондів можлива лишез урахуванням галузевої належності та тех-нологічної специфіки виробництва на під-приємстві.

Список використаної літератури1. Александров Д. Історичні аспекти право-

вого регулювання управління активами /Д. Александров // Підприємництво, гос-подарство і право. – 2006. – № 4. –С. 86–90.

2. Галуза С. Оцінка використання активів уаналізі ефективності підприємства / С. Га-луза, В. Артемов // Економіка України. –2005. – № 6. – С. 86–89.

3. Гохберг І.І. Оцінка установок, машин таобладнання: питання і відповіді, практи-кум оцінки / І.І. Гохберг. – Л. : ЗУКЦ,2007. – 184 с.

4. Решетняк Е.А. Моральный износ и срокииспользования оборудования / Е.А. Ре-шетняк // Вісник Національного технічогоуніверситету “Харківський політехнічнийінститут. – 2008. – № 2. – С. 12–14.


Кулько И.В. Оценка и анализ основных производственных фондов предприятийРассмотрены теоретические и практические аспекты разнообразных подходов к оцен-

ке и анализу основных производственных фондов предприятий. Раскрыто понятия“физический, моральный износ”. Проанализировано методы оценки стоимости основныхпроизводственных средств предприятий. Обоснована необходимость использования еди-ного подхода к оценке и анализу основных производственных фондов. Предложены путирешения этой проблемы.

Ключевые слова: основные производственные фонды, стоимость, оценка производст-венных фондов, износ, амортизация.

Kulko I. Assessment and analysis of the basik production assets of enterprisesThe theoretical and practical aspects of the various approaches to the evaluation and analysis of

fixed assets of enterprises. Discloses the concept of “physical, moral deterioration.“The methods ofvaluation of fixed assets of enterprises. The necessity of a common approach to the assessment andanalysis of fixed assets. The ways of solving this problem.


169

The existence of different approachesto valuation and amortization of fixed as set sallowscompanie recently comprehensively analyze the musing in practice them ostrational method sandtechniques.

Under thein fluence of time and environmental factor sin the direct use of the basic means ofgradually wear out. They lose their original physical qualities, reduced their technical and operationalcapabilities as a result of declining real book value of fixed as sets.

Integration is necessary assess ment of wear of fixed as sets of enterprises, which takes intoaccount of the development of their use for life.

Became a crucial question about the identification and implementation of a common approach tothe assessment, analysis and synthesis of the fixed as sets of enterprises.

But even the basic functional component precious as sets of enterprises has several approaches toits assessment. Functions that perform depreciation of fixed as sets areal soconsidered from severalperspectives.

Various approaches to up grading of the national economy encourage difference sin approaches toassessing the economic situation of fixed as sets. Optimization methods for assessment and analysisof fixed assets canonlybe basedon industry sector and technology specific factory production.

Key words: basic production assets, the cost estimate of productive assets, depreciation,amortization.


170

ЕКОНОМІКА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

УДК 338.439.5

І.О. Мордвіновастарший викладач


ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СПРАВЛЯННЯ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ В АГРАРНОМУЗЕМЛЕКОРИСТУВАННІ УКРАЇНИ

Стаття присвячена дослідженню основних тенденцій справляння орендної плати в аграр-ному землекористуванні України, які сформувалися впродовж останніх двадцяти років. У нійобґрунтовано основні заходи, спрямовані на підвищення соціально-економічної й екологічноїефективності земельно-орендних відносин в аграрній сфері країни.

Ключові слова: земельно-орендні відносини, орендар, орендодавець, орендна плата, тер-мін оренди, форма орендної плати, земельна ділянка.

І. ВступВперше на законодавчому рівні платність

землеволодіння і землекористування в аг-рарній сфері України було проголошено вЗемельному кодексі від 18.12.1990 р., алезапровадження її в практику земельних від-носин розпочалося з 01.07.1992 р., післяприйняття Верховною Радою України Зако-ну України “Про плату за землю” та поста-нови про введення в дію цього закону.1

Плата за землю справляється у виглядіземельного податку або орендної плати.Власники земельних ділянок, земельнихчасток (паїв), землекористувачі, крім орен-дарів, сплачують земельний податок, розмірякого не залежить від результатів їхньої го-сподарської діяльності й встановлюється увигляді платежів за одиницю земельноїплощі з розрахунку на рік. За земельні діля-нки, надані в оренду, справляється оренднаплата, розмір якої визначається за угодоюсторін у договорі оренди.

Розвиток і становлення ринкової еконо-міки в країні зумовили необхідність законо-давчого забезпечення земельно-оренднихвідносин. Тому в 1998 р. було прийнято За-кон України “Про оренду землі”, а з прийнят-тям нової редакції Земельного кодексуУкраїни виникла потреба у внесенні змін доЗакону України “Про оренду землі”, які буливнесені у 2003 р. Законом України “Про вне-сення змін до Закону України “Про орендуземлі”” [1; 2]. Його реалізація сприяє залу-ченню продуктивних земель в активний гос-подарський обіг, а права орендодавців іорендарів здобувають належний правовийзахист, розширюється база справляння

0 © Мордвінова І.О., 2013

орендної плати, забезпечується суспільнийконтроль за ставками орендної плати тощо.

ІІ. Постановка завданняМетою дослідження є виявлення основ-

них тенденцій справляння орендної плати ваграрному землекористуванні України, якісформувалися впродовж останніх двадцятироків. Для здійснення цього доцільним єз’ясування таких основних питань: правово-го забезпечення справляння плати за орен-ду земель сільськогосподарського призна-чення, термінів оренди та форм і розміріворендної плати за земельні ділянки, поряд-ку нарахування і сплати орендної плати,регіональних відмінностей у справлянніорендної плати за взяті у тимчасове корис-тування земельні частки (паї).

ІІІ. РезультатиСьогодні в сільському господарстві Украї-

ни орендні відносини домінують. Близько90% сільськогосподарських угідь країни єоб’єктом оренди. За допомогою оренднихвідносин з аграрними підприємствами, фе-рмерськими господарствами та іншимисуб’єктами господарювання реалізує своєправо на сільськогосподарську землю біль-шість селян, з якими вони уклали договориоренди земельної частки (паю). Переважнубільшість договорів укладено з власникамигосподарств, із земель яких виділено земе-льну частку (пай), або їх правонаступника-ми. Орендодавцями здебільшого виступа-ють селяни-пенсіонери.

У 2011 р. в Україні було укладено 4,64 млндоговорів оренди земельних ділянок та зе-мельних часток (паїв) загальною площею17,4 млн га. Майже половина з них (43%)укладена терміном на 4–5 років, потім ідутьдоговори терміном на 6–10 років (38%), ілише 13% орендодавців передали свою зе-


171

млю в оренду на більше, ніж на 10 років, натермін менше трьох років було укладено 6%договорів. Варто зазначити, що за роки ре-форм у країні відбулися певні позитивнізрушення у розвитку земельно-оренднихвідносин, а саме: 1) скоротилася частка до-говорів оренди на термін від одного до п’ятироків; 2) зросла питома вага орендних дого-ворів на десять і більше років. Такі зміни єнаслідком більш дбайливого ставлення доземель, недопущення їх виснаження у коро-ткотерміновому періоді. Проте власники зе-мельних ділянок і паїв поки що не готові натривалий період дати зобов’язання конкрет-ному орендарю і задовольнитися низькимрівнем орендної плати.

Короткотермінова оренда не задоволь-няє інтересів орендарів і не забезпечуєумов для раціонального використання йохорони ґрунтів і дотримання сівозмін, оскі-льки орендарі не здійснюють необхіднихінвестицій для покращення якості землі.Адже для того, щоб витрати на збереження іпідвищення родючості ґрунтів змогли себеокупити, потрібен певний час, а при корот-котерміновій оренді окупність інвестицій на-стає через період, який перевищує терміноренди і дістається землевласнику. Тому убільшості розвинутих країн переважно укла-дають довготермінові договори оренди – на9–10 і більше років. Частка таких договорівдоходить до 90%. Законодавством цих країнвстановлений і мінімальний термін орендиземлі. Зважаючи на це, для України на су-часному етапі розвитку доцільним було бзастосування механізму середньо- та дов-гострокової оренди сільськогосподарськихземель.

Короткострокова оренда земель сільсько-господарського призначення є ознакою псев-доринкового характеру земельно-оренднихвідносин, оскільки характеризується нециві-лізованим підходом до формування ринковихвідносин в аграрному секторі економіки. ВУкраїні неринковий характер орендних відно-син в аграрній сфері виявляється також увипадках неповної та несвоєчасної сплати заоренду землі, у відмові від виплат черезфорс-мажорні обставини. Орендна платанерідко стає специфічною формою кредиту-вання орендодавцями орендарів реальнимземельним ресурсом. Хоча в ринкових умо-вах вона повинна сплачуватися беззапереч-но, незалежно від ризиків агропідприємниць-кої діяльності.

Згідно із Законом України “Про орендуземлі”, орендна плата за землю може спра-влятися у грошовій, натуральній та відробіт-ковій формі або у їх поєднанні; обсяг, фор-ми та терміни виплати орендної плати вста-новлюються за домовленістю сторін та за-

значаються у договорі оренди. Величинуорендної плати визначають у відсотках відгрошової оцінки землі з урахуванням коефі-цієнтів індексації, якщо інше не передбаче-но у договорі.

В Україні серед форм орендної плати пе-реважає натуральна форма – сільськогоспо-дарською продукцією, хоча за останні рокиспостерігається скорочення частки натуроп-лати та поступове зростання грошової фор-ми орендної плати. Зазначимо, що в розви-нутих країнах виплата орендної плати здійс-нюється виключно в грошовій формі. Істотнепереважання негрошових форм орендноїплати в Україні є ознакою неринкового хара-ктеру аграрних земельно-орендних відносин інадзвичайно негативним явищем, оскількипід час розрахунку із селянами ціни на сіль-ськогосподарську продукцію керівники під-приємств встановлюють самостійно і визна-чають їх на рівні, який перевищує ринковий.Крім того, передана як форма плати за оре-нду землі сільгосппродукція не завжди є до-броякісною.

Зокрема, у 2011 р. в середньому в Українічастка грошової форми оплати за оренду зе-мельних паїв становила близько 25%. Найбі-льшою вона була в Запорізькій, Миколаївській,Донецькій областях (48–55%), а найменшою –у Волинській, Чернівецькій, Херсонській облас-тях – 2–7% (див. рис.). В Україні орендна платав середньому у 8–10 разів нижча, ніж у розви-нутих країнах. Так, у 2011 р. середній розмірорендної плати в Україні становив 348 грн заодин гектар і помітно відрізнявся в регіонахкраїни: у Закарпатській області вартість орендив перерахунку на грошові кошти ледь перева-лювала за 200 грн/га, тоді як на Черкащинівласники паїв одержали близько 450 грн загектар. У Запорізькій області середня плата за1 га орендованих земельних паїв на кінець2011 р. становила 326 грн. Кращі показникибули у Запорізькому районі – 493 грн/га, Ми-хайлівському – 414 грн/га, Вільнянському –411 грн/га, Бердянському – 408 грн/га; гірші – уТокмацькому – 256 грн/га, Приазовському –213 грн/га, Якимівському районі – 167 грн/га.

Згідно з Указом Президента України “Проневідкладні заходи щодо прискорення ре-формування аграрного сектора економіки”(грудень 1999 р.), була встановлена мініма-льна орендна плата в розмірі не менше 1%вартості орендованої земельної частки(паю), визначеної за офіційною методикою.Причому новостворені на базі реструктури-зованих КСП підприємства приватного типузобов’язані були укладати договори орендиземельної частки (паю). Фактична ж оренд-на плата могла бути й більшою від мініма-льно встановленої і могла виплачуватись убудь-якій формі за згодою сторін.


172

Рис. Грошова частка в структурі оплати за оренду земельних паїв в Україні у 2011 р.

У зв’язку з позитивними зрушеннями врозвитку сільського господарства новим ука-зом Президента України “Про додаткові за-ходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельнихчасток (паїв)” від 14.02.2002 р. було підвище-но мінімальну орендну плату до 1,5% від ва-ртості землі для працівників сільськогоспо-дарських підприємств і до 2% для інших оре-ндодавців, зокрема пенсіонерів. Ще раз міні-мальний розмір орендної плати (3% вартостіземельної ділянки, земельної частки (паю))було підвищено Указом Президента України“Про невідкладні заходи щодо захисту праввласників земельних ділянок та земельнихчасток (паїв)” від 19.08.2008 р. № 725.

Головними управліннями, відділами Де-ржземагенства України в областях і районахнаправлені листи-роз’яснення керівникамсільськогосподарських підприємств, які оре-ндують земельні ділянки та земельні частки(паї), та головам місцевих рад задля інфор-мування населення щодо необхідності пе-реукладання договорів оренди із зазначен-ням мінімально визначеної величини орен-дної плати у розмірі 3% від нормативноїгрошової оцінки (НГО) землі. Проте прохо-

дить цей процес повільно. У 2011 р. лише по-ловина договорів оренди земельних часток(паїв) в країні передбачала орендну платубільшу за 3% від НГО землі. Причому у всіхобластях, крім п’яти – Волинської, Кіровоград-ської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської,були договори оренди з оплатою нижче ніж1,5% НГО землі. Найгірша ситуація спостері-галась у Київській, Рівненській, Чернівецькійобластях та Автономній Республіці Крим, депонад 60% договорів оренди передбачалиоплату менше ніж 1,5% НГО землі.

У Запорізькій області на сьогодні понад80% договорів оренди мають розмір оренд-ної плати на рівні 3% і більше від вартостіземельного паю. У Великобілозерському,Гуляйпільському, Мелітопольському, Ми-хайлівському, Новомиколаївському, Оріхів-ському, Токмацькому районах у всіх догово-рах оренди розмір орендної плати – 3% ібільше. Проте в області нараховується ще8,4 тис. договорів оренди (4,8% від загаль-ної їх кількості), де орендна плата становить1,5% від НГО земельної частки (паю); у26,2 тис. договорів (14,9% від загальної кі-лькості) орендну плату визначено на рівні1,5–3,0% вартості земельного паю.


173

ІV. ВисновкиЗемельно-орендні відносини в Україні

наразі не характеризуються достатньо ви-сокою соціально-економічною та екологіч-ною ефективністю. Тому на сучасному етапірозвитку, коли орендні відносини залиша-ються переважною формою земельного обі-гу, доцільно запровадити дієвий механізмдержавного регулювання оренди землі,спрямований на забезпечення ефективногоаграрного землекористування та вирішеннясоціальних проблем сільського населення.

Пріоритетним завданням держави маєстати захист прав орендодавців та оренда-рів. З цією метою необхідно домагатися збі-льшення орендної плати, запровадити за-ставу права оренди землі, що сприятимезалученню сільськогосподарськими товаро-виробниками додаткових фінансових ресур-сів. Позитивний вплив на формування кон-курентного середовища у сфері земельно-орендних відносин створить і заснування тафункціонування спеціальних консалтинго-вих фірм, які інформуватимуть потенційнихорендодавців та орендарів про попит, про-позицію та поточні ціни на оренду землі,надаватимуть рекомендації щодо рівня оре-ндної плати, проводитимуть земельні торгиза право оренди земельних ділянок тощо.Удосконалення механізму справляння оре-ндної плати за землю також доцільнопов’язувати також зі створенням об’єднаньвласників земельних часток (паїв), з поси-ленням відповідальності орендарів за по-рушення умов договору оренди, проведен-ням постійного контролю за дотриманням

орендарями умов орендних договорів, чин-них стандартів та нормативів раціональногой ефективного землекористування, створен-ням механізму страхування ризиків, пов’я-заних з орендою сільськогосподарських зе-мель. Важливе значення у цьому контекстімають також періодична індексація нормати-вно-грошового оцінювання земель сільсько-господарського призначення та забезпечен-ня стовідсоткового перегляду договорів оре-нди в частині збільшення розміру не менше,ніж 3% від вартості земельного паю.

Розрахунки з власниками земельних паївмають бути більш чесними, орендна плата по-винна виплачуватись вчасно й у грошовій фо-рмі. Виплата орендної плати сільськогосподар-ською продукцією чи послугами має здійсню-ватись виключно за бажанням орендодавця.

Реалізація всіх цих заходів створитьсприятливі умови для сталого й ефективно-го розвитку земельно-орендних відносин,що сприятиме концентрації та інтеграціїсільськогосподарського виробництва, раціо-нальному й ефективному землекористуван-ню, вирішенню соціально-економічних про-блем сільських територій.

Список використаної літератури1. Земельний кодекс України від 25 жовтня

2001 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2002. – № 3–4.

2. Закон України “Про оренду землі” від06.10.1998 р. № 161 в редакції ЗаконуУкраїни № 1211 від 02.10.2003 р. [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/lans/main.cgi?nreg=161-14.


Мордвинова И.А. Основные тенденции взимания арендных платежей в аграрном зем-лепользовании Украины

Статья посвящена исследованию основных тенденций взимания арендных платежей ваграрном землепользовании Украины, которые сформировались на протяжении последнихдвадцати лет. В ней обосновано основные мероприятия, направленные на повышение соци-ально-экономической и экологической эффективности земельно-арендных отношений в аг-рарной сфере страны.

Ключевые слова: земельно-арендные отношения, арендатор, арендодатель, арендныйплатеж, срок аренды, форма арендного платежа, земельный участок.

Mordvinova I. Key trends collecting rents in agricultural land use UkraineThe article is devoted to investigate the major trends in collecting agricultural land use rents that

have emerged over the last twenty years in Ukraine. The article proved key measures to improve thesocio-economic and ecological efficiency of land lease relations in the agricultural sector of thecountry.

Land leases in Ukraine is not characterized by a relatively high socio-economic and environmentalefficiency. Therefore, at the present stage of development when the leases remain the dominant formof land use, should establish an effective mechanism of state regulation of land lease, aimed atensuring effective agricultural land use and solve social problems in rural areas.

The primary task of the state should be the protection of landlords and tenants. For this purpose itis necessary to seek an increase in the rent deposit to establish the right to lease land, agriculturalproducers will attract additional financial resources. Positive impact on the competitive environment inland-lease relations and create a foundation and operation of specialized consulting firms informpotential landlords and tenants on demand, supply and current rental prices of land will provideguidance on the level of rents, conduct land auctions for the right to land rent and more. Improving the


174

mechanism for collecting land rent is also advisable to link also to the creation of associations ofowners of land shares, with increased responsibility of tenants for breach of the lease, conductcontinuous monitoring of tenant leases conditions, applicable standards and norms of rational andefficient land use, introduction of insurance risks associated with the lease of agricultural land.Important in this context are also periodic indexing normative monetary evaluation of agricultural landand hundred-percent of leases in view of the increase of not less than 3% of the land unit.

Key words: land leases, tenant, landlord, rent, lease term, the form of rent, land.


175

ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖЖЯ

УДК 338.12

Ю.В. Коротаєвастарший викладач


АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН СНДУ статті проаналізовано системні реформи, які були проведені в країнах СНД, це дає змо-

гу визначити їх основні складові: лібералізація цін; організація приватизаційного процесу;створення нових банківської, податкової, бюджетної систем; реформування грошово-кредитної сфери; реформування валютної сфери; формування ринкового механізму регулю-вання зовнішньої торгівлі.

Ключові слова: лібералізація цін, інновація, конкурентоспроможність, ринковий механізм, зов-нішня торгівля.

І. ВступЗагальна риса всіх держав, що утворили-

ся після розпаду СРСР, – масштабний спадвиробництва. Так, падіння виробленого ВВПв середньому по СНД за 1991–1995 рр. дося-гло майже 50%. За підсумками 1995 р. масш-таби виробництва не перевищували рівняпочатку 1970-х рр., і воно забезпечувало по-треби населення і господарства на рівні,близькому до критичного. У 2009–2011 рр. увсіх без винятку республіках СНД спостері-галося стійке ослаблення інвестиційної акти-вності; скорочення інвестицій в основні фон-ди в середньому по Співдружності в цей пе-ріод становило близько 65%. Все це, зрозу-міло, обмежило реальні можливості пожвав-лення економік країн СНД.1

Кризові явища в економіках країн СНДбули спричинені значною мірою порушен-ням господарських зв’язків між колишнімиреспубліками СРСР. Розрахунки показують,що загальний економічний спад в країнахСНД приблизно на третину зумовлений роз-ривом цих зв’язків. Проте, багато в чомузавдяки зазначеним вище факторам, у1995 р. вдалося зупинити абсолютний спадобсягів торгівлі Росії з республіками СНД,вартісний обсяг цієї торгівлі став збільшува-тись. Ця тенденція зміцнилася в 1996 р., щохарактерно і для більшості інших країнСпівдружності. Наприклад, взаємний това-рообіг порівняно з 1995 р. збільшився біль-ше ніж на 25%. Зросла економічна взаємо-залежність країн – учасниць Співдружності.Так, за підсумками 1996 року республікиСНД забезпечували понад 50% імпортнихпотреб Російської Федерації в зерні, соняш-никовій олії, білому цукрі, напоях, бавовні,чорних металах, трубах.

© Коротаєва Ю.В., 2013

ІІ. Постановка завдання:– проаналізувати системні реформи, які

були проведені в країнах СНД;– визначити основні складові системних

реформ.ІІІ. РезультатиУ 1996 р. почався новий етап і в удоско-

наленні співробітництва республік СНД. Заформою та строками він збігся з другиметапом у становленні Митного союзу, щорозглядається країнами – учасницями СНДяк застосування нових, “просунутих” формінтеграції.

У березні 1996 р. до Митного союзу Росії,Білорусії і Казахстану приєдналася Киргизія,а з січня 1999 р. в ньому як повноправнийчлен бере участь Таджикістан. Країни–учас-ниці “Митного союзу п’яти” підписали спеці-альну Угоду про поглиблення інтеграції векономічній і гуманітарній сферах. Згідно зцією угодою створились додаткові коорди-наційні організаційні структури на п’яти-сторонній основі, вирішувались питання пророзширення торгово-економічних зв’язків наоснові послідовної лібералізації обміну фак-торами виробництва. Восени 2000 р. на базіМитного союзу утворено Євразійське еко-номічне співтовариство.

Одночасно в квітні 1996 р. Росія і Біло-русь вийшли на ще вищий ступінь інтеграцій-ного співробітництва – Спільнота двох дер-жав. Угодою про Співтовариство передбача-вся максимальний ступінь взаємодії економікдвох країн у рамках СНД і Митного союзу,були створені двосторонні виконавчі тапредставницько-консультаційні органи [10].

Водночас у рамках СНД набула розвиткуще одна економічна група, що ставить замету “активізацію всебічної взаємної спів-праці” не на шкоду відносинам з іншими чле-нами СНД. Про створення такого об’єднанняоголосили Казахстан, Киргизія й Узбекистан,


176

які проголосили в лютому 1994 р. початокдіяльності Центральноазіатського союзу, з1998 р. перетвореного в Центральноазіатсь-ке економічне співтовариство.

Зміцнення взаємодії між партнерами поСНД на різних рівнях економічної діяльності,деяке пожвавлення взаємної співпраці, щонамітилося в період 1994–1996 рр., сприялипевній стабілізації загальноекономічного ста-новища держав Співдружності. Так, у 1997 р.в більшості країн СНД вдалося призупинитидію кризових явищ: намітилася тенденція доскорочення обсягів ВВП, обсяг промисловоговиробництва в цілому по Співдружності зрісна 3% порівняно з 1996 р. [8].

Проте надалі позитивний потенціал на-рощування інтеграційного співробітництва врамках СНД багато в чому виявився вичер-паним. Це стосується навіть такої найбільшрозвинутої його форми, як Митний союз.Справа в тому, що одночасно із закладан-ням правової бази його функціонування небуло вирішено питання: визначення умоввикористання спільної валюти – російського(колишнього радянського) рубля або якої-небудь нової, колективної валюти як універ-сального платіжного засобу; уніфікованогопереходу до світових цін у взаємній торгівлі;погашення або реструктуризації взаємноїзаборгованості; спільної митної охорони зо-внішніх кордонів. Довго не вирішувалисьбазові питання, що роблять взаємну торгів-лю країн–членів Митного союзу (сьогодні –ЄвразЕС) по-справжньому вільною. Так,лише на засіданні Міждержавної ради Мит-ного союзу 26 жовтня 1999 р. у Москві сто-рони зобов’язалися нарешті погоджуватибазові параметри зовнішньоторговельної імитної політики, без чого, як відомо, будь-який митний союз перетворюється на де-кларативне утворення. Прийнято також рі-шення про стягування ПДВ за місцем при-значення товару, що дасть змогу, нарешті,уникати подвійного оподаткування при про-веденні взаємних торгових операцій.

Протягом 1999 р. членом СОТ стала Грузія,а також до “Митного союзу п’яти” входить Кир-гизія. З точки зору як Росії, так і інших партне-рів по СНД, цей факт означає появу ще біль-шої роз’єднаності в торговельно-економічнійполітиці всередині Співдружності, фактичневпровадження новими членами СОТ різнихмитних режимів відносно країн, проголошенихїх пріоритетними партнерами, і до решти сві-ту – на користь останнього.

Без обов’язкового виконання перерахо-ваних вище умов функціонування інтегра-ційного об’єднання на стадії митного союзупросто неможливо. Нарешті, що дуже важ-ливо, продовжує діяти як принципова пози-ція відмова більшості країн–членів як Євра-зЕС, так і всього СНД від створення на доб-ровільній основі будь-яких органів з надна-ціональними координаційними функціями,

що, у свою чергу, унеможливлює координа-цію внутрішньої економічної політики респу-блік Співдружності і подальшу інтеграцію.

У результаті російської серпневої кризи запідсумками 1998 р. питома вага держав СНД узагальному обсязі російського товарообігузнизилась до 22,3%, досягши, таким чином,мінімальних значень за останні шість років.Крім того, протягом 1999 р. російський екс-порт у країни Співдружності зменшився на19%, а російський імпорт з цих країн – на 25%.

До цього часу, як констатували учасникизасідання Ради голів держав СНД, що від-булося в січні і червні 2000 р., не діє зонавільної торгівлі країн Співдружності [7].

До середини 2001 р. тільки вісім з дванад-цяти держав–членів СНД (Вірменія, Білорусія,Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан,Узбекистан та Україна) ратифікували “Договірпро створення зони вільної торгівлі країнСпівдружності”, підписаний ще в квітні 1994 р.Водночас Азербайджан, Грузія та Росія доцього часу не розпочали ратифікацію.

Відсутність реального прогресу в діяль-ності зони вільної торгівлі пояснюється, зок-рема, тим, що до цього часу не відпрацьо-вані економічні механізми взаємної компен-сації втрат сторін від скасування податків ізборів на продукцію, що поставляється. Досьогодні досягнута домовленість про мож-ливість так званих “вилучень” з режиму ві-льної торгівлі, тобто виділення особливоїгрупи товарів і послуг, на які за погоджен-ням сторін протягом певного періоду не по-ширюються умови вільної торгівлі [6].

Водночас можна констатувати, що безреалізації повною мірою Угоди про зону ві-льної торгівлі неможливо і практичне здійс-нення положень, що лежать в основі прого-лошеного ЄвразЕС.

Незважаючи на певні позитивні моменти, уцілому виділено такі причини триваючого зни-ження взаємного товарообороту країн СНД:− значне поширення і небажання відмов-

лятися від бартерних форм взаємороз-рахунків у торгівлі, що досягають, за де-якими оцінками, від 70 до 80%;

− рецидиви витратного підходу до торгівлі,пов’язані із застосуванням у розрахункахвнутрішніх цін, що істотно відрізняютьсявід міжнародних;

− відсутність зростання (а в багатьох дер-жавах і продовження скорочення) плато-спроможного попиту більшості населення;

− залишаються правила подвійного оподат-кування та численні митні збори при експо-рті продукції на ринки країн Співдружності;

− відсутність необхідної інформації простан ринків країн – учасниць СНД;

− вкрай незначне використання національ-них валют в обслуговуванні взаємноготоварообігу;

− зростання зовнішньої заборгованостікраїн – учасниць Співдружності, що спо-


177

нукає до орієнтації на економічні відно-сини з державами, що можуть виступитиджерелами отримання вільно конверто-ваної валюти;

- прагнення до одностороннього вступу вчлени СОТ у надії одержати більш вигідніумови просування власних товарів наринки третіх країн;

− сировинний характер російського експор-ту у республіки СНД (частка енергоресу-рсів у вартості російського експорту вкраїни Співдружності становить близько53%, а частка машин, обладнання татранспортних засобів – 18%);

− нагромадження зовнішнього боргу партне-рів Російської Федерації по СНД (на початок2000 р. тільки заборгованість за постачанняенергоносіїв з РФ, включаючи електроенер-гію, перевищила 2,5 млрд дол. США);

− відсутність дієздатних виконавчих орга-нів СНД, без котрих неможливе ефектив-не управління міждержавним економіч-ним зближенням.

Серед перелічених проблем, з якими сти-каються країни СНД, у першу чергу необхіднозвернути увагу на світову економічну кризу, їїнаслідки та політичні дії для їх нейтралізації.Співдружність незалежних держав є одним ізрегіональних об’єднань, які найбільше пост-раждали від світової економічної кризи, хочамали необхідний потенціал для зростання. Цесвідчить про те, що фінансово-економічніслужби до кризи не підготувались та не зро-били висновків з 1992–1993 рр. та з кризи1997–1998 рр. Тому загальне падіння ВВП подержавам Співдружності за 2009 р. становило7%, у тому числі по Україні – 15,1%, хоча вонане була епіцентром фінансово-економічноїкризи [5].

Виділяється група держав, у яких протя-гом наступних років економіка продемонст-рувала динамічне зростання, і поряд з ни-ми – група країн з протилежними тенденці-ями. Особливо відчутно це відобразилосьчерез показники інвестування в основнийкапітал та зростання цін виробників промис-лових товарів (див. табл.).

ТаблицяОсновні соціально-економічні показники країн СНД у січні–листопаді 2012 р., % [5]

КраїнаВВП (у

постійнихцінах)

Промисло-ва продукція

Інвестиції восновнийкапітал

Перевезеннявантажів

Роздрібнийтоварообіг

Індекси цінвиробниківпромислових

товарів

Індексисспоживчих цін

Азербайджан 102,2 103 114,8 103,9 108,6 134,4 105,3Вірменія 107,6 109,8 94,9 107,8 100,7 124,4 107,9Білорусь 101,5 110,5 111,5 111,5 116,6 112,5 107,3Казахстан 105,5 110,4 98,2 117,4 112,5 128,2 107Киргизстан 99,4 114,5 97 98,8 95,7 122,6 105,9Молдова 99,8 107,6 115,8 103,5 108,6 108,2 107,3Росія 103,4 108,6 104,7 99,7 104,4 114,6 106,5Таджикистан 105,2 110,9 100,9 110,8 111,8 130,7 105,9Туркменістан 111,1 – 118, – 116,7 – –Узбекистан 108,3 108,3 108,1 – 112,2 – –Україна 100,5 110,7 97,1 111,3 105,8 121,3 109,4Середнє покраїнах СНД 103,4 109 104 107 105 117 107

Вищий приріст ВВП за січень – листопад2012 р. порівняно з таким самим періодом2011 р. було зафіксовано в Азербайджані(5,3%), Арменії (9,5%) [46]. Найбільше па-діння ВВП в 2012 р. мало місце у Киргизста-ні (на 0,9%) та Молдові (на 0,5%) [3].

Такі відмінності свідчать про деяку неси-нхронність розвитку економічноїкон’юнктури в регіоні СНД, що підтверджуєслабкість реальної інтеграції в рамках цьогоміждержавного об’єднання.

Крім того, нестабільне фінансове стано-вище країн–учасниць СНД ускладнюєтьсявпливом світової фінансово-економічноїкризи. Проведені розрахунки значення Інде-ксу антикризової ефективності свідчать проте, що найгірше значення з восьми оціню-ваних країн (Росія, Україна, Казахстан,Франція, Канада, Німеччина, Великобрита-нія, США) мають Україна (–1,083) і Росія (–0,600). Більший ступінь відмінності даних ін-дексів порівняно з індексами інших країн (у

Казахстану становить –0,059) свідчить проте, що антикризова ефективність в Україні йу Росії не просто гірше, а суттєво гірше [4].Результативність вжитих різними країнамизаходів щодо боротьби із кризою за квітень2009 р. показує, що представики СНД за-йняли останніх три місця: Казахстан – 0,248,Росія – 1,048, Україна – 2,661 [2].

Висновки з Аналітичної доповіді проефективність антикризових заходів у краї-нах СНД свідчать про такі результати [4,с. 89–92]:− у Республіці Вірменія на сьогодні здійсне-

но вісімнадцять інфраструктурних проек-тів на 25 млрд дол. США і надано 15 млрддол. США на розширення кредитних про-грам для малого й середнього бізнесу;

− у Республіці Білорусь показник ВВП за сі-чень – квітень 2009 р. мав приріст 1,2%,зниження промисловості – на 3,6%, зрос-тання роздрібного товарообігу – на 5,5%,проте зростають реальні доходи населення;


178

− у Республіці Казахстан у 2009–2010 рр.було досягнуто реальний приріст ВВП нарівні 3%, рівень інфляції утримувався вмежах 7–9% на рік, а безробіття – на рів-ні 8% економічно активного населення;

− у Республіці Киргизстан за січень – кві-тень 2009 р. приріст ВВП становить 0,5%завдяки підтримці внутрішнього попиту йстворення сприятливого ділового й інве-стиційного середовища;

− у Республіці Молдова відсутність чіткоїантикризової програми призвела до полі-тичної нестабільності в державі;

− у Російській Федерації в травні 2009 р.рівень промислового виробництва впавна 17,1%, оборот роздрібної торгівлі зни-зився на 5,6%, а загальна кількість без-робітних становила 7,7 млн осіб;

− у Республіці Таджикистан у 2009 р. порі-вняно з минулим роком роздрібний това-рообіг збільшився на 14,5%, прирістВВП – на 2,9%, перевезення вантажівзбільшилося на 6,4%;

− Республіка Узбекистан є лідером у про-мисловому виробництві серед країн СНД(приріст виробництва становить 109,9%,роздрібна торгівля збільшилась на18,3%, ВВП на 7,9%);

− в Україні падіння промислового виробни-цтва за січень – червень 2009 р. стано-вило – 31,1%, а падіння ВВП за першийквартал 2010 р. склало – 20,3%, падінняроздрібної торгівлі – 15,2%, а також реа-льних доходів населення – на 13% [1].На сьогодні великою проблемою для

країн – учасниць СНД залишається граничнезношування активної частини основних фон-дів, яка в середньому по державах Співдру-жності перевищує 65% у реальному секторіекономіки [9]. Для вирішення цієї проблеминеобхідно забезпечити щорічний приріст ін-вестицій на рівні, не нижчому за 25% на рік, атакож направляти на довгострокові вкладен-ня не менше як 50% інвестицій.

ІV. ВисновкиПідсумовуючи вищевикладене, незважа-

ючи на те, що Співдружність володіє знач-ним потенціалом – займає 40,7% територіїЄвразії, на якій проживає приблизно 5,8%населення і володіє більше 40% енергетич-них запасів, який доцільно використовуватидля забезпечення сталого розвитку державСпівдружності, – у країнах – учасницях існуєвелика кількість невирішених проблем. Ос-новними з них є такі: домінування бартернихформ взаєморозрахунків у торгівлі, скоро-чення платоспроможного попиту більшостінаселення, подвійне оподаткування та чис-ленні митні збори при експорті продукції на

ринки країн Співдружності, відсутність по-вної інформації про стан ринків країн – учас-ниць СНД, незначне використання націона-льних валют в обслуговуванні взаємного то-варообігу, зростання зовнішньої заборгова-ності країн – учасниць Співдружності, сиро-винний характер статей експорту країн–уча-сниць СНД, нагромадження заборгованостіза торговельні операції між країнами–учас-ницями СНД, відсутність дієздатних виконав-чих органів СНД та слабка координація, атакож зношеність основних фондів у вироб-ничому секторі економіки країн-учасниць.

Список використаної літератури1. Беляев А.А. Системология организации :

учебник / А.А. Беляев, Э.М. Коротков ; подред. д-ра экон. наук, проф. Э.М. Ко-роткова. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 182 с.

2. Винограй Э.Г. Общая теория организа-ции и системно-организационный под-ход / Э.Г. Винограй. – Томск : Изд-воТом. ун-та, 1989. – 336 с.

3. Купринюк С. Оцінка конкурентоспромож-ності економіки України / С. Купринюк //Актуальні проблеми економіки. – 2011. –№ 1. – С. 102–110.

4. Николаев И.А. Страны СНГ и мировойкризис: общие проблемы и разные под-ходы : аналитический доклад / И.А. Нико-лаев, Т.Е. Марченко, М.В. Титова. – М.,2011. – С. 16–24.

5. Основні макроекономічні показники країнСНД [Електронний ресурс] / Межгосудар-ственный статистический комитет сод-ружества независимых государств. – Ре-жим доступу: http://www.cisstat.com.

6. Портнов А.В. Діяльність іноземних інвес-торів на фондовому ринку України (моти-вація і регулювання) : автореф. канд.економ. наук : 08.05.01 / А.В. Портнов ;Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2011. – 20 с.

7. Продуктивні сили економічних районівУкраїни / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк,О.В. Горська, М.І. Фащевський та ін. – К. :Нічлава, 2005. – 520 с.

8. Приходько О. Альтернативна енергетика:уже не тільки світить, а й гріє / О. При-ходько // Дзеркало тижня. – 2008. – № 32.

9. Україна – Росія: проблеми економічноївзаємодії / [Пирожков С., Губський Б.,Сухоруков А., Бурмістров М. та ін.]. – К. :НІУРВ, 2000. –256 с.

10. Черкаленко Л. Демократія Центрально-Східної Європи [Електронний ресурс] /Л. Черкаленко // Персонал. – 2006. –№ 12. – Режим доступу: http://www/personal.in.ua/article.php?ida=407.



179

Коротаева Ю.В. Анализ проблем развития стран СНДВ статье сделан анализ системных реформ, проведенных в странах СНГ, что, в свою очередь,

позволяет определить их основные составляющие: либерализация цен, организация приватиза-ционного процесса, создание новой банковской, налоговой, бюджетной систем, реформированиеденежно-кредитной сферы, реформирование валютной сферы, формирование рыночного меха-низма регулирования внешней торговли.

Ключевые слова: либерализация цен, инновация, конкурентоспособность, рыночный механизм,внешняя торговля.

Korotaeva U.Analysis the problems of cis-members countriesThe article analyses the system reforms that have been implemented in the CIS countries which

enables to define their basic elements: price liberalization; the organization of privatization process;the creation of new bank, taxes and budget systems; the reformation of monetary and credit sector;the reformation of exchange system; the formation of market mechanism of foreign trade regulation.

The article reveals the problems of CIS member-countries. It analyses average annual rates ofgross domestic product in the CIS countries. The results of economic potential estimation of CISmember-countries allow to draw the conclusion that during market reforms such sectors of economyas consumer goods production and agriculture underwent dramatic changes: a number of industrieswere closed, others decreased production. The enterprises which mobilized foreign investments andupdated their technologies, assortment and technique made progress. Nowadays, some of these en-terprises are the components of transnational companies namely the Ukrainian Kryvorizhstal, the Ka-zakhstan copper-founding factories, the Russian brewing companies and chocolate factories, incom-plete vehicle manufacturers in Russia and Uzbekistan. The base of economic potential formation ofCIS member-countries is also foreign capital which is available in sphere of services: mobile commu-nication, cargo carriage by motor and sea transport, auditing and consulting services and bankingsector.

Key words: price liberalization, innovation, competitiveness, market mechanism, foreign trade.


180

ДО УВАГИ АВТОРІВ

Вимоги до авторських оригіналів статей,поданих до науково-виробничого журналу

“Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво”

(фахове видання з економічних наукПостанова Президії ВАК України від 14.10.2009 р. № 1-05/4)

1. До друку приймаються непубліковані раніше роботи, написані українською мовою, обсяг –0,5–1 авт. арк.

2. Рукопис статті має містити такі необхідні елементи (бажано виділені напівжирним шрифтом):Тематична рубрика.УДК.Назва статті українською, російською та англійською мовамиПрізвище та ініціали автора (авторів) українською, російською та англійською мовами.Анотація українською (500 символів), російською (500 символів) та англійською (2000 символів) мовами.Ключові слова українською, російською та англійською мовами (3–10 слів).І. Вступ (постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практич-

ними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної про-блеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим при-свячується означена стаття).

ІІ. Постановка завдання (формулювання цілей статті).ІІІ. Результати (виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науко-

вих результатів).IV. Висновки з дослідження та перспективи подальших розвідок у цьому науковому напрямі.Список використаної літератури за алфавітом (оформляти слід згідно з вимогами стандарту з біб-

ліографічного опису).Підпис автора і дата.3. Технічні вимоги до оформлення статей

– Стаття має бути набрана в текстовому редакторі Microsoft Word (формат .doc) на аркушах формату А4.Поля з усіх боків – 20 мм. Шрифт – Times New Roman, розмір 14 пт, інтервал 1,5.

– Кількість таблиць, формул та ілюстрацій має бути мінімальною і застосовуватися у статті лише тоді,коли це значно покращує її зміст порівняно з текстовою формою викладу.

– Таблиці створюються тільки за допомогою текстового редактора Міcrosoft Word.– Формули набирають у редакторі формул Equation 3.0 або Math Type. За допомогою табуляції формула

розташовується по центру, а її номер – в кінці рядка, наприклад:

E = mc2 (1)Курсивом у формулі виділяються тільки латинські літери (крім позначень cos, sin, max, min тощо).Шрифт формул: кирилиця, латиниця – Arial, грецькі, символи – Symbol; розмір основного шрифту – 10 пт.

– Ілюстративний матеріал (графіки, діаграми, схеми тощо) має бути включений до файла статті та від-повідати наведеним вимогам. Написи та підписи слід подавати українською мовою (шрифт – Arial,розмір не більше ніж 8 пт). Ілюстрації мають бути складені з урахуванням особливостей чорно-білогодруку та записані у форматі jpeg з роздільною здатністю не менше ніж 600 dpi; максимальний розмір –16 × 25 см.

– Посилання на літературу подавати безпосередньо в тексті у квадратних дужках, зазначаючи порядко-вий номер джерела, під яким воно внесено до списку літератури, та через кому конкретну сторінку (на-приклад: [1, с. 5]).

4. Якщо рукопис статті підготовлено у співавторстві, то на окремому аркуші слід чітко визначити особи-стий внесок кожного автора у створення рукопису та посвідчити це своїми підписами.

5. Паперовий варіант, підписаний автором, ідентичний набраному в електронному варіанті, завіренарецензія доктора наук відповідного профілю (крім випадків, коли автор сам має науковий ступінь докторанаук), довідка про автора на окремому аркуші (прізвище, ім’я, по батькові повністю, відповідно до паспор-тних даних, адреса, телефони з кодом міста, e-mail, науковий ступінь, вчене звання, посада, установа),копія документа про сплату (25 гривень за сторінку) передаються відповідальному редакторові або надси-лаються за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, КПУ, редакція журналу “Держава та регі-они”.

6. Гроші треба перераховувати за реквізитами:КПУ / Філія АБ “Південний”р/р 26002310022201 / ОКПО 19278502 / МФО 313753За друк статті у науково-виробничому журналі “Держава та регіони”.

СТАТТІ, ОФОРМЛЕНІ БЕЗ ДОТРИМАННЯ ЗАЗНАЧЕНИХ ВИМОГ,РОЗГЛЯДАТИСЯ НЕ БУДУТЬ!

До статті можуть бути внесені зміни редакційного характеру без згоди автора.

· 2018. 5. 5. · Науково-виробничий журнал виходить шість...

Documents