Від Багряного до Франка, або Що варто перечитати зі шкільної програми

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

«Хелсі» підкаже і порадить� ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН УСПІШНО ВТІЛИВ ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ ЕЛЕКТРОННОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ХВОРИХ

111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Фото Тараса БОНДАРЕНКА

10 серпня 2017 року №31 (19265)

Продовження на 17-й стор.

Довели до… інвалідного візка � ВНАСЛІДОК ПІДТОПЛЕННЯ КВАРТИРИ БІДОЛАШНА ЖІНКА ОТРИМАЛА «БУКЕТ» ХВОРОБ

«Війна нервів» тривала п’ять років. Стільки страждає сивочола Алла Гапонюк через халатність «дорогих сусідів», які сильно підтопили її квартиру в будинку № 47 на вулиці Саратовській. Незважаючи на багатотисячні збитки й різке погіршення здоров’я, 80-річна бабуся так і не змогла домогтися відповідної компенсації через суд.

КОНФЛІКТ БУДЬМО ЗДОРОВІ

Продовження на 22-й стор.Продовження на 7-й стор.

КИЇВ ЧИТАЄ

Поділ – туристична перлина Києваперлина Києва

Зручна TV-програмастор. 10-16 стор. 2

Віталій КЛИЧКО: «Одна людина не зробить Київ комфортним. Це наше спільне завдання»

Ф Т БОНДАРЕНКА

ма

ВИМАГАЄ ВИРІШЕННЯ

Війна – парканам, пляжі – киянамНа берегах Дніпра в столиці й за містом – природоохоронні закони не діють, вважають київські активісти. Члени кількох організацій оголосили безстрокову акцію з демонтажу парканів, самовільно встановлених на захисних прибережних смугах. Вони, посилаючись на Конституцію, називають свою ініціативу актом прямої дії.

Продовження на 5-й стор.

� МІСЬКА ВЛАДА ЗАПРОВАДЖУЄ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД СТВОРЕННЯ ПІШОХІДНОГО ПРОСТОРУ

Козацькому роду нема переводу� КИЇВСЬКІ ШКОЛЯРІ ЗМАГАЮТЬСЯ У ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНІЙ ГРІ «СОКІЛ» («ДЖУРА»). ФІНАЛ – ІЗ 13 ДО 24 СЕРПНЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Продовження на 19-й стор.

Продовження на 6-й стор.

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)КУР’ЄР «ВК»2

ПРЯМА МОВА

ЗАКОН Є ЗАКОН

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ЛОУКОСТ

Міський голова Києва Віталій Кличко впевнений: динаміка змін у столиці – це спільна робота міської влади і киян. Люди вже оцінили нові дороги, фонтани, парки, площі, садки... Але завдань і викликів набагато більше. Перед відпусткою мер поділився планами розвитку столиці в інтерв’ю телеканалу «Київ».

МАФи здебільшого грішать неофіційною орендою, несплатою за комунальні послуги, ухилянням від податків, тіньовою зарплатою тощо. Велика кіль-кість таких об’єктів стоїть незаконно, нелегально підключаються до електричних та інших мереж, не сплачують у бюджет нічого. Наше завдання: цих споруд має бути якомога менше, а ті, що залишаться, повинні надавати якісні послуги і легально працю-вати на користь міста.

У минулі роки в Києві було близько 20 тисяч МАФів. Наразі законно працює 6 тисяч. Цього року ми прибрали більше тисячі об’єктів, до кінця року треба прибрати ще 1200 і поступово наводити лад у сфері вуличної торгівлі. Люди бачать, що там, де раніше стояли МАФи, тепер – відкритий простір, парки, сквери, площі. А великі торгівельні центри повинні взяти їх функцію на себе. Це не означає, що ми тиснемо на бізнес. Будь ласка, працюйте офіційно.

РЕМОНТ

До кінця літа триватимуть ремонтні роботи з оновлення парково-пішохідного мосту на Труханів острів.

На мосту робітники КК «Київ-автодор» почали облаштовувати дорожнє покриття, також на в’їздах на міст встановлять спеціальні конструкції, які обмежуватимуть

заїзд транспорту. Тротуар пішо-хідному мосту виклали плиткою у вигляді вишивки. Тривають роботи з ремонту тротуарів і підходів, маршових сходів, незабаром розпо-чнеться фарбування огородження мосту.

Закінчити ремонтні роботи у відомстві пообіцяли до початку вересня.

Міст прикрасить вишивка

Фот

о П

авла

ПА

ЩЕН

КА

Відсудили лабораторний корпус на користь міста Господарський суд визнав право власності територіальної громади столиці на об’єкт незавершеного будівництва – лабораторний корпус на вулиці Естонській.

Відзначається, що у 2003 році приватна структура та Київська СЕС уклали договір про пайове інвестування будівництва нового лабораторного комплексу. Проте з’ясувалося, що всупереч умовам інвестдоговору, за яким комп-

лекс мав перейти до комунальної власності, товариство в межах процедури банкрутства подало до суду клопотання про визнання за ним права власності на це майно.

«Господарський суд погодився з доводами прокуратури міста Києва щодо незаконності дій приватного товариства та задовольнив позовні вимоги прокуратури в повному обсязі, зобов’язавши товариство передати до комунальної власності об’єкт незавершеного будівни-цтва», – йдеться в повідомленні прокуратури Києва.

Із 25 серпня відкриється два нових напрямки з Києва – до Любліна та Познані.

Таким чином угорська авіа-компанія збільшить кількість маршрутів із аеропорту «Київ» (Жуляни) до Польщі – з 4 до 6. По-льоти в Люблін і Познань будуть виконуватися двічі на тиждень – у

понеділок і п’ятницю. Вартість квитка до Любліна – від 429 грн, до Познані – від 579 грн.

У планах компанії зміцнення технічної бази за рахунок попо-внення її третім літаком Airbus A320 в аеропорту «Київ» (Жуляни) у квітні 2018 року.

Wizz Air запрошує до Польщі

В Україні торік перекладено близько тисячі кіло-метрів доріг, двісті з них – у Києві. Цього року ми зобов’язалися перед киянами значно перевершити цей показник – відремонтувати щонайменше триста кілометрів. Якщо не зменшимо цю динаміку, то за два-три роки кардинально змінимо ситуацію на дорогах, яких у місті майже 1700 км.

Реконструюємо шляхи комплексно, зокрема, одночасно перекладаємо під ними всі комунікації, мережі, аби у випадку якоїсь аварії не довелося

знову ламати асфальт. Робота кипить вдень і вночі на Повітрофлотському проспекті, на вулицях Гавела, Бальзака, Михайлівській, Ахматової, Скоропадського, на завершальній стадії Кільцева, пройшли екватор на Дружби народів… Більше ста оновлених вулиць ми презентуємо вже до кінця літа. Також реконстру-юємо мости й шляхопроводи. Зокрема, на Нивках, де відтак буде ще дві додаткові смуги, що зменшить завантаженість на проспект Перемоги. Ремонтуємо також парковки, пішохідні зони, двори.

Торік відкрили сім дитсадків, завдання на цей рік – десять, а якщо встигнемо, то одинадцять. Бо нині на черзі – 10 тисяч діток. Хочемо скоротити її на третину вже цього року. А найближчим ча-сом таке явище, як черга в дитсадки, взагалі має зникнути.

Паралельно розробляємо систему, за якою змо-жемо залучити й приватні інвестиції. Працюємо над програмою «гроші ходять за дитиною», коли батьки обиратимуть дитсадок, а міська влада фінансуватиме

безпосередньо навчання дитини, незалежно від форми власності садочка. Ключова вимога до забудовників нових мікрорайонів – зводити не лише житло, а й усю систему соціальних послуг – шкіл, дитсадків, торговельних центрів тощо. Нещодавно, приміром, відкрили сучасний комфортний 370-й дитсадок в Дарницькому районі, який зведено за рахунок пайової участі забудовника. Заклад переходить до комунальної власності й незабаром відкриє двері для малюків.

Дорогам потрібні ще два-три роки такого ж темпу

Завдання цього року – відкрити 10 дитсадків

Не плутати популізм з критикою

Залишаться лише законні МАФи

Критику сприймаю за підказку, як спонукання до кращого ефективнішого результату. Об’єктивна критика тримає нас в тонусі. У цьому напрямі ми працюємо з громадськими організаціями, з ак-тивними киянами, від яких щоденно чую поради, сигнали про проблеми.

Критикуйте, лише не слід сприймати за критику популізм. У нас сімдесят мостів у неналежному стані, колектор визнано аварійним ще 1999 року…

Нічого ж не робилося. Зараз ми домоглися переви-конання бюджету на третину й інвестуємо кошти в інфраструктуру, яку повинні були модернізувати багато років тому. Неможливо змінити все в одну мить. Ми взяли свій темп, плани декларуємо, про результати звітуємо і намагаємося не упо-вільнити динаміку змін та вирішувати проблеми системно. І, скажу відверто, тішуся, що мені вже є чим звітувати.

Записав Олег ПЕТРЕНКО

Представництво Баварії в Україні, яке стане першим закладом іноземного регіону з офіційним статусом у нашій державі, буде відкрито в першому кварталі 2018 року.

– Відкриття представництва федеральної землі Баварія в Укра-їні стане ще одним проявом підтримки Мюнхеном зусиль Києва у вирішенні економічних і соціальних завдань, – зазначила міністр з питань Європи Баварської державної канцелярії Беата Мерк.– Першочерговим завданням представництва Баварії має стати налагодження співпраці на адміністративному рівні і реалі-зація проектів, які були узгоджені в рамках Постійної українсько-баварської робочої комісії.

За словами заступника голови КМДА Олександра Спасиб-ка, ініціатива відкриття в Києві Баварського представництва є ще одним підтвердженням ефективної співпраці між Україною і Німеччиною в цілому.

Підтвердження ефективної співпраці

Віталій КЛИЧКО:

«Одна людина не зробить «Одна людина не зробить Київ комфортним. Київ комфортним. Це наше спільне завдання»Це наше спільне завдання»

Тепло і горяча вода будуть! Договір про концесію з «Київенерго» закінчується

31 грудня цього року, але ми подовжили його до квітня, аби не створювати непередбачуваних про-блем у ході опалювального сезону. Стан теплового господарства, мереж, якість послуг і нарікання киян на систему нарахування плати за них підтверджу-ють необхідність змін. Зараз комісія займається поверненням громаді концесійного майна в на-лежному стані.

Що далі? Ми працюємо одночасно за кількома варіантами. Спілкуємося з іноземними – французь-кими, нідерландськими, польськими та іншими компаніями, які мають великий досвід управління такими ресурсами. Крім передачі теплогосподар-ства в управління іноземцям, розглядаємо також варіант повернення управління в місто – створили комунальне підприємство «Київтеплоенерго», яке вже взяло на себе частину функцій «Київенерго».

Про паркування і муніципальну поліцію Із 10 серпня обігу готівкових коштів у цій сфері

не буде. Водії зможуть оплатити через паркомат, СМС чи купити місячні талони в усіх кіосках про-дажу преси, інформаційних кіосках тощо. Людський фактор у цій сфері буде мінімізовано. Щоб гроші йшли в бюджет, а не в кишені ділків. Нам дуже бракує закону, проект якого вже два роки лежить у парламенті. Навесні його схвалили в першому читанні, сподіваємося, що восени цей закон набере чинності. Він дасть змогу штрафувати безвідпові-

дальних водіїв та евакуйовувати автівки, залишені у невстановлених місцях.

У центрі міста близько трьох тисяч паркомісць, але вони напівпорожні, бо чимало водіїв вважають: «Чому я повинен платити, якщо можу кинути авто де завгодно». Наші інспектори працюватимуть разом з поліцією. Звісно, що вкрай потрібна муніципальна поліція, яка в таких напрямах, зокрема, як незаконне паркування та наведення ладу в інших господарських сферах міста працює набагато ефективніше.

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) 3

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ДВА КОЛЕСА

ПРОЕКТИЗДОРОВ’Я

РЕКОНСТРУКЦІЯ

Веселкова мапа України 18 серпня на Співочому полі відбудеться відкриття виставки квітів до Дня Незалежності.

«200 тисяч квітів з інтертними ма-теріалами сформують мапу України.

Карпатські гори з виноградни-ками, степові візерунки Тав-рії, багатовекторна Галичина і унікальна Наддніпрянщина. Все це поєднано в Україні – країні можливостей, добрих і пра-цьовитих людей», – йдеться в повідомленні КО«Київзеленбуд». Виставка працюватиме щодня з 9.00 до 21.00 до 11 вересня. Крім квіткового фестивалю, на Спі-вочому полі щовихідних будуть проводитись майстер-класи та розважальна програма для дітей.

«Загреб» і «Дельфін» осучаснять Протягом серпня триватимуть громадські слухання проекту детального плану території у межах вулиці Васильківської та Голосіївського проспекту.

У межах території, що розглядається, переважає житлова забу-дова 50-70-х років минулого сторіччя. Проектними рішеннями ДПТ передбачається її збереження, а також нове житлове та громадське будівництво. У ході робіт буде частково змінено функціональне призначення земельної ділянки Інституту гідротехніки та меліора-ції на житлову багатоповерхову забудову на Васильківській, 37, та земельної ділянки ДП «Національний центр Олександра Довженко» – на житлово-громадську забудову на вулиці Васильківській, 1. Та-кож передбачається будівництво житла на вулицях Сєченова, 9 (для працівників комунальних навчальних закладів), Бубнова 4 та Володі Дубініна, 2, реконструкція двох гуртожитків під житлові будинки.

Проектними рішеннями передбачено збільшення кількості місць у дитячих дошкільних установах на 175 місць і в загально-освітніх навчальних закладах на 660 місць. Кінотеатр «Загреб» пропонується реконструювати під багатофункціональний куль-турно-розважальний комплекс, а басейн «Дельфін» – під фізкуль-турно-оздоровчий.

ВИСТАВКИ

коментарАнатолій КАРПЕНКО, підприємець, заслужений працівник сфери послуг:

– У Києві проведення ярмарків упорядковано ще два роки тому 507-м розпорядженням КМДА. У документі написано все правильно, але не всі його пункти належно виконуються. Скажімо, ярмарок не повинен заважати ні пішоходам, ні тран-спорту. Але, приміром, на вулиці Закревського в ярмарковий день неможливо проїхати навіть «швидкій». Далі – ярмарки слід проводити там, де нема стаціонарних продовольчих ринків чи продуктових супермаркетів. А на Електротехнічній він – сусід стаціонарного плодоовочевого ринку. Треба, щоб на ярмарках були пересувні лабораторії, контроль за вагами, умови зберігання товару, особливо продукції, що швидко псу-ється... Треба встановити контроль за сплатою збору, адже організатори ярмарків кажуть, що збирають по сто-двісті гривень буцімто лише на прибирання території, вивезення сміття, а самі підприємці зізнаються, що платять, бува, й по чотириста гривень.

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Базар закінчився? � НА СТОЛИЧНИХ РИНКАХ НАВОДЯТЬ ЛАД

Олег ПЕТРЕНКО

Київрада затвердила нові правила торгівлі на ринках. А на традиційних вуличних сільськогосподарських ярмарках стане легше долати монополію місцевих перекупників.

У мерії незадоволені діяльністю продуктових ярмарків. Започат-ковували ці тимчасові торгівельні майданчики з метою здешевлення продуктів та забезпечення вільного доступу на столичний ринок для всіх виробників сільгосппродукції. Та з часом ціни тут перестали тіши-ти око і гаманець киян – їх часто диктують місцеві перекупники. Та й бюджет міста на цьому не збагатів: організатори ярмарків перераховують в міську скарбницю лише 12 відсотків внесків.

Відтак, на друге півріччя контракти з правом на прове-дення ярмарків будуть виставля-тися на відкритий електронний аукціон через систему ProZorro. У контракті пропишуть однакові для всіх вимоги та граничні ціни, які оператор зможе стягувати з продавців за кожну групу товарів. Організатор ярмарку зможе брати й меншу від граничної плату,

аби залучити більше продавців, але в жодному разі не більшу. У відкритому договорі пропи-шуть також чіткі штрафи для

організаторів за недотримання умов контракту, а також за по-рушення санітарних чи метро-логічних норм. Перевірки з боку профільних Департаменту КМДА, управлінь РДА та Держпродспо-живслужби посилять.

За новими правилами, як роз-повів голова постійної комісії Київради з питань торгівлі, під-приємництва і регуляторної політики Олександр Бродський, офіційний ринок повинен бути відгородженим від дороги, жит-лового та комунального секторів. Мати парковку, безпечні під’їзди, входи і виходи, освітлення, те-лефон, водопостачання, туалет,

контейнери для сміття тощо. Конкретні категорії товарів ма-ють продаватися лише в «своїх» спеціалізованих відокремлених зонах. Тут повинні бути вільні проходи, ретельно дотримуватися санітарні, протипожежні вимоги, належні культура обслуговування покупців та умови праці продавців.

На вході мусить бути вся інфо-графіка: назва ринку, перелік влас-ників, спеціалізація, режим роботи, план території з позначенням усіх об’єктів, передусім ветсанлабора-торії, туалетів, контрольних ваг тощо, контакти контролюючих органів і суб’єкта господарювання, інформація про місцезнаходження Книги скарг.

Для продажу з автівок виділяють окремий майданчик, безпечний для пішоходів. Рух транспорту тут дозволяється лише до і після ярмаркувань.

Торгівля на прилеглій до ринку території, а також у непристосо-ваних для цього місцях безпо-середньо на ринку (з землі, біля сміттєзбірників, туалетів тощо) забороняється.

У «чорний список» товарів, крім зброї, армійського споря-дження, форменого обмундиру-вання та інших товарів військо-вого асортименту, потрапили піротехніка, порнографія, за-боронені знаряддя полювання і риболовлі.

ЦИФРА

За перше півріччя 2017-го у Києві проведено більш як 850 ярмарків, у яких взяли участь майже 34 тисячі підприємців. Найбільший ярмарок на півтисячі місць – у Дарницькому районі на вул. Ревуцького. Найменший, у якому можуть брати участь лише 5 торговців, – на Трудовій у Шевченківському.

На смугах громадського транспорту вже встановлені спеціальні таблички, які інформуватимуть водіїв і велосипедистів про нововведення, повідомили в прес-службі КП «Київпастранс».

Зміни запровадять на бульварі Перова, проспекті Ви-зволителів, вулиці Будівельників та проспекті Миру. На цих вулицях велосипедисти зможуть їздити по смугах громадського транспорту з 10 серпня. На інформаційних табличках розмістять сім правил з безпеки руху поряд з велосипедистами.

Нагадаємо, «Київавтодор» запропонував велосипедис-там їздити смугами громадського транспорту. В кому-нальній корпорації пояснили таке рішення збільшенням кількості велолюбителів у Києві. У Нацполіції на запит «Київавтодору» погодились на експеримент.

Велосипедистам дозволять їздити на чотирьох смугах для громадського транспорту

Для забезпечення ефективної роботи Володимирського та Житнього ринків їхні будівлі буде реконструйовано.

Будівлю Володимирського ринку введено в експлуатацію в 1968 році, її капітальний ремонт не проводився майже півстоліття. Вона потребує капітального ремонту. Так само капремонт не проводився близько сорока років і в будівлі Житнього ринку: конструкції потре-бують укріплення, дах і система опалення – капітального ремонту, а торговельний зал – реконструкції.

– Розроблення відповідної проектно-кошторисної документа-ції для подальшої реконструкції будівель здійснюватиметься за рахунок міського бюджету, – зауважив перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс. – Орієнтовна вартість ремонту торговельно-го залу кожної будівлі становить близько 35 мільйонів гривень. При цьому ми плануємо залучити кошти інших суб’єктів господарюван-ня та інвесторів.

Стане зручніше і продавцям, і покупцям

Про це повідомив заступник голови КМДА Микола Поворозник. Він зазначив, що запуск цих відремонтованих приміщень в експлуатацію є першим етапом глобальної реконструкції закладу.

Також він розповів про суттєві зміни, що відбуваються і в облаштуванні Лікарні швидкої медичної допомоги. До кінця року в ЛШМД піс-ля капремонту має відкритися нове відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.

– Сьогодні вже майже закінчено ремонт приміщень променевої діагностики, де не-забаром мають запрацювати нові МРТ та СКТ, планується капітальний ремонт каналі-заційних мереж, покрівель, фасадів тощо. А ще на базі закладу у 2018-му буде створено Центр серцево-судинної патології, – розпо-вів Микола Поворозник.

Не хворійте, кияни!

Вже восени маленькі пацієнти столичної дитячої клінічної лікарні №2 отримуватимуть медичну допомогу в оновлених приймальному відділенні та травмпункті.

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)КОМУНІКАЦІЇ 4

Підготовлено за матеріалами Інтернету

Маім БЯЛИК, амери-канська вчена і актри-са, відома за роллю Емі Фари Фаулер в серіалі «Теорія Великого ви-буху»:

– Я щойно повер-нулась з України. Провела три дні у її столиці – Києві, два з яких минули на знімальному майданчику, де я сиділа по 14 годин. Але у вільний час досліджува-ла Київ і з’ясувала, що це захоплююче і красиве місто. Люди і смаки Києва – це неймовірна суміш «старого світу» та мо-дерності. Чоловіки надзвичайно ввічливі та з повагою ставляться до жінок, без на-магання бути мачо. Є сором’язливість і відчуття маленького містечка, навіть якщо це великий мегаполіс. Все дуже недороге і доларів тут достатньо.

Київ зовсім не претензійний чи фан-тастичний. Це місто, в якому добре жити і, звісно ж, воно сучасне. Кожна вулиця в головній частині міста оточена деревами, парки і статуї скрізь. І так багато відтінків червоного, зеленого, жовтого і блакитного на будівлях, що здіймаються над скромним та розумним населенням, яке все ще страждає від тиску та гніту комунізму. Це все люди, які мають величезну віру, гордість і любов до тих самих речей, яких ми всі бажаємо – стабільність, щастя, успіх.

Дрю БІНСКІ, тревел-блогер:

– Увесь тиждень я гу-ляв по Києву, і картина, яку я бачив, збігалася з тією, що я зазвичай спо-стерігав у інших містах:

люди в метро поспішають на роботу, друзі гуляють в парках, зависають у барах і кафе... Вдень місто спокійне та тихе, а в нічний час перетворюється в красиво освітлену столицю. Поки я вивчав місто, зауважив, що кияни – дуже патріотичні, з великим почуттям національної ідеї та гордості. Мені це дуже подобається.

У центрі міста можна побачити будинки, яким понад 100 років, а поряд з ними – сучасні будівлі, краса яких вражає. Це все дивним чином поєднується між собою. Де б вам не потрібно було перейти вулицю, ви натрапите на торгівлю різними речами у підземних переходах. Це безумство, що розкладки і прилавки з товаром знаходяться під землею! Але там ви можете знайти що завгодно: речі, продукти, електротехніку, апаратуру, книги тощо. В жодному місті світу я не бачив такої кількості кафе і барів «на колесах», як у Києві. Просто пройдіть у будь-яке жваве місце, і ви обов’язково по-бачите ці фургончики, часто розмальовані графіті. Однак у кожного з них свій стиль, а ціни однаково низькі всюди.

Дмитро ОХРИМЧУК, українець, який два роки жив та навчався у США:

– Забігаючи наперед, скажу, що Київ так і за-лишився моїм улюбле-

ним містом. І не тому, що це найкрасивіше, зелене чи комфортне для життя місто, а тому що воно просто рідне. Це відчуття схоже на те, як взути на пробіжку свої стоптані, трохи запилюжені, але улюблені

кросівки. Ось тільки вони посвіжішали після прання...

З’явився цілий прошарок людей, яким щиро не начхати, що буде з Україною через 5-10 років, не начхати, по яких дорогах вони їздять, як виглядає місто без білбордів, не начхати, що хтось не прибрав за своїм ви-хованцем в парку тощо. І вони навчилися не опускати руки, чемно і грамотно від-стоювати свою позицію.

Місто стало приязним для туристів. Не-щодавно до мене у гості приїжджав одно-класник з UC Berkeley. 3G, Uber, покажчики в метро, меню в кафе англійською мовою сильно полегшили йому життя. За чотири дні він так полюбив місто, що тепер мало не благає Samsung передислокувати його у місцевий офіс.

Серед моїх знайомих з’явилось багато хлопців із палаючими очима і повною від-сутністю вільного часу – це підприємці. В основному поки малий бізнес: хтось із них відкрив невеличкий бар або кав’ярню, хтось почав виготовляти меблі, хтось продає товари, хтось створює нові колекції одягу тощо. Якщо раніше ця активність була в основному в ІТ сфері, то зараз з’явилися проекти й в офлайні. При цьому дуже класно, що багато хто з них намагається виходити на закордонні ринки і вчиться бути конку-рентоспроможними і там.

Пітер САНТЕНЕЛЛО, підприємець з США:

– Мій переїзд до Ки-єва став випадковістю з елементами чогось невловимого – це було рішення, продиктоване

швидше внутрішнім поривом, ніж прийняте на основі раціональних аргументів. Я можу відзначити очевидне: життя тут недороге, розташування дозволяє бути на зв’язку з усім світом (дві години польоту до Стамбула чи Берліна). Це місце для пригод, у нього є душа, жінки тут прекрасні, а місто – з глибокими людськими зв’язками, скромне, але з багатою історією.

Київ подавав ознаки надії, сили і но-визни – як квітка, що пробивається крізь твердий ґрунт. У місцевої молоді відчу-вався оптимізм – пристрасна енергія, що перетікає в нові концепції ресторанів, кав’ярень. Я відчував Київ в масштабних арт-інсталяціях на стінах старих будинків і в звуках скрипки, що лунають в бетонних переходах метро.

Декілька слів про мову. Мова – потуж-ний інструмент, у багатьох відношеннях це фундамент національної ідентичності. Навіть незважаючи на те, що в Києві для більшості жителів основною є російська, а не українська, йде дуже активне просуван-ня української мови. На російськомовних радіостанціях мінімум одна пісня з чоти-рьох повинна бути українською. Велика частина покажчиків і вивісок написані українською.

Майбутнє Києва і України туманне, і в таких умовах складно будувати довго-строкові плани. Але є перевага: тут живуть сьогоднішнім моментом, тоді як в США – за-втрашнім днем, часто упускаючи нинішній.

Валентин ГАДЕНОВ, російський вчений-фі-зик (емігрував з Росії до Швеції):

– У мене таке від-чуття, що життя в Києві б’є ключем, люди дуже

активні й дуже виховані (недопалків на вулицях менше ніж в Швеції, ця деталь мене взагалі вразила). Свідомість у людей дуже висока, а найголовніше – відкритість, якої не бачив вже дуже давно. Називати українців фашистами – це зрада, через цю брехню гинуть люди, а це – глибока зрада...

Я говорю з усіма виключно російською і ні у кого не виникає думки навіть косо подивитися на мене. Так тут пів-Києва говорить російською, ви це розумієте! Як можна обзивати цих людей фашистами?! Які разом з нами боролися проти цього самого фашизму. Росіяни, відкрийте очі на реальність і задумайтеся, Україна йде в майбутнє! Навіть не сумніваюся, що в України все вийде, повертатися в «совок» ніхто не хоче.

Айдин КОЖАХМЕТ, журналіст, футбольний оглядач:

– Нам багато в чому потрібно вчитися в укра-їнців. За той тиждень, що я пробув в Києві,

жодного разу не виникало такого відчут-тя, ніби я тут чужий. Не помітив жодного косого або холодного погляду. Навіть коли зі мною говорили виключно українською, це не виглядало якось нешанобливо по відношенню до моєї скромної персони. Я розумів мову, мене розуміли.

Дивлячись на чистоту в центрі міста, мені ставало сумно. Адже завтра я вийду на вулицю в Алма-Ати, і навколо знову буде насмічено. У Києві рідко зустрінеш урни. Але ніхто не смітить. Ніхто не лається. Ніхто не огризається. Запитаєш дорогу і людина не тільки вкаже шлях приблизно, а дістає смартфон, знаходить місце на карті й по-відомляє маршрут в точності до під’їзду... Не скажу, що кожен киянин йде по вулиці з посмішкою. Не Амстердам, звичайно, але злості теж немає на обличчях.

Фашик, донецький блогер:

– За всі роки окупації я жодного разу не виїж-джав за межі Донецька. Але тут прийшов час і я таки поїхав на екс-

курсію. Зараз коротко порівняю те, що я побачив в столиці, з донецькими буднями.

За 3 дні я не побачив жодної людини з автоматом. Жодного п’яного військового. Окупований Донецьк нервово курить збоку.

Після 22 годин в місті є життя. Точніше життя кипить. Дуже незвично бачити людей о 9-й вечора на вулиці. У Донецьку в цей час – як в Прип’яті.

Багато української музики на радіо. Це дуже круто. Майже не чув шансону і «совко-вих» хітів про священну війну. Кобзона, Чи-черіну, Газманова, «Любе» забанили, мабуть. Це круто. Знімаю капелюха перед владою.

Досить багато людей у вишиванках. Це дуже круто. В окупованому Донецьку за таке вб’ють. У порівнянні з Донецьком, Київ – це місто посмішок.

Ірина СКАРБОРО , журналіст (живе у США):

– Кожна моя поїздка до Києва – це свято! Так, чудове свято побачення з Батьківщиною, з пре-

красним містом, дорогими співвітчизни-ками... Цей мій приїзд співпав із фіналом конкурсу «Євробачення-2017». Київ був на всі 100 відсотків готовий до цієї події: блищав чистотою, відреставрованими фасадами й відремонтованими дорогами та тротуарами. Втім, українська столиця такою намагаєть-ся бути і в будні, і в свята. Мені довелося в день відкриття конкурсу їхати на таксі. І водій не без гордості сказав, що вранці він віз москвичів і вони були в захваті від Києва, особливо на тлі безглуздих чуток про фашистів, які поширюються в Росії. А на-справді Київ навіть красивіше Москви, люди добрі, їжа смачніша і дешевша. Навіть вода краще! Я теж пишалася рідною столицею, яка насправді була прекрасною. Київ цвів каштанами і бузком, жіночими і дитячими посмішками. Над містом плив чистий дзвін дзвонів і п’янкий запах конвалій, які про-давали на кожному перехресті...

КАМІЛА, туристка з Польщі:

– Коли я говорила про свій намір поїхати в Україну рідним (так само, як це було з моєю поїздкою до Ірану), вони

турбувалися, чи безпечна ця подорож? Адже ЗМІ постійно говорять, що Україна – це зона війни. Проте, потрапивши в Україну, я переконалася – життя в країні протікає спокійно. Звичайне життя, люди гуляють вулицями, ходять в парки, кафе заповнені, й дуже багато просто фантастичних весіль! Ти навіть не помічаєш, що знаходишся в країні, де так багато проблем. Я була в Україні чотири рази, і не пригадаю, щоб я хоч раз відчула себе в небезпеці. Якщо ви все ще вагаєтесь, чи безпечно подо-рожувати Україною, моя єдина відповідь – так! Просто тримайтеся Центральної чи Західної частини країни, і все з вами буде гаразд. Ви прекрасно проведете час. Україна дійсно прекрасна і може багато чого запропонувати.

Є гарна новина. Після «Євробачення» до Києва повертаються туристи, пожвавися бізнес. За останні чотири роки завантаження якісного номерного фонду в столичних готелях зросло до 45,8%, що є найвищим показником з 2013 року (за дослідженнями консалтингової компанії JLL було 48%). Цікаве спостереження: наші гості помічають те саме, що і ми з вами, коли подорожуємо іншими країнами. Визначні історичні пам’ятки, площі, собори… Але не тільки це. Повернувшись додому, туристи діляться враженнями про наші смаки, настрої, властивості, розповідають про послуги, сервіси, інші особливості міського середовища української столиці. Погодьтеся, приємно, коли, крім селфі, у пам’яті залишається унікальна АТМОСФЕРА, яку ми з вами створюємо разом…

Місто стало приязним Місто стало приязним для туристівдля туристів

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) ПОГЛЯД 5

Микола ПАЦЕРА

У Києві останнім часом відчувається брак вільних місць на кладовищах. Тож цією ситуацією намагаються скористатися деякі надмірно підприємливі громадяни, пропонуючи за немалі гроші «підселювати» «свіжих» небіжчиків до могил вже давно похованих.

У Києві близько 30 офіційних кладовищ, але відкритим для поховань «простих смертних» офіційно вважається лише одне – Північне у Броварському районі. Решта ж є закритими чи напівза-критими, де місця «заброньовані» лише для близької рідні померлих. Або їх тримають для поховань видатних людей, як, скажімо,

на Байковому чи Військовому цвинтарі.

Зважаючи на те, що в місті, за статистикою, щодня помирає в середньому 70 людей, які не підпа-дають під ці критерії, пересічним киянам для упокоєння померлих родичів доводиться, як то кажуть, шукати варіанти. Комусь вдається «вибити» чи «викупити» (звісно ж, за хабар) місце на якомусь із центральних кладовищ, дехто домовляється з місцевою владою приміських сіл про поховання на їх цвинтарі, а хтось не гребує й послугами так званих чорних підхоронювачів, які пропонують помістити труну з небіжчиком у давню могилу.

Останнім часом такий спосіб «підселення» мерців набуває по-ширення. На різних інтернет-сай-тах можна знайти чимало оголо-шень із пропозицією прийняти

домовину нещодавно померлого у «їхню» могилу – звісно ж, за солідну плату. «Вечірка» поці-кавилася, як це можна зробити на практиці та чи законні такі оборудки ділків, для яких гроші важливіші за моральні, родинні та християнські цінності?

Ми вибрали «найкрутішу» пропо-зицію під доволі буденною рубрикою «Земля під індивідуальну забудову», в якій «благодійник» пропонував місце в старому похованні на еліт-ному Байковому кладовищі за 20 тисяч доларів (!) – навіть розмістив схему його розташування. Щоб ді-знатися про деталі можливого під-захоронення, я зателефонував йому з вигаданою «легендою».

– У мене смертельно хвора теща – відлік йде буквально на години, – тремтячим голосом почав перемовини. – Хотілося б поховати її по-людськи, і щоб нам з дружиною та дітьми зручно було провідувати могилку. Тож

ваша пропозиція мені підходить, тільки розкажіть, будь ласка, детальніше про саме місце по-ховання, а також хотілося б трохи зменшити ціну.

– Могила на центральній алеї поряд із Лобановським, Амосо-вим, Тарапунькою, тож ваша теща буде задоволена такими сусідами, – пожартував чо-ловік у слухавці, наче йшлося про продаж квартири. – Майже 30 років тому хазяйка цієї ділянки тут похо-вала свого батька, у неї є відповід-ні документи. Оскільки за за-коном повторне захоронення в одну могилу до-зволяється через 20 років, то я, як юрист, гарантую вам, що жодних проблем не виникне.

– Але ж за законом дозволено підзахоронювати лише близького родича покійного, – показую свою обізнаність, щоб збити ціну. – То, може, хоча б поторгуємося за вар-тість «підселення»?

– Не хвилюйтеся, це питання ми також вирішимо, і ваша теща стане найближчою родичкою на-шого дідуся, – запевнив юрист. – А торгуватися за таке місце просто недоречно, тим більше, що час-тину грошей треба віддати самі розумієте кому…

Я пообіцяв подумати і передзво-нити пізніше. Але зателефонував ще декільком подібним охочим нажитися на чужому горі, коор-динати яких знайшов на інших сайтах. Один із них пропонував місце на Лісовому «всього за 165 тисяч гривень». Інша продавчиня цвинтарної «нерухомості» пере-конувала, що може на законних підставах «підселити» мою тещу до своєї померлої 15 років тому мами на Совському кладовищі. При цьому також обіцяла владнати всі «формальності» – навіть із не-достатнім за існуючими нормами терміном поховання попереднього небіжчика...

На Байковому, Троєщинському та Куренівському кладовищах

мені пояснили, що місць для нових поховань у них немає, але є зарезервовані родичами по-ряд із раніше померлими. Або ж можна «підсе-лити» труну до вже існуючої могили, якщо з дня першого по-ховання минуло

20 років і у бажаючого це зробити є документи, що підтверджують його родинні зв’язки з небіж-чиком.

РЕАЛІЇ

«Підселення» небіжчиків«Підселення» небіжчиків

Зважаючи на те, що в місті, за статистикою, щодня помирає в серед-ньому 70 людей, які не

підпадають під ці крите-рії, пересічним киянам для упокоєння померлих родичів доводиться, як то кажуть, шукати ва-

ріанти.

коментарСвятослав КУТНЯК,

депутат Київради:

– Я вже декілька років порушую проблему кладовищ на сесіях Київради перед міськадміністрацією та на інших рівнях, але вона так і не вирішується. З великими труднощами вдалося під час прийняття допо-внень до «Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року» внести до неї відповідні положення, але це не гарантує їх виконання. Оскільки на нинішній рік передбачалося виді-лити кошти лише на облаштування туалетів на Північному кладовищі та розробку проекту нового крематорію на ліво-му березі, але вони досі не освоєні. Щодо відкриття нового цвинтаря, то землю під нього чомусь не знаходять, напри-клад, у районі вулиці Пухівської, хоча постійно виділяють її під забудову. Терміново потрібно будувати й новий крема-торій, оскільки старий вже не справляється із навантажен-ням і потребує капітального ремонту.

ВИМАГАЄ ВИРІШЕННЯ

Олег ПЕТРЕНКО

На берегах Дніпра в столиці й за містом – природоохоронні закони не діють, вважають київські активісти. Члени кількох організацій оголоси-ли безстрокову акцію з демонтажу парканів, самовільно встановлених на захисних прибережних смугах. Вони, посилаючись на Конституцію, називають свою ініціативу актом прямої дії.

– Щоб акція не була несподіванкою, проводимо її в кілька етапів – вивчаємо юридичні підстави встановлення паркану, звертаємося до контролюючих органів за приписом на демонтаж і до власників парканів, щоб демонтували добровільно. Якщо це не діятиме, вчинятимемо акти прямої дії, – каже депутат Київради Ігор Мірошниченко. – Такі паркани мають стояти на кордоні з агресором, а не на берегах Дніпра. Оголошуємо війну всім парканам, що стоять ближче, ніж за сто метрів від води. Приїдемо до кожного, хто порушує Водний і Земельний кодекси та обмежує права киян користуватися зо-нами відпочинку, пляжами. І наголошую: домовлятися треба не з нами, а з громадою. Ми не проти багатих людей, наша акція не

покликана розкуркулити когось, її мета – встановити законність.

Пан Мірошниченко нагадав, що у парла-менті лежить законопроект «Свободи», який може вирішити проблему забудови берегів. Він передбачає втрату права оренди ділянки, якщо забудовник прихопив собі ще й шматок берега у захисній смузі. А також посилює відповідальність аж до перекваліфікації такого порушення з адміністративного у кримінальне. Три роки тому, за словами Мірошниченка, його було навіть ухвалено в першому читанні, але потім проект № 1107 чомусь потрапив під сукно.

Активісти організацій «Барви життя» Лідія Гончаренко та «Стоп Свавіллю» Сергій Северин розповіли про перший громадський рейд по Дніпру: всі спроби знести огорожі наштовхувалися на опір за-будовників і поліції.

– Ми запитали, чому ви охороняєте? У вас є дозвільні документи? Вони сказали – ні. То чому громадяни не можуть підійти до води? Двоє поліцейських дуже захищали забудовника, хоч правоохоронні органи мали б бути з нами, – каже пані Гонча-ренко. – Ми спілкувалися з рибаками, з сім’ями, які відпочивали в наметах, і зна-йшли одностайну підтримку нашим діям. Бо люди хочуть доступу до води. Хочуть, щоб приватне, особисте не було вищим за суспільне надбання.

Війна – парканам, Війна – парканам, пляжі – киянампляжі – киянам

компетентноАндрій МАЛЬОВАНИЙ, начальник управління екології та природних ресурсів КМДА:

– Якщо прибережні захисні смуги не встановлені в на-турі, то діє норма: для малих річок – 25 метрів від води, для середніх річок і озер до трьох гектарів плеса – 50, для великих рік і озер площею понад 3 га – сто метрів. Тут заборонене будівництво будь-яких спо-руд, крім гідротехнічних і лінійних – опор електромереж, доріг... Паркани до таких не належать. У Києві межі прибережних смуг в натурі, на жаль, досі не було встановлено. Лише нині природоохоронними заходами, затвердженими Київрадою, заплановано перші кроки: на низці водних об’єктів Києва – озе-рах – зафіксуємо берегові зони на місцевості межовими знаками до кінця року. А наступного, за підтримки депутатів міськради, на Дніпрі. Треба змінювати законодавство, знімати мораторій, створювати муніципальний природоохо-ронний орган, збільшити покарання за порушення, бо штраф у півтори-три тисячі гривень – абсолютно неадекватний захід.

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)МЕГАПОЛІС6

Григорій МЕЛЬНИЧУК

1 серпня на Подолі розпочався великий транспортний експеримент – частину Контрактової площі та два квартали вулиці Сагайдачного перетворили на пішохідний простір, обгородивши… бетонними блоками.

Це вже другий етап перетворень історичного центру Подолу в рамках проекту «Київська вітальня» – у червні біля скверу №3 демонтували всі МАФи, тепер же час «потіснити» автомобілі, аби дати більше просто-ру пішоходам. Мер Києва Віталій Кличко наголошує на важливості цього проекту для підвищення при-вабливості міста для туристів. Утім, і чимало киян схвально ставляться до таких новацій. Хіба, може, крім небагатьох автомобілістів, що зви-кли паркуватися на Контрактовій.

– Поділ – історична зона, у цю частину міста приходить не тільки багато киян, а й гостей Києва, про-гулятися старим містом, посидіти у кав’ярні чи ресторанчику, – зазна-чив Віталій Кличко. – Було багато звернень і петицій з проханням зробити Поділ пішохідною зо-ною – і ми це робимо. У багатьох містах історичні зони є пішохід-ними. Наше завдання – створити комфортні умови для відпочинку. Ми постійно рухаємося вперед і беремо найкращі приклади, на-магаємося враховувати зауваження та побажання киян, щоб враження

від нашого міста були виключно позитивними.

Замість паркувального простору ділянка перед Києво-Могилян-ською академією та відрізок вулиці Сагайдачного, від Контрактової площі до перехрестя з вулицею Андріївською, стали пішохідними. Для автівок бетонними блоками обгородили проїзд із вулиці Іл-лінської до вулиці Сковороди, облаштували невелику парков-ку. Також запроваджено одно-сторонній рух частиною вулиці Костянтинівської та вулицею По-кровською – ними влаштовано об’їзд пішохідної зони.

– Цей експеримент – перший етап до подальших змін руху на

Подолі, – розповів «Вечірці» один з авторів нової схеми руху Вік-тор Петрук. – Поки схему реа-лізували не повною мірою, адже передбачалося зробити заїзд на вулицю Андріївську через Боричів Тік, біля розташованого по вулиці Покровській ліцею №100 передба-чалося відокремити смуги на зразок шлюзів аеропортів – для уникнення паркування, адже з 1 вересня сюди будуть підвозити учнів…

Втім, за оцінкою Віктора Петру-ка, загалом люди сприймають змі-ни позитивно і потроху звикають до нововведень. Це важливо для подальшої реконструкції вулиць Андріївської та Покровської, що передбачається восени – аби в найближчому майбутньому ре-алізувати пішохідну зону вже у постійному режимі. Поки ж головне зауваження стосується маршрутів громадського транспорту.

– Зараз поки зарано робити якісь висновки щодо автомобіль-них потоків, адже серпень – мі-сяць, коли найменша завантаже-ність вулично-дорожньої мережі, – зазначив «Вечірці» Олександр Кава, екс-замміністра інфра-структури.– Один з ключових мінусів цієї схеми – погіршення сполучення громадського тран-спорту на транспортно-пересад-ковому вузлі Контрактова площа.

За словами експерта, автобусні маршрути №№62, 114, 115 мають значний попит, але тепер їх траси проходять далі від пересадочного вузла. Наприклад, на маршруті №114 була значна зміна пасажирів саме на Контрактовій площі. Та-кож без громадського транспорту лишилася вулиця Сагайдачного. На думку Олександра Кави, за-провадження пішохідних зон має супроводжуватися поліпшенням роботи громадського транспорту – зокрема, вулиця Сагайдачного могла б перетворитися на трам-вайно-пішохідну.

Та реорганізація руху трамва-їв – уже наступний етап, адже в рамках проекту «Київська віталь-ня» передбачається перенести трамвайну кінцеву на вулицю Сковороди – на проїзд, де була кінцева трамваїв, що йшли на міст Патона. Також справа наступних етапів перетворень міського про-стору – благоустрій, озеленення площі-парковки, поява лавок та дерев на вулиці Сагайдачного тощо.

Це вже другий етап перетворень історичного центру Подолу в рамках проекту «Київська вітальня» – у червні біля скверу №3 демонтували всі МАФи, тепер же час «потіснити» автомобілі, аби дати більше простору

пішоходам

«Антонов» буде працювати!«Антонов» буде працювати!� КОЛИ «АНТОНОВЦІ» ПРЕДСТАВЛЯЛИ НОВИЙ ЛІТАК У ЛЕ БУРЖЕ, КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ СВОЄЮ ПОСТАНОВОЮ ЛІКВІДОВУЄ АВІАБУДІВНИЙ КОНЦЕРН «АНТОНОВ»

Дмитро БЄЛЯЄВ

Для іміджу України марка «Антонов» має не менше значення, ніж NASA для США. Найбільшим у світі літаком АН-225 «Мрія» українці пишаються не менше, ніж американці – своїми космічними кораблями. Тим більше, що й створений цей гігант був для транспортування на своїй широкій спині космічного човна «Буран», радянського аналога американських шатлів.

Але конструктори авіазаводу не зупиня-ються на досягнутому. Навіть у найтяжчі часи, через рік після початку війни на Донбасі, рідний авіазавод здивував усю країну: в небо злетів новий транспортний літак АН-178, піднявши бойовий дух усім українцям.

У червні нинішнього року на паризькому авіасалоні в Ле Бурже компанія ДП «Анто-нов» представила не тільки цей літак, а й новий АН-132Д, створений на замовлення Саудівської Аравії – без російських комп-лектуючих, з канадськими двигунами. Він здійснив перший політ 31 березня цього року. Повідомлялося про те, що плануються поставки: АН-178 – до Китаю, АН-132Д – до Саудівської Аравії.

І раптом як грім серед ясного неба: 19 липня, саме коли «антоновці» представляли новий літак у Ле Бурже, Кабінет Міністрів України своєю постановою ліквідовує авіа-будівний концерн «Антонов»! Російські та проросійські ЗМІ одразу злорадно за-голосили про кінець українського авіа-прому, сплутавши Державне підприємство «Антонов» із однойменним концерном, створеним 2007 року.

– Постанова стосується рішення про ліквідацію Державного концерну «Ан-тонов». До складу концерну входили три

підприємства: Державне підприємство «Антонов», «Харківське державне авіа-ційне виробниче підприємство» (ХДАВП) та Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації». 2015 року з метою під-вищення ефективності авіаційної галузі урядом України було прийняте рішення передати Державне підприємство «Ан-тонов», ХДАВП та «Завод 410» (тобто всі три підприємства концерну «Антонов») до управління Державного концерну «Укр-оборонпром», – повідомили у прес-службі ДП «Антонов».

Отже, звістка про смерть виявилася передчасною. Але присмак, як кажуть, залишився. Побоювання колективу авіа-заводу, що «Антонов» приватизують чи перетворять на акціонерне товариство за прикладом АТЕК (колишнього «Червоно-го екскаватора»), розміщеного навпроти, мають неабиякі підстави. Що буде потім, неважко передбачити.

Кореспондент «Вечірки» поспілкувався з Юлієм Кисельовим, віце-президентом з маркетингу та продажів ДП «Антонов», і попросив відповісти на деякі запитання.

– Чи призведе постанова Кабміну до зміни форми власності та приватизації авіазаводу?

– Ні. Ця постанова не стосується зміни форми власності та приватизації ДП «Анто-нов». Однак, якщо порушується питання про зміну форми власності, то варто звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», ДП «Антонов» не підлягає приватизації, але може бути корпоратизоване.

– Чи є небезпека забудови території авіазаводу торговельно-розважальними комплексами, житловими та офісними будівлями?

– Жодної небезпеки щодо забудови тери-торії ДП «Антонов» торговельно-розважаль-ними комплексами, житловими, офісними будівлями тощо не існує. Порушення таких питань та поширення таких чуток шкодить іміджу нашого підприємства, зокрема і на міжнародному рівні.

– Чи стане авіакомпанія «Авіалінії Ан-тонова» самостійним гравцем на ринку?

– Авіакомпанія «Авіалінії Антонова» вже є самостійним гравцем. До минулого

року на ринку авіаційних перевезень ДП «Антонов» співпрацювало із компані-єю «Волга-Днєпр». Але для підвищення ефективності роботи «Авіаліній Анто-нова», враховуючи політичну ситуацію, що склалася між Україною та Росією, ДП «Антонов» прийняло рішення про при-пинення співробітництва з російською компанією. Відтак з 1 січня 2017 року «Авіалінії Антонова» працюють на ринку перевезень самостійно.

З метою продовження участі у програ-мі НАТО SALIS, ДП «Антонов» створило компанію «Антонов-SALIS», єдиним бене-фіціаром якої, на відміну від Ruslan SALIS, є «Антонов».

Співпрацюючи з генеральним торговим агентом Dreamlifts Ltd. (Велика Британія), ДП «Антонов» повернулося до схеми ведення бізнесу, обраної із самого початку засну-вання авіакомпанії, коли її генеральним агентом була британська компанія Air Foyle.

При цьому необхідно зазначити, що мова не йде про відокремлення «Авіаліній Антонова» від ДП «Антонов». Чутки щодо цього геть хибні. Від свого заснування 1989 року авіакомпанія діє як авіатранспортний підрозділ ДП «Антонов». До того ж, «Авіа-лінії Антонова» не мають права працювати як самостійна юридична особа, оскільки утримувачем сертифікату експлуатанта є ДП «Антонов».

– Які маєте найближчі виробничі плани та контракти?

– За контрактом з Королівством Саудів-ська Аравія реалізується програма створення легкого транспортного літака АН-132. Лише за півтора року ми розробили та побудували літак-демонстратор, який проходить про-граму льотних випробувань.

Разом із компанією «Такнія Аеронаутікс» ДП «Антонов» працює над просуванням АН-132 на ринок Саудівської Аравії та інших країн регіону.

СПРОСТУВАННЯ ЧУТОК

Поділ – туристична Поділ – туристична перлина Києваперлина Києва� МІСЬКА ВЛАДА ЗАПРОВАДЖУЄ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД СТВОРЕННЯ ПІШОХІДНОГО ПРОСТОРУ

Побоювання колективу авіаза-воду, що «Антонов» приватизу-ють чи перетворять на акціо-нерне товариство за прикладом АТЕК (колишнього «Червоного екскаватора»), розміщеного

навпроти, мають неабиякі під-стави

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) ПРОЗА ЖИТТЯ 7

� ВНАСЛІДОК ПІДТОПЛЕННЯ КВАРТИРИ БІДОЛАШНА ЖІНКА ОТРИМАЛА «БУКЕТ» ХВОРОБ

КОНФЛІКТ

АКЦІЯ

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

«Війна нервів» тривала п’ять років. Стільки страждає сивочола Алла Гапонюк через халатність «дорогих сусідів», які сильно підтопили її квартиру в будинку № 47 на вулиці Саратовській. Незважаючи на багатотисячні збитки й різке погіршення здоров’я, 80-річна бабуся так і не змогла домогтися відповідної компенсації через суд.

– Мене підтоплюють з 2012 року. Внаслідок цього здувся паркет, – скар-житься Алла Гапонюк. – Через сильні переживання я вже схудла вдвічі – з 65 до 32 кг. Останні три роки рухаюся завдяки інвалідному візку. У мене по-стійно підвищується тиск. Доводилось навіть викликати «швидку». Останнім часом гинуть кімнатні рослини. Згідно з висновком санепідемстанції, квартирна вологість перевищує оптимальні норми. Куди я тільки не зверталась, а відповіді або взагалі не надають, або кажуть, що це «нецікаво». Таке враження, що у країні діє «закон джунглів», як у відо-мому мультфільмі.

Протягом тривалого часу постраж-дала зверталася до працівників ТОВ «Кийградсервіс»: вони неодноразово проводили обстеження її квартири та складали акти про залиття з боку сусі-дів, які живуть поверхом вище. Після численних скарг бідолашна бабуся, зрештою, звернулася з позовом до Шев-ченківського районного суду, а потім дійшла аж до Вищого спеціалізованого суду України. Проте багатомісячні засідання завершилися не на користь Алли Петрівни. Служителі Феміди ви-рішили, що завдана матеріальна шкода становить лише 3,5 тис. грн. Насправді ці цифри занижені щонайменше у сто разів, оскільки загальна сума збитків становить близько півмільйона гривень. Внаслідок залиття було сильно пошко-джено побутову техніку (холодильник, пральна машина і телевізор). Дорогі імпортні меблі настільки покоробилися, що вже почали розсипатися. Для про-ведення ремонтних робіт необхідно понад 220 тис. грн (згідно з висновком

Київського університету будівництва та архітектури).

Як з’ясувала «Вечірка», вологість повітря у квартирі перевищує опти-мальні норми на 26-28 відсотків (за даними санепідемстанції). Підтоплене помешкання вражено різними видами пліснявих грибків. Про це свідчить аналіз, проведений Інститутом гігієни та медичної екології: згідно з лабора-торними дослідженнями, такі грибки здатні викликати захворювання шкіри та нігтів, важкі ураження внутрішніх органів, особливо у людей, які пере-бувають у стані хронічних стресів.

Через залиття квартири і тривалої судової тяганини у Алли Петрівни різко погіршився стан здоров’я: 2014 року майже перестала ходити і була змушена

пересісти в інвалідний візок. Дивлячись на цю бабусю, важко повірити, що кілька років тому вона ще вела доволі активний спосіб життя: захоплювалася риболовлею, відрами збирала ягоди та гриби. А своїми вишивками про-славилася на весь світ: її роботи були на виставках у Німеччині, США, Канаді та навіть у далекій Австралії.

На превеликий жаль, сьогодні Алла Гапонюк має цілий «букет» недуг: від церебрального атеросклерозу до хвороби Паркінсона. До того ж її за-хворювання прогресує: посилюється дратівливість і безсоння, що пов’язано з депресією та емоційними стресами. «У цьому зв’язку було проведено ко-рекцію лікування та збільшено дозу препарату «Наком» до семи таблеток на добу, а також призначено заспокійливі та снодійні лікарські засоби – «Гідазе-пам» і «Соннат», – повідомив директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Михайло Яровий.

Як свідчить сумна статистика, поді-бних ситуацій у нашій столиці сьогодні дуже багато. Зважаючи на такі факти, у КМДА ще торік був затверджений По-рядок надання адресної матеріальної допомоги малозабезпеченим киянам, які опинились у складних життєвих об-ставинах. Тому, очевидно, Аллі Гапонюк варто звернутися до районного управ-ління соціального захисту населення, як це й передбачено у міській цільовій програмі «Турбота. Назустріч киянам».

Довели до… Довели до… інвалідного візка інвалідного візка

Подорож до Львова – за історію Подорож до Львова – за історію про книжку про книжку Марія КАТАЄВА

Написавши оповідання чи есе про особливу книгу, домашню бібліотеку чи подію, пов’язану з книжками, люди похилого віку мають шанс безкоштовно поїхати на Форум видавців у Львові.

У межах Форуму вже вшосте проходить благодійна акція для людей літнього віку «Третій вік: задоволення від читання». Вона передбачає зустрічі з відомими письменниками та інте-лектуалами, виступи хорових колективів і гала-концерт. Усі заходи програми 24-го Форуму видавців у Львові та 6-ї Благо-дійної акції «Третій вік: Задоволення від читання» можна буде відвідати безкоштовно, пред’явивши пенсійне посвідчення.

Крім того, нинішнього року організатори акції оголосили конкурс «Моя книжкова полиця». Учасникам, що досягли 60 років, пропонується написати оповідання чи есе про особливу для них книгу, домашню бібліотеку чи подію, пов’язану з

книжками, обсягом не більше трьох сторінок. Текст має бути набраний на комп’ютері або надрукований на друкарській машинці (написані від руки не розглядаються).

До 24 серпня 2017 року твір необхідно надіслати на електронну пошту 3vik@bookforum.com.ua (у темі листа зазначити «Моя книжкова полиця») або листом на поштову адресу: а/с 6644, Львів, 79005 із поміткою на конверті «Моя книжкова полиця». Обов’язково вказати контактні дані учасника конкурсу: ім’я, прізвище, вік, номер мобільного/стаціонарного телефону.

Серед авторів надісланих робіт журі конкурсу обере п’ятьох переможців, які отримають запрошення на 24-й Форум видавців у Львові та святковий гала-концерт у Львівській філармонії, під час якого відбудеться офіційне нагородження. Переможцям організатори оплачують проїзд і проживання.

Основні вимоги до учасників: вік 60+ та можливість перебувати на Форумі видавців у Львові з 14 до 16 вересня 2017 року.

Як ви ставитеся до того, щоб діти з вадами розвитку навчалися разом із здоровими учнями? Анатолій Васильович, лікар:

– У мого сусіда сину 10 років і він хворий аутизмом. Батьки водять хлоп-чика на навчання до інтернату – там він буквально змінюється на очах – стає веселим, рухливим, компанійським. Дитина оживає, тому що спілкується з такими ж однолітками, які добре ставляться до нього і мають такі самі проблеми. Тож як медик, я вважаю, що такі діти повинні навчатися у спеціалізованих школах і спілкуватися в своєму колі.

Олена Скачко, мандрівник: – Я вважаю, що не слід розрізняти

дітей із певними вадами та здорових, тому що це породжує в них психоло-гічні травми та негативне ставлення до соціуму, в якому вони відчувають

себе ізгоями. Якщо ця дитина адекватна і знаходить спільну мову з іншими – здоровими однолітками, то вона повинна навчатися разом із ними. Це корисно для хворих – вони не відчувають себе якимись ущерб-ними, і для здорових, які змалку будуть знати, що є такі люди і будуть всіляко їх підтримувати.

Сергій Зик, тренер: – Мені доводилося працювати з

дітьми, які мали певні фізичні по-рушення, але дуже сильну волю. Вони старалися все робити так, як їх здорові однолітки – навіть краще, щоб доказа-ти, що є такими ж повноцінними. Добре, що наразі у звичайних загальноосвітніх школах практикують спільне навчання таких учнів. Це розвиває в одних дітей почуття відповідальності, взаємовиручки, колективізму, а в інших – відчуття того, що до них ставляться як до рівних, їх не гноблять, не дражняться. Це дає їм упевненість у майбутньому житті.

Іра Семиволос, займається клінінгом:

– Для мене це дуже актуальна і бо-люча тема, оскільки мій син не роз-мовляє. Я водила його в спеціальний розвиваючий центр, але там йому було

ще гірше – він постійно плакав, тож довелося відмі-нити заняття. Можливо, що й у звичайну школу його не приймуть, якщо до того часу не зможе говорити, адже будуть проблеми у спілкуванні з однолітками та вчителями. А от у мого чоловіка в класі був хлопець, котрий дуже заїкався, то з нього часто насміхалися, навіть ображали. Але він мав велику силу волі й став одним із найуспішніших бізнесменів серед однокласників. Тому вважаю, що діти з фізичними чи розумовими вадами мають навчатися разом із здоровими.

Олег Палян, випускник Інституту міжнародних відносин:

– Я вважаю, що діти з обмеженими можливостями мають навчатися разом із здоровими. У нашому класі були такі учні, що відставали в розумовому роз-витку – дехто навіть іноді не міг знайти свій клас після перерви. Їм усі в усьому допомагали – як у навчанні, так і в елементарних потребах. Жодних проявів агресії чи неповаги не було, навпаки їх підтримували, і вони відчували себе частиною колективу. Добре, що зараз цій проблемі приділяють стільки уваги, але потрібно розширювати мережу шкіл зі спеціальними присто-суваннями – пандусами, ліфтами, столами та іншим, щоб їм було комфортно пересуватися і навчатися.

Мишко та Матвій Зуб, третьокласники:

– У нашому класі немає хво-рих дітей, яким потрібно до-помагати. Але якби такі були, то ми б охоче це робили, адже

вони не винні, що народилися трішки іншими. А їм же теж хочеться навчатися всьому і гратися як і нам. Добре, що їх стали приймати до звичайних шкіл – це допоможе таким дітям стати нормальними дорос-лими коли виростуть.

Опитування провели Микола ПАЦЕРА

та Олексій ІВАНОВ (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

РЕКОМЕНДАЦІЯ «ВК»

Щоб уберегти себе від зайвих нервових потрясінь, радимо нашим читачам застрахувати квартиру і майно від затоплення. В цьому випадку всі витрати на ремонт покриває страхова компанія (незалежно від того, хто винен). Експерти рекомендують застрахуватись не тільки на випадок «витікання води з каналізаційних і водопровідних систем», а й навіть у разі пошкодження внутрішнього оздоблення та майна.

ТИЖДЕНЬ СТОЛИЦІ8 Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)

Фото Бориса КОРПУСЕНКА та Ірини КРИКЛІ

6 серпня біля Поштової площі влаштували танцю-вальне свято просто неба «Магдебурзький вальс», участь у якому могли взяти всі охочі.

В столиці готуються до опалювального сезону, ремонтуючи тепломере-жі. Зокрема по вулиці Ярославській замінюють 234 метри шляхопрово-ду, що був прокладений ще 50 років тому.

На площі Петра Кривоноса (Солом’янський район) оновили сквер.

У суботу в Києві вшанували пам’ять жертв «Великого терору». До 80-х роковин з дня початку трагічних подій меморіальні заходи пройшли на Подолі, біля Хреста репресованим у 1930-50-х роках та у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биків-нянські могили».

Протягом п’яти днів на Труханов

ому острові три-

вав фестиваль йоги та ведичної

культури Vedalife.

Гостям підготували лекції, ма

йстер-класи, заняття

з йоги, концерти та медитаці

ї.

До Міжнародного дня двійнят на ВДНГ влаштували флешмоб «Подвійне ща-

стя». 85 пар дітлахів встановили національний рекорд України з найбільшої

кількості близнюків та двійнят в одному місці.

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) 17БУДЬМО ЗДОРОВІ

«Хелсі» підкаже «Хелсі» підкаже і порадитьі порадитьПетро ЗУБЕНКО

Про багатогодинні черги у коридорах поліклінік, що здатні звалити з ніг і здорову людину, а хворого – й поготів, можна буде забути. Принаймні, таку мету ставить перед собою міська влада.

Знайти фахівця потрібного профілю, а потім і записатися на прийом, не виходячи з дому, тепер можна за допомоги електронної реєстрації. Власне, є два шляхи потрапити на прийом до лікаря – або ж зателефонувавши до реєстратури, або самостійно на сайті helsi.me. Як показує досвід, більшість пацієнтів обирає другий варіант.

Серед переваг системи «Хелсі» – можли-вість легко знайти та обрати свого лікаря, швидко, в режимі online записати на прийом себе та членів своєї родини, можливість мати постійний доступ до своєї електро-нної медичної картки (ЕМК), дізнаватися результати аналізів і діагностики в кабінеті пацієнта, а також бути в курсі призначень лікаря та плану лікування. І все це – безко-штовно. Лікарям вона полегшить ведення історії хвороби та електронної медичної картки, дасть змогу оперативно отримувати результати діагностики та аналізів хворого.

– Нас підтримували всі: влада міста, райо-ну, керівники медичних закладів, – говорить начальник управління охорони Поділь-ської РДА Богдан Легінь. – На сьогодні усі медичні заклади району, підпорядковані Подільській райдержадміністрації – 2 центри первинної медико-санітарної допомоги, консультативно-діагностичний центр, 9-а дитяча клінічна лікарня, а також їх філії, медамбулаторії та клінічні відділення – беруть участь у програмі.

У Подільському районі нині проживають 200 тисяч громадян, з яких близько 50 тисяч, тобто кожен четвертий вже скористалися системою «Хелсі». Ця система комфортна і для пацієнта, і для лікаря. Людині, яка записалася на прийом на конкретний час, не треба чекати лікаря в черзі, а з іншого боку – і лікарю зручно, бо він наперед уже знає, хто і з яким діагнозом до нього при-ходить. За нову форму запису на прийом, природно, першою вхопилася молодь. Літні люди більш консервативні…

– Одні лікарі вже повністю перейшли на роботу за новою системою, інші – поки що ні, - пояснює Богдан Легінь. – Насамперед, через брак лікарів первинної ланки і, по-друге, через те, що й не всі пацієнти можуть записатися

до лікаря на прийом. Тому, запровадивши нову форму обслуговування, ми водночас не стали відмовлятися і від традиційної схеми прийому. За електронним записом прово-диться кожна перша година прийому, решта, дві години, – за «живою» чергою.

Записатися на прийом до лікаря можна зареєструвавшись на сайті helsi.me та ство-ривши на ньому власний кабінет. До лікаря первинної ланки (тобто до дільничного) пацієнт може зареєструватися самостій-но, а до лікаря вторинної ланки (хірург, травматолог, окуліст) – за направленням лікаря первинки.

Можна і зателефонувати до cool-центру програми «Хелсі». А можна звернутися телефоном безпосередньо до реєстратури центру первинної медико-санітарної допо-моги ізареєструватися на прийом.

– Роботу виконали колосальну, – не прихо-вує захоплення начальник управління. – Біль-ше 900 співробітників – реєстраторів, лікарів, медичних сестер – пройшли комп’ютерне навчання, після чого отримали сертифікати.

Інформаційний ресурс системи дає по-крокову інструкцію настільки детально, що у ній не заплутається ані школяр, ані літня людина. Здається, що може бути простіше: знаходите свого лікаря, обираєте зручний для вас час, приходите в поліклініку, по-трапляєте на прийом без черги і отримуєте свою порцію здоров’я. Зручність і комфорт гарантовані.

Кілька місяців тому до проекту долучилися і заклади охорони здоров’я Солом’янського району.

– Наш район лише недавно увійшов до пілотного проекту електронної системи об-слуговування пацієнтів, – розповіла «Вечірці» начальник управління охорони здоров’я Солом’янської РДА Тетяна Яхнівська. – Тож справжнього смаку від нових технологій ми, можливо, ще не відчули. Але хоча б із того, як активно різновікове населення, навіть дідусі з бабусями, цікавляться новою послугою, стає зрозумілим – за нею майбутнє.

Піонером в електронному медобслугову-ванні у Солом’янському районі став Центр первинної медико-санітарної допомоги №1. Спочатку в його приміщенні виконали капітальний ремонт та оснастили сучасним обладнанням. А віднедавна впровадили запис на прийом телефоном або через Ін-тернет. Зараз триває робота з підключення до проекту решти закладів.

Поки що система працює в тестовому ре-жимі, у центрі на деякий термін залишили дві черги – «живу» й електронну. На пацієнтів, які зареєструвалися в електронному варіанті, відводиться година часу – приблизно по 15 хвилин на кожного.

– Загалом люди задоволені новою сис-темою обслуговування, – каже Тетяна Ях-нівська. – Жодних нарікань! Розраховуємо, що незабаром на прийом за електронним записом перейдуть усі.

Утім, лікар може захворіти. І на такий випадок у програмі працюють не лише реє-стратори, а й начальники відділів кадрів, які одразу ж вносять корективи. Щоб не збилася черга, вони переадресовують пацієнта до того лікаря, який замінить хворого колегу.

У Солом’янському районі три колишні поліклініки після реформування стали ко-мунальними некомерційними підприєм-ствами. Кожен заклад має свої відокремлені амбулаторії. У кожній є реєстратура, де теж відбуватиметься запис до лікаря. Зараз їх підключають до Інтернету. В реєстратурі також мають бути комп’ютер і принтер. На сьогодні планується розширити дію програми ще майже на 20 реєстратур.

З часом передбачається впровадження і електронної медичної картки на зміну сьогоднішній паперовій, яку вестиме лікар. Прийде пацієнт на прийом, лікар відкриє в комп’ютері його історію хвороби, дані діагностики, і все стане зрозумілим.Тому кожний медик зацікавлений, щоб у нього на прийомі побувало якомога більше людей, адже від цього безпосередньо залежить його зарплата.

Записатися на прийом до лікаря можна зареєстрував-шись на сайті helsi.me та

створивши на ньому власний кабінет

Кілька простих правил для здоров’я очей.

У сучасному світі багато факто-рів впливає на один з найважливі-ших органів людського організму – очі. Комп’ютери, активне вико-ристання планшетів, мобільних телефонів, моніторів для читання інформації призводить до пере-напруження, втоми очей, а потім і до погіршення зору.

Дуже важливо зберегти здо-ров’я органів зору, в чому допо-можуть нескладні поради щодо профілактики захворювань очей. Очі є продовженням нервової системи, тому слід краще харчу-ватися, уникати стресу і повно-цінно відпочивати, щоб зберегти їх здоровими як можна довше.

Не дозволяйте нікому ко-ристуватися вашими речами і не користуйтеся чужими. Захищайте очі від сонця

сонцезахисними окулярами. Якщо ви схильні до очних захво-рювань, зміцнюйте свій імунітет. Вживайте багато фруктів,

ягід і овочів, особливо жовтого та помаранчевого кольору. Уникайте страв, пригото-

ваних з борошна вищого сорту і з цукром. Якщо у вас алергія, виклю-

чіть з раціону молочні продукти, каву і чай. Давайте очам відпочинок. Захищайте очі від пилу,

диму і хлору в басейні спеці-альними окулярами.

Хороший метаболізм неможливий без вітамінів і мінералів, тому важливо, щоб навіть під час дотримання дієти раціон був збалансованим, із достатньою кількістю вітамінів і мікроелементів.

Метаболізм безпосередньо залежить від роботи щитовидки, тому дуже важливо стежити за її станом і регулярно проходи-ти обстеження у профільного спеціаліста, а для профілактики недуг – включати в раціон про-дукти, багаті йодом. Це морська капуста, морепродукти, курячі

яйця, замість звичайної солі в процесі приготування їжі використовуйте йодовану або морську сіль.

«Розганяють» обмін речовин також гострі спеції й прянощі. У них міститься капсаїцин – це особливий алкалоїд, що сти-мулює викид в кров адреналіну. Під його впливом серце починає битися частіше, кров циркулює швидше, а температура тіла трохи підвищується.

Їжте частіше. Так ви змусите свій організм постійно пере-травлювати їжу, але при цьому не будете обтяжувати шлунок великими порціями.

Чи знаєте ви про «Хелсі»? Як ви ставитеся до електронної реєстрації пацієнтів?

Тетяна Анатоліївна, викладач:

– Дуже зручна систе-ма. Можна, не виходячи з дому, записатися на прийом до лікаря, не

чекати біля кабінету своєї черги. Ко-ристуюся нею не більше місяця, але переваги вже оцінила. Записалася на час, який сама обрала. Чудово!

Олена Василівна, сімейний лікар:

– Працюю лікарем більше 30 років, тому є з чим порівнювати. Елек-тронний запис до лікаря однозначно кращий, бо немає в коридорах довжелезних черг. Люди не нервують, і нам спокійніше.

Вікторія Станісла-вівна, завідуюча амбулаторією:

– Дуже хороша си-стема. Кажу це як лікар з піввіковим стажем

роботи. Насамперед, зручно пацієн-там – можуть самі обирати не тільки день і час, а й спосіб, як їм потрапити до лікаря – зареєструватися через Ін-тернет, зателефонувати до cool-центру чи просто прийти на прийом.

Станіслав Сигиз-мундович, пенсіо-нер:

– Записався на при-йом по телефону. Але, за звичкою, прийшов раніше – от і чекаю сво-го часу. Усе було б нормально, якби не одне «але» – дуже довго не міг до-дзвонитися.Після «енного» дзвінка і бажання телефонувати зникає.

Олена, медреєстра-тор:

– У мої обов’язки входить відкриття елек-тронної карти, запис пацієнтів на прийом до

лікарів по електронній черзі. Шукаємо в базі прізвище лікаря, дивимося, хто до нього записався. Звичайно, з вве-денням електронної системи, роботи в нас додалося. Але нічого, вже звикли.

Владислав, праців-ник державного підприємства:

– Звертаюся до лі-карів дуже рідко, але цього разу «притисло». Зателефонував у полі-клініку, там мені повідомили: перша година – за записом, а далі – «жива» черга. Вирішив спробувати на собі. Переконався – дуже зручно.

Ігор Анатолійович, заступник дирек-тора медичного центру:

– Проблем із елек-тронною реєстрацією пацієнтів у нас немає.

Можливо, якісь невеликі недоліки, які ми обов’язково виправимо. Ми були першими у впровадженні проекту, а першим завжди важче.

Опитування провели

Петро ЗУБЕНКО,

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Продукти, що «розганяють» обмін речовин

НА ЗАМІТКУ

Як вберегти очі

� ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН УСПІШНО ВТІЛИВ ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ ЕЛЕКТРОННОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ХВОРИХ

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) ІНФРАСТРУКТУРА 9

РЕЗОНАНС

До Громадської бюджетної комісії обрано 13 організацій Завершилося голосування за учасників Громад-ської бюджетної комісії (ГБК), що тривало з 25 липня по 6 серпня 2017 року. Прихильники орга-нізацій-кандидатів мали по 5 голосів. Прохідним бар’єром згідно з Положенням був 201 голос.

За результатами елек-тронного голосування з 16 кандидатів (громадських організацій) легалізовано участь 13 (які зібрали по-над 200 голосів). Це Центр розвитку інновацій НаУК-МА, Всеукраїнське Лікар-ське Товариство, Молодь Демократичного Альянсу, Українська асоціація сту-дентів (UAS), Українська бібліотечна асоціація, Вулик ідей, Літературна платформа Leport, Муніципальна енергія, Парк Наталка, Це наш Київ, Громадська організація «Родина», Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан», Культурна Асамблея.

Учасники ГБК мають право вносити зміни щодо своїх уповноважених. Особистий склад уповноважених пред-ставників до ГБК вказано на сайті Громадського бюджету у розділі ГБК (https://gb.kyivcity.gov.ua/gbk).

Нагадуємо, що повноваження і функції ГБК визначені 4 розділом Положення про Громадський бюджет міста Киє-ва. У громадському середовищі очікується, що ГБК стане прототипом «громадського суду присяжних». ГБК наділена правом остаточного рішення спірних ситуацій між команда-ми проектів та підрозділами міської влади, затверджувати результати голосування, контролювати відповідну роботу підрозділів влади та давати їм оцінки тощо.

Київ буде читаючим містом Постійна комісія Київської міської ради з питань культури, туризму та інформаційної політики вважає за доцільне розробити міську цільову програму з популяризації читання та книгови-дання в столиці.

Голова комісії Вікторія Муха поінформувала членів комісії про результати соціологічних досліджень TNS, які підтверджують сумні тенденції: українці читають у 2-2,5 раза менше за європейську аудиторію. Особливо сумна статистика щодо втрати інтересу до читання у киян 25-39 років. За результатами обговорень, Комісія дійшла висновку, що європейські практики популяризації читання, підтримки книговидання мають бути запроваджені в місті Києві. Для підготовки міської цільової програми «Київ читає» депу-тати рекомендують профільним департаментам залучити якомога більше фахівців та громадських активістів, які вже впроваджують свої проекти у столиці.

Цікаво, що днями нарешті обрано директора Українського інституту книги при Міністерстві культури України – Тетяну Терен. Вона провела прес-конференцію в ІА «Укрінформ», поділившись своїми планами, серед яких програма попу-ляризації читання, а також наміри «організувати відкритий діалог із місцевими громадами».

Після 10 серпня в Києві скасовується готівкова оплата за паркування. Тож плату за паркувальні послуги водії в столиці здійснюватимуть лише за безготівковим розрахунком.

Так, для столичних водіїв запрова-джено чотири способи оплати парку-вання на всій території Києва з 08.00 до 22.00. Зокрема за допомогою місячної карти та паркувального талону, через паркомат, шляхом СМС-паркування, а також у мобільному додатку.

Водночас, з огляду на ці радикальні зміни, постає цілком логічне запитан-ня: а куди подінуться штатні парку-вальники? За чинним законодавством, у разі масового скорочення штатних працівників, профспілкова організація підприємства має бути попереджена за три місяці. Самі люди – за два. В іншому випадку настають мінімум два негативні наслідки. Перший – три мі-сяці працівники не будуть працювати, а отже не даватимуть підприємству жодних надходжень. Другий – буде кілька сотень однозначно виграшних для працівників судових позовів із дуже неприємними для підприємства фінансовими наслідками.

Цілком очевидно, що будь-яке рі-шення, навіть вкрай позитивне, по-

пулярне та антикорупційне за своєю суттю, має бути надзвичайно виваже-ним і прорахованим в соціальному, юридичному та економічному сенсі.

Що належить зробити для цього в даному випадку? По-перше, опри-люднити офіційне бачення столич-

ною владою всієї концепції розвитку паркувальної сфери Києва. По-друге, розпочати інформаційну кампанію щодо популяризації безготівкових способів оплати за паркування. На-решті провести довгоочікуваний конкурс на визначення керівника КП «Київтранспарксервіс».

– Коли на майданчиках не буде паркувальників, – каже експерт паркувальної сфери Києва Михайло Серебряков, – водій залишається сам-на-сам зі своєю совістю та влас-ною громадянською позицією. Буде особисто вирішувати, платити чи не платити. На жаль, водії, які чесно сплачують у Києві за паркування – виняток, а не правило…

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Паркування без паркувальників

Ніна ГУЦУЛ

Щодня київські трамваї пе-ревозять близько 300 тисяч пасажирів. Найбільше і най-молодше трамвайне депо – Дарницьке – обслуговує маршрути лівого берега сто-лиці, де мешкає мільйон киян. Звичайно, всі вони бажають переміщуватися до потрібних їм місць швидко і комфортно.

В низці звичайних буднів «Вечірці» пощастило проїхатися в незвичайному салоні міського трамвая маршруту № 8 від станції метро «Позняки» до станції метро «Лісова». Його чистенькі вікна, неначе в театрі, прикрашали красиві червоні штори, перехоплені яскравими стрічками, зав’язаними у величезні банти. Скрізь все аж виблискувало чистотою. З цікавості автор заглянула й до кабіни водія: її дизайну могли б позаздрити деякі кабінети чи кімнати...

У кріслі водія знаходилася мило-видна молода жінка, і першим журна-лістським спонуканням було природне бажання розпитати: як з’явилася на трамвайному маршруті така красуня? Втім, вона тільки ввічливо всміхалася, пильно слідкуючи за ситуацією на дорозі й не забуваючи оголошува-ти зупинки. Все зрозуміло – водієві трамвая під час руху відволікатися на сторонні розмови не можна. Втім, можна послухати відгуки пасажирів про цей незвичний трамвайчик.

Зоя Лебідь, 43 роки, інженер: «Буває,біжиш зранку на роботу вже роздратованою поточними пробле-мами, а тут на зупинці очікує такий «острівець щастя», і одразу настрій піднімається, хочеться посміхатися цілий день».

Іван Круглов, 66 років, пенсіо-нер: «Не повірите: я навмисно сиджу тривалий час на зупинці, аби сісти саме до цього трамвайчика, адже по-

спішати мені нікуди, а задоволення від проїзду в такому гарному трамваї цього коштує».

Тарас Конєв, 22 роки, студент: «Під стукіт трамвайних коліс неймо-вірно добре не тільки вирішувати якісь нагальні життєві проблеми, а й працювати на ноутбуці, планшеті чи смартфоні, навіть розв’язувати складні задачі»...

Добрі слова пасажирів спонукали пильніше придивитися до наших, на перший погляд, звичайних трамвайчи-ків. Виявилося, що, наприклад, у день св. Валентина курсує трамвай, прикра-шений серцями і різнокольоровими кульками (він особливо подобається закоханим). А ще є трамваї екскурсійні, грузовози, снігоочисні, вагони-кафе і вагони-ретро...

Ну як після таких цікавинок було не завітати до Дарницького трамвайного депо? Воно розташувалося на 15 га

по обидва боки вулиці П. Усенка. В адміністративному корпусі в першу чергу питаю про водія незвичного трамвая № 8. Так, тут її всі добре зна-ють. Це – водій першого класу Тетяна Яценко, яка працює в Дарницькому трамвайному депо вже 22 роки. Саме її трамвай так гарно облаштований – це випадковість, а ось те, що вона як добра господиня відповідним чином підтримує його високий клас – вже закономірність. Тобто, трамвай Т3М попав «в гарні руки» і виграють від цього не тільки пасажири.

– Курс керівництва комунально-го підприємства «Київпастранс» на повернення пасажиропотоків на ко-мунальний транспорт, зокрема, елек-тричний, який наочно доводить, що він – надійний і екологічно чистий, – правильний і виправданий, – розпо-відає в. о. директора Дарницького трамвайного депо Володимир Го-рейко. – В рамках цього маркетингова служба ініціює багато цікавих заходів та інформативних форм. Наприклад, нещодавно з нагоди 125-річчя запуску першого електричного трамвая в Києві влаштували парад трамваїв: показали близько 30 одиниць різ-них модифікацій, серед них і копія першого електричного, який почав курсувати 13 червня 1892 року. Плану-ється також створити міський музей трамваїв…

ТРАНСПОРТ НОВИНИ

Трамвай бажань Трамвай бажань

При регулярному проведенні якісних ремонтів трамваї можуть працювати 40 років, тоді як авто-буси – від 5-8 років.

1 трамвай може перевезти стільки пасажирів, скільки 10 «маршруток» з дизельними двигу-нами.

ЦИФРИ

сказаноСергій СИМОНОВ, директор Департаменту

транспортної інфраструктури КМДА:

– На сьогоднішній день є близько 400 пар-кувальників, які займалися патрулюванням майданчиків і збором коштів. Зараз вони займатимуться облашту-ванням майданчиків, контролем за роботою паркоматів, роз’ясню-вальною роботою з людьми, тобто роботи насправді дуже багато, але це буде інший напрям.

На виконання міської цільової програми «Київ інформаційний» на 2016 – 2018 роки Видавни-ча рада обрала рукописи київських авторів для видання за кошти міського бюджету.

Про це повідомила заступник директора Департамен-ту суспільних комунікацій, голова Видавничої ради Тетяна Гузенко:

– Цього року на розгляд Видавничої ради було подано 46 рукописів. Шляхом поіменного голосування члени Видавничої ради визначили 13 книг, які отримають фінансову підтримку для видання. Ми відібрали історичні рукописи, дитячу літе-ратуру, романи, повісті. Рекомендовано до друку також три збірки, подані Національною спілкою письменників України. Крім цього, ще однією книжкою має стати добірка короткої прози про сучасний Київ та киян від учасників конкурсу «Як тебе не любити...». Наразі Департамент готує пропозиції для проведення закупівель за державні кошти для видання книг київських авторів, рекомендованих до друку Видавничою радою, на електронному майданчику послуг.

За рейтинговим голосуванням за 5-бальною системою найбільше балів набрали сім рукописів незалежних авторів. Усі видані книги будуть передані для поповнення фондів міських бібліотек.

Обрано твори для видання за кошти міського бюджету

Юлія БОДНАРЮК

Оксана і Віктор Понома-ренко – мої гарні друзі ще з тих часів, коли не було війни. Ми зустрі-чалися за гальбою пива та обговорювали життя журналістське. Тоді ми з Оксаною навіть уяви-ти не могли, що зовсім скоро проведемо своїх чоловіків до АТО. Ви-вчатимемо щодня карту обстрілів, хвилюватиме-мось і чекатимемо...

ВОНА. ОКСАНА ПОНО-МАРЕНКО: «ВІД ЦЬОГО ЛІКІВ НЕМАЄ»

До того, що Віктор піде на війну, я була готова, якщо вза-галі можливо до цього підго-туватися. Вже наступного дня після того, як «зелені чоловічки» зайшли у Крим, він з самого ранку побіг до військкомату. Звідти відправили додому і наказали чекати.

Чекали щодня, що ось-ось подзвонять і скажуть: з реча-ми на вихід. Але не дзвонили. Минув місяць, другий, пройшли дві хвилі мобілізації, ніхто не дзвонив. Мабуть, тому, що чо-ловік раніше ніколи не служив у війську.

І тут 30 липня зателефону-вали. Хотілося плакати, але не плакала. Хотілося просити не йти, але не просила. Зібрали рюкзак, зняла свій медальйон зі святим Шарбелем і попросила, щоб обов’язково віддав, коли повернеться.

Поки тривали навчання на полігоні, друзі допомагали зби-рати різне причандалля – каску, бронежилет, тактичні рукавиці, ремні, всякі наколінники, на-лікотники.

Потім не випускала телефо-ну з рук ані на мить. Дзвінок: «Живий, здоровий, все гаразд!». І гудки. Такі дзвінки були звич-ними. Часом у трубці чула, як розриваються снаряди, часом команду: «Повітря!». Голов-не, щоб дзвонив щодня. Коли телефонні розмови ставали довшими, розуміла – відвели на відпочинок. Тоді вже можна було півгодини говорити.

Дзвонив завжди, щодня – це була обов’язкова умова. Нехай три секунди, але подзвонити. Бувало, що бачила його у яко-мусь телевізійному сюжеті. А якось, коли їхній підрозділ від-вели на відпочинок, ми розмов-ляли телефоном, і я водночас спостерігала за чоловіком через веб-камеру, встановлену на площі. Нині це здається сміш-ним, але тоді це було ледь не особистою зустріччю.

Дуже важкою була зимова відпустка. Безсоння, алкоголь, підвищена нервозність, реакція

на всякі петарди. Намагалася стримуватися, але якось про-сто вибухнула – розкричалася, чимось кинула. Як не дивно, але це подіяло. Віктор тоді зро-зумів, що у мене теж психоло-гічні проблеми: щодня чекати, хвилюватися і намагатися не помічати, що кожного дня тобі ніби серце з грудей виривають – теж непросто.

Ті, хто перейшов через таке, знають, що війна не закінчу-ється після демобілізації. На-справді, вона ніколи не закінчується. З часом стає спокійніше, але залишаються форма у шафі, фотографія у телефоні, могила друга. Головне – не залишатися наодин-ці зі своїми думками. Бо тоді може настати найстрашніше...

ВІН. ВІКТОР ПОНОМАРЕНКО: «ЯКАСЬ ЧАСТИНА ДУШІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТАМ»

У дружини моєї характер такий, що не кожний чоловік має. Ставилася з розумін-ням до всіх ситуацій. Оксана вважає, як і я, що найпер-ше призначення чоловіка – захист рідної землі.

Дзвонила, розмовляли про буденні речі. Були хлопці, що взагалі не казали рідним, що вони на сході. Вважаю, що це неправильно. Нещодавно загинув хлопчик із містечка, звідки я родом. Він мамі не казав, що воює. Уявляєте, який шок вона пережила, коли по-відомили про загибель сина. Помітив, що і хлопців, і мене дратує жалісливе ставлення. Дружина про це знала. Навіть не запитувала, чи я одягнув шапку і пообідав.

Після першої відпустки при-йшло філософське сприйняття: «Ну не повернуся – так воно і буде». Бо часто бачив, що для кожного у житті свій сценарій. Своя доля. Якось ми проїхали... мінним полем до пункту при-значення. Нам нацгвардійці руками махали, думали, це вони вітаються. А коли зустрілися, вони кажуть: «Розуміємо, що ви ВДВ і найкращі, але, мож-ливо, досить мінним полем туди-сюди їздити?».

Був випадок, що йшли коло-ною і поламався БТР. Водій ко-лупається-ремонтує, усі клянуть його. Затрималися. Виїжджаємо і бачимо, що те місце, де ми мали бути, «Градами» накри-ло. Все горить... Повернутися з війни остаточно неможливо.

Якусь частину своєї душі ти залишив там. Дехто п’є, і тут завдання рідних – зупинити.

У нас був хлопчина, який побував і у «котлі», і у дуже серйозних «зарєзах». Йшов з автоматом в кукурудзу і ка-зав, що не вийде, поки хоч одного ворога не «зустріне». Поводився завжди абсолютно спокійно.

А зустрілися з ним після війни на цвинтарі в річницю загибелі товариша – не впізнав. Худий, неголений. Запитую: «Хворієш?». «Та ні, п’ю, накри-ло», – відповів.

Ми насправді повертаємося іншими. Пережите змінило. Я став абсолютно байдужим до матеріального. Коли ти бачив, як воно за секунду перетво-рювалося на купу цегли чи за-лізяку. Як людина розмовляла, жартувала, і за одну секунду стала шматком м’яса...

Мене часто запитують: «Чого пішов?». Тому що у мене є сім’я, люди, яких я люблю. Як я ди-витимуся в очі своїй дружині, доньці, якщо йде війна, а я собі ходжу на роботу п’ ю пиво? Як сказав один товариш: «Війна – це страшний наркотик, і ми на нього підсіли».

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)ВІЙНА І МИ18

Був випадок, що йшли колоною і поламався БТР. Водій колупаєть-ся-ремонтує, усі клянуть його. Затрималися. Виїжджаємо і бачимо, що те місце, де ми

мали бути, «Градами» накрило. Все горить...

НА ЗАМІТКУ

компетентноОльга ЮРЦЕНЮК, психотерапевт, медичний

психолог:

– Коли хлопці повертаються з АТО, будьте терп-лячими і намагайтеся зрозуміти близьку людину. Бажано не розпитувати про пережите. Навпаки, важливо відволіктися, хоча наполягати на яки-хось розвагах, зрозуміло, недоречно. У переважної більшості чоловіків відбувається переоцінка ціннос-тей. Потрібні спокій, затишок, добре харчування. Намагайтеся поступово скеровувати його думки на позитивне майбутнє: улюблені заняття, відпочинок, життєві успіхи, надійні стосунки. Якщо це доречно – помрійте разом з ним. Але будьте щирими і правди-вими у своїй підтримці.

Він і вона. Війна...Він і вона. Війна...

Колишні військові та внутрішньо переміщені особи мають право на одноразове отримання ваучера на безкоштовну перепідготовку, спеці-алізацію чи підвищення кваліфікації за конкурентоспроможними спеці-альностями. Про це повідомили в Ки-ївському міському центрі зайнятості.

До категорій киян, які мають право на отримання такого ваучера, належать: особи віком старше 45 років (страховий стаж яких становить не менше 15 років), звільнені з військової служби (зокрема з АТО) та вну-трішньо переміщені особи.

Щоб отримати ваучер, потрібно подати до центру зайнятості заяву, паспорт, трудо-ву книжку (дублікат трудової книжки), до-кумент про професійно-технічну або вищу освіту (дублікат) і реєстраційний номер облікової картки платника податків (окрім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від його прийняття). Копії документів робляться в присутності влас-ника та засвідчуються його підписом. Якщо трудова книжка знаходиться у роботодавця, особа надає копію документа, засвідчену роботодавцем. Договір про навчання укла-дається між навчальним закладом і особою протягом 90 днів після видачі ваучера.

Ваучер не видається: особам, які не ма-ють професійно-технічної або вищої освіти; особам, які проходили протягом останніх 3-х років перепідготовку за рахунок коштів Фонду державного соціального страхуван-ня України на випадок безробіття; особам, які зареєстровані в центрах зайнятості як безробітні.

Як безкоштовно пройти перепідготовку чи підвищити кваліфікацію

«Ластівка» рятувала поранених Глава Національної поліції Сергій Князєв нагородив поліцейську Оксану Омельченко з позивним «Ластівка» за порятунок пора-нених під час антитерористичної операції (АТО).

Омельченко за час АТО врятувала життя майже 200 поранених: виносила їх з поля бою, надавала невідкладну медичну допо-

могу. За словами Князєва, вона надавала допомогу пораненим ще на Майдані, а коли почали формувати перші добровольчі за-гони, вступила до лав батальйону «Київ-1». Жінка з червня 2014 року майже постійно знаходиться в зоні АТО.

– Вона бачила усі жахи війни. Нарівні з чоловіками воювала і евакуювала пора-нених. Оксана брала безпосередню участь

у звільненні від російсько-терористичних угруповань,– сказав Князєв.

Зараз Омельченко – поліцейський полку патрульної служби поліції особливого при-значення «Київ». Жінка допомагає жителям прифронтових територій: збирає медичну та гуманітарну допомогу, привозить продукти, предмети першої необхідності і медичні препарати, допомогла транспортувати реанімобіль.

НАГОРОДА

Марія КАТАЄВА

Ніщо не навчає дітей кра-ще, ніж командна гра, яка дає змогу проявити свої здібності. А унікальна гра «Сокіл», яка щороку про-водиться в Україні, ще й виховує козаків, справжніх патріотів власної держави.

– Упродовж багатьох років ство-рювалася гра, яка могла б залучити молодь до козацько-лицарського виховання, і вчетверте вона прохо-дить згідно з новим положенням, – каже головний спеціаліст відділу позашкільної освіти Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Олександр Сергеєв. – Особливість «Джури» в інтелектуальних та спор-тивних змаганнях, під час яких школярі вивчають історію козацтва та становлення україн-ської державності. Джурами у козацькі часи називали юнаків, які готували себе до захисту рідної землі та українського на-роду. Стати джурою міг не кожен, а лише той, хто годився до козацької служби і пройшов фізичні та моральні ви-пробування.

Учасників гри з кожним роком дедалі більшає. Якщо 2015-го у першому районному етапі взяло участь 99 команд (це 990 учасників), то 2017-го – 154 і 1540 відповідно.

Підготовка до гри триває цілий рік, а ще проводяться інші заходи та фестивалі з елементами гри.

Департамент освіти і науки, молоді та спорту створив спри-ятливі умови для розвитку націо-нально-патріотичного виховання.

Відділ національного та вій-ськово-патріотичного виховання Київського центру дитячо-юнаць-кого туризму, краєзнавства та вій-ськово-патріотичного виховання здійснює координацію навчаль-но-виховної, інформаційно-мето-дичної та організаційно-масової роботи навчальних закладів Києва з питань національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Значна увага приділяється організації ди-тячо-юнацької військово-патріо-тичної гри «Сокіл» («Джура»).

До складу міського штабу з проведення гри входять началь-ники районних управлінь освіти

районних у місті Києві державних адміністрацій, депутат Київської міської ради, заступник військо-вого комісара Київського міського військового комісаріату, представ-ники громадських організацій. Вони регулярно збираються, щоб зробити гру ще кращою, цікавішою і кориснішою для дітей.

10 команд-переможців ра-йонних етапів взяли участь у II (міському) етапі Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріо-тичної гри «Сокіл» («Джура»). Він про-йшов 23-25 травня на базі позамісь-кого дитячого за-кладу оздоровлен-ня та відпочинку

«Зміна». Учасники гри – учні 9-10 класів, об’єднані у рої (8 школярів та 2 керівники у кожному).

Свої знання та вміння учасники продемонстрували під час різних конкурсів: стрільба, впоряд (стро-йова підготовка), козацька смуга перешкод, перетягування линви,

військово-історична гра «Відун», а також у приготуванні козацьких страв на багатті, краєзнавчому квесті «Історія козацтва», «Терено-вій грі», де перевіряється орієнтація на місцевості та вміння надавати першу медичну допомогу, у твор-чо-мистецькому звіті «Ватра».

Майстер-класи для учнів під-готували й громадські національ-но-патріотичні організації. Київ-ський осередок «Всеукраїнської федерації хортингу» провів для юнаків та дівчат відкриті тренуван-ня з самооборони, воєнно-спор-тивний клуб «Полігон «Альфа» підготував гру «Лазертаг» (лазерні бої), в якій учасники демонстру-вали свою фізичну підготовку, воєнні навички та кмітливість. А представники Цивільного Корпу-су «Азов» навчали розбирати та збирати автоматичну зброю (АК-74) та надавати першу медичну допомогу.

За результатами змагань перше місце посів рій «Дніпро» (технічний ліцей Дніпровського району), друге виборов рій «Патріоти» (спеціалі-зована школа № 307 Деснянсько-го району), а третє – рій «Соколи» (спеціалізована школа № 173). Команди отримали медалі, кубки, грамоти та подяки Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА та КПНЗ «Київський центр дитячо-юнацького туризму, краєз-навства та військово-патріотичного виховання».

Рій «Дніпро» представлятиме столицю на III (Всеукраїнському) етапі гри «Джура -2017: Слобідська Січ», що відбудеться з 13 по 24 серпня на базі Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (с. Ватутіне Нововодолазького ра-йону Харківської області). Побажа-ємо юним козакам успіху!

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ 19

Особливість «Джу-ри» в інтелектуаль-них та спортивних змаганнях, під час яких школярі ви-вчають історію козацтва та ста-

новлення української державності.

Козацькому роду Козацькому роду нема переводу нема переводу � ІЗ 1З ДО 24 СЕРПНЯ КИЇВСЬКІ ШКОЛЯРІ ВІЗЬМУТЬ УЧАСТЬ У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ ЕТАПІ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОЇ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОЇ ГРИ «СОКІЛ» («ДЖУРА»)

При навчальних закла-дах міста Києва налічу-ється 79 гуртків козаць-ко-лицарського виховання «Джура», які фінансуються за кошти бюджету. В них виховується 1282 гурт-ківці.

Для порівняння: 2014 року гуртків козацько-лицар-ського виховання «Джура» було 11 (174 гуртківці), 2015-го – 133 (1586 гуртківців).

ЦИФРИ

сказаноОлена ФІДАНЯН, директор

Департаменту освіти і науки, молоді та спорту:

– За три роки освітяни та молодь Києва започаткували 12 патріотичних проектів, які згодом стали національними, а серед них «Повертайся живим!»; Естафета єдності, звитяги та слави; Естафета учнівської молоді «Прапор доброчинності»; проект «Дружня Украї-на»; «Нашій Надії – з вірою та любов’ю!».

У 2015 році ми реорганізували Міжнародний центр дитя-чо-юнацького туризму у «Київський центр дитячо-юнаць-кого туризму, краєзнавства та військово-патріотичного виховання», що дозволило урізноманітнити та поглибити його роботу у цій сфері. Значна увага приділяється органі-зації дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») як одного із напрямів національно-патріотич-ного виховання молоді.

Микола ПАЦЕРА

Усе своє свідоме життя він займається невтомним пошуком таємниць мину-лого, історичних раритетів, що знаходяться під водою. Сергій Воронов – директор Центрального військо-во-морського музею Укра-їни, підводний археолог, який розшукав та іденти-фікував сотні кораблів, лі-таків та інших незвичайних експонатів військової техні-ки від античного періоду до 1960-х років.

– Україна як морська держава має тисячі кілометрів акваторії й узбережжя Чор-ного і Азовського морів, де чимало справжніх скарбів та історичних ре-ліквій у вигляді античних міст, кораблів, під-водних човнів, літаків різних епох, – каже Сер-гій Воронов. – Особливо багате на них Чорне море, яке має сір-ко-водневий шар, що є унікаль-ним консервантом затонулих пам’яток. Саме завдяки йому воно стало ексклюзивним природним музеєм старовини, археологічним заповідником, у якому навіть ан-тичні кораблі можуть зберегтися в неушкодженому вигляді…

Тож десятки років саме на Чорному морі проводилися ос-новні підводні археологічні до-слідження, на його базі створено підводний музей і лабораторію. На жаль, анексія Криму негативно

вплинула на вивчення на-шої підводної спадщини та її музеєфікацію – Україна втратила практично поло-вину з 4000 кілометрів бе-регової смуги, вздовж якої проводилися археологічні дослідження. Із близько 3000 підводних об’єктів культурної спадщини, які були на науковому обліку вітчизняних учених, до-слідники не мають зараз доступу до половини.

До 2010 року підводна ар-хеологія базувалася на дослі-дженні переважно античних пам’яток у прибережній зоні Криму, Миколаївської, Херсонської та Одеської областей. Але навіть уці-

лілі експонати вчені-архео-логи не мог-ли піднімати на поверхню, адже в кра-їні не було лабораторії, яка б на нау-ковому рівні займалася

консервацією та рестав-рацією таких знахідок. А без відповідної обробки та консервації дерев’яні чи металеві кораблі під дією кисню швидко розсипаються.

– Практично до 2013 року вчені займалися лише пошуком та взят-тям на облік затонулих об’єктів, – продовжує розповідь Сергій Воронов. – Із 2006 року їх було обліковано близько 3000. І лише у 2012-2013 роках нам вдалося створити в Криму Чорноморський центр підводних досліджень

і укомплектувати відповідною специфічною технікою централь-ну лабораторію з консервації та реставрації підводних матеріалів у Феодосії. Ми наблизилися до ство-рення Національного морського музею – вже розглядалися питання про виділення під нього значних

коштів та належних приміщень.

На 2013 рік вперше планувався підйом великого візантійського корабля, але на початку сезону по-шуковці виявили зниклий безвісти у 1944 році радянський підвод-ний човен Щ-216 на траверзі мису

Тарханкут на глибині 54 метри й почали працювати, щоб підняти його і створити на його базі музей-ний комплекс. Був організований об’єднаний суднопідіймальний за-гін Центру підводних досліджень, човен детально обстежили. Згодом підняли на поверхню носову та кормову гармати, елементи бо-йової рубки. А також встановили особи всіх членів екіпажу і навіть знайшли кількох родичів моряків. Але коли на борту виявили шість торпед і зрозуміли, що стан чов-на не гарантував його цілісності, підйом вирішили скасувати.

А 2014 року через анексію Криму при-

пинила свою діяль-ність єдина в Україні державна установа, що займалася пи-таннями підводних пам’яток, – респу-бліканський «Чорно-морський центр під-водних досліджень». Довелося залишити лабораторію, музейну експозицію. Та голов-не, що вдалося повні-стю евакуювати архівні електронні та письмові фонди Центру (коор-динати всіх затонулих кораблів). Хоча ситуа-ція зі збереженням цих об’єктів є катастрофіч-

ною, оскільки фіксуються численні факти розграбування і знищення підводних пам’яток.

Тож зараз робиться все мож-ливе, щоб відродити роботу Цен-трального військово-морського музею України…

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)ЛЮДИ ТА ДОЛІ20

...десятки років саме на Чорному морі прово-дилися основні підводні археологічні досліджен-ня, на його базі ство-рено підводний музей і

лабораторію.

Знахідки, що стали Знахідки, що стали історією історією

Микола ПАЦЕРА

Можна вважати, що у Сергія Мер-кулова не життя, а суцільне свято. Адже він професійний тамада, який за 14 років подарував сотням лю-дей незабутні враження від сімей-них урочистостей.

Його доля склалася так, що було не до помпезних гулянь. На час одруження з його родини залишився лише батько, а в нареченої Оксани – тільки мати. Тож щоб не завдавати рідним зайвих турбот, а тим більше витрат, вони вирішили розписатися без їх відома і обійтися без гучних церемоній. Навіть не одягали весільних нарядів: дівчина прийшла до Центрального РАГСу в діловому костюмі, а юнак – у джинсах. А коли вийшли, то сіли в… тролейбус, на чому настояла Світлана, хоча Сергій хотів «шиконути» на таксі.

Заробляти, тамадуючи на весіллях, теж довелося не від розкішного життя. На той час Сергій працював ведучим у Національ-ному радіокомітеті, де по кілька місяців не отримував зарплати. Дружина, професійний музикант, підробляла тим, що співала на корпоративах і проводила різні розважальні заходи.

Якось пристав на умовляння Світлани й ризикнув побути на корпоративі Дідом

Морозом. Від хвилювання обличчя артис-та-аматора так смикалося, що борода ледве трималася. Щоб перебороти страх, Сергій пустився танцювати навприсядки. З того часу цей «трюк» ставав у пригоді не раз.

– Взагалі я люблю перевтілюватися, і гостям на весіллях це подобається – вони легко включаються в репризу і стають учас-никами гри, – розповідає Сергій Меркулов. – Тож іноді скидаю фрак і виступаю у ролі Вєрки

Сердючки, Донни Рози Д’альвадорес, або ж козака в солом’яному капелюсі й з довгими вусами чи колоритного грузина...

До речі, часто доводиться проводити, так би мовити, інтернаціональні весілля, на яких присутні не лише українці, а й представники інших національностей – євреї, цигани, азербайджанці та інші. Тож доводиться знати їх звичаї й поводити себе так, щоб не образити національної гідності.

– А бувають весілля, під час яких важко втримати сльози, – зізнається тамада. – Пам’ятаю випадок, коли боєць АТО відзначав весілля після лікування у госпіталі тяжкого поранення. Він був таким худим і слабким, що ледве міг водити наречену в танку. Тоді на допомогу прийшли обидва кремезні батьки. Запали в душу й слова іншого нареченого, котрий під час тосту сказав, що разом із ним своє весілля мав відсвяткувати і його брат, але він загинув на Донбасі…

До кожного весілля Сергій готується сер-йозно. Пише нові репризи (використовує в основному свої заготовки, хоча доводиться й імпровізувати), складає приблизний план виступу, разом із дружиною добирає музику (часто й самі виступають, щоб «завести» ком-панію), погоджує із замовниками сценарій. Він вважає, що тамада має бути психологом і артистом, не має права користуватися заїждже-ними штампами чи вульгарними анекдотами.

А ще тамаді слід завжди бути в хорошій фізичній формі, адже весілля може тривати від кількох годин до трьох днів. Для цього на початку своєї професійної кар’єри він навіть вживав спеціальні препарати для бодібілдерів, які стимулювали енергетичний потенціал. Зараз постійно займається бігом та відвідує тренажерну залу…

Днями на «Даринку» його зупинило по-дружжя із дитиною і щиро дякувало за те, що він 10 років тому провів у них весілля.

Є ТАКА ПРОФЕСІЯ

Свій на чужому весіллі

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) СПОРТ-ТАЙМ 21

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

ЗМІНА

Олександр ПИРЛИК

Якщо ви не знаєте, чим зайня-тися вихідними, але полюбляє-те активний відпочинок, – вар-то спробувати велопрогулянки. Так, якісний двоколісний тран-спорт може обійтися у копієчку, але хто сказав, що його потріб-но купувати?

У наш час велосипед без жодних проблем можна взяти в оренду. Тим більше, що асортимент «прокатників» задовольняє вимоги найвибагливіших клієнтів.

– Багато компаній пропонують ши-рокий асортимент велосипедів – жіно-чих, чоловічих, підліткових, дитячих. Це можуть бути як гірські машини, так і міські, як кроси, так і BMX, Dirt. Зага-лом на будь-який смак, – розповідає менеджер одного зі столичних пунктів прокату Олексій Дьомін.

Для оформлення договору оренди велосипеда потрібен паспорт. Оскільки законодавство України забороняє пе-редавати паспорт громадянина третім особам, у правилах будь-якого орендо-давця зазначено, що ви «добровільно можете надати на зберігання» закор-донний паспорт, водійське посвідчення (причому частина компаній навіть вказує, що це має бути посвідчення нового зразка), техпаспорт на свій авто-мобіль. А деякі навіть можуть прийняти оригінал диплома про вищу освіту або право на носіння зброї.

Крім документів можуть вимагати суму в розмірі 100-500 гривень, з якої віднімуть вартість ремонтних робіт, якщо станеться поломка. Якщо ж ви не хочете залишати документи, то заставна вартість велосипеда при-значається в розмірі його ціни – від 1500 до 4000 гривень. Бажаєте взяти кілька велосипедів (наприклад, для всієї родини) – готуйте документи і грошову заставу (або просто грошову заставу) на кожну орендовану машину.

Вартість прокату залежить від моделі велосипеда, дня (будні, вихідні, свята), кількості годин чи днів оренди. У будні ціна становить від 60 гривень за годину, вихідними майже удвічі дорожче. Але якщо плануєте взяти двоколісного коня на кілька днів, то, як правило, орендна ставка суттєво знижується.

Якщо ж ви зовсім новачок у вело-сипедних справах – не переймайтеся: в місті безліч велошкіл, де майже за символічну ціну розкажуть про всі тонкощі пересування на велосипеді. Навчання коштує від 100 до 150 грн на день. Тут вас навчать триматися «у сідлі», ознайомлять із основними правилами руху, підкажуть, де най-безпечніше їздити.

Кілька порад початківцям «Вечірка» разом із учасником Київської асоціації велосипедистів Сергієм Смирновим може дати прямо зараз.

По-перше, не поспішайте вирулю-вати на проїжджу частину, спершу навчіться добре їздити, тримати рів-новагу, правильно гальмувати і пере-микати швидкості.

По-друге, вивчайте пра-вила дорожнього руху – вони для всіх однакові. Також на дорозі дотри-муйтеся «правила трьох «Д» (дай дурневі дорогу).

І по-третє, не нехтуй-те особистим захистом: шоломом, ліхтариками, відбивними елементами – чим їх більше, тим ви по-мітніші.

У Асоціації велосипе-дистів Києва нам допомогли скласти рейтинг найбільш цікавих місць для велопрогулянок.

ПАРК ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ. Підходить для велосипедистів, які мріють поєднати рух асфальтовими доріжками з їздою сосновим лісом. Головна особливість парку – це «Стежка здоров’я» завдовжки 15 км, покрита гравієм.

ПАРК ДРУЖБИ НАРОДІВ. Прекрас-на можливість опинитися на природі, перебуваючи при цьому практично у центрі Києва. Площа парку величезна – 211 гектарів, тому він дуже популярний серед велолюбителів. І ще там завжди можна зустріти однодумців. Красива природа, безліч ґрунтових доріжок, але варто бути готовим і до піщаних трас.

ОБОЛОНСЬКА НАБЕРЕЖНА. Три-вала протяжність, розвинена інфра-структура і хороше покриття роблять її зручною для катання. Основний мінус – на набережній завжди людно, так що слід бути максимально уважним при маневрах або їздити в ранкові години.

РУСАНІВСЬКИЙ ОСТРІВ. Підходить для неспішної, споглядальної їзди. Без особливих зусиль можна накрутити 10 км навколо району, при цьому жод-ного разу не проїжджаючи одне місце двічі. Острів хороший тим, що тут зручно їздити групами з понад чотирьох осіб (широкі дороги). На маршруті є місця, де можна зробити зупинку і перепочити.

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ПАРК. Ще одна можливість опинитися в лісі посеред міста. У парку є каскад із чотирьох озер, спортивні та дитячі майданчики, атракціони. Тим, хто любить відкритий простір, сподобається територія Ви-ставкового центру – безліч асфальтова-них доріжок і велика площа дозволять новачкам безпечно потренуватися в маневруванні.

Петро ЗУБЕНКО

На Дніпрі у Гідропарку відкрито новий сезон всеукраїнського соціального проекту «Клуб дитячого плавання», орієнтований, насампе-ред, на дітей із соціально незахищених верств населення та вимушених переселенців.

«Клуб дитячого плавання» діє з 2009 року за ініці-ативи Дениса Силантьєва – багаторазового чемпіона України, чемпіона світу та Європи, срібного призера Олімпійських ігор із плавання, а нині – народного депутата України. До речі, його національний рекорд із плавання на дистанції 200 метрів батерфляєм досі залишається неперевершеним.

Упродовж 8 попередніх років проект виріс до меж всеукраїнського – нині, крім столиці, він оздоровлює дітлахів у Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Житомирі та Херсоні. Завдяки діяльності Клубу більше 15 тисяч дітей безкоштовно навчилися плавати. Влітку проект працює на відкритих водоймах – річках та озерах, а взимку переміщується на закриту територію – до басейнів спортивних комплексів.

– Актуальність та необхідність проведення нашого соціального заходу підтверджується сумною статис-тикою, – підкреслив на відкритті нового сезону Клубу Денис Силантьєв. – Щороку на воді гине близько 3 тисяч людей, 10 відсотків з яких – діти. Протягом кількох тижнів діти з різних соціальних верств змо-жуть безкоштовно навчатися плавання у професійних тренерів і спортсменів.

…Гамірно і весело було липневої суботи у Гідро-парку. Вже у перші години до клубу записалося понад 100 діток. Кожен намагався стати учасником унікаль-ного майстер-класу від першого чемпіона незалежної України з плавання Дениса Силантьєва. А попереду ж іще цілий місяць захоплюючих тренувань і напо-легливих занять! «Підігрівав» настрій присутнім на відкритті ведучий – добре відомий із телевізійних проектів співак і танцюрист Сергій Костецький.

Упродовж дії проекту працюватиме «гаряча лінія» для запису. Вік майбутніх плавців коливається від ше-сти до чотирнадцяти років. Не відмовляють нікому, хоча перевагою користуються діти із малозахищених родин, сімей переселенців, загиблих і поранених в АТО. Батьки та бабусі з дідусями приводять і дітей-ін-валідів, навіть із захворюванням на ДЦП. До них і увага особлива.

Про перебіг цьогорічного сезону клубу «Вечірка» довідалася в організатора проекту, голови Всеукра-їнського жіночого руху «Жінки за зміни» дружини Дениса Силантьєва Інни:

– Наша мета – аби кожна дитина після закінчення занять освоїла мінімальні навички плавання, три-малася на воді. Всі учасники розподілені по групах з 10-15 дітей. Щодня заняття триватимуть від 10.00 до 16.00. З дітьми працюють чотири досвідчених тренери. Крім того, дуже велику увагу приділено заходам безпе-ки: весь день на пляжі працюють рятувальники.

Буває, що після 3-4 занять дитина раптом стає байдужою до плавання, пропускає заняття. Що ж, силоміць до води ніхто нікого не тягне. Для всіх, у кого бажання подружитися з плаванням виявиться стійким, організатори обіцяють нагороди – сертифі-кати та пам’ятні подарунки.

Минуло лише два місяці після відкриття рекон-струйованого Київського велотреку, а тут вже про-ходять серйозні змагання. Першими, хто випробу-вав спортивну арену, стали учасники чемпіонату Києва з велосипедного спорту серед юніорів.

37 підлітків упродовж двох днів змагалися у чотирьох дисциплінах – індивідуальний та командний спринт, кейрін та гіт. Для багатьох учасників це перші серйозні старти. Дехто велоспортом займається лічені дні…

Разом із новачками на старт виходили й досвідчені велосипедисти. Фавориткою у заїздах дівчат усі тренери називали Софію Любарську. Дівчина вже п’ять років сер-йозно займається велоспортом.

– Просто люблю кататися. Мені неважливо, чи то змагання з велотреку, чи з BMX (екстремальне катання), головне, щоб був велосипед і змагальний інтерес. Мама часто розповідала, яким був раніше цей велотрек, тому я мріяла перемогти саме на цій арені. Нарешті одна з мрій здійснилася, тепер можна мріяти й про олімпійське золото, – говорить Софія.

За тим, як змагаються діти, уважно спостерігають їх тренери.

– Велотрек працює лише два місяці, а до нас уже мало не щодня приходять діти. Причому більшість мають серйозні наміри займатися спортом. І це у літній період, коли багато дітей роз’їхалися по таборах та до бабусь на відпочинок. З нетерпінням чекаю вересня, думаю, у нас буде аншлаг, – зауважує заступник директора ДЮСШ «Голосієво», майстер спорту Лариса Ковальчук.

Два колеса і трохи драйвудрайву

Майстер-клас від чемпіона

На велотрек прийшли юніори

� 15 ТИСЯЧ КИЇВСЬКИХ ДІТЕЙ НАВЧИЛИСЬ ПЛАВАТИ ЗАВДЯКИ ІНІЦІАТИВІ ДЕНИСА СИЛАНТЬЄВА

Марія МАТЯЖ

Мабуть, не всі пам’ятають, хто такий Іван Лозов’ягін чи Іван Багряний. І якщо ви й досі не здогадались, що це один й той же письменник, то ця добірка рекомендацій від «Вечірки» буде корис-ною.

Зрозуміло, далеко не всі у школі полюбляли уроки української літе-ратури. Оці вірші напам’ять, пере-каз творів та постійні аудіювання. А твір, до речі, мав 400 сторінок, і як його встигнути прочитати на завтра?! Бо ще й алгебру треба зробити. В такій напруженій обста-новці важко оцінити літературний стиль автора, чи милозвучність української поезії. А хтось ста-ранно вчився, проте з роками вже дещо призабув.

Нещодавно цьогорічні випус-кники шкіл склали ЗНО. Впевнена, вони точно знають, що Багряний це псевдонім Івана Лозов’ягіна, автора «Тигроловів». Проте, не думаю, що знані письменники минулого писа-ли лише для абітурієнтів. Чомусь, ми перечитуємо Достоєвського чи Хакслі (звісно ж, гідних уваги), але нерідко забуваємо про Лесю Українку, Івана Франка (до речі, вже скоро, 27 серпня, у нього день народження) чи Володимира Вин-ниченка. Та й взагалі, один і той же твір перечитаний через деякий час сприймається зовсім по-іншому. Тож, пропоную: читаймо (перечи-туймо) твори шкільної програми.

Коли вже згадала про «Тигро-ловів», то з них й почнемо.

Пригодницький роман написаний за 14 днів, перша назва «Звіроло-ви». Дія відбувається в радянські часи. Головний персонаж збігає з

потягу – ешелону смерті, блука-ючи по нетрях, рятує дівчину від ведмедя, потім – знайомство з родиною Сірків, кохання та на-ціональна ідея. В романі автор висвітлює сталінські репресії, місце українців за тоталітарного режи-му, жорстокість та аморальність людей, долю біженців та кохання. Твір переповнений символізмом, починаючи від порівняння потягу з ешелоном смерті, закінчуючи тим, що в «Тигроловах» люди неначе звірі полюють один на одного. «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» – життєвий принцип го-ловного героя.

Не менше символізму у «Лі-совій пісні» Лесі Українки, за

жанром це драма-феєрія. Цікаво, що вона також написана за ко-роткий час, всього за три тижні, а ідея навіяна авторці спогадами з дитинства. Твір переносить нас до старезного лісу на Волині, де зароджується загадкова історія кохання химерної Мавки та Лу-каша. Тож, у тому густому лісі від мелодії сопілки, на якій грає Лукаш,

після багаторіч-ного сну проки-дається Мавка. Лукаш збирається наточити соку з берези, проте Мав-ка зупиняє його, адже береза — її сестра, а сік її — то кров. Мавка й Лукаш закохуються. Захоплюючий сюжет та неочікувана кульмінація.

«Тіні забутих предків» Ми-хайла Коцюбинського, або ж

історія українських Ромео та Джу-льєтти. Приводом до написання стали відвідини автором Гуцуль-щини. Тому й особливість твору у зображенні гуцульського життя на межі ХІХ-ХХ століть, колоритному діалекті, описі українських забо-бонів та повір’їв та міфологічному підтексті. Що значить «ґаздувати» та хто така «любаска»?Що значить любити? Трагічна історія двох за-коханих людей. У 1965 році вийшла екранізація твору. Кіноманам раджу переглянути.

Микола Хвильовий «Я (Роман-тика)» – новела. Роздвоєння

особистості, внутрішній конфлікт головного героя, пошук розуміння,

чому ідеали революції не відпо-відають засобам їх досягнення.

Автор змальовує темні кольори, страшні звуки та не менш жахливі вчинки. Особливість твору у пере-плетінні марень головного персона-жа та реальності. Не можу сказати, що читання покращує настрій, але катарсис та розмірковування га-рантовані.

Життя сільського парубка в омріяному місті, ідеалізація

інтелігенції, та зміна світогляду людини в цих обставинах – усе це в модерному урбаністичному романі Валер’яна Підмогильного «Місто». Епіграф до твору: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли ти маєш тіло?». Сільський парубок Степан Радченко переїжджає до міста в пошуках своєї UltimaThule (мрії). Степан старанно вчиться, їсть черствий хліб, економить та намагається писати оповідання. Молодий письменник зіштовху-ється з жорсткою критикою, лю-бовними пригодами та міською маргінальністю. У романі місто змальовується осередком проблем

та розпусти, проте сам автор його обожнює й не уявляє себе без нього.

«Щастя — момент. Далі вже буденщина, вульгарщина», –

говорить панночка хлопцю, пере-бігаючи під кулями через кордон. Ну, а сама новела починається з того, що у в’язниці сидить чо-ловік на прізвисько Шахеризада, та розповідає історії. Цього разу історія була про кохання з першо-го погляду, швидше закоханість. Небезпека породжує адреналін, датчик емоцій зашкалює. Як бу-дуть розвиватись стосунки щойно знайомих двох людей у той день, який запам’ятається на всі по-дальші роки? Мить довжиною в життя описується у творі «Момент» Володимира Винниченка.

Важко уявити суспільне життя України тих часів без Івана

Франка – поета, прозаїка, пере-кладача, суспільно-політичного діяча. Як казала моя шкільна вчи-телька: «Франко був повсюди». І наш список літнього читання без нього не обійдеться. «Перехресні стежки» – психологічна повість уже зрілого письменника. Назва твору символізує перехрещення життєвих шляхів персонажів, жінок і чоловіків, селян та інтелігенції, українців та іноземців. А головний персонаж Євгеній Рафалович – це прототип адвоката зі Стрия Євгена Олесницького. Для змалювання характерів персонажів Франко часто використовує їх спогади, причому нерідко жахливі. Місце людини у суспільстві, недоскона-лість судової системи, безправне життя селянства, деморалізація чи-новників, вибір між добром і злом та нещасливе кохання. Повість глибоко психологічна, і змушує замислитись.

Гайда читати!

ПАРК КУЛЬТУРИ22 Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)

РЕКОНСТРУКЦІЯ

КИЇВ ЧИТАЄ

Марія КАТАЄВА

У спадок від СРСР Києву залишилася мережа муніципальних кінотеатрів, яких сьогодні у КП «Київкінофільм» нараховується 17. Частина з них потребує капітального ремонту.

У сучасних умовах функціонувати лише як кінотеатр невигідно, тож їх модерніза-ція передбачає трансформацію у сучасні культурні майданчики. Що саме буде знахо-дитися в оновлених закладах, мають змогу визначити самі відвідувачі.

Кінематограф у СРСР був одним із наймасовіших інструментів пропаганди, тому кінотеатри намагалися побудувати в кожному районі. Сьогодні ці будівлі, як і обладнання, застарілі.

– Щоб покращити стан кінотеатрів та зробити їх комфортнішими для глядачів, упродовж двох років ми робили поточні ремонти, облаштували нові зали, наприклад, в кінотеатрах імені Шевченка, «Лейпцигу», «Флоренції», «Факелі». Однак найбільшою

проблемою залишаються будівлі, в деяких із них немає тепломереж, існують проблеми з електропостачанням, – розповідає дирек-тор КП «Київкінофільм» Денис Хомич. – Потрібні не просто ремонт дахів, залів, туалетів, фойє, а й облаштування закладів кондиціонерами, новими кріслами.

Київрада виділила 30 млн гривень в рам-ках програми «Столична культура 2017-2018 роки» для мережі комунальних кінотеатрів. Частина з них піде на необхідні ремонти, зокрема на ремонт даху в кінотеатрі імені Шевченка, утеплення фасаду «Лейпцигу», за-міну старих крісел, ремонти туалетів. Також кошти спрямують на розроблення проектів модернізації шести кінотеатрів: «Київська Русь», «Кіото», «Ленінград» («Дніпро»), «Братислава», «Краків», «Старт» в рамках програми «Мій сучасний культурний центр».

– Ці об’єкти є найбільш проблемними. «Братислава» зараз зачинена, «Краків» не функціонує як кінотеатр, приміщення займають театральні колективи. Одразу зробити капітальний ремонт не вдасться – лише «Київській Русі» необхідно 200-300 млн гривень. Тому перш ніж розробити

великі проекти реконструкції закладів з оновленням тепломереж і обладнання, ми хочемо зрозуміти, що там буде, що в цих майбутніх культурних центрах хочуть бачити самі мешканці, а потім провести фахову експертизу стану конструкції і зро-бити архітектурний проект, – підкреслює Денис Хомич.

Для деяких житлових масивів кінотеатри є одними з небагатьох доступних місць культурного відпочинку. Наприклад, «Кі-

ото», незважаючи на відсутність опалення, все одно відвідують люди. На базі закладів можна зробити сцену для театральних вистав і концертів, гуртки, секції.

Пропозиції та ідеї щодо модернізації комунальних кінотеатрів свого району можна надсилати на електронну скриньку: kievkinofilm9@gmail.com до 31 серпня.

За словами директора КП «Київкіно-фільм», кияни насамперед хочуть, щоб у кінотеатрах було зручно, чисто, комфорт-но, а квитки продавалися за доступними цінами. Також пропонують розмістити там дитячі кімнати, кафе, гуртки з танців, шахів, англійської. А місцевим талантам потрібна сцена для виступів.

Гарні перспективи стати сучасним муль-тикультурним центром має найбільший кінотеатр міста «Київська Русь» площею близько 7,5 тисяч кв. метрів. Цей унікальний об’єкт варто використовувати ефективніше. Один із його залів, розрахований на тисячу місць, може бути чудовим концертним майданчиком, яких не вистачає столиці. А в підвалах є змога розмістити арт-галерею чи хаб.

– Після опрацювання пропозицій пла-нуємо вже цьогоріч зробити проекти мо-дернізації кінотеатрів, з якими вийдемо до міської влади. Головне, що потреби киян будуть враховані, і ми намагатимемося реалізувати все побажання, – підсумовує Денис Хомич.

Від Багряного до Франка,Від Багряного до Франка, або Що варто перечитати зі шкільної програми

Кіно все-таки буде!Кіно все-таки буде!� МЕШКАНЦІВ СТОЛИЦІ ПРОСЯТЬ НАПИСАТИ, В ЯКИХ ПРИМІЩЕННЯХ ВОНИ ХОЧУТЬ ДИВИТИСЯ ФІЛЬМИ

, чи

е ,

цій

лолонуну ссмм

і --. , а а -й потягу – ешелпотягу еешешелл

таоб

гобіНз ло

чові

мерті, блука-є дівчину ві

після багного сну

мертртіі бблука олюції не відпо

таісгоНдадузнякдажиВо

Калаж Олександра БАРКІНА

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265) 23АСОРТІ

10 серпня – Смоленської ікони Божої Матері. Це одна з головних святинь Православної церкви. Була спочатку привезена до Києва разом з Володимирською. За твердженням багатьох дослідників, у Києві вона одержала назву Пирогощої. До неї зверталися з молитвою дарувати перемогу над ворогом.

12 серпня – Івана-Воїна. В народному побуті Іван-Воїн вва-жається захисником від різних напастей та образ, від усіх видимих і невидимих ворогів. Саме тому його називають карателем злодіїв. Щоб упізнати злодія, в церкві

цього дня ставили біля ікони свічку Іванові, перевернуту догори. Якщо вона горітиме, то крадій буде му-читись.

13 серпня – Євдокима. Від імені ченця Євдокима, що жив у IX ст. Цей день нерідко звуть Євдокимовими запустами, тобто заговинами перед Успенським постом. Сильний вітер на Євдокима –

зима буде сніжною.

14 серпня – Медовий Спас. В народі це свято знаменує проводи літа. Цього дня проводять хрес-

ні ходи на ріки, озера та ставки. Вважається, що в цей день вода має цілющу силу, тому перший Спас називають Спасом на воді, або Мокрим і Медовим, бо пасічники освячували мед у церкві. Початок Успенського посту. Пішов Спас — пішло літо від

нас.

15 серпня – Степана-Сінника. Назва дня пов’язується з перене-сенням близько 428 р. мощів пер-шомученика Стефана з Єрусалима до Константинополя і збиранням отави — другого сіна. До того ж, цей святий відомий у нас як по-кровитель коней. Який Степан-Сінник, такий

і вересень.

16 серпня – Антона-Вихровія. За іменем новгородського ченця XII ст. Він заснував монастир Різдва Богородиці. Після смерті Антонія в 1147 р. виникла легенда, за якою він був італійським самітником, котрий утік від латинян у Новгород, приплив по морю прямо з Рима (звідси його повне ім’я — Антоній Римлянин). Вітер з вихорами – на сніжну

зиму.

виставки

ПОВЕРНЕННЯ ДОНБАСУВ America House Kyiv відкрила-

ся фотовиставка «Повернення». Деокупація Донбасу – соціально складний процес, що потребує постійного моніторингу та ви-світлення. Проект має на меті візуально продемонструвати поступове повернення європей-ських парадигм та цінностей на ці території на прикладі окремого міста. А також задокументувати щоденну дійсність мешканців де-окупованого регіону, взаємодію громади з їх звільненим міським простором.

ВТІЛЕННЯ НЕЗВОРОТНОСТІ

ORNAMENT Art Space презен-тує твори відомого українсько-го провокативного скульптора Костянтина Синицького. Дріб-на пластика та монументальна скульптура, різноманітні факту-ри та масштаби єднаються гли-боким розумінням автора пси-хологізму навколишнього світу. Окрім скульптури, будуть експо-новані графічні серії митця. Гра-фіка Костянтина Синицького – це спроба інакшого візуального втілення звичних форм та моти-вів; в його роботах – акцентована сюжетність та легка іронія.

концерти

ПОДВІЙНА ПОРЦІЯ ГУМОРУ

16 серпня о 20.00 в концерт-ному залі Monteray Live Stage ви побачите концерт, присвячений всім подіям літа напередодні його завершення.

Double Comedy Show вже на-стільки полюбилися гостям, що знайшли собі прихильників, які не пропускають жодного виступу в столиці. Вибухові мініатюри команди Double Comedy на чолі з Нахметом Ісмаїловим, вокальні номери від Олексія Тимошен-ко, «яскрава» поезія від Антона Іванова і розмова про серйозне від Олексія Мелітопольського в традиційній музичній рубриці.

РОМАНТИЧНА ЗУХВАЛІСТЬ ЮНОСТІ

10 серпня о 21.00 у клубі Atlas (Юність) зухвалі і романтичні одесити – група EPOLETS пре-зентує новий альбом. Їх назвали майбутнім української рок-сцени на головному вокальному шоу країни «Х-Фактор». Одразу ж після закінчення проекту хлопці

дали зрозуміти, що спочивати на лаврах не збираються: вже зараз вони закінчують роботу над новою платівкою і пакують валізи у Всеукраїнський тур.

театр

РОЗДЯГАЙСЯ – ПОГОВОРИМО

10 серпня о 19.00 на сцені теа-тру «Тисячоліття» йтиме вистава «Роздягайся – поговоримо». Це рімейк вистави «Ремонт або рес-таврація почуттів». Історія по-дружньої пари Філіппа і Джоани, які прожили багато років в шлюбі. Ідеальна сім’я. Успішна робота. Відмінна квартира. Теплі сто-сунки ... Але чогось не вистачає! Можливо, вогню або пристрасті? А чи не затіяти ремонт?! Але як же ремонт і запрошений диза-йнер інтер’єру може сприятливо позначитися на подружжі, на їхніх почуттях і їхніх стосунках? Легка, сучасна, енергійна, дотепна комедія порадує вас курйозними ситуаціями, божевільними змі-нами подій і тонким гумором.

кіно

«ВАЛЕРІАН І МІСТО ТИСЯЧІ ПЛАНЕТ»

Країна: Франція, США. Режисер: Люк Бессон. У ролях: Дейн ДеХаан, Кара

Делевінь, Ітан Хоук, Джон Гуд-мен, Клайв Оуен, Ріанна, Рутгер Гауер.

Тривалість: 2 год. 09 хв. Вікові обмеження: 12 років. 2700 рік, Валеріан і Лорелін —

космічні спецагенти, які за службовим обов’язком вплута-лись в сумнівну справу і стали мимовільними учасниками то міжгалактичної змови, то афе-ри найхимерніших мешканців планети Альфа, де живуть тисячі мешканців різних світів з усіх куточків галактики.

«ПАРИЖ БОСОНІЖ» Країна: Франція. Режисер: Домінік Абель,

Фіона Гордон. У ролях: Емануель Ріва, Пьер

Рішар, Домінік Абель, Фіона Гордон, Іван Ле Гофф

Тривалість: 1 год.23 хв. Вікові обмеження: 12 років. Нескладна Фіона працює

бібліотекарем в маленькому канадському місті. Раптово вона отримує дивний лист від її 88-річної тітоньки Марти, яка живе в Парижі. Фіона кидає все і сідає в перший літак в Париж, щоб виявити, що Марта зникла без сліду. Після серії чудових, катастрофічних і неймовірно смішних пригод Фіона зустрічає Домініка – фатального бездом-ного красеня, який в її особі знаходить любов всього свого життя.

АФІША

Про рослини Вік насіння арктичного

люпину, знайденого біля ка-надського узбережжя Юкона в мерзлому ґрунті, становить від 10 до 15 тисяч років. Най-дивовижніше, що деякі з цих насінин зійшли, а на одному з них навіть розпустилися квіти. У Південно-Західній Азії

і на Аравійському півострові є рослина, яку називають «квіт-кою сміху». Її насіннячко розмі-ром з горошину здатне викли-кати у людини безпричинний сміх десь на півгодини, після чого людина спокійно засинає. Лікарі-стоматологи дають хво-рим з алергією на новокаїн ці «зерна сміху». У своєму житті сучасна лю-

дина залежить від використання 1500 видів культурних рослин. Найдовші коріння виявле-

ні у дикого фікуса з Південної Африки. Вони досягли 120 м.

Орхідеї відомі як «викрада-чі енергії». Ці рослини найкраще вирощувати не в себе вдома, а в оранжереях. А вже якщо вони ростуть в будинку, то їх ні в якому разі не можна поміща-ти в спальню, оскільки орхідеї найінтенсивніше поглинають енергію вночі і перед світанком. Категорично протипоказаний контакт з орхідеями хворим і ослабленим людям. Найменша квітка в світі –

ряска. Її довгий час вважали водорістю, але потім виявили у ряски квітки. До сих пір не можуть зрозуміти, яким чином за добу кількість цих рослин у водоймі збільшується вдвічі. А за кілька днів ряска покриває всю поверхню водойми. В Індії росте рослина під

місцевою назвою «обмани шлу-нок». З’ївши 1-2 її листочка, людина відчуває ситість про-тягом цілого тижня, хоча листя не містить цінних поживних речовин. Люди, які страждають від надмірної ваги, приймають таблетки і настої з листя цієї рослини, здатної створювати ілюзію ситості. Найбільш живильний в

світі плід – авокадо. Він містить на фунт їстівної маси 741 ка-лорію. А найменш поживний овоч – огірок, містить на фунт їстівної маси всього 73 калорії.

ЦІКАВО

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Ясно

Атм. тиск 752Вітер (м/с) 2

Вологість повітря (%) 45

Відчувається +28о

четвер, 10.08

+28о

Ясно

Атм. тиск 749Вітер (м/с) 1,3

Вологість повітря (%) 40

Відчувається +31о

п’ятниця, 11.08

+31о

Ясно

Атм. тиск 746Вітер (м/с) 2,5

Вологість повітря (%) 34

Відчувається +32 о

субота, 12.08

+32о

Мінлива хмарність

Атм. тиск 743Вітер (м/с) 1,2

Вологість повітря (%) 32

Відчувається +32о

неділя, 13.08

+32о

ТРАДИЦІЇ

перший ви-ступ артиста

окремий випадок з

життя

подарунок впливовим

людям (Іран)

хороводний танець

жителі країни

ряд поколінь

бог мисте-цтва і муз

(міф.)

хім. елемент

втілення Бога Вішну

«батько байки»

етап гри

кумир

стусан

запашна речовина для обкурювання

мати богів (міф.)

ІІІ і ІV ступінь ладу (муз.)

частина України

пільга, надає сильніший слабшому

(спорт.)

свято в Азії та Півд. Сибіру

заступник єпископа

жерці старо-давніх кельтів

мужчина

цукор неви-сокої якості

гадюка

12 сузір’їв

нота

«дійсно, хай буде так»

гірське пасмо

житло саміт-ників

маленька Іраїда

арх. культура Індії

вивчає об’єкти

позаземного походження

робота

правитель у Китаї (іст.)

пальма

особиста назва лю-

дини

...Роговцева

лапландець

електрично заряджена частинка

порода де-коративних

собак

тканина, з якої шиють

верхній одяг

українське ім’я, варіант

Іоана

Вечірній Київ | 10 серпня 2017 року | №31 (19265)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 55749 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, утримайтеся від зазіхань на чужі ресурси, не будьте егоїстом-мар-

нотратом, дбайливо розподіляй-те власні кошти, сімейний бюджет, збалансовуючи «хочу» і «треба», інакше сядете на фінансову мі-лину.

ТЕЛЬЦІ, події тижня є ви-значальним тестом на пра-вильність дій. У вашій на-

турі яскраво проявляться риси, генетично успадковані від пред-ків, тож з розумінням ставтеся до поведінки домочадців, адже яблу-ко від яблуні недалеко падає.

БЛИЗНЮКИ борсають-ся в кармічному коловоро-ті. Якщо вдаватися до

авантюр, обманів та хитрощів, все випливе на поверхню.

РАКИ, на фінансових те-ренах – висока динаміка, міняти місце роботи не слід,

тут удасться достатньо заробити.

ЛЕВИ – яскраві автори-тетні лідери, енергетика

колосальна, ви здатні сяй-вом популярності затьмарити будь-кого, закрутити в баранячий ріг тих, хто не підкорюється. Одні від вас божеволіють, інші бояться.

ДІВИ, ваше місце за ка-дром, де вирують доленос-ні події, а ви вміло мані-

пулюєте таємними важелями впливу.

ТЕРЕЗИ на гребені соці-альної популярності:

серце, мозок, творчий дви-гун братерського колективу.

СКОРПІОНИ, довкола наелектризована атмос-

фера, не вскочте зопалу в погану «компанію». Як мовиться, із розумним знайдеш, а з дурнем втратиш. Якщо ви досконалий спеціаліст і поставили за мету зійти на кар’єрний олімп, таємно куйте залізо, поки гаряче.

СТРІЛЬЦІ, робоча тери-торія – це арена для ре-

кламних досягнень, талан-тів, напрацьованого досвіду, але водночас є небезпечним збудни-ком для суперників, які підступ-но точать на вас зуб…

КОЗЕРОГИ опиняться в полоні сексуальних при-страстей, за які доведеться

добре «розщедритися», джин на-солоди вимагає плати підвищеною самовіддачею. Будете скупитися, залишитеся наодинці розлюче-ними і незадоволеними.

ВОДОЛІЇ, організованість, мобільність, чіткість мис-лення — запорука нейтра-

лізації критичних ситуацій, го-стрих конфліктів, що інтенсивно штурмуватимуть упродовж тижня.

РИБИ, як мовиться: на словах, мов на цимбалах, і на ділі, як на балалайці!

Універсальні спеціалісти, здатні впоратися з найскладнішими завданнями, виконуючи одно-часно широкий фронт робіт, за що цінуватиме начальство.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

ГОРОСКОП 14 – 20 серпня

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Павла ПАЩЕНКА

Склала Оксана БАРКІНА

СКАНВОРД

Догляд за нігтями в домашніх умовахЯк правильно доглядати за нігтями в домашніх умовах, знають не всі жінки. Деякі помилково вважають, що достатньо того, аби руки були в чи-стоті, й на інший догляд у них просто не вистачає часу і бажання.

Почніть манікюр із під-пилювання нігтів. Найкраще підійде скляна пилочка або пил-ка на основі картону або гуми. Пилку з металу використо-

вувати небажано, оскільки вона дряпає нігті й руйнує їх струк-туру. Нігті на руках підпилю-

ються в одному напрямку — від країв до центру. Щоб домогти-ся ідеальної форми нігтів, не можна водити по ним пилкою в різні боки. Закінчивши підпилю-

вання, відполіруйте нігтьову пластину спеціальним бруском. Красиво, коли вільний

край нігтя виступає на 3-4 мі-ліметра. Якщо стригти нігті коротше, їх форма змінюється, вони виглядають ширшими, пальці здаються коротшими і товстішими. Довжина нігтів на обох

руках повинна бути однаковою: різнобій справляє враження неохайності.

Далі починаємо обробляти кутикулу. Розм’якшена кути-кула зрізається спеціальними щипчиками або відсувається па-личкою з апельсинового дерева або бамбука. Зрізати кутикулу і відрізати задирки потрібно дуже обережно, оскільки можна пошкодити шкіру навколо нігтя. Після обробки кутикули слід вирівняти нігтьову пластину перед нанесенням лаку. Не варто забувати про гі-

гієну манікюрного приладдя. Навіть якщо ними користуєтеся тільки ви, протирати інструмен-ти спиртовмісним розчином буде не зайвим. Щоб ламкі нігті виглядали

красиво, їх можна відновити за допомогою тимчасової відмови від кольорових лаків, замість яких наносити живильним ла-ком з кальцієм або вітаміном В5. Такий лак наноситься в 2-3 шари, що забезпечує оптимальну товщину захисної плівки. Застосування розчинів з

ацетоном робить нігті ламкими; якщо ваш улюблений фірмовий лак засох, не варто реанімувати його за допомогою ацетону. Після нанесення лаку по-

крийте нігті спеціальним глянсо-вим покриттям, що продовжить термін життя вашого манікюру.

ПОРАДИ