15 16 (1377 1378)
TRANSCRIPT
Газета Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана№ 15—16 (1377—1378) e�mail: [email protected] Червень 2012 р.
Свято
��Свято
� Офіціоз
� Конференція
� Світ творчості
� Презентація
��Історичні
розвідки
� Спортивні
пристрасті
� Увага!
� Подія
� Вітаємо
� Ювілеї
Шановні викладачі, співробітники та студенти Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана!
У 1996 році Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись набагатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняла Основний Закон України —Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноп-равної учасниці світового співтовариства.
Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежностіі соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічнабагатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє укра-їнського народу.
Від усього серця бажаю вам міцного здоров’ята творчого натхнення, добробуту і затишку уваших родинах, мудрості і далекоглядності, висо-ких досягнень, успіхів у праці та нових звершень
заради реалізації принципів Основного Законунашої Вітчизни – народовладдя, гуманізму та
законності.
Зі святом вас!
В.о. ректора академік Анатолій Павленко
28 червня — День Конституції України
З а с п р а в а м и п і з н а є т ь с я З а с п р а в а м и п і з н а є т ь с я б л а г о д і й н і с т ьб л а г о д і й н і с т ь
Офіціоз
Голова Первинної профспілкової організації студентів та аспірантівОльга Анатоліївна Чабанюк привітала всіх із закінченням навчальногороку, побажала гарних кані-кул та відпочинку, студентамвипускних курсів – гарновлаштуватися, а тим, хто будевступати далі на навчання –зустрітися в стінах КНЕУнаступного року. Вона споді-вається, що отримані грошістуденти використають зкористю для себе.
Наприкінці заходу АнатолійФедорович подякував дітям, що прийшли, побажав всьогодоброго й пообіцяв, що й надалі їм будуть допомагати.
Нагадаємо, що в листопаді вперше за часів незалежностіУкраїни Державну премію України в галузі науки і технікибуло присуджено за створення економічних підручників. Цюнагороду отримав авторський колектив циклу підручників змаркетингу для студентів вищих навчальних закладівУкраїни, виданих за період 1997-2006 рр. Серед нагороджених:
� Анатолій Федорович Павленко – Герой України, Заслужений діячнауки і техніки України, академік Академії педагогічних наук України,доктор економічних наук, професор, ректор ДВНЗ «Київський націо-нальний економічний університет імені Вадима Гетьмана»;
� Анатолій Володимирович Войчак (посмертно) – доктор економічнихнаук, професор ДВНЗ «Київський національний економічний універси-тет імені Вадима Гетьмана»;
� Віктор Якович Кардаш (посмертно) – кандидат економічних наук,професор, декан факультету управління персоналом та маркетингуДВНЗ «Київський національний економічний університет імені ВадимаГетьмана»;
� Людмила Веніамінівна Балабанова – Заслужений діяч науки і техні-ки України, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедримаркетингового менеджменту Донецького національного університетуекономіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського;
� Алла Олексіївна Старостіна – Заслужений діяч науки і технікиУкраїни, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри міжна-родної економіки Київського національного університету імені ТарасаШевченка;
� Станіслав Володимирович Скибінський – кандидат економічнихнаук, професор, про-ректор з науково-педа-гогічної роботи Львів-ської комерційної ака-демії.
Анна Нестеренко,редактор Центру
суспільних зв’язків
На початку червня в конференц-залі Київського національ-ного економічного університету імені Вадима Гетьмана сту-денти та актив профспілки студентів та аспірантів КНЕУзібралися на заході, де в.о. ректора Анатолій ФедоровичПавленко вручив грошову частину отриманої ним разом зколективом авторів Державної премії дітям пільгових кате-горій, що навчаються в КНЕУ. Ці кошти були розподілені міжтридцятьма кнеувцями.
№ 15�16 (1377�1378)
Червень 20122
ННААУУККООВВАА РРООББООТТАА ММІІЖЖННААРРООДДННООГГОО РРІІВВННЯЯКонференція
Офіціоз
У VII Міжнародній конференції «Business and management 2012», яка відбувалась у м. Вільнюсу середині травня, взяли участь представники з 24 країн світу. «Ми отримали більше ніж 3500англомовних досліджень, з яких наш організаційний комітет відібрав 450 найкращих робіт, тамені приємно вітати у Вільнюсі авторів цих робіт», – відкриваючи конференцію, зазначив про-фесор Ромаулдас Джиневичюс, голова комітету приватизації Литви, ректор Вільнюського тех-нічного університету.
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» також бувпредставлений на конференції. Євгеній Сіроштан, студент третього курсу фінансово-економіч-ного факультету КНЕУ, разом з науковим керівником – доктором економічних наук, професо-ром, завідувачем кафедри фінансів Віктором Михайловичем Федосовим – розробили економіч-ну модель, яка була представлена в науковій роботі «INTEREST RATE AS MAIN DETERMINANT OFTHE ECONOMY».
Під час презентації найбільшу зацікавленість до викладеного матеріалу в науковому дослі-дженні виявили вчені з Німеччини, концентруючи увагу спільноти на підтвердженні в практиці
виявленої кореляції між середньозва-женою ставкою кредитування та тем-пами економічного розвитку. Науковастаття представників КНЕУ потрапиладо 50 кращих робіт конференції, якібудуть опубліковані в американсько-му економічному журналі «Business&Management» та включені в базу данихISI міжнародного розгляду. Київськийнаціональний економічний універси-тет імені Вадима Гетьмана вкотредовів міжнародному співтовариствувисоку якість підготовки спеціалістів угалузі економіки та підтвердив свійпрогресивний розвиток в наданні еко-номічної освіти на міжнародному рівні.
Прес-служба НСТ КНЕУ
За останні десять років Вільнюський технічний університет імені Гедімінаса організував чималоміжнародних науково-практичних конференцій для обговорення сучасних проблем розвиткубізнес-процесів та методології управління. Основна мета заходів – сприяти зустрічі вчених зусього світу для наукового обговорення змін, що відбуваються під впливом процесів глобалізації векономіці та управлінні.
Згідно Наказу Про перевірку Київського національного економічного університету імені ВадимаГетьмана, яку здійснювала Державна інспекція навчальних закладів України, до КНЕУ імені ВадимаГетьмана в період з 26 лютого по 6 березня 2012 року було відряджено комісію у складі:
1. Шиманського Вячеслава Миколайовича – начальника управління контролю за діяльністю вищихнавчальних закладів (голова комісії);
2. Проценко Валентини Миколаївни – головного державного інспектора управління контролю за діяль-ністю вищих навчальних закладів (заступник голови комісії);
3. Дудкова Ярослава Олеговича – головного державного інспектора управління контролю за діяльністювищих навчальних закладів;
4. Беха Петра Олексійовича – к. філ. н., професора, проректора з науково-педагогічної роботи (міжна-родні зв’язки) Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
5. Бойка Григорія Миколайовича – к. п. н., начальника навчально-методичного управлінняНаціонального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова;
6. Бутенка Андрія Петровича – к. ю. н., доцента, декана юридичного факультету ПВНЗ «Європейськийуніверситет»;
7. Вовк Вікторії Миколаївни – д. ю. н., доцента кафедри фінансів і права, Національна академія внут-рішніх справ;
8. Гавриленка Валерія Володимировича – д. ф.-м. н., професора, завідувача кафедри інформаційнихсистем і технологій Національного транспортного університету;
9. Желюк Тетяни Леонідівни – д. е. н., доцента кафедри державного та муніципального управлінняТернопільського національного економічного університету;
10. Завального Андрія Миколайовича – к. ю. н., доцента кафедри теорії держави та права Національноїакадемії внутрішніх справ;
11. Задої Анатолія Олександровича – д. е. н., професора, завідувача кафедри міжнародної економіки таекономічної теорії, першого проректора Дніпропетровського університету економіки та права;
12. Зайчука Олега Володимировича – першого заступника директора з наукової роботи Інституту зако-нодавства Верховної Ради України, д. ю. н., професора, член-кореспондента Національної академії пра-вових наук України, заслуженого юриста України;
13. Ковальова Анатолія Івановича – д. е. н., професора, проректора з наукової роботи Одеського націо-нального економічного університету;
14. Лепейко Тетяни Іванівни – д. е. н., професора, завідувача кафедри менеджменту і бізнесуХарківського національного економічного університету;
15. Мостецької Тетяни Леонідівни – д. е. н., професора, проректора з наукової роботи Національногоуніверситету харчових технологій;
16. Ніщимної Світлани Олексіївни – к. ю. н., доцента, декана юридичного факультету Чернігівськогодержавного інституту економіки і управління;
17. Омельянович Лідії Олександрівни – д. е. н., професора, завідувача кафедри фінансів, першого про-ректора Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського;
18. Сидорової Антоніни Василівни – д. е. н., професора, завідувача кафедри економічної статистикиДонецького національного університету;
19. Шевчук Олени Василівни – помічника ректора (з економічних питань) Київського національного лін-гвістичного університету.
За результатами перевірки було складено Акт перевірки Державного вищого навчального закладу«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» з управлінської діяльності таякості підготовки студентів з окремих нормативних дисциплін.
Після складення вищезазначеного документа, на ректораті було озвучено ряд зауважень, з урахуван-ням яких Вченою Радою ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»було затверджено заходи з подальшого підвищення ефективності управлінської діяльності та якості підго-товки студентів у Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний універ-ситет імені Вадима Гетьмана».
ЗАХОДИ з подальшого підвищення ефективності управлінської діяльності та якості підготовки студентів у Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Заходи розроблені за результатами перевірки управлінської діяльності та якості підготовки студентів у Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» комісією Державної інспекції навчальних закладів України відповідно наказу від 22.02.2012 №10/17.
Заходи з підвищення ефективності за результатами перевірки
.
№ 15�16 (1377�1378)
Червень 2012 3
Світ творчості
Газета факультету міжнародної економікиі менеджменту КНЕУ
«MEMorandum» —будь першим
Справді, скільки талановитих студентівнавчається в нашому КНЕУ. Тільки потрібнознайти їх, допомогти розкрити їхній талант,побачити саме те сонце в їхніх молодихдушах, яке буде світити всім нам ще дужедовго.
Існує хибна думка, що економіст – целюдина, яка складається з цифр, рахунків,дебету й кредиту. Але на заняттях з україн-ської словесності студенти творчо розкри-ваються, а щоб допомогти їм літературновирости, мовно збагатитися, відшукатисебе у вирі літературного процесу, діє сту-дія «Українське слово».
Результатом співпраці викладачів та сту-дентів став літературний вечір, який відбув-ся наприкінці квітня. Задзвеніла пісня«Зеленеє жито», яку виконали студенткиВікторія-Амариліс Сорока та Вікторія Чмільу супроводі танцювальної групи зі студентів3-ої та 4-ої груп. Далі відбулася презентаціяпоетичних збірок молодих талантів.Першою представляла власну збірку«Струни серця» чарівна Ліна Сичова(ФМЕіМ, 3 група).
Перебуваючи далеко за межами рідноїземлі, юнак думками й душею линув вУкраїну. Любов до рідної землі вилилася увіршах Костянтина Несвіта. Його збірка маєназву «Самотність або унікальність». ЮліяІванова з дитинства була дуже творчоюособистістю. Перший вірш вона написала
ще у другому класі і присвятила своїй пер-шій вчительці. Юля каже: «Найчастіше моївірші – це те, що мене дуже хвилює, те, щоя хочу донести людям, у них усе моє серце ідуша!».
Родич відомого українського письменни-ка Максима Рильського, киянин усьомому поколінні,п а т р і о т
України іпросто талановитий
юнак Олександр Гарній-чук репрезентував своюпоетичну збірку під наз-вою «Любов для двох». Уйого віршах бринятьнотки любові до Батьківщи-ни, до рідного міста та коханої дівчини.
Маленька, миловидна дівчина з великимикарими очима, у яких світиться розум,доброта, народилася на березі Дніпраширокого, у місті Черкаси. Її ім’я – ОльгаХарьковська. Вона представляла першузбірку віршів під назвою «Гімн КНЕУ».
Тема матері є наскрізною у творах бага-тьох письменників. Не могли оминути їїнаші літстудійці. Юлія Іванова, Вікторія-Амариліс Сорока та Вікторія Чміль виконали«Пісню про матір» Бориса Олійника. Ніхто взалі не залишився байдужим до цієї пісні.Кожен згадав свою найріднішу, найпрек-раснішу матусю. І з очей покотилися скупісльози, бо десь недолюбили, десь не булищирими, уважними…
Кохання, любов – джерело творчогонатхнення. Любов таємнича й загадкова.До цієї теми зверталися художники, ком-позитори, скульптори, поети. Таланови-тий поет Василь Симоненко у своємувірші «Вона прийшла» описав найпрек-
расніше, найсвітліше почуття, якедає людині крила і
н а с н а г у .СлухаючиЯрославаЛ е б е д я ,ми порину-ли в йогод у ш е в н іпереживан-ня, пригада-ли своїпочуття, захо-пилися щиріс-тю думок дек-ламатора.
Життя – це чаша, наповнена краплинамирадощів і страждань, злетів і падінь, надій ірозчарувань. І яким би складним не бувжиттєвий шлях, завжди ми можемо повер-нутися до рідної домівки. І знову на сцені мибачимо чарівну, замислену, зі смутком вочах, неперевершену Вікторію-АмарилісСороку, яка виконала пісню «Повертайтесьлелеченьки» на слова С. Травневої, музикаКубасова. І ніби ми почули, як високо в небірадісно курличуть журавлі, повертаючисьна рідну землю. Чудову пісню «Моя Україна»заспівали студентки 7-ої групи Ірина Лисяк,Інна Гулій, Ганна Римар, у якій передалисвою любов до рідної землі, до її природи ілюдей.
У вихорі танцю з’явилися на сцені МаріяВітюк, Владислав Гринь, Юлія Новик,Олександр Гарнійчук. Звучала пісня «МояУкраїна». І ці молоді, дужі, красиві, талано-виті студенти випромінювали міць і силу,яку має наша країна. А найбільше її багат-ство – такі молоді таланти.
У такі хвилини віриш, що українська моважитиме, її плекатиме наша молодь, і будевона звучати не тільки в Україні, а й на всіхконтинентах.
Вечір закінчується, але ніхто не поспішаєзалишати залу, де ще чути відгомін моло-дих талановитих щирих голосів студентівфакультету МЕіМ.
Керівник літературної студії«Українське слово», викладачкафедри української мови талітератури Н. С. Павловська
«У кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити». Словами філософаСократа розпочала літературний вечір студентка 1-го курсу факультетуМЕіМ Вікторія-Амариліс Сорока. У парі з Михайлом Якубовичем вони буливедучими вечора, присвяченого молодим обдаруванням факультету.
ТТааллааннттии ттввооїї ,, ММЕЕііММее !!
На початку квітня вперше на сцену вийшли заступники дека-нів, доценти, кандидати наук, викладачі у сценічних образах.Сюжет комедії «виростає» з відомого народного прислів’я: задвома зайцями поженешся – жодного не піймаєш. Забув про цюнародну мудрість герой комедії – «цилюрник» з київського подо-лу Свирид Петрович Голохвастов, роль якого неперевершеновиконав Олег Володимирович Гаращенко, художній керівникЦентру культури і мистецтв КНЕУ імені Вадима Гетьмана.Головний герой, щоб покращити своє складне матеріальне ста-новище, став волочитися за дівчиною багатого міщанина Сірка –Пронею Прокопівною та романтичні почуття вабили йогодо Галі, простої дівчини, бо любов загроші не купиш.
Центральним персонажем цього феє-ричного дійства стала Проня Прокопівна,роль якої блискуче виконала заступникдекана юридичного факультету ЮліяМиколаївна Рижук, яку люблять та поважа-ють студенти нашого університету. Завждисправедлива і об’єктивна Юлія Миколаївна,яка водночас є опорою та підтримкою длястудентів, показала рожеві ілюзії її героїні,довірливість, незграбність, а також абсо-лютну щирість почуттів, її зраджене засміяне
кохання, що примушують глядача не лише сміятися, але й інодіпо-справжньому замислюватись. «За двома зайцями» – виста-ва-довгожитель. Це музична комедія, в якій багато музики, дуе-тів, куплетів, танців, пританцівок. На сцені ЦКМ режисером-постановником став Олег Володимирович Гаращенко. Хореог-раф вистави Антон Іванович Тритініченко, художньо-декоратив-не оформлення – Ірини Миколаївни Васюк.
Вокальні номери, яких було немало у виставі, чудово викону-вали Оксана Анатоліївна Кельц (керівник вокальної студії) таДана Ростиславівна Бабіч – директор Центру культури і мис-тецтв КНЕУ імені Вадима Гетьмана.
Якщо людина талановита, то талановита у всьому, і це намдовели заступник декана факультету агропромислового ком-плексу Олександр Володимирович Садовник, який виконав рольПрокопа Свиридовича Сірка; заступник декана обліково-
економічного факультетуАндрій МиколайовичПоплюйко, який непере-вершено виконав рольЙоськи; заступник дека-на кредитно-економічно-го факультету ЄвгенійСергійович Осадчий,який покорив серця гля-
дачів грою на баяні. Ірина Анатоліївна Балягіна (заступник про-ректора з науково-педагогічної роботи), Ольга АнатоліївнаЧабанюк (голова профкому студентів та аспірантів) «порвали»зал запальними танцями. Блискуче виконали ролі: ЯвдокіїПилипівни – Аліна Вікторівна Макаренко, старший викладачкафедри теорії та історії держави і права; Галі – ВалентинаМихайлівна Турчина, асистент кафедри управління персоналомта економіки праці; друзів Голохвастого – Антон Тритініченко,Євген Захаров, Роман Процишин та Данило Середа; Химки –Катерина Рапута.
Герої цієї комедії добре співають і танцюють, викриваючизанадто живучі людські вади – гонитву за грішми, сліпе, неро-зумне наслідування моді, неосвіченість, душевну порожнечу.
Виступ команди «К10» “За двома зайцями” за п’єсоюСтарицького став найпотужнішою, найяскравішою, найтехнічні-шою постановкою «СтудБУМу-2012». Це той рідкісний випадок,
коли кожен артист був напрочуд точним, неповторним і прицьому був частиною загального гармонійного задуму.Це саме той випадок, коли режисер побачив у кожно-го артиста сильну сторону і, максимально спираючисьна його дарування, створив виставу, у якій простонемає акторських невдач. Студенти охарактеризуваливиставу як кращий спектакль фестивалю. Дякуємокоманді «К10» за щирість, відкритість, неймовірнийпозитив та хвилю шалених вражень!
Шановні викладачі та співробітники КНЕУ, ви в нас НЕПЕРЕВЕРШЕНІ!!!
Профком студентів
Комедія Михайла Ста-рицького «За двома зай-цями» належить до тво-рів, які мають довгу іславну сценічну історію.Образи Проні Прокопів-ни та Голохвастова вті-лювалися багатьма сла-ветними акторами як насцені, так і у кіно. Але вистава, яка була представленана сцені Центру культури і мистецтв КНЕУ іменіВадима Гетьмана, не має жодних аналогій, адже ролівиконували члени журі фестивалю «СтудентськийБенефіс університетської молоді».
За двома зайцями поженешся –За двома зайцями поженешся –жодного не піймаєшжодного не піймаєш
№ 15�16 (1377�1378)
Червень 20124
Нещодавно у конференц-залі «Преса Украї-ни» відбулася презентація книги «Садівникщастя. Сковорода як дзеркало України», випу-щеної видавництвом «Криниця». Автор –В. Я. Стадниченко – публіцист, кандидат істо-ричних наук, заслужений журналіст України,лауреат Національної премії імені ТарасаШевченка, міжнародної премії імені ГригоріяСковороди, міжнародної журналістської пре-мії «International communication award», журна-лістської премії «Золоте перо» та багатьохпрофесійних відзнак і заслужених урядовихнагород.
Щиро вітаємо автора з виходом у світ щеодного цікавого видання пронародного українського філософата дослідників його життя й твор-чості – сковородознавців. Володи-мир Якович для нас людина нестороння, адже вже багато роківспівпрацює з клубом «Дорогамидо прекрасного», був науковимредактором ювілейних художніхколективних збірок КНЕУ «Вітриланатхнення» та «Мереживо часу». Аще за його благословення тадружньої підтримки спільно уні-верситетськими клубами «Доро-гами до прекрасного» та «Скіфи»здійснювався кількарічний твор-чий рейд «Шляхами Сковороди»,що складався із подорожей поУкраїні з відвідинами музеїв тамісць перебування Варсави (Чор-нух, Лохвиці, Прилук, Переяслава,Каврая та ін.), а також обговорення творівГригорія Савича та його дослідників.
Життєпис Сковороди, що поступово скла-дався зі спогадів, листування, міфів і легендпро любомудра, – це низка загадок, які вжепонад двісті років інтригують і захоплюютьдослідників: культурологів, філософів, музей-ників, літературознавців. А твори мандрівногофілософа – вірші, трактати, байки, епістоли – ідосі дивують глибинною і водночас актуаль-ною мудрістю. Що ні рядок – афоризм, що невислів – тема для усвідомлення, порада длящоденного використання. Спроби розгадати«невловимого» Сковороду, як і намагання піз-нати себе, нелегка, але благодатна справадієвого наслідування того, хто прагнув зроби-ти світ кращим.
В. Я. Стадниченко – людина щиро відданацій справі і має широке коло друзів, соратни-ків, однодумців. А ще Володимир Якович –натхненник і прекрасний організатор Велико-го проекту «Григорій Сковорода-300». У рам-ках цього проекту і здійснено видання книги«Садівник щастя» до 290-річчя від дня наро-дження народного мудреця, так потрібногосьогодні для розбудови нової України.
Для цікавих читачів варто навести фрагментіз щойно виданої книги, де йдеться про одну ізподорожей «Шляхами Сковороди».
РАДІСНА ЧАША ДУШІТеплої, ясної осені Сковорода повів нас на
Прилуччину, в Густинську пустинь, де він, якми були переконані, провів кілька місяців у1779 році. Підтвердженням цьому послужилитри листи, відправлені Сковородою в лютому ітравні в Харків, із позначенням на першомулисті: «Из Гусинской пустыни, Полтавской
губернии Прилуцкого уезда», а також доку-ментальна книжка-розвідка відомого сковоро-дознавця Миколи Шудрі «Чолом сягнув зірок»,а точніше 10-й розділ цієї книжки «Пустинь:Гусинська чи Густинська?» Ми ще повернемо-ся до цього різночитання в одну літеру, бо вній криється загадка і одночасно ключ до роз-гадки точного місцеперебування філософа напочатку 1779 року.
У подорожі на Прилуччину я приєднався дознаттєлюбних «прочан» із Київського націо-нального економічного університету іменіВадима Гетьмана, членів викладацького клубу«Дорогами до прекрасного», який очолює
невтомна мандрівниця йдопитлива дослідницяЛюдмила Рінгіс, і сту-дентського клубу «Скі-фи». Вони вже кількароків здійснювали подо-рож «Шляхами Сковоро-ди» і тепер ось направ-лялися в Свято-Троїць-кий монастир, де на їхнєочікування, зміцненетрьома вищезгаданимилистами, кілька місяцівперебував Григорій Ско-ворода.
На сьомомукілометрі насхід від Прилукнаш автобусв’їхав у жовто-гаряче буяння
золотої осені і зупинився біля ворітмонастиря. Пірнувши під арку, вийш-ли на монастирське подвір’я і прямотаки… задихнулися від неймовірноїкраси широкого оковиду. Прямоперед нами плавав у небі Свято-Троїцький собор із срібними зіркамина куполах. Поруч із рожевого маєвапроступала барокова церква Петра іПавла – очей не відірвати. По правуруч піднісся вгору зелений шоломдзвіниці Миколаївської церкви. Мийшли під тихим падолистом віковіч-них лип, у небесному малиновомудзвоні, у відлунні урочистоїБожественної літургії…
Але не завжди Свято-Троїцькиймонастир стояв у такій небесній красі. Йогоісторія велична і водночас трагічна. У минуле ітеперішній день монастиря ми ввійшли разоміз нашим добровільним гідом, прилучаниномЄ. В. Тимофієвим, який, виявляється, двад-цять років тому закінчив Інститут народногогосподарства і тепер ось привітно зустрів дру-зів із рідного вузу. Спілкування із однокашни-ком стало для клубівців щедрим дарунком.Євген Васильович знає в монастирі по іменікожну черницю, а найперше його ігуменю,матінку Віру, вивчив історію Густині в наймен-ших деталях.
…У 1600-му році ієросхимонах Межигір-ського монастиря Іоасаф, невтомний і непо-хитний у проповідництві православ’я, разом здвома іноками прийшов на берег тихого Удаюна полтавській землі, переправився човном наострів посеред ріки і занімів від навколишньоїзеленої краси. Тут, під куполом густого лісу, іпоставив дубовий хрест, означивши ним місце
чернечої обителі. До Іоасафа потекли люди –«заради чернечого життя і спасіння» і вже в1614 році вони побудували на островідерев’яну церкву.
Новозакладений монастир обростав орни-ми землями, лісовими урочищами, рибнимиставками, багатими пасовищами. І водночасвипробовувався на міцність і довголіття руй-нівними пожежами – в 1625-му, 1636-му і1671-му роках. Та завжди монастир піднімав-ся із повного згарища, розбудовувався нано-во, прикрашався золотими іконостасами йсвятими іконами і на кінець 18-го століття ставв Україні «другою Лаврою». В ті часи Густиньякраз і міг відвідати духовний мандрівникГригорій Сковорода. «Мандрівний філософбував у нашому монастирі», – запевнила насмолода, освічена інокиня, яка супроводжуваланашу групу.
Та навіть процвітаючий стан монастиря незупинив імператрицю Катерину ІІ, яка в 1786році, задумавши упорядкувати штати росій-ських монастирів, підписала указ про закриттяГустинської обителі. Можливо, ще й тому, що,за однією з версій, монастир став осередкомвільнодумства. Ціле півстоліття Свято-Троїць-кий монастир простояв у запустінні, і сліди цієїруйнації відбилися в акварелях члена Санкт-Петербурзької археологічної комісії Тараса
Шевченка, на якихбачимо похиленікуполи, скособоченіхрести, захаращеніцерковні подвір’я.
З середини 19-гостоліття почалосявідродження монас-тиря, який невдовзізнову засяяв красоюй благодаттю – аж дореволюційного 1917року. А далі як пере-біг трагедійної кінос-трічки: на початку 20-х років монастирбуло закрито, в часиДругої світової війниСвято-Троїцьку оби-тель населили чер-ниці, але в 1959 роцімонастир був закри-тий – вже втретє за
свою більш ніж трьохсотлітню історію.Четверте відродження монастиря розпоча-
лося в 1993 році, вже в часи незалежноїУкраїни. Воно найперше пов’язане з ім’ям ігу-мені монастиря Віри. Саме вона запалилалампаду новітнього літопису Густині. Разом зісвоїми сестрами по вірі, спираючися на власнісили та підтримку прилучан, благодійників зінших міст, нова ігуменя підняла запустілиймонастир на повен зріст, спеленала його тієювеличною красою, якою ми милуємося осьзараз – у нашій прощі. Невсипуща діяльністьігумені Віри Указом Президента України двічівідзначена орденом княгині Ольги ІІІ і ІІ ступе-нів. Можемо навіч підтвердити: заслуженанагорода!
Якби наш проводир на цьому скінчив своюрозповідь, то вже й після цього згадані роки таімена не випали б з наших сердець. Але жЄвген Васильович так само зацікавленопосвятив нас у таємниці Густинського некро-
поля, який шанобливо прийняв останки відо-мих родів Горленків та Марковичів, родовуусипальницю князів Рєпніних. А насамкінецьпоказав лист від нащадка князівського роду,який зараз живе на півдні Франції і подивувавтим, які чудові вірші пише князь…
Наш супутник видався мені без перебіль-шення «живою енциклопедією», і я не утри-мався, аби не шепнути Людмилі Рінгіс: «Ажмоторошно стає, скільки може людиназнати…» І тільки на запитання: чи бував уГустинському монастирі Григорій Сковорода,наш проводир промовчав…
Невипадково промовчав наш незаміннийгід-ерудит. Досі свідченням і доказом перебу-вання Григорія Сковороди в Густинськомумонастирі слугували три листи, написані ним уХарків у 1779 році. Та при уважному їхньомупрочитанні, особливо ж вихідних даних дляпоштаря чи скоріше для оказії, з’являютьсясумніви. У перших двох листах Сковорода такзазначає свою адресу: «из Гусинской пусты-ни», а вже в третьому змінюється одна літера:«из Гусынской пустыни», а перекладач цьоголиста на сучасну мову йде ще далі, пише: «ізГустинської пустині».
Літера «т», яка з’явилася тільки в переклад-ному тексті листа, звабила нашого спільника усковородинівських розвідках Миколу Шудрюна думку: «лише в листі… від 10 травня пра-вильно заадресовано: із Густинської пустині.Отже, в переписувача вкралася помилка». Анезаперечної впевненості, що листи писано ізГустині, додало позначення в першому листі вХарків від 19 лютого 1779 року: «Из Гусинскойпустыни, Полтавской губернии, Прилуцкогоуезда».
Здавалося б, це переконливий доказ місце-перебування Сковороди в полтавській Густині.Але досить було нашому клубівському ватажкуЛюдмилі Йосипівні Рінгіс, уже після повернен-ня в Київ, погуляти по Інтернету, як вона вста-новила не менш незаперечне свідчення:Полтавська губернія утворена 9 березня 1802року, до її складу ввійшли 10 повітів, у тім числіі Прилуцький. Тож не міг Сковорода зазначитив своєму листі ще неіснуючі на той час губер-нію і повіт.
Звідки ж Сковорода міг написати листи,позначені адресою: Гусинська пустинь?Скоріше за все із села Гусинки, що на Харків-щині, а належало воно його добрим знайомимСошальським. У ряді й інших листів до своїхдрузів Григорій Савич теж зазначає адресу: ізГусинської пустині або: із села Гусинки, ізГусинського лісу чи й так: із Гусинської Скрин-ницької пустині.
За свідченням учня, друга й першого біогра-фа філософа Михайла Ковалинського, Сково-рода обрав для себе спосіб життя як «пустын-ножительство» і словом «пустинь» позначав необов’язково монастир, а й облюбоване нимусамітнене місце. У селі Гусинка «пустинню»для самітника стала пасіка.
Ось на який розслід наштовхнула нас допи-сана перекладачем літера «т» у слові«Гус/т/инська пустинь». Сподіваємося, щоостаточне заключення в цьому пошуку можутьзробити і зроблять авторитетні сковородо-знавці.
Члени клубу «Дорогами до прекрасного»
ƒÓÓ„‡ÏË‰Ó ÔÂ͇ÒÌÓ„ÓГазета культурологічного клубу КНЕУ
Прекрасне не потребує доказів ВОЛЬТЕР
Презентація
ВВ дд ооббрруу пп ууттьь ,, ““СС ааддіі ввннии кк уу щщаассттяя”” !!
№ 15�16 (1377�1378)
Червень 2012 5
Довідавшись, що ми мандруємо «ШляхамиСковороди», здійснити подорож до містаПрилуки й неодмінно завітати до Густині пора-див М. Шудря, відомий письменник і драматург,лауреат Національної премії імені ТарасаШевченка, і подарував мені свою нову книжкупро Сковороду – «Чолом сягнув зірок».Невеличка книжечка на 66 сторінок, але такаінформативно насичена. Один з дванадцятиетюдів-роздумів про те, що Сковорода у 1779році доволі тривалий час жив у монастирі підПрилуками.
І хоч на карті маршрутів Сковороди, створенійЛеонідом Махновцем, одним з найприскіпливі-ших дослідників життя й творчості ГригоріяСавича, та у енциклопедичних довідниках інинішніх інформаційних сайтах нема й згадкипро перебування українського мандрівногофілософа у цьому місті, але, за версієюМ. Шудрі, Сковорода не тільки навідував, а кіль-ка місяців жив під Прилуками. І прямим доказомтого є три листи.
Один з них – “Из Гусинской пустыни,Полтавской губернии, Прилуцкого уезда, 1779,февраля 19” до А. Д. Карпова, харківськогокупця. Другий – “Из Гусинской пустыни, февра-ля 21 дня 1779 года” до В. М. Земборського –поміщика, з яким Сковорода підтримував друж-ні зв’язки, неодноразово жив у його маєтку нахуторі Гужвинському. Василь Михайлович бувбатьком колишнього учня Сковороди з Харків-ського колегіуму. Третій лист, теж адресованийВ. Земборському, датований 10 травня, і адре-сою дописувача зазначена Густинська пустинь.То Микола Архипович робить висновок, щойдеться про одну й ту саму пустинь Густиню підПрилуками, де Григорій Сковорода перебувавпринаймні з лютого по травень, звідки й писали-ся всі вищевказані листи. Але, певне, при спису-ванні копіїст зробив помилку, і адресою стала„Гусинська” пустинь. Автоматично ця прикрапомилка розтиражувалася друкуванням. Можеоця загублена копіїстом літера й була причиноютої поширеної думки, що останні 25 років життяСковорода провів у межах Слобожанщини.
Підготовка до подорожі передбачала насам-перед зібрати достатньо інформації про історіюі пам’ятки Прилук для обговорення дорогою тазамовити оглядову екскурсію по місту з неод-мінним відвіданням Густинського монастиря.Зідзвонившися з місцевим краєзнавчим музе-єм, дізналася, що екскурсовода, який на нашо-му транспорті проведе екскурсію містом, намможуть надати, але діючий монастир не входитьдо об’єктів екскурсії, це треба самим вирішува-ти з настоятелькою, матушкою Вірою. Знайшов-ся й телефон монастиря, але, на жаль, він так іне відгукнувся.
Оскільки наближався день поїздки, і невизна-ченість програми тривожила дедалі більше, тозвернулася по допомогу до клубівців, і рішенняпроблеми знайшлося. Тетяна ВалеріанівнаТолова (її Володимир Якович називає ходячоюенциклопедією) пригадала, що коли готувалазбірку Київського Пушкінського товариства, тобув включений і дослідницький матеріал одногоприлучанина, серед робочих матеріалів маєбути номер його телефону. До речі, це нашколишній випускник Женя Тимофієв. І йоготелефон відгукнувся не з першої спроби, алеколи це таки сталося, то контакт налагодився залічені хвилини. Одразу запевнила, що групабуде підготовлена, на сайті Прилук знайшла й
роздрукувала для ознайомлення групою істо-ричну довідку про місто і навіть фото окремихпам’яток, які дуже хотілося б побачити, а крімтого, нам обов’язково треба побувати уГустинському монастирі. Женя виявивсянастільки «нашою людиною», що не варто булойого довго вмовляти, пообіцяв показати і місто,і монастир.
Коли раненько наш автобус під’їхав до обу-мовленого місця зустрічі, Тетяна Валеріанівнаодразу впізнала нашого екскурсовода. Та й усіміншим здався добре знайомим, бо був ніби двій-ником відомого актора С. Любшина. І хоч ці від-відини Прилук для більшості нашої групи небули першими (раніше були поїздки за маршру-тами Прилуки – Ніжин і Прилуки – Сокиринці),але увага, з якою були прикуті до розповіді проісторію давнього міста, вражала.
Під час переїзду до монастиря, розташовано-го за містом, Євген Васильович, випускник пла-нового факультету 1978 р., запитував про бага-
тьох викладачів, яких пригадував із вдячністю, аще просив неодмінно передати привіт однокур-сникам: Сергію Прилипку, Ігорю Загородньому,Тані Циганковій, Сергію Єрохіну. Переказати,що в нього все добре: цікавої роботи цілкомдостатньо, був консультантом вже восьми істо-ричних фільмів у відомих українських режисерів,вишукує цікавини у місцевому архіві й дещо дру-кує в різних газетах, що має красуню дружинуприлучанку і чудову донечку Ангеліну, яка вчить-ся у другому класі.
Приїхавши в Густи� ню, одразу зрозуміли, щонаш екскурсовод – своя людина у монастирі. Яквиявилося, допомагає у відновленні Густинсько-го некрополя. Привітна монахиня вручила ЄвгенуВасильовичу ключі від склепів, тож ми змоглипобувати там, куди звичайним туристам вхідзачинено, і вклонитися всім святим могилам.
Під Троїцьким собором упокоєні тіла родівГорленків та Марковичів. Дід Святителя Іоасафа –полковник Дмитро Горленко в Густині у 17-мустолітті побудував дві церкви: во ім’я Святихапостолів Петра й Павла та Миколаївську.
Під Воскресенською церквою (до 1845 р.називалася Успенською, за переказами, побу-дована гетьманом І. Мазепою) знаходитьсяродова усипальниця князів Рєпніних. Оновлен-ня та обладнання церкви, а також повну замінуіконостасу було здійснено на пожертву ВарвариОлексіївни, вдови князя Миколи ГригоровичаРєпніна (рідного брата декабриста СергіяВолконського). А скільки цікавого розповів нашпроводир по монастирю про історію родуРєпніних-Волконських, і насамкінець показавлист від нащадка князівського роду МихайлаРєпніна, що нині живе на півдні Франції.Подивував тим, які чудові вірші пише князь! Минавіть у Яготині, де був їхній родовий маєток,
стільки цікавин не чули. В усипальниці поряд із
могильними плитами князів такнягинь є й плита над похован-ням Ореста Макаренка, якийбрав участь у дослідженняхГустині і загинув на очах батька –човен перекинувся... Нинімонахині, щиро вдячні за те,що зберіг монастирські спору-ди від знищення, вирішиливстановити символічну пам’ят-ну плиту й самому МиколіМакаренку, організатору йкерівнику комуни безпритуль-ників, бо де знаходиться моги-ла видатного радянськогопедагога, розстріляного жор-стокою владою, невідомо...
Екскурсія по монастирю,запланована на півтори-дві
години, якось непомітно тривала майжеп’ять. Почули і побачили ми значно біль-ше ніж сподівалися, постояли біля чудо-дійної ікони Густинської Божої Матері (їїще називають ярмарковою) та у моще-вичка зі святинями, привезеними з різ-них кінців світу, і навіть омили очі водою зцілющого колодязя.
Але ж у нас було головне завдання.Біля будинку настоятельки монастирязвернулися до однієї з симпатичнихмонахинь і пояснили, що хотіли б дізна-тися про перебування Сковороди, мож-ливо й про те, до кого саме приїздив… У
відповідь почули: «На жаль, матушка Віра неможе прийняти, у неї зараз гість… Але ми знає-мо, що Григорій Сковорода бував у Густинсько-му монастирі...»
Слова словами… От документальне підтвер-дження факту, що саме у 1779 році тут перебу-вав, могло б додати впевненості і чорнухин-ським дослідникам, не згідним із твердженнямдеяких біографів, ніби Сковорода, як пішов юна-ком вчитися, то і не бував більше у селі, де наро-дився. Як то правда, що доволі тривалий часперебував у Густині, на такій невеликій відстанівід рідних Чорнух, то ноги самі б привели вкло-нитися могилам батьків.
І ксерокопії листів Сковороди, що покликалинас у подорож, і роздруківки з Інтернету проПрилуки подарували нашому екскурсоводу. Такхотілося сподіватися, що незабаром у місцевихгазетах, які час від часу вміщують історичнінариси Є. Тимофієва, а може й на офіційномусайті міста, де так красиво зазначено: «Прилукибули тричі освячені відвідуванням ТарасаШевченка», додадуть приблизно таку інформа-цію: «...видатний філософ Григорій СавичСковорода, світогляд якого сягав найвищогорівня розвитку суспільної думки 18 ст., який зажиття був мандрівною академією і для нащадківзалишається джерелом мудрості, протягомлютого-травня 1779 року перебував... спілку-вався з... і писав листи...»
Хотілося… Але якісь глибинні сумніви недавали спокою. По поверненні одразу ще разперечитала книжечку етюдів-роздумів М. Шудрі«Чолом сягнув зірок», точніше один десятийетюд із назвою «Пустинь: Гусинська чи Густин-ська?» На чому будується версія М. Шудрі проперебування Сковороди на Полтавщині у люто-му-травні 1779 року? Це три листи з пустині, які
збереглися у списках (тобто неоригіналах). Датований від 19лютого – відправлено ізГусинської пустині Полтавськоїгубернії Прилуцького повіту,датований від 21 лютого – ізГусинської пустині, а лист від 10травня – із Густинської пустині.Микола Архипович припускає,що у назві пустині перших двохлистів копіїстом була загубленалітера «т». І доказом правильноїназви – детально прописанаадреса першого листа.
Але от саме ця «повна» адресапершого листа й дивувала.Переглянувши у однотомномувиданні «Наукової думки» 1983року надруковане листуванняСковороди, не знайшла, щобище у будь-якому листі вказува-лась назва губернії. Пошукавши
у довіднику «Полтавщина», довідалася, щоПолтавська губернія, до якої увійшли 10 повітів,у тому числі і Прилуцький, була утворена уберезні 1802 року. Виходить, що Сковорода у1779 році не міг вказувати ще неіснуючу губер-нію. То це, певне, якийсь пізніший у часі копіїстдодав таку деталізацію адреси? І справа зовсімне в загубленій переписувачем літері в адресі 1-го та 2-го листів, а скоріше навпаки – у вставле-ній «т» невідомо коли і ким у адресі 3-го? І щодокази перебування вже літнього Сковороди наПолтавщині дослідникам треба ще шукати.
Ймовірніше, що назва пустині таки Гусин-ська… Ледь дочекавшися ранку, поділиласясвоїми роздумами з В. Стадниченком. Володи-мир Якович порадив пошукати в Інтернетіінформацію про таку пустинь. Ясна річ, що ніпустині, ні монастиря з такою назвою не знайш-ла, бо його нема й ніколи не було. Є Свято-Георгієвський храм у селі Гусинка Купянськогорайону Харківської області, але це релігійнаспоруда значно пізніших часів.
Переглянула у різних електронних довідникахзначення слова «пустинь» і в російському тлу-мачному словнику під редакцією Д. Ушаковазнайшла: «ПУСТЫНЬ – первонач. – уединенноеместо, где живет отшельник, позже – монас-тырь, возникший в безлюдной местности».
То, певно, Гусинська пустинь це зовсім немонастир, а просто місце усамітнення Сковоро-ди, який обрав для себе «пустынножительство».У електронній бібліотеці знайшла чотирнадцятьлистів мандрівного філософа 1779 – 1792 роківнаписання. Серед них не виявилося жодногонаписаного із Густинської пустині чи Густин-ського монастиря, а варіантами адреси були: ізГусинської пустині, із Гусинського лісу, із Гусин-ської Скринницької пустині, із Гусинки, із селаГусинка.
Цікава історія цього давнього села наХарківщині: на початку 18-го століття землідовкола річки Гусинки (раніша назва Гусинець)були виведені з фонду Ізюмського слобідськогокозачого полку й надані у власність писаревіцього полку Ю. Розаліон-Сошальському. Почи-наючи з 1762 року, в Гусинці часто гостював, апізніше подовгу жив у сім’ї Сошальських видат-ний український філософ, поет, музикант, про-світитель Григорій Савич Сковорода.
Вересень 2004 р., Прилуки – Густиня – Київ.
Людмила Рінгіс, голова правління клубу«Дорогами до прекрасного»
ƒÓÓ„‡ÏË‰Ó ÔÂ͇ÒÌÓ„ÓГазета культурологічного клубу КНЕУ
Прекрасне не потребує доказів ВОЛЬТЕР
Історичні розвідки
ЗЗ АА ГГАА ДД КК ИИ «« НН ЕЕ ВВ ЛЛОО ВВ ИИ ММ ОО ГГ ООСС ККОО ВВ ОО РР ООДД ИИ »»
№ 15�16 (1377�1378)
Червень 20126
Завершився Завершився спортивний рспортивний рiiкк
ППРРААВВ ИИЛЛАА ббеезз пп ее ччнн оо її ппоо вв еедд іінн кк ии ппрр ии ввиияявв ллее нннн іі пп ііддоо --зз рр ііллоо ггоо пп ррее дд ммее тт аа ,, ссххоо жжоо гг оо нн аа ввииббуу ххоо ввиийй пп рр иисстт рр іійй
Спортивні пристрасті
Увага!
За сучасного все динамічнішого життя всеменше часу у нас залишається на дозвілля, алебез дозвілля життя не можливе.
Ми отримуємо доплату за підвищені інтенсивність танапруженість праці. За таких умов роботи наявністьможливості відновити свої сили та підтримувати належ-ну фізичну форму набуває все більшого значення і стаєне тільки особистою справою кожного, але і турботоюадміністрації та профкому.
Останніми роками ширшало коло тих, хто своєю без-посередньою участю робить внесок у розвиток спор-тивних традицій університету. Запрацювали стимулидо ведення здорового способу життя. На рівні факуль-тетів створені збірні команди, ширшають наші спортив-ні зв’язки за межами університету.
Завданням адміністрації та профкому є створенняналежних умов длядальшого поши-рення фізкультур-ного руху в універ-ситеті. На спортив-но-масову роботу вмежах кошторисупрофкому на ріквиділяється коштівнавіть більше, ніжна інші види робо-ти.
Фізкультурно-оздоровча робота в університеті спира-ється на Положення про проведення універсіади, яка єформою проведення комплексних змагань серед про-фесорсько-викладацького складу. Це Положенняпередбачає не тільки порядок організації, але і ком-плекс заохочувальних заходів, що дають можливістьупорядковувати процес нагородження як переможців,
так і учасників змагань. Підведення підсумків універсіа-ди відбувається на Спортивному святі, що проводитьсяна сцені Центру культури та мистецтв і стало вжедоброю традицією.
Профкомом разом з керівництвом фізкультурно-спортивного комплексу університету в межах щорічноїкомплексної універсіади «Здоров’я» за затвердженимграфіком протягом 2011-2012 навчального року органі-зовувались й здійснювались серед професорсько-викладацького складу та інших співробітників спортивнізмагання факультетських команд із запланованих 10видів спорту: волейболу – у листопаді; бадмінтону – угрудні; шахів та шахмат – у січні; настільного тенісу – улютому; баскетболу (чоловіки) – у березні; плавання(змішані склади) – у квітні; міні-футболу (чоловіки) – уквітні; легкої атлетики та дартсу – у травні.
Збірні команди факультетів-призе-рів, а також команди, що посіли при-зові місця з окремих видів спорту,нагороджені грошовими преміями.Рішенням профкому від 19 квітня2012 р. на підведення підсумків спор-тивних змагань між збірними коман-дами факультетів у 2011-2012 рокахта проведеннявечора Спортив-ної слави, якийвідбувся напри-кінці квітня, про-фкомом виділе-но грошові коштив загальній сумі13700 грн. Про-
ректор з науково-педагогічноїроботи Т. Є. Оболенська, директорфізкультурно-спортивного ком-плексу А. В. Зотов, член президіїпрофкому, голова профбюрофакультету управління персоналомта маркетингу Б. Г. Базилюк поздо-ровили призерів та учасників зма-гань, а також всіх присутніх на Спортивному вечорі, тавручили нагороди.
За загальними результатами універсіади-2012 першемісце зайняв фінансово-економічний факультет, другемісце – факультет економіки аграрно-промисловогокомплексу, третє місце – кредитно-економічнийфакультет.
За перше місце у загальному заліку команда фінансо-во-економічного факультету нагороджена грошовоюпремією в розмірі 2700 грн. Команда факультету еконо-
міки агропромислового комплексу, що зайняла другемісце, – в розмірі 2275 грн. Команда кредитно-еконо-мічного факультету, що зайняла третє місце, нагоро-джена грошовою премією в розмірі 1725 грн.
За участь та зайняття призових місць з різних видівспортивних змагань збірні команди факультетів наго-роджені відповідно грошовими коштами для закупівліспортивного спорядження.
За проведення значної організаційної роботи щодозабезпечення участі у спортивних змаганнях між збір-ними командами факультетів також заохочені персо-
нальною грошовою пре-мією спортивні організа-тори факультетів:О. В. Садовник (ФЕАПК);Б. С. Стеценко (ФЕФ);В. Л. Чихірьов (ЮФ);О. Ю. Фіненко (ФУПтаМ);Є. Ю. Данилюк (КЕФ);А. Г. Ніколенко (ФІСіТ);А. Л. Пастернак (ОЕФ);М. Ю. Ананьєв (ФМЕіМ).
Профком вітає переможців та учасників спортивнихзмагань серед співробітників університету! Й надалі незалишайтеся осторонь і не будьте байдужими до нашихспортивних успіхів! Робімо спільними зусиллями нашежиття в університеті цікавішим, здоровішим та активні-шим!
Заступникголови профкому С. Б. Погорєлов
У разі виявлення підозрілого предмета, схожого на вибуховий пристрій,рекомендується:
��не торкатися до виявленого підозрілого предмета, не підходити й непересувати його;
�� утримуватися від куріння, використання засобів радіозв’язку, утому числі й мобільного, поблизу підозрілого предмета;
мне робити самостійних дій із підозрілими предметами;��по можливості забезпечити охорону підозрілого предмета й
небезпечної зони (під час охорони підозрілого предмета пере-бувати за захисними спорудами чи предметами, вести спос-тереження);
�� спробувати повідомити про виявлення підозрілого
предмета інших осіб, які перебувають поруч, забезпечити їх евакуацію з тери-торії, що прилягає до небезпечної зони;
�� сповістити про небезпечну знахідку будь-який орган місцевої влади,чергові служби правоохоронних органів з наданням інформації про харак-
терні ознаки ймовірного вибухового пристрою, місце його розташуван-ня, час виявлення та особу, яка його виявила. Дочекатися прибуття на
місце виявлення небезпечної знахідки фахівців-піротехніків;��намагатися максимально запам’ятати зовнішність, одяг осіб, які
залишили предмет, їхній транспорт та номерні знаки.
Штаб ЦО КНЕУ за публікацією з журналу «Надзвичайна ситуація», №5 2012 року
№ 15�16 (1377�1378)
Червень 2012 7
Тож дамо «слово» документам, які відображаютьреакції та дії учасників та свідків тих вікопомнихподій. «Еще издали, со стороны ул. Брест-Литовское шоссе, я заметил, что красный флаг,установленный с моим участием на здании институ-та, вчера, был оборван. Когда я приблизился к зда-нию института, то увидел, что на древке… развевал-ся желто-голубой флаг с черным тризубом…» – такпро цю подію свідчив двірник КІНГу (за сумісництвомстрілок воєнізованої охорони КПІ) ВолодимирМинович Литвиненко, який, йдучи на чергування вКПІ, вирішив заглянути до «НарГоспу», в якому напе-редодні свята Першого травня відбувався святковийвечір, після якого на внутрішньому подвір’ї моглозалишитися неприбране сміття.
Побачивши відсутність на даху інституту червоно-го прапора, «возбужденный и заведенный»Литвиненко повідомив про це чергового вахтераГайворонського, який чергував в цю ніч замість своєїдружини. Коли черговий вийшов на двір, то побачив,що замість червоного прапора висять лише йогообривки на фоні полотна синьо-жовтого кольору.Гайворонський одразу ж наказав двірникові «знятийого поки ще ніхто не побачив». Не бажаючи викону-вати розпорядження чергового до приїзду пред-ставників правоохоронних органів, але підкорюю-чись такому розпорядженню, Литвиненко виліз надах інституту і зняв древко з «обірваним і зав’язанимна вузол червоним прапором разом із прапором«українських буржуазних націоналістів».
На годиннику чергового було пів на сьому ранку.Поки двірник знімав «желто-голубой флаг» (в дійс-ності прапор синьо-помаранчевий), черговий вах-тер сповістив про подію секретаря партійної органі-зації інституту Романа Степановича Костюка та про-ректора з господарсько-адміністративних питаньКостянтина Тимофійовича Капустіна.
Отримавши неприємну звістку, Капустін одразу жвирушив у напрямку інституту, де зустрівся зКостюком. Оглянувши прапор, вони побачили, щоокрім синьо-жовтих кольорів на прапорі з обох сто-рін були пришиті знаки – «тризуби», під якими був невеликий, але водночас промовистий напис: «Ще невмерла Україна – ще її не вбито! ДПУ». Керівництвовирішило віднести його до приміщення парткому,звідки Костюк викликав представника правоохорон-них органів.
За викликом на Брест-Литовський проспект 98/1(нині – центральний корпус КНЕУ) прибув співробіт-ник Комітету державної безпеки по Київській облас-ті, лейтенант Іванов, який розв’язав полотнища чер-воного та синьо-жовтого прапорів і забрав із собою.
О пів на одинадцяту до інституту прибула слідчагрупа під керівництвом лейтенанта Берестовського,який разом із експертом-криміналістом провелиогляд місця події та склали відповідний протокол.
Вчинивши усі необхідні процесуальні дії, вбачаю-чи в скоєному ознаки протиправного та суспільнонебезпечного діяння, лейтенант безпеки Берестов-ський порушив кримінальну справу за фактом пося-гання на територіальну цілісність Української РСР.
Протягом травня місяця слідство допитувало усіхпричетних та непричетних до цієї справи осіб. Булонаписано сотні сторінок протоколів допитів, прове-дено різноманітні експертизи. Це можна пояснитилише тим, що партійне керівництво міста, а можливоі республіки, було налякане таким безпрецедентнимзухвальством. Завдання усім було зрозумілим. Виннімають бути негайно виявлені та суворо покарані.
Першим в якості свідка було допитано двірникаЛитвиненка, який і подав заяву про вчинення злочи-ну. Згодом, на підставі своїх пояснень, він сам станепідозрюваним № 1, що дуже чітко простежується зпоказань свідків – працівників КІНГу та інших осіб,яких він згадував в протоколі допиту.
Після Литвиненка свідчення давали усі співробіт-ники інституту, які напередодні забезпечували орга-нізацію та проведення свята. Свідчення взяли і укоменданта інституту Якова Борисовича Феськова,який підтвердив, що прапор 30 квітня встановлювавсаме Литвиненко за його наказом. Також свідчилипроректор та секретар парткому, які в свою чергуповідомили слідство про те, що «среди студентовинститута политически ненадежных элементов незамечалось, и каких-либо антисоветских настрое-ний накануне праздника и во время праздничныхторжеств в институте не было. Все прошло безэксцессов и подозрительных лиц».
За цю справу, судячи з її матеріалів, представни-ки органів державної безпеки взялися серйозно. Нажаль, нам не вдалося відшукати в архіві оперативнуінформацію, пов’язану зі справою Москаленка таКукси, але точно впевнені, що отримані дані дали бнам можливість побачити повну картину наполегли-вої та кропіткої роботи слідчих Управління КДБ УРСРпо Київській області з розшуку «злочинців» республі-канського значення.
Каральну машину було запущено. Вже 5 травнялейтенант Берестовський доручає старшим това-рознавцям Київської обласної торгівельної бази«Укропттекстильторгу» надати інформацію про«структуру та вид тканин, з яких виготовлено пра-пор», а також про те «коли, куди і в які торговельніорганізації тканина була відпущена на реалізацію».На висновок не довелося довго чекати. Того ж дняслідчий дізнався, що «на изготовление флага былииспользованы два женских шарфа (кашне) голубогои оранжевого цветов… ткань чистошерстяная, сар-жевого переплетения». Такі шарфи були направленідля реалізації у 14 торговельних організацій міста.Одна з них знаходилась за адресою Брест-Литовське шосе 106/2, тобто недалеко від корпусуКІНГу. Вже наступного дня за цією адресою завіталипредставники органів державної безпеки та взялисвідчення у продавщиці, яка в кінці квітня продаламолодикам два жіночі шарфи синього та помаранче-вого кольорів. Згодом свідчення продавщиці під-твердяться протоколами допиту підозрюванихКукси та Москаленка.
Після повернення прапора з товарознавчої екс-пертизи, його через декілька днів було направленодо Київського науково-дослідного інституту судовоїекспертизи для проведення криміналістичнихдосліджень. На експертизу було винесено багаторізноманітних запитань, в тому числі «о личности и о
ее умении в ручной способ сшивания полотнищафлага… и прикрепления к флагу знаков трезубца»,«какие следы, разрезов или разрывов, носят концыэтих веревок. Если это следы разрезов, то какиминструментом они сделаны?», «не являются ли час-тями одного целого полотнище красного флага,привязанное к древку в его нижней части, и обрывкикрасной ткани, прикрепленные к древку в верхнейего части?», «Каким инструментом вырезаны знакитризуба. Вырезаны они вмести или раздельно?»,«Можно ли по надписи на флаге определить грамот-ность лица, написавшего ее, и его художественныеспособности?», а також інші не менш цікаві запитан-ня. Характер таких запитань свідчить про професіо-налізм слідчого, його ставлення до розслідуваноїсправи та до пошуку підозрюваних у вчиненні злочи-ну.
Всі дані експертизи згодом були підтвердженіпоказаннями Москаленка і Кукси.
З серпня місяця кримінальна справа переходить упровадження слідчого Логінова. А з кінця лютого1967 року начальник слідчого відділу УправлінняКДБ по Київській області, усвідомлюючи обсяг роз-слідуваної справи, утворив слідчу групу у складімайора Разумного, старшого лейтенанта Чунихината лейтенанта Логінова. Старшим групи було назна-чено старшого слідчого з особливо важливих справмайора Разумного.
Як вийшли на слід Москаленка, точно нам невідо-мо, але в деяких статтях говориться про те, що саменапис на прапорі «Ще не вмерла Україна – ще її невбито!» якраз і вирішив його долю, а за ним і долюКукси. Швидше за все, почерк, яким було написаноцей текст, схожий на експериментальний зразокпочерку, який через певні оперативно-розшуковізаходи опинився у віданні слідчого. Про його наяв-ність у справі згадується у резолютивній частинівироку Київського обласного суду: «эксперимен-тальный образец почерка хранить при деле».
20 лютого 1967 року Москаленко і Кукса далислідчому органів безпеки свої перші письмові пояс-нення.
Москаленко дав слідству розгорнуті і водночаснеприємні свідчення. До такого вчинку його спону-кало дуже багато факторів, серед яких – «…отсут-ствие собственного жилья и как следствие – не могуобустроить свою собственную жизнь». Також причи-
ною було невдоволення діямиадміністрації підприємства, девін працював, яка не надавалайому роботу, відповідну до йогонавчальної спеціалізації: «…яработаю мастером, хотя этаработа не совсем отвечает тре-бованиям, предъявляемым вКИНХ на 5 курсе…». Тож він
звертався до Президії Верховної Ради РСР та редак-ції газети «Комсомольська правда» по допомогу увирішенні своїх питань. Але вони надавали лише від-писки, не вникаючи в суть звернень, і направляли їхдля вирішення на республіканський рівень (УРСР), азвідти у відповідні підрозділи, а останні – на саме під-приємство. А керівництво сміялось і казало: «Пишихоть Богу, а мы что захотим, то и сделаем».
«Идея сделать что-то дерзкое возникла несразу… Шарфики на флаг я брал в магазине наГарматной. 30 апреля я стирал белье до 23-х часов.Потом сшил два шарфика, нашил «трезуб», образецкоторого был у меня на деньгах и подумал, где егоможно повесить. Я поехал трамваем до ул. Нестеро-ва, зашел с тыльной стороны института и по лестни-це полез на крышу… На следующий день я, Лебедьи Кукса были в Пушкинском парке. Проезжая мимо,я увидел, что флага там не было, где я его цеплял».
А Кукса розповів свою версію подій, які відбува-лись напередодні свята Першотравня.
«На протяжении апреля месяца, примерно числа25, посетил универмаг на ул. Гарматная, заплатилрассрочку. Со мной никто не ездил, я был один. 30числа… Москаленко тоже куда-то уходил, я не знаюкуда. Я уехал в город, был вечером на Крещатике,заходил в гастроном, пил кофе».
Але, вочевидь, слідчий не повірив твердженням«підозрюваного» Москаленка і вже наступного дня
Георгій доповнює свої пояснен-ня: «А называть одного илидвоих, думаю, нет разницысколь-нибудь важной». Караль-на машина органів держбезпе-ки, в кращих своїх традиціях,зуміла зламати дух і моральнорозчавити особу. В цьому пояс-ненні він виклав все те, щонасправді відбувалося з вечора30 квітня та закінчилося перши-ми годинами ранку 1 травня.
Обшук у кімнаті гуртожитку № 20 по вул. Виноградарськийпер. № 3, відбувся того ж дня.Під час обшуку слідчий виявивпляшечку з чорнилами, «клейконторський, 75 г», паспорт тавійськовий білет на ім’я Моска-ленка Георгія.
О 17 годині вечора 21 лютого 1967 року слідчийЛогінов склав протоколи про затримання Москален-ка та його спільника Кукси.
Москаленко та Кукса розповіли слідству всюправду, бо зрозуміли, що їх викрито, і опиратися, атим більше казати неправду, немає сенсу. Все однодізнаються.
Наприкінці квітня, напередодні першотравневихсвят, Георгій та Віктор вирушили на пошук тканинидля виготовлення прапора. В першому магазинінеобхідного матеріалу не виявилося, а от «повеситьжелто-голубой флаг в Киеве, чтобы власти побега-ли» дуже кортіло. Про кольори «украинских буржуаз-ных националистов» хлопці дізналися з кінофільму«Гибель эскадры», який усією кімнатою дивилися вкінотеатрі «Станкозаводу». Для пошуку необхідноїтканини хлопці вирушили в сторону універмагу наБрест-Литовському шосе, але придбали не тканину,а два готових вироби – жіночі чистошерстяні шарфи(кашне синього та помаранчевого кольорів). Запла-тивши за товар 5 карбованців, хлопці поклали його вшкіряну папку Москаленка та пішли геть.
30 квітня, дочекавшись поки з кімнати вийде сусідЛебідь, хлопці закрили зсередини двері та розпоча-ли виготовляти прапор.
Москаленко витяг шарфи з папки і поклав наліжко, вкрите ковдрою. Згодом ця ковдра буде від-дана на експертизу. Перед тим як приступити довиготовлення прапора хлопці стикнулися з пробле-мою: «Какой формы должен быть флаг?». Не довговагаючись вирішили зробити 1/3 – помаранчевого,як в республіканських.
Поки Москаленко ножицями вирізав знаки «три-зуба», Кукса, тим часом, зшивав голубий та пома-ранчевий шарфи в одне ціле полотно. Щоби голубо-го кольору на прапорі було більше, Віктор розпоровголубий шарф.
Після того як на прапор було пришито тризуб,Кукса запропонував: «Не плохо бы что-нибудь напи-сать». На цю пропозицію Москаленко, не довговагаючись, пропонує текст «запрещенной песни»,яку він чув в одному з київських потягів: «Ще невмерла Україна, ні слава, ні воля». Запропонованийваріант Кукса перефразував і було написано: «Ще невмерла Україна – ще її не вбито!» Ці слова мали наля-кати партійне керівництво. Але на цьому хлопці незупинилися, і в Москаленка сяйнула думка: «пусть
думают, что это какая-нибудь организация», і післядовгих роздумів в кімнаті гуртожитку народиласянеіснуюча організація «ДПУ» – Демократична партіяУкраїни.
Закінчивши роботу, Кукса сховав прапор підсорочку і хлопці вийшли на вулицю. Годинник пока-зував одинадцяту годину ночі. Перед тим, як вийти згуртожитку, Москаленко, за спогадами Кукси, давйому ніж, яким вони мали вирізати по дорозі древкодля прапора. Окрім ножа, Москаленко дістав виго-товлений на будівництві інституту ім. Патона само-пал та пляшечку з гасом, який мав «замісти сліди». Асамопал мав відлякнути сторожа, якщо б той набли-зився до хлопців. Самопал використати не довело-ся. До всього іншого Кукса приготував бинт, якиммав прикріпити прапор до древка. У майбутньомунаявність ножа і самопала стане підставою для від-мови Куксі і Москаленку в реабілітації у незалежнійУкраїні.
Вийшовши на двір, хлопці почали обдумувати: деможна було б вивісити «националистический флаг».Спочатку вони думали «Вывесить на здании обще-жития с тем, чтобы испугать управдома», але гурто-житок освітлювався, і тому їх могли помітити та пові-домити про це правоохоронним органам. Відкинув-ши цей варіант, вони почали пригадувати підходящікиївські багатоповерхівки. Але і такий варіант їх невлаштовував.
Після цього Москаленко «сказал, что он знаетболее подходящее место для флага». Цим «подхо-дящим местом» виявився КІНГ, в якому навчавсяМоскаленко. Окрім всього Георгій знав, де знахо-диться драбина, по якій можна вилізти нагору.
Питання було вирішено. Хлопці сіли на трамвай іпо Брест-Литовському шосе доїхали до вул. Гармат-ної, з якої зійшли і рушили в сторону інституту. Біляінституту нікого не було. Довго не вагаючись, хлопцівирішили, що полізе Кукса, у якого під пазухою бувпрапор. Для того, щоб не залишити своїх слідів,Віктор на руки вдягнув рукавички, а на ноги – чолові-чі шкарпетки.
Вилізши на дах КІНГу, Кукса вирішив зірвати пра-пор, хоча про це хлопці не домовлялися: «Мы взялис собой нож не для срезания советского флага» –свідчив Москаленко.
Оскільки по дорозі до інституту хлопці не знайшлинеобхідної деревини для древка, Кукса вирішиввивісити «жовто-блакитний прапор» на місці зірва-ного червоного прапора, за допомогою шпагатноїнитки, яка утримувала флагшток. Щоб вибратисянагору та встановити прапор, Куксі вистачило 10хвилин.
Полишаючи місце «злочину», хлопці вилили піддрабиною заготовлену пляшечку з гасом. Саме вінмав збити службового пса зі сліду.
Відходили хлопці у сторону Святошино. Але спо-чатку позбулися пляшечки з-під гасу та аптечногобинта, який не довелося використати. Докази свогодіяння вони «поховали» в одному з озер у парку «ім. Ленінського комсомолу» (нині – Берестейськийпарк).
Додому «злочинці» прибули о 2-й годині ночі.Задоволені своїм вчинком лягли спати, а вдень 1-готравня зробили пам’ятне фото про ту історичну ніч вісторії України, в Пушкінському парку. Про те, щовони зробили, нікому після того не розповідали.
Через чотири дні після затримання, прокурорКиївської області дав свою санкцію на застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюдля Георгія Москаленка та Віктора Кукси. З цьогомоменту хлопці вже не вийдуть з приміщення по вул. Володимирській, 33 (КДБ) вільними. Для слід-чих стануть не «товарищами», як було прийнятозвертатися в радянські часи, а – громадянами, щосвідчило про те, що вони перебувають під підозроюза вчинення протиправного діяння – за вивішування«ідеологічно неправильного прапора».
2 березня Москаленку за «призыв неустойчивых видеологическом отношении элементов к антисовет-ской националистической деятельности» та Куксі,який «вошел в сговор» була зачитана постановаслідчого про притягнення їх в якості обвинувачених.
11 березня Москаленку була оголошена постано-ва про заміну та доповнення звинувачення, в якійбула додана стаття за незаконне зберігання вогне-пальної зброї. А 20 квітня 1967 року був готовий іобвинувальний висновок. Тільки через рік післяскоєного «злочинці» предстали перед радянськимправосуддям.
Це був перший в історії СРСР випадок, коли всоюзній республіці було вивішено її національнийпрапор. То був один із перших дзвоників для партій-ного керівництва про початок відродження націо-нальної свідомості та національної самоідентифіка-ції. Такий вчинок суперечив усім писаним і неписа-ним «заповідям» більшовицької космополітичноїідеології.
(Початок. Закінчення далі буде).
А. І. Чуткий, директор Музею історії КНЕУ,
Г. Д. Бородай, студент 4-го курсу юридичного факультету
Два кольори - за ціною свободиВ цьому році виповнилося 45 років з дня, коли двоє молодиків вивісили в ніч проти 1 травня 1966 року українськийнаціональний синьо-жовтий прапор над будівлею Київського інституту народного господарства (нині – КНЕУ), щостало першою подібною акцією у післявоєнному Києві і стало можливим вже наприкінці XX століття.За часів незалежності України цій неординарній події було присвячено велику кількість статей, у тому числі й унашому «Економісті», але майже усі вони базувалися на спогадах Георгія Москаленка та Віктора Кукси. Тож у ційпублікації зроблено першу спробу реконструкції тих подій на основі архівних документів, а саме – кримінальноїсправи № 12 по обвинувачуванню Георгія Москаленка та Віктора Кукси, що нині зберігається в архіві СБУ.
Подія
Відповідальний редактор Тетяна ПРОКОПЧУКВерстка Ганна ГАРАЩУК
Літературний редактор Анна НЕСТЕРЕНКОФотокореспондент Антон ГУРІН
Ре є с т ра цій не сві до ц т во № 161 се рії КІ від 21.05.96.Ад ре са ре да к ції: 03680, Ки їв, просп. Пе ре мо ги, 54/1,КНЕУ, кімн. 340, тел.: 456�6900, 456�7146, 371�6101,
e�mail: [email protected]
№ 15�16 (1377�1378)
Віддрук о вано у видав ни цт ві “Преса України ”,03047, Київ, просп. Перемоги, 50. Зам. 3239005. Тираж 1000.
За зміст і достовірність викладених фактів редакціявідповідальності не несе.
НиколаюНиколаю ПетровичуПетровичуАксеновуАксенову — 65— 65
Уважаемый Николай Петрович!Совет ветеранов Киевского национального экономического
университета имени Вадима Гетьмана сердечно поздравляетВас с 65-летием со Дня рождения!
В этот памятный для Вас день мы отмечаем, что значи-тельная часть Вашей жизни, более 31 года, была связана сослужбой в Советской Армии – Ви прошли путь от рядового дополковника, командира танкового полка.
Ветераны университета знают Вас, как офицера – танкиста, ветерана ВооруженныхСил, награжденного за доблестную службу двумя орденами Венгерской республики в золотеи серебре «За службу Отечеству» и 15 медалями.
В настоящее время Вы работаете старшим преподавателем кафедры региональнойэкономики нашего университета.
Являясь членом Совета ветеранской организации, Вы проявляли большую заботу и вни-мание к ветеранам университета.
За период совместной работы мы знаем Вас как хорошего товарища и умелого руково-дителя с высокоразвитым чувством ответственности за порученное дело на любом учас-тке, принимающем активное участие в общественной жизни университета.
Ваше трудолюбие, честность, чуткость и отзывчивость ко всем, кто с Вами работаети знает Вас, снискали Вам авторитет и уважение всего коллектива университета, в кото-ром Вы работаете более 13 лет.
Желаем Вам, многоуважаемый Николай Петрович, крепкого здоровья, счастья, всегдасветлых и долгих лет жизни!
З прекрасним святом!Ігоря Олександровича Хорєва,
доцента кафедри педагогіки тапсихології, вітаємо з ювілеєм!
Ігор Олександрович працює в нашому університеті з 2006року. Народився він у сім’ї військовослужбовця та більшістьсвого часу спрямував на побудову військової кар’єри.
З 1969 року по 2002 рік проходив дійсну військову службуна посадах: курсанта Київського вищого танково-технічно-го училища Міноборони, яке закінчив з відзнакою у 1973 році;командира взводів у військових частинах Центральноїгрупи військ. Призначався секретарем комітету ВЛКСМ,секретарем партбюро та парторганізацій Забайкальсько-го та Далекосхідного військових округів, заступникомкомандира батальйону.
З 1989 по 1991 рр. – старший інструктор політвідділуспецчастини Київського військового округу.
У 1992 році І. О. Хорєв закінчив Київський державний педінститут ім. М. П. Драгомано-ва за спеціальністю «Історія», одержав диплом вчителя історії. З 1996 року – старшийвикладач факультету військової підготовки КПІ Міноборони. Працював на посаді доцен-та кафедри військової педагогіки і культури Київського військового гуманітарного інсти-туту Міноборони. У 1998 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Педагогічніоснови підвищення ефективності військової підготовки студентів у вищих закладах осві-ти» і йому було присвоєне вчене звання доцента.
З 1998 по 2002 рр. – начальник факультету соціальної педагогіки ВВГУ Національноїакадемії оборони України, начальник кафедри військової педагогіки і культури НАОУМіноборони.
У 2002 році був звільнений з дійсної військової служби за вислугою років, полковник запа-су. Працював професором кафедри Національної академії оборони України.
З 2006 року Ігор Олександрович працює доцентом кафедри педагогіки та психологіїКНЕУ, де на високому науково-методичному рівні викладає навчальні дисципліни:«Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент». Бере
участь у проведенні тренінг-курсів для викладачів КНЕУ «Формування психолого-педагогіч-ної компетентності викладачів».
Коло його наукових інтересів – ефективність професійної підготовки та удосконален-ня педагогічної майстерності викладача вищої школи, особиста та професійна ефектив-ність, педагогічний оптимізм.
Він є співавтором навчальних посібників, робочих навчальних програм. У списку йогонаукових та навчально-методичних праць близько 60 друкованих робіт.
Наш ювіляр – знавець своєї справи, сумлінний та цілеспрямований працівник. Йогопрацездатність та наполегливість викликають повагу як серед колег, так і серед сту-дентів. Не оминає і неабияка увага до його особистості з боку студентів. На студент-ських форумах вони пишуть про нього: «Игорь Александрович классный! Можно ли у негосписывать!? Можно, но в этом нет смысла, – ведь он доступно рассказывает…».
Зі студентських відгуків нам відомо і про його життєвий та педагогічний оптимізм,про його уміння прищеплювати прагнення до професійної успішності та самореалізації.
Шановний Ігоре Олександровичу, бажаємо Вам подальших успіхів на педагогічній ниві.Хай Вас надихають та допомагають рідні люди, минають негаразди та непорозуміння,а доля збагачує Вас і надалі життєвою мудрістю, енергією, натхненням та радістю сьо-годення.
Хай Віра, Надія, Любов завжди супроводять Вас і надихають на нові звершення, допо-магають зберегти молодість душі, енергію та оптимізм.
Хай щастить Вам у житті, роботі, спілкуванні з колегами та студентами.Бажаємо міцного здоров’я, довгих продуктивних років, багато радості та здійснених
мрій!
З повагою, колектив кафедри педагогіки та психології
Аністратенко Наталія Володимирівна, доцент кафедри міжнародного менеджменту;Василенко Ірина Олександрівна, викладач кафедри іноземних мов факультету
управління персоналом та маркетингу;Вітвицька Наталія Олексіївна, лаборант кафедри німецької мови;Гагіч Надія Іванівна, прибиральниця службових приміщень господарського відділу
корпусу №2;Газенко Ганна Панасівна, кастелянка гуртожитку №4 студмістечка;Горобченко Валентина Яківна, прибиральниця сміттєпроводу гуртожитку №2 студ-
містечка;Данілова Людмила Семенівна, завідувач кабінету ГЦІС;Зябліцева Тетяна Михайлівна, інженер видавництва;Козак Юрій Іванович, доцент кафедри банківських інвестицій;Круківський Василь Іванович, доцент кафедри іноземних мов ФМЕіМ;Ласкавий Анатолій Олексійович, доцент кафедри управління персоналом та еко-
номіки праці;Митрофанова Валентина Андріївна, інспектор відділу ОЗНП Навчального центру;Мовчанок Ніна Сергіївна, прибиральниця службових приміщень господарського
відділу корпусу №1;
Нікулін Анатолій Олексійович, РВК СГЕ;Обеснюк Лариса Антонівна, прибиральниця службових приміщень господарського
відділу корпусу №2;Пащак Меланія Григорівна, прибиральниця службових приміщень господарського
відділу корпусу №1;Петюх Василь Миколайович, професор кафедри управління персоналом та еконо-
міки праці;Постнова Віра Володимирівна, гардеробниця ФСК «Економіст»;Путівкіна Наталія Георгіївна, провідний редактор видавництва;Сніжко Володимир Григорович, черговий з режиму служби охорони;Трибунська Алла Іванівна, завідувач філії бібліотеки;Фляшнікова Алла Борисівна, доцент кафедри політології і соціології;Червінська Любов Петрівна, професор кафедри управління персоналом та еконо-
міки праці;Чернявський Юрій Васильович, столяр господарського відділу корпусу №3;Шиндереєва Людмила Петрівна, кастелянка гуртожитку №1 студмістечка;Ясько Ганна Леонідівна, завідувач сектора бібліотеки.
Ювілеї – мітки у роках, – Мітки звершень, позначки надбань…Їх тримає доля у руках,Вони сприяють здійсненню бажань.
У Вас сьогодні світлий Ювілей,Отже, Вас на руках тримає доля!Дорогою вперед веде Вас Прометей,А йти допомагає Ваша сильна воля!
Військовий, що по світові бував,А згодом – знаний вчений й викладач…
Ваш шлях в житті триває і тривавПід знаком успіху й життєвих вдач.
Уважний тато й чоловік, дідусь чудовий,Інтелігент в усьому і завжди…Хай буде Ангел Ваш завжди здоровий!Ніколи й ні в чому не знайте нужди!
Бажаємо ми Вам лиш радості і щастя,Нехай натхненням буде сповнене життя!Оптимізм хай Вас рятує від ненасті,Хай буде довгою дорога в майбуття!
Вітаємо
Ювілеї
Літнє різнобарв’яЛітнє різнобарв’я