18 — 25 листопада 2015 р.

14

Тв

ор

че

об

‘єд

на

нн

я «

СО

БО

Р»

** ÒÒ ÂÂ ÎÎ ÐÐ ×× ²² ÑÑ ÒÒ ÜÜ ÍÍÀÀØØÈÈÕÕ ×× ÈÈ ÒÒ ÀÀ ×× ²² ÂÂ ** ÒÒ ÂÂÎÎ ÐÐ ×× ²² ÑÑ ÒÒ ÜÜ ÍÍÀÀØØÈÈÕÕ ×× ÈÈ ÒÒ ÀÀ ×× ²² ÂÂ **

ООннііщщееннккоо ААннддрріійй ГГррииггооррооввииччООннііщщееннккоо ААннддрріійй ГГррииггооррооввиичч ,,11997700 ррооккууннаарроодджжеенннняя ((4455 ррооккіівв!!)),, ззннааххооддииттььссяя уу ввккрраайй ттяяжж��ккооммуу ссттаанніі іі ппооттррееббууєє ббууддьь��яяккооїї ффііннааннссооввооїїппііддттррииммккии ддлляя ллііккуувваанннняя..

ВВссттааннооввллеенноо ддііааггнноозз:: РРооззссііяянниийй ссккллеерроозз,, ІІІІ сстт.. вваажж��ккооссттіі,, ццееррееббрроо��ссппііннааллььннаа ффооррммаа,, ссттааддііяя ззааггооссттрреенннняя,,ввттоорриинннноо��ппррооггрреессууююччиийй ппееррееббіігг..

ТТееттррааппаарреезз:: ввиирраажжеенниийй вв ррууккаахх,, ссппаассттииччннииййвв ннооггаахх,, зз ввиирраажжеенниимм ппоорруушшеенннняямм ххооддии,, ввии��рраажжеенниийй ааттааккттииччнниийй ссииннддрроомм,, ккооггннееттииввнніі ппоо��

рруушшеенннняя EEDDSSSS 66бб..ДДлляя ччееррггооввооггоо ккууррссуу ллііккуувваанннняя ппооттррііббннооДДлляя ччееррггооввооггоо ккууррссуу ллііккуувваанннняя ппооттррііббнноо

2255��3300 ттиисс.. ггррнн.. 2255��3300 ттиисс.. ггррнн.. РРееккооммееннддоовваанноо::РРееккооммееннддоовваанноо:: ППллааззммооффоорреезз,, ББііооввееннММоо��

нноо 1100%% ,, ммееттииппрреедд,, ннууккллееооццммфф ффооррттее,, ббееррллииттииоонн660000ООДД ттаа іінншшіі ввааррттіісснніі ппррееппааррааттии..

ННооммеерр ккааррттккии уу ППррииввааттббааннккуу:: 55116688 77442233 2255445522443355 ООннііщщееннккоо ТТееттяяннаа ММииккооллааїїввннаа ддрруужжииннаа,,ууччииттееллььккаа зз ммііссттаа ЧЧееррккаассии ббууддее ввддяяччннаа ззаа ббууддььяяккуу ддооппооммооггуу..

ЗЗввееррттааєєммооссяя ддоо ннееббааййддуужжиихх!!

Збиралася дуже повільно, за�лишила записку рідним, на ви�падок якщо не повернуся. Підтеплу кофту "Adidas" вдягласвою вишиванку, заплела косу,виходячи з квартири перехрес�тилася. Маршрутка привезламене просто під барикаду з бокуТеатральної. Чим ближче япід'їжджала до центру, тимбільше мене починало трясти танудити. Виходячи з маршруткинасторожилася, прислухаласячи не лунають постріли. Рушила.Зайшовши за першу барикадута ступивши на територію май�дану, я побігла. З кожним кро�ком, дихаючи усе важче і ступа�

ючи усе глибше у майдан, на�ближаючись до серця клаптикавільної України, відчувала себевсе надійніше. Я починала пізна�вати свій майдан, який не пізна�вала з екранів. Страх геть минув.

Летіла стрімголов до свогомісця — під стелу Незалежності.Бігла по землі, де колись булабруківка. І мене зупинило такрізко, наче чимось вдарило. Умене під ногами лежали мерці.Якби я вчасно не зупинилася, яб перечепилася та впала простона них. Тупо стояла, не дихаючи.У голові крутилося "Боже. О Бо�же! О БОЖЕ!". Яка ж мене тодіпройняла лють!

Ті, що лежали, були такіспокійні, абсолютно незво�рушні. В голові крутилися най�чорніші прокльони на адресутих, хто це зробив. Вперше ябачила смерть, так близько, такбагато смерті біля самісіньких

пальців моїх ніг. Їхні обличчя бу�ли жовті, наче з воску. Кров, за�стигла на лиці, уже почорніла. Ібілки очей, наче молоко, в якекапнули чимсь сірим. Вони булизакутані ковдрами, але мене непокидала думка, що їм холодно,— треба закутати тепліше...

Не дивлячись на загальнийвируючий гул майдану, над ни�ми нависла наймоторошнішатиша, яку я чула. Здавалося, щонавіть той проміжок повітря надними теж мертвий.

Хтось поряд прошепотів: � А там геть молоденький ле�

жить.Я повернула голову і мені, на�

че кувалдою вдарило між гру�дей, ноги підігнулися. Я побачи�ла хлопця. Чорнявого, худорля�вого, і, Боже, він був такий гар�ний...колись.

Десь поряд знову шепіт,ніжний:

� Йому було 17 рочків.Не знаю скільки я там просто�

яла, поряд з ним, стерегла його,не зводила очей. Кожної секун�ди була впевнена що він заразвстане, різко схопиться і зле�тить на свої міцні ноги, але уяви�ти його з відкритими очима так іне змогла.

Наче у стані сомнамбули я ру�шила далі. Нестерпно смерділовідходами з біотуалетів. Яповільно дріботіла до стели, непіднімаючи голови. Розглядаласміття під ногами, шукаючи де жвигідніше ступити аби не впас�ти.

Перше потрясіння від жертвминуло, але щойно я підняла го�лову і у мені знову все обірвало�ся. Стела, уся чорна від копоті,гори каміння та сміття навалені

тут і там. Я знов стала як укопа�на. Намагалася згадати як тутбуло до усіх цих подій. Скількиразів за своє життя ми з друзя�ми забивали тут зустрічі, недба�ло кажучи "зустрічаємся під ба�бою"...

Зараз пройняв пекучий соромза цю образливу назву. Згадатистелу, якою вона була у стані бу�денного спокою так і не вдало�ся. Ступила на сходи, повільно,шанобливо піднялася, під нога�ми усе чорне. Поряд нікого не�ма. Глянула на сцену. І натягую�чи захисну маску на обличчя,завмерши в урочистому спокої,цілий день несучи варту насвоєму пості, спостерігала засвоїм народом.

Час від часу допомагала накухні, підходила до барикад. Алезавжди вертала до стели. Вонаначе була моїм прихистком, за�хищала мене. І дотепер Стела єдля мене серцевиною всієї Ук�раїни і це місце для мене найс�вятіше.

Марія Братина,

студентка Інституту журналістикиКиївського національного універ�ситету імені Тараса Шевченка.

Найсвятіше місце

Рибальське щастя явно відвер�нулося від Віктора Палагути і йогошестирічного сина Олега. Увідерці хлюпалось кілька мізер�них рибинок. Але чогось ва�гомішого, що потішило б їхнє чо�ловіче самолюбство, все не трап�лялося. Олежко засумував. Істарший Палагута, дивлячись насина, став рішуче згортати снасті.

� Пішли, синку! Для нас і вдомазнайдеться робота до душі.Закінчимо ремонт твого велоси�педа і майнемо до бабусі. Дав�ненько ми її не перевідували...

Син заяснів усмішкою і без жа�лю висмикнув вудку із води. Татільки зібралися йти, як побачилисусіда Петра Ковбаненка. Вінпрямував від заростей понадозерцем до водойми.

� Здорово, мужики! Що, неклює? Ну й біс з нею, з тією ри�бою! Сідай ось на травичці,Вікторе, та поможеш мені упора�тися з цим рептухом, — проба�сив Петро, розмахуючи над голо�вою тугим пакетом з провізією.

� Та, розумієш, додому намтреба з Олежком...� мляво за�протестував Віктор.

Але Петро не дав йому можли�вості знайти більш переконливідокази, а майже силоміць всадо�вив біля розстеленої газети зрозкладеними на ній наїдками. 3торбини Ковбаненко хвацько ви�хопив пляшку горілки.

� На свіжому повітрі, при хо�рошій закусі можна по одній і добезкінечності, — цей авторитет�ний аргумент розвіяв Вікторовісумніви остаточно.

Олежко вертівся тут же і крадь�кома смикав батька за рукав.

� Татку ! Ну пішли вже додому.Ти ж обіцяв...

� Облиш! — обірвав сина Пала�гута. — Ти ж бачиш, я зайнятий. Івзагалі,

коли дорослі розмовляють, уїхню бесіду втручатись негарно.Іди грайся...

Олежко надувся, як горобчик, івідійшов. Недалеко від озерцянадибав широку яму, звідки бра�

ли пісок, і стрибнув униз на при�вабливу, як йому видалося, піща�ну подушку.

Через хвилин двадцять Петрокинув поглядом навколо себе іштовхнув сусіда під бік.

� Вітю, а де твій малюк? Палагута схопився.� Олежко! Олежко! Іди�но сю�

ди! Пора додому. Ти чуєш мене?Ось я намну тобі вуха, неслух

такий!� А він у тебе того... не з слух�

няних. У тата, видно, пішов —засміявся Ковбаненко.

Але Палагута вже не чув йогослів. Він пружно схопився на ногиі підбіг до ями. На золотистомупіску лежав розпластаний Олеж�ко.

� Сину! Вставай! Швидше! Якому сказав! — загримав він наОлежка.

Хлопчик, кривлячись і схлипу�ючи, зіп'явся на ноги, та тут же, якпідбите пташеня, завалився направий бік. Зблідлий батьковідчув, як хміль вразвивітрюється з голови. Серце впередчутті лихого шалено загу�потіло в грудях. Стрибнув у яму,підхопив легеньке тільце сина іпередав на руки Петру. Олежко

тільки стиха хлипав і переляканодивився на батька. Той же, трем�тячими пальцями, закотившиправу штанину вище дитячогоколінця, зблід іще більше. Ногабула неприродно зігнута й швид�ко наливалась опухом.

... Через півтора місяця, коли зноги було знято гіпс, Олежко по�вернувся до веселих дітлахів і досвоїх улюблених розваг.

� Ти ж дивись, будь обереж�ним, уважним. А то бачиш, чимкінчилось твоє недбальство?Скільки ми з мамою перехвилю�вались? А ти сам якого болю за�знав? — часто напучує його бать�ко.

Хлопчик з ним у всьому погод�жується і обіцяє поводитись гар�но. Однак у

словах сина Палагута�старшийчомусь не знаходить для себевтіхи, розради, яких так шукає...Бо вселилося в його свідомостіпочуття провини перед власноюдитиною. Засіло і точить,роз'їдає душу...

Іван ПРИТИКА,

вчитель історії ССШ №277

м. Києва

Олежко

ААккааддеемміікк��ААккааддеемміікк��ззаассннооввннииккззаассннооввннииккННААППНН УУккррааїїннииННААППНН УУккррааїїннии

14 листопада 2015 року пе�рестало битися серце ака�деміка НАПН України, ака�деміка�засновника Академіїпедагогічних наук України,доктора фізико�математич�них наук, професора, Заслу�женого діяча науки і технікиУкраїни Миколи ІвановичаШкіля. Микола Іванович бувлауреатом державної преміїУкраїни в галузі науки ітехніки, премії АПН України,премій НАН України імені М.М. Крилова, М. В. Остро�градського, В. І. Вернадсько�го, іноземний член РАО. Ос�таннім часом працював рад�ником ректора, професором�консультантом кафедри мате�матичного аналізу і дифе�ренціальних рівнянь НПУ ім.М. П. Драгоманова.

Народився Микола Шкіль13 грудня 1932 р. в с. БурбиноСеменівського району Пол�тавської області. Закінчив звідзнакою фізико�математич�ний факультет Київськогодержавного педагогічногоінституту імені О. М. Горького(1955 р.).

Микола Іванович Шкіль бувфахівцем у галузі педагогічноїосвіти, математичного аналізу,досліджував проблеми підго�товки педагогічних кадрів,асимптотичних методів інтегру�вання диференціальних рівняньта їх систем. Під його науковимкерівництвом захищено 4 док�торські та 25 кандидатських ди�сертацій. Очолював спеціалізо�вану вчену раду із захисту док�торських дисертацій у галузі пе�дагогічних наук.

Микола Іванович Шкіль � ав�тор понад 350 науковихпраць, серед яких 10 моно�графій, 30 підручників і на�в ч а л ь н о � м е т о д и ч н и хпосібників (багато з них вида�но за кордоном), зокрема:монографія "Асимптотичес�кие методи в теории линейннхдифференциальньїх уравне�ний", підручники "Математич�ний аналіз. В 2�х частинах","Вища математика. В 3�х час�тинах", "Асимптотичні методив диференціальних рівнян�нях", "Алгебра і початкианалізу" тощо. Був членомредколегії журналів "Нелінійніколивання", "Український ма�тематичний журнал", "Ріднашкола" тощо.

Микола Іванович Шкіль на�городжений орденами "За за�слуги" І, II, III ступенів, Яро�слава Мудрого V ступеня,"Знак Пошани", Дружби на�родів, Трудового ЧервоногоПрапора, Жовтневої Рево�люції, Почесною ГрамотоюПрезидії Верховної Ради Ук�раїни, Почесною ГрамотоюКабінету Міністрів України,медалями "М. В. Остро�градський � 200 років","Ушинський К. Д.". Амери�канським біографічним інсти�тутом визнаний у 1999 р. "Лю�диною року".

Національна академія пе#

дагогічних наук України

висловлює щирі і глибокі

співчуття рідним і близьким

покійного…

** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ

ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ **

18 — 25 листопада 2015 р.

15

Тв

ор

че

об

‘єд

на

нн

я «

СО

БО

Р»

** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ ** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ ** ÎÎÑÑ ²² ÒÒßßÍÍÑÑÜÜÊÊÈÈÉÉ ÏÏÀÀÍÍÒÒÅÅÎÎÍÍ **

ППіішшоовв уу ккрраащщіі ссввііттии,, ззааллии��шшииввшшии ннаамм ннееттлліінннніі ззааппооввііттии ііссввооїїмм жжииттттяямм іі ссввооєєюю ттввооррччііссттююВВееллииккиийй УУккррааїїннееццьь ММииккооллааІІввааннооввиичч ШШккіілльь.. ТТоойй,, ххттоо ппееккуу��ччиимм ббооллеемм ннааппииссаавв іі ззааллиишшииввннаамм ннаа ввііккии уу ссввооїїхх ““ННееддооввееззее��нниихх ссоонняяшшннииккаахх”” ввііддввееррттууооццііннккуу��ввиирроокк ррааддяяннссььккіійй ссиисс��ттеемміі,, яякк ссииссттеемміі ккааттоорржжннооїїппрраацціі,, ннеессккііннччеенннниихх ззллиидднніівв,,ххооллооддуу,, ггооллооддуу,, ббееззппрраавв’’яя ііооббммааннуу.. ХХоочч ссииссттееммаа ррооббииллааввссее,, щщообб ввииттррааввииттии зз ййооггооссииррііттссььккооїї ддуушшіі ууккррааїїннссттввоо..

Він практично три деся�тиліття очолював головний,найбільший наш педа�гогічний виш.

Нерідко люди за таким,схожим на вівтар, фасадомпосад, відзнак і звань стаютьзамкнено недосяжними, ве�лично недоступними. Ва�гомість справ й граничназайнятість виокремлюють їхжиття, навіть схематизують. Івони вже не дуже охоче пус�тять вас до своїх прийма�лень. А щоб до своїх душ!?

А Шкіль пустив. У душу, в ха�ту, в час. У той свій храм зсинівської любові, з загостре�ного почуття людяності, з жагидовіри, із потреби творчості,хисту до логіки й порядку цифр,потреби співробітництва йпідтримки. Беззастережно весьсвій внутрішній світ простягнувнам: беріть, дивіться, прислу�хайтесь. Мало хто до ньогобрався воскресити для на�щадків правду і справжність не�простого часу, закамуфльова�ного у дзвінке радянське герой�ство, за яким крилося важке інужденне життя, несправедли�вості. Він показав нащадкам,що люди у тому відретушовано�му житті щодня складали іспи�ти… на людяність. Часто прова�лювали іспити на людяність…перед його ж дитячими очима. Івін доніс ті перші відкриття довсіх, хто здатен співпережива�ти. Свідченням, доказом він за�лишив нам свою автобіог�рафічну повість "Недовезенісоняшники".

Як редактора, мене запиту�вали, яка ж ідея книг, новелШкіля, до чого закликав вінсвоєю творчістю. Відповіда�ла так: Він просить нас забудь�яких обставин не пада�ти, лишатися людьми. Вінвчить визначати пріоритети.Він перший дуже тонко, але йголосно заторкнув глобальнупедагогічну цілину, назваякій — синівська етика і

синівська моральність.Ми не вчимо ні в яких фор�

мах, як бути справжнім Си�ном, і що таке синівськавірність, синівська любов.Його книжки "Недовезені со�няшники" і "Глід" — це кращіхрестоматії з майбутніх і на�вчальних дисциплін і тем на�укових досліджень — з основпатріотизму. Бо якщо ти нездатен бути сином, все реш�та — фальш. Він оголив палкусвяту любов, всупереч насту�паючому споживацтву.

Він крізь рядки і дужеделікатно нам натякнув, чи визапитували своїх учнів: які очів твоєї мами? Який голос:Або чим ти порадував своюматусю? Бо від готовностівідповісти на ці питання зале�жить все. М'якими фарбамипростого слова він вималю�вав образ українки — гарної,як зоря, талановитої і мудроїводночас. Бо таких як йогомама — Христя, що народилавосьмеро дітей, що овдовіла,і як мільйони інших у нашихтихих селах продовжуючи ко�пали буряки, закопували свійБожий дар і свою долю. Вонив собі несли код генія народу,де поруч з мудрістю —щирість і щедрість. "Тамматір добрую мою, ще моло�дою у могилу нужда та працяположили", — ці слова Шев�ченка через півтора століття зне меншим болем повторю�вав вже про самого себе Ми�кола Шкіль. Але хлопчина —круглий сирота не виріс, яктого домагалася влада —яничаром. Він переповів на�щадкам про все. І про Гра�диськ, як топили тисячамимобілізованих українців, і продень перемоги.

Шкілю боліло, якщо хтось пе�ретвориться на сторожа стола,на носія посади, на чванька. Вінїх одразу бачив, відчував. Йогожиття у педагогіці було підпо�рядковане спробам олюднитиофіційщину. Він першим з по�садовців за Союзу пустив підофіційний дах — "педагогіку

співробітництва" Амонашвілі,Лисенкова, Ільїн, Захаренко,Шаталов — отримали в очолю�ваному ним закладі нетра�диційну, неформальну — вільнукафедру педтворчості. Кафед�ру, яка працювала на виклада�ча, озброюючи його новітнімипедагогічними підходами досправи навчання і виховання,вносячи в широкий науковийвжиток поняття суб'єктності уч�ня, індивідуалізації впливу надитину, враховуючи її персо�нальні психологічні і фізичніособливості. Та задумана іефективно втілена Шкілем ужиття вільна кафедра педтвор�чості стала для відповідногоетапу розвитку науково�педа�гогічної думки віхою далеко невузівського масштабу. Лекціїметрів нового мислення прохо�дили в актових залах, які булишироко відкритими не лишедля своїх студентів. Учні педу�чилищ, підкласів, аспірантиуніверситетів протискались упереповнені приміщення: вби�рали, всотували те нове.

А Шкіля продовжувала не�покоїти проблема суспільно�педагогічна — як талановиту,педагогічно обдаровану ди�тину вберегти від формаль�ностей, випадковостей, бю�рократизму, — при вступі допедагогічного закладу. Як ви�явити в абітурієнті те обда�ровання?! Чому лише вищо�му навчальному закладовінадавалося безапеляційнеправо виголошувати вердикту цьому кардинальному пи�танні. З погляду Шкіля кра�щим союзником інсти�тутській приймальній комісіїмав ставати у цьому самевчитель. І не будь�який, атой, що навчав, виховував,спостерігав становленняшколяра та й переконався уйого схильності до роботи здітьми. Так розпочався екс�перимент "Довіра".

Микола Шкіль був переко�наний, що масштабності екс�перименту може надти лишетендем із пресою. Широка

гласність, повна відкритість,загальне оповіщення убезпе�чать від зловживань, закли�чуть до співпраці вчительськікадри, що географічно відда�лені, неспроможні черезвідстані до систематичного ісистемного спілкування зінститутом. Так наша газетастала партнером провідногопедагогічного інституту Ук�раїни у пошуку вчительськихталантів, у пошуку обдаро�вань майбутніх освітян.

Створювався банк данихпро вчителів, які не лише да�ють глибокі знання і прекрас�не виховання, але й готуютьсобі гідних колег, піклуютьсяпро професійну зміну. Сталистудентами педвузу сотні кра�щих абітурієнтів з найвідда�леніших куточків, які засуб'єктивними обставинамимали піти іншим фаховимшляхом і бути втраченими длягалузі. А немало з них в силутого ж таки суб'єктивізму за�лишилося б без вищої освіти.А завдяки "Довірі" вони захи�щали дисертації, очолили пе�дагогічні колективи, вчатьдітей бути щасливими. Експе�римент "Довіра", подолавшидесятилітній рубіж, перетво�рився на Програму "Довіра",яка в кінці дев'яностих роківувійшла до правил прийомупедуніверситету імені М. П.Драгоманова їм надала їйіндивідуального, особистісно�го, оригінального змісту.

Спрага новизни — одна зголовних рис Миколи Івано�вича Шкіля. А ще — нюх но�визни. За гамірливістю по�ширень крикливих починів таініціатив він дуже чітко пе�редчував їх трафаретність. Інавпаки: у тихому досвіді ен�тузіаста — потенціал мо�гутніх наслідків.

Він був незрушно тра�диційний — у відстоюваннірідномовних святостей. І бувби, скажімо, гуманітарієм —логічно. А математику охоро�няти мову в складні часи, ко�ли з народів творили "общ�

ность" та ще й крізь призмусаме математики? Аналогівне густо. Він же осяг: якщовже сам переступить ту рис�ку, якщо сам напише і дозво�лить видавати підручники длявузів з математики на "обще�принятом", — усі онімієм.

Йому стає сміливості йснаги, протидіючи нищівномуполітичному пресингу писа�ти, видавати, перевидавати— українською "Вищу мате�матику", поширювати івідстоювати принцип в станіреакції, серед приспішників ізапопадливих підспівувачіввладі. Що ж так допомогло,що ж так підтримало, щонавіть думка — схибити, непролетіла подумки в уяві.

Століття роду, відчуттякоріння і усвідомлення — ясин свого народу. Ми, в суті,— дуже правильний народ. Інаші доблесті в стократ пе�реважають всі спроби чужихзазіхань. За всім неправед�ним — чатує мить відплати.

Філософ�керівник, митецьі, вчений — усе життя вінвідкривав духовні острови.Шукав опор для гідності,проходив крізь складнийшлях боротьби запереченьдо істинного, знову ж — ма�теринського, згідно чого не�має кращого від заповідей,від духовності.

Шкіль, ректорат і вчена радапереглядали навчальні про�грами усіх факультетів. Вво�дили до них і релігієзнавство.А на соціально�гуманітарномуфакультеті ввели релігієзнав�ство як нову педагогічнуспеціальність. Університетвперше з поміж інших вишівпровів науково�практичні кон�ференції з Українською право�славною церквою Київськогопатріархату на багатьох з якихвиступав сам ПатріархСвятійший Філарет.

Сьогодні душа Миколи Іва�новича полинула на небесамолити за Україну, його най�палкішу любов.

В математиці Шкіль — бувтворецем�романтиком. Влітературі — математиком.Його твори витончено чітковигострювали емоцію. І точ�но влучатимуть в серце, щебагатьох поколінь.

Ольга КОНОВАЛЕНКО,

головний редактор тиж#

невика “Освіта”

Микола ІвановичШ К І Л ЬШ К І Л Ь

ВВіінн ззааппооввіівв ддооввііррууВВіінн ззааппооввіівв ддооввііррууіі ддууххооввннііссттььіі ддууххооввннііссттьь

Редакція тижневика “Освіта” глибоко сумує у зв’язку зі смертюсвого постійного автора, організатора на сторінках нашого часо�пису низки всеукраїнських медійних проектів, письменника, щовіддавав “Освіті” пріоритет оприлюднення своїх творів — ММииккооллииІІввааннооввииччаа ШШккіілляя.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова зсумом повідомляє про передчасну смерть на 83 році життя почесно�го ректора університету, академіка НАПН України, заслуженогодіяча науки і техніки України, лауреата Державної премії Українив галузі науки і техніки, доктора фізико�математичних наук, про�фесора ШШккіілляя ММииккооллии ІІввааннооввииччааШШккіілляя ММииккооллии ІІввааннооввииччаа , який протягом тридцятироків був ректором університету, фундатором всесвітньо відомоїнаукової математичної школи, активним учасником розбудовиосвіти та науки України.

Прощання з видатним вченим та освітянином Шкілем МиколоюІвановичем відбулося 16 листопада 2015 року в актовій залі цент�рального корпусу університету за адресою: вул. Пирогова, 9.

Колектив університету висловлює щирі співчуття рідним та близь�ким Миколи Івановича.