51

Володимир Білецький, Віталій Білецький,

САМОБУТНІ ТРАДИЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ-РУСІ

Постановка проблеми і стан її вивчення.Дослідженняпроблеми витоків, традицій вітчизняної освітньоїсистеми та науки особливо активізувалося після початкутрансформаційнихпроцесів в сучаснійУкраїні в останнєдесятиліттяХХст., анапочаткуХХІ ст. спостерігаєтьсятенденція до вивчення вже окремих галузей вітчизняноїнаукитаосвітитихчасів1.Цепояснюєтьсяпожвавленням

1 Історія української культури, вид. Либідь, Київ 1994, 656 с.; Б. Бекета, В.Краснодемський, Музейні експонати розповідають... [в:] „Голос України”, № 244, 19.12.98, с.8; Ukraine. A Concise Encyclopaedia. V. 1–2,Toronto1988;В.Радзикевич, Історія української літератури,НьюЙорк1987,160с.;В.Білецький,Формування сучасної української еліти[в:]„Схід”,№3,1995,с.21–25;А.Жуковський,Петро Могила,вид.„Мистецтво”,Київ1997,304с.;Довідник з історії України. Т.ІІ.,вид.„Генеза”,Київ1995,435с.;П.Мазур,Отчі світильники,Укра-їнськийкультурологічнийЦентр,Донецьк1998,104с.;Я.Ісаєвич,Юрій Дрогобич,вид.„Молодь”,Київ1972,122с.;Д.Дорошенко,Нарис істо-рії України. Т.2,вид.„Глобус”,Київ1991,с.210–211;І.Огієнко,Укра-їнська культура, вид. „Абрис”, Київ 1990, с.169–170; В.Січинський,Чужинці про Україну,вид.„Світ”,Львів1991,с.27;В.Оліфіренко,Під-ручник з української літератури: історія і теорія,Донецьк2003,324с.;В.Соболь,Пам’ятна книга Дмитра Туптала,Варшавськийуніверситет,Варшава 2004, 217 с.;О. Бердник,“Исторія русовъ“ як метатекст, Донецькийнаціональнийуніверситет,Донецьк2002,176с.;В.Соболь,12 подорожей в країну давнього письменства,Східнийвидавничийдім,

S T UD I A P O L S KO - UKRA I Ń S K I E •4–2017

52

національно-ідентифікаційних процесів загалом патріо-тичноговектору.Хочасправедливозазначити,щоглибокі,навітьпроривністаттібулиіраніше,скажімоО.Компан2. Разомзтимбракуєузагальнюючихматеріалів,які,нанашудумку,повиннівиконуватирольсвоєріднихвіхнашляхусамопізнання,самоусвідомленнянароду,поверненняйогододжерел.

Метацієїроботи–стислийоглядтаузагальнювально-синтетична робота щодо існуючого матеріалу з історіївітчизняної науки і освіти в давній Україні. Задачі, якіставлять автори – визначення рівня, специфіки, векторіврозвиткупротоукраїнськоїосвітиінаукивстародавнічасиіфакторивпливунацюгалузьвітчизняноїкультури.

1. Доба Великокняжої України-Русі

Українамаєдавнітрадиціїосвіти,інституалізаціяякої,безсумнівно,сягаєВеликокняжоїУкраїни-Русі.Тутінадалімибудемокористуватисятерміном,введенимГрушевськимМ.С.–Україна-Русь3.

Донецьк2003,156с.;В.Соболь,З глибини віків (вивчення давньої укра-їнської літератури в школі), вид. „Зодіак-ЕКО”, Київ 1995, 192 с.;ДПавличко,Проглас.Київ2003;С.Боєва,Писемність, освіта, науко-во-технічні знання в Київській Русі, http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/si/2010_31/boyeva.pdf; М.Галицька,Культурологічні засади розвитку освіти в Київській Русі, file://C:/Users/User/Downloads/NPO_2014_3-4_25.pdf;Н.Процюк,Зародження і розвиток науки в Київ-ській Русі, http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e-journals/fp/2011-4/11pnovkr.pdf;Г.Фінін,Специфіка військової освіти в Україні за часів Козаччини: філософський аналіз, http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/vnyua/2013_15.pdf.

2 О.Компан,Під опікою Кліо [в:] „Вітчизна”,№6,1981,с.171–178.3 Історія української культури, вид. „Либідь”, Київ 1994, 656 с.;

Повість временних літ[в:] „Вітчизна”,№3, 1980,с.21–91;В.Радзике-вич, Історія української літератури,НьюЙорк 1987, 160 с.; В.Олі-

53

Парадигмальніціннісніідеїосвіченостібуливикладені,зокрема,щеКостянтиномФілософом у його “Прогласії”(ІХ ст.) – творі, який був написаний, очевидно, до869р.4.Констатаціявартісності,доленосностідлянародуписемності, книг як основи освіти подані у КостянтинаФілософаобразноіувлучномупорівнянні:

“Так, як без світла не буває радости для ока, що жадає світпобачити,

божвсепрекраснеєназавждивидиме,так і душа, не знаючи писемности не відає про суть Закону

Божого…”5

Слід зауважити,щона сьогодні проблема писемностіу східних слов’ян до Кирила і Мефодія, їх освіченості,розвитку культури ще залишається недостатньо дослід-женою.Відоміпіктографічнізнакитипу“чєрти”та“рєзи”,можливо,невичерпуютьнаявністьальтернативнихносіївінформації(протокирилиця,рунитощо).

Цілком слушним, на нашу думку, є зауваженняВ.Фрис стосовно необхідності пошуку коренівшвидкогосприйняття в Русі-Україні європейського кириличногописьма (за підрахунками Б.Сапунова у ХІ ст. в містахРусібулодо5%населення,якекористувалисякирилицею.Можливо, простежений феномен пояснюється тим, щопо суті це не було відкриттям для місцевого населення,а тільки новим різновидом письма, як способу передачі

фіренко,Підручник з української літератури: історія і теорія.Східнийвидавничийдім,Донецьк2003,324с.;В.Соболь,12 подорожей в країну давнього письменства, Східний видавничий дім,Донецьк 2003,156с.;В. Соболь, З глибини віків (вивчення давньої української літератури в школі),вид.„Зодіак-ЕКО”,Київ1995,192с.;

4 В.Соболь,12 подорожей в країну давнього письменства,Східнийвидавничийдім,Донецьк2003,156с.;Д.Павличко,Проглас.Київ2003.

5 Тамсамо.

54

інформації6. Відомий київський дослідник О.Коновецьтакож підкреслює надзвичайну розвиненість культурно-етнографічноїспадщиниукраїнців(культязичництвабогів,системаобрядівтощо)якоднієїзпохіднихіндоєвропейськоїкультури7.Всецеможутьбутиланкиодноголанцюганашої“докиївської”і“старокиївської”історії,аленовівідкриттятутможутьз’явитися,очевидно,тількизаумовивиявленняновихфактів,новоїпотужноїджерельноїбази–скажімо,БібліотекиЯрославаМудрого.Нажаль,багатодослідниківоцінюють імовірність цієї події близькою до “0”. Томудослідникамзалишаєтьсяпереглядатитапереосмислюватинаявніджерела.

Князь Київський Володимир Великий, за словамилітописців “почав брати у визначних людей дітеййдаватиїху книжну науку”.Першішколибулиутвореніпри кафедральних церквах, вчителями й вихователямиставалоосвіченедуховенство.Унихвчиличитати,писатийрахувати.Основнимикнигамившколахбулибогослужебнікниги,найчастішеПсалтир.Порядокнавчанняпередбачавспершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів,надалійшлочитанняпрозиіпоетики,вкінціпереходилидо вивчення граматики, вчили числа і операції з ними.Однаквматематицінейшлидалічотирьохарифметичнихдій,якіпрактичнонеобхіднідлялічби.

Світська освіта не була стандартизована. Диференці-йованийпідхіддонеїпередбачавсвоєрідне„репетиторство”у вузьких фахівців з іноземного мовознавства, філосо-фських дисциплін (механіки, картографії, астрономії,

6 В.Фрис,Історія кириличної рукописної книги в Україні Х–ХVIII ст., Львівськийнаціональнийуніверситетім.І.Франка,Львів2003,188с.

7 О.Коновець,Розвиток природничих і технічних знань в Україні (від найдавніших часів до XVI ст.)[в:] Праці Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. IV Студії з поля історії української науки і техніки,Львів2000,с.19–38.

55

зовнішньополітичноїекономіки,етикетутощо)і,якправило,різноманітного військового вишколу. Ця підготовкапроводиласяпісля„базової”освітиуцерковнихзакладах.Ставленнядоостанньоїсакралізувалося,бовонавимагаладосконалогоосвоєнняСвятого Письма8.

Крім цього, ще у часи Київської України-Русиупопулярнуосвітупочинаєвпроваджуватисяінтеґрованафілологічна дисципліна – словесність, що поєднуваладіалектику, поетику і риторику. На думку академікаО.Р.Мазуркевича9ісучасногодослідникаВ.В.Оліфіренка10 цебулапредтеча,початкиметодикиукраїнськоїлітератури.

Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом,центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-ЛітописецьздійснивподорождоВолодимира-Волинськогозметою“смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів”11.

Основою вищої науки у ці часи на наших теренахбулагрецькамова,назахіднихукраїнськихземляхвчилищелатинуіпохіднівіднеїєвропейськімови.Булитакожпрецедентиобізнаностівійськово-адміністративноїверхівкийустаронорвезькій.ВолодимирВеликийірядйоговоєводтутєхарактернимиприкладами.

Київський митрополит (1147–54) Климент Смолятич,талановитийписьменник тафілософ, писав,що вХІІ ст.в Україні було 300–400 вчених, які добре володілигрецькою12. Згодом за короля Данила Галицького прийогодворівважалосяцілкомнормальнимзнання5–7мов.НайвищиморієнтиромвосвітізаВеликокняжоїУкраїни-

8 Історія української культури,вид.„Либідь”,Київ1994,656с.9 О.Мазуркевич,Нариси з історії методики української літератури,

вид.„Рад.Школа”,Київ1961,376с.10 В.Оліфіренко,Підручник з української літератури: історія і тео-

рія,Східнийвидавничийдім,Донецьк2003,324с.11 ББекета.,В.Краснодемський,Музейні експонати розповідають...

[в:] „ГолосУкраїни”,№244,19.12.98,с. 8.12 Історія української культури,вид„Либідь”,Київ1994,656с.

56

Русибулавізантійськаосвіта,якаспираласянанадбанняфілософіїінатурфілософіїДавньоїГреціїтаРимуізасвоїмрівнемстоялачиненайвищевтогочаснійЄвропі.Зрозуміло,щоотриматитаку,власневізантійськуосвіту,моглилишеодиниці, які досягали Царгорода. Тому інституційованасистема такої освіти була запозичена, асимільована насоціальномуґрунтіКиївськоїРусіімодифікованазпричиниетнополітичноїспецифіки.

Слід зауважити, що вся адміністративна верхівкапротиукраїнськоїдержавибулависокоосвіченою,навідмінувідбагатьохіншихєвропейськихаристократій.Більшетого,князі,–ікиївські,іпомісні,булизацікавленіупоширенніосвіченості принаймні серед «княжого люду» – отроків,гриднів, воєвод, бояр. Тобто освіченим було і військо.Самезцих,відданихкнязевілюдей(освіченихвійськових),атакож,іноді,зтласвященнослужителіввиділялисятлумачі,писарі, правознавці, посли, які вирішували економічні(купецькі), зовнішньополітичні, мілітарні, у тому числі,розвідувальнічидиверсійні,задачіуіноземнихдержавах.

Відтак Великий князь Ярослав Мудрий вважаєтьсяфундатором поширення книжності, вченості і освітивдавнійУкраїні-Русі.УПовісті минулих літговориться:

“Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато,і перекладали вони з грецької на слов’янське письмо.Написаливоникнигвеликусилу,нимиповчаютьсявірнілюди і насолоджуються плодами глибокої мудрості...Велика користь від навчання книжного. Книги – мовріки, які наповнюють собою увесь світ; це джереломудрості,вкнигах–бездоннаглибина...Укнигах–світломудрості...”13.

У1037 році заснованаперша відома в нашій державібібліотека–БібліотекаСофійськогоСоборуабо,заіншоюназвою,–БібліотекаЯрославаМудрого.Заоцінкамиряду

13 Повість временних літ [в:] „Вітчизна”,1980, №3, c.21–91.

57

дослідників вона налічувала понад 950 книг14. Більшістьз них була церковними, богослужебними, що звичайнодлятогочасу.ПорядзнимивРусі-Україніпоширювалисятрактати з історії, філософії, права, природничих наук(механіки, геометрії тощо). Книжкові майстерні булизасновані й в інших містах Київської Русі – НовгородіВеликому,Чернігові,Полоцьку.

Іншимисловами,початкисистемипросвіченої монархії існувалищезачасівЯрославаМудрогой,імовірно,раніше.Аукраїнськийфілософ,ректорКиївськоїакадемії ТеофанПрокоповичідейноісистемнорозвинувїїпарадигмувжезначнопізніше.

За часів Київської держави особливо відомимиі популярними були, по-перше, книгиСвятого Письма:Євангелія, Апостоли, Псалтирі.НайдавнішеОстромислове Євангеліє виготовлене в 1056–57 рр. в Києві. З писаньтеологівнайбільшоюпопулярністюкористувалисяписанняІоанаЗлатоуста.Далітребаназватирізноманітніжиттєписисвятих,зокрема,короткіжиттєписи,призначенінакожнийдень,–“Прологи”,помісячніжиттєписи“Минеї”тазбірникижиттєписів святих якоїсь однієї країни – “Патерики”.Світський характер мали Збірники Святослава та збірки“золотихдумок”,запозиченихзрізнихджерел–такзвані“Бджоли”,атакож,почастиперекладніповісті“Варлаама і Йосафата”,“Александрія”,“Індійське царство”,“Троянська війна” та ін.15. Їх читали церковнослужителі, світськілюди при дворі, княжі сім’ї, їх освічене оточення тощо.

Алепривсьомуцьомувсежукраїнськанаукатихчасів,особливо природнича, була вочевидь менш динамічноюніжєвропейська,зокрема,візантійська–знаннязгалузейфізики,теоретичноїматематики,геометріїзапозичувалися.Цепростопояснити,бовсьому загаловінауковцівЄвропи

14 Ukraine. A Concise Encyclopaedia.V.1–2,Toronto1988.15 В.Радзикевич,Історія української літератури,НьюЙорк1987,160с.

58

щестоліттятребабулоінтерпретуватиприродничонауковінадбання єгипетських, грецьких і римських філософів.Апроперевершенняїхнаївнобулобнавітьдумати–убудь-якійкраїнітогочасногосвіту.ТомуосередкинаукиіосвітиКиївської держави займалися перекладами і вивченнямвідомих праць (наприклад, підручників “Фізіолог” та“Шестиднев”–згрецької).Зустрічаютьсяфактиперекладуокремихвитягів,фрагментівзПлатона,Арістотеля.

Разом з такою ревізією греко-римської класики,відбувавсяпошукзнаньі“начужомуполі”–унауковцівсусідніх держав. Літописець пише: “Як бджолу бачимо,щоповсіхсадахізілляхлітає,зкожногознихзбираючикорисне,такіюнаки,щовчатьсяфілософіїйхочутьувійтинависотумудрості,всюдизбирають,щокраще”16.Європейськаорієнтація, вивчення і наслідування кращих зразківєвропейської науки та мистецтва – такими є характерніриси освіти в Україні-Русі того часу. Саме в цьомуконтексті можна висунути одну, на наш погляд, цікавуінебезоригінальностігіпотезущодонової,якнатічаси,назвинашої землі. “Україна” (“У-країна” у варіативномуперекладі:“U-land”)можебутипродовженням(відбиттям)європейської традиції – порівняймо її з європейськиминазвами країн: Po-land, Eng-land, Deutsch-land, Ho-llandі т.д. (тутнаведенаавторськаструктураназв і, звичайно,підкресленаїхгіпотетичнасхожість).

Разом з таким наведеним станом натурознавчих наукі філософії, зазначимо, що в історіографії, літописанні,описовій географії спроби і успіхи вітчизняних вченихтогочасубулипомітніші.Першийлітопис,йогоназиваютьНайдавнішим,поставуже1039р.,надумкуІ.Крип’якевича17, при дворі київського митрополита. Він дає глибокуретроспективу версії історії людства, починаючи від

16 Історія української культури,вид.„Либідь”,Київ1994,656с.17 Тамсамо.

59

розселеннянародівпісля зруйнуванняВавілонської вежі.ІсторіяКиївськоїдержавитутвиписанавроках862–1117.

ЛітописанняпродовжуютьченціПечерськогомонастиря–НиконВеликийблизько1069–1073рр.,Нестор-Літописець,якийбіля1112р.впорядкувавПовість минулих літ,ченціВидубецькогомонастиря, зокрема ігуменСильвестр біля1116 р., а також інших монастирів18. Київський літописдоводить опис історичних подій до 1201 р. СвоєріднимйогопродовженнямєГалицько-Волинськийлітопис,якийобіймає період 1205–1292 рр. Вершин історичного тапоетичного викладу досяглаПовість про похід Ігоря – історичнапоемапропохідкнязяпротиполовціву1185р.ПопулярноюбулаХроніка Даниїла Мніха до Святої Землі – путівник до Палестини, написаний за візантійськимиджерелами. Слід згадати ще багато відомих апокрифів,життєописів,«поученій»,денашіавторипоказаливисокийрівеньосвіченості,високуморальність,гуманність,потягдо знань. Згадаймо хоча бПоученіє дітям ВолодимираМономаха,абоСлово про закон і благодатьмитрополитаІларіона,ПаломникігуменаДанилаіт.д.

Значногоуспіхубулодосягнутойвгалузіінституалізаціїправничих наук. З ІХ ст. діють правові системи “Законруський”19, за Володимира Великого укладено зведеннязаконівусногозвичаєвогоправа“Уставземлений”.У1016р.з’являєтьсязведеннязаконів“ПравдаЯрослава”.Певнихуспіхівдосягаєзакняжихчасівіпротоукраїнськамедицина.СлідзгадатитакихвідомихвітчизнянихлікарівтогочасуякДем’ян-пресвітеріАгапіт-лічець(другаполовинаХІст.).ДочкаЯ.МудрогоРегінаФранціїАннаопрацьовуєівидаєпершукнигурецептівзфітотерапії20.

18 Тамсамо.19 Ukraine. A Concise Encyclopaedia.V.1–2,Toronto1988.20 В.Білецький,Формування сучасної української еліти [в:] „Схід”,

№3,1995, c. 21–25.

60

Отже,резюмуючицікороткітезипровітчизнянуосвітуінаукуаналізованогоперіоду,требавиділититакіпринципиосвітидобиВеликокняжоїУкраїни-Руси.

По-перше, це відкритість до світу, активне вбирання,запозичення і використання для освітинабутків та знаньінших народів. Елементами, фактами, які ілюструютьцю відкритість, є орієнтація в освіті на її полімовністьпригрецькійдомінанті,широкаперекладацькадіяльністьосвітніхцентрів.

По-друге, у вітчизняній освіті і науці того часу чіткопростежується європейська орієнтація, прив’язка дохристиянськихцінностей.

По-третє, домінування суто церковного освітньогосередовищауКиївськійрусісумнівне–вонапростобуланеобхідним базисом. У державі під княжими наглядамиіснували сильні центри військово орієнтованої освітизнеобхіднимлінгвістичим,математичним,природознавчимі політичним компонентом. Вони готували потрібнихмолодійдержавіміліарних,атакожзовнішньополітичнихфахівців, представників дипломатії, правочинства тощо.Неслідзабуватиіпроремісницькийнапрямосвіти,якийреалізувавсявсерединіспільнот,аналогічнихєвропейським„цехам”.

По-четверте,слідвідзначитивисокийрівеньісторико-літописної, правничої, книговидавничої справи, наукиі освіти вУкраїні-Русі. Разом з тим, сфера природничихнаук,природничоговектораосвітинамагаласязапозичитиантичнінадбання.

По-п’яте, поля церковної і секулярної освіти, якідинамічно інституціювалися, взаємно доповнювали однаоднуісукупновпливалинакиєворуськесуспільство.Тобтона відмінувідпереважноїбільшості інших європейськихсоціумів,києворуськийлюдвзагаліівійськово-адміністра-тивнаверхівкабулиосвіченими–відпочатковогорівня–донайвищихможливихнатодістандартів.

61

2. Доба козаччини

Школи, Колегії, Академії, університети. Як витікаєздослідженьІ.Крип’якевича21,спадщиноюпокняжійдобівУкраїнізалишиласянижча,початковашкола.Можливо,певнесутотемпоральневідставаннявідіншихкраїнЄвропи,девжерозвинуласясистемацерковнихколегіумів(середніхшкіл),можнапояснититак.По-перше,тривалоюборотьбоюУкраїни-Руси з монголо-татарським світом. По-друге,сакральнаосвіченістьнемалаявноїдомінанти–багаторічнісистемні заняття у княжих дитинцях, – як міліарні, такй інтелектуальні її з успіхом замінювали, – тому першаінституціалізувалася повільніше. По-третє, у поширенніспецифічноїтеологічноїцерковноїпідготовкиубільшостікраїн тогочасної Європи був зацікавлений Ватикан –йомупотрібнібулиблискучіпопуляризатори іапологетикатолицькогохристиянства.Зрозуміло,щотакішколинемогли швидко виникнути у православному середовищі.По-четверте, тогочасний Константинополь, на відмінувід Риму і Ватикану не мав змоги потужно економічнопідтримувати розвиток православної інституалізованоїосвіти.

Реформа української школи відбулася у ХVІ–ХVІІ ст.Головною її ознакою було виникнення та поширеннявУкраїніколегіумівтаакадемійіуніверситетів.Спершуцебули,головнимчином,грецько-слов’янськішколи,накшталтгімназії при Успенському братстві у Львові, заснованоїу1586р.Внійпанувалане“простамова”,а“словенська”,грецька та латинська. Традиційно грецькій мові надавалиособливоїуваги.Вивчаливищіступенілітературноїосвіти:поетикутариторику,початкиматематики,основиастрономії,музики, співу, малювання. Мережа колегіумів в УкраїніХVІІст.,особливоЗахідній,вжедоситьгуста–вонаохоплює

21 Історія української культури,вид.„Либідь”,Київ1994,656с.

62

Перемишль, Рогатин, Галич, Городок, Комарно, Замостя,Холм,Люблін,Берестя,Пінськ,Луцьк,Кам’янецьнаПоділлі,Київ,Новгород-Сіверський,Віленськ,ЛьвівпізнішеЧернігів,Харків,Переяслав22таін.У1576р.наВолинівм.Острозікнязем К.Острозьким була відкрита перша вища школавУкраїні–ОстрозькаАкадемія.ЇїнауковісилибулизГреції,Риму,ПольщітаУкраїни.

У 1632 р. постала широко відома у світі Києво-Могилянська Академія в Києві. П.Могила, який бувосновним промотором реформи вищої школи, прийнявструктуру і організацію єзуїтськихшкіл, які тоді стоялинайвище у Європі. Навчання відбувалося в семи класах:1.Інфіма;2.Граматика;3.Синтаксима;4.Піїтика;5.Рито-рика; 6 і 7 – філософія. 8–12 Богословські науки. В 1–3класах вчили основ латинської мови, граматики, а після5 кл. спудеї повинні були вільно володіти латиною аждоукладанняпромов івіршів.Класифілософіївключалисхоластичнуфілософію,логіку,фізику,метафізику,етику,математику,географію,дещознаукпроЗемлютакосмос.Цепосутібулавищасвітськаосвіта.З1690р.вАкадеміїзорганізовановищібогословськістудії.

У1661р.булоствореноЛьвівськийуніверситетускладіфілософського, юридичного, медичного та теологічногофакультетів.

Другою ознакою реформи української освіти уХVІ–ХVІІст.сталаїїлатинізація.ЛатинськамовастаєвЄвропімовою міжнародною, особливо в науці. Вона широковживана в Речі Посполитій, з якою тісно пов’язанаУкраїна.Актуальністьвведеннялатиниукраїнськийвченийі церковний діяч Сильвестр Косів у своєму Екзегезисі аргументуєтак:

22 Довідник з історії України, Т. ІІ, Видавництво „Генеза”, Київ1995,435с.

63

“Якапотребалатинськихшкілунашомународові?Передусімта,щобнашуРусьненазивалиглупоюРуссю.Учитесь, говоритьобмовець,по-грецькому,анепо-латинському.Добрарада,алевона корисна в Греції, а не в Польщі, де латинська мова маєвеликийужиток.Поїде бідака русинна трибунал, на сойм,насоймик,догроду,доземства–безлатиниплатитьвини.Бобезнеїнемаєнісудді,нівозного,ніума,ніпосла...”23.

Отже,вцейчасвпливгрецькоїосвіти,мови,традиційв Україні-Русі зменшується на користь впливу ЗахідноїЄвропи,латинізованогосвіту.

Третьою ознакою реформ в українській освіті добикозаччини можна вважати надзвичайну різноманітністьформ та типів шкіл. Серед найбільш розповсюдженихтреба назвати братські школи, засновані релігійними такультурно-просвітницькими об’єднаннями українськихміщан – “братствами”. Таких шкіл в розглядуванийперіод донецький дослідник П.Мазур нараховує 2424. Неменшрозповсюдженимибулийкозацькі (полкові) школи загальним числом 2525 та козацькі січові школи. Тутми очевидно, бачимо, спадковість мілітарно-світськоговекторуосвіти,якийбувтиповимдлякиєворуськихчасів.Такінавчальнізакладизафіксовані,зокрема,вСтародубі,Глухові, Острозьку, Охтирці, Харкові, Ізюмі, Сумах,Чернігові, Ніжині, Ромнах, Яготині, Лубнах, Миргороді,Переяславлі,Полтаві,Черкасах,Кременчузі,Києві,Фастові,БілійЦеркві,Каневі,Корсуні,Чигирині,Умані,Брацлаві,Кальнику тощо. Крім того, на Гетьманщині, ЗапорізькійСічі,Слобожанщинібулилірницькі (кобзарські) школи (4), національні школи інших народів–вірменські(3),грецькі(2), школи при різних релігійних спільнотах – католицькі

23 Історія української культури,вид.„Либідь”,Київ1994,656с.24 П. Мазур, Отчі світильники, Український культурологічний

Центр,Донецьк1998,104с.25 Тамсамо.

64

(3),монастирські(3),кальвіністів(4),лютеран(5),василіан(7),єзуїтськихколегіумів–1326.

Щождошкілпочатковогонавчання,якікультивувалиелементарну грамотність вільного населення, ще непідвладногомосковськомудеспотизмові,тоїхстатистикаоцінюється такимицифрами.В 1740–1747 рр. за данимиперепису населення в семи полках Гетьманщини– Ніжинському, Лубенському, Чернігівському,Переяславському, Полтавському, Прилуцькому таМиргородському було на 1099 поселень 864 початковішколи. Особливо добре справа освіти була поставленавНіжинськомутаПолтавськомуполках,декількістьшкілперевищувала кількість поселень. У чотирьох полкахСлобідськоїУкраїнибуло124початковихшколи27.

Прицьомутребанаголосити,щоофіційнагетьманськавлада опікувалася створенням і підтриманням освітньоїсистемишкільництва.Так в листі від 17 березня 1632 р.Гетьман ІванПетражицькийпише: “Яко завше з предківсвоїх військо запорізьке звикло чинити стараніє... абинаукиабоцвіченявписьмісвятомукуподпоріблагочестянашого...”28.

Отже, освітня система України часів козаччини булабагатоплановою і багаторівневою, включала початкові,середні школи – колегіуми, спеціальні школи, вищішколи–академії,університетиіцеховевузькопрофесійненаставництво. Ця освітня система діяла ефективно,забезпечивши практично повну грамотність населення,про що, зокрема, свідчать закордонні джерела (див.

26 Тамсамо.27 Історія української культури, вид. „Либідь”, Київ 1994, 656 с.;

Д.Дорошенко, Нарис історії України, т.2., вид. „Глобус”, Київ 1991,с. 210–211; І.Огієнко,Українська культура, вид. „Абрис”, Київ 1990,с.169–170.

28 А.Жуковський,Петро Могила, вид. „Мистецтво”, Київ 1997,304с.

65

“Денник”ПавлаАлепського)29, а також вітчизняну вищуосвіту для гетьманів, козацької старшини, українських науковців.

Четвертою ознакою,якумиздається,виділяємовпершедля цього періоду українського науково-освітянськогопроцесу, є активне зацікавлення точними і прикладниминауками.Власнетутмиступаємоназовсіммалодослідженутериторію з масою вкорінених, але вже геть застарілихстереотипів про порівняну бідність української наукиікультуридобикозаччинипрацямиусферіточнихнаук.І щоб їх позбутися, необхідне ґрунтовне опрацюваннятворчої спадщини професорів Острозької та Києво-Могилянської академій. Наведемо тільки один, алепоказовий,приклад.Усферінаукпроземлю,згірництва,мінералогіїтощосклавсячіткийстереотиппропрактичнувідсутністьробітукраїнськихавторівХVII–XVIIIст.зцієїтематики.Так,майжевсінетількирадянські,айсучасніукраїнськіпідручникиіпосібникизгірництвасправедливопосилаютьсянапраціосновоположникаросійськоїнаукиМихайла Ломоносова (1711–1765), але залишають “закадром” більш ранній доробок у цій галузі видатнихукраїнських вчених минулого, скажімо ректора Києво-МогилянськоїАкадеміїФеофанаПрокоповича(1681–1736),якийще у 1705–1709 рр. читав уМогилянці лекції “проелементи”,“проземлю”,цикллекцій“продосконалізмішанінеживітіла–метали,каменітаін.”,“прокориснікопалини”тощо.ЗасвідченнямисучаснихдослідниківіперекладачівнадбаньКиєво-Могилянськохакадемії(МиколаСимчичтаінш.),елементиприкладнихнаукпроЗемлюзустрічаютьсяівіншихвидатнихмогилянців,зокремауІнокентіяГізеля.Цепитанняє,звичайно,предметомокремогодослідження.Тут же ми тільки означуємо проблему, зауважимо, що

29 В.Січинський,Чужинці про Україну, вид. „Світ”, Львів 1991, c. 27.

66

вцаринідослідженьвитоківтаісторіїрозвиткувітчизнянихточних і прикладних наук спостерігаємо майже вакуум.Водночас, такі велетні української наукової школи якВолодимирВернадський(1863–1945),відомиймінеролог,автор одного з найбільших у світі «мінералогічнихсловників» Євген Лазаренко (1912–1979), – який, доречі, у своїйпраці наводитьдесятки і сотні старовиннихукраїнських назв мінералів, – та багато інших не моглиз’явитися і сформуватися як видатні вчені без віковихвітчизнянихнауковихтрадиційвгалузіточнихнаук.

Отже, підводячи підсумок під стислим оглядомвітчизняноїосвітиінаукивУкраїнідобикозаччини,требавиділититакіпринципи,характерніриси:По-перше,освітнясистемаУкраїничасівбулабагатоплановоюібагаторівневою,включалапочаткові,середнішколи-колегіуми,спеціальнішколи,вищішколи–академії,університети.По-друге,призагальномузбереженнієвропейськоїорієнтаціїівідкритостіслід підкреслити зміщення акцентів в освіті з грецькоїдомінанти в бік латинського світу, латинської мови якміжнародної,щорозкривалоновіобширидляУкраїнитогоперіоду.По-третє, вітчизняна освітньо-наукова системаСередньовіччя, увібравшидосвід країнЄвропи, створилаунікальнийісамобутнійвідкритиймеханізмосвітилюдностівсієї країни, забезпечивши практично повну грамотністьнаселення, а також умови для формування і зростанняукраїнськоїдухівничої,військової,світської,науковоїеліти.

Висновки

1. Українська освіта має давні самобутні традиціїі принципи, які сформувалися з часів ВеликокняжоїУкраїни-Руси та розвинулися й набули нових форм зачасівКозацькоїдержави.Донихналежитьвідкритістьдосвіту, недогматичність, європейська орієнтація тематики,

67

прив’язка до філософсько-натуралістичного античногонадбання, християнського ідейного тла. Разом з цим,оригінальним явним вектором є нецерковна, мілітарно-правничо-політична освіта (вишкіл), яка пояснюваласяреаліямиівідповіднимсоціальнимзапитомчасівКиївськоїРусііКозаччини.

2.ВдавнійУкраїнібуластворенаунікальнайсамобутнявітчизнянаосвітньо-наукова система, якаувібраладосвідкраїн Європи, була багатоплановою і багаторівневою,включалапочаткові,середнішколи-колегіуми,спеціальнішколи, вищі школи – академії, університети. Вона забезпечилапрактичноповнуграмотністьнаселеннякраїни,а також умови для формування і зростання українськоїдухівничої,військово-адміністративної,світської,науковоїеліти. При цьому ряд персон почасти належали до всіхнаведених еліт одночасно – це нетипово для тогочасноїЄвропи з її неписьменними монархіями, які делегувалилегатам Ватикану більшість державно-адміністративнихфункцій.

3. На сьогодні тема, означена у назві статті, вельмиплідна для досліджень у різних аспектах. По-перше, необхідно продовжувати пошук і переклад сучасноюукраїнськоюмовоюнауковихнадбаньдавніхвітчизнянихвчених, мислителів – професорів (лекторів) Острозькоїта Києво-Могилянської академій, по-друге, необхідніглибокікомпаративнідослідженняукраїнськоїсловесностіі міфології, світосприймання, світобачення з системамимовиісвітобаченняміншихнародівіндоєвропейськоїгілки, по-третє,необхіднимєвивчення,аналізівиданнярозвідокщододавньоготехнічно-технологічногодосвідуіпрактикидавніхрусів-українціввлокальнихгалузях–військового,урбаністично-архітектурного, гірничо-металургійного,суднобудівного тощо, по-четверте, оскільки вже за часівКиївськоїРусімиможемобачитимайжеінституалізованісистемицерковногоісвітськогознаннятаосвіти,очевидно,

необхідними є пошуки вітчизняних культурних надбаньі артефактів у більш глибоких темпоральних шарах,зокрема,археологічні.Сьогоднічаспошукуновихджерел,переосмислення відомих фактів і коментарів, створеннянового підґрунтя для фундаментальних праць з давньоїісторіївітчизняноїнаукиіосвіти.