З ПИТАНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ...

See discussions, stats, and author profiles for this publication at: https://www.researchgate.net/publication/325193714

Вплив транснаціональних компаній на глобальну економічну

конкуренцію. Influence of transnational companies on global economic

competition (UKR).

Conference Paper · October 2017

CITATIONS

0READS

34

1 author:

Liubov Opanasenko

National University of Kyiv-Mohyla Academy

9 PUBLICATIONS 0 CITATIONS

SEE PROFILE

All content following this page was uploaded by Liubov Opanasenko on 17 May 2018.

The user has requested enhancement of the downloaded file.

https://www.researchgate.net/publication/325193714_Vpliv_transnacionalnih_kompanij_na_globalnu_ekonomicnu_konkurenciu_Influence_of_transnational_companies_on_global_economic_competition_UKR?enrichId=rgreq-a76c72e0b2432c638ef5888c61c2b8e3-XXX&enrichSource=Y292ZXJQYWdlOzMyNTE5MzcxNDtBUzo2MjcxNzMyNjYyOTY4MzRAMTUyNjU0MTE2NzM2OA%3D%3D&el=1_x_2&_esc=publicationCoverPdf

https://www.researchgate.net/publication/325193714_Vpliv_transnacionalnih_kompanij_na_globalnu_ekonomicnu_konkurenciu_Influence_of_transnational_companies_on_global_economic_competition_UKR?enrichId=rgreq-a76c72e0b2432c638ef5888c61c2b8e3-XXX&enrichSource=Y292ZXJQYWdlOzMyNTE5MzcxNDtBUzo2MjcxNzMyNjYyOTY4MzRAMTUyNjU0MTE2NzM2OA%3D%3D&el=1_x_3&_esc=publicationCoverPdf

https://www.researchgate.net/?enrichId=rgreq-a76c72e0b2432c638ef5888c61c2b8e3-XXX&enrichSource=Y292ZXJQYWdlOzMyNTE5MzcxNDtBUzo2MjcxNzMyNjYyOTY4MzRAMTUyNjU0MTE2NzM2OA%3D%3D&el=1_x_1&_esc=publicationCoverPdf

https://www.researchgate.net/profile/Liubov_Opanasenko?enrichId=rgreq-a76c72e0b2432c638ef5888c61c2b8e3-XXX&enrichSource=Y292ZXJQYWdlOzMyNTE5MzcxNDtBUzo2MjcxNzMyNjYyOTY4MzRAMTUyNjU0MTE2NzM2OA%3D%3D&el=1_x_4&_esc=publicationCoverPdf


https://www.researchgate.net/institution/National_University_of_Kyiv-Mohyla_Academy?enrichId=rgreq-a76c72e0b2432c638ef5888c61c2b8e3-XXX&enrichSource=Y292ZXJQYWdlOzMyNTE5MzcxNDtBUzo2MjcxNzMyNjYyOTY4MzRAMTUyNjU0MTE2NzM2OA%3D%3D&el=1_x_6&_esc=publicationCoverPdf



ЦЕНТР КОМПЛЕКСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

З ПИТАНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

ГЛОБАЛЬНІ ВИМІРИ ЗАХИСТУ

ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

27 жовтня 2017 року

Київ 2017

УДК 338.242.2

ББК 65

С89

Рекомендовано Науковою радою Центру комплесних досліджень з питань

антимонопольної політики, протокол № 135 від 02 листопада 2017 року

Глобальні виміри захисту економічної конкуренції: матеріали Міжнародної

науково-практичної конференції (м. Київ, 27 жовтня 2017 р.). Київ: ТОВ «Тенар»,

2017. – 99 с.

У збірнику представлені матеріали Міжнародної науково-пратичної

конференції «Глобальні виміри захисту економічної конкуренції». Розглядаються

загальні питання економічної теорії, вдосконалення механізмів реалізації

конкурентної політики, особливостей функціонування товарних ринків, аналіз злиттів

і поглинань, антиконкурентної узгодженої практики, захисту добросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності.

Організатори конференції не завжди поліляють думку учаників.

У збірнику максимально точно відображається орфографія і пунктуація,

запропонована учасниками

УДК 338.242.2

ББК65

С89

© Центр комплесних досліджень

з питань антимонопольної політики, 2017

3

ЗМІСТ

Андрощук Г. О.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ІМПОРТ І РЕЖИМ ВИЧЕРПАННЯ ПРАВ: ПРОБЛЕМИ

РЕГУЛЮВАННЯ ........................................................................................................ 6

Баюра Д. О., Сахарук Б. С.

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ АКЦІОНЕРНОГО

КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ............................................................................... 10

Бугаєнко Н. М.

ІНФОРМАЦІЙНІ ОБМІНИ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТВОРЕННЯ

КАРТЕЛЮ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ............................................. 12

Бугрова О. О.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ШЛЯХОМ ІНТЕГРОВАНОГО ВИКОНАННЯ

ПРОЕКТІВ .................................................................................................................. 16

Венцковський Д. Ю.

ЗАСАДИ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ НА ВНУТРІШНЬОМУ ТОВАРНОМУ

РИНКУ УКРАЇНИ ..................................................................................................... 20

Волошин А. В.

ВПЛИВ МСП НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ ............................. 23

Горбачук В. М., Дунаєвський М. С.,Сулейманов С.-Б, Аллахвердієв А.

ДИНАМІКА ІНДЕКСІВ ВИЯВЛЕНОЇ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПЕРЕВАГИ

ЛУГАНЩИНИ ЗА ГРУПАМИ ТОВАРІВ У 2011–2016 РОКАХ ........................ 27

Грущинська Н. М.

ГЕОЕКОНОМІЧНА КОНКУРЕНЦІЯ В УМОВАХ НОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО

ПОРЯДКУ .................................................................................................................. 30

David P. Frankel

AN OVERVIEW OF THE STRUCTURE AND AUTHORITY OF THE US

FEDERAL TRADE COMMISSION .......................................................................... 31

John C. Hilke

THE MEANS, WHICH THE ANTIMONOPOLY AUTHORITY CAN USE IN

CASES OF MARKET FAILURE ............................................................................... 33

Заплітна Т. В., Кудінова Д. І.

ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА

РОЗВИТОК МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ...................... 35

Калініченко З. Д.

КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У

СВІТОВУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ ................................................................... 37

Каракулова І. С.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ СУЧАСНИХ СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ .............. 40

4

Клименко Т. А.

ДОВЕДЕННЯ НЕЗАКОННОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ МІЖ

КОНКУРЕНТАМИ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЮРИСДИКЦІЙ ............. 42

Кононенко Є. В.

МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ВІД ПРОЯВІВ НЕДОБРОСОВІСНОЇ

КОНКУРЕНЦІЇ .......................................................................................................... 45

Лукашова Л. В.

РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ..................... 49

Магас В. М.

ЧИННИКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ................. 51

Михальчишин Н. Л.

ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА КОНКУРЕНТНУ ВЗАЄМОДІЮ

СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ....................................................................... 54

Новікова К. В.

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ...................................................................................... 56

Опанасенко Л. О.

ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ НА ГЛОБАЛЬНУ

ЕКОНОМІЧНУ КОНКУРЕНЦІЮ ........................................................................... 59

Павлов К. В.

РЕГІОНАЛЬНІ РИНКИ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ

ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ .......................................................................... 63

Павловська Л. Д., Вікарчук О. І.

СТРАТЕГІЯ СТВОРЕННЯ НОВИХ РИНКІВ БЕЗ КОНКУРЕНЦІЇ .................... 66

Рак Ю. А.

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПРОДУКТУ ................................................................. 69

Рисін М. В., Громек В.

ІСТОРИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦІЇ НА

ФІНАНСОВОМУ РИНКУ ........................................................................................ 72

Скребець І. В.

ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗИ ОТОЧУЮЧОГО

СЕРЕДОВИЩА ......................................................................................................... 75

Стати В. А.

ЗАКОНОПРОЕКТ О ПОПРАВКАХ К СТАТЬЕ ОБ ОГРАНИЧЕНИИ

СВОБОДНОЙ КОНКУРЕНЦИИ УГОЛОВНОГО КОДЕКСА РЕСПУБЛИКИ

МОЛДОВА НУЖДАЕТСЯ В ДОРАБОТКЕ .......................................................... 78

5

Тарасенко І. О., Нефедова Т. М.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВНЗ НА ОСНОВІ РЕАЛІЗАЦІЇ

КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ……………………………………………. 81

Тарасенко І. О., Цимбаленко Н. В.

КОНКУРЕНТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВНЗ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ........................................................................ 84

Тарасенко О. С.

ЧИННИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ... 87

Тихончук Л. Х.

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НОВИХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ .......................................................................... 90

Худенко О. О.

ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОСОБЛИВИХ ПІДХОДІВ ДО

ОЦІНКИ КОНЦЕНТРАЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА

ІННОВАЦІЙНИХ РИНКАХ .................................................................................... 93

Черниш О. В.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНЗ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ......... 95

6

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ІМПОРТ І РЕЖИМ ВИЧЕРПАННЯ ПРАВ: ПРОБЛЕМИ

РЕГУЛЮВАННЯ

Г. О. Андрощук

кандидат економічних наук, доцент,

головний науковий співробітник НДІ

інтелектуальної власності НАПрН України

м. Київ, Україна

Право інтелектуальної власності (ІВ) і конкурентне право є

взаємопов’язаними, хоча і конфліктуючими галузями права. Паралельна

торгівля належить до групи проблем, породжених суперечливим зв’язком між

ІВ та конкуренцією.

Паралельний («сірий») імпорт це не санкціоноване правовласником

постачання оригінальної (непідробленої) продукції в ту чи іншу країну.

Паралельний імпорт пов’язаний з реалізацією режиму вичерпання прав. Режим

вичерпання прав, як відомо, може бути національним, регіональним або

міжнародним. Міжнародне вичерпання не дає правовласнику можливості

здійснювати подальший контроль над продуктом, якщо він вже продається в

будь-якій частині світу, і тим самим сприяє паралельному імпорту.

Статистика: в США обсяг паралельної торгівлі в кінці XX – початку XXI

ст. коливався у межах 7–10 млрд. дол. Дослідження, проведені в Європі,

показали, що обсяг паралельного імпорту безпосередньо пов’язаний з

величезним розривом цін на ідентичні продукти. Цінові розриви зазвичай є

результатом таких причин, як валютні коливання, різниця в ціновому

регулюванні. Різниця в ціні залежить від категорії продукту. Вона є середньою

для одягу, взуття, шкіри, музичних записів, але значною для автомобілів,

косметики, парфумерії, побутової електроніки. Відповідно, частка

паралельного імпорту становить 2 % для ліків, що відпускаються за рецептом, 5

% для взуття і товарів зі шкіри, 5-10% а іноді 20 % для звукозаписів, близько 5

% для автомобілів і споживчої електроніки, 5-10 % для одягу та близько 13 %

для косметики та парфумерії [1]. Причини лежать в конфлікті, закладеному в

такій торгівлі. З одного боку, виробники і правовласники борються з нею,

оскільки вона загрожує їх доходам і заважає контролювати канали

розповсюдження товарів. Вони стверджують також, що паралельний імпорт в

наукомістких секторах, таких як фармацевтика та біотехнології, уповільнює

науковий прогрес і затримує появу на ринку інновацій. З іншого боку, компанії,

залучені в паралельну торгівлю, справедливо вважають, що вони не тільки

вносять цінний внесок в ринок, перешкоджаючи антиконкурентній практиці, а

й сприяють добробуту споживачів, утримуючи деякі ціни на більш низькому

рівні. Зокрема, хворі можуть мати доступ до ліків високого попиту, які в разі

монополії на них були б менш доступними. Результати паралельного імпорту

лікарських препаратів в Грузії і у Вірменії державою оцінюються позитивно. За

даними уряду Грузії, ціни на ліки в країні в період 2009-2012 рр.. скоротилися

на 15-40%, з жовтня 2012 по лютий 2013 р. - на 30-70% [2]

7

Європейський Союз. В ЄС діє принцип регіонального вичерпання прав,

кодифікований в ряді директив і регламентів, наприклад в ст. 13 Регламенту

про товарний знак Співтовариства, ст. 21 Регламенту про промисловий зразок

Співтовариства і п. 28 вступної частини Директиви про авторське право [3].

З моменту створення Світової організації торгівлі (СОТ) лібералізація

міжнародної торгівлі стала реальністю. Всі спроби правовласників стримати

потік законно придбаних справжніх товарів несумісні з режимом СОТ. Угода

ТРІПС дозволяє державам-членам визначати власну політику та режим

вичерпання прав стосовно цього питання, тобто вирішувати його згідно з

національними пріоритетами. Це право було підтверджено також Дохійською

декларацією про Угоду ТРІПС і громадське здоров’я, де, зокрема, було

підкреслено право країн, що розвиваються, на використання цієї гнучкості.

Аргументи, пов’язані з тим, що паралельна торгівля сприяє поширенню

піратства і контрафакції, є безпідставною, оскільки паралельна торгівля має

справу із справжніми товарами, хоча і поширюваними за межами

дистриб’юторських каналів, санкціонованих правовласником [3].

Питання паралельного імпорту переважно мають політичний характер,

оскільки такий імпорт сприяє зниженню споживчих цін та перешкоджає

домінуванню компаній на відповідному ринку. Окремі народні депутати

України активно лобіюють у своїх законопроектах національний режим

вичерпання прав [4]. Ось деякі витяги з висновків на законопроект №5419.

Державна служба інтелектуальної власності України: «…зміна підходу до

принципу вичерпання прав на знаки безпосередньо впливатиме на можливість

доступу на ринок України оригінальних товарів та можливість громадян

України купувати ці товари за конкурентними цінами..».

Антимонопольний комітет України: «Перехід від чинного на цей час в

Україні міжнародного принципу вичерпання прав інтелектуальної власності на

знаки для товарів і послуг до національного, означатиме, зокрема, що

зарубіжний власник свідоцтва матиме право забороняти використання без його

згоди зареєстрованого знаку в усіх випадках, коли товар під цим знаком

введено в цивільний оборот в Україні іншою особою без його згоди, навіть у

разі, коли за межами України цей товар власником свідоцтва було продано

іншим особам. Вважаємо, що закріплення Режиму може призвести до

недобросовісних методів конкурентної боротьби на ринках товарів, а також до

зловживання власниками знаків для товарів і послуг та необґрунтованих

заборон при подальшій реалізації будь-якого товару маркованого такими

знаками».

Міністр економічного розвитку і торгівлі України. Перший віце

прем’єр-міністр України Міністр економічного розвитку і торгівлі України

С. Кубів у своєму висновку до законопроекту прямо зазначив, що законопроект

№5419 не підтримується.

Судова практика. Швейцарія. 7 травня 2012 р. Швейцарська комісія з

конкуренції (die Schweizerische Wettbewerbskommission, WEKO) наклала на

німецьку материнську компанію BMW AG штраф в розмірі близько 156 млн.

швейцарських франків. Федеральний адміністративний суд Швейцарії (das

8

Bundesverwaltungsgericht) 13 листопада 2015 р. підтримав висновки Комісії,

визнавши, що умова договору, що забороняє дилерам експорт автомобілів в

країни, що не входять в Європейську економічну зону (Europäischen

Wirtschaftsraum, EWR), включаючи до Швейцарії, неприпустимі за змістом

швейцарського закону про картелі (Kartellgesetz, KG). Концерн BMW AG

справу програв, і був покараний за створення бар’єрів для прямого і

паралельного («сірого») імпорту.

США. Верховний суд США 30 травня 2017 р. застосовував правило

міжнародного вичерпання патентних прав для США. Рішення Верховного суду

стосується до всього спектру сфери патентних прав в США і зачіпає всі галузі

промисловості.

Україна. В Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-

06/521 від 28 лютого 2017 р. «Про деякі питання практики застосування

господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти

інтелектуальної власності» чітко зазначено, що «Частина шоста статті 16

Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не пов’язує

вичерпання прав власника торговельної марки з введенням товару ним

особисто або за його згодою в цивільний оборот виключно на території

України. За відсутності територіальних обмежень норми чинного законодавства

вказують про застосування в Україні міжнародного принципу вичерпання

прав».

Рекомендації міжнародних та регіональних організацій. Наведемо

деякі витяги з цих документів. Конференція ООН з обмежувальної ділової

практики 22 квітня 1980 р. затвердила «Комплекс узгоджених на

багатосторонній основі принципів і правил для контролю за обмежувальною

діловою практикою», який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 5

грудня 1980 р. на 35-й сесії (резолюція 35/63, п.1). Зазначений Комплекс

принципів і правил в пункті е) частини 4 розділу D «Принципи і правила щодо

підприємств, включаючи транснаціональні корпорації» вимагає від компаній

утримуватися від:

«... обмежень імпорту товарів, які на законних підставах були позначені

за кордоном товарним знаком, ідентичним або подібним товарному знаку, який

захищений стосовно ідентичних або подібних товарів в країні-імпортері, в тих

випадках, коли ці товарні знаки мають одне і те ж походження, тобто належать

одному власнику або використовуються підприємствами, які є

взаємозалежними з економічної, організаційної, управлінської або юридичної

точок зору, і коли мета таких обмежень полягає в підтримці штучно завищених

цін».

Конференція ООН з торгівлі і розвитку. Типовий Закон Про

конкуренцію 2000 р. Серія документів ЮНКТАД з проблематики законодавства

і політики в області конкуренції. Стаття IV «Дії або поведінка, що

представляють собою зловживання домінуючим становищем на ринку»

II. Дії або поведінка, що вважаються зловживанням:..d) обмеження на

імпорт товарів, які на законних підставах були позначені за кордоном товарним

знаком, ідентичним або подібним товарному знаку, який захищений стосовно

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3689-12

9

ідентичних або подібних товарів в країні-імпортері, в тих випадках, коли ці

товарні знаки мають одне і те ж походження, тобто належать одному власнику

або використовуються підприємствами, які є взаємозалежними з економічної,

організаційної, управлінської або юридичної точок зору, і коли мета таких

обмежень полягає в підтримці штучно завищених цін;

Регламент Ради Євросоюзу (Council Regulation (EC) No 1383/2003) від

22 липня 2003 р. Відповідно до статті 3 «Щодо питання дій митних органів

проти товарів, підозрюваних в порушенні певних прав інтелектуальної

власності та заходів, що вживаються проти таких товарів, що порушують такі

права» заходи щодо призупинення оформлення товарів, на яких товарний знак

нанесено самим правовласником або за його згодою, не застосовуються.

Висновки. Всі спроби правовласників стримати потік законно придбаних

справжніх товарів несумісні з режимом СОТ. Угода ТРІПС дозволяє державам-

членам визначати власну політику та режим вичерпання прав стосовно цього

питання, тобто вирішувати його згідно з національними пріоритетами.

Література:

1. Avgoustis I. Parallel imports and exhaustion of trade mark rights: should

steps be taken towards an international exhaustion regime? // E.I.P.R. – 2012. – V.

34. – № 2. – Р. 108–121

2. Андрощук Г.О. Паралельний імпорт: економіко-правові аспекти

регулювання // Актуальні питання інтелектуальної власності: Збірник доповідей

ХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 9-11 вересня 2014 р.-

К.:ТОВ «Інформаційні системи», 2014-С.112-121.

3. Stern S., Chan G. et al. A global strategy on grey goods //

MIP. – 2013. – № 5

4. Андрощук Г.О. Національний режим вичерпання прав: кому це

вигідно? / «Юридична Газета» 28 лютого 2017 р. №9 (559). С.3031

_______________________ _________________________

10

ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СУТНОСТІ

АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Д. О. Баюра

доктор економічних наук, професор кафедри економіки підприємства

Київський національний університет імені Т. Шевченка

Б. С. Сахарук

аспірант

Київський національний університет імені Т. Шевченка


Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-

правової форми і форми власності розпочинається з формування власного

капіталу. Акціонерний капітал як основний елемент власного капіталу – це

один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан

підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих

документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю,

пайових внесків) засновників (учасників) підприємства. Акціонерний капітал є

величиною постійною, доки не відбуваються зміни в установчих документах і

не проводиться перереєстрація відповідних змін.

На сьогодні в юридичній та економічній літературі немає єдиного

узагальненого визначення поняття «акціонерний капітал». Так, деякі

економісти трактують його як «кошти, що внесені акціонерами товариства

шляхом придбання його акцій». За іншим визначенням акціонерний капітал –

це «сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно

підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених уста-

новчими документами». Згідно зі статтею 87 Господарського кодексу України

«сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить

статутний капітал товариства». Ці визначення, як зазначає Алексеєнко, мають

певні недоліки. По-перше, не можна пов’язувати поняття «акціонерний

капітал» лише з однією організаційно-правовою формою діяльності, такою як

акціонерна. По-друге, з погляду бухгалтерського обліку акціонерний капітал є

пасивним рахунком, а тому відбиває право власності на майно, джерела його

формування (створення), а не саме майно, отримане підприємством і

контрольоване ним та таке, що обліковується на активних рахунках. Отже,

неприпустимо ототожнювати поняття «акціонерний капітал підприємства» з

поняттям «майно підприємства». По-третє, не простежується мета та

призначення створення акціонерного капіталу [1, с. 112].

Вважаємо, найбільш повне визначення поняття «акціонерний капітал» дає

О. Лишиленко, а саме як частини капіталу, яке утворюється за рахунок

сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових

ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності

господарюючого суб’єкта згідно меж, які визначені установчими

документами [2, с. 422].

11

Економічна роль акціонерного капіталу полягає у створенні матеріальної

бази для формування і розвитку товариства. Він визначає мінімальний розмір

майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Варто зазначити, що

роль акціонерного капіталу товариства є важливою лише до моменту його

створення. Річ у тому, що практично з перших днів функціонування товариства

величина його акціонерного капіталу починає відрізнятись від величини його

активів. Це пов’язано із необхідністю на етапі створення товариства у

організаційних та інших витратах, які здійснюються з коштів, переданих до

акціонерного фонду, що приводить до його зменшення. Таким чином,

економічна суть акціонерного капіталу зводиться до того, що він є лише тією

величиною, яка показує стартові умови, з яких починало свою діяльність

підприємство [3, с. 73].

Роль акціонерного капіталу господарського товариства знаходить своє

відображення у його функціях. Ю. Хорт виділяє такі його функції:

стартова (внесене до акціонерного капіталу майно складає матеріальну

базу для ведення учасниками товариства власної (незалежної) підприємницької

діяльності одразу після його створення);

гарантійна (акціонерний капітал служить гарантією, що зобов’язання

перед кредиторами будуть виконані);

функція гарантії інтересів учасників (визначає ступінь впливу учасника

на управління підприємством, розмір одержуваних ним дивідендів і частку в

майні товариства) [4, с. 327-329].

Спираючись на вищевикладене, можна класифікувати функції

акціонерного капіталу на основні (базові) і похідні, де основними є

інвестиційна функція, функція гарантії інтересів кредиторів, функція гарантії

інтересів акціонерів, а похідними – функція визначення часток та облікова

функція, які походять від останньої.

Отже, незважаючи на актуальність та необхідність визначення

економічної сутності та ролі акціонерного капіталу як фактору економічного

зростання, існують деякі невирішені питання щодо визначення єдиного поняття

«акціонерний капітал», класифікації його функцій, які необхідно врегулювати

на законодавчому рівні.


1. Алексеєнко М.Д. Формування акціонерного капіталу банку: банківська

справа / М.Д. Алексеєнко, Л.М. Алексеєнко // Фінанси України: Науково-

теоретичний та інформаційно-практичний журнал МФУ. – 2005. – № 4. –

С. 109-115.

2. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: підручник для студентів вищих

навч. закладів. – 2-е вид., переробл. і доп. / О.В. Лишиленко. – К.: Центр

навчальної літератури, 2008. – 556с.

3. Мальська М. П. Корпоративне управління: теорія та практика.

Підручник / М. П. Мальська, Н. Л. Мандюк, Ю. С. Занько. – К.: Центр учбової

літератури, 2012. – 360 с.

12

4. Хорт Ю.В. Функції акціонерного капіталу за законодавством України /

Ю.В. Хорт / Держава і право. Збірник наукових праць. – 2009. – Випуск № 46. –

С. 326-332.

____________________________ _________________________

ІНФОРМАЦІЙНІ ОБМІНИ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ПЕРЕДУМОВА

СТВОРЕННЯ КАРТЕЛЮ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Н. М. Бугаєнко

кандидат економічних наук,

директор Центру комплексних досліджень

з питань антимонопольної політики


Конкурентним законодавством Європейського Союзу заборонено деякі

види практик в рамках доктрини про «обмеження конкуренції за метою» (коли

не потрібно встановлювати фактичних наслідків для ринку): обмін між

конкурентами їх індивідуальними планами відносно параметрів діяльності

вірогідно буде вважатися антиконкурентним за своєю природою. До того, як

така імовірність спростується, дії можуть розглядатись як картельна діяльність,

що потенційно веде до істотних штрафів і подальших вимог про відшкодування

шкоди. Тобто, у країнах-членах ЄС навіть у випадках відсутності доказів

утворення явної угоди (у письмовій або усній формі) інформаційні обміни між

підприємствами з метою узгодження параметрів діяльності на ринку можуть

бути визнані незаконною узгодженою практикою, якщо вони зменшують

невизначеність на ринку і, таким чином, полегшують таємну змову.

Європейський підхід до оцінки інформаційних обмінів в контексті

дотримання норм конкурентного законодавства викристалізовувався протягом

багатьох десятиліть. Очевидно, що виявити ознаки картелю набагато легше,

аніж довести його існування. Зазначене підтверджується практикою

конкурентних відомств країн-членів ЄС, які під час розгляду справ на

національному рівні звертались за роз’ясненнями до європейських інституцій з

приводу таких питань, як: достатність доказової бази, наявність причинно-

наслідкового зв’язку між антиконкурентною узгодженою поведінкою та

спотвореними умовами функціонування релевантного ринку, необхідність

доведення обізнаності учасників інформаційного обміну з метою та наслідками

такого обміну, тощо.

Яскравим прикладом оцінки правомірності інформаційних обмінів саме в

аспекті розкриття і взагалі можливості утворення та збереження картелю можна

вважати справу проти учасників ринку постачання листового скла [1]. На

початку 2000-х років світовими виробниками плоского скла були

Asahi/Glaverbel, Nippon/Pilkington, Guardian і Saint-Gobain. Світова вартість

виробів із плоского скла у 2004 р. складала приблизно 8 000 млн. євро, а ринок

13

Європейської економічної зони (далі – ЄЕЗ) у цілому був оцінений приблизно у

7 млн. тонн. Оцінена сукупна ринкова частка чотирьох компаній, що брали

участь у порушенні, становила щонайменше 80% ринку ЄEЗ. Географічними

межами порушення була вся територія ЄЕЗ.

Європейська Комісія (далі – Комісія) розпочала розслідування за

інформацією конкурентних відомств Німеччини, Франції, Швеції та

Великобританії наприкінці 2004 р. – на початку 2005 р. Отримана інформація

складалася в основному з листів та неформальних скарг від клієнтів зазначених

компаній про систематичне паралельне зростання цін на товари.

Слід зазначити, що європейський ринок плоского скла характеризувався

стійкою тенденцією зниження цін. Головною метою картельних зборів було

обговорення та узгодження підвищення цін на плоске скло на певних ринках з

тим, щоб змінити спадну тенденцію. Всі учасники неодноразово висловлювали

свою думку про необхідність збереження таємниці зустрічей, тому

представники компаній намагались не вести записів і укладати угоди в усній

формі. Обмін інформацією стосувався загальних рівнів цін, цін для певних

споживачів, використання виробничих потужностей, обсягів продажів,

преміальних для споживачів, питань про витрати на дорожній рух (у певних

країнах), фінансового стану та появи нових клієнтів на ринку. Як правило,

Німеччина була першою країною щодо якої узгоджувалось підвищення цін.

Після цього підвищені ціни застосовувались спочатку до Бельгії, Нідерландів та

Люксембургу, потім до Франції, згодом Італії, а потім до інших країн без будь-

якої регулярної послідовності. Про зростання цін публічно оголошувалось

стандартними листами виробників своїм постійним покупцям у різних країнах.

У ході розслідування Комісія та конкурентні відомства Німеччини та

Франції провели раптові перевірки в приміщеннях самих компаній та їх

дочірніх підприємств у Сполученому Королівстві, Франції, Швеції і Бельгії, під

час яких знайшли докази узгоджених дій відповідних підприємств. Комісія

отримала докази особливих зустрічей та контактів представників підприємств,

пов’язаних із загальним описом організації та функціонування картелю.

У своїх відповідях на Повідомлення про претензії компанії не

заперечували факти, викладені Комісією. Однак Pilkington у своїй відповіді

заявила, що обмінювана інформація не була секретною і стосувалася обміну

історичними даними та даними, що були відомі Pilkington завдяки прозорості

ринку. Комісія не погодилась з цими міркуваннями, оскільки інформація була

деталізована та її навряд чи можна розцінювати як історичну, тому що точні

цифри наводились лише через кілька днів після завершення місяця.

Зокрема, 9 січня 2004 року три виробники плоского скла оголосили

ідентичне підвищення цін, виражене в номінальних одиницях, для кожної з

чотирьох товарних категорій плоского скла у Німеччині. У своєму запиті на

інформацію Комісія попросила компанії перерахувати всі підвищення цін, про

які вони оголошували з січня 1990 року для товарних категорій плоского скла

та на продажі у кожній державі-члені в межах ЄЕЗ. Guardian у своїй відповіді

не надала такої інформації. Комісія повторила свою вимогу та підкреслила – на

противагу заяві Guardian – що в її розпорядженні міститься кілька копій таких

14

оголошень. Guardian у своїй відповіді знову не надала жодної інформації про

підвищення цін. Це стало підтвердженням того, що деякі з документів

належали до типу «оголошень», які рідко зберігались в архівах через

обмежений час використання. Pilkington не надала жодного альтернативного

пояснення рішенню про підвищення цін у грудні 2003 р., про будь-які зустрічі

уповноважених працівників у період з 8 по 10 січня 2004 р., проте згодом

підтвердила, що мала місце неофіційна зустріч 9 січня 2004 р. Це дозволило

Комісії зробити висновок, що 09 січня 2004 р. Pilkington, Glaverbel та Saint-

Gobain досягли згоди щодо підвищення цін на плоске скло принаймні у

Німеччині.

До доказів порушення Комісія віднесла копію паркувального квитка,

цитати з блокноту співробітника та оголошення Graverbel (першою серед інших

виробників скла) про підвищення цін у Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі.

Хоча підвищення цін, про які оголосили Glaverbel та Saint-Gobain, були

виражені у номінальних величинах, вони збігалися з тим відсотком підвищення

цін, що був вказаний у записах. Зокрема, з документів на відшкодування

дорожніх витрат видно, що співробітник намагався приховати справжній пункт

призначення та мету подорожі. А дані щомісячних комерційних звітів

Pilkington свідчили, що компанія була зацікавлена ринками Бельгії, Нідерландів

та Люксембурга. Тому на основі цих та інших доказів Комісією було зроблено

висновок, що 02 березня 2004 р. між Pilkington, Glaverbel і Saint-Gobain була

укладена угода про підвищення цін на плоске скло принаймні у цих

трьох країнах.

Також, в результаті перевірок 22 лютого 2005 р. у приміщеннях Pilkington

в Єссені були знайдені дві сторінки рукописних нотаток, що називались

«Протоколи зустрічі» та були датовані 20.04.2004 р. В них йшлося про

майбутнє підвищення ціни на плоске скло у Німеччині, Великобританії та

Ірландії, про яке домовились Pilkington, Saint-Gobain і Glaverbel і про яке

першим мала оголосити Pilkington; згоду Guardian співпрацювати з цими

трьома компаніями у випадку будь-якого підвищення цін на італійському

ринку: або не продавати на цьому ринку продукцію протягом двох місяців для

того, щоб дати можливість іншим трьом фірмам ефективно провести

підвищення цін, або приєднатись до них у підвищенні цін на три місяці пізніше

та обмінятись додатковою конфіденційною інформацією про ринкову ситуацію.

Pilkington підтвердила, що записи були одночасно і протоколами

зустрічей, тому Комісія дійшла висновку, що вони містили інформацію про

переговори під час зустрічі щодо підвищення цін для Великобританії та

Ірландії. Пояснення Guardian відповідало антиконкурентній природі зустрічі, бо

не було законних підстав для надання інформації своєму конкуренту.

Аргумент, що надана інформація була неправильною або уже відомою

Pilkington, не був прийнятий, тому що, наприклад, намір Guardian залишити

ринок Італії для надання можливості конкурентам підвищити ціни, не може

розглядатися як вже відомий Pilkington.

На інших зустрічах, відомих Комісії, йшла мова про угоди щодо

застосування мінімальних цін і бонусів/знижок для індивідуальних покупців;

15

про деталізований алгоритм підвищення цін у конкретних країнах, мінімальні

та кінцеві ціни для конкретних категорій плоского скла, умови негайного

заморожування цін кожним виробником, тощо. Нотатки зустрічей були

важливими доказами по справі, оскільки містили такі вирази як «підвищення

цін», «узгоджені», «узгодження», які були достатньо явними, щоб зробити

висновок про укладення антиконкурентних угод. Також, в них було

зафіксовано надання конкретної та актуальної інформації, що було відзначено

представником Pilkington. Слід зазначити, що публічний характер зустрічей не

являв собою перешкоду для погодження учасниками інформаційних обмінів

відповідних питань, що переcлідували антиконкурентну мету.

Для того, щоб картельні угоди вважалися втіленими, не обов’язково всі

учасники повинні завжди дотримувалися домовленостей. У розглядуваній

справі переслідувалась єдина мета – обмеження конкуренції, зокрема, шляхом

встановлення певного рівня цін. Не було жодних ознак того, що угоди та

узгоджені дії між виробниками плоского скла призвели б до будь-якої

ефективності, вигід або іншим чином сприяли технічному або економічному

прогресу. З точки зору суспільних інтересів такі картелі, за визначенням, є

найбільш небезпечним спотворенням (обмеженням, навіть усуненням)

економічної конкуренції, оскільки вони вигідні лише учасникам картелю, але

не споживачам чи іншим підприємствам релевантного ринку, що не належать

до членів картелю (постачальникам, потенційним конкурентам, тощо).

Отже, у цій справі було доведено змову серед виробників плоского скла

(одне із найбільш серйозних обмежень конкуренції). Враховуючи характер

порушення, суттєві ринкові частки учасників картелю, причетність країн ЄЕЗ

до цієї справи, на учасників були накладені значні штрафні санкції (див. табл.).

Підприємства були зобов’язані негайно припинити антиконкурентну практику.

Вони мали утримуватися від повторення будь-якої дії чи поведінки, що

переслідували ті самі або подібні цілі.

Таблиця

Накладені штрафні санкції

Суб’єкт господарювання Сума штрафу

Asahi Glass Company Limited та AGC Flat Glass Europe SA/NV 65 млн. євро

Guardian Industries Corp. та Guardian Europe S.à.r.l 148 млн. євро

Pilkington Group Limited, Pilkington Holding GmbH та

Pilkington Deutschland AG 140 млн. євро

Compagnie de Saint-Gobain SA та Saint-Gobain Glass France SA 133,9 млн. євро

Підсумовуючи вищенаведене, можна дійти наступних висновків:

Концепція узгодженої практики передбачає наявність не тільки

координації, а й певної поведінки на ринку, яка є безпосереднім результатом

узгоджених дій і має з нею причинно-наслідковий зв’язок.

Аналіз європейської практики доведення неправомірності

інформаційних обмінів між конкурентами свідчить про, як правило,

надзвичайну секретність заборонених угод, рішень та контактів, результатом

16

чого доказова документація є важкодоступною (може бути фрагментарною і

незначною). У більшості випадків наявність антиконкурентних домовленостей

можна кваліфікувати на підставі фактів чи інших встановлених обставин, які,

разом узяті, розглядаються як докази порушення правил конкуренції, за умови,

що немає ніякого іншого обґрунтованого альтернативного пояснення.

Можна виділити дві важливі умови, дотримання яких є необхідним під

час кваліфікації антиконкурентного обміну інформацією: а) навіть при

потенційному обмеженні конкуренції за метою рішення конкурентного

відомства повинно ґрунтуватись на результатах попереднього етапу ретельного

аналізу фактів справи, включаючи оцінку цілей суб’єктів господарювання,

контексту і умов функціонування ринку (отже, недопустимою є відмова від

використання спрощених та формалізованих правил); б) потрібно встановити,

що угода спричиняє достатній ступінь шкоди конкуренції. Таким чином,

порушення у формі «обмеження конкуренції за метою» повинно обмежуватися

тими інформаційними обмінами, які можуть призвести до прямого

антиконкурентного впливу, такого як розподіл ринку, координація цін тощо.

Під час аналізу сумісності інформаційних обмінів з конкурентним

законодавством, принаймні, має бути доведено наступне: результат відповідає

інтересам кожного із зацікавлених суб’єктів господарювання; подальші події

заздалегідь були відомі кожному з них; дії кожного з суб’єктів господарювання

були викликані діями інших суб’єктів, що беруть участь в узгоджених діях, і не

були наслідком обставин, що впливають на всіх гравців на товарному ринку.


1. Commission decision of 28 November 2007 relating to a proceeding under

Article 81 of the EC Treaty and Article 53 of the EEA Agreement Case

COMP/39165 – Flat glass Brussels: електрон. версія. 2007. URL:

http://ec.europa.eu/competition/antitrust/cases/dec_docs/39165/39165_1314_1.pdf

(дата звернення: 04.10.2017).

________________________ _________________________

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ШЛЯХОМ ІНТЕГРОВАНОГО

ВИКОНАННЯ ПРОЕКТІВ

О. О. Бугрова


доцент кафедри економічної теорії

Національний університет «Києво-Могилянська академія»


Світовий економічний форум оцінює розвиненість країн на основі

розрахунків індексів зростання конкурентоздатності (global competitiveness

index – GCI).

http://ec.europa.eu/competition/antitrust/cases/dec_docs/39165/39165_1314_1.pdf

17

За результатами оцінок GCI Україна в 2017 році знаходиться на 81 місці

серед 137 країн світу, в тому числі:

по групі базових вимог – на 96-му місці;

по групі факторів посилення ефективності – на 70-му місці;

по групі факторів інновацій та модернізації – на 77-му місці.

Таким чином, виходячи з оцінок Світового економічного форуму, можна

зробити висновок, що економіка в Україні відчуває вплив недостатньо

розвинених інституцій (118–те місце), макроекономічного середовища (121-ше

місце), фінансового ринку (120 місце) тощо [1].

Країни, які створили платформу для розвитку економіки шляхом

реалізації комплексних інноваційних програм і змогли створити найкращі

умови для ведення бізнесу, забезпечили підприємствам сприятливі можливості

для досягнення конкурентоздатності.

Найбільш вагомі результати для економіки в більшості країн дає

виробництво і будівельна галузь, розвиток яких за своєю природою пов’язаний

з проектною діяльністю. Проекти, особливо крупні, виконуються із залученням

широкого кола зацікавлених осіб. Кожна із сторін має свої власні інтереси і

вектори інтересів різних учасників проекту часто спрямовані в різні боки.

Розбіжності в позиціях зацікавлених сторін проекту іноді можуть навіть

призвести до неможливості реалізації його місії.

Наприкінці двадцятого та на початку двадцять першого сторіччя наука та

практика напрацювала ряд управлінських технологій, які націлені на

інтегроване поліпшення проектного середовища.

Науковою проблемою залишається теорія ефективного співіснування

вільної ринкової конкуренції, з одної сторони, і взаємодопомоги між

суб’єктами господарювання, з іншої.

Асоціація управління проектами Японії (PMAJ) в Р2М [2] наводить

наступну інформацію. Важливим фактором успіху програми є інтелектуальний

простір, в якому її зацікавлені сторони обговорюють загальні задачі, цілі та

сфери спільних інтересів, спрямовуючи зусилля на створення цінності

програми.

Команда програми («співтовариство») діє за принципами розкриття

творчого потенціалу всіх її учасників, інтеграції платформи компетенцій та

сучасної інформаційної системи, формування атмосфери співробітництва, з

фокусом на спільну мету.

Стратегія співробітництва між бізнесовими суб’єктами є притаманною

для конкурентоздатних регіональних громад і це позитивно впливає на

результати відповідних проектів і програм.

Майстерність менеджерів є лише одним з базових чинників, які

впливають на рівень успішності проекту. Багато в чому успіх проекту залежить

від того, якої моделі, лінії поведінки та взаємовідносин дотримуються його

учасники. Якщо «ключові гравці» в проекті відкрито і чесно співпрацюють між

собою, реально допомагаючи один одному на благо місії проекту, то це дуже

сприяє досягненню чудових спільних результатів. Атмосфера «один за всіх і всі

за одного» не просто допомагає менеджеру проекту, а стає суттєвим джерелом

18

синергії створюваної проектом цінності. Проте, якщо ці гравці починають

переслідувати лише власні корисливі інтереси, то це впливає на спільні

результати негативно.

Еволюція в суспільстві відбувається враховуючи наступне. Егоїстичні

особи мають кращі шанси «вижити», ніж альтруїстичні, і вони отримують

вигоду від альтруїзму інших. Проте, альтруїстичні групи мають значну

перевагу над групами егоїстів, бо останні з часом руйнують себе. З цієї

причини, спільноти, які застосовують дружню модель співробітництва, є більш

ефективними і конкурентоздатними ніж ті, де кожен діє заради власної вигоди.

Ця логіка пояснює не тільки природні джерела доцільності інтеграційних

підходів у проектах. Вона також розкриває чому проекти в програмах мають

кращі шанси стати успішними ніж індивідуальні проекти.

Такий сучасний підхід як інтегроване виконання проектів (Integrated

Project Delivery – IPD) полягає в об’єднанні людей, систем, бізнесових

організацій і інституцій в комунікативний процес залучення компетенцій та

креативності всіх учасників проекту з метою оптимізації його результатів і

підвищення цінності для власника й суспільства, зменшення відходів,

підвищення ефективності впродовж всіх етапів проектування, виробництва,

будівництва тощо [3]. Отже, ця технологія дозволяє підвищувати ефективність

проекту шляхом використання широкого кола знань і досвіду по впровадженню

нових технологій, дозволяючи всім членам команди краще усвідомити і

запровадити їх повний потенціал протягом всіх фаз проектного циклу.

Робота команди ключових учасників проекту, які співробітничають та

інтегруються між собою основана на правилі максимально раннього внеску

кожного учасника в загальну проектну систему знань та вмінь. Ці команди

керуються принципами:

довіри,

прозорого процесу,

ефективного співробітництва,

відкритого обміну інформацією,

пов’язаності успіху команди з успішністю проекту,

доцільного розподілення ризику та винагороди,

прийняття рішень з орієнтацією на цінність,

використання всього спектра технологічних можливостей,

взаємної підтримки.

Результатом є сприятлива можливість розробити, створити та

використовувати новостворюваний продукт/об’єкт в найефективніший спосіб.

Використання інформаційних моделей в рамках інжинірингу цінності

надає процесу прийняття рішень більше наочності та обґрунтованості, а робота

об’єднаних команд цінності покращується, коли взаємодія їх членів (які є

представниками різних учасників проекту) керується взаємодовірою і

відкритістю, притаманною для IPD.

19

Рис. Вплив застосування кумулятивної концепції управління

Цінністю та IPD на економічні результати

Наприкінці наведемо інформацію про дві нещодавні події, які є різними

за масштабами але, якщо придивитись уважно, пов’язані однією актуальною

темою. Перша подія – на День Землі 22 квітня 2017 р. науковці багатьох країн

Світу вийшли на марш в зв’язку із загрозою того, що питанням навколишнього

середовища може приділятись менша, недостатня увага. Тригером для цього

послужила позиція Дональда Трампа, що проблемою глобального потепління

слід опікуватись лише до тієї межі, поки це не шкодить робочім місцям. Друга

подія – в травні 2017 р. в Науково-дослідному інституті будівельного

виробництва (Київ) відбулась Міжнародна науково-технічна конференція щодо

забезпечення експлуатаційної придатності об’єктів будівництва. Проте, лише

«придатності» в сучасних умовах явно замало. Отже, на часі активно

створювати і впроваджувати методології, які інтегровано формують

далекоглядні збалансовані цінності в повному спектрі сталого розвитку.


1. Klaus Schwab. (2017). The Global Competitiveness Report 2017–2018.

Geneva, Switzerland : World Economic Forum.

2. Ohara, S. (2005). P2M : A guidebook of project and program management

for enterprise innovation (Vol. 1). Tokyo, Japan : Project Management Professionals

Certification Center (PMCC).

3. Integrated project delivery : a guide. (2007). AIA. Retrieved from

https://info.aia.org/SiteObjects/files/IPD_Guide_2007.pdf.

_____________________ _____________________

Ма

кр

оек

оном

ічни

й еф

ект

Мікроекономічний ефект

В окремих

проектах у

складі програм

В серіях

проектів у

складі програм

В серіях

проектів

В окремих

проектах

20

ЗАСАДИ ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ НА ВНУТРІШНЬОМУ ТОВАРНОМУ

РИНКУ УКРАЇНИ

Д. Ю. Венцковський

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник,

завідувач сектору зовнішньоекономічної безпеки

Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України,


Поступова стабілізація макроекономічної та макрофінансової ситуації в

цілому позитивно позначилась на показниках розвитку внутрішнього товарного

ринку України (вперше з 2012 р. товарна пропозиція (місткість) на

внутрішньому товарному ринку продемонструвала додатну динаміку у 5,6 %

(або на 5,9 млрд дол. США) за підсумками 2016 р. [6, 7]). Важливим аспектом

виступає визнання таких позитивних зрушень зі сторони підприємств [5], що

відображає збільшення довіри та схвалення державної посткризової політики

безпосередньо від реального сектору економіки. Розвинений внутрішній ринок

є фундаментом успішності країни, основою довгострокового економічного

розвитку та економічної безпеки [3]. Водночас слід розуміти, що додатний

ефект для української економіки від розвитку внутрішнього товарного

ринку залежатиме від досягнення балансу інтересів (конкурентних

позицій) між національними виробниками та імпортерами. Національна

економіка характеризується неадекватним рівнем відкритості (імпортна квота

до ВВП у 2016 р. становила 42,0 % [2]), а товарний імпорт перетворився із

елементу, що має доповнювати економіку на такий, що заміщує внутрішнє

виробництво.

Ключовою загрозою натепер є поєднання високого рівня

імпортозалежності внутрішнього товарного ринку та невиправдано

високого рівня експортної орієнтації національних виробників (частка

експорту у загальній виручці від реалізації національних виробників становила

33,7 % [6, 7]). І якщо імпортозалежність у сировинно-енергетичних товарах

часто є обґрунтованою та об’єктивною, то збільшення імпортозалежності у

сегментах переробної промисловості є значним прорахунком передусім

державної політики. Чинниками збереження такої проблеми виступають:

структурні вади вітчизняної промисловості та сільського господарства; низька

якість конкурентно-поведінкових стратегій національних виробників;

незадовільне ставлення національних виробників до внутрішнього ринку

(порівнюючи імпортні аналоги з продукцією власного виробництва, суб’єкти

господарювання зазвичай відзначають перевагу імпортної продукції за

якісними критеріями [4]); обмежений фінансовий ресурс національних

виробників; державна політика непрямого сприяння імпорту.

Реальний поступ у питанні підвищення ролі національних виробників, як

у структурі забезпечення попиту на внутрішньому товарному ринку, так і для

національної економіки в цілому, може бути зроблено лише за умов реалізації

комплексної державної політики імпортозаміщення.

21

Імпортозаміщення – це державна політика щодо внутрішнього

товарного ринку, що поєднує комплекс заходів направлених на розвиток та

зміцнення ринкових позицій товарів, вироблених на території країни.

Стратегію імпортозаміщення на внутрішньому товарному ринку, слід

розуміти як цілісний план дій держави на тривалий період часу на

внутрішньому ринку, спрямованих на реалізацію та забезпечення стійкого і

всебічного розвитку національних виробників, що формують та реалізують

вітчизняні товарів, з метою ефективного використання внутрішнього товарного

ринку для забезпечення: сталого економічного зростання економіки держави,

зміцнення ролі та місця країни у світовому поділі праці, забезпечення

економічної безпеки, захисту національних виробників від дискримінаційних

дій імпортерів та нарощення конкурентоспроможності країни на світових

ринках, з огляду на перспективу розвитку на цій основі експортного

потенціалу.

І якщо ще донедавна питання імпортозаміщення асоціювалось виключно

із торговельним протекціонізмом, то сучасне ставлення до такої політики

суттєво змінилось. Передусім йдеться про відхід розвиненими країнами від

відверто дискримінаційних заходів щодо імпорту, які обмежують, запобігають

або перешкоджають закупівлі імпортних товарів, і по суті є неприйнятними

через неконкурентний та дискримінаційний характер. Сучасна політика

розвинених країн передбачає заходи, які відповідають «цивілізованому» та

прагматичному імпортозаміщенню [1], як то:

державні закупівлі (надання переваги національним виробникам, часто

на підставі вартісного критерію, а також надання переваги у % до вартості

національним виробникам чи штрафу у % від вартості для імпорту; закриті

торги тощо);

встановлення вимог до мінімальної частки використання національних

ресурсів та технологій у виробництві товарів;

реалізація державної політики «купуйте національне»;

встановлення інвестиційних бар’єрів (обмеження участі іноземного

капіталу у видах економічної діяльності, що визначені, як стратегічні;

обмеження доступу іноземного капіталу до державних досліджень та програм

розвитку; обмеження на репатріацію прибутку, капіталу, зборів та роялті).

Доцільно виділити низку завдань, розв’язання яких направлено на

формування сучасної державної політики імпортозаміщення України:

І. З метою підготовки інформаційно-аналітичного забезпечення

прийняття управлінських рішень щодо імпортозаміщення:

розробити систему параметричних характеристик та запровадити

моніторинг безпекових індикаторів поточного стану внутрішнього товарного

ринку з виокремленням проблематики імпортозалежності.

ІІ. З метою удосконалення моніторингу поточного стану

імпортозалежності внутрішнього товарного ринку

розробити спеціальний порядок моніторингу конкурентних дій

імпортерів на внутрішньому товарному ринку в розрізі видів економічної

діяльності.

22

ІІІ. Для обґрунтування встановлення інвестиційних бар’єрів на

внутрішньому ринку України:

визначити граничні обмеження участі іноземного капіталу за видами

економічної діяльності, зокрема у тих, що визначені, як стратегічні;

визначити види економічної діяльності до яких доцільно запровадити

спеціальні обмеження на репатріацію прибутку, капіталу, зборів та роялті.

ІІІ. З метою формування концептуальних засад державної політики

імпортозаміщення:

підготувати концептуальні засади ефективного використання

внутрішнього товарного ринку для забезпечення: сталого економічного

зростання економіки держави, зміцнення ролі та місця країни у світовому

поділі праці, забезпечення економічної безпеки, захисту національних

виробників від дискримінаційних дій імпортерів та нарощення

конкурентоспроможності країни на світових ринках, з огляду на перспективу

розвитку на цій основі експортного потенціалу.

на основі концептуальних засад розробити Стратегію

імпортозаміщення на внутрішньому товарному ринку, якою зокрема

передбачити комплекс заходів направлених на розвиток та зміцнення ринкових

позицій товарів, вироблених на території країни.

ІV. Для здійснення практичних кроків в рамках державної політики

імпортозаміщення:

розробити комплексну державну програму «Україна це може» (Ukraine

can do it), що має стати масштабною інформаційною кампанією щодо

формування високого іміджу «національного знаку якості»; підвищення статусу

національного виробника, як носія в т.ч. високої соціальної відповідальності;

виховання «патріотизму у споживанні» тощо;

ініціювати консультації щодо створення недержавної асоціації з питань

підтвердження вітчизняного походження товарів із маркуванням

«національним знаком якості».

V. З метою відходу від поточної державної політики непрямого сприяння

імпорту:

розробити пропозиції щодо запровадження вимог до мінімальної

частки використання національних ресурсів та технологій у виробництві

товарів, що є предметом державних закупівель.

підготувати пропозиції щодо необхідності внесення тимчасових змін в

нормативне регулювання сфери державних закупівель, зокрема запровадження

процедури надання переваги вітчизняним виробникам на придбання товарів та

послуг за бюджетні кошти.

розглянути можливості запровадження у системі надання переваги у %

до вартості національним виробникам чи штрафу у % від вартості для

імпортерів. Передусім це можливо і доцільно запровадити до закупівель в

межах граничних сум, що дозволяють міжнародні зобов’язання перед СОТ.

23


1. Ambassador Michael B.G. Froman. Office of the United States Trade

Representative. 2016 National Trade Estimate Report on Foreign Trade Barriers.

https://ustr.gov/sites/default/files/2016-NTE-Report-FINAL.pdf .

2. IMF Data Mapper [Електронний ресурс] – International Monetary Fund.

Режим доступу: http://www.imf.org/external/datamapper/index.php.

3. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до

Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в

2017 році». – К. : НІСД, 2017. – 928 с. ISBN 978–966–554–279–7.

4. Антимонопольний комітет України. Звіт антимонопольного комітету

України за 2016 рік. Розпорядження Антимонопольного комітету України від

14.03.2017 № 2-рп.

5. Ділові очікування підприємств України. II квартал 2017року.

Національний банк України. [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category;jsessionid=3908CA7E14040CAA1F

A23172ACFF7500?cat_id=43096650.

6. Сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

7. Сайт Державної фіскальної служби України. Митна статистика

зовнішньої торгівлі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://sfs.gov.ua/ms/.

____________________ _____________________

ВПЛИВ МСП НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

А. В. Волошин

аспірант кафедри економічної теорії

Національного університету «Києво – Могилянська Академія»


Загальновідомо, що малі і середні підприємства створюють позитивний

вплив на економіку країни в рамках підвищення добробуту населення, розвитку

інновацій та створення робочих місць [2].

У багатьох розвинених країнах малий і середній бізнес відіграє дуже

важливу економічну і соціальну роль і являє собою середній клас, який служить

базою для стабільного розвитку економіки, а також забезпечує зайнятість

більшості населення. У цих країнах 50 – 70% ВВП виробляється саме малими

та середніми підприємствами.

Не існує статичного визначення категорії [1]. В кожній країні свої

критерії визначення МСП.

Але глобально всі підходи до визначення МСП можна розділити на 2

категорії:

24

1) теоретичні – для визначення враховуються якісні показники, такі як

автономія підприємства, фінансові та особисті зобов’язання власника;

2) операційні – для визначення враховуються кількісні показники, такі

як річний оборот, кількість працівників та капітальні витрати [2].

МСП в ЄС

Категорія

підприємства

Кількість зайнятих Прибуток Балансовий звіт

Мікро <10 <2 млн. євро <2 млн. євро

Малі <50 <10 млн. євро <10 млн. євро

Середні <250 <50 млн. євро <43 млн. євро Джерело: рекомендації коміссії ЄС 2003/361/ЕС, офіційний журнал Європейського

Союзу

МСП в Україні

Категорія підприємства Середня чисельність працівників Річний дохід

Мікро ≤10 ≤2 млн. євро

Малі ≤ 50 ≤10 млн. євро

Середні Не включені до інших груп

Великі >250 <50 млн. євро Джерело: Господарський кодекс України, ст.55.3

При побудові даного дослідження висунуто дві гіпотези:

1) H0: не існує статистичного зв’язку між МСП та економічним

зростанням в Україні.

2) H1: існує статистичний зв’язок між МСП та економічним зростанням в

Україні.

Дослідницькі об’єкти:

1) Статистично довести вплив МСП на економічне зростання в Україні;

2) Проаналізувати і довести причинно – наслідкові зв’язки між МСП і

економічним зростанням. Оцінити, чому МСП мають або не мають впливу на

економічне зростання в нашій країні.

В сучасних економічних умовах МСП виступають головними носіями

конкурентноспроможності та інновацій. Емпіричні дослідження показують, що

МСП відіграють важливу роль в збільшенні рівня зайнятості, інновацій,

економічного зростання та зменшення рівня безробіття. [2]

Кореляція між МСП та ВВП в Україні. Для аналізу даного явища взято

масив даних Держкомстату за період 2010 – 2016 р.

Створено 5 змінних з яких залежною змінною є GDP (ВВП в дол. США).

Буде проаналізовано вплив різних видів підприємств (малі, середні, великі) на

економічне зростання України.

В модель введено наступні змінні:

GDP – ввп (дол) – залежна змінна;

SE_UKRAINE – кількість малих підприємств в Україні – незалежна

змінна;

25

0

1

2

3

-1.0e+10 -5.0e+09 25000.0 5.0e+09

Series: Residuals

Sample 2010 2015

Observations 6

Mean -1.03e+08

Median 2.03e+09

Maximum 7.11e+09

Minimum -9.24e+09

Std. Dev. 6.87e+09

Skewness -0.375652

Kurtosis 1.470627

Jarque-Bera 0.725860

Probability 0.695635

ME_UKRAINE – кількість середніх підприємств в Україні Україні –

незалежна змінна;

LE_UKRAINE – кількість великих підприємств в Україні Україні –

незалежна змінна.

Дані були проаналізовані за допомогою програми EVIEWS.

Отримані результати можна інтерпретувати наступним чином:

GDP = - 5.87E+10 + 284917.2(SE_Ukraine) - 6984193(ME_Ukraine) +

4.04E+08(LE_Ukraine)

Якщо Prob.(F-statistic) = 0 < 0.05 – альтернативна гіпотеза приймається і

це означає, що існує як мінімум одна змінна, яка впливає на залежну змінну.

Виходячи з тесування параметрів – на значення залежної змінної (GDP)

впливає LE_Ukraine.

R-squared має значення 0.965812 – на 96% введені змінні пояснюють

вплив на залежну змінну.

Dependent Variable: GDP

Method: Least Squares

Date: 09/30/17 Time: 01:30

Sample: 2010 2015

Included observations: 6

Variable Coefficient Std. Error t-Statistic Prob.

SE_UKRAINE 284917.2 358639.9 0.794438 0.5102

ME_UKRAINE -6984193. 3482554. -2.005480 0.1828

LE_UKRAINE 4.04E+08 83039484 4.867338 0.0397

C -5.87E+10 9.75E+10 -0.602345 0.6081

R-squared 0.965812 Mean dependent var 1.47E+11

Adjusted R-squared 0.914531 S.D. dependent var 3.42E+10

S.E. of regression 9.99E+09 Akaike info criterion 49.12313

Sum squared resid 2.00E+20 Schwarz criterion 48.98430

Log likelihood -143.3694 Hannan-Quinn criter. 48.56739

F-statistic 18.83363 Durbin-Watson stat 2.392703

Prob(F-statistic) 0.050840

26

Також були проведені наступні тестування на адекватність побудованої

моделі:

1) Jarque – Bera – 0.72>0.05 – в моделі нормальні залишки

2) The asymmetry test (Skweness) – розрахунок згідно Skweness/√ (6/n)

– 0.37<1.96

3) Pressure test (Kurtosis) – розрахунок згідно (Kurtosis-3) /√ (24/n) –

(-0.765)<1.96

Висновки:

1) Багато досліджень показують позитивну кореляцію між МСП і

економічним зростанням. МСП зменшують рівень безробіття, збільшують

рівень інновацій в економіці, підвищують конкурентноспроможність в

національній економіці [3].

2) На основі даного дослідження, можна стверджувати, що в

аналізований період на економічне зростання в Україні впливали лише великі

підприємства – це може пояснюватися ефектом масштабу при діяльності

великих підприємств, а також їхнью вищою конкурентноспроможністю в

порівнянні з МСП в умовах України.


1. Altman, E.I. and G. Sabato (2007.) Modeling Credit Risk for SMEs:

Evidence from the US Market. ABACUS Vol. 43 (3), pp. 332-357.

2. Ayyagari, M & Beck, Th &Kunt,A. (2005). «Small and Medium Enterprises

across the Globe: A New Database». World Bank Working Paper WPS2127

3. Davis, S. J., Haltiwanger,J &Schuh,S. (1993). «Small Business and Job

Creation: Dissecting the Myth and Reassessing the Facts.» Business Economics 29,

13-21.

____________________ _____________________

27

ДИНАМІКА ІНДЕКСІВ ВИЯВЛЕНОЇ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПЕРЕВАГИ

ЛУГАНЩИНИ ЗА ГРУПАМИ ТОВАРІВ У 2011–2016 РОКАХ

В. М. Горбачук

доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник,

старший науковий співробітник

Інститут кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України

М. С. Дунаєвський

аспірант


С.-Б. Сулейманов

аспірант


А. Аллахвердієв

студент

Національного університету України «Києво-Могилянська академія»

м.Київ, Україна

За даними Міжнародного центру торгівлі (International Trade Centre),

світовий експорт істотно знижується за основними групами товарів (відповідно

до класифікації Гармонізованої системи), починючи з 2014 р. , за винятком груп

88, 8, 95, 7 (табл. 1) [1]. У табл. 1 жирним виділено максимальні значення

світового експорту (у номінальних дол.) за цими групами: за групами 27, 71, 29,

72, 99, 40, 26, 48, 89, 74, 22, 28, 10, 12, 15, 70 максимальний експорт

спостерігався до 2014 р. Факт, що за переважною більшістю товарних груп

максимум експорту спостерігався у 2014 р., висуває гіпотезу про негативний

вплив подій у Криму, на Донеччині і Луганщині на світову торгівлю товарами,

загальний обсяг якої у 2016 р. став меншим рівня кризового 2008 р. У табл. 1

зміна (%) означає збільшення (номінального) експорту, починаючи від 2006 р.,

до року досягнення максимуму не раніше 2014 р., а також зменшення експорту

до 2016 р., починаючи від року досягнення максимуму.

Таблиця 1

Світовий експорт (млрд. дол.) за основними групами товарів

Група/Рік 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Зміна

(%)

Усього 11953 13778 15973 12317 15065 18073 18459 18957 18970 16508 15862 159

85 1634 1807 1918 1604 1962 2132 2195 2336 2404 2336 2330 147

84 1575 1792 1947 1509 1795 2059 2082 2102 2160 1939 1893 137

27 1740 1910 2828 1765 2329 3243 3394 3291 3048 1828 1535 45

87 1008 1183 1240 848 1085 1274 1309 1355 1396 1325 1346 139

71 244 292 370 325 439 634 778 864 720 633 638 74

28

39 386 446 479 391 484 564 570 604 622 554 546 161

90 372 397 440 396 476 530 555 564 575 543 536 155

30 288 342 399 420 444 459 470 491 517 499 506 179

29 298 343 368 306 369 439 447 452 435 371 351 78

88 174 184 211 213 222 250 287 313 322 332 329 191

72 329 423 520 275 387 477 428 398 414 328 302 58

99 256 394 409 256 305 313 303 325 370 400 264 65

73 209 256 308 227 247 301 306 312 319 281 259 153

94 138 162 177 146 167 191 211 229 244 239 233 177

61 145 172 178 159 179 209 212 232 240 222 218 166

62 158 170 182 157 169 199 193 208 234 220 217 148

38 107 125 154 128 152 183 178 185 192 170 172 180

40 119 139 157 124 169 231 222 208 194 168 163 70

26 96 121 144 117 193 258 237 249 234 159 160 62

76 138 157 164 113 147 174 161 166 176 166 159 128

48 148 166 179 153 170 189 168 173 175 157 154 81

64 74 83 92 82 97 114 118 129 142 134 134 193

44 111 124 118 91 106 120 119 132 140 125 128 126

89 92 107 148 147 173 192 158 147 139 136 124 65

74 136 150 148 106 159 185 174 166 156 130 119 64

33 66 77 87 79 89 103 105 113 118 111 116 179

2 68 79 98 88 97 117 118 125 132 114 114 194

3 63 67 72 70 82 96 96 105 113 102 110 179

8 53 61 71 67 76 87 91 100 105 104 109 206

22 68 81 91 80 87 104 108 114 114 105 106 94

28 82 96 128 85 115 140 130 126 122 111 100 71

95 69 84 98 82 84 92 92 91 95 96 97 141

10 50 72 105 78 85 117 120 123 120 103 95 77

12 32 43 64 59 68 82 94 101 100 88 89 89

15 45 61 90 66 81 111 107 99 97 86 87 79

32 57 64 68 58 70 81 80 82 84 74 74 146

42 39 44 50 43 52 66 69 75 77 75 73 198

4 47 61 72 59 70 84 82 94 98 75 73 206

7 38 45 49 49 56 62 59 66 67 66 70 182

70 53 60 65 54 63 72 72 75 74 68 69 92

23 32 40 53 51 56 65 73 82 83 72 69 257

19 33 39 47 45 48 56 58 65 68 63 66 206

21 33 39 45 44 47 55 57 63 67 62 65 201

83 44 51 54 44 51 58 59 63 67 64 62 154

82 43 48 54 41 52 62 63 65 68 62 60 160

За даними оприлюднених публікацій Державної служби статистики

України, для Луганщини можна побудувати табл. 2, що відповідає табл. 1 [2].

Користуючись відповідністю між табл. 1 і табл. 2, для Луганщини можна

обчислити модифіковані індекси Баласса виявленої порівняльної експортної

29

переваги як відношення (%) частки експорту групи товарів у загальному

експорті Луганщини до аналогічної частки світу.

Таблиця 2

Експорт (тис. дол.) Луганщини за групами, індекс Баласса (%)

Група/Рік 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2011 2012 2013 2014 2015 2016

Усього 6505025 4192709 3543581 1902640 257772 435547 Індекс Баласса

85 26913 30620 26041 13241 369 263 4 6 6 5 1 0

84 114613 97079 87222 37930 4907 1209 15 21 22 18 16 2

27 3027295 903562 346998 208034 6062 13583 259 117 56 68 21 32

87 3499 2113 4542 1151 296 245 1 1 2 1 1 1

71 8433 11364 4 6 0 0 0 0

39 144731 85680 70551 37459 2699 2755 71 66 63 60 31 18

90 10204 2638 5173 6223 2554 463 5 2 5 11 30 3

30 5227 5779 6449 3092 1353 1233 3 5 7 6 17 9

29 164767 115582 84286 43521 6298 12229 104 114 100 100 109 127

88 85 2081 0 3 0 0 0 0

72 1465458 1455501 1602233 954224 135404 302907 854 1498 2155 2301 2647 3656

99 0 0 0 0 0 0

73 85575 68829 46374 15997 1808 34 79 99 79 50 41 0

94 1714 2050 1750 1284 664 343 2 4 4 5 18 5

61 29763 40315 50234 24660 305 587 40 84 116 102 9 10

62 22727 16322 17592 12334 7464 10419 32 37 45 53 217 175

38 7940 10735 8975 7503 5391 5321 12 27 26 39 203 112

40 2560 2727 2681 1216 392 352 3 5 7 6 15 8

26 258 234 2 0 0 0 0 0 0

76 34136 34819 34814 483 476 540 55 95 112 3 18 12

48 72908 83543 96604 67249 55972 49626 107 219 299 384 2283 1174

64 0 0 0 0 0 0

44 587 471 358 304 201 1 2 1 2 10 0

89 0 0 0 0 0 0

74 0 0 0 0 0 0

33 0 0 0 0 0 0

2 0 0 0 0 0 0

3 0 0 0 0 0 0

8 949 0 0 0 0 0 32

22 151 238 0 1 0 0 0 0

28 150058 125655 131676 18162 614 272 298 427 559 149 36 10

95 1328 1301 1429 752 186 175 4 6 8 8 12 7

10 6891 1064 4659 5606 0 0 30 9 289 215

12 3399 1378 1306 3553 2104 18 12 6 7 35 154 1

15 21126 10077 6533 4332 1208 53 42 35 45 90 0

32 1677 2483 0 6 14 0 0 0 0

42 0 0 0 0 0 0

4 15 1090 0 0 0 0 93 0

30

7 150 185 1 1 0 0 0 0

Один з висновків для Луганщини станом на 2017 р. не відрізняється від

висновку станом на 2011 р.: для Луганщини є перспективним розпочати

виробництво за товарними групами 99 (інші товари), 64 (взуття, гетри та

аналогічні вироби; їх частини), 89 (судна, човни та інші плавучі засоби), 74

(мідь і вироби з неї), 33 (ефірні олії та резиноїди; парфумерні, косметичні та

туалетні препарати), 2 (м’ясо та інші їстивні субпродукти), 3 (риба і

ракоподібні; молюски та інші водяні безхребетні), 42 (вироби із шкіри; шорно-

сідельні вироби та упряж; дорожні речі; сумки та аналогічні товари; вироби з

кишок тварин (крім кетгуту з натурального шовку)). Важливі види діяльності

завжди пов’язані з втіленням державних функцій оборони, законності і

правопорядку, макроекономічного менеджменту, захисту прав власності,

системи охорони здоров’я.


1. International trade statistics 2001–2017. –

http://www.intracen.org/itc/market-info-tools/trade-statistics/.

2. Статистичний збірник «Регіони України» 2016. Частина II. – К.:

Державна служба статистики України. – 692 с. – http://www.ukrstat.gov.ua/

__________________ _____________________

ГЕОЕКОНОМІЧНА КОНКУРЕНЦІЯ В УМОВАХ НОВОГО

ЕКОНОМІЧНОГО ПОРЯДКУ

Н. М. Грущинська

доктор економічних наук, доцент,

професор кафедри управління професійною освітою

навчально-наукового інституту неперервної освіти

Національний авіаційний університет


Геополітичні та геоекономічні фактори впливу на формування сучасного

світового порядку розділено на еволюційні – вплив глобальних, технологічних,

інформаційних, інтеграційних процесів, а саме ті процеси, що відбуваються

послідовно і є незмінними в сучасному житті суспільства; і радикальні –

агресивні втручання ззовні у внутрішні процеси країни, що спряє в результаті

зміні світового порядку.

Процеси геоспеціалізації, обумовлені геополітичними та

геоекономічними процесами сприяють формуванню нового економічного

порядку, який передбачає посилення міждержавного регулювання світового

господарства і міжнародних економічних відносин з урахуванням інтересів

країн, яких позбавляють вигід активні сили світового ринку.

31

Сучасниий етап формування нового економічного порядку ха-

рактеризується трансформацією суспільних інститутів, зміною усього світового

середовища, сучасні комунікаційні технології посилюють владу міжнародних

організацій, що відстоюють економічні та політичні інтереси країн-гегемонів.

Виробництво інтелектуального продукту і нових технологій стає все більш

прибутковим і монополізується розвиненими країнами. Вони сьогодні

виступають постачальниками якісно нового необмеженого ресурсу —

інформації та знань, отримуючи за свідомо заниженою вартістю обмежені

матеріальні ресурси із країн світової периферії. Такий розподіл праці

спричинює новий механізм формування і розподілу багатства. Загострюється

міждержавна економічна конкуренція, що ще більш посилює економічну

асиметрію у взаємозалежності найбільш розвинених і найменш розвинених

країн.

Світовий порядок повинен бути заснований на гармонійному

співвідношенні, з одного боку, прав і свобод держав і народів, а з іншого --

обов’язків перед людством. Разом з тим необхідне збереження національного

суверенітету держав як гарантів захисту інтересів, прав і свобод свого

населення.

Справедливий світовий порядок, що ґрунтується на дійсному рівноправ’ї

держав і народів, неможливий без вироблення чіткого кодексу поведінки

держав на міжнародній арені. Світовий порядок, безперечно, має

забезпечуватися переважно мирними засобами. Він повинен бути побудований

так, щоб провідні держави світу були такими ж відповідальними за порушення

норм міжнародного права, як і всі інші:


1. Глобалізація світового господарства: геопросторовий вимір :

монографія / [О. О. Любівцева та ін.]. – К. : Київ. ун-т, 2010. – 160 с.

2. Лукяненко Д.Г. Імплементація парадигми економіки знань у стратегії

національного економічного розвитку // Міжнародна економічна політика, –

2013. – с. 19.

___________________ _____________________

AN OVERVIEW OF THE STRUCTURE AND AUTHORITY OF THE US

FEDERAL TRADE COMMISSION

David P. Frankel

Senior Staff Attorney

United States Federal Trade Commission,

Washington D.C., USA

The Federal Trade Commission of USA was created in 1914. The Commission

manage a five commissioners appointed by the President, and there can not be three

commissioners from one party. Today, we have a unique situation in FTC, because

32

only two of the five commissioners work (one commissioner from the republican

party and other from the democratic party). The functions are carried out in two

directions: law enforcement agencies are competitive (relatively unfair competition,

anti-trust legislation, etc.) and consumer rights bureau (regarding unfair advertising,

etc.). At the same time, experience in handling cases in the sphere of industry,

agriculture, pharmaceuticals is the largest in the FTC, and the regulation of rail

transport and roads - in the Ministry of Justice. However, disputes between the FTC

and the Ministry of Justice are often encountered in dealing with certain cases. Cases

can also be merged by these institutions. FTC has General Counsel’s Office and

Regional Offices in different cities (Atlanta, Chicago, Cleveland, Dallas, Los

Angeles, New York City, San Francisco, Seattle). On today, in Commission

work 1,162 employees, of which 535 deal with competition issues, and 627 -

consumer problems. The budget of this organization's is $ 360 million per year.

FTC’s Activities in General includes a litigates cases before Administrative

Law Judges, litigates cases in all US federal courts, promulgates and enforces trade

regulation rules, prepares reports for and testifies before Congress, comments on the

economic effects of proposed laws and regulations, provides guidance to businesses

and educates consumers, provides technical assistance to foreign competition

authorities. US Antitrust Enforcement consists of the next elements: Federal Trade

Commission, Department of Justice’s Antitrust Division, State Attorneys General,

Private antitrust enforcement.

Antitrust enforcement of the FTC includes an analysis of the review of

anticompetitive behavior by horizontal competitors, entities in a vertical relationship,

review of abusive behavior by dominant firms, merger review.

US Consumer Protection Enforcement is a next organization: Federal Trade

Commission, other federal agencies: DOJ; Food & Drug Administration; Consumer

Financial Protection Bureau; Consumer Product Safety Commission; Department of

Agriculture; Bureau of Tobacco, Alcohol, and Firearms, state Attorneys General

(Little FTC Acts), trademark enforcement (Lanham Act), private class actions. FTC's

Consumer Protection Activities, in turn, includes a database of consumer complaints,

advertising and finance, marketing practices, privacy and identity protection,

enforcement, consumer education and business education.

It is known many examples of FTC Rule Enforcement also, such as used car,

auto fuel rating, appliance labeling, mail or telephone order merchandise, cooling-off,

eyeglass and contact lens, textile and wool labeling, funeral.

There are also common remedies (adjustments), that used in FTC cases. These

are cease and desist orders in administrative cases, injunctions in federal court cases,

disgorgement of ill-gotten gains, restitution for consumers, fines for violations of

trade regulation rules, penalties for violating FTC orders, contempt for violating

federal court orders.

In the USA exist 50 states and each of them has own legal system, the

prosecutor's office, anti-trust acts (so-called «small acts of FTC»). The claims of a

violation of antitrust laws may submit not only certain organizations, but also final

consumers. The punishments in such cases rarely lead to 10 years in jail and up to $

100 million in fines.

33

In last year’s, Federal Trade Commission had been considering the merger

process in the area of anti-trust legislation such as violation (in Ukraine it is called

concentration). In general, in the United States, for some 60 years, the government

had been making certain claims into the process of companies mergers.

At present, in USA, exist the complaints system on the FTC website (for

example, on problems with consumers working with banks, obtaining loans, financial

claims, complaint about goods and services).

Reference:

1. The official site of Federal Trade Commission (2012) «About the FTC»,

available at: https://www.ftc.gov/about-ftc/.

2. «Federal Trade Commission Funeral Rule» - 16 CFR Part 453». Ftc.gov.

October 24, 2008. Retrieved August 14, 2012, available at:

https://www.consumer.ftc.gov/.

____________________ _____________________

THE MEANS, WHICH THE ANTIMONOPOLY AUTHORITY CAN USE IN

CASES OF MARKET FAILURE

Jon C. Hilke Doctor of Economics

Independent Economic Consultant in the Federal Trade Commission's

Bureau of Economics

Washington D.C., USA

The market failure is a situation in which the allocation of resources in the

market is ineffective. Typically, temporary market failures are less of a concern than

long-term ones.

Market failures lead to distortions in demand, supply, or both. Such distortions

may be limited to one market or to cover other markets. Market failures lead to the

fact that the release / consumption will be larger or lower than the optimal socially

necessary level.

The result of a very serious market failure may be the collapse of the market

(the absence of willing buyers or sellers on the market) or its excessive narrowing,

which will not allow efficient functioning.

The sources of market failure may be: monopoly / monopsony / lack of

effective competition, information asymmetries, external factors (positive or

negative), unsatisfactorily defined property rights, problems with public goods

(including differences in income or wealth), market instability (extremely high risk),

autarky (self-reliance, self-sufficiency).

The competition agencies often find that harm to competition from the

proposed concentration, for example, results from one or more market failures (in

addition to market structure). Correction of the anticompetitive effects of a merger

https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=2&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjnlp218ZfXAhXGfRoKHUvlC6YQFggrMAE&url=https%3A%2F%2Fwww.ftc.gov%2F&usg=AOvVaw3GNwC8gXCLvRcis-OtoTfY

https://www.ftc.gov/about-ftc

http://www.ftc.gov/bcp/rulemaking/funeral/

https://www.multitran.ru/c/M.exe?t=4255778_1_2&s1=%C4%E6%EE%ED

https://www.multitran.ru/c/M.exe?t=4255778_1_2&s1=%C4%E6%EE%ED

34

can be most effective and, at least, least costly if it directly affects the causes (source)

of a market failure (and not just its manifestation).

Many of the competition authorities are also responsible for enforcing

consumer protection laws. Such enforcement usually refers to the cost of information

and inequality in access to information (and not the structure of the market). When a

competition authority engages in advocating (protecting) competition, it often turns

out that some anticompetitive provisions, rules, regulations, or other factors result in

a market failure. Advocating competition involves responding to any factors that

undermine the functioning of the market.

The means of the competition authority to correct the situation of lack of

effective competition may be: sale or division of monopolies; functional separation, if

the stages of production in the market are no longer natural monopolies; intellectual

property licensing so that competitors can repeat product characteristics that were

unlawfully monopolized; reduction of entry barriers or obstructions (including

legislative barriers); reducing trade barriers to increase competition from imports;

improving consumer access to comparative information on products and prices;

permission or incentive for self-delivery to increase the demand elasticity of

incoming components; permission to apply vertical restrictions to prevent the use of

free use, which undermines the provision of important services to consumers; fines

and imprisonment for cartel participants; the requirements for termination and further

abstinence from anti-competitive practices; the prohibition of predatory pricing and

other methods to increase the cost of competitors.

There are major corrective measures to increase competition. Such measures

are the central point of the policy of most of the competition authorities. Key

measures include blocking concentrations, restructuring monopolies and prosecution

of other types of anticompetitive behavior.

Raising the level of competition is also a key task in advocating competition

with regulatory authorities in order to help them impose competition after the

disappearance of natural monopoly in the relevant industries.

Reference:

1. Hilke, John C. Competition in government-financed services/ John C.

Hilke. New York : Quorum Books, 1992.

2. «Background Note by the Secretariat», OECD, Working Party No. 2

on Competition and Regulation, Roundtable on «Market Studies»,

held June 2008, final issuance on 21 November 2008, available at

http://www.oecd.org/dataoecd/47/54/41721965.pdf.

____________________ _____________________

35

ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

НА РОЗВИТОК МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Т. В. Заплітна


Національний транспортний університет

Д. І. Кудінова

магістр,

Національний транспортний університет


Модернізація міжнародних економічних відносин України на

сьогоднішній день відчуває вплив міжнародних фінансово-економічних

організацій представлених у якості донорів національної економіки. Тобто у

співпраці та оновленні міжнародних інвестиційних потоків у малий та середній

бізнес на основі формування та реалізації довгострокових програм розвитку

окремих галузей та секторів національної економіки.

Загально світові інтеграційні та глобалізаційні процеси фінансово-

кредитного простору залучили Україну до співпраці з найвпливовішими

міжнародними фінансовими організаціями:Україна є членом Міжнародного

валютного фонду з 1992 року, Групи Світового банку з 1945року та

Європейського банку реконструкції та розвитку з 1992 року. Важливим

направленням оздоровлення економіки України є створення сприятливої середи

для формування і функціонування суб’єктів малого та середнього бізнесу, які є

одними з ключових важелів рішення соціально-економічних проблем в

країні[2].

Процедура банківського кредитування суб’єктів малого та середнього

бізнесу в Україні в сучасних умовах господарювання виконується за рахунок

особистих ресурсів комерційних банків, використання яких не в повному обсязі

задовольняє вимоги бізнесу, а також ресурси міжнародних кредитних

організацій. В даний час лідируючі позиції в кредитуванні суб’єктів малого та

середнього бізнесу в Україні займають такі міжнародні фінансові організації:

Європейський банк реконструкції та розвитку, Всесвітній банк, Агенство США

з міжнародного розвитку, Німецько-український фонд та ін.[3].

Залучення кредитно-фінансових організацій до співпраці у сфері

кредитування суб’єктів малого та середнього бізнесу в Україні мають наступні

переваги:

Умовами більшості проектів передбачена можливість обмеження

розміру відсоткової ставки для суб’єктів малого та середнього бізнесу України

з метою спрощення їх доступу до кредиту шляхом введення механізму

звільнення банків-партнерів від валютних ризиків, які в повному обсязі беруть

на себе міжнародні заклади.

Широке регіональне покриття програмами проектів фонду, за рахунок

розвиненої мережі філій партнерів, робить неможливим розробку корупційнної

36

схеми через розподіл центрів прийняття рішень о видачі кредиту суб’єктам

малого та середнього бізнесу.

Стандартизація роботи банків по західним технологіям дозволило

знизити їх витрати та ризики, дозволило поставити видачу кредитів на

«конвеєр» [1].

Таким чином, існує необхідність і далі нарощувати співпрацю з

міжнародними кредитно-фінансовими організаціями в сфері кредитування

суб’єктів малого та середнього бізнесу, робота над вимогами кредитування

бізнесу, а також ініціювати реалізацію нових програм кредитування, які б

відповідали вимогам економічних реалій. Необхідно й подальше підтримувати

сприяння розвитку фінансового посередництва і нарощування кредитування

реального сектору на стійкій основі через надання інформації про

кредитоспроможність фінансових установ, а головне, розширення умов доступу

до довгострокового фінансування на прийнятних умовах для

експортооорієнтованих малого і середнього бізнесу. Сприяти реалізації

системного реформування бізнес-середовища для підтримки ї дальшого

зростання приватного сектору та залучення нових інвестицій.


1. Бережна Л.В. Програми міжнародного кредитування в Україні: стан та

перспективи розвитку / Л.В. Бережна // Збірник наук. тр. ЧГТУ. – 2010. –

№ 21. – с. 55-64.

2. Гончар, В. Г. Підтримка малих і середніх підприємств України через

міжнародне кредитування: вплив настан економічної безпеки держави [Текст] /

Валерій Геннадійович Гончар // Економічний аналіз: зб.наук. праць /

Тернопільський національний економічний університет; редкол.: В. А. Дерій

(голов. ред.) таін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр

Тернопільського національного економічногоуніверситету «Економічна

думка», 2015. – Том 19. – № 2. – С. 54-63.

3. Домбровський В.С. Перспективи розвитку регіональних систем

фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в

Україні / В.С.Домбровський // Вісник Сумського національного аграрного

університета. – 2005. – № 6-7 (18-19). – С. 16-28.

____________________ _____________________

37

КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У

СВІТОВУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ

З. Д. Калініченко


доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

м. Дніпро, Україна

Поглиблення процесів інтернаціоналізації світової економіки, зростаюче

значення зовнішньоекономічних відносин зумовлюють інтеграцію і

взаємозалежність зовнішньої торгівлі та внутрішньої економіки. Ці процеси

стимулюють використання внутрішніх економічних і адміністративних важелів

регулювання ввезення та вивезення товарів поряд із традиційними методами

зовнішньоторговельного регулювання.

Про важливість і необхідність наукових розробок з питань оцінки

експортного потенціалу України в умовах інтеграційних процесів свідчать

публікації та дослідження українських науковців, а саме: О. В. Калюжної, А. І.

Кредісова, Г. Б. Крушніцької, А. А. Мазаракі, Ю. В. Макогона, Т. О. Мацко, Т.

М. Мельник, В. В. Сіденка, С. І. Соколенка, Л. В. Страшинської, А. С. й інших.

Але проблеми розвитку зовнішньої торговельної діяльності та оцінки

експортного потенціалу України вивчені недостатньо, що й актуалізує

подальшу роботу.

Мета дослідження полягає в оцінці експортного потенціалу України в

умовах світових інтеграційних процесів. Для досягнення мети поставлено

завдання зробити висновки щодо загального стану експортного потенціалу

України й намітити шляхи його покращення.

Найважливішою формою участі України в європейських інтеграційних

процесах є зовнішня торгівля, через яку реалізуються місцеві вироби чи

сировина, а імпортуються високотехнологічні товари чи необхідні ресурси.

Спеціалізація країн у світовому товарообміні характеризує їхні порівняльні

переваги у виробництві тих чи інших товарів.

Затверджено Концепцію популяризації України у світі та просування

інтересів України у світовому інформаційному просторі (розпорядження

Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. № 739), розроблено проект

плану заходів з її реалізації.

Концепція визначає мету, пріоритети, шляхи і способи комунікації з

міжнародною спільнотою, популяризації України у світових інформаційних

ресурсах, формування позитивного іміджу України та забезпечення на

міжвідомчому рівні постійної оперативної та скоординованої діяльності, а

також підвищення туристичної та інвестиційної привабливості України.

Результати роботи Уряду 2016 року свідчать про поступовий прогрес у

досягненні стратегічних пріоритетів.

Макроекономічна стабілізація – це один із ключових пріоритетів Уряду

2016 року, про успішну реалізацію якого свідчить відновлення зростання

38

валового внутрішнього продукту, суттєве зниження рівня інфляції, стабільність

протягом року курсу національної валюти.

Підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції України з іншими

країнами світу систематизовані в платіжному балансі. Так, рух належних

операцій відбиває рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг трансфертних

платежів.

Важливим стало отримання підприємствами індивідуальних дозволів на

ввезення продукції в ЄС. Зараз більше 200 українських компаній експортують

продукти тваринного походження в ЄС.

До 2023 Україна повинна гармонізувати своє законодавство в сфері

безпеки харчових продуктів з європейським. Визнання еквівалентності систем

забезпечення безпеки України і ЄС дозволить всім українським виробникам

виходити на європейський ринок без додаткових перевірок.

Від зони вільної торгівлі з ЄС виграв не тільки великий бізнес, а і малий.

Великий бізнес завжди експортував набагато більше, ніж малий і

середній. І не тільки в Україні. Це зрозуміло – їм легше пройти бюрократичні

процедури, у них є ресурс для цього. Хоча в деяких сферах експорту практично

немає великих виробників. Наприклад, мед експортують малий і середній

бізнес. У той час як серед експортерів зерна представлені великі гравці.

Змінилися категорії товарів, які експортуються в ЄС, після запуску ЗВТ.

Таких товарів, які б до 2013 року зовсім не експортувалися з України, а

тепер раптом почали в значних обсягах, мало. Україна в першу чергу розширює

ті виробництво і експорт, які вже були.

40% всього обсягу експорту складають вісім продуктів. Цей список

майже не змінився, але змінилася послідовність.

Таблиця 1

Товарна структура експорту до ЄС: «топ-8 товарів», %[1]

Товар на експорт 2013 р. 2016 р.

Масло соняшникове сире 2 8

Кукурудза 10 8

Комплекти проводів для свічок запалювання 6 7

Полуфабрикати із вуглецевої сталі 10 5

Руди і концентрати залізні агломеровані 4 4

Руди і концентрати залізні не агломеровані 6 3

Макуха і інші тверді відходи із соняшника 3 3

Насіння рапса з низьким вмістом ерукової кислоти 5 3

Інші 54 60 Джерело: Розрахунки виконано на основі інформації Укрстат, класифікації УКТ ЗЕД

Раніше перші позиції займала металургія, а тепер найбільше ми

експортуємо агропродукцію. На першому місці соняшникова олія. За останні

три роки частка експорту збільшилася в чотири рази, а вартість експорту - на

160%. Кукурудза знизилась в рейтингу. Однією з причин цього є те, що ми

збільшили її експорт в Азію, наприклад, Іран. На Західній Україні активно

39

розвивається цілий кластер виробництва комплектуючих для автомобілів (третя

позиція в рейтингу), які орієнтовані на експорт, в основному, в Німеччину.

Угода про асоціацію з ЄС негативно впливає на виробництво одного

продукту - азбесту. Він дуже канцерогенний, його просто припинять випускати.

Частина виробництва постраждала від закриття ринку Росії. Наприклад,

виробництво залізничної продукції. Практично всі вироблені в Україні вагони

вивозилися в Росію. Але втрата російського ринку не знищила галузь - зараз

розвивається внутрішній ринок, зростає експорт залізничних запчастин,

наприклад, до Канади [2].

Отже, проаналізувавши експортний потенціал України в умовах

інтеграційних процесів, необхідно зробити такі висновки. Одним із напрямків

погіршення національної зовнішньої торгівлі та фінансової

конкурентоспроможності стало нарощення іноземних зобов’язань через

несвоєчасні розрахунки українських підприємств з іноземними партнерами.

Морально та фізично зношений парк промислового обладнання (понад 50 %) не

залишає надії на те, що Україна в найближчий час зможе розширити експорт

машинотехнічної продукції та інших промислових виробів із високою доданою

вартістю. Ця продукція імпортується в Україну, як і сировина для виробництва,

хоча до чистого імпорту потрапили вироби харчової промисловості та деякі

товари, що з успіхом можуть виготовлятися вітчизняними виробниками. Отож,

імпортні и експортні потоки зберігають свою нераціональну структуру

протягом останніх років, що свідчить про зниження конкурентоспроможності

української продукції на світових ринках.

Нашій державі необхідно активно використовувати участь у світовому

поділі праці. Для створення-сприятливих умов розвитку економіки слід

забезпечувати відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним

економічним інтересам. Передумовою органічного й найповнішого входження

економіки нашої країни в міжнародні господарські відносини та підвищення її

ефективності в міжнародній торгівлі є стійке економічне зростання. Це сприяє

стабілізації економічних взаємин з іншими країнами, розширенню доступу

вітчизняних товарів на світові ринки, можливості застосування механізмів цієї

організації для захисту національних економічних інтересів. Крім цього, країні

необхідні кардинальні зміни в зовнішньоекономічному законодавстві,

вдосконалення тарифної, фінансової, інвестиційної бази відповідно до

міжнародних норм і стандартів. А інтеграція у світову економічну систему

дасть Україні змогу користуватись усіма перевагами міжнародного

економічного співробітництва.


1. Державний комітет статистики України // Інформаційний бюлетень,

2016.

2. Ключові тенденції зовнішньоекономічної діяльності України у

2016 році в контексті реалізації стратегічних завдань соціально-еконмічного

розвитку // www.niss.gov.ua.

3. Майорова І.М. Сучасні тенденції світової торгівлі та перспективи

40

України на світових ринках // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2014. –

№ 6. – С. 47-53.

4. Тарнавська Н. Новітні прояви конкуренції в суспільстві // Економіка

України. – № 3. – 2013. – С.7- 8.

____________________ _____________________

ОСНОВНІ ОЗНАКИ СУЧАСНИХ СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ

І. С. Каракулова


старший науковий співробітник

Центр комплексних досліджень з питань

антимонопольної політики,


Розвиток будь-якої сучасної розвиненої держави неможливий без

наявності потужного товарного ринку. Сучасний ринок характеризується

ознаками поширення глобалізаційних процесів практично у всіх сферах, а тому,

основною метою абсолютної більшості розвинених країн світу є постійний

моніторинг даних процесів, з тим, щоб відповідати критеріям динамічно

змінних потреб світового глобального ринку.

Основною метою виробництва будь-яких товарів є їх подальша реалізація

з метою споживання. Ці процеси відбуваються на ринку. Саме на ринку

здійснюється регулювання виробництва і обігу товарів, встановлюються

оптимальні пропорції товарного виробництва, здійснюється розподіл доходу, та

суспільного багатства загалом. У випадку якщо певний вид товару не був

реалізований на ринку, це свідчить про невизнання витрат праці, які

витрачались на його виробництво. Таким чином, ринок, в тому числі, розкриває

суть протиріч у відносинах праці.

Світовий товарний ринок, як сфера стійких товарно-грошових відносин

між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці та інших факторах

виробництва, характеризується наступними ознаками: 1. глобалізація товарних

ринків є об’єктивним історичним процесом, який постійно вдосконалюється;

2. світовий товарний ринок знаходить свій прояв у міждержавному переміщені

товарів, послуг та основних факторів виробництва (робочої сили, капіталу) під

впливом не лише внутрішніх, але й зовнішніх факторів попиту та пропозиції;

3. світовий ринок (у більшій мірі ніж національний) оптимізує використання

факторів виробництва, спрямовуючи їх рух у найбільш ефективні сфери та

галузі ринку; 4. світовий товарний ринок виступає у якості фільтра, який

вилучає з міжнародного обміну певні товари, які не відповідають міжнародним

стандартам якості або не витримують жорстких вимог конкуренції; 5. для

обслуговування світового товарного ринку створюються та функціонують

різноманітні інституційні утворення – організації та установи, які здійснюють

41

регулювання та контроль зазначених процесів; 6. розвиток світового товарного

ринку призводить до трансформації ролі національних регулюючих органів.

Світовий товарний ринок має суттєві відмінності від інших ринків, більш

детально такі відмінності розглянуто у Таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика світового товарного ринку та інших

ринків за територіальною ознакою Ознака

порівняння

Національний ринок Регіональний ринок Світовий ринок

Конкуренція Всі типи конкуренції Всі типи конкуренції,

крім монополії

Центри ринку Економічні центри тяжіння (полюси зростання) Світові біржі

Ціна

- така, що підлягає

регулюванню;

- великий діапазон цін, в

залежності від попиту в

різних регіонах

Середня Рівноважна

Ресурси в

конкурентній

боротьбі

- ступінь розвитку

виробничих сил;

- законодавство в сфері

стимулювання

внутрішнього попиту,

разом з політикою

протекціонізму;

- менша рухомість

політичних кордонів,

ніж економічних

- ступінь розвитку

виробничих сил;

- місцеве

законодавство;

- простір

- ємність ринку

практично

необмежена;

- миттєве одержання

інформації про зміни

кон’юнктури ринку у

будь-якій точці світу

Бар’єри

- адміністративні

бар’єри місцевих органів

влади для іноземних

підприємців;

- олігархічна змова

- адміністративні

бар’єри регіональних

органів влади для

сторонніх

підприємців;

- змова продавців

Фінансові можливості

фірми, які

нівелюються за

допомогою

інформаційних

технологій

Джерело: Складено за [1, c.243-244]

Розвиток світового товарного ринку залежить від стану внутрішніх

товарних ринків окремих країн, тоді як товари та фактори виробництва (робоча

сила та капітал) виходять за національно-державні межі і починають свій рух в

системі міжнародних економічних відносин.

Основною ознакою існування світового товарного ринку є рух товарів

між країнами. Світовий товарний ринок характеризується наявністю

міжнародних товарно-грошових відносин, які являють собою сукупність

обсягів зовнішнього торгівельного обігу.

Національні товаровиробники досягнувши в певний період часу

максимального розвитку на національному ринку, прагнуть вийти за його межі.

Розширення збуту за межами національного ринку дає можливість одержати

додатковий дохід. Поряд з тим, вихід на світові товарні ринки має значні

обмеження, а тому, для товаровиробників, даний процес супроводжується

42

оптимізацією витрат, з метою збільшення конкурентоспроможності виробника.

Товар, який знаходиться на світовому ринку в фазі обміну, виконує

інформаційну функцію, адже через нього визначаються середні параметри

сукупного попиту та пропозиції, завдяки чому, кожен з суб’єктів ринку може

оцінити та адаптувати параметри свого виробництва. Виступаючи сферою

міждержавного обміну товарами, світовий товарний ринок здійснює зворотній

вплив на виробництво, таким чином вказуючи йому на те, скільки і для чого

необхідно виробляти [2, c.80]. Саме тому, товарний ринок можна вважати

рушійною силою, яка спонукає виробників покращувати якість продукції та

зменшувати витрати виробництва, задля покращення конкурентних позицій, в

тому числі, при виході на світові товарні ринки.


1. Тяжов А. И. Значение и место товарного рынка в иерархической

структуре мировой экономики / А. И. Тяжов, Д. П. Русинов // Вестник

Костромского государственного университета им. Н. А. Некрасова. – 2012. –

Т. 18, № 6. – с. 240-244.

2. Євдоченко О. О. Сучасна декомпозиція міжнародної торгівлі товарами

та послугами / О. О. Євдоченко // Миколаївський національний університет

імені В.О. Сухомлинського. – 2014. – Випуск 2. – с. 76-80.

____________________ _____________________

ДОВЕДЕННЯ НЕЗАКОННОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ МІЖ

КОНКУРЕНТАМИ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЮРИСДИКЦІЙ

Т. А. Клименко

молодший науковий працівник

Центр комплексних досліджень

з питань антимонопольної політики,

м. Київ,Україна

Узгоджена практика це «форма координації між підприємствами, яким,

не вдалося досягти тієї стадії, коли так звана угода була укладена, свідомо

підставляючи практичне співробітництво між ними ризиками для

конкуренції» [1].

Концепції узгодженої практики слід розуміти у світлі принципу, згідно з

яким кожен економічний суб’єкт повинен визначити свою політику на ринку

незалежно один від одного [2]. Хоча вимога незалежності не позбавляє права

розумно адаптуватися до існуючої і очікуваної поведінки своїх конкурентів, це

не виключає «будь-якого прямого або непрямого контакту між такими

суб’єктами, об’єкта, дію або впливу на поведінку на ринку реального або

потенційного конкурента або розкривати хід поведінки конкурента, яку він сам

вирішив прийняти або подумав прийняти на ринку, де об’єкт або дія такого

43

контакту є створення умов конкуренції, які не відповідають нормальним

умовам даного ринку, беручи до уваги природу пропонованих товарів або

послуг, розміру і кількості підприємств і обсягу зазначеного ринку [3].

У справі по T-Mobile Нідерландів Суд Європейського Союзу підтвердив,

що разова зустріч між конкурентами, в принципі, є достатньою підставою, для

знаходження узгодженої практики. Важливо не стільки кількість зустрічей,

проведених між підприємствами які беруть участь у порушенні, скільки наради

або зустрічі, які давали їм можливість прийняти до уваги обміняну інформацію

своїх конкурентів з метою визначення їх поведінки на даному ринку. Це буде

залежати від предмета узгоджених дій і конкретних ринкових умов [4].

Хоча наявність узгоджених дій вимагає наявності взаємного контакту, ця

умова виконується, коли один учасник розкриває свої майбутні наміри або

поведінку на ринку іншому, а останній просить його або, принаймні, приймає її

[5]. Таким чином, простого отримання інформації може бути достатньо, щоб

привести до узгодженої практики [6]. При цьому не має значення, чи є обмін

інформацією основною метою контакту між конкурентами [7].

Якщо встановлено, що підприємство бере участь у засіданні з явно

антиконкурентним характером, підприємство повинно надати суду докази, щоб

встановити, що воно заявило про своє дистанціювання щодо антиконкурентної

домовленості з її конкурентами [8]. Відсутність доказів того, що підприємство

явно протистояло домовленості, є підставою вважати, що участь підприємства

на зустрічі було незаконним [9]. Суд Європейського Союзу зазначає: «учасник,

який мовчазно схвалює неправосудну ініціативу, не публічно дистанціювався

від його змісту або повідомив про це в адміністративні органи, ефективно

сприяє продовженню порушення і компрометує його початок [...], що являє

собою пасивну співучасть у порушенні, яке здатно надавати зобов’язання до

відповідальності …» [10].

Публічне дистанціювання, як таке має сприйматися іншими

учасниками [9]. Суду загальної юрисдикції Європейського Союзу ухвалив, що:

«спілкування, яке призначене представляти публічне дистанціювання від

антиконкурентної практики повинно бути виражено твердо і однозначно» [11].

У справі між постачальниками цистерн з оцинкованої сталі компанія

Balmoral Tanks Limited стверджувала, що відмовою від участі першого

старшого співробітника Balmoral Tanks у будь-яких подальших зустрічах з

іншими учасниками після засідання 11 липня 2012 року було актом «триваючої

денонсації», подібного до необхідної концепції публічного дистанціювання. Він

заснований на судженні Суду загальної юрисдикції Європейського Союзу у

справі Westfalen, який відводив особливе «значне доказове значення» щодо

відмови підприємства відвідувати подальші зустрічі. У випадку з Westfalen

Суду загальної юрисдикції Європейського Союзу вважав, що аргумент

стосовно зобов’язання публічно дистанціюватися від антиконкурентних угод

підриває участь даного підприємства у наступному засіданні. Проте, Суд

загальної юрисдикції Європейського Союзу не взяв до відома те, що

нездатність підприємця бути присутнім на додатковій зустрічі картелю, само по

собі, є формою публічного дистанціювання. З причин, викладених вище,

44

Управління зі захисту конкуренції і ринків Великобританії вважало, що у

випадку обміну інформацією між постачальниками цистерн з оцинкованої сталі

на засіданні 11 липня 2012 року було достатньо, щоб зменшити невизначеність

щодо майбутніх цін учасників порушення, і була відсутня потреба у подальших

засіданнях. На цих умовах, відмова від у будь-яких подальших зустрічах з

іншими учасниками узгодженої практики, не може розглядатися як публічне

дистанціювання [12].

У разі справи Replica Football Kits, компанія JJB стверджувала у

Апеляційному суді з питань конкуренції, що вона дистанціювалася від

передбачуваної угоди щодо фіксації цін. Апеляційний суд з питань конкуренції

відкинув такий аргумент, зазначивши, що голова JJB мала «широкі

можливості», щоб залишити зустріч з конкурентами, як тільки стало зрозуміло,

ким були решта учасників, але «залишалося протягом близько двадцяти хвилин

дискусії щодо роздрібних цін її двох конкурентів». Як було відзначено

Апеляційним судом з питань конкуренції у разі справи щодо Replica Football

Kits: «Участь у неофіційній зустрічі, на якій були обговорені ціни і розкрито

наміри ціноутворення, навіть в односторонньому порядку, само по собі є

порушенням Розділу I Закону про конкуренцію. Заборони строго виключають

будь-які прямі або непрямі контакти між конкурентами, які мають, як його

об’єкт або дію, або вплив на майбутню поведінку на ринку або розкриття

майбутніх намірів» [6].

У разі справи Copper Plumbing Tubes, Європейська Комісія прийшла до

висновку, що для того, щоб підприємство публічно дистанціюватися, воно

повинно повністю відмовитися від співпраці з усіма його конкурентами і

відмовитися від «будь-якої участі у майбутній діяльності картелів» [13].

Концепція узгодженої практики передбачає, крім підприємств, що діють

спільно один з одним, поведінку на ринку відповідно до цієї змови і причинно-

наслідковий зв’язок між ними. Однак, це зовсім не означає, що поведінка

повинна були результатом конкретної дії обмеження, попередження або

спотворення конкуренції [3]. Узгоджена практика, яка має на меті запобігання,

обмеження чи спотворення конкуренції буде порушувати Закон про

конкуренцію, навіть там, де немає ніякого впливу на ринок [8].

У випадках, коли підприємство бере участь в узгодженій домовленості

залишаючись активним на ринку, є підставою вважати, що воно буде брати до

уваги обміняну інформацію зі своїми конкурентами при визначенні своєї

власної поведінки на ринку. Тягар який накладеться на зацікавлені сторони

надають суду докази для спростування цієї презумпції сторін.


1. Judgment in ICI Ltd v Commission, C-48/69, EU:C:1972:70,

paragraph 64.

2. Judgment in Suiker Unie v. Commission, EU:C:1975:174,

paragraph 173.

3. Judgment in Commission v Anic Partecipazioni, EU:C:1999:356,

paragraphs 118, 121 and 124.

45

4. Judgment in T-Mobile Netherlands and Others v Commission,

EU:C:2009:343, paragraph 60.

5. Judgment in Cimenteries CBR SA and Others v Commission of the

European Communities, EU:T:2000:77.

6. JJB Sports plc and Allsports Limited v Office of Fair Trading [2004] CAT

17 paragraph 658, 791, 831 and 873.

7. Advocate General’s opinion in Dole Food Co. v Commission (Bananas), C-

286/13 P, EU:C:2015:184, paragraph AG122.

8. Judgment in Hüls AG v Commission, EU:C:1999:358, paragraph 155

9. Judgment in Toshiba Corporation v Commission, EU:C:2016:26,

paragraphs 61 and 71.

10. Judgment in Aalborg Portland A/S v. Commission, EU:C:2004:6,

paragraph 84.

11. Judgment in Comap SA v European Commission EU:T:2011:108;

paragraph 76.

12. Decision of the Competition and Markets Authority in galvanised steel

tanks for water storage information exchange infringement, Case CE/9691/12, 19

December 2016, paragraph 4.27 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

https://assets.publishing.service.gov.uk/media/58db746440f0b606e300003c/ce-9691-

12-information-exchange-decision.pdf.

13. Copper Plumbing Tubes COMP/E-1/38.069 OJ [2006] L192/21, recitals

464 and 479.

____________________ ______________________

МЕХАНІЗМИ ЗАХИСТУ ВІД ПРОЯВІВ НЕДОБРОСОВІСНОЇ

КОНКУРЕНЦІЇ

Є. В. Кононенко

студентка

Київський національний

торговельно-економічний університет


Необхідною умовою ефективного функціонування ринкового середовища

є конкуренція. Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних

підприємств та раціональному використанню ресурсів. Конкуренція являє

собою боротьбу різних суб’єктів господарювання за найкращі , а що важливо

найвигідніші умови ведення бізнесу. Бажання виграти вищі позиції у

виробництві та реалізації своєї продукції підштовхує підприємців

застосовувати певні методи конкурентної боротьби. Та чи завжди ці методи є

цивілізованими, особливо коли це стосується можливості зменшити витрати? У

цьому випадку йдеться про недобросовісну конкуренцію.

46

Уперше визначення недобросовісної конкуренції було надано у статті 10

bis Паризької конвенції щодо охорони промислової власності від 1883 року, в

якій вказувалося, що недобросовісною конкуренцією вважається будь-який акт

конкуренції, який суперечить чесним звичаям у промисловій та торговій


В Україні питанню правового захисту від проявів недобросовісної

конкуренції приділено особливу увагу, а саме з цією метою у 1996 році було

ухвалено Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Відповідно до Закону основними формами недобросовісної конкуренції є:

− неправомірне використання позначень;

− неправомірне використання товару іншого виробника;

− копіювання зовнішнього вигляду виробу;

− порівняльна реклама;

− дискредитація суб’єкта господарювання ;

− схилення до бойкоту суб’єкта господарювання;

− схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

− підкуп працівника, посадової особи постачальника;

− підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника);

− досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

− поширення інформації, що вводить в оману;

− неправомірне збирання, розголошення та використання

− комерційної таємниці [1].

Крім названого Закону на захист ділової репутації суб’єктів

господарювання від недобросовісних конкурентів більшою чи меншою мірою

орієнтовані положення Господарського кодексу України, Законів України «Про

захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України»,

«Про захист прав споживачів», «Про природні монополії», «Про рекламу»,

інших законів і підзаконних нормативних актів України, міжнародних

конвенцій, договорів і домовленостей, що отримали визнання та обов’язковість

виконання в Україні.

Відомо, що в процесі функціонування економіки стикаються інтереси

трьох груп: суб’єктів господарювання, держави та кінцевих споживачів.

Інтереси останніх проявляються у бажанні придбавати якісний товар чи

послугу за найменшою ціною, відповідно інтерес суб’єктів господарювання

грунтується на отриманні більшого прибутку за найменших витрат. У свою

чергу інтереси держави напряму залежать від інтересів інших двох груп.

Головна мета держави – забезпечити баланс між задоволенням інтересів кожної

з груп.

Слід зазначити, що прояви недобросовісної конкуренції можуть

негативно позначитися не лише на суперництві між суб’єктами

господарювання (що проявляється через встановлення нерівних умов

функціонування підприємтв на одному ринку), але й порушити права

споживачів. Так, кожного разу купуючи якийсь товар певної марки з добре вже

відомим оформленням упаковки, не задумуючись, ми можемо стати жертвами

недобросовісних виробників. Недобросовісна конкуренція є не виключно

47

проблемою виробників, а проблемою кожного з нас. Аби убезпечити

споживачів та чесних виробників від проявів недобросовісної конкуренції

створено спеціальний механізм захисту. Органом, на який державою покладено

обов’язок захисту від недобросовісної конкуренції є Антимонопольний комітет

України.

У 2016 році органами Антимонопольного комітету України було

припинено 276 порушень Закону України «Про захист від недобросовісної

конкуренції». З них —75 порушень у вигляді недобросовісної конкуренції,

стосовно яких Комітетом прийнято рішення про накладення штрафних санкцій,

та 201—дій, що містили ознаки таких порушень, які було припинено відповідно

до наданих органами Комітету рекомендацій суб’єктам господарювання. За

порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції органами

Комітету протягом звітного року накладені штрафи у загальній сумі майже

5 млн грн. Найбільш поширеним видом недобросовісних дій, які вчинялися з

метою досягнення неправомірних переваг у конкуренції, було поширення

інформації, що вводить в оману [2]. Саме цей вид є чи не найбільш

небезпечним з точки зору інтересів споживача. Адже інколи може нанести

шкоди життю та здоров’ю покупця, особливо коли мова йде про лікарські

засоби. З цього випливає, що кожен виробник, так чи інакше, несе

відповідальність за інформацію, яку він розміщує на упаковці чи в рекламі, а

кожен споживач, який поважає себе, зобов’язаний бути дуже обережним та

уважним під час здійснення купівлі того чи іншого товару (послуги), а також

обізнаним у сфері захисту від недобросовісної конкуренції. Адже споживач має

право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного

ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам

нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товари

(роботи, послуги), яку надає продавець (виробник, виконавець).

Боротьба з «недобросовісними конкурентами» здійснюється, як правило,

двома способами: адміністративним або судовим. Перший спосіб передбачає

звернення з заявою чи скаргою до державного органу, який розглядає

порушення, пов’язані з недобросовісною конкуренцією (в Україні таким

органом відповідно є Антимонопольний комітет). Другий спосіб полягає в

поданні позовної заяви до господарського суду. Але не менш важливими є

заходи запобігання та попередження виникнення актів недобросовісної

конкуренції, що дозволять мінімізувати можливі наслідки нечесних дій з боку

порушників конкуренційного законодавства.

В період глобалізації та європейської інтеграції України слід більш

широко розглядати проблему захисту від недобросовісної конкуренції. Сама ж

система захисту від недобросовісної конкуренції в Україні на даний момент в

процесі формування і потребує подальшого удосконалення. Попередження і

припинення проявів недобросовісної конкуренції повинно відбуватися за

рахунок цілого комплексу заходів, як правового, економічного, так і соціально-

психологічного характеру. А також не менш важливим є те, що такі заходи

мають бути коректними та об’єктивними як по відношенню до суб’єктів

господарювання, так і по відношенню до споживачів. З метою удосконалення

48

механізму захисту від недобросовісної конкуренції, мною запропоновано такі

заходи:

− сприяння приведенню законодавства України у сфері захисту від

недобросовісної конкуренції до рівня європейських стандартів;

− розширення переліку актів недобросовісної конкуренції в ЗУ «Про

захист від недобросовісної конкуренції»;

− створення підприємствами необхідного відділу який би опікувався

питаннями антимонопольного комплаєнсу, що дозволить мінімізувати ризики

порушення антимонопольного законодавства (в тому числі порушення ЗУ «Про

захист від недобросовісної конкуренції») компанією, а також ефективно

усунути наслідки такого порушення;

− перегляд видів відповідальності за порушення ЗУ «Про захист від

недобросовісної конкуренції»;

− застосування органами захисту від недобросовісної конкуренції

контрреклами (у випадку виявлення порушення з надання рекламної

інформації, що вводить в оману);

− проведення роз’яснювальних робіт щодо переваг добросовісної

конкуренції.

Отже, для забезпечення здорового та ефективного конкурентного

середовища, необхідно створити такий механізм захисту від проявів

недобросовісної конкуренції, який буде в собі поєднувати прицип свободи

добросовісного підприємництва та суспільної справедливості.


1. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вiд

07.06.1996 № 236/96-ВР

2. Річний звіт 2016 р. Антимонопольний комітет України. — К.,

2016. — 236 с.

3. Конкурентне право України: навч. посіб. / О. О. Бакалінська, О. В.

Безух, О. В. Кологойда , І. В. Лукач , Н. Б. Пацурія , В. С. Щербина; за ред. В.

С. Щербини, І. В. Лукач. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 380 с.

___________________ _____________________

49

РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Л. В. Лукашова

кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту

Київський національний торговельно-економічний університет


Для українського суспільства європейська інтеграція є шляхом

модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій та інноваційних

технологій, створення нових робочих місць, підвищення

конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, виходу на світові

ринки та в першу чергу на ринок ЄС. Внаслідок орієнтації на діючу в провідних

європейських країнах модель соціально-економічного розвитку в Україні

змінюються підходи до регулювання діяльності суб’єктів господарювання,

зокрема суб’єктів малого підприємництва, підтримка яких в усьому світі

вважається обов’язком держави в зв’язку з тим, що вони поступаються великим

підприємствам за можливостями модернізації, маркетинговими дослідженнями,

фінансовими ресурсами, конкурентоспроможністю товарів і послуг тощо.

Мале підприємництво є рушійною силою економіки більшості країн

світу, тому надзвичайно актуальним питанням на даному етапі розвитку є

відкриття нових можливостей для вітчизняних суб’єктів малого

підприємництва. За даними Державної служби статистики станом на кінець

2016 року в Україні зареєстровано 1850034 суб’єктів малого підприємництва (в

т.ч. 291154 малих підприємств та 1558880 фізичних осіб-підприємців), що

відповідає 99,2% кількості всіх господарюючих суб’єктів [1].

22 лютого 2017 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду між

Україною та Європейським Союзом про участь нашої держави в програмі ЄС

«Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу»

(Competiveness of Small and Medium Enterprises (COSME) [2]. COSME є однією

з ключових програм ЄС з бюджетом 2,3 млрд. євро, яка розрахована на період з

2014 р. по 2020 р. та спрямована на створення сприятливих умов для розвитку

малого та середнього бізнесу. Приєднання до COSME відкриває Україні доступ

до бюджету програми у розмірі близько 900 млн. євро. Фінансові ресурси

будуть надаватися у вигляді грантів та фінансування проектів, які підтримують

експортну та інноваційну діяльність малого та середнього бізнесу. Не зважаючи

на те, що в програмах COSME можуть брати участь не лише представники

малого та середнього бізнесу, а і українські бізнес-асоціації, громадські

організації, профспілки, кластери, освітні заклади, установи, органи державної

влади та агентства національного розвитку, найбільш актуальними вони є саме

для суб’єктів малого підприємництва, забезпечуючи останнім додаткову

інформаційно-консультаційну та фінансово-кредитну підтримку.

Для України на даний момент доступні 23 програми, які можна

класифікувати за трьома напрямами:

50

полегшення виходу малого та середнього бізнесу на зовнішні

ринки надання консультативних послуг щодо експортно-імпортної діяльності

суб’єктам малого та середнього підприємництва на ринках ЄС та світу;

покращання умов для конкурентоспроможності, в т.ч. просування

інтернаціоналізації кластерів, визначення та усунення зайвих регуляторних

бар’єрів;

формування культури ведення бізнесу – освітні програми, проведення

секторальних тренінгів, семінарів, програм з обміну, стажувань тощо.

COSME дає можливість суб’єктам малого підприємництва брати участь у

різних підпрограмах та проектах COSME, в т.ч. отримувати консультації,

тренінги, практичну інформацію щодо ринкових можливостей, європейського

законодавства, пошуку бізнес-партнерів, тендерних можливостей та

міжнародної співпраці, а також отримати повний доступ до Європейської

мережі підприємств (Enterprise Europe Enterprise network (EEN)1. Мережа EEN є

віртуальним торговельним майданчиком та охоплює 65 країн, де працює понад

600 бізнес-асоціацій. Це також понад 2,5 млн. компаній-учасниць, понад 16000

технологічних розробок та бізнес-пропозицій. Протягом року EEN проводить

близько 100 великих бізнес-заходів, на яких понад 18000 компаній-учасниць

(b2b зустрічей) шукають партнерів. З допомогою EEN вітчизняні суб’єкти

малого підприємництва можуть:

шукати потенційних покупців продукції в ЄС та інших країнах-

учасницях EEN;

розміщувати комерційні замовлення, поширювати та відстежувати

комерційні пропозиції;

шукати та залучати новітні технології з-за кордону;

шукати інвесторів та партнерів у ЄС та інших країнах-учасницях EEN,

у т.ч. для створення спільних підприємств.

Подача заявок та участь у EEN здійснюється суб’єктами підприємницької

діяльності самостійно на сайті Єврокомісії [3] або через членів Консорціуму

EEN-Україна: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

Міністерство закордонних справ України, Торгово-промислову палату України,

ТОВ «Нова інтернаціональна корпорація», Відділ трансферу технологій

Інституту фізики Національної академії наук України, Київський національний

університет ім. Тараса Шевченка та ГО «Споживач». Слід зазначити, що всі

послуги членів Консорціуму в рамках EEN є безкоштовними. Консорціум EEN

зобов’язаний максимально інформувати щодо можливостей програм COSME,

HORIZON 20202 [4] та усіх інших програм і проектів фінансової підтримки ЄС,

доступних для України. Учасники Консорціуму відповідають на запити

європейських учасників EEN, роблять вибіркову оцінку проектів комерційних

та технологічних профілів, що розміщуються учасниками в системі EEN, а

1 Мережа EEN створена у 2008 р. та працює за підтримки проекту COSME.

2 Програма Horizon 2020 – найбільша програма Європейського Союзу, спрямована на фінансування досліджень

та інноваційних розробок. Її бюджет на 7 років (з 2014 по 2020 рік) становить 80 млрд. євро. Інструмент

фінансування малих та середніх підприємств, направлений на фінансові потреби міжнародно-орієнтованих

МСП задля реалізації ризикових інноваційних ідей з високим ринковим потенціалом.

51

також навчають, як користуватися усіма можливостями системи. Вони надають

підтримку потенційним учасникам у пошуку партнерів у ЄС для участі у

проектах. Відповідно до правил ЄС, на території України може бути створено

ще 5-6 додаткових консорціумів у межах EEN. Реєстрація нового консорціуму

можлива в рамках відповідного конкурсу, оголошеного ЄС.

До недавнього часу всі види підтримки та регулювання діяльності

суб’єктів малого підприємництва в Україні здійснювалося виключно державою.

Європейська інтеграція відкриває нові перспективи для суб’єктів малого

підприємництва в Україні, а саме: надає можливості пошуку нових джерел

фінансування господарської діяльності, забезпечує фінансово-кредитну та

інформаційно-консультаційну підтримку, сприяє виходу суб’єктів малого

підприємництва на зовнішні ринки, покращує умови для забезпечення їх

конкурентоспроможності, створює сприятливі можливості для пошуку

інвесторів та партнерів за кордоном, залучення інноваційних технологій.


1. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України

[Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

2. Веб-сторінка Європейського виконавчого агентства з малого та

середнього підприємництва (Executive agency for SMEs – EASME)

[Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://ec.europa.eu/easme/en/cosme.

3. Форма реєстрації в EEN [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

http://een.ec.europa.eu/tools/services/ExpressionOfInterest/Customer/Create?shid=32

db25cb-726f-43b0-8b5f-7742d0935799.

4. Національний портал «Горизонт 2020» [Електронний ресурс]: – Режим

доступу: https://www.eu-ua.org/horizon-2020.

___________________ _____________________

ЧИННИКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

В. М. Магас

кандидат економічних наук, доцент, докторант

Львівський національний університет імені Івана Франка

м. Львів, Україна

Монополізація економіки та надвисокий рівень концентрації економічної

влади є однією із найвагоміших проблем українського суспільства. Як зазначає

Хайнц Ламперт, основна небезпека недержавної економічної влади полягає в

тому, що, «по-перше, більш сильніші можуть нав’язувати свою волю менш

сильним чи позбавленим будь-якої сили, тобто вони можуть їх експлуатувати,

здатні вийти із під контролю, який існує у вигляді конкуренції, і цим самим

позбавити суспільство тих плодів, які воно може від неї отримати .... по-друге,

безконтрольна економічна влада породжує ще більшу економічну владу, і, по-

52

третє, економічна влада може відносно легко здобути політичний вплив і

перерости у політичну владу».[1] Як бачимо, ці теоретичні викладки знайшли

своє яскраве відображення в українській дійсності.

Зрозуміло, що до певної міри нинішня монополізована структура

української економіки успадкована від командно-адміністративної системи.

Адже, як показує теорія та практика, для планової системи тенденція до

концентрації виробництва є об’єктивно зумовленою. Проте, простір для

концентрації власності в Україні був розкритий уже під час проведення

ринкових реформ.

Зокрема, на початку 90-х під гаслами лібералізації державні органи були

водночас усунуті від необхідності виконання двох ключових для планової

системи функцій: а) функції контролю за збереженням і використанням

суспільної власності та б) функції організації та координації процесу

суспільного виробництва. По суті, таким чином відбулося узаконення свободи

підприємництва на базі суспільних засобів виробництва.

Практика соціалізму свідчила, що будь-яке послаблення контролю за

збереженням суспільної власності неминуче веде до її розкрадання. Тому

закономірно, що в результаті самоусунення держави від виконання цієї функції,

запустився процес розпаду підприємств державної та колгоспно-кооперативної

форми власності. Водночас, таким чином був запущений механізм

перерозподілу суспільного майна та концентрації економічної влади в Україні,

насамперед, на користь партійно-господарської номенклатури та так званого

«червоного директорату».

Проте, головним інструментом перерозподілу національного багатства

України на користь вузького кола осіб стало проведення неконкурентної та

безплатної приватизації. У свій час я доводив неспроможність неконкурентної

приватизації з точки зору вирішення проблеми регулювання та росту

інформаційних можливостей суспільства. Також показував, що неконкурентна

приватизація не вирішує питання справедливості та збереження соціальної

стабільності, сприяє збереженню і росту монополізму, розвитку корупції і

організованої злочинності. [2]

Нав’язана суспільству «гра» у безплатну приватизацію, де абсолютна

більшість із 52 млн. громадян не тільки не знали тонкощів правил цієї «гри»,

але й завідомо не могли бути особливо зацікавленими у їх освоєнні, призвела до

неминучого масштабного перерозподілу суспільної власності на користь

вузького кола осіб. Знову ж таки, - насамперед із числа партійно-господарської

номенклатури та «червоного директорату». Оскільки саме вони у найбільшій

мірі володіли необхідною інформацією та могли чинити вплив на сам процес

приватизації.

Доречно зауважити, що аналогічні передумови сьогодні створені для

масштабного перерозподілу сільськогосподарських угідь. Адже з боку

потенційних продавців землі ми маємо конкуренцію між майже семи

мільйонами номінальних власників земельних паїв. Фактично більше як 90

відсотків із них або не планують займатися товарним сільським господарством,

або є особами пенсійного чи передпенсійного віку, або знаходяться за межею

53

бідності. У той же час з боку попиту на землю ми бачимо небачений рівень

концентрації капіталу і, що дуже важливо, - прав оренди їхніх ж земель у руках

дуже обмеженого числа олігархів.

Основним результатом приватизації стало концентрація власності та

формування так званої олігархії, яка стала широко використовувати політичні

інструменти у цілях подальшої концентрації економічної влади на основі

перерозподілу поточного валового внутрішнього продукту.

При цьому застосовуються прямі і непрямі механізми (схеми)

перерозподілу. Серед них потрібно виділити прямі бюджетні преференції та

субсидії обраним галузям та окремим підприємствам, механізм відшкодування

податку на додану вартість експортерам, зовнішньоторговельні тарифні

обмеження, податкові пільги, інфляцію, система монопольних цін тощо.

Через специфічний порядок відбору, можна стверджувати, що нинішня

так звана еліта в принципі не здатна вести бізнес та політику на засадах чесної

конкуренції, проте схильна до застосування корупційних схем та силових

методів у конкурентній боротьбі. При цьому сама влада для неї перетворюється

не просто на самоціль, а є необхідною умовою збереження досягнутих позицій.

Зараз ми можемо спостерігати процес концентрації політичної влади та

формування олігархічної диктатури. Попри, нібито хаотичний характер

парламентських та урядових рішень, вони спрямовані на збереження та

зміцнення позицій владного олігархічного картелю на основі: а) посилення

контролю за економічними процесами та ресурсами; б) обмеження конкуренції;

в) фінансового послаблення потенційних конкурентів. Це підтверджує аналіз

конкретних заходів економічної політики після Революції Гідності. [3]


1. Ламперт Х. Социальная рыночная экономика. Германский путь. – М.:

«Дело ЛТД», 1994. с. 48.

2. Магас В. Теоретичні проблеми неконкурентної приватизації //

«Економіка України». – № 8. – 2000. – с. 42-49.

3. Магас В. Олігархічна політика після Майдану//Доступно з:

http://hvylya.net/analytics/politics/oligarhichna-politika-pislya-maydanu.html

______________________ _____________________

54

ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА КОНКУРЕНТНУ

ВЗАЄМОДІЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Н. Л. Михальчишин


доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки

Національний університет «Львівська політехніка»


Національна економіка не може існувати без конкурентного середовища,

за якого підприємства-учасники ринку взаємодіють між собою, змагаються за

найвищі прибутки, використання ресурсів тощо, і таким чином формують

власні конкурентні переваги, досягають нове знання та інноваційний продукт.

Держава як регулятор економічних процесів і їх безпосередній учасник може

сприяти набуттю конкурентних переваг. Одним із таких інструментів є публічні

закупівлі, де замовником виступають розпорядники бюджетних коштів. Так,

відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є органи

державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального

страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи

(підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують

потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не

здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких

ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління

юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна

частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків [1].

До замовників також належать юридичні особи та/або суб’єкти

господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання

та відповідають хоча б одній з таких ознак:

органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим,

органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі

суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи

володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи

правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової

ради суб’єкта господарювання;

наявність спеціальних або ексклюзивних прав[1].

Добросовісна конкуренція серед учасників є одним із принципів

здійснення публічних закупівель[1]. Процедури публічних закупівель

допускають лише цінову конкуренцію, оскільки для прийняття рішення про

визначення переможця враховують запропоновану найнижчу ціну, що дає

змогу зекономити бюджетні кошти. При цьому, формування технічних умов

замовники здійснюють на стадії розміщення оголошення про публічні

закупівлі, що визначає особливі умови змагання підприємств. Дуже часто

55

пропозиція кращих технічних умов за нижчої ціни може розцінюватись як

недотримання технічних умов. Відповідно, якісний показник в результаті

публічних закупівель досягається на нижчому за можливий рівні, внаслідок

чого не допускається нецінова конкуренція.

Більшість підприємств прагнуть взяти участь в публічних закупівлях,

стати переможцем і таким чином забезпечити гарантоване отримання прибутку,

відтак і збуту продукції. Керуючись такими цілями в публічних закупівлях

можуть вчинятись порушення, спрямовані на викривлення результатів

закупівель. Розуміючи неможливість стати переможцем підприємства вдаються

до блокування публічних закупівель, і при цьому, як інструмент,

використовують Антимонопольний комітет України – орган оскарження в

публічних закупівлях. Однак, не всі учасники публічних закупівель несуть

відповідальність. Так, Законом України «Про публічні закупівлі» передбачено

відповідальність за порушення установлених вимог таких осіб:

члени тендерного комітету замовника, уповноважена особа, члени

органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу,

органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи)

персонально в частині прийнятих рішень, вибору і застосування процедур

закупівлі [1].

Із введенням в дію Закону України «Про публічні закупівлі» система

автоматично призупиняє торги у разі подання скарги до органу оскарження, а

також автоматично блокує можливість замовників здійснювати розкриття

пропозицій (під час розгляду скарги органом оскарження), що запобігає

вчиненню порушень, які неможливо усунути (відміні торгів). Як стверджують

фахівці, зміни в обов’язковому впровадженні системи ProZorro для всіх

замовників мають зробити прозорішими тендерні закупівлі, мінімізувати

зловживання та зменшити кількість скарг [2].

Для недопущення блокування публічних закупівель та сприяння

конкурентній взаємодії суб’єктів на ринку необхідно:

в технічних умовах передбачати можливість пропозиції кращих умов з

техніко-економічним обгрунтуванням їх переваг застосування;

при оскарженні рішень щодо публічних закупівель до

Антимонопольного комітету України, усунути формальний підхід до розгляду

таких скарг;

в разі виявлення штучного, необгрунтованого блокування проведення

публічних закупівель через зловживання процедурою оскарження, передбачити

притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;

розробити механізм фінансування публічних закупівель в разі

унеможливлення через оскарження вчасного їх завершення.

Таким чином, за умови дотримання прозорості та конкурентності в

публічних закупівлях доступ до бюджетних коштів, а від так і конкурентні

переваги на ринку отримуватимуть лише ті суб’єкти господарювання, що

запропонують суспільству найкраще задоволення його потреб.

56


1. Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року

№ 922-VIII (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради, 2016. –

№ 9. – С. 89.

2. Панаіотіді С. Як правильно оскаржити тендер: типові помилки //

Українська правда, 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.pravda.com.ua/columns/2016/07/6/7113796.

_____________________ _______________________

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

К. В. Новікова

аспірант

Державний університет інфраструктури та технологій,


До оцінки конкурентоспроможності підприємства останнім часом

звертається значна увага з боку як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. У

роботах, де розглядається оцінка конкурентоспроможності підприємства,

використовується величезна кількість розрахункових і розрахунково-графічних

методів. Однак, найпоширеними методами оцінки конкурентного положення на

ринку залишаються: модель Бостонської консультативної групи; модель

М. Портера; метод «Мак-Кінсі»; модель Shell/DPM; метод LOTS; метод PIMS;

ситуаційний аналіз SWOT-аналіз; метод експертного оцінювання; модель

Хофера/Шенделя; фінансово-економічний метод; метод картування

стратегічних груп [1, с. 64].

Всі існуючі в практиці економіки й управління методи оцінки

конкурентоспроможності різних об’єктів можна класифікувати за двома

основними критеріями: за ступенем об’єктивності (суб’єктивності) результатів

оцінки, а також за підходом до оцінки – якісна чи кількісна. В результаті

типологію методів оцінки конкурентоспроможності можна подати на

двомірному полі, як це наведено на рис. 1.

Згідно думки, О. Г. Янкового, усі методи можна об’єднати за чотирма

групами в кожному з утворених квадратів. До якісних методів оцінки

конкурентоспроможності можна віднести об’єктивні моделі оцінки

конкурентних сил і ціннісні ланцюжки (п’ятифакторна модель, «ромб»,

ланцюжок цінностей М. Портера), моделі стратегічного аналізу (STEP-аналіз,

SWOT-аналіз), а також суб’єктивні матричні методи (матриці BCG, GE /

McKinsey, ADL) [2, с. 40].

57

Рис. 1 Типологія методів оцінки конкурентоспроможності

підприємства [2, с. 41]

Щодо особливостей оцінки сучасних підприємства водного транспорту,

то вони представляють собою сукупність структур, які виконують різноманітні

та специфічні функції, що робить їх особливими об’єктами оцінки. Відповідно,

вони потребують системи диференційованих вимірників, кожен з яких має свої

межі застосування, свою сферу використання. Так, формуючи системи

оцінювання підприємств водного транспорту, основним одиницями яких є

морські торговельні порти, слід визначити, що дослідження особливостей їх

функціонування продемонструвало необхідність їх рейтингового оцінювання з

позиції комплексності та багатовимірності з метою врахування

результативності усіх сфер функціонування та формування адекватного

узагальнювального вимірника ефективності - рейтингу. За таких умов

виняткового значення набуває полікритеріальний підхід до рейтингового

оцінювання суб’єктів господарювання [3, с. 80].

На думку, О. Г. Мельник, полікритеріальна методика рейтингової оцінки

призначена насамперед для оцінювання складних економічних об’єктів вищого

порядку, які характеризуються багатокомпонентністю, різновекторністю та

варіативністю характеристик. Така методика оперує системою обґрунтованих

критеріїв, за якими здійснюється оцінювання та ідентифікування

функціонування підприємства загалом та його складових (сфер, видів

діяльності, підрозділів тощо) [4, с. 10]. При проведенні рейтингової оцінки

діяльності підприємств водного транспорту все ж необхідно передбачити

58

ключові компоненти полікритеріальної методики (як це наведено на рис. 2), як

основу для розробки етапів процесу рейтингування.

Рис. 2 Основні компоненти полікритеріальної методики рейтингової

оцінки підприємств воднотранспортної галузі [5, с. 116]

Слід зауважити, що методика рейтингового оцінювання, що заснована на

полікритеріальному підході, передбачає отримання загальної оцінки

воднотранспортного підприємства, а саме морських торговельних портів, за

сукупністю оцінок окремих його характеристик, вагомість та вплив яких в

сучасних умовах постійно змінюються та коригуються, в наслідок чого важко

обрати важливіший критерій, тому найбільш комплексними при оцінці

конкурентоспроможності підприємств водного транспорту, на нашу думку є

індексні методи. Реалізація індексних методів зазвичай здійснюється за рядом

етапів. При цьому, базою для порівняння можуть виступати галузеві показники,

показники підприємства-лідера ринку чи ретроспективні показники

оцінюваного підприємства.


1. Драган О.І. Управління конкурентоспроможністю підприємств:

теоретичні аспекти: [Монографія] / О. І. Драган. – К.: ДАКККіМ, 2006. – 160 с.

2. Конкурентоспроможність підприємства : оцінка рівня та напрями

підвищення : [монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового]. – Одеса : Атлант,

2013. – 470 с.

3. Ковбатюк М. В. Полікритеріальна рейтингова оцінка морських

торговельних портів України. / М. В. Ковбатюк, В. А. Гриб // Водний

транспорт. – 2013. – Вип. 1. – С. 80-87. – Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vodt_2013_1_16.

4. Мельник О. Г. Полікритеріальні системи діагностики діяльності

машинобудівних підприємств на засадах бізнес-індикаторів: автореф. дис. ... д-

59

ра екон. наук : 08.00.04 / О. Г. Мельник; Нац. ун-т «Львів. Політехніка». –

Л., 2010. – 48 с.

5. Стрілок І. І. Сутність полікритеріальної методики рейтингування

підприємств водного транспорту / І. І. Стрілок // Водний транспорт. – 2014. –

Вип. 2. – С. 115-120. – Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vodt_2014_2_21.

_____________________ _______________________

ВПЛИВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ НА ГЛОБАЛЬНУ

ЕКОНОМІЧНУ КОНКУРЕНЦІЮ

Л. О. Опанасенко

молодший науковий співробітник

Центр комплексних досліджень

з питань антимонопольної політики,

аспірантка кафедри економічної теорії

Національний університет «Києво-Могилянська академія»


Конкуренція в сучасному світі є потужним інструментом розвитку

бізнесової діяльності, як на вітчизняному, так і на міжнародних ринках. В

останні десятиріччя важливу роль в розвитку світової економіки та

міжнародних економічних відносинах відіграють транснаціональні компанії

або корпорації (ТНК). Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій

економіці, що відбувався би без їх участі. Вони виступають основною силою,

яка формує сучасний і майбутній вигляд світу. Бурхливий розвиток їх в останні

десятиліття відбиває загострення міжнародної конкуренції. За своїм

визначенням, це компанії, міжнародні за сферою діяльності, але

однонаціональні за власністю; це підприємство, яке походить з однієї країни та

вкладає ресурси у розширення своєї діяльності на міжнародному ринку шляхом

заснування дочірніх компаній, відкриття філій в інших країнах з метою

отримання найвигідніших умов господарської діяльності, що в свою чергу,

призводить до максимізації прибутку компанії та підвищення економічного

впливу компанії на національні економічні системи світу. Сучасна світова

економіка характеризується стрімким процесом транснаціоналізації і чіткою

тенденцією до інтеграції національних економік. Головною рушійною силою в

цьому процесі виступають транснаціональні корпорації [9; 5, с. 81-83]. ТНК

також сприяють посиленню ринкової конкуренції [14]. Роль ТНК зростає у

конкурентній глобальній боротьбі за рахунок інтенсифікації процесів злиття й

поглинання, трансформації у глобальні компанії та забезпечення ними

конкурентних переваг на основі унікальних корпоративних стратегій і

60

синергетичних можливостей інтеграції локальної і глобальної конкуренції,

використання інновацій тощо [12, с. 57].

На сьогоднішній день у світі налічується близько 82 000 ТНК, з яких 80%

розміщено в промислово розвинених країнах і які мають близько 810 000 філій

в різних країнах на всіх континентах. Переважно, середньорічний обсяг

продажу ТНК становить не менше декількох сотень мільйонів доларів. Понад

500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 1 млрд. доларів. Найбільші 100 ТНК

мають річний обсяг продажу від 6,5 млрд. до 165 млрд. доларів США.

Більшість ТНК генерують значну частину своїх прибутків і продаж саме від

своїх зарубіжних операцій [4]. Виходячи із останніх досліджень, був

сформований список 2 000 найбільших компаній, до якого потрапила значна

частина ТНК. До даного списку віднесли компанії із 63 країн. Станом на 2016 р.

їх сукупний дохід становив понад $35 трлн., чистий прибуток склав орієнтовно

$2,4 трлн., вартість наявних активів – $162 трлн., а їх загальна ринкова вартість

– $44 трлн. [13]. Більшість сучасних ТНК діють в обробній промисловості і

створення їх відділень за кордоном сприяє посиленню конкуренції як на

внутрішніх ринках приймаючих країн, так і на світовому ринку. При цьому,

ТНК, що мають переважно сировинну орієнтацію дійсно можуть захоплювати

монопольне становище в країнах, що розвиваються [9]. Так, наприклад, діють

іноземні ТНК і на ринку України. Деякі дослідники визнають, що їх діяльність

на вітчизняному ринку орієнтується переважно на створення збутових мереж і

нерідко їх дії негативно позначаються на рівні конкурентоспроможності

національних товаровиробників [7]. Вищезазначені компанії в глобальній конкуренції мають свої конкурентні

переваги, серед яких можна назвати наступні: діяльність в зонах високої

прибутковості; скорочений інноваційний цикл; авторитет бренду і торгових

марок; глобальні логістичні мережі; інтегровані системи міжнародного

виробництва; формування самостійного транснаціонального капіталу тощо.

Конкурентною поведінкою ТНК в глобальному аспекті можна назвати:

проектне фінансування у сфері інфраструктури; монополізація провідними

країнами високотехнологічних секторів світової економіки; регіональна

концентрація високих технологій в постіндустріальних країнах; комплексно-

консолідаційні хвилі міжнародних злиттів і поглинань; конкурентна

конвергенція; моделі гіперконкуренції тощо [8, с. 43]. Виділяють наступні

глобальні моделі конкурентоспроможності ТНК: глобальна (інтегральна),

інноваційна, структурна, продуктова (виробнича) конкурентоспроможність. Всі

вони так чи інакше перетинаються. Стосовно глобальної

конкурентоспроможності ТНК існують суттєві відмінності в різних країнах. Їх

можна поділити за двома критеріями: ключовий показник

конкурентоспроможності (ринкова капіталізація та частка ринку), а також

ключовий суб’єкт, відповідальний за конкурентоспроможність (виконавчий

менеджмент, рада директорів). Так, наприклад, до моделі управління

конкурентоспроможністю ТНК, де керує конкурентоспроможністю рада

директорів, можна віднести наступні компанії як Smith Kline Beecham, Royal

Dutch Shell, British Petroleum (модель акціонерного менеджменту,

61

Великобританія), Sony Corporation, Matsushita Electric, Toyota Motor Corporation

(консенсусного менеджменту, Японія), General Electric, IBM, Pfizer Inc.,

Microsoft, Apple, HP, Dell Computer, Compaq (виконавчого менеджменту,

США), Siemens AG, Daimler AG, BMW AG, BASF SE (урівноваженого

менеджменту, Німеччина) [8, с. 36, 132-134].

Глобалізаційні процеси, а разом із ними ТНК, мають важелі впливу на

ринки та рівень конкуренції, зміну структури самої конкуренції, зокрема.

Великі ТНК все частіше утворюють стратегічні альянси для отримання

глобальних інноваційних конкурентних переваг. Створення таких альянсів

призводить до зміни характеру конкуренції, коли все частіше конкурують групи

компаній, а не окремі фірми. Для підвищення конкурентоздатності ТНК

широко застосовують різні види аутсорсингу: виробничий аутсорсинг (чи

контрактне виробництво); аутсорсинг бізнес-процесів; аутсорсинг

інформаційних технологій, інноваційний аутсорсинг. В даний час все більш

важливе значення для ТНК набуває офшорний аутсорсинг, тобто коли послуги

надаються поза країною базування компанії-замовника [6, с. 135; 2].

Конкуренція з найпотужнішими глобальними компаніями може витіснити з

ринку національних виробників, рівень конкурентоспроможності яких важко

порівнювати з можливостями ТНК. Крім того, міжнародні корпорації, виходячи

на ринки нових країн, зазвичай намагаються розширити сферу свого впливу

шляхом укладання угод про злиття та поглинання з національними

підприємствами, що призводить до підвищення рівня ринкової концентрації,

що, в свою чергу, може становити значну загрозу для розвитку конкуренції на

ринку [10, с. 47]. І, таким способом, також ТНК неявно, але вагомо укріплюють

конкурентоспроможність своєї держави, її фінансово-банківську систему,

ринок [11, с. 30-31].

Конкуренція на товарних національних та міжнаціональних ринках країн-

членів Європейського Союзу регулюється статтями 81 та 82 Договору про

створення Європейського Союзу. Схожі регулятивні акти також прийняті в

рамках спільних дій таких міжнародних організацій як НАФТА, АТЕС,

МЕРКОСУР та СНД. Крім того, регулюванням конкуренції та концентрації на

міжнародному рівні займається UNCTAD. За захист конкуренції, з метою

ефективнішого співробітництва у сфері вдосконалення антимонопольного

регулювання, виступає також «Міжнародна конкурентна мережа» (International

Competition Network – ICN). Питаннями регулювання процесів економічної

концентрації займається також і ОЕСР. Радою ОЕСР навіть було затверджено

Рекомендації щодо контролю за злиттям [10, с. 48]. Глобалізація породжує фундаментальні зміни у функціонуванні світової

економіки, починаючи з об’єктивної потреби у створенні світових

наднаціональних органів, які контролювали б діяльність ТНК, та закінчуючи

різноманітними викликами й загрозами [1].

Загалом, на сьогодні, відсутнє національне законодавство, яке б

регулювало діяльність ТНК в Україні, створювало б певні невизначеності для

вітчизняних товаровиробників. При злиттях горизонтального типу найлегше

створити чи посилити монополізацію певного ринку. Проте антимонопольне

62

законодавство відслідковує та обмежує конкуренцію з очевидним наміром

підвищити ціни. Повинен бути посилений також контроль за процесами

концентрації, які здійснюються за участю ТНК. На наднаціональному рівні має

бути розроблене правове забезпечення глобальної антимонопольної політики.

Така політика має бути спрямована на забезпечення високого рівня конкуренції

між ТНК і не допущення зайняття останніми монопольного або домінуючого

становища. На сучасному етапі актуальним є питання підвищення

конкурентоспроможності національних виробників як на національному, так і

на глобальному ринках та забезпечення їх виживання в економічному

суперництві з ТНК [3, с. 48-51].

Отже, транснаціональні компанії в системі глобальної економічної

конкуренції займають важливе місце, є сильними конкурентами як для один

одного, так і для інших компаній, а також суттєво впливають на формування,

розвиток та процес конкурентних відносин на міжнародному рівні. Мають

вплив і на економіку України, що має як і позитивні, так і негативні наслідки.

Останнє, передусім, для вітчизняних виробників. Для контролю за діяльністю

таких компаній потрібно проводити впливові заходи антимонопольної політики

як на вітчизняному, так і міжнародному рівні.


1. Агаркова К.С. Економічна конкуренція в площині фінансової

глобалізації [Електронний ресурс] / Агаркова К.С. – 2012. – Режим доступу до

ресурсу: http://repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/786/.pdf.

2. Гордеева Н.А. Стратегический альянс как способ усиления

конкурентных преимуществ [Електронний ресурс] / Гордеева Н.А. – Режим

доступу до ресурсу: conf.sfu-kras.ru/sites/mn2013/thesis/s021/s021-007.pdf.

3. Глинська Г.Я. Злиття підприємств як фактор підвищення їхньої

конкурентоспроможності на міжнародному ринку / Г.Я. Глинська // Вісник

національного університету «Львівівська політехніка». – 2008. – № 623. –

С. 47-51.

4. Дунська А.Р., Пащенко М.С. Аналіз сучасного стану розвитку

транснаціональних корпорацій та характер їх функціонування в Україні

[Електронний ресурс] / Дунська А.Р., Пащенко М.С. // Економічний вісник

НТУУ «КПІ». – 2016. – Режим доступу до ресурсу:

http://ev.fmm.kpi.ua/article/view/80097/75656.

5. Зелінська О.М. Державне регулювання і перспективи діяльності ТНК в

Україні / Зелінська О.М.. // Економічні науки. Серія «Економічна теорія та

економічна історія». – 2013. – № 10. – С. 79–87.

6. Конина Н.Ю. Управление транснациональными корпорациями в

условиях глобальной конкуренции / Конина Н.Ю. // Проблемы теории и

практики управления. – 2009. – № 5. – С. 33–39.

7. Лозова Г.М. Особливості впливу ТНК на розвиток конкурентних

відносин в Україні / Лозова Г.М. // Вісник Київського національного

університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2005. – № 73. –

С. 27–29.

63

8. Ракітіна Н.О. Конкурентоспроможність транснаціональних корпорацій

високотехнологічного бізнесу: дис. канд. ек. наук : Спеціальність 08.00.02 /

Ракітіна Н.О. – Київ, 2016. – 285 с.

9. Скидан О.А. Особливості розвитку конкуренції у сучасній ринковій

економіці [Електронний ресурс] / Скидан О.А. – Режим доступу до ресурсу:

http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2342/1/pdf.

10. Філюк В. Глобалізація, конкуренція і економічна концентрація:

діалектика взаємозв’язку / Філюк В. // Вісник Київського національного

університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2011. – № 128. –

С. 45–49.

11. Черленяк І.І. Конкурентоспроможність, конкуренція, ринок:

макросистемні аспекти / Черленяк І.І. // Економічний часопис-ХХІ. – 2014. –

№ 7. – С. 28–31.

12. Швиданенко О. А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні

та прикладні аспекти : монографія / О. А. Швиденко. – К. : КНЕУ, 2007. – 312 с.

13. The World’s Biggest Public Companies 2016 [Електронний ресурс] //

Forbes. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.forbes.com/ global2000//.

14. Wyrzykowska M. Role of transnational corporations in the international

trade [Електронний ресурс] / Wyrzykowska M. – Режим доступу до ресурсу:

http://www.etsg.org/ETSG2010/papers/Wyrzykowska.pdf.

_____________________ _______________________

РЕГІОНАЛЬНІ РИНКИ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ

ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

К. В. Павлов

кандидат економічних наук, доцент, докторант

Східноєвропейський національний

університет імені Лесі Українки

м. Луцьк, Україна

Економічне становище країн, що перейшли до ринкових відносин значно

відрізняються від тих, що існують у державах з сформованими ринковими

традиціями. Відповідно і ринки, що лише починають формуватися поводять

себе не так, як ті, що вже функціонують, це стосується і ринків нерухомого

майна. Виходячи з цього, організаційний механізм та його формування має

бути узгодженим з економічними реаліями сьогодення.

Важливою особливістю ринку нерухомості України є його

непропорційність, адже показники її регіонів суттєво різняться як за рівнем

розвитку інфраструктури, так і за обсягами споруджуваних об’єктів

нерухомості. Слід також відмітити, що в межах кожної області спостерігається

випереджувальний розвиток ринку нерухомості в великих містах відносно

інших, що є меншими за територією та населенням.

64

В процесі дослідження ринків, що перетинаються з ринком нерухомості

доприкладу інвестиційний та фінансовий, можна відмітити значний дефіцит

позикового капіталу, що в свою чергу також здійснює вплив на ринок

нерухомості.

Крім того, при дослідженні механізму розвитку та регулювання

регіональних ринків нерухомості слід звернути увагу на якості, що притаманні

будь-якому іншому ринку, а саме особливості нерухомого майна як товару. До

того ж зазначимо, що ринок нерухомості характеризується низькою

еластичністю попиту і пропозиції та циклічною ціновою динамікою.

Відомо, що розвиток сфери будівництва та нерухомості сприяє розвитку і

інших економічних сфер в регіонах, хоча іноді і навпаки. Аналогічно до вище

зазначеного, зростання рівня пропозиції на ринку нерухомості часом, здатне

створити умови для стрімкого зниження його інвестиційної привабливості та

дохідності загалом. Від так, слід його організувати таким чином, щоб попит та

пропозиція на ринку нерухомості врівноважувалися не створюючи при цьому

різких коливань їх кон’юнктури.

Очевидним на сьогодні є те, що жоден ринок не має можливості

саморегуюватися. Дане явище особливо спостерігається в країнах, економічний

стан яких перебуває в процесі становлення «природного» ринкового

управління, це ж стосується і регіональних ринків житлової нерухомості.

Регіональні ринки житлової нерухомості включають в себе абсолютно усі

трансакції, які пов’язано з передачею прав власності на усі види суб’єктів

нерухомості, або ж отримання плати за користування ними. Розвиток

регіональних ринків житлової нерухомості є важливою складовою процесу

становлення економіки країни. Нерухоме майно, окрім використання за своїм

функціональним призначенням може виступати і джерелом для залучення

фінансових засобів на розвиток бізнесу шляхом здійснення іпотечного

кредитування. Отже, ринок нерухомості та фінансово-економічний сектор є

взаємо пов’язаним та можу слугувати важливим рушіями розвитку

національної економіки загалом.

На сьогодні в країнах з розвиненою економікою вже сформовано сферу

економічної діяльності яка пов’язана водночас з операціями з нерухомістю, та з

залученням інвестицій. В цих країнах урядом не здійснюються заходи щодо

управління ринком нерухомості, але створюється інфраструктура та необхідні

умови для його розвитку. На нашу думку, засади щодо розвитку регіональних

ринків житлової нерухомості в країнах економіка яких перебуває в стані

розвитку слід згрупувати наступним чином:

соціальне та економічне становище;

стабільність банківсько-фінансової системи;

ринкова інфраструктура;

діяльність органів влади;

політична ситуація;

культурне середовище.

Уряд може різними методами впливати на ринок нерухомості, але

повинен це робити таким чином, щоб не заважати його розвитку.

65

До того ж, нерухоме майно є важливим джерелом для формування

податкових надходжень як центральних, так і регіональних та місцевих

бюджетів, але податки, накладені на нерухоме майно та операції з ним повинні

бути справедливими і не гальмувати економічний розвиток.

Оскільки ринок житлової нерухомості не здатний самостійно впоратися з

розвитком вище запропонованих сфер, тому для його розвитку необхідне

державне втручання. В свою чергу, діяльність держави, які спрямовано на

створення основи для розвитку регіональних ринків нерухомості слід

згрупувати у наступних функціональних заходах:

організація та підтримка інститутів які б гарантували отримання прибутку від

експлуатації об’єктів житлової нерухомості шляхом встановлення її вартості;

створення прозорої законодавчої основи для використання об’єктів

нерухомості, а також володіння ними;

забезпечення прозорого та раціонального управління нерухомим майном,

яка перебуває в державній власності;

створення справедливої системи оподаткування об’єктів житлової

нерухомості;

регулювання процесу використання нерухомості, яку призначено для

забезпечення суспільних потреб.


1. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від

07.06.1996 № 236/96-ВР [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал

Верховної Ради України. – 1996. – Режим доступу до ресурсу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80.

2. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» № 3659 від

26.11.1993 року; [Електронний ресурс] // Офіційний веб-портал Верховної Ради

України – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3659-12.

3. Павлов К. В. Формування конкурентних відносин на регіональних

ринках житлової нерухомості / К.В. Павлов // Збірник наукових праць

«Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України» Механізм

регулювання регіонального розвитку в Україні [зб.наук.пр.] / НАН України, Ін-

т регіональних досліджень. – Львів, 2014. – Вип.3 (107). – С. 493-500.

4. Павлов К.В. Регулювання інвестиційно-житлових відносин в Україні. –

Монографія. – Рівне: НУВГП, 2013. – 250 с.

5. Павлов К.В. Стан та перспективи інвестицій нового розвитку міста Луцьк /

К.В. Павлов, М.О. Величко // Науковий вісник Волинського національного університету

ім. Лесі Українки серія «Економічні науки». – 2011. – № 22 (219). – С. 25-30.

6. Стрішенець О.М. Економічна теорія : [навч. посібник для студ. вищ.

навч. закл.] О.М. Стрішенець, Л.В. Єліссєєва, В.У. Ліщук. – Луцьк: СНУ

ім. Лесі Українки, 2014. – 200 с.

7. Стрішенець О.М. Особливості конкурентних відносин на регіональних

ринках нерухомості / О.М. Стрішенець, К.В. Павлов // Науковий вісник

ужгородського університету. Серія «Економіка». Збірник наукових праць. Випуск 1

(47). Том 2. / Ужгород, 2016. – С. 35-38.

66

СТРАТЕГІЯ СТВОРЕННЯ НОВИХ РИНКІВ БЕЗ КОНКУРЕНЦІЇ

Л. Д. Павловська

кандидат економічних наук, професор,

професор кафедри економіки, менеджменту i маркетингу

Житомирський державний університет ім. І. Франка

О. І. Вікарчук


завідувач кафедри економіки, менеджменту i маркетингу

Житомирський державний університет ім. І. Франка

м. Житомир, Україна

Одним із стереотипів щодо конкурентної боротьби є твердження про її

безумовну корисність для бізнесу. Але сучасні дослідження доводять, що для

створення успішного проекту необхідно вийти за межі відомого ринку, або

створити ринок, вільний від інших «гравців».

Досить багато науковців займалися питаннями створення нових ринків та

формування нових бізнес-сегментів, серед них найбільш відомі: Е. Голдратт,

Ф. Вірсем, М. Трейси, Г. Хемел, А. Шнейдер, А. Сливоцький, Ким Чан та Рене

Моборн. Ними розроблено концепцію квантово-економічного аналізу,

стратегію «блакитного океану», теорію обмежень, концепцію

«інтелектуального лідерства», теорію цінностей, концепцію ділової

моделі [1, с. 296-297].

Унікальною моделлю створення ринку без конкуренції, бізнес-проекту

розвитку стартапів безумовно є стратегія «блакитного океану» Ким Чана та

Рене Моборн, викладена у популярній у всьому світі та вже відомій i в Україні

книзі про правила ведення бізнесу – «Стратегія блакитного океану. Як знайти

чи створити ринок, вільний від інших гравців» [2]. На думку авторів зазначеної

концепції, на ринку існують «червоні» та «блакитні океани». Основними

ознаками стратегії «червоного океану» є:

боротьба в існуючому ринковому просторі;

перемога над конкурентами;

експлуатація наявного попиту;

дотримання компромісу «цінності-витрати»;

побудова всієї системи діяльності компанії залежно від стратегічного

вибору, орієнтованого або на диференціацію, або на низькі витрати.

Стратегія блакитного океану відрізняється не тільки зовсім іншим, новим

підходом до ведення бізнесу, але також i чіткими рекомендаціями щодо

здійснення прориву, вийшовши за межі існуючих ринків, так званого

«червоного океану» (тобто такого, де «ллється кров») до нового –

«блакитного», вільного від боротьби та конкуренції. Для створення справді

успішного бізнесу, необхідно запропонувати щось особливе, слід вийти на

широкий простір блакитного океану – вільний від конкуренції ринок

інноваційних пропозицій. Ким Чан та Рене Моборн створили новітню

67

філософію успіху, запропонувавши розробити нову бізнес-модель за 150

стратегічних кроків, уже пройдених автогігантом Ford, фітнес-компанією

Curves, виробником побутової техніки Philips, магазином цифрової музики

iTunes, цирком Du Soleil та тисячами інших лідерів ринку.

Ключовими моментами створення безхмарного ринкового простору без

конкуренції є:

створення вільного від конкуренції ринкового простору;

можливість не боятися конкуренції;

створення нового попиту й оволодіння ним;

руйнування компромісу «цінності-витрати»;

побудова всієї системи діяльності компанії відповідно до завдання

одночасного досягнення диференціації й зниження витрат.

Найбільш відомий вислів зі стратегії блакитного океану: «Єдиним

способом перемогти конкуренцію – перестати пробувати перемогти» [2, с. 7].

«Блакитний океан» є вільним сегментом ринку, яку компанія створює

самостійно. Це дозволяє задовольнити запити споживачів шляхом концентрації

на ключових для них критеріях вибору і оцінки продукту.

Покрокову стратегію виходу у безконкурентний простір розглянемо на

прикладі молокопереробної галузі України, як виробника одних із найбільш

затребуваних видів продукції та представника успішної бізнесової структури

національної економіки.

Перший крок – унікальність. Споживачі готові платити більше за

унікальний товар. У першу чергу унікальним молочним продуктом може бути

продукт органічного виробництва, для якого в нашій країні є значні

можливості, оскільки у цій ринковій ніші поки що достатньо місця – більшість

виробників молокопродукції роблять тільки перші спроби на цьому шляху i

починають виробляти тільки окремі види молочної продукції, що відповідає

стандартам органічної. A маслозаводів, які б займалися виключно органічною

молочною продукцією в Україні всього два.

Другий крок – захист бізнесу і правильне масштабування. Звичайно ж

інноваційну модель можуть повторити інші. Отже, важливо захищати її і

масштабувати так, щоб вона завжди мала перевагу, що є найважливішим

завданням. I, навіть, коли це буде не «блакитний океан», а «бурий», але

наздогнати лідера буде дуже складно.

Третій крок – передбачати можливості і відчувати зміни. У

підприємництві успіху досягає той, хто вловлює слабкі сигнали мікро- і

макроекономічних змін і вміє скористатися ними, незважаючи на обмеженість

ресурсів. Спочатку вони ледь помітні, але стрімко наростають. Імовірність

щось зробити зменшується з плином часу. Якщо всі бачать можливості,

значить, багато хто буде створювати схожі моделі, і реалізувати щось

інноваційне буде складно. Однак можна заздалегідь визначити цілі і рухатися

до них, реагуючи на навколишні зміни, поки вони ще не для всіх очевидні.

Головне: щоб вийти в «блакитний океан», не зайнятий масою

конкурентів, бізнесу потрібна унікальна складова, здатна до масштабування.

68

Розвиваючи бізнес, потрібно вирішувати свої поточні повсякденні проблеми і

разом з тим здійснювати цілеспрямовані активні дії.

Важливо вловлювати і загрози, і позитивні можливості на початкових

етапах. При цьому у випадку оригінальних концепцій бізнесу інвестиційний

ризик буде вкрай високим, а комерційний низьким, a за умов традиційного

бізнесу – навпаки. Можна звичайно ж не сильно ризикувати та стати другим

номером у галузі молокопереробки, але зайняти навіть це місце на ринку дуже

складно.

Ми встановили, що головними чинниками конкуренції досліджуваної

галузі є: ціна, якість, асортимент, бренд, реклама, термін придатності, упаковка,

якість сировини, наявність інновацій, ефективність кадрової політики та

відсоток неякісної продукції. Завдяки цьому визначили стратегічний профіль

молокопереробної галузі та на основі моделі чотирьох дій пропонуємо такі

напрями впровадження стратегії блакитного океану:

1. Встановлення пріоритету щодо виробництва екологічно чистих

молочних продуктів.

2. Зростання можливостей роботи на нетипових ринках збуту

молокопродукції, наприклад, ринок готельно-ресторанного бізнесу (HoReCa)

та франчайзинг.

3. Виготовлення оригінальних видів молокопродукції, наприклад, набори

різдвяних чи великодніх подарунків з молочних продуктів тощо.

4. Широка диверсифікація виробництва, в першу чергу перехід до

продукції, виробництво якої вимагає використання холодильників.

Такі напрями стануть запорукою створення інновації цінності, яка

означає набуття такої нової цінності для споживачів і для маслозаводів, що

свідчитиме про відкриття нових ринкових ніш, в яких відсутні конкуренти. При

цьому важливо, щоб відбулось поєднання інновації цінностей з практичністю,

ціною і витратами.

Таким чином, згідно одному із концептуальних підходів щодо розвитку

сучасного стратегічного маркетингу – стратегії «блакитного океану» –

встановлено, що за сучасних умов розвитку конкурентної боротьби

найбільшого успіху досягнуть підприємства, які здатні вийти за межі відомого

ринку, або створити ринок, вільний від інших «гравців». Інструментами такого

підходу є орієнтація на споживача, здатність до створення унікальної цінності

для споживача, здатність до масштабування та передбачення.


1. Подольчак Н.І. Інноваційні теорії ринкотворення та розвитку бізнес-

сегментів / Н. І. Подольчак, А. І. Ясінська // Вісник Національного університету

«Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи

становлення і проблеми розвитку. – 2015. – № 819. – С. 287-298. – Режим

доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPM_2015_819_39.

2. Чан Ким В. Стратегия голубого океана / В. Чан Ким, Р. Моборн. –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://marketing.web-

standart.net/node/49696.

69

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

РИНКІВ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПРОДУКТУ3

Ю. А. Рак кандидат економічних наук,

ст. викладач кафедри економічної теорії та конкурентної політики

Київський національний торговельно-економічний університет


Державне регулювання має на меті мінімізацію неминучих негативних

наслідків ринкових процесів, створення фінансових, правових і соціальних

передумов ефективного функціонування ринкової економіки, забезпечення

соціального захисту вразливих верств населення [4]. Законодавче підгрунття є

основою формування ефективного інституційного середовища, фундаментом

для визначення правил «ринкової гри», тому створення цілісної нормативно-

правової бази регулювання ринків диференційованого продукту є стратегічно

важливим завданням на шляху розвитку ринкової конкуренції [3; с. 83].

Ринки диференційованого продукту характеризуються високою нормою

входження на ринок нових учасників, що створює сприятливі умови для

розвитку конкуренції [5]. Але, в той же час, держава своїми діями досить часто

не стимулює, а навпаки стримує вхід нових учасників, що суперечить концепції

розвитку ринкової конкуренції на товарних ринках. Значно ускладнює прихід

на ринок нових фірм той факт, що початок, здійснення та припинення їх

діяльності супроводжується величезною кількістю ускладнених і доволі

вартісних дозвільних процедур [3]. Це є наслідком необґрунтованого

підвищення рівня бюрократизації системи надання державних

адміністративних послуг. Для більшості ринків це створює додаткові бар’єри

входу на ринок та виходу з нього, таким чином, посилюючи монополізацію

[Error! Reference source not found.1].

Державне регулювання ринків диференційованого продукту полягає в

наступному: забезпечення правової бази функціонування приватного бізнесу,

захист конкуренції, перерозподіл доходів та витрат через бюджетну систему,

фінансування фундаментальних досліджень тощо. Державне регулювання

економічної конкуренції забезпечується за допомогою системи заходів, що

здійснюються уповноваженими органами і спрямовані на запобігання

недобросовісній конкуренції та монополістичним зловживанням, їх усунення та

застосування заходів відповідальності до порушників відповідно до

встановлених державою правил у сфері економічної конкуренції. Система цих

заходів складається з нормативного регулювання, контролю за станом ринку і

дотриманням її учасниками встановлених державою правил щодо забезпечення

економічної конкуренції. Ринки диференційованого продукту мають специфічні

особливості, що вимагає додаткового регулювання з боку держави. Розглянемо

ці питання більш детально.

3 Публікація містить результати досліджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним

проектом (Ф70) Державного фонду фундаментальних досліджень

70

Диференціація продукції, яка передбачає сегментування ринку, дозволяє

виробнику охопити більшу частку ринку, задовольнити потреби споживача.

Але, з іншого боку, диференціація надає широкі можливості для викривлення

інформації та введення споживача в оману [1], коли одне і те саме благо,

завдяки штучно створеним умовам (реклама, нова упаковка тощо) лише

здається кращим, має уявні переваги. Держава повинна забезпечити наявність

інформації, достатньої для прийняття обґрунтованих та оперативних

управлінських рішень у сфері розвитку конкуренції та обмеження монополізму.

По суті йдеться про зниження негативного впливу інформаційної асиметрії.

Ефективним інструментами державного впливу тут можуть стати не тільки

каральні заходи, а й формування в суспільстві усвідомлення того(в першу

чергу, це усвідомлення має прийти саме до виробника), що конкуренція є

особливою цінністю, регулятором ринкових взаємовідносин, що забезпечує

найбільш справедливий розподіл ресурсів та найбільш повне задоволення

споживчих потреб. Розуміння того, що конкуренція як сукупність норм та

правил поведінки створює передумови для економічного зростання на всіх

рівнях національної економіки сприятиме зменшенню кількості порушень

конкурентного законодавства як з боку підприємств та організацій, так і з боку

органів державної влади. Адвокатування конкуренції має на меті підвищення

рівня обізнаності щодо сутності та корисності конкуренції. Для цього, на наш

погляд доцільним є: залучення громадськості до обговорення проблем

конкуренції, інформування споживачів через ЗМІ (телебачення, періодичні

видання, інтернет), розміщення інформації для підприємців на біл-бордах,

проведення конференцій, форумів та круглих столів із обов’язковим

залученням підприємців, забезпечення взаємодії з міжнародними експертами-

фахівцями в галузі конкурентного права тощо. Адвокатування конкуренції

дозволяє забезпечити дієвість механізмів ринкової економіки та своєчасно

виправити недоліки економічної системи; позитивно впливає на удосконалення

функціонування суб’єктів ринку, стимулює здійснення інвестиційної

діяльності, впровадження інновацій; спонукає фірми діяти у відповідності до

потреб ринку; сприяє ефективному розподілу ресурсів серед суб’єктів ринку,

що, в свою чергу, веде до зниження цін.

Вищевказана диференціація продукції нерідко призводить до ще одного

неприємного для споживача наслідку – необґрунтованого завищення цін.

Причинами такого явища може бути сезонний сплеск попиту, застосування

методів недобросовісної конкуренції, складність виміру вартості ( стосується в

більшій мірі неуречевлених товарів). Виникає необхідність моніторингу цін,

який в сучасних умовах актуалізується уже не тільки для ринків, що мають

ознаки значної монопольної влади, а і для конкурентних, але зі значним

ступенем диференційованого товару. Відсутність моніторингу цін, в першу

чергу, сприяє порушенню прав споживача, робить його незахищеним та

вразливим в умовах динамічного ринкового середовища.

Не менш болісною є проблема забезпечення якості товарів та послуг.

Якщо при купівлі матеріальних благ якість можна перевірити одразу або через

короткий проміжок часу, то у випадку придбання нематеріального блага,

71

наприклад, послуги, все набагато складніше. Купуючи довірчі блага, споживач

дуже часто може покладатися лише на власну інтуїцію та щасливий випадок.

Завдання держави полягає в тому, щоб мінімізувати ризик придбання неякісних

благ шляхом розробки та введення стандартів, проведення виваженої політики

підтримки брендів, що вже зарекомендували себе на ринку тощо.

Таким чином, на основі попередніх досліджень, нами було виокремлено

принципово важливі напрями удосконалення державного регулювання ринків

диференційованого продукту: 1) формування суспільної свідомості та довіри до

виробника (адвокатування конкуренції, подолання проблеми інформаційної

асиметрії); 2)удосконалення державного регулювання ринків

диференційованого продукту у сфері ціноутворення; 3) оптимізація державного

контролю якості (особливо стосується сфер послуг). З боку держави

необхідним є забезпечення якомога нижчого рівня адміністративних бар’єрів,

періодичний моніторинг ринку, зменшення бюрократизації процесів видачі

дозволів, розробка та впровадження стандартів якості, а також удосконалення

нормативно-правової бази, що є основою державного регулювання ринку.


1. Гриценко О. Г. Оцінка рівня розвитку ринкової конкуренції /

О.Г. Гриценко, Ю. А.Рак // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету

України. – № 1. – 2012. – С.29-36.

2. Рак Ю. А. Роль інституту довіри для розвитку конкуренції на ринку /

Ю. А. Рак, І.В. Лазебна // Економічна політика в контексті міжнародного

співробітництва: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції

(м. Дніпропетровськ, 22-23 серпня 2014 р.). – Дніпропетровськ: НО

«Перспектива», 2014. – с. 82-85.

3. Рак Ю. А. Удосконалення нормативно-правовового забезпечення

консалтингової діяльності як основа розвитку ринкової конкуренції / Ю. А. Рак

// Регіональна економіка та управління. – 2016. – № 1(08). – С. 82-85.

4. Чернявский С.Н. Регулирование рынка в открытых экономических

системах / С.Н. Чернявский // Экономика и право. – 2004. – № 1. – С. 111-116.

5. Cremer H. Location models of horizontal differentiation: a special case of

vertical differentiation models incomes [Електронний ресурс] / H.Cremer, J.-F.

Thisse // The Journal of Industrial Economics. — 4, June 1991. — Режим доступу

до ст.: PDF format.<http://www.jstor.org>, для доступу до інформ. ресурсів

необхідна авторизація. – Назва з екрану.

_____________________ ______________________

72

ІСТОРИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦІЇ НА

ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

М. В. Рисін

кандидат економічних наук.,

доцент кафедри фінансів,банківської справи та страхування

Львівсьий навчально-науковий інститут

ДВНЗ «Університет банківської справи»

В. Громек

студентка

Львівський навчально-науковий інститут

ДВНЗ «Університет банківської справи»

м.Львів, Україна

Антимонопольна політика є одним із найважливіших компонентів

економічної політики держави. Вона визначає, з одного боку, соціальне

становище громадян у державі, з іншого — рівень економічного розвитку

країни, ступінь конкуренції на ринку. Зважаючи на актуальність розвитку

підприємництва та корпоративного сегменту в державі, є доцільним розглянути

цей напрям економічної політики більш детально.

Метою статті є провести аналіз досвіду зарубіжних країн щодо

антимонопольного регулювання та конкуренції на фінансовому ринку.

Поняття антимонопольна політика можна розглядати як комплекс заходів

спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій,

а також створення відповідного законодавства. Держава проводить

антимонопольну політику на основі антимонопольного законодавства.

Найбільший досвід у цій сфері накопичений у США, де антитрестівські

закони почали розроблятися і застосовуватися на практиці більш 100 років

тому [3].

У США першим законодавчим актом, спрямованим проти монополізації

економіки, був «Антитрестовський акт Шермана» (1890 р.). за ним

оголошувалося незаконним створення монополій або вступ в змову для

обмеження конкуренції. Цей закон з доповненнями 1914, 1936, 1950 рр. діє і

дотепер. Саме він, вважається, заклав основи світової антимонопольної

політики.

Канадське антимонопольне законодавство приділяє багато уваги

юридичним механізмам, що забезпечують чесну і добросовісну конкуренцію на

ринку товарів і послуг. Основним законодавчим актом Канади, що відображає

антимонопольну політику держави, є Закон про конкуренцію (Competition Act).

У цьому законі зазначені основні традиційні елементи держаної

антимонопольної політики, правові механізми подолання недобросовісної

конкуренції. [5]

У Німеччині головним принципом національної політики в області

конкуренції є максимальне розширення сфери дії ринкового механізму і

73

скорочення втручання держави в економіку. Контролюються придбання активів

підприємства повністю; придбання 25, 50 і більше відсотків акцій фірми, будь-

яка операція, в результаті якої фірма набуває прямого або непрямого контролю

над іншим підприємством. Антимонопольний закон Німеччини включає

розгляд справ про створення холдингу або кооперативу з інших підприємств.

При цьому використовуються такі критерії оцінки фірми, як створення або

посилення домінуючого положення. Домінуюче положення фірми є ситуацією

на ринку, коли у фірми немає конкурентів. При цьому фірми можуть

визнаватися такими, що займають монопольне становище на ринку, якщо

конкуренція між ними незначна.

У країнах Європейського Союзу (ЄС) антимонопольне законодавство

ліберальніше, ніж у США. В основу антимонопольного законодавства країн ЄС

покладено принцип контролю і регулювання. У цих країнах монополістична

діяльність, що діє в межах ЄС, не забороняється, але допускається доти, доки не

порушує встановлених у законі умов.

Договір про заснування Європейського економічного співтовариства,

укладений 25 березня 1957 р., заклав фундамент існуючої нині системи

антимонопольного права ЄС. Основні положення про конкуренцію в ЄС

включені до ст. 101 і 102 Договору про функціонування ЄС. [7]

Щодо Великобританії, то її конкурентне законодавство складається з

чотирьох законів, так званих «Актів парламенту». Це:

«Акт про добросовісне підприємництво» 1973 р. Акт стосується злиття

й монополізації.

«Акт щодо обмежувальних підприємницьких практик» 1976 р.

Поширюється на угоди між особами чи компаніями, що можуть обмежити

свободу самостійних дій підприємців.

«Акт про перепродажні ціни» 1976 р. Спрямований проти спроб

нав’язування мінімальних цін, за якими товари можуть перепродаватися.

«Акт про конкуренцію» 1980 р. Стосується антиконкурентної

практики.

У Британському законодавстві монополією вважається така ситуація,

коли компанія чи їх група здійснює на ринку 25% поставок чи закупок.

Причому за цим законодавством, монополія не обов’язково щось негативне.

Воно виходить з того , що таке монопольне становище потенційно створює

можливість для дій, які суперечать інтересам суспільства. [6]

Отже, можна виділити певні особливості американської та європейської

антимонопольної політики:

американська спрямована, головним чином, проти монополії як

структурної одиниці;

європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним

чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

У країнах Східної Європи антимонопольне законодавство почали

розробляти наприкінці 80-х рр. XX ст. Антимонопольне законодавство цих

країн близьке за своєю сутністю до західноєвропейського.

74

Система антимонопольного законодавства України включає Закони

України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про Антимонопольний комітет

України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», постанову КМУ від 11

листопада 1994 р. №765 «Про запровадження механізму запобігання

монополізації товарних ринків» у редакції постанови КМУ від 26 травня 1997 р.

№499, Правила розгляду справ про порушення антимонопольного

законодавства України, затверджені розпорядженням Антимонопольного

комітету України від 19 квітня 1994 р. №5 у редакції розпорядження

Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. №169-р, Положення

про контроль за економічною концентрацією, затвердженого розпорядженням

АМК України від 25 травня 1998 р. №134-р та ряд інших.

Згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність», «Про фінансові послуги

та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Господарського

кодексу на фінансовому ринку дозволяється створювати такі фінансові

установи: банки; кредитні спілки; ломбарди; лізингові компанії; довірчі

товариства; страхові компанії; установи накопичувального пенсійного

забезпечення; інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи,

виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках,

прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов’язані з наданням

фінансових послуг. [1,2]

Глобалізація світової економіки здійснює суперечливий вплив на процеси

конкуренції. Конкурентні процеси набувають все гостріших форм, а

конкурентна боротьба стає дедалі різноманітнішою і витонченішою. Це

зумовлює необхідність приведення конкурентної політики держави у

відповідність до економічних реалій, впровадження у практику

господарювання норм і правил, які відповідають критеріям ефективної

конкуренції.

Швидкий розвиток новітніх технологій призвів до виникнення особливої

фінансової моделі господарювання, яка характеризується появою нових

нетрадиційних інформаційних продуктів і фінансових послуг, розширенням

потоків віртуальних грошей і створенням віртуальних банків, а також значною

зміною ментальності ринкових агентів, що привнесло якісні зміни у фінансове

посередництво у напрямах поступового посилення ролі небанківського

фінансового посередництва, концентрації і централізації капіталу у

фінансовому посередництві, посиленні конкуренції між банківськими та

небанківським фінансовими посередниками, універсалізації фінансової

діяльності та поширенні інтегрованих посередників – фінансових

супермаркетів, поширенні транснаціональних фінансових конгломератів. Усе

це, демонструє значний вплив глобалізаційних процесів на фінансову сферу та

необхідність контролю держави в інтересах розвитку національної економіки.


1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» № 2121–14 від

7.12.2000 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

75

2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. [Електронний ресурс] –

Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

3. Вірченко В. Конкурентна політика держави в умовах глобалізації.

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/wp-

content/uploads/2016/01/109_13.pdf.

4. Журик Ю.В. Актуальні питання антимонопольно-конкурентного

законодавства України / Ю.В. Журик // Вісник господарського судочинства.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vestnik-

pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc12/part_2/6.pdf.

5. Портер М. Конкуренция / Майкл Портер; [пер. с англ.]. – М. :

Издательский дом «Вильямс»- 2006. – 608 с.

6. Смирнова К. Джерела антимонопольного права Європейського Союзу /

К. Смирнова // Вісник Київського національного університету імені Тараса

Шевченка. Міжнародні відносини. – 2013. – Вип. 2. – С. 47-50. [Електронний

ресурс] - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_mv_2013_2_10.

7. Чернелевська О. Л. Історична трансформація уявлень про

антимонопольне регулювання / О. Л. Чернелевська // Науковий вісник

Національної академії статистики, обліку та аудиту. – 2014. – № 1. – С. 62-66.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvhastat_2014_1_11.

_____________________ ______________________

ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО РЕАГУВАННЯ НА ЗАГРОЗИ

ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

І. В. Скребець

аспірант

Національний університет «Львівська політехніка»


Оточуюче середовище підприємства постійно створює нові, часто

невідомі та загрозливі явища. Хоча загрозливість є поняттям досить

суб’єктивним – бо що буде вважати загрозою один суб’єкт господарювання,

інший може сприймати як звичайну чергову подію, яка не несе якоїсь

потенційної шкоди чи небезпеки. Але тим не менш, природа явища, яке

надходить, починається з певних змін або просто події, яка може спровокувати

цю зміну, а може і не спровокувати.

Проте завжди існують події, які трактуються як такі, що призведуть до

очікуваної чи відомої зміни і ніби, на перший погляд, вони не становлять якоїсь

загрози, тому можуть не викликати спеціального зацікавлення чи прискіпливої

уваги керівництва. Це пояснюється тим, що часто невідомі події (які можуть

стати шансами чи загрозами) людина старається вкласти в існуючі рамки

http://www.zakon.rada.gov.ua/

76

певної вже відомої їй логіки розвитку подій, але це несе в собі певну загрозу –

можна неправильно відреагувати на цю подію і вона принесе несподівані та

неочікувані негативні наслідки. Тобто тут ідеться про те, наскільки ми

правильно оцінюємо ймовірність настання певної події.

Наприклад, К. Прахалад вважає, що фірми повинні перестати сприймати

загрози та шанси з точки зору своєї домінуючої логіки в діяльності. Як тільки

менеджери відчувають ознаки змін, вони повинні відразу вирішити, котрі

елементи своєї філософії можна залишити, а котрих треба позбутись, щоб

приготувати організацію до змін [1, c. 22].

Працівники відділу фінансового консалтингу у фірмі «Deloitte» Тобі

Бішоп та Френк Гідоскі склали так звану термічну карту, де на осях координат

знаходяться вага ризика та ймовірність його настання (рис. 1). Якщо на

вертикальній осі відкласти вагу ризикової ситуації, тобто це розміри можливих

втрат, які можна отримати, якщо ця подія настане, а на горизонтальній осі –

ймовірність настання ризикової ситуації, то на думку авторів, є цілком

логічним, що керівництво найбільш повинні цікавити події, які потрапляють у

зону 1, яка відображає високі ймовірність та вагу.

Але автори наголошують і на тому, що велику увагу треба приділяти

верхній лівій частині цієї матриці. Тобто це події, які мають низьку ймовірність

появи, але можуть призвести до значних втрат. Зазвичай такі ситуації

розцінюються як малоймовірні і не варті великої уваги, але власне такі ситуації,

при раптових і швидких змінах можуть призвести до катастрофічних наслідків.

Рис. 1. Розподіл ваги і ймовірності настання ризика Джерело: складено автором за [2, с. 20]

Приблизно такий самий ефект можна отримати, якщо просто розділити

матрицю на 4 квадранти – тоді верхній лівий квадрант і буде показувати

площину, в якій можуть відбутись події зі значними втратами, але поки що

вони малоймовірні, тому потенційно мало цікавлять керівництво.

Дуже співзвучну позицію висловлюють американські науковці

М. Роберто, Р. Бомер та Е. Едмондсон, говорячи про неоднозначні загрози,

якими вони називають сигнал, який може, але не мусить свідчити про

проблеми. Тому такі сигнали є найбільш небезпечні – керівництво може

зігнорувати такий сигнал або злегковажити ймовірним настанням такої події,

але наслідки, до яких вона може призвести, будуть дуже серйозними [3, с. 27].

ваг

а

ймовірність

Зона 1

Зона 2

Зона 3

77

Проте настання загроз завжди характеризується попередніми явищами,

які свідчать, що ситуація може змінитися. У науці цей напрямок досліджень є

достатньо розробленим – це знайшло відображення у таких теоріях, як

управління за слабкими сигналами [4, c. 292-296 ] чи теорія антисипативного

управління [5, с. 33-34], яка як основу також використовує теорію слабких

сигналів.

Слабкими сигналами називають певні інформаційні дані, які є

провісниками змін, що з’являються задовго до моменту впливу цієї події на

підприємство. Тобто при найменших проявах таких сигналів підприємство вже

може здійснювати кроки у відповідь, щоб знівелювати, усунути чи вирішити

загрозливу ситуацію.

Вищеназвані автори називають цей період «вікном реагування». Воно

може тривати від кількох хвилин до кількох місяців і доки воно залишається

відчиненим – фірма повинна встигнути прийняти відповідне правильне рішення

та здійснити кроки, щоб запобігти впливу небезпечної ситуації. Керівництво

повинно зробити три кроки: фірма має тренуватись, щоб вміти швидко

приймати правильні рішення, по-друге, вміти побачити той період, який

називається «відчиненим вікном» і по-третє – заохочувати працівників до

дослідження можливих реакцій на небезпечні явища шляхом швидких та

низьковитратних експериментів [3, с. 28].

Автори зауважують, що не варто розробляти план і проходити його

«репетицію» на кожен випадок небезпеки, а потрібно витрачати час на вміння

швидко діяти у «вікні реагування», а також вміти продовжувати час, протягом

якого це віконце відчинене. Ці вміння вони бачать у тому, щоб здійснювати

колективні навчання під тиском часу, адже у випадку наближення загрози

працівники стають підвладними стресу і навички швидкого прийняття

адекватних рішень, особливо командних, суттєво погіршуються або й взагалі не

вдаються. По-друге, потрібно підсилювати неоднозначний сигнал, що

насамперед полягає в тому, щоб не боятись говорити вголос про ймовірну

загрозу і шукати відповіді на незручні запитання навіть, якщо зя загроза

виглядає досить примарною. І, по-третє, варто здійснювати експериментування,

тобто, коли на горизонті з’являється видимість загрози, то на довготривалі і

вартісні дослідження зазвичай не має часу і не передбачено ресурсів, тому

швидкі досліди та експерименти (чи то у виробничій чи іншій діяльності

фірми – авт.) є добрим інструментом для реакції на загрозу [3, с. 31]. Фактично

автори підтверджують відому думку П. Друкера про те, що неможливо

розробляти плани для подій, які тільки передбачаються чи ми хочемо

передбачити. Треба бути готовими до всіх можливих і неможливих випадків,

що означає, що фірми завжди мають мати рішення чи принаймні підхід до

вирішення будь-якої проблеми, яка може виникнути [6, с. 75-129].

Але в підході М. Роберто, Р. Бомера та Е. Едмондсона однозначно не

можна сказати, чи перший сигнал, про який говорять науковці, і який свідчить

про потенційну загрозу, власне є тим слабким сигналом чи це вже досить

потужний і очевидний сигнал. Сигнали можуть бути дуже різної потужності,

тому і повинні прийматись рішення з відповідною швидкістю та відповідною

78

складністю. Так зване «вікно реагування» може тривати від кількох хвилин до

кількох місяців, але сумнівно, що перед появою цього сигналу не було

попередніх інших сигналів. Швидше за все вони були, але були пропущені і не

взяті до уваги.

Тому потрібно шукати нових підходів до визначення впливу можливих

змін та їх врахування в управлінській діяльності підприємства, особливо це

стосується аспекту стратегічного управління. Зокрема таким підходом може

стати стратегічна захищеність підприємства, яка власне полягає в тому, щоб

враховувати у стратегічному управлінні можливість настання подій, які будуть

не просто трактуватись як можлива загроза і буде шукатись відповідь на

питання, як її уникнути, а зазжалегідь буде досліджуватись можливість

настання цієї загрози, вона буде відслідковуватись і перетворюватись у

незагрозливу ситуацію ще до того, як її поява підсилиться певними слабкими

чи сильнішими сигналами.


1. С. Prakhalad. Dlaczego tak trudno jest zabrać się do tego, co oczwiste? //

Harvard Business Review. – 2010. – 7/8. – s. 22.

2. T. Bishop, F. Hydoski. Stwórz mapy ryzyka nadużyć // Harvard Business

review. – 2010. – 7/8. – s. 20-21.

3. M. Roberto, R. Bohmer, A. Edmondson // Harvard Business review. –

2010. – 7/8. – s. 26-34.

4. Поплавська Ж. В., Цмоць О. I. Принципи побудови системи раннього

попередження та реагування в управлінні за слабкими сигналами // Мосіеіе,

metody i narzedzia zarzadzania organizacjami : pr. zbior. / pod red. J. Pyki. –

Katowice, 2010. – s. 291-301.

5. Мельник О. Г., Адамів М. Є. Антисипативне управління

підприємствами на засадах слабких сигналів // Актуальні проблеми

економіки. – 2013. – № 1. – c. 32-41. 6. P. F. Drucker. The future of Industrial

Man. – New York: The John Day Company, 1942. – 298 p.

______________________ _____________________

ЗАКОНОПРОЕКТ О ПОПРАВКАХ К СТАТЬЕ ОБ ОГРАНИЧЕНИИ

СВОБОДНОЙ КОНКУРЕНЦИИ УГОЛОВНОГО КОДЕКСА

РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА НУЖДАЕТСЯ В ДОРАБОТКЕ

В. А. Стати

кандидат юридических наук, доцент

Государственный университет Молдовы

г. Кишинев, Республика Молдова

10 августа 2017 г. Министерство юстиции Республики Молдова

опубликовало проект Закона о внесении изменений и дополнений в Уголовный

79

кодекс Республики Молдова (далее – Законопроект № 4416/2017). Рассмотрим

одну из инициатив, предложенных авторами этого проекта.

Речь идет об инициативе по внесению изменений и дополнений в ст. 246

«Ограничение свободной конкуренции» Уголовного кодекса Республики

Молдова (далее – УК РМ). Согласно действующей редакции УК РМ, статья 246

имеет следующее содержание: «Ограничение свободной конкуренции путем

заключения незаконного соглашения, направленного на раздел рынка,

ограничение доступа на рынок, устранение с него других хозяйствующих

субъектов, повышение цен или поддержание единых цен, если в результате

этого получен доход в особо крупных размерах или причинен ущерб в особо

крупных размерах третьему лицу, наказывается штрафом в размере от 1350 до

2350 условных единиц или лишением свободы на срок до 3 лет». В

Законопроекте № 4416/2017 предлагается другое содержание для ст. 246 УК

РМ: «(1) Ограничение конкуренции путем заключения антиконкурентного

соглашения, запрещенного законодательством о конкуренции, которое имеет

своей целью установление цен на продажу продукции третьим лицам,

ограничение производства или продаж, разделение рынков или клиентов или

участие в тендерах или других формах конкурса оферт, если в результате этого

получен доход в особо крупных размерах или причинен ущерб в особо крупных

размерах третьему лицу, наказывается штрафом в размере от 1000 до 2000

условных единиц или лишением свободы на срок до 3 лет. (2) Лицо

освобождается от уголовной ответственности, если оно подлежит

снисхождению по законодательству о конкуренции».

Отметим, что терминология, используемая в проектном варианте ч. (1) ст.

246 УК РМ, ближе к терминологии Закона Республики Молдова № 183 от 11

июля 2012 г. «О конкуренции» (далее – Закона № 183/2012). Однако неясно,

почему в этом варианте гипотезы, указанные в ч. (3) ст. 5 данного закона,

воспроизводятся в усеченном или неполном виде. Так, в соответствии с ч. (3)

ст. 5 Закона № 183/2012, «антиконкурентными соглашениями являются, в

частности, соглашения, направленные на: а) прямое или косвенное

установление цены покупки или продажи либо любых других условий

заключения сделок; b) ограничение или контроль над производством,

торговлей, техническим развитием или инвестициями; с) разделение рынков

или источников снабжения; d) участие в торгах или в любых других формах

конкурса с фальшивыми офертами; e) ограничение или воспрепятствование

доступу на рынок или свободе осуществления конкуренции другими

предприятиями, соглашение не осуществлять покупку у определенных

предприятий или продажу им без разумного обоснования; f) применение в

отношениях с коммерческими партнерами неравных условий к равноценным

обстоятельствам с созданием таким образом невыгодных конкурентных

условий для них; g) обусловливание заключения договоров принятием

партнерами дополнительных обязательств, которые по своему характеру или в

соответствии с торговой практикой не связаны с предметом этих договоров».

Таким образом, авторы Законопроекта № 4416/2017 повторяют ошибку,

допущенную при принятии ст. 246 УК РМ. На несоблюдение в данной статье

80

принципа системного непротиворечия справедливо указывает С. Тимофей:

«Только некоторые из антиконкурентных действий, указанных в ст. 6, 7 и 9

Закона о защите конкуренции (имеется в виду Закон Республики Молдова №

1103 от 30 июня 2000 г. «О защите конкуренции», который действовал до

вступления в силу Закона № 183/2012 – прим. С.В.), подпадают под положения

ст. 246 УК РМ. Более того, представляется совершенно случайным разделение,

проведенное законодателем между антиконкурентными действиями уголовно-

правовой значимости и антиконкурентными действиями, которые лишены

уголовно-правовой значимости. Не имея под собой научного обоснования,

такое разделение оказывает негативное влияние на эффективность охраны

общественных отношений по поводу свободы конкуренции» [1].

Из вышесказанного явствует, что авторы Законопроекта № 4416/2017

предлагают защищать свободу конкуренции лишь до некоторой степени. Эта

степень ведома лишь им, так как авторы Законопроекта № 4416/2017

определяют её совершенно произвольно. В этих условиях трудно понять, к

какой именно бланкетной норме будет отсылать ст. 246 УК РМ.

Касательно инициативы по дополнению ст. 246 УК РМ частью (2),

необходимо отметить, что ч. (1) ст. 84 Закона № 183/2012 предусматривает:

«Снисхождение является поощрением предприятий и ассоциаций предприятий

за сотрудничество с Советом по конкуренции (то есть национальным органом

Республики Молдова в области конкуренции, уполномоченным применять

положения Закона № 183/2012 в соответствии с обязанностями,

установленными данным законом – прим. С.В.) в случае, если таковые

являются или являлись стороной антиконкурентного соглашения». Из этого

можно заключить, что снисхождение предоставляется не в контексте

уголовного судопроизводства, а в контексте процедуры расследования,

проводимой Советом по конкуренции. В то же время, из ст. 53 УК РМ следует,

что освобождение от уголовной ответственности осуществляется прокурором в

ходе уголовного преследования или судебной инстанцией при рассмотрении

уголовного дела. При таком раскладе напрашивается вопрос: является ли

решение о предоставлении снисхождения, принятое Советом по конкуренции,

обязательным для прокурора и судебной инстанции?

В связи с этим, нельзя не принять во внимание мнение, высказанное О.

Булмага: «Полномочия национального органа Республики Молдова в области

конкуренции по обеспечению соблюдения политики снисхождения ограничены

тем фактом, что гражданские или уголовные суды не связаны обязательствами

с Советом по конкуренции в процессе выявления картелей. Таким образом,

иммунитет от штрафов, предоставленный Советом по конкуренции в рамках

политики снисхождения, не освобождает представителя предприятия или

ассоциации предприятий от уголовной ответственности. Для того, чтобы

избежать подобной ситуации и повысить эффективность пресечения

деятельности картелей, считаем необходимым выработку процедурного

механизма для обеспечения сближения законодательства о конкуренции и

уголовного законодательства, путем предоставления освобождения от

уголовной ответственности физическому лицу, которое воспользовалось

81

снисхождением, одобренным национальным органом Республики Молдова в

области конкуренции» [2, с. 153-154]. Поддерживая данную точку зрения,

предлагаем авторам Законопроекта № 4416/2017 обдумать возможность

приведения проектного варианта ст. 246 УК РМ в соответствие с теми

положениями законодательства Республики Молдова, которые регламентируют

освобождение от уголовной ответственности.

Литература:

1. Timofei S. Reglementarea juridică a protecţiei concurenţei prin prisma

politicii penale a statului / S. Timofei // Revista Naţională de Drept. – nr. 9-10. –

2010. – p. 86-98.

2. Bulmaga O. Măsurile organizatorico-juridice în privinţa entităţilor ce

desfăşoară practici anticoncurenţiale (studiu comparat) / Teză de doctor în drept / O.

Bulmaga. – Chişinău. – 2014. – 183 p.

_________________________ ___________________________

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВНЗ НА ОСНОВІ РЕАЛІЗАЦІЇ

КОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

І. О. Тарасенко

доктор економічних наук, професор,

завідувач кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки

Київський національний університет технологій та дизайну

Т. М. Нефедова


доцент кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки



Одним з найважливіших чинників забезпечення конкурентоспроможності

України у світовій економіці, з одного боку, і сприяння її переходу на засади

реального (а не декларативного) інноваційно-інвестиційного модернізаційного

розвитку – з іншого, є формування людського потенціалу, що потребує

розвитку інтегрованої у світовий освітній простір та конкурентоспроможної

системи вищої освіти. Успішне функціонування і розвиток вищих навчальних

закладів в сучасних умовах вимагає розробки методологічних засад та

методичних положень щодо формування стратегії, спрямованої на розвиток

конкурентних переваг та досягнення на цій основі високого рівня

конкурентоспроможності, що потребує створення адекватної системи

оцінювання та управління конкурентним потенціалом ВНЗ.

82

Дослідженню сутності конкурентного потенціалу, методів його

оцінювання та управління присвячено праці вітчизняних і зарубіжних вчених,

серед яких: Балабанова І., Грищенко І., Галушко Д., Гудзинський О., Єрохін Д.,

Іванченко А., Кирчата І., Лисенков М., Фасхіев Х., Федонін О., Цимбаленко Н.

та інших. Результатом став висновок про те, що протягом своєї еволюції

категорія «конкурентний потенціал» зазнала істотних змін – від визначення її

як сукупності ресурсів і можливостей [1; 2] і «частини загального

потенціалу» [3], до розуміння конкурентного потенціалу як набору ключових

факторів успіху і складових, що характеризуються інноваційністю та

адаптивністю [4]. За результатами аналізу наукової літератури зроблено

висновок, що більшість науковців конкурентний потенціал розглядають як

сукупність наявних природних, матеріальних, трудових, фінансових і

нематеріальних ресурсів та можливості об’єктів та (або) суб’єктів

господарювання, що дозволяють їм отримувати конкурентні переваги в

порівнянні з іншими учасниками конкурентної боротьби. На основі

розглянутого, можна зробити висновок, що між поняттями конкурентний

потенціал, конкурентні переваги та конкурентоспроможність існує причинно-

наслідковий зв’язок, який проявляється в наступному. Конкурентний потенціал

визначає можливості суб’єкта господарювання до конкурентної боротьби, які

характеризуються рівнем ресурсного забезпечення. За відсутності ресурсної

бази підприємство не здатне не лише конкурувати, а й функціонувати взагалі.

При цьому наявність ресурсів є необхідною, але не достатньою умовою для

перемоги в конкурентній боротьбі. Таким чином, ефективне управління

ресурсним потенціалом є основою формування стійких конкурентних переваг в

порівнянні з іншими конкурентами. Конкурентоспроможність – «це

відповідність за всіма параметрами вимогам ринку, покупців, споживачів» [5, с.

89], а досягнення конкурентної переваги є одним з основних напрямків

забезпечення конкурентоспроможності. Отже, конкурентна перевага є

причиною, конкурентоспроможність наслідком, а конкурентний потенціал

основою ринкового успіху суб’єкта господарювання в боротьбі за споживача.

Поняття конкурентного потенціалу потребує уточнення з позицій його

відповідності завданням та цілям розвитку ВНЗ в контексті забезпечення

конкурентних переваг та їх реалізації на національному (регіональному) та

міжнародному рівнях, що знаходить відображення в рейтингах

конкурентоспроможності, які на постійних засадах складаються різними

рейтинговими агенціями і оприлюднюються для широкого загалу користувачів.

За результатами аналізу наукової літератури встановлено, що

конкурентний потенціал вищого навчального закладу є комплексною

характеристикою його спроможності до розвитку в цілому та підвищення

конкурентоспроможності зокрема, яка залежить від ефективності конкурентної

політики підприємства, наявного ресурсного потенціалу та здатності

адаптуватися до умов зовнішнього середовища.

На рисунку 1 представлено концептуальну модель формування

конкурентоспроможності ВНЗ на основі реалізації його конкурентного

потенціалу. Зазначимо, що конкурентний потенціал визначається внутрішніми

83

можливостями ВНЗ (ресурсна складова) та ефективністю системи управління

при вирішенні завдань оптимального використання наявних ресурсів і адаптації

до змін у зовнішньому конкурентному середовищі (організаційно-управлінська

складова). Вихідними положеннями при побудові даної моделі визначено те,

що формування конкурентного потенціалу передбачає використання всіх

наявних ресурсів та охоплення всіх внутрішніх процесів, які протікають у

різних функціональних сферах внутрішнього середовища ВНЗ, а також

забезпечення ефективної взаємодії вищого навчального закладу з елементами

зовнішнього середовища – використання сприяливих факторів та адаптація до

дії несприятливих. В результаті забезпечується системний погляд на вищий

навчальний заклад, який довзоляє виявити всі сильні та слабкі сторони, та на

цій основі розробити стратегію його розвитку на довгострокову перспективу.

Рис. 1. Концептуальна модель формування конкурентоспроможності ВНЗ

на основі реалізації конкурентного потенціалу (розроблено авторами)

Зовнішнє конкурентне середовище

(ЗКС) Адаптація до

умов ЗКС

Конкурентний потенціал ВНЗ

Ресурсна складова

Матеріально-

технічні ресурси Інтелектуальні

ресурси Трудові ресурси

Фінансові

ресурси Маркетингові

ресурси

Науково-дослідна

база та інноваційні

ресурси Педагогічні та

інформаційно-

комунікаційні технології

Організаційно-управлінська складова

Організація навчального

процесу та НДР

Система управління

Управління кадрами та

система мотивації

Соціальна сприйнятливість та

взаємодії із стейкхолдерами

Рівень студентського

самоврядування

Конкурентоспроможність

освітньої послуги Імідж ВНЗ

Конкурентоспроможність ВНЗ

Організація додаткових послуг

позанавчального характеру

Конкурентні

можливості

Управління використанням ресурсного потенціалу

84


1. Войцеховская И.А. Потенциал предприятия как основа его

конкурентоспособности [Елекстронний ресурс] // Проблемы современной

экономики – 2006. – № 1 (17). – Режим доступу: http://www.m-

economy.ru/art.php?nArtId=953. – Назва з титул. екрану.

2. Лисенков М.В. Конкурентный потенциал и конкурентная стратегия в

совокупности отношений конкурентоспособности // Вестник ТГУ. – 2008. –

Вып. 2 (58). – С. 63–65.

3. Ерохин Д.В., Галушко Д.В. Теоретические основы оценки

конкурентного потенциала промышленной фирмы // Вестник Брянского

государственного технического университета. – 2006. – № 4 (12). – С. 76-81.

4. Баринов В.А., Синельников А.В. Развитие организации в конкурентной

среде [Елекстронний ресурс] / В.А. Баринов, А.В. Синельников // Менеджмент

в России и за рубежом. – 2000. – № 6. – Режим доступу:

http://www.mevriz.ru/articles/2000/6/853.html. – Назва з титул. екрану.

5. Киперман Г.Я., Сурганов B.C. Популярный экономический словарь /

Г.Я. Киперман, В.С. Сурганов. – М.: Экономика, 1993. – 256 с.

____________________ ___________________

КОНКУРЕНТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВНЗ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

І. О. Тарасенко

доктор економічних наук, професор,

завідувач кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки


Н. В. Цимбаленко

кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки



Первинною ланкою забезпечення розвитку освітньої системи країни є

вищий навчальний заклад, який повинен, враховуючи глобальні тенденції

розвитку освітньої сфери, дотримуватися у своїй діяльності законодавчо

визначених норм здійснення освітнього процесу, запроваджувати новітні

технології у всіх сферах діяльності, забезпечувати режим економії всіх видів

ресурсів та досягати соціальної та економічної ефективності з метою

підвищення конкурентоспроможності як на національному, так і на

міжнародному ринках.

Більшість вітчизняних та зарубіжних авторів у своїх дослідженнях

приділяють увагу питанням оцінювання потенціалу промислових підприємств,

85

зокрема проблематиці виробничого потенціалу. Це пояснюється ключовою

роллю виробничих процесів в період домінування адміністративної системи

управління економікою країни. З переходом до ринкової економіки

актуальності набувають питання оцінки конкурентного потенціалу, який

необхідно розглядати у взаємозв’язку з іншими видами потенціалу. Ці питання

знайшли відображення в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних

вчених як: Балабанова І.В., Балабанова Л.В., Грищенко І.М.,, Гудзинський О.Д.,

Ламбен Ж.-Ж., Кирчата І.М., Нефедова Т.М., Фасхіев Х.А., Федонін О.С.,

Скляр Е.Н., Бережнов Г.В. та інших.

Актуальність завдання оцінювання та аналізу конкурентного потенціалу

вищих навчальних закладів пояснюється тим, що багато ВНЗ мають значні

конкурентні переваги на ринку, однак не володіють методами та

інструментарієм оцінювання сильних і слабких сторін свого потенціалу. З

огляду на це технології, завдяки яким вищі навчальні заклади можуть оцінити

рівень конкурентного потенціалу та розробити ефективні й результативні

стратегії майбутнього розвитку, потребують удосконалення.

Узагальнюючи результати дослідження сутності поняття „конкурентний

потенціал», можна виокремити ряд моментів, притаманних більшості підходів

[1-5]: (1) наявність ресурсної складової, що є основою для формування

потенціалу суб’єкта господарювання; (2) наявність інструментів по

перетворенню наявного потенціалу в конкурентні переваги; (3) порівняльний

аналіз потенціалів конкуруючих суб’єктів ринку; (4) врахування впливу

зовнішніх сил і, у зв’язку з цим, здатність суб’єкта господарювання

адаптуватися до мінливих умов ринку; (5) зв’язок з конкурентоспроможністю

підприємства.

Послідовність аналізу конкурентного потенціалу ВНЗ (КПВНЗ

) згідно

методичного підходу, що пропонується, представлено на рис. 1, за етапами:

І етап. Оцінка рівня конкурентного потенціалу ВНЗ за складовими,

що включає: (1) Визначення основних складових КПВНЗ

та формування системи

одиничних показників оцінки кожної складової; (2) Визначення базових

значень та пріоритетного рівня одиничних показників КПВНЗ

відповідно до

критеріїв теорії бажаності; (3) Оцінка фактичного рівня кожного одиничного

показника відповідно до положень теорії бажаності та визначення на їх основі

групових показників; (4) Розрахунок комплексних показників ресурсної (РС) та

організаційно-управлінської складових (ОУС); (5) Оцінка інтегрального

показника КПВНЗ

із врахуванням рівня організаційно-управлінської та ресурсної

складових конкурентного потенціалу підприємства.

ІІ етап. Оцінка рівня реалізації КПВНЗ

за умов впливу факторів

зовнішнього конкурентного середовища. Значення інтегрального показника

реалізації конкурентного потенціалу ВНЗ в умовах впливу факторів

зовнішнього середовища в загальному вигляді може бути представлено

залежністю:

).;( ЗСВНЗреал kКПfКП Показник КП

реал показує наскільки ВНЗ реалізує свій конкурентний

потенціал (КПреал

) в умовах зовнішнього середовища, яке характеризується

86

невизначеністю та може бути сприятливим, несприятливим або нейтральним

(kЗС

): чим більш невизначеним та несприятливим є зовнішнє середовище, тим

більше будуть відрізнятися між собою значення КПВНЗ

та КПреал

.

Рис. 1. Етапи аналізу рівня реалізації конкурентного потенціалу ВНЗ

в контексті управління конкурентоспроможністю (розроблено авторами)

Формування системи

одиничних та групових

показників КПВНЗ

за

складовими

Оцінка впливу факторів

зовнішнього

конкурентного середовища

(ЗС) на реалізацію КПВНЗ

підприємства

Побудова інтегрального

показника

КПВНЗ

Визначення сприятливості

зовнішнього середовища –

kЗС

Складання звіту за

результатами

моніторингу

конкурентоспроможно

сті

аналізу

Рівень реалізації КПВНЗ

в

умовах нестабільного

зовнішнього середовища

Оцінка адаптивної здатності

КПВНЗ

Оцінка рівня

конкурентоспроможно

сті ВНЗ

Аналіз дестабілізуючих факторів та

факторів сприяння конкурентному

успіху ВНЗ

Узагальнююча

оцінка

конкурентоспромо

жності ВНЗ

Прийняття управлінських рішень та розробка конкурентної

стратегії

Ад

апт

ація

Кори

гую

чи

дії

Конкурентний потенціал ВНЗ

(КПВНЗ

)

Ресурсна

складова

Організаційно-управлінська

складова

Визначення комплексу

факторів та оцінка їх стану

(сприятливі, несприятливі,

нечіткі або нейтральні)

87


1. Войцеховская И.А. Потенциал предприятия как основа его

конкурентоспособности [Електронний ресурс] // Проблемы современной

экономики – 2006. – № 1 (17). – Режим доступу: http://www.m-

economy.ru/art.php?nArtId=953. – Назва з титул. екрану.

2. Лисенков М.В. Конкурентный потенциал и конкурентная стратегия в

совокупности отношений конкурентоспособности // Вестник ТГУ. – 2008. –

Вып. 2 (58). – С. 63–65.

3. Ерохин Д.В., Галушко Д.В. Теоретические основы оценки

конкурентного потенциала промышленной фирмы // Вестник Брянского

государственного технического университета. – 2006. – № 4 (12). – С. 76-81.

4. Баринов В.А., Синельников А.В. Развитие организации в конкурентной

среде [Елекстронний ресурс] / В.А. Баринов, А.В. Синельников // Менеджмент

в России и за рубежом. – 2000. – № 6. – Режим доступу:

http://www.mevriz.ru/articles/2000/6/853.html. – Назва з титул. екрану.

5. Балабанова І.В. Конкурентний потенціал як основа формування

конкурентних переваг [Елекстронний ресурс] / І.В. Балабанова / Режим

доступу : http://www.rusnauka.com/3_ANRR_2009/Economics/38882.doc.htm. –

Назва з титул. екрану.

____________________ ___________________

ЧИННИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

УКРАЇНИ

О. С. Тарасенко

аспірант кафедри економічної кібернетики та маркетингу



Підвищення уваги до розбудови системи вищої освіти України

обумовлено її роллю у відтворенні новітніх технологічних укладів та

примноженні людського капіталу, без формування і розвитку яких ні країна, ні

її окремі регіони не можуть посісти належного місця в існуючій системі

міжнародного поділу праці та забезпечити достатній рівень стійкості

економічної динаміки, конкурентоспроможності у світових рейтингах та

сталого розвитку.

В існуючих концепціях національної безпеки до недавнього часу освіта

не розглядалася з точки зору її власної безпеки, джерела конкурентних переваг

країни, чинника сталого розвитку. Аналізуючи сучасні тенденції еволюції

освітньої системи, як складової соціально-економічного розвитку України,

необхідно відзначити, що освітній простір не є винятком із сукупності сфер, які

потрапляють під вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів. Загострення

конкурентної ситуації на ринку освітніх послуг обумовлює підвищення вимог

88

до освітньої та іншої діяльності ВНЗ й визначає актуальність завдання

відновлення потенціалу національної системи вищої освіти, підвищення рівня її

економічної безпеки.

Питання управління конкурентоспроможністю системи вищої освіти

взагалі та вищих навчальних закладів зокрема висвітлено в працях Бондаренка

Д.В., Грищенка І.М., Донецької С.С., Іванова Ю.В., Климчука А.О., Моісеєвої

І.В., Нефедової Т.М., Тарасенко І.О. Аналіз наукової літератури показав, що

вища освіта, як суттєвий чинник забезпечення конкурентоспроможності й

економічної безпеки країни, є найбільш вразливою ланкою для викликів

глобалізації та внутрішніх загроз. Це обумовлює необхідність дослідження

чинників економічної безпеки та розробки відповідної стратегії, результатом

реалізації якої буде забезпечення високого рівня конкурентоспроможності

національної системи вищої освіти в сучасних соціально-політичних та

економічних умовах, враховуючи глобальні, національні та регіональні

аспекти.

За результатами проведених досліджень встановлено, що глибокі та

широкомасштабні економічні, політичні та соціальні трансформації, які

викликані як науково-технічним прогресом, так і системними та структурними

перетвореннями, обумовлюють необхідність застосування системного підходу

до вирішення завдань забезпечення стійкого функціонування та стратегічного

розвитку національної системи вищої освіти як однієї з провідних складових

національної безпеки, сталого розвитку та конкурентоспроможності України на

міжнародній арені.

Аналіз статистичних даних показав зміну тенденцій розвитку системи

вищої освіти [1]. Як свідчать дані табл. 1, починаючи з 2012 року кількість

навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації почала зменшуватися, на що

вплинула низка об’єктивних чинників системної дії (ринкових, демографічних,

соціально-економічних, політичних, в тому числі подій, пов’язаних з ситуацією

в Криму та на Сході України).

Таблиця 1

Динаміка показників розвитку вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня

акредитації (розраховано автором за даними [1]) Назва

показника

Значення показника / навчальний рік

1990/91 2000/01 2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2014/15* 2015/16* 2016/17*

Кількіссть

ВНЗ, од. 149 315 349 341 334 325 277 288 287

Темп

зростання до

базового

року, коеф.

- 2,11 2,34 2,32 2,24 2,18 1,86 1,93 1,93

Чисельність

студентів,

тис. осіб

881,3 1402,9 2129,8 1954,8 1824,9 1723,7 1438,0 1375,2 1369,4

Темп


базового

року, коеф.

- 1,59 2,42 2,22 2,07 1,96 1,63 1,56 1,55

Прийнято

студентів до 174,5 346,4 392,0 314,5 341,3 348,0 291,6 259,9 253,2

89

ВНЗ, тис.

осіб

Темп


базового

року, коеф.

- 1,99 2,25 1,80 1,96 1,99 1,67 1,49 1,45

Випускники

ВНЗ, тис.

осіб

136,9 273,6 543,7 529,8 520,7 485,1 405,4 374,0 318,7

Темп


базового

року, коеф.

- 2,0 3,97 3,87 3,80 3,54 2,96 2,73 2,33

Коефіцієнт відставання за темпами зростання прийнятих до ВНЗ по відношенню до кількості

випускників

- 0,99 0,57 0,47 0,51 0,56 0,56 0,55 0,62

Примітка: *Показники наведено без урахування тимчасово окупованої території

Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення

антитерористичної операції.

Аналіз сучасних тенденцій та закономірностей розвитку освітньої

системи в умовах глобальних викликів дозволяє зробити висновок, що між

рівнем економічної безпеки та конкурентоспроможності ВНЗ існує зв’язок,

оскільки високі позиції вітчизняних ВНЗ в міжнародних і національних

системах рейтингового оцінювання є запорукою безкризового функціонування

ВНЗ, а, отже, і належного рівня економічної безпеки системи вищої освіти

України.

До причин загострення ситуації на ринку освітніх послуг, наслідком яких

є зниження конкурентоспроможності та рівня економічної безпеки ВНЗ,

необхідно віднести такі: укрупнення ВНЗ за рахунок об’єднання декількох з

метою збільшення ринкової частки та підвищення рейтингу внаслідок

приєднання другорядного ВНЗ до лідера; несприятлива демографічна ситуація,

наслідком якої є зменшення кількості абітурієнтів, та повільне зростання

попиту на освітні послуги; диспропорція в тенденціях зміни кількості закладів

І-ІІ і ІІІ-ІV рівнів акредитації та, як наслідок, випускників; зниження

купівельної спроможності населення, що призводять до зміни попиту на освітні

послуги; зростання витрат на вихід з ринку та зміцнення вхідних бар’єрів;

входження України в Європейський освітній і науковий простір та, як

результат, конкуренція із зарубіжними ВНЗ.

До економічних проблем, які потрапляють до групи небезпек за впливом

на рівень економічної безпеки та конкурентоспроможності вищої освіти

необхідно віднести [2]: недостатній рівень фінансового забезпечення закладів

вищої освіти та, як наслідок, зниження обсягів і якості ресурсного

забезпечення; високий рівень зношеності основних засобів, що унеможливлює

проведення наукових досліджень на сучасному рівні та позначається на

кваліфікаційних характеристиках випускників; недостатній рівень інвестування

в поліпшення матеріально-технічної бази, інформатизацію освіти та

інноваційний розвиток ВНЗ; низький рівень оплати праці працівників вищої

кваліфікації у ВНЗ та, як наслідок, зниження рівня якісного складу науково-

90

педагогічних працівників через плинність; регіональні диспропорції у

фінансуванні підготовки студентів в різних регіонах України.

Визнання вирішальної ролі вищої освіти для перебудови економіки

України на інноваційних засадах, переходу до вищих технологічних укладів на

основі розвитку науки і техніки, примноження людського капіталу та сталого

розвитку обумовлює необхідність розробки загальної концепції забезпечення

конкурентоспроможності національної економіки на основі максимального

використання потенціалу системи вищої освіти з урахуванням вимог

сучасності. В основі конкурентоспроможності національної системи вищої

освіти лежить конкурентоспроможність окремих вищих навчальних закладів,

яка є результатом реалізації відповідної стратегії на різних рівнях задля

забезпечення стійкого розвитку та економічної безпеки як системи вищої освіти

в цілому, так і її окремих складових.

Зазначене дозволяє зробити висновок про необхідність створення

механізму протидії загрозам і небезпекам розвитку вищої освіти як системи,

основними з яких визначено: зниження конкурентоспроможності національних

ВНЗ та, як наслідок, відтік абітурієнтів і науково-педагогічних працівників за

кордон, втрата потенціалу наукових шкіл, падіння престижу професій науковця

та педагога, недофінансування закладів вищої освіти, криза неплатежів

внаслідок інфляції, погіршення демографічної ситуації та соціально-економічні

потрясіння. Важливою складовою цього механізму є державна політика щодо

розвитку та модернізації системи освіти в цілому та вищої освіти зокрема з

метою підвищення конкурентоспроможності ВНЗ як на національному, так і

міжнародному рівнях.


1. Державна служба статистики України. Офіційний сайт [Електронний

ресурс] / Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 03.04.2017).

2. Вахович І.М. Стан і проблеми вищої освіти в Україні / І.М. Вахович,

Л.І. Іщук, С.О. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. – 2014. – № 1(151). –

С. 63-69.

______________________ ___________________

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НОВИХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ

Л. Х. Тихончук

кандидат наук з державного управління,

доцент кафедри міжнародних економічних відносин

Національний університет водного господарства та природокористування

м. Рівне, Україна

Ще донедавна міжнародна торгівля вважалася позитивним явищем, що

дозволяла боротися з бідністю, нести прогрес в найменш розвинені країни.

91

Останнім часом, в зв’язку з зростанням антиглобалізаційних та

протекціоністських поглядів, відношення змінилося стосовно ролі міжнародної

торгівлі. Страх перед невідомістю, яку несуть можливі подальші наслідки

глобалізації, розвитку міжнародної торгівлі і технологій, проявляє себе як

відкрито, так і завуальовано. Прямими прикладами може бути політика

президента США Дональда Трампа «купуй американське, наймай

американців», а також Brexit. На сьогодні робота СОТ, яка регламентує

торгівельні відносини практично всіх країн світу, під загрозою. Невдоволення

глобалізацією та відкритістю ринків для імпорту звучать не тільки з вуст

президента Америки, а й багатьох визнаних експертів країн світу. За останні

шість років темпи зростання світової торгівлі найнижчі ( не перевищують 3%)

після другої світової війни.

Більшість громадян в розвинених країнах, вважають, що глобалізація і

відкриття ринків негативно вплинули на їхню зайнятість: відбувся перерозподіл

працівників зі сфери сільського господарства в індустріальне виробництво, а

потім – у сферу обслуговування. Також розвиток технологій зробив свою

справу, продовживши суттєву зміну структури зайнятості в усьому світі і

вплинувши на неї набагато більше, ніж сама по собі міжнародна торгівля.

За даними СОТ, скорочення робочих місць у сфері виробництва в США

лише на 20-25% пов’язане з відкриттям ринків і міжнародною торгівлею, тоді

як розвиток технологій призвів до скорочення 80% робочих місць. У звіті СОТ

наведена цікава статистика: щомісяця в США в середньому зникає 1,7 мільйона

з 160 мільйонів робочих місць. Зокрема, в 1940-х роках в США 350 тисяч

американців працювали в колл-центрах телефонними операторами. Тепер

менше 10% від зазначеної кількості зайнято в усьому секторі телекомунікацій.

Скептики пророкують безробітне майбутнє, причому це зачепить не

тільки розвинені країни. З урахуванням блискавичного розвитку технологій

буде відходити в небуття безліч лінійних/рутинних професій. Їх у недалекому

майбутньому повністю замінить автоматизація.

Аналіз даної та протилежних позицій авторів різних концепцій зайнятості

населення дає змогу зробити слідуючий висновок. Відбуватиметься

поляризація ринку праці – на ринку залишаться затребуваними

висококваліфіковані кадри з нелінійними завданнями, готові легко і часто

переучуватися і бути гнучкими в зміні галузей і робіт, тоді як середня ланка,

задіяна в лінійні процеси, дуже швидко буде скорочуватися і більшою мірою

постраждає від безробіття в майбутньому. Вирішення проблеми із зазначеними

структурними змінами зайнятості терміново потрібно розпочинати на всіх

рівнях (бути готовими постійно перенавчати людей, забезпечувати їх все

новими і новими затребуваними професіями), не чекаючи, коли по всьому світу

на вулицях буде безліч безробітних.

Також зі зміною світових цінностей громадянами додатково висувається

до торгівлі ряд вимог, а саме – вони хочуть бачити моральне обличчя торгівлі.

Все більше людей замислюються про охорону довкілля, що призводить до

поступового витіснення певних товарів (наприклад, поліетиленових пакетів,

92

фреонових кондиціонерів) і навіть до свідомої відмови від культури

споживання.

Ще одним важливим напрямком стають питання боротьби з голодом і

чесністю торгівлі (fair trade). Все більше людей хвилює питання про те, в яких

умовах виробляють той чи інший товар (чи застосовується рабська праця дітей,

чи отримують фермери справедливу винагороду за свою працю, що дозволяє

забезпечити хоча б мінімальні стандарти життя, освіти).

Багато торговельних мереж та транс національних корпорацій активно

впроваджують стандарти fair trade, які передбачають закупівлю товарів у

постачальників, що, зокрема, платять гідну зарплатню, також застосовують

приватні стандарти, що регулюють допуск товарів. Як наслідок, стає все

складніше потрапити в торговельні мережі, особливо в розвинених країнах,

товарам, виробленим із використанням дитячої праці, в небезпечних для життя

або здоров’я працівників умовах.

Війна стандартів – це ще один з способів вносити непорозуміння в

загальносвітові торгівельні відносини. Традиційні для СОТ механізми захисту

внутрішнього ринку від імпорту (тарифи, тріада заходів торговельного

захисту – антидемпінгові, компенсаційні та захисні, тощо) вже не дозволяють

державам ефективно захищати свої ринки. За відсутності іншого, дозволеного

СОТ інструментарію, країни змушені шукати завуальовані форми боротьби з

імпортом.

Однією з таких форм стала «битва» різних систем стандартизації та

технічного регулювання, яка дуже поверхово регулюється на рівні СОТ. Товар,

виготовлений під стандарти одного ринку (наприклад, з маркуванням ЄС

«СЕ»), не може без дотримання додаткових вимог і процедур (що несе за собою

додаткові витрати, як правило, дуже істотні), потрапити, наприклад, на ринок

США.

Тому зараз сильні світу цього намагаються нав’язати свої системи

стандартизації, укладаючи відповідні двосторонні угоди про вільну торгівлю

або митні союзи, що зараз і в подальшому буде використовуватися для

регулювання доступу на ринок.

З врахуванням викладених вище проблем дуже важливо щоб СОТ , яка

ще відіграє важливу роль в розвитку міжнародної торгівлі, знайшла правильні

варіанти вирішення, щоб подальший технологічний розвиток і розвиток

міжнародної торгівлі все ж таки не призвели до безробітного майбутнього в

світовому масштабі, до деструктивних незворотних процесів і не закінчилися

третьою світовою війною. Організації все складніше реагувати на нові й нові

виклики, оскільки 164 членам СОТ з різним рівнем економічного розвитку все

важче домовлятися про нові правила гри. США, які останнім часом активно

критикують таку систему і навіть блокують призначення нових членів

апеляційного органу СОТ, створюють перешкоди в поліпшенні ситуації по

розширенню тлумачення тих чи інших положень угод СОТ.

СОТ як консервативна організація вже не може впоратися з новими

викликами. Вона має змінитися і стати більш гнучкою в частині ухвалення

рішень, або рано чи пізно в світі з’явиться нова система регулювання

93

міжнародної торгівлі, технологій та інших, поки що невідомих нам сфер



1. Украина ХХI века – между Европой и Евразией: сб. аналит. докл. /

И. В. Клименко, Ю. М. Харазишвили, А. Н. Шаров, И. В. Ус.;

под. ред. Я. А. Жалило. – К.: НИСИ, 2013. – 117 С.

2. А. Ю. Мартинов. Світова організація торгівлі // Енциклопедія історії

України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України

НАН України. – К. : Наук. думка, 2012. – Т. 9 : Прил. – С. – С. 478. – ISBN 978-

966-00-1290-5.

3. Доусон Л. Р. та інші. Комерційна дипломатія: торговельна політика і

право: Навчальний посібник. – Львів: Астролябія, 2005. – 520 c.

4. Електронний ресурс/ Сайт міністерства економічного розвитку та

торгівлі України/режим доступу- http://www.me.gov.ua.

______________________ _____________________

ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОСОБЛИВИХ ПІДХОДІВ

ДО ОЦІНКИ КОНЦЕНТРАЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА

ІННОВАЦІЙНИХ РИНКАХ

О. О. Худенко

кандидат юридичних наук, адвокат


З набранням чинності Закону України «Про захист економічної

конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III розпочалося функціонування

повноцінної системи державного контролю за концентраціями суб’єктів

господарювання [1].

Законодавче визначення концентрації міститься лише в Методиці

визначення відносин контролю, яка затверджена Розпорядженням

Антимонопольного комітету України від 24.12.2002 № 397-р. Відповідно до

зазначеної Методики концентрація суб’єктів господарювання розглядається як

«зміна відносин контролю між суб’єктами господарювання або зміна у складі

активів суб’єктів господарювання, яка призводить до стійких змін у мережах

контролю суб’єктів господарювання та/або у структурі відповідних товарних

ринків» [2].

Антимонопольний комітет України у визначенні концентрації не

акцентує увагу на позитивному або негативному характері наслідків

концентрації суб’єктів господарювання, зауваживши лише про певні «зміни»,

що призводять «до стійких змін». Таким чином у суб’єктів господарювання є

три варіанти економічного обґрунтування для отримання дозволу на

заплановану концентрацію: 1) обґрунтувати позитивний вплив концентрації на

94

конкуренцію; 2) довести відсутність негативного впливу концентрації на

конкуренцію; 3) навести обставини, які пом’якшують або виправдовують

негативний вплив концентрації на конкуренцію.

Досить часто в економічних обґрунтуваннях суб’єкти господарювання

посилаються на можливий розвиток інновацій, вдосконалення проведення

науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, створення нових та

сприяння обміну існуючими об’єктами інтелектуальної власності завдяки

запланованій концентрації. Антимонопольний комітет України надає таким

обставинам важливе значення та може тлумачити їх на користь надання

дозволу на заплановану концентрацію.

Наприклад, в справі про концентрацію за участю компаній «Bayer

Aktiengesellschaft» (м. Леверкузен, Німеччина) та «Monsanto Company» (м.

Вілмінгтон, США) Антимонопольний комітет України відзначив, що

«об’єднані науково-дослідні можливості Групи Bayer та Групи Monsanto

створять значний потенціал для впровадження інноваційних продуктів, більш

ефективного задоволення потреб споживачів та сприятимуть подальшому

вдосконаленню продукції, що пропонується учасниками концентрації» [3].

Інші ж суб’єкти господарювання навпаки переконують Антимонопольний

комітет України у відсутності впливу запланованої концентрації на розвиток

інновацій, адже конкуренція суб’єктів господарювання в інноваційній сфері

також може призводити до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції

на всьому ринку або в значній його частині.

Європейська Комісія в п. 38 Керівництва по оцінці горизонтальних

злиттів зазначає, що «на ринках, де інновації є важливою конкурентною

перевагою, злиття може посилити здатність компаній та їхні стимули

приносити нові інновації на певний ринок, а отже, і посилити конкурентний

тиск для здійснення іншими конкурентами інновацій на відповідному ринку. На

противагу зазначеному, ефективна конкуренція може бути суттєво ускладнена

злиттям двох важливих інноваційних компаній» [4]. Відповідне положення

майже дзеркально було відображено в п. 58 Рекомендаційних роз’яснень

Антимонопольного комітету України щодо порядку застосування частини

першої статті 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо

оцінки горизонтальних концентрацій) від 27.12.2016 №49-рр [5].

Наведене положення надає Антимонопольному комітету України

підстави для застосування теорії значного перешкоджання для інноваційної

галузі, яка полягає в тому, що «концентрація може і повинна бути заборонена,

якщо вона здатна призвести до зменшення інновацій у відповідній галузі в

цілому» [6, c. 2-3]. За цією теорією підхід Антимонопольного комітету України

за яким концентрація забороняється у разі суттєвого обмеження конкуренції в

значній частині ринку не повинен застосовуватися на інноваційних ринках.

Лише суттєве обмеження конкуренції на всьому інноваційному ринку повинно

бути підставою для заборони запланованої концентрації.

Натомість Н. Петіт вказує на те, що конкурентному регулятору також слід

застосовувати протилежну теорію, а саме - «теорію значного покращення для

інноваційної галузі» [6, c. 22].

95

Отже, питання концентрацій суб’єктів господарювання на інноваційних

ринках є таким, що потребує подальших комплексних наукових досліджень з

метою вироблення науково обґрунтованих підходів до оцінки різних видів

концентрацій на інноваційних ринках за різних ринкових умов. Необхідною є

підготовка окремої методики або рекомендаційних роз’яснень з питань

концентрацій суб’єктів господарювання на інноваційних ринках.


1. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001

року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

2. Методика визначення відносин контролю: Розпорядження

Антимонопольного комітету України від 24 грудня 2002 року. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf

/link1/FIN46784.html

3. Прес-реліз Антимонопольного комітету України про концентрацію

«Bayer Aktiengesellschaft» та «Monsanto Company» від 18 серпня 2017 року.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amku/

control/main/uk/publish/article/136931

4. Guidelines on the assessment of horizontal mergers under the Council

Regulation on the control of concentrations between undertakings // Official Journal

C31, 5.2.2004. – 14 p.

5. Рекомендаційні роз’яснення щодо порядку застосування частини

першої статті 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо

оцінки горизонтальних концентрацій): Рекомендаційні роз’яснення

Антимонопольного комітету України від 27 грудня 2016 року. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/

document?id=132319.

6. Petit N. Significant Impediment to Industry Innovation: A Novel Theory of

Harm in EU Merger Control? / N. Petit // SSRN. – February 4, 2017. – 22 p.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ssrn.com/abstract=2911597.

____________________ _____________________

ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНЗ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

О. В. Черниш

ст. викладач кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки

Київського національного університету технологій та дизайну


Розвиток світової економіки та інтенсифікація процесів глобалізації

підвищують рівень мобільності не лише робочої сили, а й молоді, що бажає

отримати найякіснішу освіту, що могла б конвертуватись в гідну оплату праці.

96

Колишні атрибути держави, в тому числі й відтворення робочої сили, все

більше втрачають національно-державний характер [1].

Специфіку функціонування ВНЗ в умовах глобалізації багато науковців

характеризує саме посиленням конкуренції між навчальними закладами, яка на

сьогодні подолала локальний контекст та вийшла на міжнародний рівень.

М. Марабл відмічає, що глобалізація диктує інше тлумачення конкуренції

у сфері вищої освіти відмінне від традиційних бачень. В сучасних умовах

поняття конкуренції серед ВНЗ повинно трактуватись в контексті інтенсивної

міграції трудових ресурсів в глобальному масштабі, збільшення потоків

іноземних студентів, а також інших наслідків становлення нової глобальної

економіки [2, с. 6].

Глобалізація, що нівелює межі національних ринків освітніх послуг,

виводить конкуренцію між ВНЗ на новий (глобальний) рівень. Глобальну

конкуренцію слід розглядати в якості однієї з ключових цінностей культури

навчального закладу. Реалізація даної цінності пов’язана з інтенсивними

маркетинговими зусиллями, боротьбою за високі позиції в міжнародних

рейтингах ВНЗ, роботою над побудовою сильного бренду ВНЗ на

міжнародному рівні тощо.

Відповідність або невідповідність суб’єкта ринкового суперництва

умовам конкурентного середовища, свідчить про рівень

конкурентоспроможності, показує наскільки продуктивний та ефективний

суб’єкт по відношенню до конкурентів та вимог споживачів.

Конкуренція на ринку освітніх послуг, як економічний процес може

розглядатися на декількох рівнях:

мікроекономічний рівень (конкуренція між викладачами кафедр,

навчальних закладів);

мезоекономічний рівень (конкуренція регіональна);

макроекономічний рівень (конкуренція на національному ринку

освітніх послуг);

міжнародний рівень (конкуренція на міжнародних ринках освітніх

послуг).

На кожному з зазначених рівнів розгляду конкуренції ступінь її

розвиненості визначається, з одного боку, наявністю певного конкурентного

середовища, з іншого – конкурентоспроможністю учасників ринкових

відносин.

В. Лазарев та С. Мохначев, в своїй роботі [3] трактують

конкурентоспроможність ВНЗ як комплексну характеристику навчального

закладу за визначений період часу в умовах конкретного ринку, що відображає

його перевагу перед конкурентами за рядом визначальних показників –

фінансово-економічних, маркетингових, матеріально-технічних, кадрових і

соціально-політичних, а також здатність ВНЗ до безкризового функціонування і

своєчасної адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища.

Конкурентоспроможність об’єктів господарювання складається з

комплексу наявних конкурентних переваг. Для забезпечення

конкурентоспроможності вищих навчальних закладів, крім того, необхідно

97

визначати та формувати комплекс конкурентних переваг, який забезпечить їх

ефективне функціонування.

Розглядаючи питання конкурентних переваг вищих навчальних закладів

слід зазначити, що в більшості випадків їх розглядають у двох напрямах.

Перший напрям – розгляд цінових факторів та можливість встановлення ціни,

яка б була найбільш привабливою для споживачів освітніх послуг. Другий

напрям – якість освітніх послуг. Традиційно, більшість закладів вищої освіти

приділяє достатньо уваги ціноутворенню і на даний час можна відзначити, що

політика ціноутворення є традиційним підходом до формування конкурентних

переваг вищого навчального закладу.

Так, прагнення залучити студентів приводить навчальні заклади до

необхідності підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг, а також їх

диверсифікації.

В умовах розвитку національного ринкового середовища вищі навчальні

заклади стають суб’єктами нових ринкових умов і адаптуються до них,

надаючи освітні послуги споживачам та задовольняючи попит на освітньому

ринку. У споживачів є досить широкий вибір різних освітніх послуг та програм

з різними провайдерами, що пропонує ринок. Попри скорочення кількості ВНЗ

та студентів Україна за кількістю ВНЗ та рівнем охоплення вищою освітою

молоді знаходиться серед світових лідерів

Предмет конкуренції – це продукт діяльності суб’єктів, з яким вони

виходять на ринок. Стосовно сфери вищої освіти найзагальнішим предметом

конкуренції виступають освітні послуги.

Конкурентоспроможність освітньої послуги – це сукупність якісних та

вартісних характеристик специфічного товару «освітня послуга», що

забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів (вартість послуги,

якість, відповідність встановленим нормам та стандартам, імідж навчального

закладу, мода на професії, географічний чинник тощо).

Якщо говорити про «втрати», то гостра конкуренція між ВНЗ, особливо

регіональними, призводить до відтоку, як студентського, так і професорсько-

викладацького контингенту. Така конкуренція призводить до того, що студенти

прагнуть вступити до найбільш престижного ВНЗ, в надії поліпшити в

майбутньому своє матеріальне становище та отримати більш високий

соціальний статус, а професорсько-викладацький склад прагне до більш

вигідних та комфортних умов роботи.

На ринку освітніх послуг простежується конкуренція між державними та

приватними навчальними закладами. Обидві форми мають свої переваги та

недоліки. Державна освіта базується на відповідній матеріально-технічній базі,

проте до її проблем можна віднести жорстку прив’язаність до бюджетного

фінансування, складність процедур акредитації та ліцензування спеціальностей,

бюрократизацію навчального процесу. Приватній же освіті притаманне швидке

реагування на зміну попиту та надання платних освітніх послуг. Проте приватні

навчальні заклади мають і недоліки: найчастіше вони функціонують в

орендованих приміщеннях стикаються з недостатністю та плинністю

кваліфікованого професорсько-викладацького складу.

98

Таким чином, глобалізація призводить до жорсткої конкуренції на ринку

освітніх послуг: це не лише вимога часу, коли нові інформаційні технології

сприяють розповсюдженню глобального знання, але й крок до постійного

вдосконалення якості освіти, що в даний момент є гарантом стійкої позиції на

ринку освітніх послуг, як національному так і міжнародному.

Отже, в конкурентних умовах ВНЗ вимушені вести пошук конкурентних

переваг. До таких переваг, зокрема, варто віднести сильну корпоративну

культуру ВНЗ а також конкурентоспроможний бренд. В той же час

конкуренція, хоч і носить глобальний характер, сприяє нерівності серед ВНЗ,

формує розрив між категоріями ВНЗ більш очевидним. Формується категорія

ВНЗ світового рівня, що займають провідні позиції в світових рейтингах ВНЗ.

Для інших категорій ВНЗ проблема символічної конкуренції на рівні брендів є

не менш важливою і досить часто пов’язана з виживанням ВНЗ.


1. Зеленов Л.А. Современная глобализация. Состояние и перспективы

[Текст] / Л.А. Зеленов, А.А. Владимиров, Е.И. Степанов. – М.: Ленанд, 2010. –

304 с.

2. Marable M. Race, Class, and Academic Capitalism // Souls. 2001. Vol. 3. –

№ 2. – P. 6-14.

3. Лазарев В.А.Конкурентоспособность вуза как обьект управлення /

В.А. Лазарев, С.А. Мохначев // Монографія: Пригородные вести, 2003.

____________________ _____________________

99

Наукове видання

ГЛОБАЛЬНІ ВИМІРИ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

27 жовтня 2017 року

Компьюторне верстання Т. А. Клименко

Підписано до друку 02.11.17.

Формат 60 х 84 1/ 16. Ум. друк. арк. 5,81

Папір офсетний. Тираж 45 прим. Зам. № 17-03

Надруковано ТОВ «Тенар».

03037, м. Київ, вул. Освіти, 22/8.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєству видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів

видавничої продукції серії ДК № 5306 від 14.03.2017 р.

View publication statsView publication stats

https://www.researchgate.net/publication/325193714

З ПИТАНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ...

Documents