КОНКУРСНА РОБОТА НА ТЕМУ=/958dfa53abffae0f1ce... · 2018-03-07 · Шифр...

Шифр «17/18-24»

КОНКУРСНА РОБОТА НА ТЕМУ:

«Пріоритети видаткової частини місцевих бюджетів України у

контексті забезпечення соціально-економічного розвитку

держави»

2017

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ВИДАТКОВОЇ

ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ ЗА

ПРІОРИТЕТНИМИ НАПРЯМАМИ 4

1.1 Видаткова частина місцевих бюджетів України як інструмент

соціально-економічного розвитку держави 4

1.2 Пріоритетні напрями використання коштів місцевих бюджетів

України 7

1.3 Формування видаткової частини місцевих бюджетів за

програмно-цільовим методом як запорука використання

бюджетних коштів за пріоритетними напрямами 9

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ

БЮДЖЕТІВ (НА ПРИКЛАДІ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ) 12

2.1 Оцінка виконання бюджету Дніпропетровської області за

видатками 12

2.2 Оцінка виконання пріоритетних напрямів використання

коштів місцевих бюджетів 16

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОНАННЯ

ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

УКРАЇНИ ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ НАПРЯМАМИ 19

3.1 Напрями удосконалення використання коштів місцевих

бюджетів з урахуванням пріоритетів соціально-економічного

розвитку країни 19

3.2 Механізм використання бюджетних коштів при виконанні

пріоритетних заходів бюджетних програм 24

ВИСНОВКИ 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Оскільки видатки місцевих бюджетів суттєво впливають на соціальний,

культурний, економічний розвиток конкретних адміністративно-територіальних

одиниць та держави,сьогодні досить гостро постає проблема вироблення дієвих

напрямів, що забезпечать розстановку пріоритетів, та призведуть до

підвищення ефективності, результативності та обґрунтованості спрямування

бюджетних коштів. Дослідженню проблемивизначення пріоритетних напрямів

використання бюджетних фінансових ресурсів присвячені праці вчених:

А. Буряченка[5], О. Василика[9], В. Дем’янишина[12], О. Кириленко[18],

Л. Лисяк[23], І. Луніної[26], І. Лютого[27], В. Опаріна[30], В. Тропіної[52],

В. Федосова[6], І. Чугунова[55], С. Юрія[57] та інших вчених. Незважаючи на

існуючий доробок з даної проблематики, потребують подальшого дослідження

питання пріоритетного використання коштів місцевих бюджетів України.

Об’єктом дослідження є процес виконання видаткової частини місцевих

бюджетів України за пріоритетними напрямами. Предметом дослідження є

фінансові відносини у процесі виконання видаткової частини місцевих

бюджетів України за пріоритетними напрямами. Метою конкурсної роботи є

підвищення ефективності, результативності та обґрунтованості використання

бюджетних коштів за рахунок виконання видаткової частини місцевих

бюджетів за пріоритетними напрямами в контексті соціально-економічного

розвитку України.

Враховуючи зазначеневище, дане дослідження передбачає можливість

визначити інтегрований підхід щодо визначення теоретичних та практичних

аспектів використання бюджетних коштів за пріоритетними напрямами, який

обумовлює визначення теоретичних особливостей, проведення оцінки та

визначення напрямів удосконалення використання коштів місцевих бюджетів з

урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку країни.

Інформаційною базою виступали підручники, посібники, нормативно-правові

документи, статистичні матеріали Департаменту фінансів Дніпропетровської

обласної державної адміністрації, матеріали конференцій, наукові праці тощо.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ВИДАТКОВОЇ

ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ

НАПРЯМАМИ

1.1 Видаткова частина місцевих бюджетів України як інструмент

соціально-економічного розвитку держави

Місцеві бюджети являють собою сукупність економічних відносин, які

виступають інструментом розподілу та перерозподілу ВВП і національного

доходу країни, забезпечуючи тим самим створення фінансової бази місцевих

органів влади з метою задоволення економічних та соціальних потреб

суспільства [54].Місцеві бюджети займають не лише важливе місце у

бюджетній системі, але й одне з центральних місць в економічній системі

кожної держави, їх роль і значення безпосередньо зумовлені типом економічної

системи, відповідними умовами для створення фінансово середовища,

напрацюваннями, обраними цілями та пріоритетами що сприятимуть

прискореному розвитку економічної, фінансової соціальної та інших сфер

[1,с.71].До складу місцевих бюджетів входять: обласні, районні бюджети та

бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є

бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі

районів у містах).

Для ефективної організації управління економікою та соціальною сферою

на своїй території органи місцевого самоврядування мають володіти достатніми

власними фінансовими джерелами. Головними передумовами забезпечення

фінансової незалежності й автономії органів місцевого самоврядування є чіткий

розподіл владних і функціональних повноважень між органами державної

влади та місцевого самоврядування та надання місцевому самоврядуванню

належних повноважень щодо здійснення виробництва й надання суспільних

благ і послуг. Вирішення цих проблем значною мірою визначає економічну

самостійність регіонів країни, адже політична незалежність й фінансова

забезпеченість місцевого самоврядування справляє істотний вплив на

формування демократичних і ринково орієнтованих систем [14, с.28].

Оскільки місцеві бюджети є основним джерелом доведення кінцевих

результатів суспільно-локалізованого виробництва до територіальних спільнот,

які спрямовуються на задоволення потреб суспільного споживання,особливої

уваги заслуговує видаткова частина місцевих бюджетів. Співвідношення

видатків між окремими функціональними сферами визначається спрямованістю

бюджетної політики [13].

Саме видатки місцевих бюджетів виступають ключовим інструментом

соціально-економічного розвитку України. Тобто, шляхом зваженого

перерозподілу ВВП, місцевими органами виконавчої влади та органами

місцевого самоврядування реалізуються наступні пріоритетні напрями

соціально-економічного розвитку: підвищення рівня доходів населення,

забезпечення якості та доступності послуг, забезпечення населення доступним

житлом, забезпечення стабільної динаміки розвитку агропромислового

комплексу, активізація промислового виробництва, формування реальних

механізмів підтримки малого та середнього підприємництва, задоволення

потреб усіх споживачів економічно доступними житлово-комунальними

послугами, покращення екологічного стану навколишнього середовища [20].

Пріоритети використання бюджетних коштів встановлюються під час

pозpобки проекту місцевого бюджету, коли увага акцентується на наступних

положеннях: встaновлення гpaничних обсягів pесуpсів для бюджетних устaнов і

пpогpaм; якісні та кількісні покaзники бюджетних пpогpaм; прийняття pішень

щодо збільшення чи зменшення фінaнсувaння існуючих функцій чи пpогpaм,

скоpочення чи припинення пpогpaм aбо видів діяльності; коригування потpеб у

фінансуванні зaлежно від змін pозміpу фінансових ноpмaтивів бюджетного

зaбезпечення; вpaхувaння впливу індексу споживчих цін; визнaчення

показників pезультaтивності; зосередження уваги на необґpунтовaних

бюджетних пpопозиціях; визнaчення зaходів, спрямованих нa економію

бюджетних pесуpсів. Бюджетне планування як складний аналітичний процес

має забезпечувати реалізацію основних пріорітетних напрямів бюджетної

політики держави на місцях та пріорітетів місцевого розвитку шляхом

вирішення ряду фінансово-економічних завдань, які умовно можна розділити

на стратегічні й тактичні. Ефективність і послідовність діяльності оpгaнів

місцевого сaмовpядувaння зaлежить від системного стратегічного бaчення

основних напрямів pозвитку місцевих гpомaд у середньо- та довгостpоковій

пеpспективі. Тaкий підхід дозволяє вpaхувaти специфіку кожної гaлузі, чітко

скооpдинувaти дії всіх учасників бюджетного процесу для досягнення

поставлених стpaтегічних цілей [49].Характерними рисами вітчизняної системи

планування видатків місцевих бюджетів, що ускладнює процес ефективного,

результативного й обґрунтованого використання бюджетних коштів,

є:зосередження на фінансуванні мережі бюджетних установ та кількісних, а не

якісних аспектах показників, що пов’язано із збільшенням обсягів

видатків;недосконала система оцінки ефективності бюджетного планування та

результативності використання бюджетних коштів;недостатній рівень

відповідальності за результати діяльності, пов’язаної із формуванням

бюджетних показників;зосередження уваги на плануванні бюджетних

показників, а не результатів, яких необхідно досягти, що не сприяє

встановленню зв’язку між затраченими ресурсами і отриманими

результатами;недостатнє врахування стратегічних цілей бюджетної політики та

пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку територій на

багаторічну перспективу при плануванні видаткової частини місцевих

бюджетів [46].

До передумов формування збалансованої видаткової частини місцевих

бюджетів відносять: детальний аналіз виконання кошторисів за фактичними

видатками бюджетних установ за минулий рік чи ряд років; вивчення

структури видатків місцевих бюджетів, її динаміки та тенденцій на майбутнє;

аналіз реального попиту населення на бюджетні послуги в минулому році;

прогнозні обрахунки контингентів споживачів кожного виду послуг на

майбутній і подальші роки; вивчення можливості об’єднання установ з малою

наповнюваністю без зниження якості надання послуг; вивчення громадської

думки про структуру бюджетних послуг на майбутній рік; вивчення

законодавчих актів та рішень, що впливають на обсяги видатків і вступають в

дію з початку планового періоду; формування, узгодження та затвердження у

відповідних документах основних напрямів бюджетної політики та соціальних

програм; своєчасне прийняття рішень щодо реформування бюджетних установ.

Важливою ланкою підвищення ефективності й обґрунтованості видатків

місцевих бюджетів є моніторинг результативності видатків, який проводиться з

метою забезпечення оперативного управління фінансовими ресурсами,

підвищення достовірності основних показників, які характеризують поточний

фінансовий стан, недопущення фактів неефективного використання грошових

коштів, забезпечення своєчасного фінансування видатків, виконання взаємних

зобов’язань [33]. Таким чином, від раціональності побудованої системи

місцевих бюджетів залежить ефективність функціонування усієї бюджетної

системи, успішне здійснення фінансової політики та, відповідно, соціально-

економічний розвиток країни.

1.2 Пріоритетні напрями використання коштів місцевих бюджетів

України

Сконцентровані в місцевому бюджеті кошти призначаються для

здійснення соціально-економічної політики, забезпечення оборони і безпеки

території. За допомогою місцевого бюджету реалізуються місцеві програми з

розвитку і нормального функціонування галузей народного господарства,

охорони природного навколишнього середовища, щодо зміцнення науково-

технічного потенціалу та розвитку культури території і країни в цілому,

підтримці матеріального рівня життя населення та окремих його груп, по

боротьбі зі злочинністю тощо. Ці завдання мають загальне значення для всіх

регіонів.

Серед основних цілей регіональної політики визначені наступні:

створення єдиного економічного простору, вирівнювання умов соціально-

економічного розвитку регіонів; пріоритетний розвиток регіонів, які мають

особливо важливе значення для держави; щорічне підняття рівня соціальних

стандартів в регіонах.Велика частина видатків місцевих бюджетів традиційно

спрямовується на соціально-культурну сферу (освіта, охорона здоров'я,

соціальний захист та соціальне забезпечення, культура і мистецтво, фізична

культура і спорт).Підвищення рівня життя населення в регіоні значною мірою

визначаються зацікавленістю органів місцевої влади в ефективному

розпорядженні наявними ресурсами регіонального розвитку.

За допомогою місцевих бюджетів втілюються загальнодержавні

програми, пов'язані з розвитком галузей економіки, в першу чергу сільського

господарства; здійснюється підтримка вітчизняних виробників, фінансуються

програми підвищення життєвого рівня населення. Крім цього, місцеві бюджети

відіграють важливу роль у фінансуванні суспільних послуг, в першу чергу,

соціального характеру.

За рахунок видатків місцевих бюджетів фінансуються заклади культури,

фізичної культури і спорту, молодіжні програми тощо. Більше того, основна

частина деяких видів послуг надається переважно органами місцевого

самоврядування. Пріоритетним напрямком перетворення місцевих бюджетів у

ефективний інструмент соціально-економічного розвитку регіону повинне

стати удосконалення наступних аспектів їх формування, розподілу і

використання:збільшення, розширення і зміцнення фінансової основи

місцевого самоврядування за рахунок удосконалення податкового

законодавства, ідентифікації нових інструментів залучення грошових коштів та

реалізації інноваційно-інвестиційних програм на території міста; застосування

новітніх підходів до формування видаткової частини місцевих бюджетів в

умовах децентралізації управління фінансовими ресурсами, акумульованими в

бюджеті;підвищення адекватності системи регулювання міжбюджетних

відносин та оперативності надання міжбюджетних трансфертів;впровадження в

практику середньо- і довгострокового планування місцевих бюджетів;

проведення кількісної та якісної оцінки виконання місцевого бюджету на всіх

стадіях його реалізації;підвищення превентивних заходів та посилення

контролю щодо порушень бюджетного законодавства, чітке визначення

відповідальних осіб у розрізі кожного напрямку здійснення бюджетної

політики на місцевому рівні.

1.3 Формування видаткової частини місцевих бюджетів за програмно-

цільовим методом як запорука використання бюджетних коштів за

пріоритетними напрямами

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі – це система планування

та управління бюджетними коштами в середньостроковій перспективі,

спрямована на розробку та реалізацію бюджетних програм орієнтованих на

кінцевий результат.Управління видатками бюджету є важливою частиною

бюджетної політики і, в значній мірі, визначається станом бюджетного процесу,

порядком планування, затвердження і виконання бюджету в частині видатків, а

також контролем над його виконанням. Таким чином, вдосконалення практики

бюджетування слід розглядати як важливий інструмент підвищення

ефективності спрямування бюджетних коштів на пріоритетні напрями.

На регіональному рівні розробка цільових програм, фінансування,

моніторинг і звітність щодо їх виконання регламентуються законодавчими

актами: Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-VI[8], Законом

України «Про державні цільові програми» від 18.03.2004 № 1621-IV [37],

Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програми

економічного і соціального розвитку України», Програмою діяльності Кабінету

Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна—2020» [50],

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку

розроблення та виконання державних цільових програм» від 31.01.2007 р.

№106[39], Наказом Міністерства фінансів України «Про деякі питання

запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих

бюджетів» від 26.08.2014 № 836 [38], Наказом Міністерства фінансів України

«Про затвердження Основних підходів до запровадження програмно-цільового

методу складання та виконання місцевих бюджетів» від 02.08.2010 р. №805,

Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних

рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм,

моніторингу та звітності про їх виконання» від 04.12.2006 р. № 367 [42] та

іншими чинними нормативно-правовими актами.

Аналіз досвіду впровадження програмно-цільового методу економічно

розвинутими країнами світу засвідчує, що цей метод використовується як

ефективний інструмент розподілу бюджетних ресурсів для задоволення

державних потреб, який дає змогу встановлювати чіткі пріоритети в рамках

наявних бюджетних ресурсів та звітувати перед платниками податків про

ефективність надання державних послуг [2].

Використання комплексу заходів при запровадженні програмно-цільового

бюджетування забезпечує низку переваг, серед яких: є змога проводити вибір

обґрунтованих рішень з урахуванням можливостей реалізації різних сценаріїв

розвитку, враховуючи віддаленість наслідків таких ухвалених

рішень;здійснення контролю протягом всього бюджетного процесу, починаючи

від підготовки проекту до витрачання бюджетних коштів, шляхом

встановлення показників результативності та порівняння фактично досягнутих

результатів із запланованими;зацікавленість та активізація діяльності всіх

учасників бюджетного процесу стосовно підвищення віддачі від використання

бюджетних коштів;заміщення контролю за цільовим використанням коштів на

контроль за відповідністю досягнутих результатів встановленим

цілям;отримання економії бюджетних коштів за рахунок підвищення

ефективності роботи державного сектора та раціонального розподілу

бюджетних коштів за пріоритетними напрямами;можливість порівнювати

кілька пропонованих варіантів програм з точки зору очікуваних результатів і

витрат;можливість виключати дублюючих одна одну програм;зміщення

акцентів у бюджетному процесі з «управління бюджетними ресурсами

(витратами)» на «управління результатами»;можливість отримання зворотної

інформації від населення про рівень задоволення наданими послугами за

рахунок бюджетних коштів та на підставі цієї інформації встановлення

пріоритетів у межах існуючих фіскальних обмежень;забезпечення прозорості

бюджетного процесу завдяки наявності чітко зрозумілих цілей, завдань, які

вирішуються, підвищенням контролю за результатами виконання бюджетних

програм;проведення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо

досягнення цілей і завдань, аналіз причин неефективності їх роботи;чіткий

розподіл відповідальності за реалізацію бюджетних програм між головним

розпорядником коштів і безпосередніми виконавцями;підвищення

відповідальності розпорядників бюджетних коштів за фінансовим

забезпеченням бюджетних програм і результатів виконання [28; 32].

Таким чином, практика звернення до програмно-цільового методу (за

умов правильного і точного застосування) позитивно впливає на процес

виконання видаткової частини місцевих бюджетів України, адже методика його

використання запевняє в тому, що мінімально вкладені бюджетні ресурси

мають забезпечувати прозорий бюджетний процес, гарантувати цільове й

ефективне використання наявних фінансових ресурсів, а також повинні бути

орієнтовні на очікуваний максимальний соціально-економічний результат [48].

У сучасних умовах переходу до управління місцевими бюджетами за

програмно-цільовим методом виконання видаткової частини місцевих

бюджетів безумовно пов’язано із ефективністю його впровадження та

наявністю дієвого контролю за використанням бюджетних ресурсів. Завдяки

здійсненню законодавчо рекомендованих заходів по застосуванню й

впровадженню програмно-цільового методу на рівні місцевих бюджетів

створюються умови для забезпечення сталого виконання їх видаткової частини,

підвищуються ефективність та результативність роботи органів місцевого

самоврядування та інших учасників бюджетного процесу, виявлятиметься

економія витрат і збільшення доходів місцевих бюджетів.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

(НА ПРИКЛАДІ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

2.1 Оцінка виконання бюджету Дніпропетровської області за видатками

Склад видатків місцевих бюджетів України відмінний від Державного

бюджету України: серед них немає видатків на національну оборону,

забезпечення безпеки держави, міжнародну діяльність, фундаментальні наукові

дослідження, обслуговування державного зовнішнього боргу, поповнення

матеріальних запасів і резервів тощо. При цьому, фінансування заходів,

покладене на місцеві бюджети, є не менш важливим: з огляду на їх соціальну

спрямованість, оскільки фінансування соціальної сфери є пріоритетом

бюджетної політики [45, С. 295].

На основі даних звітності ГУДКСУ у Дніпропетровській області [15] про

виконання місцевих бюджетів проаналізуємо виконання зведеного бюджету

Дніпропетровської області за видатками у 2013-2016 рр. (Додаток А).

Таблиця 2.1 – Виконання зведеного бюджету Дніпропетровської області

за видатками у 2013-2016 рр.[15]

Показники

Обсяг видатків, млн.грн. Відносне відхилення,

%

2013 2014 2015 2016 2014/

2013

2015/

2014

2016/

2015

Загальний фонд 11121,5 13799,9 14540,2 14879,6 24,1 5,4 2,3

Спеціальний фонд 2138,4 2526,3 1704,0 2712,8 18,1 -32,5 59,1

Разом 13259,9 16326,2 16244,2 17592,4 23,1 -0,5 8,3

Представимо графічно виконання зведеного бюджету Дніпропетровської

області за видатками у 2013-2016 рр. на рисункуБ.1 в Додатку Б.

Загальний обсяг видатків у 2013 р. порівняно 2014 рр. збільшився на

3066,3 млн. грн. (або на 18,8%), у 2015 р. спостерігається зменшення на 82 млн.

грн. (або на 0,5 %), проте у 2016 р. поновлюється тенденція до збільшення –

обсяг видатків зріс до 17592,4 млн. грн. (на 8,3 %). Крім того, відбулись зміни у

структурі видатків загального та спеціального фондів. По загальному фонду

бюджету у 2016 р. порівняно з 2015 р. абсолютний приріст склав 339,40 млн.

грн. (збільшився на 2,3 %), у 2015 р. порівняно з 2014 р. – 740,3 млн. грн. (або

на 5,4 %), а у 2014 порівняно з 2013 р. – 2678,4 млн. грн. (або на 21,1 %). По

видаткам спеціального фонду спостерігається мінлива ситуація: у 2014 р.

порівняно з 2013 р. – збільшився на 387,9 млн. грн. (або на 18,1 %), у 2015 р.

порівняно з 2014 р. – зменшився на 821,5 (або на 32,5 %), проте у 2016 р.

порівняно з 2015 р. – знову збільшився на 1008,0 (або на 59,1 %).

Структура видатків зведеного бюджету Дніпропетровської області за

фондами за 2013-2016 рр. представлена на рис. Б.2 (Додаток Б) . У структурі

видатків переважають видатки загального фонду, що у загальній структурі

складали: у 2013 р. – 84 %, у 2014 р. – 85 %, у 2015 р. – 90 %, у 2016 р. – 85 %.

Частка видатків спеціального фонду у загальній структурі відповідно

коливалась: у 2013 р. – 16 %, у 2014 р. – 15 %, у 2015 р. – 10 %, у 2016 р. – 15 %.

Таку тенденцію можна пояснити корегуваннями щорічних кошторисів

щодо обсягів спрямування бюджетних коштів на виконання програм соціально-

економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці,

пов’язаних з реалізацією інвестиційної й інноваційної діяльності.

З метою повноцінного виконання місцевих бюджетів, у бюджетному

процесі виділяють такий етап як планування, що набуває особливої

актуальності в рамках програмно-цільового методу. Заплановані показники

мають бути зважені, обґрунтовані, співставленні з результатами попередніх

бюджетних періодів, а також повинні враховувати пріоритети соціально-

економічного розвитку країни.

У Додатку В (табл. В.1.) наведено показники виконання зведеного

бюджету Дніпропетровської області за видатками протягом 2013-2016 рр.,

враховуючи планові показники. З представлених даних можна побачити, що

планові показники невиконані. Відхилення фактичних показників від планових

для загального фонду коливаються від -2,45 до -7,38%, для спеціального – від -

9,08 % до -53,54 %.

Щороку з 2013 по 2015 рр. відсоток невиконання планових показників

зростав як по загальному, так і по спеціальному фондах. У 2016 році зведений

бюджет недовиконано на 532,1 млн. грн. (або на 3,45 %), а спеціальний – на

2113,6 млн. грн. (або на 43,79 %).

Загалом, зведений бюджет області за видатками у 2013 році виконано на

96,41 %, у 2014 р. – на 90,95 %, у 2015 р. – на 83,87 %, у 2016 р. – на 86,93 %.

Відобразимо Відхилення фактичних показників виконання зведеного

бюджету Дніпропетровської області від планових відображено в Додатку Д,

рис. Д.1.

Відсоток невиконання планових показників постає своєрідним

індикатором ефективності діяльності місцевих органів виконавчої влади та

місцевого самоврядування, оскільки, є свідченням недостатнього фінансового

забезпечення регіону. За результатами бюджетного періоду залишаються

нереалізованими бюджетні програми та, відповідно, недосяжними бажані

показники соціально-економічного розвитку як окремо взятої адміністративно-

територіальної одиниці, так і держави в цілому.

З метою недопущення таких небажаних явищ як недостатні розміри

фінансування різних сфер, непослідовність та фрагментарність бюджетного

планування, неефективна структура бюджетного планування, його слабка

соціальна спрямованість, розраховуються прогнозні показники. Відповідно до

статті 21 БКУ місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних

місцевих рад складають та схвалюють прогноз місцевого бюджету на наступні

за плановим два бюджетні періоди відповідно до прогнозних та програмних

документів економічного та соціального розвитку країни і відповідної

території, державних цільових програм, який ґрунтується на прогнозі

Державного бюджету України [29;41].

На основі показників виконання видаткової частини місцевого бюджету

зробимо прогноз на середньострокову перспективу (табл. Д.2). Для цього

скористаємось методом трендів. Таким чином, зможемо побачити як зміниться

рівень витрат у 2019 порівняно з 2016 рр.

Представлені в Додатку Д (рис. Д.2) фактичні та прогнозні показники

виконання видаткової частини зведеного бюджету Дніпропетровської області,

свідчать про те, що видатки Дніпропетровської області у 2019 рр. зростуть до

24245,7 млн. грн., тобто на 6653,26 млн. грн. (або на 37,8 %) порівняно з 2016

роком. При цьому, обсяг загального фонду у 2019р. збільшиться на 5247,7 млн.

грн. або 35,3 %, обсяг спеціального фонду – на 1405,6 млн. грн. або на 51,8 %.

Відповідно до прогнозу, у 2019 році загальний фонд у структурі становитиме

83 %, а спеціальний – 17 % (Додаток Ж).

Використаний нами метод трендів дає наближений прогноз показників на

основі середньорічних коефіцієнтів росту за попередні роки та має певні

недоліки, оскільки не враховує вплив інших чинників на досліджуваний

показник: обсягів надходжень до бюджету, темпу інфляції та інших

макроекономічних показників. Оцінити приріст видаткової частини місцевого

бюджету достатньо важко, оскільки, для всебічного аналізу необхідно провести

оцінку з точки зору ефективного та цільового використання.

У зв’язку із нестабільною політичною ситуацією у країні Державна

служба з надзвичайних ситуацій (далі – ДСНС України) постійно проводить

комплекс заходів зі створення матеріальних резервів усіх рівнів (крім

державного) для реагування на надзвичайні ситуації. Відповідно, такі

обставини також повинні братись до уваги при плануванні та прогнозуванні

видаткової частини.

З метою вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання та

координації діяльності суб’єктів єдиної державної системи цивільного захисту

у сфері створення, накопичення, зберігання та використання резервів усіх

рівнів ДСНС України розробила проект постанови Кабінету Міністрів України

«Про затвердження Порядку створення та використання матеріальних резервів

для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій» [40] (далі –

проект постанови). На цей час триває робота стосовно погодження проекту

постанови із заінтересованими органами виконавчої влади. У 2016 році всіма

регіонами України виконувалася практична робота зі створення та накопичення

фактичних матеріальних резервів на виконання вимог Порядку, розроблено

необхідні плануючі та розпорядчі документи щодо накопичення регіональних і

місцевих матеріальних резервів.

Накопичення регіональних матеріальних резервів станом на 01.01.2017 р.

наведено у Додатку З [17]. Як свідчить аналіз, стан накопичення регіональних

матеріальних резервів та їх обсяги порівняно з початком 2016 року зросли на

3,6 %, але це не повною мірою відповідає затвердженим нормам, що зумовлено

недостатнім фінансуванням. Більш повні обсяги регіональних матеріальних

резервів створено у Вінницькій (81,1 %), Запорізькій (72,4 %), Київській (70,6

%) та у Дніпропетровській (71 %) областях.

2.2 Оцінка виконання пріоритетних напрямів використання коштів

місцевих бюджетів

Для оцінки виконання видаткової частини місцевих бюджетів важливо

робити як горизонтальний аналіз (аналіз динаміки обсягів видатків), так і

вертикальний (аналіз структури обсягів видатків). Показники виконання

зведеного бюджету Дніпропетровської області протягом 2013-2016 рр. у розрізі

кодів функціональної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів

представлені у Додатку К, М. В таблиці Додатку К представлено динаміку

видатків за основними видатковими статтями місцевих бюджетів

Дніпропетровської області протягом 2013-2016 рр. Загальний темп росту

видатків у 2016 р. до 2013 р. становить 132,7 %. При цьому, найбільшим

позитивним темпом росту характеризуються обслуговування боргу (649,4 %),

сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство (305,8 %),

інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю (237,9 %). Негативний темп

росту фіксується для охорони навколишнього природного середовища та

ядерної безпеки (28,0 %), будівництва (71,7 %), цільових фондів (80,5 %),

транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики

(94,8 %).

Таким чином, у 2016 р. обсяг видатків зведеного бюджету

Дніпропетровської області сформувався у розмірі 17592,4 млн. грн., більшою

мірою за рахунок спрямування видатків на освіту (5447,4 млн. грн.), соціальний

захист та соціальне забезпечення (3970,0 млн. грн.), охорону здоров’я (3946,8

млн. грн.), житлово-комунальне господарство (1640,1 млн. грн.). Найменші

обсяги видатків спрямовувалися на обслуговування боргу (0,8 млн. грн.),

сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство (7,1 млн.

грн.), запобігання та ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного

лиха (10,2 млн. грн.), правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки

держави (17,7 млн. грн.), засоби масової інформації (19,2 млн. грн.), охорону

навколишнього природного середовища та ядерну безпеку (21,5 млн. грн.).

Оскільки структура видатків у місцевих бюджетів протягом 2013-2016 рр.

змінювалась, проведемо аналіз по роках. У 2013 р. найбільшу частку у

загальній структурі видатків становили видатки на освіту (29 %), соціальний

захист та соціальне забезпечення (21 %), охорону здоров’я (20 %) (Додаток Л,

рис. Л.1).

У 2014 р. порівняно з 2013 р. видатки на освіту зросли на 30,1 %

(збільшивши свою частку у загальній структурі до 30 %), видатки на

соціальний захист та соціальне забезпечення – на 16 % (зменшивши свою

частку у загальній структурі до 20 %), видатки на охорону здоров’я – на 33,4 %

(збільшивши свою частку у загальній структурі до 22 %). Зауважимо також, що

більш ніж у 2 рази збільшилась частка видатків на житлово-комунальне

господарство: з 6 % до 13 %, видатки на державне управління за рік

зменшились на 1 %, а видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв’язок,

телекомунікації, інформатику та культуру, мистецтво – залишились незмінними

(Додаток Л, рис. Л.2).

Протягом 2015 р. частки видатків на освіту, соціальний захист та

соціальне забезпечення, охорону здоров’я продовжують тенденцію до

збільшення відповідно до 33 %, 22 %, 24 % (рис. Л.1.1, Додаток Л.1). При

цьому, темп приросту у порівнянні з 2014 р. був значно меншим: для видатків

на освіту – лише 8 %, для видатків на соціальний захист та соціальне

забезпечення – 12,3%, для видатків на охорону здоров’я – 6,7 %. Видатки на

ЖКГ зменшились до 5 % у загальній структурі (обсяги скоротились на 58,5 %).

Дослідивши 2016 рік, загалом спостерігаємо незначний, але позитивний

темп приросту по основним статтям: ЖКГ – 91,4 %, соціальний захист та

соціальне забезпечення – 10,1 %, державне управління – 7,6 %, культура і

мистецтво – 3,3 %, охорона здоров’я – 2,9 %, освіта – 2,5 %. Транспорт,

дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика

характеризуються темпом скорочення у розмірі – 1,3 %. Така тенденція суттєво

на загальну структуру не вплинула (рис. Л.1.2, Додаток Л.1).

Оцінка виконання видаткової частини місцевих бюджетів

Дніпропетровської області вказує на соціальне спрямування видатків.

Спостерігається переважання у загальній структурі видатків на освіту, охорону

здоров’я та соціальний захист.

У результаті того, підвищується якість соціальних послуг та якість

надання послуг в освітянській сфері; реалізуються пріоритетні інвестиційні

проекти соціально-економічного розвитку області; забезпечується надійне

функціонування систем життєзабезпечення населення, реформування та

розвиток житлово-комунального господарства; здійснюється модернізація

системи охорони здоров’я; створюються належні умови для всебічного та

повноцінного розвитку дітей; акцентується увага на соціальному відродженні

села та підвищенні доходів селян, створення умов для розвитку аграрного

сектору; забезпечується публічність і прозорість діяльності місцевих органів

влади. Таким чином реалізуються пріоритетні завдання соціально-економічного

та культурного розвитку області.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОНАННЯ

ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ ЗА

ПРІОРИТЕТНИМИ НАПРЯМАМИ

3.1 Напрями удосконалення використання коштів місцевих бюджетів з

урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку країни

Враховуючи економічні і політичні обставини нашої країни на даний час,

вагомою основою здійснення ефективної бюджетної політики є визначення її

основних напрямів, спираючись на пріоритети стратегії економічного і

соціального розвитку держави, засади грошово-кредитної політики та

зовнішньоекономічної діяльності. Для ефективного використання державних та

місцевих видатків необхідно приділити більшу увагу фінансуванню наукових

розробок, ресурсозбереженню й енергоефективності економіки. Спрямувати

кошти держави та місцевих бюджетів на розв’язання пріоритетних для держави

та регіонів завдань, таких як: розвиток людського капіталу, сприяння розробці

й використанню інноваційних технологій. За таких обставин будуть створені

умови для виконання державою своїх функцій, підтримки фінансової

стабільності в країні та досягнення економічного і соціального розвитку.

Особливої уваги потребують актуальні проблеми виконання видаткової

частини місцевих бюджетів України, які вказують на

необхідність:урегулювання видатків на заробітну плату як основної статті

витрат кошторисів бюджетних установ, що спричиняє зростання в абсолютних

сумах видатків місцевих бюджетів України;посилення інвестиційної складової

місцевих бюджетів, без скорочення при цьому обсягів видатків місцевих

бюджетів на соціальну сферу, соціальний захист та соціальне забезпечення,

житлово-комунальне господарство;раціональне спрямування бюджетних

коштів на вирішення проблем соціально-економічного характеру регіонів

(рівень смертності, рівень зайнятості, екологічний стан, забезпечення житловим

фондом, охорона здоров’я, освіта і т.д.).

Так, наприклад, для забезпечення доступності житла на державному рівні

реалізується рад програм, орієнтованих на фінансове забезпечення житлового

будівництва, реконструкції житлового фонду, оскільки незадовільний стан

житлового фонду потребує термінової реконструкції. (за допустимої норми

зносу у 20%, на сьогодні цей показник вже перевищує 47,2% в середньому по

Україні). Серед програм бюджетногота комбінованого фінансування, що

стосуються житлового будівництва, реалізуються: Державна цільова соціально-

економічна програма будівництва (придбання) доступного житла на 2010-

2017 рр., регіональна Програма будівництва (придбання) доступного житла у

Дніпропетровській області на 2010-2017 рр., Програма реалізації фінансово-

інвестиційного механізму будівництва житла у Дніпропетровській області на

2013-2018 рр., регіональна програма розвитку житлового будівництва у

Дніпропетровській області на 2015-2020 рр., Державна програма забезпечення

молоді житлом на 2013-2017рр., програма здешевлення іпотеки тощо.

Регіональна програма будівництва (придбання) доступного житла у

Дніпропетровській області на 2010-2017 рр. ставить за мету підвищення рівня

забезпечення громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно

до законодавства, житлом шляхом удосконалення існуючого та запровадження

нового ефективного фінансово-інвестиційного механізму державної підтримки

будівництва (придбання) доступного житла.Однак, дивлячись на зменшення

фінансування програми будівництва доступного житла, кількості будинків,

введених в експлуатацію в межах програми будівництва доступного житла

(Додаток Н), постає актуальне питання розширення інструментів фінансового

забезпечення житлового будівництва та коригування механізму фінансування.

Дані звітності щодо виконання паспортів бюджетних програм свідчать

про низькі показники виконання програми внаслідок вкрай низьких обсягів її

фінансування порівняно із запланованими при постійно зростаючій кількості

сімей, які потребують покращення житлових умов. З огляду на це, відповідно

до показників середньострокового планування бюджетної політики,

заплановано державну підтримку реалізації житлових програм на

регіональному рівні, по Дніпропетровській області, до 2020 р.Для реалізації

завдань планується залучати кошти з державного, обласного та місцевих

бюджетів (Додаток П).Як результат, у 2017 р. житлове будівництво, під

впливом дії бюджетних програм та надходження капітальних інвестицій зросло

на 4,1% відносно 2016 р.. Основними позитивними чинниками стало

збільшення капітальних видатків бюджету на 44,5%, зростання фінансових

можливостей будівельних підприємств, поступове відновлення іпотечного

кредитування, збільшення обсягів кредитування галузі житлового будівництва

на 18% порівняно з 2016 роком [3].

Важливим елементом формування нового механізму фінансування

житлового будівництва є реалізація принципу державно-приватного

партнерства (далі – ДПП) для розширення джерел фінансування програм для

зменшення видаткового тягаря на державний та місцевий бюджет.

Позитивними наслідками активного впровадження ДПП для держави

вважається ефективне управління майном, економія фінансових ресурсів

держави та можливість залучення додаткових ресурсів і джерел фінансування,

використання досвіду приватних компаній, оптимізація розподілу ризиків,

розвиток форм проектного фінансування, рівний діалог між владою і бізнесом,

збереження та створення робочих місць тощо.

В рамках удосконалення механізму фінансування ефективним вважається

створення Фонду розвитку житлового будівництва та реконструкції житлового

фонду, а також можливі види фінансового забезпечення та засоби

стимулювання його функціонування, що дозволить поєднати державні та

приватні фінансові потоки, концентрувати договірні відносини та інформаційні

потоки. У структурі фонду виокремлюються фонд фінансування нового

будівництва та фонд фінансування реконструкції. Поєднання інструментів

державної фінансової підтримки житлового будівництва та реконструкції для

забудовників, інвесторів і населення, а також використання коштів приватного

сектора для розвитку житлового будівництва та реконструкції, сприятиме

забезпеченню населення житлом і підвищенню його доступності[47].

За високого рівня інфляції та значного перевищення вартості житла над

купівельною спроможністю громадян, іпотека втрачає свої переваги як

ефективний механізм фінансування будівництва. Альтернативним варіантом

іпотеці визнається фінансовий лізинг. За таких обставин доцільно розвивати

мікрофінансування будівництва житла, яке буде більш доцільним для

домогосподарств з низьким рівнем доходів, недостатніх для отримання

кредиту.

З метою покращення фінансового забезпечення житлового будівництва

важливо комплексно реалізовувати наступні заходи:

- використання податку на нерухомість у складі джерел фінансового

забезпечення будівництва соціального та реконструкції застарілого житла. При

цьому має реалізовуватися принцип всеосяжності - платять всі певний відсоток

від вартості нерухомості. Це потребує досконалих механізмів застосування

оцінки вартості житла, визначення об’єктів оподаткування;

- стимулювання процесів застосування фінансового лізингу у процесі

будівництва житла за рахунок підприємств та організацій, використання

механізму проектного фінансування житлового будівництва для зниження

фінансових ризиків, використання механізмів компенсації відсоткових ставок,

пільгового кредитування, надання субсидій;

- упровадження ДПП як дієвого механізму фінансового забезпечення

житлового будівництва та реконструкції житлового фонду в Україні.

З метою удосконалення фінансового забезпечення житлового будівництва

й реконструкції житлового фонду найбільш раціональним буде поєднання

різних механізмів та джерел фінансування у єдиному комплексі, тісна взаємодія

держави та приватного сектора [47].

Заходи, що пропонуються, можна назвати основними кроками до

забезпечення удосконалення механізму виконання місцевих бюджетів України

за видатками, оскільки вони покликані вирішити виявлені по ходу дослідження

актуальні проблеми виконання видаткової частини місцевих бюджетів України,

серед яких.

Перший крок націлений на однин із найважливіших напрямків

удосконалення виконання місцевих бюджетів України за видатками –

дотримання в бюджетному процесі принципу ефективності і результативності,

тобто, орієнтованості на результат.

В рамках дотримання зазначеного принципу важливими чинниками є:

оцінка і аналіз причин відхилень затверджених річних показників витрат від

фактичних витрат у результаті виконання місцевого бюджету за три попередніх

роки;впровадження механізмів формування видаткової частини бюджету, що

забезпечують взаємозв’язок обсягів бюджетного фінансування з системою

заходів, спрямованих на досягнення заданих результатів;стимулювання

місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, їх

структурних підрозділів до пошуку резервів підвищення ефективності

бюджетних витрат;затвердження стандартів якості надання бюджетних послуг

та порядку оцінки відповідності якості фактично наданих бюджетних послуг

встановленим стандартам; створення системи моніторингу та результативності

надаються бюджетних послуг для оцінки якості роботи закладів бюджетної

сфери та оцінки ефективності бюджетних витрат на основі аналізу ступеня

досягнення кінцевих результатів.

Другим кроком є проведення оцінки ефективності бюджетних витрат. Для

здійснення цієї роботи необхідно порівняти фактично досягнуті показники

бюджетних установ, які здійснюють функції місцевого значення з різних

питань по окремих сферах діяльності та нормативи забезпечення населення

певної місцевості відповідними бюджетними послугами.

І наступним кроком є проведення заходів, яким, на нашу думку, слід

приділити особливу увагу – моніторингу і контролю за використанням коштів

місцевого бюджету. Третій крок сприятиме підвищенню прозорості виконання

місцевих бюджетів за видатками завдяки виявленню випадків порушень

бюджетного законодавства й упередженню їх виникнення в майбутньому [19;

22; 35, С. 52].

3.2 Механізм використання бюджетних коштів при виконанні

пріоритетних заходів бюджетних програм

На сьогоднішній день не існує єдиного правильного способу прийняття

рішень стосовно обґрунтованого використання коштів бюджету, який

дозволить у разі збільшення або зменшення доходів раціонально та оптимально

змінити структуру видатків з урахуванням як пріоритетів місцевих органів

виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, так і інтересів

громадськості. Це зумовлює доцільність застосування МАІ для прийняття

рішень щодо скорочення фінансування бюджетних програм і відповідає

вимогам досягнення спільної мети в рамках актуальності переходу до

стратегічного бюджетного планування на середньострокову та довгострокову

перспективу. Застосування МАІ є доцільним математичним методом для

бюджетної системи як ієрархічної системи, в якій існує поділ на складові

елементи – сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані нормами права та

формуються на єдиних принципах. Ієрархічну структуру утворює система

управління бюджетами за програмно-цільовим методом (ПЦМ), як на

державному, так і на місцевому рівнях. Через ПЦМ здійснюється зв’язок

основних загальнодержавних, галузевих, цільових та відповідних місцевих

програм.

Вибір бюджетної програми, для удосконалення виконання якої

застосовано МАІ, зумовлений тим, що погіршення стану здоров’я та

скорочення чисельності населення є вкрай гострою проблемою для

Дніпропетровській області, як одного з найбільших промислово розвинутих

регіонів України. За даними Головногоуправління статистики у

Дніпропетровській області впродовж 2010–2014 рр. частка населення, що

страждає на захворювання, коливається в межах 80–87 % всього населення.

Відомо, що високий рівень показника захворюваності призводить до зростання

смертності від цих захворювань, так за визначений період чисельність

населення області знизилась на 59,5 тис. осіб – з 3336.5 (2010 р.) до 3277.0 тис.

осіб (2014 р.) [10]. Існуючі проблеми, безумовно, пов’язані з несприятливою

екологічною ситуацією в регіоні, через що з кожним роком підвищується рівень

захворюваності й смертності населення від онкологічних захворювань.

Такий стан справ вимагає певних дій від місцевого уряду, що зумовило

створення обласної Програми боротьби з онкологічними захворюваннями у

Дніпропетровській області на період до 2016 р [11]. Вона була розроблена з

урахуванням загальнодержавних пріоритетів розвитку на виконання

Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на

період до 2016 р. В програмі визначено мету, завдання, строки виконання та

орієнтовні обсяги фінансування упродовж 2011–2016 рр. Загальний обсяг

фінансування програми становить 49454 тис. грн. Проте, на процес виконання

бюджету впливає багато чинників, через що відповідальні виконавці

бюджетних програм, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів часто

недоотримують фінансування. Припустимо, що в процесі виконання бюджетної

програми зменшились надходження до місцевого бюджету, через що,

відповідно, знижується рівень фінансування чотирьох заходів, що передбачали

забезпечення спеціалізованих закладів області:

- сучасною діагностичною апаратурою;

- сучасною лікувальною апаратурою;

- препаратами та засобами терапії;

- комп’ютерним обладнанням та програмним забезпеченням мережі

кабінетів.

Всі перелічені заходи пропонуємо вважати альтернативними проектами,

виконання кожного з яких в рівній ступені впливає на досягнення кінцевої мети

програми - поліпшення якості надання допомоги хворим на онкологічні

захворювання - та визначення ефективності або неефективності її виконання.

Оскільки, неможливо в повній мірі забезпечити фінансування всіх

заходів, постає задача обрати ті, фінансування яких слід скоротити з

мінімальними втратами ефекту від реалізації програми. Проте, важко розробити

найефективніший напрямок дій без оцінки альтернативних підходів.

Використання МАІ дозволяє місцевим органам виконавчої влади та органам

місцевого самоврядування обрати найефективніший з альтернативних проектів

для забезпечення виконання бюджетної програми. Застосовуючи МАІ, можна

розглядати процес використання коштів місцевих бюджетів на предмет того, чи

співпадають результати спрямування з бажаними результатами і найбільш

розумними витратами та чи не будуть інші альтернативні проекти більш

ефективними й передбачати менші витрати.

Застосування МАІ передбачає чотири етапи, проходження яких дає змогу

обрати найбільш і найменш пріоритетні для фінансування заходи:

- 1 етап - окреслення проблеми дослідження, формування мети;

- 2 етап - побудова ієрархії, що включає мету, критерії, альтернативи;

- 3 етап - реалізація принципу порівняльних суджень шляхом заповнення

матриць парних порівнянь для кожного рівня ієрархії з використанням шкали

відносної важливості. Обчислення ваг (пріоритетів) критеріїв;

- 4 етап - обчислення ваг (пріоритетів) альтернатив що найбільше

визначають вказані критерії та пропорційно яким має здійснюватись

скорочення фінансування на виконання програми – реалізація принципу

синтезу [4].

Згідно з теорією застосування МАІ, після окреслення проблеми

прийняття рішень та визначення мети дослідження, аналіз починається з

побудови ієрархічної структури, яка включає мету, критерії, альтернативи.

Мета ієрархії може бути лише одна та за своєю сутністю відображати кінцевий

результат розв’язку проблеми, для досягнення якого приймається рішення та

будується ієрархія. Характерними рисами формулювання мети для прийняття

рішень з питань використання коштів на виконання бюджетних програм є:

- визначення кінцевого результату від використання бюджетних коштів;

- орієнтація на середньо- та довгострокову перспективу;

- відповідність головній меті діяльності відповідальних виконавців

бюджетних програм, розпорядників бюджетних коштів, уповноважених

використовувати кошти відповідного бюджету.

Виходячи з викладеноговище, мету ієрархії визначено як: вибір заходів з

фінансування Програми боротьби з онкологічними захворюваннями у

Дніпропетровській області для поліпшення якості надання допомоги хворим на

онкологічні захворювання для зниження смертності від злоякісних

новоутворень.

Згідно з МАІ критеріями в ієрархії є основні показники, що впливають на

прийняття рішення. Приймаючи рішення з питань бюджету, у якості критеріїв

можна обирати показники, що дають змогу виразити результат використання

коштів місцевих бюджетів у матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.

Критеріями обрано соціально значимі показники, що впливатимуть на

досягнення визначеної мети: матеріально-технічна база закладів охорони

здоров’я, що надають медичну та соціальну допомогу онкологічним хворим

( 1K );доступність медичної допомоги для хворих на онкологію (кількість ліжко-

місць) ( 2K );рівень кваліфікації лікарів для надання медичної допомоги з питань

онкології ( 3K ).Перелічені критерії є складовими, наявність яких у комплексі

забезпечить ефективність виконання бюджетної програми.

Альтернативи в ієрархії формують найбільш низький рівень і являють

собою сценарії досягнення поставленої мети та розв’язку основної проблеми.

Результати оцінки альтернатив в процесі застосування МАІ є своєрідним

обґрунтуванням витрат на виконання передбачених в бюджеті заходів. Отже,

альтернативами визначено є чотири заходи, фінансування яких передбачено

бюджетною програмою, а саме: забезпечення спеціалізованих закладів області

сучасною діагностичною апаратурою ( 1A ); сучасною лікувальною

апаратурою( 2A ); препаратами та засобами терапії ( 3A ); комп’ютерним

обладнанням та програмним забезпеченням мережі кабінетів ( 4A ).

Після визначення елементів ієрархії складено матриці парних порівнянь з

використанням шкали відносної важливості (Додаток Р).Попарне порівняння і

зважування обраних критеріїв здійснювалось на підставі шкали відносної

важливості. Проміжні значення за шкалою (2, 4, 6, 8) проставлялись, коли

необхідно вибрати середнє між двома ступенями переваги.

Підчас заповнення матриці парних порівнянь переконання експерта

полягали у тому, що при оцінці ефективності виконання програми: критерій 1 -

матеріально-технічна база закладів охорони здоров’я, що надають медичну та

соціальну допомогу онкологічним хворим– має істотну значимість порівняно з

критерієм 2 - доступність медичної допомоги для хворих на онкологію

(кількість ліжко-місць); критерій 3 – рівень кваліфікації лікарів для надання

медичної допомоги з питань онкології – має істотну значимість порівняно з

критерієм 1 - матеріально-технічна база закладів охорони здоров’я, що надають

медичну та соціальну допомогу онкологічним хворим; критерій 3 – рівень

кваліфікації лікарів для надання медичної допомоги з питань онкології – має

проміжне значення між сильною та істотною значимістю над критерієм 2 -

доступність медичної допомоги для хворих на онкологію (кількість ліжко-

місць) (Додаток С).

Для проведення подальших розрахунків застосовано послідовність

розрахунку нормованих ваг критеріїв на підставі матриці парних порівнянь, що

складається з трьох етапів: обчислена сума елементів кожної строки матриці 1S ,

2S , 3S ; розрахована загальна сума S ; обчислені нормовані ваги для елементів

ієрархії, що розглядаються 1W , 2W , 3W .Отримані на основі матриці відповідно до

вищенаведеної послідовності значення представлено в Додатку С:

На підставі обчислених ваг (пріоритетів) кожного критерію (W),

визначено, який з критеріїв (очікуваних результатів від фінансування програми)

буде найбільш, а який – найменш пріоритетним (Додаток

С).Отриманірезультатисвідчать, щосередкритеріївнайбільшважливимєкритерій

3 – рівенькваліфікаціїлікарівдлянаданнямедичноїдопомогизпитаньонкології,

даючизмогупроводитиподальшірозрахункидлядосягненнявстановленої мети

(табл. Т.1, Додаток Т).Для здійснення кінцевого вибору заходів, фінансування

яких можна скоротити, аналогічно на основі значень шкали відносної

важливості заповнено матриці парних порівнянь для альтернатив виходячи з їх

впливу на кожний критерій. Кінцеві результати обчислень наведено в табл.Т.2

(Додаток Т).

Визначена питома вага альтернатив показала, які заходи є найбільш і

найменш пріоритетними для виконання, а отже й фінансування. Виявлено, в

першу чергу,необхідність фінансування оснащення закладів області сучасною

лікувальною апаратурою, по-друге, препаратами й засобами терапії, по-третє,

забезпечення комп’ютерним обладнанням та програмним забезпеченням, а

потім - сучасною діагностичною апаратурою.

Можливим є варіант фінансування заходів програми пропорційно

отриманим відсоткам. Таким чином, отримані результати дозволяють зробити

висновок про можливість та доцільність застосування МАІ для прийняття

обґрунтованих рішень з питань використання коштів на виконання бюджетних

програм. МАІ можна перенести на інші області і сфери не тільки в межах

певного регіону, але й для всіх місцевих бюджетів України. Виходячи з того,

що по всіх регіонах країни є проблема незабезпеченості таких соціально

важливих сфер як освіта, охорона здоров’я, соціальний захист та соціальне

забезпечення й інші, даний метод є універсальним, адже побудована ієрархія

може бути адаптована під будь-який регіон з урахуванням його специфічних

особливостей.

Застосування МАІ не є простою процедурою, оскільки передбачає

проведення значної підготовчої роботи (побудову ієрархії, вибір експертів,

проведення обчислень), проте дозволить поставити процес прийняття рішень на

потік. Перевагами даної методології є зрозумілий та прозорий алгоритм

організації осмислення прийняття обґрунтованого рішення в будь-якій сфері

діяльності, зокрема в бюджетній сфері й можливість прийняття рішення в

умовах стратегічного планування на середньострокову та довгострокову

перспективу.

ВИСНОВКИ

1. Наголошено, що за допомогою місцевого бюджету реалізуються

місцеві програми з розвитку галузей народного господарства, охорони

природного навколишнього середовища, щодо зміцнення науково-технічного

потенціалу та розвитку культури території і країни в цілому, підтримці

матеріального рівня життя населення та окремих його груп, по боротьбі зі

злочинністю тощо. Ці завдання мають загальне значення для всіх регіонів.

2. Визначено, що вдосконалення практики застосування ПЦМ в

бюджетному процесі слід розглядати як важливий інструмент підвищення

ефективності спрямування бюджетних коштів на пріоритетні напрями.

3. Проведено оцінку виконання видаткової частини місцевого бюджету на

прикладі Дніпропетровської області протягом 2013-2016 рр., що є необхідною

для прийняття обґрунтованих і раціональних управлінських рішень з питань

використання бюджетних коштів з урахуванням пріоритетних напрямів

розвитку регіону та розв’язку наявних актуальних для регіону проблем.

4. Визначено результати виконання видаткової частини місцевих

бюджетів Дніпропетровської області, що вказують на соціальне спрямування

видатків та реалізацію пріоритетних завдань соціально-економічного та

культурного розвитку області.

5. Підкреслено, що для ефективного, результативного й обгрунтованого

використання коштів місцевих бюджетів необхідно посилити увагу на

фінансування наукових розробок, ресурсозбереження й енергоефективності

економіки. Спрямувати кошти місцевих бюджетів на розв’язання пріоритетних

для держави та регіонів завдань, таких як: розвиток людського капіталу,

удосконалення фінансового забезпечення житлового будівництва, сприяння

розробці й використанню інноваційних технологій.

6. Запропоновано метод аналізу ієрархій при виконанні бюджетних

програм, застосування якого сприятиме більш ефективному використанню коштів

для вирішення проблем, що виникають на стадії виконання бюджету у разі

внесення змін до рішення про місцевий бюджет.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балацький Є.О. Місцеві бюджети як визначальна ланка місцевих

фінансів / Є.О. Балацький [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/6144/1/176_balatsky.pdf.

2. Білопольська В.М. Програмно-цільовий метод: наукове обґрунтування

необхідності його використання в управлінні бюджетними ресурсами великого

промислового регіону / В.М. Білопольська, К.О.Чурікова [Електронний ресурс].

– Режим

доступу:http://eir.pstu.edu/bitstream/handle/123456789/997/69.1.pdf?sequence=1.

3. Будівництво у серпні 2017 - [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=9&cad=rj

a&uact=8&ved=0ahUKEwid4d2g05vXAhUMEJoKHfYYDlwQFghgMAg&url=http

%3A%2F%2Fwww.me.gov.ua%2FDocuments%2FDownload%3Fid%3D3989ab81-

c755-4192-92ec-1668fd6af490&usg=AOvVaw11kg6zjrIdlu3NzhGjGjSp

4. Букакчийська Ю.А. Місцеві бюджети як фінансова база місцевого

самоврядування [Текст] / Ю.А. Букакчийська // Вісник Бердянського

університету менеджменту і бізнесу. – 2012. – № 4(16). – С. 157-161.

5. Буряченко А. Є. Функціональна децентралізація та вдосконалення

системи бюджетних відносин / А. Є. Буряченко // Фінанси України. - 2014. - №

2. - С. 19-29.

6. Бюджетна система : підручник/ на наук. ред. В.М. Федосова, С.І.Юрія. -

К.: Центр учбової літератури; Тернопіль : Економ. думка. - 2012-871с.

7. Бюджетна складова реалізації домінантних напрямів суспільного

розвитку: монографія / Л.В. Лисяк, О.В.Гриценко, С.В. Качула, К.М.Роменська

[та ін.]; за наук. ред. д.е.н., проф. Л.В. Лисяк – Дніпропетровськ: ДДФА, 2015.

– 396 с.

8. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/page.

9. Василик О.Д. Податкова система України: Навчальний посібник. /

О.Д.Василик - К.: ВАТ "Поліграфкнига", 2004. - 478 с.

http://eir.pstu.edu/bitstream/handle/123456789/997/69.1.pdf?sequence=1

10. Гвазава Н.Г. Формування місцевих бюджетів: проблеми та

перспективи [Текст] / Н.Г. Гвазава // Регіональна економіка. – 2013. – № 4. –

С.26-35.

11. Голинський Ю.О. Ефективність контролю органами Казначейства за

використанням бюджетних коштів [Текст] / Ю.О. Голинський // Економіка,

фінанси, право. – 2013. – №8. – С. 37-40.

12. Дем'янишин, В. Г. Виконання бюджету [Текст] / В. Г. Дем'янишин //

Бюджетний менеджмент : навч. посіб. / В. Г. Дем'янишин, Г. Б. Погріщук,

Л. М. Клівіденко, В. В. Нагайчук ; за ред. В. Г. Дем'янишина, Г. Б. Погріщук. –

Тернопіль : Крок, 2015. – С. 225-270

13. Дехтяр Н. А. Особливості формування та реалізації бюджетної

політики України у сфері державних видатків [Текст] / Н. А. Дехтяр //

Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – 2014. –

Вип.38. – С. 124-133.

14. Долженко І.І. Розвиток бюджетної децентралізації місцевого

самоврядування в Україні / І.І. Долженко [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://naukajournal.org/index.php/naukajournal/article/viewFile/227/361.

15. Звіти ГУДКСУ у Дніпропетровській області [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: www.treasury.gov.ua.

16. Звіти про виконання паспортів бюджетних програм на 01.01.17 та

01.01.16 - [Електронний ресурс] – Режим доступу: -

http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2016/02/2751370.pdf

17. Інформативна довідка ДСНС [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://undicz.mns.gov.ua/files/2015/5/18/6_3.pdf

18. Кириленко О.П. Фінанси: теорія і вітчизняна практика: навч. посіб. /

О.П. Кириленко. – Тернопіль: Астон, 2002. – 212 с.

19. Козаченко Ю.П. Вдосконалення механізму регулювання системи

міжбюджетних відносин у розвитку місцевого самоврядування [Текст] /

Ю.П.Козаченко // Державне управління. – 2014. – № 4 (48). – С. 52-58.

20. Кондратюк С.Я. Раціоналізація видатків державного і місцевих

http://naukajournal.org/index.php/naukajournal/article/viewFile/227/361

бюджетів в Україні [Текст] / С.Я. Кондратюк // Фінанси, облік і аудит. – 2014. –

Випуск 2 (24). – С. 51-64.

21. Кохан І.В. Особливості формування доходів і видатків місцевих

бюджетів на прикладі Івано-Франківської області / І.В. Кохан [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.pu.if.ua/depart/Finances/resource/file.

22. Крайник О. Напрямки зміцнення фінансової бази органів місцевого

самоврядування [Текст] / О. Крайник // Науковий вісник «Демократичне

врядування». – 2010. – Вип. 1.

23. Лисяк Л. В. Бюджетна політика у системі державного регулювання

соціально-економічного розвитку України : [монографія] / Л. В. Лисяк. – К. :

ДННУ АФУ, 2009. – 600 с.

24. Лисяк Л.В. Ефективність використання коштів місцевих бюджетів

України : монографія / Л.В.Лисяк, К.М. Роменська - Дніпропетровськ:

УМСФ,2015.-232с.

25. Лук'яненко І. Г. Бюджетно-податковаполітикаУкраїни :новівиклики :

монографія / ІринаЛук'яненко, Марія Сидорович ; Нац. ун-т "Києво-Могил.

акад.". – Київ :НаУКМА, 2014. – 227 с.

26. Луніна І.О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних

відносин України: Автореф. дис... д-ра. екон. наук: 08.04.01 / І.О. Луніна ; НАН

України. Ін-т екон. прогнозування. — К., 2001. — 32 с.

27. Лютий І.О.Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного

розвитку України / І.О. Лютий, Л.М .Демиденко, Ю.Л. Субботович // Фінанси

України, 2006. - №10. – С.3-13

28. Маслічук С.А. Використання програмно-цільового методу

бюджетного планування В Україні: проблеми і перспективи / С.А.Маслічук,

А.В. Кулай [Електронний ресурс]. – Режим

доступу:http://www.rusnauka.com/3_ANR_2012/Economics/3_99661.doc.htm.

29. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України

[Текст] / Кол. авторів за заг. ред., передмова Ф.О. Ярошенко. – К.: Зовнішня

торгівля, УДУФМТ. – 2010. – 592 с.

http://www.rusnauka.com/3_ANR_2012/Economics/3_99661.doc.htm

30. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. / В. М. Опарін;

Київ. нац. екон. ун-т. - 2-е вид., допов. і переробл. - К., 2004. - 240 c.

31. Опарін В.М. Фінансова система України (теоретико-методологічні

аспекти) / В. М. Опарін. – К.: КНЕУ, 2005. – 240 с.

32. Осіпова О.В. Запровадження програмно-цільового методу

бюджетування на місцевому рівні [Текст] / О.В. Осіпова // Вивчення та

впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів

влади: матеріали ІХ Міжнародної науково- практичної Інтернет-конференції,

27листопада 2014 р. – Полтава : ПолтНТУ. – 2014. – С. 216-218.

33. Пархоменко А.Ю. Місцеві бюджети як складова бюджетної системи

України [Текст] / А.Ю. Пархоменко // Молодіжний науковий вісник УАБС

НБУ. – 2013. – №4. – С. 361-371.

34. Пасічник Ю. В. Бюджетне забезпечення державних соціальних

програм / Ю. Пасічник // Збірник наукових праць Черкаського державного

технологічного університету. Серія: Економічні науки. - 2014. - Вип. 36(2.1). -

С. 4-9. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpchdtu_2014_36%282.1%29__3.

35. Покатаєва О.В. Напрями вдосконалення системи управління

місцевими фінансами [Текст] / О.В. Покатаєва // Економіка та підприємництво.

– 2013. – № 1(70). – С.49-54.

36. Про державне прогнозування та розроблення програми економічного і

соціального розвитку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1602-14

37. Про державні цільові програми: Закон України від 18.03.2004 №1621-

IV.

38. Про деякі питання http://zakon.rada.gov.ua/go/z1103-14запровадження

програмно-цільового методу складання та виконання

http://zakon.rada.gov.ua/go/z1103-14місцевих бюджетів: Наказ Міністерства фінансів

України від 26.08.2014 № 836.

39. Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних

http://zakon.rada.gov.ua/go/z1103-14













цільових програм: Постанова Кабінету міністрів України від 31.01.2007р.

№106.

40. Про затвердження Порядку створення та використання матеріальних

резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:

Постанова Кабінету міністрів від 30.09.2015 № 775.

41. Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і

соціального розвитку та складання проекту державного бюджету: Постанова

Кабінету міністрів України Перелік від 26.04.2003 № 621.

42. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку

розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх

виконання: Наказ Міністерства економіки України від 04.12.2006 р. № 367

43. Регіональна програма розвитку житлового будівництва у

Дніпропетровській області на 2015 – 2020 роки. – [Електронний ресурс] –

Режим доступу: http://oblrada.dp.gov.ua/ http://212.3.96.115/decisions/45/1175

44. Розв'язність крайових задач для диференціальних рівнянь головного

типу високого порядку в крузі: Автореф. дис... канд. фіз.-мат. наук: 01.01.02 /

К.О. Буряченко ; НАН України. Ін-т приклад. математики і механіки. —

Донецьк, 2003. — 19 с.

45. Роменська К.М. Оцінка ефективності використання коштів місцевих

бюджетів України [Текст] / К.М. Роменська // Вісник Запорізького

національного університету. – 2012. – №4(16). – С. 228-235.

46. Савка В. В. Реформування системи планування та фінансування

видатків місцевих бюджетів [Текст] / В. В. Савка // Науковий вісник

Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна. –

2013. – Вип. 2. – С. 304-313.

47. Сальникова Т.В. Удосконалення механізму фінансового забезпечення

житлового будівництва в Україні / Т.В. Сальникова // Науковий вісник

Донбаської державної машинобудівної академії. – 2016. - №3 (39). – С.141-146.

48. Сергієнко Н.В. Програмно-цільовий метод і проблематика його

впровадження в бюджетний процес місцевих бюджетів [Текст] / Н.В Сергієнко

// Держава і будівництво. – 2013. – №2. – С. 1-9.

49. Сіташ Т.Д. Планування бюджетних видатків: концептуалізація та

тенденції [Текст] / Т.Д. Сіташ // Економіка. Управління. Інновації. – 2014. –

№1(11). – С. 164-169.

50. Стратегії сталого розвитку «Україна—2020» [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5/2015

51. Трещов М. Місцеві фінанси та місцеві бюджети: точки дотику та

відмінності понять збірник наукових праць [Текст] / М. Трещов, А. Мунько //

Ефективність державного управління. – 2015. – Вип. 42. – С. 183-190.

52. Тропіна В.Б. Фіскальне регулювання соціального розвитку суспільства

: монографія / В.Б. Тропіна. – К.: НДФІ, 2008. – 368 с.

53. Фінанси : навч.-метод. посіб. / за ред. С.І. Юрія. – Тернопіль: ТАНГ,

2002. – 207 с.

54. Харишин В.В. Місцеві бюджети: зміст та структура / В.В.Харишин

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.rusnauka.com/10_DN_2013/Economics/13_132825.doc.htm.

55. Чугунов І. Я. Формування видатків бюджету у системі соціально-

економічного розвитку країни / Чугунов І. Я., Ігнатюк І. М. // Економічний

вісник університету. Переяслав-Хмельницький державний університет імені

Григорія Сковороди. - 2016.- № 28/1. – С. 217 - 226.

56. Чугунов, І.Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання :

навч. посібник / І.Я. Чугунов. – К. : НДФІ, 2005. – 259 с.

57. Юрій С. І. Фінанси: навчально-методичний посібник / С. І. Юрій. –

Тернопіль: ТАНГ, 2002. – 207 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Виконання зведеного бюджету Дніпропетровської області за видатками у 2013-2016 рр.[15]

Показники

2013 рік 2014 рік 2015 рік 2016 рік Відносне відхилення

сума,

млн.грн.

%

викон.

плану

сума,

млн.грн.

%

викон.

плану

сума,

млн.грн.

%

викон.

плану

сума,

млн.грн.

%

викон.

плану

2014/

2013

2015/

2014

2016/

2015

Загальний фонд 11121,5 97,5 13799,9 95,8 14540,2 92,6 14879,6 95,9 24,1 5,4 2,3

Спеціальний

фонд 2138,4 90,9 2526,3 71,2 1704,8 46,5 2712,8 59,8 18,1 -32,5 59,1

Разом 13259,9 96,4 16326,2 91,0 16244,2 83,9 17592,4 87,7 23,1 -0,5 8,3

Додаток Б

Рисунок Б.1 - Виконання зведеного бюджету Дніпропетровської

області за видатками у 2013-2016 рр.

Рисунок Б.2 – Структура видатків зведеного бюджету

Дніпропетровської області за загальним та спеціальним фондами за 2013-

2016 рр.

Додаток В

Таблиця В.1 - Аналіз виконання зведеного бюджету Дніпропетровської

області за видатками у 2013-2016 рр. [15]

Роки Показники Загальний

фонд

Спеціальний

фонд Разом

2013 рік

план, млн.грн. 11 401,01 2 352,05 13 753,07

факт, млн.грн. 11 121,50 2 138,40 13 259,90

абсолютне відхилення,

млн.грн. -279,51 -213,65 -493,17

відносне відхилення, % -2,45 -9,08 -3,59

2014 рік

план, млн.грн. 14 404,49 3 545,76 17 950,25

факт, млн.грн. 13 799,90 2 526,30 16 326,20


млн.грн. -604,59 -1 019,46 -1 624,05


2015 рік

план, млн.грн. 15 698,40 3 669,05 19 367,45

факт, млн.грн. 14 540,20 1 704,80 16 244,20


млн.грн. -1 158,20 -1 964,25 -3 123,25


2016 рік

план, млн.грн. 15 411,70 4 826,40 20 238,10

факт, млн.грн. 14 879,60 2 712,80 17 592,40


млн.грн. -532,10 -2 113,60 -2 645,70


Таблиця В.2 - Виконання та прогнозні показники обсягів видатків

Дніпропетровської області, млн. грн. [15]

Показники Загальний фонд Спеціальний фонд Разом

Факт 2013 11121,5 2138,4 13259,9

Факт 2014 13799,9 2526,3 16326,2

Факт 2015 14540,2 1704,0 16244,2

Факт 2016 14879,6 2712,8 17592,4

Прогноз 2017 16455,9 3117,8 19573,8

Прогноз 2018 18199,3 3583,4 21782,6

Прогноз 2019 20127,3 4118,4 24245,7

Темп росту

показника у 2019 р.

порівняно з 2016 р.

1,353 1,518 1,378

Додаток Д

Рисунок Д.1 – Динаміка виконання зведеного бюджету

Дніпропетровської області за видатками у 2013-2016 рр., млн. грн.

Рисунок Д.2 – Прогноз обсягів видатків бюджету Дніпропетровської

області на 2017-2019 р.

Додаток Ж

Рисунок 2.10 – Структура видатків зведеного бюджету

Дніпропетровської області за загальним та спеціальним фондами відповідно

до прогнозу у 2019 р.

Додаток З

Накопичення регіональних матеріальних резервів станом на 01.01.2017 р.[17]

№

з/п Регіон

% від запланованого

обсягу

1 Автономна Республіка Крим -

2 Вінницька область 81,1

3 Волинська область менше 13

4 Дніпропетровська область 71

5 Донецька область 47

6 Житомирська область менше 10

7 Закарпатська область 23,5

8 Запорізька область 72,4

9 Івано-Франківська область 53,4

10 Київська область 70,6

11 Кіровоградська область 18,3

12 Луганська область -

13 Львівська область 41,3

14 Миколаївська область 12

15 Одеська область менше 10

16 Полтавська область 57,8

17 Рівненська область менше 10

18 Сумська область 52,6

19 Тернопільська область 42

20 Харківська область 38

21 Херсонська область 2

22 Хмельницька область 53

23 Черкаська область 62,5

24 Чернівецька область 2,6

25 Чернігівська область 43,9

26 м.Київ 2,3

27 м.Севастополь -

Середній показник 36,6

Додаток К

Виконання зведеного бюджету Дніпропетровської області у розрізі

кодів функціональної класифікації видатків та кредитування місцевих

бюджетів протягом 2013-2016 рр. [15]

Показники

Обсяг видатків, млн.грн. Темп приросту, %

2013 2014 2015 2016 2014/

2013

2015/

2014

2016/

2015

Державне управління 519,8 556,0 539,0 579,8 7,0 -3,1 7,6

Правоохоронна діяльність та

забезпечення безпеки

держави

11,5 15,0 14,1 17,7 30,2 -6,2 25,8

Освіта 3783,0 4923,0 5316,5 5447,4 30,1 8,0 2,5

Охорона здоров’я 2694,6 3594,9 3836,0 3946,8 33,4 6,7 2,9

Соціальний захист та

соціальне забезпечення 2767,2 3210,5 3606,6 3970,0 16,0 12,3 10,1

Житлово-комунальне

господарство 832,8 2066,2 856,9 1640,1 148,1 -58,5 91,4

Культура i мистецтво 415,6 500,1 530,5 547,8 20,3 6,1 3,3

Засоби масової інформації 17,6 17,0 20,5 19,2 -3,4 20,4 -6,6

Фізична культура i спорт 120,0 134,8 145,3 158,2 12,3 7,8 8,9

Будівництво 361,3 229,4 206,9 259,1 -36,5 -9,8 25,2

Сільське і лісове

господарство, рибне

господарство та мисливство

2,3 5,3 16,0 7,1 130,1 201,7 -56,0

Транспорт, дорожнє

господарство, зв’язок,

телекомунікації та

інформатика

553,8 609,3 531,9 524,7 10,0 -12,7 -1,3

Інші послуги, пов’язані з

економічною діяльністю 53,9 95,0 133,5 128,2 76,3 40,5 -3,9

Охорона навк. природного

середовища та ядерна

безпека

76,9 9,2 15,9 21,5 -88,1 72,9 35,6

Запобігання та ліквідація

надзвичайних ситуацій та

наслідків стихійного лиха

7,0 6,3 6,4 10,2 -10,4 1,8 58,6

Обслуговування боргу 0,1 4,9 2,7 0,8 3822,4 -44,6 -70,1

Цільові фонди 224,3 191,9 236,8 180,5 -14,5 23,4 -23,7

Видатки, не віднесені до

основних груп 29,7 46,5 49,1 48,8 56,8 5,4 -0,4

Усього 13259,9 16326,2 16244,2 17592,4 23,1 -0,5 8,3

Додаток Л

Рисунок Л.1. – Структура виконання зведеного бюджету

Дніпропетровської області у розрізі кодів функціональної класифікації

видатків бюджетів за 2013 р.

Рисунок Л.2 – Структура виконання зведеного бюджету



Додаток Л.1

Рисунок Л.1.1 – Структура виконання зведеного бюджету



Рисунок Л.1.2 – Структура виконання зведеного бюджету



Додаток М

Динаміка виконання зведеного бюджету Дніпропетровської області у

розрізі кодів функціональної класифікації видатків та кредитування місцевих

бюджетів за 2013-2016 рр., млн. грн.

Додаток Н

Динаміка введення будинків в експлуатацію в рамках виконання програми будівництва доступного житла [16]

Рік Загальна кількість

введених будинків

Загальна кількість

квартир в будинках

Загальна

площа будинків

(тис. кв. м.)

Кількість квартир

учасників програми

Площа квартир учасників

програми (тис. кв. м.)

2010 12,0 1126,0 77,4 113,0 6,6

2011 41,0 5296,0 360,1 726,0 49,4

2012 45,0 5113,0 302,6 703,0 45,6

2013 62,0 7664,0 554,8 1064,0 73,5

2014 31,0 3331,0 225,7 561,0 33,1

2015 18,0 2935,0 207,8 126,0 7,7

2016 16,0 2635,0 175,3 67,0 3,7

2017

(І пів.) 3 671 53,13 41 2,4

Разом: 214 26865 1812,2 3324 217,7

Додаток П

Орієнтовні обсяги фінансування регіональної програми розвитку

житлового будівництва, тис.грн. [43]

Усього,

тис.грн.

2017 2018 2019 2020

Загальний обсяг

фінансування, у т.ч.

216684 35625 36405 37263 38207

Державний бюджет 49599 8022 8412 8841 9313

% в загальному обсязі 22,89% 22,52% 23,11% 23,73% 24,38%

Обласний бюджет 152505 25223 25533 25877 26254


Місцевий бюджет 14580 2380 2460 2545 2640


50

Додаток Р

Шкала відносної важливості (ступені переваг) [4]

Судження Пояснення

1 Рівні за значимістю критерії Рівний внесок критеріїв для досягнення

мети

2 Проміжне значення Середнє між двома ступенями переваг

3 Слабка перевага критерію Легка перевага одного критерію над іншим


5 Істотна значимість критерію Сильна перевага одного критерію над

іншим


7 Сильна значимість Майже значна перевага одного критерію

над іншим


9 Дуже сильна (очевидна)

значимість

Значна перевага одного критерію над

іншим

51

Додаток С

Матриця парних порівнянь для визначених критеріїв за шкалою відносної

важливості

Критерії К1 К2 К3

К1 1/1 5/1 1/5

К2 1/5 1/1 1/6

К3 5/1 6/1 1/1

Отримані на основі матриці парних порівнянь значення:

1. 20.620.000.500.11 S ;

37.117.000.120.02 S ; 00.1200.100.600.53 S .

2. 57.1900.1237.120.6 S .

3. %70.31%10057.19/20.61 W ;

%00.7%10057.19/37.12 W ;

%30.61%10057.19/00.123 W .

Вага (пріоритети) критеріїв

К1 К2 К3 S W,%

К1 1.00 5.00 0.20 6.20 31.70%

К2 0.20 1.00 0.17 1.37 7.00%

К3 5.00 6.00 1.00 12.00 61.30%

52

Додаток Т

Таблиця Т.1 - Розподіл критеріїв за ступенем важливості

Критерій Назва критерію W,% Ступінь важливості

К1

Матеріально-технічна

база закладів охорони

здоров’я, що надають

медичну та соціальну

допомогу онкологічним

хворим

31.70%

На другому місці за

ступенем


К2

Доступність медичної

допомоги для хворих на

онкологію (кількість

ліжко-місць)

7.00% Найменш важливий

критерій

К3

Рівень кваліфікації

лікарів для надання

медичної допомоги з

питань онкології

61.30%

На першому місці за

ступенем


Таблиця Т.2 - Показники питомої ваги альтернатив за спаданням

Альтернатива Назва альтернативи W,%

А1

Забезпечення спеціалізованих

закладів області сучасною

лікувальною апаратурою

39.70%

А2


закладів області препаратами та

засобами терапії

30.60%

А3

Забезпечення комп’ютерним

обладнанням та програмним

забезпеченням мережі кабінетів

26.90%

А4


закладів області сучасною

діагностичною апаратурою

2.80%