Газета видається з 1955 року · яку відіграла ця постать...

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ОБОВ’ЯЗОКi

Газета видається з 1955 року14 березня 2014 року

п’ятниця № 11 (3157)

2014-Й – РІК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

У КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ВПРОДОВЖ ВИХІДНИХ БЕРЕЗНЕВИХ ДНІВ ПІДЛІТКИ ВШАНОВУВАЛИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА – ВЕЛИКОГО СИНА УКРАЇНИ, ГЕНІАЛЬНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА Й ХУДОЖНИКА, ВІДОМОГО ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА. В ЙОГО ОСОБІ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД НІБИ ПЕРЕДАВ СВОЇ НАЙКРАЩІ ДУХОВНІ СИЛИ І ОБРАВ ЙОГО СПІВЦЕМ СВОЄЇ ІСТОРИЧНОЇ СЛАВИ, СОЦІАЛЬНОЇ НЕДОЛІ, ВЛАСНИХ СПОДІВАНЬ І ПРАГНЕНЬ.

“Шевченкове слово – це сила, віра у свій народ, його волю

та долю. Кобзар був і є тією людиною, яка підняла народ до боротьби за світле май-бутнє, за кращу долю, за право називатися людиною. І сьогодні його слова лунають пророче у кожному куточку України, в серцях усіх українців. Його творчість надихає, спонукає долати вершини. І не важливо, яке нині століття, – мудрі слова залишаться істиною назавжди!” – зазна-чив начальник виховної колонії Юрій Ве-личко, вітаючи хлопців з великою подією – 200-річчям від дня народження Кобзаря.

Усні журнали “Вшановуємо Великого Кобзаря”, які відбулися у загальноосвітній школі установи, розпочиналися словами з відомих творів Тараса Григоровича. Щоб глибше усвідомити ту велетенську роль, яку відіграла ця постать в житті народу, підлітки пригадали життєвий та творчий шлях Шевченка біля стенду художньо-прикладних виробів “Шевченківські дні”, які виготовили під час гурткової роботи.

У кожному класі згадали великого сина України під час перегляду фото- та відеослайдів. Кожна перегорнута сторінка перенесла вихованців у ті тяжкі роки, коли в Україні було кріпацтво. Хлопці декла-мували відомі поетичні рядки, згадували сторінки національних та революційних творів поета-демократа.

Учні 10-11 класів під керівництвом учителів української мови та літератури написали реферати про життя і діяльність Шевченка та провели конференції на теми: “Образ жінки-матері у творчості Кобзаря”, “Із Шевченкових чистих дже-рел”, “Кобзарем його звали”.

У шкільній бібліотеці було організо-вано книжкову виставку “Ми не забули тебе, Тарасе!”, а у кімнатах виховної робо-ти проведено конкурс на кращого читця творів Кобзаря та конкурс малюнків за творчістю Шевченка.

Алла ТОРЯНИК

З КОБЗАРЕМ У СЕРЦІ!

2 березень 2014 року № 11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АСПЕКТИ

НА ВАРТІ

“ХМІЛЬНІ” ПРЯНИЧКИ

В Закарпатській УВП №9 громадянка Р. намагалась передати ув’язненому Я.

продуктову передачу, в якій під час огляду пра-цівники установи виявили і вилучили у пряниках сухі дріжджі упереміш з крихтами.

Стосовно громадянки Р. було складено про-токол про адміністративне правопорушення, ма-теріали службової перевірки будуть направлені до Ужгородського міськрайонного суду.

Це не вперше працівники установи вилу-чають заборонені передачі. Нагадаємо, раніше наркотики намагалися передати у булочках до-машнього приготування, а нещодавно у цибулі й картку до мобільного телефону.

Марія МИКУЛЕЦЬ

ДИРЕКТОР ПРИНІС ОПІЙ

Під час спільних заходів працівників оперативного відділу Петрівської ВК

№49, сектору оперативно-розшукової роботи управління ДПтС України в Кіровоградській області та Дніпропетровського територіального відділу внутрішньої безпеки та протидії корупції ДПтС України, які здійснюють виконання по-кладених на них обов’язків в Кіровоградській області, у директора Петрівського навчального центру №49 Ж., який заносив пакунок із буді-вельними матеріалами, в пачці цигарок “Прима класична”, в одній із цигарок, було виявлено поліетиленовий згорток циліндричної форми із речовиною зовні та на запах схожою на нарко-тичну (опій ацетильований), які він повинен був передати засудженому В.

Про цю подію було повідомлено Петрів-ський РВ УМВС України в Кіровоградській області та викликано слідчо-оперативну групу. Триває перевірка.

Анна БЕРЕЖНЬОВА

ПЕРЕКИДАЛИ НАРКОТИКИ В “ЗОНУ”

Злочинці вже дійшли до того, що залуча-ють до своїх злочинних намірів навіть

неповнолітніх. Під час здійснення патрулювання працівники оперативного відділу Шосткинської виправної колонії №66 на узбіччі автодоро-ги Шостка-Глухів біля маскувальної огорожі установи на дільниці №3 виправної колонії, за межами зони, що охороняється, було затримано двох юних мешканців міста Шостка.

Затримані планували здійснити перекид двох згортків, але на місці затримання вони намагались позбутися їх, викинувши. Під час догляду пакунків слідчо-оперативна група Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області, яку було викликано за фактом події, виявила та вилучила речовину рослинного по-ходження, зовні схожу на наркотичний засіб “канабіс”, та порошкоподібну речовину чорно-коричневого кольору, зовні схожу на наркотич-ний засіб. Відомості про цю подію вже внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 307 ч. 2 КК України.

Слідчі дії та суд вирішать подальшу долю молодих правопорушників, але те, що у них з’явиться судимість – вже факт. Хотілося б вкотре попередити виконавців таких злочинів не лише про кримінальну відповідальність, а й про подальшу зламану долю.

Анна СИДОРЕНКО

ВИПУСКНИКІВ КОЛЕДЖУ ЗАБЕЗПЕЧИЛИ РОБОТОЮ

У ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ЮРИДИЧНОМУ КОЛЕДЖІ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ВІДБУВСЯ ЧЕРГОВИЙ РОЗПОДІЛ ВИПУСКНИКІВ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РІВНІВ “БАКАЛАВР” ТА “МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ”.

Захід є офіційним і традиційним для навчального закла-ду. Щороку курсанти працевлаштовуються в органах

і установах Державної пенітенціарної служби України. І 2014 рік не став винятком.

Розподіл відбувся під головуванням начальника Чернігів-ського юридичного коледжу Олександра Олійника, за участю головного спеціаліста інспекції з особового складу апарату ДПтС України Олексія Шеремета. Запрошені – начальник управління ДПтС України Валерій Пісклов та заступник на-чальника управління В’ячеслав Козка привітали майбутніх пенітенціаріїв з отриманням перших робочих місць.

Валерій Пісклов підкреслив, що рівень знань, отриманих курсантами під час навчання, відповідає вимогам, що до них висуваються, та висловив сподівання, що подальша співпра-ця Чернігівського юридичного коледжу та управління ДПтС України в Чернігівській області допоможе викладачам навчаль-ного закладу у практичній підготовці спеціалістів.

“Багато хто з випускників обіймає високі посади в органах та установах Служби. Всі керівники, які працюють з нашими курсантами, відзначають їхню якісну професійну підготовку”, – зазначив у своєму виступі Олександр Олійник.

Заступники начальника коледжу Станіслав Чебоненко,

Володимир Жабінський, Олег Головешко запевнили, щоб, як кажуть, “тримати визнану марку” викладачі Чернігівського юридичного коледжу постійно працюють над удосконаленням і розробкою нових програм. Для якісної підготовки курсантів навчальний заклад має відповідну матеріально-технічну базу. Величезна увага приділяється практичній підготовці курсантів.

При розподілі випускників в обов’язковому порядку враховувалися не тільки морально-психологічні та ділові якості, рівень знань, характеристики командирів, але також і місце проживання. За підсумками засідання комісії всі 146 випускників, які навчалися в коледжі, отримали робочі місця.

Ксенія ІСАЄНКО,Світлана ЮЩЕНКО

ЗАБЕЗПЕЧЕНО ЦІЛОДОБОВУ РОБОТУ ТЕЛЕФОННОЇ “ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ”

Повідомляти про неналежне ставлення до засуджених або ув’язнених, про

факти порушення їхніх прав та інші події, пов’язані з умовами тримання та порядком від-бування покарання в установах, що належать до сфери управління ДПтС України, можна, звер-нувшись за телефоном “гарячої лінії” апарату Служби – (044) 207-36-09.

Звернутись за допомогою чи консультацією фахівців за вказаним номером можна у будь-який час та незалежно від дня тижня.

Прес-служба ДПтС України

РЕМОНТУЄМО ТРОЛЕЙБУСИ

Підприємство Криворізької виправної колонії №80 управ-ління Державної пенітенціарної служби України у Дні-

пропетровській області брало найактивнішу участь у відновленні та капітальному ремонті міських тролейбусів.

Цьогоріч підприємство вже відремонтувало каркаси трьох ма-шин, у минулому році на міські маршрути вийшло чотири оновлених тролейбуси, у планах – капітальне відновлення ще семи. Кривий Ріг – місто, яке надзвичайно екологічно перевантажене, а тому електротранспорт йому вкрай необхідний.

Віталій ПЛОХИЙ

РОЗПОЧАТО ПОСІВНУ

11 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ РОЗПОЧАТО ПОСІВ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ НА ПОЛЯХ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДРУЖЕЛЮБІВСЬКОГО ВИПРАВНОГО ЦЕНТРУ №1” УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Начальник виправного центру Сергій Соболь і директор підприємства Станіслав Прокопій

тримають на особистому контролі організацію посіву зернової групи. Агротехнічні строки і погодні умови на-ступили, тож сільськогосподарська техніка – трактори МТЗ-80 із сівалками СЗТ-3,6, що налаштовані на подачу зерна за встановленою нормою, – вийшли в поле. За-плановано впродовж тижня посіяти 145 га ярого ячменю.

Ольга КУЗНЄЦОВА

Передчасна смерть забрала від нас колегу, друга, товариша та бойового

офіцера старшого лейтенанта внутрішньої служби 27-річного

Дмитра Олександровича СТАСЬКОВА.З 2010 року він проходив службу в Торезь-

кій виправній колонії №28, на посаді старшого інспектора (з професійної підготовки) сектора по роботі з особовим складом. За короткий термін служби Дмитро показав високі резуль-тати у бойовій та професійній підготовці. Був командиром групи швидкого реагування, брав активну участь у суспільному та спортивному житті установи. Неодно-разово заохочувався керівництвом.

Дмитро Олександрович був уважною, доброю, щирою людиною. Завжди користувався повагою і діловим авторитетом у колег.

Висловлюємо щирі співчуття близьким і рідним покійного. Він на-завжди залишиться у наших серцях!

Управління ДПтС України в Донецькій області

СУМУЄМО

березень 2014 року № 11 3ОБОВ’ЯЗОК


АКЦЕНТИ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Багато разів ми намагалися створити собі справедливе

законодавство. У 1710 році в Бен-дерах новообраний гетьман Пилип Орлик та козацтво, яке приєдналося до нього після смерті Івана Мазепи, проголосили правовий документ, відомий як “Пакти і Конституції прав і свобод Війська Запорозького” або “Конституція Пилипа Орлика”. Після розпаду Російської імперії нову Конституцію ухвалила для Україн-ської Народної Республіки у 1918 році Центральна Рада. “Статут про держа-ву, права і вольності УНР” складався з 83 статей, об’єднаних 8 розділами. УНР проголошувалась “державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною”. Подвійне грома-дянство не передбачалося. Актова, громадянська і політична дієздатність розпочиналася з двадцяти років. Усі громадяни, незалежно від віку, віри, раси, статі, проголошувалися рівними у правах. Їм гарантувались свобода слова, друку, совісті, обирати і бути обраним, вільне місце проживання, пересування, недоторканість осо-

бистого життя, таємниця листування і т.д. Центральна Рада бачила УНР парламентською республікою, без президента. Впровадити її не встигли.

Першою Конституцією України став законодавчий документ країни, затверджений в 1919 році 3-м Все-українським з’їздом Рад в Харкові, проголосивши основою нової дер-жавності диктатуру трудящих. Цей до-кумент складався з чотирьох розділів. Вищим органом влади був з’їзд Рад, а в період між з’їздами – Всеукра-їнський Центральний Виконавчий Комітет Рад, обраний з’їздом. Саме він формував уряд – Раду Народних Комісарів, які очолювали галузеві народні комісаріати. Органами влади на місцях були обласні, губернські, повітові і волосні з’їзди рад, які формували відповідні виконкоми. У містах і селах такими органами були міські і сільські Ради. Тільки Всеу-країнський з’їзд Рад і Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад могли затверджувати зміни в Конституції, змінювати кордони республіки, здійснювати зовнішню і

внутрішню політику, встановлювати податки, формувати збройні сили і правову систему.

До виборів допускалися трудящі без обмежень за статтю, національ-ністю, освітою і віросповіданням. Не обирались і не могли бути обраними особи, які використовували найману працю для отримання прибутку, осо-би, які жили на нетрудові доходи, зокрема: проценти з капіталу, доходи від підприємства, надходження з майна і т.д.; приватні підприємці, комерційні посередники, монахи і духовні служителі церков і релі-гійних культів; чиновники і агенти попередньої поліції, особового кор-пусу жандармів і охоронних відділів; члени царської родини Росії; особи, визнані душевнохворими, а також, особи, які перебували під опікою, і засуджені. Прямими були вибори тільки в сільські і міські Ради, деле-гати всіх наступних рівнів обиралися з обраних. Такі багатоступеневі ви-бори створювали фільтр для вищого органу влади, відсіюючи випадкових людей.

ДЕВ’ЯТЕ ПРАВИЛОУ КИТАЙСЬКИХ ЧИНОВНИКІВ ІСНУЮТЬ “ПРАВИЛА З ВОСЬМИ

ПУНКТІВ”, ЯКІ УХВАЛЕНІ ЦК КПК В РАМКАХ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ, МАРНОТРАТСТВОМ, ХАБАРНИЦТВОМ. ЯКЩО ВОНИ ЇХ НЕ ВИКОНУЮТЬ, ЇМ ВИНОСЯТЬ СМЕРТНИЙ ВИРОК.

Боротьба з розкішшю, мораль-ним розкладанням і марно-

тратством у держапараті як одними з головних вад, що схиляють до корупції чиновників усіх рівнів, у Піднебесній триває з 1980-х років. За словами по-переднього лідера країни Ху Цзіньтао, “життя і смерть партії та держави зале-жить від наявності сильної політичної волі для покарання і запобігання явищам корупції”. З обранням же на XVIII з’їзді КПК у листопаді 2012 року і 14 березня 2013-го на пленарному засіданні першої сесії ВЗНП 12-го скликання “п’ятого покоління керів-ників держави” на чолі з 59-річним Сі Цзіньпіном – Генеральним секретарем ЦК КПК і Головою КНР – боротьба з корупцією в цій державі набирає ще більших обертів.

Посилення антикорупційної бо-ротьби за чистоту державних органів дає помітні результати. Лише торік до суворої відповідальності притягнуто 11 керівних осіб рівня міністра або за-ступника міністра. Згідно з Криміналь-ним кодексом КНР, якщо сума неза-конних доходів чиновників перевищує 100 тисяч юанів (14,3 тисячі доларів), то за це передбачено термін ув’язнення на 10 і більше років – аж до довічного. Але якщо “обставини особливо сер-йозні”, то виносять смертний вирок із конфіскацією всього майна.

Нинішнє керівництво Комуніс-тичної партії Китаю, яке було обране торік у листопаді, першочерговим завданням поставило боротьбу із зло-

вживаннями у владі. Екстравагант-ність, нескромність, зарозумілість, чванство, “відрив від народних мас” нині вважають неприпустимими елементами і в поведінці чиновників будь-якого рівня, і в роботі будь-якого органу управління.

– І тут особистий приклад подає наш Генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін, – підкреслив, розпо-відаючи деталі “Правил з восьми пунктів”, Вань Бо, аташе МЗС Ки-таю. Під час нашого десятиденного прес-туру Піднебесною торік влітку в нас було достатньо можливостей для розмов під час поїздок. Вань Бо чудово володіє російською, не раз відвідував Україну.

За його словами, Голова КНР заборонив кавалькади машин з міс-цевими чиновниками, які супрово-джують згідно з протоколом вище керівництво країни або провінцій під час їхнього перебування у регіонах. Усі сідають в один-два автобуси і їдуть разом туди, куди треба, жодного пе-рекриття поліцією дорожнього руху.

Жорстких заходів у цьому плані вжило нове керівництво щодо тих, хто з обов’язку служби має запо-бігати і своєчасно викривати такі незаконні дії, до силових структур. Армійським, скажімо, офіцерам та генералам, розповідав Вань Бо, забо-ронено вживати спиртні напої й брати участь у різноманітних застіллях, а також використовувати для власних потреб службовий транспорт. А щоб

за цим краще стежити, їхні авто об-ладнано спеціальними номерними знаками, які дають змогу в будь-який час доби бачити, де саме перебувають їхні “Ауді”, “БМВ” чи “Червоний прапор” (машини вітчизняного ви-робництва, на які в Китаї нині пере-саджують партійних, державних та воєнних чиновників).

А минулої весни Голова КНР і го-ловнокомандувач збройних сил краї-ни Сі Цзіньпін видав розпорядження, відповідно до якого всі військові чини, починаючи від полковника і вищі, повинні пробути в ранзі рядо-вих не менш як 15 діб. У цей період “розжалування” вони мають жити, харчуватися і нести службу як звичай-ні рядові, разом з тим їм категорично заборонено будь-яким чином втруча-тися у справи частин і підрозділів, на території яких вони проходитимуть службу в найнижчому чині.

“Такими заходами для перевихо-вання високопоставлених військових, як пише одне з інтернет-видань, нове китайське керівництво прагне повто-рити досвід Мао Цзедуна у боротьбі з армійським кумівством, дідівщиною та корупцією”. До речі, у 1958 році (коли Мао видав відповідний указ) чимало високих військових керівни-ків пішли у відставку, вважаючи такі заходи приниженням їхньої гідності та заслуг.

КОРИСНИЙ ДОСВІД

1 Отримання (піднесення) дорогих подарунків з на-годи тих чи інших свят;

2 Отримання дорогих розважальних і спортивно-оздоровчих послуг за рахунок державних коштів (приватні клуби та елітні ресторани);

3 Порушення трудової дисципліни; 4 Використання службових машин і робочих при-

міщень з особистою метою;5 Організація застіль за державні кошти; заборона на

такі делікатеси, як знаменитий “суп із ластівкового гніз-да”, страви із плавників акули, червонокнижних тварин і рослин, дорогого алкоголю та сигарет;

6 Проживання в люксових номерах готелів;7 Витрачання держкоштів на необгрунтовані тур-

поїздки;8 Проведення невиправдано розкішних весільних та

інших церемоній тощо.За матеріалами Станіслава ПРОКОПЧУКА,

“Урядовий кур’єр”, ч. 14

ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КРИМІНАЛЬНОГО ТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

КОДЕКСІВ УКРАЇНИ ЩОДО ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ПОЛОЖЕНЬ СТАТТІ 19 КОНВЕНЦІЇ ООН ПРОТИ КОРУПЦІЇ

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:1.У Кримінальному кодексі України (Відомості

Верхов ної Ради України, 2001 р., № 25-26. ст. 131):1) у статті 364:в абзаці першому частини першої слова “з корисливих

мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб” замінити словами “з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи”;

частину третю виключити;в абзацах першому та другому пункту 1 примітки до

статті цифри “365” виключити;у пункті 3 примітки до статті цифри “3651” виключити;2) у примітці до статті 3641 цифри “3641” замінити

цифрами “364, 3641”;3) статтю 365 викласти в такій редакції:“Стаття 365. Перевищення влади або службових пов-

новажень працівником правоохоронного органу1. Перевищення влади або службових повноважень,

тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих гро-мадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеці-альних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”;

4) статті 3651, 423 і 424 виключити;5) статтю 425 доповнити приміткою такого змісту:“Примітка. 1. Під військовими службовими особами

розуміються військові начальники, а також інші військо-вослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

2. У статтях 425-426 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважа-ється така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів пе-ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян”.

2. В абзаці другому частини другої статті 216 Кри-мінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) цифри “423,424” виключити.

II. Прикінцеві положення1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за

днем його опублікування.2. Звільнити від покарання (основного і додаткового)

осіб, засуджених за діяння, караність яких усувається цим Законом.

3. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діян-ня, караність яких усувається цим Законом, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 539 Кримінального процесуального кодексу України. Питання про таке звіль-нення вирішуються судами протягом п’яти днів з дня над-ходження відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів, встановлених законом.

Виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради України

О. ТУРЧИНОВм. Київ,21 лютого 2014 року,№ 746-VII

УХВАЛЕНА ПЕРША КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ6 БЕРЕЗНЯ 1919 Р.

ПОРУШЕННЯ “ПРАВИЛ ІЗ ВОСЬМИ ПУНКТІВ” ВКЛЮЧАЄ (ОРІЄНТОВНО):



ВІСТІ З РЕГІОНІВ

ХАЙ ЛЮДЬМИ МІЦНІЄ УКРАЇНА

Перемогу у номінації “Жінка-мужність” за вагомий внесок

у соціально-економічний розвиток та культурне життя міста отримала май-стер цеху Уманської виправної колонії №129 Ольга Плахотник.

Ольга Миколаївна виховує двох синів – Дмитра та Олександра. Вона чудова матір, про що свідчить резуль-тат виховання талановитих дітей, які разом із нею беруть участь у різно-манітних творчих конкурсах та дося-гають значних успіхів і перемог. Ольга

Плахотник разом із синами бере також активну участь у святкових концертах, які організовуються для персоналу установи.

Колектив Уманської виправної колонії № 129 та управління ДПтС України в Черкаській області щиро вітає Ольгу Миколаївну з присвоєнням почесного звання та зичить подальших успіхів у особистому житті, на про-фесійній ниві, а також нових творчих досягнень.

Вікторія ЗАБОЛОТЬКО

НАПЕРЕДОДНІ ЖІНОЧОГО СВЯТА В УМАНСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ ЗА ПІДТРИМКИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ СПІЛКИ ЖІНОК МІСТА УМАНЬ ВІДБУВСЯ КОНКУРС “ЖІНКА РОКУ”, В ЯКОМУ ВИЗНАЧАЛИСЯ ЛАУРЕАТИ У РІЗНИХ НОМІНАЦІЯХ З ЧИСЛА ПРЕКРАСНОЇ ПОЛОВИНИ МІСТА.

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН


НАМ ПИШУТЬ ГОРДІСТЬ СЛУЖБИ

“Я ВИТРИМАЮ ВСЕ…”

“День в радість! Всіх благ і удачі!” – такими теплими словами

починається лист засудженої Ірини Білої, яка відбуває покарання в Крюківській ви-правній колонії №29. “Пишу вам вперше, хоча познайомилася з вашою газетою в далекому 1996 році, коли я відбувала свій перший термін покарання, – продовжує оповідь Ірина. – Від того минуло багато часу – життя йшло своєю чергою, напов-нюючи роки новими подіями, радостями, перемогами.

Біду ніхто не кликав, не чекав, але... доля вдруге приготувала випробування неволею. І зараз я перебуваю в Полтавській області…

Як жінка, як мати, як двічі бабуся со-ромлюся слова “засуджена”. Але знаючи, що у мене є вдома сім’я, мої діти, онуки, мама – мій сенс життя – я витримаю все заради того, щоб бути поряд з ними, коха-ними і дорогими мені людьми.

Свої думки, переживання, почуття вкладаю у вірші, нехай непрофесійні, але все, про що пишу, йде від душі, від серця”.

ПРО СЧАСТЬЕЧем меряется счастье на земле?Количеством наград или числом утрат?Иль слухами, рожденными в толпе,В которых прав ты или виноват?

Свободе кто цену установил,Поправ законы и забрав права? –Тот жизнью заключенного не жил:Свободе нет цены – бесценная она.

Без веры Бога вспомнил ктоИ золото икон фольгою заменил,Душонку спрятав в кожаном пальтоИ стекла в лимузинах затемнив?

Так кто же продал справедливость,Одной рукой подписывая приговор,Другой зарплату дав за лживость –Ну, что ж: не пойманный – не вор.

И все-таки измерить счастье можноНе чином и не кошельком –Построить новый дом ты должен,Друзей позвать в свой этот дом.

И если места всем не хватит –Открыты двери, слышен смех детей –Любовь и мир в том доме ладят:Не это ль счастье – жить среди таких людей?!

Підготувала Вікторія ЦВЄТКОВА

СВЯТКОВИЙ НАСТРІЙ – МАМАМ ВЕСЕЛО І ГРАЙЛИВО ЗУСТРІЧАЛИ

ВЕСНУ ВИХОВАНЦІ БУДИНКУ ДИТИНИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ № 44.

У переддень Міжнародного жіночого дня у дитячому закладі панувала досить радіс-

на та святкова атмосфера. Діти вітали своїх мам та вихователів зі святом. Святково одягнені ма-люки красномовно декламували вірші, весело та голосно співали пісні, грали в ігри та танцювали.

На початку заходу начальник Чернігівської виправної колонії № 44 Андрій Кирієнко при-вітав засуджених жінок та персонал Будинку дитини зі святом.

У святково прикрашеній залі малюки стар-шої групи визначили, що немає нічого у світі головнішого, ніж найрідніше слово “мама”.

Цього дня у всіх кімнатах лунала весела і ба-дьора музика та вручалися подарунки, власноруч виготовлені вихователями та малюками.

Свято 8 Березня в Будинку дитини вдалося на славу. Гості залишилися задоволені побаченим і щиро дякували організаторам за чудовий настрій.

Ксенія ІСАЄНКО

МАЙСТЕР-КЛАС З ВІЗАЖУ

Співробітники Чернігівського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції підготу-

вали для своїх підоблікових незвичайний подарунок до 8 Березня – організували майстер-клас з візажу.

“Співробітники КВІ всіляко намагаються допо-могти своїм підобліковим, показати засудженим, що є люди, які готові протягнути руку допомоги та під-тримати. Цього разу напередодні жіночого свята було вирішено приділити увагу саме жінкам”, – зазначив Євген Скалюн, начальник сектору кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Чернігівській області.

У рамках майстер-класу були представлені ден-ний та вечірній види макіяжу. Адже це саме те, що використовують жінки у повсякденному житті. Проте, на жаль, не кожна жінка вміє користуватися космети-кою так, щоб приховувати недоліки та підкреслювати красу. Секретам витонченого макіяжу засуджених навчала професійний візажист Алла Бернасовська.

Практичне заняття викликало багато емоцій та зацікавленість всіх присутніх. Взявши у моделі засу-джену Олесю, Алла Бернасовська допомогла жінкам розібратися в тонкощах макіяжу: правильно застосо-вувати види макіяжу – денний, вечірній та діловий, вміло використовувати основні тенденції моди у сфері макіяжу та візажу, адже візаж – це мистецтво, яке полягає не тільки в правильному нанесенні макіяжу, але й в умінні створювати образ, що включає макіяж, зачіску, одяг.

Візажист поступово перетворила “свою модель” у зовсім іншу людину. Не відриваючись від процесу

створення нового образу, Алла Василівна відповідала на запитання присутніх про тонкощі майстерності візажиста та стиліста, підбір косметики, її якість та особливості використання.

“Оволодіння навичками створення індивіду-ального образу з урахуванням модних тенденцій та мистецтвом візажу і макіяжу загалом є дуже важливим для кожної жінки, адже дає можливість підкреслити сильні сторони зовнішності та відчути себе чарівною у своїй неповторності та індивідуальності, незважаючи на статус та життєвий досвід жінки”, – додала Алла Бернасовська.

Ксенія ІСАЄНКО

ПІДКРЕСЛИТИ НЕПОВТОРНІСТЬ ЖІНКИ

СРІБЛО ПЕРЕМОГИСРІБНИМ ПРИЗЕРОМ ВІДКРИТОГО ЧЕМПІОНАТУ

РІВНЕНЩИНИ ІЗ КЛАСИЧНОГО ПАУЕРЛІФТИНГУ ТА ЖИМУ ЛЕЖАЧИ СТАВ МОЛОДШИЙ ІНСПЕКТОР-ЧЕРГОВИЙ ВІДДІЛУ ОПЕРАТИВНОГО ЧЕРГУВАННЯ, ЗБОРУ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ РОМАН САВЧУК.

Він посів друге при-

зове місце у ваговій категорії до 74 кг із результатом 130 кг у жимі лежачи, програвши своєму супернику лише за власною вагою.

П е р е м о з і Роман завдячує н а п о л е г л и в о с -ті та постійним тренуванням під вмілим керівни-цтвом очільника спортивного під-літкового клубу “Імпульс” Олексія Жаворонкова.

У фінальний день Чемпіонату Романа Савчука урочисто нагородили медаллю та грамотою управління у справах молоді та спорту Рівненської обласної державної адміністрації. Разом з тим, його обрали для участі у

всеукраїнських змаганнях як най-сильнішого спортсмена Рівненської області.

Олег БЕРЕЖНЮКНа фото: Роман Савчук займає

друге призове місце

СПОРТ



ЄДИНА КРАЇНАОБОВ’ЯЗОК


ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ

УКЛІН ТОБІ, УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЕ!ДОЗЕМНИЙ УКЛІН ТОБІ, РУКОТВОРНА КРАСО ЛЮДСЬКОГО ГЕНІЯ. ТВОЇ ДИВОВИЖНІ

ПАМ’ЯТКИ – ПОЕМА В КАМЕНІ. ВОНИ ЗАЧАРОВУЮТЬ, ЗАКАРБОВУЮТЬСЯ В ДУШІ І ПАМ’ЯТІ, ТВОРЯЧИ ТВІЙ ВІЧНО ЖИВИЙ ОБРАЗ.

ЛІТОПИС ТВОГО МИНУЛОГО – ЦЕ МУЖНЄ СЕРЦЕ ТВОГО НЕЗНИЩЕННОГО НАРОДУ І ЙОГО ВИСОКЕ ЧОЛО, ПООРАНЕ ЗМОРШКАМИ – ШРАМАМИ ВИПРОБУВАНЬ НА РВУЧКИХ ВІТРАХ ІСТОРІЇ. НИНІ ЦЕЙ НАРОД У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ ВЛАСНИМИ РУКАМИ ТВОРИТЬ НА ЗЕМЛІ СВОЮ ІСТОРІЮ – РОСТИТЬ ХЛІБ ТА ДІТЕЙ, ПЛЕКАЄ РІДНУ МОВУ І ПІСНЮ.

СЬОГОДНІ ВИ МАТИМЕТЕ ЗМОГУ ДІЗНАТИСЬ ПРО ІСТОРИЧНІ МІСЦЯ І НАДБАННЯ РІДНОЇ ЗЕМЛІ.

ЦЕЙ КРАЙ Й ДОСІ ПАМ’ЯТАЄ БРЯЗКІТ ШАБЕЛЬ

Однією з найвизначніших пам’яток історії та куль-тури в Україні є історико-культурний заповідник

“Хортиця”. Це – найбільший острів на Дніпрі, унікальний природний та історичний комплекс. Своєю непересічніс-тю він приваблює туристів зі всіх куточків світу. Кожен, хто хоч на мить хоче потрапити у столицю справжніх козаків, на землю, де вели грандіозні бої наші славетні предки, приїжджає саме сюди. Та чи достатньо ми знаємо про історію цього унікального місця на карті України?

Острів має не тільки яскраве минуле, а й цікаву назву, яка немов притягує нас до свого козацького минулого. Існує дуже багато версій походження назви острова, але більшість дослідників виводять її від слова “хорт” – “пес”, від імені давньослов’янського бога Хорса.

Тут знайдено сліди перебування первісної людини, племен давніх слов’ян, скіфів та кімерійців, сарматів та половців. Хортицю відвідували славетні київські князі Олег та Ігор, княгиня Ольга, Володимир Мономах. За легендою, на Чорній скелі острова навесні 972 року загинув київський князь Святослав. Загалом із Хортицею було пов’язано ба-гато подій в історії. Зокрема, у ХІІ-ХІV століттях територія острова потрапила під вплив та в залежність від татар і золотоординських ханів.

Пізніше на Хортицькому поселенні зводили укріплен-ня, що було не характерним для золотоординських міст та поселень. Потреба їх будівництва виникла у зв’язку з поді-ями 60-80-х років ХІV століття, коли розгорнулася запекла боротьба за престол в Орді. Найцікавіше, що монета цього періоду була знайдена саме на Хортицькому поселенні.

Пізніше острів став важливим опірним пунктом За-порозької Січі. Починаючи з кінця ХV століття, він став центром її формування. М.Бєльський, який був учасником цих подій, надав великого значення Хортицькій фортеці: “Є ще другий острівець поблизу того Коханого, що зветься Хорчика. На ньому Вишневецький перед тим жив і татарам дуже шкодив, так що вони не осмілювалися через нього тим часом вдиратися”.

Після ліквідації Запорозької Січі “вільні землі” зне-людніли. На Хортиці залишилося лише кілька козацьких зимівників. Після розгрому Січі царськими військами 5 червня 1775 року Хортиця як подарунок Катерини ІІ діс-талася князю Потьомкіну. У 1789 році він передав острів казні, а через рік у володіння Хортицею вступили нові господарі – німці-меноніти. Колоністи варварськи знищу-вали вікові дуби, липові гаї, зарості диких груш. Торгівля лісом була однією з найприбутковіших статей доходу. У грудні 1916 року німці, які жили на Хортиці, продали острів Олександрійській міській управі за 772 тисячі 350 рублів.

Острів цей побачив багато визначних подій за період свого існування, тому він має повне право називатися пам’яткою. Адже ця земля й досі пам’ятає тупіт коней, брязкіт шабель і шум стріл жорстоких завойовників… І в якийсь момент здається, що лише тут, на цій древній землі, можна осягнути істину, яка прихована за завісою сивої давнини і виблискує, мов діамант, лякаючи тих, хто звик коритися чужим законам і не чує голосу власної душі.

ХОТИНСЬКИЙ ФОРПОСТ

Тисячолітню історію має Хотинська фортеця, що в Чернівеччині. Це – свідок численних війн та ба-

талій. Протягом століть ця середньовічна фортифікаційна споруда була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури, економіки та свідком воєнної звитяги…

Розташоване на основних транспортних магістралях, місто Хотин завжди привертало увагу завойовників. З ме-тою захисту від них і була споруджена фортеця, яка пережи-ла століття і полчища воїнів та завойовників з різних країн.

У Х-ХVІІІ століттях фортеця зазнавала чимало руй-націй, бо переходила від одних завойовників до інших. У Х столітті нею володіла Київська Русь, у 40-х роках ХІV століття вона перебувала під владою Молдавського князівства, з 1476 року – під владою турків, а з ХVІІІ сто-ліття – австрійців і росіян. Статус Хотинської фортеці як військового об’єкта було скасовано 1856 року.

Ця споруда відома і подіями Хотинської війни, яка точилася під стінами фортеці у вересні – на початку жовт-ня 1621 року. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Пере-мога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу в світовій літературі.

Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана Хмельницького (1650-1653 рр.). Після реконструк-ції 1712-1718 років (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом оборони на сході Європи. І хоча в ХVІІІ-ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, проте її мури бачили ще багато битв.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких: “Гадюка”, “Захар Беркут”, “Балада про доблесного лицаря Айвенго”, “Три мушкете-ри”, “Стріли Робін Гуда”. Серед недавніх – екранізація тво-ру відомого українського письменника Юрія Мушкетика “Яса” та зйомки кінострічки “Запорозька Січ” за повістю Миколи Гоголя “Тарас Бульба”.

НА БЕРЕЗІ СТРІМКОГО СТРИЯ

Понад шість століть стоїть це місто на березі стрім-кого Стрия, притоки Дністра, за 75 км від Львова.

Пережило період драматичної боротьби, високих злетів і болючих падінь.

Як зародилося це місто над річкою, що дала йому свою назву? За давньою легендою, крізь товщу скельної породи однієї з високих гір у Бескидах пробилося з глибини студене джерело. Вода побігла в долину до людей, даючи їм життя. На берегах цієї річки оселилися східнослов’янські племена, вони й назвали річку Стриєм (поєднання звуків “стр” озна-чало для них швидкоплинну воду).

Дійсно, люди тут селилися з найдавніших часів, про що свідчать археологічні пам’ятки – поселення новокам’яної доби, ранньої бронзи, давньоруського часу.

Перша письмова згадка про Стрий датується 1385 роком, коли він уже був центром волості. Ще за княжих часів у Стрию перетиналися шляхи з Києва на Угорщину, з Коломиї на Краків. 1460 року місто одержало Магдебурзьке право.

У першій половині ХVІІ століття у Стрию виникли чотири церковні братства, а при них почали діяти школи, що стали важливими культурними осередками, центрами

поширення рукописної і друкованої книги. У місті діяла також майстерня переписування та художнього оформлення книг. До наших днів збереглися гарно оформлені книги, переписані стрийськими вчителями – Іваном Беревичем, Симоном, Василем Богоносиком. Відомо, що у ХVІІ ст. стрийський учитель Федір Вишнянський мав власну бібліо-теку, а вчителі Дем’ян Бабиченко та Кость Бешикевич скла-ли історичні нотатки. Стриянин, письменник Григорій Куй-біда 1652 р. написав збірку повчальних оповідань. Утікши з окупованої турками батьківщини, у Стрию знайшов при-хисток молдавсько-румунський письменник, сучавський митрополит Дорисей. Він підтримував зв’язки з україн-ськими культурними діячами Наддніпрянщини, Галичини, Закарпаття. Збереглися його твори церковнослов’янською мовою, написані або перекладені ним у Стрию протягом 1686-1691 років.

У 1891 році в Стрию було засноване українське музично-хорове товариство, яке згодом отримало назву “Стрийський Боян”. У місті з концертами виступали славетні українські співаки Соломія Крушельницька та Олександр Мишуга. Активною була діяльність товариства “Міщанська бесіда”, яке ставило в “Народному домі” українські класичні п’єси. Товариство також збирало кошти на будівництво пам’ятника Тарасові Шевченку у Стрию, однак 1910 р. було вирішено передати ці кошти у фонд будівництва пам’ятника Кобза-реві у Києві. Урочисто і велично відбувалося святкування у Стрию 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Зі Стриєм пов’язані імена багатьох відомих людей. Тут часто бував Іван Франко. Влітку 1880 р., запроторений до стрийської тюрми, він написав вірш “Ти знов оживаєш, надіє”. Згодом І.Франко зупинявся в будинку філолога Костя Горбаля, працював у його великій бібліотеці. У місті неодноразово бували письменники Андрій Чайковський, Микола Устиянович, етнограф Володимир Охримович. Великий вплив на національне відродження українства мала діяльність адвоката Євгена Олесницького, письменника-стриянина Олекси Бобикевича (1865-1902), уродженця Стрия композитора, диригента і видавця Остапа Нижан-ківського (1863-1919).

1891 року письменниця Наталія Кобринська та Євгенія Ярошинська провели у Стрию перше віче жінок Галичини, яке закликало до боротьби проти нерівноправного стано-вища жінок у суспільному і культурному житті, висунуло вимогу створити українські жіночі гімназії. З допомогою Івана Франка в місті була створена прогресивна жіноча організація. Великий резонанс мав виступ Каменяра 29 вересня 1893 р. у приміщенні українського клубу на окружному мітингу, скликаному товариством “Підгірська рада”. Цього ж року у Стрию був виданий літературний аль-манах “Наша доля” і перший випуск “Жіночої бібліотеки”, який уклала Наталія Кобринська.

У Стрию постійно виступали українські театральні трупи, а в їхньому складі – Микола Садовський, Марія Зань-ковецька, Іван Стадник, Амвросій Бучма, Лесь Курбас, Ка-терина Рубчакова, подружжя Юрчаків. Одним з найкращих на західноукраїнських землях був стрийський аматорський театральний гурток при товаристві “Міщанська бесіда”.

Від 1900 р. у Стрию діяв уже згадуваний “Народний дім”, збудований на кошти українців повіту. Його фасад прикра-шали скульптурні портрети Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи Лисенка, Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Миколи Устияновича, а до 100-річного ювілею Тараса Шевченка тут було відкрито меморіальну дошку.

Зоряна НАГІРНЯК

Хортиця – вид на споруди музею

Хотинська фортеця – Державний історико-архітектурний заповідник

Cтарий Костел Різдва Пресвятої Богородиці ( м. Стрий)



ОРІЄНТИР

ФОТОФАКТ

ДОВІЧНИКИ ОТРИМАЛИ

До іспитів засуджені готувалися ретельно, адже це “останній

рубіж” перед отриманням заповітного

диплома. Якість їхніх знань переві-ряла екзаменаційна комісія на чолі з директором Житомирського інститу-ту МАУП, кандидатом педагогічних наук, доктором наук у галузі соціо-логії Тамарою Семенюк. На екзамені був присутній заступник начальника

управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській об-ласті Анатолій Бобриньов.

Засуджені успішно склали комп-лексний іспит, продемонструвавши при цьому екзаменаційній комісії достатній рівень здобутих упродовж років знань. Після іспиту вони отрима-ли консультації від викладачів МАУП та адміністрації Житомирської УВП

№8 щодо продовження навчання в інституті для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліста” або “магістра”.

“У вересні 2009 року тоді ще управлінням Державного департа-менту України з питань виконання покарань у Житомирській області та Житомирським інститутом МАУП було укладено угоду про співробітни-цтво, якою охоплено декілька важли-вих напрямів співпраці, насамперед надання платних освітніх послуг із здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” особам, позбавленим волі за вироком суду, які відбувають покарання в установах нашої області, – зазначив Анатолій Бобриньов. – Відповідна інформація була доведена засудженим в усіх наших установах, і досить дивно було спочатку, що декілька засуджених до довічного позбавлення волі виявили бажання отримати вищу освіту. Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України, вони мають таке право, а тому, після надання відповідних до-кументів, вони були зараховані до інституту і чотири роки дистанційно вчились у ньому”.

“Наш навчальний заклад першим серед усіх вишів України почав здій-снювати навчання такої категорії осіб, як засуджені до довічного позбавлення волі, – розповідає Тамара Семенюк, – і ось ми прийняли у них останній іс-пит. Вже в квітні цього року ми також першими в Україні будемо урочисто вручати їм дипломи державного зразка про здобуття освітньо-кваліфікаційно-го рівня “бакалавр”.

Сьогодні Житомирський інститут МАУП – вищий навчальний заклад, який веде підготовку бакалаврів, спеціалістів та магістрів на денній та заочній формах навчання за п’ятьма напрямами: менеджмент, психологія, право, соціологія, економіка та під-приємництво.

Віталій БАБИЧ

У ЖИТОМИРСЬКІЙ УСТАНОВІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ №8 ДВОЄ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, ЯКІ УПРОДОВЖ ЧОТИРЬОХ РОКІВ ЗА ДИСТАНЦІЙНОЮ ФОРМОЮ НАВЧАЛИСЬ У ЖИТОМИРСЬКОМУ ІНСТИТУТІ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ (МАУП) ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ “УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКА ПРАЦІ”, СКЛАЛИ КОМПЛЕКСНІ КВАЛІФІКАЦІЙНІ ІСПИТИ ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМ РІВНЕМ “БАКАЛАВР”.

ТЕПЛІ РЯДКИ

“ДЯКУЮ ЗА МОЖЛИВІСТЬ ВИКАЗАТИ СВІЙ СВІТОГЛЯД”

“Доброго дня! Пишу вам вперше, але чи-тачем вашої газети перебуваю понад 10

років: в місцях позбавлення волі з 2001 року – від-буваю покарання у Темнівській ВК №100 у вигляді довічного позбавлення волі. З упевненістю можу сказати, що газета з кожним роком стає цікавішою, яскравішою, до того ж, вражає різноманітністю тем, які завжди повчальні, неординарні й об’єктивні. Яскравим підтвердженням цьому є окрема сторін-ка вашої газети під назвою “Літературній конкурс “Дзеркало”, де ви надаєте можливість виказати свій світогляд, душевний стан і все те, що хвилює або до чого кожен з нас прагне.

Висловлюю вам свою величезну подяку за розу-міння й небайдужість до долі людей, які перебувають в місцях позбавлення волі і відбувають покарання через зроблені помилки, часом навіть такі, які, на превеликий жаль, як би цього не хотілося, не ви-правити.

Окрема подяка всім хлопцям, які пишуть чудові вірші, життєві історії і не бояться “оголити” свою душу. Деякі люди вважають це слабкістю. Можу з повною відповідальністю сказати, що це не так – тільки сильні люди не бояться визнати свої помилки.

Зараз в газеті публікується багато віршів, які пронизують своїм сенсом, не залишають байдужими. Я навіть деякі надсилаю своїм родичам або пере-писую собі на пам’ять.

Нещодавно й сам почав писати вірші. Завше їх присвячую своїй матері – найріднішій моїй людині, яка підтримує мене.

МАМЕЯ хочу в этот день весеннийПод капель и журчанье ручьевПожелать счастливых лет жизниИ спокойных, чудесних снов.Я ведь знаю, не спишь ночами – Твои мысли всегда обо мне,О том, кто мог быть опорой,Но в далекой “сидит” стороне.Я желаю тебе, моя мама,Чтоб сбылись все мечты твои,Будь уверена, не сомневайся –Снова вместе жить будем мы.Натхнення, досягнення творчих висот на сто-

рінках вашої газети!З повагою

Руслан ШКАРУПА”

ВИЩУ ОСВІТУ

СТВОРЕНО УМОВИ ДЛЯ ОСВІТИ ЗАСУДЖЕНИХ

В установах виконання покарань Дніпро-петровської області відбулася процедура

реєстрації 24 засуджених осіб, які виявили бажання пройти зовнішнє незалежне оцінювання в 2014 році. Відповідні реєстраційні документи на майбутніх абітурієнтів у повному обсязі вже передані до Між-регіонального центру оцінювання якості освіти. Із загальної кількості осіб – 5 засуджених жінок. Найбільшу кількість охочих вступати до вишів про-демонструвала Криворізька виправна колонія №80 – 5 засуджених осіб.

Управління ДПтС України у Дніпропетровській області приділяє значну увагу створенню умов для освіти засуджених. Адже освітній процес засуджених є одним з центральних моментів у реорганізації їхнього життя та спрямування його в позитивне русло. Ство-рення умов для здобуття вищої освіти за дистанційною формою навчання для тих, хто відбуває покарання, відкриває можливість для реалізації свого потенціалу після звільнення та відновлення свого соціального статусу в суспільстві.

Від початку року у виправних закладах об-ласті було забезпечено відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу серед засуджених, осіб, узятих під варту, та їхніх родичів щодо умов навчання у вищих навчальних закладах, порядку реєстрації та проходження ЗНО.

Складання іспитів засудженими відбудеться в лип-ні поточного року під час додаткової сесії. З цією метою на базі установ виконання покарань Дніпропет ровської області будуть створені пункти тестування навчальних досягнень засуджених абітурієнтів.

Ірина ОЦЕЛЯ

КРАЩІ ЗА ПРОФЕСІЙНОЮ МАЙСТЕРНІСТЮ

В ОРІХІВСЬКІЙ ВК № 88 УПРАВЛІННЯ ДПТС УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ ПРОЙШОВ КОНКУРС “КРАЩІ ЗА ПРОФЕСІЙНОЮ МАЙСТЕРНІСТЮ”.

КРАЩИМ МАЙСТРОМ-ЕЛЕКТРОЗВАРНИКОМ ВИЗНАНО ЗАСУДЖЕНОГО ОЛЕКСАНДРА КУЗЬМЕНКА, А КРАЩИМ ТОКАРЕМ – ДМИТРА ЄРЕМЕНКА.

Микола СТАРІЧЕНКО



ПОСТАТІ

13 БЕРЕЗНЯ – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АНТОНА МАКАРЕНКА

– Михайле Феодосійовичу, одні дослідни-ки спадщини Антона Макаренка називають його видатним педагогом, інші – талано-витим письменником. Яке ж начало у нього переважало?

– Обидві професії – педагога і пись-менника – настільки органічно злиті в його життєвій долі і науково-художній спадщи-ні, що розділити їх фактично неможливо. Свого часу Антон Чехов, лікар за професі-єю, жартома сказав “Медицина – моя дру-жина, а література – коханка”. Макаренко так сказати не міг, через те що мета і при-значення педагогіки й літератури ідентичні. Водночас Макаренко замислювався над тим, що важливіше в його житті, – педаго-гіка чи література. В його усних виступах і листах зустрічається таке висловлювання: “Я педагог, а не письменник”. Однак про професію письменника він мріяв з дитин-ства, дуже пишався статусом літератора і гучну славу за життя здобув як прозаїк. Помираючи в московській електричці від розриву серця, він сказав пасажирам: “Я – письменник Макаренко”.

– І все-таки в останні роки на перший план висувається педагогічна спадщина Ма-каренка, навколо якої, до речі, й досі триває полеміка серед педагогів. Виходить, що вели-кий педагог дещо втратив свою популярність як письменник?

– Як і колись, Макаренко-письмен-ник викликає інтерес читачів у всьому світі. У зв’язку з вічною соціальною про-блемою безпритульного дитинства, яка з особливою гостротою проявилася в пост радянський період і в Україні, велику популярність має його найкращий твір “Педагогічна поема”. Про нього свого часу Луї Арагон сказав пророчі слова: “Я не знаю жодної книжки на світі, яка була б написана з такою свободою, книжки, яка так сміливо витримує будь-який аналіз… Гадаю, жодна історія загальної літератури, навіть найпристраснішої, навіть позначеної антирадянськими переконаннями, не може нині обійти мовчанням “Педагогічну по-ему”, не порушуючи пристойностей… Ніщо не в силах зупинити її впливу, що заряджає, і ніщо не може позбавити її майбутнього”.

Твори Макаренка видані усіма мовами Західної Європи і 17 мовами країн Азії і Африки. Щодо полеміки навколо педа-гогічної спадщини Антона Макаренка, то вона з особливою гостротою розгорілася після розпаду Радянського Союзу. На хвилі критики тоталітарної системи окремі літе-ратори намагалися представити Макаренка одним з її ідеологів, закликали відмовитись від його педагогічних ідей. Після глибокого застою, цитатництва і формалізму у сприй-нятті макаренківських ідей, з кінця 80-х років минулого століття наступив період огульної і поспішної критики, коли неза-доволеність соціалізмом і сталінізмом було пред’явлено… Антону Макаренку.

Стримане, якщо не сказати, негативне

ставлення до Макаренка проявилося і в Україні. Вітчизняне педагогічне товари-ство, яке було названо іменем Макаренка, спішно перейменували в “імені Г. Ващен-ка” – педагога, заслуги якого перед педа-гогікою абсолютно невідомі. Приводом

таких дій послужило те, що колишній полтавський професор Ващенко, який свого часу високо оцінив діяльність Мака-ренка, в роки Великої Вітчизняної війни перебрався на Захід, де розгорнув злісну критику його педагогічних ідей. Однак тверезо мислячі представники педагогічної науки в Україні та в країнах СНД і Заходу зуміли відділити політичні нашарування в педагогічній теорії Макаренка, обумовлені соціально-політичними умовами того часу, від її справжньої суті і по достоїнству оціни-ти його як великого педагога ХХ століття. Він визнаний класиком світової педагогіки поряд з Коменським, Песталоцці, Руссо.

– Отже, можна сказати, що науково-педагогічна спадщина Антона Макаренка витримала гуманітарну експертизу часом. Хто ж відстоював її і продовжує робити це найбільш активно?

– Звичайно, Світовий центр мака-ренкознавства, яким став Марбурзький університет (ФРН). Там ще 1968 року від-крито спеціальну лабораторію з вивчення творчої спадщини педагога – “Макаренко-реферат”. Заснував її професор Леонхард

Фрезе, а очолив його учень Гетц Хілліг, який розгорнув широку діяльність зі зби-рання, вивчення і пропаганди спадщини Макаренка. Достатньо навести лише такі факти: він знайшов у Франції в пансіонаті для літніх людей рідного брата Антона

Семеновича – Віталія Семеновича, ко-лишнього білого офіцера, який на його прохання написав цікаві спогади. А коли на початку 1990-х років були відкриті всі радянські архіви, в тому числі й МВС, він зняв копії з документів, які стосувалися життя і діяльності Макаренка, та ввів їх у науковий обіг. Лабораторія видає 20-томне зібрання творів письменника-педагога, періодично проводить міжнародні наукові конференції й створює Міжнародну асоці-ацію макаренкознавства.

Також центри з вивчення науково-пе-дагогічної спадщини Макаренка, які актив-но долучилися до захисту його спадщини, працюють і в багатьох інших країнах світу. Наприклад, у Росії їх кілька – в Москві, Волгограді, Челябінську та інших містах. Особливо велику роботу проводить до-слідна лабораторія “Виховна педагогіка” А.С.Макаренка в Нижньогородському дер-жавному педагогічному університеті, яку очолює професор А. Фролов. В Україні ав-торитетними центрами макаренкознавства стали Полтава і Харків, хоч спеціалізованих лабораторій у нас немає.

– Михайле Феодосійовичу, а чи є нині від-повідь учених на те, чий же все-таки письмен-ник і педагог Антон Макаренко – український чи російський, адже в усіх дослідженнях його називають виключно радянським?

– Над питанням “Макаренко і Україна” працює багато макаренкознавців, однак і до цього часу воно недостатньо вивчене. Хоч достеменно відомо, що Макаренко був членом Спілки радянських письменників України, жив і працював в Україні (в Москву він переїхав за два роки до своєї смерті), книжки писав в Україні і, звичайно, відобра-зив у них соціальні процеси, які відбувалися в Україні в 20–30-ті роки ХХ століття. Як письменник і особистість він сформувався в українському соціокультурному середовищі і відображав у своїй творчості національний побут, менталітет народу і характерні риси українського національного характеру.

Що стосується проблеми національної ідентифікації, то вперше її поставив і грун-товно дослідив Гетц Хілліг, який опублікував низку архівних документів, де Макаренко говорить про свою національність. Напри-клад, в анкеті при вступі на службу в НКВС Антон Семенович зазначав: національність – українець, рідна мова – російська. В анкеті, наданій у Спілку радянських пись-менників, у відповідних графах він пише: росіянин. Цілком можливо, що ця двоїстість обумовлена генеалогією Макаренка. Його батько Семен Григорович був українцем, а мати Тетяна Михайлівна – росіянкою із збіднілої дворянської родини. Однак і вона, живучи в Україні, в українському середови-щі, грунтовно українізувалась. Брат Віталій Макаренко у своїх спогадах писав: “Мама була жартівницею, вся просякнута україн-ським гумором”.

У свідомості Антона Семеновича по-єднувалося два начала – українське і росій-ське. Українське йшло від глибоких коренів народу, серед якого він ріс і формувався як особистість. Читаючи, наприклад, “Педа-гогічну поему”, не можна не відчути, що її автор – українець, так само, як у повістях Гоголя відчутно проявляється українське походження автора. Російське начало фор-мувалося російською культурою – школа, література, театр, преса, яка домінувала в Україні, і Макаренко вбирав їх з юних ро-ків. Двомовність – дуже поширене явище в світі, коли люди через життєві обставини синтезують у своїй свідомості особливості мови, культури і менталітету двох народів. У науковій літературі зроблено висновок про те, що Макаренко був російськомов-ним українським письменником. Це саме з повною мірою можна сказати й про Мака-ренка-педагога: він був російськомовним українським педагогом.

Світлана ГАЛАУР,“Урядовий кур’єр”

На фото: Антон Макаренко був тала-новитим і в педагогіці, і в письменництві

“ЧИТАЮЧИ “ПЕДАГОГІЧНУ ПОЕМУ”, НЕ МОЖНА НЕ ВІДЧУТИ, ЩО ЇЇ АВТОР – УКРАЇНЕЦЬ”

БУВАЮТЬ ВІДКРИТТЯ, ПІСЛЯ ЯКИХ НЕМОЖЛИВО, НЕ ОПИРАЮЧИСЬ НА НИХ, РОЗВИВАТИ, ВДОСКОНАЛЮВАТИ ТУ ГАЛУЗЬ НАУКИ, В ЯКІЙ ВОНИ ЗРОБЛЕНІ. ТАК БУЛО, НАПРИКЛАД, У ПРИРОДОЗНАВСТВІ ПІСЛЯ ВІДКРИТТІВ КОПЕРНИКА І ДАРВІНА, В МУЗИЦІ – ПІСЛЯ БЕТХОВЕНА І ЧАЙКОВСЬКОГО, В ЛІТЕРАТУРІ – ПІСЛЯ ШЕКСПІРА І ПУШКІНА. ВСІ ВОНИ НАПРАВЛЯЛИ ХІД ЛЮДСЬКИХ ДУМОК І ПОЧУТТІВ. НА ЇХ ОСНОВІ ЛЮДИ РУХАЛИ ВПЕРЕД НЕ ЛИШЕ НАУКУ, ТЕХНІКУ, МИСТЕЦТВО, ПЕРЕТВОРЮВАЛИ ПРИРОДУ, А Й САМІ ВИХОВУВАЛИСЬ, СТАВАЛИ СИЛЬНІШИМИ, ЛЮДЯНІШИМИ, КРАЩИМИ.

У ЦІЙ ДОРОГОЦІННІЙ НИЗЦІ ПОСТАЄ Й ПЕДАГОГІКА АНТОНА СЕМЕНОВИЧА МАКАРЕНКА, ЯКИЙ ПРАЦЮВАВ У ХАРКОВІ В ДВОХ ЗАКЛАДАХ – КУРЯЗЬКІЙ КОЛОНІЇ І ДИТЯЧІЙ ТРУДОВІЙ КОМУНІ ІМЕНІ ДЗЕРЖИНСЬКОГО. САМЕ ТУТ НОВАТОРСЬКІ ПОШУКИ, ПОЧИНАННЯ І ЗАДУМИ ВІДОМОГО НА ВЕСЬ СВІТ ПЕДАГОГА, ЯКІ НАРОДИЛИСЯ ЩЕ В КОЛОНІЇ ІМЕНІ ГОРЬКОГО НА ПОЛТАВЩИНІ, ОТРИМАЛИ ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК І СКЛАЛИСЯ В ЦІЛЬНУ, ГЛИБОКОНАУКОВУ СИСТЕМУ ВИХОВАННЯ, ЯКА ОТРИМАЛА ВИЗНАННЯ НЕ ЛИШЕ НА БАТЬКІВЩИНІ АВТОРА, А Й ДАЛЕКО ЗА ЇЇ МЕЖАМИ. А ЙОГО “ПЕДАГОГІЧНОЮ ПОЕМОЮ” ЗАЧИТУЮТЬСЯ Й НИНІ В БАГАТЬОХ КРАЇНАХ.

НЕ СТИХАЄ ІНТЕРЕС ДО СПАДЩИНИ АНТОНА СЕМЕНОВИЧА Й У ВЧЕНИХ-ДОСЛІДНИКІВ МАКАРЕНКОЗНАВЦІВ. ОДИН ІЗ НИХ – ДОКТОР ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК ПРОФЕСОР ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ МИХАЙЛО ГЕТМАНЕЦЬ.

“Відповідальність перед дітьми – це від-повідальність перед історією; сьогоднішні діти – це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства, нашої великої справи”.

“Педагогічна майстерність може бути доведена до великого ступеню досконалості, майже до ступеню техніки. В це я вірю і усім своїм життям шукав доказів цієї віри”.

“Не може бути виховання, якщо не зробле-но центральну установку на цінність людини”.

“Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости пре-красними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною”.

Антон МАКАРЕНКО



КАЛЕЙДОСКОП

ФОТОФАКТИ

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДПтСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

пенітенціарної служби України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 60 000

Замовлення № 48010Друкарня “Укрполіграфмедіа”,

м. Київ, вул. Фрунзе, 104 А.





ЛІТЕРАТУРНИЙКОНКУРС “ДЗЕРКАЛО ”

МАРТА на лугу растаял снег,Запели в небе звонко птицы.Вот появился первоцвет,За ним – тюльпаны и нарциссы.Уж солнце баловало нас,Лучами в “зайчики” играя.Март пригласил Весну на вальс,О ней, красавице, мечтая.И в танце закружился мир – Забылась всеми злая стужа,Наряды Март Весне дарил,И платой была только дружба.

***С лучами солнца Март играл в окне,Ковер из снега в лужи превратил.Подснежник первый подарил Весне,Которую всегда одну любил.С ручьями музыку еще писал,И птицы подпевали им,И красками цветными рисовалКартины для красавицы Весны.

***Кто не умеет ждать, наверно, встреч не знает,Ведь встреч без ожиданий не бывает,Как не бывает без любви разлуки –Они всегда приходят друг за другом.Вот я стою у старенькой калитки,Взгляд вспоминая твой, да и улыбку,И жду тебя или твое письмо –Лишь бы оно скорей пришло,Чтоб знала я, что жив-здоров и скороТебя увижу, милый, снова дома,Что ожиданье сменит радость встречи,И будет длиться наше счастье вечно.

Наталия ДУБОВАЯ,г. Харьков

ВЕСЕЛЫЙ СТИХХочу веселый стих для всех я сочинитьДушой своей открытой, его вам подаритьЧтоб стала жизнь прекрасней

и радостней вокругИ рядом наше счастье жило, как закадычный другОт радости лучатся пусть глаза родных людейКак много в голове моей на этот счет идейИ радугой раскрасить мир, от серости спастиПечалей тучи в небе синем руками развестиМечтаю крылья сильные свободы обрестиПостроить город счастья на жизненном путиЧтоб в каждом доме мир царил, а на душе покойИ каждый день, прожитый нами,

наполнен был мечтойПусть яблоней цветет душа и соловьем поетИ каждый в жизни для себя удачу обрететРазбудит солнца луч весенний все спящее в тебеНадеждами оттает сердце наперекор судьбе

Антонина ТАРАСЕНКО

СКАНВОРД

Відповіді на сканворд у №9-10

Нещодавно в Оріхівській виправній колонії №88 з’явився новий чо-

тирилапий охоронець. Це елітна німецька вівчарка на ім’я Ніка, яку купили в Запорізь-кому обласному клубі німецьких вівчарок.

Наразі цуценя виховує професійний кінолог Євген Бутурлин, який навчався у Кі-нологічному центрі МВС “Ревучі пороги-2”, знає анатомію, фізіологію та особливості дресирування вівчарок.

Вівчарці Нікі лише місяць, та вона вже робить успіхи, а в перспективі її потомство започаткує елітну групу німецьких вівчарок- охоронців кінологічної служби установи.

СПІВРОБІТНИКИ ДЕПАРТАМЕНТУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДПТС УКРАЇНИ ВЖЕ ПРИГОТУВАЛИСЯ ДО ПРИХОДУ ВЕСНИ ТА ЗУСТРІЧІ ПЕРНАТИХ ДРУЗІВ – ВИГОТОВИЛИ ВЛАСНИМИ РУКАМИ ТА ВСТАНОВИЛИ ШПАКІВНІ НА ДЕРЕВАХ У СКВЕРІ, РОЗТАШОВАНОМУ НА ТЕРИТОРІЇ АПАРАТУ СЛУЖБИ.

Газета видається з 1955 року · яку відіграла ця постать...

Documents