Зміст Вступ.……………………………………………………………………....3

Розділ 1 Існуючий стан землекористування…………………………4

1.1 Загальні відомості про землекористування………………….4

1.2 Природні умови землекористування………………………….4

1.3 Основні показники проекту..... . . . . . . ..………………………….6

Розділ 2. Підготовчі роботи…………………………………………....7

2.1 Розробка плану схем землекористування за

координатами……..………………………………………...... . . .….7

2.2 Вирахування площ землекористування...……………….…..9

2.3 Картограма агровиробничих груп ґрунтів………………...14

2.4 Картограма крутості схилів………………………………….15

Розділ 3. Розміщення житлової та виробничої зон..... . . . . . .. . . .. . . .. . .16

Розділ 4. Організація території угідь і сівозмін..... . . . .. . . .. . . .. . . .. . . ..18

Розділ 5. Впорядкування території кормових угідь.... . . . . . .. . . .. . . .. . .27

Розділ 6. Охорона ґрунтів.... . . . . . . .. . .. . . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . .34

Розділ 7. Охорона праці.... . . . . . . .. . . .. .. . . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . .36

Розділ 8. Економічна ефективність проекту..... . . . . . .. . . .. . . .. . . .. . .. . . ..38

Розділ 9. Перенесення проекту в натуру..... . . . . . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .. . . .41

Висновок

Список використаної літератур

КП 5.070906 31-З №21 ЗП

Стадія Літ. Масштаб

Зм Арк. Номер докум. Підпис Дата

Розробив

Керівник

Аркуш 2 Аркушів 36

РДАК

41-ЗЗ

2006

3 Вступ

Відродження сільського господарства має вирішальне значення для поліпшення економічного становища держави та підвищення життєвого рівня українського народу. Проведення земельної реформи стало складовою частиною економічної реформи, однією з основних ланок формування розвитку аграрної політики на сучасному етапі. Вона передбачає докорінну перебудову земельних відносин і включає роздержавлення земель, зміну власника землі та майна і зміну форм господарювання.

Зміни, що відбулися в аграрній сфері у формах власності, зокрема передача значної частини державних земель у колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, визначення грошової оцінки, паювання земель та майна стали важливою соціально-економічною передумовою для реорганізації форм господарювання суспільного сектора в інші організаційно-правові форми, засновані на приватній власності та відповідних їй економічних відносинах.

Сучасний етап земельної реформи полягає в зосередженні зусиль у напрямі подальшого реформування сільськогосподарських підприємств і організацій на основі утвердження та реалізації прав власності на землю, освоєння механізму економічного і правового регулювання земельних відносин через орендні платежі, поступове введення з певними обмеженнями в економічний оборот земель сільськогосподарського призначення та їх раціональне використання.

Перетворення земельної власності й соціально-економічної структури землекористування розпочалося після історичного для аграрної економіки Указу Президента України від 03.12.1999 року „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

У результати реформування колективних сільськогосподарських підприємств за короткий проміжок часу утворилося 14.7 тис нових агро формувань, які ще не мають юридичне сформованих і технічно оформлених меж землеволодінь та землекористувань і використовують свої землі без належної організації території.

Здійснене реформування дає можливість колишнім членам колективних підприємств об'єднати належні їм земельні, майнові паї, використовувати різні форми господарювання товарних с-г виробництв.

У процесі трансформації форм господарювання в Україні з'явився широкий спектр агро виробничих формувань ринкового типу. Найбільш поширені форми господарювання в Україні такі, % :

- сільськогосподарські кооперативи - 20 %; - приватно-орендні та приватні господарства - 17.1 %, - фермерські господарства - 13.4 % ; - інші с-г формування - 7.2 % .

Спостерігається послідовне збільшення середніх розмірів новостворених підприємств від поліської зони до степової ( з півночі на південь).

4

І Розділ Існуючий стан землекористування Загальна земельна площа фермерського господарства “Зоря”

становить 58,61 гектарів. Основну частину сіл ьськогосподарських угідь становить рілля, площа якої дорівнює 42,85 гектарів. Також до складу землекористування входить: сінокіс – 7,57 гектарів; пасовища –3,98 гектарів; чагарники –0,45 га; лісосмуга – 0,48 га; дороги – 0,45 га; болото – 0,92 га; яма – 0,25 га.

Конфігурація основного масиву компактна, фігура землекористування неправильної форми. Відокремлених ділянок господарство не має.

В господарстві спостерігається добра розореність посівних земельних угідь, наявність в доброму стані орних земель. Господарство поліпшує фізично-хімічні властивості земель і родючість грунтів, застосовуючи комплекс агромеліоративних прийомів.

Низька продуктивність тваринництва в цілому обумовлена в першу чергу тим, що господарство в основному спеціалізується по рослинництву, а тваринництво є лише допоміжною, незначною галуззю.

Фермерське господарство «Зоря» межує: з СФГ «Горинь», із землями громадянина Корсуна П.І., та з землями громадянина Ліснічука О.Р.

Ерозійні процеси порівняно помірні тому, що немає дуже крутих схилів.

ІІ Розділ Підготовчі роботи 2.1 Визначення загальної площі На ватмані за координатами складається план

землекористування фермерського господарства, на якому показується:

- сітка координат – наноситься сітка 10х10 сантиметрів, починаючи з лівого нижнього кута ватмана. Оскільки масштаб 1:2000, то координати наносять так: 10см.=200м. - межі землекористування; - границі контурів і угідь; - проміри ліній, нумерацію точок і суміжностей; - опис суміжних землекористувачів; - масштаб плану; - ситуаційний план; - площі контурів угідь. За координатами складається план меж землекористування в

масштабі 1:2000.

5 Складання плану границь землекористування проводиться так,

щоб залишились вільні місця для: - в південно-західній частині для опису меж; - в нижній частині (під планом) для масштабу та умовних позначень; - в південно-східній частині для штампу; - в східній частині для експлікації земель; - в північно-східній частині розміщують ситуаційний план території сільської ради або району з відображенням об’єкту проектування; - в верхній частині розташовують картуш; - в північно-західній частині – роза вітрів. На плані землекористування показуємо схеми контурів

земельних угідь відповідно до умовних знаків. По межах землекористування показуємо натуральні лінійні проміри і горизонтальні проекції. Показуємо межі суміжних землекористувачів. Їх межі позначаємо великими буквами українського алфавіту за годинниковою стрілкою, починаючи із західної частини межі.

З плану викреслюється на кальці копія, яка розмножується в чотирьох копіях для складання:

- калька контурів; - картограма агровиробничих груп грунтів та крутості схилів; - проекту організації території; - розмічувального креслення по перенесенню проекту в натуру; Якість планово-картографічних матеріалів характеризують

такими показниками, як детальність зображення місцевості (степінь подібності зображення на планах і картах); повнота інформації про місцевість (степінь насиченості плану і карти об’єктами місцевості, зображення яких необхідне при даному масштабі); точність зображення контурів ситуації місцевості на плані (степінь відповідності по взаємному положенні однакових ситуаційних точок і місцевості).

Табл. 1. Каталог координат на зовнішні межі фермерського

господарства ”Зоря” Білокриницької сільської ради Координати №

п/п X Y 1 349,70 486,42 2 528,58 342,73 3 834,30 221,41 4 1030,11 279,83 5 1023,34 609,17 6 910,34 983,70 7 999,68 1340,35

6 8 495,80 1214,99 9 338,36 953,86

Загальну площу землекористування вираховуємо аналітичним способом за координатами вершин межі землекористування.

Табл 2 Відомість вирахування площі землекористування

аналітичним методом

X Y (Xn-1 - Xn+1)

(Yn+1 - Yn-1)

X(Yn+1 - Yn-1) Y(Xn-1 - Xn+1)

9 338,36 953,86

1 349,7 486,42 -190,22 -611,13 -213712,161 -92526,8124

2 528,58 342,73 -484,6 -265,01 -140078,9858 -166086,958

3 834,3 221,41 -501,53 -62,9 -52477,47 -111043,7573

4 1030,11 279,83 -189,04 387,76 399435,4536 -52899,0632

5 1023,34 609,17 119,77 703,87 720298,3258 72960,2909

6 910,34 983,7 23,66 731,18 665622,4012 23274,342

7 999,68 1340,35 414,54 231,29 231215,9872 555628,689

8 495,8 1214,99 661,32 -386,49 -191621,742 803497,1868

9 338,36 953,86 146,1 -728,57 -246518,9452 139358,946

1 349,7 486,42 0 0 1172162,864 1172162,864

2S=1172162,864 S=58,61 Для визначення площ секцій, на які поділяється план

землекористування, а також площ кожного контура угідь, які можуть мати неправельну форму, використовують механічний спосіб визначення площ за допомогою планіметра, який дає можливість швидко і просто з достатноою точністю визначити площу земельної ділянки (контури) будь-якої конфігурації. Вирахування площ по секціях і контурах проводиться на плані землекористування, побудовоного за координатами.

План землекористування поділяють на секції, межа яких повинна проходити, як правило, по границях контурів.

7 Нумерація секцій показується римськими цифрами зліва на

право за годинниковою стрілкою. Результати вирахування площ землекористування по секціях записується у відомість і ув’язуються до загальної площі землекористування, вирахуваної аналітичним способом.

Окремо вираховуються площі вкраплених контурів, які віднімаються від загальної площі контур у і лише після цього проводиться ув’язка площ всіх контурів.

Після вирахування площ по контурах складають поконтурну відомість, в якій контури групуються за видами угідь і вцілому по землекористуванню.

За підсумками поконтурної відомості складається експлікація земель в межах плану.

Площі контурів вираховують і ув’язують по секціях, починаючи з першої. Рахують механічним графічним способами. На кальці контурів в межах кожної секції нумерують контури, починаючи з першого арабськими цифрами чорною тушшю. Якщо в першій секції 10 контурів, то нумерацію в другій секції починаємо з одинадцяти. Порахувавши і ув’язавши площі контурів до площі секцій, приступають до оформлення кальки контурів і складання експлікації земель по угіддях.

Поконтурна експлікація угідь фермерського господарства “Зоря” показуємо в цій таблиці.

Загальна площа господарства склала 58,61 гектарів. Відомість обчислення площ аналітичним методом показано в таблиці №2. Межі секцій показані на листі №1.

Табл. 3 Поконтурна відомість

Рілля Сінокіс Пасовище

Чагарник

Лісосмуги Дороги Яма Ліс Болото

№Площа, га

№Площа, га

№Площа, га

№ Площа, га

№ Площа, га

№ Площа, га

№ Площа, га

№Площ

а, га

№ Площа

1 11,85 1 3,24 1 3,98 1 0,45 1 0,48 1 0,30 1 0,25 1 1,66 1 0,44

2 11,87 2 4,33 2 0,15 2 0,48

3 11,06

4 8,07

8 Табл 4 Експлікація земель в межах, що позначені на плані

№ п/п

Назва категорії земель Площа

1 Рілля 42,85 2 Сінокіс 7,57 3 Пасовище 3,98 4 Чагарник 0,45 5 Болото 0,92 6 Під шляхами 0,45 7 Лісосмугами 0,48 8 Яма 0,25 9 Ліс 1,66 Всього земель фермерського

господарства 58,61

2.2 Картограма агровиробничих груп грунтів Картограма агровиробничих груп грунтів використовується для

визначення якісної характеристики кожної ділянки угідь, правильного розміру проектних угідь, сівозміни їх полів і робочих ділянок у відповідності до придатності земель для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур. На картограмі показується межі і шифри агровиробничих груп грунтів коричневим кольором, границі заплавних земель – синім кольором, враховуючи площі кожної агровиробничої групи грунтів в розрізі земельних угідь.

Умовні позначення і експлікація земель в розріз і агровиробничих груп грунтів і оціночні показники по угіддях і з лівої частини показується опис меж.

2.3 Картограма крутості схилів Картограму крутості схилів складаємо для визначення якісної

характеристики земельних угідь. Для правильного розміщення сівозмін, їх полів і робочих ділянок відносно крутості і експозиції схилів служить основою для проектування протиерозійних, гідротехнічних споруд, водорегулюючих і полезахисних лісосмуг, ділянок суцільного залуження чи заліснення намічають протиерозійні, агротехнічні заходи (напрямок основного обробітку грунту, напрямок щілювання природних кормових угідь). На картограмі крутості схилів показується рельєф в горизонталях, границі контурів по крутості схилів, ілюмінування контурів по крутості схилів, лінії водорозділів, лінії тальвегів, гідрографічні сітки, напрямок схилів, масштаб закладання, висота перерізу рельєфу і умовні позначення.

9

ІІІ Розділ Розміщення житлової та виробничої зон Згідно діючим земельним законодавством проект

внутрігосподарського землеустрою визначає цільове використання всіх земель, які є на території господарства, а землі на яких намічено за проектом розміщення житлових, господарських та виробничих будівель виводяться із сільськогосподарських угідь, відповідно змінюється їх цільове використання.

Розмір житлової забудови визначається Земельним кодексом України (до 25 га). Розмір виробничої зони залежить від спеціалізації господарства, поголів’я худоби, кількості техніки, наявності кормів та інших факторів. Для нормального функціонування і життя господарства вирішується питання розташування джерел водопостачання (артезіанської свердловини з водонапірною вежею). Розміщення гаражів, майстерні для зберігання, обслуговування та ремонту машин і механізмів, розміщення складів для сільськогосподарської продукції і зокрема для кормів, розміщення ферм. При розміщенні житлової і виробничої зон враховуються санітарні та протипожежні розриви. Розрахунок площ господарських дворів проводиться нормах площ виробничих центрів. За проектом житлову і виробничу зони розміщують на землях не передбачених для вирощування сільськогосподарських культур і на грунтах придатних для будівництва, як правило в центрі земельного масиву біля автошляхів з твердим покриттям, що має добрий зв’язок з землями господарства та пунктами реалізації сільськогосподарської продукції. Запроектована сітка внутрігосподарських шляхів повинна створити оптимальні умови транспортних зв’язків від виробничого центру і житлової зони з кожним полем сівозміни і виробничіми ділянками.

На території фермерського господарства «Зоря» запроектовано господарський двір площею 0,99 га.

Табл. 5 Розміщення тваринницьких ферм і господарських дворів

Місце розташування (бригада або відділок), назва населеного пункту, ферми, бригадного двору, назви груп худоби

Загальна площа земельної ділянки (га)

Фактично розміщено худоби (голів)

Намічається розмістити худоби (голів)

Норма площі на одну голову (м2)

Необхідна площа земельної ділянки (га)

Госп. двір Ферма В.Р.Х. 20 37 100 0,37

Машинотракторний 5 10 70 0,07

10 парк

Склади: Комбікормовий 3 3 2,5 0,00075 Зерна і насіння 3 3 6 0,0018 Житлова зона 0,25 0,25 0,25

Башта водонапірна 0,30 0,30 0,30 0,99255

ІV Розділ Організація угідь і сівозмін Під час поділу даного землекористування на масиви ми повинні

запроектувати систему угідь в межах плану відповідно до картограми крутизни схилів та карти грунтів.

Скласти проектну експлікацію угідь. Зміни в межах угідь фіксуються в трансформації угідь та обсяги трансформації угідь.

Розглядаючи план землекористувачів повинні виділити місцезнаходження слідуючих угідь

Ріллі (крутизна схилів 0 – 5 градусів, згрупи гунтів); Пасовища (біля виробничого центру господарства 5 – 7

градусів); Сінокоси (сильнозмиті грунти). Для забезпечення повного і раціонального використання кожної

ділянки земель в залежності від природно-кліматичних умов, рельєфу та грунтів виникає необхідність в трансформацції сільськогосподарських угідь.

Трансформація проводиться з метою: Збільшення площі орних земель; Зміни розміщення угідь з врахуванням грунтів, рельєфу і

запровадження протиерозійних заходів; Створення великих масивів однорідного використання; Компактного розміщення проектного масиву необхідної

величини. На проектному плані визначають площі проектних ділянок, які

трансформуються і обсяги трансформацій в цілому по господарству. Склад угідь і сівозмін встановлюється на основі даних умов

системи ведення сільського господарства з врахуванням виконання і перевиконання перспективного плану по посівних площах, урожайності, виходу валової і товарної продукції.

Під ріллю включають землі, які використовують під посіви сільськогосподарських культур, в тому числі городи, пари і землі, які зайняті під сівозміни та під посіви багаторічних трав. Під ріллю повинні бути включені грунти, які мають найвищу родючість.

Сівозміни розробляються у зв’язку з запланованою структурою посівів із врахуванням врахуванням природніх та економічних умов даного господарства.

11 Всі угіддя поділяються на дві групи: 1) сільськогосподарські, які призначені для вирощування

сільськогосподарської продукції (рілля, сінокіс, пасовище, багаторічні насадження);

2) несільськогосподарські, використані для інших цілей (ліси, чагарники, під шляхами і прогонами, водою, господарськими будівлями і дворами, сторонніми користувачами, лісосмугами, що не включені до земель лісового фонду ).

На основі результатів аналізу оцінки земельних угідь і економічних можливостей господарства приймається рішення про включення в продуктивні землі додаткові ділянки, які мають бути використані під сільськогосподарські угіддя. Насамперед – це чагарники, які не мають природоохоронного значення, болота, порушені землі, ділянки які раніше були зайняті хуторами. Намічають протиерозійні заходи по суцільному залуженні або залісненні еродованих земель і крутих схилів. Для забезпечення повного і раціонального використання кожної ділянки земель в залежності від природно-кліматичних умов, рельєфу та грунтів, виникає необхідність трансформації сільськогосподарських угідь.

Трансформація – це переведення угідь з одного виду в інший. Вона проводиться з метою:

1) збільшення площі орних земель; 2) зміни розміщення земель з урахуванням грунтів, рельєфу, і

запровадження протиерозійних заходів; 3) створення великих масивів однорідного використання або

вирівнювання границь угідь; 4) компактного розміщення проектногомасиву необхідної

величини. На проектному плані визначаємо площі ділянок, які

трансформуються і обсяги трансформації в цілому по господарству. Так, наприклад, на плані частину контуру с інокосів і пасовищ

запроектовано трансформувати у ріллю для включення цієї ділянки в поля сівозмін. На цій частині ділянки умовні знаки сінокосів і пасовищ перекреслюємо хрестиками червоною тушшю і показуємо в умовних знаках проектні угіддя.

В ріллю освоюються ділянки дрібних контурів угідь. Вони розташовані на грунтах придатних для вирощування районованих культур.

Ділянки сильнозмитих земель запроетовані під залуження. Вони виділяються із ріллі.

А для того, щоб перейти від існуючого стану угідь до проектного, складається складається на підставі експлікації земель на час складання проекту, табличні обсяги трансформації угідь за проектом фермерського господарства.

Табл.6

12 Обсяги трансформації угідь фермерського господарства

“Зоря”

Назва запроектованих

угідь Назва існуючих угідь Площа, га Всього га

Рілля 0,82 Сінокіс Пасовище 1,98 2,80

Дорога 0,18 Яма 025 Пасовище

Рілля 9,57 10

Госп. Дв. Рілля 0,99 0,99 Ліс Ліс 1,66 1,66

Сінокіс 7,57 Чагарник 0,45 Дорога 0,27

Пасовище 2,0 Болото 0,92

Лісосмуга 0,48

Рілля

Рілля 29,07

40,76

Лісосмуги Рілля 1,60 1,60 Польові шляхи Рілля 0,80 0,80

За матеріалами трансформації угідь складається експлікація земель за проектом фермерського господарства “Зоря”

Експлікація земель Табл.7

№ Угіддя До проекту Після проекту 1 Рілля 42,85 40,76 2 Сінокіс 7,57 2,8 3 Пасовище 3,98 10 4 Ліс 1,66 1,66 5 Чагарник 0,45 - 6 Під лісосмугами 0,48 1,6 7 Під дорогами 0,45 0,8 8 Карєр 0,25 - 9 Болото 0,92 - 10 Господарський двір 0,99 11 Всього: 58,61 58,61

13

V Розділ Влаштування території сівозмін

Організація території земельних угідь фермерського господарства визначається за його спеціалізацією, яка в свою чергу вибирається в залежності від площі земельної ділянки, складу земельн их угідь, рельєфу території чи іншої культури. При організації території сільськогосподарських угідь в умовах складного рельєфу і строкатості грунтів потрібно в першу чергу запроектувати такі сівозміни, які б мали протиерозійне значення. Слід відмітити, що сівозміни проектуються в залежності від грунтів і рельєфу. Сівозміна – це науково-обгрунтоване чергування культур в просторі і часі, яке в комплексі з іншими ланками наукового землеробства при хороших економічних показниках забезпечує розширеним відтворенням родючості грунтів, раціональним використанням всіх сільськогосподарських угідь, підвищення їх продуктивності, ріст урожайності при дотриманні природоохоронних технологій. Так на схилах до 3 градусів розміщують зернопросапні сівозміни з можливим вирощуванням всіх районованих сільськогосподарських культур або овочеві сівозміни. На схилах від 3 до 7 градусів розміщують грунтозахисні сівозміни з вирощуванням багаторічних трав і культур суцільного посіву, як правило озимих зернових і зернобобових культур. Схили більше 7 градусів підлягають суцільному залуженню. Більше 12 – залісненню. На території фермерського господарства “Зоря” запроектовано 2 сівозміни: польову і кормову. Запроектовано пасовища та сінокоси на відповідних грунтах. Схема чергування культур у сівозмінах виглядає так: Табл. 8

Сівозміни і проектні ділянки

Назва сівозмін, проектних ділянок.

Чергування с/г культур

Загальна площа, га

Кількість полів Середній розмір поля, га

Польова сівозміна: 35,36 8 4,42 Цукровий буряк Однорічні трави Картопля Озима пшениця Цукровий буряк Кукурудза

14 Картопля + к.буряк Яре жито

Кормова сівозміна: 5,4 4 1,35 Зернові б/г трави б/г трави б/г трави

Одним із основних факторів, що впливає на підвищення продуктивності вирощування культур у сівозміні є грунт. В лісостеповій зоні, де спостерігаються ерозійні процеси, незмиті і слабозмиті сірі, темно-сірі опідзолені і чорноземи суглинкові грунти придатні для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур. На них розміщують, як правило, польові зернопросапні сівозміни. А на землях з середньозмитими і сильнозмитими грунтами, в залежності від схилів розміщують грунтозахисні сівозміни або передбачається суцільне залуження.

У Поліській зоні, де переважна більшість грунтів дерново -підзолисті, лучно-болотні або торфо-болотні розміщують такі види польових сівозмін, які забезпечують високопродуктивне вирощування сільськогосподарських культур, районованих даній зоні. Основну увагу слід звернути на механічний склад грунту. Так на піщаних грунтах розміщують заліснення, а супіщані і зв’язно -піщані грунти використовуються для розміщення польових зернових сівозмін з вирощуванням відповідно льону та картоплі.

Складається схема чергування сільськогосподарських угідь у сівозмінах і в якій вказується їх типи і види, загальна площа, кількість полів, середній розмір поля і розміщення культур по полях сівозмін. А при проектуванні позасівозмінних ділянок чергування сільськогосподарських культур складаються в часі.

Основою проектування полів і створення сприятливих територіальних умов для правильної організації праці фермера і членів його сім’ї, забезпечення можливостей механізованого використання робіт при дотриманні вимог протиерозійної контурно -меліоративної системи землеробства.

Поля сівозмін і робочих ділянок проектують правильної конфігурації – прямокутником із співвідношенням сторін 1:2 або 1:3. Поля проектують на однорідних грунтах з однаковою вимогою і експлікацією схилу.

На рельєфній території поля довгою стороною проектують поперек схилу, щоб затримати поверхневий змив грунту.

Поля пректують рівновеликими і між собою, визначають середній розмір поля в сівозміні, в окремих випадках допускається

15 розходження площі поля від попереднього розміру не більше ніж на 10-12%.

Робочі ділянки в полях формуються в залежності від кількості відокремлених ділянок, розташування різних грунтів та зміни експозиції схилів, що приводить до зміни напрямку основного обробітку грунту.

Складається план впорядкування території, в якому показується: поля сівозмін і робочі ділянки, їх номери і площі, сінокосозміни і пасовищезміни, багаторічні тра ви і насадження, виробничі центри і житлові зони, трансформація угідь, дорожня сітка, природоохоронні, рекреаційні території, протиерозійна система заходів, експлікація земель в межах плану, таблиця характеристик сівозмін, умовні позначення, назва демонстраційного плану, роза вітрів, ситуаційний план.

Крім того, проект впорядкування території ілюмінується у відповідності до умовних знаків для проектів внутрігосподарського землеустрою, розроблених інструктажів «Укрземпроекту».

Межі сільськогосподарських угідь, полів і сівозмін та інших ділянок відмічаються червоним кольором товщиною 0,5 -0,8мм, лінії відмеження проводять з внутрішньої сторони масиву. На ділянках на яких за проектом змінюється вид використання угідь, червоним кольором умовні знаки проектного угіддя.

Технологічна характеристика полів сівозмін і робочих ділянок розробляється на запроектовані поля і робочі ділянки.

Кожне поле і робоча ділянка характеризується за такими факторами і видами грунтів:

- змитістю; - крутістю схилів; - механічним складом; - за конфігурацією; - довжино, шириною полів; - довжиною робочого гону; - за вмістом гумусу; - кислотністю; - природною родючистю в балах; - бонітету грунту; - площі агровиробничих груп грунтів по змитості і крутості схилів полів сівозмін і робочих ділянок визначається на графічному плані технологічної характеристики полів сівозмін і робочих ділянок.

16 Характеристика полів і робочих ділянок по довжині і ширині

ивзначається за такою методикою. Для полів і робочих ділянок, які запроектовані у формі трапеції умовна довжина визначається по формулі:

Lo – умовна робоча довжина, м Р – площа поля, м2 Во – розрахункова умовна ширина, м Розрахункова умовна ширина визначається по формулі: Де С, m – бічні сторони трапеції, м h – висота, м Відповідно : Для полів і робочих ділянок запроетованих у формі трикутника

умовна довжина робочого гону визначається по формулі: Для полів і робочих ділянок запроектованих у формі

прямокутника довжину і ширину визначають шляхом вимірювання на плані графічним способом.

Визначення довжини робочого гону необхідно для розрахунків транспортних затрат, нормативів обробітку грунту, догляду за посівами та збору урожаю.

VІ Розділ Влаштування території кормових угідь При упорядкуванні території пасовищ проектуються розміщення

таких елементів: - гуртових ділянок; - загонів чергового випасання; - літніх таборів; - скотопрогонів; - водних джерел. Істотне значення в підтримання продуктивності сінокосів має їх

раціональне використання. Основою раціонального використання є чергування строків сінокосіння по роках та сінокосіння з випасанням.

Відомо, що найбільш високої якості сіно (сінаж) одержеється при скошуванні травостою в ранні строки – в фазі колосіння і цвітіння злаків та бутанізації бобових трав. Але раніше сінокосіння

17 з року в рік протягом тривалого періоду призводить до пригнічення рослин, що тягне за собою зниження продуктивності сіножатейю

Негативний вплив ранніх строків сінокосіння вирівнюється при чергуванні із зберанням трав в різні фази розвитку. Крім того, періодичне випасання худоби сприятливовпливає на підтримання високої продуктивності сіножатей.

Отже, раціональне використання сіножатей вимагає введення сінокосозміни, яка передбачє чергування сінокосозміни з періодичним випасанням худоби.

Зокрема, рекомендується така схема сінокосозміни: 1) Сінокосіння в фазі колосіння злакових і бутанізації бобових

трав, скошування отави. 2) Сінокосіння в фазу початку цвітіння бобових трав,

скошування отави. 3) Сінокосіння в фазу цвітіння бобових трав, випасання худоби

по отарі. 4) Сінокосіння в фазу повного цвітіння бобових трав, випасання

худоби по отарі. 5) Систематичний випас худоби.

В залежності від сінокосозміни проводиться поділ масивів сіножатей на ділянки (поля сівозміни), проектуються під’їздні шляхи.

Таким чином впорядкування території сіножатей включає розміщення полів сінокосозміни, розміщення доріг та інших елементів впорядкування території.

Кількість сінокосозмін в господарстві залежить від наявності масивів сіножатей, їх площі, якості травостою, кількості населених пунктів. При наявності невеликої площі сіножатей (до 50га) поля сінокосозміни не проектуються. В цьому випадку чергування скошування травостою здійснюється на всій площі сіножатей по роках, тобто в часі.

При проектуванні полів сінокосозміни слід максимально враховувати наявні меліоративні канали, польові шляхи та інші рубежі, використовуючи їх як границі полів. По характеру травостою поля сінокосозміни повинні бути однорідними.

18 Табл. 9

Визначення кількості гуртів

Види ВРХ Поголів’я, гол Кількість голів в одному гурті,

гол

Кількість гуртів

Бугай підліток 1 100 1 Корови нетелі 20

Молодняк 20 ВСЬОГО: 41

Табл. 10

Визначення площі гуртових ділянок

№ Поголів’я Ц, ц

Ч, днів

У, Ц/га

Кв Ку.с. У Ц/га

М %

Р, га

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 41 16,4 3 80 8 2 80 40 15,4

Табл. 11

Площа гуртових ділянок

№ гуртів

Поголів’я, голів Розрахункова площа гуртової ділянки, га

Проектна площа, га

1 41 15,4 10

Табл.12 Визначення числа гуртових ділянок

№ п/п Ч, днів N, днів К, кількість

ділянок 1 3 30 13

19

VІІ Розділ Охорона земель В комплексі протиерозійних заходів належне місце відводиться

агротехнічним заходам. Оскільки ці заходи найдешевші, тому і най доступніші кожному господарстві. До агротехнічних протиерозійних заходів відносяться:

- оранка, культивація і посів сільськогосподарських культур в поперек схилів; - смуговий посів культур (чергування смуг сільськогосподарських культур на схилах з різною ефективністю захисту грунтів від ерозії); - оранка з поглибленням орного шару; - боронування зябу; - лункування зябу; - щілювання озимих посівів, багаторічних трав та пасовищ.

Застосовуються також інші агротехнічні заходи, спрямовані на зменшення поверхневого стоку зливових та талих вод.

Важливе значення в комплексі протиерозійних заходів відводиться лісомеліоративним захисним насадженням. Захисні лісонасадження поділяються на лісосмуги Ширина цих лісосмуг 9 – 15м.

Водорегулюючі лісосмуги розміщуються на землях крутизною більше 20 поперек схилів, або під невеликим кутом до горизонталей. Ширина водорегулюючих лісосмуг 12-15м. Віддаль між лісосмугами на схилах залежить від величини схилів. Так, при крутизні схилів 20-30 лісосмуги проектуються 350-400м; при 40-50 – 250-300м, на схилах 6 і більше через 200-250м.

Прибалкові і прияружні лісосмуги проектуються для укріплення схилів, балок і ярів. Ширина прияружних лісосмуг 21м.

Під суцільне заліснення відводяться ділянки на дуже крутих схилах, на землях непридатних для використання у сільському господарстві. Суцільному залісненню підлягають також яри, за винятком тих, які за проектом намічаються під виположування чи засипку. Ці передбаченні проектом лісосмуги і суцільні насадження нумеруються на плані арабськими цифрами.

Суцільні насадження записуються у відповідну відомість Лісосмуги, які розміщуються на берегах водоймищ, відіграють не лише протиерозійну роль, а й вітрозахисну, та сприяють кальматації наносів, що поступають з ділянок, розміщених вище берегів. Ширина цих лісосмуг намічається також, як і прияружна.

20 Останьою ланкою в системі лісомеліоративних насаджень є

мулофільтри, які проектуються по дну ярів і балок. Разом з даними загатами вони змуншують швидкість водних потоків і затримують твердий стік.

Мулофільтри проетуються вище рівння урізу високих вод ставків з метою попередження їх від замулювання.

Мулофільтри проектуються у вигляді переривчастих стрічок в поперек тальвегу.

Ширина їх визначається відмітками рівня паводка по головному тальвегу не менше 50 метрів, а подругорядних 20 – 30 метрів.

Протиерозійні гідротехні споруди є складовою частиною комплексу протиерозійних заходів. Їх завданням є надійний захист грунтів від зміву та боротьба з яроутвореннями.

Для захисту гідотехнічних споруд відносяться землі, вали, тераси, вали-канави, вали-лимани та інші, які пректуються для зменшення ерозійних процесів на водозбірній площі, створення умов для регулювання стоку і припинення росту ярів.

Для захисту вершин ярів і подальшого росту водозатримуючі вали розміщуються на прияружних схилах крутизною до 6 0 з водозбірною площею до 10-15га.

Водовідвідні канали застосовують для відведення води від ярів, що мають велику кількість вершин, з площ розташованих вищ е затересованих ділянок схилів.

Водоскидні споруди, швидкотоки, перевали, трубчасті споруди проектуються для захисту земель від яружної ерозії. Водоскидні споруди передбачаються у вершинах ярів в тих випадках, коли водозбірна площа ярів перевищує 20-50га. Дані гідротехнічні споруди (засипи, грублі та інші) проектуються для захисту від розмиву днищ ярів.

Яри з невеликою водозбірною площею (5 -10га) намічаються під виположування чи засипку. Для того, щоб вирішити, які заходи боротьби з яроутворенням застосовувати, необхідно провести вивчення ярів та за такою схемою (таблиця )

Для встановлення водозбірної площі кожного яру на плані окультурюють їх тим шляхом проведення крайніх ліній стоку від цента яру, по одну і другу його сторону до вододілу. У верхній частині елементів рельєфу контур водозбірної площі закривається лініями вододілів.

Крайніми слід рахувати лінії стоку, які входять в яр нижче його вершини на 30-110м.

Оконтуренна таким чином водозбірна площа обчислюється за допомогою палєтки.

21 Тип яру визначається в залежності від його розміщення на

елементах рельєфу, так яри, що утворилися на схилах балок, відносяться до схилових ярів.

Середній річний приріст яру залежить зокрема від величини його водозбірної площі. Орієнтовно можна прийняти приблизно 0,5м на кожний сектор водозбірної площі.

Схилові яри, які мають водозбірну площу не більше 5 -10га, намічаються по проекту під виположування чи засипку з подальшим використанням в складі тих угідь, на яких вони розташовані.

VІІІ Розділ Охорона праці. Організація робіт по охороні праці, техніці безпеки проводиться

у відповідності з вимогами СН і ПШ-4.80 і змінами до нього, затвердженами постановами №56, а також по новому Закону прийнятому у 2001році.

Навчання робітників правил безпечного виконання робіт потрібно здійснювати шляхом проведення інструктажів по охороні праці, техніці безпеки. По характеру і часі проведення інструктажів вони діляться на ввідний, первинний на робочому місці, повторний (періодичний), позаплановий.

Ввідний інструктаж працівника, якого приймають на роботу,оформлюються карточкою, яка зберігається в його особистій справі. Наказ про зарахування на роботу повинен бути фоормлений після отримання робітником ввідного інструктажу.

Первинний інструктаж на робочому місці робітник, якого направляють у відділ, повинен отримати при допуску до роботи при переведенні з однієї роботи на іншу, при зміні умов роботи.

Перед початком виконання польових, топографо-геодезичних робіт, землевпорядних робіт виконавець повинен проводити інструктаж по безпечному проведенні робіт на робочому місці тимчасових робочих і оформити їх список.

Повторний (періодичний) інструктаж керівник підрозділу повинен проводити не рідше ніж через 6 місяців.

Позаплановий інструктаж керівник підрозділу повинен проводити в слідуючих випадках і в такі ткрміни: при зміні правил по охороні праці і техніці безпеки на протязі одного місяця; при зміні технологічного процесу; при порушенні робітником вимог безпеки, тощо, при розривах у роботі більше 30 календарних днів для водіїв і більше 60 днів для інших робітників – терміново.

Про проведення інструктажу (крім ввідного) відповідальний за його проведення повинен записати в журнал реєстрації проведення

22 інструктажу по охороні праці, техніці безпеки і виробничої санітарії, попередження нещасних випадків, попередження захворювань на підприємстві, загальне поліпшення умов праці.

Забороняється проводити вишукувальні роботи і влаштовувати стоянки машин і зупинки в охоронних зонах без згоди з організаціями які експлуатують інженерні сітки.

Роботи в охоронних зонах можуть проводитись тільки при наявності письмового дозволу цих організацій. При використанні техніки для виробництва вишукувальних робіт потрібно користуватися інструкціями по техніці безпеки.

ІХ Розділ Економічна ефективність проету. Згідно із Законом України “Про плату за землю” кожний

землевласник і землекористувач здійснює щорічну оплату за землю у вигляді земельного податку в залежності від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з оцінки земель.

Для оцінки полів сівозмін сінокосів, пасовищ, землеволодіння в цілому використовуються матеіали оцінки земель області по загальнооцінюючих районах, які розробленні філіалом інституту землеустрою.

Використовуючи шкали оцінки земель та характеристику запроектованих полів сівозмін і робочих ділянок по агровиробничих групах грунтів враховуються середньозважені бали по кожному полі, сівозміні, орних землях, сінокосах, пасовищах і в цілому по сільськогосподарських угіддях за формулою:

Бс=(Р і+Б і)/Р; де Бс – середній бал оцінки поля сівозміни або угіддя; Р і – площа агроворобничих груп груніт полів сівозмін або

ділянок кормових угідь; га Б і – бал оцінки полів сівозмін і ділянок кормових угідь; Р – площа сівозміни або кормових угідь; га

23

Табл 13 Економічна ефективність проету

№ п/п Культура Р1, га У1,

ц/га Ц, грн ВВП1 Р2, га У2, ц/га ВВП2

ВВП2-ВВП1

1 Зернові З них:

9,2 29,5 70 18998 11,33 30,2 23951,62 4953,62

Цукровий буряк 4,6 351 15 24219 3,5 380 19950 -4269

Кормовий буряк 4,78 360,3 15 24219 3,5 380 19950 -4269

2 Картопля 5,15 84,6 50 21784,5 4,09 88 17996 -3788,5 3 Кукурудза 3,03 54,8 50 8220 3,83 57 10915,5 2695,5

Х Розділ Перенесення проекта в натуру Перенесення проекта в натуру заключається в проложенні та

закріпленні на місцевості запроектованих елементів на плані. Перенесення проекта в натуру проводиться слідуючими

методами: - промірів (мірними приладами, стрічкою); - кутомірними (теодолітом і мірною стрічкою); - графічними.

Вибір методу залежить від технічних потреб правильності, паралельності і перпендикулярності сторін та інших робочих ділянок:

- від способу проектування; - від топографічних умов місцевості; - від виду проектних ліній; - від виду планово-картографічних матеріалів. Перенесення проекта в натуру складається із: 1) підготовчі роботи; 2) виготовлення розбивочного креслення; 3) робота по перенесенню проекту в натуру; 4) завершальні роботи.

24 Підготовчі роботи складаються: 1) огляд місцевості та аналіз графічного матеріалу; 2) встановлення методів перенесення проекту в натуру; 3) згущення геодезичної основи для перенесення проекту в

натуру. Виготовлення розбивочного креслення на креслярському папері

за допомогою креслярських приладів, згідно стандартів креслення. Показують проектні проміри, пункти геодезичної основи, контури ситуації, проектні ходи, номери полів, опис меж, масштаб, тощо.

25

Висновок Для фермерського господарства „Зоря„ проведений

внутрігосподарський землеустрій. Фермерське господарство знаходиться на землях Білокриницької сільської ради Рівненської області рівненського району. Загальна площа господарства складає 58,61 га . Площа була розрахована різними способами . Був проведений аналіз ґрунтів господарства , який показав ,що 12,29 гектара земель піддаються водній ерозії.

Проект внутрігосподарського землеустрою складений згідно завдання та природних особливостей даного підприємства . До проекту на балансі фермерського господарства було сільськогосподарських угідь 54,4 га .після 56,15 га . Площа збільшилась за рахунок трансформації малопродуктивних угідь . Організація території заключається у проектуванні ґрунтозахисної сівозміни ( 5,40 га ) , польової сівозміни ( 35,36 га) , сінокосів (2,80 га) , пасовищ ( 10 га) . Ґрунтозахисна сівозміна запроектована на слабо та середньо змитих землях . Сінокоси запроектовані як залуження сильно змитих ґрунтів . Пасовище розміщено біля господарського центру для зменшення переходів тварин . Для зручного під'їзду запроектовані польові шляхи з загальною площею 0,80 га .

В проекті розроблено ряд заходів по охороні ґрунтів . До них відносяться агротехнічні та лісомеліоративні . Запроектована лісосмуга має площу 1,6 га. . В проекті вказані заходи по охороні праці та техніці безпеки . Розроблені маршрути по перенесенню проекту в натуру .

26

Список використаної літератури

Земельний кодекс України .- 2001р.

"Про селянське ( фермерське) господарство „ Закон України від 20.12.91 р.

Н.Н.Бурихін „Землевпорядне проектування та організація землевпорядних робіт „ .-1985р.

Т.П.Магазінщиков „Земельний кадастр" .-1991р.

С.М. Гончаров „ Основи меліорації „ .-1991р.

А.В. Маслов „ Геодезичні роботи при землеустрою „.-1991р.

Т.В.Г.Мацибора „Економіка сільського господарства".-1994р.

О.І. Пальчиков „Практикум по проектуванню землевпорядних робіт „.-1990р.

ПІД редакцією Л.І. Новаківського „Довідник по землеустрою".-1990р.

П.П. Руснак „Економіка природокористування „ .-1991р.