Затверджено Міністерством освіти і науки УкраїниРекомендовано Вченою радою Інституту держави і права

ім. В. М. Корецького

Автори підручника:О. В. Зайчук, доктор юрид. наук, професор, член-кор. АПрНУкраїни – глави 3, 11, 27 (у співавторстві з Оніщенко Н.М.);А. П. Заєць, доктор юрид. наук, професор, член-кор. АПрНУкраїни – глави 7, 9;В. С. Журавський, доктор політ. наук, доктор юрид. наук,професор, академік АПрН України – глава 18;О. Л. Копиленко, доктор юрид. наук, професор, академікАПрН України – глави 1, 2;Н. М. Оніщенко, доктор юрид. наук, професор – глави 8,13, 20, 22, 27 (у співавторстві з Зайчуком О.В.);С. В. Бобровник, кандидат юрид. наук, професор – глави 4(§1–10), 6, 16, 21 (§5), 24, 25;Н. М. Пархоменко, кандидат юрид. наук – глави 5, 14,15, 17, 19, 26;Т. І. Тарахонич, кандидат юрид. наук, доцент – глави 4(§11), 10, 12, 21 (§1–4), 23Ю. Л. Власов, кандидат юрид. наук – глави 28, 29;

Рецензенти:В. М. Селіванов, доктор юрид. наук, член-кор. АПрНУкраїни;В. Ф. Сіренко, доктор юрид. наук, дійсний член АПрН Ук-раїни;Н. С. Прозорова, доктор юрид. наук, професор;Є. А. Тихонова, доктор юрид. наук, професор

Відповідальний редактор – О. В. Зайчук, доктор юрид.наук, професор, член-кор. АПрН України

Науковий редактор – Н. М. Оніщенко, доктор юрид. наук,професор

Відтворення всієї книги чи якої-небудь її частини будь-якимизасобами або в якій-небудь формі, у тому числі в Інтернеті,

забороняється без письмового дозволу видавництва

© Колектив авторів, 2008© Юрінком Інтер, 2008ISBN 978-966-667-296-7

ББК 67.0я73Т33

Передмова

Юридична наука є категорією багатогалузевою. Кожнагалузь цієї науки має свій предмет наукового дослідженняі пізнання. У сукупності ці галузі складають єдину систе-му юридичної науки. Базовим системоутворюючим факто-ром і методологічною основою для неї є загальна теоріядержави і права – наука наук у сфері теоретичної юрис-пруденції.

Загальна теорія держави і права – це вчення про при-значення та сутність держави і права, їх категоріальнийта понятійний апарат. Дане вчення має не тільки світо-глядне, а й безпосереднє практичне значення. Фундамен-тальні теоретичні знання про державу і право є необхід-ною умовою для вивчення інших галузей юридичної на-уки, а також ефективної професійної діяльності юриста усфері практичної юриспруденції.

Початок формування юридичного світогляду сягає своїмкорінням античних часів Греції та Риму. Але як таке воносклалося у XIII ст. в епоху Просвітництва. Далі цей світо-гляд розвивався під впливом класових та інших ідеологем.

Загальна теорія держави і права незалежної Українивзяла чимало корисного з вітчизняного досвіду минулого.Разом з тим, вона послідовно звільняється від догматичнопостульованих уявлень про державу і право соціалістич-ного типу. У осмисленні правових явищ розширилася сфе-ра використання досягнень правової думки і юридичноїпрактики зарубіжних країн.

Сучасна українська наука держави і права у тлумаченнідержавно-правових явищ виходить з інтересів людини тагромадянина. Саме під цим кутом зору акцентується ува-га на демократичній, соціальній і правовій державі, гро-мадянському суспільстві, праві як мірі свободи та спра-ведливості, суб’єктивних правах і свободах людини та гро-мадянина тощо.

Останнім часом в Україні видано низку підручників танавчальних посібників з теорії держави і права. Але вонине «встигають» за швидкоплинними суспільно-політични-ми процесами і змінами.

4 ПЕРЕДМОВА

Пропонований підручник є спробою розкрити предмет теоріїдержави і права з позицій сучасних вчень у даній галузі, новітніхпідходів до праворозуміння, еволюції поглядів на державу і пра-во в Україні та за її межами.

Підручник написано колективом висококваліфікованих авторів –науковців і викладачів вищих юридичних навчальних закладів.Серед них – доктори юридичних наук, професори, академіки ічлени-кореспонденти Академії правових наук України

Структура підручника визначена навчальною програмою курсута системою юридичних знань даної галузі. У підручнику відоб-ражена широка палітра думок авторів з дискусійних питань тео-рії держави і права.

Підручник призначений для озброєння студентів вищих на-вчальних закладів системою загальнотеоретичних знань про дер-жаву і право. При цьому увага акцентується не на догмі права, ана його правильному тлумаченні й застосуванні, тобто праві у дії.

Даний підручник стане у пригоді всім, хто бажає отриматинадійні знання у галузі теорії держави і права, знання, які є перед-умовою успіху в науковій чи практичній діяльності юриста.

Ю. С. Шемшученко,Директор Iнституту дер-жави i права iм. В. М. Ко-рецького НАН України,академiк НАН України

РОЗДІЛ І

Наукознавчі питаннятеорії державиі права

ГЛАВА 1

Теорія держави і правав системі юридичних наук

У житті українського народу, як і народів низ-ки країн Європи, а також держав, що утворили-ся на теренах колишнього Союзу РСР, у кінціХХ – на початку ХХІ ст. сталися і відбувають-ся величезні зміни. Соціалістичний лад, радянсь-ка та подібні їй народно-демократичні системи,що довгі роки панували у країнах соціалістич-ного табору, припинили існування. Народи цихкраїн відмовилися від тоталітарних соціалістич-них режимів, що запроваджувалися в їх еконо-мічному, політичному, соціальному житті, і по-чали широкі демократичні перетворення. Напорядок денний незалежних національних дер-жав постали питання здійснення кардинальнихтрансформацій у політичній, економічній, со-ціальній сферах, перш за все розбудови цих дер-жав, створення відповідних правових систем, ви-рішення багатьох проблем, пов’язаних з існуван-ням нових країн демократичної орієнтації вєвропейському і світовому міжнародному співто-вариствах.

Ці історичні перебудовчі процеси та їх пер-спективи вимагають глибоких теоретичнихобґрунтувань, що, у свою чергу, накладає величез-ний громадянський обов’язок на вчених–дослід-ників у галузі соціогуманітарних наук щодо вирішен-ня багатьох найскладніших проблем, з якими

7ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

зіткнулося українське суспільство на сучасному етапі свогорозвитку і зустрінеться у майбутньому. Розв’язання левовоїчастки зазначених проблем покладається на представниківюридичної науки, насамперед тих, хто працює у галузі те-орії держави і права. Саме ця наука, спираючись на здобут-ки галузевих юридичних дисциплін та всього суспільство-знавства, акумулює величезний обсяг знань про державу іправо, накопичений за весь період їх існування, саме вонаозброєна методологічними підходами і прийомами, які до-зволяють досліджувати найскладніші процеси у сфері дер-жавотворення і правотворення, вказувати шлях вирішеннянагальних сучасних проблем державно-правового будівниц-тва, прогнозувати об’єктивно-оптимальні тенденції його роз-витку.

Відповідальні й найскладніші завдання в галузі теоріїдержави і права вирішують сьогодні вчені України. Це на-самперед стосується наукового осмислення та визначенняпідходів і механізмів розв’язання проблем, послідовногозакріплення в свідомості населення незалежної України на-ціональної ідеї державотворення, реалізації справжньогонародовладдя, здійснення політичної, парламентської, ад-міністративної реформ, пошуку найбільш демократичних іефективних форм існування держави, забезпечення їх на-лежного системного та динамічного функціонування в умо-вах дії принципу розподілу влад, формування демократич-ного, правового, громадянського суспільства, визнання пріо-ритетності прав і свобод людини. Все, про що йдеться, можебути по-справжньому зрозуміло і втілено у життя тільки набазі глибоких та всебічних знань про державу і право, продержавно-правову політику, існуючі у цих галузях законо-мірності та об’єктивні передумови прогресивного розвиткунаявних державно-правових інститутів.

Досліджуючи доленосні для держави та суспільства про-блеми, теорія держави і права як наука й сама повинна роз-виватись, вдосконалюючи свої наукознавчий інструментарійта наукознавчі механізми, що є однією з необхідних умов їїуспішного функціонування та виправдання покладених нанеї суспільством сподівань.

8 ГЛАВА 1

§ 1. Поняття та класифікація науки

Загальна теорія держави і права посідає особливе місце унауці про суспільство. Це пояснюється насамперед її спе-цифічними об’єктами вивчення – держави та права, якіналежать до найбільш важливих суспільних інституцій.Підкоряючись загальним об’єктивним законам суспільногорозвитку, зазначені інституції мають поряд з цим свої спе-цифічні закономірності функціонування та розвитку, що зу-мовлює необхідність існування окремої особливої науки,якою є саме теорія держави і права. Вона покликана вивча-ти перш за все закономірності державно-правових явищ су-спільного життя, має на меті одержання, оновлення і по-глиблення узагальнених, достовірних знань про державу іправо, їх роль та значення у суспільстві. Глобальність і ва-гомість проблем, які вивчаються цією наукою, зумовлюютьїї належність до числа фундаментальних.

Держава і право як суспільні явища вивчаються багать-ма суспільними науками, які досліджують їх з точки зорусвого предмета. Теорія держави і права, будучи юридичноюнаукою, вивчає не суспільство взагалі, а саме державу і пра-во як суспільні явища1.

Уособлюючи систему знань про основні та загальні зако-номірності існування і розвитку держави і права, ця наукадосліджує їх соціальну природу, дає пояснення їх сутності,розкриває значення держави і права у житті суспільства.Закономірність як категорія, що досліджується теорією дер-жави і права, є насамперед об’єктивним, необхідним, за-гальним і сталим зв’язком державно-правових явищ міжсобою та з іншими суспільними (соціальними) явищами,зв’язком, який втілює якісну визначеність державно-право-вих явищ, їх політико-юридичні властивості2. Сама наукапро державу і право в її найширшому розумінні виступаєсистемою знань про загальні політико-юридичні законо-мірності виникнення, розвитку і функціонування держав-но-правових явищ, які досліджуються у цілому3. Наукові

1 Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. –К.: Вища школа, 1971. – С. 3–4.

2 Комаров С. А., Малько А. В. Теория государства и права: Учеб.-метод. пособ. Краткий учеб. для вузов. – М.: НОРМА, 2003. – С. 187.

3 Там само.

9ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

положення, висновки та основні категорії загальної теоріїдержави і права посідають самостійне місце у системі соціо-гуманітарних наук, а притаманна останній специфіка доз-воляє визнати її самостійною галуззю суспільствознавства.Вказана специфіка полягає, насамперед, у тому, що тількиця наука має основними об’єктами своїх досліджень право-ву і державну організацію суспільства.

Теорія держави і права відрізняється від таких наук, якприродні або технічні, адже вона є суспільно-гуманітарноюнаукою, предметом дослідження якої є суспільні явища –держава і право. Разом з тим її можна класифікувати якполітико-юридичну науку, тому що вона вивчає особливіаспекти суспільного життя, які безпосередньо належать догалузі права, політики, державно-владної діяльності. За-значеним теорія держави і права відрізняється від іншихсоціогуманітарних наук, що безпосередньо, як це відбуваєть-ся у юриспруденції, не досліджують державно-правові яви-ща. Вона є загальнотеоретичною наукою, яка вивчає основніі загальні закономірності та ознаки функціонування і роз-витку держави і права. І, нарешті, ця наука відрізняєтьсясвоїм філософським спрямуванням, має методологічний ха-рактер, адже конкретизує положення філософії у галузі дер-жавознавства і правознавства, розробляє методи, способи ви-вчення державно-правових явищ.

Будучи належною до системи соціогуманітарних наук,які вивчають людину в її суспільних відносинах, загальнатеорія держави і права взаємодіє з іншими суспільними на-уками, насамперед філософією, історією, політологією, со-ціологією, економічною наукою тощо1.

Важливе значення для загальної теорії держави і правамає її взаємозв’язок з філософією, яка є наукою про загальнізакони розвитку природи, суспільства та мислення. Вартозауважити, що фундамент теоретичних знань про державу іправо становлять саме філософські знання про суспільство.В осмисленні державно-правових явищ вагому роль відіграєфілософія права. З нею пов’язані уявлення про право як

1 Абдулаев М. И. Теория государства и права. – М., СПб., Н.Новго-род и др.: Питер, 2003. – С. 12–13.

10 ГЛАВА 1

сукупність природних прав і свобод людини – невід’ємнихумов її вільного й творчого існування та розвитку. Сьогодніці положення закріплені у багатьох конституціях демокра-тичних держав світу, в тому числі Конституції України.

Слід наголосити про тісний зв’язок загальної теорії дер-жави і права з історичною наукою. Остання вивчає історіюрозвитку людської цивілізації у всій її різноманітності. Дер-жава і право сьогодні – це результат історичного розвиткусуспільства. Спираючись на дані історичної науки, теорія дер-жави і права досліджує найбільш загальні закономірності ви-никнення, функціонування та розвитку державно-правовихявищ. У той же час історична наука, звертаючись до питаньдержави і права, користується відповідними положеннямита поняттями, які напрацьовані теорією держави і права.

Особливо тісно загальна теорія держави і права пов’яза-на з політологією, яка вивчає політику та політичні систе-ми світу. Ґрунтуючись на політологічних даних про по-літичну систему суспільства, теорія держави і права розгля-дає її з точки зору місця та ролі у ній держави, характернихознак і особливостей, що відрізняють її від партій, громадсь-ких організацій та інших ланок політичної системи, право-вих форм виникнення і діяльності держави. Політологія жвикористовує положення й висновки теорії держави і праваз питань розуміння політичної влади, функцій та механізмудержави, форм державного правління і національно-держав-ного устрою, політичного режиму, законності та правопо-рядку тощо.

Теорія держави і права має тісні та плідні взаємозв’язкиз наукою про суспільство – соціологією, яка вивчає струк-турні елементи суспільства у їх взаємодії, умови існуванняостанніх елементів, а також функціонування і розвиток усіхсторін діяльності людей у суспільстві. У межах соціологіївиник новий науковий напрям – соціологія права, яка роз-глядає правову систему з точки зору її тісного взаємозв’яз-ку з життям, суспільною практикою1.

Конкретні соціологічні дослідження дають можливістьвивчати правові та державні явища, які існують у суспільстві,

1 Абдулаев М. И. Теория государства и права. – М., СПб., Н.Новго-род и др.: Питер, 2003. – С. 15.

11ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

і на цій основі вдосконалювати правову систему та державніінституції. Вони сприяють реформі і розвитку законодав-ства, державних структур, реалізації правових приписів усоціальній поведінці особи, соціальних груп, соціальних ас-пектів функціонування різних державних служб тощо. Усвою чергу, загальна теорія держави і права слугує методо-логічною основою соціологічних досліджень. А наслідкиостанніх сприяють розвитку теорії держави і права.

Нерозривний зв’язок існує між теорією держави і правата економічною наукою. Спираючись на положення і вис-новки економічної думки, яка вивчає виробничі відносинита економічні закони, аналізує ринкові відносини і ринковегосподарство, теорія держави і права розглядає всі держав-но-правові явища в органічному зв’язку з економічнимиумовами життя людей, розкриває їх активний зворотнийвплив на економіку. В ринкових економічних відносинахвтілюються ідеї свободи, рівності, соціального прогресу.Досконала правова система, соціально спрямована політикадержави сприяють розвитку сучасних ринкових економіч-них відносин, зростанню добробуту людей.

З усього наведеного можна зробити висновок, що загаль-на теорія держави і права є наукою високого рівня узагаль-нення державно-правової дійсності. До її складу входять нетільки знання, одержані нею самою, а й у синтезованому ви-гляді знання, накопичені багатьма іншими науками, які тієючи іншою мірою досліджують різні аспекти теорії держави іправа. Тісно взаємодіючи з іншими галузями наукового знан-ня, загальна теорія держави і права формулює наукові зако-ни, поняття та визначення державних і правових явищ, якідозволяють не тільки пізнати сутність, зміст та форми існу-вання держави і права, вдосконалити їх службову роль усуспільному житті, а й використовувати державно-правовіінститути з метою реформування суспільства у напрямі йогопрогресивного розвитку1.

Будучи єдиною наукою, яка дає узагальнююче теоретико-методологічне уявлення про державно-правову дійсність у їїцілісності, загальна теорія держави і права характеризується

1 Общая теория государства и права: Акад. курс в 2 т. – Т. 1. Теориягосударства. – М.: Зерцало, 1998. – С. 9.

12 ГЛАВА 1

своєю інтегрованістю і диференційованістю. Внутрішньо вонаподіляється на відносно автономні частини. Взяті у єдностіта взаємодії, вони характеризують структуру загальної теоріїдержави і права як науки.

Перш за все, вона поділяється на такі внутрішні під-розділи, як загальна теорія держави та загальна теорія пра-ва. Однак між названими частинами є спільні проблеми: цепитання методології, типології тощо.

Разом з тим, кожний з цих основних підрозділів має внут-рішню структуризацію. Так, у межах загальної теорії праває відносно виокремлені групи проблем, що утворюють, на-приклад, такі загальні напрями, як філософія права, соціо-логія права, спеціально-юридична теорія або загальна пози-тивна теорія права, до якої належать класифікація юридич-них норм, юридичних фактів, прийоми тлумачення тощо.Слід підкреслити, що це – тільки напрями, профілі науко-вих досліджень. Загалом, вказані юридичні дослідження узагальній теорії держави і права відрізняються єдністю, по-єднуючи в одне ціле філософську, соціологічну і спеціаль-но-юридичну характеристики права.

Від перелічених загальних напрямків відокремлюються ібільш вузькі напрями наукових юридичних досліджень. Це,насамперед, правова інформатика, правова психологія, пра-вова етика, юридична стилістика, теорія юридичної техніки.

Маючи у своїй структурній будові відносно автономнічастини, теорія держави і права – єдина наука, яка даєузагальнене уявлення про державно-правову дійсність у їїцілісності1. Ця наука зорієнтована не тільки на розв’язаннясуто теоретичних проблем, а й на забезпечення вирішенняскладних, життєво необхідних питань практики, пов’яза-них з державною діяльністю, правовим регулюванням, дер-жавною і правовою політикою, з практичним функціону-ванням державних органів, проблемами юридичної практи-

1 Досліджуючи проблему цілісності теорії держави і права, професорМ. І. Козюбра зазначає, що є підстава ставити під сумнів доцільність їїподілу на дві самостійні науки (і відповідно дві навчальні дисципліни) –загальну теорію держави і загальну теорію права (Козюбра М. I. Науко-вознавчі проблеми загальної теорії держави і права / Методологічні про-блеми правової науки. – Xарків: Право, 2003. – С. 92).

13ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

ки. Вона покликана теоретично обґрунтовувати необхідністьполітико-правових реформ у суспільстві, вказувати шляхиїх здійснення та передбачати позитивні і негативні резуль-тати, а також зорієнтувати суспільство на недопущення мож-ливих прорахунків у державному і правовому будівництві,уникнення небажаних наслідків, подолання кризових явищ.Поєднання стратегії і тактики реформ з наукою – шляхсприяння подоланню деструктивних процесів у суспільстві.Можна назвати аксіомою те, що ігнорування науки у про-цесі державно-правового будівництва нерідко призводить донепередбачуваних негативних явищ1.

Вивчаючи та узагальнюючи практику, теорія держави іправа формує поняття та визначення державно-правовихявищ, виробляє наукові рекомендації і висновки, генеруєнові ідеї, які дозволяють не тільки зрозуміти сутність, змістта форми існування держави і права, а й вміло використову-вати їх з метою прогресивного розвитку суспільства2.

Слід зазначити, що в умовах сучасності теорія держави іправа стає демократичнішою, ніж раніше, відкритішою длясприйняття класичної спадщини і новітніх ідей незалежновід того, де вони з’явились. Вона приділяє більшу увагуматеріальним і духовним потребам людини, її гідності, пра-вовому та політичному світогляду, правам і свободам грома-дян. Значно збагатився гуманістичний зміст сучасного вченняпро державу і право зі сприйняттям ідей демократичної,соціальної, правової держави, сучасного громадянськогосуспільства тощо3.

Отже, будучи важливою суспільствознавчою та провідноююридичною наукою, теорія держави і права має на меті одер-жання, оновлення та поглиблення узагальнених, достовір-

1 Доклад. про ці питання див: Зайчук О. В. Деякі аспекти напрямівнаукових досліджень та перспективи розвитку загальної теорії державиі права на сучасному етапі / Методологічні проблеми правової науки. –Харків: Право, 2003. – С. 174–177. Автор розглядає дослідження,результати котрих реалізуються у сучасній юридичній науці, дослід-ження, які планується здійснити у найближчому майбутньому, та на-прями досліджень так званого перспективного характеру, що мають про-водитися у подальшому.

2 Теория государства и права. – М.: НОРМА, 2002. – С. 4.3 Там само. – C. 2.

14 ГЛАВА 1

них знань про державу і право, прагне пізнати сталі, гли-бинні зв’язки державно-правового життя, які визначаютьйого історичний рух. Спираючись на досягнення інших га-лузей наукового знання, вона формулює наукові закони,поняття і визначення державних та правових явищ, які да-ють можливість не тільки з’ясувати сутність, зміст і формидержави та права, вдосконалити їх службову роль у су-спільному житті, а й використати теорію держави і правадля здійснення прогресивних суспільних реформ1.

Поняття теорії держави і права як науки розкриваєтьсяу деяких монографічних працях, майже кожному підруч-нику із загальної теорії держави і права, а також у акаде-мічному курсі цієї дисципліни. Її дефініції містяться у юри-дичних словниках та енциклопедіях. Вони різні за обсягомі глибиною: від коротких дефініційних визначень до широ-ких аналітичних узагальнень. Так, у підручнику з теоріїдержави і права В. Хропанюк зазначає, що це наука, якавивчає державно-правові явища суспільного життя. З її до-помогою досліджуються причини виникнення держави іправа, їх форми й типологія, основні закономірності побу-дови системи органів держави і системи права, їх функціо-нальний вплив на суспільне життя. Вона є: суспільною на-укою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава іправо; юридичною наукою, адже досліджує тільки держав-ний та правовий аспекти суспільного життя; загальнотеоре-тичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні зако-номірності розвитку держави і права. Як і будь-яка наука,теорія держави і права виконує певні функції, що свідчатьпро її теоретичне та практичне значення для процесів ре-формування суспільного життя2.

Професор С. Комаров у підручнику з питань загальноїтеорії держави і права, визначаючи поняття науки про дер-жаву і право, характеризує її як суму та систему знань прозагальні політико-юридичні закономірності виникнення,розвитку і функціонування державно-правових явищ3. Ви-

1 Хропанюк В. Н. Теория государства и права. – М.: Интерстиль,2001. – С. 19–20.

2 Там само.3 Комаров С. А. Общая теория государства и права. – СПб.: Юристъ,

2001. – С. 6.

15ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

датний український вчений-юрист П. Недбайло вважав, щотеорія держави і права є наукою про загальні та об’єктивнізакони розвитку держави і права, а не тільки підсумкомнаукових знань, накопичених окремими юридичними на-уками. Це наука про державу і право у цілому, хоча вона йне вивчає всіх сторін державно-правового життя. Зазначенагалузь знань охоплює те єдине спільне, що властиве дер-жаві і праву загалом, а отже, і кожному державно-правово-му явищу в нескінченній їх багатоманітності. Звичайно, воновивчається не ізольовано, а у діалектичній єдності, нероз-ривному зв’язку з особливостями державних установ та га-лузей права, інших державних і правових інститутів. Зв’я-зок цілого і окремого базується на взаємопроникненні за-гальних та окремих закономірностей, але розглядається зточки зору загальних законів розвитку. З огляду на те, щотеорія держави і права вивчає загальні закономірності роз-витку держави і права, вона є загальною теорією держави іправа1.

У статті «Загальна теорія держави і права», вміщеній у2-му томі «Юридичної енциклопедії», проф. П. Рабіновичзазначає, що це юридична наука, яка «становить системузнань про найзагальніші закономірності виникнення, струк-тури, функціонування та розвитку держави і права»2.

Всі наведені визначення, суттєво доповнюючи одне одне,у цілому дають більш-менш повне уявлення про те, чим єнаука теорії держави і права, формулюють її дефініцію, ви-ходячи з класифікації її як науки.

§ 2. Предмет теорії держави і права,його особливості

Вже з визначення поняття теорії держави і права як на-уки та її класифікаційних ознак можна з’ясувати у загаль-них рисах предмет, який вона вивчає, та деякі його особли-

1 Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права. –С. 39–40.

2 Юридична енциклопедія. – К.: Укр. енциклопедія, 1999. –Т. 2. – С. 457.

16 ГЛАВА 1

вості. Але для повного засвоєння навчального курсу теоріїдержави і права слід ширше і глибше ознайомитись з тим,що саме, у якому обсязі, для чого і як досліджує ця наука,проаналізувати характерні риси суспільних явищ, які вонаопановує, їх відмінність від соціальних категорій, що дослі-джуються іншими науками.

Кожна наука має свої об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це тіявища, котрі вивчаються наукою, предмет – те, що ціка-вить дану науку в конкретному об’єкті. «...Пізнання – цешлях, який веде від об’єкта до предмета, від первинних (чут-тєвих, емпіричних) знань про право і державу до теоретич-ного, науково-юридичного (понятійно-правового) знання проці об’єкти»1.

Загальним об’єктом досліджень для суспільствознавчихнаук є суспільство, суспільні процеси, суспільні відносини,суспільне життя, становище і роль особи у суспільстві, су-спільна свідомість. Юридична наука, яка належить до сис-теми суспільствознавчих наук, має своїм предметом держа-ву і право, державно-правові явища, правовий статус люди-ни та громадянина у державі і суспільстві тощо. У своючергу, теорія держави і права, яка входить до загальної си-стеми юридичних наук, має свій предмет досліджень. Цетакі явища суспільного життя, як держава і право, загальніта специфічні закономірності їх виникнення, розвитку і фун-кціонування, сутність та прояви їх у різних державно-пра-вових системах, системи об’єктивних і суб’єктивних прав,у тому числі система природних прав людини, правова куль-тура тощо.

Як і будь-яка наука, що вивчає суспільство, комплекслюдської діяльності у ньому, теорія держави і права маєсвоїм завданням вироблення та систематизацію об’єктивнихзнань про соціальну дійсність, у першу чергу про державу іправо, які, на думку сучасних дослідників, займають чи ненайважливіше місце у суспільному житті, а в уявленняхбагатьох мислителів минулого, навіть, ототожнювались ізсуспільством. Теоретичне осмислення суспільних явищ не-можливе без ретельного дослідження закономірностей їх

1 Проблемы общей теории права и государства. – М.: НОРМА, 2002. –С. 10.

17ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

виникнення, функціонування і розвитку. Якщо дослідитизакономірність як поняття, то вбачається, що вона насампе-ред втілює зв’язки між явищами і процесами, які відбува-ються в об’єктивному світі і мають певні ознаки. Це такізв’язки, як: зв’язки взаємодії, тобто причинно-наслідковоїзалежності одних явищ або процесів від інших; зв’язки об’єк-тивні, тобто такі, що існують незалежно від волі і свідо-мості людей; зв’язки необхідні, тобто неминучі, такі, які неможуть не виникати (скажімо при економічному пануванніу суспільному виробництві певної людської спільноти вонинеодмінно пануватимуть і у політичному спектрі життя су-спільства); зв’язки загальні, поширені у різних народів, краї-нах, у різні епохи й характеризують певні явища або проце-си з огляду на їх суттєві, головні риси; зв’язки усталені,тобто такі, що наявні невизначено довгий час, не можутьзникати і руйнуватися під впливом інших явищ або про-цесів, з якими вони так чи інакше пов’язані, певною міроювзаємодіють.

У структурі універсальних зв’язків, які мають вказанівище ознаки, для теорії держави і права важливі не всі їхриси, а лише ті, що пояснюють властивості цих інститутівяк особливих (специфічних) явищ суспільного життя, котрідосліджуються у цілому.

Без розуміння специфічних закономірностей, властивихдержаві і праву, як єдиній системі, неможливо скласти нетільки цілісне уявлення про державно-правове життя су-спільства, а й достатньо глибоко дослідити окремі правовічи державні явища. Тому вивчення цих специфічних зако-номірностей є неодмінним завданням загальної теорії дер-жави і права. Вони, з одного боку, є загальними, оскількихарактерні для держави і права як цілісних суспільних явищ,а, з іншого – специфічними стосовно загальних закономірно-стей суспільства у цілому.

Слід зазначити, що у даному разі поняття «специфічне»відображає властиву лише цьому явищу якісну визначеність,його відмінності від інших явищ. Ці відмінності можна вва-жати певною мірою внутрішніми закономірностями для дер-жави і права. При цьому вони можуть бути спільними, якщопритаманні одночасно державі та праву, і специфічними, колихарактерні тільки для держави або лише для права.

18 ГЛАВА 1

До предмета теорії держави і права належить вивченнятакож загальних закономірностей суспільства у такій мірі,у якій вони впливають на розвиток держави і права. Вста-новивши такі закономірності, особи можуть згідно з нимибудувати свої відносини, вдосконалювати відповідні держав-но-правові системи на науковій основі.

Досліджувані теорією держави і права загальні специфічнізакономірності у цілому поширюються і на їх структурнічастини та напрями, слугують теоретичною основою їхпізнання. Це насамперед такі закономірності, як: виник-нення, історичного розвитку та сучасного функціонуваннядержави і права; єдності й відповідності типу держави і пра-ва, переходу їх від одного типу до іншого; поєднання у сут-ності держави і права загальнолюдських категорій з класо-вими та іншими засадами; співвідношення типу та формидержави і права; формування і функціонування механізмудіяльності держави і системи права; правотворчої і правоза-стосовчої діяльності; співвідношення норми права і право-відношення; межі правового регулювання у суспільстві, роз-витку демократії, законності і правопорядку; формуваннядемократичної, соціальної, правової держави.

Якщо найзагальніше систематизувати такі законо-мірності, то побачимо, що вони можуть поділятися на: за-кономірності виникнення держави і права, які дозволяютьз’ясувати, чому і на якій стадії розвитку людства з’явля-ються держава і право; закономірності функціонування, щорозкривають, як і у який спосіб діють складові елементидержавно-правового механізму, як вони впливають на іншісоціальні явища; і, нарешті, закономірності розвитку дер-жави і права, покликані визначати, чому і у якому напрямізмінюються ці явища1.

У процесі і внаслідок дослідження загальних специфіч-них закономірностей теорія держави і права розробляє ме-тодологічні засади наукового пізнання держави, права таінших державно-правових явищ, розкриває взаємозв’язокдержави, права, інших сфер життя суспільства та людини.

Крім закономірностей, теорія держави і права досліджуєзначне коло питань, які мають вагоме значення для всіх

1 Теория государства и права. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – С. 10.

19ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

юридичних наук, формулює основні теоретичні поняття абокатегорії1 юриспруденції, такі як: сутність, тип, форми,функції, структура та механізм дії держави і права, правовасистема, норми права та їх джерела, галузі й інститути пра-ва, суб’єктивне право і юридичний обов’язок, правове регу-лювання, правовідносини, правосвідомість, правова культу-ра, природні та інші права і свободи людини та громадяни-на, їх законодавче визначення, додержання і захист. Дужеважливим є саме сучасне розуміння цих явищ і процесів,еволюції та співвідношення сучасних державних і правовихсистем; визначення загальних характеристик сучасних по-літико-правових доктрин.

Окрім суто реальних державно-правових відносин, про-цесів, явищ та категорій, до предмета теорії держави і пра-ва належать також уявлення людей щодо цього, а саме тачастина суспільної свідомості, яка пов’язана з державою іправом, ними опосередковується. Причому теорія держави іправа орієнтується не тільки на правосвідомість суспільствау цілому, а й на групову, індивідуальну, професійну право-свідомість посадових осіб, представників влади, юристів-практиків, правознавців з їх державно-правовими уявлен-нями, політико-правовою орієнтацією, свідомістю, психоло-гією, ідеологією.

У процесі розвитку науки зазнає змін і перетворень їїпредмет, адже саме життя висуває нові об’єкти пізнання таліквідує те, що віджило. Традиційна проблематика будь-якоїнауки, у тому числі держави і права, поповнюється новиминапрямами досліджень, пов’язаних зі сферою інших галу-зей наукового знання. Практика свідчить: інтеграція, злит-тя, об’єднання різних наук у комплексному дослідженнівідповідних об’єктів означає прогрес науки.

Слід зазначити, що розширення предмета теорії державиі права у розумних, виправданих державно-правовоюдійсністю межах, не «розмиває» його, а значно збагачує тазміцнює. Таке твердження узгоджується з відомим поло-

1 Категоріями називаються найбільш загальні поняття. В них віддзер-калюється державно-правова дійсність, міститься теоретично узагаль-нена за змістом і коротка за формою викладу відповідь на питання, чимє те або інше державно-правове явище, що характеризує державу і пра-во у цілому.

20 ГЛАВА 1

женням про те, що державу і право неможливо до кінцязрозуміти, виходячи тільки з них самих, що лише за межа-ми предмета власне теорії держави і права (у сферах еконо-міки, політики, суспільної свідомості тощо), «на стику» зпредметами інших наук виявляються істинна сутність, при-значення та роль держави і права у суспільстві1.

У ході розвитку теорії держави і права елемент новизнитісно пов’язаний з елементом наступності. Тут нове, як ібудь-де, виникає на основі попереднього як пізнавальна,більш глибока, змістовна та адекватна форма осягнення йрозуміння держави і права. Але кожну новизну не можнасприймати без глибокого осмислення і, навіть, критичності.Так, у останні роки в друкованих засобах масової інфор-мації, а також науковій літературі з приводу боротьби з то-талітаризмом спостерігались намагання принизити роль ізначення держави у житті сучасного суспільства, висловлю-вались сумнівні ідеї про малопридатність самого поняттядержави. У той час як світовий досвід стверджує, що дер-жава – це такий соціально-політичний інститут, примен-шення значення якого негайно і негативно впливає на пра-вопорядок у суспільстві, на правове життя, правовий простір.У сучасних умовах соціально-політичний розвиток усіх країнсвіту характеризується зростанням ролі держави і права ужитті суспільства, посиленням єдності й упорядкованостіїх функціонування, більш ефективним державно-правовимвтручанням у різноманітні суспільні процеси.

Соціальна практика існування як нашої країни, так ідержав світу ставить перед правовою наукою, у першу чергуперед теорією держави і права, все нові і нові питання, щопотребують глибокого осмислення та вирішення на підставішироких політичних узагальнень і досвіду практики. Особ-ливе місце у дослідженнях фахівців теорії держави і праваУкраїни повинно посідати вчення про українську дер-жавність, її історичні, національно-культурні корені і тра-диції, про сучасне та майбутнє української держави і права.

У сьогоднішній перехідний період розвитку нашого су-спільства від соціалістичної формації до нового демократич-

1 Див. доклад.: Теория права и государства. – М.: Новый юрист,1997. – С. 10–11.

21ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

ного устрою дуже важливо ґрунтовно і всебічно розібратись,у якій саме державі ми живемо, куди йдемо, яким правомкористуємось. Всі ці питання нині, коли в Україніздійснюється політико-правова реформа, що покликана за-безпечити перетворення нашої держави з президентсько-пар-ламентської на більш демократичну і прийнятну для нашо-го суспільства парламентсько-президентську республіку, євкрай актуальними. З огляду на це першочергово повиннібути досліджені:

закономірності формування і розвитку державно-владно-го механізму та правове визначення функцій і повноваженьостаннього, підвищення його відповідальності в умовахутвердження парламентсько-президентської форми правлінняв Україні;

подальші шляхи розвитку демократії, вдосконаленнясистеми представницької влади і місцевого самоврядуван-ня, а також здійснення безпосереднього народовладдя;

шляхи здійснення адміністративної реформи, покращан-ня структури й дієвості роботи державного управлінськогоапарату в усіх його ланках і на всіх рівнях;

подальше вдосконалення правової системи, підвищенняїї регулятивного впливу на суспільні відносини, розвитокпрогресивних тенденцій у суспільному житті;

поліпшення законотворчої діяльності, розроблення сучас-них засад подальшої систематизації законодавства, практи-ки його реалізації;

гармонізація національної правової системи з прогресив-ними правовими системами країн Європи і світу;

межі регулятивного впливу держави і права на суспільніпроцеси в умовах становлення та розвитку ринкових відно-син і науково-технічних перетворень;

аналіз проблеми реалізації законності та забезпеченняналежного правопорядку як невід’ємних засад нормальногожиття суспільства тощо.

Вивчаючи об’єктивні закони суспільного розвитку сто-совно держави і права, їх соціально-політичні цілі, теоріядержави і права досліджує увесь механізм державно-право-вого регулювання суспільних відносин й тенденції його роз-витку. Слід зазначити, що зв’язок держави і права із су-спільними відносинами не такий вже простий. Взяти, на-

22 ГЛАВА 1

приклад, сферу економіки. Право не утворюється за принци-пом простого віддзеркалення економічних відносин, примітив-ного їх відображення. Ці відносини відображаються у свідо-мості політичних сил, що перебувають при владі, формуютьу них певні політичні і правові переконання, на підставі якихпотім виробляється державна воля, висловлена як закон. Цеті закони, що розробляються й приймаються спеціально ут-вореними державними структурами за встановленою проце-дурою – парламентами, законодавчими зборами, конгреса-ми тощо. Вони є нормативними законами. Вивчення їх по-яви, шляхів досягнення необхідної якості, проблем реалізації,тобто багатьох пов’язаних з ними питань – також предметспеціальної уваги теорії держави і права.

Окремі явища державно-правового життя: правовідноси-ни, правопорушення тощо, що також мають свої специфічнізакономірності розвитку і функціонування, вивчаються га-лузевими юридичними науками, але лише у певному аспекті,з точки зору характеристик, притаманних цим явищам уконкретних галузях державно-правового життя. Загальні жзакономірності даних явищ у цілому є предметом дослідженьзагальної теорії держави і права. Скажімо, теорія держави іправа вивчає не кримінально-правові правопорушення і нецивільно-правові, бо цим займаються відповідні галузеві юри-дичні науки. Загальна ж теорія держави і права, спираючисьна досягнення галузевих наук з цих питань, досліджує пра-вопорушення у цілому, як соціально-правове явище, його при-роду, загальні закономірності виникнення та розвитку неза-лежно від конкретних форм і проявів даного явища у будь-якій галузі права1.

Вивчення теорією держави і права найбільш суттєвих,провідних, визначальних закономірностей держави і праванадає внутрішнього зв’язку та єдності усім відносно само-стійним юридичним наукам, забезпечує цілісне теоретичнесприйняття всієї державно-правової дійсності.

Предмет науки «Теорія держави і права», як вже зазна-чалось, не лишається незмінним. Навпаки, він постійно роз-вивається. Тому ця наука повинна працювати на збільшен-

1 Теория государства и права. – Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та,1987. – С. 21.

23ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

ня знань про свій предмет, розробляти систему науковихпідходів до дослідження його розвитку в умовах об’єктив-ної реальності, бути спроможною швидко реагувати на всізміни у сучасній динамічній державно-правовій дійсності.

Оскільки предмет дослідження будь-якої науки є осно-вою розуміння її суті, специфіки і призначення, його чіткевизначення має бути одним з головних завдань, яке повин-на виконати та чи інша наука. Що стосується безпосередньопредмета теорії держави і права, то він визначений у бага-тьох підручниках, посібниках, академічних курсах, моногра-фічних та інших виданнях. Так, у названій вище статті «За-гальна теорія держави і права» П. Рабіновича зазначається,що цю науку вирізняє серед інших своєрідність предмета,яким є державно-правові закономірності, тобто об’єктивний,необхідний, «суттєвий, для певних умов загальний і сталийзв’язок державно-правових явищ між собою, а також з інши-ми феноменами, який безпосередньо обумовлює якісну ви-значеність цих явищ, що виявляється в їх юридичних влас-тивостях. Інакше кажучи, це такий зв’язок, який юридич-но опосередковує соціальну детермінованість, структуру,функціонування і розвиток, соціальну дієвість державно-правових явищ. Наявність специфічних державно-правовихзакономірностей об’єктивно виокремлює юриспруденцію усамостійну науку, а сукупність таких загальних закономірно-стей становить предмет загальної теорії держави і права»1.

Підсумовуючи викладене у цьому розділі та враховуючивизначення предмета теорії держави і права в низці науково-монографічних та навчальних видань, можна дати наступневизначення: Предметом теорії держави і права є держава іправо як специфічні суспільні явища, загальні закономірностіїх виникнення, призначення і функціонування, їх сутність,типи, форми, функції, структура і механізм дії, взаємовідно-сини між собою та правовідносини з іншими суб’єктами су-спільного життя, основні державно-правові категорії, спільнідля всіх галузей юриспруденції, а також особливості дер-жавно-політичної і правової свідомості та правової культу-ри. Фундаментальні проблеми, які покликана досліджувати

1 Юридична енциклопедія: В 6 т. – К.: Вид-во «Українська енцик-лопедія», 1999. – Т. 2. – С. 457.

24 ГЛАВА 1

теорія держави і права, мають величезне методологічне зна-чення як для всієї юридичної науки, так і для правотворчоїта правозастосовчої практики.

§ 3. Функціональне призначеннятеорії держави і права

Знання предмета теорії держави і права дозволяє з’ясу-вати її функціональне призначення, функції останньої у за-гальній системі наук, особливо тих, які вивчають державута право, адже функції науки в основному визначаються їїпредметом. Кожна з юридичних наук має свої специфічніфункції залежно від значущості предмета дослідження. (Ска-жімо, є функції науки конституційного (державного) правачи функції криміналістики.)

Головне призначення теорії держави і права полягає упізнанні державно-правової дійсності та відповідних про-цесів, що відбуваються у суспільстві. Саме функції, які воназдійснює, визначають її роль і можливості при вивченніправового життя суспільства та кожного його члена, дослі-дженні основних напрямів розвитку і впливу юридичної на-уки на державно-правову дійсність. Як найбільш абстракт-на наука теорія держави і права виконує особливі функції.Вона вивчає дійсність глибше порівняно з галузевими таіншими юридичними науками, внаслідок чого має мож-ливість розробляти загальнотеоретичні принципи стосовнодержави і права у цілому, які надають юридичній науці ло-гічної цілісності.

Теорія держави і права має досить широкий спектр до-слідно-функціональних можливостей. У науковій і на-вчальній юридичній літературі називається різна кількістьїї функцій, не у всіх друкованих джерелах відповідні функціїмають ідентичні назви. Функціональна роздробленість можепояснюватись множинністю явищ, які досліджуються. Аленайважливіше місце посідають її основні функції.

Як і кожна суспільна наука, теорія держави і права підхо-дить до вивчення свого предмета, державно-правових інсти-тутів та явищ як таких, якими вони є. Так, важливим їїзавданням є вивчення самого діючого права у аспекті йогоіснування, з’ясування змісту чинних законів тощо. Таку

25ТЕOРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК

функцію називають констатаційною. Якщо ж треба не тількипізнати, а й пояснити предмет, розкрити причини явищ іподій, наука виконує, крім констатаційної інтерпретаційнуфункцію. На рівні ж загальних закономірностей теорія дер-жави і права покликана спочатку показати, що і як відбу-вається у сфері діяльності держави і права, а потім з’ясува-ти та пояснити, чому так відбувається. Це завдання онтоло-гічної (гр. on (ontos) – суще, 1оgos – поняття, вчення,наука) функції. Вона поєднує констатаційну та інтерпрета-ційну функції. Її суть полягає в об’єктивному розкритті існу-ючої реальності, поясненні її такою, якою вона є. Але перш,ніж давати соціально-політичну, юридичну, моральну абоіншу оцінку державно-правовому явищу (скажімо, державнійустанові чи правовій нормі), слід зібрати необхідний мате-ріал, врахувати факти минулого та сучасного, провести їхнаукову класифікацію і систематизацію, вивчити внутрішнюструктуру установи, її компетенцію, структуру законодавчо-го акта, формальні приписи правової норми тощо та поясни-ти їх саме такими, якими вони існують у об’єктивній дійсності.

Не можна вивчити предмет з готовою оцінкою, взятоюпоза цим предметом. Така оцінка може бути суб’єктивноюі, навіть, упередженою. А оцінка має складатись у процесівивчення предмета, у такому разі пояснення його є немину-чим, але суть у тому, щоб воно було правильним, науковообґрунтованим, щоб об’єктивне не підмінялося суб’єктив-ним. Тому і критерії оцінок мають бути такою ж мірою об’єк-тивними, як і сам предмет пізнання. Правильна кваліфіка-ція явища, що вивчається, усуває випадковості в оцінці, утому числі кон’юнктурного характеру. Пояснення явищ яктаких, з точки зору їх сутності, властивостей і відносин зіншими явищами, є основною та визначальною функцієюнауки.

Теорія держави і права не обмежується пізнанням і пояс-ненням державно-правових явищ. У наш час, коли виниклинові політичні й соціально-економічні умови, зокрема умовиринкової економіки, наука відкриває нові закономірності урозвитку політико-правових відносин та інститутів. Ці зако-номірності, які виникли у процесі розвитку предмета науки,розкриваються за допомогою евристичної функції. Евристи-ка – це мистецтво знаходження істини, нових відкриттів.

26 ГЛАВА 1

Відкриття ж закономірностей існування відповідних явищ –найважливіше завдання науки, а, отже, є однією з основнихїї функцій, без якої наука перестає бути наукою.

Евристична та онтологічна функції тісно пов’язані з гно-сеологічною функцією теорії держави і права. Гносеологія(гр. gnoseos – знання, lоgos – вчення, наука) у філософіївизначається як теорія пізнання. Теорія держави і права,досліджуючи онтологію державно-правових закономірнос-тей, не може разом з тим не вивчати проблеми гносеології,тобто проблеми пізнання цих закономірностей. Тому дер-жавно-правова дійсність, яка становить предмет теорії дер-жави і права, має досліджуватись у єдності онтологічного ігносеологічного аспектів. Виконуючи гносеологічну функ-цію, теорія держави і права виробляє теоретичні конструкціїта методи, чим сприяє розвитку правового пізнання сутності,змісту та форм держави і права, а також інших, органічнопов’язаних з державою і правом, явищ і процесів.

Поряд з юридичною онтологією і гносеологією, у єдностіз ними виступає юридична аксіологія (гр. ахіos – цінність,lоgos – вчення, слово) – вчення про цінності, філософсь-кий аналіз природи цінностей. Внутрішня єдність цих філо-софських категорій у юриспруденції зумовлюється тим, щов їх основі лежить один і той же принцип формальноїрівності, який розуміється і трактується як необхідна підва-лина юридичної онтології (що є право?), гносеології (якпізнається право?) та аксіології (у чому цінність права?)1.

Аксіологічна функція теорії держави і права спрямованана дослідження сфери сущого та ціннісного, категорій «за-кон» (позитивне право) і «держава» у всіх їх фактичнихпроявах та вимірах, в усьому їх реальному існуванні. Цін-ність закону (позитивного права) і держави згідно з юри-дичною аксіологією полягає у їх правовому значенні та змісті.«Ціль права як належного стосовно закону (позитивногоправа) і держави можна сформулювати у вигляді наступно-го ціннісно-правового імперативу: закон (позитивне право) ідержава мають бути правовими. Правовий закон та правовадержава – це, отже, правові цілі – цінності реального за-кону (позитивного права) і держави.

1 Проблемы общей теории права и государства. – М.: НОРМА, 2002. – С. 194.