Агросвіт 7 2019 · — Стаття повинна бути виконана у...

У НОМЕРІ:

Гринчук Ю. С., Вихор М. В., Шемігон О. І.Програми підвищення конкурентоспроможностіу системі стратегічного управління організаціями ............ 3Антохов А. А., Антохова О. Ю.Стратегічні передумови розвитку технолого-сингулярноїекономічної системи Карпатського регіону .......................... 10Ковальчук С. Я.Екологічна складова економічного зростання ................. 17Лепьохін О. В., Северина С. В.Теоретичне узагальнення змісту економічної безпекидержави в сучасних умовах глобалізації світовогоекономічного простору ......................................................... 26Пронкіна Л. І., Гавриш О. М.Сучасні проблеми конкурентоспроможності держави .... 32Ковальов Д. В.Ринок праці Херсонської області та ризики йогофункціонування ...................................................................... 37Котковський В. С., Максимова А. В.Набір критеріїв для маркетингового визначенняпридатності фінансових активів банкудля сек'юритизації .................................................................. 43Гальчинська Ю. М.Стимулювання розвитку ринку відновлюваноїенергетики в Україні за допомогою "зеленого" тарифу ... 49Самайчук С. І.Методичні засади удосконалення економічного аналізудіяльності сільськогосподарських підприємств ................. 55Дергалюк М. О.Управління економічним потенціалом підприємствторгівлі сільськогосподарською технікою ........................ 60Салюта В. А.Запровадження кращих європейських практикстановлення та розвитку територіальних громадв Україні ................................................................................... 65Фомічов М. В.Ефективність зрошування в аграрних підприємствахУкраїни ..................................................................................... 71Лойко С. В.Результати реформування земельних відносину сільському господарстві Житомирської області .......... 78

№ 7 квітень 2019 р.

Журнал засновано у січні 2001 року. Виходить 2 рази на місяць.

© АгроСвіт, 2019

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:Вініченко І. І. ,

д.е.н., професор, завідувач кафедри економі-ки, Дніпровський державний аграрно-еконо-мічний університет

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР:Кучеренко Г. Б.

ЗАСТУПНИКИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:Федоренко В. Г.,

д.е.н., професор, заслужений діяч науки і технікиУкраїни, академік УАН, ІПК ДСЗУ

Дацій О. І.,д.е.н., професор, заслужений працівник освітиУкраїни

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Безус Р. М., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Дніпров-ський державний аграрно-економічний університетБистряков І. К., д.е.н., професор, завідувач відділу,ДУ «Інститут економіки природокористування та ста-лого розвитку НАН України»Васильєва Н. К., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетВеличко О. П., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетГончаренко О. В., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетГудзинський О. Д., д.е.н., професор, професор кафед-ри, Національний університет біотехнологій і природо-користуванняДемчук Н. І., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетКатан Л. І., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Дніпров-ський державний аграрно-економічний університетКадієвський В. А., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Державна академія статистики, обліку і аудитуКрисанов Д. Ф., д.е.н., професор, провідний науковийспівробітник відділу, ДУ «Інститут економіки та про-гнозування» НАН УкраїниКураташвілі А. А., д.е.н, професор факультету Бізнестех-нологій, Грузинський технічний університет (Тбілісі,Грузія), Академік і Віце-Президент Міжнародної Академіїсоціально-економічних наук, Міжнародної Академії по-літичного менеджменту, Міжнародної Академії Юридич-них наук, дійсний член Нью-Йоркської Академіїї наукМалік М. Й., д.е.н., професор, завідувач відділу, ННЦ«Інститут аграрної економіки НААН України»Павлова Г. Є., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетПлаксієнко В. Я., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Полтавська державна аграрна академіяСавченко О. Ф., д.е.н., професор, професор кафедри,Полтавський університет економіки та торгівліУльянченко О. В., член.кор. НААН України, д.е.н., про-фесор, професор кафедри, Харківський національнийаграрний університет ім. В.В. ДокучаєваЧупіс А. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Сум-ський національний аграрний університетШиян Д. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри економі-ки підприємства та менеджменту, Харківський національ-ний економічний університет імені Семена Кузнеця

Свідоцтво КВ № 23728-13568ПР від 27.12.2018 рокуISSN 2306-6792

Передплатний індекс: 21847Засновники:

Дніпровський державнийаграрно-економічний університет,

ТОВ "ДКС Центр"Видавець:

ТОВ "ДКС Центр"Адреса редакції:

04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, (044) 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73www.agrosvit.info

E-mail: [email protected]

Передрукування дозволяється лише за згодоюредакції. Відповідальність за добір і викладення

фактів несуть автори. Редакція не завжди поділяєпозицію авторів публікацій. За зміст та

достовірність реклами несе відповідальністьрекламодавець.

Рекомендовано до друкуВченою радою Дніпровського державного

аграрно-економічного університету 11.04.2019 р.Підписано до друку 11.04.19 р.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 11,1. Наклад — 1000 прим.Папір крейдований, друк офсетний. Замовлення № 1104/1

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:Index Copernicus (IC); SIS; Google Scholar.

Журнал включено до переліку наукових фахових видань України,в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук зЕКОНОМІКИ

(постанова президії ВАК України № 1-05/2 від27.05.2009 р., наказ ВАК України № 340 від 21.04.2011 р. «Про

внесення змін до переліку наукових фахових видань України», наказМіністерства освіти і науки України

№ 1528 від 29.12.2014)

№ 7 / 2019CONTENTS:Grynchuk Y., Vykhor M., Shemigon O.GROWING COMPETITIVENESS PROGRAMS IN THE SYSTEM OF CORPORATE STRATEGIC MANAGEMENT ................... 3Antohov A., Antokhova O.STRATEGIC PRECONDITIONS FOR THE DEVELOPMENT OF THE TECHNOLOGICAL-SINGULAR ECONOMICSYSTEM OF THE CARPATHIAN REGION ................................................................................................................................................ 10Kovalchuk S.ECOLOGICAL CONSTITUENT OF THE ECONOMY GROWING ........................................................................................................ 17Lepokhin O., Severyna S.THEORETICAL GENERALIZATION OF THE CONTENT OF ECONOMIC SECURITY OF THE STATEIN THE CURRENT CONDITIONS OF THE GLOBALIZATION OF THE WORLD ECONOMIC SPACE ....................................... 26Pronkina L., Gavrish O.MODERN PROBLEMS OF COMPETITIVENESS OF THE STATE .......................................................................................................... 32Kovalyov D.LABOR MARKET OF KHERSON REGION AND RISKS OF ITS FUNCTIONNING ............................................................................ 37Kotkovskyi V., Maksymova A.A SET OF CRITERIA FOR THE MARKETING DEFINITION OF THE SUITABILITY OF A BANK'S FINANCIALASSETS FOR SECURITIZATION .................................................................................................................................................................. 43Galchynska Ju.RESTRUCTURING RENEWABLE ENERGY IN UKRAINE BY A GREEN TARIFF ............................................................................. 49Samaichuk S.METHODICAL PRINCIPLES OF IMPROVEMENT OF ECONOMIC ANALYSIS OF ACTIVITYOF AGRICULTURAL ENTERPRISES ........................................................................................................................................................... 55Dergalyuk M.MANAGEMENT OF ECONOMIC POTENTIAL OF AGRICULTURAL TRADE ENTERPRISES ..................................................... 60Saliuta V.IMPLEMENTATION OF THE BEST EUROPEAN PRACTICES OF ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENTOF TERRITORIAL COMMUNITIES IN UKRAINE ................................................................................................................................... 65Fomichov M.EFFICIENCY OF IRRIGATION IN AGRARIAN ENTERPRISES OF UKRAINE ................................................................................. 71Loiko S.RESULTS OF THE REFORM OF LAND RELATIONS IN AGRICULTURE IN ZHYTOMYR REGION ........................................... 78

Редакція залишає за собою право на незначне редагування і скорочення, а також літературне виправлення статті(зі збереженням головних висновків та стилю автора). Надані матеріали не повертаються.

— У статті з лівого боку має стояти індекс УДК (регистр – «ВСЕ ПРОПИСНЫЕ»).— Ініціали та прізвище автора. Через кому після ПІБ зазначається науковий ступінь, вчене звання, посада,

науковий заклад (мовою статті та англійською мовою).— Назва статті (регистр – «Как в предложениях») мовою статті та англійською мовою.— Анотація мовою статті та англійською мовою.— Ключові слова (5—8 слів) мовою статті та англійською мовою.— Текст статті.У статті, згідно постанови Президії Вищої атестаційної комісії України «Про підвищення вимог до фахових

видань, внесених до переліків ВАК України» від 15 січня 2003 р. № 7-05/1, повинні міститись (із виділенням утексті) такі елементи: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи прак-тичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблемиі на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується озна-чена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з по-вним обгрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальшихрозвідок у даному напрямі; список використаних джерел (оформлюється за новими вимогами, які опубліковані уБюлетні ВАК України, № 3, 2008).

Згідно нових правил, які враховують вимоги міжнародних систем цитування, автори статей повинні даватисписок літератури в двох варіантах: один на мові оригіналу і окремим блоком той же список літератури (References)в романському алфавіті (harvard reference system), повторюючи в ньому всі джерела літератури, незалежно відтого, чи є серед них іноземні

— Обсяг рукопису — 15—25 тис. знаків, включаючи рисунки, таблиці.— Стаття повинна бути виконана у форматі А-4 текстового редактора Microsoft Word for Windows (шрифт –

Times New Roman) у вигляді файла з розширенням.doc або.rtf для Microsoft Word (версія 97-2003). Файли статтіобов’язково повинні бути збережені в форматі.doc або.rtf.

— Ілюстративний матеріал повинен бути поданий чітко і якісно у чорно-білому вигляді. Посилання на ілюст-рації в тексті статті обов’язкові. Рисунки, виконані у MS Word, потрібно згрупувати; вони повинні бути єдинимграфічним об’єктом. Для рисунків, зроблених в програмі Excel, потрібно додатково до статті відправити файлExcel (2003).

— Формули виконуються за допомогою вбудованого редактора формул MS Equation і нумеруються з правогобоку.

ДО УВАГИ АВТОРІВ!ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Передплатний індекс 21847

АГРОСВІТ № 7, 2019

3

УДК 005.71:005/.332.4

Ю. С. Гринчук,д. е. н., доцент, завідувач кафедри менеджменту,Білоцерківський національний аграрний університетМ. В. Вихор,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту,Білоцерківський національний аграрний університетО. І. Шемігон,к. с.-г. н., доцент, доцент кафедри менеджменту,Білоцерківський національний аграрний університет

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.3

ПРОГРАМИ ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІУ СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГОУПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Y. Grynchuk,Doctor of Economics, Head of the Department of management,Bila Tserkva National Agrarian UniversityM. Vykhor,Ph.D. in Economics, Associate Professor of the Department of management,Bila Tserkva National Agrarian UniversityO. Shemigon,Ph.D. in Agricultural Sciences, Associate Professor of the Department of management,Bila Tserkva National Agrarian University

GROWING COMPETITIVENESS PROGRAMS IN THE SYSTEM OF CORPORATE STRATEGICMANAGEMENT

Розкрито роль та місце програм підвищення конкурентоспроможності у системі стратегічного управління органі-заціями. Визначено, що програма підвищення конкурентоспроможності як важливий плановий документ, повиннабути складовою частиною стратегічного плану організації і спрямована на забезпечення реалізації обраної конку-рентної стратегії. Досліджені спільні риси та відмінності між категоріями "план", "програма", "проект". Зазначено,що програма, на відміну від плану, розробляється для вирішення конкретної проблеми, чітко визначає цілі, обсягиробіт, терміни їх виконання та виконавців. Організаційно вона може бути реалізована як у рамках існуючої органі-заційної структури, так і мати окрему структуру управління. Показаний взаємозв'язок між процесом розробки про-грами підвищення конкурентоспроможності та процесом і етапами стратегічного управління організаціями.

The role and the place of growing competitiveness programs in the system of corporate strategic management hasbeen explored. The competitiveness growth is an important strategic problem of corporate sector working in complicatedand dynamic competitive environment. Its guidelines can be applied within the framework of strategic planning,particularly in the process of development and implementation of an appropriate competitive strategy. The growingcompetitiveness program is an integral part of the strategic plan. It can be considered as a plan document with a cleardefinition of main development objectives according to the accepted strategy with a specific list of initiatives, deadlines,volumes of necessary resources and dedicated implementation managers. The growing competitiveness program has acomplex structure with clear hierarchy of goals, sub-goals and individual tasks. It can be implemented both as in theframework of current corporate management level, so to have its own structure of management with an authorizedmanager to introduce all program guidelines and corresponding management directives.

Subjects of growing competitiveness programs can be customers, investors, designers, suppliers, contractors,consultants, managers and program dedicated team, as well as banks.

The developing process of growing competitiveness programs is closely connected with various stages of strategicmanagement.

4Передплатний індекс 21847


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИГлобалізація світової економіки та загост-

рення конкурентної боротьби, практично, увсіх сферах бізнесу вимагає впровадження упрактику управління конкурентоспроможні-стю вітчизняних підприємств сучасних страте-гічних підходів, які б поєднували інструмен-тарії розробки та реалізації стратегії у єдинийуправлінський процес, спрямований на одер-жання визначеного результату.

При цьому, слід відмітити, що підвищенняконкурентоспроможності підприємства єскладним перманентним процесом, який, неможе бути завершеним чи зупиненим. Це зв'я-зано із тим, що конкурентне середовище, у яко-му працюють підприємства, постійно змінюєть-ся. Але, з іншого боку, у цьому процесі необхі-дно визначатися локальні кінцеві цілі, досяг-нення яких повинне здійснюватися у рамкахвизначених планів і програм, спрямованих нареалізацію розроблених підприємствами кон-курентних стратегій. Найбільш поширенимиплановими документами, при цьому, є програ-ми підвищення конкурентоспроможностіпідприємств.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Проблемі впровадження стратегічних під-ходів до управління організаціями приділялиувагу такі зарубіжні та вітчизняні вчені: як,І. Ансофф, П. Дойль, Б. Карлоф, М. Портер,А. Томпсон, А. Срикленд, І. Болховітіна, В. Ге-єць, В. Горбулін, З. Шершньова та ряд інших.Не менш значна увага приділялась вітчизняни-ми науковцями методам реалізації конкурент-них стратегій, зокрема, в частині розробки про-грам конкурентоспроможності. Це такі вчені, якО. Вареник, О. Коваленко, О. Житкевич, О. Аза-рова, Л. Довгань, В. Липов та інші.

Therefore, it is important to specify all specific advantages of the company's products in relation to competitors atthe initial stage of incorporation. You have to define objectives of growing competitiveness activities before setting keystrategic goals and tasks. A deep analysis of competitive environment can help to identify strengths and weaknesses ofcorporate structure in relation to closest competitors at the initial stage of strategic development. The evaluation andselection of optimal competitive strategy is carried out at the stages of identification, strategic assessment of alternativesand determining an optimal strategy for development and implementation a competitiveness growing program.

Ключові слова: конкурентоспроможність, організації, стратегія, стратегічне управлін-ня, план, програма, проект, програма підвищення конкурентоспроможності.

Key words: competitiveness, organization, strategy, strategic management, plan, program, project,growing competitiveness progra.

Та, не зважаючи на значну кількість дослі-джень зазначеної проблеми, окремі аспектирозробки і реалізації програм конкуренто-спроможності, а також забезпечення їх відпо-відності базовим та конкурентним стратегіямпідприємств потребують подальших дослід-жень.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження місця та зна-

чення програм підвищення конкурентоспро-можності у системі стратегічного управління,а також визначення теоретико-методичнихпідходів до їх розробки та реалізації у підприє-мствах.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЗавдання із підвищення рівня конкуренто-

спроможності підприємств є одним із централь-них у системі стратегічного управління. На цевказували, зокрема А. Томпсон і А. Стрикленд,визначаючи стратегію як план управлінняфірмою, спрямований на зміцнення її позицій,задоволення потреб споживачів та досягненняпоставлених цілей. Саме обрана стратегія, надумку авторів, визначає методи конкуренції іведення бізнесу компанії [1, с. 32]. Розробка тареалізація стратегії підприємств здійснюєтьсяу системі стратегічного планування. Як зазнача-ла З.Є. Шершньова "стратегічне планування —це систематизовані та більш-менш формалізо-вані зусилля усієї організації, спрямовані нарозробку стратегії, формування їх у виглядістратегічних планових документів різноготипу, організацію виконання цих стратегічнихпланів, проектів і програм" [2, с. 420—421].

У цьому зв'язку з'являється необхідність вуточненні категорій "план", "програма", "про-ект", так як з одного боку, всі вони є результа-том процесу планування, але, з іншого — кож-



5

на із цих категорій має своємісце і призначення у системіпланування, та має специ-фічні особливості, які відріз-няють її від інших.

Планування, на думку пе-реважної більшості фахівців,є функцією менеджменту сутьякої полягає у визначенніцілей об'єкту управління, роз-робці програми його дій у виг-ляді прогнозів, стратегічних,тактичних і оперативних пла-нів, які мають на меті перед-бачити бажаний майбутнійстан організації та способийого досягнення за умови ра-ціонального використаннязалучених для цих потреб ре-сурсів [3—5].

Кінцевим результатомпланування є планове рішен-ня або план. Можна погодитись із думкою В.М.Нелепа, який зазначав, що план — це системавзаємозв'язаних цілей, завдань, шляхів і ме-тодів їх досягнення, розрахунків, що мають наметі передбачити майбутній стан організації уконкретному часовому періоді [5, с. 5].

План підприємства, має, як правило, комп-лексний багатоцільовий характер і не даєвідповіді на питання, яким є кінцевий перелікзавдань, робіт і виконавців, необхідних для до-сягнення кожної конкретної цілі плану, якийобсяг ресурсів для цього необхідний та у якітерміни може бути досягнута та чи інша ціль. Уплані, у більшості випадків, не визначаютьсяконкретні виконавці, а обсяг ресурсів, необхі-дний для реалізації планів, визначається укруп-нено. Виконання плану передбачається в рам-ках діючої у підприємстві структури управлін-ня (табл. 1).

Програма, на відміну від плану, спрямова-на на вирішення конкретної комплексної чиодиничної проблеми, що стоїть перед органі-

зацією. У зв'язку із цим програма є більш спе-ціалізованим і конкретизованим плановим до-кументом ніж план, і у такій своїй якості, є ча-стиною стратегічного чи тактичного планупідприємства. Таким чином, програму можнарозглядати як частину (підсистему) у системіпланів підприємства, яка спрямована на вирі-шення важливої проблеми для підприємства ірозробляється у вигляді комплексу взаємозв'-язаних завдань і заходів, узгоджених за термі-нами виконання, складом виконавців та фінан-сово-ресурсним забезпеченням. Відповідно,деякі риси програм є відмінними від планів. Зок-рема програма зорієнтована на досягненняконкретної цілі, тому вона має моноцільовийхарактер. Але враховуючи той факт, що бага-то програм є комплексні, у яких досягненнявизначеної цілі передбачає вирішення кількохвзаємозв'язаних проблем, для них може бутихарактерна ієрархія цілей (рис. 1).

У програмі повинен бути чітко визначенийперелік цілей, підцілей, завдань, робіт, по-

План Програма Проект

1. За кількістю

цілей

Багатоцільовий Моноцільова із чітко

вираженою ієрархією

цілей

Моноцільовий

2. За

спрямованістю

Описує майбутнє

організації або її частини

Визначає шляхи

вирішення окремої проблеми чи групи

споріднених проблем

у майбутньому

Визначає шляхи

вирішення окремої проблеми

3. За ієрархічною

будовою

Система планів

вибудована за чіткої

ієрархії

Є частиною плану

підприємства

Є частиною плану або

програми

4. За визначеністю

виконавців

Виконавці не

визначені

Виконавці визначені Виконавці визначені

5. За визначеністю

ресурсів

Обсяг ресурсів

визначений

укрупнено

Обсяг ресурсів є

детально визначеним і

кінцевим

Обсяг ресурсів є

детально визначеним і

кінцевим

6. За структурою

управління

Структура управління

не визначена


автономна


автономна

6. За часовою

визначеністю

Визначений

загальний часовий

період

Визначений чіткий

графік та кінцевий

термін виконання робіт

Визначений чіткий

графік та кінцевий

термін виконання робіт

Джерело: розроблено на основі [6].

Таблиця 1. Порівняльна характеристика планів,програм та проектів

Головна ціль програми

Ціль 1 Ціль 2 Ціль 3

Ціль

1.1

Ціль

1.2

Ціль

2.1

Ціль

2.2

Ціль

2.3

Ціль

3.1

Ціль

3.2 Рис. 1. Дерево цілей комплексної програми підприємств

Джерело: [7, с. 227].



слідовність та графіки їх виконання, обсягиматеріальних і фінансових ресурсів, необхіднихдля реалізації програми, а також перелік вико-навців із точним визначенням завдань, які вонизабезпечують.

Організаційно, програма може реалізовува-тись як у рамках діючої структури управлінняпідприємством, так і мати власну структурууправління на чолі із керівником, якому нада-ються необхідні повноваження із реалізаціїпрограми та відповідний апарат управлінняпрограмою.

Складовою частиною або елементом про-грами може виступати проект. Стандарт ProjectManagement Institute з управління програмамиі проектами (PMI) розглядає програму як рядзв'язаних один з одним проектів, управлінняякими координується для досягнення переваг іступеня керованості не доступних при управ-лінні ними окремо [8, с. 32].

Більшість авторів розглядають проект яксукупність цілеспрямованих, послідовно орієн-тованих у часі, одноразових, комплексних не-регулярно повторюваних дій (заходів аборобіт), орієнтованих на досягнення кінцевогорезультату в умовах обмеженості ресурсів ізаданості часу їх початку і завершення [9, с. 9].

Таким чином, програма може містити одинчи кілька взаємозв'язаних проектів. У першо-му випадку програма за своїми характеристи-ками відповідає характеристикам проекту, удругому — вона має, як уже зазначалось, ком-плексний характер і ієрархічну структуру.

Слід також мати на увазі, що оскільки про-грама спрямована на вирішення важливої дляорганізації проблеми, яка має стратегічний ха-рактер, то її можна розглядати як важливийінструмент реалізації стратегії. Тому зміст іхарактер кожної програми, які розробляють-ся у підприємстві повинен відповідати обранійстратегії.

Програма підвищення конкурентоспро-можності підприємства відноситься до комп-лексних програм, тому що на конкурентоспро-можність впливають значна кількість факторів,таких як якість продукції, витрати на випуск,техніко-технологічний рівень підприємства,кадровий потенціал та інші. Стосовно розвит-ку кожного із цих факторів може бути розроб-лена самостійна програма чи проект як не-від'ємна складова частина програма підвищен-ня конкурентоспроможності підприємства.

Більшість авторів схиляються до думки, щопрограма підвищення конкурентоспромож-ності підприємства — це особливим чиноморганізований комплекс робіт, спрямований на

вирішення завдання підвищення конкурентос-проможності підприємства, виконання якогообмежено у часі, а також пов'язано із спожи-ванням конкретних фінансових, матеріальнихі трудових ресурсів [8; 10; 11].

Фахівці відмічають, що програми підвищен-ня конкурентоспроможності, як інструментудосконалення складної соціотехнічної систе-ми організації, характеризуються цільовоюспрямованістю та складністю мети, багатознач-ністю та невизначеністю середовища, складноюорганізаційною структурою із залученням ве-ликої кількості виконавців і організація їх ко-операції, складною динамікою функціонуван-ня та великими термінами розробки, суттєви-ми ризиками успішного виконання [12, с. 179].

Суб'єктами програми підвищення конку-рентоспроможності можуть виступати:

1. Головний учасник — це Замовник, тобтомайбутній власник та користувач результатівпрограми. Для програми підвищення конкурен-тоспроможності підприємства Замовникомнайчастіше виступають власники підприємствачи вища ланка менеджменту.

2. Інвестор — це сторона, яка вкладає гро-шові ресурси в програму. Інвестором, убільшості випадків, може виступати сам Замов-ник.

3. Проектувальник — розробник проектно-звітної документації.

4. Постачальник, який відповідає за мате-ріально-технічне забезпечення програми (про-екту).

5. Підрядник — юридична особа, яка несевідповідальність за виконання робіт згідно зконтрактами.

6. Консультант.7. Керівник програмою (проектом) — це

зазвичай менеджер проекту, тобто фізичнаособа, котрій Замовник делегує повноважен-ня з керівництва роботами за програмою (про-ектом) (планування, контроль та координуван-ня робіт учасників програми).

8. Команда програми (проекту) — це орга-нізаційна структура під керівництвом менедже-ра проекту, яка створюється на період упровад-ження програми (проекту) для ефективногодосягнення її цілей.

9. Банк як інвестор (чи один з основнихінвесторів) [13].

Серед основних засобів підвищення конку-рентоспроможності підприємства можна ви-ділити:

— промисловий інжиніринг: комп'ютериза-ція та автоматизація процесів на підприємстві,забезпечення гнучкості виробничого процесу;



7

— організаційний розвиток;— економічні засоби: управління

запасами, фінансами;— біхевіористські засоби [13].Як справедливо відмітили О.В. Кова-

ленко та Д.М. Мисенко, "підвищенняконкурентоспроможності становитьпроцес змін, здійснення якого вимагаєстратегічного підходу, оскільки зміниторкаються всіх основних організацій-них складових, включаючи структурукадрів, кваліфікацію, технологію, ус-таткування, продукцію, ринки збуту. Цевикликає необхідність розробки стра-тегії підвищення конкуренто-спроможності" [14, с. 7]. Таким чином,процес розробки програми підвищенняконкурентоспроможності тісно ув'яза-ний із загальним процесом стратегічно-го управління у підприємстві (табл. 2).

Серед основних етапів процесу стра-тегічного управління, які взаємозв'язанііз етапами розробки програми підви-щення конкурентоспроможності, мож-на виділити такі:

1. Формування, або уточнення місії органі-зації як загального довготермінового орієнти-ру її діяльності. На цьому етапі, крім іншого, умісії вказуються особливі переваги для спожи-вача продукту чи послуги підприємства як ос-нови формування конкурентних переваг.

2. Формулювання або уточнення цілейорганізації, які кількісно визначають її май-бутній стан в конкретний момент часу. Фахівцізауважують, що організація визначає для себемножину цілей серед яких називають еко-номічні, ринкові, виробничі, соціальні, кадровіта інші. Цілі підвищення конкурентоспро-можності знаходять своє відображення у групіринкових цілей через визначення бажаних па-раметрів обсягів продаж, долі ринку, якостіпродукції та інше.

3. Стратегічний аналіз зовнішнього середо-вища організації. Цей етап передбачає збір іобробку всієї доступної інформації про стан,тенденції розвитку факторів зовнішнього сере-довища, які мають суттєвий вплив на організа-цію, а також визначається характер їх впливу.Складовою частиною такого аналізу є аналізконкурентного середовища у процесі якоговиявляють головних конкурентів, оцінюють їхконкурентні позиції, форми і методи конкурен-тної боротьби, їх сильні і слабі сторони, мож-ливі дії у майбутньому.

4. Стратегічний аналіз внутрішнього сере-довища організацій. У рамках цього етапу зби-

рається і обробляється вся необхідна інформа-ція про стан самої організації та окремих її ча-стин, виявляються внутрішні можливості до-сягнення поставлених цілей. Складовою части-ною цього аналізу є виявлення сильних і сла-бих сторін організації у порівнянні із конкурен-тами із застосуванням бенчмаркінгу як по-рівняльного конкурентного аналізу.

5. Визначення обмежень і критеріїв. На цьо-му етапі менеджери фірми, на основі аналізузовнішньої і внутрішньої інформації, визнача-ють обмеження, які ускладнюють або унемож-ливлюють досягнення поставлених цілей, утому числі і цілей підвищення конкурентоспро-можності, а також критерії, згідно з якими виз-начатиметься рівень досягнення цілей. При цьо-му менеджери виявляють і аналізують еко-номічні, правові, екологічні, фінансові, інвес-тиційні, техніко-технологічні, кадрові та іншіобмеження. Одним із наслідків їх виявлення іоцінки може стати корекція початкових цілейорганізації.

6. Виявлення стратегічних альтернатив. Нацьому етапі менеджери виявляють всі можливішляхи досягнення поставлених цілей. Відпо-відно, виявляються можливі альтернативні ва-ріанти конкурентних стратегій, реалізація якихзабезпечить підвищення рівня конкуренто-спроможності підприємства.

7. Оцінка стратегічних альтернатив. На цьо-му етапі всі виявлені шляхи досягнення цілейоцінюються через призму визначених критеріїв

Таблиця 2. Взаємозв'язок етапів стратегічногоуправління та розробки програми підвищення

конкурентоспроможності підприємства

Джерело: розроблено автором.

Етапи процесу стратегічного

управління в організаціях

Етапи розробки програми підвищення

конкурентоспроможності

1. Формулювання або

уточнення місії організації

Визначення у місії особливих переваг

продукту фірми для споживача

2. Формулювання або

уточнення цілей організації

Формулювання або уточнення цілей

підвищення конкурентоспроможності

3. Стратегічний аналіз

зовнішнього середовища організації

Стратегічний аналіз конкурентного

середовища

4. Стратегічний аналіз внутрішнього середовища

організації

Стратегічний аналіз сильних і слабих сторін організації із застосуванням

бенчмаркінгу

5. Визначення критеріїв і

обмежень

Визначення критеріїв та обмежень у

підвищенні конкурентоспроможності

6. Виявлення стратегічних

альтернатив

Виявлення альтернативних варіантів


7. Оцінка стратегічних

альтернатив

Оцінка альтернативних варіантів


8. Вибір та розробка стратегії Вибір та розробка найбільш ефективної

конкурентної стратегії

9. Реалізація стратегії Розробка та реалізація програми


10. Аналіз, контроль за ходом

реалізації стратегії, внесення

необхідних коректив

Аналіз, контроль за ходом виконання

програми підвищення

конкурентоспроможності, внесення

необхідних коректив



і обмежень щодо їх придатності для досягнен-ня поставлених цілей. У цьому випадку для по-дальшого розгляду залишаються ті стратегічніальтернативи, які відповідають критеріям і об-меженням. Одночасно піддаються оцінці і ана-лізу виявлені на попередньому етапі альтерна-тивні варіанти підвищення рівня конкуренто-спроможності організації.

8. Вибір стратегії. На цьому етапі прий-мається остаточне рішення щодо найбільшоптимального шляху досягнення стратегічнихцілей організації. Зокрема здійснюється вибірнайбільш ефективної конкурентної стратегії,яка може бути реалізована організацією у рам-ках програми підвищення конкурентоспро-можності.

9. Реалізація стратегії. Цей етап передбачаєдії спрямовані на виконання стратегічнихпланів через розробку тактичних і оперативнихпланів і програм, політичних установок, про-цедур, правил з використанням бюджетуваннята методів цільового управління. На цьомуетапі здійснюється розробка програми підви-щення конкурентоспроможності як інструмен-ту реалізації обраної конкурентної стратегії тавизначаються заходи із її реалізації.

10. Зворотній зв'язок (аналіз, контроль) пе-редбачає встановлення постійного спостере-ження за ходом розробки та реалізації страте-гічних планів з метою внесення необхідних ко-ректив. Відповідно, здійснюється контроль заходом реалізації програми підвищення конку-рентоспроможності та вносяться, за потреби,необхідні корективи.

Більш детально процес розробки та реалі-зації програми підвищення конкурентоспро-можності розкритий О.Ф. Вареник та В.М. Мар-ченко. У цьому процесі автори виділили тристадії: дослідження проблеми конкурентоспро-можності; формування та затвердження про-екту цільової програми підвищення конкурен-тоспроможності: реалізація цільової програмипідвищення конкурентоспроможності [15,с. 52].

Кожна стадія передбачає проходженнявідповідної кількісті етапів. Перша стадіярозпочинається етапом виявлення проблем-ної ситуації і завершується прийняттямрішення вищим керівництвом щодо розробкицільової програми. Друга стадія розпочи-нається формуванням проекту завдання нарозробку та здійснення цільової програми ізавершується прийняттям рішення вищим ке-рівництвом про затвердження цільової про-грами підвищення конкурентоспроможності.Третя стадія розпочинається інформуванням

усіх учасників цільової програми підвищен-ня конкурентоспроможності і завершуєтьсяаналізом результативності цільової програ-ми і здійсненням наступних програмних за-ходів на майбутнє.

Зауважимо, що запропоновані підходи виз-начення етапів процесу розробки та реалізаціїпрограми підвищення конкурентоспромож-ності підприємства взаємодоповнюють одинодного і є, як уже відмічалось, складовою части-ною загального процесу стратегічного управ-ління підприємством.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вирішення проблеми підвищення конку-рентоспроможності входить у число головнихстратегічних пріоритетів організацій, які фун-кціонують у жорсткому конкурентному сере-довищі. Основою її ефективного вирішенняповинна стати методологія стратегічногоуправління, яка передбачає розробку та реа-лізацію ефективної конкурентної стратегії. Усвою чергу, одним із найбільш ефективнихінструментів реалізації обраної конкурентноїстратегії є програма підвищення конкурентос-проможності яка, по суті своїй, повинна ста-ти частиною стратегічного плану організації.Вона повинна містити конкретні цілі, перелікробіт і термінів їх виконання, ресурсів та ви-конавців, які у комплексі зможуть забезпечи-ти виконання програми та досягнення наміче-них цілей. Подальші дослідження повинні бутиспрямовані як на вдосконалення системи уп-равління конкурентоспроможністю органі-зацій.

Література:1. Томпсон А., Стрикленд А. Статегический

менеджмент: концепции и ситуации для анали-за. — 12-е изд.; пер с англ. — М.: Издат. домВильямс, 2009. 928 с.

2. Шершньова З. Є. Стратегічне управління:підручник. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.:КНЕУ, 2004. 699 с.

3. Богацька Н., Говдуш І. Сутність процесупланування в економічній діяльності підпри-ємств: www. rusnauka.com / 28_PRNT_2009/Economiks/52957.doc.htm/]

4. Тарасюк Г. М. Організаційні аспекти пла-нування діяльності підприємств в ринковихумовах. Вісник ЖДТУ. — 2007. — №2 (40). —С. 225—234.

5. Нелеп В.М. Планування на аграрномупідприємстві: підручник. — 2-ге вид., перероб ідопов. — К.: КНЕУ, 2004. — 495 с.



9

6. Решетняк О.І. Планування та контроль напідприємстві: навч. посіб. — Нар. укр. акад. —Х.: Вид-во НУА, 2012. — 348 с.

7. Циганок О.О. Основні етапи розробкипрограми підвищення конкурентоспромож-ності. Труды Одесского политехническогоуниверситета, 2009. — Вып 1 (31). — С. 225—230.

8. Сухонос М.К., Старостіна А.Ю. Викори-станні інноваційних систем управління приформуванні і розвитку енергоспоживанняпідприємств комунальної сфери. Енергозбере-ження, енергетика, енергоаудит, 2010. — №3(73). — С. 32—35.

9. Управління проектами: навч. посіб. / Ук-ладачі: Л.Є Довгань, І.П. Малик. — К.: КПІім. І. Сікорського, 2017. — 420 с.

10. Костєв О.І. Програма підвищення кон-курентоспроможності підприємства: www.rusnauka. Com /1_NIO_ 2013 /Ekonomics / 6_124878. doc. htm

11. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособностьпредприятия в условиях формирования рыноч-ной экономики: монография. — Х.: ХГЭУ, 1997.— 246 с.

12. Цибульська Е.І. Конкурентоспромож-ність підприємства: навч. посіб. / Нар. укр. акад.— Харків: Вид-во НУА, 2018. — 320 с.

13. Управління конкурентоспроможністюпідприємства: навч. посіб.: http://posib-niki.com.ua/post-rozrobka-ta-zabezpechennya-realizaciio-program-pidvischennya-konkurento-spromozhnosti

14. Коваленко О.В., Мисенко Д.М. Розроб-ка заходів із підвищення конкурентоспромож-ності в сучасних умовах: www. zgia. zp. ua/gazeta/ evzdia_ 8_005.pdf

15. Вареник О.Ф., Марченко В.М. Особли-вості розробки і реалізації цільової програмипідвищення конкурентоспроможності підпри-ємств. Вісник Бердянського університету ме-неджменту і бізнесу, 2014. — № 3 (27). — С. 57—62.

References:1. Tompson, A. and Striklend, A. (2009),

Stategicheskij menedzhment: koncepcii i situaciidlja analiza [Economic management: concepts andsituations for analysis], Izdat. dom Vil'jams,Moscow, Russia.

2. Shershn'ova, Z.Ye. (2004), Stratehichne up-ravlinnia [Strategic management], KNEU, Kyiv,Ukraine.

3. Bohats'ka, N. and Hovdush, I. (2009), "Theessence of the planning process in the economicactivity of enterprises", available at: www.rus-

nauka.com/28_PRNT_2009/Economiks/52957.doc.htm/ (Accessed 05 March 2019).

4. Tarasiuk, H.M. (2007), "Organizationalaspects of enterprise activity planning in marketconditions", Visnyk ZhDTU, vol. 2 (40), pp. 225—234.

5. Nelep, V.M. (2004), Planuvannia na ahrar-nomu pidpryiemstvi [Planning at an agrarianenterprise], KNEU, Kyiv, Ukraine.

6. Reshetniak, O.I. (2012), Planuvannia ta kont-rol' na pidpryiemstvi [Planning and control at theenterprise], Vyd-vo NUA, Kharkiv, Ukraine.

7. Tsyhanok, O.O. (2009), "The main stages ofdeveloping a program for improving competi-tiveness", Trudy Odesskoho polytekhnycheskohounyversyteta, vol. 1 (31), pp. 225—230.

8. Sukhonos, M.K. and Starostina, A.Yu.(2010), "The use of innovative management systemsin the formation and development of energyconsumption of enterprises in the communalsphere", Enerhozberezhennia, enerhetyka, ener-hoaudyt, vol. 3 (73), pp. 32—35.

9. Dovhan', L.Ye and Malyk, I.P. (2017), Up-ravlinnia proektamy [Project Management], KPIim. I. Sikors'koho, Kyiv, Ukraine.

10. Kostiev, O.I. (2013), "Program for impro-ving the competitiveness of the enterprise",available at: www.rusnauka.Com/1_NIO_2013/Ekonomics/6_124878.doc.htm (Accessed 05March 2019).

11. Ivanov, Ju.B. (1997), Konkurentospo-sobnost' predprijatija v uslovijah formirovanijarynochnoj jekonomiki [Competitiveness of anenterprise in a market economy], HGJeU,Kharkiv, Ukraine.

12. Tsybul's'ka, E.I. (2018), Konkurentospro-mozhnist' pidpryiemstva [Competitiveness of theenterprise], Vyd-vo NUA, Kharkiv, Ukraine.

13. Omelianenko, T. (2017), "Managing thecompetitiveness of the enterprise", available at:http://posibniki.com.ua/post-rozrobka-ta-zabez-pechennya-realizaciio-program-pidvischennya-konkurentospromozhnosti (Accessed 05 March2019).

14. Kovalenko, O.V. and Mysenko, D.M. (2014),"Development of measures to improve compe-titiveness in modern conditions", available at:www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_8_005.pdf(Accessed 05 March 2019).

15. Varenyk, O.F. and Marchenko, V.M. (2014),"Features of development and implementation ofthe target program for improving the compe-titiveness of enterprises", Visnyk Berdians'kohouniversytetu menedzhmentu i biznesu, vol. 3 (27),pp. 57—62.Стаття надійшла до редакції 13.03.2019 р.



УДК [330.341.1: 332.146.2]: 339.97

А. А. Антохов,д. е. н., доцент, доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і адміністрування,Чернівецький національний університет імені Ю. ФедьковичаО. Ю. Антохова,к. е. н., ассистент, асистент кафедри фінансів та кредиту,Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

СТРАТЕГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУТЕХНОЛОГО-СИНГУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇСИСТЕМИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

A. Antohov,doctor of economics, associate professor, associate professor of the department of economic theory,management and administration, Chernivtsi national university named after Yu. FedkovichO. Antokhova,PhD in Economics, assistant, associate professor of the department of finance and credit,Chernivtsi national university named after Yu. Fedkovich

STRATEGIC PRECONDITIONS FOR THE DEVELOPMENT OF THE TECHNOLOGICAL-SINGULAR ECONOMIC SYSTEM OF THE CARPATHIAN REGION

У статті визначено резерви забезпечення "верхнього шляху" підвищення конкурентоспроможності економікиУкраїни та охарактеризовано можливості технолого-сингулярних регіональних економічних систем для їх мобілі-зації. При науковому обгрунтуванні стратегічного вектора розвитку технолого-сингулярних регіональних еконо-мічних систем в Україні визначено, що техногенна цивілізація нині вступає в смугу особливого типу прогресу, колигуманістичні орієнтири стають вихідними у визначенні стратегій наукового пошуку. Зазначено, що у центрі розвит-ку технолого-сингулярних регіональних економічних систем має стояти людина як важливий "елемент" цілісногорегіону-соціуму — із зіставленням індивідуальних інтересів колективним та їх взаємною детермінацією. Вказано наосновні позиції визначення стратегічних орієнтирів розвитку технолого-сингулярних регіональних економічних си-стем в Україні. Здійснено типологію регіональних технолого-сингулярних регіональних економічних систем. Зазна-чено, що в основі розробки стратегії розвитку технолого-сингулярних регіональних економічних систем має лежатипотреба реанімації науково-технічного потенціалу України попередніх років. Описано ідеальний тип технолого-сингулярної економічної системи Карпатського регіону та визначено її поліспеціалізацію. Зроблено висновок, щорозвиток технолого-сингулярної економічної системи Карпатського регіону в цільовій перспективі передбачає за-безпечення її поліспеціалізації, монолітності, синергетики взаємодій різних сфер господарювання і галузей знань.Головною умовою розвитку такої системи є її здатність продукувати інновації — як результат інтелектуальної діяль-ності, технологізації економічних процесів.

The reserves to ensure "upper path" of competitiveness improving of Ukraine's economy were defined and thetechnology-singular possibilities of regional economic systems for their mobilization were described. In the scientificsubstantiation of the strategic vector of the development of technology-singular regional economic systems in Ukraine,it has been determined that technogenic civilization now enters a special type of progress, when humanistic benchmarksbecome the starting point in determining the strategies of scientific research. It is noted that in the center of thedevelopment of technology-singular regional economic systems there must be a person as an important "element" of thewhole region-society — with the comparison of individual interests with collective and their mutual determination.Themain positions of defining of the strategic orientation of technology-singular regional economic systems in Ukraine wereindicated. The typology of technology-singular regional economic systems was implemented. It is noted that thedevelopment of a strategy for the development of technology-singular regional economic systems should be based onthe need to reanimate the scientific and technical potential of Ukraine in previous years.The ideal type of technology-singular regional economic system of Carpathian region in Ukraine was described and its various specializations weredefined. It is concluded that the development of a technology-singular economic system of the Carpathian region in thetarget perspective provides for the provision of its polyspecialization, monolithic, synergy of interactions between different

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.10



11

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПрактична втіленість у життя концепту тех-

нолого-сингулярних регіональних економічнихсистем вимагає конкретизації стратегічнихпріоритетів. Стратегія — це завжди певна хроно-логічно-хорологічна визначеність, яка за ідеаль-них умов має опиратись на реальні ресурсніможливості з резервами їх мобілізації і нагро-мадження. Орієнтир на розвиток технолого-сингулярних регіональних економічних системв Україні є доволі виграшним, адже такі систе-ми передбачають модерну модель розвитку ре-гіональної економіки, що забезпечує непе-рервність технологізації виробничих процесівта комерціалізацію результатів інтелектуальноїдіяльності з цільовою напрямленістю на ство-рення технології штучного інтелекту. Вважає-мо, що це найбільш актуальний стратегічнийвектор розвитку національної економіки Ук-раїни, базований на процесах регіоналізації,інтелектуалізації і технологізації.


Актуальність обраної теми дослідження до-водить відсутність у вітчизняній науці ціліснихнапрацювань за тематикою технологічною син-гулярності, тим паче розвитку технолого-син-гулярних регіональних економічних систем. Ре-зультати цієї статті базовані на напрацюванняхукраїнських і зарубіжних вчених, чиї дослід-ження присвячені різним питанням інновацій-ного розвитку економіки і науково-технічноїдіяльності (В. Грига, П. Єщенко, Л. Лобанова,Б. Малицький, А. Омельченко, В. Сеньченко, А.Степаненко, В. Стьопін, І. Ящишина та ін.), а

spheres of management and knowledge sectors. The main condition for the development of such a system is its ability toproduce innovations — as a result of intellectual activity, technological processes of economic processes. In general, it isstated that the strategic priorities of the development of technology-singular regional economic systems in Ukraineshould include measures aimed at preparing the institutional environment for a new way of economic and socialdevelopment, ensuring the processes of intellectualization of society, development of a competitive scientific and technicalenvironment and regional IT infrastructure with technological-singular orientations, as well as the development ofinnovative specialist spatial entities.

Ключові слова: технолого-сингулярна регіональна економічна система, стратегія, "верхнійшлях" підвищення конкурентоспроможності, інтелектуалізація суспільства, технологізаціяекономіки.

Key words: technology-singular regional economic system, strategy, "upper path" of compe-titiveness, the society intellectualization, technologization of economy.

також програмних пріоритетах розвитку Ук-раїни (Стратегія сталого розвитку "Україна-2020") і країн Європейського Союзу (Страте-гія ЄС 2020).

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою публікації є наукове обгрунтування

стратегічних передумов розвитку технолого-сингулярних регіональних економічних системв Україні, зокрема в Карпатському регіоні.

Цілями при цьому поставлено:— визначити резерви забезпечення "верх-

нього шляху" підвищення конкурентоспро-можності економіки України та охарактеризу-вати можливості технолого-сингулярних ре-гіональних економічних систем для їх мобілі-зації;

— виділити основні позиції визначеннястратегічних орієнтирів розвитку технолого-сингулярних регіональних економічних системв Україні;

— здійснити типологію регіональних техно-лого-сингулярних регіональних економічнихсистем;

— описати ідеальний тип технолого-сингу-лярної економічної системи Карпатського ре-гіону та визначити її поліспеціалізацію.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУПоточні кризові умови в Україні не є пере-

шкодою практичної реалізації концепту техно-лого-сингулярних регіональних економічнихсистем. Навіть в умовах форс-мажорної си-туації надзвичайно важливо сконцентруватизусилля і направити соціальну енергію на при-швидшений розвиток соціально-орієнтованої



інноваційної економіки [2, с. 67]. Нинішня си-туація — це шанс для переосмислення пріори-тетів розвитку, соціально-економічної само-ідентифікації як на владному рівні, так і на рівніокремих соціальних груп.

При науковому обгрунтуванні стратегічно-го вектора розвитку технолого-сингулярнихрегіональних економічних систем в Україні слідвраховувати, що техногенна цивілізація нинівступає в смугу особливого типу прогресу,коли гуманістичні орієнтири стають вихіднимиу визначенні стратегій наукового пошуку [6,с. 640]. Таким чином, у центрі розвитку техно-лого-сингулярних регіональних економічнихсистем має стояти людина як важливий "еле-мент" цілісного регіону-соціуму — із зіставлен-ням індивідуальних інтересів колективним та їхвзаємною детермінацією.

Розробка стратегічних пріоритетів розвит-ку технолого-сингулярних регіональних еко-номічних систем в Україні потребує об'єктив-ної оцінки їх реальності. Для України реальнастратегія є необхідною через низку причин. Унауковій літературі і серед експертів можназнайти безліч обгрунтувань крайньої потребиінноваційного розвитку економіки. Зокрема, якпише В. Папп, украй важливим у зв'язку з про-грашними конкурентними перевагами україн-ської економіки є значне підвищення рівня роз-витку високих технологій та включення їх углобальний високотехнологічний обмін [4,с. 29]. Україна йде "нижнім шляхом" підвищен-

ня конкурентоспроможності, використовуючитакі джерела, як скорочення заробітної плати,податків і субсидій, зростання валового при-бутку, скорочення кінцевого споживання,зменшення валового накопичення основногокапіталу, екстенсивне зростання промисло-вості, зростання від'ємного сальдо платіжногобалансу, скорочення сфери послуг; перехід до"верхнього шляху" підвищення конкурентосп-роможності потребує від України концентраціїорганізаційно-економічного механізму управ-ління розвитком національної економіки наякісні параметри формування ВВП [3, с. 54]. Нанаше переконання, "верхній шлях" підвищенняконкурентоспроможності економіки Українислід диференціювати до максимізації можли-востей розвитку регіональних економік з моб-ілізацією тих резервів людського потенціалу,які наразі не лише не використовуються, але йвтрачаються на користь економічних системінших держав. Мова йде про міграційні втратиі наростаючу кількість фахівців, зайнятих на за-садах фрілансерства. Окрім того, "верхнійшлях" підвищення конкурентоспроможностіекономіки України повинен враховувати мож-ливі переваги співпраці з членами Євросоюзу.Загальновідомо, що серед пріоритетних на-прямів Стратегії ЄС 2020 — розвиток цифро-вих технологій, який включає завдання приско-рення повсюдного розвитку високошвидкісно-го Інтернету, покращення комп'ютерної осві-ченості, розгортання та використання нових

«Нижній шлях» «Верхній шлях»

Скорочення заробітної плати

Скорочення податків і субсидій

Зростання валового прибутку

Скорочення кінцевого

споживання

Зменшення валового накопичення

основного капіталу

Екстенсивне зростання

промисловості

Зростання від’ємного сальдо

платіжного балансу

Скорочення

сфери послуг

Регіоналізація економічного

розвитку

Мобілізація резервів людського

потенціалу

Організоване співробітництво з ЄС

у сферах технологізації економіки

Управління зайнятістю на засадах

фрілансерства

Розвиток технолого-сингулярних локальних і регіональних економічних

систем

Розвиток технолого-сингулярних транскордонних економічних систем

Якісне формування ВРП

Рис. 1. Резерви "верхнього шляху" підвищення конкурентоспроможності економіки України(згідно з підходом В. Паппа)

Джерело: складено на основі [3, с. 54].



13

соціальних інформаційно-комунікаційних тех-нологій ("оперативне здоров'я", "розумний дім"тощо), розширення участі в загальному цифро-вому просторі для всіх [9; 8, с. 5]. Через орган-ізоване залучення українських фахівців, роз-робку та реалізацію спільних проектів з краї-нами ЄС у сфері цифрових технологій, іншихзнаннємістких секторах співпраці можна за-безпечити не лише поглиблення інтеграційнихзв'язків на якісній основі, але й мобілізувативеличезний інтелектуальний та інноваційнийресурс технолого-сингулярного економічногорозвитку. Ці та інші заходи мають визначати"верхній шлях" підвищення конкурентоспро-можності економіки України (рис. 1).

Якісне формування ВРП передбачає такійого економіко-структурні пропорції, за якихрушійну функціональність прогресивних змінвідіграють знаннємісткі види економічноїдіяльності — енергетика, медицина, біотехно-логії, електротехніка, радіотехніка, електро-ніка, оптоволоконна техніка, інформаційні тех-нології, робототехніка та ін. Важливою є нестільки вагомість валової доданої вартостізнаннємістких видів економічної діяльності вструктурі регіональної економіки, скільки їхдинаміка з детермінаціями наступних іннова-ційних змін та підвищення рівня добробуту на-селення.

Формування і розвиток технолого-сингу-лярних регіональних економічних систем доз-воляє досягнути всіх означених на рисунку 1резервів "верхнього шляху". Найперше, цевласний орієнтир інноваційного розвитку еко-номіки, що проявляється через процеси регіо-налізації з наданням широких повноваженьстратегічного й оперативного планування орга-нам місцевої влади. Розвиток технолого-син-гулярних економічних систем спричинить ак-тивні мобілізаційні процеси людського потен-ціалу:

— стосовно осіб, котрі навчаються — мо-тивація формування якісного особистісногоінтелектуально-трудового потенціалу з конку-ренцією фаховості у знаннємістких сферах зай-нятості;

— стосовно зайнятих осіб і таких, котрі шу-кають місце праці — мотивація розвитку інте-лектуально-трудового потенціалу зі схильніс-тю до неперервного навчання, високими озна-ками професійної і соціальної мобільності;

— стосовно осіб, що перебувають у статусімігранта — мотивація інтеграції міграційногокапіталу в економіку регіону походження;

— стосовно осіб працеактивного віку, щопроживають та зайняті в інших регіональних

суспільних системах — підвищення просторо-вої мобільності з формуванням конкурентно-го середовища на ринку праці знаннємісткихсфер зайнятості.

Стратегічні орієнтири розвитку технолого-сингулярних регіональних економічних системв Україні можна визначати з різних позицій таїх поєднання:

— виконання означених раніше цілей інно-ваційного розвитку економіки, які не були до-сягнуті (повністю чи частково). Опирання ви-ключно на цей варіант є дуже сумнівним, аджеперед українським суспільством нині стоятьуже зовсім інші виклики — територіальноїцілісності, що мають забезпечуватись не лишечерез засади національної єдності, але й мотивінтеграції соціального капіталу на благо еко-номічного зростання; глобальної технологі-зації, що переводять людство в еру роботизо-ваних технологій та значно підвищуютьймовірність штучного інтелекту; розвитку ноо-економіки, що переводить процеси формуван-ня і розвитку різних видів відносин у віртуаль-ну економічну площину та ін. Проте деякі кро-ки інноваційного розвитку економіки Україниз важкістю, однак реалізувались — щодо ство-рення специфічних інститутів інноваційногорозвитку (бізнес-інкубаторів, технопарків,спеціальних економічних зон та ін.), налагод-ження наукового співробітництва, обміну нау-ково-педагогічними кадрами і т.д. Такі досяг-нення слід удосконалювати та поглиблювати нашляху розвитку технологічної сингулярності;

— відновлення науково-технологічного таінтелектуально-трудового потенціалу регіонівУкраїні. В основі розробки стратегії розвиткутехнолого-сингулярних регіональних економ-ічних систем має лежати потреба реанімаціїнауково-технічного потенціалу України попе-редніх років. Досить згадати, що у 1990 році вУкраїні було зосереджено 65% світового нау-ково-технічного потенціалу; при цьому на кож-ну тисячу працюючих припадало 11 зайнятих унауково-технічній сфері [7, с. 52; 1, с. 12]. Такіпочаткові позиції нині не просто втрачено, алей ускладнено їх відновлення на фоні нароста-ючого прогресу провідних держав світу;

— нівелювання стратегічних ризиків. Пло-щина таких ризиків є дуже широкою. Більшетого, різні процеси можна трактувати різно-боко, надаючи їм властивостей як переваг,так і недоліків. Для прикладу, А. Степанчен-ко та А. Омельченко визначають наступнінові ризики — ризики характерного типу,пов'язані з розвитком нанотехнологій, збит-ком від несанкціонованого доступу до елек-



тронних каналів зв'язку; транснаціональніризики, коли людська діяльність в однійкраїні може завдати шкоди навколишньомусередовищу, здоров'ю, економіці в іншихкраїнах; генетичні ризики, пов'язані з вико-ристанням досягнень генної інженерії длявиробництва збудників нових хвороб, біоло-гічної та генетичної зброї; приховані чивідкладені ризики, що проявляються з вели-ким запізненням (наприклад, інфекції з три-валим латентним періодом, коли інфікуван-ня відділене від прояву перших симптомівхвороби значним інтервалом часу) [5, с. 20].Визначення стратегії розвитку з позиції ніве-лювання стратегічних ризиків є важливим,однак не пріоритетним підходом;

— формування нової моделі економічноїполітики — регіональної технолого-сингуляр-ної економіки. При цьому для різних регіонівтака економіка повинна мати свою специфіку,виходячи з ресурсних можливостей і традиційгосподарювання. На рисунку 2 відобразимо ти-пологію регіональних технолого-сингулярних

економічних систем, яка може бути найбільшприйнятною для областей України.

За ідеальних умов в Україні, зокрема у ме-жах Карпатського регіону, має розвиватисьтехнолого-сингулярна економічна система знаступними ознаками:

1) поліспеціалізована в таких знаннємісткихсферах, як фармацевтика і медицина, біотех-нології (наявні достатні наукові школи в данихсферах, а також винятковий сировинний потен-ціал українських Карпат для виробництва еко-логічно чистих препаратів), енергетика (до-статній ресурсний потенціал альтернативнихджерел енергії), радіоелектроніка (традиціїрозвитку даної сфери в м. Львів), інформаційнітехнології (поточна зростаюча зайнятість в ІТ-сфері фахівців Львівської та Івано-Франківсь-кої областей). Узагальнення даних позиції —на рисунку 3;

2) домінування сфер продукування іннова-ційних технологій з одночасним впроваджен-ня і використанням тих інновацій, які продуко-вані іншими технолого-сингулярними еконо-

Регіональні технолого-сингулярні

економічні системи

Сфери впровадження

інноваційних технологій

Сфери вдосконалення


Сфери продукування


Моноспеціалізовані Дуоспеціалізовані Поліспеціалізовані Пріоритетні сфери інноваційної діяльності

Характер інноваційної активності

Характер взаємодії

Замкнуті (відсутня

можливість взаємодії)

Відкриті (потреба у

взаємодії)

Синергетичні (залежні

від взаємодії)

Значимість для розвитку технолого-сингулярної економіки

Реагенти (залежні від

інновацій інших сфер)

Рушійні (спричиняють

інновації інших сфер)

Монолітні (спричиняють

цілісність системи)

Ризиковість для людського розвитку (первинна людська

діяльність і контроль)

Ризиковість наслідків

інновацій

Невизначені ризики

наслідків інновацій

Без ризиків наслідків

інновацій

Загальна наслідкова значимість Трансформації

економічних процесів

Трансформації способу

життя соціуму

Трансформації аксіо-

логічної основи соціуму

Наслідкова значимість для людської діяльності

Збереження потреби

людської праці

Зростання креативності

людської праці

Часткова чи повна

заміна людської праці

Рис. 2. Типологія регіональних технолого-сингулярних економічних систем

Джерело: складено авторами.



15

мічними системами, зокрема провідних еко-номік світу;

3) синергетична технолого-сингулярна еко-номічна система з функціональним ядром усфері інноваційних технологій. Центровістьсфери інноваційних технологій обумовлена їхпрактичною значимістю для всіх знаннємісткихсфер господарювання й інтелектуальної діяль-ності. Синергетичність означає таку взаємодіюінновацій, продукованих різними сферами, їхвзаємопроникнення, що супроводжується їхвдосконаленням та створенням нових можли-востей інноваційної діяльності при застосу-ванні. Досить часто проявляється ризик фор-мування міжгалузевих знаннєвих і технологіч-них дисбалансів з подальшими труднощамиприкладного застосування результатів вина-хідницької діяльності, коли в окремих галузяхзнань і сферах наукові відкриття давно себезарекомендували та одержали належну оцін-ку з боку суспільства, проте практичного їхвпровадження досі не здійснено через те, щоінші галузі знань не готові адаптуватись доінновацій. Якщо міжгалузеві знаннєві і техно-логічні дисбаланси є частими, то синерге-тичність технолого-сингулярної економічноїсистеми ускладнена та потребує більших часо-вих затрат;

4) спочатку рушійна, а надалі монолітна тех-нолого-сингулярна економічна система, базо-вана на цілісних процесах технологізації еко-номічного розвитку та інтелектуалізації су-

спільства, неперервних інноваційних змінах.Монолітність системи означає, що в структуріекономіки не може бути жодного виду еконо-мічної діяльності, що за своїми якісними пара-метрами не відзначався би високим рівнем тех-нологізації, інтелектуалізації сфер прикладан-ня праці;

5) технолого-сингулярна економічна систе-ма без ризиків наслідків інновацій. Такий дещо"утопічний" характер наслідків інновацій є ціле-орієнтиром, хоча й слід розуміти, що завждизалишається певна невизначеність нововведень.Майже всі інновації спричиняють як позитивні,так і негативні зміни. Тому ризиковість техно-лого-сингулярної економічної системи маєбути крайньою, тобто такою, що зберігає кон-курентне середовище інноваційної діяльностіта забезпечує переважно позитивні для су-спільства й економіки нововведення;

6) технолого-сингулярна економічна систе-ма з наслідковою значимістю трансформаціїекономічних процесів. Важливо забезпечитизбереження дії принципу "печерної людини" знедопущенням руйнації специфічного інститу-ціонального середовища Українських Карпат.Процеси технологізації повинні максимальновпроваджуватись в економічні процеси. Їхнійвплив на спосіб життя суспільства має бутипобіжним, з орієнтацією на підвищення ком-форту побуту людини, однак не кардинальним,з помітним (повним) заміщенням віртуальнимстилем життя реального;

Інформаційні

технології

Значний інтелектуально-трудовий потенціал

зайнятості в ІТ-сфері (досвід міст Львів та Івано-

Франківськ) Ядр

о

Медицина і

фармацевтика

Значний інтелектуально-трудовий потенціал

зайнятості, науково-дослідні школи, відмінна

сировинна база Українських Карпат

Біотехнології Традиції науково-дослідної діяльності (м. Львів),

відмінна сировинна база Українських Карпат,

можливість продукування екологічно чистої продукції

Радіо-

електроніка

Значні традиції господарювання з можливістю реанімації технологічного, інтелектуально-трудового,

інфраструктурного потенціалу (м. Львів)

Мон

олітн

а, полісп

еціал

ізован

а, син

ергети

чн

а,

пр

од

укую

ча тех

нолого

-син

гуляр

на ек

он

ом

ічн

а систем

а

Енергетика Найбільший потенціал альтернативних джерел енергії

Закарпатської області, значний потенціал у сфері

біоенергетики

Рис. 3. Поліспеціалізація технолого-сингулярної економічної системиКарпатського регіону

Джерело: складено авторами.



7) технолого-сингулярна економічна систе-ма як детермінанта зростання креативностілюдської праці. Заміщення монотонної, фізич-но виснажливої, небезпечної людської праціновітніми технологіями має спричиняти мож-ливості людини творити, розвивати свій інте-лектуальний потенціал, не пригнічуючи прицьому її розумові здібності (відсутність потре-би зберігання в пам'яті великої кількості інфор-мації натомість можливостей її пошуку в ме-режі Інтернет).

ВИСНОВКИТаким чином, розвиток технолого-сингу-

лярної економічної системи Карпатського ре-гіону в цільовій перспективі передбачає забез-печення її поліспеціалізації, монолітності, си-нергетики взаємодій різних сфер господарю-вання і галузей знань. Головною умовою роз-витку такої системи є її здатність продукуватиінновації — як результат інтелектуальної діяль-ності, технологізації економічних процесів. Уцілому ж стратегічні пріоритети розвитку тех-нолого-сингулярних регіональних економічнихсистем в Україні повинні охоплювати заходи,спрямовані на підготовку інституціональногосередовища до нового способу економічного ісоціального розвитку, забезпечення процесівінтелектуалізації суспільства, розвиток конку-рентного науково-технічного середовища тарегіональної ІТ-інфраструктури з технолого-сингулярними орієнтирами, а також розвитокінноваційно спеціалізованих просторових ут-ворень.

Література:1. Єщенко П.С. Економічне зростання без

розвитку: причини і шляхи інноваційного пере-творення економіки / П.С. Єщенко // Еконо-міка України. — 2013. — № 10. — С. 4—20.

2. Малицкий Б. А. Проблемы модернизациисистемы подготовки и аттестации научных кад-ров высшей квалификацыии в контексте разви-тия человеческого капитала / Б.А. Малицкий,Л.С. Лобанова // Наука та наукознавство. —2014. — № 2. — С. 66—75.

3. Папп В.В. Інноваційний фактор у підви-щенні конкурентоспроможності економікиУкраїни / В.В. Папп, Н.В. Бошота // БізнесІнформ. — 2013. — № 11. — С. 52—56.

4. Папп В.В. Структурна трансформаціяекономіки України у контексті євроінтеграцій-них процесів / В.В. Папп // Регіональна еконо-міка. — 2008. — № 1. — С. 23—31.

5. Степаненко А. Соціально-економічнийрозвиток України у вимірах стратегічних ри-

зиків / Анатолій Степаненко, Алла Омельчен-ко // Економіст. — 2014. — № 8. — С. 8—11.

6. Степин В.С. Теоретическое знание: моно-графия / В.С. Степин. — М.: Прогресс-Тради-ция, 2003. — 744 с.

7. Україна-2015: Національна стратегія роз-витку. — К., 2008. — 73 с.

8. Ящишина І.В. Соціальна ефективністьінноваційної політики ЄС / І.В. Ящишина //Наука та наукознавство. — 2015. — № 1. —С. 3—12.

9. Europe 2020. A European strategy for smart,sustainable and inclusive growth [Electronicresource]. — Access: http://ec.europa.eu/eu2020/p df / CO M P L ET % 20 EN % 20 B AR RO S O% -20%20%20007%20-%20Europe%202020%20-%20EN%20version.pdf

References:1. Yeschenko, P.S. (2013), "Economic growth

without development: causes and ways ofinnovation transformation of the economy",Ekonomika Ukrainy, vol. 10, pр. 4—20.

2. Malickij, B.A. (2014), "Problems ofmodernization of the system of training andcertification of scientific personnel of the highestqualification in the context of human capitaldevelopment", Nauka ta naukoznavstvo, vol. 2, pр.66—75.

3. Papp, V.V. (2013), "Innovation factor inincreasing the competitiveness of Ukraine'seconomy", Biznes Inform, vol. 11, pр. 52—56.

4. Papp, V.V. (2008), "Structural transfor-mation of Ukraine's economy in the context ofEuropean integration processes", Rehional'naekonomika, vol. 1, pр. 23—31.

5. Stepanenko, A. (2014), "Socio-economicdevelopment of Ukraine in the measurement ofstrategic risks", Ekonomist, vol. 8. pр, 8—11.

6. Stepin, V.S. (2003), Teoreticheskoe znanie[Theoretical knowledge], Progress-Tradicija,Moscow, Russia.

7. Ukrainian forum (2008), Ukraina-2015:Natsional'na stratehiia rozvytku [Ukraine-2015:National Development Strategy], Kiev. Ukray-ina.

8. Yaschishina, I.V. (2015), "Social effectivenessof EU innovation policy", Nauka ta naukoznavstvo,vol. 1, pp. 3—12.

9. European Commission (2010), "Europe2020. A European strategy for smart, sustainableand inclusive growth", available at: http://e c . e u r o p a . e u / e u 2 0 2 0 / p d f / C O M P L E T -ENBARROSO007-Europe2020-ENversion.pdf(Accessed 05 March 2019).Стаття надійшла до редакції 20.03.2019 р.



17

УДК 330.366:502

С. Я. Ковальчук,к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки,Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОГОЗРОСТАННЯ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.17

S. Kovalchuk,PhD in Economics, associate professor, Economics Department,Vinnytsia National Agrarian University

ECOLOGICAL CONSTITUENT OF THE ECONOMY GROWING

У статі проаналізовано значимість екологічної складової економічного зростання економіки. Дослідження по-будовано на використанні діалектичних підходів, також застосувано статистичний аналіз, методи аналізу та синте-зу. Охарактеризовано "зелену" економіку як рамкову модель взаємодії економіки з природним середовищем у сис-темі складових сталого розвитку. Наголошено на тому, що у ході трансформаційних процесів в Україні так і не вда-лося наростити економічний потенціал. Економічні проблеми сьогодення стали основою сталого розвитку і як на-слідок "зеленої", економіки. Відзначено, що нинішній розвиток економіки позначається складним еколого-економі-чним взаємозв'язком, де необхідною умовою є узгоджена взаємозалежність економічних та екологічних інтересівдля вирішення шляхів адаптації до нових умов господарювання. Для нівелювання негативного впливу на довкілля таекономічного зростання запропоновано: використання чітко визначених екологічних порогів; застосування для збе-реження довкілля, жорстких заходів у податковій, кредитній, штрафній політиці; забезпечення створення стійкихсистем виробництва, що сприяють збереженню екосистем.

Meaningfulness of ecological constituent of the economy growing of economy is analysed in the floor. The researchis based on the use of dialectical approaches, as well as the use of statistical analysis, methods of analysis and synthesis.The "green" economy is described as a framework model for interaction of the economy with the natural environment inthe system of components of sustainable development. It was emphasized that during the transformation processes inUkraine, the economic potential was not able to grow. The economic problems of present day became basis of steadydevelopment and as a result of "green" economy. Consideration of economy as the difficult organized and reproductivesystem, where it is necessary to determine the mechanisms of its organization, transformed. It is marked that presentdevelopment of economy is reflected difficult ecology — by economic intercommunication, where a necessary conditionis the concerted interdependence of economic and ecological interests for the decision of ways of adaptation to the newterms of manage. The base documents of UNO are described, where the renewed going is marked near effective co-operation of economy and environment. Next to it, Conceptions of "green" economy and "green" growth the same asconception of steady development, YUNEP were developed, OESR and ESKATO in the last years on the basis ofanthropogenic influence on an environment, speed-up depletion of natural resources, influence of contamination on ahealth of people and low effectiveness of long-term efforts on providing of steady development on national andinternational levels. The distinguishing features of "green" economy are selected, that necessity of "planting" of greeneryof activity of sectors of economy. Outlined, sweep the use of "green" GDP, which consists in that, to find out actualeconomic earnings in the situation of exhaustion of natural capital, to represent the real economy growing of country. It



ВСТУПХарактерними ознаками сучасного еконо-

мічного розвитку є постійне вирішення про-блем суперечності суспільства і природи, длязабезпечення необхідності охорони навколиш-нього середовища, поряд з цим споживанняприродного капіталу і як наслідок забруднен-ням довкілля. Екологічний фактор став не-від'ємною складовою економічного зростання,але не самим джерелом зростання. Тому сучас-ний економічний стан вирізняється необхід-ністю переходу до сталого економічного роз-витку через "зелене" зростання — тобто, забез-печення зростання якісно нового рівня, за яко-го ефективно задовольняються потреби сусп-ільства без виснаження, деградації і забруднен-ня природи.


Дослідження в галузі аналізу, оцінки тауправління розвитком економіки, в умовах еко-логізації господжарської діяльності, знайшлисвоє відображення у працях авторів: Н.М. Ан-дрєєвої, О.Ф. Балацького, Б.В. Буркинського,О.О. Векліч, Б.М. Данілішина, М.І. Долішньо-го, О.В. Козьменка, В.С. Кравціва, Л.Є. Купі-нець, Є.В. Мішенина, О.В. Садченко, В.М. Сте-панова, Ю.Ю. Туниці, Є.В. Хлобистова, Н.І. Ху-марової та інших.

Проте недостатній рівень теоретичного дос-лідження екологічної складової в економічно-му зростанні економіки та стимулювання еко-лого-оріентованого бізнесу, відсутність науко-во-методичної бази потребують поглибленихнауково-теоретичних розробок та практичноїреалізації стосовно визначення взаємозв'язкуміж екологічними факторами та економічнимрозвитком.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є визначення взаємоз-

в'язку екологічних факторів та економічногорозвитку, щодо позитивного впливу на еконо-мічне зростання.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

У ході трансформаційних процесів в Українітак і не вдалося наростити економічний потенці-ал. Натомість під час структурної, енергетичноїта фінансової криз, які спричинили нестійкийрозвиток національної економіки, були втраченіресурси, капітал та час. У свою чергу, геополітич-ний конфлікт, що триває понад три роки, звужуєможливості забезпечення ефективного розвит-ку. Певне пожвавлення економічної активності,що спостерігалось у 2016 році, є незначним. Ук-раїна і надалі потребує системних інституційнихта глибоких структурних реформ, запуску мас-штабних технологічних перетворень [1].

Як відомо під економічним зростанням ро-зуміють зміни реального обсягу національно-го виробництва на основі позитивної динамікивалового національного продукту.

Однак збільшення обсягів виробництва зав-жди поєднується з виснаженням природних ре-сурсів та забруднення навколишнього сере-довища, внаслідок чого світова економікаХХІ сторіччя позначається глобальними еколо-гічними проблемами.

Економічне зростання тісно взаємопов'яза-не з проблемою економічного розвитку. Еко-номічний розвиток можна визначити як перехідвід одного стану економіки до іншого, — якіс-но нового, більш досконалого, на основі інно-ваційних, структурних та інституціональнихзрушень. Економічне зростання може відбути-ся і за умов відсутності економічного розвит-

Ключові слова: економічне зростання, сталий розвиток, "зелене" зростання, індикатори"зеленого" зростання, екологічні чинники.

Key words: economy growing, steady development, "green" growth, indicators of "green" growth,ecological factors.

is offered for leveling of negative influence on an environment and economy growing: use of expressly certain ecologicalthresholds; application is for environmental, hard measures preservation in a tax, credit, penalty policy; providing ofcreation of the proof systems is productions which are instrumental in the maintainance of ecosystems.



19

ку, в той час як економічний розвиток без еко-номічного зростання неможливий. Це означає,що "економічний розвиток" більш широке по-няття, ніж "економічне зростання", і включає всебе його як найважливішу умову. Тому еко-номічний розвиток визначається традиційнимифакторами економічного зростання, які йогозабезпечують, тобто факторами пропозиції,факторами попиту і розподілу, але при цьомувін охоплює значно ширше їх коло: розвитокнауки, технологій, інформаційних послуг, по-літичні і соціально-економічні фактори, а та-кож і екологічні фактори, які в комплексі є дже-релами економічного розвитку [2].

Економічні проблеми сьогодення сталиосновою сталого розвитку і як наслідок "зеле-ної" економіки. Розгляд економіки як складноїорганізованої та само відтворювальної систе-ми, де необхідно визначати механізми її орга-нізації, трансформується. Зауважимо, що су-часний розвиток економіки позначаєтьсяскладним еколого-економічним взаємозв'яз-ком, де необхідною умовою є узгоджена взає-мозалежність економічних та екологічних інте-ресів для вирішення шляхів адаптації до новихумов господарювання. Сьогодні вже недостат-ньо говорити про те, що економічна теорія дос-ліджує тільки проблему раціонального викори-стання обмежених ресурсів для максимально-го задоволення, перш за все, матеріальних по-треб людей.

Справа в тому що, безкоштовність абомінімальна оцінка величезної кількості при-родних благ і послуг головна проблема еко-номічного розвитку. Коли ми знищуємо без-коштовну природу, це приводить до величез-ного збитку. Отже, то, у чого немає ціни абооцінки, не існує для економіки. Понад 90%,природних благ і послуг не має ціни або оцін-ки, тому вони не існують. І тому людство і всіокремі країни продовжують знищувати при-роду.

Наступною проблемою є поняття екстер-нальних (зовнішніх) ефектів. Це витрати, що некомпенсуються, які накладає одна сторона наіншу. Класичний приклад — екологічний зби-ток.

І третя проблема традиційної економіки, —чинник часу. На жаль, у практиці і теорії є такапроблема дисконтування, коли ми намагаємо-ся майбутні вигоди привести до справжньогомоменту. А коли йдеться про сталий розвиток,наприклад про клімат, кліматичні збитки поч-нуть проявлятись через 20—30 років. Збитокможе досягти 20% валового внутрішнього про-дукту [3, с. 34—44].

Оновлений підхід до ефективної взаємодіїекономіки та навколишнього середовища на-дається у базових документах ООН. Тут мож-на виділити три конститутивні документиОрганізації Об'єднаних Націй. Перший з нихбув підписаний в Ріо-де-Жанейро в 2012 році. —"Майбутнє, якого ми прагнемо" ("Future wewant"). Де чітко заявлено, що розвиток людствапов'язаний з формуванням sustainable develop-ment — сталого розвитку.

Другий дуже важливий документ був прий-нятий у 2015 році, і називається він "Цілі ста-лого розвитку" ("Sustainable DevelopmentGoals") — порядок денний на 2030 рік: де визна-чено 17 цілей, понад 160 завдань, понад 230 ін-дикаторів.

І третій документ — Паризька угода позміні клімату, де теж було сказано, що людствоповинне розвиватися на основі сталого розвит-ку, низько вуглецевого розвитку. На підставіцих трьох документів, які були прийняті всімакраїнами світу, можна говорити про консенсус-ну парадигму: всі країни світу погодилися, щоXXI століття — це століття переходу до стало-го розвитку.

Поряд з цим, Концепції зеленої економі-ки та зеленого зростання так само, як і кон-цепція сталого розвитку, були розвинутіЮНЕП, ОЕСР та ЕСКАТО в останні роки наоснові антропогенного впливу на довкілля,прискореного вичерпання природних ре-сурсів, впливу забруднення на здоров'я лю-дей та низької результативності багаторічнихзусиль із забезпечення сталого розвитку нанаціональному та міжнародному рівнях. Зро-зуміло, що ці концепції повинні, виходячи зістратегії сталого розвитку, пропонуватибільш практичний підхід до механізмів таінструментів для забезпечення економічногозростання [4].

"Зелена" економіка згідно з визначеннямЮНЕП — це економіка, яка покращує добро-бут людей, забезпечує соціальну справед-ливість, одночасно суттєво зменшуючи ризикидля довкілля та вичерпання природних ресурсів[5; 6].

Відмінними рисами зеленої економіки є:— зростання доходів і зайнятості забезпе-

чується державними та приватними інвести-ціями у ті заходи і проекти, які сприяють змен-шенню викидів вуглецю та забруднення, підви-щують ефективність використання енергії і ре-сурсів, працюють на упередження втрати біо-різноманіття та екосистемних послуг; це ство-рює базу для розгортання підприємництва,інновацій та росту зайнятості;



— економічне зростання має забезпечува-тися при менш інтенсивному споживанні ре-сурсів в усіх секторах економіки за принципом"створювати більше вартості за меншого впли-ву" ("creating more value with less impact");

— головну роль у переході на засади зеле-ної економіки грає державна політика стиму-лювання розвитку "зелених" видів діяльності,обмеження субсидій на підтримку забруднюю-чих довкілля "коричневих" виробництв, впро-вадження більш жорстких екологічних стан-дартів та відповідальності виробників і спожи-вачів, продуманої системи державного регулю-вання;

— впровадження більш чистих технологійта еко-інновацій відкриває нові можливостізростання у зелених напрямах, компенсуючивтрату робочих місць у коричневих секторах;

— ключові сектори зеленої економікивключають сільське, житлово-комунальнегосподарство (опалення та освітлення буді-вель), енергопостачання, рибальство, лісовегосподарство, промислові сектори, зокремазаходи з підвищення ресурсо- та енергоефек-тивності, туризм, транспорт, утилізацію таперероблення відходів, управління воднимиресурсами [6].

Особливо необхідна екологізація або "озе-ленення" діяльності у таких секторах:

— розвиток відновлюваних джерел енергії(сонячна, вітрова, геотермальна енергія, біо-газ);

— "озеленення" сектора житлово-кому-нального господарства ("зелені" будівлі з ефек-тивним енерго- та водопостачанням, викорис-тання "зелених" матеріалів у будівництві та ін.);

— розвиток "чистого" транспорту (плану-вання і розширення громадського транспорту,використання альтернативних видів палива,широке використання електромобілів та іншихбільш "чистих" транспортних засобів);

— удосконалення управління відходами(рециклінг, перероблення муніципальних твер-дих відходів, відновлення кинутих об'єктів про-мислової забудови, використання більш "чис-тих" пакувальних матеріалів);

— "озеленення" в сфері управління водни-ми ресурсами (очищення води, система повтор-ного використання води);

— "озеленення" в сфері управління земель-ними ресурсами (обмеження використаннядобрив та пестицидів), збереження і відновлен-ня міських парків, лісонасадження, збережен-ня та підвищення якості грунту).

Збереження ж існуючої економічної струк-тури, в якій домінують сектори "коричневої"економіки з їх традиційною залежністю від за-бруднюючих не відновлюваних джерел енергіїта нераціональним використанням матеріаль-них ресурсів, продовження інвестування в не-стабільні види діяльності буде відтворюватиіснуючі диспропорції розвитку і вести до криз,з якими все частіше стикається людство [7].

Виділимо головні переваги "зеленого" зро-стання: стимулювання виробництва; стимулю-вання еко-інновацій; вихід на нові ринки тастворення робочих місць; зниження вартостідеградації навколишнього середовища; підви-щення цінової стабільності на природні ресур-си; підвищення довіри інвесторів; диверсифіка-ція економіки; збереження якості водних тазбереження енергетичних ресурсів; зниженняризиків негативних потрясінь для економічно-го зростання та безпечності в транскордонно-му співробітництві; зелене зростання зберігаєнаціональний природний капітал шляхом ра-ціонального використання природних ресурсів,де природний капітал має особливе значення вструктурі національного багатства країн знизькими доходами [8].

Аналітична база для формування стратегійзеленого зростання в країнах таблиці 1.

За оцінками ЮНЕП, потреба у щорічномуфінансуванні на "озеленення" світової еконо-міки складає від 1,05 до 2,59 трлн дол. США, щостановить менш як 1/10 всіх річних світовихінвестицій (світового валового нагромадженняосновного капіталу) або 2% від світового ВВП.

Прийняття країнами зобов'язань щодо інве-стування 2% від ВВП у розвиток "зелених" тех-нологій, ресурсну ефективність, відновлюваніджерела енергії, сталий транспорт, енергое-

Таблиця 1. Необхідні умови формування"зеленого" зростання

Передумови Необхідні умови Інструменти

Дефіцит води;

Зміни клімату;

вплив забруднення на здоров’я людини

Втрата біорізнома-

ніття

Збалансована структура

податків;

стимулювання науково-дослідної та інноваційної

діяльності;

конкуренція;

стимулювання торгівлі

Підвищення ціни на забруднення

навколишнього середовища. Оцінка

вартості природного капіталу та послуг екосистем.

Відмінна екологічно шкідливих

субсидій впровадження регулятивних

вимог та стандартів;стимулювання

зелених інновацій; вимір процесу

економічного зростання



21

фективні будівлі, збереження екосистем забез-печить зміну фундаментальних засад моделіекономічного розвитку: від кількісного зрос-тання за будь-яку ціну до якісного зростання,підпорядкованого довгостроковим цілям збе-реження ресурсів планети.

Стає очевидною необхідність розрахункуекологічно скоректованого показника ВВП,так званого "зеленого" ВВП. Цей показник виз-начається як різниця оцінок традиційного ВВПі складових екологічного коректування, дояких відносять:

— зменшення запасів природних ресурсів;— витрати на охорону навколишнього при-

родного середовища;— деградація навколишнього природного

середовища.Мета використання "зеленого" ВВП поля-

гає в тому, щоб виявити дійсний економічнийприбуток в ситуації виснаження природногокапіталу, відобразити реальне економічне зро-стання країни. Єдиної методики розрахункупоки просто не існує, проте існуючі на цей мо-мент розрахунки показників ВВП на прикладі12 країн показали, що традиційний ВВП бувзавищений у всіх країнах без виключення, при-чому максимальна розбіжність належить КНР(реальне зростання економіки дорівнює нуль)[9, c. 48—54]

Один з головних висновків доповіді ЮНЕП —перехід до "зеленої" економіки стимулює зро-стання, доходи і зайнятість, а проблема подо-лання протиріч і знаходження компромісу міжекономічним зростанням та екологічною ста-лістю є наслідком недостатньо якісного дер-жавного управління.

Концепція "зеленої" економіки пропонуєсаме ті речі, яких людство на початку другоїдекади ХХІ століття, у період майже одночас-

ного розгортання глобальних криз, потребуєнайбільше. Це робочі місця, інвестиції, новітнібільш чисті технології, проривні інновації, ре-сурсозбереження та сподівання на покращан-ня умов життя людей. Разом з тим для бізнесу,так само, як і для країн, що швидко розвива-ються на шляху індустріалізації, прийняттяпринципів "зеленої" економіки є скоріше вик-ликом [5].

Конференція ООН зі сталого розвитку (між-сесійна), яка відбулася 10—11 січня 2011 рокуу Нью-Йорку, розглянула питання зв'язку міжконцепціями "зелена економіка" та "сталийрозвиток" та дійшла висновку, що "зелена еко-номіка" — це орієнтована на результат концеп-ція, спрямована на досягнення конвергенціїміж трьома складовими сталого розвитку, щостратегії переходу до зеленої економіки потре-бують більш грунтовного розроблення еконо-мічних важелів на рівні як національних еко-номік, так і окремих секторів [7].

Позиційний документ "Майбутнє, якого мипрагнемо" (так званий "нульовий проект" або"zero-draft"), опублікований Бюро з підготов-ки рішень Конференції Ріо+20 Комісії ООН зісталого розвитку в січні 2012 року за резуль-татами узагальнення рекомендацій міжнарод-них організацій, урядів окремих країн, підсум-кових документів різних конференцій та обго-ворень, містить наступне бачення зеленої еко-номіки в контексті сталого розвитку та подо-лання бідності [10].

Зелена економіка повинна базуватися напринципах Декларації Ріо, зокрема на прин-ципі спільної, але диференційованої відпові-дальності, повинна бути людино-центрованоюта інклюзивною, забезпечуючи можливості тавигоди для всіх людей та країн. Зелена еконо-міка повинна захищати та сприяти базі при-

Рис. 1. Єдність економічного, соціального розвитку та збереження довкілля



родних ресурсів, підвищувати ресурсну ефек-тивність, сприяти сталому споживанню та ви-робництву та рухатися у бік низьковуглецево-го розвитку.

"Зелена" економіка — це не жорсткий набірправил, а скоріше рамка для прийняття рішеньу напрямі інтегрованого розгляду трьох скла-дових сталого розвитку у всіх відповідних сфе-рах прийняття державних та приватних рішень.

Уряд Великої Британії у своєму пакеті про-грамних документів у рамках Плану зростан-ня, погоджуючись з визначенням ЮНЕП зеле-ної економіки, тим не менше відмітив, що "...зе-лена економіка не є підсистемою економіки —вся наша економіка повинна стати зеленою зе-лена економіка максимізує вартість і зростан-ня, водночас забезпечуючи стале управлінняприродними активами" [11].

Європейський підхід до впровадження за-сад зеленої економіки полягає у забезпеченнібільшої інтеграції трьох підходів до забезпе-чення сталості розвитку: економічного, соціа-льного та екологічного та координації дій уцьому напрямі. Дорожня карта переходу доресурсно-ефективної Європи до 2050 року,прийнята Європейською комісією у вересні2011 року, [12] визначає конкретні напрями дійта головні віхи на цьому шляху (рис. 1), однакакцент робить більше на інтеграції завдань еко-номічного та екологічного блоків.

Економічний підхід передбачає оптимальневикористання як накопиченого виробничого іфінансового капіталу, так і обмежених ресурсівта екологічних технологій (природо-, матеріа-ло- та енергозберігаючих, включаючи видобу-ток та перероблення сировини, переробленнята ліквідацію відходів тощо). Домінування кри-терію максимізації прибутку в господарськійдіяльності за умови недоврахування або зани-ження оцінки використаних у виробництві таспоживанні природних ресурсів призводить довикривлення сигналів для прийняття еконо-мічних рішень, скорочення невідновлюванихприродних ресурсів, погіршення природногосередовища для життєдіяльності людей. Томуметою економічної підсистеми з точки зорусталого розвитку є покращання ефективностівикористання ресурсів.

Екологічний підхід передбачає збереженняцілісності біологічних та фізичних природнихсистем (природний капітал, екосистеми та ство-рене людьми середовище для існування, вклю-чаючи міську інфраструктуру), їх спромож-ності до самовідновлення та адаптації до по-стійних змін. Метою екологічної підсистемиповинно бути забезпечення еластичності при-

родного середовища, його адаптивної спро-можності до зміни умов розвитку.

Соціальна складова (підхід з позицій стало-го людського розвитку) спрямована на збере-ження і відновлення соціального й культурно-го капіталу, справедливий розподіл благ тастабільні умови життєзабезпечення, підтри-мання спроможності людської особистості досамовідтворення, а також зменшення не-рівності за широким колом критеріїв, і не тількиза доходами. Мета соціальної підсистеми —підвищення соціальної рівності та прозорогорозподілу навантаження на дохід.

Трансформація економіки за такого підхо-ду вимагає визнання взаємозалежності міжекономікою, людським добробутом та природ-ним капіталом і спрямована на подоланнябар'єрів для покращання ресурсної ефектив-ності, стимулювання переходу на стале вироб-ництво та споживання, перетворення відходівна ресурси, підтримку досліджень у напрямірозвитку новітніх більш екологічно чистих тех-нологій та еко-інновацій [12].

Підхід ОЕСР до оцінки прогресу у напрямі"зеленого" зростання був представлений в звіті2011 року "Курс на зелене зростання: моніто-ринг прогресу" (OECD 2014a). Він описує кон-цептуальну методологію вимірювань, яка об-'єднує основні параметри "зеленого" зростан-ня з базовими принципами бухгалтерськогообліку і моделлю "тиск — стан — реакція", якавикористовується в екологічній звітності і ек-спертизі [5].

Для моніторингу прогресу на шляху до"зеленого" зростання ОЕСР пропонує викори-стовувати 5 груп показників, чотири з якихохоплюють різні зрізи зеленої економіки, а п'я-та — макроекономічні показники національно-го розвитку:

— екологічну та ресурсну ефективність еко-номіки:

— базу природних активів;— екологічні аспекти якості життя;— економічні можливості та відповіді полі-

тки;— соціально-економічний контекст та ха-

рактеристики економічного зростання.Показники екологічної та ресурсної про-

дуктивності описують ключові аспекти пере-ходу до низьковуглецевої і ресурсоефектив-ної економіки. У багатих на природні ресурсикраїнах їх кількісній оцінці приділяється не-достатньо уваги. Однак і в цих країнах резуль-тати економічного розвитку та якість зростан-ня все більше залежать від природного сере-довища, яке є одночасно постачальником ви-



23

хідних ресурсів (енергії, води, матеріалів) тапоглиначем забруднень і відходів. Ефективневикористання первинних ресурсів, мінімізаціявідходів, їх переробка і перетворення в ресурспідвищують дохідність бізнесу (за умови,щоціни на ресурси не спотворюють конкуренцію)і уповільнюють виснаження бази природнихактивів.

Для забезпечення довгострокової стабіль-ності розвитку країни необхідно, щоб база при-родних активів виконувала не тільки ресурсні,а й поглинальні, сервісні функції (біорізнома-ніття), а навантаження на природне середови-ще не перевищувало його несучої спромож-ності. З цією метою відслідковуються показни-ки запасів і потоків відновлюваних (вода, ліс)

Таблиця 2. Динамика основних індикаторів "зеленого" зростання для України(галузь сільського господарства)

Джерело: складено з використанням [13].

Показники ОЕСР за напрямами Імплементація індикаторів «зеленого» зростання для України

Оцінка

тренда за 10 років

Індикатори екологічної та ресурсної продуктивності

Баланс гумусу та поживних

речовин

Баланс гумусу в грунтах України, т/га

Баланс поживних речовин в грунтах України, т/га Внесення азотних та фосфорних добрив, т/1000 га

↓

Індикатори наявності та використання природних ресурсів ↓

Земельні ресурси

Розподіл земельних ресурсів України, % до загальної території країни

Площа ріллі, % до загальної території країни

Площа пасовищ та сіножатей, % до загальної території країни

↓

↑

↓

Органічне землеробство Площа сільськогосподарських угідь, зайнята під органічним землеробством, га ↑

Індикатори екологічних аспектів якості життя

Рівень забруднення повітря Обсяги викидів найбільш шкідливих забруднюючих речовин в атмосферу, тис. тонн

Обсяги викидів оксиду азоту на душу населення, кг/чол

Обсяги викидів РМ10 та РМ 2,5 на душу населення, кг/чол

↓

Стан здоров’я населення Середня очікувана тривалість життя при народженні (років) ↑

Доступ населення до

водопостачання та поліпшених

санітарних умов

Частка домогосподарств, підключених до централізованого водопостачання, % до загальної

кількості домогосподарств

↓

Індикатори економічних можливостей та відповідей політики

Капітальні інвестиції та поточні

видатки на захист

навколишнього середовища за

рахунок коштів Державного бюджету

Капітальні інвестиції та поточні видатки на захист навколишнього середовища за рахунок

коштів Державного бюджету,млн грн

Розподіл поточних видатків за видами природоохоронної діяльності, % до загального

обсягу поточних видатків

↓

Соціально-економічні умови та характеристики зростання

Ринок праці

Рівень економічно активного населення у віці 15-70 років, % економічно активного

населення до чисельності населення відповідного віку ↓

Багатофакторна продуктивність

по економіці в цілому

Багатофакторна продуктивність по економіці в цілому

↑

Індикатори ефективності політичних рішень

Індекс екологічної ефективності (обстеження та оцінки Ієльського університету). Індекс сталості суспільства (оцінки Фонду сталого суспільства)

↑

↑

Таблиця 3. Прояв негативного впливу екологічного фактора на економічне зростання

Фактори Наслідки

Вичерпування

невідновлювальних

природних ресурсів

Збідніння ресурсної бази виробництва і зниження

рівня конкурентноздатності країни на світовому

ринку та додаткових витрат на залучення альтернативних ресурсів

Нагромадження значних

обсягів відходів і викидів

виробництва

Значні економічні витрати на їх утилізація і

знешкодження

Забруднення довкілля

промисловими викидами

Зниження якості життя людей і

значні витрати суспільства на лікування,

реабілітацію, охорону здоров'я та створення

рекреаційних зон

Додаткових витрат підприємств на очищення води,

повітря і інших природних ресурсів для потреб

виробництва, як наслідок збільшення вартості

продукції і її ринкової ціни, (платить не тільки

забруднювач, а і споживач)

Необхідність впровадження енергозберігаючих,

ресурсозберігаючих, екологічно чистих технологій



та невідновлюваних ресурсів (мінеральні ресур-си).

Є прямий зв'язок між станом навколишнь-ого середовища та якістю життя людини. Вінповинен відслідковуватись за допомогою по-казників екологічної якості життя, які відоб-ражають ризики для здоров'я і безпеки, до-ступність зручностей і еко-системних послуг.

Показники економічних можливостей і за-ходів політики оцінюють результативність дійдержави в підтримку "зеленого" зростання:інвестицій в "зелені" види діяльності та розви-ток технологій, стимулювання еко-інновацій ізелених закупівель,реформування субсидій тацін.

Показники, пов'язані з соціально-еконо-мічним контекстом та характеристиками еко-номічного зростання, використовуються длявідображення результатів зеленої трансфор-мації на макрорівні, включаючи задіяння додат-кових джерел зростання, зміни економічноїструктури, зайнятості та ринків праці, підви-щення доходів і конкуренто-спроможностібізнесу та економіки в цілому [13].

Перелік основних (у галузі сільського гос-подарства) показників "зеленого" зростання(всього ОЕСР пропонує 60 показників), яківідповідають задекларованим програмнимцілям розвитку України і можуть використо-вуватися для оцінки ефективності політики "зе-леного" зростання запропоновано в таблиці 2.На постійній основі особливо важливо відсте-жувати показники екологічної та ресурсноїпродуктивності, багатофакторної продуктив-ності, динаміки землекористування, очікуваноїтривалості життя, фінансування досліджень ірозробок, важливих для зниження енерго- і ре-сурсоспоживання, обсягів відходів та викидівшкідливих речовин, а також структуру спожи-вання енергії, матеріалів, води; викидів CO2 врозрізі видів економічної діяльності.

З економічної точки зору негативний впливекологічного фактора на економічне зростан-ня проявляється в таких формах (табл. 3).

Вартість заходів по раціональному приро-докористуванні та охороні природи достатньовисока та має тенденцію до збільшення. Для по-передження цієї негативної ситуації запропо-новано:

— застосування чітко визначених екологі-чних порогів ( цьому випадку економічні захо-ди направлені на ліквідацію негативних еколо-гічних наслідків);

— застосування для збереження довкілля,жорстких заходів у податковій, кредитній,штрафній політиці.

— стимулюючі заходи (створення умов длярозвитку різних видів господарської діяль-ності, які сумісні з екосистемами чи є приро-доохоронними.

ВИСНОВКИОтже, задача економічного зростання зі

збереження навколишнього середовища єскладною та комплексною. Для її вирішеннянеобхідно: забезпечити створення стійких си-стем виробництва, що сприяють збереженнюекосистем і поступово покращують якість зе-мель та грунтів, у першу чергу за рахунок ви-користання інноваційних технологій; збільшен-ня частки сільськогосподарських угідь підорганічним виробництвом у загальній площісільськогосподарських угідь України; знизитиволатильність цін на продукти харчування. Та-кож пріоритетним завданням економічногозростання є забезпечення упродовж наступних15 років реального зростання валового внутрі-шнього продукту щонайменше удвічі з одночас-ним підвищенням рівня зайнятості населенняпрацездатного віку до 70%. Виконання цьогозавдання залежить від: створення та розвиткувисокотехнологічних конкурентноздатних ви-робництв (від фундаментальної науки до ви-робництва й обслуговування); збільшення внут-рішнього попиту за рахунок зростання доходівнаселення та активізації інвестиційних про-цесів; підтримки експорту з високою часткоювалової доданої вартості, реалізації інфраст-руктурних проектів; швидкого нарощуванняпродуктивності аграрно-промислового комп-лексу. Питання визначення ефекту декаплінгуу економічному зростанні країни, визначенняекологічної ефективності та зеленого ВВПосновні напрями подальших досліджень.

Література:1. Міністерство економічного розвитку і

торгівлі України. Національна доповідь "ЦіліСталого Розвитку: України" [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: https://menr.gov.ua/files/docs.

2. Салатюк Н.М. Актуальні аспекти перехо-ду до моделі сталого розвитку в Україні [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rusnauka.com/4_SND_2013/Economics/14_126770.doc.htm

3. Бобылев С.Н., Горячева А.А., Немова В.И."Зеленая" экономика: проектный подход //Го-сударственное управление. Электронный вес-тник (Электронный журнал), 2017 — № 64. —С. 34—44 [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://istina.msu.ru



25

4. Глобальный новый зеленый курс. ДокладЮНЕП. Март 2009 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: www.unep.org/greeneconomy

5. EaP Green. Оценка Зеленой Трансформа-ции Экономики: Руководство для стран Восточ-ного Партнерства ЕС. Париж. 2016 [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gre-en-economies-eap.org/ru/resources/EaP%-20GREEN_GGI%20Guide_clean_RUS_Final.pdf

6. Навстречу зеленой экономике: путь кустойчивому развитию и искоренению беднос-ти. Обобщающий доклад для властных струк-тур. ЮНЕП, 2011. — C. 2 [Електронний ресурс].— Режим доступу: www.unep.org/greene-conomy

7. Мусіна Л.А. Взаємний вплив економіки таприродного середовища в сучасному світі: полі-тика, стратегії, технології: монографія / Л.А. Му-сіна, А.В. Ямчук, Т.К. Кваша. — К.: УкрІНТЕІ.— 2012. — 260 с.

8. Стратегия зеленого роста ОЭСР: продви-жение новой модели развития. Национальнаяконференция на пути Рио+20 (22—23 мая 2012),Бишкек [Електронний ресурс] — Режим до-ступу: http://caresd.net/img/docs/8872.pdf

9. Весклич О.А., Шлапак Н.Ю. Экологичес-ки скорректированный ВВП как показательреального экономического развития / О.А. Вес-клич, Н.Ю. Шлапак // Проблемы прогнозиро-вания. — 2012. — № 3. — С. 48—54.

10. The future we want. United Nations, 10 Ja-nuary 2012 [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: www.uncsd2012.org

11. Enabling the Transition to a Green Eco-nomy: Government and business working together.HM Government. 2011. — С. 4.

12. Communication COM. 571 final "Roadmapto a Resource Efficient Europe". Brussels [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://ec.europa.ru/resource_efficiency. — С. 5.

13. Міністерство економічного розвитку іторгівлі України. Доповідь про зелену транс-формацію в Україні на основі показників "зе-леного" зростання ОЕСР". 2016 [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://www.me.-gov.ua

References:1. Ministry of Economic Development and

Trade (2017), "National Report "SustainableDevelopment Goals: Ukraine", available at: https://menr.gov.ua/files/docs/ (Accessed 05 March2019).

2. Salatyuk, N.M. (2013), "Actual aspects of thetransition to a sustainable development model inUkraine", available at: http://www.rusnauka.-

com/4_S ND_2 013/ Econ omic s/14 _126 7-70.doc.htm (Accessed 05 March 2019).

3. Bobylev, S.N. Goryacheva, A.A. andNemova, V.I. (2017), "Green" economy: a projectapproach", Public administration. Electronicmessenger, vol. 64, pp. 34—44, available at: http:// istina.msu.ru (Accessed 05 March 2019).

4. United Nations Environment Programme(2009), "The Global New Green Course", availableat: www.unep.org/greeneconomy (Accessed 05March 2019).

5. EaP Green (2016), "Evaluation of the GreenTransformation of the Economy: Guide for theEastern Partnership countries of the EU",available at: http://www.green-economies-eap.org/ru /resou rces/EaP%20GREEN_-GGI%20Gui declean_RUS_Final.pdf (Accessed 05March 2019).

6. United Nations Environment Programme(2011), "Towards a Green Economy: The Road toSustainable Development and the Eradication ofPoverty", available at: www.unep.org/greeneco-nomy (Accessed 05 March 2019).

7. Musina, L.A. Yamchuk, A.V. and Kvasha,T.K. (2012), Vzayemnyy vplyv ekonomiky tapryrodnoho seredovyshcha v suchasnomu sviti:polityka, stratehiyi, tekhnolohiyi: monohrafiya[Mutual influence of the economy and the naturalenvironment in the modern world: politics,strategies, technologies: monograph], UKRINTEI,Kyiv, Ukraine.

8. OECD (2012), "OECD Green Growth Stra-tegy; promotion of a new model of development",available at: http://caresd.net/img/docs/8872.pdf(Accessed 05 March 2019).

9. Vesklych, O.A. and Shlapak, N.Y. (2012),"Environmentally — adjusted GDP as an indicatorof real economic development", Problems offorecasting, vol. 3, pp. 48—54.

10. United Nations (2012), "The future wewant", available at: http://www.uncsd2012.org(Accessed 05 March 2019).

11. HM Government (2011), Enabling theTransition to a Green Economy: Government andbusiness working together, HM Government,London, UK.

12. Communication COM (2011), "571 final"Roadmap to a Resource Efficient Europe",Brussels, available at: http://ec.europa.ru/resource_efficiency (Accessed 05 March 2019).

13. Ministry of Economic Development andTrade (2016), "Report on Green Transformation inUkraine based on indicators of green growth of theOECD", available at: http://www.me.gov.ua(Accessed 05 March 2019).Стаття надійшла до редакції 13.03.2019 р.



УДК 338.242.4

О. В. Лепьохін,к. е. н., доцент, завідувач кафедри управління фінансово-економічною безпекоюі проектами, Запорізький національний університетС. В. Северина,к. е. н., старший викладач кафедри управління фінансово-економічною безпекоюі проектами, Запорізький національний університет

ТЕОРЕТИЧНЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗМІСТУЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ВСУЧАСНИХ УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇСВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.26

O. Lepokhin,PhD in Economics, associate professor, Head of management of financialand economic security and projects, Zaporizhzhya National UniversityS. Severyna,PhD in Economics, senior Lecturer of management of financial and economic securityand projects, Zaporizhzhya National University

THEORETICAL GENERALIZATION OF THE CONTENT OF ECONOMIC SECURITYOF THE STATE IN THE CURRENT CONDITIONS OF THE GLOBALIZATIONOF THE WORLD ECONOMIC SPACE

У статті здійснено теоретичне узагальнення змісту економічної безпеки держави в контексті сучасних умов гло-балізації світового економічного простору. Встановлено, що формування середовища безпеки передбачає усвідом-лення того, що не загрози є причиною порушення економічної безпеки країни, оскільки їх не можна розглядати якспонтанне явище. Загрози майже завжди є вторинними, вони є наслідком певних загрозливих для вітчизняної еконо-міки тенденцій, що виникли як результат суперечностей, породжених чиїмись інтересами. Внаслідок розмитих гло-балізацією зовнішніх і внутрішніх кордонів більшість сучасних протиріч формуються у загальному геоекономічно-му просторі. Відповідно, для чіткого уявлення про механізм запобіжних дій проблему забезпечення економічної без-пеки України необхідно розглядати саме в контексті глобалізації соціально-економічних процесів.

In the article the theoretical generalization of the content of economic security of the state in the context of modernconditions of globalization of the world economic space is carried out.

It has been established that security is possible to a greater extent not by responding to actual threats in order toreduce their negative impact, but by creating certain conditions under which the system environment can not generatethreats or the likelihood of their occurrence is extremely small. The formation of the security environment impliesawareness of the fact that not threats cause a violation of the country's economic security, since they can not be consideredas a spontaneous phenomenon. Threats are almost always secondary, they are a consequence of certain threats to thedomestic economy that arose as a result of contradictions generated by someone's interests. Due to the blurredglobalization of external and internal borders, most modern contradictions are formed in the general geoeconomic space.Accordingly, for a clear idea of the mechanism of preventive actions, the problem of ensuring Ukraine's economic securitymust be considered in the context of the globalization of socio-economic processes.

The modern system of ensuring economic security of Ukraine is considered as a system of responding to the emergingthreats to the national economy. That is, it conceptually focuses on countermeasures and is defensive and ineffective. The



27

Ключові слова: економічна безпека, національна безпека, глобальна економіка, стратегія,національні інтереси.

Key words: economic security, national security, global economy, strategy, national interests.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИДо недавнього часу проблема забезпечен-

ня економічної безпеки держави розглядаласяз точки зору захисту національної економікивід згубного впливу загроз в основному внут-рішнього характеру. Економічна безпека яктема теоретичних і прикладних досліджень, щовиходять за межі проблеми оборонного підхо-ду забезпечення стійкості економіки, сталарозроблятися вітчизняними вченими лише востаннє десятиліття. Саме в цей період увагапочала приділятися проблемі забезпечення на-ціональної безпеки держави, конкурентоспро-можного, незалежного від зовнішніх впливівгосподарського комплексу країни. Це обумов-лено тим, що сучасна епоха характеризуєтьсяглобальними змінами які руйнують раніше не-порушні основи суспільства. Так, у сучасномусуспільстві політика протекціонізму внутріш-нього ринку держави виявляється не ефектив-ною. У зв'язку з цим, виникає об'єктивна не-обхідність наукового переосмислення сутностіекономічної безпеки держави й розробки но-вих підходів до її забезпечення.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙУсі роки незалежності України були відзна-

чені зростаючою кількістю монографічних істатейних публікацій з питань економічної без-пеки держави. Активно обговорювалося питан-ня не тільки про механізми забезпечення еко-номічної безпеки, а й про змістовність кате-горії, теоретичні підходи до її визначення. Цяпроблема розглядалася в наукових працяхС. Блохіна, В. Богомолова, С. Воробйова, І. Гу-

барєвої, Б. Губського, А. Крамаренка, І. Міши-ної, О. Новікової, О. Олейнікова, Г. Пастернак-Таранушенко, Р. Покотиленко, В. Пономарен-ко, А. Рудницького, А. Сундука, А. Сухоруко-ва, В. Шлемко та ін. Дослідження механізмів за-безпечення економічної безпеки України таінших країн в умовах глобалізації присвяченіпраці В. Г. Андрійчука, П. Баранай, Є.М. Білоу-сова, З.В. Гбура, О.Є. Денисова, М.П. Дени-сенко, М.В. Желіховської, К.С. Колеснікової,М.В. Корж, З.О. Луцишина, Л.М. Письмаченко,Є.М. Рудніченко та інші.

ВИДІЛЕННЯ НЕВИРІШЕНОЇ ПРОБЛЕМИНе зважаючи на грунтовність наукового оп-

рацювання проблематики економічної безпекиряд її аспектів не отримали належного вивчен-ня або потребують подальшого уточнення і роз-витку. Питання теоретичного узагальненнязмісту економічної безпеки держави в сучаснихумовах глобалізації світового економічногопростору досі залишається актуальним.

Відсутність чіткості розуміння феноменуекономічної безпеки, наявність десятків визна-чень, різних не лише за змістовним навантажен-ням, але й за семантикою словосполучення,змушує погодитися з тим, що поняття еконо-мічної безпеки належить до складу тих, які, зодного боку, є інтуїтивною аксіомою, а з іншо-го — важкодосяжним, у досить коректній і ви-черпної формі, визначенням.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯЗдійснити теоретичне узагальнення змісту

економічної безпеки держави в контексті су-

system conceptually should be focused not on confronting threats, but on purposeful persistent influence on theenvironment that produces threats in order to change the negative tendencies of its development for the country, or toactivate the mechanism of adaptation of the national economy to the features of its future characteristics.

The generalization of the essence and peculiarities of ensuring the economic security of the state in the context of thecurrent conditions of globalization of the world economic space is to deepen the theory of economic science. A clearscientific understanding of the essence of the process provides an opportunity to develop an effective mechanism forcounteracting and preventing both internal and external threats.



часних умов глобалізації світового економіч-ного простору.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУМожна відзначити, що сьогодні при роз-

робці парадигми економічної безпеки питанняпро саме її визначення відходить на другийплан. Відсутність узгодженого уявлення просутність економічної безпеки стало менше хви-лювати вітчизняних економістів. Декларуєть-ся неможливість єдиного усебічного визначен-ня економічної безпеки, яке б характеризува-ло це явище в усьому його різноманітті. Зазна-чається, що різні визначення категорії "еконо-мічна безпека" є рівноправним, додатковимописом, ознакою поліморфності, гетероген-ності економічного явища.

Проте вважаємо, що вироблення єдиногопідходу до визначення економічної безпеки єодним з основоположних завдань, а не супереч-кою про дефініції. Поняття "економічна безпе-ка" має набути конкретного змісту. Без ефек-тивного категоріального аналізу економічноїбезпеки є неможливим як доведення до прак-тично актуального стану механізмів її забезпе-чення, так і саме її досягнення. Лише отримав-ши чітке визначення, що таке "економічна без-пека", можна осмислено структурувати і ран-жувати її складові. В кінцевому рахунку, лишете, що піддається визначенню, піддається і реа-лізації.

Аналізуючи дефініцію економічної безпеки,що наведено у публікаціях вітчизняних нау-ковців, передусім слід виокремити три групирозуміння сутності зазначеного феномену: ос-нову визначення економічної безпеки покладе-но зазначення завдань, що мають бути досяг-нуті [1—3]; економічна безпека ототожнюєть-ся з таким станом економіки, який призводитьдо ряду сприятливих наслідків [4; 5]; економіч-на безпека розуміється як стійкість розшире-ного відтворення [6; 7].

Наведемо ряд визначень, що відносятьсянами до першої групи. B. Третяк вважає, щоекономічна безпека — це є стан, в якому народ(через державу) може суверенно, без втручан-ня і тиску ззовні, визначати шляхи і форми сво-го економічного розвитку [3].

За визначенням Т.В. Сак, економічна безпе-ка є надійною і забезпеченою всіма необхідни-ми засобами держави захищеність національ-них інтересів у сфері економіки від внутрішніхі зовнішніх загроз, економічних і прямих мате-ріальних збитків [2].

У цілому у визначеннях першої групи про-стежується зміщення акценту з того, що треба

зробити на те, для чого це треба робити, що, нанашу думку, призводить до підміни конкретно-го абстрактним. Крім того, більшість вітчизня-них дослідників зазначеної проблематики, ви-значаючи сутність безпеки терміном "економі-чна", намагаються розробляти механізми і ре-комендації, конкретних механізмів захисту недавши чітке визначення що саме треба захища-ти чи зводячи їх визначення, до забезпеченнянаціональних інтересів. Проте захист націо-нальних інтересів є об'єктами національної без-пеки як спільного знаменника різних рівнів їїскладових, у тому числі й економічної. При цьо-му важливим є розуміння того, що національ-на безпека є не лише сукупність всіх видів без-пеки, що включаються в неї, а досягається іпідтримується тими методами, які випливаютьз наявності певних видів безпеки. Відповідно,поняття "економічна безпека" має відобража-ти умови, за яких можлива реалізація еконо-мічних методів захисту національних інтересів.

Таким чином для економічної безпеки по-винен бути власний об'єкт, збереження і на-дійне функціонування якого забезпечило б мож-ливість реалізації відповідних методів захистунаціональних інтересів. Вважаємо, що такимоб'єктом економічної безпеки є економікакраїни як механізм захисту національні інтере-си економічними методами. Ефективний еконо-мічний захист країни безпосередньо пов'яза-ний зі створенням сильної і конкурентоспро-можної економіки. Відповідно економічна без-пека передбачає певний стан економіки.

З цієї точки зору більш функціональнимипредставляються визначення другої групи.Наприклад, В. Сенчагов вважає, що "економіч-на безпека — це такий стан економіки та інсти-тутів влади, при якому забезпечується гаран-тований захист національних інтересів, со-ціально спрямований розвиток країни в ціло-му, достатній оборонний потенціал навіть принайбільш несприятливих умовах розвиткувнутрішніх і зовнішніх процесів" [4].

Проте в подібних визначеннях мова йде пропевний стані економіки, який призводить досприятливих наслідків. Крім іншого, зазнача-ються розмиті й всеохоплюючі наслідки, щоускладнює розуміння того, досягнуто це станекономіки чи ні. Вважаємо, що для уточненняцього моменту необхідним є будь-який узагаль-нюючий критерій, що конкретизує той станекономіки, який дає можливість вважати еко-номічну безпеку досягнутою. Виокремлюючицей критерій, слід виходити з того, що в певнихвипадках систему економічної безпеки можнавважати ефективною, якщо вона в змозі нейт-



29

ралізувати негативний вплив різних чинників і,тим самим, зберегти колишній стан економіки.Водночас, якщо зберігати існуючий економіч-ний стан країни є недоречним, економічна без-пека держави постає як мета, до досягненняякої слід прагнути. Економіка, як динамічнасистема, розвивається в напрямі, що залежитьвід закладених у неї чинників. З цього випли-ває, що якщо сьогодні економіка забезпечуєрозширене відтворення, але в ній наявні сис-темні загрози, то, у майбутньому вона не змо-же його забезпечити. Таким чином, критеріємекономічної безпеки можна визнати стійкістьвідтворювального процесу.

Певною мірою розуміння економічної без-пеки як стійкості розширеного відтворенняпростежується у визначеннях третьої групи.Наприклад, В. Панько вважає, що економічнабезпека — це такий стан національної еконо-міки, який характеризується її стійкістю, "іму-нітетом" до впливу внутрішніх і зовнішніх фак-торів, що порушують нормальне функціонуван-ня процесу суспільного відтворення, підрива-ють досягнутий рівень життя населення і тимсамим викликають підвищену соціальну напру-женість в суспільстві, а також істотну загрозуіснуванню держави [7]. Але при співвіднесенніпоняття "економічна безпека" зі стійкістю роз-ширеного відтворення, питання принциповоїважливості полягає в тому, що стійкість роз-ширеного відтворення повинна бути не спон-танною, а захищеною наявністю відповіднихумов. У забезпеченні цих умов, по суті, і поля-гає економічна безпека. Тобто економічна без-пека — це не стільки певний стан економіки,скільки механізм захисту сталого розвиткуекономіки.

У більшості визначень (як другий, так і тре-тьої групи) економічна безпека практично ото-тожнюється з певним станом економіки. Про-те розуміння економічної безпеки як аналогапевного стану економіки навряд чи є вірним,оскільки в цьому випадку забезпечення еконо-мічної безпеки перетворюється, по суті, у са-моціль економічного розвитку, що перебуває впрямій залежності від нього. За такого підхо-ду економічна безпека з самостійної проблемиперетворюється в певну оцінку рівня розвиткуекономіки. Проте розвиток і безпека — це різні,паралельно існуючі умови життєдіяльності си-стеми. Безумовно, стан економіки істотно виз-начає можливості забезпечення економічноїбезпеки за рахунок поповнення ресурсної базиїї забезпечення. Проте ми вважаємо, що, швид-ше навпаки, безпека є одним з компонентів роз-витку. Відповідно, економічна безпека є умо-

вою сталого прогресивного розвитку економі-ки. За такого підходу виникає можливість кон-кретизувати відповідні розробки й більш вива-жено розставити акценти в стратегії і механіз-мах забезпечення економічної безпеки.

Крім іншого, незалежно від того, якого ви-значення економічної безпеки дотримуютьсянауковці позиція більшості з приводу ме-ханізмів її забезпечення орієнтована на захистоб'єкту шляхом усунення загроз. У науковихроботах з економічної безпеки загроза є осно-воположною точкою якщо не визначень, то всіхподальших міркувань. А оскільки найбільш ча-сто економічна безпека ототожнюється зі ста-ном самої економіки, то, як правило, в робо-тах простежується така схема: детальнийаналіз всіх сфер економіки України; за резуль-татами аналізу наводиться докладний перелікзагроз у кожній сфері; з метою усунення загрозставляться завдання щодо поліпшення пара-метрів соціально-економічного розвитку краї-ни.

У ряді наукових робіт загрози поділяють назовнішні і внутрішні. До зовнішніх загроз відно-сять, наприклад, втрату ринків збуту, сировин-ну спрямованість економіки, залежність відімпорту, зовнішній борг тощо. До внутрішніхзагроз відносять падіння обсягів виробництва,зниження інвестицій, зниження рівня життя ікупівельну спроможність населення тощо.Відповідно із зростаючого переліку загроз і зсамого підходу до визначення існуючого рівняекономічної безпеки України, який полягає вдокладному аналізі всіх сфер економіки, ви-значаються пропоновані системи індикаторівекономічної безпеки, що розмежовують без-печне і небезпечне функціонування економіки.У свою чергу вважаємо, що забезпечення без-пеки є можливим у більшій мірі не шляхом реа-гування на фактично наявні загрози з метоюзменшити їх негативний вплив, а шляхом ство-рення певних умов, за яких середовище фун-кціонування системи не зможе продукуватизагрози або ймовірність їх виникнення, є вкраймалою. Прагнення до створення таких умов,передусім, тягне за собою необхідність змінисформованого підходу до розгляду системи за-безпечення економічної безпеки України.

Сьогодні система забезпечення економічноїбезпеки України розглядається як система ре-агування на загрози національній економіці, щовиникають. Безумовно, на рівні аналітичноїроботи, покликаної оцінити існуюче положен-ня справ в економіці, виявлення загроз є необ-хідним. При цьому внутрішні загрози, на нашудумку, слід розглядати як поживне середови-



ще для зовнішніх загроз. Проте у стратегічно-му плані важливішим є інше.

Система забезпечення економічної безпекиУкраїни концептуально орієнтована на контр-заходи та має оборонний характер [8]. Такийпідхід представляється явно неефективним,оскільки, образно кажучи, зводиться до "латан-ня дірок". Вважаємо, що така система концеп-туально повинна бути орієнтована не на про-тистояння загрозам, а на попередження їх ви-никнення, на формування самого середовищабезпеки. Мова має йти не про захист, а процілеспрямований наполегливий вплив на сере-довище яке продукує загрози з метою змінитинегативні для країни тенденції його розвитку,або активізувати механізм адаптації національ-ної економіки до особливостей її майбутньоїхарактеристики.

Підкреслимо, що саме в активних поперед-жувальних діях, в недопущенні самої можли-вості виникнення загроз полягає канва, за якоївибудовується Стратегія національної безпекиСША. Ключовим терміном цього документа єтермін "попереджання", а сама національнабезпека в американському варіанті розумієть-ся як відсутність загроз досягнутим цінностям[9].

Характерним є те, що у останніх Стратегіяхнаціональної безпеки США спостерігаєтьсяпрактично повна заміна поняття "національ-ний" поняттям "глобальний". Аналіз цих стра-тегій засвідчує, що США в своєму підході дооцінювання загроз національній безпеці відхо-дять від їх поділу на зовнішні й внутрішні. Засвоїм змістом стратегії національної безпекиСША є симбіозом зовнішньополітичної і зов-нішньоекономічної доктрин, але ніяк не доку-ментом, який перераховують поточні пробле-ми внутрішнього характеру. Більш того, гло-бальний підхід проявляється навіть при скла-данні переліку національних інтересів США.Офіційна класифікація цих інтересів, яка пред-ставлена у Стратегії національної безпекиСША 2017 р., виділяє життєво важливі інтере-си, важливі інтереси, і гуманітарні інтереси,пов'язані з широким спектром міжнароднихпроблем [10]. "Комісія США з національноїбезпеки в XXI столітті", створена КонгресомСША у 1998 р. з метою уточнення переліку за-гроз безпеці, визначила три групи інтересів:інтереси виживання, критично важливі йсуттєві інтереси. Проте зміст кожної групиінтересів, по суті, залишається незмінним [11].

Таким чином, визначення чітких пріоритетіву політиці національної безпеки США почи-нається з самої градації інтересів. При цьому

не можна не звернути увагу, що до життєвоважливих інтересів (інтересів виживання), привідстоюванні яких нація буде використовува-ти усі інструменти національної могутності,віднесені не лише захист території США, забез-печення безпеки і економічного благополуччягромадян і забезпечення найважливіших сис-тем інфраструктури, а й такі глобальні інтере-си: недопущення домінування в Європі і в дер-жавах Азійсько-Тихоокеанського регіону дер-жав або коаліцій ворожих США; забезпеченнявласного домінування в Західній півкулі; недо-пущення розвалу систем міжнародної торгівлі;забезпечення доступу на ринки фінансів і дже-рел енергії. Крім того, вважається вкрай важ-ливим забезпечення переваги в сфері освіти,промисловості і технологій [10].

ВИСНОВКИТаким чином, формування середовища без-

пеки передбачає усвідомлення того, що не за-грози є причиною порушення економічної без-пеки країни, оскільки їх не можна розглядатияк спонтанне явище. Більшість загроз не мо-жуть з'явитися раптово. Їх навряд чи варто роз-глядати і, як результат, випадкових прора-хунків реформаторів національної економіки.Загрози майже завжди є вторинними, вони єнаслідком певних загрозливих для вітчизняноїекономіки тенденцій, що виникли як результатсуперечностей, породжених чиїмись інтереса-ми.

У деяких вітчизняних наукових працях ви-будовується ланцюг взаємозв'язків, що призво-дять до збитків, а саме: безпека — небезпека —загроза — вплив загрози — збиток. Проте заумов об'єктивного неспівпадання інтересів, щопороджує появу протиріч такий ланцюг взає-мозалежності логічніше вибудовувати, як інтере-си (мета) — протиріччя — загрозливі наміри —загроза — вплив загрози — збиток. Внаслідокрозмитих глобалізацією зовнішніх і внутрішніхкордонів, ці протиріччя слід шукати у загаль-ному геоекономічному просторі. Відповідно,для чіткого уявлення про механізм запобіжнихдій проблему забезпечення економічної безпе-ки України необхідно розглядати саме в кон-тексті глобалізації соціально-економічних про-цесів. На наше переконання, це не один з ас-пектів розгляду проблеми. Це найбільш ефек-тивний підхід до її розгляду.

Література:1. Падалко Р.К. Адміністративно-правова

природа економічної безпеки України. Науко-вий вісник Національного університету біоре-



31

сурсів і природокористування України. — 2013.— Вип. 182. — Ч. 1. — С. 285—292.

2. Сак Т.В. Економічна безпека України:поняття, структура, основні тенденції. Іннова-ційна економіка. — 2013. — № 6. — С. 336—340.

3. Третяк В.В., Гордієнко Т.М. Економічнабезпека: сутність та умови формування. Еко-номіка та держава. — 2010. — № 1. — С. 6—8.

4. Козловський С.В., Жураківський Є.С. Те-оретико-методологічні підходи до визначеннякатегорії "економічна безпека" та складовихекономічної безпеки України. Економіка тадержава. — 2015. — № 6. — С. 37—42.

5. Шайдоров О.І. Економічна безпека в си-стемі національної безпеки. Університетськінаукові записки. — 2011. — № 4. — С. 395—400.

6. Богданов И.Я. Экономическая безопас-ность России: теория и практика. — М.: ИСПИРАН, 2001. — 348 с.

7. Паньков В. Економічна безпека. Інтер-лінк. — 2007. — № 3. — С. 113—117.

8. Білоусов Є. М. Глобалізація та економічнабезпека держави: теоретико-правові аспекти.Право та інновації. — 2014. — № 3. — С. 77—82.

9. Тихоненко І. В. Стратегія національноїбезпеки США як інструмент підтримки гло-бального лідерства та міжнародного порядкуза адмінстрації Б. Обами та Д. Трампа. Політич-не життя. — 2018. — № 1. — С. 158—163.

10. Вонсович О. С. Стратегія національноїбезпеки США 2017 р.: нові підходи щодо бороть-би із пріоритетними викликами та загрозами.Гілея: науковий вісник. — 2018. — Вип. 129. —С. 332—334.

11. Абдуліна Т.Г. Теоретичні та практичніаспекти функціонування системи національноїбезпеки США — досвід для України. Грані. —2014. — № 9. — С. 82—86.

References:1. Padalko, R.K. (2013), Administratyvno-

pravova pryroda ekonomichnoi bezpeky Ukrainy[Administrative and legal nature of economicsecurity of Ukraine]. Naukovyi visnyk Natsio-nalnoho universytetu bioresursiv i pryrodo-korystuvannia Ukrainy [Scientific herald of theNational University of Bioresources and NatureManagement of Ukraine]. 2013. vol. 182. Ch. 1.pp. 285—292.

2. Sak, T.V. (2013), Ekonomichna bezpekaUkrainy: poniattia, struktura, osnovni tendentsii[Economic security of Ukraine: concept, structure,main tendencies]. Innovatsiina ekonomika[Innovative economy]. 2013. no. 6. pp. 336—340.

3. Tretiak, V. V. Hordiienko, T. M. (2010),Ekonomichna bezpeka: sutnist ta umovy formu-

vannia [Economic security: the essence and con-ditions of formation]. Ekonomika ta derzhava[Economy and the state]. 2010. no. 1. pp. 6—8.

4. Kozlovskyi, S. V. Zhurakivskyi, Ye. S. (2015),Teoretyko-metodolohichni pidkhody dovyznachennia katehorii "ekonomichna bezpeka" taskladovykh ekonomichnoi bezpeky Ukrainy[Theoretical and methodological approaches tothe definition of the category "economic security"and components of economic security of Ukraine].Ekonomika ta derzhava [Economy and the state].2015. no. 6. pp. 37—42.

5. Shaidorov, O. I. (2011), Ekonomichnabezpeka v systemi natsionalnoi bezpeky [Economicsecurity in the system of national security]. Univer-sytetski naukovi zapysky [University ScientificNotes]. 2011. no. 4. pp. 395—400.

6. Bogdanov, I. Ya. (2001), Ekonomicheskayabezopasnost' Rossii: teoriya i praktika [Economicsecurity of Russia: theory and practice]. M.: ISPIRAN, 2001. 348 p. (in Russia).

7. Pankov, V. (2007), Ekonomichna bezpeka[Economic security]. Interlink [Interlink]. 2007.no. 3. pp. 113—117.

8. Bilousov, Ye. M. (2014), Hlobalizatsiia taekonomichna bezpeka derzhavy: teoretyko-pravovi aspekty [Globalization and economicsecurity of the state (theoretical and legal aspects].Pravo ta innovatsii [Law and innovations]. 2014.no. 3. pp. 77—82.

9. Tykhonenko, I. V. (2018), Stratehiianatsionalnoi bezpeky SShA yak instrumentpidtrymky hlobalnoho liderstva ta mizhna-rodnoho poriadku za adminstratsii B. Obamyta D. Trampa [The National Security Strategyof the USA as an Instrument to Support GlobalLeadership and International Order in theAdministration of B. Obama and D. Trump].Politychne zhyttia [Political life]. 2018. no. 1.pp. 158—163.

10. Vonsovych, O. S. (2018) Stratehiia natsio-nalnoi bezpeky SShA 2017 r.: novi pidkhodyshchodo borotby iz priorytetnymy vyklykamy tazahrozamy [The Strategy of National Security ofthe USA 2017: New Approaches to AddressingPriority Challenges and Threats]. Hileia: naukovyivisnyk [Gilea: Scientific Herald]. 2018. vol. 129. pp.332—334.

11. Abdulina, T. H. (2014), Teoretychni tapraktychni aspekty funktsionuvannia systemynatsionalnoi bezpeky SShA — dosvid dlia Ukrainy[Theoretical and practical aspects of functioningof the system of national security of the USA —experience for Ukraine]. Hrani [Edges]. 2014. no.9, pp. 82—86.Стаття надійшла до редакції 14.03.2019 р.



УДК 330.1 005 (477)

Л. І. Пронкіна,к. е. н., доцент, професор кафедри економіки та безпеки бізнесу,Харківський торговельно-економічний інститут Київськогонаціонального торговельно-економічного університету, м. ХарківО. М. Гавриш,к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки та безпеки бізнесу,Харківський торговельно-економічний інститут Київськогонаціонального торговельно-економічного університету, м. Харків

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.32

L. Pronkina,Ph. D. in Economics, assistant professor, professor of Economics and Business Security departmentof Kharkov Institute of Economics and Trade of Kyiv national university of Economics and TradeO. Gavrish,Ph. D. in Economics, assistant professor, Senior Lecturer of Economics and Business Security departmentof Kharkov Institute of Economics and Trade of Kyiv national university of Economics and Trade

MODERN PROBLEMS OF COMPETITIVENESS OF THE STATE

У статті досліджується актуальна теоретична і практична проблема — конкурентоспроможність економіки Ук-раїни в умовах ринкової трансформації. Нові корективи у визначенні конкурентоспроможності та факторів впливуна неї, вносять протиріччя сучасного етапу розвитку світової економіки.

Розглянуто особливості формування конкурентної політики держави на сучасному етапі, проаналізовано тео-ретичні засади конкурентної політики, розглянуто тенденції її формування за умови зміни економічного, політич-ного та соціального стану держави.

Головна увага приділяється принципам і факторам формування конкурентної політики держави в умовах рин-кової трансформації економіки. Докладно розглядаються такі фактори підвищення конкурентоспроможності, якякість продукції, впровадження інновацій, реалізація державної промислової політики.

The article analyzes the definition of "national competitiveness", which is a comparative characteristic of the socio-economic situation of the state. While researching into the place of Ukraine in the global competitiveness rating, it wasconcluded that Ukraine is at a low level of development according to the main economic indicators. The mechanisms ofincreasing the competitive advantages of the country, the main of which are the implementation of internal reforms andthe transformation of foreign economic policy vectors, are proposed.

In the article such current theoretical and practical problem as competitiveness of Ukrainian economy under theconditions of market transformation is being researched. Contradictions of the world economy's modern stage ofdevelopment make new adjustments into defining competitiveness and factors of influence on it.

Particularities of formation of the country's competitive policy at the present stage are considered, theoretical conceptsof competitive policy as well as the tendency of its formation on the assumption of alterations of the country's economic,political and social state are reviewed.

The primary focus is given to the principles and factors of formation of the country's competitive policy under theconditions of economy market transformation. Such factors of improving competitiveness as product quality, promotionof innovations, realization of nationalized industrial policy are being considered in depth.

On the basis of the studies, the authors concluded that a chronic backlog in ukraine in the competitive environmentin of the global markets is due to the

number of reasons:a) the low efficiency of economic reforms, particularly at the macroeconomic level;b) ignoring the need to gain the optimum interference of the sstate in the regulation and management of the economy;



33

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНа початку ХХІ ст. на перше місце в масш-

табі національних економік, міжнародних еко-номічних союзів, світового господарства вий-шла проблема конкурентоспроможності еко-номіки.

До недавнього часу вітчизняна економічнанаука не приділяла достатньо уваги досліджен-ню цієї проблеми, обмежуючись оцінкою тількитехніко-економічних параметрів продукції, їїзіставленням зі світовими аналогами. Панува-ла думка, що український експортний потен-ціал високий, що багато видів продукції відпо-відають світовим аналогам.

Необхідність активізації досліджень ме-ханізмів підвищення конкурентоспроможностіпідтверджує сучасний стан економіки України.


Проблема підвищення конкурентоспро-можності активно обговорюється на Всесвітніхекономічних форумах, у міжнародних фінан-сових і економічних організаціях, в парламен-тах, урядах провідних країн світу, в науковихта університетських кругах. Видано значну кіль-кість наукових праць зарубіжних вчених, а са-ме: М. Портер, І. Ансофф, П. Друкер, П. Круг-ман, П. Самуельсон, Дж. Стигліц, Й. Шумпетер.

Вказана проблема є об'єктом дослідженняі вітчизняних економістів, серед них Л.Л. Ан-тонюк [1], Л. Піддубна [2], Н.В. Якименко-Те-рещенко [3] та інші.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження сучасного ста-

ну і напрямів удосконалення конкурентоспро-можності економіки України, передусім шля-хом інноваційної діяльності та підвищенняякості продукції.

c) the absence of scientifically proven state industrial policies, as well as the system of state regulation ofcompetitiveness;

d) insufficient consideration of the problem of accelerating the innovative capacity of the state;e) the lack of necessary research quality level as a factor of competitiveness of under economic transformation and

the paltry financing of scientific-research and developments.

Ключові слова: конкурентоспроможність, якість продукції, інновації, конкурентна по-літика, управління якістю, ефективність виробництва. трансформація економіки.

Key words: сompetitiveness, product quality, innovations, competitive policy, quality control,manufacturing effectiveness, economy transformation.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЗагострення конкурентної боротьби за збут

продукції, за місце на ринку спонукає усі краї-ни на пошук нових можливостей для створен-ня більш економічних і якісних товарів.

Високий рівень конкурентоспроможностіекономіки є фундаментальною умовою інтег-рації України у світовій економічний простір вякості рівноправного учасника міжнароднихекономічних відносин. Це одночасно є і метою,і основою сталого економічного розвитку краї-ни, спрямованого на підвищення суспільногодобробуту. Але у сучасний період Українавтрачає свої позиції у рейтингу глобальної кон-курентоспроможності, які і раніше не були ви-сокими.

Всесвітнім економічним форумом оприлюд-нено рейтинг країн світу за Індексом глобаль-ної конкурентоспроможності 2017—2018 роки(The Global Competitiveness Index), згідно зяким Україна, посіла 81-е місце серед 137 країнсвіту, покращивши свої позиції на чотири пун-кти. За результатами аналізу визначено, що заостанні роки позиції України мають коливан-ня від 73-го місця у 2012 р. до 85-го місця в 2017р. [4, с. 78].

Теорія конкуренції виходить з того, що кон-курують не країни, а окремі виробники про-дукції. Однак економічний успіх держави усвітовій економіці, визначається наявністю вній декількох конкурентоспроможних галузей,виробництв, фірм, корпорацій.

На основі проведених досліджень, авторидійшли висновку, що хронічне відставання Ук-раїни у конкурентному середовищі на світовихринках пояснюється цілою низкою причин, се-ред яких насамперед ігнорування концепції"економічного етатизму", недостатня увага допроблеми прискорення інноваційного потен-ціалу держави, мізерне фінансування науково-



дослідних розробок. Практична та матеріаль-на не готовність багатьох суб'єктів господарю-вання до технічного переоснащення підпри-ємств, впровадження сучасних технологій таобладнання, сучасних систем управління які-стю та сертифікації продукції; відсутність ма-теріальної бази для розширення асортиментупродукції, підвищення її якості, — значні ма-теріальні витрати, що передбачені в програмахрозвитку галузей і пов'язані з потребою відпо-відності українських стандартів, законодавчоїта нормативної бази до вимог європейськихстандартів, норм і правил.

Безперервне погіршення показників майжевсіх напрямів інноваційної діяльності являєзначну проблему для підвищення конкурентос-проможності.

У глобальному рейтингу інновацій Українау 2017—2018 роках серед 137 країн з найбільшінноваційною економікою посіла 61 місце, про-ти 54 у 2015—2016 (серед 140 країн), та 52 у2016—2017 (серед 138 країн) [4, с. 3].

Ми поділяємо точку зору дослідників, щосьогодні для вирішення проблем інновації мож-на виділити чотири основні концептуальні під-ходи: науково-технічний; ринковий; підпри-ємницький; інтелектуальний [5, с. 78].

Прихильники науково-технічної концепціїінноваційного розвитку одним з важливихетапів більш складного циклу "наука-техніка-виробництво" вважають інноваційну діяльність.

Ринкова концепція базується на пріоритет-ності ролі інновацій у забезпеченні реалізаціїринкових можливостей підприємства та у до-сягненні конкурентних переваг. Проте, на нашудумку, слід зазначити, що прийняття рішеннящодо вибору інновацій для реалізації ринковихможливостей майже неможливо відділити відносія цих інтересів та його суб'єктивних уяв-лень щодо корисності нововведень.

Підприємницька концепція інноваційногорозвитку базується на поглядах Й. Шумпете-ра, який вважав інновацію певною новою нау-ково-організаційною комбінацією існуючих іновітніх виробничих факторів, що мотивуєть-ся підприємницьким духом [6, с. 23].

Інтелектуальна концепція інновацій визна-чається орієнтацією на оцінку інтегральнихрезультатів впровадження нововведень, з точ-ки зору суспільства, держави, соціальних груп.

Неоднозначна природа походження тарізноманіття нововведень, які складають осно-ву інноваційної діяльності, обумовлює форму-вання складної класифікаційної системи інно-вацій. Характерна особливість цього процесуполягає насамперед у наявності чітко вираже-

них циклічних закономірностей здійсненняпроцесів виникнення, відбору, сприйняття,впровадження та всілякого поширення інно-вацій.

Впровадження інновацій є досить коштов-ним та ризикованим процесом, тому прийнят-тя рішень щодо вибору інноваційного напрямузалежить від відповідного мотиваційного ком-плексу власників інвестиційного капіталу, якийподіляється на два основних елементи: комп-лекс мотивів портфельних інвесторів та комп-лекс мотивів підприємців.

Результатом сполучення зазначених фак-торів є вибір певного варіанту розвитку рин-кових можливостей підвищення конкуренто-спроможності. підприємства.

Щоб країна стала на інноваційний шляхрозвитку, необхідно активне втручання держа-ви в сферу створення та впровадження інно-вацій. Тому у конкурентній політиці Українислід всіляко заохочувати всіх, хто реально зай-нятий інноваційною діяльністю. Причинамиінноваційної кризи необхідно визнати так зва-ну політику невтручання урядових структур вінноваційну діяльність. Сьогодні необхіднеефективне державне прогнозування та плану-вання науки, зростаюче вкладення коштів умодернізація суспільного виробництва.

Важливим кроком на шляху розбудовиінноваційної економіки та інноваційної інфра-структури стало затвердження середньостро-кових пріоритетних напрямів інноваційноїдіяльності загальнодержавного рівня на2017—2021 рр., де визначені найважливіші век-тори високотехнологічного розвитку України[7].

Головним завданням України в умовах ре-формування національної економіки у глобаль-ному економічному просторі є вивірена в галу-зевих пріоритетах підтримка експортоорієнто-ваних виробництв.

Конкурентоспроможність формується нарізних рівнях, але первинним є підприємство(фірма), де в процесі виробництва товарів і по-слуг закладаються основи їхньої якості, як го-ловного фактора.

Дослідження показали, що головною умо-вою конкурентоспроможності продукції вис-тупає її якість. Саме якість товарів і послугформує конкурентні переваги корпорації, щоозначають історично сформовані об'єктивні ісуб'єктивні умови. Доцільно звернути увагу, щоконкурентоспроможність продукції — це мірапривабливості для споживача, вона визначаєть-ся ступенем задоволення сукупності різнихпотреб.



35

В економічній літературі можна зустрітитрактування конкурентоспроможності як си-ноніма якості продукції. На нашу думку, такеототожнення є некоректним.

Конкурентоспроможність товару визна-чається сукупністю тільки тих його властивос-тей, що становлять інтерес для покупця і забез-печують задоволення цієї потреби, а інші по-казники, такі, як умови транспортування това-ру, його проектування і виробництва спожива-ча не цікавлять.

Необхідним елементом визначення рівняякості продукції є порівняння з базою, вибірякої є іноді досить проблематичним. Для оцін-ки конкурентоспроможності необхідно по-рівняти параметри аналізованого виробу і то-вару-конкурента з рівнем, заданими запитамиі перевагами покупця, а потім порівняти отри-мані показники.

З позиції якості можна порівнювати лишеоднорідні об'єкти з огляду не тільки на їх при-значення та області застосування, але й на основ-ні конструктивні і технологічні особливості. Зпозиції конкурентоспроможності, де за базуприймається задоволення конкретної потреби,можливі зіставлення і неоднорідних зразків.

Дослідження якості, виконане відповідно додіючих нормативів, ще не дає оцінки ступеняконкурентоспроможності продукції, що визна-чається в процесі реалізації і не залежить відреакції покупця.

Можна стверджувати, що для споживачаякість є обов'язковою, але недостатньою ха-рактеристикою, для ухвалення рішення пропридбання цього товару. Конкурентоспро-можність визначається не просто відмітнимихарактеристиками товару, а його привабли-вістю для клієнта, націленого на покупку. Уцьому випадку суверенітет споживача полягаєв тому, що вирішальне слово залишається заним. В історії бізнесу чимало прикладів, колитовари, що одержали найвищі оцінки експертів,залишали байдужими споживачів.

Обумовлені сукупністю властивостей това-ру його якість і конкурентоспроможність ви-являються в різних сферах. Якість продукціїзакладається в сфері вивчення потреб потен-ційних споживачів, на стадії проектування і ви-робництва і виявляється в сфері споживання, аконкурентоспроможність продукції може бутивстановлена лише в сфері обігу.

Конкурентоспроможність — визначальнаринкова категорія, що відбиває одну з найваж-ливіших властивостей ринку — його конку-рентність. При незмінних якісних характерис-тиках виробу його конкурентоспроможність

може змінюватися в досить широких межах,реагуючи на різні фактори, обумовлені конку-рентним середовищем.

Резюмуючи сказане, на нашу думку, можназапропонувати наступні визначення:

— конкурентоспроможність — властивістьоб'єкта, що має визначену частку відповідногоринку, що характеризує ступінь відповідностітехніко-функціональних, економічних харак-теристик об'єкта вимогам споживачів, визначаєчастку ринку, що належить даному об'єктові іперешкоджає перерозподілу цього ринку накористь інших об'єктів;

— якість продукції — сукупність властиво-стей, що характеризують ступінь його суспіль-ної корисності з урахуванням суспільно-необ-хідних витрат праці на всіх стадіях відтворю-вального циклу.

Незважаючи на визначене розходженняназваних категорій, пріоритетним факторомдля конкурентоспроможності продукції є їїякість.

Ефективність політики у галузі якості про-дукції найбільшою мірою пов'язана з тим, щодля іі вирішення необхідний комплекснийпідхід. Особливу актуальність у цьому зв'язкуздобуває необхідність розробки і впроваджен-ня систем управління якістю. Варто враховува-ти, що економія матеріальних і трудових ре-сурсів за рахунок високоякісної продукції до-сягається на всіх фазах економічного відтво-рення і може забезпечити значний економічнийефект тільки за рахунок системного, комплек-сного впливу на виробництво, розподіл, обміні споживання.

Об'єктивно повинна існувати єдина систе-ма управління якістю, конкурентоспроможні-стю й ефективністю виробництва. Неухильнепідвищення якості продукції та її конкурентос-проможності — це засіб і результат інтенсифі-кації виробництва, що з загальноекономічнихпозицій сприяє підвищенню ефективності су-спільного виробництва. Найважливішою скла-довою дослідження системи управління якістює аналіз її інваріантного аспекту. І тому вели-кого значення набуває характеристика струк-тури системи по суб'єктах управління.

Встановлення взаємозв'язків якості, конку-рентоспроможності й ефективності на всіх стад-іях суспільного відтворення є головною умовоюудосконалення управління. Для орієнтації вироб-ництва на рішення взаємозалежної проблемиполіпшення якості продукції і її конкурентосп-роможності необхідно враховувати як кориснийефект від експлуатації продукції, так і сумарнівитрати на її створення і використання.



ВИСНОВКИТаким чином, конкурентне суперництво є

одним з найважливіших механізмів гнучкогосаморегулювання розширеного суспільноговиробництва.

Підвищення конкурентоспроможності єпроцесом комплексного впливу системи взає-мозалежних заходів економічного і організа-ційно-технічного характеру.

Потенціалом для підвищення конкуренто-спроможності економіки України є якість про-дукції. Тільки продукція високого рівня якостіздатна забезпечити конкурентоспроможністьвітчизняних підприємств як на внутрішньому,так і на зовнішніх ринках.

Якість і конкурентоспроможність є взаємо-пов'язаними характеристиками продукції, щоу сукупності визначають конкурентні перева-ги її виробника на національному і світовомуринках. Підвищенню їх рівня буде сприяти ком-плексна система управління якістю і конкурен-тоспроможністю продукції, впровадженняякої українськими підприємствами дозволитьефективно адаптуватися до вимог сучасногосвітогосподарського процесу.

Однак варто враховувати, що на конку-рентоспроможність впливають також і іншіфактори, пріоритетність яких залежить відрівня соціально-економічного розвитку краї-ни, характеристик ринків, на яких реалізуєть-ся продукція, особливостей конкретних по-треб.

Перспективи подальших досліджень у данійсфері пов'язані із дослідженням проблем гар-монізації конкурентної політики з економіч-ною політикою держави.

Література:1. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкуренто-

спроможність країни: теорія та механізм реа-лізації: монографія. — К.: КНЕУ, 2004. — 273 с.

2. Піддубна Л.І. Конкурентоспроможністьекономічних систем: теорія, механізм регулю-вання та управління: монографія. — Харків:ІНЖЕК, 2007. — 367 с.

3. Якименко-Терещенко Н.В. Інновації якоснова забезпечення конкурентоспромож-ності: теорія і практика діяльності підприємств:монографія / За ред. Л.М. Савчук. — Дніпро:Пороги, 2017. — 472 с.

4. Позиція України в рейтингу країн світуза індексом глобальної конкурентоспромож-ності 2017—2018. URL: http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurento-spromozhnosti-2 (дата звернення 19. 03. 2018).

5. Пронкіна Л. І. Сучасні підходи та пріори-тети підвищення конкурентоспроможності Ук-раїни. Вісник Тернопільського національно-економічного університету. — 2015. — №3. —С. 77—80.

6. Шумпетер Й. Теория экономическогоразвития: исследования предпринимательскойприбыли, капитала, кредита и цикла конъюк-туры / Пер. с англ. Л.И. Кравченко. — М.: Про-гресс, 1982. — 455 с.

7. Інноваційна Україна 2020: національнадоповідь / За ред. В.М. Гейця. — К.: НАН Ук-раїни, 2015. — 336 с.

References:1. Antoniuk, L. L. (2004), Mizhnarodna

konkurentospromozhnist krainy: teoriia tamekhanizm realizatsii [International competi-tiveness of the country: the theory and mechanismof implementation], KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Piddubna, L. I. (2007), Konkurentospro-mozhnist ekonomichnykh system: teoriia, mekha-nizm rehuliuvannia ta upravlinnia [Compe-titiveness of economic systems: theory, mechanismof regulation and managemen], INZhEK, Kharkiv,Ukraine.

3. Iakymenko-Tereshchenko, N. V. (2017),Innovatsii yak osnova zabezpechennia konku-rentospromozhnosti: teoriia i praktyka diialnostipidpryiemstv [Innovations as a basis for ensuringcompetitiveness: theory and practice of enter-prises], Porohy, Dnipro, Ukraine.

4. The Global Competitiveness Index (2017),"Ukraine's position in the world ranking accordingto the Global Competitiveness Index 2017—2018",available at: http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromozhnosti-2 (Accessed 05 March 2019).

5. Pronkina, L. I. (2015), "Modern approachesand priorities of increasing competitiveness ofUkraine", Visnyk Ternopilskoho natsionalno-ekonomichnoho universytetu — Bulletin ofTernopil National University of Economics, vol.3,pp. 77—80.

6. Shumpeter, J. (1982), Teoriya e'konomiches-kogo razvitiya: issledovaniya predprinimatel`skojpriby'li, kapitala, kredita i czikla kon'yuktury`[The Theory of Economic Development: A Studyof Entrepreneurial Profit, Capital, Credit and theConjuncture Cycle], Progress, Moscow, Russia.

7. Heits, V. M. (2015), Innovatsiina Ukraina2020: natsionalna dopovid [Innovation Ukraine2020: national dopovid], NAN Ukrainy, Kyiv,Ukraine.Стаття надійшла до редакції 18.03.2019 р.



37

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИХарактерні соціально-економічні, демо-

графічні та природно-кліматичні особливостірозвитку Херсонської області обумовлюютьнові нюанси під час вивчення проблем зайня-

УДК 331.5 (477.72)

Д. В. Ковальов,к. с.-г. н., доцент, доцент кафедри загальноекономічних дисциплін, Державний вищийнавчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", м. Херсон

РИНОК ПРАЦІ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІТА РИЗИКИ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.37

D. Kovalyov,Ph.D. in Agricultural Sciences, Associate Professor, Department of General Economics,State Higher Educational Institution "Kherson State Agrarian University", Kherson

LABOR MARKET OF KHERSON REGION AND RISKS OF ITS FUNCTIONNING

У статті проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку ситуації на ринку праці у Херсонській області. Застатистичними даними окреслено вплив негативних тенденцій в сфері ринку праці на економічну безпеку. Акценто-вано увагу на значний розрив між показниками зареєстрованого безробіття і показниками відповідно до методолог-ічної оцінки МОП та на проблеми ринку праці, зумовлені наявністю величезних масштабів тіньової зайнятості. Вдослідженні актуалізується необхідність аналізу динаміки процесів сукупного ринку праці, що передбачає враху-вання та оцінку як характеристик безробіття та наслідків, які воно справляє на суспільний розвиток, так і з'ясуванняключових проблем у зайнятості населення, які в сучасних умовах перешкоджають реалізації стратегічних цілей еко-номічного розвитку України та виступають загрозами щодо безпеки людського розвитку.

The article has been analyzed contemporary state and tendencies of development of situation on labor market inKherson region. According to the statistical facts it is enveloped the influence of negative tendencies in the sphere oflabor market on economic safety. Peculiarity of labor market in the region is a serious gap between indicators of registeredunemployment and indicators according to the methodological assessment of IWO. Thus, exceeding of quantity of a realunemployment that is determined according to the methodology of IWO, is over quantity of registered unemploymentfor the period from 2013 to 2017 hovers at around 3,3—5 times that is very threatening phenomenon on labor market.

Peculiarity of the mentioned period is the fact that starting with 2014 it can be observed predominance of dischargesconcerning economic reasons over discharged to his/her own desire and agreement of sides and as a result at the end of2017 these indicators were accordingly 37,6%, 25,5%.

During the last five years the quantity of economically active population in a general was shortened from 524,6thousand persons to 497,2 thousand persons (27,4 thousand persons), general reduction of employment of populationwas 38 thousand persons or 2,5%. It is necessary to mark that while reduction of general quantity of employed for theperiod from 2013 to 2017 on 2,5 %, reduction was very negative phenomenon of employed in the sphere of industryalmost at 7,8%, that threatened with development of a region on the base of realization of potential of innovative model,able to produce highly technological and competitiveness goods on the world market.

According to the data of a State service of statistics in 2017 in a whole the quantity of non-formal employed populationin Ukraine was 24,3% from the general quantity of employed, in Kherson region this indicator was — 42,1% and it tookthe 4-th place.

Analysis of contemporary tendencies of labor market of Kherson region indicated on the deepening of crisisphenomena in the sphere of unemployment and in the sphere of employment of population as well that is emphasizedmainly by negative dynamics of the main indicators of labor market that carried threats for valuable and effective usageof labor resources, realization of a model of innovative development of our State and also they brought down guaranteesof social protection and justice in a society.

Ключові слова: ринок праці, безпека ринку праці, загрози економічної безпеці, зайнятість,безробіття.

Key words: labor market, safety of labor market, threats for economic safety, employment,unemployment.

тості та безробіття населення. Центральноюобставиною є й те, що, з одного боку, форму-вання ринку праці є результатом соціально-економічних процесів, які відбуваються всуспільстві, а з іншого — кількісно-якісні ха-



рактеристики ринку праці справляють беззапе-речний вплив на динаміку цих процесів. Томуз'ясування характерних особливостей функці-онування ринку праці в Херсонській області насучасному етапі соціально-економічних транс-формації дозволить встановити ті тенденції уйого формуванні, які чинять суттєвий негатив-ний вплив на соціально-економічний розвиток,а отже, несуть загрози економічній безпеці дер-жави.


Вагомий внесок у дослідження функціону-вання ринку праці в Україні внесли такі видатнівітчизняні вчені: Е. Лібанова, О. Грішнова,А. Колот, Т. Кір'ян, Л. Лісогор, І. Петрова, яків своїх працях висвітлюють соціально-еко-номічні проблеми зайнятості та безробіття на-селення.

Комплексне дослідження ринку праці в кон-тексте економічної безпеки фактично не про-водилося. Найбільш дотичною у цій сфері ємонографія І. Гнибіденка [1], що присвяченатеорії та практиці соціальної безпеки, в якійокремим розділом [1, c. 214—222] розглядаєть-ся питання зайнятості, ринку праці та безробі-ття. Питання, пов'язані з ризиками функціону-вання ринку праці досліджував В. Близнюк [2,c. 121—135]; В. Сибірцев [3] окреслив теоре-тичні основи ринку праці в системі економіч-ної безпеки; Л. Баранник [4] розглянув пробле-му безробіття в якості індикатора національ-ної безпеки; проте недостатньо дослідженимизалишаються питання щодо вивчення впливупроблем в сфері ринку праці на економічну без-пеку держави з огляду на мінливість ринкової

ситуації та можливу появу у зв'язку з цим но-вих загроз.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є визначення сучасних

тенденцій ринку праці Херсонської областіщодо з'ясування негативних тенденцій у сферізайнятості та безробіття населення, які здатнінанести загрози економічній безпеці, що в по-дальшому визначатиме засоби для їх протидії.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВ умовах сьогодення ринок праці формуєть-

ся під дією негативних чинників економічноїдинаміки, погіршення зовнішньоекономічноїкон'юнктури, подорожчання вартості кредит-них ресурсів, вкрай низького платоспромож-ного попиту населення; до того ж, до устале-ного переліку негативних чинників, що пору-шують дисбаланс на ринку праці України, востанні рокі додались воєнні дії на сході нашоїдержави. Поширення кризових явищ в еко-номіці класично спричиняє різкий дисбалансміж попитом та пропозицією робочої сили, щопризводить до неможливості її повноцінного таякісного відтворення, посилення конкуренції,яка в таких умовах не здатна виконувати фун-кцію ефективного елемента ринкового механі-зму, а набуває якостей, що призводять до вкрайгострої напруженості на ринку праці та спри-чиняють розбалансування всіх його складових,посилюючи соціально-економічні загрози тапротиріччя в суспільстві.

Найважливішим індикатором, що визначаєстан ринку праці, є рівень безробіття, який дотого ж є одним з основних макроекономічнихпоказників. Рівень зареєстрованого безробіт-

Таблиця 1. Динаміка показників реального(за методологією МОП) та офіційного безробіття у Херсонській області

Джерело: розраховано заданими [5].

Найменування показника 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р.

Чисельність безробітних за

методологією МОП, тис. осіб

44,4 49,6 50,8 55,9 55,0

Рівень безробіття (за

методологією МОП), %

8,4 9,9 10,2 11,2 11,1

Чисельність безробітних, що

перебували на обліку в Державній

службі зайнятості, тис. осіб

13,1 15,1 15,2 11,2 11,2

Рівень зареєстрованого

безробіття, %

2,6 3,1 3,1 2,3 2,2

Перевищення чисельності

безробітних за методологією

МОП над чисельністю

безробітних, що перебували на

обліку в Державній службі

зайнятості, разів

3,4 3,3 3,3 5,0 4,9

Перевищення рівня безробіття за

методологією МОП над рівнем

зареєстрованого безробіття, п.п.

+5,8 +6,8 +7,1 +6,2 +8,9



39

тя, що розраховується за даними Державноїслужби зайнятості, не відображає в повній мірівсієї гостроти наявних проблем на ринку праці,пов'язаних з переважанням пропозиції працінад попитом на неї та всіх послідуючих нега-тивних наслідків, що витікають з цього. Більшреальну картину щодо масштабів поширеннябезробіття представляє оцінка безробіттязгідно з методологічними підходами Міжна-родної організації праці (МОП), що відобра-жається даними таблиці 1.

За даними таблиці 1 видно, що особливістюринку праці у Херсонській області є значнийрозрив між показниками зареєстрованого без-робіття та показниками відповідно до методо-логічної оцінки МОП. Так, перевищення чи-сельності реального безробіття, яке визна-чається згідно з методологією МОП, над чи-сельністю зареєстрованого безробіття в період2013—2017 рр. коливається в межах 3,3—5,0рази, що є надзвичайно загрозливим явищем наринку праці.

Рівень офіційно зареєстрованого безробіт-тя нині у Херсонській області є досить низькимі відповідає параметрам природного безробіт-тя, яке, як відомо, не має загрозливого харак-теру впливу. Проте показники зареєстровано-го рівня безробіття у їх зіставленні з показни-ками реального безробіття засвідчують надзви-чайну масштабність проблем на ринку праці, ав реальності ж держава зменшує обсяги їх ви-рішення в рази, перекладаючи покладені на неїсоціальні зобов'язання виключно на рахуноксамих безробітних. Отже, завуальованість роз-мірів поширеності проблем безробіття в Хер-сонській області унеможливлює їх ефективневирішення взагалі, бо складається зовнішня ви-димість відсутності критичних моментів у ційсфері.

У Херсонській області продовжує зберіга-тись значна відмінність в показниках безробіт-тя за районами. Так, у той час коли кількістьзареєстрованих безробітних у Херсонській об-ласті в цілому у 2017 р. складало 11223 осіб, спос-терігаються значні районні відмінності вказа-ного показника з мінімальним значенням уІванівському районі — 259 осіб та наближенідо цього значення у Великолепетиському(303 осіб) та Олешківському (311 осіб) районі,максимальна же кількість зареєстрованих без-робітних зафіксовано у м. Херсон — 1536 осіб.Досить високим є кількість зареєстрованих без-робітних у Генічеському, Голопристанськомута Каховському районі. Зазначені обставинипризводять до порушення пропорцій регіональ-ного соціально-економічного розвитку, що

збільшує нерівність між районами та сприяєзначній маятниковій трудової міграції і міграціїза кордон.

Досить важливим в аналізе проблем безро-біття є врахування середньої тривалості пошу-ку роботи, оскільки цей час показує перебуван-ня людини у стані безробіття. Кожна державанамагається запобігти поширенню довготрива-лого безробіття, оскільки саме цей вид безро-біття має надзвичайно загрозливі наслідки длявсіх суб'єктів соціально-трудової сфери. Дов-готривале безробіття призводить до значнихвитрат держави на соціальний захист та забез-печення безробітних, втрати безробітними про-фесійно-кваліфікаційних знань та вмінь, втра-ти активності в пошуках роботи і небажання вподальшому працювати; довготривале безро-біття є однією з причин розшарування населен-ня та маргіналізації його частини. У Хер-сонській області в період 2013—2017 рр. серед-ня тривалість пошуку роботи коливається в ме-жах 5—6 місяців. Необхідно відмітити, що се-ред тих, хто здійснював пошук роботи впро-довж 12 місяців і більше, чоловіків — 16,3%,жінок — 12,5% [5].

Щодо поширення безробіття серед населен-ня (за методологією МОП) за причинами незай-нятості, то варто відмітити, що у Херсонськійобласті в період 2013—2017 рр. переважаючи-ми причинами незайнятості є вивільнення пра-цівників з економічних причин та звільнення завласним бажанням і угодою сторін, які в сукуп-ності складають близько 70%. Особливістювказаного періоду є те, що починаючи з 2014 р.спостерігається переважання звільнень з еко-номічних причин над звільненими за власним ба-жанням і угодою сторін, і за підсумком 2017 р.ці показники становлять відповідно 37,6%,25,5% [5].

На нашу думку, такий високий рівеньзвільнень, що виходить з ініціативи самого пра-цівника в умовах дефіциту робочих місць, вка-зує на їх не конкурентоспроможність і не-відповідність принципам гідної праці. Такожварто відмітити, що у Херсонській області єпроблема поповнення лав безробітних випуск-никами загальноосвітніх та вищих навчальнихзакладів, у 2014 р. — 14,4%, у 2017 р. — 16,4%[5].

Аналіз безробіття за віком свідчить про те,що у Херсонській області, найпоширенішим єбезробіття серед молоді у віці 15—24 роки, ча-стка безробітних у цьому сегменті за показни-ками 2017 р. становила 21,0% при тому, що вцілому по відношенню до всіх вікових групрівень безробіття був зафіксований на рівні



11,1% [5]. Отже, наведені показники відобра-жають значні проблеми молоді щодо можливо-стей першого працевлаштування та великийступень ризику для неї не знайти перше місцероботи, тому вказані питання повинні зайнятиособливе місце серед засобів соціально-еконо-мічної політики держави щодо вирішення про-блем безробіття.

Навантаження зареєстрованих безробіт-них на одну вакансію за професійними група-ми у 2017 р. у цілому у Херсонській областісклало 24 осіб, що свідчить про значний дис-баланс між попитом та пропозицією робочоїсили; при цьому серед такої професійної гру-пи, як кваліфіковані робітники сільського талісового господарств, риборозведення та ри-бальства зазначений показник становить 162особи; також суттєве навантаження на ва-кантні посади склалось серед робітників з об-слуговування, експлуатації та контролюван-ня за роботою технологічного устаткування,складання устаткування та машин — 30 осіб.Найменша напруженість на ринку праці спос-терігається серед професіоналів — 9%, тафахівців — 14% [5]. На нашу думку, зазначеніпоказники вказують на критичність ситуації вцілому на ринку праці Херсонської області, аокремі його сегменти перебувають у стані по-вної руйнації.

Зростання безробіття в суспільстві нано-сить як прями, так і непрямі негативні наслідкидля усіх учасників соціально-трудової сфери,серед яких найсуттєвішими є:

— відсутність життєвих засобів для існуван-ня у індивіда, що не має роботи, втрата ним ква-ліфікації та зневіра у майбутньому;

— зменшення попиту та товари і послугифірм в результаті зниження платоспроможно-го попиту, що призводить до поглиблення кри-зи виробництва;

— збільшення державних витрат на соціаль-ні виплати і допомоги безробітному населен-

ню, що також призводить до збільшення різно-го роду податків та зборів;

— зростання незадовільних настроїв, ви-ступів, страйків та злочинності в суспільстві.

Подолання проблем безробіття потребуєкомплексного та систематичного підходу, щосприятиме підвищенню рівня захищеності усіхсоціальних партнерів та найповнішій реалізаціїїх економічних інтересів.

Важливе значення має досягнення критеріївефективної зайнятості, що сприятиме раціона-лізації використання людських ресурсів та їхнайповнішому залученню у сферу суспільноговиробництва. Ступень участі населення у су-спільно-корисній діяльності та його забезпе-ченість робочими місцями відображається су-купністю показників економічної активності тазайнятості населення, які в цілому засвідчуютьнаявність ресурсів праці в умовах добро-вільності трудової діяльності. Дані таблиці 2відображають негативні тенденції вказаних по-казників, що має загрозливі наслідки для об-ласті.

Так, лише за останні п'ять років, тобто вперіод 2013—2017 років, чисельність економі-чно активного населення в цілому у Хер-сонській області скоротилась з 524,6 тис. осібдо 497,2 тис. осіб, (27,4 тис. осіб); загальне ско-рочення зайнятості населення при цьому ста-новить 38 тис. осіб, або 2,5 %. Варто відмітити,що при скороченні загальної чисельності зай-нятих у Херсонській області в період 2013—2017 рр. на 2,5%, вельми негативним явищем єскорочення зайнятих у сфері промисловостімайже на 7,8 % [5], що загрожує розвитку об-ласті на основі реалізації потенціалу іннова-ційної моделі, здатної продукувати високотех-нологічні та конкурентоспроможні товари насвітовому ринку.

Колектив науковців [6, c. 138 — 153], до-сліджуючи складові економічної безпеки дер-жави виокремлює її таку складову, як "безпе-

Найменування

показника 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р.

Кількість

економічно активного

населення, тис. осіб

524,6 499,8 496,6 496,9 497,2

Рівень економічної

активності

населення, %

48,8 46,7 46,6 47,0 47,3

Кількість зайнятого

населення, тис. осіб

480,2 450,2 445,8 441,0 442,2

Рівень зайнятого

населення, %

44,6 42,1 41,8 41,7 42,1

Таблиця 2. Динаміка показників економічної активності та зайнятості населенняХерсонської області

Джерело: розраховано за даними [5].



41

ка людського розвитку", досягнення якої по-требує формування умов щодо безпеки зайня-тості, під якою розуміється такий стан націо-нальної економіки та інститутів ринку праці, заякого забезпечується збалансованість робочоїсили та робочих місць в усіх галузях і регіонахкраїни, а також є можливість своєчасно реагу-вати на виклики з боку світових ринків праці.Також в дослідженні наголошується, що зай-нятість повинна забезпечувати достатній длягідного прожиття дохід, сталий економічнийрозвиток і конкурентоспроможність виробниц-тва та країни.

Нераціональною нині є структура зайнятихза професійно-кваліфікаційним складом, щозумовлене досить високою часткою зайнятих,які мають найпростіші професії (табл. 3).

Так, дані таблиці 3 свідчать, що, не зважаю-чи на помітну тенденцію скорочення представ-ництва найпростіших професій в структурі зай-нятих, частка зайнятих, що володіла найпрос-тішими професіями у 2017 р. становила 17,8%,що засвідчує досить високий попит на неквалі-фіковану робочу силу. Як позитивний момент,необхідно відмітити, що в період 2013—2017 рр.в структурі зайнятих спостерігається стабіль-не зростання такої професійної групи, як "ро-бітники з обслуговування, експлуатації та кон-тролювання за роботою технологічного устат-кування, складання устаткування та машин".

Окремого вирішення потребують проблемиринку праці України, зумовлені наявністю ве-личезних масштабів тіньової зайнятості, якамає надзвичайно негативні наслідки на еконо-мічну безпеку держави та її соціально-еконо-мічний розвиток [7, c. 48—50].

За даними Державної служби статистики[5], в 2017 р. у цілому по Україні чисельність не-формально зайнятого населення становила24,3% загальної кількості зайнятих, у Хер-сонській області цей показник становить —42,1% та посідає 4 місце після Івано-Франківській (53,2%), Чернігівській (49,9%),Рівненській областей (46,5%). При цьому най-більшого поширення неформально зайнятістьнабула серед молоді у віці 15—24 роки, а такожосіб передпенсійного віку. Відмічається такожтой факт, що неформально зайнятими є пере-важно особи, які мають низький рівень освіти,і ті, хто займаються фізичною і некваліфікова-ною працею. Найбільшого поширення нефор-мальна зайнятість отримала в сільському, лісо-вому та рибному господарству, а також сферіоптової та роздрібної торгівлі і будівництва.

Особливістю сучасного етапу трансфор-мації соціально-економічної моделі націо-нальної економіки вказують на загостреннясуперечностей між працею та капіталом,збільшуючи нерівність у процесі розподілу до-ходів на особисте споживання між наймани-ми працівниками і роботодавцями, що на прак-тиці призводить до стискання оплати праці дорівня, нижчого за вартість робочої сили, та-ким чином підприємці збільшують свій надпри-буток, не бажаючи ним добровільно ділитися[8, с. 22].

Поглиблення суперечностей між працею такапіталом не лише загрожує принципам со-ціальної справедливості в суспільстві, а й є дійс-ною ознакою експлуатації робочої сили, що, нанашу думку, варто віднести до критичних чин-ників загроз економічній безпеці України.

Професійні групи 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р.

Законодавці, вищі державні

службовці, керівники,

менеджери

8,6 8,5 10,6 12,2 10,5

Професіонали 6,7 7,2 6,9 7,2 6,8

Фахівці 8,2 9,0 9,0 8,2 7,6

Технічні службовці 5,1 5,6 5,6 4,7 5,1

Працівники сфери торгівлі та

послуг

15,6 16,2 16,0 14,7 15,2

Кваліфіковані робітники

сільського та лісового

господарств, риборозведення

та рибальства

11,5 11,0 11,9 12,5 11,5

Кваліфіковані робітники з

інструментом

7,8 8,1 7,0 5,9 6,3

Робітники з обслуговування,

експлуатації та

контролювання за роботою технологічного

устаткування, складання

устаткування та машин

17,9 16,0 14,7 17,2 19,1

Найпростіші професії 18,5 18,3 18,1 17,3 17,8

Таблиця 3. Структура зайнятих у Херсонської області за професійними групами

Джерело: розраховано за даними [5].



ВИСНОВКИАналіз сучасних тенденцій ринку праці Хер-

сонської області вказує на поглиблення кризо-вих явищ як у сфері безробіття, так і у сфері зай-нятості населення, що виражається переважнонегативною динамікою основних показниківринку праці, які несуть загрози для повноцінно-го та ефективного використання ресурсів праці,реалізації моделі інноваційного розвитку нашоїдержави, а також знижують гарантії соціальноїзахищеності та справедливості в суспільстві.Таким чином, результати проведеного дослід-ження в подальшому слугуватимуть основоюдля вироблення засобів щодо посилення захи-щеності ринку праці Херсонської області від усіхможливих загроз з метою підвищення рівня їїекономічної безпеки.

Література:1. Соціальна безпека: теорія та управлінська

практика / І.Ф. Гнибіденко, А.М. Колот, О.Ф. Но-вікова та ін.; за ред. І.Ф. Гнибіденко. — К.:КНЕУ, 2006, — 291 с.

2. Близнюк В.В. Ринок праці України таризики його функціонування / Ринок праціУкраїни та ризики його функціонування /В.В. Близнюк // Економіка і прогнозування. —2008. № 1. — С. 121—135.

3. Сибірцев В.В. Ринок праці як складовазабезпечення економічної безпеки національ-ного та регіонального розвитку Електроннийресурс / В.В. Сибірцев // Глобальні та націо-нальні проблеми економіки. — 2017. — № 17.— С. 129 — 135. — Режим доступу: http:// global— national. in.ua. / archive/ 15 — 2017/25. pdf

4. Баранник Л. Б. Рівень безробіття як інди-катор національної безпеки Електронний ре-сурс / Л. Б. Баранник, Р.С. Шаранов // Еконо-мічний вісник Національного гірничого універ-ситету. — 2016. — № 4 (56). — Режим доступу:http://ev. nmu.org. ua/docs/2016/4/EV20164 —055 — 063.pdf

5. Статистичний щорічник Херсонської об-ласті за 2017 рік / За ред. В.А. Вознюка. — Хер-сон: Головне управління статистики у Хер-сонській області. 2018. — 452 с.

6. Економічна безпека держави: сутність танапрями формування: монографія / Л.С. Шев-ченко, О.А. Гриценко, С.М. Макуха та ін. / Заред. д-ра екон. наук, проф. Л.С. Шевченко. —Х.: Право, 2009. — 321 с.

7. Стрембіцька Л.Л. Тіньовий ринок праці якчинник загроз економічній безпеці держави /Л.Л. Стрембіцька // Політичні, правові тафінансово-економічні пріоритети розвиткуекономіки України: стратегія і перспективи:

збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції; 28 травня 2014 року.— Умань: Видавничо-поліграфічний центр"Візаві". — 2014. — С. 48—50.

8. Ковальов В.М. Соціальні наслідки розвит-ку людської праці / В.М. Ковальов, О.А. Атає-ва // Економіка України. — 2016. — № 11. —С. 19—33.

References:1. Hnybidenko, I.F. Kolot, A.M. and Novikova,

O.F. (2006), Sotsial'na bezpeka: teoriia taupravlins'ka praktyka [Social Security: Theoryand Management Practice], KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Blyzniuk, V.V. (2008), "Labor market ofUkraine and risks of its functioning", Ekonomika iprohnozuvannia, vol. 1, pp. 121—135.

3. Sybirtsev, V.V. (2017), "Labor market as acomponent of ensuring economic security ofnational and regional development", Hlobal'ni tanatsional'ni problemy ekonomiky, vol. 17, pp. 129—135, available at: http://global-national.in.ua./archive/15-2017/25.pdf (Accessed 05 March 2019).

4. Barannyk, L.B. and Sharanov, R.S. (2016),"Unemployment rate as an indicator of nationalsecurity", Ekonomichnyj visnyk Natsional'nohohirnychoho universytetu, vol. 4 (56), available at:http://ev.nmu.org.ua/docs/2016/4/EV20164-055-063.pdf (Accessed 05 March 2019).

5. Vozniuk, V.A. (2017), Statystychnyj scho-richnyk Khersons'koi oblasti za 2017 rik StatistikalYearbook of Kherson Oblast for 2017 [Statisticalyearbook of the Kherson region for 2017],Holovne upravlinnia statystyky u Khersons'kijoblasti, Kherson, Ukraine.

6. Shevchenko, L.S. Gritsenko, O.A.,Makukha, S.M. (2009), Ekonomichna bezpekaderzhavy: sutnist' ta napriamy formuvannia[Economic security of the state: the essence anddirections of formation], Pravo, Kharkiv, Ukraine.

7. Strembits'ka, L.L. (2014), "Shadow labormarket as a factor in threats to the economicsecurity of the state", Politychni, pravovi tafinansovo-ekonomichni priorytety rozvytkuekonomiky Ukrainy: stratehiia i perspektyvy:zbirnyk materialiv Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Political, legal andfinancial and economic priorities of Ukraine'seconomy development: strategy and prospects: acollection of materials of the InternationalScientific and Practical Conference], Uman',Ukraine, 28 May 2014, pp. 48—50.

8. Koval'ov, V.M. and Ataieva, O.A. (2016),"Social implications of human labor development",Ekonomika Ukrainy, vol. 11, pp. 19—33.Стаття надійшла до редакції 21.03.2019 р.



43

УДК 336.717

В. С. Котковський,к. е. н., доцент, доцент кафедри соціально-політичних та економічних дисциплін,Криворізький факультет Національного університету "Одеська юридична академія",м. Кривий РігА. В. Максимова,к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування,Криворізький економічний інститут ДВНЗ "Київський національний економічнийуніверситет імені Вадима Гетьмана", м. Кривий Ріг

НАБІР КРИТЕРІЇВ ДЛЯ МАРКЕТИНГОВОГОВИЗНАЧЕННЯ ПРИДАТНОСТІ ФІНАНСОВИХАКТИВІВ БАНКУ ДЛЯ СЕК'ЮРИТИЗАЦІЇ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.43

V. Kotkovskyi,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Socio-Political and Economic Disciplines,Faculty of the National University Odesa Law Academy, Kryvyi RihA. Maksymova,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Finance, Banking and Insurance,Economic Institute SHEI "Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Kryvyi Rih

A SET OF CRITERIA FOR THE MARKETING DEFINITION OF THE SUITABILITY OF A BANK'SFINANCIAL ASSETS FOR SECURITIZATION

Сек'юритизація, безумовно, стає одним з основних джерел фінансування для компаній і банківських установ увсьому світі. Європейські країни змагаються у створенні найбільш сприятливих законодавчих умов для здійсненняугод сек'юритизації. Незважаючи на динамічний розвиток сек'юритизації, її базові принципи, цілі та структурні еле-менти залишаються незмінними.

Статтю присвячено розгляду властивостей фінансових активів, які роблять їх придатними для сек'юритизації.Доведено, всі активи поділяються на дві загальні групи: реальні активи, з яких можна отримувати вигоди, володіючиними або використовуючи їх певний час, і фінансові активи, що мають цінність у тій мірі, в якій вони є контрактнимипретензіями на економічні вигоди від використання реальних активів.

Розглянуто основні властивості фінансових активів, які роблять активи придатними або непридатними на рользбереження вартості. Зокрема до властивостей слід віднести: придатність до тривалого використання, вироблення таподільність.

Визначено набір критеріїв, які повинні відобразити всі найважливіші характеристики фінансових активів, щосек'юритизуються, за допомогою алгоритму вивчення фінансових активів на предмет придатності для сек'юрити-зації за обов'язковими та бажаними характеристиками.

Охарактеризовано окремі види фінансових активів, що обертаються на ринку банківських послуг, придатнихдля сек'юритизації, а також виявлено окремі вимоги, що висуваються до фінансових активів, які планується викори-стовувати для проведення сек'юритизації.

Доведено, існування деяких потоків платежів, що породжуються фінансовими активами, та їх прямий зв'язок звиплатами, які отримують інвестори, складають важливий конструктивний елемент сек'юритизації активів. Томумаркетингова оцінка, відбір активів і формування пулу, який буде генерувати необхідний потік платежів для обслу-говування цінних паперів, може вважатися основною фазою сек'юритизації активів.

The article is devoted to the consideration of the properties of financial assets that make them suitable forsecuritization. It is proved that all assets are divided into two general groups: real assets which you can benefit from,owning or using them for a certain time and financial assets with value to the extent that they are contractual claims forthe economic benefits of using real assets.

Securitization, of course, is becoming one of the main sources of financing for companies and banking institutionsaround the world. European countries are competing to create the most favorable legal framework for securitization



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИБанківські установи на ринку банківських

послуг відповідно до нормативних актів отри-мують певні види інформації, на підставі якихповинні визначити доцільність або придатністьконкретного фінансового активу. Ця інформа-ція, як правило, включає фінансове становищеклієнта (наприклад, регулярний дохід, активи),а також його інвестиційні цілі (види послуг,характер, обсяг і періодичність операцій тощо).

Глобальна фінансова криза суттєво зміни-ла підходи до оцінки фінансових інновацій, якімали місце останні 10 років. Однією з такихнеоднозначних інновацій є сек'юритизація, щоє специфічним механізмом фінансування тапередбачає перетворення неліквідних активів уцінні папери. Зважаючи на переваги, які умож-ливлюються в разі використання сек'юрити-зації в банківській практиці, обов'язкові до-слідження та бажані характеристики придат-ності фінансових активів вітчизняних банківдля сек'юритизації [1].

У цілому вимоги придатності є більш конк-ретними, і засоби правового захисту з більшоюймовірністю будуть конкретно запропонованірегуляторами цінних паперів або тими, хто маєдозвіл на ведення бізнесу. Наприклад, секторцінних паперів, особливо в США, приноситьнайбільшу кількість примусових дій і накладаєнайширші санкції. Проте наглядові органи та-кож здійснюють нагляд за дотриманням фірма-ми стандартів придатності за допомогою їх пе-ревірок і наглядових процесів або інших нагля-дових і корегувальних підходів. Це особливовідноситься до банківського і страхового сек-тору.

transactions. Despite the dynamic development of securitization, its basic principles, goals and structural elements remainunchanged.

The main properties of financial assets that make assets suitable or unsuitable for the role of cost saving are considered.In particular the properties should include: suitability for long-term use, elaboration and divisibility.

A set of criteria has been identified that should reflect all the most important characteristics of securitized financialassets by using an algorithm for the study of financial assets for the purpose of securitization by obligatory and desirablecharacteristics.

Certain types of financial assets rotating in the market of banking services suitable for securitization are described,as well as certain requirements for financial assets that are intended to be used for securitization are identified.

It has been proved that the existence of some flows of payments generated by financial assets and their directconnection with payments received by investors constitute an important constructive element of asset securitization.Therefore, a market valuation, asset selection and pool formation that will generate the required flow of payments forservicing securities can be considered as the main phase of securitization of assets.

Ключові слова: банк, сек'юритизація, реальні активи, фінансові активи, придатність, за-безпечення, однорідність активів, цінні папери, потік платежів, дострокове погашення.

Key words: bank, securitization, real assets, financial assets, suitability, security, homogeneityof assets, securities, flow of payments, early repayment.


Аспекти маркетингових досліджень та оцін-ки ефективності маркетингу в банках, що освіт-лені в статті, присвятили вивченню такі вітчиз-няні і зарубіжні вчені, як Бернет Дж., МоріартіС. [2], Дубовик О.В., Бойко С.М., Вознюк М.А.,Гірченко Т.Д. [3], Армстронг Г., Котлер Ф. Сон-дерс Дж., Вонг В. [4], Лютий І.А. [5], НікітінА.В., Бортніков Г.П., Федорченко А.В. [6],Спіцин І.А., Спіцин Я.А. [7], Хершген Х. [8] таін. Їх наукові розробки включили теоретичнийі практичний аспект проблематики. Але, прицьому, вчені обмежено розкрили інноваційнийелемент.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних тапрактичних знань щодо функціонування тарозвитку сек'юритизації зробили такі зару-біжні вчені: Айленбергер Г. [9], Бэр, Х.П. [10],Девідсон Е., Сандерс Е. [11], Фабоцці Ф. [12],Оль Х. [13]. В Україні за останні роки такожпідвищився інтерес багатьох вчених до питаньсек'юритизації, а саме: Кравчук І.С., ЮхимчукВ.Д. [14], Васильченко З.М. [15], Ткаченко Н.М.[16] та інші.

Не зважаючи на значну кількість науковихпраць присвячених інноваційно-інвестиційнимаспектам банківської діяльності та використан-ню сек'юритизації українськими банками наміжнародному ринку, обмаль досліджень про-блеми визначення придатності фінансовихактивів з позиції маркетингової оцінки. Потре-бують обгрунтуванню та розвитку питанняформування критеріїв для маркетингового виз-начення придатності фінансових активів з ура-хуванням інноваційного сегменту.



45

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІКлючовою метою дослідження є маркетин-

гове визначення перспектив застосування се-к'юритизації в діяльності банків та аналіз відпо-відності придатності фінансових активів, якимивони володіють, загально визначеним вимогам.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЗбереження приймають форму різноманіт-

них активів, що створюють багатство домогос-подарств. Активи — це все те матеріальне і не-матеріальне, що дозволяє створювати вартістьі приносить їх власникам додатний дохід. До-ведено, всі активи поділяються на дві загальнігрупи [17]:

— реальні активи — земля, корисні копали-ни, товарно-матеріальні запаси тощо. В системінаціональних рахунків, реальні активи — це"активи, що функціонують в якості збережен-ня вартості … та з яких можна отримувати ви-годи, володіючи ними або використовуючи їхпевний час". Людський капітал не є реальнимактивом;

— фінансові активи — це активи, що маютьцінність в тій мірі, в якій вони є контрактнимипретензіями на економічні вигоди від викорис-тання реальних активів. До них відносять: го-тівка; банківські вклади; цінні папери, крімакцій; кредити; монетарне золото тощо.

Властивості активів роблять активи придат-ними або непридатними на роль сховища вар-тості. Якщо властивості будь-якого активу такі,що він володіє корисністю, то фізичні особи,які максимізують корисність свого майна, ма-ють його купувати. Розглянемо основні влас-тивості фінансових активів [18, с. 19—22].

1. Придатність до тривалого використання.Саме тривалий термін корисної служби фінан-сових активів пов'язує невизначене майбутнє зтеперішнім та минулим. Термін корисної служ-би цінних паперів змінюється від декількох днівдо нескінченості.

2. Вироблення. Фінансові активи не можнавиробити так, як виробляють промислову про-дукцію, використовуючи працю у приватномусекторі. Тому їх називають невиробленими, ареальні активи — виробленими. В класичнійекономічній теорії тільки вироблені активи ма-ють корисність, і кожний, хто максимізує ко-рисність, має тримати свої заощадження у ви-роблених товарах тривалого користування.

3. Подільність. Подільністю володіють тіль-ки фінансові активи, вона додає активу ліквід-ності, оскільки залучає до торгівлі багатьохфізичних осіб, спроможних купувати тількидрібні частки цілого.

Виходячи з вищенаведеного, спостерігаємоперевагу фінансових активів над реальнимиактивами в ролі ліквідної форми заощаджень.

Викладена інформація надає можливістьперейти до ключової мети дослідження з по-зиції маркетингового оцінення придатностіфінансових активів банку для сек'юритизації.У пошуках відповіді на питання про те, які акти-ви в принципі придатні для сек'юритизації, влітературі і на практиці можна зустріти багатоне цілком точних і дуже загальних міркувань.

Автор поділяє наукову позицію Х.П. Берастосовно того, що ознаки придатності активівдо сек'юритизації можна поділити на дві гру-пи: обов'язкові та бажані. Перша група охоп-лює властивості, без яких здійснення сек'юри-тизації активів в принципі є неможливим з вра-хуванням діючих правил регулювання та тех-нічних труднощів. Друга група містить такі ха-рактеристики, відсутність яких хоч і не пере-шкоджає здійсненню сек'юритизації, протезначною мірою ускладнює реалізацію угоди йістотно підвищує її вартість [10, с. 180]. Анало-гічну думку висловлюють науковці Н.І. Версальта В.П. Кирій щодо поділу характеристик при-датності фінансових активів до сек'юритизації[1, с. 46]. Розглянемо обов'язкові характерис-тики (рис. 1).

Ні

Ні

Ні

Обов’язкові характеристики

1. Прогнозованість грошового потоку, що генерується

активами, можливість його вимірювання та

моделювання.

2. Наявність історичної інформації щодо активів.

3. Юридичні аспекти уступки активів і технічні

можливості їхнього виокремлення.

Так

Так

Сек’юритизація

активів

неможлива

Рис. 1. Алгоритм вивчення фінансових активів на предмет придатності для сек'юритизації заобов'язковими характеристиками

Джерело: складено на основі [10].



Досягнення розумної відповідності вхідно-го й вихідного потоків платежів за строками таобсягами можливе, якщо активи генеруютьпотік платежів з визначеною періодичністю. Взалежності від виду активів названі якості абопритаманні активам із самого початку, або по-винні бути спеціальним чином сконструйованішляхом адекватного вибору структури угоди.На додаток до проблем, що виникають при роз-ходженні платіжних потоків, існує складністьузгодження їх строковості. Торгові вимоги,наприклад, у залежності від умов угоди можутьвиконуватись протягом 30, 60 або 90 днів. Щодовимог до кредитних карток у вітчизняній прак-тиці є досить тривалими і мають терміновістьдо 3 років.

Окрім обчислення потоку платежів наступ-ною необхідною характеристикою є його оці-нення і прогнозованість. Першим шляхом таосновою прогнозу майбутнього потоку пла-тежів є конкретне знання історичної поведін-ки активів. Грунтуючись на аналізі історичнихданих, на наступному кроці отримують стати-стичні показники за допомогою програваннярізних сценаріїв. Отже, вдається виявити го-ловні фактори впливу, локалізувати проблемніобласті та оцінити ступінь впливу певних об-ставин на поведінку активів. Далі перейдемо дорозгляду бажаних характеристик (рис. 2).

За результатами проведених дослідженьавтором було встановлено той факт, що присек'юритизації активів мова зазвичай йде продуже великі обсяги фінансування. Умова знач-ного обсягу угоди пояснюється високими опе-

раційними витратами (Up Front Costs) і витра-тами на поточне управління та спостереження.Для того, щоб покрити ці витрати, необхідна"економія на масштабі" [10, с. 192—193].

Висока концентрація боржників в окремихсекторах економіки або велика частка певнихборжників в пулі активів може негативно по-значатися на частоті дефолтів. За такої концен-трації ймовірність неповернення кредитів і за-гальний ризик портфеля можуть помітно зро-сти в результаті зовнішніх впливів, наприклад,зміни кон'юнктури, землетрусів або безробіт-тя. Чим вище якість вимог і, відповідно,надійність структури, тим простіше і дешевшепроведення сек'юритизації активів. Найчасті-ше такої першокласної надійності досягають-ся, використовуючи в якості покриття ABS-кредити, забезпечені заставою нерухомості(іпотекою). Однак вимоги, яким властива висо-ка частота невиконання і невизначеність май-бутнього потоку платежів, не виключаютьможливість проведення сек'юритизації. У разі,якщо задіяні адекватні механізми зниженнякредитних ризиків, цілком допустимо сек'юри-тизувати непершокласні вимоги.

Важливою характеристикою активів є на-явність досить великого спреду між процент-ними платежами боржників (Cash In-Flows) ікупонними виплатами з цінних паперів (CashOut-Flows). В ідеальному випадку ця процент-на різниця повинна бути такою, щоб, крім за-доволення вимог інвесторів, надати в розпоряд-ження оригінатору маржу, достатню для по-криття неплатежів і всіх трансакційних витрат.

Ні

Ні

Ні

Ні

Ні

Ні

Бажані характеристики

1. Мінімально необхідний обсяг угоди.

2 Демографічна та географічна структура боргу.

3. Низька частота дефолтів, дострокового повернення й

неплатежів.

4. Перевищення вхідного потоку платежів над вихідним

потоком платежів.

5. Вилучення активів і можливості використання

забезпечення.

6. Стандартизація та однорідність активів.

Так

Так

Сек’юритизація

активів

теоретично

можлива за

рахунок

збільшення

складності і

витрат

Так

Так

Так

Джерело: складено на основі [10].

Рис. 2. Алгоритм вивчення фінансових активів на предмет придатності для сек'юритизаціїза бажаними характеристиками



47

До того ж, до виплат інвесторам слід додативитрати на оплату послуг обслуговуючої ком-панії (Servicer), витрати на юридичних консуль-тантів, винагороду забезпечувача (CreditEnhancer) і рейтинговим агентствам.

Для того, щоб захистити інвесторів під часреалізації прав з забезпечення вимог, вилучен-ня активів гарантується за допомогою так зва-ної забезпечувальної (фідуциарної) поступки.Завдяки такій поступці, здійснюваної з метоюзабезпечення виконання зобов'язань передінвесторами, всі права власності щодо майнапередаються третій стороні, яка в свою чергумає право розпоряджатися ним лише при на-станні певних обставин.

Іншим обмежувачем при проведенні опе-рацій може стати відсутність стандартної доку-ментації на права вимоги (надходження). Недо-статня стандартизація кредитної документаціїсуттєво ускладнює проведення операції. Зокре-ма, через відмінності договорів, які передбача-ють різні умови платежу, в пулі може виникну-ти нерівномірність платежів, яка або безпосе-редньо збільшує витрати на залучення фінансу-вання, оскільки інвестори, приймаючи додатковіризики, потребують за це премії, або побічнопідвищить витрати, тому що зробить необхіднимвключення додаткових механізмів підвищеннянадійності цінних паперів (Credit Enhancement),які компенсують зазначені нерівномірності іпов'язані з ними ризики. Створення потоку пла-тежів з однаковими і передбачуваними характе-ристиками вимагає до того ж певної міри одно-рідності активів. Вона може бути досягнута най-простішим способом, якщо мова йде про од-норідні вимоги. Наприклад, важко собі уявитипоєднання в одному пулі іпотечних вимог і над-ходжень по кредитних картках через відмінностіїх терміновості і платіжних характеристик.

Як правило, до фінансових активів, які пла-нується використовувати для проведення се-к'юритизації, висуваються дуже високі вимо-ги. Хоча теоретично майже будь-які активи мо-жуть бути сек'юритизовано, з практичної точ-ки зору окремі категорії активів не дуже підхо-дять для цих цілей.

Завершуючи розгляд характеристик акти-вів, придатних для сек'юритизації, слід сказа-ти, що будь-який актив, який юридично і тех-нічно може бути поступлений і при цьому ге-нерує досить добре прогнозований потік пла-тежів, може бути використаний в якості забез-печення (Collateral). Однак, враховуючи склад-ність структурування та економічні міркуван-ня, найчастіше за все використовуються акти-ви, які:

— є однорідними, стандартизованими, щооцінюються та обертаються на ринку;

— є в обсягах, що перевищують "критичнумасу";

— відрізняються високою кредитною якіс-тю, в ідеальному випадку, і, відповідно, низь-ким ризиком неплатежу.

ВИСНОВКИТаким чином, враховуючи вищевикладене в

межах обраної проблеми, автори дійшли рядвисновків. Для того, щоб визначити придатністьфінансових активів для профілю інвесторів,кожна установа на свою власну відповідальністьмає, по-перше, розрахувати конкретну методо-логію збору інформації від інвесторів, яка вва-жається необхідною визначення інвестиційно-го профілю інвесторів; по-друге, встановити за-ходи, які необхідно вжити, якщо установа вва-жає, що інформація є незадовільною для визна-чення інвестиційного профілю інвесторів, абоякщо інвестор вирішує не надавати таку інфор-мацію; по-третє, обгрунтувати конкретну пол-ітику, призначену для адаптації фінансових ак-тивів до інвестиційного профілю; по-четверте,створити критерій для моніторингу розподілукожного інвестора і, коли це необхідно, онови-ти інформацію, щоб інвестиційний профільфінансових активів став придатним для новихобставини, що впливають на інвесторів; по-п'я-те, встановити правила, які регулюють зберіган-ня інформації, а також конфіденційність правилрозкриття інформації, яка вимагається.

Література:1. Версаль Н.І. Визначення придатності

фінансових активів українських банків для про-ведення сек'юритизації / Н.І. Версаль, В.П. Ки-рій // Фінансово-кредитна діяльність: пробле-ми теорії та практики. Зб. наук. праць Харкі-вського інституту банківської справи Універ-ситету банківської справи НБУ, Вип. 1 (10). —2011. — С. 46—52.

2. Бернет Дж., Мориарти С. Маркетинговыекоммуникации: интегрированный подход / Пер.с англ. под ред. С.Г. Божук. — СПб.: Питер,2001. — 864 с.

3. Дубовик О.В., Бойко С.М., Вознюк М.А.,Гірченко Т.Д. Маркетинг у банку: [навч. посіб.].— 2-ге вид. — К.: Алерта, 2007. — 275 с.

4. Котлер, Ф. Основы маркетинга: Краткийкурс. Пер. с англ. — М.: Издательский дом "Ви-льямс", 2007. — 656 с.

5. Лютий І.О. Банківський маркетинг: [під-ручник] / І.О. Лютий, О.О. Солодка. — К.:Центр учбової літератури, 2009. — 776 с.



6. Нікітін А.В., Бортніков Г.П., ФедорченкоА.В. Маркетинг у банку [навч. посіб.] / За ред.А.В. Нікітіна. — К.: КНЕУ, 2006. — 432 с.

7. Спицин Й.О., Спицин Я.О. Маркетинг вбанке. — Тернополь: АО "Тарнекс". — К.:ЦММС "Писпайп", 1993. — 656 с.

8. Хершген Х. Маркетинг: основы профес-сионального успеха: учебник для вузов / Пер.с нем. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 334 с.

9. Eilenberger G. 1991. Finanzinnovationen.Das Wirtschaftsstudium (11): Р. 811—813.

10. Бэр Х.П. Секьюритизация активов: се-кьюритизация финансовых активов — иннова-ционная техника финансирования банков /Х.П. Бэр; пер. с нем. [Ю.М. Алексеев, О.М. Ива-нов]. — М.: Волтерс Клувер, 2007. — 624 с.

11. Дэвидсон Э. Секьюритизация ипотеки:мировой опыт, структурирование и анализ /Э. Дэвидсон, Э. Сандерс и др.; пер с англ. яз.[О.В. Смородинов при участии В. Качуро]. —М.: Вершина, 2007. — 592 с.

12. Fabozzi F.J. Mortgage backed securities:products, structuring, and analytical techniques.— Hoboken, NJ: Wiley, 2007. — 318 р.

13. Ohl, Hanns.-P., Hielcher U. Asset BackedSecurities. — Stuttgart, Deutschland, 1994. — 120 р.

14. Кравчук І.С. Сек'юритизація банківськихактивів / І.С. Кравчук, В.Д. Юхимчук // Фон-довый рынок. — 2008. — № 10. — С. 20—38.

15. Васильченко З.М. Сек'юритизація ак-тивів у системі управління банківськими ризи-ками [Текст] / З.М. Васильченко, А.С. Криклій,О.О. Ігнатьєва // Економіка та держава: Між-народний науково-практичний журнал. — 2007. —№ 11. — С. 14—16.

16. Ткаченко Н. Сек'юритизація фінансовихактивів: особливості використання в банків-ській сфері / Н. Ткаченко, Д. Чеховський //Вісник НБУ. — 2014. — №8. — С. 54—60.

17. Lequiller F., Blades D. UnderstandingNational Accounts, OECD Publishing, 2006, P. 219.

18. Алехин, Б. И. Рынок ценных бумаг: учеб-ник и практикум для академического бакалав-рата / Б.И. Алехин. — 2-е изд., испр. и доп. —М.: Издательство Юрайт, 2018. — 497 с.

References:1. Versal', N.I. and Kyrij, V.P. (2011),

"Determining the suitability of financial assets ofUkrainian banks for securitization", Finansovo-kredytna diyal'nist': problemy teoriyi ta praktyky,vol. 1(10), pp. 46—52.

2. Bernet, Dzh. and Moryarty, S. (2001),Marketingovyie kommunikatsii: integrirovannyiypodhod [Marketing communications: an integ-rated approach], Peter, St. Petersburg, Russia.

3. Dubovyk, O. V. Boiko, S. M. Vozniuk, M. A.and Hirchenko, T. D. (2007), Marketynh u banku[Bank marketing], Alerta, Kyiv, Ukraine.

4. Kotler, F. (2007), Osnovyi marketinga [Mar-keting Fundamentals], Izdatelskiy dom "Vilyams",Moscow, St. Petersburg, Russia.

5. Liutyi, I. O. and Solodka, O. O. (2009),Bankivskyi marketynh [Bank marketing]. Tsentruchbovoi literatury, Kyiv, Ukraine.

6. Nikitin, A. V. Bortnikov, H. P. and Fedor-chenko, A. V. (2006), Marketynh u banku [Bankmarketing], KNEU, Kyiv, Ukraine.

7. Spitsin, Y. O. and Spitsin, Ya. O. (1993),Marketing v banke [Bank marketing], Tarneks,Pispayp, Ternopol, Kiev, Ukraine.

8. Hershgen, H. (2000), Marketing: osnovyiprofessionalnogo uspeha [Marketing: the basics ofprofessional success], INFRA-M, Moscow, Russia.

9. Eilenberger, G. (1991), Finanzinnovationen.Das Wirtschaftsstudium, Frankfurt, Deutschland,рр. 811—813.

10. Ber, H. P. (2007), Sekyuritizatsiya aktivov:sekyuritizatsiya finansovyih aktivov — inno-vatsionnaya tehnika finansirovaniya bankov [Assetsecuritization: securitization of financial assets —an innovative technique of financing banks].Volters Kluver, Moscow, Russia.

11. Devidson, E. Sanders, E. (2007), Sekyu-ritizatsiya ipoteki: mirovoy opyt, strukturirovaniei analiz [Mortgage securitization: world expe-rience, structuring and analysis]. Vershina,Moscow, Russia.

12. Fabozzi, F. J. (2007), Mortgage backedsecurities: products, structuring and analyticaltechniques. Hoboken, NY, USA.

13. Ohl, Hanns.-P. and Hielcher, U. (1994),Asset-Backed Securities, Stuttgart, Deutschland.

14. Kravchuk, I. S. and Yukhymchuk, V. D.(2008), "Securitization of Bank Assets", StockMarket, vol. 10, pp. 20—38.

15. Vasylchenko, Z. M. Kryklii, A. S. andIhnatieva, O. O. (2007), "Securitization of assetsin the banking risk management system", Economyand the State, vol. 11, pp. 14—16.

16. Tkachenko, N. and Chekhovskyi, D. (2014),"Securitization of Financial Assets: Features of Usein the Banking Sector", Herald of the NBU, vol. 8,pp. 54—60.

17. Lequiller, F. and Blades, D. (2006), Under-standing National Accounts, OECD Publishing.

18. Alekhіn, B. І. (2018), Rynok tsennykhbumah: uchebnіk і praktіkum dlia akademіches-koho bakalavrata [Securities market: a textbookand workshop for academic bachelor]. Yurait,Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 24.03.2019 р.



49

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРинок біоенергетики стрімко розви-

вається за рахунок встановлення "зелено-го тарифу", проте невизначеність діючої

УДК 577.23.001.76: 332.025.12: 339.13

Ю. М. Гальчинська,к. е. н., доцент кафедри маркетингу та міжнародної торгівлі,Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІЗА ДОПОМОГОЮ "ЗЕЛЕНОГО" ТАРИФУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.49

Ju. Galchynska,PhD in Economics, Associate Professor, Department of Marketing and International Trade,National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kiev

RESTRUCTURING RENEWABLE ENERGY IN UKRAINE BY A GREEN TARIFF

Ринок біоенергетики є системою відносин, що виникають між учасниками під час здійснення купівлі-продажубіомаси, різних видів біопалива, а також електричної енергії та теплової енергії, що вироблена з біомаси або біопа-лива. Групою об'єктів державного регулювання ринку біоенергетики є суб'єкти економічної діяльності, що виробля-ють електричну та/або теплову енергію з використанням біомаси або біопалива. Суб'єкти господарювання, що ви-роблять електричну енергію з біомаси або деяких видів біопалива мають право отримати "зелений" тариф. Державнерегулювання ринку біоенергетики здійснюється в основному за допомогою системи законів та підзаконних норма-тивно-правових актів, проте інші форми права в Україні, як правило, застосовуються обмежено. Стимулювання роз-витку зеленого тарифу здійснюється лише за допомогою вдосконалення механізму державного регулювання ринкубіоенергетики через застосування таких інструментів, як закони та підзаконні нормативно-правові акти, якими вста-новлюються вимоги та правила для всіх учасників.

Today, alternative energy is becoming one of the key sectors of the world economy, since renewable energy sourcesare not only a way of reducing carbon energy dependence, but can be a real competitive advantage for those countriesthat can effectively use them. The need to switch to the use of renewable energy sources every year becomes more andmore relevant. The bioenergy market is a system of relations between participants in the sale and purchase of biomass,different types of biofuels, as well as biomass and biofuels for electricity and heat. The group of objects of state regulationof the bioenergy market is the subjects of economic activity, producing electric and / or thermal energy using biomass orbiofuel. Entrepreneurs who produce electricity from biomass or certain types of biofuels have the right to get a "green"tariff. Irregularity of tariffs. The "Green" tariff in Ukraine is quite high, which hinders the process of development ofalternative energy.

The domestic energy consumption market generated by the use of alternative technologies is not sufficientlydeveloped. Price policy in the alternative energy market requires a well-balanced approach, including with thedevelopment of short-term and long-term forecasts for the development of alternative energy production capacities,assessment of real needs of the domestic market and opportunities for its export. The cost of production of alternativeenergy sources so far exceeds the cost of traditional energy and fuel. State regulation of the bioenergy market is carriedout mainly through a system of laws and bylaws, however, other forms of law in Ukraine, as a rule, apply restrictively.Stimulating the development of the green tariff is carried out only through the improvement of the mechanism of stateregulation of the bioenergy market through the use of such instruments as laws and regulations, which set requirementsand rules for all participants.

Ключові слова: державне регулювання, зелений тариф, ринок, механізм, біоенергетика.Key words: government regulation, green tariff, market, mechanism, bioenergy.

системи "зеленого" тарифу зараз є основ-ним чинником, що стримує потенційних ін-весторів в українську альтернативну енер-гетику.



АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДЖЕРЕЛІ ПУБЛІКАЦІЙ

Значний внесок у розвиток державного ре-гулювання ринку біоенергетики, зробиливітчизняні вчені, серед яких: Г. Гелетуха, Т. Же-лєзна, М. Талавиря, О. Макарчук, В. Савчук,Г. Калетнік, В. Потапенко, В. Дубровін та ін.Проте, незважаючи на значну кількість публі-кацій, кількість дискусійних питань не змен-шується, особливо в частині державного регу-лювання ринку біоенергетики.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУОб'єктами державного регулювання ринку

біоенергетики є суб'єкти економічної діяль-ності, що виробляють електричну або тепловуенергію з використанням біомаси та біопали-ва. Відповідно до Закону України "Про ринокелектричної енергії" [2], виробництво елект-ричної енергії здійснюється за умови отриман-ня відповідної ліцензії, яка видається НКРЕКП.Суб'єкти господарювання, що вироблять елек-тричну енергію з біомаси або деяких видів біо-палива мають право отримати "зелений" тариф.Відповідно до ст. 1 Закону України "Про аль-тернативні джерела енергії", "зелений" тариф —це спеціальний тариф, який встановлюєтьсяНКРЕКП, за яким закуповується електричнаенергія, вироблена на об'єктах електроенерге-тики, зокрема на введених в експлуатацію чер-гах будівництва електричних станцій (пускових

комплексах) та з альтернативних джереленергії.

"Зелений" тариф для суб'єктів господарю-вання, які виробляють електричну енергію збіомаси, встановлюється на рівні роздрібноготарифу для споживачів другого класу напругина січень 2009 року, помноженого на кое-фіцієнт "зеленого" тарифу для електричноїенергії, виробленої з біомаси. Коефіцієнти "зе-леного" тарифу для електричної енергії, вироб-леної з використанням біомаси та біогазу, ви-значаються Законом України "Про альтерна-тивні джерела енергії" та встановлюються наоднаковому рівні, ці дослідження висвітлено втаблиці 1.

Отже, для установок електроенергетики,що вводяться у експлуатацію з 1 липня 2015 ро-ку і до 31 грудня 2019 року, застосовується ко-ефіцієнт 2,30. "Зелений тариф" розраховуєть-ся наступним чином (у євро): роздрібний тарифдля споживачів другого класу напруги на січень2009 року, що становить 0,05385 Євро/кВт·годмножиться на коефіцієнт 2,30. Таким чином,"зелений" тариф на електроенергію, виробле-ну з біомаси чи біогазу, розрахований відпові-дно до Закону, на сьогодні складає 0,124 Євро/кВт·год. Слід зазначити, що такий розмір "зе-леного" тарифу є одним з найнижчих в Європі(табл. 2). Хоча, як правило, в країнах ЄС, розмір"зеленого" тарифу коливається залежно відпотужності установки, на якій здійснюєтьсявиробництво електричної енергії.

Розмір "зеленого" тарифу, що встановле-ний на рівні Закону України "Про альтерна-тивні джерела енергії", щокварталу перерахо-вується НКРЕКП для кожного суб'єкта гос-подарювання, у національну валюту за се-реднім офіційним валютним курсом Націо-нального банку України за останніх 30 кален-дарних днів, що передують даті засіданняНКРЕКП. Відповідно, розмір "зеленого" тари-фу у гривні змінюється щоквартально, аджевін залежить від офіційного курсу гривні доєвро, "зелений" тариф встановлюється до1 січня 2030 року.

Категорії об’єктів

електроенергетики, для

яких застосовується «зелений» тариф

Коефіцієнт «зеленого» тарифу для об’єктів або його черг / пускових комплексів, введених в експлуатацію

по 31.03.2013

включно

з 01.04.2013

по 31.12.

2014

з 01.01.2015 по

30.06.2015

з 01.07.2015

по 31.12.2015

з 01.01.2016

по 31.12.2016

з 01.01.2017

по 31.12.

2019

з 01.01.2020 по

31.12.2024

з 01.01.2025 по

31.12.2029

для електроенергії, виробленої з біомаси

2,30 2,30 2,07 2,30 2,07 1,84

для електроенергії,

виробленої з біогазу

- 2,30 2,07 2,30 2,07 1,84

Таблиця 1. Коефіцієнт "зеленого" тарифу для об'єктів, що виробляють електроенергіюз біомаси та біогазу

Джерело: укладено за матеріалами [1].

Країна ЄС Євро/кВт·год

1. Швейцарія 0,261 - 0,163

2. Болгарія 0,248 - 0,2042

3. Італія 0,246 - 0,15

4. Австрія 0,22 - 0,105

5. Греція 0,198 - 0,135

Таблиця 2. Країни ЄС, що мають найвищі"зелені" тарифи на електроенергію,

вироблену з біомаси




51

В Україні суб'єкти господарювання, що ви-робляють електричну енергію з альтернативнихджерел, можуть також отримати надбавку задотримання на відповідних об'єктах визначено-го рівня використання обладнання українсько-го виробництва. Надбавка до "зеленого" тари-фу за дотримання рівня використання облад-нання українського виробництва встанов-люється та підлягає застосуванню на весь строкдії "зеленого" тарифу та є фіксованою у ви-значених відсотках доплатою до "зеленого" та-рифу, пропорційною до рівня використаннясуб'єктом господарювання на відповідномуоб'єкті електроенергетики обладнання украї-нського виробництва (табл. 3).

Порядок визначення рівня використанняобладнання українського виробництва наоб'єктах електроенергетики та встановленнявідповідної надбавки до "зеленого" тарифу за-тверджений Постановою НКРЕКП від 10 груд-

ня 2015 року № 2932 [2]. Зокрема такий рівеньвизначається як сума відповідних питомихвідсоткових показників елементів обладнання.Наприклад, на об'єктах електроенергетики, утому числі введених в експлуатацію чергах бу-дівництва електричних станцій (пускових ком-плексах), які виробляють електричну енергіюз біогазу питомі відсоткові показники еле-ментів обладнання становлять (табл. 4):

Незважаючи на можливість отримання над-бавки до "зеленого" тарифу, встановлена по-тужність об'єктів електроенергетики, що ви-робляють електричну енергію з біомаси та біо-газу, порівняно зі встановленою потужністюоб'єктів електроенергетики на інших відновлю-ваних джерелах енергії, є незначною (табл. 5).Це вказує на те, що поточний рівень стимулю-вання виробництва електроенергії з біомаси табіогазу є недостатнім і потребує вдосконален-ня.

Розмір надбавки до «зеленого»

тарифу, %

Рівень використання обладнання

українського виробництва, %

5 30 та більше, але менше 50

10 50 та більше

Таблиця 3. Порядок визначення розміру надбавки до "зеленого" тарифу


Елементи обладнання

Питомий

відсотковий показник, %

Металоконструкції/залізобетонні/сталеві конструкції, з яких побудований генератор

газу (газгольдер/реактор анаеробного

зброджування/газифікатор і т.п.)

35

Міксери підготовки та подачі біомаси і

двигуни до них

10

Газові компресори/газодувки 5

Обладнання для фільтрування або очищення

газів

15

Когенераційні установки (модулі)/

електрогенераторні установки з поршневим

двигуном з іскровим запалюванням

35

Разом по об’єкту 100

Таблиця 4. Питомі відсоткові показники елементів обладнання для об'єктівелектроенергетики, які виробляють електричну енергію з біогазу


Об'єкти ВДЕ

Встановлена

потужність, МВт

2009 рік



на

01.04.2017 р.



на 1.04.2018 р.

ВЕС 76 437,7 512,2

СЕС 590,9 841,4

Біомаса 38,7 43,8

Біогаз 24 40,6

Таблиця 5. Ріст встановленої потужності об'єктів ВДЕ за час дії "зеленого" тарифу




Вдосконалення державного регулюваннявикористання "зеленого" тарифу може поля-гати у встановленні різних рівнів "зеленого"тарифу для електричної енергії, виробленої звикористанням біомаси і біогазу, залежно відпотужності установки, на якій здійснюєтьсявиробництво електроенергії. Крім того, яквидно з табл. 1 коефіцієнт "зеленого" тарифудля об'єктів, що виробляють електроенергіюз біомаси та біогазу, буде знижено з 1 січня2020 року до рівня 2,07, а з 1 січня 2025 рокудо рівня 1,84. Таке зниження може взагалі зу-пинити будівництво нових об'єктів електрое-нергетики на біомасі та біогазі через те, щовартість технологій виробництва електрое-нергії з біомаси та біогазу не мають тенден-цію до зниження, а вартість сировини постійнозбільшується. Відповідно, варто залишити ко-ефіцієнт "зеленого" тарифу для об'єктів елек-троенергетики на біомасі та біогазі незміннимдо 2030 року.

Відповідно до Закону України "Про тепло-постачання" [4], державна політика у сферітеплопостачання передбачає пріоритетнийрозвиток використання нетрадиційних і по-новлювальних джерел енергії при виробництвітеплової та електричної енергії, у тому числіенергії сонця, вітру, біогазу, геотермальнихвод, відходів виробництва. Виробництво теп-лової енергії підлягає ліцензуванню. Згідно зЛіцензійними умовами провадження госпо-дарської діяльності з виробництва тепловоїенергії, що затверджені Постановою НКРЕКПвід 22 березня 2017 року № 308 [3], ліцензу-вання діяльності з виробництва тепловоїенергії з використанням альтернативних дже-рел енергії здійснюють обласні та Київськаміська державні адміністрації. Крім того, якщоальтернативні джерела енергії використову-ються на теплоелектроцентралях, теплоелек-тростанціях, і когенераційних установках,ліцензування здійснює НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, що вироб-ляється з використанням альтернативнихджерел енергії, також встановлюються різни-ми органами. Зокрема, якщо ліцензуванняздійснюється державними адміністраціями,то тарифи встановлюються органами місце-вого самоврядування. Якщо діяльність з ви-робництва теплової енергії ліцензуєтьсяНКРЕКП, то відповідно НКРЕКП і встанов-лює тарифи на теплову енергію, вироблену зальтернативних джерел. Порядок встанов-лення таких тарифів визначається статтею 20Закону України "Про теплопостачання".Цією статтею передбачено, що тарифи на теп-

лову енергію для суб'єктів господарювання,що здійснюють її виробництво на установкахз використанням альтернативних джереленергії, включаючи теплоелектроцентралі,теплоелектростанції та когенераційні уста-новки, для потреб установ та організацій, щофінансуються з державного чи місцевогобюджету, а також для потреб населення вста-новлюються на рівні 90 відсотків діючого длясуб'єкта господарювання тарифу на тепловуенергію, вироблену з використанням природ-ного газу, для потреб відповідної категоріїспоживачів. У разі ж відсутності для суб'єктагосподарювання встановленого тарифу натеплову енергію, вироблену з використаннямприродного газу, для потреб установ таорганізацій, що фінансуються з державногочи місцевого бюджету, а також для потребнаселення тарифи на теплову енергію вста-новлюються на рівні 90 відсотків середньоз-важеного тарифу на теплову енергію, вироб-лену з використанням природного газу, дляпотреб відповідної категорії споживачів.Отже, на рівні Закону визначено, що тарифна теплову енергію, що виробляється з вико-ристанням альтернативних джерел енергії, єна 10 відсотків нижчим, ніж аналогічний та-риф на теплову енергію, що виробляється звикористанням природного газу.

Розрахунок середньозважених тарифів натеплову енергію, вироблену з використаннямприродного газу, для потреб населення, уста-нов та організацій, що фінансуються з держав-ного чи місцевого бюджету, здійснюється заадміністративно-територіальними одиницямиДерженерго-ефективності, у порядку, вста-новленому Кабінетом Міністрів України. Дляздійснення такого розрахунку НКРЕКП таоргани місцевого самоврядування щокварта-лу, до 10 числа останнього місяця кожногокварталу, надають Держенергоефективності,необхідну інформацію. Держенергоефектив-ності у свою чергу, щокварталу, до 25 числаостаннього місяця кожного кварталу, розра-ховує та оприлюднює середньозважені тари-фи на теплову енергію, вироблену з викорис-танням природного газу, для потреб населен-ня, установ та організацій, що фінансуютьсяз державного чи місцевого бюджету, а такожтарифи на транспортування та постачаннятеплової енергії. Порядок розрахунку серед-ньозважених тарифів на теплову енергію, ви-роблену з використанням природного газу,для потреб населення, установ та організацій,що фінансуються з державного чи місцевогобюджету, її транспортування та постачання,



53

затверджений Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 6 вересня 2017 року № 679 [3, 5].Держенергоефективності відповідно до зазна-ченої Постанови, 26 березня 2018 року опуб-лікувало середньозважені тарифи на тепловуенергію, зокрема, для установ та організацій,що фінансуються з державного чи місцевогобюджетів, вони коливаються в середньому від1500 до 1700 грн/Гкал (без ПДВ) [5]. Зазначе-ний рівень тарифу є достатнім для покриттявсіх витрат, що необхідні для здійснення ви-робництва теплової енергії з використаннямбіомаси.

Зокрема для встановлення тарифу на теп-лову енергію суб'єкти господарювання, пода-ють уповноваженому органу заяву із зазна-ченням розміру тарифу, що ними самостійнорозраховується відповідно до частини чет-вертої та/або п'ятої статті 20 Закону Украї-ни "Про теплопостачання". Якщо ж уповно-важений орган протягом 30 календарних днівз дня надходження заяви не встановлює роз-рахований розмір тарифу, або не надає вмо-тивовану відмову у його встановленні, вва-жається, що суб'єкту господарювання, щоздійснює виробництво теплової енергії наустановках з використанням альтернативнихджерел енергії, включаючи теплоелектроцен-тралі, теплоелектростанції та когенераційніустановки, встановлено розмір тарифу, роз-рахований таким суб'єктом господарюваннята поданий у заяві. У цій нормі реалізованийтак званий принцип "мовчазної" згоди. Длясуб'єктів господарювання застосування цьо-го принципу є надзвичайно важливим, аджевін дає змогу швидко встановлювати тарифпісля зміни середньозважених тарифів, уразі, якщо орган місцевого самоврядуваннячи НКРЕКП з будь-яких причин не встанов-лює суб'єкту визначений законом розмір та-рифу.

Наступним основним елементом механізмудержавного регулювання ринку біоенергетикиє спосіб такого регулювання, а саме системаправового регулювання ринку біоенергетики.Нормативно-правове регулювання — це регла-ментація загальних суспільних відносин право-вими нормами, закріпленими в нормативно-правових актах, нормативно-правових догово-рах та інших формах права, які (норми) розра-ховані на багаторазове застосування за наяв-ності передбачених ними обставин. Обсяг су-спільних відносин, на які поширюється норма-тивно-правове регулювання, є кількісно невиз-наченим; коло осіб не окреслене персонально;часові межі дії норм чітко не встановлені [7].

Основу нормативно-правового регулюваннястановить система законів та підзаконних нор-мативно-правових актів, інші форми права, вУкраїні, як правило, застосовуються обмеже-но.

Отже, державне регулювання ринку біо-енергетики здійснюється в основному за до-помогою системи законів та підзаконних нор-мативно-правових актів. Ринок біоенергетикиявляє собою систему відносин, що виникаютьміж учасниками під час здійснення купівлі-продажу біомаси, різних видів біопалива, атакож електричної енергії або тепловоїенергії, що вироблена з біомаси або біопали-ва. Порядок здійснення купівлі-продажу біо-маси та біопалива в першу чергу регулюєтьсязагальними нормами Цивільного кодексу Ук-раїни [9] та Господарського кодексу України[8]. Відповідно до ст. 655 Цивільного КодексуУкраїни, за договором купівлі-продажу однасторона (продавець) передає або зобов'я-зується передати майно (товар) у власністьдругій стороні (покупцеві), а покупець прий-має або зобов'язується прийняти майно (то-вар) і сплатити за нього певну грошову суму.За Господарським Кодексом України, ана-логічні відносини між сторонами можуть ре-гулюватися договором поставки, за яким однасторона — постачальник зобов'язується пере-дати (поставити) у зумовлені строки (строк)другій стороні — покупцеві товар (товари), апокупець зобов'язується прийняти вказанийтовар (товари) і сплатити за нього певну гро-шову суму.

Крім того, особливості відносин, що вини-кають на ринку біоенергетики, регулюютьсятакож Законом України "Про альтернативнівиди палива". Відповідно до ст. 8 цього Зако-ну, суб'єкти господарювання, що використо-вують різні технології виробництва біологіч-них видів палива, мають рівні права на доступдо ринку біологічних видів палива. Ця нормане має значного регулюючого впливу, однак,встановлює загальний принцип рівності длявсіх виробників біопалива на здійснення йогокупівлі-продажу.

Під час здійснення купівлі-продажу біома-си та біопалива важливе значення має йогоякість. Відповідно до ст. 11 Закону України"Про альтернативні види палива", у сфері аль-тернативних видів палива здійснюється стан-дартизація, метою якої є встановлення комп-лексу норм, правил, вимог, показників щодотехнології виробництва (видобутку) та спожи-вання цих видів палива, їх якості, екологічноїбезпеки, безпеки для здоров'я і праці людей, а



стандарти, якими встановлюються вимогищодо якості альтернативних видів палива, по-винні забезпечувати ефективне та економічневикористання енергетичного потенціалу пали-ва.

ВИСНОВКИОтже, стимулювання зеленої енергетики

на досліджуваному ринку свідчить зростаю-чий інтерес до галузі, особливо зі сторони іно-земних інвесторів. Якщо заявлені на сьогодніпланові потужності будуть побудовані та пра-цюватимуть за існуючим "зеленим" тарифом,то ринок може не витримати фінансового на-вантаження. Для того, щоб не ставити під заг-розу розвиток галузі, необхідно не зволікатиз запровадженням тендерного механізму длявеликих проектів сонячної та вітрової енерге-тики, а нова система стане запорукою стало-го розвитку та сприятиме виконанню міжна-родних зобов'язань України щодо зростаннячастки відновлюваних джерел в енергобалансікраїни.

Література:1. Офіційний сайт біоенергетичної асоціації

України. URL: http://www.uabio.org2. Закон України "Про ринок електричної

енергії" № 2019-VIII від 13 квітня 2017 року.Відомості Верховної Ради України. 2017. №27—28. Ст. 312.

3. Постанова НКРЕКП № 2932 від10.12.2015 року "Про затвердження Порядкувизначення рівня використання обладнанняукраїнського виробництва на об'єктах елект-роенергетики, у тому числі на введених в екс-плуатацію чергах будівництва електричнихстанцій (пускових комплексів), що виробля-ють електричну енергію з альтернативнихджерел енергії (крім доменного та коксівногогазів, а з використанням гідроенергії — лишемікро-, міні- та малими гідроелектростанція-ми), та встановлення відповідної надбавки до"зеленого" тарифу". Офіційний вісник Украї-ни. 2016. № 14. Ст. 579.

4. Закон України "Про теплопостачання"№ 2633-IV від 2 червня 2005 року. ВідомостіВерховної Ради України. 2005. № 28. Ст.373.

5. Постанова Кабінету Міністрів України№ 679 від 6 вересня 2017 року "Про затверд-ження Порядку розрахунку середньозваженихтарифів на теплову енергію, вироблену з вико-ристанням природного газу, для потреб насе-лення, установ та організацій, що фінансують-ся з державного чи місцевого бюджету, її

транспортування та постачання". Урядовийкур'єр. 2017. № 168.

6. Скакун О.Ф. Теорія права і держави. Під-ручник. URL: http://westudents.com.ua/knigi/467-teorya-prava-derjavi-skakun-of.html

7. Цивільний Кодекс України № 435-IV від16 січня 2003 року. Відомості Верховної РадиУкраїни. 2003. № 40. Ст. 356.

8. Господарський Кодекс України № 436-IVвід 16 січня 2003 року. Відомості Верховної РадиУкраїни. 2003. № 18. Ст. 144.

References:1. Bioenergy Association of Ukraine (2019),

available at: http://www.uabio.org (Accessed 15March 2019).

2. Verkhovna Rada of Ukraine (2017), TheLaw of Ukraine "About the market of electricenergy", Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy,vol. 27—28.

3. National commission for state regulation ofenergy and public utilities of Ukraine (2016),Resolution "On Approval of the Procedure forDetermining the Level of Use of UkrainianProduction Equipment at Electricity PowerPlants, including the commissioned queues for theconstruction of power plants (launchers)producing electricity from alternative sources ofenergy (except for blast furnace and coke oven gas,and from using hydro power - only micro, mini andsmall hydroelectric power plants), and theestablishment of the corresponding surcharge tothe "green" tariff", Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol.14.

4. Verkhovna Rada of Ukraine (2005), The Lawof Ukraine "About heat supply", VidomostiVerkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 28.

5. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017),Resolution "On Approval of the Procedure forCalculation of Weighted Average Tariffs forThermal Energy Produced by Using Natural Gas,for the needs of the population, institutions andorganizations financed from the state or localbudget, its transportation and supply", Uriadovyjkur'ier, vol. 168.

6. Skakun, O. F. (2010), "The theory of law andstate", available at: http://westudents.com.ua/knigi/467-teorya-prava-derjavi-skakun-of.html(Accessed 15 March 2019).

7. Verkhovna Rada of Ukraine (2003), "TheCivil Code of Ukraine", Vidomosti VerkhovnoiRady Ukrainy, vol. 40.

8. Verkhovna Rada of Ukraine (2003), "TheCommercial Code of Ukraine", VidomostiVerkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 18.Стаття надійшла до редакції 25.03.2019 р.



55

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЕкономічний аналіз як найважливіша скла-

дова економічної науки і практики, у вирі-шальній мірі визначає достовірність та надій-

УДК 657:338

С. І. Самайчук,к. е. н., доцент, доцент кафедри загальноекономічних дисциплін,ДВНЗ "Херсонський державний аграрний університет", м. Херсон

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.55

S. Samaichuk,Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Departmentof General Economics, SHEI "Kherson State Agrarian University", Kherson

METHODICAL PRINCIPLES OF IMPROVEMENT OF ECONOMIC ANALYSIS OF ACTIVITYOF AGRICULTURAL ENTERPRISES

У статті обгрунтовано важливість економічного аналізу та необхідність удосконалення його методичних засад вдинамічних умовах розвитку сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що підвищення економічної ефек-тивності діяльності сільськогосподарських підприємств, насамперед, залежить від обгрунтування раціональних па-раметрів їхнього функціонування та розвитку, запровадження інтенсивних технологій агропромислового виробниц-тва, інновацій в управлінні та організації агробізнесу. У процесі оцінки ефективності діяльності сільськогосподарсь-ких підприємств згідно із сучасною статистичною методологією визначено відповідні показники. Наголошено на не-обхідності встановлення, оцінки та аналізу прибутку й дохідності як основних показників їх економічної ефектив-ності. Обгрунтовано ознаки дієвості результатів аналітичної роботи для визначення ефективної організації та мето-дики економічного аналізу ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств. Визначено доцільність по-силення в методології та методиці аналізу соціальної складової як відображаючої соціальну направленість сучасноїринкової економіки. А також запропоновано на основі проведення аналізу основні напрями забезпечення збільшен-ня обсягів та підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.

The article substantiates the importance of economic analysis and the need to improve its methodological principlesin the dynamic conditions of agricultural enterprises. It is determined that economic analysis is a powerful tool inoptimizing their accounting, tax, financial-investment, credit, marketing and social policies. It allows him to rationalizeresources, revenue and expenditures, gain and retain competitive advantages, provide financial and economic stabilityand competitive development. It has been established that increasing the economic efficiency of agricultural enterprisesdepends, first of all, on the rationale of rational parameters of their functioning and development, introduction of intensivetechnologies of agroindustrial production, innovations in the management and organization of agribusiness. In the processof assessing the efficiency of agricultural enterprises in accordance with the current statistical methodology, appropriateindicators are determined. It was emphasized on the need to establish, evaluate and analyze profit and profit as the mainindicators of their economic efficiency. It is determined that the content of the analysis consists in obtaining on the basisof the data plan, accounting, reporting of analytical information on the state and results of the enterprise and its divisions,the magnitude, nature and causes of deviations in the activities of the objects, which helps in making managerial decisionsand provides proper work agricultural enterprises. The signs of effectiveness of the results of analytical work for theeffective organization and methods of economic analysis of the efficiency of agricultural enterprises activity aresubstantiated. The expediency of strengthening in the methodology and method of analysis of the social component as areflective social orientation of the modern market economy is determined. The ways of carrying out of analytical workfor increase of efficiency of production of agricultural production are allocated. Also, on the basis of the analysis, themain directions of ensuring the increase of volumes and improving the efficiency of agricultural production are proposed.

Ключові слова: сільськогосподарські підприємства, діяльність, ефективність, удоскона-лення, прибуток, показники, управління.

Key words: agricultural enterprises, activity, efficiency, improvement, profit, indicators,management.

ність висновків, які робляться у відношенні ста-ну, перспектив розвитку та ефективності діяль-ності суб'єктів господарювання різного рівня.Сучасний стан економічного аналізу характе-



ризує його як досить розроблену в теоретич-ному і методологічному плані науку. Методи-ки аналізу, створені в попередні періоди, адап-туються до нових умов господарювання. Про-те аналітична наука постійно перебуває в станірозвитку, що визначається об'єктивними при-чинами, пов'язаними зі значними змістовнимий структурними змінами в економіці (розши-ренням самостійності господарюючих суб'єктіву здійсненні бізнесової діяльності, зміщеннямпріоритетів у бік інтересів їх власників, соціаль-ного підприємництва тощо).

За таких обставин вимагають уточнення,доповнення та імплементації в господарські ме-ханізми розроблені в попередні періоди мето-дики аналізу використання економічного по-тенціалу аграрних підприємств, їх фінансовоїстійкості; ефективності виробництва продукції,її собівартості, дохідності, конкурентоспро-можності, соціологізації й екологізації агро-бізнесу загалом. Усе це набуває особливої ак-туальності в умовах обмеженості та зменшен-ня продуктивності ресурсів, дефіциту джерелфінансування, періодичних фінансових криз,автоматизації виробничих процесів, скорочен-ня зайнятості, характерних для сучасного ета-пу розвитку економіки країни.


Науковці, які займаються економічним ана-лізом, постійно приділяють увагу методичномузабезпеченню та пропонують шляхи його удос-коналення. Дослідження, проведені Білик М.С.,Бутком А.Д., Загороднім А.Г., Івахненком В.М.,Кіндрацькою Г.І., Поповичем П.Я., Мнихом Є.В,Сопком В.В., Чумаченком М.Г. та іншими нау-ковцями, достатньо повно висвітлюють мето-дологію господарського аналізу. В розвитокметодичних засад аналізу тих або інших ас-пектів діяльності сільськогосподарських під-приємств, їх ресурсів, у т.ч. трудових, соціаль-ної відповідальності значний внесок зробилиДолинський В.П., Ігнатенко М.М., Ковальчук М.І.,Мармуль Л., Петренко В., Савчук В.К., Рома-нюк І.А., Царенко О.М. Не применшуючи ва-гомість всіх теоретико-методологічних і мето-дичних напрацювань, слід констатувати, щоіснуючі на сьогодні інформаційні запити з бокуяк внутрішніх, так і зовнішніх користувачів ви-магають суттєвої модернізації діючих методиканалізу.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою статті є обгрунтування нових аспек-

тів здійснення й удосконалення інструментів,

механізмів, структури економічного аналізудіяльності сільськогосподарських підприємствта поглиблення методики оцінки їх ефектив-ності.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬЕкономічна діяльність у системі управлін-

ня підприємствами, зокрема, сільськогоспо-дарськими, передбачає не тільки висвітленняфактів господарського життя, але і вираженнязвітних показників у натуральному і вартісно-му вимірниках для подальшого прогнозуванняй планування [1, с. 167]. Сільськогосподарськевиробництво потребує чіткого розподілу ви-трат і врахування особливостей виробництва.Основним завданням, яке постає перед мето-дикою проведення економічного аналізу, є ви-значення результативності функціонуваннясільського господарства.

Водночас вагомі результати діяльностізначною мірою залежать від організаційно-економічних внутрішніх чинників, які потребу-ють фахового вирішення низки проблем напідприємствах. Аграрний сектор економіки заостанні десятиріччя характеризується значни-ми диспропорціями в аграрному виробництві —поєднанням дрібних та крупних формувань,нерівномірними змінами рівнів продуктивностій обсягів виробництва в різних аграрних галу-зях, постійним зростанням собівартості про-дукції і витрат [2, с. 69]. Результатом цих про-цесів є збитковість основних галузей сільсько-го господарства, особливо тваринництва убільшості аграрних підприємств.

Підвищення економічної ефективностідіяльності сільськогосподарських підприємств,насамперед, залежить від обгрунтування ра-ціональних параметрів їхнього функціонуван-ня та розвитку, запровадження інтенсивнихтехнологій агропромислового виробництва,інновацій в управлінні та організації агробізне-су. Як вказує І.А. Романюк, це також збільшен-ня продуктивності праці й зайнятості, зростан-ня людського капіталу й поліпшення рівня ви-користання трудоресурсного потенціалу, соці-ального захисту працівників і сільських жителівзагалом [3, с. 61].

До цього слід додати необхідність здійснен-ня моніторингу та маркетингу аграрної діяль-ності, впровадження органічного виробництвай надсучасних технологій за умов посилення їхекологізації. На думку М. Ігнатенка, еконо-мічну діяльність сільськогосподарських під-приємств також повинна супроводжувати їхсоціальна відповідальність. Вона означає тур-боту про розвиток персоналу, якість продукції,



57

екологію довкілля й організацію сільських те-риторій, підвищення продуктивності й ресур-созбереження, боротьбу з корупцією й тіньо-вою економікою [4, с. 196].

Все це зумовлює необхідність застосуван-ня модернізації економічної оцінки, діагности-ки й аналізу діяльності сільськогосподарськихпідприємств. Сьогодні економічний аналіз стаєвагомим інструментом в оптимізації їх обліко-вої, податкової, фінансово-інвестиційної, кре-дитної, маркетингової й соціальної політики.Саме він дозволяє раціоналізувати ресурси,надходження й видатки, набути й зберегти кон-курентні переваги, забезпечити фінансово-еко-номічну стійкість й конкурентоспроможнийрозвиток.

Разом з тим, сформований практичний дос-від свідчить про те, що можливості економіч-ного аналізу для вирішення даних проблем по-вною мірою не реалізуються на багатьох під-приємствах [5, с. 311]. У сучасних ринковихумовах аграрний бізнес досить швидко й успі-шно розвивається і стає затребуваним середспоживачів сільськогосподарської продукції.Для того, щоб досягти високих результатівотримання прибутку, зберегти якість продукціїй оптимізувати виробництво, потрібно знайтидоцільне співвідношення між засобами і пред-метами праці, трудовими ресурсами, активамина засадах врахування природних і ринковихособливостей сільськогосподарського вироб-ництва.

Серед основних економічних критеріївефективності діяльності сільськогосподарсь-кого підприємства, як і будь якого господарю-ючого суб'єкта, є прибуток [6, с. 475]. Завдякиприбутку, одержаного від порівняння доходівз витратами, і ефективності як результату їхзіставлення, визначають фінансовий станпідприємств і зацікавленість власників у госпо-дарській діяльності та відповідно в створеннідоданої вартості для подальшого розвитку.Тому застосування адекватних інструментівоцінки ефективності діяльності сільськогоспо-дарських підприємств стає дедалі актуальні-шим.

Основним механізмом реалізації цієї метина сьогодні є статистико-економічне дослід-ження показників господарської діяльностіаграрних формувань, визначення рівня витраті доходів та моделювання їх оптимальногоспіввідношення, тобто досягнення умов при-буткової діяльності. Тут найважливішим пи-танням є правильно оцінити фактичний їхрівень, передбачити майбутні тенденції пове-дінки та віднайти ефективні бізнесові й управ-

лінські рішення в умовах невизначеності [7, с.357].

У процесі оцінки ефективності діяльностісільськогосподарських підприємств згідно су-часної статистичної методології вважаємо занеобхідне визначати наступні показники:

— залучення й використання ресурсів та їхпродуктивність, екологічні показники й інди-катори;

— натуральні показники обсягів виробниц-тва, переробки й реалізації сільськогоспо-дарської продукції;

— величина, структура й динаміка витрат навиробництво продукції;

— повна собівартість, прибуток та чистийдохід від реалізації продукції;

— рівень рентабельності (збитковості) тихабо інших видів діяльності, фінансові резуль-тати, інновації та інвестиції;

— види й структура соціальної відповідаль-ності, фінансові джерела й витрати здійснен-ня, вплив на імідж і ділову репутацію.

Слід врахувати і те, що для досягненнябільшої об'єктивності розрахунків показниківобчислення доцільно здійснювати за період неменше 3 років, за видами продукції, організа-ційно-правовими формами господарювання тарегіонами розміщення [8, с. 67]. Здійснюючиекономічну оцінку основних параметрів гос-подарювання аграрних підприємств, виникаєпотреба розробки концептуального підходудо визначення змісту показників і методів їхпобудови за інформаційними ресурсами звіт-ності.

На наш погляд, він повинен базуватися насинтезі комплексного вивчення показниківдіяльності сільськогосподарських підприємствУкраїни як важливої складової вітчизняноїекономічної системи. При цьому основним зав-дання його реалізації є розробка методологіїекономічної діагностики на основі об'єктивнихінформаційних ресурсів обліку і звітності та їхоцінки.

Як зазначають Л.О. Мармуль та В.С. Пет-ренко, в умовах ринкової нестабільності, висо-кої конкуренції, впливу природних ресурсів іумов на виробництво й сільськогосподарськупродукцію, ризиків невизначеності саме аналізє важливим елементом управління [9, с. 44].Основним показником, який характеризуєфінансовий стан підприємства, є собівартістьпродукції як рослинництва, так і тваринницт-ва. На нашу думку, аналіз собівартості про-дукції необхідно розпочинати з вивчення ди-наміки загальної суми витрат загалом та заструктурними елементами. Таким чином, за-



безпечується оцінювання матеріало-, трудо- іфондомісткості й енергоємності з метоюпідвищення продуктивності здійснюваних вит-рат.

Загалом аналіз ситуації в аграрних під-приємствах різної галузевої спеціалізації заостанні роки показує, що у кожній із галузейвитрати змінюються по-різному. В залежностівід технологічних особливостей вирощуваннясільськогосподарських культур і виробницт-ва тваринницької продукції прослідковуєтьсярізна їх строкатість за елементами. На вияв-лені зміни впливає низка чинників [10, с. 489].Серед них можна виділити такі: обсяг вироб-ництва, структура видів продукції, рівеньзмінних витрат на одиницю продукції, величи-на постійних витрат.

Економічний аналіз — це комплексне гли-боке вивчення роботи підприємств, їх підроз-ділів та інших господарських формувань дляоб'єктивної оцінки її результатів і виявленняможливостей дальшого підвищення ефектив-ності господарювання Економічний аналіз важ-ливий на будь-якому етапі процесу управлінсь-ких рішень. Варто підкреслити, що інформаціянеобхідна на всіх стадіях розроблення, реалі-зації і виконання рішень, оскільки вона прита-манна будь-якому етапу управлінського проце-су, насамперед, вона потрібна на стадії страте-гічного управління [11, с. 174]. Для визначенняефективної організації та методики економіч-ного аналізу ефективності діяльності сільсько-

господарських підприємств доцільно визначи-ти ознаки дієвості результатів аналітичної ро-боти (табл. 1).

Як бачимо з таблиці 1, є низка як позитив-них так і негативних аспектів під час проведен-ня аналітичної роботи сільськогосподарсько-го підприємства. Тому можна виділити такішляхи проведення аналітичної роботи дляпідвищення ефективності виробництвасільськогосподарської продукції, як: аналізрівня інтенсифікації виробництва й екологіч-них наслідків; аналіз інноваційних технологійвирощування сільськогосподарських культур йутримання тварин; аналіз матеріально-техніч-ного забезпечення й управління; аналіз соціаль-ної відповідальності й соціальний менеджмент[12, с. 241].

Основними напрямами забезпеченнязбільшення обсягів та підвищення ефектив-ності виробництва сільськогосподарської про-дукції на основі проведення аналізу є пол-іпшення її якості та підвищення окупності вит-рат, а також удосконалення системи земле-робства, пошук шляхів зниження енерговит-рат, впровадження ефективних ресурсозбер-ігаючих технологій вирощування сільськогос-подарських культур та утримання тварин. Зіншої сторони, це аналіз аграрних ринків, їхдинаміки, співвідношення попиту й пропо-зиції, конкуренції й конкурентоспроможностіаграрних підприємств та потенціалу їх розвит-ку на перспективу.

Таблиця 1. Ознаки дієвості результатів аналізу діяльності сільськогосподарськихпідприємств

Джерело: розроблено автором з використанням [6].

Виконавці Позитивні Негативні

Внутрішні аналітики:

– керівник

– керівники підрозділів

– бухгалтер

– економіст

– фінансист

– плановик

– маркетолог

1. Бажання наростити

прибутковість діяльності.

2. Бажання залучити

інвестований капітал.

3. Бажання розвитку виробничої

та соціальної інфраструктури.

4. Економічний розвиток.

5. Збільшення рівня споживчих

витрат.

6) Достовірність та дієвість

результатів дослідження

1. Недостатній рівень

кваліфікації аналітиків

2. Низький рівень оплати праці

3. Недієвість або відсутність

мотиваційних факторів

4. Недостовірність або

недостатність зовнішніх

джерел інформації

Зовнішні аналітики:

– спеціалісти

банківських, фінансових

установ, страхових

компаній

– партнери по бізнесу

– конкуренти

– аудитори

– акціонери, пайовики

– представники органів

влади

– інвестори

1. Бажання вкласти капітал

Вдосконалення партнерських

відносин Реалізація

інвестиційних проектів.

2. Реалізація інтеграційних

зв’язків.

3. Вдосконалення ринкових

відносин.

4. Підвищення рівня ділової

активності

1. Недостовірність інформації.

2. Недостатній рівень

кваліфікації персоналу.

3. Відсутність комплексності,

системності дослідження.

4. Обмеженість можливостей

внутрішнього ринку



59

ВИСНОВКИОтже, в управлінні сільськогосподарським

виробництвом економічний аналіз є не-від'ємним складником для оцінки ефективностідіяльності. Зміст аналізу полягає в отриманніна основі даних плану, обліку, звітності аналі-тичної інформації щодо стану і результатівдіяльності підприємства та його підрозділів,величини, характеру і причин відхилень у діяль-ності об'єктів, що допомагає у прийнятті управ-лінських рішень та забезпечує належну робо-ту сільськогосподарських підприємства.

Література:1. Бутко А.Д. Теорія економічного аналізу:

підручник. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т,2005. — 411 с.

2. Царенко О.М. Економічний аналіз діяль-ності підприємств агропромислового комплек-су: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. — Суми: ВТП"Унівеститетська книга", 2006. — 240 с.

3. Романюк І.А. Нові чинники та концепціїздійснення інтенсифікації сільського господарства.Вісник Бердянського університету менеджменту ібізнесу. — 2016. — № 4 (36). — С. 60—63.

4. Ігнатенко М.М. Стратегії та механізмиуправління розвитком соціальної відповідаль-ності суб'єктів господарювання аграрної сфе-ри економіки: монографія. — Херсон: Айлант,2015. — 470 с.

5. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., ЗагороднійА.Г. Економічний аналіз: теорія і практика:підручник. Львів: "Магнолія Плюс", 2006. — 428 с.

6. Попович П.Я. Економічний аналіз діяль-ності суб'єктів господарювання: підручник. —К.: Знання, 2008. — 630 с.

7. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльностіпідприємства: підручник. — К.: КНТЕУ, 2008.513 с.

8. Долинський В.П. Аналіз господарськоїдіяльності сільськогосподарських підприємств.— К.: ІАЕ НААН, 2003. — 258 с.

9. Мармуль Л.О., Петренко В.С. Стратегіч-не позиціонування підприємств з іноземнимиінвестиціями в аграрній сфері економіки.Вісник Бердянського університету менеджмен-ту і бізнесу. Бердянськ: Видавець Ткачук О.В.,— 2017. — № 4 (40). — С. 43—48.

10. Купалова Г.І. Теорія економічного ана-лізу: навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 639 с.

11. Ковальчук М.І. Економічний аналіздіяльності підприємств АПК: підручник. — К.:КНЕУ, 2005. — 390 с.

12. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сіль-ськогосподарських підприємств: навч. посіб. —К.: КНЕУ, 2004. — 365 с.

References:1. Butko, A.D. (2005), Teoriya ekonomichnoho

analizu [Тheory of economic analysis], Kyyiv. nats.torh.-ekon. un-t, Kyiv, Ukraine.

2. Tsarenko, O.M. (2006), Ekonomichnyyanaliz diyalnosti pidpryyemstv ahropromys-lovoho kompleksu [Economic analysis of ac-tivity of enterprises of the agro-industrialcomplex], VTP "Univestytet·ska knyha", Sumy,Ukraine.

3. Romanyuk, I.A. (2016), "New factors andconcepts for intensifying agriculture", VisnykBerdyanskoho universytetu menedzhmentu ibiznesu, vol. 4 (36), pp. 60—63.

4. Ihnatenko, M.M. (2015), Stratehiyi tamekhanizmy upravlinnya rozvytkom sotsialnoyividpovidalnosti subyektiv hospodaryuvannyaahrarnoyi sfery ekonomiky [Strategies andmechanisms for managing the development ofsocial responsibility of economic entities of theagrarian sector of the economy], Aylant, Kherson,Ukraine.

5. Kindratska, H.I. Bilyk, M.S. and Zahorodniy,A.H. (2006), Ekonomichnyy analiz: teoriya ipraktyka [Economic analysis: theory andpractice], Mahnoliya Plyus, Lviv, Ukraine.

6. Popovych, P.YA. (2008), Ekonomichnyyanaliz diyalnosti subyektiv hospodaryuvannya[Economic analysis of business entities], Znannya,Kyiv, Ukraine.

7. Mnykh, Yе.V. (2008), Ekonomichnyyanaliz diyalnosti pidpryyemstva [Economicanalysis of enterprise activity], KNTEU, Kyiv,Ukraine.

8. Dolynskyy, V.P. (2003), Analiz hospo-darskoyi diyalnosti silskohospodarskykh pid-pryyemstv [Analysis of economic activity ofagricultural enterprises], IAE NAAN, Kyiv,Ukraine.

9. Marmul, L.O. and Petrenko, V.S. (2017),"Strategic positioning of enterprises with foreigninvestments in the agrarian sector of the economy".Visnyk Berdyanskoho universytetu menedzh-mentu i biznesu, vol. 4 (40), pp. 43—48.

10. Kupalova, H.I. (2008), Teoriyaekonomichnoho analizu [The theory of economicanalysis], Znannya, Kyiv, Ukraine.

11. Kovalchuk, M.I. (2005), Ekonomichnyyanaliz diyalnosti pidpryyemstv APK [Economicanalysis of the enterprises of the agroindustrialcomplex], KNEU, Kyiv, Ukraine.

12. Lakhtionova, L.A. (2004), Finansovyyanaliz silskohospodarskykh pidpryyemstv[Financial analysis of agricultural enterprises],KNEU, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 25.03.2019 р.



УДК 330.35

М. О. Дергалюк,к. е. н., асистент кафедри економіки і підприємництва, Національний технічнийуніверситет України, "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", м. Київ

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ТЕХНІКОЮ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.60

MANAGEMENT OF ECONOMIC POTENTIAL OF AGRICULTURAL TRADE ENTERPRISES

M. Dergalyuk,PhD in Economics, Assistant Professor of Economics and Entrepreneurship Department,National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute", Kyiv

У статті розглядаються особливості управління економічним потенціалом підприємств торгівлі сільськогоспо-дарською технікою. Проведене дослідження економічного потенціалу дає можливість стверджувати, що його необ-хідно розглядати як систему із складовими елементами (виробничої, кадрової, фінансової, інноваційної, маркетин-гової), якій притаманні закономірності, властивості функціонування системи, а саме: динамічність, еластичність,інертність, стабільність та синергійність. Як і будь-якій іншій системі економічному потенціалу підприємства прита-манні горизонтальні та вертикальні взаємозв'язки та відносини, що виникають між її складовими елементами в сис-темі та за її межами. Під управлінням економічним потенціалом підприємств торгівлі сільськогосподарською техні-кою, на наш погляд, необхідно вбачати розроблення на основі системного підходу обгрунтованої концепції форму-вання, використання та нарощення економічного потенціалу підприємства відповідно до поставленої мети та цілейфункціонування підприємства із урахуванням впливу екзогенних та ендогенних факторів. Для підприємств, щоздійснюють торгівельну діяльність сільськогосподарської техніки для управління економічним потенціалом підприє-мства необхідно враховувати такі особливості, як: прогнозування можливого попиту споживачів у сільськогоспо-дарській техніці із урахуванням технологічних процесів; урахування природно-кліматичних умов конкретного ре-гіону із аналізом посівних культур цієї території та їх сівообігом; розширення послуг підприємства за рахунок за-пропонуванню споживачу різноманітних технологічних послуг, що супроводжують продаж сільськогосподарськоїтехніки; розрахунки можливої кількості запитів із урахуванням зносу техніки споживачів та їх купівельної спро-можності; зміни у якості обслуговування споживачів за рахунок підвищення кваліфікації персоналу та використан-ня інформаційних ресурсів тощо. Обгрунтовано, що для ефективного управління економічним потенціаломпідприємств торгівлі сільськогосподарською технікою, важливою умовою є не тільки урахування специфіки скла-дових елементів економічного потенціалу, а також і його специфічних властивостей з урахуванням поставлених цілейта завдань підприємства з урахуванням постійних змін під впливом ендогенних та екзогенних факторів.

The article deals with the peculiarities of management of the economic potential of the enterprise of agriculturalmachinery trade. The conducted research of the economic potential of the enterprise makes it possible to assert that itshould be considered as a system with the constituent elements (production, personnel, financial, innovation, marketing),which is characterized by regularities, properties of the functioning of the system, namely: dynamism, elasticity, inertia,stability and synergy As with any system, the economic potential of an enterprise is characterized by horizontal andvertical relationships and relationships that arise between its constituent elements in the system and beyond. In managingthe economic potential of agricultural machinery enterprises, in our opinion, it is necessary to consider developing, onthe basis of a systematic approach, a substantiated concept of the formation, use and increase of the economic potentialof the enterprise in accordance with the purpose and purpose of the company's operation, taking into account the influenceof exogenous and endogenous factors. For enterprises engaged in the trading of agricultural machinery to manage theeconomic potential of an enterprise, it is necessary to take into account such features as: forecasting of possible demandof consumers in agricultural machinery taking into account technological processes; taking into account the natural and



61

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯСукупність тенденцій розвитку світового

господарства в умовах поглиблення глобаліза-ційних процесів та збільшення ризикованостігосподарської діяльності економічних суб'єк-тів доводять безперечну актуальність дослід-ження питань, пов'язаних із управлінням еко-номічним потенціалом підприємств.

Не дивлячись на активний науковий пошукщодо удосконалення управління економічнимпотенціалом, необхідно відзначити, що недо-статньо враховуються специфічні особливостідіяльності підприємств, що визиває певний дис-баланс, за якого внутрішня спроможністьпідприємств щодо реалізації свого економічно-го потенціалу не може повністю реалізувати-ся. Це може призвести до погіршення резуль-татів діяльності підприємств і/або не досягнен-ня певних можливих показників діяльності, утому числі на підприємствах торгівлі сільсько-господарською технікою.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Питання, пов'язані із удосконаленням управ-ління економічним потенціалом підприємствчасто висвітлюються у наукових працях, дояких можна віднести наробки таких вітчизня-них науковців: І.А. Ажаман, О.В. Ареф'євої,О.Ф. Балацького, Б.Є. Бачевського, В.Г. Бкова,А.П. Волкова, Л.С. Головкова, І.М. Губанова,В.С. Дога, О.І. Жидкова, І.В. Заблодської,Т.В. Калінеску, О.Н. Ковальова, Р.О. Костир-ка, Н.С. Краснокутської, Є.В. Лапіна, Б.М. Мі-зюка, О.І. Олексюка, І.П. Отенко, О.О. Решет-няка, І.М. Рєпіної, М.Н. Романова, М.В. Савчен-ка, О.С. Федоніна, Н.Я. Шкроміда та ін.

climatic conditions of a particular region with the analysis of sowing crops of the area and their circulation; expansion ofthe company's services by offering a variety of technological services to the consumer, accompanying the sale ofagricultural machinery; calculations of the possible number of requests taking into account the wear of consumertechnology and their purchasing power; changes in the quality of customer service at the expense of personnel developmentand use of information resources, etc. It is substantiated that in order to effectively manage the economic potential ofenterprises trading in agricultural machinery, an important condition is not only taking into account the specifics of theconstituent elements of economic potential, as well as its specific properties, taking into account the goals and objectivesof the enterprise, taking into account the constant changes under the influence of endogenous and exogenous factors.

Ключові слова: економічний потенціал, підприємства торгівлі сільськогосподарської тех-ніки, управління економічним потенціалом, потенціал, система, складові елементи систе-ми, закономірності розвитку економічного потенціалу.

Key words: economic potential, enterprises of agricultural machinery trade, management ofeconomic potential, potential, system, components of the system, regularities of development ofeconomic potential.

Численна кількість публікацій у даному на-пряму підкреслює актуальність цієї проблема-тики. Але, надаючи належне науковому дороб-ку вчених, необхідно зазначити, що проблема-тика управління економічним потенціаломпідприємств, у тому числі, підприємств торгівлісільськогосподарською технікою, із урахуван-ням специфічних особливостей їх діяльностіпотребує подальших наукових розвідок.

МЕТА СТАТТІМетою статті є обгрунтування напрямів

управління економічним потенціалом підпри-ємств торгівлі сільськогосподарською техні-кою із урахуванням їх специфічних особливо-стей. Досягнення поставленої мети зумовиловирішення таких завдань: обгрунтувати розг-ляд економічного потенціалу як системи із при-таманними йому специфічними особливостямиз точки зору розгляду системи; виокремитискладові управління економічним потенціаломпідприємств торгівлі сільськогосподарськоютехнікою.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯПід управлінням економічним потенціалом,

на наш погляд, необхідно вбачати розроблен-ня на основі системного підходу, обгрунтова-ної концепції формування, використання танарощення економічного потенціалу підприє-мства, відповідно до поставленої мети та цілейфункціонування підприємства.

При цьому економічний потенціал підпри-ємств, у тому числі, підприємств торгівлі сіль-ськогосподарською технікою, необхідно розг-лядати як певну систему, що представлена су-купністю її складових елементів, сума ефектів



функціонування яких є меншою за ефект фун-кціонування цілісної системи. До складовихелементів, які можуть виступати окремими си-стемами нижчого порядку, слід віднести: ви-робничу (основні засоби виробництва, мате-ріальні запаси та ін.), кадрову (персонал підпри-ємства, його кваліфікація, досвід), фінансову(позиковий й власний капітал, інвестиційніможливості підприємства), інноваційну (прове-дення науково-дослідних та дослідно-конст-рукторських робіт, використання нових техно-логій, випуск нової інноваційної продукції),маркетингову (просування продукції на ринку,потенційний попит на продукцію підприємства,частка ринку) складові.

Як і будь-якій іншій системі економічномупотенціалу підприємства притаманні горизон-тальні та вертикальні взаємозв'язки та відно-сини, що виникають між її складовими елемен-

тами в системі та за її межами,до яких можна віднести: вироб-ничі, фінансові, економічні,господарські, юридичні, техно-логічні, інноваційні, інфор-маційні тощо. Економічний по-тенціал підприємств торгівлісільськогосподарською техні-кою як і будь-яка інша системазнаходиться під впливом екзо-генних та ендогенних факторів,під дією яких відбуваються змі-ни в його розвитку, а такожйому притаманні такі власти-вості, як: цілісність, складність,адаптивність, ієрархічність тощо.

Економічний потенціал під-приємств торгівлі сільськогос-подарською технікою дає мож-ливість отримання ефективно-го відтворення та стабільноюрозвитку підприємств, а такожринкових переваг на ринку зарахунок виявлення резервіврозвитку та перетворення по-тенціалу на ресурс. Задіянняекономічного потенціалу під-приємств торгівлі сільськогос-подарською технікою полягає узабезпеченні ефективного ви-користання певних інстру-ментів управління з метою от-римання конкурентоспромож-ного функціонування підприє-мства. Представлення еконо-мічного потенціалу підприєм-ства подано на рисунку 1.

Ефективність задіяння економічного потен-ціалу підприємств торгівлі сільськогосподарсь-кою технікою визначається не тільки його зро-стаючими показниками, що характеризуютьдіяльність підприємств, а й можливостями ра-ціонального та одночасного використання всіхнаявних ресурсів, а також нарощення потенці-алу підприємства. Для цього необхідно засто-совувати управління економічним потенціаломна системній основі із розробленням та підпо-рядкуванням стратегічних завдань та цілей роз-витку підприємства. Ми погоджуємося із дум-кою Н.С. Педченко, що "управління економіч-ним потенціалом підприємства є систематич-ною, динамічною, плановою і комплексноюдіяльністю щодо забезпечення стратегічноїжиттєдіяльності шляхом гармонійної узгодже-ності дії "ресурси, спроможності, інновації" [6,с. 219].

Економічний потенціал підприємства

Екзогенні фактори Ендогенні фактори

Фактори впливу

Закономірності розвитку економічного потенціалу підприємства

Виробничий

потенціал Кадровий

потенціал

Фінансовий

потенціал

Інноваційний

потенціал

Маркетинговий

потенціал

Управління економічним потенціалом підприємства

Динамічність Інертність Еластичність

Синергійність Стабільність

Урахування впливу екзогенних факторів

Використання специфічних управлінських функцій

Побудова інформаційно-комунікаційної мережи

Використання системи контролю

Урахування можливих змін ринкової кон’юнктури

та специфіки діяльності підприємства

Рис. 1. Представлення економічного потенціалупідприємства

Джерело: авторська розробка.



63

Економічному потенціалу підприємств тор-гівлі сільськогосподарською технікою як пев-ній системі притаманні принципові законо-мірності, властивості функціонування, а саме[3, c. 103; 4, c. 86; 5, c. 37]:

— динамічність — проявляється у кіль-кісних та якісних змінах як у структурі потен-ціалу та його складових елементах, так і у ди-намічних змінах показників підприємства;

— еластичність — економічний потенціал яксистема має цілеспрямовану властивість адап-туватися до змін;

— інертність щодо змін;— на економічний потенціал впливає вели-

ка кількість ендогенних та екзогенних фак-торів, але найчастіше ці зміни проявляються немиттєво, а з певним часовим лагом, а також цізрушення можуть проявлятися досить трива-лий й невизначений час;

— стабільність — системі властиве прагнен-ня до встановлення порушеної стабільності,збалансованості та рівноваги в цілому;

— синергійність — сукупність ефекту відфункціонування економічного потенціалу яксистеми в результаті впливу на один із йогоскладових елементів дає синергійний ефект, щоє незрівнянним із початковим ефектом йогоскладових.

Для ефективного управління економічнимпотенціалом підприємств торгівлі сільськогос-подарською технікою важливою умовою є нетільки врахування специфіки складових еле-ментів економічного потенціалу, а також і йогоспецифічних властивостей з урахуванням по-ставлених цілей та завдань підприємства та по-стійних змін під впливом ендогенних та екзо-генних факторів.

Для ефективного управління економічнимпотенціалом підприємств торгівлі сільсько-господарською технікою необхідно [1, с. 24; 2,с. 73; 7, с. 385]:

по-перше, як уже відзначалось, урахуван-ня впливу екзогенних факторів, які впливаютьяк на економічний потенціал так і на діяльністьпідприємств торгівлі сільськогосподарськоютехнікою, що дає можливість за рахунок більшшвидкого реагування на зміни, які виникли піддією зовнішніх факторів, розробити заходищодо задіяння економічного потенціалу та за-безпечує не тільки утримання існуючого станупідприємства, а й отримання нових перспективдля підприємства;

по-друге, на основі аналізу поточного ста-ну функціонування підприємств торгівлісільськогосподарською технікою та прогно-зування його розвитку в майбутньому управ-

ління економічним потенціалом повинно ба-зуватися на здійсненні певних специфічнихуправлінських функцій, а саме: розробленняпрограми комплексного планування та управ-ління економічним потенціалом підприємствадля забезпечення найбільш повного та ефек-тивного використання наявного потенціалупідприємства та нарощення його в майбутнь-ому;

по-третє, побудова інформаційно-комуні-каційної мережи на підприємствах торгівлісільськогосподарською технікою для ураху-вання прийняття управлінських рішень щодозадіяння та нарощення економічного потен-ціалу;

по-четверте, використання системи контро-лю за виконанням управлінських рішень щодозадіяння та нарощення економічного потен-ціалу підприємства;

по-п'яте, урахування можливих змін рин-кової кон'юнктури та специфіки діяльностіпідприємств торгівлі сільськогосподарськоютехнікою при прийнятті управлінських рі-шень.

Так, наприклад, для підприємств, щоздійснюють торгівельну діяльність сільськогос-подарського технікою для управління еконо-мічним потенціалом підприємства необхідновраховувати такі особливості:

— прогнозування можливого попиту спо-живачів у сільськогосподарській техніці із ура-хуванням технологічних процесів та нарощен-ня економічного потенціалу торгівельногопідприємства за рахунок пропонування найно-вітніших пропозицій на ринку у даному на-прямі;

— урахування природно-кліматичних умовконкретного регіону із аналізом посівних куль-тур даної території та їх сівообігом;

— розширення послуг підприємства за ра-хунок запропонування споживачу різноманіт-них технологічних послуг, що супроводжуютьпродаж сільськогосподарської техніки, а саме:транспортування сільськогосподарських ма-шин до місця споживача, передпродажне тапісляпродажне обслуговування сільськогоспо-дарських машин тощо;

— розрахунки можливої кількості запитівспоживачів на різноманітні марки сільськогос-подарської техніки із урахуванням зносу тех-ніки споживачів та їх купівельної спромож-ності;

— зміни у якості обслуговування спожи-вачів за рахунок підвищення кваліфікації пер-соналу та використання інформаційних ре-сурсів тощо.



ВИСНОВКИОтже, проведене дослідження економічно-

го потенціалу підприємства дає можливістьстверджувати, що його необхідно розглядатияк систему із складовими елементами (вироб-ничої, кадрової, фінансової, інноваційної, мар-кетингової), якій притаманні закономірності,властивості функціонування системи, а саме:динамічність, еластичність, інертність, стабіль-ність та синергійність. Як і будь-якій іншій сис-темі економічному потенціалу підприємствапритаманні горизонтальні та вертикальні взає-мозв'язки та відносини, що виникають між їїскладовими елементами в системі та за її ме-жами.

Під управлінням економічним потенціаломпідприємств торгівлі сільськогосподарськоютехнікою, на наш погляд, необхідно вбачатирозроблення на основі системного підходу об-грунтованої концепції формування, викорис-тання та нарощення економічного потенціалупідприємства відповідно до поставленої метита цілей функціонування підприємства із ура-хуванням впливу екзогенних та ендогеннихфакторів. Ефективне використання економіч-ного потенціалу підприємств торгівлі сільсько-господарською технікою впливає не тільки напідвищення прибутковості та досягненняфінансової стабільності підприємств, а й наможливий перехід підприємства на нову більшпрогресивну стадію економічного розвиткупідприємства.

Подальших наукових розвідок вимагаютьпитання удосконалення методичного підходущодо оцінювання ефективності задіяння таформування економічного потенціалу підприє-мства, а також оцінювання змін в управлінніекономічним потенціалом на результати діяль-ності підприємства.

Література:1. Ажаман І.А. Теоретичне обгрунтування

сутності та властивостей потенціалу підприє-мства / І.А. Ажаман, О.І. Жидков // Економі-ка та держава. — 2018. — №2. — С. 22—26.

2. Божанова О. В. Управління економічнимпотенціалом підприємств: теоретичний аспект/ О.В. Божанова // Вісник економіки транспор-ту і промисловості. — № 30. — 2010. — С. 71—77.

3. Внутрішній економічний механізм під-приємства: навч. пос. / Круш П.В. та ін. — К.:Центр учбової літератури. — 2008. — 206 с.

4. Калінеску Т.В. Стратегічний потенціалпідприємства: формування та розвиток: мо-ногр. / Т.В. Калінеску, Ю.А. Романовська,

О.Д. Кирилов. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Да-ля, 2007. — 272 с.

5. Краснокутська Н.С. Потенціал торго-вельного підприємства: теорія та методологіядослідження: моногр. / Н.С. Краснокутська. —Х.: Харк. держ. Ун-т харчування та торгівлі,2010. — 247 с.

6. Педченко Н.С. Концептуальні підходи доформування і використання потенціалу роз-витку підприємства в системі стратегічногоуправління / Н.С. Педченко // Науковийвісник полтавського університету економіки іторгівлі. — № 6 (51), — Ч. 1. — 2011. — С. 220—228.

7. Шкроміда Н.Я. Комплексна оцінка еконо-мічного потенціалу суб'єктів господарювання/ Н.Я. Шкроміда // Економічний аналіз: Зб.наук праць. — Тернопіль: Економічна думка. —Тернопіль: ТНУ, 2011. — Вип. 9. — Ч. 1. — С.383—386.

References:1. Azhaman, I.A. (2018), "Theoretical substan-

tiation of the essence and properties of the enter-prise potential", Ekonomika ta derzhava, vol. 2,pp. 22—26.

2. Bozhanova, O.V. (2010), "Management ofeconomic potential of enterprises: theoreticalaspect", Visnyk ekonomiky transportu i promys-lovosti, vol. 30, pp. 71—77.

3. Krush, P.V. (2008), Vnutrishnij ekono-michnyj mekhanizm pidpryiemstva [Internaleconomic mechanism of the enterprise], Tsentruchbovoi literatury, Kyiv, Ukraine.

4. Kalinesku, T.V. (2007), Stratehichnyjpotentsial pidpryiemstva: formuvannia ta rozvytok[Strategic potential of the enterprise: formationand development], Vyd-vo SNU im. V. Dalia,Luhansk, Ukraine.

5. Krasnokuts'ka, N.S. (2010), Potentsial tor-hovel'noho pidpryiemstva: teoriia ta metodolohiiadoslidzhennia [Potential of trade enterprise:theory and methodology of research], Khar-kivs'kyj derzhavnyj universytet kharchuvannia tatorhivli, Kharkiv, Ukraine.

6. Pedchenko, N.S. (2011), "Conceptual appro-aches to the formation and use of the potential ofenterprise development in the system of strategicmanagement", Naukovyj visnyk poltavs'kohouniversytetu ekonomiky i torhivli, vol. 6, no. 51,pp. 220—228.

7. Shkromida, N.Ya. (2011), "Integrated asse-ssment of economic potential of economic enti-ties", Ekonomichnyy analiz, vol. 9, no. 1, pp. 383—386.Стаття надійшла до редакції 26.03.2019 р.



65

УДК 332.14

В. А. Салюта,аспірант, Інститут агроекології і природокористування НААН України

ЗАПРОВАДЖЕННЯ КРАЩИХЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАКТИК СТАНОВЛЕННЯТА РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ВУКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.65

V. Saliuta,postgraduate student at the Institute of Agroecology and Nature Managementof the National Academy of Sciences of Ukraine

IMPLEMENTATION OF THE BEST EUROPEAN PRACTICES OF ESTABLISHMENTAND DEVELOPMENT OF TERRITORIAL COMMUNITIES IN UKRAINE

Здійснено поглиблений аналіз процесів децентралізації, запровадження адміністративно-територіальної реформипов'язаної зі становленням та розвитком територіальних громад у країнах Європейського Союзу з метою відборукращих практик із метою уникнення помилок у здійсненні зазначеної реформи в Україні. Виявлено, що успіх рефор-мування досягався за умови добровільного об'єднання суб'єктів місцевої влади, використання досвіду муніципальноїкооперації, моніторингу суспільної думки. Визначено, що в кожній із цих країн територіальні громади являють со-бою визнану у праві місцеву спілку людей публічного характеру, формою організації місцевої влади. З'ясовано, щонайважливішими аспектами пов'язаними з становленням та розвитком новостворених територіальних громад є ви-знання Конституцією України територіальних громад суб'єктом адміністративно-територіальної одиниці та надан-ня статусу юридичної особи, що дозволить визначати ступінь політичної та фінансової автономії територіальнихгромад.

An in-depth analysis of the processes of decentralization, introduction of administrative-territorial reform relatedto the formation and development of territorial communities in the countries of the European Union with the purpose ofselecting best practices in order to avoid mistakes in the implementation of the mentioned reform in Ukraine was carriedout. The analysis of the administrative-territorial structure of the states of the European Union was made. It was foundthat the success of the reform was achieved under the condition of voluntary association of local authorities, the use ofexperience of municipal cooperation, monitoring of public opinion. It has been determined that in each of these countries,territorial communities represent the local people community recognized by law as a form of organization of local self-government. It was established that most of the states of the European Union in the process of solving problems of localself-government faced with the necessity of enlarging the size of the communities, especially if the reforms were expandingtheir powers. It has been found that communities often formed for decades, and sometimes centuries, were incapable ofperforming their functions at the present time, since they were too small and sparsely populated. However, not in allcases, plans to unite the territorial communities were successful. It was found that, for example, in France, the governmentdue to the protests had to abandon the association of local self-government bodies in favor of close cooperation betweenthem. It was clarified that the most important aspects related to the formation and development of newly formed territorialcommunities is the recognition of territorial communities in the Constitution of Ukraine as a subject of administrative-territorial system and granting of the status of a legal entity, which will allow determining the degree of political and



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОскільки Україна вибрала для себе євроін-

теграційний шлях подальшого розвитку, тодосвід функціонування місцевого самовряду-вання країн-членів Європейського Союзу можебути корисним і для нашої держави.

Для кожної із цих країн територіальні гро-мади являють собою визнану у праві місцевуспілку людей публічного характеру, формоюорганізації місцевої влади. Ці суб'єкти маютьрізне визначення (громада, гміна, община, зем-ство, департамент, сіті, бороу, ком'юніті, гемай-нде, гемайншафт, комуна, амти, муніципальнеутворення, адміністративно-територіальне ут-ворення і т. ін.) [2; 10; 14].

Становлення та розвиток територіальнихгромад у цих країнах відбувається по-різному,яким притаманні як переваги, так і недоліки.Деякими з них пройдено довготривалий шляхреформування, проте цей досвід є важливимдля України, оскільки більшість із них посіда-ють провідні місця у світовому економічномурозвитку.

У переважній більшості країн Європи заз-начена проблема вирішувалась проведеннямадміністративно-територіальної реформи зукрупнення адміністративно-територіальниходиниць. Євроінтеграційний напрям розвиткуобраний Україною обумовлює оновленняпідходів у розвитку регіонів із визначеннямпріоритетів і механізмів ведення регіональноїполітики та її реалізації. З огляду на це, досвідкраїн ЄС у становленні та розвитку місцевогосамоврядування, зокрема територіальних гро-мад на засадах самоорганізації, самоуправлін-ня, самовідповідальності буде корисним дляУкраїни. Це пов'язано з тим, що існуюча сис-тема функціонування територіальних громад вУкраїні не є досконалою, а запозичений досвіддозволить переглянути допущені помилки таводночас скористатися найкращими практика-ми розвитку цих спільнот.


Упродовж тривалого періоду в наукових ко-лах розглядаються проблеми пов'язані з децен-тралізацією влади. Вирішенню проблем пов'я-

заних із впровадженням адміністративно-тери-торіальної реформи в Україні присвячені праціО. Бориславської, Т. Забейвороти, І. Заверухи,І. Коліушко, В. Куйбіда, Ю. Сурміна та інших.Багато дослідників вивчали питання визначен-ня і статусу територіальних громад, серед якихВ. Бабаєв,Ю. Куц, В. Мамонова та інші. Протенедостатньо розкритими є питання пов'язані зпоглибленням аналізу процесів децентралі-зації, проведенням реформи адміністративно-територіального устрою в Європейських краї-нах.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМета дослідження — є поглиблення ана-

лізу процесів децентралізації, проведенняреформи адміністративно-територіальногоустрою в країнах Європейського Союзу длявпровадження кращих традицій в Україні іззапочаткуванням децентралізаційних про-цесів та виокремлення пріоритетних на-прямів з метою подальшого їх запроваджен-ня.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Німеччина вважається країною, де терито-ріальна громада є первинним суб'єктом місце-вого самоврядування. На законодавчому рівні(статтею 28, пунктом 2 Конституції Німеччини1949 року) за цією спільнотою закріплене ви-ключне право на прийняття рішень на локально-му рівні. Місцеве самоврядування характери-зується наявністю двох рівнів — районів і гро-мад. Структура самоврядування складна (нара-ховує 16 федеральних земель), організація дер-жавного управління в яких суттєво різниться.Середня чисельність жителів у районах на-ближається до 250 тис. осіб, у містах земельно-го підпорядкування — 200 тис. осіб, а в грома-дах — 6 тис. осіб. У Німеччині доходи від місце-вих податків перевищують 20 % бюджетних до-ходів; неподаткових надходжень — 6 %; май-же половину доходів складають субсидії тадотацій з центрального бюджету (у Німеччиніна державні трансферти припадає 49,7 % бюд-жетних доходів, у тому числі 32,4 % дотацій,17,3 % субсидій) [9].

Ключові слова: адміністративно-територіальна реформа, територіальна громада, зарубі-жний досвід, країни Європейського Союзу.

Key words: administrative-territorial reform, territorial community, foreign experience, countriesof the European Union.

financial autonomy of territorial communities. It is determined that the next important step is the clear formulation ofthe concept of decentralization of power and local self-government reform with the involvement of specialists andrepresentatives of local self-government.



67

Із запровадженням ідеї децентралізації уФранцузькій республіці більшість повноваженьпередаються від органів державної (місцевихдержавних адміністрацій) до органів владимісцевої (органів місцевого самоврядування).У цьому контексті у цій країні створено трирівні територіальних одиниць — комуна, депар-тамент та регіон, із яких комуна — базова оди-ниця адміністративно-територіальної системи.У Франції частка місцевих податків у бюджетікомун становить 45—50 %, департаментів —близько 38 %, у той час як із зовнішніх джерелфінансується 35 % бюджету комун і 41,5 % бюд-жету департаментів [8].

У Франції спостерігається тенденція доскорочення кількості департаментів і комун (із36 682 базових комун 32 тис. (90 %) мають мен-ше 2 тис. жителів, а 898 — менше 50 осіб) [6].Суттєва різниця в чисельності населення і ре-сурсному забезпеченні комун породжує дисп-ропорції рівня життя в них. Зазначене спону-кало уряд країни розпочати примусове об-'єднання комун (муніципалітетів), створенихкілька сотень років тому. Цей задум не підтри-мало населення, тому реформа трансформува-лася у співробітництво територіальних громад.У цьому контексті Франція досягнула позитив-них результатів у досягненні демократичностіфранцузького суспільства. Разом із тим, напе-редодні проведення адміністративної реформиміністри один тиждень на місяць проводили упоїздках по провінціях для з'ясування тон-кощів життєдіяльності французів на місцях,надаючи їм певні поради. Це давало незначнийефект, проте експерти назвали ці заходи "най-важливішою французькою адміністративноюреформою з часів Наполеона" [6]. А на зако-нодавчому рівні передбачено норму, згідно зякою об'єднання дрібних комун можливетільки за згодою муніципальних рад або за ре-зультатами проведення місцевого референду-му.

Реформа місцевого самоврядування в Ні-меччині, Франції відбувалась водночас із змі-ною адміністративно-територіального устрою(передачею частини повноважень від органівдержавної влади місцевому самоврядуванню).У цих економічно розвинутих країнах рефор-ма адміністративно-територіального устрою імісцевого самоврядування є успішною, оскіль-ки при її проведенні органи державної владивраховували проблеми та дослухались до інте-ресів місцевих громад.

Важливо розглянути досвід Польщі, як най-ближчого сусіда з нашою державою. Переду-мовою реформування адміністративно-терито-

ріальної системи була наявність значноїкількості (49) воєводств, що вело до неефектив-ності адміністрування, а концентрація фінансівв органах центральної влади унеможливлюва-ла ефективне вирішення проблеми на місцях.Адміністративно-територіальне реформуванняпов'язане із запровадженням самоврядуванняу гмінах і розширенням повноважень органівмісцевого управління.

Територіальний поділ країни характери-зується наявністю таких рівнів: гміна, повіт,воєводство, з яких гміна є базовою одиницеюадміністративно-територіальної системи [4].Цей поділ достатньо простий та може бути пев-ним орієнтиром для України. Гміна є юридич-ною особою, її устрій визначається статутом.Відзначимо, що при створенні, об'єднанні чирозподілі гмін ураховується однорідність запоселенським складом і просторовою структу-рою території та соціальні й економічні відно-сини, що склались. За рішенням гмінної радипісля попереднього обговорення з жителями чиза їх ініціативою можливе створення допо-міжних адміністративних одиниць.

Близько 80% жителів громад у Польщі бе-руть участь у прийнятті управлінських рішеньу власних гмінах. Цьому сприяє добре розви-нута інфраструктура, особливо завдяки вико-ристанню інтернет ресурсів місцевого значен-ня (у 90,5% гмін). Завдяки сучасним технологі-ям покращується й співпраця між органамивлади та членами спільнот [5].

Проте неврахування різниці між сільськи-ми та міськими гмінами і різними повітами заресурсною забезпеченістю, відбувся зріст роз-риву між слабко розвинутими регіонамиПольщі відносно найуспішніших регіонів такраїни в цілому [12].

Румунія перебуває в процесі здійсненняреформи адміністративно-територіальногоустрою, до основних одиниць якого належатьмуніципія і комуна. Міста з високим рівнем ур-банізації (кількість жителів понад 15 тис. осіб)отримують статус муніципій, а поселення вяких проживає менше 15 тис. осіб — комуни. Уцій країні спостерігається тенденція до укруп-нення адміністративно-територіальних оди-ниць задля передачі більшості повноважень іресурсів на місцевий рівень, що сприятимеїхньому розвитку та утвердженню статусу са-модостатності [4].

У Норвегії діє дворівнева, зрідка — одно-рівнева система адміністративно-територіаль-ного устрою. У графстві головою державноїадміністрації є губернатор (з обмеженими по-вноваженнями), представницьким органом є



рада графства, виконавчим — правління граф-ства, а в муніципалітетах функціонують рада таправління. Повноваження їхні розподілені (му-ніципалітети відповідають за належне функ-ціонування соціальної сфери, регулюють на-дання житлово-комунальних послуг). Графстванесуть відповідальність за освітні послуги, стандоріг (крім місцевих), громадський транспорт,розвиток промисловості, культури й загалом зарегіональне планування. Наразі у цій країніналічується 19 графств і 432 муніципалітетів убільшості з яких проживає менше 5000 осіб, урешті — понад 50 тис. осіб [15].

Вартим уваги є досвід Данії у визначеннінових муніципальних утворень. Для цього про-водилися спеціальні дослідження, завдякияким виявлялися зони, що природно склалисяв тій чи іншій сферах діяльності та спілкуван-ня. У подальшому виготовлялася карта взає-мозв'язків і взаємозалежностей окремих тери-торій. У подальшому проводився детальнийаналіз зібраної інформації та вносились змінидо законодавства стосовно створення округівіз попереднім обговореннями в муніципаліте-тах. Як наслідок, у Данії створено 5 регіонів (від0,6 до 1,6 млн мешканців) та 98 муніципалітетів(у середньому по 55 тис. осіб, але не менше 50 ти-сяч, що закріплено законодавчо). Реформуван-ня в Данії забезпечило високий рівень само-фінансування в муніципалітетах, що значнозменшило потребу в цільових субсидіях. Дотого ж на ці самоврядні одиниці покладенобільше економічних зобов'язань і відповідаль-ності, самостійність у виборі органами місце-вого самоврядування виду діяльності [1].

Оптимізація розмірів адміністративно-те-риторіальних одиниць в Італійській Республіці,спрямована на ліквідацію малочисельних, яківиявилися фінансово неспроможними вирішу-вати нагальні проблеми. Для цього у Законі проустрій місцевих автономій датований 1990 ро-ком створення нових комун можливе за наяв-ності не менше 10 тис. жителів, а провінцій —не менше 200 тис. жителів. Цим законодавчимдокументом передбачалися й фінансові стиму-ли для об'єднання й подальшого злиття комуніз чисельністю жителів менше 5 тисяч осіб, абоприєднання до більших [3; 13, с. 51].

Цікавим є досвід реформування й уФінляндії. Понад два десятка років тому в ційкраїні з метою зменшення кількості муніципа-літетів застосовано принцип добровільності.Водночас для об'єднання муніципалітетів дер-жавою надавалися додаткові субсидії, розміряких був диференційований. Обсяг дотацій зро-став при умові об'єднання комун з кількістю

жителів більше 20 тис. осіб та їх об'єднання напочатковому етапі реалізації реформи. Зазна-чене свідчить, що реформа адміністративно-територіального устрою у Фінляндії відбу-вається при добровільному об'єднанню суб'єк-тів місцевого самоврядування при державнійфінансовій підтримці (економічному стимулю-ванню) такого об'єднання.

Адміністративно-територіальна реформа вЛатвії супроводжувалася певними складноща-ми, що стосувалися, насамперед, супротивудрібних громад об'єднанню. Із її започаткуван-ням упродовж чотирьох років із метою укруп-нення адміністративно-територіальних утво-рень надавалися фінансові стимули у виглядіразових дотацій з державного бюджету (від1 до 5 % бюджету муніципалітету. Після завер-шення цього періоду в наступному році прово-дилося адміністративне укрупнення решти му-ніципалітетів. За перші шість років реформиоб'єдналися всього 20 громад, що стало резуль-татом відсутності чітких вимог стосовно кри-теріїв та формату об'єднання з боку держави.Наразі основними джерелами місцевих доходівє податки, трансферти з державного бюджету,місцеві мита, взаєморозрахунки місцевих спіль-нот, плата від послуг [11, с. 52—62]. Незважа-ючи на тривалий термін упровадження рефор-ми, Латвії вдалося розв'язати більшість існую-чих проблем. До того ж, вона сприяла посилен-ню впливу місцевого самоврядування на місце-вий економічний розвиток.

У результаті проведених досліджень з'ясо-вано, що в країнах Європейського Союзу об'єд-нання громад відбувається з урахуванням еко-номічних, географічних, історичних, етнічнихособливостей і традицій кожної з них, станурозвитку системи управління місцевого рівня,налагодженості зв'язків між рівнями управлін-ня. Зазначене свідчить, що оптимальною вели-чиною місцевої адміністративно-територіальноїодиниці вважається така, яка здатна самоорга-нізуватися, спроможна задовольнити потребилюдей та функціонувати як самодостатня.

Децентралізаційні процеси започатковані вУкраїні супроводжувалися прийняттям низкизаконодавчих актів, визначальним серед якихє Закон України "Про добровільне об'єднаннятериторіальних громад" (2014 р.) [7]. Нормамицього закону також передбачено здійсненнядержавної фінансової підтримки процесу об'єд-нання територіальних громад сіл і селищ (на-дання коштів на формування відповідної інфра-структури згідно з планом соціально-еконо-мічного розвитку громади за умови, якщо межітериторії новоутвореної об'єднаної терито-



69

ріальної громади відповідатимуть межам, виз-наченим перспективним планом формуваннятериторій громад Автономної РеспублікиКрим, області).

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИУраховуючи досвід країн Європейського

Союзу вважаємо, що децентралізація відіграєвизначальну роль в демократизації та транс-формації суспільства, переході до інститутів,заснованих на ініціативі та відповідальності якгромади, так і кожної людини зокрема. Протеприйнятими законодавчими та нормативнимидокументами не передбачено чи не найваж-ливіші аспекти пов'язані з становленням та роз-витком новостворених територіальних громад,до яких відносимо: визнання КонституцієюУкраїни територіальних громад суб'єктом адмі-ністративно-територіальної одиниці; наданнястатусу юридичної особи (дозволить визнача-ти ступінь політичної та фінансової автономіїтериторіальних громад). Крім того, для успіш-ного реформування необхідно вжити таких за-ходів: 1) розробці концепції реформування маєпередувати ретельна підготовка до її здійснен-ня із залученням громадськості, представниківорганів місцевого самоврядування до складуспеціальних органів з опрацювання та реалі-зації реформи; 2) застосування індивідуально-го підходу до кожного регіону з встановлен-ням критеріїв для об'єднання громад або вста-новлення міжмуніципального співробітництва;3) будь-яке реформування спрямоване на дов-готривалий період; 4) делегування значної ча-стини повноважень центральних органів вико-навчої влади на місця; 5) адміністративналіквідація найслабкіших у фінансовому сенсігромад, шляхом приєднання до самодостатніх;6) професіоналізм служб місцевого управлін-ня; 7) впровадження інституцій, діяльність якихпов'язана з контролюючою функцією за ефек-тивністю розподілу бюджетних коштів на роз-в'язання проблем територіально-просторово-го розвитку. Такий підхід сприятиме успішно-му здійсненню децентралізації влади в Україні.

Література:1. Адміністративно-територіальний устрій

країн Європейського Союзу // Навчальні ма-теріали онлайн (pidruchniki.website) — 2018. —[Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://pidruchniki.com/91596/pravo/dosvid_-reformuvannya_administrativno-teritorialnogo_-ustroyu_krayinah_yevropeyskogo_soyuzu

2. Бориславська О.М. Місцеве самовряду-вання в Україні: теорія та практика реалізації

конституційно-правових засад / О. Борис-лавська. — Львів: ПАІС, 2005. — С. 208.

3. Децентралізація публічної влади: досвідєвропейських країн та перспективи України /[Бориславська О.М., Заверуха І.Б., Школик А.М.та ін.]; Центр політикоправових реформ. — К.,Москаленко О. М., 2012. — 212 с.

4. Європейський досвід адміністративно—територіального реформування: політичнийаспект. Аналітична записка // Національнийінститут стратегічних досліджень — 2018.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/844

5. Жовнірчик Я.Ф., Мельник В.М. Зарубіж-ний досвід і вітчизняні традиції здійсненняінноваційного розвитку територіальних громадорганами місцевого самоврядування // Інвес-тиції: практика та досвід № 9/2015. — С. 92—97. — Режим доступу: http://www.invest-plan.com.ua/pdf/9_2015/22.pdf

6. Забейворота Т.В. Зарубіжний досвід упро-вадження адміністративно-територіальної ре-форми в умовах проведення децентралізаціївлади // Зовнішня політика та національна без-пека [Електронний ресурс] — Режим доступу:dunrda.gov.ua/wp-content/uploads/2015/05

7. Закон України "Про добровільне об'єд-нання територіальних громад" // ВідомостіВерховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст. 91.

8. Зеленевич В.О. Зарубіжний досвід фі-нансування охорони здоров'я / В.О. Зеленевич, А.І.Кузьмин [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://intkonf.org/zelenevich-vo-ktn-kuzmin-ai-zarubizhniy-dosvidfinansuvannya-ohoroni

9. Кохалик Х. Організація та функціонуван-ня системи комунального самоврядування наприкладі міст Німеччини та України: компара-тивний аналіз / Х. Кохалик // Ефективністьдержавного управління: збірник науковихпраць. — 2010. — Вип. 25.

10. Поняття про територіальну громаду таїї роль // Навчальні матеріали онлайн (pidruch-niki.website) — 2018 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://pidruchniki.com/13330825/ekonomika/ponyattya_pro_terito-rialnu_gromadu_rol#342

11. Русін В.В. Реформування адміністратив-но-територіального устрою України в кон-тексті зміцнення фінансових основ місцевогосамоврядування / В.В. Русін // Вісник ТНЕУ.— № 4. — 2013. — С. 52—62.

12. Свяневич П. Місцеве самоврядування вПольщі. Стисла історія реформи місцевого са-моврядування в Польщі (2001) [Електроннийресурс] / П. Свяневич. — Режим доступу: PS_-Laws_repot_2507_ucr.doc



13. Сірик З.О. Європейський досвід рефор-мування адміністративно-територіального ус-трою // територіальний розвиток та регіональ-на економіка, Випуск 3 (113). — С. 49—54 — Ре-жим доступу: http://ird.gov.ua/sep/sep20153-(113)/sep20153(113)_049_SirykZO.pdf

14. Функції територіальної громади, її рольта правовий статус // Навчальні матеріали он-лайн (pidruchniki.website) — 2018 [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://pidru-chniki.com/14400912/finansi/funktsiyi_terito-rialnoyi_gromadi_rol_pravoviy_status#521

15. Чаплигін О.К. Можливості використан-ня закордонного досвіду здійснення адмініст-ративно-територіальних реформ в Україні /О.К. Чаплигін // Державне будівництво. —2007. — № 1(1). — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2007_1(1)__47.pdf

References:1. Study materials online (pidruchniki.website)

(2018), "The administrative-territorial structure ofEuropean Union member states", Available at:https://pidruchniki.com/91596/pravo/dos-vid_reformuvannya_administrativno-terito-rialnogo_ustroyu_krayinah_yevropeyskogo_-soyuzu, (accessed 3.02.2019);

2. Boryslavska, O. (2005), Mistseve samovria-duvannia v Ukraini: teoriia to praktyka realizatsiikonstytutsiino-pravovykh zasad [Local self-government in Ukraine: theory and practice of theimplementation of constitutional and legalprinciples], PAIS, Lviv, Ukraine;

3. Boryslavska, O. Zaverukha, I. Shkolyk, A.(2012), Detsentralizatsiia publichnoi vlady: dosvidyevropeiskykh krain ta perspektyvy Ukrainy[Decentralization of public power: the experienceof European countries and the prospects ofUkraine], Centre of Policy and Legal Reform,Kyiv, Ukraine;

4. National Institute for Strategic Studies(2018), "European experience of administrative-territorial reform: the political aspect. Analyticalnote" Available at: http://www.niss.gov.ua/articles/844 (accessed 3.02.2019);

5. Zhovnirchyk, Ya. Melnyk, V. (2015), "Fore-ign experience and domestic traditions of imple-mentation of innovative development of territorialcommunities by local self-government bodies",Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 9/2015, pp.92—97, Available at: http://www.investplan.-com.ua/pdf/9_2015/22.pdf (accessed 3.02.2019);

6. Zabeivorota, T. (2015), "Foreign experiencein implementing administrative and territorialreform in the context of decentralization ofpower", Zovnishnia polityka ta natsionalna bez-

peka, vol. 5/2015, Available at: http://dunrda.-gov.ua/wp-content/uploads/2015/05/ (accessed4.02.2019);

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), TheLaw of Ukraine "On Voluntary Association ofTerritorial Communities", Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19 (accessed3.02.2019);

8. Zelenevych, V. Kyzmyn, A. (2014), "Foreignexperience in health care financing", Available at:http://intkonf.org/zelenevich-vo-ktn-kuzmin-ai-zarubizhniy-dosvidfinansuvannya-ohoroni (acce-ssed 4.02.2019);

9. Kokhalyk, Kh. (2010), "Organization andfunctioning of the communal self-governmentsystem on the example of the cities of Germanyand Ukraine: comparative analysis", Efficiency ofpublic administration: academic papers collection,vol. 25.

10. Study materials online (pidruchni-ki.website) (2018), "The concept of a territorialcommunity and its role", Available at: http://pidruchniki.com/13330825/ekonomika/ponya-ttya_pro_teritorialnu_gromadu_rol#342(accessed 3.02.2019);

11. Rusin, V. (2013), Reformuvannia administ-ratyvno-terytorialnoho ustroiu Ukrainy vkonteksti zmitsnennia finansovykh osnov mis-tsevoho samovriaduvannia [Reform of theadministrative-territorial structure of Ukraine inthe context of financial bases strengthening of localself-government], Visnyk TNEU, vol. 4, pp. 52—62.

12. Svianevych, P. (2001), "Local governmentin Poland. A Brief History of Local Self-Govern-ment Reform in Poland", Available at: PS_Laws_-repot_2507_ucr.doc (accessed 4.02.2019).

13. Siryk, Z. (2015), "European experience inthe reform of administrative-territorial system",Terytorialnyi rozvytok ta rehionalna ekonomika,vol. 3 (113), pp. 49—54, Available at: http://ird.-gov.ua/sep/sep20153(113)/sep20153(113)_-049_SirykZO.pdf (accessed 4.02.2019).

14. Study materials online (pidruch-niki.website) (2018), "Functions of a territorialcommunity, its role and legal status", Available at:http://pidruchniki.com/14400912/finansi/funktsiyi_teritorialnoyi_gromadi_rol_pravoviy_-status#521 (accessed 3.02.2019);

15. Chaplyhin, O. (2007), "Possibilities of usingforeign experience in implementing administrativeand territorial reforms in Ukraine", Derzhavnebudivnytstvo, vol. 1(1), Available at: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeBu_2007_1(1)__47.pdf(accessed 4.02.2019).Стаття надійшла до редакції 08.03.2019 р.



71

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВисокий потенціал українських грунтів у

поєднанні з сучасними технологіями обробіт-ку грунту можуть забезпечити високий врожай.

УДК 631.152:631.587-027.236](477)

М. В. Фомічов,аспірант кафедри економіки і менеджменту агробізнесу,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"ORCID ID: 0000-0002-4927-9116

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗРОШУВАННЯ В АГРАРНИХПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.71

M. Fomichov,Assistant of the Department of Agrobusiness Economics and Management,Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

EFFICIENCY OF IRRIGATION IN AGRARIAN ENTERPRISES OF UKRAINE

У статті досліджено ефективність використання зрошувальних земель окремих агарних підприємствах та агро-компаніях. Розглянуто показники ефективності зрошення земель на основних сільськогосподарських культурах, асаме: зернових та зернобобових, буряку цукрового, соняшнику, сої, картоплі та овочах відкритого грунту. Проана-лізовано статті витрат за технології зрошення та без її використання. Встановлено, що використання більшої науко-во-обгрунтованої кількості добрив помітно знижує коефіцієнт водоспоживання рослин. Визначено, що залученняінвестицій у новітні системи зрошення несе у собі позитивні ефекти не лише для підприємства, яке отримує додатковіприрости урожайності та якості продукції, а й для місцевого населення, що отримує нові робочі місця. Окрім цього,впровадження систем зрошення стає передумовою для розвитку насінництва в Україні, адже вирощування високо-якісного насіння можливе лише за умови достатнього забезпечення рослини вологою. На півдні та південному сходікраїни, де зосереджена найбільша кількість родючих земель, які є основою для вирощування високоякісного насіння,без поливу отримувати хороший врожай дуже складно. Саме тому для підприємств цього регіону впровадження зро-шення стало одним з найбільш важливих стратегічних проектів.

This article explores the current state of irrigated lands in Ukraine, in particular, on individual agro enterprises andagricultural companies. The main economic indicators of efficiency based on the results of implementation of irrigationsystems are presented and disclosed. The indicators of irrigating land in Ukrainian agrarian enterprises on the mainagricultural crops, namely: grain and leguminous plants, sugar beet, sunflower, soybean, potatoes and open-groundvegetables are considered. In particular, a significant difference is evident in open-field vegetables — yields increase byalmost 2.3 times. During the last seven years, the area under irrigation has changed considerably, in particular, sunflowerhas increased significantly — 82%, soybeans at 36%, but sugar beet grew by 7 times.

It is determined that attraction of investments into the newest irrigation systems has positive effects not only for theenterprise, which receives additional increments of productivity and quality of products, but also for the local populationthe population receiving new jobs. In addition, the introduction of irrigation systems is a background for the developmentof seed production in Ukraine, because the cultivation of high-quality seeds is possible only if the plant is sufficientlydamp.

Efficiency, use, introduction of irrigation by agrarian enterprises is investigated. In particular, the costs of irrigationtechnology and without them are analyzed: it has been established that fuel and lubricants are especially indicative inthis cost structure, where the economy is more than 2,000 UAH / ha; more than 1 000 UAH per hectare is a lower cost forplant protection products and wages. But as for fuel and lubricants, it is worth noting that such an item of expenditureplays an important role in the formation of the cost of production; therefore, many enterprises that do not have directaccess to sources should include funds from retail owners.

It has been found, if enough water is sufficient, it allows to get almost 51% better yields than the amount of precipitationthat is provided by climatic conditions in a certain period. It was established that the use of more fertilizers significantlyreduces the water consumption of plants. However, one and the same irrigation rate of water gives a greater increase incrop yields using fertilizers than without them.

Ключові слова: зрошення, система зрошення, сільськогосподарські культури, урожайність,ефективність зрошення.

Key words: irrigation, irrigation system, agricultural crops, yield, irrigation efficiency.

Проте ані сучасні технології в рослинництві(новітні гібриди, сорти, техніка), ані високийпотенціал земельних ресурсів не зможе забез-печити ефективний результат за відсутності



одного з головних чинників — води. Тому до-слідження ефективності зрошення в агарнихпідприємствах, як одного з шляхів їх стабіль-ного розвитку, є першочерговим питанням.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙОСТАННІХ РОКІВ

Сучасний період дослідження зрошеннявідзначається цілеспрямованим вивченням да-ного процесу. Вчені розробляють екологічнісистеми і методи управління родючістю меліо-рованих земель з метою забезпечення опти-мальних умов для їх використання. Аналізомта пошуком шляхів підвищення ефективностівикористання зрошення в Україні займаютьсяряд вчених. Зокрема в овочівництві відкритогогрунту це М. Ромащенко, О. Матвієць, А. Шат-ковська, Ю. Черевичний, А. Журавльов. Впливкрапельного зрошення на урожайність і якістьдосліджували Р. Вожегова, С. Коковіхін, П. Пи-саренко, І. Біляєва, Г. Балашов та ін. [10, 9] [2][11].

МЕТОЮ СТАТТІОтже, метою статті є дослідження ниніш-

нього стану зрошених земель в Україні та роз-витку систем зрошення в аграрних підприєм-ствах і їх ефективність.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Для оцінки загального стану зрошуванихземель України на основних сільськогоспо-дарських культурах, розглянуто зміну посівнихплощ під зрошення в динаміці (табл. 1). Дані де-монструють чітку тенденцію до зростання по-сівних площ під зрошення протягом досліджу-ваного періоду. Загалом у 2017 році площа по-литих земель склала 327 тис. га, що на 18%більше від 2010 року. Такого показника досяг-нуто завдяки реконструкції державних зрошу-вальних систем, про що повідомила під час звітурезультатів діяльності Державного агентстваводних ресурсів України у 2017 році [3].

Така зміна площ свідчить про зростанняпотреби в зрошувальних землях аграрнимипідприємствами України. Значне збільшенняспостерігаємо по соняшнику (на 82%) та сої(36%), а от по цукровому буряку приріст склав7 разів. І це не дивно, оскільки ці культури є найрентабельнішими і сільськогосподарські вироб-ники обирають їх для отримання вищих резуль-татів своєї діяльності. Щодо овочів відкритогогрунту, то ситуація залишилася майже в тихмежах, що демонструє стабільний полив на ок-ремо окреслених територіях. Варто такожвідзначити, що під овочі поливні площі вико-ристовуються найбільше (61% всіх посівнихплощ), тому це найбільше масове використан-ня поливу в агарних підприємствах України.

Для детальнішого аналізу розглянемо по-казники зрошення земель в аграрних підприє-мствах на основних сільськогосподарськихкультурах, а саме: зернових та зернобобових,буряку цукровому, соняшнику, сої, картоплі таовочах відкритого грунту.

Дані таблиці демонструють значно вищийрівень урожайності на поливних землях за всі-ма культурами у порівнянні із урожайністю набогарних землях. Аналізуючи досягнутіфактичні результати урожайності у 2017 роціза традиційної та зрошувальної системи поли-ву видно, що за зрошувальної технології досяг-нуто приріст урожайності за всіма видами куль-тур. Суттєва різниця помітна на овочах від-критого грунту — урожайність зростає майжев 2,3 рази, що пояснюється тим, що переважнабільшість овочів відкритого грунту знаходить-ся на півдні Україні в посушливих умова, відпо-відно використання поливу має надзвичайновагомий ефект на фоні всієї країни.

Отже, вирощування зернових та овочевихкультур, за сучасних умов господарювання,потребує застосування краплинного зрошення,яке, окрім забезпечення рослини вологою, щей гарантує економію при внесенні органічнихта мінеральних сполук. Прикладом результа-тивного використання такої технології зро-

Таблиця 1. Структура зрошувальних площ на основних сільськогосподарських культурахУкраїни, 2010—2017 рр.

Джерело: статистичний щорічник "Рослинництво України" за 2017 рік, власні розрахунки.

Культура 2010 2013 2014 2015 2016 2017 Різниця між

2017 та 2010 рр., %

Зернові та зернобобові; тис. га 125 119 98 109 102 121 -4

Соя; тис. га 99 90 109 108 116 134 36

Соняшник; тис. га 25 33 39 48 45 45 82

Овочі відкритого грунту; тис. га 23 18 21 19 20 19 -18

Картопля; тис. га 6,3 5,0 3,9 3,8 4,5 4,2 -33

Буряк цукровий; тис. га 0,3 2,6 0,1 1,5 4,6 4,2 1300

Разом зрошувальних земель;

тис. га

278 267 272 290 292 327 18



73

шення є ФГ "Бургунське", яке розташоване уХерсонській області та займається вирощу-ванням фруктів. За рахунок збільшення площізрошувальних земель у чотири рази (з 115 га до545 га) господарство стало провідним виробни-ком фруктів у регіоні, за рахунок підвищенняурожайності плодоносних насаджень.

Окрім цього, впровадження інноваційноїсистеми дало змогу підприємству працевлаш-тувати 30 осіб з числа місцевих мешканців. Роз-глядаючи діяльність господарства з боку соці-альної ефективності, можна зазначити, що вцілому користь від реалізації проекту отрима-ли 1 200 чоловік. Такий ефект досягається зарахунок доступу до нового трубопроводу126 особистих підсобних господарств і сімей,які наразі мають змогу використовувати водудля поливу своїх земельних ділянок. Такі соц-іальні гарантії з боку господарства створюютьпозитивний імідж серед населення регіону.

Проте, якщо говорити про середні та великіпідприємства, що мають достатній обсягвільних грошових коштів, то для них впровад-ження високотехнологічних систем зрошенняє ефективною інвестицією, що здатна генеру-вати в майбутньому більше додаткових резуль-татів, ніж за умов ризикованого землеробстваз непередбачуваними погодними та кліматич-ними умовами.

Особливо показовим для середніх вироб-ників є впровадження новітніх систем зрошен-ня агрохолдингами. Так, впродовж останніхроків, ключові гравці на ринку сільськогоспо-дарської продукції збільшують урожайністьекспортних культур за рахунок зрошення, щопередусім впливає на збільшення прибутку тарентабельності їх вирощування.

А от агропромислова компанія "Маїс", щорозташована в Черкаській області, вже кількароків поспіль успішно реалізує проект зрошен-

ня. Володіючи земельним банком у 10 тис. га,підприємство забезпечує достатньою кількістювологи 40 % всієї площі у власності. Це один ізнайбільших показників зрошення у структуріземельних угідь по всій території України.

Варто зазначити той факт, що система зро-шення використовується на землях, що лежатьв межах достатнього кліматичного зволожен-ня. Проте кліматичні зміни відіграли важливуроль у кількості та розподілі опадів на певнихтериторіях нашої країни. Погодні умови в ме-жах земельного банку компанії також не є ви-ключенням і в останні десятиліття все частішезазнають змін у бік збільшення посушливихявищ. Саме тому підприємство з кожним рокомнарощує кількість площ під зрошенням. У2018 році було введено такі системи на площімайже 1 100 га.

Підприємство використовує сучасні широ-козахватні високопродуктивні дощувальні ма-шини на площах під кукурудзою, що дозволяєне лише нарощувати обсяг виробництва на-сінницької продукції, а й поліпшувати її якість.За даними досліджень компанії, забезпеченняналежного зволоження грунту підвищує вро-жайність кукурудзи на 51—53 ц/га [1].

Ще одним показовим прикладом підвищен-ня урожайності культур за рахунок зрошенняє досвід компанії "Сади України". Із 4 000 газемлі, яку обробляє компанія, на сьогодні зро-шують 1 000 га. Більша частина цієї площі відве-дена під виробництво гібридів кукурудзи, якіхарактеризуються високою посухостійкістю таінтенсивною віддачею вологи. Потенціал уро-жайності таких гібридів на зрошувальнихділянках перевищує 150 ц/га, тоді як у серед-ньому по Україні урожайність кукурудзи варі-юється в межах від 50 до 60 ц/га.

Як зазначає директор підприємства ОлексійЗайцев: "Технологія зрошування, особливо в

Джерело: побудовано автором з використанням [8].

Таблиця 2. Загальні показники вирощування сільськогосподарських культур на богарнихта поливних землях за 2017 рік

Тип с .г.

культур

Зібрана площа, тис. га Валовий збір, тис. т Урожайність, ц/га

Заг

альн

а

Бо

гарн

і

Зрош

увал

ьн

і

Заг

альн

а

Бо

гарн

і

Зрош

увал

ьн

і

Бо

гарн

і

Зрош

увал

ьн

і

Пр

иріс

т

урож

айн

ост

і

Зернові та зернобобові 10573 10453 121 47905 47195 710 45,2 58,8 13,6

Буряк цукровий 297 292 4 14227 13993 234 478,6 553 74,4

Соняшник 4954 4909 45 10597 10479 118 21,3 26,2 4,9

Соя 1837 1703 134 3647 3251 396 19,1 29,4 10,3

Картопля 18 14 4 429 302 127 222,2 305,3 83,1

Овочі відкритого

грунту

30 12 19 1344 287 1057 247,3 565,4 318,1

Разом 17708 17382 327 78150 75507 2642 - -



таких посушливих регіонах, як Схід та ПівденьУкраїни, повністю себе виправдовує. Сільгос-пвиробництво на зрошувальних землях підви-щує якість зерна та вдвічі збільшує урожайністькультур" [4].

Наступною великою агропромисловоюкомпанією, що активно впроваджує системизрошення є HarvEast. Земельні активи підприє-мства розташовані в межах Київської, Жито-мирської та Донецької областей і охоплюють взагальному 123 тис. га. З них 1 090 га землі вДонецькій області знаходяться під зрошенням.У 2019 році планується введення в експлуата-цію ще дев'яти дощувальних машин на 900 га.Всього за п'ять років заплановано забезпечитизрошенням не менше 5 тис. га оброблюванихземель. Для поливу компанія використовує до-щувальні машини компаній Valley та Westernрізних типів (фронтальні, кругові, секційні), якізастосовуються на площах під гібридизацієюкукурудзи, соняшнику, озимого і ярого ріпа-ку, пшениці та сої.

Варто зазначити, що в межах досліджува-ного підприємства, чітко прослідковуютьсясоціальні ефекти. Так, компанія за власні кош-ти бурить свердловини для подачі води, будуєнову і відновлює вже існуючу інфраструктурута створює нові робочі місця. В ході реалізаціїпроекту зі зрошення у 2018 році було створено14 нових робочих місць, окрім цього сезонніпольові роботи на зрошуваних ділянках даютьзмогу додатково залучати 200 осіб з числамісцевих мешканців [5].

Як бачимо, залучення інвестицій у новітнісистеми зрошення несе у собі позитивні ефек-ти не лише для підприємства, яке отримує до-даткові прирости урожайності та якості про-дукції, а й для місцевого населення, що отри-мує нові робочі місця. Окрім цього, впровад-ження систем зрошення стає передумовою длярозвитку насінництва в Україні, адже вирощу-вання високоякісного насіння можливе лише заумови достатнього забезпечення рослини во-логою. На півдні та південному сході країни, дезосереджена найбільша кількість родючих зе-мель, які є основою для вирощування високоя-кісного насіння, без поливу отримувати хоро-ший врожай дуже складно. Саме тому дляпідприємств даного регіону впровадження зро-шення стало одним з найбільш важливих стра-тегічних проектів.

Не лише в південних областях Українивпроваджуються зрошувальні системи, а й якзазначалося раніше, аграрні підприємства ак-тивно інвестують у такі види активів і в цент-ральних областях. Так, агрохолдинг "Астарта"

інвестував 10 млн грн у проект крапельногозрошення полів у Полтавській області на площі360 га. Така технологія поливу застосована длязабезпечення стабільної врожайності цукрово-го буряку незалежно від кліматичних факторів.Також, компанія застосовує дощувальні маши-ни українського виробництва "Фрегат" наплощі у 500 га, де вирощує кукурудзу.

За рахунок застосування системи поливу наділянках під цукровим буряком компанія до-сягла середньої врожайності даної культури нарівні 85 т/га, а в перспективі планує вийти напоказник 100 т/га [7]. Такі результати сталиосновою для прийняття рішення про збільшен-ня площ під зрошенням до 2 500 га. Таким чи-ном, підприємство має змогу збільшувати об-сяги виробництва буряка, не збільшуючи площіпід ним.

Для оцінки результативності використаннясистеми зрошення на конкретному об'єкті дос-лідження можемо проаналізувати діяльністьпідприємства ТОВ "Лан", що у 2018 році впро-вадило систему фронтального зрошення ліди-руючої у цій сфері міжнародної компанії"Valley".

Підприємство знаходиться у селі Новов'я-зівське, Юр'ївського району Дніпропетровсь-кої області. Клімат регіону помірно-континен-тальний, кількість опадів становить 423 мм /рік,переважно в теплий період року. Для регіонухарактерні посухи, суховії, чорні пилові бурі,недостатнє зволоження, що є причиною недо-статнього розвитку гідромережі, значного по-верхневого стоку. Такі природні особливостіцієї місцевості з урахуванням кліматичних змін,зумовили прийняття рішення керівництвомпідприємства про запровадження системи зро-шення на 500 га земель для збільшення ефек-тивності виробництва, в першу чергу, кукуруд-зи на зерно та подальшого використання зро-шування на інших профільних культурахпідприємства.

У 2017 році підприємством був підписанийдоговір на поставку зрошувального обладнан-ня іноземного виробництва, яке за проектноюдокументацією забезпечує вологою 507 гасільськогосподарських земель. Керівництвомбули обрані фронтальні та кругові типи системдощувального виду зрошення, адже вони єнайбільш поширеними в Україні та зарекомен-дували себе, як надійна, енергоощадна та еко-логічно безпечна техніка.

Інвестиції в таке обладнання в загальномусклали 19,1 млн грн, в розрахунку на гектар цейпоказник складає 37,7 тис. грн. Якщо розгля-дати валютний еквівалент таких вкладень, то



75

він складає 1 416 дол. США/га. Такі інвестиційнівкладення не є вищими за ту мінімальну межу,яку аграрії південних регіонів країни встано-вили з власного досвіду впровадження такихпроектів. Так, директор по виробництву ком-панії "АТФ Агро-Діло" Володимир Гусєв, щомає в своєму арсеналі 100 зрошувальних сис-тем у регіонах з ризикованим землеробством,зазначає: "Для ефективної роботи зрошуваль-них систем на полях мінімально потрібно вкла-сти 2,3 тис. дол. США/га, максимально — 3 тис.дол. США/га. Все залежить від того, як далекорозміщено поле від каналу або як далеко по-трібно проводити труби та комунікації" [6].

Питання величини інвестицій у цьому ас-пекті відіграє ключову роль, адже не завждисільськогосподарські виробники мають змогувитрачати кошти на реконструкцію водопрово-ду. Якщо ж таке рішення і приймається, то це,в свою чергу, збільшує величину інвестицій на1 га і, як наслідок, збільшує строк їх окупності,що за сучасних умов господарювання ставитьпід сумнів доцільність таких вкладень.

Результати року показали, що урожайністьстановила 70 — 72 ц/га. Якщо порівнювати даніпоказники з результатами діяльності підприє-мства у попередні роки, то вони свідчать прорезультативність впровадження зрошення наплощах господарства. Порівнюючи уро-жайність 2018 року з результатом 2015 року,можемо стверджувати, що вона підвищилась на44 %, а враховуючи результат 2016 року — воназбільшилась у 2,5 рази. Варто врахувати тойфакт, що система зрошення, як свідчить прак-тика, перший рік працює лише на 80 % своєї

ефективності, а отже, не може дати максималь-ного результату.

З метою подальшого порівняння можемодослідити результативність впровадження зро-шувальної системи на підприємстві "ПеремогаАВК", що також знаходиться в Дніпропет-ровській області і має схожі кліматичні та при-родні умови й вирощує кукурудзу на поливнихземлях. Підприємство починаючи з 2016 рокузбільшує площі під фронтальним типом зро-шення, якщо у 2016 році їх було 168 га, то вже у2018 році — 397 га. У 2018 році частина зрошу-вальних земель, а саме 16 % з них була викори-стана під посів кукурудзи. Показники урожай-ності кукурудзи за умов зрошення 91 ц/га, а безйого використання становили 65ц/га. Тобто до-статня кількість води дає змогу отримуватимайже до 51% кращі результати по урожай-ності, ніж за тієї кількості опадів, що забезпе-чується кліматичними умовами у певний пері-од.

Як бачимо з таблиці 3, технологія зрошуван-ня ПП "Перемога АВК" є більш ефективною,адже за її використання витрачається меншакількість прямих витрат на одиницю площі.Особливо показовою у цій структурі витрат єстаття пального і мастильних матеріалів, деекономія становить більше 2 000 грн/га. Такожбільше ніж на 1 000 грн/га є меншими витратина ЗЗР та оплату праці.

Окрім значної економії на основних стат-тях прямих витрат, спостерігаємо збільшеннявитрат на мінеральні добрива. Проте їх збіль-шення є виправданим, адже, як свідчить влас-ний досвід, при внесенні мінеральних та орга-

Статті витрат ТОВ

«Лан»

ПП «Перемога

АВК» ∆ зміни витрат

Насіння та посадковий

матеріал

3 240 2 911 + 329

Мінеральні добрива 3 800 5 126 -1 326

ЗЗР 2 052 1 045 + 1 007

Пальне і мастильні

матеріали

3 000 856 + 2 144

Оплата праці 1 800 397 + 1 403

Всього прямих 13 892 10 335 + 3 557

Оренда землі 3 500 3 429 + 71

Ремонти АТП і МТП 1 000 2 842 + 280

Доробка зерна 635 720 -85

Інші ЗВВ 1 920 2 340 -420

Всього розподілюваних 7 055 9 331 -2 276

Електроенергія на полив 1 970 1 590 + 380

МШП 876 937 -61

Пальне та мастильні

матеріали

3 276 5 440 -2 164

Охорона 710 840 -130

Всього витрат на полив 6 832 8 807 -1 975

Всього витрат 27 779 28 472 -693

Таблиця 3. Порівняльна структура витрат на вирощуванні кукурудзи зі зрошеннямза 2018 рік, грн/га

Джерело: розроблено автором на основі управлінської звітності ТОВ "Лан" та ПП "Перемога АВК".



нічних добрив утворюються сприятливі умовидля більш повного використання рослинамизрошувальної води. А це, в свою чергу, свідчитьпро те, що при оптимальній вологості грунтудобрива знижують транспіраційний коефіцієнтбільше, ніж за недостатнього вологозабезпе-чення.

Відповідно до цього використання більшоїнауково-обгрунтованої кількості добрив по-мітно знижує коефіцієнт водоспоживання рос-лин. При цьому одна й та ж зрошувальна нор-ма води дає більший приріст урожаю з викори-станням добрив, ніж без них. Як бачимо з таб-лиці 4, використання більшої кількості добривза умов зрошення дає свої позитивні резуль-тати. У 2018 році "Перемога АВК" зібрало на40 % більше продукції на зрошувальних ділян-ках, ніж на богарних.

Також важливо зауважити, що від відстанідо джерела зрошення залежать витрати напальне та мастильні матеріали. Чим вона єбільшою, тим вищими будуть витрати. В розрізідосліджуваних підприємств більші витрати напальне має ПП "Перемога АВК", яке витрачаєна 2 164 грн/га більше, ніж ТОВ "Лан". Заува-жимо, що така стаття витрат відіграє важливуроль у формуванні собівартості продукції, томуряд підприємств, що не мають прямого досту-пу до джерел зрошення, вкладають кошти урозробку власних свердловин для забору води.

ВИСНОВКИЗрошення земель аграрними та агропромис-

ловими компаніями є практично одним із ос-новних способів підвищення ефективності ви-рощування сільськогосподарських культур.Використання такого безальтернативного спо-собу особливо притаманне посушливим регіо-нам України, однак і в центральних регіонахаграрії не відмовляються від такого методупідвищення ефективності. Однозначне підви-щення урожайності з використання зрошува-них технологій гарантоване навіть і тим регіо-нам, в яких природне зрошення забезпечує до-

статній рівень урожайності культур. Агропро-мислові компанії все більше інвестують коштіву проведення системи зрошення на своїх зе-мельних ділянках, що значно підвищує фінан-сові результати їх діяльності, і, як наслідок, єлокомотивом економічного зростання.

Література:1. Агропромислова компанія "Маїс". Маїс

активно імплементує програму зрошення.[Електронний ресурс]. — Режим доступу:https://mais.ua/publikatsiyi/mayis-aktivno-implementuye-programu-zroshennya/

2. Вожегова Р.А. Науково-практичні аспек-ти оптимізації штучного зволоження в умовахпівдня України / Р.А. Вожегова, С.В. Коковіхін,П.В. Писаренко, І.М. Біляєва // Зрошуване зем-леробство: Міжвідомчий тематичний збірникнаукових праць. — Херсон: Грінь Д.С., 2013. —Вип. 60. — С. 377 3-5.

3. Матеріали сайту Agro Polit.com. Площазрошуваних земель в Україні збільшиться на 16тис. га [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://agropolit.com/news/7404-ploscha-zroshuvanih-zemel-v-ukrayini-zbilshitsya-na-16-tis-ga

4. Матеріали сайту Landlord.ua [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: https://land-lord.ua/market-overview/svoye-dlya-svoyih/

5. Матеріали сайту HARVEAST. HarvEastзапустив в Донецькій області другу чергу зро-шення [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://harveast.com/uk/news/harveast-zapustiv-v-doneckiy-oblasti-drugu-chergu-zroshennya

6. Матеріали сайту Latifundist.com. Агро-холдинг под орошением: 100 систем решаютпогоду [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://latifundist.com/interview/389-agroholding-pod-orosheniem-100-sistem-reshayut-pogodu

7. Пропозиція. Агрохолдинг "Астарта" роз-ширив площі під зрошення [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: https://propozit-siya.com/ua/agroholdyng-astarta-rozshyryv-ploshchi-pid-zroshennya

8. Ресурси відкритого доступу. Сільськегосподарство України. Статистичний збірник2017 рік [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publi-cat/kat_u/publ7_u.htm

9. Ромащенко М.І. Зрошення земель в Ук-раїні / М. І. Ромащенко, С.А. Балюк. — К.: Світ,2000. — 112 с.

10. Ромащенко М.І. Тенденції розвитку си-стеми краплинного зрошення. Агробізнес сьо-

Статті витрат

Урожайність, ц/га

2016 2017

2018

на

богарних

на

зрошуваних

ТОВ «Лан» 20 Х х 72

ПП «Перемога

АВК»

60 64 65 91

Таблиця 4. Динаміка урожайності кукурудзина зерно в умовах зрошення та без його

використання в ПП "Перемога АВК"та ТОВ "Лан", 2016—2018 роки

Джерело: розроблено автором на основі управлінськоїзвітності ТОВ "Лан" та ПП "Перемога АВК".



77

годні. 2014 [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://agro-business.com.ua/agro/ahro-nomiia-sohodni/item/503-tendentsii-rozvytku-systemy-kraplynnoho-zroshennia.html

11. Ромащенко М.І. Управління краплиннимзрошенням на основі використання інтер-нет-метеостанції i-Metos / М.І. Ромащенко,А.П. Шатковський, О.В. Журавльов, Ю.О. Че-ревичний // Матеріали науково— практичноїконференції, присвяченої Всесвітньому днюводи "Вода і сталий розвиток"). — К., 2015. —С. 9—12.

References:1. Agroindustrial company MAIS (2019),

"Mais actively implements the irrigation prog-ram", available at: https://mais.ua/publikatsiyi/mayis-aktivno-implementu ye-programu-zroshennya/ (Accessed 15 March 2019).

2. Vozhehova, R.A. Kokovikhin, S.V. Pysarenko,P.V. and Biliaieva, I.M. (2013), "Scientific and practicalaspects of optimization of artificial humidification inthe conditions of southern Ukraine", Zroshuvanezemlerobstvo: Mizhvidomchyj tematychnyj zbirnyknaukovykh prats', vol. 60, pp. 3—5.

3. AgroPolit.com (2018), "The area of irrigatedland in Ukraine will increase by 16 thousandhectares", available at: https://agropolit.com/news/7404-ploscha-zroshuvanih-zemel-v-ukrayini-zbilshitsya-na-16-tis-ga (Accessed 15March 2019).

4. Landlord.ua (2018), available at: https://landlord.ua/market-overview/svoye-dlya-svoyih/ (Accessed 15 March 2019).

5. HarvEast (2018), "HarvEast launches thesecond irrigation in the Donetsk region", availableat: http://harveast.com/uk/news/harveast-zapustiv-v-doneckiy-oblasti-drugu-chergu-zroshennya (Accessed 15 March 2019).

6. Husev, V. (2018), "Agroholding underirrigation: 100 systems solve the weather",available at: https://latifundist.com/interview/389-agroholding-pod-orosheniem-100-sistem-reshayut-pogodu (Accessed 15 March 2019).

7. Propozytsiia (2018), "Agroholding "Astarta"has expanded the area under irrigation", availableat: https://propozitsiya.com/ua/agroholdyng-astarta-rozshyryv-ploshchi-pid-zroshennya(Accessed 15 March 2019).

8. State Statistics Service of Ukraine (2018),"Agriculture of Ukraine", available at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ7_u.htm (Accessed 15 March 2019).

9. Romaschenko, M.I. and Baliuk, S.A. (2000),Zroshennia zemel' v Ukraini [Irrigated land inUkraine], Svit, Kyiv, Ukraine.

10. Romaschenko, M.I. (2014), "Trends in thedevelopment of the system of drip irrigation.Agribusiness today", available at: http://agro-business.com.ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/503-tendentsii-rozvytku-systemy-kraplynnoho-zroshennia.html (Accessed 15 March 2019).

11. Romaschenko, M.I. Shatkovs'kyj, A.P.Zhuravl'ov, O.V. And Cherevychnyj, Yu. O. (2015),"Drip irrigation management based on the use ofthe i-Metos Internet Weather Station", Materialynaukovo-praktychnoi konferentsii, prysviachenoiVsesvitn'omu dniu vody "Voda i stalyj rozvytok"[Materials of the scientific and practicalconference devoted to the World Water Day"Water and Sustainable Development"], Kyiv,Ukraine, pp. 9—12.Стаття надійшла до редакції 20.03.2019 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ результаті реформування земельних

відносин 6,9 млн громадян отримали право наземельну частку, але не всі скористалися цимправом, у результаті чого з'явилися невитребу-вані паї. Площі невитребуваних паїв на сьогодніу Житомирській області становлять 88,2 тис. га.Донедавна земельні ділянки, віднесені до кате-горії невитребуваних, використовувалися безналежного документального оформлення урезультаті чого місцевими бюджетами буловтрачено чималі суми коштів. Ще однією про-

УДК 332.3

С. В. Лойко,здобувач, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки"

РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УСІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2019.7.78

S. Loiko,National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economics"

RESULTS OF THE REFORM OF LAND RELATIONS IN AGRICULTURE IN ZHYTOMYR REGION

Земельна реформа, проведена в Україні, охарактеризувалася роздержавленням сільськогосподарських земель, зап-ровадженням інститутів оренди земель та їх нормативної грошової оцінки, становленням приватної власності на землю,формуванням сімейних форм господарювання та корпоративних підприємницьких структур, що зумовило значні зміни усистемі земельних відносин. У статті розкрито особливості реформування земельних відносин, їх результати та сучаснийстан землекористування, проаналізовано окремі його аспекти. Висвітлено зміни у структурі земельного фонду Жито-мирської області та хід приватизації земельних ділянок. З'ясовано, що розпайовані землі в області переважно передають-ся в оренду, лише 4 % власників паїв самостійно їх обробляють. Виявлено, що половина не витребуваних паїв, нині невикористовуються або використовуються без правовстановлюючих документів, у результаті чого місцеві бюджети недо-отримують кошти, які є потенційним джерелом їх наповнення. Необхідним є здійснення контролю за земельними ділянка-ми відумерлої спадщини та невитребуваними земельними паями, залучення їх до господарського обороту. Встановлено,що нормативна грошова оцінка у Житомирській області є найнижчою серед областей України, оскільки в досліджуванійобласті переважають малопродуктивні дерново-підзолисті грунти. З'ясовано, що за період реформування виробництвовалової продукції сільського господарства у Житомирській області зменшувалось до 1999 р. включно, однак у наступніроки тенденції змінилися. Поступово відбулося відродження галузі рослинництва, проте галузь тваринництва знаходить-ся на рівні кризового 1999 р., продовжує зменшуватися поголів'я тварин, окрім птиці, чисельність якої зростає.

The land reform carried out in Ukraine was characterized by deregulation of agricultural land, the introduction of landlease institutions and their normative monetary valuation, the formation of private ownership of land, the formation of familyforms of management and corporate entrepreneurial structures, which led to significant changes in the land relations system.The article reveals the peculiarities of the reformation of land relations, their results and the current state of land use, andanalyzes its separate aspects. The changes in the structure of the land fund of Zhytomyr region and the course of privatizationof land plots have been highlighted. It is revealed that dispersed lands in the region are mainly leased, only 4% of the owners ofthe shares independently process them. It is revealed that half of the unclaimed shares are not currently used or used withoutlegal documents, as a result, local budgets are losing money, which is a potential source of their filling. It is necessary to carryout control over the land plot of the deceased heritage and unclaimed land shares, involving them in commercial turnover. Itis established that the normative monetary valuation in the Zhytomyr region is the lowest among Ukrainian regions, since inthe studied area prevailing low-yield turf-podzolic soils. It was determined that during the reform period, the gross agriculturaloutput in Zhytomyr region had been decreasing until 1999, however, trends in the following years have changed. Gradually,the revival of the crop production sector took place, but the livestock industry is at the level of the crisis of 1999, the number ofanimals continues to decrease, with the exception of the bird, whose number is increasing.

Ключові слова: земельні відносини, сільське господарство, земельний пай, реформуваннясільського господарства, відумерла спадщина, не витребувані паї.

Key words: land relations, agriculture, land share, agricultural reformation, deceased heritage,unclaimed land shares.

блемою сільськогосподарського землекорис-тування, яка тривалий час залишалася не вирі-шеною було використання земель відумерлоїспадщини. Причиною її формування стало те,що чимало власників паїв не мали спадкоємців,або останні не вбачають за необхідне оформ-ляти спадщину, що і зумовило утворення зе-мельних ділянок відумерлої спадщини, пере-важна більшість яких використовується безналежного документального посвідчення.

Започаткована земельна реформа, не зва-жаючи на свій тривалий та затяжний характер,



79

досі не досягла досконалості та довершеності.За період трансформацій в аграрній сфері по-глибилися процеси дисбалансу між галузямитваринництва та рослинництва на користьостанньої. Зазначені проблеми потребують не-відкладного державного втручання та вирішен-ня, що досягається шляхом гармонійного по-єднання дії ринкових законів та дієвих регуля-торних інструментів.


Проблеми реформування земельних відно-син у сільському господарстві, теоретичні об-грунтування та науково-практичні розробкизнайшли своє відображення у працях такихвітчизняних науковців: М.М. Федоров [3] таВ.Я. Месель-Веселяк [8], які розробили мето-дологічні і методичні принципи нормативноїгрошової оцінки сільськогосподарських зе-мель, О.Ю. Лупенко та О.В. Ходаківська [6; 7],які запропонували наукові засади запровад-ження виваженого ринкового обігу сільсько-господарських земель, що враховують націо-нальні інтереси та потреби аграріїв; Й.М. До-рош [2], Д.С. Добряк, Карплюк Д.І., Бабміндра І.Р.[1] — напрацювали низку пропозицій щодоудосконалення системи землеустрою в умовахземельного реформування; Л.Я. Новаковськийта А.М. Третяк [9], за участі яких були напра-цьовані напрями щодо завершення земельноїреформи в Україні і т.д.

МЕТА СТАТТІМета статті — здійснити аналіз результатів

реформування земельних відносин у сільсько-му господарстві Житомирської області та ви-значити недоліки, що утворилися.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУОсновою трансформації земельних відно-

син у сільському господарстві була зміна формвласності та організаційно-правових форм гос-подарювання. Земельна реформа передбачала

передачу земель у приватну та колективнувласність, а її метою було створення умов длярівноправного розвитку всіх форм господарю-вання на землі.

Реформування відносин власності на землюмає базуватися на пріоритетності загальнонац-іональних цінностей. При трансформації відно-син власності на землі сільськогосподарськогопризначення доцільно враховувати можливістьвибору та вільної праці, тобто власник земель-ної ділянки повинен мати змогу в будь-який часреалізовувати свої правомочності з питань во-лодіння, користування та розпорядження. По-при те, що земля виступає природним ресурсомсільськогосподарські угіддя приносять прибу-ток за рахунок праці та виробництва, тому приреформуванні відносин власності на землю не-обхідно звертати увагу на зміни у сфері вироб-ництва. Землекористувач повинен мати право навибір організаційно-правової форми господа-рювання і в умовах вільної конкуренції здійсню-вати сільськогосподарську діяльність. Державаза участі обласних, місцевих та селищних гро-мад повинна використовувати відповідні інстру-менти для забезпечення раціонально викорис-тання земельних ресурсів, підвищення економі-чної ефективності та охорони земель для зба-лансованого функціонування навколишньогосередовища [15, с. 42].

Загалом дослідники розглядають транс-формацію відносин власності як "структурніперетворення у відносинах власності, посилен-ня ролі тих чи інших господарських укладів таорганізаційно-правових форм господарюван-ня, зміна їх цільової спрямованості, нових тен-денцій у відносинах володіння, розпоряджен-ня і використання у межах існуючих форм влас-ності" [15, с. 42].

Житомирська область займає 4,94 % відвсієї території України, її площа станом на01.01.2018 р. становить 2982,7 тис. га. Землісільськогосподарського призначення займаютьполовину всієї області — 53 %, забудовані землістановлять 3 %, відкриті заболочені землі —

Види основних земельних угідь та

економічної діяльності

Площа земель

у 2013 р. Площа земель

у 2014 р., тис.

га

Площа земель

у 2015 р.,

тис. га

Площа

земель у

2016 р., тис.

га

Площа земель у 2018 р.

Усього

тис. га %

Усього

тис. га %

Загальна площа земель 2982,7 100 2982,7 2982,7 2982,7 2982,7 100

Сільськогосподарські землі всього 1583,0 53,1 1583,1 1582,4 1582,2 - -

у тому числі:

сільськогосподарські угіддя 1510,8 50,7 1511,0 1510,3 1510,1 1510,0

50,6

з них: рілля 1107,9 37,1 1107,9 1111,2 1112,7 1113,8 37,3

перелоги 65,5 2,2 66,8 63,6 62,1 61,9 2,1

багаторічні насадження 23,3 0,8 23,3 23,4 23,4 23,4 0,8

сіножаті та пасовища 314,1 10,5 313 312,1 311,9 310,9 10,4

Таблиця 1. Земельний фонд Житомирської області та його зміни (на початок року)

Джерело: за даними [13; 14]; дані Держгеокадастру.



3,4%, відкриті землі без рослинного покривуабо з незначним покривом — 1,3 %, води — 1,6%(табл. 1).

У Житомирській області найбільша площалісів — 1020,2 тис. га. Лісистість становить 34,2%від загальної площі області. Лісові ресурси ви-конують важливу роль у сільському госпо-дарстві. У першу чергу це пов'язано з викорис-танням побічних лісових користувань, відпові-дно до Лісового кодексу України до яких відно-

сять: заготівлю сіна, випасання худоби, розмі-щення пасік, заготівлю дикорослих плодів,горіхів, грибів, ягід лікарських рослин, збиран-ня лісової підстилки та заготівлю очерету [5].Роль лісів полягає також у захисті угідь від за-топлення і суховіїв, водної та вітрової ерозіїгрунтів. Вони беруть безпосередню участь урегулюванні водно-повітряного режиму тастворюють сприятливі кліматичні умови.

У структурі земельного фонду Жито-мирської області сільськогосподарські угіддяза досліджуваний період зменшились на 800га до 1510,0 тис. га і у 2018 р. становлять 50,6%.Площа ріллі у структурі сільськогосподарсь-ких угідь становить 73,8%. За досліджуванийперіод вона збільшилась на 5,9 тис. га до 1113,8тис. га, що становить 37,3% від загальної те-риторії Житомирської області. Площа пере-логів у Житомирській області є найбільшою у

країні та становить 26,8% від всієї площі пере-логів України, та 4% від площі сільськогоспо-дарських угідь області. За досліджуваний пер-іод їх площа зменшилась на 3,6 тис. га і стано-вить 61,9 тис. га. Природні кормові угіддя ста-новлять 20,6% (310,9 тис. га) від сільськогоспо-дарських угідь, багаторічні насадження — 1,5%(23,4 тис. га).

Негативним явищем для сільського госпо-дарства області є наявність 33,5 тис. га (2,1%)сільськогосподарських земель, які зазнали тех-ногенного забруднення.

Важливим етапом у реформуванні земель-них відносин стало паювання земель та пере-дача прав на земельні наділи громадянам. У ре-зультаті держава позбулася монопольногоправа на землі сільськогосподарського призна-чення. Паювання земель було здійснено у1995—1996 рр., відповідно до Указу Президен-та України "Про порядок паювання земель, пе-реданих у колективну власність сільськогоспо-дарським підприємствам і організаціям", якимвизначався розмір земельного паю без виділен-ня земельних ділянок у натурі. У результатіземлі колгоспів, радгоспів, міжгосподарськихпідприємств перейшли у власність їх правців-ників і пенсіонерів з їх числа [8, с. 206] (рис. 1).

У Житомирській області право власності наземельну частку (пай) набули 311330 громадян,площею сільськогосподарських земель 1,1 млнга. Із них отримали Сертифікати на право наземельну частку (пай) 97,4% громадян. Серти-фікат посвідчував право особи на земельну ча-стку і містив відомості про її вартість та розмірв умовних кадастрових гектарах. Згодомвідбувся процес виділення земельних часток(паїв) у натурі (на місцевості), який супровод-

Кількість громадян, які набули право на земельну частку (пай)

(311330)

Кількість громадян, які отримали сертифікати

(303201)

Кількість оформлених держаних актів

(272589)

Видано державних актів

(266494)

Оформлено та видано свідоцтва про право власності

(8525)

Рис. 1. Хід приватизації земельних часток(паїв) у власність громадянами Житомирської

області станом на 25.09.2018 р.Джерело: за даними територіального органу Держгеокадаст-

ру у Житомирській області.

Таблиця 2. Паювання сільськогосподарськихземель у розрізі районів Житомирської

області станом на 01.01.2018 р.

Джерело: за даними територіального органу Держгеокадаст-ру у Житомирській області.

Назва району

Кількість

громадян, які набули право на

земельну частку

(пай), чол.

Загальна

площа земель переданих у

власність, га

Середня площа

паю, га

Андрушівський 14204 55713 3,9

Баранівський 9470 33825 3,6

Бердичівський 16420 45063 2,7

Брусилівський 7795 37954 4,9

Вол.-Волинський 10157 36459 3,6

Ємільчинський 16912 76527 4,5

Житомирський 15607 50074 3,2

Коростенський 14206 72027 5,1

Коростишівський 9779 37227 3,8

Лугинський 7487 21860 2,9

Любарський 12924 43185 3,3

Малинський 12424 53171 4,3

Народицький 6258 21782 3,5

Нов.-Волинський 23206 77436 3,3

Овруцький 20902 44506 2,1

Олевський 11664 27906 2,4

Попільнянський 15633 63080 4,0

Радомишльський 14693 53176 3,6

Романівський 10196 38204 3,7

Ружинський 18976 64409 3,4

Червоноармійський 11561 41885 3,6

Черняхівський 12721 46596 3,7

Чуднівський 18132 57999 3,2

Разом 311327 1100064 3,5



81

жувався видачею Державних актів на правовласності взамін сертифікатів. 87,9% громадянякі отримали сертифікати, здійснили оформ-лення та отримали державні акти на право влас-ності земельної ділянки. Від загальної кількостігромадян, які набули право на земельну часткуїх кількість становить 85,6%.

Загалом у Житомирській області найбільшаплоща земель переданих у приватну власністьземель була у Новоград-Волинському (77436 га),Ємільчинському (76527 га) та Коростенському(72027 га) районах. Натомість найменші площіземель було передано в Олевському (27906 га),Лугинському (21860 га) та Народицькому (21782га) районах. Розмір земельного паю по районахЖитомирської області як і загалом по Україні єрізними, оскільки на його величину впливалитакі фактори, як: площа сільськогосподарськихугідь, яка підлягала паюванню; чисельність осіб,яким належало право на пай та якість грунто-вого покриву. Найбільші за площею паї на однуособу припадають у Коростенському (5,1 га),Брусилівському (4,9 га) та Ємільчинському (4,5га) районах, найменші — в Олевському (2,4 га)та Овруцькому (2,1 га) районах. У середньомупо Житомирській області площа земельного паюстановить 3,5 га (табл. 2).

Ключова мета земельної реформи поляга-ла у передачі сільськогосподарських земельтим хто на ній працює. Підгрунтям цьому слу-гувала думка, що вони зможуть стати ефектив-ними господарями. Проте практика показала,що нині лише 4 % власників земельних паїв об-робляють їх самостійно [7; 20]. Із яких, 66,1%використовуються для ведення товарногосільськогосподарського виробництва та 33,3%для особистого селянського господарства. Пе-реважна більшість розпайованих земель — 54%передано в оренду (рис. 2).

Не визначились як розпоряджатись своїмправом на земельну частку (пай) 22,8 % власни-ків (251,3 тис. га), з яких 15,9 % (39,9 тис. га) —померли, а їх спадкоємці відсутні. Площа нероз-поділених земель становить 11,2 % (123,6 тис.га), невитребуваних земельних паїв — 88,2 тис.га (8%) [6; 21].

У результаті реформування та приватизаціїземельних ділянок не на всі земельні часткибуло витребувано, як близько 100 тис. паїв в Ук-раїні залишилися не витребуваними [7].

Загалом невитребуваний пай (земельнаділянка) — це земельна ділянка, що була запро-ектована в складі єдиного земельного масиву,визначена в проектах чи схемах паювання земельКСП, без визначення меж в натурі (на місце-вості), проте не була розподілена на зборах влас-

ників земельних часток (паїв) через неявку назбори осіб — власників права на земельну част-ку (пай) чи їх спадкоємців у результаті грома-дяни які мали право на них не отримали відпов-ідного документа (сертифіката), що підтверд-жує це право, або власники земельних часток неоформили право власності чи померли, а їх спад-коємці не прийняли спадщину [19; 10].

Відповідно до статті 13 Закону України"Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельніділянки за рішенням відповідної сільської, се-лищної, міської ради чи районної державної ад-міністрації можуть передаватися в оренду длявикористання за цільовим призначенням настрок до моменту отримання їх власникамидержавних актів на право власності на земель-ну ділянку, про що зазначається у договоріоренди земельної ділянки, а власники земель-них часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взялиучасть у розподілі земельних ділянок, повідом-ляються про результати проведеного розподі-лу земельних ділянок у письмовій формі, у разіякщо відоме їх місцезнаходження [12].

Площа невитребуваних земельних паїв уЖитомирській області станом на 01.01.2018 р.складає 88,2 тис. га, з яких 47,1% (41,6 тис. га)використовуються згідно з договорами, 39,7%(34,991 тис. га) не використовуються та 13,2%використовуються без правовстановлюючихдокументів, тобто значна частина ріллі викори-стовується без належного документальногооформлення та статистичного і податковогообліку (рис. 3).

У розрізі районів Житомирської областінайбільше невитребуваних (нерозподілених)земельних часток налічується у Коростенсько-

Рис. 2. Структура розпайованих земельЖитомирської області за способом

їх використання на 01.01.2018 р.

Джерело: за даними територіального органу Держгеокада-стру у Житомирській області.

Самостійно обробляється 4%

В оренді 54%

Не визначились 23%

Відумерла спащина

0,7 тис. га;

Невитребувана 8%

Нерозподілена 11%



му районі (10693 га), з яких 81% використову-ються відповідно до договору оренди. У Ма-линському районі — 9382 га, з яких 61% вико-ристовують відповідно до договорів, а 39% невикористовують взагалі. У Радомишльськомурайоні з 8247 га використовуються лише 11%, а89% не використовують або відповідні докумен-ти відсутні. У Андрушівському та Бердичівсь-кому районах усі невитребувані паї використо-вуються без правовстановлюючих документів,у Ружинському — 95%, Попільнянському —83% (табл 3).

Відповідно до законодавства України не-витребувана земельна ділянка може бути пере-

дана до комунальної власності територі-альної громади, на території якої вонарозташована, у порядку визнання майнабезхазяйним, за рішенням суду, у разіякщо до 1 січня 2025 року власник невит-ребуваної земельної частки (паю) абойого спадкоємець не оформить правовласності на земельну ділянку [11].

Крім невитребуваних земельних паїв,у процесі реформування земельних відно-син утворилися земельні ділянки зі стату-сом відумерлої спадщини. Відумерла спад-щина — це земельна ділянка, яка належа-ла особам, що померли, а спадщина зали-шилась через відсутність спадкоємців чи

їх відмову від спадщини, або вчасно не було по-дано заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до Цивільного Кодексу статті1277 "У разі відсутності спадкоємців за запові-том і за законом, усунення їх від права на спад-кування, неприйняття ними спадщини, а такожвідмови від її прийняття орган місцевого само-врядування за місцем відкриття спадщини, аякщо до складу спадщини входить нерухомемайно — за його місцезнаходженням, зобов'я-заний подати до суду заяву про визнання спад-щини відумерлою.

У разі якщо на об'єкті нерухомого майна намомент відкриття спадщини знаходиться рухо-

ме майно, що входить доскладу спадщини, таке рухо-ме майно переходить увласність територіальноїгромади, якій передановідповідну земельну ділянку.Відповідно до Закону Украї-ни від 20.09.2016 р. "Про вне-сення змін до деяких зако-нодавчих актів Українищодо правової долі земель-них ділянок, власники якихпомерли" землі відумерлоїспадщини передаються укомунальну власність тери-торіальній громаді за місцемрозташування спадщини.

У Житомирській областістаном на 01.01.2018 р. знахо-диться 651 га земель віду-мерлої спадщини. Найбіль-ше цих земель знаходитьсяу 4 районах: Новоград-Во-линському — 183 га (28,1%),Володарсько-Волинському112 га (17,2%), Любарському105 (16,1%) та Ружинському

використовуються відповідно до

договорів; 41554 га ; 47%

використовуються без правовстановлю-

ючих документів; 11644 га ; 13%

не використовуються

34991 га; 40%

Рис. 3. Розподіл не витребуваних земельних часток(паїв) за способом використання у Житомирській

області станом на 01.01.2018 р.Джерело: за даними територіального органу Держгеокадастру у Жи-

томирській області.

Таблиця 3. Використання нерозподілених земельних паїву Житомирській області станом на 01.01.2018 р.

Джерело: за даними територіального органу Держгеокадастру у Житомирській області.

Назва району

Загальна

площа нероз-

поділених

земельних

паїв, га

З них

використовують

ся відповідно до

договору,

використовуються

без правововстано-

влюючих документів

не використо-

вуються

га % га % га %

Андрушівський 3103 - 0,0 3103 100,0 - -

Баранівський 4226 2081 49,2 - - 2145 50,8

Бердичівський 1060 - - 1058 99,8 2 0,2

Брусилівський 1132 - - - - 1132 100,0

Вол.-Волинський 7372 4381 59,4 - - 2991 40,6

Ємільчинський 1413 1413 100,0 - - - -

Житомирський 869 26 3,0 - - 843 97,0

Коростенський 10693 8662 81,0 - - 2031 19,0

Коростишівський 455 - - - - 455 100,0

Лугинський 3785 2410 63,7 - - 1375 36,3

Любарський 424 424 100,0 - - - -

Малинський 9382 5741 61,2 - - 3641 38,8

Народицький 3468 2327 67,1 - - 1141 32,9

Нов.-Волинський 5293 3030 57,2 595 11,2 1668 31,5

Овруцький 5246 216 4,1 2940 56,0 2090 39,8

Олевський 394 - - 394 100,0

Попільнянський 1783 143 8,0 1473 82,6 167 9,4

Радомишльський 8247 903 10,9 - - 7344 89,1

Романівський 1308 1082 82,7 - - 226 17,3

Ружинський 2608 133 5,1 2475 94,9 - -

Червоноармійський 5014 4214 84,0 - - 800 16,0

Черняхівський 7135 2535 35,5 - - 4600 64,5

Чуднівський 3779 1833 48,5 - - 1946 51,5

Разом 88189 41554 47,1 11644 13,2 34991 39,7



83

районах 96 га (14,7%), якіскладають 76,2% від загаль-ної площі земель відумерлоїспадщини області. У 2017 р.із загальної площі відумер-лої спадщини в оренду булонадано лише 14 %. Оренднаплата за такі земельні ділян-ки у 2017 р. становила 5248грн/га, що значно вище, ніжоренда за земельні паї(різниця ставить 5 разів).

Також у Житомирськійобласті налічується 39896 газемель, що знаходяться уневизначеному стані, оскільки 12997 осіб (влас-ників паїв) померли, а спадкоємці відсутні, алевідумерлою спадщиною їх не визначено.

У регулюванні земельних відносин важли-ве значення відіграє нормативна грошова оцін-ка земель сільськогосподарського призначен-ня. Оцінка земель входить до єдиної держав-ної системи земельно-кадастрових робіт і єскладовою державного земельного кадастру,яка включає бонітування грунтів, економічнуоцінку земель і грошову оцінку земельних діля-нок. Потреба у грошовій оцінці земель сіль-ськогосподарського призначення виникла привходженні економіки нашої держави в ринковівідносини [7]. Оскільки грошової оцінки небуло, то вартість землі не включалась до со-бівартості продукції і прибуток на неї не нара-ховувався. У результаті сільськогосподарськітоваровиробники недотримували кошти, щогальмувало розвиток сільськогосподарськоговиробництва [3, с. 35].

З плином часу нормативна грошова оцінкасільськогосподарських угідь зазнала суттєвихзмін. Так станом на 1 січня 2018 р. нормативнагрошова оцінка 1 га ріллі у Житомирській об-ласті проти 1995 р. зросла у 8,7 раза і становить21165,27 грн/га, проте є найнижчим показни-ком в Україні. Нормативна грошова оцінка побагаторічним насадженням,сіножатям пасовищам зрос-ла у 4,8 рази (рис. 4).

Нормативна грошова оцін-ка сільськогосподарськихземель в Україні була зат-верджена 01.07.1995 р. припідготовці до передачі зе-мель у колективну власністьта їх розпаюванні. Відпові-дно до постанови КабінетуМіністрів України від12.05.2000 р. №783 "Про

проведення індексації грошової оцінки земель"та Податкового кодексу України у країні булазапроваджена індексація нормативної грошовоїоцінки земель на відповідний коефіцієнт (рис. 5).

У 2012 р. коефіцієнт індексації становив1,756 і нормативна грошова оцінка 1 га рілліпідвищилась до 13731,64 грн. У 2015 р. коефі-цієнт становив 1,249, що забезпечило зростан-ня величини нормативної грошової оцінки 1 гадо 17150,82 грн. У 2017 р. коефіцієнт індексаціїстановив 1,2 у результаті чого нормативна гро-шова оцінка підвищилася до 20580,98 грн/га.

Грунтовий покрив Житомирської області єдрібноконтурним, домінують малопродуктивнідерново-підзолисті грунти, які займають 50%сільськогосподарських угідь. Чорноземні тачорноземнолугові грунти займають лише14,2%. Найбільш родючі грунти зосереджені упівденно-лісостеповій частині: сірі лісові, тем-но-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені,чорноземи типові, лучні та чорноземно лучні,дерново глейові (рис. 6).

Досліджуючи розмір нормативної грошовоїоцінки орних земель Житомирської області врозрізі районів, стає очевидним, що найвищагрошова оцінка ріллі має місце в Ружинськомурайоні (37713,97 грн/га), оскільки там перева-жають опідзолені грунти та малогумусні чор-

8321,82

10782,73

94709,77

21165,27

1735,1

2248,2

19747

2443,7

0 20000 40000 60000 80000 100000

Пасовища

Сіножаті

Багаторічнінасадження

Рілля і перелоги

1995

2018

Рис. 4. Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідьЖитомирської області, грн/га

Джерело: за даними Держгеокадастру [4].

2443,74432,9

6023,77819,8 7819,8

13731,6

17150,8

13732

20581,0 20581,0 21165,3

0,0

5000,0

10000,0

15000,0

20000,0

25000,0

1996 2000 2005 2010 2011 2012 2014 2015 2016 2017 2018

Рис. 5. Нормативна грошова оцінка ріллі в Житомирській області(на початок року), грн/га

Джерело: за даними Держгеокадастру [4].



ноземи. Найнижча грошова оцінка ріллі в Лу-гинському районі (5558,56 грн/га), де перева-жать дерново-підзолисті грунти, які характе-ризуються легким гранулометричним складомта високою кислотністю.

Незважаючи на те, що на операції з купівлі-продажу земель сільськогосподарського при-значення діє мораторій, спостерігається рухправа на земельні частки (паї), оскільки в умо-вах дії мораторію дозволено передавати зе-мельні ділянки у спадок, дарування, обмінюва-ти на іншу земельну ділянку чи викуповуватидля суспільних потреб [21]. Станом на01.01.2017 р. у Житомирській області було за-фіксовано 52070 шт. нотаріально посвідченихпереходів прав на земельну ділянку, загальною

площею 169,4 тис. га. Із них були успадковано164,5 тис. га (97,1%), подаровано — 2,7 %, об-міняно — 0,1 % та продано — 0,1%.

Попри позитивні зрушення у земельномуреформуванні виробництво сільськогоспо-дарської продукції зазнало спаду як в Українізагалом, так й у Житомирській області зокре-ма. Спад виробництва відбувався у результатістримування процесу реорганізації госпо-дарських структур колективного типу та не-сприятливої цінової політики. Такий процесмав місце до 1999 р. включно. У цей період по-казники ефективності агросектору були най-меншими. Після реформування колективнихсільськогосподарських виробничих структур вагроформування ринкового типу, розширення

земельних площ у фер-мерських господарств тагосподарств населеннявиробництво почало по-ступово зростати. Нинівиробництво продукціїсільського господарствапорівняно з 1999 р. зрос-ло на 83,3% і становить9,9 млрд грн.

За досліджуваний пе-ріод також відбулися змі-ни й у структурі вироб-ництва. Так, у 1990 р.

37713,9734123,65

32656,5332447,66

32030,7730572,07

23276,8819943,43

19454,9519315,99

18392,9316675,67

15179,9215147,07

14506,9913854,28

10422,38337,848128,97

7643,027405,51

7118,325558,56

0 5000 10000 15000 20000 25000 30000 35000 40000

РужинськийЛюбарськийЧуднівський

ПопільнянськийАндрушівськийБердичівський

Нов.-ВолинськийЖитомирський

ОвруцькийБрусилівський

КоростишівськийРоманівськийБаранівськийНародицький

РадомишльськийЧерняхівський

ЧервоноармійськийЄмільчинський

Вол.-ВолинськийМалинський

КоростенськийОлевський

Лугинський

Рис. 6. Нормативна грошова оцінка ріллі у Житомирської областістаном на 01.01.2017 р., грн/га

Джерело: за даними ННЦ "Інститут аграрної економіки".

5,2 4,4 4 3,8 3,3 2,8 2,6 3,2 3,75,3 6,5 7,1

5,95,3

3,6 3,43 3 2,8 2,6 2,7

2,82,9 2,8

11,19,7

7,6 7,26,3 5,8 5,4 5,7 6,3

8,19,4 9,9

0

2

4

6

8

10

12

1990 1991 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2010 2015 2016 2017

Рослинництво Тваринництво Всього

Рис. 7. Динаміка виробництва валової продукції сільськогогосподарства у Житомирській області, млрд грн

Джерело: за даними [16; 17].



85

співвідношення рослинництва до тваринництвабуло 47:53, а у 2017 р. — 72:28 (рис. 7).

ВИСНОВКИУ ході приватизації земельних ділянок, не

всі земельні частки було витребувано, у резуль-таті чого сформувалися невитребувані земельніпаї. Згодом додалася ще одна категорія земель —землі відумерлої спадщини, кількість яких зкожним роком збільшується. Оскільки питан-ня, щодо використання таких земель є недо-статньо врегульованими тривалий час викори-стання таких земель проводилося без відпо-відного документального оформлення, на-слідком чого стало неодержання значних сумкоштів місцевими бюджетами, що мали б на-дійти від плати за їх використання.

Література:1. Добряк Д.С., Карплюк Д.І., Бабміндра І.Р.

Сучасний землеустрій — основоположний дер-жавний механізм управління в галузі викорис-тання та охорони земельних ресурсів. Земле-устрій і кадастр. — 2007. — №2. — С. 3—8.

2. Дорош Й.М. Землеустрій як основний ме-ханізм формування земельних відноси в умовахтрансформаціиної економіки. Землеустрій, кадастрі моніторинг земель. — 2012. — № 1—2. — С. 6—14.

3. Еволюція методологічних і методичнихаспектів оцінки земель в Україні (наукова до-повідь) / М.М. Федоров, В.Я. Месель-Веселяк,та ін. — К.: ННЦ "ІАЕ", 2017.— 84 с.

4. Інформація про нормативну грошовуоцінку земель сільськогосподарського призна-чення, 01.01.2018. URL:http://land.gov.ua/info/informatsiia-pro-normatyvnu-hroshovu-otsinku-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-01-01-2016

5. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 №3852-XII (зі змінами) База даних "Законодав-ство України" / ВР України. URL: http://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12

6. Лупенко Ю.О., Ходаківська О.В. Науковізасади запровадження ринкового обігу земельсільськогосподарського призначення. Еконо-міка АПК. — 2016. — № 12. — С. 5—15.

7. Лупенко Ю.О., Ходаківська О.В. Транс-формація земельних відносин у сільському гос-подарстві (аналітичний огляд). — К.: ННЦ"ІАЕ", 2015. — 52 с.

8. Месель-Веселяк В. Я. Реформування аг-рарного сектора економіки України (здобуткипроблеми, вирішення). Вісник економіки наукУкраїни. — 2010. — № 2. — С. 205—211.

9. Новаковський Л.Я., Третяк А. М. Основніположення концепції розвитку земельної ре-

форми в Україні. — К.: Центр земельної рефор-ми, 2000. — 96 с.

10. Постанова Вищого господарського судуУкраїни від 15.01.2015 у справі № 924/686/14.URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link-1/SD150511.html

11. Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо вирішення питання колектив-ної власності на землю, удосконалення правилземлекористування у масивах земель сільськогос-подарського призначення, запобігання рейдерствута стимулювання зрошення в Україні: Закон Ук-раїни від 10.07.2018 № 2498-VIII. База даних "За-конодавство України" / ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19

12. Про порядок виділення в натурі (намісцевості) земельних ділянок власникам зе-мельних часток (паїв): Закон України від05.06.2003 № 899-IV (зі змінами). База даних"Законодавство України" / ВР України. URL:http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15

13. Регіональна доповідь про стан навко-лишнього природного середовища у Жито-мирській області у 2013 р. URL: http://ecology.zt.gov.ua/reg_dop-1.html

14. Регіональна доповідь про стан навко-лишнього природного середовища у Жито-мирській області у 2015 році. URL: http://ecology.zt.gov.ua/2015.htm

15. Сапич В.І. Теоретико-методологічні за-сади розвитку відносин власності на землю.Вісник Сумського національного аграрногоуніверситету. Серія: Економіка і менеджмент.— 2014. — № 4. — С. 41—47. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vsna_ekon_2014_4_11

16. Статистичний збірник. Валова продук-ція сільського господарства України 1990 —2010. — Київ. Держстат, 2012. — 48 с.

17. Статистичний щорічник. Сільське господар-ство України 2017. — К.: Держстат, 2018. — 245 с.

18. Третяк А. Стратегічні напрями розвиткуземельних відносин в Україні на 2015—2025 роки.Землевпорядний вісник. — 2014. — № 12. — С. 18—22. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zv_2014_12_7

19. Харченко А. Невитребувані паї: визна-чення, оренда, реєстрація URL: https://uteka.ua/publication/agro-4— zemlya-ta-zemel-ni-pravovidnosini-32-nevitrebuvani-pai-vizna-chennya-orenda-reyestraciya

20. Ходаківська О.В. Особливості регулюван-ня орендної плати за землі державної власності.Економіка АПК. — 2016. — № 6. — С. 49—60.

21. Ходаківська О.В., Левек Р. Земельні від-носини: пошук балансу інтересів між держав-ним регулюванням та неолібералізмом. Еконо-міка АПК. — 2018. — № 6. — С. 5—17.



References:1. Dobryak, D.S. Karplyuk, D.I. and Bab-

mindra, I.R. (2007), "Modern land management isa fundamental state control mechanism in the fieldof land use and protection", Zemleustriy i kadastr,vol 2, pp. 3—8.

2. Dorosh, Y.M. (2012), "Land system as themain mechanism for forming land relations in atransformational economy", Zemleustriy, kadastri monitorynh zemel, vol. 1—2, pp. 6—14.

3. Fedorov, M. M. and Mesel-Veselyak, V. YA.(2017), Evolyutsiya metodolohichnykh i meto-dychnykh aspektiv otsinky zemel v Ukrayini(naukova dopovid) [Evolution of methodologicaland methodical aspects of land valuation inUkraine (scientific report)], NNTS "IAE", Kyiv,Ukrainian.

4. State Service of Ukraine for Geodesy,Cartography & Cadastre (2018), "Information onnormative monetary valuation of agriculturallands, 01.01.2018" available at: http://land.gov.ua/info/informatsiia-pro-normatyvnu-hroshovu-otsinku-zemel-silskohospodarskoho-pryzna-chennia-01-01-2016 (Accessed 15 March 2019).

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (1994),"Forest Code of Ukraine", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12 (Accessed15 March 2019).

6. Lupenko, Yu. O. and Khodakivska, O. V.(2016), "Scientific principles of introduction ofmarket circulation of agricultural land" Eko-nomika APK, vol. 12, pp. 5—15.

7. Lupenko, Yu.O. and Khodakivska, O.V.(2015), Transformatsiya zemelnykh vidnosyn usilskomu hospodarstvi (analitychnyi ohliad) [Thetransformation of land relations in agriculture(analytical review)], NNTS "IAE", Kyiv, Ukraine.

8. Mesel-Veseliak, V. Ya. (2010), "Reformingthe agrarian sector of Ukraine's economy (achie-vements of the problem, solution)", Visnykekonomiky nauk Ukrayiny, vol. 2, pp. 205—211.

9. Novakovskii, L. Ya. and Tretyak, A.M. (2000),Osnovni polozhennya kontseptsiyi rozvytkuzemelnoyi reformy v Ukrayini [Basic provisions ofthe concept of land reform in Ukraine], Tsentrzemelnoyi reformy, Kyiv, Ukraine.

10. Supreme economic court of Ukraine (2015),"Resolution of 15.01.2015 number 924/686/14 "Onthe invalidation of instructions in respect to theuse of land", available at: http://search.liga-zakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SD150511.html(Accessed 15 March 2019).

11. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), TheLaw of Ukraine "On amendments to somelegislative acts of Ukraine on the solution of theissue of collective ownership of land, improvement

of land use rules in massifs of agricultural land,prevention of raidering and stimulation ofirrigation in Ukraine", available at:: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-19 (Accessed15 March 2019).

12. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), TheLaw of Ukraine "On the order of allocation in kind(on the ground) of land plots to owners of land shares(units)", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15 (Accessed 15 March 2019).

13. Department of Ecology and NaturalResources of Zhytomyr Regional State Admi-nistration (2014), "Regional report on the state ofthe environment in Zhytomyr region in 2013",available at: http://ecology.zt.gov.ua/reg_dop-1.html (Accessed 15 March 2019).

14. Department of Ecology and NaturalResources of Zhytomyr Regional State Admi-nistration (2016), "Regional report on the state ofthe environment in Zhytomyr region in 2015",available at: http://ecology.zt.gov.ua/2015.htm(Accessed 15 March 2019).

15. Sapych, V. I. (2014) "Theoretical andmethodological principles of the development ofrelations of land ownership", Visnyk Sumskohonatsionalnoho ahrarnoho universytetu, Seriya :Ekonomika i menedzhment, vol. 4, pp. 41—47,available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vsna_-ekon_2014_4_11, (Accessed 15 March 2019).

16. State Statistics Service of Ukraine (2012),Statystychnyy zbirnyk. Valova produktsiyasilskoho hospodarstva Ukrayiny 1990 - 2010[Statistical collection. Gross agricultural outputof Ukraine 1990—2010], Derzhstat, Kyiv,Ukrainian.

17State Statistics Service of Ukraine (2018),Statystychnyy shchorichnyk. Silske hospodarstvoUkrayiny 2017 [Statistical Yearbook. Agricultureof Ukraine 2017], Derzhstat, Kyiv, Ukrainian.

18. Tretyak, A. (2014), "Strategic directions ofdevelopment of land relations in Ukraine for2015—2025", Zemlevporyadnyy visnyk, vol 12, pp.18—22, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zv_2014_12_7 (Accessed 15 March 2019).

19. Kharchenko, A. "Unclaimed units:definition, lease, registration", available at: https://uteka.ua/publication/agro-4 (Accessed 15March 2019).

20. Khodakivska, O. V. (2016), "Features of re-gulation of rent for land of state property",Ekonomika APK, vol. 6, pp. 49—60.

21. Khodakivska, O.V. and Levek, R. (2018),"Land relations: the search for a balance ofinterests between state regulation and neo-liberalism", Ekonomika APK, vol. 6, pp. 5—17.Стаття надійшла до редакції 26.03.2019 р.

Агросвіт 7 2019 · — Стаття повинна бути виконана у...

Documents