Агросвіт 7 2020 · 2020. 4. 15. · specifics of the carpathian region ... formation of the...

У НОМЕРІ:Карпук А. І., Марчук Ю. М., Миклуш Т. С.Фінансово-інвестиційне забезпечення комплексногоприродокористування в умовах децентралізації:специфіка Карпатського регіону ...................................................... 3Кирилов Ю. Є., Фесенко Г. О.Популяризація рису як напрям брендингу Херсонщини .......... 12Таран-Лала О. М., Зось-Кіор М. В., Андрусенко М. М.Імідж підприємства як фактор впливу на йогоконкурентоспроможність ................................................................. 18Міщук Є. В.Методологічні засади оцінки рівня та стану стратегічноїекономічної безпеки підприємств .................................................. 23Самайчук С. І.Аналіз виробництва сільськогосподарської продукції:регіональний аспект ........................................................................... 31Мулик Я. І.Аудиторська діяльність в Україні: сучасний стан,реформування та розвиток .............................................................. 37Саковська О. М.Диверсифікація діяльності як основа розвиткусільськогосподарських кооперативів ............................................ 48Рудік Н. М.Потенціал кооперації як системи соціально-економічнихвідносин та шляхи його реалізації .................................................. 55Аверчева Н. О., Соляник М. Б., Кушниренко В. Г.Ефективний розвиток свинарства у фермерських господарствахна основі застосування інноваційних підходів до годівлі тварин ... 63Галат Л. М.Проблеми і перспективи розвитку особистих селянськихгосподарств у галузі плодоовочівництва України ...................... 71Бурлака Н. І., Панько В. В.Екологічні наслідки деградації грунту та інноваційнішляхи її подолання ............................................................................ 80Тітенко З. М.Бюджетна децентралізація як фактор розвитку сільськихтериторій України .............................................................................. 87Величко Т. Г.Основні напрями стратегічного управління підприємствомв умовах сталого розвитку ............................................................... 92Сакун А. Ж., Гакал Т. О.Формування системи інфраструктури сільського зеленоготуризму в Україні ............................................................................... 97Крамаренко І. С., Войт Д. С., Прокопенко Н. О.,

Клецов Є. С., Кльоц Ю. Ю.Ретроспективний аналіз формування та розвиткуінвестиційного потенціалу в умовах нестабільності ................ 102Малюта І. А., Небаба Н. О., Колісник А. Е.Світовий автомобільний ринок: сучасний стан і тенденціїрозвитку ............................................................................................. 111Шатненко К. О., Вязмікіна І. А., Маслов Д. С.Субстанційне відношення промислового і фінансовогокапіталу в Україні: особливості .................................................... 116Заставний Ю. Б.Органічне сільськогосподарське виробництвояк пріоритетний напрям розвитку сільськихдомогосподарств: фінансово-економічні аспекти .................... 125

№ 7 квітень 2020 р.

Журнал засновано у січні 2001 року. Виходить 2 рази на місяць.

© АгроСвіт, 2020

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:Васильєва Наталя Костянтинівна, доктор економіч-них наук, професор, завідувач кафедри інформацій-них систем і технологій, Дніпровський державнийаграрно-економічний університет

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Андрющенко Катерина Анатоліївна, доктор економічних наук,доцент, професор кафедри економіки та підприємництва, ДВНЗ«Київський національний економічний університет імені ВадимаГетьмана»Безус Роман Миколайович, доктор економічних наук, професор,професор кафедри маркетингу, Дніпровський державний аграрно-економічний університетГончаренко Оксана Володимирівна, доктор економічних наук,професор, професор кафедри економіки, Дніпровський державнийаграрно-економічний університетКатан Людмила Ігорівна, доктор економічних наук, професор,завідувач кафедри фінансів, банківської справи та страхування,Дніпровський державний аграрно-економічний університетКозловський Сергій Володимирович, доктор економічних наук,професор, професор кафедри підприємництва, корпоративноїта просторової економіки, Донецький національний універси-тет імені Василя Стуса (м. Вінниця)Кураташвілі Альфред Анзорович (Тбілісі, Грузія), доктор економічних,філософських і юридичних наук, професор в галузі суспільних наук,професор Грузинського технічного університету в області Публічногоправа (Факультет Права і Міжнародних відносин), науковий керівникІнституту Бізнесу і Права факультетів Права і Міжнародних відносин іБізнестехнологій ГТУ, завідувач відділом економічної теорії Інститутуекономіки імені П.Гугушвілі Тбіліського державного університету іменіІване ДжавахішвіліЛозинський Дмитро Леонідович, кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри обліку і аудиту, Державний університет«Житомирська політехніка»Павлова Галина Євгеніївна, доктор економічних наук, професор,професор кафедри обліку, оподаткування та управління фінансово-економічною безпекою, Дніпровський державний аграрно-економічний університетСамойленко Алла Олександрівна, кандидат економічних наук, доценткафедри менеджменту та туристичного бізнесу, Дніпровськийнаціональний університет імені Олеся ГончараСардак Сергій Едуардович, доктор економічних наук, доцент, в.о.завідувача кафедри економіки, підприємництва та управлінняпідприємствами, Дніпровський національний університет імені ОлесяГончараПантєлєєва Наталія Миколаївна, доктор економічних наук, кандидаттехнічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів та банківськоїсправи, Черкаський навчально-науковий інститут Державного вищогонавчального закладу «Університет банківської справи»Трусова Наталя Вікторівна, доктор економічних наук, професор,професор кафедри фінансів, банківської справи та страхуванняТаврійського державного агротехнологічного університету,Таврійський державний агротехнологічний університетФедоренко Станіслав Валентинович, кандидат технічних наук, до-цент, доцент кафедри охорони праці і навколишнього середовищаКНУБА, академік академії будівництва УкраїниХалатур Світлана Миколаївна, доктор економічних наук, професор,професор кафедри фінансів, банківської справи та страхування,Дніпровський державний аграрно-економічний університетЧереп Олександр Григорович, доктор економічних наук, доцент,професор кафедри економіки, Запорізький національний університетЧирва Ольга Григорівна, доктор економічних наук, професор,професор кафедри маркетингу, менеджменту та управління бізнесом,Уманський державний педагогічний університет імені Павла ТичиниШабатура Тетяна Сергіївна, кандидат економічних наук, доцент,доцент кафедри економічної теорії і економіки підприємства,Одеський державний аграрний університет

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР: Кучеренко Г. Б.

Свідоцтво КВ № 23728-13568ПР від 27.12.2018 рокуISSN 2306-6792

Передплатний індекс: 21847Засновники:

Дніпровський державнийаграрно-економічний університет,

ТОВ "ДКС Центр"Видавець:

ТОВ "ДКС Центр"Адреса редакції:

04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, (044) 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73www.agrosvit.info

E-mail: [email protected]

ЗАСТУПНИК ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:Вініченко Ігор Іванович, доктор економічних наук,професор, завідувач кафедри економіки, Дніпровсь-кий державний аграрно-економічний університет

Підписано до друку 16.04.20 р.Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 16,6. Наклад — 1000 прим.

Папір крейдований, друк офсетний. Замовлення №1604/1

Передрукування дозволяється лише за згодою редакції.Відповідальність за добір і викладення фактів несуть автори.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій. За змістта достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець.

Рекомендовано до друкуВченою радою Дніпровського державного

аграрно-економічного університету 16.04.2020 р.

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:Index Copernicus (IC); SIS; Google Scholar.

Журнал включено до Переліку науковихфахових видань України з

ЕКОНОМІЧНИХ НАУК (Категорія «Б»).Наказ Міністерства освіти і науки України

№ 975 від 11.07.2019 р.Спеціальності – 051, 071, 072, 073, 075, 076, 292

№ 7 / 2020

CONTENTS:Karpuk A., Marchuk Yu., Myklush T.FINANCIAL AND INVESTMENT SUPPORT FOR INTEGRATED ENVIRONMENTALMANAGEMENT IN THE CONTEXT OF DECENTRALIZATION:SPECIFICS OF THE CARPATHIAN REGION.............................................................................................................................................. 3Kyrylov Yu., Fesenko H.RICE PROMOTING AS A BRANDING TREND OF KHERSONREGION .............................................................................................................................................................................................................. 12Taran-Lala O., Zos-Kior M., Andrysenko M.THE IMAGE OF THE ENTERPRISE AS A FACTOR INFLUENCINGITS COMPETITIVENESS ................................................................................................................................................................................ 18Mishchuk Ie.METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF ASSESSMENT OF THE LEVEL AND STATEOF STRATEGIC ECONOMIC SECURITY OF ENTERPRISES ................................................................................................................. 23Samaichuk S.ANALYSIS OF AGRICULTURAL PRODUCTION: REGIONAL ASPECT ............................................................................................ 31Mulyk Y.AUDIT ACTIVITIES IN UKRAINE: CURRENT SITUATION, REFORMAND DEVELOPMENT ..................................................................................................................................................................................... 37Sakovska О.DIVERSIFICATION OF ACTIVITIES AS A BASIS FOR THE DEVELOPMENTOF AGRICULTURAL COOPERATIVES ...................................................................................................................................................... 48Rudik N.POTENTIAL OF COOPERATION AS A SYSTEM OF SOCIAL AND ECONOMIC RELATIONSAND THE WAYS TO REALIZE IT ................................................................................................................................................................ 55Avercheva N., Solianyk M., Kushnyrenko V.EFFECTIVE DEVELOPMENT OF PIG FARMING IN AGRICULTURAL HOLDINGS BASED ON INNOVATIONAPPROACHES OF ANIMAL FEEDING ....................................................................................................................................................... 63Galat L.PROBLEMS AND PERSPECTIVES FOR THE DEVELOPMENT OF PERSONALFARMERS IN THE FRUIT INDUSTRY OF UKRAINE .............................................................................................................................. 71Burlaka N., Panko V.ECOLOGI CONSEQUENCES OF SOIL DEGRADATION AND INNOVATIVE WAYSOF ITS SUBSIDY ............................................................................................................................................................................................... 80Titenko Z.BUDGETARY DECENTRALIZATION AS A FACTOR FOR THE RURAL DEVELOPMENTOF RURAL AREAS OF UKRAINE ................................................................................................................................................................. 87Velichko T.THE MAIN DIRECTIONS OF STRATEGIC MANAGEMENT OF THE ENTERPRISEIN THE CONDITIONS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT ................................................................................................................. 92Sakun A., Gakal T.FORMATION OF THE SYSTEM OF THE RURAL GREEN TOURISM INFRASTRUCTUREIN UKRAINE ..................................................................................................................................................................................................... 97Kramarenko I., Voit D., Prokopenko N., Kletsov Y., Kloyts U.RETROSPECTIVE ANALYSIS OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF INVESTMENTPOTENTIAL IN THE CONDITIONS OF INSTABILITY ......................................................................................................................... 102Maluta I., Nebaba N., Kolisnyk A.WORLD AUTOMOBILE MARKET: CURRENT STATE AND DEVELOPMENTTRENDS ............................................................................................................................................................................................................ 111Shatnenko K., Vyazmikina I., Maslov D.SUBSTANTIAL RELATIONSHIP OF INDUSTRIAL AND FINANCE CAPITAL IN UKRAINE:PECULIARITIES ............................................................................................................................................................................................ 116Zastavnyy Y.ORGANIC AGRICULTURAL PRODUCTION AS A PRIORITY DIRECTION OF DEVELOPMENTOF RURAL HOUSEHOLDS: FINANCIAL AND ECONOMIC ASPECTS ............................................................................................. 125

ПЕРЕДПЛАТАВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА

Передплатний індекс 21847

АГРОСВІТ № 7, 2020

3

УДК 332.122 (477.8):[330.322]

А. І. Карпук,д. е. н., доцент, директор, відокремлений підрозділ НУБіП України"Боярська лісова дослідна станція", м. КиївORCID ID: 0000-0003-2920-8131Ю. М. Марчук,к. с.-г. н., завідувач кафедри ботаніки, дендрології та лісової селекції,Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. КиївORCID ID: 0000-0003-1184-261XТ. С. Миклуш,аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. КиївORCID ID: 0000-0003-2522-1478

ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГОПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: СПЕЦИФІКАКАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.3

A. Karpuk,Doctor of Economic Sciences, senior lecturer, principal, separate division of NationalUniversity of Life and Environmental Sciences of Ukraine "Boyarka forest research station", KyivYu. Marchuk,PhD in Agricultural Sciences, head of the Department of botany, dendrology and forest selection,National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, KyivT. Myklush,postgraduate student, The National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

FINANCIAL AND INVESTMENT SUPPORT FOR INTEGRATED ENVIRONMENTALMANAGEMENT IN THE CONTEXT OF DECENTRALIZATION: SPECIFICS OF THECARPATHIAN REGION

У статті розкриваються сутнісні характеристики фінансово-інвестиційного забезпечення комплексного приро-докористування в умовах поглиблення децентралізації та створення об'єднаних територіальних громад. Встановле-но, що прикметними рисами відзначається формування системи фінансово-інвестиційного забезпечення комплекс-ного природокористування в Карпатському регіоні, де ускладнені умови ведення сільського та лісового господар-ства вимагають перманентного нарощення асигнувань у відтворення та охорону природно-ресурсного потенціалу.Дослідження показали, що має місце територіальна асиметрія в надходженнях природно-ресурсних та екологічнихплатежів до місцевих бюджетів Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей у 2012—2017 роках, що вимагає застосування диференційованого підходу до вибору пріоритетів залучення інвестицій у роз-виток регіональних природно-ресурсних комплексів, а також домінант фінансування конкретних проектів приро-доохоронного спрямування. Встановлено, що в розрізі адміністративних областей Карпатського регіону у 2012—

4Передплатний індекс 21847


ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИЗАВДАННЯМИ

Процеси деіндустріалізації, які спостеріга-ються в територіальних господарських комп-лексах, вимагають від регіональних органів дер-жавної влади та місцевого самоврядування пе-реглянути пріоритети господарського освоєн-ня природно-ресурсного потенціалу, викорис-тання якого при забезпеченні відповідногорівня комплексності сприятиме нарощеннюобсягів виробництва продукції з високою до-даною вартістю та призведе до зростання по-

2017 роках спостерігаються значні розриви в сумах видатків місцевих бюджетів на охорону довкілля та розвитокприродно-ресурсного сектора, що пов'язано з реальними можливостями місцевого самоврядування фінансувати про-екти екологічного оздоровлення довкілля та внутрішніми джерелами суб'єктів господарювання вкладати інвестиційніресурси у відтворення природних ресурсів та інших елементів навколишнього природного середовища. Обгрунтова-но, що сучасна система фінансово-інвестиційного забезпечення комплексного природокористування має охоплюва-ти широкий спектр методів та інструментів, які дозволятимуть акумулювати максимально можливі суми природно-ресурсних та екологічних платежів у спеціальних фондах місцевих бюджетів, передусім в бюджетах місцевого само-врядування, щоб підвищити дієвість фінансування органами місцевого самоврядування проектів відтворення при-родно-ресурсного потенціалу та екологічного реінжинірингу довкілля. Доведено, що органи місцевого самовряду-вання мають активніше працювати в напрямі залучення іноземних інвестицій в реалізацію проектів екологічногоспрямування на основі застосування угод публічно-приватного партнерства, участі в реалізації проектів міжнарод-ного природоохоронного співробітництва через імплементацію Цілей сталого розвитку, затверджених ООН, та впро-вадження базових положень природоохоронних директив Європейського Союзу.

The article reveals the essential characteristics of financial and investment support for integrated environmentalmanagement in the conditions of deepening decentralization and the creation of united territorial communities. It wasdetermined that the formation of a system of financial and investment support for integrated natural resource managementin the Carpathian region, where difficult conditions for agriculture and forestry require a permanent increase in allocationsfor the reproduction and protection of natural resource potential, is notable. Research has shown that there is a territorialasymmetry in natural resource and environmental payments to local budgets of the Zakarpattia, Ivano-Frankivsk, Lvivand Chernivtsi regions in 2012—2017, which requires a differentiated approach to the selection of priorities for attractinginvestment in the development of regional natural resource complexes. As well as the dominant financing of specificenvironmental projects. It is established that in the context of administrative regions of the Carpathian region in 2012—2017, there are significant gaps in the amount of expenditures of local budgets for environmental protection anddevelopment of the natural resource sector, that is associated with the real capacity of local governments to financeenvironmental improvement projects and internal sources of economic entities to invest investment resources in thereproduction of natural resources and other elements of the environment. It is proved that the modern system of financialand investment support for integrated environmental management should cover a wide range of methods and tools thatwill allow accumulating the maximum possible amounts of natural resource and environmental payments in specialfunds of local budgets, primarily in the budgets of local government, in order to increase the effectiveness of financingby local governments of projects for the reproduction of natural resource potential and environmental reengineering ofthe environment. It is proved that local governments should work more actively to attract foreign investment in theimplementation of environmental projects based on the application of public-private partnership agreements, participationin the implementation of international environmental cooperation projects through the implementation of sustainabledevelopment goals approved by the UN, and the introduction of basic provisions of environmental directives of theEuropean Union.

Ключові слова: фінансово-інвестиційне забезпечення, комплексне природокористування,рентна плата, екологічний податок, місцеві бюджети, спеціальні фонди.

Key words: financial and investment support, integrated nature management, rent, environmentaltax, local budgets, special funds.

даткових надходжень до місцевих бюджетів.Водночас тривале домінування виснажливоготипу природокористування призвело до по-гіршення еколого-економічних характеристикприродного багатства і тому виникла гостранеобхідність у диверсифікації методів фінансо-во-інвестиційного забезпечення проектів мо-дернізації та реконструкції матеріально-тех-нічної бази та інфраструктури комплексногоприродокористування.

Поглиблення процесів децентралізації танеобхідність забезпечення господарської само-достатності територіальних громад ще більшеактуалізували дану проблему. Найбільш акту-



5

альним є нарощення обсягів фінансово-інвес-тиційного забезпечення комплексного приро-докористування для ризикогенних регіонів,яким виступає Карпатський регіон. Структурнідеформації в господарському комплексі цьогорегіону призвели до згортання обсягів вироб-ництва в секторі хімічної індустрії, нафтопере-роблення та машинобудування, що фактичнозробило природно-ресурсний потенціал базо-вим чинником соціально-економічного підне-сення адміністративних областей Карпатсько-го регіону.

Найбільшим рівнем соціально-економічноїта екологічної ефективності використання при-родних ресурсів у цьому регіоні буде відзнача-тися знову ж таки за умови підвищення комп-лексності їх використання, а це потребує до-даткових капітальних вкладень у модернізаціюта реконструкцію природно-господарської таприродоохоронної інфраструктури. Тому ди-версифікація джерел, методів та інструментівфінансово-інвестиційного забезпечення комп-лексного природокористування у Карпатсько-му регіоні з врахуванням викликів децентралі-зації сьогодні виступає важливою проблемоюдля теорії та методології економічного регулю-вання природокористування в Україні загалом.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Специфіка існуючих наукових підходів, якістосуються фінансово-інвестиційного забезпе-чення комплексного природокористування по-лягає в тому, що більшість вчених акцентує ува-гу на проблемах активізації інвестиційноїдіяльності у природоохоронній сфері, а інсти-туціональне підгрунтя інвестування модерні-зації виробничо-технічної бази господарсько-го освоєння природно-ресурсного потенціалуне отримало належної уваги як з теоретичної,так і з прикладної точок зору.

Зокрема І. Безп'ята вважає, що інвестиції єнайважливішим засобом забезпечення прогре-сивних структурних зрушень в охороні довкіл-ля, поліпшення якісних показників діяльностіна макро- і мікрорівнях. Природоохоронніінвестиційні проекти повинні бути економічно,фінансово й екологічно ефективними і здійсню-ватися з урахуванням впливу багатьох фак-торів [1]. Сьогодні стає зрозумілим, на думкуС. Полковниченко, Ю. Гребенюк, В. Яцун, щобез нарощування інвестиційних ресурсів, пол-іпшення структури інвестиційних джерел таоптимізації напрямів їх вкладення досягненняпозитивних результатів у сфері охорони навко-лишнього природного середовища є немож-

ливим [4, с. 24]. На переконання Л.І. Іщук,А.М. Ніколаєвої та С.О. Пиріг, з метою наро-щення інвестиційного потенціалу у сфері при-родокористування, враховуючи обмеженістьбюджетних коштів на охорону довкілля, необ-хідно розробляти нетрадиційні ринкові джере-ла фінансування природоохоронної діяльності[3, с. 155].

Погоджуючись з приведеними підходамистосовно необхідності активізації інвестицій-ної діяльності у сфері охорони довкілля, вар-то вказати, що у разі позитивного вирішенняцього завдання вдасться усунути лише части-ну проблеми переведення природно-госпо-дарських комплексів на принципи комплекс-ності, оскільки фінансування природоохорон-них заходів — це вже усунення наслідків не-раціонального використання природних ре-сурсів.

Тому не менш важливим завданням дивер-сифікації фінансово-інвестиційного забезпе-чення комплексного природокористування єнарощення інвестицій у розширене відтворен-ня природно-ресурсного потенціалу, а точнішев промислову індустрію, яка забезпечує безпо-середнє залучення природної сировини у про-дуктово-виробничі ланцюги. Чим вищий рівенькомплексності залучення природної сировиниу відтворювальний процес, тим більше доданоївартості створюється.

У вітчизняній економіці природокористу-вання окремими вченими частково піднімаєть-ся проблема активізації процесів фінансово-інвестиційного забезпечення господарськогоосвоєння природно-ресурсного потенціалу,зокрема виокремлюється специфіка інвесту-вання природно-господарських проектів у Кар-патському регіоні. М. Ступень та І. Жук пере-конані, що інвестиційне забезпечення природо-користування має бути спрямоване на збере-ження і збільшення природного капіталу,відтворення природних ресурсів і якості навко-лишнього природного середовища, скорочен-ня сукупного екодеструктивного впливу на сус-пільство й природу, збільшення ринкової вар-тості підприємств за рахунок зниження еколо-гічних ризиків і безпечного функціонуваннявиробництва [5, с. 41]. Такий підхід значноюмірою розкриває зміст фінансово-інвестицій-ного забезпечення природокористування, щоспрямоване не лише на збереження і відтворен-ня природно-ресурсного потенціалу і на упе-редження еколого-деструктивного впливу надовкілля, а й на підвищення рівня інвестицій-ної привабливості природоексплуатаційнихпроектів.



Певним рівнем актуальності відзначаєтьсяпідхід В. Голяна, А. Сундука та В. Савчука сто-совно специфіки інвестиційного забезпеченняприродокористування у зонах ризикового зем-леробства, до яких зокрема відноситься і Кар-патський регіон. Вони акцентують увагу наінституціональних засадах інвестиційного за-безпечення природокористування в зонах ри-зикового землеробства, що мають включатидодаткові стимули стосовно проведення еколо-гічного реінжинірингу порушених земель, роз-ширення масштабів агролісомеліративнихробіт, модернізації та реконструкції гідротех-нічних споруд. Як ефективну форму фінансо-во-інвестиційного забезпечення природокори-стування В. Голян, А. Сундук та В. Савчук роз-глядають інституціоналізацію угод державно-приватного партнерства, які дозволяють залу-чати приватні інвестиції у відтворення держав-них та комунальних природно-господарськихактивів [2, с. 345].

Однак всі перераховані підходи не даютьповної картини про інституціональні зрушен-ня, які мають відбутися у фінансово-інвести-ційному забезпеченні природокористування,щоб забезпечити максимальною мірою переве-дення господарського освоєння природних ре-сурсів на принципи комплексності. Одним зосновних інституціональних розривів існуючо-го механізму фінансово-інвестиційного забез-печення комплексного природокористування євідірваність надходжень рентної плати за спе-ціальне використання природних ресурсів добюджетів різного таксономічного рівня від їхцільової прив'язки до конкретних напрямівфінансування природоохоронних заходів.

ЦІЛІ СТАТТІЦілями статті є оцінка основних тенденцій

надходжень рентних платежів, плати за землюта екологічного податку до місцевих бюджетівобластей Карпатського регіону та видатківмісцевих бюджетів областей зазначеного ре-гіону на охорону довкілля та розвиток природ-но-ресурсного сектора через призму розроб-лення дієвого інструментарію нарощення об-сягів фінансово-інвестиційного забезпеченнякомплексного природокористування в умовахдецентралізації.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Реалізація цілей та завдань регіональноїполітики комплексного природокористуванняна еколого-економічних засадах потребує фор-мування фінансових фондів відтворення та

охорони окремих видів природних ресурсів, атакож розбудови індустрії поводження з відхо-дами, оскільки несвоєчасне видалення та ути-лізація промислових та побутових відходів на-носять значну шкоду як навколишньому сере-довищу, так і здоров'ю місцевого населення.

Потенційно вагомим джерелом фінансуван-ня проектів комплексного природокористуван-ня у Карпатському регіоні виступають надход-ження рентних платежів (рентної плати за ви-користання лісових ресурсів, рентної плати заспеціальне використання води, рентної платиза користування надрами), плати за землю таекологічного податку до місцевих бюджетів.

У розрізі чотирьох областей названого еко-номічного району спостерігається значний ва-ріаційний розмах у розрізі надходжень природ-но-ресурсних та екологічних платежів загалом,а також окремих складових рентної плати. УЗакарпатській області у 2012—2017 рр. спосте-рігається висхідний тренд у надходженнях при-родно-ресурсних та екологічних платежів.Якщо у 2012 році загальна сума надходженьприродно-ресурсних та екологічних платежівстановила 113,2 млн грн, у 2015 році — 183,9 млнгрн, то у 2017 році — 344,5 млн грн. Зокрема у2017 році порівняно з 2012 роком природно-ресурсні та екологічні надходження до місце-вих бюджетів України виросли на 231,2 млн грн.Зокрема у 2017 році порівняно з 2012 рокомнадходження рентної плати та плати за вико-ристання інших природних ресурсів збільшило-ся на 27,6 млн грн (табл. 1).

Якщо аналізувати зміни надходжень окре-мих складових рентної плати у 2017 році по-рівняно з 2012 роком, то спостерігається на-ступна картина: рентна плата за спеціальневикористання лісових ресурсів виросла на29,4 млн грн, рентна плата за спеціальне вико-ристання води — на 3 млн грн, рентна плата закористування надрами зменшилася на 4,9 млнгрн. У Закарпатській області у 2017 році по-рівняно з 2012 роком відбулось збільшення на200,4 млн грн надходжень земельного податкута орендної плати за землю, що пов'язано зіндексацією ставок даних платежів. Також вис-хідний тренд спостерігається в цілому у ди-наміці надходжень екологічного податку домісцевих бюджетів Закарпатської області. Зок-рема у 2017 році порівняно з 2012 роком над-ходження даного платежу збільшились на3,3 млн грн.

У Івано-Франківській області порівняно ізЗакарпатською областю спостерігається напорядок вищий рівень надходжень природно-ресурсних та екологічних платежів до місцевих



7

Показники 2012 2013 2014 2015 2016 2017 абс. відх. 2017/2012

від. відх. 2017/2012

Закарпатська область Природно-ресурсні та екологічні надходження

113,26 120,86 136,83 183,93 303,36 344,50 231,2 204,2

Рентна плата та плата за використання інших природних ресурсів, в тому числі:

27,14 30,57 41,30 51,55 70,59 54,71 27,6 101,6

- рентна плата за спеціальне

використання лісових ресурсів 14,13 16,81 28,85 43,39 62,05 43,56 29,4 208,3


використання води 4,08 4,78 4,91 4,50 6,11 7,12 3,0 74,5

- рентна плата за користування

надрами 8,93 8,98 7,54 3,66 2,43 4,02 -4,9 -54,9

- плата за використання інших

природних ресурсів - - - - 0,000 0,000 0,0 0,0

земельний податок та орендна

плата за землю 81,39 83,29 88,47 125,78 224,61 281,82 200,4 246,2

екологічний податок 4,72 7,00 7,06 6,60 8,16 7,97 3,3 68,9

Івано-Франківська область Природно-ресурсні та екологічні надходження

339,98 310,01 313,76 499,29 738,57 823,46 483,5 142,2


76,20 38,48 40,14 43,62 54,29 53,97 -22,2 -29,2



- рентна плата за спеціальне використання води

6,75 6,84 7,62 7,62 7,95 9,71 3,0 43,8


надрами 59,82 21,36 14,10 9,36 6,94 9,65 -50,2 -83,9

- плата за використання інших природних ресурсів

- - - - 0,000 0,000 0,0 0,0


плата за землю 179,05 187,01 198,46 268,88 418,59 488,90 309,8 173,0


Львівська область Природно-ресурсні та екологічні надходження

486,35 461,07 487,39 661,37 1 043,45 1 166,45 680,1 139,8


98,00 75,92 79,93 77,28 94,42 94,31 -3,7 -3,8






надрами 61,86 36,02 28,66 18,83 22,51 26,35 -35,5 -57,4


природних ресурсів 0,002 - 0,048 0,233 0,140 0,065 0,1 3004,8


плата за землю 348,66 348,06 373,47 537,00 841,10 970,67 622,0 178,4


Чернівецька область Природно-ресурсні та екологічні надходження

148,09 146,96 155,55 192,06 288,40 321,31 173,2 117,0


19,02 17,51 22,38 25,03 30,24 29,24 10,2 53,7

- рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів

9,17 9,46 15,53 17,95 23,72 20,21 11,0 120,5




надрами 5,27 2,69 1,83 2,65 1,85 2,62 -2,7 -50,3


природних ресурсів 0,001 0,003 - - 0,000 - 0,0 0,0


плата за землю 123,63 125,50 127,71 164,14 254,80 288,46 164,8 133,3

екологічний податок 5,44 3,95 5,46 2,89 3,35 3,61 -1,8 -33,6

Таблиця 1. Сума надходжень рентних платежів, плати за землю та екологічного податкудо місцевих бюджетів областей Карпатського регіону, млн грн



бюджетів. Це пов'язано з тим, що в цьому ре-гіоні спостерігаються значно більші масштабинадрокористування і є більшою база стягнен-ня плати за землю. Зокрема, у 2012 році домісцевих бюджетів Івано-Франківської областінадійшло природо-ресурсних та екологічнихплатежів на суму 339,9 млн грн, у 2015 році —499,3 млн грн, у 2017 році — 823,5 млн грн. За-галом у 2017 році порівняно з 2012 роком над-ходження природно-ресурсних та екологічнихплатежів до місцевих бюджетів Івано-Фран-ківської області збільшилося на 483,5 млн грн.У 2017 році порівняно з 2012 роком спостері-гається збільшення рентної плати за спеціаль-не використання лісових ресурсів (на 25 млнгрн), рентної плати за спеціальне використан-ня води (на 3 млн грн).

Однак у 2017 році порівняно з 2012 рокомзменшилися надходження рентної плати за ко-ристування надрами до місцевих бюджетів.Якщо у 2012 році сума надходжень даного пла-тежу складала 59,8 млн грн, то у 2017 році —9,6 млн грн У даному регіоні у 2017 році порівня-но з 2012 роком надходження земельного по-датку та орендної плати за землю до місцевихбюджетів збільшилася на 309,8 млн грн. По-рівняно з іншими регіонами у Івано-Франків-ській області у 2017 році порівняно з 2012 ро-ком спостерігається зростання надходженьекологічного податку (на 195,9 млн грн). Якщоаналізувати основні тенденції надходжень при-родо-ресурсних та екологічних платежів домісцевих бюджетів Івано-Франківської області,то слід виходити з того, що цей регіон трива-лий період був центром хімічної індустрії в Ук-раїні, що відповідним чином відображалося надинаміці викидів і скидів шкідливих речовин іпотребувало відповідного фіскального супро-водження. У зв'язку з тим, що спостерігаєтьсязгортання обсягів видобутку вуглеводневої тагірсько-хімічної сировини відбулось зменшен-ня надходжень рентної плати за користуваннянадрами.

Основним структуроутворюючим регіономКарпатського економічного району є Львівськаобласть, яка порівняно з іншими областямивідзначається потужнішим промисловим по-тенціалом, вищим рівнем урбанізації територій,що відповідним чином відображається на нор-мативній грошовій оцінці земель різних кате-горій та рівні комплексності природокористу-вання. Якщо в 2012 році до місцевих бюджетівЛьвівської області надходило 486,4 млн грнприродно-ресурсних та екологічних платежів,у 2014 році — 487,4 млн грн, то у 2017 році —1,2 млрд грн. Тобто у 2017 році порівняно з

2012 роком надходження природно-ресурснихта екологічних платежів до місцевих бюджетівЛьвівської області збільшилася на 680,1 млнгрн. Це свідчить про підвищення рівня фіскаль-ної віддачі господарського освоєння природ-но-ресурсного потенціалу та підвищення ре-зультативності стягнення екологічних податківза забруднення навколишнього природного се-редовища.

Збільшення надходжень природно-ресурс-них та екологічних платежів до місцевих бюд-жетів Львівської області в основному забезпе-чувалося за рахунок зростання плати за зем-лю та екологічного податку. Водночас відбуло-ся зменшення надходжень рентної плати таплати за використання інших природних ре-сурсів. Так, у 2017 році порівняно з 2012 рокомнадходження рентної плати та плати за вико-ристання інших природних ресурсів зменшило-ся на 3,7 млн грн, що в основному було зумов-лено скороченням надходжень рентної платиза користування надрами (на 35,5 млн грн). Удинаміці рентної плати за спеціальне викорис-тання лісових ресурсів та рентної плати заспеціальне використання води у 2017 році по-рівняно з 2012 роком мало місце зростання(відповідно на 21,6 млн грн та 10,2 млн грн).

Про підвищення ефективності фіскальногорегулювання земельних відносин свідчить вис-хідний тренд в динаміці надходжень земель-ного податку та орендної плати за землю домісцевих бюджетів Львівської області. Якщо в2012 році надходження даних платежів склада-ло 348,6 млн грн, у 2014 році — 373,5 млн грн,у 2016 році — 841,1 млн грн, то у 2017 році —970,7 млн грн. Левова частка надходжень зе-мельного податку та рентної плати за землюстановила плата за використання земель насе-лених пунктів, що пов'язано з високим рівнемнормативної грошової оцінки цієї категорії зе-мель та відсутністю повноцінного ринку земельсільськогосподарського призначення. У 2017році порівняно з 2012 роком надходження еко-логічного податку до місцевих бюджетівЛьвівської області збільшилося на 61,8 млн грн.

У Чернівецькій області як і по інших регіо-нах Карпатського економічного району зага-лом спостерігається висхідна тенденція в ди-наміці надходжень природно-ресурсних та еко-логічних платежів до місцевих бюджетів. Якщоу 2012 році до місцевих бюджетів Івано-Фран-ківської області надходило 148,1 млн грн при-родно-ресурсних та екологічних платежів, у2014 році — 153,5 млн грн, то у 2017 році —321,3 млн грн. Тобто у 2017 році порівняно з2012 роком надходження природно-ресурсних



9

та екологічних платежів до місцевих бюджетівЧернівецької області збільшилися на 173,2 млнгрн Як і по інших регіонах левову часткузбільшення природно-ресурсних та екологіч-них платежів до місцевих бюджетів склало зро-стання надходжень земельного податку таорендної плати за землю (на 164,8 млн грн).

У Чернівецькій області як у більшості об-ластей Карпатського економічного району у2017 році порівняно з 2012 роком спостерігаєть-ся зменшення надходжень рентної плати закористування надрами до місцевих бюджетів(зменшення склало 2,7 млн грн).

Забезпечення комплексного природокори-стування значною мірою залежить від суми ви-датків місцевих бюджетів на охорону довкіллята розвиток природно-ресурсного сектора. УЗакарпатській області у динаміці видатків наохорону довкілля та на розвиток природно-ресурсного сектора спостерігається висхіднатенденція, зокрема у у 2017 році порівняно з2012 роком видатки на охорону довкілля тарозвиток природно-ресурсного сектора збіль-

шилися на 33,5 млн грн Також у 2017 році по-рівняно з 2012 роком відбулося збільшення ви-датків з місцевих бюджетів на сільське і лісовегосподарство, рибне господарство та мислив-ство (на 32,3 млн грн), на запобігання та ліквіда-цію надзвичайних ситуацій і наслідків стихій-ного лиха (на 1,8 млн грн) (табл. 2).

Водночас у 2017 році порівняно з 2012 ро-ком видатки на охорону навколишнього при-родного середовища та ядерну безпеку змен-шилися на 0,6 млн грн. Для Закарпатської об-ласті природно-ресурсний сектор виступає ба-зовою ланкою регіонального господарськогокомплексу і зростання видатків на модерніза-цію окремих його ланок створює додатковіможливості для розширеного відтворення, щосприятиме підвищенню частки цієї складовоїгосподарського комплексу у регіональномуваловому продукті.

Позитивним моментом фінансового забез-печення комплексного природокористування єзростання видатків на охорону довкілля та нарозвиток природно-ресурсного сектора у Іва-

Показники 2012 2013 2014 2015 2016 2017 абс. відх. 2017/2012

від. відх. 2017/2012

Закарпатська область Видатки на охорону довкілля та на розвиток природно-ресурсного сектора:

6,38 5,39 6,94 31,84 32,31 39,87 33,5 525,0

Сільське і лісове господарство, рибне господарство та

мисливство

2,83 3,66 5,05 26,27 26,45 35,16 32,3 1141,5

Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека

2,74 1,34 1,69 3,32 1,95 2,14 -0,6 -21,8

Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та

наслідків стихійного лиха

0,81 0,39 0,20 2,26 3,92 2,56 1,8 217,1

Івано-Франківська область Видатки на охорону довкілля та на розвиток природно-ресурсного сектора:

7,04 6,21 7,79 58,16 45,15 64,97 57,9 823,5



1,97 1,43 2,22 38,20 36,37 54,97 53,0 2696,6

Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека

1,78 1,50 2,30 16,17 2,44 4,40 2,6 147,9

Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та

наслідків стихійного лиха

3,29 3,28 3,27 3,80 6,34 5,60 2,3 69,9

Львівська область Видатки на охорону довкілля та на розвиток природно-ресурсного сектора:

19,61 28,84 32,84 96,82 82,63 115,07 95,5 486,9



12,30 16,61 18,95 74,10 65,49 90,15 77,9 633,1

Охорона навколишнього природного середовища та

ядерна безпека

4,15 7,65 9,12 12,48 8,73 13,09 8,9 215,8

Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха

3,16 4,58 4,78 10,25 8,42 11,83 8,7 273,9

Чернівецька область Видатки на охорону довкілля та на розвиток природно-ресурсного сектора:

5,27 7,35 11,09 33,71 33,79 43,08 37,8 718,2

Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство

1,19 1,75 3,01 29,16 29,25 38,31 37,1 3126,3

Охорона навколишнього природного середовища та

ядерна безпека

0,70 0,45 0,31 0,59 1,16 2,10 1,4 198,9

Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха

3,37 5,16 7,77 3,96 3,39 2,67 -0,7 -20,8

Таблиця 2. Сума видатків місцевих бюджетів областей Карпатського регіону на охоронудовкілля та розвиток природно-ресурсного сектора, млн грн



но-Франківській області. Зокрема у 2017 роціпорівняно з 2012 роком сума названих видатківзбільшилася на 57,9 млн грн. Значним позити-вом слід вважати також зростання у 2017 роціпорівняно з 2012 роком видатків на сільське ілісове господарство, рибне господарство тамисливство (зростання склало 53 млн грн). Та-кож у 2017 році порівняно з 2012 роком у Івано-Франківській області спостерігається збіль-шення суми видатків місцевих бюджетів на охо-рону навколишнього природного середовища іядерну безпеку та на запобігання і ліквідаціюнадзвичайних ситуацій і наслідків стихійноголиха (збільшення видатків відповідно склало 2,6та 2,3 млн грн). Отже, у Івано-Франківськійобласті спостерігається збільшення видатків нараціоналізацію природокористування та запо-бігання надзвичайних ситуацій, що створюєсприятливі передумови для підвищення рівнякомплексності господарського освоєння при-родно-ресурсного потенціалу.

Аналогічна тенденція в динаміці видатків наохорону довкілля та на розвиток природно-ре-сурсного сектора спостерігається й у Львів-ській області. Зокрема у 2012 році ця стаття ви-датків місцевих бюджетів складала 19,6 млнгрн, у 2013 році — 28,8 млн грн, у 2015 році —96,8 млн грн, а у 2017 році — 115 млн грн. Зага-лом у 2017 році порівняно з 2012 роком видат-ки на охорону довкілля та на розвиток природ-но-ресурсного сектора з місцевих бюджетівЛьвівської області виросли на 95,5 млн грн. Та-кож у 2017 році порівняно з 2012 роком спос-терігається збільшення видатків з місцевихбюджетів на сільське і лісове господарство,рибне господарство та мисливство (на 77,9 млнгрн), на охорону навколишнього природногосередовища та ядерну безпеку (на 8,9 млн грн),на запобігання та ліквідацію надзвичайних си-туацій та наслідків стихійного лиха (на 8,7 млнгрн).

Зростання видатків на охорону довкілля тана розвиток природно-ресурсного сектора зарахунок місцевих бюджетів варто прогнозува-ти на найближчі роки, оскільки створенняоб'єднаних територіальних громад розширюєджерела наповнення місцевих бюджетів як зарахунок природно-ресурсних та екологічнихплатежів, так і за рахунок підвищення ефектив-ності функціонування комунальних під-приємств природно-ресурсного сектора, що усвою чергу нарощує потенціал фінансуванняприродно-господарських та природоохорон-них проектів.

У Чернівецькій області у 2017 році порівня-но з 2012 роком спостерігається суттєве збіль-

шення видатків на охорону довкілля та нарозвиток природно-ресурсного сектора(збільшення склало 37,8 млн грн). Найбільшоюмірою зросли видатки з місцевих бюджетів напідтримку сільського і лісового господарства,рибного господарства та мисливства (на 37,1млн грн). Видатки на охорону навколишньогоприродного середовища та ядерну безпеку у2017 році порівняно з 2012 роком збільши-лися на 1,4 млн грн. Відбулось зменшення у2017 році порівняно з 2012 роком видатків назапобігання та ліквідацію надзвичайних ситу-ацій та наслідків стихійного лиха (скорочен-ня склало 0,7 млн грн). Для Чернівецької об-ласті, де відсутня концентрація значноїкількості промислових об'єктів природно-ре-сурсний сектор виступає основним пріорите-том нарощення ресурсно-виробничого потен-ціалу, що дасть можливість у середньостро-ковій перспективі збільшити виробництво про-дукції з високою доданою вартістю та сприя-ти соціально-економічному піднесенню сіль-ських територій.

В умовах поглиблення децентралізації вла-ди та реформи місцевого самоврядування, якіпередбачають перенесення центру регулюван-ня процесів комплексного природокористуван-ня на рівень територіальних громад, необхід-ною є цільова прив'язка надходжень природ-но-ресурсних платежів до місцевих бюджетівдо видатків, які стосуються раціонального ви-користання природних ресурсів та охоронидовкілля, що дасть можливість пожвавити про-цеси відтворення природно-ресурсного потен-ціалу. Сьогодні переважна більшість природно-ресурсних та екологічних платежів надходитьдо загальних фондів місцевих бюджетів, томулише незначна їх частка спрямовується на охо-рону довкілля та відтворення природно-ресур-сного потенціалу. Так, у 2012 році надходжен-ня рентних та екологічних платежів до місце-вих бюджетів перевищували видатки місцевихбюджетів на охорону довкілля та розвиток при-родно-ресурсного сектора у Карпатськомурегіоні у 28,4 разу, у 2015 році — у 7 разів, у2017 році — у 10,1 разу.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Однією з основних передумов соціально-економічного піднесення Карпатського регі-ону в умовах структурних деформацій про-мислового сектора є підвищення результа-тивності використання природно-ресурсно-го потенціалу, що є можливим за рахунокзростання рівня комплексності використан-



11

ня у відтворювальному процесі природноїсировини. Виходячи з цих міркувань особли-вої актуальності, набуває проблема диверси-фікації джерел фінансово-інвестиційного за-безпечення комплексного природокористу-вання через внесення змін у міжбюджетнівідносини стосовно розподілу рентної платиза спеціальне використання природних ре-сурсів, плати за землю, екологічного подат-ку, що передбачатимуть збільшення часткиназваних платежів, які зараховуватимутьсядо бюджетів місцевого самоврядування.Більше того, вони мають надходити до спе-ціальних фондів екологічного та природно-ресурсного спрямування і мати цільову при-в'язку до фінансування природоохоронних таприродо-експлуатаційних проектів. З метоюнарощення обсягів залучення приватних інве-стицій в індустрію господарського освоєнняприродно-ресурсного потенціалу, яка пере-буває у державній та комунальній власності,доцільно інституціоналізувати широкийспектр форм та видів публічно-приватногопартнерства, які забезпечать поєднання інве-стиційного потенціалу приватного бізнесу таорганізаційно-майнові можливості державита місцевого самоврядування. Виходячи зтого, що всі адміністративні області Кар-патського регіону є прикордонними, місцевавлада цих адміністративно-територіальниходиниць повинна активніше приймати участьу реалізації транскордонних проектів еколо-гічного спрямування, які фінансуються Євро-пейським Союзом.

Література:1. Безп'ята І.В. Інвестування природоохо-

ронної діяльності сільськогосподарськихпідприємств. Агросвіт. 2012. № 18. С. 6—8.

2. Голян В.А., Сундук А.М., Савчук В.В.Інституціональні засади інвестиційного забез-печення раціоналізації аграрного природоко-ристування в зонах ризикового землеробства.2017. № 2. С. 340—346.

3. Іщук Л.І., Ніколаєва А.М., Пиріг С.О.Інвестиційні чинники фінансування природо-охоронної діяльності. Економічний форум.2016. № 3. С. 151—155.

4. Полковниченко С.О., Гребенюк Ю.В.,Яцун В.М. Інвестиційне забезпечення природо-охоронної діяльності в Україні. Науковийвісник ЧДІЕУ. 2013. № 2 (18). С. 22—33.

5. Ступень М., Жук І. Інвестиційний факторінноваційного забезпечення раціональногоприродокористування. Економіст. 2014. № 3.С. 39—41.

References:1. Bezp'iata, I.V. (2012), "Investing in environ-

mental protection activities of agricultural enter-prises", Ahrosvit, vol. 18, pp. 6—8.

2. Holian, V.A. Sunduk, A.M. and Sav-chuk, V.V. (2017), "Institutional principles ofinvestment support for rationalization of agrariannature management in zones of risky agriculture",Problemy ekonomiky, vol. 2, pp. 340—346.

3. Ischuk, L.I. Nikolaieva, A.M. and Pyrih, S.O.(2016), "Investment factors for financing environ-mental activities", Ekonomichnyj forum, vol. 3,pp. 151—155.

4. Polkovnychenko, S.O. Hrebeniuk, Yu.V. andYatsun, V.M. (2013), "Investment support forenvironmental activities in Ukraine", Naukovyjvisnyk ChDIEU, vol. 2 (18), pp. 22—33.

5. Stupen', M. and Zhuk, I. (2014), "The invest-ment factor of innovative provision of rationalenvironmental management", Ekonomist, vol. 3,pp. 39—41.Стаття надійшла до редакції 02.04.2020 р.



УДК 339.138:659.127.4:633.18(477.72)

Ю. Є. Кирилов,д. е. н., професор, ДВНЗ " Херсонський державний аграрний університет", м. ХерсонORCID ID: 0000-0001-5061-2644Г. О. Фесенко,здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої,ДВНЗ "Херсонський державний аграрний університет", м. ХерсонORCID ID: 0000-0002-9462-8573

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ РИСУ ЯК НАПРЯМБРЕНДИНГУ ХЕРСОНЩИНИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.12

Yu. Kyrylov,Doctor of Economic Sciences, Professor, Kherson State Agrarian University, Kherson, UkraineH. Fesenko,a third-level (academic) higher education graduate, Kherson State Agrarian University, Kherson, Ukraine

RICE PROMOTING AS A BRANDING TREND OF KHERSON REGION

Мета роботи полягає у визначення заходів популяризації і перспективи використання продукції галузі рисівниц-тва у формуванні регіонального бренду територій Херсонської області. Реалізація поставленої мети та розробкарекомендацій щодо використання рису у брендингу територій грунтуються на таких методах дослідження: історич-ний — під час вивчення етапів розвитку галузі; аналізу й синтезу — під час дослідження динаміки і структури вироб-ництва рису; абстрактно-логічний — під час узагальнення теоретичних, методичних і практичних аспектів досліджу-ваної проблеми. Обгрунтовано поняття брендингу та бренду, сутність брендингу територій, а також можливості ви-користання продукції із рису у популяризації територій Херсонської області. Досліджено сучасний стан і перспек-тиви виробництва рису в регіоні, рівень соціально-економічного розвитку рисосійних територій. Виявлено якісніпереваги вітчизняної продукції перед імпортною та можливості нарощування виробництва рису. Визначено, що брен-динг рисосійних територій та виробництво високоякісної конкурентоспроможної продукції з рису сприятиме роз-витку причорноморських територій, започаткуванню регіональних традицій, залученню туристів і відпочиваючих,зростанню інвестиційних ресурсів у регіон. Наукова новизна дослідження полягає у розробці практичних рекомен-дацій формування бренду рису на території в Херсонській області, зокрема визначені мета створення бренду рису,процес конструювання характеристики продукту, цільові сегменти споживачів, дизайн бренду рису Херсонщини.Розкрито зміст і значення економічної, соціальної і культурної складової брендингу рису для розвитку територійХерсонської області та узагальнено перспективи подальших досліджень. Запропоновано види продуктів із рису, якібудуть враховувати регіональні особливості, національні традиції, сегменти споживачів у курортних зонах. Прак-тичне значення полягає в тому, що пропоновані заходи можуть бути використані під час розробки регіональних стра-тегій розвитку, розширенні асортименту у закладах громадського харчування, впровадженні культурно-масових за-ходів з популяризацією продуктів з рису.

The purpose of the article is to determine the measures of promotion and prospects of using the rice products in theformation of the Kherson region territories regional brand. The realization of this goal and the recommendations on theuse of rice development within the territories brand are based on the following methods of research: historical — tostudy the industry development stages; analysis and synthesis — to study the rice production dynamics and structure;abstract-logical — to generalize the theoretical, methodical and practical aspects of the studied problem. The concept ofthe brand and branding, the essence of territories branding, as well as the possibility of using rice products in the promotionof Kherson region territories are justified. The current condition and prospects of rice production in the region, the levelof socio-economic development of rice-growing territories are investigated. The qualitative advantages of domesticproducts over import ones and the possibilities of increasing rice production are revealed. It is determined that the rice-growing territories branding and production of high-quality competitive rice products is useful to contribute to theBlack Sea territories development, the regional traditions creation, the tourists attraction, the growth of investmentresources in the region. The scientific novelty of the research is to develop practical recommendations for the rice brandformation on the Kherson region territories, in particular the purpose of creating a brand of rice, the process of designingthe product characteristics, target consumer segments, the design of the Kherson region brand. The content and importanceof the economic, social and cultural component of rice branding for the Kherson region development are revealed and



13

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПеред галуззю рисівництва на сучасному

етапі постають ряд завдань щодо забезпечен-ня населення у достатній кількості рисовоюкрупою, підвищення конкурентоспроможностіпродукції на ринку по відношенню до імпорт-ної продукції, ефективного використання ме-ліоративних рисових систем. Україна забезпе-чує себе власним рисом менше, ніж на полови-ну і близько 30 млн доларів щорічно витрачаєна закупку рису за кордоном. Негативно впли-ває на ситуацію в рисівництві анексія Криму,адже там знаходилось близько половини всіхрисових систем України. Тому завданням ук-раїнських рисівників на сучасному етапі є на-рощування обсягів вирощування культури, за-безпечення в країні внутрішньої потреби і вихідна зовнішні ринки [1].

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є розкриття значення

районованої продукції галузі рисівництва убрендингу територій Херсонської області.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯУ процесі дослідження використовувались

загальнонаукові методи, а саме: абстрактно-ло-гічний метод теоретичного узагальнення нау-кових досліджень за темою, історичний — підчас вивчення етапів розвитку галузі рисівницт-ва в області; економіко-статистичний — під часдослідження сучасного стану виробництварису; економіко-конструктивний — під час виз-начення соціально-економічних та соціальнихаспектів використання рису у брендингу тери-торій Херсонської області.


Існує кілька основних трактувань бренду.Згідно з першим, бренд — це сума всіх почуттів,спогадів, образів та емоцій, які виникають улюдини, коли вона з ним стикається. Згідно здругим, це обов'язково дуже позитивний образ,який говорить про високу якість та гарну ре-путацію свого власника [2]. Бренд може мативигляд власного імені, символу або графічногозображення, яке представляє економічний

the prospects for further research are summarized. The rice products types that will take into account regional peculiarities,national traditions, consumer segments in resort areas are proposed. The practical significance is that the proposedmeasures can be used in the regional development strategies development, the range of products in catering establishments'diversification, the cultural and mass events introduction to promote rice products.

Ключові слова: бренд, брендинг, формування бренду, регіональний продукт, рис, галузь рисі-вництва, продукти з рису.

Key words: brand, branding, the brand formation, regional product, rice, rice industry, rice products.

об'єкт та однозначно з ним асоціюється в свідо-мості споживачів.

Тому стає зрозуміло, що брендом певної те-риторії може стати товар, продукт чи послуга,що притаманні певному населеному пункту, аборегіону в цілому. Основною метою утвореннябренду території є використання його як засібкомунікації регіону із зовнішнім світом, інши-ми соціально-економічними системами. Діязовнішнього середовища на регіональну соц-іально-економічну систему, з одного боку, іскладна система взаємозв'язків, а з іншого —обумовлюють безперервний рух системи регі-онального розвитку. Ефективний бренд сприяєзростанню інвестиційної привабливості місце-вості, успіху реалізації програм, що розробля-ються в рамках стратегії розвитку регіональ-ної соціально-економічної системи.

Територіальний бренд — це бренд країни,регіону, міста або іншого територіальногоутворення, що виступає важливим чинникомпросування території, спирається на політич-ний, економічний, соціокультурний потенціалтериторії та природно-рекреаційні ресурси, атакож бренди товарів і послуг, локалізовані впевній географічній місцевості [3, с. 15—18].

Узагальнюючи результати дослідження понят-тя "бренд" вважаємо, що брендом території мож-на назвати комплекс цінностей, образів, асоціацій,очікувань про конкретне географічне місце, йогоматеріальні та нематеріальні характеристики, якііснують у свідомості різних груп споживачів про-дукції і послуг регіонів, та які виникли в процесівзаємовідносин між споживачем та регіоном.

У наукових дослідженнях Козак О.А., Беже-нар І.М. доведено важливість брендингу длявітчизняних підприємств та узагальнено по-дальші перспективи України щодо питань геогра-фічних зазначень в умовах євроінтеграції. Виз-начено, що продукція окремих регіонів, врахову-ючи історичні традиції й оригінальність процесувиробництва, може бути зареєстрована як про-дукція із географічним зазначенням [4, с. 53—59].

ВИКЛАД ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ

На сучасному етапі в кожному регіоні Ук-раїни відбуваються процеси децентралізації,



тобто передача певних повноважень та бюд-жетів від державних до місцевих органів само-врядування. Новостворені об'єднані терито-ріальні громади (ОТГ) повинні ефективноздійснювати покладені на них функції, вирішу-вати соціально-економічні питання розвиткутериторій. ОТГ самостійно визначають напря-ми стратегічного розвитку та залучення фінан-сово-інвестиційних ресурсів. Одним з такихнапрямів є створення бренду територій. Нинібрендинг територій займає досить вагоме місцеяк у соціальній, так і економічній політиці ок-ремих регіонів. Вдало підібраний бренд тери-торії дозволяє не тільки ефективно конкуру-вати за інвестиції, робочу силу та туристів, а йдає змогу стати одним з головних центрів за-лучення капіталу.

За допомогою бренду, територія, демонст-руючи свої соціальні та економічні переваги по-зиціонує себе відносно інших територій, підви-щуючи конкурентоспроможність свого регіо-ну. Тому можна стверджувати, що бренд тери-торій є одним із головних інструментів для фор-мування привабливого іміджу регіону та залу-чення зовнішніх ресурсів. Проте формуваннябренду території є досить тривалим та склад-ним процесом. Створення бренду включає такіетапи: управління його розробкою та просуван-ням, наявність фінансових та інформаційнихресурсів, визначення механізму його підтрим-ки та розвитку.

Дослідженнями встановлено, що перспек-тивною для Херсонської області є розробкабренду рисосійних територій.

Відомо, що рисівництво в Україні започат-кувалось у 30-ті роки минулого століття, з ме-тою залучення малопродуктивних засоленихземель Причорноморської низовини в сільсько-господарське виробництво. Проте активноїфази розвитку вирощування рису в Україні на-

було в 60-ті роки минулого століття. В Хер-сонській області в 1964—1980 рр. на площі18 тис га було створено рисові інженернізрошувальні системи.

Галузь рисосіяння на Херсонщині по-зитивно вплинула на економічний розви-ток причорноморських територій, підви-щення рентабельності діяльності під-приємств, створення промислової пере-робки рису, ефективність використанняземельних ресурсів. Проте соціальнийефект був не менш важливим, адже розви-вались трудові колективи, зростали дохо-ди працівників, створювалась інфраструк-тура сільської місцевості. Ці процесивідображено у наукових дослідженнях

українських вчених [5, с. 50—52].За розрахунками Інституту рису УААН

України для повного забезпечення населеннярисовою крупою валове виробництво культу-ри повинно становити не менше 190 тис. т, арису-сирцю, відповідно, 292 тис. т. Враховую-чи можливості зрошувальних рисових системХерсонської області при використанні їх у про-ектній потужності, тобто при висіванні рису наплощі 35 тис. га, врожайність культури повин-на становити 8,5 т/га, виходячи з аналізу вро-жайності в окремих господарствах, цілкомможливо досягнути в умовах України [6]. Та-ким чином, можливе повне задоволення внут-рішнього попиту за рахунок власного вироб-ництва рису.

Слід відзначити,що продукція вітчизняно-го виробництва відзначається високими смако-вими властивостями. Багато споживачів, у томучислі і закордонних покупців зерна рису, ви-знають, що херсонський рис є одним з найкра-щих — як за смаковими якостями, так і за еко-логічними показниками. Це досягається за ра-хунок того, що рисівники збирають один вро-жай за сезон, не використовуючи інтенсивнітехнології, як Китай, Індія чи Таїланд. Інтен-сивне вирощування вимагає застосування вели-кої кількості засобів захисту рослин та добрив,з одного боку, з іншого — за інтенсивного ви-рощування рис не проходить через всі етапипроцесу фотосинтезу, які визначають йогохімічний склад і споживчу цінність. Крім того,причорноморська зона, в якій вирощують рисна Херсонщині, насичує продукт кориснимимікроелементами, також покращує смак [1].

На сьогодні рис вирощується всього в трьохобластях України — Одеській та Херсонський,і Херсонщина в цьому напряму є безперечнимлідером по валовому виробництву рису танайбільш перспективним регіоном для подаль-

Таблиця 1. Питома вага Херсонської областіу виробництві рису

Джерело: складено за даними [7].

Роки Показники

2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р . у % до

2000 р.

Площа, з якої зібрано врожай тис. га

Україна 25,2 21,4 29,3 11,7 12,0 12,7 12,6 50,0

Херсонська область 5,4 5,7 7,9 7,5 7,5 7,8 7,7 142,6

Питома вага

Херсонської області, %

21,4 26,6 26,9 64,1 62,5 61,4 61,1 х

Валовий збір тис. тонн

Україна 89,7 93,0 148,0 62,5 64.7 63,9 69,2 77,1

Херсонська область 15,3 23,5 37,4 39,5 40,4 40,6 44,7 292,1

Питома вага Херсонської

області, %

17,0 25,2 25,3 63,2 62,4 63,5 64,.5 х



15

шого збільшення об'ємів рисовихплощ. У Херсонській області скон-центровано 61,1% загальних площвідведених під вирощування рису —це 7,7 тис. га, з яких зібрано 44,7 тис.т рису (табл. 1).

Слід відзначити, що за період2000—2018 рр. зростають обсягивиробництва рису в Херсонськійобласті на противагу показникам вУкраїні. Після анексії Криму,значні площі рисових чеків залиши-лися на непідконтрольній території.У зв'язку з цим зростає і питомавага Херсонської області. Загаль-ною тенденцією є зростання вало-вого виробництва рису — порівня-но з 2000 р. — на 192,1% і порівняноз 2015 р. — на 13,2%. В Херсонській області ви-рощуванням рису займаються у Скадовському,Каланчацькому та Голопристанському районах(рис. 1).

Згідно зі статистичними даними за 2018 р.,найбільше рису виробляють у Каланчацькомурайоні — 9,3 тис. т, що складає 47% від усьогообсягу виробництва рису у Херсонській об-ласті.

Таким чином, виробництво рису у причор-номорських регіонах, може стати основою дляформування та розвитку бренду даних тери-торій. У формуванні брендингу повинні гармо-нічно поєднуватись дві складові — продуктоваі територіальна. Продуктова складова обумов-лена якісними характеристиками рису і йогозначенням у харчуванні населення.

Слід відзначити, що якісні характеристикирисової крупи вітчизняного виробництва обу-мовлені такими чинниками:

— вона вироблена із зерна вирощеного в по-точному році на противагу імпортній продукції,яка надходить після тривалого зберігання;

— унікальні кліматичні умови південних ре-гіонів формують білкову і вуглеводну складо-ву рису, його неповторні смакові якості і кулі-нарні показники;

— розроблені інноваційні технології виро-щування рису забезпечують його екологічнучистоту і безпеку для споживачів;

— за співвідношенням ціна — якість вітчиз-няний рисова крупа має значні конкурентні пе-реваги.

Також слід зазначити, що щорічно в Українівиробляється 47 тис. т рисової крупи, що ста-новить 40% фактичного споживання. Інші 60%забезпечують за рахунок імпортних поставок.Рівень споживання рису не відповідає науко-

во-обгрунтованій нормі на 20—25%. Тому по-пуляризація споживання рису серед населен-ня за рахунок створення бренду такої про-дукції позитивно впливатиме на рівень попитуна рис вітчизняного виробництва і стимулюва-тиме виробників до нарощування обсягів ви-робництва. Слід враховувати, що кількість ту-ристів і відпочиваючих у літній період у дослі-джуваних районах значно зростає.

Територіальна складова брендингу пов'яза-на з тим, що рисові чеки традиційно розташо-вували в причорноморських низинах, де актив-но розвиваються курортні міста і населенніпункти, в зв'язку з чим особливу актуальністьмають науково обгрунтовані системи земле-робства й водокористування, що повинніпідтримувати безпечний екологічний і санітар-ний стан, сприяти відтворенню гумусу в грунтій стабілізації екологічної рівноваги в зоні ри-сосіяння. Вчені Інституту рису УААН провелиглибокі дослідження й створили нову еколо-гічно безпечну технологію з урахуванням ви-мог охорони навколишнього середовища, наяку одержали позитивні висновки державнихекспертиз. Досвід Інституту рису з вирішенняекологічних проблем привернув увагу й зару-біжних колег. Так, у 2002 р. Україну було прий-нято в члени Середземноморської асоціаціїкраїн-виробників рису.

Програма формування бренду рису на те-риторії Херсонської області враховує мету,процеси і тривалість створення бренду, сегмен-тацію ринку, якісні і дизайнерські характерис-тики продукту (табл. 2).

Розробляючи успішний сільськогоспо-дарський бренд Херсонської області, необхід-но враховувати такі 3 основні складові: еконо-мічна, соціальна та культурна (табл. 3).

Рис. 1. Структура виробництва рису за районамиХерсонської області

Джерело: [8].



Визначено, що брендинг рису сприятимерозвитку економічної, соціальної та культур-ної складової регіонального розвитку.

Економічна складова обумовлена тим, щостворення бренду рису Херсонської областіповинно враховувати значення і кориснийефект для розвитку південного та інших регі-

онів. Вирощування рису напівдні України вважаєтьсяекономічно перспективноюгалуззю сільського господар-ства, адже, завдяки відновлен-ню незадіяних рисових чеківта впровадженню інновацій-них технологій вирощуваннякультури на крапельному зро-шенні, господарства зможутьне лише збільшити обсяги ви-робництва, а й заповнити віт-чизняний ринок власною ри-совою продукцією, знайтинові міжнародні канали збуту.Важливою економічною скла-довою бренду рису можнавважати залучення вже існу-ючих і створення нових під-приємств, напрямком яких єпереробка продукції рису тавиробництво харчових про-дуктів з нього.

Роль соціальної складовоїрозроблення бренду рисуобумовлена, в першу чергу,зростанням рівня споживаннярису до науково-обгрунтова-ної норми і насичення потре-би внутрішнього ринку. Ниніодин українець споживає2,5 кг рису на рік, що на 1,5 кгменше за фактично заявлену

норму. Створення бренду рису надає змогу по-пуляризувати дану крупу та продукцію з неї се-ред населення.

Започаткування бренду рису може стати од-ним з напрямків зростання не тільки прибуткупідприємства, а й і сприятиме зростанню доходівпрацівників підприємств з вирощування та пе-реробки рису. Не менш важливою соціальноюскладовою створення бренду рису можна назва-ти збільшення податкових надходжень до місце-вих бюджетів, що сприятиме розвитку територійв економічних та соціальних напрямах.

Під час розроблення сільськогосподарсько-го бренду рису слід враховувати і культурнускладову, тобто визначитися чим стане цікавимтакий продукт і регіон на культурному рівніцільовим групам з інших регіонів. Незапереч-но, що розроблення бренду рису сприятиме за-лученню туристів і зростанню числа відпочи-ваючих в Херсонській області, а також форму-ванню нової культури споживання та нових ре-гіональних продуктів з рису під час проведен-ня фестивалів та ярмарок.

Економічна Соціальна Культурна

зростання доходів

виробників рису

зростання рівня

споживання рису

до науково-обгрунтованої

норми

розвиток туризму і

зростання числа

відпочиваючих

розбудова сфери

переробки рису і

виробництва

харчових продуктів з нього

зростання доходів

працівників

підприємств

популяризація

продуктів з рису на

основі проведення

фестивалів, ярмарок

підвищення

ефективності

функціонування рисо-продуктового

підкомплексу

зростання

податкових

надходжень в місцевий бюджет

формування нової

культури

споживання рису

Таблиця 3. Складові функціонування брендурису на Херсонщині

Таблиця 2. Програма формування бренду рису на територіїХерсонської області

Програма формування бренду рису

Їх сутність і значення

Мета створення бренду рису

- додатково залучити інвесторів у розвиток галузі, що забезпечить надходження доходів до місцевих бюджетів і сприятиме розвитку

територій;

- у причорноморських районах популяризація рису і продуктів з нього буде сприяти залученню туристів, адже це унікальна культура, яка

характерна тільки для окремих регіонів

Тривалість формування

- зробити рис сільськогосподарським брендом Херсонської області, на кшталт томатів та кавунів, тривалий та складний процес, проте про

херсонський рис знають не лише в Україні, але і за її межами, тому

основа для формування саме такого бренду є

Процес конструювання

характеристики

рису як продуктового

бренду території

Херсонщини

- передбачає осмислення реальних потенційних можливостей цього регіону;

- прогнозування майбутніх перспектив популяризації серед населення і

туристів продукції з рису; - визначення конкурентних переваг регіону на основі брендингу

територій

Цільові сегменти

споживачів для

бренду рису Херсонщини

- внутрішні – населення, заклади громадського харчування і

ресторанного бізнесу;

- зовнішні- туристи, населення інших регіонів, імпортери, мережі супермаркетів

Продукт Продукти з рису і їх якісні характеристики дадуть можливість створити

нові продукти, наприклад: «Херсонський плов», «Херсонські суші», «Херсонські голубці», дієтичні продукти дитячого харчування,

солодощі з рису, рисове борошно, рисові макаронні вироби

Дизайн бренду Є обов’язковою складовою брендингу територій, для дизайну

сільськогосподарського бренду рису Херсонської області актуальним є поєднання рисових чеків, зерна рису, сонця та морського побережжя.

Можлива назва бренду «Біле золото Херсонщини»

Життєвий цикл бренду рису

Життєвий цикл тривалий, що обумовлено певним періодом формування позитивного відношення споживачів до цієї брендової

продукції. Рис є традиційним у харчуванні населення, займає значну

частку серед інших видів круп, а нові продукти з рису сприятимуть

зростанню обсягів споживання і залученню нових споживачів

Суб’єкти

брендингу

Суб’єктами територіального брендингу виступають місцеві

підприємства, органи місцевої влади, некомерційні організації



17

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕННОГОДОСЛІДЖЕННЯ

На сучасному етапі кожний регіон визначаєсвої конкурентні переваги і види продуктів, якіможуть зацікавити потенційних споживачів,туристів, інвесторів. Визначено, що для Хер-сонської області таким продуктом може статирис, адже область є найбільшим виробникомрису в Україні і має потенційні можливостізбільшення його виробництва. Внутрішня по-треба країни більш як наполовину задоволь-няється імпортним постачанням рису, який заякісними характеристиками значно посту-пається вітчизняному продукту. Тому популя-ризація вітчизняного рису і його залучення дорозробки бренду територій сприятиме підви-щенню економічних показників діяльності ви-робників і переробників рису, зростанню до-ходів працівників і населення, податкових над-ходжень до територіальних громад, розвиткукультурних традицій регіону. На цій основі роз-роблено рекомендації по формуванню брендурису Херсонщини, що можуть бути реалізованів регіональних програмах розвитку рисосійнихрегіонів України.

ПЕРСПЕКТИВА ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Перспектива подальших досліджень пов'я-зана із вивченням міжнародних вимог до впро-вадження географічних позначень продукції іможливості їх виконання під час розвиткубрендингу рису на території Херсонської об-ласті.

Література:1. Гапонов В. Чи є у Херсонщини рисові пер-

спективи — актуальні весняні прогнози. URL:http://favoritekherson.co/2018/03/13/chi-ye-u-hersonschini-risov-perspektivi-akutaln-vesnyan-prognozi/ (дата звернення 20.02.20).

2. Антонченко М. Визначення та принципибренду товару URL: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/1227 (дата зверненя 18.02.2020)

3. Кирилов Ю.Є. Бренд країни в глобалізо-ваному світі / Ю.Є. Кириловм. —Херсон: ГріньД.С., 2013. — 156 с.

4. Козак О.А., Беженар І.М. Формуваннябрендів регіональних продуктів як спосіб по-пуляризації України на міжнародному ринку.Економіка АПК. 2017. № 6. С. 53—59.

5. Глуха В. Вдосконалення економічногомеханізму державного регулювання депресив-них регіонів шляхом впровадження стратегійбрендингу територій. Економіка та держава.2014. № 3. С. 128—130.

6. Дудченко В. Вітчизняне рисівництво: стангалузі. URL: https://a7d.com.ua/plants/2532-vitchiznyane-risivnictvo-stan-galuzi.html (датазвернення 23.02.2020).

7. Cільське господарство України у 2018 р.:статистичний щорічник. К.: Державна службастатистики України, 2019. URL: http://www.ukr-stat.gov.ua/ (дата звернення 21.01.2020).

8. Рослинництво в Херсонській області: ста-тистичний збірник.

9. Тихонова Н.С. Брендинг территории иоценка его эффективности: автореф. дисс. …канд. экон. наук / Н.С. Тихонова. — СПб., 2007.— 20 с.

References:1. Haponov, V. (2018), "Are there any rice

prospects in the Kherson region - current springforecasts", available at: http://favoritekherson.co/2018/03/13/chi-ye-u-hersonschini-risov-perspe-ktivi-akutaln-vesnyan-prognozi/ (Accessed 20March 2020).

2. Antonchenko, M. (2010), "Definitions andprinciples of the brand of the product", availableat: https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/1227 (Acce-ssed 20 March 2020).

3. Kyrylov, Yu.Ye. (2013), Brend krainy v hlo-balizovanomu sviti [Country brand in a globalizedworld], Hrin' D.S., Kherson, Ukraine.

4. Kozak, O.A. and Bezhenar, I.M. (2017),"Formation of regional product brands as a wayof promoting Ukraine in the international market",Ekonomika APK, vol. 6, pp. 53—59.

5. Hlukha, V. (2014), "Improving the eco-nomic mechanism of state regulation of depre-ssed regions by implementing territorial bran-ding strategies", Ekonomika ta derzhava, vol.3, pp. 128—130.

6. Dudchenko, V. (2019), "Domestic rice far-ming: the state of the industry", available at:https://a7d.com.ua/plants/2532-vitchiznyane-risivnictvo-stan-galuzi.html (Accessed 20 March2020).

7. State Statistics Service of Ukraine (2019),"Agriculture of Ukraine in 2018", available at:http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 20 March2020).

8. State Statistics Service of Ukraine (2020),Roslynnytstvo v Khersons'kij oblasti: statystychnyjzbirnyk [Crop production in Kherson region: astatistical collection], State Statistics Service ofUkraine, Kherson, Ukraine.

9. Tykhonova, N.S. (2007), "Branding of theterritory and assessment of its effectiveness", Ph.D.Thesis, Economy, St.Petersburg, Russia.Стаття надійшла до редакції 28.03.2020 р.



УДК 658.85:[17.022.1]:[339.137.2]](045)

О. М. Таран-Лала,д. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту, Вищий навчальнийзаклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі"ORCID ID: 0000-0002-7045-5129М. В. Зось-Кіор,д. е. н., доцент, професор кафедри менеджменту, Полтавська державна аграрна академіяORCID ID: 0000-0001-8637-1950М. М. Андрусенко,магістрант кафедри менеджменту, Полтавська державна аграрна академіяORCID ID: 0000-0003-0429-9356

ІМІДЖ ПІДПРИЄМСТВАЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ЙОГОКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.18

O. Taran-Lala,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Departmentof Management, University of UkrCoopUnion "The Poltava University of the economy and trade"M. Zos-Kior,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor, Professor of the Departmentof Management, Poltava State Agrarian AcademyM. Andrysenko,Master of Management Department, Poltava State Agrarian Academy

THE IMAGE OF THE ENTERPRISE AS A FACTOR INFLUENCING ITS COMPETITIVENESS

У статті обгрунтовано формування позитивного іміджу підприємства як фактору впливу на його конкуренто-спроможність в умовах динамічного бізнес-середовища. Схарактеризовано сучасні тенденції підвищення іміджупідприємства, відбито його місце в розвитку підприємств різних форм власності. Визначено можливості по досяг-ненню довгострокових конкурентних переваг підприємств різних форм власності на цільових ринках. Описано дже-рела формування додаткової цінності підприємства, що є найважливішою стратегічною перевагою його функціону-вання. Досліджено особливості психологічних і соціальних процесів формування організаційного іміджу підприєм-ства та найважливіших напрямів його формування. Обгрунтовано загальні правила формування позитивного іміджупідприємства. Зазначено чинники формування позитивного іміджу підприємства, що є підгрунтям для подальшоговивчення практики підвищення іміджу підприємства як фактору впливу на його конкурентоспроможність в умовахдинамічного бізнес-середовища.

The article substantiates the formation of a positive image of the enterprise as a factor of influence on itscompetitiveness in the conditions of a dynamic business environment. The current stage of economic development of thecountry is characterized by very strong competition in the market of goods and services. Therefore, an important task ofenterprise management is to successfully create a positive image, the image of the company, which would be organizedin a purposeful set of events that reveal the content of socially significant activities of the enterprise.

The modern tendencies of increase of image of the enterprise are characterized, its place in the development of theenterprises of various forms of ownership is reflected. The image of the enterprise acts as one of the tools for achieving



19

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасний етап економічного розвитку краї-

ни характеризується дуже великою конкурен-цією на ринку товарів і послуг. Тому важливимзавданням менеджменту підприємства є успі-шно створений позитивний образ, імідж під-приємства, який був би організований в цілес-прямованому комплексі заходів, які розкрива-ють зміст соціально-значущої діяльності під-приємства.

Імідж підприємства виступає як один зінструментів досягнення стратегічних цілейпідприємства, що торкаються основних сторінїї діяльності та орієнтовані на перспективу.Переваги позитивного іміджу очевидні. Однакпозитивна популярність не з'являється самасобою і не існує сама по собі. Вона вимагаєцілеспрямованої систематичної роботи з фор-мування позитивного іміджу підприємства.

Таким чином, все більш актуальним постаєпитання більш глибшого вивчення практикипідвищення іміджу підприємства як факторувпливу на його конкурентоспроможність в умо-вах динамічного бізнес-середовища.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬОсновні положення щодо формування

іміджу підприємства, його оцінки знайшливідображення у багатьох роботах зарубіжнихі українських вчених [1—6 та ін.]. Однак в умо-вах становлення підвищеної конкуренції

the strategic goals of the enterprise, which touch on the main aspects of its activity and are oriented towards the future.The benefits of a positive image are obvious. However, positive popularity does not emerge by itself and does not existby itself. It requires purposeful systematic work to develop a positive image of the enterprise.

Possibilities for the achievement of long-term competitive advantages of enterprises of different forms of ownershipin the target markets are determined. The sources of formation of the additional value of the enterprise, which is themost important strategic advantage of its functioning, are described. The peculiarities of psychological and social processesof forming the organizational image of the enterprise and the most important directions of its formation are investigated.The general rules of formation of a positive image of the enterprise are substantiated. The factors of formation of apositive image of the enterprise, which is the basis for further study of the practice of enhancing the image of the enterpriseas a factor influencing its competitiveness in a dynamic business environment, are outlined.

As a result, it is argued that an enterprise that successfully creates a positive image in the eyes of its employees and inthe public environment, as a rule, as a result of a well-thought-out and well-organized image campaign — theimplementation of a purposeful set of measures to create and disseminate information that reveals the content of sociallysignificant activities, the public utility of products (services), humanitarian and other actions.

Ключові слова: імідж підприємства, позитивний імідж, невідчутний імідж, зовнішнійімідж, внутрішній імідж, ділова репутація, конкурентоспроможність, додаткова цінність,торгівельна марка, корпоративна культура.

Key words: enterprise image, positive image, insensitive image, external image, internal image,business reputation, competitiveness, added value, brand, corporate culture.

підприємницьких структур як важливої скла-дової фінансової системи держави, особливогостро постають проблеми створення позитив-ного іміджу, що стає не тільки першочерговимзавданням, але необхідною умовою досягнен-ня економічного зросту та стабілізації еконо-мічних процесів у державі. Увага держави і су-спільства загалом до проблем розбудови інве-стиційної системи породжена вимогами реаль-ної економіки. Нині виникла об'єктивна потре-ба в поглиблених наукових дослідженнях про-блеми формування іміджу. Саме тому тема цьо-го дослідження є актуальною.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою цього дослідження є обгрунтуван-

ня формування позитивного іміджу підприєм-ства як фактору впливу на його конкурентосп-роможність в умовах динамічного бізнес-сере-довища.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯУ формуванні іміджу важливе місце займає

стратегічне управління на підприємстві. Стра-тегічне управління створює конкурентні пере-ваги, які забезпечують успішне існування і роз-виток підприємства в довгостроковій перспек-тиві. Маркетингове стратегічне управління ви-ходить з того, що створити стійку конкурент-ну перевагу — це значить запропонувати вели-ку сприйману цінність споживачам і іншим за-



цікавленим групам. Ці переваги можуть бутизв'язані як з характеристиками вироблених то-варів і послуг, так і з характеристиками самогопідприємства і його положення на ринку. У цьо-му випадку стратегію можна визначити як ком-плекс рішень по досягненню довгостроковихконкурентних переваг на цільових ринках [6].

Аналізуючи сприйняття, виявляємо відно-шення зацікавлених груп до підприємства і йоготоварів, що містить у собі оцінку і схильністьдо дії. Визначаючи реакцію суб'єктів ринку, щодає можливість ідентифікувати структуру рин-ку, і їхнє відношення, одержуємо можливістьпередбачати поводження учасників ринку, якпоказує досвід численних маркетингових до-сліджень. Аналіз відносин, як показали чис-ленні дослідження в різних країнах, надає на-ступні можливості [1—6 та ін.]:

визначення сильних і слабких сторін маркитовару й іміджу підприємства допомагає доситьвпевнено ідентифікувати можливості і погрози;

вимір відносини до і після впливу на ринокдозволяє оцінити ефективність стратегій;

знання відносини допомагає прогнозуватиреакцію на починаються підприємством дії.

Стає очевидним, чому в стратегічному ана-лізі усе більше уваги приділяється виміру відно-сини як оцінної реакції, що включає в себе по-чуття, переваги, наміри і судження (оцінки).Але далеко не всі керівники підприємств усві-домлюють це.

Сильний імідж підприємства і його товарівє підтвердженням того, що підприємство во-лодіє унікальними діловими здібностями (спе-ціальними навичками, уміннями), що дозволя-ють підвищувати пропоновану споживачамсприйману ними цінність товарів і послуг [5].

Додана цінність виміряється за допомогоюопитувань шляхом вивчення сприйняття спо-живачами товарів і їхніх переваг. Іншими сло-вами, це суб'єктивні переконання споживачів.Вибираючи марку (виробника), споживач заяв-ляє про свій статус, демонструючи навко-лишнім свій стиль життя, інтереси, цінності ірівень добробуту.

У багатьох наукових працях мова йде проп'ять джерел формування додаткової цінності[2]:

досвід використання, тобто відповідністьчеканням споживачів;

представлення споживача, особливості ці-льової аудиторії;

сила переконання, чи віри впевненості яктовар;

зовнішні характеристики товару, його ди-зайн, оформлення;

ім'я та репутація виробника.Для оцінки сприйняття марки товару

(іміджу підприємства) використовується методпрямого чи проективного (заснованого на асо-ціаціях) інтерв'ю. Отримана в такий спосіб оцін-ка сприйняття торгової марки (підприємства)кладеться в основу стратегії позиціонуванняторгових марок, у якій визначаються заходидля формування в споживача потрібного імід-жу марки товару і його виробника.

Створення сильної торгової марки можедати такий економічний ефект, що, як показуєдосвід, часто недооцінюється менеджерамиукраїнських підприємств:

споживачі готові заплатити за неї високуціну;

вона допомагає розширити частку ринку,тобто збільшити обсяг продажів, оскільки неїпрагнуть продавати роздрібні торговці й охо-че купують споживачі; у неї більше можливос-тей для подальшого росту;

у силу лояльності споживачів вона прино-сить стабільно більш високий прибуток, оскіль-ки знижує ризики, наступні маркетингові ви-трати, успішніше переборює зненацька виникліперешкоди;

забезпечує більш високу норму повернен-ня інвестицій, що принципово важливо дляінвесторів;

у неї високі захисні бар'єри і високі мож-ливості розвитку, як показує досвід, поняттяжиттєвого циклу тут не застосований, страте-гія репозиціонування забезпечує їм довголіт-тя;

створює доброзичливе відношення допідприємства всіх зацікавлених груп: допома-гає знайти нових працівників, акціонерів, забез-печити суспільну і державну підтримку.

Стає очевидним, чому високий позитивнийімідж підприємства і вироблені ним товари єнайважливішою стратегічною перевагою під-приємства.

Створення і підтримка позитивного іміджувимагає великих витрат, тривалого часу, вини-кає протиріччя між необхідністю постійно матидосить високий прибуток і довгострокові інве-стиції в імідж, що не дають швидкої віддачі. Алетреба розуміти, що якщо один раз підприємствоуступить ринкові позиції, то повернутися наних буде вкрай складно, практично неможли-во [4].

Створення позитивного іміджу й високоїрепутації підприємства є складним і тривалимпроцесом, головною умовою якого є активністьпідприємства на ринку. У наш час реальними ста-ють потреби у виділенні в масі собі подібних,



21

завоюванні певної популярності, придбанні ре-путації, забезпеченні фінансового успіху й по-зитивного іміджу підприємства. Тому ці кате-горії й визначають високий суспільний рейтингпідприємства, що є гарантом вигідного поло-ження підприємства в ринковому середовищі.

Кожне підприємство має той імідж, щовідображає його культуру, яку воно прагне пе-редати оточуючому середовищу. До основнихзасад іміджу може входити також швидкістьйого орієнтації на потреби ринку, турбота пропрацюючих, стан міжнародних відносин або щебудь-який інший аспект корпоративної культу-ри. Особистісний аспект підприємства визначаєпозиція, яку він займає на ринку, і те, яким чи-ном ця позиція доводиться до відома громадсь-кості. Те, як підприємство сприймається оточу-ючим середовищем, іноді може бути навіть важ-ливішим ніж ціна продукту чи послуг, що вироб-ляється або здійснюються ним [1].

До основних показників іміджу підприємствможна віднести: загальну популярність і репу-тацію, швидкість реагування на замовлення,дотримання термінів укладених угод, гнучкістьцін, інноваційність, сучасність, фінансовустійкість, престиж товару, після продажне об-слуговування, умови платежів і діючу системузнижок, торговельно-збутову та рекламну по-літику, наявність представництв, рівень закор-донної активності. Серед факторів, що визна-чають імідж підприємства, є також: конкурен-тна мобільність (конкурентостійкість) інадійність, комфортність підтримки партнер-ства; відповідальність рівню споживчих запитівклієнтів [3].

Основна функція іміджу — формуванняпозитивного відношення до будь-чого. Це та-кож формує довіру, а потім високі оцінки тавпевнений вибір. Він сприяє підвищенню пре-стижу і, як слідство, — авторитета і впливу.

Здійснюючи управління іміджем, необхідномати чіткі уявлення про особливості психоло-гічних і соціальних процесів формування орга-нізаційного іміджу та найважливіших напрямівйого формування:

формування "внутрішнього іміджу" під-приємства, в який входять культура самої під-приємства і соціально-психологічний кліматколективу;

формування соціального іміджу — це со-ціальна діяльність підприємства;

формування "бізнес-іміджу" (ділова репу-тація і показники ділової активності);

формування іміджу товару.Існують загальні правила формування імід-

жу підприємства. Фахівці зі створення іміджу

вважають, що імідж підприємства охоплює такіскладові: фундамент, або базис; імідж зов-нішній, внутрішній і невідчутний [3].

Фундамент забезпечує створення, розвитокі зберігання позитивного іміджу підприємства.Для побудови іміджу ретельно ревізуютьсяділові принципи підприємства, які потім відоб-ражаються в простому і стислому варіанті йогофілософії. Визначаються довгострокові зав-дання та стандарти, якими керуватимуться пра-цівники підприємства у своїй діяльності.

Зовнішній імідж підприємства — це сприй-няття підприємства суспільством, засобамимасової інформації, споживачами. Складови-ми зовнішнього іміджу є продукт і його якість,усе, що супроводжує продукт на ринку: рекла-ма, спосіб пропонування, зовнішній вигляд пер-соналу та об'єктів підприємства. Якість продук-ту є найважливішим елементом ділової репу-тації, оскільки доведено, що жодна, навіть над-звичайно ефективна реклама не врятує товарнизької якості. Вдала реклама за наявності ви-сокоякісного продукту є потужним інструмен-том формування іміджу, що активно сповіщаєринок про продуцента, підкреслюючи уні-кальність пропозиції, наголошує на відмінностіїї від пропозицій конкурентів, створює емо-ційну залежність між підприємством і спожи-вачами її продукції. Індивідуальність тазовнішній вигляд працівників на багатьохпідприємствах вважаються невіддільними скла-довими іміджу підприємства [2].

Внутрішній імідж підприємства створюютьвідносини персоналу і керівництва, їх загаль-не спрямування, атмосфера. У дещо ширшомурозумінні — це і фінансове планування, і кад-рова політика підприємства, і орієнтація, і тре-нінги співробітників тощо. Формуванню внут-рішнього іміджу сприяють такі цілеспрямованіпрограми, як підвищення кваліфікації, спец-іалізоване навчання персоналу, програми за-охочення співробітників. Реалізація означе-них програм створює у працівників сталі уяв-лення про підприємство, його діяльність, стан-дарти цієї діяльності, надає персоналу знаннята мотивацію, необхідні для презентації ком-панії клієнтам, орієнтує на професійне і ком-петентне виконання своїх обов'язків, підви-щує значущість персоналу у формуваннііміджу. Потрібно також враховувати нероз-ривний взаємозв'язок зовнішнього і внутріш-нього іміджу підприємства — сприйняття сус-пільством підприємства можна суттєво пол-іпшити, налагодивши роботу з персоналом,спрямовану на підвищення рівня обслугову-вання клієнтів.



Невідчутний імідж підприємства — це став-лення персоналу до роботи, його емоційнийнастрій, що також впливає на репутацію під-приємства, ставлення до неї клієнтів, адже самеспівробітники підприємства представляють йогоперед споживачами, створюють певну атмосфе-ру прихильності, уваги, допомоги. Невідчутнийімідж базується на відчуттях, відносинах, емоц-ійному сприйнятті широким колом зацікавленихосіб діяльності підприємства та його продукції.

Усі складові іміджу спрямовані на досягнен-ня трьох основних цілей: досягнення високогорівня компетентності та ефективності в роботіз клієнтами підприємства; створення і підтрим-ка такого позитивного іміджу, який, безумов-но, змушує споживачів довіряти підприємству;встановлення емоційного зв'язку з покупцем ісуспільством.

Створення позитивного іміджу — це дещобільше, ніж звичайна успішна рекламна кампа-нія, це складний і багатоаспектний процес, скла-дові якого взаємопов'язані і взаємозалежні [6].

ВИСНОВКИПідводячи підсумки, можна стверджувати,

що підприємство, яке успішно створює свійпозитивний образ в очах своїх співробітників ів суспільному середовищі, досягає цього, якправило, в результаті добре продуманої і чіткоорганізованої іміджевої кампанії — реалізаціїцілеспрямованого комплексу заходів із ство-рення і поширення інформації, яка розкриваєзміст соціально значущої діяльності, суспіль-ну корисність продукції (послуг), гуманітарнихта інших акцій. Розпочинається вона із з'ясу-вання її завдань, мети, формулювання змісту івизначення основних засобів. Потім настаєетап реалізації запланованих заходів (регуляр-на публікація звітів; налагодження відносин зтовариствами покупців, громадськими об'єд-наннями; розміщення в пресі некомерційнихстатей, поширення відеоматеріалів; громадсь-ка і благодійна діяльність тощо).

Таким чином, процес формування іміджу —справа комплексна, в якій беруть участь пси-хологи, соціологи, PR-менеджери, журналістита визначається узагальненими критеріями, якіпроявляються на рівні будь-якого підприєм-ства, незалежно від її специфіки, а також при-ватними критеріями, підставами для яких слу-жить унікальність, специфіка підприємства.Визначені чинники є підгрунтям для подальшо-го вивчення практики підвищення іміджупідприємства як фактору впливу на його кон-курентоспроможність в умовах динамічногобізнес-середовища.

Література:1. Бегма Ю.К., Вінніков О.Ю., Редько О.І.

Якісне дослідження методів впровадженнясоціальної відповідальності бізнесу в Україні.Київ: Основи, 2006. С. 18—26.

2. Мельник С.В. Соціальна відповідальністьбізнесу як складова соціальної політики Украї-ни. Економіка та держава. 2015. № 5. С. 72—75.

3. Петрушенко Ю.Н., Дудкін О.В. Форму-вання інституту позитивної соціальної відпов-ідальності. Наукові праці Донецького націо-нального технічного університету. Серія: еко-номічна. 2018. Вип. 37 (3). С. 25—30.

4. Таран-Лала О.М. Методологічна кон-струкція системно-організаційного підходу.Науковий вісник Херсонського державногоуніверситету. Серія: "Економічні науки". 2014.Вип. 9. Ч. 7. С. 63—66.

5. Таран-Лала О.М. Системно-аналітичнедослідження системних параметрів об'єкта.Молодий вчений. 2015. № 2 (17). Ч. ІІІ. С. 99—106.

6. Таран-Лала О.М. Функціонування со-ціально-економічних систем: теорія та практи-ка: монографія. Полтава: ПУЕТ, 2016. 332 с.

References:1. Behma, Y.K. Vinnikov, O.Y. and Red'ko, O.I.

(2006), Yakisne doslidzhennya metodivvprovadzhennya sotsial'noyi vidpovidal'nostibiznesu v Ukrayini [Qualitative research ofmethods of implementation of corporate socialresponsibility in Ukraine], Osnovy, Kyiv, Ukraine.

2. Mel'nyk, S.V. (2015), "Social responsibilityof business as a component of social policy ofUkraine", Ekonomika ta derzhava, vol. 5, pp. 72—75.

3. Petrushenko, Y.N. and Dudkin, O.V. (2018),"Formation of institute of positive socialresponsibility", Naukovi pratsi Donets'kohonatsional'noho tekhnichnoho universytetu. Seriya:ekonomichna, vol. 37 (3), pp. 25—30.

4. Taran-Lala, O. M. (2014), "Methodologicalconstruction of system-organizational approach",Naukovyy visnyk Khersons'koho derzhavnohouniversytetu. Seriya: "Ekonomichni nauky", vol.9, no. 7, pp. 63—66.

5. Taran-Lala, O. M. (2015), "System-analyticalstudy of system parameters of an object", Molodyyvchenyy, vol. 2 (17), no. III, pp. 99—106.

6. Taran-Lala, O. M. (2016), Funktsionuvannyasotsial'no-ekonomichnykh system: teoriya tapraktyka: monohrafiya [Functioning of socio-economic systems: theory and practice: mono-graph], PUET, Poltava, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 30.03.2020 р.



23

УДК 334.012.34

Є. В. Міщук,к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку, оподаткування, публічногоуправління та адміністрування, Криворізький національний університетORCID ID: 0000-0003-4145-3711

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ РІВНЯТА СТАНУ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.23

Ie. Mishchuk,PhD in Economics, Associate Professor, Department of Accounting, Taxation,public management and administration, Kryvyi Rih National University

METHODOLOGICAL PRINCIPLES OF ASSESSMENT OF THE LEVEL AND STATEOF STRATEGIC ECONOMIC SECURITY OF ENTERPRISES

У статті удосконалено методологічних засади оцінки рівня та стану стратегічної економічної безпеки підприємств.Виявлено особливість оцінювання безпеки стратегічних економічних інтересів підприємства. Обгрунтовано, що вонагрунтується не стільки на специфічній сутності цієї безпеки та її диференціації на відповідні, притаманні тільки їйпідвиди, скільки проявляється у специфічному інструментарії, іншому набору індикаторів та варіативністю еталон-них (бажаних, заданих тощо) значень. Обгрунтовано також, що перелічене у своїй сукупності дозволяє більш об'єк-тивно оцінити як рівень, так і стан безпеки стратегічних економічних інтересів підприємства. Запропоновані показ-ники оцінки безпеки стратегічних економічних інтересів підприємства визнано доцільними для додаткового застосу-вання під час оцінки конкретних заходів: реальних інвестиційних проектів, довгострокового фінансового інвесту-вання, операцій злиття та поглинання та інших. Визначено, що ці показники в окремих випадках слід застосовувати вякості обмежень, що накладаються, а в інших випадках — в якості єдиних базових показників, на підставі яких ухва-люються рішення відносно доцільності впровадження того чи іншого заходу.

The methodological bases of estimation of level and status of strategic economic security of the enterprises areimproved in the article. It has been shown that the methodology of assessing economic security is influenced by a certaindualism. On the one hand, it is manifested in the fact that without achieving the proper level of economic security it isimpossible to secure the strategic interests of the enterprise. On the other hand, the achievement of strategic goals helpsto improve the level of economic security of the enterprise. It shows a number of issues that need to be addressed whenassessing the strategic economic security of the enterprise. Two areas of this assessment have been identified. The first ofthese proposes to set the horizon of the strategy. The second direction involves setting the thresholds for the indicatorsto be reached. The peculiarity of security assessment of strategic economic interests of the enterprise is revealed. It issubstantiated that it is based not so much on the specific nature of this security and its differentiation into the correspondingsubspecies only, how much it is manifested in a specific toolbox, another set of indicators and the variability of reference(desired, set, etc.) values. It is also substantiated that the aforementioned allows for a more objective assessment of boththe level and the security status of the strategic economic interests of the enterprise. The proposed indicators for assessingthe security of strategic economic interests of the enterprise are recognized as appropriate for additional application inthe evaluation of specific activities: real investment projects, long-term financial investment, mergers and acquisitions,and others. It has been determined that in some cases these indicators should be used as constraints, and in other cases as





На сьогодні економічна безпекологія маєдуже широкий набір показників для оцінкирізних видів і типів економічної безпеки. Сто-совно оцінки стратегічної економічної безпе-ки (безпеки економічних стратегічних інтересівпідприємства) ситуація відповідає загальнійтенденції: відсутність єдності поглядів на їїзміст, сутність, а відтак і показники-індикато-ри та напрями забезпечення. Крім цього, про-блема полягає у відірваності пропонованих унаукових джерелах підходів до оцінюваннястратегічної безпеки від оцінки доцільностістратегічних заходів із її забезпечення.


Слід указати, що економічна безпекологіяне обходиться без врахування тих або іншихстратегічних аспектів. У науковій літературідефініції економічної безпеки підприємствадуже часто пов'язуються з поняттями конку-рентоздатності, економічної стратегії, ефек-тивності, стійкості, потенціалу тощо [1]. Про-те не всі науковці привертають належну увагусаме стратегічні економічній безпеці та пов'я-заним із нею інструментарієм оцінювання. Зок-рема вчені С.Б. Довбня та Н.Ю. Гічова роблятьвисновок, що стратегічна економічна безпекавизначає здатність підприємства до подальшо-го успішного розвитку, характеризує його кон-курентоспроможність та економічний потен-ціал, тобто наявність ринкових можливостей таресурсів у розпорядженні підприємства (вико-ристання новітніх технології та техніки у ви-робництві, можливість доступу до основних си-ровинних та енергетичних ресурсів, наявністькваліфікованого персоналу тощо) [2, c. 38].

Науковець Л.Г. Шемаєва трактує еконо-мічну безпеку як "забезпечення реалізації стра-тегічних інтересів підприємства на основі ви-користання можливостей зовнішнього середо-вища з застосуванням продуктивної взаємодіїіз суб'єктами зовнішнього середовища" [3, с.12].

Поряд із цим, велика кількість загальнихвизначень економічної безпеки підприємства

передбачають необхідність врахування тих абоінших стратегічних аспектів, зокрема:

1) досягнення стратегічних цілей як мета їїпідтримання або забезпечення:

— стан захищеності життєво важливихінтересів системи від недобросовісної конку-ренції, протиправної діяльності кримінальнихформувань та окремих осіб, здатність протис-тояти внутрішнім та зовнішнім загрозам, збе-рігати стабільність функціонування та розвит-ку відповідно до його стратегічних цілей (Ен-циклопедія економічної безпеки [44, с. 445—446]);

— наявність конкурентних переваг, зумов-лених відповідністю матеріального, фінансово-го, кадрового, техніко-технологічного потен-ціалів i організаційної структури підприємствадо його стратегічних цілей i завдань (Бєлоку-ров В.В. [5]);

— здатність чинити опір сукупному впливузагроз макро- та мікросередовищ з метою до-сягнення своєї стратегічної мети в усіх видахдіяльності (Пілова Д.П. [6, с. 6]);

— стан ефективного використання ресурсівпідприємства (капіталу, персоналу, інформації,технології, техніки тощо) та наявних ринковихможливостей, що дозволяє попередити нега-тивний вплив внутрішніх і зовнішніх загроз тазабезпечити його довгострокове виживання йстійкий розвиток на ринку відповідно до обра-ної стратегії (Меліхов А.А. [7, с. 316—319]; Гу-сев В.С. [8]);

2) умова реалізації власної стратегії розвит-ку:

— сукупний динамічний стан, що дозволяєформувати та здійснювати власну стратегіюрозвитку (Федоренко Р.М. [9, с. 224]);

3) умова забезпечення стратегічного потен-ціалу:

— стан, за якого стратегічний потенціалфірми знаходиться поблизу меж адаптивності,а загроза втрати економічної безпеки наростаєв міру наближення ступеня адаптивності стра-тегічного потенціалу до граничної зони (Соко-ленко Т.М. [10]).

Науковці Г.Ф. Азаренков і С.М. Сердечнамету діагностики економічної безпеки підприє-мства вбачають в ідентифікації станів бізнесу іможливості виникнення загроз при різнихстратегіях розвитку підприємницької діяль-

Ключові слова: економічна безпека, нестача часу, стратегічні заходи, час.Key words: economic security, lack of time, strategic measures, time.

single baselines, on the basis of which decisions are made on the feasibility of implementing an event. The proposedmethodology qualitatively complements the tools of economic security assessment and allows taking into account thestrategic aspect both in determining directly itself and in planning the development of the enterprise.

6792.2020.7.*



25

ності, а також вибір інструментів досягненнястану економічної безпеки [11, с. 509]; для уп-равління економічної безпекою потрібна роз-робка порогових значень ключових індика-торів, що визначають напрямки їх стратегічно-го розвитку [11, с. 514]; необхідне обгрунтуван-ня забезпечення економічної безпеки розвит-ку підприємства [11, с. 515]. Однак ці науковціне надають дефініції економічної безпеки стра-тегічного розвитку в їх розумінні, що усклад-нює сприйняття запропонованого ним мето-дичного інструментарію.

Цікавим є підхід до оцінювання стратегіч-ної безпеки науковців С.Б. Довбні та Н.Ю. Гічо-вої. Його особливостями є те, що ці вчені роз-ділили стратегічну безпеку на окремі складни-ки: ринковий, соціальний, інноваційно-техно-логічний, сировинний, енергетичний, екологі-чний [12, c. 94]. Відповідно до такого поділувони виокремили притаманні кожному окремо-му складнику показники-індикатори оцінки(табл. 1).

Отже, розглянутий перелік показників вик-ликає дискусійність. Не зрозуміло, чомуплинність кадрів, зношеність основних засобівта ряд інших показників є предметом стратегі-чної безпеки і не оцінюються, на думку вчених,для визначення рівня поточної економічноїбезпеки.

Окремо слід приділити увагу питанню уп-равління та забезпечення стратегічною еконо-мічною безпекою.

Розглядаючи управління економічною без-пекою, звертають увагу на його мету — стра-тегічний розвиток. Так, за твердженням Н.П.Сисоліної, під час управління економічною без-пекою виділяють контури оперативного управ-ління, що характеризується лише протистоян-ням загрозам, які уже виникли; тактичного, якехарактеризується здатністю до адаптації тастратегічного — здатністю до постійного роз-витку [13, с. 23]. Схожий підхід простежуєтьсяу роботі Є.О. Діденко, в якій ототожнюєтьсяпроцес управління економічною безпекою зістратегією безпечного розвитку підприємства,що являє собою комплексну програму дій з виз-начення пріоритетних напрямів господа-рювання у процесі виникнення загроз діяль-ності підприємства та необхідних ресурсів дляїх попередження, а у разі неможливості — фор-мування умов для мінімізації результатів їхвпливу [14, с. 35—40].

Згідно з поглядами Г.В. Єфімової та С.М.Марущак, вибір стратегії безпечного розвиткупідприємства здійснюється на основі рівня еко-номічної безпеки [15, с. 48]. Дійсно, з урахуван-

ням такого твердження, доцільність того абоіншого стратегічного заходу необхідно оціню-вати з урахуванням зміни рівня економічноїбезпеки, який може мати місце унаслідок йогоздійснення.

С.В. Лабунська метою управління системоюекономічної безпеки підприємства називаєспрямування внутрішніх резервів саморозвит-ку та самоорганізації системи у напрямку, щовідповідає загальній стратегії підприємства [16,с. 284; 287].

Н.О. Лоханова та інші науковці вважають,що наявність конкурентних переваг, зумовле-них відповідністю матеріального, фінансового,кадрового, техніко-технологічного потенціаліві організаційної структури підприємства йогостратегічним цілям і завданням забезпечатьйому певний рівень економічної безпеки [17].

Таким чином, за результатами проведено-го аналізу наукових праць, виявлено певний ду-алізм — без досягнення належного рівня еко-номічної безпеки неможливе забезпеченнястратегічних інтересів підприємства, у той жечас, досягнення стратегічних цілей сприяє по-кращенню рівня економічної безпеки підприє-мства.

МЕТА СТАТТІМетою статті є удосконалення методологі-

чних засад оцінки рівня та стану стратегічноїекономічної безпеки підприємств.


Оцінювання безпеки стратегічних економі-чних інтересів підприємства повинно, насампе-ред, надати відповідь на такі ключові питання:

— що підприємство повинно зробити длядосягнення заданих (порогових, еталонних,бажаних тощо) рівня та стану економічної без-пеки;

— що було заплановано для досягнення за-даних (еталонних, бажаних тощо) рівня та ста-ну економічної безпеки;

— які і коли рівень та стан економічної без-пеки будуть отримані підприємством.

Під час оцінювання стану економічної без-пеки стратегічних економічних інтересів засто-совуємо бінарний підхід, що вирішує два зав-дання.

За його першим напрямком задається гори-зонт стратегії (Тстрат). Тоді в чисельнику(∆Т) показника стану безпеки стратегічнихекономічних інтересів підприємства використо-вується різниця між фактичним часом, протя-гом якого еталонне (планове, бажане тощо)



значення певного індикатора може бути досяг-нутим (Тф) та заданим горизонтом стратегії(Тстрат):

∆Т = Тф -Тстрат (1).У знаменнику цього показника слід викори-

стати період горизонту стратегії (Тстрат).Формалізувати показник стану економічноїбезпеки стратегічних інтересів підприємства(С(ЕкБстрат)1) можна так:

(2).

При цьому якщо:1) Тф >Тстрат, то можна зробити висно-

вок про відставання підприємства у досягненнізаданого (еталонного, бажаного тощо) значен-ня індикатора;

2) Тф < Тстрат, то можна зробити висно-вок про випередження (запас часу) підприєм-ством у досягненні заданого (еталонного, ба-жаного тощо) значення індикатора.

За другим напрямком горизонт стратегіївідсутній. Замість нього задається порогове (ета-лонне, мінімально необхідне, бажане, задане,планове тощо) значення обраного індикатору. Утакому разі оцінюються інші часові проміжки:визначається скільки часу необхідно, щоб значен-

ня обраного індикатору стало дорівнювати ета-лонному (заданому, бажаному тощо) значенню(Тет) (наприклад, відповідно до певної програ-ми розвитку підприємства), а також період часу,протягом якого дане значення може бути досяг-нутим за існуючою на підприємстві тенденцією(тобто без втручань та спеціальних управлінсь-ких впливів) (Тіс). Тоді за другим напрямкомпоказник стану безпеки стратегічних економіч-них інтересів підприємства (С(ЕкБстрат)2)можна розрахувати таким чином:

(3).

Слід відмітити, що при оцінюванні показни-ка С(ЕкБстрат) в якості еталонних тенденцій,замість прогнозного часу або періодів, заданихпевними програмами розвитку підприємствадодатково доцільно використовувати тен-денції, періоди часу, за які досягають обранііндикатори своїх еталонних значень на про-відних підприємствах галузі, підприємствах-конкурентах.

Аналогічно до першого підходу, можна виз-начити наявність запізнень чи випереджень узабезпеченні порогових (заданих, еталонних,бажаних тощо) значень індикаторів:

Складники стратегічної

безпеки

Показники-індикатори оцінювання стратегічної економічної безпеки підприємства

Відношення темпу зміни обсягів виробництва підприємства до темпу зміни обсягів виробництва по

галузі

Відношення частки ринку, яку займає підприємство до частки, яку займає головний конкурент

Ринковий

Темп зміни частки ринку

Відношення загальної суми років роботи усього

персоналу підприємства та у відповідній галузі до загальної кількості працюючих

Питома вага персоналу із вищою освітою

Плинність кадрів

Соціальний

Відношення середньої зарплати по підприємству до

аналогічного показника по галузі

Ступінь зносу основних засобів

Відношення обсягу НДДКР до загального обсягу

виконаних робіт

Інноваційно-

технологічний

Відношення продукції, виробленої за сучасними технологіями до загального обсягу виробництва

Відношення вироблених на підприємстві ресурсів до

загального обсягу спожитих ресурсів

Добуток темпу зміни енергоємності на індекс ринкових цін сировини та матеріалів

Сировинний й

енергетичний

Добуток темпу зміни матеріалоємності на індекс цін

сировини та матеріалів

Відношення фактичного обсягу шкідливих викидів до нормативного

Екологічний

Питома вага коштів на фінансування заходів

покращення екологічності діяльності підприємства до загальної суми інвестицій на удосконалення (у т.ч.

реконструкцію, модернізацію) техніко-технологічної

бази

Таблиця 1. Показники оцінки рівня стратегічної економічної безпеки підприємства,запропоновані С.Б. Довбнею та Н.Ю. Гічовою

Джерело: витяг із праці [12, c. 94].



27

1) якщо Тет>Тіс, то можна зробити висно-вок про відставання підприємства у досягненніпорогового (заданого, еталонного, бажаноготощо) значення індикатора;

2) Тет < Тіс, то можна зробити висновокпро випередження підприємства у досягненніпорогового (заданого, еталонного, бажаноготощо) значення індикатора.

Чим вищі значення показника стану безпе-ки стратегічних економічних інтересів підприє-мства, тим, відповідно, кращий стан цього видуекономічної безпеки:

— при С(ЕкБстрат) ≥ 1 — висновок пробезпеку стратегічних економічних інтересівпідприємства; при чому чим більше значенняперевищує одиницю, тим кращий стан безпеки;

— при С(ЕкБстрат) < 1 — висновок простан небезпеки стратегічних економічних інте-ресів підприємства; при чому, чим менше оди-ниці, тим гірше.

Водночас необхідно враховувати, що, навідміну від поточного періоду, при оцінюваннібезпеки стратегічних економічних інтересівпорогові значення (бажані, задані тощо) не єсталими і можуть змінюватися. У тому числівони можуть відрізнятися від тих значень, щоє усталеними еталонами (нормативами, гранич-ними значеннями тощо) при оцінці індикаторівбезпеки поточних економічних інтересів.Більше того, самі індикатори теж змінюються.

Розглянемо випадок для оцінки рівня еко-номічної безпеки підприємства.

Як показано у роботі [18], рівень економіч-ної безпеки підприємства слід оцінювати наоснові величини нестачі прибутку до оподат-кування.

Оцінювання рівня економічної безпеки встратегічному аспекті повинно враховуватизмінюваність значень не тільки фактичних по-казників прибутку до оподаткування та йогонестачі, суми неосвоєних витрат, але й їх лімі-нальних (порогових, мінімально необхідних)величин. Погоджуючись з автором праці [19],акцентуємо увагу на доцільності визначенняперелічених величин виходячи із умови рівностіновим пороговим значенням тими індикатора-ми, на базі яких вони і розраховуються.

Водночас на відміну від автора праці [19],який бере до уваги тільки посилення нормативіву процесі розвитку підприємства, вважаємо не-обхідним ураховувати і можливість їх ослаб-лення. Така позиція виходить із необхідностіурахування зовнішніх умов функціонування яксамого підприємства, так і його стейкхолдеріврізних груп. Зокрема наразі в світі посилюють-ся кризові явища, наслідком яких можуть ста-

ти масові банкрутства підприємств, а такожмасові звільнення працівників, скорочення за-робітних плат та інше. У таких умовах мова йдевже не про розвиток, а намагання вижити. Пра-цівники, які донедавна були не задоволенірівнем соціальних виплат, можуть взагалі втра-тити роботу.

Отже, вважаємо необхідним скористатисяметодологічними засадами, уперше запропоно-ваними автором праці [19], але із їх подальшимвдосконаленням. Так, визначення нестачі при-бутку до оподаткування у попередньому пе-ріоді доцільно скорегувати на значення поро-гових величин індикаторів поточного періоду:

ЕВТфt = ЕВТф

t-1 + ∆tЕВТ

t-1 — ∆tЕВТ

t (4),

де ЕВТфt, ЕВТф

t-1 — фактичне значення ве-

личини прибутку до оподаткування відповідноу періодах t та t-1, грн;

∆tЕВТt-1 — нестача прибутку до оподатку-вання при фактичних значеннях індикаторівпопереднього періоду (t-1) та порогових зна-ченнях поточного періоду t, грн;

∆tЕВТt — нестача прибутку до оподатку-вання при фактичних значеннях індикаторівпоточного періоду t та порогових значенняхпоточного періоду t, грн;

t = 1,2,..,T;Т — горизонт стратегії, років.Шляхом елементарного математичного пе-

ретворення можна визначати нестачу прибут-ку до оподаткування при фактичних значенняхіндикаторів попереднього періоду (t-1) та по-рогових значеннях поточного періоду t, за фор-мулою:

�tЕВТt-1 = ЕВТфt – ЕВТфt-1 +�tЕВТt (5).Аналогічні корегування необхідно здійсни-

ти для оцінки величини неосвоєних витратпідприємства:

�tВНt-1 = �ВНфt – �ВНфt-1 +�tВНt (6).де �tВНt-1 — скорочення (зростання) вели-

чини неосвоєних витрат при фактичних значен-нях індикаторів попереднього періоду (t-1) тапорогових значеннях поточного періоду t, грн;

�ВНфt, �ВНфt-1 — фактичне значення вели-чини неосвоєних витрат, відповідно у періодахt та t-1, грн;

�tВНt — скорочення (зростання) величининеосвоєних витрат при фактичних значенняхіндикаторів поточного періоду t та пороговихзначеннях поточного періоду t, грн.

Урахувавши умову порівнянності, згідно зякою нестача прибутку до оподаткування пе-рераховується при різних порогових значенняхіндикаторів, на підставі яких вона визначаєть-ся, скореговане значення порогової (ліміналь-



ної) величини абсолютної суми прибутку дооподаткування визначатиметься із виразу:ЕВТлt = ЕВТфt + �tЕВТt = (ЕВТфt-1 + �tЕВТt-1 – �

= ЕВТф + �tЕВТ . + �tЕВТt-1 – �tЕВТt) + �tЕВТ t = ЕВТлt = ЕВТфt + �

= ЕВТфt-1 + �tЕВТt-1.(7).Відтак скорегований рівень стратегічної

економічної безпеки (Рс(ЕкБстрат)) визна-чатиметься за формулою:

=

(8).

Наступна особливість оцінки стратегічноїекономічної безпеки стосується вищезгаданихіндикаторів. Якщо під час оцінювання станубезпеки поточних економічних інтересів вико-ристовувалися так звані "монопоказники"(більшість з яких — різного роду коефіцієнти,що характеризують відповідний підвид безпе-ки поточних економічних інтересів), то під часоцінювання стану безпеки стратегічних еконо-мічних інтересів додатково до них можна зас-тосовувати показник нестачі прибутку до опо-даткування (∆ЕВТ) (представляє собою вели-чину, якої не вистачає, щоб значення відповід-них індикаторів безпеки дорівнювали своїм по-роговим величинам (мінімально необхідним,лімінальним, заданим, бажаним значеннямтощо). Мається на увазі, що показники ∆Т,Тстрат, Тет та Тіс розраховуються не тількидля індикаторів кожного конкретного виду(підвиду) безпеки, але і для показника ∆ЕВТ.Останній застосовується для визначення рівнябезпеки поточних економічних інтересівпідприємства.

Отже, ми виокремлюємо два підходи: оці-нювання стану безпеки стратегічних еконо-мічних інтересів через період досягнення по-рогових значень монопоказниками або черезперіод досягнення лімінального рівня певно-го виду безпеки, визначеного з урахуваннямпоказника ∆ЕВТ. На розсуд керівництвапідприємства може бути обраний будь-який ізцих підходів. Проте, зважаючи на більше гло-бальність цілей та задач у стратегічному ас-пекті, вважаємо, більш доцільним другий під-хід.

Відтак оцінюванню підлягає час (Т/ ), через

який рівень безпеки стратегічних економічнихінтересів (оцінюваний на основі показника∆ЕВТ) буде дорівнювати одиниці:

Т/ = f [ Р(ЕкБстратф) →1] (9),де Р(ЕкБстратф) — фактичний рівень без-

пеки стратегічних економічних інтересівпідприємства, частки од.

Такий час доцільно знаходити як загаломдля безпеки стратегічних економічних інте-ресів, так і для кожного її виду окремо.

Слід відмітити, що під час оцінювання без-пеки стратегічних економічних інтересів з'яв-ляється початковий час (Т

0), який відсутній при

оцінці безпеки поточних економічних інтересівпідприємства. Зокрема визначається значенняпоказника ∆ЕВТ, що відповідає часу Т

0 та ета-

лонне (бажане, задане тощо) значення ∆ЕВТ,яке відповідає певному прогнозному періодучасу (Тпрог). Водночас критерієм оптималь-ності є виконання такої нерівності:

Т0 (Р(ЕкБстратф)) – Тпрог (Р(Ек (Р(ЕкБстратф)) – Тпрог (Р(ЕкБстратв)) → min (10).

Т0 (Р(ЕкБстратф)) — момент оцінки Т0,

якому відповідає фактичний рівень безпекистратегічних економічних інтересів підприєм-ства, частки од.;

Тпрог (Р(ЕкБстратв)) — час, через якийна підприємстві буде досягнутий високийрівень безпеки стратегічних економічних інте-ресів, частки од.

Про прискорений розвиток підприємствасвідчитиме виконання такої рівності:

Т0 (Р(ЕкБстратф)) – Тпрог (Р(ЕкБстратв)) = 0

(Р(ЕкБстратф)) – Тпрог (Р(ЕкБстратв)) = 0 (11).Під час визначення майбутніх (прогнозних)

значень індикаторів безпеки стратегічних еко-номічних інтересів може використовуватисяставка дисконтування.

Таким чином, розриви часу, тобто різниціміж значеннями Тф і Тстрат, Тет і Тіс, Т

0 і

Тпрог можуть бути як додатніми, так івід'ємними значеннями. У першому випадкуробимо висновок про дефіцит часу (конста-тується наявність відставань), а в другому —про його запас (констатується наявність ви-передження). Дані величини слугують додат-ковими показниками оцінювання стану без-пеки стратегічних економічних інтересів під-приємства.

Виявлені відмінності обов'язково потребу-ють врахування як під час оцінки, так і в подаль-шому — під час розробки управлінських рі-шень.

Крім того, на основі даних показників про-понуємо визначати ефективність економічноїбезпеки як у цілому, так і кожного її виду (під-виду) зокрема. Одними із таких показників євідношення скорочення часу на досягненняпевного індикатора еталонного (бажаноготощо) значення (�Тс) до зміни величини витрат,до зміни суми прибутку (його різних видів), дозміни величини фінансових ресурсів, до зміни



29

величини фінансового стану у вартісному ви-раженні, а також до інших показників — залеж-но від цілей аналізу. В узагальненому виглядіпоказник ефективності економічної безпеки(ЕфЕкБс) можна подати таким чином:

(12),

де ∆П — зміна величини показника, якийзастосовується в цілях оцінки та аналізу ефек-тивності економічної безпеки підприємства(одиниці виміру залежать від специфіки показ-ника і можуть бути вартісними, натуральними,відносними тощо).

Отже, відмінність оцінювання безпеки стра-тегічних економічних інтересів підприємствагрунтується не стільки на особливій сутностіцієї безпеки та її диференціації на відповідні,притаманні тільки їй підвиди, скільки прояв-ляється у специфічному інструментарії, іншо-му набору індикаторів та варіативністю еталон-них (бажаних, заданих тощо) значень. Пере-лічене у своїй сукупності дозволяє більш об'єк-тивно оцінити як рівень, так і стан безпеки стра-тегічних економічних інтересів підприємства.

ВИСНОВКИТаким чином, запропоновані показники

оцінки безпеки стратегічних економічних інте-ресів підприємства вважаємо доцільним додат-ково використовувати під час оцінки конкрет-них заходів: реальних інвестиційних проектів,довгострокового фінансового інвестування,операцій злиття та поглинання та інших. Вод-ночас ці показники в окремих випадках слід за-стосовувати в якості обмежень, що наклада-ються, а в інших випадках — в якості єдинихбазових показників, на підставі яких ухвалю-ються рішення відносно доцільності впровад-ження того чи іншого заходу.

Перспективи подальших досліджень поля-гають в ідентифікації особливостей оцінюван-ня стратегічної безпеки стейкхолдерів підприє-мства.

Література:1. Рудковський О.В. Структура системи еко-

номічної безпеки підприємства. Вісник Націо-нального транспортного університету. № 29(2). 2014. С. 93—99.

2. Довбня С.Б., Гічова Н.Ю. Діагностикаекономічної безпеки підприємства як інстру-мент визначення напрямків його інноваційно-го розвитку. Економічний вісник Національно-го гірничого університету. № 3. 2008. С. 36—42.

3. Шемаєва Л.Г. Економічна безпека під-приємств у стратегічній взаємодії з суб'єктами

зовнішнього середовища. Автореф. дис... д-раекон. наук: 21.04.02. Університет економіки таправа "Крок". Київ, 2010. 40 с.

4. Шаваев А.Г., Багаутдинов А.Т. Экономи-ческая безопасность: энциклопедия. Москва:Правовое посвещение, 2001. 512 с.

5. Белокуров В. В. Структура функциональ-ных составляющих экономической безопасно-сти предприятия. URL: http: // www.safety-factor. ru — 20.01.2019.

6. Пілова Д. П. Методичні підходи щодовизначення зон економічної безпеки підприє-мства. Вісник Криворізького технічного універ-ситету. №3. 2006. С. 264—268.

7. Мелихов А.А., Камышникова Э.В. Эволю-ция подходов к содержанию категории "эконо-мическая безопасность предприятия". ВісникПриазовського державного технічного універ-ситету. № 19. 2009. С. 316—319.

8. Гусев В.С., Демин В.А., Кузин Б.И. и др.Экономика и организация безопасности хозяй-ствующих субъектов. СПб: Очарованныйстранник, 2001. 288 с.

9. Федоренко Р.М. Система управлінняресурсами як основа забезпечення еконо-мічної безпеки. Недержавна система безпе-ки підприємництва як суб'єкт національноїбезпеки України: зб. матер. наук.-практ.конф. Київ: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. С.224—229.

10. Соколенко Т.М. Економічна безпекапідприємства в умовах транзитивної економі-ки. Сучасна наука ХХІ століття: сьома міжна-родна наук.-практ. інтернет-конф.: матеріаликонф. Київ, 2011. 189 с.

11. Азаренков Г.Ф. Сердечна С.М. Форму-вання аналітичного інструментарію забезпе-чення економічної безпеки стратегічного роз-витку підприємства. Молодий вчений. 2017.№ 5 (45). С. 508—517.

12. Довбня С.Б., Гічова Н.Ю. Діагностикарівня економічної безпеки підприємства.Фінанси України. № 4. 2008. С. 88—97.

13. Сисоліна Н.П. Економічна безпека під-приємства: навчальний посібник. Кіровоград:КНТУ, 2014. 226 с.

14. Діденко Є. О. Управління економічноюбезпекою підприємства на основі формуваннястратегії його безпечного розвитку. Формуван-ня ринкових відносин в Україні. № 5 (168). 2015.С. 35—40.

15. Єфімова Г.В., Марущак С.М. Плануван-ня безпечного розвитку підприємства на основірезультатів діагностики рівня його економіч-ної безпеки. Економіка: реалії часу. № 3. 2013.С. 43—49.



16. Лабунська С.В. Концепція побудови си-стеми економічної безпеки підприємства в про-цесі інноваційної діяльності. Проблеми еконо-міки. № 4. 2014. С. 282—289.

17. Лоханова Н.О. Система управління ста-ном економічної безпеки підприємства: про-блемні питання, концепція розвитку. Еко-номіст. № 2. 2005. С. 52—56.

18. Mishchuk Ie. V. Improvement of themethodology for assessing the safety of the eco-nomic and information interests of the enterprise.Technology audit and production reserves. v. 1,n. 4 (51). 2020. Р. 37—40.

19. Нусінова О.В. Основи оцінки економіч-ної безпеки підприємств: теоретичні та прак-тичні аспекти. Київ: ТОВ "ПанТот", 2012. 412 с.

References:1. Rudkovs'kyj, O. V. (2014), "Structure of the

economic security system of the enterprise",Visnyk Natsional'noho transportnoho universy-tetu, vol. 29 (2), рр. 93—99.

2. Dovbnia, S.B. and Hichova, N. Yu. (2008),"Diagnosis of economic security of the enterpriseas a tool to determine the directions of its inno-vative development", Ekonomichnyj visnykNatsional'noho hirnychoho universytetu, vol. 3,рр. 36—42.

3. Shemaieva, L. H. (2010), "Economicsecurity of enterprises in strategic interaction withenvironmental actors", Doctor of EconomicsThesis, Economic security of business entities,Universytet ekonomiky ta prava "Krok", Kyiv,Ukraine.

4. Shavaev, A. G. and Bagautdinov, A. T.(2001), Jekonomicheskaja bezopasnost': jenciklo-pedija [Economic Security: Encyclopedia],Pravovoe posveshhenie, Moscow, Russia.

5. Belokurov, V. V. (2005), "The structure ofthe functional components of the economicsecurity of the enterprise", available at: http://www.safetyfactor.ru (Accessed 20.01.2020).

6. Pilova, D. P. (2006), "Methodical approachesto defining the economic security zones of theenterprise", Visnyk Kryvoriz'koho tekhnichnohouniversytetu, vol. 3, рр. 264—268.

7. Melihov, A.A. and Kamyshnikova, Je.V.(2009), "The evolution of approaches to thecontent of the category "economic security of theenterprise", Vіsnik Priazovs'kogo derzhavnogotehnіchnogo unіversitetu, vol. 19, рр. 316—319.

8. Gusev, V.S., Demin V.A. and Kuzin, B.I.(2001), Jekonomika i organizacija bezopasnostihozjajstvujushhih sub#ektov [Economics andsecurity organization of business entities],Ocharovannyj strannik, Saint Petersburg, Russia.

9. Fedorenko, R.M. (2003), "Resource mana-gement system as a basis for ensuring economicsecurity", Zbirka dopovidej na Mizhnarodnijekonomichnij konferentsii. Nederzhavna systemabezpeky pidpryiemnytstva iak sub'iekt natsio-nal'noi bezpeky Ukrainy [Conference Proceedingsof the International Economic Conference. Non-state system of business security as a subject ofnational security of Ukraine], Kyiv, Ukraine, рр.224—229.

10. Sokolenko, T. M. (2011), "Economic secu-rity of the enterprise in the conditions of a trans-itive economy", Zbirka dopovidej na Mizhnarodnijekonomichnij konferentsii. Suchasna nauka ХХIstolittia [Conference Proceedings of theInternational Economic Conference. Modernscience of the XXI century], Kyiv, Ukraine, р.189.

11. Azarenkov, H.F. and Serdechna, S.M.(2017), "Formation of analytical tools for economicsecurity of strategic development of the enterprise",Molodyj vchenyj, vol. 5 (45), рр. 508—517.

12. Dovbnia, S.B. and Hichova, N.Yu. (2008),"Diagnosis of the level of economic security of theenterprise", Finansy Ukrainy, vol. 4, рр. 88—97.

13. Sysolina, N. P. (2014), Ekonomichna bez-peka pidpryiemstva [Economic security of theenterprise], KNTU, Kirovohrad, Ukraine.

14. Didenko, Ye. O. (2015), "Management ofeconomic security of the enterprise on the basis offormation of strategy of its safe development",Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini, vol.5 (168), рр. 35—40.

15. Yefimova, H.V. and Maruschak S.M. (2013),"Planning of safe development of the enterprisebased on the results of diagnostics of the level ofits economic security", Ekonomika: realii chasu,vol. 3, рр. 43—49.

16. Labuns'ka, S.V. (2014), "The concept ofbuilding the economic security system of theenterprise in the process of innovation", Problemyekonomiky, vol.4, рр. 282—289.

17. Lokhanova, N. O. (2005), "The system ofmanagement of the state of economic security ofthe enterprise: problematic issues, concept ofdevelopment", Ekonomist, vol. 2, рр. 52—56.

19. Mishchuk Ie. V. (2020), "Improvement ofthe methodology for assessing the safety of theeconomic and information interests of theenterprise", Technology audit and productionreserves, vol. 1, no. 4 (51). рр. 37—40.

18. Nusinova, O. V. (2012), Osnovy otsinkyekonomichnoi bezpeky pidpryiemstv: teoretychnita praktychni aspekty [Fundamentals of assessingthe economic security of enterprises: theoreticaland practical aspects], PanTot, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 26.03.2020 р.



31

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАграрний сектор економіки України тради-

ційно вважається одним з основних сегментіврозвитку вітчизняної національної економіки.

УДК 338.43 (477.72)

С. І. Самайчук,к. е. н., доцент, доцент кафедри готельно-ресторанного та туристичного бізнесу, Державнийвищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", м. ХерсонORCID ID: 0000-0001-6695-1544

АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇПРОДУКЦІЇ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.31

S. Samaichuk,PhD in Economics, Associate Professor, Department of Restaurant and Hoteland Tourism Business, Kherson State Agrarian University, Kherson

ANALYSIS OF AGRICULTURAL PRODUCTION: REGIONAL ASPECT

У статті досліджено сучасний стан виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в аграрнихпідприємствах Херсонської області. Проведено аналіз основних показників ефективності виробництва продукції рос-линництва і тваринництва в сільськогосподарських підприємствах та виявлено причини, що зумовили їх зміну. Ви-значено, що в складі валової продукції сільського господарства в 2000—2018 рр. галузь рослинництва значно переви-щувала галузь тваринництва. Встановлено, що значне скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин призвелодо зниження обсягів виробництва продукції тваринництва в господарствах усіх категорій. Основними чинникаминизької ефективності галузі є збереження диспаритету цін, відсутність цільової державної підтримки сільськогоспо-дарських товаровиробників, скорочення внутрішнього споживання, нерозвиненість експортного потенціалу,відсутність ринків збуту. За результатами дослідження надано пропозиції щодо подальшого розвитку та ефективно-го функціонування галузі.

The article investigates the current state of production of basic agricultural products in agricultural enterprises ofthe Kherson region. The study of the sectoral ratio of crop and animal husbandry in the composition of gross agriculturalproduction in the Kherson region, it was found that during the period under study, the crop industry significantly exceededthe sector of animal husbandry, with this percentage increasing every year. The increase in the share of crop productionoccurred by increasing the share of production of industrial crops, as well as potatoes, vegetables and melons. Duringthe period reviewed, there was a clear tendency to increase the yield of almost all major crops.

Animal husbandry has undergone significant changes in the agricultural sector of the Kherson region's economy. Anegative trend observed in the development of the livestock industry is a significant decrease in the number of farmanimals in all categories of farms in the region. The decline in livestock has, in turn, led to a decline in livestock productionvolumes. Crises accompanying the country's agriculture, including a sharp decline in livestock production, a decline inproduction of certain types of products, imperfection of pricing mechanisms for agricultural products, and inadequategovernment support for the agricultural sector, has adversely affected the financial performance of agricultural enterprises.

Even though the profitability of crop production in the agricultural enterprises of the Kherson region in the years2000—2018 was consistently profitable, in the livestock sector, for all types of production, except for eggs and, in particularyears, for pork meat and milk, a solid loss was observed. It is possible to get out of such complex condition, which isobserved in animal husbandry, by a phased revival of the industry and implementation of a multifaceted process, whichrequires a comprehensive approach to increasing high-yielding genetic potential, improving its breed composition,modernization of production processes, application of innovative technologies for animal production.

Ключові слова: сільське господарство, рослинництво, тваринництво, сільськогосподарсь-ка продукція, урожайність, продуктивність, рентабельність, ефективність.

Key words: agriculture, crop production, animal husbandry, agricultural products, yield,productivity, profitability, efficiency.

Від його розвитку залежать продовольча безпе-ка, економічне зростання та позиція держави насвітовому ринку аграрної продукції. Українаволодіє сприятливими кліматичними умовами і



якісними земельними ресурсами, наявність якихсвідчить про можливість ефективного розвиткусільськогосподарського виробництва.


Проблеми сталого розвитку сільського гос-подарства завжди були в полі зору вітчизнянихвчених-економістів. Важливий внесок щодо їхвирішення, а також дослідження тенденційрозвитку на сучасному етапі зробили В.Г. Анд-рійчук [1], В.І. Бойко, П.І. Гайдуцький, А.С. Да-ниленко, М.Я. Дем'яненко, В.В. Зіновчук,Д.В. Ковальов [2], М.Й. Малік, В.Я. Месель-Ве-селяк [3], Г.С. Морозова [4], О.М. Онищенко,П.Т. Саблук [5], П.П. Руснак, А.О. Сітковська[6], О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин та багатоінших вчених. Проведені ними наукові дослід-ження стали підгрунтям для здійснення аграр-них трансформацій та формування сталогорозвитку сільського господарства. Однакскладність і багатогранність питань, пов'язанихз їх реалізацією на практиці, зумовлюють не-обхідність проведення подальших науковихдосліджень.

МЕТА СТАТТІМетою статті є аналіз виробництва сіль-

ськогосподарської продукції аграрнимипідприємствами Херсонської області.


Базовою складовою Херсонської області єаграрний сектор, який формує продовольчубезпеку та створює соціально-економічні умо-ви для підвищення рівня добробуту сільськогонаселення, формування його зайнятості.Основним ресурсом аграрного виробництва єземля. Загальна площа сільськогосподарськихугідь Херсонської області станом на 1 січня2019 р. дорівнювала 1962,1 тис. га, що становить69,1% від загальної площі області. У структуріплощ сільськогосподарських угідь 90,7% (1780 тис.га) займає рілля, 7,6% (150 тис. га) — пасови-ща, 1,2% (22,5 тис. га) — багаторічні насаджен-ня і 0,5% (9,6 тис. га) — сіножаті (табл. 1).

Як свідчать дані таблиці 1, площа сільсько-господарських угідь за 2000—2018 рр. скоро-тилася на 6,3 тис. га або на 0,3%, проте площаріллі збільшилась на 7,5 тис. га або на 0,4%.

Окрім цього, площа земель багаторіч-них насаджень зменшилася на 5,4 тис. гаабо на 19,4%, а площа пасовищ — на8,5 тис. га або на 5,4%.

Природно-кліматичні умови Хер-сонської області сприятливі для роз-витку всіх галузей агропромисловогокомплексу. Основним напрямком ви-робничої спеціалізації регіону явля-ється рослинницький. Під час дослід-ження галузевого співвідношеннярослинництва і тваринництва в складівалової продукції сільського госпо-дарства Херсонської області було ви-явлено, що за досліджуваний періодгалузь рослинництва значно пере-вищувала галузь тваринництва, прицьому цей відсоток з кожним рокомзростав (з 67,8 у 2000 р. до 81,7% у2018 р. або на 13,9 в.п.), тоді як відсо-

Роки

2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до

2000 р.,

Сільськогосподарські

угіддя – всього, тис. га

1968,4

1970,4

1970,7

1969,4

1969,4

1969,3

1962,1

99,7

у т. ч. рілля 1772,5 1776,2 1777,2 1777,9 1777,9 1778,7 1780,0 100,4

сіножаті 9,5 10,2 10,5 10,6 10,6 10,7 9,6 101,1

пасовища 158,5 156,6 155,6 155,0 155,0 153,9 150,0 94,6

багаторічні насадження 27,9 27,4 27,4 25,9 25,9 26,0 22,5 80,6

Таблиця 1. Площа сільськогосподарських угідь в Херсонській області(на кінець року)


Роки

Продукція 2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р. +, - до

2000 р., в.п.

Продукція рослинництва 67,8 72,2 77,7 78,6 81,1 81,5 81,7 +13,9

Зернові культури 23,4 24,6 19,6 25,0 20,9 23,7 21,1 -2,3

Технічні культури 8,4 19,0 24,6 21,7 25,0 23,8 25,4 +17,0

Картопля, овочі та баштанні продовольчі

25,8

22,4

27,8

29,9

29,6

29,3

30,4

+4,6

Плодово-ягідні, виноград 7,1 5,0 3,4 2,9 2,4 2,9 3,0 -4,1

Кормові культури 2,0 1,3 1,5 1,0 0,8 0,9 0,9 -1,1

Інша продукція та зміна

обсягів незавершеного виробництва

1,1

-0,1

0,8

-1,9

2,4

0,9

0,9

-0,2

Продукція тваринництва 32,2 27,8 22,3 21,4 18,9 18,5 18,3 -13,9

Вирощування с.-г. тварин 15,1 14,0 9,7 7,2 7,6 7,1 6,9 -8,2

Молоко 13,1 10,2 9,4 7,0 6,6 6,6 6,3 -6,8

Яйця 2,7 2,1 2,5 6,8 4,3 4,3 4,7 +2,0

Інша продукція 1,3 1,5 0,7 0,4 0,4 0,5 0,4 -0,9

Таблиця 2. Структура виробництва продукціїсільського господарства у господарствах усіх категорій

в Херсонській області, %




33

новних видів продукції рослинництва. Так, у2018 р. обсяг виробництва зернових та зерно-бобових культур становив 2267,7 тис. т, що май-же у 2 рази більше показника 2000 р. Щебільшою мірою відбулося збільшення валово-го збору соняшнику — майже у 3,6 рази. Ви-робництво овочів зросло більше ніж у 3 рази,винограду — на 48,3%, плодів та ягід — на 12,6%,а виробництво картоплі зросло лише на 0,4%.

Роки Культури

2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до

2000 р.

Зібрана площа, тис. га

Зернові та зернобобові 677,7 695,5 685,3 780,5 663,5 738,6 710,2 104,8

Соняшник 177,6 280,9 294,1 300,6 383,3 356,6 341,7 192,4

Картопля 22,8 21,6 24,1 23,6 23,7 24,6 25,0 109,6

Овочі 36,0 37,9 43,4 41,5 40,8 41,6 41,7 115,8

Плоди та ягоди 9,8 7,7 7,9 7,6 7,5 8,4 8,4 85,7

Виноград 5,4 5,5 4,5 4,8 4,5 4,6 4,7 87,0

Урожайність, ц/га


Соняшник 8,7 10,3 12,3 16,2 16,0 14,0 16,2 186,2

Картопля 129,0 96,0 104,0 121,0 118,0 110,0 119,0 92,2

Овочі 117,0 139,0 194,0 301,0 313,0 304,0 316,0 270,1

Плоди та ягоди 66,9 76,7 74,5 85,2 76,0 78,7 87,8 131,2

Виноград 49,2 65,4 65,3 77,2 75,5 89,4 82,5 167,7

Валовий збір, тис. т


Соняшник 154,8 288,6 360,5 486,5 613,1 499,2 552,8 357,1

Картопля 295,2 206,8 249,6 287,2 279,6 271,0 296,4 100,4

Овочі 421,5 526,1 841,5 1251,5 1278,2 1268,9 1317,0 312,5

Плоди та ягоди 65,3 58,8 58,8 64,7 57,2 66,2 73,5 112,6

Виноград 26,3 36,1 29,3 36,9 34,0 40,8 39,0 148,3

Таблиця 4. Динаміка посівних площ, урожайності і валовогозбору основних сільськогосподарських культур

у Херсонській області


ток галузі тваринництва з кожним ро-ком відповідно зменшувався (з 32,2% у2000 р. до 18,3% у 2018 р. або на 13,9 в.п.)(табл. 2).

Збільшення питомої ваги продукціїрослинництва за 2000—2018 рр. відбува-лося шляхом збільшення частки вироб-ництва технічних культур на 17,0 в.п., атакож картоплі, овочів та баштаннихпродовольчих культур на 4,6 в.п.

Аналіз тенденцій останніх років свід-чить, що більша частка в структурі вало-вої продукції сільського господарстваприпадала на господарства населення,однак починаючи з 2015 р. перевагу от-римали сільськогосподарські підприєм-ства (табл. 3).

Дані табл. 3 свідчать, що сільськогос-подарськими підприємствами у 2018 р.було вироблено 52,9% валової продукціїсільського господарства, у тому числі46,2% продукції рослинництва та 6,7%продукції тваринництва. Господарства-ми населення у 2018 р. було вироблено, відпов-ідно, 47,1%, у тому числі продукції рослинниц-тва — 35,5%, продукції тваринництва — 11,6%.

Протягом 2000—2018 рр. в аграрнихпідприємствах Херсонської області відбув-ся перерозподіл ріллі між посівними пло-щам и с іль сь ког осп ода рсь ки х куль тур(табл. 4).

Зібрана площа під зерновими та зернобобо-вими культурами в 2018 р. по-рівняно з 2000 р. збільшилася на4,8% і становила 710,2 тис. га.Найбільш швидкими темпамивідбувалося збільшення по-сівних площ під соняшником, асаме в 2018 р. під даною культу-рою було засіяно 341,7 тис. га,що на 92,4% більше порівняно з2000 р. Площа під овочамивідкритого грунту зросла на15,8%, а під картоплею — на9,6%. Суттєво скоротилисяплощі під плодово-ягідними на-садженнями і виноградом. Пло-ща під плодово-ягідними культу-рами у звітному році порівняноз 2000 р. зменшилася на 14,3% істановила 8,4 тис. га. а площа ви-ноградних насаджень зменшила-ся на 13,0% і становила 4,7 тис.га.

Аналогічні зміни показниківпритаманні і валовому збору ос-

Таблиця 3. Структура виробництва продукціїсільського господарства за категоріями виробників

у Херсонській області, %



2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

Сільськогосподарські підприємства

Продукція сільського

господарства - всього

47,7

40,2

44,6

53,0

51,5

52,5

52,9

у т.ч. продукція

рослинництва

41,9 37,0 39,9 43,5 45,0 46,1 46,2

продукція

тваринництва

5,8 3,2 4,7 9,5 6,5 6,4 6,7

У т. ч. фермерські господарства

Продукція сільського

господарства - всього

4,2

5,8

7,7

10,0

10,5

11,4

11,2

у т.ч. продукція рослинництва

4,1 5,7 7,6 9,9 10,4 11,3 11,1

продукція

тваринництва

0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1

Господарства населення

Продукція сільського господарства - всього

52,3

59,8

55,4

47,0

48,5

47,5

47,1

у т.ч. продукція

рослинництва

25,9 35,2 37,8 35,2 36,1 35,4 35,5

продукція тваринництва

26,4 24,6 17,6 11,8 12,4 12,1 11,6



За досліджуваний пе-ріод склалася чітка тенден-ція до збільшення врожай-ності майже всіх основнихсільськогосподарськихкультур. Урожайністьовочів у 2018 р. в по-рівнянні з 2000 р. збільши-лась у 2,7 рази, соняшни-ка — на 86,2 %, зерновихта зернобобових культур— на 85,5%, винограду —на 67,7%, плодів та ягід —на 31,2%, проте уро-жайність картоплі скоро-тилась на 7,8%.

В аграрному секторіекономіки Херсонськоїобласті найбільш значнихзмін зазнало тваринницт-во. Негативною тенден-цією розвитку галузі тва-ринництва є значне скоро-чення поголів'я сільсько-господарських тварин у

Роки

2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до

2000 р.

Господарства усіх категорій

Велика рогата

худоба

237,0

199,7

122,1

107,4

105,2

102,1

96,0

40,5

у т.ч. корови 122,5 100,8 78,7 69,9 68,5 67,0 62,2 50,8

Свині 228,4 174,1 205,5 166,0 157,4 131,4 111,6 48,9

Вівці та кози 89,4 75,0 63,3 50,1 48,1 44,9 41,6 46,5

у т.ч. вівці 61,0 32,7 40,2 29,8 28,1 26,8 25,5 41,8

Птиця 3504,4 2702,1 3890,2 8200,2 7651,1 6597,0 5828,9 166,3



худоба

107,1

25,5

16,5

16,1

15,6

14,9

15,4

14,4

у т.ч. корови 42,0 9,1 6,6 6,4 6,4 6,1 6,3 15,0

Свині 82,0 57,5 95,5 79,0 78,3 66,3 63,0 76,8

Вівці та кози 48,5 21,7 23,5 16,5 15,0 13,0 13,5 27,8

у т.ч. вівці 48,5 21,6 23,4 16,4 15,0 12,9 13,4 27,6

Птиця 511,5 510,6 1527,4 5393,4 5110,9 4125,4 3557,5 695,5



худоба

129,9

174,2

105,6

91,3

89,6

87,2

80,6

62,0

у т.ч. корови 80,5 91,7 72,1 63,5 62,1 60,9 55,9 69,4

Свині 146,4 116,6 110,0 87,0 79,1 65,1 48,6 33,2

Вівці та кози 40,9 53,3 39,8 33,6 33,1 31,9 28,1 68,7

у т.ч. вівці 12,5 11,1 16,8 13,4 13,1 13,9 12,1 96,8

Птиця 2992,9 2191,5 2362,8 2806,8 2540,2 2471,6 2271,4 75,9

Таблиця 5. Динаміка поголів'я худоби та птиці за категоріямигосподарств у Херсонській області (на кінець року, тис. голів)


Таблиця 6. Виробництво основних видів продукції тваринництваза категоріями господарств у Херсонській області


Роки

2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до 2000 р.

Господарства усіх категорій

М'ясо (у

забійній масі), тис. т

55,5

39,5

41,6

48,9

41,5

40,2

41,3

74,4

у т.ч. яловичина

та телятина

25,0

17,9

17,1

15,4

15,5

15,4

16,6

66,4

свинина 23,9 16,3 20,3 22,0 21,2 20,7 18,9 79,1

м'ясо птиці 5,4 4,3 3,3 10,8 4,1 3,3 5,1 94,4

Молоко, тис. т 320,1 357,5 305,9 300,0 296,1 293,3 284,4 88,8

Яйця, млн шт. 189,8 249,9 437,3 1577,8 1029,4 1024,9 1126,5 у 5,9 рази

Вовна, т 270,0 143,0 183,0 132,0 116,0 108,0 108,0 40,0


М'ясо (у забійній масі),

тис. т

15,0

4,2

7,2

11,8

10,1

8,7

9,3

62,0

у т.ч. яловичина та телятина

10,6

1,3

1,1

1,0

1,2

1,2

1,2

11,3

свинина 3,3 2,2 4,7 7,2 7,6 6,7 6,2 187,9

м'ясо птиці 0,7 0,6 1,3 3,5 1,2 0,7 1,9 271,4

Молоко, тис. т 98,6 28,3 26,1 40,0 40,8 42,7 45,1 45,7

Яйця, млн шт. 50,4 78,5 260,3 1386,5 841,5 840,6 946,4 у 18,8 рази

Вовна, т 214,0 90,0 89,0 58,0 52,0 45,0 41,0 19,2


М'ясо (у

забійній масі), тис. т

40,5

35,3

34,4

37,1

31,4

31,5

32,0

79,0

у т.ч. яловичина

та телятина

14,4

16,6

16,0

14,4

14,3

14,2

15,4

106,9

свинина 20,6 14,1 15,6 14,8 13,6 14,0 12,7 61,7

м'ясо птиці 4,7 3,7 2,0 7,3 2,9 2,6 3,2 68,1

Молоко, тис. т 221,5 329,2 279,8 260,0 255,3 250,6 239,3 108,0

Яйця, млн шт. 139,4 171,4 177,0 191,3 187,9 184,3 180,1 129,2

Вовна, т 56,0 53,0 94,0 74,0 64,0 63,0 67,0 119,6



35

всіх категоріях господарств об-ласті (табл. 5).

Протягом 2000—2018 рр. пого-лів'я великої рогатої худоби ско-ротилося більш ніж наполовину(на 59,5%) або на 141 тис. голів, утому числі корів — на 60,3 тис.голів або на 49,2%, свиней — на116,8 тис. голів або на 51,1%,овець та кіз — на 47,8 тис. голівабо на 53,5%. Проте, поруч із за-непадом скотарства, свинарствата вівчарства в сучасних умовах внашій державі через економічнупривабливість процвітає птахів-ництво. Так, поголів'я птиці вХерсонській області збільшилосяз 3504,4 тис. голів у 2000 р. до5828,9 тис. голів у 2018 р. або на66,3%.

Скорочення поголів'я худобипризвело до зниження обсягів виробництвапродукції тваринництва в області (табл. 6).

Як свідчать дані табл. 6, загальне виробниц-тво м'яса (у забійній масі) в 2018 р. порівняно з2000 р. скоротилося на 14,2 тис. т або на 25,6%,у тому числі виробництво яловичини і теляти-ни скоротилося на 8,4 тис. т або на 33,6%, сви-нини — на 5 тис. т або на 20,9%, м'ясо птиці —на 0,3 тис. т або на 5,6%. Через значний спадпоголів'я корів виробництво молока за цей пе-ріод зменшилося на 35,7 тис. т або на 11,2%, ви-робництво вовни скоротилося на 162 т або на60,0%, а виробництво яєць збільшилося на 936,7млн шт. або у 5,9 рази. Збільшення виробницт-ва продукції птахівництва пов'язане з більшшвидкою окупністю витрат порівняно з інши-ми галузями тваринництва.

Кризові явища, що супроводжують розви-ток сільського господарства країни, зокремарізке скорочення поголів'я худоби, зменшенняобсягів виробництва окремих видів продукції,недосконалість механізмів ціноутворення насільськогосподарську продукцію, неналежнадержавна підтримка аграрного сектору нега-тивно позначилася на фінансових результатахдіяльності сільськогосподарських підприємств[8].

Основними показниками діяльності су-б'єктів господарювання різних форм влас-ності, які характеризують інтенсивність їхроботи та успішну життєдіяльність в умовахринку, є прибуток і рентабельність. Рента-бельність продукції характеризує прибут-ковість поточних витрат, основними чинни-ками зростання якої є зниження витрат на ви-

робництво і підвищення реалізаційних цін.Дослідження рівня рентабельності виробниц-тва продукції дає змогу виявити питання пол-іпшення структури сільськогосподарськоговиробництва, ефективність виробництва га-лузей сільськогосподарської продукції. Че-рез відсутність необхідної підтримки сіль-ськогосподарських підприємств виробництводеяких галузей може бути низькорентабель-ним або нерентабельним зовсім, але важли-вим для суспільства. Такі фактори, як інфля-ція, високі ціни на закупівлю сировини такомплектуючих, невисока купівельна спро-можність населення, нестабільність податко-вого законодавства та інші значно впливаютьна зменшення розміру прибутку сучасногопідприємства [9].

Показники рівня рентабельності вироб-ництва продукції рослинництва в сільсько-господарських підприємствах Херсонськоїобласті у 2000—2018 рр. були стабільно при-бутковими, за винятком 2000 р., коли рівеньрентабельності овочів відкритого грунтубув від'ємним і становив — 5,1%, та невро-жайного 2005 р., коли від реалізації зернасільськогосподарські підприємства областіотримали збиток у розмірі 11,1 млн грн(табл. 7).

У галузі тваринництва протягом всьогодосліджуваного періоду, за всіма видами про-дукції, крім яєць та по деяких роках м'ясасвиней і молока спостерігалась збитковість.Такий стан віддзеркалює кризову ситуаціюусього тваринництва області. Вийти із тако-го складного стану, який спостерігається у

Таблиця 7. Рівень рентабельності основних видів продукціїсільського господарства в сільськогосподарських

підприємствах


Роки

Вид продукції 2000 2005 2010 2015 2016 2017 2018

2018 р. +, - до

2000 р. в.п.

Зернові та

зернобобові

32,2 -4,3 2,5 46,9 34,3 32,0 28,0 -4,2

Соняшник 22,1 16,4 68,0 84,1 59,3 39,9 26,2 +4,1

Картопля 5,5 38,6 23,0 16,9 5,0 37,1 2,5 -3,0

Овочі відкритого

грунту

-5,1

2,0

12,6

41,2

17,8

13,3

1,1

+6,2

Плоди та ягоди 11,1 33,5 40,2 32,0 -2,3 -2,6 -17,5 -28,6

Виноград 97,9 23,4 10,6 251,6 142,2 56,2 7,2 -90,7

Велика рогата худоба на м'ясо

-56,9

-31,9

-46,6

-27,1

-31,0

-18,1

-15,1

+41,8

Свині на м’ясо -58,8 26,9 -7,5 12,9 3,8 8,1 8,9 +67,7

Вівці та кози на м'ясо -55,2 -14,0 -37,8 -44,9 -37,7 -32,9 -51,5 +3,7

Птиця на м'ясо -38,2 -15,4 -69,5 -4,5 24,1 37,0 -72,5 -34,3

Молоко -32,8 28,0 25,5 14,4 17,1 34,1 13,6 +46,4

Яйця курячі 1,7 11,0 27,6 56,0 19,3 -13,9 0,3 -1,4

Вовна -82,2 -63,0 -85,8 -68,6 -41,9 -80,2 -84,8 -2,6



тваринництві, можливо шляхом поетапноговідродження галузі та реалізації багатогран-ного процесу, який потребує комплексногопідходу до нарощування високопродуктивно-го генетичного потенціалу, покращення йогопородного складу, модернізації виробничихпроцесів, застосування інноваційних техно-логій виробництва тваринницької продукції[10].

ВИСНОВКИУ результаті проведених досліджень

можна зробити висновок, що в Херсонськійобласті протягом 2000—2018 рр. високимитемпами зростає виробництво продукціїрослинництва, натомість галузь тваринниц-тва знаходиться у вкрай складному стано-вищі. Вона характеризується суттєвим змен-шенням поголів'я тварин (окрім птиці) в усіхкатегоріях господарств, що в результаті зу-мовило скорочення обсягів виробництва ос-новних видів продукції тваринництва. Вва-жаємо, що вирішення проблем відродженнягалузі тваринництва можна забезпечитишляхом підвищення продуктивності тварин,формування повноцінної кормової бази, ре-гулювання рівня закупівельних цін, стиму-лювання попиту на продукцію тваринницт-ва, оновлення техніко-технологічного забез-печення тваринницьких ферм, удосконален-ня напрямів і механізмів державної фінан-сової підтримки галузі.

Література:1. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності

аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз:монографія. Київ: КНЕУ. 2005. 292 с.

2. Ковальов Д.В. Соціально-економічнаскладова та напрями відродження галузі вів-чарства у Херсонській області. Агросвіт. 2019.№ 23. С. 42—48.

3. Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М.Стратегічні напрями розвитку аграрного сек-тору економіки України. Економіка АПК. 2016.№ 6. С. 37—49.

4. Морозова Г.С. Сучасні тенденції розвит-ку сільського господарства України. Агросвіт.2013. № 21. С. 3—9.

5. Саблук П.Т. Стан і напрями розвиткуаграрної реформи. Економіка АПК. 2015. № 2.С. 10—17.

6. Сітковська А.О. Проблеми розвитку ви-робництва сільськогосподарської продукції вУкраїні. Агросвіт. 2019. № 1—2. С. 10—14.

7. Статистичний щорічник Херсонської об-ласті за 2018 рік / За ред. В.А. Вознюка. Хер-

сон: Головне управління статистики у Херсон-ській області. 2019. 426 с.

8. Івченкова О.Ю., Гарбуз О.А. Сучаснийстан та перспективні напрями розвитку сіль-ського господарства в Україні. Вісник еконо-мічної науки України. 2018. № 2. С. 89—95.

9. Маслюк І.О. Напрями активізації модер-нізацій них зрушень у сільськогосподарськомувиробництві України. Сучасний стан науковихдосліджень та технологій в промисловості.2019. № 4 (10). С. 92—100.

10. Лаврук О.В. Відродження тваринництвата його роль у розвитку аграрних підприємств.Агросвіт. 2018. № 17. С. 36—41.

References:1. Andriichuk, V.H. (2005), Efektyvnist

diialnosti ahrarnykh pidpryiemstv: teoriia,metodyka, analiz [Efficiency of agriculture ofagricultural enterprises: theory, methodology,analysis], KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Kovalov, D. V. (2019), "Socio-economic com-ponent and directions of revival of sheep industryin Kherson region", Ahrosvit, vol. 23, pp. 42—48.

3. Mesel-Veseliak, V. Y. and Fedorov, M. M.(2016), "Strategic directions of development ofagrarian sector of the economy of Ukraine",Ekonomika APK, vol. 6, pp. 37—49.

4. Morozova, H. S. (2013), "Modern tendenciesof development of agriculture of Ukraine", Ahro-svit, vol. 21, pp. 3—9.

5. Sabluk, P. T. (2015), "State and directions ofdevelopment of agrarian reform", EkonomikaAPK, vol. 2, pp. 10—17.

6. Sitkovska, A. O. (2019), "Problems ofagricultural production development in Ukraine",Ahrosvit, vol. 1—2, pp. 10—14.

7. Vozniuk, V. A. (2018) Statystychnyj schori-chnyk Khersons'koi oblasti za 2018 rik [Statisticalyearbook of Kherson oblast for 2018], The MainDepartment of Statistics in Kherson Oblast, Uk-raine.

8. Ivchenkova, O. Y., Harbuz, О.А. (2018),"Current state and perspective directions ofagriculture development in Ukraine", Visnykekonomichnoi nauky Ukrainy, vol. 2, pp. 89—95.

9. Masliuk, I. O. (2019), "Areas of inten-sification of modernization of their shifts in agri-cultural production in Ukraine", Suchasnyi stannaukovykh doslidzhen ta tekhnolohii v pro-myslovosti, vol. № 4 (10), pp. 92—100.

10. Lavruk, O. V. (2018), "The revival of animalhusbandry and its role in the development ofagricultural enterprises", Ahrosvit, vol. 17. pp. 36—41.Стаття надійшла до редакції 27.03.2020 р.



37

УДК 657.6(477)

Я. І. Мулик,к. е. н., доцент, доцент кафедри аудиту та державного контролю,Вінницький національний аграрний університет, Вінниця, УкраїнаORCID ID: 0000-0002-8166-2481

АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ:СУЧАСНИЙ СТАН, РЕФОРМУВАННЯ ТАРОЗВИТОК

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.37

Y. Mulyk,PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor department of auditand statecontrol, Vinnitsa National Agrarian University, Vinnitsa, Ukraine

AUDIT ACTIVITIES IN UKRAINE: CURRENT SITUATION, REFORM AND DEVELOPMENT

У процесі дослідження визначено, що аудит слугує надійним способом підтвердження даних фінансової звітності.Він є одним із важливих видів послуг і набуває дедалі більшої актуальності. Встановлено, що нині аудиторськадіяльність має ряд суперечностей та проблем. Недосконале регулювання ринку аудиторської діяльності в Україніпризвело до проблем з підтвердження якості і достовірності фінансової звітності, що підвищує ризики банкрутствапідприємств та банків та знижує рівень довіри до них з боку потенційних інвесторів та населення, а також створюєперешкоди у залученні інвестицій у національну економіку загалом.

Здійснений аналіз ринку аудиторських послуг в Україні демонструє істотну диференціацію кількості суб'єктіваудиторської діяльності та вартості наданих ними послуг. Спостерігається така ситуація: кількість суб'єктів ауди-торської діяльності — зменшується, а вартість послуг — зростає. Суттєвим є вплив регіонального чинника, що при-звело до найвищої концентрації ринку аудиторських послуг у м. Києві та Київській області. Загалом тенденції роз-витку аудиту можна оцінити як диверсифікацію аудиторських послуг з поступовим зростанням їх обсягів та вар-тості.

У результаті проведеного дослідження виділено пріоритетні напрями розвитку вітчизняного ринку аудиторсь-ких послуг. Підвищення шансів фінансового успіху суб'єктами аудиторської діяльності забезпечується, передусімпокращенням якості аудиторських послуг наданих професійними кадрами та розширенням їх діапазону з застосу-ванням спеціалізованого аудиторського програмного забезпечення, а також володінням галузевими методиками про-ведення аудиту. Надання аудиторських послуг клієнту, з врахуванням вимог міжнародних стандартів, законодавстваЄС, застосуванням передового досвіду з питань проведення аудиту, специфіки функціонування клієнта, підвищитьзацікавленість до аудиту.

The audit found that the audit is a reliable way of verifying the financial statements. It is one of the tools that helps todevelop international relations as it provides trust in the confirmed financial information for users of different levels(international, state, business). It is now established that there are a number of contradictions and problems with auditing.Imperfect regulation of the audit market in Ukraine has led to problems in confirming the quality and reliability offinancial statements, which increases the risks of bankruptcy of enterprises and banks and reduces the level of trust inthem from potential investors and the population, and creates obstacles to attracting investments in the national economyas a whole.

The analysis of the market of audit services in Ukraine shows a significant differentiation of the number of entities ofaudit activity and the cost of services rendered by them. The following situation is observed: the number of SADs isdecreasing and the cost of services is increasing. Significant is the influence of the regional factor, which has led to thehighest concentration of the audit services market in Kyiv and Kyiv region. In general, the trend of audit developmentcan be estimated as a diversification of audit services with a gradual increase in their volume and value.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ

На сучасному етапі значний вплив на еко-номіку країни мають глобалізаційні та інтег-раційні процеси. Уклавши Угоду про асоціаціюз Європейським Союзом у 2014 році, Українавзяла на себе зобов'язання гармоніювати націо-нальне законодавство з метою його адаптаціїдо європейських норм. Це, зокрема, стосуєть-ся законодавства, що регулює аудиторськудіяльність у країні та організації її ведення.

Аудит слугує надійним способом підтверд-ження даних фінансової звітності, що є не-обхідним як підприємству, так і його акціоне-рам, постачальникам, кредиторам, інвесторам,фіскальним органам, страховим компаніям ісуспільству в цілому, тому питання перспективрозвитку аудиторських послуг в Україні є до-сить актуальним. Теперішній стан розвитку таструктурних трансформацій національної еко-номіки вимагає та передбачає перетвореннясуспільних відносин. Це торкається безпосе-редньо й удосконалення методики та порядкупроведення аудиторської діяльності на базізастосування міжнародних стандартів аудиту.


Вагомий внесок в розвиток вітчизняно-го аудиту зробили: С.В. Бардаш, В.В. Голо-вач, Н.І. Дорош, Т.Г. Камінська, О.А. Пет-рик, Н.М. Проскуріна, О.Ю. Редько, В.С. Руд-ницький, Л.О. Сухарева, Н.С. Шалімова,М.М. Шигун, І.К. Дрозд, Л.В. Гуцаленко та інші.

Значну увагу на питання розвитку та рефор-мування аудиту в Україні у своїх працях звер-тають такі вчені: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець,

As a result of the conducted research, priority directions of development of the domestic market of audit serviceswere identified. Increasing the chances of financial success by audit entities is ensured, first of all, by improving thequality of audit services provided by professional staff and expanding their range with the use of specialized audit software,as well as mastering industry-specific audit techniques. Provision of audit services to the client, taking into account therequirements of international standards, EU legislation, application of best practices on auditing, specifics of the client'sfunctioning, will increase the interest in the audit.

Improvement of the audit system will contribute not only to the development of audit activity in the country, butalso the state as a whole, by increasing budget revenues and reducing the cost of administration of the audit and controlapparatus. The development of audit activity in Ukraine will enable: to save state funds spent on the maintenance ofcontrol bodies; to receive additional funds to the budget by identifying enterprises that hide the results of their economicactivity; avoid mistakes, fraud and fraud at the enterprises; improve the quality of inspections, etc.

Ключові слова: аудит, аудиторська діяльність, аудиторські послуги, якість аудиту, ауди-торський ринок, реформування аудиту.

Key words: audit, audit activity, audit services, audit quality, audit market, audit reform.

В.Г. Гетьман, Г.М. Давидов, В.П. Завгородній,В.С. Рудницький, І.І. Пилипенко, Н.Г. Здирко,В.Ю. Фабіянська, тощо. Вищезгадані науковціприсвячують свої праці питанням розвиткуаудиторської діяльності, пошуку шляхів удос-коналення аудиторських перевірок, проблемамконтролю якості аудиторських послуг в Ук-раїні, тощо. Загалом, аналіз наукової літерату-ри свідчить про спрямованість досліджень навизначення сутності аудиту та його видів, ви-користання методики аудиту окремих видівпідприємницької діяльності, використанняміжнародних стандартів аудиту та удоскона-лення методології аудиту, розвиток системиконтролю якості аудиторських послуг. Протепитання, що стосуються розвитку та реформу-вання аудиту потребують нині більш детально-го та глибокого дослідження, враховуючи си-туацію, що відбувається сьогодні.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження сучасного ста-

ну здійснення аудиторської діяльності в Ук-раїні, визначення проблем а також внесенняпропозицій щодо напрямків її вдосконаленняв умовах євроінтеграції та застосування міжна-родних стандартів.


Сьогодні через кризове становище вітчиз-няної економіки більшість українських під-приємств опинилася в умовах нестабільності тажорсткого конкурентного середовища. Такаситуація викликає необхідність уникнення фі-нансових прорахунків та застосування ефек-тивних методів управління вітчизняними



39

підприємствами [1, с. 885]. В таких умовах важ-ливе значення відводиться аудиторській діяль-ності, завдяки якій підприємства можуть оці-нити свою ситуацію та становище та отриматирекомендації щодо подальшої діяльності.

Трактування поняття аудит та аудиторськіпослуги визначено в Законі України "Про аудитфінансової звітності та аудиторську діяль-ність":

— аудит фінансової звітності — аудиторсь-ка послуга з перевірки даних бухгалтерськогообліку і показників фінансової звітності та/абоконсолідованої фінансової звітності юридич-ної особи або представництва іноземного су-б'єкта господарювання, або іншого суб'єкта,який подає фінансову звітність та консолідо-вану фінансову звітність групи, з метою вислов-лення незалежної думки аудитора про їївідповідність в усіх суттєвих аспектах вимогамнаціональних положень (стандартів) бухгал-терського обліку, міжнародних стандартівфінансової звітності або іншим вимогам;

— аудиторські послуги — аудит, оглядфінансової звітності, консолідованої фінансо-вої звітності, виконання завдань з іншого на-дання впевненості та інші професійні послуги,що надаються відповідно до міжнародних стан-дартів аудиту [2].

Закон "Про аудит фінансової звітності тааудиторську діяльність", що вступив у дію з1 жовтня 2018 року, грунтується на положен-нях Директиви 2006/43/ЄС та Регламенту 537/2014, які регулювали реформу аудиту у 2016році в країнах ЄС, і посилює вимоги до аудитуі процесу складання та оприлюднення фінан-сової звітності компаній, а також до системикорпоративного управління та взаємодії заудиторами. Його реалізація дозволить гармо-нізувати національне законодавство у сферіаудиту фінансової звітності та аудиторськоїдіяльності із законодавством ЄвропейськогоСоюзу у відповідній сфері, сприятиме розвит-ку аудиторської діяльності в Україні, а такожзабезпечить поліпшення інвестиційної приваб-ливості національної економіки.

Аудит є одним із інструментів, який допома-гає розвивати міжнародні відносини, оскількизабезпечує довіру до підтвердженої фінансовоїінформації для користувачів різних рівнів (міжна-родного, державного, підприємницького).

Для більшості компаній України фінансовазвітність разом з обов'язковим аудиторськимвисновком має стати надбанням громадськості,через те що постає нова вимога щодо оприлюд-нення звітності для низки категорій під-приємств. Також нині разом із фінансовою

звітністю більшість компаній зобов'язана буденадавати звіт про управління, що відображаєстан і перспективи розвитку підприємства тарозкриває основні ризики та фактори невизна-ченості щодо його діяльності. Отже, за резуль-татами нововведень, ринок має отриматибільшу прозорість діяльності бізнесу, що підви-щить довіру зарубіжних партнерів та інвесторівдо вітчизняних компаній.

Для того, щоб аудиторська діяльність успі-шно розвивалась в Україні, передусім необхід-но вирішити ряд проблем, що пов'язані з про-фесійною діяльністю аудиторів та аудиторсь-ких компаній.

Необхідно зазначити, що в економічній лі-тературі автори виділяють різні проблемні ас-пекти з надання аудиторських послуг. Так, Гу-цаленко Л.В. визначає:

— недосконалість методичних та теоретич-них розробок з аудиторського контролю;

— брак достатнього досвіду аудиторськоїдіяльності;

— недостатня кількість кваліфікованихаудиторських кадрів;

— недотримання аудиторами якості ауди-торських послуг;

— відсутність штрафів та покарань за недо-стовірність звіту аудитора;

— низька довіра до аудитора;— відсутність чіткого механізму формуван-

ня ціни аудиторських послуг;— відсутність методичних рекомендацій з

питань комп'ютеризації аудиту [3, с. 99].Її підтримує Платонова І.А. та акцентує

увагу ще на деяких проблемних аспектах:— відсутність типових форм документів з

аудиту;— відсутність розробленого економічного

механізму щодо регулювання аудиту, якийвключає в себе великі штрафні санкції за не-якісні аудиторські перевірки, страхуванняаудиторської відповідальності (страхові фірмине здатні і не підготовлені до масового страху-вання аудиторської відповідальності), розви-ток цивілізованої конкуренції на ринку ауди-торських послуг тощо;

— недосконалі законодавча база і досвідсудового розгляду позовів щодо аудиторів(аудиторських фірм), немає методики оцінкирозмірів збитку користувачів від не якісногоаудиту [4, с. 338].

Павлєнова К.О. окрім вищезазначених, ви-діляє ще кілька проблем, що стосуються роз-витку аудиту в Україні:

— значний негативний вплив "тіньового"бізнесу;



— недостатній досвід аудиторської діяль-ності порівняно з іншими європейськими краї-нами;

— негативний вплив дослівного перекладузакордонних стандартів та концепцій без вра-хування особливостей економічного розвиткунашої країни;

— недостатня кількість кваліфікованихаудиторських кадрів, що зумовлено передусімневідповідністю підготовки українських бух-галтерів та аудиторів сучасним вимогам прак-тики;

— громадські професійні організації об-ліковців не є масовими, тому це стримує про-цес обговорення та вирішення проблемних пи-тань практики обліку та аудиту;

— відсутність єдиної, загальноприйнятої,обгрунтованої економічно методики розрахун-ку цін за аудиторські послуги [5].

Томчук О.В., Здирко Н.Г. також визначаютьнизку проблем та недоліків, якими супровод-жується розвиток аудиту в Україні. Зазначимоті, що не виділяться іншими авторами:

— відсутність чіткого та однозначного тер-мінологічного апарату, який є базою для розу-міння сутності аудиту, його місця, завдань таролі в системі господарського контролю;

— доопрацювання Кодексу професійноїетики аудитора, особливо в частині відпові-дальності аудиторських фірм та аудиторів;

— відсутність чіткої бази регламентуванняорганізації та розвитку внутрішнього аудитубудь-якого українського підприємства;

— суперечність положень МСА українсь-ким принципам обліку;

— відсутність внутрішніх розробок щодоорганізації та методики внутрішнього аудитуна підприємстві;

— неефективність діючої нормативно-пра-вової бази в питанні аудиту;

— недосконала система сертифікації;— недостатній контроль за якістю вітчиз-

няного аудиту [6, с. 34].Соболєв В.М., Слюніна Т.Л., Розіт Т.В. вва-

жають, що одна із основних проблем в аудиті— недостатній контроль якості аудиторськихпослуг. Відсутність практичного досвіду ауди-торів і необхідних ресурсів, а також тісний ри-нок призводять до того, що аудиторські фірмине можуть якісно виконувати аудиторські зав-дання, за які вони беруться. Ця проблема по-роджує іншу проблему, котра пов'язана з тим,що на ринку аудиторських послуг головнимисуб'єктами виступають іноземні компанії. Такзвана "Велика четвірка" (Ernst and Young (Бри-танія); Price water house Coopers (Англія);

KPMG (США); Deloitte and Touch (Великобри-танія)) використовують новітні технології тапередові методики, що дозволяє їм регулюва-ти основну частину ринку аудиторських послугв Україні. Жодна українська аудиторськафірма не наважиться стати конкурентом дляцих компаній, тому що єдине, в чому можутьпоступатися іноземні аудиторські фірмивітчизняним, — це ціни на послуги [7].

Прохорова Л.І. та Юхименко Є.С. акценту-ють увагу на таких важливих проблемах як до-кументування аудиторських послуг та комп'ю-теризація аудиту. Так, вони зазначають, що наетапі документування всі аудиторські докумен-ти створюються та заповнюються відповідно допрофесійного судження аудитора так яквідсутні стандартизовані форми документів.Проведене дослідження надало можливістьавторам акцентувати увагу і на питанні не-обхідності комп'ютеризації роботи аудиторів.Адже, як вони вважають, застосування комп'-ютерних методологій аудиту є одним із інстру-ментів, які не тільки значно полегшують робо-ту аудиторів завдяки переходу від паперовихдо електронних документів, а і забезпечуютьзменшення ризиків. Практичне використаннякомп'ютерної техніки знайшло своє застосу-вання в роботі різних економічних служб. Од-нак аналіз українського ринку комп'ютернихтехнологій свідчить, що спеціалізованих інфор-маційних технологій та систем, які б дозволя-ли повною мірою автоматизувати процес ауди-ту, є недостатня кількість. Часто аудитори зна-ходять заміну спеціалізованих програм, вико-нуючи прості обчислення, друкуючи стандартніформи робочих документів. Також має місцевикористання правової бази даних в електрон-ному вигляді. Здійснюються запити до елект-ронної бази даних при проведенні аудиту окре-мих розрахунків у різних точках обліку, комп-лексного аналізу фінансового стану суб'єктачерез окремі програми (дані Microsoft Office)[8, с. 207—208].

Слід погодитись із думкою Прохорової Л.І.та Юхименко Є.С., які вважають що, по-перше,розробка та вдосконалення комп'ютерних про-грам для роботи з аудиторською документа-цією дозволить знизити навантаження на ауди-торів і розробити багатофункціональну клієнт-ську базу. По-друге, як свідчить закордоннапрактика, зокрема Польщі, використання ком-п'ютерних методологій (демонстраційнихверсій для навчальних цілей в університетах)для викладання стандартів аудиту та їх прак-тичного застосування створює можливістьпідтримки навчання на належному рівні і ство-



41

рює умови призвичаїти майбутніх ауди-торів до електронних документів для ус-пішного використання в майбутньому.Законом 2258 передбачена професійнавідповідальність аудиторів та суб'єктіваудиторської діяльності перед замовни-ком аудиторських послуг та третіми осо-бами [8, с. 207—208].

Розглядаючи проблеми аудиторськоїдіяльності в Україні, доцільно виділитипитання ціноутворення на аудиторськіпослуги. Механізм формування ринковихцін відповідним чином досліджений таотримав належне відображення в працяхнауковців. Водночас враховуючи особли-вості аудиторських послуг, їх стан роз-витку, у публікаціях вчених мають місце доситьполярні точки зору щодо принципіальнихпідходів до методології формування цін. Так,Платонова А.І. акцентує увагу на необхідностізапровадження єдиних цін на ці послуги, тоб-то пропонує державне регулювання цін [4].

Таким чином, з аналізу наведених джерелвидно, що проблемних питань, які необхідно по-долати та вирішити в процесі розвитку ауди-

торської діяльності визначено чимало науковця-ми. Проте перед розглядом напрями реформу-вання та розвитку аудиту представимо деякі даніпро стан аудиторської діяльності в Україні, прокількість аудиторських фірм та приватних ауди-торів по областях України, надані ними послуги.

Практика свідчить, що в Україні станом на31.12.2018 р. чинний сертифікат аудитора мали2725 осіб. Динаміку за останні 5 років наведено

2787

2675

2646 2653

2725

2550

2600

2650

2700

2750

2800

2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р.

Джерело: сформовано автором на основі [9].

Рис.1. Сертифіковані аудитори

1272

10711002

944889

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р.

Рис. 2. Порівняльна характеристика аудиторськогоринку за кількістю САД у 2014—2018 роки


1291811,8

1761202,61973102,3

2126868,7

2438100,1

0,0

500000,0

1000000,0

1500000,0

2000000,0

2500000,0

3000000,0

2014 р. 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р.

Рис. 3. Порівняльна характеристика аудиторського ринку за загальним обсягом наданихпослуг у 2014—2018 роки




на рисунку 1. Як бачимо, в 2018 році їх було по-рівняно їх 2014 роком на 62 особи.

Порівняльну характеристику аудиторсько-го ринку за загальною кількістю суб'єктів ауди-торської діяльності (далі — САД) та загальнимобсягом наданих послуг у 2014—2018 рокахпредставлено на рисунках 2 та 3.

Так, станом на 31.12.2018 року у Реєстріаудиторів та суб'єктів аудиторської діяльностізнаходиться 889 САД, із них 850 аудиторськіфірми та 39 фізичних осіб — підприємців. Най-більшу кількість САД зосереджено у м. Києвіта Київській області: станом на 31.12.2018 рокутут зосереджено 427 аудиторських фірм та

16 фізичних осіб — підприємців, що на 30 САДменше у порівняні з 2017 роком (у тому числікількість аудиторських фірм зменшилась на 26,а фізичних осіб — підприємців — на 4).

Порівняльні дані щодо кількості ауди-торських фірм за 2017—2018 роки у розрізі ре-гіонів (без даних по м. Києву та Київської об-ласті) наведені на рисунку 4 [9].

У порівнянні із 2017 р. кількість САД у 2018 р.зменшилась на 55 САД.

Дані по кількості фізичних осіб —підприємців у 2018 році наведені на рисунку 5.

Необхідно зазначити, що з 1 жовтня 2018 ро-ку Реєстр аудиторів та суб'єктів аудиторської

68

60

48

42

33

13

14

15

17

22

13

11

12

10

10

8

7

8

5

5

15

11

10

8

8

6

9

9

12

5

61

53

49

40

31

14

15

15

15

13

12

11

11

9

9

7

0 10 20 30 40 50 60 70 80

Харківська

Дніпропетровська

Одеська

Львівська

Запорізька

Вінницька

Житомирська

Миколаївська

Полтавська

Донецька

Хмельницька

Рівненська

Сумська

Черкаська

Чернігівська

Волинська

Закарпатська

Івано-Франківська

Кропивницька

Херсонська

Чернівецька

Луганська

Тернопільська

2017 2018

Рис. 4. Кількість аудиторських фірм у розрізі регіонів(без даних по м. Києву та Київській обл.)




43

діяльності складається з чотирьох роз-ділів:

1) аудитори;2) суб'єкти аудиторської діяль-

ності;3) суб'єкти аудиторської діяль-

ності, які мають право проводити обо-в'язковий аудит фінансової звітності;

4) суб'єкти аудиторської діяль-ності, які мають право проводити обо-в'язковий аудит фінансової звітностіпідприємств, що становлять суспіль-ний інтерес [9].

У загальному вигляді показникистану ринку аудиторських послуг вУкраїні за 2014—2018 рр. наведено в

Луганська обл.; 1Рівненська обл.; 1

Сумська обл.; 1

Дніпропетровська обл.; 6

м.Київ та Київська обл.; 16

Львівська обл.; 4

Запорізька обл.; 2

Полтавська обл.; 2

Харківська обл.; 2

Черкаська обл.; 2

Кропивницька обл.; 1

Івано-Франківська обл.;

1

Рис. 5. Кількість фізичних осіб — підприємців (аудиторів) у розрізі регіонів


Роки Відхи-

лення Показники

2014 2015 2016 2017 2018 +, -

Кількість аудиторів, осіб 2787 2675 2646 2653 2725 -62

Кількість суб’єктів аудиторської

діяльності 1272 1071 1002 944 889 -383

Кількість поданих звітів до АПУ 1272 1071 1002 944 889 -383

Кількість замовлень, од. 35104 35642 35552 34428 32496 -2608

Кількість замовлень на одного суб’єкта, од.

27,6 33,3 35,5 36,5 36,6 9,0

Обсяг наданих послуг, млн грн 1291,8 1761,2 1973,1 2126,9 2438,1 1146,3

Середня вартість одного

замовлення, тис. грн 36,8 49,4 55,5 61,8 75,0 38,2

Таблиця 1. Показники стану ринку аудиторських послугв Україні за 2014—2018 рр.


Організаційне та методичне

забезпечення аудиту, тис. грн.

0%

Завдання з надання

впевненості тис. грн.47%

Супутні послуги тис. грн.

8%

Іші професійні послуги тис.

грн. 45%

Рис. 6. Структура розподілу аудиторських послуг у 2018 р.Джерело: сформовано автором на основі [9].



таблиці 1. Дані свідчать, що в динаміці змен-шується кількість аудиторів та аудиторськихкомпаній (— 62; — 383), що свідчить про відтіксуб'єктів господарювання з професії внаслідокдії низки факторів, у тому числі і кризових явищу суспільстві, і посиленні вимог до аудиторсь-кої професії з боку регуляторів, та змін у за-конодавстві.

Аналіз результатів аудиторської діяльностіта стану ринку аудиторських послуг свідчить,про те, що аудиторський ринок потерпає відзмін, які відбуваються в країні. Так, упродовж2018 року з Реєстру аудиторських фірм та ауди-торів було виключено 71 суб'єкт аудиторськоїдіяльності, а включено лише 22 суб'єкта ауди-торської діяльності. Так, кількість включенихдо Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності(аудиторських фірм та аудиторів-підприємців)за 2018 рік зменшилася в цілому по Україні, щоповторює тенденцію до зменшення у 2016 році,в якому загальна кількість суб'єктів порівняноз попереднім роком також зменшилась.

Протягом аналізованого періоду спостері-гається стійка тенденція до збільшення доходусуб'єктів аудиторської діяльності, незважаю-чи на те, що їх кількість постійно зменшується.В Україні за 2018 рік надано аудиторських по-слуг на загальну суму 2438,1 млн грн. Упродовж2014—2018 років з урахуванням зменшеннякількості суб'єктів аудиторської діяльності,збільшився щорічний середній дохід на одногосуб'єкта аудиторської діяльності.

Показник "Кількості замовлень на одногосуб'єкта" в 2018 році в порівнянні з 2014 рокомзбільшився на 9,0 од. Надані суб'єктами ауди-торської діяльності у 2018 році аудиторськіпослуги розподіляються по Україні досить не-рівномірно.

Структура розподілу замовлень за видамиаудиторських послуг у 2018 році така:

— завдання з надання впевненості — 47%(1 152 503 900 грн);

— супутні послуги — 8% (189 970 700 грн);— інші професійні послуги — 45% (1 091 192

800 грн);— організаційне та методичне забез-

печення аудиту — менше 1% (4 432 700 грн).Структуру розподілу наданих у 2018 році

послуг, представлено на рисунку 6.За видами замовлень у 2018 році найбільшим

попитом користувалися консультаційні по-слуги — 50% (на суму 302 217 400 грн), з них22% — консультування з питань оподаткуван-ня на суму 244 749 700 грн) та ведення бухгал-терського обліку — 30% (на суму 331 438 900грн). Інші види аудиторських послуг сягнути

18% (на суму192 875 200 грн). Найменш затре-буваними були послуги з відновлення бухгал-терського обліку (8 265 700 грн) і представлен-ня інтересів замовника з питань обліку, ауди-ту, оподаткування в державних органах, орган-ізаціях або суді (11 645 900 грн) — по 1% від за-гальної кількості послуг. У 2018 р. обсяг нада-них послуг суб'єктами аудиторської діяльностіу цілому зріс порівняно з 2017 р. на 11,2% [9].

Нині в Україні діє багаторівнева системасертифікації аудиторів, яка передбачає надан-ня сертифікатів таких серій:

— "А-1" має обмеження у проведенні ауди-ту на середніх та великих фірмах для персон,які вперше здали кваліфікаційні іспити;

— "А-2" має обмеження у проведенні ауди-ту на великих підприємствах для аудиторів, якібезперервно практикували та щорічно підвищу-вали рівень кваліфікації;

— "А-3" сертифікат, який призначений длянадання всього переліку аудиторських послугпідприємствам будь-якого розміру та видудіяльності;

— "А-4" призначений для аудиторів, які ма-ють науковий ступінь економічного чи юридич-ного напряму [8, с. 207].

Важливе значення в процесі здійсненняаудиторської діяльності відводиться якостіаудиторських послуг. В Україні після набран-ня чинності Закону 2258, контроль за якістюаудиту та аудиторських послуг, які включаютьв себе не лише ведення аудиту, а й наданняінших аудиторських послуг, здійснює не тількиАудиторська Палата України (АПУ), а перед-усім створений Орган суспільного нагляду зааудиторською діяльністю. Тому контроль заякістю аудиту покладатиметься на їхню відпо-відальність.

Відповідно до Закону України "Про аудитфінансової звітності та аудиторську діяльність"контроль якості аудиторських послуг суб'єктіваудиторської діяльності здійснюється шляхомпроведення перевірки якості аудиторських по-слуг суб'єктів аудиторської діяльності щододотримання ними міжнародних стандартіваудиту, принципу незалежності, ефективностівнутрішньої системи контролю якості ауди-торських послуг, дотримання вимог Закону.

Обов'язковий контроль якості аудиторсь-ких послуг здійснюється щодо:

1) суб'єктів аудиторської діяльності, які на-дають послуги із обов'язкового аудиту фінан-сової звітності великих підприємств, банків,професійних учасників фондового ринку таемітентів, цінні папери яких допущені до торгівна фондових біржах або щодо цінних паперів



45

яких здійснено публічну пропозицію, — одинраз на три роки;

2) суб'єктів аудиторської діяльності, які на-дають послуги із обов'язкового аудиту фінан-сової звітності, крім зазначених у пункті 1 цієїчастини, — один раз на шість років [10].

Отже, проведений аналіз ринку ауди-торських послуг в Україні за період з 2014 по2018 роки, демонструє істотну диференціаціюкількості суб'єктів аудиторської діяльності тавартості наданих ними послуг. Зокрема спосте-рігається така ситуація: кількість САД — змен-шується, а вартість послуг — зростає. Є суттє-вим також вплив регіонального чинника, що при-звело до найвищої концентрації ринку ауди-торських послуг в м. Києві та Київській області.Одночасно зміна законодавчого регулювання вчастині надання права на проведення обов'яз-кового аудиту фінансової звітності, а такожобов'язкового аудиту фінансової звітностіпідприємств, що становлять суспільний інтерес,зумовила структурні зміни в переліку послуг, якінадаються аудиторами фірмами. Загалом тен-денції розвитку аудиту можна оцінити як дивер-сифікацію аудиторських послуг з поступовимзростанням їх обсягів та вартості.

Враховуючи вищевикладене необхідновпроваджувати заходи, що сприятимуть шля-хам розвитку та реформування аудиторськоїдіяльності в Україні.

Необхідно зазначити, що в науковій літера-турі пропонуються різні напрями удосконален-ня та розвитку аудиту, які можуть мати пози-тивні наслідки щодо підвищення його ефектив-ності.

Так, Прохорова Л.І. та Юхименко Є.С. ви-діляють такі заходи:

— мінімізація помилок та шахрайства— на підприємствах-замовниках аудиторсь-

ких послуг;— сприяння поліпшенню результатів за-

гальної фіскальної політики;— раціоналізація підходу до витрачення

бюджетних коштів на утримання контрольно-ревізійного апарату;

ефективне управління грошовими потока-ми, зокрема такими, що стосуються надход-жень до бюджету [8, с. 209].

Платонова І.А. доводить необхідність такихнапрямів ефективного розвитку аудиторськоїдіяльності:

— з метою подолання проблем з організаціїта проведення зовнішніх перевірок якості ауди-торських фірм, вважаємо, що необхідно по-ліпшити планування, в тому числі встановитичіткі критерії вибору об'єкта контролю;

— розробка відповідних заходів для підви-щення кваліфікації спеціалістів, що зайнятіпроведенням зовнішнього контролю якості;

— з метою забезпечення гласності резуль-татів зовнішнього контролю якості роботи длявільного доступу пропонуємо на офіційномусайті АПУ в Інтернеті та у професійних видан-нях щорічно розміщувати звіти про проведенийзовнішній контроль якості роботи аудиторсь-ких фірм і аудиторів;

— поглиблення співпраці професійнихаудиторських організацій України з міжнарод-ними та європейськими професійними органі-заціями бухгалтерів і аудиторів;

— розробка механізму практичного засто-сування МСА в Україні, створення до них ко-ментарів у повному обсязі;

— розробка типової методики аудиторсь-кої перевірки фінансової звітності підприємству розрізі галузей їх діяльності на основі уза-гальненого практичного досвіду роботи міжна-родних і вітчизняних аудиторських фірм;

— розробка механізму ціноутворення нааудит та аудиторські послуги на основі вивчен-ня міжнародного досвіду з цього питання;

— зосередження зусилля професійнихорганізацій на таких напрямах своєї діяль-ності, як підтримка та розширення кваліфі-кації своїх членів, моніторинг якості та неза-лежності, популяризація в суспільстві про-фесії, зокрема фундаментальних принципів,таких як незалежність, чесність, об'єктивність[4, с. 340].

Кашперська А.І. визначає такі шляхи подо-лання недоліків щодо організації та веденняаудиторської діяльності в Україні та перспек-тиви її розвитку:

— забезпечення безперервного функціону-вання системи регулювання аудиторськоїдіяльності;

— укладання фундаменту нової системи ре-гулювання аудиторської діяльності;

— забезпечення еволюційності переходу зоднієї системи регулювання на іншу;

— мінімізація ризиків можливої некомпе-тентності нових персоналій в системі регулю-вання, що відповідає вимогам європейськогозаконодавства у сфері аудиторської діяль-ності;

— розроблення механізму ціноутворення нааудит та аудиторські послуги шляхом вивчен-ня міжнародного досвіду з цього питання;

— зменшення обсягів "тіньового" бізнесу;— інтелектуалізація аудиту;— підвищення престижу аудиторської про-

фесії;



— розроблення внутрішньо фірмових мето-дичних рекомендацій та робочої документаціїз аудиторської діяльності [11, с. 1280].

Дослідження думок вчених щодо розвиткута реформування аудиторської діяльності вУкраїні, досить схожі та перекликаються міжсобою. Вони стосуються безпосередньо здійс-нення та організації аудиторської діяльності,роботи аудиторів та їх взаємодії із клієнтами,ефективного державного регулювання цьоговиду діяльності, міжнародної комунікації всфері аудиторської діяльності.

Вважаємо, що реалізація реформи ауди-торської діяльності в Україні сприятиме пози-тивному інвестиційному клімату в Україні, зок-рема забезпечить підвищення рівня довіри збоку інвесторів до фінансової звітності вітчиз-няних підприємств; підвищення рівня довіри додіяльності національних аудиторів; унеможли-вить надання неякісних аудиторських послуг,а також сприятиме прозорості та достовірностіфінансової звітності емітентів цінних паперів,банків, страхових компаній, інших публічнихкомпаній, у т. ч. державних підприємств, тавідкриє українським аудиторам доступ на євро-пейські ринки.

Отже, вдосконалення системи аудиту спри-ятиме не лише розвитку аудиторської діяль-ності в країні, а й держави в цілому, завдякизбільшенню доходів бюджету та скороченнювитрат на адміністрування контрольно-ревізій-ного апарату. Розвиток аудиторської діяль-ності в Україні надасть змогу: заощадити дер-жавні кошти, що витрачаються на утриманняконтролюючих органів; одержати надходжен-ня додаткових коштів до бюджету за рахуноквиявлення підприємств, що приховують резуль-тати своєї економічної діяльності; уникнутипомилок, шахрайства та махінацій на підприє-мствах; забезпечити підвищення якості пере-вірок тощо.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ЦЬОМУНАПРЯМІ

Аудит слугує надійним способом підтверд-ження даних фінансової звітності. Він є одниміз важливих видів послуг і набуває дедалібільшої актуальності. Для того щоб аудит ви-конував ключову роль у суспільстві, доцільнойого підняти до відповідного рівня якості, за-безпечити незалежність та дотримання етичнихпринципів. Новітній етап розвитку вітчизняно-го аудиту розпочався з прийнятого Закону Ук-раїни "Про аудит фінансової звітності та ауди-

торську діяльність", який має на меті привестинорми національного законодавства у сферіаудиторської діяльності у відповідність із нор-мами та законодавством ЄС.

Розглянувши особливості здійснення таосновні тенденції розвитку аудиту в Україні,можна сказати, що нині аудиторська діяльністьмає ряд суперечностей та проблем. Недоско-нале регулювання ринку аудиторської діяль-ності в Україні призвело до проблем з підтвер-дження якості і достовірності фінансовоїзвітності. Це підвищує ризики банкрутствапідприємств та банків, що знижує рівень дові-ри до них з боку потенційних інвесторів та на-селення, а також створює перешкоди у залу-ченні інвестицій у національну економіку вцілому.

Здійснений аналіз ринку аудиторських по-слуг в Україні, демонструє істотну диферен-ціацію кількості суб'єктів аудиторської діяль-ності та вартості наданих ними послуг. Зокре-ма, спостерігається наступна ситуація: кіль-кість САД — зменшується, а вартість послуг —зростає. Суттєвим є вплив регіонального чин-ника, що призвело до найвищої концентраціїринку аудиторських послуг у м. Києві таКиївській області. Одночасно зміна законодав-чого регулювання в частині надання права напроведення обов'язкового аудиту фінансовоїзвітності, а також обов'язкового аудиту фінан-сової звітності підприємств, що становлять сус-пільний інтерес, зумовила структурні зміни впереліку послуг, які надаються аудиторами. Вцілому тенденції розвитку аудиту можна оці-нити як диверсифікацію аудиторських послугз поступовим зростанням їх обсягів та вартості.

У результаті проведеного дослідженняможна виділити пріоритетні напрями розвит-ку вітчизняного ринку аудиторських послуг.Підвищення шансів фінансового успіху САДзабезпечується передусім покращенням якос-ті аудиторських послуг наданих професійни-ми кадрами та розширенням їх діапазону з за-стосуванням спеціалізованого аудиторськогопрограмного забезпечення, а також володін-ням галузевими методиками проведення ауди-ту. Надання аудиторських послуг клієнту, зврахуванням вимог міжнародних стандартів,законодавства ЄС, застосуванням передово-го досвіду з питань проведення аудиту, спе-цифіки функціонування клієнта, підвищить за-цікавленість до аудиту. Перспективою наступ-них досліджень є удосконалення наданняаудиторських послуг на основі першоряднихзарубіжних практик в умовах євроінтеграцій-ної політики країни.



47

Література:1. Мулик Я.І. Організація обліку та аудиту

витрат на збут підприємства: стан та на-прями вдосконалення. Глобальні та націо-нальні проблеми економіки. 2017. № 16.С. 884—888.

2. Про аудит фінансової звітності та ауди-торську діяльність: Закон України від 21.12.2017р. № 2258-V111. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2258-19

3. Гуцаленко Л.В. Аудит в Україні: розвиток,проблеми та шляхи їх вирішення. Інноваційнаекономіка. 2011. № 20. С. 97—101.

4. Платонова І.А. Проблеми та перспекти-ви аудиту в Україні. Науковий вісник Полтавсь-кого університету економіки і торгівлі. Серія:Економічні науки. 2011. № 4 (2). С. 337—341.URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Nvpusk_2011_-4(2)__77

5. Павлєнова К.О. Сучасні проблеми та пер-спективи розвитку аудиту в Україні. URL: http://www.rusnauka.com/23_D_2009/Economics/49916.doc.htm

6. Томчук О.В., Здирко Н.Г. Сучасний стан ітенденції розвитку аудиторської діяльності вУкраїні. Економіка. Фінанси. Менеджмент:актуальні питання науки і практики. 2017. № 4.С. 32—42.

7. Соболєв В.М., Слюніна Т.Л., Розіт Т.В.Основні проблеми та перспективи розвиткуаудиту в Україні. Бізнес Інформ. 2013. № 11.С. 324—328. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_11_55

8. Прохорова Л. І., Юхименко Є. С. Аналізсучасного стану та проблеми реформування ірозвитку аудиторської діяльності в Україні наоснові міжнародного досвіду. Молодий вчений.2019. № 6 (2). С. 205—210. URL: http://nbuv.gov.-ua/UJRN/molv_2019_6(2)__14

9. Інформація про стан аудиторської діяль-ності в Україні у 2018 році. Аудиторська Пала-та України. URL: https://www.apu.com.ua

10. Порядок проведення перевірок з конт-ролю якості аудиторських послуг: НаказМіністерства фінансів України 29 серпня2019 року. № 362. URL: https://zakon.rada.-gov.ua/laws/show/z1026-19

11. Кашперська А.І. Сучасний стан та перс-пективи розвитку аудиторської діяльності вУкраїні. Економіка і суспільство. 2018. № 19.С. 1272—1280. URL: http://economyand-society.in.ua/journal/19_ukr/190.pdf

References:1. Mulyk, Ya.I. (2017), "Organization of

accounting and audit of sales costs of the enter-

prise: the state and directions of improvement",Hlobal'ni ta natsional'ni problemy ekonomiky, vol.16, pp. 884—888.

2. Verkhovna Rada of Ukraine (2017), The Lawof Ukraine "On the audit of financial statementsand auditing activities", available at: https://za-kon.rada.gov.ua/go/2258-19 (Accessed 20 March2020).

3. Hutsalenko, L.V. (2011), "Audit in Ukraine:development, problems and solutions", Inno-vatsijna ekonomika, vol. 20, pp. 97—101.

4. Platonova, I.A. (2011), "Audit problems andprospects in Ukraine", Naukovyj visnyk Poltav-s'koho universytetu ekonomiky i torhivli. Seriia:Ekonomichni nauky, vol. 4 (2), pp. 337—341, avai-lable at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvpusk_-2011_4(2)__77 (Accessed 20 March 2020).

5. Pavlienova, K.O. (2009), "Current problemsand prospects of audit development in Ukraine",available at: http://www.rusnauka.com/23_D_-2009/Economics/49916.doc.htm (Accessed 20 March2020).

6. Tomchuk, O.V. and Zdyrko, N.H. (2017),"Current state and tendencies of development ofaudit activity in Ukraine", Ekonomika. Finansy.Menedzhment: aktual'ni pytannia nauky ipraktyky, vol. 4, pp. 32—42.

7. Soboliev, V.M. Sliunina, T.L. and Rozit, T.V.(2013), "Main problems and prospects of auditdevelopment in Ukraine", Biznes Inform, vol. 11,pp. 324-328, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_11_55 (Accessed 20 March2020).

8. Prokhorova, L.I. and Yukhymenko, Ye.S.(2019), "Analysis of the current state and problemsof reforming and developing audit activity inUkraine based on international experience",Molodyj vchenyj, vol. 6 (2), pp. 205-210, availableat: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2019_-6(2)__14 (Accessed 20 March 2020).

9. Audit Chamber of Ukraine (2019),"Information on the state of audit activity in Uk-raine in 2018", available at: https://www.apu.-com.ua (Accessed 20 March 2020).

10. Ministry of Finance of Ukraine (2019), "Theprocedure for conducting audits on quality controlof audit services", available at: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/z1026-19 (Accessed 20March 2020).

11. Kashpers'ka, A.I. (2018), "Current state andprospects of development of audit activity inUkraine", Ekonomika i suspil'stvo, vol. 19, pp.1272-1280, available at: http://economyan-dsociety.in.ua/journal/19_ukr/190.pdf (Accessed20 March 2020).Стаття надійшла до редакції 29.03.2020 р.



УДК 338.436

О. М. Саковська,к. е. н., доцент, доцент кафедри туризму та готельно-ресторанної справи,Уманський національний університет садівництваORCID ID: 0000-0003-2676-6170

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ОСНОВАРОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХКООПЕРАТИВІВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.48

О. Sakovska,PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Departmentof Tourism, Hotel and Restaurant Business, Uman National University of Horticulture

DIVERSIFICATION OF ACTIVITIES AS A BASIS FOR THE DEVELOPMENT OF AGRICULTURALCOOPERATIVES

Сільськогосподарська кооперація наразі інтегрує в собі сучасні технології та локальні переваги, створює пози-тивні екстерналії тісної співпраці та плідного партнерства, є однією з найважливіших умов збереження малих тавеликих фермерських господарств і їх успішного функціонування. Оскільки сучасні кооперативні формування ха-рактеризуються виконанням різних функцій, то, на нашу думку, наразі потребують детального дослідження питанняоцінки ефективності діяльності кооперативів з точки зору диверсифікаційного функціоналу та питання зміни ролісільськогосподарських кооперативів у розвитку сфери сільського господарства та сільських територій.

У статті визначено ключові аспекти диверсифікації і розвитку сільськогосподарської кооперації в регіоні та про-ведено оцінку ефективності їх впровадження. На основі використання емпіричного аналізу окреслено функції дивер-сифікаційних елементів у процесі діяльності сільськогосподарських кооперативів та проведено їх класифікацію.

Зазначено, що об'єктивну і чітку ідентифікацію функцій діяльності сільськогосподарських кооперативів у ме-жах сільських територій доцільно використовувати для визначення напрямів державної підтримки кооперації в рам-ках реалізації місцевих та регіональних програм розвитку сільського господарства та сільських територій. Вказано,що диверсифікація діяльності кооперативних утворень оцінюється безліччю вимірів: соціально-екологічними ефек-тами; підвищенням культурно-моральної складової населення; якістю продуктів харчування; ефективністю сільсько-господарського виробництва; поліпшенням здоров'я населення і ін. У підсумку зазначено, що диверсифікація діяль-ності сільськогосподарських кооперативів позитивно впливає на вирішення соціальних і екологічних проблем, як умежах конкретних кооперативних утворень, так і на певній території.

Резюмовано, що ключовим напрямом розвитку кооперації в аграрній сфері України повинен стати процес транс-формації сільськогосподарських кооперативів, що безпосередньо пов'язаний із диверсифікацією (багатоаспектністю)їх діяльності.

Under the conditions of the ambiguous changes in the environment of agricultural enterprises which, on the onehand, determine the growing demand for agricultural products and the emergence of economic, political and otherobstacles to the activities of agricultural producers on the other hand, the problem of the effective functioning ofagricultural cooperatives is of great importance.

In the Ukrainian economy, agricultural cooperation integrates modern technologies and local advantages in itsactivities, creates positive externalities of close cooperation and fruitful partnership and appears to be one of the mostimportant conditions for maintaining an innovative form of production organization (small and large farms) and theirsuccessful development. The innovative approach to the research of agricultural cooperation development must takeinto account the diversity of activities and operation conditions of cooperatives, as well as to combine technologicalinnovations, methodological approaches, research theoretical and practical tools. As modern cooperative entities arecharacterized by different functions, in our opinion, now there are appear a need in a detailed study of the effectivenessevaluation of cooperatives in terms of diversification functionality and the question of changing the role of agriculturalcooperatives in the development of agriculture and rural areas. The actuality and importance of solving these issues ledto the choice of topic and formed the purpose and objectives of the study.

The article defines the basic aspects of diversification and development of agricultural cooperatives in the regionand evaluates the effectiveness of their implementation. Based on the use of empirical analysis, the functions ofdiversification elements in the process of activity of agricultural cooperatives are outlined and their classification iscarried out. It is noted that it is expedient to use an objective and clear identification of the functions of the activities of



49

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗа умов неоднозначних змін середовища

функціонування підприємств сфери сільсько-го господарства, які визначають зростання по-питу на сільськогосподарську продукцію, з од-ного боку, й виникнення економічних, політич-них та інших перешкод для діяльності сільгос-пвиробників — з іншого, проблема ефективно-го функціонування сільськогосподарських ко-оперативів набуває великого значення.

В економіці України сільськогосподарськакооперація інтегрує в своїй діяльності сучаснітехнології та локальні переваги, створює пози-тивні екстерналії тісної співпраці та плідногопартнерства [1, с. 25]. Сільськогосподарськакооперація є однією з найважливіших умов якзбереження інноваційної форми організаціївиробництва (малих та великих фермерськихгосподарств), так і їх успішного розвитку [2, с.513]. Водночас інноваційний підхід до дослід-ження розвитку сільськогосподарської коопе-рації повинен бути, по-перше, комплексним(враховувати різноаспектність діяльності таумови функціонування кооперативів), по-дру-ге, синтетичним (поєднувати у собі технологічніінновації, методологічні підходи, науково-дос-лідний теоретичний та практичний інструмен-тарій) [3, с. 112].

Оскільки сучасні кооперативні утворенняхарактеризуються виконанням різних функцій,то, на нашу думку, наразі потребують деталь-ного дослідження питання оцінки ефективностідіяльності кооперативів з точки зору диверси-фікаційного функціоналу та питання зміни ролісільськогосподарських кооперативів у розвит-ку сфери сільського господарства та сільськихтериторій.

Актуальність та важливість вирішення ука-заних питань зумовили вибір теми, сформува-ли мету та завдання дослідження.

agricultural cooperatives within the rural territories in order to determine the directions of state support of the cooperativewithin the framework of implementation of local and regional programs of development of agriculture and rural territories.It is stated that the diversification of the activity of cooperative entities is estimated by many dimensions: social andenvironmental effects; increasing the cultural and moral component of the population; quality of food; efficiency ofagricultural production; improving the health of citizens, etc. As a result, it is noted that the diversification of the activitiesof agricultural cooperatives has a positive effect on solving social and environmental problems, both within specificcooperative entities and in a particular territory.

It is summarized that the key direction of development of cooperation in the agricultural sphere of Ukraine shouldbe the process of transformation of agricultural cooperatives, which is directly related to the diversification(multidimensionality) of their activity.

Ключові слова: сільськогосподарська кооперація, розвиток, диверсифікація, ефективність діяль-ності, сільська територія.

Key words: agricultural cooperatives, development, diversification, efficiency of activity, rural territory.


Значна увага у науковій літературі при-діляється дослідженню сучасних теоретичних тапрактичних проблем розвитку сільськогоспо-дарської кооперації. Свої праці щодо вирішенняпроблемних питань зі створення, розвитку таорганізації діяльності кооперативних формуваньприсвятили О. Клокар [5], М. Малік [3; 5], В. Мам-чур [3], Н. Мосійчук [1], Т. Сааті [7], Ю. Ушка-ренко [2], Г. Фінашина [3], А. Чмут [2], О. Шпи-куляк [2; 3] та інші. Однак питання щодо вивчен-ня диверсифікаційних процесів діяльності задлярозвитку сільськогосподарських кооперативівзалишаються малодослідженими та потребуютьподальших теоретико-практичних розвідок.

МЕТА СТАТТІМетою статті є визначення ключових про-

цесів диверсифікації і розвитку сільськогоспо-дарської кооперації в регіоні та оцінка ефек-тивності їх впровадження.

Зважаючи на мету статті, її завдання поля-гають у проведенні емпіричного аналізу щодовстановлення ролі та розподілі функцій дивер-сифікаційних процесів у діяльності сільсько-господарських кооперативів.

Методична основа дослідження складаєть-ся з аналізу статистичних даних і економічноїінформації, методів аналітичної інтерпретаціїінформації, методів інтерв'ю та соціальногоопитування. Теоретико-практичним підгрун-тям дослідження слугували праці вітчизнянихта зарубіжних вчених у галузі сільськогоспо-дарської кооперації.


Розробляючи концептуальні засади тапрактичні механізми для формування успішної



діяльності сільськогосподарських коопера-тивів, слід брати до уваги той аспект, що ре-зультативність їх діяльності не зводиться досуто економічної ефективності (зниженнятрансакційних витрат, створення доданої вар-тості, формування цін на сільськогосподарсь-ку продукцію і ін).

Дотримуючись методологічних постулатівекономічної теорії, ключовим напрямком роз-витку кооперації в аграрній сфері повинен ста-ти процес трансформації сільськогосподарсь-ких кооперативів, що безпосередньо пов'яза-ний із диверсифікацією (багатоаспектністю) їхдіяльності [4, с. 48]. Окрім основної функції(об'єднання сільгоспвиробників для підвищен-ня їх конкурентоздатності), сільськогоспо-дарські кооперативи можуть впроваджувати йінші види діяльності, що істотно покращить їхконкурентні можливості та сприятиме збіль-шенню прибутків [5, с. 4]. Зміна активів і при-бутку при цьому є альтернативною (у порів-нянні з простим збільшенням розмірів коопе-ративів) стратегією розвитку кооперативнихутворень у сільському господарстві, а моделю-вання траєкторій їх еволюції повинно базува-тися на принципах багатофункціональності, врамках якої сільськогосподарські кооперати-ви охоплюють різні аспекти діяльності, а саме:

1) опановують нові види діяльності, не обме-жуючись застосуванням традиційних практик,що містять лише деякі інноваційні елементи;

2) розширюють асортимент продукції тапослуг;

3) здійснюють на селі різноманітні функції,що виконувалися раніше колективними одини-цями, діяльність яких наразі є обмеженою унас-лідок індивідуалізації виробництва та реструк-туризації колективних господарств.

Указані інноваційні аспекти підкреслюють,з одного боку, взаємозв'язок багатофункціо-нальної діяльності сільськогосподарських ко-оперативів, сталого розвитку аграрної галузі тасільських територій, що значно стимулює учас-ників кооперації передбачати на перспективурізні цілі — економічні, соціальні, екологічні.З іншого боку, це означає, що економічна ефек-тивність і виживання сільськогосподарськихкооперативів повинні базуватися на розвиткуй підтримці диверсифікаційних шляхів розвит-ку.

У межах використання сучасних підходівзадля розвитку сфери сільського господарстваважливість диверсифікації діяльності коопера-тивних утворень оцінюється безліччю вимірів:соціально-екологічними ефектами; підвищен-ням культурно-моральної складової населен-

ня; якістю продуктів харчування; ефективністюсільськогосподарського виробництва; поліп-шенням здоров'я населення і ін.

Слід зазначити, що сучасний сільськогоспо-дарський кооператив в ході його функціону-вання породжує безліч екстерналій: як пози-тивних, що виникають у разі успішного розвит-ку кооперативних практик (і, відповідно, ефек-тивного функціонування сільськогосподарсь-ких підприємств), так і негативних — зовнішніхефектів, що виникають унаслідок відсутностіабо слабкого розвитку кооперативних струк-тур (ослаблення позицій дрібних сільгоспви-робників і ін.). Як результат, сільськогосподар-ські кооперативи стають спеціальними соціаль-но-економічними інститутами, які мобілізуютьрізні форми господарювання на ефективнудіяльність і, як насідок, породжують позитивнізовнішні ефекти.

Зауважимо, що диверсифікація є важливоюскладовою розвитку сільськогосподарськихкооперативів як на мікро-, так і на макрорівні.Наприклад, на мікрорівні вона являє собоюбізнес-стратегію, спрямовану на реорганізаціювнутрішніх ресурсів кооперативних утвореньдля поліпшення їх використання, а на мак-рорівні — взагалі одна з можливих траєкторійрозвитку сільськогосподарської кооперації,що сприяє зростанню регіональної конкурен-тоспроможності.

Власне, кооперативні утворення є важливи-ми оскільки:

1) інтегрують економічні, соціальні та еко-логічні цілі та завдання;

2) надають підтримку сільському населен-ню;

3) функціонують протягом тривалого пе-ріоду часу;

4) скорочують нерівність і забезпечуютьсправедливий поділ витрат та переваги стало-го розвитку територій;

5) мають організаційні можливості для ко-мунікацій, навчання та освіти;

6) орієнтовані на запобігання забрудненнянавколишнього середовища і виробництвоорганічної (екологічно чистої) продукції, щосьогодні є особливо актуальним питанням.

Водночас всі функції, які виконуються сіль-ськогосподарськими кооперативами, на нашудумку, можна класифікувати наступним чином:

— економічна — постачання сільгоспвироб-ників необхідними ресурсами; виробництво(членами кооперативу) сільськогосподарськоїсировини; продаж виробленої продукції;діяльність із виробництва та продуктів харчу-вання; виробництво біоенергії і ін.;



51

— соціальна — забезпечення зайнятостісільського населення; рекреаційні, культурні,освітні та лікувальні заходи; збереження й на-слідування сільських традицій; формуваннясоціальної єдності;

— екологічна — виробництво органічноїпродукції; захист біорізноманіття; озеленення;відтворення природних ресурсів; запобіганнязабрудненню навколишнього середовища та ін.

Водночас, зважаючи на численні підходи дорізноаспектності в діяльності кооперативів, до-цільно виокремити основні та додаткові функ-ції:

1) основні — включають у себе координа-цію діяльності дрібних сільгоспвиробниківшляхом вертикальної або горизонтальноїінтеграції діяльності на певних рівнях техноло-гічного процесу;

2) додаткові — передбачають вирішенняважливих економічних, соціальних і екологіч-них завдань.

Таким чином, охоплюючи всі аспекти ста-лого розвитку сільських територій, сільсько-господарські кооперативи виконують одночас-но і основні функції (задоволення господарсь-ких інтересів членів кооперативу шляхом гори-зонтальної та/або вертикальної інтеграції), ідодаткові, які об'єднані в три групи (економіч-на складова, соціальна складова, екологічнаскладова) [6, с. 17].

Об'єднання первинних і вторинних функційв діяльності сільськогосподарського коопера-тиву є важливим як для підтримки місцевої еко-номічної системи, так і для забезпечення тери-торіальної конкурентоспроможності [7, с. 164].Указаний аспект обумовлює висновок про те,що феномен процесу диверсифікації і, як на-слідок, інтеграція певних функцій, які викону-ються кооперативними підприємствами, по-винні враховуватися в методику оцінки ефек-тивності кооперативної діяльності з урахуван-ням того, що вони підтримують місцеву еконо-мічну систему, роблячи сільську місцевість при-вабливішою для інших видів економічної діяль-ності (в тому числі туризму, біоенергетики таін.), визначають вибір населення щодо місцяпроживання та працевлаштування.

Зважаючи на вказане, для проведення емпі-ричного аналізу дослідження нами було обра-но Черкаську область, яка має позитивні при-клади впровадження кооперативного руху,зокрема й у сфері сільського господарства.

Під час проведення дослідження щодо виз-начення диверсифікаційних шляхів розвиткусільськогосподарських кооперативів, слід буловстановити рівень суспільної соціальної потре-

би сільського населення у неринкових резуль-татах функціонування сільськогосподарськихкооперативів. Для визначення даного показни-ка нами застосовувалася методика ContingentValuation (далі — CV-методика), яка є одним зметодів визначення умовної оцінки благ, що немають нормальної ринкової вартості, заснова-ний на прямому опитуванні мешканців певноїтериторії про те, який саме аспект діяльностікооперативу для них є найбільш важливим. Ви-користання в дослідженні CV-методики, даєзмогу отримати, в ході аналізу, корисну су-б'єктивну інформацію. Логіка цього методу по-лягає у ранжируванні респондентами (обрани-ми випадковим чином) запропонованих ниминеринкових результатів. Водночас слід зазна-чити, що CV-методика грунтується на тверд-женні, що суспільна корисність має адитивнуприроду і складається з суми переваг фізичнихосіб.

Загальна корисність результатів діяльностісільськогосподарських кооперативів (кожноїїх функції) U(MК) є сума власних корисностейкожного результату U (Кi) (формула 1).

U(MК) = U (К1, К

2,.. К

n) (1),

де Кi — це i-та функція кооперативу, якавиражена у формі будь-якого результату.

Якщо припуститися думки, що лінійну спе-цифікацію функції корисності можна оцінитиза вагою (Т

i) кожної i-ї функції (i-го резуль-

тату) діяльності сільськогосподарських коопе-ративів, то на основі використання методуAnalytical Hierarchy Process (аналітичноїієрархії) (далі — АНР-метод) можна вивестиформулу:

U(MК) = Т1К

1 + Т

2К

2 +...+ Т

nК

n(2).

Готовність використовувати одну з альтер-нативних функцій диверсифікаціїної діяльностікооперативних організацій (Willingness toAlternative) (WTA) можна виразити форму-лою:

WTАК = Т

1WTА

MК(3).

Адитивний характер функції корисності,множення атрибутивних показників дає сукуп-ну оцінку WTА

К для різних рівнів атрибутів.

Слід зауважити, що АНР-метод передбачаєвирішення множини складних проблем шляхомїх ранжування за важливістю і значимістю. У си-туації з оцінкою важливості наслідків діяльностісільськогосподарських кооперативів респонден-ти обирають парні альтернативи їх функцій (аборезультатів їх реалізації), визначаючи тим самимцільові орієнтири державної політики щодо да-них форм господарювання. Для проведення та-ких порівнянь можна використовувати шкалуСааті (T. Saaty, 1980) (табл. 1).



Для того щоб визначити значення кожногопоказника диверсифікації респонденти повинніпровести порівняння між парами допоміжнихфункцій сільськогосподарських кооперативів(три парних порівняння в даному випадку) тапорівняти конкретні результати по кожній зфункцій.

Ієрархічна структура АНР-методу означає,що специфічні переваги, отримані для кожно-го рівня функцій (критеріїв), загалом у підсум-ку завжди дорівнюють 1.

Кекон

+ Ксоц

+ Кеколог

= 1 (4),К

1 + К

2 + К

3 + К

n = 1 (5).

Отже, якщо потрібно визначити суспільнусоціальну потребу сільського населення унеринкових результатах функціонуваннясільськогосподарських кооперативів, зокремав ході застосування диверсифікаційних шляхівдіяльності, на основі виконання ними різнихдопоміжних функцій (економічної, соціальної,екологічної), необхідно обрахувати критичніпоказники (шляхом множення значення кож-ного результату на показник тієї чи іншоїфункції, розташованої безпосередньо над нимв ієрархічній структурі. Водночас сума критич-них показників для всіх підкритеріїв дорівнює1, і, як наслідок, за допомогою цих значеньможна ранжувати завдання згідно їх суспіль-ної важливості.

З метою дослідження преференцій жителівсела щодо функцій, які виконуються сільсько-господарськими кооперативами в межах сіль-ських територій, в межах Черкаської областібуло проведено інтерв'ю з різними фокус-гру-пами сільських спільнот:

1) населенням, яке займається веденнямособистого селянського господарства;

3) фахівцями і працівниками сільськогоспо-дарських виробничих та споживчих коопера-тивів;

4) постачальниками різних послуг на селі;5) сільськими жителями, пенсіонерами та

працівниками, які залучені у сферу сільськогогосподарства поза межами сільських територій.

Загалом в опитуванні узяло участь 2005 рес-пондентів різної статевої та вікової категорії.Однак у результаті відбору коректних відпові-дей (деякі респонденти відповіли не на всі пи-тання) було використано 1700 анкет.

Як зазначалося вище, питання для інтер-в'ювання респондентів формулювалися у виг-ляді парних порівнянь, у яких необхідно булооцінити, наскільки одна альтернатива є більшвагомою для респондента у порівнянні з іншою.На першому етапі дослідження пріоритети роз-ставлялися між запропонованими допоміжни-ми функціями кооперативів: економічної, со-ціальної, екологічної. На другому — викорис-товуючи аналогічно методику парних по-рівнянь за шкалою Сааті, проводилася оцінкаважливості для респондента конкретних ре-зультатів тих чи інших функцій кооперації. Урезультаті для кожного рівня було розрахова-но сукупний показник (К

i), який відображає

думку сільського населення щодо того, які самеаспекти діяльності сільськогосподарських ко-оперативів для них важливі, а які — ні. Агрегу-вання оцінок при цьому проводилося на рівніобласті загалом.

У підсумку, дослідження показало тіснукореляцію між економічним, соціальним і еко-логічним розвитком сільських територій об-ласті. Загалом для сільського населення Чер-каської області пріоритетною є економічнафункція сільськогосподарських кооперативів(її показник становить 57,6%), з істотним роз-ривом за нею слідують соціальна та екологічнафункції — 31,1% та 11,3% відповідно.

Сформовані оцінки підтверджують посту-лати концепції диверсифікації діяльностісільськогосподарських кооперативів, наочнодемонструючи увагу селян як до ринкових, такі неринкових результатів їх діяльності (значен-ня неринкових результатів уцілому по області— 42,4%). Безумовно, до тих пір поки еко-номічні завдання (в тому числі допоміжні) невирішено, у достатній для досягнення гідногорівня життя мірі, вони оцінюються вище разомузятих соціальних та екологічних. Однак яктільки економічні інтереси сільськогосподарсь-ких виробників і сільських жителів досягаютьпевного рівня задоволення, посилюється важ-ливість кооперації в соціальному житті села, апотім й у вирішенні питань захисту навколиш-нього середовища, біорізноманіття, сільськихландшафтів, природних ресурсів та природно-го середовища і ін.

Ранжування пріоритетності допоміжнихфункцій сільськогосподарських кооперативівза допомогою АНР-методу дає змогу розраху-

Оцінка Твердження

1 Обидва результати однаково важливі

3 Один результат лише незначною

мірою важливіший іншого

5 Один результат важливіше іншого в помірному ступені

7 Один результат значно переважає

інший

9 Абсолютна перевага одного результату над іншим

Таблиця 1. Шкала Сааті для методу AnalyticalHierarchy Process

Джерело: [8, с. 98].



53

вати критичні показники для кожного тверд-ження з таблиці 1, яке стосується аналізу, і, якбуло зазначено вище, розраховується множен-ням відповідної оцінки результату кожноїфункції (К

i) на оціночний показник самої

функції Кекон

, Ксоц

, Кеколог

відповідно.На основі визначення критичних показників

для певних результатів кооперативної діяль-ності можна в подальшому встановити порядокпереваг у сільського населення його товарнихі нетоварних цілей, а потім враховувати цюінформацію під час розробки напрямів соціаль-но-економічної політики регіону.

На нашу думку, регіональна політика, у ви-падку, якщо вона прагне до гармонізації відно-син із сільськими громадами, повинна брати доуваги рейтинговий показник переваг неринко-вих результатів, який складено на основі роз-рахунку частини кожного результату в загаль-ній системі соціальних і екологічних функційсільськогосподарських кооперативів (табл. 2).

Оскільки економічна функція сільськогос-подарських кооперативів на території Черкась-кої області, загалом визначена як пріоритетна,завдання виробництва безпечних та якіснихпродуктів харчування, виробництва послуг пев-ного рівня, встановлення відповідних, як длявиробника, так і для споживача, цін на сільсько-господарську продукцію і сировину є важливи-ми напрямками регіональної політики, які тимне менш доповнені соціальними і екологічнимизавданнями у певній комбінації.

Рейтинг, отриманий нами на основі прове-деного дослідження, орієнтує діяльністьсільськогосподарських кооперативів не тількина отримання економічних вигод для їх членів,а й на збільшення доходів сільського населен-ня, зниження безробіття, зростання зайнятостіна селі, запобігання забрудненню навколишнь-ого середовища, досягнення сталого розвиткусільських територій у частині збереження длямайбутніх поколінь унікальних сільських тра-дицій і сільської культури, природних ресурсівта середовища, природного біорізноманіття тасільських ландшафтів (табл. 3).

Отже, диверсифікація діяльності сільсько-господарських кооперативів позитивно впли-ває на вирішення соціальних і екологічних про-блем як у межах конкретних кооперативнихутворень, так і на певній сільській території.Об'єктивну і чітку ідентифікацію функційдіяльності сільськогосподарських кооперати-вів у межах сільських територій доцільно ви-користовувати для визначення напрямів дер-жавної підтримки кооперації в рамках реалі-зації місцевих та регіональних програм розвит-

ку сільського господарства та сільських тери-торій.

ВИСНОВКИОтже, процес трансформації сільськогос-

подарських кооперативних формувань безпо-середньо пов'язаний із диверсифікацією їхдіяльності і є ключовим напрямком розвиткукооперації в Україні.

Визнання важливості диверсифікації діяль-ності сільськогосподарських кооперативівозначає, що переосмисленню підлягають нетільки підходи до оцінки ефективності їх фун-кціонування, але й напрями та інструменти їхдержавної підтримки на місцевому, регіональ-

Назва показника Критичне значення

показника

Пріоритетність показника, %

Соціальна функція 0,362 79

Високі доходи виробників та селян

на основі забезпечення зайнятості сільського населення

0,178 28,5

Рекреаційні, культурні, освітні та

лікувальні заходи

0,099 26,4

Збереження й наслідування сільських традицій, формування

соціальної єдності

0,085 24,1

Екологічна функція 0,108 27,3

Виробництво органічної продукції 0,033 8,9

Захист біорізноманіття, озеленення, відтворення

природних ресурсів

0,028 8,1

Запобігання забрудненню навколишнього середовища

0,047 10,3

Неринкові результати загалом 0,470 100

Таблиця 2. Розрахунок показниківпріоритетності допоміжних функцій

сільськогосподарських кооперативівЧеркаської області

Джерело: розраховано автором на основі проведеного до-слідження.

Критерій Рейтинговий

показник

Соціальна функція

Високі доходи виробників та селян на основі забезпечення зайнятості сільського населення

1

Рекреаційні, культурні, освітні та лікувальні

заходи

2

Збереження й наслідування сільських традицій, формування соціальної єдності

3

Екологічна функція

Виробництво органічної продукції 4

Захист біорізноманіття, озеленення, відтворення

природних ресурсів

5

Запобігання забрудненню навколишнього

середовища

6

Таблиця 3. Рейтинг неринкових результатівдопоміжних функцій сільськогосподарських

кооперативів Черкаської області

Джерело: розраховано автором на основі проведеного до-слідження.



ному та державному рівнях. Водночас акцен-тування уваги на неринкових (екологічних ісоціальних) результатах означає перехід відтрадиційної виробничої підтримки до іннова-ційних напрямків діяльності.

Отримані оцінки суспільних преференційщодо діяльності сільськогосподарських коопе-ративів Черкаської області можуть бути вико-ристані не тільки під час формування регіональ-ної політики у напрямі розвитку кооперації тапідвищення показників виробництва у сферісільського господарства, але й у ході розроб-ки процедури побудови прогностичних моде-лей для визначення спектру альтернативнихтраєкторій соціально-економічної динамікирозвитку кооперативних утворень, які перед-бачають реалізацію підтриманих сільськимигромадами основних і допоміжних (економіч-ної, соціальної екологічної) функцій коопера-тивів та облік їх впливу на регіональну конку-рентоспроможність сільських територій.

Впровадження диверсифікаційних процесіву сферу сільського господарства є загальновиз-наним постулатом, а кооперативна діяльністьпризводить до великої сукупності ринкових інеринкових наслідків (економічних, екологіч-них, соціальних, культурних). Політика під-тримки сільськогосподарської кооперації фор-мується, по-перше, як компроміс між інтереса-ми виробників, споживачів і уряду, по-друге, якбаланс між прагненням, з одного боку, до ефек-тивного виробництва, з іншого — до соціальносправедливого розподілу отриманої продукції.Підсумком має стати ефективне використанняусього ресурсного потенціалу, зосередженогов межах певної сільської території.

Література:1. Мосійчук Н.O. Сучасний стан розвитку

сільськогосподарської кооперації в Україні.Біоекономіка і аграрний бізнес. Науковий віс-ник НУБіП України. 2018. Вип. 284. С. 24—33.

2. Sakovska O., Shpykuliak О., Ushkarenko Iu.,Chmut А. Socio-economic institutions fordevelopment of cooperation. Фінансово-кредит-на діяльність: проблеми теорії та практики.2018. Vol. 4. № 27. Р. 513—521.

3. Розвиток сільськогосподарської коопе-рації та інтеграційні процеси в аграрному сек-торі економіки: монографія / Малік М.Й., Шпи-куляк О.Г., Мамчур В.А. та ін. Київ: ННЦ "ІАЕ",2019. 374 с.

4. Фінашина Г.В. Економічна оцінка доскона-лості механізму сільськогосподарської коопе-рації. Вісник Харківського НАУ ім. В.В. Докучає-ва, серія "Економічні науки". 2011. № 5. С. 47—52.

5. Малік М.Й., Лузан Ю.Я. Проблемні питан-ня розвитку кооперації та інтеграційних відно-син в АПК. Економіка АПК. 2010. № 3. С. 3—9.

6. Клокар О.О. Сільськогосподарська коо-перація в Україні: ретроспективний та перспек-тивний аналіз ефективного розвитку. Сталийрозвиток економіки. 2013. № 6. С. 16—23.

7. Kozhukhіvska R., Kulbitsky V., Kyryliuk I.,Maliuga L. and Podzigun S. (2018). Managing theefficiency of enterprises based on assessment of theland resource potential. Problems and Perspectivesin Management. 16(2). Р. 164—178. doi: 10.21511/ppm.16(2).2018.15.

8. Saaty T. The Analytic Hierarchy Process:Planning, Priority Setting, Resource Allocation.New York: Mc Graw-Hill. 1980. 287 p.

References:1. Mosiichuk, N.O. (2018), "Current state of

development of agricultural cooperation in Uk-raine". Bioekonomika i agrarnij biznes. Naukovijvisnik NUBiP Ukrayini, vol. 284. pp. 24—33.

2. Sakovska, O. Shpykuliak, О. Ushkarenko, Iu.and Chmut, А. (2018), "Socio-economic institu-tions for development of cooperation". Financialand credit activities: problems of theory andpractice, vol. 4. no. 27. рр. 513—521.

3. Malik, M.I. Shpykuliak, O.H. Mamchur, V.A.and others (2019), Rozvytok silskohospodarskoikooperatsii ta intehratsiini protsesy v ahrarnomusektori ekonomiky [Development of agriculturalcooperation and integration processes in theagricultural sector of the economy]. Instytutahrarnoi ekonomiky. Kyiv, Ukraine.

4. Finashyna, H.V. (2011), "Economic assess-ment of the perfection of the mechanism ofagricultural cooperation". Visnyk KharkivskohoNAU im. V.V. Dokuchaieva, vol. 5, рр. 47—52.

5. Malik, M.Y. and Luzan, Yu.Yа. (2010),"Problems of cooperation and integrationrelations in agroindustrial complex". EkonomikaAPK. vol. 3, pp. 3—9.

6. Klokar, A. A. (2013), "Agricultural coope-ratives in Ukraine: a retrospective and prospectiveanalysis of effective development". Stalij rozvitokekonomiki. vol. 6, рр. 16—23.

7. Kozhukhіvska, R. Kulbitsky, V. Kyryliuk, I.Maliuga, L. and Podzigun, S. (2018), "Managing theefficiency of enterprises based on assessment of theland resource potential". Problems and Perspec-tives in Management. vol. 16, no. 2, рр. 164—178.doi: 10.21511/ppm.16(2).2018.15.

8. Saaty, T. (1980), The Analytic HierarchyProcess: Planning, Priority Setting, ResourceAllocation. Mc Graw-Hill, New York, USA.Стаття надійшла до редакції 31.03.2020 р.



55

УДК 631.1158

Н. М. Рудік,к. с.-г. н., доцент кафедри загальноекономічної підготовки,ДВНЗ "Херсонський державний аграрно-економічний університет"ORCID ID: 0000-0002-6825-6729

ПОТЕНЦІАЛ КООПЕРАЦІЇ ЯК СИСТЕМИСОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ТАШЛЯХИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.55

N. Rudik,PhD in Agricultural Sciences, Associate Professor of the Department of GeneralEconomic Training, SHEI "Kherson State Agrarian and Economic University"

POTENTIAL OF COOPERATION AS A SYSTEM OF SOCIAL AND ECONOMIC RELATIONSAND THE WAYS TO REALIZE IT

У статті досліджено умови, особливості формування та функціонування сільськогосподарських кооперативів,сучасний стан і тенденції розвитку кооперації в Україні. Відмічено необхідність реалізації соціально-економічнихвідносин, що складають сутність кооперації, викликана теперішніми умовами функціонування економіки та станомрозвитку сільських територій, рівнем життя населення. Кооперація в умовах децентралізації створює перспективидля сталого розвитку реформованих територіальних сільських громад та аграрного сектору. Зазначено, що найбільшпоширеною формою кооперації є кооператив. З 2014 року відбулося зменшення їх кількості на 1125 одиниць, а вструктурі організаційно-правових форм господарювання питома частка кооперативів становить 25%, із яких лише8,7% становлять сільськогосподарські. Законодавство України класифікує сільськогосподарські кооперативів навиробничі та обслуговуючі. Їх частка є невеликою та станом на 2019 рік відповідно складає 4,0 та 4,7%, що є свідчен-ням нерозвиненості кооперативного руху.

Встановлено, що кооперація, особливо сільськогосподарська, розвивається повільно і нестабільно, динаміка їїрозвитку в Україні достатньо складна. Кількість сільськогосподарських виробничих кооперативів з 2011 року змен-шилась на 294 одиниці, натомість зросло число сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 399. Коопе-рація не має достатньої державної підтримки, внаслідок чого кількість кооперативів постійно зменшується.

Подальший розвиток та динаміка кооперативного руху в короткостроковій перспективі визначатиметься на-скільки швидко буде вдосконалена законодавча база формування кооперації та запровадженні механізми державноїпідтримки. Визначено стратегічні пріоритети розвитку кооперації: вдосконалення нормативно-правової бази; підго-товка кадрів та формування системи надання дорадчих послуг; зменшення вартості кредитних і позикових коштівпідтримки та розвитку кооперативів на селі; розширення напрямів державної підтримки та удосконалення оподатку-вання із урахуванням світового досвіду. Указано, що функціонування та розвиток кооперативів можливий за наяв-ності у суспільстві всього комплексу економічних, законодавчих, суспільних, демократичних передумов та дотри-мання засадничих принципів кооперації.

The paper examines the conditions, peculiarities of formation and functioning of agricultural cooperatives, the currentstates and tendencies of the development of cooperation in Ukraine. It emphasizes that the necessity to maintain socialand economic relations, which are the essence of cooperation, is caused by the present conditions of the functioning ofeconomy and the state of the development of rural territories and the standards of living of the population. Cooperationunder conditions of decentralization will offer prospects for sustainable development of the reformed territorial ruralcommunities and the agrarian sector. The study highlights that the most widespread form of cooperation is a cooperative.Since 2014 their number has reduced by 1125 units, and the share of cooperatives in the structure of organizational andlegislative forms of economic activity is 25%, only 8.7% of them are agricultural cooperatives. The legislation of Ukraineclassifies agricultural cooperatives into production and service cooperatives. Their proportion is not high and in2019 they constituted 4.0 and 4.7% that is an evidence of underdeveloped cooperative movement.

The study establishes that cooperation, agricultural cooperation in particular, develops slowly and unsteadily, thedynamics of its development in Ukraine is rather complicated. The number of agricultural production cooperatives has



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЕкономіка України функціонує в умовах

незавершених реформ, бойових дій на Сходікраїни, початку рецесії світової економіки ре-зультатом чого є деформація її структури, па-діння життєвого рівня населення. За таких умовприрода кооперативного руху відповідає ви-кликам сьогодення.

Для покращання життєвого рівня населен-ня здавна використовувався досвід співробіт-ництва, об'єднання фізичних і матеріальнихзусиль, часткового усуспільнення власності.Тому розвиток кооперативного руху може роз-глядатись як стратегічний напрям у контекстісоціально-економічного розвитку сільськихтериторій, оскільки кооперацію, як спільнудіяльність осіб, що зацікавлені у досягненнісоціально-економічних результатів, на засадахдобровільності об'єднання зусиль і ресурсів,розглядають як специфічну форму підприєм-ницької діяльності. В умовах проведення по-літики децентралізації вона створює передумо-ви для формування конкурентного підприєм-ницького середовища та розвитку територіаль-них громад, яким надається значна адміністра-тивна та фінансова самостійність.

З 2014 року в Україні було створено 1700ОТГ, які на тепер охоплюють понад 20%сільського населення України [1].

Кооперація допомагає створювати додат-кові робочі місця, підвищувати рівень доходівнаселення, розвивати соціальну інфраструкту-ру, поліпшувати соціальний захист, формува-ти фінансову грамотність, уміння спільно прий-мати рішення, самоорганізовуватись, забезпе-

reduced by 294 units since 2011, and the number of agricultural service cooperatives has increased by 399. Coperationdoes not have enough government support for its development, and it results in a continuous reduction of the number ofcooperatives.

Further development and dynamics of cooperative movement in short-term prospects will depend on how quicklythe legislative base of cooperation will be improved and the mechanisms of government support will be implemented.The research determines strategic priorities of the development of cooperation: improving the regulatory and legislativebase; training personnel and creating the system of offering consultancy services; reducing the cost of credits and loansfor support and development of cooperatives in rural areas; extending the directions of government support and improvingtaxation taking into consideration the world experience. The functioning and development of cooperatives are possibleif there is a necessary complex of economic, legislative, social, democratic preconditions in the society and if thefundamental principles of cooperation are followed.

Ключові слова: кооперація, сільськогосподарський кооператив, потенціал, соціально-еко-номічні відносини.

Key words: cooperation, agricultural cooperative, potential, social and economic relations.

чувати збереження довкілля у сільській місце-вості, а відтак виконує важливі економічну,соціальну і екологічну функції.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ.

Дослідженням проблем, функціонування ірозвитку кооперації, як перспективного напря-му підприємництва в умовах реформуванняекономіки України та підвищення її конкурен-тоспроможності, присвятили свої праці відомінауковці: В. Андрійчук, Ф. Горбонос, В. Зінов-чук, М. Ільчук, Р. Корінець, П. Макаренко,М. Малік, Л. Мельник, В. Месель-Веселяк,Ю. Нестерчук, А.О. Пантелеймоненко, П. Саб-лук, В. Трегобчук І. Томич, Є. Храпливий,І. Червен, В. Юрчишин.

Кооперація як вид господарської діяльностіможе бути ефективною, якщо будуть у повніймірі задіяні фактори та передумови її розвит-ку і функціонування, що і стало предметом дос-лідження. Кооперація є найперспективнішоюорганізаційно-правовою формою розв'язанняпроблеми підвищення життєвого рівня сільсь-ких мешканців, інструментом розвитку сільськихтериторіальних громад.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження були аналіз та оціню-

вання сучасного стану, проблем розвитку коо-перації, реалізації потенціалу сільськогоспо-дарських кооперативів щодо розвитку сіль-ських територій та узагальнення дослідженьнауковців та практиків. У роботі були викори-стані статистично-економічний метод та метод



57

порівняльного аналізу. Досягнення мети доз-волить запропонувати заходи щодо реалізаціїпотенціалу кооперативного руху.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДля забезпечення сталого розвитку сільсь-

ких територій у сучасних умовах господарю-вання необхідно створення сприятливих со-ціально-економічних і організаційно-правовихумов, що може бути досягнуто реалізацією ко-оперативної ідеї. Світова практика демонструєрезультативність економічної соціальної і еко-логічної функцій кооперації.

За підрахунками Організації Об'єднанихНацій, близько 3 млрд людей, регулярно кори-стуються послугами та продукцією коопера-тивів, некомерційних господарських органі-зацій, створених для задоволення економічних,соціальних та культурних потреб. Членами цихоб'єднань на початку XXI ст. було близько800 млн жителів Землі. Стан розвитку сільськихтериторій є наслідком неефективного функ-ціонування аграрного виробництва та відсут-ності кооперативного руху. Натепер у струк-турі аграрного виробництва спостерігаєтьсяподальша концентрація земель в агрохолдин-гах, які спеціалізуються на вирощуванні висо-корентабельних культур зернової та олійноїгруп, створюючи загрози і ризики для навко-лишнього середовища, існуючої інфраструкту-ри. Одночасно прибутки великого аграрногобізнесу не сприяють соціально-економічномурозвитку сільських територій, не виступаютьджерелом наповнення бюджету громад, нестворюють робочі місця та не розвиваютьінфраструктуру.

Створення умов для розвитку кооперації вУкраїні може одночасно використовувати пе-реваги великого товарного виробництва, вра-ховуючи інтереси сільських товаровиробників,сприяти відродженню сільських територій. Вумовах територіальної реформи коопераціяможе сприяти становленню реформованих гро-мад, а відтак покращенню рівня життя сільсь-ких жителів та розвитку сільських територій вконтексті самодостатності, зміцнюючи потен-ціал малих і середніх виробників. Кооперативиздебільшого виробляють трудомістку "нішеву"продукцію, їх діяльність відбувається насільській території, що забезпечує соціально-економічний розвиток місцевих громад

Будь-яка господарська діяльність будеефективною, якщо використовувати всі факто-ри і резерви її організації. В умовах загострен-ня конкуренції на аграрному ринку коопераціямає потенціал у вирішенні проблем реалізації

продукції в разі об'єднання особистих селянсь-ких, фермерських господарств та фізичних осіб— сільськогосподарських товаровиробників вкооперативи.

У нинішніх умовах основним джерелом за-нятості, доходу, соціального стану, передусім,мешканців сільських територій є особисті се-лянські, фермерські господарства та фізичніособи — сільськогосподарські товаровиробни-ки, кількість яких є значною. Їх питома вага узагальному виробництві продукції сільськогогосподарства перевищує 50%.

За безпосередньою їх участю може форму-ватися кооперативний сегмент аграрного рин-ку. Це дозволить їм уможливити виробництвоякіснішої продукції в більших товарних обся-гах, що полегшить її реалізацію, дасть мож-ливість отримати доступ до державної підтрим-ки та недержавних джерел фінансування.

Інтеграція малих особистих селянських іфермерських господарств у кооперативні орга-нізації сприятиме забезпеченню продовольчоїбезпеки держави, особливо у галузях садівниц-тва, виноградарства, плодівництва й овочівниц-тва, вирощування декоративних, лікарських,ефіроолійних та інших малопоширених культур[2, с. 268].

У кооперативах є більше передумов для ви-пуску органічної продукції рослинництва й тва-ринництва попит на яку зростає на вітчизняно-му та світовому ринках, при оптимальному їхпоєднанні у збалансованій системі сільськогос-подарського виробництва.

Розвиток кооперації, сприятиме активномурозвитку сільських територій та підвищеннюрівня і якості життя сільського населення вцілому

Кооперація несе в собі великий потенціаладаптації виробників до постійно мінливих еко-номічних умов [3].

Кооперативи в центрі розвитку ставлятьлюдину, її практичні потреби та інтереси, ви-рішують не тільки пріоритети майбутнього, а йщоденні та практичні справи. Крім того, вонивідбудовують інфраструктуру, яка потрібнаїхнім членам та родинам.

Формуючи та реалізуючи колективний інте-рес учасників об'єднання, кооперація, виступаєособливим суспільно-господарським інститу-том і як система соціально-економічних відно-син, істотним чином впливає на розвиток краї-ни [4, с. 102].

Ідея кооперативного руху, як шляху побу-дови "справедливого суспільства" з'явиласявперше в творах соціалістів-утопістів Т. Мора,Д. Уінстенлі, Т. Кампанелли та еволюціонува-



ла в подальшому. Кожна со-ціально-економічна формаціявкладала свій зміст у поняття"кооперація" відповідно дохарактеру і форми виробни-чих відносин.

В Україні кооперація маєпонад 200-літню історію. Згід-но з історичним досвідом, ко-оперативи у своєму розвиткупроходять три основні стадії.На першій — зароджуєтьсякооперативний рух, відбу-вається поширення коопера-тивної ідеї на другій — держа-ва, врегульовує його законо-давчо-правовими нормами,третя стадія характеризуєть-ся масовим кооперативнимрухом, якому притаманні самостійність, само-діяльність, незалежність [5].

Кооперування, як логічну стадію розвиткуреформ, завдяки виникненню значної кількостінезалежних приватних власників та утвореннянової організаційної структури сільського гос-подарства, побудована "знизу — вгору" на та-ких фундаментальних засадах ринкової еконо-мічної системи, як провідна роль індивідуаль-ного матеріального інтересу, реалізація мож-ливості економічного вибору, розвиток здоро-вої конкуренції, обмеження державного втру-чання і регулювання в аграрному секторі еко-номіки розглядає М.Й. Малік [6, с. 22].

У сучасних умовах розвиток коопераціїзначною мірою визначається характером со-ціально-економічного розвитку сільських те-риторій. Кількість приватних власників,структура землекористування, розмір земель-них ділянок, які є у власності господарюючихсуб'єктів і домогосподарств, визначають по-тенціал розвитку кооперації на сільських те-риторіях. Він тим вищий чим меншими є розм-іри земельних ділянок, на яких ведетьсясільськогосподарське виробництво. Сільсько-господарська кооперація несе потенціал на-рощування виробничої та збутової потуж-ності селянських домогосподарств, підвищен-ня конкурентоспроможності дрібних селянсь-ких ферм, а відтак і на підвищення ефектив-ності використання соціально-економічногопотенціалу сільських територій. Обсяги ви-робництва і збуту сільськогосподарської про-дукції, засвідчують що господарства населен-ня не повною мірою використовують свій еко-номічний потенціал, оскільки за товарнимиобсягами та якістю неспроможні конкурува-

ти з агрохолдингами. Як правило, це не експор-тно-орієнтована продукція, логістика зберіган-ня її є недостатньою а виробництво вимагаєзначних трудових затрат: Частка господарствнаселення, як виробників, у структурі продукціїсільського господарства зменшилась (рис. 1).Кількості фермерських господарств досягларівня 2011 року лише на кінець 2019 року [7].

Відповідно до чинного законодавства ви-робничі сільськогосподарські кооперативи мо-жуть об'єднувати особисті селянські господар-ства (ОСГ), а вони в аналізований період, де-монстрували тенденцію зменшення в межах0,8—1,1 % щорічно і не можуть включати фер-мерські господарства які є юридичними особа-ми.

Джерело: формовано автором за даними Державної служби статистики України [7].

Рис. 1. Динаміка розвитку особистих селянських господарствнаселення та фермерських господарств

Рис. 2. Структура організаційно-правових формгосподарювання станом на 2019 р.

Джерело: формовано автором за даними Державної служби ста-тистики України [7].



59

Підтримка на рівні держави цих виробників,в аспекті заохочення до кооперування, сприя-тиме не лише вирішенню продовольчих потребкраїни, а й значної частки соціальних, еколо-гічних проблем сільських територій, формуван-ню демократичного суспільства.

Економіка України представлена різнимиорганізаційно-правовими формами господарю-вання, її структуру станом на 2019 рік наведе-но на рисунку 2.

Найбільш поширеною формою коопераціїє кооператив — підприємство, створене на ос-нові об'єднання власності осіб для підприєм-ницької діяльності, об'єднання осіб, які на пай-ових засадах здійснюють господарську діяль-ність.

З 2014 року в Україні відбулося зменшеннякооперативів на 1125 одиниць, а в структуріорганізаційно-правових форм господарюванняпитома частка кооперативів становить 25%, і зних лише 8,7% становить частка сільськогоспо-дарських.

Законодавство України передбачає поділсільськогосподарських кооперативів за типамина виробничі та обслуговуючі. За даними Дер-жавної служби статистики України, станом напочаток 2020 року у державі зареєстровано1207 сільськогосподарських обслуговуючихкооперативів та 1005 сільськогосподарськихвиробничих кооперативів.

Частка виробничих сільськогосподарськихкооперативів у загальному обсязі виробленоїсільськогосподарської продукції в Україні ста-новить менше 1%.

На аграрному ринку ЄСчастка сільськогосподарсь-ких кооперативів складає40—50%, а в окремих держа-вах та секторах доходить до70%. Обсяг річного обороту10 найбільших фермерськихкооперативів в ЄС складаєпонад 93 мільярди доларів, щомайже дорівнює річному ВВПУкраїни [8].

Оцінювання динаміки роз-витку та особливостей функ-ціонування сільськогоспо-дарських кооперативів в Ук-раїні достатньо складне. Вцілому відбулось зменшенняїх кількості на 1125 одиниць з2014 року. Кількість сільсько-господарських виробничихкооперативів, за данимиЄДРПОУ за період з 2011—

2019 років зменшилась з 1297 до 1005, натомістьзросло число сільськогосподарських обслуго-вуючих кооперативів з 808 до 1207. Однак вка-зана кількість сільськогосподарських коопера-тивів не означає їх повноцінного функціону-вання, "зареєстровані" не означає фактичнофункціонуючі, що в значній мірі обумовленоособливостями вітчизняного законодавства.Так, кількість сільськогосподарських коопера-тивів в Україні на 2018 р. — близько 1001, хочареально діючих дуже мало, аналітики вказуютьна 775 одиниць.

Сільськогосподарські обслуговуючі коопе-ративи у сучасних умовах є інструментом підви-щення реалізації потенціалу сільських тери-торій, тому держава зацікавлена в їх розвитку.Однак для кожного з типів кооперативів у за-конодавстві передбачені обмеження, які не да-ють можливість жодному з них реалізувати пе-реваги об'єднання а значить реалізувати свійпотенціал.

Виробничі кооперативи як підприємства, якістворюються і працюють з метою одержанняприбутку, можуть об'єднувати лише фізичнихосіб і на засадах їх обов'язкової трудової участіу діяльності кооперативу, а відтак навіть фер-мерські господарства, які набули статусу юри-дичної особи, формально не можуть стати чле-нами виробничого кооперативу. Вони передба-чають об'єднання домогосподарств, які пере-важно мають невелику площі земельних діля-нок і утримують невелике поголів'я, і відповід-но ресурсний потенціал у кооперативу завідо-мо буде незначним.

Рис. 3. Динаміка розвитку сільськогосподарськихкооперативів в Україні

Джерело: формовано автором за даними Державної служби статистики України [7].



Сільськогосподарські обслуговуючі коопе-ративи (СОК), відповідно до законодавства,діють як неприбуткові організації і мають об-меження на рівні кооперативного та податко-вого законодавств. СОК не може набувати увласність продукцію, вироблену своїми члена-ми, і може реалізовувати її виключно за дого-ворами комісії, що унеможливлює формуван-ня великих партій продукції, для реалізації їхза вищою ціною за рахунок масштабу вироб-ництва, а відтак неможлива і переробка коопе-ративом такої продукції та створення про-дукції з вищою доданою вартістю. Порушуєть-ся відповідно і повнота відносин з трейдерами,переробниками. Послуги кооператив може на-давати виключно своїм членам, що обмежуєйого у диверсифікації діяльності та залученнінових членів. Сільськогосподарський обслуго-вуючий кооператив не має можливості сфор-мувати власний капітал за рахунок пайовихвнесків своїх членів і вони не можуть отриму-вати пайові виплати на внесені ними паї та по-вернути їх у разі виходу з кооперативу чи йоголіквідації. Ці законодавчі обмеження стриму-ють реалізацію потенціалу закладеного всільськогосподарській кооперації.

Натепер розроблений та прийнятий за ос-нову адаптований до міжнародного законодав-ства проект Закону України "Про сільськогос-подарську кооперацію" (реєстр. №6527-д), авідтак очікується на законодавчому рівні зак-ріплення принципів утворення і діяльностісільськогосподарських кооперативів, які відпо-відають загальновизнаним принципам коопе-рації Міжнародного кооперативного альянсу.У відповідності з цими принципами та з враху-ванням досвіду інших розвинених держав пе-редбачається перехід до єдиної організаційно-правової форми — сільськогосподарський ко-оператив. Закладаються чіткі основи управлі-ння кооперативом, визначаються права та обо-в'язки його членів у процесі діяльностісільськогосподарського кооперативу. Впершена законодавчому рівні будуть запровадженіспеціальні положення щодо кооперативної ос-віти, участі сільськогосподарських коопера-тивів у реалізації соціальної функції на селі.Членам кооперативу передбачається надатиможливість самостійно обирати види діяль-ності: виробничий, обслуговуючий, переробнийчи багатофункціональний, а також формудіяльності — з метою чи без мети одержанняприбутку [8].

Президент громадської спілки "Українськакооперативна федерація" Михайло Корилкевичвідзначив, що всі найбільші бізнеси в світі по-

будовані за кооперативною моделлю, саметому ця модель була взята за основу бізнесу,який впроваджує федерація. Зокрема з 2017 ро-ці, за прикладом проекту Канади, створюютьсімейні молочні ферми, які об'єднуються в ко-оперативи. За матеріалами міжнародної фінан-сової корпорації, Україна входить у п'ятіркукраїн з найнижчою собівартістю виробництвамолока. Разом з тим у ній останні 15 років ідеспад виробництва молока" [9].

Стратегію розвитку кооперації федераціябачить в швидко створеній системі, в межах 3—5 років, яка сама може вижити, сама себе під-тримувати [9].

Базисом розвитку кооперації має бути по-єднання ефективної фінансової бізнес-моделіта соціальної моделі, що і забезпечить розви-ток села та сільських територій. Держава оби-рає концепцію розвитку — розвиток сільсько-го господарства чи розвиток села та сільськихтериторій. Кооперація може стало розвивати-ся лише у випадку, якщо стане пріоритетом дер-жавної аграрної політики, а найпотужнішимінструментом впливу держави на кооперативнівідносини є законодавство.

Законодавчо діяльності сільськогоспо-дарських кооперативів врегульовують ЗакониУкраїни "Про кооперацію", "Про сільськогос-подарську кооперацію", "Про споживчу коопе-рацію", Указ Президента України "Про заходищодо розвитку кооперативного руху та поси-лення його ролі в реформуванні економіки Ук-раїни на ринкових засадах", Концепція розвит-ку фермерських господарств та сільськогоспо-дарської кооперації на 2018—2020 роки"

Як інструмент розвитку села та сільськихтериторій, сільськогосподарська коопераціяпотребує державної підтримки через створен-ня умов для успішної реалізації кооперативноїідеї в селі, розширення державних програмипідтримки розвитку сільськогосподарської ко-операції із додатковим залученням іншихфінансових можливостей не державних фондів.

Державна підтримка розвитку сільськогос-подарської кооперації окреслена в Концепціїрозвитку фермерських господарств та сільсь-когосподарської кооперації на 2018—2020 рокиВона спрямована виключно на підтримку фер-мерських господарств із площею не більше100 гектарів [10].

В Україні налічується близько 3,9 млн осо-бистих селянських господарств, які можутьреалізуватись як сімейні фермерські господар-ства чи сільськогосподарські кооперативи, алемають отримати доступ до реальної державноїпідтримки.



61

Отримання часткової компенсації за креди-ти, насіння, дорадчі послуги, техніку, облад-нання, не є запорукою для розвитку коопера-тивів.

У країнах Прибалтики 3—5 років державанадає кооперативним об`єднанням податковіпреференції, виплачує заробітну плату праці-вникам, вносить 25% до статутного капіталу чинадає товарний кредит і через держзамовлен-ня гарантує ринок збуту [11].

Діючі системи оподаткування коопера-тивів зарубіжних країн враховують, з одно-го боку, статус кооперативних підприємств іцільову аудиторію їх обслуговування, а зіншого — створюють податкові преференціїдля тих видів кооперативів, в діяльності і роз-витку яких зацікавлена держава. У Німеччинізвільнені від податків фермерські кооперати-ви з повним циклом виробництва продукції іпов'язані з ними постачальницькі кооперати-ви, в системі оподаткування Німеччини з'я-вилися пільги для кооперативів, які викорис-товують екологічно чисті технології та аль-тернативні джерела енергії Система оподат-кування сільськогосподарських кооперативіву Франції передбачає надання їм статусу не-прибуткової організації, що обумовлюєвідсутність подвійного оподаткування ре-зультатів діяльності; звільнення від податкуна прибуток; звільнення від оподаткуваннячастини залишків на рахунку кооперативу[12, с. 477].

Основна допомога держави має здійснюва-тися в кількох напрямках: дорадчі служби; зро-зумілі та прозорі механізми отримання дотаційта компенсацій; дешеве кредитування, тапільгове для переробної галузі; створення зе-мельно-кооперативного банку; та програмиінновацій. Для становлення кооперації як пріо-ритету держави, необхідний розвиток коопе-ративної освіти [13].

Успішний досвід кооперації дозволить по-вернути людям впевненість у своїй самодостат-ності, отримувати гідні доходи.



Стан та динаміка розвитку кооперативно-го руху в аграрному секторі залежна від нор-мативно-правового забезпечення, політичнихумов, рівня державної підтримки. Тенденційрозвитку сільськогосподарської коопераціїдемонструють стабільне скорочення кількостівиробничих кооперативів; існування переду-

мов для збільшення обслуговуючих коопера-тивів, необхідності чіткої концепції державивідносно розвитку сільських територій і місця.Потенціал сільськогосподарської коопераціїбуде реалізованим якщо розвиток її будевідбуватися еволюційним шляхом; з дотриман-ням законів економіки та базових принципів;незалежно від політичних шоків; кооперати-ви створюватимуться задля задоволення прак-тичних потреб в інтересах людей та громад;кооперативне законодавство буде сприятли-вим для функціонування й розвитку коопера-тивних організацій різних типів та відобража-тиме відносини соціального партнерства всуспільстві; спроможність держави та коопе-раторів до діалогу та розвитку; буде спільнерозуміння об'єднання та співпраці між коо-перативами відповідно до викликів зумовле-них глобалізацією.

Література:1. Децентралізація через кооперацію, або як

громада замінює державу:Agravery.com. URL:https://agravery.com/uk/posts/show/decent-ralizacia-cerez-kooperaciu-abo-ak-gromada-zaminue-derzavu ( дата звернення 29.03.2020).

2. Приліпко С.М. Забезпечення продоволь-чої безпеки держави завдяки діяльності сіль-ськогосподарських обслуговуючих коопера-тивів. Теорія та практика публічного управ-ління та адміністрування у ХХІ ст.: матеріали.I Всеукр. наук.-практ. конф., 30 листопада2018 р. Київ: НАДУ, 2018. С. 267—268.

3. Зіновчук В.В. Економічна сутність понят-тя "кооперація". Українська кооперація. 2010.№ 3. URL: http://www.ukrcoop-journal.com.ua(дата звернення 23.03.2020).

4. Приліпко С.М. Інноваційний розвитокобслуговуючої кооперації сільських територій:публічно-управлінський аспект. Державне уп-равління та місцеве самоврядування: зб. наук.пр. ДРIДУ 2018 р. Київ: НАДУ, 2018. Вип. 2 (37).С. 102—108.

5. Малік М.Й. Проблемні питання розвиткукооперації та інтеграційних відносин в АПК.Економіка АПК. 2010. № 3. С. 45—49.

6. Малік М.Й., Мамчур В.А. Реалії розвиткусільськогосподарських виробничих коопера-тивів. Кооперативні читання: 2019 рік: матеріа-ли Всеукр. наук.-практ. конф. 2019 р. Житомир:ЖНАЕ, 2019. С. 21—26.

7. Офіційний сайт Державної служби ста-тистики України. URL. http://www.ukrstat.-gov.ua (дата звернення 20.03.2020).

8. Сергій Лабазюк: Сільськогосподарськакооперація потребує перезавантаження.:



Agravery.com. URL: https://agravery.com/uk/posts/show/sergij-labazuk-sogodni-v-ukraini-nemae-zodnogo-uspisnogo-silskogospodarskogo-kooperativu

9. Роль сімейного фермерства та коопе-рації для сталого розвитку громад. URL:https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2 8 0 8 1 7 2 - r o l - s i m e j n o g o - f e r m e r s t v a - t a -kooperacii-dla-stalogo-rozvitku-gromad.html(дата звернення 20.03.2020).

10. Концепція розвитку фермерських госпо-дарств та сільськогосподарської кооперації на2018—2020 роки схвалено розпорядженням Ка-бінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р.№ 664-р. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws /show/664-2017-%D1%80 (дата звернення20.03.2020).

11. Бізнес-планування у кооперативах URL:http://www.vin.gov.ua/dep-apr/13067-biznes-planuvannia-u-kooperatyvakh (дата звернення20.03.2020).

12. Гринюк Н.А. Світова практика оподат-кування кооперативних підприємств Молодийвчений. 2019. № 4 (68). URL: http://www.ukr-coop-journal.com.ua/2010-3/num/grigorje-va.htm ( дата звернення 30.03.2020).

13. Свереда З. Кооперація в Україні: якпосієш, так і пожнеш URL: https://agroportal.-ua/ua/views/blogs/kooperatsiya-v-ukraine-kak-poseesh-tak-i-pozhnesh/

References:1. Agravery (2020), "Decentralization through

cooperation, or how communities change thecountry", available at: https://agravery.com/uk/posts/show/decentralizacia-cerez-kooperaciu-abo-ak-gromada-zaminue-derzavu (Accessed29 March 2020).

2. Prylipko, S. М. (2018), "Maintaining foodsecurity of the country due to the activity ofagricultural service cooperatives", Teoriia tapraktyka publichnoho upravlinnia ta administ-ruvannia v ХХІ st.: Materialy I Vseukrainskoinaukovo-praktychnoi konferentsii [Theory andPractice of public management and administ-ration: Conference Proceedings of the 1st Ukrinianscientific and practical conference], I Vseuk-rainska naukovo-praktychna konferentsia [The 1stUkrinian scientific and practical conference], Kyiv,Ukraine, 30 November, pp. 267—268.

3. Zinovchuk, V. V. (2010), "Economic essenceof the concept "cooperation", Ukrainska koope-ratsiia, vol. 3, available at: http://www.ukrcoop-journal.com.ua (Accessed 29 March 2020).

4. Prylipko, S. M (2018), "Innovative develop-ment of of service cooperation of rural areas: a

public and managerial aspect", Derzhavne uprav-linnia ta mistseve samovriaduvannia: zbirnyknaukovykh prats, vol. 2, no. 37, pp. 102—108.

5. Malik, M. Y. (2010), "Problem issues of thedevelopment of coopertion and integrative rela-tions in AIC", Ekonomika APK, vol. 3, pp. 45—49.

6. Malik, M. Y. and Mamchur, V. A. (2019),"Realia of the development of the agriculturalproduction ", Kooperatyvni chytannia: 2019 rik:Materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoikonferentsii [Cooperative reading: 2019: Confe-rence Proceedings of the Ukrinian scientific andpractical conference], Vseukrainska naukovo-praktychna konferentsia [the Ukrinian scientificand practical conference], Zhytomyr, 2019,pp. 21—26.

7. The official site of the State Statistics Serviceof Ukraine, available at http://www.ukrstat.-gov.ua (Accessed 29 March 2020).

8. Agravery (2020),"Serhii Labaziuk: Agricul-tural cooperation requires reloading", available at:https://agravery.com/uk/posts/show/sergij-labazuk-sogodni-v-ukraini-nemae-zodnogo-uspisnogo-silskogospodarskogo-kooperativu(Accessed 29 March 2020).

9. Ukrinform (2019), "The role of family farmsand cooperation for sustainable development ofcommunities", available at:https://www.ukrin-form.ua/rubric-presshall/2808172-rol-simejnogo-fermerstva-ta-kooperacii-dla-stalogo-rozvitku-gromad.html (Accessed 29 March 2020).

10. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), "Theconcept of the development of farms and agricul-tural cooperation for 2018—2020, approved by theorder of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated13 September 2017, № 664-р". URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws /show/664-2017-%-D1%80 (Accessed 29 March 2020).

11. Vinnytsia regional state administration(2018), "Business-planning in cooperatives",available at: http://www.vin.gov.ua/dep-apr/13067-biznes-planuvannia-u-kooperatyvakh(Accessed 20March 2020).

12. Hryniuk, N.A. (2019), "The world practiceof taxation of cooperatives" Molodyi vchenyi,vol. 4, no. 68, available at: http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/num/grigorjeva.htm.(Accessed 29 March 2020).

13. Svereda, Z. (2019), "Cooperation in Ukrai-ne: how you will sow will determine how you willreap", available at: https://agroportal.ua/ua/views/blogs/kooperatsiya-v-ukraine-kak-poseesh-tak-i-pozhnesh/ (Accessed 29 March2020).Стаття надійшла до редакції 01.04.2020 р.



63

УДК 338.43.02:[636.4.084:330.341.1]

Н. О. Аверчева,к. е. н., доцент, в. о. завідувача кафедри загальноекономічної підготовки,Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет"ORCID ID: 0000-0003— 4534-639XМ. Б. Соляник,к. с.-г. н., академік Академії інженерних наук України,директор "Науково-виробничого впроваджувального центру АІНУ"ORCID ID: 0000-0003-4381-9270В. Г. Кушниренко,к. с.-г. н., доцентORCID ID: 0000-0003-1220-2972

ЕФЕКТИВНИЙ РОЗВИТОК СВИНАРСТВАУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ НАОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХПІДХОДІВ ДО ГОДІВЛІ ТВАРИН

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.63

N. Avercheva,PhD in Economics, Associate Professor, head of the Department of GeneralEconomic Training, State higher education institution "Kherson State Agrarian University"M. Solianyk,PhD in Agricultural Sciences, head of the Scientificand Production Implementing Center of the Ukrainian Academy of Engineering SciencesV. Kushnyrenko,PhD in Agricultural Sciences, associate professor

EFFECTIVE DEVELOPMENT OF PIG FARMING IN AGRICULTURAL HOLDINGS BASEDON INNOVATION APPROACHES OF ANIMAL FEEDING

Досліджено динаміку виробництва продукції свинарства у фермерських господарствах, визначено їх частку узагальному виробництві. Обгрунтовано причини низької зацікавленості виробників у розвитку галузі, зокрема висо-кий рівень собівартості виробництва, низький рівень продуктивності свиней і прибутковості галузі. Встановлено, щопідвищення ефективності виробництва можливе на основі впровадження сучасної технології приготування кормів,яка забезпечує тварин легкодоступними поживними речовинами для прояву їх генетичного потенціалу продуктив-ності і передбачає використання власної кормової бази.

Визначено, що собівартість кормів, приготованих за допомогою інноваційного обладнання, є нижчою у порівняннііз комбікормами промислового виробництва, що значно знижує собівартість продукції. Доведено, що використанняінноваційного обладнання у приготуванні кормових сумішей безпосередньо у фермерському господарстві у разі ви-користання зерна власного виробництва забезпечує високий рівень рентабельності виробництва та окупності витратна його придбання. Зростання рентабельності у подальшому розвитку забезпечується за рахунок отримання молод-няку свиней у власному господарстві, що потребує додаткових витрат на утримання маточного поголів'я, фінансо-вих та матеріальних вкладень.

The dynamic of pig farming products in agricultural holdings is investigated and its share in the total production isdetermined. The reasons for the low interest of producers in the development of the industry, in particular, the high levelof cost of production, low level of pig productivity and profitability of the industry are substantiated. It is establishedthat market requirements and the real situation in the industry require the maximum use of resources, implementationof technological solutions on an innovative basis, which makes it possible to achieve high indicators of pig farming in



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасний етап розвитку аграрного сектору

економіки ставить перед фермерськими госпо-дарствами нові завдання і виклики, які обумов-лені відкриттям ринку земель та необхідністюконсолідації значних коштів на приватизаціюземельних ресурсів, високим рівнем конку-ренції з боку великих компаній та значним зни-женням цін на світовому ринку на традиційнізернові і олійні культури. У 2019—2020 марке-тинговому році значна частина фермерськихгосподарств продавала зернові і технічні куль-тури за ціною, яка не забезпечувала достатнійрівень рентабельності для ведення бізнесу.Навіть зберігання зерна на складах з метоюйого продажу у весняний період не було еко-номічно доцільним з огляду очікуваного підви-щення цін. Тому перед фермерами постає зав-дання створення продукції з більш високоюдоданою вартістю, до неї належить і продук-ція свинарства, яка може бути реалізована якна внутрішньому, так і на зовнішньому ринку,загалом забезпечить стабілізацію доходів, ніве-лює сезонність та гарантує високий рівень при-бутковості виробництва.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є визначення напрямів

підвищення ефективності діяльності фермерсь-ких господарств на основі розвитку галузі сви-нарства. Завдання пов'язані з оцінкою потен-ціалу фермерських господарств у нарощуваннівиробництва м'яса свиней на основі наявної си-ровинної бази виробництва кормів високоїякості на інноваційній технологічній основі.

agricultural holdings. Improved production efficiency is possible through the introduction of modern feed technologythat provides animals with readily available nutrients to realize their genetic potential for productivity and involves theuse of their own fodder resources.

It is determined that the prime cost of fodder prepared with the help of innovative equipment is lower than thefeedstuffs of industrial production, which significantly reduces the prime cost of production. It is proved that the use ofequipment in the preparation of feed mixtures directly in the agricultural holding with using grain of its own productionprovides a high level of profitability of production and cost recovery for its purchase. Profitability in the furtherdevelopment is ensured by the production of young pigs in the agricultural holding, but it requires additional costs forthe maintenance of the breeding stock, financial and material investments.

The measures proposed in the article prove the practical importance and high economic impact of the developmentof pig farming in agricultural holdings based on the use of their feed grain as raw material for the production of feed stuffon a new technological basis. The development of pig farming has a positive effect on ensuring the financial stability ofthe agricultural holdings and the continuous flow of money from the sale of products when planning the herd roation,setting the terms of fattening pigs through reliable channels of production sales based on the demand in the market ofthese products.

Ключові слова: свинарство, фермерські господарства, корми, технології, годівля, со-бівартість, ефективність.

Key words: pig farming, agricultural holding, fodder, technologies, feeding, prime cost,efficiency.

Проведення відповідних розрахунків грун-тується на аналітичних та економіко-статис-тичних методах, практичних результатах про-веденого науково-господарського досліджен-ня в умовах фермерського господарства.

АНАЛІЗОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І ПУБЛІКАЦІЙПитання розвитку галузі свинарства по-

стійно перебувають у полі наукових і практич-них досліджень. Мазуренко О.В. відзначає, щоіснує суттєва різниця у ефективності товаро-виробників, яких поділяє на нові підприємстваз високою ефективністю, модернізовані з се-редньою ефективністю і старі низькоефективні.В умовах високого рівня конкуренції з бокуімпортної продукції свинарським підприєм-ствам буде важко зберегти стійкість без онов-лення матеріально-технічної бази [1, с. 27—31].Забезпечити стійкий підйом у галузі можливошляхом інноваційно-орієнтованого розвитку,який дасть змогу розв'язати завдання приско-реного розвитку галузі, насичення внутрішнь-ого ринку високоякісною вітчизняною свини-ною, гарантувати продовольчу безпеку країни,посилити конкурентні переваги вітчизняноїпродукції на внутрішньому і зовнішньому рин-ках [2, с. 71—76].

Збарський В.К., Шпак О.О. досліджують ре-гіональні особливості розвитку галузі свинар-ства, характеризують технологічно-економічнічинники, що зумовлюють нестабільність та пе-репади від збитковості до низького рівня при-бутковості [3, с. 21—26].



65

Проблеми племінного свинарства, занепа-ду вітчизняних племрепродукторів висвітлює всвоїх публікаціях Ібатуллін М.І., вважає за не-обхідне удосконалення законодавства, дер-жавної підтримки, спеціалізації виробників [4,с. 24—29].

Проте питання розвитку свинарства на ос-нові створення власної кормової бази, забез-печення повноцінної годівлі залишаєтьсяактуальним саме для фермерських госпо-дарств, потребує наукового обгрунтування тапрактичних рекомендацій, що зумовило вибір іактуальність теми статті.


Останні роки середньорічне споживаннясвинини на одну особу в Україні зменшилосядо 19 кг, а власне виробництво на 84,5 % задо-вольняє потреби внутрішнього ринку. За дани-ми балансів м'яса та м'ясних продуктів у 2018 р.в Україні вироблено 703 тис. т м'яса свиней,імпортовано 128 тис. т, що становить 18,2 % довиробництва та 15,6 % до фонду споживання.У розрахунку на 1 особу спожито 52,8 кг м'ясавсіх видів, з яких на свинину припадає 19,4 кг,або 36,7 % [5]. Слід відзначити, що рівень спо-живання м'яса населенням країни не відповідаєнауково обгрунтованій нормі, яка встановленана рівні 84 кг, з якої на м'ясо свиней відводить-ся 37—40 кг.

Водночас Україна виступає на світовомуринку потужним експортером зерна і соняш-никової олії. Як свідчать дані аграрного депар-таменту Міністерства розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства Україна ек-спортувала майже 44 млн т зернових. Україн-ські аграрії продовжують експорт зернових вумовах карантину та з початку 2019—2020 мар-кетингового року (МР — липень 2019 — чер-вень 2020) експортували 43,62 млн т зерна, щона 8,6 млн т більше, ніж за аналогічний період

минулого року. Зокрема пшениці відправленона експорт 17,29, ячменю — 4,1, кукурудзи —21,71 млн т [6].

Існує ряд причин, що зумовлюють низькийрівень розвитку свинарства в Україні, на про-тивагу іншим країнам світу, де бізнес-процесив галузі високоефективні і забезпечують висо-кий рівень окупності інвестицій, зокрема:

— високий рівень собівартості свиней — вУкраїні собівартість у більшості виробників ви-сока — на рівні 1,4 євро/кг (у Німеччині 0,8 євро/кг, в середньому за 2015—2018 рр. 09—1,4 євро/кг);

— девальвація гривні привела до того, щопостачальники кормових добавок, ветеринар-них препаратів, генетичних матеріалів почализадовольняти попит відносно недорогим кон-трафактом і фальсифікатом, що негативно по-значилося на показниках продуктивності і по-дальшому розвитку галузі;

— у підприємств промислового ведення га-лузі виник дефіцит обігових коштів, необхіднихна закупівлю інгредієнтів кормів та ветеринар-них препаратів, такі витрати складають до 80%собівартості вирощування свиней;

— ціна на свинину в Україні досить висока інедоступна для споживачів з низьким рівнемдоходів (120—150 грн / кг), оскільки повиннавідшкодовувати високий рівень витрат, стра-хові ризики виробників, оплату послуг посе-редників;

— безконтрольне поширення вірусу афри-канської чуми свиней (АЧС) і відсутність ком-пенсацій свинокомплексам за свиней у випад-ку АЧС з боку держави стали причиною ско-рочення поголів'я у підприємствах, фермерсь-ких господарствах і господарствах населення,привели до їх банкрутства.

Отже, використання фальсифікату, заку-півля сировини за завищеними цінами, практи-ка оплати праці на свинокомплексах, яка нестимулює персонал досягати кращих резуль-


2000 2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до

2000 р.

Всі категорії господарств

7652,3 7052,8 7960,4 7350,7 7079,0 6669,1 6109,9 6025,3 78,7

Підприємства 2414,4 2602,4 3625,2 3732,8 3704,0 3565,9 3303,6 3395,6 140,6

з них фермерські

господарства 54,0 150,2 294,8 249,9 276,1 273,0 238,9 255,4 473,0

Питома вага

фермерських

господарств, у % до загальної кількості

0,7 2,1 3,7 3,4 3,9 4,1 3,9 4,2 +3,5 в. п.

Господарства населення 5237,9 4450,4 4335,2 3617,9 3375,0 3103,2 2806,3 2629,7 50,2

Таблиця 1. Поголів'я свиней за категоріями господарств,(на кінець року, тис. голів)

Джерело: складено за [8].



татів у роботі, та порушення тех-нології сягають значних обсягів вгалузі свинарства.

Фермерські господарства мо-жуть стати категорією вітчизняно-го доброчесного товаровиробни-ка, який вирішує продовольчу без-пеку країни та є конкурентоздат-ним на внутрішньому і на зов-нішніх ринках. Поширення практики створен-ня таких умов для бізнесу, за яких вигідно пра-цювати чесно та прозоро, отримувати при цьо-му найнижчу собівартість виробництва кілог-раму свинини на рівні 25 грн на сухих кор-мах і 15 грн на рідкій годівлі [7].

Поголів'я свиней в Україні постійно скоро-чується, за період 2000—2018 рр. — на 21,3 %, угосподарствах населення — вдвічі. Водночаспідприємства, які ведуть галузь на промисловійоснові, наростили поголів'я від 2414,4 до 3395,6тис. голів — на 40,6 % (табл. 1).

У фермерських господарствах зосередже-но лише 4,2 % від загального поголів'я свиней(рис. 1).

Водночас за період 2000—2018 рр. вонизбільшили виробництво зернових і зернобобо-вих культур від 1256,4 до 10104,9 тис. т (їх част-ка у загальному виробництві зросла від 5,1 до14,4 %) та насіння соняшнику — від 347,3 до2811,6 тис. т (питома вага зросла від 10,0 до19,8 %).

Свинарство не привабливе для виробниківчерез збитковість. Якщо у підприємствах в ціло-му у 2018 р. виробництво м'яса свиней забезпе-чувало 6,9 % рентабельності, то у фермерськихгосподарствах — лише 1,1 % (табл. 2).

Взагалі за період 2012—2018 рр. у фермерсь-ких господарствах вирощування свиней на м'я-со було збитковим, або рентабельність не пе-ревищувала 3 %. В той час прибутковість виро-щування зернових у 2018 р. становила 26,9 %,соняшнику — 30,3 %, а у 2015—2016 рр. пере-вищувала 38 та 64 % відповідно. Це пояснюєпричини низької зацікавленості виробників урозвитку свинарства.

Переорієнтувати виробництво на свинар-ство для фермерів є складним і відповідальнимрішенням, проте дані процеси об'єктивні іреальні, не вимагають значних капіталовкла-день за умови прибутковості бізнесу. Для фер-мерських господарств на сьогодні важливо ус-відомити вимоги ринку і реальний стан в галузі,максимально використати ресурси, і, в першучергу, для розвитку свинарства на інноваційнійоснові, що дає шанси зберегти та розвинути га-лузь свинарства в Україні і досягти рівня світо-вих показників прибутковості.

Ефективне рішення такої проблеми можли-ве на основі впровадження сучасної технологіїприготування кормів, яка забезпечує тваринлегкодоступними поживними речовинами дляпрояву генетичного потенціалу продуктив-ності. Бабенко М. пропонує впровадження

7652,37052,8

3565,9

7960,47350,7 7079 6669,1

6109,9 6025,3

3625,2 3732,8 37043303,6

2602,42414,4

3395,6

54,00

294,80

249,90

276,10 273,00

238,90255,40

150,20

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

2000 2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018

Роки

0

50

100

150

200

250

300

350

Всі категорії господарств Підприємства з них фермерські господарства

Рис. 1. Динаміка поголів'я свиней в Україні за категоріями господарств, тис. голів

Роки

Показники 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Абсолютне відхилення

2018 р.

до 2012 р.

Підприємства 1,8 0,2 5,6 12,6 –4,1 3,5 6,9 +5,1 в. п.

у т. ч. фермерські

господарства

–2,5 –5,0 1,0 2,4 –1,2 –6,7 1,1 +3,6 в. п.

Таблиця 2. Рівень рентабельності продукції галузісвинарства, %

Джерело: складено за [8].



67

європейського досвіду ведення галузі свинар-ства на основі активного впровадження системрідкої годівлі, де за останні п'ять років понад70% тваринницьких комплексів повністю пе-рейшли на цей тип годівлі. Рекомендує викори-стовувати в якості сировини дешеві відходипідприємств харчової і переробної промисло-вості — спиртової, молочної, пивоварної, олій-ної при попередньому збалансуванні кормів занормами, необхідними для інтенсивного ростутварин [9].

Попередніми дослідженнями Соляник М.теоретично обгрунтовано доцільність та ефек-тивність використання ферментованих кормо-вих суспензій для підвищення продуктивнихознак свиней. Проведено дослідження та роз-роблено нову технологію приготування гомо-генних кормових суспензій, апробовано спосібїх виробництва з використанням багатофунк-ціонального агрегату нової конструкції серіїАКГСМ "Мрія" з гідромлином-змішувачем [10,с. 213—230].

За результатами досліджень білоруськихвчених нових технологій годівлі у тваринництві,позитивний ефект приготування кормів наоснові кавітаційної обробки складових у спе-ціальних агрегатах полягає у зниженні собівар-тості кормів, високій продуктивності обладнан-ня при малих енергетичних витратах, його еко-логічній безпеці. Порівняно з класичними тех-нологіями виробництва комбікормів зниженнясобівартості кормів, одержаних кавітаційнимспособом, орієнтовно складає 15—25 % [11].

Ця технологія поєднала у собі можливостібагатьох технологічних операцій які необхід-но провести для отримання рідких ферменто-ваних кормів. Наприклад, обладнання багатьохєвропейських компаній готує рідкі ферменто-вані корми поопераційно, на окремих агрега-тах (подрібнення зернових, підігрів, фермента-ція, змішувач (гомогенізація)), видача кормуокремим насосом, і на кожному стоять окреміелектродвигуни, а на підігрів витрачається до-даткова електроенергія або газ, при помелі зер-нових (здрібненні), використовуються облад-нання пилових циклонів, при ферментації —окремий ферментатор.

Українське, вітчизняне обладнання виконуєвсі п'ять технологічних операцій одночасно, наодному електродвигуні, не потребуючи окре-мого обладнання, в гідро млині-ферментаторі,скорочуючи термін приготування ферментова-ної гомогенної кормової суміші за умови еко-номії електроенергії. Кормоагрегати серіїАКГСМ "Мрія" в умовах виробництва у разідотриманя рекомендацій із приготування по-

внораціонних сумішей дозволяють заощадитидо 25% кормів і підвищити продуктивність тва-рин на 15% у порівнянні із традиційними тех-нологіями годівлі.

Застосування кормоагрегатів серії АКГСМ"Мрія" дозволяє в умовах існуючих тваринниць-ких ферм готувати легкозасвоювані, гомогені-зовані, знезаражені корми з фуражного зерна(пшениця, овес, ячмінь, просо та ін.); побічнихпродуктів зернопереробних підприємств (маку-хи, відходи борошномельного виробництва);відходів буряка цукрового, спиртового, пиво-варного, крохмального, сироробного вироб-ництв; відходів зернопереробних підприємств(висівки, насіння трав і бур'янів, полова та ін.).

Рідкі корми, приготовані за допомогою кор-моагрегатів серії АКГСМ "Мрія", можуть зас-тосовуватися для відгодівлі свиней, молодня-ку великої рогатої худоби (ВРХ), відгодівлім'ясних порід великої рогатої худоби, дійногостада ВРХ, а також для качок та гусей.

Оскільки основну частку у структурі витратна вирощування свиней займає вартість кормів (усередньому 70%), слід звернути увагу на викори-стання нових технологічних рішень у приготу-ванні повнораціонних кормів у фермерських гос-подарствах на основі наявних зернових запасів.

Переваги запропонованих техніко-техноло-гічних рішень у вирощуванні свиней на основі рідко-го типу годівлі за допомогою обладнання розроб-леного і впровадженого у виробництво науково-виробничим упроваджувальним центром АкадеміїІнженерних наук України "Підземметалозахист":

— можливість поступового щоденного пе-реходу між кормами різних рецептур годівлісвиней за віковими групами;

— приготування кормів різної консистенціїу мультифазному режимі;

— невисока ціна обладнання, у порівняннііз аналогічним устаткуванням для приготуван-ня сухих кормів, що значно знижує собівартістьпродукції;

— висока поживність раціону за рахунокфізичних і хімічних процесів під час приготу-вання ферментованого корму в агрегатіАКГСМ "Мрія", поліпшуються хіміко-біологіч-ні властивості корму: нейтралізуються антижи-вильні речовини, виділяються моносахари, про-теїн переходить в більш доступну для кишко-вошлункового тракту тварин форму.

За науковими дослідженнями науковців ка-федри генетики та розведення сільськогоспо-дарських тварин ім. В.П. Коваленка Херсонсь-кого державного аграрного університету "Новітехнології у годівлі свиней ферментованою го-могенною кормовою суспензією" ефективність



використання суспензії приготованої за до-помогою кормоагрегату "Мрія" для молод-няку свиней є досить високою.

Структура раціону годівлі свиней у різніперіоди науково обгрунтована і відповідаєвимогам за основними елементами. Ціна зер-нових культур прийнята на рівні собівартостівиробництва у фермерських господарствах.Якщо фактична собівартість у господарствівідрізняється від прийнятої у розрахунках,слід провести кореляцію і відповідний пере-рахунок (табл. 3).

Така схема розрахунку кормового раці-ону може бути використана у разі замінипшениці і ячменю іншими зерновими культу-рами (рис. 2).

Проведені розрахунки свідчать, що со-бівартість раціонів рідкого типу годівлі (фер-ментованою гомогенною кормовою суспен-зією) приготованих кормоагрегатом "Мрія"значно нижча, ніж закуплених комбікормівпромислового виробництва.

Собівартість кормів, приготованих за до-помогою обладнання "Мрія", є нижчою у по-рівнянні із комбікормами промислового ви-робництва на 33,9 та 27%, що значно знижуєсобівартість продукції, отриманої у процесігодівлі. Визначення собівартості одного кілог-раму живої маси свиней в період відгодівлі пе-редбачає поділ на два періоди — 40 і 70 діб привикористанні раціонів СК-26 і СК-31 (табл. 4).

За основу розрахунків при відгодівлі бра-ли масу тварин на кінець періоду віком шістьмісяців близькою до 120 кг. Корм СК-26 буловикористано у перший період відгодівлі, колипоголів'я досягає ваги 55 кг, а від 55 до 120 кг— корм СК-31. Вартість кормів у розрахункуна одну голову свиней, які досягли кондицій-ної ваги становить 1531,95 грн Слід відзначи-ти, що така схема розрахунку може бути вико-ристана при зміні ціни на зернові, соєвий шротчи премікси, є доступною і зручною у викорис-танні для прогнозування результатів і прибут-ковості виробництва в умовах зміни ціновоїситуації на ринку і внутрішніх процесів діяль-ності фермерського господарства.

Прийнято, що господарство придбало длявідгодівлі 100 голів молодня-ку середньою вагою 19 кг заринковими цінами — по 85 грнза 1 кг. Проте можна провес-ти розрахунок для будь-якоїкількості поголів'я свиней.Вартість 1 голови при поста-новці на відгодівлю становить1615 грн. Визначені економічні

Компоненти Ціна, грн/кг

Раціон СК-26,

%

Раціон СК-31,

%

Вартість раціону

СК-26, грн/кг

Вартість раціону

СК-31, грн/кг

Пшениця 3,20 50,0 40,0 1,60 1,28

Ячмінь 3,20 27,0 37,0 0,87 1,18

Соєвий шрот 10,00 19,1 20,0 1,91 2,00

Премікс 31,50 3,9 3,0 1,23 0,95

Витрати електроенергії,

кВт/год

2,82 0,22 0,22

Транспортні витрати 0,22 0,22 0,22

Разом - - - 6,05 5,85

Вартість готових

комбікормів

9,15 8,01

Таблиця 3. Собівартість раціонів ферментованоїгомогенної кормової суспензії кормо агрегату

"Мрія"

Пшениця ; 50

Премікс ; 3,9Соєвий шрот; 19,1

Ячмінь; 27

Соєвий шрот; 20

Премікс ; 3

Ячмінь; 37

Пшениця ; 40

Рис. 2. Структура кормового раціону відгодівлісвиней СК-26 і СК-31, %

Тварини на

відгодівлі за

живою масою, кг

Період

відгодівлі,

діб

Приріст

живої

маси за період, кг

Назва

раціону

Викори-стано

корму за період,

кг/1 гол

Вартість

раціону,

грн/кг

Вартість викори-

станого корму,

грн

Витрати кормів на

1 кг приросту,

грн

19-55 40 34,26 СК-26 84,00 6,05 508,20 14,83

55-120 70 66,73 СК-31 175,00 5,85 1023,75 15,34

Разом 110 100,99 - 259,00 5,91 1531,95 15,17

Таблиця 4. Собівартість одного кілограму живої маси свинейза рідким типом відгодівлі



69

показники відгодівлі свиней за новою техноло-гією свідчать про достатній рівень прибутковостідля розширення бізнесу і розвитку галузі сви-нарства у фермерських господарствах (табл. 5).

Ринкова ціна реалізації 1 кг живої маси длятварин на кінець їх відгодівлі була 44 грн за 1 кг жи-вої маси. Ринкова вартість однієї голови — 5280 грн.В розрахунку на одну голову одержано прибутку1476,33 грн при рівні рентабельності 38,81%. Слідзвернути увагу на високу ціну за придбаний мо-лодняк, що впливає негативно на кінцеві резуль-тати. Адже рентабельність відгодівлі свиней у гос-подарстві перевищує 100 % і у розрахунку на 1 го-лову одержано 2255,33 грн прибутку. За рахунокзниження ціни на молодняк господарство можеотримати додаткові вигоди. Але для цього необ-хідно створення власної племінної бази або коо-перація і налагодження прямих зв'язків з племін-ними підприємствами.

Таким чином, використання даного облад-нання при підготовці кормових сумішей безпо-середньо у фермерському господарстві привикористанні зерна власного виробництва за-безпечує рівень рентабельності 38,81%. Йоговартість (18 тис. грн) відшкодовується за раху-нок прибутку від реалізації 12 свиней.

Підвищення рентабельності можна забезпе-чити за рахунок отримання молодняку свинейу власному господарстві, але це потребує до-даткових витрат на утримання маточного по-голів'я і, пов'язаних із цим, додаткових фінан-сових та матеріальних вкладень.

Враховуючи сучасний кризовий стан галузі убільшості свинарських господарств, за виняткомвеликих комплексів, свинину доцільно вироблятина власних кормах. У перспективі високих показ-ників виробництва свинини можна досягти лише втих господарствах, які здатні виробляти достат-ню кількість різноманітних і дешевих кормів, щозабезпечують фізіологічні потреби свиней повно-

цінними і збалансованими за по-живними речовинами раціонами.Підвищення ефективності вико-ристання кормів методом збалан-сування раціонів за поживнимита біологічно активними речови-нами, застосування відповідноїтехнології підготовки кормів дозгодовування — головні переду-мови оптимізації процесу відго-дівлі і високих кінцевих резуль-татів. Продуктивність тварин,витрати кормів на виробництвосвинини та економія енергоносіївна 25—30% залежать від обраноїтехнології підготовки кормів.

Будь-який спосіб підготовки корму потребує до-даткових витрат, які мають високий рівень окуп-ності лише за умов підвищення продуктивностісвиней та економії всіх видів витрат.

Для забезпечення фінансової стабільностіфермерського господарства і неперервногонадходження коштів від реалізації продукції,необхідно правильно провести планування обо-роту стада, визначати терміни відгодівлі сви-ней, встановити надійні канали збуту продукції,враховуючи попит на ринку даної продукції.

ВИСНОВКИДослідження динаміки поголів'я і вироб-

ництва продукції свинарства у фермерськихгосподарствах свідчить, що дана категорія гос-подарств займає близько 4 % у загальному ви-робництві. Встановлено, що низький рівень рен-табельності вирощування свиней на м'ясо уфермерських господарствах пояснює причинискорочення виробництва, відмови від утриман-ня свиней і зумовлює їх спеціалізацію на зер-но-технічному напряму рослинництва.

Переваги запропонованих техніко-техно-логічних рішень виробництва свинини, зокре-ма, використання рідкого типу годівлі за допо-могою обладнання розробленого і впровадже-ного у виробництво науково-виробничим упро-ваджувальним центром Академії Інженернихнаук України "Підземметалозахист", як скла-дової технології виробництва свинини у фер-мерських господарствах, є економічно доціль-ним і впливає на підвищення рентабельностіфермерських господарств загалом.

У разі зважених рішень і правильному під-ході до обороту стада і регулювання цикліч-ності виробництва за рахунок реалізації про-дукції свинарства протягом поточного рокуможна забезпечити постійне і стабільне фінан-сування поточної господарської діяльності.

Показник 1 голови 100 голів

Вартість молодняку свиней на початок відгодівлі, грн 1615,00 161 500

Абсолютний приріст за період відгодівлі, кг 101 10 100

Прямі витрати кормів на 1 кг приросту під час відгодівлі, грн /кг 15,17 х

Повна собівартість 1 кг приросту за період відгодівлі, грн / кг 21,67 х

Повна собівартість одержаного приросту під час відгодівлі, грн 2188,67 218 867

Повна собівартість на кінець періоду відгодівлі, грн 3803,67 380 367

Вага 1 голови на кінець періоду, кг 120,00 12 000

Повна собівартість 1 кг живої ваги на кінець періоду, грн 31,70 х

Ринкова ціна 1 кг живої ваги, грн 44,00 х

Ринкова ціна на кінець періоду, грн 5280,00 528 000

Вартість продукції за період відгодівлі, грн 4444,00 444 400

Одержано прибутку під час відгодівлі, грн 2255,33 225 533

Одержано прибутку від реалізації, грн 1476,33 147 633

Рівень рентабельності відгодівлі, % 103,05 103,05

Рівень рентабельності реалізації, % 38,81 38,81

Таблиця 5. Економічні показники відгодівлі свиней за новоютехнологією



Перспективи подальших досліджень будутьпов'язані із обгрунтуванням доцільності інвес-тиційних проектів будівництва свинокомп-лексів на базі фермерських господарств із за-стосуванням інноваційного обладнання.

На основі вищезазначених досліджень пропо-нуємо малим та середнім фермерським господар-ствам, застосовувати інноваційне обладнання дляпідвищення економічного рівня господарювання.

Література:1. Мазуренко О.В. Промислове свинарство

в умовах сучасного ринку. Економіка АПК.2016. № 8. С. 27—31.

2. Мазуренко О.В. Розвиток інноваційно-орієнтованого свинарства: концептуальнийпідхід. Економіка АПК. 2015. № 4. С. 71—76.

3. Збарський В.К., Шпак О.О. Розвиток сви-нарства в регіоні. Економіка АПК. 2016. № 8.С. 21—26.

4. Ібатуллін М. І. Організаційно-економічнізасади розвитку племінного свинарства Украї-ни. Агросвіт. 2017. № 19—20. С. 24—29.

5. Баланси та споживання основних про-дуктів харчування населенням України: стати-стичний збірник. К.: Державна служба статис-тики України.URL: [email protected] (датазвернення 23.03.2020).

6. Україна експортувала майже 44 мільйо-ни тонн зернових. URL: https://agropolit.com/news/15781-ukrayina-eksportuvala-44-mln-t-zernovih (дата звернення 23.03.2020).

7. Стало відомо, що призвело до деградаціїгалузі свинарства в Україні. URL: https://agronews.ua/node/175578/?fbclid=IwAR2vatCS-BBkIr-QqyRUxty1su86ohuyhhqIzTcDI2hSmo-BBge0GRXO-Sbs (дата звернення 23.03.2020).

8. Сільське господарство України за 2018 рік:статистичний збірник. / Відп. за вип. О.М. Про-копенко. К.: Державна служба статистики Ук-раїни, 2019. URL: www.ukrstat.gov.ua (дата звер-нення 21.03.2020).

9. Бабенко Н. Как удешевить мясо меньше1 евро за килограмм? URL: https://latifundist.com/blog/read/448-kak-udeshevit-myaso-menshe-1-evro-za-kilogramm (дата звернення 23.03.2020).

10. Соляник М. Удосконалення технологіївиробництва зволоженої ферментованої гомо-генної кормової суспензії та ефективність їївикористання у відгодівлі тварин. Технико-тех-нологические аспекты развития и испытанияновой техники и технологий для сельского хо-зяйства Украины. 2018. Вип. 23 (37). С. 213—230.

11. Натынчик Т.М., Лемешевский В.О. Но-вые технологии в кормлении крупного рогато-го скота. Вестник Полесского государственно-

го университета. Серия природоведческихнаук. 2014. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/novye-tehnologii-v-kormlenii-krupnogo-rogatogo-skota (дата звернення 23.03.2020).

References:1. Mazurenko, O.V. (2016), "Industrial pig

production in today's market", Ekonomika APK,vol. 8, pp. 27—31.

2. Mazurenko, O.V. (2015), "Industrial pigproduction in today's market", Ekonomika APK,vol. 4, pp. 71—76.

3. Zbarskyi V.K. and Shpak O.O. (2016),"Development of pig breeding in the region",Ekonomika APK, vol. 8, pp. 21—26.

4. Ibatullin, M. I. (2017), "Organizational andeconomic principles of the development of breedingpigs in Ukraine", Ahrosvit, vol. 19—20, pp. 24—29.

5. State Statistics Service of Ukraine (2019),"Balances and consumption of basic foodstuffspopulation of Ukraine: Statistical Yearbook", availableat: www.ukrstat.gov.ua (Accessed 23 March 2020).

6. agropolit.com (2020), "Ukraine exportedalmost 44 million tons of grain", available at: https://agropolit.com/news/15781-ukrayina-eksportuvala-44-mln-t-zernovih (Accessed 23 March 2020).

7. agronews.ua (2020), "It became known thatled to the degradation of the pig industry inUkraine", available at: https://agronews.ua/node/175578/?fbclid=IwAR2vatCS-BBkIr-QqyRU-xty1su86ohuyhhqIzTcDI2hSmoBBge0GRXO-Sbs(Accessed 23 March 2020).

8. State Statistics Service of Ukraine (2019),"Agriculture of Ukraine for 2018: StatisticalYearbook", available at: www.ukrstat.gov.ua(Accessed 21 March 2020).

9. Babenko, N. (2020), "How to reduce the costof meat less than 1 euro per kilogram?", availableat: https://latifundist.com/blog/read/448-kak-udeshevit-myaso-menshe-1-evro-za-kilogramm(Accessed 23 March 2020).

10. Solianyk, M. (2018) "Improvement oftechnology of production of moist fermentedhomogeneous feed suspension and efficiency of itsuse in animal fattening", Tekhnyko-tekhnolohych-eskye aspekty razvytyia y yspytanyia novoitekhnyky y tekhnolohyi dlia selskoho khoziaistvaUkrayny, vol. 23 (37), pp. 213—230.

11. Natynchyk, T.M. and Lemeshevskyi, V.O.(2014), "New technologies in feeding cattle",Vestnyk Polesskoho hosudarstvennoho unyversy-teta. Seryia pryrodovedcheskykh nauk, availableat: https://cyberleninka.ru/article/n/novye-tehnologii-v-kormlenii-krupnogo-rogatogo-skota(Accessed 23 March 2020).Стаття надійшла до редакції 02.04.2020 р.



71

УДК 338.43: 635 (477.72)

Л. М. Галат,к. е. н., доцент кафедри менеджменту організацій, Державний вищий навчальний заклад"Херсонський державний аграрний університет", м. Херсон, УкраїнаORCID ID: 0000 0003 0075 9730

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТИХСЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ У ГАЛУЗІПЛОДООВОЧІВНИЦТВА УКРАЇНИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.71

L. Galat,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Management of organization,State Higher Educational Institution "Kherson State Agrarian University", Kherson, Ukraine

PROBLEMS AND PERSPECTIVES FOR THE DEVELOPMENT OF PERSONAL FARMERSIN THE FRUIT INDUSTRY OF UKRAINE

У статті проведено дослідження місця і ролі господарств населення в галузі плодоовочівництва України, визна-чено сучасний стан та тенденції їх розвитку в умовах трансформаційних процесів в економіці, структурних змін усільськогосподарському виробництві та на плодово-овочевих ринках.

Розглянуто теоретико-методологічні засади і особливості формування особистих селянських господарств якосновного товаровиробника виокремлиного з господарств населення у секторі плодоовочівництва. Дано оцінку ста-ну розвитку дрібнотоварних виробників плодоовочевого сектору, пріоритети їх діяльності, окреслено подальші пер-спективи та інституційні умови їх трансформації в більш усталені ринкові форми господарювання. Проведено по-рівняльний аналіз динаміки площ, валового виробництва, урожайності плодів, ягід, винограду, овочів, картоплі гос-подарствами населення в Україні за період з 1990 по 2018 рр. та визначене їх місце, роль у виробництві товарноїпродукції.

Розглянуто структуру виробництва плодоовочевої продукції за категоріями господарств. Проведено порівнянняобсягів виробництва основних видів плодоовочевої продукції господарствами населення з сільськогосподарськимипідприємствами. Досліджено основні фактори, які сприяли зосередженню основного виробництва овочів, ягід тачастини фруктів в Україні саме в господарствах населення.

Встановлено, що незважаючи на переважну роль у виробництві плодоовочевої продукції, в Україні господарстванаселення слабо інтегровані у цивілізоване ринкове середовище: їх продукція реалізується через низку чисельнихпосередників переважно на ринках, які і отримують основний доход, вони не ідентифікують себе як товаровироб-ників і уникають оподаткування, не охоплені державною підтримкою, не можуть підтвердити якість своєї продукціїчерез відсутність доступу до сертифікації, не об'єднанні в асоціації, кооперативи інші професійні спільноти.

Надано пропозиції для подальшого розвитку дрібнотоварного сектору в галузі овочівництва і садівництва Ук-раїни, який може здійснюватися через масштабування виробництва в частині господарств, переважно особисті се-лянські господарства та трансформацію їх у потужніші підприємства, об'єднання дрібних товаровиробників у коо-перативи та навколо підприємств-агрегаторів з метою спільної доробки, пакування, переробки, збуту тощо. Запро-поновано господарствам населення поєднання суміжних видів діяльності: зелений туризм, крафтове, органічне ви-робництво тощо.

The article examines the place and role of households in the field of horticulture in Ukraine, defines the current stateand tendencies of their development in the context of transformation processes in the economy, structural changes inagricultural production and fruit and vegetable markets.

The theoretical and methodological foundations and peculiarities of formation of personal peasant farms as themain commodity producer of the individual from the households in the fruit-growing sector are considered. The estimationof the state of development of small-scale producers of the fruit and vegetable sector, the priorities of their activity, thefurther prospects and institutional conditions of their transformation into more established market forms of managementare given. The comparative analysis of the dynamics of areas, gross production, yields of fruits, berries, grapes, vegetables,potatoes by households in Ukraine for the period from 1990 to 2018 was conducted and their place, role in the productionof marketable products.

The structure of production of fruits and vegetables by categories of farms is considered. The volumes of productionof the main types of fruit and vegetable production by the households with the agricultural enterprises and the farms arecompared. The main factors that contributed to the concentration of the main production of vegetables, berries and fruitin Ukraine in the households were investigated.

Despite the predominant role in the production of fruit and vegetable products in Ukraine, households are poorlyintegrated into the civilized market environment: their products are sold through a number of numerous intermediariesmainly in markets that receive basic income, they do not identify themselves as producers and do not avoid taxation arenot supported by state support, they cannot confirm the quality of their products due to lack of access to certification,non-associations, associations and other professional organizations. noty.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ процесі трансформаційних перетворень

українського сільського господарства відбуло-ся формування господарських відносин ринко-вого типу між усіма суб'єктами сільських тери-торій, особливе місце серед яких займають гос-подарства населення. Тривалий час вони по-сідають чинне місце у структурі сільськогоспо-дарського виробництва, формують переважнучастину доходів сільського населення та сприя-ють розбудові сільських територій. Лише у2016 році особистими селянськими господар-ствами вироблено 46% валової сільськогоспо-дарської продукції [1, с. 11] Серед основнихвидів сільськогосподарського виробництвабільше за інші види особисті селянські гос-подарства виробляють картоплі — 98% таовочів — 86%, плодів, ягід 78%, винограду —44% [2]. Проте організація виробництва, йогоструктура та реалізація продукції домогоспо-дарствами продовжує залишатися неефектив-ною, нераціональною, а цей сектор виступає якнепрозорий, напівофіційний та залишаєтьсяпоза увагою держави.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є розгляд наявних про-

блем та перспектив розвитку особистих се-лянських господарств, які виробляють товар-ну продукцію плодоовочевого спрямування,виявити можливості вдосконалення їх діяль-ності на ринку, форми розвитку партнерськихчи кооперативних відносин в умовах триваю-чої децентралізації державного управління населі та запровадження в майбутньому ринкуземлі. Для реалізації зазначеної мети необхід-но з'ясувати: сучасне тлумачення та законодав-че визначення особистого селянського госпо-дарства, виявити причини та фактори локаль-ної спеціалізації ОСГ на виробництві плодо-овочевої продукції, дослідити об'єктивні при-чини та інституційні перешкоди для трансфор-мації особистих селянських господарств убільш стійкі організаційно-правові форми гос-подарювання, виявити слабкі місця в ланцюгах

Proposals are offered for further development of the small-scale sector in the vegetable and horticulture sector ofUkraine, which can be carried out through scaling of production in part of farms, mainly personal peasant farms andtheir transformation into more powerful enterprises, merging of small producers into cooperatives and around enterprises-aggregators. improvements, packaging, processing, marketing, etc. A combination of related activities is proposed tohouseholds: green tourism, crafting, organic production, etc.

Ключові слова: плодоовочівництво, валове виробництво фруктів, ягід та овочів, уро-жайність фруктів та овочів, господарства населення, особисті селянські господарства,підприємства-агрегатори.

Key words: fruit and vegetable growing, gross production of fruits, berries and vegetables, yieldof fruits and vegetables, households, personal peasant farms, enterprises-aggregators.

постачання плодоовочевої продукції від ОСГна відповідні ринки і в торговельні мережі, тамеханізми розподілу доходів між учасника-ми каналів товароруху, обгрунтувати пропо-зиції щодо подальшої інституційної розбудо-ви ефективного економічного середовищаздійснення господарської діяльності малихформ господарювання у плодоовочевому сек-торі.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯДля проведення дослідження було викори-

стано наступні методи: монографічний — підчас вивчення і аналізу сучасних наукових працьвчених щодо проблематики розвитку особис-тих селянських господарств в Україні, що функ-ціонують у плодоовочевій галузі; статистичні,аналізу і синтезу — під час дослідження дина-міки і структури виробництва плодів, ягід, ово-чів за категоріями господарств; графічний татабличний — під час дослідження динаміки ви-робництва, урожайності плодів та овочів; спо-стереження — під час аналізу поведінки учас-ників ринку та плодоовочевих логістичних лан-цюгів; системний — під час обгрунтування ре-комендацій державного впливу на діяльністьгосподарств населення, які виробляють товар-ну плодоовочеву продукцію та формування су-часних інститутів, які забезпечують прозоріринкові відносини у цьому секторі.


Дослідження ролі, функцій та різних аспек-тів діяльності господарств населення, в періодтрансформаційних реформ в Україні приділя-ли увагу як ряд провідних вітчизняних еко-номістів, так і дослідників-початківців.

Провідні науковці Малік М.Й., Шпіку-ляк О.Г. провели грунтовний аналіз стану, роліта тенденцій розвитку особистих селянськихгосподарств в Україні в контексті їх правовогостатусу, землекористування, ролі у сукупномуаграрному виробництві та запропонуваливірогідні моделі розвитку цієї форми сільсько-



73

го життя і діяльності населення в умовах трива-ючої децентралізації [1, с. 11—19, 3, с. 97—103].

Науковцями НЦ "Інститут аграрної еконо-міки", зокрема Дєєсперовим В.С. було прове-дено дослідження тенденцій розвитку сіль-ських домогосподарств на прикладі різнихтипів сільських домогосподарств при столич-ної області де звернуто увагу на їх виробничіпріоритети та ресурсне забезпечення, тру-домісткість виробництва основних видів діяль-ності та визначено вірогідні перспективи таумови їх розвитку [4, с. 70—78].

Кириленко І.Г., Івченко В.Є. досліджувалимісце і роль особистих селянських господарству сільськогосподарському виробництві Украї-ни та проблеми подальшої трансформації цієїформи господарювання у більш ринкові фор-ми — фермерство та приватне підприємництвов аграрному секторі [5, с. 70—78].

Зокрема О.Д. Балан, А.О. Ярковий дослід-жували механізм визначення доходності осо-бистих селянських господарств та запропону-вали інтегрований показник, який враховує усівиди доходів домогосподарства від усіх членівродини та усіх видів діяльності і виплат на ос-нові якого слід розцінювати діяльність особи-стого селянського домогосподарства як під-приємницьку [6, с. 15—16].

Окремі аспекти діяльності сільських домо-господарств досліджували Кропивко М.М.,Кісіль М.І., Михайловина С.О. У статті Кропив-ка М.М. розглянуто динаміку валового вироб-ництва продукції тваринництва, зміну сукупно-го стада худоби у господарствах населення,досліджено причини такого стану та запропо-новано моделі розвитку тваринництва у домо-господарствах через створення різних варіантівзабезпечення їх кормами та іншими супутнімипослугами. Відмічається, що можливості гос-подарств населення у забезпеченні власнихпотреб у кормах для відгодівлі великої рогатоїхудоби, акцентуючи увагу на тому, що можли-вості реалізації будь-яких вагомих інвестицій-них проектів, пов'язаних із розвитком госпо-дарств населення, суттєво ускладнені внаслідокїх недостатні можливостей щодо акумулюван-ня необхідного обсягу фінансів за рахуноквласних джерел і практичної неможливості за-безпечення необхідного фінансування за раху-нок позичених чи залучених джерел [7, с. 35].

У статті Кісіль М.І., Михайловина С.О роз-глянуто теоретичні і практичні аспекти форму-вання інвестиційних ресурсів особистих се-лянських господарств [8, с. 49—56].

На думку професора Збарського В.К., роз-вивати самозайнятісь сільського населення

можна продуктивно у домогосподарствах длясамозабезпечення родин і виробництва товар-ної продукції шляхом взаємодії селян у виглядіоб'єднань у обслуговуючі кооперативи чи іншіформування [9, с. 62— 66]. Такої ж думки дот-римується Рибак Я.Я. Він вважає що, дієвимнапрямом розвитку особистих селянських гос-подарств може стати сільськогосподарськаобслуговуюча кооперація, підгрунтям такихвисновків став досвід переважно молочарськихсільськогосподарських кооперативів по за-готівлі молока у домогосподарствах для моло-копереробних підприємств [10, с. 103—106].

Проте, незважаючи на провідну позицію гос-подарств населення у виробництві плодоовоче-вої продукції в Україні, дослідження проблемформування цього сектору, оцінки його ефек-тивності, ринкового позиціонування, перспек-тив та умов розвитку — здійснюється переваж-но фрагментарно, або не в достатньому обсязі.

ВИКЛАД ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження проблематики функціонуван-ня домогосподарств як товаровиробників пов'я-зане з низкою проблем. По-перше, попри те, щов економічній теорії домогосподарства як еко-номічна категорія визначається як суб'єкти еко-номічної системи, що є основними власникамиресурсів та споживачами, в теперішніх українсь-ких реаліях вони виступають як виробникисільськогосподарської продукції і не лише длявласного споживання, а і товарної, причому вокремих секторах у таких обсягах, які переви-щують офіційний сектор товаровиробників.

По-друге, сукупної інформації про діяль-ність цієї категорії економічних суб'єктів не-має, або вона чітко не окреслена. Деяку інфор-мацію про окремі характеристики сільськихдомогосподарств можна отримати з даних ви-біркового обстеження сільськогосподарськоїдіяльності домогосподарств сільської місце-вості за програмою базового інтерв'ю, яке про-водить Державна служба статистики України.Так, генеральну сукупність такого обстежен-ня у 2018 році складали домогосподарства, щомають у своєму володінні або користуванніземлю, і місце проживання яких зареєстрова-но на території сільських населених пунктів,яких налічується 4,6 млн домогосподарств [11,с. 22—23]. Проте більш глибинне дослідженнясільських домогосподарств обмежено тим, щовони не ведуть ніякої звітності, а у зазначенихвибіркових обстеженнях немає інформації проефективність їх діяльності, облік витрат, реа-лізації тощо.



По-третє, виробництвом плодоовочевоїпродукції переважно у незначних обсягах, утому числі і товарної займається велика кіль-кість домогосподарства, які мають земельніділянки у містах, селищах, як присадибні,дачні тощо. Водночас значна кількістьсільських домогосподарств не виробляє про-дукцію для реалізації, а лише для власногоспоживання.

По-четверте, у публікаціях науковців, нор-мативних джерелах та офіційній статистичнійзвітності використовуються різні дефініції —"сільські домогосподарства", "господарстванаселення", "особисті селянські господарства",які мають близьке значення, та відмінні прочи-тання у різних контекстах, або нормативнихдокументах. Все ж така ситуація не тільки уск-ладнює будь-яке дослідження через неодноз-начне розуміння предмету, а й формує хибніуявлення про реальні тенденції у цій сфері таускладнює формулювання виважених рекомен-дацій.

У подальшому розгляді будемо використо-вувати дані офіційної статистики, стосовно гос-подарств населення, та спиратися на норматив-но визначену дефініцію більшої сукупності та-ких господарств, як особисте селянське госпо-дарство.

Основною організаційною формою госпо-дарств населення, що займаються виробницт-вом сільськогосподарської продукції, є осо-бисті селянські господарства, яких нині в Ук-раїні налічується понад 4 млн, площа їхніх зе-мельних ділянок становить 6,5 млн га землі,половина якої використовується для веденнятоварного сільськогосподарського виробниц-тва [1, с. 11].

Згідно із ст. 1 Закону України "Про особис-те селянське господарство" особисті селянськігосподарства — це господарства, діяльністьяких ведеться без створення юридичної особифізичною особою індивідуально, або особами,або особами, які перебувають у сімейних ро-динних відносинах і спільно проживають із ме-тою задоволення особистих потреб шляхомвиробництва, переробки та споживання сіль-ськогосподарської продукції, реалізації її над-лишків і наданих послуг із використанням май-на особистого селянського господарства, утому числі й у сфері сільського зеленого туриз-му [12].

Нормативно-правові визначення та практи-ка господарювання, що склалася за участю осо-бистих селянських господарств дають підста-ви виділити низку особливостей такої формигосподарств.

Основні риси особистих селянських госпо-дарств:

— діяльність, пов'язана з веденням особис-того селянського господарства, не належить допідприємницької діяльності;

— для особистого селянського господар-ства використовують земельні ділянки розмі-ром не більше 2,0 га, передані фізичним особаму власність або оренду в порядку, встановле-ному законом;

— площа земельної ділянки особистогопідсобного господарства збільшена за рахунокприєднання земельного паю;

— члени особистих селянських господарствє особами, які забезпечують себе роботою са-мостійно і відповідно до Закону України "Прозайнятість населення" належить до зайнятогонаселення за умови, що робота в цьому госпо-дарстві для них є основною;

— діяльність особистих селянських госпо-дарств спрямована на задоволення особистихпотреб із споживання сільськогосподарськоїпродукції (має натуральний характер);

— діяльність є індивідуальною, або маєсімейний характер;

— члени особистих селянських госпо-дарств, як правило, мають землю у приватнійвласності;

— доходи особистих селянських госпо-дарств не оподатковуються;

— відсутність ведення обліку в особистихселянських господарствах [1, с. 13].

У процесі ринкових трансформацій суттє-во змінилася структура землекористування івиробництва за категоріями господарств. Знач-но розширилося землекористування госпо-дарств сільського населення. Якщо у 1990 роцісільськогосподарські підприємства використо-вували 93% сільськогосподарських угідь, а гос-подарства населення — 6,3% та виробляливідповідно 70 і 30% валової продукції, то у2016 році — відповідно 54,2 та 45,8% сільсько-господарських угідь і виробляли 56 і 44% про-дукції [1, с. 15].

Серед різних видів діяльності в аграрномусекторі особисті селянські господарства вироб-ляють найбільші обсяги продукції у плодоово-чівництві: у 2018 році — картоплі — 98,2%,овочів — 85,6%, плодів та ягід — 78,3%, виног-раду — 43,8% (табл. 1. 2).

Такий напрям змін обумовлений низкоюпричин. Українське село здавен складалося так,що основне хліборобство зі значними масива-ми угідь відносилося за межі населених пунктів,а в самому селі із досить щільно розміщенимисадибами залишалося те, що вимагало ретель-



75

ного догляду й повсякденної праці всієї сім'ї —худоба, городи, садки, несільськогосподарськізаняття тощо [4, с. 70]. В ході трансформаційна селі протягом останнього століття земля уселян то вилучалася, то об'єднувалася чи відда-валася, а присадибні ділянки залишалися у ко-ристуванні родин, на яких вони змогли такінтенсифікувати роботу, визначитися зі спе-ціалізацією у виробництві окремих культур, на-бути досвід, що змогли виробляти продукціюплодоовочівництва не лише для власного спо-живання, а і реалізовували на ринках.

Особливості зайнятості і рівень отримува-них доходів у громадському сільському госпо-дарстві радянської доби, перманентні дефіци-ти тих чи інших видів продуктів харчування спо-нукали селян займатися самозабезпеченнямшляхом виробництва продукції рослинництваі тваринництва на присадибних ділянках та над-лишки реалізовувати як товарну продукцію. Вроки ринкових трансформацій на селі госпо-дарства населення стали способом і джереломвиживання багатьох родин не лише у сільськіймісцевості, а і містян.

Чи не головним чинником товарного вироб-ництва плодоовочевої продукції стало масовавтрата селянами роботи у громадському сек-торі після розпаювання земель, створення но-вих сільськогосподарських підприємств, якістали розвивати високомеханізовані види ви-робництва.

Проте розпаювання земель і отримання зе-мельного паю переважно віддалено, за межаминаселених пунктів, створило умови для розвит-ку особистих селянських господарств небагать-ом, тому що інтенсивний обробіток землі, збері-гання врожаю і догляд віддалено прийнятний привиробництві переважно не інтенсивних культур.

Крім того, організація роботи сільської ро-дини у межах власної садиби має низку пере-ваг, зокрема перевага праці вдома — робота тутзручна, може виконуватися в довільний час, запосильної трудової інтенсивності із залучен-ням усієї родини. Не затрачається час на пе-реїзд до і від місця роботи, мінімально впливаєпогода, виробництво під постійним наглядом таохороною. Безумовно, вища у власному госпо-дарстві заінтересованість у раціональному йекономічному господарюванні. В результаті до-сягається вища врожайність, дбайливо викори-стовується врожай. Оскільки доходи значноперевищують матеріальні і грошові витрати,виробництво домогосподарств не втрачає відінфляції, а може й мати вигоди від неї. Маломувиробництву легше пристосуватися до змінипопиту на ринках, неважко вводити вирощуван-

ня нових культур. Сімейні господарства малопоступаються в ефективності великому вироб-ництву в мало механізованих галузях, а частодосягають і кращого результату [4, с. 73].

Слід відмітити, що плодоовочівництво, якджерело заробітку сільського населення, набу-ло розвитку при виробництві окремих культур,або у ОСГ, які отримали низку переваг порівня-но з іншими видами діяльності на селі, зокре-ма:

— виробництво високомаржинальних куль-тур, які потребують постійного догляду;

— виробництво ранньої та надранньої про-дукції у захищеному грунті та з застосуваннямзмішаних технологій;

— виробництво трудозатратних культур(ягоди, огірки, томати, зелень, окремі нішовікультури);

— виробництво плодів, овочів, для акуму-ляції яких у необхідні партії з'явилися підприє-мства-агрегатори, кооперативи, підприємства-замовники (часник, хрін, картопля тощо);

— в особливих природно-кліматичних чигеографічних зонах, де виробництво певнихкультур має суттєві переваги (кубовидний со-лодкий перець, пекінська капуста, баштаннікультури, цукрова кукурудза), або традиціївирощування.

— у господарствах населення у приміськихселах, де коротка логістика та відносно недо-рогі транспортні витрати до ринків збуту.

Розглянемо динаміку виробництва овочів іфруктів в Україні за групами та категоріямигосподарств (табл. 1).

Роль господарств населення у виробництвіовочів переважаюча, а щодо картоплі, то вонипрактично забезпечують населення та пере-робні підприємства цим продуктом у повномуобсязі. Площі, зайняті для виробництва овочівв Україні в усіх типах господарств в основно-му стабілізувалися на рівні 446—447 тис. га,водночас питома вага господарств населення уцих площах складає лише 7—8%, а валове ви-робництво овочів у в них на рівні 85—89% задосліджувані роки [13, с. 37]. Проте все ж слідвідмітити, що питома вага господарств населен-ня у валовому виробництві, починаючи з 2005 ро-ку, скоротилася в межах 3—4%. Спостерігаєть-ся незначна динаміка скорочення питомої вагигосподарств населення і у виробництві кар-топлі. Крім того, моніторинг ринку свіжиховочів вказує на те, що деякі види овочів пред-ставлених на ньому переважно фермерськогопоходження (цибуля, морква, капуста, буряк таін.). Дослідження динаміки урожайності окре-мих овочевих культур вказує на те, що вона



вища у сільськогоспо-дарських підприємствах,зокрема на 30% при ви-робництві томатів, на 10%при виробництві цибуліріпчастої, буряка столо-вого та моркви [13, с. 38].Урожайність інших овоче-вих культур в господар-ствах населення на зістав-ному рівні з сільськогос-подарськими підприєм-ствами і фермерськимигосподарствами. Зростан-ня урожайності по окре-мим культурам у сільсько-господарських підприєм-ствах досягається за рахунок запровадженняінтенсивних технологій, продуктивного на-сіння, краплинного зрошення.

Сільськогосподарські підприємства маютьпереваги і у використанні ефекту масштабу дляукладання торгівельних угод на реалізацію татранспортування продукції, збирання, оброб-ку, зберігання. Проте в овочівництві господар-ства населення більшої ефективності досяга-ють за рахунок використання ручної праці придогляді за рослинами, збиранні врожаю, інтен-сивному використанні землі, коли на однійділянці культури вирощуються у два, або навітьтри обороти чи змішано. Серед переважноговибору господарств населення є надранні тапізні сорти різних культур, коли виробникможе отримати значну перевагу у ціні.

Площі зайняті під картоплею та овочами за28 років у сільськогосподарських підприєм-ствах скоротилися у 17 разів, а господарстванаселення їх наростили на 53% (табл. 2). Такатенденція свідчить не лише про зміну струк-тури виробництва плодів, ягід та овочів на ко-ристь господарств населення як більш ефек-тивних, а і про зміни у цьому секторі, пов'я-зані з новими технологіями виробництва, інно-ваційними підходами у способах вирощуван-ня окремих овочів, суттєвими змінами у зем-лекористуванні, запровадженням у виробниц-тво українських товаровиробників новихсортів, культур тощо.

Дещо інша позиція господарств населенняу виробництві плодів та ягід. Валове виробниц-тво плодових і ягідних культур у господар-ствах населення за досліджуваний період ско-ротилося майже на 10%, виробництво ж виног-раду коливається за роками в межах 2—3%(табл. 3). Водночас, динаміка площ, зайнятихпід плодовими культурами, ягідними та виног-

радом вказує на значне скорочення площ підними від 1990 року як у сільськогосподарськихпідприємствах, так і господарствах населення,проте, якщо скорочення площ плодових дереві винограду у підприємствах відбулося понад яку 6 разів, то у господарствах населення такескорочення спостерігалося у 2,5 рази та на 20%відповідно (табл. 2).

Попри те, що за досліджуваний період від-булося суттєве скорочення площ під плодови-ми, ягідниками та виноградом, вдалося нарос-тити валове виробництво плодів, ягід та виног-раду (табл. 3). Статистичні порівняння вказу-ють на більшу динаміку валового виробництвау сільськогосподарських підприємствах по-рівняно з господарствами населення. Проте усільськогосподарських підприємствах та фер-мерських господарствах було більше фінансо-вих можливостей для розвитку садівництва,виноградарства та ягідництва, тому що в ос-

Джерело: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [2].

Таблиця 1. Динаміка обсягів виробництва овочів в Україніза категоріями господарств, тис. т

Роки Овочеві культури / % до

загального обсягу 2000 2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до

2000 р.

Усі категорії господарств

Овочеві культури, тис. т 5821 7295 8122 9638 9214 9415 9286 9440 162,2

Картопля, тис. т. 19838 19462 18705 23693 20839 21751 22208 22504 113,4

У т.ч. сільськогосподарські підприємства


%, до загального обсягу 16,9 10,7 11,9 13,9 13,9 13,2 14,8 14,4 -

Картопля, тис. т. 277 240 483 759 456 468 429 416 150,5


У т. ч. господарства населення



Картопля, тис. т. 19561 19222 18222 22934 20383 21283 21779 22088 112,9


Таблиця 2. Динаміка посівних площ плодових,ягідних, винограду, картоплі, баштанних

та овочів в Україні в усіх категоріяхгосподарств, тис. га

Джерело: розраховано автором за даними Державної службистатистики України [2].

Роки Сільськогосподарські

культури 1990 2014 2018

2018 р. у % до

1990 р.

Усі категорії господарств

Картопля, овочі, баштанні 2010,9 1899,7 1825,2 90,8

Плодові, ягідні 851,0 239,2 227,9 26,8

Виноград 175,5 48,7 43,0 24,5

У т.ч. сільськогосподарські підприємства


Плодові, ягідні 445,1 79,1 68,9 15,5

Виноград 159,0 35,7 30,1 18,9

У т.ч. господарства населення


Плодові, ягідні 405,9 160,1 159,9 39,4

Виноград 16,5 13,0 12,9 78,2



77

танні роки згідно з про-грамою Державної під-тримки розвитку хме-лярства, закладення мо-лодих садів, виноград-ників та ягідників і на-гляд за ними держававиділяла кошти на зак-ладання нових садів таягідників, а також на бу-дівництво сучасних пло-досховищ.

Крім того, садівниц-тво у порівнянні з овочі-вництвом більш капіта-лоємне. Причому не-обхідні значні кошти напочатковій стадії такого бізнесу, для закладан-ня саду, будівництва сховища, чи коопераціїзусиль з партнерами. Інтенсивне садівництво,виноградарство, та навіть і ягідництво потре-бує масштабування, що дуже важко досягти наземельних ділянках особистих селянських гос-подарств до 2 га.

Позитивна порівняльна динаміка виробниц-тва винограду господарствами населення пов'я-зана з тим, що вони культивували в основномустолові сорти, зорієнтовані на свіжий ринок ран-ньої більш дорогої продукції, сільськогоспо-дарські ж підприємства мають переважні площітехнічних сортів винограду призначені для пе-реробки. Виноробна спеціалізація виноградар-ства також пов'язана з масштабуванням площ ібільше придатна для фермерів чи ще більших зарозмірами сільськогосподарських підприємств.

Попри значні економічні результати у га-лузі плодоовочівництва господарств населен-ня та їх провідну соціальну роль у самозабез-печенні сільського населення продуктами хар-чування і доходами подальший розвиток цієїформи господарювання, на нашу думку, будутьгальмувати значні перешкоди.

Уже зараз науковці відмічають, що у секторігосподарств населення відбувається розшару-вання між господарствами-товаровиробника-ми з різними доходами від бізнесу і власнесільськими домогосподарствами та скорочен-ня їх чисельності. Так, Малік М.Й. зазначає, щочисельність особистих селянських господарствскорочується, а їхня частка у виробництвісільськогосподарської продукції — змен-шується. Протягом 2011—2016 років кількістьособистих селянських господарств скоротила-ся з 4,9 млн од. до 4,2 (-14,3%), а частка у ви-робництві валової сільськогосподарської про-дукції — від 59 до 46% (-13 в. п.) [1, с. 12].

Не менш важливою проблемою є і поступо-ве скорочення сільського населення, як утри-мувача сільських домогосподарств, і джерелатрудових ресурсів для сільськогосподарсько-го виробництва, що зменшує основу для існу-вання ОСГ. Із 1993 року чисельність сільсько-го населення щорічно скорочувалася на 132 тис.осіб і це відбувається прогресуючими темпами.Лише за три останніх роки чисельністьсільського населення щорічно зменшувалась усередньому на 200 тис. осіб. Темпи його змен-шення виші, ніж усього населення, у тому числіміського. Водночас знижується частка сільсь-кого населення в загальній чисельності населен-ня України. Якщо на 1 січня 1991 року сільськенаселення становило 32,5% від загальної чи-сельності населення, то на початок 2014 року —31,0%. Кількість сільських населених пунктіввід 1991 до 2015 року зменшилась на 457 од.Нині в Україні налічується близько 8 тис. сіл,що втратили можливість самовідтворення на-селення [3, с. 100]. У 2019 році чисельністьсільського населення ще менша, його часткасклала 30,57% [14, с. 6].

Ресурсна база господарств населення в Ук-раїні слабка: вони обмежені земельними,фінансовими, людськими, матеріально-техніч-ними та іншими видами ресурсів для ефектив-ної розбудови господарства та переходу йогона більш потужний ринковий рівень функціо-нування. Так, за даними вибіркового обстежен-ня сільських домогосподарств у сільськіймісцевості, проведеного у 2018 р. Державноюслужбою статистики України лише 19,4% з нихмають в наявності техніку, 27,2% — трактор,14,3% — сівалку, 14,9% — культиватор. Дляобробки землі 92,5 — використовують ручнупрацю, 25,6% — долучають коней і волів, 81,4%— трактори. Водночас застосування найманої

Роки Плодові, ягідні. виноград/

% до загального обсягу 2000 2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018

2018 р. у % до

2000 р.

усі категорії господарств

Плодові, ягідні, тис. т 1453 1690 1747 1999 2153 2007 2048 2571 176,94

Виноград, тис. т. 514 443 408 436 386 378 410 468 91,05

у т.ч. сільськогосподарські підприємства



Виноград, тис. т. 360 258 260 241 206 221 240 263 73,06


у т. ч. господарства населення



Виноград, тис. т. 154 185 148 195 180 157 170 205 133,12


Таблиця 3. Динаміка обсягів виробництва плодових, ягіднихта винограду в Україні за категоріями господарств, тис. т

Джерело: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [2].



праці характерне для 17,6% домогосподарств,проте на постійній основі — лише 2,3%, близь-ко половини залучають найманих працівниківразово або для сезонних робіт [11, с. 22—23]. Зогляду на характер робіт під час вирощуванняплодоовочевої продукції, на нашу думку, рівеньзалучення техніки та інших знарядь у такихдомогосподарствах, ще менша, а використан-ня ручної праці значно більше.

Можливості реалізації будь-яких вагомихінвестиційних проектів, пов'язаних із розвит-ком господарств населення, суттєво ускладненівнаслідок їхніх недостатніх можливостей щодоакумулювання необхідного обсягу фінансів зарахунок власних джерел і практичної немож-ливості забезпечення необхідного фінансуван-ня за рахунок позичених чи залучених джерел[7, с. 35]. Відсутність належного ліквідного май-на під заставу, гарантій та необхідних за-робітків для повернення кредитів під існуючіпроценти, наприклад, на техніку, у господарствнаселення не створює умов для розширеноговідтворення бізнесу, виробництво товарноїпродукції відбувається переважно стихійно звисокою долею ризиків.

Відсутність жодної підтримки діяльностігосподарств населення, прямого державногокредитування й фінансування інвестиційнихпроектів та інших видатків, пов'язаних ізпідтримкою господарств населення, виокрем-лення з їхньої сукупності особистих селянсь-ких господарств, члени яких вважаються само-зайнятими, а отже і не мають права на одержан-ня державної допомоги по безробіттю, призве-ли до збільшення міграції членів господарствнаселення в міста та за межі нашої країни, а ус-кладненість їхнього працевлаштування усільській місцевості й практична відсутністьодержання додаткових доходів унеможливлюєодержання комерційних кредитив. Окрім того,ще одним стримувальним фактором, який впли-ває на розвиток господарств населення, є об-межена можливість залучення ними необхіднихземельних ресурсів [7, с. 36].

Інституційна розмитість статусу госпо-дарств населення як сільськогосподарськихтоваровиробників, перспективи оподаткуван-ня, звітності або ще й втрата соціальних благ(субсидій на комунальні послуги) призводитьдо того, що товаровиробники-домогосподар-ства взагалі уникають жодної реєстрації, навітьяк фізична особа підприємець, або лише на та-кому рівні. Крім того, навіть такий статуспідприємця не є переважним для партнерськихвідносин у бізнесі, потребує спілкування з по-датковою, підготовку звітності та інше, що

відлякує селян від розвитку бізнесу у цьомунапрямі.

Через незначні обсяги виробленої продукціїгосподарства населення не присутні постійнона ринку, не можуть претендувати на експортсвоєї продукції, через необхідність процедурисертифікації, належного представлення своєїпродукції, упаковки, формування товарнихпартій. Для цієї категорії товаровиробниківпрактично закриті організовані ринки плодо-овочевої продукції через засилля посередників,низькі закупівельні ціни, значні логістичні таринкові витрати.

У науковому дискурсі часто порівнюютьособисті селянські господарства в Україні зсімейними фермами в інших країнах, і вважа-ють, що розвиток ОСГ може бути саме у тако-му напрямі.

Зокрема Кириленко І.Г. та Івченко В.Є. вка-зують на те, що з плином часу частка госпо-дарств, які виробляють продукцію як для влас-ного споживання, так і для продажу, зменши-лась, а частки тих, що займаються сільськогос-подарською діяльністю лише з метою продо-вольчого самозабезпечення й тих, що виробля-ють переважно товарну продукцію, зросли.Приблизно 20% особистих селянських госпо-дарств України, які мають у користуванні зе-мельні ділянки, відповідають світовим крите-ріям належності до виробників товарної сіль-ськогосподарської продукції та фактично єсімейними фермерськими господарствами. Пе-реважна більшість господарств населення немають належних ресурсів, і не отримували жод-ної державної допомоги на розвиток, порівня-но з практикою країн ЄС, США ін. [5, с. 7]. Нанашу думку, особисті селянські господарствау секторі плодоовочівництва мають потенціалдля подальшого розвитку та масштабуваннявиробництва лише за умови збільшення земле-користування та залучення сторонніх інвес-тицій чи державної підтримки, як це десяти-літтями відбувалося у розвинених країнахЄвропи та Америки.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇПодальший розвиток та трансформація гос-

подарств населення, що виробляють товарнупродукцію у плодоовочевому секторі можездійснюватися у таких основних напрямах:

— перетворення ОСГ у фермерські госпо-дарства чи сімейні ферми у статусі приватногопідприємства, шляхом об'єднання ресурсів утому числі і земельних членів родини, або інак-ше пов'язаних осіб, а також у разі збільшенняземельних угідь в обробітку;



79

— збереження існуючого статусу господар-ства населення для сільгоспвиробників, для якихвиробництво овочів, фруктів, ягід є додатковимвидом діяльності, або навіть основним видомдіяльності, проте без підприємницького стату-су; така форма організації виробництва перед-бачає самостійну реалізацію продукції, або об-'єднання в кооператив, співпрацю з виробником-агрегатором, переробним підприємством.

— особисте селянське господарство можерозвиватися як осередок зеленого туризму, звикористанням плодоовочевого напряму діяль-ності (можливі інші поєднання);

— переважними для виробництва у госпо-дарствах населення будуть залишатися тру-домісткі культури, окремі нішові культури,поза сезонне, змішане виробництво овочів, зе-лені.

Література:1. Малік М.Й., Шпікуляк О.Г. Тенденції і пер-

спективи розвитку особистих селянських госпо-дарств. Економіка АПК. 2018. № 1. С. 11—19.

2. Рослинництво України. Статистична ін-формація Державної служби статистики Ук-раїни. URL: http:// www.ukrstat.gov.ua/

3. Малік М.Й. Підприємництво і розвитоксільських територій Економіка АПК. 2016. №6.С. 97—103.

4. Дієсперов В.С. Тенденції розвитку сіль-ських домогосподарств. Економіка АПК. 2015.№ 5. С. 70—78.

5. Кириленко І.Г., Івченко В.Є. Структурніреформи на селі: світовий досвід, українськіреалії. Економіка АПК. 2016. № 2. С. 5—10.

6. Балан О.Д., Ярковий А.О. Удосконален-ня механізму визначення рівня доходності осо-бистих селянських господарств. ЕкономікаАПК. 2011. № 8. С. 12—15.

7. Кропивко М.М. Розвиток кормовироб-ництва в господарствах населення. ЕкономікаАПК.2015. № 11. С. 35—44.

8. Кісіль М.І., Михайловина С.О. Теоретичніта практичні аспекти формування інвестицій-них ресурсів особистих селянських госпо-дарств. Економіка АПК. 2012. № 12. С. 49—56.

9. Збарський В.К., Волошин О.О. Проблемикооперування малих форм господарювання населі. Економіка АПК. 2012. № 8. С. 62—66.

10. Рибак Я.Я. Сільськогосподарська обслу-говуюча кооперація як засіб розвитку особис-тих селянських господарств. Економіка АПК.2014. № 9. С. 103—106.

11. Деякі характеристики с/г домогоспо-дарств у сільській місцевості України в 2018 ро-ці. Агроіндустрія. 2019. С. 22—23.

12. Закон України "Про особисте селянсь-ке господарство" від 05. 04 2015 року №742-ІV.URL: http:// zakon.rada.gov.ua

13. Галат Л.М. Особливості ринку свіжиховочів в Україні. Агросвіт. 2019. №11. С. 35—44.

14. Україна в цифрах 2018. Статистичнаінформація Державної служби статистики Ук-раїни. URL: http:// www.ukrstat.gov.ua/

References:1. Malik, M.J. and Shpikuliak, O.H. (2018),

"Tendencies and prospects of personal farmsdevelopment", Ekonomika APK, vol. 1, pp. 11—19.

2. State Statistics Service of Ukraine (2019),"Vegetation of Ukraine", available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 20 March 2020).

3. Malik, M.J. (2016), "Entrepreneurship and ruraldevelopment", Ekonomika APK, vol. 6, pp. 97—103.

4. Diiesperov, V.S. (2015), "Trends in ruralhousehold development", Ekonomika APK, vol. 5,pp. 70—78.

5. Kyrylenko, I.H. and Ivchenko, V.Ye. (2016),"Structural reforms in rural areas: worldexperience, Ukrainian realities", Ekonomika APK,vol. 2 pp. 5—10.

6. Balan, O.D. and Yarkovyj, A.O. (2011),"Improvement of the mechanism of determiningthe level of profitability of personal farms", Ekono-mika APK, vol. 8, pp. 12—15.

7. Kropyvko, M.M. (2015), "Development offodder production in households", EkonomikaAPK, vol. 11, pp. 35—44.

8. Kisil', M.I. and Mykhajlovyna, S.O. (2012),"Theoretical and practical aspects of the formationof investment resources of personal farms",Ekonomika APK, vol. 12, pp. 49—56.

9. Zbars'kyj, V.K. and Voloshyn, O.O. (2012),"Problems of small-scale farming in rural areas",Ekonomika APK, vol. 8, pp. 62—66.

10. Rybak, Ya.Ya. (2014), "Agricultural servicecooperation as a means of personal farm develop-ment", Ekonomika APK, vol. 9, pp. 103—106.

11. Ahroindustriia (2019), "Some characteris-tics of agricultural households in rural Ukraine in2018", Ahroindustriia, pp. 22—23.

12. Verkhovna Rada of Ukraine (2015), TheLaw of Ukraine "About the personal peasanteconomy", available at: http://zakon.rada.gov.ua(Accessed 20 March 2020).

13. Halat, L.M. (2019), "Features of the marketof fresh vegetables in Ukraine", Ahrosvit, vol. 11,pp. 35—44.

14. State Statistics Service of Ukraine (2019),"Ukraine in Figures 2018. Statistical Information",available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Acce-ssed 20 March 2020).Стаття надійшла до редакції 02.04.2020 р.



УДК504.062.2

Н. І. Бурлака,к. е. н., доцент, доцент кафедри педагогіки та професійної освіти,Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. ВінницяORCID ID: 0000000274242657В. В. Панько,к. с.-г. н., доцент, доцент кафедри зоології,Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. ВінницяORCID ID: 0000000233197028

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТУТА ІННОВАЦІЙНІ ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.80

N. Burlaka,PhD in Economics, associate professor, Associate Doctor of economics,Vinnitsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, VinnitsaV. Panko,PhD in Agricultural Sciences, associate Doctor of Agriculturalsciences Vinnitsia Vasyl' Stus Donetsk National University, Vinnitsa

ECOLOGI CONSEQUENCES OF SOIL DEGRADATION AND INNOVATIVE WAYSOF ITS SUBSIDY

Під раціональним землекористуванням розуміють не тільки використання землі за прямим призначенням, але і їїохорону. Розрізняють дві основні проблеми охорони землі: перша проблема економічна — охорона від виснаження,деградації, друга — охорона від забруднення. Ці проблеми в умовах науково-технічного прогресу стають дедалі важ-ливішими. Землекористування як на рівні держави, так і в регіонах має всі ознаки екологічно незбалансованого. Длястабілізації процесів щодо використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві в частині еко-логічного компонента необхідне глибоке вивчення сучасного стану з метою системного аналізу цієї ситуації та відпра-цювання шляхів вирішення проблем. Слід зазначити, що екологічна криза в Україні постає аж ніяк не випадковимявищем, ізольованим від стану загального економічного розвитку, а навпаки — як закономірність і сутнісний атри-бут глибокої системної кризи. Комерціалізації сільськогосподарського виробництва, що супроводжується поширен-ням надвеликих господарських формувань — агрохолдингів з їх низькою соціальною й екологічною відповідаль-ністю; консервація нерозвиненості сільської економіки та інститутів сільського розвитку. За такого сценарію акти-візується процес обезлюднення села і деградація всіх інших його потенціалів, що, на жаль, сьогодні ми значною міроюспостерігаємо у вітчизняному аграрному комплексі, де монопольно представлені великі сільськогосподарські підприє-мства й в силу поглиблення кризових явищ різного роду процеси депопуляції сільського розвитку стають все більшглибинними, а в окремих випадках незворотними. Загостренню земельної ситуації сприяють: зростаюча інтенсивністьведення сільськогосподарських робіт, надходження могутніх машин, збільшення доз внесення добрив, використанняхімічних засобів захисту рослин. Значно ускладнилась агротехніка, в результаті, як наслідок, збільшується наванта-ження на землю. Погіршення екологічного стану агроландшафтів, послаблення їх протиерозійної стійкості, пору-шення оптимальної структури угідь, зменшення вмісту гумусу у орному шарі землі впливає на продуктивність сільсько-господарських угідь і не забезпечує необхідних обсягів виробництва продукції. До найбільш поширеного виду дегра-



81

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЕфективне використання та охорона земель

є найважливішою проблемою сучасності. Заго-стрення цієї проблеми в останні роки пов'яза-не з деградацією грунтів, забрудненням про-мисловими і побутовими відходами, а такожземлекористуванням без належного науково-го обгрунтування. Тому виникає необхідністьаналізу якісного стану земель та запроваджен-ня комплексу заходів по її охороні.

АНАЛІЗ ОСТАННІХПУБЛІКАЦІЙ

Значний внесок у дослідження питань раці-онального використання та охорони земельнихресурсів зробили такі вітчизняні науковці:Д.С. Добряк [2] — Теоретичні засади сталого

дації грунтів відносяться ерозія. Це негативне явище завдає великих економічних і екологічних збитків та загрожуєсамому існуванню грунту як основного засобу сільськогосподарського виробництва і незамінного елементу біосфе-ри. Важливими шляхами у напрямі подолання проблем деградації грунту та побудови ефективної системи охоронигрунтів від ерозії є розроблення і впровадження комплексу сучасних, ефективних, зонально та регіонально орієнто-ваних протиерозійних заходів.

Under rational land use understand not only the use of land for its intended purpose, but also its protection. Thereare two main problems of protecting the land: the first ecologi problem — protection from exhaustion, degradation, thesecond — protection from pollution. These problems in terms of scientific and technological progress are becomingmore and more important. Land use, both at the state and regional levels, has all the signs of being ecologically unbalanced.In order to stabilize the processes of land use in agricultural production in terms of the environmental component, adeep study of the current state is needed in order to systematically analyze this situation and work out ways to solveproblems. It should be noted that the ecological crisis in Ukraine is not a random phenomenon, isolated from the state ofgeneral economic development, but rather as a regularity and essential attribute of a deep systemic crisis.Commercialization of agricultural production, accompanied by the proliferation of large-scale economic units —agroholdings with their low social and environmental responsibility; conservation of the underdeveloped rural economyand rural development institutes. In such a scenario, the process of depopulation of the village and the degradation of allits other potentials are intensified, which, unfortunately, today is largely observed in the domestic agricultural complex,where large agricultural enterprises are monopoly-represented and, due to the deepening of the crisis phenomena ofvarious kinds, the processes of depopulation of rural development become more profound and in some cases irreversible.The land degradation is facilitated by the growing intensity of agricultural work, the arrival of powerful cars, the increaseof fertilizer doses, and the use of chemical plant protection products. Agrotechnics has become considerably morecomplicated, as a result, the load on the ground increases. The deterioration of the ecological state of agro-landscapes,the weakening of their anti-erosion resistance, the violation of the optimal structure of land, the reduction of humuscontent and basic nutrients lead to a decrease in agricultural productivity. and does not provide the necessary volumesof production of agricultural products. The most common type of soil degradation is erosion. This negative phenomenoncauses great ecologi and environmental damage, and threatens the very existence of the soil as the main means ofagricultural production and an indispensable element of the biosphere. Important ways to overcome the problems of soildegradation and the construction of an effective soil protection system against erosion are the development andimplementation of a complex of modern, effective, zonal and regionally oriented anti-erosion measures.

Ключові слова: деградація земель, ерозія земель, забруднення земель, екологічний стан, ро-зораність земель, раціональне землекористування, охорона грунтів, господарська діяльність,родючість, протиерозійні заходи, рекультивація.

Key words: land degradation, land erosion, soil pollution, ecological status, plowed land, rationalland use, soil protection, economic activity, fertility, anti-erosion measures, reclamation.

розвитку землекористування у сільському гос-подарстві; Н.В. Кузін [3] — Актуальні питаннявикористання і охорони земельних ресурсівУкраїни; Л.Я. Новаковський [5] — Консерваціядеградованих малопродуктивних орних земельУкраїни; І.С. Педак [6] — Еколого-економіч-ний механізм раціонального використання зе-мельних ресурсів; П.Т.Саблук [7] — Аграрнареформа в Україні (здобутки, проблеми і шля-хи їх вирішення); А.М.Третяк [8] — Земельніресурси України та їх використання; О.З. Чер-піцький [9] — Еколого-економічні механізмизахисту земельних ресурсів від деградаційнихпроцесів у ринкових умовах; І.С. Череда [10] —Екологічна криза в Україні та шляхи її подо-лання; М.М. Федоров [11] — Трансформація зе-мельних відносин до ринкових умов.



Проте ринкові умови господарювання вима-гають подальшого вивчення нових підходів досистеми організації раціонального сільськогос-подарського виробництва та боротьби з дегра-дацією грунтів.

МЕТА СТАТТІМета статті — дослідити проблеми раціо-

нального використання, причини деградаціїземель сільськогосподарського призначення,та виявити шляхи їх подолання, з урахуваннямступеня екологічного порушення цих земель.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Особливої актуальності набули питання внашій країні щодо сучасного стану використан-ня земельних ресурсів (в тому числі і земельсільськогосподарського призначення). Земле-користування як на рівні держави, так і в регі-онах має всі ознаки екологічно незбалансова-ного. Для стабілізації процесів щодо викорис-тання земельних ресурсів у сільськогоспо-дарському виробництві в частині екологічногокомпонента необхідне глибоке вивчення сучас-ного стану з метою системного аналізу цієї си-туації та відпрацювання шляхів вирішення про-блем.

Надмірне антропогенне навантаження нанавколишнє природне середовище в Українісупроводжується:

— викидами до повітря шкідливих речовині сполук які спричиняють зміни хімічного скла-ду та фізичного стану атмосфери;

— забрудненням поверхневих і підземнихвод промисловими та побутовими скидами, якепризводить до зниження якості та вичерпанняводних ресурсів, придатних до використання;

— забрудненням, виснаженням і зниженнямякості земельних ресурсів, придатних до вико-ристання [12].

Екологія також істотно впливає на еконо-міку. За даними Міністерства екології та при-родних ресурсів України, середньорічні втра-ти ВВП внаслідок погіршення стану навколиш-нього природного середовища становлять10—15%. Водночас, за оцінками Міжнародногоінституту менеджменту навколишнього сере-довища (Швейцарія), рівень екологічнихзбитків в Україні сягає не менш як 15—20% ВВПі є одним з найвищих у світі. Слід зазначити, щоекологічна криза в Україні постає аж ніяк невипадковим явищем, ізольованим від стану за-гального економічного розвитку, а навпаки —як закономірність і сутнісний атрибут глибо-кої системної кризи [12].

Аналізуючи стан родючості грунтів в Ук-раїні, можна констатувати, що в останні рокиспостерігається втрата грунтами гумусу, наро-стаючий дефіцит основних елементів живлен-ня, підвищення кислотності грунтів, забруднен-ня земель важкими металами, пестицидами,подальший розвиток ерозійних процесів.

Відмінними особливостями охорони грунтіввід забруднення порівняно з охороною від заб-руднення атмосфери і води є те, що земля ємалорухомим середовищем і міграція в ній за-бруднень відбувається повільніше, а їх концен-трація постійно зростає; крім того, вплив заб-руднення грунту на людину непрямий і пов'я-заний з кількістю і якістю одержаної продукції.

Загостренню земельної ситуації сприяють:зростаюча інтенсивність ведення сільськогос-подарських робіт, надходження могутніх ма-шин, збільшення доз внесення добрив, викори-стання хімічних засобів захисту рослин. Знач-но ускладнилась агротехніка. В результаті, якнаслідок, збільшується навантаження на зем-лю. Що також призводить до інтенсивного роз-витку ерозійних процесів, ущільнення орногошару, зниження родючості грунтів, ослаблен-ня стійкості агроландшафтів.

Погіршення стану, прогресуючі деградаціяі виснаження земельних ресурсів зумовлені, пе-редусім, такими чинниками, як недостатньоекологічно обгрунтоване використання земель-них угідь, відсутність комплексності у веденнігосподарської діяльності недостатній держав-ний контроль у галузі сільськогосподарськогоземлекористування тощо. В процесі госпо-дарської діяльності порушується генетичнацілісність ландшафтів. До цього призводятьекономічна та екологічна незбалансованістьструктури сільськогосподарських угідь, ігнору-вання екологічної ємності та ерозійної стій-кості агроландшафтів.

Комерціалізації сільськогосподарського ви-робництва, що супроводжується поширеннямнадвеликих господарських формувань — агро-холдингів з їх низькою соціальною й екологіч-ною відповідальністю; консервація нерозвине-ності сільської економіки та інститутів сільсько-го розвитку. За такого сценарію активізуєтьсяпроцес обезлюднення села і деградація всіхінших його потенціалів, що, на жаль, сьогодні мизначною мірою спостерігаємо у вітчизняномуаграрному комплексі, де монопольно представ-лені великі сільськогосподарські підприємствай в силу поглиблення кризових явищ різногороду процеси депопуляції сільського розвиткустають все більш глибинними, а в окремих ви-падках незворотними. Сільське господарство



83

постало як сировинний, експорто орієнтованийсегмент національної економіки, а забезпечен-ня національної продовольчої безпеки, особли-во щодо продукції тваринництва, покладено надрібні — нетоварні господарства [4].

Господарська діяльність сільськогоспо-дарських підприємств спрямована головнимчином на отримання прибутку від виробництваі реалізації продукції. У зв'язку з цим, потрібнобільше уваги приділяти організації угідь таструктурі сівозмін. Під час організації сіль-ськогосподарських угідь потрібно враховува-ти спеціалізацію сільськогосподарських під-приємств, розташування земельних масивів,рельєф території, умови зволоження, агроеко-логічну придатність грунтів до вирощуванняконкретних видів сільськогосподарських куль-тур та запобігати деградації грунтів [3].

Деградація земель трактується як погіршен-ня стану, складу, функцій і корисних власти-востей земель [11].

Стан земельних ресурсів України викликаєдедалі більше занепокоєння у зв'язку із приско-реним зниженням родючості грунтів: змен-шується вміст і погіршується якість гумусу;підсилюються процеси ерозії, вторинного за-солення й осолонцювання; розростаютьсяареали техногенно забруднених і порушенихземель. Ці та інші деструктивні процеси руйну-ють не тільки грунтовий покрив, а й усю ланд-шафтну сферу України [2].

За період земельної реформи характер ви-користання земельного фонду та формуванняагроландшафтів за своєю структурою є еколо-гічно незбалансованим. Співвідношення, якісклалися між сільськогосподарськими та лісо-вими угіддями, з одного боку, і між ріллею таіншими видами сільськогосподарських угідь здругого, не можна вважати доцільним і науко-во обгрунтованим, особливо з екологічної точ-ки зору. Екологічний стан агроландшафтуприйнято оцінювати за співвідношенням —рілля: природні кормові угіддя: ліси. Теоретич-но обгрунтованим для України є співвідношен-ня 1:1,6:3,6 відповідно. Фактично ж нині спів-відношення складає 1:0,2:0,3, що свідчить пророзбалансування культурного ландшафту [5](табл. 1).

Сучасний стан використання земельних ре-сурсів України не відповідає вимогам раціо-нального природокористування. Сільськогос-подарська освоєність земель перевищує еколо-гічно допустиму. Так, із загальної площі(60354,9 тис.га) 42726,4 тис. га або 70,8% займа-ють землі сільськогосподарського призначен-ня, в тому числі рілля — 32541,3 тис. га (53,9%);природні кормові угіддя — 7840,5 тис. га(12,9%); перелоги — 233,7 тис.га (0,4 %); бага-торічні насадження — 892,4 тис. га (1,5%) [5].

Фактична розораність земельних ресурсівУкраїни становить 53,9%, цей показник є най-вищий серед країн світу. Для порівняння: у

Площа земель на

01.11.1990 р.

Площа земель на

01.01.2016 р. Види основних земельних угідь

усього,

тис. га

% до

загальної

площі

усього,

тис. га

% до

загальної

площі

Зміни за

період 1990-2016 рр.

(+,- тис. га)

Землі сільськогосподарського призначення

43634,5 72,3 42726,4 70,8 -908,1

у т.ч. сільськогосподарські угіддя

42030,3 69,6 41507,9 68,8 -522,4

з них: рілля 33570,8 55,6 32541,3 53,9 -1029,5

багаторічні насадження 1058,0 1,8 892,4 1,5 -165,6

природні кормові угіддя 7396,5 12,3 7840,5 12,9 444,0

Перелоги 5,0 0,01 233,7 0,4 233,2

Інші сільськогосподарські землі 1604,2 2,7 1218,5 2,0 -385,7

Ліси та інші лісовкриті площі 10221,5 17,0 10633,1 17,6 411,6

Разом (територія) 60354,9 100,0 60354,9 100,0 0,0

Таблиця 1. Динаміка змін площі сільськогосподарських угідьза 1990—2016 рр.

Джерело: сформовано за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру [5].

Таблиця 2. Характеристика орних земель за крутизною схилів

Джерело: сформовано за даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру [5].

У тому числі за крутизною схилів, 0 Зона

Орні землі 0 - 1 1 - 3 3 - 5 5 - 7 7 - 10 > 10

Лісостеп

тис. га 13476,8 6859,0 4072,7 1624,4 595,2 277,5 48,0

% 100,0 50,9 30,2 12,1 4,4 2,1 0,4



США він становить 27%,у Франції — 42%, уНімеччині — 33%. У середньому на одного жи-теля України припадає 0,71 га ріллі [8].

Надмірне збільшення площі ріллі, у томучислі на схилових землях, призвело до пору-шення екологічно збалансованого співвідно-шення сільськогосподарських угідь, лісів і во-дойм, що має негативні наслідки і зумовилозбільшення техногенного навантаження наекосферу [8].

Щороку площа деградованих і малородю-чих грунтів збільшується на 80—90 тис. га,внаслідок чого поширюються процеси дегра-дації грунтів. За даними Держгеокадастру Ук-раїни загальна площа сільськогосподарськихугідь в Україні, які зазнали згубного впливуводної та вітрової ерозії становить 30,7%, деф-ляційно-небезпечні грунти займають 19,1% відзагальної площ [7].

До найбільш поширеного виду деградаціїгрунтів відносяться ерозія. Це негативне яви-ще завдає великих економічних і екологічнихзбитків, та загрожує самому існуванню грунтуяк основного засобу сільськогосподарськоговиробництва і незамінного елементу біосфери.

Найбільшого поширення ерозія грунтівотримала в останні 100—150 років в результатінеконтрольованої вирубки лісів та інтенсивноїоранки земель, які привели до наростанняаридності клімату, а також під впливом нера-ціонального використання природних кормо-вих угідь [5].

У результаті розвитку водної ерозії, втра-чає свою родючість значна кількість грунтів,особливо це стосується схилових земель.

Важлива роль у забезпеченні ерозійної без-пеки грунтів на схилових землях належитьсільськогосподарським культурам. Найвищоюгрунтозахисною здатністю характеризуютьсябагаторічні трави та культури суцільного по-сіву (озимі зернові), найнижчою — просапнікультури (баштанні, картопля, кукурудза, со-няшник, кормові коренеплоди, цукрові буряки)та чорний пар.

Сучасна водна та вітрова ерозія грунтів —найбільш важливий чинник деградації грунту,зниження її родючості і екологічних функцій.Водночас це — один з найбільш потужних су-часних рельєфоутворюючих процесів, які пере-міщують величезні маси речовини в межахсільськогосподарських угідь.

Тому ерозія грунтів — істотне джерело за-бруднення навколишнього середовища хімічни-ми компонентами і внесеними забруднювачами,що є першопричиною замулення малих річок ідеградації агроландшафтів. Боротьба з ерозією

грунтів і нейтралізація її наслідків потребуєвеличезних матеріальних витрат.

Саме тому необхідно проводити досліджен-ня географічних закономірностей розвитку іособливостей територіальної структури ерозіїгрунтів, оцінку специфіки її впливу на грунто-вий та рослинний покриви, водні ресурси і лан-дшафти в різних природних умовах, визначен-ня її місця в ряду інших екологічно несприят-ливих процесів і явищ.

Проведенню заходів з охорони грунтів відерозії заважає здійснення земельної реформи,яка поділила орні землі на паї, межі яких хочай не винесені поки фактично, але юридично недозволяють створювати нові лісові смуги тавали, проводити інші заходи. Крім того, у ви-робництві майже не використовуються сучаснінаукові досягнення.

Не вирішується достатнім чином питаннящодо створення в країні єдиної та самовряд-ної державної Служби охорони грунтів (абоподібного органу). Всі ці проблеми потребуютьнегайного вирішення, бо зволікання з їх вирі-шенням призводить до неминучих втрат родю-чості грунтів, економічних збитків та погіршен-ню екологічної ситуації в Україні.

Нині здійснюється коригування й упоряд-кування грунтозахисних сівозмін, удосконалю-ються агротехнічні протиерозійні заходи (без-полицевий обробіток грунту, смугове розмі-щення культур, кулісні посіви, щілюваннялуків). Стрімко зросли масштаби безполицево-го обробітку грунту — у 2,2 рази.

Важливими шляхами у напрямку подолан-ня проблем деградації грунту та побудовиефективної системи охорони грунтів від ерозіїє розроблення і впровадження комплексу су-часних, ефективних, зонально та регіональноорієнтованих протиерозійних заходів, створен-ня належної нормативної та законодавчої базиу сфері охорони грунтів від ерозії, всебічне до-слідження закономірностей, механізмів та фак-торів ерозійного процесу з метою подальшогоудосконалення методів захисту грунтів відерозії, реформування організації грунтоохо-ронної галузі, створення і розгортання систе-ми моніторингу ерозійних процесів, розроб-лення сучасних методів оцінювання інтенсив-ності ерозії та економічної ефективності про-тиерозійних заходів.

Багаторічними дослідженнями встановле-но, що застосування грунтозахисних техно-логій і комплексу протиерозійних заходів доз-воляє повністю запобігти дефляцію, водну еро-зію і забезпечити екологічну стійкість агролан-дшафту. Застосування грунтозахисних техно-



85

логій з біологічною спрямованістю забезпечуєне тільки надійний захист грунту від ерозії, алеі надає позитивний вплив на всі показники ро-дючості та продуктивності.

З метою раціонального використанням тазахисту земель від виснаження, деградації, за-бруднення, а також збереження ландшафтно-го біологічного різноманіття назріла нагальнанеобхідність розробки Загальнодержавноїпрограми використання та охорони земель.Програмою передбачити такі методи охорониземель сільськогосподарського призначення:захист земель від ерозії, заболочення, вторин-ного засолення, зсувів, переущільнення, за-бруднення промисловими, радіоактивними тахімічними речовинами; рекультивація поруше-них земель; поліпшення сільськогосподарськихземель; створення полезахисних лісосмуг,інших грунтозахисних лісонасаджень. Важли-вим елементом програми є розроблення про-ектів землеустрою, які дадуть змогу врахову-вати конкретні умови землекористування, йогогрунтово-кліматичні ресурси і на цій основідиференційовано визначити комплекс збалан-сованих заходів з використання та охорони зе-мель, підвищення родючості грунтів, форму-вання екологічно безпечних агроландшафтів.

Світовий досвід підтверджує, що підвищен-ня ефективності аграрного сектору можливелише за умов інтенсивного використання висо-копродуктивних грунтів. Додаткові кошти дляцього можна отримати шляхом зниження вкла-день в малопродуктивні грунти, проведення їхконсервації та відведення під сіножаті й лісовінасадження [5]. У країнах ЄС земля не оброб-ляється, якщо з одного гектара площі не отри-мують 500 євро чистого прибутку. Маючи такуприбутковість з використання в аграрному ви-робництві наявних грунтових ресурсів, можназабезпечити інноваційну та інвестиційну при-вабливість галузі, повернути в села молодихлюдей і створити їм комфортні умови для про-живання [5].

ВИСНОВКИОсновними шляхами вирішення вищезазна-

чених проблем мають стати заходи спрямованіна виведення з інтенсивного обробітку мало-продуктивні та деградовані землі, використан-ня яких є економічно неефективним та еколо-гічно небезпечним. Частину еродованих і дег-радованих земель, доцільно перевести у сіно-коси та пасовища, а частину сильно еродова-них і деградованих земель треба законсервува-ти шляхом залуження та заліснення. Скорочен-ня площі ріллі має відбуватись через заліснен-

ня схилів крутизною понад 7 та залуженнясхилів 5—7 із сильно еродованими грунтами.

З метою охорони навколишнього природно-го середовища і раціонального використаннясільськогосподарських угідь, схилові земліпридатні для садів, виноградників та ягідників,використати під ці насадження.

Потрібно також проводити рекультиваціюпорушених земель, поліпшення стану сільсько-господарських угідь, здійснення заходів щодопідвищення родючості грунтів за рахунок:

— проведення комплексу протиерозійнихзаходів — організаційних, агротехнічних, лісо-меліоративних та гідротехнічних;

— проведення меліорації грунтів — зрошен-ня, вапнування кислих, гіпсування солонцюва-тих грунтів, поверхневе і докорінне поліпшен-ня лук і пасовищ та ін.;

— забезпечення бездефіцитного балансугумусу шляхом збільшення обсягів внесенняорганічних добрив, використання пожнивнихрешток, розширення площ під сидеральнимикультурами;

— оптимізації структури посівних площ ісівозмін:

— запровадження економічного стимулю-вання власників землі та землекористувачів зараціональне використання та охорону земель.

Реалізація всіх цих заходів передбачає ви-користання власних коштів землевласників таземлекористувачів, бюджетної підтримки тазалучення інвестицій.

Література:1. Аграрний сектор економіки України (стан

і перспективи розвитку) / [Присяжнюк В.М.,Зубець М.В., Саблук П.Т. та ін.]; за ред. М.В. При-сяжнюка, М.В. Зубця, П.Т. Саблука, В.Я. Ме-селя-Веселяка, М.М. Федорова. — К.: ННЦІАЕ,2011. — 1008 с.

2. Добряк Д.С. Теоретичні засади сталого роз-витку землекористування у сільському госпо-дарстві / Д.С. Добряк, А.Г. Тихонов, Н.В. Грє-бєнюк. — К.: Урожай, 2004. — 136 с.

3. Кузін Н.В. Актуальні питання викорис-тання і охорони земельних ресурсів України /Н.В. Кузін, В.В. Гончаров, Л.А. Сверидова //Research: tendencies and prospects. — 2017.

4. Національна політика України: оцінка істратегія розвитку. Міністерство охорони на-вколишнього природного середовища. Програ-ма розвитку ООН. Глобальний екологічнийфонд. К., 2007. 184 с.

5. Новаковський Л.Я.Консервація деградо-ваних малопродуктивних орних земель Украї-ни / Л.Я. Новаковський, О.П. Канаш, В.О. Лео-



нець // Вісник аграрної науки. — 2000. — № 11. —С. 54—59.

6.Педак І.С. Еколого-економічний механізмраціонального використання земельних ре-сурсів / І.С. Педак // Держава та регіони Се-рія: Державне управління. — 2016. — № 1 (53).— С. 112—115.

7. Саблук П.Т. Аграрна реформа в Україні(здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) /Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М.// Економіка АПК. — 2009. — № 12. — С. 3—13.

8. Третяк А.М. Земельні ресурси України таїх використання / А.М. Третяк, Д.І. Бамбідра.— К.: ТОВ "ЦЗРУ", 2003. — 143 с.

9. Черпіцький О.З. Еколого-економічні меха-нізми захисту земельних ресурсів від деграда-ційних процесів у ринкових умовах / О.З. Чер-піцький, Д.С. Добряк. — К.: Урожай, 2007. — 144 с.

10. Череда І.С. Екологічна криза в Україніта шляхи її подолання / І.С. Череда // Еконо-міка, 2015.— № 27. — С. 152—159.

11. Федоров М.М. Трансформація зе-мельних відносин до ринкових умов / М.М. Фе-доров // Економіка АПК. — 2009. — № 3. —С. 4—18.

12. Загальнодержавна програма викорис-тання та охорони земель: проект. — К.: Держав-ний Комітет України по земельних ресурсах,2004. — 49 с.

References:1. Prysyazhnyuk, V.M. Zubets, M.V. Sabluk,

P.T. and Mesel-Veselyak, V.Ya. (2011), Ahrarnyjsektor ekonomiky Ukrainy (stan i perspektyvyrozvytku) [Agrarian sector of economy of Ukraine(state and prospects of development)], NNTsIAE,Kyiv, Ukraine.

2. Dobriak, D.S. Tikhonov, A.G. and Grubei-nyuk, N.V. (2004), Teoretychni zasady staloho roz-vytku zemlekorystuvannia u sil's'komu hospo-darstvi [Theoretical principles of sustainabledevelopment of land use in agriculture], Urozhaj,Kyiv, Ukraine.

3. Kuzin, N.V. Goncharov, V.V. and Sverido-va L.A. (2017). "Topical issues of use and protectionof land resources of Ukraine", Research: tendenciesand prospects: collection of scientific articles,pp. 25—28.

4. Ministry of Environmental Protection(2007), "Natsional'na polityka Ukrainy: otsinka istratehiia rozvytku" [National Policy of Ukraine:Assessment and Development Strategy], UnitedNations Development Program. Global Environ-ment Facility, Kyiv, Ukraine.

5. Novakovskyi, L.Ya. Kanash, O.P. andLeonets V.O. (2000), "Conservation of degraded

low productive arable lands of Ukraine", Visnykahrarnoi nauky, vol. 11, pp. 54—59.

6. Pedak, І.S. (2016), "Ecological-economicmechanism of rational use of land resources", Der-zhava ta rehiony. Seriia: Derzhavne upravlinnia,vol. 1 (53), pp. 112—115.

7. Sabluk, P.T. Mesel-Veselyak, V.Ya. andFedorov, M.M. (2009), "Agrarian Reform inUkraine (Achievements, Problems and Solutions)",Ekonomika APK, vol. 12, pp. 3—13.

8. Tretyak, A.M. and Bambidra, D.I. (2003),Zemel'ni resursy Ukrainy ta ikh vykorystannia[Land Resources of Ukraine and their using], TOV"TsZRU", Kyiv, Ukraine.

9. Cherpitsky, O.Z. and Dobriak, D.S. (2007),Ekoloho-ekonomichni mekhanizmy zakhystuzemel'nykh resursiv vid dehradatsijnykh protsesivu rynkovykh umovakh [Ecological and economicmechanisms of protection of land resources fromdegradation processes in market conditions],Urozhaj, Kyiv, Ukraine.

10. Chereda, I.S. (2015), "Ecological crisis inUkraine and ways to overcome it", Ekonomika,vol. 27, pp. 152—159.

11. Fedorov, M.M. (2009), "Transformation ofland relations to market conditions", EkonomikaAPK, vol. 3, pp. 4—18.

12. State Committee of Ukraine for LandResources (2004), "Zahal'noderzhavna prohramavykorystannia ta okhorony zemel': proekt" [Thenational program of land use and protection: aproject], Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 03.04.2020 р.



87

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПротягом тривалого періоду часу в Україні

відбувався занепад сільських територій, щобуло обумовлено недостатністю фінансовихресурсів. Проте досвід європейських країнсвідчить, що головною умовою розвитку будь-

УДК 35.071.6

З. М. Тітенко,к. е. н., старший викладач кафедри фінансів,Національний університет біоресурсів і природокористування УкраїниORCID ID: 0000-0001-5816-5519

БЮДЖЕТНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОРРОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.87

Z. Titenko,PhD in Economics, associate lecturer the department of finance,National University of life and environmental sciences of Ukraine

BUDGETARY DECENTRALIZATION AS A FACTOR FOR THE RURAL DEVELOPMENTOF RURAL AREAS OF UKRAINE

Ключові слова: децентралізація, бюджет, доходи, об'єднані територіальні громади, со-ціальна сфера.

Key words: decentralization, budget, revenues, integrated territorial communities, social sphere.

якої країни є незалежність органів місцевогосамоврядування. Прагнення України до інтег-рації в європейське співтовариство потребуєформування ефективного місцевого самовря-дування на засадах децентралізації влади табюджетної системи загалом. Варто відмітити,

У статті розглянуто процес децентралізації як одного з чинників розвитку сільських територій України. Дослід-жено тенденції створення об'єднаних територіальних громад з початку реформування місцевого самоврядування.Обгрунтовано необхідність здійснення диверсифікації у сфері розвитку сільських територій з метою розширеннясфер зайнятості та доходів сільського населення. Обгрунтовано вплив процесу децентралізації на розвиток сільськихтериторій. Нами встановлено, що зростання бюджетної самостійності громад має суттєвий вплив на соціальну сфе-ру, сферу освіти, передовсім первинну та середню освіту, сферу охорони здоров'я та покращення інфраструктуритериторіальних громад. Визначено, що децентралізація виступає дієвим фактором стабілізації соціально-економіч-ної ситуації в Україні, адже сприяє підвищенню ефективності використання бюджетних коштів на всіх рівнях управ-ління.

For a long period of time in Ukraine there was a decline of rural territories, which was caused by insufficient financialresources. However, the experience of European countries shows that the main condition for the development of anycountry is the independence of local governments. Ukraine's aspiration for integration into the European communityrequires the formation of effective local self-government on the basis of decentralization of power and the budgetarysystem as a whole.

In almost every country, local budgets are the most numerous link in the budget system. There are more than 10,000local budgets in Ukraine. Prior to local government reform, more than 70% of resources were concentrated in the statebudget, the rest — more than 20% — in local budgets.

In addition, the united territorial communities were given the opportunity to switch to direct intergovernmentalrelations with the state budget, receive funds from the state budget for the development of community infrastructure, aswell as independently decide on the development of their territory.

The article considers the process of decentralization as one of the factors of development of rural territories of Ukraine.The necessity of diversification in the field of rural development in order to expand employment and income of ruralpopulation is substantiated. The influence of the decentralization process on rural development is substantiated. We findthat the increase in budgetary autonomy of communities has a significant impact on the social sphere, education, especiallyprimary and secondary education, health care and improvement of the infrastructure of territorial communities.

Consequently, the study suggests that the decentralization process has a positive impact on rural development. Thecreated territorial communities are financially autonomous and have the opportunity to implement social developmentprojects, taking into account the opinion of the community. In the process of budgetary decentralization, it is importantto clearly delineate the powers of the authorities at different levels and to increase the incomes of the united territorialcommunities.



що Україна має 41,5 млн га сільськогоспо-дарських угідь, з яких 32,5 млн га (78,3 %) рілліз 17,8 млн га (55 %) родючих чорноземів (6,3 %світових), тобто це свідчить про можливостіефективного розвитку сільських територій.Окрім того, посилення ролі органів місцевогосамоврядування шляхом підвищення їх фінан-сової самостійності, безпосередньо впливає наекономічне зростання територій, надання які-сних суспільних послуг та виконання покладе-них на них функцій на належному рівні. Рефор-ма місцевого самоврядування, яка розпочала-ся декілька років тому, свідчить про збільшен-ня кількість створених об'єднаних територіаль-них громад та розвитку їх інфраструктури, тоб-то спостерігається відродження українськогосела та підвищення рівня добробуту сільсько-го населен та процес децентразіції чому сприяєреформа освіти, програма "Сільська медицина"та процес децентралізації.


Теоретичним та прикладним питанням ви-вчення ефективності виробництва молока, а та-кож факторів, що зумовлюють її підвищення при-свячені роботи вітчизняних вчених-економістів:

Теоретичним та практичним питанням вив-чення децентралізації присвячені роботи віт-чизняних вчених-економістів, зокрема К. Ли-ньова, О. Козича, А. Матвієнка, В. Мельничен-ка, Б. Шевчуку та інших. Проте, на нашу дум-ку, питання впливу бюджетної децентралізаціїна розвиток сільських територій та його фінан-сового забезпечення потребує подальшого дос-лідження.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІПроблема фінансової самостійності органів

місцевого самоврядування є актуальною і потре-бує додаткових досліджень. Обсяг фінансовихресурсів є недостатнім для належного виконан-ня функцій місцевої влади, варто відмітити, щоіснує суттєва невідповідність між призначеннямі фактичною роллю місцевої влади. Тому акту-альним є проведення аналізу та оцінки виконан-ня місцевих бюджетів в умовах реформуваннясистеми місцевого самоврядування та бюджет-ної децентралізації в Україні, а також визначен-ня напрямів удосконалення механізму забезпе-чення фінансової спроможності місцевих громад.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУАктивізація реформ у системі місцевого са-

моврядування є необхідною умовою ефективно-го розвитку сільських територій, що забезпечить

виконання територіальними громадами покла-дених на них функцій. Сьогодні територіальнігромади повинні забезпечувати соціально-еко-номічний розвиток сільських територій і сприя-ти досягнення стратегічних цілей територіаль-них утворень. В умовах сьогодення децентралі-зація повинна бути основою всього адміністра-тивно-територіального устрою і основою по-дальшої розбудови державної влади.

Зарубіжний досвід останніх десятиріч з пи-тання модернізації публічного управліннясвідчить, що ключовим моментом у цьому про-цесі був перегляд відносин між центральним,регіональним, місцевим рівнями державногоуправління та місцевим самоврядуванням.Основними принципами, покладеними в осно-ву розподілу повноважень між органами вико-навчої влади та органами місцевого самовря-дування, стали принципи децентралізації, де-концентрації, субсидіарності [1, с. 280]. В кінце-вому підсумку проведені реформи забезпечи-ли розвиток регіонального самоврядування,відбулося розширення повноважень органівмісцевого самоврядування, що забезпечилопідвищення ефективності вирішення питаньсоціально-економічного розвитку територій.

У різних країнах світу причини розподілуповноважень між різними гілками влади дещорізняться, зокрема демократичні та політичнімотивації притаманні переважно країнамСхідної Європи. В той час, як ряд інших країн,зокрема Греція та Італія виділяють економічніта бюджетні чинники, що впливають на дивер-сифікацію повноважень.

У кінцевому випадку реформи управліннямають багаторівневий характер і включаютьінституційну, територіальну та державно-управлінську складову.

Враховуючи досвід провідних країн світуУкраїна обрала схожий вектор розвитку. Урядкраїни розробив і впроваджує масштабну ре-форму, результатом якої повинно бути муні-ципальне об'єднання та міжмуніципальнеспівробітництво, спрямоване на зменшеннякількості органів місцевого самоврядування таїхню консолідацію. У квітні 2014 року урядомУкраїни було ухвалено Концепцію реформу-вання місцевого самоврядування та терито-ріальної організації влади в Україні [2], відпо-відно до якої основним завданням зазначено-го процесу є досягнення оптимального розпо-ділу повноважень між органами місцевого са-моврядування та органами виконавчої влади. Урамках цього завдання першочергово маютьбути прийняті рішення щодо передачі частиниповноважень центральних органів виконавчої



89

влади та їхніх територіальних підрозділів нарегіональний і місцевий рівні. Також розпочи-нається процес співробітництва та добро-вільного об'єднання територіальних громад [3].

На підставі Закону такого постановою Кабі-нету Міністрів України затверджено Методикуформування спроможних територіальних гро-мад, яка містить практичні положення, що дета-лізують процес об'єднання територіальних гро-мад [5]. Варто відмітити, що станом на 1.01.2012року в Україні налічувалося 1029 об'єднаних те-риторіальних громад до яких увійшло 4698сільські, селищні та міські ради. В порівнянні з2015 роком їх кількість зросла майже у 6,5 рази.Загалом в Україні заплановано створення1441 об'єднаних територіальних громад. (рис. 1).

Дослідження свідчать, що за рівнем реалі-зації децентралізаційних процесів першу п'я-тірку посідають Дніпропетровська, Черкаська,Житомирська, Запорізька та Волинська області.Тобто це ті області, які з урахуванням їхніх гео-графічних та демографічних особливостей,сформували найбільшу кількість територіальнихгромад на початок 2020 року. Останні сходинкив рейтингу займають Донецька, Луганська, За-карпатська, Харківська та Київська області.

В умовах бюджетної децентралізації основ-ною умовою ефективного розвитку України єфінансове забезпечення органів місцевого са-моврядування, тобто стабільність та достат-ність джерел їх наповнення. Що забезпечитьефективне виконання покладених на місцевіоргани влади функцій та оперативному вирі-шенню завдань соціально-економічного харак-теру на рівні територіальної громади.

Майже в кожній країні місцеві бюджети єнайбільш чисельною ланкою бюджетної систе-ми. В Україні налічується більше 10 тисяч місце-вих бюджетів. До реформи місцевого самовря-дування більше 70% ресурсів зосереджувало-

ся в державному бюджеті, решта — більше20% — у місцевих бюджетах.

Варто відмітити, що після прийняттярішення про реформування місцевого само-врядування та територіальної організаціївлади в Україні у 2014 році спостерігаєтьсяпоступове зростання частки місцевого бюд-жету у зведеному бюджеті. Так, у 2014 роцівона становила 37,5%, а у 2019 році часткамісцевого бюджету зросла на 11,8% і склала49,3%. Тобто органи місцевої влади мають усвоєму розпорядженні значні фінансові ре-сурси, які повною мірою сприятимуть роз-витку сільських територій.

Крім того, об'єднані територіальні грома-ди отримали можливість перейти на прямі

міжбюджетні відносини з державним бюдже-том, отримувати з державного бюджету кош-ти на розвиток інфраструктури громади, а та-кож самостійно вирішувати питання розвиткусвоєї території.

Основними джерелами наповнення бюд-жетів територіальних громад в Україні є зак-ріплені доходи та офіційні трансферти. Збіль-шення частки трансфертів у структурі доходівє пасивним інструментом державного впливу наформування бюджетів і фінансову неза-лежність територіальних громад [6, с. 155].

Результати фінансової децентралізаціїсвідчать про щорічне зростання обсягів влас-них ресурсів місцевих бюджетів. Так, дослід-ження свідчать, що протягом останніх роківпрослідковується зростання доходів місцевихбюджетів. Варто відмітити, що до 2014 рокупоказник збільшення складав в середньому 4%.Із початком реалізації реформи ситуація кар-динально змінилася: сума надходжень до місце-вих бюджетів суттєво зросла. Крім того, до-слідження свідчать, що у 2013—2015 рокахосновну частину надходжень загального фон-ду місцевих бюджетів складали трансферти, тоз 2016 року прослідковується тенденція до їхзменшення, а основну питому вагу в доходахбюджетів почали займати власні ресурси. Так,варто відмітити, що з моменту реалізації ре-форми децентралізації власні ресурси суттєвозросли і в 2019 році склали 267,0 млн грн, у по-рівнянні з попереднім роком зростання склало14 відсоток (рис. 2).

Що для більш ефективної діяльності те-риторіальним громадам варто об'єднувати.Оскільки що ті громади, які об'єднали більшукількість територій з більшою кількістю людей,мають більші надходження до власного бюдже-ту, адже в об'єднаній громаді залишається 60%податку з фізичних осіб.

159

366

655

806

1029

0

200

400

600

800

1000

1200

2015 2016 2017 2018 2019Рис. 1 Динаміка кількості об'єднаних

територіальних громад в Україніза 2015—2019 рр., од.




Як зазначають експерти, невеликі за терито-рією та чисельністю населення об'єднанні тере-торіальні громади здебільшого мають низькуфінансову спроможність. Також такі громади немають достатнього трудового потенціалу длясвого розвитку та якісного управління. Вийня-ток становлять окремі громади, на територіяхяких розміщені бюджетоутворюючі підприєм-ства та потужні підприємства реального секто-ру економіки [7]. Громади, які нараховують відтрьох до семи тисяч жителів, виходять із рядівдотаційних. Утримувати заклади соціальноїсфери без району вони спроможні, але власно-го потенціалу для розвитку території не мати-муть. Відповідно до п. 3. статті 10 Закону Украї-ни "Про добровільне об'єднання територіальнихгромад" загальний обсяг фінансової підтримки,з державного бюджету, розподіляється міжбюджетами об'єднаних територіальних громадпропорційно до площі об'єднаної територіаль-ної громади та кількості сільського населення утакій територіальній громаді з рівною вагоюобох цих факторів [8]. Об'єднуючись, долаючипевні перешкоди на початку, громади, заклада-ють важливі основи для свого економічного роз-витку в перспективі, бо отримують територі-альні, земельні, демографічні ресурси, маютьзмогу облаштувати інфраструктуру.

На думку експертів, основними показника-ми, які визначаютья фінансову спроможностіоб'єднаних територіальних громад є показникидохідності на одну особу, показники дотацій-ності бюджетів об'єднаних територіальних гро-мад, показники частки видатків розвитку у влас-них ресурсах територіальних громад та показ-ники обсягу субвенцій з держав-ного бюджету. Однак найбільшнаочним показником фінансо-вої спроможності є дотаційністьбюджетів новостворених об'єд-наних територіальних громад.Згідно з даними Міністерстварегіонального розвитку, будів-ництва та житлово-комуналь-ного господарства середнійвідсоток дотаційності бюджетівоб'єднаних громад становить27,6 %. Однак слід зазначити, щоу бюджетах третини новоство-рених об'єднаних територіаль-них громад не передбачені ви-датки на розвиток. Аналіз по-казників спроможності терито-ріальних громад показав, щолише 20 % із них є фінансовоспроможними та мають відпов-

ідну територіальну структуру і лише 30 громадвідповідають урядовій Методиці формуванняспроможних територіальних громад [9].

Одним з важливих показників, який в повніймірі характеризує соціально-економічний роз-виток регіонів, є показник обсягу субвенцій здержавного бюджету, які передбачені на фор-мування їх інфраструктури (рис. 3).

Аналіз свідчить, що протягом реалізаціїпрограми реформування місцевого самовряду-вання та територіальної організації влади вУкраїні державна підтримка розвитку громадсуттєво зросла. Так, у 2015 році з державногобюджету було передбачено лише 0,8 млрд грнна соціальний розвиток та 2,9 державний фондрегіонального розвитку. Найбільший обсяг дер-жавної підтримки був у 2019 році — 20,75 млрдгрн, із них 4,7 млрд грн становили кошти на со-ціально-економічний розвиток. На реалізаціюзаходів, спрямованих на розвиток системи охо-

98,2

146,6

192,7234,1

267,0

0

50

100

150

200

250

300

2015 2016 2017 2018 2019

Рис. 2. Динаміка власних ресурсів місцевихбюджетів за 2015—2019 рр., млрд грн


Рис. 3. Динаміка державної підтримки на розвиток громадта розбудову інфраструктури за 2015—2019 рр., млрд грн


0

5

10

15

20

25

2015 2016 2017 2018 2019

Кошти ЄС на підтримкусекторальної регіональноїполітикиКошти на будівництвоспортивних об'єктів

Субвенції на розвитокмедицини в сільськіймісцевостіСубвенції наінфраструктурутериторіальних громадДержавний фондрегіонального розвитку

Субвенції на соціальнийрозвиток

3,7

7,3

14,9

20,7519,37



91

рони здоров'я у сільській місцевості субвенціїз державного бюджету склали 5 млрд грн. Не-обхідно підкреслити, що протягом аналізова-ного періоду обсяг загальної бюджетноїпідтримки регіонів досить суттєво збільшився,що свідчить про ефективність державного ре-гулювання бюджетної децентралізації.

Незважаючи на значні переваги бюджетноїдецентралізації, в процесі її реалізації існують, якфінансові, так і управлінські ризики. Варто відміти-ти, що надмірна децентралізація бюджетної сис-теми ускладнює реалізацію державою такихфункцій, як стабілізація та перерозподіл доходів.Крім того, потрібно розуміти, що низька кваліфі-кація управлінського апарату, невідповідністьформування місцевих бюджетів цілям та завдан-ням соціально-економічного розвитку територій,в кінцевому результаті може нівелювати викори-стання потенціалу бюджетної децентралізації.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Отже, проведене дослідження дозволяє конста-тувати, що процес децентралізації має позитивнийвпливає на розвиток сільських територій. Створенітериторіальні громади є фінансово самостійнимита мають можливість реалізувати проекти розвит-ку соціальної сфери, враховуючи при цьому думкугромади. В процесі бюджетної децентралізації важ-ливим є чітке розмежування повноважень органіввлади різних рівнів та збільшення власних доходівоб'єднаних територіальних громад.

Ми вважаємо,що достатність коштів у місце-вих бюджетах дасть можливість територіальнимгромадам реалізовувати соціальні та інфраст-руктурні проекти, забезпечити належні умовидля розвитку підприємництва, що також дастьможливість залучити інвестиції, розробити про-грами місцевого розвитку та покращити умовипроживання жителів громади. Основним стра-тегічним завданням реалізації бюджетної децен-тралізації повинно бути забезпечення економі-чного та соціального розвитку громад.

Література:1. Тарасенко Т. Проблема децентралізації

в реформуванні місцевого самоврядування вУкраїні. Державне управління та місцеве само-врядування. 2014. Вип. 2 (21). С. 277—285.

2. Розпорядження КМУ Про схваленняКонцепції реформування місцевого самовряду-вання та територіальної організації влади вУкраїні від 01.04.2014 р. № 333-р.

3. Романченко А. В чем суть децентрализа-ции? URL: http://politeka.net/28979-preimu-shhestva-i-riski-detsentralizatsiidlya-ukrainy

4. Децентралізація. URL: https://decentra-lization.gov.ua/gromada

5. Постанова КМУ Про затвердження Ме-тодики формування спроможних територіаль-них громад від 8,04.2015 р. № 214

6. Кравченко В.П. Місцеві бюджети. Львів:ЛРІДУ НАДУ, 2007. 296 с.

7. У великих громад більше можливостей: ек-сперти проаналізували бюджети 665 ОТГ за 2018рік. URL:https://decentralization.gov.ua/news/9680

8. Закон України "Про добровільне об'єднаннятериторіальних громад" № 157-19 від 05.02.2015 р.

9. Мельничук А., Остапенко П. Децентралі-зація влади: реформа. № 1. К.: ЦОП "Глобус"ФОП Кравченко Я. О. 2016. 35 с.

References:1. Tarasenko, T. (2014), "The problem of de-

centralization in the reform of local self-govern-ment in Ukraine", Derzhavne upravlinnia ta mis-tseve samovriaduvannia, Vol. 2 (21), pp. 277—285.

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2014), "Onapproval of the Concept of reforming local self-government and territorial organization of powerin Ukraine", available at: https://zakon.ra-da.gov.u a/laws/show/333-2014-%D1%80(Accessed 26 March 2020).

3. Romanchenko, A. (2016), "What is the essenceof decentralization", available at: http://poli-teka.net/28979-preimushhestva-i-riski-detsent-ralizatsiidlia-ukrainy (Accessed 20 March 2020).

4. Decentralization (2020), "Analytics andmonitoring", available at: http://detsentraliza-tion.gov.ua/gromada (Accessed 26 March 2020).

5. Cabinet of Ministers of Ukraine (2015), "Onapproval of the Methodology of formation ofcapable territorial communities", available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF (Accessed 26 March 2020).

6. Kravchenko, V.P. (2007), Mistsevi biudzhety[Local budgets], LRIDU NADU L'viv, Ukraine.

7. Decentralization (2020), "Larger commu-nities have more options: Experts have analyzedthe budgets of 665 OTG for 2018", availableat:https://detsentralization.gov.ua/nevs/9680(Accessed 29 March 2020).

8 The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), TheLaw of Ukraine "About voluntary association ofterritorial communities", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19 (Accessed26 March 2020).

9. Mel'nychuk, A. and Ostapenko, P. (2016),Detsentralizatsiia vlady: reforma № 1 [Decent-ralization of power: reform № 1], TsOP "Hlobus",Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 02.04.2020 р.



УДК 005.21

Т. Г. Величко,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту організацій, Одеський регіональнийінститут державного управління Національної академії державного управлінняпри Президентові України, м. ОдесаORCID ID: 0000-0001-9925-8797

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СТРАТЕГІЧНОГОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХСТАЛОГО РОЗВИТКУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.92

T. Velichko,PhD in Economics, associate professor, associate professor of Department of management of organizations, Odessaregional Institute of public administration National Academy of public administration under the President of Ukraine

THE MAIN DIRECTIONS OF STRATEGIC MANAGEMENT OF THE ENTERPRISEIN THE CONDITIONS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT

У статті досліджено проблематику стратегічного управління підприємством в умовах сталого розвитку. Визна-чено, що система стратегічного управління дозволяє узагальнювати, обробляти і аналізувати інформацію, що надхо-дить від основних функціональних підсистем управління підприємством. Встановлено, що однією з найбільш важли-вих складових механізму забезпечення сталого розвитку виступає діагностика поточного стану підприємства, аналізта оцінка основних характеристик, які найбільше відповідають вимогам сталого розвитку. Для підприємств, які тількиорієнтуються на здійснення сталого розвитку, початкові характеристики можуть знаходитися на дуже низькому рівні,тому досягнення показників найвищого рівня може стати довготривалою та занадто ускладненою місією. Визначено,що можливості для вдосконалення та підтримки сталого розвитку можуть мати різну спрямованість та дозволяютьудосконалюватися шляхом освоєння нових видів продукції, розширення ринків збуту, інноваційного покращенняіснуючих технологій виробництва продукції, поліпшення умов праці робітників, створення загального сприятливогоклімату та активізації мотивуючих заходів.

In the article the problems of strategic management of the enterprise in the conditions of sustainable developmentare investigated. The system of strategic management of the enterprise in the conditions of sustainable developmentincludes a set of developed functional strategies of the subsystems of the enterprise and their interaction, theimplementation of which will allow to achieve the set goal with the direction of the activity of the enterprise on the basisof sustainability. It has been determined that the strategic management system allows to generalize, process and analyzeinformation coming from the main functional subsystems of enterprise management. It is established that one of themost important components of the mechanism for ensuring sustainable development is the diagnosis of the current stateof the enterprise, analysis and evaluation of the main characteristics that most meet the requirements of sustainabledevelopment. Effectively built system of strategic management of the enterprise provides its financial stability,competitiveness and efficient functioning in the market. To make the right and far-sighted management decisions, themanager must be familiar with objective information about the costs and income of the company, the deviation of theactual indicators. However, to date, businesses do not have enough to take care of their economic situation, and supportand implement sustainable development programs should be directed. For businesses that are only focused on sustainabledevelopment, the initial performance may be at a very low level, so achieving the highest level of performance can be along-lasting and over-complicated mission. It has been determined that opportunities for improvement and support forsustainable development can be differentiated and allow for improvement through the development of new products,expansion of markets, innovative improvement of existing production technologies, improvement of working conditions



93

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ сучасних умовах господарської діяль-

ності будь-яке підприємство повинне матичітко розроблений план своєї діяльності, йогонаявність сприяє росту показників прибутко-вості та ефективності. За його відсутностіпідприємству важко реагувати на стрімкі змінизовнішнього середовища та приймати пра-вильні управлінські рішення, недостатнє усві-домлення значущості планування може бутиознакою неякісного управління підприємством.Ефективно побудована система стратегічногоуправління підприємством забезпечує йогофінансову стійкість, конкурентоспроможністьта ефективне функціонування на ринку.

Для прийняття правильних та далекогляд-них управлінських рішень керівник повиненбути ознайомлений з об'єктивною інформацієюпро витрати та доходи підприємства, про відхи-лення фактичних показників. Проте на сьогодніпідприємствам не достатньо дбати про своєекономічне становище, необхідно спрямовува-ти свою діяльність підтримку та впровадженняпрограм сталого розвитку.


Теоретичною основою наукових дослід-жень проблематики стратегічного управлінняпідприємством в умовах сталого розвитку ста-ли роботи О. Виханского, В. Гросул, О. Гуд-зинського, Я. Кашуби, Л. Квятковської, Г. Ма-маєва, Г. Осовської, О. Писаревського, В. По-ліщук, І. Тищенко, А. Чикуркової, З. Шерш-ньової та інших.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження проблематики

стратегічного управління підприємством в умо-вах сталого розвитку.

of workers, creation of an overall favorable climate and activation of motivation. If an enterprise embarks on a path tosustainable development, it means that it is committed to continuously improving its operations and strengthening itsinternal capacity.

Ключові слова: підприємства, стратегічне управління, сталий розвиток, напрями, коефі-цієнти, аналіз, підтримка.

Key words: enterprises, strategic management, sustainable development, directions, coefficients,analysis, support.


Система стратегічного управління підприє-мством в умовах сталого розвитку включає всебе набір розроблених функціональних стра-тегій підсистем підприємства та їх взаємодію,реалізація яких дозволить досягти поставле-ної мети зі спрямуванням діяльності підприє-мства на засадах сталості. Так, система стра-тегічного управління підприємством включаєв себе стратегічне управління маркетингом,фінансами, виробництвом, інноваційноюдіяльністю та персоналом [1, с. 92]. Орієнта-ція функціонування кожної з підсистем сис-теми стратегічного управління підприємствомспрямована на забезпечення сталого розвит-ку.

Система стратегічного управління дозволяєузагальнювати, обробляти і аналізувати інфор-мацію, що надходить від основних функціо-нальних підсистем управління підприємством.Відсутність реалізації стратегії однією з підси-стем системи стратегічного управління нега-тивно позначається на інших. Наприклад, змінав управлінні фінансовою діяльністю відобра-зиться загалом на підприємстві по виробничоїдіяльності, нестача грошових коштів може при-звести до нестачі ресурсів, які також вплинутьна неповну завантаженість виробничих потуж-ностей, що призведе до невиконання виробни-чої програми, як результат знизиться ефек-тивність маркетингової стратегії, підприємствоне зможе задовольнити попит споживачів які-сною продукцією через брак матеріальних ре-сурсів.

У разі нестачі фінансових ресурсів, низь-кому продажі продукції знизяться показникифінансової сталості, які також спричинятьспад соціальних показників сталості, як-от:прибуток на працівника, рівень заробітної



платні по галузі, негативний вплив будездійснюватися і на екологічну сталість, так на-приклад, зростуть питомі витрати електрое-нергії на виробництво одиниці продукції [2, с.26]. Тому однією з найбільш важливих скла-дових механізму забезпечення сталого роз-витку виступає діагностика поточного станупідприємства, аналіз та оцінка основних ха-рактеристик, які найбільше відповідають ви-могам сталого розвитку. Достовірний та якіс-ний аналіз потрібен для повноцінного забез-печення менеджерів інформаційними данимидля прийняття управлінських рішень, розроб-ки подальшої стратегії розвитку, підтримкизбалансованості внутрішніх параметрів та за-безпечення сталого розвитку.

Для того щоб була розроблена дієва та ре-зультативна стратегія розвитку, необхідновизначитися, які аспекти та особливості маєсенс розвивати, а які необхідно повністю ніве-лювати або частково зменшити їхній негатив-ний вплив на загальну діяльність підприємства.Такі висновки можна зробити тільки післякомплексного аналізу внутрішнього та зовні-шнього середовища, визначення позиції, якупідприємство посідає на момент діагностики,сильних та слабких характеристик, можливо-стей та загроз для подальшого сталого розвит-ку.

Під час аналізу поточної ситуації, якасклалася на підприємстві, переважно виділя-ють такі стани: нормальний; стан розвитку(зростання); стан спаду (погіршення). Такакласифікація не дає вичерпної характеристи-ки та конкретизованої інформації і має певнівади та погрішності з різних точок зору [3, с.119]. По-перше, вимагає окремої деталізаціїфаза зростання — з огляду на необхідністьзабезпечення не наздоганяючого розвитку, авипереджаючого. Інший аспект полягає втому, що для більшості вітчизняних під-приємств характерним є стан спаду, причомудля різних підприємств його характер єрізним, тому глибина кризи або деградаціясистеми має бути додатково диференційова-на. Унаслідок цього процес розвитку має бутидоповнений станом "сталий розвиток", якийє більш міцним, довготривалим, гармонійним,ефективним та за своїми характеристикамизначно перевищує стан звичайного покра-щення показників діяльності. Слід зауважи-ти, що він є позитивним не тільки для самогопідприємства, а й для зовнішнього середови-ща, тобто користь та переваги для себе отри-мує не тільки підприємство, а й суспільстворазом із зацікавленими групами [4, c. 87].

Нині на вітчизняному просторі відсутніметодичні рекомендації щодо діагностикисталого розвитку підприємства та не існуєконсенсусу стосовно виділення загальнихкритеріїв для визначення цього стану. На за-рубіжному просторі також не визначено кон-кретних значень критеріїв сталого розвитку,а існуючі методичні підходи переважно сто-суються забезпечення сталого розвитку насвітовому рівні. Всесвітня організація стало-го розвитку пропонує для підприємств зраз-ки та методичні рекомендації щодо складан-ня звітів зі сталого розвитку, де наводитьсярекомендований перелік показників, які по-винні мати місце у звітах зі сталого розвиткупідприємств перед державою та суспіль-ством.

Недоліком є те, що ці показники маютьскоріше описовий характер, ніж конкретнікритерії діяльності, тому визначити, наскількирозвиток є сталим, дуже проблематично [5, с.67]. Водночас у деяких країнах практика оп-рилюднення результатів своєї діяльності недосить популярна; тільки окремі впливові кор-порації починають сьогодні представляти описсвоєї діяльності за річний період у ракурсі ста-лого розвитку, але їх кількість дуже незнач-на.

Загальна діагностика поточного стану такомплексний аналіз внутрішнього середови-ща зазвичай проводяться через дослідженнята розгляд у комплексі основних показниківдіяльності підприємства. Тому необхідновідбирати ті показники, які найбільш повнохарактеризують соціальну, економічну таекологічну сфери діяльності, й фактично єпрерогативами і визначальними ознакамиконцепції сталого розвитку. Головною про-блемою залишається те, що сама концепціясталого розвитку була розроблена за кордо-ном і тільки зараз починає розповсюджува-тися в Україні. Водночас економічний, соц-іальний рівень діяльності зарубіжних тавітчизняних підприємств дуже контрастуютьміж собою [6, с. 171]. Екологи всього світузакликають представників ділового світу тасуспільство звернути увагу на проблеми гло-бального потепління та масштабного забруд-нення планети і пропонують акцентуватидіяльність на захисті екології, що має статиодним із пріоритетів для українських під-приємств. Проте ці ініціативи вимагаютьзначного бюджетного фінансування, томудля тих суб'єктів, які тільки стали на шлях до-сягнення сталого розвитку чи починають ви-ходити з довготривалої кризи, є неможливим



95

одночасно досягти прискорених позитивнихзрушень у фінансовій, соціальній, виробничійта екологічній сферах одночасно.

Оцінка сталого розвитку представленаосновними фінансовими та нефінансовимипоказниками. Фінансові показники є резуль-татом діяльності; за ними оцінюють, на-скільки ефективно була розроблена та впро-ваджена в життя стратегія підприємства, на-скільки прибутковими були фактичні рішен-ня керуючого складу [7, с. 154]. Зовнішнє се-редовище поділяють на мікро- та макросере-довище. Чинники макросередовища тісно по-в'язані з діяльністю підприємства, але вонисприяють чи дестабілізують діяльність пред-ставників всієї промисловості або окремоїгалузі. Виключенням можуть стати ті під-приємства, які досягли такого рівня стало-го розвитку, що здатні протистояти середнімколиванням ззовні або взагалі їх не відчува-ти. Тому головним завданням керівництва єпостійний моніторинг економічних, со-ціальних, політико-правових, технологіч-них, екологічних подій, які можуть здійсню-вати вплив на стан галузі та функціонуван-ня підприємства. Зацікавлені в успіху під-приємства менеджери повинні постійно бутипоінформовані про події та коливання, яківідбуваються як всередині, так і ззовні, од-ночасно переробляти, аналізувати та синте-зувати інформацію, формувати загальні вис-новки та передбачати можливі загрози длязбереження своєї функціональної актив-ності.

Для підприємств, які тільки орієнтуютьсяна здійснення сталого розвитку, початкові ха-рактеристики можуть знаходитися на дуженизькому рівні, тому досягнення показниківнайвищого рівня може стати довготривалоюта занадто ускладненою місією. В ході дослі-дження поставлено завдання пристосуватисистему оцінки саме до підприємств-по-чатківців у застосуванні концепції сталогорозвитку [8, с. 104]. Це вдалося здійснити зав-дяки встановленню коефіцієнтів вагомості длякожної сфери, які були визначені методомекспертного опитування і розподілилися та-ким чином:

— економічна сфера (Ki) — 0,460;— соціальна сфера (Kj) — 0,355;— екологічна сфера (Ky) — 0,185.Це пов'язано з тим, що на початковому

етапі орієнтації на сталий розвиток підприє-мство фінансово не спроможне гідним чиномпідтримувати належний сталому розвиткусоціальний рівень та виділяти значні фінансові

ресурси на превентивні екологічні заходи,тому основну увагу зосереджено на економіці,фінансах, маркетингу, виробництві та ефек-тивному використанні всіх видів ресурсів [9,с. 17]. Граничні межі для значень показниківвизначались на основі первинних даних про-мислових підприємств, грунтуючись на данихпідприємств, які успішно розвиваються, виз-начили критерії для стабільного стану та ста-ну розвитку.

За умови майже повного припинення діяль-ності чи її скорочення рівень деяких показ-ників може ввести в оману та зумовити отри-мання хибних результатів. Зазначених непо-розумінь можна уникнути шляхом позначен-ня таких показників сірим кольором. Так,якщо підприємство максимально скоротилофонд робочого часу, кількість шкідливих ви-кидів чи витрати електроенергії будуть про-порційно зменшуватися, начебто досягаючирівня сталого розвитку [10, с. 5]. Якщо еко-номічні та соціальні індикатори сигналізуютьпро кризовий стан, екологічні індикатори мо-жуть взагалі не існувати, тоді як у разі досяг-нення обгрунтованого рівня виробництва, об-сягів продажу та продуктивності праці значен-ня даних показників приймаються на рівні ста-лого розвитку.

ВИСНОВКИМожливості для вдосконалення та під-

тримки сталого розвитку можуть мати різнуспрямованість та дозволяють удосконалю-ватися шляхом освоєння нових видів про-дукції, розширення ринків збуту, інновацій-ного покращення існуючих технологій ви-робництва продукції, поліпшення умов праціробітників, створення загального сприятли-вого клімату та активізації мотивуючих за-ходів. Якщо підприємство стає на шлях до-сягнення сталого розвитку, це означає, щовоно налаштоване на безупинне вдоскона-лення своєї діяльності та зміцнення внутріш-нього потенціалу.

Література:1. Єрмакова О.М. Стратегічне управління

підприємством: сутність та особливості. Нау-ковий вісник Полісся. 2015. №4. С. 92.

2. Боженьова І.М. Теорія сталого розвиткута її роль у процесі управління підприємством.Збірник наукових праць ВНАУ. 2013. № 3. С. 26.

3. Романюк І.А. Розвиток підприємництвата альтернативних видів діяльності сільськогонаселення. Економіка. Менеджмент. Бізнес.2014. № 1 (9). С. 117—121.



4. Квятковська Л.А. Реалізація принципівконцепції сталого розвитку в діяльності під-приємства. Вісник соціально-економічних до-сліджень. 2013. Вип. 1. С. 85—89.

5. Ігнатенко М.М. Соціальна відповідаль-ність бізнесових структур у діяльності харчо-вих підприємств. Економіка АПК. 2015. № 3.С. 65—69.

6. Поліщук В.Г. Понятійно-категоріальнийапарат політики стимулювання сталого розвит-ку регіону. Актуальні проблеми економіки.2009. № 11. С. 168—173.

7. Мармуль Л.О. Роль стратегічного аналі-зу в управлінні виробничою діяльністю сіль-ськогосподарських підприємств. Наукові праціПолтавської державної аграрної академії.2011. Вип. 2. Т. 1. С. 152—156.

8. Гросул В.А., Мамаєва Г.С. Теоретичніпідходи щодо визначення сутності сталого роз-витку підприємства. Сталий розвиток еконо-міки. 2012. № 7. С. 104—107.

9. Кузьміна О.С. Аналіз підходів до тракту-вання поняття "сталий розвиток підприємства".Вісник Хмельницького національного універси-тету. 2015. №5. С. 13—21.

10. Ігнатенко М.М., Мармуль Л.О., Леває-ва Л.Ю., Романюк І.А. Ідентифікація сільсько-господарських обслуговуючих кооперативів усукупності форм організації діяльності на селі.Агросвіт. 2019. № 17. С. 3—7.

References:1. Yermakova, O.M. (2015), "Strategic enter-

prise management: essence and features". Nau-kovyy visnyk Polissya, vol. 4, рр. 92.

2. Bozhen'ova, I.M. (2013), "Sustainabledevelopment theory and its role in the enterprisemanagement process", Zbirnyk naukovykh prats'VNAU, vol. 3, pp. 26.

3. Romanіuk, I.A. (2014), "Development ofentrepreneurship and alternative activities of ruralpopulation", Ekonomika. Menedzhment. Biznes,vol. 1 (9), pp. 117—121.

4. Kvіatkovs'ka, L.A. (2013), "Implementationof the principles of the concept of sustainable deve-lopment in the enterprise", Visnyk sotsial'no-ekonomichnykh doslidzhen', vol. 1, pp. 85—89.

5. Ihnatenko, M.M. (2015), "Social respon-sibility of business structures in the activity of foodenterprises", Ekonomika APK, vol. 3, pp. 65—69.

6. Polishchuk, V.H. (2009), "Conceptual andcategorical apparatus of the policy of promotingsustainable development of the region", Aktual'niproblemy ekonomiky, vol. 11, pp. 168—173.

7. Marmul', L.O. (2011), "The role of strategicanalysis in the management of agricultural pro-

duction", Naukovi pratsi Poltavs'koyi derzhavnoyiahrarnoyi akademiyi, vol. 2, no. 1, pp. 152—156.

8. Hrosul, V.A. and Mamaіeva, H.S. (2012),"Theoretical approaches for determining theessence of sustainable enterprise development",Stalyy rozvytok ekonomiky, vol. 7, pp. 104—107.

9. Kuz'mina, O.S. (2015), "Analysis of appro-aches to the interpretation of the concept of"sustainable enterprise development"". VisnykKhmel'nyts'koho natsional'noho universytetu, vol.5, pp. 13—21.

10. Ihnatenko, M.M. Marmul', L.O. Levaіeva,L.Yu. and Romanіuk, I.A. (2019), "Identificationof agricultural service cooperatives in a set offorms of organization of rural activities", Ahrosvit,vol. 17, pp. 3—7.Стаття надійшла до редакції 02.04.2020 р.



97

УДК 338.48

А. Ж. Сакун,к. е. н., доцент кафедри обліку і оподаткування,Херсонський державний аграрний університет, м. Херсон, УкраїнаORCID ID: 0000-0002-0910-4055Т. О. Гакал,аспірант, Херсонський державний аграрний університет, м. Херсон, УкраїнаORCID ID: 0000-0003-2867-0447

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНФРАСТРУКТУРИСІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

A. Sakun,PhD in Economics,associate professor department of Accounting and Taxatio, Kherson State Agricultural University, Kherson, UkraineT. Gakal,postgraduate student, Kherson State Agricultural University, Kherson, Ukraine

FORMATION OF THE SYSTEM OF THE RURAL GREEN TOURISM INFRASTRUCTUREIN UKRAINE

У статті проведено дослідження сутності категорії "інфраструктура сільського зеленого туризму". Це булоздійснено через аналіз змісту таких дефініцій, як "інфраструктура", "туристична інфраструктура" та "сільська со-ціальна інфраструктура". Детальний їх розгляд дав змогу встановити, що інфраструктура є допоміжною системою,яка формується для сприяння розвитку окремим економічним об'єктам. Відповідно, туристична інфраструктура єневід'ємною складовою розвитку туризму, сукупність об'єктів, які забезпечують відпочинок і розваги для туристів.Детальний розгляд наукових концепцій трактування категорії "сільська соціальна інфраструктура" дозволило вста-новити, що такий вид інфраструктури є сукупністю різних за своєю природою підсистем та об'єктів, які створюютьумови для функціонування сільської місцевості, сприяють ефективному її соціально-економічному розвитку. Вра-ховуючи результати, що були отримані під час проведення дослідження, встановлено, що питання ідентифікації змістуінфраструктури сільського зеленого туризму є малодослідженими, а отже, існує потреба в поглибленні теоретичнихта прикладних положень її функціонування. Відповідно у статті було обгрунтовано визначення сутності такого видуінфраструктури, зокрема: інфраструктура сільського зеленого туризму — складна система взаємопов'язаних ком-понентів, які у взаємодії створюють сприятливе середовище для виникнення нових господарств у сфері сільськогозеленого туризму, та забезпечення їхнього стійкого і ефективного розвитку.

The process of expanding tourist facilities that could satisfy the growing demand for rural green tourism services iscomplicated by a wide range of problems, among which the most acute is the underdeveloped infrastructure. Recentexperience and scientific research show that the accelerated development of rural green tourism infrastructure can becomea catalyst for structural reconstruction of the economy, ensure demographic stability and solve urgent social and economicproblems in rural areas. Within the article, the essence of the category "rural green tourism infrastructure" is researched.This was done through the content analysis of such definitions as "infrastructure", "tourism infrastructure" and "ruralsocial infrastructure". Their detailed examination made it possible to establish that the infrastructure is an ancillarysystem that is formed to facilitate the development of a particular economic entity. Accordingly, tourism infrastructureis an integral part of the tourism development, a set of objects that provide recreation and entertainment for tourists. Adetailed examination of scientific concepts of the interpretation of the category "rural social infrastructure" has made itpossible to establish that this type of infrastructure is a collection of subsystems and objects, different in nature, whichcreate conditions for the countryside functioning, contribute to its effective social and economic development. Takinginto consideration the results obtained during the study, it was found that the issues of identifying the content of ruralgreen tourism infrastructure are poorly researched; therefore, there is a need to deepen theoretical and applied provisionsof its functioning. Accordingly, essence of this type of infrastructure is substantiated within the article, in particular: therural green tourism infrastructure is a complex system of interconnected components that, in collaboration, create an

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.97



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАктивізація господарської діяльності

підприємств у сфері сільського зеленого туриз-му є важливою складовою розвитку сільськихтериторій. Низький рівень соціально-еконо-мічного розвитку українського села зумовле-ний значними чинниками різної природи. Про-те, враховуючи глибину кризового стану, акти-візувати покращення ситуації в цій сфері нинінеможливо в короткостроковій перспективі.Відповідно, з огляду на таку ситуацію доціль-но також розвивати суміжні до сільськогоспо-дарської галузі сфери економіки, які частковомають здатність покращити умови проживан-ня сільських мешканців, рівень їхнього достат-ку. Саме розвиток сфери сільського зеленоготуризму може сприяти реалізації окресленихпроцесів. Поділяємо думку В.Г. Дарчук, яказауважує, що сільський (зелений) туризм ви-ступає важливим чинником збереження сіл ісільського населення, стабільного динамічно-го збільшення надходжень до бюджету, акти-візації розвитку багатьох галузей економіки(транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво,сільське господарство тощо) [8, с. 213].

Зважаючи на вищезазначене, дослідженняв цій сфері є актуальними, особливо важливи-ми для розвитку українського села та для акти-візації господарської діяльності в сільськіймісцевості.


Питання розвитку туристичної інфраструк-тури є актуальними й активно досліджуютьсявітчизняними та закордонними вченими. Зок-рема, серед них варто відзначити таких нау-ковців: В. Буторіна, І. Гришова, В. В. Дружиніна,І. Єрко, О. Залуніна, М. Забокрицька, Н. Ключ-кович, Б. Кошова. Особливості розбудови си-стеми сільської соціальної інфраструктурирозглядалися в працях А. Андрющенка, В. Ку-черенко, С. Макухи, Г. Морозової, О. Ніколюк,В. Рябоконь, Л. Рарок, О. Серьогіної-Берес-товської, В. Ткачук, Т. Шабатура, а також за-кордонних учених: G. Butnaru, J. Chen, H. Fu,

enabling environment for new rural green tourism businesses to emerge and ensure their sustainable and efficientdevelopment. Therefore, the development of rural green tourism infrastructure will increase the standard of living of thelocal population economically interested in maintaining and increasing the available resources.

Ключові слова: інфраструктура, туристична інфраструктура, сільська соціальна інфра-структура, інфраструктура сільського зеленого туризму, соціальна інфраструктура, сільськийзелений туризм.

Key words: infrastructure, tourism infrastructure, rural social infrastructure, rural green tourisminfrastructure, social infrastructure, rural green tourism.

J. Guan, G. Gonсalves, A. Haller, J. Jeong, H. Li, G.Quaranta, A. Trukhachev, J. Xu, T. Zhang та ін.

ВИДІЛЕННЯ НЕДОСЛІДЖЕНИХ ЧАСТИНЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Попри численні напрацювання науковців усфері дослідження туристичної інфраструкту-ри та розвитку сільського зеленого туризму, насьогодні питання вивчення інфраструктурисільського зеленого туризму залишаються ма-лодослідженими й потребують глибокого сис-темного аналізу та обгрунтування.

МЕТА СТАТТІМетою статті є розгляд сутності інфра-

структури сільського зеленого туризму, розг-ляд її як цілісної системи взаємопов'язанихелементів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУОтже, розвиток інфраструктури є дійсно

важливою передумовою формування передумовдля активного розвитку господарської діяль-ності у сфері сільського зеленого туризму. Такаважливість, насамперед, зумовлена об'єктивни-ми особливостями надання туристичних послугу цій сфері. Відповідно, специфіка сільського зе-леного туризму вимагає наявність дорожньої татранспортної інфраструктури, наявності со-ціальної сільської інфраструктури. Надання до-даткових послуг у межах туристичних про-дуктів, що пропонуються господарями длявідвідувачів сільських садиб, також вимагаєстворення додаткової інфраструктури.

Таким чином, проведемо аналіз інфраструкту-ри розвитку сільського зеленого туризму. Дослі-дження почнемо із з'ясування сутності такихдефініцій, як "інфраструктура", "туристичнаінфраструктура", "соціальна інфраструктурасела". Зауважимо, що в межах цієї статті сільськийзелений туризм як окрему економічну дефініціюбудемо розглядати як вид туризму, сутність яко-го полягає у здійсненні тимчасового виїзду люди-ни до сільської місцевості, проживанні в сільськійсадибі господаря, що здійснюється з метою відпо-чинку, ознайомлення з національними традиція-



99

ми та особливостями сільського життя, долучен-ням до природи, що не супроводжується надан-ням туристами будь-яких платних послуг.

Розглянемо окремі наукові підходи до розг-ляду сутності категорії "інфраструктура". Одра-зу зауважимо, що ця дефініція є універсальнимекономічним поняттям, оскільки є невід'ємноюскладовою розвитку всіх економічних систем.Саме тому питання дослідження особливостейінфраструктурного забезпечення активного фун-кціонування таких систем є важливими та обо-в'язковими для врахування при розробці заходівїх розбудови. Погоджуємося з позицією, щоінфраструктура є сектором економіки загально-го призначення, тобто її елементи можуть одна-ковою мірою використовуватись усіма суб'єкта-ми ринкових відносин: від підприємств малогобізнесу до транснаціональних корпорацій будь-якої галузевої належності й виду діяльності, а та-кож державних інституцій [2, c. 37].

Отже, інфраструктуру доцільно, на нашепереконання, розглядати як допоміжну систе-му, що забезпечує розвиток основної системи.Цілком зрозуміло, що система інфраструктуриє досить складною сукупністю різних за своєюприродою складових, оскільки активне функці-онування економічних об'єктів, процесів абосистем залежить від їхньої ефективної роботи.

Інфраструктура сільського зеленого туриз-му також є складною системою, що містить ве-лику кількість підсистем, які у взаємозв'язкуформують єдиний простір для якісного надан-ня відповідних туристичних послуг у цій сфері.Цілком логічно припустити, враховуючи спе-цифіку господарської діяльності підприємству сфері сільського зеленого туризму, що до-слідження особливостей інфраструктурногозабезпечення розвитку економічних суб'єктівнеобхідно здійснювати з урахуванням змістутаких категорій, як "туристична інфраструкту-ра" та "соціальна інфраструктура села". Роз-глянемо етимологію окреслених дефініцій.

Туристична інфраструктура є невід'ємноюскладовою активного розвитку всієї туристич-ної галузі в країні. На сьогодні вже проведенозначну кількість досліджень для виявлення сут-ності такої інфраструктури, її базових складо-вих. Зокрема представимо декілька з них:

1) інфраструктура туризму — системаорганізацій та інституцій, діяльність яких спря-мована на надання туристичних послуг з метоюзбалансування інтересів суб'єктів туристично-го ринку у відповідності до норм чинного за-конодавства [9, с. 38];

2) інфраструктура туризму — комплекс спо-руд, інженерних і комунікаційних мереж, у тому

числі телекомунікаційного зв'язку, доріг, суміжнііндустрії туризму підприємства, що забезпечуютьнормальний доступ туристів до туристських ре-сурсів, а також забезпечення життєдіяльностіпідприємств індустрії туризму [4, с. 212];

3) інфраструктура туризму — комплексвидів діяльності щодо створення умов для реа-лізації туристських послуг. Слушним є і розу-міння туристичної інфраструктури як сукуп-ності різноманітних об'єктів, що використову-ються для задоволення потреб туристів [6];

4) туристична інфраструктура — це склад-не суспільно-географічне утворення системно-го характеру, яке формується та функціонує занаявності певної кількості елементів інфра-структури туризму, які пов'язані між собоюпрямими та зворотними зв'язками, структурата інтенсивність яких формується під впливомтуристичного попиту [7];

5) туристична інфраструктура — це сукупністьштучно створених рекреаційних закладів та су-путніх об'єктів, побудованих для загального ко-ристування за рахунок державного інвестування:автомобільні та залізничні дороги, пункти пропус-ку, аеропорти, лікарні, школи тощо [1];

6) туристична інфраструктура — сукупністьоб'єктів, які забезпечують відпочинок і розважан-ня туриста; це базова умова розвитку туризму [2].

Аналіз окреслених підходів до розгляду сут-ності категорії "інфраструктура туризму" ("тури-стична інфраструктура") дає підстави визначититакі особливості досліджуваної дефініції, а саме:

1) туристична інфраструктура є невід'єм-ною складовою розвитку туризму, організаціївідпочину споживачів туристичних послуг;

2) однією з ключових функцій туристичноїінфраструктури є функція забезпечення;

3) туристична інфраструктура — це ціліснасистема взаємопов'язаних елементів, підсистем;

4) туристична інфраструктура — це пере-важно сукупність штучно створених людиноюоб'єктів та підсистем.

Отже, окреслені особливості також будутьпритаманними й системі інфраструктури розвит-ку сільського зеленого туризму як одного з йоговидів. Проте, зважаючи на специфіку цього видутуризму, доцільно зауважити, що для наданнявідповідних туристичних послуг об'єктивно не-обхідно також залучати й інфраструктуру тієїмісцевості, де буде розміщено туристичний об'єктсільського зеленого туризму. Таким чином, важ-ливим також є розвиток такої інфраструктури наналежному рівні, оскільки це впливатиме частко-во і на якість надання туристичних послуг відпо-чивальникам. Питання визначення сутностісільської інфраструктури є досить складним, ос-



кільки пов'язане з великою кількістю різнихоб'єктів, підсистем та інститутів, які існують усільській місцевості й у комплексі забезпечуютьрозвиток сіл та селищ у державі.

У науковій літературі найчастіше вчені оперу-ють категоріями "соціальна інфраструктура села","сільська соціальна інфраструктура". Розглянемоїї сутність більш докладно. І.Ю. Гришова зазна-чає, що найзагальнішому розумінні соціальнаінфраструктура представлена сукупністю об'єктів,що забезпечують задоволення потреб населенняшляхом надання благ та опосередковано вплива-ють на ефективність суспільного виробництва че-рез основну продуктивну силу — людей [6]. Соц-іальна інфраструктура є матеріально-речовою ба-зою соціальної сфери села, сукупністю об'єктів,що належать сфері обслуговування сільського на-селення (житлове, комунальне господарство,транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчу-вання, побутове обслуговування, охорона здоро-в'я, соціальне забезпечення обслуговування, осв-іта, культура, мистецтво, спорт), функціонуванняяких спрямоване на задоволення його потреб, ос-кільки забезпечує оптимальні умови для раціо-нальної діяльності, передусім самої людини [5].

Категорію "сільська соціальна інфраструкту-ра" пропонується розглядати з позиції систем-ного підходу, а саме: сільська соціальна інфраст-руктура — це організаційно-економічна система,що забезпечує рух різного виду потоків: товар-

них, фінансових, трудових, інформаційних, з ме-тою задоволення оптимальних умов життєдіяль-ності сільської соціально-територіальноїспільноти у взаємодії з територіальною економ-ічною системою (підприємства АПК, сільськогонаселеного пункту, сільського адміністративно-го району, регіону, країни) [3]. Подібного підхо-ду дотримується також інший автор, який заува-жує, що сільська соціальна інфраструктура — цесистема галузей, розташованих на певній тери-торії, які виконують різні соціальні функції, щостворюють умови для ефективного функціону-вання людини і виробництва, соціальні умовивідтворення працівників і гармонійного розвит-ку членів їх сім'ї [4]. Таким чином, сільська со-ціальна інфраструктура являє собою сукупністьрізних за своєю природою підсистем та об'єктів,які створюють умови для функціонуваннясільської місцевості, сприяють ефективному їїсоціально-економічному розвитку.

Отже, враховуючи, що інфраструктурасільського зеленого туризму є сукупністюоб'єктів туристичної та сільської соціальноїінфраструктури, на рисунку 1 представлено мо-дель системи такої інфраструктури.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇУ статті проведено грунтовний аналіз сут-

ності інфраструктури сільського зеленого ту-ризму. Це було реалізовано через дослідження

Рис. 1. Система інфраструктури сільського зеленого туризмуДжерело: складено авторкою.



101

змісту таких економічних категорій як "турис-тична інфраструктура" та "сільська соціальнаінфраструктура". Визначено, що розуміння сут-ності інфраструктури сільського зеленого ту-ризму не можливо здійснити без розгляду ок-реслених дефініцій, особливостей функціону-вання таких об'єктів, оскільки їх взаємозв'язокта часткова взаємозалежність визначають інсти-туційні передумови для подальшого функціону-вання сільського зеленого туризму в країні.

Отже, запропоновано інфраструктуру сіль-ського зеленого туризму розглядати так: склад-на система взаємопов'язаних компонентів, які увзаємодії створюють сприятливе середовищедля виникнення нових господарств у сферісільського зеленого туризму, забезпеченняїхнього стійкого та ефективного розвитку. Та-кож результати проведеного дослідження доз-воляють констатувати недостатній рівень роз-робки теоретичних, методичних та прикладнихположень функціонування та розбудови систе-ми інфраструктури сільського зеленого туриз-му в Україні, що зумовлює існування потреби впроведенні додаткових досліджень у цій сфері.

Література:1. Андрющенко А.М. Соціальна інфраструк-

тура села та розвиток сільськогосподарськоговиробництва. Агросвіт. 2014. № 9. С. 33—36. 65.

2. Бойчик І.М. Ринкова інфраструктура:сутність та характеристика. Сталий розвитокекономіки. 2013. № 3. — С. 34—41.

3. Брунець Б.Р. Сутність означення поняттяінфраструктура. Науковий вісник НЛТУ Украї-ни. 2012. Вип. 22.5. С. 372—377.

4. Буторіна В.Б. Взаємовплив підприємствтуристичної інфраструктури і національноготуризму в Україні. Глобальні та національніпроблеми економіки. 2016. Вип. 12. С. 211—214.

5. Васильців Т.Г., Мамчи Р.О. Деякі підходидо формування інфраструктури товарного рин-ку України. Вісник Державного університету"Львівська політехніка". Проблеми економікита управління. 2000. № 391. С. 293—296.

6. Гришова І., Шабатура Т., Ніколюк О. Дер-жавне регулювання екотуризму в контекстіЄвропейського досвіду. Наукові записки Інсти-туту законодавства Верховної Ради України.2020. № 1. С. 126—136.

7. Гуменюк О. О. Інфраструктурне забезпе-чення функціонування агропромислового рин-ку. Інноваційна економіка. 2013. № 3. С. 56—61.

8. Дарчук В.Г. Рекламні маршрути по точ-ках садиб як один із чинників розвитку сіль-ського (зеленого) туризму в Україні. БізнесІнформ. 2013. № 8. С. 204—214.

9. Дружиніна В.В., Залуніна О.М. Оцінкастану туристичної інфраструктури з урахуван-ням особливостей розвитку регіону. Науковийвісник Херсонського державного університету.Серія Економічні науки. 2015. Вип. 10, Ч. 2.С. 37—41.

10. Економічна енциклопедія: у 3 т. / гол. ред.Б.Д. Гаврилишин. Т. 1: А (абандон) — К (кон-центрація виробництва) / відп. ред. С.В. Мочер-ний. Київ: Академія, 2000. 863 с.

References:1. Andriushchenko, A. M. (2014), "Social infra-

structure of the village and development of agricul-tural production ", Ahrosvit, vol. 9, pp. 33—36.

2. Boichyk, I. M. (2013), "Market Infrastruc-ture: Essence and Features", Stalyi rozvytokekonomik, vol. 3, pp. 34—41.

3. Brunets, B. R. (2012), "Essence of the defi-nition "infrastructure", Naukovyi visnyk NLTUUkrain, Vol. 22.5, pp. 372—377.

4. Butorina, V. B. (2016), "Interplay of tourisminfrastructure and national tourism enterprises inUkraine", Hlobalni ta natsionalni problemyekonomiky, vol. 12, pp. 211—214.

5. Vasyltsiv, T. H. and Mamchy, R. O. (2000),"Some approaches to the formation of thecommodity market infrastructure of Ukraine",Visnyk Derzhavnoho universytetu "Lvivskapolitekhnika". Problemy ekonomiky ta uprav-linnia, vol. 391, pp. 293—296.

6. Gryshova, I. Shabatura, T. and Nikoliuk, O.(2020), "State regulation of ecotourism in the contextof European experience", Naukovi zapysky Instytutuzakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrayiny —Scientific notes of the Institute of Law of theVerkhovna Rada of Ukraine, Vol. 1, pp. 126—136.

7. Humeniuk, O. O. (2013), "Infrastructuralsupport of the functioning of the agro-industrialmarket", Innovatsiina ekonomika, vol. 3, pp. 56—61.

8. Darchuk, V. H. (2013). "Advertising Routeson Estate Points as One of the Factors of Rural(Green) Tourism Development in Ukraine", BiznesInform, vol. 8, pp. 204—214.

9. Druzhynina, V. V. and Zalunina, O. M.(2015), "Estimation of the state of tourist infra-structure taking into consideration the pecu-liarities of the region development", Naukovyi vis-nyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Se-riia Ekonomichni nauky, vol. 10 (2), pp. 37—41.

10. Havrylyshyn, B. D. and Mochernyi, S. V.(2000), Ekonomichna entsyklopediia [Economicencyclopedia], vol. 1, A (abandon) — K (kontsent-ratsiia vyrobnytstva) [A (abandon), — K (kontsentra-tsiia vyrobnytstva)], Akademiia, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 26.03.2020 р.



УДК 338.2:330.322

І. С. Крамаренко,к. е. н., доцент, декан факультету права та соціально-освітніх технологій,Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини Університету "Україна"ORCID ID: 0000-0002-0417-0918Д. С. Войт,к. е. н., докторант, Міжнародний університет бізнесу і праваORCID ID: 0000-0003-3406-2237Н. О. Прокопенко,здобувач, Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інноваційORCID ID: 0000-0001-8919-2114Є. С. Клецов,аспірант, Національний університет кораблебудування імені адмірала МакароваORCID ID: 0000-0001-9918-8813Ю. Ю. Кльоц,здобувач, Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інноваційORCID ID: 0000-0002-3407-7124

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯТА РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУВ УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.102

I. Kramarenko,PhD in Economics, Associate Professor, Dean of the Faculty of Law and Social and InformationTechnologies, Mykolaiv Interregional Institute of Human Development of the "Ukraine" UniversityD. Voit,PhD in Economics, Doctoral candidate, International University of Business and LawN. Prokopenko,applicant, Black Sea Research Institute of Economics and InnovationY. Kletsov,postgraduate student, National University of Shipbuilding named after Admiral MakarovU. Kloyts,applicant, Black Sea Research Institute of Economics and Innovation

RETROSPECTIVE ANALYSIS OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF INVESTMENTPOTENTIAL IN THE CONDITIONS OF INSTABILITY

Метою написання статті є проведення ретроспективного аналізу формування та розвитку інвестиційного потен-ціалу в умовах нестабільності. Основними завданнями дослідження є: ретроспективний аналіз розвитку інвестицій-ного потенціалу України; аналіз й використання перспективних фінансових джерел формування інвестиційних ре-сурсів. Визначено, що в умовах макроекономічної нестабільності та кризових явищ саме інвестиції, при умові реалі-зації адекватної інвестиційної політики, виступають ключовим інструментом приведення економічної системи дорівноважного стану та створюють підвалини для подальшого зростання. Водночас, на основі проведеного ретрос-пективного аналізу інвестиційного забезпечення розвитку національної економіки, встановлено, що обсяги інвести-ційного забезпечення скорочувалися саме в піки макроекономічної нестабільності. Інвестування економічного роз-витку виступає водночас і причиною і наслідком макроекономічної стабілізації. Управління інвестиційним потен-ціалом на різних стадіях економічного циклу вимагає диференційованого підходу, використання арсеналу страте-гічних, тактичних заходів та розроблення відповідних механізмів формування інвестиційного потенціалу і його роз-поділу у відповідності до пріоритетів на різних стадіях економічного циклу.

Підкреслено, що в умовах дестабілізації та економічної рецесії саме державні інвестиції у розвиток пріоритет-них галузей, транспорту, інфраструктуру та інноваційну діяльність виступають одним з головних стабілізуючих мак-роекономічних інструментів. Проведено аналіз державного інвестування в Україні, визначено його ефективність усучасних умовах. Встановлено недостатню ефективність відбору та реалізації державних інвестиційних проектів та



103



В умовах кризових явищ інвестиції, за на-лежного підходу до їх використання, сприяютьекономічній та соціальній стабілізації та стаютьважливою домінантою не тільки виходу з кри-зи, а й створення передумов для зростання кон-курентоспроможності національної економіки.З іншого боку, саме стабільні, прозорі та перед-бачувані умови розвитку економічних процесівстворюють підвалини для максимізації інвес-тицій, їх довгострокової орієнтації та інновац-ійного спрямування. Таким чином, інвестуван-

їх не достатню відповідність потребам економіки й суспільства на сучасному етапі розвитку. Зокрема реалізаціябільшості проектів має виражене соціальне та культурне призначення, проте не сприяє мультиплікативному ефектудержавного інвестування та не здійснює стабілізуючого впливу на економічні процеси.

Проведений аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів, серед яких провідними є фондовабіржа та банківська системи, дозволив зробити висновок, що наразі використання цих джерел здійснюється намінімальному по відношенню до реальних потреб економіки рівні. Розвиток фінансового ринку гальмується насам-перед нестабільним курсом національної валюти, правовою неврегульованістю та відсутністю дієвих механізмів пра-вового захисту власності та корпоративних прав, слабкою вмотивованістю внутрішніх інвесторів, зокрема населен-ня, щодо активної участі у процесах приватизації. Високі ставки рефінансування також не сприяють залученню кре-дитних ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності.

The purpose of the article is a retrospective analysis of the formation and development of investment potential inconditions of instability. The main objectives of the study are: retrospective analysis of the development of the investmentpotential of Ukraine; analysis and use of perspective financial sources of formation of investment resources. It isdetermined that in the conditions of macroeconomic instability and crisis phenomena, investments, provided theimplementation of an adequate investment policy, are a key instrument for bringing the economic system to equilibriumand create the basis for further growth. At the same time, on the basis of a retrospective analysis of the investmentsupport for the development of the national economy, it is found that the volume of investment support reduced preciselyat the peak of macroeconomic instability. Investment in economic development is both a cause and a consequence ofmacroeconomic stabilization. Managing investment potential at different stages of the economic cycle requires adifferentiated approach, the use of a set of strategic, tactical measures and the development of appropriate mechanismsfor the formation of investment potential and its allocation in accordance with the priorities at different stages of theeconomic cycle.

It is stressed that in a context of destabilization and economic recession, public investment in the development ofpriority industries, transport, infrastructure and innovation are among the main stabilizing macroeconomic instruments.The analysis of the state investment in Ukraine is carried out, its efficiency in modern conditions is determined. Theinsufficient efficiency of selection and implementation of state investment projects and their lack of compliance with theneeds of the economy and society at the current stage of development are found. In particular, the implementation ofmost projects has a pronounced social and cultural purpose, but it does not contribute to the multiplier effect of publicinvestment and does not have a stabilizing effect on economic processes.

The analysis of the financial sources of formation of investment resources, among which the leading ones are thestock exchange and banking systems, makes it possible to conclude that at present the use of these sources is carried outat the minimum level relative to the real needs of the economy. The development of the financial market is hampered,first of all, by the unstable exchange rate of the national currency, legal unsettling and lack of effective mechanisms oflegal protection of property and corporate rights, weak motivation of internal investors, in particular the population, toactively participate in the privatization processes. High refinancing rates also do not facilitate the involvement of creditresources for investment activities.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційний потенціал, джерела формування інвестиційнихресурсів, ретроспективний аналіз, рецесія, нестабільність.

Key words: capital investment, investment potential, sources of formation of investment resources,retrospective analysis, recession, instability.

ня економічного розвитку виступає водночас іпричиною і наслідком макроекономічної ста-білізації. Управління інвестиційним потенціа-лом на різних стадіях економічного циклу ви-магає диференційованого підходу, використан-ня арсеналу стратегічних, тактичних заходів тарозроблення відповідних механізмів форму-вання інвестиційного потенціалу і його розпо-ділу у відповідності до пріоритетів на різнихстадіях економічного циклу. Саме тому дослі-дження процесів формування та ефективноговикористання інвестиційного потенціалу націо-нальної економіки має важливе наукове та при-кладне значення, особливо зважаючи на неста-більність та, значною мірою турбулентність



макроекономічних, соціальних та геополітич-них умов.


Дослідженню ретроспективного аналізуформування та розвитку інвестиційного потен-ціалу в умовах нестабільності присвятили своїдослідження такі відомі економісти: В.М. Геєць,І.О. Бланк, Л.М. Борщ, В.С. Кравців, С.О. Іщук,Т.В. Кулініч та інші. Питання впливу інвестиційна економічний розвиток держави дослідженов роботах таких економістів: Є.О. Бойко, Б.М. Да-нилишин, М.І. Долішній, О.В. Гаврилюк, З.В. Ге-расимчук, І.О. Іртищева, І.М. Котова, О.О. Ле-мішко, І.І. Лукінов, Ю.В. Макогон, Л.О. Пет-кова, В.Д. Попова, М.І. Стегней, Л.Є. Сімків,Д.В. Шиян. Однак сучасні світові соціально-економічні виклики висувають нові вимоги додослідження формування та розвитку інвести-ційного потенціалу в умовах нестабільності, аотже, ретроспективний аналіз є саме методом,за допомогою якого можна згрупувати основніпроблеми, що впливають на гальмування про-цесів.

МЕТА І ЗАВДАННЯ СТАТТІМетою статті — проведення ретроспектив-

ного аналізу формування та розвитку інвести-

ційного потенціалу в умовах нестабільності.Основними завданнями дослідження є: ретрос-пективний аналіз розвитку інвестиційного по-тенціалу України; аналіз й використання перс-пективних фінансових джерел формуванняінвестиційних ресурсів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВНИМ

ОБГРУНТУВАННЯМ ОТРИМАНИХНАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Ми погоджуємося з думкою Дяченко С.А.та Костіної І.С., що "… за більшістю показниківУкраїна має бути однією з провідних країнздійснення іноземних інвестицій оскільки вонамає значні переваги, які і приваблюють певнихінвесторів. По-перше, це ресурсний потенціал,по-друге, досить високий рівень професіонал-ізму працівників, задіяних у різних галузях ви-робництва, по-третє, вартість робочої сили, якапорівняно з іншими високорозвиненими краї-нами є значно нижчою" [1, с. 58]. Не зважаючина це, наявний стан економіки, правової та соц-іальної сфери в Україні впродовж останніхроків негативно впливають на рівень формуван-ня інвестиційного потенціалу.

Динаміка інвестиційного забезпечення роз-витку економіки регіонів України показує знач-ну залежність від дії макроекономічних чин-

Рис. 1. Динаміка капітальних інвестицій в економіку України

Примітка: * Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та за2014—2017 роки без частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

Джерело: [2; 3].



105

ників, зокрема розміру реального ВВП та інфляції.На рисунку 1 наведено динаміку капітальних інве-стицій у національній валюті та доларах США, тачастка капітальних інвестицій у ВВП.

Як видно з рисунка, динаміка обсягів капі-тальних інвестицій в економіку регіонів Украї-ни повторює тенденції виникнення фінансовихкриз. Перша економічна криза, пов'язана з гло-бальною фінансовою кризою 2008—2009 років,мала негативний вплив на приріст капітальнихінвестицій. Зокрема у 2009 році обсяги капі-тальних інвестицій скоротилися на 79196 млнгрн порівняно з попереднім періодом (-30%)та на 50% у перерахунку на долари США. У2010 році ця тенденція продовжилася скоро-ченням ще на 12305,5 млн грн (-7%). Доцільнозазначити, що фінансова криза 2009 року су-проводжувалася значною девальвацією націо-нальної валюти (-44%) та загальним падіннямВВП України з 179,9 млрд дол. США у 2008 роцідо 117,2 млрд дол. США у 2009 році. Це зумо-вило також скорочення частки капітальнихінвестицій у структурі ВВП за 2008—2010 рокина 12%.

Незначне пожвавлення інвестиційної діяль-ності у 2011—2012 роках пов'язано з поступо-вим виходом з економічної кризи та стабіліза-цією економічних процесів, проте повернути-ся до докризових показників 2008 року не вда-лося у зв'язку з наростанням політичної неста-більності, пов'язаної з подіями 2013 року та по-глиблення деструктивних економічних явищ узв'язку з анексією територій та військовоюагресією Російської федерації на Сході Украї-ни. Так, у 2014—2015 роках на тлі розгортаннявійськової та економічної агресії, зниженнясвітових цін на ключові експортні позиції тавтрати значної частини зовнішнього ринку,стагнації підприємств реального сектора еко-номіки, фінансово-банківської кризи обсягикапітальних інвестицій скоротилися у перера-хунку на долари США скоротилися на 41% та32% відповідно. У національній валюті, обсягикапітальних інвестицій у 2014 році скоротили-ся на 12%, проте у 2015 році вже зросли майжена 24%, що можна пояснити насамперед деваль-вацією національної валюти, а не реальнимзбільшенням обсягів інвестиційних вкладень.

За досліджуваний період 2010—2018 рокидля більшості регіонів України характерним єпослідовне зростання величини капітальнихінвестицій. Виключення становлять Запорізька,Луганська, Миколаївська, Одеська, Чернівець-ка області, для яких спостерігався незначнийспад величини капітальних інвестицій за 2010—2014 роки.

Позитивним, є поступове нарощення інвес-тицій в економіку України починаючи з 2016 ро-ку, що відмічається як у національній валюті,так і в перерахунку на долари. США. Обсягикапітальних інвестицій у 2016 та 2017 рокахзросли на 12,4 та 19,9% відповідно, що є пози-тивним сигналом щодо макроекономічної ста-білізації та поступового виходу з кризи. Про-те, на нашу думку, зважаючи на стан реально-го сектору економіки наявних темпів недостат-ньо для досягнення цілей сталого розвиткуУкраїни в умовах сучасних викликів. Крім того,не зважаючи на приріст валових інвестицій, їхчастка у структурі ВВП залишається критичнонизькою (15%), а структура є незадовільноюдля вирішення першочергових завдань з позиціїзабезпечення конкурентоспроможності та тех-нологічного переозброєння реального секторута забезпечення економічної й продовольчоїбезпеки.

Основним джерелом фінансування капі-тальних інвестицій у 2017 році, як і у попередніперіоди, залишаються власні кошти під-приємств, за рахунок яких освоєно 69,1 % ка-піталовкладень. Частка банківського кредиту-вання у загальних обсягах капіталовкладень у2017 році становила 6,60 відсотка і зросла по-рівняно з попереднім періодом на 1,5%. Пози-тивним є зростання частки фінансування інве-стиційних вкладень з місцевих бюджетів, яка у2017 році становила 9,3% і зросла порівняно з2010 роком на 6,1%, що є свідченням позитив-них зрушень у процесах реалізації реформифінансової децентралізації. Водночас, питомавага державного фінансування капітальнихінвестицій залишається критично низькою іскладає усього 3,3%. Хоча, як показує досвідрозвинених країн, в умовах дестабілізації таекономічної рецесії саме державні інвестиції урозвиток пріоритетних галузей, транспорт,інфраструктуру та інноваційну діяльність ви-ступають одним з головних стабілізуючих мак-роекономічних інструментів.

Слід зазначити, що до 2015 року, у законо-давстві України було відсутнє чітке визначен-ня державних інвестицій, що створювало пев-ну правову колізію щодо чіткого визначенняджерел, форм такого інвестування та оцінки їхефективності. Урядом та Верховною РадоюУкраїни, зроблено ряд позитивних кроків тареформ, що, на нашу думку, у майбутньому мо-жуть позитивно вплинути на формування і ре-алізацію державної інвестиційної політики.Зокрема у 2015 р. було прийнято зміни до Бюд-жетного кодексу у сфері державних інвести-ційних проектів. Згідно з якими уточнено саме



поняття "державного інвестиційного проекту".Отже, державні інвестиції спрямовуються

насамперед у об'єкти державної власності та,на відміну від приватних інвестицій, не маютьза мету отримання прибутку. Водночасздійснюючи інвестування держава опосередко-вано стимулює інвестиційні процеси у суміж-них сферах — будівництві, послугах, вироб-ництві, наукових дослідженнях тощо. Томудержавні інвестиційні проекти можна вважатиодним з важливих інструментів активізації інве-стиційної діяльності та зростання економіки.

Погоджуємося з Федорчак О.В, що "тема дер-жавних інвестицій ніколи не втрачала своєї ак-туальності через жахливий стан вітчизняноїінфраструктури. А на сьогодні до традиційнихінфраструктурних проблем ще додалася потре-ба потенційного відновлення Сходу України.Проте в управлінні державними інвестиціями вУкраїні існує низка проблем. Є багато при-кладів державних інвестиційних проектів, якіжодним чином не допомагають економічномузростанню, а навіть навпаки — стають симво-лом корупції та неефективності дій уряду" [4,с. 46].

За даними Міністерства розвитку економі-ки, торгівлі та сільського господарства Украї-ни [5] станом на 01.01.2018 року зареєстровано64 державні інвестиційні проекти на загальнусуму 80986 млн грн у пріоритетних сферах со-ціально розвитку, а саме:

— охорона здоров'я — 15 проектів загаль-ною вартістю 10316 млн грн;

— соціально-культурна сфера 7 проектів,вартістю 6632 млн грн;

— спортивна сфера 2 проекти на суму1764 млн грн;

— сфера освіти 5 проектів (876 млн грн);— охорона навколишнього середовища —

10 проектів (7943 млн грн);— транспортна інфраструктура 13 (52406 млн

грн);— функціонування органів влади та надан-

ня ними послуг — 8 проектів (1001 млн грн);— сфера агропромислового комплексу

1 проект вартістю 50 млн грн.За період 2015—2018 років, завершено та

введено в експлуатацію 5 державних інвести-ційних проектів. У зв'язку зі зростанням додат-кової вартості окремих проектів, що пов'язанонасамперед з інфляційними процесами, стро-ки реалізації близько 40% проектів розшире-но, частину проектів заморожено. Реалізаціядержавних інвестиційних проектів гальмуєть-ся насамперед нестачею фінансових ресурсів уповному обсязі на реалізацію проектів у відпо-відності до прийнятого бюджету та значнимзростанням собівартості кошторису окремихпроектів.

Окрім того, аналізуючи перелік інвестицій-них проектів, на які протягом останніх трьохроків виділяються бюджетні ресурси обсягомпонад 1,5 млрд грн щорічно, можна робити вис-новок, що ці проекти є важливими з точки зорусоціального значення (до прикладу будівницт-во сучасного лікувально-діагностичного ком-плексу Національної дитячої спеціалізованоїлікарні "Охматдит" та деякі інші проекти), про-те їх реалізація не сприятиме економічномурозвитку та не приводить до мультиплікатив-

89

80

58

71 7366

50

6974 76

87 85

70

79 80

70

51

8379 81

60

52

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Державний бюджет Місцевий бюджет

Рис. 2. Виконання видатків бюджетів на капітальне інвестування

Джерело: авторами розраховано за даними річної звітності Державної казначейської служби [6].



107

ного ефекту інвестицій. Світовий досвід свід-чить, що в умовах економічної рецесії табюджетного дефіциту, що характерні длясучасного стану вітчизняної економіки,пріоритетними сферами державного інвес-тування є насамперед високоефективні тарентабельні інвестиційні проекти, реалізаціяяких має на меті покращити інвестиційнийклімат, сприяти збільшенню робочих місцьта нарощенню виробничого й інноваційногопотенціалу.

Значною проблемою в управлінні держав-ними інвестиційними проектами як на держав-ному, так і на регіональному рівні є виконанняпланових показників щодо капітальних ви-датків бюджету. У деяких випадках освоєнікошти не призводять до планової реалізаціїпроектів у їх фізичному вираженні. Маютьмісце також випадки, що кошти виділяються,проте не освоюються через ускладнені проце-дури погодження і затвердження проектно-кошторисної документації. Доцільно зазначи-ти, що ефективність виконання бюджету щодокапітальних видатків є одним із критеріїв оцін-ки ефективності державного управління, щовикористовується міжнародними організація-ми, зокрема МВФ, Міжнародним банком ре-конструкції і розвитку. ОЄСР. З метою оцінкиефективності управління державними інвести-ціями на рівні держави та регіонів, розрахова-но співвідношення планового та фактичноговиконання капітальних видатків з державного,регіонального та зведеного бюджетів. Резуль-тати розрахунків наведено на рисунку 2.

З графіку видно, що найвищий рівень вико-ристання капітальних видатків із державногота регіональних бюджетів спостерігався у2007 та 2008 роках. У 2009 році, у зв'язку зфінансовою кризою, частина інвестиційнихпроектів державного та регіонального значен-ня не була реалізована внаслідок значної де-вальвації національної валюти, що призвело дозбільшення фактичної вартості проектів та,відповідно, їх недофінансування. Найнижчийрівень виконання капітальних видатків спосте-рігався у 2014 році (освоєно 50%) капітальнихвкладень, проте починаючи з 2015 року спос-терігається тенденція до покращення фінансо-вої дисципліни у сфері державного інвестуван-ня. Покращенню ситуації значною мірою спри-яло поступове впровадження реформи децен-тралізації та формування фонду регіонально-го розвитку. Водночас частка капітальних інве-стицій у структурі видатків державного бюд-жету знизилася з 6,2% у 2007 році до 1,73% у2017 році, що негативно впливає на створенняпередумов для економічного зростання.

Потужним джерелом формування інвести-ційного потенціалу економіки у розвиненихкраїнах є фінансовий ринок. "Ринок цінних па-перів як джерела інвестицій для підприємствреального сектора економіки країни допома-гає усунути посередника у вигляді комерційно-го банку та отримати доступ до більш суттєвихта дешевих об'ємів фінансування, бо розміщен-ня цінних паперів найчастіше проводиться се-ред широкого кола потенційних інвесторів" [7,с. 67].

Рис. 3. Тенденції обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП

Джерело: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку [8].



Аналізуючи розвиток фондового рику вУкраїні, слід відмітити його високу вола-тильність та рівень розвитку, що не відповідаєреальним потребам щодо залучення зовнішніхі внутрішніх інвестицій. Одним з важливих інди-каторів розвитку фондового ринку є відношен-ня частки капіталізації лістингових компаній доВВП. Динаміка такого співвідношення в Україніпоказує тенденції до поступового скороченняобсягів біржових торгів порівняно із зростан-ням ВВП, що свідчить про серйозне зниженняфінансової активності корпоративного секто-ру, скорочення обсягів фінансових ресурсів, щоспрямовуються в інвестиції та падіння реаль-ної вартості цінних паперів вітчизняних під-приємств (рис. 3.).

Неефективною є також структура фінансо-вих інструментів, що торгуються на фондовійбіржі України. Зокрема починаючи з 2013 рокунайбільша питома вага цінних паперів належитьдержаві. У 2017 році частка державних об-лігацій у торгах фондової біржі складала 89,2%,а частка цінних паперів підприємств реальногосектору — усього 3,9%, що на 16% нижче ана-логічного показника 2012 року, та на 3% ниж-че, ніж у 2016 році. Такі показники є свідчен-ням скорочення корпоративного сегменту еко-номіки та переходу його частини в тіньовий сек-тор.

Водночас суттєве скорочення обсягів залу-чення інвестицій через фондову біржу у 2015—2017 роках та продовження даних тенденцій у2018 році створює суттєві перешкоди для роз-витку інвестиційного потенціалу фінансовогоринку, що прямо суперечить тенденціям, якіспостерігаються у більшості розвинених країн.

На сьогодні існує багато невирішених про-блем, що гальмують розвиток корпоративнихвідносин та обмежують потенційні можливостіринку цінних паперів у якості потужногоінструменту формування інвестиційного по-тенціалу. До таких чинників насамперед відно-сять: правову неврегульованість та відсутністьдієвих механізмів правового захисту власностіта корпоративних прав, слабку вмотивованістьвнутрішніх інвесторів, зокрема населення,щодо активної участі у процесах приватизації,недостатньо прозору діяльність емітентів цін-них паперів, низьку ліквідність активів в умо-вах дестабілізації економіки.

Вагомим чинником дестабілізації є такожвалютна нестабільність. Зокрема, на думку Та-расюка Д.С., "валютне регулювання є істотноюумовою, яка визначає привабливість ринку якдля іноземних, так і для внутрішніх інвесторів.Спричинена неефективними діями держави не-

стабільність валютного курсу викликає недо-віру до національної валюти, що проявляєтьсяв небажанні резидентів заощаджувати та інве-стувати кошти в національній грошовій одиниціу зв'язку з її можливим знеціненням. Високівалютні ризики призводять до зменшення за-цікавлення вітчизняних інвесторів в акціях такорпоративних облігаціях, емітованих в націо-нальній валюті, а додаткові валютні обмежен-ня, які часто вводяться з метою стабілізаціїнаціональної грошової одиниці, відлякуютьдіючих інвесторів" [10, с. 94].

Загалом провівши аналіз інвестиційного за-безпечення національної економіки в умовахкризових явищ, можна відзначити основні тен-денції, що у певній мірі якісно характеризуютьрозвиток інвестиційних процесів в Україні:

— падіння обсягів прямих іноземних інвес-тицій в економіку України на фоні стабільногозовнішнього інвестування з України;

— незначна роль держави у забезпеченніінвестування пріоритетних сфер господарства,розвитку науки і техніки та інфраструктури;

— недостатній розвиток та поступове зни-ження впливу інструментів фондового ринкудля залучення інвестицій в економіку;

— низький рівень інноваційної спрямова-ності капітальних інвестицій, що в умовах су-часних тенденцій повинен стати пріоритетнимнапрямом інвестиційної діяльності;

— нарощення обсягів інвестицій у розвитокаграрної сфери та оборони на фоні незначно-го пожвавлення інвестиційної діяльності у про-мисловій сфері та інфраструктурі;

— значне недофінансування окремих галу-зей та регіонів;

— нехтування інвестиціями у розвитоклюдського капіталу, науки та техніки.

У разі збереження вказаних тенденцій, краї-на стрімко перетворюється на слабкоіндустрі-алізовану, аграрну державу, що значно знижуєїї конкурентні можливості на міжнародномуринку та сприятиме подальшому поглибленнюкризових явищ й зростанню залежності відзовнішніх кредитних коштів. Вирішення вказа-них проблем потребує комплексного стратегі-чного підходу, що враховує наявні можливостірозвитку власного інвестиційного потенціалу,що базується насамперед на ефективному фор-муванні й використанні людського капіталу,розвитку науки і технологій та їх впроваджен-ня у всі сфери економічної діяльності.

Не викликає сумнівів той факт, що в умо-вах дестабілізації, формування та ефективневикористання інвестиційного потенціалу еко-номіки вимагає комплексного, системного та



109

збалансованого на всіх рівнях стратегічногопідходу, що враховує національні особливостіта стан господарства, визначення вектору інве-стиційного розвитку спрямованого на форму-вання сталої моделі інноваційного зростання тапроведення відповідних структурних реформ.Важливою умовою формування й розвиткуінвестиційного потенціалу є також забезпечен-ня економічної, геополітичної та правової ста-більності, що мають визначальне значення дляінвестиційного клімату.



Визначено, що в умовах макроекономічноїнестабільності та кризових явищ саме інвес-тиції, за умови реалізації адекватної інвести-ційної політики, виступають ключовим інстру-ментом приведення економічної системи дорівноважного стану та створюють підвалинидля подальшого зростання. Водночас на основіпроведеного ретроспективного аналізу інвес-тиційного забезпечення розвитку національноїекономіки встановлено, що обсяги інвестицій-ного забезпечення скорочувалися саме в пікимакроекономічної нестабільності. Зокрема уперіод фінансової кризи 2009—2010 років, об-сяги капітальних інвестицій скоротилися на30% у національній та на 50% в іноземній ва-люті порівняно з до кризовим періодом, а у2014—2015 роках на тлі розгортання військо-вої та економічної агресії, зниження світовихцін на ключові експортні позиції та втрати знач-ної частини зовнішнього ринку, стагнаціїпідприємств реального сектора економіки,фінансово-банківської кризи, відбулося змен-шення обсягів капітальних інвестицій на 41% та32% відповідно.

Інвестування економічного розвитку висту-пає водночас і причиною і наслідком макроеко-номічної стабілізації. Управління інвестицій-ним потенціалом на різних стадіях економічно-го циклу вимагає диференційованого підходу,використання арсеналу стратегічних, тактич-них заходів та розроблення відповідних ме-ханізмів формування інвестиційного потен-ціалу і його розподілу у відповідності до пріо-ритетів на різних стадіях економічного циклу.

Підкреслено, що в умовах дестабілізації таекономічної рецесії саме державні інвестиції урозвиток пріоритетних галузей, транспорт,інфраструктуру та інноваційну діяльність вис-тупають одним з головних стабілізуючих мак-роекономічних інструментів. Проведено аналіз

державного інвестування в Україні, визначенойого ефективність в сучасних умовах. Встанов-лено недостатню ефективність відбору та реа-лізації державних інвестиційних проектів та їхне достатню відповідність потребам економікий суспільства на сучасному етапі розвитку. Зок-рема реалізація більшості проектів має вираже-не соціальне та культурне призначення, протене сприяє мультиплікативному ефекту держав-ного інвестування та не здійснює стабілізую-чого впливу на економічні процеси.

Проведений аналіз фінансових джерелформування інвестиційних ресурсів, серед якихпровідними є фондова біржа та банківська си-стеми дозволив зробити висновок, що наразівикористання цих джерел здійснюється намінімальному по відношенню до реальних по-треб економіки рівні. Розвиток фінансовогоринку гальмується насамперед нестабільнимкурсом національної валюти, правовою невре-гульованістю та відсутністю дієвих механізмівправового захисту власності та корпоративнихправ, слабкою вмотивованість внутрішніх інве-сторів, зокрема населення щодо активної учас-ті у процесах приватизації. Високі ставки ре-фінансування також не сприяють залученнюкредитних ресурсів для здійснення інвестицій-ної діяльності.

Література:1. Дяченко С.А., Костіна І.С. Удосконален-

ня державних механізмів формування сприят-ливого інвестиційного клімату в контексті ре-алізації угоди про асоціацію між Україною таЄС. Вісник НАДУ при Президентові України.(Серія "Державне управління"). 2016. № 4. С.56—63.

2. Державна служба статистики України.URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернен-ня 18.10.2019)

3. Офіційний середньорічний курс гривніщодо іноземних валют. URL: https://bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls(дата звернення 16.11.2019).

4. Федорчак О.В. Проблеми державногоінвестування в Україні. Вісник НАДУ при Пре-зидентові України. 2017. № 4. С. 45—55.

5. Міністерства розвитку економіки, тор-гівлі та сільського господарства України. URL:http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=40253ac5-2a8c-447d-857d-1a34739d-765a&tag=MonitoringStanuVikonanniaTa-RealizatsiiDerzhavnikhInvestitsiinikhProektiv(датазвернення 16.11.2019).

6. Державної казначейської служби. URL:http://www.treasury.gov.ua/main/uk/publish(дата звернення 16.11.2019).



7. Завезіон М. Фондовий ринок і формуван-ня інвестиційного капіталу. Вісник КНТЕУ.2014. №4. С. 63—72.

8. Національна комісія з цінних паперів тафондового ринку URL: http://old.nssmc.gov.ua(дата звернення 16.11.2019).

9. Міністерство фінансів України. URL: https://mof.gov.ua/uk (дата звернення 16.11.2019).

10. Тарасенко Д.С. Чинники розвитку рин-ку корпоративних цінних паперів в Україні.Науковий вісник НЛТУ України. 2014. Вип. 24.9.С. 289—296.

11. Іртищева І.О., Крамаренко І.С. Інвести-ційна привабливість економіки: міжрегіональніасиметрії. Регіональна економіка. 2014. №2(72). С. 84—95.

12. Крамаренко І.С., Войт Д.С., Кравець Л.О.Ефективність використання інвестиційногопотенціалу національної економіки у контекстівпливу на економічне зростання. Вісник ХНАУ.2019. № 1. С. 403—413.

13. Крамаренко І.С., Сєнкевич О.Ф., Кле-цов Є.С., Прокопенко Н.О., Кльоц Ю.Ю. Особ-ливості формування інвестиційного потенціа-лу: регіональний та національний аспект.Вісник ХНАУ. 2019. № 3. С. 343—357.

14. Іртищева І.О., Алєйнік Д.С. Залученняіноземних інвестицій: національний та галузе-вий аспект. Агросвіт. 2012. № 9. С. 43—46.

References:1. Dyachenko, S.A. and Kostina, I.S. (2016).

"Improvement of the state mechanisms offormation of favorable investment climate in thecontext of implementation of the AssociationAgreement between Ukraine and the EU", NADUBulletin under the President of Ukraine (PublicAdministration Series), vol.4, pp.56 63.

2. State Statistics Service of Ukraine (2020),available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed20 March 2020).

3. National Bank of Ukraine (2020), "Officialaverage annual exchange rate of hryvnia againstforeign currencies", available at: https://bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls accessed(Accessed 20 March 2020).

4. Fedorchak, O.V. (2017), "Problems of stateinvestment in Ukraine", NADU Bulletin under thePresident of Ukraine, vol. 4, pp.45-55.

5. Ministry of Economic Development, Tradeand Agriculture of Ukraine (2020), available at:http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=40253ac5-2a8c-447d-857d-1a34739d-765a&tag=MonitoringStanuVikonanniaTa-RealizatsiiDerzhavnikhInvestitsiinikhProektiv(Accessed 20 March 2020).

6. State Treasury Service (2020), available at:http://www.treasury.gov.ua/main/en/publish(accessed 20 March 2020).

7. Zavezion, M. (2014), "Stock market andformation of investment capital", KNTEU Bulletin,vol.4, pp. 63—72.

8. National Securities and Stock MarketCommission, available at: http://old.nssmc.gov.ua(Accessed 20 March 2020).

9. Ministry of Finance of Ukraine (2020),available at: https://mof.gov.ua/en; (Accessed 20March 2020).

10. Tarasenko, D.S. (2014), "Factors ofdevelopment of the corporate securities market inUkraine", Scientific Bulletin of NLTU of Ukraine,vol. 24.9, pp. 289—296.

11. Irtyshcheva, I.O. and Kramarenko, I.S.(2014), "Investment attractiveness of the economy:inter-regional asymmetries", Regional economy,vol. 2 (72), pp. 84—95.

12. Kramarenko I.S. Voit D.S. and Kravets L.O.(2019), "Efficiency of using the investmentpotential of the national economy in the contextof impact on economic growth", KhNAU Bulletin,vol.1. pp. 403—413.

13. Kramarenko I.S. Senkevich O.F. KletsovE.S. Prokopenko N.O. and Klots Yu.Yu. (2019),"Features of investment potential formation:regional and national aspect", KhNAU Bulletin,vol. 3, pp. 343—357.

14. Irtyshcheva, I.O. and Aleinik, D.S. (2012),"Attracting foreign investment: national andsectoral aspects", Agro-world, vol. 9, pp. 43—46.Стаття надійшла до редакції 26.03.2020 р.



111

УДК 629.331

І. А. Малюта,к. е. н., доцент, доцент кафедри міжнародних економічних відносин,регіональних студій та туризму, Університет митної справи та фінансівORCID ID: 0000-0002-2851-0067Н. О. Небаба,к. е. н., доцент кафедри міжнародних економічних відносин,регіональних студій та туризму, Університет митної справи та фінансівORCID ID: 0000-0003-1264-106XА. Е. Колісник,магістр, Університет митної справи та фінансівORCID ID: 0000-0002-4930-1678

СВІТОВИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ РИНОК:СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.111

I. Maluta,PhD in Economics, Associate professor, Department of International EconomicRelations, Regional Studies and Tourism, University of Customs and FinanceN. Nebaba,PhD in Economics, Associate Professor of Department of International EconomicRelations, Regional Studies and Tourism, University of Customs and FinanceA. Kolisnyk,mаstеr's dеgrееr, University of Customs and Finance

WORLD AUTOMOBILE MARKET: CURRENT STATE AND DEVELOPMENT TRENDS

Проведено аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку світового автомобільного ринку. Досліджено виробниц-тво й продажі легкових автомобілів у розрізі регіонів світу та доведено, що регіон Азії та Океанії є драйвером зрос-тання світового ринку легкових автомобілів. Визначено, що лідируючі позиції з експорту легкових автомобілів бага-то років займають одні й ті ж країни, що свідчить про істотні труднощі, з якими стикаються інші автовиробники іуряди у просуванні продукції національного автопрому на світовий ринок. Розглядаючи топ-країн експортерів авто-мобілів встановлено, що Німеччина є світовим лідером як з виробництва, так і з продажів та значно випереджає США,Японію та інші країни. На Німеччину припадає понад 1/5 від усього світового експорту автомобілів. Встановлено,що 90% від усього річного обсягу продажів автомобілів розподілили між собою 12 найкрупніших автовиробниківсвіту. Лідером з продажу автомобілів є німецький концерн Volkswagen AG.

The article is devoted to the analysis of the current state and tendencies of development of the global automotivemarket. According to the dynamics of world sales, it is seen that the crisis of 2007—2008 had a negative impact on theindustrial production of cars. But in 2010, countries overcame the crisis and exceeded pre-crisis sales figures. Theproduction and sales of passenger cars by region of the world has been researched. The Asia and Oceania region is thedriver of growth of the global passenger car market. In the past decade, the region has shown a 95% growth rate andactually secured a worldwide increase in car sales. Regarding production, the Asia and Oceania region was the worldleader in passenger car production in 2008 (45%), in 2009 its share exceeded 50% and by 2018 it increased to 55%. Thus,passenger car production grows where their consumption increases.

It has been determined that the leading position in the export of cars for many years is occupied by the same countries.This demonstrates the significant difficulties faced by other automakers and governments in promoting their productsto the automotive market. Analysis and development of automobile industry and international markets for automotiveproducts has showed that the present countries leaders in car production, there are countries whose economies aredeveloping rapidly. These are China, Brazil, Japan and India, as well as developed countries — the United States, SouthKorea, Germany, the United Kingdom, Spain, France. Considering the top car exporting countries, it is established thatGermany is the world leader in both production and sales, and far ahead of the US, Japan and other countries. Germanyaccounts for more than 1/5 of all world exports. It is found that 90% of the total annual sales of 91 million vehicles are



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСвітовий ринок автомобілів є одним із

найбільш розвинених серед товарних ринків. Усегменті легкових автомобілів світовий риноквідрізняється жорсткою конкуренцією між краї-нами-виробниками. Більше половини всіх про-даних автомобілів частка п'яти найбільших аль-янсів, чемпіоном серед яких є німецький концернVAG. Провідні світові автоконцерни з року в рікздійснюють пошук нових ринків збуту своєї про-дукції та досліджують поведінку споживачів.Отже, дослідження сучасного стану та тен-денцій розвитку світового автомобільного рин-ку є актуальним питанням насьогодні.


Дослідженню стану світового автомо-більного ринку присвячені праці таких вчених:Л.Г. Ковалевський [1], Н.Ю. Коровайченко [1],О.О. Шапурова [2], О.І. Краузе [3], С.В Ра-динський [3] та ін. Однак недостатньо увагиприділено вивченню сучасних тенденцій світо-вого автомобільного ринку, його особливостейта змістовних характеристик.

МЕТА СТАТТІМетою статті є оцінка стану та сучасних

тенденцій розвитку світового ринку автомо-білів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСвітовий автомобільний ринок охоплює

практично всі країни. Поточний стан ринку

distributed among the 12 largest automakers in the world. The leader in car sales is the German concern Volkswagen AG,which accounts for 12.6% of global sales. However it is important to note that, unlike other concerns, VW includesScania and Man full-size trucks in its statistics. Thanks to this, VAG is in the first place. Without trucks, it would beahead of Toyota with the most famous brands Toyota and Lexus.

Ключові слова: світовий автомобільний ринок, виробництво, рейтинг країни, автокон-церни, конкуренція.

Key words: global automotive market, production, region, country rating, auto groups,competition.

нових автомобілів є одним з найбільш об'єктив-них індикаторів рівня розвитку економіки ок-ремих держав і світової економічної системи вцілому. Значну частку цього ринку займаютьлегкові автомобілі (в останні 10 років часткаїхніх продажів становить 70—76% від загаль-ного числа проданих автомобілів в натураль-ному вираженні). Розглянемо тенденції та за-кономірності розвитку світового ринку новихлегкових автомобілів. Аналіз проведемо урозрізі п'яти регіонів: Азія і Океанія, Євро-пейський регіон, країни NAFTA, країни Півден-ної і Центральної Америки, Африканськийконтинент. Практично всі дослідники відзнача-ють посилення конкуренції на світовому і на-ціональних ринках нових легкових автомобілів.Крім того, зазвичай підкреслюється значна за-лежність автомобільного ринку від соціально-економічної ситуації в країні і відзначаютьсяможливості уряду в частині заходів підтримкигалузі та обмеження споживчого попиту, роб-ляться припущення щодо сценаріїв розвиткуринку автомобілів. Так, криза 2007—2008 рр.негативно позначилася на промисловому ви-робництві в усьому світі, і ринок легкових ав-томобілів не став винятком [1—3; 5]. З табл. 1видно, що світовий ринок легкових автомобіліву 2010 р. подолав кризу 2007—2008 рр. переви-щивши докризові показники продажів в нату-ральному вираженні.

З таблиці 1 видно, що у післякризові рокизростання продажів легкових автомобілей про-довжилося (обсяги продажів у 2018 р. вияви-лися на 39% вище продажів 2008 р.). Слід

підкреслити, що динамікапо регіонах неоднорідна іколивається від падіння на5% до приросту в 95%, афактичне світове зростан-ня продажів забезпечивлише один регіон — Азія таОкеанія. Зміна питомих ча-сток регіонів у світовихпродажах (рис. 1) ще наоч-ніше відображає тенденції,що відбулися. Так, за дани-ми [4], Азія та Океанія

Регіон 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2018 до

2008, %

Європа 21,9 18,6 18,8 19,7 18,7 18,3 18,6 19,0 20,1 20,8 20,7 -5

NAFTA 16,2 12,9 14,2 15,6 17,5 18,8 19,9 21,2 21,5 21,1 21,1 30

Південна та

Центральна

Америка

4,7 4,6 5,5 6,0 6,1 6,3 5,6 4,5 4,1 4,3 4,6 -1

Азія і Океанія 24,3 28,3 35,2 35,4 38,2 40,6 42,6 43,4 46,9 48,3 47,4 95

Африка 1,3 1,2 1,3 1,4 1,6 1,7 1,7 1,5 1,3 1,1 1,2 -2

Світ в цілому 68,3 65,6 75,0 78,2 82,1 85,6 88,3 89,7 93,9 95,7 95,1 39

Таблиця 1. Динаміка світових продажів легкових автомобіліву регіонах у 2008—2018 рр., млн шт.




113

плавно збільшили свою частку в світових про-дажах з 36% з 2008 році до 50% в 2018 р., і цейрегіон став лідером за кількістю куплених лег-кових автомобілів [1—4].

Відповідно до рисунку 1 у 2018 році часткаЄвропи скоротилася з 32 до 22%. ЧасткаПівнічної Америки істотно коливалася і впідсумку скоротилася з 24 до 22%. Частка країнПівденної та Центральної Америки практичноне змінилася і склала 5% в 2018 р. (незважаючина підйом у 2011 р. до 8%). Частка країн Африкиу загальносвітовому масштабі була вкрай незнач-ною в 2008 р. і залишається такою ж у 2018 р. (мен-ше 2% від світових продажів легкових авто-мобілів). Дані про світове виробництво легко-вих автомобілів (табл. 2) повністю узгоджують-ся з даними про їх продаж: за 10 років світові

обсяги виробництва легковихавтомобілів зросли на 35%. Ре-гіональні тенденції сильнорізняться між собою (від падін-ня на 15% до зростання на 92%)[1—5].

Насамперед необхідно від-значити зростання частки Азіїі Океанії (рис. 2). Цей регіон єостанні 10 років світовим ліде-ром з виробництва легкових ав-томобілів (виробництво легко-

вих автомобілів зростаєтам, де росте їх споживан-ня). За той же період част-ка Європи, Південної таЦентральної Америки усвітовому виробництві ско-ротилася. Африканськийконтинент за 10 років по-казав зростання виробниц-тва легкових автомобілівна 92%, але його частка всвітовому виробництві всеще вкрай незначна (1,2% у2018 р). Проаналізувавшистатистичні дані за 2018 рік,слід відмітити, що 90% відусього річного обсягу про-дажів автомобілів розпо-ділили між собою всього12 компаній. У таблиці 3 на-ведено Топ-10 найкрупні-ших автобиробників світу[1—5].

Отже, більше половинивсіх проданих автомобілів— це частка п'яти найбіль-ших альянсів, які знахо-

дяться в топі (табл. 3). З таблиці 3 видно, щосвітовий чемпіон з продажу автомобілів —німецький концерн Volkswagen AG. Але важли-во зазначити, що VAG включає, на відміну відінших концернів, повнорозмірні вантажівкиScania і MAN. Саме завдяки цьому VAG і зна-ходиться на першому місці. Без вантажівокйого б випередила Toyota. Друге місце посідаєToyota, яка в 2005 році викупила частину акційFuji Heavy Industries та стала акціонеромSubaru (16,48 %). Mitsubishi Motors Corporation(MMC) у жовтні 2016 року оголосила про те,що Nissan Motor Co., Ltd. завершив угоду зкупівлі 34% акцій компанії та став найбільшимїї акціонером. У 2017 році альянс навіть ставлідером з продажів першого півріччя, але в 2018 роцізаймає бронзову сходинку (12% ринку). Чет-

Регіон 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2018 до 2008, %

Європа 21,8 17,1 19,8 21,0 19,9 19,8 20,4 21,1 21,7 22,2 21,3 -2

NAFTA 12,9 8,8 12,2 13,5 15,8 16,5 17,4 17,9 18,2 17,5 17,4 35

Південна та Центральна

Америка

3,9 3,8 4,2 4,3 4,3 4,6 3,8 3,0 2,7 3,2 3,4 -15

Азія і Океанія 31,5 31,8 40,9 40,6 43,7 45,8 47,4 47,8 51,8 53,5 52,4 66

Африка 0,6 0,4 0,5 0,6 0,6 0,6 0,7 0,8 0,9 0,9 1,1 92

Світ в цілому 70,7 61,8 77,6 79,9 84,2 87,3 89,7 90,8 95,3 97,3 95,7 35

Таблиця 2. Динаміка світового виробництва легкових автомобілівза регіонами у 2008—2018 рр., млн шт.


Рис. 2. Зміна питомої ваги регіонів у світовому виробництвілегкових автомобілів у 2008 та 2018 рр.


Рис. 1. Зміна питомих часток регіонів у світових продажахлегкових автомобілів у 2008 і 2018 рр.,%




верту сходинку займаєGeneral Motors (GM) — цепровідний американськийвиробник автомобілів з ча-сткою ринку більше 10%.П'ятірку замикає Hyun-dai-Kia, історія якої поча-лася у 1998 році, коли Hyun-dai Motors поглинула най-старішу корейську ком-панію Kia [1—6].

Досліджуючи експортлегкових автомобілів наоснові даних [5], булоскладено ТОП-10 країн їхекспортерів (табл. 4).

З таблиці 4 видно, щоНімеччина явно підно-ситься над усіма автови-робниками. На німців при-падає понад 150 млрд дол.США автомобільного екс-порту, що становить майже 1/5 від усього світо-вого експорту. Японія (99,12 млрд дол. США) єдругим автоекспортером у світі, а США (51,42млрд дол. США) — третім. На рисунку 3 відоб-ражено динаміку експорту легкових авто-мобілів у світі загалом і у ТОП-10 країн-екс-портерів. Очевидно, що десятка лідируючихкраїн поставляє на світовий ринок більшу час-тину легкових автомобілів, хоча їх частка всвітовому експорті незначно знижується май-же щороку [1—5].

У 2009 р. за результатами впливу фінансо-во-економічної кризи світовий експорт легко-вих автомобілів знизився як у всьому світі, такі в ТОП-10 країн-експортерів. У 2011 р. вжевідбулось перевищення докризових показників.Протягом 2010—2014 рр.обсяги експорту зроста-ли, а у 2015 р. зновувідбулося незначне зни-ження. У 2016—2017 рр.зростання експорту від-новилося, в результатічого у 2018 р. обсяги сві-тового експорту легко-вих автомобілів досяглисвого історичного мак-симуму — 775,9 млрддол. Щодо імпорту авто-мобілів, слід зазначитинаступне. Першу десят-ку країн-імпортерів ав-томобілів у 2018 роцізайняли: США, Німеччи-

Місце Авто-

концерн Країна Марки

Кількість проданих

автомобілів (млн шт.)

Частка у світових

продажах, %

1 VAG Німеччина Audi, Bentley, Bugatti, Lamborghini,

MAN, Porsche, SEAT, Scania, Skoda,

Volkswagen

10,83 12,6

2 Toyota Японія Daihatsu, Hino, Lexus, Scion (закрита

у 2016 р.)

10,52 12,2

3 Renault–

Nissan–Mitsibishi

Франція/

Японія

Dacia, Datsun, Infiniti, Lada, Nissan,

Mitsubishi, Renault, Samsung Motors

10,36 12

4 General

Motors

США Buick, Cadillac, Chevrolet, GMC 8,79 10,2

5 Hyundai–Kia

Південна Корея

Hyundai, Kia, Genesis 7,51 8,7

6 Ford Motor США Ford, Lincoln 5,73 6,7

7 Honda

Motor

Японія Honda, Acura 5,27 6,1

8 FCA Італія/

США

Alfa Romeo, Chrysler, Dodge, Jeep,

Maserati, Ferrari, Lancia, RAM

4,84 5,6

9 Groupe

PSA

Франція Peugeot, Citroen, DS, Opel 4,13 4,8

10 Suzuki Японія Suzuki 3,21 3,7

Таблиця 3. ТОП-10 автоконцернів світу у 2018 році


Місце Країна 2018

(млрд дол.

США)

Частка у світовому

експорті, %

1 Німеччина 154,73 19,94

2 Японія 99,12 12,77

3 Сполучені Штати

Америки 51,42 6,63

4 Мексика 49,41 6,37

5 Великобританія 42,00 5,41

6 Канада 41,01 5,29

7 Південна Корея 38,25 4,93

8 Іспанія 35,87 4,62

9 Бельгія 34,12 4,40

10 Франція 25,25 3,26

Таблиця 4. ТОП-10 країн експортерівлегкових автомобілів


Рис. 3. Динаміка експорту легкових автомобілів у всьому світі (а) ів ТОП-10 країн-експортерів (б) у 2008—2018 рр.




115

на, Китай, Великобританія, Бельгія, Франція,Італія, Канада, Іспанія та Австралія. Досліджу-ючи динаміку імпорту легкових автомобілів усвіті загалом і у ТОП-10 країн-імпортерів, слідвідмітити ситуацію аналогічну експорту: десят-ка лідируючих країн закуповує більшу частинулегкових автомобілів на світовому ринку. По-чинаючи із 2012 року їх частка в світовомуімпорті незначно збільшується майже щороку.Імпорт легкових автомобілів виявився набага-то менш сконцентрований. Незмінним зали-шається перше місце США серед імпортерівлегкових автомобілів: за 10 років їх частка вглобальному імпорті зросла. Всі інші країнийдуть з великим відривом від США [1—5].

Отже, натепер країнами лідерами з вироб-ництва автомобілів є країни, економіка якихстрімко розвивається.

ВИСНОВКИДосліджуючи структуру світового автомо-

більного ринку у регіонах за останнє десяти-річчя, можна відмітити таке. Азія і Океанія(особливо Китай) були драйверами зростаннясвітового ринку легкових автомобілів у 2008—2018 роках і, швидше за все, залишаться таки-ми в найближчому майбутньому. Автомобіль-ний ринок Європи, хоча він і поступився ліди-руючих позицій, залишається одним із найбіль-ших автомобільних ринків світу, а автомобіль-на промисловість — однією з найбільших галу-зей виробництва в цьому регіоні. На ринкахкраїн Північної Америки провідні позиції зай-має США, які вже давно є основним спожива-чем експортної продукції автомобільних за-водів Канади і Мексики. У країнах ПівденноїАмерики політична нестабільність обмежуєможливості для економічного зростання, а вод-ночас — і для збільшення споживчого попитуна легкові автомобілі. Африканський регіонпрактично не бере участь у світовій торгівлі лег-ковими автомобілями, і в найближчі роки си-туація не зміниться

Отже, лідируючі позиції з експорту легко-вих автомобілів на світовий ринок вже багатороків займають одні й ті ж країни, що говоритьпро істотні труднощі, з якими стикаються іншіавтовиробники і уряди під час просування про-дукції національного автопрому на світовийринок. Фактично ринок вже поділено, і для на-рощування своєї частки в глобальному експортінеобхідно роками робити величезні зусилля.Водночас важливо не тільки мати розвинену на-ціональну автомобільну промисловість, але йвходити в торгові союзи з розвиненими краї-нами.

Література:1. Ковалевський Л.Г., Коровайченко Н.Ю.

Світовий автомобільний ринок: сучасний стан,особливості та перспективи розвитку. Зовніш-ня торгівля: економіка, фінанси, право. 2015.Вип. 5. С. 60—66.

2. Шапурова О.О. Економічні аспекти кор-порацій автомобільної індустрії: виробництво,збут, фінансова стійкість. Науковий вісникУжгородського національного університету.2017. Вип. 11. С. 174—180.

3. Краузе О.І., Радинський С.В. Перспекти-ви розвитку автопрому. Миколаївський націо-нальний університет імені В.О. Сухомлинсько-го. 2016. Вип. 13. С. 292—297.

4. Офіційний сайт Міжнародної організаціїпідприємств автомобільної промисловості(International Organization of Motor VehicleManufactures — IOMVM). URL: http://oica.net/

5. Trade Map. Trade statistics for internationalbusiness development. URL: https://www.tra-demap.org

6. Автомобильный портал Дром.ру. 12 круп-нейших автомобильных концернов мира: прода-жи, бренды, рейтинги. URL: https://www.drom.-ru/info/misc/70859.html

References:1. Kovalevs'kyj, L.H and Korovajchenko,

N.Yu. (2015), "Global automotive market: currentstatus, special aspects and development prospects",Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy, pravо,vol.5, pp. 60-66.

2. Shapurova, O. O. (2017), "Economicalaspects of corporations of automotive industry:production, marketing, financial stability",Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho natsional'nohouniversytetu, vol.11, pp. 174-180.

3. Krauze, O.I. and Radyns'kyj, S.V (2016),"The prospects of the automobile industry",Mykolaivs'kyj natsional'nyj universytet imeni V.O.Sukhomlyns'koho, vol. 13, pp. 292—297.

4. International Organization of MotorVehicle Manufactures - IOMVM (2020), availableat: http://oica.net/ (Accessed 31 January 2020).

5. Trade Map (2020), "Trade statistics forinternational business development", available at:https://www.trademap.org (Accessed 31 January2020).

6. Automobile portal Drom.ru (2019), "12largest automobile concerns in the world: sales,brands, ratings", available at: https://www.drom.ru/info/misc/70859.html (Accessed31 January 2020).Стаття надійшла до редакції 23.03.2020 р.



УДК 330.341

K. Shatnenko,PhD in Economics, senior lecturer, Odesa National Economic UniversityORCID ID: 0000-0003-0139-7989I. Vyazmikina,lecturer, Odesa National Economic UniversityORCID ID: 0000-0001-8090-7072D. Maslov,lecturer, Odesa National Economic UniversityORCID ID: 0000-0002-1721-8319

SUBSTANTIAL RELATIONSHIP OF INDUSTRIAL ANDFINANCE CAPITAL IN UKRAINE: PECULIARITIES

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.116

К. О. Шатненко,к. е. н., старший викладач, Одеський національний економічний університетІ. А. Вязмікіна,викладач, Одеський національний економічний університетД. С. Маслов,викладач, Одеський національний економічний університет

СУБСТАНЦІЙНЕ ВІДНОШЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО І ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ:ОСОБЛИВОСТІ

The paper deals with the problem of investment support for the development of industrial capital. It is shown that industrialcapital operates on the basis of physically and morally obsolete fixed assets. Since industrial capital in Ukraine does not existseparately, but as an integral part of financial capital, it is the particularities of the functioning of financial capital that determinesthe statics and dynamics of industrial capital.

The paper explores the logic of financial capital development as an objective process. Financial capital, being a step in thedevelopment of capital in general, contains universal and particular features itself. Financial capital arises on the basis of theconcentration of production in general, capitalist monopolies and joint-stock capital. Formally, all these features of financialcapital are also present in Ukrainian financial capital, in reality — there is only a generic characteristic — concentration ofproduction and capitalist monopoly. As for the jpint-stock form of capital, it remains undeveloped; relations in the managementand transfer of property in large Ukrainian monopolies remain at the level preceding the industrial revolution. New companiesalso do not use shares as a tool for concentration and centralization of capital. The stock market as an essential feature of joint-stock capital functioning is obscure and inaccessible to investors, which also indicates its underdevelopment and formal nature.On the other hand, there is a phenomenon of over-accumulation of loaned capital in the world, which is potentially a source forinvestment in Ukrainian industrial capital. The population within the country has also accumulated significant financial resourcesoutside the banking system, which can be attracted for the development of industrial capital. The authors of the paper argue thatthe joint-stock capital can serve as a tool for turning these savings into investments. The development of not a formal, but realstock ownership, the development of the stock market in the direction of its greater transparency and accessibility for all investorscan serve as a solution to the eternal problem of insufficient investment in Ukrainian industrial capital.

У статті розглядається проблема інвестиційного забезпечення розвитку промислового капіталу. Показано, щопромисловий капітал в Україні функціонує на основі фізично і морально застарілих основних засобів. Оскількипромисловий капітал в Україні існує не відокремлено, а як складова частина фінансового капіталу, саме специфікафункціонування фінансового капіталу визначає статику і динаміку промислового капіталу.

У статті досліджується логіка розвитку фінансового капіталу як об'єктивного процесу. Фінансовий капітал, бу-дучи щаблем у розвитку капіталу взагалі, сам містить у собі загальні та особливі риси. Фінансовий капітал виникаєна основі концентрації виробництва взагалі, капіталістичних монополій і акціонерного капіталу. Формально, ці всіриси фінансового капіталу присутні і в українському фінансовому капіталі, реально — для українського капіталухарактерною є тільки родова ознака — концентрація виробництва і капіталістична монополія. Що стосується акціо-нерної форми капіталу, то вона залишається нерозвиненою, відносини з управління і передачі власності в великихукраїнських монополіях залишаються на рівні, що передує промисловому перевороту. Нові підприємства так самоне використовують акції як інструмент для концентрації і централізації власного капіталу. Фондовий ринок як сут-тєва риса функціонування акціонерного капіталу є непрозорим і малодоступним для інвесторів, що теж свідчить пройого нерозвиненість і формальний характер. З іншого боку, в світі є явище перенагромадження позичкового капіта-лу, який потенційно є джерелом для інвестицій і в український промисловий капітал. У населення всередині країнитакож накопичено значні грошові ресурси поза банківською системою, які можуть бути залучені для потреб розвит-ку промислового капіталу. Автори статті стверджують, що інструментом перетворення таких заощаджень в інвес-



117

GENERAL PROBLEM STATEMENTThe economic development of Ukraine was

determined by highly monopolized industrialcapital with dominant primary industry in theindustrial structure, inefficient institutions, lack ofincentives for innovative development. Thereproduction of such industrial capital reinforcesthe economic backwardness that manifests itselfin the low standard of living. Ukrainian scholarsdiscuss the need for new industrialization, whichcould contribute to solving mentioned problems,at the same time the question about the sources ofinvestments for industrialization at a newtechnological level remains unsolved.

RECENT PUBLICATIONS REVIEWThe challenges of modern economic develop-

ment were uncovered by F. Tregenna [1], C. Perez[2], Yu. Kindzerskyi [3]. Industrial basis is pre-sented as fundamental for economic development.At the same time the problems of Ukrainianindustrial development make it clear that thereproduction of Ukrainian industrial capital meansthe reproduction of economic backwardness. Thatis why many scientists prove the idea of necessityof new industrialization [4]. The improvement ofUkrainian industrial capital can't be done withoutsignificant investments. There are many publi-cations about different sources of investments fordeveloping countries [5, 6]. Although Ukraine canbe considered as a developing country, theproblem is in the lack of clear understanding ofspecific economic conditions of the economy ofUkraine.

The term "finance capital" as a special form ofcapital arising at the turn of the 19th and 20thcenturies was proposed by R. Hilferding [7] andsubsequently received refinement and develop-ment in the works of Soviet economists. The term"Financial capital" from the point of view ofpolitical economy it is reflected in the categoriesof money (loaned) and fictitious capital. Therepresentatives of the mainstream economicsinterpret category of financial capital, whileunderstanding of finance capital in its classicalmeaning is not the subject of their scientific interestdue to differences in the goals and method ofresearch. The concept of financial capital as a

тиції може служити акціонерна форма капіталу. Розвиток не формальної, а реальної акціонерної форми власності,розвиток фондового ринку в бік його більшої прозорості і доступності для всіх інвесторів може послужити рішеннямдля одвічної проблеми недостатності інвестицій в український промисловий капітал.

Key words: industrial capital, finance capital, financial oligarchy, overaccumulation of capital,new industrialization, savings, investments.

Ключові слова: промисловий капітал, фінансовий капітал, фінансова олігархія, перена-громадження капіталу, нова індустріалізація, заощадження, інвестиції.

synonym for financial resources is usually used byresearchers in the field of finance, enterprisefinance, financial management, accounting, etc. inthe works of L. Alekseyenko, A.M. Bilochenko,Yu.N. Vorobyev, V.G. Belolipetskiy, N.V. Drozd,V. Korneyeva, G.I. Khotinskaya, L.I. Chernikovaand others. In a sense closer to the initial meaningof the category, finance capital is studied in theworks of Ukrainian and Russian scientists: I. Le-vina, V.P. Leshchuk, A.V. Buzgalin, A.A. Zaletny,A.I. Kolganov, E.O. Mirgorodskaya, and in theworks of foreign heterodox economists: J. Dumеniland D. Levy, D. Kotz, K. Lapavitsas, J. B. Foster,T. Norfield, D. Harvey, R. Pinto, B. Hawkey, F. Chais-nais et al.

A.V. Buzgalin and A.I. Kolganov saw in theoveraccumulation of virtual financial capital afactor of exacerbation of economic crises [8, p. 412,472]. They defined overaccumulation as aninability to apply capital with a profit. G. Arrighiconsiders capital overaccumulation as a factor ofincreasing competition, it leads to "the invasion ofcapitalist organizations in the activities of eachother... losses of one organization are a conditionfor profit of another" [9, p. 296]. D. Harvey viewsthe crisis of the 1970s as a crisis of capital overa-ccumulation [10, p. 23]. A.M. Markaryan considersfinancial capital overaccumulation as the mainfundamental cause of the 2007 crisis [11, p. 157].

PREVIOUSLY UNRESOLVEDPART OF GENERAL PROBLEM

The mechanism of industrialization isconnected with the prerequisites that encouragethe renovation of industrial capital: a decrease inthe rate of return on investment, the emergenceof radical innovations that can increaseproductivity, and a sufficient amount of investmentto implement them. Thus, a specific question aboutthe sources of investments becomes vital.

Scientists often indicate the sources of possibleinvestments, but the capabilities for attractingthem in Ukraine are limited, because of specificsin the formation of the finance capital and thefinance oligarchy. Their economic interests enterin conflict with the interests of national industrialcapital development. On the other side there areevidences of overaccumulation of loaned capital



in the world scale which could be attracted to theUkrainian economy.

OBJECTIVEThe authors aim to study the peculiarity of

Ukrainian finance capital and financial oligarchyin its relation to industrial capital and, on this basis,to propose a tool for attracting investment into thecountry's economy.

MAIN RESEARCH MATERIAL OUTLINEThere are numerous studies proving that the

objective mechanism for the national industrialcapital renovation doesn't exist. This fact isreflected in the low levels of labor productivity.Regarding the nature of new technologies diffusion,it occurs from the center (developed countries) tothe periphery (underdeveloped countries).Therefore, we can assume that the technologicalstructure of Ukrainian industrial capital should becharacterized by technologies of the latest oralmost latest generations. Nevertheless, lowproductivity compared to other countries indi-cates a high level of technological backwardness.For example, revising the level of fixed assetsdepreciation by type of economic activity (Table1), we can see a rather high level of depreciationof fixed assets in different industries includingprimary and processing industries, transport andcommunications.

To analyze the technological development ofindustrial capital it is necessaryto determine the indicators offixed assets use efficiency. Forthe better understanding of thelatest tendencies, the periodfrom 2010 to 2018 was chosen(Table 2). The return on assetsshows a decline in theproductivity of fixed assets indifferent industries.

Thus, it can be argued thatthe level of depreciation andthe fixed assets use efficiency

confirm the need for a fixed capital renovation.Further capital reproduction based onobsolete and physically deteriorated fixedassets condemns the economy to slow growthand, given the global tendency to acceleratethe implementation of innovations, to aconstantly widening gap with the developedcountries.

The low rates of renovation of fixed assetscan also be explained by the existing structureof the economy, which does not require highrates of innovations' introduction, since it is

characterized by a technological mode ofproduction based on a low level of technologicaldevelopment. That is why the problem ofstructural change towards the increased share ofhigh-productivity industries appears. The purposeof this change is to provide the structure ofindustries which is characterized by the dynamictechnological development. It will make itreasonable to implement innovations. This is highlyimportant for sustainable development.

At first, it is important to make technologicalrenovation of industrial capital. Weak develop-ment of Ukrainian machinery can't provide do-mestic industry with needed equipment. Moreover,it should be the highly productive equipment.Since it is impossible to find all the neededtechnologies on the national market, this problemcan be solved by attracting them from the abroad.

Therefore, there is a problem to provide themethod of such attraction. The analysis ofdeveloping countries' experience has shown thatwe can distinguish the following methods: topurchase new technologies from export proceeds,as well as to attract TNC capital, which will useadvanced technologies through its branches. Thepossibilities of using these methods can be analyzedon the basis of the balance of payments of Ukraine(Table 3). Foreign exchange earnings from currenttransfers, exports of goods and services can be usedto acquire new technologies from abroad. For theformation of these resources the value of current

Types of economic activity

2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Agriculture,

hunting, forestry 40,8 32,6 34,6 35,8 38,8 38,9 37,3 35,7 35,4

Primary industry 47,8 56,3 54,1 57,1 65,3 57,9 54,6 47,2 43,1

Processing

industry 66,8 56,8 57,2 50,1 56,9 75,8 76,4 64,6 64,3

Construction 50,1 58,8 55,1 51,9 54,4 53,6 36,0 45,7 44,5

Transport and

communications 94,4 95,6 96,0 96,7 97,9 51,7 50,6 47,6 62,9

Table 1. The level of fixed assets depreciationby type of economic activity in 2000—2018, %

Source: [12].

Types of economic activity

2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Agriculture, hunting,

forestry 1,67 2,15 1,90 1,97 2,22 2,66 2,42 1,53 1,51

Primary industry 0,84 0,76 0,66 0,50 0,43 0,49 0,62 0,85 1,03

Processing industry 1,12 1,47 1,41 1,47 1,29 0,73 0,81 1,52 1,61

Electricity, gas and water

production and distribution

0,37 0,46 0,20 0,17 0,20 0,10 0,30 0,38 0,22

Construction 2,10 2,44 2,36 2,02 2,53 3,04 3,30 2,92 3,08

Transport and

communication activities 0,04 0,04 0,04 0,03 0,02 0,21 0,22 0,35 0,29

Table 2. Return on assets by different types of economic activityin 2010—2018

Source: calculated based on [12].



119

account should be positive. As we can see, since2010 it was positive only in 2015, so there is ashortage of foreign exchange earnings.

Moreover, the capital account is characterizedby the constant presence of net borrowing, whichindicates that the country is a debtor, and the-refore needs funds to service external obligations.As for foreign direct investment, the negativebalance of this account indicates that there is anoutflow of capital. Thus, there is no reason to claimthat we have enough financial resources in thecountry for the import of innovative technologies.

The problem of financing the renovation ofindustrial capital has always been at the center ofscientific discussions. So, for developed countries,the mechanism of such renovation is explained bythe Keynesian theory. The main idea of it is intransferring savings to investments. There are a lotof recommendations to Ukrainian economic policywhich assume that this mechanism works inUkrainian economy. However, such mechanism incountries with weak development of capitalistrelations is either absent or incapable to make anysignificant impact. First of all, there is the lack of anadequate amount of savings due to the low incomelevel of the majority of the population, and there isthe tendency to conspicuous consumption of high-income people. Moreover, the determining factoris the low quality of the institutions necessary forthe functioning of the mechanism itself. Forexample, the volume of deposits by households isan important potential source for investment (Table4). For the period 2010-2018 there has been anincrease in deposits. However, it should be borne in

mind that such dynamicsmay be due to an attempt toprotect savings from dep-reciation due to the highlevel of inflation. The ave-rage level of total bankdeposits in relation to GDPfor the world is around 50%,while for Ukraine it is only28% [14].

An indicator that reflects the actual possibilityof using the savings of the households for invest-ments to renovate fixed assets is the long-termdeposits. So, for the period 2010—2018 there is anegative tendency of deposits over 2 years. Thus,an increase in deposits and a simultaneousreduction in the share of long-term depositsindicate an increase in distrust to the Ukrainianfinancial system. The amount of savings in theeconomy remains low, and interest rates are toohigh to use it as a potential source of investments.At the same time, there are studies that claimsignificant accumulations of cash from thepopulation outside bank system [15, p. 12; 16].

This situation can be explained by the specificsof the formation of industrial capital in Ukraine. Asa result of the privatization in the 1990s, a financialoligarchy was formed in the Ukrainian economy, butnot in its classical form. Since the productive form ofUkrainian industrial capital was highly developed andrepresented by the large monopolies, the new privateowners of the former state enterprises turned not justinto capitalists, but into monopolists. Thesemonopolies were not created naturally fromcompetition. They were formed artificially. It wasthe artificial process of the formation of suchmonopolies that determined their specifics, as wellas the specifics of Ukrainian finance capital — thejoint-stock capital was not typical for it. The joint-stock capital as a tool for capital formation andmerger was never needed in the Soviet economy.

Finance capital: universal and particularThe classical finance capital as a special form

of capital appears at the turn of the 19th-20th

Indicator 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Current account,

million U.S. dollars

-3016 -10233 -14335 -16518 -4596 1616 -1340 -2442 -4367

Net lending (+)/ Net borrowing (-),

million U.S. dollars

-2828 -10132 -14295 -16578 -4196 2072 -1248 -2446 -4330

Foreign direct

investments (net), million U.S. dollars

-5759 -7015 -7195 -4079 -299 -3012 -3268 -2593 -2360

Table 3. Balance of Payments of Ukraine in 2010—2018

Source: [13].

Indicator 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Total, millions of hryvnias

275093 310390 369264 441951 418135 410895 444676 495313 530250

including deposits

over 2 years, millions of

hryvnias

17025 21206 27062 14580 14577 15801 5382 6227 6757

The share of

deposits over 2 years, %

6,19 6,83 7,33 3,30 3,49 3,85 1,21 1,26 1,27

Table 4. Deposits by households held within deposit-taking corporations in 2010—2018

Source: [13].



centuries, marking the transformation of the"perfect competition" era into "monopoly ca-pitalism". The dialectics of universal and particularin the era of monopoly capitalism is studied indetail in the monograph by Kasenov [17], wherethe author proposes to consider the concentrationof production in general as the starting point tostudy monopoly capitalism. Indeed, "concen-tration of production in general" is that initial"grain" from which the general — capitalist mono-polies — subsequently develops. Of course,monopoly becomes "universal" at a certain stageof the capitalism development, as the richestuniversal category reflecting its essence, embo-dying all relatively independent particular featuresof this era. In relation to the categories of "value"— a universal characteristic of commodity pro-duction in general, and "surplus value", which isgeneral to the capitalist mode of production andthe era of free competition, "monopoly" appearsas the specific.

The concentration of production and capital atthe extreme stage of development of freecompetition, first manifests itself as a single, inindividual industries, as the "barely noticeableembryos" of the new system: 60—70s of the XIX cen-tury— the highest, ultimate level of development offree competition. Monopolies are only barely visibleembryos. After the crisis of 1873, cartels spread moreand more to all sectors, but they still were anexception, they still were a transient phenomenon.At the beginning of the XX century — "cartelsbecome one of the foundations of the wholeeconomic life" — the capitalism of free competitionturns into monopoly capitalism [18, p. 20].

The monopoly, having become universal,irreversibly changes the face of the capitalist system:the law of surplus value in the era of free competitionmanifests itself more or less evenly through the lawof the average rate of profit, however, in the era ofthe domination of monopolies, the capital flowamong industries becomes difficult and this lawmanifests itself unevenly in the form of the law ofmonopolistic profit. Thus, it is no longer the law ofaverage profit that regulates the proportions of thedistribution of resources between industries, but thelaw of monopolistic profit.

In this sense monopoly, at first as a single,separate in its historical development through aparticular, becomes a general, universal law thatdetermines the further dynamics of capitalismdevelopment. Monopoly exists along with freecompetition increasingly exacerbating the cont-radictions inherent in commodity production ingeneral and capitalist commodity production inparticular. Known long before monopoly capita-

lism as a single, separate phenomenon, the joint-stock form of capital by the end of the XIX centurybecomes ubiquitous, on the one hand — as theresult of the capitalist credit relations development(the source of it is an idle money accumulated as aresult of the concentration of production andcapital), and on the other hand, the joint-stockform itself becomes a powerful catalyst for theprocesses of concentration and centralization ofcapital and concentration of production.

Only when the capitalist monopoly becomesthe dominant force, the joint-stock form of capitalbecomes the main form of organization of largecapitalist enterprises, bringing changes to theproperty relations.

An important point here is the dual nature of ashare, which on the one hand is the "title" of owner-ship of the means of production, and on the other,the claim to a certain part of the annual income inthe form of a dividend, the last, as shown by Hil-ferding, ultimately is reduced to the interest withthe development of the capital market [7, p. 109].However, to execute one's right of ownership forthe means of production, it is necessary toconcentrate a significant part of shares in one hand(previously half of all shares were required, butover time, a much smaller part of them becamesufficient to provide control over the entire realcapital of the joint-stock company).

Through the development of credit relations,the boundary of growth in the scale of production,not limited by the size of individual capital, isremoved. The advantages of joint-stock companiesover individual capitals and their logical victoryare sufficiently disclosed by Hilferding [7, p. 147].

All subsequent features of the monopoly stageof capitalism grow out of the original "grain" —the concentration of production in general. Theconcentration of production in general in objectivereality is represented by particular forms ofmonopolistic associations in industry, which givesrise to the need to spread the tendency towardsmonopolization in banking. Based on theconcentration of production, banking monopoliesare formed after industrial ones. The universal,having completely mastered one economic featureof monopoly capitalism — the formation anddomination of monopolies in production —"captures" a new, special form of development ofmonopoly capitalism relations. The developmentof banks from intermediaries into omnipotentmonopolists that centralize capital and moneyincome of a significant part of society is the resultof banking concentration.

Joint-stock ownership also extends to banks,that, among other things, provides an opportunity



121

to significantly reduce the equity share. Today, forexample, the excess of bank assets over equity by20 times became normal thing [19, p. 319].

In the course of its development, the distin-guished features of monopoly capitalism — theconcentration and formation of monopolies inindustry and the concentration and formation ofmonopolies in banking, which comprise separate,independent aspects of the universal — pursuit ofan interest to obtain monopolistic profits, mergeinto new form of capital — finance capital. Due tothe discovered dual nature of a share, the mergerof the capitals of banking and industrial mono-polies becomes much easier and takes on arelatively stable form — the form of financial orfinancial-industrial groups (FIGs).

Large corporations' shares dispersal createsthe basis for the effective concentration of controlby the financial oligarchy over large masses ofsocial capital in both production and circulation.Without a developed relationship of credit andfictitious capital, the mechanism of power of thefinancial oligarchy could not be realized. Indeed,after all, "merging" of capital means theconcentration of controlling blocks of shares ofboth large industrial monopolies and large banksin the hands of financial magnates.

Back in the 80s of the last century, researchersnoted that an increasing part of the fictitiouscapital that belonged to the corporations havingoperates in the real sector of economy wasconcentrated in the financial institutions throughthe purchase of shares on the stock market.

In Ukraine the mechanism of finance capitaldomination has its peculiarities. The power offinancial oligarchy is not connected to stockmarket capitalization of their enterprises as soonas, in fact, free purchase and sale of shares is notdeveloped. The oligarchs exercise their power byresorting to informal relations — corruption andlobbying. The lack of real competition in thepurchase and sale of shares of large monopoliesputs restrictions on the formation of competingowners who would exercise control over theactivities and economic efficiency of Ukrainiancorporations. Since monopoly capital exists in theform of finance capital, and the latter needsdeveloped elements of the financial system tomobilize, accumulate and circulate, themonopolization and "financialization" ofcapitalism are two sides of the same process oftransforming capitalism of free competition intomonopoly capitalism.

Since there was never free competitivecapitalism in the Ukrainian Soviet Republic, butthe level of productive forces development

corresponded to the stage of monopoly capitalism,after independence, market reforms should nothave been aimed at renewing a free competition(which is possible only if the capital of monopoliesis destroyed), but rather creating new forms ofcompetition that were consistent with monopolycapitalism. One of the directions of such reformsmay be the creation of a real stock market. Thisissue is ignored by the subjects of economic policyprecisely because it is outside the interests ofoligarchic groups. Transparent stock market couldhelp to attract foreign investments and savings ofresidents kept out of bank system of Ukraine. Theoveraccumulated loaned capital in the world canserve as a source for foreign investments.

To explain loaned capital overaccumulationphenomenon the "excess" savings concept by J. Ro-binson can be used. "If the ratio of saving whichthe capitalists (taken together) choose to makeexceeds the rate of accumulation dictated bytechnical progress, the excess savings can only be 'ca-pitalized' if there is an outlet for investment outsidethe system" [20, p. 25]. Keynesian economic theorystates that as income grows, savings grow relativelyfaster than income; this is a characteristic of themarginal propensity to save (MPS), which iscalculated by dividing the change in savings by thechange in income.

It follows that, as the economy grows, savingswill grow at an accelerated pace, thus increasingthe "excess" savings, which is reflected in thegrowth of loaned capital. Formation of "excess"savings leads to complication of sales of manu-factured goods. "Outside the system" investmentoutlet, which J. Robinson refers to, does notnecessarily mean outlet to another country. It mayalso occur outside the income structure that hasbeen generated within the system, that is, throughdebt. Debt thus becomes a form of export ofcapital, but not outside the country, but outsidethe existing income structure.

Debt allows to increase the consumption ofdebtors by changing the structure of realconsumption in the country. The excess of capital,value in monetary form, first arises from existingproportions of reproduction. Further, thisredistribution changes the proportions of socialreproduction and becomes a condition forreproduction in new proportions.

But since a loan is given on principals of term,repayment and interests payment, the loanedcapital must be repaid back with interest, whichfurther increases the "excess" savings, for whichtheir owner could not find a productive use. Thus,it leads to a long-term accumulation of "excess"savings, which are not used in the real economy,



but nevertheless are lookingfor a profitable use. Suchsavings form and increasethe excess amount of loanedcapital that is reflected inthe growth of bank deposits(fig. 1).

The overaccumulationof loaned capital is alsoreflected in the growth ofstock market capitalization(fig. 2).

Overaccumulation ofloaned capital indicates anexcess of idle funds ownedby those entities that doesn't find an applicationfor these funds in form of "capital as a function" insectors of the economy they came from. This is notsurprising because, due to the development of pro-duction, scientific and technological progress, thestructure of consumption is constantly changing,but the structure of mass production can't changeat the same pace in the same proportion as thestructure of consumption.

Credit as a form of value movement serves asan accelerator of the economy restructuring, butvalue movement in the form of credit is carried outon the principles of term, repayment and interest'spayment, since these principles allow the ownerof value to increase it. Credit principles forceredistributed value to move back from theborrower to the lender, but the income that theborrower receives in the form of "profit ofenterprise" allows him to repay the loan (if hisaffairs are successful) without reducing his capitalby the entire amount of the loan.

Thus, the industry where the borroweroperates, which need an additional capital,receives it, and on this side the structure ofproduction will be changed. But what about theexcess of value received bythe lender? The excess valuewill not decrease, but, on thecontrary, it will increase bythe amount of an interestwithheld from the borro-wer. Thus, a steady increasein the volume of loanedcapital, which seeks thepossibility of its applicationfor self-growth is inevitable.With the development ofsocial production, thetendency to increment of theaccumulation of loanedcapital should increase.

Today, the Ukrainian economy uses theoveraccumulated loaned capital only for thegovernment borrowing, that is, not for investment,but for consumption, and the possibility of usingexcess domestic and foreign savings for thedevelopment of industrial capital remainsunfulfilled.

The current situation of the financial marketdevelopment can be estimated by the structure ofthe stock market contracts with distribution byfinancial instruments (Table 5).

As we can see, the largest share of operationson the stock exchange belongs to the governmentbonds.

In 2018 the volume of issued shares reached itsminimum for the past five years (UAH 22.28billion). The main issuers of shares were banks thatcarried out emissions for the purpose of additionalcapitalization [21, p. 13]. These data shows that theUkrainian stock exchange doesn't give significantsupport to Ukrainian industrial capital. Thus, theinstruments for transformation of savings intoinvestments that are effective in developedeconomies are not really as effective in Ukrainianeconomy.

0

10

20

30

40

50

60

1960

1962

1964

1966

1968

1970

1972

1974

1976

1978

1980

1982

1984

1986

1988

1990

1992

1994

1996

1998

2000

2002

2004

2006

2008

2010

2012

2014

% G

DP

Fig. 1. Bank deposits to the world GDP ratio [14]

0

10

20

30

40

50

60

1975

1977

1979

1981

1983

1985

1987

1989

1991

1993

1995

1997

1999

2001

2003

2005

2007

2009

2011

2013

% G

DP

Fig. 2. Stock market capitalization to the world GDP (%) [14]



123

CONCLUSIONS ANDPERSPECTIVES

FOR FUTURE RESEARCHThe need for investment into the

industrial capital of Ukraine is dueto its substance. Without invest-ments, capital cannot fulfill its mainfunction — to grow, therefore, itceases to be capital. Since themodern Ukrainian banking systemcannot fulfill the function of ensuringthe transformation of savings into investments, thesource of investments in Ukrainian industrial capitalmay be the savings of non-residents, which are inexcess due to the overaccumulation of loaned capitalin the world, as well as the savings of Ukrainians keptoutside the banking system. Joint-stock form ofcapital could serve as a tool for turning these savingsinto investments. Although Ukrainian finance capitalhas a common generic characteristic with financecapital in general — it is formed on the basis ofconcentration of production, its peculiarity is thatthe joint-stock form of capital actually played aninsignificant role for the creation and merger ofUkrainian monopolies in the banking sector, industryand trade. Nevertheless, not formal, but realdevelopment of the stock ownership and stockmarket in the direction of its greater transparencyand accessibility for all investors could serve as asolution to the eternal problem of insufficientinvestment in Ukrainian industrial capital, at the sametime economic interests of financial oligarchycontrolling industrial capital come into conflicts withthe need for renovation of industrial capital in a newtechnological base.

Література:1. Tregenna F. Deindustrialisation, structural

change and sustainable economic growth. UnitedNations University: MERIT, 2015. 61 p.

2. Перез К. Технологические революции ифинансовый капитал: Динамика пузырей и пе-риодов процветания. Москва: Дело, 2011. 232 с.

3. Кіндзерський Ю. Деіндустріалізація та їїдетермінанти у світі. Економіка України. 2017.№ 11. С. 48—72.

4. Зверяков M., Жданова Л., Шараг О. Основ-ний капітал у парадигмі нової індустріалізації.Одеса: Aстропринт, 2019. 204 с.

5. Kолупаєв Ю., Залубовська С., Meльни-чук I. Проблеми залучення інвестиційних ре-сурсів в економіку України. Інвестиції: практи-ка та досвід. 2018. № 8, С. 26—29.

6. Lautier M. Domestic investment and FDI indeveloping countries: the missing link. Journal ofeconomic development. 2012. № 37 (3), Р. 1—23.

7. Гильфердинг Р. Финансовый капитал.Исследование новейшей фазы развития капи-тализма. Москва: Издательство социально-экономической литературы, 1959. 492 c.

8. Бузгалин A., Koлганов A. Пределы капи-тала: методология и онтология. Реактуализа-ция классической философии и политическойэкономии. Москва: Культурная революция,2009. 680 с.

9. Арриги Дж. Долгий двадцатый век; День-ги, власть и истоки нашего времени. Москва:Издательский дом "Территория будущего",2006. 472 с.

10. Харви Д. Краткая история неолибера-лизма. Актуальное прочтение. Moсква: Поко-ление, 2007. 288 с.

11. Mаркарян A. Анализ природы современ-ного долгого кризиса сквозь призму марксис-тской концепции экономических циклов. Науч-ные труды Вольного экономического обществаРоссии. 2013. № 174. С. 151—159.

12. Сайт Державної служби статистики Ук-раїни. URL: http://www.ukrstat.gov.ua

13. Сайт Національного Банку України.bank.gov.ua. URL: https://bank.gov.ua/statistic.

14. Site of the World Bank. Global FinancialDevelopment Database. www.worldbank.org.Retrieved from http://www.worldbank.org/en/publication/gfdr/data/global-financial-develop-ment-database

15. Жолудь O. Піонтківська I. Долариза-ція та чорний ринок валюти в Україні: причи-ни, обсяги, наслідки для економіки та політи-ки. Київ: Центр економічної стратегії, 2016.19 с.

16. Сайт "Ukraine Economic Outlook". http://ua-outlook.com.ua. URL: http://ua-outlook.-com.ua/ru/2019/12/13/2019-forecasts-reports

17. Касенов Б. Диалектика всеобщего, осо-бенного и единичного в экономичеcких трудахК. Маркса и В.И. Ленина. Алма-Ата: Наука,1971. 363 c.

18. Ленин В.И. Империализм как высшаястадия капитализма. Москва: Издательствополитической литературы, 1989. 125 c.

Indicator 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Shares 40,15 33,65 8,87 9,69 4,15 2,03 0,92 2,45 0,47

Government bonds

of Ukraine

46,36 42,10 67,80 74,63 88,07 87,40 89,24 92,10 94,20

Corporate bonds 5,11 9,10 9,99 10,25 5,30 4,73 3,90 2,97 3,94

Derivatives 2,84 10,12 9,39 3,89 1,55 2,04 0,97 2,44 1,02

Investment

certificates

5,44 4,84 1,51 1,34 0,68 0,76 0,17 0,03 0,10

Others 0,11 0,20 2,42 0,20 0,09 0,01 0,02 0,00 0,28

Table 5. The structure of the stock market contractsin 2010—2018, %

Source: [21, p. 10].



19. Norfield T. The City. London and GlobalPower of Finance. London: Verso, 2016. 288 p.

20. Robinson J. Introduction. The Accumu-lation of Capital by Rosa Luxemburg. London,1951. pp. 13—28.

21. Сайт Національної комісії з цінних па-перів та фондового ринку. Річний звіт Націо-нальної комісії з цінних паперів та фондовогоринку за 2018 рік. www.nssmc.gov.ua. URL:https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2019/08/zvit_2018.pdf

References:1. Tregenna, F. (2015), Deindustrialisation,

structural change and sustainable economicgrowth, MERIT Working Papers 032, UnitedNations University — Maastricht Economic andSocial Research Institute on Innovation andTechnology, Maastricht, Netherlands.

2. Perez, C. (2011), Tehnologicheskie revo-lyucii i finansovyj kapital: Dinamika puzyrej iperiodov procvetaniya [Technological Revolu-tions and Financial Capital: The Dynamics ofBubbles and Golden Ages], Delo, Moscow, Russia.

3. Kindzerskyi, Yu. (2017), "Deindustrializationand its determinants in the world and in Ukraine",Ekonomika Ukrainy, vol. 11, pp. 48—72.

4. Zveryakov, M. Zhdanova, L. and Sharah, E.(2019), Osnovnyi kapital u paradyhmi novoiindustrializatsii: vidtvoriuvalnyi aspekt [Fixed capitalin the paradigm of the new industrialization: thereproduction aspect], Astroprint, Odesa, Ukraine.

5. Kolupayev, Yu. Zalyubovska, S. and Melni-chuk, I. (2018), "The problems of attraction invest-ment resources into the economy of Ukraine",Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 8, pp. 26—29.

6. Lautier, M. (2012), "Domestic investment andFDI in developing countries: the missing link",Journal of economic development, vol. 37, no. 3,pp. 1—23.

7. Hilferding, R. (1959), Finansovyj kapital.Issledovanie novejshej fazy razvitiya kapitalizma[Finance Capital. A Study of the Latest Phase ofCapitalist Development], Izdatelstvo socialno-ekonomicheskoj literatury, Moscow, USSR.

8. Buzgalin, A. V. and Kolganov, A. I. (2009),Predely kapitala: metodologiya i ontologiya.Reaktualizaciya klassicheskoj filosofii i poli-ticheskoj ekonomii [The limits of capital: metho-dology and ontology. The Reactualization ofClassical Philosophy and Political Economy],Kulturnaya revolyuciya, Moscow, Russian Fede-ration.

9. Arrigi, G. (2006), Dolgij dvadcatyj vek: Den-gi, vlast i istoki nashego vremeni [The LongTwentieth Century: Money, Power, and the Ori-

gins of Our Times], Izdatelskij dom "Territoriyabudushego", Moscow, Russian Federation.

10. Harvey, D. (2007), Kratkaya istoriyaneoliberalizma. Aktualnoe prochtenie [A BriefHistory of Neoliberalism], Pokolenie, Moscow,Russian Federation.

11. Markaryan, A. M. (2013), "Analysis of thenature of the modern debt crisis through the prismof the Marxist concept of economic cycles",Nauchnye trudy Volnogo ekonomicheskogoobshestva Rossii — Scientific works of the FreeEconomic Society of Russia, vol. 174, pp. 151—159.

12. The official site of the State StatisticsService of Ukraine (2020), available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed 10 March 2020).

13. The official site of the National Bank ofUkraine (2019), available at: https://bank.gov.ua/statistic (Accessed 26 December 2019).

14. The site of World Bank (2019), "GlobalFinancial Development Database", available at:http://www.worldbank.org/en/publication/gfdr/data/global-financial-development-database(Accessed 20 December 2019).

15. Zholud, O. and Piontkivska, I. (2016), Dola-ryzatsiia ta chornyi rynok valiuty v Ukraini: pry-chyny, obsiahy, naslidky dlia ekonomiky tapolityky [Dollarisation and the currency blackmarket in Ukraine: reasons, volumes, consequencesfor economy and policy], Centre for EconomicStrategy, Kyiv, Ukraine.

16. The site of Ukraine Economic Outlook(2019), "Macroeconomic forecast of UkraineEconomic Outlook for 2020", available at: http://ua-outlook.com.ua/ru/2019/12/13/2019-fore-casts-reports/ (Accessed 20 December 2019).

17. Kasenov, B. (1971), Dialektika vseobshego,osobennogo i edinichnogo v ekonomicheskih trudahK. Marksa i V. I. Lenina [The dialectics of the universal,particular and singular in the economic works of K.Marx and V. I. Lenin], Nauka, Alma-Ata, USSR.

18. Lenin, V. I. (1989), Imperializm, kak vyss-haya stadiya kapitalizma [Imperialism, the HighestStage of Capitalism], Izdatelstvo politicheskojliteratury, Moscow, USSR.

19. Norfield, T. (2016), The City. London andGlobal Power of Finance, Verso, London, UK.

20. Robinson, J. (1951), Introduction. TheAccumulation of Capital by Rosa Luxemburg,London, UK.

21. The official site of National Securities andStock Market Commission (2019), "The annualactivity report of the National Securities and StockMarket Commission in 2018", available at: https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2019/08/zvit_2018.pdf (Accessed 20 December 2019).Стаття надійшла до редакції 31.03.2020 р.



125

УДК 332.146.2:631.147

Ю. Б. Заставний,аспірант, Луцький національний технічний університетORCID ID: 0000-0002-9033-8018

ОРГАНІЧНЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕВИРОБНИЦТВО ЯК ПРІОРИТЕТНИЙНАПРЯМ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХДОМОГОСПОДАРСТВ: ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.7.125

Y. Zastavnyy,postgraduate student, Lutsk National Technical University

ORGANIC AGRICULTURAL PRODUCTION AS A PRIORITY DIRECTIONOF DEVELOPMENT OF RURAL HOUSEHOLDS: FINANCIAL AND ECONOMIC ASPECTS

У статті розкривається роль органічного сільськогосподарського виробництва у збереженні сільського укладужиття та диверсифікації сільської економіки, виходячи з глобальних трендів нарощення обсягів виробництва сільсько-господарської сировини та продукції продовольства. Обгрунтовано доцільність активізації органічного сільсько-господарського виробництва як пріоритетного напряму розвитку сільських домогосподарств, виходячи з природно-ресурсних та матеріально-технічних передумов їх розвитку. Встановлено, що органічне сільськогосподарське ви-робництво дасть змогу сільським домогосподарствам закріпитися на аграрних ринках та підвищити ефективністьвикористання природно-ресурсного, кадрового та виробничо-технічного потенціалу. Дослідження показали, що у2009—2017 роках сільські домогосподарства не володіли достатніми площами господарських споруд та приміщеньдля зберігання кормів і врожаю та утримання сільськогосподарських тварин, що звужує можливості цієї категоріїсільськогосподарських товаровиробників на порядок збільшити потужності органічного землеробства та органіч-ного скотарства. Доведено, що саме через розвиток місцевих програм, здійснення сертифікації органічної продукції,створення спеціалізованих ринків органічної продукції, розвиток сільського та екологічного туризму на основі ви-користання органічних технологій та органічної сільськогосподарської продукції, створення прийнятних умов длякредитування проектів розвитку органічного землеробства та органічного скотарства буде забезпечено необхідніінституціональні, фіскальні та кредитно-фінансові передумови для збільшення на порядок потужностей у секторіорганічного сільськогосподарського виробництва. Встановлено, що регуляторний вплив держави на сегмент орга-нічного сільськогосподарського виробництва має поєднувати як інструменти підтримки безпосередніх виробниківорганічної сільськогосподарської продукції, так і інструменти стимулювання розбудови інфраструктури ринку цієїпродукції, зокрема в частині створення сучасних логістично-складських центрів. Обгрунтовано, що перспективноюінституціональною формою консолідації ресурсів сільських домогосподарств щодо нарощення потужностей орга-нічного землеробства та органічного скотарства виступає кооперація через створення заготівельних та збутових ко-оперативів, яка дасть можливість усунути перманентний інвестиційний дефіцит малих форм аграрного бізнесу тазбільшити виробництво органічної сільськогосподарської продукції і прискорити її просування до цільового сегмен-та споживачів.

The article reveals the role of organic agricultural production in preserving the rural way of life and diversifying therural economy, based on global trends in increasing the production of agricultural raw materials and food products. Theexpediency of activation of organic agricultural production as a priority direction of development of rural households,





Розвиток сільських поселень в Україні на-пряму пов'язаний з ефективністю державноїполітики в частині підтримки окремих кате-горій сільськогосподарських товаровироб-ників, передусім сільських домогосподарств.Саме в секторі сільських домогосподарств зай-нята переважна більшість сільського населен-ня, тому від розширеного відтворення ресурс-но-виробничого потенціалу даної категоріїсільськогосподарських товаровиробників по-вною мірою залежать перспективи збережен-ня сільського укладу життя як такого. Сіль-ськогосподарські підприємства, які входять увертикально та горизонтально інтегрованіпідприємницькі агроформування, намагаютьсямаксимальною мірою замінити використанняручної праці автоматизованими технологіями,що відповідним чином впливає на динамікусільської зайнятості. Високий рівень концент-рації фінансових ресурсів та розгалужена сис-тема управління фінансовими та матеріальни-ми потоками, яка має місце у агрохолдинговихутвореннях, надає їм значні переваги над ма-лими та середніми формами аграрного бізне-су, тому останні мають зайняти ті ніші на аграр-ному ринку, де вони зможуть отримувати кон-

based on the natural and resource, material and technical prerequisites for their development, is proved. It is establishedthat organic agricultural production will allow rural households to gain a foothold in agricultural markets and increasethe efficiency of using natural resources, human resources, and production and technical potential. Research has shownthat in 2009—2017, rural households did not have sufficient areas of farm buildings and premises for storing feed andcrops and keeping farm animals, which narrows the opportunities for this category of agricultural producers to increasethe capacity of organic farming and organic cattle breeding by an order of magnitude. It has been proved that throughthe development of local programs, implementation of certification of organic products, creation of specialized marketsfor organic products, development of rural and ecological tourism based on the use of organic technology and organicagricultural products, the creation of acceptable conditions for crediting of projects of development of organic farmingand organic cattle will be provided with the necessary institutional, fiscal and financial preconditions for the increase ofthe order of capacities in the sector of organic agricultural production. It is established that the regulatory influence ofthe state on the segment of organic agricultural production should combine both tools to support direct producers oforganic agricultural products, and tools to stimulate the development of the market infrastructure of these products, inparticular in terms of creating modern logistics and warehouse centres. It is proved that a promising institutional formof consolidating the resources of rural households to increase the capacity of organic farming and organic cattle breedingis cooperation through the creation of procurement and marketing cooperatives. This will make it possible to eliminatethe permanent investment deficit of small forms of agricultural business, increase the production of organic agriculturalproducts, and accelerate its promotion to the target segment of consumers.

Ключові слова: органічне сільськогосподарське виробництво, сільські домогосподарства,аграрний бізнес, кооперація, аграрні ринки, регуляторний механізм.

Key words: organic agricultural production, rural households, agricultural business, cooperation,agricultural markets, regulatory mechanism.

курентні переваги над іншими категоріямисільськогосподарських товаровиробників. Од-нією з таких конкурентних переваг є розвитокорганічного сільськогосподарського вироб-ництва, що дасть можливість сільським домо-господарствам виробляти якісну сільськогос-подарську продукцію і забезпечувати розши-рене відтворення ресурсних передумов життє-діяльності сільського населення. Порівняновисокий рівень капіталомісткості органічногосільськогосподарського виробництва не єнайбільш привабливим видом діяльності длякрупнотоварних сільськогосподарських това-ровиробників, які переважно зорієнтовані навиробництво експортоорієнтованої рослин-ницької продукції.

АНАЛІЗОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І ПУБЛІКАЦІЙОрганічне сільськогосподарське виробниц-

тво в останні роки стало маркером кардиналь-ного переформатування сільської економікизагалом. Саме розвиток даного сегмента сіль-ськогосподарського виробництва розглядаєть-ся як результативний інструмент усунення ком-плексу проблем соціально-економічного роз-витку сільських територій та забезпечення еко-логічної стійкості біогеоценозів. Під органіч-ним сільським господарством К. Пилипенко ро-



127

зуміє спосіб землеробства, при якому особли-ва увага приділяється природі з найменшимвпливом хімічних речовин на землі, наприклад,добрив, які можуть забруднювати водні шляхи[4, с. 49]. Виходячи з того, що на значній площіоблогових земель у різних регіонах Українитривалий період не використовувалися міне-ральні добрива та хімічні засоби захисту рос-лин, наша країна має значні перспективи в час-тині нарощення потужностей, які передбача-ють виробництво сільськогосподарської про-дукції на основі використання органічних тех-нологій.

На переконання Є. Милованова, органічнеагровиробництво — найперспективніша нинімодель розвитку сільського господарства. Цене що інше, як прикладна охорона навколиш-нього середовища. Воно поєднує в собі най-давніші практичні знання традиційного сіль-ського господарства зі сучасними науковимидосягненнями. Воно загалом вважається ко-рисним для розвитку сільських територій зав-дяки своїй ролі в альтернативних харчових лан-цюгах, позитивному впливу на агроландшафтита як екологічно безпечний спосіб виробницт-ва [2, с. 90]. Виходячи з наведеного трактуван-ня, напрошується висновок про те, що самеорганічне сільськогосподарське виробництвонайбільшою мірою здатне забезпечити по-єднання традиційних для певної території спо-собів освоєння агроресурсного потенціалу тановітніх методів виробництва сільськогоспо-дарської продукції, що у підсумку забезпечу-ватиме розширене відтворення природно-ре-сурсного потенціалу територій, які є ареаломздійснення сільськогосподарського виробниц-тва.

Н. Новак розглядає органічне виробництвоважливим засобом диверсифікації сільськоїекономіки, що має суттєвий конкурентнийпотенціал у вітчизняних умовах господарюван-ня для забезпечення відродження сільськихтериторій, життєздатності сільських громад,консолідації зусиль товаровиробників з метоюзниження сертифікаційних, транспортно-ло-гістичних, рекламно-інформаційних витрат,витрат на переробку [3, с. 33]. Варто погоди-тись з таким підходом, оскільки в умовах по-глиблення децентралізації сільські територі-альні громади мають використовувати всі на-явні резерви підвищення рівня капіталізаціїбазової ланки сільської економіки, якою вис-тупає сільськогосподарське виробництво. Ек-стенсивні та інтенсивні фактори, які традицій-но використовувалися для збільшення фізич-ного об'єму сільськогосподарської продукції,

в теперішніх умовах здійснюють надзвичайнодеструктивний вплив на довкілля, що підриваєасиміляційний потенціал розвитку сільськихтериторій в цілому. Тому органічне сільсько-господарське виробництво і є найбільш опти-мальною моделлю господарювання у сільськіймісцевості.

Збереження сільського укладу життя зу-мовило доцільність обгрунтування новихпріоритетів диверсифікації сільської еконо-міки, виходячи з глобальних трендів наро-щення обсягів виробництва сільськогоспо-дарської сировини та продукції продоволь-ства. У ряді праць вітчизняних вчених обгрун-товується необхідність створення відповід-них фінансово-економічних передумов длянарощення обсягів виробництва органічноїсільськогосподарської продукції, що дастьможливість зміцнити сектор малого аграрно-го бізнесу та забезпечити підвищення рівняйого капіталізації. Органічне сільськогоспо-дарське виробництво розглядається також якдієвий засіб екологізації розвитку аграрноїсфери в цілому та зміцнення стійкості агро-ландшафтів. На думку К.А. Пилипенко, у су-часних умовах господарювання виникає не-обхідність у забезпеченні виробництва еко-логічно безпечної продукції, яка б відповіда-ла міжнародним вимогам, підтверджуваласявідповідними сертифікатами. Оскільки ви-робництво органічної продукції є складовоючастиною сталого розвитку аграрного сек-тора, його розвиток передбачає поєднаннязахисту довкілля, економічного зростання ісоціального розвитку держави, що гаранту-ватиме населенню високу якість продукціїяк важливої складової продовольчої безпе-ки [4, с. 49]. Отже, органічне сільськогоспо-дарське виробництво в нинішніх умовах ви-ступає важливою детермінантою зростанняне лише економічної та соціальної ефектив-ності використання агроресурсного потен-ціалу, а й підвищення соціальної спрямова-ності сільськогосподарського виробництвазагалом.

Є. Милованов, виходячи з передовогоєвропейського досвіду нарощення потенціа-лу органічного сільськогосподарського ви-робництва зазначає, що ключовим акцентомвпровадження Спільної аграрної політикиЄвропейського Союзу стало органічнесільське господарство, яке, по суті, передба-чає збалансований підхід до функціонуваннясистем агровиробництва та спрямоване насталий розвиток сільських територій. Орган-ічне сільське господарство — це спосіб ви-



робництва, який передбачає гармонійнийзв'язок людей та їхнього середовища функ-ціонування, зрівноважує найкращі сільсько-господарські практики з довкіллям. Воно маєкомплекс переваг, які спроможні вивести па-раметри розвитку сільських територій наякісно вищий рівень соціально-економічноїта екологічної ефективності [2, с. 87]. ПідхідЄ. Милованова базується на тому, що необх-ідно поступово відходити від вузькогалузе-вого підходу щодо організації сільськогоспо-дарського виробництва, а розглядати наро-щення виробництва сільськогосподарськоїпродукції через призму ощадливішого та не-виснажливого використання всіх складовихагроресурсного потенціалу — земельних,водних, лісових ресурсів, а також природнихумов та нересурсних корисностей довкілля.

Важливою складовою нарощення обсягіввиробництва органічної сільськогосподарськоїпродукції є також розбудова інфраструктуриринку цієї продукції, яка забезпечуватиме при-скорене нарощення органічних потужностей яку сфері землеробства і скотарства, так і в сферіпереробки сільськогосподарської сировини, атакож спростить просування органічної про-дукції до кінцевого споживача. На думкуО. Маслак, внутрішній ринок органічної про-дукції є малорозвиненим. Його основними ха-рактеристиками є відсутність достатньоїкількості сертифікованих складів, переробнихпідприємств, а також посередницьких струк-тур, що загалом ускладнює організацію заго-тівель, переробку та постачання органічноїпродукції. Окрім того дрібнотоварні виробни-ки із власною продукцією залишаються позаосновними заготівельно-збутовими ланцюгамитоварних поставок на внутрішньому ринку [1,с. 281]. З огляду на сказане, регуляторний впливдержави на сегмент органічного сільськогоспо-дарського виробництва має поєднувати якінструменти підтримки безпосередніх вироб-ників органічної сільськогосподарської про-дукції, так і інструменти стимулювання розбу-дови інфраструктури ринку цієї продукції, зок-рема в частині створення сучасних логістично-складських центрів.

Недостатньо обгрунтованими є авторськіпідходи щодо надання пріоритету розвиткуорганічного сільськогосподарського вироб-ництва для окремих категорій сільськогоспо-дарських товаровиробників, передусім длясільських домогосподарств, що не дає можли-вості повною мірою розкрити інституціональніпередумови перманентного нарощення масш-табів впровадження екологічно безпечних тех-

нологій у сільськогосподарському виробництвіз огляду на фінансові та екологічні обмежен-ня.

МЕТА СТАТТІМетою статті є обгрунтування перспектив-

них напрямів та розгляд фінансово-економіч-них аспектів активізації органічного сільсько-господарського виробництва у секторі сільсь-ких домогосподарств, виходячи зі структурнихзрушень у вітчизняному аграрному секторі востанні роки та базових положень Спільноїаграрної політики Європейського Союзу.


Прискорене зростання населення планетипоставило на порядок денний важливе завдан-ня, яке полягає в нарощенні обсягів виробниц-тва продукції продовольства як за рахунокінтенсивних, так і екстенсивних факторів. Од-нак загострення екологічних протиріч, які по-в'язані з нарощенням потужностей у сільсько-господарському виробництві і збільшенням на-вантаження на агроландшафти, змушує розг-лядати альтернативні варіанти розвитку сіль-ськогосподарського виробництва на окремихтериторіях. На сучасному етапі розвитку зем-леробства та рівня продовольчої безпеки, надумку Н. Новак, значної актуалізації набува-ють новітні розробки в галузі альтернативногосільського господарства, збереження природ-них ресурсів і передусім основного засобу ви-робництва — землі. Водночас незаповненамісткість ринку органічної продукції та майженеобмежений потенціал для розвитку еколо-гічного виробництва створюють всі необхідніпередумови для підвищення конкурентоспро-можності вітчизняних товаровиробників [3,с. 30]. Тобто найбільш дієвим методом альтер-нативного сільськогосподарського виробниц-тва розглядається органічне сільськогоспо-дарське виробництво, яке, з одного боку усу-ває синдром споживацького використання при-родних ресурсів, а з іншого — сприяє покра-щенню ефективності виробничо-господарськоїдіяльності, що досягається за рахунок вищихцін на екологічно безпечну органічну сільсько-господарську продукцію.

Тому й не дивно, що останніми роками се-ред населення планети спостерігається збіль-шення споживання органічної продукції, щопозитивно впливає як на здоров'я людей, такі на зміцнення продовольчої безпеки. Інстру-ментами зміцнення продовольчої безпеки євиробництво органічних продуктів з матері-



129

алів, виготовлених органічним сільським гос-подарством та з використанням сучаснихорганічних методів сільського господарствавідповідно до стандартів органічного вироб-ництва [4, с. 49]. Більше того, трансформаціяметодів ведення сільськогосподарського ви-робництва в сторону використання екологі-чно безпечних та грунтозахисних технологійсприяє вчасному та розширеному відтворен-ню грунтового покриву, що дає підстави про-гнозувати масштаби та ефективність сіль-ськогосподарського виробництва на далеко-строкову перспективу.

Водночас ведення органічного сільськогос-подарського виробництва потребує більшихпитомих витрат порівняно з традиційним сіль-ськогосподарським виробництвом. За інформа-цією К. Пилипенко, органічні продукти на 50—100 % є дорожчими, ніж звичайні. Це пов'яза-но з нижчою врожайністю органічних сільсько-господарських культур, на яку погоджуютьсяфермери. Крім того органічне виробництво єдрібнотоварним бізнесом [4, с. 49]. З цим підхо-дом варто погодитися і врахувати особливостіведення органічного сільськогосподарськоговиробництва при формуванні набору регуля-торних інструментів підтримки сільськогоспо-дарських товаровиробників, оскільки відмовив-шись від застосування мінеральних добрив тахімічних засобів захисту рослин товаровироб-ник недоотримає частини врожаю, що такожнесе певні ризики для ефективності виробни-чо-господарської діяльності, якщо не буде за-безпечено належне просування органічноїсільськогосподарської продукції до цільовогосегменту споживачів.

Виходячи з пріоритетності збереженнясільського укладу життя та прискорення темпівсоціально-економічного піднесення сільськихнаселених пунктів, не потрібно залишати позакадром проблему упередження комплексу еко-логічних проблем, що найбільшою мірою зу-мовлені перманентним збільшенням посівнихплощ сільськогосподарських культур, які ма-ють експортну орієнтованість. Також моно-польне становище крупних сільськогоспо-дарських товаровиробників не стимулює їхвпроваджувати технології, які упереджуютьвиснаження грунту та підземних і поверхневихвод. Загалом основними причинами погіршен-ня екологічної ситуації у сільській місцевостіє: відсутність прогресивних технологій агрови-робництва; недотримання науково обгрунтова-них сівозмін із переважанням монокультур (пе-редусім соняшнику, кукурудзи, ріпаку) у бага-тьох підприємствах, особливо агрохолдингах;

низькі норми внесення органічних добрив; над-мірне використання синтетичних засобів захи-сту рослин та мінеральних добрив; відсутністьтехнологій боротьби з ерозійними процесами,закисленням, засоленням і техногенним за-брудненням земель [2, с. 88].

Якраз регуляторна підтримка проектівзбільшення потужностей органічного сіль-ськогосподарського виробництва і дастьможливість вирішити переважну більшістьперерахованих екологічних проблем і забез-печити необхідну трансформацію екстенсив-но-інтенсивного типу ведення сільськогос-подарського виробництва у невиснажливийтип, який базується на екологізації земле-робства, скотарства, кормовиробництва тапервинної переробки сільськогосподарськоїсировини.

Виходячи з того, що органічне сільсько-господарське виробництво через меншу вро-жайність, вищу капіталомісткість та тру-домісткість у теперішніх умовах не є пріори-тетним напрямом діяльності крупнотоварнихсільськогосподарських підприємств, а фер-мерський рух в Україні так і не набув необхі-дних масштабів, найбільш ефективним засто-сування органічних технологій буде у секторісільських домогосподарств. Сільські домо-господарства забезпечують майже половинувиробництва сільськогосподарської про-дукції в цілому по Україні, використовують,як правило ручну працю, не мають значнихземельних масивів, більше того належні їмземельні наділи відзначаються високимрівнем фрагментарності. Сільські домогоспо-дарства не мають необхідних передумов длятого, щоб повноцінно конкурувати з крупно-товарними сільськогосподарськими вироб-ництвами в частині виробництва продукції наоснові застосування традиційних технологій(внесення мінеральних добрив, використан-ня хімічних засобів захисту рослин та дляборотьби зі шкідниками тощо). Виходячи зісвітових та європейських трендів розвиткуринків органічної продукції, українськісільські домогосподарства мають реальнішанси та відповідні природно-ресурсні пере-думови для того, щоб на порядок збільшитиобсяги органічного сільськогосподарськоговиробництва і тим самим підвищити рівень ка-піталізації свого бізнесу.

Водночас цей сектор сільськогосподарсь-ких товаровиробників потребує суттєвої дер-жавної підтримки як через надання прямої і не-прямої фінансової допомоги, так і через відпо-відне консультативне супроводження. Стагна-



ція національної економіки, яка отрималаімпульси у 2008 році (наслідки глобальноїфінансової кризи) та в 2013—2014 роках (по-чаток військового протистояння на Сході Ук-раїни) призвела до тотального інвестиційногодефіциту, особливо в секторі малих та середніхвиробників сільськогосподарської продукції.Це не дає можливості сільським домогосподар-ствам самостійно розбудувати необхідну дляповноцінного ведення органічного сільськогос-подарського виробництва (виробництво та збе-рігання продукції) матеріально-технічну базу.За період 2009—2017 років сільські домогоспо-дарства України не володіють достатніми пло-щами господарських споруд і приміщень, якідозволили б перманентно нарощувати обсягиорганічного сільськогосподарського вироб-ництва та отримувати максимальну вигоду відцього, тому що така вигода досягається за умо-ви відповідного зберігання даної продукції і їївиведення на ринок у період пікових висхіднихцінових коливань.

Динаміка господарських споруд та при-міщень у сільських домогосподарствах у 2009—2017 роках дає підстави констатувати таке: мен-ше половини сільських домогосподарств маютьнеобхідні площі для утримання сільськогоспо-дарських тварин. Якщо у 2009 році питома вага

сільських домогосподарств, яка мала госпо-дарські споруди та приміщення для утриманнясільськогосподарських тварин, складала 48,9%,у 2014 році — 47,2%, то у 2017 році — 43,8% (рис.1).

Тобто спостерігається згортання можливо-стей сільських домогосподарств утримуватисільськогосподарські тварини, що свідчить пропогіршення умов для виробництва органічнихдобрив та забезпечення комплексності веден-ня сільськогосподарського виробництва в ціло-му, що у підсумку також звужує потенціал на-рощення органічного землеробства та скотар-ства.

Загалом лише кожне третє сільське домо-господарство має споруди та приміщення длязберігання кормів, що особливо ускладнює ре-сурсне забезпечення розвитку органічного ско-тарства. Якщо у 2009 році питома вага сільськихдомогосподарств, які мали можливість збері-гати корми, складала 31,6%, у 2014 році —30,2%, то у 2017 році — 27,4%. Фактично лише6 з 10 сільських домогосподарств мають мате-ріально-технічні можливості зберігати урожай,що також підриває перспективи розширеноговідтворення органічного сільськогосподарсь-кого виробництва, оскільки змушує виробниківсільськогосподарської продукції продавати

31,6

31,7

32,1

30,3

31 30,2

29,9

29

27,4

48,9 49,2 50,2 49,7 49,147,2 46,2 44,9 43,8

6059,460,459,661

62,162,862,463,5

0

10

20

30

40

50

60

70

2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

%

зберігання кормів, %утримання сільськогосподарських тварин, %зберігання урожаю, %

Джерело: за даними Державної служби статистики України.

Рис. 1. Наявність господарських споруд і приміщень у сільських домогосподарстваху 2009—2017 роках



131

врожай відразу після його збору, коли ціни наринку є мінімальними. У підсумку це позбавляєсільські домогосподарства навіть критично не-обхідних доходів, що даватимуть змогу онов-лювати основні засоби та вчасно поповнюватиобігові кошти. Якщо у 2009 році сільські домо-господарства, які мали господарські споруди таприміщення для зберігання урожаю, складали63,5% від загальної кількості сільських до-могосподарств, у 2014 році — 59,6%, то у 2017 ро-ці — 60%.

Виходячи з недостатності господарськихспоруд та приміщень у сільських домогоспо-дарствах, необхідних для зберігання кормів таврожаю, а також для утримання сільськогос-подарських тварин, потребує формування дер-жавний регуляторний механізм стимулюваннянарощення органічного сільськогосподарсько-го виробництва, зокрема в секторі сільськихдомогосподарств, що виступатиме складовоюіснуючої системи державної підтримки сіль-ського господарства. Відправним пунктом уформуванні такого регуляторного механізмувиступає позиція Є. Милованова стосовно того,що на локальному та національному рівнях роз-виток органічного сільського господарства маєвиступати одним з основних стратегічних пріо-ритетів піднесення сільської місцевості череззалучення сільських громадян та споживачів доприйняття важливих управлінських рішеньмісцевого значення в частині розширення ареа-лу нарощення обсягів органічного землероб-ства та органічного скотарства. Місцеві орга-ни влади повинні створювати позитивні умовидля розвитку органічного сільського господар-ства у своєму регіоні через: прийняття відпо-відної програми розвитку органічного вироб-ництва в регіоні, яка передбачала б, зокрема,компенсацію витрат на сертифікацію, придбан-ня органічного насіння тощо; організацію що-денних і тижневих органічних фермерськихринків у містах; сприяння розвитку агроекоту-ризму; освіту й просвітництво молодих по-колінь щодо тісного зв'язку між органічнимсільським господарством, екологією та їхнімповсякденним харчуванням [2, с. 96—97]. Самечерез розвиток місцевих програм, здійсненнясертифікації органічної продукції, створенняспеціалізованих ринків органічної продукції,розвиток сільського та екологічного туризмуна основі використання органічних технологійта органічної сільськогосподарської продукції,створення прийнятних умов для кредитуванняпроектів розвитку органічного землеробства таорганічного скотарства буде забезпечено не-обхідні інституціональні, фіскальні та кредит-

но-фінансові передумови для збільшення напорядок потужностей у секторі органічногосільськогосподарського виробництва.

Водночас сільські домогосподарства від-значаються доволі низьким рівнем концент-рації фінансових ресурсів і відповідно є об-меженими в частині створення виробничо-технічних умов для налагодження індустріїорганічного сільськогосподарського вироб-ництва як щодо вирощування сільськогоспо-дарських культур на основі органічних тех-нологій, вирощування сільськогосподарсь-ких тварин на основі використання органіч-них кормів, так і в частині первинної пере-робки органічної сільськогосподарської си-ровини. За таких умов необхідно створюва-ти сучасні інституціональні форми активі-зації органічного сільськогосподарськоговиробництва, які дадуть можливість консо-лідувати потенціал сільських домогоспо-дарств. Окремими вітчизняними вченими тапрактиками висловлюється думка стосовнонеобхідності створення на базі сільських до-могосподарств кооперативних утворень. Надумку О. Маслак, кооперація є формою об-'єднання виробників, яка надає їм мож-ливість конкурувати у жорстких економіч-них та політичних умовах сьогодення з ве-ликими аграрними компаніями. Особливо цестосується фермерів та особистих селянсь-ких господарств, які вирішили об'єднатисядля налагодження постійного збуту своєїпродукції споживачам. Це досить актуаль-но саме в органічній сфері, оскільки остан-німи роками спостерігається поява всебільшої кількості дрібних виробників, якімають бажання не експортувати свою про-дукцію, а реалізовувати її на внутрішньомуринку, задовольняючи потреби місцевихспоживачів [1, с. 276].

Значні площі земель, які знаходяться у ко-ристуванні сільських домогосподарств і трива-лий період не піддавалися хімізації, створюютьсприятливі природно-ресурсні передумови длясуттєвого збільшення масштабів органічногосільськогосподарського виробництва і в разіконсолідації потенціалу окремих сільських до-могосподарств на основі їх кооперації орга-нічне сільськогосподарське виробництво ста-не вагомим фактором соціально-економічногопіднесення сільських територій та структурноїперебудови сільської економіки. Якщо в час-тині виробництва експортоорієнтованої сіль-ськогосподарської продукції, вирощеної наоснові традиційних методів (застосування міне-ральних добрив та хімічних засобів захисту



рослин), сектор сільських домогосподарств нездатний скласти конкуренцію сектору крупно-товарних виробництв, то в частині виробницт-ва органічної рослинницької та тваринницькоїпродукції сільські домогосподарства маютьзначні конкурентні переваги.

ВИСНОВКИІ ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Дослідження показали, що секторсільських домогосподарств має найбільшсприятливі передумови для розвитку орган-ічного сільськогосподарського виробництвау зв'язку зі значними площами земель, детривалий період внаслідок стагнації аграр-ного сектора не застосовувалися мінеральнідобрива та хімічні засоби захисту рослин.Саме розвиток органічного землеробства таорганічного скотарства дасть можливістьсільським домогосподарствам закріпитисяна аграрних ринках, оскільки в частині ви-робництва сільськогосподарської продукції,вирощеної на основі традиційних методів,малі форми аграрного бізнесу не здатні кон-курувати з крупнотоварними сільськогоспо-дарськими виробництвами. Для стимулюван-ня процесів налагодження виробництваорганічної сільськогосподарської продукціїмає бути сформований регуляторний ме-ханізм підтримки суб'єктів органічного зем-леробства та органічного скотарства черезйого умонтування в існуючу систему фінан-сово-економічної підтримки сільського гос-подарства загалом. Обсяги виробництваорганічної сільськогосподарської продукціїсільськими домогосподарствами зростати-муть прискореними темпами за умови, коливказані сільськогосподарські товаровироб-ники будуть об'єднуватися у збутові чи за-готівельні кооперативи, які забезпечать не-обхідну консолідацію фінансових та матер-іально-технічних ресурсів для налагоджен-

ня виробництва органічної рослинницької татваринницької продукції.

Література:1. Маслак О.М. Дослідження проблем роз-

витку кооперації на ринку органічної сільсько-господарської продукції в Україні. Економіката управління національним господарством.2017. № 9. С. 276—281.

2. Милованов Є. Значення органічного сіль-ського господарства у системі розвитку сільсь-ких територій. Вісник Львівського національ-ного аграрного університету. Серія: Економі-ка АПК. 2018. № 25. С. 87—98.

3. Новак Н.П. Принципи та конкурентні пе-реваги розвитку органічного сільськогоспо-дарського виробництва в Україні. Агросвіт.2016. № 9. С. 30—33.

4. Пилипенко К.А. Органічне виробництвояк інструмент зміцнення продовольчої безпе-ки. Вісник Бердянського університету менедж-менту і бізнесу. 2017. № 4 (40). С. 48—52.

References:1. Maslak, O.M. (2017), "Research of problems

of development of cooperation in the market oforganic agricultural products in Ukraine", Eko-nomika ta upravlinnia natsional'nym hospodarst-vom, vol. 9, pp. 276—281.

2. Mylovanov, Ye. (2018), "The importance oforganic agriculture in the system of rural develop-ment", Visnyk L'vivs'koho natsional'noho ahrar-noho universytetu. Seriia : Ekonomika APK, vol.25, pp. 87—98.

3. Novak, N.P. (2016), "Principles and com-petitive advantages of development of organicagricultural production in Ukraine", Ahrosvit, vol.9, pp. 30—33.

4. Pylypenko, K.A. (2017), "Organic produc-tion as a tool for strengthening food security",Visnyk Berdians'koho universytetu menedzhmentui biznesu, vol. 4 (40), pp. 48—52.Стаття надійшла до редакції31.03.2020 р.

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА