Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в селі Майєрове тепер Компаніївського району Кіровоградської області в селянській родині.

До 5 років жив у діда Миколи Яновського. Сім’я мала дев'ятеро дітей; злидні й нестатки змушували її кілька разів змінювати місце свого мешкання. У 1908 р. у пошуках кращого життя родина переїхала до Єлисаветграда.

Дитинство

Освіта

У 1919 р. Юрій на відмінно закінчив Єлисаветградське земське реальне училище, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, в повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі.

Вчився в Київському політехнічному інституті на перших двох курсах (1922—1923).

Вчився разом з майбутнім конструктором ракет С. Корольовим.

Особисте життя

Перше кохання було до Галини Москалець. У Харкові познайомився з Тамарою Жевченко,

актрисою театру “Березіль” Леся Курбаса, з якою і прожив все життя.

Перший вірш «Море» надрукував російською мовою (1922). Перший прозовий твір — новела «А потім німці тікали» — опублікуваний у газеті «Більшовик» 2 березня 1924р.

Романтичні новели раннього періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927). Яновський, разом з М. Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля» (1928), після якого з'явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1931), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності.

Творчість

“Тому роду не буде переводу, де браття милують згоду...”

До тієї самої теми революції на Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції.

Цей роман ігнорували в Україні, бо написаний “націоналістом” Яновським.

У Спілці письменників у Москві було організовано публічне обговорення роману. Твір здобув визнання.

У червні-липні 1933р. Яновський подорожує по Чорному морю – наче в пошуках утраченого спокою. Його супроводжували роздуми про вимирання українського села, пекучий біль непоправної втрати близького товариша – Миколи Хвильового.

Найвизначнішим твором Яновського повоєнного часу став роман «Жива вода» (1947), в якому письменник втілив ідею невмирущості нації.

За війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і військовим кореспондентом, в 1945 — кореспондентом на Нюрнберзькому процесі.

Літературна й політична діяльність

Належав у різний час до "Комункульту", "Жовтня", ВАПЛІТЕ, "Пролітфронту", але ця  приналежність була здебільшого формальною.

В Одесі був на посаді головного редактора кінофабрики.

Юрій Яновський і Олександр Довженко, з яким Юрій відчував споріднену душу.

Написав “Київські Оповідання”, де було оспівано героїзм радянських людей під час війни. За ці твори в 1948р. автору дали Державну премію СРСР.

Маючи слабке здоров’я, Яновський, проте, довго витримував тиск безнастанних репресій.

Невдовзі після прем’єри п’єси “Дочка прокурора” письменнику стало погано. Кілька днів лікарі боролися за життя письменника.

Помер Юрій Яновський 25 лютого 1954 року у тяжких муках.

Твори Яновського поруч з творчістю таких визначних майстрів слова, як П. Тичина, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої половини XX ст.