Комунальний вищий навчальний заклад

«Херсонська академія неперервної освіти

Херсонської міської ради

Кафедра теорії і методики викладання природничо-математичних та

технологічних дисциплін

Створення та реалізація проблемних ситуацій

для свідомого засвоєння знань на на уроках хімії

Реферат

________Г.С.Юзбашева

________С.І.Ляшенко

Херсон, 2015

ЗАТВЕРДЖУЮ

до захисту

завідувач кафедри

Г.С.Юзбашева

Науковий керівник

Кандидат педагогічних

наук, доцент

Виконавець

Слухач курсів підвищення

кваліфікації вчителів

біології і хімії

План

I. Вступ……………………………………………………………………….3

II. Проблемне навчання як спосіб розвитку учнів

1.Історія виникнення та розвитку проблемного навчання……………..5

2. Теоретичні основи проблемного навчання…………………………..6

3. Етапи, способи організації та рівні використання проблемного

навчання…………………………………………………………………...8

4. Проблемні ситуації………………………………..……………………9

III. Використання проблемних ситуацій на уроках хімії…………………12

IV. Висновки …………………………………………………………...14

V. Джерела…………………………………………………………………...16

Вступ

Для юного громадянина шкільні роки є чи не найвідповідальнішими у

формуванні його як особистості, індивідуальності. Саме в ці роки закріплюється

свідоме ставлення дітей до суспільно корисної праці, закладаються основи

світогляду, фізичної й моральної зрілості. І все ж основний час тут відводиться

пізнавальній діяльності, навчальній праці. Учень не тільки оволодіває певною

сумою знань, умінь та навичок, а й навчається тому, що, з якою метою та яким

чином пізнавати.

Найслабшим місцем у теорії й практиці освіти є зміст, принципи й методи

навчання. Сьогодні вже саме життя вимагає розробки і впровадження

диференційованого змісту освіти, активних прийомів, форм і методів навчання.

Сказане повною мірою стосується проблемного навчання, основна

мета якого полягає в забезпеченні активного ставлення учнів до оволодіння

знаннями, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та

індивідуальних творчих здібностей .

В науці проблемне навчання — теорія, а у практиці школи — система

психолого-педагогічних засобів організації ефективного навчального

пізнання, та формування творчої особистості.

Основна відмінність проблемного уроку від традиційного полягає в змісті

й характері організації вчителем пізнавальної діяльності школярів, яка

передбачає особливу взаємодію навчальних проблем, проблемних завдань і

запитань . Крім того, серцевиною проблемного, навчання є цілісний процес

спільної продуктивної взаємодії вчителя й учнів, який охоплює й виявлення

проблеми, й відкриття знань учнем під час її розв'язування, й застосування

відшуканих способів дії до виконання нових навчальних завдань. Вчитель

може обирати один з багатьох імовірних варіантів проблемного навчання

до особливостей власної педагогічної діяльності, індивідуальних

можливостей учнів, рівня розвитку класного колективу.

Інакше кажучи, проблемне навчання — це засіб для розвитку не лише

учнів, а й для вдосконалення творчих обдарувань вчителя.

Метою даної роботи являється дослідження шляхів реалізації проблемного

навчання на уроках хімії.

Виходячи з мети роботи постають наступні завдання:

1. Ознайомитися з поняттям ―проблемне навчання‖, його

характеристикою, методами і засобами, а також умовами ефективного

впровадження проблемності в практику навчання.

2. Ознайомитись з типологією, способами створення, методами і

засобами розв’язання проблемних ситуацій.

3. Розглянути приклади використання проблемних ситуацій на уроках

хіміі.

Об’єктом дослідження являється навчально-виховний процес.

Предмет дослідження – процеси впровадження проблемного навчання у

систему вивчення хімії.

Історія виникнення та розвитку проблемного навчання

Проблемне навчання має довгу історію розвитку. Ще в давні часи було

відомо, що розумова активність сприяє кращому запам’ятовуванню та більш

глибокому розумінню сутності предметів, процесів та явищ.

Для дискусій Сократа були характерні постановка проблемних питань

співрозмовнику, цей самий прийом був відомий в піфагорійській школі.

В новій історії філософські погляди Ф.Бекона – емпіризм критично

ставиться до істин, що мають словесне походження, він вимагав досягнення

істини шляхом вивчення дійсності.

В подальшому ідеї активного навчання розвивали такі педагоги та філософи:

Я.Коменский, Ж. Русо, И. Песталоці.

1894 р. Дж. Дьюї засновує в Чикаго дослідницьку школу де в основою

навчання були не уроки, а гра та трудова діяльність.

20-30 роки. Проблемне навчання використовується в СРСР, проте в 1932 р.

заборонене як захоплення необґрунтованими проектами.

Вперше ідею розвиваючого навчання дитини на теренах СРСР висунув

Л.С. Виготський. Згідно його думок співвідношення навчання та розвитку є

головним питанням педагогіки та психології.

Учень Виготського Л.В. Занков заснував свою дидактичну систему яка

базувалась на:

– побудові навчання на високому, але досяжному для учнів рівні;

– вивчення матеріалу швидким темпом, але з врахуванням досяжності;

– підвищеній важливості теоретичних знань;

– усвідомлення учнями процесу знань.

Інша система розвивального навчання розроблена групою психологів під

керівництвом Д.Б. Ельконіна та В.В. Давидова. Вона також спрямована на

використання резервів інтелектуального розвитку учнів.

Таким чином, всі існуючі теорії розвивального навчання спрямовані на

активізацію розумової діяльності учнів в процесі навчання, при цьому

використовуються такі методи і прийоми навчання як евристична бесіда,

проблемне викладання, дедуктивний підхід. На цьому побудована сучасна

теорія проблемного навчання розроблена М.И. Махмутовим, який дав

наукове обґрунтування проблемному навчанню як дидактичній системі.

Теоретичні основи проблемного навчання

Проблемне навчання – тип навчання в основі якого лежить особливий

спосіб взаємодії учня та вчителя через систематичну учбово-пізнавальну

діяльність по засвоєнню нових знань і навичок шляхом розв'язання

навчальних проблем.

Особливості проблемного навчання:

• основа розвиваючого навчання, орієнтована на формування

діалектичного стиля мислення учнів на основі творчого підходу до

пізнання навколишнього світу;

• ведучий вид діяльності учнів – самостійна проблемно-пошукова

діяльність, котра займає основну частину тривалості уроку;

• найбільш адекватно відповідає науковому пізнанню, тільки при ньому

учні займаються властивій хімії науково-дослідницькою діяльністю

(єдність теоретичного та експериментального методів пізнання,

символьно-графічне моделювання, експериментальна основа створення

та рішення проблемних ситуацій);

• робить навчання більш доказовим і сприяє перетворенню знань в

переконання;

• більш емоційне і веде до підвищення цікавості до предмету при

обов'язковій умові цілеспрямованого формування емоційно-

мотиваційної сфери діяльності учнів;

• динамічне (гнучкий зв'язок усіх структурних елементів).

Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і

проблемного навчання

Ознака Тип навчання

традиційне проблемне

Мета навчання Засвоєння результатів

наукового пізнання,

отримання готових знань з

основ наук, навчання

відповідним навичкам.

Засвоєння не тільки

результатів наукового

пізнання, системи знань та

способів дій але і самого

шляху їх отримання.

Формування пізнавальної

самостійності учня, його

творчих здібностей та

ціннісних орієнтацій.

Принцип

організації

учбового

процесу

Передача готових

висновків науки вчителем

Мотивована навчально-

пізнавальна діяльність учнів

Характер

діяльності

вчителя

Повідомляє, аналізує та

пояснює навчальний

матеріал, показує способи

дій.

Систематично створює

проблемні ситуації і

здійснює необхідну

допомогу в створенні.

мотиваційно-орієнтуючих

основ діяльності

Характер

діяльності

учня

Слухає, запам’ятовує та

відтворює навчальний

матеріал, повторює дії

вчителя; елементи

пошукової діяльності

також можливі.

На основі аналізу та синтезу

фактів робить самостійні

висновки та узагальнення,

формулює визначення;

пояснення вчителя та

репродуктивна діяльність

також можливі.

Основний

шлях

засвоєння

знань

Репродуктивний, з

мінімумом продуктивної

діяльності

Продуктивно-творчий з

елементами

репродуктивного засвоєння

Умови здійснення проблемного навчання:

– наявність проблемної ситуації;

– готовність учня до пошуку розв'язку;

– можливість неоднозначного шляху розв'язання.

Етапи, способи організації та рівні використання проблемного навчання

Етапи здійснення проблемного навчання

1. Підготовка до сприйняття. Здійснюється актуалізація знань необхідних

для розв'язання проблемної ситуації.

2. Створення проблемної ситуації. Найбільш важливий етап на якому учень

розуміє брак наявних знань для розв'язання створеної вчителем проблемної

ситуації. Поставлена задача має відповідати можливостям учнів. Остання

можуть бути вже готовими до розв'язання, проте очікувати підказок. Вони

почнуть виконувати завдання відразу після чіткого його формулювання.

3. Формування проблеми – підсумок проблемної ситуації, що виникла. Він

вказує на що учні повинні скерувати свої зусилля, на яке питання шукати

відповідь. Якщо учні систематично стикаються з проблемним навчанням то

вони можуть самостійно сформулювати проблему.

Етапи: аналіз проблемної ситуації, усвідомлення сутності утруднення,

словесне формулювання.

4. Процес розв'язання. Складається з кількох етапів: висування гіпотези чи

розробка плану розв'язання, перевірка гіпотези.

5. Доведення правильності обраного рішення. Підтвердження цього на

практиці. Вимагає максимальної уваги та є найскладнішим для вчителя.

6. Творче використання отриманих знань і способів діяльності.

7. Рефлексія власної діяльності та самооцінка досягнутих результатів.

Способи організації

Проблемне викладання – це спосіб організації при недостатньому обсязі

знань у учнів, на початку навчання;

Пошукова бесіда – форма використання проблемного навчання коли учні,

спираючись на вже відомий їм матеріал, під керівництвом вчителя шукають

та самостійно знаходять відповідь на поставлене проблемне питання;

Самостійна пошукова та дослідницька діяльність – вища форма

самостійної навчальної діяльності, можлива лише для учнів з достатніми

знаннями та умінням висувати гіпотези.

Рівні використання проблемного навчання

Рівень Кількість

ланок, що

виконує

вчитель

Кількість

ланок, що

виконує

учень

Що робить вчитель

Що робить

учень

0 3 0 Ставить, формулює,

розв’язує проблему

Запам’ятовує

розв’язок

1 2 1 Ставить, формулює,

проблему

Розв’язує

2 1 2 Ставить проблему Формулює ,

розв’язує

3 0 3 Здійснює загальну

організацію та контроль

Усвідомлює,

формулює,

розв’язує

проблему

Технологія реалізації проблемного навчання:

• відбір найбільш важливих задач;

• визначення особливостей використання проблемного підходу у різних

видах навчальної діяльності;

• побудова оптимальної системи проблемного навчання;

• створення методичних вказівок;

• особистісний підхід вчителя.

Проблемні ситуації

Проблема ( від грецьк. - задача) – складне питання чи задача, що

потребують вирішення.

Типи проблем: наукова, учбова (питання чи завдання, спосіб розв'язку якого

наперед не відомий учням, але наявних знань і умінь вистачає щоб провести

пошук відповіді чи розв'язку)

Проблемна ситуація – психічний стан особистості при якому виникає

пізнавальна потреба унаслідок яких-небудь протиріч.

Типи проблемних ситуацій:

1. Використання наявних теоретичних знань у практичній діяльності.

Наявних знань умінь та навичок недостатньо для вирішення практичної

задачі. Усвідомлення цього стимулює пізнавальний інтерес.

2. Протиріччя між теорією та практикою. Виникає при неможливістю

практичного здійснення пропонованого учнями теоретичним розв'язку

проблемної ситуації.

3. Відсутність теоретичних пояснень. Виникає при відсутності у учнів

теоретичних знань для пояснення наявного практичного результату.

4. Відсутність розв'язку. Виникає коли учні не знають готового розв'язку

наявної проблеми та усвідомлюють недостатність наявних знань.

Способи створення проблемних ситуацій:

1. Демонстрація чи повідомлення деяких фактів які учням невідомі та

потребують для пояснення додаткової інформації. Це стимулює до

пошуку нових знань. Приладом є демонстрація алотропних

перетворень та пропозиція пояснити чому вони можливі.

2. Використання протиріч між наявними знаннями та фактами що

вивчаються, коли на основі відомих фактів учні висловлюють

неправильні судження. Наприклад коли вчитель питається у учнів чи

можна при пропусканні карбон(IV) оксиду через вапняну воду

отримати прозорий розчин. Учні на основі наявного досвіду

стверджують, що не можна, буде утворюватися осад кальцій карбонату.

Вчитель показую дослід з утворенням кальцій гідрогенкарбонату.

3. Пояснення фактів на основі відомої теорії. Наприклад чому при

електролізі на катоді утворюється водень а на аноді - кисень. Учні

повинні відповісти на питання використовуючи таблиці: ряд напруг

металів, рід здатності аніонів до окиснення та відомостями про окисно-

відновну суть електролізу.

4. Побудова гіпотези на основі відомої теорії, а потім її експериментальна

перевірка. Наприклад, чи буде оцтова кислота як органічна проявляти

загальні властивості кислот. Учні висловлюють припущення, вчитель

робить експеримент, а потім дає теоретичне пояснення.

5. Знаходження раціонального розв'язку коли задані умови та кінцева

мета. Наприклад задача: ―Наявні пробірки з трьома речовинами.

Визначте які це речовини за допомогою найменшої кількості спроб‖.

6. Знаходження самостійного розв'язку за заданих умов. Це творча задача,

часу уроку не достатньо тому виконується вдома

7. На основі принципу історизму. Постановка перед учнями задач

розв'язаних колись відомими вченими.

Методи розв'язання проблемної ситуації

• Дослідницький: індуктивний (від окремого до загального) та

дедуктивний (від загального до окремого).

• Проектування.

Засоби розв'язання

• Експеримент.

• Робота з інформацією (текстовою, візуальною та ін.).

• Спостереження.

• Моделювання.

Форми роботи учнів

• бесіда (евристична, дискусія, диспут та ін.);

• лекція;

• екскурсія;

• лабораторній дослід;

• теоретична робота в групі.

Проблемний урок той, на якому вчитель систематично та навмисно

використовує проблемні ситуації та організовує пошукову діяльність учнів.

Етапи уроку:

1. Мотивація. Створення проблемної ситуації

2. Висунення гіпотез і записування їх на дошці

3. Дослідження (теоретичне, практичне).

4. Обмін інформацією (при роботі в групах). Представлення роботи.

5. Обробка інформації (виділення важливої інформації, підтвердження

чи спростування висловлених раніше гіпотез).

6. Підведення підсумку уроку. Варіант(и) розв'язання проблеми.

7. Рефлексія.

8. Домашнє завдання.

Традиційний урок Проблемний урок

Мета Засвоєння нових знань і

повторення попереднього

матеріалу

Самостійна діяльність учнів по

отриманню, засвоєнню і

використанню нових знань.

Структура Формальний характер, за

шаблоном, послідовність

елементів постійна

Визначається логікою

пізнавального процесу і є

варіативною. Роль та місце

структурного елементу

визначаються складністю

проблеми та логікою її

розв’язання.

Результат Не гарантує розвитку

діалектичного мислення та

творчого підходу до навчання

Забезпечує свідоме засвоєння

нових знань, навичок, їх

розвиток, отримання досвіду

творчої діяльності та творчого

підходу до пізнання

Приклади проблемних ситуацій на уроках хімії

Проблемні питання та задачі

• Чому під час обчислень за хімічними рівняннями використовують

відносні атомні маси, а не абсолютні?

• Вам видані порошки крохмалю, питтєвої соди та гіпсу. Як розпізнати

кожну з цих речовин користуючись Вашим життєвим досвідом?

• В народних казках досить часто герой витискує воду з каменю. Чи

можливо таке з хімічної точки зору?

• Який об’єм займатиме 1 моль льоду? 1 моль води? 1 моль водяної

пари?

• Чим відрізняються атоми, молекули та іони?

• Чи може кількість речовини (в моль) дорівнювати: 1025

, , 1, -1, 0.1,

10-25

?

• Чому рівняння реакції утворення води з водню і кисню записують так:

2Н2 + О2 = 2Н2О а не 2Н2 + О2 = 2Н2О2 ?

Проблемні демонстрації

Закон збереження маси та енергії

Проведення досліду по взаємодії речовин у замкненій системі. Слід обирати

такі реакції які супроводжуються зміною забарвлення чи випаданням осаду.

Зважування до і після досліду дають однаковий результат. Чому?

Теорія електролітичної дисоціації, йонні рівняння

Чи буде змінюватись інтенсивність світіння лампочки в розчині натрій

хлориду якщо до нього додавати по краплях розчин арґентум нітрату? Чи

припиниться світіння лампочки при зливанні названих розчинів?

Хімічні властивості окремих елементів

Дослід взаємодії натрію з водою. Чому натрій плаває на поверхні води, чому

бігає, куди зникає, яка речовина утворюється?

Проблемний спосіб роботи з інформацією

Використання певних речовин. Заповнення таблиці «властивості –

використання»

Виходячи з розташування в електрохімічному ряду активностей металів,

алюміній – активний метал. Як пояснити використання алюмінієвого посуду

в побуті?

Висновки.

Основна відмінність проблемного уроку від традиційного полягає в змісті

й характері організації вчителем пізнавальної діяльності школярів, яка

передбачає особливу взаємодію навчальних проблем, проблемних завдань і

запитань . Крім того, серцевиною проблемного , навчання е цілісний процес

спільної продуктивної взаємодії вчителя й учнів, який охоплює й виявлення

проблеми, й відкриття знань учнем під час її розв'язування, й застосування

відшуканих способів дії до виконання нових навчальних завдань. Вчитель

може обирати один з багатьох імовірних варіантів проблемного навчання

до особливостей власної педагогічної діяльності, індивідуальних

можливостей учнів, рівня розвитку класного колективу.

Інакше кажучи, проблемне навчання — це засіб для розвитку не лише

учнів, а й для вдосконалення творчих обдарувань вчителя.

Реалізація моделі проблемного навчання вимагає від учителя таких дій:

1. Ставити перед учнями навчальні завдання в зрозумілій і цікавій

формі.

2. Виконувати функції координатора пошукових дій учнів і партнера,

допомагати окремим учням і групам, диференціювати навчання.

3. Уміти зіткнути учнів з проблемою, стимулювати творче мислення за

допомогою запитань.

4. Коректно виправляти помилки, яких припускаються учні в процесі

пошуку гіпотез, їх підтверджень.

5. Спрямовувати діяльность учнів на самостійне опанування різних джерел

інформації. Пропонувати свою допомогу тільки в тих випадках, коли учні не

можуть самостійно вибрати рішення.

Технологія проблемного навчання включає:

1. Зіткнення з проблемою, створення проблемної ситуації.

2. Збір і аналіз даних. Актуалізація життєвого досвіду з проблеми, пошук

даних про об’єкти та явища, яких не вистачає для розв’язання проблеми.

3. Визначення причинно-наслідкових зв’язків, формулювання гіпотези. У

разі неспроможності учнів самостійно висунути гіпотезу, вона може бути

запропонована вчителем.

4. Збір інформації, проведення дослідження, вивчення таблиць, графіків,

читання рекомендованої літератури, результатом чого є перевірка припущень

і побудова учнями пояснення ситуації, яка призвела до проблеми.

5. Формулювання висновків, аналіз процесу дослідження.

Для поглибленого розуміння взаємопереходів між фазами і етапами про-

блемної ситуації принципового значення набувають такі умови її

функціонування та розвитку:

1) чітка спрямованість у розвитку етапів проблемної ситуації, яка,

розпочинаючись виникненням і завершуючись зняттям проблемності

зумовлює сходження учня до нового рівня особистих знань; причому одні й ті

самі етапи здебільшого мають різний зміст і характер, однак не може бути

повноцінного пізнавального процесу за повної відсутності хоча б одного з

них;

2) функціональна цілісність, якої набуває проблемна ситуація лише під

час переходу від другого до третього етапу;

3) спричинена циклічність у функціонуванні системи проблемних ситуацій,

що детермінована генезисом і розв'язком учнем завершеної сукупності

пізнавально-смислових протиріч, в якій раніше розв'язані навчальні

проблеми є внутрішньою умовою успішного розв'язання наступних.

Список джерел

1. Власова Л.Д. Проблемне навчання на уроках хімії.

/Л.Д.Власова //Хімія. – 2005. - №13 – 14. – с.3-6.

1. Гуцалюк А.А. Створення проблемних ситуацій: підбір проблемних запитань

/А.А. Гуцалюк//Хімія.-2011.-№2.-С.9-10.

2. Елизарова О.В. Проблемное обучение на уроках химии Електронний

ресурс /О.В.Елизарова .- Режим доступу:http://festival.1september.ru/

articles/651918/.- Назва з екрану.

3. Зламанюк Л. Проблеми навчання хімії: наше бачення їх розв’язування./

Л.Заламанюк // Біологія і хімія в школі. – 2003. - №3 - С.7-8

4. Лернер И. Я. Проблемное обучение. / И. Я. Лернер -М.: Знание,

1974.—64с.

5. Максимов О. С. Методика викладання хімії : практикум: навч. посіб. /

О.С.Максимов.–К.:Вища шк.,2004.–167с.

6. Махмутов М. И. Организация проблемного обучения в школе./ М. И.

Махмутов. — М., 1977. — 374 с.

7. Савчин М.М. Хімія. Вимірники навчальних досягненень: 8 клас/ М.М.

Савчин. – Львів:ВТНЛ, 2001.-180 с.

8. Фурман А. В. Проблемні ситуації в навчанні: Кн. для вчителя

/ А. В. Фурман-.: К.:Рад, шк., 1991.- 191 с.

9. Чернобельская Г.М. Основы методики обучения химии.\ Г.М.

Чернобельская – М.: Просвещение, 1987.- 256 с.