1

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЕНЕРГОДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ЕНЕРГОДАРСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Педагогічний досвід

керівників гуртків ЕМАН

щодо організації пошуково-дослідницької діяльності

вихованців ЕМАН

Укладач: Ященко Наталія Миколаївна, методист Енергодарської малої академії наук учнівської молоді

м. Енергодар

2015

2

ЗМІСТ

Вступ 3Кучеренко Н. М. «Педагогічні умови формування дослідницьких

компетенцій учнів»

5

Сировий О. В. «Поетапний підхід до написання науково-дослідницької

роботи

10

Давиденко О. В. «Мотивація учнів до науково-дослідницької

діяльності»

18

Соломіна Л. Л. «Від роботи на уроці до роботи над дослідженням» 20Волохова О. О. «Самоосвіта вихованців - ключова компетенція у

підготовчий період під час написання науково-дослідницької роботи»

22

Зозуленко М. В. «Запитання як дієвий метод проблемного навчання» 24Коток Л. М. «Співпраця з батьками під час написання науково-

дослідницьких робіт»

26

3

ВСТУП

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИХОВАНЦІВ ЕМАН

Сучасне суспільство потребує від позашкільної освіти підготовки

молоді, здатної відповідати на виклики часу, компетентної та мобільної на

сучасному ринку праці, яка має громадянську позицію та ефективно здійснює

діяльність, саморозвивається та здатна навчатися протягом життя.

Тому одне з актуальних завдань сучасного позашкільного закладу —

пошук оптимальних шляхів зацікавлення вихованців навчанням, підвищення

їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання гуртківця як

життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати

самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних

життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування

здобутих знань.

Це означає, що керівник гуртка має орієнтуватися на використання

педагогічних технологій, з допомогою яких не просто поповнювалися б

знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися б пізнавальна

активність, самостійність, уміння учнів творчо виконувати завдання. Тому у

вихованців потрібно формувати не лише вузькі навчальні, а й широкі

пізнавальні мотиви, учень повинен перейти від цікавості (ситуативного

інтересу) до зацікавленості.

Для поглиблення інтересу учнів до пізнавальної та творчої діяльності

потрібно застосовувати спеціальні прийоми та методи.

Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учня.

Формування науково-дослідницьких вмінь у вихованців – процес складний і

довготривалий. А тому науковий керівник має поступово і методично

формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за

виконанням вихованцями науково-дослідницьких робіт; аналізувати і

4

виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання

роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів

поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати

можливості подальшого застосування результатів роботи.

Науково-дослідницькі роботи дають юним дослідникам широкі

можливості спробувати себе у науковому пошуку, побачити результативність

власного дослідження, відчути радість від відкриттів. Юні науковці

отримують безцінний досвід самостійного пошуку, досягають великої

внутрішньої зрілості, набувають важливих наукових компетенцій, які потім

максимально використовують, ставши студентами вищих навчальних

закладів.

Тому наразі є актуальним вивчення, осмислення і творче використання

дієвих форм і методів роботи педагогів у пошуково-дослідницькій діяльності.

5

З ДОСВІДУ РОБОТИ

Кучеренко Наталія Миколаївна,

заступник директора з навчально-виховної роботи ЕМАН,

керівник гуртка «Математика»

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ

Сучасні тенденції розвитку суспільства істотно підвищили вимоги до

рівня очікуваних результатів освіти. Тому одним з напрямків роботи закладів

позашкільної освіти, зокрема системи МАН України, має стати формування в

учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної,

технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі

засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру,

виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності.

Змінюються орієнтири освіти – змінюється й викладач, цілі та завдання

його освітньої діяльності. Немає сумніву, що проблема ефективності та

результативності педагогічного процесу може бути розв’язана лише за умови

забезпечення високої компетентності та професійної майстерності кожного

педагога.

Слід враховувати той факт, що організація педагогічного процесу,

спрямованого на формування дослідницької компетентності, має свою

специфіку. Дослідницька компетентність може бути сформована тільки в

дослідницькій діяльності. Ключові поняття, які визначають необхідні умови

для організації такого роду діяльності вихованців під час занять в гуртку,

наступні: пошук, самостійність, ініціатива, практична дія, експеримент,

спільна робота, протиріччя, різні точки зору.

Перш ніж почати організовувати дослідницьку діяльність вихованців

як інноваційну результативну технології навчання, педагог повинен

6

визначити чи є у нього самого можливості створити необхідні умови

успішної реалізації їх творчих здібностей. При цьому важливо, щоб педагог

усвідомив для себе, чи можливий для нього подібний рід діяльності, чи є у

нього необхідний науковий і педагогічний потенціал, чи володіє він сам

методикою і методами наукового дослідження і, головне, чи зможе він

навчити ним свого учня. Після такого самовизначення педагога як наукового

керівника учня можна приступати до реалізації спільних завдань.

Для того щоб діяльність юного науковця стала дослідницькою, педагог

у своїй освітній програмі повинен виділяти наступні завдання: з одного боку

- навчити учня методам, принципам, формам і способам наукового

дослідження, основам наукового знання та наукового пізнання, з іншого -

дати можливість самореалізуватися учню через рішення задач наукового

характеру за індивідуальною темою. При цьому дослідник повинен чітко

уявляти, що він повинен отримати, яким чином і коли зможе досягти

кінцевого результату.

Перш ніж почати організовувати дослідницьку діяльність вихованців,

членів МАН, як інноваційної результативної технології навчання, педагог

повинен визначити не тільки те, чи є у нього мотивовані учні, але і чи є у

нього самого можливості створити необхідні умови успішної реалізації їх

творчих здібностей. При цьому важливо, щоб педагог усвідомив для себе, чи

можливий для нього подібний вид діяльності, чи є у нього необхідний

науковий і педагогічний потенціал, чи володіє він сам методикою і методами

наукового дослідження і, головне, чи зможе він навчити ним свого учня.

Після такого самовизначення педагога як наукового керівника учня можна

приступати до реалізації спільних завдань.

В організації діяльності формування дослідницької компетентності учня

слід взяти до уваги і психологічний компонент педагогічної взаємодії. Тільки

за наявності взаємин, коли учень і педагог працюють на рівних і шанобливо

ставляться до «наукової» позиції один одного, створюється сприятливий

7

психологічний мікроклімат, що позитивно впливає на розвиток

індивідуальності дитини і результати його самореалізації.

Досвід організації навчальних досліджень дозволяє виділити ряд складнощів,

що стосуються індивідуальних особливостей учня, з якими кожен педагог

стикається в ході подібного роду діяльності. Це такі проблеми:

вибір теми дослідження;

особливості самоорганізації учня;

динаміка робочої активності протягом року;

представлення результатів роботи.

Одна з перших, найбільш значущих труднощів дослідницької

діяльності - це вибір теми роботи. До питання вибору теми для дослідження

необхідно підходити серйозно. Ця тема повинна бути дуже цікава і самому

учневі і науковому керівнику, бажано навіть припустити, чи приверне вона

увагу майбутньої аудиторії під час презентації результатів роботи.

Визначення тематики дослідження викликає труднощі не тільки в учня , а й у

педагога. Дані складності можна пояснити і невеликим досвідом

дослідницької діяльності сторін, і особливостями традиційного шкільного

вивчення наукового матеріалу, коли зміст викладається в готовому вигляді в

якості достовірного абсолютного знання, а для дослідника важливі не тільки і

не стільки затверджені знання, скільки проблеми , неясності і питання. Ще є

важлива обставина, що утруднює вибір теми, - в учнівській роботі особливо

актуальна проблема співвідношення наукової новизни і практичної

значущості роботи. Часто обрана тема не відрізняється новизною, але

важлива з позиції виховання і особистісного розвитку. Для наукового

керівника допомога учневі у визначенні напрямку дослідження - це завжди

відповідальність, тому що на цьому етапі формується не тільки вибір теми

самоосвіти і саморозвитку учня і педагога, але закладаються передумови для

подальшого вибору дитини, що визначає бажання продовжувати

дослідницьку діяльність.

8

Проблема самоорганізації пов'язана з необхідністю для учня

самостійно будувати свою роботу. У традиційному шкільній освіті учень не

планує свою роботу, а діє «реактивно», виконуючи завдання вчителя.

Ефективність дослідження як засобу особистісного розвитку має зворотним

боком якраз невміння дитини планувати і здійснювати власні дії. Тут

важливо педагогу вчасно, поки не пропав у дитини інтерес до роботи з

причини «я не знаю, нічого не вмію, у мене не вийде», зуміти підтримати

віру учня у власні можливості і ресурси. У цій ситуації зазвичай допомагає

зняти страх власної неспроможності організація регулярних щотижневих (а,

якщо потрібно і щоденних) загальних зустрічей та консультацій, крім того

ефективне формування плану дій з визначенням зразкових термінів, розбивка

кожного етапу дослідницької діяльності на конкретні завдання.

Наступна проблема - динаміка робочої активності юних дослідників

протягом року. Як правило, на початку року спостерігається трудове

піднесення, після чого йде плавний спад, що закінчується кризою, потім

«плато» активності до весни, коли діти знову демонструють високий рівень

працездатності. Така особливість активності визначається незвичною

формою діяльності, відсутністю шаблонів, алгоритмів, рутинності в

численних повторах дослідів, обробки даних соціологічних опитувань та

анкетування, вивчення наукової літератури з вмістом далеко не шкільного

рівня і т.п. Тут знову важлива роль педагога як мотивуючого фактора. Слід

ще раз визначити, що було досягнуто в ході роботи, особливо підкреслити

успіхи учня в дослідженні, нехай навіть отримані дані не відповідають

очікуваним і передбачуваним результатам, звернути увагу на успішність

розвитку учня як дослідника, відзначити розвиток його вмінь наукової

діяльності. Дуже позитивно впливають в момент кризи участь вихованця в

заходах, де він може поділитися з проміжними результатами свого

дослідження, наприклад, виступ на занятті, участь в оцінці результатів інших

учнівських досліджень, зокрема, в даний час є можливість це робити на

сайтах, що виставляють на обговорення дослідні роботи учнів.

9

Значна проблема - представлення результатів дослідної роботи учнів.

Важливий етап у дослідницькій діяльності - гідна презентація результатів

роботи, запорукою успіху може бути тільки серйозна підготовка. Досвід

участі у науково-практичних конференціях і конкурсах дослідницьких робіт

школярів показує, що стандартна форма організації цих заходів (доповідь -

оцінка журі - присудження місць) породжує деякі проблеми. Учень

стикається з жорсткими вимогами до презентації своєї роботи: за

мінімальний час необхідно максимально повно представити зміст і

результативність дослідження. Підсилює хвилювання перед виступом -

оціночна орієнтація і конкуренція у відносинах між учасниками конференцій

і конкурсів.

У даній ситуації, звичайно, важливий досвід публічних виступів,

можна знати теоретичні основи ораторства, але саме власні відчуття та

навички роботи з аудиторією дозволяють бути успішним на цьому

заключному етапі дослідницької роботи. Педагогу з учням слід проговорити

всі моменти виступу: текст, інтонації, наголоси, паузи, можливі питання із

залу і відповіді на них, зовнішній вигляд, управління мультимедіа

презентацією на комп'ютері, фрази початку і закінчення виступу, способи

регуляції хвилювання, розташування по відношенню до аудиторії і журі та ін.

Участь у конференціях та конкурсах має й інше важливе значення у

формуванні дослідницької компетенції учня - можливість аналізу

результативності робіт і виступів інших учасників даних заходів. У ході

слухань корисно робити записи, нотатки: цікаві теми досліджень, методики,

що сподобалися форми виступів, і, надалі, вже в звичайній обстановці,

спокійно обговорити всі моменти власної презентації та захист робіт інших

учнів.

Виділяючи значимість учнівського дослідження слід зазначити, що

юний науковець, здійснюючи дослідницьку діяльність, вирішує поставлені

завдання через евристичні підходи, не використовуючи відомі алгоритми. У

цьому виявляється неалгоритмічність дослідницької компетентності. Учень,

10

який займається дослідницькою роботою, здатний переносити дослідницький

підхід на різні сфери діяльності і застосовувати в різних ситуаціях, що

підтверджує поліфункціональність, універсальність і надпредметних

дослідницької компетентності. Багатовимірність дослідницької

компетентності підтверджується застосуванням учням в дослідницькій

діяльності аналітичних, критичних, комунікативних та інших умінь, а також

особистісних якостей. Дана компетентність мобільна, рухлива, варіативна в

будь-якій ситуації і на будь-якому предметному матеріалі.

Таким чином, дослідницька компетентність є підставою для розвитку

інших більш конкретних і предметно - орієнтованих компетентностей,

оскільки допомагає вихованцю, члену МАН, навчатися, дозволяє стати йому

більш гнучким, конкурентним, допомагає бути більш успішним у

подальшому житті, що і визначає значимість її формування.

Сировий Олексій Валерійович,

керівник гуртка «Правознавство», Енергодарської малої академії наук

учнівської молоді, доцент ЗНТУ, кандидат юридичних наук, викладач

правознавства ЕІДМУ «КПУ» ім. Р.Г. Хеноха.

ПОЕТАПНИЙ ПІДХІД ДО НАПИСАННЯ НАУКОВО-

ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Науково-дослідницька робота МАН одна із творчих форм самостійної

роботи учнів, яка сприяє поглибленому вивченню та ґрунтовному аналізу

проблемних питань правової науки.

Крім засвоєння знань, виконання НДР МАН сприяє виробленню

навиків поглибленого аналізу наукової літератури, чинних нормативно-

правових актів і матеріалів юридичної практики, їх систематизації і

11

узагальнення, а також формування загальнотеоретичних понять,

аргументованого, логічного, грамотного викладення положень права, вміння

застосовувати їх для аналізу юридичної практики. Крім того, виконання

роботи дає можливість учню ознайомитися з існуючими державними

стандартами оформлення наукових досліджень (ДСТУ 3008-95, ДСТУ 7.1:

2006 та інші).

Робота потребує ретельного опрацювання наукового матеріалу,

порівняння різних точок зору, визначення власної позиції та її

обґрунтування.

Тему тематику роботи учням пропонується вибирати самостійно або

дається перелік можливих тем. Перед вибором зазначається, що тема

повинна відповідати критеріям актуальності та важливості її дослідження на

сучасному етапі розвитку держави та права, що вона повинна активно

обговорюватися в суспільстві та наукових колах. Тема повинна бути

достатньо стислою задля найповнішого її розкриття, враховуючи обмежений

обсяг науково-дослідницької роботи. Базою для обрання теми можуть бути:

новини чи інший матеріал, що активно висвітлюються в ЗМІ;

теми раніше здійснених наукових досліджень, які потребують нового

осмислення чи доопрацювання з урахуванням змінених умов

сьогодення чи реформаційних процесів в країні (каталог авторефератів

Національної бібліотеки ім. Вернадського).

Перш, ніж розпочати написання роботи, вихованцеві пропонується

докладно ознайомитися з літературою за темою роботи і скласти приблизний

докладний план роботи, який відображається у змісті роботи і який є

основою для успішного виконання роботи. План роботи узгоджується з

науковим керівником.

Примірний план науково-дослідницької роботи:

Вступ

Розділ 1. Назва

1.1. Назва першого підрозділу розділу 1

12

1.2. Назва другого підрозділу розділу 1

Розділ 2. Назва

2.1. Назва першого підрозділу розділу 2

2.2. Назва другого підрозділу розділу 2

Розділ 3. Назва

3.1. Назва першого підрозділу розділу 3

3.2. Назва другого підрозділу розділу 3

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Підготовка науково-дослідницької роботи потребує систематизації

теоретичних знань і поєднання їх з практичними матеріалами. Тому по

завершенні збору та опрацювання літератури за темою план роботи

коригується.

Далі юний науковець працює над змістом структурних елементів

науково-дослідницької роботи. Зміст подається на початку роботи. Він

містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів,

підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовки) висновків, переліку

посилань, додатків. Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також

використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і т. ін., то їх

перелік може бути поданий у вигляді окремого списку. Перелік друкується

двома колонками, у яких зліва за алфавітом наводять скорочення, а справ –

їх детальне розшифрування.

Вступ повинен мати наступну структуру:

- обґрунтування актуальності вибраної теми;

- огляд літератури;

- визначення об'єкта й предмета вивчення;

- окреслення мети й завдань дослідження;

- обрання методів, за допомогою яких, буде виконана робота.

13

Актуальність теми повинна містити обґрунтування важливості

розглянутої проблеми, її соціальної значимості для громадського життя.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома

реченнями висловити головне — сутність проблеми та необхідність її

дослідження. Максимальний обсяг – 0,5 -1 стор.

Огляд літератури передбачає характеристику літератури,

використаної при написанні роботи. Тому вихованцям рекомендується

акцентувати увагу на виданнях, які містять різні точки зору по досліджуваній

проблемі. Звертається увага на те, що на аналізовані публікації бажано

посилатися як на джерело. Також слід звернути увагу на використання

переважно наукової літератури, а не підручників (наукові статті, тези

науково-практичних конференцій, монографії тощо).

Визначення об'єкта дослідження передбачає формулювання основного

напрямку наукового знання правознавства, за яким виконується робота. Тому

вихованцям зазначається, що об’єкт — це процес або явище що породжує

проблемну ситуацію, вибране для вивчення. Звертається увага, що об’єкт

дослідження є більш ширшим за тему роботи, яка є його складовою

частиною. Предмет дослідження є частиною основного напрямку

дослідження (об'єкта дослідження) і міститься в його межах. Об'єкт і предмет

дослідження в якості категорій наукового процесу співвідносяться між собою

як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом

дослідження. До нього відносяться окремі аспекти об'єкта, які взагалі не

вивчалися або вивчалися частково, або ж застаріли на момент вивчення

результати. Саме на предмет спрямована основна увага учня, оскільки

предмет дослідження визначає назву теми роботи, зазначеної на титульному

аркуші.

Під час визначення вихованцями мети і завдання наукової роботи

акцентується увага на тому, що мета роботи являє собою передбачення

кінцевого результату, на досягнення якого спрямовані дії. Вихованцям

рекомендується не ставити глобальну мету, досягти якої неможливо. Основна

14

мета роботи, як правило, полягає у вивченні теми та вирішення якихось

проблем чи формулювання пропозицій щодо їх вирішення.

Завдання дослідження – це частина мети. У сукупності завдань

конкретизують поставлену мету. При формулюванні завдань потрібно

враховувати, що кожне завдання, зокрема й всі завдання разом, не повинні

бути ширше, ніж мета; їх вирішення повинно відбуватися за планом,

складеним для роботи.

Важливо вимагати від юних науковців чітко й конкретно формулювати

мету та завдання. Під час формулювання вихованцями завдань акцентується

увага на тому, що завдання ставляться в певному порядку за певною логікою

дослідження, тобто за послідовністю дослідницьких дій, які забезпечать

досягнення мети. Завдання, як правило, визначаються за правилом від

загального до окремого.

Далі підбираються потрібні методи дослідження. Звертається увага

вихованців на те, що метод дослідження — це сукупність способів та

прийомів дослідження проблеми. Умовно, метод дослідження – це загальний

шлях для одержання інформації, що цікавить учня. Вибір методів залежить

від мети й завдань, які були визначені, оскільки методи допомагають їх

вирішити. Спочатку пропонується вихованцям ознайомитися з методами

дослідження.

У наукознавстві визначаються три види дослідження: емпіричний,

теоретичний, методологічний. Науково-дослідницька робота з правознавства

більше відноситься до теоретичного виду досліджень, що спрямована на

всебічне пізнання загальних закономірностей правових явищ. Однак може

мати й інші аспекти.

Найпоширенішими методами, що використовуються при написанні

науково-дослідницької роботи з правознавства є загальнонаукові методи

дослідження, до яких відносяться аналіз і синтез, індукція й дедукція й ін.

Так аналіз є методом наукового дослідження, суть якого полягає в

роз'єднанні цілого на складові елементи та дослідження кожного елемента

15

окремо; синтез - метод наукового дослідження, в основу якого покладене

узагальнення, зведення у єдине ціле даних, отриманих за допомогою методу

аналізу; дедукція — логічний умовивід, що веде дослідника від загальних

висновків до окремих; індукція - логічний умовивід, що веде дослідника від

аналізу окремих фактів до загальних висновків.

У пізнанні важливу роль грає метод порівняння, за допомогою якого

досліджуються аналогічні, подібні поняття, явища й т.п. Порівняння, як

логічний прийом дозволяє, з одного боку, виявити в досліджуваних об'єктах

подібні ознаки, а з іншого боку - встановити розходження між ними. На цій

основі робляться висновки про найбільш оптимальні шляхи розвитку

предмета навчальної дисципліни.

Під час вибору методів дослідження доцільно націлити вихованців на

те, що використання конкретно-соціологічних методів дослідження,

математичних і статистичних прийомів дозволить виявити необхідність

удосконалення тих або інших аспектів предмета навчальної дисципліни,

визначити конкретні рекомендації з його вдосконалення.

Далі даються рекомендації юним науковцям, що у вступі методи

дослідження, що використовувалися при написанні науково-дослідницької

роботи, бажано перераховувати не відірвано від змісту роботи, а коротко та

змістовно, визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це

дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих

методів. Обсяг вступу — 2–3 сторінки.

Під час роботи над основною частиною науково-дослідницької

роботи доцільно зазначити, що основна частина роботи складається з

розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Основному тексту кожного розділу

може передувати передмова з коротким описом обраного напряму та

обґрунтуванням застосованих методів дослідження.

Основна частина наукової роботи містить:

16

- теоретичний розділ, що включає огляд літератури за темою, основних

понять та термінів, що характеризують явище, думок науковців і вибір

напрямів досліджень,

- практичний або експериментальний (проектний) розділ, що

характеризує практичну реалізацію чи функціонування досліджуваного

явища;

- проблемний розділ, що обґрунтовано висвітлює проблемні питання

досліджуваного явища та напрямки чи способи їх вирішення.

Вихованцям пропонується, щоб в огляді літератури окреслювалися

основні етапи розвитку наукової думки з досліджуваної проблеми. Стисло,

критично висвітлюючи праці попередників, необхідно виявити ті питання,

що залишились невирішеними, і, визначити власний внесок у розв'язання

проблеми. Рекомендується, якщо огляд літератури невеликий за обсягом і не

розглядає теоретичних аспектів наукової проблеми, наводити його не в

основній частині, а у вступі.

Під час роботи над теоретичним розділом наукової роботи вихованців

слід націлити на те, що у теоретичному розділі розглядаються основні

теоретичні засади порушеної проблеми, огляд вітчизняних та зарубіжних

публікацій з теми дослідження. У цьому розділі викладаються наукові

результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами,

розкриваються здобуті ними наукові факти, які інтерпретуються учнем в

аспекті теми роботи у порівнянні з постановкою власного дослідження. У

кінці розділу подаються короткі висновки як теоретична основа для

подальшого практичного (експериментального) дослідження. Слід

зауважити, що висновки до першого розділу мають відповідали поставленим

завданням, відзначатися логічністю, чіткістю, обґрунтованістю.

Наступні розділи мають бути присвячені обраній проблемі. В них з

вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з

висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.

Рекомендується у роботі дати оцінку повноти вирішення поставлених

17

завдань, оцінку достовірності одержаних результатів, їх порівняння з

аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць.

Важливо дати юним науковцям поняття, що виклад матеріалу

підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором у вступі.

Написання кожного розділу мають бути завершені короткими

висновками щодо розглянутих у розділі проблем та отриманих результатів.

Важливо чітко сформулювати висновки, де буде викладено наукові та

практичні результати, одержані в роботі. За змістом висновки мають бути

пов’язані зі структурою роботи і випливають із завдань дослідження, тобто у

висновках повинні міститися короткі відповіді на всі пункти плану наукової

роботи. Висновки повинні бути стислими, але повною мірою відображати

матеріал, викладений в роботі.

При складанні списку використаних джерел потрібно знати наступне:

перелік посилань має містити всі джерела інформації, що використовувалися

при написанні роботи і на які обов’язково посилаються в тексті роботи.

Перелік посилань в роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел,

про рівень вивчення теми роботи й навичок роботи з науковою літературою.

Робота над додатками. Додатки розмішуються наприкінці роботи й не

враховуються в загальну кількість сторінок роботи. За необхідністю до

додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для

поповнення сприйняття інформації, викладеної у роботі. До додатків

включаються:

• проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• протоколи і акти, що мають відношення до змісту роботи;

• інструкції і методики, проекти документів;

• ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Не викликає сумнівів, що процес співпраці обдарованої дитини з

науковцем має й велике виховне значення, розвиває її мислення до більш

високих рівнів, додає широти світогляду, налаштовує на серйозну і сумлінну

18

працю, адже юний дослідник відчуває себе залученим до особливого процесу

– наукового дослідження.

Давиденко Оксана Василівна,

керівник гуртка «Хімія» Енергодарської малої академії наук учнівської

молоді

МОТИВАЦІЯ УЧНІВ ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Залучення учнів до науково-дослідницької роботи є одним з видів

педагогічної діяльності, яка суттєво відрізняється від традиційних методів та

форм викладання шкільних дисциплін. Метою участі школярів у

дослідницьких проектах є розвиток їх творчих здібностей, розширення

наукового кругозору, ознайомлення з передовими досягненнями і

можливостями сучасної науки, підвищення мотивації до поглибленого

вивчення предмета хімії. Щоб виконати науково-дослідницьку роботу

необхідно:

1) наявність матеріально-технічної бази в школі (лабораторне

обладнання, реактиви тощо);

2) залучення учнів, які мають бажання поглибити знання з хімії, до

науково-дослідницької діяльності.

У сучасних підлітків, які перевантажені шкільною програмою, участю

у різного рівня конкурсах, олімпіадах та навчанням у позашкільних

навчальних закладах, часто виникає бажання відмовитись займатися ще і

науково-дослідницькою роботою. Небажання займатися експериментальною

та дослідницькою діяльністю зумовлене такими факторами:

- зниження потреб у науковцях-хіміках в сучасній економіці у зв`язку із

занепадом промисловості країни;

19

- зниження престижності професії науковця (низька заробітна плата

тощо);

- недостатнє фінансування (застаріле обладнання, мало сучасних

лабораторій);

- зменшення, а часто і відсутність, науково-популярних телепередач,

книг, наукових періодичних видань;

- зниження пізнавальних інтересів у сучасних учнів, і, як наслідок,

небажання поглиблювати знання у позашкільних закладах.

Для вирішення цих проблем використовуються різні шляхи. Основним

є мотивація до виконання науково-дослідних робіт. Мотивація науково-

дослідницької діяльності являє собою систему факторів, що включає всі

види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, схильності,

мотиваційні установки і т.д., які забезпечують реалізацію мети даної

діяльності. Мотивувати учнів – значить дати їм шанс реалізуватися в процесі

діяльності.

Підвищити мотивацію учнів можна, застосовуючи:

- інтерес учнів до хімії через навчальні лекції, тематичні уроки,

використання цікавого демонстраційного та лабораторного учнівського

експерименту по дослідженню властивостей як неорганічних, так і

органічних речовин;

- підвищення рівня знань з предмета з використанням

інноваційних технологій, проведенням занять у лабораторіях міста;

- розширення кругозору завдяки залученню учнів до читання

наукових книжок, журналів, пошуку необхідної інформації в Інтернет -

ресурсах:

- залучення до вивчення матеріалів на блозі «Світ хімії»;

- проведення екскурсій до лабораторії санепідемстанції, до

Інформаційного центру ЗАЕС;

- можливість отримати переваги при вступі до вищих навчальних

закладів даного профілю;

20

- зв'язок з майбутньою професією;

- бесіди з учнями з питання того, що науково-дослідна діяльність

збагачує соціальний досвід, розвиває ділові якості вихованця, вміння долати

труднощі, вчить гідно переживати успіхи і невдачі, виховує впевненість у

своїх силах, а також розширює контакти з учнями не тільки своєї, а й інших

шкіл міста, області;

- розуміння, що науково-дослідницька діяльність дає можливість

досягти поваги вчителя, схвалення батьків і оточуючих.

Все це сприяє в значній мірі підтриманню інтересу учнів до вивчення

предмета хімія і до науково-дослідницької діяльності.

Досвід написання науково-дослідницьких робіт показав, що

дослідницька робота учнів, яка організована з урахуванням згаданих вище

шляхів, заснована на міжпредметних зв'язках цілого ряду шкільних

дисциплін, сприяє розвитку креативного мислення та творчих здібностей

учнів, навчальних умінь і навичок, інформаційно-комунікативних умінь, а

також підвищення мотивації учнів до вивчення хімії.

Науково-дослідницька діяльність – могутній засіб, що дозволяє

залучити нове покоління до науки, це самий продуктивний шлях розвитку і

вдосконалення умінь, дослідницьких навичок, розвиток здібностей дітей в

даній області, що дає змогу виховувати юних науковців.

Соломіна Людмила Леонідівна,

керівник гуртка «Фізико-технічний» Енергодарської малої академії наук

учнівської молоді, учитель фізики ЕНВК №5

ВІД РОБОТИ НА УРОЦІ ДО РОБОТИ НАД ДОСЛІДЖЕННЯМ

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує

важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну,

21

відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння

самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи

вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам.

На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого

потенціалу обдарованої дитини, з'являється зацікавленість предметом, що

потім приведе її до відповідної наукової діяльності.

Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-

дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення

учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання.

Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра до

роботи з різними джерелами інформації. Слушною є думка О. В. Заболотного

про те, що учитель, готуючись до уроків, "повинен прагнути підбирати такі

запитання, які можуть викликати протилежні думки, й відповідь на які не

лежить на поверхні, а народжується під час дискусії".

На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що обдарована

дитина, зокрема і майбутній юний науковець, у загальноосвітній школі

формується і розвивається саме завдяки шкільній буденній праці на уроках.

Для того, щоб учень виявив бажання працювати над науковим дослідженням,

необхідно сформувати у нього дослідницьку мотивацію.

Тому для членів НТУ потрібно проводити індивідуальні заняття,

спрямовані на розвиток інтелектуальних умінь, перед майбутніми

дослідниками варто ставити такі завдання, які би допомогли їм по-новому

поглянути на власну інтелектуальну діяльність, ерудицію. Крім того,

індивідуальні заняття повинні продовжувати діалог між учителем і учнем,

започаткований під час уроку.

Отже, коли юний дослідник має постійного уважного наставника у

школі, який використовує педагогічні технології, зорієнтовані на роботу із

обдарованими школярами (що передбачає ускладнення змісту навчального

матеріалу, збільшення обсягу теоретичної частини, виконання учнями

індивідуалізованих завдань, підвищення рівня самостійної роботи), одержує

22

нову інформацію від консультанта-науковця, викладача ВНЗ, знаходить

розуміння і допомогу від наукового співробітника – це і є умови, які

приведуть обдаровану дитину до очікуваного результату – формування її як

науковця, розвитку її здібностей і обдаровань, самореалізації і

самоздійснення.

Волохова Ольга Олександрівна,

керівник гуртків «Українська ділова мова», «Українська мова», «Філософія»

Енергодарської малої академії наук учнівської молоді

САМООСВІТА ВИХОВАНЦІВ – КЛЮЧОВА КОМПЕТЕНЦІЯ У

ПІДГОТОВЧИЙ ПЕРІОД ПІД ЧАС НАПИСАННЯ НАУКОВО-

ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Особливість позашкільної освіти в тому, що знання, які вона дає дітям,

виходять за межі шкільних програм, уроків, підручників. Широкий кругозір і

практичні навички, компетенції – ось мета, до якої повинні прагнути

педагоги. Сьогодні зростає потреба суспільства в людях, що мають добре

розвинену творчу та пізнавальну компетентність. Перед вчителями постає

проблема навчити своїх учнів самостійній дослідницькій діяльності і

створити при цьому середовище для розвитку творчої особистості.

Творча дослідницька діяльність дозволяє повною мірою розкрити

природні здібності учнів, допомагає знайти їм своє місце в житті, вчить

ставити перед собою цілі й досягати їх.

Навчання у наш час орієнтується на ключові компетентності,

оволодіння якими дозволяє вихованцям вирішити різні проблеми в житті. У

середині 90-х років Радою Європи був прийнятий список компетентностей,

якими повинні володіти всі випускники освітніх закладів. В окремий спосіб

діяльності виділено «Здатність вчитися протягом життя». Отже, самоосвітня

23

компетентність є однією з ключових, що формуються в процесі навчання й

виховання дітей.

Для того, щоб формувати самоосвітню компетентність вихованців, на

заняттях я використовую такі методи і прийоми:

1. Впровадження в навчання ситуації успіху. Це, в свою чергу,

допомагає створити на занятті такий психологічний клімат, коли діти не

бояться висловити власну думку, навіть якщо вона виявиться помилковою.

2. Знайомство із словниками та довідковими матеріалами,

формування вміння працювати з ними, пояснивши, що це допомагатиме

учням у навчанні.

3. Системне використання технології проблемного навчання.

На своїх заняттях я користуюсь цією технологією на всіх етапах і для

всіх видів діяльності. Наприклад, перед читанням кожного тексту, або перед

тим, як дати теоретичний матеріал, я ставлю учням запитання, відповідь на

яке вони можуть дати тільки після ознайомлення із текстом, або з теорією.

Пояснюючи нову тему з граматики, ставлю перед вихованцями

проблему, вирішення якої розкриває зміст нового явища або правила. Наведу

приклад. Чому ми кажемо історія Стародавнього Риму, але історія Рима? Чи

однакове значення мають вислови поїхав до Алжиру і поїхав до Алжира? Як

зміниться зміст речення, якщо вгору написати окремо, а по волі, навпаки –

разом (Лізуть вгору довгі, подерті шматки туману. Щука-риба в воді по волі

гуляє).

Цікавим для вихованців є вирішення проблем, пов’язаних із вивченням

теми «Лексика». Наприклад, я не даю пояснення неологізмів, діалектизмів,

архаїзмів. Учні повинні самі здогадатись про їх значення з тексту. Дуже

подобається дітям розгадувати ребуси і кросворди під час вивчення цієї теми.

4. Дискусійні методи навчання. Вони значною мірою сприяють

розвитку практичного мислення, дають можливість визначити власну

позицію, формують навички відстоювати свою думку, поглиблюють знання з

поставленої проблеми.

24

5. Ігрові методи та прийоми: мовознавчі ігри, кросворди, ребуси.

Отже, при створенні умов та мотивації учнів для написання науково-

дослідницьких робіт МАН необхідно проводити не тільки індивідуальну

роботу, але й розвивати необхідні навички та компетентності, ключовою

серед яких є самоосвітня компетентність. Багатьом відома така притча:

Звернувся до монаха бідняк: «Дай мені риби! Я голодний»,- монах мовчки

віддав йому вудку. Повчальний характер притчі зрозумілий: треба давати не

стільки їжу, скільки засіб її добування, а в нашому випадку потрібно навчити

дитину вчитися. Процес має бути системним та комплексним.

Зозуленко Марина Володимирівна,

керівник гуртка «Русский язык» Енергодарської малої академії наук

учнівської молоді

ЗАПИТАННЯ ЯК ДІЄВИЙ МЕТОД ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ

Проблемне навчання – це система науково обґрунтованих методів і

засобів, що передбачає створення під керівництвом учителя проблемних

ситуацій та активну самостійну діяльність учнів по їх вирішенню з метою,

насамперед, інтелектуального і творчого розвитку учнів, а також оволодіння

ними знаннями, навичками, вміннями та засобами пізнання. Проблемне

навчання забезпечує можливість творчої участі учнів в процесі засвоєння

нових знань, формування пізнавальних інтересів і творчого мислення, високу

ступінь засвоєння знань і вмотивованості учнів.

Проблема (від гр. утруднення, завдання) – це об'єктивна суперечність;

суперечлива ситуація, що постає у вигляді протилежних позицій у поясненні

будь-яких явищ, об'єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її

розвивання; в широкому розумінні – складна теоретична або практична

суперечність, що потребує вивчення, дослідження.

25

В роботі над науково-дослідницькою проблемою важливо вже на

перших етапах допомогти учням побачити проблему, зрозуміти її значення,

усвідомити її місце в науковій парадигмі та умоглядно накреслити путь, що

приведе до вирішення досліджуваної проблеми.

Робота починається з вивчення термінологічного апарату наукової

галузі, в якій відбувається дослідження. Тому перші запитання, що

пропонуються учням, по суті не є проблемними, але спонукають їх до

самостійної пошукової діяльності. Питання стосовно термінології можна

формулювати в досить широкому діапазоні від «Що означає цей термін, це

поняття?» до «Як співвідносяться дані терміни?», «Яке розширювальне

значення має термін?», «Які з’являються конотативні значення і в якому

контексті?», «Як логічно пов’язати використання двох або більше термінів в

даному семантичному полі?» тощо.

Дієвим способом роботи над внутрішньою логікою дослідження може

бути перелік запитань, запропонований учням для самостійного

опрацювання. До таких відносяться питання типу «Як було виявлену

проблему у попередніх дослідженнях?», «Чи мала проблема однозначне

тлумачення, вирішення?», «В яких галузях розглядалася додатково?», «Які

теоретичні обґрунтування проблеми можуть бути використані в даному

досліджені?»

Запитання, що стосуються методів дослідження, мають сформувати у

учнів розуміння механізму видобування потрібної інформації і її обробки.

Важливо показати, як саме працює метод і зробити це можна за допомогою

наступних запитань: «Чи отримаємо ми потрібні результати при застосуванні

методу семантичного аналізу? Чи, можливо, потрібен компонентний

аналіз?», «Якої інформації ми не зможемо отримати при застосуванні цього

методу?» тощо.

Звичайно, можна надавати учням частину теоретичних знань в

готовому вигляді, допомагати в отриманні результатів дослідження, але

26

досвід свідчить, що знання, набуті самостійними зусиллями, більш міцні,

глибокі, в них учні орієнтуються вільно.

Пропонуючи учням проблемні питання, вчитель акцентує увагу на

важливих поняттях, на послідовності дій, на питаннях, що лежать поруч, що

ще потребують вивчення тощо. Тобто формується цілісне сприйняття цілого

наукового сегменту, частки наукової картини світу.

Окремим етапом роботи є прогнозування можливих запитань членів

журі та наукових опонентів на публічних захистах НДР на різних етапах. В

разі, коли учні здатні поставити самі собі запитання по дослідженню, це є

свідоцтвом глибоко розуміння проблеми і вільного володіння матеріалами

дослідження. Крім того, учні навчаються визначати ті місця в дослідженні,

які потребують додаткових пояснень і, отже, питань. Саме це допомагає їм на

захисті НДР, коли вони повинні ставити цікаві, глибокі, нешаблонні

запитання своїм науковим опонентам, вести наукову дискусію.

Таким чином, важко переоцінити роль проблемного запитання в

підготовці НДР, в тому числі і на психологічному рівні, коли учень не

боїться запитань, озброєний методикою пошуку відповідей на них.

Коток Людмила Миколаївна,

керівник гуртка «Юний біолог» Енергодарської малої академії наук

учнівської молоді, учитель вищої категорії, учитель-методист

СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ

ПІД ЧАС НАПИСАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Написання науково-дослідницьких робіт – це важливий період у

навчальній діяльності учнів. У вихованців повинні бути бажання, знання,

зацікавленість в науковій діяльності, а також розуміння батьків. Поєднання

цих складових забезпечить в певній мірі успіх учня. Діяльність наукового

27

керівника та юних науковців у цій кропіткій роботі зрозуміла, а батьки

допомагають учневі по мірі того, що вимагає дитина та потребує вчитель.

Процес дослідження має індивідуальний характер і відбувається за

такою схемою: вибір теми – складання плану роботи – підбір джерел і

літератури – знайомство з джерелами і складання на їх основі плану

написання дослідження – відбір та оцінка фактів – обробка та систематизація

зібраного матеріалу– написання роботи – її рецензування і доопрацювання –

остаточне редагування та оформлення – захист роботи.

Дуже важливо знати індивідуальні особливості учнів, це допоможе при

виборі теми науково-дослідницької роботи, дасть можливість звернути увагу

на інтереси вихованців, їх захоплення в позаурочний час, професійне

орієнтування при виборі майбутньої професії.

Дуже важливо знати сім`ю своїх вихованців, співпрацювати з

батьками, які підтримують наукового керівника і своїх дітей, щоб якомога

повно розкрити можливості дітей, підкреслити їх знання і обов’язково

досягти успіху.

Під час бесід з батьками вихованців необхідно виявити, чим вони

можуть допомогти своїм дітям під час дослідницької діяльності, наприклад,

у кого з них є земельні ділянки для проведення дослідів юних біологів, які

родини мають домашніх тварини, за якими домашніми тваринами можуть

спостерігати юні зоологи у родичів та знайомих.

Однією з тем наукової роботи була обрана тема «Захворювання

морських свинок». У цьому випадку батьки вихованки гуртка «Юний біолог»

активно підтримували та допомагали доньці під час написання цієї роботи

тому, що в них удома є домашня улюблениця – морська свинка. Учениця з

мамою ходили у ветеринарну клініку, щоб отримати повну інформацію,

щодо частих захворювань морських свинок, батько на практиці показував як

треба обрізати кігті морським свинкам, куди і чому ставити клітку,

пояснював, чому кон`юктивіт – найбільш поширена хвороба у свинок.

28

Вихованка разом з батьками ходили до зоомагазину, щоб купувати корм,

цікавитися, як інші люди доглядають за морськими свинками.

Дуже важлива роль під час написання науково-дослідницької роботи

відводилася практичним заняттям, тому юні дослідники систематично

працювали у живому куточку при Енергодарській багатопрофільній гімназії

«Гармонія», де доглядали та спостерігали за морськими свинками та іншими

тваринами. Щоб знайти цікавий додатковий матеріал про хвороби морських

свинок ми з вихованкою їздили працювати до обласної бібліотеки. Багато

додаткової інформації вихованка знаходила працюючи з Інтернет ресурсами.

Всі свої спостереження юна дослідниця заносила до таблиць, дані

порівнювались та робилися певні висновки. Під час досліджень робилися

фотографії морських свинок, батько робив знімки, коли донька обстежувала

морських свинок. Тому, на мою думку, співпраця вихованців із батьками дає

плідні результати: батьки підтримують своїх дітей, надають посильну

допомогу, діляться своїм досвідом та разом із своїми дітьми вчаться та

набувають новий досвід.

У другій науковій роботі «Порушення зубних рядів у підлітків» мама

разом з дитиною у стоматологічних клініках по медичних картках шукали

потрібну інформацію, розкладали їх по видам захворювань і разом підводили

підсумки. Їх слова після написання роботи – « як я багато вже знаю про зуби,

інших можу вчити».

Наукова робота про захворювання персика включила підтримку не

тільки батька дівчини, а й її дідуся, який вирощує це плодове дерево в своєму

саду. Данні про дози мінеральних добрив, обприскування (коли і як) були

отримані від дідуся. Дівчина мала цілу колекцію зразків захворювань плодів

та листя персика. Могла вільно розказати, від чого залежить та чи інша

хвороба та як їй запобігти. Буклети про захворювання та профілактику юна

дослідниця складала разом з мамою.

Результатом цієї співпраці є і досягнення моїх вихованок. На міському

етапі вони всі зайняли І місця у своїх секціях, а на обласному етапі – ІІ та ІІІ.

29

Це викликало неабияку гордість батьків, тим більше, що вони були поруч з

дітьми в їх дослідницькій роботі і тим зробили свій внесок у ці перемоги.

Таким чином, досвід співпраці з батьками завжди демонструє плідні

результати.