Конкурсна творча робота “Батьківщина мого серця”
TRANSCRIPT
Конкурсна творча робота краєзнавчо-патріотичного спрямування “Батьківщина мого серця”
на тему “Всіх уклінно Вас вітаєм в музеї
рідного нам краю”
Виросло енергетичне селище на славу.Більше вже, як
півстоліття радує державу.
Сюди з’їхалися люди і живуть донині.
Добра слава про Добротвір лине по
Вкраїні.Збудували гарну школу, ліцей, дитячі садочки,
Щоб росли і добре вчились наші сини і дочки.
Все найкраще збереглося,здобутки
зростають…І хоч статус ТЕС змінили –
про селище дбають.Була ТЕС, а став ДТЕК…як
би не назвали - Добротвірці в цю будову свої
душі вклали.
Тут вмістилась історія,
Краєзнавство наше, Щоби знали: хто
ми? Звідки? Від нині й назавше.
Від каменя – до заліза…Почнемо із цього,
Бо життя бере початокЗ віку кам’яного.
Потім бронза і залізо
В горні гартувались.
У селі, що зовсім поруч
Руда добувалась.
Це тепер Руда Сілецька,
Так село назвали,
Щирі люди, працьовиті
Тут розбудувались.
Є художників багато В нашому повіті.
Гляньте, пан Богдан Дацишин
Любить поле, квіти.
Ось Манжурова гораНа його картині – Це історія свята
З тих часів до нині.
Тільки пагорбок лишивсь,Де була церковця,
Бо згоріла вона вщентКолись до схід сонця…
Пані Оля із соломи робить дивне диво,
А пан Дещиця Андрій – кухлики на пиво.
Ці реліквії святіПідняті з руїни,
А ікони, що вціліли,Тішать нас донині.
У Старому ДобротворіБуло гончарне ремесло.
Завдяки археорозкопкамІ до нас воно дійшло.
Просимо звернути увагуНа давню культуру.
Тут останки ремеслаГлиняних посудин.
Наш народ умів завзято
І творити, й працювати.
Ось знаряддя, що вціліли
І завжди були при ділі.
Ними сіяли, орали,
Хліб пекли, полотна ткали,
І косили, й молотили,
Льон тіпали, нитки пряли,
У сім’ї дітей ростили,
Грамоти, письма учились.
Одягались вишиванки,
Йшли до церкви спозаранку.
Був хомут, ярмо, телюшки,
Пута, коса, пилка,
Чвертка, мірчук, шатківниця,
Топірець, прядилка.
Довбінька, сікач, микалка,
Долото і пушка,
Тесля, кліщі, реймус, ваги,
Серп, ножі, грабельки,
Кулька, ножиці, утірник,
Гембель і обценьки.
У коморі були нецки,
Колдубець високий,
Поруч жорна – у стодолі,
Щоб муку молоти.
Міцне ліжко дерев’яне
Стояло в куточку,
А над ліжком на жердині –
Вишиті сорочки.
Хліб пекли в печі, звичайно,
Брали на лопату,
Коцюбою жар згортали,
Духм’яніла хата.
Ліжниками застеляли
Дерев’яні ліжка,
Ще біля печі стояла
З дуба пікна діжка.
Ось масничка, щоби масла
Зі сметани збити.
Вміли добре господині
Пекти та варити.
На бамбетлі вдень сиділи,На ніч розсували,
Клали сіно чи соломуІ на ньому спали.
У колисці дерев’янійЛюляли дитину,
І тому так добре спалосьДонечці чи сину.
Одягались українці
В вишиті кабати,
В кожухи й колядували
Від хати до хати.
Мали свити і куртки,
Пояски й торочки,
А дівчата – сукенки,
Корсети й віночки.
Як Великдень наступав,
Писанки писали,
Біля церкви у селі
Гаївки співали.
Вам про воїнів УПА розкажуть світлини, Як з фашистами і
більшовиками бились до загину.
Вишивки Марії Варги І змістовні, й дуже гарні.
За гратами вишивала, свою долю в хрестик вклала.
Скільки полягло у тюрмах, та ніхто не здався,
Дехто у сирій землі навіки зостався.
У нашого поколінняДоля зовсім інша.
Хто б колись собі подумав, Що той “брат” – найгірший,Найстрашніший ворог нині
І загроза Україні.
Перша СОТНЯ… Слава Вам!Ви уже НЕБЕСНІ…
ВАША справа не загине – В мільйонах воскресне!
Шану тим, хто вже не з намиМи складемо нині,
Скажемо: ГЕРОЯМ СЛАВА!СЛАВА УКРАЇНІ!
У презентації використана поезія заступника директора музею Головацької Стефанії Стефанівни