ЩОДЕННА ІНФОРМАЦІЙНО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

ww

w.U

Mol

oda.

kiev

.ua

Середа, 18 квітня 2012 року № 57 (4303)

Учорашні курси НБУ:1 $ = 7,98 грн 1 € = 10,49 грн1 рос. руб. = 0,27 грн

❙ Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Янукович показав у декларації 16 млн. грн. як гонорар за свої книжки, причому ще не написані. Це адмінресурс чи корупційна схема? » стор. 4

Почім Почім мемуари мемуари від від «проффесора»?«проффесора»?

«І я служитиму їй до скону...»«Українець за вибором»,

класократ В’ячеслав Липинський присвятив свою програмну працю

селяниновi, який зберiгав його твори й був закатований бiльшовиками

» стор. 12

На тобі, небоже...Парламент «підрихтував»

бюджет, аби перед виборами підкинути пенсіонерам по сто

гривень. І на мільйони покращити життя високопосадовців

» стор. 4

Хто стоїть за вбивством «людини-пам’ятника»?

У Дніпропетровську провели в останню путь впливового бізнесмена Геннадія

Аксельрода, якого напередодні Великодня розстріляв у центрі міста кілер

» стор. 11

,

...

СЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 20122 ІнФорУМ«У нашій професії треба все життя працювати і вчитися. Якби я, нічого не вміючи, думав лише про гроші та славу, у мене ніколи б їх не було. Такі думки лише відволікають від роботи».

Михайло Воронін,український кутюр‘є

УКРАЇНА МОЛОДА

Сава МАКСИМЧУК

Дизайнерська фірма Oehme van Sweden подала у США позов проти доньки екс-Президента Леоніда Куч-ми Олени Пінчук, яка начеб-то заборгувала цій компанії майже півмільйона доларів за послуги з ландшафтного ди-зайну у маєтку під Конча-За-спою. Конкретніше — Oehme van Sweden просить стягнути з боржників $486 985, повідо-мило видання Kyiv Post. Відповідно до контракту, за надані послуги замовниця

мала розраховуватися двад-цятьма щомісячними пла-тежами. Однак, як ідеться у тексті позову, в 2008 році Оле-на Пінчук почала обурюва-тись, що платить забагато. А після чергового нагадування від фірми Oehme van Sweden про необхідність покрити по-передню роботу Олена Пін-чук висловила незгоду з не-обхідністю додаткових пла-тежів і попросила перегляну-ти надіслані раніше рахунки. Водночас донька екс-Прези-дента не підписувала конт-ракт з Oehme van Sweden, і її

американські адвокати напо-лягають на тому, що цей судо-вий позов не може її стосува-тися. Утім Oehme van Sweden минулого року змогла пере-конати міжнародний арбіт-ражний суд, що їхні послу-ги були призначені саме для Пінчуків, а відтак за борг відповідальна не лише ком-панія Maypaul, керівник якої підписав контракт, а й одна з найбагатших родин України. Наприкінці 2010 року «Україна молода» оцінила високий естетичний смак ба-

гатої родини, зафіксувавши на знімках «ландшафтний рай» маєтку багатія. У лісі біля села Козин на площі 137 гектарів майстерно обрiза-ний у виглядi загорожі жи-вокіст, невелике озерце біля підніжжя пагорба, рідкісні види дерев. Усередині при-міщення, як розповіли охо-ронці, оздоблено плиткою «Золотий Єрусалим», вар-тістю від 100 євро за квад-ратний метр. Її перекладали щонайменше двічі — виба-гливі господарі ніяк не мог-ли визначитися з відтінком. Як повідомляли «УМ» ком-петентні джерела, цю ділян-ку лісу, який територіально не належав до жодного насе-леного пункту, Віктор Пін-чук отримав в оренду від уря-ду Януковича в 2004 році, а згодом приватизував. У 2006 році територія обросла пар-каном, за яким почалося ін-тенсивне будівництво. ■

Сергій ДОВГАЛЬДніпропетровська область

Ця дорожньо-транспортна пригода сталася близько 22-ї години минулої су-боти, напередодні Великодня. На авто-шляху Шолохове — Орджонікідзе авто-мобіль «Мерседес» збив на смерть люди-ну віком від 30 до 40 років. Особу загиб-лого досі не встановлено. А от водій з місця пригоди втік на берег річки Базав-лук, по дорозі ще й зачепивши і пошко-дивши авто, в якому їхали сини відомої місцевої землевласниці. На місці події правоохоронці виявили частину бампе-ра і бокове дзеркало, що належать авто-мобілю «Мерседес» сірого кольору. У прокуратурі і міліції Нікополь-ського району факт цієї ДТП підтвер-

джують, однак категорично не назива-ють прізвища винуватця. Проте люд-ський поголос відразу розніс приго-ломшливу новину: за кермо авто, яке на смерть збило людину, перебував голова Орджонікідзевського міського суду Анатолій Гордієнко. Але поки що кримінальну справу порушено за фак-том ДТП. Анатолій Гордієнко має репутацію досить своєрідну. Саме він неодноразо-во ухвалював рішення на користь вла-ди у справах стосовно представників національно-демократичних сил ще з кінця 1980-х років. Зокрема, притя-гував до відповідальності, бувало, і до півсотні активістів, які відстоювали на мітингах ідею української держав-ності. А потім не задовольняв позови

Товариства української мови до влади з вимогою спілкуватися українською, мотивуючи тим, що мовою міжнаціо-нального спілкування у нас є російсь-ка. У 1996-му суддя Гордієнко забо-ронив газету «Січове братство». При цьому редактор видання Анатолій Носенко зміг отримати на руки це скандальне рішення тільки у... 2000 році. У нинішньої влади Гордієнко теж користується прихильністю. На-віть коли потрапив під підозру в отри-манні хабара, не був відсторонений від обов’язків. Спершу та справа слухала-ся у Запорізькому апеляційному суді, а нині передана до Херсонського. Сам Анатолій Гордієнко наразі пе-ребуває на лікуванні у лікарні і перед-пасхальну НП не коментує. ■

ВТРАТИ

Маестро, на вихід...Сьогодні поховають найвідомішого українського кутюр’є Михайла ВоронінаОксана ЧИТАНКА

Михайло Воронін помер у ніч iз суботи на неділю в лікарні. 74-річного старійши-ну українського модного бізнесу з’їв рак. Тепер справами торгової марки Voronin займатиметься його єдина донька Лари-са. Сьогодні з 12.00 до 14.00 відбудеться прощання з майстром у столичному Будин-ку вчителя. Поховають Михайла Вороніна на Байковому цвинтарі. Можна сказати, що він був першим у су-часній Україні, хто зробив моду бізнесом. І дотепер залишався єдиним, хто спеціалі-зувався саме на чоловічому вбранні прет-а-порте, причому робив «моду для всіх»: від бізнесменів до студентів. Костюми ТМ Voronin були доступні всім, й іноді депу-тати, аби продемонструвати свою демок-ратичність перед телекамерами, відгорта-ли полу піджака й вказували на етикетку: не «буржуйського» Армані, мовляв, ношу, а нашого Вороніна, улюбленця середнього класу. Корінний киянин, він став кравцем уже в 16 років: закінчив відповідне ПТУ і за-лишився там працювати майстром, що в тодішній освітній системі вважали вия-вом неабиякого хисту і професійного та-ланту. Першим iз наших земляків предста-вив свою авторську колекцію за кордоном, нехай не на суперпрестижних показах, та все-таки — у Голлівуді. Зважте, що було це ще за «пізнього СРСР», у 1989 році, коли моду для радянських людей визначав жур-нал «Бурда». «Мене приймали там дуже добре. Звичайно ж, більше сподобався чо-ловічий одяг. А жіночим (незважаючи на те, що я підібрав, на мій погляд, дуже хо-роші моделі) мені тоді порадили не займа-тися, тільки чоловічим», — пригадував кутюр’є в одному з недавніх інтерв’ю. Потім, у перші роки незалежності, була приватизація київської фабрики верхньо-го одягу і перетворення її на «першу цег-линку» майбутнього Дому Вороніна — фабрику «Желань». Михайло Воронін не соромився згадувати про перші промахи на цьому шляху, критикувати себе. В одному з інтерв’ю він згадував, що на фабриці за-лишилося до 30 тисяч костюмів «старих», зроблених за радянськими лекалами, і Во-ронін — щоб звільнити склад та зароби-ти — їх певний час продавав під власним брендом. «Чотири роки потім мені знадо-билося на поновлення свого імені», — кон-статував майстер. Це вже пізніше він був осипаний між-народними нагородами і 2002 року навіть потрапив у Книгу рекордів Гіннесса як кравець найбільшого у світі смокінга. «Ця ідея спала на думку в Німеччині, на одно-му із зібрань дизайнерів, коли всі переко-нували, що не можна пошити одяг більший 58-го розміру, бо він виглядатиме некраси-во. От я спробував довести, що можна будь-який розмір пошити красиво», — розпові-дав Михайло Львович. До слова, на сайті ТМ Voronin iдеться, що він є автором 35 винаходів у світі моди і що іще 20-річним кравцем запатентував свій оригінальний метод пошиття костюма-жилета без при-мірок. ■

■

БЕЗМІР

Поспішаючи на Пасху, вбив людинуНа Дніпропетровщині суддя збив людину і втік iз місця ДТП

■

ЦІНА ПИТАННЯ

Підсудна розкіш ПінчуківАмериканська дизайнерська компанія хоче «вибити» борг із доньки Кучми через суд

■

Інф. «УМ»

Сьогодні таксисти Києва збирають-ся провести акцію біля будівлі уряду. Вони вимагатимуть, щоб уряд ліквіду-вав робочу групу при Київміськдержад-міністрації, яка мусить перекроїти ри-нок послуг таксі, а натомість урахува-ти «пропозиції, напрацьовані самими учасниками ринку в інтересах спожи-вачів». Про це заявив напередодні ко-ординатор громадської організації «Спільна справа» Олександр Данилюк. Він каже, що сьогодні близько 400 ав-тівок, на яких прибудуть представ-ники понад 300 столичних фірм так-сі, кружлятимуть навколо урядового кварталу. Хоч акція не буде «пішою», але заявку на її проведення до міської влади організатори все одно подали. Найбільше не влаштовує страйкарів сама робоча група, яку КМДА створила з метою навести лад на ринку таксі. Навес-ти лад, на думку голови КМДА Олександ-ра Попова, — це вивести з тіні «ліві» ком-панії з перевезення пасажирів, що дозво-лить збагатити міський бюджет не менш ніж на 100 млн. гривень на рік. За оцін-ками столичної влади, ринок таких пере-везень у Києві нараховує близько 20 ти-сяч автівок (при потребі у 15 тисяч), і 90 відсотків iз них працюють «у тіні». Крім того, зросте ціна на такі послуги. Як пи-сала нещодавно газета «Дєловая столі-ца», «мінімалка» зросте з нинішніх 30 гривень до 65, а вартість кілометра ста-новитиме 11 гривень. Страйкарі припускають, що на рин-

ку буде залишено окремі, підконтроль-ні «комусь iз КМДА» компанії, а відтак величезна армія водіїв залишиться без роботи. За оцінками голови громадсь-кої організації «Таксі Києва» Альбер-та Кари, безробітними стануть близь-

ко 20 тисяч водіїв таксі. Організатори сьогоднішньої акції пропонують Кабі-нету Міністрів ліквідувати згадану ро-бочу групу, а натомість поновити Раду перевізників, яка працювала за часів Прем’єра Юлії Тимошенко. ■

СТОЛИЦЯ

Мітинг iз «шашками»400 таксомоторів пікетуватимуть Кабмін

■

Фото з сайту unn.com.ua.❙

3УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012ІнФорУМ

СТУДМІСТЕЧКО

Працюватимемо безоплатно?Біля Міністерства соціальної політики студенти висловили занепокоєння новим законопроектом про зайнятістьІван ГАВРИЛЯК

Активісти незалежних студентських профспілок «Пря-ма дія» та об’єднання «Ліва опозиція» провели під стіна-ми Міністерства соціальної політики акцію протесту. На-гадаємо, нещодавно на засіданні уряду було оприлюднено нову концепцію Закону «Про зайнятість населення», який дозволятиме роботодавцям наймати студентів на безоп-латне стажування терміном до півроку без подальшої га-рантії працевлаштування. «Ми обурені, адже така законо-давча ініціатива дозволяє експлуатувати молоду людину, — каже організатор акції Дафна Рачок. — Окрім цього, пропонують ще одна ініціативу, а саме: молодь, що не має досвіду роботи, може отримувати допомогу з безробіття лише впродовж 180, а не 360 днів. Найголовніше, що в центрі зайнятості вам, швидше за все, запропонують пере-кваліфікуватися, ніж знайдуть роботу за спеціальністю». А інший учасник акції, Андрій Мовчан, вважає, що такі за-конодавчі ініціативи «відкидають Україну в ХІХ сторіччя, коли наймані робітники не мали ніяких прав». Не встигли пікетники навіть проскандувати кілька га-сел, як до них вийшли з міністерства. Три приязні жінки представились співробітниками департаменту ринку праці та зайнятості. Вислухавши протестувальників, спробува-ли переконати студентів, що їхні права ніхто не збирався урізати. «Чесно кажучи, я навіть не розумію, в чому спра-ва, — каже «УМ» заступник начальника вищезгаданого департаменту Оксана Мовчан. — Законопроект передба-чає збільшення можливостей для молодих спеціалістів, ми намагаємося повернути взагалі таке поняття, як «пер-ша робота». Пікетники, видерши з контексту маленьку де-таль, кажуть що ми хочемо змусити їх працювати безкош-товно. У законопроекті безоплатна праця передбачається, якщо студент сам цього хоче, аби отримати досвід роботи в хорошій компанії. І якщо зараз за таку працю він не от-римає позначку в трудовій книжці, то, за нашими плана-ми, роботодавець може не боятися відмітити, що молода людина в нього пройшла стажування». ■

■

ОТАКОЇ!

Побилися в небесахУчора через бійку на борту авіалайнера у Сімферополі екстренно приземлився літак, що прямував iз Дубаї до КиєваВасиль САДОВСЬКИЙ Крим

Екіпаж «Боїнга-737» вітчизняного аеропе-ревізника «Аеросвіт», що прямував зі столи-ці Арабських Еміратів до рідного Борисполя, прийняв рішення про непередбачену посад-ку, адже у пасажирському салоні зчинилася бійка. З’ясовували між собою стосунки паса-жир, 26-річний киянин, і на два роки старший стюард. За попередньою інформацією крим-ської міліції, ініціатором бійки став саме па-сажир, агресії котрому начебто додала певна доза спиртного, випита, очевидно, вже на бор-ту лайнера. За деякою інформацією, він вда-рив стюарда ножем. Хулігана зняли з рейсу і взяли необхідні покази у лінійному відділенні міліції Сімфе-ропольського аеропорту. Молодик мав також здати аналіз крові на наявність у ній алкого-лю. Постраждалий стюард проходить медич-не обстеження. Як повідомили «УМ» у довідковій аеро-порту, «Боїнг» у кримській столиці надто не забарився — об 11.45 він здійснв м’яку посад-ку в Борисполі (у Сімферополі ж екстренну о 10.18). ■

■

НОВИНИ ПЛЮС■

Двадцять років поспіль Між-народний благодійний Фонд Святої Марії поздоровляє малозабезпечених людей з Великоднем. Так, минулої су-боти у столичному сквері Івана Котля-ревського тисяча киян — одинокі ма-тері, багатодітні родини, діти-інвалі-ди та сироти, ветерани — отримали щедрi великодні подарунки. Під мо-литовний спів хору Свято-Макаріївсь-кої церкви пасхальні кошики освятив протоієрей Анатолій Затовський. Президент Фонду Ганна Матіко-Бубнова чуйнi слова подяки висло-вила головi КМДА Олександру По-пову. «Я також щиро вдячна нашим надійним друзям — це АТ «Райф-файзен Банк Аваль», художній керівник театру «Сузір’я» Олексій Кужельний, почесний громадянин міста Києва Ігор Пономарчук, гене-ральний директор інвестійної буді-вельної компанії Ігор Яків’юк, гене-ральний директор ЗАТ «Рапiд» Во-лодимир Гриненко, голова правлiн-ня ТОВ «Київський будинок побуту «Столичний» Ірина Мариніна», — сказала Ганна Василiвна.

Серед проектів Фонду — творчий конкурс серед дівчат-си-ріт «Снігуронька року», рейд по інтернатах «Чужих дітей на світі не буває», подорожі «Пізнай свій рідний край». Нині готується вечір-реквієм «Золотим пером написані рядки» в пам’ять про загиблих жур-налістів. Тож для небайдужих підпри-ємців і бізнесменів, які хочуть до-лучитися до благодійних акцій, повідомляємо телефони Фонду: 489-08-27, 067-238-77-24.

Степан ГРАЖДАІвано-Франківськ

У середмісті обласного цент-ру П рикарпаття урочисто відкрили пам’ятник на честь 100-річчя від дня першої присяги українських скаутів, патріотичний рух яких зародився наба-гато раніше від пролетаризованих піо-нерів-ленінців. З англійської «скаут» перекладається як розвідник, а в ук-раїнському варіанті він трансформу-вався в «пластуна» — саме так запорізь-кі козаки колись називали своїх найс-притніших побратимів, котрі проника-ли в розташування ворога, аби вивідати його військові таємниці.

Автор пам’ятника — прикарпатсь-кий скульптор Володимир Довбенюк — на постамент, утворений iз двох граніт-них брил, через які перекинуто сим-волічний дерев’яний стовбур, поставив бронзову, майже 4-метрову, фігуру юна-ка в однострої зразка двадцятих років минулого століття з наплічником і со-колом у руках. Унизу напис: «Пласту-нам, що не зламали своїх присяг». Саме це покоління українських скаутів бра-ло найактивнішу участь у національно-визвольній боротьбі українського наро-ду під час Другої світової війни та ще впродовж десятиріччя після її завер-шення. Аби зібрати кошти на пам’ятник, прикарпатські пластуни півроку поспіль продавали листівки, проводили культур-ні заходи та аукціони. Їм допомагали ко-леги з багатьох регіонів держави, зокре-ма й Донеччини та Дніпропетровщини, а також українські студенти з Оксфорд-ського університету. Власними силами вдалося зібрати 50 тисяч гривень, решту — 70 тисяч гривень — місцеві депутати виділили з міського бюджету. В урочис-тостях з нагоди відкриття пам’ятника взяли участь понад триста пластунів з Івано-Франківська, Львова, Тернополя, Києва, Луцька та Чернівців. ■

Алла ВЛАСОВА

Сьогодні в Московсь-кому театрі імені Пушкіна прощатимуться Олексан-дром Пороховщиковим — народний артист Росії по-мер у ніч перед Великоднем. Сімдесятитрирічний актор, якого госпіталізували на по-чатку березня з гангреною, що розвинулася внаслідок цукрового діабету, пережив свою дружину всього лише на місяць — сьогодні минає сорок днів iз дня смерті Іри-ни Пороховщикової. За од-нією з версій, причиною са-могубства жінки стала тяж-ка хвороба Пороховщикова — у своїй передсмертній за-

писці вона просила ніко-го не звинувачувати... За іншою — жінка дізналася про бажання чоловіка знай-ти сурогатну матір, яка б на-родила йому нащадка. Лі-карі, які оберігали спокій актора після операції, при-йняли рішення не повідом-ляти йому про смерть дру-жини. Але згодом вони виз-нали сильний емоційний зв’язок подружжя — у день, коли ховали Ірину, самопо-чуття Олександра Шалвови-ча різко погіршало. Олександр Порохов-щиков знімався у філь-мах «Гори, гори, моя зоря», «Свій серед чужих, чужий се-ред своїх», «Капітан Немо»,

«Заповіт професора Доуе-ля», «Ворошиловський стрі-лок», «Тридцятого знищи-ти». Свою кар’єру в кіно він розпочав у 1968 році, його особиста фільмографія на-раховує близько ста картин.

Він також працював як про-дюсер та режисер, викладав, близько тридцяти років від-дав Театру імені Пушкіна... Однією з найбільших проблем актора останнім часом був родинний маєток на Старому Арбаті. За буди-нок, що дістався Порохов-щикову від діда, актор не-одноразово судився зі своєю зведеною сестрою, хоча ут-римувати цю розкішну і до-рогу нерухомість самотуж-ки йому було дуже складно. Настільки, що зараз рідні та близькі Пороховщикова змушені були просити до-помоги у всіх небайдужих на організацію похорону. Поховають актора в селі Рождествено Дмитровського району, поряд iз матір’ю. Бу-динок актора, де хотіли вла-штувати поминки, це про-хання його друзів не підтри-мав. Як розповіла племінни-ця Пороховщикова Наталя, керівництво свою відмову пояснило так: у Будинку ак-тора зараз проходить фести-валь студентських робіт, а поминки зіпсують настрій учасників цієї події... ■

Ахметов купив ще одне обленерго Фонд держмайна України визнав переможцем конкур-су з приватизації 50-відсотко-вого пакета акцій найбільшої у країні енергопостачальної компанії — ПАТ «Дніпрооб-ленерго» — компанію DTEK Holdings Ltd Ріната Ахметова. Конкурентом покупцеві було ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» Костянтина Григо-ришина. За Дніпропетровську обленерго компанія Ахметова заплатила 660,1 млн. гривень. Експерти вважають, що це не-велика ціна і вказують, що ми-нулоріч обсяг передачі елект-роенергії компанією «Дніпро-енерго» становив 13,5 млрд. гривень. Нагадаємо, що 25% акцій залишаться у власності де-ржави, а саме — у статутно-му капіталі НАК «Енергетична компанія України». Тим часом, як підрахувало інтернет-видання «Економічна правда», бізнес-імперія Ахме-това за останній рік викупила суттєві пакети акцій у низці ре-

гіональних енергогенеруючих компаній — «Західенерго», «Київенерго», «Донецькобле-нерго». Вочевидь, олігарх та-кож братиме участь у конкур-сах iз продажу акцій наступних енергокомпаній — «Крименер-го» (у травні буде виставлено на продаж 45% акцій), «Цен-тренерго» (53,2%) та «Донба-сенерго» (60,77%). Торги щодо двох останніх заплановано на червень.

Сабодан закликав не забороняти аборти Глава УПЦ Московського патріархату Володимир (Са-бодан) висловився проти за-конодавчої заборони абортів, передає УНІАН. Такий закон не дасть бажаного результа-ту; проти абортів слід бороти-ся словом і серцем, певен пат-ріарх. Нагадаємо, що цю законо-давчу ініціативу, яку підтри-мує низка релігійних конфесій і яку вніс до ВР народний де-путат Андрій Шкіль, також не підтримало Міністерство охо-рони здоров’я. ■

АКЦІЇ

Великодні кошики від Фонду Святої МаріїМалозабезпечені кияни отримали щедрі подарунки

■

ВТРАТИ

Остання ніч перед Великоднем Народний артист Росії Олександр Пороховщиков пішов із життя після тривалої хвороби, так і не дізнавшись про самогубство дружини

■

ЩОБ ПАМ’ЯТАЛИ

Незламним хлопцям■

Бронзовий пластун в одностроїзразка двадцятих років ХХ століття.Фото автора.

❙❙❙

В Івано-Франківську встановили перший у світі пам’ятник пластунам

Олександр та Ірина Пороховщикови.

❙❙

4 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012 ПОЛІТИКА

Дмитро ЛИХОВІЙ

В Україні з’явився письменник рівня Дена Брауна та Джоан Роулінг, якщо брати до ува-ги прибутковість його творів. Сенсаційна нови-на відкрилася наприкінці минулого тижня, коли Президент Віктор Янукович оприлюднив свою декларацію про доходи за минулий рік. Вияв-ляється, у 2011 році донецька друкарня «Но-вий світ» виплатила йому винагороду в сумі 16,4 мільйона (!) гривень за майнові права, пе-редані цьому видавництву. Ідеться як про кни-жечки Януковича, видані у 2005—2010 роках, так і — головне — про ще, не написані твори. «Рік в опозиції. У політиці не буває остаточ-них перемог і поразок», «...І рік при владі. Від кризи — до економічного зростання», «Здола-ти шлях», «Як Україні далі жити» — книжеч-ки з цими назвами зовсім не були значними подіями в літературі, публіцистиці чи політиці. Здебільшого це збірники виступів Януковича. Тож його соратникам довелося виправдовува-тися за фантастичні цифри прибутків «проф-фесора», отриманих у письменницькій царині. Ну треба ж щось говорити, якщо навіть прези-дент США Барак Обама за минулий рік заробив $789 670, і з них половина — гонорари й роял-ті. Виходить, літературний талант господаря Бі-лого дому на розвиненому видавничому ринку Штатів цінують у 5 (п’ять) разів нижче, ніж та-ланти хазяїна «Межигір’я». Відбілювати хазяїна доручили голові Де-ржагентства з питань науки, інновацій та інфор-матизації Володимиру Семиноженку. В інтерв’ю агенції УНІАН цей «гуманітарій» заявив, що «продаж прав на ще не написані мемуари є звичною світовою практикою» (а йдеться саме про них, переконаний екс-віце-прем’єр). «Ду-маю, мабуть, Віктор Янукович погодився дати розлоге інтерв’ю після 2020 року і розповісти про свою драматичну життєву долю, роботу на посаді Прем’єр-міністра, про те, як він пережив Помаранчеву революцію, як перебував в опо-зиції в 2005 і 2008—2009 роках і, в підсумку, зміг виграти президентські вибори і провести реформи», — вважає Семиноженко. Маячня, скаже не лише фахівець у галузі журналістики й книгодрукування, а й будь-яка людина при здоровому глузді. Два мільйони доларів — за одне інтерв’ю? І кому — Януко-вичу?! Але Семиноженко намагається запевнити, що після завершення кар’єри державний діяч може говорити без обмежень дипломатичного й політичного характеру, і це впливає на підви-щення розцінок. За його словами, сьогодні бес-тселерами є, наприклад, мемуари Шарля де Голля, Уїнстона Черчілля, «Державність» Мар-гарет Тетчер або «Будь ласка, коротко!» Вацла-ва Гавела». «Рональд Рейган отримав аванс у розмірі 8,5 млн. дол. від однієї з компаній за свої мемуари і збірник промов. А інший прези-дент США, Джорж Буш-молодший, ще пе-

ребуваючи на посаді, отримав аванс у 7 млн. дол. за книгу мемуарів «Момент істини», яка вийшла тільки в листопаді 2010 року, коли Аме-рикою вже два роки керував Обама», — каже Семиноженко. Біллу Клінтону за таке заплати-ли 10 «лимонів», а його дружині Хілларі — 8. Голова Держагентства визнає: «Усі ці циф-ри значно вищі, ніж той гонорар, який отримав Віктор Янукович. На пострадянському просторі політичні мемуари зазвичай не настільки від-верті, як на Заході. Можливо, Віктор Янукович зламає цю практику і розповість у притаманно-му йому відвертому стилі про сьогоднішнє «за-кулісся влади». «Два мільйони доларів за книжку? Ні, це не література. Це щось від політики чи від фінан-сових афер, — каже в коментарі «УМ» Костян-тин Родик, літературний критик та відомий ек-сперт у галузі книговидавництва. — В Україні видавництва платять зовсім невеликі гонорари. Іноді просто передають авторові частину тира-жу як розрахунок. Іноді автор сам доплачує по-ловину вартості видання. 500 доларів за книж-ку — це в нас чудовий гонорар для початків-ця. Маститий письменник отримує близько ти-сячі. Більше — платять дуже рідко, це має бути дуже вдалий продаж рукопису». Родик — організатор Всеукраїнського рей-тингу «Книжка року» — взагалі не чув про таке видавництво, як «Новий світ» із Донецька. Екс-перт припускає, що в даному випадку може йти-ся або про корупційну схему — скажімо, для виправдання величезних витрат на розбудову «Межигір’я», або про застосування адмінре-сурсу. Мовляв, після видання книжки Януко-вича її силоміць насаджуватимуть держустано-вам, аби купували за завищеною ціною. «Так, скажімо, став мільйонером пан Хорошковсь-кий, коли його меблі «Меркс» повинні були за-куповувати всі державні установи», — каже Костянтин Родик. За його словами, $2 млн. за мемуари видат-ному політикові могло б заплатити відоме фран-цузьке видавництво на кшталт «Фламмаріона» чи «Ашет». Але у випадку із невідомим донець-ким «Новим світом» закони ринку не діють. За черговий «караул» у своїх стосунках із грішми виправдовувався вже й сам Янукович. Під час візиту на Всенічну до Києво-Печерської лаври в коментарі прискіпливим журналістам він заявив, що спрямує свої авторські винаго-роди на доброчинність. «У цьому році ті кош-ти, які я отримав від видання деяких своїх кни-жок, я всі буду спрямовувати тільки на допомо-гу бідним людям, тим, хто хворіє, і, безумовно, перш за все, дітям», — сказав Президент. До речі, його охоронці та ДАІшники, які пе-рекривали рух із нагоди великоднього бого-моління Віктора Федоровича з почтом, спромог-лися організувати затори в центрі Києва навіть о другій годині ночі. А храм оточили турнікета-ми й обмежили доступ простих людей на Пас-хальну службу. Така от благодійність. ■

СКАНДАЛ

Почім мемуари від «проффесора»?Янукович показав у декларації 16 млн. грн. як гонорар за свої книжки, причому ще не написані. Це адмінресурс чи корупційна схема?

■

ДЕКЛАРАЦІЯ■

Згідно з декларацією про май-но, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік, минулоріч Віктор Янукович отримав 757,6 тис. грн. за графою «заробітна плата, інші виплати та винагоро-ди, нараховані (виплачені) декла-ранту відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору». Як відсотки за банківським вкладом від фінансових установ — ще плюс 155,4 тисячі гривень. Крім того, ТОВ «Друкарня «Новий світ» (м. Донецьк) виплати-ло Президентові авторську винагороду в сумі 16,4 млн. грн. за передані цьому видавництву майнові права. З отриманої суми авторської ви-нагороди Януковичем до бюджету сплачено 2,8 млн. грн. податку на доходи фізичних осіб. Згідно з декларацією Президента, йому на-лежать ділянка площею 1,7688 га у Київській об-ласті із розташованим на ній житловим будин-

ком на 619,6 кв. м, квартира в місті Києві на 239,4 кв. м і два машиномісця (39,9 кв. м). У 2011 році Президентом перерахо-

вано 120 тис. грн. благодійної допомоги дитячому будинку «Багатодітна сім’я Михайла Жара». На кінець 2011 року залишок коштів на банківських рахунках глави держа-

ви становив 14,5 млн. грн. Також він володіє цін-ними паперами на суму 6,8 тис. грн. Дружина Януковича Людмила у 2011 році от-римала 15,9 тис. грн. пенсії, 4,9 тис. як процен-ти за банківським вкладом, 400 тис. грн. доходу від продажу земельної ділянки й будинку в До-нецькій області, які за життя належали її матері. У власності дружини Президента — бу-динок площею 303,8 кв. м, земельна ділян-ка 0,9372 га на Донеччині, автомобіль Honda Odyssey 2009 року. На рахунках першої леді було 181,9 тис. грн.

СПРОТИВ

«Коктейль Молотова» замість паскиУ ніч після Великодня невідомі зловмисники вкинули вибухівку до районного офісу «регіоналів»

■

Марина ТКАЧУК

Розрекламовані соціаль-ні (чи то пак передвиборчі) ініціативи Президента Яну-ковича таки втілять у жит-тя: пізно ввечері в четвер парламент проголосував за внесення змін у держбюджет-2012, які передбачають збіль-шення витрат. Законопроект Ка-бміну підтримав 271 нардеп. Тепер державна скарбниця потребува-тиме на понад 33 млрд. грн. більше, ніж пе-редбачалося раніше. «Бюджет є бездефі-цитним. Усі збільшення видатків відбува-ються за рахунок доходів», — божився пер-ший заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський, який представляв урядовий законопроект. На виконання соціальних ініціатив Януковича пропонується напра-вити 18 млрд. грн. додаткових доходів. Та-кож у цій сумі передбачено 6 млрд. на ком-пенсацію вкладів в Ощадбанку СРСР. Глава держави вважає, що передбачені на папері кошти «уможливлять здійснен-ня заходів щодо подолання бідності та ви-рішення інших гострих проблем». Онов-лений держбюджет, звітує прес-служба Президента, сприятиме як підвищенню соціальних стандартів і рівня доходів пра-цюючого населення, так і розвитку вітчиз-няної економіки. «Це рішення відкриває нам шлях до розвитку регіонів та створить базу для формування держбюджету-2013 як бюджету розвитку України», — заявляє Віктор Янукович. Одначе далеко не всіх економістів така математика тішить. Експерт Центру Ра-зумкова, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Пав-ло Розенко, звертає увагу на те, що у змінах до держбюджету-2012 є чимало «цікавих» витрат. І вони аж ніяк не стосуються зне-долених українців. «Близько 16 млрд. грн. буде виділено на покращення життя «вже сьогодні» для високопосадовців. Зокрема, на підвищення фінансування таких ор-ганів, як Державне управління справами — на нього «піде» 30 млн. грн. Тільки на одні перельоти державних посадових осіб додатково буде виділено 10 мільйонів, — зазначає Розенко. — Збільшено фінансу-вання господарських та фінансових управ-лінь секретаріату Кабміну, РНБО. Передба-чено додатково 180 млн. грн. і на дер жавну судову адміністрацію — певно, щоб вибори нормально пройшли. На МВС — 95 млн., на Міненергетики та вугільної промисло-вості — мільярд. Тобто змінами до бюд-

жету різко збільшено фінансування центральних органів влади. І вихо-

дить, що за рахунок соціального популізму Кабмін збільшив фі-нансування для себе. Та ще й у таких обсягах». Говорити про системні зміни в соціальній політиці (а

саме про них вихваляються чи-новники) не доводиться, певен Ро-

зенко: «Жодні соціальні стандарти не змінюються, адже мінімальна зарпла-та і прожитковий мінімум залишаються на старому рівні. Урядом лише пропонуєть-ся ряд мікропрограм із роздачі грошей пев-ним категоріям населення. Так, пенсіоне-рам додадуть по 100-110 грн., інвалідам — по 50—100 грн., пенсіонерам-військо-вослужбовцям — по 100—150. Але ж го-ловні проблеми це не вирішить. Соціальні ініціативи Президента — це лише своєрід-ний прайс-лист від влади, оприлюднен-ня офіційних сум, які пропонуються для скупівлі голосів виборців». Але найцікавіше питання — звідки візьмуться на все це гроші — лишається відкритим. «До цього часу уряд чітко не сказав, де він візьме ці 33 млрд. грн. На-віть у Законі «Про бюджет» написані лише загальні фрази. Приміром, цитата про те, що «21 мільярд буде знайдено за рахунок зростання економіки та легалізації зарпла-ти». Про яку легалізацію і зростання ми го-воримо, якщо щодня бачимо інформацію про те, що бізнес в Україні зупиняється? Усе більше людей іде в тіньовий сектор. Фінансування Пенсійного фонду теж під питанням. За три місяці йде невиконання надходжень щонайменше на 5 млрд. грн. Це означає, що економіка стоїть!» Павло Розенко переконаний: після підвищення пенсій на нас чекає інфляція: «Зараз роздадуть людям по 100—150 грн., а після виборів через зростання цін, деваль-вацію гривні у кожного з нас із кишені за-беруть по 200—250 грн. Тобто не економі-ка профінансує соціальні ініціативи Пре-зидента і передвиборчу програму Партії ре-гіонів, а прості українці». Прикметно, що під час внесення змін до державного кошторису депутати від-хилили 13 альтернативних проектів щодо змін бюджету від опозиції. Її представни-ки, звісно, таку законотворчість оцінили по-своєму. Зокрема, депутат від «НУНС» Арсеній Яценюк заявив, що парламент приймає «бюджет перевитрат». «Це нія-кий не фінансовий документ, це передви-борча програма Партії регіонів», — зазна-чив він. ■

НОВИНИ +Буде приватизація ГТС? Верховна Рада дозволила уря-ду реорганізовувати «Нафтогаз України», заборонивши при цьо-му приватизацію НАК. За законо-проект авторства Юрія Кармазі-на минулої п’ятниці в другому чи-танні проголосували 242 депута-ти. В опозиції наполягають, що механізм приватизації ГТС зовс-ім не виключений. За словами Сергія Соболєва, скасовано стат-тю, яка прямим чином забороняла приватизацію «труби».

Мельниченко врятує Юлю? Захист Юлії Тимошенко гото-вий прийняти будь-яку інформа-цію щодо вбивства Євгена Щер-баня від екс-майора держохорони Миколи Мельниченка. Той учора заявив про готовність оприлюдни-ти дані про вбивство екс-депутата, адже про нього «в кабінеті Кучми говорили».

■

КОПІЄЧКА

На тобі, небоже...Парламент «підрихтував» бюджет, аби перед виборами підкинути пенсіонерам по сотні. І на мільйони покращити життя високопосадовців

■

Лариса САЛІМОНОВИЧХарків

Офіс Партії регіонів по вули-ці Єсеніна, 7 у Дзержинському районі Харкова ледве не злетів у повітря. Як повідомляє Центр громадських зв’язків обласно-го управління міліції, в ніч піс-ля Великодня хтось розбив вікно партійних апартаментів і вкинув усередину вибухівку. Гримуча суміш, відома як «коктейль Мо-лотова», на щастя, не спрацюва-ла, бо тоді, окрім згаданого офі-су, від ударної хвилі постражда-ли б також фізіотерапевтичне відділення дитячої міської лікар-ні №4, приймальні кількох депу-

татів та офіс і магазин транспор-тної організації. Усі вони розта-шовані на першому поверсі жит-лового будинку. Контроль за слідством взя-ла на себе обласна прокурату-ра. Порушено кримінальну спра-ву за статтею 296 Кримінально-го кодексу, яка передбачає пока-рання у вигляді обмеження волі на термін до 5 років або позбав-лення волі до 4 років. Подіб-ний вид хуліганства трактуєть-ся як «грубе порушення громад-ського порядку, вчинене групою осіб iз мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуєть-ся особливою зухвалістю чи ви-нятковим цинізмом». ■

5УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012ПРАВО

РЕКЛАМА■

ЩО БУДЕ?

1) «Кротів» побільшає Правоохоронці отримують законодавчо затвердже-не право на роботу власного агента в банді. Але «кро-та» можна «заслати» до «бригади» лише з дозволу суду. При цьому агент не має права скоювати злочини. 2) Адвокати зароблятимуть більше Захищати підсудного мають право лише професій-ні адвокати, які мають відповідне свідоцтво. Нардепи та родичі не зможуть стати захисниками, якщо вони не є адвокатами. Багатьох людей захищали родичі (з юридичною освітою або без неї), і це дозволяло еко-номити кошти родини. Тепер зароблятимуть лише про-фесійні адвокати. Дочка екс-Прем’єрки Євгенія Тимо-шенко вже висловила обурення цією нормою КПК, яка позбавляє її «права на регулярні побачення зі своєю мамою» у статусі захисника.3) Арештантів у СІЗО поменшає Можливість арешту підозрюваного до вироку суду зводиться до мінімуму, адже як альтернативні варіан-ти запобіжного заходу пропонуються завдаток, вилу-чення закордонного паспорта на час слідства та до-машній арешт. 4) Слідчі менше вибиватимуть покази Вірогідність вибиття показів зводиться до мініму-му, переконаний один з ідеологів КПК Андрій Порт-нов. Водночас, як у багатьох країнах світу, вводить-ся поняття угоди зі слідством, коли громадянин го-товий визнати свою провину та розповісти, з ким він здійснював злочин, після чого може претендувати на те, щоб зменшити термін позбавлення волі. Експерти припускають, що тепер «кати у погонах» вибивати-муть не явку з повинною (яку скасовано), а цю угоду зі слідством. «Угода зі слідством буде прямо забо-ронена в злочинах, де є потерпілі», — заперечує пан Портнов. 5) Судді частіше виправдовуватимуть Відсоток виправдальних вироків, згідно зі статис-тикою, в Україні вкрай низький. Але автори КПК ствер-джують, що тепер суд частіше виправдовуватиме під-судних. Адже суди втрачають право відправляти кримі-нальну справу на додаткове розслідування, якщо до-казів вини підсудного недостатньо. У випадку, коли доказів вини недостатньо, суд має одразу винести вип-равдальний вирок. Слідчі втратили право визначати, що є доказом вини обвинувачуваного, а що ні. Тепер докази визначатимуть лише судді. ■

■

Іван ЛЕОНОВ

Чи можна вважати якісним закон, ух-валений близько 4-ї ранку у Страсну п’ятницю 13-го? Щодо ночі, то свого часу саме під ранок було ухвалено Кон-ституцію України. Якщо ж облишити за дужками забобонні прикмети і судити лише згідно з мовою цифр, то виходить, що близько півсотні народних депутатів, фізично присутніх під куполом ВР, для ухвалення Кримінально-процесуально-го кодексу недостатньо. Утім на табло висвітився 271 голос «за». Адже коли в кожного обранця-«піаніста» на руках кілька карток своїх колег, можна про-вести будь-яке рішення за відмашкою руки координатора з ПР Михайла Чече-това. Зрозуміло, що держава вже давно потребує нового КПК. Утім незрозуміло, навіщо більшість так поспішала з його ухваленням у цілому саме до Великод-ня? Адже Президент Віктор Янукович поки що не збирається підписувати «ді-тище» своїх юристів. Принаймні доти, доки текст нічного кодексу не перевірять на демократичність міжнародні експер-ти. Зрозуміло, що в тій самiй Раді Єв-ропи не вивчатимуть український КПК практично цілодобово, як це було у Вер-ховній Раді. І сьогодні, і завтра українців ще арештовуватимуть та судитимуть за КПК 1960 року.

Театр абсурду Ще опівночі з четверга на п’ятницю парламент ухвалив ледь половину ста-тей КПК (300 із 614-ти). Утім раніше зал залишили нардепи від опозиції (лишив-ся тільки БЮТівець Андрій Шевченко), а спікер ВР Володимир Литвин почав ставити на голосування по чотири-п’ять статей без поправок, просто перерахо-вуючи їх. Тож якщо першу половину КПК обранці розглядали протягом трь-ох днів, то з другою впоралися за кілька годин. Після чого напівсонні аплодува-ли самі собі. Натомість опозиція, яка в цей час спала, вже вранці назвала таке ухвален-ня «театром абсурду». «Під час розгля-ду КПК близько тисячі поправок парла-мент розглядав три дні. Коли ж надійш-ла команда з Банкової, більшість за дві години, поспіхом, серед ночі, примуд-рилася розглянути близько 2 500 поп-равок і бездумно натиснути кнопки за новий КПК, — йдеться у заяві фракції БЮТ. — Таким чином, сліпо виконую-чи волю однієї людини, депутати біль-шості перетворили законодавчий орган держави на технічну обслугу адмініст-рації Президента». У БЮТ наполягають, що КПК ухва-лено з численними порушеннями проце-дури голосування (в Партії регіонів, звіс-но, усе заперечують). Тому, за словами нардепа Сергія Соболєва, вже найближ-чим часом опозиційні депутати оскар-жать нічний кодекс у Конституційному Суді. На Банковій, вустами керівника Головного управління з питань консти-туційно-правової модернізації АП Мари-ни Ставнійчук, додали, що за дотриман-ня процедур під час ухвалення КПК від-повідає сам парламент. Позицію «між крапельок» зайняв голова ВР Володимир Литвин. Мовляв,

новий КПК «має недоліки та несе ризи-ки, але є в ньому і позитиви». «Кодекс є надзвичайно складним і важливим, але не довершеним документом. Думки по-лярні, оцінки критичні, розумію, що до-мінує політична складова, — каже спі-кер, який особисто прискорив ухвален-ня КПК. — Ризики і виклики кодексу полягають у тому, наскільки до його за-стосування готова правоохоронна систе-ма, яка має переорієнтуватися з караль-ної на захисну».

Прогресивний чи помилковий? І хоча в опозиції не сумніваються, що з таким КПК владі легше буде «по-будувати поліцейську державу», Пре-зидент Віктор Янукович переконаний у протилежному. «Новий кодекс суттє-во посилює захист прав громадянина. Відтепер ми вводимо в законодавче поле України рівні права для сторін звину-вачення й захисту, — заявив глава де-ржави. — Це історичний крок на шля-ху побудови демократичної європейсь-кої держави. З прийняттям нового КПК інтереси й права людини стануть голо-вними». Нагадаємо, що до створення КПК не-абияк доклалися керівник Головного уп-равління з питань судоустрою АП Анд-рій Портнов та близькі до нього депута-ти (також екс-БЮТівці) Володимир Пи-липенко і Валерій Писаренко. Одним з авторів кодексу став і молодий юрист iз команди Портнова — завідувач одного з відділів в АП Андрій Пойда. Усі вони стежили за прийняттям кодексу до ос-таннього. Зрозуміло, що команда пана Портно-ва неабияк задоволена ухваленням влас-ного «дітища», яке називає ледь не «про-ривом у юридичній думці». За словами Андрія Портнова, після того як КПК набере чинностi, доказами в криміналь-ній справі будуть тільки свідчення, дані в суді. «Немає сенсу вибивати свідчен-ня в УМВС, немає сенсу вибивати в СБУ, в інших правоохоронних органах, у по-датковій міліції. Це просто не має ніяко-го сенсу», — зазначив він під час одного з політичних ток-шоу. Натомість колишні однопартійці Портнова вважають, що головний ідео-лог КПК таки не витримав тиску мілі-цейсько-прокурорського лобі в парла-менті. «Пан Портнов колись сказав, що ми не дамо правоохоронцям зіпсувати Кримінально-процесуальний кодекс. Учора виходило, що це абсолютно не так, — переконана нардеп Еліна Шиш-кіна (донька судді КСУ). — Я побачила, що правки одного з депутатів від Пар-тії регіонів враховані. Він вважається одним з основних лобістів прокурорів і міліціонерів у парламенті». Відомі юристи не поспішають комен-тувати ухвалений КПК. Мовляв, за три з половиною доби тисячі поправок від-

хилили, щось внесли, а повний текст нічного КПК ще не оприлюднили. Утiм і юристи, і правозахисники схо-дяться на думці, що новий КПК ук-рай необхідний. На думку правоза-хисника Едуарда Багірова, якісь по-милки кодексу можна виправити но-вими поправками, а дату 13 квітня адвокати в майбутньому святкувати-муть. У силових структурах думки різняться. Зокрема, у МВС неофіцій-но незадоволені тим, що, згідно з но-вим законом, більшість повноважень слідства віддають прокуратурі, заби-раючи у міліції. ■

ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ

Нічний кодексНовий КПК від Януковича Верховна Рада ухвалила силами півсотні швидких депутатів більшості. І вже готується «працювати над помилками»

■

Ідеологи КПК під час його ухвалення: Андрій Портнов (ліворуч), Валерій Писаренко та Андрій Пойда.Фото з сайту «Української правди».

❙❙❙

6 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012 СВIТ

ПОГЛЯД

Рік російської міфології Демократизація буцегарніСергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник

17 квітня 1818 року «на-родився спадкоємець престолу, Олександр Миколайович, зго-дом Олександр ІІ. Цар-визволи-тель, який скасував кріпацтво, намагався зробити демократич-ним державний устрій Росії», - захлинається від захвату видання «Московія» з «Біб-ліотеки В.С.Черномирдіна». Стосовно скасування крі-пацтва, то його чудово прокоментував сам «цар-визво-литель», який заявив, що «краще скасувати кріпацтво згори, ніж чекати, доки кріпаки скасують його знизу». Що ж до демократизації, то роки правління Олександра ІІ (1855—1881) пам’ятні кривавим придушенням поль-ського повстання 1863 року (його ватажків було страче-но, а 80 тисяч поляків примусово погнали до Сибіру), черговою російсько-турецькою війною (1877—1878), а українцям — передусім циркуляром міністра внут-рішніх справ Петра Валуєва від 18 липня 1863 року та Емським указом самого царя від 18 травня 1876 року, спрямованими проти української мови та культури. У ніч на 23 квітня 1849 року було заарештовано 34 петрашевців — учасників гуртка, що від зими 1845 р. збиралися по п’ятницях на петербурзькій квартирі моло-дого чиновника міністерства закордонних справ Михай-ла Буташевича-Петрашевського. Під час зібрань критич-но налаштовані молоді люди обговорювали питання лі-тературного та політичного життя Росії, тож не могли не привернути уваги поліції, яка тривалий час пильно сте-жила за ними. Загалом по справі петрашевців проходи-ли 122 особи, 21 із них, у тому числі самому Петрашевсь-кому та письменнику Федору Достоєвському військо-вий суд виніс смертний вирок. Микола І не наважився його затвердити, але не зміг відмовити собі в задово-ленні імітувати страту. 22 грудня 1849 р. на Семенівсь-кій площі в Петербурзі відбулося інсценування розстрі-лу. Засудженим прочитали смертний вирок, надягли на голови білі каптури, під барабанний дріб солдати взя-ли їх на приціл, і в цю мить з’явився царський ад’ютант із наказом про заміну страти сибірською каторгою. Та-кими своєрідними були почуття гумору та поняття про милосердя у всевладного російського імператора, який розпочав своє царювання з повішання ватажків дека-бристів. 23 квітня 1932 року ЦК ВКП(б) ухвалило поста-нову «Про перебудову літературно-мистецьких органі-зацій». Отже, слово «перебудова» ввійшло до компар-тійного сленгу задовго до Горбачова. Відтак під при-водом консолідації письменницьких сил було ліквідо-вано чинні літературні об’єднання, а натомість того ж таки року утворено єдину Спілку радянських письмен-ників України. За задумом кремлівських владців, при-мусовій колективізації підлягали не лише селяни, а й творчі працівники, за якими до того ж стало легше на-глядати. Було інтенсифіковано пошуки ворогів, нацько-вування одних письменників на інших, боротьбу проти «буржуазного націоналізму» (в країні, де буржуазії на-чебто більше не існувало) та іншими «ізмами». Згодом це вилилося в масові репресії, чимало талановитих ук-раїнських письменників і діячів мистецтв було фізич-но знищено, а їхні вилучені з обігу твори стали недо-ступними для майбутніх поколінь українців. 23 квітня 1985 року відкрився пленум ЦК КПРС, на якому новий (обраний 11 березня) генеральний секретар Михайло Горбачов висунув програму онов-лення занепалої командно-адміністративної системи. Безперечно, Горбачову йшлося саме про перебудо-ву, він і в кошмарному сні не міг передбачити краху СРСР, що не витримав конкурентного змагання з пе-редовими країнами Заходу (передусім США), «загни-ванням» яких пропаганда лякала «невиїзних» у пере-важній більшості громадян. Затіваючи реформи, Гор-бачов вочевидь гадки не мав про висновок, зробле-ний ще 1856 р. французьким істориком Алексісом де Токвілем: «Досвід показує, що найнебезпечнішим мо-ментом для злодійського уряду є початок саморефор-мування. Лише величезна спритність та кмітливість здатні врятувати державця, котрий почав потурати своїм підданцям після тривалого гноблення. Страж-дання, які терпляче витримували як неминучі, стають зовсім нестерпними тієї миті, коли виявляється, що, можливо, є вихід. І тоді реформа лише доз-воляє виразніше роздивитися, де саме і в чому досі зберігається гніт, те-пер тим паче нестерпний». Далі буде. ■

■

Лукашенко звільнив політв’язнів Напередодні Великодня, 14 квітня, президент Бі-лорусі Олександр Лукашенко своїм указом помилував раніше головного конкурента на виборах, опозиціонера Андрія Санникова. Наступного дня Лукашенко помилу-вав також довірену особу Санникова Дмитра Бондарен-ка. Обидва політв’язні вийшли на свободу. Доти протя-гом багатьох місяців до них не допускали ні адвокатів, ні родичів, тож не було відомо, чи живі вони взагалі. Ор-ганізація «Міжнародна амністія» привітала рішення Лу-кашенка і закликала білоруську владу звільнити решту політв’язнів, які досі перебувають за ґратами.

Сльози вбивці В Осло триває судовий процес над масовим убив-цею Андерсом Брейвіком. Учора, на другий день суду, він виголосив промову, в якій звинуватив норвезьку владу в руйнуванні національної ідентичності норвеж-ців та імміграційній політиці, яка «порушує їхні права й наступає на християнські цінності». У перший день суду Брейвік заперечив свою про-вину у вбивстві 77 людей, назвавши цей зухвалий роз-стріл... самозахистом. Він також пустив сльозу під час

демонстрації запису вчиненої ним бійні на острові Утойя 22 липня минулого року. Національне телеба-чення Норвегії веде пряму трансляцію процесу, не по-даючи в ефір лише виступи самого підсудного.

Зустріч прем’єрів Ізраїлю та Палестини Учора відбулася довгоочікувана зустріч глав урядів Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху та Палестинсь-кої Автономії Салама Фаяда. Фаяд був уповноваже-ний главою ПА Махмудом Аббасом передати Нета-ньяху офіційну ноту, в якій палестинці звинувачують Ізраїль у заведенні мирного процесу в глухий кут та зриві взаємних домовленостей від 2003 року, вима-гають реальних кроків реалізації плану «Дві держа-ви для двох народів» і викладають умови відновлен-ня переговорів iз цього питання — створення поруч з Ізраїлем незалежної палестинської держави. Нета-ньяху у відповідь запропонував Аббасу провести дво-сторонню зустріч. Близькосхідні аналітики розціню-ють таку пропозицію глави ізраїльського уряду як спробу виграти час до проведення в Ізраїлі чергових парламентських виборів, щоб не ухвалювати конкрет-

них рішень до кінця каденції нинішнього уряду.

Банкір, який співає реп Новим головою Світового банку обрано Джи-ма Йонг Кіма. Його кандидатуру 23 березня ви-сунув президент США Барак Обама (традиційно, СБ очолює американський громадянин). Попри це, вперше в історії цієї установи вибори проводилися на альтернативній основі. На посаду також претен-дували відомі економісти — колумбієць Хосе Ан-тоніо Окампо і нігерійка Нгозі Оконджо-Івеала. Натуралізований американець Джим Йонг Кім народився в Сеулі (Південна Корея), працю-вав на різних посадах у Всесвітній організації охо-рони здоров’я. Ні банкірського, ні політичного до-свіду цей досвідчений борець із туберкульозом та СНІДом не має. Зате на сайті YouТube можна знайти реперський відеоролик, який Кім записав зі студен-тами Дартмутського коледжу в США, президентом якого він на цей час є, для конкурсу талантів. Чин-ний глава Світового банку Роберт Зеллік оголосив про намір піти у відставку в лютому. П’ятирічна ка-денція Джима Кіма розпочнеться з 1 липня. ■

НОВИНИ ПЛЮС ■ НОВИНИ ПЛЮС ■ НОВИНИ ПЛЮС■

Олександр ШИМАНСЬКИЙ

Розставатися з гроши-ма завжди нелегко, і що їх більше — то важче. Звіс-но, можна заперечити, що багаті люди саме тому й ба-гаті, бо заощаджують кож-ну копійку (йдеться про тих, хто справді заробив статок власною працею й розумом, на відміну від наших скоро-

багатьків). Проте трапля-ються і серед мільярдерів готові поділитися своїм ба-гатством з іншими й навіть із державою. Саме до таких належить фінансист Уоррен Баффет, який стабільно вхо-дить до трійки найбагатших людей світу. Саме він запро-понував, щоб американці, чиї заробітки перевищують мільйон доларів на рік, пла-

тили більші податки, ніж зараз, коли відсоткова став-ка для них менша, ніж для середнього класу. Як при-клад несправедливості аме-риканської податкової сис-теми Баффет часто наводить той факт, що сам він пла-тить менші податки, ніж його секретарка. «Правило Баффета» при-йняв на озброєння чинний президент США Барак Оба-ма, який активно проводить кампанію перед президент-ськими виборами. Тепер Обама, прагнучи завоюва-ти симпатії виборців, про-суває в Конгресі відповід-ний законопроект про «по-даток на багатство». Проте конгресмени, й передусім представники опозиційно-го до президента республі-канського табору, ініціати-ву Баффета-Обами провали-ли. Позавчора сенатори від Республіканської партії за-

блокували цей законопро-ект у Сенаті (Верхній палаті Конгресу). І натомість вне-сли свій проект — про запро-вадження податкових пільг для підприємців. Більшість аналітиків вважають, що до виборів якихось значущих змін у податковому законодавстві США очікувати не варто. Проте передбачають, що й демократи, і республіканці вперто наполягатимуть на своєму і вноситимуть про-валені законопроекти зно-ву й знову, аби завоювати симпатії виборців. При цьо-му економісти висловлю-ють побоювання, що вису-вання на перший план пи-тання податкових пільг та податкової справедливості може заблокувати ухва-лення рішень в інших важ-ливих для відродження на-ціональної економіки галу-зях. ■

КИШЕНІ

Податок на багатство не пройшовРеспубліканці в Сенаті заблокували ініціативу підвищити оподаткування для найбагатших американців

■

Олег БОРОВСЬКИЙ

У Нью-Йорку позавчора оголосили цьогорічних лау-реатів Пулітцерівської пре-мії — найпрестижнішої на-городи в галузі журналісти-ки. «Пулітцерів» вручають у 13 журналістських та шес-ти художніх номінаціях (це-ремонія вручення традицій-но відбувається у нью-йорк-ському Колумбійському університеті в перший по-неділок травня, який цьо-го року випадає на 7-ме чис-ло). Найбільш престижною серед першої групи від по-чатку присудження пре-мій, з 1917 року, неофіцій-но вважають «Найкраще журналістське розсліду-вання». Цьогоріч перемож-цями в цій категорії стали інформаційна агенція «Ас-сошіейтед пресс» та газета «Сіетл таймс». Журналістів «АП» вирізнили за прове-дення власного розсліду-вання про те, що впродовж кількох років нью-йоркська поліція в рамках боротьби з

тероризмом вела під патро-натом ЦРУ масоване неза-конне стеження за мусуль-манами. Регіональну газе-ту з Сіетла нагороджено за серію репортажів про ви-падкове передозування ме-тадоном серед пацієнтів iз хронічними захворювання-ми. У ще одній престижній номінації «За служіння сус-пільству» цього року пере-могла одна з найстаріших газет США «Філадельфія ін-

квайрер», яка, до речі, пере-буває на межі банкрутства. Видання підготувало серію статей про підліткову зло-чинність та насильство у міських школах. Свій перший «Пуліт-цер» — у номінації «Найкра-щий національний репортаж — отримала інтернет-газета «Хаффінгтон пост» за серію публікацій про проблеми, з якими зіштовхуються скалі-чені ветерани воєн в Іра-ку та Афганістані. Впливо-

ва «Нью-Йорк таймс», цьо-го разу перемогла у двох ка-тегоріях: «Пояснювальний репортаж» та «Міжнарод-ний репортаж». У номінації «За висвітлення місцевих новин» переможцем назва-но газету «Петріот ньюз» із міста Харрісбург (штат Пен-сильванія) — за висвітлен-ня сексуального скандалу, до якого був причетний ві-домий американський фут-больний тренер Джо Патер-но. «Пулітцери» в худож-ніх номінаціях (за найкра-щі драматичні, історичні, біографічні, науково-попу-лярні, поетичні та музичні твори) цього разу роздали не всі: уперше за останні 35 років журі так і не спромог-лося встановити перемож-ця в категорії «Найкращий художній твір», констату-вавши, що за 12 місяців не з’явилося жодного рома-ну чи повісті, який був би гідний цієї нагороди. Про-черк замість прізвища ла-уреата стоїть і в номінації «Найкращий редакційний коментар». Найкращим біографічним виданням визнано книжку «Джордж Кеннан: Американське життя» автор ства професо-ра Єльського університету Джона Льюїса Геддіса, у га-лузі поезії перемогла Трей-сі Л. Сміт зі своєю збіркою «Життя на Марсі», а в га-лузі музики — Кевін Путс із твором «Тиха ніч: двоак-тна опера». ■

ПРЕМІАЛЬНІ

«Життя на Марсі» — майже як «американське»Журналістську премію за найкращий художній твір цього року не вручали — кажуть, нема кому

■

Журналісти газети «Філадельфія інквайрер» радіють перемозі.Фото Рейтер.

❙❙

СтадіУМСПОРТИВНИЙ ПРОЕКТ ГАЗЕТИ «УКРАЇНА МОЛОДА»

Stadium ■ виходить двічі на місяць

СЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012A1 Чекаємо на повторення «класики» Із наближенням фінішу чемпіонату все реальнішими стають обриси «золотого матчу» стор. A2 »

Перемога чи виживання? Чемпіонат світу в першому дивізіоні збірна України почала з двох поразок стор. A3 »

Повернення нашого Пеле Презентовано книгу споминів легендарного футболіста Олександра Скоценя стор. A4 »

Андрій ФОМЕНКО, Олександр ПРИХОДЬКО (фото)

Головною подією в світі спорту у 2012 році, безперечно, є літні Олім-пійські ігри. Але не всі спортсмени мають мож-ливість продемонструва-ти свої таланти в Лондоні. Йдеться не лише про ті види, які не входять до програми Олімпіад, або ж про тих атлетів, хто не виборов ліцензію. Так, у фехтуванні до участі в Іг-рах допускають лише 10 із 12 дисциплін. А для двох «ображених» видів проводять окремий чем-піонат світу. Цього року право прийняти цей тур-нір отримав Київ. До ук-раїнської столиці завіта-ли 150 спортсменів із 25 держав, аби розіграти ме-далі в командних змаган-нях у жіночій шаблі й чо-ловічій шпазі. У Страсну п’ятницю, 13-го числа, на поміст сто-

личного Палацу спорту вийшли шаблістки. Наші дівчата в ранзі олімпійсь-ких чемпіонок і срібних призерок чемпіонату сві-ту небезпідставно споді-валися взяти в рідних стінах «золото». І спочат-ку для підопічних Гар-ніка Давидяна все скла-далося непогано. Ольга Харлан, Олена Хомро-ва й Галина Пундик у на-пруженій боротьбі здола-ли збірну Польщі (45:40), а потім у півфіналі — США (45:41). Хоча аме-риканки на чолі із дво-разовою олімпійською чемпіонкою Маріель За-гуніс гаряче сперечалися із суддями навіть після проголошення підсумко-вого результату. Польсь-кий наставник «янкі» Ед Корфанті, аби вплину-ти на російськомовного арбітра, застосував своє знання «вєлікого і могу-чего», але й такий при-йом не допоміг.

У вирішальній сути-чці зійшлися дві най-кращі команди планети — Україна й Росія. Гос-подарки повели в рахун-ку й довели перевагу до семи балів — 35:28. Але потім наші наче втоми-лися й почали здава-ти позиції. Не допоміг і вихід на поміст запасної Ольги Жовнір. Розіграти першість випало лідеркам збірних — Харлан і Софії Вели-кій. Українка швидко перетворила відставання 39:40 на перевагу 43:41, та все ж у заключній фазі бою росіянка вирвала пе-ремогу в один (!) укол — 45:44. На п’єдесталі наші дівчата виглядали так, наче посіли останнє міс-це. Подумалося, що доб-ре, якби в інших видах наші спортсмени так за-смучувалися через сріб-ні медалі. «Бронзу» в дуелі з італійками вибо-рола команда США. У суботньому турнірі шпажистів шанси ук-раїнців на медаль були невисокими, але навряд чи хтось очікував вильо-ту вже в першому ж колі. Дмитро Карюченко, Мак-сим Хворост, Богдан Нікі-

шин і Анатолій Герей не встояли перед голландця-ми в 1/16 фіналу (39:45), хоча в рейтингу розташо-вані значно вище — 12-та позиція проти 33-ї. «Мабуть, це не супер-ники такі сильні, а ми такі слабкі. Хоча, звісно, треба зважати що за Гол-ландію фехтує третій но-мер світового рейтингу Бас Фервійлен», — з гір-кою посмішкою говорив журналістові «УМ» наш лідер Карюченко. А фінальний двобій завершився сенсаційно. Французи, котрі виграли Олімпіаду-2008, чемпіо-нат Європи й вісім чем-піонатів світу поспіль та готувалися до дев’ятого, рекордного, «золота», поступилися збірній США. Справжнім дви-гуном американців став емоційний Коді Меттерн, лише 36-й у рейтингу. Передусім його агресив-ність дозволила амери-канцяв перемогти 44:37 і вперше стати чемпіона-ми світу. У сутичці за «брон-зу» знову не пощастило представникам Італії — вони поступилися сріб-ним призерам ЧС-2011 угорцям. ■

Нестор ДИМ

«Але всі ми знаємо, що це — частина гри», — з гіркою пос-мішкою констатував Міхаель Шу-махер після завершення Гран-прі Китаю. «Червоний барон» виявив-ся єдиним гонщиком, який зійшов із дистанції в Шанхаї. Численним шанувальникам таланту Шумі зда-валося, що ось цього разу услав-лений ветеран нарешті підніметь-ся на подіум. Семиразовий чемпіон світу показав найкращий час у другій вільній практиці, був третім у кваліфікації (а стартував уза-галі з другого місця через штраф для Льюїса Хемілтона), майстерно стримував переслідувачів… Але після 16-го кола трапився піт-стоп, і Міхаелеві знову не пощастило: техніки погано закріпили заднє праве колесо, й невдовзі Шумахер був змушений зупинитися на узбіч-чі — щоб не створювати загрозу для інших пілотів. Навіть за таку віртуальну за-грозу стюарти оштрафували ко-манду «Мерседес» на 5 тисяч євро (могли б бути значно жорсткіши-ми, якби Шумі не припинив гонку). Утім таке «копійчане» стягнення не здатне зіпсувати «Мерседесу» свято. Уперше з 2010 року — піс-ля нового приходу у «королівсь-кі перегони» — команда зі Штут-гарта виграла Гран-прі. Перемогу для німців здобув 26-річний спів-вітчизник Ніко Росберг, у кар’єрі якого це теж перше «золото» у «Формулі-1» (після 111 стартів!). У суботу син чемпіона світу 1982 року Кеке Росберга у Шанхаї здо-був свій перший «поул», і наступ-ного дня без особливих проблем довів свою перевагу над переслі-дувачами. Крім іншого, це означає, що «Мерседеси» в цьому сезоні ціл-ком спроможні на рівних конкуру-вати з минулорічними лідерами. «Вітаю всю команду й Росберга з перемогою, я дуже радий за ньо-го, — наводить сайт Autosport.com слова Міхаеля Шумахера. — А за себе скажу, що нинішній болід W03 набагато більше підходить під мій стиль пілотування, ніж поперед-ні дві машини, і це вселяє впев-неність. Я вірю, що знову зможу перемагати. Відчуття близькі до тих, які були в мене на початку спів-праці з «Бенеттоном» і «Феррарі». Ми пройшли довгий шлях підго-товки, нав’язування боротьби, пе-ремог. І нині з «Мерседесом» ми приходимо до вирішальної стадії. Більшість людей поняття не ма-ють, як багато всього треба зміни-ти, скільки потрібно зусиль та ін-вестицій. У 43 роки я знову долаю все це. Роблю це тому, що я дуже люблю те, що роблю». Загалом, Гран-прі Китаю було багатим на обгони, контакти й інт-риги. Прикметно, що в очковій зоні аж три команди приїхали «попар-но». На подіумі разом із Росбергом стояли обидва пілоти «Макларе-

на» — завдяки цьому британська «стайня» і вирвалася суттєво впе-ред у Кубку конструкторів. Наступні дві позиції зайняли гонщики «Ред булла», лідери минулого року, при-чому Марк Уеббер випередив чин-ного чемпіона Себастьяна Фетте-ля. Трохи нижче разом фінішували обидва «Уїльямса». Про те, що в їхні машини нині конкурентоспроможні, говорять представники як мінімум чотирьох команд. На трьох стартових етапах сезону перемагали гонщики трь-ох різних «стаєнь». Хіба це не оз-начає, що 2012 рік у «Формулі-1» буде значно більш непередбачува-ний, ніж попередній? Уболівальники з нетерпін-ням очікують четвертого етапу, який має відбутися вже 22 квіт-ня у Бахрейні. Нагадаємо, мину-лого року цей Гран-прі скасували через опозиційні маніфестації в руслі «Арабської весни». Теперіш-ні перегони теж були під великим питанням, і цього тижня у Бахрей-ні знову очікуються певні вуличні хвилювання, але боси «Ф-1» зва-жили на всі ризики, і президент ФІА Жан Тодт констатував: «Полі-тика — не наша справа. «Форму-ла-1» — це спорт. Після ретель-ного вивчення ситуації ми можемо казати, що Гран-прі в Сахірі воче-видь відбудеться». ■

ТАБЛО

Чемпіонат світу. 3-й етап. Гран прі Китаю. Міжна-родний автодром Шанхая. (305,066 км; 56 кіл) Залікова десятка: 1. Росберг («Мерседес») — 1:36:26.929. 2. Баттон — відставання 20,626 сек. 3. Хемілтон (обидва — «Макларен») — +26,012. 4. Уеббер — +27,924. 5. Феттель (обидва — («Ред булл») — +30,483. 6. Гросжан («Лотус») — +31,491. 7. Сенна — +34,597. 8. Мальдонадо (обидва — «Уї-льямс») — +35,643. 9. Алонсо («Феррарі») — +37,256. 10. Кобаясі («Заубер») — +38,720. Загальний залік: Хемілтон — 45, Баттон — 43, Алонсо — 37, Уеббер — 36, Феттель — 28, Росберг — 25, Перес («Заубер») — 22, Райкконен («Лотус») — 16, Сенна — 14, Кобаясі — 9, Гросжан — 8, Ді Реста («Форс Індія») — 7, Вернь («Торо россо»), Мальдо-надо («Уїльямс») — 4, Рік’ярдо («Торо россо»), Хюлькенберг («Форс Індія») — 2, Шумахер («Мерседес») — 1. Кубок конструкторів: «Макларен» — 88, «Ред булл» — 64, «Феррарі» — 37, «Заубер» — 31, «Мер-седес» — 26, «Лотус» — 24, «Уїльямс» — 18, «Форс Індія» — 9, «Торо россо» — 6, «Іспанія», «Катерхем», «Марусся» — 0.

■

Вадим АВДАСЬОВ

Уже третій сезон національна пер-шість серед чоловіків проводиться під егідою суперліги, і щоразу — за різним форматом. Цього разу 14 команд зіг-рали між собою регулярний чемпіонат у три кола. Боротьба як за лідерство, так і за потрапляння до «плей-оф» ве-лася до останнього туру. Здолавши ми-нулого четверга «Будівельник» у Києві, «Донецьк» забронював собі перше міс-це в таблиці й перевагу власного май-

данчика на всіх стадіях матчів на виб-ування. Прикро, що за битвою двох про-відних вітчизняних команд у спортком-плексі «Меридіан» стежили всього 450 фанатів. Можливо, уболівальникам хо-четься бачити гру своїх співвітчизників, а провідні ролі в наших клубах продов-жують посідати легіонери. Найкращий серед українських бомбардирів, 26-річ-ний Владислав Подолян із «Києва», — лише 35-й у загальному списку. За підбираннями Артур Дроздов з «Азов-машу» — восьмий, за передачами Ар-тем Буцький із «Ферро» — 13-й. В останні дні восьму путівку до «плей-оф» гарантував собі «Дніпро». І хоча «Київ» наздогнав дніпропетровців за кількістю перемог, але поступився за додатковими показниками. ■

«ФОРМУЛА-1»

Усі або НІКОгоРосберг уперше виграв етап. «Мерседес» Шумахера теж дозрів до нових звершень

■

БАСКЕТБОЛ

Закордонне шоу■ ТАБЛО

Українська чоловіча суперліга. Останній тур першого етапу. «Будівельник» — «Донецьк» — 70:86, «Азовмаш» — «Дніпро» — 97:94, «Хімік» — «Черкаські мавпи» — 77:60, «Говерла» — «Полі-техніка-Галичина» — 84:72, «Київ» — «Одеса» — 96:75, «Дніпро-Азот» — «Ферро» — 81:101, «Миколаїв» — «Кривбас-баскет» — 70:85. Підсумкове становище: «Донецьк» — 31 пере-мога/8 поразок, «Будівельник» — 30/9, «Азовмаш» — 26/13, «Хімік», «Ферро» — 23/16, «Говерла», «Одеса» — 22/17, «Дніпро», «Київ» — 21/18, «Крив-бас» — 15/24, «Азот» — 12/27, «Миколаїв» — 11/28, «Мавпи», «Політехніка» — 8/31. Найкращі бомбардири: Соломон («Мавпи») — 22,1 очка за гру (в середньому); Калпеппер («Ферро») — 20,7; Буртт («Дніпро») — 19,2... 35. Подолян («Київ») — 12,5... 41. Печеров («Азов-маш») — 12,3... 44. Р. Кривич («Одеса») — 12,1... Чвертьфінальні пари: «Донецьк» — «Дніпро», «Будівельник» — «Одеса», «Азовмаш» — «Говер-ла», «Хімік» — «Ферро». Перші матчі серій до трьох перемог відбулися вчора ввечері.

■

У чемпіонаті України почалися матчі на вибування

ФЕХТУВАННЯ

Передчасна ОлімпіадаНа домашньому чемпіонаті світу українські шаблістки вибороли срібні медалі

■

Наші шаблістки на п’єдесталі не надто задоволені.❙

Росіянкам у фіналі українки поступилися лише в один укол.❙

А2 (8) ФУТБОЛ

«Є такий вислів: Пани б’ються, а в мужиків лоби тріщать. Чому це «Ворскла» повинна зупиняти «Шахтар» і «Динамо»? Нехай розбираються самі, я хочу подивитися «золотий» матч».

Микола Павловголовний тренер ФК «Ворскла» (Полтава)

СтадіУМСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012УКРАЇНА МОЛОДА

«Миколо Павловичу, у вас совість є?» Підтвердженням цього служать сло-ва наставника «Ворскли» Миколи Пав-лова, сказані на прес-конференції піс-ля програного матчу «Динамо» на НСК «Олімпійський» (0:3). «Сьогодні після гри з киянами мені зателефонувати з до-нецького табору й запитали: «Миколо Павловичу, у вас совість є?» — відвер-то ділився інформацією керманич «вор-склян». Певно, люди з «Шахтаря» натя-кали Павлову, що його команда боролася з киянами не з повною самовіддачею. Хоча в першому таймі полтавці май-же ні в чому не поступалися опонентам. І якби не «гол у роздягальню», забитий Артемом Мілевським із метрового оф-сайду, хтозна, як би склалася гра надалі. Віталій Романов та його помічник не вг-леділи положення поза грою, що дало представникам «Шахтаря» підстави го-ворити про сатисфакцію за кількістю суддівських помилок проти «Динамо» та на його користь. Так у четвертому матчі поспіль «Вор-скла» залишається без перемоги. На-томість «Динамо» продовжує тільки вигравати на «Олімпійському». Четвер-ту поспіль звитягу на реконструйованій арені динамівці здобули за відсутності на тренерській лаві дискваліфікованого Юрія Сьоміна, проте з Денисом Гарма-шем у стартовому складі. За день до гри КДК ФФУ анулював резонансну другу жовту картку, яку отримав Гармаш від Юрія Вакса в Донецьку. Головним на капітанському міст-ку «біло-синіх» був помічник Сьоміна — його співвітчизник Борис Ігнатьєв. А зв’язківцем між російськими спеціаліс-тами виступав Сергій Ребров. Він час від часу бігав на трибуну за порадами на-ставника, відстороненого на три матчі. Ключовим, як здалося, стало рішен-ня ЮрПалича випустити на поле по пе-рерві Андрія Шевченка. «Коли Шевчен-ко вийшов, я зрозумів, що нам труба», — розповів після гри Павлов. І справ-ді, Шева, який на клубному рівні зіграв

свій 700-й матч у кар’єрі, віддав гольову передачу на Карлоса Корреа й сам забив м’яч після пасу бразильця. Є чому радіти й динамівським фанам: на НСК «Олімпійський» якраз перед Великоднем перевезли клубний музей та фан-шоп. Щоправда, слід зазначи-ти, цього разу вболівальників на трибу-нах було найменше за весь час відкриття НСК — 28 тисяч.

Без жодної картки. Без боротьби? Легкою прогулянкою обернулася поїз-дка «Шахтаря» до Луганська. Команда Мірчі Луческу запросто розчавила сусідів по Донбасу — 5:1. Юрій Вернидуб, який виконує обов’язки головного тренера «Зорі», після фінального свистка ще дов-го не міг залишити тренерську лаву. По-перше, психологічний нокаут, а по-дру-ге, потрібно було знайти слова-пояснення вочевидь «товариському» перебігу дво-бою, в якому головний арбітр Юрій Мо-жаровський не показав жодної картки. «Ми знали, що нас чекає важка гра. Але не думали, що так сьогодні зіграє-мо. Відповідальність за сьогоднішній матч повністю беру на себе. А щодо від-сутності попереджень, так адресуйте пи-тання судді. Ми граємо в чесний футбол з усіма командами. Поїдемо за очками в Полтаву, дамо бій «Динамо» на «Аван-гарді», — виправдовувався Вернидуб. Цікаво, що подібні слові говорив ми-нулого туру наставник «Кривбасу» Юрій Максимов — після поразки відверто-му аутсайдеру з Олександрії. Виправ-ляти ситуацію довелося в Києві, де кри-воріжців чекала зустріч із колишньою командою Максимова — «Оболонню». Зазвичай такі матчі мають принциповий характер, і поєдинок на «Оболонь-арені» не став винятком. Криворіжці, попри відсутність турнірних завдань, прагнули здобути першу перемогу у весняній час-тині чемпіонату, тоді як «зелено-білим» три пункти були потрібні як повітря в боротьбі за збереження місця у ПЛ. Зре-штою, суперники розписали сіру «суху»

нічию, яку навряд чи хтось зможе назва-ти «договірною». У цьому поєдинку зі стартових хви-лин вийшов перший легіонер «Оболоні» в поточному чемпіонаті — вільний агент Роша Батіста, екс-гравець «Карпат». Шостий іноземець у складі «пивоварів» за всі часи старався, але не забив.

Українці прокидаються До останнього боролися за перемогу й донецький «Металург» та «Арсенал». Обидві команди мають шанси на місце в зоні Ліги Європи, тож виявилися гідни-ми один одного суперниками — 1:1. Як зауважив керманич «металургів» Во-лодимир П’ятенко, результат відпові-дає грі. А от за жовтими картками — аж 2:8. Лише три «каноніри» завершили матч без «гірчичника». Втратою очок «Арсенала» скористала-ся «Таврія» і наразі виштовхнула підопіч-них Леоніда Кучука із «зони єврокубків». Поєдинок у Сімферополі, де кримчани приймали «Чорноморець», став матчем старої та нової команд 65-річного Семена Альтмана. Як зізнався керманич «моря-ків» Роман Григорчук, його хлопці зро-били багато помилок, якими відмінно скористався один із небагатьох україн-ців у складі південців — Антон Шиндер оформив дубль. Хороший знак для Олега Блохіна напередодні Євро. Прокинувся від тривалої сплячки й ще один український нападник — Олександр Гладкий. Колись цей фут-боліст радував своїми влучними пос-трілами вболівальників «Шахтаря», проте надалі ні в «Дніпрі», ані довгий час у «Карпатах» Сашко не демонс-трував своїх бомбардирських якостей. Розбудити вихованця харківського футболу вдалося Юрію Дячуку-Стави-цькому. Під орудою літнього фахівця 24-річний Гладкий забиває вирішальні м’ячі у двох матчах поспіль: у Кубку — «Чорноморцю», тепер у чемпіонаті — «Волині». Що цікаво, обидві перемоги львів’яни здобули на старому стадіоні

«Україна», куди вони переїхали із не-фартової «Арени Львів». Перша перемога у весняній частині чемпіонату дозволила «біло-зеленим» під-нятися на рятівне 14-те місце. Натомість у «зону вильоту» знову потрапила «Олек-сандрія», яка розгромно, вдруге в сезоні, програла «Дніпру». У вересні тоді ще під орудою Володимира Шарана «жовто-зе-лені» в Дніпропетровську поступилися ко-манді Хуанде Рамоса 1:5, такий же раху-нок було зафіксовано й минулої суботи на Кіровоградщині. Колектив грав під ору-дою Андрія Купцова — спеціаліста, який тимчасово замінив на тренерському міст-ку відставленого Леоніда Буряка. ■

ПРЕМ’ЄР-ЛІГА

Чекаємо на повторення «класики»Із наближенням фінішу чемпіонату все реальнішими стають обриси «золотого матчу»

■

Карлос Корреа своєрідно привітав «дідуся» Андрія Шевченка з голом у його 700-му матчі на клубному рівні.Фото Олександра ПРИХОДЬКА.

❙❙❙

ТАБЛО

Чемпіонат України. Прем’єр-ліга. 27-й тур«Зоря» — «Шахтар» — 1:4 Голи: Силюк, 72 — Мхітарян, 8, 74; Тейшейра, 16; Л. Адріано, 31 (пен.); Срна, 77 20 000 глядачів«Динамо» — «Ворскла» — 3:0 Голи: Мілевський, 45+2; Корреа, 50; Шевченко, 63 28 480 глядачів«Оболонь» — «Кривбас» — 0:0 4 900 глядачів«Олександрія» — «Дніпро» — 1:5 Голи: Генєв, 23 — Коноплянка, 55 (пен.), 90+1; Стрінич, 72; Олійник, 89; Боатенг, 90+3 Вилучення: Гітченко, 53 — Стрінич, 77 3 500 глядачів«Металіст» — «Іллічівець» — 0:0 25 814 глядачів«Металург» (Д) — «Арсенал» — 1:1 Голи: Соарес, 32 — Старгородський, 41 (пен.) 2 700 глядачів«Таврія» — «Чорноморець» — 2:0 Голи: Шиндер, 62, 65 6 900 глядачів«Карпати» — «Волинь» — 1:0 Гол: Гладкий, 72 7 000 глядачів

Турнірна таблиця: I В Н П М О1. «Шахтар» 27 22 4 1 72-16 702. «Динамо» 27 22 4 1 54-11 703. «Металіст» 27 16 9 2 48-25 574. «Дніпро» 27 13 6 8 45-33 455. «Таврія» 26 12 7 7 40-29 436. «Арсенал» 27 11 9 7 36-25 427. «Металург» (Д) 26 11 5 10 31-27 388. «Кривбас» 27 9 6 12 21-32 339. «Ворскла» 27 8 8 11 32-39 3210. «Чорноморець» 27 8 6 13 25-38 3011. «Волинь» 27 7 5 15 23-37 2612. «Іллічівець» 27 6 7 14 24-41 2513. «Зоря» 27 6 5 16 30-54 2314. «Карпати» 27 4 8 15 23-46 2015. «Олександрія» 27 4 8 15 23-50 2016. «Оболонь» 27 4 7 16 15-39 19 Бомбардири: Майкон («Волинь») — 13, Ярмо-ленко («Динамо»), Ідейє («Динамо») — 12.

ПЕРША ЛІГА

26-й тур. «Говерла-Закарпаття» — «Львів» — 4:0 (Печенкін, 15; Трухін, 40, 57; Свиридов, 42; вилучення: Карпенко, 45 («Л»)), «Арсенал» (БЦ) — «Севастополь» — 0:1 (Танчик, 6; нереалізо-ване пенальті: Лебединець, 90+5 («А»)), «Нива» (В) — «Металург» (З) — 1:4 (Волошинський, 49 — Бєлік, 6; Матеус, 12; Пісоцький, 42; Матяж, 64), «Сталь» — «Енергетик» — 3:0 (Акименко, 20; Гри-цай, 54; Локтіонов, 73), «Зірка» — «Кримтеплиця» — 0:1 (Микуляк, 3 (пен.)), «Миколаїв» — «Букови-на» — 1:2 (Семенина, 55 — Семенюк, 8; Бровченко, 90+4; вилучення: Голенков, 48 («М»)), «Динамо-2» — «Одеса» — 0:0, «Олімпік» — «Титан» — 3:0 (Волков, 4; В. Калиниченко, 52 (у свої ворота); Левига, 64), «Нафтовик» — «Геліос» — 1:2 (Саванчук, 53 — Расков, 35, 54; вилучення: Борзенко, 78 («Г»)). Лідери: «Говерла-Закарпаття» — 65, «Мета-лург» (З) — 61, «Севастополь» — 54, «Арсенал» (БЦ) — 50, «Кримтеплиця» — 49 (25 матчів). Бомбардири: Матяж («Металург» (З)), Косирін («Говерла») — 12, Карноза («Нафтовик») — 10.

■

■

ФУТБОЛЬНИЙ ТЕЛЕАНОНС

Середа, 18 квітняЛіга чемпіонів. 1/2 фіналу«Челсі» — «Барселона» (21:40; «1+1»)

Четвер, 19 квітняЛіга Європи. 1/2 фіналу«Спортинг» — «Атлетик» (21:55; «2+2»)«Атлетико» — «Валенсія» (00:30; «2+2»)

П’ятниця, 20 квітняЧемпіонат України«Іллічівець» — «Олександрія» (19:15; «Футбол»)

Субота, 21 квітня«Кривбас» — «Металург» (Д) (15:30; «2+2»)«Дніпро» — «Оболонь» (15:30; «2+2»)«Шахтар» — «Таврія» (17:00; «Перший»)Чемпіонат Іспанії «Барселона» — «Реал» (21:00; «Футбол»)

Неділя, 22 квітняЧемпіонат України«Ворскла» — «Зоря» (14:30; «Футбол»)«Арсенал» — «Карпати» (15:30; «2+2»)«Чорноморець» — «Металіст» (17:00; «Футбол»)«Волинь» — «Динамо» (17:30; «2+2»)

■

Віталій МОХНАЧ

Після скандальної перемоги «Шахтаря» над «Динамо» на горизонті замаячив «золо-тий матч». Для того, аби 13 травня відбувся «понаднормовий» поєдинок українських флагманів, їм потрібно без втрат пройти заключну частину турнірної дистанції. Проб-лем із набором очок у «гірників» та динамівців виникнути вочевидь не повинно. Як у самих клубах, так і в середовищі уболівальників надто сильно прагнуть побачити ще одне «класико» у виконанні грандів, яке, власне, і встановить остаточну «справед-ливість» у їхніх стосунках цього сезону. Хоча в Києві та Донецьку сплять і бачать, як хтось із суперників відбере очки у претендента на чемпіонство. Ну а раптом...

ДО РЕЧІ

Учора в центрі Києва, неподалік стадіону «Дина-мо» імені В. Лобановського, на вулиці Грушевсь-кого, автомобіль «Рендж Ровер», що належить Андрію Шевченку, протаранив ззаду БМВ іншого динамівця — Олександра Алієва. В аварії ніхто не постраждав.

■

Волейбол Чемпіонат Украї-ни. Чоловіки. Суперліга. Фінал за 1-4-те місця. 1-й тур (Красноперекопськ). «Кримсода» — «Фаво-рит» — 3:0, «Локомотив» — «Імпексагро-спорт» — 3:1; «Фаворит» — «Ім-пексагро-спорт» — 3:1, «Кримсода» — «Локо-мотив» — 1:3; «Локомо-тив» — «Фаворит» — 2:3, «Імпексагро-спорт» — «Кримсода» — 0:3.

Турнірне становище: «Локомотив» — 7, «Крим-сода» — 6, «Фаворит» — 5, «Імпексагро-спорт» — 0.

Теніс Турнір АТР у Мо-нако (призові — 2,427 млн. євро). Перший ра-унд кваліфікації. Джан-нессі (Італія) — Стаховсь-кий (Україна, 3) — 6:2, 6:7, 6:0; Болеллі (Італія, 14) — Бубка (Україна) — 6:2, 6:4. Перше коло основного раунду. Долгополов (Ук-

раїна) — Чела (Чилі) — 6:2, 6:2.

* * * На турнірі WTA в Барсе-лоні (220 тис. дол.). українка Юлія Бейгельзімер у чверть-фіналі поступилася Домініці Цибулковій зі Словаччини (3-й номер посіву) – 6:3, 0:6, 0:6. А у фіналі цих змагань Цибулкова програла італійці Сарі Еррані (7) — 2:6, 2:6.

* * * Турнір серії «челен-джер» у Мерсіні (Туреччи-на, 42,5 тис. дол.). Парний

розряд. Фінал. Молчанов/Альбот (Україна/Молдо-ва, 2) — Мотті/Ваньйоцці (Італія, 1) — 6:0, 6:2.

Велоспорт На найбільш пре-стижній велогонці України «Гран-прі Донецька» пере-міг російський велогонщик Ільнур Закарін із команди «Ітера-Катюша». Друге міс-це, поступившись супернику лише біля фінішу, посів Во-лодимир Гоменюк із київсь-кої команди Kolss. ■

А3 (9)ІГРОВІ ВИДИ СтадіУМУКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012

Андрій ФОМЕНКО

Заявка на світовий форум, яку в п’ятницю зранку оголосив го-ловний тренер «синьо-жовтих» Анатолій Хоменко, не вигляда-ла однозначною. Скажімо, не потрапили до складу захисник «Сокола» Олександр Скоро-ход і нападник підмосковного «Хіміка» Максим Квітченко, хоча у швидкості вони перева-жали деяких своїх конкурентів, котрі поїхали до Словенії. Мож-ливо, тренери зробили ставку на більш силовий хокей, але, як показує практика, в Європі вона не надто себе виправдо-вує. Попри значні амбіції, ук-раїнці «з боєм» програли два стартові матчі — австрійцям та угорцям. Попереду — ще три.

Невиправданий оптимізм Добиратися до Любляни нашим довелося з двома пе-ресадками, тож не дивно, що переліт забрав багато часу й сил. Однак настрій у коман-ди на першому тренуванні був бойовий. «Будемо розма-зувати австрійців по бортах», — заявив захисник Віталій Люткевич у суботу напере-додні двобою з головним фа-воритом, згадуючи, що саме ця команда вибила Україну з вищого дивізіону у 2007 році. Але не так сталося, як га-далося. Доволі рівний поєди-нок для наших зіпсував про-вальний відрізок на початку другого періоду. Упродовж 97 секунд українці пропусти-ли три шайби, і рахунок став 1:4. Не допомогла навіть за-міна досвідченого воротаря Ігоря Карпенка на молодого Михайла Балабана. Голкіпер першолігового воронезько-го «Бурана» в тій-таки другій 20-хвилинці двічі витягував шайбу зі своїх воріт. Утім за рахунку 1:5 наші не знітилися й почали відігру-ватися. Шкода, що часу на «маленький подвиг» забрак-ло, й «синьо-жовті» поступи-лися 4:5. Усі чотири шайби україн-ці закинули зусиллями однієї п’ятірки, а нападник мінсь-кої «Юності» Олег Тимчен-ко оформив хет-трик. «Синьо-жовті» аж тричі реалізували більшість, але й двічі пропус-тили, маючи на одного гравця менше. «Не будемо засмучувати-ся, ще все попереду. З австрій-цями негативну роль зіграли кілька непотрібних вилучень,

та й не щастило нам — шайби наче зачаровані влітали в наші ворота», — констатував захис-ник Олександр Побєдоносцев.

І знову на ті самі граблі Парадом помилок вигля-дав другий матч українців на арені «Стожице» в Любляні. Уже в першому періоді наші змушені були наздоганяти, пропустивши від збірної Угор-щини дві шайби з інтервалом у півтори хвилини. Причому в другій помилився Балабан, коли відбив каучуковий диск перед собою. Як і австрійців, наші перевершили цього су-перника за кидками (37—23), але дивідендів витиснули об-маль. Лише раз Побєдоносцев успішно розрядив свою «гар-мату» в більшості. Підопічні Хоменка заро-били два безглузді вилучення: примудрилися запізнитися на початок третього періоду, а потім — за порушення кіль-кісного складу. До того ж за-хисник «Харківських акул» Денис Петрухно привіз у свої ворота буліт, але, на щастя, Балаш Ладани влучив у стій-ку. Коли ж наприкінці двобою українці поміняли воротаря на шостого польового гравця, то отримали шайбу у свої во-рота — 1:3. «Ми створили чимало го-льових моментів, проте чу-дово діяв голкіпер супер-ника Бенсе Баліж. Хлопці розуміють, в якій непростій ситуації опинилися, й нама-гатимуться вийти з неї гід-но. Постараємося виграти наступні три зустрічі», — від-звітував Анатолій Хоменко. Після дня відпочинку сьо-годні на нашу збірну чекає поєдинок із британцями. Нагадаємо, що регла-мент проведення ЧС у нашо-

му дивізіоні змінився, і те-пер шість команд в одній групі розігрують дві путівки в еліту, а аутсайдери, зібрані в дивізіон ІВ, — Польща, Лит-ва, Голландія, Румунія, Ко-рея, Австралія та ін. — про-водять власний турнір. Не скотитися б нам у цю «третю лігу»... ■

Італія Ще одна смерть на футбольному полі: під час суботнього поєдинку серії В між «Лі-ворно» та «Пескарою» від серцевого напа-ду помер 25-річний півзахисник «Ліворно» П’єрмаріо Морозіні. Права на цього екс-гравця молодіжної збірної Італії належали «Удінезе». Відтак керівництво серії А скасувало всі матчі 33-го туру, заплановані на минулий уїк-енд. «Наші гравці були повністю спустошені після того, як дізналися про випадок із Мо-розіні. Було очевидно, що в цій ситуації не можна проводити матчі чемпіонату», — ска-зав президент «Інтера» Массімо Моратті.

Англія Півзахисника «Болтона» Фабріса Муам-бу, який місяць тому під час кубкового матчу з «Тоттенхемом» переніс серцевий напад, мину-лої суботи виписали з кардіологічного центра. Темношкірому футболісту під шкіру вживили дефібрилятор — пристрій для контролю рит-му серця. За словами лікарів, наприкінці вес-ни він зможе розпочати тренування. Тим часом визначилися учасники головно-го матчу Кубка Англії — 5 травня на «Уемблі» зіграють «Ліверпуль» і «Челсі». Для «мерсі-сайдців», які в напруженому поєдинку перегра-ли своїх земляків з «Евертона», це буде перший фінал із 2006 року, тоді як для «аристократів», котрі розірвали «Тоттенхем» (5:1), — п’ятий. Від-значимо, що один із п’яти голів виявився помил-ковим, оскільки м’яч не перетнув лінію воріт. Кубок. Півфінали. «Ліверпуль» — «Евертон» — 2:1 (Суарес, 62; Керролл, 87 — Єлавич, 24), «Тоттенхем» — «Челсі» — 1:5 (Бейл, 56 — Дрогба, 43; Мата, 49; Рамірес, 77; Лемпард, 81; Малуда, 90). Прем’єр-ліга. 34-й тур. «Норвіч» — «Ман. Сіті» — 1:6 (Сурман, 51 — Тевес, 18, 73, 80; Агуеро, 27, 75; Джонсон, 90), «Ман. юн.» — «Астон Вілла» — 4:0 (Руні, 7 (пен.), 73; Уелбек, 43 Нані, 90+3), «Сандерленд» — «Вулвергемптон» — 0:0, «Суонсі» — «Блек-берн» — 3:0 (Сігурдссон, 37; Дайєр, 43; Данн, 64 (у свої ворота)), «Вест Бромвіч» — «КПР» — 1:0 (Дорранс, 22), «Арсенал» — «Уїган» — 1:2 (Вермален, 21 — Ді Санто, 7; Х. Гомес, 8). Лідери: «МЮ» — 82, «Ман. Сіті» — 77, «Арсенал» — 64, «Тоттенхем», «Ньюкасл» — 59 (по 33 матчі), «Челсі» — 57 (33). Бомбардири: ван Персі («Арсенал») — 27, Руні («МЮ») — 24.

Іспанія Перед черговим «ель класико» «Реал» та «Барселона» не без проблем здобули чергові перемоги, відтак у чемпіонській гонитві зберіг-ся статус-кво — чотириочкова перевага мад-ридського клубу. Найкращий голеадор «гра-натово-синіх» Ліонель Мессі наздогнав у гонці бомбардирів Кріштіано Роналдо — у обох по 41 забитому м’ячу. Відзначимо, що португалець перевершив своє минулорічне досягнення, коли в прімері за сезон забив 40 разів. Близький «Реал» і до командного звершення — щоб пе-ревершити рекорд результативності 1989/1990 років, коли в чемпіонаті було забито 107 м’ячів, команді Жозе Моуріньйо в останніх п’яти турах потрібно лише раз засмутити опонентів. Прімеро. 33-й тур. «Реал» — «Хіхон» — 3:1 (Ігуаїн, 37; К. Роналдо, 74; Бензема, 82 — Де лас Куевас, 30 (пен.); вилучення: Кане-лья, 79 («Х»)), «Леванте» — «Барселона» — 1:2 (Баркеро, 23 (пен.) — Мессі, 64, 72 (пен.)), «Еспаньйол» — «Валенсія» — 4:0 (Гомес, 26; Верду, 30; Васкес, 58; Уче, 80), «Сараго-са» — «Гранада» — 1:0 (Дуймович, 6; вилу-чення: Микаел, 90 («С»)), «Бетіс» — «Осасу-на» — 1:0 (Р. Кастро, 33; вилучення: Р. Гарсія, 61 («О»)), «Малага» — «Реал сосьєдад» — 1:1 (Іско, 19 — Прієто, 49; вилучення: М. Гон-салес, 44 («Р»)), «Вільяреал» — «Расинг» — 1:1 (Перес, 46 — Акоста, 90+4), «Атлетик» — «Мальорка» — 1:0 (Ф. Льйоренте, 13), «Райо Вальєкано» — «Атлетико» — 0:1 (Фалькао, 64), «Гетафе» — «Севілья» — 5:1 (М. Торрес, 35; Ласен, 49; Міку, 63, 71; Ріос, 69 — Негредо, 19). Лідери: «Реал» — 85, «Барселона» — 81, «Валенсія» — 52, «Малага» — 51, «Ле-ванте» — 48, «Осасуна» — 46. Бомбардири: К. Роналдо («Реал»), Мес-сі («Барселона») — 41.

Німеччина Щоб захистити чемпіонський титул, «Бо-руссії» з Дортмунда в трьох матчах, що зали-шилися, потрібно здобути всього два очки. Для

команди, яка не програє в 25 турах поспіль, це не проблема. Доля чемпіонства вочевидь була визначена ще минулого тижня, коли підопічні Юргена Клоппа спочатку переграли свого голо-вного переслідувача — «Баварію», а в суботу тріумфували в рурському дербі над своїм при-нциповим суперником — «Шальке». «Баварія» ж, утративши надію на «Сріб-ну салатницю», переключилася на Лігу чем-піонів. Напередодні відповідального поєдинку з «Реалом» проти «Майнца» на поле не вийш-ла більшість ключових гравців мюнхенського клубу. Відтак наш Анатолій Тимощук зміг зіг-рати повний матч. Перша бундесліга. 31-й тур. «Шаль-ке» — «Боруссія» (Д) — 1:2 (Фарфан, 9 — Піщек, 17; Кель, 63), «Баварія» — «Майнц» — 0:0, «Штутгарт» — «Вердер» — 4:1 (Ген-тнер, 37; Харнік, 45, 53; Какау, 89 — Розен-берг, 25), «Гамбург» — «Ганновер» — 1:0 (Сон Хюн Мін, 12), «Кайзерслаутерн» — «Нюрнберг» — 0:2 (Дідаві, 43; Пекхарт, 73), «Вольфсбург» — «Аугсбург» — 1:2 (Хель-мес, 27 — Ерль, 13; Лангкамп, 88), «Байєр» — «Герта» — 3:3 (Шюррле, 44; Кісслінг, 51, 84 — Ласогга, 63; Торун, 71, 77; вилучен-ня: Кобіашвілі, 65 («Г»)), «Боруссія» (М) — «Кельн» — 3:0 (Аранго, 18; Янчке, 53; Ройс, 55), «Фрайбург» — «Хоффенхайм» — 0:0. Лідери: «Боруссія» (Д) — 72, «Баварія» — 64, «Шальке» — 57, «Боруссія» (М) — 56, «Штутгарт» — 49, «Байєр» — 45. Бомбардири: Гомес («Баварія») — 25, Хунтелар («Шальке») — 24.

Франція «Марсель» утретє поспіль виграв Кубок ліги — таким досягненням не може похвали-тися жоден інший французький клуб. Кубок Ліги. Фінал. «Ліон» — «Мар-сель» — 0:1 (у дод. час; Брандао, 105). Ліга 1. 31-й тур. «Лор’ян» — «Мон-пельє» — 2:1, «Лілль» — «Аяччо» — 4:1, «Осер» — «ПСЖ» — 1:1, «Сент-Етьєн» — «Брест» — 2:1, «Сошо» — «Діжон» — 1:0, «Валансьєн» — «Евіан» — 0:3, «Нансі» — «Бордо» — 2:2, «Ренн» — «Ніцца» — 3:1. Лідери:«Монпельє» — 66, «ПСЖ» — 64, «Лілль» — 59, «Ліон» — 53, «Ренн» — 51, «Сент-Етьєн» — 50. Бомбардир: Жиру («Монпельє») — 20.

Росія У Петербурзі вже почали святкувати чем-піонський титул «Зеніта». Після перемоги над ЦСКА команда Лучано Спалетті випереджає найближчого переслідувача на 12 пунктів, а ліквідувати такий гандикап за п’ять турів до фінішу нереально. У матчі на «Петровському» за армійців уперше після тривалого лікування зіграв ос-новний голкіпер Ігор Акінфеєв. Натоміть страж воріт московського «Спартака» Андрій Дикань іще упродовж семи тижнів перебуватиме поза грою. Принаймні так у клубі оцінюють строки реабілітації українського воротаря після склад-ної черепно-мозкової травми. Залишається майже без ігрової практики й інший наш збір-ник, московський динамівець Андрій Воронін, який зіграв лише 12 хвилин проти «Анжи». Прем’єр-ліга. За 1-8-ме місця. 39-й тур. «Зеніт» — ЦСКА — 2:0 (Бистров, 63; Ар-шавін, 89), «Спартак» (М) — «Рубін» — 2:0 (Сухі, 75; Еменіке, 82), «Кубань» — «Локомо-тив» — 1:1, «Анжи» — «Динамо» — 0:1. Турнірне становище: «Зеніт» — 80, «Спартак» (М) — 68, «Динамо», ЦСКА — 66, «Локомотив» — 64, «Рубін» — 62, «Анжи» — 60, «Кубань» — 56. Бомбардир: Думбія (ЦСКА) — 27. ■

УЇК-ЕНД ФУТБОЛЬНОЇ ЄВРОПИ■Віталій МОХНАЧ

П’єрмаріо Морозіні.❙

Єдиноборство австрійця Томаса Гундертпфунда й Костянтина Касянчука.Фото з сайту IIHF.com.

❙❙

ТАБЛО

Чемпіонат світу. Дивізіон ІА (Словенія, 15—21 квітня) 1-й тур. Угорщина — Японія — 5:1, Словенія — В. Британія — 3:2, Україна — Австрія — 4:5 (1:1, 2:4, 1:0; О. Тимченко, 14 (більш.), 37, 58 (більш.); Побєдоносцев, 33 (більш.) — Гайєр, 4 (більш.), Латуса, 21 (більш.); Кірісітіс, 22; Велсер, 23; Кох, 30). 2-й тур. Словенія — Японія — 4:2, Австрія — В. Британія — 7:3, Угор-щина — Україна — 3:1 (2:0, 0:0, 1:1; Галаніс, 11; Сікорчин, 12; Й. Ваш, 59 (п. в.) — Побєдоносцев, 44 (більш.)). Турнірне становище: Угорщина, Австрія, Словенія — 6, Україна, В. Британія, Японія — 0.

* * * КХЛ. Кубок Гагаріна. Фінал. «Авангард» — «Динамо» (М) — 2:1, 1:2 (серія до чотирьох перемог — 1:1).

* * * НХЛ. Кубок Стенлі. 1/8 фіналу. «Флорида» — «Нью-Джерсі» — 2:3 (Понікаровський «НД» — 11.43, 2 кидки, «0»), 4:2 (Понікаровський — 13.16, 0+1, «+1», 2 хв. штр.). Серія — 1:1. «Рейнджерз» — «Оттава» — 4:2 (Федотенко «Р» — 16.35, «0»), 2:3 ОТ (Федотенко — 16 хв., 0+1, 3 кид-ки, «+1»), 1:0 (Федотенко — 15.43, 2 кидки, «0»). Серія — 2:1.

* * * Жінки. Чемпіонат світу (США). Фінал: Канада — США — 5:4 ОТ. За третє місце: Швейцарія — Фін-ляндія — 6:2.

■

ХОКЕЙ

Перемога чи виживання?Чемпіонат світу в першому дивізіоні збірна України почала з двох поразок

■

ХРОНІКА ■ ХРОНІКА ■ ХРОНІКА ■ ХРОНІКА■

10 (A4) ЛЮДИНАСтадіУМ УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012

Результати розіграшів «Кено»

Від 12 квітня 2012 року

№ 4020

Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

67 73 7 40 72 25 12 59 70 56 41 54 35 39 6 47 60 46 76 75

Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Від 14 квітня 2012 року

Наступний джекпот

11 200 000 грн.

Результати 1150-го тиражу «Суперлото»

13 46 11 15 6 47

Результати розіграшів «Кено»

Від 13 квітня 2012 року

№ 4021

Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

14 39 30 64 66 60 36 17 61 71 72 38 16 69 10 4 68 6 2 47

Результати розіграшів «Кено»

Від 14 квітня 2012 року

№ 4022

Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

74 3 4 59 70 37 58 18 40 52 76 21 2 28 62 69 25 66 67 38

Результати розіграшів «Кено»

Від 15 квітня 2012 року

№ 4023

Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

72 4 6 43 1 50 78 71 30 23 64 69 31 47 51 53 56 3 37 36

Результати розіграшів «Кено»

Від 16 квітня 2012 року

№ 4024

Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

37 8 22 79 5 15 31 64 57 9 29 34 43 27 60 72 19 33 56 58

Результати розіграшів

«Лото-трійка»Від 12 квітня року

№ 28735 8 4Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Результати розіграшів

«Лото-трійка»Від 13 квітня року

№ 28744 5 1Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Результати розіграшів

«Лото-трійка»Від 14 квітня року

№ 28754 5 1Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Результати розіграшів

«Лото-трійка»Від 15 квітня року

№ 28765 9 0Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Результати розіграшів

«Лото-трійка»Від 16 квітня року

№ 28774 2 6Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Результати 524-го тиражу

«Лото Максима»

Від 12 квітня 2012 року

18 40 38 26 3Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

Результати 525-го тиражу

«Лото Максима»

Від 15 квітня 2012 року

10 23 9 8 33Ліцензія Мінфіну №001977 Від 00.05.01

РЕКЛАМА■

«Націоналіст» у «Динамо» ...Починався сезон 1941-го. У пер-ших чотирьох матчах на виїзді за київське «Динамо» Скоцень забив аж шість м’ячів. Спартакіада народів СРСР. Фінал змагань із футболу. Зус-тріч у столиці України із тбіліським «Динамо», за яке виступає зірковий Борис Пайчадзе. Два постріли Скоце-ня — два м’ячі в сітці воріт грузинів. Третій — під завісу — із подачі Скоце-ня забив Павло Віньковатов. Це було в середині червня. Київ чекав 22-го чис-ла, на яке призначалося відкриття но-возбудованого Центрального стадіону й матч «Динамо» — ЦДКА. Але того дня Київ уже на світанку бомбили ні-мецькі літаки. А наступного — Ско-ценя заарештували. Все «Динамо» го-ворило російською, і тільки він один — українською. Націоналіст!

Лєньо з Левандівки Він був найменшим в українській збірній Левандівки, яка вела затяті поєдинки з польською збірною цієї ж околиці Львова. На голову нижчий за всіх Скоцень часто приносив своїй ко-манді перемоги вирішальними голами. Тоді на всю підпольську Галичину були три головні запеклі суперники: польська команда «Погоня», єврейська «Гасмонея» та українська «Україна». І ось в «Україні» дебютує 16-річний Олександр, який охоче відгукується на прізвисько «Лєньо», що означає «ле-дар». Філігранний дриблінг, натхнен-на імпровізація й потужний удар у ньо-го були зовсім не «ліниві». В «Україну» хлопець перейшов із «Тризуба». Перша гра з тернопільсь-кими «Кресами» — і перші два забиті м’ячі. Ось як про нього тоді писали: «Лє-ньо, обернений плечима до воріт «Гас-монеї», на «шістнадцятці» дістає приземну подачу від Гошовського. Притримує м’яч лівою ногою, зводить тілом доправа, оборонець «Гасманеї» Бірнбах скочив у правий бік; негайний зворот тілом Скоценя на 360 ступенів, і як рубне він правою ногою в долішній правий ріг воріт. Воротар «Гасмонеї» Блят навіть не ворухнувся. Так наро-дилася найбільша зірка українського футболу».

Футбольний детектив українського Одіссея Його не раз намагалися перемани-ти до польських команд. Особливо на-полегливими були емісари з «Погоні». «Не можу, — відповідав він, — я — ук-раїнець». Не погоджувався він висту-пати і за збірну Польщі.

1939 рік. Вересень. Радянські війська у Львові. Готується важливий спортив-ний захід — збірна Києва зустрінеться зі збірною Львова. Збірна столиці УРСР — то київське «Динамо». Збірна Льво-ва — вісім поляків, двоє євреїв та один українець, Скоцень. Ясна річ, команда зовсім не зіграна. Її поразка професіо-налам цілком прогнозована. Із львів’ян тільки Скоцень показав себе — завдяки індивідуальним проривам закотив два м’ячі у ворота «Динамо». Для перемо-ги цього було мало. Але Скоценя помі-тили й запросили до Києва. Він відмо-вився. Тоді його забрали до Москви, і ось уже він у складі московського «Ди-намо». Звідти таки переїхав до Києва. Його результативність приголом-шлива. Чи не в кожному матчі заби-ває гол або два, буває й по три. Але він політично підозрілий — бо зі Льво-ва, україномовний. Та Скоценя не чі-пають. Адже, коли Лєньо з’являється на полі, трибуни шаленіють. Цей бом-бардир, здається, має прихильників у владі, котрі захоплюються «Динамо» й розуміють роль у ньому Скоценя. Та на початку війни його таки за-арештовує НКВС. Звинувачення у шпигунстві й підготовці диверсій. Фут-боліста допитують, погрожують роз-стрілом. Радянські війська відступають під натиском німців, цілими полками здаються в полон. Тільки дивом Ско-ценеві пощастило уникнути розправи. Він вислизає з Києва й пробирається у Львів. А там під німецькою окупацією вже вирує спортивне життя, почина-ються футбольні чемпіонати, в яких Скоцень бере участь. Звичайно ж, зно-ву у складі «України». Коли він по війні опинився в та-борі переміщених осіб, то й там швидко

сформував футбольну дружину. Вона не тільки громить команди англійсь-ких та американських окупаційних військ, а й упевнено перемагає те, що лишилося від елітних німецьких фут-больних клубів на кшталт «Байєра», чемпіона Німеччини. Скоценя запрошують до Бельгії, де Олександр упевнено вписується в ко-лектив професіоналів Шарлеруа. Але довго йому тут грати не довелося. Ско-ценя вже запримітили французькі се-лекціонери і зробили йому супервигід-ну пропозицію — перейти до «Ніцци». Так починається його новий зоря-ний час. Уже після двох матчів у складі «Ніцци» в першості Франції про нього захоплено пише преса. Скоценя нази-вають гросмейстром, віртуозом футбо-лу. Він і тут стає улюбленцем публіки. «Рашен Скосен» не втомлюється пов-торювати, що він — не «рашен», а ук-раїнець. Але в Україні його прізвище стало забороненим для згадувань — мов ляв, «зрадник». Зате у Франції про нього написа-но вже сотні статей. Журналістів ціка-вить усе з ним пов’язане: що їсть, п’є, які кольори любить, які має плани на майбутнє... Одне слово — зірка. Коли Скоцень відчув, що настав час змінити індивідуальну манеру гри, то спостеріг, як незворушний у польоті

яструб, прицілившись, несподі-вано різко нападає на мишу.

І перейняв цю «методу», перенісши на фут-

больний майдан-чик тактику роз-слаблення (руху на низькій швид-кості) і — рапто-вий вибух, пост-ріл, гол! Три гучні сезо-ни в «Ніцці». Най-популярніший фут-боліст Франції. Але йому вже 32 роки.

Скоцень вирішує піти з французького фут-болу в зеніті своєї слави. Його родичі, що виїхали по за-кінченні війни до Канади, добре вла-штувалися й кли-чуть до себе. Про-щальний матч.

На трибунах пла-кати: «Скоцень, дя-

куємо тобі!», «Ми тебе любимо!», «Ми тебе не за-будемо!» І ось він, остан-ній гол Скоценя в Ніцці.

По закінченні матчу вболівальники не-суть його з поля на руках. У Канаді Скоцень не тільки тренує команди молодих українців, не тільки виступає за колектив, за яким іде го-лосна слава. Він популяризує європей-ський футбол, організовує чемпіонат провінції. Саме за цю спортивну місію і за життя, віддане футболові, його на-городжують найвищою нагородою, якою в цій країні може бути відзначе-ний спортсмен, — Кубком Голанда. А ще Олександр стає активним громадсь-ким діячем, одним з активістів Органі-зації українських націоналістів. У нього з’являється бажання напи-сати книжку і розповісти про всю свою футбольну одіссею. Намовляє жур-налістів допомагати, надає валізи ма-теріалів, стоси французьких газет. Пи-шуть колективно, хоч оповідь іде від першої особи. Послідовно розпові-дається, яким популярним був футбол у Львові у 30-ті роки. Яким був культ його в родині Скоценів, де слідом за старшими братами захворів на футбол і Лєньо. Докладно описується вся його спортивна біографія. Далі — спортивні досягнення української еміграції в Пів-нічній Америці. Але головна дійова осо-ба в Скоценевій книжці — це, звичайно ж, футбол. Футбол, який повів у широ-кий світ малого Лєньо з Левандівки. ■

Павло ЩИРИЦЯ

Його називали «Українським Пеле» за дивовижний футбольний талант. Його доля складалася так, що все було ніби проти нього, але він лишив-ся незламаним. Він був одним із про-відних гравців київського «Динамо» 1940—1941 рр. Йому аплодували на стадіонах Франції та Італії наприкінці 40-х. Він — перший український фут-больний кондотьєр; нагороджений Кубком Голанда — найвищою нагоро-дою для спортсменів у Канаді. Похо-ваний у Торонто. Його ім’я фактично було викреслене з офіційної історії українського футболу.Про це говорили днями в книгарні «Є», де презентували книгу споминів Олександра Скоценя (1918—2003) «З футболом у світ», що вийшла друком у видавництві «Ярославів Вал».

«Лєньо з Левандівки» був суперрезультативним форвардом і в львівській «Україні», і в «Динамо», і в «Олімпіку» (Шарлеруа), і в «Ніцці», і в Канаді.

❙❙

ЦІКАВА ЛЕКСИКА

У перевиданих мемуарах збережено лексичні особливості викладу галицько-діаспорянського спортовця середини минулого століття — слівця на кшталт «першун» (лідер), «змагун» (учасник змагань), «відбиванка» (волейбол), «їдунка» (тарілка), «дефензива» (захист) та ін.

■

ВИДАННЯ

Книжка видавництва «Ярославів Вал» — трохи урізаний варіант мемуарів Олександра Скоценя. В ньому опущено деякі статті французьких ЗМІ та з українських газет Канади. Але збережено лексичні особливості. З книжки виразно чути живий голос оповідача, легко вгадується симпатичний людсь-кий характер. Цікаву передмову написав письменник, директор видавництва «Ярославів Вал» Михайло Слабо-шпицький, який приятелював зі Скоценем. Він же й став ініціатором перевидання мемуарів. «Слава Богу, що йому забажалося створити цю спортивну автобіографію. В ній ми прочитуємо не тільки про його футбольні тріумфи, а й про те, як ішов на свої спортивні вершини Лєньо з Левандів-ки, і про те, яку ціну завжди треба заплатити за видатні успіхи. І, ясна річ, не тільки в футболі. За перемоги треба багато чим заплатити», — пише Слабошпицький.

■

Скоцень в останні роки життя.

❙❙❙

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

Повернення нашого ПелеПрезентовано книгу споминів легендарного футболіста Олександра Скоценя

■

СЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012 11КРИМІНАЛ«За фактом убивства порушено кримінальну справу. На даний час проводиться комплекс оперативно-

пошукових заходів для встановлення і затримання злочинця. Камери відеонагляду на місці злочину мало допомогли слідству, оскільки арка, де сталося вбивство, в зону відеонагляду не потрапляла».

Олексій Щербатов, керівник відділу зв’язків iз громадськістю ГУ МВС у Дніпропетровській області

УКРАЇНА МОЛОДА

Кілер був професіоналом Це була справді вершина зухвальства. Адже вбивство сталося просто в центрі міста о 17-й годині передсвяткового дня. І вбивця розумів, що на-вряд чи обійдеться без свідків. Сам велосипедист після скоє-ного спокійно від’їхав у проти-лежний бік від проспекту і зник безслідно. Що може засвідчува-ти тільки одне — кілер був про-фесіоналом. Шоковані дніпропетров-ці дотепер не можуть прийти до тями — якщо з відомою лю-диною ось так запросто змогли розправитися в центрі міста, то чого можна чекати нам, пересіч-ним? Адже Геннадій Аксельрод, попри свою непублічність, був єдиним дніпропетровцем, який удостоївся пам’ятника за жит-тя. І хоч ця скульптура — впев-неного у собі чоловіка із сигаре-тою в руці, який сидить на лавці, — не узаконена, зносити її теж ніхто не наважувався. Окрім од-ного випадку, коли стараннями опозиціонерів пам’ятник пере-везли до двору... міської ради. Але так само швидко скульпту-ру хтось поставив на вже звичне місце на Катерининському буль-варі поруч iз проспектом Карла Маркса. І хоч певний час іще лу-нали голоси з приводу того, що пам’ятник не може стояти без необхідних на те погоджень, пристрасті швидко вгамували-ся. Та в будь-якому разі пам’ят-ник живому бізнесмену в цент-рі Дніпропетровська багато хто сприймав як виклик суспіль-ству. Як, до речі, і будівниц-тво в центрі Дніпропетровська найбільшого у світі єврейсько-го центру «Менора» загальною площею 42 тисячі квадратних метрів. Автором ідеї і головним натхненником втілення в жит-тя такого проекту теж назива-ють Геннадія Аксельрода...

Фатальний «Пепероні» Покійного бізнесмена Ак-сельрода насамперед назива-ють співвласником будівельної групи «Спарта» — одного з най-більших забудовників у Дніп-ропетровську. Ще з його іменем пов’язують один із фешенебель-

них готелів в обласному центрі, введених в експлуатацію недав-но, а також торговельний центр «Пасаж», що з’явився у са-місінькому серці міста на місці знесених історичних будівель готелю «Центральний» та уні-вермагу «Дитячий світ». Зве-дення цього об’єкта супровод-жувалося гучними скандалами. І з приводу знесення історич-них та улюблених мешканця-ми Дніпропетровська будівель, замість яких з’явилася неоко-вирна споруда зі скла і бетону, і з приводу небувалої «доброчин-ності» до «Пасажу» з боку міс-цевої влади, яка завдяки голо-сам депутатської більшості у міській раді домоглася звіль-нення торговельного цент-ру від обов’язкового внеску до місцевого бюджету на загаль-ну суму близько 15 мільйонів (!) гривень. Опозиція з цього приводу неодноразово робила гучні заяви, але все це скида-лося на розмову сліпого з глу-хим. Справді, проти «людини-пам’ятника» так просто не поп-реш.

Тим паче і сам розклад полі-тичних сил у місті на Дніпрі спонукав багаторічного місь-кого голову Івана Куліченка прийняти певні правила гри, які йому запропонували. Спер-шу мер, який дотепер протягом багатьох років декларував свою аполітичність, поповнив лави Партії регіонів. А потім, при-тиснутий до стінки, погодив-ся на те, щоб його першим за-ступником став молодий зять одного з місцевих скоробагать-ків, якого, у свою чергу, людсь-кий поголос називає партнером покійного Аксельрода, а ще — Геннадія Корбана. У цьому пе-реліку друзів-партнерів також фігурують заслужений жур-наліст України і бізнесмен Бо-

рис Філатов та В’ячеслав Бра-гінський. Хоча про останньо-го тепер доводиться говорити в минулому часі. Адже Брагінсь-кий у жовтні 2009 року заги-нув поруч із власним будинком унаслідок вибуху прилаштова-ного кимось вибухового при-строю. Те резонансне вбивство бізнесмена донині так і не роз-крите.

Ділові партнери Брагінсько-го теж не мали спокою. Кілька років тому невідомі обстріляли авто Філатова, потім приладна-ли вибуховий пристрій в ресто-рані «Пепероні», де саме сиділи за столиком Корбан з Аксель-родом. Тоді обоє відбулися лег-ким переляком. Але багато хто в Дніпропетровську сприйняв це за попередження. За іронією долі, перед своєю загибеллю Геннадій Аксельрод теж побу-вав у ресторані «Пепероні». Деякі інтернет-сайти вислов-люють версію, що над Аксель-родом нависли непомірні борги. Навіть називають суму, яку гру-па «Спарта» немовби винна кре-диторам, — 125 мільйонів до-ларів. Але ця інформація поки

що на рівні чуток. Хоч не так давно опозиційна у Дніпропет-ровську газета «Ліца» і намага-лася пролити на неї світло, опуб-лікувавши стенограму свого те-лефонного спілкування з Ак-сельродом. Однак на запитання кореспондента про те, чи справ-ді «Спарта» не виплатила понад 340 мільйонів гривень кредиту банку «Форум», Геннадій Ілліч відповів з неприхованим роздра-туванням, а точніше, по-суті не відповів нічого.

Виклик «солдатам удачі»? До речі, саме за позовом Бо-риса Філатова і товариства з обмеженою відповідальністю «ГУМ», яке нині експлуатує вищезгаданий торговельний центр «Пасаж», в Амур-Ниж-ньодніпровському районно-му суді Дніпропетровська нині слухається цивільна справа, відповідачем по якій є саме га-зета «Ліца». Цей процес викли-кав гучні протести громадсь-кості, яка постійно організо-вує відповідні акції. Наступ-не судове засідання за гучною справою має відбутися 18 трав-ня. При цьому привертає ува-гу, що першим пунктом серед позовних вимог, які позивачі вимагають від «Ліц» спросту-вати, зажадавши відшкодуван-ня заподіяних моральних збит-ків на загальну суму 950 тисяч гривень, є саме поширена газе-тою інформація «Рейдери. Кор-бан — Філатов — Брагінський — Аксельрод». Тепер із перера-

хованих фігурантів живими за-лишаються тільки двоє. Випад-ковість? Навряд чи. Отож цілком логічно вини-кає запитання: кому вигідно та-кими кривавими методами при-бирати вагомих гравців у біз-нес-просторі Дніпропетровсь-ка? Коли вбили В’ячеслава Брагінського, стрілки вміло було спрямовано на Павла Ла-заренка. Бо саме на власність, контрольовану структурами американського в’язня, стали претендувати, як їх охрестили в інтернет-просторі, «солдати удачі». Така інформація викли-кала тоді ефект вибуху бомби. Навіть не дуже публічний брат Лазаренка Іван Іванович зму-шений був скликати прес-кон-ференцію і все спростовувати. До факторів кривавої бороть-би за «ласі шматочки» у Дніпро-петровську можна віднести й трагічні події 2006–2007 років, коли спершу був розстріляний директор дніпропетровського Центрального ринку, відомого у народі як Озерка, Володимир Воробйов. А невдовзі така сама доля спіткала і патрона покій-ного — Максима Курочкіна — разом з іншими фігурантами у справі привабливого об’єкта, що знову ж дістався «солдатам уда-чі». Отож навряд чи варто сум-ніватися, що зухвале вбивство Геннадія Аксельрода стало на-слідком цієї драматичної бо-ротьби за «ласі шматочки» у Дніпропетровську. Тим прикрі-ше, що вона відбувається у дусі кривавих традицій 90-х років, які, вже, здавалося, відійшли в минуле... ...На церемонії прощання з покійним, яка відбулася в по-неділок у приміщенні Дніпро-петровського академічного те-атру опери і балету, не було по-мічено ані міського голови Іва-на Куліченка, ані перших осіб області, які мають ще яскраві-ше виражене донецьке «корін-ня», аніж багаторічний градо-начальник. Це справді дивно, адже Геннадій Аксельрод за-лишив у місті на Дніпрі поміт-ний слід. В останню дорогу його проводжали тільки соратники, члени єврейської громади та ще пересічні дніпропетровці, які на церемонію прощання з одним iз найвпливовіших біз-несменів прийшли з цікавості, а може, й страху усвідомлення того, у якому все-таки хиткому світі ми нині живемо. ■

РЕЗОНАНСНА СПРАВА

Хто стоїть за вбивством «людини-пам’ятника»?У понеділок у Дніпропетровську провели в останню путь впливового бізнесмена Геннадія Аксельрода, якого напередодні Великодня розстріляв у центрі міста кілер

■

Сергій ДОВГАЛЬДніпропетровськ

Напередодні свята Пасхи Дніпропетровськ шокувала звістка про вбивство 45-річного Геннадія Аксельрода. Тим паче це було не просто вбивство, а справжній виклик, що вражає своєю зух-валістю. У суботу Геннадій Аксельрод на власному «Мерседесі» під’їхав до двору свого будинку і зупинився перед аркою, де хтось завбачливо причинив одну половину воріт, як раптом не-відомо звідки виник велосипедист у робочому одязі і розстріляв його через лобове скло авто. Дотепер важко сказати, наскільки важким було поранення від перших пострілів і чи було взагалі, але Аксельрод вискочив із салона авто і кинувся навтьоки у бік центрального у Дніпропетровську проспекту імені Карла Маркса. Тоді кілер завдав йому кiлька пострілів у голову...

Кілька років тому невідомі приладнали вибуховий пристрій у ресторані «Пепероні», де саме сиділи за столиком Корбан з Аксельродом. Тоді обоє відбулися легким переляком. Але багато хто у Дніпропетровську сприйняв це за попередження.

Геннадій Аксельрод.Фото з сайту .djc.com.ua.

❙❙

До пам’ятника чоловіка на лавці, який вважають прижиттєвим монументом Аксельроду, всі ці дні несли квіти.

❙❙

СЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 201212 ПОСТАТЬ«Липинського я вважаю за найбільший інтелект на Україні після Грушевського, Але вони обидва спіткнулися. Один думає збудувати державу мужиками, другий — панами, але ні одна держава не будується на одному класі».

Євген Чикаленкоукраїнський поміщик і меценат,

відомий громадський діяч початку ХХ ст.

УКРАЇНА МОЛОДА

«Він горів ідеєю української самостійності» ■ Юрію Іларіоновичу, Липинсько-го називають українцем «за вибором». Чим зумовлений його вибір? — Для того, щоб зрозуміти цю транс-формацію Липинського — поляка за по-ходженням, людину польської культу-ри і виховання, варто звернути увагу на суспільно-політичну ситуацію на Пра-вобережній Україні ХІХ століття. Тут у середовищі частини польської і по-лонізованої української шляхти існува-ла своєрідна мода на українство. Шлях-тичі носили свитки, говорили українсь-кою. Липинський часто зауважував, що українською мовою «наша шляхта володіє не гірше за «українських пат-ріотів». Українська стихія, яка оточу-вала Липинського, формувала у нього почуття прив’язаності й любові до зем-лі, на якій він виріс і яку щиро любив. Значний вплив на формування його сві-тогляду справила мати — зі шляхетсь-кої родини Рокицьких, для якої все ук-раїнське було близьким і рідним, а та-кож її брат Адам, щирий симпатик ук-раїнства. Наукові студії Липинського змусили його інакше, ніж загал, диви-тися на українське минуле і проблему української державності. ■ У чому проявлялася ця інак-шість? — Український рух кінця ХІХ століття стояв на автономістсько-феде-ралістській позиції — у контексті перс-пектив взаємин України з Росією. Такої концепції дотримувались, зокрема, не-офіційний лідер українського руху Во-лодимир Антонович, а також Михай-ло Драгоманов, який хоч і перевів ук-раїнський рух із суто культурницької, просвітницької діяльності на рейки політичної боротьби, однак залишився на позиціях автономізму. А Липинсь-кий горів ідеєю української самостій-ності. Поляк за походженням, переко-наний католик, він не зрікся ні свого со-ціуму, ні релігії, але послідовно обсто-ював позицію незалежної Української держави. Ще навчаючись у 1-й київській гімназії, Липинський пропагував ук-раїнські ідеї в польському середови-щі. Звертаючись до шляхетської верс-тви, зазначав: «Ви живете в Україні, послуговуєтесь результатами селянсь-кої праці, отже, ваш обов’язок — ста-ти на бік цього народу». Цю тенден-цію виявив у ХІХ столітті рух так зва-них «хлопоманів» на чолі з Володими-ром Антоновичем. Однак Антонович вважав, що представники шляхетської верстви, приєднавшись до українства, мусять позбутися свого соціуму. А Ли-пинський наполягав: шляхта має збере-гти свої корпоративні ознаки і привне-

сти в український рух власне розуміння історичного процесу, традицію держав-ності — те, чого йому бракувало.

Не «мрійник-утопіст», а стратег ■ У політичному житті Липинський постає як монархіст, прихильник конс-титуційної монархії. .. — Так, він, зокрема, бачив багато спільного між Англією ХVІІ століття та Україною часів Богдана Хмельницько-го. Проводив паралель між джентрі — новим дворянством Англії — і козац-твом. Липинський відкидав партійний парламентаризм, а не парламент вза-галі, і пропонував класовий спосіб пред-ставництва. Ідеалом політичного режи-му для Липинського була конституцій-на монархія із законодавчим органом, де були представлені основні суспільні верстви. Дехто із сучасних науковців гово-рить про «вимучений монархізм» Ли-пинського, багатьом він видається мрійником-утопістом. Але що засвід-чила його доба? Скільки було монархіч-них країн у Європі після І Світової вій-ни і розпаду трьох імперій? Монархічна тенденція була очевидною. Липинський узагальнив весь тогочасний суспільний європейський досвід і конкретну прак-тику гетьмана Павла Скоропадського, який намагався реалізувати консерва-тивний проект в Україні. Скоропадсь-кому закидали багато прорахунків, од-нак зверніть увагу, скільки йому вдало-ся здійснити за сім з половиною місяців при владі: відкрити академію, два уні-верситети, 150 українських гімназій (і це — на бюджеті, за тих умов!), ввести тверду валюту, українізувати державні установи, армію. ■ Послідовний державник, Липинсь-кий не підтримав ідею соборності, про-голошеної в січні 1919 року. Чому? — Він називав цей акт передчасним, і хід історії показав, що таки мав слуш-ність — де-факто у 1919 році Галичи-на залишилася окремим державним ор-ганізмом, зі стабільними державними інститутами, а Велика Україна мала де-зінтегроване суспільство, демонструва-ла хаос, отаманщину. У Липинського було власне бачення соборності: він ка-

зав, що треба зміцнювати державне жит-тя в центрі, який мав органічно поши-рювати свій вплив на регіони. Липинсь-кий був прихильником так званої «хлі-боробської доктрини». Липинський бачив хліборобський клас як соціум, об’єднаний виробничою традицією і духом. Звісно, він розумів, що в цьому класі існують певні анта-гонізми, та все ж вважав, що людей, які працюють на землі, незалежно від мас-штабів власності, єднає духовна близь-кість, традиція і включення у єдиний виробничий процес. Липинський про-тиставляв хліборобську верству машин-ній індустрії, яка перетворює суспільс-тво на кочовий люд, що мандрує з фаб-рики на завод, з міста в місто.

Сам Липинський був органічно прив’язаний до землі, що стало одним із факторів генези його патріотизму, відповідного світовідчуття, яке єднало і поміщика, і селянина. Звичайно, того поміщика, який не прогулює зароблене у Варшаві чи Парижі, а у своєму маєт-ку займається сільськогосподарською працею разом із селянином. Не випад-ково свою працю «Україна на перело-мі» Липинський присвятив закатовано-му більшовиками селянину Левкові За-нуді, який зберігав безцінну колекцію рукописів Липинського. ■ Юрію Іларіоновичу, які із засад, які обстоював Липинський, нині видаються вам найактуальнішим для втілення? — Нашому політикуму бракує істо-ричних знань. Що відрізняло Липинсь-кого? В основі історичного процесу він бачив не народне благодіяння, на якому всі наші сучасні політики спекулюють, обіцяючи «покращення життя вже сьо-годні». І навіть не державу Липинський ставив понад усе, хоча за суттю був біль-шим державником, ніж будь-хто інший. Найвищим критерієм історії він вважав виконання Божих заповідей, дотриман-ня християнської етики. Він настільки не вписувався в тогочасне громадське, політичне життя, що справляв вражен-ня конфліктної людини. Насправді ж був просто послідовним у своєму благо-родстві, чеснотах, служінню Богу і Ук-раїні. Липинський часом впадав у зневі-ру, проте навіть у важкі хвилини казав: «Я вірю в Бога і знаю — Господь не да-ремно створив Україну, дав мені віру в Україну, і я служитиму їй до скону». Він був тяжко хворою людиною, багато років страждав на сухоти, але навіть у ліжку продовжував самовіддано працю-вати. Для мене це унікальна особистість. Цілком поділяю думку історика Ва-силя Кучабського, що Україна дала світу три найбільші постаті — Богда-на Хмельницького, Тараса Шевченка і В’ячеслава Липинського. При цьому він зауважував, що «ділання двох пер-ших відоме... Ділання ж третього щой-но в зав’язках». Дмитро Дорошенко у 1920-х роках зауважував: якби наші сусіди — поля-ки, чехи — мали таку особистість, як Липинський, там би вже існував цілий комплекс літератури про нього, дис-кусії, обговорення його ідей, а в нас — анітелень. І сьогодні мусимо визнати, що Липинський потребує значно біль-ше уваги й заглиблення у його твор-чість. ■

ДО ДАТИ

«І я служитиму їй до скону...»«Українець за вибором», класократ В’ячеслав Липинський присвятив свою програмну працю селянинові, який зберігав його твори й був закатований більшовиками

■

Юлія КОСИНСЬКА

Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження В’ячеслава Липинського — визначного українського політика, історика, філософа, теоретика українського консерватизму. Багато ідей гетьманця і класократа Липинського залишаються ак-туальними й зараз. Скажімо, у листі до Богдана Шемета Липинський писав: «…Ви мусите все своє почуття і весь свій розум зосередити на тому, щоб найти розуміння, найти спільну політичну мову з місцевим москвофілом чи полонофілом — іншими словами: сотворити з ними разом на Українській Землі окрему державу, а не на то, щоб поза межами України знайти союзника, який би допоміг Вам знищити місцевих москвофілів і полонофілів».Про значення постаті В’ячеслава Липинського в контексті його доби ми говоримо із Юрієм Терещенком — доктором історичних наук, професором, завідувачем кафед-ри історії України і філософії Київського національного лінгвістичного університету. Терещенко — упорядник двотомника «Липинський і його доба», що побачив світ 2010 року у київському видавництві «Темпора».

В’ячеслав Липинський.❙

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Липинський В’ячеслав (Вацлав-Вікентій) Казимирович — політолог, історик, історіо-соф, соціолог, публіцист, державний і політичний діяч, дипломат. Народився 18 квітня (5 квітня за старим стилем) 1882 року в селі Затурці Локачинського району Волинської області. Походив зі старовинного роду мазовецької шляхти. Закінчив Ягеллонський університет у Кракові (вивчав агрономію і слухав лекції з інших предметів, зокрема історії, а також відвідував лекції з української літератури Богдана Лепко-го) і Женевську вищу школу політичних наук (за фахом «соціологія»). 1909 року повернувся в Україну, займався науковою роботою і політичною діяльністю. У 1912 році став одним з ініціаторів Інформаційного комітету — предтечі Союзу визволен-ня України, який стояв на позиціях національної державності. Під час І Світової війни служив у російській армії. Від початку визвольних змагань Липинський послідовно дотримувався державницької по-зиції і критикував автономістсько-федеративну концепцію українських соціалістів. Після Лют-невої революції брав участь в українізації військових частин на Полтавщині, разом «політич-но організовував хліборобські консервативні елементи». Тоді ж став одним із засновників Ук-раїнської демократично-хліборобської партії та автором її політичної програми, виданої в жов-тні 1917 року. Із проголошенням у 1918 році Української Держави — повноважний міністр і її посол в Австро-Угорщині. Після повалення Гетьманату та поразки визвольних змагань в Україні Ли-пинський залишився в еміграції, жив в Австрії та Німеччині. У 1920 році була видана моно-графія Липинського «Україна на переломі. 1656—59». Того ж року він заснував Український союз хліборобів-державників — політичну організацію, яка втілювала ідею українського мо-нархізму, редагував неперіодичний збірник «Хліборобська Україна» (1920—1925). Політоло-гічні та соціологічні концепції Липинського знайшли своє вираження у його фундаментальній праці «Листи до братів-хліборобів» (1926). У 1926 році за дорученням гетьмана Павла Скоро-падського переїхав до Берліна, де викладав в Українському науковому інституті. Невдовзі через політичні суперечності теоретик Липинський розірвав стосунки з гетьманом і в 1930 році створив «Братство українських класократів-монархістів, гетьманців». Помер Липинський 14 червня 1931 року в Австрії. Похований, згідно з заповітом, у рідному селі Затурці на Волині. Там, у колишньому родинному маєтку, нині діє музей В’ячеслава Ли-пинського.

(за матеріалами проекту «Українці у світі»).

■

АНОНС

17-18 квітня у Києві проходить міжнарод-на наукова конференція «Український консер-ватизм: історія, політика, ідеологія та перс-пективи розвитку», присвячена 130-річчю від дня народження В’ячеслава Липинського. Її організатори — Київський національний лін-гвістичний університет та Всеукраїнська гро-мадська організація «Союз гетьманців-де-ржавників» .

■

Редактор сторінкиКостянтин Родикrodyk@meta.ua

СЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012 13XIV ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕЙТИНҐ «КНИЖКА РОКУ ’2012»

Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України;Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова; Фонд сприяння розвитку мистецтв;

Газета «Україна молода»; Центр рейтинґових досліджень «Еліт-Профі»

УКРАЇНА МОЛОДА

Вийшла нова книжка публіциста Олега РоманчукаТарас МАРУСИК

Олег Романчук належить до найкращих ук-раїнських публіцистів, про що свідчать його численні публікації останнього двадцятиліт-тя. Частина з них увійшла до грубезного майже 900-сторінкового тому «У пошуках універсуму: статті, публіцистика, прогнози і спостереження (1990-2011)».

«Універсум» означає «всесвіт, світ як ціле». Зрозуміло, що всі помисли автора — передусім про український універсум. До деяких статей, вміщених у вибраному О.Романчука, додано коментарі читачів з iнтернет-сайту, де вони вперше оприлюд-нені. Дуже правильний задум — коли роз-глядаються важливі для суспільства теми, зворотний зв’язок необхідний. Це, власне, і є світ як ціле в українському вимірі. До речі, таку ж назву — «Універсум» — має і журнал політології, футурології, еконо-міки, науки і культури, заснований і реда-гований ним від початку 90-х років мину-лого століття. Зважаючи на умови, в яких виживає україномовна преса, треба бути одержимим, щоб стільки часу самотуж-ки тягнути цей проект. Як експертові з мовних питань, мені насамперед цікаві статті з цієї проблеми. О.Романчук пише: «Гуманітарна політи-ка перетворилась на зброю антиукраїнсь-кої пропаганди Кремля. Треба чітко усві-домити, що російська мова в Україні — це не культурний фактор, а ідеологічний». Ніби написано просто, але гранично точ-но. Шукаючи аргументів для своєї аналі-тики, автор знаходить і зіставляє слушні цитати. Наприклад, із заяви Львівської об-лради 2010 року: «Складається враження, що Дмитро Табачник реалізує федераль-ну програму «русский язык» на 2006—2010 роки, затверджену постановою уря-ду Російської Федерації, і планомірно усуває державну мову з освітньої та наукової сфе-ри України». І тут же посилання на само-го Д.Табачника (зі спільного з Дмитром Видріним дослідження 1995 року «Україна на порозі XXI століття»): «Якщо певна кри-тична маса росіян потрапить до вищих ешелонів влади, зовнішньополітичний курс України суттєво зміниться і переорієн-тується із Заходу на Схід». Висновок при-ходить ніби сам собою: задекларована тео-рія мало не щодня втілюється в життя.

В іншій статті наводиться приклад Литви з її програмою вживання та розвитку державної мови, на яку виділяється близь-ко 700 тисяч доларів. Існують там і чималі штрафи за невиконання рішень Державної комісії литовської мови. Протиставляючи литовську владу українській, О.Романчук цитує видатного українського історика Ярослава Дашкевича: «Значну частину України захопили під свою владу росій-ські шовіністи та їх колаборанти, які глузують з прав теоретично державної української нації, ведуть ніким не при-боркувану антиукраїнську кампанію... Парадокс? Ні, не парадокс, а свідчення того, що в Україні здійснюється намаган-ня... продовжувати панування чужоземної російської меншини... над українською на-цією... Немає в світі жодної національної держави, жодного національного уряду й адміністрації, які не те що нехтували б правами власної нації, але своєю бездіяль-ністю і корумпованістю сприяли б пере-слідуванню власної нації». Ще 1994 року в статті «Чи потрібна Україні українізація?» О. Романчук пе-реконливо показав, що без цього держав-ність України постійно ставитиметься під сумнів. Це розуміли в УРСР у 1920-ті роки навіть такі одіозні радянські діячі, як С.Косіор. Тому й був тоді конкрет-ний план українізації, перевірка мовних знань, а на засвоєння української техніч-ної термінології давався 5-тимісячний термін. Держслужбовців за рівнем знан-ня мови ділили на 3 категорії, причому у

зарахованих до 3 категорії брали підпис-ку, що впродовж 3-х місяців вони повин-ні вивчити українську мову. В протилеж-ному випадку — звільнення. Навіть від неслужбовців (кур’єрів, прибиральниць, швейцарів, двірників) вимагалося вільне володіння українською мовою. Проводячи такі історичні паралелі, автор доходить цікавого висновку: «Тим часом в Україні «рускоязичноє насєлєніє» де тільки може волає про загрозу українізації. Насправді її немає. А шкода. Бо якби почалася вона на державному рівні, як це вже було в 20-х роках, то швидко припинились би украї-нофобські прояви в Донбасі, в Криму, на півдні України. Поважають сильних і ро-зумних, цінують сильну владу, налашто-вану патріотично, державницьки, яка не на словах, а на ділі дбає про інтереси ти-тульної нації». У статті «Хартія про українську мову» (2008) читаємо: «Ні в самій Хартії, ні в Конституції немає «регіональних мов або мов меншин». Незрозуміло також, що таке «мова меншини»... Для 86 ти-сяч євреїв зі 104 тисяч в Україні рідна мова — російська. Для 102 тисяч поляків з 140 тисяч — українська». Правильність висновків О.Романчука підтвердже-на окремими думками чотирьох суддів Конституційного Суду України на рішен-ня КСУ щодо конституційності частин четвертої і п’ятої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 17-рп/2011 від 13.12.2011 р.). Так, Дмитро Лилак підкреслив, що термін «регіональ-ні мови» не є конституційно-правовою ка-тегорією, адже такі мови фактично не іс-нують на території України. Його колега Віктор Шишкін вважає, що термін «регіо-нальні мови» незрозумілий для правоза-стосування: «Що це означає практично в Україні, які мови можна назвати цим терміном, не змішуючи його з терміном «мови національних меншин?». Публіцистика О.Романчука належним чином не «розкручена» у всеукраїнсько-му масштабі. І це не лише його проблема і стосується не тільки публіцистики. Це — ознака нашого національного буття, яке упродовж сотень років існує здебіль-шого пунктирно. І вибудувати суцільну лінію — завдання саме для тих, хто може і має що сказати. Він — один із тих, хто не лише розширює суцільну лінію, а й розбу-довує українську громадську горизонталь на противагу антиукраїнській вертикалі влади, на жаль, підтримуваній части-ною громадян України. А таких, пише О.Романчук, спираючись на дослідження

Інститутів психології та соціальної і полі-тичної психології АПН України — 15%. Чи є сенс у написанні подібних ма-теріалів, книжок? Переконаний, є — доти, доки існують сподівання достука-тися до громадян. А це — безперервний процес. Як кажуть, крапля камінь то-чить. Згадаймо польський приклад. Ще досі тривають дискусії, які почалися кіль-ка десятиліть тому про Варшавське повс-тання 1944 року. Тема для поляків боліс-на: величезні людські втрати, німецькі килимові бомбардування, «нейтралітет» радянських військ. Навряд чи консенсу-су буде досягнуто, але численні польські автори в ході цієї загальнонаціональної дискусії консолідують погляди поляків на їхнє місце в історії. На багатомільйонну всеукраїнську громаду не так багато публіцистів. Для ос-мислення нашої непростої історії, її пово-ротних моментів і не менш складного сьо-годення притомні автори потрібні нації, як ковток свіжого повітря. Тому такі аналіти-ки, як О. Романчук — на вагу золота.

* * * ...Ще до виходу книжки «У пошу-ках універсуму» для окремих матеріалів Олега Романчука я створив на своєму комп’ютері окрему папку: «Загрози нац-безпеці». ■

Лавреатами нині стали двоє: молодий київський критик-ас-пірант Олександр Стусенко та док-тор філологічних наук з Херсону Ярослав Голобородько. Останній — експерт Всеукраїнського рей-тинґу «Книжка року» в номіна-ції «Красне письменство», ав-тор кількох книжок про відомих письменників: Юрія Андрухови-ча, Юрія Винничука, Сергія Жа-

дана, Павла Загребельного, Тара-са Прохаська, Ірен Роздобудько, Тараса Федюка, Василя Шкляра та ін. Упродовж двадцяти років на Херсонському державному те-леканалі виходить його авторська програма «Літературна скарбни-ця Таврійського краю». В останній книжці «Елізіум. Інкорпорація стратоґем» (Х.: Фоліо) Я.Голобородько постає в

яскраво-упізнаваній манері по-пулярного літаналітика, якому підсильний широкий регістр сло-весно-смислової характеристики персонажів. Ось декілька зразків стилю професора-лавреата: про Оксану Забужко: «Еро-тична і сексментальна ха-ризма... Історія пристрасті, вибухового, наче еякуляція, за-хоплення»; про Марію Матіос — «Пись-менниця з цілковитою тради-ційністю послуговується фай-

лами і порталами народної пам’яті, на сайтах якої записа-но силу-силенну доль і драм... Ос-новні клейноди прозової манери Марії Матіос — соковитий пле-нер народного життя, живопис характерів із народу, реставра-ція живої мови... Реакції на тиск і пресинг соціуму»; про Леся Подерв’янського —

«Великий комбінатор», що ек-спериментує з накладанням, перехрещенням і схрещенням естетичних смаків, норм, цін-ностей... Він здійснив перефор-матування слова... Насправді сприйняття його текстів пе-редбачає підготовленого і на-віть елітарного читача, який за усією їхньою ритуальною глумливістю й провокативніс-тю зможе виділити, відчути, пережити усвідомлення дисгар-монійності того, що відбуваєть-ся у глибоко прихованих файлах людської самосвідомості». Минулорiчним лавреатом лiтературно-критичної премiї iм. О. Бiлецького став iще один експерт «Книжки року» — за-ступник головного редактора журналу «Всесвiт» Дмитро Дроз-довський. ■

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Юрій ЩЕРБАК, письменник, Надзвичай-ний і Повноважний посол України: — Книга Олега К. Романчука «У пошуках універсуму» є унікальною енциклопедією українознавства, українорозуміння, україноболю і українолюбові, яка за розмахом проблематики і глибиною її висвітлення не має аналогів. Це своєрідний підручник анатомії (патологічної ана-томії) української політики, детальна мапа наших больових точок.Юрій САЄНКО, професор економіки та соціології: — Олег Костянтинович Романчук — системна особистість, надто велика рідкість у нашому фрагментарному просторі, де все розділене, розібране на шматки, сектори й сеґменти до такого ступеня, що годі й сподіватися на цілісну картину світу. Тому й так відрадно, що зустрі-чаються ще в наш час фахівці, які намагаються триматися в рамках системного аналізу сучасного перебігу подій... Вибране із цієї збірки мало би стати за настільну книжку молодого журналіста як приклад добротної аналітичної роботи.Олег БАГАН, кандидат філологічних наук: — Можна стверджувати, що «Універсум» і його редактор Олег Романчук певною мірою врятували Львів, львівську періодику від про-вінційності... «Універсум» залишився, завдяки позиції його редактора, трибуною для критики скорумпованої малоросійської влади, для захисту національних інтересів українства, для незалеж-ної політології та культурології.

■

НАЦБЕЗПЕКА

Доказовість ерудованої логіки■

ЗОРЕПАД

Критична преміяВідзначено кращих рецензентів рокуІнф. «УМ»

Присуджено сьогорічну премію з літературної критики імені Олек-сандра Білецького. Її засновники — Національна спілка письмен-ників та Інститут літератури Академії наук. До журi входять воло-дарi попереднiх вiдзнак, зокрема, Володимир Панченко, Михайло Слабошпицький, Костянтин Москалець. Головує академiк Вiталiй Дончик. Грошове наповнення — 2000 гривень.

■

Професор Ярослав Голобородько. Фото Костянтина Родика.

❙❙

14 УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012 СМАЧНЕ ЖИТТЯ

Тіна МІЛАШЕВСЬКА

Це меню мені підсунув чоловік, який періодично тусується у колі тих, хто цікавиться старими па-пірцями з цікавою історією. Меню з потяга для збирача кулінарних рецептів, звичайно, не видання 1929 року «Першої української загально–практичної кухні», яку написала невістка Івана Франка — Ольга. Але навіть назви страв у меню дають поштовх для кулінар-них фантазій.На обкладинці англійською напи-сано: потяг спеціального призна-чення. Маршрут: Лос-Анджелес — Сан-Франциско. Точна дата — 20 вересня 1959 року. Меню для пасажира Микити С. Хрущова. Як ви думаєте, що пропонували американці поїсти у дорозі генсе-кові тодішньої радянської суперде-ржави на сніданок? Зокрема, ікру і бульйон, омлет (у російському тексті пишуть «з варенням», хоча насправді англійською йдеться про волоські горіхи в желе), креветки з рисом на пару, тушковані курчата у білому вині, салат «Пасифік», кукурудзяний хліб, яблучний пиріг, диню на льоду.До речі, Микита Хрущов саме в 1959-му на першій у СРСР амери-канській виставці вперше публічно озвучив «кузькіну мать», про яку не забув і трохи згодом, коли того ж року приїхав iз візитом до США. Тож покажемо домашнім на кух-ні те, чого вони ще не бачили і не куштували — організуємо трапезу у стилі кінця 50-х минулого століт-тя в американському стилі.

Усьому голова Чи не одна з найперших асо-ціацій стосовно американської кухні — це кукурудзяний хліб. Аборигени, які жили на тери-торії нинішніх Штатів, спочатку пекли просто коржі з меленої ку-курудзи, а згодом колоністи до-дали до традиційної випічки свої штрихи, й асортимент розши-рився. У пiвденних штатах люб-лять більше несолодкий, тонкий і хрусткий кукурудзяний хліб iз білого кукурудзяного борошна, у півнiчних — солодший, пухкі-ший, з жовтого кукурудзяного борошна. До слова, у таку випіч-ку обов’язково додають пшенич-ну муку. Чим її більше — тим повітряніший кукурудзяний хліб. Хочете спекти кукурудзяний хліб iз сиром чеддер і чилі? Для приготування потрібно: 2 яйця, 175 мл молока , 60 г розтоплено-го вершкового масла або марга-рину, 225 г чеддеру, 225 г пше-ничного борошна, 185 г жовтої кукурудзяної муки грубого по-молу, 240 г консервованої со-лодкої кукурудзи, 125 г консер-

вованих, не дуже пекучих зеле-них перців чилі, невелику натер-ту головку ріпчастої цибулі, 50 г цукру, столову ложку розпушу-вача для тіста, 0,5 чайної ложки солі. Спочатку треба потерти сир. Змішати борошно, додати розпу-шувач, сіль і цукор. Потім у неве-ликій мисці збити яйця, молоко і розтоплене вершкове масло. До-дати сир, кукурудзу, подрібнені перці чилі, цибулю, все швидко ретельно вимішати. Далі поєд-нати суміш iз борошном. Вили-ти тісто у змащену форму і випі-кати у розігрітій до 200° С духов-ці 25—30 хвилин. Ще один варіант — кукуруд-зяний хліб на кефірі. Технологія його приготування така сама, як і попереднього. А інгредієнти потрібні такі: 200 г кукурудзя-ного борошна дрібного помолу, 115 г пшеничного борошна, 375 мл кефіру, 3 яйця, 35 г розтоп-леного вершкового масла, 185 г консервованої кукурудзи, 75 г сиру чеддер, пакетик розпушу-вача для тіста, сіль, цукор — за смаком.

Розмір має значення Оскільки США– велика краї-на, то й омлет там їдять «вели-кий американський». У рецеп-турних збірках це страва, як правило, з 6 яєць (щоправда, порція розрахована на трьох). Американці люблять наклада-ти на половину омлета різну на-

чинку і накривати її вільною частиною. Варіант наповнен-ня може бути такий: маленька головка ріпчастої цибулі, неве-ликий солодкий зелений пере-ць без насіння, 225 г шинки, — усе це нарізане кубиками. Ще потрібні 225 г печериць (кожен гриб розрізаний навпіл), шма-точки помідора і зелень. Ом-лет готують поетапно. Спочат-ку до м’якості підсмажують на олії (столова ложка) у сковорід-ці цибулю і перець, до яких на-самкінець додають шинку. На-ступними окремо до м’якості підсмажують гриби. Потім ви-делкою збивають яйця і 75 мл води, додають трохи меленого перцю та солі і виливають суміш у розігріту сковорідку з олією. Коли знизу омлет підпікся, тре-ба викласти овочеву начинку на половину сковорідки, дру-гою частиною накрити — і ве-ликий американський омлет... майже готовий. Ще залишилося його викласти на тарілку, звер-ху покласти гриби, прикрасити шматочками свіжого помідора, базиліком і петрушкою.

Як курчат у Штатах готують? Стосовно курчат у білому вині з меню, то швидше за все, це страва — з улюблених спе-ціального пасажира з потяга «Лос-Анжелес — Сан-Францис-ко», який курсував 1959 року. Якщо ваша душа бажає куря-тини, зготованої по-американсь-ки, зробіть, скажімо, курку по-техаськи. Вам знадобиться: 500 г курячого філе (шматочками), панірувальні сухарі, борошно, яйце, 2—3 столові ложки мо-лока, чайна ложка суміші спе-цій (естрагон, мелені червоний, зелений, білий, чорний пере-ць, розмарин), сіль. Яйце зби-ти з молоком. Панірувальні су-харі (домашні, дуже пристой-

ної якості і великого помолу) перемішати зі спеціями. Повин-на вийти пряно-гостра суміш iз привабливим запахом і різно-барвними вкрапленнями. Шма-точки курки треба спочатку за-панірувати в борошні, потім — льєзон і нарешті — сухарі. Сма-жити м’ясо слід на розпеченій сковороді на олії (або суміші олії та вершкового масла), допоки не зарум’яниться. Доводити до го-товності слід у духовці. Якщо понад усе хочете зро-бити курятину у вині, спробуйте ось такий рецепт. Спочатку при-готуйте соус. Змішайте 2 столові ложки оливкової олії, 2 столові ложки меду та склянку якіс-ного білого сухого вина. Шмат-ки курки посоліть, поперчіть, складіть у глибоку посудину, поверх викладіть кільця 2 цибу-лин і залийте зготованим соусом. Поставте під гніт у холодильник на ніч. Потім перекладайте кур-ку на деко, поливайте соусом, за-кривайте фольгою і ставте в ду-

ховку на 1,5—2 години. Насамкі-нець запікання відкрийте фоль-гу, щоб курка підрум’янилася.

Салат-бар Один iз найупізнаваніших американських салатів — «Валь-дорф», авторства метрдотеля од-нойменного готелю до відкриття закладу ще у 1893 році. Салат, який по-особливому смакує з хо-лодною запеченою шинкою — це селера, яблука ( по 250 г), волось-кі горіхи (100 г), майонез (100 г), вершки (4 столові ложки), ли-монний сік (2 столові ложки) та сіль за смаком. Сиру або трохи приварену (не до м’якості) селе-ру очищають і нарізають солом-кою. Яблука чистять і нарізають кубиками. Подрібнюють горіхи. У майонез додають лимонний сік, сіль, вершки і перемішують. Цією сумішшю заправляють са-лат. Прикрашають його поло-винками горіхів і скибочками яблук iз червоною шкіркою. До подачі на стіл «Вальдорф» пови-нен настоятися години дві у хо-лодильнику. Утiм цю кулінарну візитку радянському генсекові в амери-канському потязі не пропону-вали скуштувати. У його меню був «Пасіфік» — салат iз лосо-сем. Для його приготування пот-рібно: 15—29 листків молодо-го шпинату, по 100—150 г коп-ченого (соленого) лосося та ко-зячого сиру, 3—4 молоді варені картоплини, 6—8 оливок, стеб-ло зеленої цибулі. Усе слід кра-сиво порізати-порвати і у довіль-ній формі викласти у салатник. Для приправи взяти 50 г оливко-вої олії, по чайній ложці насіння кунжуту та сухого кропу, по по-ловині чайної ложки — розма-рину, кінзи та куркуми. Перемі-шати всі інгредієнти і полити со-усом салат. ■

Наталя ДМИТРЕНКО

Стандартного набору страв, що утворюють традицій-ну американську кухню, немає. Смачне життя цієї краї-ни формувалося й продовжує формуватися під впливом соціально-політичних процесів. До казанка з наліпкою «американська кухня» вкладають свої інгредієнти італій-ці, японці, китайці, тайці, мексиканці, французи, турки, ін-дуси і ще багато народу. Хтозна, може, через кiлька років в Америці однією з найпопулярніших страв стануть варе-ники — варто лише підприємливому українцю відкрити відповідну мережу фастфудів і провести вдалу маркетин-гову кампанію. Прив’язаність населення до того чи іншого раціону варіюється від штату до штату. На півдні Каліфор-нії, де сильні мексиканські традиції, є багато фастфудів і

ресторанчиків, що пропонують саме мексиканську їжу. На-томість такого мексиканського різноманіття немає в Нью-Йорку — там, як показував нам серіал «Друзі», полюбля-ють китайську їжу. У Саванні (штат Джорджія) смакують варенi креветки, краби, лобстери з кукурудзою та розтоп-леним маслом. Утім є один базовий елемент, що об’єднує всю ба-гатолику американську націю. Це — гамбургер, бургер, сендвіч. У класичному вигляді — шматок м’яса між дво-ма шматками хліба з додаванням зелені, овочів, приправ і соусів. Вірність американців німецькому бутерброду здається вічною і незрадливою, тому вегетаріанці замі-нюють м’ясо соєвими продуктами, прихильники здоро-вого способу життя використовують хліб із борошна гру-бого помолу та з додавання насіння чи горіхів, дієтологи

ж радять замінити шкідливу просмажену свинину на ніж-ну курятину. «Тепер ти справжня американська дівчина — їси бургери і смажену картоплю», — жартувала мама мого хлопця, коли я наважилася нарешті під кінець своїх американських канікул замовити те, що їла здебiльшого в готельному ресторані. Здоровенний сендвіч — солід-ний шматок курятини, салат-латук, в’ялені помідори і тя-гучий солодкий соус теріякі посеред пухкої булки — важ-ко було вкусити одним махом. Правило «розмір має зна-чення» — особливість американської кухні, яке, проте, підтримують не всі американці (це стосується як страв,

так і напоїв). Власне, багатогранний смак того теріякі-сен-двіча змусив мене змінити ставлення до бургера, який ми звикли куштувати у «Макдональдзi»: ця страва може бути різною і не мати нічого спільного з нудною булкою з фас-тфуду, окрім форми. Знову ж таки, мій теріякі-бургер був репрезентантом американської поліетнічності: гамбургер — німецького походження, в’ялені помідори — італійсь-кого, теріякі-соус — із Японії. А походження картоплі фрі (американською French fries) загубилося десь у Західній Європі. Популярним серед американців також є вживати ба-гато рідини. За сніданком звичайну, а то і більшу чашку прийнято наповнювати по кілька разів. Якщо пити прохо-лодні газовані напої, то зазвичай зі стаканів medium чи large розмірів. Те саме з кавою, какао, капучино, мокачи-но «на винос». Прихильники здорового способу життя не обходяться без запасної пляшки води — не менше двох літрів на день. А ввечері можна себе побалувати пивом у пабі з друзями. І не вірте байкам, що пиво в Америці ніку-дишнє. Так — якщо говорити про Budweiser у пляшках. Ні — якщо про різномаїття світлого, темного, нефільтрова-ного пива, елю в кнайпах. Часто заклади пропонують свій власний продукт: ресторан у Лас-Вегасі мав у меню з де-сяток пивних позицій. А маленький паб у Нью-Йорку ніко-ли не забудеться через смак Captain Lawrence. Пити після цього наше, вітчизняне, вибачте, просто неможливо. ■

Я ТАМ БУВ

Зі світу по дрібціЩоб стати справжньою американською дівчиною у Штатах, треба їсти бургери і смажену картоплю

■

Об’єднує всю багатолику американську націю гамбургер, бургер, сендвіч.Фото з сайту feelgood.com.ua.

❙❙❙

У СТИЛІ РЕТРО

Кукурудзяний хліб для генсекаТрапеза за сценарієм меню з потяга «Лос-Анджелес — Сан-Франциско», який курсував 1959 року

■

ДЕСЕРТ

Зрозуміло, що iснує щонайменше кілька десятків рецептів американсько-го яблучного пирога. Один iз них — з пісочного тіста. Для його приготуван-ня потрібно: борошно пшеничне — 2 склянки, сіль — чайна ложка, маргарин (розм’якшений) — 3/4 склянки, вода (крижана) — 5-6 столових ложок, цукор-пісок — 2/3 склянки, крохмаль — 2 столові ложки, кориця, цедра лимона — по 0,5 чай-ної ложки, горіх мускатний — 0,25 чайної ложки, сік лимонний — 1-2 чайні ложки, яблук — 6-7 штук (це приблизно 900 г тонко нарізаних скибочок), масло вершкове — столова ложка, молоко (для змазування пирога) — 1-2 столові ложки. Спочатку треба змішати борошно і сіль, додати маргарин і порубати. Потім по одній столовій ложці додавати крижану воду і продовжувати замішувати тісто. Скачати його в ко-лобок, обернути в плівку і покласти в холодильник на годину. Тим часом приготувати начинку. Яблука очистити і нарізати тонкими скибоч-ками. Окремо змішати крохмаль, корицю, цукор, цедру, мускатний горіх і лимон-ний сік. Узяти тісто, розділити навпiл. Розкачати одну половину, викласти у форму так, щоб краї звисали. Поверх викласти половину яблук, посипати їх сухою сумішшю приправ, потім покласти решту яблук і їх також поситати приправами. Зверху роз-класти шматочки вершкового масла. Розкачати другу частину тіста, накрити пиріг. Заліпити краї, промазуючи їх водою, прибрати надлишки тіста. Зверху зробити про-коли виделкою, змастити молоком. Випікати у духовці 40—50 хвилин при темпера-турі 180 градусів. Остудити, нарізати. І можна почуватися, як в Америці!

■

Ось воно, меню 1959 року для генсека Микити Хрущова.

❙❙

Кукурудзяний хліб.❙

15УКРАЇНА МОЛОДАСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 2012МАНДРІВКИ

Наталя ДМИТРЕНКО, власний кореспондент «України молодої» в ГрузіїТбілісі—Сіґнаґі

Сіґнаґі — лялькове містечко з на-селенням трохи більше, ніж дві тисячі осіб, що височіє над знаме-нитою Алазанською долиною і ди-виться просто на Кавказькі гори, — символічна модель того, якою хотів би бачити Грузію Михайло Саакашвілі. Оновленою, але з дав-ньою історією, привабливою для іноземців, але щоб у списку стан-дартного турнабору був пунктик чи два спеціальних пропозицій. Для цієї мети, як свідчать джерела, у 2007 році держава виділила 15 млн. ларі, ще 17 мільйонів — мали бути приватні інвестиції. Через кілька років Сіґнаґі, відоме завдя-ки унікальному розташуванню та монастирю Бодбе, освяченому св. Ніно, пройшло ребрендинг і стало популяризуватися як Місто кохан-ня.

Швидкий шлюб Комусь Сіґнаґі нагадує італійські містечка, комусь — хорватські, принагідно мож-на згадати й Прагу, оскільки ще здалеку, коли дорога почи-нає петляти на під’їзді до пун-кту призначення, погляд зу-пиняється на незвично яскра-вих для даної місцевості да-хах iз черепицi. Контраст між краєвидами, що майоріли пе-ред цим, і тими, що виринають на тлі долини, разючий. Хоча Грузія взагалі країна контрас-тів: так довго вона тягнула лям-ку пострадянської буденності й так блискавично її президент хоче переконати весь світ: його батьківщина — дер жава євро-пейського зразка, що розкіш-ний Marriott по сусідству зi злиденними нетрями та кос-мічного виду прозорі поліцей-ські дільниці на тлі бідненько-го села — звичні тут декорації (хоча це вада всіх країн, що роз-виваються: рекламні ролики як Македонії, так і України далекі від реальної картинки). Те саме по дорозі до Сіґнаґі: трюхикаю-чи у «маршрутці», яка за шість ларі (тобто 30 грн.) та півтори години домчить до Міста ко-хання, споглядаєш неприбрані двори, стару техніку, одиноких дядьків на виноградній ниві — їх ще не встигла приховати від сторонніх поглядів розкішна природа Кахетії. Кольори Сіґ-наґі після цієї сірості сприй-маються як сигнали райського життя. Наша «карета» зупиняється на кінцевій — це одна з малень-ких затишних площ міста. Тут же карта, яка підказує не лише напрямок руху, а й швидкість: кілька вулиць і майданів, дві церкви, два музеї, стара фор-теця. Поспішати немає куди. Та й хіба поспішають у Місті кохання? Виявляється, що так. Якщо припікає одружи-тися. Адже «родзинкою» цього давнього по-новому розцяцько-ваного міста є Будинок реєст-рації шлюбів: з 2008 року уза-конити відносини тут можна без попередніх заяв та в будь-який час доби, окрім понеділ-ка та вівторка. «От учора було весілля о другій годині ночі», — дядь-ко років 50 з важкеньким то-миком у руці, видно, задоволе-ний справленим на мене ефек-

том. «А іноземцям у вас можна одружуватися?» — все ж хочу його перемогти. «Звичайно. А ви звідки?» — продовжує розмо-ву чоловік, який представився охоронцем, і дає мені номер те-лефону пані з королівським іме-нем Русудані, сіґнаґської наміс-ниці Гіменея. Хоч то була і неді-ля, але розпорядниці на місці не було: «У міністерство поїхала», — уточнив охоронець. Стри-вайте, яке міністерство у вихід-ний? Проте складнощі перекла-ду тут справа звичайна: російсь-ку старше покоління вже при-забуло, англійську ж молоде ще не надто освоїло. Але умови, за яких можна одружитися в Сіґ-наґі, нам передали безпомил-ково: паспорти, свідки і 50 ларі (250 грн. по-нашому). «Але кра-ще зателефонуйте за два дні», — попереджає пані Русудані, но-мер телефону якої можна легко знайти в інтернеті, й запевняє, що грузинський шлюб дійсний у всьому світі. Цікаво, що при та-кому ненормованому робочому дні вона, за її ж словами, зароб-ляє всього 500 ларі на місяць.

Про високі гори і базові потреби На початку квітня у Сіґнаґі надлишок туристів не спостері-гався. Групка юних іноземок, товариство постарше і ще кілька пар — оце і всі гості. Дехто з міс-цевих скаржиться, що відвідува-чів у місті замало, аби їх виста-чило для заробітку всім праців-никам сфери обслуговування. Іншої думки Шалва Міндора-швілі, власник ресторану мек-сиканської кухні Pancho Villa. «Ми відкрилися у 2007 році, до того я кілька років провів у Каліфорнії, там ми грали гру-зинську національну музику», — легко ділиться він своєю жит-тєвою історією і після кожної фрази розпливається у посміш-ці — викапаний Адріано Челен-тано! Шалва на відсутність відві-дувачів на скаржиться: у сезон, а це березень-грудень, до нього заглядають здебільшого інозем-ці, якщо ж місцеві, то зі столиці. Хоча мексиканська кухня має бути грузинам близька: куку-рудзяна мука, квасоля, кінза (у Мексиці — сілантро), тільки ла-

тиноамериканські приправи го-стріші. Також — простота у при-готуванні, що добре усвідомив Шалва й не намагається лупити з відвідувачів утридорога за «ек-зотичну» їжу. А влітку, з 25 чер-вня по 4 липня, для більшої ат-ракції туристів він готує програ-му грузинської кухні. Але все ж найбільше видови-ще у Сіґнаґі — це сизі гори Кав-казу з цукровими вершинами, неспішними табунами хмар над ними і обширом Алазанської до-лини біля підніжжя. Неймовір-ної краси картина проглядається із багатьох точок міста: біля му-зею, з башти біля церкви св. Сте-пана, з валів, терас ресторанів,

готелів, гостьових будиночків. Так що не варто поспішати зай-мати стратегічну позицію у пер-шому ліпшому місці. До слова, про музей. «Перший музей ви-соких стандартів у Грузії», як повідомляв сайт Національно-го музею, напозір виявився сим-патичним, проте маленьким, з кількома експозиціями — архео-логічною, картинами Піросмані й етнографічною — закладом, де пару кімнат стоять пусткою. Ціна ж за нагоду побачити мініа-тюрні зооморфні фігурки, зроб-лені руками прадавніх грузинів, чи оленя пензля Піросмані більш ніж символічна — три ларі.

* * * «І все ж. Як виглядало міс-то до реставрації?» — допитую-ся у водія «маршрутки», бо не віриться чомусь, що ці будинки були відтворені за давніми про-ектами і фотографіями. «Ще краще, — з ностальгією зга-дує Ґела. — Так було до 1970-х. На місці теперішньої мерії був дуже красивий будинок і на міс-ці готелю «Сіґнаґі» також. Лю-дей жило значно більше. Було виробництво. До 1940-х років це був значний торговельний пункт». При розмові про тепе-рішнє туристичне благополуч-чя він чомусь покректує, хоча радісно повідомляє, що вже на наступний тиждень у його го-телі забронювала місця група з України. Завдяки йому ми те-пер знаємо, що в Сіґнаґі зупи-няються не так задля того, щоб медитувати на Кавказ, а щоб пити кахетинські вина у найб-лижчих селах, ну а потім, звіс-но, медитувати на Кавказ. Цю історію ми відкладаємо на на-ступний раз. ■

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Історія Сіґнаґі починається у XVIII ст. і пов’язана з іменем мефе (царя) Ере-кле ІІ, який наказав звести навколо міс-течка оборонні мури, щоб захищати-ся від войовничих дагестанців, і вза-галі всіляко сприяв його розвитку. Яким був цей улюбленець кахетинців — роз-каже його портрет роботи Піросмані, що красується у музеї. Як свідчать розко-пки, поселення тут існували з прадавніх часів, але місцеві жителі особливо пи-шаються середньовічним періодом цьо-го регіону. Тоді місто й місцевість нази-валися Кізікі, були вільними від влади феодалів й підпорядковувалися безпо-середньо правителю. Здавна мiсто сла-вилося виноробством і килимарством, ремеслами, що й досі мають велику по-пулярність серед гостей. За два кілометри від Сіґнаґі роз-ташований жіночий монастир Бодбе із церковцею, де похована св. Ніно, хрис-тиянська просвітителька Грузії. Церк-ва набула теперішніх форм у IX ст. У 1823-му її відреставрувати і розписа-ли. Разом із Сіґнаґі Бодбе утворює на-прочуд гармонійний союз: доглянуте й затишне подвір’я біля церкви засадже-не кипарисами, що створює відчуття італійськості, у тіні яких подорожній го-товий просидіти не одну годинку.

■

Вид на Сіґнаґі.❙

Бронзова фігурка дівчинки з квітами вітає молодят біля будинку реєстрації шлюбів.Фото Марка ТЕРАМАЯ.

❙❙❙

Будинки прикрашають традиційні для Грузії різьблені балкончики. Незвичним є колір будівель — рожевий, жовтий, світло-оранжевий.

❙❙❙

ТОЧКА НА КАРТІ

Амури над Алазанською долиною■

Кахетинське містечко, де можна одружитися Кахетинське містечко, де можна одружитися в будь-яку годину доби, як прообраз майбутньої Грузіїв будь-яку годину доби, як прообраз майбутньої Грузії

ТбілісіКрай Кахетія.

м. Сіґнаґі

Грузія

КАЛЕЙДОСКОПСЕРЕДА, 18 КВІТНЯ 201216

Читайте в наступному номері:

■ КРОСВОРД ВIД БАНТИНИ № 42

■ ПОГОДА

Центр 00...00 00...00

Схід 00...00 00...00

Південь 00...00 00...00

Захід 00...00 00...00

дощ, гроза

сонячно

мінлива хмарність

хмарно

дощ

снігІнформація

надана Гідрометцентром

України.

Північ 00...00 00...00

Центр +12...+18 +7..+13

Схід +17...+23 +8...+14

Південь +13...+18 +7...+13

Захід +7...+13 +3...+9

Північ +12...+18 +6...+12

■ ПРИКОЛИ

УКРАЇНА МОЛОДА

1 2

3 4

5 6

7 8

9 0

Редактор Михайло ДорошенкоЗасновник i видавець —

ПП «Україна молода»Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №3386 вiд 29.08.98

Передплатні індекси: 60970, 1555Наша адреса: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50Телефон для довідок:т./ф.: (044) 454-84-92 Рекламне бюро: т./ф.: (044) 454-88-86,reklama@umoloda.kiev.uaВiддiл реалiзацiї: т./ф.: (044) 454-84-41,sale@umoloda.kiev.uaКоректорська група: (044) 454-87-53«УМ» в iнтернетi: http://www.umoloda.kiev.ua

Відділи:новин — 454-85-76, novyny@umoloda.kiev.ua;

політики — politika@umoloda.kiev.ua; права — leonov@umoloda.kiev.ua, 454-88-36;

мiжнародної політики — svit@umoloda.kiev.ua, 454-88-25; економіки — eko1@umoloda.kiev.ua, 454-86-39; медицини — novyny4@umoloda.kiev.ua, 454-85-99; культури — culture@umoloda.kiev.ua, 454-87-96;

соціальних проблем — socium@umoloda.kiev.ua, 454-85-99;спорту — sport@umoloda.kiev.ua, 454-87-93

Газета друкується у видавництвах:

«Преса України» — у Києвi Зам. 0309057

«Видавничий дім «Високий Замок» — у Львові

Зам. блок № 476 Верстка та виготовлення

фотоформ — комп’ютерний центр

редакції «УМ», тел.: 456-98-70

Газета виходить у вівторок, середу, четвер,

п’ятницю—суботу (спільний номер)Тираж 89718

При використаннi наших публiкацiй посилання на «УМ» обов’язкове.Рукописи не рецензуються i не повертаються

Вiдповiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець. Комерційні публікації виходять під рубриками:

«Український виробник», «Позиція», «Банківська справа», «Фінансова експертиза», «Здоровенькі були», «Це — працює!»,

«Знайомтеся — новинка», «Партнерство», «Програми», «Проекти», «Альма-матер», «Наша марка», «Продукт»,

«Протистояння», «Вітаємо», «Любов і шана». Матерiали iз позначкою р друкуються на правах реклами

«Україна молода» розповсюджується в київській мережі ресторанів «Піца Челентано»

Зліва праворуч: 1. Актор театру ім. Івана Франка, народний артист України, відомий за ролями у виставах «Лісова піс-ня», «Кін ІV», телесеріалах «Укра-дене щастя», «П’ять хвилин до мет-ро» тощо. 7. Прісноводна риба, яка може дихати атмосферним повітрям і довго залишатися без води. 10. Ви-датний німецький письменник, лау-реат Нобелівської премії з літерату-ри 1946 р. («Степовий вовк», «Гра в бісер»). 12. Провідна верства сус-пільства. 14. Військове формуван-ня, тактичний та адміністративний підрозділ у кавалерії. 15. Річка з ук-раїнського гімну в європейській час-тині Росії. 16. У давньогрецькій мі-фології – німфа, яка так страждала від нерозділеного кохання до кра-сеня Нарциса, що від неї залишив-ся тільки голос. 17. Грецький острів в Егейському морі, другий за вели-чиною в архіпелазі Додеканес. 20. Український телесеріал — батьки дружини відносно батьків чоловіка. 21. Виконавець ролей у драматич-них, оперних, балетних, естрадних, циркових виставах та кінофільмах. 22.Спеціальний бланк для одер-жання інформації про певну особу — дату народження, адресу, освіту, професію тощо. 24. Застарілі погля-ди, слова, дії; неправильне або зу-мисне внесення у відображення якої-небудь епохи рис, характерних для іншого часу.

Згори донизу: 2. Німецький письменник, но-белівський лауреат 1999 р. («Бля-шаний барабан»). 3. Великий бар-вистий папуга з лісів Центральної Америки. 4. «Лопата» в руках греб-ця. 5. Негнучкість, нездатність пе-ребудовуватися при виконанні за-вдань, якщо цього потребують об-ставини. 6. Райцентр у Харківсь-кій області на річці Берестова. 8. Сорт персиків із гладенькою шкір-кою. 9. Літальний апарат, легший за повітря. 11. Давньоримський філо-соф, поет, державний діяч і оратор, наставник імператора Нерона. 13. Статевий зв’язок між близькими ро-дичами. 18. Навальний наступ вій-ська на ворога. 19. Смугастий родич жирафа, більше схожий на коня. 23. «Я» в теорії психоаналізу. ■

Кросворд №41 з «УМ» від 12 квітня

Людей, які їдять чебуреки на вокзалі, важко чимсь налякати.

* * * Чоловіки не настільки розумні, щоб зрозуміти жіночу логіку. Жін-ки розумніші, вони навіть не нама-гаються зрозуміти чоловічу.

* * * Освіта — це те, що робить із не-грамотних людей некомпетентних.

* * * Забутий у лісі «Довідковий посібник із в’язання туристських вуз-лів» черв’яки передають із поко ління в покоління як «Камасутру».

* * * — У дитинстві я ніким особли-во не хотів стати.

— У тебе це вийшло!* * *

Одеса. Привоз. Глухувата покуп-ниця запитує продавця: — Скільки коштують ваші огір-ки? — Тридцять гривень. — Вибачте, скільки? П’ят-десят? — Ні, мадам, сорок.

* * * — Ваш тренер щось розуміє у футболі? — Звичайно! Перед кожною грою він пояснює нам, як ми можемо виграти, а потім після матчу аналі-зує, чому ми програли.

Інф. «УМ»

У нас послання й привітання небіжчикам зазвичай розсилають кандидати в депутати — бо використовують старі бази адресних даних. А в Британії подібний казус видав неабихто, а організаційний комітет Олімпіади-2012. Звід-ти надіслали електронного листа ударникові відомої рок-групи «Ху» (The Who) Кіту Муну, який помер ще в 1978 році. Як повідомляє газета «Санді таймз»,

Муна запросили взяти участь у концерті з на-годи відкриття Олімпійських ігор 27 липня. Про таку пропозицію журналістам повідомив менеджер групи Білл Кербішлі. Той не пошкодував сарказму в листі-від-повіді. Кербішлі написав організаторам Олімпіа-ди, що Кіт Мун у даний час перебуває на території крематорію «Голдерз Грін» і є уособленням ряд-ка з пісні «Ху» I hope I die before I get old («Споді-ваюся, я помру раніше, ніж зістарюся»). При цьо-му менеджер рок-колективу відзначив, що якщо

в оргкомітету Олімпіади є круглий стіл, склянки і свічки, то вони можуть влаштувати спіритичний сеанс і поспілкуватися з Муном. Барабанщик Кіт Мун — знакова постать в історії рок-музики, один із найкращих ба-рабанщиків усіх часів, член Залу слави рок-н-ролу. Він став грати на ударних у 12 років, а в 17 увійшов до складу The Who. Мун помер у віці 31 року від передозування клометіазолу — препарату, прописаного йому для лікуван-ня алкогольної залежності. ■

■ ОВВА!

Кіт жив, Кіт живе, Кіт буде жити!Оргкомітет Олімпіади запросив зіркового мерця зіграти на концерті відкриття

Гаврило СТЕПАНЯК

Сім років разом, шестеро дітей, спільні ін-тереси і, нарешті, велике кохання — чи достат-ньо цього для того, щоб одружитися? Анджелі-на Джолі з Бредом Піттом досі вважали, що ні. Якщо й так усе добре, то навіщо влаштовува-ти собі зайву мороку? Але діти зіркової пароч-ки дотримуються іншої думки: вони вже кілька років не стомлюються вмовляти батьків, щоб ті побралися офіційно. Бодай тому, що весілля — це так весело! Енджі з Бредом довго впиралися, обіцяю-чи, що обов’язково стануть на весільний руш-ничок, але «якось пізніше». Аж ось наприкінці минулого тижня американські таблоїди вибух-нули новиною: Джолі з Піттом... ні, ще не од-ружилися, але принаймні офіційно оголосили про заручини. Дату весілля, щоправда, ще не призначили, але й це вже прогрес. Напередодні цієї події 36-річна Анджелі-на вперше з’явилася на публіці з діамантовою каблучкою на «тому самому пальці», хоча рані-ше категорично відмовлялася носити обручку. Раніше чутки про нібито вже призначене весіл-

ля з’являлися у пресі ре-гулярно — спершу каза-ли, що пара проведе кіль-ка шлюбних церемоній за традиціями різних країн у березні, потім переносили святкування на літо... Проте досі від самих акторів жод-ного підтвердження таких планів не надходило. І Енджі, й 48-річний Бред уже мають досвід невдалих шлюбів. Джолі була одружена двічі — з партнером по фільму «Хакери» Джонні Лі Міллером та експресивним актором і ре-жисером Біллі Бобом Торнтоном. Пітт п’ять років прожив у шлюбі з Дженніфер Аністон, але потім на зйомках бойовика «Містер і місіс Сміт» зустрів Анджелі-ну... До речі, друзі Джен за-певняють, що вона вже не три-має зла на колишнього й охоче прийде на їхнє з Джолі весіл-ля, якщо запросять. Адже після багатьох років невдач в особистому житті 43-річна Аністон, здається, знайш-ла своє щастя з колегою по акторському цеху Джасті-ном Теру. ■

■ МАРШ МЕНДЕЛЬСОНА

Обіцяного сім років чекають...Найвідоміша пара Голлівуду оголосила про заручини

❙ Анджеліна Джолі і Бред Пітт.

19 квiтня за прогнозами синоптиків

Київ: хмарно, мiсцями гроза. Вiтер пiвденно-схiдний, 7—12 м/с. Температура вдень +15...+17, уночi +9...+11.

Миргород: дощ. Температура вдень +15...+17, уночi +10...+12.

Курорти Криму: хмарно, дощ. Ялта та Севастополь: удень +14...+16, уночі +10...+12. Феодосiя: удень +16...+18, уночі +10...+12. Євпаторiя: вдень +15...+17, уночі +10...+12.

Курорти Карпат: хмарно, дощ. Трускавець: удень +10...+12, уночі +4...+6. Моршин: удень +9...+11, уночі +5...+7.

Кругообіг сміття в Україні Вітчизняні сміттєзвалища переповнені «вічним» пластиком і шкідливими для довкілля батарейками. Хоча на їх утилізації можна заробляти гроші