У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:Олег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег Лука

Заступник головного редактора:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Літературна редакція:Богдан УБогдан УБогдан УБогдан УБогдан УтрискотрискотрискотрискотрискоВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Верстка та комп’ютерний набір:Володимир КВолодимир КВолодимир КВолодимир КВолодимир КульпаульпаульпаульпаульпаОстап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап ГнатівнатівнатівнатівнатівТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюк

Дизайн:Олег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег Барбуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальні за друк:Володимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГанчійанчійанчійанчійанчійЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій Лесишин

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів+Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72+07+34, 69+09+14,факс: 65+05+65e+mail: redakcia@lds.lviv.ua

Інтернет версія:http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/(Віталій К(Віталій К(Віталій К(Віталій К(Віталій Ковалишин)овалишин)овалишин)овалишин)овалишин)

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№1(64)лютий−березень 2004

Тема

Покликання людини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Покликання мирян у світлі священичої місії Христа . . . . . 3Непарадні роздуми лікаря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Простір спілкування

У кожного своє покликання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7Роздуми про покликання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Святе Письмо

Люблячий Батько чекає на нас . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11Бог та гроші . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Про вагу слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Дорога спасіння

І за все військо Господеві помолімся . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Роздуми про Таїнство Подружжя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Любов і гріх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Полеміка

Сатанізм як втеча в абсурд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Літургійне богослов’я

Таємниця Стрітення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Великий Піст: духовна подорож пустелею покаяння . . . . . 25Молитва преподобного Єфрема як символ посту . . . . . . . 26Господня молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Духовність

Коли говоримо людина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28Деструкція душі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31Люди перестали цікавитися одні одними . . . . . . . . . . . . . . . 32

У світі цікавого

Цікаво що . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Різдво в Одесі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35“Віра і Світло” + єднання у любові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36Плоди праці рясніють та живлять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

Словами серця

Біблійне повчанняіз скарбниці мудрості стародавньої Греції . . . . . . . . . . . . . . 38Отче . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39Радість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Терпіння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

2

т е м а

Кожному з нас доводилосьнеодноразово почути відлюдей такі запитання: “Для

чого людина живе на землі? Як вибрати правдивийшлях у житті? Як дізнатися про те, чи справді я чинюі живу так, як належить? Що я можу змінити у своємужитті та у житті інших, адже моя праця і мої зусилляє такими мізерними та незначними?”. Такі і багатоінших запитань є надзвичайно важливими для кож+ного, та постають перед усіма без винятку людьми впевні, зазвичай, нелегкі моменти життя. Дуже часто незнаходиться на них відповідей, а якщо і знаходяться,то в переважній більшості вони є доволі песимістич+ними.

Питання призначення, цілі, мети людського життя,завжди були та залишаються актуальними та важ+ливими, вимагаючи належного сприйняття та ви+рішення. І це є очевидним та зрозумілим, адже від нихзалежить загальне наставлення та визначена позиціялюдини стосовоно її діяльності та всього її життя.Тому, саме використання чи реалізація людськихможливостей, вроджених “дарів”, задатків та стрем+лінь часто ще називають життям згідно покликання,чи за покликанням. Багато існує сьогодні різногороду поглядів стосовно даної проблеми.

По своїй суті слово “покликання” виражає певнезвернення, заклик до своєрідної участі, залучення, якевимагає відповіді чи відповідної реакції, приверненняуваги та пропозиція стати активним співучасникомзапрошення. Розгляд даної теми є доволі широкий танеоднозначний, особливо коли мова йде про ре+лігійне сприйняття, а тому, спробуймо розглянути те,який є християнський погляд на розуміння покли+кання людини. Отже, що це є покликання людини, вчому воно полягає та яка його суть? Відповіддю надане питання буде те, що людина призначена пізнатиБога, полюбити Його, та Йому служити, аби зреалі+

зувати своє покликання. Від цього залежить і май+бутнє людини, щасливе або навпаки, в залежності відтого, як вона виконає це завдання на землі. Такевиконання не є категоричною зобов’язаністю, щонакладається людині наче ззовні, але являється зви+чайним, очевидним і належним прагненням усього їїєства, її природньою властивістю.

Пізнання Бога полягає у тому, що людина повинна усісвої можливості спрямувати на те, щоб у своєму життіпереконливо потверджувати існування Бога, пере+конуючись як на власному досвіді, так і з оглядання тапізнання усього оточуючого її світу. Це ж потверджуєі Святе Письмо, застерігаючи : “Справді нерозумні зприроди всі ті люди, які не пізнали Бога, які черезвидимі блага не здолали пізнати Сущого, і розважа2ючи над творами, не дійшли до пізнання Майстра…”(Мудр.13, 1).

Від пізнання Бога народжується у серці людинипочуття любові та поклоніння, яке виражає себе уособистій молитві, а оскільки вона живе у суспільстві– то й суспільним культом. А з цього, в свою чергу,походить і загальна моральна поведінка людини,джерелом якої є Господь, та формується “людина+духовна”, життя якої звернене завжди до Бога.

Що ж до служіння Богові. Відомо, що Господь непотребує людської допомоги, чи людських послуг.Звичайно, Він не має потреби ні в чому. Тому, слу+жіння Богу не може прирівнюватись, скажімо, дослужби слуги відносно свого господаря. Служіннялюдини Богу полягає у співпраці з Богом в Його тво+рчому діянні, яке саме людина покликана довершити.Можливо це видається і дивним, але творіння Божевсе ж таки є ще не довершеним, а “земля являє собою

Покликання людини

Бог покликує кожнулюдину, яка приходить усвіт, до життя вічного.

Для цього потрібновідповісти Богові,

здійснити рішучий іостаточний вибір, згідно

якого слід, також, іжити

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 т е м а

наче незакінчену симфонію”, при чому, з волі самогоТворця. В протилежному випадку, усе би було вжезавершеним, доведеним до кінця, без надії продов+ження росту, руху і т. д.

Саме покликання людини і полягає у тій взаємнійспівпраці з Богом звершувати усе творіння, виявля+ючи при цьому свою любов до Нього, як відповідь наБожу любов. При цьому участь людини є подвійною:

– людина повинна внутрішньо (в собі) продовжуватисправу творення. Це полягає у плеканні усіх “дарів”+талантів, отриманих від Бога, розвивати власне тіло,поширювати свої знання, узгоджувати своє життя ізБожою волею, прогресивно та гармонійно розвиватисвої можливості – фізичні, розумові, мистецькі,моральні, духовні та ін. Це щось схоже як скульпторіз безформової брили каменю створює величниймистецький витвір. Така ж повинна бути і праця надсобою, задля створення в собі величного образуБожого – справжньої Людини;

– людина повинна і довкола себе продовжуватисправу творіння. Це полягає у постійній культиваціїприродніх багатств землі, вдосконаленні новітніхтехнологій, у технічному та науковому поступі і т. д.,на користь та добро як поодиноких суспільств, так іцілого світу. Тому кожна праця людини, яка є чесноюта благою за наміром, є продовженням діла Божого,є одуховленням усього сотвореного.

Таке служіння Богові воднораз перетворюється наблаго і для самої людини. Отже, тільки від нашої дії танашого наставлення до Бога залежить творення ко+ристі і добра, або шкоди і зла як для себе, так і дляближніх.

Тому, сенсом людського існування на землі є Богапізнати, Його полюбити, та Йому служити. В цьому іполягає реалізація покликання людини. Адже, слу+жити Богу – значить також служити ближньому, слу+жити ближньому означає забезпечувати своє власнещастя – теперішнє і вічне, а стреміти до свого щастя– це значить служити Богу та плекати щастя ближ+нього.

З моменту народження людина входить у світ із Божоїволі, тобто їй дарується життя. Будучи свобідною,вона здатна вибирати спосіб свого існування – житиз Богом, Йому служити, або Його відкинути. ЦейБожий дар життя виражає велике значеннялюдського покликання, а саме, покликання до життя,до життя з Богом, яке не переминає навіть післясмерті. Бог покликує кожну людину, яка приходить усвіт, до життя вічного. Для цього потрібно відповістиБогові, здійснити рішучий і остаточний вибір, згідноякого слід, також, і жити, за закликом апостола Петра:“…більше старайтесь утвердити ваше покликання івибрання; бо те робивши, ніколи не спотикнетеся”(1Пт. 1, 10).

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

Покликаннямирян у світлісвященичоїмісії Христа

Говорячи про Церкву, ми часто асоціюємо її лишезі служінням єпископа, священика, монаха чимонахині, і дуже часто забуваємо, що є ще одна

категорія осіб, на якій лежить не менша відповідаль+ність за діяльність Церкви – миряни. Відчуваючипідсвідомо свою відповідальність, вони часто праг+нуть впливати на життя Церкви, що унаочнюється успробі впливу чи то на священика на порохії, чинавіть на єпископа, оскаржуючи його рішення, анавіть, ставлячи себе в опозицію до Христової Цер+кви, забуваючи слова Спасителя: “Хто слухає Вас –Мене слухає, а хто гордує Вами – Мною гордує”. Цяситуація вказує на те, що миряни не знають, які вимо+ги ставить перед ними їхнє покликання, не знають,чого саме від них очікує Церква і яке їхнє завдання усвященичій місії Христа.

Найперше, спробуймо дати дефініцію самого слова“мирянин”. Мирянин, отже, це той, хто несе у Церквімир, а не розбрат, той, який, подібно як священик чиєпископ, покликаний до послуху і вірності своїйЦеркві. Документи Другого Ватиканського Соборудають нам можливість пізнати наше покликання,яким є будування, а не руйнування правдивих спі+льнот, у котрих перебуваючи, ми маємо свідчитисвоїм життям Христа. Одночасно необхідним є гли+бокий братерський союз між священиками та со+лідарними у вірі мирянами. Саме таку спільноту миповинні будувати, беручи на себе певні зобов’язання.

Ми, яких Христос покликав до будування хрис+тиянської спільноти, повинні зрозуміти, щопоганими є той син чи дочка, котрі не дбають просвою матір, якою для нас є Христова Церква. Дужечасто ми стаємо лише споживачами того, що Церкванам пропонує, і дуже рідко застановляємось наднашими обов’язками супроти Неї. Згадуємо про Неїлише тоді, коли чогось потребуємо. Чи застановля+лись ми хоч колись, як в такий спосіб ми її насправдікривдимо? Ким би ти не був – священиком, особоюбогопосвяченого життя чи просто мирянином – самети є за неї відповідальним.

Церква, чи просто звичайна парохія, так як і сім’я, по+винна постійно зростати через віру, надію та любов,через прощення і взаємну опіку, через молитву тажертовність. Не вистачає збудувати її раз, як паро+хіяльну церкву. Слід про неї дбати постійно. Не піклу+

4

т е м а

ючись про власне помешкання чи будинок, людиназасуджує себе на бездомність або бомжування, а небудувати духовного дому парохії – означає ніколи невідкрити для себе прекрасного пережиття братерства,а навіть не зустріти Христа по+справжньому. Саметам Він на нас чекає, у спільноті братів та сестер, увзаємній людській любові. Парохія, як спільнота, неіснує лише для священика, паламаря чи дяка, але длякожного мирянина, особливого і неповторного, якийсаме там має віднайти своє християнське покликан+ня. Серед хвиль бурхливого світу вона є для нас своє+рідним Ноєвим Ковчегом, у якому знайдеться місцедля всіх бажаючих, щоб безпечно доплисти до прис+тані спасіння. Також ми маємо плисти разом з Хрис+том, щоб допомогти нашим братам і сестрам, котрихзанесли далеко буревії світу. На жаль, наше життя у“ковчезі” Церкви не є таким, якого хоче від нас Хрис+тос. Воно переповнене лише наріканнями та обмо+вами тих, хто є серед нас, або за нашим кораблем.Таким життям і такою поставою ми не зможемо бутимісіонарами ані серед наших близьких, ані середдрузів чи просто знайомих. Так станемо для них неприкладом для наслідування, а навпаки – каменемспотикання. Нам здається, що не робимо нічогозлого, але того є замало. Христос і Церква вимагає віднас чогось більшого. В одній із своїх книг, “Кола наводі”, Бруно Ферреро написав для нас повчальнулегенду:

“По смерті став чоловік перед Богом і з гордістюпоказує Йому свої руки:

“Господи, подивися, які в мене чисті руки!”Господь усміхнувся і зі смутком промовив:“Це правда, вони чисті, але… порожні”.Ми не можемо бути безініціативними стороннімиспоглядачами. Церква очікує сьогодні від нас усвідом+лення, що ми є вибраними Його учнями, а це, з однієїсторони, є великою честю, а з іншої – покладає на насчимале завдання і відповідальність.

Якщо ми, кожен зокрема, згідно зі своїм покликаннямне прилучимося до будування парохії і Церкви за+галом під проводом священиків та єпископів, наш дім,Божий дім, залишиться порожнім.

Тому просімо Бога, щоб ми могли разом зрозуміти,чого Він від нас очікує, вміли відчитати знаки часу ібули добрими Його слугами у цьому світі. Бо саме тодіми насправді збагнемо, що означає бути Церквою іщо означає служити іншим.

о. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНАо. Миколай ФРЕДИНА

Дорогий наш читачу! Якщо Тебе зацікавила проблематикапарохіяльного життя і Ти хочеш поділитись своїми мір2куваннями та спостереженнями, напиши до нас, а минамагатимемося обговорити це на шпальтах нашогочасопису.

5

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 т е м а

Непарадніроздуми лікаря

Багато сказано і написано про одну з най+давніших і найгуманніших професій людст+ва – професію лікаря. Зрештою, не просто

професію, тобто володіння певною сумою знань іпрактичних навичок, радше – покликання. Покли+кання завжди, за будь+яких обставин, у будь+якій, на+віть найскрутнішій, а часом і небезпечній для влас+ного життя ситуації прийти на допомогу, полегшитибіль і знову ж таки, зробити це не просто звичнимимедичними засобами (що, безперечно, також дужеважливо), але і словом, власною співпричетністю допроблеми хворого і прагненням її вирішити. Лишеспільні зусилля лікаря і пацієнта можуть досягтиуспіху.

Не буду говорити про те, що у наш час медицина пе+реживає етап особливого піднесення. Унікальні ме+тоди лікування, суперапаратура (і для діагностики, ідля хірургічних втручань), виявлення небезпечнихзахворювань на дуже ранньому етапі – усе це даєзмогу швидко повернути здоров’я, радість життя.

Але є декілька аспектів медицини, які, попри її, без+перечно, гуманний статус, заставляють багато надчим задуматися, а часом і поставити під сумнів влас+не її гуманне начало. Маю на увазі проблему абортівта евтаназії. Як фахівець (акушер+гінеколог),говоритиму про проблему переривання вагітності(скажімо відверто – свідомого дітовбивства) нелише в плані медичному, а й з поглядупсихологічного, морального, етичного. Бо, завеликим рахунком, аборти і покликання лікаря –речі абсолютно не сумісні. Шкода лише, що цепрозріння і до медиків, і до широкого загалуприйшло так пізно…

Я – лікар, і до мене вже понад двадцять роківприходять жінки різного віку і з різними жіночимипроблемами і болями. Іноді приходять у відчаї, про+сять допомогти, врятувати… від власної дитини. При+водять матері своїх неповнолітніх дочок, яких, чи тоне догледіли, чи то і не старалися вберегти від крокупередчасної дорослості. Не думаючи про наслідки(фізичні, моральні, психологічні), прагнуть лишеодного – якнайшвидше позбутися такої небажаної,невгасної, обтяжливої, непосильної, недоречної(скільки ж слів придумують!) вагітності. Чомуськожна жінка вважає, що лише вона одна має праворозпоряджатися долею власної дитини (хай навітьще не народженої). Так, саме дитини, а не біоматкичи кількістю живих, але бездушних клітин.

На жаль, у свідомості нашого суспільства на довгіроки закорінився страшний, злочинний стереотип,

що аборт – це не більше, ніж медична процедура, як,скажімо, видалення мигдалин чи носових поліпів.Найстрашніше те, що у такому рішенні формувалосяне одне покоління медиків. Певні обмеження,щоправда, були, але стосувалися вони лише термініввагітності (до 12 тижнів). У кожному містечку чивеликому місті щодня або у визначені дні працювавпотужний кривавий конвеєр – конвеєр дітовбивства.І ніхто – ні лікарі, ні жінки, ні їхні чоловіки (не зні+маймо вини також і з них) – не намагалися його зу+пинити. Для лікарів – це було дуже надійне фі+нансове джерело. Жінки мало коли задумувалися надтим, чого, власне, вони позбуваються. На теми ста+тевого виховання, вагітності і її запобігання урадянських школах було накладено “табу”. Що вжеговорити про моральні, духовні, християнськіаспекти. А більшість наших мужчин взагалі дужедалекі від того.

Але ж у Біблії сказано: “Час розкидати каміння і часзбирати його” (Проп. 3, 5). Ми вже зараз можемопобачити страшні наслідки. Мало якому лікаревіпринесли щастя гроші, зароблені таким шляхом.Сьогодні вже багато хто з них свої життєві біди,проблеми з дітьми, зі здоров’ям, моральні диском+форти пов’язує з тим, що робив аборти. Жінки роз+плачуються здоров’ям, а часом і життям. Невблаган+на статистика свідчить: жіноча онтологія приблизноу 30% пов’язана з абортами. Можу також навести щез десяток жіночих діагнозів, наслідком яких єпереривання вагітності. Б’ють на сполох і психіатри:їхніми пацієнтами все частіше стають жінки, які неможуть самостійно подолати психологічні наслідкиаборту. Особливо вразливих жінок це може мучитинавіть десятки років.

Скільки вже писано+переписано, говорено+пере+говорено про небезпеку першого аборту, про те, щоу 20% усіх випадків він загрожує безпліддям. І всеодно приходять до мене зовсім юні пацієнтки і щирообурюються, що лікар, замість того, щоб якнайшвид+ше провести цю неприємну процедуру, говорить промораль, про покликання жінки, про медичні іпсихологічні наслідки і, наостанок, каже, що він – некілер. Бо дійсно, як би жорстоко це не звучало,

6

різниці між лікарем+абортологом (дозволю собісаме так назвати цю категорію людей у білиххалатах) і кілером (вбивцею) – ніякої. Мало того,кілер відповідатиме перед законом, лікар – ні.

Я не хочу лякати жінок, але гадаю, що не зайвим будепрочитати наступний фрагмент. Так, він вражаєсвоїм натуралізмом (і це при тому, що деякі ажзанадто інтимні деталі я пропустив), але , може, хочодна жінка, яка записалася на прийом, зупиниться,передумає.

“Зібравши в кулак волю, наступного дня вона пішлапрямо в лікарню, піднялася на третій поверх,пропахлий йодом і хлоркою, де в такі ранні годинизазвичай займали чергу молоді жінки. Черга ру+халася швидко: мовчазна лікарка знімала йвикидала закривавлені гумові рукавички, мила руки,а тим часом на високе крісло видиралася новапацієнтка. Медсестра робила укол, а лікар часто нечекаючи (черга ж бо велика!) поки він почне діяти,натягувала нову пару рукавиць, спритно проникалав лоно і віддирала від його набухлої живильнимисоками стінки малесеньку живу грудочку, схожу напуголовка, “манюню”, безпомічну людинку. Людин+ка вмерла… Вбивство – завжди вбивство, чи вби+вають дорослу людину, чи всього лише зародка.

Повільно, трошки відпочивши на кушетці післяпроцедури, виходили з операційної жінки – зім’яні,знищені, безбарвні, раптово постарілі. Чого вонищойно позбулися, що рішуче відітнули від себе?

Майбутні клопоти, проблеми, сором, зневажливіпогляди, чи, може, навпаки, усі біди життя почнутьсядля них саме з порогу тієї стерильно+білої операцій+ної”.

Зараз у газетах можна знайти чимало рекламнихоголошень про послуги медичних закладів, зокрематаку, як переривання вагітності. Найпотужніша апа+ратура, абсолютно безболісні методи, повна га+рантія анонімності. Звичайно добре, що ця медичнапроцедура не зашкодить, або майже не зашкодитьздоров’ю жінки. Але факт вбивства не зникає. Може,це занадто різко, але результат один: людинувбивають “сокирою”, яка вводить їй смертельну дозуснодійного.

Напевне, це видасться дивним, але на завершення яхочу звернутися до всіх жінок, які стоять перед фа+тальним вибором: бути чи не бути майбутній дитині.Зроблю це словами молодої письменниці ГалиниПаламарчук (повість “Гіркуватий запах вагітності”).До речі, вона – гінеколог, який вбачає своє хрис+тиянське, людське і лікарське покликання у тому,щоб зруйнувати мур навколо серця тих жінок, які недо кінця усвідомлюють своє найвижче призначення– бути матір’ю.

“Гадаєш, Марії з Назарету легше було виконувати інароджувати Бога, який відкрив нам усім шлях допорятунку? Її міг не зрозуміти чоловік, її могликаменувати земляки. Але вона покірно виконалаБожу волю, тому Він її вберіг та нагородив. Кожнажінка, в якій зародилося нове життя, записана нанебі і на кожну воно пильно дивиться. Ми змінюємосвіт, навіть роздушивши мурашку або зірвавшиквітку. Але наскільки більше ми його змінюємо, колине даємо життя людині, яку навіщось посилає наземлю Господь. Ми йдемо тим самим супроти Божоїволі, ми втручаємось у Його промисел, а потімнарікаємо на “нездалу” долю. Не доля, а глуха і не+слухняна людина винна в тому, що так часто зби+вається на небезпечні манівці. Жінко, пам’ятай:можливо, світ загине без твоєї ненародженоїдитини, можливо, вона врятує його і твоїх нащадків.Тож збережи дитинку, не бери на плечі тягар такоїстрашної вини”.

Жінки! Як лікар прошу Вас: не беріть на свої плечіцієї фатальної ноші!

А нашим медикам, які ступили на шлях служіннялюдям, хочу пригадати клятву Гіпократа, яку коженз нас складає і в якій ми обіцяємо рятувати людськежиття за будь+яких умов у будь+якому місці. Пам’я+таймо, що покликання лікаря – не вбивати, хай якітам оправдання знайдемо для цього вбивства, алерятувати людське життя, приводити людину у цейсвіт і постійно чувати над її здоров’ям, усвідом+люючи, що вона є покликана Богом бути у цьомусвіті, і цього достатньо.

Володимир СВолодимир СВолодимир СВолодимир СВолодимир СТЕЦИКТЕЦИКТЕЦИКТЕЦИКТЕЦИКлікар2гінеколог

т е м а

простір спілкування

7

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

У кожного своєпокликання

Отче Богдане, який зміст Ви вкладаєте в словоОтче Богдане, який зміст Ви вкладаєте в словоОтче Богдане, який зміст Ви вкладаєте в словоОтче Богдане, який зміст Ви вкладаєте в словоОтче Богдане, який зміст Ви вкладаєте в слово“покликання”?“покликання”?“покликання”?“покликання”?“покликання”?

Слово покликання стосується не лише самогорозуміння цього слова, а взагалі – кожна люди+на є відповідальна за своє призначення в

цьому житті. Ми, очевидно, розуміємо слово “покли+кання” як особливе завдання, яке ми маємо виконатиперед Богом, перед Церквою, усвідомлюючи, щоЦерковна традиція є неначе накреслена длярозуміння покликання, тим більше, коли говоримопро священиче покликання чи покликання домонашого стану. Звичайно, що найбільшоюприкметою покликання є відповідальність. Людина,яка справді є відповідальна за те, що вона робить,мусить належно виконувати і відчувати своєпокликання. Якщо вона байдуже ставиться до своїхобовязків, якщо вона, навіть, і приймає слово Боже,але не живе тим Божим словом, то вона не моженалежно сповнити своє покликання, не можезрозуміти суті покликання, не розуміє, і не хочерозуміти, чому саме вона має бути поклика, чому самемає бути в диспозиції Бога чи в диспозиції Церкви,чому має служити іншим, замість того, щоб собі слу+жити. І маємо багато випадків, коли бачимо, як людистараються знищити у собі те, що є Боже, шукаючивласної вигоди, слави. Це, очевидно, суперечитьБожому провидінню.

Як ви віднайшли, чи радше відчули своє покли2Як ви віднайшли, чи радше відчули своє покли2Як ви віднайшли, чи радше відчули своє покли2Як ви віднайшли, чи радше відчули своє покли2Як ви віднайшли, чи радше відчули своє покли2кання?кання?кання?кання?кання?

Це був довгий процес. До цього спричинилися моїбатьки, особливо мій дідо, який був досить глибоковіруючою людиною, кожного дня довгий час прово+див на молитві разом з бабцею. Це з самогодитинства мене утверджувало в покликанні до

священства, вчило мене, що не потрібно шукатичогось більшого у життті, дивитися на перспективусвого життя з матеріальної точки зору, чи ще з якоїсьособистої позиції. А саме покликання я відчув тоді,коли найменше на це сподівався, коли це був часпереоцінки мною вартостей того світу.

Яким чином Ви реалізовуєте своє покликання уЯким чином Ви реалізовуєте своє покликання уЯким чином Ви реалізовуєте своє покликання уЯким чином Ви реалізовуєте своє покликання уЯким чином Ви реалізовуєте своє покликання уВашому служінні?Вашому служінні?Вашому служінні?Вашому служінні?Вашому служінні?

На першому місці я ставлю завжди питання: “ЩоЦерква від мене потребує?”. Тобто, я стараюсь завждипокликатися до диспозиції Церкви, маю на увазі вищуієрархію, Блаженішого патріарха Любомира, і поможливості віддаюся їм, щоб вони послуговувалисямною. Намагаюся не шукати чогосъ свого у цьомужитті, думаю про те, що є потрібне Церкві, і повністюсвій час присвячую Їй.

Чи пригадуєте свій перший поклик доЧи пригадуєте свій перший поклик доЧи пригадуєте свій перший поклик доЧи пригадуєте свій перший поклик доЧи пригадуєте свій перший поклик досвященства?священства?священства?священства?священства?

Це було в дитинстві. Пригадую собі один такий мо+мент, коли я був на Службі Божій в церкві. Не знающо, але щось дуже захопило мене, я довго переживавцей момент, постановив собі шукати тієї дороги жит+тя. Важливу роль в цъому відіграв мій парох, якийкожен день свого життя присвячував служіннюЦеркві, старався до кожної людини підійти дужеособисто, відкривав нові парафії, станиці, працювавз дітьми, молоддю. Це була дуже виснажлива праця,але він був для мене взірцем справжньогосвященства, я був захоплений його поставою, щозгодом вплинуло на моє рішення поступати доСемінарії.

На Вашу думку, чи може людина одночасно матиНа Вашу думку, чи може людина одночасно матиНа Вашу думку, чи може людина одночасно матиНа Вашу думку, чи може людина одночасно матиНа Вашу думку, чи може людина одночасно матидекілька покликань?декілька покликань?декілька покликань?декілька покликань?декілька покликань?

Абсолютно так. Може не так покликань, як тих всіхталантів, які їй дав Бог. Думаю, що інтелектуальнийрозвиток можна поєднати з духовним, а служіння лю+дям з працею, яка вносить щось зовсім нове в Церкву.Ми маємо багато прикладів таких людей, які займа+лися різною діяльністю. Наприклад, перший Пре+

Кожна людина, яка приходить на світ,є покликана Богом для сповнення певноїмісії на цій землі. Реалізація цьогопоклику залежить особисто від неї.Сьогодні ми пропонуємо Вашій увазіінтерв’ю із о. д2ром Богданом Прахом,ректором Львівської Духовної Семінарії,особою, яка покликана не лише дослужіння у священстві, але, також, довиснажливої праці над покликаннямитих, що готуються до служіння уХристовому винограднику.

8

простір спілкування

зидент України Михайло Грушевський, який був геніа+льним істориком, але також добрим суспільним дія+чем. Він розвивав своє покликання в різних нап+рямках. Ми маємо також приклад МитрополитаАндрея Шептицького, який намагався розвивати ті всідари, що ними був наділений. І, очевидно, кожна лю+дина має певні таланти, тільки їх треба вміти роз+вивати і належним чином працювати над ними.

Чи існує певна система критеріїв, за допомогоюЧи існує певна система критеріїв, за допомогоюЧи існує певна система критеріїв, за допомогоюЧи існує певна система критеріїв, за допомогоюЧи існує певна система критеріїв, за допомогоюякої Ви можете визначити наявність або відсут2якої Ви можете визначити наявність або відсут2якої Ви можете визначити наявність або відсут2якої Ви можете визначити наявність або відсут2якої Ви можете визначити наявність або відсут2ність у даного абітурієнта, чи вже згодом семіна2ність у даного абітурієнта, чи вже згодом семіна2ність у даного абітурієнта, чи вже згодом семіна2ність у даного абітурієнта, чи вже згодом семіна2ність у даного абітурієнта, чи вже згодом семіна2риста, покликання до священства?риста, покликання до священства?риста, покликання до священства?риста, покликання до священства?риста, покликання до священства?

До кожного семінариста ми підходимо дуже інди+відуально. Намагаємося цілісно дивитися на йогожиття, аналізуємо, перш за все його духовний стан,його психологічний стан, відповідальність, чи можевін належно реагувати на всі ті проблеми і спокуси,які з’являються в його житті, дивимось,чи віра в Бога домінує у його житті,адже, якщо Бог є на першому місці,тоді все інше також буде належнопоставлене. І це є пріоритетом, колими говоримо про покликання досвященства. Ми дивимось на семі+нариста у перспективі його священ+нослужіння і оскільки бачимо, що вінна першому місці ставить свої осо+бисті інтереси, навіть, якщо вони дужемаленькі, то він не може, на нашудумку, продовжувати навчання в Се+мінарії, оскільки не розуміє, для чоговін сюди прийшов. Майбутній свя+щеник повинен цілісно віддаватисяБогу, Церкві, людям. Можу назвати багато іншихкритеріїв серед яких значне місце посідає інтелектуа+льна зрілість, вміння належно аналізувати ситуацію,поводитись належним чином, не зриватись, не діятиемоційно, бо емоційний священик не зможедопомогти іншим людям, а навпаки – напружуватимеситуацію. А згодом елементи є ключовими у понятті,яким ми називаємо – формацію священика.

Ваше покликання не лише служити у священстві,Ваше покликання не лише служити у священстві,Ваше покликання не лише служити у священстві,Ваше покликання не лише служити у священстві,Ваше покликання не лише служити у священстві,але й працювати над покликаннями тих, щоале й працювати над покликаннями тих, щоале й працювати над покликаннями тих, щоале й працювати над покликаннями тих, щоале й працювати над покликаннями тих, щоготуються стати священиками. Як важко вико2готуються стати священиками. Як важко вико2готуються стати священиками. Як важко вико2готуються стати священиками. Як важко вико2готуються стати священиками. Як важко вико2нувати таке доручення Церкви?нувати таке доручення Церкви?нувати таке доручення Церкви?нувати таке доручення Церкви?нувати таке доручення Церкви?

Виконувати таке доручення є надзвичайно важко.Очевидно, я не повинен жалітися, оскільки кожнаслужба вимагає належного ставлення. Я сам до кінцяне знаю, чому саме мені Церква доручила такіобов’язки. Мабуть, так записано в Божих книгах, алея стараюсъ по можливості належним чином спри+чинитись до виховання майбутнього духовенства. Цевимагає великої уваги і наполегливої молитви, тимбільше, що зараз багато часу мушу приділяти будів+ництву нової Семінарії, але я не нарікаю, навпаки –радий з того, що кожен день можу присвятити цьомуслужінню.

Як важко інколи приймати такі рішення, щоЯк важко інколи приймати такі рішення, щоЯк важко інколи приймати такі рішення, щоЯк важко інколи приймати такі рішення, щоЯк важко інколи приймати такі рішення, щоможуть змінити життя того, чи іншого семіна2можуть змінити життя того, чи іншого семіна2можуть змінити життя того, чи іншого семіна2можуть змінити життя того, чи іншого семіна2можуть змінити життя того, чи іншого семіна2риста? Триста? Триста? Триста? Триста? Тобто, рішення, які позбавляють йогообто, рішення, які позбавляють йогообто, рішення, які позбавляють йогообто, рішення, які позбавляють йогообто, рішення, які позбавляють йогоможливості стати священиком. Які почуттяможливості стати священиком. Які почуттяможливості стати священиком. Які почуттяможливості стати священиком. Які почуттяможливості стати священиком. Які почуттясупроводжують Вас при цьому?супроводжують Вас при цьому?супроводжують Вас при цьому?супроводжують Вас при цьому?супроводжують Вас при цьому?

Найперше – це почуття поразки, що ми не зумілидопомогти тій людині сповнитись належним чиномна дорозі до священства і на певному етапі мизмушені перервати цю дорогу, бо ця людина можебільше зла принести у священстві, аніж не будучисвящеником. Зрештою, ми знаємо такі випадки. Єтакож відчуття непевності, чи справді це може бутиостаточним рішенням, чи може людина ще зміниться,може дати їй ще один шанс. Переважно до такихрішень, коли ми змушені попрощатися з данимсемінаристом, ми йдемо рік, два, або й більше. Жоднерішення про виключення з Семінарії ми не прийм+аємо за два тижні. Дуже часто буває, що ми не

виключаємо семінариста, а про+водимо з ним дуже серйозні розмови,коли бачимо, що він працює надсобою. Часом буває зовсім відміннаситуація, ми з легким серцемпрощаємось з семінаристом, пере+конуючисъ, що наша праця неприносить, і вже не принесе жодногорезультату, оскілъки та людина простолегковажить власним покликанням.Для неї священство – це знаряддя дляосяг+нення власної мети. Бувають ви+падки, коли справді тих, кого ми лю+бимо, мусимо виключити із Семінарії,бо вже просто не маємо сил працюва+ти над ними. Так що є різні випадки. Є

отже і побоювання, що ми не виконуємо до кінцясвоїх обов’язків, а іноді, радіємо з того, що деякі семі+наристи вже не належать до числа студентів ЛДС.

І на завершення, назвіть три найголовніші якості,І на завершення, назвіть три найголовніші якості,І на завершення, назвіть три найголовніші якості,І на завершення, назвіть три найголовніші якості,І на завершення, назвіть три найголовніші якості,які повинні бути присутніми у кожного свяще2які повинні бути присутніми у кожного свяще2які повинні бути присутніми у кожного свяще2які повинні бути присутніми у кожного свяще2які повинні бути присутніми у кожного свяще2ника?ника?ника?ника?ника?

Немає більшої якості аніж та, що він має бути мо+литовною людиною. Цього завжди очікують від свя+щеника. Друга якість – це повна відданість служіннюЦеркві. Не може бути такого, що у священика немачасу для парафії, хіба що це оправдана відсутність.Священик повинен жити парафіяльним життям,ставитись до всіх однаково, не поділяючи людей напевні категорії, тобто тих, хто є заможнім, і тих, хто єубогим. Також він має бути надзвичайно справед+ливим – це, на мою думку, третя якість, якою повиненволодіти священик.

Всесвітліший отче+ректоре, дуже дякуємо Вам за ці+каву розмову. Бажаємо Вам ще довго служити наХристовій ниві, плекаючи нові покликання до свя+щенства.

Інтерв’ю підготувавЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАН

Намагаюся нешукати чогосьсвого у цьому

житті, думаю проте, що є потрібнеЦеркві, і повністюсвій час присвячую

Їй.

9

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 простір спілкування

До уваги читачів пропонуєтьсяінтерв’ю на тему покликання ізлікарем2дерматовенерологом Львівськоїклінічної лікарні №4 п. Надією Хомою,директором школи №8 м. Львовап. Михайлом Ерстенюком та головоюкомітету у справах релігійоблдержадміністрації п. ВасилемБілоусом.

Роздуми про покликання

Скажіть, будь ласка, що для вас означає словоСкажіть, будь ласка, що для вас означає словоСкажіть, будь ласка, що для вас означає словоСкажіть, будь ласка, що для вас означає словоСкажіть, будь ласка, що для вас означає слово“покликання”?“покликання”?“покликання”?“покликання”?“покликання”?

Я вважаю, що покликання – це дар Божий.Можна прожити ціле життя, шукати його, так іне знайшовши. Думаю, що не можуть не мати

покликання священик і лікар. Важко уявити собі цихлюдей без покликання. Якщо лікар покликанийлікувати людей, то він повинен добре знати цюлюдину, відчувати її душу.

Скажіть, будь ласка, коли ви вперше відчули пок2Скажіть, будь ласка, коли ви вперше відчули пок2Скажіть, будь ласка, коли ви вперше відчули пок2Скажіть, будь ласка, коли ви вперше відчули пок2Скажіть, будь ласка, коли ви вперше відчули пок2ликання лікаря і як ви реалізовуєте це покликнняликання лікаря і як ви реалізовуєте це покликнняликання лікаря і як ви реалізовуєте це покликнняликання лікаря і як ви реалізовуєте це покликнняликання лікаря і як ви реалізовуєте це покликнняв даний час?в даний час?в даний час?в даний час?в даний час?Покликання я відчула ще в ранньому дитинстві.Завжди дуже глибоко переживала, як хтось з моїхрідних чи товаришів хворів. Мені завжди хотілосьчимось допомогти. Ще тоді я вирішила, що піду вмедицину. В цьому мене пітримали мої батьки. Алетак, як і у всіх молодих людей, мої захопленнязмінювалися. Остаточно йти в медицину я вирішилау випускному класі. Але мені стало чомусь страшно,що я не зможу повністю присвятити себе людям. Своїдокументи спочатку я занесла в Політехнічнийінститут на хімічний факультет, але протягомостатніх двох днів я передумала і занесла їх вмедичний інститут. Вибрала професію педіатра,оскільки найбільше любила надавати допомогубеззахисним дітям, але життя так склалось, що япішла по дитячій дерматології. Загальний стаж моєїроботи – 39 років. І останні 30 років працююдерматолендрологом. Моя професія є дуже потріб+ною, оскільки приходиться працювати з молоддю,особливо, коли це торкається венеричних захво+рювань. Молоді люди не усвідомлюють собі, до чогоможуть привести якісь випадкові зустрічі, аджевенеричні захворювання можуть стати причиноюрозладів у сім’ї, народження хворих дітей. Тому ястараюсь запобігти тим проблемам, проводячибесіди на такі теми у навчальних закладах. Під своєюопікою маємо школи, коледжі, інститути. Думаю, щоці бесіди є потрібні і на це варто звертати увагу.Говорячи про покликання лікаря і його відданупрацю, не можу не згадати свого професора п.

Дубового, який був не лише добрим дерматологом,але також і прекрасним терапевтом. Він завждирозумів людину, приділяв хворим весь свій час,лікував не лише препаратами, але й своїм теплимсловом. Це, в свою чергу, випливало з його глибокоїрелігійності. Ця людина є для мене взірцемсправжнього лікаря, саме його приклад допомагаємені реалізувати своє покликання.

Пані Надіє, на вашу думку, чи може людинаПані Надіє, на вашу думку, чи може людинаПані Надіє, на вашу думку, чи може людинаПані Надіє, на вашу думку, чи може людинаПані Надіє, на вашу думку, чи може людинапоєднювати декілька покликань, а саме: пок2поєднювати декілька покликань, а саме: пок2поєднювати декілька покликань, а саме: пок2поєднювати декілька покликань, а саме: пок2поєднювати декілька покликань, а саме: пок2ликання християнина, покликання лікаря і простоликання християнина, покликання лікаря і простоликання християнина, покликання лікаря і простоликання християнина, покликання лікаря і простоликання християнина, покликання лікаря і простолюдське покликання?людське покликання?людське покликання?людське покликання?людське покликання?На мою думку вони мусять бути між собою тіснопов’язаними. Їх просто таки необхідно співставити,бо я не уявляю собі, як може лікар бути поганоюлюдиною і добрим лікарем. Ці якості доповнюютьодна одну, вони мають бути гармонійно поєднані улюдській душі.

Що для Вас означає покликання християнина?Що для Вас означає покликання християнина?Що для Вас означає покликання християнина?Що для Вас означає покликання християнина?Що для Вас означає покликання християнина?Покликання християнина, думаю, супроводжує менеще від народженням, оскільки мої батьки виховувалимене в любові до Бога і до ближнього. Без цього я,навіть, не уявляю себе як лікаря. Знаючи заповідіБожі, я просто не можу жити всупереч їм. Думаю, щодобрий християнин завжди буде діяти згідно з БожимЗаконом.(п. Надія Хома – лікар2дерматовенеролог Львівськоїклінічної лікарні №4)

Як ви розумієте слово “покликання”?Як ви розумієте слово “покликання”?Як ви розумієте слово “покликання”?Як ви розумієте слово “покликання”?Як ви розумієте слово “покликання”?Покликання, в моєму розумінні, – дуже широкепоняття: покликання віруючого до Бога, фахівця – досвого фаху, вчителя – до дітей, до педагогіки, мами –до дитини… Покликання, перш за все – цевідповідальність, яку покладає на людину Господь Бог.

10

простір спілкування

Що для Вас означає покликання вчителя?Що для Вас означає покликання вчителя?Що для Вас означає покликання вчителя?Що для Вас означає покликання вчителя?Що для Вас означає покликання вчителя?Сьогодні ми маємо для вчителювання не надтосприятливі умови, але ніхто нас не змушує бутивчителями. Я вважаю, що в силу випадковостей, або всилу закономірностей, об’єктивних чи суб’єктивних,ми є покликані обрати саме ту професію. Тому миповинні відповідати всім параметрам вчителя, всімвимогам фаховості, етики, інтелігентності вчителя, іми є покликані сіяти розумне, вічне та добре влюдські душі, якщо конкретніше, то саме дитячі душі,щоб це зерно зростало і згодом давало добрі плоди.Ми покликані вчити, виховувати, підготовляти дітейдо свідомого, дорослого життя. Велика частиназалежить від того, як ми зуміємо впоратися зі своїмпокликанням. Я зовсім не поділяю думку батьків,котрі відправляють дітей до школи і кажуть, що їхнявідповідальність на цьому закінчується. Я казав, щодіти, які пришли до школи десять років тому, змінятьнаше життя. Можливо, я це сказав передчасно, однакмене не покидає надія, і я вірю, що завдякисправжньому покликанню ми зуміємо змінити нашемайбутнє.

Чи може людина поєднати одночасно декількаЧи може людина поєднати одночасно декількаЧи може людина поєднати одночасно декількаЧи може людина поєднати одночасно декількаЧи може людина поєднати одночасно декількапокликань: покликання християнина, покликанняпокликань: покликання християнина, покликанняпокликань: покликання християнина, покликанняпокликань: покликання християнина, покликанняпокликань: покликання християнина, покликаннявчителя і просто людське покликання?вчителя і просто людське покликання?вчителя і просто людське покликання?вчителя і просто людське покликання?вчителя і просто людське покликання?Я вважаю, що це поєднання є необхідним. Адже Богпокликав нас, доручивши нам виконати якусь місію.Якщо людина є справжнім християнином, вона не

може бути поганим батьком, а якщо є добрийхристиянин, є добрий голова родини , то мені здає+ться, що професійне покликання вписується в цейтрикутник. Я не вірю, що може бути добрий христия+нин, добрий батько, а поганий працівник.

На вашу думку, до чого покликана кожна людина?На вашу думку, до чого покликана кожна людина?На вашу думку, до чого покликана кожна людина?На вашу думку, до чого покликана кожна людина?На вашу думку, до чого покликана кожна людина?Найперше – виконати свою місію на землі, якапокладена на неї ще при народженні. Мені пригада+лась така тривіальна приказка: посадити дерево,збудувати дім і виховати сина. Кожна людинапокликана чесно прожити свій життєвий шлях ізалишити після себе добрий спогад. Думаю, що коженз нас має залишити після себе дітей – продовженнясвого роду; залишити після себе добру пам’ять черезсвої земні справи. Також людина є покликана віритив перемогу добра над злом, просто вірити – це пок+ликання кожної людини, не залежно від того, чи євона християнином.(п. Михайло Естернюк – директор школи №8м. Львова)

Пане Василю,скажіть, будь ласка,чи потрібноПане Василю,скажіть, будь ласка,чи потрібноПане Василю,скажіть, будь ласка,чи потрібноПане Василю,скажіть, будь ласка,чи потрібноПане Василю,скажіть, будь ласка,чи потрібномати покликання державного службовця?мати покликання державного службовця?мати покликання державного службовця?мати покликання державного службовця?мати покликання державного службовця?Мабуть, не лише державного службовця, бо людина,яка займає будь+яку посаду, повинна мати покли+кання. Якщо його нема, людина не буде виконуватисвої функції, доручення в повному обсязі.

Що для Вас означає покликання державного служ2Що для Вас означає покликання державного служ2Що для Вас означає покликання державного служ2Що для Вас означає покликання державного служ2Що для Вас означає покликання державного служ2бовця?бовця?бовця?бовця?бовця?Я вже протягом дванадцяти років є на посаді дер+жавного службовця. Державний службовець маєзнати закони та їх дотримуватися, якщо він такробить, це означає, що він відповідає вимогам, якіставляться до нього.Так, мабуть, сталося, такрозпорядилась доля.

Як Ви вважаєте, від кого Ваше покликання?Як Ви вважаєте, від кого Ваше покликання?Як Ви вважаєте, від кого Ваше покликання?Як Ви вважаєте, від кого Ваше покликання?Як Ви вважаєте, від кого Ваше покликання?Я думаю, що так сталося, що я сьогодні на цій, а не наіншій посаді.

ТТТТТобто, Ви вважаєте, що це Ваша доля?обто, Ви вважаєте, що це Ваша доля?обто, Ви вважаєте, що це Ваша доля?обто, Ви вважаєте, що це Ваша доля?обто, Ви вважаєте, що це Ваша доля?Так, це є доля. В кожної людини є доля, де вонаповинна сьогодні бути. Комусь доля розпоряди+лась,що сьогодні він має бути на керівній посаді, ахтось ходить і шукає помиї по смітниках це теж долялюдини.

Як Ви вважаєте, чи може в людині поєднатисьЯк Ви вважаєте, чи може в людині поєднатисьЯк Ви вважаєте, чи може в людині поєднатисьЯк Ви вважаєте, чи може в людині поєднатисьЯк Ви вважаєте, чи може в людині поєднатисьдекілька покликань: покликання християнина,декілька покликань: покликання християнина,декілька покликань: покликання християнина,декілька покликань: покликання християнина,декілька покликань: покликання християнина,державного службовця чи просто людини?державного службовця чи просто людини?державного службовця чи просто людини?державного службовця чи просто людини?державного службовця чи просто людини?Є люди, які займають певну посаду і не є хрис+тиянами. Не знаю, чи потрібно це поєднувати. Що,наприклад, робити людям, які не є християнами, їх ємало, але вони є. Невже вони не мають права бути“покликаними”, якщо вживати ваше слово, на якусьпосаду.(п. Василь Білоус – голова комітету у справах релігійоблдержадміністації)

Інтерв’ю підготувавЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАН

11

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 с в я т е п и с ь м о

ЛюблячийБатько чекає нанас“Отче, я прогрішився проти неба йпроти тебе… Прости мені!”(Із Притчі про Блудного Сина, Лк. 15, 11232)

Кожний, хто через гріх відходить від Бога йшукає щастя поза Богом, швидше чи пізнішебуде змушений сказати собі, водночас із блуд+

ним сином: “Встану та й піду до батька мого”.

Приклад про блудного сина Ісус Христос бере з життябагатої родини. Молодший син бажає повноїсвободи, “життя за бажанням свого серця”. Тожвирішує залишити батьківський дім і забрати з собоюсвою частину майна.

Бог перестав бути для людини Батьком, а став суддею,погляду якого вона уникає. З цього моменту, колиблудний син вирішив покинути дім батька, він пос+тавив себе в зовсім інше становище, бо виступивпроти будь+якої залежності від нього. Молодший син,який був далеко від батьківської домівки, одного разупобачив, що він втратив джерело, сенс життя. Юнакщасливо жив перші дні й місяці за межами родинноїдомівки, та настала мить, коли, наче весняний сніг,розтопився його маєток, який він отримав у спадоквід батька, щезли “приятелі”, а сам він залишився беззасобів до життя. До того ж, у цім краю, де він пе+ребував, почався великий голод. Дитина багача стаєжебраком, пастухом свиней, залишається з нічим.Відчуваючи близькість смерті, він пригадує батька,якого залишив. Як він про нього думає? Юнак го+ворить про себе: “Так, все ж таки слуги у мого батькахарчуються набагато краще за мене… Що мені тутробити? Я повинен повернутися до батька, прими+ритися з ним і прийняти від нього приниження. Яповинен сказати йому: “Отче! Я згрішив проти неба іперед тобою і вже не достойний називатися твоїмсином. Прийми мене в число слуг своїх”.

В уяві блудного сина бачимо розгніваного батька,який говорить йому: “Мій хлопчику, не може бути ймови про те, щоб ти жив у мене, як перше. Я хочупереконатися в тому, що ти змінився. Будь, поки що,моїм слугою. А далі побачимо, чи зможу я визнатитебе своїм сином”. Переповнений такими почуттями,готовий проковтнути гірке приниження, він іде добатька. І що ж бачить? Він бачить батька, який вий+шов, щоб зустріти сина, тому що завжди чекав його злюбов’ю.

Юнак здивований. Про це свідчать слова, які вінприготував, щоб сказати батькові: “Отче! Я згрішивпроти неба і перед тобою”. Та той обнімає його, цілуєі говорить рабам: “Принесіть найкращу одіж” (Насході дати комусь святкову одежу було ознакою особ+ливого, приязного ставлення). Син нічого не розуміє.Чому? Тому що, повставши проти батька, він шукав всобі його образ. Юнак побачив у батькові деспота,який береже свою владу, не бажає бачити дітей сво+бідними. Син переконує себе в тому, що в ньоговистачить сил залишити отця та існувати без нього.Відхід від батька – плід його роздумів.

Викрививши в собі образ отця, він починає сумніва+тися в його любові. Проте Отець, любов якого не+дооцінюють, довірливо розказує про свій біль Осії(Ос. 11, 1+4):

“Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і зЄгипту покликав я мого сина. Що більше я їх кликав,то більш вони відходили від мене. Вони вааламжертви приносили, кадили перед різьбленимибовванами. Я самий, я вчив Єфраїма ходити, брав їхза руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх. Япритягав їх людяними мотузками, – поворозамилюбові. Я був для них неначе ті, які здіймають ярмо вних із шиї. Я нахилявся над ними й давав їм їсти.”

Поступово образ отця буде щораз більше викривля+тися, неправильно розумітися, саме під цим впливомповернення буде уявлятися жорстокимприниженням, якому слід підкоритися. Блудний синхоче повернутися до батька не тому, що йому невистачає батьківської любові, а тому, що не має їжі.

12

с в я т е п и с ь м о

Він повертається не тому, що знову хоче придбатиотця, а лише тому, що йому нема змоги прожити.Юнак повертається, тому що це останній вихід зістановища, у якому він опинився.

Звичайно, синові нелегко приготувати себе до ролінаймита, змиритися, визнати поразку, проте йомуздається, що це – єдиний можливий шлях прими+рення. Він не думає над тим, що своїм відходомзранив серце батька, що воно страждає і кровоточить,що той прагне його повернення не для того, щобзвести з ним рахунки, а для того, щоб знову при+частити його до джерела любові. Насправді, батькознає, що якщо навіть син і прийшов до нього черезсвоє безвихідне становище, то все одно у спілкуваннілюбов може відродитися знову.

Людина йде до смерті у відчаї, у страсі, тому що неможе перенести погляд Отця, любов якого вонанедооцінила. Блудний син подібний до полохливоїпташки: її не можна зразу брати в руки, слід почекати,щоб вона призвичаїлась. Для цього слід насипати їйхліба за вікно. Коли воно відчинене, пташка непідлетить, тому вікно мусить бути зачиненим. Такроблять протягом кількох днів. Потім вікно трішкиприкривають, та вона все одно прилетить, бо вжепризвичаїлась. Одного разу ви насипаєте хліб накраєчок письмового столу і дивитесь, як пташина, хочі боїться, проте все ближче і ближче підходить донього, хоч там сидите ви, підходить і їсть. Та пташкатака смілива лише тому, що зараз зима. Улітку вам бине вдалося приручити її – тільки зимою, коли їйнічого їсти, коли вона знову і знову прилітає до віконлюдей, яких боїться.

Бог також приручає людей в зимову пору. Вонизвертаються до Нього тоді, коли їм вже ніхто не можедопомогти, коли вже втратили віру в друзях, багатстві,але, на щастя, не втратили віри ще в Господа, йдуть доТворця, хоч і усвідомлюють, що їхня любов не+досконала.

Притча про блудного сина – це застанова над тим, щочекає нас попереду, це роздуми над тим, як я маюприйти до свого Батька, з чим я йду сьогодні. Задекілька тижнів – великий піст, в часі якого ми сорокднів будемо йти пустинею, подібно, як ізраїльськийнарод. Дуже часто ми намагатимемося повернутиназад, казатимемо, що попереднє наше життя булокраще, спокійніше, та ціль посту – обіцяна земля, бож який сенс блукати сорок днів посту, обмежуватисебе, а потім повернутися в Єгипет. Той, хто шукаєвигідне життя, подібний до блудного сина, який неспізнає любові. Яке жахливе слово: “терпіння”, якежахливе його значення, та дуже часто саме в ньомулюдина осягає для себе добро, знаходить у ньомуспасіння. Саме це терпіння змусило блудного синаповернутися додому та відчути палкі обійми батька.Люблячий отець чекає і на нас…

Василь ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИК

Бог та гроші“Продайте ваше майно й дайтемилостиню. Зробіть собі гамани, що нестаріються; невичерпний скарб на небі,де злодій приступу не має, ні міль неточить. Бо де скарб ваш, там буде йваше серце” (Лк. 12, 33234).

Як ви думаєте: навіщо нам гроші і які асоціаціївиникають у вас, коли чуєте про багатство?Мабуть – розкішне авто? Великий будинок?

Золото та дорогоцінні хутра і тканини? Навколосвітніподорожі?

А що ви думаєте про хабарі, корупцію, фінансовімахінації? Ви скажете, що це вже не дивно, що цестало нормою, і все гаразд! Думаю, що ні!

Щоб зрозуміти, що таке матеріальні статки,пропоную вам подорож до країни з назвою“Багатство”.

Так склалося історично, що багатство завждиасоціювалося з матеріальною власністю – з тим, щоможна побачити і до чого можна доторкнутись:колись – із землею, верблюдами, великою рогатоюхудобою чи рабами. Сьогодні багатство часто вимі+рюють грошима. Говорячи про людину, ми частозвертаємо увагу на її фінансове становище, але дужерідко запитуємо: якою ціною ці гроші зароблені? Нажаль, у сучасному світі ми не дивимось на людину якна образ і подобу Божу, яка у собі самій вже єнайбільшою цінністю, а як на “мішок із грошима”,який неодмінно має стати нашим, ще більше, ми самімаємо стати тим “мішком”. Сьогодні багатствовизначає образ людини, її цінність в очах інших,рівень довіри до неї. Дехто може сказати: а хібабагатство, гроші – це погано? Напевно, що ні.Залежно від того, для чого ви використовуєтебагатство, воно може приносити користь – у ширенніЄвангелія та розбудові Божого Царства, чи навпаки –сприяти розвитку корупції або створенню новихвидів зброї, а то й більше – поширенню наркоманії,алкоголізму, порнографії, що зараз розвиваєтьсянайінтенсивніше.

Суспільство сьогодні вже не може виступати гарантометики, моралі та совісті окремого індивіда чи групи,воно втратило контроль над злом. Людина губитьсебе, щораз більше перестає бути повноцінноюодиницею суспільства, хоча ми чуємо про права ісвободи особи у світлі взаємної любові і взаємо+поваги. Людина забуває, що саме вона є покликанаБогом панувати над створінням, над матеріальнимбагатством, у тому числі над грошима, а не вонимають панувати над нею. У нашій державі, де людивважають себе християнами, на жаль, процвітає

13

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 с в я т е п и с ь м о

злочинний світ. Часто ми забуваємо, що для нас,Божих дітей, багатство повинно означати щосьбільше, аніж накопичення матеріальних цінностей.Якби гроші приносили щастя, то найщасливішимибули би найзаможніші люди цього світу, проте всеякраз навпаки…

“Благословення Господнє – воно збагачує і смуткувоно не приносить” (Прип. 10, 22). А що ми бачимо вочах багатих? Страх, смуток, невпевненість за своєжиття, важкі, тривожні ночі. Я був свідком такогостану чоловіка, який не мав ні одного спокійного дня– він був директором одного із львівських підпри+ємств. Чому так є? А тому, що люди не будують своєбагатство на основі Христової любові і справедли+вості, а з усіх сил прагнуть до заможності, ступаючипо інших. Вони брехнею, хабарництвом, крадіжкоюпрагнуть швидкого збагачення, і згодом стає важкозійти з такого шляху. Скільки таких “заробітчан” при+ходить до Сповіді, але не дістають розрішення, бовони не мають внутрішньої мужності змінити своєжиття і стати дітьми Божими. Ці люди не знають і нехочуть знати слів Христа: “Істинно кажу вам: “Важкобагатому ввійти в Царство Небесне”. І ще вам кажу:“Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніжбагатому ввійти в Боже Царство” (Мт. 19, 23+24).

Ми ж маємо пам’ятати завіт Христа, Який каже:“Будьте життям негрошолюбні, задовільняйтеся тим,що маєте” (Євр. 13, 5).

Пам’ятаймо про обітницю Господню, яку Він дає нам,говорячи про багатство: “Бо ж усього того поганишукають, але знає Отець ваш Небесний, що всьоготого вам потрібно. Шукайте найперше ЦарстваБожого і правди Його, а все інше вам додасться” (Мт.6, 32+33). Для того, щоби добре жити, окрім праці, нампотрібно найбільше віри і молитви: “Через те кажувам: усе, чого ви в молитві попросите, вірте, щоодержите і станеться вам” (Мр. 11, 24).

Гроші можуть сформувати наш характер та спря+мувати течію життя, а можуть оволодіти нами,забрати свободу, скувати нас гріхом та збити зправдивого шляху. Тому християни мають навчитисябачити небезпеку, яку можуть принести гроші. Про цекаже Притча про нерозумного багача: багач, у якогоземля вродила великий врожай, бажав наповнити

свої стодоли збіжжям і потім всежиття радіти й веселитись, а Богсказав йому: “Безумний, цієї жночі заберу твою душу у тебе, а те,що ти зібрав, кому воно буде?Отак воно з тими, хто збирає длясебе, замість, щоб багатіти в Бога”(Лк. 12, 16+20).

Знаємо, що ті, хто через своєбагатство виявляють зверхністьдо оточуючих, урешті+решт,досвідчать, наскільки вбогимивони є насправді. Ми ж маємо

допомагати тим, хто цього потребує, і тоді доведемо,що гроші не панують над нами. Господь збільшуєбагатство тих, які дають Йому від щирого серця та нечекають від цього ніякого зиску: “А до цього кажу: хтоскупо сіє, той скупо і жатиме, а хто сіє щедро, тойщедро жатиме!” (2 Кор. 9, 6)

Бог не зобов’язаний примножувати наші статки,однак робить це через свою любов до нас. Тому зрадістю ділимось тим, що маємо, зі своїм ближнім,бо, чинячи йому добро, ми чинимо його СамомуХристові. Не біймося приносити пожертву до нашиххрамів, бо, ділячись своїми прибутками з Богом, мивиконуємо Його волю та виявляємо повагу до Нього.“Даватимеш точно десятину з усього врожаю твогопосіву, з того, що виросте в полі щороку. І їстимешперед Господом, Богом твоїм, на місці яке вибере Він,щоб там поставити Своє Ім’я, десятину твого зерна,твого молодого вина й твоєї олії й перваків твоєївисокорослої та дрібної скотини, щоб навчився, покижиття, боятися Господа, Бога твого” (Втор. 14, 22+23).

Зауважмо, що каже Господь про допомогу ближньому:“Коли брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денногопокорму, а хто+небуть із вас до них скаже: “Ідіть змиром, грійтеся та їжте”, та не дасть їм потрібноготілу, – що ж то поможе?” (Як. 2, 15+16)

Тому старайтеся, що є змоги, допомагати бідним ізнедоленим. І, як каже Христос, ніколи не втратитесвоєї нагороди. Християни, які збирають багатства іне використовують для користі ближнього,втрачають можливість отримати Божеблагословення: “Наказуй багатим за вікутеперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії неклали на багатство непевне, а на Бога живого, Якийщедро дає нам усе на спожиток, щоб робили добро,багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні” (ІТим. 6, 17+18).

Гроші не є ані поганими, ані добрими. У вічності матимезначення лише те, як ми їх використовували. Це правда,без грошей не обійтись, але ми маємо прославлятиГоспода Бога незалежно від того, є вони в нас чи ні. “Уміюя бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчивсядо усього і у всім: насичуватися і голод терпіти, матидостаток і бути в нестачі. Я все можу в Тім, Хто менепідкріпляє – в Ісусі Христі” (Флп. 4, 12+13).

14

с в я т е п и с ь м о

Тут варто згадати, як часто гроші стають критерієм устворенні сім’ї , коли молодий хлопець чи дівчинаодружуються не з любові, а “з розрахунку”. Така сім’яне буде щасливою, і шлюб їхній – нічого не вартийбез любові. Часто в парку можна зустріти молодихматерів, які прогулюються з дітьми і жаліються насвою долю. Вони вже вибрали свій шлях. А нам щоробити? – спитаєте ви, коли щонайменше 60+70%проблем у християнських сім’ях виникають черезгроші? А, можливо, ви вже перебуваєте у такомустановищі? Можливо, все не так погано, і простопотрібно сісти разом з сім’єю і обговорити свійфінансовий стан, адже спілкування – це перший крокдо зцілення, яке пропонує Бог. Знаймо, що обгово+рення – надзвичайно важлива частина формуваннясімейного бюджету. Тому найперше потрібно скластибюджет, бо каже Господь: “Добре знай вигляд своєїотари, поклади своє серце на череди, бо багатствотвоє не повіки і чи корона твоя з роду в рід?” (Прип.27, 23+24)

Почніть сплачувати борги: “Багатий панує надбідним, а боржник – раб позичальника” (Прип. 22, 7).

Навчайте своїх дітей цінувати гроші: “Слухай, мійсину научення батька свого, і не відкидай наукиматері своєї. . . .” (Прип. 1, 8). Діти ж нехай слухаютьсвоїх батьків: “Син мудрий приймає картання відбатька, а насмішник докору не слухає. Хто ламаєнауку – убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу– шанований він” (Прип. 13, 1+18).

Старайтесь ніколи не падати духом, а завжди надіюсвою покладати на Бога. Коли будете ставити Христана перше місце у вашому житті, тоді неодмінновзаємно зростатимете і вийдете з будь+якого кри+тичного стану. Часто так буває, що подруги не вміютьдати собі ради з грошима і витрачають їх без будь+якого контролю. Чинячи так, ми нерозумно викори+стовуємо Боже благо і можемо втратити те, що маємо:“Хто любить радість, той буде злиденним; хто любитьвино та олію, той не розбагатіє” (Прип. 21,17). І ще:“Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто немає, відберуть і те, що має!” (Лк. 19, 26)

Батьки мають обов’язок дбати про дітей, як і діти забатьків на старості літ: “Коли ж хто про своїх,особливо ж про домашніх, не дбає, той вирікся віри,і він гірший від невірного” (І Тим. 5, 8).

Кожен має працювати на роботі своїй: “Хто обробляєсвоє поле, той буде ситий хлібом, а хто за марнощамивганяє, той розуму не має” (Прип. 12, 11).

Протягом цілого свого життя знаймо, що “ліпшемале у Господньому страху, аніж скарб великий татривога при тому” (Прип. 15, 16), бо: “Яка користьлюдині, що здобуде увесь світ, але душу свою зана+пастить?” (Мт. 16, 26)

Руслан МАРТИНЮКРуслан МАРТИНЮКРуслан МАРТИНЮКРуслан МАРТИНЮКРуслан МАРТИНЮК

Про Вагу Слова“Хто стереже свої уста й свого язика,той душу свою зберігає від лиха” (книга Приповідок 21, 23).

Наскільки важливим є значення “слова” в життілюдини, мабуть, до кінця не можливовичерпно відповісти. Слово належить до най+

величніших Божих дарів для людини. Адже, що можебути могутнішим та величнішим за “слово”? СвятеПисьмо навчає, що Словом був створений увесь світ,який живе та існує завдяки Йому. Дар Слова єнастільки вагомим, важливим у житті людини, щонам до кінця і вповні збагнути цього не під силу.Однак, дуже часто кожен із нас користає з цього дарулегковажно, необережно, байдуже, не усвідомлюючицілковито значення і важливості словесного ви+раження в нашому повсякденні.

Про слово і його вартість люди вже з глибини віківнеодноразово наголошували та передавали з по+коління в покоління численні прислів’я, приказки,народні “мудрості”. Ось, наприклад, деякі з них:

– “Слово – не горобець – вилетить – не впіймаєш”;

– “Слів багато, а діл – мало”;

– “В серці правди немає – і слова пусті тоді”;

– “Слова добрі – коли короткі”;

– “Слово – срібло, мовчання – золото”;

– “Слову – віра, хлібові – міра, грошам – рахунок”.

Значення слова для людини може мати різного родувплив та потягати за собою певні наслідки. Воноздатне допомагати, але здатне і руйнувати. Ще у дав+нину, наприклад, люди вважали слово важливимлікувальним засобом, зокрема на Русі, де побутувалоприслів’я, що: “Ніж, лікарські рослини та слово – цетри основні засоби для лікаря”. Наскільки великайого вага, багаторазово наголошує також і Біблія:“Удар бича призводить до рубців, а удар язика –сокрушує кості” (Сир. 28,20). Це наводить на дійс+ність та реальність того, що слово здатне мате+ріалізуватися, втілюватись в конкретних подіях, яви+щах, впливати на їх суттєву зміну, результат, але і нетільки на них, а й на певних окремих осіб чи групулюдей, навіть багаточисельних спільнот, окремихнародів і т.д.

“Думка наша, як тільки зодягнеться у виражаючий їїзвук, переноситься у “слові”, наче у човні, і,“перепливши” через повітря, переходить від того,хто говорить, до того, хто слухає“ – говорив ще у IVст. св. Василій Великий. Також усі християни вірять уте, що Христос є Сином Божим, що зійшов у світ, єВоплоченим Словом, яке прийшло до людей. Промету і ціль цього приходу Ісус неодноразово

15

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

наголошував: привернути людей до Господа, зцілитиїх від усього злого, допомогти їм у цьому. Саме в ціймісії Спасителя відкривається людині незглибимезначення і суть величного дару Божого: дару Слова.

Розглядаючи наше повсякденне життя, часто можназауважити, нерідко і за собою особисто, вже вкорі+нену звичку говорити, говорити багато чи дужебагато. При цьому така розмова буває інколи надтоповерхневою, без надання належної ваги кожномуслову, легковажною, не “від серця і душі”, як кажуть,а лише легкодумною, без надавання словам належ+ного значення, так, ніби пустодзвонимо, нікого ні дочого не зобов’язуючи. І це, мабуть, багатьом зараз єпритаманним та загально поширеним. Не важкозауважити, як сьогодні надуживають словом, доприкладу, політики, використовуючи його силу длясвоїх, часто егоцентричних, власних цілей, майстер+но маніпулюючи та мистецьки вишукано пред+ставляючи словесні образи та змістові поняття. І якбуває боляче, коли неправдиві, але добре замаско+вані слова западають глибоко нам до серця, а черезпевний проміжок часу виявляються в своєму дійс+ному, істинному значенні. Тоді радикально змі+нюється думка, ставлення та переоцінення певнихречей, поглядів і т.д. Негативний наслідок і результатпри цьому неминучий.

У суспільстві сьогодні яскраво спостерігається такожпевна дистанція між думкою, словом та ділом. І вонає величезною. Відбувається, насправді, гігантська“інфляція” безцінного Божого дару – слова. Адже, щоозначає заклик Ісуса Христа до кожного християни+на: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, івсією душею своєю, і всією своєю думкою” та “любисвого ближнього як самого себе?” (Мт. 22, 37+39)Власне відношення кожного християнина як доБога, так і до людини повинно базуватись на любові.А таке цілісне відношення в любові буде справдіправдивим, коли буде поєднане та гармонійноспіввідноситись у думках (“думкою”), нашим внут+рішнім переконанням та бажанням (“серцем”,“душею”) і обов’язково знаходитиме своє зовнішнєвираження як у ділах, так і словесно. Бо лише цестановить правдивий зміст діяльності та усього жит+тя людини. Втрата цієї єдності, гармонії між нашимивнутрішніми переконаннями, словами і ділами євтратою порядку та належного стану як самоїлюдини, так, згодом, і оточуючих, суспільства зага+лом, оскільки невідклично впливає на оточення тадає невдовзі свої чи то позитивні, а чи негативнінаслідки.

Також слід зауважити, що і багатослівність людини,якщо не несе у собі належного змісту – будуючого тапозитивно впливаючого та корисного – є не лишенебажаною, але й шкідливою. Згідно чисельнихдосліджень науковці запевняють, що надмірне“словослів’я”, а радше пустослів’я, перешкоджаєякісному виконанню конкретної праці, оскільки

забирає велику кількість життєвої енергії. “Як двері вбані, які часто відкриваються, в швидкому часі ви+пускають внутрішню теплоту назовні, так і зі ска+заним, якщо хтось багато говорить, хоч би й говоривусе добре” – зауважив у V столітті блаженний Діадох.

Важливою для нашого часу є ще одна проблема, якає актуальною при даному розгляді. Дуже поширеноює сьогодні особливість деяких людей, яку можнавиразити тезою: “не бути – а здаватися”. Часто буває,що багато хто намагається повчати (виправляти,дорікати) інших у тому, чого при цьому сам не ви+конує та не дотримується. Таке намагання чи праг+нення накидати власні думки є також шкідливим, тау своїй основі походять із вищенаведеного прикладунецілості та дизгармонії між внутрішніми пере+конаннями людини, її словами та ділами, які неузгоджуються між собою. Таке поспішне бажанняповчати інших та надмірне прагнення відстоювативласні погляди без особистого досвіду та пере+конання власним прикладом є некорисні, оскількичасто призводять до непотрібних негативних наслід+ків: або до гордості, марнославства в разі успіху, абодо гніву, роздратованості в разі невдачі. А цевідводить людину від належного тверезого оціненнястану речей та усвідомлення і сприйняття справж+ньої дійсності.

При тому корисною завжди буде залишатися порадаодного із давніх подвижників святості, який вважав,що слід у кожній життєвій ситуації “більше вчитися,аніж вчити”. Загальновідомо, що сучасний світ бук+вально накидає людині словесну гіперінформацію,насичену всілякоможливими політичними чи роз+важальними темами, часто пустими і непотрібнимипо своїй суті програмами, численними електрон+ними, комп’ютерними чи телевізійними “новин+ками”, що втомлює, а навіть виснажує людину. Такаінформативність набуває сьогодні небувалого зростуі масштабів.

Тому особливо важливим та актуальним є для кож+ного з нас особистий самоконтроль та внутрішняіндивідуальна праця аби належно, корисно сприйма+ти для себе чи то почуте, чи побачене, а чи прочи+тане слово. Слід поводитись належно, розпоряджа+ючись своїм словом, своєю розмовою, аби нашамова була будуючою, формуючою для інших, а ненавпаки. Бо і слова Господні, сказані до кожного знас, є не лише повчальні, але і категоричні та вимог+ливі: “Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке ска+жуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зослів своїх будеш виправданий і зо слів своїх будешзасуджений” (Мт. 12, 36+37). А книга Приповідок (16,20) подає також чудовий заклик для кожного із нас:“Хто вважає на слово, той знайде добро”. А щобпереконатися у цьому, слід спробувати!

ТТТТТарас арас арас арас арас НАГНАГНАГНАГНАГАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙ

с в я т е п и с ь м о

16

д о р о г а с п а с і н н я

Кожного разу, коли вірні збираються для спіль+ної молитви, то в проханнях, які виголо+шує священик у ектеніях, чуємо прохання до

Господа за наше військо: “… і за все військо Господевіпомолімся”.

Що означають ці слова? Який зміст вони мають сьо+годні?

Від самих початків християни молилися за мир іспокій у державі, щоб громадяни могли вільно жити,працювати, вільно почитати Господа Бога. Військобуло і є гарантом того, що сусідні народи не накинутьсвого панування, що не буде війни, руїни неволі. Тіль+ки за таких умов суспільство може функціонуватинормально, розвиватися, творити. Саме це є першоюі основною причиною того, що ми заносимо нашімолитви за військо до Господа, щоб воно було доситьсильним, щоб забезпечити мир і спокій у державі. Тачи тільки за це?

Армія вишколює людину фізично, дисциплінує її,загартовує у навчаннях і тренуваннях. Професійнийрівень солдатів з кожним роком зростає, удоскона+люється зброя, проводиться щораз то більше між+народних навчань на полігонах. Але поряд з тим мивсе більше зауважуємо в засобах масової інформаціїкритику на адресу наших військових, незадоволенняз тих чи інших інцидентів. Всі говорять, відкрито чиприховано, про різні хвороби нашого війська:корумпованість, невнормовані уставом стосунки,брак поваги до інших, брак відповідальності… Коженвисуває свою теорію про причини, що призвели дотакого стану. І, назагал, всі вони мають рацію, бокожен конкретний випадок має свою конкретнупричину.

Та питанням про “причину причин” мало хто задає+ться. Насправді ж військо виступає індикатором. Уньому всі хвороби, якими хворіє суспільство, разючепроявляються і стають помітними неозброєнимоком. Те, що можна приховати в “цивільному”

Молитва завійсько

середовищі, у військовому обов’язково “вилізе”. Такимчином, бачимо, що те, у чому ми звинувачуємовійсько, в основному стосується також усьогоукраїнського суспільства. Чи можна вимагати відвійськового виконання статуту, коли всюди на законий Конституцію ніхто не звертає уваги? Чи маємоморальне право осуджувати його за неповагу доінших, коли самі не поважаємо свого ближнього? Миподібні до того чоловіка, про якого Ісус говорить:“Лицеміре, – вийми перше колоду із власного ока, апотім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого”(Мт. 7, 5).

Та постає ще одне запитання: чому саме у військутакий стан речей виявляється якнайяскравіше? Чомусаме мілітарне середовище стає каталізатором, щопришвидшує такі негативні процеси?

Це пов’язано, найперше, зі специфікою життя в армії.Якщо у звичайному середовищі людина хоч якосьможе задовільнити свої духовні потреби, то у військо+вому, на жаль, вона поки що відчуває голод – голод заБогом. Під час служби в армії військовослужбовецьвідрізаний від своєї родини, друзів, відірваний відЦеркви. У більшості випадків солдати і офіцери немають змоги брати участь у Святій Літургії, прийматиСвяті Тайни. За такого стану речей духовне життялюдини поступово занепадає. Зв’язок з Богом пере+ривається, Бог відходить на другий план, а потімвзагалі не знаходить місця у серці людини. Якговорять Святі Отці, коли людина не йде з Богом, тодівона йде з дияволом. Якщо добрий ґрунт не оброб+ляти, то він замість зерна вродить дуже гарний івеликий бур’ян. На жаль, така ситуація переважає, ізадовольнити свої духовні прагнення під час службив армії воїн не має змоги. Через те трапляється стількинеприємних ситуацій, бо Бог зникає з життя, а спра+витися зі спокусами людина сама не в змозі.

Якщо у нашому війську воїн буде мати можливістьспілкуватися зі своїм Творцем, виявляти Йому своїпроблеми і радощі, брати активну участь в літургій+ному житті Церкви, то й стосунки між людьми будутьнабирати зовсім іншого виміру, вони будуть матихристиянський характер. Адже Христос не вчитьобману, шахрайства, неповаги та ненависті до ближ+ніх. Він закликає нас до поваги, до щирості, долюбові. Тільки він є джерелом сили і витривалості внелегких життєвих ситуаціях, джерелом спокою таправдивої радості.

Військо подарувало Церкві велику кількість святих, яківперше зустріли Христа саме у військовому середо+вищі, прийняли Його і принесли своє життя на Йогожертовник. Якщо Бог діяв тоді, то чи не діятиме зараз?Діятиме, але тільки за нашою згодою, коли ми запро+симо його до наших думок, до наших сердець і донаших проблем.

Військо є невід’ємною інтегральною частиноюсуспільства, і його проблеми не повинні бути намбайдужими. Церква це розуміє, і саме тому на кожнійЛітургії чуємо: “… І за все військо Господеві помолім+ся”.

Ярослав МИКИТЧИНЯрослав МИКИТЧИНЯрослав МИКИТЧИНЯрослав МИКИТЧИНЯрослав МИКИТЧИН

17

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 д о р о г а с п а с і н н я

Роздуми проТаїнствоПодружжя

Велика частина одружених людей чи тих, якімають намір одружитися, не є до кінця сві+домими, що таке шлюб і яким насправді повинно

бути подружнє життя. Тому пропонуємо переглянутикілька думок щодо даної проблематики.

Наш Творець сотворив людину, як чоловіка та жінку:“…чоловіком та жінкою сотворив їх” (Бут. 1, 27), і тому,коли приходить час, молоді люди зустрічають однеодного і між ними виникають почуття, завдяки якимвони хочуть поєднати свої долі у спільному, подруж+ньому житті.

Подружжя є чимось прекрасним, адже воно створенесамим Богом. “Так то полишить чоловік свого батька йматір і пристане до своєї жінки, і стануть вони однимтілом” (Бут. 2, 24). Таке єднання є освячене і благос+ловенне Господом. На нерозривності та міцностіподружжя наголошує Ісус Христос, кажучи: “Що, отже,Бог злучив, людина хай не розлучає” (Мт. 19, 6), та:“Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується зіншою, чинить перелюб; і той, хто одружується зрозведеною з чоловіком, чинить перелюб” (Лк. 16, 18).Святий Августин вкладає у цю нерозривність те, що вінзве “благословенням” подружжя. Він каже, що цеТаїнство не повинно бути розірване, та що чоловік чижінка, якщо розлучаються, не повинні співжити ізкимось іншим…

У Подружжі Господь дарує подругам божественну бла+годать, яка скріплює їх та дає силу йти далі, належноюдорогою спільного життя. А те, чи воно є щасливим –залежить виключно від них самих, адже Творець длялюдського щастя створив всі умови.

Після первородного гріха людина людині не можевіддати повноти любові, бо вона стала мінливою інедосконалою, а обдарувати цією повнотою може лишеБог, який є Любов’ю. Коли гріх не дає можливості вийтипоза межі себе до Бога і до своєї “половинки” в любові,тоді природна любов завжди є егоїстичною і в такомуподружжі не буде повноти щастя, а лише замкнутість всобі. Тоді є необхідність дії Святого Духа – Духа Соп+ричастя (об’єднання). Якщо двоє закоханих, особливоу подружжі, будуть завжди просити у спільній молитвіодне за одного присутності та допомоги Всемогутньогой повного любові Бога, – вони кохатимуть одне одноговсе життя і їхні стосунки з кожним днем будуть міц+нішати завдяки Божій допомозі – благословенню, якевони отримуватимуть через спільну молитву.

У посланні до Коринтян апостол Павло каже: “Любовдовготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов

не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукаєсвого, не поривається до гніву, не задумує зла…” (1 Кор.13, 4+5), а в посланні до Ефесян: “Будьте, натомість, добріодин до одного та милосердні, прощайте один одному,як Бог у Христі вам простив.” (Еф. 4, 32) Тому лагідністьі прощення у сімейному житті є надзвичайно важли+вими, адже воно насичене різного роду не лише свята+ми, але й буднями, які нерідко приносять труднощі,проблеми й випробування подружній парі. І самелюбов, яка об’єднує їх, несе в собі так потрібнепрощення, адже прощати слід все життя. Крім того,потрібно навчитись змовчати, стерпіти і т. д., адже“любов все перетерпить” (1 Кор. 13, 7). “Змовчи,недобач, недочуй – і матимеш прекрасну, повну любовісім’ю”.

Підсумовуючи, хочу зацитувати слова чудової пісні, якуспіваємо у наших храмах після шлюбу молодятам, асаме:

“Де згода в сімействі –Там мир і тишина.Щасливі там люди,Блаженна сторона.

Їх Бог благословляє,Добро їм посилає

І з ними Він живе.”

А чого людині потрібно ще для щастя?! Тому, де ємолитва, прощення і повага – там є Бог, а де є Бог – тамє добробут, мир та щастя.

Андрій КАндрій КАндрій КАндрій КАндрій КОРЧАГІНОРЧАГІНОРЧАГІНОРЧАГІНОРЧАГІН

18

д о р о г а с п а с і н н я

Любов чи гріх“Чи не знаєте ви, що Божий храм і ДухБожий у вас перебуває? Як хто нівечитьБожого храму, того знівечить Бог, бохрам Божий святий, а храм той – тови!”(1 Кор 3, 16217)

Любов – основне призначення людини. Унашій природі споконвіку закладена потребалюбові, тому що кожна людина створена на

образ і подобу Божу. Ми щасливі лиш в тій мірі, у якійреалізовуємо це своє покликання. Часом ми зачи+туємось добрими казками, такими як “Попелюшка”,“12 лебедів”…, де добро завжди перемагає, а щастя ілюбов завжди йдуть поруч. Нам всім добре відомо: 1)якщо людині бракує любові, вона почуваєтьсянещасливою; 2) першим і основним осередкомлюбові має бути сім’я; 3) злагода і здоровий клімат усім’ї – це запорука внутрішнього здоров’я людини.

Та проблема в тому, що нам, вже дорослим, нашесуспільство і засоби масової інформації пропагують“вільну любов” як норму поведінки і як природнеправо людини. Багато сучасної молоді вважає дотри+мання дошлюбної чистоти релігійним забобоном івідмахується від неї, як від набридливої мухи. А тимчасом молоді люди нищать нагоду мати свій власнийосередок любові (свою сім’ю) через рішення, які вониприймають ще задовго до шлюбу, тобто тоді, коливирішують жити дошлюбним статевим життям. Церішення потім має негативний вплив на все їхнєжиття, на їх майбутнє молоде подружжя.

Рішення за вами! Навіть Бог не втручається у свобіднуволю людини. Він тільки просить у Заповідях: “Нечужолож”.

І молоді люди приймають рішення, та далеко не такі,які для них корисні. Тому наслідки бувають жахливі:

Рання вагітністьАбортиЗ історії хвороби:“Хвора К., 23 р., в анамнезі. Раннє статеве життя з 15р., чотири вагітності. Три закінчились абортом,четверта – передчасні пологи на 26+му тижні… Жінкабула переведена в операційну, де їй зробили кесаріврозтин. Вийняли мертву, недоношену дівчинку. Підчас операції матка була видалена. 1,5 доби перебувалав пологовому будинку на штучному підтриманнідихання, після чого переведена в реанімаційне від+ділення.”

Ми “стали народом позбавленим глузду і розуму”(Втор. 32, 18), “ми мудрі стали дурними”(Рим. 1, 21+24),тому передав Бог нас за похотями серця нашого нанечистоту, “щоб ми самі себе сквернили власнимитілами між собою”.

Скалічені долі, скалічені душі, розбиті мрії і споді+вання.

Історія з життя:

Вона була звичайною школяркою, яка мріяла пролюбов, щастя, сім’ю. Хлопець, якого вона покохала,здавався їй хорошим. Було щастя, любов і… воназавагітніла. Почали поспіхом готуватись до весілля.Та що сталось з її коханням? Це зовсім не та людина,яку вона кохала! Вона не хоче виходити за ньогозаміж! Та батьки її не підтримали. Відгуляли весілля, ачерез місяць… її чоловік подає заяву на розлучення.Тоді до розлученя не дійшло, але й життя. . . З часомпочали жити окремо (і не одружені, і не вільні).Дитинка вже трошки підросла і постійно скиглить:“Де мій татко?”(Серце від цього крається. А татозабирає дитину гуляти і розказує їй, що мама, баба ідідо погані. Хіба ж не травмуватиметься від цьогодитяча психіка?)

Не обманюйте самі себе, підліткові важко зробитиправильний свідомий вибір своєї половини. Ні вякому разі не скажу, що коханя в ранньому віці(підлітків) – це не серйозно. Ніколи не можнанехтувати проблемами навіть п’ятирічної дитини, бодля неї це дуже серйозно. Проте підліткам дуже частозахоплення видається за справжню любов. Якщоваша любов справжня, то й поводьтесь мудро ірозважливо, бо саме така поведінка є ознакоюзрілості. На думку приходить уривок з народної пісні:

“Ой, у полі вітер віє, а трава половіє,А козак дівчину так вірненько любить, що зайнятьне посміє.Ой, тим же він не займає, а що сватати має,Ой, тим же він не голубить, а що вірненько любить.”

Була така історія:

Вони дуже любилися. Та коли вона завагітніла, куди жподілась їхня любов? Батьки наполягають на одру+женні. Але ж їм треба буде давати клятву, а криво+присяга – великий гріх. Але дитина, що народиться,повинна жити в любові, плекатись мамою і татом! Якїм бути?

Страшні хвороби: Снід, герпес, сифіліс, хламідоз…

Чи ви бачили, як багато молодих красивих людейприходять щодня здати аналізи на наявність хла+мідозу? І дуже часто він таки є. Підступна і страшнахвороба, яка тривалий час нічим себе не виявляє, ажпоки не настануть важкі ускладнення: гострий імуно+дефіцит, запальні процеси статевих органів, завми+рання плоду (буває і на 4+6+му місяці), безплідність…

Хтось скептично може сказати: “Самі винні! Навіть ушколі зараз вчать різних способів контрацепції”. Так,справді, такий предмет введено до шкільної програ+ми. Там людина постає біологічною істотою, не бе+ручи до уваги ні психічної, ні емоційної людськоїсфери. Вони пропагують безпечний секс заради про+

19

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

дуктивного здоров’я людини. Та вам не здається, щоце наче із посібника по селекції тварин?

Тим часом кількість абортів і венеричних захво+рювань не зменшується, а навпаки – збільшується. Аскільки злочинів на основі цього переступу вчинено?!Це вбивства, самовбивства, розбиті сім’ї, сирітськідіти при живих батьках…

Чому це так? Чому багато твориться непоправимого?

Основна відповідь – це втрата зв’язку з Богом.

Біологи скажуть, що людський організм, досягши пев+ного тілесного розвитку, проявляє свої природніінстинкти і вимагає їх задоволення.

А святі писали, що “противник наш – диявол – ходитьнавколо нас, як лев ревучий, шукаючи кого б по+жерти. Противтесь йому, сильною вірою” (1 Пт. 5, 8+9).

Апостол Павло навчає: “Духом ходіте, і тіла пожад+ливостей не будете чинити; бо тіло пожадає протидуха і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать однеодному, так що ви не можете робити того, що хотілиб. А коли дух вас водить, то ви не під (біологічним)законом” (Гл. 5, 16+18).

“Чи не знаєте, що неправедні царства Божого неуспадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ніідолопоклонники, ані перелюбники, ані мужолож+ники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки,ані грабіжники – царства Божого не успадкують. Ітакими деякі з вас були; але ви обмились, але виосвятились, але ви оправдались іменем Господа ІсусаХриста та Духом нашого Бога” (1 Кр. 6, 9+11).

І все ж, напевно, багато читачів перейшли через зга+дані гріхи, тому хочу нагадати слова Ісуса Христа:“Здорові не потребують лікаря, лише хворі. Я прий+шов кликати не праведних, а грішних”.

“Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж,що за духом, – про духовне. Бо прагнення тіла веде досмерті, а прагне духа – до життя і миру; тому щопрагнення тіла вороже Богові – бо не кориться зако+нові Божому, та й не може” (Рим. 7, 5+7).

Христос настільки шанує свободу людини, що не

входить до неї без запрошення. “Ось Я стою під две+рима та стукаю: коли хто почує Мій голос і дверівідчинить, – Я до нього ввійду і буду вечеряти з ним,а він зі Мною” (Од. 3, 20). А ще Він каже: “Як хтолюбить Мене , той слово Моє берегтиме, і Отець Мійполюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселюзакладемо у нього” (1Ів. 14, 23)

“Любов від Бога”, – пише св. апостол Іван (1Ів. 4, 7)

Отож шукайте Бога і знайдете любов.

Отже, будьте мудрі і пильнуйте в молитвах! (1Пт. 4, 4+7)

Як же розпізнати справжню любов, ту, що “на всежиття?” Як вберегтися від нещасного шлюбу? Ось якіпоради написав Ян Білевич:

1. Берегти і вдосконалювати свою віру. Чим кращимими будемо, тим сильніше нас будуть любити. Якщо мибудем подобатись Богові (а це має бути найбільшимнашим стремлінням), то будемо подобатись і людям.Чим досконаліша людина, тим сильнішою і доскона+лішою буде її любов.

2. Постійно молитись про добрий вибір чоловіка(дружини), але пам’ятати, що це не звільняє нас відособистих позицій і оцінки. Перша особа, яка про+являє до мене інтерес і до якої я маю якісь почуття, необов’язково є саме тою людиною, яку вибрав меніГосподь.

3. Починати зустрічатись лише тоді, коли вік дозво+ляє серйозно роздумувати про шлюб і з’являютьсясерйозні наміри створити сім’ю. Треба дати собі часна дозрівання. Чим менше зріла людина, тим більшевона схильна на якийсь нерозважливий вчинок, заякий пізніше доведеться гірко розплачуватись.

4. Безкомпромісно зберігати цнотливість до шлюбу.Поведінка хлопця стосовно дівчини в цьому сенсі єдуже достовірним показником того, який він і чилюбить він насправді (не сумнівайтесь у цих словах,бо змінюються віки, а цей показник залишаєтьсянезмінним). Любов “не безчинствує, не шукає свого”(1Кор. 13, 5). Вмовляння, переконування, настирність,шантажування свідчать про те, що ця людина нестри+мана або навіть сексуально залежна. Це поганий кан+дидат в чоловіки. Там, де тілесна пристрасть керує лю+диною, немає шансу на справжню любов.

5. Потрібно задати собі запитання, чи насправдіособа, яка, можливо, стане моєю “половинкою”, євіруючою людиною. І адресувати це запитання собі,а не їй. Легко помітити, чи жива віра, чи існує лиш їїдекларація. Саме щира молитва свідчить про живувіру. Молитва, сповідь і праця над собою – дужеважливі.

Що ж робити тим, хто вже у невдалому шлюбі? Першза все ніколи не втрачайте надію на переміни і відусього серця просіть у Бога цих перемін.

Наталія ЦЬОНЬНаталія ЦЬОНЬНаталія ЦЬОНЬНаталія ЦЬОНЬНаталія ЦЬОНЬ

д о р о г а с п а с і н н я

20

п о л е м і к а

Сатанізм яквтеча в абсурд(Продовження)

Япроживав (о. Джефрі Дж. Стеффон) у штатіКаліфорнія в п’ятьох парафіях. У двох як диякон,а в трьох як священик. Проживав, також, у

східній і центральній частині Лос+Анджелеса, у PomonValley, San Fernando Valley і Camarillo. Коли б випроїзджали через ці парафії, то одразу помітили б, щовони мають щось спільне. У кожній з них можназауважити різну кількість оголошень типу: “дешевіворожіння на руці”, “пророкування майбутнього” або“духовний порадник”. Люди, які тим керують, займа+ються ворожінням.

Ворожіння – це псевдонаука, яка займається перепові+данням майбутнього або дослідженням минулих подійокультними способами. Ворожбити шукають знань,недосяжних для людських чи божественних засобів.Знання походять від Бога, людини і від сатани… Магіч+на афіша є однією з багатьох форм ворожіння.

Магічна афіша

До мене прийшла жінка, шукаючи психологічної пора+ди. Вже десять років відтоді, як вона з приятелькою ко+ристає із магічної афіші. Вона розказала, що нав’язалаконтакт із духом індіанської королеви, яка відповідалана всі її запитання. Відчувала також її присутністьнавіть тоді, коли розмовляла зі мною, – ту саму присут+ність, котру переживала під час сеансу з магічноютарілкою. Нею заволодів дух індіанської королеви.Вона попала в неволю, але шукала знань не від Бога,але від духа, з яким нав’язала контакт. І звільниласьтоді, коли я помолився за зруйнування цієї неволісилою Імені Ісуса.

Ким була та індіанська королева? Чи була демоном, чидухом мертвої особи? А, можливо, це була якась вищаформа самосвідомості? Щоб відповісти на це запи+тання, я переглянув історію і ціль магічної афіші.

Це гра, у якій подано ряд питань, за якими мають ітивідповіді. Афіша вживалась в часи Піфагора, біля 500 р.до н.е. Згідно із французьким істориком, який дослід+жував життя цього філософа, його секта організо+вувала часті сеанси, під час яких “містичний столик наколах їздив у напрямку знаків, що філософ і його ученьФілолаус пояснювали як доказ потойбічного світу”.

Подібно використовувались магічні афіші також у Ки+таї перед народженням Конфуція як безпечний спосіброзмови з духами померлих. Такого типу заняття булипопулярні у ІІІ столітті нашої ери в Римі. У Франції в1853 році спіритуаліст М. Планчетте змайструвавустаткування, дуже подібне до магічної афіші, якебрати Паркери продукують і у сьогоденні.

Еліях Дж. Бонд у 1891 р. в США сконструював трохиіншу форму цієї афіші. Через рік Вільям Фульд викупиву нього права власності і склав позов на патент. У 1966році брати Паркери викупили ці права і сьогодні вонипродукують магічну афішу

Магічна афіша мала служити засобом для вста+новлення контакту з духами померлих. Її творцістверджували, що люди можуть її використовувати,щоб досліджувати свою підсвідомість і шукати відповідіна різні питання.

Устаткування магічної афіші включає в себе твердийкартон, на якому видруковано алфавіт і цифри. Наньому знаходиться підставка, яка в поєднанні міститьотвір, зроблений зі скла. Особа кладе руки на цюпідставку і, водночас, задає питання, на яке б прагнулаотримати відповідь. Після цього дозволяє, щоб рукисамі рухали підставку по платформі, тим самим шука+ючи літер, які б складали відповідь на дане запитання.Вдаючись до історії, ціллю сеансу з магічною афішоюбуло не нав’язання контакту з власною свідомістю, алез якимсь буттям. Могла ним бути певна мертва особа,яка не спочивала в Бозі або нечистий дух.

Деякі часті користувачі магічної афіші, які вбачали вцьому певну допомогу, попадали у залежність. Цілаісторія може початись від задавання простих запитань,однак з часом дана особа буде довірятись магічнійафіші при вирішенні кожної справи. Це, якраз, і єневоля, прив’язання. Можливим є й узалежнення відмагічної афіші, так само як можна впасти у залежністьвід грошей чи матеріальних речей. За допомогоюмагічної афіші певна особа відкриває двері глибокомуокультному досвіду.

З ким же моя підопічна нав’язала контакт? Це не булаїї підсвідомість. Міг це бути якийсь нечистий дух. Цьоготипу духи посідають знання і можуть наслідувати го+лоси і постаті мертвих осіб. Міг це бути дух когось ізпомерлих. 1 Сам. 28, 8+17 розповідає історію про царяСаула, який звернувся до чарівниці в Ен+Дорі, щобвикликати дух Самуїла. Бог в окремих ситуаціях доз+воляє на щось подібне, але в Біблії ясно сказано, що неможна нав’язувати контактів із померлими.

Карти таро

Дуже популярним методом ворожбитства є використа+ння карт таро. Кількість їх становить 78 карт – 56 картскладаються в чотири комплекти, які становлять мен+ший аркан. Інші 22 карти – це малюнки, які назива+ються великими арканами. Ця група походить відГермеса Трісмегістота, радника Осиріса, короля Єгипту.Дуже часто їх відносили до так званої “кабали”.

22 карти, які складають великий аркан, заховують всобі ключ до таро. Відповідають вони літерам єврей+ської абетки. Важливою і правдивою річчю є існуваннязв’язку між великими арканами і кабалами. Картирозкладаються в діаграмі дерева життя. Кожен, хто маєпрактику ворожіння на картах таро, може спокійновідчитати чиєсь життя.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

21

Конкретною ціллю відчитання карт таро є віднайденнядотичної особи чи подій, що не є можливим у люд+ському середовищі. Відчитувачі карт твердять, що цікарти є магічними: “Кожен з уважністю і пильністю мо+же легко навчитись читати карти. Але хто посідає над+природні здібності (психологічні і психічні), можевпровадити до цього глибше, ширше відчитування, ідуже витончене пояснення. У картах захована магія.”

Деякі духовні осередки використовують карти великихарканів у християнській медитації. Рух цей спираєтьсяна древніх працях Гермеса Трісмегістоса. Однак люди,які творять цей рух, не виявляють, що Гермес Тріс+мегістос є грецькою назвою єгипетського божка Тота.Не потрібно плутати такі знаряддя з християнськоюмедитацією.

Карти таро становлять частину окультизму. Злоюріччю є використання карт для певної цілі. Вони неповинні навіть знаходитись у домі богобоязливоїособи.

Хіромантія

Хіромантія, чи відчитування ліній руки, – це, свогороду, певне вивчення руки людини. Правдою є, щоможна дійти до певних висновків про особу на підставідослідження її долоні. Наприклад, існують такі руки, яківидаються досить вразливими і артистичними, вод+ночас як інші складають враження дуже сильних,вказуючи на сильну волю. Але тільки так далеко можназайти із цим дослідженням.

Описуючи хіромантію, перш за все є потреба пе+реглянути “правила ворожіння”. “Долоня поділена насфери і лінії. Існує гора Місяця, перстень Венери,долина Марсу і сфери духа фортуни, успіху, слави, воліі почуттів. Понад те домінують 4 лінії, які є на поверхнідолоні: лінія голови, серця, професійна і лінія життя.

На цій підставі хіромантія може ствердити, що вонаспроможна переповісти минуле. “Хіромантія як ключдо переповідання минулого являється ще одним ме+тодом ворожіння, яке є заборонене Святим Письмом”(Втор. 18, 10).

Палиця і маятник

У стародавньому світі люди намагались вияснитиминуле за допомогою палиці і маятника, що має своїкорені у поганському ворожбитстві. Ізраїльських свя+щеників застерігає перед цим методом книга пророкаОсії: ”Народ мій у свого дерева шукає ради, і палицяйого майбутнє його звіщає, бо дух блудництва зводитьїх з дороги; блудуючи вони від свого Бога відсту+пили”(Ос. 4, 12).

Займаючись поганськими методами ворожіння,ізраїльтяни порушували перший припис. Їхнім гріхомбуло ідолопоклонство – віддання похвали божкам.Цим вони відвернулись від Бога.

У книзі “Christian Counseling and Occultism” пояснено,що палиця і маятник переслідують ті самі цілі, як імедіум (особа яка проводить спіритуалістичні сеанси).Використання цих предметів бере свій початок упоганських релігіях. . . . . Дуже небезпечним є використан+ня цієї практики в спіритуалістичних сеансах. Подібнояк у випадку із магічною афішою, розмова з померлоюособою (чи нечистим духом) є нав’язана задопомогою столика з алфавітом. Маятник вибираєлітери, які старанно складені і дає відповідь напитання.

Астрологія

У кожній книгарні можна знайти різні видання,присвячені астрології. У щоденних газетах астрологіявикористовується для переповідання минулого. Читачі

можуть знайти свій “денний го+роскоп”. Знаки зодіаку (астро+логічні знаки) являються попу+лярними елементами біжутерії.Деякі люди одружуються тількиз тією особою, що має від+повідний для них знак зодіаку.Чи факт народження під пев+ним астрологічним знаком вка+зує на те, ким людина є на+справді?

Астрологія – це переповіданняземних і людських подій придопомозі дослідження та інтер+претації зірок, сонця, місяця іпланет. Астрологія виникла вМесопотамії як частина релігіїототожнення окремих божків ізвідповідними небесними тіла+ми. Так виокремилось 12 знаківзодіаку. Першою ціллю булоінформування царя чи народу уконечній потребі виконання

п о л е м і к а

22

якоїсь дії на підставі розміщення планет і знаківзодіаку.

В геленістичному описі (ІІІ ст. до Р. Х. – ІІІ ст. по Р. Х.)розвинулась грецька астрологія. Вона стосуваласьжиття особистості і сформувалась як релігія. До того жвона сповідувала причинне пояснення всього. Астро+логія визнавалась як наука аж до ХVІІІ століття.

З самого початку Церква була проти астрології, вонамала багато труднощів у боротьбі з нею, оскільки всякультура була нею просякнута. Святий Павло засте+рігає: “Вважайте, щоб ніхто не збаламутив вас філосо+фією та пустим обманством, за людським переданнямта за первнями світу, а не за Христом” (Кол. 2, 8). Щобперемогти астрологію, Церква “назвала” Христа сон+цем правди. У IV ст. Церква пішла далі і встановиласвяткування Різдва Ісуса Христа 25 грудня, яке вважа+лось датою народження сонця “Lux crescit”.

Хоча астрологія й була засуджена папською буллою у1590 р., вона й надалі є популярною. Практика астро+логії як релігії значно зменшилась з часу винайденнятелескопу. Відкрито нові планети й багато зірок, щопідірвало тогочасний примат традиційної констеляції,провокуючи до руйнації астрологічної системи. “У

XVII ст. астрологія втратила свою інтелектуальнувірогідність і спроможність захистити себе. Кеплерпробував сконструювати методу з’єднання астро+логічних впливів у геліоцентричному всесвіті. Йому цене вдалось, до того ж ніякі впливи астральні не єможливими у всесвіті Ньютона”.

Західна астрологія, крім того, має соціологічні зустрічі,тим є більше цікава і популярнa, але не має жоднихінтелектуальних досягнень. Це випадок, де наукапідтверджує те, що Святе Письмо і Церква вчили відвіків крім того, що не була така сильна ввести в життясвоє навчання. Віра в астрологію не є згіднa зхристиянським життям.

Переклад з польської:ТТТТТарас арас арас арас арас СССССЕМЕНЮКЕМЕНЮКЕМЕНЮКЕМЕНЮКЕМЕНЮК

Богословський редактор:о. Микола ФРЕДИНАо. Микола ФРЕДИНАо. Микола ФРЕДИНАо. Микола ФРЕДИНАо. Микола ФРЕДИНА

ТаємницяСтрітення

Празник Стрітення Господнього присвяченийважливій події із земного життя Ісуса Христа.У сороковий день після народження Спасителя

Богородиця принесла Його в Єрусалимський храм,щоб виконати закон Мойсея. У законі було написано,що кожна жінка, котра породила сина, через сорокднів має з’явитися в Єрусалимському храмі, щобпринести жертву очищення (і хоча Пречиста Діва непідлягала під закон очищення, бо до Народження, вчасі Народження, і після Народження Сина зосталасяДівою Чистою, та все ж Вона смиренно підкориласязаконові і в супроводі Обручника Йосифа прийшла дохраму). Якщо ж син був первісток, мама у цейсороковий день мала посвятити його Богові. Фактичнонемовля мало би залишитися у храмі, але по законуМойсея замість цих первенців служіння в храміздійснювали цілі покоління левітів. Первороджений жесин залишався у батьків, проте залишався як той,котрий посвячений Богові, залишався Божоювласністю.

Отже, празник Стрітення повинен нагадати усімвірним, що всі вони викуплені кров’ю Спасителя, щоналежать вже не собі, але Богові і тому повинні віддативсі свої сили і все своє життя служінню Господеві.

Навіть коли не живуть у монастирі і не навчаються всемінарії, а залишаються у світі, на мирській роботі чинавчанні.

Чому празник Стрітення так називається? Тому щоколи Марія з Йосифом принесли Ісуса на сороковийдень до храму, їх зустрів праведний старець Симеон.Відбулася зустріч (стріча) старця Симеона й немовлятиІсуса.

Цікавою є постать праведника Симеона. Звідкіль вінзнав, що саме ця дитина – Син Божий? Адже Ісусніякими особливими зовнішніми ознаками невиділявся. У євангелиста Луки знаходимо відповідь наце запитання. Євангелист пише: “Він (Симеон)прийшов Духом у храм, і як батьки вносили дитя Ісуса,щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узявЙого на руки. . .” (Лк. 2, 27). Отже, саме Дух об’явивстарцеві, що це Немовля є Спасителем світу. Такожнаписано, що Симеон прийшов Духом, а не що СвятийДух притягнув старця до храму. Тобто, праведник не єпасивний у співдії (синергії) зі Святим Духом, але, такби мовити, дозволяє Духові діяти через себе. Симеон нетурбувався, що він не знає Богородицю Марію вобличчя і не зможе розпізнати Спасителя, він простодозволив Духові діяти через себе. Часто ми, надмірнонадіючись на власні сили, не робимо добра, не робимотого, до чого ми покликані, боячись, що щось невдасться, щось прорахуємо, бачимо власну неміч і не

п о л е м і к а

23

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 літургійне богослов’я

помічаємо Божої сили, яка би змогла діяти у нас і черезнас, якщо б ми їй дозволили. Дозволили не лишепростим наміром, але й праведним життям, як іСимеон. Не варто пасивно чекати, поки Бог з намищось зробить, потрібно діяти ділом, словом,молитвою. Але, щоб діяти, потрібен час, у якому ця діябуде відбуватись. Сучасне суспільство “скупе” на час.Бог у такому суспільстві займає місце “між іншим”, або“при нагоді”. А в такому вимірі Бог для людиниперестає бути Творцем, Всемогутнім, Премудрим,Безмежним, урешті+решт Батьком, який чекає нас увічності, а стає тим чимось “між іншим”. Добрийприклад посвячення часу подає нам знову ж такиСимеон. Він майже все життя посвятив одній+єдиніймиті – миті зустрічі з Христом.Святим Духом йому було відкрито,що він не бачитиме смерті, доки непобачить Христа Господа (Лк. 2, 26).Зустрівшись із Ісусом, Симеон звдячністю промовив оцю пісню:“Нині, Владико, можеш відпуститислугу твого за твоїм словом у мирі,бо мої очі бачили твоє спасіння, щоти приготував перед усіма народами,світло на просвіту поганам, і славулюду твого – Ізраїля” (Лк. 2, 29+32).Згодом Ісус Сам про Себе скаже,цитуючи пророка Ісаю: “Господнійдух на мені, бо він помазав і пославмене нести добру новину бідним,звіщати полоненим визволення,сліпим прозріння, випуститипригноблених на волю, оповістити рік Господньогопомилування”. Із приходом Ісуса розпочався НовийЗавіт, Завіт Доброї Новини – Євангелії. Симеонсимволічно зображає Старий Завіт, який відходить(“нині відпускаєш”), який був приготований до НовогоЗавіту, у якому навернуться погани, просвітяться табудуть визволені пригнічені.

Хто читає Святе Письмо, той неодмінно відчує певнускладність і труднощі щодо розуміння подійОбрізання та Стрітення. Наприклад, як Йосиф пішовдо Єрусалиму, якщо йому ангел у сні об’явив, щоб вінутікав до Єгипту, бо Ірод хоче вбити Ісуса? Чи Йосиф непослухав ангела і, ризикуючи, все ж таки пішов доЄрусалиму? Напевно, що ні. Річ у тім, що проОбрізання і Стрітення ми дізнаємося з Євангелія відЛуки, а про прихід мудреців і втечу до Єгипту – зЄвангелія від Матвія. Чи це говорить про те, що уСвятому Письмі є якісь суперечності? Зовсім ні.Євангелія не суперечать одна одній, а доповнюютьодна одну. Так, у Луки у ніч Різдва Христового доНемовляти приходять лише пастухи. Так, очевидь, ібуло, адже не могли перські царі за одну ніч перегнатинеквапливих верблюдів із Персії до Палестини. Зоря жзасіяла не до Різдва, а саме в ніч Різдва. Будучи людьмиосвіченими і мудрими, царі могли визначити, що зоря“зупинилась” саме над Палестиною, а не над Єгиптом

і не над Грецією. Тому вони й прибули до Єрусалиму,можна сказати, столиці Палестини. Вони не поїхаливідразу ж до Вифлеєму, а питали у правителя Ірода, денародився Великий Цар. Знайшли вони його, яквважає отець О. Мень, можливо, саме завдяки подіїСтрітення. До Єрусалимського храму приходилобагато людей (це був єдиний храм на всю Палестину.Юдеї вважали: Єдиний Бог – єдиний храм, думка,вочевидь, помилкова, оскільки не можнаВсюдисущому обмежитися лише в одній якійсь будівлі,але це був, як ми вже зазначали, Старий Завіт), і вони,напевно, чули, як праведний Симеон назвав НемовляІсуса своїм Владикою, і чутка ширилась поміж юдеями.Тому царі могли знайти дитину. Отже, Пресвята Родина

вирушила до Єгипту не зразу ж поНародженні Ісуса, а коли Ісусові булоблизько двох років. Саме тому Іроднаказав вбивати дітей до двох років (Мт. 2, 26)

Повернемося до самого святаСтрітення. Після того як Симеонпромовив “Нині відпускаєш”, вінсказав: “Ось призначений Цейбагатьом на падіння й уставання вІзраїлі”. Слова, направду, доситьобразні і дивні. Можемо легшезрозуміти їх зі слів самого Христа: “Хтоне зі Мною, той проти Мене” ( Мт. 12,30). Христос, прийшовши на землю, незалишив нам третього вибору. Цейвибір не є загального характеру. Цейвибір стоїть перед кожним з нас

зокрема. Не вистачає лише того, щоби моя бабця булахристиянкою. Не вистачає лише того, щоби з намипрацювали чи навчалися християни. Цей вибір стоїтьперед кожним зокрема… вибір важкий. ВибратиХриста означає почути слова, подібні до тих, якіпочула Пречиста Діва від Симеона: “ Меч душу прошиєСамій же Тобі”. Ангел Гавриїл в часі Благовіщенняобіцяв, що Вона породить Месію, Царя, царюваннюКотрого не буде кінця. А тут на дев’ятому місяці, самеперед родами, важка подорож до Вифлеєму. Подорожне на кареті швидкої допомоги, а на осляті. Самі родипроходили у хліві, де замість калориферів булодихання тварин, замість колиски – ясла, фактичножолоб, з якого їли тварини. Не минуло й двох років, якПресвятій Родині довелося тікати до Єгипту.Повернувшись з Єгипту до Назарету, Ісус не ставзбирати війська, не мав Він ані прислуги, ані слави. Вінсмиренно працював за столярським верстатом майжедвадцять років. Коли ж він почав проповідувати іодного разу повернувся на свою батьківщину, всі булизаскочені Його проповіддю. Він же бачив лишемаловір’я своїх земляків, які перепитували один водного, чи це не той самий тесля, син Йосифа. Для нихВін був звичайною людиною. Можливо, вони не разкупляли у Нього столи, стільці, свічники… Сам же Богсмиренно чекав, поки людина самостійно визнає Йогоза Бога, як апостол Петро, або ж як римський сотник,

Чому празникСтрітення так

називається? Тому,що коли Марія з

Йосифом принеслиІсуса на сороковийдень до храму, де їхзустрів праведнийстарець Симеон.

24

літургійне богослов’я

котрий стояв під хрестом. Увесь цей домісійний час Вінпросто працював, аби прогодувати Себе і Свою матір.І увесь цей час Мати була з Ним. Гавриїл обіцяв царя, аВона бачила простого майстра. Коли ж пророцтвоначебто збулося, Її Син у тридцять років почавпроповідувати, зцілювати, робити великі чуда і навітьвоскрешати з мертвих, Вона залишилась Сама і лишечас від часу могла бачити Його. Бачила, зокрема, і тоді,коли Він урочисто в’їхав до Єрусалиму. Ну все,здавалось би, пророчі слова сповнились, тепер уже ЇїСина напевно проголосять царем. Минув якийтиждень, і уся оптимістична картина неначеперевернулась. Марія побачила Сина не в образі царя,а в образі злочинця, який ішов на страту не за те, щозціляв недужих, підводив на ноги кволих, виганяв бісів,а за те, що Він є Правдивим Богом, Царем Відвічним.Марія не раз бачила, як Ісус чинив великі чуда.Можливо, Вона сподівалася, що і цього разу станетьсяякесь чудо. Можливо, легіони ангелів зійдуть з неба ізахистять Її Сина. Але ця надія розчинилась у сльозахз останнім подихом Спасителя на хресті. Так що ж,Матері Божій треба було зневіритися? Невже ангел мігпомилитися? Ні! Але як це все пояснити? Невідомо і затаких обставин, коли меч болю прошив материнськесерце, Мати залишилась до кінця Матір’ю. Вонарозп’ялася разом зі Своїм Сином. Його біль став Їїболем.

Цікаво, як з Голгофи виглядає аборт? На Голгофі стоїтьмати, якій обіцяли, що Її Син буде царем, а тут Вонарозпинається з Ним, та не відрікається. Не розуміє, яктак сталося, та не перестає любити материнське серце,

воно в апогеї цієї Любові. В абортарії стоїть та, якамогла би бути матірю. Могла би любити, могла би бутиподібною до Матері Божої. Та все ж черезпустодумство та надуманість певних проблем вирішує“позбутись небажаної вагітності”, себто – вбити. Світабортів – світ навпаки до християнства. Не вартовідкидати свого хреста. За кожним хрестом йдевоскресіння. Це є так звана Пасхальна логіка. Коли,здавалось, би уже все, кінець. Раптом з’являється шлях.Логіка світу – здобути собі впевненість у наступномудні. Та коли ти, здавалось би, вже стоїш на ногах, усераптом валится, щезає. Як приклад цього можнанавести одне з біблійних оповідань, про те, як Мойсейвивів ізраїльський народ із Єгипту. Ізраїль зупинивсяперед Червоним морем і побачив, що колісниціфараона їх наздоганяють. Таким чином: з одного боку– війська фараона, які от+от вже наздоженутьвибраний народ. З іншого – хвилі Мервого моря.Здавалось би, безвихідь. Фараон же радів. Він, так бимовити, “притиснув” ізраїльтян і був впевнений, щоповерне їх у рабство. Та не так сталось, як гадалось.Море розкрилось, і Ізраїль перейшов морську глибину,як по суші. Фараон же, помчавшись навздогін, бувпокритий морськими хвилями. Чому Ізраїль переміг?Бо не здався, не зневірився, але довіряв Богові. Цюдовіру не можна зрівняти зі стрибком із парашутом, бопарашут все ж таки дає впевненість. Ця довіра – це, якстрибок з високої скелі, урвища, стрибок в обіймиЖивого Бога. Вибір за нами, за кожним з нас.

ІгорІгорІгорІгорІгор ЯЯЯЯЯВНИЙВНИЙВНИЙВНИЙВНИЙ

25

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 літургійне богослов’я

Великий Піст:духовнаподорожпустелеюпокаяння

Великий Піст або Чотиридесятниця у життіЦеркви і кожного християнина зокремасправедливо займає особливе місце.

Найперше, мабуть, це тому, що він готує люд Божийдо зустрічі з Воскреслим Христом у “радості йогоЦарства”, до святкування “перемоги над смертю тазнищення аду” славним Христовим Воскресінням.Час Великого Посту є часом особливого виявухристиянської звитяги у боротьбі звласними недосконалостями таоманами цього світу.

Образ і характер Пасхального постуСвяті Отці бачили ще у старозавітнійподії Виходу Ізраїльського народу зЄгипту у пустелю для подорожі уБогом обіцяну, молоком і медомтекучу землю. Подія виходу Ізраїля зЄгипту, старозавітня Пасха, що булацентральною в історії спасіння Ста+рого Завіту, стає прообразом новоїПасхи + переходу від смерті до життя.Вона стає новою спасенною дій+сністю для всього людства. НовийІзраїль, якою є Церква Христова,також виходить у пустелю і готовийдо подорожі в обіцяну землю, якою єЦарство Боже.

Що означало для Ізраїльського наро+ду вийти з Єгипту? Відповідь на цезапитання, можливо, привідкриє намтой духовний сенс нашого “виходу” ідороги в “пустелю”, яким є піст.

Життя Ізраїля під культурним, ірелігійним тиском єгиптян, при+водило до занедбання культу єдиногоБога Ягве і засмічення його по+ганськими практиками і звичаями. Втой же час економічні успіхи єги+петської цивілізації гарантували на+віть пригнобленому народові в нійвигідне і часто заможне життя.

Що ж означало для Ізраїля покинути Єгипет? Якимибули мотиви такого ризикованого кроку? Втеча зЄгипту насамперед – це свідоцтво, що Ізраїль незмирився із станом рабства. Це вияв гідности, до якоїйого підняв Сам Бог, обравши Авраама і йогонащадків як Своє уприсутнення на землі. Вихід зЄгипту – це відмова від будь+якого виявуідолопоклонства, асиміляції, усталеного, забез+печеного життя, і ризик позбутися всього надбаногопротягом довгих років.

Християнська Пасха, хоч є духовною дійсністюЦеркви, має прямі паралелі із подіями старо+завітнього Виходу Ізраїля з Єгипту. Духовний станхристиянина, який вирішує разом з усією Церквоюздійснити вихід з духовного Єгипту і завершитиподорож пустелею Великого Посту, повинен бутиподібним до того, з яким колись вступив у безводнупустелю Ізраїль – тобто бути готовим до нелегкихзмін свого звичного способу життя.

Пустеля, в яку ступає християнин у час ВеликогоПосту, є покаянням, є тим місцем, звідки лунає голосвопіющого: “Покайтеся, бо наблизилося ЦарствоБоже!” (Мт. 3, 2). Покаяння є духовним станом, якийзмушує людину, як колись Ізраїля, порвати з усяким

26

літургійне богослов’я

видом ідолопоклонства, що є посяганням творіння направо і місце Бога в людині. Покаяння – стандокорінної переміни людської ментальності, якийведе до зміни перевернутої гріхами шкали життєвихцінностей, ставлячи знову потребу Бога понад усімаіншими. Вихід в таку пустелю для сучасної людини єнадзвичайно важкою справою, що потребуватименеабияких зусиль волі і терпіння у боротьбі як звласним природним спротивом до змін, так і зіспротивом світу, тобто з проявами гріха, глибокозакладеного у сучасному суспільстві. Подібно якбоговибраний народ, втікаючи з Єгипту, покидаючиусі засоби до існування, наражав себе на небезпекутерпіти різноманітні незручності, так і сучаснийхристиянин, пориваючи з грішним способомсуспільних відносин, наражається на подібнітерпіння. Однак, в обох випадках, Божий люд ведеСам Господь Бог, Який завжди вірний обітниці коли+будь даній людині, і лише в повній довірі до Ньогозникає всякий страх за майбутнє. Достатньо тутпригадати лише щоденну манну протягом 40 років іводу зі скелі у мертвій пустелі.

Покаяння є способом повернення собі правдивоїгідности, втраченої і сплюндрованої духовнимфараоном, втікаючи від кожної нагоди піддати їїнаругам ворогів нашого спасіння. Лишехристиянське покаяння повертає правдиву новугідність людини, даровану Богом через ВоскресінняХриста – гідність синівства Божого.

Найкращим способом як добре духовно пережитичас Великого Посту є активна участь у літургічномужитті Церкви. Подорож пустелею є надто небезпечна,коли робити це поодинці, а тому найкраще йти усієюгромадою вірних, беручи участь у спільних молитвах,взявши за путівник увесь досвід тих, хто туди не разуспішно ходив. Цей досвід – це наші літургічні текстиЛітургії, Вечірні, Утрені, які увібрали надбання святихОтців.

Вступаючи у час Великого Посту, потрібно бутиготовим до того, що ті сподівання, які в нас були найого початку, не завжди будуть втілені. Це, однак,жодним чином не повинно нас знеохочувати допродовження нових і нових духовних потуг і працінад собою, бо спосіб відкритої боротьби із спокусамиі недосконалостями, який ми ведемо у часі Посту,стягає великий опір ворожої нашому спасінню силидиявола. Він бо, як пише апостол Петро: “немов леврикаючий шукає кого б пожерти” (1 Пт. 5, 8). Та якимсильним не був би ворог, його неодмінно чекатимедоля фараона, якщо ми перебуватимемо у повнійдовірі до Бога. Тож не вагаймось ступити у цюжиттєдайну пустелю покаяння Великого Посту, щобсвоїм щирим каяттям відродитися немов другимхрищенням до Воскресіння Христового і нашого.

ТТТТТарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАР

МолитвапреподобногоЄфрема яксимвол посту

Час посту є часом, коли кожен християнинмає глибше зосередитись на своємудуховному житті, а також наблизитись

“ще на один крок” до Бога. Як звичайно є,Церква допомагає людині відкритись передБогом різного роду відправами, молитвами тачитаннями зі Святого Письма. Великий Піст єодним із найважливіших періодів у літур+гійному році, оскільки приготовляє християндо величного празнику Христового Воскре+сіння. Це свято займає центральне місце вЛітургічному році та житті Церкви і тому єважливо гідно приготуватись до його приходу.

Одним із таких “засобів” підготовки до приходусвітлого празника Воскресіння Христового ємолитва преподобного Єфрема Сирина. У ній єпоказані як позитивні, так і негативні сторонипокаяння. Таким чином молитва преподобногоЄфрема пропонує нам список подвигів, ціллюкотрих є визволення від головних пристрастей,котрі в свою чергу не дозволяють наблизитисьдо Бога. Розглянемо спочатку негативні сто+рони покаяння:

1. Головною недугою є млявість, тобто лінь тапасивність, котрі тягнуть нас донизу. Цей духмлявості викликає у людини небажання та не+можливість щось змінити у своєму житті.

2. Наступною недугою є униніє , тобто нед+байливість, котра є плодом млявості. Духунинія призводить до того, що людина зводитьусе до заперечення і песимізму, тобто вона небачить добра.

3. Ще іншою недугою є властолюбство, тобтолюбов до влади, коренем котрої є дві попереднінедуги. Отож, після того як лінивство та нед+байливість викривили наше відношення дожиття, котре стало пустим і беззмістовним,людина шукає компенсації. І цю компенсаціювона знаходить у владі, як можливості ви+користання інших для своїх цілей. Таким чи+ном, людина стає у центрі всього, а не ГосподьБог. Внаслідок цього страждає не лише вонасама, але й інші довкола неї.

27

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

4. Останньою із цього списку недуг є пус2тослів’я , завдяки котрому слово стає владоюгріха. Як ми знаємо із Біблії, що людина булаодинокою із цих сотворінь, яка отримала дарслова. Проте цей дар є одночасно великим танебезпечним, оскільки словом людина може яквбивати, так і спасати. Святі Отці бачили услові відбиток Божого Образу в людині, бо самБог був об’явлений людям як Слово (Ів. 1, 1).Таким чином, коли слово відхиляється від свогоВзірця, то воно стає пустим, і замість того, щобєднати людину з Богом та іншими людьми,воно їх роз’єднує.

Ті всі чотири недуги є перешкодами на шляхудуховного зросту. Їх ми можемо позбутись зБожою поміччю, через здобуття таких пози+тивних чеснот:

1. Першою є ціломудріє , тобто доброчинність,котра є протилежною до млявості та вказує націлісність людини (духа, душі і тіла).

2. Наступною чеснотою є смиренномудріє,котре є плодом ціломудрія. Завдяки цій чеснотілюдина через прийняття того, що їй дає Бог,бачить Божу велич і добробут.

3. Ще однією чеснотою є терпіння , котре єсправді Божою чеснотою. Ця чеснота полягає утому, що людина не судить своїх ближніх,оскільки знає, що лише одному Богові відомасуть і вартість кожного. Таким чином, чимближче людина наближається до Бога, тимбільше терпеливішою стає і має більше повагидо кожної людини.

4. Останньою чеснотою у цьому списку є любов,котра є плодом всіх чеснот. Любов є тим даром,котрий може дати лише Бог та котрий вказує нажиття людини у Бозі і Бога в людині.

Вище ми розглянули лише дві частини молитвипреподобного Єфрема, із котрих випливає і їїтретя частина. Преподобний Єфрем недармадодав цю третю частину молитви, оскільки длялюдини є недостатньо бачити свої гріхи чичесноти, бо це може обернутися в гордість ,котра є джерелом зла.

Таким чином, коли людина бачить свої гріхи іне осуджує інших, то всі чотири попереднічесноти зливаються в одне.

Отож, заохочую всіх вас, браття і сестри уХристі, до духовної боротьби, особливо в часіВеликого Посту, оскільки Господь не залишитьнас самих на цьому шляху, а допоможе дійти докінця, котрим є світлий празник ВоскресінняХристового.

Богдан КБогдан КБогдан КБогдан КБогдан КИКТИКИКТИКИКТИКИКТИКИКТИК

Господнямолитва

Такого твору, як “Отче Наш”, немає більше всвітовій літературі. Очевидно, говорю напідставі того, що знаю; та хоч не знаю

літератури цілого світу, але все+таки те, що знаю, даємені певність так говорити. Маю ясне переконання,що Господньої молитви не могли б укласти людськігенії. Якщо Христос Господь не залишив биЄвангелія, тільки молитву “Отче Наш”, то вже булаби достатня рація, щоб Христа вважати за “над+чоловіка” – не у визначенні Ніцше, а в релігійнімзначенні. Як сказав, мабуть, Лєонардо да Вінчі –“зрозуміти – це дорівнювати (зрівнятись тому)”.Отже, чим більше хто дорівнює (рівняється,уподібнюється) авторові, тим краще розуміє його. Вмолитві “Отче Наш” містяться ціла богословія йетика в тому розумінні, в якому Христос про двінайвищі заповіді сказав: “Будеш любити ГосподаБога… і ближнього свого…”, та що в них “весь законі всі пророки”. Сім прошень Господньої молитвиділяться на три групи в порядку:

3 – 1 – 3

Цей порядок представляє основні теологічні йетичні правди та вимоги.

1. “Нехай святиться Ім’я Твоє”.

Найвищим призначенням нашого життя є те, щобми Бога прославляли. Власне тому це прошеннястоїть на першому місці. Тим прошенням людинависловлює цю правду та добровільно, радопіддається їй.

2. “Нехай прийде Царство Твоє”.

Друга ціль нашого життя – осягнути ЦарстваНебесного. Тому, на другому місці стоїть ствер+дження цієї правди у формі прошення, чимводнораз зазначуємо, що радо піддаємося тійправді й стремимо до неї.

3. “Нехай буде воля Твоя”.

Царства Небесного можна осягнути тількисповнюючи волю Божу. Сповняти волю Божу –основне завдання людини. Саме з цього на+роджуються усі чесноти, усе “ціломудріє”.

4. “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”.

З Божої волі живемо на землі, де доводиться намзазнавати різного роду впливів – як негативних, такі позитивних. Тому Христос закликає нас проситиБога, щоб усе, що спадає нам у житті, не було длянас надто обтяжуючим та незносимим. Цим такожвизнаємо свою людську неміч та покірність, що єосновною чеснотою релігійного життя.

літургійне богослов’я

28

Це прошення займає саме середину в молитві “ОтчеНаш” – звісно, що не випадково. Перше слово вГосподній молитві – “Отче Наш”, а останнє –“лукавий” (диявол). У нашому земному житті миперебуваємо наче в проміжному стані, між нез+рівнянною величчю Бога та силою зла – на певномуроздоріжжі. І лише від нас залежить те, чи миоберемо царство Бога, Його величну ласку талюбов, а чи іншу, злу та згубну оману – силунечистого духа.

5. “прости нам провини наші”.

Починаючи від цього прошення, відрікаємося відспільноти зі злим духом.

В прошеннях 1+4 маємо на думці головні добра імолимося: дай нам! А в прошеннях 5+7 маємо надумці головні негативні впливи на людину, головнозла, й молимося: віддали від нас, відсторони і т.д. Азвершені нами гріхи є найбільшим злом, і тому напершім місці просимо Бога про відпущення нашихгріхів. Далі, щоб це наше прошення не булоголослівне, Христос пов’язує тут слова: “як і мипрощаємо винуватцям нашим”

6. Своєрідним злом “другого ступеню” є спокуси,безпосередні нагоди до гріха. І саме тут місцепрошенню: “не введи нас у спокусу”.

Каже нам Христос промовляти “не введи”, а не,наприклад: “визволи нас” (від спокус), чимнаголошує на те, що Бог завжди знає за нашіспокуси й не без Його волі вони на нас надходять.Також Ісус закликає нас до молитви, щоб ми при тім“іспиті”(спокусі) змогли витривати та перемогти.

7. Джерелом зла є нечистий дух – диявол, якийзавжди чигає на нас. Тому ми повинні просити Бога:“але визволи нас від лукавого”.

Цим ми визнаємо, що Бог є найвищою силою, Він єпонад усіма, могутніший від диявола, а нерівнорядний йому. Саме на цьому закінчуєтьсямолитва, оскільки кожне закінчення залишаєтьсяживішим в пам’яті. Христос повчає нас, аби мимали постійну увагу стосовно нашого духовногостану, оберігаючи себе від страшного впливу злогодуха.

Схематично – це можна зобразити в наступнийспосіб:

Сім прошень Господньої молитви:

3 1 3

а) Царство Боже а) гріхи

б)святе ім’я Боже а)Земський хліб б) спокуси

в) воля Божа в) диявол

Дай нам Віддали від нас

ТТТТТарасарасарасарасарас НАГ НАГ НАГ НАГ НАГАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙ

До уваги читачів пропонується аналізта роздуми над відомою сьогоднікнигою словенського богословаІвана2Марка Рупніка – “Коли говоримолюдина”.

Коли говоримолюдина…

Беручись за рецензування книги о. МаркаІвана Рупніка, яка є присвячена тематицілюдини, хотів би зробити декілька вступних

зауваг. Насамперед, сама праця є присвяченадосить делікатній та завжди актуальній тематиці –проблемі людини, її місце у світі, відношенні доінших, до Бога. Також книга висвітлює й інші“болючі” точки нашого буття: питання істини,страждання і любові.

Наступним кроком до рецензування буде розглядсамої особи автора. Отож, о. Рупнік є одним ізвідомих сучасних спеціалістів+теоретиків продуховність християнського Сходу. Адже він доситьвдало реінтерпритує глибину і велич вченняСвятих Отців для людей, які хоч і опираються натой самий фундамент – Христа, але мають, впринципі, відмінні підходи щодо традиціїхристиянства.

Проте цю працю я б радше назвав філософськимосмисленням даної проблематики, що правда, ізпосадженням у сучасному християнському пер+соналізмі. Хоча, як слушно зауважує у “Вступномуслові” православний богослов Олів’є Клеман,автор обирає богословський метод, який полягає усходженні до Несотвореного. А саме це сходженняприводить до автентичного розуміння людини. Ціметодологічні фактори зумовлюють специфікусамої книги, яка, мабуть, може служити чудовимпосібником для зрозуміння самого феноменулюдини радше якомусь філософові, ніж середньо+статистичній людині. А тепер, спробуємо перейтидо рецензування самої книги.

Отож, сама назва праці “Коли говоримо людина. . .”вказує (принаймні, в українському перекладі) наякусь незавершеність, а, радше, неможливістькінцевого окреслення вищезгаданого феномену.Адже, як каже один із сучасних богословів,єпископ Николай (Велеміровіч) (до речі, на ньогопосилається у своїй праці й шановний автор):“Всяка думаюча людина відчула і знає, що вона єне те, що говорить про себе, а те, що залишаєтьсяневисловленим1”.

Далі перед нами лежать п’ять розділів книги таепілог. Ще одна цікава деталь, що кожен розділ по+

літургійне богослов’я

29

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 д у х о в н і с т ь

переджують уривки із творів Отців Церкви. І ці під+бірки стають мовби лейтмотивами для подальшоготексту.

Щодо самого твору, то автор присвячує першийрозділ темі, яка, принаймні на перший погляд, не єорганічно пов’язана із всією тематикою, а саме –істині. Але власне прагнення істини служило тиммаяком, який не дозволяв людині заблукати впітьмі брехні, а й далі шукати правду про себе.Саме тому є таким потрібним вказання помилок,які чигали і далічигають на людину у їїшляху до своїх витоків.

Але, як виявляється, ма+ло є віднайти істину, їїпотрібно ще й зумітиприйняти. Адже, як сво+бода неодмінно несе ізсобою відповідальність,так і віднайдена істинавимагає, щоб її визнатиза основоположнийпринцип життя. Томучасто в особи пробуд+жується страх, боязньтого, що буде, коли яприйму це невідоме. І че+рез те я вважаю, є слу+шними слова о. Марка,що “пізнання істини є,насамперед, питаннямстосунків з нею, пита+нням сприйняття її об’яв+лення” (с. 44). З цьоговипливає, що надзви+чайно важливо є зро+зуміти – ця істина єТриєдиною Особою, якапрагне нашого добра, во+на, інакше кажучи, є Істиною з великої букви.

Перш ніж перейти до другого розділу, хочу зро+бити одну заувагу: при прочитанні книги скла+дається таке враження, що тут у шановного авторапропущена одна ланка, яка б об’єднувала дварозділи. Адже, стверджуючи істину як щосьіснуюче, як безсумнівну реальність, він виразно не“персоніфікує” її. З цього ж випливає, що немаєплавного переходу до розділу під однозначною,хоча й дещо таємничою назвою – “Особа”.

Як нам відомо, про щось таке як “особа” миможемо говорити лише завдяки християнству. І цене є перебільшенням, бо тільки через воплоченняХриста, Його прихід на землю була відкрита всяправда про людину. Тому, дивлячись на Нього,входячи у спілкування з Богом, особа знала хтовона така, свою справжню сутність. Але, по+чинаючи десь із новітніх часів, коли людство

відвернулося від Господа, а зосередилося на собі,поступово забулося те, що нам відкрило Писаннята Святі Отці. Саме через те серед сучаснихфілософів, та й загалом – “мислячих людей”, єпопулярними звинувачення Церкви, особливоОтців, що вони поза “своїм” Богом не бачилилюдини. Ще ж гіршим явищем є поступова втратасекуляризованим суспільством розуміння Абсо+люту як особового єства. Популярними стаютьагностицизм та віра у якусь “космічну енергію”. Нацьому тлі ще важливішими виглядають наго+

лошення автора наХристоцентричностілюдської особи.

Ще одна ідея, якуо. Рупнік провадить узгаданому розділі – цезазначення того, щосамим ключем дорозуміння особи єлюбов. І це – цілкомвірно, адже, як мизнаємо із Божест+венного Писання:“Бог є любов”. А у нійавтор вирізняє дваначала: особове таоб’єктивуюче, які,знову ж таки, маютьсвоє посадження уБожих внутрітроїч+них відносинах.

Далі він приділяє ува+гу такій популярній уостанні десятиліттятематиці (Євдокімов,Яннарас), як відно+сини чоловіка+жінки,проектуючи цю діаду

любові на них. Може це й добре, але потрібнопам’ятати, що, в принципі, завжди існував consen+sus patrum щодо цінностей подружжя і дівства2, ачитаючи переважну більшість творів сучаснихбогословів, другу частину “діади” подружжя+дівст+во, ми часто і близько не знайдемо.

На завершення розділу автор робить певнівисновки. І вони є однозначними, цілком у дусіОтців, а саме: “Христос – останнє слово пролюдину”. Адже ми ніколи не відкриємо у людиніособи, коли перебуватимемо лише у го+ризонтальному вимірі, або, як казав Гайдеґер,будемо “висловлювати людину через людину”.Цього замало. І тільки поєднання із вертикальнимвиміром, встановлення зв’язку з Богом+Христомдопоможе нам у цих пошуках.

Тут можна додати слова Святителя ГригоріяПалами, які окреслюють всю ницість і без+

30

д у х о в н і с т ь

сенсовність людини без Бога і ще радикальнішепідкреслюють зв’язок із Ним: “Ум, що відступив відБога, стає або тваринним, або бісівським”.Третього не дано.

Ці слова можуть служити переходом до оглядутретього розділу під назвою “Пізнання Бога, абоцілісне знання”. Така цілість теж є простонеобхідною. Адже ми бачимо, як поступово унашій цивілізації відбувалося витягання, вибірка (згрецької ерезіс, єресь) певних правд з усіх галузей,а особливо – про людину. І як наслідок – миотримали викривлене уявлення не лише про неї, ай весь космос. Бо відбувалася абсолютизаціяпевних концепцій, які потім, з плиномчасу, розвінчувалися. І так до без+конечності. А як наслідок цього –поступовий релятивізм, який щоразбільше проявляється, особливо у нашудобу постмодернізму. Тому позитивнимє те, що автор не перестає ще і ще,згідно із своїм методом, повертатися довисвітлюваної тематики, показуючиістинний фундамент особи, роз+ставляючи всі крапки над “і”. Переднами знову розгортається цілісністьособи, її посадження у Триособовійлюбові.

Але, на мою думку, тут можна було бдодати ще аскетичний аспект, тобтоочищення. Адже, на жаль, живучи усвіті, людина, навіть шукаючи правду про себе іпідійшовши впритул до неї, не зможе прийняти її,сформувати оту цілість, коли “не зречеться себе”,не стане “випорожненою” від усіх своїх уяв,концепцій, щоб постати у правді. А це – напраду єаскезою. Бо так важко відмовитися від того, щовидається таким знайомим і стільки разіввипробовуваним, щоб прийняти щось інше.

Але потрібно пам’ятати, що коли не подолаємоцього, то залишимося із “фальшивим образом”. Ітут ми переходимо до наступного розділу. У ційчастині ми бачимо, як автор показує безліч тиххибних образів, до яких може уподібнюватисялюдина, відірвана від свого першоджерела. За+галом всі помилки подані отцем Марком пос+лідовно і логічно, він теж віддає данину “софіо+логії” о. Сергія Булґакова, модній у сучасних бо+гословів. Проте дещо насторожує назва одного ізпідрозділів, де автор показує похибку людини, яка,відрізавшись від Першоджерела, концентруєтьсяна собі, водночас усвідомлюючи свою нікчемність.Таку особу о. Рупнік називає omphaloscopoi, тобто“ті, що споглядають пупок”. Назва може і влучна,проте вона відразу створює ілюзію до паламітсько+варлаамівських дебатів, де прихильників іс+сихазму3 називали подібним “титулом”. Звичайно,я не вважаю, що шановний автор є противникомісихазму, який після Собору 1354 року є офіційним

у Православній Церкві, але тут можуть виникнутирізні реінтерпретації у пристрасного і напе+редвзятого читача. А загалом розділ теж добревисвітлює поставлене перед собою завдання івищеперелічені негативи є, радше, припущеннями,ніж негативами у собі.

Останній, завершуюючий розділ під промовистоюназвою “Любов, яка спасає в історії”. І, як показуєавтор, цією спасительною любов’ю стала Пасха –хресна смерть і воскресіння Ісуса Христа. Адже цяподія є переходом від старого до нового життя.Вона стала цією основою, завдяки якій людиназуміла не лише зрозуміти свою особовість, а й

реально прийняти її. Як можемозауважувати, цей розділ є відповіддюна інший підзаголовок твору о.Рупніка “Особа, пасхальна культура”.

Загалом, прочитавши книгу, нез+важаючи на деяку “термінологічнунавантаженість”, після неї зали+шаються позитивні враження. Про+те, незважаючи на весь філософ+ський ухил праці, на мою думку, де+що більше потрібно було приділитиуваги проблематиці молитви, яка,без перебільшення, є сутністю життяособи, особливо християнина. Аджеза словами ієромонаха Габріеля(Бунґе): “тільки в молитві хрис+тиянин є самим собою4”.

Хоча, загалом, доповнень можна було би вноситибезконечно: що авторові слід було писати, а чого –не слід. Ясним є лише одне: хоча всю таємницюлюдини ми не зможемо відкрити, проте ця праця о.Марка Івана Рупніка є ще одним штрихом, щодопомагає окреслити цей феномен – особу.

Василь ЗНАМЕННИЙВасиль ЗНАМЕННИЙВасиль ЗНАМЕННИЙВасиль ЗНАМЕННИЙВасиль ЗНАМЕННИЙ

1 Святитель Николай Сербский. Мисли о добре й зле. – Москва:Подворье Свято+Троицкой Сергеивой Лавры, 2001. – С. 77(Автор був нещодавно канонізованим СербськоюПравославною Церквою).2 Як стверджує сучасний російський богослов (юрисдикціїРПАЦ) Вадім Лур’є, “Церковь ясно дает понять сравнительноедостоинство самых брака й жизни в девстве или воздержании”(див.: В.М.Лурье. Призвание Авраама. – Санкт+Петербург:Алетейя, 2000. – С. 24).3 Зокрема можемо прочитати про ісихастів такий опус: “Онипочитали пупокь сосредоточіемь душевньїхь сил и, сле+довательно, центром созерцания и думали, что, положивподбородок на грудь й безпрестанно смотря на пупок, можновидать райский светь. . .” (С.В.Булгаков. Настольная книга длясвященно2церковно2служителей. – Москва, 1993. – Т. II. – С.1622). До речі, не потрібно плутати вищезгаданого БулґаковаСергія Васильовича з о. Сергієм Булґаковим (по+батькові –Миколайович).4 Иеромонах Габриєль Бунге. Скудельные сосуды. – Рига:Международный Благотворительный Фонд им. АлександраМеня, 1999.+С. 11.

Тільки черезвоплочення

Христа, Йогоприхід на

землю, булавідкрита всяправда про

людину...

31

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 д у х о в н і с т ь

Деструкція душі

Якщо уважно придивитись до нашого сус+пільства і оцінити його з позиції здоровогоглузду, то результати будуть невтішні. Першою

проблемою є те, що наше суспільство настільки різ+номанітне, що навіть найближчі люди (наприклад, усім’ї) можуть сповідувати різні філософські чирелігійні погляди. У життя сучасного українцяувійшла якась дивна риса – розділеність особи.Людина не може знайти миру і спокою ані в собі, аніу світі, ані серед близьких людей. Цей стан ставнастільки звичним для нас, що ми сприймаємо йогоза нормальний, а тих, хто не встигає за такимритмом, вважаємо людьми відсталими. У той же часзастановлятись над собою, практикувати певнідуховні вправи – це майже аномалія.

У нашому житті, як правило, трапляються три най+важчі конфлікти: із самим собою, з людьми і при+родою, та з Богом. Самі в собі ми є настільки роз+порошеними, що починаєш дивуватися, як нашаоболонка може все це втримати вкупі. Ми роз+риваємось між нашими бажаннями і можливостями,між реальністю та вигаданими віртуальними пот+ребами. Ми прагнемо таких речей, які насправді немають жодної цінності, але видаємо їх за щось велике,тим часом забуваючи про щось дуже глибоке іінтимне, що є в нас. Якщо звернутися до сучасногомистецтва, то побачимо, наскільки воно точно відоб+ражає наш внутрішній стан: постійна тривога, поспіх,зневіра, знеохота.

Коли одного праведника запитали, як йому вдаєтьсятак добре і відповідально все виконувати, він відповів,що під час молитви він думає про молитву, під часпраці – про працю, а під час відпочинку – провідпочинок. Чи робимо так ми? Мабуть, що ні.Одиниці з нас можуть похвалитися такою внут+рішньою інтегральністю (зібраністю).

Признаймося тепер собі: скільки разів на день мизвертаємо увагу на природу довкола нас, чипам’ятаємо, коли останній раз вітер торкався нашогообличчя, чи бачили ми, як виглядають осінні дерева,як опадає жовте листя?… Це казка, яку ми часто незауважуємо, бо нам потрібен час для “важливішихречей”. Але ми ставимося як справжні користувачі довсього, що є довкола. І це стосується не лишеприроди, а й ближніх. Як часто ми прагнемо поз+бутися їх, як і багатьох непотрібних речей у нашомужитті, забуваючи про те, що перед нами така жлюдина зі своїми внутрішніми проблемами, певнимнегативним досвідом життя і єдиним бажанням. Визапитаєте яким? Щоб її сприйняли такою, якою вонає – без спроби підкорити, змінити і виправити на свійлад. Усі ми хворіємо недугою Адама – бути, як боги. І,таким чином, настирливим бажанням впливати на

життя своє та інших так, щоб все залежало від нас.Коли таке стається, Бог відходить у тінь, бо людинавважає, що може без Нього обійтися. Ми не вміємодовіряти іншим, так що навіть Творцеві не можемодовірити свого життя, щоб він торкався його лишетам, куди Його допускаємо. Ми забуваємо, що лишеГосподь є добрим Лікарем, Якого так потребуємо.Тільки зробивши крок у невідоме, у темряву, яка наслякає невідомим, ми зможемо позбутися комплексутримати все під контролем. Тоді все опиниться вруках Того, Хто все сотворив. Часто ми нагадуємолюдей, які знаходяться у величезному магазині. Білянас поряд проходять тисячі інших, і всі поспішають,щоб купити те, що їм “належиться”. Але коли всіговорять, тоді ніхто не спроможний чути ні себе, нісвого сусіда. Внаслідок цього хочеться кричати щебільше, що й робить кожен із присутніх. Це всімуспішно вдається, але чим довше й сильніше ми церобимо, тим більше хрипнемо і озлоблюємось насвіт, людей і на самих себе. Ми починаємо судити просвою власну цінність не за задумом Творця, але так, якбажає наше оточення, і тоді це оточення творить нас,ми міняємо Митця, чиїм витвором є, на різнихекспериментаторів.

Кожен з нас подібний до гілки, покритої снігом. Такечудо можна побачити в ясний морозний день. Сонцевиграє тисячами променів на гілці, воно творить чудоз цього незрозумілого поєднання деревини й замерз+

32

д у х о в н і с т ь

лої води. Але що потрібно, щоб його зруйнувати?Зовсім небагато – лише торкнутися байдужістю іпекучим болем, який палає в нас. І чудо зникає,паморозь обсипається, а ми зостаємося з нічим. Хібалише із задоволеним почуттям самолюбства, що й мизалишили тут свій “відбиток”.

Цікавим є той факт, що ми, діти свого часу, дійсно,нагадуємо дітей. Те саме говорив Ісус тим, що при+ходили до нього, мовляв, ми вам грали веселої, але вине танцювали, ми грали вам сумної, але ви не плакали(пор: Мт. 11, 17). Від багатьох доводилося чути:“Навіщо було мене творити, я ж не просив!” Намздається, що саме в момент нашого народження булопорушено нашу особисту свободу. Це розуміннясвободи стало пасткою нашої цивілізації. Мивважаємо, що краще робити власні помилки, падати,лежати і, не піднімаючись, нарікати на те все, щонібито стало причиною цих болісних відчуттів.Колись блудний син встав і пішов до батька, він мавсміливість це зробити. Ми ж є настільки слабодухими,що навіть піднятися самі не можемо. Тому в наш чассвятими вважають не тих, хто готовий покластижиття за Христа, хто йде в пустелю, щоб тамвпокорюватися і боротися із злом, яке є в середині.Ні! Тепер праведністю є сказати Богові “Так” узвичайних обставинах життя, кожного сірого будня.Як змінилися акценти з часу переслідувань! Направду,Христос знав, коли потрібно було приходити наземлю. Внаслідок такого внутрішнього стану, коли внас немає єдиного центру, довкола якого боберталося наше життя, все стає з ніг на голову. Яквийти з цього стану, що нам зробити, щоб все сталона свої місця, так як було на початку? Як пише СвятеПисьмо: “На початку… Дух Божий ширяв над водами,а земля була пуста та порожня” (Бут. 1, 1+2). Що цеозначає? А те, що ми своїми власними силами невиведемо кораблик своєї душі з тих вод, які вируютьдовкола нас. Вихід? Довіритися тому, хто все надихає,але не так, як це ми робили до цього. Перш за все,Царство Боже – це не супермаркет, в якому мивибираємо все за своїм бажанням, платимо і щасливій заспокоєні виходимо. Це не марафон, на якомупотрібно йти по головах інших, штовхати слабших.Ми рятуємось у спільноті, а гинемо поодинці. Однеапокрифічне Євангеліє наводить таку фразу Христа:“Хто далеко від мене – далеко від Царства Небесного,а хто близько Мене – близько вогню”. Потрібноналаштувати себе на довгу й виснажливу боротьбу нелише проти плоті і крові, а й духів піднебесних. Цеборотьба, у якій не беруть полонених, а є лишепереможці і переможені, і відбувається вона безнашої згоди, але має величезний вплив на ціле нашежиття. Ми здатні вибирати між добром і злом.Третього не дано… Вибирай!!!

РРРРРоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙоман ОСТРОВСЬКИЙ

Люди пересталицікавитись одніодними

Ми переживаємо великі зміни у життісуспільства, радіємо, що кожного дняз’являється щось нове у нашому житті, щось

удосконалюється, хтось народжується. Люди до+сягають того, про що мріяли покоління перед ними.Мабуть, ніхто не думав колись, що завдяки мобіль+ному телефону зможе віднайти свого друга у будь+якому куточку міста або ввійшовши в інтернет,читати найсвіжіші новини чи за лічені секундипереслати лист до знайомого.

Сьогодні навіть тварини відчувають впливдосягнень суспільства у своєму житті, їм приділяютьувагу, купують спеціальні продукти. За кордоном,навіть, відведені місця для собачих цвинтарів. Цесвідчить про те, що світ нині дбає про усе.

Часто на вулицях розвинених європейських країнможна зустріти жебрака, що сидить із псом тапросить хліба. Більшість перехожих, які кидаютькопійки у шапку бідного, дають їх не так йому, як ційтварині, що сидить поруч з людиною. Існуєтенденція, що людина має сама дбати за себе, атварина – нерозумна і бідна істота, бо цьогозробити не може. У дечому тут є рація, однак, частопрослідковується те, що людиною ігнорується, їїставлять на задній план. Це призводить, у своючергу, до того, що сьогодні мало приділяється увагилюдині як істоті, що потребує спілкування з іншими.Ми можемо у своєму добробуті мати найновішімоделі телефонів, можемо писати листи по інтернетіі тим на відстані бути близькими із іншими, але ра+зом з тим хтось біля нас сьогодні почуває себепокинутим, забутим, тому що він не в силі самзмінити ті обставини життя, які у нього склалися.Добробут, якщо його неправильно використовувати,часто робить людей сліпими щодо інших, а такожщодо їхніх проблем та переживань.

Якось, проходячи повз міст над рікою, священикпобачив одного хлопчину, який, перелізши черезпоруччя моста, стояв над прірвою і намірявсяпокінчити з своїм життям. Побачивши це священик,сказав до хлопця: “Я не буду тебе переконуватиперелізти назад на міст, ти маєш свобідну волю ітому за тобою вибір. Однак, перед тим, як кинешсяу ріку, прошу тебе, віддай тому бідному, що самотньосидить неподалік моста, ті гроші, які маєш у кишені.Повір, вони там вже тобі ніколи не знадобляться”.Розгублений хлопчина запхав руку в кишеню ісправді вийняв звідти кілька доларів. Він переліз

33

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

назад через поруччя моста і швидко побіг, напевно,щоб віддавати гроші бідному. . . Однак пізніше вінвже ніколи не повертався на цей міст, бо зрозумів,що у цьому житті він не сам.

Одним з недоліків всіх модерних речей, а з тим і бур+хливого розвитку у суспільстві є те, що світ забуваєпро людину. Існує багато самотніх людей, для якихніхто не знаходить навіть хвилини. Кожен спішитьза чимось своїм, шукає копійку в цьому житті, однакжаліє для себе часу на відпочинок, на те, щоб статиі просто подумати для чого він живе.

Люди перестали цікавитись одні одними. Зміна світузмінює, також, людські серця. Певно що сотні, а тонавіть тисячі людей проходять сьогодні повзсмітники наших міст, ще більше проїзджає повз нихна машинах і бачить, як у них шукають поживилюди. Однак, мало+хто зупиниться і запитає що їхзаставило шукати поживи на смітнику. Напевно, щоне багатство і не розкіш, але те, що хтось із іншихлюдей у певний момент свого життя про них забув.І то не тільки люди, але й держава. Одна із жінок, якау подібний спосіб шукала собі на Різдво якоїсьпоживи, була вчителькою початкових класів. Зароки своєї праці вона виховала та навчила писати ірахувати не одну дитину. У розмові я почув такіслова: “Сину, я нині покинута всіма. Мала пенсія –вистачає лише на оплату комунальних послуг, апоживу стараюсь знайти на смітниках. Я з багатоїродини і мій тато завжди бажав добра усім, діливсяз іншими. Нині я самотня і не маю вже родини, мененавіть не впізнають ті, кого я колись вчила писати”.

Зайшовши сьогодні до сиротинця, можна зустрітибезліч дітей, які будуть кликати вас “татом” і “ма+мою”. Вони вірять у те, що саме ви є їхнімибатьками. Кілька років тому їхні рідні батьки при+вели їх сюди і сказали, що завтра заберуть, однак длябагатьох це “завтра” стало дуже довгим. Ці діти немають підтримки від власних батьків та все ж такивірять у те, що у цьому світі вони не самотні. Однак,попри це їхні умови життя свідчать, що не так вже ідобре сьогодні про них дбають. Почуваючи себе від+чуженими від усіх ще з дитинства, ці діти дивлятьсяна світ як на зло. Їхня життєва стежка післяінтернатів є часто із звивинами і то великими. При+чина цих звивин є одна – їм не приділили іншілюбові та уваги.

А в домі перестарілих сидять люди похилого віку. Їхтеж можна назвати сиротами, бо частина з них маєвже дорослих дітей, які не знайшли у своєму бізнес+житті часу для старенького тата чи мами. Так, ці по+хилі люди радіють тим, що вони зараз мають дах надголовою, що не шукають хліб по смітниках. Однак,кожного дня вони дивляться на двері своїх кімнат іживуть надією, що все+таки колись зайде хтось доних у гості.

У пологовому будинку жінки очікують народженнянового життя. Цікаво, та однак, що не всі вони

хочуть забрати цих дітей додому. Частина з них вжевідмовилась від них, бо вважає їх помилкою свогожиття. Ці жінки дбають про кар’єру, майбутнє. Воничасто мають гроші, добру зарплату, однак, не маютьсерця. А діти, чекаючи першої зустрічі з мамою,навіть не знають, що вона їх залишає самотніми навсе життя. Часто причиною того, що молоді жінкичи чоловіки не відповідають за вчинки життя, є те,що їхні батьки не навчили своїх дітейвідповідальності перед Богом та іншими. Діти невинні, що їхні тато і мама не готові і, певно, вженіколи й не будуть готовими назвати себе батьками.

Як дивно: навіть лебідь, коли вмирає його лебідка, зтуги за нею та того, що є самотнім, гине. Як же маєповестися людина, від якої відмовилися рідні, зна+йомі чи сусіди?

Ми не є самотні, ми, якщо називаємо себе хрис+тиянами. Навіть тоді, коли світ не має часу для нас,Бог цей час знаходить. У Його руках усе. І хоча, колиодні кидаються хлібом, бо мають його досхочу,хтось інший доїдає крихти, але вони певно щобільше є вдячними Богові, аніж той, хто без молитвисів до багатого столу. Дуже важливо, щоб ми якхристияни не допустили того, що хтось неподалікнас почував себе самотнім через брак хліба,спілкування та інших речей.

Ми живемо серед різних людей і часто хтось із нихтак чекає, щоб ми приділили їм свою увагу. Якщо миє добрими дітьми, то знайдімо час відвідати своїхбатьків, поговорити з ними, приділити їм свою увагу.Коли вони уже у вічності, то не дозвольмо, щоб їхмогила поросла густою травою і тим свідчила, щопомерлі мали не таких вже і добрих дітей. Коли ж миє батьками, то попри всі обов’язки навчімосьприділяти увагу своїм дітям. Нехай вони відчують тущиру і жертвенну батьківську любов, якою за+горяться їхні серця і певно будуть горіти доти, покижиття.

Якщо ж ми “небажано” зачали дитину – Господь усепрощає. Люди можуть по+різному говорити, насможуть осуджувати чи принижувати, однак, доз+вольмо, щоб ця дитина почула себе бажаною уцьому світі. Переобразім своє серце і дозвольмойому полюбити. Дитина, все+таки, є Божим даром, непсуймо їй життя. А коли якась дитина не має батьків,то, можливо, саме ми маємо стати тими добримибатьками для тієї дитини, що була небажана у цьомужитті. Тим багато зробимо.

Навчімось бути людьми великого серця. Їх сьогоднібракує. Мало є приділяти увагу бідним і опущенимлише тоді, коли є свята: вони постійно повинні бутиу нашому серці. Лише тоді ми зрозуміємо для чогоживемо і що значить називати себе “Християнин”.

Степан ССтепан ССтепан ССтепан ССтепан СУУУУУССССС

д у х о в н і с т ь

34

у світ і ц ікавого

Цікаво, що…

…У…У…У…У…Українакраїнакраїнакраїнакраїна можезбільшити своєнаселення на 8млн. мусульман.Таку заяву зро+било Об’єднан+ня кандидатів удепутати “Київ+ська фортеця”,м о ж л и в у

ратифі+кацію нашою країною Міжнародної конвенціїз прав біженців. У своєму висновку автори заявиоперують тим, що Україну нібито вмовили прийнятитаку кількість вихідців із країн Центральної АзіїЄвросоюз, НАТО і МВФ, пообіцявши їй відповіднікредити навіть на побудову мечетей. Осяде ця група,найвірогідніше, у Києві й навколо нього. Це –прогноз, а точної інформації стосовно кількостінелегальних мігрантів з азіатських країн в Україні, наразі, немає. Можна лише стверджувати, що цякількість збільшується. У Хмельницькому вжезареєстрували мусульманську громаду, до якоїввійшли переважно вихідці з Афганістану і Чечні.

…пропозиція…пропозиція…пропозиція…пропозиція…пропозиція декого з українських депутатів пронадання права чоловікам+мусульманам матидекількох дружин, як це дозволяє їхня релігійнатрадиція, не було прийняте Верховною Радою і незнайшло відображення в новому Сімейному кодексіУкраїни. Причин було декілька:

1. Закони наші пишуться для всіх громадян України, анаша країна є державою з європейськими хрис+тиянськими традиціями.

2. Україна не є мусульманською країною, наданнячоловікам певних привілеїв порушило би консти+туційну рівність людей, незалежно від релігійної чистатевої ознаки. Закон ствердив принцип одно+шлюбності в Україні.

…гора…гора…гора…гора…гора Гостра біля села Дніпрово+Кам’янка, що наДніпропетровщині, постійно гучно шумить. Раніше це

витлумачувалося як дія нечис+тої сили. Тепер це пояснюютьзавихрінням повітряної течіїнад вершиною гори. Такі гориє і в інших країнах: “свистить”гора Рег+Раван під Кабулом,“виє” гора Ель+Брамадор вЧилі, “стогне” вершина “Джа+бель+Накут” на Синайськомупівострові. Не всі секрети гіррозкриті. . .

…87% американців…87% американців…87% американців…87% американців…87% американців – християни. Серед них:протестантів – 58%, римо+католиків – 27%, мормонів– 1%, православних – 1%. 3% американців сповідуютьюдаїзм, 3% – маловідомі релігії. Решта є релігійнонейтральними. Половина американців заявила, щорелігія має в їхньому житті величезне значення. 40%з них щонеділі відвідують храм або молитовнийбудинок. Це більше, аніж у якійсь іншій країні. Так, вЯпонії і Росії храми відвідує лише 3% мешканців.Відзначимо, що сьогодні у світі християни складають32%, а мусульмани 17%. При тому іслам поширюєтьсяшалено. Якою буде релігійна карта світу через 50років? Це важко спрогнозувати. Спостерігаєтьсязниження народжуваності у країнах з високим рівнемжиття при одночасному вибуху її в інших країнах,особливо азіатських. У 2050 р. у світі буде 10,9 млрд.осіб. Переважно це будуть громадяни країн, щорозвиваються. Якщо врахувати велику міграцію

мусульман в першу групу країн, то, за прогнозами,іслам скоро зрівняється у світі з християнствомкількістю своїх послідовників. Але це – мирнийджихад, а може ще бути й інший.

…війну…війну…війну…війну…війну “культам, сектам й іншим маргінальнимрелігійним об’єднанням” оголосила влада Кенії. 3грудня 2003 року діяльність будь+якої релігійноїорганізації в цій країні дозволяється лише принаявності відповідної ліцензії уряду. Спонукою дотакого рішення послужило те, що “релігію частеньковикористовують заради заробітку”, створення “комер+ційних підприємств”. Проте ця урядова постановапорушує статтю 78 Конституції Кенії, яка гарантуєсвободу віросповідань, релігійні права і свободигромадян. Сьогодні в країні діє 830 релігійнихорганізацій, заявку на реєстрацію подали ще 1010.

ПідготувавЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАНЯрослав САБАН

○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○

○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○

○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○

○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○ ○

35

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004 у світ і ц ікавого

Різдво в Одесі

Pіздво – свято насамперед ро+динне. Але як Церква ми такожможемо збиратися у більшу

“родину”, щоби разом святкуватинародження нашого Спасителя і втакий спосіб скріпляти одні одних увірі. Цьогорічне Різдво стало наго+дою для студентів ЛьвівськоїДуховної Семінарії та УкраїнськогоКатолицького Університету збага+титися досвідом нашої Церкви натеренах Одесько+Кримського екзар+хату.

6 січня, у Навечір’я Різдва Хрис+тового, у приміщенні “Світлого дому”в Одесі відбувся Свят+вечір. Після Ве+ликого Повечір’я, яке відслуживПреосвященний Владика (УГКЦ) Ва+силь (Івасюк), діти та працівники “Світлогодому”, члени одеської громади УГКЦ та гостісіли до спільного святкового столу з 12традиційними стравами. Готували вечерю гості– студенти Українського Католицького Універ+ситету Оксана Стремоусова та Віра Чайковська,та студенти Львівської Духовної Семінарії ТарасБайцар і Микола Стручинський.

Доводилося докласти багато зусиль, щобприготувати 12 традиційних українських стравна Святу Вечерю для 60 осіб. Готували різдвяністрави із галицькими “місіонарами” також сту+денти+психологи Одеського державного універ+ситету. За цей день вони мали нагоду вдос+коналити свої кулінарні здібності, випікаючипампушки, ліплячи вареники, готуючи кутю…При цьому спілкувалися між собою, розповідалипро навчання в УКУ та ЛДС, про святковітрадиції в Галичині, а також різдвянісвяткування на Одещині. Таке спільнезбагачення незабутніми враженнями та новимдосвідом завершилося благословенням іподякою владики Василя, який щедро дарувавсвій час та по+батьківськи опікувався нашимистудентами під час їхнього перебування в Одесі,запрошуючи до подальшої співпраці длярозвитку новоствореного екзархату.

Львівські студенти перебували в Одесі з 4 до 9січня. Окрім приготування вечері, вони прик+расили співом різдвяні богослужіння середмісцевої громади, відвідали з колядою парохіян.

Сподіваємось, що налагодження контактів між

спільнотами різних єпархій нашої Церкви станедоброю традицією, а візити плекатимуть відкри+тість вірних і підтримуватимуть соборність Це+ркви на території всієї України.

Марійка КРИЖАНІВСЬКМарійка КРИЖАНІВСЬКМарійка КРИЖАНІВСЬКМарійка КРИЖАНІВСЬКМарійка КРИЖАНІВСЬКААААА

УУУУУ в а г а !в а г а !в а г а !в а г а !в а г а !Редакція часопису “Пізнай Правду” пропонує

для Вас, шановні читачі, відкриття новоїрубрики: “Запитуйте – Відповідаємо”. Відомо,

що сьогодні виникає багато різного родузапитань стосовно релігійної тематики. Мабуть,цікаво буде дізнатися та отримати відповіді натурбуючі Вас запитання будь+якого характеру:стосовно життя Церкви, християнських правд

віри, питань щодо духовності, літургійнихбогослужінь і т.д. Такий діалог буде залежати

лише від Вас: Вашого бажання та зацікавлення,Вашої активності та ініціативи.

Cаме сьогодні однією із найбільших проблемнашого часу є недостатній духовний рівень таморальний стан у суспільстві. Тому плекаємо

надію, що ця рубрика буде не лише цікавою, алей корисною та помічною як для запитувачів, такі для усього кола читачів часопису. Адже цим Визможете збагатити себе не лише інтелектуально,

але, насамперед, духовно.

Отож, скористайтесь з нагоди та “ЗАПИТУЙТЕ”!

36

у світ і ц ікавого

Будучи офіцером, а згодом професором філософіїТоронтського університету, у 1964 р. Жан Ваньєпокидає усе, відчувши в собі поклик служіння людям,які, здавалось, були позбавлені людських прав тавідкинені усіма. Поштовхом до такого кардина+льного рішення стало враження від байдужостісуспільства до цих людей. Усвідомивши самотністьцих людей, Жан Ваньє захотів заповнити її собою.Наслідуючи Христа, який з великої любові зійшов наземлю до всіх людей та подав нам приклад служінняближнім, він оселяється в селі Тролі з двоманеповносправними. Так постає перший Лярш.

На сьогодні існує вже понад 100 таких спільнот утридцяти країнах світу, метою яких є проголо+шувати духовні та людські цінності убогих, проти+діяти їх відкиненню та виключенню суспільством.

Продовженням даного руху згодом стали спільноти“Віра і світло”, життя яких полягає у регулярних зуст+річах, які складаються з часу спілкування, молитвита святкування. Члени спільнот беруть участь успільній літургії, паломництвах, літніх таборах тареколекціях. В Україні перша така спільнотаутворилася 1992 року у Львові, зараз вони вже діютьі у багатьох інших містах України.

“Віра і світло” намагається об’явити світові красу тацінність неповносправних людей, вірячи у їхздатність перетворювати суспільство та робити йогобільш людяним. Це є спільноти дружби та взаємноїпідтримки, які несуть Божу вістку про те, що Господьлюбить їх такими, якими вони є, що неповносправнілюди є бажані та потрібні у цьому світі, що їх життяможе бути джерелом радості та єднання для інших,які також можуть зростати, даруючи себе. Члениспільнот під час зустрічей найбільше намагаютьсязосередити свою увагу на тому, що кожна людина єсотворена на образ та подобу Божу і включена вЙого план спасіння, тому якою би не була її вада,вона безцінна, а відтак – заслуговує любові, повагита права на самореалізацію.

Простота, сердечність, безпосередність є тими чес+нотами, якими в особливий спосіб володіютьнеповносправні і якими сучасне суспільство частонехтує, маючи не раз зовсім інші цінності. “Віра ісвітло” – це вікно у “вир життя”, у якому живемо миі якого є часто позбавлені вони, котрі переважнозалишаються сам+на+сам зі собою або батьками вчотирьох стінах.

Отож, основне завдання, яке ставлять перед собоючлени таких рухів – це підтримати хворих осіб та їхбатьків на цій нелегкій дорозі життя, допомогти їмвіднайти світло любові та життєдайну присутністьБога в усіх їхніх випробовуваннях і труднощах.

РРРРРоман Доман Доман Доман Доман ДОВГОВГОВГОВГОВГАНЬАНЬАНЬАНЬАНЬ

“Віра і світло” –єднання улюбові“Бог вибрав немудре світу, щобзасоромити мудрих, і безсильних світуБог вибрав, щоб засоромити сильних, інезначних світу та погорджених Богвибрав” (1 Кор. 1, 27 – 28).

Кожна людина, якою би вона не була, єчастиною суспільства, у якому проживає, єйого співтворцем. Саме такою її сотворив

Господь Бог, вклавши у неї почуття відповідальностіза інших. Але коли ближче приглянутись досьогоднішньої реальної дійсності, то, чесно кажучи,не раз у цьому можна засумніватись, бачучи зовсімпротилежні речі. Людство стало настільки егоїстич+ним, що з життя, у якому воно покликане до гармоніїта щастя, витворило собі “перегони”, у якихнеобхідно перемогти. Поспішаючи жити, ми не разне зауважуємо поруч тих, які потребують нашоїдопомоги, і для яких ми, можливо, стаємоостанньою надією. Саме про цих людей та спіль+ноти, які працюють з ними, і йтиме зараз мова.

Одним з таких найбільш відомих рухів є “Віра іСвітло”. Це міжнародний екуменічний рух для осіброзумово неповносправних, їхніх сімей та при+ятелів. Його співзасновниками були у 1971 р. фран+цузи Жан Ваньє та Марі Елен Матьє, однак свійпочаток цей рух бере ще у 1964 р., коли Жан Ваньєта отець Тома Філіп заснували Лярш (мережамаленьких будиночків+притулків, у яких спільнотоюживуть чоловіки, жінки і асистенти, які відчувають,що покликані розділити з неповносправними своєжиття).

Духовної Семінарії. 12 квітня 1945 року ДуховнуСемінарію та Богословську Академію булоліквідовано, о. Микола влаштувався на роботу доМедичного інституту бібліотекарем. Окрім праці вбібліотеці, о. Микола водночас займався душ+пастирською працею у с. Лисиничі, оскількимісцевого пароха було ув’язнено.

7 грудня 1949 р., після вбивства Ярослава Галана, о.Миколу Пристая, двох його братів та двох сестерзабрали (з власної квартири) на пересильний пунктна вул. Пелтевній у Львові. Через 3 тижні, заван+таживши всіх спецпереселенців, серед яких був о. М.Пристай зі своїми братами та сестрами, у вагонитоварного поїзда, перевезли на ст. Бада Читинськоїобласті. З Бади перевезли на вантажнихавтомашинах в ліс (7 км. від станції), де чекали наспецпереселенців три бараки. В кімнаті одного з нихпомістили п’ять родин (17 осіб), в тому числі о.Миколая з ріднею.

В червні 1950 р. частина спецпереселенців, середяких був і о. Миколай, переїхала до м. Чити, де він

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

37

у світ і ц ікавого

Нещодавно у світ вийшла книжка о. мітр.Миколи Пристая, яка є довголітнім напра+цюванням цього автора. Будучи в поважному

віці, о. Микола зумів зробити такий собі науково+історичний ракурс крізь усю історію ЛьвівськоїГреко+Католицької Семінарії в період з 1783р. по1945 р. Пропонуємо нашим читачам декілька слівпро таку непересічну особистість, якою є о. МиколаПристай, і про його доробок – книгу “Історія Львів+ської Греко+Католицької Семінарії (1783+1945)”.

Народився о. Микола Пристай 29грудня 1910 р. у с. Воля Заде+ревацька. Згодом, коли батькопобудував у селі Підбереж хату,Миколай Пристай разом із рід+ними, батьком Петром та матір’юРозалією проживали в цьомуселі. Коли малому Миколі випов+нилось 3 роки, вибухнула І сві+това війна. Під час війни батькослужив у війську, а Микола жив усвоєї бабці Анни Ходовицької.Закінчивши початкову школу уселі Підбережжі, Микола вступивдо української гімназії у м. Стрий.

У червні 1932 р. Микола Пристайздав у гімназії матуру, і восеницього ж року був прийнятий доГреко+Католицької Духовної Се+мінарії та Богословської Академіїу Львові. Ректором обох закладівбув о. д+р Йосиф Сліпий. Навчан+ня в Семінарії і Академії тривало5 років. Після закінчення богос+ловських студій Миколая При+стая було висвячено на свяще+ника (1942 р.) та направлено надушпастирську працю на Лем+ківщину. Через 9 місяців служінняна Лемківщині, за сприяннямо. ректора Й. Сліпого, о. Миколаяповернули до ЛьвівськоїДуховної Семінарії, де вінвиконував обов’язки префекта. У1944 році о. М. Пристай бувадміністратором Львівської

Плоди працірясніють таживлять

38

Біблійне повчанняіз скарбницімудростістародавньоїГреції“Благаємо ж браття ми вас:напоумляйте непорядних, потішайтемалодушних, підтримуйте слабих, усімдовготерпіть. Глядіть, щоб ніхтонікому не віддавав злом за зло, алезавжди дбайте про добро один дляодного й для всіх!” (1 Сол. 5,14215)

Один лікар тривалий час доглядав і лікувавхворого чоловіка. Однак, невдовзі тойпацієнт помер. Дізнавшись про це, лікар

вирішив навідатись до дому, де проживав колисьпокійний. Увійшовши у дім та побачивши засмученувід горя і страждання родину, він сказав:“Цей чоловік не помер би, якщо б утримувався відзловживання хмільних напоїв. Гадаю, саме це і сталоголовною причиною його смерті”.“О любий добродію,– відповів йому на це один ізродичів померлого, – ваші міркування тепер немають жодної ваги і жодного значення, вони теперабсолютно марні. Проте якби ці слова були сказаніпокійному у відповідний момент, як порада,переконання чи запевнення, хтозна, чи не привело бтаке вчасне напімнення до іншого наслідку”

(з книги “The complete fables”, Aesop, 1998).

РозважРозважРозважРозважРозважанняанняанняанняання:

у своєму житті ми доволі часто здатні розважливооцінювати та аналізувати події і вчинки, якітрапляються з нашими близькими, друзями, ріднимичи цілком незнайомими для нас людьми. Вислов+люючи свої міркування з цього приводу, ми інколи незважаємо на те, чи наша особиста участь у цих подіяхне змогла б по+іншому вплинути на перебіг тих чиінших подій. При тому ми здатні розсудливо надатисвої корисні поради, відповідну оцінку щодо певноговчинку чи ситуації.

Але тут є одне “але”. Бо часто після результату здійс+неної події, явища, де очевидним стає їх наслідок, мивдаємося до детального аналізу і оцінки того, щовідбулося, забуваючи про власну участь та при

у світ і ц ікавого

пра+цював до 1956 року. У 1958 р. (після звільнення)о. Миколай був направлений на вчительську працюдо с. Окіно+Ключі Бурятської автономної республіки,де й працював до вересня 1990 року.

У 1990 році о. Микола Пристай повернувся наУкраїну, полагодив формальності з громадянствомта продовжив працю у Львівській ДуховнійСемінарії, де кілька років викладав латинську та ні+мецьку мови, а згодом став директором семінарій+ної бібліотеки.

Головним напрацюванням о. М. Пристая є книгапро історію Львівської Греко+Католицької Семінарії,яка охоплює період з 1783 по 1945 рр. Починаючиз 1994 року, отець шукав в архівах різні докумен+тальні матеріали, водночас він був очевидцем іучасником подій, які відбулись у семінарії за часівтаких визначних постатей, як о. д+р Й. Сліпий, віце+ректор семінарії о. Іван Чорняк та інші. Завдякисвоїй наполегливості та зусиллям у 2003 р. о. мітратзакінчив книгу, представивши нам цілісну історіюЛьвівської Духовної Семінарії. Книга складається здвох частин. В першій частині автор розповідає прогреко+католицькі навчальні заклади, зокрема проБарбареум, про утворення Греко+Католицької Ґе+неральної Семінарії у Львові, умови вступу до неї.Отець М.Пристай описує управу Генеральної Се+мінарії, дає перелік її членів; у книзі є таблиці, у якихподано дані про керівництво семінарії, її профе+сорів та духівників, а також відомості про студентівСемінарії. Отець Микола Пристай детально роз+повідає про організацію навчального процесу вҐенеральній Семінарії, методи дисциплінарноговпливу на студентів, про харчування, медичнеобслуговування та одяг семінаристів. Автор описуєЙосифінський університет у Львові, а також ДуховнуСемінарію за часів Маркіяна Шашкевича та ста+новлення Ґенеральної Семінарії в ІІ пол. ХІХ – напоч. ХХ ст.

У другій частині міститься розповідь проГреко+Католицьку Духовну Семінарію за рек+торату Й. Сліпого (1926+1939 рр.), створенняБогословської Академії у Львові, Богословськогонаукового товариства, Малої семінарії та їхвзаємини з Духовною Семінарією. Автор описує ста+новище Духовної Семінарії та Богословської Акаде+мії в період Другої світової війни (1939+1945 рр.),окрім цього подає нам відомості про Греко+Католицьку Духовну Семінарію у Станіславові таПеремишлі.

Майже десятилітня праця над цією книгою принес+ла гарний ужинок. Сьогодні кожен зацікавленийзавдяки зусиллям о. мітрата М. Пристая зможе дізна+тись про історію Львівської Греко+КатолицькоїДуховної Семінарії.

Михайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕМ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (64) лютий−березень 2004

39

с л о в а м и с е р ц я

потребі, навіть, зміну і особистий вплив на неї. Адже,лише саме тоді, коли ми вчасно, згідно своїхможливостей діємо та реагуємо на те, що стається –ми можемо давати належну оцінку та аналіз дійсності,яка відбулася. Слід при цьому завжди пам’ятати, що тіобставини і життєві ситуації, в яких знаходимося миа також усі інші, що оточують нас, не є випадковими,а мають визначений та запланований зміст у Божомупромислі.

Тому кожному з нас варто пам’ятати, що всі дії івчинки, як особисті (що включають нашу власнуповедінку, ставлення до тих чи інших речей абоявищ), так і суспільні (стосунки з друзями чиабсолютно незнайомими для нас людьми), є важливіі суттєві залежно від кожної окремої ситуації, випадку,навіть окремого моменту, відіграють неабиякезначення як для нас самих, так і для тих людей, щооточують нас.

Олег ЛУК Олег ЛУК Олег ЛУК Олег ЛУК Олег ЛУКААААА

Братство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБогородиці”Богородиці”Богородиці”Богородиці”Богородиці”

Отче! вирви мене з темних рук,Не дай пропасти у неволі,

Немов страшний і чорний крукВбива голубку ледь, поволі.

Голубка в сітці б’ється, рве,Бо знає, як солодка воля,

Та, раптом, сили не стає –Така вже в неї склалась доля.

Хто б у біді їй допоміг?Кому вона не є байдужа?Лети, мій соколе, лети,

Дитя моє лежить нездуже.

А крук вже кігті погострив,На жертву, що йому далася,

Та, сокіл влучно його збив,Лиш курява за ним знялася.

Голубка ледь2не2ледь живе,Води у сокола благає.

Я рад би дати, та вонаУ Батька мого, тут – немає.

Я мушу вмерти, бо не можуНапитись з того джерела.О, ні! Я Батькові розкажу.

Він дасть води і дасть тепла.

Огріє ніжно твоє серце,В його обіймах кожен птах

Вбирає силу, мов з джерельцяІ клітці твоїй буде крах.

с. Миколая ТУРЯНСЬК с. Миколая ТУРЯНСЬК с. Миколая ТУРЯНСЬК с. Миколая ТУРЯНСЬК с. Миколая ТУРЯНСЬКА (CCНДМ)А (CCНДМ)А (CCНДМ)А (CCНДМ)А (CCНДМ)

ОТЧЕ

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74+23+03, факс 97+08+75

E+mail: rr@rr.lviv.ua

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаУУУУУкраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіо2Львівська радіо2Львівська радіо2Львівська радіо2Львівська радіо2трансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіо+діо+діо+діо+діо+проповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та латинськийтинськийтинськийтинськийтинськийцерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, радіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архі+, сакральну архі+, сакральну архі+, сакральну архі+, сакральну архі+тектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику..... ..... .....

РРРРРадіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»

с л о в а м и с е р ц я

О Господи! Я дякую Тобі,За те, що я в покорі вчуся жити,За те, що під хрестом я гнуся до земліІ в цих стражданнях вчуся я терпіти.

За те, що вчуся вірити Тобі,З Тобою я розділю свою ношу,За те, що зараз я покинутий всімаІ лиш Тобі довіритись я можу.

Я є сліпим, та Ти мене ведеш,Любов даруєш і даєш мені надію,Ти сумніви пекельні розіб’єш,Натомість, вселиш невгасиму віру.

Чого ж тужити і за чим тепертрястись,Єдиний шлях є праведний – до Бога,По ньому йдемо, несучи важкі хрести,І легшою стає для нас дорога.

Терпіння

Юрій КУ Юрій КУ Юрій КУ Юрій КУ Юрій КУЗЬОЗЬОЗЬОЗЬОЗЬО

О Господи! Я дякую Тобі,За все що є, що я в цім світі є,За ті хвилини радісні мої,Що Ти даєш у величі Своїй.

Весь світ Тобі належить, ми – Твої,Твоя подоба, ми Твої довіку.Де нас не кинуло би, де б ми не були,Ми чуємо завжди Твою опіку.

Без віри кожен паде на землі,Хоч рівною у нього є дорога,Хто ж вірує – ніколи не помре,І завжди буде мати Ласку Бога.

Ми сильні з Богом, світ нас не скує,Не вловить та не скрутить, не зламає.Коли ми падаєм – нам Господь подає,Найбільший дар – в нас віра не згасає.

Нам Господь Батьком є і завждиохоронить,Від всіх спокус, від зла і самоти,Чого тужити і кого нам слід боятись,Якщо Господь у нас, то в Ньому є і ми.

Радість