До фенології гніздування та оологічної характеристики

Tyto alba і Asio otus на

заході України

Башта А.-Т. В., Покритюк Л.Інститут екології Карпат НАН України

Аналіз та визначення відповідних еколого-біологічних і фенотипічних індикаторів серед морфометричних ознак та аналіз динаміки їх параметрів у просторі і часі істотно збагачують інформацію про стан популяції, яку отримують під час вивчення яєць (Мянд, 1988).

На території України виявлено 13 видів сов, з яких 10 гніздяться, решта – залітні

Супиха Tyto alba – дуже рідкісний вид

Вухата сова Asio otus – звичайний вид практично на всій території країни.

Сипуха належить до найрідкісніших видів сов території нашої країни.

До середини XX ст. вона була звичайним видом заходу України (Страутман, 1963).

У другій половині ХХ ст. чисельність виду почала стрімко знижуватися (Татаринов, 1973).

Сьогодні достовірні місця гніздування на заході України виявлені лише в Закарпатській області (Бокотей, Башта, 2009).

Місця гніздування: різного роду будівлі, переважно покинуті, також часто церкви і дзвіниці.

У минулому гніздування сипухи відомі в дуплистих деревах (Храневич, 1925-1926; Портенко, 1928).

Токування сипухи, що супроводжуються характерними криками, починаються переважно в кінці лютого-початку березня.

У досліджуваних гніздах яйця з’являлися з середини квітня.

У кладці переважно 6-8 яєць. У роки з високою чисельністю

мишоподібних гризунів птахи можуть формувати другі кладки.

Розміри яєць у кладках з Закарпаття: 41,2±1,2, 38,6-42,9 мм (довжина), 32,9±1,0, 32,2-34,0 мм (ширина), 23,36±0,7, 20,54-25,03 мл (об’єм), 79,9±2,1, 77,3-85,1 % (індекс округлості). Вони помітно більші за усереднені показники

для Росії: 36,5-41,5 х 30,0-30,5 мм (сер: 38,6 х 30,2 мм) (Зубков, 2005).

Сова вухата Asio otus Поширена переважно в

лісовій і лісостеповій зонах.

У степовій зоні – лісонасадження.

Для гніздування займає старі гнізда сорок, граків і ворон; гніздиться в насадженнях уздовж доріг, на луках з кущами верби, окраїнах лісів, у парках.

Токування – від березня

На Закарпатській рівнині відмічене токування вже від середини-кінця жовтня

Найінтенсивніше - у кінці грудня і може тривати до кінця зими. Активно - під час відлиг, у теплі ночі без вітру, о 19-23.00 год., іноді до ранку.

Тримаються парами в місцях майбутнього гніздування. Ймовірно, токування характерне для осілих особин.

Для вухатих сов характерна значна варіабельність у термінах відкладання яєць.

На заході України кладку вони переважно розпочинають у березні-квітні, але бувають випадки і більш раннього гніздування.

Найраніша дата відкладання яєць відома з Прикарпаття - кінець лютого (Бундзяк та ін., 1996).

У рівнинній частині Закарпатської області розміри яєць в обстежених нами кладках становлять:

39,9 (38,6-41,3) х 32,0 (20,7-23,4) мм, V=21,33 мл, Sph=80,2%. Вони в середньому менші, ніж виявлені у

Львівській (наші дані) та Івано-Франківській (Бундзяк та ін., 1996):

40,9 (33,9-47,1) х 32,8 (28,6-35,9) мм, V= 23,04 мл, Sph=78,5 %, а також Хмельницькій областях: 41,2 (39-43) х 32,4 (31-34)мм, V=22,65 мл, Sph=78,6 % (Кырык, Черкащенко, 1970).

Порівняння морфометричних показників яєць Tyto alba і Asio otus виявило низку певних регіональних відмінностей, які, однак, можуть бути повязані з біотопічними особливостями місць гніздування, багатством доступного корму в певний рік та ін.

Разом з тим, ооморфометричні дані можуть бути (серед інших популяційних характеристик) використані для біотичного моніторингу навколишнього середовища.

Дякую за увагу !