ФЕНОМЕН ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТУі як ми можемо йому сприяти у КПТ?

На основі матеріалів Стівена Джозефа, Centre for Trauma, Resilience, and Growth, School of

Sociology and Policy, University of Nottingham, UK

та Річарда Тедескі, Ловренса Калхуна, University of North Carolina Charlotte

ДОПОВІДАЧ: Віталій КЛИМЧУК, кандидат психологічних наук,професор кафедри психології Українського Католицького Університету

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯСтівен ДЖОЗЕФ наприкінці 80-х років працював над PhD під керівництвом Віляма Юле та Рут Вільямс, досліджуючи осіб, які постраждали від катастрофи Herald of Free Enterprise (6 березня 1987)

У 1990 році – проведено чергове обстеження постраждалих, і з’ясовано, що у 46% осіб погляди на життя змінилися на гірше, але у 43% - змінилися на КРАЩЕ!

У 1993 році – опубліковано перший інструмент для вимірювання позитивних і негативних змін після травми, який використовується зараз і в наукових дослідженнях, і в психотерапевтичній роботі (The Changes in Outlook questionnaire (CiOQ))

У 1995 році Річард ТЕДЕСКІ та Ловренс КАЛХУН ввели термін ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ ЗРІСТ (posttraumatic growth), та розробили інструмент його вимірювання - the Posttraumatic Growth Inventory.

Представлено було ці розробки у книзі «Trauma and Transformation: Growing in the Aftermath of Suffering»

СУТНІСТЬ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО

ЗРОСТУ

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ ЗРІСТ – це досвід позитивних змін, які виникають у результаті боротьби з важкими життєвими кризами (Тедескі, Калхун)

«Озираючись на пройдений шлях, я би не хотів нічого міняти. Якби я не захворів, я би

не зустрів свою дружину. Я не почуваюсь нещасним через те, що мав пройти через

усе це. Я багато чому навчився і надзвичайно виріс за останні два роки»

ВИМІРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТУЗміни на краще у стосунках: більше цінування друзів та родини, зростання співчуття до інших та рівня альтруїзму

Покращення у сприйманні самих себе, більше розуміння, визнання та прийняття сили, мужності, здатності мати глибокі почуття болю, смутку, щастя, радості

Позитивні зміни у життєвій філософії, як от цінування

кожного нового дня, переоцінка цінностей

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ

The Posttraumatic Growth Inventory (PTGI; Tedeschi & Calhoun, 1995, 1996)

The Stress-Related Growth Scale (SRGS; Park et al., 1996)

The Revised Stress-Related Growth Scale (RSRGS; Armeli et al., 2001)

The Changes in Outlook Questionnaire (CiOQ; Joseph et al., 1993)

The Thriving Scale (TS; Abraido-Lanza et al., 1998)

The Perceived Benefit Scales (PBS; McMillen & Fisher, 1998)

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ ЗРІСТ І ЧАС

Найчастіше зміни, пов'язані із посттравматичним зростом

з'являються у період

від 2 тижнів до 2 місяцівЯкщо такі зміни сталися, вони стабільно зберігаються

протягом 1 року

Загалом, позитивні зміни зберігаються у період

від 3 до 8 років

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ ЗРІСТ, ДИСТРЕС І ПСИХОТЕРАПІЯ

Полегшення дистресу не завжди провокує зростання,

але зростання впливає на постравматичну адаптацію та

полегшення симптомів

Тому обидва аспекти повинні бути в балансі при психотерапії

РОБОТА, спрямована на підтримку посттравматичного зростання

РОБОТА, спрямована на долання гострих і виснажливих симптомів

Травма, дистрес

ГСР, ПТСР та інші розлади

Відновлення та зцілення РІСТ

ЧОМУ ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ ЗРІСТ ВАЖЛИВИЙ?

1. Сам по собі він є позитивним процесом і самостійною метою психотерапії

2. Медичні причини: особи, які мали ознаки зростання (через 7 тижнів після серцевого нападу), мали менше ризиків повторення цих нападів і протягом 8 років мали меншу захворюваність

3. Психотерапевтичні причини: ознаки зростання виявилися предикторами меншого рівня депресії, тривоги та посттравматичного стресу через 6 місяців після травми

ЩО СЛІД ПАМ'ЯТАТИ ТРАВМОФОКУСОВАНОМУ ТЕРАПЕВТУ?

1. Зростання після травми розглядайте не як таке, що походить від травми, а як таке, що походить із сутності людини, із процесу її боротьби із подіями та їх наслідками, із осмислення того, що сталося.

2. Будьте свідомі потенціалу до зростання, але не думайте, що зріст має обов'язково статися, або що те, що його не сталося, є наслідком неспроможності людини взяти щось зі свого досвіду.

3. Не «призначайте» своїм пацієнтам «зростання», не змушуйте їх думати, що вони зобов'язані до зростання.

4. Натомість уважно слухайте і спостерігайте за зростанням, і щойно воно з'являється, - приділяйте йому увагу.

5. Якщо ви працюєте із перспективи «хвороби», то можете легко пропустити зростання, не звернувши увагу на позитивні зміни у житті клієнта: «Я став мудрішим», напр.

6. Щойно Ви помітили натяк на позитивні зміни, емпатійно віддзеркальте їх клієнту. Це допоможе йому у пошуках інших позитивних змін.

7. Якщо ми робитимемо так, то з часом клієнт збагне, що ми вітаємо розмови про позитивні зміни так само, які про негативні.

ЛІТЕРАТУРАJoseph S. Growth Following Adversity: Positive Psychological Perspectives on

Posttraumatic Stress. Psychological Topics 18 (2009), 2, 335-344.

Joseph S., Butler L. Positive Changes Following Adversity http://www.researchgate.net/publication/256120798_Positive_Changes_Following_Adversity_Joseph_and_Butler

Linley A., Joseph S. Positive Change Following Trauma and Adversity: A Review. Journal of Traumatic Stress, Vol. 17, No. 1, February 2004, pp. 11–21.

Tedeschi R.G., Calhoun L.G. Posttraumatic Growth: conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquairy, 2004. Vol. 15, No 1. 1-18.

What doesn't kill us... Stephen Joseph discusses the psychology of post-traumatic growth / https://thepsychologist.bps.org.uk/volume-25/edition-11/what-doesnt-kill-us