Краєзнавча бібліографічна розповідьдля читачів-учнів 5-7 класів

КЗК “ Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей ”Відділ довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування

Дніпропетровськ 2015

Насіння та плоди, як предмет естетичної насолоди [Текст]: краєзнавча бібліографічна розповідь для читачів-учнів 5-7 класів / комп. верстку, набір та оформ. підгот. Л.В. Тараненко, О.Б. Буц, О.Л. Орлова; відп. за вип. О.І. Шарабура. – Д.: КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей», 2015.– с. 51.

2

Видання містить інформацію про насіння та плоди в легендах, міфах та переказах, у народних звичаях та віруваннях українців, у живописі та архітектурі.

3

Плоди фруктових дерев, злаків, городніх культур зустрічаються у міфах та легендах більшості народів світу.

Ось деякі з них: Яблуко /яблуня/ - символ цілісності, земних бажань; символ початку всіх речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті і зла, розбрату і чвар; витримки, самопожертви.

У кельтській міфології існував острів Аваллон, де нібито росли червоні яблука безсмертя, зупинявся навіть час .

Скандинавська міфопоетична система знає богиню Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками, що давали богам вічну молодість. У грецькій міфології був образ саду із золотими яблуками, які стерегли Геспереди. Їх, за міфами, одержала богиня Гера від Геї як весільний подарунок. Здобуття цих яблук - один із дванадцяти подвигів уславленого Геракла.

Як відомо, яблуко із написом "найпрекраснішій", підкинуте Ерідою /дочкою Ночі/, онукою Хаосу трьом богиням, стало причиною Троянської війни.В іконографії яблуко в руках Христа — один з символів спасіння. З

цим символічним трактуванням пов’язане і одне з християнських свят — Яблучний Спас.

4

У літературній традиції відоме яблуко Вільгельма Теля - героя середньовічної легенди "Сказання про стрільця". Він відмовився виконати наказ австрійського намісника у Швейцарії Гесслера. За це ВільгельмаТеля примусили зробити надлюдське: стріляти у яблуко, покладене на голову ... його маленького сина. Тель влучив у яблуко, виявивши величезну витримку.

В народних казках яблуку завжди притаманні деякі чарівні властивості, воно може бути путівником (а яблуня прихистком) для подорожніх, молодильним для бажаючих знайти красу та молодість, джерелом багатства та щастя для свого володаря. З іншого боку, не меньш часто, зустрічається в казках і отруєне яблуко, як, наприклад в «Білосніжці», однак в таких історіях завжди знаходиться протиотрута у вигляді добра, краси та любові.

5

Персик за часів античності асоціювався з серцем, його листок — з язиком, а два ці елементи разом означали сердечну, щиру мову, слова, що йдуть від серця. Так персик з листком став емблемою правдивості. В ренесансному образотворчому мистецтві ця емблема належала алегоричній фігурі Істини.

Персик іноді присутній на зображеннях мадони з немовлям замість яблука, як символ Спасіння. У Китаї персик символізує довголіття та безсмертя.

В багатьох традиціях персик пов’язували з охоронною магіей, існувало повір’я, що цього дерева бояться злі духи, тому з деревини персикового дерева та його кісточок виготовляли амулети і талісмани.В найбільш архаїчних версіях міфів персикове дерево наділене рисами світового дерева життя.

6

Гранат.

Гранат – рослина давня. Посідає одне з чільних місць у легендах стародавнього Сходу. Давніми євреями шанувався як символ єднання та згоди. В Древній Грециії гранат символізував смерть та забуття але також і достаток, великодушність та надію на безсмертя. Плодом щастя назвали гранат римляни й вони ж завели звичай кидати його під ноги молодому подружжю бажаючи молодятам щасливого життя. Гранат згаданий в Корані і

Біблії. Існує версія, що саме гранат – "райське яблуко", яке росло в божественному саду і послужило причиною гріхопадіння Адама і Єви. Цей плід – символ як божественних правителів, так і земних. На ряді картин та ікон Мадонна намальована з гранатом, правителі різних країн використовували його як знак династії.

7

Зображення граната знайдені на єгипетських пірамідах, на древньовізантійських тканинах, в орнаментах древніх греків та арабів.

Древні греки вірили, що перше гранатове дерево виростила на острові Кіпр богиня кохання - Афродита. В наш час греки згідно традиції розламують гранат на весіллях як символ плодючості.

В Китаї солодкі гранатові зернятка їдять в день , весілля благословляючи тим самим молодят. А картина із зображенням спілого граната являється популярним весільним подарунком.

8

ОжинаЗгідно древньогрецького міфу ягоди ожини - це каплі крові титанів, яку вони пролили на землю в битві з богами.

БузинаЗа древньогрецьким міфом Прометей виніс з Олімпу вкрадений ним вогонь в порожнистому стеблі бузини. В Середні віки образ бузини був оповитий таємницями. Бузину пов’язували з чарами та магією. Для того, щоб захистити себе від нечистих сил, на Вальпургієву ніч було прийнято прикріпляти до одягу гілочки бузини.

9

МакВ Древній Греції мак присвячували

декільком богам. Гіпнос — бог сну та його рідний брат Танотос — бог смерті зображувались із вінками з квітів маку. Морфей — бог сновидінь жив у царстві сну серед маків і кожен раз доторкався до сплячого одним з його квітів, навіваючи приємні марення. Богиня ночі — Нюкта вдягалась в гірлянди із макових квітів; богиня жатви та родючості Деметра (у римлян — Церера) заспокоювалась маковим соком, коли Плутон викрав в підземне царство її дочку Персефону. Статуї Деметри і Церери прикрашались вінками з колосся та маку.       Мак символізує спогади, тишу, сон. В грецьских міфах мак — емблема Гіпноса, бога сна, та Морфея, бога сновидінь, оскільки мак сприяв поринанню у сон. До слова, дві квітки мака присутні на гербі Асоціації анестезіологів Великобританії та Ірландії.

Кажен листопад червоні штучні маки продаються Британським легіоном в День поминовіння як нагадування про тих, хто загинув у двох світових війнах та в збройних конфліктах після їх закінчення.

10

Зерно в усіх хліборобських народів символізує зародження нового життя, родючість, багатство. Це своєрідна жертва, пов’язана з циклічністю природи та вічною ідеєю смерті й воскресіння. Адже для того, щоб проросли нові пагони, потрібно кинути в землю старе зерно. Воно повинне померти, щоб дати життя новому колоссю.

Зерно в уявленні нашого народу — завжди те, що мусить прорости, зародити, переборовши смерть, воскреснути.

З уявлень про жито як символ життя виник образ житнього колосся (живих людей) і жнив (битви). У "Слові про Ігорів похід" читаємо:

На Немизі снопи стелять головами,Молотять ціпами харалужними,

На току життя кладуть,Віють душу від тіла.

Битва тут показана як праця на току, молотьба й віяння.

Тік — у казках так зветься поле бою, місце поєдинку богатирів. Снопи означають при цьому голови, ціпи — мечі, зерно — душу, полова — тіло.

У викладі А. Куном легенд та міфів Давньої Греції, в циклі про аргонавтів, говориться: "Усе поле вкрили вони, немов постинані гострим серпом колоски, що вкривають родючу землю".

11

        Легенда про хлібний колос.

Були такі часи, коли людям завжди вистачало хліба, й вони не знали голоду. Тоді зерно у хлібному колосі починалося від самої землі. А називався той незвичайний колосок — "стоколос". Одного разу Христос із апостолами проходив селищем і зайшов до якоїсь хати попросити хліба. Господиня якраз пекла млинці. Але, розлютившись на жебраків, вона кинула

їм млинця, яким перед тим витерла сліди, що її дитина лишила на лаві. Христос, обурений такою наругою над святим хлібом, вийшов у поле і почав обдирати отой стоколос знизу вгору. Побачивши це, хазяйський пес почав вити. Тоді апостол Петро вблагав Христа залишити на колосі зерна "на собачу долю". З того часу люди їдять хліба "на собачу долю". За іншою легендою, яка в різних варіантах повторюється в багатьох народів світу, пшеничне зерно було від початку призначене собаці. Але людина вихопила його із собачої пащі й розсадила по землі. Тому собаку не можна їсти і гріх убивати, бо ми їмо його пайку. У Поліссі до сих пір прийнято, випікаючи хліб нового врожаю, перший кусок давати кішці і собаці, тому що, як говорят в народі, ми їмо їх пайку.

12

13

Калина - найбільш оспівана рослина в Україні. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця — «Коло». Її значна поширеність на теренах України, пов'язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами зумовили її перехід у світ художнього образу.

Калина – дерево поетичне. Калиновий цвіт – привітне вітання дочки до матері. Нахилені гілки – печаль. Зраджена жінка – зламана калина.

Багато народних легенд та казок складено про калину. Серед них такі відомі як "Калинова сопілка", "Калиновий міст", "Про Калинку і Килимку". Також калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Гілками калини прикрашали столи, весільні короваї, дівочі вінки й гостинці.

14

Одна з легенд оповідає : « Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не

нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу грека - поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Але ніхто не міг.

Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже гарна і горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося.

Грек забрав Пелагею у Грецію, і була вона там царицею трав - називалася Панацея... У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: «Твоїм ім´ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров´ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров´я людині. Буде вона зватися Килина, Калина...».

15

Особливо часто зустрічається

калина в орнаменті петриківського розпису.

16

Значне місце належить плодовим деревам в народній уяві та побуті .

17

Вишня використовувалась в народних звичаях та віруваннях українців ще з ХІІ ст. На Катерини (7 грудня) дівчата зрізали гілочки вишні, ставили їх у воду і якщо до Маланки вишня розцвіте, то це віщувало скорий шлюб. На гілочках вишні ворожили про здоров’я членів родини в наступному році. Чия гілочка (позначена кольоровими ниточками) розквітне – той житиме довго, а чия всохне – захворіє або помре. Наші предки вірили, що рослини, які здатні розквітати навіть взимку, наділені особливими магічними властивостями. За народною прикметою ”поки листя з вишні не опало, скільки б снігу не випало, зима не настане”.

В Новорічній обрядовості вишня використовувалась задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку. Її викопували восени і ставили в діжку з землею у хаті, де вона стояла до Нового року. За тим, як росла вишня, передбачали свою долю: якщо до Нового року вона зацвітала, це був добрий знак.

Бог в дохристиянській вірі вважався вишнім, таким чином, назву вишня слід розуміти як "божественне дерево". Хата у вишневому садочку - одвічне замилування українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому Шевченківський «садок вишневий коло хати»став символом України, рідним, близьким.

18

Легенда про вишнюЖила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до помочі і доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих… Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду. І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже: – Видиш ня, донечко? – шепотіли люблячі уста. – Вишня, доню? З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.

19

Груша - покровителька дівоцтва і своєрідна подруга молодих дівчат: виходячи заміж, дівчина прощається з грушею як свідком і супутником свого дівоцтва. Своєю символікою груша підкреслює необхідну, але сумну сторону світобудови: не буває дня без ночі, як не буває світла без тьми, так і не буває доброї долі без лихої. Тому-то стовбур і гілки груші не такі гладенькі, як у яблуні, а шорсткі та ще й з колючками. Як в людському житті - більше шорсткого та колючого... Рубати грушу - то великий гріх, бо посягаєш на чужу долю, яка і без того гірка; а, зрубавши, собі здобудеш долю ще лихішу...

Груша ніби підказує: хто не побоїться колючок на її гілках, той скуштує солодких, як мед, її плодів; а хто здолає життєві перешкоди, той пізнає істинну суть і красу життя.

Віра наших предків в те, що все неживе має душу відображено також у казках.

Одна з них – казка “Чудо-груша”. Де розповідається про дерево, що мало магічні властивості: добрим людям допомагало, а злих та зажерливих карало.

20

Яблуня.

Це дерево здавна шанували у народі. Плід яблуні - яблуко є багатозначним символом: життя і безсмертя, мудрості і плодючості, любові і радості, водночас - спокуси і обману .Про поширеність яблуні свідчать ще археологічні знахідки, а саме її насіння, що зустрічається на трипільській

кераміці та глиняній обмазці жител. Це яскраве свідчення того, що навіть у ті далекі часи плоди цього дерева вживали у їжу .

Використовували яблуню і у весільній обрядовості. Обруч для весільного вінку виготовляли із солодкої яблуні, прикрашали його колосками жита.

Яблуко вважається плодом безсмертя. Згадаємо казки про "молодильні яблука", використання яблука в похоронних обрядах (клали в домовину, вірячи у його здатність воскрешати).

Чарівна яблуня не раз згадується в українських народних казках.В українській літературі яблуко - символ дівочої краси /гарна, мов яблучко/, кохання, чистоти, добра, батьківщини.

У Різдвяному обряді яблука присутні на столі як символ родючості.

21

Ліщина - символ вразливої корисності й непоказної краси. Сам по собі кущ ліщини тонкий і слабкий. Але вміє бути корисним саме своєю слабкістю. Його гнучкі й тонкі пагони застосовують у таких господарських справах і потребах, в яких безсиле допомогти будь-яке інше дерево, а легкодоступні плоди, звані лісовими або лісковими горіхами, не лише поживні, але й належать до розряду делікатесних і, до всього, мають неабиякі лікувальні властивості.Ліщина - лісовий горіх - готова прислужитись в усьому: дати гілля для тину і ціпок для старця, гнучке вудлище для рибалки і гінку тичку для квасолі, поживу для верткої білочки і начинку для вишуканих ласощів. Нанизані на нитку горіхи приносили щастя в дім і навіть позбавляли від любовних бід і безпліддя.А ви коли-небудь замислювалися, з якого дерева маги і чарівники в казках вирізали свої чарівні палички? Так-так, з звичайного ліщини .

22

Мак З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу,

бо вірили, - що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Дівчата,

в сім’ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим

зберегти й продовжити свій рід.

Про мак (Легенда Наддніпрянщини)

Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.

Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі:

— Матінко-земле, врятуй нас від неволі, від життя страшного у печенігів-нечестивців. Допоможи нам знищити їх!І зглянулася земля-матінка на сльози дівчат-полонянок. 23

Тільки доторкнеться до дівчини печеніг, як вона стає квіткою-маком, червоною, як жар і красивою, як самі дівчата. Так і не змогли вороги захопити в полон жодної дівчини. Потомилися печеніги і вирішили спочити. Та тільки розсідлали коней і лягли на землю, як поснули непробудним сном. Це дівчата наслали на них сон-дрімоту, відплатили за себе.

Рано-вранці поверталися із походу руські воїни. І побачили вони червону, як жар, долину маків, а біля них сплячих ворогів-печенігів. Кинулися вони на печенігів і повбивали всіх. І коли пролилася остання крапля крові печенігів, кожна квітка маку ожила і стала дівчиною. У руках дівчата тримали червоні квіти маку і подарували їх воїнам-визволителям.І земля-матінка залишила на згадку про цей бій квіти маку. Вони щороку виростали на цій долині і радували око людям своєю красою.

24

.

Соняшник (Легенда Наддніпрянщини)Це була чарівна і гірка історія.Як на світі нас ще не було, то сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли спочивати на небо.

Одного дня веселилися вони в гаю, як стало сонце сідати, почали вони збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок і вернулася назад.Але там його вже не було. Побачила вона недалеко під березою гарного парубка з віночком у руках. Він обняв дочку сонця і забалакав до неї дуже чарівними словами. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще ніж у батька сонця.Юна дівчина погодилася жити на землі, де співає соловейко, цвіте черемуха, існує любов. Сонце кликало дочку додому, сердилося, говорило, що на землі їй буде дуже важко жити. Але дівчина зосталась з коханим.

Ну от почалося для неї звичайне земне буденне життя. Чоловік більше робив, ніж говорив своїй гарній дружині ніжні слова, а бувало що зовсім забував про неї. Вона говорила йому, що вона мало бачить його, сумує за ним. Говорила, що він, мабуть, розлюбив її. А він відповідав, що земні люди люблять інакше, бо бачать щастя в любові, що єднається з радістю у праці.

25

Тоді дівчина попросила, щоб він навчив її працювати, щоб стати земною. А він все мовчав. Потім красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестричками. Забула про свою гордість і закралася непомітно до батьківського царства. Але сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно тільки скропило її своїми слізьми.І тоді дівчина-красуня стала квіткою, що тужила весь час за батьківщиною, завжди повертаючи голівку до сонця. Назвали її соняшником.

26

Жито - символ життя; плодючості, достатку; здоров'я, щастя; символ неперервності роду, етнічної свідомості, духовності українців.

Це-основа всього живого; є дійсною всепроникною основою життя навіть за своєю назвою - в них спільний корінь: жито зростає в житті, а життя виростає з жита.

І житло - оселя живої людини - має той же корінь.І жила - русло для її крові - співзвучне з ним.

І живіт - виробник життєвої енергії - з цієї ж сім'ї.Тож жито - від життя, а життя неможливе без хліба, який, у свою чергу, неможливий без жита...

Окрім усього, жито - виразник життєвої мудрості: наповнений зернинами житній колос схиляється перед хлібною нивою - так і мудра голова хилиться до життєвих витоків; а порожній колос легко пнеться вгору - так і бездумну людську голову зневага і гордощі відривають від життєвих реалій...

Має жито і лікувальні властивості: порошком перепаленого жита посипали лишаї; вживали житнє борошно при набряках; житнім хлібним м'якушем лікували рани, викачували опухлі залози при золотусі; гарячий житній хліб прикладали до бородавок, до болючого зуба...

27

Символи-обереги стародавніх вишиванок

Українські вишиванки відзначаються своїм глибинним символізмом, що своїм корінням сягає тисячолітньої давнини.Символи-обереги, що повсюдно поширені на вишивках, нерозривно пов'язані з природою.

Хміль Узори, що нагадують листя хмелю, відносяться до молодіжної символіки. «Хміль» дуже подібний до символіки води та винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що «витися» - для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти – це «пучечки в'язати».

Виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Виноград в'ється на родинних рушниках.

28

Мак.Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам'ять народу.

Дуб і калина поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.Дуб - святе дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Калина - дерево роду. Поєднання дубу та калини - це чудодійний оберіг життєдайної сили роду.

У полі калина,У полі червона, -

Хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,Бо багацько нас є. 29

Дикі рослини та домашні культури досить широкого набули

поширення як у міфах та легендах, так і в образотворчому

мистецтві,архітектурі.

30

Дж. Френсіс. Вишні у кошику.

П. Дюпуї. Натюрморт зі сливами і персиками.

У.Уортингтон. Персики в кошику

31

Ф. ван Ес. Виноград з волоським горіхом.

Е.Б. Гарньє. Кістянка вишні і ягода агрусу.

Дж. Деккер Натюрморт з виноградом.

32

Х. Ескофет.

Гарбузиу кошику

Натюрморт з грушами.

ЛимониНатюрморт з інжиром.

33

Л.Мелендес. Натюрморт з інжиром і хлібом.

Резен. Натюрморт з фруктами.

І. Хруцький Натюрморт.

34

П. Сезан Яблуко

Натюрморт з вишнями і персиками.

К.Моне. Апельсини.

35

П. Гоген. Натюрморт з апельсинами.

П. Пікасо. Натюрморт з лимоном

С. Далі. Натюрморт

36

Катерина Білокур Натюрморт з овочами.

Піони з кавуном.

Яблука з цвітом.

37

Григор ХанджянСоняшники з гранатом та початками кукурудзи

О.Воробйова Натюрморт з хурмою.

Ольга Григорьєва Натюрморт з гарбузами

38

(1527 — 1593)

Джузеппе Арчімбольдо –італійський живописець,

ексцентричний художник, декоратор, представник маньєризму

- геній овочевих портретів та квіткових метаморфоз.

Чудова компоновка фруктів, овочів і квітів, з яких складаються персонажі

його картин, дають відчуття реального, хоч і злегка

гротескного портрета.

Прославлений вже за життя як творець нового роду живопису Джузеппе Арчімбольдо не мав справжніх учнів. Після смерті художника його творчість була забута. Знадобилося чекати до 20-х років XX століття, щоб вона була знову відкрита сюрреалістами.

Іспанський художник Сальвадор Далі (1904-1989) - один з тих, хто найбільше оцінив твори міланського майстра за їх незвичайний метафоричний і фантастичний характер.

39

Працював Арчімбольдо на межі різних жанрів. Майже завжди він малював різні речі — квіти, овочі, риб, птахів. І завжди компонував їх особливим способом. Незвично, через сутність одних речей, передаючи сутність інших якостей і змістів.

Зображення квітів або овочів слугують для створення алегорій, персоніфікацій стихій чи навіть портретів конкретних людей. Жанрова невизначеність дозволила писати на межі створення фокусів, дивацьких картин, які мають якості портрету, натюрморту і картини-перевертня.

40

Джузеппе Арчімбольдо «Літо» 1563 р.

з серії «Пори року»

Джузеппе Арчімбольдо Портрет імператора Рудольфа II

герцога Австрії

Джузеппе Арчімбольдо

«Вертумн» 1591р. Портрет імператора Рудольфа II герцога

Австрії у вигляді бога Вертумна (давньо-

римського бога пір року, рослинності

та перетворень)

41

Джованна Гарцоні

Реалії того часу, спонукали художницу відмовитись від кар’єри великого масляного живопису, і

займатися каліграфіею, ботанічною ілюстрацією та мініатюрними портретами – відповідними

заняттями для жінки. (1600 — 1670)

Барочний натюрморт — це натюрморт на чорному фоні. «Світлий натюрморт» — це основна ознака

сучасного натюрморта, що почав переважати через 300 років після смерті художниці.

Італійська художниця епохи барокко, одна з перших професійних художниць в історії живопису.

Створювала витончені квіткові і фруктові натюрморти.

Гарцоні ж — єдина, хто писав «темний натюрморт» лише як виключення.

Її твори легкі, витончені, віртуозні. В них відчувається краса простих

предметів, оригінальне трактування яких дозволяло художниці

продемонструвати нестандартне бачення світу. 42

43

Плоди - не тільки декоративний мотив, а й широко поширений символ добробуту, процвітання, тож доволі часто зустрічається в кам’яних

декорах вулиць, площ, набережних, окремих будівель, пам’ятників та архітектурних ансамблів.

Тема декору в архітектурі багатогранна і невичерпна.

Латинські терміни decor та decus, від яких походить «декорування», означають «красивий, елегантний, видатний, достойний».

Будівлю декорують з метою зробити її ще красивішою. Архітектурний декор, як система прикрас екстер’єру та інтер’єру споруди, може включати у себе різноманітні профілі, рельєфні орнаменти тощо.

Нарівні з архітектурним, декор може бути живописним, різьбленим, скульптурним і пластичним.

Декор – індикатор стилю, адже кожний архітектурний стиль характеризується певним набором декоративних деталей, які

застосовуються переважно у його межах. Стилістичні та технічні можливості декорування (пластичні та живописні), що

удосконалювалися протягом багатьох сторіч, є безмежними, так само як безмежною є творча уява людини.

44

Арчімбольдо один з перших почав використовувати в своїх картинах властивості оптичної илюзії. Серед робіт, що збереглися — картини «Кошик з фруктами» та «Продавець овочів», на яких при повороті на сто вісімдесят градусів з’являється зовсім нове зображення.

Арчімбольдо застосовує один і той же прийом: на глухому фоні споруджуються антропоморфні піраміди з нагромаджених один на одного предметів. Вони написані з абсолютною зоровою адекватністю; яскраві, на свій лад живі істоти.

Зазвичай плоди розташовуються групами, це допомагає

привернути до них увагу і робить їх більш помітними. Часто плодовий декор

поєднується із зображенням рогу достатку.

45

46

Будинок Д. Пчолкіна (пл. Д.Бєдного, 5)

Плодовий декор в архітектурі старих будинків Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський коледж культури і мистецтв (Карла Маркса, 47)

(будівля міської Думи Катеринослава).

 47

Архітектурний декор, який ми втрачаємо

 

48

1. Багнюк, А.Л. Яблуко розбрату [Текст] //Символи українства [Текст] : худож. – інформ. довідник / А.Л. Багнюк; голов. ред. Б. Будний. – Т. : Навчальна книга – Богдан, 2010. – С. 7 – 8.

2. Бычков, А. А. Легенды и мифы страны пророка. – М.: Олимп : АСТ, 2008.- 439 с.3. Квітко моя чарівна: легенди / іл. Я. Кернер-Вернер. – К.: АВІАЗ, 2013. – 64 с.: іл.4. Кун М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. — Тернопіль: АТ «Тарнекс»,

1993. — С. 31.5. Попельницкая, Е. А. Сто великих легенд и мифов Украины/ Е.А. Попельницкая;

М. В. Оксенич; пер. С укр. В. Дмитренко. – К.: АРИЙ,. – 2010. – 400 с. : ил.6. Похищение Персефоны Аидом [Текст] : [упоминание о гранатовом зёрнышке] //

Я познаю мир. Мифы народов мира /Н.А. Кун, Ю.Б. Циркин, В.Я. Петрухин [и др.]. – М. : АСТ : Астрель, 2001. – С. 32 – 36.

7. Соняшник [Текст] //Природа України в казках та легендах. для мол. та серед. шк.. віку /ред.-уклад. О.А.Волосевич; худож. Т. Савельєва. – Л. : Аверс, 2004. – С. 262 – 263.

8. Тучапська, Г. В. Квітковий бал: етимологічний словник в легендах і переказах / Г. В. Тучапська. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 40 с.: іл.

9. Українські легенди, прислів’я, лічилки, скоромовки, загадки / упорядн. Г. М. Кирпа, Г.В. Біляєва. – Х.: Белкар-книга, 2013. – 192 с. : іл. – (Скарбничка школяра)

10. Яблуко Гесперид [Текст] //Міфи Давньої Греції /переказ Г. Петникова; пер. з рос. Л. Семаки; худож. Г. Мацигін. – М. : Эксмо : Орфей, 2002. – С. 80.

Список літератури

49

http://about-ukraine.com/index.php?text=1757http://uk.wikipedia.org/wiki/Символіка українцівhttp://hlada-kiev.livejournal.com/3518.htmlhttp://reftrend.ru/311737.htmlhttp://about-ukraine.com/index.php?text=419 –грушаhttp://rosluna.ucoz.ua/publ/legendi_ta_mifi_pro_roslini/sonjashnik/sonjashnik_legenda_naddniprjanshhini/35-1-0-361- легенда про соняшникhttp://rosluna.ucoz.ua/publ/legendi_ta_mifi_pro_roslini/kalina/legendi_pro_kalinu/28-1-0-33 - легенди про калинуhttp://myfhology.info/planta/http://food-tips.ru/000101099-frukty-v-mifologii/https://sites.google.com/site/cikavinkiukraienskogonarodu/home/legendi-pro-zivi-nacionalni-simvoli-ukraienihttp://www.malyar.com.ua/view/olia-484.htmlhttp://nifty-kitty-ukraine.blogspot.com/2014/03/i.htmlhttp://art.1september.ru/article.php?ID=200701105http://www.driada.net/flora.php?idart=41http://www.osobnyak.com.ua/spip.php?article480http://marinni.dreamwidth.org/tag/http://www.peterburg.biz/flora.htmlhttp://www.museum-online.ru/index.php

http://en.wikipedia.org/wiki/Giovanna_Garzoni

Джерела інформації:

50

Комп’ютерну верстку, набір та оформленняПідготували: Тараненко Л.В., Буц О.Б., Орлова О.Л.

Відповідальна за випуск Шарабура О.І.КЗК «Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей»

49027, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 9Тираж Прим.

Насіння та плоди, як предмет естетичної насолодиКраєзнавча бібліографічна розповідь

для читачів-учнів 5-7 класів