ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВА

Підготували студенти 2 групи, 2 курсу, спец. 6508/1

Дубенець А.О, Батир І.В

Вступ

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Господарським кодексом України (Розділ IV: Господарські зобов'язання, Глава 23: Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом, Законом України від 30 червня 1999 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулюється також законодавством України про ор ганізацію та діяльність господарського суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з ура хуванням вимог Закону "Про банки і банківську діяльність".

Визначення поняття

Згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

- банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Юридичним аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

Учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства.

Суб'єктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії — суб'єктів підприємництва, неспроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, мова йде насамперед про підприємства всіх форм власності і видів, а також про господарські об'єднання, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. 

Провадження у справах про банкрутство складається з процедур встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення усіх можливих кредиторів і санаторів, санації (коли остання можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута. 

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

У процедурі банкрутства можуть бути застосовані, зокрема, такі заходи забезпечення майнових інтересів кредиторів, як:

• накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать боржникові, а також іншим особам, які відповідно до актів законодавства або установчих документів боржника відповідають за його зобов'язаннями;

• заборона боржникові вчиняти певні дії, наприклад, щодо відчуження у будь-який спосіб належних йому основних фондів тощо;

• заборона власникові майна боржника або уповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи-боржника;

• зупинення стягнення, зверненого на майнові активи боржника на підставі виконавчого або іншого документа, за яким списання здійснюється у безспірному порядку.

В провадженні у справах про банкрутство, згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлені три процесуальні строки:

• Провадження у справі повинно бути порушено не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви (стаття 7 Закону);

• Попереднє засідання у справі проводиться не пізніше як через місяць з дня порушення провадження у справі (стаття 8 Закону);

• Виявлення кредиторів і санаторів проводиться у місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство (стаття 10 Закону)

Розпорядження майном боржника - перша судова процедура, що застосовується до боржника.

Як визначено у ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядження майном боржника - це система заходів по нагляду і контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника в цілях забезпечення збереження і ефективного використання майнових активів боржника і проведення аналізу його фінансового стану.

Розпорядник майна протягом десяти днів після винесення ухвали господарського суду, за наслідками попереднього засідання суду письмово повідомляє всіх кредиторів, вимоги яких включені в реєстр, про дату, місце і час проведення зборів кредиторів.

Закінчується процедура розпорядження майном боржника підсумковим засіданням господарського суду, на якому за клопотанням комітету кредиторів виноситься ухвала про проведення санації боржника або приймається ухвала про оголошення боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури.

Санація - система заходів, що здійснюютьсяпід час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Після закінчення процедури санації, за клопотанням комітету кредиторів або з власно ініціативи господарський суд приймає поставу про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідації не може перевищувати 12 місяців, але господарський суд може продовжити цей строк на 6 місяців.

З дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

• припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

• відомості про фінансове становище банкрута

перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

На завершення стадії процедури банкрутства згідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” стає лише одна задача – як можна більше виділити активів (майна та майнових прав), які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури виявити та включити до складу ліквідаційної маси.