Анне-Катаріна Вестлі

Анне-Катаріна Вестлі - письменниця, з книгами якої ось уже більше п'ятдесяти років пов'язано дитинство всіх норвезьких дітей. Майбутня відома письменниця народилася в норвезькому містечку Вир в далекому 1920 році.

У 1951 році, коли телевізорів в будинках майже не було і їх місце займало радіо, молодій актрисі Анне-Катаріні Вестлі запропонували вести радіопередачі для найменших. Передача Вестлі повинна була складатися з невеликого сюжету, обов'язково з продовженням, щоб малюк міг його слухати, наприклад, сидячи вдома на самоті. Кожного разу Анне-Катаріна вигадувала кумедне оповіданнячко і сама ж його читала. У радіопередачах щасливо поєдналися два чудових дарунка Вестлі - дар актриси і дар письменниці. Всі її книги народилися з цих передач - їх спочатку слухали, а потім читали.

Найпершою роботою Вестлі стала книга «Уле Олександр Філібе-бом-бом».

Чого тільки не траплялося з цим веселим і кмітливим хлопчиком! Малюки його полюбили і вже не хотіли розлучатися ні з ним, ні з оповідачкою. З часом, книга перетворилася на цілу серію.

Згодом вийшла книга «Тато, мама, вісім дітей і вантажівка».

Продовженням цієї чудової книжки стала збірка захоплюючих повістей - "Маленька подяка Антона".

Чим може бути примітне життя великої багатодітної сім'ї, що мешкає в крихітній квартирці в центрі великого міста? Хіба що своїми проблемами. Але головне не те, як живе сім'я, а чим вона живе, чим дихає. Адже якщо тут царює взаємна любов дітей і дорослих, то життя в такій сім'ї проходить набагато веселіше, ніж в сім‘ях, розбещених достатком.

Всі герої Вестлі (особливо дорослі) володіють прекрасним почуттям гумору. Хіба могли б «серйозні» батьки взяти імена своїм дітям з дитячої лічилки: Марен, Мартін, Муна, Мадс, Міллі, Міна, Марта, Мортен. А чого варта кличка улюбленої такси – Димар.

І все ж одним почуттям гумору всіх життєвих проблем не вирішиш.

Народна мудрість підказує, що краще їх долати усім світом.

Розуміючи це, Вестлі створює саме такий світ, де її улюблені герої можуть жити поруч. Вона придумує особливий район передмістя Осло Тіріллтопен, в якому зустрічаються персонажі з різних її книг.

Так, Мадс з великого сімейства, яке переїхало з тісної міської квартирки в будиночок у лісі, виявляється в школі в одному класі з Уле-Олександром. Поступово в Тіріллтопен приїздять й інші герої Анне-Катаріни, приміром, дівчинка Аврора зі своїм маленьким братом з повісті «Аврора з корпусу Ц».

У сімействі Аврори, на думку сусідок, «все не так, як у людей». Її мама кожен день їде на роботу, тоді як тато няньчиться з малюком, бо мама - юрист, а тато - молодий учений - історик. Сусіди з такими змінами не згодні і вони намагаються якось зачепити чоловіче самолюбство тата. Але батько Аврори до такого «нерозуміння» з боку сусідів ставиться з іронією, а от самій дівчинці доводиться нелегко. Однак її виручають нові друзі з Тіріллтопена.

Великою популярністю користується і повість «Гюро» . В особливому світі, створеному письменницею, немає поганих людей і ніхто не робить поганих вчинків. Проте людина, що не зробила нічого доброго, отримує по заслузі. Як, наприклад , господиня пансіонату, що відмовилася взяти на роботу маму Гюро. В результаті пансіонат стає збитковим.

Але будь-які труднощі легко долаються, якщо думати і дбати не тільки про себе, а й про оточуючих. Варто лише спробувати.

Вестлі у своїх книгах постійно спонукає дітей гратися.

Дивовижні ігри вигадує хлопчик Бьорнар – головний герой книги «Каос і Бьорнар». Незважаючи на те що він інвалід і більшу частину свого життя проводить в чотирьох стінах, це не заважає йому навчатися та в своїй уяві відправлятися в космос або занурюватися в глибини океану на підводному човні.

Герої книг Вестлі - люди прості, але дуже симпатичні: добрі, чесні, працьовиті. Дорослі тут ставляться з гумором один до одного, які б уроки не підносило їм життя. А головне, вони на диво добре розуміють своїх дітей.

Чоловік Анне-Катаріни Юхан Вестлі був художником й ілюстрував всі її книги. Перші видання книг виходили з його графікою .

Всього Вестлі написала більше сорока книг. Її твори перекладені багатьма мовами. Книги Анне-Катаріни трохи схожі на казки: вони завжди добре закінчуються.

Але це не казка, а справжнісіньке і дуже непросте життя. І якщо в її книгах щасливий кінець, то це тільки тому, що її герої незмінно добрі і уважні, в будь-яку хвилину готові прийти на допомогу.

За книгою «Тато, мама, вісім дітей і вантажівка» в Норвегії був знятий телефільм, в якому автор зіграла бабусю.

Анне-Катаріну Вестлі часто називають «бабусею всіх норвезьких дітей», бо хто ж, крім бабусь, розповідає дітям всілякі історії та казки.

Також її можна назвати і «Мамою всіх норвезьких батьків». Понад півстоліття вона з материнським терпінням вчила норвезьких тат і мам бути гарними батьками. Вчила їх спілкуватися зі своїми дітьми, розуміти їх, допомагати їм, а головне, вона змушувала батьків читати дітям вголос - адже її книги адресовані, насамперед, тим дітям, які ще не звикли читати самі.

Анне-Катаріна Вестлі у 1992 році була удостоєна лицарського Ордену Святого Олафа, який вручається за особливі заслуги військовим і цивільним чинам, підданим Норвегії, а також іноземним монаршим особам і главам держав.

15 грудня 2008 Анне-Катаріни Вестлі не стало. Вона померла у віці 88 років. Вся Норвегія тужила за «улюбленої Бабусею всіх норвезьких дітей».