1

2

Митчик Галина Феодосіївна

«Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не

обмежувати, а надавати свободу вибору», - моє професійне кредо.

«Створення тісного колективу класу, сприяння формування норм

етики та моралі, формування життєвих компетенцій шляхом усебічного

розвитку», - педагогічна проблема виховної роботи класного колективу.

3

Зміст

Вступ............................................................................................................................... 4

Анотація досвіду роботи класного керівника ................................................................. 6

Учнівське самоврядування в класі. Діяльність міні-республіки класу «Веселка» ....... 20

Співпраця класного керівника з батьками ................................................................... 32

Профорієнтаційна робота в класі.................................................................................. 47

Фотовернісаж «Калейдоскоп класного життя»............................................................. 59

Додатки ......................................................................................................................... 60

4

Виховати треба дитину так, щоб їй, як одиниці, було добре на світі, щоб

її світ не потоптав, не кривдив, не знищив, але, з іншого боку, щоб вона

вміла серед суспільності жити... Ю. Дзерович

Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються

основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо

увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю

й індивідуальністю.

Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на

скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А

важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів

підходу до дітей, уміння впливати на них.

У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити

кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до

самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому

основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу

до виховання. Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих

компонентів: любові до дітей, доброти, слова вчителя, сили особистого прикладу,

справедливості - основи довіри, здатності прощати дитину.

Вчитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості.

Головне в моїй роботі - виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну

збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність

впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу.

«Створення тісного колективу класу, сприяння формування норм етики та

моралі, формування життєвих компетенцій шляхом усебічного розвитку», - проблема,

над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу.

З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися

століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.

5

Людина. Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я. Земля. Ці поняття

для мене - основа виховної роботи.

Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із

справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця,

багатством душі. Серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її

внутрішній світ закриється від педагога, що допустив помилку.

6

Така дісталась вже нам робота.

Є в ній і радість, та є й турбота,

Є вічний пошук, безсонні ночі,

Та гріють душу дитячі очі.

Я вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній

школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати.

Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у

сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.

Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості

дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток

певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.

Класний керівник повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе

поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині

зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху.

Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило - «Правило

веселки»: «Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість.

Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу,

зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.

Головне завдання вбачаю в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків

дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.

У своїй діяльності твердо дотримуюся заповідей класного керівника:

7

Працюючи класним керівником вже не один рік, все глибше переконуюсь у тому,

що розуміючи порухи душі й сердечні переживання дитини, її почуття, прагнення, і

входячи в життя вихованців як своя, близька людина, справжній педагог зуміє зайнятися

глибинним вихованням дитини, коли сама дитина стає його соратником у цьому процесі.

Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто

виховує хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що

кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати

в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в людині

Людину. Це як збудувати храм, що завжди не просто. Для цього потрібно змінити свою

свідомість, перейти на інший рівень. Одягти інші окуляри. Інакше подивитися на світ.

Адже тільки так можна і себе вдосконалити, і допомогти іншим досягнути життєвого

успіху.

Формування та розвиток у дітей ключових компетентностей є необхідністю й

новою концептуальною основою освіти XXI століття. Цей аспект набув актуальності у

зв’язку з переходом світової спільноти до інформаційного суспільства, глобалізації всіх

сфер життєдіяльності особистості. У цих умовах пріоритетним для молодого покоління є

не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»)

визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу

надати дитині самостійність

не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього

не пропустити перший успіх дитини

робити своєчасні зауваження

оцінювати вчинок, а не особу

8

не тільки накопичення знань та предметних умінь і навичок, а й формування уміння

вчитися, оволодіння навичками пошуку інформації, мобільності та відповідальності в

прийнятті рішень, уміння ефективно спілкуватися, бути успішним та

конкурентоспроможним, переосмислювати власні освітні стратегії та визначати життєві

пріоритети. Це у свою чергу потребує переосмислення освітніх стратегій, визначення

пріоритетів, характеру та нового змісту виховання, яке було б спрямоване на формування

особистості, наділеної відповідними компетентностями, які є тими індикаторами, що

дозволяють визначити готовність учня до життя. Ставши учасником ділової гри «Ми всі

різні, але рівні», діти змогли визначити якими життєвими компетентностями наділений

кожен учасник.

У системі виховного процесу класного керівника виділяю певні принципи

виховання. Кожний принцип є важливий взаємопов’язаним складником. Їх органічне

поєднання виступає запорукою ефективного створення учнівського самоврядування.

Принцип національної спрямованості виховання: формую у дітей та

учнівської молоді національну свідомість, любов до рідної землі, свого

народу, шанобливе ставлення до його культури; здатність зберігати свою

національну ідентичність, пишатися своєю приналежністю до українського

народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

Принцип культуровідповідності: базуючись на набутому впродовж

історії морально-етичному досвіді людства, стикаюсь з проблемами,

розв’язання яких вимагає творчого підходу. Вважаю, що проблематизація

моральної культури є джерелом особистісного розвитку дитини, умовою

привласнення нею загальнокультурних надбань.

Принцип гуманізації виховного процесу: зосереджую свою увагу на

дитині як вищій цінності, враховую її вікові та індивідуальні особливості і

можливості, не форсую її розвитку, спонукаю до самостійності, задовольняю

базові потреби дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому

ставленні до неї); виробляю індивідуальну програму її розвитку; стимулюю

свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів.

Принцип суб’єкт – суб’єктної взаємодії: уникаю жорстоких приписів, не

ставлюсь до вихованця як до пасивного об’єкта своїх впливів; рахуюсь з його

психічним станом, життєвим досвідом, системою звичок та цінностей;

9

вдаюсь до продуктивних виховних дій; виявляю професійну творчість та

індивідуальність. Учасники виховного процесу виступають повноправними

партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного,

визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип цілісності: виховання організовую як системний педагогічний

процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на

формування в неї цілісної картини світу; передбачаю забезпечення

наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях;

охоплюю всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді.

Акмеологічний принцип: орієнтую виховний процес на найвищі

морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованця; створюю

умови для досягнення життєвого успіху особистості, розвитку її

індивідуальних здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у

відповідних результатах міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і

національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до

здіснення все нових, соціально значущих задумів.

Принцип особистісної орієнтації: оскільки загальні закони психічного

розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, тому

культивую у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у

собі, визначаю її право на вільний розвиток своїх здібностей; надаю їй право

почуватися індивідуальністю; спрямовую зусилля на розвиток світогляду,

самосвідомості, культури потреб, емоційності сприйнятливості,

відповідальної поведінки.

Принцип життєвої творчої самодіяльності: передбачаю становлення

особистості як творця і проектувальника свого життя, який уміє приймати

самостійні рішення і нести за них відповідальність, повноцінно жити й

активно діяти у динамічних життєвих умовах, постійно

самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.

Принцип полікультурності: даний принцип передбачає інтегрованість

української культури у європейський та світовий простір, створення для

цього необхідних передумов; формую у дітей та учнівської молоді

відкритість, толерантне ставлення до відмінних від національних ідей,

10

цінностей, культури, мистецтва, вірувань; здатність диференціювати спільне

й відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як

невід’ємний складник культури загальнолюдської.

Принцип соціальної відповідності: обумовлюю необхідність

узгодженості змісту і методів виховання реальній соціальній ситуації, в якій

організовується виховний процес; передбачаю формування у дітей

готовності до ефективного розв’язання життєвих проблем; забезпечую

комплекс соціально-педагогічної допомоги і захисту дітей; орієнтую

педагогічний процес на реальні можливості соціуму, враховую його

найрізноманітніші чинники.

Принцип превентивності: враховуючи інтереси особистості та

суспільства, спрямовую свої дії на профілактику негативних проявів дітей та

учнівської молоді, на допомогу та їх захист, вироблення імунітету до

негативних впливів соціального середовища. При цьому забезпечую систему

заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-

медичного, інформаційно-освітнього характеру, спрямованих на формування

позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних

речовин, різних проявів деструктивної поведінки та формування навичок

здорового способу життя, культури статевих стосунків.

Сучасний зміст виховання в Україні складає науково обґрунтована система

загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально

значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави ,

інших людей, самої себе, праці , природи , мистецтва. Система цінностей і якостей

особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає

поєднання інтересів особистості, суспільства, держави, нації. Важливим завданням для

мене є виховати багатогранну, всебічнорозвинену людину, достойного громадянина.

Виконання цього завдання, впровадження особистісної орієнтації я здійснюю за

допомогою системи цінностей, передбачених «Основними орієнтирами виховання учнів

1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів»:

1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких

якостях, як патріотизм, національна свідомість, правосвідомість, політична культура та

культура міжетнічних стосунків.

11

У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний патріотизм,

який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших

народів, своїх і чужих прав і свобод.

2. Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості,

прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності,

милосердя, толерантності, совісті, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти

іншим, тактовності, ввічливості; здатності прощати і просити вибачення, протистояти

проявам несправедливості, жорстокості.

У дітей зростає цінність дружби з однолітками, розширюється сфера соціального

спілкуваня, засвоюються соціальні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки,

виникає критичне ставлення як регулятор поведінки.

3. Ціннісне ставлення до себе виступає важливою умовою активної життєвої позиції

і передбачає сформованість у зростаючій особистості вміння цінувати себе як носія

фізичних, духовно – душевних та соціальних сил.

- Ціннісне ставлення до свого фізичного " Я " .

Основними завданнями виховання учнів середнього шкільного віку є формування

свідомого ставлення до власного здоров’я та здорового способу життя, розвиток

зібраності, фізичної готовності до навчання , вміння позитивно оцінювати свою

зовнішність, поставу, розвиток рухових здібностей, вміння цікаво проводити вільний час,

формування високої рухової активності , позитивних звичок .

- Ціннісне ставлення до свого психічного " Я ".

У підлітковому віці в учнів виховується вміння спостерігати за собою , аналізувати

перебіг своїх думок і переживань, зіставляти з ними свої вчинки. У цьому віці інтенсивно

розвивається прагнення до самоствердження, з’являється хворобливе переживання

неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки.

4. Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і

виявляється у таких ознаках: усвідомлення цінності природи в житті людини,

самоцінності природи; почуття особистої причетності до збереження природних багатств,

відповідальності за них; здатність особистості гармонійно співіснувати з природою;

поводитися компетентно, екологічно безпечно.

У підлітковому віці природа розглядається як об’єкт охорони, а не користі, ступінь

психологічної близькості з об’єктами природи вищий, ніж з усіма "значущими іншими ".

12

5. Ціннісне ставлення до праці - це усвідомлення дітьми соціальної значущості

праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до

підприємництва, готовність до творчої діяльності. У підлітковому віці формується

свідоме ставлення до власних інтересів, здібностей, суспільних цінностей, пов’язаних з

вибором професії та свого місця у суспільстві .

6. Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і

виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, в діях і

вчинках, пов’язаних з мистецтвом. У підлітковому віці мистецтво використовується як

засіб духовного становлення, пізнання свого внутрішнього світу.

Всю систему навчально-виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу

особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи

сучасні вимоги виховання прагну організувати виховний процес, що формував би

повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь

кожного мого вихованця.

Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі

взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість, потрібність.

«Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не

обмежувати, а надавати свободу вибору», – ось моє професійне кредо.

Виховання без примусу ґрунтується на довірі. Мої вихованці є моїми однодумцями,

вони не просто багато працюють для досягнення результатів, вони – творці власних

життєвих успіхів і перемог.

Залежно від виховних завдань використовую найрізноманітніші методики вивчення

особистості учня у вільний від навчання час. Це дозволяє з'ясувати ступінь вираженості

певної якості, вивчити умови, за яких вона яскраво виявляється, спонукати вихованців до

самовивчення, самовиховання відсутніх якостей або дозволить позбутися негативних

форм поведінки тощо.

При доборі необхідних діагностико-корекційних методик обов'язково враховую

вікові, індивідуальні особливості та психофізіологічні можливості конкретної дитини, які

порівнюю з фоном класного колективу і лише після цього визначаю шляхи подальшого

виховного впливу на учня. Суворої необхідності дотримання будь-якої послідовності

використання діагностичних методик немає. Тому застосовую виховні прийоми

поступово, крок за кроком — від простих методів обстеження до складних.

13

У практиці виховної роботи з класним колективом для вивчення особистості учня

використовую методику «Закінчи речення» (додаток № 1 ), «Вивчення моральних уявлень

учнів» (додаток № 2), «Вибір» (додаток № 3), методику ДДО (диференціально-

діагностичний опитувальник), (додаток № 4).

З метою заохочення учнів до здійснення самооцінки власних якостей особистості,

усвідомлення їх значення використовую методику «Моя самооцінка».(Додаток № 5)

На певному етапі діагностичної роботи з учнями використовую поради та мам ятки

з самовиховання, самоосвіти.(Додаток № 6 )

Свої міркування записую у спеціальний зошит «Психолого-педагогічних

спостережень за учнями».

Опрацювавши анкети і різні методики, запропоновані практичним психологом, я

добре знаю інтереси кожного учня. За допомогою анкет збираю відомості про дітей та їх

батьків, визначаю соціальний статус учня і стан здоров’я кожної дитини, також дізнаюся

про нахили і уподобання. Це допомагає мені під час вибору тем для класних годин та

надає можливість варіювати участь кожної дитини в обговореннях, диспутах, уроках

мужності та чуйності та інших формах проведення класних годин. Важливо виявити

інтереси учнів класу, з’ясувати, наскільки вони різноманітні, чи об’єднують вони дітей,

чи, навпаки, роз’єднують на безліч груп; як ставляться діти до інтересів своїх товаришів,

що можуть бути спільними й об’єднувати весь клас. Знаючи особливості учнів, їх інтереси,

рівень вихованості, мені легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з

класом. Під час планування виховної роботи я враховую ступінь зайнятості дітей

навчанням та іншими суспільно корисними справами, рівень їх досвіду та організаційних

навичок.

Адже вивчити чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси

характеру - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші

методи педагогічного впливу.

Іноді легше десять раз зробити все самому, ніж доручити дітям. Але всім відомо, що

потужний виховний ефект приносять лише ті справи, організаторами і виконавцями яких

є діти. Про це свідчить свято «Посміхнись і буде все о’кей», самостійно організоване і

проведене моїми вихованцями у 10 класі.(Додаток № 7 ) і година спілкування, проведена

мною в рамках тижня української мови літератури, «Хотіла б я піснею стати …».

Презентацію до даного заходу допомогли створити учні класу. (Додаток № 8).

14

Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент

рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу.

Вважаю, що саме цінування цієї ініціативності, довіра до дітей і орієнтація в роботі на їх

запити, інтереси та їх бажання - забезпечення найсприятливіших умов соціалізації

особистості.

Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення

правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і

контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі

й конфліктні ситуації. Тому проводжу години спілкування «Конфлікти. Шляхи їх

подолання», «Як уникнути конфліктних ситуацій» тощо. Разом з унями опрацьовували

статтю-пораду «Що ви знаєте про конфлікти «Учень - учитель?» Чому вони виникають?».

Майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказати учням правильну

лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості,

підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до

найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво.

Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток,

через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині

кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає

сум.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості моєї професії,

намагання зробити кожну взаємодію з вихованцями цікавою як для дітей, так і для себе,

допомагають мені визначати пріоритетні завдання у виховній діяльності, знаходити засоби

їх вирішення, прогнозувати реальні результати. Наприклад, працюючи з учнями 5 класу,

свою роботу спрямовую на формування колективу, особистісне зростання кожної дитини,

виховання свідомого патріота та відповідального громадянина своєї держави на засадах

духовних надбань українського народу. В період формування колективу проведено

родинний вогник «Давайте ближче познайомимося», конкурс на краще генеалогічне

дерево «Роде мій», виставка малюнків «У мені є все!», година спілкуванн «Символи моєї

України».

У своїй роботі намагаюся не відмовлятися від напрацьованих позитивних,

дієвих традицій, форм та методів роботи нашої школи, але намагаюся наповнювати їх

новим змістом. Для цього в роботі з класом використовую інтерактивні та розвиваючі ігри,

15

конкурсні змагання, тренінгові вправи, дискусійні ринги, заочні подорожі, етичну регату,

класні майстерні та інші.

Найефективнішими формами та методами роботи вважаю:

Спланувати і визначити тематики і форми проведення годин спілкування мені

допомагає опитувальник «Мої ідеї, пропозиції щодо проведення виховних справ у класі»,

який проведжу з учнями наприкінці навчального року.(Додаток № 9 )

Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має іноді більше

значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. І саме тому в план роботи включаю

ті справи і заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть

виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху.

Для цього разом з дітьми обговорюємо запропоновані ними теми класних годин,

вибираємо найкращі. За бажанням і за допомогою дітей було проведено диспут

«Загублений світ комп’ютерних ігор», урок гендерної грамотності «Рівноправність

чоловіків і жінок», тренінг «Твоє життя – твій вибір. Опір тиску однолітків», година

спілкування «Спілкування дівчат і хлопців на засадах дружби»(відмова від небезпечних

пропозицій в умовах тиску та загрози насилля).

колективна творча справа (проектна діяльність).

просвітницькі акції;

моніторинг (тестування);

батьківські збори;

відеолекторії;

гуртки та клуби за інтересами;

індивідуальні бесіди;

діяльність органів учнівського самоврядування;

спільні загальношкільні заходи;

години спілкування;

16

Перед плануванням своєї роботи заздалегідь думаю про кофіцієнт виховної дії

години спілкування, тобто важливе значення має не тільки зміст і обсяг інформації, але й

про враження, яке вона справлятиме на учнів.

Для мене важливо, щоб класні години проходили не тільки у формі лекцій, а й у

формі вільного дискусійного спілкування, на яких учні вчаться сперечатися не за

допомогою гучного голосу, а завдяки силі переконання. Варто зазначити, що саме на таких

заходах учні вчаться спілкуватись, створюють доброзичливу атмосферу, допомагають

кожному виразити себе. (Тренінг по методиці «Рівний-рівному» «Спілкуємося та діємо»,

«Твоє життя – твій вибір» (додаток № 10), філософський стіл «Нехай не розмежованою

залишиться навіки»).

Одним із пріоритетних напрямків виховної роботи з класом є превентивне

виховання. Тому намагаюся виробити систему роботи з даного напрямку. Складовою

частиною якої є систематичне проведення кожної третьої середи місяця дня профілактики

правопорушень, в рамках якого було проведено ряд заходів.(Рольова гра «Права дітей»,

гра «Ерудит Юра»(юридичних афоризмів), правовий бліц-турнір «Людина і закон»,

година спілкування «Як уникнути кримінальної ситуації»).

У своїй роботі використовую елементи методики І.Іванова – КТС – (колективна

творча справа) – спільний пошук кращих рішень складних завдань. Таким чином,

намагаюсь заохочувати дітей до прийняття участі у шкільних і класних заходах,

розкривати і розвивати бажання завжди робити все цікавим, неординарним. При цьому

моє завдання як класного керівника – спрямувати КТС на збагачення особистості і

колективу соціально цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей,

потреб і відносин.

Збереження здоров’я дітей, формування в них свідомого вибору здорового

способу життя є нині найактуальнішою проблемою, для розв’язання якої необхідна

розробка і послідовне запровадження принципово нових підходів до змісту і

структурування виховної роботи. Обов’язковим компонентом нової системи

національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення

здоров’я, гігієнічне виховання учнів, формування культури здоров’я особистості.

Виховна робота класного керівника в цьому напрямку покликана, перш за все,

забезпечувати належний освітній рівень учнів, виховувати у них потребу бути

здоровим, формувати стійкі мотиви на здоровий спосіб життя та поведінку. Вирішую

17

це завдання за допомогою стартування проекту «Здоровий спосіб життя», метою якого є

пропагування здорового способу життя. Учасниками і ініціаторами проекту є учні 8 класу.

Реалізація проекту відбувається у три етапи. І етап – створення груп «Шкідливі звички»,

«Харчувння», «Спорт і гігієна»; ознайомлення з темою, метою, завданнями; визначення

завдань групам. ІІ етап – анкетування учнів, зустрічі та бесіди з лікарями, спортсменами,

людьми, які схильні до шкідливих звичок. ІІІ – представлення результатів роботи груп.

Варто зазначити, що стартуванню даного проекту передували проведені цікаві заходи

даного напрямку.

1. Правовий «лікбез»: ознайомлення з нормативно-правовою та законодавчою базою

України з охорони здоров'я, пропаганди здорового способу життя, відповідальності

громадян за вживання та розповсюдження наркотиків.

2. Творчий конкурс «Антиреклама - двигун дії»: виготовлення та розповсюдження

плакатів, агітаційних листівок, спрямованих проти наркотиків та їх уживання.

3. Години спілкування «Вирішуйте самі: з наркотиками чи без них?».

4. Ділова гра «Мрії на майбутнє»

Короткий опис гри

1. Кожний учасник гри виписує на окремому аркуші у два стовпчики: І) шість

якостей та рис, які сприятимуть досягненню мети та здійсненню мрії; ІІ) шість якостей,

які цьому перешкоджатимуть.

2. На аркуші, закріпленому на дошці, учасники гри по черзі називають записані риси

та якості (у разі повторів навпроти вже названої риси ставиться якась позначка, наприклад

«+»).

3. Обговорення написаного: Чи є серед перерахованих рис негативні звички, зокрема

вживання тютюну, алкоголю, наркотиків? Скільки учасників навели їх у другому

стовпчику? Про що це свідчить?

4. Висновки гри.

4. «Круглий стіл» для старшокласників на тему «Вплив середовища на появу

згубних звичок у молоді. Як їх уникнути?».

5. Дослідницька робота «Статистика свідчить»: збір і доведення до підлітків

інформації про кількість захворювань і смертельних випадків у районі, що сталися через

те, що підлітки вживали наркотики, дані про скоєні наркоманами правопорушення та

злочини тощо.

18

6. Гра «Чого ти можеш позбавитись у житті і що придбаєш, якщо станеш

наркоманом?». Використавши методику «мозкового штурму», діти записують у дві

колонки «Досягнення» та «Втрати». Порівнюють отримані результати та роблять

висновки.

7. Акція «Кумири проти»

1. Провести опитування серед школярів, схильних до шкідливих звичок, «Хто ваш

кумир?»

2. Спробувати відшукати у статтях про кумирів та інтерв'ю з ними, опублікованих у

періодичних виданнях та електронних джерелах, ставлення видатних людей до шкідливих

звичок - алкоголю, тютюну, наркотиків.

3. Випуск агітаційних плакатів чи стінних газет «Кумири проти», де наведені їхні

висловлювання чи випадки з життя..

8. Конкурс кросвордів «Наркоманія проти життя»

9. Складання замітки до ЗМІ про вибрану проблему та хід її вирішення.

Активним пропагандистом здорового способу життя є агітбригада учнів класу

«Сполох», яка приємно вразила учнів школи своїм виступом «Ми – за здоровий спосіб

життя». (Додаток № 11)

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя.

Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому

особливої актуальності набуває завдання виховати молоде покоління на засадах

моральності й духовності, бо «…у кожної людини чи навіть народу, що не наділений

належною мірою ідеалізмом, як правило, відсутні й життєві орієнтири та стимули

боротьби за існування. Ідея – головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея,

перетворена в міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію особистості в

майбутнє». Який «шлях» обере юна особистість – таким і буде її майбутнє, наше майбутнє,

майбутнє нашої держави. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають

вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають

ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

У вихованні я веду дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї

країни до осягнення загальнолюдських цінностей. Проведені виховні справи «Добро,

мораль і щастя у нашому житті»(додаток № 12), «Вчимося бути добрими

19

людьми»(додаток № 13), «Душі людської доброта» (додаток № 14), сприяють виконанню

означених вище завдань.

Сучасні методи виховання потребують від мене постійного підвищення

майстерності. Тому беру активну участь у роботі семінарів, круглих столів, методичних і

педагогічних рад, педагогічних читань, тренінгів. На засіданні педагогічної ради школи

виступала з доповіддю «Роль класного керівника у формуванні особистості дитини», на

методоб’єднанні класних керівників - «Створення в класі атмосфери доброти, довіри,

взаємодопомоги», «Роль гурткової роботи у процесі розвитку й саморозвитку дитини»,

була учасником шкільного тренінгу вчителів «Обдарованість: діагностика та система

роботи зі здібними дітьми», в ході якого захищала проект «Погляди та визначення

здібностей та обдарованості». На районному семінарі класних керівників доповідала на

тему «Інноваційні підходи до розвитку індивідуальних здібностей учнів у позакласній

роботі», на районному семінарі педагогів-організаторів виступала з доповіддю

«Громадянське виховання в змісті, формах і методах позаурочної роботи». Використовую

здобуті навики в своїй роботі.

Отже, працюючи класним керівником намагаюся використати всі можливості

виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть

всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його

здібностей і талантів. Керуючись у своїй роботі Конституцією України, Законами України:

«Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про сприяння

соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини,

Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів

загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною доктриною розвитку

освіти України у ХХІ столітті та новими концептуальними підходами до виховання дітей,

підлітків і молоді у національній системі освіти, спрямовую свою діяльність на створення

у класному колективі сприятливого середовища для формування особистості дитини,

пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного

вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до

загального успіху.

20

Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних,

здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення.

Ось чому головне завдання класного керівника – знайти і підтримати учнівську молодь,

яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи

починаються із маленьких вчинків. Розвиток гуманістичних позицій, відхід від

авторитаризму, який пригнічує ініціативу, розвиток особистості і демократичного стилю

стосунків є на сьогодні актуальним для виховного процесу.

Найвідчутніші результати у формуванні соціально компетентної молоді дає широка

варіативність учнівського самоврядування, головне завдання якого – формування та

розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко

усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості.

Як класний керівник велику увагу приділяю організаційній діяльності та роботі з

органами учнівського самоврядування. Саме учнівське самоврядування має особливе

значення в організації та згуртованості колективу, у вихованні в учнів ініціативності.

Самоврядування – це належним чином організована робота, для того, щоб однаково добре

жилося всім, хто разом вчиться або працює… Щоб один одного не кривдили, не

перешкоджали, не докучали… Щоб допомагали, піклувалися, стежили за порядком і

правопорядком…

Уявіть собі, що наше життя – це один нейтральний колір, а всі люди за характером

однакові, мають одні й ті ж самі здібності, виконують однотипну роботу… Чи людство

тоді б прогресувало?!

Дитяче самоврядування, правильно організоване педагогами, відкриває невичерпні

можливості для постійного вдосконалення виховного процесу. Воно сприяє розвитку

дитячої ініціативи, яка стає джерелом нових знахідок та перемог, згуртуванню учнівського

колективу. Учнівське самврядування забезпечує включення учнів у різноманітну

діяльність колективу, має вплив на дотримання учнями прав та обов’язків.

Розпочали ми свою роботу із колективно творчих справ, що сприяли розвитку

колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей,

згуртуванню колективу. На цьому етапі формування колективу діти презентували проект

«Мій клас – моя сім’я». І головним правилом для мене було: більше самостійності – адже,

21

виконуючи роботу за дітей, ми позбавляємо їх можливості пізнавати життя на власному

досвіді. А також прийняття дитини як особистості, визнання її індивідуальної

своєрідності, її права на виявлення свого «Я» на тому рівні розвитку, якого вона досягла у

своєму житті.

Ще у 5 класі було проведено декілька зборів учнів класу, на яких разом вирішили –

самоврядування потрібне для того, щоб:

Розвиток учнівського колективу в такому напрямку виховної роботи можливий

тільки на принципах співробітництва й співтворчості. Становлення і розвиток

демократичних стосунків між класним керівником і учнями мали продовження у

тренінгових заняттях із розвитку комунікативних навичок учнів та згуртування класного

колектву. Тренінг складався з циклу занять: перше заняття - «Ти мій друг, і я твій друг»,

друге – «В круговерті життя», третє – «Створи себе сам», четвертє – «Як ми сприймаємо

оточуючих».

Виходячи з мети та завдань виховного процесу, у класі організоване таке виховне

середовище, яке надає учню можливість вибору різних видів занять і творчої діяльності,

які відповідають особистим потребам. У процесі різноманітної діяльності за участю

ініціативних творчих груп (склад яких постійно розширювався за бажанням самих учнів)

відбувалося згуртування дитячого колективу. Крім того, відокремилася учнівська група,

яка виявила найбільшу активність в участі як у класних так і шкільних заходах, утворивши

актив класу. І протягом двох років сформувалися беззаперечні лідери.

А.С. Макаренко свого часу сформулював закон розвитку колективу: «Колектив

повинен постійно рухатися вперед, досягати все нових і нових успіхів, щоразу все більше

впливати на розвиток і особистісне формування всіх членів. Зупинка в розвитку колективу

призводить до його ослаблення і розпаду». Колективна перспектива – це віддалена у часі

відповідальність за всі справи у класі була колективною, а не тільки класного керівника;

клас повинен стати єдиним колективом;

у кожного має бути конкретне доручення;

у колективі повинні бути дисципліна, порядок,

організованість.

22

мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікавлена переважна

більшість членів колективу.

Саме тому на наступний період виховна робота у класі була спрямована на

розкриття та реалізацію учнівської творчості в контексті формування відповідального

ставлення до своїх обов’язків; продовжено роботу щодо виховання активної життєвої

позиції та лідерських якостей через учнівське самоврядування в класі; сприяння тому,

щоб зміст та форми колективної творчої діяльності допомагали кожному знайти себе,

самовизначитися.

У виховній роботі з класом я ставлю собі за мету:

Учнівське самоврядування – це самостійна організація дітьми їхньої колективної

життєдіяльності, а отже, воно немислиме без повноцінної творчості дітей. Більше того,

передавати учням організаційний досвід;

навчати їх організаторської майстерності;

залучати учнів до самоуправлінської діяльності та надавати їм необхідну допомогу;

не приймати рішення, не обговоривши з учнями всі проблеми;

завжди цікавитись завданнями органів учнівського самоврядування;

спільно з учнями шукати шляхи розв’язання цих завдань;

допомагати учням визначати мету діяльності, складати план, аналізувати роботу;

не перебирати на себе всю відповідальність, намагатись зробити так, щоб учні самі знайшли вихід із найскрутніших ситуацій;

постійно навчати актив, готувати його до самостійної роботи.

23

якщо діти усунені хоча б від однієї із ланок самоврядування, воно відразу втрачає сенс,

стає придатком формальної системи виховання, яка завдає шкоди розвитку кожної окремої

особистості і колективу загалом.

Виходячи з мети та завдань, у класі організоване виховне середовище для прояву і

розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і

особистісно значущих інтересів і потреб учнів.

Наступним кроком у розвитку учнівського колективу, зокрема кожної дитини як

неординарної особистості, було спільне рішенням створити міні-республіку класу

«Веселка» . Це рішення було прийнято на класних зборах з розподілу обов’язків

учнівського самоврядування «Будуємо разом наш спільний дім».

Позитивних результатів можна досягти лише тоді, коли будуть створені умови для

реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Перед виборами президента класу, учнями

були складені вимоги для кандидата в Президенти і присяга для вже обраного Президента.

Зважаючи на це, у класі були проведені передвиборча кампанія і вибори Президента,

максимально наближені до реалій життя. (Додаток № 15)

Діти затвердили свої закони і моральний кодекс для кожного учасника міні-

республіки «Веселка».( Додаток № 16, № 17)

Заснована міні-республіка «Веселка» класу уособлює демократичну та самодіяльну

атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у

них громадянськості, організаторських якостей, допомагає в проведенні різноманітних

заходів, виступає їх ініціатором.

- це група Відданих справі, Енергійних, Самоорганізованих,

Ерудованих, Любителів природи, Кмітливих, Активних дітей.

Головний принцип учнів міні-республіки « Самі вирішили, самі зробили, самі

відповідаємо».

Вся діяльність класного самоврядування регламентується Статутом міні-республіки

«Веселка». (Додаток № 18)

Учні міні-республіки «Веселка» мать свою емблему. Емблема міні-республіки —

зображення веселки та золотавого соняшника, у верхній частині напис «Веселка».

(Додаток № 19)

Для підвищення активності учнів, створення ситуації успіху в міні-республіці

введені заохочувальні жетон (квадратні – організатор, трикутні – учасник, круглі –

24

спостерігач). Таким чином, діти самі можуть оцінювати ступінь своєї участі в

самоврядуванні класу, самостійно проаналізувати свої успіхи та невдачі.

З власного досвіду виокремлюю певні складові, без яких не існує учнівське

самоврядування в класі.(Додаток № 20)

У процесі різноманітної діяльності за участю ініціативних творчих груп –

президента і міністерств класу - відбувається зміцнення і подальший розвиток учнівського

самоврядування у класному колективі.

Пріоритетом обраної виховної моделі – учнівське самоврядування – є прагнення

підготувати особистість до тих життєвих ситуацій, в яких йому доведеться діяти в

майбутньому, доступними засобами, в контексті особистісно орієнтованого навчання,

допомогти перейти йому на якісно новий рівень розвитку, трансформувавшись в суб’єкта

власної життєтворчості та життєдіяльності, здатного самотужки зайняти притаманне лише

йому місце в людському соціумі, долаючи всі можливі перепони, адаптуючись до умов,

що змінюються.

Демократизація стосунків у класному колективі сприяє зростанню ролі учнівського

самоврядування. Органи самоврядування складаються з найактивніших учнів, які

виконують конкретну роботу, що поліпшує життя товаришів та школи загалом. Мої

вихованці знають, що кожен може впливати на громадське життя, брати участь у

плануванні, розробці, аналізі спільних справ.

Встановлення демократичних, гуманістичних взаємин у класі стимулює розвиток

самодіяльності, ініціативи та самоврядування учнів, що і є основою згуртування

колективу. Такі стосунки формуються в ході всієї виховної діяльності. Зокрема, у процесі

надання допомоги учням у підготовці і проведенні класних зборів. Класні збори – вищий

орган учнівського самоврядування. Адже мета класних зборів - розвиток учнівського

самоврядування, згуртування первинного колективу, формування громадської думки,

залучення всіх учнів до організаторської діяльності. І головним завданням зборів, які

розпочали організовувати у 5 класі, є привчити учнів говорити, відстоювати й

аргументовано доводити власну думку, поважати погляди інших, вести дискусію тощо.

Крім того, участь класного керівника у зборах має свій поетапний розвиток, що є

важливою складовою у розвитку демократичних стосунків у колективі.

У 5 класі проводжу збори кілька разів на місяць з метою зробити спільні обговорення

й вирішення питань колективного життя звичними й необхідними для учнів.

25

У 6 класі створюю умови для інтенсивного оволодіння учнями організаторськими

уміннями та навичками, залучаю всіх учнів до підготовки та проведення зборів, виконання

їх рішень.

У 7 класі надаю консультативну допомогу учням, які самостійно організовують і

проводять збори.

Учні 8-11 класів проводять класні збори самостійно (класний керівник присутній,

бере участь в обговоренні питань, висловлює свою думку).

Класний керівник на учнівських зборах має право:

Класні збори вирішують усі питання життєдіяльності учнівського колективу:

брати участь у роботі

учнівських зборів із

правом одного голосу;

надавати методичну допомогу

організаторам зборів, не

заміняючи їх у роботі;

володіти ініціативою скликання учнівських

зборів і внесення до

порядку денного

питання, пов’язаного із

життям і діяльністю учнівського колективу;

усебічно підтримувати

громадську і творчу

ініціативу, активність учнів, їхню

самостійність.

26

Працюючи з дітьми, мною було з’ясовано, що активності й оптимізму дітей замало,

потрібний час для поступового формування лідерів, зростанню їх професіоналізму у

складній справі керівництва. Це й процес не є стихійним, тому свою роботу класного

керівника будувала поступово, відповідно до індивідуальних вікових і психологічних

особливостей учнів, колективних та особистих інтересів і потреб.

Класна система самоврядування виховує потребу в учнів у навчальній, спортивно-

оздоровчій та суспільно-корисній діяльності (чергування кожної дитини в класі, догляд за

кімнатними рослинами, збереження меблів, робота з упорядкування шкільного подвір’я).

Тому діти живуть і працюють під девізом : " Працюючи сам – навчися поважати працю

іншого ".

Форми та методи роботи з органами учнівського самоврядування

1. Гра «День дублера». Учні стають учителями і проводять уроки в класах.

2. Ділова гра «Лідер», завдяки якій виявляються лідери в колективі. Під час гри учні

виявляють активність виконуючи завдання різних рівнів і отримують жетони різного

кольору:

білого — лідер-організатор;

жовтого — лідер-натхненник;

червоного — лідер-виконавець.

3. Проведення «Сімейних вечорів », що сприяє згуртуванню класного колективу

та розвиває ініціативу, самостійність та творчість дітей. Це може бути презентація

проекту «Наші спільні справи», аналіз анкетування «Батьки і діти».

планують та аналізують

роботу класу;

розподіляють громадські доручення,

заслуховують звіти про їх виконання;

готують пропозиції щодо

оцінювання поведінки і суспільно

корисної праці;

вирішують питання

заохочення та стягнення

тощо.

27

4. Гра «Розкажи мені про себе», яка стимулює процеси самовиховання і сприяє

взаєморозумінню (під час гри учні пишуть асоціації на своїх друзів, порівнюючи їх

з тваринами, видом спорту тощо. Гра закінчується рефлексією, кожен говорить

фразу: « Сьогодні я зрозумів, що я...»).

5. Анкета «Ми — колектив? Ми — колектив... Ми—колектив!», суть якої:

визначити, на якій стадії розвитку знаходиться колектив за допомогою групової

оцінки.

6. Заняття-практикум «Як вести за собою», яке допомагає учням зрозуміти, що

необхідно, щоб однолітки зрозуміли тебе, підтримали і стали допомагати, пішли за

тобою.

7. Журнал-естафета «Світ моїх друзів, світ моїх захоплень, світ спільних справ

». Мета — скласти банк ідей та пропозицій життєдіяльності класного колективу та

виявлення організаторів класних справ.

8. Випуск класної газети, прес-бюлетня (терміновий випуск міні-газети),

фотогазети.

Одними із активних форм роботи класного керівника під час виховного процесу –

розвитку учнівського самоврядування - вважаю такі:

Результатом діяльності учнівського самоврядування є проведення демократичних

виборів президента і міністерств міні-республіки 8 класу. На посаду Президента класу

балотувалися Бачук К., Хурбоєв А., Стоцька А., Сотник Н. Порівняно із попередньою

передвиборчою кампанією збільшилася кількість кандидатів на посаду Президента, це

свідчить про результативність роботи учнівського самоврядування міні-республіки 8

„Мозковий штурм”

робота в парах або групах

дискусія

рольова гра

„Незакінчені речення”

опитування

анкетування

28

класу і зросту громадської активності дітей, їх самореалізації. Після презентації своєї

передвиборчої кампанії щодо розвитку учнівської спільноти класу більшість голосів під

час голосування отримали хурбоєв Андрій – Президент класу, Бачук Катерина – Віце-

президент класу.

Сотник Наталія є офіційним лідером, вирізняється позитивною спрямованістю,

благотворно впливає на колектив, установлює здорові взаємини у класному колективі.

Діти класу під час учнівських «зборів у колі» міні-республіки 8 класу одноголосно

запропонували кандидатуру Сотник Наталії на посаду Президента школи. Творча команда

класу організувала передвиборчу агітацію у вигляді стіннівки «Це – наш вибір», листівок

«Знайомтесь – це Я» про однокласницю, майбутнього Президента. На жаль, у виборах

Президента школи перемоги ми не здобули.

Учні 8 класу активно взяли участь у проектах, запроваджених Сотник Н., «Шкільний

дрескод» - презентація моделей шкільної форми (Найдич Іванна, Салінська Анна) «Погляд

дитини» - фотогалереї «Толерантність очима дітей», «Я - українець» (Дудчик Богдан,

Козак Андрій, Митчик Юлія ).

Мої вихованці брали участь у районному конкурсі листівок «Спасибі – ні!» і

отримали грамоту за оригінальність задуму, були учасниками районних конкурсів

малюнків «Все в житті починається з мами», «Посміхнемось щиро Вишні».

Варто зазначити, що саме члени міні-республіки «Веселка» були членами команди

КВК і екологічної агітбригади, що займала призові місця на районній сцені.(Додаток №

21), написали екологічну казку «Гості з планети Руйнація» . (Додаток № 22).

У розвитку учнівського самоврядування чільне місце посідає рівень навчальних

досягнень класу, адже це одна із ланок позитивного спрямування розвитку і самореалізації

особистості. Робота, створеного Міністерства освіти в міні-республіці 8 класу, куди

входять Стоцька Анна і Геналюк Катерина, із своєрідним девізом «Допомагаю іншим –

навчаюсь сам», дало певні результати у 2011-2012 навчальному році Бачук Катерина,

учениця 7 класу, здобула ІІІ місце у районній олімпіаді з географії; Митчик Юлія, учениця

7 класу, здобула ІІІ місце з фізики.

Саме учнівське самоврядування класу організувало та провело усний журнал,

спрямований на вивчення основних положень конвенції ООН про права дитини «Я маю

право на …».

29

Протягом правової декади організовано соціологічне дослідження «Рівень

вихованості учнів», бесіду про недопущення грубощів у спілкуванні хлопців з дівчатами,

в рамках Дня профілактики правопорушень проведено акцію «Ні палінню!», виховну

годину «Це – модно?!» і створено презентацію «Шкідливі звички».(Додаток №23)

Під час дослідження щодо вивчення рівня вихованості учнів отримано наступні

результати:

8 учнів мають високий рівень вихованості;

11 учнів мають достатній рівень вихованості;

9 учнів мають середній рівень вихованості;

2 учні мають низький рівень вихованості.

Результати анкетування наведено в діаграмі.

Проведено дослідження щодо виявлення мікрогруп в учнівському колективі. У класі

є 2 мікрогрупи. Поділ відбувається на гендерній основі. Авторитетом серед хлопців

користується Дудчик Богдан, Козак Андрій. Салінський Максим іноді проявляє себе як

негативний лідер, має схильність до хизування перед однолітками. Серед дівчат лідерами

є Сотник Наталія, Стоцька Анна. Між дівчатами відчувається боротьба за лідерство, хоча

вони добре уживаються в учнівському колективі. Дві мікрогрупи добре налагоджують

стосунки між собою, вміють разом організувати справи, прислухаються до думок та

пропозицій один одного, вміють працювати на результат. Разом з тим переважна

більшість учнів класу позитивним і головним лідером класу визнають Сотник Наталію.

Популярність визначається такими рисами, як товариськість і контактність, чуйність,

Високий27%

Середній30%

Достатній36%

Низький7%

Діаграма вихованості учнів класу

30

рівність, доброзичливий характер, всебічний кругозір і ерудиція, готовність завжди

прийти на допомогу товаришам, щедрість, зовнішня привабливість.

Разом з тим під час вивчення класного колективу, використання методу

спостереження є ряд аспектів, які потребують педагогічного втручання та вирішення. У

частини учнів класу відсутня сформованість культури поведінки, що призводить до

конфліктів між однолітками та з вчителями, погіршення міжособистісних взаємин. До

таких учнів належать Салінський Максим, Цюрик Владислав, Козак Андрій. Практичним

психологом проводиться індивідуальна, психокорекційна робота з вище зазначеними

учнями. Колектив 8 класу впливає на своїх членів, вимагає від них дотримання правил

поведінки. Схвалення або засудження колективом дій учнів, правильна, толерантна

критика, серйозні вимоги один до одного – важливий чинник, що сприяє накопиченню

соціально-морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності. Відповідно

до етапів розвитку колективу (за А.М.Лутошкіним) колектив 8 класу перебуває на ІІІ етапі

розвитку – «блимаючий маяк». У колективі виділяється актив – Стоцька Анна, Геналюк

Катерина, Тимошик Марина, Митчик Марія, дудчик Богодан, Цюрик Сергій, тимошик

Марія, Митчик Юлія, Луцик Тетяна знаходяться спільні цілі, у деяких випадках учні діють

як колектив, є бажання бувати разом, допомагати один одному, але для справжніх справ

ще не вистачає волі, наполегливості у досягненні мети, уміння підкорюватися

колективним вимогам, не вистачає взаєморозуміння; активність виявляється сплесками –

як світло маяка.

Процес становлення і дії учнівського самоврядування реалізується у діяльності, яка

здійснюється дитиною на початку за допомогою дорослих, потім - самостійно. Саме у

спільній діяльності відбувається розвиток, розкриття внутрішніх можливостей дитини.

Тому важливо об'єднати всі зусилля сім'ї та класного керівника для виховання особистості,

яка відповідає сучасним вимогам суспільства.

Для себе сформулювала декілька важливих принципів, яких дотримуюсь у своїй

роботі, від яких намагаюсь не відходити:

1. Створити єдиний колектив учнів, батьків і вчителів, об’єднаний спільною метою й

відповідальністю, діючий на демократичних та гуманістичних принципах.

2. Сприяти виробленню у батьків уявлень про єдність і цілісність виховного процесу

в сім'ї та класі.

31

3. Сприяти засвоєнню батьками навичок аналізу дитячих вчинків, розуміння їх

мотивації.

Тож, підводячи підсумок, зазнаю, що першочерговим завданням педагога в

сучасних умовах є необхідність сформувати і виховати в кожному учневі, в кожній

учениці, перш за все, сильну особистість з ясно вираженим власним “Я”, здатною

обґрунтовано обстоювати власну життєву позицію. А учнівське самоврядування

передбачає самовдосконалення особистості, набуття необхідних для самостійної і творчої

побудови свого життя якостей: інтелектуальних, емоційно-вольових та морально-

психологічних.

Я з гордістю можу сказати, що задоволена наслідками своєї роботи. Діти стали по-

іншому відноситись до себе: це і гігієна, поведінка, ретельність; до близьких: повага,

вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму... Я щаслива, що обрала саме

професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої

ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною,

настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.

Отже, я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне,

кожна дитина має свою власну стежку, яку я допомагаю роздивитись. А для пошуку вірних

шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою

фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів

до веселки нашого життя. А також хочу використати вислів психолога М.Чехова :

« Душа залишається глуха до наказів, не відповість на гвалтування, душу можна тільки

зацікавити».

32

Для сучасного етапу розвитку нашого суспільства характерне, з одного боку, значне

підвищення вимог до виховання підростаючого покоління, з іншого - ускладнення самого

характеру виховної роботи, обумовленого рядом обставин. Якщо раніше для учня вчитель

і батьки були основними інформаторами про навколишній світ, їх авторитет був

заснований на безперечній перевазі в знаннях і досвіді, то зараз, завдяки телебаченню,

кіно, комп’ютеру і іншим засобам, учні сприймають величезну масу додаткових

відомостей, що значно підвищує претензії дітей до своїх вихователів. Високий рівень

розвитку дітей іноді приводить до того, що окремі школярі «переростають» виховні

можливості своїх батьків і окремих вчителів, перестають поважати їх, починають

негативно ставитися до заходів педагогічної дії.

Процес виховання реалізується у діяльності, яка здійснюється дитиною на початку

за допомогою дорослих, потім - самостійно. Саме у спільній діяльності відбувається

розвиток, розкриття внутрішніх можливостей дитини. Тому важливо об'єднати всі зусилля

сім'ї та школи для виховання особистості, яка відповідає сучасним вимогам суспільства.

Сім’я – важливе середовище життя дитини. Я вважаю, що виховний процес

неможливий без співпраці вчителя з батьками.

В. О. Сухомлинський писав: « В наші дні немає важливішого у сфері виховання

завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей».

Соціальні психологи стверджують, що якщо сім’я зацікавлена у вихованні

особистості дитини, то сили школи потроюються. Адже цей розвиток успішний лише

завдяки спілкуванню, взаєморозумінню і співпраці з батьками.

Головна мета моєї виховної системи класу – формування вмінь спілкування у

ланцюжку «класний керівник – учні – батьки» для забезпечення гармонії між школою і

родщиною.

Як класний керівник у своїй роботі користуюся програмою «Батьки і школа», яка

допомага вивченню психічних особливостей особи дитини як об'єкту і суб'єкта виховного

процесу в сім'ї і школі, що дає можливість встановити принципи педагогічної взаємодії

між батьками і дітьми, батьками і вчителями, вчителями і учнями, створити в класі

атмосферу взаємопідтримки і спільності інтересів.

33

Програма сприяє розвитку взаємин школи і сім'ї, а також розвитку творчого

потенціалу і підвищенню активності педагогічної громадськості в організації діяльності з

сім'єю.

Мета і завдання програми

Мета: створення максимально сприятливих умов для розкриття здібностей учнів

шляхом взаємодії школи і сім’ї, залучення батьків до виховного процесу.

Завдання:

1.Створити єдиний колектив учнів, батьків і вчителів, об’єднаний спільною метою й

відповідальністю, діючий на демократичних та гуманістичних принципах.

2. Формувати у батьків сприйняття феномена виховання в сім'ї і школі як

соціального, психологічного і педагогічного явища.

3. Сприяти виробленню у батьків уявлень про єдність і цілісність виховного

процесу в сім'ї та школі.

4. Сприяти формуванню у батьків уявлень про етапи розвитку особистості

дитини, допомогти батькам навчитися розуміти внутрішні закони цього розвитку,

застосовувати отримані знання в процесі виховання дітей в сім'ї, відрізняти

достовірно значущі у вихованні явища від тих, що проходять, і незначних.

5. Сприяти засвоєнню батьками навичок аналізу дитячих вчинків, розуміння їх

мотивації.

6. Визначити роль і значення батьківського виховання у формуванні особистості

дитини.

7. Виявити характер і принципи взаємодії між батьками і дітьми, батьками і учнями

і загальні закономірності розвитку дитини в процесі такої взаємодії.

Очікувані результати

1.Залучення батьків до справ і проблем школи.

2.Надання сім'ї різноманітної спеціальної допомоги.

3.Підвищення педагогічної культури батьків.

4.Профілактика негативного сімейного виховання.

5.Творчий розвиток особистості дитини на основі свободи вибору занять.

Учасники програми:

34

Основні напрями організації роботи школи з сім'єю:

1. Складання характеристик сімей учнів.

2. Організація діагностичної роботи по вивченню родин.

3. Використання оптимальних форм і методів у диференційованій, груповій і

індивідуальній роботі з сім'єю.

4. Організація психолого-педагогічної освіти батьків.

5. Створення системи масових заходів з батьками, робота по організації спільної

суспільно значущої діяльності і дозвілля батьків та учнів.

6. Надання допомоги батькам у формуванні етичного способу життя сім'ї, в

попередженні негативних проявів у дітей і підлітків.

7. Використання різних форм співпраці з батьками .

8. Надання допомоги батькам в розвитку у дітей соціального досвіду,

комунікативних навичок і умінь.

Велику роль у співпраці батьків, учнів і класного керівника відіграє батьківський

комітет класу. Від злагодженості та відповідальності роботи цього комітету залежить

атмосфера класного колективу, взаємини батьків один з одним, спілкування дорослих і

дітей.

Добре організований батьківський комітет виконує в класі різні функції, однією з

яких є допомога в організації навчально-виховного процесу: наприклад, організація

конкурсів на кращий щоденник або зошит; рейдів-перевірок дбайливого ставлення учнів

до свого портфеля, підручників чи письмового приладдя.

соціальний педагог;

35

Важлива функція батьківського комітету – допомога класному керівникові в

позакласній роботі. Насамперед – організація та проведення батьківських уроків у класі

«Мій родовід», тобто надання можливості для творчості, імпровізації кожній родині. Крім

таких уроків, батьківський комітет допомагає в організації свят, екскурсій, походів. За

допомогою батьківського комітету було проведено свято «Пісня – нев’януча окраса

українського народу», «Батьки і діти: одвічне нерозривне коло», турпохід до джерела

«Разом з батьками».

Відомо, що всі батьки мають хоч якийсь педагогічний хист, а за допомогою

анкетування «Мої уподобання» це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі,

другий – розповідає – заслухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер трудового

навчання. Всі ці вміння використали під час організації і проведення свята «Родині ми

складаєм славу нині».

Чітка та злагоджена робота батьківського комітету класу приносить велику користь.

Школярі завжди раді тому, що їхні батьки присутні на уроках і позакласних заходах,

спільних святах і походах, пишаються участю батьків у житті класу.

У нашому класі започаткована традиція проведення своєрідних творчих звітів про

спільну діяльність батьківського комітету й класного колективу. Звіти проводились у

формі «відеофільму» про життя класу «Шкільні обрії», КВК « А у нашому класі …»,

фестивалю «Наші досягнення», виставки «Це ми зробили разом з батьками». Такі зустрічі

відбуваються наприкінці навчального року, що є своєрідним підбиттям підсумків річної

роботи.

Звичайно, робота класного керівника не повинна обійти такий бік, як виховання

«проблемних дітей». Батьківський актив є опорою у моїй роботі. Він допомагає істотно

звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені зосередитись

на педагогічній творчості, забезпечити індивідуальний підхід до «найскладніших»

вихованців. Це потребує багато часу, сил та помічників, наприклад, допомагає досвід

А.С.Макаренка. Дуже ефективним є заохочування таких дітей до класних справ,

взаємодопомога однокласників, завантаження вільного часу дітей гуртковою роботою,

відвідування клубів за інтересами, роботою на користь школі, класу, також необхідна

умова – стимуляція самовдосконалення дітей (створення ситуації успіху). У цій ділянці

роботи мені допомагають корисні поради із книги В. Калошина «Як стати щасливим за

власним бажанням», зокрема розділ «Будемо щасливими оптимістами».

36

Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість

вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям,

серця батьків не залишаються байдужими.

Сучасна сім'я розвивається в умовах якісної нової суперечливої суспільної ситуації.

Батьки, не володіючи в достатній мірі знаннями вікових і індивідуальних особливостей

розвитку дитини, деколи здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. У складних сучасних

умовах сім'ї потрібна систематична і кваліфікована допомога з боку школи, зокрема

класного керівника. Тільки в процесі співпраці педагогів і батьків можна успішно

вирішувати проблему розвитку особистості. З приводу цього проведено цикл тренінгових

занять «Вічна проблема – батьки і діти», лекцію «Як виховати успішну людину».

Школа, будучи центром всієї виховної роботи з дітьми, об'єднує зусилля всіх

організацій, що беруть участь у вихованні школярів. «Школа, - писала А. Г. Хрипкова, -

виступає в ролі організуючої, об'єднуючої сили, яка забезпечує цілеспрямованість процесу

виховання не тільки в своїх стінах, але і в сім'ї. І успіху досягають ті колективи, які добре

знають склад батьків, зміцнюють ділові контакти з сім'єю, привертають батьків до

організації вільного часу дітей, що вчаться, до індивідуальної роботи з важкими дітьми».

У практичній роботі з батьками використовую колективні й індивідуальні форми

взаємодії. Причому в тому й іншому випадку реалізуються як традиційні, так і

нетрадиційні форми роботи.

У своїй діяльності використовую такі традиційні форми роботи з батьками:

відвідування батьків удома

запрошення батьків до школи

день відкритих дверей для батьків у школі

класні батьківські збори

тематичні вечори і вечори запитань та відповідей

диспут

класні батьківські конференції

індивідуальні консультації

усний журнал

бесіда

37

Перед тим, як планувати роботу з батьками, я ретельно вивчаю сім’ї, їх матеріально-

побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до

школи, участь батьків у вихованні своїх дітей.

Я починаю роботу з батьками не із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів

удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про дитину, її уродобання,

стосунки у сім’ї. Вважаю, що висока ефективність моєї роботи цілком пов’язана з тісним

контактом з батьками. Цей напрям роботи можна вважати найскладнішим.

Відвідування батьків удома допомагає мені встановити зв'язок з усією сім'єю,

з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і

ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати

поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають,

що відвідувати треба лише родини, діти з яких створюють певні проблеми в школі.

Безумовно, з батьками таких учнів необхідно передусім встановити тісний взаємозв'язок,

проте відвідувати потрібно сім'ї всіх учнів.

Відвідування може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя,

встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму,

обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини, залучення батьків до участі в роботі

школи.

Відвідування можливе тільки після одержання дозволу батьків, тому я завчасно

попереджаю про свій візит. Відвідування родини повинне справити в родині добре

враження.

Перш ніж відвідати родину, я обов’язково з’ясувую певні відомості про неї та її

зв'язки зі школою, відтак з'ясую основні дані про самого учня, його успішність, поведінку,

стосунки з учителями тощо. Варто зазначити, що успіх відвідування сім'ї залежить не

лише від сумлінної підготовки, а й від моєї поведінки. З самого початку зустрічі з

батьками стараюся створити атмосферу довіри і доброзичливості. В сім'ях, які не мають

систематичного зв'язку зі школою, візит педагога розцінюється як сигнал біди, батьки

насторожуються, готуються до захисту дитини. Для цього спочатку розмовляю на відверті

теми, розпитую про традиції, звичаї, спільне проведення дозвілля в родині й лише потім

обговорюю причину приходу в родину. Бесіду про дітей починаю з позитивних моментів

їх характеру і поведінки. Поступово переходжу до негативних якостей учня. Своє

судження висловлюю спокійно, тактовно.

38

Встановлення істинного стану справ дає мені змогу накреслити спільний план дій

школи і сім'ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.

Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома проводжу за певною схемою.

(Додаток № 24)

У разі необхідності запрошую батьків окремих учнів до школи. Під час бесіди

з ними дуже важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу

доброзичливості, довір'я. Щоб викликати батьків на відвертість, розмовляю з ними про

учня наодинці. Така бесіда корисна і для мене, і для батьків. Я відповідаю на запитання

батьків, висловлюю їм свої вимоги. Батьки отримують корисні поради і допомогу від

класного керівника, переконуються у моєму уважному ставленні до них. Під час таких

зустрічей проводжу бесіди-поради «Щоб мати права, потрібно знати обов’язки», «Як

попередити шкідливі звички», «Скромність і розкутість, сором і сором’язливість, розум і

добра слава, краса і доля», «Звички та здоров’я», «Розподіл обов’язків у родині».

День відкритих дверей для батьків у школі - це вид, що роботи потребує єдності

у діяльності школи, класного керівника, батьків, учнів. Цього дня в класі проводяться

батьківські збори на тему «Дітей виховують батьки. А батьків?», «Зрозумій свою дитину»

тощо.Також практикую проведення лекцій, консультацій, екскурсій, присвячених

питанням морального, трудового, естетичного, фізичного виховання дітей. Підготовку до

цих заходів очолює батьківський комітет.

Важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів є класні

батьківські збори. Їх проводжу 1-2 рази на чверть. Такі збори сприяють формуванню

громадської думки батьків, об'єднанню їх у єдиний колектив.

Батьківські збори стають школою освіти батьків, розширюють їхній педагогічний

кругозір, стимулюють бажання стати добрими батьками. На батьківських зборах

аналізуюю навчальні досягнення учнів, їхні можливості, ступені просування класу в

навчальній діяльності.

Батьківські збори — це можливість демонстрації досягнутих дитиною успіхів не

лише в навчальній діяльності. Розмова на зборах йде не про бали, а про якість знань і міру

інтелектуальних зусиль, що відповідають пізнавальній і моральній мотиваціям.

Готуючись до зборів, я визначаю порядок денний, осмислюю форму їх проведення

та визначаю осіб, відповідальних за проведення зборів, забезпечую явку батьків на збори.

39

Крім добре оформлених оголошень у школі, в місцях роботи батьків, своєчасно надсилаю

спеціальні запрошення додому. Їх оформляють самі учні.

До батьківських зборів разом з дітьми готуємо виставки творчих робіт учнів, стенди

з літературою, спеціально випускаємо стінгазету.

Рішення, прийняті на батьківських зборах, стосуються і батьків, які з тих чи інших

причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними ознайомлюю їх зі змістом

зборів та прийнятими рішеннями.

Готуючись до батьківських зборів пам’ятаю, що:

Тематика зборів враховуює вікові особливості учнів, рівень освіченості й

зацікавленості батьків, цілі та завдання виховання, що стоять перед школою. Було

проведено батьківські збори на тему «Як допомогти дитині подолати комп’ютерну

залежність», «Труднощі адаптації п’ятикласників у школі» - 5 клас; «Проблеми паління»,

«Вимоги батьків до дитини: «за» і «проти», «Покарання дитини: «за» і «проти», «Роль

родини у розвитку моральних якостей підлітка» - 6-8 класи; «Проблеми статевого

виховання» - 9 клас; «Професійне самовизначення підлітків», цикл тренінгових занять для

дітей і батьків «Кроки до професії через здоров‘я» - 10-11 класи.

В кінці навчального року практикую проведення батьківських зборів «Наші

досягнення за навчальний рік», де використовую порівняльну статистику успішності учнів

класу за допомогою програми електронної таблиці Microsoft Excel. (Додаток № 25).

Цікавими і змістовними є батьківські збори, які проводять діти, зокрема актив

міні-республіки «Веселка». У 9 класі діти підготували збори «Ми закінчили 9 клас», на

• Батьківські збори мають навчати батьків, а не констатувати помилки і невдачі дітей у навчанні.

• Тема зборів повинна враховувати вікові особливості дітей.

• Збори повинні мати як теоретичний, так і практичний характер: аналіз ситуацій, трснінґи, дискусії тощо.

• Збори не місце для обговорення та осуду учнів.

40

яких розказали про успіхи усіх дітей у навчанні, участь у виховних заходах, а також

поділилися планами класу на майбутнє.

Глибокому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і

вечори запитань та відповідей «Похвала та покарання: чи стане навчання в радість?», «

Роль сім’ї у фізичному загартуванні підлітка», на які запрошуються працівники

правоохоронних органів, лікарі та інших фахівці, причетні до проблем виховання

підростаючого покоління.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використовую також диспути. Диспут

сприятливий за умови, якщо в класі або в школі сформувався дружний батьківський

колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут

не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, а й сприяє встановленню більш тісних

контактів з учителями, створює додаткові можливості для врахування індивідуальних

особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації. («Дружба і її значення

в житті людини», «Чи стануть наші діти добрими?», « Що таке добро, а що таке зло?»,

«Правила життя»).

Величезне значення в системі виховної роботи школи мають класні батьківські

конференції . Батьківські конференції готую дуже ретельно, з обов'язковою участю

практичного психолога, соціального педагога, що працюють у школі. Їхнім завданням є

проведення соціологічних і психологічних досліджень з проблеми конференції та їх

аналіз, а також знайомство учасників конференції з результатами досліджень. Активними

учасниками конференцій виступають самі батьки. Вони готують аналіз проблеми з позиції

власного досвіду.

Для пропагування педагогічних знань практикую конференції «Роль сім‘ї,

громадськості і школи у вихованні дитини», « Проблеми всебічного розвитку і

формування гармонійно розвиненої дитини в сучасному суспільстві», «Здоровий спосіб

життя – важливий чинник вихованосты особистості», на яких батьки обмінюються

досвідом сімейного виховання з певної проблеми.

Характерною рисою конференції є те, що вона приймає рішення чи намічає заходи

щодо заявленої проблеми. На батьківських конференціях обговорюєио проблеми

суспільства, активними членами якого стануть і діти; проблеми конфліктів батьків і дітей

і шляхи виходу з них; наркотики; сексуальне виховання в родині.

41

Індивідуальні консультації — одна з найважливіших форм взаємодії класного

керівника з родиною. Особливо необхідні індивідуальні бесіди, коли класний керівник

набирає клас. Для того щоб перебороти занепокоєння батьків, острах розмов про свою

дитину, проводжу індивідуальні консультації-співбесіди з батьками. Готуючись до

консультації, визначаю ряд питань, що допоможуть плануванню виховної роботи з класом.

Індивідуальна консультація має ознайомлювальний характер і сприяє створенню контакту

між батьками і мною, класним керівником. Я даю батькам можливість розповісти їм все

те, із чим вони хотіли б ознайомити вчителя в неофіційній обстановці. Саме під час

проведення таких консультацій проводжу анкету «Моя дитина» (Додаток № 26), з'ясовую

необхідне для своєї професійної роботи з дитиною:

Проводячи індивідуальних консультаціі, даю батькам поради, які виникли на базі

життєвих практичних спостережень, осмислення педагогічної практики. Наприклад,

якщо:

Особливості здоров'я дитини

Захоплення, інтереси

Переваги у родинному спілкуванні

Поведінкові реакції

Особливості характеру

Мотивація навчання

Моральні цінності родини.

42

У виховному арсеналі класного керівника величезне значення мають бесіди,

тематика яких залежить від ситуації, що склалася.(«Хлопчик росте без батька»,

«Психогігієна родини» тощо.) Бесіди використовую з метою попередження конфліктних

ситуацій, для налагодження взаємин між батьками і дітьми, між окремими педагогами і

родиною. Використовую бесіду в роботі з батьками для того, щоб налагодити довірчу

атмосферу, виявити важкі точки дотику в конфліктних ситуаціях. У бесіді більше слухаю

і чую, а не захоплююся повчальними порадами.

У роботі з батьками використовую також колективні бесіди. Наприклад, «Вплив

алкоголю на виховання дітей», «Чому не треба боятися бідності?», «Безпека дитини у

всесвітній мережі».

Бесіди і лекції організовую з метою пропаганди педагогічних знань серед батьків.

Проводжу їх для батьків класу, враховуючи вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні

лише тоді, коли спираються на конкретні факти. У цьому зв'язку велику допомогу

надають твори класиків вітчизняної і світової педагогіки, в яких розкриваються проблеми

сімейного виховання, зокрема "Материнська школа" Я.А.Коменського, "Думки про

виховання" Дж. Локка, "Еміль, або Про виховання" Ж.-Ж. Руссо, "Як Гертруда навчає

своїх дітей" Й. Г. Песталоцці, "Книга для батьків", "Лекції про виховання дітей" та

"Виступи з питань сімейного виховання" А.С.Макаренка, "Як добиватися, щоб батько і

мати як вихователі виступали в єдності", "Як разом із сім'єю керувати дитячою працею",

"Важкі діти" В. О. Сухомлинського та інших.

дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти; дитину

висміюють, вона стає замкнутою;

дитину хвалять, вона вчиться

бути шляхетною;

дитину підтримують, вона вчиться

цінувати себе;

дитина росте в докорах, вона

вчиться жити з почуттям провини;

дитина росте в терпимості, вона вчиться

розуміти інших;

дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

дитина росте в безпеці, вона

вчиться вірити в людей;

дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

дитина живе в розумінні і

дружелюбності, вона вчиться

знаходити любов у цьому світі.

43

У роботі з батьками використовую нетрадиційні форми, до яких належать:

педагогічний десант (виступ педагогів на місцях роботи батьків);

дерево родоводу (зустрічі поколінь);

у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями);

родинний міст (обговорення з батьками проблем виховання);

день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів і батьів);

вечір великої розмови (участь педагогів, батьків в організації відпочинку в

родині);

тематична консультація;

батьківські читання;

батьківські вечори;

батьківські тренінги;

батьківські ринги;

батьківський день у школі;

зустрічі за круглим столом;

презентації на педагогічні теми;

виконання батьками практичних завдань;

педагогічне навчання.

У класі є учні й родини, що переживають ту саму проблему, мають труднощі

особистісні й навчальні. Іноді ці проблеми мають настільки конфіденційний характер, що

їх можливо вирішувати лише в колі тих людей, яких ця проблема поєднує. І в цьому

випадку допомагає тематична консультація. З групою батьків класу практикувала

проведення консультації «Відповідальність неповноглітніх за порушення закону». Для

того щоб тематична консультація відбулася, батьки повинні бути переконані в тому, що

ця проблема їх стосується і потребує невідкладного вирішення. Для участі в тематичній

консультації батьків запрошую за допомогою спеціальних запрошень. У тематичній

консультації беруть участь: соціальний педагог, практичний психолог, представник

правоохоронних органів і т. д.

У своїй роботі використовую таку тематику консультацій для батьків «Дитина не

хоче вчитися. Як їй допомогти?», « Як розвинути погану пам'ять дитини?», «Єдина дитина

в родині. Шляхи подолання труднощів у вихованні», «Покарання дітей. Яким йому бути?»,

«Тривожність дітей. До чого вона може привести?», «Сором'язлива дитина. Проблеми

44

сором'язливості та шляхи її подолання», «Брутальність і нерозуміння в родині»,

«Талановита дитина», «Друзі дітей», «Декілька поколінь під одним дахом. Проблеми

спілкування».

Цікавою формою роботи з батьками являються батьківські читання, яка дає

можливість батькам не тільки слухати лекції педагогів, а й вивчати літературу з проблеми

і брати участь у її обговоренні. В минулому році працювали над питанням «Виховання

успішної особистості» і опрацьовували книгу В. Ф. Калошина «Як стати щасливим за

власним бажанням». Батьківські читання організовую в такий спосіб: на перших зборах на

початку навчального року батьки визначають питання педагогіки і психології, що їх

найбільше хвилюють. Класний керівник збирає інформацію й аналізує її. За допомогою

шкільного бібліотекаря й інших фахівців визначаються книги. Батьки читають книги, а

потім використовують рекомендовану літературу в батьківських читаннях. Особливістю

батьківських читань є те, що, аналізуючи книгу, батьки викладають власне розуміння

питання і зміну підходів до його вирішення після прочитання книги.

Батьківські вечори проводяться у класі 1—2 рази на рік без присутності дітей.

Батьківський вечір — це свято спілкування з батьками друга твоєї дитини, це свято

спогадів свого дитинства і дитинства власної дитини, це пошук відповідей на питання, що

перед батьками ставить життя і власна дитина.

Теми батьківських вечорів можуть бути найрізноманітнішими. Це – «Рік

народження дитини — яким він був?», «Перші книжки дитини», «Майбутнє моєї дитини.

Яким я його бачу?», «Друзі моєї дитини», «Свята нашої родини», «Можна» і «не можна»

у нашій родині», «День народження нашої родини. Як ми його святкуємо?».

Форми вечорів дають змогу батькам не лише висловлювати свої думки щодо

запропонованих тем, а й почути щось корисне для себе в міркуваннях інших батьків, узяти

на озброєння у свій виховний арсенал щось нове, цікаве. Головне, вони повинні вчити

слухати і чути один одного, самого себе, свій внутрішній голос.

Батьківські тренінґи — це активна форма роботи з батьками, що хочуть змінити

свою взаємодію із власною дитиною, зробити її більш відкритою і довірливою. У

батьківських тренінґах беруть участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу

зростає і результати не змушують себе чекати. Тренінг проводжу із групою, що

складається з 12—15 осіб. Проведено такі тренінги «Як навчиися розуміти власну

дитину?», «Безумовне батьківське сприйняття».

45

Батьківські тренінґи будуть успішними, якщо всі батьки активно братимуть у них

участь і регулярно їх відвідуватимуть. Щоб тренінг був результативний, він має

складатися з 5—8 занять. Батьківський тренінг проводжу, як правило, з допомогою

практичного психолога школи. Тренінги дають можливість батькам на час відчути себе

дитиною, пережити емоційно ще раз дитячі враження. 3 великим інтересом батьки

виконують такі тренінгові завдання, як «дитячі гримаси», «улюблена іграшка», «мій

казковий образ», «дитячі ігри», «спогад дитинства», «фільм про мою родину», «перша

двійка».

Батьківські ринги – це одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування

батьківського колективу. Батьківський ринґ готую у вигляді відповідей на запитання з

педагогічних проблем. Запитання вибирають самі батьки. На одне запитання відповідають

дві родини. У них можуть бути різні позиції, різні думки. Інша частина аудиторії в

полеміку не вступає, а лише підтримує думки родин оплесками. Експертами в

батьківських рингах виступають учні класу, визначаючи, яка родина у відповідях на

запитання була ближчою до правильного трактування відповіді.(«Психологічні етюди про

виховання»).

У своїй педагогічній практиці використовую таку нетрадиційну форму роботи з

батьками як батьківський день у школі. У цей день учителі школи проводять відкриті

уроки для батьків, а класний керівник спільно з батьками готує і проводить години

спілкування.

Проводячи батьківські дні, я вирішую такі завдання:

залучаю батьків до тісної співпраці зі школою;

інформую родини про успіхи і досягнення учнів;

проводжу профорієнтаційну роботу;

розширюю пізнання дітей з різних галезей знань батьків;

утверджую позитивний імідж батьків і вчителів у шкільному просторі;

виховую почуття гордості за свою родину, школу, Україну.

Батьківський день у школі проводжу у другому півріччі навчального року.

Батьки схвально ставляться до проведення такого заходу, оськільки мають

можливість побачити роботу своєї дитини під час уроку, порівняти її з роботою інших

учнів, оцініти роботу і компетентність учителя, внести пропозиції щодо організації

навчально-виховного процесу в школі.

46

Взаємозв'язок з сім'єю, робота з батьками учнів дозволяє зробити процес виховання

цілісним, єдиним, а отже, більш ефективним. І тому у своїй роботі стараюся залучати

батьків до підготовки і проведення спільних свят. Наприклад, спільно з батьками було

проведено свята: День матері і батька, День моєї дитини, День взаємної подяки; фестиваль

дитячої і батьківської творчості «Зірочка і зірки»; ігровий сімейний конкурс «Спортивна

сім'я», «Ринг професій», конкурс сімейних альбомів, конкурс господинь, конкурс

«Чоловіки на перевірці» (змагання між батьками і синами).

І традиційні, і нетрадиційні методи як форми взаємодії класного керівника з

батьками учнів мають одну загальну мету — шастя юної особистості, шо входить у

сучасне культурне життя.

Взаємодія школи і сім’ї - це важливий чинник у створенні сприятливих умов для

гармонійного розвитку особистості, його самовизначення, самореалізації.

Союз класного керівника і батьків – це могутня сила виховання. Співпраця з

батьками дає гарні результати: клас живе в атмосфері любові, радості, добра і комфорту;

кожна дитина перебуває в постійному внутрішньому русі, розвиває свої особистостісні

якості на підґрунті духовності, гармонізації і гуманізації взаємовідносин.

Отже, з власного досвіду підтверджую, що активна співпраця з сім’єю, визнання за

батьківською громадськістю права на участь у діяльності школи, класу, в прийнятті

рішень – така співпраця має реальне втілення в конкретних справах і дає вагомі

результати.

47

Один мудрий письменник сказав: «Щастя – це коли вранці відчуваєш бажання йти

на роботу, а ввечері хочеться йти додому». Дуже просто, правда? Але тільки на перший

погляд. Часто можна зустріти людину у якої немає бажання йти на роботу, але це не

означає, що ця людина ледача або бездарна. Просто вона вибрала не ту професію яка б

відповідала рисам її характеру, прагненням душі. І щоб цього не сталося, завдання

педагага допомогти учневі знайти своє місце у житті. Адже ж дитина не зможе без

допомоги старших опанувати свої дії, щоб обрати вірний життєвий шлях. Особливо зараз,

коли наша держава перебуває в умовах переходу до ринкових відносин, створюються нові

форми власності та нові умови ринку праці. І тому важливо, щоб учні зробили своєчасний

та обгрунтований вибір професії та навчального закладу, для подальшого розвитку своєї

особистості, авторитету у суспільстві, колективі, ефективної реалізації свого потенціалу.

Вибір професії в житті кожної людини - це програмування своєї долі.

Вибирати професію потрібно свідомо, з урахуванням реальних можливостей,

особистих і суспільних інтересів. Кожна професія, якщо підходити до неї зі знанням

справи, таїть у собі невичерпні можливості до творчості.

Якщо вибір професії зроблено необдумано, то це приносить великі розчарування,

психологічну виснаженість та соціальні втрати (ускладнення в навчанні, труднощі в

працевлаштуванні та в процесі самої професійної діяльності). І тому постає важливе

питання в організації та проведенні профорієнтаційної роботи в школі, щоб допомогти

учневі «не заблукати» в тенетах важких умов ринку праці.

Під час вибору професії, перш за все, потрібно враховувати особливості обраного

виду діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається або не

подобається людина, яка займається цією діяльністю.

«Професійна спрямованість – складне психологічне утворення, яке впливає на вибір

професії і є тією дієвою силою, що спонукає особистість шукати такий вид діяльності, в

якому найбільш повно втілюються її творчі можливості, реалізуються інтереси та нахили,

ідеали, духовні потяги та потреби». (Л.Божович, Л.Кондратьєва, К.Платонов)

Виходячи з цього, основними завданнями професійної орієнтації в школі є:

створення умов для вибору професії, разом з тим формування здатності

до самостійного й усвідомленого рішення щодо свого вибору;

48

вселити віру у власні сили та бачення перспективи кращого розвитку свого

майбутнього. Потрібно не просто мріяти, а цілеспрямовано йти до мрії;

допомога учневі зосередитися та розібратися в тому, чого він «хоче» - його

бажання, інтереси, нахили, і що він «може» - які в нього знання, здібності,

стан здоров’я, і наскільки виникає «потреба» його вибору на ринку праці.

Загальновідомо, що людина почувається успішною і впевненою у житті, досягає

найвищого професійного рівня, якщо їй подобається її робота. Тому вкрай необхідно

реалізувати систему послідовної і цілеспрямованої допомоги людині в її професійному

самовизначенні.

Профорієнтаційна робота не виходить за рамки навчально-виховного процесу, але й

не ототожнюється з ним. Це – складна, динамічна система, яка функціонує в суспільному

та особистісному планах, взаємопов’язаних між собою. В профорієнтаційній роботі

враховуються всі структурні елементи системи, особливості розвитку і формування

особистості школяра на різних вікових етапах. Профорієнтаційна робота в школі

проводиться від першого до випускного класу. Більше того, учень зазнає «впливів

профінформаційного характеру» і поза школою (сім’я, школа, друзі, телебачення,

література, преса).

Провідна роль у профорієнтаційній роботі роботі належить класному керівникові.

Я упродовж тривалого часу спостерігаю за учнями свого класу, вивчаю їх індивідуальні

особливості, інтереси, здібності й нахили, контактую з батьками, знаю виховний потенціал

кожної сім'ї, що дає змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні.

Тож завдання класного керівника – допомогти кожному учневі класу у

самовизначенні на цьому етапі, в умінні здійснювати свідомий власний вибір, приймати

самостійне відповідальне рішення.

У зв'язку з цим я насамперед визначаюся, за допомогою практичного психолога

школи, з критеріями відбору особливостей особистості, які можуть стати підґрунттям для

диференціації учнів за напрямами уподобань.

Зокрема це передбачає:

1. Наявність психологічних та соціальних особливостей, що є істотними для процесу

навчання (пізнавальні здібності інтелекту, креативність, научуваність, нахили, ціннісні та

професійні орієнтири тощо);

49

2. Виявлення і врахування (за можливості) психічних та фізіологічних особливостей

(швидкість перебігу нервових процесів, сила нервової системи, характеристика

сприймання, пам'ять, увага, емоційний та вольовий розвиток тощо);

3. Ступінь поширення певних особливостей особистості (мотивів, потреб, інтересів)

для визначення типологічних рис учнів. Наприклад, учнів, що мають здібності стосовно

спорту, можна згрупувати у так звану спортивну групу. Цей критерій є важливим при

формуванні груп музичного, художнього напрямків.

Правильний вибір професії зумовлює моральне задоволення, позитивну самооцінку,

високу продуктивність праці, якість продукції. Він є точкою, в якій сходяться інтереси

особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних інтересів.

Для суспільства в цілому проблема підготовки успішних професіоналів,

раціонального їхнього використання, проблема ефективності праці важлива з погляду

розвитку суспільства, використання його ресурсів.

Для окремої людини, фахівця успішність професійної діяльності є основною в

забезпеченні її самоствердження й самореалізації. Неуспішність у професійній сфері, за

даними багатьох дослідників, порушує стан внутрішнього здоров'я людини, призводить

до стійких стресів, депресії, і навіть може викликати прояв асоціальних дій.

Тому призначенням системи професійної орієнтації не лише підготовка учнівської

молоді до вибору майбутньої професії, а й формування у старшокласників спрямованості

на майбутній професійний успіх.

Сучасні дослідники шкільної профорієнтації поняття «майбутній професійний

успіх» пов'язують, насамперед, із ефективним професійним самовизначенням (Є. Климов,

В. Сидоренко, В. Синявський, С. Чистякова та ін.), яке розглядається ними як успішність

всього життя у рамках певної професійної діяльності.

Завдання профорієнтації полягає в ознайомленні учнів з професіями та правилами їх

вибору, вихованні спрямованості на самопізнання як основу професійного

самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття

конкретної професії, складати на цій основі реальний план оволодіння професією, а також

забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Під час проведення профорієнтаційної роботи в школі керуюся такими поняттями :

професійна інформація;

професійна діагностика;

50

професійна консультація;

професійний відбір;

професійна адаптація.

Професійна інформація - психолого-педагогічна система формування в особистості

активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам

вільного та свідомого професійного самовизначення особистості. Вона дає школярам

змогу ознайомитися з різними професіями, з пов'язаним із ними змістом трудової

діяльності, з вимогами, які ці професії пред'являють людині, а також з тим, де ними можна

оволодіти. Завдяки цьому учні виявляють свої індивідуальні схильності, психофізіологічні

можливості, вміння зіставити їх з вимогами професії, до якої вони мають інтерес і нахили,

щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до професійної діяльності в

обраній галузі праці.

Професійна діагностика - система психологічного вивчення особистості з метою

виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. Для деяких спеціальностей

вона є неминучою, ігнорування пов'язане з ризиком непридатності особистості.

Професійну діагностику проводжу спільно з практичним психологом школи.

Професійна консультація - надання особистості на основі її вивчення науково

обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійного

самовизначення. Вона має на меті й навчання учнів прийомам самооцінки своїх якостей з

метою з'ясування їх відповідності вимогам професії. Мріючи про певну професію, школярі

повинні водночас замислюватися, чи справді вони годяться для такої роботи. Для відповіді

на це питання вони мають знати вимоги професії до людини, яка її обрала. Такі вимоги

розроблено до багатьох професій. Аналогічні консультації надаю і батькам учнів, щоб

вони серйозніше підходили до обрання майбутньої професії дітьми, допомагали їм у

цьому. До професійної консультації залучаю і медичних працівників школи, які знають

медичні протипоказання стосовно основних професій і можуть запобігти небажаним

випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вже на етапі відбору.

Професійний відбір - система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у

визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки його загальних і

спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійної

підготовки і працевлаштування. Здійснюють його навчальні заклади, висуваючи до

вступників конкретні вимоги, або установи, які приймають випускників на роботу. На

51

цьому етапі важлива роз'яснювальна робота серед учнів, які повинні усвідомити

необхідність роботи над собою задля подолання певних недоліків, досягнення професійної

майстерності.

Професійна адаптація - процес пристосування людини до професійної діяльності,

її умов; досягнення бажаної продуктивності праці й відповідності між професійними

намірами, інтересами, якостями особистості та вимогами до діяльності. її здійснюють на

стадії оволодіння учнем професією. Ознаками професійної адаптації є збереження і

розвиток здібностей і схильностей до обраної професійної діяльності, узгодженість

суспільної та особистої мотивації до праці, яка залежить від її змісту, впливу сім'ї та

виробничого оточення. Професійна адаптація відбувається разом із суспільною

адаптацією.

Ознайомлення з деякими професіями відбувається поступово ще в молодшому

шкільному віці і, навіть, у дошкільному. Зокрема, діти дізнаються про професії лікаря,

вихователя, продавця тощо, а потім на основі нехай і невеликих життєвих спостережень

вони граються в лікаря-хворого, вихователя-вихованця, продавця-покупця тощо. Тому

підготовку до життя, вибору професії треба починати раніше, а не тоді, коли учні

молодших класів дійдуть до 9 класу.

Особливу актуальна підготовка до вибору професії у 8–9-х класах, адже наприкінці

9 класу учні вже мають визначитись із видом і рівнем продовження освіти після закінчення

основної школи. Необхідність у такому виборі в цьому віці зумовлена і внутрішніми

причинами: особистими потребами знайти гідне місце в суспільстві, набувши престижну

професію.

У підлітковому та юнацькому віці людина відчуває величезні труднощі у визначенні

своїх життєвих цілей і перспектив. Відомо, що у більшості підлітків ще не досить

розвинені особисті якості, потрібні для вибору професії; готовність до вибору і

відповідальність за нього, наявність здібностей, знань, інтересів, об'єктивна самооцінка,

самостійність, сила волі. Крім того, у них занижена потреба у професійному

самовизначенні, у необхідності заробляти на життя. Вони передовіряють вирішення цих

питань батькам.

У сучасних умовах для формування спрямованості старшокласників на майбутній

професійний успіх і його реалізацію у навчально-виховній з класом орієнтуюся на такі

концептуальні засади:

52

організація інформаційного середовища, яка передбачає оформлення

профорієнтаційного куточка, друк матеріалів з профорієнтації у шкільній

газеті, оформлення листівок, буклетів, проспектів, слайдів, плакатів та ін.

використання засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення, Інтернет,

бібліотеки);

співпраця з районною службою зайнятості;

залучення до профорієнтаційної роботи батьків учнів та випускників;

співпраця з навчально-виробничим комбінатом (здобуття одінієї або декількох

професій);

психологічний супровід вибору старшокласниками професії;

виховна робота (години спілкування, очно-заочні екскурсії на підприємстства,

у вищі навчальні заклади, зустрічі з представниками різних професій).

Центром профорієнтаційної роботи з учнями є школа, яка забезпечує високий рівень

загальної освіти молоді, виховує у неї моральну готовність працювати, формує трудові

навички, створює основу для свідомого вибору професії.

До змісту профорієнтаційної роботи в класі включаю:

ознайомлення учнів з різними галузями народного господарства,

найпоширенішими масовими професіями в процесі вивчення основ наук,

трудового навчання, позакласної та позашкільної роботи;

формування в учнів умінь і навичок, необхідних для виконання різноманітних

видів праці у виробничих умовах;

виявлення і вивчення інтересів, нахилів, бажань, здібностей, а також фізичних

і психічних можливостей підлітків;

ознайомлення учнів з вимогами, які ставлять конкретні професії до об'єму

загальноосвітніх, технічних і спеціальних знань, умінь і павичок, і змістом

роботи майбутніх фахівців;

надання учням допомоги у професійному самовизначенні шляхом

педагогічної консультації про професії, їх вимоги, про навчальні заклади, де

можна оволодіти відповідними професіями, про умови праці за обраною

професією тощо;

наступний аналіз (у процесі адаптації до обраної професії) ефективності

застосованих раніше засобів педагогічного виховного впливу.

53

Уся профробота класного керівника сприяє професійному самовизначенню учнів,

насамперед виявленню й розвитку їх схильностей і здібностей, формуванню мотивів

вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для

майбутньої діяльності, здійснюю це за допомогою анкети «Вивчення професійних

нахилів». (Додаток № 27)

Отже, потрібна систематична діагностично-прогностична робота класного

керівника і практичного психолога в цьому напрямі. Психолого-педагогічну допомогу

учням 8–9-х класів у виборі професії здійснюю на тренінгових заняттях «Вибір професії

або задача з багатьма невідомими ». (Додаток № 28)

Професійну орієнтацію в школі розглядаю як органічну складову частину всієї

системи навчально-виховної роботи, а не як суму окремих заходів, до того ж пов'язаних

лише з випуском учнів з школи. Вона має якнайтісніше пов'язуватися в цілому з процесом

формування всебічного розвитку особистості, підготовкою учнів до життя, до праці і

здійснюватися планомірно через навчальну і позакласну роботу в школі. Неправильною є

позиція тих, хто поєднує її тільки з позаурочною роботою.

У 5-7 класах запроваджую систематичне ознайомлення учнів з професіями, їх

змістом, вивчаюю і спрямовую їхні інтереси, нахили і здібності, організовую відповідну

трудову діяльність. На протязі даного періоду профорієнтації проведено свято «Усяка

праця потрібна».

У 8 класі узагальнюю результати профорієнтаційної роботи минулих років,

уточнюю професійні наміри , проводжу систематичне ознайомлення учнів з різними

професіями за допомогою циклу бесід «Знайомство з професіям» .

У 9 класі завершую профорієнтація школярів, узагальнюю знання про професії і

спеціальності, розвиваю інтереси, нахили і здібності учнів з урахуванням індивідуальних

особливостей кожного з них, забезпечую підготовка і можливість участі їх у практичній

діяльності.

За формою роботи заняття з профорієнтації поділяються на лекції, бесіди, екскурсії,

тренінги, семінари. Під час занять з старшокласниками я намагаюся якнайбільше

допомогти «знайти своє місце у житті кожній дитині». Насамперед, разом з ними

визначаємо які умови оптимального вибору професії, які права мають учні щодо їх вибору.

Складаємо план-модель професійного самовизначення. Ознайомлюємося з таблицею

класифікацій професій та визначаємо до якого типу відноситься та професія, яку вибрав

54

учень. І що важливо, діти складають «Схему карти життя», де визначають «хто вони такі,

який шлях встигли пройти, куди вони йдуть, що потрібно зробити, щоб дійти до мети, якої

допомоги вони потребують». Учні вчаться організовувати власну працю, складають графік

робочого часу. Крім того, разом визначаємо, які в них особливості мислення, пам’яті,

уваги. Наскільки розвинута воля, який властивий їм тип темпераменту, які риси характеру

потрібно розвивати в собі для кращого володіння професією. Розігруємо конфліктні

ситуації, шукаючи правильний вихід з них, вчимося уникати помилок при виборі професії

та навчаємося основним правилам спілкування.

Узагальнити знання дітей про професії допомагають профорієнтаційні уроки

«Мотиви вибору професії», а також підбір інформації для складання пам’яток-порад при

виборі професії. (Додаток № 29, № 30, № 31)

Найгостріше проблема професійної орієнтації постає у старших класах. Саме тому

особливу увагу приділяю роботі з учнями 10 —11 класів.

Для самостійного і свідомого вибору професії, а саме такий вибір мають зробити

старшокласники, необхідні знання, уявлення про те, яких особистісних рис, здібностей

вимагає та чи інша професія, які шляхи вони забезпечують людині для професійної

кар'єри, і чи є попит на таких спеціалістів на ринку праці.

Ставши учасником мотиваційного заняття «Знайти свій шлях», старшокласники

зможуть зробити вибір зі знанням усіх «за» і «проти» у виборі професії. (Додаток № 32 ).

Цікавими для всіх, хто працює зі старшокласниками у напрямку профорієнтації є

матеріали занять «Моя професійна перспектива» (Додаток № 33).

На першому і другому занятті діти визначають свою мету, своє «хочу», складають

схему досягнення мети, знайомляться зі світом професій;

На третьому дізнаються про особисті інтереси, нахили, здібності, знайомляться з

другою умовою правильного вибору професії;

Вправи четвертого заняття підводять учасників до висновку, що обираючи професію,

потрібно враховувати і переважний тип темпераменту, і стан здоров'я;

На п'ятому занятті розмова про «треба» — потреби ринку праці;

Шосте заняття — підбиття підсумків.

Отже, на заняттях визначаю професійну спрямованість кожного учня. Крім того наші

зустрічі ми закінчуємо висловом «Все в наших руках!» і нехай це дійсно буде так.

55

У профорієнтаційній роботі зі старшокласниками застосовую інтерактивні методи:

робота в парах, групах, мозковий штурм, інформаційні повідомлення, вправи на

підвищення самооцінки.

Призначення системи професійної орієнтації – це не лише підготовка учнівської

молоді до вибору майбутньої професії, а й формування у старшокласників спрямованості

на майбутній професійний успіх, тому що, людина лише там чогось домагається, де вона

сама вірить у свої сили.

Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії,

їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами,

врахувати потреби суспільства в певних ситуаціях.

З огляду на вищезазначене, мною був розроблений проект «Моя майбутня

професія». Робота над цим проектом проводилася в два етапи:

І - знайомство з професіями(10 клас. 2008-2009 н. р.);

ІІ – захист учнівських проектів (11 клас. 2009-2010 н. р.).

Учасниками даного проекту були учні класу, батьки та громадськість. В межах

проекту було проведено ігровий конкурс «І хімія, і життя», інтелектуально

профорієнтаційна гра «Ти і твій вибір», цикл бесід «Світ професій навколо нас», випуск

стіннівки «Всяка праця для людей», анкета «Профнаміри учнів. Що про це думають

батьки?». Створення учнями електронної презентації «Моя майбутня професія» – це також

потужний ресурс до усвідомленого вибору професійного фаху. Результатом проведеної

роботи була година спілкування «Життєвий проект старшокласника» з використанням

проектних технологій і учнівської презентації (Додаток № 34 ).

Успіх випускників у житті, їхня самореалізація багато в чому залежить від

правильного вибору професії. Тому роль первинного професійного самовизначення в наш

час значно зросла. Професійному ж вибору випускників передує не менш важливий для

дитини етап вибору профілю навчання, від якого залежить і досягнення в навчанні, і

задоволення від процесу пізнання, і підготовка переходу на наступний освітній щабель та

й врешті-решт до майбутньої професійної діяльності.

Адже чим точнішим буде самовизначення, тим більшою є ймовірність того, що

суспільство одержить фахівця високого ґатунку. Уся моя профорієнтаційна робота з

дітьми вибудовується на принципах пізнавальної і творчої самореалізації особистості, що

сприяє формуванню професійної орієнтації учнів. Відповідно до цього протягом року

56

проводиться засідання-диспут «Ким бути?». На засідання кожен учень обирає власний

ідеал творчої самореалізації, готує міні-урок для однокласників, проводячи його за таким

планом:

1. Визначити, про яку сферу професійної діяльності буде йтися.

2. Зіставити свої інтереси з рисами обраного ідеалу професіонала: чому обрано саме

цю особистість, чим вона є привабливою, близькою.

3. Стисло розповісти про найцікавіші події на життєвому шляху цієї особистості.

4. Акцентувати увагу на тому, як ця творча особистість досягла висот у своїй

діяльності.

б. Продемонструвати вражаючий фрагмент твору, винаходу (поставити музичний

запис, накреслити на дошці схему пристрою, показати копію картини тощо).

6. Дати творче завдання учням класу (організувати гру, відгадати загадку, розв'язати

кросворд тощо).

7. Відповісти на поставлені учнями запитання.

8. Отримати оцінку.

Оцінку за урок визначаю спільно з учнями. Вона має ґрунтуватися на таких

показниках:

а) відповідність особистості певній професійній орієнтації;

б) рівень підготовленості матеріалу;

в) вміння донести матеріал до слухачів;

г) рівень цікавості творчих завдань, запитань тощо.

Така методика активізує мотиваційні, інформаційно-пізнавальні, цілеутворювальні,

операційно-результативні та емоційно-почуттєві компоненти діяльності особистості.

Відповідно до вимог часу в нашому класі було у 2009 створено групу «Центр

допрофесійної підготовки учнів», яка аналізує профорієнтаційну роботу в класі і дає

пропозиції класному керівнику, що потрібно провести в майбутньому. Центр покликаний

сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку їх

схильностей і здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів,

моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності.

Інформацію про характер професійного самовизначення, рівень сформованості

власної готовності до усвідомленого вибору професії старшокласник може отримати

також від батьків. Батькам надаюю консультації щодо того, як у підлітковому віці

57

привчати дитину до думки про те, що робота в них (батьків) – це не тільки спосіб заробити

на життя, а й покликання, обов'язок, соціальна позиція. Розповіді батьків про професії

«Професію обирають не тільки розумом, але й серцем», «Вплив професії на долю людини»

активно впливають на формування професійних інтересів.

На семінарському занятті «Психологічні особливості та вибір професії» практичний

психолог рекомендував батькам пам’ятати, що при наданні порад своїм дітям щодо

вибору професії потрібно враховувати їх інтереси, схильності, здібності, стан здоров'я, а

також потреби країни. Під час таких заходів батьки усвідомлюють, що підліток ортимує

початкові знання про майбутню професію.

У змісті виховної роботи з класом сплановані наступні заходи профорієнтаційної

роботи.

1.Проведення годин спілкування «Вибір професії», «Азбука професій» та ін.

2.Проведення очно-заочних екскурсій у ВНЗ України.

3.Організація та проведення виставок на тему «Калейдоскоп професій».

4.Організація та проведення зустрічей з представниками різних професій.

5.Забезпечення участі старшокласників у Днях відкритих дверей навчальних

закладів нашого міста та міста Луцька.

6.Забезпечення участі учнів у роботі «Ярмарку вакансій» з метою ознайомлення з

навчальними закладами та ринком праці.

7.Зустрічі з випускниками школи, які навчаються в різних ВНЗ України та з

випускниками, які мають певні успіхи за своєю професією.

8.Зустрічі учнів із представниками ВПТУ, з працівниками служби зайнятості міста.

9.Профінформація на годинах спілкування, зміст яких спрямований на обговорення

з учнями проблеми свіввідношення попиту та пропозиції на професії у найближчій та

далекій перспективах та пов'язаних з ними вимог.

10.Використання шкільної стінної преси, випуск буклетів, проспектів.

11.Тижні професійної інформації, тематичні вечори (літературні, математичні,

біологічні та ін.).

Профорієнтаційна робота зі старшокласниками – одна з найважливіших ділянок

роботи служби зайнятості. Від того, яку професію обирає сьогоднішній випускник

залежить і його власне майбутнє, і майбутнє всієї країни. А тому велику увагу приділяю

в співпраці з Центром зайнятості. Часто молоді люди не обирають ті професії, які реально

58

потрібні на ринку праці, що призводить до перекваліфікації деяких фахівців та нестачі

інших, тобто до дисбалансу робочої сили. Основний мотив при виборі професії в більшості

випадків - її престижність, а наскільки вона має попит - в розрахунок не приймається.

Проблеми в профорієнтації виникають через неправильність, непродуманість

вибору професії громадянином для навчання в учбових закладах, тому що комерціалізація

навчальних закладів призводить до розповсюдження навчання за престижними, але зовсім

не необхідними для нашої країни професіями. Для формування реального уявлення про

потребу в спеціалістах випускникам необхідна повна і постійна інформація про запити та

пропозиції ринку праці. Відповідну допомогу учням надають працівники державної

служби зайнятості.

У класі створено профорієнтаційний куточок, де розміщено «Барометр професій»,

інформаційні буклети про послуги служби зайнятості з описами актуальних професій на

ринку праці, а також пам’ятки-поради при виборі професії, які були розроблені учнями і

мною у 9 класі.

Отже, створене в класі середовище дозволяє особистості ефективно

самовизначитися та підготуватися до оптимального власного професійного «Я».

Життя – це ряд зусиль, ми бачимо мету, але не завжди бачимо дорогу. Перед

складним вибором життєвого шляху бажано трошки зупинитися та поміркувати - саме

розсудлива та своєчасна порада часто змінювала людську долю - сподіваюся, що мої

зусилля не марні і допоможуть дітям обрати свою стежину у житті.

59

60