Єврейське життя Уманщини

ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР

Впродовж півстоліття Бабин Яр набув сумної слави «найбільшої трагедії за всю історію жидівства». Це сприймалося скрізь як незаперечна істина. Сьогодні, здається, віра в це похитнулася як і в Україні, і в цілому світі.

Дивним виглядає те, що «червоні слідопити» радянської доби, які обстежили майже кожен куточок української землі, старанно обминали Бабин Яр, де знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД. З відомих причин це старанно приховувалось і замовчувалось.

Однак правду про страшну історію Бабиного Яру приховувати вічно не вдалося. Останнім часом українські й американські дослідження піднімають завісу над таємницями Бабиного Яру. Це не просто свідчення «очевидців» і «вцілілих», а дані прискіпливого аналізу аерофотознімків і документів в архівах Києва, Львова, Харкова, Берліна, Варшави, Лондона, Вашингтона, Нью-Йорка, Сан-Франциско та інших міст.

Нині телебачення і історики стверджують такі факти:з 29 вересня 1941 року, впродовж 3—5 днів, у Києві діяла українська поліція, здебільшого «галичани з довгими вусами у вишиваних сорочках» та німці (так писав письменник-жид Анатолій Кузнецов у книжці «Бабин Яр», нашвидкуруч скроєній на замовлення КГБ влітку 1964 року);

Василь Кабайда був «відповідальним за розстріли євреїв» (подано редактором «Огонька», жидом Віталієм Коротичем і дорадником М.Горбачева у його кінопрограмі «Бабин Яр» з 1987 року);

нагаями примушували єврейський народ роздягатися догола; в час очікування смерті кати гвалтували молодих жінок (за свідченнями уцілілих у книжці Кузнецова «Бабин Яр»);

їх вели до Бабиного Яру за кладовищем, а там над яром строчив кулемет і змітав їх у яр; німці кидали одну-дві гранати й земля присипала тисячі чи то недострілених, чи то живих» (так 1956 року писала у своїх спогадах про Бабин Яр Докія Гуменна, киянка, українська письменниця, яка тепер живе у США);

цілий місяць кров з могили пливла струмком до Дніпра (свідчення уцілілих євреїв, зібрані для НКВД 22.11.43, а також у «Чорній книзі» І.Еренбурга - 1991 p.);

що під час відлиги навесні 1942 року «кров вибухала малими гейзерами на поверхню могили» (з книжки-спогаду «Ніч» 1972 p., лауреата Нобелівської премії миру Елі Візеля);

Тяжка доля спіткала і євреїв УманщиниЄврейське населення міста в 1926 році становило майже половину жителів.

До Другої світової війни в Умані переважало єврейське населення, яке активно виявляло себе у багатьох сферах життя міста. Умань славилася євреями-ювелірами, шевцями, кравцями, трудилися цілі династії євреїв-лікарів, адвокатів, учителів, викладачів вищих навчальних закладів.

У ХХ столітті в житті уманських євреїв відбулося чимало трагічних подій. Це і спровоковані царським урядом погроми 1905 року, і погроми періоду громадянської війни 1919 і 1921 років. Чимало євреїв-уманчан, видатних письменників, не кажучи вже про лікарів, політиків і представників багатьох інших професій, пали жертвами сталінських чисток тридцятих років.

Під час Другої світової війни Умань на протязі двох з половиною років була окупована німецькими військами. Наслідки окупації були для євреїв катастрофічні. З серпня 1941 року жити євреям Умані дозволялося тільки в окремому районі міста (базар з прилеглою територією), який називався "гетто''.

Євреїв примушували носити жовті нашивки на грудях та спині. Весь жах того існування підсилювався тим, що мешканцям гетто не давали їжі. Тому люди були приречені на болісну голодну смерть. Спочатку міняли на їжу все, що можна було обміняти у людей, які приходили до огорожі. Але з часом міняти вже було нічого.

Гетто, по суті, було тим же концтабором для знищення ні в чому не винних людей. В цьому кварталі, обгородженому колючим дротом, євреї перебували аж до страшної трагедії Сухого Яру. Десятки тисяч євреїв Умані знайшли тут свою мученицьку смерть лише тому, що належали до народу, приреченого фашистами на поголовне знищення. Сухий Яр був полігоном, де застосовувалися тортури, які потім використовувалися в таборах смерті.

За роки окупації в братських могилах міста, які знаходяться в Сухому Яру і в Собківському лісництві,було розстріляно більше 20 тисяч євреїв не тільки з міста Умані, але й з інших населених пунктів Уманського району. Ця вражаюча цифра становить 80 відсотків від загальної кількості мирного населення Уманського району, загиблого в період Великої Вітчизняної війни.

Жителі міста Умань шанують пам'ять про загиблих. Пам'ятний знак у вигляді гранітного обеліска встановлений в Сухому Яру в 1955 році. На пам'ятнику меморіальна дошка з написом івритом: «Вічна пам'ять. Тут покоїться прах уманських євреїв, які вбиті восени 1941 року в Умані. Їх більше 12 тисяч на цьому місці. Нехай їхні душі будуть вічно пов'язані з нашими життями. Вічна пам'ять''.