The SowerVol. XXXVI; No. 4 April 28, 2019Stamford, Connecticut 06902

OFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE OF STAMFORD

Україномовна частина знаходится на ст. 5

EASTER PASTORAL LETTERof His Beatitude Sviatoslav Shevchuk

Most Reverend Archbishops and Bishops,Very Reverend and Reverend Fathers,

Venerable Brothers and Sisters in Monastic and Religious Life,Dearly Beloved Laity in Christ of the Ukrainian Greek-Catholic Church

Christ is Risen!

Let us rise at early dawnAnd bring to our Master a hymn instead of myrrh,And we shall see Christ, the Sun of righteousness

Who enlightens the life of all.Ode 5, Paschal Canon

Beloved in Christ!Today heaven and earth,

angels and men proclaim to thewhole universe the most pro-found of all truths: Christ isrisen! The power of this saluta-tion is felt by all of us, from theyoungest to the oldest, as werespond: Truly, really, indeedChrist is risen! In all languages,we solemnly proclaim this truthusing the words of the Gospelfor Pascha: “and we have seen hisglory, glory as of the only Son fromthe Father, full of grace and truth”(Jn 1:14). We are all lifted upwith unspeakable joy and aregiven new life through Christ’sResurrection—for He rises andlives in order that we too mightlive and rise in Him and withHim.

Let us rise at early dawn andbring to our Master a hymn insteadof myrrh…

The radiance of the resur-rection of the Sun of righteous-ness was first seen by themyrrh-bearing women in thedarkness of a night filled withdisappointment, despair, andfear. With tears in their eyes,they carry myrrh for thedeceased, worrying aboutwhether someone will be thereto roll aside the great stone atthe entrance to the tomb. Eachone of us, having experiencedthe death and funeral of some-one close to us, can understandthe pain in the hearts of themyrrh-bearing women as theygo to bid a final farewell to their

Teacher. But lo, they comeupon a different, unexpectedreality. An angel in a white gar-ment proclaims to them: “Do notbe alarmed. You seek Jesus ofNazareth, who was crucified. Hehas risen; he is not here. See the placewhere they laid him” (Mk 16:6).

Our Paschal Matins calls onus to “rise up,” that is, to awakenfrom sleep and be open to theDivine unexpected. To rise upmeans tо look out for thatwhich is true, genuine, andauthentic: look to recognize theTruth, look to not be fooled bythat which is false and deceitful;look to encounter the RisenOne. His radiance reveals to usthe truth about Himself, aboutthat which is worthy of ourefforts, labours, and suffering,which is worthy of our action asChurch, as a community and asan entire people. The truth thatChrist is risen is as real and cer-tain as the fact that the sun willrise and the day will take theplace of the night. TheResurrection of Christ as theSun of righteousness “enlightenslife” for us. It shows us not onlythe true meaning of what themyrrh-bearing women wereseeking but also the meaning ofevery person’s life, suffering,and even death: we are createdfor resurrection in Christ andour life on earth is an awakeningto the expectation of this resur-rection. Let the words of thePsalmist be our song in light of

the Resurrection: “Oh sing to theLORD a new song; sing to theLORD, all the earth! Sing to theLORD, bless his name; tell of hissalvation from day to day” (Ps96:1-2).

And we shall see Christ, theSun of righteousness…

We live in a cultural worldof fakery and untruth, of falsecommodities and deceptive ide-ologies. The age of post-truth isupon us. Truth is, it would seem,manufactured according to anindividual’s private interests, “onspecial order,” with no connectionto what is actually happening inregards to entire nations, cul-tures, and individual persons.

For a person today, truth isceasing to have value.Therefore, all Christians whobelieve that Christ is truly risenshould ask themselves: is truthstill important for me? Is it pos-sible that sometimes I neglectthe truth because it is morecomfortable for me to live with-out it, to not be bothered bysearching for it? Am I able to betruthful with myself about myown life and my shortcomings,or do I attribute them to othersand blame others for my ownsins?

The environment we live intoday, in the midst of “fakery anddeceit,” is a veritable night forhumanity and, essentially, thedeath and burial of the humanspirit. Without truth, humanitydies like a flower without thesun. The prophet Isaiah cau-

tions against such evil, saying:“Woe to those who call evil goodand good evil, who put darknessfor light and light for darkness,who put bitter for sweet andsweet for bitter! Woe to those whoare wise in their own eyes, andshrewd in their own sight!” (Is5:20-21).

To celebrate Pascha, theResurrection of our Lord, inthe midst of such a night is tobe a servant of Truth, a torchfor the Sun of righteousness—

CONTINUED ON PAGE 4

THE EDITOR & STAFF OF THE SOWER

send warmest Easter greetings and best wishes forGod’s blessings to His Holiness Pope Francis, His

Beatitude Patriarch Sviatoslav, MetropolitanArchbishop Borys, Bishop Paul, Bishops Benedict,Bohdan, John, and Andriy, the clergy & religious,

seminarians & novices, our subscribers, and all thepeople of God of the diocese of Stamford of the

Ukrainian Catholic Church.HAPPY EASTER!

St. Vincent de PaulRegional Seminary in BoyntonBeach, Florida hosted aSymposium for SpiritualFormators which was provid-ed by the Institute of PriestlyFormation from March 29th –31st. The main topic of theSymposium was the RatioFundamentalis – the documentprepared by the Congregationfor the Clergy in the Vaticanregarding the formation ofpriests. Rectors, spiritualdirectors, faculty membersand other representatives ofCatholic seminaries and dio-ceses/eparchies from theUnited States were requestedto participate in this event.The representatives from St.Basil Seminary were Fr. RectorBohdan Tymchyshyn, andseminarians Vasyl Vorokh* andRoman Kuzmiak*.

On Friday, March 29th,the event began with a wel-come dinner and a Holy Hourwith Benediction in theSeminary Chapel. The preach-er was Most Rev. JosephHanefeldt, Bishop of GrandIsland. Following this, therewas a social gathering in whichthe representatives from St.Basil Seminary met with theSecretary for Seminaries inthe Congregation for theClergy – Archbishop JorgeCarlos Patron Wong.

During his conversationwith the representatives of StBasil Seminary, Archbishop

Patron Wong recorded thismessage to be conveyed to ourseminary community inStamford, CT, our priests, ourseminarians, and to the futurevocations in our UkrainianGreek-Catholic Church in theUnited States.

“I’m thankful for this oppor-tunity, with your rector and twoseminarians, to greet you andthank you for your life, for yourzest to Christ and to the Church.You are, as Pope Francis says, the‘today’ of the Church. The ‘today’of the presence of God for society.So please, every day try to be a bet-ter missionary disciple of Jesusand follow the example of Mary.Her life was all connected and alllived with Jesus Christ. The fruitof her life has been given to thewhole of humanity. Again, thankyou very much for your zest. Andplease, as Pope Francis says, prayfor me and I will pray for you!”

On the next day, thekeynote speaker, ArchbishopPatron Wong, spoke about theRatio Fundamentalis, explainingfundamental aspects andinstructions regarding priestlyformation and the role of for-mators in this process.

“The main goal [of theseminary] is to provide an envi-ronment to form a good shepherd.”– the Archbishop said. “Theseminarian is not just a stu-dent…and…the seminary is some-thing more than a faculty. We are

CONTINUED ON PAGE 4

Left to Right: Vasyl Vorokh, Rev. Bohdan Tymchyshyn, ArchbishopJorge Carlos Patron Wong, and Roman Kuzmiak.

The 2019 Symposium forSpiritual Formators

by Vasyl Vorokh

page 2, April 28, 2019 The Sower

THE SOWEROFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE OF STAMFORD

Most Reverend Paul P. Chomnycky, OSBM, D.D., PublisherRev. Taras Chaparin, Editor-in-Chief

Rev. Vasyl Behay, Ukrainian Section EditorThe Sower (ISSN 08966184) is published monthly at 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

Subscription rate: $20 domestic $25 foreign (checks and money order, made out to Diocese of Stamford, in U.S. currency only).Submissions policy: news articles and press releases must be received no later than three weeks before publication, with return address and telephone number.

All submitted materials are subject to editing for style, content or length.Address all mail, including change of address, to The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

E-mail: thesower@optonline.net; Telephone – Editorial Office: (203) 324-7698; Fax: (203) 357-7681.Periodical postage paid at Stamford, CT.

POSTMASTER: Send address changes to:The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902

Andrew Collins, a corrupt white police officer, tolddeliberate lies that sent Jameel McGee, an innocentAfrican American man, to jail for four years. The two menshould be enemies. So how did they become friends?

In 2006, Collins was a narcotics officer in BentonHarbor, Michigan. He wanted to get drugs off the streets,but he also wanted a boost in his career, so he was gung-ho to arrest a dealer on the FBI’s radar. A case of mistak-en identity led to Collins arresting McGee. But instead ofadmitting his error, Collins lied to the FBI, saying McGeewas the real dealer, not the original target. During aninterview with me about their Christopher Award-win-ning memoir “Convicted,” Collins said, “I lied in front of ajudge, prosecutor, and jury. Jameel was eventually convicted onmy words alone.”

From the day of his arrest forward, McGee recalled, “Ibecame angry, bitter, upset…Nobody wanted to listen. They justthrew me away.” A video that could have exonerated himwasn’t even looked at. Whatever affinity McGee had forGod disappeared. He entered prison with thoughts ofrevenge. But McGee was also the father of a young son,and he wanted to be a part of his life. That love for hischild helped him move beyond hatred and turn his lifeover to God.

God worked His way into Collins’ life, too, when hiscorruption was discovered and he faced a federal prisonsentence. He explained, “When I got to the end of myself, theonly person I had left was God...He caused me to start to walkthrough repentance.” Collins went to jail, but considers it ablessing. He said, “The only way my career was going to end

was being caught or being killed. I’mhappy that God allowed it to bethrough incarceration instead ofthrough a box in the ground.”

When Collins’ crimes cameto light, McGee was releasedfrom prison. Time passed, andCollins was released as well. Theex-cop got a job working for theChristian non-profit Mosaic,running a job-readiness trainingprogram. Since this was the samecommunity in which he hadworked, Collins knew that hewould run into people he hadunjustly hurt or sent to jail. He

vowed to approach each one with humility and repen-tance.

Sure enough, McGee’s feelings of hatred were quicklyreawakened when he spotted Collins in a park one day. Heapproached Collins with intent to harm, while Collinsstarted apologizing immediately. McGee felt God’s pres-ence pulling him back from revenge, so he said some nastythings to Collins and left, thinking they would never seeeach other again.

Several years later, Collins was set to mentor a newperson looking for employment. In walked McGee.Collins apologized profusely again for what he had donein his past, but McGee responded, “It’s all good. God forgaveit.” Humbled, Collins asked if they could “do the mentorthing.” McGee answered, “I think God wants us to.” The twomen prayed together that God would bless their friend-ship. One week later, they were working together. McGeesaid, “There were so many things happening that I knew Godwas giving me confirmation that this is what I should be doing.”Now, the duo give talks around the country about repen-tance and reconciliation. God has been using their story,says Collins, “to motivate people towards love and forgiveness.”McGee adds, “I look back on how far God has brought me fromwhere I was…I know His power – what God can do.”

For free copies of the Christopher News Note FORGIVINGOTHERS AND OURSELVES, write: The Christophers, 5Hanover Square, New York, NY 10004; or e-mail: mail@christo-phers.org!

Grace and Mercy TransformEnemies Into Friends

LIGHT ONE CANDLETony Rossi, Director of Communications, The Christophers

“I look back onhow far God hasbrought me fromwhere I was…I

know His power –what God can do.”

Dear Brothers and Sisters,Good morning!

It is not a very nice day butjust the same, good morning!

After asking God for ourdaily bread, the “Lord’s Prayer”enters the sphere of our rela-tionships with others. Jesusteaches us to ask the Father:“forgive us our debts, as we also haveforgiven our debtors” (Mt 6:12).Just as we need bread, we alsoneed forgiveness; this too, thisevery day.

A Christian who prays asksGod first of all that his debts beforgiven, that is, his sins, the badthings he does. This is the firsttruth of every prayer: even if wewere perfect people, even if wewere pure saints who never devi-ate from a virtuous life, we con-tinue to be children who oweeverything to the Father. Whatis the most dangerous attitudefor every Christian life? It ispride. It is the attitude of thosewho stand before God thinkingthat they always have theiraffairs in order with him: theproud think they have every-thing in order. Like thatPharisee in the parable whothinks he is praying in theTemple, but in reality, he is com-mending himself before God: “Ithank you, Lord, because I am notlike the others”. And the peoplewho feel they are perfect, thepeople who criticize others, areproud people. None of us is per-fect, no one. On the contrary,the tax collector, who was at theback of the Temple, a sinnerdespised by everyone, stops at

the threshold of the Temple anddoes not feel worthy to enterand entrusts himself to God’smercy. And Jesus comments:“this man went down to his housejustified rather than the other” (Lk18:14), that is, forgiven, saved.Why? Because he was notproud, because he recognizedhis limitations and his sins.

There are sins that are seenand sins that are unseen. Thereare glaring sins that make noisebut there are also sins that aredevious, that lurk in our heartwithout us even noticing. Theworst of these is pride, whichcan even infect people who live aprofound religious life. Therewas once a well-known conventof nuns, in the 1600-1700s, atthe time of Jansenism. Theywere utterly perfect, and it wassaid of them that they were real-ly pure like angels, but alsoproud like demons. It is a badthing. Sin divides fraternity; sinmakes us imagine we are betterthan others; sin makes us thinkwe are comparable to God.

And instead, we are all sin-ners before God and we havereason to beat our breast —everyone — like the tax collec-tor in the Temple. In his FirstLetter, Saint John writes: “If wesay we have no sin, we deceive our-selves, and the truth is not in us” (1Jn 1:8). If you want to deceiveyourself, say that you have notsinned: this way, you are deceiv-ing yourself.

We are debtors above allbecause we have received muchin this life: a father and a moth-

er, friendship, the splendors ofcreation.... Even if we all happento experience difficult days, wemust always remember that lifeis a grace. It is the miracle thatGod drew out of nothing.

Secondly, we are debtorsbecause, even if we are able tolove, none of us is capable ofdoing so solely by our ownstrength. True love is when wecan love, but through the graceof God. None of us shines of ourown light. There is what theancient theologians called a mys-terium lunae, not only in theidentity of the Church, but alsoin the history of each of us.What does this mysterium lunaemean? That it is like the moon,which does not have its ownlight: it reflects the light of thesun. Nor do we have our ownlight. The light we have is areflection of God’s grace, ofGod’s light. If you love, it isbecause someone other thanyourself made you smile whenyou were a child, teaching you torespond with a smile. If you loveit is because someone beside youhas awakened you to love, mak-ing you understand that themeaning of life lies therein.

Let us try to listen to thestory of some person who hasmade mistakes: a detainee, aconvict, a drug addict ... weknow many people who makemistakes in life.Notwithstanding the responsi-bility, which is always personal,you sometimes ask yourself whois to blame for their mistakes;whether it is just their con-science, or the history of hatredand abandonment that somecarry within.

And this is the mystery ofthe moon: first and foremost, welove because we have beenloved, we forgive because wehave been forgiven. And if some-one has not been illuminated bythe light of the sun, he becomesicy like the ground in winter.

How can we fail to recognizein the chain of love that pre-cedes us, also the presence ofGod’s Providential love? Noneof us loves God as much as hehas loved us. It is enough toplace oneself before a Crucifixto understand the dispropor-tion: he has loved us and willalways love us first.

Let us therefore pray: Lord, noteven the most holy in our midst ceaseto be in your debt. O Father, havemercy on us all! !

“Just as we need bread, we also need forgiveness”. Pope Francis shared thisreminder with the faithful who braved the rain to attend the GeneralAudience in Saint Peter’s Square on Wednesday, 10 April. Continuing histeachings on the Lord’s Prayer, the Pontiff commented on the passage fromthe Gospel of Matthew: “forgive us our debts, as we also have forgivenour debtors”. The following is a translation of the Holy Father’s catechesis,which he shared in Italian.

Pope Francis continues his catechesis on the Lord’s Prayer

We All Need Forgiveness

A fire broke out in the Cathedral Notre-Dame de Paris shortlybefore 7 pm, April 15. The roof and the spire, which dated to the19th century, were destroyed.

“We express closeness to the Catholics of France and to the popula-tion of Paris and assure them of our prayers for the firemen and thosedoing everything possible in the face of this dramatic situation.”

—The Holy See Press Office

What do you fear most? What isyour greatest concern?

In general, I try to fend offfear—except a healthy fear ofGod. Fear is a bad advisor.Generally, it either paralyzes orleads to aggression. The Churchshould always be concerned withtwo fundamental and intercon-nected dangers: a loss of faithand the waning of prayer.Without faith we do not havethe life of the Church; withoutprayer we cannot foster our rela-tionship with God. Then every-thing crumbles. I remain mind-ful that petty vices can createbig problems: envy among clergyand laity; the impatience andself-promotion of talented peo-ple; unbridled passions, especial-ly anger; self-referential rhetoricand reflections; the creation of

cliques or parties among thefaithful. Pope Francis speaksregularly about these issues.They can arise anywhere. Thedanger of ignoring real problemsis also a concern. These are theinstruments of the evil one withwhich he undermines the build-ing of the Kingdom. But myconfidence in God and mybrothers and sisters on bothsides of the ocean is greater thanmy fear.

What is your state of mind asyou start your new service?

I’m hopeful. At the begin-ning I seek to listen and learn, tobecome brother, father, and pas-tor for the clergy and faithful. Itis important to pray and thinkthings through, to develop afuture vision for theArcheparchy of Philadelphia

and to work closely with theother eparchies of the metropo-lia, as well the Eastern Catholic,Roman Catholic, and Orthodoxbishops and their clergy andfaithful. I hope that we canmake a step forward in seekingecumenical cooperation withour Protestant neighbors, andinter-religious inter-ethnic, andinterracial harmony. The poorand marginalized should be inour heart. In the UkrainianCatholic University, for exam-ple, the mentally handicappedbecame central to our pedagogyand mission. The poor can helpus see God, because Jesus is

poor in this world. I believe thatwe need to listen to each otherand speak heart to heart. I hopeto lead by listening to the Lordand my brothers and sisters. Fornow, it’s essential for me to hearwell and not prematurely to for-mulate agendas, which might bemerely of my own making.

You were born and raised inAmerica, but you lived 30 years ofyour adult life in Europe. How doyou perceive the US at the presenttime? What are the needs ofUkrainians of the different waves ofimmigration?

Countries and cultures arediverse, but the basic spiritualDNA of all human beings is thesame. Over my lifetime, I havehad the opportunity to live orserve in a dozen countries. Inrecent years, I usually crossed aninternational border at leasttwice a week.

Because my aged mother, ofblessed memory, who died last

June, lived alone in Syracuse andneeded support, I traveled tothe US three or four times annu-ally. I observed the deepeningdivisions in American society,the superficiality of moral dis-course, social media, and theincreasing virtuality of interper-sonal communication. We are

becoming increasingly addictedto stimuli—gastronomic, chemi-cal, informational, sensual.These same challenges areprevalent both in Western andEastern Europe and concernUkrainian immigrants of differ-ent waves. In the twenty-firstcentury we all are called to startover, to go deeper, to followJesus’ calling “put out into the deep”without fear—duc in altum! PopeSt. John Paul II called it the“New Evangelization.” In this lifethe greatest depth is in thehuman heart. We need to hearthe heart’s beat and its yearning;and the heart needs to realize itstrue destiny. That is where Godspeaks. This is my first task as anarchbishop-nominee: to listencarefully, thoughtfully, prayerful-ly.

Do you feel like coming home?Yes, it is a homecoming for

reasons I’ve already mentionedand for others. After decades ofan itinerant life, the definitionof home for me ceased to bemerely geographic. For me,home is a place where I livegood relationships reflecting ourrelationship with God. Yes, Ifeel I’m coming home, not onlybecause of my personal history,but because there are good,godly people in America, in ourChurch, as well as outside of it.

page 3, April 28, 2019The Sower

Eparchial Pilgrimage to Italy — September 17-27, 2018

In the Footsteps of the Saints (Part III)by Bishop Paul Chomnycky, OSBM

SUNDAY, SEPTEMBER 23: Today werose early and after a quick breakfastwe were on the road again, this timeheading to Assisi, the city madefamous by being the birthplace of oneof the most renowned saints in history,revered by Christians of all stripes andrespected even by non-Christians: St.Francis of Assisi, the Poverello (thehumble Poor One). Almost everyoneis familiar with at least snippets of thelife of St. Francis: how he began life asthe privileged and pleasure-loving sonof a wealthy fabric merchant, how, as aresult of imprisonment in a militarystockade and a severe illness, he under-went a spiritual conversion, how hemade a radical choice to cut himself offfrom his family wealth and live a life ofpoverty, how he founded a brother-hood of like minded men, who becameknown as the Franciscans, how hereceived the gift of the stigmata, thewounds of Christ on his hands, andhow he died at the relatively young ageof 44 years, having attained a remark-able degree of sanctity. It has beenargued of him that no one else in his-tory was as dedicated as Francis to imi-tate the life, and carry out the work ofChrist, in Christ’s own way.

By 1:30 pm or so we had arrived atour destination and our bus beganslowly climbing the narrow cobbledroad leading up to the rustic oldmedieval town of Assisi, perched ontop of a mountain overlooking the pic-turesque valley below. Descendingfrom the coach, it seemed as if we hadbeen transported back 800 years to thetime of St. Francis himself. We firsthad an hour or so to spend in the beau-tiful Basilica of St. Francis, the center-piece of Assisi. Construction of this

replied: “I need to be absolved from mysins, but I do not wish to be absolved fromthe obligation of following Jesus Christ.”

By the time we exited the Basilicathe shadows were lengthening on themedieval streets of Assisi and the sunslipped behind the mountain on theopposite of the valley, marking an endto another day. As our bus slowly sliddown the mountain to our hotel in thevalley below, we each promised our-selves that we would once again visitthe timeless city of the Poverello.

MONDAY, SEPTEMBER 24: We roseearly and by 7:00 am we were on thebus heading farther south until afterseveral hours we reached the sleepytown of Lanciano, the site of the firstand most renowned Eucharistic mira-cle in history. We entered the Churchof San Francesco just at the time whena priest was finishing the Mass for agroup of pilgrims that filled the smallChurch. We then joined the long lineof pilgrims waiting silently and rever-ently to climb a narrow set of stairsbehind the altar that led to a smallniche where the chalice and patenwere placed containing the consecrat-ed bread and wine that had miracu-lously been transformed into humanblood and human flesh over one thou-sand years ago!

According to tradition, a priest liv-ing in the town of Lanciano in theeighth century was plagued withdoubts regarding the real presence ofChrist in the Eucharist. He agonizedover whether the bread and winechanged substantially into the Bodyand Blood of Our Lord during thewords of consecration in the DivineLiturgy. But the Lord intervened in a

imposing structure commenced in 1228,shortly following the death of the Saint.After praying at St. Francis’ tomb in thecrypt, and meditating upon the beautifulfrescoes of scenes from the life of St.Francis painted by medieval masters suchas Giotto that adorn the upper and lowerchurches, we were fully imbued with thespirit of Saint and ready to celebrate theDivine Liturgy in a rustic chapel of theconvent that adjoins the Basilica.Following the Liturgy we were taken by alocal guide on a walking tour of the town.She peppered her tour with interestingvignettes taken from the life of St.Francis.

We finally ended up at the Basilica ofSt. Clare, where we prayed before her

tomb in the crypt. St. Clare, the eldestdaughter of a wealthy aristocratic familyof Assisi, became one of the earliest fol-lowers of St. Francis and the founder ofthe Order of St. Clare, commonly knowntoday as the Poor Clares. According tolegend, on the evening of Palm Sunday,March 20, 1212, after hearing Francispreach a Lenten sermon and, against herfather’s wishes, Clare left her comfortablehome and followed Francis, exchangingher rich gown for a plain and coarse robeand veil. Others, including her sister andaunt soon joined her. She and the nuns ofher community followed a rigorous andspartan lifestyle. When even the popetried to persuade Clare to ease the rigor-ous demands of the rule, she simply CONTINUED ON PAGE 14

The Basilica of St. Francis

CONTINUED ON PAGE 14

Interview with Bishop Gudziak by Maryana Karapinka, continued from March issue

To Lead by Listening to the Lord and My Bothers and Sisters the Archeparchial Office of Communications

“Without faith we do not havethe life of the Church; without

prayer we cannot foster ourrelationship with God.”

page 4, April 28, 2019 The Sower

Monsignor John Squiller, STL, a priest for62 years, has rendered service in the Eparchy ofStamford in a variety of assignments. He hasserved many years both in parish ministry andseminary formation.

Currently Monsignor resides at St. BasilSeminary and still teaches a course in Religionfor the seminarians.

1) Use your divinelyallotted time on earth wisely,in order to ensure the attain-ment of your Ultimate Goal.

2) With a positive out-look, strive for the unity of agiven unit of society—yourfamily, a Catholic organiza-tion, your parish, etc. Forexample, if you incorporatethe Family Rosary into thedaily schedule of your family,you will gradually observethat “a family that praystogether stays together”.

3) In correcting orcounseling another—do soprivately, tactfully, calmly,without losing self-control.Always be willing to helpyour neighbor who is inneed of help.

4) In regard to morali-ty—consistently choose theobjective good, and not an

apparent/subjective good.The objective good is onethat is in accordance withthe Commandments of Godand Church and taught bythe Magisterium.

5) Daily, read at least 2to 4 numeric segments ofthe Catechism of the CatholicChurch and of Christ – OurPascha; and monthly, readarticles of The Sower/Сівач.

6) For all those whoare athletes in organizedsports, be sure to read andmeditate well on what theApostle Paul has to sayabout Athletics: 1 Cor 9:24-25, 26-27; 2 Tm 2:5; 2 Tm 4:7-8.

7) Be temperate, like anathlete of God; the prize isimmortality and eternal life. St.Ignatius of Antioch: Letter toPolycarp, 2. (2nd cent.) !

Seven Timely TipsSpirituality Column by Msgr. John Squiller

Christ, who enlightens our life.The example of the myrrh-bear-ing women is a call to us tosearch for the Risen Saviour.The myrrh which they carry toanoint the body of Jesus, laid inthe tomb, is a symbol of our per-sonal duty to search for truthand move toward it, serve it,bear witness to it before thepowerful of the world, even atthe risk of our own life. Bearingwitness to the truth—this is thepaschal calling of everyChristian.

The Truth has its ownpower. It overcomes falsehoodas triumphantly as Christ con-quered death, as light dispelsdarkness, or the sun drives outthe remnants of the night. Withthe courage to live in truth, wecan become witnesses to thepower of Christ’s Resurrection.It is a truth that must be shownwith our very lives rather thandefended merely with words,following the example of themyrrh-bearing women, who per-sisted in their witness before theApostles, even when thesewould not believe.

Who enlightens the life of all.As a people, we often have

experienced the murderouspower of falsehood. We havebeen robbed and are still beingrobbed of the truth about ourpast. False ideologies have beenforced and are being forcedupon us in order to destroy ourpresent. In times of pre-electioncampaigns, we have been thetarget of deception and are stillbeing fooled, so as to rob us of

our future. The war which ournation is waging is, in reality,nothing less than a war againstfalsehood, lies, and all that theybring about in the lives of indi-viduals and society, in interna-tional relations, and in the veryexistence of the global commu-nity.

This is why the good newsof Pascha-day is so importantfor us: Christ is truly risen! Theteaching of our Lord andSaviour is for us a beacon and asignpost. Indeed, the struggleagainst falsehood begins in thedepth of the human heart. Thechief Apostle Peter wrote thisappeal: “Having purified your soulsby your obedience to the truth for asincere brotherly love, love oneanother earnestly from a pure heart,since you have been born again, notof perishable seed but of imperish-able, through the living and abidingword of God” (1 Pt 1:22-23).

Let us, therefore, live in thelight of the Risen One, beforewhom no darkness or falsehoodcan stand. Let us believe in thetruth that is Christ and servethe truth in all spheres ofhuman life—and Ukraine withits people will be invincible.Every initiative built on lies willcollapse, as it was with theCommunist empire of evil. Letus build our nation on truth andjustice, no matter how bitterand difficult that may seem. TheRisen Christ has the power toenlighten our life and raise us upto a new future.

Indeed today, in light of theauthentic Truth that is Christ

we must examine our past and,with trust in the Risen Saviour,we must order our present.Precisely now, by the power ofhis victory against falsehood, wemust build our future—one thatis not illusionary, dark, and sor-rowful, but brilliant and joyful,in the fullness of life, which wehave in the Lord.

Dear Brothers and Sisters inChrist! In this bright, joyful dayI wish to greet you all with thePascha of our Lord. May thelight of Christ, the Sun ofRighteousness, enlighten all ofyou to responsible service of thetruth and grant you courage andperseverance in the face of darkand evil falsehood. To all of you,in Ukraine and throughout theworld, I send you my heartfeltgreeting together with sincereprayers. To all the soldiers at thefront lines and their families, toall refugees and to those who areon the occupied territories, toall captives and prisoners for thesake of their conscience, to theyoung and old, to those in goodand in poor health—I wish all ofyou the joy of life that is ground-ed in the truth of God’s infinitelove for us. I embrace you withfatherly love and send you mysincere wishes for a blessedEaster feast, a tasty sharing ofour traditional blessed egg, anda Paschal joy that is full of light.

The grace of our Risen LordJesus Christ, the love of God theFather, and the communion ofthe Holy Spirit be with you all.

+SviatoslavGiven in Kyiv

at the Patriarchal Cathedralof the Resurrection of Christ,

on the Synaxis of the ArchangelGabriel,

April 8, 2019 A.D.

Pastoral Letter Continued from page 1

The 2019 Altar Boy Conventionby Nazariy Dmyterko

STAMFORD, CT—“I wish this gatheringwas held more often” commented one ofthe participants at the Altar BoyConvention. Altar servers from manyparishes of the Stamford Eparchy cameto St. Basil Seminary to learn, to play, andto share their experiences of serving atthe Altar of the Lord.

The event was held from the 15th tothe 17th of February at St. BasilUkrainian Catholic Seminary inStamford. This Convention focused onthe skills of serving at the Altar, ofexpanding knowledge of the Christianfaith, and of making sure that the partic-ipants are pleased with the service theyrender for the Christian community.

The program began with greetingsfrom Bishop Paul Chomnycky, OSBM,and Father-Rector Bohdan Tymchyshyn.Following this, there was a pizza dinner, amovie, and a discussion, which officiallyclosed the first day of the Convention.Saturday began with the Divine Liturgyat which the altar boys took an activepart. A discussion was led by Bishop Pauland Father Bohdan on the topic of serv-ing Christ in His Church and outside ofit. The altar servers asked many interest-ing questions, e. g.,“How is the Pope chosen?”“Why did you become a priest?” etc. Next,Msgr. John Squiller administered aReligion Survey Test for the altar servers.It was a glimpse into what the seminari-

ans study. The top three winners wereawarded the traditional gold, silver,bronze medals and each also received a25-dollar gift card. Good work, boys!

Following the morning activities, aquest game was played. The participantshad “to travel” to various places from theBible, searching for a treasure. Theyaccomplished a number of tasks, andsolved several problems, in order to getinformation about their next destination.They all ended up next to the Seat ofWisdom where “the Pope” met and greet-ed them for achieving the difficult jour-ney of finding the true treasure, whichthey eventually found in the Chapel of St.Basil Seminary. Seminarian RomanKuzmiak explained that their search isthe true treasure for the Church commu-nity, and they cannot neglect its signifi-cance, not even a bit. The search was forthemselves, that we, human beings, arethe final treasures and that God wants usto be with Him in all moments of ourlives. However, the competitive spirit ofthe day did not end there. TheSeminary’s Basildome hosted a thrillingindoor soccer tournament.

On the final day, after celebrating theDivine Liturgy, Bishop Paul thanked thealtar boys for participating in theConvention and awarded them for theircommitment and perseverance in theirservices to the Lord and the Church. Thealtar boys and their parents were invitedto a delicious brunch with the Seminarycommunity. Together, they watched aphoto presentation and shared their feel-ings of the Convention. Most departedthe Seminary willing to return next year,and some even considered a longer stay(perhaps as seminarians?).

Altar servers, pray daily to know God’swill in regard to your future vocation! !

A group photo in St. Basil Seminary Chapel

not forming philosophers; we are formingmissionary disciples of Christ…this iswhere a Catholic man seeks to be moreand more deeply configured to Christ.”

“A vocation is not a system, a job or acareer – it is a gift of God which oneneeds to cherish within the community”.

The Archbishop likened theseminary to a place of training. Thegame only begins at ordination.However, as in any sport, everygame is different and presents newchallenges. Therefore, the priestmust challenge himself, improve,and become a better pastor.Formation continues even after theseminary.

On Sunday, March 31st, the finalconference was conducted byparishioners John and NancyCavadini who presented a talk titled“The Priest We Want”. They offeredtheir views and expectations fromthose in the laity and what theywould like to see from future priests.

“There are certain characteristicsthat people expect in a priest: a person ofprayer, a good preacher, and a leader witha shepherd’s heart.”

The Symposium concluded withthe solemn Mass and farewell lunch.Before leaving, Archbishop PatronWong expressed gratitude to all par-ticipants and devoted time to talkwith the seminarians before depart-ing for Rome. !

*Vasyl Vorokh and Roman Kuzmiakare Honor Students on the Dean’s List.

CHRIST IS RISEN! INDEED HE IS RISEN!

The 2019Symposium

continued from page 1.

Великоднє послання Блаженнішого Святослава Високопреосвященним і преосвященним владикам, всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Від раннього ранку чуваймо і, замість мира, пісню при-

несім Владиці,і Христа побачимо – прав-

ди Сонце,що всім життя освітлює.

Пісня 5 КанонуВоскресної утрені

Дорогі в Христі!

Сьогодні небо і земля,ангели і люди проголо-шують на весь всесвіт най-повніший вияв істини:Христос воскрес! Силуцього привітання відчуваєкожен із нас, від наймолод-шого до найстаршого, від-повідаючи: воістину,насправді, дійсно Христосвоскрес! Усіма мовами мицю істину урочисто спові-щаємо словами пасхально-го Євангелія: «…і ми славуйого бачили, − славуЄдинородного від Отця,благодаттю та істиноюсповненого» (Ів. 1, 14). Усіми піднесені невимовноюрадістю і оживленіВоскресінням Христовим– Він бо воскресає і живедля того, щоб жили і вос-кресали в Ньому та разоміз Ним і ми.

Від раннього ранку чуваймоі, замість мира, пісню прине-сім Владиці…

Сяйво воскресінняСонця правди першимипобачили жінки-мироно-сиці серед темряви ночірозчарування, зневіри істраху. Зі сльозами на очахнесуть миро для померло-го і журяться, хто їм відко-тить великий камінь відвходу до гробу. Кожен ізнас, переживши смерть іпохорон близької особи,може зрозуміти, з якимболем у серці жінки-миро-носиці йдуть провести востанню путь свогоВчителя. Проте натрап-ляють на іншу, неочікувануістину. Ангел у біломуодязі їм сповіщає: «Нежахайтеся! Ви шукаєтеІсуса Назарянина,розп'ятого. Він воскрес,його нема тут. Ось місце,де його були поклали» (Мр.16, 6).

Наша Пасхальна утренязакликає нас «чувати»,

тобто прокинутися зі сну івідкритися на несподіванеБоже. Чувати тут означаєбути чутливими до того,що є правдивим, справж-нім та істинним:чувати, щоб пізнатиІстину; чувати, щобне дати себе одури-ти тому, що фаль-шиве та оманливе;чувати, щоб зустрі-ти Воскреслого.Його сяйво виявляєнам правду про себе,про те, чого вартінаші зусилля, працяі страждання, чоговарте наше діло якЦеркви, громади івсього народу.Правда, щоХристос воскрес, є такоюж дійсною і певною, як і те,що сонце зійде і ніч посту-питься місцем дневі.Воскресіння Христа, якСонця правди, нам «життяосвітлює» − показує нам нелише справжній змістпошуку мироносиць, а йсенс життя, страждань інавіть смерті кожної люди-ни: ми сотворені для вос-кресіння в Христі і нашеземне життя є чуванням-очікуванням цього воскре-сіння. Хай слова псалмос-півця стануть нашою піс-нею у світлі Воскресіння:«Співайте Господеві новупісню, співайте Господеві,уся земле! СпівайтеГосподеві, благословітьйого ім'я; звіщайте день удень його спасіння» (Пс.96, 1-2).

…І Христа побачимо –правди Сонце…

Ми живемо у світі куль-тури фейків і неправди,фальшивих продуктів іоблудних ідеологій.Настала епоха постправди,коли дійсність наче тво-риться для чиїхось приват-них інтересів, «на замов-лення», незалежно від того,що насправді відбуваєтьсяз цілими народами, культу-рами та поодинокими осо-бами.

Правда для сучасноїлюдини перестає бути цін-ністю. Тому кожен хри-стиянин, який вірить, щоХристос воістину воскрес,повинен спитати себесамого: чи істина для меневажлива? Чи, можливо, ядеколи нехтую правдою, бо

мені комфортніше житибез неї, не турбуватися їїпошуком? Чи я вмію сказа-ти собі правду про власнежиття і свої недоліки, а не

приписую їх іншим і ски-даю на інших свої гріхи?

Нинішнє середовищежиття серед «підробок таобману» є ніччю для люд-ства і, фактично, вмиран-ням і погребінням людсь-кого духу. Бо без правдилюдина гине, як квітка безсонця. Пророк Ісая напо-умляє про таке лихо, кажу-чи: «Горе тим, що зло доб-ром звуть а добро - злом;що з пітьми роблять світ-ло, а зо світла - пітьму; щогірке роблять солодким, асолодке гірким! Горе тим,хто у своїх очах мудрі таперед собою самимирозумні!» (Іс. 5, 20-21).

Святкувати Пасху,Воскресіння Господнє,серед такої ночі означаєбути служителем Істини,світочем Сонця правди –Христа, що освітлює намжиття. Приклад жінок-мироносиць є закликом довсіх нас шукати воскресло-го Спасителя. Миро, якевони несуть, щоб помазатитіло покладеного до гробуІсуса, – це символ нашогоособистого обов’язкушукати правду і йти до неї,їй служити і про неї свідчи-ти перед могутніми світуцього, навіть ризикуючивласним життям. Свідчитиістину – це пасхальнепокликання кожного хри-стиянина.

Правда має власну силу,яка перемагає брехню таксамо звитяжно, як Христосподолав смерть, як світлоусуває темряву, а сонцевиганяє рештки ночі. Колиматимемо відвагу жити вправді, то станемо свідка-

ми сили ВоскресінняХристового, побачимо, щоїї треба не так боронити,як, радше, показувати влас-ним життям, за прикладом

мироносиць, якізапевняли апосто-лів про воскресін-ня Ісуса, навітьколи ті не йняливіри.

…Що всімжиття освітлює

Ми, як народ,часто відчуваємона собі вбивчусилу неправди. Унас крали і далікрадуть правдупро наше минуле.

Нам накидали і далі наки-дають фальшиві ідеології,щоб зруйнувати наше сьо-годення. Нас обманювали ідалі обдурюють у час пере-двиборчих перегонів, щобукрасти наше майбутнє.Війна, яку веде наш народ,насправді є війною з нічиміншим, як із неправдою,брехнею та всім, до чоговона призводить у життілюдини і суспільства, уміждержавних відносинах ів самому існуванні світовоїспільноти.

Ось чому таким важли-вим для нас є благовіст удень Пасхи: Христос воі-стину воскрес! Науканашого Господа і Вчителяє для нас світилом і доро-говказом. Адже боротьба знеправдою починається вглибині людського серця.Верховний апостол Петрозакликав: «Очистившипослухом правди душі вашідля братньої нелицемірноїлюбови, любіть гарячеодин одного щирим сер-цем, відроджені наново нез тлінного насіння, а знетлінного: словом Божимживим і вічним» (1 Пт. 1, 22-23).

Живімо, отже, у світліВоскреслого, перед якимжодна темрява і неправдане можуть встоятися.Вірмо в Христову істину іслужімо правді в усіх сфе-рах людського життя − іУкраїна, її народ будутьнепереможні. Усяке діло,що збудоване на брехні,завалиться, як це колисьсталося з комуністичноюімперією зла. Будуймонашу державу на істині таправді, хоч би якою гіркою

і важкою вона нам видава-лася. Воскреслий Христосмає силу освітити нашежиття та воскресити насдо нового майбуття.

Саме сьогодні у світлісправжньої Істини-Христанам треба пізнавати своєминуле і з довірою до вос-креслого Спасителя впо-рядковувати своє теперіш-нє. Саме тепер силоюЙого перемоги над брех-нею будуймо своє майбут-нє – не примарне, темне чисумне, а просвітлене ірадісне, у повноті життя,яке маємо в Господі.

Дорогі в Христі браттяі сестри! У цей світлий,радісний день прагну при-вітати всіх вас із ПасхоюГосподньою. Нехай світлоХриста – Сонця правди –просвічує кожного з вас довідповідального служінняістині та дає вам відвагу івитривалість перед тем-ною брехнею лукавого.Усім, в Україні й на посе-леннях сущим, засилаюсвої щирі молитви і сер-дечні вітання. Нашим вої-нам, що на передовій, таїхнім сім’ям, вимушенопереселеним особам і меш-канцям окупованих тери-торій, полоненим і в’язнямсумління, молодим і стар-шим, здоровим і немічним– кожному з вас бажаюрадості життя, поставленійна правді про Божу без-межну любов до нас.Обіймаю вас батьківськоюлюбов’ю і щиро бажаю вамб л а г о с л о в е н н и хВеликодніх свят, смачногосвяченого яйця та світлоїпасхальної радості!

Благодать воскреслогоГоспода нашого ІсусаХриста, любов Бога Отця іпричастя Святого Духанехай будуть з усіма вами!

Христос воскрес! Воістинувоскрес!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, приПатріаршому соборі

Воскресіння Христового, удень Собору архангелаГавриїла, 8 квітня 2019

року Божого

Стемфорд, Коннектикут

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ СТЕМФОРДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В США

СівачРік XXXVI; Число 4 28 квітня, 2019

Сівачсторінка 6, 28 квітня, 2019

Участь представників семінарії Св. Василія у симпозіумі про формацію священиків

Василь Ворох

З 29 по 31 березня в семі-нарії St.Vincent de Paul, щона Boynton Beach, Florida,відбувся симпозіум за ініціа-тиви Інституту СвященичоїФормації (IPF) на тему«Документ про формаціюсвящеників Ratio Fun-damentalis». Приймав актив-ну участь ректорат, духівни-ки, а також інші представ-ники католицьких семіна-рій та єпархій зі Спо-луче-них Штатів Америки.Представниками духовної

семінарії Святого ВасиліяВеликого були отець-рек-тор Богдан Тимчишин тасемінаристи Василь Ворох іРоман Кузьм’як.

У п’ятницю 29 березнясимпозіум розпочався спіль-ною вечерею та СвятоюГодиною з розважаннями усемінарійній каплиці. Про-повідником був владикаJoseph Hanefeldt.

Наступного дня, Архи-єпископ Патрон Вонг, якийє секретарем конгрегації в

справах священничої фор-мації, розпочав зі своєї пре-зентації про головні аспек-ти та напрями формаціїмайбутніх священників.Процитую, -- «Наша голов-на ціль – створити середо-вище яке формує перш завсе доброго пастиря», –Архієпископ Патрон Вонг.Владика наголосив, щоперевагу слід надаватидуховній складовій, ніж ака-демічній: «ми не виховуємофілософів, ми виховуємопослідовників Христа». Зайого словами, семінарія – цене просто духовнийнавчальний заклад, це уста-нова, в якій, перш за все роз-вивають загальнолюдськічесноти, а пізніше – духовні.Більше того, покликання досвященного життя не єрежимом, роботою чикар’єрою, а дар Божий, якийпотрібно плекати у спільно-ті. Після презентацій слуха-чі мали можливість поста-вити кілька питань архіє-пископу.

Під час бесіди з пред-

ставниками семінарії Свя-того Василя, архієпископПатрон Вонг записав пові-домлення, яке було адресо-вано нашій семінарійнійспільноті в Стемфорді,нашим священикам, нашимсемінаристам, а також май-бутнім покликанням Ук-раїнської Греко-Католиць-кої Церкви в СполученихШтатах.

«Я вдячний за цю мож-ливість, з вашим ректором ідвома братами семінариста-ми, щоб привітати вас іподякувати вам за вашежиття, за вашу цікавість доХриста і до Церкви. Ви, якговорить Папа Франциск,“сьогодення” Церкви.“Сьогоднішня” присутністьБога для суспільства. Тому,будь ласка, намагайтесябути кращим місійнимучнем Ісуса і наслідуйтеприклад Марії. Її життябуло пов'язане і повністюприсвячене Ісусові Хрис-тові. Плід її життя відданийусьому людству. Знову жтаки, велике спасибі за ваш

ентузіазм. І будь ласка, яккаже Папа Франциск,моліться за мене, і я будумолитися за вас!»

У неділю 31 березня назавершення конференціїбуло зачитано розповідь«Священик якого ми хоче-мо» яку написали парафія-ни. Розповідь висвітлювалабачення та очікуваннясамих парафіян щодо того,яким повинен бути майбут-ній духовний провідник.Насамперед, людиноюмолитви, добрим проповід-ником і «лідером з серцемпастиря». Симпозіум закін-чився урочистою Мессою іобідом. На прощанняАрхієпископ Патрон Вонгвисловив подяку всім, хтоприймав участь у симпозіуміі приділив декілька хвилинщоб поспілкуватися з семі-наристами.

P.S. Подаємо до вашого відо-ма, що цього року за видатніакадемічні заслуги Василь Ворохта Роман Кузм’як є на листідекана.

о. Богдан Тимчишин, архиєпископ Патрон Вонг та Василь Ворох іРоман Кузьм’як

Семінаристи та ректор семінарії святого Василія в Стемфорді,побували на реколекціях в штаті Флорида

Тарас Пащак

В часі весняних канікул,з 1-го по 9-те березня, семі-наристи разом і з ректоромдуховної семінарії святогоВасилія, що у Стемфордіштату Коннектикут, маличудову нагоду побувати вштаті Флорида для духовно-го збагачення та фізичноговідпочинку.

У п’ятницю 1-го березня,о 4 годині ранку всі разоммолилися богослужінняпершого часу та отрималиблагословення на щасливудорогу, яке уділив о.Мартин Канаван – духівниксемінарії святого Василія.Подорожуючи семінарій-ним мікроавтобусом з пів-ночі на південь континенту,брати мали нагоду спостері-гати чудові краєвиди, атакож виявляти підтримкуодне одному в тривалійподорожі. Надзвичайно

цікавим елементом подоро-жі стала можливість спосте-рігати запуск космічноїракети-носія «Фалкон 9» здослідницького центруНАСА, який став справ-жнім проривом в космічнійіндустрії. Сповнені враженьсемінаристи разом із ректо-ром прибули до містаМаямі, де провели триден-ний відпочинок.

Реколекції – це кілька-денний період присвяченийпоглибленому духовномурозвитку в супроводі молит-ви, конференцій та участі втаїнствах сповіді та євхарис-тії. В неділю 3-го березня,семінаристи, разом із рек-тором, відвідали парафіюУспіння Богородиці, що умісті Маямі, де взяли участьу Божественній Літургії, якуочолив отець БогданТимчишин. Реколекції роз-

почалися у вівторок в семі-нарії святого Вінкентія(Saint Vincent de PaulRegional Seminary), під про-водом пароха церквиУспіння ПБ, що у Маямісвященослужителя АндріяРоманківа. Реколектантпровів серію тематичнихконференцій, що допов-нюючи одна одну булипокликані сформувати зрілерозуміння цілісності осо-бистості, котра є невід’єм-ною частиною формуваннята зростання доброго свя-щенника.

Кожна зустріч розпочи-налася посним богослужін-ням і супроводжуваласянаукою реколектанта.Отець Андрій пропонувавувазі учасників реколекційуривок з Євангелія, на кот-рому була побудована наука.Перша зустріч стосувалася

саме цілісності особи якубуло представлено з пер-спективи Євангельськоїісторії про Марію і Марту.Наступна була спрямованана аналіз проблеми служін-ня в реальному контексті.Отець пояснив що не пра-вильно ідеалізувати світнавколо, оскільки кожнаситуація є індивідуальна тапотребує особливого підхо-ду. Третя конференція натему «Динамічне вдоскона-лення», котра стала базовоюу розкритті теми, булапокликана розкрити сутьхристиянського життя вперспективі постійногозросту. Євангельська історіяпро багатого юнака, якийвважав що досягнув пікусвого морального вихован-ня і хотів отримати похвалувід Ісуса, стала чудовимприкладом того, чогоГосподь очікує від кожногоз нас – постійної праці надсобою, яка повинна продов-жуватися аж до закінченняземної мандрівки.Головними кроками нашляху до вдосконалення є:

- Оцінка недоліків і мож-ливостей;

- Поступова, але постій-на праця;

▪ Виключити пасивнеочікування;

▪ Не переоцінюватисебе і оточуючих;

▪ Братися найпершеза необхідне;

▪ Відповідально пра-цювати над тим що під

силу;▪ Рухатися до немож-

ливого з надією на Бога;▪ Ніколи не задоволь-

нятися самим процесом;▪ Ніколи не зупиняти-

ся.Четверта зустріч на тему

«Важливість дружби», булапобудована на євангельськійісторії про розслабленого.Господь вчить нас дружби,яку він сам поставив наперше місце в стосункахміж Ним та людиною, якатакож є найбільшоюлюбов’ю. Остання зустріч,на тему «Школа довіри»,стала чудовим підсумкомусіх попередніх тем. Уривокз Євангелії про бурю наморі, репрезентував справ-жню сутність довіри доГоспода, та підтримки якоїВін нас навчає.

Кожна зустріч проходи-ла в приємному форматідіалогу між учасникамиреколекцій та реколектан-том, кожен мав нагоду почу-ти вичерпну відповідь назапитання а також поділи-тись власними думками.

У п’ятницю 8-го березня,по закінченню останньоїконференції, усі разомспільно молилися за щасли-ву дорогу додому, після чоговирушили в напрямку семі-нарійної домівки.

Спільне фото ректора та семінаристів семінарії Св. Василія з отцем Андрієм Романківим

Сівач сторінка 7, 28 квітня, 2019

Нещодавно в Стемфордськійєпархії на запрошення владикиПавла (Хомницького) перебувавотець Олександр Смеречинський– Головний капелан військово-морських сил на українськомуузбережжі Чорного моря відУГКЦ.

Ми в розмові з о. Олександромне оминули теми війни, поговори-ли про людей моря, про морськийсвіт України взагальному та пророзвиток католицької місіїМорського апостоляту УГКЦ, слу-жіння якого діє по всьому світу, деє наша церква.

Це загальнокатолицька струк-тура, яка на сьогодні охоплює 416,портів на усіх п’яти континентах.

Філії Морського апостолятувідомі під різними назвами в різ-них країнах: Apostleship of the Sea убільшості англомовних країн,Apostolat de la Mer, у більшостіфранкомовних країн, за виняткомФранції, де він називаєтьсяMission de la Mer.

Морський апостолят (МА) - цеміжнародна спільнота католиць-ких асоціацій та організацій доскладу яких входять 98 країн. Усвіті ще має назву Stella Maris(Морська зірка). Мета – забезпечи-ти духовний і соціальний добро-бут моряків торговельного тапасажирського флоту, їхніх сімейнезалежно від їх культурної, націо-нальної чи релігійної приналежно-сті.

Українці - найбільша морськанація в Європі. В Україні за най-скромнішими підрахунками 85тисяч моряків, які присутні повсьому світу.

На жаль, в Україні крім нашоїЦеркви, українськими морякамимайже ніхто системно не опікуєть-ся. Тож морське капеланське слу-жіння - це великий виклик і одно-часно шанс для громад УГКЦ закордоном.

— Отче Олександре, розкажітьпро себе, про своє служіння, про метусвого візиту до США, зокрема доСтемфордської єпархії?

— Я - родом із Снятина -Західна Україна. Закінчив Духовнусемінарію в Івано- Франківську.На практиці був у Києві і Вінниці.А коли став служити в Одесі,ходити до моря і спілкуватися злюдьми стало моїм захопленням.Згодом,закінчив курси моряків,опанував термінологію, і почавпізнавати морський світ і людей

моря. Ці люди цікаві, яскраві,колоритні, але у світі є великийступінь недовіри між людьми. Іставлення до священика спочаткутакож не було вийнятком.Проповідувати словами буломало, треба було стати ‹‹своїм››,здобути довіру між цими людьми.Тобто проповідувати життям,донести певну істину.

Їжджу по всьому світу залучатинаші парафії і духовенство дляслужіння нашим морякам. Адженаша Церква присутня у всьомусвіті.

Владика Стемфордської єпар-хії Павло Хомницький з вересня2018 року обраний Головою

Відділу Морського АпостолятуУГК Церкви. В часі мого перебу-вання тут — напрацьовуємо разомз владикою стратегію, перспекти-ви і плани роботи морських капе-ланів у Північній Америці і нетільки.

— Отче Олександре, з якого часу Вислужите капеланом?

— Капелани - новий неймовір-ний етап в розвитку нашої УГКЦ вУкраїні - особливо з початкомросійсько-української війни.

З 1998 року після закінченнясемінарії був направлений як свя-щенник на служіння в Одесу напарафію, в одну з наших греко-католицьких церков.

Місія нашого Морського апо-столяту в Україні розпочалася у1994р., і ця праця почалась в Одесі.Офіційно Морський АпостолятУГКЦ зареєстрований у 2001 роціДержавним комітетом України усправах релігій із затвердженимстатутом Католицької місії. І мисвященики вже мали вповнова-ження на Чорноморські порти,також в Кримських портах таЯлті. Вже минає 5 років як цяпраця неможлива з відомих при-чин - анексії Криму. В Одесі митакож обмежені працею в трьохпортах. У Миколаєві справа лишепочинається - вона потребуєфінансів і кадрів.

Основною статутною формоюроботи нашого Апостоляту - под-бати про наших людей у всьомусвіті.

Саме з моряками з українськихцерков в основному працює лишеУГК Церква. Морське служіння –виняткове, креативне. Кожен, хтопокликаний до священства, маєпокликання до місії. В Одесіморський флот базується з 2014року, тому наші морські капеланипрацюють як з моряками торгово-го флоту так і з українськими вій-ськовими кораблями.

Наша діяльність - відвідати всікораблі, які приходять в Одесу.

— Чи були в Одесі розвинуті давнітрадиції морського капеланства?

— Ще в середині 18 ст. В Одесібуло закладено Морську церкву, вякій кожен моряк – український чизакордонний міг помолитися йотримати духовну підтримку. Врадянські часи місце священиківзайняли політруки. Традиціядуховної опіки почала відновлюва-

тися в портовому місті з 1992 року.Одеса — морська столиця

України, найбільший торговийпорт Чорного моря. В Одесі побу-тує такий нюанс - люди моря.Служачи в парафії я почав прихо-дити час від часу до портів ічастково виконувати свою свяще-ничу місію. Тепер Одеса – голов-ний порт України і священики туті в будень, і в свято- поряд з моря-ками.

— Яка головна функція морськогокапелана? Чи поєднуєте свою роботу зпсихологами?

— Моральна та духовна підт-римка людини в потребі.

Священик намагається допо-могти всім морякам, які потре-бують моральної допомоги незва-жаючи на віросповідування інаціональність.

Промотором морськогоАпостоляту був БлаженнішийЛюбомир Гузар. ПатріархСвятослав продовжив цю місію інадав новий поштовх. З його бла-гословення ми перейшли на новийбільш високий Патріарший рівеньслужіння у цілому світі, де є нашіпарафії, наші люди.

Налагоджено велику співпра-цю Департаменту військовогокапеланства Патріаршої куріїУГКЦ із силовими міністерствамиУкраїни.

Будучи на різних міжнароднихконференціях, я одержував запи-тання: ‹‹Ваші моряки є у різнихпортах. А де ви, чому не відчутнадопомога цим людям?››

Владика Петро Стасюк - єпархАвстралії протягом п’яти роківочолював морський КатолицькийАпостолят у світі і добре розумівважливість і місію капеланів дляпраці з моряками. Тепер у портуМельбурну (Австралія) очолює цюмісію УГК Церкви о. ОлександрКенез. Їхні морські капеланинадають духовну підтримку укра-їнським морякам, які перебуваютьу плаванні, й тим, що працюють упортах різних континентів.

В Україні розвивається лишепортове капеланство, коли пред-ставники Церкви приходять упорт і пропонують допомогу.

— В Україні війна. Морські піхо-тинці брали і беруть участь у військо-вих діях. Ви були з ними на фронті?

— Так. Їздив на ротації в 2014-2015 роках як волонтер.

Тепер окремі морські силизадіяні в охороні Кримськогоперешийку та Азовського моря.Тут несе службу також береговаохорона.

— Як військове керівництво сприй-мало(-є) присутність священика капе-лана у частині, бригаді?

— По–різному. Відчуваєтьсяще пострадянський синдром. Зпочатку російсько-українськоївійни 168 капеланів пройшличерез фронт. Не кожний психоло-гічно готовий до таких випробу-вань. Не готовий капелан, то і неготовий командир. Буває непро-

сто і навіть драматично.

— Які зміни бачите в окремих осо-бистостях військових після спілкуванняз Вами? (емоційний стан: стрес,загострені почуття, депресія...) Ви роз-мовляєте з військовими- вони на краюжиття та смерті, як це поєднуте?

— Складне питання.Неможливо говорити про резуль-тати і якусь статистику. В наскапеланів є гасло — БУТИПОРУЧ! Ми не працюємо з вій-ськовими, ми з ними поруч длятого, щоб міняти внутрішнюситуацію, середовище...

Ми увійшли у війну з армією,яка цілеспрямовано і фізично, іморально, і структурно була зруй-нована. Деградація на всіх рівняхбула велика. Це і було причиноютрагічних історій, які відбувалисяз нашими військовими на початкувійни.

Функція капелана - задовільни-ти релігійні потреби. Наші отціробили і роблять неймовірнігеройські речі. Стають головниммотиватором для наших військо-вих, щоб вони щиро, чесно,героїчно виконували свійобов’язок - захищали Батьківщину.Війна неймовірно стає руїноюлюдських душ. Навіть морально -патрітична мотивація людини вжорстокостях війни руйнується доневпізнаності. В такому стані вій-ськовий приходить до капелана іпитає: “А що далі...” І треба буловідповідати, здається на простіпитання, але якось по “частинкахзбирати людину докупи”.Капеланський досвід є справді уні-кальним. Люди, з якими доводить-ся працювати, дуже різні. Цеважко пояснити, але війна змінюєлюдину не тільки зовнішньо-добавляючи сиве волосся, безсон-ницю, нервозність і багато іншихфізичних і моральних змін. Війназмінює всіх до неї причетних ізсередини.

Наша Церква на початку війнимала найбільш чітку структурудіяльності в напрямку служіння звійськовими. Тому що зразу післявиходу з підпілля відновлюваластруктуру своєї діяльності у всіхнапрямках.

— У західних країнах капелани вій-ськовозобов’язані. Чи Україна готу-ється до такої форми узаконення ста-тусу військового священика?

— З травня 2018 року вЗбройних Силах України були уза-конені перші трудові договори івведено статус – штатні капеланиз різних церков. До цього часу цебула волонтерська діяльністьнаших священиків.

Коли в 2014 році був захопле-ний росіянами Крим, тоМорський апостолят взяв на себене властивий обов’язок — військо-во-морський капелан.

Тепер є військові капеланиберегової охорони, в морськійпіхоті, які працюють по договорахз ВМС ЗС України.

— Світ любові добра, тиші... вцеркві, а на фронті стрілянина, від-

Морське Капеланське Служіння Місія нашої УГКЦ в світі

Розмовляла Анна Бойчук

о. Олександр Смеречинський

Сівачсторінка 8, 28 квітня, 2019

чай... Як ви себе збираєте “докупи” ідопомагаєте іншим?

— Цей світ, бодай частковопереносимо до людей, до нашихвійськових, до їхніх родин.

З 2014 року проводимо літнітабори для дітей військових.Моментом виклику був період,коли долучили дітей кримськихвійськових, адже це мусульманськіродини. Але якось зуміли вийти ізситуації і позитивно налагодитироботу . Адже покликання кожно-го з нас - бути місіонером, і самене в християнському середовищі. Інаш обов’язок- у будь- яке середо-вище приносити Христа.

Проводимо психологічні тре-нінги для дружин військових.Адже перед ними також стоятьдуже непрості виклики — коли

їхні чоловіки йдуть на війну, а неменш прості, коли вони повер-таються з неї. Хочу сказати, що незавжди наші люди хочуть визнати,що їм потрібна допомога.

А з нами священиками–капела-нами також складно. Ми такожпотребуємо реабілітації, духовноївіднови, яку Департамент військо-вого капеланства систематичнопроводить. Особливо був важким2014 рік – повернення з фронту...Деякі отці одержали такі психоло-гічні травми, які довгий час давалиі дають про себе знати. Треба пра-цювати з людиною різними реабі-літаційними методами для її від-новлення.

Єдиний порятунок- це потріб-но відчувати себе частиною роди-ни. І це відчуття побутує між нами

військовими капеланами.

— Наслідки війни? Місія церкви втому напрямку?

— Часто мене запитують:“Коли закінчиться війна?” Війназакінчиться не швидко. Навітьякби сталося чудо і Путін забраввійська з нашої території, то війнаще дого буде не закінчена.

Через фронт пройшло сотнітисяч людей — військові, цивільні,діти... Ця війна в їхніх душах, спо-гадах, взагалі в їхньому життівідіб’ється надовго...

Місія Церкви - гоїти душевнірани різними методами. І Провідта духовенство нашої УГК Церквирозуміє свої чинники і свою працюз людьми. Держава не завжди.

Коли спілкуюся з командирами, тозавжди їм кажу: “Дбайте впершучергу про людей. Бо без людейваша техніка – це металобрухт ...”надіюсь мене чують, бодай частко-во.

І на закінчення нашої розмовиподякувала о. Олександрові за роз-мову про свій досвід служіння, просвою місію як священика, просправжні цінності, важливістьЛюбові, Віри і Поваги, про місіюнашої Церкви у світі, про допомо-гу людям, якої вони так потре-бують.

Стемфорд - Одеса - Стемфорд

У рамках відзначення 150 роківвід дня народження та 100 роківвід дня переходу до вічності бла-женної Йосафати 6 квітня у Львові(Україна) АрхиєрейськоюБожественною Літургією за участієпископів, монашества та вірнихУГКЦ відбулося офіційне від-криття Року блаженної.

7 квітня, на святоБлаговіщення ПресвятоїБогородиці, у день сотої річницівід дня смерті блаженноїЙосафати, у генеральному домі вРимі та у всіх спільнотах сестерслужебниць у всьому світі моли-товно розпочався Рік блаженноїЙосафати. У Стемфордській єпар-хії із благословення Правлячогоархиєрея владика ПавлаХомницького цей Рік блаженноїрозпочався із триденного відзна-чення.

День перший4 квітня сестри служебниці

Непорочної Діви Марії в амери-канській провінції розпочали своєтриденне святкування 100-річчявід дня відходу до вічності першоїсестри служебниці і співзасновни-

ці Згромадження блаженноїЙосафати Гордашевської.Приблизно 45–50 чоловік напов-нили каплицю Святої Марії, щознаходиться у м. Слотсбург (штатНью-Йорк, США) і заспівалиМолебень до блаженноїЙосафати, який очолив владикаПавло Хомницький, ЄпархСтемфордський, о. ДжонТерлецький та о. Василь Гуцко.Після служби усі учасники святку-вання наповнили свої тарілкиласощами і зібралися в галереї дляпрезентації життєпису преподоб-ної Йосафати, вміло здійсненомус. Кетлін Гуцко. Відтак учасникиконференції мали змогу послухатисвідчення спеціально запрошеноїспікерки Кімберлі Гашин з пара-фії Св. Миколая в м. Мінерсвіллі(штат Пенсильванія, США) та їїмами, Кукі Гашин. Зокрема, КімГашин поділилася своєю благо-даттю або дивом, яке, як вони вва-жали, здійснилося через заступ-ництво блаженної Йосафати щодоїхнього батька світлої пам’ятіМихайла Гашина. «Це було благо-словенне відкриття цього триден-ного відзначення!» — зазначила с.Еліан Ільницькі.

День другийБлизько 40 чоловік були при-

сутніми на другий день святкуван-ня. Сестри та гості заспівали пре-красну службу Акафіста до бла-женної Йосафати у каплиці СвятоїМарії. Опісля спільної молитвисестра Наталія Сточанин виступи-ла з презентацією про Йосафату вгалереї поблизу каплиці. «Післязавершення вихідних, а саме після7 квітня, ми плануємо розміститицікаві та глибокі презентації нанашому сайті через Youtube, томузалишайтеся з нами», — підкрес-лила на своїй Фейсбук-сторінці с.Еліан Ільницькі.

День третій«Сьогодні в рамках підготовки

до століття від дня переходу довічності преподобної ЙосафатиГордашевської з нашими гостямими молилися із підготованої бро-шури з молитвами до блаженноїЙосафати. Після короткотривалоїперерви і теплих розмов на под-вір’ї монастиря ми мали нагодупереглянути короткий відеороликіз свідченнями людей, які отрима-ли ласки через заступництво бл.

Йосафати та вислухали презента-цію сестри Наталії Сточанин.Щоб закрити день, ми заспівалиМолебень до блаженноїЙосафати, який очолив наш капе-лан о. Джон Терлецький», — про-довжує своє ділення емоціями тавраженнями за допомогою власноїФейсбук-сторінки с. ЕліанІльницькі.

День четвертий7 квітня, у день офіційної дати

100-ліття від дня смерті блаженноїЙосафати Гордашевської, більшеніж сто людей приєдналися довшанування пам’яті засновниціЗгромадження сестер служебницьНепорочної Діви Марії, щоб дове-сти це триденне відзначення дозакриття. Таким чином, о 14:00розпочалася АрхиєрейськаБожественна Літургія, яку очоливПравлячий архиєрейСтемфордської єпархії владикаПавло Хомницький, з яким спів-служили владика Богдан Данило,Єпарх Пармської єпархії святогоЙосафата, владика Андрій Рабій,Є п и с к о п - п о м і ч н и кФіладельфійської архиєпархії, вла-дика Курт Бернетт, візантійськаєпархія м. Пассаїк; владика МіланЛах, русинська греко-католицькаєпархія Парми; владика ВасильЛостен, вислужений єпископСтемфордської єпархії; владикаДжордж Лангберт, Англіканськацерква разом з чисельним духо-венством. Також були присутнісестри св. Василія Великого із м.Фоксчейз (штат Пенсильванія,США), сестри життя з м.Монтебелло (штат Нью-Йорк,США), сестри християнської док-трини, а також катехити зі м.Стемфорда.

Після Божественної Літургіївідбулися святкова трапеза та роз-ваги з боку учнів і студентівУкраїнської католицької школиСвятого Миколая в м. Пассаїку(штат Нью-Джерсі, США).Особливим гостем святкуваннястав мер містечка Слотсберг КарлРайт, який подарував сестрам слу-жебницям меморіальну дошку,присвячену 100-річчю смерті бла-женної Йосафати Гордашевської.

У Стемфордській єпархії вшанували пам’ять блаженної ЙосафатиГордашевської

www.news.ugcc.ua

Спільне фото духовенства після Архиєрейської Божественнї Літургії

Сівач сторінка 9, 28 квітня, 2019

МИСТЕЦТВО ПИСАНКИЛюбов Волинець

Для українців кожне свято --релігійне чи світське - наповненечисельними традиціями, які миуспадкували з давніх часів і якихми частково чи повністю дoтри-муємося. Звісно, що такі святавимагають вичерпних підготу-вань. Перед Великодніми свята-ми ми, в першу чергу, зосеред-жуємось над нашим духовно-релігійним станом і до цьогоналежно готуємось. Тоді беремо-ся до підготовки інших компо-нентів Великодніх свят, як тоговимагає українська традиція.Однією із головних і дуже поши-реною складовою Великодня єписання писанок.

Незважаючи на те, що тради-ція писання писанок брала свійпочаток у дохристиянські часи ібула пов’язана з культом сонця,згодом стала частиною Великод-ніх звичаїв. В Україні, як і в іншихкультурах світу, яйце вважалосьсимволом життя і його воскре-сіння. У давні часи, людина віри-ла, що такі явища як воскресінняприроди весною, збереженняжиття і плодючості, досягненнядобробуту та щастя потребувалилюдського втручання та людськоїдопомоги у формі виконанняритуалів та творення магічнихоберегів. На такій основі розви-нувся звичай писання писанок. З

приходом християнства багатодохристиянських звичаїв сталичастиною християнських свят.Так писання писанок теж сталочастиною Великодня.

Століттями українська жінкастійко дотримувалася традиційписання писанок у Великоднійчас та передавала цю традицію зпокоління в покоління. Так миуспадкували від анонімних твор-ців цей унікальний вид мистецт-ва із багатотисячними мистець-кими композиціями. Ці народнімистці, послуговуючись обмеже-ною кількістю мотивів, таких якмотив сонця розетки, трикутни-ка, безконечних ліній, зумілистворити незлічену кількістькомпозицій. Кожна місцевість,навіть кожне село, мали свійособливий стиль поєднанняписанкових елементів на поверх-ні яйця, творячи своєріднімистецькі зразки та дивовижнімистецькі уподобання.

Цей унікальний вид мистецт-ва здобув світове зацікавлення тапопулярність і широко поширив-ся по світі. Українці займаютьсяцим в Україні і поза її межами.Належно дати признання укра-їнській діяспорі за поширенняцього мистецтва в різних країнах.Сьогоднішні писанкарі, пишучиписанки, копіюють традиційні

зразки або творять нові компози-ції. Все ж таки включають тради-ційні мотиви з новим осмислен-ням та з різноманітними кольо-рами.

Наш Музей і Бібліотекамають великиу колекцію писанокіз різних частин України.Більшість з них - це робота ТаніОсадци, - відомого знавця тадовголітньої дослідниці писанки.Вона присвятила багато роківвивченню та писанню традицій-них писанок усіх районівУкраїни. Велику частину своєїколекції традиційних писаноквона подарувала нашому Музеї іБібліотеці. У наших фондах зна-ходиться також унікальна колек-ція писанок д-р. ДанилаСарачинського. Його писанки накурячих та гусячих яйцях відзна-чаються надзвичайно своєрідни-ми та унікальними композиція-ми.

Д-р. Сарачинський народивсяу 1918 році в МельниціПодільскій, що на Борщівщині.Студіював медицину у Львові таШвейцарії. Після другої світовоївійни емігрував до Америки тапоселився в Бріджпорті (штатКонектикут), де довгі роки бувхірургом у шпиталі. Помер 1994р. Його життєвою пристрастюбуло писання писанок, про що

він сам сказав: “Писання писанок- це моя налоговість”. Йогописанки відзначаються високиммистецьким рівнем та надзвичай-ною вишуканістю. Він застосову-вав традиційні мотиви та укладавїх своєрідним способом наповерхні гусячого чи курячогояйця. Його своєрідністю було щей те, що він, будучи лікарем, мавдоступ до лікарських інструмен-тів і ними послуговувався уписанні писанок. Для прикладу -він уживав голки від шприців дляписання найтонших можливихліній. Для випорожнення середи-ни яйця він уживав стоматологіч-ну голку і випорожнював шпри-цом. Він також послуговувавсязбільшуючим шклом для вико-нання особливо дрібних компо-зицій. Писання писанок для д-р.Сарачинського було улюбленимзаняттям і власним задоволен-ням. Писанки д-р. Сарачинсько-го нашому Музею подарувалайого дружина Марія.

Ми глибоко оцінюємо над-звичайно вартісні колекції писа-нок Тані Осадци та д-р. ДанилаСарачинського, і головне, щовони принесуть велику користьнаступним поколінням.

На світлинах: зразки писанок роботи Тані Осадци та д-ра Данила Сарачинського, які перебувають у колекції Українського Музею і Бібліотеки у Стемфорді, КТ

Сівачсторінка 10, 28 квітня, 2019

У попередній статті ми велирозмову про проблему стресу ущоденному житті, а саме: пропричинні фактори, які викли-кають стресову реакцію, проприроду стресу та його негатив-ний вплив на наше здоров’я тажиття у цілому. Поганою нови-ною є те, що ми завжди будемовідчувати на собі вплив різногороду потрясінь, хворіб, травм,втрат та різних життєвих викли-ків. Доброю новиною є те, щоможна і потрібно заздалегідь під-готувати себе то стресовихштормів та скритих підводнихкаменів у морі життя. У цій стат-ті запрошую читача взяти підувагу важливість і необхідністьпідбудови опірності до стресупочинаючи з раннього дитин-ства. У часи молодості (студент-ські роки) автор цих рядків зай-мався досить серйозно японсь-ким видом боротьби, а саме:дзюдо - в основі якої є не грубасила, а саме елемент гнучкості,кмітливості та техніки. Дзюдо (Judo – gentle way) y перекладі зяпонської мови означає легкий -благородний шлях. Засновникиборотьби дзюдо перебралипринцип з природи – гнучкагілка вишні не ламається підтягарем снігу, а повільно схи-ляється додолу з якої сповзаєсніг, а потім різко випростову-ється. На відміну від вишні, гілкисильного дуба дуже частоламаються під тягарем снігу самеіз - за браку гнучкості. Отже,природня чи вироблена гнуч-кість є важливим елементомопірності до тягарів життя, якіпадають на рамена людини.

Пропоную взяти під огляддесять так званих в англійськіймові C’s, які є важливими факто-рами у підбудові нашої опірностідо стресу згідно рекомендаційекспертів у ділянці стрес-менеджменту. (Suzanne Kobasa,PhD, Kenneth R. Ginsburg, MD,Glenn R. Schiraldi, PhD.):

1. Commitment (посвята)2. Control (контроль)3. Challenge (виклик)4. Competence (компетент-

ність)5. Confidence (впевненість)6. Character (характер)7. Coping (давати собі раду)8. Contribution (вклад)

9. Connection (зв’язок)10. Community (спільнота)

У даній статті ми розгляне-мо перші 5 факторів, які допо-можуть нам скріпити нашуопірність до стресу, а саме:посвята, контроль, виклик,компетентність, впевненість, ау наступній статті завершимоаналіз останніх п’ять вищена-званих елементів опірності. Упоняття - означення опірностівходить здатність особи витри-мати тиск життєвих проблем,адаптуватися до любих змін,піднятися і міцно відтак стоятина своїх ногах, дивитись з наді-єю та впевненістю в собі у гря-дущий день Богом дарованогожиття.

Commitment (посвята): Дуже єважливим виплекати у собі зраннього дитинства духа посвя-ти та жертви за ради вищихцілей у житті. Коли ми цілкови-то віддані з посвятою до чогосьважливого у нашому житті, асаме: родина, робота, покликан-ня, віра, церква, освіта, доброгромади, країни чи людства уцілому тоді знайдемо у собідодаткові внутрішні сили тапотрібну мотивацію, які допомо-жуть нам вистояти у часі тяжкоїпраці над собою за ради благаінших та шляхетних цілей. Наприклад: добрі батьки з посвя-тою та жертвою відносяться довиховання своїх дітей та забезпе-ченням їх доброю освітою.Посвята матері додає їй силиопікуватися дитиною - немовлямбезсонними ночами та довґимигодинами догляду за дитиною тародиною. Посвята батька длядобра своєї родини додає йомусили у тяжкій праці ( де-коли надвох роботах), щоб забезпечитидля сім’ї дах над головою та хлібна столі. Питома посвята дочогось вартісного або до когосьдорогого допомогає людинізнайти зміст та осягнути добруціль у житті. Люди з посвятоючекають з оптимізмом, цікавістюта надією на ранок грядущогодня та готові до викликів у своє-му житті. Посвята зміцнює внут-рішній стержень людини та під-готовляє до жертви. Яскравийприклад посвяти та витривалостіу терпіннях у нашій церкві пока-зали духовні провідники, а саме:Блаженний Митрoполит КирАндрей Шептицький,Ісповідник Віри Патріарх ЙосифСліпий, отець Омелян Ковч,який загинув мученицькою смер-тю у нацистському концтаборіМайданек сповняючи доостаннього подиху своє душпа-стирське служіння серед в’язніврізних національностей тавіроісповідувань.

Control (контроль): Ми свідомі,що ми не можемо мати тоталь-ного контролю у нашому житті –це реальність, яку потрібно при-йняти без розпачу та безнадійно-сті. Але добра доза контролющодо нашого наставлення донегативних внутрішніх та зов-нішніх факторів зміцнює нашу

опірність до стресу. Дуже важли-во себе відчути за кермом маши-ни своґо життя (to be in driver’sseat), а не пасивним нудьгуючимпасажиром. Діти природньо очі-кують той час, коли вони відій-дуть з під контролю батьків, щобпочати свою особисте життя вжепід власним комтролем та бутивідповідальними за свій вибір ужитті. Ніхто не любить і небажає бути під тотальним конт-ролем у подружньому житті чина роботі – це зрозуміло, бо цейстан додає нам ще більше стресу.Зовнішній контроль до великоїміри паралізує особу, забераєсвободу вибору, вбиває творчістьта ініціативу. Відчуття особисто-го контролю є важливим факто-ром у процесі видужання від тоїчи іншої хвороби, виходу зіскладної любої життєвої ситуа-ції, осягнення мети, тощо.Психолог Віктор Франкл (ViktorFrankl) колишній в’язеньнацистського табору, у своїйкнизі “Людина в пошукахсправжнього сенсу ” (“Man'sSearch for Meaning”) наголошує,що навіть в умовах ув’язнення вінпочував себе вільною особоюбодай у своєму серці і старавсямати контроль над своїми емо-ціями та наставленням до гіркоїдійснoсті, щоб не втратити змі-сту життя та надії на краще.

Challenge (виклик): Особи, якісприймають життєві випробу-вання не як кризу чи загрозу, арадше як виклик виявляють мен-тальну опірність, яка допомогаєїм вистояти і не зламатись.Цікаво, що у китайській мовіієрогліф – символ, який відобра-жає чи описує кризу містить усобі два додаткових знаки, якісимволізують небезпеку плюснагоду. Життєвий досвід навчає,що з однієї сторони люба кризаможе зламати нас, коли ми опус-каємо руки і піддаємось розпачута беззсиллю, а з другого бокужиттєва криза може дати намнагоду до особистого росту, зрі-лості та загального розвитку.Любий життєвий виклик вимаєвід людини готовності зробитипевні зміни, щоб змінити ситуa-цію на краще. Люба зміна statusquo викликає ментальний спро-тив. У той самий час особа, яказдатна адаптуватись то змін ужитті проявляє своє ментальнездоров’я та опірність. Дуже важ-ливим усвідомити та прийнятиоб’єктивну реальність, що ста-лою константою життя є самепостійна зміна, рух, поступ, а нестагнація.

Competence (компетентність):Коли особа осягнула певнийрівень компетенції щодо профе-сійних навиків, соціальних нормповедінки у спілкуванні з інши-ми, здобула добру освіту танабралась життєвого досвідутоді вона природньо почуваєсебе більш підготовленою дообов’язків у родині, на роботі, успільноті та опірною до життє-вих викликів. Вимогою життя єпостійна праця над собою в удос-коналенні свого характеру тапридбання практичних навиків у

всіх сферах життя, щоб не тількивижити у цьому світі, але й житиповнотою життя. Дуже важли-вим для нас батьків та наставни-ків плекати у наших дітях любовдо праці, до науки, до здубуттяшляхетних цілей. Виявити удітей у ранньому віці їхні певніпитомі здібності і таланти і наних будувати бажані компетент-ність, здібність, знання, практич-ний досвід, які стануть відтактвердою основою побудовиуспішного особистого життя тапрофесійної майстерності.Компететність, знання та набу-тий практичний досвід додаютьлюдині впевненості у собі та доз-воляють розв’яти різні життєвіпроблеми. Відрадно зазначити,що у наших молодечих організа-ціях як Пласт і СУМ наставникипрививають у підопічних прак-тичні навики - вмілості, щоб від-так діти могли собі давати раду урізних обставинах життя.

Confidence (впевненість): Ми всіпотребуємо відчуття впевнено-сті у собі, у свої власні сили тадосвід, щоб з відвагою та надієюдивитися у вічі різним викликамта загрозам на дорозі нашогожиття. Зрозуміло, що наша впев-неність виходить з нашого досві-ду та праці над собою.Психолочгічня впевненість, здо-буті знання, житєвий досвід, різ-ного роду вмілості, загартова-ність, осягнута компетентністьідуть нога у ногу у житті кожно-го із нас. Компетентність - цеперший базовий крок до успіху, авпевненість у собі дозволяє намзробити наступні успішні крокиу житті. Поєднання компетент-ності та впевності у собі додаєнам опірності до життєвихпотрясінь і готовності долатирізні перешкоди у нашому житті,не боятися труднощів, брати насебе відповідальність та навіть уміру ризикувати. Кожна людинамає закладену здатність від при-роди вижити у цьому світі. Алезавданням для кожного із нас єнабути додаткову опірність і під-будувати нашу впененість у собіінвестуючи наш час і енергію дляздобуття потрібного знання тапрактичного досвіду, щоб відтакз оптимізмом і піднятою голо-вою іти по дорозі нашого життя.

Про важливість додатковихфакторів, а саме: виробленнясильного характеру, вміння дава-ти собі раду у різних життєвихситуаціях, готовності зробитивласний вклад для загальногодобра, постійного зв’язку - єдно-сті з іншими та вартість спільно-ти до якої належимо у виробленіопірності до життєвих потрясіньповедемо розмову – огляд унаступній статті. Пропонуючитачеві у між часі починати чипродовжувати більш наполегли-во виробляти бажану опірністьдо стресу та життєвих випробу-вань взявши під увагу уже розгля-нуті вищі фактори у цьому допи-сі.

Вартість Опірності до Стресу: (початок)Підготував о. д-р Ярослав Налисник, парох Церкви Христа Царя у м. Бостоні

о. д-р Ярослав Налисник

Сівач сторінка 11, 28 квітня, 2019

Нерозривність подружнього союзу між чоловіком та жінкою якодна з основних рис християнського подружжя у творах

Миртополита Андрея ШептицькогоПідготував о. д-р Богдан Тимчишин

Поряд з численними погляда-ми і вченнями про подружжя, хри-стиянство пропонує свою відпо-відь і бачення подружжя як уста-нови Божої, яка має свою мету івластивості у цьому світі.Завданням Церкви завжди було ізалишається проголошувати сус-пільству правду про Бога і поши-рювати Його волю щодо самоїлюдини і її співжиття у спільноті,зокрема у подружжі.

Актуальність теми цієї роботи:«Нерозривність подружньогосоюзу між чоловіком та жінкою якодна з основних рис христи-янського подружжя у творах мит-рополита Андрея Шептицького»полягає у тому, що в сучасномухристиянському середовищі єнеобхідність до повернення іпереосмислення питання, які від-носяться до подружжя. У працібуде проаналізовано твориМитрополита Андрея Шептиць-кого та систематично подано йоговчення щодо нерозривності под-ружньої спільноти як однієї зосновних рис християнськогоподружжя.

До слуги Божого Андрея ніхтоз українських греко-католицькихмитрополитів так широко неговорив про нерозривність под-ружжя. Лише він зміг, користую-чись традицією церкви, система-тизувати і викласти бачення под-ружжя як нерозривного організ-му, пристосовуючи до ментально-сті українського народу і присвя-чуючи тематиці подружжя цілепослання «О супружестві і роди-ні».

Мета даної роботи – на основітворів митрополита АндреяШептицького представити і роз-крити тему нерозривності под-ружнього союзу між чоловіком тажінкою, як одну з основних рисхристиянського подружжя. Методдосягнення цієї мети є аналітич-но-систематичний, який передба-чає аналітичне опрацювання тво-рів митрополита АндреяШептицького.

Базовим джерелом для напи-сання цієї праці стали твори іпастирські послання митрополи-та Андрея Шептицького «Осупружестві і родині», «Хрис-тиянська родина», «До моїх любихгуцулів», «Правди віри», «Божасійба», «Пастирське посланняМитрополита Андрея до вірнихпроти введення цивільних розво-дів у подружній закон»,«Канадійським Русинам», «Спільнепастирське послання Митро-

полита Андрея та єпископатуГалицької церковної провінції довірних своїх єпархій про важли-вість апостоляту мирян, «Першеслово Пастиря», «Про виховання вродині», «Про четверту Божу запо-відь і правила до декрету», «Додуховенства та вірних із закликомдо покаяння в часі Великогопосту», «Пам’ятка для руськихробітників в Німеччині, Франції,Сполучених Державах, Канаді,Бразилії і Аргентині», «Пропокаяння», «Євхаристійний тиж-день і уваги до сповідників»,«Спільне пастирське посланняМитрополита Андрея та єписко-пату Галицької церковної провін-ції до духовенства та вірних проважливість зберігати Божі запові-ді в часах воєнного лихоліття»,«До поляків греко-католицькогообряду», «Про церковне брат-ство», «О канонічній візитації».

Дана праця складається зі всту-пу, трьох розділів, які у свою чергуподіляються на підрозділи, вис-новків та списку використаноїлітератури. У першому розділідосліджено поняття нерозривно-сті подружжя у світлі Божої ілюдської сторони. У другому роз-ділі увага зосереджена на якостях,які допомагають подругам скріпи-ти подружній союз, ознакахнероздільності подружжя і наслід-ках нерозривного подружжя длясімейної спільноти, подругів тадітей.

Праця не дає вичерпних відпо-відей на всі запитання, які існуютьу сфері вчення про подружжяслуги Божого Андрея Шептиць-кого, вона лише є скромнимдоробком у дослідженні писемноїспадщини Митрополита.

РОЗДІЛ 1ДВІ СТОРОНИ ХРИСТИ-ЯНСКОГО ПОДРУЖЖЯ

1. Божа сторона подружжяОсновою у вченні про неро-

зривність християнського под-ружжя для митрополита АндреяШептицького служить СвятеПисьмо. Розвиваючи тему проподружжя на основі СвятогоПисьма, слуга Божий Андрей вба-чає у подружньому союзі дві сто-рони: Божу та людську.

На початку Святого Письма укнизі Буття сказано: «І сотворивБог людину на свій образ; наБожий образ сотворив її; чолові-ком і жінкою сотворив їх» (Бут.1:28). Бог таким чином, творитьпершу подружню пару. Господьблагословляє співжиття першихлюдей і на початку це було спів-життям одного чоловіка і однієїжінки, які єдналися на ціле життя.

Звертаючись до вірних упастирському посланні «О супру-жестві і родині», Митрополитстверджує: «І вже зразу те з уста-нови Божої подружжя було таким,що один чоловік з одною жінкоюмали з’єднюватися на ціле життя.Подружжя не могло бути розірва-не».

1.1. Свята Тайна ПодружжяУ тому, що Бог благословляє і

з’єднує людей різної статі наспільне життя у подружжі, слугаБожий Андрей вбачає Божу уста-нову: «Сам Бог установив подруж-жя в раю, поблагословив і освятивйого, і тому є воно Божою устано-вою, а не людським ділом».Подружжя від початку свогозаснування вже є святим, бо Богйого освятив. Воно мало бути тоюінституцією людського співжит-тя, через яку Бог благословляв биі освячував би весь світ:«Християнська родина є образомнеба, в якому Отець Небеснийлюбов’ю пригортає до Себе роди-ну Своїх сотворінь. Але є й тай-ним і у безконечність глибокимобразом Божої благодаті».

З моменту вчинення первород-ного гріха відбувся дисбаланс усвіті, що призвів до неправильно-го розуміння подружжя. Але при-хід у світ Ісуса Христа відновивпервісну гармонію, яка була пору-шена. Митрополит вважає, щоприхід Спасителя ознаменувавсядля Подружжя не тільки повер-ненням до первісного стану, але йпризвів до якісної зміни: «Вже відпочатку світу було подружжя свя-тим, бо було Богом установлене, ачерез Ісуса сталося сто разів щесвятішим». Ісус Христос доповнивподружжя, піднісши його до рівняСвятої Тайни, власне, у тому длямитрополита Андрея полягає сутьБожої сторони подружжя.

Ісус Христос відновив святістьподружжя, а також на думкуМитрополита: «родинний устрій,та й установив подружжя, яке під-ніс до гідності Святої Тайни», доТайни християнського життя, якає «знаком і символом містичноїлюбові Христа до Своєї святоїЦеркви». Митрополит Андрей,називає Тайну Подружжя –«Тайною Христової віри, яка єсвятою іконою, святим знакомзлуки Божого Сина з невістою-Церквою […]».

В Святих Тайнах, які встанов-лені Ісусом Христом для спасінняі освячення людей, через видиміречі дарується невидима Божаблагодать. Зовнішнім знаком уТаїнстві Подружжя служитьєднання подругів, завдяки чому наних сходить Божа благодать, щоозначає єднання людської душі зБогом. Божа благодать уПодружжі дається подругам наспасіння, більшого освячення івиконання своїх обов’язків, яківони беруть на себе.

Суть Тайни Подружжя дляМитрополита полягає в тому, щоподруги «добровільно прирікаютьсобі любов і спільність життя аждо смерті» і «цю їхню обіцянку Богпотверджує, і благословить, і уді-ляє їм ласку, потрібну до виконан-ня обов’язків, які на себе беруть уцьому подружжі». Подруги нетільки обіцяють собі, «[…] а БогуВсевишньому прирікають і ніякимчином від цієї присяги зможутьсебе звільнити». Обіцянка подру-гів один одному жити разом аж досмерті для митрополита Андрея єне звичайною обіцянкою, а свя-тою.

Свята Тайна Подружжя стосу-ється не тільки подругів, але

поширюється на дітей: «Родиннесупруже життя є й в тім так безко-нечно глибокою тайною, що єобразом Божої благодаті не тількив єдності мужа з жінкою, але й вдітях, що з тої злуки родяться».Тобто, діти також користають здарів, які Бог обдаровує подругів уПодружжі.

Не кожна обіцянка між чолові-ком і жінкою – бути разом у под-ружжі до смерті – для СлугиБожого Андрея може бутиСвятою Тайною. Христос встано-вив Святу Тайну Подружжя і тіль-ки та обіцянка, яку дають собіподруги у Христовій Церкві єСвятою Тайною, бо «[…] лишеньодна Церков свята має від ІсусаХриста владу, то постановляти ізаряджувати, щодо тої СвятоїТайни відноситься». Тому, Божеблагословення перебуває на томуПодружжі, яке було укладене від-повідно до церковного законодав-ства.

Господь Ісус Христос піднісшиподружній союз між чоловіком іжінкою до гідності Святої Таїни,виключив Подружжя від держав-ної компетенції і віддав йогоЦеркві. Нерозривність у подруж-жі для митрополита Андрея єсуттю правди віри, і хто сутьПодружжя змінює, той заперечуєоб’явленні правди віри і через тевходить в протистояння зі «свя-тою католицькою вірою». Будь-який не церковний законодавчийорган, який бере на себе правоукладання подружжя, є «порушен-ням найсвятіших, від Бога данихправ нашої Церкви». Це випливаєз того, що Подружжя є Божоюустановою, освячене ІсусомХристом і делеговане Церкві назбереження всіх норм подружнь-ого співжиття, відповідно до воліБожої.

Говорячи про вплив церковно-релігійного життя на Подружжя,Митрополит відзначає стійкістьтакого подружнього життя.Релігія дає впевненості, витрива-лості в подружньому житті, гар-монізує стосунки між подругами,спричинює до збільшення чесноту житті подругів. Вже сам факттого, що Церква пригадує подру-гам, що подружжя є нероздільне,говорить про позитивну церковнуроль для подружжя.

У спільному подружньомужитті подруги не залишені сам насам зі своїми обов’язками. Господьблагословляючи їх, дарує їм благо-дать виконувати все те, до чогоВін кличе подружню пару. Божеблагословення буде діяльне у под-ружжю, тоді коли подружня пара усвоєму житті буде керуватисяБожими приписами, намагатисьвтілювати в житті Божий Закон.Для Митрополита це є умовою іознакою благословенного под-ружжя: «[…] подружжя, дає Божуласку лиш тоді, коли Божий Законзахований, […]. Подружжя, вякому чоловік і жінка свято захо-вують Божий Закон, стався в ціло-му життю джерелом і нагодоюБожого благословення».

продовження у наступному номері

о. д-р Богдан Тимчишин

Сівачсторінка 12, 28 квітня, 2019

Роздуми про єдність

Без сумніву – слова «єдність» та«об’єднання» на рубежі 2018 – 2019років стали ключовими в укра-їнському медіапросторі і не лишерелігійно-церковному. Наданнятомосу українському Православ’юподія, до якої йшли віддавна ідолаючи чимало перепон, вонасправді доленосна і всю її важли-вість можна буде осягнути щойноза кілька чи кільканадцять десяти-літь, тому більше йдеться в різнихстаттях журналістів та експертівпро огляд зі Стамбулу й Києва чипевні припущення, а що будеякщо… Редакція «Патріярхату»попри те, що не відвела питаннютомосу окремого номеру журна-лу, то все ж активно слідкувала заперебігом подій у цьому напрям-ку, адже життя наших братів покрові й по духу торкається теж інас. Питання єдності та об’єднан-ня, яке заповідане Богом, актуаль-не завжди і горе нам, якщо б мийого ігнорували. На щастя, так неє, і впродовж історії УГКЦ стре-міла до єдності християн і сьогод-ні вона відкрита на це. Власне,про цю історію і про цю відкри-тість ми зібрали думки різнихлюдей у першому номері«Патріярхату» за 2019 рік. Ціматеріали будуть не лише під руб-

рикою «Теманомера», вонипоєднуватимутьсясвоєю тематич-ною спрямовані-стю практично наусіх сторінкахч а с о п и с у .Спробуйте це вло-вити! Отож:

А н а т о л і йБабинський у стат-ті «Вселенськиймомент в українсь-кому христи-янстві» представ-ляє нашу Церкву вдіалозі Церков-Сестер крізь приз-му творів о.А т а н а с і яВеликого, ЧСВВ,з в е р т а ю ч и с ьтакож і до більшвіддаленої істо-ричної доби, і ана-лізуючи сьогод-нішні можливостізближення хри-стиян в Україні.П р о д о в ж у ю т ь

тему єдності християн о. д-р ІванДацько, який відкриває читачевіекуменічні старання Митропо-лита Шептицького та ПатріярхаЙосифа Сліпого: «Етнархи поне-воленого народу і речникиУкраїни» та о. Андрій Дудченко(ПЦУ), який акцентує на єдностіхристиян довкола Євхаристії таБожественної Літургії: «Поро-зуміння з тими, що шукаютьпорозуміння».

Деякою мірою суголосним достатті о. Андрія Дудченка є мате-ріал о. д-ра Василя Рудейка«Паралельна літургія». Слово«літургія» у перекладі з грецькоїозначає «спільна справа» чи радшенавіть «народна справа». А все ж,як виглядає, ми рідко по-справжньому задумуємося надтим, що це за справа і що озна-чає оте «спільно» чи «народно».Якщо ввійти до більшостінаших церков, можна зауважи-ти, що багато речей під часбогослужіння ми робимо зовсімне спільно. Ба більше, робимо їхпаралельно – священик своє, ами своє в той самий час. Чиможливо вийти з такої паралель-ності? Шукайте відповіді у номе-рі.

Далі – про єдність значноширшу, ніж єдність в межах наро-ду… Чи «тільки для українців»Українська Греко-КатолицькаЦерква? Звісно, ні, проте часомАпостольська Столиця робитьсуттєві помилки у назвах єпархійчи у листуванні з ієрархами,навіть у назві самої нашої Церквинатрапляємо на певний відгомінфілетизму. Про що саме йдеться іщо нам варто добре усвідомити,аби сповнити своє місійне покли-кання розповідає ПаскальБастьєн у матеріалі «Філетизм уКатолицькій Церкві: Чи настіль-ки великим є велике завдання?».

Друга частина статті«Дослухаючись до порухів свогосерця: азійсько-американськийперехід від «уніатизму» до «взірце-вої меншини»» Джастіна Це, про-довжує аналізувати як ті дари, якімаємо в нашій східній традиції,можуть допомогти заглибитися увласну ідентичність: «…Входжен-ня до Київської Церкви спонука-ло мене не прийняти етнічнеукраїнство, а більше думати проте, як моє китайське виховання,мої знання кантонської та манда-ринської сформували моє серце ійого здатність відчувати надпри-родне».

«Структурний або системнийгріх існує саме тому, що ті чи тівади суспільства чинять тиск накожного свого члена, який інакшецього гріха, найімовірніше, недопустився б». Чи замислювалисьВи над тим, що заручником гріха,якого ви навіть не помітите, Васможуть зробити на роботі? ОтецьЮрій Блажиєвський приглянувсядо цієї проблеми, порівнюючидосвід розвинених країн у досвідУкраїни. Що з цими структурамигріха робити? Читайте у «Зміниструктур гріха вимагають уяви».

Наявність власної богословсь-кої традиції – одна з ознак патрі-архальної Церкви, але традиція єне тільки минулим, вона є йогоосмисленням і творенням сучас-ності, розповідає керівник науко-вих проектів УКУ Тарас Тимо вінтерв’ю «Патріярхату» «Бого-словські переклади в УГКЦ: щозроблено і куди йдемо».

«Кафедральна гора в Холмі.Між сучасністю, історією таархеологією», – таку назву маланаукова конференція, яка відбула-ся наприкінці вересня 2018 року упольському місті Холм та підсу-мовувала результати дослідженьна місці замку короля Данила та упідземеллях холмського собору,які ведуться українськими та пол-ьськими науковцями майже двад-цять років. Про атмосферу спів-праці та її перспективи розпові-дає диякон Петро Сивицький«Промінчик надії з Холма».

Передплачуйте журнал, читайте архівні матеріали на

нашому сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською

мовою в окремому новому розді-лі,

знайомтесь з анонсами тастаттями

на сторінці у facebook:Часопис Патріярхат

З пошаною,Ліда Мідик,

заступник головного редактора

Кажуть, як Папа Францискбув ще архієпископом Буенос-Айреса, він склав таку молит-ву…

1. Великий палець – той,що ближче до тебе. Тому роз-почни свою молитву, моля-чись за тих, хто тобі найближ-чий. Це люди, яких тобілегше за все згадати.Молитися за тих, кого милюбимо, – це солодкийобов’язок.

2. Сусідній із ним палець –то вказівний. Помолися за

тих, хто виховує, формує та лікує.Вони потребують підтримки ймудрості, аби провадити інших уналежному напрямку. Нехай вонипостійно будуть у твоїх молитвах.

3. Середній палець – найвищийз усіх. Це нагадує про наших про-відників, очільників, лідерів,керівників, які мають владу. Вонипотребують Божого керівництва.

4. Наступний палець – «сердеч-ний». Це неймовірно, але він єнашим найслабкішим пальцем.Нагадує нам про те, щоби моли-тися за слабких, хворих, змучених

та обтяжених проблемами. Вонипотребують нашої молитви.

5. Нарешті наш мізинець, най-менший з усіх пальців. Він маєнагадувати нам про молитву занас самих. Як закінчиш молитисяза названі вище групи, побачишсвої власні проблеми у правильнійперспективі та будеш готовийпомолитися за себе більш істиннота дієво.

«Молитва п’яти пальців»www.credo.pro

page 13, April 28, 2019The Sower

For Ukrainians, every holi-day, religious and/or secular, isfilled with numerous tradi-tions. We inherited them fromantiquity, to which we partly orfully adhere to the present, andwhich require extensivepreparatory measures.Foremost, in advance of theonset of the Easter Season, webegin our spiritual and religiouspreparations. Then, we takesteps to ready the additionalcomponents of the holiday asrequired by ancient Ukrainiantradition. Paramount amongthese traditional elements isthe pysanka – the UkrainianEaster Egg.

Although currently a partof the Easter traditions, thepysanka actually originated asan important element of pre-

Christian beliefs associatedwith the cult of the sun. InUkraine, as in various otherregions of the world, the eggwas considered a prime sourceand symbol of life, the sun, andthe universe. Ancient manbelieved that various phenome-non, e.g., such as the resurrec-tion of nature in springtime,the preservation of fertility, theprosperity bringing about goodfortune, needed for man’s

input—namely certain ritualsand magical and protective tal-ismans. It was believed that theegg as a symbol of life and thesun when covered with specificsigns and dyed with differentcolors assumed magical powerand became a protective talis-man. On these premises, theUkrainian pysanka was created.With the onset of Christianity,many of the ancient traditionswere incorporated into theChristian holidays. Thus thepysanka became a part of theEaster holiday.

For centuries,Ukrainian women steadfastlyadhered to the tradition ofmaking pysanky for the Easter

holiday, and passed it on fromgeneration to generation. Weinherited from these anony-mous artisans this unique artform with thousands uponthousands of aesthetic compo-sitions. These folk artisans,using just a few traditionalmotifs, e.g., the star-sun motif,triangular forms, the endlesslinear motifs managed to pro-duce a myriad of compositions.Each region, even each village,

had its own style of combiningthese elements upon the sur-face of the egg with ingeniousartistic style and admirable aes-thetic tastes.

This unique form of art hasachieved global interest andpopularity and is practicedboth within and beyond theUkrainian community.Ukrainians of the Diasporashould be especiallycredited for broad-ening interest inthis art in America.Today’s artisans increating theirpysanky either copythe traditional sam-ples of old, or trytheir hand at newcompositions, butstill incorporatingthe traditionalmotifs in a novelway and differentcolor schemes.

In our Museumand Library wehave a huge collec-tion of traditionalpysanky from vari-ous regions ofUkraine, mostlythe work of TanyaOsadca, a pysankascholar. She devot-ed her entire life tothe study of this artand then donated her collec-tion to our Museum. In addi-tion to these, our Museum hasbeen fortunate to be the recip-ient of a collection of pysanky,the work of Dr. DanyloSaraczynski. He producedquite remarkable and originalcompositions on chicken andgoose eggs.

Dr. Saraczynski was born in1918, in the town of MelnytsiaPodilska in the Borshchivregion of Ukraine. He studiedmedicine in Lviv and inSwitzerland. After WWII, heemigrated to America and set-tled in Bridgeport, CT., wherehe worked as a longtime sur-geon at Bridgeport Hospital.He died in 1994. His lifelongpassion was creating pysanky

which he himself said “is anaddictive hobby”. His pysankyare distinguished by a high levelof mastery. He used the tradi-tional motifs, but arrangedthem in a variety of innovativecompositions. His originalitylay in the fact that as a doctorhe was able to use special toolsfor creating his pysanky whichmost people do not have. For

example, he used surgical nee-dles to write on eggs and thisproduced extremely fine lines.To empty the inside of the egghe used a dental novocaine nee-dle and drew out the contentswith a syringe. He also used amagnifying glass for the excep-tionally delicate designs.Writing pysanky was Dr.Saraczynski’s favorite pastimeand he created them for hisown enjoyment. The collectionof Dr. Saraczynski’s pysanky waseventually donated to ourMuseum by his wife Maria.

We indeed appreciate thevaluable collections of pysankyof Tanya Osadca and of Dr.Danylo Saraczynski donated toour Museum and Library forposterity. !

EXPLORING OUR MUSEUM AND LIBRARY

The Art of the PysankaBy Lubow Wolynetz, Curator

For more information about The Ukrainian Museum and Library of Stamford, please, visit www.ukrainianmuseumlibrary.org, call 203-324-0499 or 203-323-8866.The Museum is open Wednesday through Friday from 1 p.m. to 4:30 p.m., or by appointment, and is located at:

161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

Pysanky by Dr. Danylo Saraczynski,Ukrainian Museum and Library of Stamford

ПАЛОМНИЦТВО СТЕМФОРДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ДО РИМУвід 29 серпня до 3 вересня, 2019 р.б.

September 1, 2019 – Golden Jubilee Celebration of the Consecration of SaintSophia Cathedral in Rome;

Worldwide Pilgrimage led by Patriarch Sviatoslav and all the Hierarchs of theUkrainian Catholic Church.

Stamford Eparchy Pilgrimage Tour of Rome – Aug. 29 – Sept. 3, 2019

For more information call eitherDunwoodie Travel – 914-969-4200, Alesia@DunwoodieTravel.com

Monsignor John Terlecky – 203-962-2296, jmterlecky@aol.com

page 14, April 28, 2019 The Sower

As scandals in Pennsylvania and otherstates are made public, the Catholic Church inthe US endures difficult times. Now, being amember of the US Bishops’ Conference, howwill you face this challenge?

Sexual abuse of young people, orindeed of anyone, in the Church and out-side of it is a great scandal of our time.The suffering of the victims is unspeak-able. It is a spiritual crisis.At issue is a profoundlack of virtue. We needconversion, a return tothe basics. Much hasbeen done in the Churchto begin addressing it.But clearly much moreneeds to be done. Iadmire those who dealwith the crisis squarely. Iunderstand that today inAmerica the Church isamong the safest placesfor young people. Butstill much needs to bedone to heal wounds of the past, to hearthe victims who were silent for decades. Ihope that the Church purifies itself sothat it can continue to be a leader in thestruggle for dignity and safety of all vul-nerable persons throughout their livesfrom conception to natural death.

We have to face the truth humbly,with the acknowledgement of, and repen-tance for, our sins. When we stop fearing,a new hope returns. Several weeks ago,the Paris Eparchy experienced a seminarconducted by Father Hans Zollner, SJ,about the extent of sexual abuse globallyand in the Church and the inadequacy ofour response to it. Fr. Hans is one of themain organizers of the meeting on abusecalled by Pope Francis in Rome. The sto-ries and statistics of those violated were

nauseating. And yet awareness of thetruth leads to hope. If we live in illusion,we are condemned to anxiety. We knowit’s fake and sooner or later we are goingto fall through the floor. Illusions arebeing stripped away. This is painful, butultimately the truth generates hope.

I come as one who needs to learn andlisten, and I’m more than willing to be

taught. I hope that all of us can con-tribute to the eradication of any violenceand abuse. God created us in freedomand calls us to its fullness, which is alwaysaccompanied by a call to responsibility.Those structures that do not supportGod-given freedom and dignity will notlast, including ecclesiastical ones. It’sokay if they perish. Some things will falland disintegrate. It has happened in his-tory: the Roman Empire collapsed, as didmany modern colonial empires. TheChurch has in the past disappeared incertain parts of the world, only to flour-ish elsewhere. It is the Lord’s Church andHe will guide it if we do not get in theway.

As people of faith we have no otherchoice but to believe that God's plans for

His Church are larger than our imagina-tion, that He with His mighty hand canrescue His faithful and rebuild HisChurch. For me, that’s not a theologicaltheory or a pious dream: I witnessed itin my life and in my Church.

In the second half of the twentiethcentury, the Ukrainian Greek CatholicChurch was obliterated as a visible, pub-

lic, legal institution. After two gener-ations of relentless persecution, from1945 to 1989, it seemed destined todisappear. And yet after unspokenhumiliation, those living martyrs andconfessors who with humility accept-ed God’s guidance led the Church outof the catacombs and into a new life.The fire of persecution burned awaysuperfluous or even harmful aspectsof the Church’s life while forging thefaith of a small remnant. That smallband of witnesses was then called tobring the faith to millions. Today, inUkraine, the Church of 4-5 millionfaithful has 800 seminarians. Fifty

years of war and persecution reduced its3000 priests in 1939 to 300 aged priestsin 1989, but today it has again 3000priests in or from Ukraine, many ofthem serving generously in the ParisEparchy and throughout the UnitedStates.

As a Church historian and pastor, Ifind comfort and inspiration in thetwentieth-century salvation history ofthe Ukrainian Greek Catholic Church.Authenticity in prayer and worship, self-less service, and humility are the onlypossible ways to live the Gospel convinc-ingly in contemporary society, especiallyamidst the Church’s present difficulties.True faith and love, prevail, even inunbearable circumstances; so does hope.The three great things of which St. Paul

writes bring peace and joy. With God’s help, I hope to testify in

Philadelphia and throughout theArcheparchy about the witness of ourfathers and mothers in the faith. Theyendured and prevailed spiritually andmorally through the power of God. Socan we.!

Interview with Bishop Gudziak Continued from page 3HISTORIC

TRIVIAby Fr. Ivan Kaszczak, PhD

Bishop Ortynsky proposedbuilding a Ukrainian CatholicChurch in Rome called St.Sophia. The year was 1914.

Metropolitan Gudziak is thefirst American born UkrainianMetropolitan in the history ofthe United States.

Benjamin Franklin had afriend who was a GreekCatholic priest.

Bishop Senyshyn wasinstalled as Bishop of Stamfordin St. Basil’s Prep auditorium.

The Synod of Bishops nom-inated Metropolitan BorysGudziak on September 7, 2018,the death anniversary ofPatriarch Slipyj, and publiclyannounced his election onFebruary 17, 2019, the birthanniversary of Patriarch Slipyj.

____________

“As a Church historian and pas-tor, I find comfort and inspira-tion in the twentieth-century

salvation history of theUkrainian Greek Catholic

Church.”

miraculous way that would put to rest hisdoubts forever!

In an account of the miracle we readthe following: “During one liturgy, whenthe doubting priest pronounced thewords of consecration, the host wasmiraculously changed into flesh and thewine into blood. The priest wasawestruck. Weeping joyously, he regainedhis composure. He called the congrega-tion around the altar and said: O fortu-nate witnesses, to whom the Blessed God,in order to confound my unbelief, haswished to reveal Himself visible to oureyes! Come, brethren, and marvel at ourGod, so close to us. Behold the flesh andblood of our most beloved Christ.”

In the intervening centuries manyinvestigations have been made to assessthe authenticity of the miracle. The mostrecent and scientifically authoritativeinvestigations were made in 1971 at therequest of Pope Paul VI and then again in1981 using the most advanced medicaltechnology available. The results con-firmed the miracle’s authenticity. Theflesh is true human tissue of the heart wall(myocardium) and the blood, now coagu-lated, is true human blood - Type AB. Theinvestigations also concluded that, giventhat the flesh and blood were centuriesold, free of preservatives, and never her-metically sealed in reliquaries, they shouldhave deteriorated long ago but they hadthe same properties as fresh human bloodand flesh.

We all left the church spiritually edi-fied and renewed. The words of our Lordstruck our hearts as never before when werecalled his words: “I am the Bread ofLife. He who eats my flesh and drinks myblood has life eternal and I will raise himup on the last day. For my flesh is realfood and my blood real drink.” (Jn. 6:35,54-56)

To be continued.

The Footstepscontinued from page 3 Catechesis – Challenges and Hope

by Fr. Vasile Colopelnic Head of the Office of Religious Education and CatechesisJesus Christ is the constant source of our life, and of faith and love,

to which nothing is to be preferred St. Ignatius of Antioch, II century, Letter to Magnesians, 1

In the introduction tohis recent book, ArguingReligion (2018), BishopRobert Barron emphasizedthat in today’s increasinglysecularized culture, weChristians need to be pre-pared to offer a knowledge-able presentation of ourfaith. We all know peoplewho are skeptical or dis-couraged about religion andwe have likely also met peo-ple who are seeking answersto the most profound ques-tions of human existence.This is where faith comesinto discussion among peo-ple today.

As Saint Ignatius ofAntioch had experienced inhis spiritual journey, Christremains the constant sourceof meaning for the believer.It is evident, however, thatChrist continues to be thesource of our spiritual iden-tity when we authenticallylive our Christian vocation.During the celebration ofour Baptism, the Churchprayed for us, that we maybecome children of Godand live in communion withGod and the community ofthe faithful. In the Letter toMagnesians Saint Ignatius ofAntioch stated that “it isimportant not only to be calledChristians, but to be so in reali-ty” (Letter to Magnesians, 4).

This was his deepest desire,a conscious decision totruly live his Christian voca-tion throughout his entirelife. These two quotationsfrom Saint Ignatius ofAntioch inform us how theChristian vocation neverchanges its potential. Thisis theologically expressedby the author of the Letterto the Hebrews, who pointsout that “Jesus Christ is thesame yesterday, today, and for-ever” (Hebrews 13:8).Consequently, helping chil-dren, youth and adults liv-ing in communion withChrist and Church commu-nity throughout their entirelives, is the primary focus ofCatechesis (Christ - OurPascha, 54).

Our current times arechallenging to the Christianfaith. It is quite evident thatwe have reached an epitomeof complexity with thebeginning of the third mil-lennium. About 50% ofbaptized Christians in ourpostmodern society do notanymore live their faithresponsibly and enthusiasti-cally. There are new tenden-cies in our contemporaryworld, unfortunatelytoward atheism and agnos-ticism.

In this environmentmany difficulties and chal-

lenges concern people offaith. However, we have tocourageously spread theGospel of Jesus Christ tothe people we meet,because it offers answers tothe most profound ques-tions of the human heart. Ifwe are not available to helppeople in these moments,they will often turn theirattention to other attrac-tive, yet false, sources ofmeaning—power, wealth,pleasure, etc.

Therefore, we must cre-ate effective evangelizingand catechizing environ-ments in our parish com-munities, because they canhelp us to cope with thechallenges of our time. Inorder to successfullyaccomplish this mission, weneed sincere cooperationamong pastors, catechists,families and within parishcommunities (Pastoral Letterof the Synod of Bishops - TheWord of God and Catechesis,December 2018).

We also need to encour-age more lay people to takeon the catechetical ministryin their church communi-ties. With the help of thelocal pastor, and with thetraining opportunitiesoffered through theEparchial Office ofReligious Education and

Catechesis, the laity canbecome very effectiveteachers of the faith. Theycan make a significant dif-ference in the life of theparish and in the lives ofthose whom they teach.Even though many of ourparishes do not have a sig-nificant number of chil-dren, these parish commu-nities still need to havetrained catechists who canhelp the pastor with Biblestudy groups and to becomeinvolved with other cate-chetical initiatives in theirparish.

The Pastoral Letter ofthe Synod of Bishops onCatechesis (published inthe January issue of TheSower) emphasized that“every Christian is called togrow in the discipleship of Jesusand share this experience withothers”. In this sense, everymember of the Church iscalled to be a catechist;namely, to be a teacher offaith in his family, commu-nity, and social environ-ment. It is therefore in thiscontext, that we, the clergyand the laity, have a com-mon mission “to bring a per-son to an encounter with JesusChrist” and to help others“believe in Him” and “to live inunity with Him” (The Word ofGod and Catechesis, 2018).!

page 15, April 28, 2019The Sower

Paschal Order. Service for Sunday of theSamaritan Women. Sunday Tropar (Tone 4); Tropar of Mid-Pentecost; Glory: Kondak of theSamaritan Woman; Now: Kondak ofMid-Pentecost. Prokimen, and Alleluiaverses of Sunday only. Communion hymnof Pascha and of Sunday. Instead of It istruly right – Irmos of Pascha. PaschalDismissal with the Cross.Scripture readings for the Fifth Sunday:Epistle: Acts §28 [11:19-26, 29-30].Gospel: John §12 [4:5-42].Monday, May 20Post Feast of Mid-PentecostThe Holy Martyr Thaleleus (283-84). Tropar of the Mid-Pentecost;Glory:/Now: Kondak of the Mid-Pentecost. Prokimen, Alleluia Verses andCommunion hymn of the Mid-Pentecost. Instead of It is truly right –Irmos of Pascha.Scripture readings for the Fifth Monday:Epistle: Acts §30[12:12-17].Gospel: John §32 [8:42-51].Tuesday, May 21Post Feast of Mid-Pentecost+The Holy Great Rulers Constantine (337)and Helen (330), Equals to the Apostles.Tropar of the Feast; Tropar of the Saints;Glory: Kondak of the Saints; Now:Kondak of the Feast; Prokimen, Alleluiaverses and Communion hymn of theFeast and of the Saints. Instead of It is truly right – Irmos ofPascha.Readings for the Saints: Epistle: Acts §49 [26:1-5; 12-20].Gospel: John §Mid-35 [10:1-9].Wednesday, May 22Leave-taking of Mid-Pentecost.The Holy Martyr Basiliscus (286-305). Tropar of the Mid-Pentecost;Glory:/Now: Kondak of the Mid-Pentecost. Prokimen, Alleluia Verses andCommunion hymn of the Mid-Pentecost. Instead of It is truly right –Irmos of Mid-Pentecost.Scripture readings for the FifthWednesday:Epistle: Acts §32 [13:13-24].Gospel: John §18 [6:5-14].Thursday, May 23Our Venerable Father and ConfessorMichael, Bishop of Synada (286); theVenerable Euphrosyne of Polotsk,Hegumena of the Monastery of the Holy

Savior (1173). Paschal Order. Sunday Tropar (Tone 4);Glory: Kondak of the Samaritan Woman;Now: Kondak of the Pascha. Prokimen,and Alleluia verses of Communion hymnof the Samaritan Women. Instead of It istruly right – Irmos of Pascha.Scripture readings for the FifthThursday:Epistle: Acts §35[14:20-15:4].Gospel: John §35 [9:39-10:9].Friday, May 24 Our Venerable Father Simeon the“Mountain of Wonders” (596). TheVenerable Nicetas the Stylite,Wonderworker of Pereiaslav (c. 1186).Paschal Order. Sunday Tropar (Tone 4);Glory: Kondak of the Samaritan Woman;Now: Kondak of the Pascha. Prokimen,and Alleluia verses of Communion hymnof the Samaritan Women. Instead of It istruly right – Irmos of Pascha.Scripture readings for the Fifth Friday:Epistle: Acts §36[15:5-12].Gospel: John §36 [10:17-28].Saturday, May 25+The Third Finding of the Precious Head ofthe Holy and Glorious Prophet, Forerunnerand Baptizer of Our Lord, John. Passinginto Eternal Life (1951) of BlessedMykola (Nicholas) Tsehelsky, Priest andMartyr.Paschal Order. Resurrection Tropar(Tone 4); Tropar of the Feast; Glory:Kondak of the Feast; Now: Kondak ofthe Samaritan Woman. Prokimen,Alleluia verses and Communion hymn ofthe Samaritan Woman and the Feast.Scripture readings of the Third Finding:Epistle: 2 Corinthians §176 [4:6-15].Gospel: Matthew §40 [11:2-15].Sunday, May 26 SIXTH SUNDAY OF PASCHA - OF THE MANBORN BLINDThe Holy Apostle Carpus, One of theSeventy Disciples.Tone 5. Matins Gospel VIII.Resurrection Tropar (Tone 5); Glory:Kondak of the Man Born Blind; Now:Kondak of Pascha. Prokimen andAlleluia verses of the Man Born Blind.Communion hymn of Pascha and ofSunday. Dismissal with the Cross.Scripture readings for the Sixth Sunday:Epistle: Acts §38 [16:16-34].Gospel: John §34 [9:1-38].!

Typikoncontinued from page 16

HOLY FAMILY UKRAINIAN CATHOLIC CHURCHLindenhurst, NY

Phone: 631-225-1168 Fax: 631-225-1177Email: olvianpopovici@yahoo.com

Pilgrimage - 11 Days In France: October 6 – 17, 2019Paris – Versailes – Senlis – Amiens - Saulx les Chartreux - Mon-Sen-Michel-Rennes

– Bordeaux - Lourdes-Rocamadour – Nevers - Paris

Our fourth parish pilgrimage is planned for France and is scheduled for October 6 -17, 2019. A minimum of 30 seats are required to hold this pilgrimage.

The sign up deadline is May 1, 2019 and ALL payments for accommodations mustbe made by June 10, 2019.

Join us on a ten day spiritual journey focusing on the life and times of certainSaints and Holy Places. We invite you, not just on another trip, but a spiritual jour-

ney you will never forget.For more information see our website: www.holyfamilyucc.com.

Flyers available in both English and Ukrainian languages.

Pysanky Superstar

“The Connecticut Melting Pot” is amonthly radio program spotlightingdiverse local immigrant communitieson ICRV (Connecticut's StreamingInternet Radio). On Tuesday, February26, local iconographer MarekCzarnecki interviewed Father PaulLuniw, pastor of St Michael's Ukrainian

Catholic parish in Terryville. Father isone of the most accomplished mastersof the traditional art of pysanky eggdecorating. It's amazing how an ordi-nary egg can be transformed into a mes-merizing jewel. English, spoken with anaccent, is the music of American con-versations.!

You can hear this interview at: https://icrvradio.com/programs/program/283.In addition, there are some videos about Fr. Paul’s intricate work with eggs on YouTube (Ex., Easter

Eggs by Fr. Paul Luniw).

Marek Czarnecki (left) interviews Father Paul Luniw (right).

Catechetical Workshops October - December, 2018

Catechetical workshops were attended by clergy, catechists, teachers fromUkrainian school, students and interested parishioners. The office of ReligiousEducation and Catechesis extends sincere gratitude to all who attended.

AUBURN, NY—SS. PETER AND PAUL

BUFFALO, NY—ST. NICHOLAS

ROCHESTER, NY—EPIPHANY PARISH

page 16, April 28, 2019 The Sower

Sunday, April 28THOMAS SUNDAYThe Holy Apostles Jason and Sosipater;The Holy Martyrs Dadas, Maximus andQuintilianus (286-305); Our Father amongthe Saints Cyril, Bishop of Turau (1183).Paschal Order. Dismissal with the HolyCross.Tone 1. Matins Gospel I.Festal Service for Sunday of St. Thomas,including proper hirmos and dismissal. Epistle: Acts §14 [5:12-20].Gospel: John §65 [20:19-31].

Note: Artos is distributed today withMyrovannia.

Paschal Order after Thomas SundayWith Thomas Sunday we revert to theproper order of Antiphons. The Typica onSundays and stipulated days; FestalAntiphons when proper, and DailyAntiphons on all other days. The finalKondak of Easter (except in Thomas Weekand during the Feast of Mid-Pentecost);Hirmos: The angel exclaimed.

Monday, April 29The Nine Holy Martyrs of Cyzicus (313-24); the Venerable Memnon theWonderworker. Paschal Order. Service for Thomas Sunday.Tropar of St. Thomas; Glory: Now:Kondak of St. Thomas. Prokeimenon,Alleluia verses and Communion hymn ofSt. Thomas.Scripture readings for Monday of ThomasWeek:Epistle: Acts §9 [3:19-26].Gospel: John §6 [2:1-11].Tuesday, April 30+The Holy Apostle James, Brother of Saint Johnthe Theologian (c. 44). Tropar of St. Thomas; Tropar of St. James;Glory: Kondak of St. James; Now: Kondakof the St. Thomas. Prokimen, Alleluiaverses and Communion hymn of the St.Thomas and of St. James.

Scripture readings for Saint James:Epistle: Acts §29 [12:1-11].Gospel: Luke §17 [5:1-11].Wednesday, May 1The Holy Prophet Jeremiah (625-585 BC). Coronation of Pochaiv Icon of the Motherof God (1773). Passing into Eternal Life (1951) of BlessedKlymentii (Clement) Sheptytsky,Archimandrite of the Studites andConfessor. Paschal Order. Service for Thomas Sunday.Tropar of St. Thomas; Glory: Now:Kondak of St. Thomas. Prokeimenon,Alleluia verses and Communion hymn ofSt. Thomas.Scripture readings for Wednesday ofThomas Week:Epistle: Acts §11 [4:13-22].Gospel: John §15 [5:17-24].Thursday, May 2Our Father among the Saints Athanasiusthe Great (373).Paschal Order. Service for Thomas Sunday.Tropar of St. Thomas; Glory: Now:Kondak of St. Thomas. Prokeimenon,Alleluia verses and Communion hymn ofSt. Thomas.Scripture readings forThursday of Thomas Week:Epistle: Acts §12 [4:23-31].Gospel: John §16 [5:24-30].Friday, May 3+The Repose of our Venerable Father Theodosius,Hegumen of the Monastery of Caves at Kyivand Organizer of the Coenobitic (Common) Lifein Rus’ (1074) and the Holy MartyrsTimothy and Maura (286-305). Tropar of St. Thomas; Tropar of St.Theodosius; Glory: Kondak of St.Theodosius; Now: Kondak of St. Thomas.Prokimen, Alleluia verses and Communionhymn of St. Thomas and and St.Theodosius. Scripture readings for SaintTheodosius:Epistle: Hebrew §334 [13:7-16].

Gospel: Luke §24 [6:17-23].Saturday, May 4The Holy Martyr Pelagia.Paschal Order. Service for Thomas Sunday.Tropar of St. Thomas; Glory: Now:Kondak of St. Thomas. Prokeimenon,Alleluia verses and Communion hymn ofSt. Thomas.Scripture readings for Saturday of ThomasWeek:Epistle: Acts §15 [5:21-33].Gospel: John §19 [6:14-27].Sunday, May 5THIRD SUNDAY OF PASCHA OF THEMYRRH-BEARING WOMENThe Holy and Glorious Martyr Irene (321-23); Our Venerable Father Nicephoras,Hegumen of the Monastery at Medicus.Tone 2. Matins Gospel III.Paschal Order. Festal Service for Sunday ofthe Myrrhbearers. Resurrection Tropar(Tone 2); Tropar “The noble Joseph”;Glory: Kondak of the Myrrh-bearingWomen; Now: Kondak of Pascha.Prokeimenon, Alleluia verses andCommunion hymn of the Myrrh-bearingWomen. Dismissal with the Cross.Scripture readings for the Third Sunday:Epistle: Acts §16 [6:1-7].Gospel: Mark §69 [15:43-16:8].Monday, May 6The Holy, Just and Long-suffering Job.Paschal Order. Service for Myrrhbearers.Resurrection Tropar (Tone 2); Tropar “Thenoble Joseph”; Glory: Kondak of theMyrrh-bearing Women; Now: Kondak ofPascha. Prokeimenon, Alleluia verses andCommunion hymn of the Myrrh-bearingWomen.Scripture readings for the Third Monday:Epistle: Acts §17[6:8-7:5; 47-60].Gospel: John §13 [4:46-54].Tuesday, May 7Commemoration of the Appearance of theSign of the Precious Cross over Jerusalemat the Third Hour of the Day during theReign of Constantine (351); the HolyMartyr Acacius (286-305).Paschal Order. Service for MyrrhbearersSunday.Scripture readings for the Third Tuesday:Epistle: Acts §18 [8:5-17].Gospel: John §20 [6:27-33].Wednesday, May 8The Holy Apostle and Evangelist John theTheologian and Our Venerable FatherArsenius the Great (408-50).Paschal Order. Resurrection Tropar (Tone2); Tropar of St. John; Glory: Kondak of St.John; Now: Kondak of Pascha. Prokimenand Alleluia verses; Communion hymn ofthe Myrrhbearing Women and of St. John. Scripture readings for St. John the Apostle: Epistle: 1 John §68 [1:1-7].Gospel: John §61 [19:25-27; 21:24-25].Thursday, May 9+The Transfer of the Relics (1087) of Our HolyFather Nicholas the Wonderworker from Myrato Bari and the Holy Prophet Isaiah (8th c.BC); the Holy Martyr Christopher (249-51). Paschal Order. Resurrection Tropar (Tone2); Tropar of the Transfer; Glory: Kondakof the Transfer; Now: Kondak of theMyrrh-bearing Women. Prokimen, Alleluiaverses and Communion hymn of theMyrrhbearing Women and of the Feast.Scripture readings for the Third Thursday:Epistle: Acts §20 [8:26-39].Gospel: John §22 [6:40-44].Friday, May 10 +The Holy Apostle Simon the Zealot.Paschal Order. Resurrection Tropar (Tone2); Tropar of St. Simeon; Glory: Kondak ofSt. Simeon; Now: Kondak of the Myrrh-bearing Women. Prokimen, Alleluia versesand Communion hymn of theMyrrhbearing Women and the Saint.Scripture readings for the Saint: Epistle: 1 Corinthians §131 [4:9-16].Gospel: Matthew §56 [13:54-58].Saturday, May 11+The Holy Cyril (869) and Methodius (885),Teachers of the Slavs and Equals to the Apostlesand the Dedication of the City ofConstantinople (330); the Holy Priest-Martyr Mocius (284-305). Passing intoEternal Life of Blessed Vasyl (Basil)Hopko, Auxiliary Bishop of Presov (+1976).

Paschal Order. Resurrection Tropar (Tone2); Tropar of the Saints; Glory: Kondak ofthe Saints; Now: Kondak of the Myrrh-bearing Women. Prokimen, Alleluia versesand Communion hymn of theMyrrhbearing Women and the Saints.Scripture readings for the Saints:Epistle: Hebrew §335 [13:17-21].Gospel: John §36 [10:9-16].Sunday, May 12FOURTH SUNDAY OF PASCHA OF THEPARALYTICCivil Holiday: Mother’s DayOur Holy Fathers Epiphanius, Bishop ofCyprus (403), and Germanus, Patriarch ofConstantinople (733).Tone 3. Matins Gospel IV.Paschal Order. Service for Sunday of theParalytic. Sunday Tropar (Tone 3); Glory: Kondak ofthe Paralytic; Now: Kondak of Pascha .Prokeimenon and Alleluia verses andCommunion hymn of the Sunday of theParalytic. Dismissal with the Cross.Scripture readings for the Fourth Sunday:Epistle: Acts §23 [9:32-42].Gospel: John §14 [5:1-15]. Monday, May 13Holy Martyr Glyceria (138-61).Paschal Order. Service for Sunday of theParalytic.Scripture readings for the Fourth Monday:Epistle: Acts §24 [10:1-16].Gospel: John §24 [6:56-69].Tuesday, May 14The Holy Martyr Isidore (249-51). Paschal Order. Service for Sunday of theParalytic.Scripture readings for the Fourth Tuesday:Epistle: Acts §25 [10:21-33].Gospel: John §25 [7:1-13].Wednesday, May 15MID-PENTECOSTOur Venerable Father Pachomius theGreat (346).Tropar of the Feast; Glory:/Now: Kondakof the Feast. Prokimen, Alleluia verses andCommunion hymn of the Feast. Instead ofIt is truly right – Irmos of Mid-Pentecost(only on the Feast itself and its Apodosis).Paschal Dismissal with the Cross.Scripture readings for the Mid-Pentecost:Epistle: Acts §34 [14:6-18].Gospel: John §26 [7:14-30].Thursday, May 16Post Feast of the Mid-PentecostOur Venerable Father Theodore theSanctified, Disciple of Saint Pachomius(364). Tropar of the Feast; Glory:/Now: Kondakof the Feast. Prokimen, Alleluia verses andCommunion hymn of the Feast. Instead ofIt is truly right – Irmos of Pascha.Scripture readings for the Fifth Thursday:Epistle: Acts §26 [10:34-43].Gospel: John §29 [8:12-20].Friday, May 17Post Feast of the Mid-PentecostThe Holy Apostles Andronicus and otherswith him. Tropar of the Feast; Glory:/Now: Kondakof the Feast. Prokimen, Alleluia verses andCommunion hymn of the Feast. Instead ofIt is truly right – Irmos of Pascha.Scripture readings for the Fifth Friday:Epistle: Acts §27 [10:44-11:10].Gospel: John §30 [8:21-30].Saturday, May 18Post Feast of the Mid-PentecostThe Holy Martyr Theodotus of Ancyra(284-305); and the Holy Martyrs Peter,Dionysius and Those with him (361-63).Tropar of the Feast; Glory:/Now: Kondakof the Feast. Prokimen, Alleluia Verses andCommunion hymn of the Feast. Instead ofIt is truly right – Irmos of Pascha.Scripture readings for the Fifth Saturday:Epistle: Acts §29 [12:1-11].Gospel: John §31 [8:31-42].Sunday, May 19FIFTH SUNDAY OF PASCHA - OF THESAMARITAN WOMANPost-feast of Mid-PentecostThe Holy Priest-Martyr Patrick, Bishop ofPrussia, and Those with Him (361-63). Tone 4. Matins Gospel VII.

TYPIKONOfficial Eparchial - Arranged by Fr. Taras Chaparin

REMEMBER OUR DECEASED PRIESTS AND RELIGIOUSMay 1, 1990†Father Lev LubynskyMay 2, 1929†Father George KrupaMay 2, 1958†Father Demeter GulynMay 3, 1944†Father Michael PazdreyMay 3, 1964†Father Josaphat Ananevich, OFMMay 3, 1973†Sister Joseph Mocharniuk, OSBMMay 5, 1937†Father Basil ZoldakMay 5, 1940†Father Joseph BoyarchukMay 5, 1994†Father Andrew ChlystunMay 5, 2002†Sister Benigna Wowchuk, OSBMMay 7, 1916†Mother Helen Langevich, OSBMMay 7, 1944†Brother Anthony Bernaky, OSBMMay 7, 1944†Father Josaphat Bernatsky, OSBMMay 7, 1982†Father Peter PodolakMay 7, 1989†Mitered Isidore NahayewskyMay 8, 1964†Sister Filarette Haverluk, SSMIMay 8, 1965†Father Methodius NasveschukMay 8, 1989†Sister Ambrose Kaliniak, OSBMMay 12, 1972†Father Nicholas WojakowskyMay 12, 2002†Sister Macrina Anna Schab,SSMIMay 13, 2008†Very Rev. Mitered ArchpriestMatthew BerkoMay 14, 1971†Father Joseph KostekMay 14, 1978†Father Lawrence ZakrevskyMay 15, 2002†Msgr. Jaroslaw FedykMay 16, 2003†Msgr. Stephen J. ChreptaMay 19, 1946†Father Myron ZalitachMay 19, 1959†Father Jerome Poppenberg, OFM

May 19, 1972†Father Stephen BachynskyMay 20, 1990†Father Michael Canon KoltutskyMay 20, 1998†Father Stephen Pinchak, OFMMay 21, 1921†Father Stephan PolyanskyMay 21, 1983†Father Roman DykyMay 22, 1941†Father Joseph ChaplinskyMay 22, 1968†Sister Sophronia Kaskow, OSBM†Father Dmytro MyhockyMay 22, 1977†Father Isidore SochockyMay 22, 2011†Rev. Deacon Yurij MalachowskyMay 23, 1987†Father Paul BurakMay 23, 2008†Msgr. George Canon BinkowskiMay 24, 1973†Sister Barbara Predyliuk, SSMIMay 25, 1957†Father Gregory SkaskiwMay 25, 1994†Msgr. Constantine BerdarMay 25, 1996†Basil Canon StebelskyMay 26, 2001†Msgr. Joseph J. FedorekMay 26, 2009†Very Rev. James Canon PoormanMay 27, 1925†Father Nestor DmytriwMay 27, 1983†Sister Markianna Hasey, OSBM May 27, 1984†Father Silvester Kollar, OSBMMay 27, 1988†Father Maxim Markiw, OSBMMay 29, 1961†Father Elias HawrylyshynMay 29, 1977†Sister Vasilia Leuch, MSMGMay 29, 1991†Sister Nicholas Baranick, MSMGMay 29, 2016†Sister Anisia Symionow, SSMIMay 31, 1966†Father Marian Rudakevich, OFMMay 31, 1987†Father Wasyl Canon Dzydzora

PLEASE PRAY FOR VOCATIONS DAILY CONTINUED ON PAGE 15