інтерактивні таблиці 5 11 клас

Українська мова

Інтерактивнітаблиці

5 – 11 клас

КК

виконала Сушко Світлана Вікторівна

1. Вимова голосних, позначених буквами Я, Ю, Є

2. Голосні та приголосні звуки

3. Класифікація приголосних звуків

4. Слово як об’єкт вивчення

5. Розрізняй лексичне та граматичне значення

6. Групи слів у лексиці

7. Лексична скарбниця рідної мови

8. Омоніми

9. Значущі частини слова

10. Способи словотворення

11. Словосполучення

12. Види словосполучень за способом вираження головного слова

13. Види зв’язку у словосполученні

далі


14. Речення. Види речень

15. Будова простого речення

16. Речення як основна синтаксична одиниця

17. Види речень за метою висловлювання

18. Головні члени речення

19. Підмет – головний член речення

20. Присудок – головний член речення

21. Ускладнене просте речення

22. Звертання

23. Односкладне просте речення

24. Члени речення

25. Другорядні члени речення. Додаток

26. Другорядні члени речення. Обставина

27. Другорядні члени речення. Означення

зміст


28. Складне речення. Види складнопідрядного речення

29. Частини мови. Самостійні та службові

30. Частини мови

31. Іменник як частина мови

32. Відмінки іменника

33. Поділ іменників на відміни

34. Прикметник як частина мови

35. Види прикметників за значенням

36. Ступені порівняння якісних прикметників

37. Займенник як частина мови

38. Розряди займенників

39. Частини мови. Дієслово

40. Часи дієслів

41. Способи дієслів

42. Прислівник

43. Числівник як частина мови

44. Частка

45. Прийменник зміст

Один звук [ а, у, е] Два звука [ й]+[а, у, е]

Після приголосних

свято [св'а’то]люди [л'у’ди]синє [си’н'е]

Вимова голосних, позначених буквами Я, Ю, Є


На початку слова

якір [йакір]Юра [йура]

Після голосного

моє [мойе]

Після апострофа

б’є [бйе]п’ять[пйат']

букв у алфавіті

33

А а Б б В в Г г Ґ ґ Д д Е е

Є є Ж ж З з И и І і Ї ї Й й

К к Л л М м Н н О о П п Р р

С с Т т У у Ф ф Х х Ц ц Ч ч

Ш ш Щ щ ь Ю ю Я я

звуків мови

38

позначають приголосні

звуки

32

позначають голосні звуки

6

не позначає звука ( Ь)

1



Фонетика

Звуки мови

Класифікація приголосних звуківФонетика –

розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система

мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються в

мовному потоціголосні (6)

звуки людської мови,основу яких становить голос

приголосні (32)

звуки людської мови,основу яких становить шум збільшою чи меншою часткою

голосу або тільки шум

тверді м'які пом'якшені сонорні дзвінкі глухі

[б] [п]

[в] [м]

[ф] [ж]

[ч] [ш]

[дж] [ґ]

[к] [х]

[г]

[д] [т]

[з] [с]

[дз] [ц]

[р]

[л]

[н]

[д׳] [т`]

[з`] [с`]

[дз`] [ц`]

[р`] [j ]

[л`]

[н`]

[б’ ] [п’ ]

[в’ ] [м’]

[ф’] [ж’ ]

[ч’] [ш’]

[дж’] [ґ’]

[к’ ] [х’]

[г’ ]

[в] [м ]

[р] [р`]

[л] [л`]

[н] [н`]

[j ]

[б]

[д] [д`]

[з] [з`]

[дз] [дз`]

[дж] [ж]

[ґ ] [ж]

[п]

[т] [т`]

[с] [с`]

[ц] [ц`]

[ш] [ч]

[к] [х]

[ф]

його звуковий склад

як частина мови

як носій лексичного

значенняйого правопис

його будова його творення

як член реченняС Л О В О

морфологія

Слово-

це звук або комплекс звуків,

що має певне значення

і вживається в мовленні

як самостійне ціле

фонетика

орфографія лексикологія

синтаксис

будова слова словотвір


це значення абстрактне,

воно супроводить лексичне

значення повнозначного слова;

воно є категоричним, тобто

встановлює належність слова до тієї

чи іншої частини мови,

визначає ті загальні ознаки, які виділяє

в описуваній дійсності українська

граматика (рід, число, вид, час та ін)

загальне, спільне для даного

слова і багатьох інших

це його внутрішнє значення (те, що

слово називає), тобто реальний зміст,

який закріплений досвідом народу,

передає співвіднесеність слова з

предметами, явищами, процесами,

відношеннями реальної дійсності та

поняттями про них властиве

повнозначним словам, основне,

індивідуальне для кожного слова

Лексичне

значення

слова

Граматичне

значення

слова

вивчається в лексикології вивчається в граматиці (морфології)

передається основою слова передається через закінчення, службові слова, зміну наголосу та інші засоби


З

А

З

Н

А

Ч

Е

Н

Н

Я

М

за кількість значень однозначні кольрабі,вереда,

мемуари, мірошник

багатозначні кольоровий, ловити,

земля, команда

за характером значень з прямим ідуть люди, летить

значенням птах, хвіст кота

з переносним час іде, летить,

значенням хвіст колони, комети

за співвідношенням синоніми сміятися, реготати

змісту і зовнішньої антоніми широко-вузько

форми омоніми обід-обід, ніс-ніс

пароніми уява, уявлення

з

а

п

о

х

о

д

ж

е

н

н

я

м

Незапозичені - слова, успадковані довгий, везти, діти,

з попередніх періодів холодний, зима,

розвитку мови день, кузня. Ярина

- власне українські метелик, мрія,

самохіть, жіноцтво

Запозичені - старослов'янізми уста, совість, глава

- з інших слов'янських зичити, млин, завод

мов

- з неслов'янських мов фантазія, соло, чабан

за

вживанням

за активністю активного земля, вода,

вживання вжитку ліс, поле,вогонь

пасивного застарілі:

запасу - архаїзми шуйця, десниця

- історизми ясир, волость

неологізми драйвер, менеджер

за сферою загальновживані теревенити, торік, батьковживання черевики, добрий

незагальновживані:- діалектні колиба, файний- професійні курсив, файл, рубка- жаргонізми круто, облом, універ- арготизми ксива, монатки

за

вживанням

за стилістичними нейтральні право, стежити, вниз,

властивостями (міжстильові) вода, день, багато

стилістично ненечка, зодчий,

забарвлені преамбула, манкуртизація

за емоційним нейтральні двадцять, вони,забарвленням пишу, робота, середа

емоційні гарненький, вітрюган


Загальновживані і діалектні слова

Професійні слова, терміни

Застарілі слова (архаїзми,

історизми)

Слова-новотвори (неологізми)

Нейтральна та емоційно-забарвлена

лексика

Багатозначні слова

Синоніми

Антоніми

Омоніми

Пароніми

Слова, що відомі всім, хто розмовляє українською мовою,

називаються загальновживаними.

Слова, що широко не розповсюджені, носять назву

незагальновживаних. До таких слів відносяться, напр.,

діалектні і професійні слова.

Професійні слова - це слова, що використовуються у мові

людей, об'єднаних однією професією чи спеціальністю.

Серед професійних слів виділяється особлива група слів, які

називають поняття різних наук. Це - терміни (напр., суфікс,

підмет - у мовознавстві; гіпотенуза, катет - у математиці).

Архаїзми (від гр. archais - давній), або застарілі слова - це

слова, що рідко використовуються.

Архаїзми поділяються на дві великі групи: історизми і власне

архаїзми, або стилістичні архаїзми.

Історизми - це поняття, які зникли у процесі історичного

розвитку: гетьман, волость, лихвар.

Власне архаїзми - це поняття, які продовжують існувати і

сьогодні, проте форма їх вираження застаріла: враг- ворог,

град- місто.

Нові слова (новотвори), що виникають в мові, називають

неологізмами (від гр. neos- новий і logos- слово).

Неологізми з'являються в мові тоді, коли виникають нові

предмети, поняття, нові уявлення про світ.

З часом неологізми стають загальновживаними (телевізор,

комп'ютер) або переходять до розряду історизмів (перебудова,

соціалізм)

Пароніми (від гр.para - поблизу,

поруч і onyma - ім'я) - це слова,

подібні між собою за звучанням і

частково за будовою: абонент -

абонемент; континент - контингент

Омоніми (від гр. homos - однаковий і

onyma - ім'я) - це слова, які мають

однакове значення і написання, але

зовсім різні значення.

Антоніми (від гр. anti - проти і

onyma - ім'я) - це слова з прямо

протилежним значенням (чорний -

білий, ніч - день, добре - погано)

Синоніми (від гр. synonymos -

однойменний) - це слова, різні за

звучанням, але близькі за

значенням (дорога - путь, шлях;

мовознавство - мововедення)

Властивість слова - вживатися у різних значеннях -

називається багатозначністю, або полісемією (від гр. poly -

багато і sema - знак).

В українській мові більшість слів належить до багатозначних,

тобто є полісемічними.

Однак, значна частина слів - однозначні, або моносемічні.

У період свого виникнення слово завжди має одне значення,

тобто за походженням кожне слово - однозначне, а здатність

виражати різні значення ним набувається з часом.


- слова, які мають однакове звучання і написання, але

зовсім різні значення

повні

омофони

омоформи

омографи

лава1 -дошка або кілька дощечок на стояках, на

які сідають або кладуть що-небудь;

лава2- шар вугілля в забої;

лава3 -розплавлена маса вулканічних вивержень

(фонетичні омоніми) - це слова, які

збігаються лише за звучанням, а пишуться

неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце - чи не сон

це?

(граматичні омоніми) - це слова,

які збігаються за звучанням та написанням лише

в окремих граматичних формах :

діти - куди вас діти;

коса - іменник і коса (лінія) - прикметник

жіночого роду;

три - наказовий спосіб дієслова і три - числівник.

- це слова, що збігаються за

написанням, але розрізняються за написанням і

наголосом: мала' дитина - не ма''ла щастя; пла'чу

і плачу'; за'мок і замо'к.

н

е

п

о

в

н

і


Префікс- значуща частина слова, що

стоїть перед коренем і служить для

творення нових слова

Корінь – головна значуща частина

слова. Виражає загальне лексичне

значення споріднених слів

Суфікс – значуща частина слова, що

стоїть після кореня і служить для

творення нових слів

Закінчення – це значуща частина

слова, що утворює його форму і

служить для вираження

граматичного значення. Незмінювані

слова закінчення немають

Основа – частина слова без

закінчення, служить для

вираження лексичного

значення слова

при –

- н –

береж

- ий

прибережн-

при береж н ий


м

о

р

ф

о

л

о

г

і

ч

н

і

н

е

м

о

р

ф

о

л

о

г

і

ч

н

і

префіксальний

суфіксальний

префіксально-

суфіксальний

постфіксальний

безафіксний

основоскладання

перехід слова з

однієї частини

мови в іншу

злиття сполучень

слів в одне слово

переосмислення

існуючих слів


З ЧОГО УТВОРЕНЕ

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

ВИДИ ЗА БУДОВОЮГОЛОВНЕ СЛОВО

+

ЗАЛЕЖНЕ СЛОВО

ПРОСТІ СКЛАДНІ

Х

новий підручник

Х

вивчити правило

Х

прочитати вголос

З КІЛЬКОХ СЛІВ(ПРИВІТАТИ ПЕРШУ

ВЧИТЕЛЬКУ;

ПОДАРУВАТИ БУКЕТ

ГЛАДІОЛУСІВ;

ДОМОВИТИСЯ ПРО

ЗУСТРІЧ У БІБЛІОТЕЦІ.

СЛОВО+СЛОВО(ОСІННІЙ ДЕНЬ;

РАДІСНИЙ НАСТРІЙ;

ЗУСТРІЧ З ДРУЗЯМИ;

ЗІБРАЛИСЯ БІЛЯ ШКОЛИ;

СПІЛКУВАЛИСЯ ЖВАВО;

НАВЧАТИМУСЬ ОХОЧЕ.

Словосполучення- це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).

Словосполучення можуть входити в склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.


Види словосполучень

іменникові

прикметникові

числівникові

займенникові

дієслівні

прислівникові

Спосіб вираження головного слова

іменник: гарна сукня

прикметник: переповненийемоціями

числівник: три підручники

займенник: дещо незрозуміле

дієслово: ходити на плавання

прислівник: глибоко в морі

ім

ен

ні


Видизв'язкуу словосполученні

узгодження керування прилягання

При узгодженні залежне слово граматично

уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі

побажання).

Як правило, зв'язком узгодження поєднується

іменник (головне слово) з прикметником,

дієприкметником, порядковим числівником,

займенником прикметного типу.

При узгодженні зміна головного слова викликає

зміну залежного (моя хата-мої думи- - моє вікно).

Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне

слово вимагає від залежного конкретної граматичної

форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю

слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити

слова- говориш слова- буду говорити слова).

При керуванні залежним словом буває іменник, рідше-

займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.

При приляганні залежним виступає незмінне слово

(прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання

піти, говорив пошепки, працює стоячи).

У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).


Речення

Види речень

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну

думку, має інтонаційну завершеність і служить для

спілкування (Він довго збирався це зробити, але не встиг).

Речення - основна одиниця синтаксису.

Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio-

спілкування, передача інформації).

За метою висловлювання

За емоційним забарвленням

За будовою

За складом граматичної будови

За наявністю другорядних членів

речення

За наявністю необхідних членів

речення

розповідні

питальні

спонукальні

окличні

неокличні

прості

складні

двоскладні

односкладні

поширені

непоширені

повні

неповні


Граматичнаоснова

речення

Другоряднічлени речення

Ускладнюючі члени речення

Реченняпросте,

непоширене


поширене


поширене, ускладнене.


Роль у мовленні Ознаки:

Види речень

виражає закінчену думку, служить для спілкування, повідомлення, впливу

має одну або кілька граматичних основ, характеризується смисловою та

інтонаційною завершеністю

1. Прості• односкладні/двоскладні• поширені/непоширені• повні/неповні• ускладнені/неускладнені

2. Складні

1. Розповідні2. Питальні

3. Спонукальні

1. Неокличні2. Окличні

за структуроюза метою висловлювання

за емоційним

забарвленням


ВИДИ РЕЧЕНЬ

ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

МІСТЯТЬ

ПОВІДОМЛЕННЯМІСТЯТЬ

ЗАПИТАННЯ

МІСТЯТЬЗАКЛИК, НАКАЗ,

ПРОХАННЯ

Що я можу?В.Сосюра.

Силу рукам дай!І.Франко.

Коса покоси косить.Б.Лепкий.


Головні члени речення

Граматична

основа речення

Підмет - головний

граматично

незалежний член

двоскладного

речення, що означає

предмет (чи особу),

про який говориться

у реченні, і

відповідає на

питання хто? що?

Присудок - головний

член двоскладного

речення, який

характеризує підмет

за дією чи ознакою.

Присудок відповідає

на питання що

робить (підмет)? що

з ним робиться?

який він є? що він

таке? хто він

такий?

За способом вираження підмети поділяються на

прості і складені.

Простий підмет найчастіше буває виражений

іменником або займенником у називному відмінку, хоча може

виражатися й іншими частинами мови, вжитими у значенні

іменника: Керівник сьогодні просто зобов'язаний

займатися економікою.

Простий підмет може бути виражений неозначеною

формою дієслова: Вивчитися - ось моя мрія.

Складений підмет може бути виражений:

•кількісно-іменниковою сполукою ( 75 відсотків квітів

пішло на експорт);

•сполукою іменника (чи займенника) у називному відмінку з

прийменником (Ми з братом вирішили прогулятися по

парку);

•іншими сполуками (Найбільші аукціони квітів

відбуваються поблизу Амстердама).

Присудок буває простий і складений.

Простий присудок виражений дієсловом, яке поєднує в собі граматичне і

лексичне значення: Петро відчинив двері.

До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі

майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного

способів (робив би).

Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним

сполученням (Він був на сьомому небі).

Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв'язка).

Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а

граматичне - в допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова -

зв'язки, яке стоїть в особовій формі і інфінітива (Він бажав піти разом з

нею).

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова -

зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Городецький

прикрасив Київ унікальними спорудами).


Підмет –головний член

двоскладного речення

Означає предмет,

опредмечену дію чи ознаку,

абстрактне поняття, істоту

тощо

Пов’язаний з присудком

Відповідає на питання хто? що?

Виражається будь-яком

повнозначною частиною мови,

крім прислівника, а

також сполученням двох і більше

слів

Підмет може бути виражений

іменником:

Хай оживає істина

стара : людина

починається з добра

займенником:

Хто принижує

оточуючих, той ніколи не

буде великий сам

числівником:

На березі сиділо

четверо

сполученням числівника з

іменником або двох

числівників:

Є в нашому житті ще

чимало об’єктів для

нещадної сатири

поєднанням двох

іменників:

Там над водою купка

людей лагодилась

сідати в човен

власною назвою:

Центром формування

культури спілкування

в Україні стала Києво-

Могилянська академія

інфінітивом:

Сміятися над

розумними людьми –

це привілей дурнів

прикметником,

числівником,займенником,

дієприкметником у

значенні іменника:

Розумні вчаться для

того, щоб знати



Відповідає на

питання

що робить

предмет? що з

ним робиться?

який він є?

хто він такий?

Означає дію,

стан, ознаку чи

належність

Пов’язаний з

підметом

Виражається

формами

дієслів

дійсного,

наказового або

умовного

способу,

фразеологізмо

м

Допоміжне

дієслово із

значенням:

а) початку дії, її

тривалості чи

завершення

(почати, кинути,

припинити…);

б) можливості чи

неможливості,

волевиявлення (

могти, хотіти,

бажати, вирішити

…)

інфінітив

припинити

рухатися;

хотів

повідомити;

вирішила

промовчати

Дієслово-

зв’язка, що

вказує на час,

особу спосіб

Іменна частина

виражена:

-іменником;

-прикметником;

- займенником;

-дієприкметником;

- фразеологізмом

буду другом;

став

розумнішим;

виявився своїм;

були переконані;

був лебединою

піснею


Звертання - це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою

яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним

думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими

словами у реченні і тому не є членами речення.

Речення ускладнені, коли вони містять у собі

однорідні члени речення

відокремлені члени

речення

звертання

вставні або вставлені

компоненти

приклади

О краю мій, в ті грізні зими

завжди з тобою ми були (В.

Сосюра).

А так взагалі жилося й

працювалося Іванові Івановичу, ще

раз кажемо, непогано (Остап

Вишня).

15.12.2014 25виконала Сушко Світлана Вікторівна

Звертання …-це слово або сполучення слів, що називає

тих, до кого звертається розповідач.

за місцем

у реченні

за будовою

за вираженням

Виражені кличним відмінком

іменників

Виражені називним відмінком

іменників та іншої іменної частини мови

Непоширене звертання

Поширене звертання

На початку речення

В середині речення

В кінці речення

Засни, засни, мій синочку, малая

дитина!

Любая, милая, чи засмучена ти ходиш,

чи налита щастям вкрай

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха

оцей двадцятий невгамовний вік.

Південний краю! Як тепер як тепер

Далеко лежиш від мене ти!

Мамо, хтось стука у вікно!

А ти, хлопче, хто будеш?

Як тебе не любити, Києве мій!


Односкладні речення - це речення з одним головним членом. Односкладні речення поділяються на дієслівні і іменні:

ім

ен

ні

Неозначено-особові речення - це речення, в яких головний

член виражає дію, що стосується невизначеного кола осіб: За

що, не знаю, називають хатину в гаї тихім раєм

(Т.Шевченко).

Роль головного члена в таких реченнях виконує дієслово у

формі 3-ої особи множини теперішнього і майбутнього часу

або у формі множини минулого часу.

ді

єс

лі

вн

і

Означено - особові речення - це речення, в яких головний

член виражає дію, що виконується чи буде виконуватися

певною визначеною особою (чи особами). Головним членом

у таких реченнях виступає дієслово у формі 1-ої чи 2-ої

особи однини чи множини дійсного або наказового способу

(Йду, йду, і ніяк не дійду).

Узагальнено-особові речення - це речення, в яких дійова особа

мислиться узагальнено, тобто головний член виражає дію, яка

стосується однаковою мірою будь - якої особи (Вік живи - вік

вчись).

Головним членом в узагальнено- особових реченнях найчастіше

виступає дієслово у формі 2-ої особи однини чи множини, рідше - в

інших особах.

Безособові речення - це речення, в яких головний член виражає процес

або стан; дійова особа при цьому взагалі не передбачена.

Головний член у безособовому реченні може бути виражений:

особовим дієсловом у значенні безособового (У кожному будинку

світилося);

неозначеною формою дієслова (Бути чи не бути - ось що займало

Гамлета);

безособовим дієсловом у формі 3-ої особи однини теперішнього чи

майбутнього часу або у формі середнього роду однини минулого часу (Як

багато хотілося йому сказати!);

прислівниками або іншими частинами мови в ролі прислівників (словами

категорії стану - жаль, шкода): Як весело жити на світі!

дієслівними формами на -но, -то (Так було складено ультиматум).

Називні (номінативні) речення - це речення, в яких

стверджується існування якихось предметів чи явищ (Вечір.

Пасовисько. Вогонь.)

Головний член у номінативних реченнях виражений іменником у

називному відмінку однини чи множини.


ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

ПІДМЕТ

ПРИСУДОК

ОЗНАЧЕННЯ

ДОДАТОК

ОБСТАВИНА

Підмет - головний граматично

незалежний член двоскладного речення,

що означає предмет (чи особу), про який

говориться у реченні, і відповідає на


Присудок - головний член

двоскладного речення, який

характеризує підмет за дією чи

ознакою. Присудок відповідає на

питання що робить (підмет)? що з

ним робиться? який він є? що він

таке? хто він такий?

Означення - це другорядний член

речення, який вказує на різні ознаки

предмета і відповідає на питання

який? чий? котрий? скількох?

скількома? на скількох?

Додаток - це другорядний член

речення, що означає предмет і

відповідає на питання непрямих

відмінків (Я збираю гриби).

Обставина - другорядний член

речення, який вказує на місце, час,

мету, спосіб дії, причину, умову дії.


прямий непрямий

Прямий додаток залежить від перехідного

дієслова і вживається в формі знахідного

відмінка без прийменника (Хлопчина зірвав

яблуко).

Рідше прямий додаток може бути виражений

родовим відмінком при запереченні або коли

дія переходить лише на частину предмета

(Не присувай соломи до вогню).

Непрямий додаток - це

іменник, вжитий у

формах інших

відмінків, крім

знахідного

(А більше за все

Микола боявся спокуси).


Обставина -

другорядний

член речення,

який вказує на

ознаку дії або

іншої ознаки.

Поділяються:

на

•обставини способу дії, які

означають якість дії або

вказують на спосіб здійснення

дії і відповідають на питання

як? яким способом? (Вони

сиділи поруч);

•обставини з допустовим

значенням, що вказують на

умову, всупереч якої

відбувається дія і відповідають

на питання незважаючи на що?

наперекір чому? (Він це зробив

наперекір всьому).

•обставини мети, які вказують

на мету дії і відповідають на

питання з якою метою? для

кого? (Це тобі на щастя);

•обставини часу, які вказують на

час дії, її тривалість і

відповідають на питання коли?

доки? з якого часу? як довго?

(Колись я вже тут був)

•обставини місця, які

вказують на місце дії,

напрямок руху і

відповідають на питання

де? куди? звідки? (Мало

не впав у безодню)

•обставини причини, які

вказують на причину дії і


чому? через що? з якої

причини? (Від думки про це

йому перехопило подих)

•обставини умови, що

вказують на умову, за якою

відбувається дія і відповідають

на питання за якої умови?

(При наявності запрошень

займайте місця)

•обставини міри, ступеня,

відповідають на питання з

якою мірою?наскільки? як

багато? (Усе тут до болю

рідне)виконала Сушко Світлана Вікторівна

неузгоджене

узгоджене

прикладка

озн

ач

ен

ня

Означення - це

другорядний член

речення, який вказує на

різні ознаки предмета і

відповідає на питання

який? чий? котрий?

скількох? скількома? на

скількох?

Узгоджене означення

уподібнюється до

означуваного члена

речення у відмінку,

числі і роді (для

однини):

Неузгоджене означення

поєднується з

означуваним словом

зв'язком керування або

прилягання.

Прикладка - це

означення, виражене

іменником, яке дає

предметові другу назву

Наче зачарований

стояв ліс

Команда Петренка

знову виграла

Програма "Здоров'я"

давно вже виходить на

нашому телебаченні


Складним називається речення, яке складається з двох або кількох

простих речень, об’єднаних в одне ціле за змістом і граматично

сполучникове

складносурядне складнопідрядне

безсполучникове

з однорідними з неоднорідними частинами частинами

з підрядними з ’ я с у в а л ь н и м и

з підрядними о б с т а в и н н и м и

з підрядними о з н а ч а л ь н и м и

нас

лід

кови

м

пр

ичи

ни

умо

вни

м

до

пус

тови

м

спо

соб

у д

ії, м

іри

й

ступ

ен

я

по

рів

нял

ьни

ми

міс

ця

часу

ме

тиПідрядні означальні речення- це підрядні речення, які відповідають на

питання який? яка? яке? які? і залежать від одного з членів речення, вираженогоіменником або іншою частиною мови в ролі іменника.

Підрядні означальні речення приєднуються до головного речення задопомогою сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли тасполучників щоб, як, ніби, наче, неначе: А справжня слава- це прекрасна жінка,що на могилу квіти принесе (Л. Костенко).

Підрядні з'ясувальні речення - це підрядні речення, які відповідають напитання відмінків і пояснюють присудок у головному реченні.

Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слівхто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що,як, щоб, ніби, мов, наче, неначе.

Сполучне слово є членом підрядного речення і вимовляється зпідкресленою інтонацією: З дороги видно було, як вився у низині кривулькамиглибокий та каламутний Прут (М.Коцюбинський).


САМОСТІЙНІ

СЛУЖБОВІ

ВИГУК

іменник займенник

прикметник дієслово

прислівникчислівник

сполучникприйменник

частка

Іменник - це частина мови,

яка означає предмет і

відповідає на питання хто?

що? (черговий, патріот,

птеродактіль).

Прикметник- це частина

мови, що виражає ознаку

предмета і відповідає на

питання який? чий?

(зелений, мудрий, сміливий).

Числівник- це частина мови,

що позначає кількість

предметів або їх порядок при

лічбі і відповідає на питання

скільки? котрий? (сьомий,

тисяча п’ятсот, півтори).

Займенник- це частина

мови, що вказує на

предмети, ознаки або

кількість, не називаючи їх.


хто? що? який? чий?

скільки? (ніщо, вони, той,

всякий, стільки).

Дієслово- це частина мови,

яка означає дію або стан


питання що робити? що

зробити? що робиться з

предметом? у якому стані

він перебуває? (ходив,

співатиме, займатися, буду

їсти, заробляю)

Сполучник- це службова частина

мови, яка вживається для

поєднання членів речення, частин

складного речення і окремих речень

у тексті (І у місті, і у селі- всюди

він був один; Коли летиш у небі, то

все, що знаходиться на землі,

здається дуже маленьким).

Прийменник- це службова

частина мови, що виступає разом

з відмінковою формою іменника,

займенника або числівника для

вираження залежності її від

інших слів у словосполученні

(третій від краю, кожен з

присутніх, піклуватися про

дітей) і у реченні (Гуляв я по

полю; Хтось із вас тут, певно,

зайвий)

Частка- це службова частина

мови, яка вживається для

надання окремим словам чи

реченням додаткових емоційно-

експресивних та смислових

відтінків або для творення

морфологічних форм та нових

слів (ніхто не жив би на землі,

якби не було тут атмосфери).

Прислівник- це незмінна частина

мови, що виражає ознаку дії,

стану або ознаку іншої ознаки

(надто повільний, повернути

праворуч).).

На відміну від інших самостійних

частин мови прислівник не

змінюється ані за числами, ані за

відмінками, не має він також і

ознак роду.Вигук- особлива частина мови,

яка виражає почуття, емоції,

волевичвлення мовця, не

називаючи їх. Вигуки не

змінюються і членами речення не

виступають


В сучасній українській мові 10 частин

мови (6+3+1)

Особлива частина мови ( 1 )

вигук

Службові частини мови ( 3 )

прийменник сполучник частка

Самостійні частини мови ( 6 )

іменник прикметник числівник займенник дієслово прислівникСамостійні частини мови називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.

Службові частини мови предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні або для надання окремим словам і реченням

додаткових смислових відтінків, а також для творення форм і нових слів

Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.

ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ

ознака показує

лексичне значення

що означає частина мови (напр., прикметник виражає ознаку предметів)

синтаксична роль

які ролі частина мови виконує у реченні (підмет, присудок)

розряди за значенням

на які групи слів підрозділяється

морфологічні ознаки

за якими параметрами (час, рід, вид та ін.) змінюється частина мови

частина мови що означає

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ

іменник означає предмети і явища

прикметник виражає ознаку предметів

числівник позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі

займенник вказує на особу, предмет

дієслово виражає дію або стан предметів

прислівник позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ

прийменник служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні

сполучник зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення

частка виражає модальні відтінки у реченні

ОКРЕМА ЧАСТИНА

вигук виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини

ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИСИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ

Самостійні частини мови виступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.

Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.

У реченні вигуки синтаксично не пов'язуються з іншими словами ті не є членами речення. Вони або становлять окреме нерозкладне речення, або є вставним компонентом, який у мовленні має особливу інтонацію, а на письмі обов'язково виділяється розділовими знаками


загальне

значення

морфологічні

ознаки

синтак-

сична

роль

Іменник - це частина

мови, яка означає

предмет і відповідає на


(черговий, патріот, вірус).

Предметом у граматиці

вважається все, про що

можна спитати хто це?

що це?, напр.: хто це?-

вчений; що це?-

картопля.

Основна синтаксична

роль іменників -

підмет та додаток.

Іменники можуть

бути також:

неузгодженим

означенням;

іменною частиною

складеного присудка;

обставиною

рід:

чоловічий

жіночий

середній

число:

однина

множина

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний


Називний питає: хто ти? що ти?

Хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

Родовий доскіпує свого —

хоче знати він: кого? чого?

І про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

Все давальний дасть — не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

Знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

У знахідного свої потреби:

він — кого? і що? — питає в тебе.

І кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

А орудний хоче знать: ким? чим?

У труді орудуй разом з ним.

Хоче знать: що здатний ти утнути?

Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?

А місцевий — де? В якому місці?

Хоче знати — у селі чи в місті?

Кличний закликає всіх навколо:

гей, Іване, Петре чи Миколо,

ви не будьте сонні та байдужі...

Дмитро Білоус

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на кому?

на чому?місцевий

орудний

знахідний

давальний

родовий

називний

кличний

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

кличний


ЗА ХАРАКТЕРОМ ОСНОВ І

ВІДМІНКОВИХ ЗАКІНЧЕНЬ

І від

мін

а • включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду із закінченням -а (-я): земля, хмара, Ольга, Микола, сирота.

ІІ в

ідм

іна • включає у себе іменники

чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи(корабель, коваль, дуб), або із закінченням -о(Дніпро, Василько) та іменники середнього роду із закінченням -е, -о(поле, небо, стебло) і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят): змагання, знаряддя.

ІІІ від

мін

а • включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (сіль, Січ, біль) та іменникмати.

ІVвід

мін

а

• включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен (ягня-ягняти, ім’я-імені).

алгоритм


загальне

значення


ознаки

синтак-

сична

роль

Прикметник - це

частина мови, що

виражає ознаку

предмета і

відповідає на


(зелений, мудрий,

сміливий).

У реченні прикметник

найчастіше виступає як

означення, що є його

основною

синтаксичною роллю

(напр., у реченні Над

лісом раптом

запанувала

абсолютна тиша).

Значно рідше

прикметник виступає

як іменна частина

складеного присудка

рід:

чоловічий

жіночий

середній

число:

однина

множина

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий


якіснівідносні

присвійні

виражають

такі ознаки

предмета, що

можуть

виявлятися

більшою чи

меншою мірою

(хоробрий,

теплий,

довгий).

виражають ознаку

предмета за його

відношенням до

інших предметів,

явища, дії або

стану (туманний

ранок, працьовита

людина, земляний

вал).

вказують на


предмета

кому-небудь і

відповідають

на питання

чий? чия?

чиє?

Найголовнішою

граматичною

ознакою

якісних

прикметників є

їх здатність

утворювати

форми

ступенів

порівняння.

Відносні прикметники

виражають ознаки

за призначенням

предмета

за належністю

організації чи установі,

за матеріалом,

за просторовими і

часовими ознаками,

за відношенням до

вимірів предметів

Найчастіше

присвійні

прикметники

виражають


предмета певній

людині або

(рідше) тварині

(мамина казка,

Сергіїва шапка,

собача шкіра)


в

и

щ

и

й

н

а

й

в

и

щ

и

й

ступінь форма спосіб творення приклади

проста

складена

проста

складен

а

За допомогою суфіксів

- іш, - ш

За допомогою

додавання до

прикметників звичайної

форми слів

більш,

меншЗа допомогою

додавання до

прикметників вищого

ступеня префікса

най- та до цієї форми

часток що і якЗа допомогою слів

найбільш,

найменш

тонший

тонкий скрутний

більш(менш) тонкий

найбільш (найменш)

тонкий

найтонший

скрутніший

більш(менш) скрутний

найбільш(найменш)

скрутний

найскрутний


загальне

значення


ознаки

синтак-

сична

роль

Займенник- це частина

мови, що вказує на

предмети, ознаки або

кількість, не називаючи

їх. Займенники, подібно

до іменників,

прикметників і

числівників, відповідають

на питання хто? що?

який? чий? скільки?

(ніщо, вони, той,

всякий, стільки).

У реченні займенник

може бути тим же

членом речення, що й

іменник, прикметник,

числівник:

· підметом;

· означенням;

· додатком;

· обставиною;

· іменною частиною

складного присудка

рід:

чоловічий

жіночий

середній

число:

однина

множина

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

особа


загальне

значення


ознаки

синтак-

сична

роль

Прикметник - це частина

мови, що виражає ознаку



(зелений, мудрий,

сміливий).

У реченні прикметник

найчастіше виступає як

означення, що є його

основною

синтаксичною роллю

(напр., у реченні Над

лісом раптом

запанувала

абсолютна тиша).

Значно рідше

прикметник виступає

як іменна частина

складеного присудка

рід:

чоловічий

жіночий

середній

число:

однина

множина

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий


Часи дієслів означають дію, що …

… мала початок

і відбу(ва)лася

до моменту

мовлення про

неї

…відбувається

в момент

мовлення

або постійно

…відбувається

після моменту

мовлення про

неї

що робив? що зробив?

працював,

виконав

що робить ?

працює,

виконує

що буде робити?

що зробить?

буде працювати,

виконає

Часи дієсліввиконала Сушко Світлана Вікторівна

ДІЙСНИЙ

УМОВНИЙ

НАКАЗОВИЙ

Дієслова

дійсного

способу

означають дію,

яка

відбувається,

відбулась

або відбудеться

реально.

Дієслова

наказового

способу

виражають

прохання,

побажання,

спонукання

або наказ.

Дієслова

умовного

способу

означають дію

не реальну,

а бажану або

можливу

за певних умов.

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ

Дієслова дійсного

способу змінюються

за часами, числами і

особами (у

теперішньому і

майбутньому часах)

та за родами (у

минулому часі).

Дієслова умовного

роду змінюються за

числами (малював

би - малювали б), а в

однині - і за родами

(малював би→

малювала б→

малювало б).

Дієслова наказового

способу не мають

форм часу, але

змінюються за

особами в однині і

множині: в однині

вони мають форму 2

особи (стань), а в

множині - 1-ої і 2-ої

(станьте, станьмо)приклади

іду, йшов,

буду іти

йшов би,

пішов би

іди,

нехай іде


загальне

значення


ознаки

синтак-

сична

роль

Прислівник - це

незмінна частина

мови, що виражає

ознаку дії, стану або

ознаку іншої ознаки

(надто повільний,

повернути

праворуч)

Головною функцією

прислівника в реченні

є функція

другорядного члена

речення- обставини

(Так жадібно раптом

захотілося йому

жити, що він навіть

від однієї цієї думки

задихнувся). Інколи

прислівник виступає у

ролі присудка (Сонце

низенько, то й вечір

близенько)

На відміну від інших

самостійних частин

мови прислівник не

змінюється ані за

числами, ані за

відмінками, не має

він також і ознак

роду


загальне

значення


ознаки

синтак-

сична

роль

Числівник - це частина

мови, що позначає

кількість предметів або

їх порядок при лічбі і

відповідає на питання

скільки? котрий?

(сьомий, тисяча

п’ятсот, півтори).

У реченні

числівники можуть

бути різними

членами речення

(Одна ластівка

погоди не робить

(означення); І один

у полі не воїн

(підмет).

За значенням і граматичними

ознаками числівники поділяються на

кількісні і порядкові.

Кількісними називаються

числівники, котрі позначають

кількість предметів і відповідають на

питання скільки?

Порядкові числівники означають

порядок предметів при лічбі або

місце предмета в ряду однорідних.

Вони відповідають на питання

котрий! котра! котре!

Порядкові числівники, подібно до

прикметників, змінюються за родами,

числами і відмінками.


Службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних

смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить для

творення морфологічних форм та нових слів

формотворчі словотворчі

модальні (фразові)

хай, нехай, най -, як -, що -,

би(б)

будь -, небудь-, казна -, хтозна

-, аби -, де -, - сь, не -, ні -, -

би, б, же, ж

підсилювальні: і, й, та (у

ролі часток) навіть, аж,

таки, ой (у ролі часток)

власне модальні: навряд

чи, ба, ну, чи не

питальні: невже, хіба,

чи, що за

обмежувально-видільні:

лише, тільки, хоч, хоча

б, навіть, уже, таки

означальні: якраз, саме,

точно,справді, власне,

рівно(стільки)

вказівні: ось, осьде,

онде, от, оце, воно

спонукальні: хай, нехай,

ну, давай, бодай

заперечні: ні, не, ані

вказівні: ось, осьде,

онде, от, оце, воно


Службова частина мови, яка служить для вираження

зв’язків між словами у реченні

Види прийменників

за походженням за будовою

непохідні (первинні):

без, в(у), для, над,

о(об), через …

похідні (вторинні)

прості :

у, по, з, коло, протягом…

складні:

з-під, посеред, довкола…

складені:

у зв’язку з, за винятком…

1)поєднання прийменників:

поміж, з-попід, посеред…

2)перехід з інших частин

мови: коло, поблизу…

За допомогою

прийменників

виражаються

відношення

дії до предмета

(знав від початку)

між предметами

(хтось із них)

ознаки до

предмета

(небо без хмар)

просторові підійшли до гори

часові зробив за день

причиниплаче з горя

мети ішов за правду

умови ночують при негоді

способі дії погодився з радістю

кількісні років зо два

об’єктні знав про закон

означальні келихи з кришталю


інтерактивні таблиці 5 11 клас

Food

insufficient space

server vm warning

shared memory file

alternate temp location