ШКЛЯР НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА УДК 373.2.062-044.332 (043.3) · 4...
TRANSCRIPT
Національна академія педагогічних наук України
Інститут проблем виховання
ШКЛЯР НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 373.2.062-044.332 (043.3)
ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ
У ДІТЕЙ ЧЕТВЕРТОГО РОКУ ЖИТТЯ
ДО ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
13.00.08 – дошкільна педагогіка
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2019
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті проблем виховання НАПН України.
Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор
Гавриш Наталія Василівна,
Інститут проблем виховання НАПН України,
головний науковий співробітник
лабораторії дошкільної освіти і виховання.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Зданевич Лариса Володимирівна,
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія,
завідувач кафедри дошкільної педагогіки,
психології та фахових методик;
кандидат педагогічних наук, доцент
Врочинська Людмила Ігорівна,
Кременецька обласна гуманітарно-
педагогічна академія імені Тараса Шевченка,
декан педагогічного факультету.
Захист дисертації відбудеться «23» квітня 2019 р. о 16.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання НАПН
України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9.
Із дисертацією можна ознайомитися на офіційному сайті http://www.ipv.org.ua та в
науковій частині Інституту проблем виховання НАПН України (04060, м. Київ,
вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розіслано «22» березня 2019 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О. В. Литовченко
1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Обґрунтування вибору теми дослідження. Сучасне суспільство з його
розмаїтістю і темпом розвитку ставить вимоги до кожного його члена, який прагне
бути успішним й щасливим, починаючи з раннього віку. Передусім ідеться про
впевненість, породжену довірою, позитивним ставленням до себе і світу, вміння
швидко адаптуватися до незнайомої ситуації, знаходити порозуміння з оточенням.
Ці якості закладаються на етапі первинної соціалізації дитини, значною мірою їх
зумовлює характер середовища, що створюється в родині та закладі дошкільної
освіти як перших соціальних інститутах.
У Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовому
компоненті дошкільної освіти одним із основних завдань визначено збереження та
зміцнення фізичного, психічного й духовного-морального здоров’я дитини.
Зважаючи на це, основною метою освітнього процесу є підготовка зростаючої
особистості як свідомого, активного суб’єкта, здатного вирішувати нагальні
проблеми, творчо змінювати, удосконалювати навколишній світ та самого себе. З
огляду на це гуманістична інтерпретація цілей полягає в тому, щоб зробити
повноцінним і гідним існування дітей молодшого дошкільного віку.
Момент переходу від вузького сімейного кола до гурту однолітків і дорослих
у закладі дошкільної освіти становить значну психологічну проблему для багатьох
дітей молодшого дошкільного віку, що відбивається у численних невротичних
реакціях, негативних формах поведінки, замкнутості, зниженні рівня мовленнєвої та
загальної психічної активності. Означені прояви можуть пояснюватися специфікою
якраз молодшого дошкільного віку, для якого характерний слабкий інтерес до
соціального довкілля, невміння комунікувати, грати разом і ділитися іграшками,
дається в знаки сором’язливість, безініціативність, а також нерозвиненість
активного мовлення, особлива вразливість фізичного і психічного здоров’я.
Ускладнена адаптація, одним з проявів якої є негативне ставлення дитини до
закладу дошкільної освіти (ЗДО), може бути спричинена недосконалим або
нерозробленим відповідним психолого-педагогічним супроводом адаптаційного
періоду з боку дорослих, неузгодженою конструктивною взаємодією між батьками і
педагогами, а також неготовністю більшості батьків майбутніх вихованців як
активних і відповідальних учасників освітнього процесу до конструктивної
взаємодії із ЗДО.
Проблема ставлення дитини молодшого віку до ЗДО перебуває на перетині
інтересів психології, дошкільної та соціальної педагогіки. У психологічних
джерелах її розглядають як один із аспектів становлення і розвитку особистості в
період дитинства (О. Кононко, В. Кудрявцев, О. Леонтьєв, А. Петровський,
Т. Піроженко, Д. Фельдштейн). Формування образу-«Я» (Б. Ананьєв, М. Єлагіна,
В. Зеньковський, Є. Ісаєв, В. Мухіна, С. Новосьолова, В. Слободчиков,
Р. Створкіна), взаємодії закладу дошкільної освіти та сім’ї як перших соціальних
інститутів (Н. Авдєєва, Г. Люблінська, С. Мещерякова, Т. Науменко). Специфіка
формування в дитини раннього й дошкільного віку позитивного ставлення до світу і
себе, характер її особистої спрямованості і ступенів розвитку були предметом
спеціальних досліджень (Н. Аксаріна, Т. Бауер, Л. Божович, А. Валлон, Л. Венгер,
2
З. Гуріна, Д. Ельконін, О. Запорожець, В. Котирло, В. Кузьменко, С. Ладивір,
Я. Неверович, О. Проскура).
Проблему ставлення детально розглянуто під кутом зору особливостей
соціального розвитку дитини на різних етапах онтогенезу, зокрема, питання впливу
соціального середовища на його перебіг висвітлено в працях Т. Алексєєнко, О. Алєко,
І. Беха, Б. Братуся, Л. Варяниці, Л. Врочинської, Т. Кравченко, Л. Куликової,
С. Курінної, М. Лукашевича, О. Малахової, І. Рогальської-Яблонської та ін.
Аналіз сучасних досліджень у сфері дошкільного дитинства (Л. Артемова,
А. Богуш, З. Борисова, Н. Гавриш, Л. Зданевич, Л. Зайцева, І. Луценко, І. Кіндрат,
О. Кононко, К. Крутій, С. Ладивір, В. Оржеховська, Т. Піроженко, Т. Поніманська,
та ін.) свідчить про інтенсивні пошуки вчених і практиків щодо оновлення змісту
освіти й виховання дітей, реалізації особистісно зорієнтованих виховних технологій,
психолого-педагогічних умов оптимального розвитку дітей у взаємодії сім’ї і ЗДО.
Наукові розвідки, присвячені ранньому й молодшому дошкільному віку,
активно проводили за такими напрямами: анатомо-фізіологічним (М. Безруких,
О. Кочерга, В. Солькін, Д. Фарбер); психологічним (Л. Виготський, З. Гуріна,
І. Дубровіна, Д. Ельконін, О. Запорожець, М. Лісіна); соціально-педагогічним
(Н. Гавриш, Л. Кальченко, К. Крутій, І. Макаренко, Т. Науменко, І. Печенко та ін.).
У наукових дослідженнях останніх років проблему становлення особистості на етапі
раннього онтогенезу розглянуто в різних аспектах у дисертаціях З. Гуріної,
М. Єлагіної, О. Зимоніної, О. Кононко, Р. Моісеєнко, В. Паніної, О. Саприкіної,
Н. Семенової, О. Смирнової та ін. Дослідники наголошують на особливому значенні
перших років життя для соціального, розумового та особистісного розвитку дитини,
коли закладаються перші уявлення про самого себе, навколишній світ, відбувається
первинне становлення самосвідомості, виникають стійкі форми міжособистісної
взаємодії з оточенням, засвоюються моральні й соціальні норми.
Учені стверджують, що формування особистості дитини від народження
відбувається одночасно і взаємопов’язано, у результаті чого розвиток – це не
послідовність окремих, неузгоджених між собою змін, а цілісний, системний
характер. Відтак, визначає і ставлення дитини до себе і світу. Водночас питання
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до закладу
дошкільної освіти не було предметом спеціального дослідження.
Отже, аналіз наукових джерел і вивчення практичного досвіду, з одного боку,
засвідчили наявність наукового підґрунтя дослідження проблеми формування
позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти,
з іншого – виявили низку суперечностей між:
– утвердженням нової парадигми дошкільної освіти, що передбачає єдність
двох інститутів – сім’ї та закладу дошкільної освіти в соціалізації зростаючої
особистості, та об’єктивно низьким рівнем їхньої конструктивної взаємодії;
– необхідністю спільної цілеспрямованої роботи батьків і педагогічного
колективу ЗДО з формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя
до ЗДО та відсутністю відповідної ефективної практики в системі дошкільної освіти;
– потребою осучаснення змісту, форм і методів психолого-педагогічного
супроводу адаптаційного періоду в групах молодшого дошкільного віку та
неналежним вирішенням відповідних завдань в сучасному освітньому середовищі.
3
Недостатня розробленість досліджуваної проблеми, її теоретична і практична
значущість і виявлені суперечності зумовили вибір теми дослідження:
«Формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до
закладу дошкільної освіти».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему
дисертаційної роботи затверджено вченою радою Інституту проблем виховання
НАПН України (протокол № 7 від 02 липня 2015 р.) та узгоджено Міжвідомчою
радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в
Україні (протокол № 6 від 29 вересня 2015 р.). Дослідження виконано відповідно до
тематичного плану науково-дослідницької роботи лабораторії дошкільної освіти і
виховання Інституту проблем виховання НАПН України і є частиною теми
«Науково-методичне забезпечення формування базових якостей особистості дітей
старшого дошкільного віку в ДНЗ» (державний номер реєстрації 0113U001214).
Об’єкт дослідження – формування позитивного ставлення у дітей четвертого
року життя до закладу дошкільної освіти.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти в освітньому
процесі ЗДО.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити
педагогічні умови формування позитивного ставлення у дітей четвертого року
життя до закладу дошкільної освіти в освітньому процесі ЗДО.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
1. На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми ставлення у
філософії, психології, педагогіці визначити сутність поняття «позитивне ставлення
у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти».
2. Схарактеризувати психологічні механізми формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти як чинника
їхньої успішної адаптації до нової соціальної ситуації.
3. Визначити змістову структуру, обґрунтувати критерії, показники, рівні
прояву ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти.
4. Теоретично обґрунтувати і практично реалізувати педагогічні умови
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до закладу
дошкільної освіти та експериментально перевірити їх ефективність.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять теоретичні
положення про сутність і структуру ставлень особистості, висвітлені в наукових
працях філософів (А. Бергсон, О. Вельдбрехт, І. Кант, В. Москаленко, А. Харчев та
ін.), психологів (Г. Авер’янова, Н. Дембицька, В. Кудрявцев, В. Москаленко,
Т. Піроженко, М. Рубінштейн, Л. Столяренко), педагогів (Л. Артемова, А. Богуш,
Л. Варяниця, Н. Гавриш, Л. Зданевич, Т. Науменко, Т. Поніманська та ін.); сутності
особистості та загальних закономірностей її розвитку під впливом середовища і
виховання (Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Максименко,
С. Рубінштейн та ін.); положення про становлення самосвідомості, образу-«Я»,
прояву активності особистості на різних етапах онтогенезу (Б. Ананьєв, М. Єлагіна,
В. Зеньковський, Є. Ісаєв, В. Мухіна, С. Новосьолова, О. Рейпольська,
В. Слободчиков, Р. Створкіна); принципи формування в дитини раннього й
4
дошкільного віку позитивного ставлення до себе і світу, характеру його виявів,
спрямованості і ступенів розвитку (Н. Аксаріна, Т. Бауер, Л. Божович, А. Валлон,
Л. Венгер, З. Гуріна, Д. Ельконін, О. Запорожець, В. Котирло, В. Кузьменко,
С. Ладивір, Я. Неверович, О. Проскура); теорії і технології взаємодії сім’ї та закладу
дошкільної освіти (Н. Авдєєва, О. Кононко, С. Курінна, Г. Люблінська,
І. Макаренко, С. Мещеряков, Т. Науменко, В. Паніна, І. Рогальська-Яблонська).
Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження було
використано сукупність взаємопов’язаних методів:
– теоретичних: вивчення, аналіз і узагальнення філософської, психолого-
педагогічної літератури з проблеми дослідження та суміжних із нею питань для
визначення науково-теоретичного підґрунтя дослідження; порівняння,
систематизація, узагальнення наукових здобутків, виявлення сучасних підходів до
трактування поняття «позитивне ставлення» – для визначення сутності провідного
поняття дослідження, визначення структури цього феномену, обґрунтування
критеріїв, показників і рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року життя до
закладу дошкільної освіти, аналіз і синтез результатів педагогічного експерименту;
– емпіричних: опитування (анкетування), колективні та індивідуальні бесіди,
аналіз навчальних програм та планів роботи ЗДО, вирішення проблемних ситуацій;
включене та опосередковане спостереження для збору емпіричного матеріалу;
педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) для
перевірки ефективності розроблених педагогічних умов формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти;
– статистичних: статистична обробка результатів педагогічного
експерименту, методи математичної статистики (критерій Пірсона (χ2) для
оцінювання достовірності відмінностей між показниками контрольної та
експериментальної груп за результатами експериментальної роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– уперше визначено сутність поняття «позитивне ставлення у дітей четвертого
року життя до закладу дошкільної освіти» як стійкої позитивної емоційної
спрямованості, що виявляється у прийнятті дитиною ритму і правил життя групи, у
її прагненні налагоджувати доброзичливі взаємини з оточенням, виявляти активну
позицію в освоєнні різних видів дитячої діяльності; визначено та теоретично
обґрунтовано педагогічні умови формування позитивного ставлення у дітей
четвертого року життя до закладу дошкільної освіти (здійснення пропедевтичної
роботи з батьками майбутніх вихованців з метою позитивного налаштування їх на
взаємодію з адміністрацією і педколективом ЗДО (у роботі об’єднання «М’яка
сімейна школа»); поетапна зміна форм і методів взаємодії педагогів та батьків,
спрямованих на формування у дітей четвертого року життя позитивного ставлення
до ЗДО (в роботі консультаційного центру «Діємо разом»); забезпечення психолого-
педагогічного супроводу процесу адаптації молодших дошкільників до ЗДО з
послідовною зміною сеансів активізувального спілкування, видів дитячої активності
та застосування щоденних ритуалів); визначено критерії (когнітивний, емоційно-
чуттєвий, поведінковий) з відповідними показниками і рівні (високий, вище
середнього, середній, нижче середнього, низький) прояву ставлення у дітей
четвертого року життя до закладу дошкільної освіти;
5
– уточнено змістову структуру ставлення у дітей четвертого року життя до
закладу дошкільної освіти (когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти)
схарактеризовано психологічні механізми формування позитивного ставлення у
дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти (наслідування, ігрова
форма діяльності, спілкування і взаємодія з однолітками й дорослими,
стресостійкість, соціальні уподобання, пристосування та ідентифікація себе серед
інших) як чинника їх успішної адаптації до нової соціальної ситуації;
– подальшого розвитку набули форми і методи взаємодії закладу дошкільної
освіти з батьками майбутніх вихованців і дітьми, які адаптуються до умов ЗДО;
форми й методи роботи з вихованцями в адаптаційний період.
Практичне значення отриманих результатів полягає в упровадженні у
практику роботи закладів дошкільної освіти педагогічних умов формування
позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти,
відповідних матеріалів діяльності дитячо-батьківського об’єднання «М’яка сімейна
школа», консультативного центру для батьків «Діємо разом»; змісту, форм і методів
психолого-педагогічного супроводу адаптаційного періоду в роботі з дітьми
четвертого року життя.
Основні положення, висновки дисертації та методичні матеріали, розроблені
автором рекомендації можуть бути застосовані в практиці роботи закладів
дошкільної освіти, у системі післядипломної освіти педагогів дошкільної освіти та в
закладах вищої педагогічної освіти під час викладання дисциплін «Педагогіка»,
«Теорія виховання», «Методика виховної роботи», «Актуальні проблеми освіти і
виховання».
Результати дослідження впроваджено в освітній процес ЗДО № 221 м. Києва
(довідка № 35 від 12.10.2018 р.); ЗДО № 648 м. Києва (довідка № 64 від
15.10.2018 р.); ЗДО № 100 м. Києва (довідка № 83 від 12.10.2018 р.); НВК № 1
м. Рівне (довідка № 354 від 08.10.2018 р.); ЗДО № 23 м. Мукачеве (довідка
№ 01-10/165 від 12.10.2018 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати
дослідження представлено в доповідях і повідомленнях на науково-практичних
конференціях різних рівнів: міжнародних ‒ «Science without boundaries –
development in 21st century» (Budapest, 2016, 2018); «Хортинг – національний бренд
України у світі: олімпійська перспектива» (Ірпінь, 2018); «Актуальні проблеми
педагогічної освіти: європейський і національний вимір» (Луцьк, 2018);
всеукраїнських ‒ «Виховний потенціал сучасної освіти: теоретичні засади та
практичні досягнення» (Київ, 2014); «Особистісний розвиток дітей та молоді в
інноваційно-орієнтованому освітньому середовищі» (Київ, 2015); «Дошкільна освіта
в умовах реформування: історія, проблеми, перспективи розвитку» (Ніжин, 2015);
«Особистісний розвиток дітей та молоді в інноваційно орієнтованому освітньому
середовищі» (Київ, 2015); «Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний
потенціал» (Київ, 2016, 2018); «Теоретико-методологічні засади та світоглядні
орієнтири національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді» (Київ,
2016); «Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал» (Київ,
2017); «Особистість у виховному просторі зростання: від дитинства до юності»
6
(Київ, 2017); а також міських та районних методичних семінарах педагогічних
працівників закладів дошкільної освіти (2014‒2019).
Результати дослідження відображено в публікаціях автора й обговорено на
засіданнях лабораторії дошкільної освіти і виховання Інституту проблем виховання
НАПН України (2015‒2018); щорічних звітних конференціях Інституту проблем
виховання НАПН України (2015–2018).
Особистий внесок здобувача. Репрезентовані в дисертації наукові результати
отримано автором самостійно. У наукових працях, які подано в списку публікацій з
теми дослідження, опублікованих у співавторстві, автору належать ключові ідеї
щодо теоретичного аналізу різних аспектів проблеми первинної соціалізації дітей
дошкільного віку. Зокрема, у монографії «Соціалізація дітей старшого дошкільного
віку в умовах ДНЗ» (Н. Гавриш, О. Рейпольська та ін.) та навчально-методичному
посібнику «Поряд і разом: соціалізуємо старшого дошкільника» (С. Васильєва,
Н. Гавриш, В. Луценко, В. Маршицька, В. Рагозіна, О. Рейпольська) особистий
внесок здобувача полягає у висвітленні проблеми соціальної обізнаності дітей
старшого дошкільного віку.
В опублікованих у співавторстві з Н. Гавриш статтях – «Substantiation of
conditions of formation in junior preschoolers’ positive attitude towards the preschool
institution at the stage of adaptation» (Natasha Shklyar & Natasha Gavrysh) та
«Комплектуємо методичний кабінет. Ласкаво просимо, або – Як полегшити
адаптацію малюків» (Н. Шкляр, Н. Гавриш) – здобувач розкрила особливості
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя як чинника
успішної адаптації до нової соціальної ситуації, обґрунтувала педагогічні умови
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО.
Публікації. Основний зміст дослідження викладено у 12 публікаціях. З них –
8 одноосібних і 4 у співавторстві, зокрема – 4 у наукових фахових виданнях
України, 2 – у зарубіжному періодичному науковому виданні, внесеному до
міжнародних наукометричних баз, 4 публікації апробаційного характеру, 1 –
монографія у співавторстві, 1 – навчально-методичний посібник у співавторстві.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел
(405 джерел, зокрема 13 – іноземною мовою), 7 додатків на 22 сторінках. Загальний
обсяг дисертації – 250 сторінок, обсяг основного тексту становить 222 сторінки.
Робота містить 12 таблиць, 4 рисунки на 16 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено мету, завдання,
об’єкт і предмет, розкрито теоретико-методологічні основи, методи дослідження,
окреслено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; надано
дані про впровадження й апробацію результатів дослідження, подано відомості про
особистий внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, публікації
автора, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Теоретичні засади формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО» – на основі теоретико-
7
методологічного аналізу проблеми у філософії, психології, педагогіці визначено
поняття «позитивне ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної
освіти», яке розкрито в контексті первинної соціалізації, соціальної адаптації дитини,
взаємодії ЗДО та сім’ї як перших соціальних інститутів; схарактеризовано чинники та
механізми формування позитивного ставлення, здійснено аналіз зарубіжного й
українського досвіду взаємодії ЗДО і родин на етапі адаптації дітей до нової соціальної
ситуації, теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти.
Аналіз ключового поняття дослідження потребував передусім вивчення
психологічної сутності категорії «ставлення», яке науковці визначають по-різному:
як «глибоко вкорінені у психіці почуття, нахили, звички» (І. Бех); «провідні
індивідуальні, вибіркові, свідомі зв’язки особистості» (В. М’ясищев); «перехід
ситуативних, збігом обставин зумовлених мотивів, у стійкі особистісні спонукання»
(С. Рубінштейн); «зв’язок індивіда з предметно практичними діями та емоційними
реакціями» (Л. Божович); «цілісне утворення, сплав почуттів, знань, переживань і
практичного досвіду» (А. Люблінська). Учені розрізняють ставлення до себе, що
складається на основі багатьох переживань різних емоційних станів і почуттів
стосовно самого себе (за І. Бехом), та ставлення до світу (явищ природи і світу
речей; людей та суспільних явищ), наголошуючи на їх визначальній ролі в
особистісному розвитку дитини.
На основі аналізу теоретичних праць українських і зарубіжних психологів
(Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, В. Давидова, Д. Ельконін, Г. Костюк,
О. Леонтьєв, Г. Люблінська, Ж. Піаже та ін.) та особливостей психофізичного
розвитку дітей дошкільного віку (О. Баєр, І. Білої, А. Богуш, В. Кудрявцева,
С. Ладивір, С. Максименка,Т. Піроженко, І. Товкач та ін.) визначено такі вікові
особливості молодшого дошкільного віку, важливі у контексті проблеми
дослідження: слабкий інтерес до соціального довкілля, невміння комунікувати,
грати разом і ділитися іграшками, дається в знаки сором’язливість,
безініціативність, а також нерозвиненість активного мовлення, особлива вразливість
фізичного і психічного здоров’я.
Аналіз наукових підходів до вивчення поняттєвого поля дослідження дозволив
визначити поняття «позитивне ставлення у дітей четвертого року життя до
закладу дошкільної освіти» як стійку позитивну емоційну спрямованість, що
виявляється у прийнятті дитиною ритму і правил життя групи, у її прагненні
налагоджувати доброзичливі взаємини з оточенням, виявляти активну позицію в
освоєнні різних видів дитячої діяльності.
Вивчення категорії «ставлення» дало змогу визначити компоненти ставлення у
дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти: когнітивний –
елементарна обізнаність, інтерес до оточення; емоційний – емоційна стабільність,
позитивно-ціннісне ставлення особистості до інших та себе; поведінковий –
практична активність, реальні дії та готовність до мовленнєвої взаємодії
(Н. Дятленко, Л. Островська, Ю. Приходько).
Студіювання психологічних механізмів формування позитивного ставлення у
дітей четвертого року життя до ЗДО уможливило висновок, що дитина
четвертого року життя використовує власні механізми з опертям на особистий
8
досвід, набутий через наслідування, ігрову діяльність, спілкування і взаємодію з
однолітками й дорослими, та власні психологічні резерви, пов’язані зі
стресостійкістю, соціальними установками, здатністю до пристосування та
ідентифікацією себе серед інших (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, В. Котирло,
О. Лазурський, О. Леонтьєв, В. М’ясіщев, В. Мерлін, С. Рубінштейн, Ю. Приходько
та ін.).
Осмислення результатів теоретичного аналізу (Л. Виготський, З. Гуріна,
І. Дубровіна, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, О. Кочерга, К. Крутій,
І. Макаренко, Т. Науменко, В. Паніна, І. Печенко, О. Саприкіна, О. Смирнова,
В. Солькін, Д. Фарбер та ін.) та вивчення практичного досвіду роботи з батьками
вихованців закладів дошкільної освіти стало основою для визначення й
теоретичного обґрунтування педагогічних умов формування позитивного ставлення
у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти як чинника їхньої
успішної адаптації на етапі входження в нове соціальне оточення, а саме: здійснення
пропедевтичної роботи з батьками майбутніх вихованців з метою позитивного
налаштування їх на взаємодію з адміністрацією і педколективом ЗДО (у роботі
об’єднання «М’яка сімейна школа»); поетапна зміна форм і методів взаємодії
педагогів та батьків, спрямованих на формування у дітей четвертого року життя
позитивного ставлення до ЗДО (в роботі консультаційного центру «Діємо разом»);
забезпечення психолого-педагогічного супроводу процесу адаптації молодших
дошкільників до ЗДО з послідовною зміною сеансів активізувального спілкування,
видів дитячої активності та застосування щоденних ритуалів.
У другому розділі – «Формування позитивного ставлення до закладу
дошкільної освіти в контексті первинної соціалізації молодшого дошкільника» –
визначено критерії і показники, схарактеризовано рівні прояву ставлення у дітей
четвертого року життя до закладу дошкільної освіти, висвітлено результати
констатувального етапу педагогічного експерименту.
Програма констатувального експерименту передбачала визначення рівнів
прояву ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО в адаптаційний період;
визначення ставлення батьків до закладів дошкільної освіти, ступінь довіри до
педагогів; готовності до взаємодії із закладом дошкільної освіти як умови
формування у дітей четвертого року життя позитивного ставлення до ЗДО;
особливостей організації цілеспрямованої роботи ЗДО із сім’ями майбутніх
вихованців і педагогами, які працюють з молодшими дошкільниками.
Експериментальне дослідження здійснювалось упродовж 2016 ‒ 2018 років.
На різних етапах дослідження до педагогічного експерименту було залучено
103 вихованці молодшого дошкільного віку експериментальних закладів дошкільної
освіти м. Києва, Рівненської та Закарпатської областей. Кількість дітей, які взяли
участь в експериментальній роботі, становила: 51 дитина експериментальної групи
(ЕГ) і 52 дитини контрольної групи (КГ) віком від 3 до 4,5 років; в експерименті
взяли участь 35 вихователів ЗДО, які виховують дітей молодшого дошкільного віку,
190 батьків та інших членів родин. Експериментальну роботу проводили з дітьми
3-х років, які вперше починали відвідувати ЗДО або мали тривалу перерву у
відвідуванні (літній період канікул після групи раннього віку; тривала хвороба
тощо), а отже, переживали адаптаційний період.
9
Компонентна структура позитивного ставлення у дітей четвертого року життя
до ЗДО стала підґрунтям для визначення критеріїв, показників і характеристики
рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної
освіти:
1. Когнітивний критерій із показниками: пізнавальний інтерес до оточуючих
дитину дорослих і дітей; широта та стійкість інтересів дитини; елементарна
обізнаність. Дитина з високим рівнем виявляє допитливість й ініціативність у
пізнанні нового, що пояснює широку обізнаність відповідно до віку, яку вона
демонструє в різних галузях знань. Діти з високим рівнем виявляють переваги у
виборі видів активності; як правило, вони доброзичливо ставляться до однолітків і
дорослих; виявляють бажання брати участь у спільній діяльності та охоче вступають
в ігрову взаємодію. Дитина з рівнем вище середнього демонструє зацікавленість та
ініціативність у пізнанні нового, що пояснюється достатньою обізнаністю з різних
галузей знань відповідно до віку. Дитина виявляє широкі бажання діяти з різними
групами предметів та іграшок. Майже завжди виявляє позитивну налаштованість на
ділове спілкування з іншими дітьми і дорослими. Проте бажання контактувати з
дорослими і дітьми дитина демонструє вибірково. Як правило, ці діти демонструють
переваги у виборі окремих іграшок та видів активності. Дитина із середнім рівнем
прояву ставлення, як правило, демонструє байдужість до взаємодії з іншими та їхніх
занять; виявляє інтерес лише до певного виду діяльності. Слабка активність
пояснюється недостатню обізнаністю, слабким пізнавальним інтересом, відсутністю
бажання виконувати розвивальні завдання. Дитина з рівнем нижче середнього
демонструє схильність до одноосібного виконання завдань і самостійного
проведення часу; інтерес до дій з однолітками виявляє лише за підтримки
вихователя. Байдужість до предметної діяльності, небажання виконувати
розвивальні завдання ускладнюють визначення рівня обізнаності. Дитина надає
переваги лише відомому виду діяльності, але може займатися ним упродовж
короткого відтинку часу. Дитина з низьким рівнем не виявляє інтересу до взаємодії з
дорослими і дітьми та до їхніх занять, не може зосередитися на певному виді
активності, прагне швидко змінювати види діяльності; виявляє низький рівень
обізнаності, небажання виконувати поставленні завдання.
2. Відповідно до емоційно-чуттєвого критерію визначалися рівні за такими
показниками: емоційна стабільність, урівноваженість, упевненість у собі,
контактність. Дитина з високим рівнем демонструє врівноваженість, бажання
контактувати з дорослими й дітьми, виявляє впевненість у собі в різних видах
активності. Дитина з рівнем вище середнього майже завжди виявляє емоційну
стабільність, позитивну налаштованість. Бажання контактувати з дорослими і дітьми
вона демонструє вибірково. Дитина із середнім рівнем прояву ставлення
характеризується контактністю, проте взаємодіє переважно зі значимими
дорослими; виявляє емоційну врівноваженість, яка водночас залежить від
конкретної ситуації. Впевненість у собі показує лише в присутності батьків. Дитина
з рівнем нижче середнього не є емоційно стабільною, її настрій часто змінюється.
Бажання контактувати з дорослими й однолітками виникає зрідка. Невпевненість
у собі спричинює відмову від малознайомих видів активності. Дитина з низьким
рівнем емоційно нестабільна, часто трапляються істерики; вона виявляє
10
неконтактність, замкнена в собі, як правило, відмовляється від пропозицій діяти,
байдужа до видів дитячої активності.
3. Поведінковий критерій з показниками: практична активність, самостійність
в самообслуговуванні, готовність до мовленнєвої взаємодії з іншими. Дитина з
високим рівнем зберігає активність у різних видах діяльності впродовж дня; виявляє
самостійність й умілість у виконанні дій з самообслуговування. Готовність до
мовленнєвої взаємодії (висловлення намірів і бажань тощо) та високий рівень
предметної активності можна пояснити сформованістю мовленнєвих умінь,
достатністю активного і пасивного словника. Дитина з рівнем вище середнього
виявляє активну позицію у взаємодії з дітьми і дорослими в першій половині дня;
демонструє умілість у виконанні основних дій із самообслуговування, проте
небажання виконувати ці дії самостійно. Достатній рівень сформованості
мовленнєвих умінь і достатній словниковий запас забезпечують дитині готовність
до мовленнєвої взаємодії з іншими, широту застосування мовних жанрів. Дитина із
середнім рівнем проявляє активну позицію час від часу в ситуаціях, у яких була
зацікавлена. Як правило, не виявляє вмінь і бажання самостійно виконувати дії із
самообслуговування, хоча в окремих ситуаціях здатна самостійно вдягнутися,
взутися тощо. Недостатній рівень сформованості мовленнєвих умінь, бідність
активного словника, пояснюють неготовність до мовленнєвої взаємодії, низький
рівень контактності. Дитина з рівнем нижче середнього демонструє залежність від
допомоги дорослого в діях із самообслуговування, не виявляє ініціативи, байдуже
чекаючи допомоги дорослого в одяганні, годуванні, взуванні тощо. Низький рівень
активності зберігається, як правило, упродовж дня, за винятком окремих ситуацій.
Бідний активний словник, недостатній рівень мовленнєвих умінь пояснюють її
неготовність до мовленнєвої взаємодії. Дитина з низьким рівнем демонструє
недостатній рівень активності впродовж дня, небажання знайти собі заняття.
Активне мовлення дитина використовує лише тоді, коли потребує чогось значимого.
Активний і пасивний словник бідний. Несформованість умінь із
самообслуговування, байдужість, повільність дій пояснює залежність від дорослого.
Для оцінювання ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО за
визначеними критеріями було дібрано комплексні діагностичні методики
(спостереження за емоційними проявами та активністю дитини на етапі адаптації;
індивідуальні бесіди «Давай знайомитися»; завдання з картинками і предметами
«Назви і покажи», спостереження за активністю дитини у встановленні контактів,
стимулювання ділової активності дитини в різних видах; спостереження за
проявами активності в різних видах діяльності, комплекс перевірочних завдань
«Я вмію», стимулювальні мовленнєві вправи).
На початку експериментальної роботи було апробовано спеціально розроблені
форми протоколів, що дозволяли фіксувати результати спостережень за емоційним
станом кожної дитини на етапі адаптації. Розроблена схема протоколу
спостереження за емоційними проявами та активністю дитини на етапі адаптації
була використана як інтегрований засіб і спосіб оцінювання різних складників:
інтересів дитини, емоційної стабільності, контактності та активності її.
За результатами констатувального етапу, в ЕГ високий рівень прояву
ставлення виявлено у 11,3 % дітей; вище середнього – у 20,2 % дітей; середній –
11
у 44,7 %; нижче середнього – у 17,0 %; низький – у 6,8 %. У КГ високий рівень
констатовано у 5,4 % дітей; вище середнього – у 12,0 % дітей; середній – у 43,0 %;
нижче середнього – у 28,3 %; низький – у 11,3 %.
Згідно з програмою дослідження констатувального етапу експериментальної
роботи було з’ясування ставлення батьків до закладів дошкільної освіти, ступінь
довіри до педагогів; готовності до взаємодії із закладом дошкільної освіти як умови
формування у дітей четвертого року життя позитивного ставлення до ЗДО;
особливостей організації цілеспрямованої роботи ЗДО із сім’ями майбутніх
вихованців і педагогами, які працюють з молодшими дошкільниками. Засвідчено
переважання неефективних форм і методів, орієнтованих на загальногруповий
формат, що мають епізодичний, а не системний характер їх застосування.
За результатами анкетування батьків доведено, що 64 % з них виявили розуміння
необхідності відвідування ЗДО, але із відповідною соціалізацією дітей це не
пов’язували. Переважна більшість батьків (понад 75 %) констатували брак знань з
питань адаптації дитини до ЗДО, і тому виявили неготовність надавати реальну
допомогу своїм дітям у подоланні адаптаційних труднощів. Серед проблем і
труднощів, з якими можуть зіткнутися молодші дошкільники під час адаптації в
ЗДО, батьки відзначили такі: відсутність сприятливого психологічного клімату в
групі, несхвальні стосунки з однолітками (37,8 %), небажання дітей відвідувати ЗДО
через неприйняття одного або двох вихователів (27,0 %); нерозвиненість
мовленнєвих умінь вихованців, несформованість дій із самообслуговування,
(22,3 %); небажання дітей споживати їжу, яку готують у ЗДО, і спати в обід (33,5 %).
Виявлено вплив негативного ставлення 14 % батьків до ЗДО на становлення
ставлення дитини до ЗДО. Критичне ставлення 24,5 % батьків до вихователів,
недовіра до їхніх дій позначалися на характері стосунків батьків, педагогів і дітей.
Вивчення педагогічної документації засвідчило, що у 64 % перевірених
календарних планів вихователів молодших груп відсутні вказівки на спеціальну
роботу з дітьми в адаптаційний період на початку нового навчального року.
Вихователі виявили недостатню теоретичну обізнаність зі специфікою перебігу
адаптаційного періоду, ефективних способів оптимізації процесу адаптації.
У третьому розділі ‒ «Експериментальне дослідження педагогічних умов
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до закладу
дошкільної освіти» висвітлено формувальний етап дослідно-експериментальної
роботи щодо впровадження педагогічних умов формування позитивного ставлення у
дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти; представлено аналіз
результатів формувального етапу експерименту.
Реалізація теоретично обґрунтованих педагогічних умов відбувалася
відповідно до основних етапів адаптаційного періоду: очікування, ознайомлення,
етапу ідентифікації, і нарешті прийняття дитини групою та дитиною правил життя
в групі.
Відповідно до першої педагогічної умови здійснення пропедевтичної роботи
з батьками майбутніх вихованців для їх позитивного налаштування на взаємодію
з адміністрацією і педколективом ЗДО відбувалося в роботі об’єднання «М’яка
сімейна школа» і на кожному етапі наповнювалося специфічним змістом. Так,
12
завданням першого етапу було вивчення, чого саме чекають батьки від ЗДО,
визначення рівня психолого-педагогічної культури батьків, який виявлявся в
розумінні та усвідомленні батьками своєї відповідальності за підтримку дитини в
адаптаційний період. Для реалізації завдання було використано анкетування,
співбесіду, виконання діагностичних завдань. Мета роботи з батьками на другому
етапі полягала в допомозі їм у підготовці дитини до вступу в ЗДО. Проведено
знайомство батьків з роботою ЗДО через оглядові екскурсії (для батьків і разом із
дитиною) та підготовлено пакет інформаційних матеріалів про концепцію діяльності
ЗДО; підвищено психолого-педагогічну обізнаність у різних формах роботи
об’єднання «М’яка сімейна школа». На третьому і четвертому етапах
здійснювалася консультативна допомога батькам і педагогам із забезпечення
психолого-педагогічного супроводу адаптаційного періоду, чому сприяли
розроблені тренінгові заняття, які лише частина батьків охоче відвідувала, та
листування.
Згідно з другою педагогічною умовою поетапна зміна форм і методів взаємодії
педагогів і батьків, спрямованих на формування у дітей четвертого року життя
позитивного ставлення до ЗДО (робота консультативного центру «Діємо разом»),
відбувалося ознайомлення, спільне обговорення та прийняття батьками і педагогами
способів оптимальної взаємодії з дитиною, єдиних вимог до неї, що позначилося на
успішності перебігу адаптаційного періоду в дітей. Основним засобом реалізації
означеної умови стала діяльність консультаційного центру «Діємо разом»,
головними принципами якого визначено адресність, відкритість, повагу до інтересів
батьків і дітей, індивідуальний підхід тощо.
Реалізація третьої педагогічної умови, пов’язаної із забезпеченням психолого-
педагогічного супроводу процесу адаптації молодших дошкільників до ЗДО,
передбачала послідовну зміну характеру і спрямованості сеансів активізувального
спілкування (групових й індивідуальних), розширення палітри видів дитячої
активності та застосування щоденних ритуалів. Якщо на першому етапі за
допомогою індивідуальних розмов і занять, ігрових вправ педагоги намагалися
скласти соціально-психологічний портрет нової дитини для визначення траєкторії її
індивідуального розвитку, то на другому етапі в різних формах освітнього процесу
основна увага приділялася збагаченню дітей знаннями про соціальні норми і
правила життя групи, допомозі дитині в пізнанні самої себе, ідентифікації себе серед
інших. У змісті роботи на третьому і четвертому етапах ключовою була лінія
підтримання в дітей інтересу до свого соціального оточення, формування вмінь
доброзичливо взаємодіяти з дітьми та дорослими; допомога в прийнятті правил
життя групи. Цьому сприяли система занять-сеансів активізувального спілкування,
упровадження щоденних ритуалів. Поступовий перехід від автономної гри до гри
«Поряд і разом» забезпечувала організація спільних ігрових і пізнавальних дій дітей.
Завдяки цілеспрямованій роботі з педагогами груп дітей молодшого
дошкільного віку (тренінгові заняття, майстер-класи, методичні консультації із
застосування спеціально розроблених засобів психолого-педагогічного супроводу
адаптаційного періоду) значно зріс рівень їхньої майстерності, активізувалася
взаємодія з батьками. Більшість педагогів не лише усвідомили значення спільної
13
з батьками роботи в адаптаційний період, а й опанували ефективні способи роботи
з формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО.
Результат цих змін покращення взаємин між батьками і вихователями
експериментальної групи. Підвищився рівень обізнаності батьків про знання і
практичні вміння дітей, що потрібні їм задля успішної адаптації в новому соціумі;
поглибився інтерес батьків та зросла їхня особиста відповідальність за власні
вчинки та розуміння необхідності узгодженої взаємодії родини та ЗДО задля
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО та
полегшення їхньої адаптації до нової соціальної ситуації.
Узагальнення показників рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року до
ЗДО ЕГ та КГ після завершення формувального етапу експерименту засвідчує
позитивну динаміку навіть в узагальнених даних: найбільш очевидна вона у
зростанні показників високого та вище середнього рівнів: на 5,9 % та 8,2%
відповідно в ЕГ; та зменшенні показників рівня нижче середнього на 11,3 % у ЕГ.
Динаміка змін у КГ не була такою суттєвою.
Характеристику рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року життя до
закладу дошкільної освіти до та після формувального етапу експерименту подано у
таблиці.
Таблиця
Характеристика рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року життя
до закладу дошкільної освіти
до та після формувального етапу експерименту
Рівні
Критерії ставлення Загальний
показник Когнітивний Емоційно-чуттєвий Поведінковий
КГ(52) ЕГ(51) КГ(52) ЕГ(51) КГ(52) ЕГ(51) КГ(52) ЕГ(51)
До
Піс
ля
До
Піс
ля
Д
о
Піс
ля
Д
о
Піс
ля
Д
о
Піс
ля
Д
о
Піс
ля
Д
о
Піс
ля
До
Піс
ля
Високий 12,7 16,6 12,4 21,0 - - - 0,6 1,9 1,9 3,9 12,4 4,9 6,2 5,4 11,3
Вище
середнього 17,3 25,6 17,0 28,7 12,2 14,8 13,8 18,3 5,1 12,2 5,2 13,7 11,5 17,5 12,0 20,2
Середній 38,0 29,6 40,5 32,7 41,0 44,1 44,4 55,6 47,4 46,1 44,0 45,8 42,1 39,9 43,0 44,7
Нижче
середнього 23,1 21,2 21,5 13,0 39,1 36,0 34,0 19,6 27,6 26,4 29,3 18,3 30,0 27,9 28,3 17,0
Низький 8,9 7,0 8,6 4,6 7,7 5,1 7,8 5,9 18,0 13,4 17,6 9,8 11,5 8,5 11,3 6,8
Узагальнені результати проведеного педагогічного експерименту засвідчили
позитивну динаміку рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО в
ЕГ. Натомість в учасників КГ зміни були незначними. Найсуттєвішими виявилися
зміни в показниках когнітивного критерію: збільшилась кількість дітей з високим
рівнем (з 12,4 до 21,0%) та вище середнього (з 17,0 до 28,7%), водночас зменшилась
кількість дітей з низьким рівнем і нижче середнього (з 8,6 до 4,6% та з 21,5 до 13,0%
відповідно). Не менш визначальними виявилися зміни, за таким показником
14
поведінкового критерію, як готовність до мовленнєвої взаємодії. Цілеспрямована
робота з дітьми експериментальної групи сприяла розвитку активного мовлення, що
позитивно вплинуло майже на всі інші прояви позитивного ставлення у дітей
четвертого року життя до ЗДО. Отже, можна констатувати, що порівняльний аналіз
здобутих результатів засвідчив ефективність теоретично обґрунтованих
педагогічних умов формування позитивного ставлення у дітей четвертого року
життя до закладу дошкільної освіти.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове
вирішення проблеми формування позитивного ставлення у дітей четвертого року
життя до ЗДО. Результати проведеного дослідження засвідчили досягнення мети,
розв’язання поставлених завдань, що уможливило такі висновки:
1. На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми ставлення у
філософії, психології, педагогіці визначено сутність поняття «позитивне ставлення у
дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти» як стійкої позитивної
емоційної спрямованості, що виявляється у прийнятті дитиною ритму і правил
життя групи, у її прагненні налагоджувати доброзичливі взаємини з оточенням,
виявляти активну позицію в освоєнні різних видів дитячої діяльності.
Визначено важливі в контексті проблеми дослідження вікові особливості
дитини молодшого дошкільного віку, а саме: слабкий інтерес до соціального
довкілля, невміння комунікувати, грати разом і ділитися іграшками, дається в знаки
сором’язливість, безініціативність, а також нерозвиненість активного мовлення,
особлива вразливість фізичного і психічного здоров’я.
2. Схарактеризовано психологічні механізми формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти як чинника
їхньої успішної адаптації до нової соціальної ситуації. Виявлено, що дитина
четвертого року життя використовує власні механізми ставлення опираючись на
особистий досвід, набутий через наслідування, ігрову діяльність, спілкування і
взаємодію з однолітками і дорослими, та власні психологічні резерви, пов’язані зі
стресостійкістю, соціальними перевагами, здатністю до пристосування та
ідентифікації себе серед інших.
3. За результатами аналізу науково-педагогічних досліджень, на основі
розуміння сутності поняття «позитивне ставлення у дітей четвертого року життя до
закладу дошкільної освіти» визначено змістову структуру цього феномену, яка
представлена взаємопов’язаними компонентами: когнітивним (елементарна
обізнаність, інтерес до оточення); емоційним (емоційна стабільність, позитивно-
ціннісне ставлення особистості до інших та себе); поведінковим (практична
активність, реальні дії та готовність до мовленнєвої взаємодії).
Для дослідження стану сформованості ставлення у дітей четвертого року
життя до закладу дошкільної освіти обґрунтовано критерії та показники, зокрема:
когнітивний (показники: пізнавальний інтерес до оточуючих дитину дорослих і
дітей; широта та стійкість інтересів дитини; елементарна обізнаність); емоційно-
15
чуттєвий (показники: емоційна стабільність, урівноваженість, упевненість у собі,
контактність); поведінковий (показники: практична активність, самостійність в
самообслуговуванні, готовність до мовленнєвої взаємодії з іншими).
Виявлено та схарактеризовано рівні прояву ставлення у дітей четвертого року
життя до закладу дошкільної освіти: високий, вище середнього, середній, нижче
середнього, низький.
Аналіз результатів констатувального експерименту засвідчив переважно
середній та нижче середнього рівні прояву ставлення у дітей четвертого року життя
до закладу дошкільної освіти. Це зумовлено недосконалістю відповідного змістово-
методичного забезпечення і ефективних способів оптимізації процесу адаптації,
низьким рівнем обізнаності педагогів та батьків зі специфікою перебігу
адаптаційного періоду.
4. Визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування
позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО, що передбачають
здійснення пропедевтичної роботи з батьками майбутніх вихованців для їх
позитивного налаштування на взаємодію з адміністрацією і педколективом ЗДО (в
роботі об’єднання «М’яка сімейна школа»); поетапну зміну форм і методів взаємодії
педагогів і батьків, спрямованих на формування у дітей четвертого року життя
позитивного ставлення до ЗДО (в роботі консультаційного центру «Діємо разом»);
забезпечення психолого-педагогічного супроводу процесу адаптації молодших
дошкільників до ЗДО з послідовною зміною сеансів активізувального спілкування,
видів дитячої активності та застосування щоденних ритуалів.
5. Експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування
позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО.
Узагальнені результати проведеного педагогічного експерименту засвідчили
позитивну динаміку рівнів прояву ставлення у дітей четвертого року життя до ЗДО в
ЕГ. Натомість в учасників КГ зміни були незначними. Найсуттєвішими виявилися
зміни в показниках когнітивного критерію: збільшилась кількість дітей з високим
рівнем (з 12,4 до 21,0%) та вище середнього (з 17,0 до 28,7%), водночас зменшилась
кількість дітей з низьким рівнем і нижче середнього (з 8,6 до 4,6% та з 21,5 до 13,0%
відповідно). Не менш визначальними виявилися зміни, за таким показником
поведінкового критерію, як готовність до мовленнєвої взаємодії. Цілеспрямована
робота з дітьми експериментальної групи сприяла розвитку активного мовлення, що
позитивно вплинуло майже на всі інші прояви позитивного ставлення в дітей
четвертого року життя до ЗДО.
Порівняльний аналіз здобутих результатів засвідчив ефективність теоретично
обґрунтованих педагогічних умов формування позитивного ставлення у дітей
четвертого року життя до закладу дошкільної освіти.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблеми.
Перспективу подальших досліджень убачаємо в розробленні програми підготовки
вихователів до психолого-педагогічного супроводу адаптаційного періоду як умови
успішної соціалізації дітей на етапі вступу до закладу дошкільної освіти.
16
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Наукові праці, в яких опубліковано основні наукові
результати дисертації
Монографія
1. Шкляр, Н. А. (2018a). Соціалізація дітей старшого дошкільного віку в
умовах ДНЗ. С. Васильєва, Н. Гавриш, В. Луценко, В. Маршицька, В. Рагозіна,
О. Рейпольська, & Н. Шкляр, Формування соціальної обізнаності дітей старшого
дошкільного віку засобами художньої літератури (с. 41‒44, 105‒109; 197‒207).
Кропивницький: Імекс-ЛТД.
Посібник
2. Шкляр, Н. А. (2018b). Поряд і разом: соціалізуємо старшого дошкільника.
С. Васильєва, Н. Гавриш, В. Луценко, В. Маршицька, В. Рагозіна, О. Рейпольська, &
Н. Шкляр, Формування соціальної обізнаності дітей старшого дошкільного віку
засобами художньої літератури (с. 30‒40; 105‒110). Кропивницький: Імекс-ЛТД.
Статті у наукових фахових виданнях України
3. Шкляр, Н. А. (2015a). Проблема первинної соціалізації дітей молодшого
дошкільного віку в сучасному науково-педагогічному просторі. Теоретико-
методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 20, 366‒378.
4. Шкляр, Н. А. (2016a). Психофізіологічні особливості розвитку дітей
молодшого дошкільного віку. Наукові записки. Серія «Психолого-педагогічні науки»
(Ніжинський державний університет імені М. Гоголя), 3, 42‒49. Ніжин: НДУ імені
М. Гоголя.
5. Шкляр, Н. А. (2016b). Адаптація дитини молодшого дошкільного віку до
ДНЗ: взаємодія вихователів з батьками. Теоретико-методичні проблеми виховання
дітей та учнівської молоді, 20, 324‒336.
6. Шкляр, Н. А. (2017c). Проблема соціалізації дошкільників засобами
художньої літератури у сучасному науковому дискурсі. Теоретико-методичні
проблеми виховання дітей та учнівської молоді, 21, 357‒370.
Статті у зарубіжних наукових періодичних виданнях
7. Natasha, Shklyar (2016c). Primary socialization of young children and
preschoolers as a scientific problem. Science and Education a net Dimension, IV (44),
46‒50.
8. Natasha, Shklyar & Natasha, Gavrysh (2018d). Substantiation of conditions of
formation in junior preschoolers’ positive attitude towards the preschool institution at the
stage of adaptation. Science and Education a net Dimension, VI (73), 54‒56.
Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації
9. Шкляр, Н. А. (2017a). Проблема формування соціальної обізнаності
дошкільників засобами художньої літератури. Сучасний виховний процес: сутність
та інноваційний потенціал: матеріали звіт. наук.-практ. конф. Ін-ту проблем
17
виховання НАПН України за 2016 рік, тези доповідей, Київ, 6 квітня, (с. 301‒305).
Івано-Франківськ: НАІР.
10. Шкляр, Н. А. (2017b). Проблема первинної соціалізації дітей дошкільного
віку засобами інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій. Теоретичні
та прикладні аспекти використання математичних методів та інформаційних
технологій у науці, освіті, економіці, виробництві: тези доп. ІV Всеукраїнської
науково-практичної Інтернет-конеренції, Маріуполь, 28 квітня, (с. 53‒55).
Маріуполь.
11. Шкляр, Н. А. (2018c). Художнє слово як засіб формування у дітей
дошкільного віку соціальної обізнаності. Сучасний виховний процес: сутність та
інноваційний потенціал: матеріали звіт. наук.-практ. конф. Ін-ту проблем
виховання НАПН України за 2017 рік, тези доповідей, Київ, 18 квітня, (с. 337‒342).
Івано-Франківськ: НАІР.
12. Шкляр, Н. А., Гавриш, Н. В. (2018e) Комплектуємо методичний кабінет.
Ласкаво просимо, або – Як полегшити адаптацію малюків. Вихователь-методист
дошкільного закладу, 7, 29‒34. Київ.
АНОТАЦІЇ
Шкляр Н. А. Формування позитивного ставлення у дітей четвертого року
життя до закладу дошкільної освіти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.08 – дошкільна педагогіка. – Інститут проблем виховання
Національної академії педагогічних наук України, Київ, 2019.
У дисертації запропоновано новий підхід до вирішення актуальної проблеми
формування позитивного ставлення у дітей четвертого року життя до закладу
дошкільної освіти.
Шляхом теоретичного аналізу визначено сутність поняття «позитивне
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти» як стійку
позитивну емоційну спрямованість, що виявляється у прийнятті дитиною ритму і
правил життя групи, у її прагненні налагоджувати добрі взаємини з оточенням,
виявляти активну позицію в освоєнні різних видів дитячої діяльності.
Схарактеризовано психологічні механізми формування позитивного ставлення
у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти; визначено змістову
структуру ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти
(когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти); критерії (когнітивний,
емоційно-чуттєвий, поведінковий) з відповідними показниками й рівні прояву
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти.
Уперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування позитивного
ставлення у дітей четвертого року життя до закладу дошкільної освіти (здійснення
пропедевтичної роботи з батьками майбутніх вихованців для позитивного
налаштування їх на взаємодію з адміністрацією і педколективом ЗДО (у роботі
18
об’єднання «М’яка сімейна школа»); поетапна зміна форм і методів взаємодії
педагогів та батьків, спрямованих на формування у дітей четвертого року життя
позитивного ставлення до ЗДО (в роботі консультаційного центру «Діємо разом»);
забезпечення психолого-педагогічного супроводу процесу адаптації молодших
дошкільників до ЗДО з послідовною зміною сеансів активізувального спілкування,
видів дитячої активності та застосування щоденних ритуалів) та експериментально
перевірено їх ефективність.
Ключові слова: адаптація, батьки, взаємодія, діти четвертого року життя,
заклад дошкільної освіти, ставлення, позитивне ставлення, соціалізація, соціальна
адаптація, сім’я.
Шкляр Н. А. Формирование позитивного отношения у ребенка
четвертого года жизни к учреждению дошкольного образования. –
Квалификационный научный труд на правах рукописи.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.08 – дошкольная педагогика. – Институт проблем воспитания
Национальной академии педагогических наук Украины, Киев, 2019.
В диссертации предложен новый подход к решению актуальной проблемы
формирования позитивного отношения у ребенка четвертого года жизни к
учреждению дошкольного образования.
Путем теоретического анализа содержание понятия «позитивное отношение у
ребенка четвертого года жизни к учреждению дошкольного образования»
определено как устойчивую позитивную эмоциональную направленность личности
младшего дошкольника, проявляющуюся в принятии им ритма и правил жизни
группы, стремлении ребенка настраивать хорошие отношения с окружающими,
проявлять активную позицию в освоении различных видов детской деятельности.
Охарактеризованы психологические механизмы формирования позитивного
отношения у детей четвертого года жизни к учреждению дошкольного образования;
определена содержательная структура отношения у детей четвертого года жизни к
учреждению дошкольного образования (компоненты: когнитивный,
эмоциональный, поведенческий; критерии: когнитивный, эмоционально-
чувственный, поведенческий; показатели и уровни проявления отношения у детей
четвертого года жизни к учреждению дошкольного образования).
Впервые определены и теоретически обоснованы педагогические условия
формирования позитивного отношения у детей четвертого года жизни к
учреждению дошкольного образования (осуществление пропедевтической работы с
родителями будущих воспитанников для положительного настроя их на
взаимодействие с администрацией и педагогическим коллективом (в работе
объединения «Мягкая семейная школа»); поэтапная смена форм и методов
взаимодействия педагогов и родителей, направленных на формирование у детей
четвертого года жизни положительного отношения к учреждению дошкольного
образования (в работе консультационного центра «Действуем вместе»), обеспечение
психолого-педагогического сопровождения процесса адаптации младших
дошкольников к учреждению дошкольного образования с последовательной сменой
19
сеансов активизирующего общения, видов детской активности и применения
ежедневных ритуалов).
Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические
условия формирования позитивного отношения у детей четвертого года жизни к
учреждению дошкольного образования.
Ключевые слова: адаптация, взаимодействие, дети четвертого года жизни;
учреждение дошкольного образования, отношение, положительное отношение,
родители, социализация, социальная адаптация, семья.
Shkliar N. A. Formation of the four-year-old child’s positive attitude towards
the institution of preschool education. – Qualifying Research Paper as a Manuscript.
Dissertation for the scientific degree of a Candidate of Pedagogical Sciences in
speciality 13.00.08 – Preschool Education. – Institute of Problems on Education of the
National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv, 2019.
The study deals with a new approach how to solve the urgent problem of the
formation of the four-year-old child’s positive attitude towards the institution of preschool
education.
The essence of the concept of “positive attitude of children in the fourth year of life
to the institution of preschool education” is defined as a stable positive emotional
orientation manifested in child’s accepting the routines and rules of life of the group, in
child’s desire to establish a good relationship with the environment as well as to show an
active position in development of different types of children’s activities.
According to analysis of theoretical works of Ukrainian and foreign psychologists as
well as the peculiarities of psychophysical development of preschoolers, the age
characteristics of the junior preschool age are the following: weak interest in social reality,
inability to communicate, to play together, to share toys, shyness, lack of initiative, and
underdevelopment of active speech, special sensitivity of physical and mental health.
Based on the definition of the concept of “the four-year-old child’s positive attitude
towards the institution of preschool education”, the structure of this phenomenon has been
substantiated. It consists of interconnected and mutually determined components of the
four-year-old child’s positive attitude towards the institution of preschool education:
cognitive component – an interest to the surroundings, elementary awareness; emotional
component – emotional stability, person’s positive-value attitude towards oneself and
others; behavioural – activity, actions and experiences, readiness for communication.
Studying the psychological mechanisms of the formation of the four-year-old
child’s positive attitude towards the institution of preschool education, made it possible to
conclude that the fourth-year-old children use their own mechanisms to support their
personal experience acquired through imitation, playing activity, communication and
interaction between peers and adults, as well as their own psychological reserves, related
to stress resistance, social attitude, ability to adapt and identify themselves among others.
The component structure the four-year-old child’s positive attitude towards the
institution of preschool education has become the foundation for determining the criteria,
indicators and characteristics of the levels of manifestation of the four-year-old child’s
positive attitude towards the institution of preschool education: cognitive criterion –
cognitive interest to the surroundings (adults and children), the breadth and stability of the
20
child’s interests, elementary awareness; emotional-sensory criterion – emotional stability,
balance, self-confidence, contact; behavioural criterion – activity, self-esteem, readiness
for communication with others.
The levels of manifestation of the four-year-old child’s attitudes towards the
institution of preschool education have been revealed and characterized as the following
high, higher than average, average, below average, low.
The obtained results of the ascertaining experiment have showed mainly the average
and below average level of the four-year-old children’s attitudes towards the institution of
preschool education. This is due to the methodological support and effective ways to
optimize the process of adaptation are inadequate for the relevant content, on the other
hand – the low level of awareness of teachers and parents with the specifics of the course
of the adaptation period.
Understanding the results of theoretical analysis and practical experience of working
with parents of potential young learners of the institution of preschool education has
become the basis for defining and theoretical substantiation of the pedagogical conditions
for mechanisms formation of the four-year-old child’s positive attitude towards the
institution of preschool education as a factor of their successful adaptation at the stage of
entering into a new social environment. The pedagogical conditions are the following:
propaedeutic work with parents for their positive attitude towards interaction with the
administration and pedagogical staff of the institution of preschool education (in the work
of the association “Soft Family School”; gradual change in the forms and methods of
interaction between teachers and parents aimed at forming the four-year-old child’s
positive attitude towards the institution of preschool education (in the work of the
consulting centre “Acting together”); providing psychological and pedagogical support for
the process of adaptation of junior preschoolers to the institution of preschool education,
which involves a consistent change in active communication, types of children’s activity
and using daily routines.
The effectiveness of pedagogical conditions for the formation of the four-year-old
child’s positive attitude towards the institution of preschool education has been
experimentally tested. The obtained results of the experimental study have showed some
positive quantitative and qualitative changes. The methods of mathematical statistics and
analyse the changes, that took place in distributions of the four-year-old children
according to the levels of manifestation of their attitudes towards the institution of
preschool education after the formation stage of the experiment, have shown the evidence
of their effectiveness.
The study does not present all aspects of the problem. Future research should be
devoted to the development of the program of training for educators for the psychological
and pedagogical support of the adaptation period as a condition for successful socialization
of children at the stage of entering the institution of preschool education.
Keywords: adaptation, parents, interaction, the four-year-old children, institution of
preschool education, attitude, positive attitude, socialization, social adaptation, family.
____________________________________________
Підписано до друку 20.03.2019 р. Формат 60х90/16.
Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.
Тираж 100. Зам. 17.
____________________________________________
«Видавництво “Науковий світ”»®
Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.
м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 23, оф. 414.
200-87-15, 050-525-88-77
E-mail: [email protected]
Сайт: nsvit.cc.ua