УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПЕРІОДИЧНИЙОГЛЯД (УПО)

ПРАВА ЛЮДИНИКороткий довідник

Це видання підготовлене в рамках проекту Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) «Сприяння змінам через механізм Універсального періодичного огляду» за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.

Погляди, висловлені в цій публікації, відображають позицію автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії, Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй чи інших агенцій ООН.

Універсальний періодичний огляд (УПО). Права людини. Короткий довідник К.: ПРООН, 2013. 24 с.

Фото, використані у публікації, належать Програмі розвитку ООН в Україні.

Усі матеріали цієї публікації можуть бути вільно використані як повністю, так і окремими частинами. Передрук матеріалів повинен містити посилання на Представництво Програми розвитку ООН в Україні.

Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, організацією, яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя. Ми співпрацюємо з 166 країнами світу, допомагаючи їм знаходити власні шляхи розв’язання глобальних та національних проблем у сфері людського розвитку. Покращуючи власні можливості, вони мають змогу використовувати досвід і знання співробітників ПРООН та широкого кола наших партнерів (www.undp.org.ua).

3

ЗМІСТ

Ключові слова

Ознайомлення з процесом Універсального періодичного огляду (УПО)

Де відбувається УПО?

Як часто проводиться УПО?

Як відбувається процес УПО?

Які питання прав людини розглядаються в рамках УПО?

Хто проводить УПО?

Як працює Робоча група з УПО?

Що відбувається під час засідання Робочої групи УПО?

Що таке «Підсумковий звіт»?

Яку роль відіграє Рада ООН з прав людини в процесі УПО?

Що відбувається протягом чотирьох років між оглядами?

УПО і Україна

Рекомендації, отримані Україною під час 2-го циклу УПО

Угоди ООН з прав людини, ратифіковані Україною

Угоди ООН з прав людини, поки що не ратифіковані Україною

Деякі корисні організації та веб-сайти

4

6

6

6

7

7

8

9

9

9

10

10

11

13

23

23

24

КЛЮЧОВІ СЛОВА

4

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА РАДА ООН (ЕКОСОР) – один із головних органів Організації Об’єднаних Націй, який координує економічну і соціальну діяльність ООН та спеціалізовані установи, пов'язані з ООН

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Декларація була прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 році. Це документ, у якому вперше сформульовано основні права та свободи людини, зокрема, право на життя, свободу, справедливий судовий розгляд, право на соціальне забезпечення і на участь у культурному житті своєї спільноти. http://www.un.org/en/documents/udhr/

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ООН)

Організація Об'єднаних Націй (ООН) - міжнародна організація, заснована в 1945 році, після Другої світової війни. Її робота спрямована на підтримку міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між країнами і сприяння соціальному прогресу, підвищенню рівня життя і утвер-дженню прав людини. На теперішній час членами ООН є 193 країни. Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада є органами ООН. http://www.un.org/en/

СТАТУТ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Статут Організації Об'єднаних Націй є осно-воположним документом Організації Об'єднаних Націй, який було підписано в 1945 році. Статут є установчим договором. Зобов’язання за цим документом є обов’язковими для країн-членів та прева-люють над іншими зобов’язаннями, що випливають з міжнародних документів. Серед іншого, Статут містить положення про членство в ООН, повноваження органів ООН та її адміністративного персоналу, який називається «секретаріат ООН». http://www.un.org/en/documents/charter

СПЕЦІАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ ООН Система спеціальних процедур є одним з головних елементів ООН із захисту та утвер-дження прав людини в світі. Це або окрема особа, що називається "Спеціальним доповідачем", або робоча група, яка зазви-чай складається із п'яти членів. Залежно від спеціальної процедури, вони можуть здійснювати поїздки до країни для розслідування ситуації з правами людини, реагувати на окремі скарги, проводити дослідження, давати консультації з питань технічного співробітництва на рівні країни та брати участь у спільній просвітницькій діяльності. Спеціальні процедури забезпечує Управління Верховного комісара з прав людини.http://www2.ohchr.org/english/bodies/chr/

5

РАДА ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ

Орган, який посилює розвиток і захист прав людини в усьому світі. Для роботи у складі Ради обираються представники урядів 47 країн-членів ООН. Основною метою Ради ООН з прав людини є вивчення порушень прав людини і винесення рекомендацій по них.

ДОГОВІРНІ ОРГАНИ ООН

Існує дев'ять основних міжнародних договорів з прав людини в системі ООН, Для контролю за здійсненням восьми із них створено договірні органи — комітети незалежних експертів, які відстежують, як реалізуються основні міжнародні договори з прав людини. Роботу договірних органів забезпечує Управління Верховного комісара з прав людини. http://www.ohchr.org/EN/HRBodies/Pages/HumanRightsBodies.aspx

УПРАВЛІННЯ ВЕРХОВНОГО КОМІСАРА З ПРАВ ЛЮДИНИ

Верховний комісар з прав людини є основ-ною посадовою особою Організації Об'єднаних Націй з питань прав людини. Верховний комісар очолює Управління Верховного комісара з прав людини (УВКПЛ) і керує роботою Організації Об'єднаних Націй, що пов'язана з правами людини. УВКПЛ є частиною Секретаріату Організації Об'єднаних Націй зі штаб-квартирою в Женеві. УВКПЛ має офіси в різних країнах і регіонах і працює з метою забезпечення стандартів прав людини. УВКПЛ забезпечує роботу договірних органів ООН та Ради ООН з прав людини. http://www.ohchr.org/EN/Pages/WelcomePage.ASPX

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПЕРІОДИЧНИЙ ОГЛЯД (УПО) є механізмом, створеним відповідно до Резолюції Генеральної асамблеї 60/251 від 15 березня 2006 року, якою також було засновано Раду з прав людини (РПЛ). У Резолюції йдеться, що «огляд повинен бути механізмом співробітництва, заснованим на інтерактивному діалозі з повною участю заінтересованої держави, а також з ураху-ванням її потреб у розвитку потенціалу; такий механізм повинен доповнювати, а не дублювати роботу договірних органів».

УПО – це принципово нова система моніторингу прав людини Ради ООН з прав людини, спрямована на поліпшення ситуації з правами людини в кожній зі 193 країн, що входять до ООН. В рамках УПО держави-члени ООН безпосередньо перевіряють одна одну на предмет дотри-мання прав людини.

Кожна країна проходить Універсальний періодичний огляд один раз на чотири з половиною роки.

ДЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ УПО?

Члени Ради ООН з прав людини проводять Універсальний періодичний огляд країн у будівлі ООН, в Палаці Націй у Женеві (Швейцарія).

ЯК ЧАСТО ПРОВОДИТЬСЯ УПО?

У межах УПО Рада ООН з прав людини розглядає звіти кожної з 193 країн-членів ООН раз на чотири з половиною роки. Щорічно відбувається три сесії, на яких розглядаються 48 країн. Разом із тим, УПО – це безперервний процес; країни повинні здійснювати моніторинг того, як у них дотримуються права людини протягом усіх чотирьох з половиною років між наданням періодичних звітів.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРОЦЕСОМ УНІВЕРСАЛЬНОГОПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ (УПО)

6

Сам огляд проходить у Женеві під час сесії Ради ООН з прав людини протягом 3,5 годин у формі інтерактивного діалогу між країною, що проходить огляд, та іншими країнами-членами ООН.

Рис.1

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕС УПО?

7

С. Впровадження рекомендацій

• Є відповідальністю держави, що пройшла огляд (рекомендовано здійснювати в рамках широких консультацій з відповідними заінтересованими учасниками);• Моніторинг за прогресом, досягнутим у впровадженні рекомендацій, проводиться відповідними заінтересованими учасниками;• Проміжний звіт про стан виконання зобов’язань та рекомендацій подається державою через 2 роки.

В. Пленарна Сесія Ради ООН з прав людини:

• Рада заслуховує Підсумковий звіт Країни-члени Ради ООН з прав людини, країни-спостерігачі висловлюють свою думку, ставлять питання та надають рекомендації країні, що проходить огляд;• Країна, що проходить огляд, повідомляє, виконання яких з рекомендацій вона на себе приймає.

А. Підготовчий етап передбачає подання:

• Інформація держави (Національна доповідь), підготовлена за результатами широких консультацій;• Зведений звіт ООН;• Зведений звіт заінтересованих сторін .

8

ЯКІ ПИТАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ РОЗГЛЯ-ДАЮТЬСЯ В РАМКАХ УПО?

В рамках УПО здійснюється ревізія дотри-мання країнами взятих на себе зобов’язань та ухвалених договорів в межах міжнародного права.УПО розглядає, яким чином країни викону-ють зобов'язання, взяті ними, а також угоди, які вони підписали відповідно до міжнародного права. Зокрема, розглядається виконання зобов’язань з прав людини, які закріплені в таких доку-

ментах:

• Статут Організації Об'єднаних Націй;

• Загальна декларація прав людини;

• Угоди ООН з прав людини, які ратифікувала країна (перелік договорів, які підписала Україна — на стор 21);

• Добровільні зобов'язання, взяті на себе країною;

• Міжнародне гуманітарне право.

Див. перелік ключових слів на сторінках 4 і 5.

ХТО ПРОВОДИТЬ УПО?

УПО проводиться робочою групою Ради ООН з прав людини, що має назву Робоча група з УПО (до якої, на практиці, входять усі 47 членів ООН з прав людини).

9

ЯКИМ ЧИНОМ РОБОЧА ГРУПА З УПО ВИРІШУЄ, ЯКІ ПИТАННЯ МАЮТЬ БУТИ РОЗГЛЯНУТІ В ОГЛЯДІ?

Для проведення огляду країни Робоча група з УПО використовує три документи:

• Звіт країни;

• Зведений звіт ООН;

• Зведений звіт заінтересованих сторін.

Звіти мають містити інформацію про (а) огляд ситуації щодо прав людини в країні; (б) виконання прийнятих рекомендацій і зобов'язань, взятих на себе країною в ході огляду; (с) та інформацію про прогрес, досягнутий з часу попереднього огляду.

ЗВІТ КРАЇНИ містить інформацію, підготовлену урядом певної країни про ситуацію з правами людини у ній. Цей звіт повинен бути підготовлений через широ-кий загальнонаціональний процес консультацій держави із заінтересованими сторонами громадянського суспільства. Кожна країна повинна також надати таку інформацію:

• Ключові національні пріоритети, ініці- ативи та зобов’язання, які вона планує на себе взяти з метою подолання викликів та перешкод задля покращення ситуації з правами людини;

• Свої очікування щодо розбудови спроможності та заяви про свої потреби у технічній допомозі;

• Будь-яку іншу релевантну інформацію;

• Під час повторних оглядів - звіт про ви- конання попередніх рекомендацій.

ЗВЕДЕНИЙ ЗВІТ ООН готує Управління Верховного комісара з прав людини. У ньому стисло викладається інформація з різних документів ООН, таких як звіти ООН, договірних органів, спеціальних процедур ООН та інших.

ЗВЕДЕНИЙ ЗВІТ ЗАІНТЕРЕСОВАНИХ СТОРІН - це стислий звіт, який містить інформацію від неурядових організацій (НУО), організацій громадянського суспільства (ОГС). Цей звіт готує Управління Верховного комісара з прав людини. У ньому міститься короткий виклад інформації, що міститься у звітах, наданих організаціями громадянського суспільства.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПІД ЧАС ЗАСІДАННЯ РОБОЧОЇ ГРУПИ УПО? 1. Представлення. Уряд країни, що прохо-дить перевірку, представляє свій національний звіт про ситуацію з правами людини в країні, зокрема законів, політики та проблем, які мають бути вирішені. Крім того, уряд надає відповіді на заздалегідь поставлені запитання та підняті проблеми.

2. Інтерактивний діалог. Після виступу представників уряду відбувається діалог між країною, що проходить перевірку, та членами Робочої групи з УПО. На цьому етапі, країни-спостерігачі (тобто країни-члени ООН, які не є членами Ради ООН з прав людини) також мають можливість виступити. Країни, що входять до Робочої групи УПО та країни-спостерігачі ставлять запитання і дають рекомендації країні, що проходила огляд.

3. Заключні зауваження. На цьому етапі країна, що проходила огляд, може брати на себе зобов'язання щодо поліпшення прав людини в певному напрямку. Країна, що проходить перевірку, також може відповісти на будь-які рекомендації, зроблені іншими країнами, або на запитан-ня, задані в ході інтерактивного діалогу.

ЩО ТАКЕ «ПІДСУМКОВИЙ ЗВІТ”?

Підсумковий звіт містить коротку інформацію про те, що було сказано і реко-мендовано під час засідання Робочої групи з УПО. До звіту включаються як прийняті, так і відхилені рекомендації.

ЯКУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ РАДА ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ УПО?

Для завершення процесу УПО в Женеві Рада ООН з прав людини приймає рішення про затвердження Підсумкового звіту Робочої групи з УПО. Це відбувається через кілька місяців після засідання Робочої групи з УПО. Протягом засідання тривалістю одну годину Рада ООН з прав людини затверджує Підсумковий звіт. Час для виступів протягом цієї години ділиться між:

• Країною, що проходила перевірку;

• Країнами, які є членами Ради ООН з прав людини;

• Країнами-спостерігачами;

• НУО та групами громадянського суспільства, і

• Уповноваженим з прав людини.

Після того, як кожна група отримала можливість виступити, Рада ООН з прав людини проводить голосування для затвер-дження Підсумкового звіту Робочої групи з УПО.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОТЯГОМ ЧОТИ-РЬОХ РОКІВ МІЖ ОГЛЯДАМИ?

Уряд країни зобов'язаний виконати рекомендації, що містяться в Підсумковому звіті. Стан виконання країною рекомендацій Підсумкового звіту буде предметом наступ-ного Універсального періодичного огляду. У випадку повторюваних відмов щодо вико-нання рекомендацій Рада ООН з прав людини володіє повноваженнями із засто-сування заходів впливу щодо відмови від співпраці.

10

УПО і УКРАЇНА

24 жовтня 2012 року Україна вдруге (перший розгляд пройшов у 2008 році) розглядалася іншими країнами-членами Організації Об'єднаних Націй (ООН) щодо дотримання прав людини в державі в рамках Універсального періодичного огляду.

У цей день в Женеві Україна отримала 145 рекомендацій від 57 країн-учасниць ООН щодо поліпшення ситуації з правами людини.

Проходження огляду по Україні включало представлення національної доповіді, підготовленої українським урядом. Крім того, до уваги брався зведений звіт ООН і звіти, підготовлені українськими правоза-хисними організаціями (понад 40 організацій взяли участь, подавши 12 коаліційних та 19 індивідуальних звітів).

В ході інтерактивного діалогу країни-учасниці ООН порадили Україні спрямувати

зусилля на боротьбу із торгівлею людьми (Литва, Ірак, Індонезія, Єгипет, Італія, Ірландія), покращення ситуації з правами жінок та досягнення гендерної рівності (Казахстан, Малайзія, Камбоджа, Бангладеш, Алжир, Словенія), дотримання прав дитини (Казахстан, Індія, Куба) та захист дітей від сексуальної експлуатації (Єгипет, Італія), боротьбу із домашнім насильством (Італія).

Крім того, під час УПО йшлося про необхідність забезпечення захисту в Україні біженців та осіб, що шукають притулок (Ірак, Мексика), дотримання прав людей, які знаходяться в місцях позбавлення волі, (Італія, Швеція), запровадження національного превентивного механізму (Чехія) і незалежного механізму розсліду-вання випадків тортур (Естонія, Мексика, Канада, Іспанія, Корея).

11

1-й циклУніверсального

періодичного огляду України

червень2008р.

березень2013р

вересень 2011р.- вересень 2012р.

березень-квітень 2015р.

березень-квітень 2017р.24 жовтня 2012р.

Підготовка до 2-го циклу Універсального

періодичного огляду України

УПО України(2-й цикл)

14 Сесія Робочої групи з УПО

м. Женева(ухвалення попереднього

звіту та рекомендацій)

22 Сесія Ради ООН з прав людини

м. Женева(ухвалення Підсумкового

звіту по Україні)

3-й цикл Універсального

періодичного огляду України

Проміжний звіт Українипро результати впро-

ваджень рекомендацій згідно попереднього УПО

Україну закликали боротися із поширенням ВІЛ/СНІД у місцях несвободи (Марокко), вдосконалити і впровадити анти-дискримінаційне законодавство (Індія, Португалія, Чехія), ефективніше протидіяти ксенофобії і расизму (Іран, Куба, Китай, Туніс), реформувати прокуратуру (Іспанія), розширювати освітні можливості мовами нацменшин (Румунія, Молдова), прийняти закон про свободу мирних зібрань, який відповідає міжнародним стандартам (Естонія), а також покращити ситуацію зі свободою слова і захистом прав журналістів (Німеччина, Франція, Чилі, Австралія, Польща).

Країни-учасниці ООН також порекоменду-вали Україні впровадити Міжнародну конвенцію про захист прав трудових мігрантів (Філіппіни, Індонезія, Аргентина), прийняти Римський статут Міжнародного Кримінального Суду (Угорщина, Франція,

Португалія, Естонія, Бельгія, Словаччина) та Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (Іспанія).

Ряд країн висловили занепокоєння через переслідування в Україні за ознакою сексуальної орієнтації (Ірландія, Фінляндія, Бельгія, Австрія, Швейцарія, Уругвай, Швеція) і прийняття Верховною Радою у першому читанні законопроекту 8711 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (щодо захисту прав дітей на безпеч-ний інформаційний простір)», який дискримінує ЛГБТ-спільноту (Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Канада, Словенія, Великобританія).

Австралія, Швейцарія, Бельгія, Литва, Канада, Австрія та Польща заявили про порушення Україною права на справедли-вий суд та політично мотивовані переслідування екс-посадовців Юлії Тимо-шенко, Юрія Луценка та інших.

12

РЕКОМЕНДАЦІЇ, ОТРИМАНІ УКРАЇНОЮ ПІД ЧАС 2-го ЦИКЛУ УПО

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА

1. Вживати дієвих заходів для забезпечення незалежної судової системи, в тому числі запроваджувати прозорі процедури та критерії призначення та звільнення суддів та використання дисциплінарних стягнень (Словаччина);

2. Продовжувати діяльність із посилення незалежності та неупередженості судової системи та із забезпечення більшої відкритості судових процедур за рахунок перегляду положень Кримінального кодек-су та повноважень прокуратури (Іспанія);

3. Створити правові та організаційні засади незалежної судової системи, в тому числі запровадження справедливих процедур та критеріїв призначення та звільнення суддів

(Австрія); 4. Розглянути можливість вдосконалення процедур та прозорих критеріїв призна-чення та звільнення суддів та накладення дисциплінарних стягнень, які б розвіяли сумніви міжнародного співтовариства стосовно незалежності судової системи (Польща);

5. Створити правові та організаційні засади незалежної та дієвої судової системи, провести реформу прокуратури з метою забезпечення її незалежності та неупередженості та чіткого розподілу функцій кримінального переслідування та розгляду скарг на порушення прав людини з боку правоохоронних органів (Канада);

УКРАЇНА ЗОБОВ’ЯЗУЄТЬСЯ РОЗГЛЯНУТИ НАСТУПНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА НАДАТИ ВІДПОВІДІ У РОЗУМНИЙ ТЕРМІН, АЛЕ НЕ ПІЗНІШЕ ДВАДЦЯТЬ ДРУГОЇ СЕСІЇ РАДИ ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ, ЩО ПРОХОДИТИМЕ У БЕРЕЗНІ 2013 РОКУ:

6. Вживати конкретних заходів для забезпе-чення об’єктивності та незалежності систе-ми кримінальної юстиції шляхом врахуван-ня рекомендацій Венеціанської комісії, виконання рішень Європейського суду з прав людини та усунути випадки вибіркового правосуддя (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії);

7. Повноцінно виконувати положення ново-го Кримінально-процесуального кодексу, в тому числі провести необхідні інституційні реформи та внести зміни до законодавства для обмеження повноважень прокуратури та створення неупередженої і незалежної судової системи відповідно до зобов’язань України за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (Сполучені Штати Америки);

8. Повноцінно виконувати положення ново-го Кримінально-процесуального кодексу для посилення незалежності судової систе-ми, уточнення повноважень прокуратури та викорінення корупції із судової системи (Німеччина);

9. Якнайшвидше впровадити положення нового Кримінально-процесуального кодексу (Норвегія);

13

10. Продовжувати діяльність із реформу-вання кримінально-процесуальної сфери, в тому числі стосовно незалежності та неупередженості прокуратури та вдоскона-лення процедур досудового слідства (Республіка Корея);

11. Ефективно захищати право на справед-ливий суд відповідно до міжнародно-виз-наних стандартів (Словаччина);

12. Усунути випадки вибіркового правосуд-дя та забезпечити право на справедливий суд для всіх осіб, щодо яких ведеться слідство, відповідно до положень Статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, включаючи право на пе-регляд вироку вищою інстанцією, перед-бачене пунктом 5 цієї Статті (Нідерланди);

13. Миттєво відреагувати на проблему прийняття судом свідчень, отриманих у результаті жорсткого поводження із затри-маними (Угорщина);

14. Прийняти закон про об’єднання адвокатів, який визнає їхнє право на само-врядування та забезпечує представництво інтересів, в тому числі регіональних, шляхом регулярних виборів (Угорщина);

15. Забезпечити право всіх громадян, в тому числі опозиційних лідерів, таких як колишній Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, на справедливе та неупереджене поводжен-ня з боку судових органів (Австралія);

16. Припинити політично мотивовані переслідування (Сполучені Штати Америки);

17. Пришвидшити роботу із приведення норм Кримінально-процесуального кодексу у відповідність до європейських стандартів за пропозицією Ради Європи (Норвегія);

18. Продовжувати повноцінне та ефектив-не виконання рішень Європейського суду з прав людини (Вірменія);

14

19. Переконатись, що положення нового Кримінально-процесуального кодексу забезпечують дотримання прав людини затриманих осіб, та що повідомлення до депортацію мігрантів із поясненням її причин надаються тією мовою, яку вони розуміють (Єгипет);

20. Звертати більше уваги на питання обізнаності громадян України із своїми правами та залучення суспільства до прийняття важливих рішень (Російська Федерація).

21. Ратифікувати Міжнародну конвенцію про захист осіб від насильницьких зник-нень, факультативний протокол до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права та Статут Міжнародного кримінального суду (Іспанія);

22. Розглянути можливість ратифікації Міжнародної Конвенції про захист осіб від насильницьких зникнень та Міжнародної конвенції про захист прав усіх трудящих та членів їхніх сімей (Аргентина);

23. Ратифікувати Міжнародну конвенцію про захист прав усіх трудящих та членів їхніх сімей (Індонезія);

24. Розглянути можливість ратифікації Міжнародної конвенції про захист прав усіх трудящих та членів їхніх сімей та Конвенції МОП № 189 (Філіппіни);

25. Розглянути можливість якнайшвидшої ратифікації третього факультативного протоколу до Конвенції про права дитини про механізм оскарження порушення прав дитини (Словаччина);

26. Розглянути можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Туніс);

27. Ратифікувати Римський статут Міжнарод-ного кримінального суду (Словаччина) (Австрія);

15

28. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду та привести національне законодавство у відповідність до норм Римського статуту (Естонія);

29. Вжити всіх необхідних заходів для ратифікації Римського статуту Міжнарод-ного кримінального суду (Бельгія);

30. Вжити всіх необхідних заходів для якнайшвидшої ратифікації Римського стату-ту Міжнародного кримінального суду та для приведення національного законодавства у відповідність до його норм (Франція);

31.Ратифікувати Конвенцію про статус осіб без громадянства 1954 року, Конвенцію ООН про скорочення безгромадянства 1961 року та Конвенцію Ради Європи про попере-дження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством (Португалія);

32.Вжити заходів для приєднання до Гаазької конвенції про захист дітей і співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (Ірландія);

33. Внести необхідні зміни до законодав-ства для ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного у січні 2001 року (Португалія);

34. Розглянути можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду та приведення національного законодавства у відповід-ність до його норм, розробити закон про засади співпраці між Урядом та Між-народним кримінальним судом (Уругвай);

35. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінально го суду та привести національне законодавство у відповідність до його норм (Угорщина).

БОРОТЬБА З ДИСКРИМІНАЦІЄЮ ТА ЗАБЕЗ-ПЕЧЕННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ

1. Забезпечити відхилення кожного законо-проекту, який обмежує свободу самовира-ження стосовно сексуальної орієнтації (Словенія) (Норвегія);

2. Забезпечити відхилення кожного законо-проекту, який передбачає запровадження кримінальної відповідальності за пропаган-ду гомосексуалізму, та утриматися від прийняття будь-якого закону, який обмежує свободу слова і самовираження (Австралія);

3. Забезпечити відкликання кожного законо-проекту, який порушує основні права і свободи людини та зобов’язання України за міжнародними угодами, наприклад, за Європейською конвенцією з прав людини або Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (Нідерланди);

4. Розробити та прийняти нормативно-правові акти для реагування на зауваження договірних органів у сфері дискримінації (Нікарагуа);

5. Забезпечити повну відповідність норма-тивно-правових актів , в тому числі законо-проект № 8711, міжнародним зобов’язанням України, включаючи і зобов’язанням за Європейською конвенцією з прав людини (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії);

6. Ввести в силу законодавство, яке передбачає чіткі механізми захисту ЛГБТ від дискримінації та внесення змін до норма-тивно-правових актів, що містять дискримінаційні норми щодо ЛГБТ (Ірландія);

7. Зайняти активну позицію стосовно непри-йняття будь-якого нормативно-правового акту чи заходу, який би порушував права ЛГБТ (Швеція);

16

8. Виконати рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи 2010 року стосовно заходів із протидії дискримінації на основі сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності (Швейцарія);

9. Прийняти законодавство та вжити інших заходів для попередження дискримінації на основі сексуальної орієнтації та забезпечити повагу до свободи самовираження і об’єднань ЛГБТ (Уругвай);

10. Підвищити зусилля із ефективного захисту ЛГБТ, зупинити роботу над законо-проектом № 8711 про так звану «пропаганду гомосексуалізму», утриматись від прийняття інших нормативно-правових актів, що пору-шують права та основоположні свободи ЛГБТ (Німеччина);

11. Розглянути можливість вжиття заходів для якнайшвидшого ухвалення проектів антидискримінаційного законодавства, які зараз знаходяться на розгляді Верховної Ради України (Філіппіни);

12. Прийняти всеохоплююче антидискри-мінаційне законодавство, яке буде в тому числі містити визначення прямої та непрямої дискримінації та всеосяжний перелік видів дискримінації (Чехія);

13. Пришвидшити прийняття законопроек-тів з попередження та протидії дискри-мінації (Таїланд);

14. Прийняти всеохоплююче антидискри-мінаційне законодавство, що буде викори-стовуватися для протидії випадкам дискримінації за ознакою статі, сексуальної орієнтації, расовою та національною озна-кою, яких стає все більше (Португалія);

15. Створити механізм протидії расовій дискримінації та реанімувати органи, які було ліквідовано, зокрема міжвідомчу робочу групу з питань протидії ксенофобії, національній та расовій нетерпимості (Ісламська Республіка Іран);

16. Вживати заходів для включення у законодавство точного визначення різних форм дискримінації (Бельгія);

17. Вилучити із законодавства положення, що дискримінують за ознакою статі, сексуальної орієнтації або расовою озна-кою, та прийняти всеохоплююче антидискримінаційне законодавство (Канада);

18. Інтенсифікувати зусилля із протидії дискримінації за рахунок відмови від неоднозначного законодавства та внесення змін до антидискримінаційного законодав-ства з метою включення чітких положень про сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність як можливих факторів дискримінації (Фінляндія);

19. Виконувати програми, спрямовані на попередження та протидію расизму, расовій дискримінації та ксенофобії (Куба);

20. Продовжувати заходи із протидії дискримінації та утвердження рівності відповідно до гарантій щодо прав людини та основоположних свобод, передбачених міжнародними договорами, та до принципу рівності у використанні цих прав, без привілеїв та обмежень на основі раси, кольору шкіри, політичних, релігійних або інших переконань, статі, сексуальної орієнтації, національного чи соціального походження, майнового становища, місця проживання, мови та інших факторів (Бразилія);

21. Використовувати більш дієві процедури для боротьби із дискримінацією та ксенофобією (Ірак);

22. Продовжувати зусилля із протидії різ-ними формам дискримінації та забезпечити повагу прав національних меншин (Аргентина);

23. Вживати подальших заходів із протидії расизму та закликання різних національних груп до мирного співіснування (Китай);

17

24. Розвивати прогрес у виконанні дієвих заходів із просування толерантності та поваги до іноземців та представників національних або расових меншин (Чилі);25. Продовжувати вживати заходів із протидії дискримінації та забезпечення того, що прояви расової, національної або релігійної нетерпимості розслідуються належним чином, і за результатами розслідувань вживаються відповідні дії, для цього інтенсифікувати зусилля із набуття чинності антидискримінаційного законо-давства (Малайзія);26. Продовжувати здійснювати зусилля із створення дієвого інституційного механізму протидії всім формам дискримінації, зусилля із проведення навчання співробітників органів внутрішніх справ правам людини для ефективної протидії злочинам, здійсненим на ґрунті релігійної, расової чи національної нетерпимості (Марокко);27. Прийняти всеохоплююче антидискри-мінаційне законодавство та відповідний національний план дій для того, щоб зверну-ти увагу на питання діяльності правоохоронців, а також на правові та практичні заходи із протидії релігійній, національній та расовій ворожнечі та нетерпимості (Єгипет);28. Докладати зусилля для усунення дискримінаційного ставлення до національних меншин, в тому числі до корейців (Республіка Корея);29. Вивчити можливість розширення заходів із протидії дискримінації, особливо проти дітей-інвалідів та ВІЛ-інфікованих дітей (Аргентина);30. Продовжити укріплення толерантності в українському суспільстві і приймати заходи з недопущення інтеграції націоналістичних ідей в політичні платформи громадських організацій (Російська Федерація);

31. Поважати міжнародні зобов’язання стосовно основоположних прав на недискримінацію, уникнути прийняття закону, що обмежує свободу самовиражен-ня стосовно сексуальної орієнтації, підвищувати рівень громадської обізнаності із протидією всім формам дискримінації, в тому числі дискримінації на основі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (Франція);

32. Застосовувати Джокьякартські принци-пи у розробці політики і програм (Словенія);

33. Продовжувати утвердження прав національних меншин та впроваджувати програми уряду із протидії дискримінації (Вірменія);

34. Проводити заходи із покращення стану національних меншин, особливо у сфері соціально-економічного становища соціаль-но незахищених груп, та просувати рівні можливості для них щодо доступу до освіти всіх рівнів та у інших сферах (Камбоджа);

35. Забезпечити вживання всіх необхідних заходів для покращення стану та умов життя кримських татар та інших національ-них меншин (Туреччина);

36. Переглянути законодавство для забез-печення того, що всі хлопчики і дівчатка, незалежно від національного походження та статусу своїх батьків, отримують свідоцтва про народження та громадянство (Мексика);

37. Забезпечити належне розслідування та попередження злочинів на ґрунті расової, релігійної або національної нетерпимості відповідно до рекомендацій Комітету з ліквідації расової дискримінації (Бангладеш);

18

38. Інтенсифікувати зусилля із розсліду-вання злочинів, вчинених на ґрунті расової, релігійної або національної нетерпимості, закликати високопосадовців зайняти чітку позицію з приводу таких злочинів та публічно засудити прояви расизму, насиль-ства та інших злочинів на ґрунті расової, релігійної або національної нетерпимості (Туніс);

39. Виконувати свої зобов’язання із викори-стання мов національних меншин у судово-му процесі (у кримінальному та цивільному провадженні) (Румунія);

40. Вживати подальших дій із забезпечення та захисту політичних, економічних, соціальних та культурних прав кримських татар, що буде приводити до поліпшення міжетнічних відносин (Туреччина).

ПРОТИДІЯ ТОРТУРАМ

1. Створити незалежний превентивний механізм для попередження тортур відповідно до зобов’язань України за факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Швейцарія);

2. Створити незалежний превентивний механізм для попередження тортур на вико-нання положень факультативного протоко-лу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Чехія);

3. Інтенсифікувати зусилля із виконання положень факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорсто-ких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у тому, що стосується створення незалежного

превентивного механізму для попереджен-ня тортур (Туніс);

4. Вжити всіх необхідних заходів із повно-цінного виконання положень факультатив-ного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, зокрема, створити незалежний превентивний механізм для попередження тортур (Франція);

5. Створити превентивний механізм для попередження тортур, який би відповідав вимогам факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорсто-ких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, звернувши особливу увагу на незалежність цього механізму (Мексика);

6. У тому, що стосується нового Кримінально-процесуального кодексу, створити незалежний від Міністерства внутрішніх справ та прокуратури механізм розслідування скарг на тортури з боку правоохоронців (Естонія);

7. Звертати увагу на рекомендації, надані Спеціальним доповідачем ООН з тортур (Казахстан);

8. Вживати подальших заходів із всеосяж-ного попередження випадків застосування тортур та жорсткого поводження, особливо у тюрмах та місцях позбавлення волі, за рахунок виконання рекомендацій Європейського комітету з попередження тортур (Чехія);

9. Продовжувати діяльність із вдосконален-ня судової системи за рахунок запровад-ження механізму розгляду всіх скарг на порушення прав людини з боку правоохо-ронних органів (Німеччина);

10. Створити незалежний орган для розгля-ду випадків застосування тортур та виплати компенсації особам, постраждалим від них. Крім того, привести умови утримання у

19

місцях позбавлення волі до міжнародних стандартів і забезпечити повагу правових гарантій осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі (Іспанія);

11. Вдосконалити законодавство та застосу-вання його положень для подолання безкарності співробітників міліції та прово-дити розслідування щодо всіх заяв про випадки жорстокого поводження з боку міліції, проводити навчання правоохорон-ців про права ув’язнених осіб (Швеція);

12. Забезпечити захист права усіх осіб, що постраждали від тортур та іншого жорсто-кого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження, на отримання компенсації (Швейцарія);

13. Вживати дієвих заходів із притягнення до відповідальності правоохоронців, котрі застосовували тортури та інше жорстоке поводження проти ув’язнених осіб (Ірак);

14. Вживати термінових заходів із попере-дження всіх випадків тортур та жорстокого поводження з боку правоохоронців та забезпечення притягнення їх до відпові-дальності за такі злочини (Австрія);

15. Підвищити дієвість та незалежність механізмів нагляду та дотриманням прав людини у місцях позбавлення волі та місцях попереднього утримання для попереджен-ня випадків жорстокого поводження із затриманими та ув’язненими (Італія);

16. Проводити діяльність, необхідну для за-безпечення неупередженого розслідування всіх випадків жорстокого поводження (Португалія).

ПРАВА ДИТИНИ

1. Розглянути можливість приведення національного законодавства у сфері протидії торгівлі людьми, зокрема торгівлі дітьми, у відповідність до факультативного

протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та порнографії (Словенія);

2. Ввести в силу законодавство, яке передбачає чітку заборону дитячої проституції та інші форми експлуатації дітей і яке б відповідало міжнародним зобов’язанням, взятим на себе Україною, враховуючи положення Лансаротської конвенції, що вступають в силу для України1 грудня 2012 року (Італія);

3. Забезпечити ефективне виконання Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року (Молдова);

4. Вживати ефективних заходів із виконання Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року та забезпечити належне фінансування цих заходів (Ісламська Республіка Іран);

5. Ефективно впроваджувати нещодавно ратифіковані конвенції, особливо стосовно прав дітей (Казахстан);

6. Продовжувати вживати заходів та викону-вати програми із утвердження та захисту прав дітей, особливо стосовно права на освіту та на охорону здоров’я (Куба);

7. Інтенсифікувати зусилля із попередження та боротьби з усіма формами насильства проти дітей, вживати превентивних заходів та надавати захист та послуги для відновлення їхнього стану (Ісламська Республіка Іран);

8. Ввести до законодавства чітке визначен-ня дитячої порнографії (Португалія);

9. Звернути увагу на рекомендації Комітету ООН з прав дитини щодо Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року (Нікарагуа);

20

10. Розглянути можливість посилення реформ у сфері ювенальної юстиції (Словенія);

11. Інтенсифікувати зусилля зі створення системи ювенальної юстиції та просувати застосування видів покарання неповно-літніх злочинців інших, ніж позбавлення волі (Австрія);

ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

1. Переглянути національне законодавство для забезпечення дієвого впровадження норм Конвенції ООН про права інвалідів (Мексика);

2. Прийняти національний план дій із забез-печення рівних можливостей для людей з інвалідністю (Словаччина);

3. Забезпечити виконання законодавства та заходів щодо захисту прав людей з інвалідністю, в тому числі шляхом виділення належного фінансування на програми із створення безбар’єрного життєвого середо-вища та забезпечення дітям-інвалідам рівного доступу до освіти у загальноосвітніх школах (Фінляндія);

4. Прийняти національну програму із вико-нання Конвенції про права інвалідів (Ісламська Республіка Іран);

5. Захищати осіб із розладами розумово розвитку та притягати до відповідальності всіх, хто вчиняє акти насильства проти них у психіатричних лікарнях (Ірак).

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ТА ПРОТИДІЯ НАСИЛЬСТВУ ЩОДО ЖІНОК ТА ДІТЕЙ

1. Продовжувати впровадження ґендерно-чутливого підходу до розробки програм подолання бідності (Азербайджан);

2. Вжити відповідних заходів для підви-щення кількості жінок на впливових поса-дах, а також звернути увагу на питання постійного розриву в оплаті праці між жінками і чоловіками (Алжир);

3. Використовувати ґендерно-чутливий підхід до розробки програм подолання бідності (Бангладеш);

4. Інтенсифікувати зусилля законодавчої та виконавчої влади у сфері просування ґендерної рівності та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків (Казахстан);

5. Продовжити роботу із вдосконалення законодавства про протидію домашньому насильству, програми із підвищення дієвості механізмів для забезпечення захисту жінок і дітей (Чилі);

6. Поважати принципи і стандарти, передбачені Конвенцією Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством, навіть до її ратифікації та набуття чинності (Італія);

7. Продовжувати роботу із використання всеосяжного підходу до попередження та боротьби з усіма формами насильства проти жінок (Молдова);

8. Інтенсифікувати зусилля із вдосконален-ня національного ґендерного механізму та надання необхідних засобів для його повноцінної діяльності (Малайзія);

9. Вживати спеціальних тимчасових заходів, в тому числі ввести квоти для досягнення ґендерної рівності у сферах, де жінки представлені недостатньо або знаходяться у дискримінованому становищі, та заходів для жінок, що страждають одночасно від декількох видів дискримінації, наприклад, ромських жінок (Бангладеш);

21

ПРАВА МІГРАНТІВ, ШУКАЧІВ ПРИТУЛКУ ТА БІЖЕНЦІВ

1. Вживати необхідних заходів для захисту прав всіх трудових мігрантів, які перебува-ють в Україні (Таїланд);

2. Переглянути норми національного законодавства про притулок та біженців та забезпечити повагу принципу заборони на видачу осіб іншим державам та на депортацію шукачів притулку до держав, де вони можуть бути у загрозі (Іспанія);

3. Забезпечити повагу принципу заборони на видачу особи іншій державі (Бельгія);

4. Забезпечити захист біженців та шукачів притулку та розгляд випадків насильниць-кого повернення шукачів притулку на їхню батьківщину (Ірак).

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА

1. Вжити усіх заходів для приведення національного законодавства у відповід-ність до Конвенції Еспо та Орхуської конвенції з метою забезпечення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля (Румунія);

2. Використовувати відповідний міжнарод-ний досвід під час діяльності із захисту прав людини в зонах екологічної кризи (Узбекистан);

3. Забезпечити виконання законодавства у сфері охорони навколишнього середовища (Ісламська Республіка Іран).

ЗДОРОВ’Я

1. Вживати ефективних заходів для збільшення бюджетних видатків на сферу охорони здоров’я (Ісламська Республіка Іран);

2. Продовжувати розвивати державну сис-тему охорони здоров’я, звертаючи особливу увагу на доступ найбідніших верств

населення до медичних послуг (Шрі-Ланка);

3. Вживати дієвих заходів для підвищення рівня доступу всіх категорій громадян до профілактики та лікування ВІЛ (Узбекистан);

4. Вживати заходів із подолання негативної тенденції зниження рівня вакцинації в Україні (Бразилія).

ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

1. Приймати плани дій і програми із проти-дії торгівлі людьми (Ірак);

2. Виділяти з бюджетів достатні ресурси для дієвого виконання Закону «Про протидію торгівлі людьми», прийнятого у 2011 році (Філіппіни);

3. Інтенсифікувати зусилля держави у сфері торгівлі людьми із використанням підходу, орієнтованого на осіб, що постраждали від торгівлі людьми, в тому числі на захист дітей від насильства та сексуальної експлуатації (Єгипет);

4. Продовжувати заходи із протидії торгівлі людьми та надавати необхідну допомогу особам, що постраждали від торгівлі людьми (Литва);

5. Подвоїти зусилля у сфері протидії торгівлі людьми, особливо протидії торгівлі дітьми, насильству над ними та сексуальній експлуатації дітей, в тому числі визначити ключові причини торгівлі людьми, створити додаткові притулки для реабілітації та соціальної інтеграції осіб, що постраждали від торгівлі людьми, та забезпечити система-тичне розслідування, притягнення до відповідальності та покарання осіб, що скоюють злочини у сфері торгівлі людьми (Індонезія);

6. Провести належне навчання стосовно положень Закону «Про протидію торгівлі людьми» для всіх фахівців, залучених до боротьби із торгівлею людьми, особливо для прикордонників (Португалія).

22

7. Продовжити докладати зусиль до бороть-би із торгівлею людьми, особливо торгівлею жінками та дітьми, забезпечити компенсацію та реабілітацію для осіб, що постраждали від торгівлі людьми (Алжир).

СВОБОДА ЗМІ

1. Просувати свободу та плюралізм ЗМІ як ключовий фактор використання свободи слова (Польща);

2. Створити середовище, сприятливе для роботи журналістів та інших працівників ЗМІ, забезпечити абсолютно прозорий та неупереджений розгляд всіх випадків пору-шення їхніх прав (Австрія);

3. Продовжувати вживати заходів із повного забезпечення свободи слова, зокрема захищати недоторканість прав осіб, що працюють у ЗМІ (Чилі);

4. Забезпечити кращий захист журналістів та боротися із порушенням їхніх прав та насильства, яке вони зазнають (Франція);

5. Вживати заходів проти працівників орга-нів державної влади, які намагаються обме-жити діяльність ЗМІ та журналістів (Німеччина).

СВОБОДА МИРНИХ ЗІБРАНЬ

1. Виконувати Закон «Про свободу зібрань», положення якого відповідають стандартам, передбаченим Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (Сполучені Штати Америки).

ПРАВО НА ОСВІТУ

1. Забезпечити належне фінансування системи освіти та покращити якість та доступ до загальної освіти у сільській місцевості (Ісламська Республіка Іран);

2. Інтенсифікувати зусилля із подолання наслідків погіршення стану системи освіти для зниження рівня доступу до якісної освіти протягом всього навчального циклу (Шрі-Ланка);

3. Вживати подальших дій для просування освіти мовами національних меншин, в тому числі у регіонах, де кількість учнів знижується (Румунія);

4. Забезпечувати подальше просування освіти мовами національних меншин (Молдова).

ВИБОРИ

1. Виконувати рекомендації незалежних спостерігачів за виборами до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року в якості пріоритетного завдання (Канада).

Всі висновки та/або рекомендації, що містяться у цьому переліку, відображають позицію країн(и), що їх надала(и), та країни, огляд якої здійснюється. Вони не мають розглядатися як такі, що схвалені всією Робочою групою.

УГОДИ ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ, РАТИФІКОВАНІ УКРАЇНОЮ*

• Міжнародний пакт про громадянські та політичні права відповідно до Першого факультативного протоколу для нього, 1976р.

• Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, 1987р.

• Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок відповідного до Факультативного протоколу до неї, 1999р.

• Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1969р.

• Конвенція про права інвалідів відповідно до Факультативного протоколу до неї, 2010р.

УГОДИ ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ, ПОКИ ЩО НЕ РАТИФІКОВАНІ УКРАЇНОЮ*

• Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень від 20 грудня2006 року.

• Міжнародна конвенція про захист прав трудящих-мігрантів від 18 грудня 1990 року Конвенція ще не набрала чинності.

Ці та інші договори з прав людини можна знайти на веб-сайті Управління Верхов-ного комісара з прав людини: www.ohchr.org

23*Коли держава ратифікує угоду, вона визнає її обов'язковість для себе

ДЕЯКІ КОРИСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕБ-САЙТИ

Управління Верховного комісара ООН з прав людини www.ohchr.org

Міжнародна служба з прав людини www.ishr.ch

Фундація «Будинок прав людини»www.humanrightshouse.org

Міжнародна федерація з прав людини

Веб-сторінка, присвячена УПОwww.upr-info.org

За цим посиланням можна слідкувати за прямою трансляцією засідань УПО. Деталі наведено у розділі “Медіа-центр, веб-трансляції». http://webtv.un.org

(Відділення УВКПЛ з питань Ради ООН з прав людини)OHCHR Human Rights Council Branch

Palais de Nations8-14, avenue de la PaixCH-1211 Geneva 10 - SwitzerlandPhone: +41 (0) 22 917 92-69Fax: +41 (0) 22 917 90 00

(Відділ УВКПЛ з питань співпраці з громадянським суспільством)OHCHR Civil Society Unit

Palais de Nations8-14, avenue de la PaixCH-1211 Geneva 10 - SwitzerlandPhone: +41 (0) 22 917 90-00E-mail: civilsocietyunit@ohchr.org

24

ПРООН УкраїнаКловський узвіз , 1Київ , 01021, УкраїнаТел.: + 38 ( 044 ) 253-93-63Факс : + 38 ( 044 ) 253-26-07www.undp.org.ua