Экономика предприятия Лекция 2
TRANSCRIPT
“Економіка підприємства”
Мета:
Розуміти основні поняття теми. Навчитись застосовувати новий матеріал на практиці для
вирішення ситуаційних задач. Ознайомитись з прикладами, що приведені в лекції.
Питання що розглядаються:
• Поняття основних фондів підприємства, їхній склад і структура
• Показники ефективності використання основних фондів
• Облік і оцінка основних фондів
• Знос основних фондів
• Поняття і суть амортизації основних фондів і нематеріальних активів. Амортизація в
податковому і бухгалтерському обліку
Речовинні фактори, якими володіє промисловість називаються фондами.
В залежності від характеру функціонування фонди:
• Виробничі
• Невиробничі
Основні фонди становлять собою частину засобів виробництва, переважно засобів праці, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, не змінюють при цьому свою речовинну форму і поступово, по міру зносу, переносять свою вартість на продукцію, що випускається (за допомогою амортизації).
Для бухгалтерського обліку основні засоби поділяються відповідно до положення (стандарту) 7 «Основні засоби» на наступні 9 груп:
• земельні ділянки;
• капітальні витрати на поліпшення земель;
• будівлі, споруди і передавальні пристрої;
• машини й устаткування;
• інструменти, прилади й інвентар (меблі);
• транспортні засоби;
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• інші основні фонди.
Крім того, у бухгалтерському обліку виділяють необоротні матеріальні активи:
• бібліотечні фонди;
• малоцінні необоротні матеріальні активи;
• тимчасові спорудження;
• природні ресурси;
• інвентарна тара;
• предмети прокату;
• інші необоротні матеріальні активи.
У промисловості традиційно застосовується така класифікація основних фондів:
• Будівлі
• Споруди
• Передавальні пристрої
• Машини й устаткування
• Транспортні засоби
• Інструмент
• Виробничий інвентар і приналежності
• Господарський інвентар
Ефективність використання основних фондів значною мірою визначає ефективність
усього виробництва.
Показники ефективності використання основних фондів (показники використання):
• часткові
o екстенсивного
o інтенсивного використання основних фондів
• загальні.
Показником екстенсивного використання основних фондів у загальному виді є коефіцієнт
екстенсивного використання :
де , – відповідно фактичний і плановий фонди часу роботи основних фондів.
Ця величина повинна прагнути до одиниці. Чим більше Тф, тим більше час роботи устаткування і
більше продукції випускається підприємством. Якщо вона має збут, то збільшується прибуток.
Як показник екстенсивного використання найчастіше застосовується коефіцієнт
змінності устаткування.
де n1, n2, n3 – це кількість станко-змін, відпрацьованих обладнанням у першу, другу та третю зміни;;
n0 – загальне число одиниць устаткування, встановленого в розглянутому підрозділі;
ap – кількість робочих днів у періоді.
де T1, T2, T3 – час, відпрацьований у першу, другу та третю зміни.
Тм – максимальний час, чи час роботи в найбільшу зміну.
Відпрацьований час розраховується так:
де ti – час роботи одиниці устаткування i-го виду за зміну;
ni – кількість одиниць устаткування i-го виду;
ap – кількість робочих днів у періоді.
Коефіцієнт змінності наближено може бути визначений по кількості робітників, які в
середньому з’являлись на роботу за добу (N):
Основними напрямками підвищення є:
підвищення ;
збільшення частки діючого устаткування за рахунок зниження кількості невстановленого устаткування
і більш швидкого освоєння устаткування;
зниження величини простоїв устаткування в ремонті за рахунок його спеціалізації і раціональної
організації.
У свою чергу, Кзм можна збільшити за рахунок:
підвищення рівня спеціалізації і кооперування, що забезпечить ріст серійності і завантаження
устаткування;
підвищення ритмічності роботи;
зниження простоїв, пов'язаних з поганим обслуговуванням і постачанням робочих місць;
ліквідація устаткування, що недостатньо використовується.
Показником інтенсивного використання устаткування є коефіцієнт інтенсивності
використання ( ):
де , – фактична і максимальна продуктивність устаткування.
Кі повинен мати максимально можливе значення. Основними шляхами росту є:
застосування сучасної технології, машин і устаткування, впровадження швидкісних режимів роботи;
раціональне розташування устаткування, що дозволяє підвищити його кількість на тих же площах;
оптимізація виробничої програми відповідно до складу парку устаткування;
застосування заготовок, які максимально наближаються по конфігурації до готових деталей.
Інтегральний коефіцієнт знаходиться як добуток коефіцієнтів екстенсивного і
інтенсивного використання основних фондів:
Найбільш важливим і застосовуваним показником є фондовіддача (F0):
де – обсяг продукції, що випускається (товарної, валової або чистої);
- середньорічна вартість основних виробничих фондів. Вона розраховується як:
де
Фп - вартість основних фондів на початок року;
∑Фвв - сумарна вартість фондів, що вводяться. Знак Σ означає, що фонди можуть вводитися чи
вибувати в кілька етапів;
Т1 - час роботи основних фондів, що вводяться;
Фвб - вартість основних фондів, що вибувають;
Т2 - час бездіяльності фондів, що вибувають.
Фондовіддача може розраховуватися і по загальній вартості виробничих фондів.
Вартість основних фондів на початок року 18 млн. грн. З 1.03 введено цех вартістю 1,2
млн. грн. З 1.09 введена технологічна лінія вартістю 0,3 млн. грн. 1.04 списано
обладнання на суму 0,4 млн. грн. , з 1.10 ліквідований склад вартістю 0,5 млн. грн. Тоді:
Фондовіддача показує об’єм випуску продукції на одну гривню вартості основних фондів.
Фондовіддача є одним з найважливіших показників використання основних фондів. У більшості
випадків вона повинна мати більше значення. Однак слід мати на увазі, що цей показник характеризує
ефективність використання тільки однієї частини ресурсів – основних фондів. Тобто можуть бути
випадки коли більше значення ефективності використання усіх ресурсів забезпечується при меншому
значенні Fо. В останні десятиріччя мало місце постійне зниження фондовіддачі. Це пов’язано з
випередженням темпів зростання вартості основних фондів у порівнянні з темпами росту їх
продуктивності.
Фондомісткість ( ) це величина зворотна до фондовіддачі:
Вона показує витрати основних фондів на одну гривню продукції, що випускається.
Фондоозброєність ( ) розраховується як:
де N – чисельність робітників або промислового-виробничого персоналу
Фондоозброєність зростає з розвитком НТП.
Підставляючи у формулу для визначення фондовіддачі значення Ф з останньої формули
одержимо:
де В – показник продуктивності праці (виробіток).
Фондовіддача може підвищуватись при умові, що зростання продуктивності праці
випереджає ріст фондоозброєності.
В розвинутих країнах величина Fв досягає 50-70 тисяч доларів США.
Коефіцієнт оновлення основних фондів (Kо):
де Фвв – вартість основних фондів, що вводяться в розглянутому періоді;
Фо – середньорічна вартість основних фондів.
Ефективність використання виробничих фондів підприємства оцінюється також
показником рентабельності виробництва (Рв):
де П – балансовий прибуток підприємства;
Фосн – середньорічна вартість нормованих оборотних засобів.
Важливим для об'єктивної оцінки фондів є їх правильна вартісна оцінка.
Використовують такі основні види вартісної оцінки основних фондів:
• Оцінка по повній первісній вартості (Фо=Цоп+Зтмн+Зрс+Звп+Знп+Зср ).
• Оцінка по повній відновлюваній вартості (Фв=Цопн+Зтмнн+Зрсн+Звпн+Знпн+Зсрн).
• Оцінка по повній первісній вартості з урахуванням зносу (Фоз=Фо(1-Кз)).
Визначити об'єктивно величину Кз складно, тому Фоз знаходять так:
Фоз = Фо - Ар+Зк,
де Ар - амортизація на реновацію, нарахована за термін експлуатації, як:
Ар = Арр * Тф,
де Тф – фактичний термін експлуатації;
Арр – величина амортизації за рік.
Зк – витрати на ремонти, модернізацію, реконструкцію та інщі види поліпшення основних фондів за той же період.
Зк=Зкр * Тф,
• Оцінка по повній відновлюваній вартості з урахуванням зносу (Фвз = Фв (1-Кз))
На практиці Фвз знаходиться аналогічно Фо як:
Фвз=Фв - Ар+Зк
Існують різні методи оцінки фізичного і морального зносу. Фізичний знос визначається по
терміну служби, по виробленій продукції.
При рівномірному зносі фізичний знос першого виду визначається коефіцієнтом Кф1:
де Тф, Тн – фактичний і нормативний строк служби.
Якщо нормативне значення строку служби невідоме, то Кф1 визначається так:
де Тз - залишковий термін служби (визначається експертами).
Моральний знос першого виду можна визначити коефіцієнтом Км1:
де Фо, Фв – первісна і відновлювана вартість основних фондів.
Слід підкреслити, що визначення об’єктивної кількісної оцінки фізичного і морального
зносу фондів є складною задачею.
Амортизація – це процес відшкодування зносу основних фондів шляхом перенесення їхньої вартості
на продукцію, що випускається.
У вітчизняній практиці розрізняли два види амортизації:
1)амортизація на реновацію. Тобто амортизація на повне відшкодування вартості основних
фондів по закінченню їхнього строку служби;
2)амортизація на капітальні ремонти. Амортизація на проведення капітальних, частини
середніх ремонтів, модернізації і реконструкції фондів.
Амортизаційні відрахування здійснюються по нормах амортизації (На).
На - це відсотки щорічних, щоквартальних чи щомісячних відрахувань від повної первісної чи
залишкової вартості основних фондів на продукцію, що випускається.
Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову (фактично залишкову) вартість
основних фондів. Ця вартість у кварталі а визначається так:
Ба = Фо - (Ба - 1+ Па - 1 - Ва - 1 - Аа - 1) · Iа - 1, де Ба – 1 – балансова (залишкова) вартість у попередньому (а - 1) кварталі;
Па - 1 - вартість основних фондів, що придбані в попередньому кварталі;
Ва - 1 – вартість основних фондів, що вибули в попередньому кварталі;
Аа - 1 - амортизаційні відрахування за попередній квартал;
Iа - 1 - індекс інфляції попереднього кварталу, що визначається:
де Иа-1 – інфляції в попередньому кварталі.
Якщо інфляція Иа-1 не більше 2,5%, то основні фонди не індексуються. Амортизація
знаходиться так:
В бухгалтерському обліку передбачено п’ять методів амортизації:
• Прямолінійний метод
норма амортизації за місяць знаходиться як:
• Метод зменшення залишкової вартості
де т - число років корисного використання об'єкта.
Для початку нарахування амортизації її річна величина (Ар) знаходиться як:
Для наступних років експлуатації нарахування ведеться по залишковій вартості:
• Метод прискореного зменшення залишкової вартості:
• Кумулятивний метод:
Якщо, наприклад, термін корисного використання верстата 5 років, то сума Тквр= 1+2+3+4+5=15
• Виробничий метод:
де Ов – величина обсягу випуску; Нав – виробнича ставка амортизації.
Нав – визначається так: Де - сумарний обсяг продукції, що випускається,
за очікуваний період використання об'єкта. Цей метод використовується, наприклад, на автотранспорті,
в гірничовидобувній промисловості.
Для визначення процесу розподілу вартості довгострокових активів протягом облікових
періодів, у яких експлуатація приносить доход, в закордонній науковій літературі і
практиці використовуються три терміни:
• знос (депресіація);
• витрачання;
• амортизація.
У США використовуються 4 основних методи нарахування зносу:
рівномірний(прямолінійний);
• пропорційно випуску продукції;
• пропорційно сумі цифр числа років експлуатації активів;
• метод зменшення залишку.