ВІДГУКна дисертаційну роботу та автореферат Козак Олени Міланівни

на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 екологія, на тему «Природні біотопи басейну р. Латориця:

класифікація, порівняльний аналіз та оцінка змін»

Дисертаційна робота Козак Олени Міланівни написана українською літературною мовою, оформлена згідно чинних вимог Міністерства освіти і науки України, виконана на кафедрі екології Національного університету «Києво-Могилянська академія» під науковим керівництвом відомого, авторитетного і досвідченого еколога - д.б.н., проф., член-кор. НАН України Дідуха Якова Петровича, який очолює відділ геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Актуальність роботи.Враховуючи, що біотопи басейну річки Латориця мають особливе

геоекологічне, транскордонне значення, а практичні рекомендації збалансованого розвитку екосистем біогеоценотичного рівня сприяють можливості розширення Пан’європейської екомережі, що є одним із пріоритетних завдань у рамках збереження біорізноманіття України, дослідження є особливо актуальними. Карпатські екосистеми через певну ізольованість, недостатню вивченість та складну прохідність залишаються одними з небагатьох осередків аборигенної біоти гірських масивів Європи, де забезпечується підтримка автохтонного розвитку біорізноманіття та формується середовище існування рідкісних, ендемічних видів.

Концептуальні положення необхідності ретельного вивчення, охорони монтанних екосистем визначені на міжнародному рівні у Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, Європейській ландшафтній конвенції, Всеєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття тощо.

Метою дисертаційної роботи здобувача було створення класифікації біотопів басейну річки Латориця, їх порівняння та оцінка змін під впливом антропогенних та природних чинників.

Наукова новизна.Вперше було проведено комплексну класифікацію та оцінку

різноманіття біотопів басейну р. Латориця на основі загальноєвропейської класифікації EUNIS з відповідниками до інших класифікацій, подано їх характеристику, поширення та природоохоронне значення, здійснено порівняння за екологічними чинниками на основі синфітоіндикаційних підходів. Вперше на території Закарпаття детально описано чагарникові зарості з домінуванням Cytisus scoparius.

Вперше проведено аналіз угруповань, що репрезентують різні типи антропогенного впливу і відповідні стадії сукцесій на основі їх флористичних та структурних змін у різних висотних поясах.

Набули подальшого розвитку біоіндикаційні підходи щодо оцінки стану та зміни екосистем. Здійснено оцінку еконіш інвазійних видів. Вперше розраховано созологічну значимість біотопів та ризики їх втрат по відношенню до дії антропогенних чинників для басейну р. Латориця.

Достовірність отриманих результатів.Матеріали підтверджено високим науково-методичним рівнем

досліджень. Основні положення наукових результатів опубліковані в 11 наукових працях. Отримані результати досліджень були апробовані на 5 науково-практичних конференціях, у тому числі 1 міжнародній.

Застосовано класичні методи дослідження, польові (маршрутні, геоботанічні описи) та камеральні (класифікація, метод синфітоіндикації, ординація, кореляційний та кластерний аналіз, інші статистичні методи).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць, зокрема 1 стаття в міжнародному журналі («Ekologia», Словаччина), який входить до наукометричної бази Scopus, 5 статей у фахових вітчизняних виданнях (в «Українському ботанічному журналі» - 1, «Науковому віснику Чернівецького університету. Біологія (Біологічні системи)» - 1, «Наукових записках НАУКМА. Біологія та екологія» - 3) та 5 тез доповідей на конференціях.

Структура та обсяг роботи. Повний обсяг дисертації становить 279 сторінок. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаної літератури (193 найменування) та 3 додатків. Основна частина дисертації викладена на 203 сторінках. Робота включає 40 таблиць та 37 рисунків. Автореферат надрукований на 20 сторінках згідно чинних вимог.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИУ Вступі представлено аналітику міжнародних угод, конвенцій щодо

екосистем Карпат, зазначається актуальність вивчення біотопів гідробасейну річки Латориця. Вказується зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Сформульована мета і п’ять завдань для її досягнення. О б’єкт дослідження - біотопи басейну р. Латориця. Предмет дослідження - рослинні угруповання, їх різноманіття, порівняння, оцінка стану та зміни під впливом природних та антропогенних чинників. Наведено перелік методів дослідження. Сформульовані теоретичні положення які винесено на захист - наукову новизну одержаних результатів, яку лаконічно можна представити так:

- вперше проведено класифікацію та оцінку різноманіття біотопів басейну р. Латориця на основі системи EUNIS,

- для Закарпаття описано зарості з Cytisus scoparius,- проаналізовано стан, сукцесії фітоугруповань за висотною поясністю,- набула розвитку біоіндикаційна оцінка стану та зміни екосистем,- здійснено оцінку еконіш інвазійних видів,- розраховано созологічну значимість, ризики біотопів р. Латориця.Практичне значення роботи визначається перспективою використання

матеріалів у формуванні та менеджменті екомережі, зібрані гербарні зразки (більше 150 аркушів) передані до Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW). Виконано більше 800 геоботанічних описів, що ввійшли до геоботанічної бази даних та використані для класифікації рослинності та екосистем. Геоботанічна база даних стане основою багаторічного моніторингу зміни рослинного покриву Карпатського регіону. Методичні підходи дисертаційної роботи та отримані матеріали використовуються при викладанні курсів «Екологічна біоіндикація»,

2

«Екологія рослин», «Заповідна справа» та при проведенні навчально- польової практики студентів кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», а також для консультаційної допомоги студентам під час написання курсових та дипломних робіт.

Обґрунтовано особистий внесок здобувача. Зазначена інформація про апробацію результатів дисертації, опубліковані матеріали, структуру та обсяг роботи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ СТАНУ ЕКОСИСТЕМРозділ включає вісім пунктів: Історія екологічних досліджень в басейні р.

Латориця; Основні поняття; Класифікація екосистем; Дослідження сукцесій; Екологічні індикатори; Синфітоіндикація; Використання ГІС/ДЗЗ-технологій для оцінки стану і зміни екосистем; Екосистемні послуги.

Вказано, що екосистемам басейну р. Латориця приділялося мало уваги, а більшість досліджень, які тут проводилися, були спрямовані на збір і аналіз даних про окремі компоненти екосистем, хоча і проводилися окремі комплексні екологічні дослідження. Детальний аналіз флори басейну р. Латориця представлений в кандидатській дисертаційній роботі Б.Г. Проця. Перші ботанічні дослідження проведені на початку XVII ст. К. Клюзієм, П. Китайбелом, А. Датцом, К. Сегментом, Ф. Паксом, Л. Тайсом, А. Маргітаєм. Найбільшим комплексним дослідженням різних типів екосистем, що було проведене на території басейну можна вважати працю колективу авторів щодо виділення біотопів Natura 2000 на Закарпатській низовині.

Оцінено різні підходи щодо класифікації екосистем, що пов’язано із прийняттям Програми Пан’європейської екомережі, Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, Всеєвропейської стратегії збереження біологічного га ландшафтного різноманіття та Директиви 92/43/ЕЕС. Зокрема, у 1986-1999 роках розробляються класифікації COR1NE/PALEARCT1C та CORINE Land Cover, які у подальшому знаходять втілення в класифікації EUNIS (European Nature Information System Habitat Classification). У контексті євроінтеграційних процесів України здобувачем доречно порівнюється науково-дослідний досвід країн СС згідно класифікації біотопів.

Проаналізовано дослідження динаміки екосистем, праці Ф. Клементса, Л.Г. Раменського, Г. Глізона, Ю. Одума, А. Тенслі, В. Сукачова. Систематизовано підхід щодо індикаторів, які можуть бути використані для оцінки впливу зовнішніх екологічних чинників, для виявлення причин негативних змін у екосистемах тощо, які повинні відображати ключову інформацію про структуру, функції та склад екосистем. Згадується що для індикації стану екосистем набули різноманітні екологічні індекси, зокрема показники різноманітності, такі як Шеннона-Вінера, Пілоу, Маргалефа, Бергера-Паркера, Сімпсона, індекс середньої таксономічної різноманітності та інші.

Методику синфітоіндикації у даній роботі було застосовано для оцінки та порівняння різних типів екосистем, для оцінки зміни екосистем під впливом різних типів антропогенних чинників та сукцесій, оцінки еконіш інвазійних видів.

з

Із методів оцінки стану і зміни екосистем, моделювання особливу увагу приділено сучасним методам із застосуванням геоінформаційних систем, даних дистанційного зондування Землі.

Екосистеми виконують ряд функцій та забезпечують умови існування, розвитку, інколи їх визначають як «екосистемні послуги», про що автор дає коротку інформацію на 1,5 сторінки.

У висновку до Розділу 1 здобувач робить кардинальне твердження: проведений огляд основних напрямків екологічних досліджень в басейні р. Латориця показав, що комплексні дослідження екосистем в даному регіоні майже не проводилися. Ставиться проблема щодо розробки комплексної оцінки стану та зміни екосистем, умотивовується необхідність об’єднання наявних методів, підходів для виконання оцінки стану, зміни екосистем басейну р. Латориця, як модельної території Карпат.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬРозділ включає два пункти: 1. Еколого-географічна характеристика

басейну р. Латориця; із 8 підпунктами: Загальна характеристика; Геолого- геоморфологічна структура; Гідрологічна характеристика; Ґрунти; Кліматичні умови; Ландшафти; Рослинний світ; Екологічні проблеми регіону; пункт 2. Об’єкти та методика дослідження.

Матеріали стосуються загальної фізико-географічної характеристики території досліджень. Представлена довідкова цифрова інформація, картографічні, графічні дані які дають загальне уявлення про особливості, специфіку біогеоценозів басейну річки Латориця.

В тексті коротко перераховано всі наявні біотичні, абіотичні компоненти екосистем, нажаль без пояснень їх специфіки, закономірностей розподілу і порівняння із прилеглими територіями.

Екологічні проблеми визначені не лише згідно офіційної «Доповіді про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області» за 2009 p., а вказані також негативні наслідки лісових рубок, ерозії, інвазій, змін гідрорежиму, антропогенного впливу тощо.

Об’єктом дослідження обрано екосистеми басейну р. Латориця, зокрема їх рослинний покрив, який відіграє ключову роль у формуванні та функціонуванні наземних екосистем і є індикатором довкілля. Матеріалами для досліджень були 808 описів рослинності. Площа кожного опису становила від 1 до 200 м2 в залежності від типу фітоугруповань. Отримані польові матеріали заносилися у базу даних і оброблялися за допомогою відповідних програм Turboveg for Windows, SPSS Statistics 17.0, PCOrd 5 та Microsoft Excel. Класифікацію екосистем виконано на основі загальноєвропейських принципів EUNIS з урахування специфіки України.

Рослинні угруповання наводяться відповідно до європейської синтаксономії. Оцінку екологічних чинників було проведено за методикою синфітоіндикації. Для екологічної оцінки умов використовувалися середні бальні показники всіх видів певного угруповання. Зокрема, оцінювалися наступні екологічні чинники: кліматичні (терморежим, омброрежим, кріорежим, континентальність клімату), едафічні (вологість, змінність зволоження ґрунту, кислотність, загальний сольовий режим, вміст

4

карбонатів, вміст мінеральних форм азоту в ґрунті, аерація ґрунту) та ценотичні (освітленість в ценозі). Обробка даних передбачала ординаційний аналіз, який демонструє взаємозв’язок між ценозом та екологічними умовами. Оцінку стійкості та ризиків втрат екосистем басейну р. Латориця проведено за допомогою методики Я.П. Дідуха.

У висновку до другого розділу доведено про модельність (типовість) басейну р. Латориця для Карпат. Залежно від зміни висотної диференціації у межах басейну можна прослідкувати основні закономірності структури, функцій та зміни монтанних екосистем від рівнинних до субальпійських поясів.

РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ БІОТОПІВ БАСЕЙНУ Р. ЛАТОРИЦЯРозділ включає 2 пункти: Класифікаційна схема та характеристика

біотопів; Порівняльна характеристика основних типів біотопів басейну р. Латориця.

Це основний розділ отриманих автором фактичних матеріалів польових експериментальних досліджень. Представлена детальна аналітика описаних фітоценозів, їх екологічні характеристики.

Для фітоугруповань вказано різні класифікації: UkrBio, EUNIS, CORINE, NATURA 2000, що дає змогу здійснити порівняльний аналіз. Синтаксономія подана за сучасними загальноприйнятими європейськими принципами еколого-флористичної класифікації Браун-Бланке. Наведені дані про характерні (типові) види, структуру та екологічну характеристику, синфітоіндикаційну оцінку (подано таблиці з показниками: середнє арифметичне; стандартне відхилення; мінімальне значення; максимальне значення; вологість ґрунту; змінність зволоження ґрунту; кислотність ґрунту; сольовий режим ґрунту; вміст карбонатів у грунті; вміст мінеральних форм азоту в ґрунті; аерація ґрунту; терморежим; омброрежим; кріорежим; континентальність клімату; освітленість ценозу), поширення, значення та охорону.

Розроблено ієрархічну класифікаційну систему біотопів басейну р. Латориця на загальноєвропейських принципах EUNIS, яка включає шість основних типів біотопів, які розділені на нижчі одиниці 3-4-го рівнів. Загалом виділено та описано 10 біотопів водного типу, 4 біотопи болотного, 15 - трав’янистих, 9 - чагарникових, 16 - лісових, 3 - піонерних біотопів.

Виділено та подано детальну характеристику для 57 типів біотопів, що репрезентує їх різноманіття. Зроблено порівняльний аналіз та виконано екологічну оцінку різних типів біотопів на основі показників 12-ти екологічних чинників та висоти. Аналіз і порівняння різних типів біотопів у висотному градієнті дозволив виконати оцінку їх просторового розміщення, екологічної приуроченості та лімітуючих чинників щодо їх поширення.

РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА СТАНУ БІОТОПІВ БАСЕЙНУ Р. ЛАТОРИЦЯРозділ включає 3 пункти: Синфітоіндикаційна оцінка зміни біотопів;

Зміна флористичних та структурних характеристик біотопів басейну р. Латориця вздовж висотного градієнта та за умов їх деградації; Порівняльна оцінка еконіш інвазійних видів в межах басейну р. Латориця.

5

На основі польових досліджень та спостережень у басейні р. Латориця були відібрані рослинні угруповання, що зазнали антропогенного впливу різного типу і репрезентують відповідні стадії сукцесії.

Охарактеризовано рівень антропогенної трансформації екосистем, оцінено напрями деградації, визначено вплив рекреації, сінокосіння, лісокористування тощо.

Здобувач використавши метод синфітоіндикації, оцінила екологічні особливості екосистем, характер їх трансформації, цей метод застосовано для порівняння фітоугруповань різних висотних поясів та на градієнті різних антропогенних чинників.

Встановлено та проаналізовано рослинні угруповання, що репрезентують різні типи антропогенного впливу, відповідні стадії сукцесій в субальпійському, гірсько-лісовому та в передгірському поясах, а також на Закарпатській низовині в басейні р. Латориця.

За допомогою методу синфітоіндикації розраховано показники 12-ти екологічних чинників, який показав, що, в субальпійському поясі при умові заселення ялини як сильного едифікатора, екологічна амплітуда біотопів звужується, а при порушенні ценозів під дією рекреації чи після пожежі відбуваються зміни показників екологічних чинників та розширення їх амплітуди.

Результати досліджень показали, що на формування деревостаиів за участі ялини європейської в субальпійській зоні впливає омброрежим та вологість ґрунту, що залежить як від кліматичних умов, так і від крутизни та експозиції схилів. Екологічні умови змінюються як із підвищенням висоти над рівнем моря, так і внаслідок антропогенного тиску. Саме цей чинник є основним, що суттєво спричиняє зміну функцій і властивостей екосистем. Під впливом антропогенного тиску ґрунти стають менш аерованими, підвищуються показники змінності зволоження ґрунту, терморежиму, засолення ґрунтів та освітленості в ценозі, а показники омброрежиму знижуються. Порівняння значень екологічних чинників різних поясів показало, що від гірських до рівнинних поясів підвищуються показники кислотності, загального сольового режиму, вмісту карбонатів та вмісту азоту у ґрунтах, а також терморежиму, кріорежиму. При цьому показники едафічних чинників у субальпійському поясі суттєво відрізняються від показників у лісових поясах. Антропогенний вплив суттєво впливає на структуру екосистем, зокрема, призводять до збіднення біорізноманіття, загального рослинного, мохового та лишайникового покривів, і збільшення площ відкритого ґрунту.

Встановлено що суттєві перетворення екосистем сприяють поширенню інвазійних видів, тоді як природні види, особливо рідкісні, стають вразливими в таких умовах і можуть зникати. Екологічні умови, пов’язані із висотою над рівнем моря, є одним із бар’єрів, що перешкоджають проникненню інвазій у природні гірські екосистеми. На основі індексу Шеннона-Вінера та видового багатства підтверджується гіпотеза пертурбацій Конелла та Х’юстона, згідно якої найвищі показники різноманіття спостерігалися в екосистемах із середнім рівнем порушення, де ценотична

б

конкуренція послаблюється (сіножатні луки, напівприродні та модифіковані ліси), тоді як при сильних антропогенних впливах (рудеральні угруповання) та в корінних типах угруповань з високою ценотичною конкуренцією, видове різноманіття знижується.

Найбільш вразливими елементами до проникнення інвазій є заплави та низинна частина басейну р. Латориця. За результатами проведених досліджень встановлено, що характеристики еконіші інвазійних видів є дуже схожими і майже збігаються, а їхнє перекриття за провідними екологічними чинниками становить до 81%. Однак, чим ближчі їхні потреби щодо екологічних чинників, тим більше вони різняться за життєвими формами, тобто способом адаптації, а отже, і способом засвоєння енергії, що забезпечує зниження конкуренції між ними.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОТОПІВ БАСЕЙНУ Р. ЛАТОРИЦЯУ заключному розділі аналізуються дані Департаменту екології та

природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації станом на 01 січня 2015 року. Площа природно-заповідного фонду басейну р. Латориця 10927,7 га, що становить лише близько 2,2% від загальної площі басейну, і є дуже низьким показником, зважаючи на те, що заповідність Закарпатської області з 2015 року - 15,9%.

Рекомендується оцінити созологічну цінність природних біотопів регіону, охоплення їх природоохоронними документами, об’єктами природно-заповідного фонду. Проведено созологічну оцінку біотопів басейну р. Латориця. Згідно даного підходу запропоновано градацію на п’ять класів.

На основі оцінки созологічної значимості та ризиків втрат біотопів встановлено, що на території басейну р. Латориця поширені чотири типи біотопів 1-го класу та п’ять - ІІ-го класу, які є рідкісними і потребують охорони, а також 19 біотопів ІІІ-го класу, які потребують часткової охорони. 28 типів екосистем із 57 виділених потребують повної або часткової охорони, що свідчить про високу созологічну цінність даного регіону. При цьому міжнародними та національними природоохоронними документами охоплені 32 типи екосистем із 57 описаних.

Водні типи біотопів охороняються дуже фрагментарно, зокрема лише частково у заказнику «Великодобрянський», який є частиною РЛП «Притисянський», а також в деяких заповідних урочищах та пам’ятках природи. Із субальпійських типів екосистем охороняються лише букові криволісся у заказнику місцевого значення «Пікуй». Чагарникові та лучні типи майже не охоплені об’єктами природно-заповідного фонду, тоді як майже всі лісові типи біотопів охороняються.

Запропоновано включити території Вододільного та Боржавського хребтів до природно-заповідного фонду. Крім розширення та вдосконалення екологічної мережі басейну р. Латориця, рекомендується переглянути підходи щодо природоохоронного управління.

ВИСНОВКИДля досягнення мети (кінцевої цілі) дисертаційного пошуку було

сформульовано 5 завдань на які отримано 10 висновків.

7

Узагальнюючий висновок, нажаль, відсутній.У першому висновку вказано спочатку компілятивну інформацію

(площа басейну, висота території...), яка не зовсім стосується предмету дослідження. Потім доречно зазначено, що описано 57 біотопів, які об’єднані у шість основних типів. Вказувати індекси було зайвим, а от порівняння із прилеглими територіями (Польща. Словаччина, Угорщина, Румунія), або в цілому із Карпатами виявило б природоохоронне значення басейну Латориці.

Другий висновок хоча й має формальний характер, обґрунтований із результатів власних досліджень здобувача, розкриває перспективність використання отриманих матеріалів у контексті адаптації до глобальних змін клімату та довкілля загалом.

У третьому висновку не акцентовано які саме закономірності висотного розподілу біотопів та їх амплітуд встановлено вперше.

Четвертий висновок констатуючий, порівняльний аналіз ґрунтується на відносних бальних показниках фітоіндикаційного методу, тому це гіпотетично сформульоване припущення на закономірній диференціації погодно-кліматичних, едафічних, мікробіологічних, флористичних, ценотичних умов за різної висотної поясності. Не зрозуміло, які ж саме закономірності змін (кількісні показники) біотичного різноманіття встановлені.

У п’ятому висновку як доказову базу необхідно було навести площі вирубок, сінокосів, згарищ із порівнянням у відсотках до гідробасейну.

Шостий, сьомий висновки коректі, аргументовані конкретними фактами. У сьомому висновку можна було б навести назви кількох найпоширеніших видів-трансформерів.

У восьмому висновку доречно вказати дані про кількість видів флори за різними категоріями охорони, рідкісні, зникаючі фітоценози тощо. Не уточнено пропонований рівень охорони фітоценозів - Зелена книга України, регіональна Зелена книга Закарпатської області.

Дев’ятий висновок має рекомендаційний характер. Про негативну дію випалювання згадується доречно, але додатково можна зазначити і про позитивний ефект - зменшення інтенсивності задерніння, сильватизації.

Десятий висновок декларативний, містить філософські роздуми про перспективи екологічного менеджменту. Здобувач обґрунтовано вказує на подальшу необхідність комплексних досліджень регуляторних, соціально- інформативних функцій біотопів, особливо транскордонних монтанних екосистем Карпат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИБібліографія містить 193 посилання, з яких 130 джерел кирилицею і

63 - латиницею. Літературні джерела як класичні так і нові, включно до 2015 року. Як побажання на майбутнє - посилатися на автореферати дисертацій (окрім подібних робіт за предметом, об’єктом) і навчальні посібники не бажано.

ДОДАТКИДОДАТОК А. Фітоценотична характеристика екосистем басейну р.

Латориця.

8

Містить таблиці з інформацією про видовий склад біотопів, проективне покриття, номери і дату геоботанічних описів, місцезнаходження із географічними координатами за GPS тощо.

ДОДАТОК Б. Фотоматеріали: екосистеми басейну р. Латориця.Включає 42 авторські фотознімки досліджених біотопів. Проте, крім

підписів типу рослинності необхідно вказувати дату (день, місяць, рік) і автора світлини.

ДОДАТОК В. Об’єкти природно-заповідної о фонду на території басейну р. Латориця (Департамент екологи та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, станом на 01 січня 2015 року).

Додаток містить перелік об’єктів природно-заповідного фонду, інформацію про їх розташування, площу, мету створення.

ЗАУВАЖЕННЯ1. В актуальності роботи вказано на значення гірських біотопів, а

потрібно представити наукову проблему - що не вивчено, необхідність розвинути теоретичні положення, яку нагальну, конкретну екологічну задачу потрібно було вирішити для збалансованого розвитку екосистем.

2. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до тематики кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія»: «Прогностичне моделювання динаміки енергетичних потоків зональних екосистем України за умов зміни клімату», 2015 р. (ДР № 0115U000389) та відділу геоботаніки та екології інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України: «Оцінка сучасних тенденцій динаміки фіторізноманіття Карпат та прилеглих територій у зв’язку зі змінами клімату», 2015 р. (ДР №0115U005552).

Нажаль, не вказано які це тематики - пошукові, прикладні чи фундаментальні та яка їх тривалість виконання, чи вони однорічні? Варто вказувати період дисертаційних досліджень, збір матеріалів, польові експедиції, камеральна обробка, оформлення рукопису (початок і закінчення в роках).

3. У науковій новизні вказано - вперше проведено, зроблено, описано, розраховано..., що є засобом (механізмом, методом) досягнення наукових знань і мети роботи загалом. Логічним завершенням цих фраз має бути пояснення причинно-наслідкових зв’язків, або наприклад: це дозволило вияснити..., на основі порівняльного аналізу доведено..., спростовано чи підтверджено попередні дані тощо.

4. У другому розділі вказують вихідні матеріали, базу досліджень, а крім методів можна представити різні концептуальні підходи, методологію.

Компілятивні матеріали фізико-географічної характеристики, зокрема мапи, погодно-кліматичні показники, типи ґрунтів, ландшафти тощо цитуються за фізико-географічними атласами, бажано за уніфікованими базами даних Інституту географії НАН України. Про фауну, зокрема іхтіофауну, яка є важливою для характеристики гідробасейну, в тексті частково згадується, а загального пункту в другому розділі взагалі немає.

9

У підпункті «Рослинний світ» Розділ 2 (с. ЗО, рукопис дисертації), який доречніше озвучити «Флора і рослинність», бажано було б більш широко представити інформацію про всі таксономічні групи флори, описати рослинність, вказати типові та рідкісні види різного рангу охорони від регіонального червоного списку до міжнародного, а весь перелік подати у додатках,

5. У зв’язку з наявністю сучасних, повірених і сертифікованих портативних аналізаторів фізико-хімічних показників ґрунту, води, повітря можна було б застосувати вимірювання абсолютних показників, а не лише провести відносну бальну оцінку на основі фітоіндикації. Адже валовий вміст елементів кардинально відрізняється від засвоєння фітостромою рухомих форм хімічних сполук.

6. Чому матеріали та результати досліджень доцільно використати при розробці екомережі Закарпатської області, чому вони не були надані раніше, та чи наявні акти впровадження завершених наукових розробок? Зібрані гербарні зразки (більше 150 аркушів) передані до Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW), але не вказано про отримані дозволи на збір рідкісних видів, в т.ч. занесених до Червоної Книги України.

7. Дефініція відносно нового поняття «Екосистемні послуги» (с. 22-23, пункт 1.8, Розділ 1) є доволі суперечливою та є предметом наукової дискусії, наявність визначення екосистемних послуг в деяких офіційних нормативно- правових документах Міністерства екології та природних ресурсів України, у матеріалах грантів і міжнародних програм не є вагомим аргументом правомірності його застосування з наукової точки зору. Коректніше вживати загальноприйнятий термін «Функції екосистем».

8. Автор часто дублює українські назви термінів, методів англійськими відповідниками. Наприклад: «ординаційний аналіз (DCA - Detrended correspondence analysis)» (с. 35, пункт 2, Розділ 2) та ін. Не зрозуміло для чого це робити, якщо можна вказати бібліографічні джерела.

9. Третій розділ перенасичений статистичною інформацією, табличними даними, але оскільки це основний розділ фактичних даних результатів досліджень його частини напевно й не варто було б переносити в додатки для цілісного сприйняття. Проте, що стосується графічного матеріалу - він не читабельний та без детального аналізу визначених закономірностей, особливостей, часто присутня виключно констатуюча частина без пояснень. Наприклад: Рис 3.2.3 а, б, в «Ординація різних типів біотопів басейну р. Латориця на основі екологічних чинників з високою кореляцією» (с. 107-109, пункт 2, Розділ 3).

10. На Рис. 4.1. «Схема деградації рослинного покриву під впливом дії різних антропогенних чинників в басейні р. Латориця» (с. 122, Розділ 4) представлено гіпотетичні схеми переходу фітоугруповань в різні стадії сукцесій, одновекторну систему динамічної зміни лісових ценозів залежно від висотної поясності. Але не вказано, які саме антропочинники впливають на ці перетворення і чи є зворотній процес, зокрема: «сіножаті, пасовища —> ліси, випалені, деградовані ліси —» луки, заболочені урочища» тощо?

10

Окрім того, згідно правил оформлення спочатку вказують текст (перше речення із посиланням, назвою) про рисунок і потім після першого цитування його розміщують та описують.

11. Адвентивні види не завжди інвазійні (агресивно поширювані), як зазначено на Рис. 4.3.1. «Графічне зображення еконіш інвазійних видів басейну р. Латориці» (с. 164, пункт 3, Розділ 4).

12. При першій згадці латинської назви виду (наприклад Cytisus scoparius, ст. 2 автореферату) необхідно вказувати автора, теж саме стосується рукопису дисертації, потім по тексту можна скорочувати родову назву і не подавати автора, але в авторефераті скорочення не бажані. Таксономію флори подають відповідно Міжнародному кодексу номенклатури, а в описі матеріалів, методів здобувач не вказує за яким джерелом подані назви (Визначник рослин..., Чеклист... інше).

13. Наявні граматичні помилки, некоректні вислови («екофактори», «оселища видів рослин та тварин», «екосистемні послуги». Офіційні назви міжнародних угод рекомендовано не скорочувати: «Карпатська конвенція» - Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат.

ВИСНОВОКЗазначені вище зауваження, недоліки ні в якій мірі не зменшують

позитивну оцінку роботи, а є лише настановами у подальших наукових дослідженнях і запрошенням до конструктивної дискусії.

Керуючись високою принциповістю, вимогливістю і критичним підходом робимо висновок, що дисертаційна робота виконана на високому теоретико-методичному рівні, має практичне значення і відповідає чинним вимогам оформлення.

Поставлена мета досягнута, обґрунтовані нові положення які виносяться на захист висвітлюють вирішену екологічну задачу здобувача.

Висновки цілком розкривають поставлені завдання. На 5 завдань отримано 10 висновків.

Біоетичні норми не порушено, гербарні зразки зібрано не в значних об’ємах і в добре розвинутих численних популяціях. Авторських прав здобувач дотримується, посилання на співавторів праць коректне, плагіату (запозичень) не виявлено.

Зміст автореферату і рукопису дисертаційної роботи ідентичні.Дисертація відповідає профілю спеціалізованої вченої ради К 26.880.02

в Державній екологічній академії післядипломної освіти та управляння Міністерства екології та природних ресурсів України.

Дисертаційна робота відповідає формулі спеціальності, пунктам основних напрямків досліджень, галузі науки, з якої присуджуються наукові ступені (Паспорт спеціальності 03.00.16 - екологія (біологічні науки), Затверджено Постановою президії ВАК України 30.03.2011 р. №6-07/3). Зокрема, дослідження пов’язані з наступними пунктами паспорту спеціальності: дослідження впливу різних чинників довкілля (зокрема й антропогенного походження) на біосистеми різного рівня інтеграції (організмового, популяційного, біоценотичного тощо); розроблення проблем популяційної екології та екології екосистем - вивчення структурно-

11

функціональної організації популяційних систем, угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів, біотичних угруповань, дослідження структури й особливостей функціональної стійкості екосистем; вивчення закономірностей трансформації енергії та кругообігу речовин в екосистемах і біосфері, дослідження динаміки біогеоценотичного покриву, біотичних угруповань, екосистем; розв’язання проблем збереження природних комплексів і біорізноманіття в сучасних умовах та опрацювання наукових основзаповідної справи.

Дисертація Козак Олени Міланівни за темою: «Природні біотопи басейну р. Латориця: класифікація, порівняльний аналіз та оцінка змін» є завершеною науковою працею, яка за актуальністю, науковою новизною, практичною спрямованістю та методичним рівнем виконання відповідає пунктам 9, 11, 12 „Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 p., №567; паспорту спеціальності 03.00.16 - екологія (біологічні науки) (дослідження впливу різних чинників довкілля (зокрема й антропогенного походження) на біосистеми...; розроблення проблем популяційної екології та екології екосистем - вивчення структурно-функціональної організації популяційних систем, угруповань рослин...; дослідження динаміки біогеоценотичного покриву, біотичних угруповань, екосистем; розв’язання проблем збереження природних комплексів і біорізноманіття...), профілю спеціалізованої вченої ради К 26.880.02, а її автор Козак Олена Міланівна заслуговує присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія.

Офіційний опонент:Завідувач відділу охорони ландшафтів, збереження біорізноманіття і природозаповідання Інституту агроекології і природокористування НААН, доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

12