Запорізька областьПологівська спеціалізована різнопрофільна школа І-ІІІ ступенів № 2

Сценарій традиційного шкільного свята «Поетична осінь -

2010» підготовленого вчителем-

методистом Казнодій Наталією Василівною

Поетична осінь 2010

Зал БК «Гірник»Лунають пісні про осінь у виконанні українських співаків: О.Білозір, Т.Повалій,

Р.Кириченко, І.БобулаЗвучать позивні вечора (фанфари)

Жовте листя розбудилаЩира музика осінняЛинуть зорі непомітноЗ неба просто до води.Лине музика осінняЛине музика зізнанняІ шепоче ніжно листя,«Мелодіє осені, ніжно звучи».

Осінній час – пора прекраснаА бал – це просто чудеса,Всіх заворожує безмежноВ цей час мелодія проста.

(Виходить Дівчина – Доля свята зі скрипкою й грає ніжну мелодію).Потім виголошує слова на фоні мелодії із кінофільму «Професіонал».

Доля. Я цього диво – свята Доля,Доля, світла, як воля,Горда, немов тополя.Свято благословила вічно житиІ радість і добро в серцях будити,Людяність плекати в душах,Аби між нами не було байдужих.Дарувати людям ласку і тепло,Засівати доброго і вічного зерно.Чарівній Осені дякую за те,Що вона радує всіх знову,За цих лісів просвітлений Едем,І за волошку в житі золотому.За твій світанок, і за твій зеніт іЗдатність всіх єднати знову й знову,За те, що з року в рік приходиш осенить,Свою ліричну ведучи розмову .За настрій в залі і веселий сміх,За те, що можу, і за те, що мушуЧарівній осені дякую за всіх,Кому вона запалила серце й душу.

(Виходять шестеро ведучих свята, виголошуючи слова на фоні мелодії із кінофільму «Професіонал».у виконанні Лондонського оркестру)

Ведуча 1. Відкрилися у школі двері,Із нетерпінням ви ждете,Що осінь вас запросить в гостіІ бал святковий проведе.

Ведуча 2. Прийшли ми й стали перед вами,Щоб вас врочисто привітать.І щиросердно попрохатиЦей бал осінній починать.

Ведуча 3. Сьогодні ми зібралися на свято,

До нього готувалися усі.Щасливі, що у залі ви сьогодніВи, гості, яких запрошували ми.

(Представити гостей) Ведуча 4. На нашому святі присітні ветерани педагогічної праці. Ведуча 4. Рясним дощем вкриває осінь

Поля в пологівськім краю.Земля ковтає синю просинь,О, як я пору цю люблю.

Ведуча 5. Вкриває жовте листя липи

І теплу посмішку ПолігЇх обіймав колишній липень,І жовтень їх кохати зміг.

Ведуча 6. Знов мелодія сумна тисне

І барвисте листя сипле.Закружляло-закружляло у танку воно.

(Пісня «Листопад» виконують Мінчонок Анна, Борщевська Анастасія ).Виходять ведучі, виголошуючи слова на фоні музики «Самотній пастух».

Ведуча 1. Осінь у саду проходить,

В руки листя вона ловить,Швидко листячко летить,Листопад до нас біжить.

Ведуча 2. Із дерев він трусить листя,Як червонеє намисто.Осінь одягла його,Стала гарна: ого-го!

Ведуча 3. Осінній день в коштовному багеті.

Тут не знайду ні смутку, ні сльози.Лапатий клен, неначе птах у леті,Підносить золотисті образи.

Ведуча 4. Зачарування стало на порозі,

Далеке від зневіри і плачу...І, зупинившись у побожній позі,Красі оцій молитву я шепчу.

Ведуча 5. Хай листя жовтого торкнеться лише рука

Воно горить – палає перед смертю.Танцює ніжний танець свій,І линуть почуття відверті.

Ведуча 6. Сріблить павутиння осіннє проміння,

У краплях – росинках веселка бринить-Це осені пісня, прощання осіннє,Це вальс листопадовий ніжно шумить.

(Звучить мелодія вальсу, на сцені з’являються пари одинадцятикласників).Виходять ведучі.

Ведуча 1. Одвічно славний труд людини!

Де хліб є на столі,Там пісня щастя лине.

Ведуча 2. І вам буть з хлібом

Від душі бажаєм,Тому вітаєм вас короваєм.

Ведуча 3. Барвінком загнітили,

Ясним сонцем пригнітили,Ще й росою примочили,Щоб коровай вдався,Щоб всім він сподобався.

Ведуча 4. І калини ґрона повніЧервоніють для прикрасКоровай ,гості наші шановні,Ви прийміть від нас.

Пісня «Як у нас на Україні» у виконанні Дидюк Ніки (Звучить мелодія Хліба)

Читає поезію на фоні мелодії пісні «Зеленеє жито, зелене»Хліб. Хай лине вітер крізь лани і гори,

Хай принесе наші палкі слова,Прийміть наш спів, сердечні побажання,Прийміть уклін для щастя добра.Прийміть хліб-сіль, шановні гості,Без хліба свята в нас нема,Бо хліб – добробуту початокІ символ щедрого життя.Шановний Богдане Миколайовичу,Ви прийміть цей променистийЗолотий, як небокрай, український коровай.

(Читає слова на фоні мелодії «Пастух»)

Хліб. Я скажу такі слова:Хліб – усьому голова –Жнуть і жито і пшеницюНа рум’яну паляницю.Хліб на білім рушнику - Ніби сонце у вінку.Ця пора осіння – переміни частіТо на небі хмари і дощі крапчасті, То засіє мжичка, сіре небо плаче,То промінчик сонця зайчиком заскаче.Сонячний зайчик з’явився на мить,

Птах паперовий у небо злетить, В місячну ніченьку зірочка падає – Польова царівна мрію загадує.

(Виходить дівчинка Польова царівна)

Польова царівна. Мрія здійсниться й реальністю стане,Казка моя чарівна не розтане,Буду царівною милою, доброю,А якщо треба, то навіть хороброю,Пташка із піснею в небо злітає,А соловейко своєї співає.Станеться диво і я розуміюПісеньку поля. Як вітер повіє.

(Виходить Хлопець-вітер)

Вітер. Зупинюся на хвилинку,Бо таку іще дівчинуЯ не бачив чарівну,Вітер я, Вітерець, ВітрилоПідхоплюю її на крилаЙ полечу, мов думка, швидко.Полечу на поле – захвилюється поле,Полечу на море – захвилюється море.Бунтую, шумую, у світі все чую,Пустую, гуляю у танці кружляю.

(Вальс 11-А класу)

Хліб. Осінь! Послухайте це словоІ повторіть його не раз –Туман рожевий із димком блакитнимПідніметься в уяві в той же час.Постане перед нашими очимаТа невловима і ясна краса,Що шатами всю землю оповилаПрироди донька – Осінь золота.

Ведуча 1. Жовте листя кружля спозаранку

В павутинні хмільної красиЗнову осінь свою вишиванкуПриміряє на сонні ліси.

Ведуча 2. Запалало у полі багаття,Пахне зорана свіжа земля,В небосхилі пташата крилатіЗасурмили тривожно здаля.

Ведуча 3. У польоті пташиної пісні –

Від гаїв і дібров передзвін,З Батьківщини далекої вісті –У ключах журавлиних новин.

Ведуча 4. Осінь пісню пташину востаннєПіднесла до висот на крилі,Туманіє осіннє світання,В даль, за обрій летять журавлі.

(Звучить крик журавлів.)

Хліб. Журавлі летять на південь далі від зими,І прощаємося з ними в цю хвилину ми

Заходилось сонце красне в небохил ітиПопрощалось воно з нами майже назавжди.

Ведуча 5. Летить багряне й золотистеБерезове й кленове листя.Поміж зеленою травою.Лягає ніжною габою.

Ведуча 6. Це осінь... Відчув її вдачу,Вона, підкрадаючись, тихо ступаЯ вчора проходив під в’язом і бачив,Як жовтий листочок, кружляючи впав.

(Пісня «Лелеки» у виконанні Борщевської Анастасії та Мінчонок Анни)

Хліб. Зіркою теплою в руки скотиласяЗ білої ружі краплина росиЛіто минулося. Вже відзвонилосяСміхом березовим, сміхом грози.Йду я дорогою поміж дібровамиМісячно... Холодно... Ніч, як струна.Десь за тополями, липами соннимиПіснею тихою осінь іде.

(Лине мелодія осені «Професіонал», заходить Осінь).

Осінь. Стою й дивлюсь...Яка кругом краса!Осіння позолоть вкрива каштанів віти,А на траві вже грає самоцвітом,Вітрами не остужена роса.І так чудово йти у тишину.Широким степом аж до того лісу...Я в осінньому лісіОтож роздивлюсьВ день погожий на барви казкові:Кучеряві дуби в височінь піднялись І ведуть таємничу розмовуВ золотистих косичках березки стоять,Мов дівчатка зійшлися у коло;Пурпуровими кронами клени горять,Розпаливши багаття довколаОсь калина рубінами ґрон пломенить,Вас в промінні осіннього сонця,І безхмарного неба ласкава блакитьЗаглядає крізь крони в віконце.

(Пісня «Карпати» виконує Осінь.)

Осінь. Я непомітно зайшла у ваш сад,Забагрянила пишний наряд,Затуманила вись голубу,І зронила у серце журбу.Я непомітно зайшла у ваш сад,Цвіт кохання замів листопад.Хоч багато барвистих одеж,Атого, що було не вернеш.Стоїть галявина спустіла,Трава прив’яла вже на ній.І шурхіт листя під ногами,І краплі сліз ідуть дощами,І смуток душу полонить.

(Танок з парасольками)

Осінь. Ах, мене вересень з розуму зводить!Ходить замріяний, сонячний ходить,В місті моїм, порозвішав по кленахЖовті – прежовті полотна ГогенаВересневої мелодії звучить мотив.Малинової мелодії, що дзвоник нам створив.І вирина в мелодії чарівна тайнаУсе, що промайнуло вже, і те, що не мина,Оте, що залишилось, що у душі горить,Те, що дитинством зветься, і пронеслось, мов мить.

(Виходить Вересень).

Вересень. Мов пісня, що кличе в незвідані далі,Щебече над школою перший дзвінок,І голуби мрії летять усе далі,І осінню пахне кленовий листок.А день який! Пливуть дзвінка акордиІ раптом всі притишуємо крокЗвучить дзвінок – й заходять учні гордоУ клас на перший свій урок.

Мелодія пісні «Чому учать в школі»(Вересень дзвонить, заходять першокласники).

Першокласник 1. Вересень, стежка до школи,Дзвонить веселий дзвінок,

І через луг, через полеСонце спішить на урок.

Першокласник 2. Промінь лягає на трави,Лукам навіє тепла.Осінь стрічки золотавіВ коси дерев заплела.

Першокласник 3. Пахне прив’яленим цвітомЗ гаю, з городу, з двора,Ми попрощались із літом,Бо вже осені настала пора.

(Образи виголошують слова на фоні музики із кінофільму «Професіонал»)

Осінь. На серці радість до безмежжя,В очах захоплення до слізТут в’ється молодості стежкаДля України край мій зріс.

Доля. Україно моя, мій щасливий барвінковий край,В солов’їних гаях, жайворонковій пісні в полях,Рідна земля моя, я ріднішої в світі не знаю,Україно – ти пісня моя.

Хліб. Вишита колоссям і калиною,Вигойдана співом солов’я.Зветься величаво – Україною,Земля зачарована моя.

Осінь. Україно! Мій духмяний дивоцвіт,Голубінь над чистим золотом колосся,Через терни йшли до долі стільки літІ настав той світлий день, коли збулося!

Доля. Квітуй, Україно, та так, щоб почули,Що є на планеті красуня така,І щоб волиняни, полісці, гуцули,Чи то слобожани – єдина сім’я.

Хліб. Україно моя – ти колиска козацького роду,Ти заново у крові зродилась, немов немовля.Рідна земля моя, ти здобула, жадану свободу,Україно – ти пісня моя!

Осінь. Українська земля! Де є краще!

Де миліше, як не на Вкраїні?Хвилюють, радіють, рясніють поля.Разом.Добридень тобі, Україно моя!

(Виконується пісня «Україно» Ірчик.Виходить на сцену дівчина – Україна. Україна виголошує слова

на фоні мелодії пісні «Про рушник»).

Україна. Вишита колоссям і калиною,Вигойдана співом солов’я,Звешся веселкою – Україною –Земля зачарована моя.Ти мені боліла важко ранами.Як тебе хотіли роз’ясти...І хрещато – чорними й багряними –Власний образ вишивала ти.Вишивала ніжністю суворою,Муками і полум’ям надій..Я читаю всю твою історіюНа сорочці вишитій твоїй.Бачу, як злітала блискавицею,Пломеніла правдою борні...І стікала мужньою живицеюНа хресті, на палі, на вогні.Вишиту колоссям і калиною,Виборену кров’ю і вогнем,Називаю гордо – Україною – І ніхто мене не дорікне.

(Український танок)

Осінь. Україно! Під небом твоїм калинові пливуть острови.У зелених вітрилах – вишневі гудуть заметілі.Моя Україно, колиско-калино,Пізнати тебе мені щастя дано.

(З’являється Калина)

Україна. Калинонько моя – рідна сестро моя!Світлий заспів мого молодого життя!Ми нескорені і горді,Нас нездажати негоді,Не зламить вітрам!

(Пісня «Червона калина» у виконанні Мінчонок Анни та Борщевської Анастасії)

Калина. Я на рідній мові друзям щастя зичу,Хай добро хлібину кожному несе,У гостинну хату щиро всіх покличуІ вони, я певна, зрозуміють все.І вони, я певна, зрозуміють слово,Де матусі ласка, батькове тепло,Де вкраїнське слово пахне барвінково,Де вкраїнська пісня розправля крилоПіднесу я в слові вічний жар калини,Чебрецеві трави і вишневу віть,Коли _______ серце, що нема людини,Що його не може сорце зрозуміть.

Україно. Нам осінь щороку дарує тепло,І сонце ласково нас гріє,Про квіти осінні дбає воно,Душа наша з ними радіє.

Калина. Сплетімо вінок український сьогодніІз мальв, чорнобривців, калини,З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,З жоржин, чебрецю та вербини.І ромашок, і волошок в нього вплетемо.З радістю з квіток пахучихМи віночок сплетемо.

(Пісня «Віночок»)

Осінь. Зажурились квіти неспростаВранці квіти випадають біліВже надходить осінь золотаЖовкне листя у садку на гіллі.

Квітка. Майже опустів осінній сад…Лиш де-не-де на клумбі квіти мерехтять.Ці квіти осінні зібрали сонця проміння, У веселкові палкі кольори, Тішачи душу цвітуть під віконцем, Сонце всміхається квітам згори. Добрі серця їм життя дарували, Щоб на землі було більше краси. Шепіт підслухаєм квітів-подружок, Крокуючи тихо шляхами садових доріжок.

Хризантема. Я – хризантема. Хоч квітка я осіння, але красива, як весна. І кольори я можу мати різні, Я можу бути кольору зорі, лимонні барви маю, Із снігу зимної пори я вишнею палаю.

Троянда. Я – троянда – королева квітника. Я квітка горда й пишна, Дуже гарна і розкішна, Росою умита, милую всіх цвітом. Але я маю вдачу норовливу. До рук піду далеко не усім. На стеблах колючки я маю, І себе цим захищаю.

Жоржина. Я осені привіт, я квіточка жоржина. Тепло і ніжність мені сонце віддало, Я кольори ввібрала геть усі, І пелюстки свої скупала у росі, Я гарна квітка – квіточка жоржина, Про осінь нагадала вам мабуть. Тому я людям розказати повинна - За мною скоро холоди прийдуть.

Айстра. А де ж сестриця наша рідна – айстра? Хоч і сумна, але багата На різні форми, різні кольори. Її з любов’ю прийме кожна хата Бо гріє її сонечко з гори.

Квіти. Не будемо сумувати, що літо догорає, І хмари насуваються сумні. І що в далекий вирій відлітая, Привіт останній шлють нам журавлі І ніжний вітерець, що грався пелюстками, Тепер із сумом листям пригортає Не будемо сумувати, а вітру підіграємо Запрошуємо в танок останній свій.

(Танок квітів).

Україна. Осінь захоплює, осінь вражаєДиво-красою і барвами квіт,То вона щедре тепло посилаєТо умивається дощиком світ.

Хліб. Не сумуйте, квіти мої любі,Літо ще повернеться до вас.Ось послухайте, як весело, закличноСьогодні звучать пісні у нас.

Україна. Уклін вам, добрі люди,Хто завітав на наше свято,Хто хоче притулитись до щирості й красиІз вами нам не сумно,Із вами нам не тісно.Нехай лунає пісня на різні голоси.

Калина. Не треба хмуритьося туманомІ плакать золотом листви.Сміхограєм ярмарковимБудем душу веселить.

(Звучить весела ярмаркова музикаЯрмарковий шум, гам, галас.

Виходять ведучі ярмарку).Пісня «Сорочинський ярмарок» у виконанні Дидюк Ніки

Ведуча 1. Завітайте на ярмарок!Там товару усякогоЙ музики троїстіЗможете ви там продатиІ дещо купити,Щось побачити, щось почутиЗнайти, загубити.

Ведуча 2. З ким не бачились сто роківМожете зустрітись.А ще, твердо обіцяєм,Гарно звеселитись.

Ведуча 3. Ярмарок зібрав так вчасноВесь шляхетний добрий люд.І погода роз прекрасна,Настрій також напрочуд.

Ведуча 4. На ярмарку нашім веселім, багатім,Є, чим дивуватись, і є, що придбати.Тут речі умільців ні з чим незрівнянні.Мерщійно-бо на ярмарок усі поспішайте,Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте.

Виходить циганка і виголошує слова

Циганка. Поміж крамом на майданіВитуманюють цигани, Ярмаркує хто, як вміє,Над майданом вітер віє.

Цигани виконують танок «Циганочка»(Виходять учасники ярмарку на сцену).

1. Не треба вам їхать до стольного града, На місці купить товари громада.

2. Поспішайте за квитками з отакенними мішками, Лотерея вас чекає, гарний виграш обіцяє.

3. Можна виграти козу, можна сіно на возу, Буряки, картоплю, просо, Залишитися із носом.4. Можна виграти корову, Та таку, як слон здорову, (Є така і не одна) Можна виграти барана З отакенними рогами Є достатньо у нас краму!

5. Курку, качку та індика,Щоб побільше було крикуГосподарський крам для втіхи,Навіть курям не для сміху.

6. Поспішайте, не зівайте, Лотерею розбирайте!

(Роздають лотерейні білети і лише потім називають ціну).

1. Танок бадьорий – ось ціна, Нехай усіх нас звеселя.

(Усі, кому випав виграш танцюють, а потім отримують виграш – ілюстрації з тваринами )

2. – О, ви виграли козу Та ще й сіно на возу.3. А ви виграли корову, та таку, як слон здорову.

4. Ну, а вам дісталась курка, яку ще не з’їла мурка.

5. У вас виграшем – баран З головою, як казан.

6. А от вам дістаємо індика! Не журіться, що йому далеко до бика!

7. А всім присутнім в залі, я гадаю,Випав найголовніший приз – хороший настрій.

(Звучить ярмаркова музика)Пісня – танок «Покохала дідуся» у виконанні 11-го класу

Ведуча 1. Ой, народу вздовж дороги,Ой, миру при в’їзді,А чиї ж то круторогіЙ свині голосисті!

(Чується хрюкання, мукання. Виходять два куми)Діалог кумів.

- Куме?- Га?- А що, будете продавать поросят?- Та... Даремно віддав би, так жінка з’їсть.- А що не їдять?- Нє – є...- От би їм та апетит куми!- О-о! Тоді ціни б їм не було! Хто їх на базар повіз! А ви, куме, вирішили корівку

продати?- Еге ж!- Хороша корова, видна, годована!- Та... Якби ще доїлася, ціни б їй не було!Куми звертаються до глядачів- Люди! Налітайте на поросят! Світ ще таких не бачив. Їдять все підряд. Ростуть, як

на дріжджях! Якби було чим годувати, незащо не продав би!- Гей, люди! Купіть корову! Спокійна, добре їсть, а що вже молока дає видимо-

невидимо. Весь посуд зайняв, нема в чому води принести. Якби мав кілька зайвих відер – нізащо не продав.

- Беріть поросят, не пошкодуєте. Що? Не їдять, кажете? Та вони ще й вас з’їдять. Як не вони, то жінка точно.

- Ви хочете корову? Знаєте – їй-бо шкода, ой як шкода... Але беріть! Раз базар, то базар! Платіть гроші і забирайте! Ой шкода! Аж сльози на очах з’явились.

- Куме! Чого ж тут шкодувати? Корову продали, та ще й непогано – взяли!- Шкода того, нещасного, що купив! Його жінка вдома з’їсть!- А мого покупця хіба мені не шкода?

- Чи ви, куме, думаєте, що я геть без серця?(Обоє щиро плачуть)

- Куме!- Га?- А давайте по ярмарку прогуляємось, побачимо, чим люди торгують!- Ходімо!

(Куми пішли по ярмарку. З’являється жінка з кошиком).- Купуйте, люди, пиріжечки –Із м’ясом, сиром, зерном гречки,Духмяні, свіжі, як роса,Землі родючої краса!Наш пиріжок з пухкого тіста,Червонобокий, смачний, чистий.

(Розпродує гостям пиріжки і запрошує їх в центр залу, аж потім оголошує ціну).

Весела пісенька ціна –Не дві, не три, а лиш – одна.Поспішайте, добрі люди,Розберуть і вже не буде!

(Всі, хто купив пиріжок, співають. Після цього виходять куми).Куми разом:Чого на ярмарку тільки нема!- Пампушки, смачні паштети, салат, перець і котлети,- Помідори, хліб, гірчиця, Вишні, яблука,Ю суниці,- Груші, сливи, хрін, грибочки, Яйця, бульба, огірочки.- Дьоготь, дуст, смола, морилка, мухомори і ...Разом:- Горілка- Куме!- Га!- Давайте...- Давайте куме!

(Куми йдуть за куліси перехилить чарчину, а в цей час на сцені танок «Козаки везуть на ярмарок сіль».

З’являються два куми, вже п’яненькі із пустою пляшкою).- Куме, я вас поважаю...- Я ж у вас душі не чаю,А можливо, і не чую,Йдем тепер в корчму другую. - Грошей, куме, вже не є...- Значить, ми взяли своє.- Поважаю вас за вдачу,Але я вас вже не бачу...

- Нам вдалось замаскуватись...(Звучить «Козацький марш», виходять козаки.

Кумів за барки тягнуть і говорять).Козаки:- Та від нас вам не сховатись.При всьому залу, при усій громадіСіє послання пишемо на радіНащадкам нашим, славним запорожцям,В баталіях і праці переможцям- Отож, чолом вам, браття! Й безпремінноНизький уклін наш гетьману Вкраїни!Хай буде з бунчуком і булавою,Але найпаче буде з головою.- Уклін наш Хортиці – матусі любій,У Думній скелі, й патріарху дубуНе хай Пологи, Гуляй-Поле і БабуркаНе знають ані ляха, ані турка.- Нехай довіку в ваші світлі хатиНе знайдуть шляху кляті супостати.Хай люблять вас дружини і кохані,А діти будуть чемні і слухняні- А заведуться раптом бюрократи –Ми раду вам дамо, як їх карати –На палю всіх, або за ребра гаком,Щоб заказали оні всім чортякам.- Такої ж кари гідні бузотери,Злодюги, розбишаки, браконьєри.Оті, що в воду ллють страшну отрутуЙ занапастили батечка – Славуту- А тих, що димом закоптили небо,На сковорідку посадити треба,Еге ж, тим місцем, котре нижче спини,Нехай шкварчать, немов шматки свинини- А цих, що ще не вивелись у нашім роді,(вказує на двох кумів)Тих, що горілку хлещуть у поході,Таких не шкода в річці утопити –Хай хімікати п’ють не оковиту - Тож ми вам крізь віки шлемо вітанняТа наші найщиріші побажанняЗдоров’я, щастя, успіхів вояцькихІ талану у всіх ділах козацьких...- За сим, як кажуть, мудрагелі, будьмоСамі шануймось і людей негудьмоІще раз, браття, кланяємось низько –Іван Сірко із військом Запорізьким.

(Козаки під звуки «Козацького маршу» йдуть зі сцени і тягнуть за барки двох кумів).

Кум 1. Хлопці! Хлопці! Не тягніть! Дайте сальця!В Україні їдять слаоНе багато і не мало.Товщина на шість пальцівЩе й картопелька на смальці.

Кум 2. А свинина, як малина, що у роті тане,Як найкраща в світі жінка, як дівка кохана.

Кум 1. Я люблю на повний шлунок,Їжа – це любовний трунок,Не шукайте, дівки, зілля,Тягніть сало із підпілля.

Кум 2. Сало – це кохання з вечора до рання,Сало – це дрімота, сало – це робота,Сало – це для пісні крила,З салом і дівчина мила.

(Пісня «Сало» М.Поплавського. всі ярмаркові танцюють)

Ведуча 1. Ярмарок кипить,Ярмарок шумить, вирує,Люд торгується, сміється, щось купує.А хто то свариться?Та то ж стара Кайдашиха з невісткою Мотрею.

(Виходять на сцену Кайдашиха з Мотрею).

Мотря. Наказала мати хату прибиратиВсе помила, підмела,Ще й буду співати!Засвічу я свічку, затоплю я пічку,Приберуся й дуже гарна буду молодичка!

Кайдашиха. Погану я невістку маю!Мотре, хто так замітає?Не в ту сторону метеш,Віника не так береш.

Мотря. Як мести – яка різниця?Було б чисто у світлиці!Знов свекруха докоряє,

А чого сама не знаю!

Ведуча. Так би все й скінчилось,Було б в хаті тихо,Якби не завітала,Палажка Солов’їха!.

(На сцену виходить Палажка Солов’їха).

Палажка. Добрий день, Марусенько,Добрий день, сусідонько!Я прийшла до тебе в гості,Мила моя лебідонько!

Кайдашиха й Палажка цілуються.

Палажка. Люди кажуть: ти недавноСина оженила!А яка в тебе невістка?Чи добра? Чи мила.

Кайдашиха. Це не Мотря – кара Божа!

Нічого робить не може!Ні зварити, ні спекти,Ні у хаті підмести!Що казати вже – ледащо!..

Мотря. То шукайте собі кращу!Я вам, мамо, не кобила,Щоб весь день на вас робила!Не спіть до вечора, вставайтеІ самі про себе дбайте!І варіть собі, й печіть.А мене розуму не вчіть!!!

Кайдашиха. Замовчи! Бо я – сердита!!!Зараз будеш в мене бита!

Мотря. Не замовчу! Не замовчу! І вас поб’ю, якщо схочу!

(Перелякана Палажка тікає за куліси).

Ведуча. То не чорна хмараІз-за лісу піднялася,То у Кайдашевій хаті

Колотнеча почалася

Кайдашиха. Не дай Бог таку невістку,Як моя Мотруня!

Мотря. Не дай Бог таку свекруху,Як моя свекруня!Ой живу я в чужій хаті,Спокою не знаю!Цілий день моя свекрухаДо півночі лає!

Кайдашиха. Ой, невістка – дочка вража,Зведе мене з світуОй, скажіть же, добрі люди,Що мені робити.

Люди. Перестаньте! Не сваріться! Краще зараз помиріться!Мотря. Мамо, я зварила свіженького борщику. Покуштуйте!

Кайдашиха. Доню, мила, золота, Борщ у тебе смакота!

(Мотря й Кайдашиха обнімаються й цілуються. Звучить пісня «Борщ» Поплавського.Всі ярмаркові танцюють).

Ведуча 1. Притомились усі, затихає ярмарокМи бажаєм, щоб ви всі були багаті,Щоб лежали на столі паляниці немалі.

Ведуча 2. Щоб були у вас ковбаси, молоко і сало й м’ясо, І млинці і пиріжки, і пухнасті пампушки.

Ведуча 3. На доброму ярмарку ми побували.Одні продавали, інші купували.Співали, сміялися й танцювалиТа про предків наших славних з пошаною згадали.

Ведуча 4. А ще вам бажаєм, щоб ви не хворіли,Душею і серцем були молоді!До рідного краю лобов’ю горіли.І щастя творили на рідній землі.Щоб були в своїй оселі і щасливі, і веселі.

Ярмарок іде зі сцени під мелодію Долянської польки. Виходять Доля, Осінь,

Хліб, Україна, Калина. На фоні мелодії із кінофільму «Шергбурзькі парасольки» виголошують слова

Осінь. Притомились всі, затих ярмарок.Ми бажаєм, щоб завждиНа ваших столах був достаток,Щоб було, що продавати,Щоб було, що купувати.

Хліб. Щоб родила щедро нива,Щоб у хаті все, як слід,Щоб довіку був щасливийУкраїнський славний рід.

Україна. Все, що в серці мали –Вам подарували!Світлу мрію й казку,Нашу пісню й ласку,Щебет солов’їний, славу УкраїниВ цей осінній прекрасний вечір.

Доля. Сьогодні в сорок перший раз«Поетична осінь» радувала нас.На іменинах існує традиція така,Не можна обійтися без святкового торта.

(Виносять святковий торт, прикрашений свічками, на фоні музики із кінофільму «Шергбурзькі парасольки» виголошують слова).

Осінь. Шануймося, друзі, на довгім вікуТа щирими будьмо завжди в спілкуванні.Хай діти всміхаються нам в сповитку,Літаючи в снах на світанні.

Доля. На щастя, на долю...На все дороге нам до болюХай зозулі віщують літа.І збувається наша мета.

Хліб. Хай сонце голубить тополю,А небо вклоняється полюІ шумлять пшениці і житаНа щастя, на долюНа довгі і мирні літа!

Калина. Зустрічаймося, друзі, як сестри й брати,

Прощаймось в надії зустрітися зновуІ хай нам щастить у життіНа дружню і мирну розмову.

Україна. Все, що в серці мали, -Всім подарували!Світлу мрію й казку.Нашу пісню й ласку.Щебет солов’їний, славу УкраїниВ цей осінній чарівний вечір.

(Виходять всі учасники свята із повітряними кульками в руках, співають фінальну пісню «На добро» у виконанні

Мінчонок Анни та Борщевської Анастасії)